Від пункту А до пункту Б Як з’ясувала кореспондент «Коловороту» – не так уже й легко дістатися с. 6 громадським транспортом з одного кінця Старосамбірщини в інший. Подорож маршрутками від Терла до Дроздович – журналістський експеримент Тетяни Михаць.
1 грудня 2011 № 46 (050)
Всенародне «За» 1 грудня минає 20 років із дня проведення Всеукраїнського референдуму. Як готувалися до історичної події на Старосамбірщині – згадуємо з Іваном Лопушанським, депутатом районної ради першого демократичного скликання.
Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид»
с.7
рекомендована ціна 3 грн
Холодна афера Вугільна афера, про яку “Коловорот” писав минулої зими, повторилася знову.
Сумнівів у тому, що було вчинено злочин проти дітей немає.
– уже
Питання лише
в тому, хто саме вирішив збагатитися, поставивши на кін здоров’я школярів
Старосамбірщини? Є підозри, що в справу вплутані доволі високі чиновники.
Ці та інші деталі розслідування намагалися дізнатися журналісти Графіка – Юстина Могитич
750 тисяч гривень виділила цього року на мікропроекти для сільських громад обласна рада. Про це сайту gazeta.ua розповів депутат облради Андрій Бондаренко. За його словами, сільські голови Старосамбірщини – одні з найактивніших в області. Загалом на участь у конкурсі подано 68 заяв, перемогли 20. Головна умова такої підтримки – 50 відсотків фінансує сільрада, 50 – обласна. Заявки подають на ремонти шкіл, клубів, фельдшерсько-акушерських пунктів, приміщень сільрад; на енергоощадні технології для них; на будівництво спортивних і дитячих майданчиків, спорудження
пам’ятників. Головне, щоби в проектах аргументували, наскільки важливою є ця потреба. Адже їх розглядають восьмеро незалежних експертів, котрі працюють при обласній раді. Максимальна сума проекту – 100 тисяч гривень. Тобто з обласного бюджету виділяють не більш як 50 тисяч. Повідомляють сільських голів про гранти через Асоціацію місцевих рад «Ради Львівщини». Андрій Бондаренко рекомендує небайдужим, а насамперед депутатам місцевих рад, директорам шкіл та інших установ цікавитися у своїх сільських голів: чи беруть вони участь у конкурсі, а якщо не беруть – то чому.
Андрій Кожушок
“Коловороту”.
с.
4
«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках Старого Самбора, «Рукавичці» та магазині «Родинна ковбаска» біля вокзалу
2
я так думаю
новини з болота Спасибі жителям Донбасу
День свободи для кріпаків Давно хотів спитати Віктора Андрійовича: як йому спиться? Чи, бува, жахіття які не сняться? Ну, там, що біло-голубі до влади прийшли, що помаранчеву команду садять до цюпи. А ще цікаво: як там бджоли. Чи ладний мед того року? Як ремонти в новому карпатському маєтку? Якими руками будується? Чи часом не тими, що ніколи не крали? А ще хотів спитати: як здоров’ячко? Чи не гикається раптом? Чи людські прокльони карму не зіпсували? Може, яке яйце відкачати треба чи віск злити? Знаєте, у 2004 думав, що прийдуть до влади – усіх пересадять. Чесно, думав, має бути так: половину країни засадять картоплею, а ще половину – засадять до цюпи. Треба ж було якось покарати їх за 14 років розкрадання держави. І що думаєте: прийшли до влади й садять. Правда, не ті, від котрих сподівався, та не тоді, коли сподівався, але ж садять. Хоча, знову ж таки, не тих, що думав. Та й цих теж є за що, як з’ясувалося. Що більше, з’ясувалося, що принципової різниці між ними немає. Просто у кожного своя роль у цьому театрі абсурду. А головне – можна з полегшенням зітхнути: гасло “Бандити сидітимуть в тюрмах” нарешті втілили у життя. В’ячеслав Чорновіл був би вражений тим, які саме люди стали його апологетами, але це вже деталі. 22 листопада у нас відзначали День Свободи. Одні намагалися його відсвяткувати, інші намагалися завадити першим його святкувати. Люблю такі от дати. Від одних лише промов на День Незалежності відразу нудить. А тут ще й День Свободи придумали. От чесно, не розумію: як вільна людина може святкувати День Свободи. Я ще розумію, коли є в країні кріпаки і для них, раз на рік, панство влаштовує свято. Ну, щоб і ці також себе вільними людьми відчули. А вже наступного дня – ласкаво просимо назад – у рабство. Приблизно такі міркування були у мене в голові, коли я визначив для себе, що святкувати “день свободи” – безглузда ідея. При чому безглузда вона не лише з цих міркувань – абсурдною є причина того, чому 22 листопада Віктор Андрійович Рукиякінекрали постановив святкувати День Свободи. Мені ніколи не подобалося, що події 2004 року називали революцією, особливо після того, як цієї революції насправді не відбулося. Політикани, котрі, мабуть, найменше доклалися до організації цих акцій протесту, перетворили банальний спротив режиму на ідола для поклоніння. Вони моляться щороку на “Майдан” і “Помаранчеву революцію”, замість того, щоб організувати ще один масштабний протест. Пафосні слова політиків про події 2004-го нівелювали суть того, що тоді відбулося. І зробили вони це навмисно. Для того, щоб вбити людям у голову, що це було “унікальне” явище, яке ніколи вже не повториться. Нісенітниці це все. Події 2004-го року були тривіальною акцією протесту. Трішки масштабнішою, ніж зазвичай, але лише акцією протесту, на яку вийшли люди. І ми повинні чітко усвідомити: такі “помаранчеві революції” ми можемо робити щоразу, коли влада ігнорує наші права. Для цього потрібно лише не полінуватися вийти на вулицю...
Роман Рак, головний редактор
Як не крути – а президентство Віктора Януковича може обернутися для України величезним позитивом. Те, що, попри усі потуги, не вдалося Вікторові Ющенку з його універсалами єдності, таки вдається його наступникові, при чому мимохіть. Схоже, Янукович об`єднає українців в одному пориві, от тільки при цьому в руках у них будуть вила. А от кричалка «Спасібо жителям Донбаса...» стає неактуальною. Адже сам Донецьк, а не Львів чи Київ, стає центром жорсткого опору суспільства владі. Саме в Донецьку пенсіонери і чорнобильці, з вилами та лопатами в руках, спромоглися захопити будівлю обласної адміністрації. І саме там зараз бурлять хвилі стихійного протесту. Смерть одного з пікетувальників може стати найбільш фатальною помилкою посіпак. Далі – неконтрольована ситуація… І чи хто думав ще донедавна, що не Галичина буде закликати інші регіони України приєднуватися до акцій непокори, а Донбас очікуватиме від нас підтримки? Тож спасибі жителям Донбасу за
хороший приклад для нас усіх. І за початок шляху, мета якого – об’єднання українського суспільства в боротьбі проти чиновницького свавілля.
Хто не з нами – той проти нас?
От тільки б не заважали об’єднанню політики. Ну навіщо, скажіть, зараз опозиції зайві чвари? От, наприклад, Арсеній Яценюк «наїхав» на опозиційні партії, котрі не входять до Комітету опору диктатурі. Насамперед закид стосувався «Громадянської позиції», яка вийшла із КОД після того, як члени БЮТ і «Фронту Змін» проголосували за новий закон про вибори. Закон, нагадаю, передбачає 5-відсотковий прохідний бар’єр і означає, по суті, фіксацію двопартійної системи. Адже до парламенту за такого бар’єру та очікуваних фальсифікацій потраплять лише дві партії. Партія регіонів і БЮТ або опозиційне об’єднання, в основі якого буде той же БЮТ. Можливо, у такій ситуації не варто казати: «Хто не з нами – той проти нас», – а все ж робити щось, аби ті інші були з вами? Переконувати, домовлятися і голо-
вне – не відходити від принципів демократії, заявлених у постулатах Комітету опору диктатурі. Не можна боротися зі злом за допомогою зла. Це ще ніколи нікому не допомагало…
Де не допомагає політика…
…там допомагають вила? Те, що влада не боїться опозиції – вона показувала уже не раз. Зокрема, арештами Луценка й Тимошенко, купою інших акцій проти опозиціонерів. Та й чого їй боятися, якщо вони й самі залюбки підтакують, коли це вигідно. Як у випадку зі згаданим уже законом про вибори. Засудженим, до речі, Венеціанською комісією, на яку так люблять опозиційні лідери посилатися. Коли їм це вигідно, знову ж. Зате так само однозначно влада демонструє, що боїться власного народу. Цьому доказ – уже другий паркан, який виростає біля державної будівлі у Києві. Спочатку відгородили Верховну Раду. Жартівники навіть запустили в інтернет дотеп про те, що у тому паркані – 450 кілків… Виявилося – недостатньо добра перешкода. Завалили той паркан афганці з чорнобильцями.
