Krolevechina

У своїх записах автор до подробиць описує як велася ним робота над нарисом про Кролевецький район до книги «Історія міст і сіл УРСР. Сумська область» 1973 року видання, які виникали труднощі при написанні і чому під нарисом з’явилися підписи тих людей, які не мали до нього жодного відношення: «13.05.1982. Праця над нарисом «Кролевець» для тому «Сумська область» Історії міст і сіл Української РСР була довгою, багаторічною і дуже тяжкою. Фактичний матеріал доводилося збирати по крихтам, працювати в архівах. І все це «на громадських засадах» [5, с. 184]. Крім цього всього з 1969 року до останніх днів свого життя краєзнавець вів і свій особистий щоденник. Усього записано 8 книг. На сторінках щоденника висвітлювалися події з життя Кролевця та кролевчан, відсліджувалися реальні події життя самого краєзнавця та його родини, оточуючих людей [9]. Щоденник № 1 написаний у період з 29 березня 1969 по 15 листопада 1970; № 2 – з 16 листопада 1970 року по 11 жовтня 1973 року; № 3 – з 12 жовтня 1973 по 28 березня 1975; № 4 – з 29 березня 1975 по 18 травня 1977 року; № 5 – з травня 1977 по вересень 1979 року; № 6 – з вересня 1979 по грудень 1982 року; № 7 – з січня 1983 по листопад 1986 року; № 8 – з 26 листопада 1986 по 18 вересня 1989 року. Навіть перебуваючи на лікуванні в одному із санаторіїв Ялти у грудні 1980 – січні 1981 року, вів «Кримський щоденник», в якому описав зустріч з колишнім командиром Кролевецького партизанського загону «Помста стахановців» Василем Мусійовичем Кудрявським, який мешкав у відомому курортному місті. У щоденник краєзнавцем записані спогади Кудрявського про партизанський рух на Кролевеччині [3, с. 32–40]. Змістовні наукові статті краєзнавець багато разів друкував у різних виданнях. Під керівництвом професора, академіка Академії наук вищої школи України Б. І. Чернякова була складена бібліографія публікацій М. Г. Сереженка з 1945 р. по 2002 р. Після смерті краєзнавця 1989 р. матеріали з його архіву не були втрачені і залишаються неоціненною джерельною базою й сьогодні [2, с. 129–142]. Перечитуючи записи, занотовані вже на пожовклих аркушах паперу, ми здебільшого переконуємось у тому, що матеріали писалися для своїх нащадків без жодної надії на їх публікацію. Викладені вони прозоро, з чистою душею, і є свідченням безумовного журналістського хисту краєзнавця. Звертаючись до історичної спадщини, зібраної лише одним колишнім жителем Кролевця, знаходимо невичерпне джерело не вивченої досі, але дуже цікавої інформації. Під впливом часу відбулися зміни в житті незалежної України. У 2009 році було видано збірник мемуарних статей М. Г. Сереженка – «Кролевчани» [2], до якого увійшла лише частина рукописних матеріалів краєзнавця. У 2010 році в світ вийшла книга «Война. Записки солдата» [1]. У цих виданнях відображене життя людей Кролевецького краю у ХХ ст., описані реальні події Великої Вітчизняної війни очима молодого солдата, подані правдиві будні тих страшних подій [1]. Доля відомого нині в Україні перекладача Миколи Олексійовича Лукаша була дуже близькою краєзнавцю. Дитяча дружба між цими двома, простими на погляд, кролевчанами, пронесена через усі терни життя й залишила немалий відбиток у житті М. Г. Сереженка. І хоча сталося так, що Сереженко лише на два роки пережив Лукаша, але він встиг прижиттєво зробити невмирущий пам’ятник другові, довівши до кожного з 65