koloszal@inbox.ru Інтернет-версія: http://zal.te.ua/
СПIВЗАСНОВНИКИ: Залiщицька районна рада, Залiщицька райдержадмiнiстрацiя, Залiщицька міська рада, трудовий колектив редакції Виходить з 24 лютого 1940 року u
№ 75-76 (8292)
СЛУЖИТИ УКРАЇНІ
юди звикають до всього. Здається, ми звикли до інформації про війну. Щодня вона ллється потоком, у якому відразу і не відрізниш правдиву і каламутну суть. Але одне безсумнівно – ті, чиї родичі зараз на передньому краї боротьби за Україну перед путінською агресією, щодня лягають і встають з однією думкою: «А як там він?» Матері, дружини, сестри, рідні, близькі, друзі, сусіди, односельчани, - всі переживають і моляться за того рідного солдата, який десь в зоні так званого АТО робить свою справу. А вдома його чекають із надією, що все буде добре і він повернеться з війни - живий, уцілілий, здоровий і неушкоджений. Нирків днями дочекався свого Героя. У лютому Миколі Шведу виповнилось 19 років. Хотів написати лише дев’ятнадцять. Але у його випадку можна вжити «уже» або «аж». Бо на війні кожен прожитий день – за щастя. Тому ув очах зовсім юного солдата читалися в той день втома, смуток і тривога. Очі не юнака – очі мужнього воїна говорили за нього більше, аніж слова. Односельчани, педагоги та учні місцевої школи зустрічали його перед школою, яку закінчив чотири роки тому. Микола – контрактник, пішов на службу в Збройні сили України в мирний час. А останні півроку все перевернули із ніг на голову. І сусідня Росія, яку ніколи не уявляли собі в Україні в ролі агресора, стала ворогом номер один. У жодних стратегічних планах ніхто не допускав такого розвитку подій. За безпечність попередніх президентів, депутатів, урядів, керівників Міністерства оборони, Генштабу і ще багатьох структур, які у жахливому сні не бачили в ролі ворога Росію, тепер своїми життями
України. Теплими, щирими словами солдата Збройних сил України Миколу Шведа вітали о.Олександр, директор школи Йосафат Стасюк, секретар місцевої сільської ради Олександра Конет, методист методкабінету райво Олександра Бега, учні школи. Щирі обійми та вдячні слова Миколі адресували депутат районної ради Віктор Малиш, педагоги, які його навчали, близькі та рідні, колишні однокласники. А за спинами людей сльози котилися з очей матері Світлани, яка дочекалася сина, котрий із зони АТО приїхав у короткотермінову відпустку (на світлині вгорі). Її син обрав свій шлях ще раніше, до початку військових дій – служити народу України, захищати його. І він з честю виконує свій обов’язок, свою солдатську роботу – боронить рідну землю і свій народ від ворожих зайд. Завдяки йому і десяткам
Л
u
платять такі, як Микола, протиставивши краще озброєному ворогові свій патріотизм, героїзм, віру в перемогу. Побачивши Миколу, першими зграйкою підбігли до нього школярки-дівчата із букетами квітів. А він, розгублений несподіваною зустріччю, на мить застиг на місці, не сподіваючись на таке велелюддя біля школи, до якої донедавна ходив. Одним із перших привітався обіймами із директором навчального закладу Йосафатом Стасюком та священиком місцевого храму Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП о.Олександром Процишиним (на світлині внизу). Священик, після слів привітання керівника навчального закладу та виконання Державного Гімну України, відслужив подячний молебень біля шкільної каплички за повернення додому Миколи та разом із усіма прочитав молитву. Нирківчани вша-
Цiна вроздрiб - 1 грн.
нували хвилиною мовчання усіх, хто загинув, захищаючи рідну землю від ворожих зазіхань на незалежність та соборність
тисяч його бойових побратимів Україна переможе. Бо іншого не дано! Олег ВІСТОВСЬКИЙ Світлини автора.
Шановні спортсмени, тренери, ветерани спорту, працівники ФСТ «Колос» та сільських спортивних осередків, викладачі фізичної культури та педагоги! Від щирого серця вітаємо вас із Днем фізичної культури і спорту. Наші земляки-спортсмени та активісти фізкультурного руху завжди були і є серед переможців і призерів змагань з багатьох видів спорту. Вітаючи вас зі святом, бажаємо нових здобутків у змаганнях, творчої енергії та завзяття, міцного здоров’я, командного духу та наполегливості у житті. Хай ваші здобутки завжди служать прикладом самовідданості, формування здорової нації, віри в перемогу України та її народу! Борис ШИПІТКА, Іван ДРОЗД, Володимир голова БЕНЕВ’ЯТ, голова Заліщицької міський районної Заліщицької голова районної державної Заліщиків ради адміністрації
u
ПОЗИЦІЯ
Ми живемо в такий неспокійний і тривожний час, коли кожен із нас запитує себе, чи існує мірило любові до краю, де народився, до землі, на якій живеш, до всього, що оточує нас у своїй рідній Україні-Батьківщині. Це не простий набір слів, це філософія нашого буття. І прояв його віддзеркалюється в кожному з нас в час, коли на нашу споконвічну землю ступає чобіт окупанта, коли замість радісної звістки від своїх синівпатріотів, згорьовані матері стоять біля їхніх домовин. Ніякі слова співчуття не можуть залікувати біль втрати найдорожчих людей. Ми всі різні в повсякденному житті, тому що ми є творіння Бога-отця. В години лихоліття – якщо ми справді називаємо себе гордо – українцями, то запитуємо «А що ми залишаємо після себе!» Дорога до свободи довга і важка. І тільки в єдності ми зможемо її захистити. Інколи дуже дорогою ціною… Буваючи на сході, переконуєшся, все, що нас почало роз’єднувати, створено штучно. Слава Україні, бандерівці – східняками сприймається як фактор об’єднання. Вся Україна чекає закінчення жахливого кровопролиття. Але на грунті цього неприйнятного для здорового глузду людини, в нас народжується справжнє
розуміння – нація, свобода, Батьківщина. Я завжди радію і горджуся своїми земляками Наддністрянщини, хліборобами від діда-прадіда, які по-справжньому люблять землю, свій край. Саме ця любов вселяє віру в непереможність. Те, що немає байдужості в кожного жителя, котрий надає посильну благодійну допомогу нашим бійцям, тим, хто молиться за збереження їхніх життів і щасливе повернення додому – низький уклін і найщиріші слова подяки. Після війни обов’язково наступить мир. І дитячі-малюнки-побажання, які ми відправляємо нашим бійцям, повинні стати надійним фундаментом завтрашнього дня. Саме вони не повинні допустити помилок сьогодення і минулого, вони повинні по-справжньому творити міць нашої країни. Ми схиляємо голови і хочемо бути гідними пам’яті кожного, хто віддав своє життя за нашу незалежність. Кожна матір може гордитися сином-героєм, сином-патріотом. Доземний уклін Вам, матері. Слава Героям! Слава Україні!
Михайло ГУШОВАТИЙ, співголова районного штабу національного спротиву, депутат районної ради
ПОДІЯ
Заліщицька гімназія прийняла Міжнародну естафету «Всесвітній біг заради гармонії». Докладніше читайте на 2 стор. Світлини Ігоря ІВАНСЬКОГО.
2 u
ПОДІЯ
(Початок - на 1 сторінці.) Сонячний день 5 вересня надовго залишиться в пам’яті учнів Заліщицької державної гімназії. Ще за міською межею марафонців зустріли спортсмени гімназії з учителем фізичної культури Борисом Безушком. Естафетний вогонь пронесли вони вулицями Заліщиків разом зі спортсменами вищого професійного училища та аграрного коледжу, вказуючи дорогу авангарду міжнародної команди до рідної альма-матер. Дружно, усією гімназійною родиною хлібом-сіллю зустрічали на своєму подвір’ї марафонську команду бігунів, очолювану її капітаном та віцепрезидентом Євгеном Фур-
u
сом. Гостей вітали: заступник голови Заліщицької райдержадміністрації Роман Краснюк, директор гімназії Олександра Войчишин, завідувач відділом у справах молоді і спорту Олена Зотова, за участю студентів аграрного коледжу, училища, викладачів фізичної культури і тренерів ДЮСШ. Євген Фурс подякував за гостинний прийом, побажав мирного неба та гармонії єднання, символом якої і є палаючий факел, торкнутися якого, передати з рук в руки змогли всі присутні. Це дуже символічний знак. Люди мають
вогонь у серцях - важливий символ миру, який, використовується з давніх часів на олімпіадах. Його бачать, можуть потримати цей факел і в цьому власне сильно проявляється могутня енергетика єднання. В Україні ж марафон почався із Ужгорода і маршрут його проходив дорогами Закарпатської, Львівської. Волинської, Рівненської та Тернопільської областей. А ще Євген Іванович наголосив, що метою цієї естафети є не лише поширення ідеалів толерантності, але й дружби та гармонійного
У МІСЬКІЙ РАДІ
- У ЦЕНТРІ УВАГИ ДЕПУТАТІВ Чергова сімнадцята сесія міської ради шостого скликання відбулася днями. Міський голова Володимир Бенев’ят і депутати обмінялися думками про суспільнополітичну ситуацію та війну на сході держави. Далі депутати заслухали доповідь Мирослави Саранчук про внесення змін в міський бюджет на 2014 рік. Зміни викликані необхідністю перерозподілу наявних коштів на ті бюджетні статті, які недофінансовані, але є потреба використати їх на життєдіяльність міста та належну підготовку до зими. Особливо необхідні кошти на ЖКП, щоб підприємство вижило до кінця року і здійснювало покладені на нього обов’язки. Також профінансовані потреби на водопостачання міста та закінчення ремонтних робіт по заміні водопроводу у верхній
співіснування народів у світі. І йому, як жителю Маріуполя, до якого зараз так нахабно просуваються путінські найманці, особливо близькими є прагнення миру і злагоди між жителями усіх регіонів країни. На пропозицію Р.П.Краснюка хвилиною мовчання було вшановано пам’ять загиблих у нинішній війні - випускника гімназії Ореста Квача та заліщанина Олега Гульк а, героїв Небесної Сотні, та патріотів, які ціною свого життя виборювали свободу та незалежність України. Усі разом із багато-
національною командою бігунів виконали Гімн України, тримаючи руку на серці, з надією дивилися у прозоре вересневе небо, що таким же мирним воно буде над усією Україною і світом. Як належить гостинним господарям, гімназія зустріла оплесками і короваєм, в подарунок прозвучала привітальна патріотична пісня у виконанні гімназистів, вірш про Україну та Державний Гімн, опісля були хвилини спілкування з учасниками забігу, навіть англійською. Були вручені подяки і грамоти. Гімназисти вкотре
Всесвітній біг заради гармонії - це міжнародна естафета, яка проводиться з метою поширення ідеалів толерантності, дружби і гармонійного співіснування народів у світі. Його учасники пропонують добру волю людям в усьому світі. Символом гармонії і єднання є палаючий факел, який бі-
областей України. 2 вересня в Устилузі на межі з Польщею відбулася зустріч з європейською міжнародною командою, яку українські бігуни проводжатимуть дорогами Волинської. Рівненської Тернопільської і Чернівецької областей нашої держави до Молдови. В Україні планується подолати близько 1 280 км,
змогли повправлятися у знанні іноземної мови з представником команди із Австрії. Але часу було обмаль, бо шлях міжнародної естафети продовжувався у напрямку Молдови. То ж заліщицькі спортсмени провели гостей до межі з Чернівецькою областю і передали естафету представникам Заставнівського району. За кілька днів марафонці перетнуть державний кордон, подолавши дорогами України близько 1280 кілометрів протягом 14 днів. А в гімназії, як завжди, вирує життя. Йде підготовка до велозаїзду на честь героїв-патріотів України та вже традиційних ІІ Олімпійських гімназійних ігор. Але це вже інша історія. Ярослав РИБАК новане всесвітньо відомим громадським діячем Шрі Чинмоєм. У кожній країні організатори плідно співпрацюють з органами місцевого самоврядування і виконавчої влади різних рівнів. До складу команд Всесвітнього бігу заради гармонії у різних країнах входять любителі бігу, які у повсякденному
тривалість пробігу - 14 днів. 20 лютого бігуни європейської команди стартували в Португалії. Європейська частина Всесвітньої естафети буде охоплювати 43 країни Європи з загальною довжиною маршруту в 24 000 км та фінішуватиме 7 жовтня в столиці Сербії Белграді. В Україні Всесвітній біг заради гармонії проводиться з 1991 року. За цей час його учасники подолали понад 49 000 км у всіх областях нашої країни. Палаючий факел тримали близько 330 000 наших співвітчизників. Естафета організована міжнародною мережею волонтерів, яких надихає бачення сповненого гармонією і спокоєм світу, запропо-
житті займаються різними справами, однак знаходять можливість частину свого часу й енергії віддавати естафеті, оскільки відчувають і глибоко вірять, що ці зусилля насправді зміцнюють дружбу між людьми, сприяють становленню гармонійних відносин між державами і народами. В Україні підтримка "Всесвітнього бігу заради гармонії" з боку влади стала доброю традицією: цього року, як і в попередні естафета відбувається за підтримки Кабінету Міністрів України, Міністерства молоді та спорту і мережі центрів фізичного здоров'я населення „Спорт для всіх”. www.worldharmonyrun.org.ua
u
№ 75-76 (8292)
частині міста. Про забезпечення громадського порядку в місті та роботу дільничних інспекторів доповів начальник сектора дільничних інспекторів міліції Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області, капітан міліції Іван Стецький. В ході обговорення питання порядку денного зверталась особлива увага на дотримання правил торгівлі горілчаними і тютюновими виробами на території Заліщиків. З цього питання сесія прийняла відповідне рішення. Депутати проголосували також за збільшення вартості харчування в дошкільних навчальних закладах Заліщиків до 12 гривень на день. Розглянуто і прийнято рішення щодо клопотань Заліщицького ЖКП щодо списання дебіторської заборгованості та про надання
дозволу повністю розпоряджатися коштами, які надходять в касу ЖКП. ГО «Півострів змін» звернувся до міськради з пропозицією щодо перейменування назв вулиць в честь героїв, які загинули на сході України – Олега Гулька та Ореста Квача. Враховуючи думку батьків полеглих та обговоривши це питання, депутати, відзначивши героїзм та з метою вшанування пам’яті полеглих воїнів, вирішили повернутися до його розгляду після закінчення військових дій. Принагідно нагадаємо, що фотографії Олега та Ореста поміщені на стелу «Небесної Сотні» біля адмінбудинку районної ради та РДА. Сесія завершилася розглядом цілої низки земельних питань, з якими зверталися фізичні та юридичні особи. Олег ВІСТОВСЬКИЙ
ІЗ РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ «Україна з вами!» – саме під таким гаслом розпочався збір дитячих листів до українських солдатів у Заліщицькій державній гімназії. Мета акції «Лист солдату», у якій взяли участь на цей час майже 200 гімназистів усіх класів, – моральна підтримка та підняття бойового й патріотичного духу наших українських військових. Директор гімназії О.Д.Войчишин та заступник з навчально-виховної роботи В.Г.Дяків передали листи гімназистів офіцеру Збройних сил України Б.Г. Войчишину для військовослужбовців. На світлині Любові Гнатюк: учні 1-А класу пишуть листи содатам.
