НД
Народна думка 17.06.2011
2
Реалії дня
На сесії районної ради
Депутати підтримали створення гімназії (Закінчення. Початок на 1 стор.). Група депутатів - С.Шніцар, Р.Дунас, В.Довгунь, Й.Фабрига, І.Кликоцький, Т.Байко, М.Виздра, В.Мойсин - скерувала свій запит Ю.Візняку та В.Полумацканичу про надання інформації щодо використання коштів по проектнокошторисних документаціях за 2006-2010 роки. До голови районної ради із запитом про надання допомоги у врегулюванні питання розпаювання земель Монастирецької сільради звернувся С.Шніцар. Доповідаючи про затвердження звіту щодо виконання районного бюджету за І квартал 2011 р., начальник районного фінуправління В.Жданський повідомив, що дохідна частина бюджету за 3 місяці виконана на 66 відсотків, за 4 - 74%, за 5 місяців - на 80%. Але є ще й резерви. Зокрема, необхідно викорінити зарплати "у конвертах". З цього приводу, на пропозицію депутата Т.Байка, голова райради В.Полумацканич запропонував створити депутатську комісію, яка вивчатиме і контролюватиме доходи та видатки районного бюджету. Про основні заходи до Програми розвитку медико-санітарної допомоги сільському населенню Городоччини на 2011-2014 роки доповідав П.Фалинський. Після виступу головного лікаря і запитань депутатів щодо облаштування ФАПу в Тершакові, відкриття фельдшерського пункту в с.Тучапи та ін. В.Полумацканич зауважив, що трирічна програма, на виконання якої необхідно 13 млн.грн, це, виходячи з фінансових можливостей, - лише бажання, а не реальність. З такою думкою певною мірою погодився й головний лікар району, а також його заступник, голова депутатської комісії з питань охорони здоров'я, материнства та соціального захисту А.Матківський, який вніс пропозицію: "Якщо ми не спроможні прийняти програму, усвідомлюючи фінансові проблеми, то можемо прийняти рішення до відома з фінансуванням четвертої частини від загальної суми". Під час короткої дискусії депутати внесли дві пропозиції: перша прийняти програму без передбаченого фінансування в розмірі 13 млн.грн., а в міру фінансових можливостей, друга - повернути про-
граму на доопрацювання, провівши її фінансову експертизу. У підсумку абсолютною більшістю депутати проголосували за першу пропозицію. Про виконання Програми розвитку і функціонування української мови на 2009-2012 роки на території Городоччини поінформувала депутатів заступник голови райдержадміністрації С.Книшик. Обговорюючи дане питання, депутати прийняли рішення щорічно на засіданнях райдержадміністрації заслуховувати стан функціонування української мови як державної, забезпечити контроль за розміщенням зовнішньої реклами, а при формуванні районного бюджету передбачати кошти для поповнення бібліотечних фондів шкільних і публічних бібліотек україномовними навчально-методичними посібниками та художньою літературою. З цього приводу заступник голови районної ради В.Більовський запропонував забезпечити всі бібліотеки району, зокрема - й шкільні, книжкою В.Шкляра "Чорний ворон". Розглянувши лист Городоцької міської ради від 25.02.2011 р. №02.02/367 про повернення нежитлової будівлі кінотеатру "Галичина" та приміщення колишньої фільмобази кінотеатру з балансу КП "Кіномережа" на баланс Городоцької міської ради, які є її власністю, враховуючи висновки комісії з питань використання комунальної та спільної власності Городоцької районної ради, депутати вирішили припинити шляхом ліквідації діяльність КП "Кіномережа" і створили ліквідаційну комісію. Під час обговорення окремі депутати схвалювали прийняття такого рішення, а деякі були й проти. - Невже ми хочемо знищити кінотеатр? Що дасть така ліквідація? Що буде з людьми, які там працювали? - запитували депутати О.Дунас, І.Вовк, С.Шніцар. Як вважає О.Рап, кінотеатр в Городку потрібен, але із сучасним обладнанням. А присутній на сесії директор Львівського кінопрокату назвав таке рішення "знищенням українського кінематографа". - У двох попередніх каденціях ми намагалися утримати цей кінотеатр, але з боку обласного кінопрокату - як державної структури не було жодної підтримки, - зазна-