Тепер владоможці зводять паркан біля будівлі Кабінету Міністрів. Помилки врахували, тож залили надійний фундамент, аби завалити огорожу було просто неможливо. Але й цього мало: крім паркану, уряд охороняють від пенсіонерів (!) 2 тисячі бійців «Беркуту» в повному екіпіруванні. Під охороною спецпідрозділу – і депутати. Видно, не дуже їм сподобалося тікати по закутках парламенту, коли туди увірвалися розлючені афганці. Але саме ці «забори» можуть стати другою фатальною помилкою влади. Адже саме вони якнайкраще демонструють її страх і її слабкість. Якщо вони так бояться – отже знають: безсилі перед народним гнівом. А це означає, очікують, що народ, якщо справді розлютиться, може їх перемогти. І лідерам опозиції варто перестати трястися перед владою та шукати обхідних шляхів чи вірити, що зможуть урвати й собі трохи із владного столу. Бо початися може і без них, а відповідно, й закінчитися теж. Заодно закінчитися може і їхня політична кар’єра. Хоча хтозна, може, воно й на краще?
Всеволод Поліщук
Піар на святому У Самборі відбулося вшанування Степана Бандери – з нагоди відкриття Героєві чергового пам’ятника. За словами бандерознавців, пам’ятників провідникові ОУН у світі понад 50. Утім, до 40 їх споруджено саме на Галичині. Серед українців із ним може позмагатися, мабуть, лише Шевченко. Але епоха встановлення монументів Тарасові Шевченку потрохи минає. Йому віддали належне українці у 90-х роках. Після 2000 року настав час ушанування Бандери. Для багатьох галичан він є символом боротьби за незалежність України, патріотизму та мужності. Про методи боротьби зараз згадувати не будемо. Охочих посперечатися про «злочини УПА» і без нас чимало. Та й мова не про це. Ушанування пам’яті Героя України (а Бандера, попри позбавлення його цього звання офіційно, залишається ним для галичан) – справа важлива й необхідна. Однак, для усіх без винятку політиків спорудження пам’ятників українському Героєві перетворилось на маніакальний піар. Відкриття пам’ятника у Самборі – ще одне цьому підтвердження. Значна частина присутніх на урочистостях – люди, котрих легше назвати політичними пройдисвітами, аніж патріотами. Чи не тому, замість того, аби без зайвого галасу покласти квіти до пам’ятника, ведуча свята вимушена була хвилин 20 зачитувати прізвища осіб та назви партійних організацій, які того дня вишикувались у чергу, щоб покласти квіти до підніжжя. Прізвища згадувати не будемо: вони цього не варті. Прозвучали назви десятків парторганізацій, фракцій, делегацій майже усіх районних рад Львівщини. Окрім цього, ведучу збивали з пантелику так
Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.
звані суфлери, котрі щохвилини вносили до списку нові прізвища. Не дай Боже ж когось забути. Народ повинен чути – аби знати своїх “героїв-патріотів”. А окремі депутати обласної ради привезли із собою журналістів телебачення. Подію висвітлювали 3 знімальні групи – усі зі Львова. Бо ж як такий привід для піару не використати. У промовах політиків – суцільний пафос. «Патріотизм, смерть ворогам...», «Бандера живий...», «Бог допоможе...», «Ми переможемо ворога...», «Ми відбудуємо нашу неньку...» – 20 років одне і те ж – а вона досі не відбудована… Сивоголові ветерани годинами стоять на холоді, попри недуги та вік. Окремі навіть тримають у посинілих руках прапори, Зціплюючи зуби від болю та холоду. Тільки тому, що купа пузатих дядьків якимось чином долучилася до побудови пам’ятника (або й просто «примазалася») не за честь і совість, а за те, щоб їхні прізвища зачитали з трибуни. Після усіх святкувань ветерани, ледь перебираючи ногами, почимчикують додому. Вельмишановне панство (політичні псевдопатрійоти) попрямують до ресторації, аби разом із місцевою владою перехилити для зігріву кілька разів по сто та закусити чорною або червоною ікрою. Для них усе задарма – бо “жирують” за наші податки. Під вечір місцеві пани роз`їдуться по домівках, а львівські – сядуть у “лексуси” та “мерседеси” й поїдуть святкувати до Львова. Благо привід є. І пам’ятник відкрили, і країна їх побачила.
Володимир Кечур
«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках Старого Самбора, «Рукавичці» та магазині «Родинна ковбаска» біля вокзалу
3
новини
1 грудня 2011 № 46 (050)
2 344
Рокіровки людини у суді та у ДАІ
КОРОТКО Знайдена рушниця
пройшли добровільне анонімне обстеження на ВІЛ/СНІД у Старосамбірській центральній районній лікарні станом на 25 листопада 2011 року. За увесь минулий рік обстежилися 2 118 людей. Як розповіла «Коловороту» Наталія Мигляс, заступник головного лікаря Старосамбірської ЦРЛ із лікувально-діагностичної роботи, жителі району можуть пройти в поліклінічному відділенні добровільне анонімне консультування-тестування на ВІЛ/СНІД. Для цього діє кабінет «Довіра», де працює лікар Наталія Рудницька. До Дня боротьби зі СНІДом уже третій рік поспіль у листопаді проходить акція, метою якої є звернути увагу на проблему і заохотити людей пройти обстеження. «Під час акції, яка триває з 1-го по 30-те листопада, до 25 листопада було обстежено 375 людей», – розповіла пані Наталія. Інформація про кількість хворих на СНІД у районі є конфіденційною, але лікарі запевняють, що пацієнти отримують достатньо уваги від держави. Із хворими проводять співбесіди, з антиретровірусними препаратами немає жодної проблеми – вони безкоштовні і їх цілком вистачає хворим; при райдержадміністрації працює координаційна рада з питань запобігання ВІЛ/СНІДу в районі, також є комісія з профілактики ВІЛ/СНІДу. Нагадаємо, 1 грудня у світі відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом та порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми.
Цю установу пан Бущак очолював понад 25 років. Щоправда, остаточного звільнення ще не було – чекають на документи із столиці. «Я й далі щодня ходжу на роботу, – каже Євгеній Осипович. – Отримую заробітну плату – от тільки вже не маю права розглядати судові справи. Мої обов’язки виконуватиме пані Марія Лойзик, котра була моїм заступником. Думаю, найближчим часом усі необхідні документи будуть готові, та я остаточно піду на пенсію». Зачепили кадрові зміни і районний відділ ДАІ, начальником якого став Микола Лях, котрий раніше працював у Самборі. «Я досяг пенсійного віку й іду на заслужений відпочинок, – розповів «Коловороту» екс-начальник Михайло Демура. – Із паном Миколою я працював і раніше. Коли очолював ДАІ у Самборі – він був моїм заступником».
Галина Антошик
Тетяна Михаць
Аж два важливі звільнення відбулися у керівництві Старосамбірщини Головний суддя району Євгеній Бущак, пропрацювавши у Старосамбірському районному суді більше 29 років, пішов у відставку.
У Старому Самборі все спокійно? Працівники комісії у міськраді Старого Самбора задоволені своєю роботою Світлина – Роман Рак
Депутати Старосамбірської міськради відзвітувалися за рейди, в яких ловили правопорушників. Ідеться про представників постійної депутатської комісії з питань ЖКГ, благоустрою і екології. Ловили ж вони неповнолітніх правопорушників, тих, хто засмічував місто нечистотами, людей, котрі спалюють суху рослинність, отруюючи міське повітря. Всі акти, складені на порушників, передані до відповідних установ: по спалюванню сухого бадилля і листя – до МНС-ників, по потічках – до санепідеміологів, а по неповнолітніх – до міліції. «Помітний спад кількості порушників громадського порядку і, відповідно, ріст громадської свідомості. Прогрес можна помітити візуально – листя люди майже не спалюють, бо знають, що є така комісія, котра покарає; масово закуповують кільці й облаштовують на подвір’ях септики; 341 старосамбірянин вже уклав угоду на вивезення нечистот; молоді на вулицях міста у вечірній час значно поменшало», – розповів «Коловороту» Володимир Ковтун, депутат Старосамбірської міської ради та голова постійної депутатської комісії Старосамбірської міської ради із ЖКГ, благоустрою і екології. Хоча, є люди, котрі демонстративно ігнорують заборони міськради, але й на них є управа. «8 чоловік, у тому числі й один громадянин Польщі, притягнуто до адміністративної відповідальності. Вони сплатили штрафи від 17ти до 85-ти гривень за те, що всупереч забороні спалювали суху рослинність. Із потічками – те саме. Трьох найупертіших уже викликали на адмінкомісію, де будуть вирішувати, що ро-
Нагадаємо, що ще кілька місяців тому на сесії районної ради було прийнято рішення, згідно з яким керівники закладів освіти та культури повинні були забезпечити усіх охочих доступом до спортзалів. Почекавши трохи, журналісти «Коловороту» вирішили перевірити ретельність виконання цієї постанови. Насамперед телефоную у найбільшу школу району – Старосамбірську ЗСШ №1. Не представляюся журналістом, а лише запитую: «Чи можу я, не школярка, займатися у спортзалі?» Відповідь була категоричною: «У нас так не можна!» Аби не викликати зайвих підозр – на цьому розмову завершуємо. Наступного дня інший журналіст «Коловороту» зателефонував до директора цієї школи, котра пояснила, що у їхньому спортзалі займаються юні спортсмени із ДЮСШ, отож до 9 години вечора у них просто нема місця.