гуни передають один одному із рук в руки. Всесвітній біг заради гармонії проводиться у понад 100 країнах світу протягом останніх 27 років Учасником естафети може стати кожен - вік і фізична підготовка не мають значення! Будь-хто може пронести факел кілька кілометрів або кілька кроків маршрутом естафети чи просто потримат його з думкою про мир, гармонію і взаєморозуміння у світі. Також Всесвітній біг заради гармонії пропагує здоровий спосіб життя і соціальну активність Особлива увага приділяється залученню дітей, юнацтва і молоді до активних занять фізичною культурою і спортом. Організатори естафети в Україні також своєю метою вважають налагодження дружби, порозуміння і взаємоповаги між жителями різних регіонів країни. У День незалежності бігуни української команди стартували в Ужгороді на межі зі Словаччиною. Команда рухалася теренами Закарпатської і Львівської
ПРО ПРОВЕДЕННЯ В ОБЛАСТІ МІЖНАРОДНОЇ ФАКЕЛЬНОЇ ЕСТАФЕТИ На виконання резолюції Віце-прем’єр-міністра України О.М.Сича, з метою поширення ідеалів толерантності, дружби і гармонійного співіснування народів у світі голова ОДА О.М.Сиротюк видав доручення, яким рекомендовано провести в області міжнародну факельну естафету «Всесвітній біг заради гармонії». Утворено комітет з підготовки та проведення в області міжнародної факельної естафети.
Настала осінь, і всі чекають, що вона принесе мир на нашу землю. П’ятого вересня через містечко Товсте проходив міжнародний марафон миру «Реасе Run». Команду міжнародної факельної естафети зустріли директор школи Марія Окопняк, вчителі, учні Товтенської школи вийшли на підтримку цієї події. Ми зустріли бігунів на межі Заліщицького району, радо вітаючи вигуками «Спорт – це здоров’я, спорт – це мир!» Учасники марафону з усіх куточків нашої планети були радісно здивовані такою зустріччю. Учні вітали гостей-спортсменів українською, англійською і німецькою мовами. Усі мали можливість зрозуміти важливість цієї акції, коли доєднались до бігунів і пробігли з ними через усе наше містечко. Пізніше на території школи пройшла урочиста лінійка, де кожен мав можливість познайомитися з учасниками марафону і тримати у своїх руках факел миру. У такий нелегкий час для нашої Батьківщини проведення подібних акцій тільки підносить патріотичний дух українського народу. Дякуємо всім організаторам і учасникам марафону. Миру усім нам! Наталія ЦИГАН, учениця 11 класу школи смт.Товсте
u
ОФІЦІЙНО
4 вересня ц.р. наказом Генерального прокурора України Олега Рекуша призначено прокурором Заліщицького району. На новій посаді Олега Романовича представив прокурор Тернопільської області Юрій Гулкевич. Олег Рекуш юридичну освіту здобув у Харківській національній юридичній академії ім.Я.Мудрого. Трудову діяльність в органах прокуратури розпочав у 2003 році.
u
ДО УВАГИ ЖИТЕЛІВ РАЙОНУ Народний депутат України Стойко Іван Михайлович буде приймати громадян у четвер, 18 вересня ц.р., з 13 год. - у смт.Товсте; у п’ятницю, 19 вересня, з 15 год. – у с.Нирків. Прийоми відбудуться у приміщеннях селищної та сільської рад.
НА ТЕМИ ДНЯ
На виконання розпорядження голови районної державної адміністрації від 11 червня ц.р. щодо організації оздоровлення та відпочинку дітей у 2014 році» управління соціального захисту населення РДА інформує, що департаментом соціального захисту населення ОДА на Заліщицький район станом на 1 вересня виділено: 15 путівок: для дітей санаторій «Турія» профіль лікування ортопедія, заїзд з 17.09.2014; 3 путівки – матері та дити-
ни; 5 путівок для потерпілих І категорії; 1 путівка для потерпілих ІІ категорії. Відповідно до Порядку організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2013 року для забезпечення громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи путівкою у 2015 році, бажаючим оздоровитися необхідно до 5 жовтня 2014 року надати в управ-
ління: - копію паспорта, (свідоцтва про народження для дитини), - копію чорнобильського посвідчення, вкладок (при наявності), - копію довідки МСЕК (при наявності), - довідку форми № 70/о. Додаткову інформацію можна отримати в управлінні соціального захисту населення вул. Грушевського,12 м. Заліщики або по тел. 2-29-87.
№ 75-76 (8292) u
u
ДОПОМОГА УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ
Упродовж минулого періоду, з 3 по 9 вересня, районний штаб національного спротиву продовжував збір коштів, продуктів та інших необхідних матеріалів для забезпечення призовників та добровольців, жителів району, котрі відбувають на Східний фронт, в Луганську і Донецьку області та на кордон з АРК - в Херсонську область. Уже третю поїздку до добровольців-айдарівців з медикаментами на суму 5
u
тис.грн. (закуплено від штабу), іншими ліками, наданими додатково, придбаними предметами потрібного солдатам одягу на 3 тис. грн., а ще - наданим жителями теплим одягом, продуктами харчування, придбаними і зібраними громадою району і зданими в штаб, знову очолив член районного штабу спротиву, депутат районної ради Михайло Гушоватий. Також Юрій Гурський і Богдан Фенюк відвідали наших земляків у військових частинах, що перебувають у населених пунктах Старичі та Яворів. Їм доставлені продукти, медикаменти та необхідна військова амуніція все придбано за зібрані кошти громад району та небайдужих жителів Заліщанщини. За період з 3 по 9 вересня
u
роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки — після досягнення 50 літ і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статею 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи - чоловікам і за кожні 2 роки жінкам. Ця категорія працівників має певну степінь ризику для здоров’я, а тому і користується правом виходу на пенсію на пільгових умовах. Здійснюється державний
*** *** *** До речі, громади сіл Зозулинці і Виноградного зібрали 22 500 грн. на придбання тепловізора для Сергія Гумана, який зараз перебуває у короткотерміновій відпустці, повернувшись із зони АТО.
контроль за наданням пільг та компенсацій за шкідливі умови праці за результатами атестації робочих місць та аналізу виконання підприємствами, установами та організаціями постанови КМУ від 1 серпня 1992 року № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці». За січень-серпень 2014 року із перевірених підприємств, установ та організацій в районі атестовано 50 робочих місць, із них підтверджено право виходу на пенсію на пільгових умовах 15 працівникам, тобто скорочення пенсійного віку на 5 і 10 років. Даним працівникам, де проведена атестація, проводяться доплати до тарифної ставки (посадового окладу) від 4 до 24 %, надаю-
ться додаткові відпустки за шкідливі умови праці та за особливий характер праці від 4 до 11 календарних днів, а також надається спецхарчування відповідно до матеріалів атестації та висновку Державної експертизи умов праці в області. Варто знати керівникам підприємств, установ та організацій всіх форм власності та господарювання, що термін дії первинної атестації триває 5 років і тому необхідно вчасно провести чергову атестацію для того, щоб не розривати пільговий стаж роботи. Всю відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам за несвоєчасне або неякісне проведення атестації робочих місць за умовами праці згідно ст.101 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», несе керівник підприємства, установи, організації. Галина СОХАЦЬКА, експерт з умов праці УСЗН РДА
Ганна ГУТНИК, член штабу, касир
У ПИТАННЯХ ЗВІЛЬНЕННЯ ПОЛОНЕНИХ, ЗАРУЧНИКІВ ТА ВІДНАЙДЕННЯ ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ ТА В РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНАХ СБУ ПРОВОДИТЬСЯ ОСОБИСТИЙ ПРИЙОМ ГРОМАДЯН За дорученням Президента України в СБУ працює такий Міжвідомчий центр. Ведеться активна робота з уточнення бази даних зниклих, аби знайти і повернути додому кожного українця, який потрапив у полон або зник безвісти. Міжвідомчий центр працює спільно з волонтерами, громадськими активістами, незалежними журналістами. В Управлінні СБУ в області проводиться особистий прийом людей, які розшукують рідних та близьких, надається допомога в питаннях звільнення полонених, заручників та віднайдення зниклих безвісти. Для звернень громадян цілодобово працює «гаряча лінія» call-центру 0800-501-482, 044-235-63-67 та ел.скринька polonhelp@ssu.gov.ua, у Тернополі: 0352-529000, 0352-524542. Прес-група УСБ України в області
ІЗ РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ
Зустріч випускників педагогічного училища 1974 року нещодавно відбулася в м.Чорткові. Серед запрошених колишні його учні Ганна Березюк, Магдалина Стасишин, Олександра Сай, Раїса Лобунь, Михайло Кушнірчук, Дмитро Шпортак, Галина Дудь, Ганна Карпець, Люба Лещишин та ін.. Випускники відвідали рідне училище, зустрілися зі своїми наставниками Олегом Омеляновичем Посакалюком, Тимофієм Іллічем Під-
u
гривень та Саша Стрільчук (3 роки) – 20 гривень, навіть дитина-інвалід із Кошилівець, яка не хотіла називати свого імені, привезла 200 грн. Штаб продовжує працювати, чекає на нові фінансові та матеріальні надходження, що так необхідні нашим захисникам для наближення перемоги над російським агресором. Хай береже їх Господь. Якнайшвидшого повернення здоровими до рідного дому Вам, дорогі наші оборонці!