чив голова профільної депутатської комісії Б.Іваницький. З цього приводу дещо заспокоїв депутатів міський голова Городка М.Савка, який повідомив, що до Дня Незалежності ця будівля буде облаштована, а в одному із залів демонструватимуться кінофільми з використанням сучасної апаратури. - Ми не ліквідовуємо кіномережу, а лише комунальне підприємство, оскільки приміщення кінотеатру буде переформатовано в центр дозвілля молоді з розширеними функціями його діяльності. Там і будуть задіяні три особи, які працювали в КП "Кіномережа", наголосив В.Полумацканич. Позавчора, у середу, друге засідання сесії розпочалося з розгляду питання реорганізації навчального закладу з Городоцької ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 у навчально-виховний комплекс "Городоцька ЗОШ І ступеня №2 - гімназія". Доповідаючи з цього приводу, начальник районного відділу освіти І.Яскевич, зокрема, зазначив, що й інші навчальні заклади гідні такого статусу, але в гуманітарному напрямку переважає ЗОШ №2. Це підтверджує й те, що десять років тому в школі були сформовані гімназійні класи з поглибленим вивченням іноземних мов. Нагадав керівник освітян району й про громадські слухання, під час яких вчителі та батьки (149 осіб) проголосували за реорганізацію навчального процесу школи. "Які будуть умови відбору дітей?", "Чи повинно дане питання узгоджуватись з обласним управлінням освіти?", "Чому тільки школа №2?", "Яким буде фінансування?" - на ці та інші запитання депутатів майже 15 хвилин відповідав І.Яскевич. Бо й справді, якась новизна завжди цікавить людей. У деяких депутатів виникав сумнів, кипіли дискусії. Але після виступів О.Дунаса, І.Вовка, Р.Дунаса, І.Дуця та директора школи П.Продивуса 46 депутатів проголосували "за", 2 - "утримались", 1 "проти" з внесенням деяких змін до Статуту закладу з новою формою навчання. Під час двох засідань депутати обговорювали й інші актуальні питання, про що ми розповідатимемо у наступних номерах газети. Мирослав МАЛАХІВСЬКИЙ.
Минулого тижня в Комарні два дні гостювала урядова делегація з польського міста Нова Демба (Підкарпатське воєводство) на чолі з бургомістром Вяславом Ордоном. Відтак місто вийшло на новий щабель розвитку – співпрацю з близьким зарубіжжям. Є що показати комарнянам у своєму рідному домі, є що повезти на огляд за кордон. Адже мешкають тут талановиті, здібні, працьовиті люди. А віднедавна відчутні зміни і в міській господарці. Отож, старт міського голови – вдалий. Про те, чим живе нині господарка міста Комарна, веду розмову з мером - Т.ІВАНИЦЬКИМ. -Тарасе Івановичу, це перша Ваша каденція в іпостасі міського голови. Які пріоритети визначили у своїй роботі? - Відколи громада рідного Комарна довірила мені керувати міською господаркою, одразу накреслив для себе першочергові завдання. Це – реконструкція татів, обраних по нашому округу, місцевої школи, на що заслуговує – Ярослава Дубневича, Юрія Візнямісто з багатющими традиціями, ка, Олесі Байко. вивезення побутових відходів, об- Що вдалося зробити за цей колаштування санкціонованої сміт- роткий відтинок часу? Зокрема – тєзбірні, ремонт шляхових артерій. по школі, яка встигла стати притЗвісно, розумію, що проблеми ви- чею во язицех… рішувати буде непросто, адже все - Зрушити цю проблему з місвпирається у фінансування. Однак ця допоміг, власне, депутат Яросвпевнений, що вся команда мерії лав Дубневич, який з самого попрацюватиме засукавши рукави. чатку не дав вчахнути ідеї, а власВідрадно, що відчуваємо підтрим- ними силами розпочав підготовчі ку і на місцевому рівні – від депу- роботи до ремонту школи. Нещотатів, керівників підприємств «Ко- давно дали «добро» на реконструкмарнівське УМГ», «Газопроми- цію нашої альма-матер й загалом сел», «Фабрика іграшок», під- обласні депутати. Кошторис уже приємців Ліпара, Слонівського, і на складений, а підрядника визначить районному – від ради та адміні- тендер. Головне ж – фінансуванстрації, й на обласному – від депу- ня, яке має бути спільним – з рай-
онного (300 тис.грн.) та державного бюджетів. Цифри не надто промовисті, але добре те, що початок зроблено. Стимулювали його активна позиція адміністрації школи, батьків, які бояться відправляти своїх діточок до аварійного навчального закладу, а також гласність, зокрема – публікації в масмедіа. Маємо надію, що вже у червні бригада, яка виграє тендер, приступить до будівельних робіт.
