Калейдоскоп знаменних дат на 2014 рік І півріччя
В Україні 2014 рік оголошено Роком Тараса Шевченка, а також Роком учасників бойових дій на території інших держав. Європарламент проголосив 2014 рік Роком підтримки поєднання роботи та сімейного життя.
Січень 1 100 років від дня народження Юрія Олефіровича Збанацького (1914 – 1994), українського письменника, кінодраматурга 105 років від дня народження Степана Андрійовича Бандери (1909 – 1959), українського політичного діяча 2 150 років від дня народження Вячеслава Опанасовича Потапенка (1864 – 1942), українського актора і письменника 4 80 років від дня народження Зураба Костянтиновича Церетелі (1934), грузинського живописцямонументаліста 6 180 років від дня народження Степана Васильовича Руданського (1834 – 1873), українського поета 80 років від дня народження Гната Петровича Майстренка (1934 – 1987), українського письменника 75 років від дня народження Валерія Васильовича Лобановського (1939 – 2002), українського футболіста і тренера 8 190 років від дня народження Вільяма Вілкі Коллінза (1824 – 1889), англійського письменника 135 років від дня народження Степана Васильовича Васильченка (1879 – 1932), українського письменника і педагога 9 110 років від дня народження Петра Юхимовича Шпари (1904 – 1989), українського архітектора 90 років від дня народження Михайла Олександровича Задніпровського (1924 – 1980), українського актора 90 років від дня народження Сергія Йосиповича Параджанова (1924 – 1990), вірменського й українського кінорежисера
12 120 років від дня народження Василя Михайловича Еллана-Блакитного (Елланський) (1894 – 1925), українського письменника і громадського діяча 105 років від дня народження Марії Оксентіївни Примаченко (Приймаченко) (1909 – 1997), української майстрині народного декоративного розпису 13 160 років від дня народження Миколи Михайловича Лісовського (1854 – 1920), російського бібліографа, книгознавця 150 років від дня народження Вільгельма Віна (1864 – 1928), німецького фізика, лауреата Нобелівської премії 15 85 років від дня народження Мартіна Лютера Кінга (1929 – 1968), одного з керівників боротьби за громадянські права темношкірих у США 16 40 років від дня народження Зінаїди Луценко (1974) сучасної української письменниці 19 100 років від дня народження Якова Олександровича Басова (1914 – 2004), українського живописця і графіка 22 День Соборності України 110 років від дня народження Аркадія Петровича Гайдара (Голіков) (1904 – 1941), російського письменника 23 170 років від дня народження Михайла Федоровича Комарова (1844 – 1913), українського, бібліографа, критика, фольклориста
25 Тетянин День 140 років від дня народження Вільяма Сомерсета Моема (1874 – 1965), англійського письменника, драматурга, критика 27 175 років від дня народження Павла Платоновича Чубинського (1839 – 1884), вченого, автора слів Державного Гімну України 135 років від дня народження Павла Петровича Бажова (1879 – 1950), російського письменника 29 День пам’яті героїв Крут 30 180 років від дня народження Володимира Боніфатійовича Антоновича (1834 – 1908), українського історика, археолога, етнографа, археографа. Письменник другого розряду… До 140-річчя від дня народження В. С. Моема (1874 – 1965) Вільям Сомерсет Моем – англійський письменник, драматург, романіст, новеліст і критик. Сам Моем називав себе одним із провідних письменників другого розряду. Народився письменник 25 січня 1874 р. в сім’ї юриста британського посольства у Франції. Батьки спеціально підготували все так, щоб пологи відбулися на території посольства і дитина мала законні підстави говорити, що народилася на території Великобританії. Бо очікувалося прийняття закону, за яким усі діти, що народилися на французькій території, автоматично ставали французькими громадянами і після досягнення повноліття підлягали мобілізації на війну, якщо вона була. Говорити французькою почав набагато раніше ніж опанував англійську. Дуже любив матір, бо був наймолодшою дитиною в сім’ї, і коли старших братів відіслали на навчання в Англію, залишився єдиною дитиною в домі
батьків. У вісім років осиротів: мати померла від туберкульозу. Вільям страшно переживав це, внаслідок чого почав затинатися. Не пройшло й двох років, як несподівано помер батько. Тому Вільяма відправили на виховання до Англії в сім’ю дядькасвященика. У понурому та холодному пасторському домі проминули його шкільні роки. Він зростав самотнім і замкнутим. Однокласники насміхалися над його заїканням та над тим, як він говорив англійською. Книги і пристрасть до читання допомогли Віллі ховатися від оточуючих. До початку письменницької кар’єри відвідував Королівську школу в Кентербері, потім вивчав літературу і філософію в Гейдельберзькому університеті і медицину в Лондоні. Працював у лікарні святого Томаса в бідному кварталі Лондона. Цей досвід відображений у першому романі Моема «Ліза з Ламбета» (1897). Після успіху першої книги він вирішив залишити медицину і стати професійним письменником. Цей період його життя побічно зображений у його романах «Тягар пристрастей людських» (1915) і «Пироги і пиво, або Скелет у шафі» (1930). Кілька написаних слідом романів грошей не принесли, і Моем звернувся до драматургії. Після гучного успіху комедії «Леді Фредерік» (1907) Моем став успішним автором. Чотири його п’єси – «Джек Строу», «Сміт», «Дворянство», «Хліби і риби» – були поставлені в Лондоні, а потім і в Нью-Йорку. З цього часу він часто і багато їздив світом, зокрема, виконуючи завдання британської розвідки в 1916 – 1917 рр., побував і в Росії, про що розповів у збірці оповідань «Ешенден, або Британський агент» (1928). Після війни Моем продовжив успішну кар’єру драматурга, написавши п’єси «Коло» (1921), «Вірна дружина» (1927) «Шеппі» (1933 р.). Успіхом користувалися і романи «Місяць і мідяки» (1919), «Пряники і ель» (1930), «На жалі бритви» (1944). Написав більше 20 п’єс, 21 роман і більше 100 оповідань. Багато творів письменника було екранізовано. У 1947 р. він заснував Премію Сомерсета Моема, яка надається кращому британському письменнику у віці до 35 років, чиї літературні твори були опубліковані в минулому році. Перед смертю Моем заповів свої авторські права Королівському Літературному фонду. Помер письменник 16 грудня 1965 р. у
французькому містечку Сен-Жан-Кап-Ферра поблизу Ніцци від пневмонії. *Моэм С. Бремя страстей человеческих / С. Моэм. – М. : Правда, 1991. – 688 с. *Моэм С. Вилла на холме Эшенден, или Британский агент / С. Моэм. – М. : Республика, 1992. – 542 с. *Моэм С. Записные книжки / С. Моэм ; под ред. И. В. Захарова. – М. : Захаров-Аст, 1999. – 384 с. *Моэм С. Каталина. Рассказы / С. Моэм. – К. : Политиздат Украины, 1990. – 415 с. *Моэм С. Луна и грош / С. Моэм. – М. : Скорина, 1991. – 208 с. *Моэм С. Маг / С. Моэм. – М. : Арена, 1991. – 191 с. *Моэм С. [Новеллы] / С. Моэм ; сост. Л. С. Калюжная. – М : Звонница-МГ, 1997. – 352 с. – (Б-ка мировой новеллы). *Моэм С. Тогда и теперь / С. Моэм. – М. : Интерпракс, 1991. – 319 с. Моэм С. Узорный покров : роман / С. Моэм. – М. : АСТ ; Хранитель, 2007. – 478 с. *Моэм У. Рождественские каникулы / У. Моэм. – М. : Кн. и бизнес, 1992. – 189 с. Гончаренко Е. «В перших лавах, другорядних письменників» / Е. Гончаренко // Всесвіт. – 2010. – № 5 – 6. – С. 112 – 113. Про Сомерсета Моема та його творчість у контексті англійської літератури.
Дітькова С. Ю. «Я обожнюю біфштекс…» / С. Ю. Дітькова // Всесвіт. л-ра та культура в навч. закл. України. – 2004. – № 1. – С. 15 – 17. До аналізу роману Сомерсета Моема «Театр». Медведюк Л. Сомерсет Моем як видатний майстер драми ХХ століття / Л. Медведюк // Наук. праці Камянець-Поділ. держ. ун-ту. – 2005. – Вип. 10 ; т. 1. – С. 172 – 176. – (Філол. науки). Чорній Р. П. Рецепція інтерпретації творчості В. С. Моема в Україні наприкінці ХХ – початку ХХІ століття / Р. П. Чорній // Наук. праці Камянець-Поділ. держ. ун-ту. – 2007. – Вип. 15. ; т. 2. – С. 123 – 126. – (Філол. науки). Мудрий презентант української ідеї До 180-річчя від дня народження В. Б. Антоновича (1834 – 1908) Антонович як історик, як громадський діяч і як людина не досліджений і не спопуляризований. М. С. Грушевський Видатний український історик, патріарх української історичної школи, натхненник і організатор громадського руху Володимир Боніфатійович Антонович став духовним наступником Кирило-Мефодіївського братства, під впливом ідей якого сформувалися його політичні та наукові погляди. Життєвий шлях історика, його наукова спадщина, громадянська позиція, самовіддане служіння ідеї національного відродження не можуть не викликати захоплення наших сучасників. Крім нього, українська історія знає лише кілька особистостей, які своїм Прометеєвим вогнем освітлювали й утверджували українську ідею, переводили її в площину практичних дій. Можна сказати, що основою життя і діяльності В. Антоновича було націотворення.
