2.1 ЗНАЧУЩІСТЬ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ
Брак фізичної активності було визначено четвертим основним фактором ризику в оцінках рівня смертності у світі (причина 6% смертей в усьому світі). Трьома факторами, що його випереджають, є високий кров’яний тиск (13%), вживання тютюну (9%) і високий рівень глюкози в крові (6%). Надмірна вага та ожиріння відповідальні за 5% глобальної смертності (1). Рівні фізичної неактивності зростають у багатьох країнах зі значними наслідками для загального здоров’я людей у світі і спричинюють переважання таких НІЗ, як серцево-судинні захворювання, діабет і рак через їх фактори ризику, до яких належать підвищений кров’яний тиск, підвищений цукор у крові і надмірна вага. Фізична неактивність оцінюється як основна причина у приблизно 21–25% випадків раку грудей і товстої кишки, 27% випадків діабету і приблизно 30% випадків ішемічної хвороби серця (1). На додаток, НІЗ тепер становлять близько половини загального числа випадків захворювань в усьому світі. За поточними оцінками, 6 з кожних 10 смертей є смертями від неінфекційних захворювань (2). На всесвітню охорону здоров’я мають вплив три глобальні тенденції: старіння населення, швидкісна непланована урбанізація і глобалізація, а результатом цих тенденцій є нездорові середовища і поведінки. В результаті, перевага НІЗ, що зростає, та посилення факторів ризику розвитку НІЗ стала глобальною проблемою, що впливає і на країни з низьким рівнем доходів, і на країни з середнім рівнем доходів. Близько 45% випадків захворювань дорослих у цих країнах тепер атрибутують НІЗ. Багато країн з низьким і середнім рівнем доходів починають страждати від подвійного тягаря інфекційних і неінфекційних захворювань, і системи охорони здоров’я тепер повинні знаходити додаткові кошти на лікування обох видів захворювань. Було доведено, що участь в регулярній фізичній активності зменшує ризик коронарної хвороби серця й інсульту, діабету, гіпертонії, раку товстої кишки, раку грудей і депресії. На додаток, фізична активність є ключовою складовою витрат енергії, і таким чином, є основоположною для балансу енергії і контролю ваги (1–6).
2.2 МАНДАТ ЩОДО ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ЗАРАДИ ЗДОРОВ’Я
У травні 2004 р. П’ятдесят сьома світова асамблея охорони здоров’я затвердила Резолюцію WHA57.17 (Глобальна стратегія щодо харчування, фізичної активності і здоров’я) і рекомендувала країнам-членам розвинути національні плани дій і політики щодо фізичної активності, щоб підвищити рівень фізичної активності населення цих країн (5). Надалі, у травні 2008 року, Шістдесят перша світова асамблея охорони здоров’я затвердила Резолюцію WHA61.14 Запобігання неінфекційним захворюванням і контроль над ними: імплементація Глобальної стратегії та Плану дій щодо глобальної стратегії для запобігання неінфекційним захворюванням і контролю над ними (7). Зазначений План дій заохочує країни-члени реалізовувати національні рекомендації щодо фізичної активності для здоров’я, розробляти і впроваджувати в практику політики і заходи, що: • розробляють і реалізують національні рекомендації щодо фізичної активності для здоров’я; • впроваджують транспортні політики, що популяризують активні і безпечні методи руху до місць праці і навчання і повернення додому, як-от, ходіння пішки або користування велосипедом; • переконуються, що довколишнє середовище дає можливість безпечно і активно досягати місця призначення і створює простір для відпочинкової діяльності. ППлан дій спонукає ВООЗ надавати країнам технічну підтримку і в імплементації, і в посиленні дій на національному рівні з метою зниження факторів ризику виникнення НІЗ.
10