Розмова з приводу
Комарно виходить на міжнародний рівень - Візитною карткою кожного населеного пункту є дороги. Приємно спостерігати, що в Комарні вони буквально за короткий час оновилися. Це помітили і водії, й пішоходи, мешканці й гості міста. - Загалом ми освоїли 750 тис. грн. Відремонтовані вулиці Городоцька, Самбірська, Щирецька. Ямковий ремонт (з власної казни) ми проводили по вул.Львівській, Січових Стрільців, Городоцькій та Самбірській. Проблеми оновлення шляхових артерій з порядку денного не зняті. За вишукані з інших бюджетів кошти плануємо ще цьогоріч відремонтувати площу Івана (Закінчення на 9 стор.).
Городоцька районна асоціація інвалідів і товариство захисту дітейінвалідів "Прометей" сердечно вітають з днем народження заступника голови РДА Світлану Іванівну КНИШИК. Бажаємо щастя, даруємо квіти! Щоб сонце і зорі плекали тепло, Щоб завжди здоров'я у Вас було. Щоб кожен день здавався святом Квітучим, щедрим і багатим. Ми дякуємо Богу, що Ви у нас є, Хай силу й здоров'я Господь Вам дає!
Про те, що болить
Депутатський запит Прокурору Городоцького району п. А. Матоличу. Головному лікарю Городоцької районної СЕС п. Н.Вітів. Начальнику ДПІ у Городоцькому районі п. Р. Ганюку. Начальнику Городоцького районного відділу ГУ МНС у Львівській області п. О. Афіногенову. Міському голові м. Городок п. М. Савці. Для оприлюднення тексту депутатського запиту - редактору часопису "Народна думка" п. М. Малахівському. До мене як депутата районної ради звернулися жителі м. Городка з приводу відкриття розважального закладу (кафе-ресторан) у приміщенні колишньої тюрми за адресою: м. Городок, вул. Б. Хмельницького, 6. Історична довідка "Будівля, в якій у XX столітті протягом 30 років розміщувалася в'язниця, була зведена напередодні розпаду Австро-Угорської імперії. Спочатку її як тюрму майже 20 років використовували поляки, пізніше - "совєти", котрі розпочали масові репресії проти місцевого населення, особливо - свідомих українців. Відступаючи з наших земель під натиском іншого окупанта нацистів, у червні 1941 року російсько-більшовицькі перевертні залишали по собі багато трупів. Тіла чотирьох хлопців згодом знайшли на подвір'ї згаданої тюрми у Городку: студента-городківчанина Євстахія Мельника, кооператора з Мавкович Михайла Марутяка, селян Петра Козака з Поріччя Любінського і Кравця із Завидович. Коли вдруге прийшли совєти, то арештовували і садили в тюрму учасників українського підпілля. Пізніше це приміщення використовувалось ковбасним цехом. Коли робили добудову у 60-их р.р. минулого століття, то на території тюрми знайшли кістки людей. На початку 90-их також там натрапили на людські останки, проте побоявшись, що ковбасний цех можуть закрити, знову залишили це без розголосу. Стіни тюрми увібрали у себе людські болі, бо в'язнів катували, вмикали двигуни, щоб не було чутно їхні крики". (Довідка підготована краєзнавцем Романом Смілкою). Пошукова група КП Львівської обласної ради 22 березня 2010 року провела обстеження приміщення колишньої тюрми і довколишньої території та констатувала, що провести пошуково-ексгумаційні роботи неможливо. Відтак там можуть знаходитися останки закатованих. Робоча