За словами Тимура Бедернічека, директора ПП «Екобескид», зброя передана на зберігання у Старосамбірський райвідділ міліції. Якщо виявиться, що вона зареєстрована – її віддадуть власникові, а якщо ні – знищать.
Галина Антошик У цій статті йдеться про засновників газети «Коловорот»
ЕКОНОМІКА
1748,10 гривні
становила середня зарплата по району за січень-вересень 2011. Для порівняння: у січні-вересні 2010 ця сума складала 1653, 93 гривні.
Віддайте зарплату! Заборгованість із виплати заробітних плат на Старосамбірщині станом на 1 листопада – 380,5 тисяч гривень. Минулого місяця сума була 404,8 тис. грн. Про це повідомили у Старосамбірському районному відділі статистики. Основними боржниками є ДП «Львівнадраресурс» та ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство».
Під час одного з рейдів по барах міста «виловлювали» неповнолітніх із алкоголем бити з порушниками: попереджати, виховувати чи штрафувати», – каже пан Ковтун. Стосовно неповнолітніх правопорушників та закладів, де вони вільно купують алкоголь і цигарки – комісія прийняла рішення на 1,5 місяця припинити рейди, щоб приспати пильність одних і других та подивитися: чи виконують кафе та бари вимоги міської ради свідомо, чи – зі страху. «І вже два перші рейди – 5-го і 12-го листопада – показали, що таки приспали. Неповнолітніх значно поменшало на вулицях. Про-
Спортзали доступні усім? Чи виконується рішення районної ради про відкритий доступ до спортзалів? Це з’ясовували кореспонденти «Коловороту».
Мисливську рушницю марки ТОЗ-БМ 16-го калібру 1960-го року випуску знайшли у лісі на території Спаського лісництва працівники ПП «Екобескид».
те, ми виявили два старосамбірських кафе, що перевищують часові межі своєї роботи. Вони, у відповідь, звернулися до виконкому, щоб їм продовжили на півтори години робочий день. І їм дозволили, але з умовою – лише у вихідні та святкові дні, у зв’язку з бенкетними заходами, про що попереджати міськраду письмово, в закритому режимі та з правом доступу комісії з перевіркою», – розповідає Володимир Ковтун.
Галина Антошик
Інтернату у Стрілках загрожує закриття
Інша школа, котру ми вибрали «жертвою» – Хирівська ЗСШ. До телефону запросили директора. Приємно, бо вона не відмовила у проханні. Попросила зайти до неї для того, аби домовитися про графік. Щоб не зривати експерименту – про рішення райради мовчу. Отже, не беруся сказати, чи у Хирові й справді дотримуються наказів «згори», чи це було всього лише розуміння директора. Так чи інакше – домовитися про місце у шкільному спортзалі в позаурочний час таки реально, якщо ви мешкаєте не в Старому Самборі. «Я щиро надіюся, що нас почули у кожному населеному пункті, – каже ініціатор, депутат районної ради Ігор Піхоцький. – Це рішення повинно виконуватися всюди. На жаль, я не маю змоги проконт ролювати усі заклади освіти, тому, якщо комусь відмовили у доступі до спортивного залу – прошу звертатися до мене приватно або через газету. Скажімо, у Топільниці я говорив із директором школи – тож там уже є складений графік для усіх охочих позайматися».
Тетяна Михаць
Якщо не буде приведений до порядку водозабір – школа може припинити існування. Ще влітку, при виготовленні технічної документації на територію, де розташовані колодязі школи-інтернату у Стрілках, з’явилася серйозна перешкода. Виявилося, що всі документи потрібно переробляти, оскільки територію з водозабором було приватизовано. Директриса школи Тетяна Голубко написала листа до районної прокуратури, щоб дізнатися, яким чином ділянка була приватизованою без її відома. Через кілька місяців прокуратура встановила, що приватизація – законна. Але проблема не зникла. 23 листопада Старосамбірська санепідемстанція приїжджала з перевіркою до Навчального комплексу «Стрілківська школа-інтернат» і, як наслідок, погрожує школі закриттям. Оскільки територія, де є шкільний водозабір – приватизована, вода, яку п’ють діти, в будь-який момент може стати непридатною до вживання.
«Перевірка виявила, що огорожа навколо колодязів зруйнована (за вимогами вона там повинна бути обов’язково), новим власником насаджені дерева, розорана земля. У будь-який час може бути зараження води – і негайне закриття школи, де навчаються 380 дітей та працюють 120 людей», – розповіла «Коловороту» Тетяна Голубко, директор школи. Пані Тетяна уже надіслала листа до обласної прокуратури, з вимогою розібратися: на яких підставах була приватизована земельна ділянка. Роботою районної прокуратури директор незадоволена, оскільки її не проінформували жодним чином про результати перевірки. «Лише із газети «Коловорот» я дізналася, що прокуратура не виявила ніяких порушень при приватизації ділянки. А такого не може бути, бо ніхто до мене особисто не звертався з приводу відчуження землі, яка чи не з самого заснування школи є у її користуванні».
Марта Здоров
За словами Валерія Стрижака, заступника голови Старосамбірської районної державної адміністрації, основним боржником є ДП «Львівнадраресурс», яке орендує комунальне майно у Хирівської міськради (територія колишнього військового містечка). Воно винне 330 тисяч гривень. «Іде мова про розірвання міською радою Хирова контракту з підприємством, а перед нами стоїть питання виплати зарплат його працівникам. Здебільшого – це охорона. Тепер мусимо шукати кошти для погашення заборгованості. Є у «Львівнадраресурсу» й інші борги – за оренду землі, наприклад», – каже Валерій Стрижак. Незначний борг перед працівниками має й ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство», яке після реорганізації виплачує заборгованість державного переробного підприємства «Горобина». «Загальний борг становив 95 тисяч гривень, а на сьогодні залишилося ще близько 20 тис. грн боргу, який до грудня за розробленим графіком буде погашений», – каже заступник голови РДА. За словами пана Валерія, найвищий рівень заборгованості зарплати у цьому році був у вересні: «Але взагалі – заборгованість зменшується, ми контролюємо, проводяться засідання спеціальних комісій».
Галина Антошик
Довідка
До слова, в Україні заборгованість із виплати заробітної плати у жовтні 2011 року, порівняно з вереснем, скоротилася на 1,3% і на 4,3% у листопаді, порівняно з жовтнем. Заборгованість із виплати зарплати в Україні за 10 міс. 2011 р. становить 1 млрд 165 млн 338 грн. Про це на своєму сайті повідомляє Державна служба статистики. Цей показник зменшився на 9,2% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року та на 4,3%, ніж на початку року. Найбільша заборгованість – у сфері промисловості та у сфері операцій із нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям, найменша – у сфері лісового господарства та у сфері культури й спорту, відпочинку і розваг.
4
тема тижня
Холодна афера Райадміністрація закупила для школярів ще гірше вугілля, ніж торік
Світлина – Галина Антошик
Вугільна афера, про яку “Коловорот” писав минулої зими, повторилася. Сумнівів у тому, що було вчинено злочин проти дітей – уже немає. Питання лише в тому, хто саме вирішив збагатитися, поставивши на кін здоров’я старосамбірських школярів? Ці та інші деталі розслідування намагалися дізнатися журналісти “Коловороту”.
Школярі знову будуть мерзнути? Про те, що для старосамбірських шкіл удруге закупили неякісне вугілля, газета дізналася із скарг читачів. Журналісти “Коловороту” спробували перевірити ці чутки – й отримали підтвердження не лише від читачів, а й від правоохоронців, директорів шкіл та кочегарів.
Мерзніть мовчки! Остання стаття про шкільне вугілля викликала обурення у держслужбовців із відділу освіти Старосамбірської райадміністрації. Не сподобалося те, що журналісти дозволили собі написати правду. Так, керівник інженерної групи відділу освіти Зіновій Михайлишин у телефонній розмові сказав нашій журналістці, що вона “підставила директора школи, яку сама ж колись закінчила”. Нагадаємо, у статті було написано про Тернавську ЗСШ, директор котрої мав сміливість розповісти газеті, що їм вугілля привезли невчасно. Газета не вважає “підставлянням” публікацію правдивих фактів із посиланням на джерело інформації і сподівається, що до людини, котра не побоялася дати коментар журналістові не буде застосовано адміністративного чи іншого тиску. Інакше виникає логічне запитання: «Чому в РДА так бояться, щоб директори шкіл говорили про забезпечення школярів вугіллям?»
