М. Хвильовий, “Я ( Романтика )” Вступ (І частина) “З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія.”
ТЕПЕРІШНЄ “ поля… перевали… самотня пустельна скеля…” “Неможливий біль незносна мука тепліють в лампаді фанатизму”
“ Я дивлюся в даль все пропадає…”
Мати наївність, тиха жура добрість безмежна
МИНУЛЕ
“гасне день”
МАЙБУТНЄ
? Чи має герой майбутнє? ________________________________________________________________________ Відповідь на це запитання можна отримати лише тоді, коли через кольори та деталі проведена дослідницька робота. Пропоную такий вид роботи у розділі “Кольористика” У ході розгляду творів 20-х років ХХ століття ( Ю. Яновського “Вершники”, М.Куліша “Патетична соната”) можна використати схему-опору “Минуле – Теперішнє – Майбутнє”. На жаль, більшість героїв, що вибрали ідею, майбутнього не мають, вони або гинуть, або стають “непотрібними”, як герої “Санаторійної зони” М.Хвильового.
91