В українській історичній науці ХІХ ст. науковець зайняв найповажніше місце. Він був істориком-оптимістом і вважав, що минуле надається до пізнання, вірив, що для історичного процесу характерний глобальний еволюційний прогрес, котрий здійснюється через причинно-наслідкові зв’язки. Переконання у здатності певної соціальної спільноти цілеспрямовано впливати на хід історії пронизує всі його праці. Опрацювання історичних джерел, особисті пошуки і вивчення нових документів давало В. Б. Антоновичу підґрунтя для написання великої кількості науково-дослідних робіт з історії козацтва, гайдамаччини, селянства, шляхетства, міст і міщанства, церкви і духовенства України. Основними історичними роботами В. Антоновича вважаються: «Дослідження про козацтво» (1863), «Про походження шляхетських родів Південно-Західної Росії» (1867), «Про міста в Південно-Західній Росії за актами 1432 – 1798 рр.» (1870), «Про селян у Південно-Західній Росії за актами 1770 – 1798 рр.» (1870), «Про промисловість Південно-Західного краю в ХVIII ст.» (1871), «Про гайдамаччину» (1876). Особливе місце серед наукових праць відведено історії Києва, якій присвячено «Збірник матеріалів для історичної топографії Києва і його околиць» (1874), статтю «Київ, його доля і значення з XIV по XVI століття». Також велику увагу В. Антонович приділяв етнографічним розробкам. У результаті плідної співпраці з М. Драгомановим видав «Історичні пісні малоросійського народу» (1874 – 1875). Історик, на думку Антоновича, покликаний вивчати свій народ, його розвиток. Тому він особливо наголошував на самобутності історії українського народу, суспільних і культурних форм існування українців. Одним із напрямів наукової діяльності вченого були археологічні дослідження Правобережної України. У результаті цієї діяльності з’явилися такі роботи, як «Розкопки в землях древлян» (1893), «Археологічна карта Київської губернії» (1895) і «Археологічна карта Волинської губернії» (1902). Головною заслугою В. Б. Антоновича вважаються розвиток історичної науки, вивчення архівів, започаткування громадського руху, але, безперечно, вагомим його надбанням було також
виховання видатних українських істориків – М. Грушевського, Д. Багалія, П. Голубковського, М. Довнар-Запольського. *Антонович В. Про козацькі часи на Україні / В. Антонович. – К. : Дніпро, 1991. – 238 с. *Антонович В. Що принесла Україні унія: стан української православної церкви від половини XVII до кінця XVIIІ ст. Ч. 1 / В. Антонович. – Канада : Видавн. спілка «Екклезія», 1991. – 132 с. *Антонович В. Б. Коротка історія Козаччини / В. Б. Антонович. – К. : Україна, 2004. – 295 с. *Антонович В. Б. Моя сповідь : вибр. іст. та публіцист. твори / В. Б. Антонович. – К. : Либідь, 1995. – 791 с. *Антонович Володимир Боніфатійович (1834 – 1908): історик, археолог, етнограф // Вчені України: 100 видатних імен / І. Ф. Шаров. – К. : АртЕк, 2006. – С. 32 – 35. *Білодід В. Д. Історіографія української етноментальності: В. Антонович : історіософ. нариси / В. Д. Білодід ; за ред. Н. П. Поліщук. – К. : Вища шк., 2011. – 335 с. Ващенко В. Порівняльний аналіз історіософських поглядів М. Костомарова та В. Антоновича / В. Ващенко // Київ. старовина. – 2006. – № 4. – С. 61 – 69. Гирич. І. Володимир Антонович – автор концептуально нової України / І. Гирич // Дивосл. – 2008. – № 3. – С. 59 – 62. *Головатий М. Антонович Володимир Боніфатійович (1834 – 1908) / М. Головатий // Видатні постаті України : біогр. довід. / Г. В. Щокін, М. В. Головатий, В. А. Гайченко та ін. – К. : МАУП ; Книжк. палата України, 2004. – С. 40 – 41.
*Качкан В. А. ...І воскресне ім’я твоє: народознав. студії про забутих / наук. ред. В. І. Шкляр. – К. : Фотовідеосервіс, 1993. – 128 с. – (Б-ка українця). Про історика В. Антоновича. Кіяк М. Національний дискурс педагогічної діяльності Володимира Антоновича / М. Кіяк // Рідна шк. – 2007. – № 7 – 8. – С. 67 – 69. Лютий 2 110 років від дня народження Валерія Павловича Чкалова (1904 – 1938), російського льотчикавипробувача 3 150 років від дня народження Володимира Івановича Самійленка (1864 – 1925), українського поета 5 100 років від дня народження Алана Ллойда Ходжкіна (1914 – 1998), англійського біофізика і нейрофізіолога, лауреата Нобелівської премії з фізіології і медицини 6 100 років від дня народження Валентина Яковича Дідковського (1914 – 1995), українського геолога 7 210 років від дня народження Миколи Андрійовича Маркевича (1804 – 1860), українського історика, етнографа, письменника, фольклориста 8 180 років від дня народження Дмитра Івановича Менделєєва (1834 – 1907), російського вченого-хіміка 12 150 років від дня народження Михайла Михайловича Ярового (1864 – 1940), українського художника 13
130 років від дня народження Наталії Дмитрівни Полонської-Василенко (1884 – 1973), українського історика 15 450 років від дня народження Галілео Галілея (1564 – 1642), італійського фізика, механіка і астронома 20 135 років від дня народження Василя Яковича Юр’єва (1879 – 1962), українського селекціонера-рослинника 21 Міжнародний день рідної мови 26 450 років від дня народження Крістофера Марло (1564 – 1593), англійського поета і драматурга 150 років від дня народження Антоніна Сови (1864 – 1928), чеського поета і письменника 27 110 років від дня народження Леоніда Івановича Смілянського (1904 – 1966), українського письменника
Вірний син України До 150-річчя від дня народження В. І. Самійленка (1864 – 1925) Він не декадент і не символіст, не модерніст і не консерватор, не революціонер і не реакціонер. Він поперед усього, чоловік з ніжним людським почуттям. При тім він українець, свідомий українець, усією душею відданий своїй країні і своєму народові. І. Я. Франко У середині 80-х років XIX ст. прийшов в українську літературу яскравий і самобутній поет-лірик, сатирик,
перекладач, фейлетоніст і драматург, автор цікавих статей про культуру рідної мови, про омріяну волю України. Володимир Самійленко – надзвичайно своєрідне явище в українській літературі. Лірик філософського складу, блискучий гуморист і сатирик, автор злободенних прозових фейлетонів, талановитий драматург, незрівняний перекладач – він залишив спадщину, яка давно вже увійшла в скарбницю національної культури. Творчості Самійленка притаманне всепланетарне бачення людини, глибоке проникнення в її духовний світ, тонке спостережливе, мислительське сприйняття природи. Скрізь і всюди письменник відстоював гуманістичні ідеали свободи і справедливості, в оригінальній творчості і перекладацькій діяльності заявляв себе переконаним інтернаціоналістом, будучи при цьому борцем за українське національне відродження. Майже на всьому, що вийшло з-під пера Володимира Самійленка, лежить мітка вищої художньої проби, принаймні художньої добротності. І. Франко, Б. Грінченко, М. Рильський, інші письменники та вчені дивувалися неповторності творчості Самійленка, коли вже перші його публікації ставали в ряд класичних надбань української літератури; на папір без видимих зовні зусиль лягали довершені рядки. Сучасників і нащадків письменника захоплювали його стилістична майстерність, досконале знання мови, легкість і афористичність вислову, уміння знайти прості слова й вирази для відображення складних, багатоаспектних явищ духовного життя. Творчість Володимира Самійленка повинна враховуватися в українському історико-літературному процесі в усій своїй цілісності, з усіма творами, що будь-коли вийшли з-під руки видатного майстра. *Самійленко В. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Переспіви та переклади. Статті та спогади / В. Самійленко. – К. : Наук. думка, 1990. – 608 с. – (Б-ка укр. л-ри. Дожовтн. укр. л-ра). *Самійленко В. Твори / В. Самійленко. – К. : Дніпро, 1989. – 686 с.
*Володимир Самійленко (1864 – 1925) // Історія української літератури ХІХ ст. (70 – 90-ті роки) : у 2 кн. / О. Д. Гнідан, Л. С. Дем’янівська, С. С. Кіраль та ін. ; за ред. О. Д. Гнідан. – К. : Вища шк., 2003. – . – Кн. 2. – С. 397 – 419. Камінчук О. Поєднати непоєднуване: естетичні тенденції неокласицизму і романтичне світовідчуття в поезії Володимира Самійленка / О. Камінчук // Укр. мова й л-ра в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2009. – № 9. – С. 78 – 87. Литвин Л. «Діамант дорогий» української літератури / Л. Литвин // Дивосвіт. – 2004. – № 3. – С. 49 – 51. Про В. Самійленка. *Погребенник В. Ф. Володимир Самійленко : до 125-річчя від дня народж. / В. Ф. Погребенник. – К. : Знання, 1988. – 48 с. – (Л-ра і мистец., № 12). Сипливець С. Рецепція діяльності українського міста, села та хутора в драматургії В. Самійленка / С. Сипливець // Укр. л-ра в загальноосвіт. шк. – 2011. – № 5. – С. 5 – 8. *Чорнопиский М. Дар України : літ. портрет Володимира Самійленка / М. Чорнопиский. – К. : Веселка, 2004. – 45 с. Чорнопиский М. Московський імперіалізм у гротеску Володимира Самійленка / М. Чорнопиский // Дивосл. – 2004. – № 11. – С. 68 – 72.