Старосамбірське дежавю У журналістів “Коловороту”, котрі взялися розслідувати “вугільну справу” сталося дежавю. Ситуація практично ідентична з минулорічною. Що більше, як з’ясувалося – вугілля цього року ще гірше, аніж у 2010-му. Тому ми
вирішили звернутися за коментарем у відділ освіти РДА — структуру, яка відповідає за закупівлю вугілля. Керівник відділу Марія Нискогуз саме зараз перебуває на лікарняному, тимчасовий виконувач її обов’язків Богдан Ворик поїхав у відрядження до Києва, а керівник інженерної групи Зіновій Михайлишин від коментаря відмовився: «Без начальства я не буду нічого казати». Відтак газета вирішила дізнатися деталі ситуації, що склалася у голови райадміністрації Володимира Цегенька. Ми були переконані, що саме він зможе пояснити чому уже вдруге за останній рік ситуація із закупівлею палива для шкіл нагадує аферу. Утім, пан Цегенько відмовився давати коментар: “Ви давайте офіційні запити – ви це вмієте дуже добре робити. І ми вам дамо офіційну відповідь. Добре?” На пояснення, що хотіли б отримати коментар саме від голови РДА, пан Володимир відповів: “Ви дасте офіційний запит – я вам
надам відповідь. Бо я вам дам коментар, він вам не сподобається, а ви зробите те, що ви хочете. Я би вас попросив… Я би вам радив дати запит – а ми вам дамо відповідь”.
Із законами не дружимо? Не сподіваючись отримати швидку відповідь по телефону, журналісти “Коловороту” ще минулого тижня відіслали запит у відділ освіти – у ньому просили надати копію договору про постачання вугілля. Утім, впродовж законного терміну у 5 днів наше прохання не було задоволено. Відповідь, яку ми отримали, вразила усю редакцію: “Старосамбірської РДА повідомляє Вас про те, що на даний час начальник відділу освіти М.Нискогуз знаходиться на лікарняному. Після її виходу, вона зможе
прийняти рішення про надання Вам даної інформації. Також просимо Вас повідомити відділ освіти з якою метою Вам необхідна дана інформація, так як вона стосується третіх осіб з метою повідомлення їх щодо збору інформації про них”. Хотілося би пояснити шановним держслужбовцям, а саме заступнику начальника відділу освіти панові Ворику, що при усій повазі до пані Нискогуз, яка перебуває на лікарняному, це не компетенція начальника відділу РДА вирішувати: надавати публічну інформацію журналістам чи ні. Адже у законі про доступ до публічної інформації (стаття 6, пункт 5) сказано: “Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізич-
Опитування
Як би ви покарали чиновників, котрі наживаються на здоров’ї дітей? Леся Рихліцька, с. Стрілки У школі мого сина дуже тепло, але я чула, що в інші школи завезли вугілля, яке ледве горить. Хтось мусить відповісти за те, що діти мерзнуть. Треба дітей тих чиновників посадити у холодні класи. Вони б тоді зрозуміли, що жартувати зі здоров’ям дітей не можна.
Володимир Макар, м. Старий Самбір Той, хто наживається на дітях – заслуговує якнайсуворішого покарання. Я б, наприклад, якщо міг – садив їх надовго у в`язницю. Але перед цим ще би змусив попрацювати на виправних роботах, наприклад – у шкільній котельні. Хай би спробували нагріти школу тим вугіллям, яке самі туди завезли.
Наталя Марчак, гостює у с. Топільниця Садила б у в`язницю. Не можна ризикувати дитячим здоров’ям і життям – тому покарання повинне бути таким, якого би боялися та не наважувалися обкрадати дітей. Хто посміє забрати в дитини й запхати у свою кишеню – тому нема ніякого виправдання і вибачення.
Наталя Семенів, м. Хирів Дуже банально карала б таких людей. От позбавити їх опалення взимку – тоді й усвідомлять свою провину.
Микола Пришляк, с. Тернава На кіл усіх, на кіл! А взагалі – нічого путнього не приходить у мою голову. Окрім того, що поміняти владу. Бо маленькі поправки тут нічого не дадуть. Треба всю систему міняти.
Ксеня Шубеляк, м. Добромиль Ну, тут насамперед не карати треба – а думати про вихід із ситуації. Я б спочатку подумала про те, звідки взяти доброго вугілля, щоб діти району не мерзли. А потім нехай ті люди, котрі винні, закуплять паливо для усіх за власні кошти.
Опитували Галина Антошик, Тетяна Михаць
5
тема тижня
1 грудня 2011 № 46 (050) них осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно». Окрім того, згідно з цим же законом, ми не зобов’язані повідомляти “чому ми збираємо цю інформацію”. Окрім того, відповідно до цього ж закону, ми не зобов’язані повідомляти, “чому ми збираємо цю інформацію”. Стаття 19, пункт 2: “Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту».
Міліція в курсі. Запахло криміналом? Із неофіційних джерел газеті стало відомо, що міліція уже давно в курсі цієї справи, що в коментарі “Коловороту” підтвердив головний міліціонер Старосамбірщини Ігор Марадь. «Так, ми вже знаємо про ситуацію з вугіллям. Більше того, за цим фактом ведемо розслідування. Уже є пояснювальні від багатьох директорів шкіл. Думаю, невдовзі буде порушено кримінальну справу». На запитання: «Проти кого ж порушать цю справу?» – пан Марадь відповів: «Наразі я не хочу вдаватися у деталі, але ймовірно, що справа буде порушена проти приватного підприємця, котрий продав неякісний товар», – сказав він. І додав: «Не уникне відповідальності й представник відділу освіти, що з ним співпрацював. І відповідальність ця – кримінальна».
Постачальник вугілля: “Це все наклеп голови адміністрації на мене” Журналістам газети вдалося знайти постачальника вугілля та розпитати у нього чому його звинувачують у тому, що він, начебто, продав неякісне вугілля. Приватний підприємець Віталій Рабковський із Червонограда назвав “вугільну історію” наклепом і пообіцяв поставити на місце голову РДА Володимира Цегенька. Далі подаємо пряму мову: “Це все наклеп голови адміністрації на мене. На цю тему я буду розмовляти у іншо-
му порядку та з іншими органами. Що це там твориться? Може, це якесь підставне вугілля? Бо ж цілий місяць від початку опалювального сезону все було гаразд. Я цікавився, я старався доставити якісне вугілля принаймні для того, щоб наступного року знову виграти тендер. Вугілля я возив на совість. Почався опалювальний сезон – я уточняв, запитував. Усе було добре, всі задоволені. І тут проходить місяць – і голова адміністрації (йдеться про голову Старосамбірської РДА Володимира Цегенька, – «Коловорот») починає щось під мене копати. Я не буду вам розповідати решти, поки не дочекаюсь останніх його кроків. Якщо він не зупиниться – я, по-перше, подам на нього у суд, а по-друге, напишу заяву у прокуратуру. Не буду вам говорити чому й за що. Не хочу завчасно піднімати шум. Але я його поставлю на місце. Справа в тому, що вугілля доставлено якісне. Питання в другому – кому це потрібно і для чого? Більше того, чому я не хочу говорити. Можливо, від мене хотіли багато «дечого», чого я, можливо, не дав. І на що я подам у прокуратуру. Повірте, там не у якості вугілля справа. Подумайте логічно. От показували по телевізору, що привозять вугілля, яке не горить, як болото. Скажіть, якби їм таке привезли – воно б протрималось цілий місяць? Усе було добре, а от коли залишилися останні дні, щоб сплатити за вугілля усі кошти – голова адміністрації каже всім директорам, щоб вони писали, що вугілля неякісне. Чому? Робіть висновки самі. Вони мені винні близько 130 тисяч гривень. Якщо у найближчий час за вугілля не розрахуються – це буде дуже великий скандал. Це хлопці великої корупції і хабарів”. Згодом пан Рабковський назвав тих двох хлопців “великої корупції” у Старосамбірській РДА, але записати цю розмову на диктофон не було змоги, а злочини, у яких звинуватили цих двох держслужбовців надто серйозні. Тому, не маючи підтвердження цих фактів, “Коловорот” вирішив не публікувати названі нам імена. Попри це, ми продовжимо розслідування “вугільної афери” і спробуємо у наступному номері дати точнішу відповідь на запитання: «Хто ж знову спробував нагріти руки на здоров’ї старосамбірських школярів?»