фінансову підтримку надали: з Бедриковець - громада 1550 грн. та перевізник Іван Дацьків - 1000 гривень, громада селища Товсте – понад 28700 гривень і 50 доларів США, Товстенська школа – майже 5500 гривень, громада Литячого – 5600гр., Заліщицьке лісництво – 500 гр., громади Дорогичівки – 4800, Касперовець-Лисичник – 10000, КошиловецьПопівець – 7250 гривень. Церква Святої Покрови м.Заліщики надала 6700 грн. Мирослав Розлуцький передав у штаб 5 тис.грн. Суботній збір на ринку становить майже 900 гривень.Серед небайдужих можна назвати найменших учасників акції допомоги Українській армії: це - Настя Яросевич (10 років) – 100
АКТУАЛЬНО
Право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники незалежно від останнього місця роботи, які зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, і за результатами атестації робочих місць. Чоловіки - після досягнення 50 літ і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 - на зазначених роботах. Жінки - після досягнення 45 літ і при стажі роботи не менше 15, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статею 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», на 1 рік за кожний повний рік такої роботи - чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам. Працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, і за результатами атестації робочих місць мають право виходу на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі
висоцьким, Оксаною Іванівною Матвійчук, Вірою Омелянівною Подольчук, зробили пам’ятну світлину. Вірш-роздум «Чортків 2014. Спогад» своїм колегам присвятив випускник училища 1974 року Іван Козак, вчитель-методист ВПУ №24 м.Заставни, лауреат премії ім.І.Бажанського, відмінник освіти України. Я не знаю: багато чи мало У житті цьому треба пройти, Та упевнений точно,
3
що знову Зустріч наша буде на роки. Я вклоняюся низько сьогодні Вам, далеким студентським рокам, Там життя нам здавалося іншим І науки тут нашої храм… Роки, ви – невгамовнії коні, Що біжать і не вернуть назад. Життя прожите – ніби на долоні, Вже мудрості квітує буйний сад.
Я вдячний, вам, колеги мої, друзі За мить життя і смак терпкий чекань. Були роки найкращі в цій окрузі! Сьогодні вже літа й в душі священний храм. Добра цей храм, любові і чекання Хай дасть нам Бог ще раз відчути мить: Оте ще юне і смішне кохання Й підтримку друга. Треба далі жить! Іван КОЗАК, уродженець с.Зозулинці
НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРІЇ польовою
(Продовження. Початок в минулих номерах).
Операція на Дністрі в березні 1915 року біля міста Заліщики була окремою військовою епопеєю. Вона знаменитою не була, але стала показовою для військових умов Південнозахідного фронту. Увечері 12 березня 1915 року генерал барон Маннергейм отримав наказ прийняти командування над Заліщицьким загоном. Штаб 1-ї козачої дивізії знаходився в Заліщиках. Як виглядали російські позиції і якою була військова дисципліна в цій частині російської армії свідчить опис мемуариста: „Генерала і супроводжуючих його офіцерів ніхто не зустрів. Після довгих пошуків із землянки печерного типу був „витягнутий” підполковник з сонними напівп'яними очима, що виявився коман
Ч. 6. БОЇ В БЕРЕЗНІ - ТРАВНІ 1915 РОКУ, КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ РОСІЙСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ диром Олександрійського піхотного батальйону. Піднялися на позиції, що мали жалюгідний вигляд: неглибокі кулеметні і стрілецькі окопи при повній відсутності ходів повідомлень. Кілька окопів, не пов'язаних із загальною системою оборони, захищали рідкі і похилені дротяні загородження”. До позицій австрійців було близько 800 метрів. Перед ними нескінченними рядами тягнулися дротяні загородження. Гладкі кілки їх першого ряду були залиті смолою і оповиті дротом. По ньому було підведено електричний струм. За тими дротяними загородженнями темніли силуети бійниць. 12 березня в 11 годині вечора полки 12 - ї кавалерійської дивізії, залишивши коней в селах Дуплиська і Бедриківці, зайняли позиції на правому березі Дністра. До 1-ї години ночі дивізія прибула в Заліщики. Росіянам протистояли сили австрійців, які розгорнули 2й і 3-й полки Тірольських стрільців (полки 4-х батальйонного складу), 1-й Гонведний полк, 17-й і 18-й ландштурмові батальйони і 1-й батальйон 22-го Гонведного полку. Крім того, австрійські війська були добре підкріплені артилерією, яка налічувала 43 одиниці гармат різного калібру. В резерві перебувало не менше 6-10 батальйонів ланштурми і 6а кавалерійська дивізія. Росіяни форсували ріку і зайняли оборонний плацдарм на західному березі. Штаб дивізії залишився в Заліщиках. В записках ротмістра 12-го уланського Білгородського полку Коншина змальовано картину цього бою за Заліщики так: „По вулицях міста, не зважаючи на ніч, свистіли кулі. Нещасні жителі сховалися в свої „пивниці” (погреби), багато з них були поранені. Чоловічого населення, крім євреїв, майже не було”. Бій за Заліщицьку переправу йшов вночі і тривав весь день 14 березня. До кінця березня австрійські війська силою біля дивізії піхоти з сильною
ДЕПУТАТ НА ВИБОРЧОМУ ОКРУЗІ
З робочою поїздкою у трьох районах округу побував народний депутат України Іван Стойко. Як завжди, людно було на прийомах громадян у райцентрах, але, як стверджує парламентарій, ці зустрічі з виборцями докорінно відрізнялися від попередніх. «Люди стривожені ситуацією в державі, бажають допомогти військовим та добровольцям на Сході чим можуть, висловлюють слушні пропозиції. До мене приходили матері та родичі мобілізованих, контрактників. Є прикрі моменти - відрахування їхніх дітей з навчальних закладів за невчасну здачу іспитів. Ми не допустимо, щоб це стало-
ся. Думаю, що це поодинокі помилки, які будуть негайно виправлені керівниками освітніх закладів,» - розповідає народний депутат. Чимало скарг висловлювали жителі районів щодо так званого «консервування кадрів» попереднього режиму Януковича у виконавчих органах районної влади. Виборці вимагають якнайшвидшої люстрації «на місцях», розуміючи, що такі держслужбовці можуть суттє-
во «зашкодити» на очікуваних позачергових парламентських виборах і на місцевих. Перебуваючи в Чорткові, Іван Михайлович мав приємну нагоду відверто поспілкуватися з педагогами Чортківщини та сільськими головами. Виступаючи перед ними, депутат відзначив важливість для України третьої хвилі мобілізації та із сумом констатував, що наша незалежність виборюється шляхом великих жер-
тв героями України, серед яких чимало жителів округу. «Ми відстоїмо раз і назавжди нашу свободу. Борімося разом, молімося разом. А якщо треба буде воювати всім, то всі будемо воювати», - резюмував Іван Стойко. Він також наголосив, що, коли гинуть сини України, захищаючи її від кремлівського ворога – не можна влаштовувати феєрверків та гучних забав, так як це ,на жаль, подекуди є на Тернопільщині. Перебуваючи на Заліщицькій землі, Іван Михайлович помолився за душі героїв полеглих на Сході – Олега Гулька і Ореста Квача на місцевому цвинтарі та вис-
і важкою артилерією знову безперервно намагалися опанувати переправу біля Заліщик. На початку квітня 1915 року росіяни зробили кілька спроб контратакувати позиції австрійських військ. У ніч на 2 квітня 1915 року вони форсували Дністер під Заліщиками, захопивши плацдарм на правому березі. Через день, у ніч з 3 на 4 квітня сотня інгушів перепливла Дністер і без шуму перебила австрійську передову сторожу. Інгуші за допомогою своїх твердих кавказьких бурок, які вони накинули на дротяні перешкоди противника, переповзли з кинджалами в зубах в австрійські окопи й напали на сплячих австрійців, вчинивши суцільну різанину. Цим активні дії росіян на Дністрі закінчилися. Австрійські війська по всьому фронту корпусу поводилися пасивно, обме-
ловив впевненість, що з такими патріотами ми обов’язково переможемо. У Борщівському ж районі Іван Стойко вручив районній лікарні апарат для гемодіалізу ( «штучну нирку»). Зараз народний депутат активно співпрацює з благодійною міжнародною організацією та прагне покращити діагностично - лікувальні бази багатьох районних лікарень області і медичних закладів обласного центру сучасним медичним обладнанням. На даний час усі заяви, які надійшли до депутата, розглянуті, а на окреслені проблеми вже направлено депутатські звернення. Валентина ГЕНЕРАЛЮК
жуючись обстрілом позицій Заліщицького загону, і посилено окопуючись на правому березі Дністра. В цей період німецькоавстрійське командування готувало удар по Галичині. 19 квітня 1915 року на Східному фронті після масового артобстрілу почався наступ на схід. Почався т. з. „Великий відступ” російської армії з Галичини. З метою допомогти сусідам 9-а російська армія 26 квітня перейшла в наступ, ліквідувала Заліщицький плацдарм. Бої за Заліщики, які точилися від початку березня 1915 року, закінчилися здобуттям мостового причілка 88-ю бригадою цісарських стрільців підкріпленою народним ополченням та спішеним дивізіоном 5-ї угорської кавалерійської дивізії гонведів. О 4-й годині ранку з 6 на 7 травня 3-й батальйон цісарських стрільців за підримкою кулеметного підрозділу, скориставшись недоглядом росіян, без жодного пострілу оволодів неприступним заліщицьким мостовим причілком і взяв під контроль переправу через Дністер. Організатором цієї сміливої акції був майор 2-го полку цісарських стрільців Р. Прохаска. Передмістя Заліщик було здобуте після раптового несподіваного наступу о 4.30 ранку без артилерійської підготовки. Австрійці полонили кілька тисяч солдатів, 2 полкових штаби, здобули 21 кулемет та велику кількість гвинтівок. 8 травня австрійці зайняли Заліщики. Наступ австрійської армії Пфланцер-Балтіна закінчився успішно, проте запеклі бої продовжувалися. Група австрійських військ біля Заліщик 19 травня тричі піддавалася атакам. Після безуспішних спроб відбити втрачені позиції російські війська поступово покидають цей район. 21 травня 1915 величезна колона російських військ, з великою кількістю артилерії і декількома тисячами возів з усяким військовим майном і пораненими, підійшла до переправи через річку Дністер. Після закінчення переправи війська знищили за собою понтонні мости. На світанку 22 травня німці почали свою атаку на придністровські висоти, намагаючись захопити їх і тим самим відрізати російські війська, що знаходилися в долині. Російські частини відступали з великими втратами. Цією звитягою австрійських вояків закінчився період першої російської окупації Заліщик. Михайло СОПИЛЮК, заступник директора ВП НУБіП України „Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого” (Далі буде.)
4
№ 75-76 (8292)
НАМ ПИШУТЬ
u
u
Врожаями ниви достигли, Багрянець пломеніє з дібров. До школи, до школи, до школи Душа поривається знов.
ДОПОМОГА УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ
Небайдужі молоді волонтери нашого міста та активісти ЗМГО "Півострів змін" збирали допомогу військовим, які захищають нас та нашу незалежну Україну від загарбників на Сході України. Цій справі присвячували весь свій вільний час ті, хто чергував у пункті допомоги, хто розповідав страшну правду сусідам та друзям. Збирали все - від закруток з паштетом до гречаних круп, засобів гігієни, одягу та медикаментів. За недовгий період часу ми заготовили понад 300 кг продуктів, серед яких були: крупи, макарони, цибуля, олія, печиво, консерви, вода, а також медикаменти, засоби
Щороку з приходом осені в кожну школу стоголосим дзвіночком приходить Першовересень. Проте не всі діти в Україні можуть радіти цьому дню. У цей складний, нестабільний час, перший дзвінок, на жаль, не пролунає в багатьох закладах східної України. І в нашій школі він видався особливим. Із зони АТО повернувся наш земляк Сергій
гігієни, одяг, 90 банок закруток та інше. Налагодивши контакти з логістичним центром (склад) допомоги добровольцями АТО м.Тернопіль, ми розпочали нашу співпрацю. Наступного дня вже відправили їм перших 10 ящиків продуктів, серед яких була посилка, адресована земляку з нашого району. Було важко уявити, що вона дійде за адресою, адже на Сході дуже складна і напружена ситуація. Але наступного тижня нам прийшло підтвердження, що посилка всетаки дійшла до нашого земляка. Решту 16 ящиків з продуктами і речами, які ми встигли зібрати, було передано Заліщицькому штабу національ-
ного спротиву. Їх відправили автобусом з нашими добровольцями на схід, а заодне і зібрані кошти в сумі 8651 грн., вони передані благодійному фонду «Крила Фенікса», засновником якого є волонтер Юрій Бірюков. Нагадаємо, що саме його недавно Президент України Петро Порошенко призначив своїм радником і подякував йому за сумлінну та ефективну волонтерську роботу. Цей фонд щодня закупляє обладнання та необхідні речі, яких потребують наші солдати на передовій. Дякуємо всім не байдужим жителям нашого міста. Це найменше, що ми можемо зробити для наших солдат, котрі захищають нас та нашу рідну державу. Слава Україні! Разом - ми сила!
