http://metaltechcomua.blogspot.com/
Українська мова й маркетингові технології від Романа Матиса Засновник спільноти «И так поймут!» львів’янин Роман Матис – один з найвідоміших активістів, що присвячують частку свого життя розвитку в Україні української мови. Утім, від нього, фахового маркетолога, ви не почуєте сентиментальних гасел на кшталт «мова – душа народу», якими годі було когось зворушити навіть і в індустріальну добу – що вже казати про інформаційну. Активіст вдався до прагматичніших аргументів. Ключові тези Романа Матиса: 1) ти маєш право й гідний того, щоб його поважали; 2) українська – це спосіб позиціонування. Власне кажучи, на перетині даних тез і з'явилась спільнота «И так поймут!». Кожного разу, коли якась установа, чи фірма, чи ЗМІ в Україні вирішує спілкуватися з аудиторією тільки російською мовою, активісти спільноти миттєво приходять на допомогу й пояснюють, що не зважати на їхні законні потреби неправильно. Й що, зважаючи на ці потреби, можна краще розвинути власний бізнес. Не менш важливо, що Роман Матис акцентує увагу й на зміні свідомості самих україномовних людей, які почасти звикли сприймати неможливість реалізувати свої права як нормальне, а не ненормальне становище. Для засновника «И так поймут» надзвичайно важливим є показати, що, скажімо, відсутність україномовної версії такого всеукраїнського ресурсу як «Розетка» є прикрим наслідком колоніального минулого, але не нормальною ситуацією. Відтак, жодних підстав не боротися за усунення несправедливості не існує. Після Революції Гідності в Україні врешті зрушила з місця декомунізація, проте ситуація в мовній сфері фактично була заморожена. Із цілком зрозумілих причин це питання стараються не зачіпати, аби не поглиблювати суперечки в країні, що перебуває у стані війни. Втім, ухилення від проблеми не завжди дорівнює розв’язанню. «Гал-інфо» поспілкувалось з засновником «И так поймут!» про роботу спільноти та про (наявну і бажану) політику держави у мовній сфері. – Романе, почнімо, якщо ваша ласка, здаля. Коли залишити поза дужками захист прав україномовних українців, то чим ви займаєтеся в основний час? – До речі, успіх спільноти «И так поймут!» десь завдячує моїй основній діяльності, оскільки мій основний заробіток – це надання послуг та консультування з маркетингу й комунікацій. Я раджу бізнесові, як правильно позиціонувати продукт, доносити інформацію, продавати продукт. Власне, розуміння цих нюансів підштовхнуло мене до думки, що з бізнесом в питанні мови слід говорити саме з цієї позиції, але аж ніяк не з позиції смолоскипових маршів. Продовження на стор. 12
Маркетолог, засновник спільноти «И так поймут!», консультант з маркетингу й комунікацій Роман Матис
ЧИТАЙТЕ В НОМЕРІ ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ Українська мова й маркетингові технології від Романа Матиса_с.2,12 ВИСТАВКИ XIV МІЖНАРОДНИЙ ПРОМИСЛОВИЙ ФОРУМ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ с.3, НАУКА-ВИРОБНИЦТВУ Радіоактивні відходи в Україні_ _с.4 Титанові сферичні головки для ендопротезів _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ с. 8 ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЇ Алмази з пилу – це реально _ _ с. 10 ТЕХНОЛОГІЇ Економимо електроенергію й воду_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ с. 11 ПОРАДИ ФАХІВЦІВ Гріємось. Затрати мінімальні! _ с.16 АКТУАЛЬНО Вчені звання по-новому_ _ _ _ _ с.18 ВИСТАВКИ-2015 _ _ _ _ _ _ _ _ с.24
http://metaltechcomua.blogspot.com/
XIV МІЖНАРОДНИЙ ПРОМИСЛОВИЙ ФОРУМ 24 - 27 листопада 2015 Міжнародний промисловий форум — найбільша промислова виставка в Україні і єдина, зареєстрована у Міжнародній Асоціації Виставкової Індустрії (UFI), що є найвищим рівнем світового визнання для виставки. Міжнародний промисловий форум включає в себе спеціалізовані виставки у галузі металообробки, машинобудування та суміжних областей, а також насичену програму науковопрактичних конференцій, семінарів, презентацій учасників форуму. Учасниками виставки є провідні промислові підприємства України, близького та далекого зарубіжжя. Щорічно під час форуму презентуються новітні промислові технології, обладнання, інструмент, комплектуючі, послуги. У рамках форуму: Міжнародні спеціалізовані виставки: - МеталоОбробка (металообробні технології, обладнання) - УкрМашТех (промислові технології, обладнання для машинобудування) - УкрПластТех (обладнання та технології для виробництва та переробки пластмас) - УкрВторТех (комісійна техніка, обладнання) - УкрЗварювання (технології, обладнання та матеріали) - Гідравліка. Пневматика - Підшипники (підшипники котіння та ковзання, вільні деталі: шарики та ролики, втулки стягувальні, технології, обладнання та інструмент для виробництва підшипників) - УкрПромАвтоматизація (автоматизація