Коментарі
Це вугілля навіть не горить без вентилятора Василь Пліш, кочегар Стрілківської ЗСШ Погане привезли вугілля. Минулого року теж було погане, але цього – ще гірше. Це вугілля навіть не горить без вентилятора. Мусимо постійно його тримати ввімкнутим. Боїмося, щоб не згорів. Закидаємо 10 тачок вугілля і шлаку вивозимо майже стільки ж. Колись привозили добре вугілля – з 10-ти тачок вугілля відходів було 3-4 тачки. Розпалити його дуже важко, треба годину витратити, і то з вентилятором. А колись добрим за годину я вже всю школу напалював. З цьогорічним навіть двома котлами з три години і при теперішній погоді треба не менше трьох годин. Це вугілля на вигляд ніби добре, але як почнеш ним палити – суцільна мука. 30 тон вже пішло менше, ніж за місяць, хоч погода ще тепла. А що буде, як почнуться морози?
По накладній нам привезли 130 тонн поганого вугілля. Чи там є стільки, не знаємо, бо переважити не можемо ніяк Ігор Попіль, завгосп стрілківської ЗСШ Приїжджали десь 11 чи 12 листопада з відділу боротьби з економічною злочинністю, перевіряли документи, вугілля, брали на експертизу. Я писав у пояснювальній, що вугілля не приймав, жодних паперів не підписував. По накладній нам привезли 130 тонн поганого вугілля. Правда, чи там є стільки, не знаємо, бо переважити не можемо ніяк. У районі нема техніки, яка би виміряла такі великі вантажі. Але спочатку привезли нам одну машину доброго вугілля на пробу. Ми спробували – добре, а за кілька днів привезли решту, але вже зовсім іншого. На вигляд різниці нема, але якість – набагато гірша.
Галина Антошик
До речі
А у нас – тепло!
Тетяна Михаць
Стрілківська школа-інтернат не має проблем із вугіллям – адже закуповує його сама
2 789 000
Навчальний комплекс «Стрілківська школа-інтернат із поглибленим вивченням окремих предметів» при ЛНУ ім. І. Франка не отримує вугілля через відділ освіти Старосамбірської райдержадміністрації. Школа закуповує його сама, оголошуючи тендер.
гривень
мав би заплатити відділ освіти Старосамбірської РДА за вугілля, яке використовували чи планують використати протягом цього опалювального сезону. Як повідомляла «Коловороту» раніше начальник відділу освіти Марія Нискогуз, відділ освіти уклав договори на постачання вугілля з ПП Рабковським В.О. (1300 тонн на суму 1 мільйон 131 тисячу гривень, марка ГЖСШ) та ТзОВ Торговий Дім «Світ СР» (1005 тонн на суму 1 мільйон 658 тисяч 250 гривень, марка ГКОМ).
«Ми маємо право грати тендер на постачання вугілля, бо наша школа-інтернат має свою бухгалтерію і свій шкільний бюджет. Цього року вугілля нам постачає ПП
Історія питання
Вугільна епопея Історія з постачанням у школи Старосамбірщини неякісного вугіллям розпочалася ще минулого року. Розслідування триває досі Перед минулим опалювальним сезоном у школи Львівщини, зокрема й Старосамбірщини, завезли вугілля сумнівної якості. Як наслідок – школярі мерзли, а їх батьки скаржилися. Депутати облради вирішили провести дослідження вугілля: виявилося, що в ньому удвічі більше за допустиму норму домішок, що не згорають. Спеціальна комісія визначила, що те вугілля, яким обігрівали школи, коштує насправді у три-чотири рази дешевше, ніж за нього заплатили. Постачальник, а це ВАТ «Облпаливо», отримав від району 1 млн 558 тис. 450 грн. Голова Старосамбірської РДА Володимир Цегенько заявляв, що вугілля уже вивезено, проте, «Коловорот» переконався у протилежному – просто зателефонувавши у декілька шкіл району. Коментаря самого пана Володимира газеті отримати не вдалося, оскільки він не хотів із нами розмовляти. Навесні обласна міліція запідозрила працівників 6-ти райдержадміністрацій Львівщини, у тому числі й Старосамбірської РДА, у розкраданні державних коштів, виділених на закупівлю вугілля для освітніх закладів. За фактом привласнення державних коштів була порушена кримінальна справа.
Нашому виданню районний прокурор Андрій Затварський сказав, що матеріали по цій справі були передані до Старосамбірського райвідділу міліції – про що свідчили записи в робочому журналі. Та у міліції спочатку сказали, що не отримували нічого, а згодом – що таки отримали і передали в обласне управління боротьби з економічними злочинами (УБЕЗ), а кримінальна справа не порушена. Згодом, у прес-службі ГУ МВС у Львівській області нам підтвердили, що у злочинній групі, яка займалася розкраданням державних коштів, є хтось із старосамбірських чиновників. Міліції залишилося з’ясувати, хто саме в РДА відповідав за постачання вугілля – і передати справу до суду. Утім, минуло понад піроку, а обласні міліціонери так і не розплутали вугільний клубок. У Центрі громадських зв’язків обласного УМВС лише відповідають, що справа надто заплутана, з нею пов’язано багато суб’єктів, тому на розслідування потрібно багато часу. Утім, «Коловорот» обіцяє не відступатися і регулярно нагадувати обласному УБЕЗ про те, що людей, через якизх минулої зими мерзли школярі Старосамбіршини і ще шістьох районів, досі не покарано, і що справа перебуває під контролем преси.
Галина Антошик, Всеволод Поліщук
«Сузір’я», претензій до нього у нас немає. Уже кілька років ми палимо якісним вугіллям», – розповіла «Коловороту» Тетяна Голубко, директриса НК. До школи надходив лист від імені голови РДА Володимира Цегенька з дорученням перевірити вугілля на якість. Перевіряли паливо у Червонограді. За результатами експертизи, які містяться у висновку, зольність та вологість – у межах норми.
Галина Антошик
Обирай сам 10 грн
10 грн
Місячна передплата на «Коловорот» Фрукти – до сушарки! Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».
13 жовтня 2011 № 39 (043)
Пачка цигарок
«Ми – постгеноцидна нація…» Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.
с. 10
Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид»
с.5
рекомендована ціна 1 грн
«Свобода або смерть!» 14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва Світлина PHL
На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів
оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНовизвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У
західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.
Земельна проблема Що питимуть учні інтернату в Стрілках?
.
Ділянка з криницями школиінтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.
с.
4-5
ПРОГРАМА
ТБ
на тиждень
6-9
с. с.
3
Можливість знати більше
Можливість захворіти на рак
6
довідка експеримент
Від пункту А до пункту Б Як з`ясувала кореспондент «Коловороту» – не так уже й легко дістатися маршрутками з одного кінця Старосамбірщини в інший Рисунок – Анатолій Дмитрієв
Ми вже багато разів розмовляли про маршрутки Старосамбірщини. Наголошували на якості самих машин, адже неприпустимо є їздити в авто, котрі перемонтовані із вантажних у пасажирські. Згадували про цінову політику, бо не могли погодитися з тим, що платимо вочевидь завищену суму. Настала черга перевірити наші маршрутки у «найпрямішому» їхньому призначенні – доїхати з одного кінця району в інший. У листопадову морозну погоду цей експеримент вирішила провести на собі кореспондент «Коловороту». Спочатку у мене була ідея їхати від Ясениці аж до Нижанкович – цей маршрут ідеально підходив для завдання «з одного кінця району в інший». Та досить швидко я зрозуміла, що це було б надто просто – від одного населеного пункту до іншого пролягає чи не найосновніша траса нашого району, котра якраз найбільш «оснащена» транспортними засобами. Тому вибираю оптимальніший варіант. Буду їхати від Терла до Дроздович. Уявімо собі, що в першому селі я живу, а в другому чекає на ліки моя хвора бабуся. Як швидко я зможу дістатися до пункту призначення і допомогти старенькій. Ну що, поїхали?
Маршрут №1: Терло – Хирів
Субота… 12:00. Я починаю свій експеримент у «дуже» прикордонному селі Старосамбірщини – Терлі. Зовсім недалечко – митний пост «Смільниця» і дорога у Польщу. Саме тому тут ще далеко не найгірша ситуація із графіком маршруток. Якщо по трасі, звісно. Бо в стороні є села, котрі мають набагато гірше сполучення. У Терлі ж може виручити не лише автобус – попуток тут чимало. Але попутки – варіант крайній. Моя мета – маршрутки. На вулиці доволі морозно. Рятує теплий плащ, шарф і рукавички. Та навіть простоявши хвилин 15, почуваюся нормально. Адже я й приблизно не знаю, о котрій годині та маршрутка має бути. Натомість люд місцевий
орієнтується краще – тому й чекають не так довго. Ближче до 12:30 мені уже не сумно. На зупинку прийшли два літні чоловіки, котрі й потішили мене, що ось-ось буде автобус. І справді – маршрутка прибула з точністю до хвилини. Приємно. Засмучує інший факт – по дорозі до «бабусі» мені доведеться змінити три маршрутки. Адже цією (“Смільниця-Львів”) я зможу доїхати лише до Хирова. За дорогу віддала водієві 3 гривні. На наступних зупинках людей назбиралося чимало – їхати було не дуже зручно.