Великий геній астрономії Галілео Галілей До 450-річчя від дня народження Галілео Галілея (1564 – 1642) Наука захоплює нас тільки тоді, коли, зацікавившись
життям великих дослідників, ми починаємо слідкувати за історією їхніх відкриттів. Дж. К. Максвелл Галілео Галілей – італійський фізик, механік, астроном, поет, музикант, філолог, критик, один із засновників природознавства. Йому були притаманні широта поглядів та інтересів, глибина знань з багатьох проблем справжнє захоплення науковими дослідами. Дізнавшись про винайдення в Голландії зорової труби, вчений наполегливо намагається самостійно створити такий пристрій. Розмістивши в зоровій трубі дві лінзи, він сконструював простий телескоп із триразовим збільшенням. Першою була слабко опукла лінза, а за окуляр слугувала увігнута лінза, тобто телескоп Галілея за конструкцією не відрізнявся від театрального бінокля. Вчений був у захваті. Роботу телескопа він демонстрував із вежі св. Марка у Венеції, і це справляло величезне враження. Слава про створене Галілеєм диво розповсюджувалася зі швидкістю буревію. Багато людей хотіли подивитися в телескоп. Венеціанський сенат натякнув, що був би дуже радий, мати такий прилад, і астроном подарував йому телескоп. Невдовзі він виготовив телескоп із 8-разовим, а потім із 32-разовим збільшенням. Треба зазначити, що в ті часи готових лінз не існувало, і Галілей сам їх виготовляв: шліфував і полірував у своїй майстерні. Його телескопи були тоді найбільш досконалими. Спостерігаючи Місяць, Галілей побачив на ньому гори і кратери. За розміром тіні від гір він оцінив їхню висоту. Гори і кратери надавали Місяцю схожість із Землею. Галілей виявив, що Чумацький шлях являє собою скупчення зірок; що у Венери є фази, схожі на фази Місяця. Він спостерігав феномен Сатурна, хоча і не розумів, у чому справа. Великий астроном неодноразово вдивлявся у Юпітер, зробив немало відкриттів, але ніяк не заспокоювався. Він знову і знову вдосконалює свій телескоп і в котрий раз спрямовує його на
Юпітер, бачить нові зірочки і точно фіксує їхню порівняльну величину і розміщення. Спостерігаючи зоряне небо, Галілей переконався, що кількість зірок набагато більша, ніж можна бачити оком. Так він підтвердив думку Джордано Бруно про те, що простори Всесвіту нескінченні і невичерпні. Крім відкриття телескопа (1610), зробив учений і інші відкриття: гідростатичні терези (1586), перший водяний термометр (1592), пропорційний циркуль (1606). На його честь вченого «Галілеєві супутники» Юпітера; кратер на Місяці; кратер на Марсі; європейський проект «Galileo» – супутник системи космічної навігації, аеропорт у Пізі тощо. Галілей залишився в історії світової науки як однин із великих вчених епохи Відродження. *Библер В. С. Кант – Галилей – Кант / В. С. Библер. – М. : Мысль, 1991. – 320 с. *Галилео Галилей (1564 – 1642) // Кто есть кто в мире / гл. ред. Г. П. Шалаева. – М. : Филолог. об-во «Слово» ; Олма-пресс Образование, 2004. – С. 302 – 303. *Галилей Галилео (1564 – 1642) // 100 великих имен в математике, физике и географии / ред. В. В. Славкин. – М. : Филолог. об-во «Слово», 1998. – С. 197 – 200. *Галилео Галилей (1564 – 1642) // 100 великих людей / Майкл М. Харт. – М. : Вече, 2000. – С. 84 – 89. *Галилео Галилей (1564 – 1642) // 100 великих ученых / Д. К. Самин. – М. : Вече, 2000. – С. 44 – 49. *Галилео Галилей (1564 – 1642) // 50 гениев, которые изменили мир / О. Очкурова, Г. В. Щербак, Т. В. Иовлева. – Харьков : Фолио, 2003. – С. 108 – 118.
*Галілео Галілей (1564 – 1642) // Вони змінили світ / уклад. І. Ю. Левашова. – Донецьк : ТОВ «Глорія Трейд», 2011. – С. 277 – 279. Галілео Галілей // Шк. б-ка. – 2006. – № 12. – С. 51 – 52. Галілео Галілей (1564 – 1642) // Шк. б-ка. – 2007. – № 1. – С. 6. Левківський П. Т. Мученик науки / П. Т. Левківський, А. П. Левківський // Країна знань. – 2012. – № 3. – С. 10 – 14 ; № 4. – С. 12 – 20 ; № 5. – С. 11 – 16. Про Галілея Галілео. *Новеллі Л. Галілей та перша зоряна війна / Л. Новеллі. – К. : КІС, 2005. – 112 с. – (Спалах думки). Березень 2 90 років від дня народження Анни-Галі Горбач (1924 – 2011) – українського літературознавця, перекладача української літератури німецькою мовою 4 130 років від дня народження Тетяни Якимівни Пати (1884 – 1976), майстрині українського народного декоративного розпису 65 років від дня народження Володимира Михайловича Івасюка (1949 – 1979), українського поета і композитора 6 80 років від дня народження Михайла Михайловича Жванецького (1934), російського сатирика 9 200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка (1814 – 1861), великого українського поета, художника, мислителя 80 років від дня народження Юрія Олексійовича Гагаріна (1934 – 1968), першого у світі космонавта
11 130 років від дня народження Порфирія Кириловича Батюка (1884 – 1973), українського композитора, фольклориста, педагога 12 100 років від дня народження Лідії Олександрівни Компанієць (1914 – 2003), української поетеси і кінодраматурга 14 135 років від дня народження Альберта Ейнштейна (1879 – 1955), німецько-швейцарсько-американського фізика, автора теорії відносності 100 років від дня народження Олексія Прокоповича Олійника (1914 – 1977), українського скульптора 16 130 років від дня народження Олександра Романовича Бєляєва (1884 – 1942), російського письменникафантаста 150 років від дня народження Валентина Августовича Фельдмана (1864 – 1928), українського архітектора і художника 17 140 років від дня народження Августина Івановича Волошина (1874 – 1945), українського педагога, науковця і політичного діяча, президента Карпатської України 18 170 років від дня народження Миколи Андрійовича Римського-Корсакова (1844 – 1908), російського композитора, диригента, педагога 110 років від дня народження Марка Миколайовича Вороного (1904 – 1941), українського поета, перекладача 21 Міжнародний день ліквідації расової дискримінації Всесвітній день поезії
85 років від дня народження Юрія Михайловича Мушкетика (1929), українського письменника 125 років від дня народження Олександра Миколайовича Вертинського (1889 – 1957), російського артиста естради, поета, композитора, кіноактора 22 Всесвітній день водних ресурсів 23 110 років від дня народження Докії Кузьмівни Гуменної (1904 – 1996), української письменниці в еміграції 27 Міжнародний день театру 29 110 років від дня народження Карла Ражденовича Каладзе (1904 – 1988), грузинського поета, драматурга 31 100 років від дня народження Леоніда Миколайовича Новиченка (1914 – 1996), українського літературознавця, критика
Я піду в далекі гори на широкі полонини… До 65-річчя від дня народження В. М. Івасюка (1949 – 1979) Народився Володимир Михайлович Івасюк 4 березня 1949 р. у маленькому будиночку у містечку Кіцмань Чернівецької області в сім’ї вчителів Михайла та Софії Івасюків. (Саме в цьому ж будиночку, через 30 років, народилась співачка Анні Лорак). З раннього дитинства він проявляв величезну увагу до музики. У 1954 р. п’ятирічний Володя потрапляє у підготовчий клас філії музичної Чернівецької школи № 1, де починає оволодівати скрипкою. А в 1956 р. іде у перший клас середньої школи. Після закінчення шостого класу Володя вступає в Київську музичну школу для обдарованих дітей імені М. Лисенка. Але після першого семестру, через хворобу, повертається в Кіцмань, де продовжує навчання в середній школі та музичній школі за
класом фортепіано. У 1964 р. Володя створює в школі ансамбль «Буковинка» й пише для нього свої перші пісні. За кілька місяців до завершення школи трапляється безглузда випадковість: друзі, гуляючи парком, розбивають гіпсовий бюст Леніна, потрапляють в міліцію на 15 діб, і відкривається «Справа Володимира Івасюка». Відразу постає питання про виключення з комсомолу, вигнання зі школи і позбавлення атестату. У 1966 р. сім’я переїжджає до Чернівців, Володя вступає до медичного інституту, але в кінці серпня його відрахували, бо стало відомо про «справу». Тоді юнак іде працювати слюсарем на завод «Легмаш», де створює заводський хор, що виконує його пісні. Під псевдонімом «Весняний» Івасюк надсилає на конкурс до 50річчя Жовтня пісні «Колискова для Оксаночки» та «Відлітали журавлі», за яку й отримує першу премію. У 1967 р. повертається до навчання в медінститут, під час якого, у 1970 р., і були створені відомі пісні «Червона рута» та «Водограй». У 1971 р. в Карпатах був знятий перший український музичний фільм «Червона рута», у якому брали участь Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук і звучали пісні Володимира Івасюка. Цього ж року пісня «Червона рута» стає піснею року на Всесоюзному конкурсі «Пісня – 71». Наступного року, коли Володимир переїхав до Львова, його пісня «Водограй» перемагає на конкурсі «Пісня – 72». Плідно працюючи, Володимир створює нові пісні: «Я – твоє крило», «Два перстені», «Наче зграї птиць», «Балада про мальви», «Балада про дві скрипки», яку виконала молода співачка Софія Ротару. А 1974 р. з піснею «Водограй» вона стала лауреатом міжнародного фестивалю естрадної пісні «Сопот – 74». У 1975 р. Володимир пише музику до спектаклю за романом Олеся Гончара «Прапороносці» і здобуває диплом першого ступеня. Цього ж року був знятий фільм «Пісня завжди з нами», у якому прозвучало шість пісень Івасюка. У 1977 р. Софія Ротару з піснею Івасюка «У долі своя весна» перемагає на фестивалі «Сопот–77», а сам він працює над підготовкою платівки-гіганта, яка після випуску вмить розійшлася. У наступному році Володимир перемагає на всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Москві і отримує дипломи II ступеня за «Сюїтуваріацію для камерного оркестру» та «Баладу про Віктора Хару»
Пісні Івасюка звучать на радіо, його запрошують до участі в роботі журі республіканського конкурсу молодих виконавців, про нього пише преса. І на самому злеті своєї творчості, 24 квітня, Володимир, пішовши до консерваторії, більше не повертається. 18 травня 1979 р. тіло Володимира Івасюка знайшли у військовій зоні Брюховецького лісу неподалік від Львова. Хоча тіло й було понівечено, офіційна версія звучала як самогубство. Ховали співака 22 травня. Дубову труну, прибрану гілками калини і вишитим рушником, люди відмовилися класти на автомобіль й на руках несли від оселі до самого Личаківського цвинтаря. Коли студенти консерваторії заспівали «Чуєш, брате мій», було чути не плач, а справжнє ридання. Народ ховав свого співця, який чесно і віддано служив йому. Івасюк В. М. Музичні твори (до 60-річчя від дня народження) / В. М. Івасюк ; упоряд. О. М. Івасюк. – Чернівці : Букрек, 2009. – 292 с. Івасюк Володимир. Камерно-інструментальні твори / упоряд. Л. Кобільник – Дрогобич : Коло, 2006. – 64 с. Івасюк Володимир. Фортепіанні твори / упоряд. Л. Кобільник. – Дрогобич : Коло, 2006. – 88 с. *Василишин О. М. Володимир Івасюк: сила серця і таланту : моногр. / О. М. Василишин ; Укр. акад. друкарства. – Львів, 2009. – 368 с. *Василишин О. М. Творча спадщина Володимира Івасюка : біобібліогр. нарис / О. М. Василишин ; Укр. акад. друкарства. – Львів, 2007. – 270 с. Вернись із спогадів… Володимир Івасюк : фотоальбом / Л. Криса, М. Івасюк, Г. Івасюк, О. М. Василишин. – Львів : Укрпол, 2008. – 336 с. Володимир Івасюк. Життя – як пісня : спогади та есе / упоряд. П. Нечаєва. – Чернівці : Букрек, 2003. – 216 с.
