№ 43-44 (8367) u
НА НИВІ ОСВІТИ
u
Ось уже пішов другий рік, як спільно зі своїм 3-А ми працюємо у проекті eTwinning. eTwinning Plus – це робочий простір програми eTwinning в рамках Східного партнерства Європейського Союзу. eTwinning – це навчальна програма Європейської Комісії, започаткована в 2005 року з метою розвитку співпраці європейських шкіл. Вчителі та учні, зареєстровані в мережі eTwinning, отримують можливість реалізації спільних проектів з іншими європейськими школами. Ключовою складовою навчання є використання інформаційнокомунікаційних технологій. Проект eTwinning розширює сферу освітніх можливостей для учнів та вчителів, підвищує мотивацію до нав-
навчального року став переможцем місяця. Проект «THE HARMONY OF NATURE» плавно переріс у «THE HARMONY OF NATURE(3) - THE HARMONY OF LIGHT»(Гармонія в природі – гармонія у світлі), оскільки 2015 рік проголошено роком світла. У квітні цього року даний проект одержав від національної служби підтримки значок «Знак якості». Також у травні розпочалася співпраця у проекті «Be part, let's celebrate maths in May» (Святкуємо математику у травні). Тут ми почали співпрацювати із Branka Ranisavljevic із Сербії. Але найбільше хочеться розповісти про роботу у проекті «My Wonderful School Life»(Моє чудове шкільне життя). Оскільки ми є його
це величне свято. Також завдяки eTwinning, а саме роботі у проекті, ми почали створювати свої класні традиції. Уже другий рік ми на День Матері прикрашаємо міський автобус. Листівки, побажання, відкритки, квитки, квіти ми виготовляємо власноруч. Свою любов, повагу та шану ми висловлюємо нашим матерям. Відрадно, що на допомогу прийшли наші рідні – дідусь Арсена Олексіва допомагав малювати плакат, а дядько Назар – розробив макет відкритки. Мама Михайла Мельника підказувала нам цікаві ідеї. Яким приємним було спілкування із нашими батьками, коли ми разом виготовляли прикраси. Ще більшої радості ми отримали, напередодні Дня Матері,
5
ДУХОВНІ ІСТИНИ
жнивну пору хлібороби шукали освіжаючої води, щоб сповнитися снагою до важкої праці. То тут, то там, на розлогих полях нашої Наддністрянщини били з-під чорної землі маленькі джерельця. Деякі з них ще й досі стиха жебонять, а інші зникли в зв’язку з руйнівним очищенням земель. Була то цілюща вода в спекотну днину, життєдайна, бо сили прибували і легше було орудувати косою чи водити серпом. Та є на нашій Богом бла-
У
чкою заполонило їхній зір, а серця затріпотіли від хвилювання, від тієї миттєвої яскравості, в якій випромінювався образ Пречистої Діви Марії з маленьким Ісусиком на руках. Пастушки впали на коліна перед великим видінням. Вони плакали і віддавали поклін пречистій Діві Марії з немовлятком. І хоч до вечора було далеко, гнати овець додому не пора, але спроваджене Божим перстом чудо кликало до розголосу. Пастухи мерщій помчали в село. Коли розказали панові про побачене, то через те, що був він людиною невірую-
велику ласку, його опіку, любов і прощення за гріхи”. Через деякий час над чудодійною криничкою пан спорудив к апличк у. Освятили її. А далі… Були часи, коли святині знищували, руйнували, ще й веліли мовчати. І цього клаптика скали не обминула зла доля. Одного прекрасного сонячного ранку господар на правому березі Дністра в селі Дорошівці ремонтував покрівлю хати. Раптом побачив, що по хвилях річки іде жінка в чорному одязі і несе на руках немовля. Чоловік завмер від такого видовища, а це Пречиста Діва Марія з маленьким Ісусиком на руках