Маршрут №2: Хирів – Добромиль
Через півгодини, о 13:00, я вийшла на Хирівському вокзалі. І на своє ж щастя встигла на маршрутку “Дрогобич-Нижанковичі”, котра уже виїжджала з автостанції. Тут було їхати дещо комфортніше, людей у салоні – порівняно небагато. Водієві заплатила ще три гривні. У маршрутці лунала весела весільна музика, люди поверталися з базару. Шум. Гам. Та до Добромиля їхати недалеко (а саме там моя наступна зупинка), тож просто не зважаю на галасливих пасажирів. Усього 15 хвилин – і я в Добромилі. Надіюся, що бодай звідси зможу дістатися прямим рейсовим транспортом до пункту призначення. Змінювати автобуси уже набридло. На годиннику 13:20. Розпитую людей на зупинці про маршрутку до Дроздович, та, як виявилося, про таку ніхто й не чув… Як? Я, розпещена цивілізацією і маршрутками кожні півгодини, не можу осягти своїм розумом простого: як люди мають дістатися із Дроздович до Добромиля, найближчого до них міста рідного району? Чим вони їдуть до райцентру у справах? Місцеві жителі із мене посміялися, мовляв, наївна ти. Усе ж дуже просто: о 15:45 їде автобус із Добромиля до Міженця. А там неподалік і Дроздовичі, всього-на-всього 30 хвилин пішки… На годиннику 13:30. Я маю в запасі трохи менше, ніж дві з половиною години.
Маршрут №3: Добромиль – Міженець
Оглядати історичне місто не маю ані найменшого настрою. На вулиці холодно, я зголодніла. Якщо вже зовсім «входити у роль» турботливої онуки, то можу піти в аптеку по ліки. Та це займе не більше 15 хвилин. Що робити ще дві наступні години? Я розмовляла з друзями по телефону, слухала музику у навушниках, заходила у всі можливі магазини – поки нарешті дочекалася часу «Х». О 15:50 автобус таки приїхав. Я навіть не встигла оцінити його якості. Була рада, що він хоча б приїхав. Кількість пасажирів перевищила мої сподівання. Втиснувшись у двері, передала водієві п’ять гривень, та решти не отримала. Цілком очевидно, що стільки й коштує півгодинна подорож по та-а-а-кій дорозі. Переконана, що далеко не кожен бачив такі ями. Принаймні я до цього часу ще не бачила.
Маршрут №4: МіженецьДроздовичі. Не виконано!
Половина п’ятої. Я у Міженці. На вулиці сутеніє. До пункту призначення зовсім небагато залишилось, але мої ноги уже б не витримали цього навантаження. Так, я не досягнула мети – та результат мені вже відомий. Із Терла до Дроздович трохи більше трьох десятків кілометрів. Цю відстань я подолала за 5,5 годин. На дорогу витратила 11 гривень. Окрім того, останні півгодини йшла пішки через відсутність транспортного засобу, котрий сполучає потрібні мені (упевнена, не лише мені) населені пункти. Багато часу провела в очікуванні автобуса. Під кінець подорожі настрій був жахливим, ще й до всього, якби справді жила у Терлі, не змогла б повернутися у той же день додому. На щастя, це був усього лише журналістський експеримент. Додому я поверталася автомобілем.
Тетяна Михаць
Культура спілкування телефоном
При спілкуванні по телефону необхідно пам’ятати декілька основних правил: – Дайте час людині, до котрої телефонуєте, знайти мобільний телефон у сумці, чи дістати його з кишені, або ж підійти до нього вдома – тому не кладіть слухавки, доки не почуєте не менше 6 гудків.
– Обов’язково привітайтеся спочатку, а тоді відрекомендуйтеся, бо фраза «Це я...» не гарантує, що вас упізнають. Фрази: «А хто то?», «Ти де?» чи «Куди я попав?» – також не свідчать про вихованість і культурність. – Обов’язково питайте, якщо плануєте тривалу розмову: «У вас є хвилинка для розмови чи мені передзвонити в інший час?» Поцікавтеся, чи не спішить ваш співрозмовник кудись. Запропонуйте час для розмови, якщо людина в цей момент не може з вами поговорити: «О 10 годині вас влаштує?». – Усміхайтеся під час телефонної розмови. Усмішка не тільки допомагає передати співбесідникові ваш ентузіазм, але й підживлює вас енергією. Вона сприяє виробленню мозком хімічних сполук, які підсилюють відчуття оптимізму та впевненості в собі. – Якщо телефон задзвонив під час розмови з іншою людиною, перепросіть співрозмовни-
Почитати: Юрій Андрухович. «Лексикон інтимних міст». Київ, «Майстер книг», 2011
«Лексикон інтимних міст» – найбільший за обсягом твір Юрія Андруховича. Невтомний мандрівник Україною, Європою, Америкою – автор розповідає нам 111 історій про 111 міст, із якими йому пощастило пережити щасливі й не дуже, але завжди інтимні – у широкому значенні цього слова – пригоди. Розташовані в алфавітному порядку за географічними назвами, ці різножанрові тексти – від есе й оповідань до віршів у прозі – разом складають автобіографічний атлас світу письменника. Читач – слідом за автором – може здійснити 111 приватно-історичних стрибків від середини 60-х років минулого століття до наших днів. Навряд чи варто очікувати від цього атласу, цього вкрай суб´єктивного «посібника з геопоетики і космополітики» об´єктивних характеристик Києва і Львова, Москви й Варшави, Нью-Йорка і Єнакієвого. Але в ньому напевно можна знайти художньо важливіші речі: атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць – як вони закарбувалися у пам´яті автора.
Подивитися: Льодовиковий період 4: Континентальний дрейф
етикет
Телефон перестав для нас бути лише засобом зв’язку – ми майже не випускаємо його з рук. Розмовляємо всюди – удома, на вулиці, у транспорті. Але чи знаємо ми про телефонний етикет? Так, якщо вас сприйматимуть як культурного, приємного співрозмовника – з вами будуть спілкуватися із задоволенням. В іншому ж випадку, ви можете тільки роздратувати співбесідника, від чого розмова стане напруженою і менш продуктивною.
«КОЛОВОРОТ» РЕКОМЕНДУЄ
ка за те, що перериваєте бесіду. Також, якщо ваш співрозмовник був присутній при вашій телефонній розмові, розкажіть йому у кількох словах, хто і в якій справі телефонував: «Це моя сестра – у неї виникли проблеми з комп’ютером». Доречно буде відійти, якщо у вашого співбесідника задзвонив телефон. – Ніколи не відповідайте на телефонний дзвінок, коли ви їсте або п’єте. – Не телефонуйте швидше 8:00 (у вихідні 11:00) і пізніше 22:00, якщо про це не домовлялися наперед. Але, якщо у цьому виникла невідкладна потреба – обов’язково перепросіть за надто пізній чи ранній дзвінок. – Якщо мусите закінчувати розмову – попросіть вибачення та поясніть причину. – Закінчувати розмову має той, хто її розпочав, як і передзвонювати, якщо раптом розмову перервало.
Галина Антошик
Жанр: Мультфільм Режисери: Стів Мартіно, Майк Трумейєр Дія четвертої частини популярного мульт фільму розгортається в наші дні. Виставлені в палеонтологічному музеї добре знайомі герої Менні, Сід, Дієго, Еллі і Скрат – виявляться випадково розмороженими. Тепер усім варто чекати пригод…
Послухати: Королівські Зайці. Серце-місяць (2011) Здається, більше 10 років минуло з моменту виходу попереднього альбому «Королівських Зайців» – і, мабуть, мало хто сподівався на продовження. Хоча, з огляду на перші роботи гурту, така довга мовчанка мала засмутити усіх цінителів гарної поезії, оздобленої альтернативними музичними візерунками. Бо виходило гарно, неоднозначно – і цікаво. Що ж, продовження сталося – причому не повернення в цілковито звичному вигляді, а саме продовження, розвиток, зміна на краще... А от що лишилося незмінним – це якість поезії та характерність вокалу. Леся Українка, Олесь, Сосюра, Коробчук, Аполлінер – власне, Леся Герасимчук, вокалістка і композитор групи, завжди обирала гарну поезію. А ще – вокал, у якому дивовижним чином сполучається м’якість та оголений нерв. І – це працює...