Івасюк М. Г. Вибрані поезії / М. Г. Івасюк ; [упоряд. : О. Івасюк, Г. Івасюк-Криса, Н. Мороз]. – Чернівці : Букрек, 2012. – 295 с. Івасюк М. Г. Елегії для сина : поезії / М. Г. Івасюк. – 2-ге вид. – Чернівці : Зелена Буковина, 2003. – 96 с. Івасюк М. Г. Монолог перед обличчям сина : [докум. повість] / М. Г. Івасюк. – 3-тє вид. – Чернівці : Букрек, 2012. – 223 с. Нечаєва П. М. Безсмертна тінь великих душ / П. М. Нечаєва. – 2-ге вид., доповн. – Чернівці : Зелена Буковина, 2004. – 80 с. Пісня буде поміж нас : бібліогр. покажч. (до 55-річчя від дня народж. укр. комп. Володимира Івасюка) / автор-упоряд. Л. І. Щербанюк. – Чернівці : Зелена Буковина, 2004. – 180 с. Секретна Н. Г. Життя у цвіті і в тернах / Н. Г. Секретна // Шк. б-ка. – 2012. – № 5. – С. 41 – 44. Сценарій заходу про українського композитора В. Івасюка. Стельмах Б. Запроси мене у сни свої : пісні з нотами / Б. Стельмах. – Львів : Сполом, 2006. – 80 с. Унгурян Т. Монолог перед обличчям брата : [докум. повість]. – К. : Просвіта, 2003. – 80 с. Документальна повість «Монолог перед обличчям брата» – це довірлива розмова поета Тараса Унгуряна із сестрою знаменитого композитора Оксаною Івасюк. Філіпенко І. Володимир Івасюк: перлини духовності України / І. Філіпенко. – К. : Смолоскип, 2011. – 104 с.
Видатний композитор Росії До 170-річчя з дня народження М. А. Римського-Корсакова (1844 – 1908) В Римском-Корсакове как композиторе поражает прежде всего художественный аристократизм. Богатейший лирик, он благородно сдержан в выражении чувства, и это качество придает тонкую прелесть его творениям. Ф. И. Шаляпин Кожний великий митець неповторний. Микола Андрійович Римський-Корсаков чітко почув у російській народній пісні її красу, побачив у давньому народному побуті його світлу, святкову сторону. Фантастичний елемент для музики, як вважав РимськийКорсаков, – завжди елемент прекрасний та благородний. З п’ятнадцяти опер, їм написаних, дев’ять написані за казковими або легендарними сюжетами. У народному мисленні давнини фантастичне було міцно зв’язано з світом природи. Так і в його музиці (чи то геніальна «Снігурка», чи простодушна та зворушлива «Майська ніч», чи опери на пушкінські сюжети – казки про царя Салтана та про Золотого півника, чи опера-билина про Садка Новгородського) усюди живе, дихає, співає свою заповітну пісню велична природа. Микола Андрійович Римський-Корсаков народився 6 березня 1844 р. в Тихвині. Музичні здібності хлопчика проявилися рано, але за сімейною традицією в 12 років його віддали в Морський корпус у Петербурзі. Проте він і тут продовжував займатися музикою і навіть намагався створити симфонію. Музика залишалася для нього улюбленим заняттям навіть після того, як він став морським офіцером. У 1861 р. майбутній композитор познайомився з видатними музикантами, які входили в гурт М. О. Балакірєва «Могутня купка». Це були Ц. А. Кюі, М. П. Мусоргський, пізніше до них приєднався О. П. Бородін. Для
Римського-Корсакова, який вивчав музику самостійно, це була справжня школа, у якій він здобував музичну освіту. Спілкування з цікавими людьми, учасниками «Могутньої купки», припинилося, коли митець вирушив у дворічну кругосвітню подорож. Але ця подорож не пройшла для нього безслідно і збагатила безліччю різноманітних вражень, які він потім відобразив у своїй творчості. Повернувшись із плавання, він створив свої перші визначні твори, які принесли йому славу. У 1867 р. була написана симфонія «Садко», а через п’ять років – опера «Псковітянка» за однойменною драмою Л. Мея. Уже перші твори зробили ім’я Римського-Корсакова знаменитим. У 1871 р. він був запрошений на посаду професора Петербургської консерваторії і залишився на ній упродовж 40 років. За цей час митець створив свою композиторську школу і виховав таких видатних музикантів, як І. Ф. Стравінський, С. С. Прокоф’єв, О. К. Глазунов, А. К. Лядов. Ще до роботи над «Псковітянкою» Римському-Корсакову довелося доробляти оперу Бородіна «Князь Ігор» і оперу Мусоргського «Борис Годунов». Після їх прем’єри всі критики визнали високу якість оркестровки та музичну цілісність творів. Сам композитор набув великий досвід роботи над такими складними творами, як опери. Перша особиста опера мала успіх у глядачів, але РимськийКорсаков продовжував працювати над партитурою. Завершений варіант твору прозвучав тільки 1898 р. в приватній опері С. І. Мамонтова. Головну роль – Івана Грозного – чудово виконав Ф. І. Шаляпін. Уже в перших творах Римського-Корсакова виявилася його цікавість до російської історії та культури. Працюючи над операми «Майська ніч» та «Снігурка», композитор із захопленням вивчав російський фольклор та поганську міфологію. Період найактивнішої творчості Римського-Корсакова почався в 1889 р. У цей час він створив фантастичну оперу-балет «Млада». Відразу після неї були написані ще два великих твори. Він знову звертається до М. Гоголя і в 1894 р. пише оперуколядку «Ніч проти Різдва», а потім протягом року займається створенням опери-билини «Садко», котра була завершена в 1896 р.
Римський-Корсаков запропонував свою нову оперу Маріїнському театру, її прийняли, але не поставили. Тільки через рік опера «Садко» прозвучала на сцені приватної опери С. І. Мамонтова і відразу зайняла значне місце серед творів російської музики. Римський-Корсаков дуже любив працювати над казковими сюжетами. Вони були людяними та поетичними. Це такі твори, як «Казка про царя Салтана» (1899), «Кощій Бессмертний» (1902), «Золотий півник». До останнього періоду творчості композитора належать драматична опера-легенда «Сказання про невидимий град Китеж та діву Февронію» (1903). М. А. Римський-Корсаков помер 8 червня 1908 р. в садибі Любенськ під Петербургом. Упродовж життя композитор написав 15 опер та створив жанр історико-побутових опер, героями яких постають прості люди. Крім того, він написав безліч оркестрових творів. *Барсова Л. Г. Н. А. Римский-Корсаков : попул. моногр. / Л. Г. Барсова – Ленинград : Музыка, 1986. – 96 с. *«Золотой петушок» Н. А. Римский-Корсаков // Сто великих опер и их сюжеты / Г. У. Саймон ; пер. с англ. А. Майкапара. – М. : КРОН-ПРЕСС, 1999. – С. 644 – 652. *Кунин И. Ф. Николай Андреевич Римский-Корсаков / И. Ф. Кунин. – М. : Музыка, 1988. – 157 с. *«Моцарт и Сальери» Н. А. Римский-Корсаков // Сто великих опер и их сюжеты / Г. У. Саймон ; пер. с англ. А. Майкапара. – М. : КРОН-ПРЕСС, 1999. – С. 678 – 682. *Николай Андреевич Римский-Корсаков (1844 – 1908) // 100 великих композиторов / авт.-сост. Д. К. Самин. – М. : Вече, 2007. – С. 238 – 241.
*Николай Андреевич Римский-Корсаков (1844 – 1908) // 100 опер / авт. : Г. Абрамовский, М. Арановский и др. – Ленинград : Музыка, 1987. – С. 264 – 311. У статті розповідається про історію створення та сюжети опер М. А. Римського-Корсакова. *«Ночь перед Рождеством» Н. А. Римский-Корсаков // Сто великих опер и их сюжеты / Г. У. Саймон ; пер. с англ. А. Майкапара. – М. : КРОН-ПРЕСС, 1999. – С. 683 – 692. *«Псковитянка» Н. А. Римский-Корсаков // Сто великих опер и их сюжеты / Г. У. Саймон ; пер. с англ. А. Майкапара. – М. : КРОН-ПРЕСС, 1999. – С. 726 – 735. *Римский-Корсаков Николай Андреевич (1844 – 1908) // 70 великих композиторов: судьба и творчество / А. А. Ладвинская. – Донецк : БАО, 2006. – С. 267 – 272. *Римський-Корсаков Микола Андрійович (6.03.1844 – 8.06.1908) // Митці України / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. – К. : «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 1992. – С. 495. *«Садко» Н. А. Римский-Корсаков // Сто великих опер и их сюжеты / Г. У. Саймон ; пер. с англ. А. Майкапара. – М. : КРОНПРЕСС, 1999. – С. 754 – 766. *«Сказание о невидимом граде Китеже и деве Февронии» Н. А. Римский-Корсаков // Сто великих опер и их сюжеты / Г. У. Саймон ; пер. с англ. А. Майкапара. – М. : КРОН-ПРЕСС, 1999. – С. 767 – 778. *Сказка в творчестве Н. А. Римского-Корсакова / ред. Т. Коровина. – М. : Музыка, 1987. – 93 с. *«Снегурочка» Н. А. Римский-Корсаков // Сто великих опер и их сюжеты / Г. У. Саймон ; пер. с англ. А. Майкапара. – М. : КРОН-ПРЕСС, 1999. – С. 785 – 796.