чою, чи, може шкодуючи клапоть землі у скалах, наказав негайно закидати джерельце камінням і нікому нічого не розповідати. З великим болем в серці й пекучою гіркотою в душі пішли вони виконувати веління пана. Але мовчати не могли, бо радість від побаченого чуда Господнього переповнювала їхні серця й вихлюпувалася через край. Люди спочатку потайки, щоб не розсердити пана, йшли, їхали і навіть на колінах повзли до кринички, бо вірили в чудодійну силу її води, яку пили з молитвою на устах, вмивалися нею, прикладали до болючих місць і відчували полегшення. А коли дізналися, що панські домочадці за сльозами світу не бачать, бо пан осліп, то вже не боячись його карань, йшли і дітей вели до цілющого джерельця й несли образки, хрестики, вишивані рушники, гроші. А пан мучився темнотою, не знаходив собі місця, у гіркому розпачі проводив дні, бо лікарі і знахарі були безсилі. Та якось вночі, коли пан роздумуючи над своїм великим горем, злегка задрімав, вчувся йому голос тихий, але владний «Розчисть криничку – і зрячим станеш». Здригнувшись він від несподіваного звуку, почав кликати слуг, думаючи що це хтось із них говорив до нього. Але ніхто не озивався, всі, як ніколи, спали міцним сном. І тоді зрозумів пан, що це посланець Всевишнього говорив до нього. Заплакав гірко, опустився на коліна і до світанку молився та каявся в зробленому. А вранці разом з тими пастухами, які сповістили йому про чудо господнє, пішов до джерела. Вони лопатами, а він руками стали розчищати його від каміння. Робота була нелегкою, з панового чола великими краплями скочувався піт і руки боліли від незвичної роботи, але він не спочивав. І тільки, коли джерельце весело задзюркотіло та лагідно торкнулося його рук, він вмився його цілющою чистою водою і … сталося чудо-пан прозрів! Усі, хто був тоді біля кринички у великому здивуванні колінами землі торкнулися разом із оздоровленим і довго молилися, дякуючи Богові за
покидала свою обитель. Невдовзі пролунав сильний вибух. Капличка була зруйнована і все зрівняно із землею. Але знову і знову, як казковий Фенікс із попелу криничка оживала і кликала до себе цілющим струмочком і переказами про те, що сталося тут з волі Божої. А щоб було видно, що криничка ця Божим проведінням осяяна, над нею капличку людські руки відбудували й прикрасили так, що зір і серце радіє, в кожного. Побачене і почуте від моєї прабабусі Марії з кожним ковтком води додає сили, очищає душу, а в думках снуються запитання, чому у воді стільки сили й протидії до всього зла? Усе на цьому світі має свій початок і кінець, все старіє і відходить в небуття. А вода тече й тече джерельцями, потічками, річками, морям, і не висихає, не міліє, якщо тільки рука людська не повертає її русло по-своєму, і все живить вологою. Господь наділив воду вічністю, дав їй силу чудодійну – у спеку прохолодою радувати, а у холод - зігрівати. З водою народжуємося, у воді хрещення приймаємо, з водою й помираємо, бо вода символ вічності, краси і чистоти. А ще в народі кажуть.. «Якщо є хліб і вода, то буде й життя». А щоб життя наше не потопало в гріхах і ласку Божу через молитву ми діставали, Господь над чистою водою видіння Матері Божої нам посилає. Бо всі ті ласки, які вислужив нам Ісус Христос, з якими Господь Бог хоче спасти світ, усі віддав у руки Пречистої Діви Марії. Запрошуємо вас, дорогі краяни, до Зозулинської каплички 2 червня ц.р. на 10 годину. З низьким поклоном і щирою молитвою на устах випросити промінчик Божої ласки для себе, для своїх дітей, батьків і рідних, для свого багатостраждального народу, миру і спокою для України.