виробництва, автоматизовані системи управління технологічними процесами, автоматизація об'єктів промисловості) - Підйомно-транспортне, складське обладнання - Зразки, стандарти, еталони, прилади (контрольно-вимірювальні прилади, лабораторне та випробувальне обладнання, метрологія, сертифікація) - Безпека виробництва (засоби захисту, безпека робочої зони) - Субконтракти (пошук партнерів для розміщення замовлень з видів виробництва, деталей, вузлів, виробів) Організатори: - Українська національна компанія «Укрверстатоінструмент» - ТОВ «Міжнародний виставковий центр» Видання "Інноваційні технології & обладнання" – як учасник XIV МІЖНАРОДНОГО ПРОМИСЛОВОГО ФОРУМУ запрошує у Міжнародний виставковий центр (Броварський проспект, 15) відвідати найбільшу промислову виставку в Україні! ДО ЗУСТРІЧІ НА СТАНДІ ВИДАННЯ 24-27 ЛИСТОПАДА! Деталі у організаторів: тел.: (044) 201-11-65, e-mail: lilia@iec-expo.com.ua, maria@iec-expo.com.ua
http://metaltechcomua.blogspot.com/
Радіоактивні відходи в Україні Виробництво електроенергії на АЕС супроводжується утворенням радіоактивних відходів, різних за активністю, ізотопним та агрегатним станом. Система поводження з радіоактивними відходами є важливою складовою загальної системи безпеки виробництва ядерної енергії. Європейський Союз надає великої ваги найвищим стандартам ядерної безпеки в Європі та поза її кордонами. В Україні за останні десять років завдяки спільній роботі з європейськими експертами було досягнуто помітних зрушень у цій справі. Про сучасний стан та перспективи функціонування системи поводження з радіоактивними відходами в Україні детально розповів академік НАН України В’ячеслав Шестопалов у статті «Гасла проєвропейські, а практичні наміри...» («Дзеркало тижня. Україна» №33, 11 вересня 2015 р.) Хто зацікавлений у руйнуванні системи поводження з радіоактивними відходами в Україні? Як заявив прем'єр-міністр А.Яценюк у своєму недавньому виступі, Державне агентство з управління зоною відчуження має бути ліквідоване до 30-річчя Чорнобильської трагедії, а на його місці — виникнути Державний концерн для роботи з ядерними матеріалами. До концерну мають увійти всі державні підприємства та компанії зони відчуження, які працюватимуть із усіма ядерними матеріалами, у тому числі й із відпрацьованими ядерними відходами (ВЯВ). Пропонована реорганізація радикальним чинить змінить структуру управління поводженням з радіоактивними відходами (РАВ), яка сформувалася у країні, механізми фінансування цієї діяльності. Що, своєю чергою, потребуватиме докорінної зміни ядерного законодавства в частині розподілу прав і обов'язків залучених сторін, стратегічного планування, організації та фінансування зазначеної діяльності. При цьому, на жаль, поза увагою прем'єр-міністра залишається той факт, що в Україні вже впродовж 10 років виконуються міжнародні проекти, спрямовані на розробку рекомендацій із цього кола питань. Результати їх виконання втілені в закони України, функціонують у вигляді постанов уряду. За останнє десятиліття, завдяки зусиллям провідних європейських агентств із питань поводження з відходами та провідних українських експертів (при фінансуванні робіт Європейською комісією), в Україні були успішно виконані кілька проектів у сфері поводження з РАВ. Ці проекти дозволили забезпечити помітний прогрес у сфері організації в Україні економічно ефективного поводження з відходами та відповідного стратегічного планування. Про ефективність допомоги Україні з боку Євросоюзу свідчить, наприклад, такий факт. У 2006—2008 рр. міжнародний консорціум у складі DBE, (Німеччина, лідер консорціуму), ANDRA (Франція), COVRA (Нідерланди) Enresa (Іспанія) SKB (Швеція) і UK NIREX (Великобританія) виконав із залученням українських фахівців проект TACIS U04.03/04 "Розробка національної стратегії і концепції для державної програми поводження з РАВ в Україні". Результатом проведених у рамках цього проекту робіт стало прийняття або вдосконалення чинних нині нормативно-правових актів, гармонізованих із законодавством Євросоюзу й націлених на створення в Україні європейської моделі організації та фінансування діяльності щодо поводження з РАВ. Зокрема, за результатами цього проекту Кабінет міністрів України схвалив і взяв до виконання "Стратегію поводження з радіоактивними відходами в Україні" (19.08.2009 №990р). Крім того, у 2008 р. було внесено зміни до ст. 4 Закону України "Про поводження з радіоактивними відходами" (від 30.06.1995 №225/95-ВР), відповідно до яких виробники радіоактивних відходів (насамперед — атомні електростанції) повинні виділяти кошти у спеціальний фонд. Ресурси цього фонду мають використовуватися виключно для фінансування Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами, затвердженої Законом України у 2008 р. (№516-VI).