група з виявлення, обліку і встановлення пам'ятних знаків, упорядкування території, поховань на Городоччині при райдержадміністрації 21 грудня 2010 року прийняла рішення про те, що подальша перспектива цієї будівлі має враховувати потребу вшанування пам'яті безневинних жертв. Було рекомендовано власникам (Городоцькій райспоживспілці) використовувати приміщення з метою надання ритуальних послуг населенню, здачі в оренду під офіс. Однак, як бачимо, на сьогоднішній день ресторан-кафе "Старий Городок" відчинив свої "гостинні" двері та вже кілька місяців розважає несвідомих городківчан та гостей міста. Дуже прикро, що відсутнє належне реагування з боку районних державних служб, котрі наділені всіма повноваженнями для припинення діяльності ресторану-кафе, яке без жодних дозволів (копії відповідей на лист голови Городоцької РДА додаються) розпочало свою діяльність, тобто - самовільно. Враховуючи сказане вище, прошу Вас вжити всі законні заходи з метою припинення протиправної діяльності ресторану-кафе "Старий Городок", притягнути до відповідальності тих службовців, які не забезпечили закриття розважального закладу, та особисто про вжиті заходи повідомити на наступній сесії Городоцької районної ради. Окремо звертаюся до міського голови м. Городок Савки Миколи Володимировича з проханням надання дозволу громадській організації "Дух нації" (голова Василь Муринець) для встановлення меморіальної таблиці на нежитловому будинку в м. Городок по вул. Б. Хмельницького, 6... З повагою - депутат Городоцької районної ради Роман ДУНАС. Голові Городоцької РДА п. Ю. Візняку. Голові Городоцької районної ради п. В. Полумацканичу. Міському голові м.Городок п. М. Савці. Сільському голові с.Угри п. Я. Лилику. Головам депутатських фракцій та груп Городоцької районної ради. Часопису Городоччини "Народна думка". Мешканців вул. Авіаційної, 34, колективу ДНЗ №4
Звернення Ми, мешканці вул. Авіаційної, батьківський комітет та викладацький склад ДНЗ №4, повторно звертаємось до Вас щодо заборони будівництва кафе-бару підприємцем Кус О.Ю. по вул. Авіаційній біля дошкільного навчального закладу №4. Нами було направлено звернення 18.05.2011р. до Городоцької районної ради та Городоцької РДА щодо надання оцінки даного будівництва. На сьогоднішній день ми не отримали жодної відповіді, роз'яснень чи консультацій на відповідне клопотання. Факт даного будівництва спричиняє соціальне невдоволення та сприяє суспільному напруженню. Тому ми, що нижче підписалися, звертаємось повторно до районної ради, РДА, а також до голови Угрівської сільської ради з вимогою відмінити рішення щодо надання дозволу під будівництво та розміщення даного кафе-бару. Підставою для здійснення таких рішень є проведення батьківських зборів ДНЗ №4, громадське обговорення мешканців вул. Авіаційної, які висловлюють своє категоричне заперечення проти розміщення даного об'єкту та скеровують це звернення. В іншому випадку, відповідно до законодавства, ми залишаємо за собою право пікетування районної ради та РДА, звернення до засобів масової інформації (12 канал, ЗІК), звернення до вищих державних інстанцій. 03.06.2011 р. (Загалом - 67 підписів).