*«Царская невеста» Н. А. Римский-Корсаков // Сто великих опер и их сюжеты / Г. У. Саймон ; пер. с англ. А. Майкапара. – М. : КРОН-ПРЕСС, 1999. – С. 807 – 818. Квітень 1 День сміху 205 років від дня народження Миколи Васильовича Гоголя (1809 – 1852), російського письменника 30 років від дня народження Максима Івановича Кідрука (1984), сучасного українського письменника, мандрівника 4 100 років від дня народження Миколи Лемика (1914 – 1941), українського політичного діяча, члена ОУН 7 Всесвітній день здоров’я 15 100 років від дня народження Вадима Кириловича Стеценка (1914 – 1984), українського скрипаля, композитора, педагога 16 170 років від дня народження Анатоля Франса (1844 – 1924), французького письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури 18 День пам’яток історії та культури 19 Український день навколишнього середовища 22 Міжнародний день Землі 130 років від дня народження Терентія Петровича Юри (1884 – 1973), українського актора 23 Всесвітній день книги і авторського права 450 років від дня народження Вільяма Шекспіра (1564 – 1616), англійського драматурга і поета
26 День Чорнобильської трагедії (28-мі роковини) 29 90 років від дня народження Ганни Черінь (1924) – української поетеси, письменниці та літературного критика в еміграції Микола Гоголь – міра народності і геніальності До 205-річчя від дня народження М. В. Гоголя (1809 – 1852) Микола Васильович Гоголь – один з найвидатніших і разом із тим загадкових російських (і українських) письменників. Хто ж він – автор «Вія» і «Мертвих душ», «Записок божевільного» і «Ревізора»? Чому в його творчості таким дивним чином переплилися містика, народні перекази і дошкульний гумор? Свідчень про нього збереглося доволі багато, але часто вони суперечать одне одному, й істину віднайти не так просто... Біографія Миколи Гоголя відома кожному, і хоч у ній немає жодної «білої» плями, постать великого письменника дотепер огортає ореол таємничості та загадковості. Одна із причин цієї загадковості – містика в його житті і творчості. Історичні відомості, залишені людьми, які були близько знайомі з Гоголем, свідчать про те, що Микола Гоголь панічно боявся потойбічного світу та смерті. Однак, подібно метелику, що летить на вогонь, письменник у своїх творах знову і знову повертався до містичних тем, створюючи «Мертві душі», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», повісті «Ніс», «Вій» та «Портрет». Будучи глибоко релігійною людиною, Гоголь залишається й неперевершеним містиком. Чому? Можливо тому, що знав про потойбічний світ більше за інших? Диканька – селище міського типу неподалік від Полтави, де народився 1 квітня 1809 р. й провів свої юнацькі роки Микола Гоголь. Є там дві церкви – Троїцька та Миколаївська, які не залишилися непоміченими Гоголем. Вважається, що саме Троїцька церква була описана у творі «Ніч проти Різдва». А ось із
Миколаївської церкви і починається ота містика, яка переслідувала письменника все життя. Існує легенда, що саме ця церква допомогла майбутньому письменнику народитися на світ, і що нібито на Гоголівському роді лежало прокляття, через яке в тій сім’ї вмирали діти. Однак дослідники гоголівської творчості стверджують, що причина була не в проклятті. Хлопчики в сім’ї Гоголів помирали через дуже слабкі гени батька, що мав погане здоров’я, яке й передавалося його дітям. Проте факт залишається фактом – Микола Гоголь дійсно був першим і єдиним хлопчиком, народженим живим. Як тут не повірити в містику? Ось і його мати вірила в чудодійну силу Миколаївської ікони, ходила до церкви в Диканьку й годинами молилася. Микола знав цю історію, і саме з неї почався його містичний зв’язок із Диканькою. Стверджують, що гоголівських героїв, зокрема в «Ночі проти Різдва», здебільшого списано із справжніх людей, і що вони брали участь у подіях, що наштовхнули Гоголя на художні задуми. І дійсно, як було встановлено, відьма Солоха, мати коваля Вакули, що вміла літати, і хитрий чорт, який долав за мить відстань між Диканькою та Петербургом, мали реальних прототипів. Серпанком містики оповите все особисте життя письменника. Він помер неодруженим. Утім, відомо про один намір Гоголя одружитися – за три роки до смерті, але батьки нареченої йому відмовили. Чимало персонажів Гоголя, подібно письменнику, бояться або ж уникають одруження – Хлестаков, Шпонька, Чічіков. Інші з власної волі або ж випадково наближаються до жінки – і тим наближають свою смерть, як Андрій Бульба або Хома Брут. Навіть коли герої живуть у шлюбі щасливо, як Афанасій Іванович і Пульхерія Іванівна зі «Старосвітських поміщиків», то все одно ця повість – про смерть. Її провісник тут – кішка. Із цим пов’язана ще одна травма Гоголевого дитинства. Коли Миколі було п’ять років, він сидів сам у кімнаті. І тут звідкілясь узялася кицька. Малому здалося, що вона хоче його схопити. Він перелякався, упіймав її й кинув у ставок. Тварина пробувала виплисти, але хлопчик відштовхував її й таки втопив. Цей спогад усе життя, як образ Страшного Суду,
переслідував його. Молодий Гоголь описав його у «Майській ночі»: кицька – зла відьма – хоче схопити дівчину. Після написання «Вечорів на хуторі біля Диканьки» 22річний Гоголь пообіцяв собі більше не писати містичних історій, бо вони викликали в нього відчуття тривоги й думки про швидку смерть. Однак це йому так і не вдалося. Його друзі та знайомі зазначали, що Гоголь був вельми вразливим, і радили йому не гратися з містикою. Тай сам Гоголь хотів писати про історію та про реальні події, але на папері раз у раз виникали таємничі персонажі, мертві наречені й дивні події… У смерті Гоголя таємниць не менше, ніж було під час життя. І досі не зрозуміло, чому абсолютно здоровий 43-річний чоловік помирає. Однак і на тому таємниці не закінчуються. Спочатку Гоголя поховали на кладовищі Свято-Данилівського монастиря, а в 1931 р. останки письменника були перепоховані на Новодівочому кладовищі. Під час ексгумації покійного, зі слів присутніх, виявлені дивні речі, які говорять про те, що його було віднайдено в домовині перевернутим. Микола Гоголь був великим містифікатором і жартівником, великим філософом і медіумом, посередником між читачем та Божим провидінням. Він був справді Великим Українцем, якого Бог поцілував у чоло і зробив Провідником українства у світі. «Усі ми вийшли із гоголівської «Шинелі», – сказав Федір Достоєвський. Гоголя високо цінував Тарас Григорович Шевченко, а видатний літературний критик Юрій Шерех вважає, що вся українська література – починаючи від Шевченка і закінчуючи Андруховичем – пішла від Миколи Гоголя. *Гоголь М. В. Вечори на хуторі біля Диканьки ; Миргород / М. В. Гоголь. – К. : Либідь, 2012. – 488 с. *Гоголь М. В. Вибране : у кращих укр. пер. / М. В. Гоголь ; пер. : О. Вишня, М. Рильський, П. Панч ; передм. М. Жулинського. – К. : Наук. думка, 2009. – 352 с. – (Б-ка школяра). *Гоголь М. В. Мертві душі / М. В. Гоголь. – К. : Шк., 2009. – 336 с.
*Гоголь М. В. Повісті / М. В. Гоголь. – Харків : Прапор, 2007. – 416 с. *Гоголь М. В. Тарас Бульба : повість / М. В. Гоголь. – Тернопіль : Навч. кн.-Богдан, 2012. – 120 с. *Гоголь Н. В. Вечера на хуторе близ Диканьки ; Тарас Бульба / Н. В. Гоголь. – Харьков : Фолио, 2011. – 363 с. *Гоголь Н. В. Вечера на хуторе близ Диканьки : повести, изданные Пасичником Рудым Паньком / Н. В. Гоголь. – К. : Грані-Т, 2010. – 200 с. *Гоголь Н. В. Вий и другие мистические повести / Н. В. Гоголь. – Донецк : БАО, 2012. – 320 с. *Гоголь Н. В. Все сочинения : юбил. изд., посвящен. 200летию со дня рождения / Н. В. Гоголь ; под общ. ред. : В. А. Яворивского, А. Ф. Стручкова. – М. : Моск. писатель ; К. : Укр. письм., 2009. – 1024 с. *Гоголь Н. В. Избранные повести ; Комедия «Ревизор» / Н. В. Гоголь. – Донецк : БАО, 2009. – 528 с. *Гоголь Н. В. Майская ночь, или утопленница : рассказы и повести. – М. : Профидзат, 2005. – 416 с. *Гоголь Н. В. Сорочинская ярмарка / Н. В. Гоголь ; худож. Л. Э. Чайка. – Харьков : Фактор, 2010. – 64 с. *Гоголь Н. В. Тарас Бульба : избр. повести / Н. В. Гоголь. – Донецк : БАО, 2009. – 352 с. *Барабаш Ю. Я. Вибрані студії: Сковорода ; Гоголь ; Шевченко / Ю. Я. Барабаш. – К. : КМ акад., 2006. – 744 с. – (Б-ка Шевченків. ком.).
Бичко І. В. Лицар духовності / І. В. Бичко // Наука і сусп-во. – 2009. – № 5 – 6. – С. 8 – 16. Воропаєва Т. Особистість і творчість Миколи Гоголя : психол. вимір / Т. Воропаєва // Слов’ян. обрії. – 2010. – № 3. – С. 168 – 174. *Гоголь Микола Васильович (1809 – 1852) // Вони змінили світ / уклад. І. Ю. Левашова. – Донецьк : ТОВ «Глорія -Трейд», 2011. – С. 589 – 591. *Гоголь Микола Васильович (1809 – 1852) // Усі письменники і народна творчість : довід. – К. : Майстер-клас, 2007 – 2008. – С. 496 – 502. Гоголь Микола : зб. ст. / упоряд. Л. Брюховецька. – К. : журн. «Кіно-Театр» ; Задруга, 2009. – 196 с. – (Б-ка ж-лу «КіноТеатр»). *Гоголь Микола : укр. бібліогр. / упоряд. : П. В. Михеда та ін. – К. : Академперіодика, 2009. – 258 с. Звиняцковский В. Побеждающий страх смехом : опыт и реставрации собствен. мифа Н. Гоголя / В. Звиняцковский. – К. : Лыбидь, 2010. – 240 с. Іващенко В. Педагогічна діяльність М. В. Гоголя : док. із фонду держ. наук.-пед. б-ки України ім. В. О. Сухомлинського // Слов’ян. обрії. – 2010. – № 3. – С. 175 – 179. Класик світової літератури Микола Гоголь // Персона. – 2009. – № 2. – С. 7 – 9. Колесник І. І. Гоголь у культурно-інтелектуальній історії України : міфи та стереотипи / І. І. Колесник // Укр. іст. журн. – 2009. – № 2. – С. 135 – 160.