Молодь міста Заліщики
Андрійович Гуман. Разом із дружиною вони привели свого синочка до школи. Погляди всіх присутніх були звернені на гостя, адже він справжній герой, бо пішов захищати Україну за покликом серця. Учні вітали його теплими, щирими словами. Ми гордимося тим, що він виріс у нашому зозулинському краї і став справжнім патріотом. За давнім українським звичаєм, як почесному і дорогому гостеві, дівчата піднесли Сергієві коровай на вишитому рушникові. У словах учнів звучала гордість за свого земляка, захоплення його мужністю і відвагою. Зустріч вийшла щира та невимушена, на очах у всіх бриніли сльози. Особливо у матері солдата, яка з таким нетерпінням чекала його з війни – єдиного сина. Свято продовжилось вітанням першокласників. У цьому році наша шкільна родина поповнилась сімнадцятьма першокласниками. Вони такі святкові, радісні, з букетиками осінніх квітів боязко тулились до мам. А
u
коли пролунав перший дзвінок, відчули себе школярами. Гостей на святі було багато: батьки, отець Всеволод, депутат Заліщицької районної ради В.В.Шипітко, ветеран педагогічної праці Л.Г.Драчук, воїн – учасник АТО С.А.Гуман. Тому вітання линули звідусіль. Спочатку директор школи М.І.Гронська привітала всіх школярів з Днем знань та запросила першачків разом з шкільною родиною поринути у країну незвіданого. Похвальними листами МОН України та грамотами були нагороджені кращі учні школи. Марія Іванівна представила молодих педагогів колишніх випускників школи: О.В.Білу (вчителя медико-санітарної підготовки), Г.Б.Мигайчук (вчителя математики), Г.В.Филип’юк (вчителя української мови та літератури), а також учнів, які прибули в 5 і 2 класи. Линули слова побажань успіхів у навчанні, виростати справжніми патріотами України. Сергій Андрійович Гуман подякував присутнім за теплу зустріч у стінах
рідної школи , побажав усім спокою і мирного неба, палко любити свій край, бути гідними синами і дочками України. До школярів звернулися депутат районної ради В.В.Шипітко, ветеран педагогічної праці Л.Г.Драчук, які висловили думку, що в нелегкий для нашої держави час, ми повинні бути як ніколи згуртованими, єдиними і займати активну життєву позицію. Всі присутні на святі разом із отцем Всеволодом помолились за мир і спокій України, за її щасливе майбутнє, за всіх тих, хто сьогодні боронить кордони нашої землі від ворогів. Під звуки святкового маршу першокласники разом з першою вчителькою Г.С.Запорожан та випускниками переступили поріг рідної школи. Навчальний рік розпочався для всіх спільним уроком «Україна – єдина країна». Марія ЛЕВЧУК, заступник директора з виховної роботи школи с.Зозулинці
ФОТОФАКТ
З нагоди Дня підприємця в малому залі засідань райради і райдержадміністрації відбулися збори з нагоди цього професійного свята, яке відзначається в першу неділю вересня. У заході взяли участь голова райдержадміністрації Б. Шипітка, заступник голови районної ради В.Лопушняк, міський голова В.Бенев’ят, керівники підприємств та приватні підприємці міста і району. Вітаючи присутніх, голова РДА висловив вдячність підприємцям району, які надають фінансову та матеріальну допомогу військовослужбовцям ЗСУ, бійцям добровольчих батальйонів, у яких служать наші краяни, захищаючи суверенітет і незалежність України. Керівників підприємств району нагороджено грамотами та подяками районної державної адміністрації та районної ради. Ігор ТАРАСЕВИЧ, світлина автора.
u
ПІДГОТОВКА ДО ЗИМИ
З наближенням осені дедалі більше цікавить підготовка шкільних котелень до зими. Як повідомив завідувач відділом з питань освіти РДА Павло Мирончук, на початок опалювального сезону всі котельні навчальних закладів запрацюють на повну потужність. Опалювальні системи готові до роботи. Ряд шкільних котелень району переведено на альтернативні види палива. Паливні системи, пічки відремонтовані і готові до робо-
ти в осінньо-зимовий період 2014-2015 років. Із 44 загальноосвітніх навчальних закладів – 17 працюватимуть на альтернативних видах палива, з них 8 будуть опалюватися самостійно, 9 передано в оренду: - 5 котелень на електричному опаленні (4 школи І-ІІІ ст., 1 – І ст.); - 9 – на газовому (3 школи І-ІІІ ст., 5 шкіл І-ІІ ст., 1 школа І ст.); - У 13 – пічне опалення (6 шкіл І-ІІ ст., 7 шкіл І ст.). Лише незначна частина
шкіл на час об’їзду забезпечена твердим паливом – дровами чи вугіллям. Близько 20 відсотків від потреби наявні вони в тих школах, що працюватимуть на альтернативному паливі. Необхідно забезпечити паливом школи із печами та котельні, які працюють на альтернативних видах його. Лічильники в котельнях встановлені частково, а до завершення цього місяця вони будуть в кожній шкільній котельні.
Мобілізованим, котрі проходять військову службу в 24 окремій механізованій бригаді, що дислокується в Яворові Львівської області, доставлено в черговий раз гуманітарну допомогу. Наших земляків, а серед них Мирослав Романів, Петро Слободян, Іван Петровський, Віктор Бурдейний, Сергій Макух, Іван Григоришин, Роман Мандзюк та Станіслав Лаврик – забезпечено необхідним військовим спорядженням. Це перевірені бронежилети, кевролові шоломи, військове взуття, плащ-накидки, тепла білизна, засоби особистої гігієни. Крім цього, кожному з них було вручено продуктові набори – при потребі в інше місце дислокації вони матимуть при собі необхідний пайок. Члени правління самооборони Заліщицького району Юрій Гурський і Богдан Фенюк, котрі доставляли до військової частини необхідне для наших земляків, зазначили, що окрім військового обмундирування у дану частину завезено й продукти, які зібрала громада нашого краю. Ця благодійна акція продовжуватиметься й надалі, а заготовлене дійшло адресно власне туди, де проходять службу наші воїни. Під час зустрічі з командиром частини, підполковником Віталієм Павельчуком було уточнено, який асортимент продуктів залишається у військовій частині, а що буде передано на збірний пункт Яворівського районного військового комісаріату
u
для подальшої відправки в зону АТО. Заліщицькі волонтери мали змогу поспілкуватися з начальником штабу 5-го батальйону Віктором Кудряшовим, де проходять службу більшість наших краян. Акцентувалась увага на придбанні якісної, теплої білизни для бійців у зв’язку з настанням осінніх холодів. І, звичайно, командири особливу вдячність висловлювали територіальним громадам, районному штабу національного спротиву і самообороні Заліщицького району, всім людям за добродійництво, яке рятує в такий складний час нашу Українську армію. Волонтери після повернення додому поділилися й своїми враженнями від перебування в Яворівській військовій частині. “Найперше тішить, що помітні зміни в поліпшенні побуту солдатів, впорядкованіші казарми, зроблено капітальний ремонт в їдальні. Звичайно, не все ідеально, але зміни на краще тут наяву. Тим паче, коли порівнювати з тим, що десятки літ армія занепадала і про ніяке соціальне оновлення мова не велась. А тут, буквально за місяць-другий у військовій частині налагодилось життя, тривають навчання”. Стає очевидним, що допомога є не лише від нашого району, а й з інших міст, областей. І це суттєвий момент, коли армія відчуває, що народ турбується про своїх захисників, живе його проблемами. У розмові Юрій Гурсь-
кий зазначив таке: «По приїзді у військову частину ми зустрічаємось із земляками і тут же необхідне вручаємо. Буває невідповідність розміру взуття чи одягу, ми знаходимо такий, який задовольняє бійця. Трапляється, рідні передають мобілки, теплі речі, а ми не можемо їх вручити, бо адресат за 20 км від частини на навчанні. Ми обов’язково все передаємо, дочекавшись бійця. Сьогодні налагоджено взаємозв’язок з військовими частинами, із тими, хто в ній служить. Тому питання, які виникають в батьків, їхні побажання можна оперативно вирішити». Важливо – не бути байдужим, бо це на руку нашим недругам. А за підтримку і вкрай необхідні речі солдати вдячні всім, хто не забуває про них і усвідомлює, що бронежилет, наприклад – це можливість зберегти життя людини. Нехай побільше серед нас буде небайдужих, таких, хто не тільки сам жертвує на армію, а й особисто бажає попрацювати волонтером і сприяти такій роботі. Звертайтесь у районний штаб національного спротиву. І на завершення: «Наші земляки гарно влилися в колектив, є порозуміння й підтримка між ними, здоровий мікроклімат. Армія українська міцніє. І за це особлива вдячність і керівництву військових частин», - підсумував Юрій Гурський. Ольга ЛИЧУК
МИ - УКРАЇНЦІ
Важкий час настав для нашої неньки-України. На нашу землю прийшла біда, схід країни охоплений війною. Кожного дня уже довгий час, ризикуючи своїм життям, бійці АТО захищають рідні кордони. Багато там є і наших земляків. Товстенська школа, переймаючись долею наших бійців, вирішила надати допомогу. В нашому містечку пройшла акція «Ти в нашому серці, Україно», під час якої проходив збір продуктів, одягу і коштів для потреб наших вояків. Наші учні з розумінням приєдналися до цієї акції, кожен був радий допомогти захисникам нашої Вітчизни. Також до ініціативи школи приєдналися й громадяни нашого селища. Товстерська школа і все наше містечко Товсте вдячне нашим захисникам і бажають всім їм здоров’я і якнайшвидшого повернення додому. Мирного усім неба і перемог! Наталія ЦИГАН, учениця 11 класу школи смт.Товсте
№ 75-76 (8292) u
СЛОВО ПРО ЛЮДИНУ
оч народилася в Блищанці, закінчувала середню освіту в Торському, а вищу – в Чернівцях, але творчий доробок, професійне зростання як педагога-словесника заяскравіли в Ганни Рибцуник у Садках. В цьому селі вона створила свою сім’ю, тут звелись на крила її діти – Олег і Цвітана, тут милі її серцю найдорожчі внучата Мар’яна, Юля та Христинка.
Х
«Власне, за ці набутки, які подарував мені Господь на цій благодатній землі, я обожнюю це село, - зізналася Ганна Михайлівна. – Не голослівно люблю свій край, свою Україну, свою родину, мене пов’язують із ними дуже глибокі почуття. Тут заходах, творчих конкурсах. мені дорога й наймиліша «Я в дитинстві дуже любила кожна дитяча усмішка. Все слухати казки, легенди, це прийшло і залишилось в бувальщини свого мудрого і мені ще з дитинства, окри- доброго дідуся по материній лює і підносить, наснажує і сповнює такими відчуттями, які чистіші, здається, від синього неба, що прихилилось до мене своїми широкими грудьми. Коли переживаєш це, вбираєш цю красу в себе, сповнюєшся високістю простору, відчуваєш, що ти лінії Степана Писанського. не в силі не любити цей Він був неперевершеним куточок землі, що ця любов оповідачем, багато сам стоїть клубком у твоєму читав і мене заохочував. горлі і ти не можеш його Коли навчалася в школі, запроковтнути», - ділиться хопилася книгами. Читала сокровенними думками все зі шкільної та сільської бібліотеки. Збагачувала Ганна Михайлівна. З Ганною Рибцуник зна- свою мову, словниковий йома багато років, здається, запас. Дідусь – мій перший знаю про неї все – її творчі учитель, який здружив мене здобутки і педагогічні до- з книгами. Моя мати також сягнення, її особисті болі та багато читала, знала душевні переживання… На напам’ять вірші багатьох жаль, життя кожного з нас поетів. І це змалку особливо побудоване таким чином, що запало мені в душу”. поряд із злетами є падіння, Коли вона навчалась у 10 поруч з успіхами крокує класі Торської школи, в нерозуміння навіть тих районній газеті вперше був людей, з якими довелось надрукований її вірш. І з тих скуштувати не єдиний ок- пір почалась творча співраєць хліба, попрацювати не праця з «Колосом». А далі – один десяток літ в школі, перемога в обласному конвипустивши в життя курсі юних літераторів, побагатьох своїх вихованців. бувала і на Всеукраїнському Такі щасливі миті інколи зльоті творчої молоді, де не поєднуються із болісними тільки познайомилась з спогадами… відомими поетами: В.ВихМета моєї зустрічі з рущем, Р.Братунем, П.ОсадГанною Рибцуник – розпо- чуком, Б.Демковим, а й вісти читачам про її творчі привезла Диплом ІІ ступеня. здобутки, адже вона – автор Її мрія стати журналістом, на п’яти поетичних збірок, а ще жаль, не здійснилась. Але свою педагогічну діяльність справжнім знавцем і майсловесник поєднує із бажа- стром слова вона стала, нням в кожну тему при- закінчивши філологічний внести щось своє, запа- факультет Чернівецького ливши словом, віршем університету. Свої творчі задуми педагог срібноголосим. Чортківський поет М.Кіт успішно реалізовує, не тільназвав поетесу наддні- ки випускаючи поетичні стрянською горлицею і збірки, а й готуючи публікації присвятив їй, щирій українці, до багатьох періодичних гарного вірша, в якому є видань – районного, обласного та всеукраїнського рядки: штибу. У темряві сяє, як місяць Перша збірка поезій Г.Рибу ніч, цуник «На крилах радості і Вкраїну знедолену болю», яку впорядкував журналіст Петро Мельник, це зве величавою її перша ластівка, це ті Зустрінеш її, хоч би раз віч-на-віч, почуття молодої людини, які Побачиш людину, вихлюпнулись із серця, це її захоплену справою. бесіда зі слухачем. Її вірші – то її серце, яке любить, Свою поетичну долю Ган- хвилюється, переживає. Під час нашої зустрічі нуся обрала, будучи школяркою. Коли навчалась в Ганнуся завжди згадувала шостому класі, їй, редактору свою маму – не тільки за те, стіннівки, доручили знайти що привчила до праці, була вірш про Україну з творчості взірцем скромності і повідомих на той час поетів. рядності. Власне материне Те, що було під руками замилування народною чомусь не влаштовувало. піснею обумовило поетич«Тоді я написала власного ний спів її доньки: вірша, він сподобався моїй учительці, я навіть отримала Мені ти, мамо, вишнею здаєшся, від неї похвалу. Поетичний Що при моєму світиться дебют виявився вдалим, хоча вчителька перепивікні, тувала не раз: «Ти сама його І біло-біло розцвітають написала?» Я відчувала в в серці Твої колись наспівані пісні. цих словах певну недовіру до своїх можливостей, але Оцей материнський скарб час – найкращий суддя». З тих пір дівчина почала – пісню – Ганнуся понесла писати. В її серці народжу- далі у світ, до своїх виховались спочатку наївні ди- ванців, яким прищеплює тячі римовані рядочки, а зго- любов до рідного слова. «Одного разу довелося дом вже з’являлись непоодинокі віршовані образи, які замінити на уроці свого дівчина-школярка декламу- колегу, вчителя історії, який вала і на уроках, і на шкільних на той час готував дипломну
«Садківчанки» Романюк.