9
Різне
Розмова з приводу
Народна думка17.06.2011
НД
Особлива річниця
Відзначили 65-ліття подружнього життя
На знімку (зліва - направо): голова районної ради Василь Полумацканич, голова райради ВФСТ «Колос» Роман Струк, міський голова Комарна Тарас Іваницький оглядають стенд, що розповідає про минуле та сучасне Нової Демби. (Закінчення. Початок на 2 стор.). Франка, вул.Січових стрільців, Гончарську та Львівську. Своїми грішми хочемо оновити (ямковим ремонтом) вул.Щирецьку та деякі інші. - Як вирішуєте комунальні проблеми міста? - На їх сторожі – комунальне підприємство «Ребус», яке, фактично, було загнане в кут, маючи величезні борги. Зараз запрацювало з новою силою. Ми вичистили два стихійні сміттєзвалища, де скидали непотріб і мешканці навколишніх сіл. Зараз городяни складають сміття на причіп, який подарував міській раді Ярослав Дубневич, відтак воно вивозиться на сміттєзбірню, яку вже незабаром узаконимо (є вже рішення сесії, продовжуємо виготовляти погодження). Пропозиції знаної в районі екологічної структури «АвеЛьвів» для нас не вигідні, не влаштовує інтереси міста й інше підприємство, яке працює у Пустомитах. Відтак ми зупинились на тому, що одного визначеного дня вивозитимемо сміття на двох спонсорованих причепах. На сесії депутати затвердили тариф – 4,4 грн. з людини. - Мешканцям райцентру, як відомо, останнім часом набило оскомину водопостачання. А в Комарні з водою все гаразд? - Не зовсім, бо це надто важливе питання. На сесії міськради ми затвердили пропонований тариф за водопостачання – 6,20 за кубометр. Це мало б споживача влаштувати, але він хоче якісних послуг, що не завжди виходить. От і зараз ремонтується траса, що постачає цю життєдайну рідину в оселі комарнян. Найбільше потерпають мешканці багатоповерхівок (мікрорайону «Газопромисел»). В цьому ж містечку газовиків мерії доводиться «розгрібати» ще
Комарно виходить на міжнародний рівень одну проблему, пов’язану зі світлом. Тамтешні жителі сплачують за електроенергію РЕМу за посередництва «Ребуса», що, звісно, дорожче за звичайний тариф для населення. Виходить , що фактично ми своїми бюджетними коштами (а фінансування міськради, як відомо, мізерне), які могли б вкласти в місто і мати віддачу, - підтримуємо «Ребус». На щастя, проблему, схоже, незабаром владнаємо за сприяння «Укртрансгазу», який погодився профінансувати роботи стосовно заміни лічильників та передачі енерголіній на баланс РЕМу. Виготовляємо вже проектно-кошторисну документацію. За кошти цієї ж газової структури (1,5 млн.грн.) вже цьогоріч замінимо всю теплотрасу до багатоповерхових будинків промислу, відремонтуємо стадіон (470 тис.грн.). - Тарасе Івановичу, а яка демографічна ситуація нині в Комарні? Чи відчутний вплив стимулювання державою народжуваності? - На жаль, більше краян помирає, аніж народжується. Відтак актуальним є продовження виготовлення документації з облаштування нового цвинтаря (поряд зі старим). Ще за попереднього голови – Степанії Нагайської – він був закладений та освячений, але потребує проведення 1,5 км дороги та вирішення деяких інших проблем. Старе кладовище послужить місту хіба до нового року. Дбаємо про найменшеньких – незабаром облаштовуватимемо ігрові майданчики, ремонтуватимемо дитсадки, а також проведемо опалення в Народному домі.
-Яка атмосфера панує в древньому, багатому на традиції Комарні? - Надзвичайно турбує громадський порядок. Незважаючи на те, що, згідно нашого розпорядження, ресторани в місті повинні працювати до 12 год. ночі, а бари – до 11, цього ніхто не дотримується. Торгові точки грубо ігнорують писані правила. Під час вихідних, як показав рейд, проведений спільно з міліцією, в центрі міста повно молоді, в т.ч. з навколишніх сіл. Розпивають спиртні напої, їздять машинами, скутерами. До біди недалеко. Ми зняли все на відеокамеру й апелювали до влади та правоохоронних органів з проханням збільшити кількість дільничних інспекторів і посилити порядок в закладах громадського харчування та в місті загалом. Чекаємо на відповідь… Комарно, справді, багате на різні традиції, зокрема – культурні та спортивні. Відрадно, що матимемо змогу обмінюватись досвідом в цьому ракурсі з польським містечком Нова Демба. Нещодавно ми побували там, уклали договір з бургомістром. А минулого тижня нові друзі приїжджали до нас. Були вражені Малою академією мистецтв, Народним домом, відвідали костел, газопромисел. 2 липня наша футбольна команда «Газовик» їде в Нову Дембу на спортивне свято. Сподіваюсь, що на основі таких зв’язків налагодиться й співпраця в економічному плані. Розпитувала Галина ЧОРНЯК.