чання та ступінь відкритості до Європи. Розпочалася наша співпраця із проекту «Mathematics is beautiful!»(Математика прекрасна), який у грудні 2013 року отримав нагороду на Всеукраїнському рівні – потрапив до п’ятірки найкращих за участі українських шкіл. Завдяки цьому проекту, ми набули нових друзів – поляків. Далі «THE HARMONY OF NATURE(2) THE HARMONY OF FAMILY» (Гармонія в природі – гармонія у сім’ї). Тут ми здобули нового друга - Iuliana Ciubuc, педагога із Румунії із якою зараз тісно співпрацюємо. Даний проект у жовтні цього
u
авторами. Українські учителі не мають права самостійно створювати проекти. Це можливо тільки при наявності партнера із числа країн-членів Євросоюзу. Такий у нас був - Iuliana Ciubuc із Румунії. Розпочалася електронна переписка, ми будували плани, обговорювали деталі. І ось наш проект поданий і затверджений. У грудні для румунських школярів по скайпу ми показали український вертеп та розповіли про наші Різдвяні традиції. Далі – знову скайп-зустріч. У Великодній четвер ми вчили розписувати писанки, розповідали про те, як у нас відзначають
коли прикрашали автобус. Таня Качор – наш класний фотограф, робила цікаві знімки, Вася Гарасимчук – знімав відео, яке потім і сам для нас змонтував. Ми гарно провели час і вважаємо, що для мешканців міста ми подарували приємні хвилини, водночас висловивши свою повагу та любов матерям нашого міста. Наталія ГРУШКО, класний керівник 3(7)-А класу, Софія КОСТИНЮК, учениця 3-А класу Заліщицької державної гімназії
СІМЕЙНІ ЦІННОСТІ
Згідно резолюції Генеральної Асамблеї ООН запроваджено Міжнародний день сім'ї, який відзначається щороку 15 травня. Сім'я — джерело фізичного, морального і духовного життя народу. Кожна людина бере свій початок від родини. Саме тут відбувається її перше і головне становлення як особистості. З метою формування в читачів усвідомлення ідеалу родини та виховання кращих моральних якостей особистості працівники центральної районної бібліотеки Марія Рудик та Галина Балицька підготували і провели до Міжнародного дня сім'ї годину народознавства «Рідний дім залишається в серці, як далеко від нього не йди». Учас-
никами заходу були студенти Заліщицького вищого професійного училища. «Сімя, родина, рід Які слова святі. Вони потрібні кожному в житті. Якщо зміцніє хоч одна родина Міцніша стане Україна,» такими словами розпочався захід, на якому студенти отримали інформацію про поняття і значення слів «рід», «родовід», про те, що найбільшим дарунком Господа для людини є сім’я. Це той поріг і оберіг, куди повертаємось з далекої дороги, те місце, де можна спочити, зігріти душу. Пригадались слова Огієнка, що «Сім’я – це домашня церква, на якій стоїть цілий світ» Тут людина робить свої
найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові і добра, тут вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам'ять свого роду. Українська родина має свої святині: батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони - наші давні й добрі символи, наші обереги. Біля книжкової виставки «Домашнє вогнище родинне – оселя наша і сім’я» було проведено огляд літератури. Марія РУДИК, бібліограф Заліщицької центральної районної бібліотеки
гословенній землі джерела, які дають нам духовну наснагу. На розмежуванні двох полів зозулинського і костільницького, під крутою горою, у скалах, над річкою Дністер, красується у зеленому маєві старезного ясеня, обвіяна вітрами, омита дощами, обігріта сонцем маленька капличка, з лона якої витікає кришталевочиста водиця. Це джерело духовної благодаті. Сюди йдуть пити воду не тільки пташки небесні й зморені працею хлібороби. Йдуть з надією знайти душевний спокій після тяжких і тривожних буднів. Ідуть ті, що всі своє сподівання на Господа покладають, бо то Божа водиця, Божа криничка, яка єднає гони полів двох сіл і річки Дністер. Чи не символічне оце число «три»? Чи не втаємничене воно в образі Пресвятої Трійці? І чому саме на третій день Пресвятої Трійці, Зелених свят тут відбувається щороку велика відправа? З трепетним хвилюванням і надією в серці на Господню поміч відчиняю двері каплички, переступаю поріг і … диво! Зір захоплює і подих затамовує створена людськими руками краса. Неначе у мініатюрну церковцю входиш, бо стеля склеплена, обштукатурена, а з обрамлених вишитими рушниками образів дивляться добрі і лагідні очі Діви Марії та її сина Ісуса Христа. Вони, як ті світлі зіроньки, зазирають у душі людей. І ноги самі гнуться в поклоні, а руки складаються до молитви, яку щиро творять уста. Тут кожен молиться з відкритим серцем і слізно просить прощення за гріхи, бо всім єством відчуває, що на цьому клаптику землі витає Божа благодать. Диво - розповідь про цю святиню, яка з покоління в покоління людські серця Божим провидінням зігріває. Моя прабабуся Марія згадує. “А було тут чудо із чудес! І побачили його бідні пастушки, що пасли панських овець. Стомившись серед розпечених сонцем скал, вони напилися води з джерельця , що витікало зпід скали і сіли спочити. Раптом ясне сяйво над крини-
Світлана ГРОНСЬКА, студентка Чортківського суспільногуманітарного педагогічного коледжу ім. О. Барвінського