Марія
роботу. До школи приїхали з інспекторською місією представники з району та області. Вирішили побувати на уроці з історії, який я проводила власне у 8 класі. Тема його «Хрещення Русі». Поряд з книжним варіантом, я використала місцевий матеріал, згадала пісню своєї матері, прочитала власного вірша і заслужила схвальні відгуки та високу оцінку неординарного проведення уроку». Два роки тому, напередодні Дня незалежності, культармійці нашого району виступали із творчим звітом в обласному драмтеатрі ім.Тараса Шевченка. Концертна програма роз-
Чимало пісень на слова Г.Рибцуник та В.Юріїва виконує згаданий колектив, а також подружжя Ягничів. У співпраці Ганни Михайлівни з І.Федірко і Т.Хмуричем народились пісні, які зворушливо виконує народний самодіяльний хор «Добрівляни» і тріо «Терноцвіт» районного будинку народної творчості. «Для мене найголовніше в пісні, щоб вона перегукувалася з моїм внутрішнім світом – моїми думками, почуттями. І я прагну писати так, віднайти в серці своєму такі слова, які зрозумілі людям, в яких і моє, і їхнє життя». Від поетичної теми розмова перейшла в іншу
починалась урочистим хоровим виконанням пісні «Україні» на слова Г.Рибцуник, муз.Т.Хмурича. Багатьох, мабуть, пройняла в ті хвилини гордість за таких людей, слова і музика яких проникали в серця і зачаровували магією, глибинними почуттями. Світлої пам’яті Теодор Хмурич був тоді зі своєю родиною в залі. Його шанобливо вітали, як Маестро музики. У ті хвилини згадалась Ганнуся, яка знову і знову, незважаючи на щоденні клопоти, повертає багатьох до величного храму поезії і запалює свою свічечку. Вона справді не може інакше, бо відчуває обов’язок і потребу віддати свій талант людям, Україні.
площину, яка не менш захоплююча і цікава. Педагог сіла за комп’ютер і повела мене стежками краєзнавчонародознавчої експедиції учнівської молоді «Любіть Україну вишневу свою». Я поринула до таємниць легенд села Садки. Мені загалом здавалося, що про це село я знаю чимало – про його історію, відомих і шанованих людей, патріотів, які боролися за свою віру, свою церкву, свою державу. Однак сива давнина цього села овіяна легендами. Ганна Михайлівна знову ж таки зустріла цікавого оповідача – садківчанина Олексія Павлюка. Йому вже було 92 роки, але багато цей чоловік знав і пам’ятав.
«Моя Вкраїно, мій пісенний краю, Моя надіє в радості й журбі, Поки живу, тобі пісень співаю, Свій кожен день присвячую тобі. Де підвелись могили на сторожі, У воду верби зорять на красу, Поки живу, поки писати можу, Я кожне слово лиш тобі несу», - щиро зізнається поетеса. Ганна Рибцуник творчо співпрацює сьогодні й з такими відомими композиторами, як Ігор Федірко із Заліщиків та Василь Юріїв із Садок, яких поєднала пісня. А фестивальна «Дністрові зорі» - це також плід спільної праці творчих людей – в першу чергу Ганни Михайлівни. «Гімн школи» також народився у співавторстві Г.Рибцуник та В.Юріїва. Щеміло серце від пісні «Сину-синочку», яку автор Рибцуник написала для свого сина Олега з нагоди закінчення ним школи. Виконує її солістка народного аматорського колективу
«Фактично він мені канву розповідав, тобто короткий зміст, я ж розширювала, літературно удосконалювала і це настільки захопило учнів… Ми організували експедиційний загін і відвідували ті місця, на фактах яких побудовані легенди рідного краю – про Джурин, про урочище відважних воїнівпушкарів, де височів замок слов’янської княгині. Цікава легенда про молодого татарина, який відстав від війська, і неземної краси садківчанку. А про Джурин Ганна Михайлівна написала віршовану поему. Хто з нас не знає легенду про лебедину вірність, в якій йдеться про те, що коли один –одна із пари загине, то інший –інша, склавши крила, падає з неба і розбивається. Скільки легенд складено про це. Є вона і в Садках, яку пригадала своїм вихованцям педагог. Експедиція до таємниць легенд рідного краю завершилась і, здається, в ході її діти доторкнулися до найпотаємніших струн народної душі, зробивши екскурс у сиву давнину. Кожна з легенд записана у скарбничку
«Сину-синочку, мій легеню, Лебедю-сину Чом же так швидко здіймаєшся Ти на крило?»
пам’яті. Адже такі пізнавальні уроки, екскурсії викличуть зацікавленість не одного покоління садківчан. І хто буде знайомитися з ними, отримає бажання відвідати вкотре Садки, які живуть і розквітають на крилах легенд. Ознайомившись із її творчим та педагогічним доробком, переконуєшся, все її діяльність пронизана патріотичним духом. Знаючи цю жінку, думаєш, що іншою бути їй не дано. Завжди активна, поміркована, цілеспрямована, небайдужа до подій сьогодення, до людей, які творять історію. Відчуваю навіть якесь піднесення і задоволення від того, як вона все встигає. Скільки зустрічей, скільки заходів шкільних організовано, скільки тем розкрито, героїв відтворено на сцені, конференцій проведено! На деякі мушу зіслатися. Це конференція на тему «Голодомор в українській літературі», урок-пор-
трет «Поетка вогняних меж», приурочена Олені Телізі, зустріч в школі із поетами Петром З а с е н к о (Київ) та Володимиром Барною (Тернопіль), організація і відкриття музею безстрашної повстанки Катерини Грицик та її бойових побратимів, участь в роботі Великого Збору Українських націоналістів, тут же знайомство з великими патріотами-українцями, свято «Козацькому роду нема переводу». А вже шевченківські заходи настільки вміло, цікаво й захоплююче проводилися в цій сільській школі, що, здається, в рік 200-літнього ювілею геніального сина України кожен клас готувався до конкретної події, до зустрічей з шевченковими героями творів, що це посправжньому вражало і батьків, і дітей і, мабуть, колег. Бо вся школа активно готувалася до шевченкіани. З альбома на нас дивляться очі вихованців, які з хвилюванням відтворили образи жінок у долі Шевченка, інсценізували драму «Назар Стодоля». А підсумком цієї вагомої роботи вчителя є грамота від департаменту освіти і науки ОДА, обласного комунального центру т уризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді Ганні Рибцуник - за сумлінну підготовку до обласної краєзнавчої конференції «Тобі, Тарасе, шану складаємо». Усі грані життя творчої особистості (а ще Ганна Михайлівна – мати, дружина, бабуся) важко окреслити, змалювати. Вони взаємопов’язані, доповнюють одна одну. Вона успадкувала чимало людяності і педагогічного хисту від своїх учителів – Василя Горина, подружжя Нагорняків, Миколи Дейкала, Уляни Миронюк, Дем’яна Вітюка, викладачів університету Богдана Мельничука, Анатолія Добрянського, Миколи Івасюка, Ніни Гуйванюк і, звичайно, від своїх колег по роботі Марії Сасанчин, Марії Дорожинської, Марії Чернякої… Щастя в кожної людини не є
5 чимось тривалим, постійним. Отак і в Ганни Михайлівни. Воно як мить, як спалах. «Коли бачу, як проросло зернятко, посіяне мною в дитячі серця, в тих, з ким спілкуюся, душа радіє. Коли бачу на очах сльози від родинної радості – також щаслива. Хвилюючі і неповторні миті життя я відчувала, побувавши неодноразово в Києві на зборах українських націоналістів. Я направду зустрічалася з такими людьми, які понад усе люблять Україну. І серед таких наш земляк Павло Дорожинський – лідер оунівської організації, який стояв біля колиски ОУН. Садківчани добре його знають. Він неодноразово бував у цьому селі, бо звідси походить його батько, тут за його підтримки створено в селі чисельний осередок ОУН, який я очолила. Я завжди їду туди як на крилах, а повертаючись до рідної домівки, в свою школу, я даю дітям урок любові до України. І в цьому вбачаю своє найперше покликання». Після ХVІ Всесвітнього Збору Українських націоналістів Ганна Михайлівна, як делегат його, написала: У нації, як правило, є цвіт
Споконвіків отак завжди ведеться, Хто йшов за волю в битву скільки літ Той гордо націоналістом зветься. Доля України їй болить і сьогодні. Тому на завершення нашої розмови Ганнуся прочитала найсвіжіші рядочки Моя земля - для сонця, миру, цвіту, Для щастя в ній хай родяться сини, Моя земля теплом сердець зігріта, Моя земля - частиночка всесвіту Не дам, не дам, не дам її спалити В кривавім полум’ї війни. Несподівано я запитала свою співрозмовницю: «З чого починається любов до отчого краю?..» «Від хлібного духу достиглого збіжжя, від свіжоскошеної отави на рідному подвір’ї, від усмішки соняшника, від оксамитових квітів свого дитинства. Я вирощую їх у своєму квітнику. Бачите, як палахкотять троянди різнокольорові. Вони стоять на моріжку моєї долі і від тих пахощів я наче молодію. Люблю чорнобривці, тому і їх насіяла. Але найбільше мені подобаються горді хризантеми. Нічого не бояться – ніяких примх погоди. Ці квіти ототожнюю з образом українки – гордої, ставної, квітучої». Щоб так думати, так образно говорити, мислити – потрібно не лише мати творчий дар, а й світлу, надзвичайно вразливу душу, унікальну уяву, бачити красу природи, яку так щиро поетеса відтворює у своїх віршах. …Поспілкувалась з Ганнусею і наче зерна добра засіялися в серці, день став не такий похмурий, хотілося кожному промовити добре слово. Хай цей життєдайний промінь, який сяє від сильної духом жінки, долине до всіх, а потім повернеться до неї, принісши їй навзаєм нашу щиру любов і повагу.
Ольга ЛИЧУК
6 u
КУЛЬТУРА
сип Маковей констатував сумний факт тогочасної дійсності: брак фахової редакторської (а заразом і коректорської) підготовки, тим більше небезпечний з огляду на складність роботи редактора, яка спонукає здібніших шукати інше застосування своїм талантам; редагування ж часто залишається на відкуп випадковим у професії людям: «На редактора іспиту не складається; дуже часто і не публіцистичний талант рішав у нас про те, хто повинен обняти редакцію руської газети.