Літо Нещодавно в усіх українських школах пролунав останній дзвоник. Настала, мабуть, найулюбленіша пора школярів літні вакації. Тож при суховільській грекокатолицькій церкві Івана Богослова, аби забезпечити дітям приємний і незабутній відпочинок, з 7 червня почав діяти літній табір. Організатором такої акції став місцевий священик Ігор Головчак. ігри, забави, співали чері у церкві пісень, танцювали, Івана Богоспілкувалися на цікаві слова було теми. ві дслужено Та завітали у табір Святу Літурне лише учні, а й ті гію, після якої найменші суховільча- духовний нани,які лише пізнають ставник отець світ - діточки від 1 до 4 Ігор Головчак років. Цим гуртом п о д я к у в а в займався особисто о. Головчак. уч а с н и к а м Священик не лише забавлявся з табору, водіточками, а й провів змістовну л о н т е р а м , бесіду з матерями, які привели у усім, хто дотабір свої чада. Зокрема, порадив- лучився до шись, вирішили, що один раз на організації тамісяць у храмі відправлятиметься бору, і пообіцяв, що така акція ще Служба Божа для матерів з малень- далеко не остання. кими дітьми. Також у спільній розОрест ДРИМАЛОВСЬКИЙ, мові з'явилася ідея створення неучень Суховільської ЗОШ. величкого дитячого майданчика на На знімках: о. Ігор Головчак в церковному подвір'ї. Це б заохочу- колі учасників табору; навіть ось вало малечу ходити до храму. такій малечі пощастило відчути Завершився таборовий тиж- дух таборування. день у п'ятницю, 10 червня. ВвеФото автора.
Канікули з Богом
Перший день таборування розпочався зі Святої Літургії та спільної молитви. Після богослуження всі вийшли на велике церковне подвір'я, де дітей поділили на вікові групи. Кожну очолили спеціально запрошені отцем Ігорем волонтери, які прибули у Суховолю із містечка Стрия. До речі, у цьому місті народився теперішній Верховний Архієпископ УГКЦ Святослав (Шевчук), про якого з гордістю згадували наші гості. Вони впродовж усіх таборових днів проводили разом зі школярами різноманітні
І в радості, й у горі вони обоє завжди поруч, підтримують всіляко одне одного. Вже 65 років мешканці села Галичани Микола Кузьмич і Євдокія Данилівна Садові (на знімку) перебувають у шлюбі. Нещодавно у колі великої родини вони відсвяткували своє "залізне весілля". Озираючись назад, розуміють: таке міцне та довге кохання послане їм небом. Істинна любов - всепереможна і не тьмяніє навіть з часом. Микола Кузьмич і Єва Дани- і гідно виховало чотирьох дітей: лівна поєднали свої серця 11 чер- синів Василя, Богдана, Ігоря та доньку Даниїлу, з якою й проживня 1946 року. - Весілля наше було скромне, вають сьогодні. У них одинадцять сумне, без музики, - пригадує онуків, чимало правнуків і вже Євдокія Садова (дівоче прізвище двоє праправнуків. Молять Бога, аби дав їм здоров'я і щасКанцір). - Енкаведисти щодня ливої долі. Микола та Єва нишпорили за упівцями. У ТучаСадові 65 літ пах, де знаходились схрони УПА, живуть у якраз йшли бої з повстанцями. злагоді, Люди боялися. Мені й нині сльопроте зи течуть, коли споминаю своє похмуре весілля. Я ще й заміж не дуже хотіла йти. Через рік після мого одруження, а була я за невістку, - тата і маму, сестру, брата вивезли на Сибір, де їх чекала десятилітня каторга і непосильна праця. Молодший брат Євстахій так і не повернувся звідти додому. Сім'ю вислали з рідної землі через те, що старший брат Василь підтримував зв'язки з УПА. Мої батьки були добрими господарями, але після їх виселення обійстя пограбували… - Скрутними стали перші роки якщо й сварилися колись, то швидспільного життя, - вертає думка- ко мирилися. "Прикро, що