http://metaltechcomua.blogspot.com/
Перегляд гармонізованих із законодавством ЄС національних нормативно-правових актів фактично перекреслить десятилітні фінансові та експертні зусилля Європейського Союзу. Це може поставити під сумнів доцільність і ефективність подальшого фінансування Єврокомісією робіт із удосконалення поводження з відходами в Україні. Негативним наслідком такої реорганізації може стати фактична відмова від принципів фінансування діяльності з поводження з РАВ, які рекомендує законодавство ЄС. Такими принципами є: — організаційно-фінансовий розподіл виробників РАВ і тих, хто займається їх похованням; — нагромадження коштів (як правило, через створення спеціального фонду) за рахунок відрахувань виробників РАВ для наступного фінансування поховання відходів; — виключення нецільового використання фонду; — захист фонду від інфляції; — управління фондом спеціальною радою, яка складається з незалежних експертів, а також із представників організацій, котрі наповнюють цей фонд, та громадськості. Реалізацію зазначених принципів було призупинено з урядової ініціативи в часи президентства Януковича. Тоді законодавство доповнили змінами, що дозволяють використовувати ресурси фонду не за прямим їх призначенням. Відтак, упродовж кількох останніх років Загальнодержавна цільова екологічна програма поводження з радіоактивними відходами виконується в обсязі 10—12% від запланованого. Частина важливих завдань цієї програми повністю заморожена. Це сталося в часи Януковича і триває досі. Здавалося б, першочерговою турботою нинішнього прем'єр-міністра, затятого прибічника євроінтеграції, мало б бути виявлення й негайне виправлення неправильних рішень попереднього уряду. Натомість же ми чуємо про наміри остаточно поламати ту систему поводження з радіоактивними відходами, яка з труднощами, але, загалом, успішно створюється в Україні впродовж ряду років із фінансовою допомогою й за експертної підтримки Європейського Союзу. Фактично, створення Державного концерну для роботи з ядерними матеріалами (який об'єднає виробників РАВ та організації, що займаються їх захороненням) забезпечить ще сприятливішу ситуацію для нецільового використання коштів фонду і порушить європейські принципи фінансування поводження з радіоактивними відходами. Це стане однією з перешкод на шляху євроінтеграції України. Тим більше що, підписавши Об'єднану конвенцію про безпеку поводження з ядерним паливом і радіоактивними відходами, Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити міжнародно прийнятий рівень безпеки при поводженні з РАВ, що передбачає адекватне фінансування відповідних робіт. Наразі згаданий вище європейський консорціум із залученням провідних українських експертів із профільних організацій та Національної академії наук продовжує працювати на цьому напрямі й виконує проект U.04.01/09-А "Допомога міністерствам та організаціям, відповідальним за поводження з радіоактивними відходами в Україні". Головна мета проекту полягає у підвищенні ефективності та стійкості системи поводження з усіма РАВ в Україні шляхом удосконалення відомчої та організаційної структури і взаємодії між центральними органами виконавчої влади та інших установ, підприємствами й організаціями, зайнятими різними аспектами поводження з РАВ. Основні результати, яких планується досягти проектом, включають розробку: — концепції Національної системи управління діяльністю з питань поводження з радіоактивними відходами в Україні;
http://metaltechcomua.blogspot.com/
заходів із розвитку Національної організації з питань поводження з РАВ; рекомендацій із поліпшення державної системи обліку РАВ; сучасної методології оцінки безпеки об'єктів із поводження з РАВ; рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки кадрів і підвищення кваліфікації персоналу в галузі поводження з РАВ. Передбачається, що проект буде завершено до середини 2016 р. Але вже тепер у ньому зроблено низку попередніх рекомендацій, важливих для прийняття рішень із удосконалення поводження з РАВ в Україні. Ці рекомендації стосуються: — моделі функціонування Національної організації з питань поводження з радіоактивними відходами; — удосконалення механізмів фінансування Національної організації з питань поводження з радіоактивними відходами; — заходів щодо розвитку можливостей і потенціалу Національної організації з питань поводження з радіоактивними відходами; — організації ефективної взаємодії з державним органом управління у сфері поводження з РАВ та іншими установами, підприємствами й організаціями, які беруть участь у поводженні з радіоактивними відходами; — пропозицій щодо розробки нормативних правових актів в Україні (включно з питаннями державного управління фондом поводження з РАВ); — захисту Державного фонду з питань поводження з радіоактивними відходами від інфляції. Наведені приклади свідчать, що в Україні з допомогою Єврокомісії та європейських експертів ведеться ґрунтовна комплексна багаторічна праця над удосконаленням системи поводження з РАВ, побудована на врахуванні передового європейського досвіду та української специфіки. Постає закономірне запитання: якщо всі витрачені зусилля, спрямовані на створення системи поводження з радіоактивними відходами в Україні європейського типу, деяким керівникам країни (та їхнім однодумцям) не потрібні, то, може, настав час відреагувати відповідним чином депутатам, громадськості і, нарешті, президенту, які, хочеться сподіватися, не на словах, а на ділі дотримуються європейської моделі розвитку країни? —
— — —
За матеріалами статті академіка НАН України В’ячеслава Шестопалова «Гасла проєвропейські, а практичні наміри...» «Дзеркало тижня. Україна» №33, 11 вересня 2015 http://gazeta.dt.ua/…/lozungi-proevropeyskie-a-prakticheski…
http://metaltechcomua.blogspot.com/
ДОРЕЧІ про...
Це фото ядерного вибуху (через 1 мілісекунду після детонації) зроблене на полігоні в штаті Невада, в 1952 році камерою "Рапатронік" конструкції Едгертона, з витримкою 3 мікросекунди. В цей момент температура поверхні вогняної кулі складає понад 20 000 градусів, а швидкість її розширення – десятки кілометрів в секунду. Плями на поверхні кулі – це сліди конструкції самої бомби. У перші мікросекунди вибуху, бомба разом з оболонкою і кріпленням випаровується, а газ, що розширюється з величезною швидкістю, формує ударну хвилю, яка стискує і розігріває повітря. Неоднорідності початкового розподілу речовини в конструкції бомби призводять до варіацій температури і щільності на поверхні пухиря, що роздувається. Природа яскравих конусів в нижній частині кулі інша. Це сліди сталевих тросів-розтяжок, якими утримувалася на вежі бомба. У момент детонації температура в центрі вибуху досягає мільйонів градусів і значна частина енергії виділяється у формі теплового рентгенівського випромінювання. Воно поширюється із швидкістю світла, обганяючи ударну хвилю, і поглинається тросами, викликаючи їхнє вибухове випаровування. Чим далі від центру вибуху, тим нижча інтенсивність рентгенівського випромінювання, тому дальні частини розтяжок випаровуються пізніше і виглядають на знімку тоншими.
http://metaltechcomua.blogspot.com/
Титанові сферичні головки для ендопротезів кульшового суглобу
http://metaltechcomua.blogspot.com/
Інститут надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля Національної академії наук України 04074, Київ вул. Автозаводська, 2 Т./ф. (044) 468-86-39 e-mail: instrj@ism.kiev.ua web: http://www.ism.kiev.ua За матеріалами Прес-служби НАН України
http://metaltechcomua.blogspot.com/
Алмази з пилу – це реально Нещодавно у Роттердамі дизайнер Даан Рузгаард продемонстрував результат трьох років своєї роботи – найбільший у світі очисник повітря. Це вежа, яка здатна очистити від забруднення понад 30000 кубічних метрів повітря за годину, а потім конденсувати частинки смогу в "коштовні камені", можуть слугувати прикрасами в перстенях, браслетах тощо. Пристрій дістав назву "антисмоґовая вежа".