Наша публіцистика – хліб не дуже певний, тому кожний Русин, хоч би і найздатніший до сего діла, волів би шукати иньшого заняття з певною платнею і будущиною. Публіцистами ставали у нас люди зовсім припадково, дуже часто задля якогось неповодження на иньшім полі. Виходило з того таке, що замість мати по редакціях найздатніших людей, ми мали і маємо дуже часто мірноти, що й писати добре не вміють, а не то, щоб розуміти своє велике завданє». Аналогічна ситуація з коректорами: «Бажаю собі… щоби коректа була добра, бо мене друкарські помилки дуже сердять. Коли я над сим досить насидівся, то може і коректор посидіти кілька мінут довше…» або «бачу не совісність коректорів «Руслана». Ніколи в світі не згоджуся з тою думкою, щоб можна стілько похибок лишати і то нераз таких, що зовсім збаламутять будучих дослідників». 3 абсолютною переконаністю пише О.Маковей про відповідальність редактора перед народом і водночас про необхідність його підтримки з боку «читаючої публіки»: «Дальший розвій
вим призначенням: «Кожне видавництво (видання. Ред.) має читачів з різних сфер, і як ті читачі не до всего друкованого мають однаковий інтерес, то і трудно всім однаково догодити». А коли так, то «для одного стаття виходить запопулярна, він бажав би чогось більше; для другого виходить затяжка, він би бажав чогось легшого. А нема хоч тисячки людей з однаковою освітою, котрі хотіли би чи могли би піддержувати відповідний для себе журнал. Звідси походить, що в однім і тім самім галицькім або буковинськім видавництві не раз і мусять друкуватися статті з меншим чи то з більшим науковим апаратом». По суті, таким шляхом - сполучаючи у межах одного часопису статті різних рівнів складності - можна досягти збільшення його накладу (що і втілював на практиці, наприклад, «ЛНВ»). Фаховий редактор у концепції О.Маковея - це ерудит і знавець рідної мови, чутливий до її функціональних відмінностей та новацій. Нерозвиненість авторства у різних (поза художньою творчістю) сферах мовленнєвої діяльності - цей гіркий
О
u
№ 75-76 (8292)
народу нашого в великій мірі залежить від часописей, значить, і від редакторів. Се повинні би зрозуміти так партійні провідники, як і сама публіка. Тимчасом партійні провідники, хоч і дуже потребують редакторів на свої услуги... але про своїх редакторів не дуже дбають... Живуть і роблять наші публіцисти навмання, хоч і для великих цілей, а працюють так гірко, як жадні иньші публіцисти...». У своїх критичних міркуваннях О.Маковей вказує на важливість поділу літератури за читацьким і цільо-
спадок бездержавності та наслідок затяжної «азбучної війни» в Галичині («П’ятдесят літ борби про мову! П’ятдесят літ борби про правопись!») - була основною, причиною, через яку саме редактор ніс повну відповідальність за літературну якість друкованого слова. Нелегку функцію - не простого поліпшення, а часом кардинального перероблення авторського тексту - не раз доводилося виконувати і самому Маковею. І про цю проблему пише він в огляді «Про фейлетони українсько-руських політичних часописей в р. 1898»: «посторонні помічники редакцій пишуть так, що пожалься Господи! Ані мови не мають, ані правописи, ані стилю, ані форми, як що написати!.. І нашим авторам (я звісно, не кажу про всіх, а про переважну частину) не сором посилати свої писання редакцій: їм здається, що так і повинно бути: мова і стиль – се не їх діло. Одну повість я поправляв найменше з 200 годин. Як мені смішно було потім читати оцінку на сю повість, де критик казав: «Говорили, що автор повісти не знає руської мови: тимчасом з повісти видно, що знає! І то
ПОЕТИЧНИМ РЯДКОМ
Немає слів, щоб передати біль, Переживання ті, що відчуває мати За сина, чоловіка, брата – всіх, Хто встав Вітчизну нашу захищати. Війна страшна, підступна, руйнівна О Господи, почуй наші страждання Вкраїнських матерів, в яких війна – Дітей забрала, спокій й сподівання. Не передати материнський біль
І терпне серце від скорботи й болю. В молитві прокидається ген-ген Лише жевріє, ще задовго до світання І до молитви, матері, хутчіш! Штурмуймо небо молитвами і благанням! Вертайтеся додому, лиш живі. Із перемогою над москалем проклятим О діти, наші милі, дорогі Склада в молитві руки українська мати. За діточок, що полягли за волю Для них закінчилось життя, навік…
Світлана ЛЕСЬКІВ, учителька школи смт.Товсте
«О мій синочку, - каже мати, - Мені би дати автомата, Я землю буду захищати! Я духом сильна! Не зламати!» «Мені б найкращі автомати, За всіх піду я воювати, Від роду десять років маю, В комп’ютері ще й як стріляю! За спокій буду воювати, За мир і щастя в нашій хаті, За долю друзів, за країну Я буду битись до загину!» Вставай народ, ще буде свято, Беріть у руки автомати, На смерть героями стояти! І буде син і буде мати! Ганна ДЗУНДЗАЯРЕМКО, лауреат міжнародних премій, с.Садки (Італія)
рукописів; поправляй і поправляй, як учитель задачі в школі... Коли б не наші редактори, то багато авторів просто не могли би на світ показатися зі своїми творами». Ретельно «вигладжуючи» твори молодих авторів, О.Маковей, звичайно, усвідомлював, що у багатьох випадках ця робота піде намарно. Та все ж він сподівався, що з-поміж цілої громади початківців (а лише біля «Буковини» їх оберталося понад 40) через якийсь час вирине справжній великий талант, - як, врешті, і сталося з О.Кобилянською,
що не вони, а життєва практика стає головним «експертом» у мовному питанні: «Не вчені рішають питанє, чи може яка література розвиватися чи ні, тілько саме життя. Так само, чи простонародний говір годиться для наукових і просвітних цілей чи не годиться, се також у нас рішило вже житє: наукові та просвітні праці друкуються рідною мовою, їх читають і розуміють - і тут нічого не зробиш пустим балаканєм, що говір не придатний для науки». Особлива стрімка діяльності О.Маковея-редактора - його невтомна робота з авторами – і початківцями, і вже зрілими письменниками. В основному ця робота припадає на час, коли він редагував газету «Буковина» і брав безпосередню участь у редагуванні журналів «Зоря» та «ЛНВ». Тоді ще сам молодий письменник, що непросто пробивався в літературу, він багато уваги приділяв виявленню молодих талантів і всіляко сприяв їхньому творчому зростанню. Про обтяжливу, але вкрай необхідну працю редактора над рукописами початківців О.Маковей писав: «Кождий редактор - то передовсім коректор чужих
Б.Лепким, В. Щуратом та ін., що саме завдяки Маковеєві зробили перші проби пера. У допомозі літературній молоді О.Маковей був не лише прискіпливо-доброзичливим редактором, а й вимогливим і вдумливим критиком. Його рецензії, критичні статті, огляди творів різних письменників містять справжній «алгоритм» літературної творчості: щоб досягти успіху, письменникові «потрібно, крім таланту, ще й великої освіти і великої вправи, потрібно багато писати», «своїми очима дивитися на світ», не копіювати «образки» з довколишньої дійсності та не давати «протоколи з життя», а схопити найхарактерніше і представити його читачеві в «письменницькій формі», мати свій індивідуальний почерк. Допомагаючи літературній молоді, О.Маковей був переконаний, що робить корисну культурно-громадську справу, і мав з того велике моральне вдоволення. Не меншу втіху приносила йому і популяризація творчості уже відомих чи призабутих письменників. Зокрема, зібравши численні рукописи та першодруки, він підготував і видав найповніший тритомник творів буко-
u
Прошу вас – дайте автомата, Забуду біль, залишу хату, І пенсію віддам онукам Не на війну, а на науку! Я вже стара, ще б трішки жити, Та час країну захистити! Такі як я, пройшли багато… Будь ласка, дайте автомата! Політикам лиш голос дати Вони підуть за нас «в палати», А їм би дати автомати В АТО нас будуть захищати?! Бабуся так собі казала, Сварилася і промовляла, А тут дитя мале стояло, І слово теж своє узяло: «Геть чорта вижену із хати, Бо Бозя буде захищати І маму, бабцю – нас не кине, А буде треба, то загину!»
зовсім добре!» Ну, чоловіче, як би ти був учитав її в оригіналі!». Обстоюючи думку, що багатство і життєздатність української мови роблять її досконалим засобом спілкування, знаряддям наукової праці, а головне - живлять самоповагу нації, О.Маковей критикує закостенілих в архаїці учених «літописців», що не поспішають «навчатися... живої людської мови», якої цураються, ненавидять «мужицькі жаргони», що вважаються у других народів скарбом мови», - і тішаться,
Я подумки до тебе завжди лину У ті краї, де чути солов’я, Де серцю рідна українська мова, Де найрідніша дівчина моя. Де кущ калини похилився в полі, А над рікою виросла верба. Де видно з гір неначе на долоні, Моє село, небачена краса. Де лан пшениці золотить на сонці, І чути клекотання журавля. Де ластівка гніздечко звила в стрісі, А в далині – отара пастуха. Я подумки до тебе завжди лину, Моя Вкраїно, земле дорога. Багато ти зазнала, Нене, горя Та всеодно для мене ти свята. Руслан КОВАЛЬ, с.Іване-Золоте
винського письменника і композитора Ізидора Воробкевича - «разом коло 75 аркушів друку », причому зробив це «без ніякої зарплати, аби лише спасти від забуття щирого робітника». Окрім загальної вступної статті про життя і діяльність І.Воробкевича, кожен том видання містив примітки та статті-післямови. Творчості Воробкевича О.Маковей присвятив і розлогу статтю в «Буковині» (1908). Найповніше та найяскравіше редакторський і дослідницький талант О.Маковея виявився у низці його праць про життя і творчість Юрія Федьковича. Поряд з І.Франком Маковей був одним із найсумлінніших збирачів, коменпувальників і видавців літературної спадщини видатного письменника. У 1910 р. у серії «Українсько-руська бібліотека» вийшов великий том «Матеріалів до життєпису Юрія Гординського-Федьковича», упорядкований О.Маковеєм. Упорядник зібрав раніше друковані в періодиці, а також рукописні матеріали, що перебували в архівах та у приватних осіб, класифікував та відрахував їх і супроводив примітками. А зібравши ці матеріали, О.Маковей зрозумів, якою цікавою є сама постать Федьковича, і у 1911 р. видав грунтовну (обсягом 592 с.) історико-літературну працюмонографію «Життєпись Осипа Юрія ГординськогоФедьковича». Видання творів українських письменників, підготовлені О.Маковеєм, позначені високою видавничою культурою і є практичним втіленням поглядів письменника на редакторську працю. Джерело - «Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (XIX - перша третина XX ст.)»
СПОРТ
Минулої неділі, 7 вересня, зіграно матчі 11 туру чемпіонату області, в якому «Дністер» в ролі лідера приймав на своєму полі футбольний клуб «Бережани», який до цього займав 3 місце в турнірній таблиці. Матч вийшов бойовим, на полі точилася безкомпромісна, спортивна боротьба, адже зустрічалися лідери обласних перегонів. Перший тайм закінчився з рахунком 0:0, близькими до успіху були як наші футболісти, так і команда гостей. Початок другого тайму почався з «холодного душу» для нашої команди, вони пропускають, як кажуть, не обов’язковий гол, прикрої помилки допустився наш воротар. Після пропущеного м’яча господарі заграли гостріше. Було проведено ряд замін, спрямованих на відновлення рівноваги, тобто на взяття воріт суперника. На 65 хвилині на поле вийшов ветеран команди Ярослав Олексів, який значно підсилив гру і на 72 хвилині забив м’яч у ворота суперників. Після цього в господарів поля були ще моменти для взяття воріт гостей, але, на жаль, перемогти не вдалося. Інші матчі закінчилися з такими результати: ФК «Борщів» – ФК «Козова» - +/ -, ФК «Нива», Теребовля – ФК «Поділля-Агрон» - 7:0, ФК «Чортків» – ДЮСШ - 1:0, ФК «Колос» Бучач цей тур пропускав. Після зіграного 11 туру одноосібним лідером першості стала теребовлянська «Нива» в активі якої стало 22 бали, «Дністер» з 20 балами займає другу
позицію, ФК «Бережани» – треті, в яких також 20 балів. У 12 турі, який відбудеться 14 вересня, наша команда в Тернополі зустрінеться з місцевою командою ДЮСШ. Нагадаю, що в першому колі «Дністер» переміг їх на своєму полі з рахунком 1:0. Нашій команді конче потрібно в цьому поєдинку взяти очки, адже лідер перегонів, «Нива» з Теребовлі, в цьому турі автоматично отримає до свого активу 3 бали, оскільки вона не грала в Козові по причині зняття останніх з чемпіонату. * * * Чвертьфінальні матчівідповіді першості району, які відбулися минулої неділі, закінчилися з такими результатами: ФК «Товсте» - ФК «Відродження» с. Дзвиняч – 6:0(2:2), ФК «Добрівляни» - ФК «Кошилівці» 5:0(3:4), ФК «Заліщики» - ФК «Ворвулинці» – 2:2(2:1). Матч між командами ФК «Устечко» - ФК «Касперівці» не був дограний до фінального свистка арбітра, так як на 75 хвилині господарі не дали можливості гостям пробити пенальті, призначеного в їхні ворота. На цей час
рахунок був 2:0 на користь господарів, який виводив їх в півфінал, адже перший матч в Касперівцях вони програли з рахунком 2:4. Даний футбольний конфлікт виник з причини не прибуття на матч головного судді, призначеного районною федерацією футболу, а тому матч обслуговував представник команди гостей. Для позитивного вирішення даної ситуації було проведено засідання виконкому РФФ під головуванням його голови В.Ф.Лопушняка, де заслухано сторони конфлікту і прийнято таке рішення: даний матч буде переграний в неділю, 14 вересня, о 16 годині на нейтральному полі стадіону «Дністер» м. Заліщики. Гру обслуговуватиме суддівська бригада з районного центру, тобто судді не зацікавлені в перемозі жодної команди. Отже, за підсумками двох матчів, в півфіналах зустрінуться: ФК «Заліщики» - ФК «Товсте» і переможець пари ФК «Устечко»/ФК «Касперівці» - ФК «Добрівляни». Матчі відбудуться 21 і 28 вересня. В перших матчах господарями поля будуть команди, названі в парах першими.