Кононенко П. Микола Гоголь як міра народності і геніальності / П. Кононенко // Дивосвіт. – 2009. – № 2. – С. 2 – 4. Костенко О. А. Гоголь попереджав!..: геній який не знає кордонів / О. Костенко // Юрид. вісн. України. – 2009. – № 23. – С. 8 – 10. Мєшков В. М. Про особливості життєвого світу і творчості М. Гоголя / В. М. Мешков // Гілея (наук. вісн.) : зб. наук. пр. – 2009. – Вип. 24. – С. 306 – 313. Мельниченко В. Ю. Українська душа Москви: М. Максимович, М. Щепкін, О. Бодянський, М. Гоголь / В. Ю. Мельниченко. – М. : ОЛМА Медіа групп, 2010. – 672 с. Панасюк Б. Я. Україна і Микола Гоголь : розгадки таємниць / Б. Я. Панасюк. – К., 2011. – 479 с. Скрипник Л. Б. Сторінками життя великого письменника / Л. Б. Скрипник // Шк. б-ка. – 2009. – № 3. – С. 53 – 55. Степовичка Л. Великий Українець Микола Гоголь / Л. Степовичка // Січеслав. – 2009. – № 2. – С. 3 – 7. Супронюк О. Микола Гоголь та його раннє літературне оточення : джерела освіти, лектура, витоки творчості / О. Супронюк // Світогляд. – 2009. – № 2. – С. 1 – 7. *Томенко М. В. Український романтик Микола Гоголь / М. В. Томенко. – К. : Генеза, 2009. – 120 с. Чухліб Т. Український родовід Миколи Гоголя / Т. Чухліб // Сл. Просвіти. – 2009. – № 13. – С. 8 – 10.
Весь світ театр, а люди в ньому актори До 450-річчя від дня народження Вільяма Шекспіра (1564 – 1616) Творчість Шекспіра – вершина літератури епохи Відродження. Про Шекспіра відомо небагато, перша біографія драматурга була написана лише через декілька десятиліть після його смерті. Вільям Шекспір народився у невеличкому містечку Стратфорді. Батько був заможним торговцем, шанованою людиною. Певний час займав посаду міського голови. Навчався Шекспір у так званій граматичній школі. Його особисте життя для нас загадка. Відомо, що одружився Шекспір рано – у вісімнадцять років – з Енн Хетевей, яка була старшою за нього на вісім років. Можливо, одруження було вимушеним наслідком любовного захоплення, адже через півроку після одруження у молодої пари народилася донька. У них було троє дітей – дві доньки і син. Синові судилося коротке життя – він помер в одинадцять років. Обидві доньки пережили батька, вийшли заміж, мали дітей. Ще з юності Шекспір вирішив присвятити себе театру. Переїхавши до Лондона, він спочатку виконує різні технічні роботи в театрі Бербеджа, засновника першого лондонського театру, згодом стає актором його трупи. З 1599 р. ця трупа виступає в новому публічному театрі «Глобус». Шекспір здобуває славу драматурга, поета, він трохи розбагатів і згодом став співвласником театру, пайщиком нової трупи «Слуги лордакамергера», з якою він надовго пов’язує своє життя. Творчість Шекспіра є епохальною у розвитку світового мистецтва. Драматургові вдалося відтворити основні конфлікти, що були властиві для його часу, він одним із перших у літературі показав людину з її глибокими внутрішніми протиріччями. У своїх творах він зумів відтворити життя сучасного суспільства – і знаті, і простих людей. Характерною особливістю Шекспіра є те, що він зумів показати своїх персонажів різнобічно та у розвитку: так, Гамлет виявляє себе у ставленні до матері, до коханої, до друзів, розкриті його погляди на мистецтво, на людські взаємини.
Ще однією особливістю Шекспіра є показ життя у його контрастах: комізм і трагізм, кохання і смерть, дружба і зрада завжди поряд. 1612 р. Шекспір повернувся до рідного міста, де й помер у день свого народження. *Шекспир В. Король Лир. Много шума из ничего. Сон в летнюю ночь : пьесы / В. Шекспир. – М. : Профиздат, 2005. – 416 с. – (Лит. шедевры). *Шекспир В. Сонеты / В. Шекспир. – Ростов н/Д : Феникс, 2000. – 176 с. – (Всемир. б-ка поэзии). *Шекспир У. Антоний и Клеопатра. Тит Андроник : пьесы / У. Шекспир. – М. : АСТ, 2002. – 352 с. *Шекспир У. Виндзорские насмешницы. Венецианский купец : пьесы / У. Шекспир. – М. : АСТ, 2002. – 320 с. *Шекспир У. Гамлет. Ричард ІІ : пьесы / У. Шекспир. – М. : АСТ, 2001. – 336 с. *Шекспир У. Драмы / У. Шекспир. – М. : Эксмо-Пресс, 2000. – 640 с. – (Зарубеж. классика). *Шекспир У. Комедии : пьесы / У. Шекспир. – М. : ЭксмоПресс, 2000. – 736 с. – (Зарубеж. классика). *Шекспир У. Много шума из ничего. Троил и Крессида : комедии / У. Шекспир. – М. : АСТ, 2002. – 368 с. *Шекспир У. Ромео и Джульетта / У. Шекспир. – К. : Док-К, 2000. – 95 с. – (Круг чтения). *Шекспир У. Трагедии и сонеты : пьесы, сонеты / У. Шекспир. – М. : Эксмо-Пресс, 2001. – 768 с. – (Зарубеж. классика).
*Шекспир У. Укрощение строптивой : комедии / У. Шекспир. – М. : Фолио, 2000. – 416 с. – (Мастера. Классика). Біблійні алюзії в трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет» // Всесвіт. л-ра та культура. – 2005. – № 1. – С. 2 – 11. Війтенко О. Макіавеллі і Шекспір – суперечливості епохи відродження / О. Війтенко // Персонал. – 2010. – № 1. – С. 122 – 131. Дітькова С. Ю. Біблійні алюзії в трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет» / С. Ю. Дітькова // Всесвіт. л-ра та культура. – 2011. – № 5. – С. 29 – 35. Дяченко Д. П. Концептуальний аналіз метафор почуттєвоемоційної сфери в трагедіях В. Шекспіра та романах А. Мердок : зіставний аспект / Д. П. Дяченко, Н. Г. Дяченко // Гуманіт. вісн. – 2009. – Вип. 1. – С. 130 – 136. Остин И. Тайна Шекспіра / И. Остин // Открытия, гипотезы. – 2008. – № 1. – С. 28 – 33. *Павличко Д. В. Сонети. Світовий сонет : Шекспір. Бодлер. Гвєздослав. Янка Купала / Д. В. Павличко. – К. : Генеза, 2004. – 536 с. У збірці вміщено, зокрема, переклади сонетів Шекспіра. Серикова В. Потрясающий копьем / В. Серикова // Бизнес. – 2007. – № 17. – С. 104 – 107. Сінкевич К. Є. Структура шекспірівського сонетарію / К. Є. Сінкевич // Наук. вісн. Волин. Нац. ун-ту ім. Лесі Українки. – 2010. – № 11. – С. 234 – 239. – (Філолог. науки). Султанов Ю. «Тримати дзеркало перед природою…» / Ю. Султанов // Всесвіт. л-ра та культура. – 2011. – № 5. – С. 8 – 14.
Тархов Т. Меж двух времен / Т. Тархов // Наука и жизнь. – 2005. – № 8. – С. 90 – 97. Травень 2 155 років від дня народження Джерома Клапки Джерома (1859 – 1927), англійського письменника 8 130 років від дня народження Гаррі Трумена (1884 – 1942), американського політика, 33-го президента США 9 День Перемоги 90 років від дня народження Булата Шалвовича Окуджави (1924 – 1997), російського письменника, поета і барда 11 День матері в Україні 110 років від дня народження Сальвадора Далі (1904 – 1989), іспанського художника 150 років від дня народження Етель Ліліан Войнич (1864 – 1960), англійської письменниці 13 165 років від дня народження Панаса Мирного (Рудченко Панас Якович) (1849 – 1920), українського письменника 15 Міжнародний день сім’ї 17 День Європи в Україні День науки в Україні 18 Всеукраїнський день робітників культури і майстрів народного мистецтва Міжнародний день музеїв
20 215 років від дня народження Оноре де Бальзака (1799 – 1850), французького письменника 22 155 років від дня народження Артура Конан Дойля (1859 – 1930), англійського письменника 23 135 років від дня народження Симона Васильовича Петлюри (1879 – 1926), українського державного і політичного діяча, публіциста, літературного і театрального критика, організатора збройних сил УНР 24 День слов’янської писемності і культури 25 80 років від дня народження Петра Петровича Маха (1934 – 2011), українського письменника, публіциста 31 Всесвітній день без тютюну «Будут петь его лучшие песни…» До 90-річчя від дня народження Б. Ш. Окуджави (1924 – 1997) Каждый пишет, как он слышит, Каждый слышит, как он дышит, Как он дышит, так и пишет, Не стараясь угодить... Б. Окуджава Мабуть, у нашій країні нема людини, яка хоча б раз у житті не чула пісень Окуджави. Вони з’явилися в середині 1950-х рр. і зробили автора популярним. А через деякий час вийшла у світ його проза. Здавалося, що ці пісні і романи не могли бути написані одною людиною – зовсім різні вони були за інтонацією. Проте, це були дві нероздільні грані таланту одної людини. Не дивлячись на те, що більшість віршів Окуджави вперше
прозвучали в авторському виконанні під гітару, вони не є пісенними текстами. Це добре інструментовані поетичні твори в дусі традицій початку ХХ століття. Пісні п’ятдесятих років – «Голубой шарик», «До свидания, мальчики» – заспівала спочатку вся Москва, а потім і вся країна. Окуджава став засновником цілого напрямку – авторської пісні. Поетичні твори Окуджави мали складну долю. Вони розповсюджувалися всією країною, з вуст в вуста, а сам Окуджава жив «внутрішнім емігрантом». Перша офіційна поява поета-барда на публіці викликала обурення не тільки у владних структурах, але і серед колег. Але, попри опалу, пісні Окуджави визнала вся країна, оскільки вони правдиво розповідали про кохання, віру, надію та благородство. Тоді було важко уявити, що через декілька десятиліть його пісні будуть звучати з естради, з телеекранів, збирати велику аудиторію. Крім поезії, помітне місце в творчості Булата Окуджави займають також прозові твори: повісті «Будь здоров, школяр!», «Фронт приходить до нас», роман «Бідний Авросімов» та інші. Окуджава є також автором сценаріїв і пісень до більш ніж двадцяти фільмів. Перша картина, знята за його сценарієм, – «Вірність» (1965) – отримала премію кінофестивалю у Венеції. Найбільш популярними є пісні з фільмів «Біле сонце пустелі» (1970), «Білоруський вокзал» (1970), «Зірка чаруючого щастя» (1975) та багато інших. Кінострічки за сценаріями Окуджави знімали такі видатні режисери, як В. Мотиль, Е. Рязанов і П. Тодоровський. І в кожній звучали його пісні. Булат Окуджава – один із найяскравіших представників жанру російської авторської пісні. *Окуджава Б. Ковток свободи : роман, повісті / Б. Окуджава. – К. : Дніпро, 1990. – 510 с. *Окуджава Б. Ш. Капризы фортуны : повести, рассказы / Б. Ш. Окуджава. – Екатеринбург : У-Фактория, 2001. – 320 с.