Для її роботи потрібне джерело постійної енергії потужністю близько 1400 ватів, і автор розробки планує в майбутньому оснастити її сонячними панелями. За принципом роботи вежа не надто відрізняється від окремих іонних очисників повітря. Як пояснив сам Рузегаард – "електрод (катод) насичує позитивними іонами повітря і вони притягуються до найдрібніших часток пилу. Інший електрод (анод) потім притягує ці позитивно заряджені іони разом з частками пилу, вони збираються і зберігаються усередині вежі. Технологія дає змогу вловлювати навіть найдрібніші частки смогу, з якими не можуть впоратися звичайні очисні системи". Пил, що потрапив у вежу, конденсується, пресується на виході отримуємо кристали. Теоретично якщо збільшити тиск в пристрої, то антисмоґові вежі зможуть продукувати алмази прямо з повітря. Проект здійснений на гроші мерії Пекіна, а також на ґрант уряду Роттердама. Тепер вежу планують відправити до Пекіна, по дорозі зробивши зупинки, як мінімум, в Парижі і Мумбаї. Поки вежа існує в єдиному екземплярі. За матеріалами Gizmodo.com
http://metaltechcomua.blogspot.com/
Економимо електроенергію й воду Продукція NEOPERL – це сучасні технології для економії води і елекроенергії. Група NEOPERL має тривалий і успішний досвід роботи. Вже понад 50 років компанія є постачальником сантехнічної продукції і оригінальних запасних частин. Вибираючи кращих партнерів, група NEOPERL гарантує першокласний сервіс. Для кожної інновації, яка виходить на ринок, компанія виробляє оригінальні запасні частини. Група NEOPERL гордиться своїм швейцарським і німецьким корінням. Для збереження своїх традицій, компанія ретельно підбирає професіоналів у свій штат і надає велике значення інтеграції нових членів команди в культуру NEOPERL. Тільки це гарантує стійке зростання. За допомогою продукції цієї компанії ви самі вирішуєте скільки води і електроенергія вам витрачати.
Ексклюзивний представник ТОВ "ТД Санмакс" (044) 430-74-34 (067) 327-24-21
http://metaltechcomua.blogspot.com/
Українська мова й маркетингові технології від Романа Матиса Продовження. Початок на стор.2 – У чому полягає ця позиція? – Коли бізнесмен має на меті продати свій продукт конкретній цільовій аудиторії, він
докладає максимум зусиль, щоб ідентифікувати його в усіх можливих проявах – у звуці, в кольорі, в запаху, у смаку тощо. Він обирає для свого продукту унікальне неповторне позиціонування. Якщо на поличці вже є продукти, в оформленні яких використані синій, жовтий, червоний та білий колір, то, заходячи на ринок, підприємець буде використовувати, скажімо, зелений чи фіолетовий кольори, ще не зайняті іншими. Це називається відбудовою від конкурентів. Позиціонування продукту чи послуги має й ціннісне навантаження. Бізнесмен прагне донести до аудиторії певні цінності, які якісно відрізняють його товар від товару конкурентів. То в мене питання: чому держава чи нація не може бути так само спозиціонована? Чому наш продукт – Україна та українство – має бути асимільований з іншими? Я абсолютно однаково ставлюся до всіх інших націй, народностей, віросповідань, та Бог з ним – до сексуальних орієнтацій. Це особиста справа кожного. Я взагалі виступаю за те, щоб дробити якомога більше. Позиціонування України не має закінчуватися масштабом країни. Слід посилити позиціонування народностей, що її населяли. Зокрема, Західна Україна – це не тільки гуцули. Говорімо про лемків і бойків! Що більше дробити, то цікавішими й унікальнішими стають групи, в них появляються свої цінності. Слід наповнювати поняття про різнобарвність України конкретним сенсом, а не обмежуватися абстракціями, бо, власне, в цьому й є розмаїтість. – Пару місяців тому на одному з російських ресурсів вийшла стаття, в якій вас і ваш рух назвали геніями технологій… – Злий геній українізації (сміється). – Так, саме так вона називалася. Наскільки використовувані спільнотою «И так поймут!» технології ефективні, коли йдеться не про точковий результат, а про більш-менш масовий вплив на ситуацію? – Згадана вами стаття мені сподобалася (сміється). До речі, це не перше згадування про рух у російських медіа. Найперше було ще в 2012 році, коли ми лише починали діяльність. Тоді мене обізвали людиною, котра «известна тем, что заставляет бизнес разговаривать на украинском языке, обрекая его тем самым на забвение». Але, окрім жартів, у цій, недавній, статті є чимало правди у тому сенсі, що робота «И так поймут!» є системною. Я не афішую всіх принципів, бо не обов’язково опонентам знати, як і куди ми будемо рухатися, але трохи прочиню завісу. По-перше, нам подеколи закидають, що ми неправильно працюємо, мовляв, потрібно мотивувати людей. Я згоден, але нам ідеться не про мотивацію, а про право. Про елементарні права україномовних людей. Відповідно перше звернення (до інституції, фірми тощо, котрі не враховують цих прав. – Гал-Інфо) має