Петро РАЦИН, член виконкому районної федерації футболу
№ 75-76 (8292) u
ЛІКАР ЗАСТЕРІГАЄ
Весь світ у тривозі. Так званий вірус Ебола поступово, але впевнено крокує по різних країнах. Сказати, що страшно – обмаль. Адже лікування або надійної вакцини від цієї смертельно небезпечної хвороби на даний момент не існує. Вона входить у перелік тих хвороб, які чинять серйозний вплив на здоров'я населення і можуть швидко поширюватися в міжнародних масшта-
u
раження наукових працівників. У попередні роки в Росії дві лаборантки навіть померли, експериментуючи з піддослідними тваринами. З якою метою досліджувалась ця інфекція в Росії? можна лише здогадуватись” – говорить Михайло Андрейчин. За медичною термінологією, геморагічна лихоманка Ебола є гострою вірусною висококонтагіозною хво-
країну. Важливим обов’язком місцевих лікарів є своєчасно запідозрити та надійно ізолювати пацієнта. Для цього служать спеціальні герметичні бокси. На жаль, в Україні їх лише декілька, в Тернополі немає, попри те, що епідемія може завдати навіть більше людських втрат, ніж військова агресія. Зазначимо, що з метою недопущення проникнення вірусу Ебола в Україну, Дер-
бах. Лихоманка увійшла до переліку подій, які можуть створити надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров'я у світі. У зв’язку з цим, Міністерство охорони здоров’я України активно посилило заходи епідеміологічного нагляду. - Ще недавно про цю вкрай небезпечну інфекційну хворобу знали тільки профільні лікарі та науковці – говорить член-кореспондент НАМН України, професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними і венеричними хворобами Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я.Горбачевського Михайло Андрейчин. – Сьогодні вона на слуху у всіх. Адже спричинила не тільки крупну епідемію в Західній Африці, зокрема в Нігерії, Сьєра-Леоне, Ліберії, Гвінеї, Сенегалі та Конго, але й випадки занесення в Північну Америку та Європу. Недавно Всесвітня Організація Охорони Здоров’я (ВООЗ) визнала гарячку Ебола загрозою світового масштабу. Геморагічна лихоманка Ебола - це смертельна хвороба, яка може поширюватися через прямий незахищений контакт з кров'ю або виділеннями інфікованої людини, а також в результаті контактів з предметами, які були забруднені від зараженої людини. Як говорить завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними і венеричними хворобами Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, “свою назву лихоманка отримала від однойменної африканської ріки. Саме в тій далекій місцевості 1976 року захворіло кількасот жителів, більшість померла. У наступні роки повторювались невеликі епідемічні спалахи. Але найбільша епідемія розгорілась з лютого 2014 року. На сьогодні там вже зареєстровано майже чотири тисячі хворих, половина з них померли. Проте експерти ВООЗ вважають, що реальне число хворих на лихоманку Ебола може у два-чотири рази перевищувати офіційні цифри. Минулого тижня в Іспанії від лихоманки Ебола помер священик, який повернувся з Ліберії. Вже найближчим часом кількість зареєстрованих випадків може перевищити позначку 20 тисяч. Протягом півроку на боротьбу з епідемією буде затрачено понад півмільярда доларів США. За даними ВООЗ на 28 серпня 2014, вже зафіксовано понад 3000 випадків зараження, а число загиблих перевищило 1550 осіб. “Згідно ВООЗівських стандартів, вірус Ебола віднесений до четвертої, тобто найвищої, групи патогенності. Триває дослідження збудника в декількох лабораторіях світу. Відомі випадки за-
7
ЗЕМЕЛЬНІ ПИТАННЯ
У зв’язку із ситуацією на сході України, викликану військовою агресією Російської Федерації, Держземагентство України визначило кадастрових реєстраторів, відповідальних за надання відомостей з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, розташовані на території Донецької та Луганської областей.
БУДІВЕЛЬНА
Робочі місця цих держаних кадастрових реєстраторів розгорнуто в Маріуполі (Донецька область), у Бердянську (Запорізька), у Старобільську (Луганська), в Ізюмі (Харківська), а також в містах Дніпропетровськ і Київ. Кадастровим реєстраторам створено належні умови для роботи. Вони мають відповідні технічні засоби, програмне забезпечення та КОМПАНІЯ приміщення для роботи з громадянами та надання ві-
“САТУРН” ВИГОТОВЛЯЄ МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ (А ТАКОЖ АЛЮМІНІЄВІ) ВІКНА ТА ДВЕРІ З ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОГО НІМЕЦЬКОГО ПРОФІЛЮ КОМПАНІЇ “ W I N T E C H ”.
робою, летальність від якої досягає 90 %. Лікування або надійної вакцини від лихоманки Ебола на даний момент не існує. - Джерелом інфекції в природі вважають африканських кажанів, дрібних гризунів, мавп, антилоп, – продовжує далі Михайло Антонович. - Люди заражаються при безпосередньому контакті з кров’ю чи виділеннями хворої тварини або особи. Припускають можливість аерозольного шляху передачі вірусу при близькому спілкуванні з хворою людиною. Сприйнятливість до інфекції поголовна. Інкубаційний період триває до трьох тижнів. Саме в цей час, коли людина ще не має ознак захворювання, інфекція може бути приховано занесена в неендемічну місцевість. Зараження інших може статись у транспорті, в місцях скупчення людей, сім’ї чи лікарні. Індекс контагіозності досягає 95 %. Для хвороби характерні раптовий початок, висока гарячка з маренням, болі в голові, горлі та м’язах, висипання на шкірі, кровотечі, пронос, зневоднення організму, геморагічний шок, набряк легень, гостра надниркова недостатність й інші небезпечні для життя стани. Як говорить завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними і венеричними хворобами Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, “ефективного лікування досі немає”: - Сьогодні йде інтенсивний пошук противірусних засобів. Днями канадські лікарі відправили до Африки специфічну сироватку, чи допоможе, невідомо. Повідомляється також про створення специфічного імуноглобуліну, який потребує випробування. Поки що використовуються лише патогенетичні засоби (дезінтоксикаційні, гіпотермічні, серцево-судинні, антидіарейні, протишокові тощо). У США розробляється вакцина. У зв’язку із сучасним швидкісним переміщенням людей, інфекція може за лічені години потрапити в будь-яку, навіть віддалену від природного осередку
жавна санітарно-епідеміологічна служба зобов’язала обласні та Київську міську державні адміністрації негайно реалізувати ряд конкретних заходів. У пунктах пропуску через державний кордон здійснюється медико-санітарний огляд пасажирів, які прибувають повітряним, водним і наземним транспортом з країн, де зафіксовано передачу вірусу Ебола. Приготовлені ізолятори для підозрілих або хворих на гарячку Ебола та визначені бригади екстреної медичної допомоги для евакуації цих осіб. З дотриманням суворих санітарних правил здійснюватиметься забір зразків крові і доставка їх у м. Київ, до Українського центру з контролю та моніторингу захворювань, де буде проводитися вірусологічне дослідження на предмет ідентифікації вірусу. Знаючи про загрозу можливого занесення вірусу лихоманки Ебола на Тернопільщину, департамент охорони здоров’я Тернопільської облдержадміністрації, Головне управління держсанепідслужби у Тернопільській області та Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського спільно склали комплексний план заходів та видали відповідні накази. Також розтиражовано Алгоритм дій медичних працівників з метою активного виявлення хворих осіб, Пам’ятку дій працівників гуртожитків, навчальних корпусів і викладачів на випадок появи хворого з підозрою на це захворювання, Пам’ятку для осіб, які прибули з країн Західної Африки. В рамках заходів, проведено навчально-тематичний семінар з інфекціоністами Тернопільщини, ряд нарад. Згідно плану перепрофілізації лікувально-профілактичних закладів у випадку виявлення такого захворювання, спішно готуються бокси і палати інфекційних відділень міських лікарень на випадок поступлення хворих з підозрінням на лихоманку Ебола. Світлана ГУМЕННА, прес-служба ДОЗ ТОДА
10 зни % жка !
КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ НА РІЗНІ ПОТРЕБИ Адреса: м.Заліщики, смт.Товсте, вул.С.Бандери, вул.Українська, буд.38, оф.15, буд.68, тел.:(03554) 2-32-08 тел.:(03554) 3-52-43
Ліцензія серії: АВ №581578 від 21.12.2011р., Ліцензія серії: АВ №534857 від 21.12.2011р.
Потрібні на роботу працівники для виконання робіт по догляду за рослинами та збору врожаю огірків в теплиці с.Синьків. Вимоги: жінки вік 18-45 років. Можливо без досвіду роботи. Доставка організовується. Деталі за тел. 096 505 61 12 з 9 до 18 год.
ЧИСТИМО ЗАМУЛЕНІ КРИНИЦІ за новою технологією, викачуємо мул до твердого дна. Тел.: 0678752077, 0955400967.
*ПРОДАЄТЬСЯ будинок у Заліщиках по вул. Шухевича, 4. Звертатись: 0979870704. *ПРОДАЄТЬСЯ житловий будинок у центрі м.Заліщики. Загальна площа 206 кв.м. Цокольний поверх зроблений з окремим входом і туалетом (можливе використання для магазину або офісу). Є земельна ділянка 0,0663 га. Тел. 067 125 50 50. *Продається 2-кімнатна квартира по вул.Стефаника, у центрі міста Заліщики. Зі всіма зручностями. Тел.: 097 219 72 52, 097 490 21 11. *Продається земельна ділянка у центрі міста, площею 0,0189 га під забудову. Є фундамент та проведено каналізацію. Звертайтеся: 097 219 72 52, 097 490 21 11. *Продається нежитлове приміщення по вул.С.Бандери під магазин площею 0,88 кв.м. Зі всіма зручностями та євроремонтом. Тел.: 097 219 72 52, 097 490 21 11. *В центрі м.Заліщики продається 3кімнатна квартира зі всіма зручностями. Загальна площа 90 кв.м. Є приватизована земельна ділянка, сарай, підвал. Тел. 067 986 20 79. *В селищі Товсте по вул.Українська,58 продається магазин «Україночка». Торгова площа 75 кв.м. Є підвальне приміщення площею 32 кв.м, земельна ділянка 0,33 га. Тел. 098 98 31 324 або 096 61 65 035. *Продаю кухонний набір: пенал, пів тумба, кухонний стіл, 4 табуретки, 2 навісних шафи, а також сервант із дзеркалом, 2 м’яких крісла, ліжко- півторачка з тумбою, 2 тумбочки, журнальний столик, письмовий стіл, 2-дверна шафа, гладильна дошка, батарея чугунна, шуба каракулева. Тел. 050 85 13 354 або дом.2-14-78. Втрачений диплом ЛТ-1 №023396 виданий Копичинецьким технікумом бухгалтерського обліку в 1987р. на прізвище МОСТЕЦЬКА Валентина Богданівна, вважати недійсним.
2-х та 3-х кімнатні квартири в новозбудованих житлових будинках по вулиці 40 р. Перемоги та по вул. Шухевича. За довідковою інформацією звертатись: м. Заліщики вул. С.Бандери 102 тел.: (035-54) 2- 13- 44; 4-15-62 тел.моб.: 097 935 14 70
Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №022886 на прізвище ТКАЧ Степан Олексійович, вважати недійсним.
(Продовження - в наступному номері.)
Втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР №046039 на прізвище ФЕДОРЧУК Михайло Іванович за реєстраційним номером №39, виданий 02.07.1996р. (с/ с «Заповіт»), згідно розпорядження голови РДА №340 від 28.06.1996р., вважати недійсним.
ВАТ "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" МАЄ НАМІР ОДЕРЖАТИ ДОЗВІЛ на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Заліщицького РЕМ, який розташований за адресою: м. Заліщики, вул. Українська, 100-А. Підприємство спеціалізується по експлуатації ліній електропередач і електропідстанцій різних напруг. Викиди забруднюючих речовин в атмосферу від виробничої діяльності становлять – 0,090 т/рік. Перевищень технологічних та санітарно-гігієнічних нормативів в процесі виробничої діяльності немає. Зауваження приймаються протягом 30 календарних днів з дня опублікування інформації за адресою: м. Заліщики, вул. С.Бандери, 15-Б, райдержадміністрація.
«К О Л О С»
- Заліщицька районна газета. Видається українською мовою щоп’ятниці koloszal@inbox.ru Матеріали з позначкою (Р) чи (*) оплачені згідно з чинним законодавством України.
Наш р/рахунок 26004198767
ВІДДІЛИ РЕДАКЦІЇ:
у РАЙФФАЙЗЕН БАНК “АВАЛЬ” (м.Київ),
Ольга МЕЛЬНИК, заступник редактора відповідальний секретар ......................2-18-69 Олег ВІСТОВСЬКИЙ, заввідділом суспільно-політичного життя................2-11-42 Ірина ІВАНСЬКА, кореспондент...........2-12-43 Ігор ІВАНСЬКИЙ, фотокореспондент 2-12-43 Бухгалтерія..................................................2-18-69
МФО 380805, КОД 02475256. Адреса: Редакція газети “Колос”, вул. І.Франка, 6, м.Заліщики, 48600 Реєстраційне свідоцтво ТР №313, 16.10.2001р. Наклад 2520 прим. Передплатні індекси: 61356, 91090
Прес-служба Держземагентства України
ПРОДАЄМО В КРЕДИТ Найкраще співвідношення ціни та якості. Наша адреса: м.Заліщики, вул. С.Бандери, 102, магазин “Торговий центр”, тел.: (03554) 2-13-44, 4-15-62, 2-25-52.
домостей з Державного кадастру. – Ми робимо все можливе, щоб наші співвітчизники, які на сході нашої держави страждають від окупації, могли реалізувати своє конституційне право і отримати без обмежень відомості з Державного земельного кадастру, – наголосив Голова Держземагентства України Сергій Рудик.
Редактор О.І. ДЯКІВ Висловлювані авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Згідно Закону “Про пресу в Україні” редакція зберігає за собою право редагувати та скорочувати подані текстові оригінали, які не рецензуються і не повертаються. Листування з читачами - лише на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Рекламодавці самостійно відповідають за зміст рекламних блоків, за збереження авторських прав та прав третіх осіб.
Газета видрукувана у друкарні ТОВ “Буковинський видавничий дім” (м.Чернівці, вул. Прутська, 29, тел. 54-45-46). Комп’ютерна верстка Євгенія МУРЗА. Комп’ютерний набір Марія РЕХТЕЦЬКА.
8
№ 75-76 (8292)
КУЛЬТУРА: ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО НАДРУКОВАНОГО
u
Під час концерту «Гала де Увертюре «Ліберті».
P.S. 40 років опісля. У газеті “КОЛОС” №67-68 (8284) за 15 серпня 2014 року Ви, шановні читачі, мали нагоду прочитати спогади Василя Лопуха і Олени Терентьєвої про участь Народного ансамблю пісні і танцю «Дністер» у Міжнародних фолькльорних фестивалях у Франції та Англії в 1974 році. До написання цих спогадів нас спонукало історичне безпам’ятство стосовно тих людей, які своєю працею і талантом під-
няли ім’я ансамблю «Дністер» на вершину слави. У Заліщиках та в сусідніх районах і областях проживають ті, хто був учасником ансамблю у той час, необов’язково тільки ті, хто їздив до Франції та Англії. На жаль, ніхто з них не був запрошений на 45-ліття цього колективу, яке святкували в листопаді минулого року. Ми вважаємо - це не справедливо стосовно тих людей. Тому, вирішили написати спогади, які відтворюють події тільки одного яскравого фраґменту з творчого життя ансамблю «Дністер» Пишучи спогади, переглядаючи фотографії ми подумки поверталися в далекий 1974 і мені спало на
думку поїхати у Конфоланс тепер вже на 57-й Міжнародній фестиваль танцю і музики (така сучасна назва фестивалю). Отже, взяв квитки на літак, квитки на концерт,
залою. На сцені відбуваються концерти та урочистості фестивалю. Саме тут, на цій площі і на цій сцені, виступав колектив ансамблю «Дністер» у 1974 році. Коли я прийшов сюди, то на сцені нічого н е Василь Лопух на сцені відбувалося. фестивалю. Конфоланс. Я піднявся східцями і став посередині сцени. Подивився на площу, де сиділи люди, які чекали на наступні програмні виступи. Ні, цього разу ніхто мені не аплодував, вони і гадки не мали, чого я там стою. А мені чулися склав план поїздки і полетів. оплески і вигуки «браво». До На жаль, немає літака, який вух долітали звуки мелодій би вознісся за маршрутом у наших танців і спів хору. Я минуле… чув баян Тараса Сороки, Париж. Знову летовище кларнет Ореста ШатківЛя Борже, яке тепер носить ського, скрипку Євгена Сєім’я Шарль де Голь. Потім рова. Ці звуки долітали зі довга дорога на Південь старих віконниць, з порепаФранції. Містечко Конфоланс. ного віками каміння будинків, За ці роки воно не змінилося. з бруківки доріг. Музика, яку Ті самі старовинні вузькі ми залишили тут у 70-х, чевулички, які на час фести- кала, що хтось таки повервалю прикрашають прапор- неться і забере її з собою, цями, як не дивно, синьо- поклавши в теплі комірки жовтого кольору. Невеличкі пам’яті. Я стояв на сцені сакрамнички, удекоровані мотній і збирав розсипані фестивальними плакатами. ноти минулого, а мені аплоНа головній площі міста, яка дувала тільки моя дружина. оточена будинками середЗа якийсь час на цій сцені, ньовіччя, змонтовано ряди як і 40 років тому, відбувастільців, установлено сцену лися різні фестивальні проі на час проведення фести- грамні номери: грав духовий валю ця площа є глядацькою оркестр, потім польська
оркестрова група, потім ще хтось і так відбувається кожного фестивального дня. У мерії на першому поверсі розміщувалися столи, за якими працювали організатори та волонтери фестивалю. Тут мав розмову з членами оргкомітету, яким розповів, що був учасником фестивалю у 1974. Їх це зацікавило і здивувало. Можливо тому, що не так часто у них бувають гості, які були учасниками фестивалю 30 чи 40 років тому. Я показав їм відеофільм, який підготував, використовуючи фотографії та фрагменти того часу, тих подій. Їх це зацікавило і майже всі присутні підійшли до комп’ютера, на екрані якого виринали кадри подій 17-го фестивалю 1974 року. Через якийсь час організатори фестивалю розмістили цей відеофільм на головній веб-сторінці (www.festivaldeconfolens.com). Ввечері відбувся концерт «Гала де Увертюре «Ліберті»». Все було чудово. Сучасне освітлення, добре озвучення - це зовсім інша епоха. Цікавий сценарій концертної програми. Мені дуже сподобався ансамбль танцю з Домініканської республіки та польський з Любліна. Вони танцювали на професійному рівні. Це важливо підкреслити, бо учасниками фестивалю є переважно аматорські колективи. Цікаві танці гурту з Буркіна Фасо і з Мікронезії, Корсіки та Басків. Гарно танцювали булгари з Татарстану (в часи Івана Грозного «булгарів» назвали «татарами»). Концерт відбувався
у спеціально змонтованому «шапіто», на мою думку, там було кілька тисяч глядачів, які дуже гарно приймали усі колективи. Після концерту фестивальне життя вирувало. На вуличках світилися нічні ліхтарі, а учасники блукали ними з співами та музикою.
міло. Бо тільки ми, кому доля дарувала ту фантастичну поїздку, можемо зрозуміти сакральну глибину тих емоційних переживань. Зрештою, тут не йдеться тільки про поїздку. На мою думку, тут є щось більше – був колектив, причетність до хореографії, сценічного Вид на місто Конфоланс.
Ми йшли з дружиною серед цього фестивального гомону. На душі було приємно від спогадів і сумно, що тут немає нас (тодішніх молодих), а декого уже нема на цій землі». Ми залишали фестивальну площу, на якій у затінках напівпорожніх рядів, заховалася наша молодість. Вузькими вулицями прямував до кам’яного моста, що збудований у ХІІ ст. Над головою хиталися прапорці свята, а за мною легко пленталася тінь ностальгії за часом, коли запах юності змішувався у п’янкий букет радісних емоцій. Моя дружина дивилася на мене і, напевне, дивувалася з моїх надто сентиментальних почуттів. І це зрозу-
мистецтва. Наша участь мала, як тепер люблять говорити в Україні, таке сильне енергетичне поле, яке тримає нас (в усякому випадку мене це точно) у своїй орбіті і по цей день. Цю поїздку присвячую моїм друзям, учасникам Народного ансамблю пісні і танцю «Дністер» 1974 року. Шановні читачі газети “КОЛОС”, якщо Ви бажаєте відчути атмосферу свята 57-го Фестивалю танцю і музики у Конфолансі, запрошую переглянути відеофільм, який є на сторінці в YouTube під назвою 57e Festival de Confolens. (тривалість фільму 10 хв 32с).
Василь ЛОПУХ
Улюбленого чоловіка, дорогого та найкращого татуся МУРЗУ Дениса Юрійовича із Заліщиків вітаємо із днем народження. Бажаємо здоров’я та любові. Хай осінь буде світла, легкокрила, Не буде втоми лагідним рукам. А щастя долю огорта крилом Нехай здійсниться те, що не збулося, І вірних друзів на шляху твоїм, Невже насправді були ті часи, Коли окремо ми ходили по землі? Не може буть, не вірю я, Я половинка, часточка твоя. Ти в цьому світі, віриш милий, Даєш подвійної нам сили, мені, родині і синам, Колегам, друзям і кумам. Твоє народження для нас велике свято, Всі хочуть ювіляра привітати. А я, коханий, так скажу, що більш за все - тебе люблю. Кохаю й вірю - всі роки, ми будем разом до кінця іти. З любов’ю – дружина, синочки Юрчик та Сашко.
Сердечно вітаємо з днем народження завідуючу загальним відділом міської ради Оксану Іванівну ТОМИЧ. У цей святковий день зичимо іменинниці міцного здоров’я, сімейного щастя, достатку, здійснення мрій та задоволення від праці. Бажаємо миру та світлої долі, запалу енергії, сили доволі, творчого вогника, віри й наснаги, щедрості серця й людської поваги. З повагою – міськвиконком, депутати та працівники міської ради
П’ять років виповнюється моєму сонечку, милій, дорогій, симпатичній, люблячій донечці Ілоночці ГУШТІ. Моя найрідніша дитино, щиро й сердечно вітаю Тебе. Хай промінчик сонця, мов Ангелик Божий, прилетить до Тебе й сяде на плече, принесе здоров’я, щастя й добру долю і захистить Тебе завжди і повсякчас. Хай завжди для тебе любов рідних сяє І твоя усмішка з личка не згасає, Рости на радість, моє Ангелятко Хай з Тобою буде Матір Божа із своїм Дитятком. Рости розумною, щирою, веселою, друзів Тобі гарних і щирої захоплюючої казки дитинства. З любов’ю - батько Віталій
У нашої найдорожчої і найріднішої людини, берегині нашого роду, шанувальниці сімейного гніздечка, нашій невтомній бджілці, милій, любій, розумній матусі, дружині, бабусі Вірі Михайлівні БАБІЦЬКІЙ із Шиповець – полудень віку. Злетіли птицями літа, на крилах молодість забрали І вже осінь п’ятдесята сьогодні на порозі стала. А тому, Вас вітаючи нині ми бажаєм покосів густих, Щоби серце втішалося днями, щоб роки не збігали, як мить, А над Вашої долі полями нехай пісня висока дзвенить. Живіть любов’ю нашою зігріті, Хай кожен день дарує Вам весну, Ми любим Вас за відданість і щирість, За теплі та розрадливі слова. То ж хай Господь пошле Вам з неба милість, Пречиста Діва хай в житті допомога. З повагою і любов’ю до Вас – чоловік, дочки Алла та Лілія з чоловіком Михайлом і внучкою Вікою, сестра з сім’єю