7
довідка
1 грудня 2011 № 46 (050)
домашній затишок
історія з перших уст
Цариця тропіків – орхідея Витончена екзотична квітка – окраса будь-якого помешкання Орхідеї, багаторічні трав’янисті рослини, поширені майже по всій земній кулі. Найбагатші на них тропічні ліси ПівденноСхідної Азії та Америки – там росте до 35 тисяч видів орхідей! Догляд за цією рослиною – справа не для ледачих. Якщо ще вагаєтеся – купіть краще кактус. Проте, якщо ви все ж наважилися поселити орхідею у себе вдома – будьте готові до її примх. Але результат того вартий. Досвідчені квітникарі рекомендують початківцям фаленопсис – при належному догляді він квітне приблизно шість місяців у році і найкраще пристосовується до домашніх умов. Висаджувати квітку потрібно не в землю, а в спеціальний субстрат. Субстрат для орхідеї можна купити уже готовий, а можна приготувати самостійно. Для цього потрібно взяти суху кору сосни, гарно прокип’ятити, висушити. Через кілька днів прокип’ятити ще раз. Це потрібно для знищення шкідливих комах. Готову кору розрізати на невеликі частини (шматочки по 1,52 см), змішати із висушеним та подрібненим мохом – сфагнумом. Найкращим горщиком для орхідеї є білий або прозорий – такий не буде нагріватись на сонці і перегрівати коріння. Він обов’язково повинен бути пластиковим, бо в глиняному горщику коріння рослин міцно пристає до шорстких стінок, що небезпечно при пересаджуванні (пересаджують орхідею раз у 3 роки, не частіше). Також, у горщику обов’язково мають бути отвори, адже орхідеям дуже потрібна гарна вентиляція, а ще – у ньому не застоюватиметься вода. Орхідея – дуже світлолюбна рослина. Але водночас вона не терпить яскравого полуденного сонця. Отже, горщик найкраще розмістити на західному або східному вікні. Якщо такої можливості немає – потрібно зробити квітці додаткове освітлення.
Орхідеї люблять тепло, тому оптимальна температура для нормального їх росту +20° С – +25° С. Більшість епіфітних (тобто, рослин, які в природних умовах живуть на інших рослинах, як правило, на деревах) орхідей успішно пристосовуються до зниженої вологості і непогано розвиваються при відносній вологості повітря 40%. Частково недостатню вологість можна компенсувати незначним збільшенням поливу чи акуратним обприскуванням. Цю процедуру потрібно проводити так, щоб струмінь був перпендикулярний рослині або йшов знизу вверх – тільки не зверху. Найкраще поливати м’якою водою кімнатної температури. Для цього воду треба прокип’ятити, дати відстоятися й використовувати тільки верхні 2/3 шару води. Поливати рослину потрібно не надто часто, але рясно. Найкращий час для поливу і обприскування – ранок.
«Орхідеям також влаштовують приємні купання, на зразок тропічних дощів. Квітку кілька хвилин поливають слабким струменем душу. Температура води має бути біля +40° С. Вода має стекти, квітка – вистигнути. Тоді обов’язково треба промокнути серветкою серединку рослини, аби вона не загнила. Орхідея після процедури жвавіше росте і, як правило, розцвітає», – ділиться досвідом пані Леся, котра уже кілька років продає різноманітні вазони, в тому числі й орхідеї. Орхідея зацвітає у віці 1,5-2,5 років. «Часто для того, щоб вона розцвіла, потрібен невеличкий стрес. Аби прискорити зацвітання – можна організувати квітці різкий перепад температур. Наприклад, протримати усю ніч при температурі +18° С, а вранці переставити в тепле приміщення. Або ще можна скоротити полив», – радить пані Леся.
Галина Антошик
Всенародне «За» 1 грудня минає 20 років із дня проведення Всеукраїнського референдуму На референдум 1 грудня 1991 року було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» Текст Акту проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, був наведений у виборчому бюлетені. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи – 84,18% населення України. Із них 28 804 071 особа (90,32%) – проголосували «За».
юридична консультація
Під іноземним прапором Жителі Старосамбірщини кожного дня бачать сотні автомобілів із польськими номерами. Та це вже давно не означає, що за кермом гості із сусідньої країни. В Україні доволі поширеним є використання авто з іноземною реєстрацією. Так, можна їздити і під чужоземним «прапором». Навіщо ж платити за розмитнення машини, а потім ставити її на облік (це ще додаткові витрати), якщо все можна зробити набагато простіше – такою логікою керуються українські водії, котрі їздять з іноземними номерами. Звісно, закону, що вказував би чітко ваше право на те, щоб поїхати у Польщу, придбати собі там авто та, не розмитнюючи, їздити тут – немає. Але є різноманітні «дірки», через які запросто можна пролізти. Ось так. Ви їдете у сусідню країну, знаходите там потрібне вам авто. Платите власникові, оформляєте разом із ним документи. Таким чином, також стаєте його власником
(щось на зразок українського доручення). А тоді сміливо вирушаєте додому. Ваш автомобіль вноситься у базу даних на митному пості, і вам надають право перебувати на території України аж 10 днів. Після закінчення вказаного терміну перетинаєте кордон, повертаєтеся назад – і маєте ще третину місяця у власному розпорядженні. «Немає чіткого законодавства, котре б регламентувало цю процедуру, – розповідає «Коловороту» заступник начальника ДАІ майор Віталій Шпак. – Адже усе це – закони Польщі. А ці автомобілі у нас, всього-на-всього, транзитні». І все ж, українці на це не звертають уваги, а й далі успішно їздять на польських машинах. А жителям прикордонного району це навіть вигідно, адже ті, хто заробляє «човникуванням», усе одно їздять у гості до поляків дуже часто. Тобто, десятиденний термін не створює жодних перешкод.
Тетяна Михаць
Про непевний час, коли вирішувалася доля держави, згадує депутат від партії Народний Рух України Старосамбірської районної та Стрілківської сільської ради першого демократичного скликання Іван Лопушанський із с. Стрілки, що на Старосамбірщині. «…1-го грудня уже був фініш. Розпочалося все ще 1991-го із серпневого путчу (спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 року, коли самопроголошений «Державний комітет із надзвичайного стану» (ГКЧП) намагався усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова, дії котрого учасники комітету розглядали як неконституційні. Як наслідок – 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України, – «Коловорот»). Відтоді почалася підготовка до Всеукраїнського референдуму. Село Стрілки у нашій околиці відігравало ключову роль у популяризації Незалежної України, а фундаментом для цього був народний хор «Бойківщина» під керівництвом Миколи Савчака. Із тим хором ми виступали та, водночас, проводили агітаційну роботу по навколишніх селах (Тур’є, Топільниця, Верхній Лужок, Бусовисько та інші), побували, навіть, у чотирьох військових частинах,
що були на Старосамбірщині. У Хирівській частині нас не дуже хотіли приймати, бо були дуже розгублені – не знали чого чекати. На щастя, депутати мали недоторканність, яка у багатьох випадках ставала у пригоді. Осередок Народного Руху України, що відіграв чи не найважливішу роль у становленні Незалежності, у Старому Самборі організовував виїзди у східні області. Для хору «Бойківщина» рухівці найняли автобус, який повіз нас у м. Лозова, на Харківщині. По дорозі ми виступали і в інших областях. У Лозовій провели тиждень, їздили й по навколишніх селах. Бувало, що й агресивно сприймали нашу роботу. Пригадую, коли ми у Гадячі зупинилися, щоб переночувати у готелі, в автобусі нам повибивали вікна. Я тоді звернувся до місцевих рухівців – і вони за кілька годин знайшли нові та замінили. Окрім пісенного репертуару, ми везли велику кількість агітаційної літератури та продукції (прапорці, значки) – їх роздавали місцевим людям. Після виступів ми розбивалися на групки, навколо котрих збиралися люди і вели палкі дискусії. Мали відчуття, що робимо велику справу. Скрізь нас приймали «в штики», а проводжали, як рідних. Із Лозової наступного літа до нас, до Стрілок, приїжджав теж хор – у відповідь. Часто листувалися з ними. Референдум 1-го грудня пройшов приблизно так, як вибори у 2004-му. Такі ж настрої, надії. Тоді вирішувалася доля всієї держави, хоч люди були трохи розгублені. Таких результатів у селі ми й очікували, але щоб по всій Україні – зізнаюсь: це була для нас велика несподіванка. Хоча ми мали надію, що виберемо Чорновола, проте, країна віддала перевагу Кравчукові…»