такий вигляд: «Чи знаєте ви, що існує така-то проблема?». Якщо нам трапляється адекватний опонент, то навіть, якщо він не знає, він скаже: «Навіть не міг подумати. Розкажіть нам детальніше». – А якщо неадекватний? – Коли про нашу діяльність ніхто не знав, на перше звернення зазвичай просто не відповідали. То ми розробили таку черговість: спочатку листа пише хтось один. Якщо відповідають, то діємо відповідно до змісту відповіді. Якщо не відповідають, то надсилаємо два десятки листів. Якщо одержуємо негативну відповідь, то закидаємо хмарою звернень. Дану схему ми виробили ще під час першого досвіду, який стосувався виходу української версії «Esquire» російською мовою. Навіщо? Існував прекрасний російський «Esquire», я його регулярно читав і надіявся, що український буде таким само класним, але україномовним. Це була б бомба. Ми надіслали низку звернень, але безрезультатно, бо за два місяці до виходу журналу вже ніхто не міг змінювати формат. Утім, це був певний досвід, який дав розуміння, як працювати, й наступним – уже успішним – кейсом став вихід україномовного «National
http://metaltechcomua.blogspot.com/
geographic», який видавав той самий видавець. Цього разу ми вчасно звернулися до головного офісу й вплинули на ситуацію. Але останнім часом стає аж нецікаво. Занадто швидко окремі проекти рухаються в позитивному напрямку (сміється). – Позбавляють вас яскравих історій успіху? – Так (сміється). Зокрема, одна зі свіжих історій – поява україномовної версії сайту «Нового времени». Також «Forbes» перейшов у фейсбуці на українську мову. Тепер це основна мова, а внизу роблять дописку, що ця стаття також доступна російською мовою. В автомобільній галузі деякі виробники пішли вперед, українізувавши меню. З одного боку, це було приємно, а з іншого – дивно. Ми звикли, що спочатку нам чинять спротив, потім триває дискусія, а тоді ми перемагаємо. – З якими ще труднощами стикалася ваша спільнота під час становлення? – Найскладніше було відбитися від ярлика (хоча нам не вдалося зробити це остаточно й нині), що ми нібито проти російської мови. Я завжди намагаюся пояснити, що проблеми чи перспективи російської мови мене не цікавлять у принципі. Якщо комусь болить питання російської мови, її становища чи майбутнього, то нехай цим займається. Мене непокоїть лише порушення прав україномовних, тобто таких, як я. Крім того, ніхто до кінця не вірить, що можна просто так довго займатися громадською діяльністю й не прагнути заробити собі політичні бонуси. Зазвичай ці розмови актуалізуються перед кожними виборами. – Повернімося до початків. Коли ви вперше усвідомили актуальність проблеми? Ви виросли у Львові… – У Львівській області, і, зокрема, у Львові. Але розуміння існування проблеми вперше з’явилося 2004 року. Я тоді працював у Києві, в зв’язку з чим був змушений проводити певний час у столиці й жити повноцінним життям, тобто відвідувати магазини, ресторани, інші публічні місця. І саме там я почав бачити існування проблеми. Можливо, тоді я ще не так глибоко нею перейнявся, але достатньо для того, щоб зрозуміти, що жити у Києві я не хочу. – Тобто розуміння, що проблема існує, прийшло в Києві. У Львові ви цього не усвідомлювали? – У Львові проблема існує в засобах масової інформації на зразок телевізора. Це мовна шизофренія, вона присутня також у друкованих ЗМІ. Проте це настільки вже стало звичним явищем, що не відчувалося. Телевізор був фоном, газети-журнали читалися російською мовою, й це вважалося нормою. Але коли я стикнувся із цим на рівні найпримітивнішого побуту, воно сприйнялося по-іншому. Відтоді я почав в цьому напрямку щось робити, проте це була несистемна робота. Скажімо, я любив снідати в одному закладі в Києві. Мене вразив перший прийом. Це був 2004 рік, до Помаранчевої революції. Я заходжу в заклад; мене з порога привітно зустрічають російською. Та коли я у відповідь відповідаю українською, то помічаю, що щось міняється. Не те, щоб зневага, але якось так. Це читалося на обличчі офіціантки й було справді образливо. Я вирішив виправити ситуацію: замовив сніданок, поїв та поклав у рахунок рівно вдвічі більшу суму, ніж складав сам рахунок, тоді подякував, сказав, що це чайові, та пішов. Мені було приємно побачити – коли я прийшов туди наступного дня – як переді мною, можна сказати, танцювали. Я зрозумів, що такі речі здатні міняти ставлення до україномовних, яких звикли сприймати, як людей, що не відбулися в житті, як приїжджих, що потрапили в велике місто, щоб бодай щось побачити. Згодом я взяв цю схему на озброєння, коли бував в інших містах. Буваючи на сході, на півдні, на півночі України, я зазвичай нагороджував офіціантів щедрими чайовими, які їм би мали запам’ятатись. Цікавий випадок трапився цього літа в Слов’янську. Ми вечеряли в одному закладі, й дівчинка-офіціантка спочатку обслуговувала нас російською мовою. Ми натомість постійно звертались до неї українською, й за деякий час вона теж спробувала говорити з нами українською. Очевидно, раніше вона не мала такого досвіду, але старалася, й було видно, що їй подобалося. Зрештою, вона весь вечір так і проговорила. Ми попросили книгу скарг і залишили дуже велику подяку, особливо за обслуговування українською. – Сьогодні україномовна людина вже не сприймається в Україні як менш успішна та упосліджена? – Хочеться вірити, що я доклався до змін, які все-таки відбулися. Звісно, можливо, на сході трошки інакше сприйняття україномовної людини. Але в Києві практично вже не
http://metaltechcomua.blogspot.com/
трапляються ситуації, щоб україномовних якось вирізняли. Ситуація є такою, що навіть треба бути україномовним в теперішній час. Власне, в цьому й полягав мій задум, коли я створював спільноту. Я розумів, що потрібна масштабна й системна робота, в результаті якої будуть формуватися тренди. В результаті якої верства населення, яка розмовляє та споживає інформацію українською, вголос заявить про те, що вона має права й що ці права дуже часто порушуються – часом навіть цинічно. Я розраховував, що люди будуть підхоплювати ідею, й, слава Богу,це спрацювало. – Суспільні тренди – це добре, але чим є сьогодні мовна політика української держави (якщо можна казати про наявність якоїсь визначеної політики)? Й взагалі, наскільки активно, на ваш погляд, держава повинна втручатися в дану сферу? – Є чітке розуміння, що проблемою ніхто на сьогоднішній день не займається. Напевно, негарно так говорити, але на це є підстави: у великій політиці бракує таких людей, як я. Людей, які готові відстоювати мовне питання, опрацьовувати його на рівні Верховної Ради, Кабінету міністрів та інших владних структур. При цьому я розумію, що напередодні виборів політики стараються не зачіпати цього питання, бо воно дуже слизьке: десь додасть балів, десь відніме. Якщо говорити про гаранта конституції, то президент має плюс-мінус чітко задекларовану позицію, що в Україні – єдина державна мова, але в регіонах, якщо вони вирішать, можуть бути ще й регіональні. На тому ж Донбасі, де й так неспокійно, не дай Бог, скажи їм, що російську не можна використовувати в публічному житті, – буде тільки гірше. Тому на місці президента я би, напевно, так само декларував щодо прав регіонів. При цьому усвідомлюючи, що це не мають бути референдуми на зразок тих, що відбулися у Криму чи на Донбасі й були організовані за два дні на коліні. Є практика таких країн, наприклад, як Швейцарія, де існує чітка процедура. Тобто в принципі я проповідую ідеї прямої демократії, щоби навчити громадян відповідати за свої рішення, а не перекладати їх на якихось 450 людей. – Відомі українські соціолінгвісти, зокрема, Лариса Масенко, стверджують, що існування в суспільстві двох мов врешті приведе до витіснення однієї із них. За теперішньої ситуації маємо повзучу русифікацію чи повзучу українізацію? – На мою думку, українізацію. Я оптиміст. – На чому ґрунтується ваш оптимізм? – Спільнота «И так поймут!» активно працює з 2012 року, але промоцією української мови й культури я навіть трошки раніше зайнявся. Й я бачив, яка ситуація була тоді, як реагували на наші звернення кілька років тому. Й порівнюючи це із тим, що ми маємо на сьогоднішній день, я дивлюся на це оптимістично. Я бачу, що є суттєві зрушення. Російська мова на телебаченні – та мовна шизофренія, про яку каже Юрій Шевчук, – не є продуктом сьогодення. Це продовження того, що відбувалося за весь час незалежності й навіть раніше (згадаймо Штепселя й Тарапуньку). Тому я би не стверджував, що сьогодні посилилися тенденції до русифікації. Є проблема іншого характеру: є ризик русифікації західних регіонів через переселенців. – Ви думаєте, що це настільки вагомий чинник? Їх же кілька відсотків. 20 тисяч на всю Львівську область. – Залежно, хто це. Якщо це пересічна людина, то, звичайно, що вона пристосується до навколишнього середовища. Вона буде намагатися публічно користуватися українською, вдома використовувати зручну для неї російську і з тим не буде проблеми. Гірше, якщо це будуть люди, які будуть створювати громадську думку. Останнім часом в інформаційний простір вкидаються повідомлення, що, мовляв, хтось із переселенців телефонує додому й каже: «Переїжджай сюди, тут так класно, мені за російську мову ніхто не дав у писок». Якщо такі люди сюди переберуться, то може постати питання відстоювання їхніх прав. Тому гіпотетично це може стати проблемою. Тим паче з такою міською владою, яка торік пропагувала ідею поговорити всім містом російською мовою, щоб продемонструвати
http://metaltechcomua.blogspot.com/
солідарність з мешканцями Донбасу. – До речі, як Львів відреагував на ці заклики? – Я негативно відреагував. Я засуджував, засуджую і продовжую засуджувати. Але були люди, зокрема, й мої знайомі, які позитивно відгукувалися. Я їм намагався пояснювати, що це не є правильно. Солідаризуватися в цьому випадку означало підтримати міф про існування проблеми російськомовних людей в Україні в отриманні інформації російської мовою. Але ж це абсурд. Немає проблеми з російською мовою в Україні. Ні у Донецьку, ані у Львові. – Ярослав Грицак стверджує, що в Україні досягнуто консенсусу щодо того, що це буде двомовна країна. Із його точки зору, формування нації не конче повинно мати мовний вимір. Якщо вона буде двомовною а чи навіть здебільшого російськомовною – в тому немає нічого поганого. Ви не поділяєте цієї думки? – У нас так і є всі 24 роки. Тільки проблема у тому, що україномовні – ніхто у такій ситуації. Донедавна практично ніхто з ними не рахувався. Тому я особисто вважаю таку позицію помилковою у багатьох сенсах. Я не буду зараз навіть говорити, наприклад, про історію, інші академічні речі. Я дивлюся на цю ситуацію суто з точки зору національної безпеки. Між іншим, війна внесла нові смислові нюанси у мовну ситуацію. Якщо, скажімо, агресія Росії спонукала активізувати декомунізаційні процеси, то дерусифікації не відбулося. Понад те, сьогодні дуже поширені спекуляції довкола феномену російськомовних патріотів. Фактично «російськомовний патріот» перетворився на ключ, яким закривають будь-які дискусії з питання мови. При цьому випускається з-під уваги, за що саме вони воюють. Чи не за Україну, в якій не будуть порушуватися права людини? Я не пам’ятаю, в якому виданні мені це трапилося й хто це сказав, але, напевно, це буде відповіддю на це питання – і на попереднє питання, до слова, теж. Потрібно себе запитати: що ми будуємо в Україні? Ми будуємо Україну чи правильну Росію? Якщо ми хочемо побудувати правильну Росію, тоді ми на правильному шляху. Ми побудуємо правильну Росію, щоправда, напевно, без Західної України. Але якщо ми все-таки хочемо збудувати Україну, то, я перепрошую, але саме російськомовні патріоти, які воюють на Сході, російськомовні громадяни, які живуть в Україні, повинні поставити запитання: чи вони достатньо добре дбають про права україномовних? Вони є роботодавцями, вони є людьми, що дотичні до поширення чи продукування інформації. Чи, продукуючи інформацію, вони не забувають про україномовних? На даний момент вони здебільшого не ставлять собі цих запитань. – За кордоном українці нерідко стикаються з тим, що їх асоціюють із росіянами й не вважають за необхідне надати обслуговування окремою мовою. Чи є тенденція до усвідомлення – бодай в Європі – різниці між українцями та росіянами, й чи ваша спільнота планує якось працювати у цьому напрямку? – Не буду брехати, що все так позитивно. Я тільки повернувся з відпустки з Болгарії й стикнувся з цією проблемою. Як зауважили і дружина, і друзі, під час відпустки знов довелося попрацювати (сміється). Приміром, коли ти спілкуєшся з офіціантом англійською, розповідаєш, що приїхав із України, і чуєш: «О, можьна па-руські!», то доводиться пояснювати, що ні, не можна. Постійно доводилося наголошувати на тому, що Україна – це окрема країна, просити не асоціювати її із Росією в жодному сенсі, у тому числі й у питанні мови. Доводити, що вони більше зароблять, якщо почнуть демонструвати українцям шанобливе ставлення. Дехто сперечався (типу, що ви вигадуєте, немає такої проблеми), але в більшості починалося опрацювання інформації й перегляд стереотипів. Розмовляв Сергій Стуканов За матеріалами http://galinfo.com.ua –
http://metaltechcomua.blogspot.com/
Гріємось. Затрати мінімальні! Скоро наступлять холоди і проблеми із опаленням житла чи робочих кабінетів повстане з новою силою. Особливо із врахуванням тарифів люб’язно запроваджених урядом. Та й ціни на електроенергію і її постійні відключення не радують, а отже треба бути готовим до обігрівання приміщень альтернативними способами. Фахівці радять оригінальний метод, який дає змогу швидко звгрітись без зайвих витрат. Треба спробувати, кажуть зима цього року буде холодною. Отже для виготовлення нагрівача треба : • 2 глиняні горщики для квітів; • 1 довгий болт; • 2 гайки; • 3 шайби; • 3 цеглини; • свічки (чи спиртовий пальник); • тарілка. 1. Спочатку просвердліть отвір в горщику (у деяких горщиках такі отвори вже заздалегідь сформовані). Вставте болт з шайбою в нього.
2.
Одягніть шайбу на болт, закрутіть гайку. Згори слід закріпи ще одну шайбу.
3. Вставте всередину горщика ще один горщик меншого розміру. Зафіксуйте його шайбою і гайкою.
http://metaltechcomua.blogspot.com/
4.
Запаліть свічку. Встановіть їх на тарілку між цеглинами.
5.
Поставте горщики догори ногами на цеглини і почекай. Скоро буде тепло!
Температура горщиків зовні може досягати 65-70°C, а всередині навіть понад 250°C.
http://metaltechcomua.blogspot.com/
"Включіть" такий обігрівач і через пару годин в приміщенні стане тепло.