*Окуджава Б. Ш. Путешествие дилетантов: Из записок отставного поручика Амирана Амилахвари : роман / Б. Ш. Окуджава. – М. : Современник, 1990. – 494 с. *Окуджава Б. Ш. Стихотворения / Б. Ш. Окуджава. – М. : Профиздат, 2006. – 336 с. – (Поэзия ХХ века). Сигалов А. Булат, Іван та Україна / А. Сигалов // Україна молода. – 2013. – 12 черв. – С. 10 – 11. Про останній виступ Булата Окуджави в Києві. *Феномен Булата Окуджавы… // Наша авторская… : история, теория и современное состояние самодеятельной песни / Ю. А. Андреев. – М. : Мол. гвардия, 1991. – С. 141 –155. *Шерель А. «С души своей наброски» / А. Шерель // Эстрада: Что? Где? Зачем? : статьи, интервью, публикации / ред. Е. Уварова. – Москва : Искусство, 1988. – С. 284 – 300. Інтерв’ю з Булатом Окуджавою. Якщо живопис не полюбить тебе, вся твоя любов до нього буде безрезультатною До 110-річчя від дня народження Сальвадора Далі (1904 – 1989) Один із найвідоміших представників сюрреалізму, художник Сальвадор Далі (повне імя Сальвадор Філіпе Хасінто Далі і Доменеч маркіз де Пуболь) народився 11 травня 1904 р. у м. Фігерасі на півночі Іспанії. Свою першу картину намалював у 10 років, коли, навчаючись у чернечій школі, одночасно брав уроки малювання. Ще в дитинстві він був цілком і повністю впевнений у своїй геніальності, намагався будь-якими методами привернути до себе увагу. Про Далі написано безліч книг і вчених праць, сам він теж не обділив себе увагою, його книги розібрано на цитати й знаходять безліч читачів. Картини нікого не залишають байдужими. Їх
основні теми картин – руйнування, тління, сексуальні переживання, незвичайні тварини, власні марення. Далі жив посереднім життям допоки не познайомився з Галою (росіянкою Оленою Дмитрівною Дьяковою). Гала здавалася Далі витонченою і самовпевненою жінкою. Вона довгий час перебувала у вищих мистецьких колах Парижа, а він був лише простим хлопцем з маленького провінційного містечка на півночі Іспанії. Відразу Далі був вражений красою Гали, не знав, як поводитися з нею, але потай визнавав, що вона йому подобалається. У той час вона була дружиною письменника Поля Елюара, але стосунки її з чоловіком вже були прохолодними. Гала стала для Далі ідеалом жінки. Згодом вона розлучилася зі своїм чоловіком, і Далі одружився з нею. Особливістю їх стосунків було взаєморозуміння. Гала жила життям Далі, а він, у свою чергу, обожнював її, захоплювався нею. Вона стала для Далі всім – матір’ю, натурницею, музою, доглядальницею, фінансовим директором, причому дуже успішним. Художник не міг жити без Гали в буквальному розумінні – незважаючи на всі свої витівки, він був закомплексованим, дуже багато чого боявся – укладати договори, їздити в ліфті, і навіть коників – вони викликали в маестро жах. Одруження наче дало художникові другий подих – Далі стає відомим, це найбільш плідний період його творчості. Протягом 53 років Гала всіляко підтримувала безумства Далі, якими рухало марнославство. Гала померла 10 червня 1982 р. Далі сприйняв її смерть як жахливий удар. Він замкнувся, не жив, а доживав. Після смерті дружини Сальвадор Далі прожив ще сім років. Його серце зупинилося 23 січня 1989 р. Сальвадора Далі поховали в центрі музею його імені під нічим не позначеною плитою. Життя цієї людини було яскравим і геніальним. Сальвадора Далі можна сміливо назвати найбільшим генієм сюрреалізму ХХ століття! *Дали С. Дневник гения / С. Дали ; пер. с фр. Л. М. Цывьяна. – СПб. : Азбука, 2002. – 448 с.
*Дали С. Дневник одного гения / С. Дали ; пер. с фр. О. Г. Сокольник, Т. А. Ждан ; худ. М. В. Драко. – Минск : ООО «Попурри», 2003. – 336 с. *Дешарн Р. Сальвадор Дали / Р. Дешарн, Н. Дешарн. – Лозанна : Эдита, 1994. – 383 с. *Рожин А. Сальвадор Дали: миф и реальность / А. Рожин. – М. : Республика, 1992. – 224 с. *Рохас К. Мифический и магический мир Сальвадора Дали / К. Рохас ; пер. с исп. Н. Матяш. – М. : Республика, 1999. – 303 с. : ил. *Сальвадор Дали: Альбом / авт.-сост. Е. В. Завадская. – М. : Изобразит. искусство, 1992. – 64 с. : ил. – (Зарубеж. худож. 20 века). *Свинглхарст Э. Сальвадор Дали. Исследуя иррациональное / Э. Свинглхарст. – Минск : Белфакс, 2001. – 127 с. : ил. Червень 1 Міжнародний день захисту дітей
210 років від дня народження Михайла Івановича Глинки (1804 – 1857), російського композитора 4 100 років від дня народження Сергія Борисовича Сперанського (1914 – 1983), російського архітектора 5 Всесвітній день охорони навколишнього середовища 6 День журналіста України 215 років від дня народження Олександра Сергійовича Пушкіна (1799 – 1837), великого російського поета та письменника
11 150 років від дня народження Ріхарда Штрауса (1864 – 1949), німецького композитора і диригента 95 років від дня народження Юрія Луцького (1919 – 2001) – відомого літературного критика, літературознавця, перекладача 13 140 років від дня народження Марка Черемшини (Іван Семанюк) (1874 – 1927), українського письменника і культурно-громадського діяча 17 100 років від дня народження Федора Аврамовича Жарка (1914 – 1986), українського бандуриста 22 80 років від дня народження Павла Івановича Загребельного (1934 – 1997), українського актора і режисера 23 125 років від дня народження Анни Андріївни Ахматової (Горенко) (1889 – 1966), російської поетеси 85 років від дня народження Федора Петровича Погребенника (1929 – 2001), українського літературознавця, бібліографа 100 років від дня народження Бориса Ілліча Чистякова (1914 – 1980), українського диригента 24 100 років від дня народження Мирослава-Івана Любачівського (1914 – 2000), патріарха Української греко-католицької церкви 26 Міжнародний день боротьби наркотиками і їх незаконним обігом 28 День Конституції України 29 День молоді
зі
зловживанням
Співець з Гуцульщини До 140-річчя від дня народження Марка Черемшини (1874 – 1927) В українській літературі кінця ХІХ – першої чверті ХХ ст. у колі своїх сучасників – письменників демократичного напряму – Марко Черемшина посів одне з найпочесніших місць. Його літературна і громадська діяльність розвивалася в найтіснішому зв’язку з суспільно-політичними процесами на західноукраїнських землях, з літературним і культурномистецьким життям того часу, в органічній ідейній єдності з діяльністю передової частини західноукраїнської інтелігенції, на чолі якої протягом майже сорока років стояв великий письменник-реаліст, учений і громадський діяч Іван Франко. Життя і творчість письменника невіддільні від народного життя його рідного краю – карпатських верховин, любої його серцю Гуцульщини. З юних років Марко пізнав нужду-бідування своїх земляків, ділив з ними болі й радощі, увібрав у свою чутливу на красу свідомість усі чари розкішної карпатської природи, перейнявся наскрізь казками, піснями, образами народної творчості, переказами та легендами про важкий стан західноукраїнських земель, усталеними багатовіковим досвідом уявленнями гуцулів про природу та людські стосунки. Народна поезія стала для нього найпершою і найзначнішою школою мистецтва слова. Усе це в поєднанні з гуцульським діалектом, яким писав твори Марко Черемшина, надало його живопису словом самобутнього колориту, незвичайної оригінальності, художньої принади. Вирішальне значення у формуванні суспільно-політичних і літературно-естетичних поглядів Марка Черемшини мали передусім умови сучасної йому соціальної дійсності, конкретні класові і побутові взаємини в гуцульському селі. Поряд із цим велику роль зіграла і читана письменником література. Саме під впливом революційно-демократичних ідей передових російських і українських письменників ХІХ ст. сформувалося його глибоке народолюбство, виробилося палке бажання прислужитися справі
матеріального і культурного піднесення трудящого гуцульського селянства. Народолюбство Марка Черемшини спиралося на почуття приналежності до людей праці, на всеосяжне розуміння їх психології, духовного світу, на вищою мірою гуманістичне усвідомлення обов’язку оплатити хоч частково борг трудівникам землі, що кривавою працею, насущним хлібом годували усе суспільство. Саме ці ідейно-політичні, морально-етичні, а водночас і естетичні засади становлять сутність, серцевину творчості Марка Черемшини. *Черемшина М. Вибрані твори / М. Черемшина. – Львів : Червона калина, 1999. – 333 с. *Черемшина М. Карби : оповід. / М. Черемшина. – К. : Дніпро, 1986. – 246 с. *Черемшина М. Новели ; Посвяти Василеві Стефанику ; Ранні твори ; Переклади / М. Черемшина. – К. : Наук. думка, 1987. – 448 с. *Черемшина М. Твори в двох томах / М. Черемшина. – К. : Наук. думка, 1974. –. – Т. 1 : Карби ; Село за війни ; Верховина ; Парасочка. – 333 с. Т. 2 : Посвяти Василеві Стефанику ; Ранні оповідання, поезія ; Переклади ; Літературно-критичні виступи ; Спогади ; Автобіографія ; Листи. – 300 с. *Черемшина М. Чічка : оповід. і казки / М. Черемшина ; [передм. Я. П. Гояна]. – К. : Веселка, 2001. – 63 с. *Гнідан О. Д. Марко Черемшина : нарис життя і творчості / О. Д. Гнідан. – К. : Дніпро, 1985. – 167 с. *Гоян Я. Чистий як душа українця : літ. портрет Марка Черемшини / Я. Гоян. – К. : Веселка, 2007. – 31 с. – (Урок л-ри).