нині ми у минуле Микола Садовий. - серед молоді такі поширені розДоводилося контингенти здавати, лучення, - каже п. Євдокія. - Тільки за позику мучили. Та ще й мене в що станеться - вже руйнують армію забрали служити. Невдовзі сім'ю. Однак це неправильно. Понародився син. П'ять років я трібно одне одному поступативідслужив. А дружина сама мо- ся… Чоловіка я маю доброго, не золилася в колгоспі. Допомагав їй п'є, не курить, і сини наші не памій батько Кузьма. Повернувшись лять. Сімейні гроші завжди йому із війська, влаштувався я зварю- довіряю. Він господарський, дбайвальником на "Сільмаші" у ливий і голова сім'ї". Микола Кузьмич і Єва ДаниЛьвові. Пропрацював там 19 років, потім трудився у Городку. лівна, незважаючи на поважний Дружина ж 30 літ - у місцевому вік, ще повні життєвих сил і моколгоспі, з них десять - на бригаді, лоді душею. Ходять до церкви, поа двадцять - обліковцем, комірни- раються по господарству. Євдоком, лаборантом. Ночами була на кія Садова любить читати, інколи роботі, та не мала спочинку і вве- у церкві навіть заступає дяка. чері, бо треба було дітям готуваРоман СМІЛКА. ти їсти, вдома працювати. Фото автора. Подружжя Садових народило
Від нашого громадського кореспондента
...І лине прекрасний спів у храмі З того дня, коли із Заверещицької старенької церкви зняли більшовицькі кайдани, населення села зажило новим духовним життям, а відтак постало питання про створення церковного хору. Цю проблему швидко вирішила хористка, дякиня Ганна Телюк. До хору увійшли в основному літні люди, які були знайомі з азами церковного співу. Далі настала потреба збудувати нову церкву. Тож першочерговим завданням був пошук коштів на духовну будову. Добровільно несли свої пожертви на зведення храму парафіяни, не залишились осторонь і хористи. Кожних суботи й неділі у вечірній час самодіяльні артисти виїжджали з платними концертами у різні села району, області. Отак і внесли свою невеличку лепту у спільну справу – нову святиню. Так завдяки ентузіазму о.Черепанича, церковного комітету і самих парафіян на прославу Божу і для духовних потреб селян було зведено писанкової краси храм. Тільки-от колишній хор своїм співом не задовольняв парафіян. Визріла потреба у регенті зі спеціальною освітою. На це місце запросили Марію Миськів, жительку с.Сторона. Завдяки її копіткій праці, фаховості хор заспівав по-новому. Далі гарні традиції хору продовжила запрошена Юлія Сольська. Дівчина з прекрасним солоспівом (високе сопраю) закінчила Львівське музучилище ім.Колесси і продовжує
навчання у Дрогобицькому педінституті. Скільки зусиль вона доклала до того, щоб хор співав ще злагодженіше, мелодійніше, більш професійно! До того ж, він поповнився багатьма молодими людьми. Підсилили групу баритонів Мар’ян Гуль, тенорів – Андрій Телюк, сопрано – Наталя Кафтан, альтів – Надія Бас. Не покинула колективу і ветеран хору Ганна Телюк. Усіх зуміла згуртувати п.Юлія в дружній колектив, який нині неабияк тішить своїм багатоголоссям, успіхами. Скажімо, на огляді-конкурсі церковних хорів у Стрию наш колектив здобув перше місце. А Стрийська єпархія відзначила хористів подякою-грамотою. Далі їх чекала участь в гала-концерті, що проходив у Новому Роздолі. Заверещицькі соловейки полонили глядачів і журі не тільки своїм співом, а й прекрасними костюмами. Ю.Сольська вивела хор церкви на високий рівень. Самовіддану працю і майстерність п.Юлії, а також хористів належно цінують і настоятель, і парафіяни храму, які завжди із задоволенням слухають і милуються співом своїх односельців. Роман ГОДІЙ. с.Заверещиця.