Тепер вам не знадобляться дорогі обігрівачі. Скористайтеся цим геніальним методом та поділіться ідеєю з друзями! Тепла вам і затишку дома й на роботі! За матеріалами сайту http://takprosto.cc Вчені звання по-новому Кабінет Міністрів ухвалив постанову "Про деякі питання реалізації статті 54 Закону України "Про вищу освіту", якою вводиться в дію новий порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань, а також зразки державних документів про присвоєння вчених звань. Зокрема, новий Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань, що набере чинності з 1 січня 2016 року, визначає механізм затвердження атестаційною колегією МОН рішень про присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника вченими
http://metaltechcomua.blogspot.com/
радами вищих навчальних закладів або вченими радами наукових установ. Документом передбачено, що вчені звання професора та доцента присвоюватимуться особам, які професійно провадять науково-педагогічну або творчу мистецьку діяльність. У свою чергу, звання старшого дослідника будуть присвоювати особам, які професійно провадять наукову або науково-технічну діяльність. Передбачено, що вчені звання присвоюватимуть вчені ради, а рішення вчених рад затверджуватиме атестаційна колегія МОН. Вчене звання професора присвоюється працівникам вищих навчальних закладів або наукових установ, які матимуть: науковий ступінь; вчене звання доцента або старшого дослідника; стаж роботи на посадах науково-педагогічних або наукових працівників; сертифікат Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти на рівні не нижчому В2; документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання. Також для присвоєння звання професора необхідно мати опубліковані наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, а також мати досвід підготовки докторів філософії або кандидатів наук. Вчене звання професора також може присвоюватися діячам культури і мистецтв, які працюють у вищих навчальних закладах та педагогічна робота яких відповідно до навчальних планів передбачає індивідуальну роботу з опанування мистецьких вмінь і навичок та безпосередньо впливає на формування професійної майстерності майбутнього митця. Разом з тим, вчене звання доцента буде присвоюватися працівникам вищих навчальних закладів, які мають: науковий ступінь; стаж роботи на посадах науковопедагогічних або наукових працівників; сертифікат з мовної освіти на рівні не нижчому В2; документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання. Також для отримання звання доцента необхідно мати публікації наукових праць у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз. Вчене звання доцента може присвоюватися також діячам культури і мистецтв, які працюють у вищих навчальних закладах, педагогічна робота яких відповідно до навчальних планів передбачає індивідуальну роботу з опанування мистецьких вмінь і навичок та безпосередньо впливає на формування професійної майстерності майбутнього митця. Відповідно до урядової постанови, вчене звання старшого дослідника присвоюватиметься працівникам вищих навчальних закладів та наукових установ, які мають науковий ступінь; стаж роботи на посадах науково-педагогічних або наукових працівників; наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН; сертифікат мовної освіти на рівні не нижчому В2 та документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання. Згідно з новим порядком затвердження рішень про присвоєння вчених звань, атестаційні справи надсилаються до МОН для розгляду атестаційною колегією МОН. Рішення вченої ради про присвоєння вченого звання набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення вченої ради та видачу відповідного державного документа про присвоєння вченого звання на підставі рішення атестаційної колегії МОН. У разі недотримання вимог законодавства з питань присвоєння вчених звань атестаційна колегія МОН скасовуватиме рішення вченої ради та відмовлятиме у видачі державного документа про присвоєння вченого звання. Державним документом про присвоєння вченого звання є атестат про вчене звання. Інформація про серію та номер атестата про вчене звання буде занесена до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Особи, які отримали атестати про вчені звання до набрання чинності новим порядком затвердження рішень про присвоєння вчених звань (1 січня 2016 року) і отримують надбавку за вчене звання у розмірі, меншому за граничний розмір, за бажанням мають право пройти переатестацію з 1 січня 2017 р. відповідно до порядку, встановленого МОН.
http://metaltechcomua.blogspot.com/
Також урядовою постановою визначено, що в Україні визнаватимуться дійсними та не підлягатимуть обміну атестати, що видані атестаційними органами СРСР і Російської Федерації до 1 вересня 1992 року, а також атестати, що видані Вищою атестаційною комісією та Міністерством освіти і науки, молоді та спорту. А тепер запитання – навіщо такі «вдосконалення»? Де в світі є вчені звання? Чи не достатньо наукового ступеня і рішення університетів про прийняття на науково-педагогічну посаду? Крім того, явна дискримінація за віком продовжується: хтось захищався в 90-х за газетними статтями та тезами, а хтось у 2000-х – з цілою купою обов’язкових ВАК-івських журналів, а тепер – ще індексовані журнали. Де справедливість? Замість того, щоб полегшити науковцю можливість працювати й шукати ті ж гранти, знову декілька років доведеться вбивати на отримання галочок для отримання якогось статусу... Про який прогрес може тоді йти мова? І ще одне запитання – в якому документі наведено перелік баз, що включені до міжнародних наукометричних баз й рекомендованих МОН? А ТИМ ЧАСОМ… За даними Індексу глобальної конкурентоспроможності, Україна зайняла 76 місце у світі за загальною кількостю інвестицій в наукові дослідження. Кількість українських вчених за 24
роки знизилася втричі. У 2015 році Національна академія наук і її підрозділи загалом отримали 15 млрд 977,8 млн грн. – усього 0,81% від ВВП-2015. Лідером світового рейтингу виявилися США – там на науково-дослідну роботу виділяють 2,7% від ВВП – $405 млрд. Друге місце з показником 2,08% від ВВП або $338 млрд зайняв Китай. Трійку лідерів замикає Японія – 3,67% або $160 млрд. За загальним рейтингом країни що виходять до лідерів світового науково-технічного прогресу вкладають в дослідження стільки ж грошей, скільки 70 інших країн, що входять в цей рейтинг. Аналітики відзначають, що діюча в Україні фінансова політика, стосовно наукових досліджень призвела до того, що в нашій країні в 3,3 раз знизилася чисельність працівників у сфері інновацій, – в США і Західній Європі, тим часом, цей показник зріс в 2 рази. За роки незалежності в 3,5 рази знизилася кількість дослідників у галузі технічних наук – при цьому, їх кількість збільшилася в політичних науках в 5,6 раз, в юридичних – в 3,5 рази. Освоєння нових видів техніки в Україні знизилося в 14,3 раз, в 5 разів скоротилася частина інноваційно-активних промислових підприємств. Загальний приріст ВВП за рахунок введення нових технологій в Україні складає 0,7% – в розвинених країнах цей показник коливається в районі 60-90%. Одночасно Україна піднялася в рейтингу топ-50 інноваційних країн світу з 49 на 33 місце, обігнавши Гонконг, Ісландію, Бразилію і деякі інші країни. Науковий потенціал ми ще маємо. Було б фінансування! Джерело: Індекс глобальної конкурентоспроможності
http://metaltechcomua.blogspot.com/
http://metaltechcomua.blogspot.com/
http://metaltechcomua.blogspot.com/
http://metaltechcomua.blogspot.com/
http://metaltechcomua.blogspot.com/
http://metaltechcomua.blogspot.com/