Лях Т. Міфологічна картина світу в новелістиці Марка Черемшини / Т. Лях // Київ. старовина. – 2010. – № 6. – С. 126 – 135. Піхманець Р. Структурно-семантична основа художнього мислення Марка Черемшини / Р. Піхманець // Сл. і час. – 2010. – № 7. – С. 31 – 50. *«Я виріс серед співанок...» // Воскреснемо! : есе / Я. Гоян. – К. : Веселка, 2000. – С. 237 – 266. У кожного поета своя трагедія, інакше він не поет До 125-річчя від дня народження А. А. Ахматової (1889 – 1966) Анна Ахматова (Горенко) народилася в Україні, неподалік від Одеси, у родині відставного інженера-механіка флоту. Після виходу у відставку батька родина переїздить до Царського Села (поблизу Петербурга в Росії), а з 1905 до 1910 р. живе в Євпаторії, у Києві. Віршувати почала з 11 років. З 1910 р. долучилась до групи «Цех акмеїстів», якою керував її чоловік М. Гумільов, згодом обирає самостійний поетичний шлях. На долю А. Ахматової у російській літературі випала особлива місія. Її вустами заговорила, розправивши могутні крила, російська жіноча поезія. В особі Ахматової російська «жіноча» поезія дорівнялася до «чоловічої», скасувавши давні упередження, згідно з якими аналогічні явища у російській літературі ХІХ ст. здебільшого зверхньо оцінювалися хіба що як розваги освічених дам. Критика майже відразу відвела Ахматовій місце поруч з О. Блоком. Та й сам Блок із великою повагою вирізняв її на тлі багатої творчими особистостями «Срібної доби». Творчість Ахматової узагальнила шлях, пройдений російською культурою від «Срібної доби» до періоду хрущовської «відлиги». Дебютувавши у межах акмеїстичної течії, вона внаслідок своєї мистецької еволюції сягнула вершин модерністської лірики. Вона завершила цілу епоху російської
культури, стала хранителькою її найкращих традицій і передала трагічний досвід свого покоління поетам 1960-1980-х рр. Анна Андріївна була одним із тих майстрів слова, які не дали бур’янові соцреалістичної літератури заполонити ниву російської словесності. Ахматова у своїй витонченій, сповненій стриманої щирості ліриці з лише їй притаманною інтонацією відобразила надзвичайно широкий діапазон людських почуттів і переживань. Свою першу поетичну збірку поетеса видала в 1912 р. Друга вийшла у світ в 1914 р. Ця збірка під назвою «Четки» остаточно закріпила думку громадськості та літературознавців про унікальний поетичний дар Ахматової. Після розстрілу її чоловіка в 1922 р. Ахматова опублікувала збірку «MCMXXI», яка стала відображенням усіх її переживань і скорбот, пов’язаних із особистою трагедією поетеси. Із виходом цієї збірки пов’язаний початок періоду найжорстокішої цензури стосовно неї з боку радянської влади. У серпні 1946 р. Комуністична партія визнала творчість Анни Ахматової такою, що не відповідає ідеалам соціалізму. Президія Спілки письменників СРСР 7 вересня 1946 р. ухвалила рішення про виключення Анни Ахматової з лав письменницької організації, після чого поетеса замовчала, хоча й продовжувала писати «у шухляду». У цей час вона укладала збірки власних віршів, не сподіваючись на те, що вони вийдуть друком. Але дочекалася: ім’я Анни Ахматової знову з’явилося в радянських літературних журналах у 1959 р. Наприкінці життя до Ахматової прийшло світове визнання. У 1964 р. в Римі їй була надано Міжнародну літературну премію «Етна-Таорміна» з нагоди 50-ліття літературної діяльності та за книгу вибраних творів, видану в Італії. Цього ж року, 15 грудня, Оксфордський університет (Англія) присудив Анні Андріївні ступінь почесного доктора літератури. Переживши чотири інфаркти, Ахматова померла 5 березня 1966 р. у підмосковному Домодєдово, у кардіологічному санаторії. Поховали поетесу на Комаровському кладовищі, що поблизу Санкт-Перербурга.
*Ахматова А. А. Избранное / А. А. Ахматова. – Смоленск : Русич, 1999. – 640 с. – (Б-ка поэзии). *Ахматова А. А. Лирика / А. А. Ахматова. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2000. – 544 с. – (Всемирная б-ка поэзии). *Ахматова А. А. Сероглазый король : стихотворения / А. А. Ахматова. – М. : Эксмо, 2003. – 416 с. *Ахматова А. А. Сочинения. В 2 т. Т. 2 / А. А. Ахматова. – М. : Правда, 1990. – 431 с. – (Б-ка «Огонек»). *Ахматова А. А. Стихотворения и поэмы / А. А. Ахматова. – М. : Профиздат, 2001. – 304 с. – (Поэзия ХХ века). *Ахматова А. Стихотворения. Поэмы. Проза / А. Ахматова. – М. : Рипол классик, 2002. – 832 с. – (Бессмертная б-ка). *Виленкин В. Я. В сто первом зеркале. [А. Ахматова, о ней] / В. Я. Виленкин. – 2-е изд., доп. – М. : Сов. писатель, 1990. – 336 с. Дідькова С. Служіння Богу та людям: поетичні одкровення Анни Ахматової / С. Дідькова // Всесвіт. л-ра та культура. – 2006. – № 2. – С. 38 – 41. *Кац Б. А. Анна Ахматова и музыка / Б. А. Кац, Р. Д. Тименчик. – Ленинград : Сов. композитор, 1989. – 336 с. Мойсеїв І. По кому «Реквієм»? / І. Мойсеїв // Зарубіж. л-ра. – 2007. – № 41 – 43. – С. 16 – 21. Про Анну Ахматову. *Московкина И. И. Анна Ахматова: Жизненный и творческий путь, особенности лирики, Реквием – голос памяти, вопросы и задания для самоконтроля / И. И. Московкина. – Харьков : Ранок, 2002. – 64 с. – (Школ. программа).
«… но люди, созданные друг для друга, соединяются, увы, так редко…» // Шк. б-ка. – 2009. – № 5. – С. 11 – 13. До дня народження Анни Ахматової. Панченко В. Анна Ахматова: гра з Долею / В. Панченко // День. – 2007. – № 165. – С. 7. Із молодих літ київської «чаклунки». *Павловский А. И. Анна Ахматова / А. И. Павловский. – М. : Просвещение, 1991. – 190 с. Слободянюк Е. «Реквием» Анны Ахматовой – памятник эпохи сталинского террора / Е. Слободянюк // Зарубіж. л-ра. – 2008. – № 43 – 44. – С. 32 – 37. – (Шк. світ). Шевчук Н. Дорога до Храму / Н. Шевчук // Зарубіж. л-ра. – 2007. – № 41 – 43. – С. 9 – 11. Анна Ахматова.
ЗМІСТ Січень…………………………………………………………...4 Письменник другого розряду… До 140-річчя від дня народження Вільяма Сомерсета Моема (С. Настенко)…………...6 Мудрий презентант української ідеї. До 180-річчя від дня народження В. Б. Антоновича (Ю. Круть)…………………………9 Лютий………………………………………………………….12 Вірний син України. До 150-річчя В. І. Самійленка (Ю. Круть)……………………………………………………………….15 Великий геній астрономії Галілео Галілей. До 450-річчя від дня народження (Ю. Круть)……………………………………….18 Березень Я піду в далекі гори на широкі полонини… До 65-річчя від дня народження В. М. Івасюка (С. Настенко)……………………20 Видатний композитор Росії. До 170-річчя з дня народження М. А. Римського-Корсакова (О. Островий)………………………24 Квітень………………………………………………………...28 Микола Гоголь – міра народності і геніальності. До 205-річчя від дня народження (В. Вовк)……………………………………..29 Весь світ театр, а люди в ньому актори. До 450-річчя від дня народження В. Шекспіра (Н. Гуцул)……………………………...35 Травень………………………………………………………...38 «Будут петь его лучшие песни…». До 90-річчя від дня народження Б. Ш. Окуджави (Ю. Круть)………………………...39 Якщо живопис не полюбить тебе, вся твоя любов до нього буде безрезультатною. До 110-річчя від дна народження Сальвадора Далі (Н. Гуцул)………………………………………..41 Червень………………………………………………………...43 Співець з Гуцульщини. До 140-річчя від дня народження Марка Черемшини (Ю. Круть)…………………………………….45 У кожного поета своя трагедія, інакше він не поет. До 125річчя від дня народження А. А. Ахматової (Н. Гуцул)…………..47
Бібліографічне видання
Калейдоскоп знаменних дат на 2014 рік І півріччя Бібліографічне видання
Укладачі: Наталія Іванівна Гуцул Світлана Миколаївна Настенко
Комп’ютерна верстка І. Боласевич
Підписано до друку 26. 09. 2013. Зам. № 185. стор. Тираж 60 пр. ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва» Просп. Перемоги, 60, м. Київ, 03057 http://www.4uth.gov.ua