Розмовляла Галина Антошик
телефонний довідник Старосамбірська районна державна адміністрація Львівської області (238) 2-13-68, 2-14-59
Старосамбірський районний суд Львівської області (238)2-17-63
Старосамбірська районна рада (238) 2-14-62, 2-19-64
Прокуратура Старосамбірського району (238) 2-12-02, 2-16-68
Старосамбірська міська рада (238) 2-15-61, 2-16-43 Добромильська міська рада (238) 3-31-32 Хирівська міська рада (238) 2-41-02 Державна податкова інспекція у Старосамбірському районі (238) 2-16-77
Старосамбірський РВ УМВСУ (238) 2-12-02, 2-16-68 Старосамбірський РВ ДПМ м. Хирів, вул. Стуса, 22, (238) 22-4-81 м. Добромиль, пл. Ринок, 16, (238) 33-2-39 с. Стрілки, вул. Вербицького, 2, (238) 66-3-22 смт. Нижанковичі, вул. Костюшка, 30, (238) 31-4-21
МНС 82000, м. Старий Самбір, пл. Ринок, 6, (238) 2-14-01
ХИРІВСЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ м. Хирів Старосамбірського району, (03238) 2-43-48
ОП ДПО м. Добромиль м. Добромиль, вул. Грушевського, 13, (238) 3-31-44
НИЖАНКОВИЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ смт. Нижанковичі, вул. Шевченка, 4, (03238) 3-14-13
СТАРОСАМБІРСЬКА ЦРЛ (03238) 2-15-86 ДОБРОМИЛЬСЬКА РАЙОННА ЛІКАРНЯ (03238) 3-34-73 СТАРОСАМБІРСЬКА САНЕПІДСТАНЦІЯ СІЛЬСЬКИХ РАЙОНІВ м. Старий Самбір, вул. Л. Українки, 7, (03238) 2-16-97
СТАРОСАМБІРСЬКИЙ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ ДИСПАНСЕР м. Старий Самбір, вул. Л. Українки, 9, (0322) 2-15-02 Гаряча телефонна лінія Голови Старосамбірської РДА (067) 836-93-10
8
чтиво спорт
Хей кидає виклик Кличкові-старшому Протягом усього 2011 року світ боксу обертався довкола українців. Звісно ж, насамперед ідеться про Кличків, котрі дружно погромили своїх суперників. Але й чимало інших українських спортсменів наробили галасу цього року. Не став виключенням і останній тиждень листопада. По-перше, Андрій Котельник отримав шанс «дати здачі» своєму кривдникові Девону Александерові. Для цього львів’янин навіть перейшов до іншої вагової категорії. По-друге, балакучий англійський хлопець Девід Хей вирішив повернутися у бокс і кинути виклик Віталієві Кличку. Андрій Котельник, схоже, доволі вчасно підписався до промоутера Дона Кінга. А Девон Александер невчасно від нього пішов. Як не хотів американець утекти від матчу-реваншу після неоднозначної (чи, скажемо прямо,
сумнівної) перемоги над Андрієм Котельником – навіть у вищу вагову категорію пішов, але і там його дістануть. Адже Котельник також переходить із першої напівсередньої категорії у першу середню. Перший його бій (рейтинговий) у цій категорії має відбутися вже у березні 2012 року у Флориді. А наступним має бути власне довгоочікуваний матч-реванш проти Александера. Передумав залишати професійний бокс британець Девід Хей. Не спромігшись перемогти Кличка-молодшого – він сподівається гарно поскандалити перед боєм із Кличком-старшим. Відомий своєю експресивністю, Хей уже кинув виклик Віталію. Мабуть, уже забув, як тікав по всьому рингу від його молодшого брата. А може – просто не варто було Володимирові оплачувати лікування Хея після бою? Може, британець просто хоче ще й за рахунок Віталія вставити кілька пломб у зуби?
Антін Бандера
притчі
Усі сили Батько спостерігав за сином, котрий хотів переставити важкий столик. Хлопчина напружувався, сопів, але не міг посунути його навіть на міліметр. – Чи ти використав усі можливості? – спитав батько. – Так… – прошепотів синочок. – Ні! – сказав батько. – Ти не попросив мене допомогти тобі. Молитися – це застосовувати “всі” наші сили.
Коло радості вітання
Івана Коротецького з 40-річним ювілеєм вітають друзі та вся велика родина: батьки, брат Володимир і сестра Ганна, швагер Михайло. За роком рік – життя невпинно лине, Дарує весен веселковий час. У цю прекрасну ювілейну днину – Вітання щирі Ти прийми від нас. Хай доля Тобі шле добро і щастя, Міцне здоров’я, море благ земних, А щедрі дні, мов рушники квітчасті, Нехай ще довго стеляться до ніг. Хай у житті Твоїм щастя квітує Веснянково-іскристим розмаєм. Бог ласкавий хай радість дарує І здоров’я міцне посилає. Хай пісня з уст Твоїх часто лунає, Хай Бог у житті Тобі все помагає, Хай лік роками ведуть зозулі Ще довго-довго на землі. Нехай Тебе всі біди обминають, Щоб хліб свіжий був на столі.
Одного дня селянин, котрий жив неподалік від обителі, підійшов до монастирських воріт та енергійно застукав у них своєю мозолистою рукою. Коли воротар відчинив, чоловік, усміхаючись, показав йому велике гроно соковитого винограду: – Брате-воротарю, – сказав селянин, – знаєте, кому хочу подарувати цей чудовий виноград? – Може, настоятелеві або комусь із старших отців монастиря? – Ні! Вам! – Мені?! – монах із радості аж почервонів. –Хочете дати його саме мені? – Авжеж! Тому що ви зі мною поводилися, як приятель, і завжди допомагали мені; хочу, щоб ви поласували цим виноградом.
Монах-воротар поклав виноград на тарілку й поставив її на стіл. Він довго-довго дивився на подарунок. Який гарний та смачний виноград! Та ось у нього майнула думка: “Чому не занести цей кетяг настоятелеві – щоб і його втішити?” Він узяв тарілку із гроном та поніс до настоятеля. Настоятель і справді щиро зрадів. Але пригадав собі, що в монастирі живе старий та хворий монах, і подумав: “Занесу йому цей виноград. Нехай старенький хоч трохи потішиться”. I кетяг винограду потрапив до келії хворого монаха. Але надовго він там не затримався. Хворий подумав, що виноград, напевно, сподобається кухареві, котрий увесь день працює,
анекдоти ***
0°/+3°
***
неділя, 4 грудня
0°/+3°
***
понеділок, 5 грудня
+1°/+4°
вівторок, 6 грудня
-1°/+4°
середа, 7 грудня
+1°/+6°
четвер, 8 грудня
+1°/+6°
п’ятниця, 9 грудня
+2°/+6°
Оголошення: Весілля, похорон. Постійним клієнтам знижки.
Дятел із крихким дзьобом змушений вилизувати дірки в деревах.
Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.
***
Розумні діти підозрюють, що в лелеки з капустою якісь “шури-мури”.
оголошення
***
РОБОТА
Де працює закон підлості – там відпочиває теорія ймовірності.
Г азета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунктах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.
Запрошується на роботу адміністратор ресторану для роботи в місті Добромиль. Тел.: (098) 10 99 866. Запрошується на роботу висококваліфікований столяр (заробітна плата висока) Контактний телефон – (098) 10 998 66. Головний редактор: Роман Рак Над номером працювали: Всеволод Поліщук Тетяна Михаць Галина Антошик Адреса редакції: м. Ст.Самбір, вул. Л. Галицького 25/11
Дизайн: Верстка: Літературне редагування: Художнє оформлення: Рекламний відділ: Відділ збуту:
старосамбірщина субота, 3 грудня
– Дорогий, прокидайся – будильник дзвонить! – Я сплю... Передай, що я йому пізніше сам передзвоню.
Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старосамбірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.
й передав гроно йому. Але кухар послав його монахові-паламареві, а той – поніс виноград наймолодшому монахові, котрий вирішив подарувати його іншому монахові. I так від монаха до монаха той виноград знову повернувся до воротаря. Отак замкнулося коло. Коло радості. Не чекай, щоб хтось інший починав – ти перший маєш почати коло радості. Часто достатньо дуже маленької іскри, щоб вибухнула велика кількість динаміту. Досить іскорки доброти, щедрості – і світ почне змінюватися. Слова Ісуса Христа: “І як бажаєте, щоб вам чинили люди – чиніть їм і ви так само”. (Лк. 6, 31).
***
Дядько зайшов у поїзд на Одесу, бачить – зовсім місць немає. Вирішив застосувати хитрість. Ходить та примовляє: – Нічого, все одно її спіймаю! – Кого? – Так кобра з сумки втекла... Пасажирів як вітром здуло, чоловік ліг і заснув. Уранці прокидається та питає у провідника: – Скоро Одеса? – Та яка Одеса? Учора якийсь ідіот кобру випустив – так вагон відчепили, і ось стоїмо. Всеволод Деревацький Олег Пеленичка Галина Мушеник Ростислав Лужецький 067 67-307-18 Богдан Гурин – 067 67-55-426
Львівське обласне видання газета «Коловорот» передплатний індекс: 89033
cвідоцтво серія ЛВ № 992245‑Р від 29.11.2010 р. Друк: ТзОВ «Друк Волині» Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»
Видавець: ТзОВ «Редакція газети «Коловорот» Наклад: 2000 примірників Періодичність: тижневик Підписано до друку: 23.11.2011 р.
© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот».