ЕПОХА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

Григорій Макаревич

ЕПОХА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

2-й випуск

2013

Покоління без воєн. Перехід до нашого майбутнього. Катастрофи прискорюють якісний розвиток. Біологічна еволюція людини і розвинутих утворень закінчилась і далі не може проходити. Новий духовний вид сучасної людини і його солідарна відповідальність. Єдина можливість перемогти тероризм і злочинність. Абсолютно нова система відбування покарань без тюрем. Держава майбутнього. Примирення цивілізацій. Кожна людина має право мати свою власну територію. Справедливість без насилля. Ось так багаті будуть ділитися своїми мільйонами і мільярдами. Конфіскація великих грошей корупції без допомоги силових структур. Всі діти Землі повинні отримати все необхідне. Тривалість життя. Таємниці гіпнозу. Джерело щастя. Позбуватися наркоманії треба по науковому. Діти природно майже не здатні любити своїх батьків. Глибини формування совісті. Закони любові. Війна обману. Нежива природа має розум. Вічний розум матерії. Фізичний закон Розуму. Є соціальні закони, які продовжать наше життя. Перше в світі наукове доведення існування Бога.

Зміст 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

Я і Україна................................................................................. 4 Еволюція катастроф................................................................11 Безпека сучасної людини....................................................... 18 Нова система відбування покарань......................................26 Держава сучасних людей........................................................34 Соціальний захист майбутньої людини...............................43 Достаток.....................................................................................50 Психологія людини..................................................................61 Психологія любові. Гіпноз......................................................68 Щастя..........................................................................................73 Лікування шкідливих психологічних залежностей...........82 Діти..............................................................................................89 Сім’я сучасної людини.............................................................97 Закони любові..........................................................................105 Обман. Добро і зло...................................................................115 Розум..........................................................................................120 Закони життя............................................................................126 Релігія сучасних людей...........................................................131 Окремі погляди на буддизм...................................................146 Погляд на смерть.....................................................................153 Післямова..................................................................................157

1.

Я І УКРАЇНА

Всі хочуть бути щасливими. Жити в своїй країні, гордитися нею, вільно працювати і жити, мати достаток, бути здоровим. Кожний шукає свій шлях до цього. Я також. Ми, перше повоєнне покоління, жили в радянському краї. Комуністичні мрії про справедливе і щасливе життя уже набули практичного втілення у гігантських промислових і сільськогосподарських підприємствах, великій армії, але які не були ефективними. Завжди щось ламалось, щось пропадало і виправлялось за допомогою трудового ентузіазму, який не оцінювався достойною винагородою. Справжня інформація фільтрувалась ідеологічними органами партії за допомогою жорстких кордонів, засобів масової інформації, правоохоронних органів. Спотворена вона подавалась нам у певному шаблоні політінформаціями і змальовуванням радянського способу життя. Я думав, що то є правдою і що так буде добре. Ми не знали ні про шістдесятників, ні про героїчні подвиги тисяч людей за національну справедливість і свободу. А батьки наші, якщо і знали дещо з власного досвіду та інших джерел, але були залякані минулим терором і в них залишався той страх, нічого не передавали нам з того. Я вважав, що єдиний шлях, щоб піднятися на щабель вище, лежить через партію і коли мені було запропоновано вступити в неї, я не вагаючись зробив це. Те аж ніяк не допомогло в моїй кар’єрі, а лише забезпечувало більш стабільне і проінформоване становище. Більш успішну кар’єру робили ті, хто швидше освоював радянський спосіб життя з його невидимими подачками, п’янками, і показною активністю. Не всі звертали на це увагу, але мені хотілось зрозуміти причини цього. Чомусь мені завжди подобалась економіка. Я намагався економити, заощаджувати і це аж ніяк не в’язалося з радянським способом життя і більше шкодило мені, ніж допомагало. Ще перебуваючи в інститутській аудиторії я перечитав праці Карла Маркса, особливо економічні і замітив деякі прорахунки в них, хоч вірив цим працям в цілому. Рахував, що не можуть так багато людей, які виконували їх, помилятися. Спрацьовував звичайний груповий інстинкт, який пізніше я назвав масовим ейфорійним психозом.

Зрозуміти теоретичні праці Леніна з оригіналу було неможливо, тому що цей діяч був більше практиком ніж теоретиком. Тепер я познайомлю читача з тим, до чого привело моє осмислення всього. Тоталітарні системи заради щастя, яке настане колись, виморювали і винищували мільйони людей, а народ перебував у стані ейфорійного психозу. Цей масовий ейфорійний психоз розпочинається після постійного психологічного насилля і духовного поневолення обіцянками і залякуванням, який має всі ознаки гіпнозу, який я описав нижче в розділі психології любові. Помилки можуть бути масовими. Істина не завжди належить більшості. Я вірив, що соціалістичну систему можна підправити і намагався це зробити шляхом розробки економічних праць по господарському розрахунку, які направляв в Економічну газету, місто Москва (відповідь №60-82 від 28 січня 1982р.), обласну Радянську Волинь, (відповідь №97/13 від 11 грудня 1990р), та іншу пресу для опублікування, подавав господарським та партійним керівникам, але зустрівся з „глухою стіною” системи. Газети давали шаблонні відповіді з порадою примінити ці праці на практиці, а тоді поділитися з ними власним досвідом. Перший секретар райкому партії, (пізніше депутат Верховної Ради), направив мене до головних економістів району, які згодилися з моїми висновками, але не згодилися з тим, що дана праця буде опублікована. Тому що пропоновані в ній методи не співпадають з наявною тоді системою господарювання. Це вже значно пізніше, коли господарський розрахунок став генеральною лінією партії, преса була заповнена статтями штатних кореспондентів на цю тему. А ті ж партійні і господарські керівники почали збирати нас, середню ланку в науковому центрі Рокині і туманно вчити тому ж таки господарському розрахунку. Тільки пізніше мені стало ясно, щоб провести які реформи в тоталітарній державі, необхідно спочатку добратися до самого верху влади. Шлях наверх для мене був закритий, тому що зарано відкрилась нестандартність моїх поглядів. Тому всю енергію я спрямував на широку навчальну і роз’яснювальну роботу серед простих трудівників і пенсіонерів. Ми допомагали один одному відкривати очі на правду. Чомусь так затято вкоренилася у нас критика Михайла Горбачова, який відіграв таку велику роль в історії. За час його перебування при владі М.Горбачов зробив гігантську еволюцію своїх і

наших поглядів. Він намагався провести величезні зміни в державі занадто швидко, внаслідок чого процеси вийшли з-під його контролю і це, напевно, була його найголовніша помилка. Ніхто й не зміг подумати і припустити, що на посту найвищого щабля гігантської імперії може опинитися щиро чесна людина, яка свято вірила в справедливість цього суспільного ладу. Процеси розпочаті М.Горбачовим зовсім не позначились на нашому матеріальному рівні життя, але які грандіозні зрушення ішли в свідомості людей. Зникли постійні загрози ззовні, якими нас постійно раніше лякали. Всі перекинули свою увагу на внутрішні проблеми. Зрозуміли, що головна перепона до щасливого майбутнього лежить у нас самих. Крок за кроком ми добивалися політичної свободи. Ми почали вільніше дихати, на обличчях частіше почали з’являтися усмішки. Я знаю, що свобода політична обов’язково повинна привести до свободи економічної. Але разом з тим ми стали нещасні. Адже ми узнали, як погано в матеріальному відношенні ми жили до цього часу і живемо тепер. До цього часу ми думали інакше. На зміну моральним стражданням, яких завдавала комуністична система, прийшло моральне страждання від усвідомлення свого низького рівня життя. А тим часом потрібно було формувати свідомість людей, готувати їх до нових ідей, які поки що надходили зверху. Часто я спостерігав, як носіями консерватизму, старого способу життя ставали нижчі верстви населення. А це таїло в собі вибух і повстання проти прогресивних процесів. Таке може відбутися при недостатній дозрілості населення для політичних змін. Тільки ми, можливо трохи краще освічені, могли підтягнути цю планку свідомості. Нам потрібно було встигати і це було нелегко. Я не мав змоги виступати на офіційних зборах перед колгоспниками, яких у нашому колгоспі нараховувалось більше 500 чоловік, там виступали офіційні, досвідчені, постійні партійні функціонери і ті люди, на яких вони опирались. Але я збирав гуртки людей, а цю змогу я мав в міру своєї основної роботи, де роз’яснював бурхливі суспільні процеси. Там проходили справжні політичні дискусії. А переконувати їх я вмів не гірше партійних функціонерів. І моїми однодумцями ставала більшість. Потрібно було глибоко знати марксистсько-ленінську ідеологію, щоб можна було говорити з простими людьми. Адже вони були

наповнені цією ідеологією. Потрібно було мати неабиякий хист, щоб постійно доводити її помилковість в різних проявах життя. Люди, які проклинали комуністичну систему, самі ще стояли своєю свідомістю на основах цієї системи не розуміючи цього. Вони не знали нічого іншого. Тому важко було керувати їхніми вчинками. Я думаю, що саме це стримувало людей з інших країн вступати в близьке спілкування з нами в той час. Невже наші зарубіжні сусіди думали, що упавша комуністична система, яка стала без сумніву уже слабшою, була уже повністю безпечною? Прикладом протилежного є радикальні тоталітарні режими окремих країн, у яких пройшли соціальні потрясіння. Ось чому небезпечно залишати без дієвої допомоги країни в яких пройшли природні або соціальні катаклізми. Не М.Горбачов розвалив Союз. Його розвалили путчисти і твердолобі комуністи та їх послідовники, які в той час ще засіли на всіх щаблях центральної і української партійної і державної ієрархії, але які не могли розібратися в даних процесах. При М.Горбачову Союз ще довго хворів би. Внаслідок даних процесів утворилися нові незалежні держави і сама найбільша Україна. М.Горбачов не зміг би зробити стільки, коли б він не опирався на певну частину людей з правлячої партії і суспільства, які підтримали його і провели реформи мирним шляхом. Я був не тільки його послідовником, а й активним провідником його реформ. Без реформ тоталітаризм може привести лише до війни. Увесь подальший занепад тільки доводить, що дані процеси пройшли, можливо, занадто пізно. Інформація почала більше доходити до нас, внаслідок чого комуністична ідеологія розвіялась як міраж. Велика заслуга М.Горбачова в перемозі справедливості, внаслідок чого була створена Українська держава. Я розумів, що не можна залишати „корабель” некерованим, а швидкий розвал економічної системи буде болючим. Багато керівників кидали свої партквитки і партійні посади. Я щиро вдячний світлої пам’яті Борису Єльцину, який у важкі часи не полишив свого керма, знайшов волю і силу і довів дані процеси до логічного завершення. Велика заслуга його в створенні незалежних держав.

Світ не застиг на місці. Він продовжує динамічно розвиватися. Часом приходиться робити кардинальні зміни. Як потрібно проводити ці процеси так, щоб вони пройшли найменш боляче? Питання кордонів, самовизначення територій, зміни мовної політики, релігійні питання, тощо, можуть ставитися на референдумі. Але рішення простої більшості становить нестійку рівновагу і може викликати гостре протистояння. Щоб уникнути цього, потрібно приймати рішення значною більшістю, наприклад, в дві третини голосів. І цього ще не досить. Виконання рішень повинні бути продовжені в часі, тобто вступати в дію через певний час, щоб дати можливість меншості, та й більшості звикнути до наступних змін. Тільки так можна значно зменшити больовий шок, часом уникнути конфліктів. Ще у 1990 році я направив у газети свою статтю „ Як зберегти колгоспи” в якій запропонував уже тоді перетворити колгоспи наймитів у колгоспи власників на протязі 20 років, протягом яких по 5 % в рік продавати або передавати в оренду найбільш діяльним селянам на певних умовах окремі поля, наявні будівлі, механізми та інше майно із збереженням внутрішньогосподарських виробничих зв’язків. А для внутрішніх розрахунків потрібно було ввести внутрішньоколгоспні гроші. Тобто, через 20 років колективна власність в основному повинна була перетворитися в приватну без катаклізмів, без руйнування, які пройшли пізніше. Тільки одна районна газета „Ленінським шляхом” Ківецівського району від 18 травня 1991року надрукувала мою статтю. Ніхто не підтримав моєї ініціативи, хоч голови колгоспів весь час збиралися і шукали виходу. І не знайшли, бо в них не було достатньої економічної свідомості. Пройшло декілька років і колгоспи розвалилися. Мало того, я попередньо зробив спробу за допомогою існуючого статуту колгоспу, зборів а також партійної організації провести дані зміни, але які тоді ще не знайшли підтримки керівників і комуністів. Я зрозумів, що колгоспи стали приреченими на загибель. Тільки через рік про це заговорили голови колгоспів, а через два рядові селяни. З простими селянами у мене було повне взаєморозуміння. Я керував настроями селян, допомагав їм бути в курсі суті подій, приймати в них активну участь. Організувати державу не так просто, як декому здається. Необхідні національні кадри, які здатні керувати нею. А їх було не так

багато, їм треба було учитися, загартовуватись у боротьбі, набувати досвіду. Так було в 1991 році, коли Левко Лук’яненко, який в цей час реально був здатний очолити державу, не став єдиним претендентом від демократичних сил. Багато наших діячів дуже люблять владу і не знімають своїх кандидатур заради іншого. А в результаті не мають її зовсім. Подібне відбувалося в Україні і в 1917-1919 роках. Леонід Кравчук, який багато зробив для організації держави, допустив грубі помилки в економічній політиці. Проводилась видача кредитів при гострому дефіциті бюджету. Першим, хто в економіці молодої держави зупинив стрімку інфляцію, був Юхим Звягільський, який виконував обов’язки прем’єрміністра шість місяців. Після приходу Леоніда Кучми інфляція відновилась. Лише з появою Віктора Ющенка на посаді керівника уряду почав відновлюватися стабільний порядок в економіці. Помаранчева революція - це була величезна подія в історії України. Передував їй інформаційний прорив. Але саме основне, це була перемога над страхом, який підсвідомо тримався в українцях. Ми перебороли його. Приємно було приймати участь у бурхливих мітингах, таких багатолюдних, яких я не бачив раніше навіть в часи радянських парадів. Скільки сил і нервів нам прийшлося докласти, щоб змінити порядок в нашій державі Помаранчева революція була справжньою Українською національною революцією. Дуже дивно часом чути деякі негативні висловлювання про неї, іноді із неприхованою ненавистю. Можна критикувати будь-якого учасника і керівника даної революції, але не можна критикувати саму мирну Помаранчеву революцію. Вона відкрила шлях до свободи, форсування українського культурного розвитку. Ми робили історію і я горджуся цим. Щоб оцінити історію минулого, достатньо подивитися на наше сучасне життя. Наше майбутнє також залежить від того, що ми робимо тепер. В сучасному видно минуле і закладається майбутнє. Живімо правильно кожною миттю, кожним днем уже тепер. Щоб кожний з нас, так як і я, міг сказати: „Я створив нашу державу. Я зроблю її могутньою.”

Україна внаслідок довгої відсутності справжньої незалежності постійно втрачала свою керівну еліту. Приємно, що в Україні появився і зростає цілий ряд керівників. Але сама найкраща керівна еліта України учиться в школах і університетах. Тільки та держава буде довго жити і процвітати, яка буде мати свою чисельну і освічену еліту. Я часто раджу молодим людям. Ідіть у керівники держави. Україною немає кому керувати. Бояться. Я подумав, що потрібно написати щось таке, що допоможе нам, українцям навчитись будувати нову державу. Щоб можна було б в нашому державному гімні замінити слова „Ще не вмерла України”, на слово „Відродилась Україна”. В Україні закладені основи демократії, основи свободи. Але все повинно мати свою гармонію. Ось чому потрібно терміново підвищити рівень матеріального добробуту українців. Тоді вони активніше зможуть зайнятися національними ідеями. Ми пройшли славну дорогу. Але ще більше треба зробити. Боротися – це важливо. Без боротьби не буває свободи. Але боротися треба так, щоб перемогти. Я думаю, що наш народ зберігся не тільки тому, що він боровся, а й тому, що він у покорі зберігав свою мову, свою культуру, свій родовід. Україна починає рух у великий Світ. Але вона знаходиться на межі цивілізацій. Це завжди приносило і буде приносити значні складнощі. Моя книга допоможе їх вирішити. Україна може входити в світові і регіональні організації, але вона не повинна розчинятися ні в одній з них. Україна повинна мати своє обличчя, свою культурну особливість. Я роблю спробу внести свою долю в досягнення цієї мети. Тільки так вона стане одним із найбільших світових і культурних центрів. У даній книзі я змалював, як мені здається, майбутнє нашої планети, порядок, який настане через деякий час. Він досить детально описаний в даному творі. В ньому також описано роль катастроф, які завжди проходили в минулій історії нашої планети і які завжди будуть відбуватися далі. Вони будуть пришвидшувати зміни, які мають пройти. Потрібно навчитись їх використовувати. Книга побудована на науковій основі. Якщо деякі положення покажуться Вам важкими для сприймання, пропустіть їх. Повернетесь, коли потрібно буде пояснити щось цікаве.

2.

ЕВОЛЮЦІЯ

КАТАСТРОФ

Даний розділ написаний для того, щоб зрозуміти подальшу біологічну долю людей. В ньому я спробував дати відповідь на слідуючі питання. Чому зникли проміжні види живих істот, які згідно вчення Дарвіна були сильнішими в боротьбі за існування, ніж попередні види? Чому більшість біологічних видів, особливо вищих, які населяють нашу Землю, у своєму розвитку перестали видозмінюватись і не утворюють нових видів? Чому найбільшої мінливості досягали види, які знаходяться на верхніх щаблях еволюційних гілок? А також я довів, що природна біологічна еволюція людини в теперішніх умовах уже закінчилась і далі не може проходити. Це виходить із моєї спроби розібратися з питаннями теорії Ч.Дарвіна „Походження видів”, які не змогли пояснити дані питання. Складні проблеми постають перед людством. Різке збільшення населення і забруднення навколишнього середовища. Недостатня кількість повноцінних харчів, чистої питної води, енергетичних ресурсів. Ущемлена природа і екологічні проблеми. Накопичується все більше сміття, яке потрібно кудись дівати. Природні катаклізми, які постійно переслідують нас, будуть ускладнювати ситуацію. Стає все більш загрозлива війна між людиною і мікроорганізмами. Невивчена досі еволюція паразитуючих організмів. Весь час ускладнюються хвороби, які переслідують людство. Можливо, через деякий час вони зможуть нанести непоправну шкоду людям. Наркоманія, тероризм, боротьба між різноманітними ідеологічними напрямками і культурами, які іноді стають екстремістськими. Деякі держави уже тепер не можуть справитися з такими проблемами. Що чекає нас? Невже безвихідь? А може катастрофа? Якщо вихід є, то де він? Проміжні види і різновидності зникли, тому й називаються вони проміжними. Вони існували в біологічній історії Землі, незважаючи на часту відсутність археологічних доказів існування більшості проміжних видів. А відсутні археологічні докази їхнього існування через те, що проміжні види могли існувати лише на протязі створення стабільних видів, необхідними етапами яких вони являлися. Дане твердження виходить із подальшого доведення.

Чому ж тоді більшість вихідних і корінних видів, або їх маловідозмінених потомків, з яких пішли проміжні види, залишилися до цього часу. Адже проміжні різновидності і види згідно теорії Ч.Дарвіна повинні були являтися більш досконалими в боротьбі за існування ніж їхні попередники і повинні були вистояти. Але сталося навпаки. Саме факти зникнення всіх проміжних різновидностей і видів будь-якої гілки генеалогічного дерева, які знаходилися між сучасними, більш досконалими видами і корінними більш примітивними видами, але які вистояли і залишилися до теперішнього часу, доводить, що саме проміжні різновидності і види являлися слабшими в природному доборі не тільки за теперішній вид, а й за свої вихідні види. Тобто, проміжні різновидності і види не змогли вистояти в боротьбі за існування не тільки на противагу своїм потомкам, а й своїм попередникам, вихідним видам. Самі результати природної еволюції довели, що вихідні види на противагу теорії Ч Дарвіна були сильнішими в природному доборі ніж різновидності і види утворені ними пізніше. Можуть замітити, що вихідні види в чистому вигляді мало залишилися самі, а більше дожили до цього часу їх видозмінені тупикові гілки, але дане твердження не може змінити загальної картини проходження природної еволюції, запропонованої мною. Саме проміжні види і різновидності, незважаючи на свою слабкість в природному доборі, являлися необхідними проміжними ланками, без яких не могло бути переходу до більш сильних і стабільних видів. Така еволюція, яка проходила з більш слабкими проміжними видами ніж їх вихідні види, могла бути тільки при відсутності в той час більш сильного противника на території змін. Такий стан міг бути тільки при наявності досить великої вільної території від організмів, які могли б скласти конкуренцію для проміжного виду. На цій території повинно було бути достатньо місця як для попереднього вихідного виду, так і для мутантів, і на якій вони спокійно і вільно без боротьби могли розвиватися. Такий стан наявності такої вільної території повинен був зберігатися на протязі тривалого часу. Дане положення підтверджується також із формул, які послідкують нижче. Оскільки для проходження генетичної зміни в природних умовах потрібна велика кількість особин, яку будемо визначати в алгебраїчному вигляді буквою А, то необхідна вільна територія для

проходження тільки однієї генетичної зміни буде досить велика. В іншому випадку проміжна різновидність внаслідок свого більш слабкого стану, в умовах хижацької або конкурентної боротьби за існування не змогла б набрати потрібної кількості особин, які необхідні для проходження навіть однієї послідовної генної спадкової зміни. Хижацька боротьба являється такою, внаслідок якої один вид живої істоти пожирає інший або значно переважає його в боротьбі за існування. Боротьба за місце, харчування, сонце, воду з несуттєвими перевагами кожного називається конкурентною боротьбою. Звичайно, при наявності великої вільної території були найсприятливіші умови для ступеневої еволюції. Тепер я спробую вивести формули необхідної вільної площі – „S” для утворення нового виду, та часу – „Т”, протягом якого повинна бути наявна ця вільна територія. Відомо, що при сприятливих умовах організми розмножуються у геометричній прогресії. Я рахую, що між обома суміжними стабільними видами існує певна кількість генних спадкових змін – „n”. Стабільні види – це види, які в конкретних реальних умовах можуть існувати протягом тривалого часу у боротьбі з іншими видами без істотного зменшення кількості особин даного виду. Окрім цього існує постійне число А = Const, і воно, вважаю, однакове для всіх живих істот. Визначає воно кількість живих істот – «А», необхідних для проходження в природному стані однієї генної спадкової зміни – 1 n в одній із будь-яких „ А” живих істот. Введемо час – t - це час необхідний для розмноження однієї видозміненої особини до кількості - А особин. Тобто, через час t кількість видозмінених особин, мутантів досягає такої кількості, коли в одній із них проходить слідуюча генна спадкова зміна – 1 n. Звідси час утворення нового виду становить T = t x n тобто, при сприятливих умовах час утворення нового виду - Т дорівнює добутку n – кількості необхідних генних змін для утворення нового виду на час t; - час, необхідний для розмноження від однієї особи до кількості „ А „ особин, тобто часу, протягом якого проходить одна генна спадкова зміна. Або, іншими словами, видозмінюваний вид n раз буде розмножуватись від однієї пари до „А” особин у геометричній прогресії. За цей час в проміжних видах пройде „n” генних спадкових змін і утвориться новий стабільний вид. Для утворення нового виду буде необхідна вільна площа, яка дорівнює:

S = s x An, де - s - площа необхідна для життя однієї особини. Аn – буде кількістю мутантів всіх ступенів, коли на кінець може створитися новий стабільний біологічний вид. Вільна площа повинна бути достатньою, щоб вмістити всі видозмінені особини, які будуть розмножуватися протягом всього Т часу в геометричній прогресії. Я не ставлю під сумнів теорію Ч. Дарвіна, але у картині описаній Ч.Дарвіном еволюція могла проходити за дуже складними схемами. Часу для проходження еволюційних змін потрібно було б набагато більше, можливо в 100, 1000 або в 1000 000 раз більше. Де ж могли братися такі немалі вільні площі використані в моїх доведеннях? Вони могли бути тільки тоді, коли Земля ще не була заселена, або утворитися після катастроф, які проходили на Землі. Через епідемії, природні катаклізми, війни між видами, інше. Без наявності вільних площ еволюційні зміни значно затягнулися б. Тому я й назвав цей розділ „ Еволюція катастроф”. Катастрофи, які відбувалися в історії Землі, відновлювали величезні вільні площі і дуже суттєво прискорювали процеси еволюції. Без катастроф населення Землі зовсім не мало б сучасного вигляду. Проміжні різновидності і види могли існувати тільки на протязі „Т” часу, під час якого не було конкурентів завдяки вільній від них території. В іншому випадку проміжна різновидність внаслідок свого більш слабшого стану, в умовах хижацької та конкурентної боротьби за існування не змогла б набрати потрібної кількості особин, які необхідні для проходження кількох необхідних для цього генних спадкових змін. Тобто, проміжні види являлися ослабленим тимчасовим містком через який проскакувала еволюція, але без якого вона не могла б достатньо швидко проходити. Тут же міститься відповідь про бідну археологічну спадщину проміжних видів. Така проблема в поясненні причин відсутності викопних решток деяких проміжних видів живих істот привела до відкриття мною зовсім іншої картини проходження еволюції на Землі. Описана картина не відкидає окремі положення теорії Ч. Дарвіна. Вона знаходить інший шлях проходження еволюції на Землі. Правильність моїх математичних формул можна перевірити за допомогою археологічних відомостей. Для цього потрібно взяти час появи двох сусідніх видів, які знаходяться на одній гілці еволюційного

розвитку по даних археологічних розкопок і порівняти з теоретичними, визначеними по запропонованих формулах. Важливим також є оприділення, чи достатньою була створена в той час вільна територія внаслідок катастроф, які спонукували нашу Землю? Тобто, чи могли пройти такі катастрофи на даному відрізку археологічної історії Землі? В умовах хижацької боротьби, при відсутності достатньої вільної території у виду, який являється жертвою, спостерігається суттєве сповільнення, майже зупинка його генетичної еволюції, а тільки проходить розвиток окремих органів, внаслідок чого вид добивається певної стабільності. Ось чому деякі більш примітивні види не видозмінювалися на протязі всієї подальшої історії. Тому що вони потім не знаходили достатньої вільної від сильніших видів території для своєї еволюції. Наявність в той час слабших видів на території вільних зон не завадили суттєвому часовому проходженню еволюції сильніших і вищих видів живих істот. Тобто, слабші види при проходженні процесів еволюції не складають суттєвої конкуренції для сильнішого виду, а часто допомагають їм в цьому. Ось чому найшвидшої еволюції досягали найбільш розвинуті види живих істот. Тому що вони мали достатні вільні площі без сильних конкурентів для своєї еволюції. Тут міститься відповідь на третє поставлене мною питання про найбільшу мінливість вищих істот. Якщо є вільна земля, то еволюція іде прискореними темпами, якщо земля перенаселена, то стає все жорстокішою боротьба між живими істотами, а еволюція значно сповільнюється. Якщо в даний час Земля перенаселена, то чому ж тоді не відбуваються генетичні зміни серед такої кількості особин? Вони відбуваються, але через відсутність ізоляції, через відсутність вільної території не закріплюються у потомстві. Якщо й в когось виникнуть якісь генетичні відхилення, то вони не зможуть дати стабільного продовження. Відсутність вільної площі для розселення приводить також до перехресного запліднення, значно стирає генетичні зміни міжвидових типів, що також уповільнює процеси еволюції. У випадку конкурентної боротьби, коли боротьба іде за місце, харчування, сонце, воду з несуттєвими перевагами кожного, картина еволюції дещо корегується. В такому випадку вільна територія

необхідна для проходження еволюційних змін повинна бути більшою на площу, яку займає конкуруючий противник. Дана теорія пояснює, що еволюція вищих типів живих організмів в природному середовищі уже закінчилася, тобто, не може доходити до завершального етапу через відсутність вільних територій. Це стосується і людей також. Катастрофи, які, не дай Бог, можуть статися на Землі і можуть звільнити територію від більш сильних в природному доборі істот, відновлять еволюцію найсильніших видів. Еволюція, яка проходить в мікробіології, пояснюється сплесками гибелі мікробіологічних популяцій і відновленням вільних площ для останніх. Катастрофи для мікроорганізмів проходять значно частіше. Можливо, потрібно було б своєчасно заселяти звільнені площі для мікроорганізмів більш сильними корисними їх родичами, щоб не давати умов для виведення нових форм і видів. У всякому разі користуючись матеріалами з даного розділу потрібно визначати ті місця, де потрібно буде контролювати еволюцію мікроорганізмів і своєчасно приймати міри для зупинення їх вільної еволюції. Дивовижна наша Земля. Немає більше такої у Всесвіті. Більша частина якої вкрита морями і океанами. Первинне життя зародилось у водних басейнах багатих мінералами і хімічними сполуками. Вся сонячна радіація і енергія, яка досягає поверхні океанів, поглинається і перемішується товщами води. Водне середовище дуже багате на живі організми, як у площині, так і по глибині. Чому ж тоді прогресивна еволюція у водному середовищі не досягла таких великих висот? Чому ж тоді стрижень дерева еволюції життя, яке зародилося у водних розчинах, спочатку почав виходити з водного середовища на суходіл, а потім досягнув найбільшого розквіту саме на суші, вершиною якого стала людина? Чому в морях і океанах не зародилося досить розумне життя? Справа в тому, що суходіл більше піддається катастрофічним впливам. Це були екстремальні кліматичні впливи, катастрофічні потопи внаслідок цунамі, які виникали не тільки від землетрусів, а особливо від падіння великих астероїдів. Можливо потоп описаний у книзі „Буття” був наслідком не проливних дощів, а таким собі велетенським водяним валом, який пройшовся по всій Землі. Бо ми знаємо, що дощі мають властивість стікати ріками і паводковими стоками.

Але саме основне полягає в тому, що знов створені вільні території внаслідок катастроф на суходолі довше залишалися вільними внаслідок більшої природної ізоляції між територіями. Водні товщі океанів швидко перемішувались, що зменшувало наслідки пройдених катастроф і проходило швидке заповнення створених вільних площ. Окрім цього, більш активне змішування поселенців океану приводило до широкого перехресного запліднення між різновидностями, що спричиняло значне скорочення темпів еволюції. Також значний вплив на різницю темпів еволюції привело те, що коли деякі живі істоти почали вириватися із водного середовища на суходіл, земля ще була вільною від подібних видів. Отже, ми вияснили причини різного темпу проходження еволюції на суші і в океані. Еволюція на суходолі проходила значно швидше через її особливості описані вище. Як не дивно, але саме катастрофи, війни, епідемії являлися рушіями більш швидкої природної еволюції живого світу, її прогресу. Так було до часу появи активного розуму. Активного в тій сутності, що розум став основним критерієм фактичної сили у біологічного виду людини розумної. Висновок даного розділу полягає в тому, що біологічна еволюція стала в теперішній час на Землі не визначальною. Замість біологічної еволюції розпочалася духовна еволюція людини. Еволюція знань і духу без генних видових змін організму. Деталі проходження духовної еволюції будуть розкриті в слідуючому розділі. Природна біологічна еволюція замінилася штучною, агрономічною, інженерною еволюцією. Катастрофи бувають не тільки природними. Тероризм, війни, паразитизм осіб або окремих категорій людей, кризи, в тому числі економічні, фінансові, енергетичні, безробіття, епідемії, сама смерть окремої людини являються також катастрофами різних масштабів. Катастрофи уже закладені в самому рості і розвитку. Але катастрофи не відкидають в небуття абсолютно все, що було створене до цього. На якомусь рівні щось зберігається і воно дає поштовх до нового розвитку. Ось чому важливо не йти безоглядно весь час вперед, а часто треба повертатися до своїх витоків і обдумувати свою історію.

3.

БЕЗПЕКА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

Пройшло більше піввіку, як на теренах України панує мир. Таке раніше траплялося рідко. Ми перше покоління, яке прожило без війни. Але навколишній світ стає небезпечним. Він завжди був таким. Окремі періоди затишшя змінювалися війнами, революціями, конфліктами, проявами тероризму, збільшенням злочинності. Багато говорять про війни, тероризм, голокост, геноцид, злочинність. Але ніхто не може сказати, як запобігти цьому ні у теперішній час, ні в подальшому майбутньому. Тому що до цього часу не існувало теоретичних праць, які могли б підказати дієві шляхи усунення цих явищ. Приймання нових, більш суворих статей кримінального кодексу являється недостатнім і неефективним. Чути, там була спроба підірвати літак з пасажирами в повітрі, там пошкодили поїзд, там пройшов вибух на ринку. Біда може прийти до кожного. Шкідливість тероризму полягає в тому, що одна особа може нанести величезну шкоду багатьом. Гинуть випадкові, невинні люди. Суспільство тримається в неспокої. Вводяться все нові перевірки в аеропортах. Проводиться тотальне слідство за рухом і спілкуванням підозрілих осіб, приміняються все новіші методи і засоби захисту. Все зростаючі громіздкі кошти викидаються на боротьбу з тероризмом і злочинністю. Вони не завжди дають достатній ефект, тому що будь який захист може бути обійдений. А ще, окрім цього, можуть бути задіяні засоби масового знищення. Тоді втрати стануть непоправними. Є окремі розділи науки, які вивчають і розвивають питання захисту людей. Є багато організацій, які займаються практичними діями по захисту населення. В основному, вищеназвані інституції справляються з своїми завданнями. Але в більшості випадків вони борються з наслідками злочинів. Не завжди глибоко вникають в причини, які породжують загрозу. Я спробував науково розробити дієві методи, які і тільки вони зможуть ліквідувати загрозу тероризму. Тероризм, війни, геноцид, злочинність можна ліквідувати! Але давайте повернемось до моєї роботи про походження видів живих істот. Я спробував доопрацювати не вияснені до цього часу питання, які теорія Ч.Дарвіна не змогла пояснити. Поряд з цим було доведено, що активна еволюція може проходити лише при наявності вільних від сильніших істот територій.

У даний час біологічна еволюція, яка приводила до знищення або витискування більш слабих біологічних видів, майже закінчилася через відсутність вільних територій на Землі, необхідних для створення нових видів. У людському суспільстві біологічна еволюція закінчилась і далі не може проходити. Чи можемо ми сказати, що людське населення Землі не змінюється? Звичайно, ні. Зникли і пішли в історію древні цивілізації. На їх місці виникали нові. Цей процес проходить і тепер. Я прийшов до висновку, що існує таке розуміння як духовна еволюція. Вона проходить подібно до видової еволюції, разом з поступовим фізичним зникненням носіїв більш слабкого духовного виду, культури. Вважають, що існує єдиний біологічний вид людини, але ще існує духовний вид людини і не один. Кожний біологічний вид існує у вигляді популяцій, а кожний духовний вид людини існує у вигляді цивілізації, культури, інших своєрідних груп. Біологічна еволюція в людському суспільстві змінилась духовною еволюцією. У людському суспільстві весь час проходила духовна еволюція. Як правило, кожний духовний вид людини, будемо називати цивілізацією, культурою, має окреме духовне вчення, релігію, світогляд, інше. Наприклад, християнство, мусульманство, індуїзм-буддизм, іудаїзм, вільне суспільство, інші менш замітні культури . Між окремими духовними видами людей, цивілізаціями проходить жорстока боротьба, яка підкоряється законам біологічної еволюції, тобто зникненням або пригніченням одного духовного виду і розквітом іншого. Боротьба в людському суспільстві замінилась боротьбою мов, релігій, законів, ідеологій. Духовна еволюція проходила і проходить тепер подібно до біологічної, разом із фізичним зникненням або самоізоляцією і консервацією представників більш слабкого духовного виду, культури. Механізмом цього в основному являються недостаток засобів для нормального життя, ресурсів, енергії, їжі, доброякісної води, матеріальних цінностей, знань, техніки, низький рівень медицини, епідемії, інше. Цікаво, що в теперішній час дана боротьба не має нічого спільного з кровною спорідненістю людей.

Спробуйте дослідити свій повний родовід. Дійдете до свого четвертого покоління і загубитеся. Таким заплутаним є шлях генетичного перемішування. Таким же є шлях генетичного перемішування між народами. Важливішою є духовна передача між поколіннями і цивілізаціями. В деяких розділах будуть зроблені повторення. Прошу вибачення за це, але вони будуть потрібні для пояснення різних питань поставлених в окремих розділах, а також для підкреслення особливої важливості повторень. Боротьба між цивілізаціями часом набуває жорстоких форм, а саме, війни, геноцид, голокост, тероризм, окремі форми злочинності, піратство. Причиною цього являється духовна ізоляція, відсутність взаємного духовного проникнення однієї цивілізації в іншу. Хочу сказати, що існує ще одна форма цієї боротьби, коли дві культури існують на одній території. Ґрунтується вона на уявній або обґрунтованій підозрі одних представників до інших у вигляді того, що, можливо, одна сторона паразитує на іншій, добивається легітимної влади над іншою, або не підтримує загальних надбань територіальних громад представників іншої культури. І ця недовіра час від часу виявляється у спалахах насильства і злочинності, які часом набувають страшних форм геноциду. Фактичними причинами боротьби між різними культурами також можуть бути слідуючі. Одні представники певної культури мають більше матеріальних благ, ніж інші. Різними є духовний світ, певний світогляд, уклад життя, мови, релігії, традиції, кухня, наукові досягнення, закони, сімейні традиції, та інші. Часто історично складалися конфлікти між ними, існували ідеологічні настанови, які вороже відносилися до іншої культури. Були й інші причини, які виявлялися непереборними. Якщо культури взаємо проникні, вони знаходять спільну мову і мирно співіснують на протязі тривалого часу. Гірше, коли існують якісь важкі бар’єри взаємопроникнення. Взаємопроникнення культур сприяє перетягуванню в одну або іншу сторону. Багато країн знаходяться на межі різних культур. Наприклад, республіки колишньої Югославії. Україна також не уникнула повністю такого становища.

Вільне суспільство в даний час найкраще примирило різні культури на одній території. Свобода віросповідань і світогляду, вільна передача інформації, права людини, соціальні гарантії, доволі розвинута гендерна емансипація привели до того, що держави вільного світу уже позбулися міжусобних воєн, які переслідували ці країни в минулому. Відкрили шлях до заможного життя. Такі сторони вільного світу являються прийнятними і добрими. Але появилися нові небезпечні таємні форми боротьби між культурами. Основною з них в даний час являється тероризм. Ні один громадянин вільної країни не може почувати себе в повній безпеці. Щоб убезпечити кожну людину від тероризму, а разом з тим і від серйозної злочинності, що пов’язано між собою, потрібно зробити це на основі слідуючих дій. Прийняти ті цінні духовні надбання країн вільного світу, які вони накопили за останні десятиріччя. Зберігаючи взаємопроникнення ідеологій і культур, ізолювати представників останніх певними рамками, які не будуть порушувати основні принципи вільного світу, але будуть убезпечувати послідовників різних культур. Дати можливість кожній культурі, які знаходяться на одній території, право на певну самоізоляцію узгоджену законодавством, для забезпечення можливості вільного розвитку кожної. Якщо ми не можемо уникнути духовної еволюції, так як вона є законом існування закладеним в самій природі розвитку людства, то чому ми не можемо уникнути таких страшенних і диких проявів і явищ її, як війни, геноцид, тероризм, злочинність? Цивілізація, яка називає себе вільною, добилась найкращого розквіту в теперішній час. Вона спирається на захист прав людини, свободу ідеологій, віросповідань. Але в майбутньому її основні права і свободи не зможуть вирішувати протиріччя в рамках цих принципів, які будуть виникати внаслідок їх недостатності. Вільний світ ніколи повністю не подолає тероризм, злочинність, порушення договорів, великий розрив між багатими і бідними, обман і низькі моральні цінності в сім’ях. Причиною цього являється відсутність запровадження описаних мною законів та солідарної відповідальності, тобто спрощеної відповідальності один за одного. Там кожен відповідає сам за себе.

Більш слабкі цивілізації і культури, які не в силах протистояти у відкритій боротьбі, але хочуть добитися минулого реваншу, вдаються до прихованих засобів протиборства. Особливо небезпечним є тероризм. Запобігання окремих терористичних актів поглинає колосальні кошти і сили. Але й такі затрати не можуть гарантувати суспільства від нових проявів цього явища. Саме солідарна відповідальність являється не тільки особливою мірою, яка може подолати складні проблеми і протиріччя сучасного світу, а й буде індикатором особливого духовного виду сучасних людей. Саме вона ліквідує повністю не тільки тероризм як світове явище, а й серйозну злочинність. Всі знають, що людина істота не тільки індивідуальна, а й суспільна. Ми всі пов’язані один з одним роботою, побутом, культурою, інтересами, економікою, владою та ще багато чим. Помилки кожного відображаються на нашому оточенні. Об’єктивні обставини, незалежні від нас, примушують нас розраховуватись за наслідки порушень, які скоює наше оточення. Можливо, саме в цьому полягала одвічна мрія людей про справедливе суспільство, яка часом набирала форм комуністичної ілюзії. Але саме в цій солідарній відповідальності і визначається справжня комуністична дійсність. Основоположники наукового комунізму так і не замітили, що основним зв’язком людей являється не матеріальна спорідненість, а духовна. Пізніші практики комунізму виявили ці помилки. Але успішно врахували вони їх у вигляді примусової солідарної відповідальності тільки для того, щоб придушити не тільки злочинність, а й спротив нижчих верств населення. Разом з тим, ігнорування прав людини і низька продуктивність суспільної праці привели до криміналізації влади і розпаду комуністичної цивілізації. В даному розділі я даю перші основи нового, найсправедливішого суспільного ладу, в якому будуть вирішені не тільки проблеми безпеки людини, а й питання захисту людської гідності, захисту від кримінальних фізичних і духовних посягань. Я буду торкатися тільки самих найважливіших аспектів запровадження безпеки від тероризму, а також від інших злочинних дій. Вони несуть новизну, які полягають в слідуючому: Перше. Ввести солідарну відповідальність згідно закону.

Друге. Запровадити нову систему відбування покарань. Третє. Ввести поняття ідеологічної відповідальності. Тільки використання таких методів і дій можуть привести до корінного перелому в боротьбі з тероризмом і злочинністю. Солідарна відповідальність! Що вона за явище? Це те, коли діти несуть спрощену відповідальність за своїх батьків, коли ті скоюють важкі злочини. А батьки за своїх дітей. Інші особи також мають в якійсь мірі відповідати один за одного. Відповідальність за діяльність терористів, особливо терористів – смертників, повинна нести його сім’я згідно закону шляхом обмеження території в місцях їх постійного проживання або шляхом депортації. Тільки солідарна відповідальність за близьких людей зможе зупинити екстремістів, привести до поступового затухання тероризму. Солідарна відповідальність не буде порушенням прав людини, тому що від неї можна відмовитись, або добровільно взяти її на себе. Вільне пересування між територіями, де буде діяти солідарна відповідальність і де вона не буде діяти, може бути обмежене. Є речі, про які ми будемо говорити далі, і вони являються єдиними, які пов’язують кожну людину з навколишнім світом. Це є любов, воля і власність. Повністю позбавити людину хоч однієї з цих речей, значить позбавити її людської гідності. Це приблизно те саме, що й позбавити її життя. Зараз ми звернемо увагу саме на забезпечення волі. Всі люди мають право не тільки на життя, а й на свободу, які не можна відбирати ні в кого. Так само, як право на любов, право на власність. Як же побудувати систему відбування покарань так, щоб відновити справедливість і не принижувати людської гідності? Адже, якщо ми не лишаємо людину життя, то ми повинні надати їй можливість повернутися в суспільство для нормального життя. А це можливо лише у випадку, коли в людини, яка стала злочинцем, не принижувати людської гідності і не лишати його зв’язку з суспільством. Як же тоді провести справедливе покарання? У чому воно полягає? Для досягнення всього цього досить буде обмеження життєвого простору злочинця. Терміну обмеження волі і простору. І тільки. Доведення цього буде в слідуючому розділі.

Повірте, покарання не стане легшим. Тим більше, що збитки треба повертати, розмір яких також повинен бути встановлений у законодавстві. Вартість життя людини неоціненна, але там, в законодавстві вона також повинна бути якось оприділена. Повної свободи не буває ні в кого в цьому світі, тому що вона завжди обмежена такими ж правами інших людей. Але в жодної людини не можна відбирати волю повністю. Бо вона перестане бути людиною. Наявність волі є одним із найважливіших признаків людини. Всім злочинцям повинні бути залишені не тільки життя, а й обмежена свобода. Право на сонце, свіже повітря, частинку земельної ділянки, право заняття будь-яким видом діяльності на цій території, доступу до ринкових відносин. Тобто, обмеження повинні стосуватися лише території і природних умов. Злочинцям потрібно залишити найбільш можливе забезпечення себе засобами існування самостійно. Тюрми, саме як будівлі, повинні бути ліквідовані в тій суті, що держава не повинна витрачати кошти на їх створення. Ідеологічна відповідальність наступає тоді, коли покарання несуть не тільки організатори і виконавці важких злочинів, а й ідеологи, якщо ідеологія буде визнана злочинною через суд, і буде визнана причиною злочину в окремому судовому порядку. Ідеологи зможуть уникнути відповідальності тільки тоді, якщо вони своєчасно відмовляться від злочинної ідеології. Ви бачили хоча б одну країну вільного світу без тюрем? „Вільний світ” не допускає солідарної юридичної відповідальності за дії інших осіб, а також відповідальності провідників злочинних ідеологій, які часто маскуються під виглядом свободи інформації і переконань. Це являється помилкою вільного світу, яка уже привела вільну цивілізацію до кризи. Світ повинен якось розділитись. Шкода, але щоб перемогти злочинність, тероризм, геноцид, війни і багато інших поганих явищ, світ необхідно розділити. Тимчасово, але людей екстремістського напрямку потрібно відгородити. І зробити це потрібно не порушуючи прав людини. Люди розділяться разом із своїми територіями проживання і економічної діяльності. Світ розділиться на територію добровільної солідарної відповідальності і на територію, де цієї солідарної відповідальності не буде. Тобто, кожен разом із своєю територією увійде в ту або іншу

частину світу. Люди зможуть вільно переходити з однієї частини в іншу, прийнявши порядок і закони іншої. Разом з тим, особи, які хоч і беруть на себе солідарну відповідальність, але не виконують інших юридичних або моральних законів, ведуть паразитичний спосіб життя, можуть бути позбавлені основної солідарної відповідальності і повинні бути відділені разом із своєю територією проживання і економічної діяльності. Мати солідарну відповідальність стане привілеєм і гордістю. Кожна духовна група, будемо називати її соціальною групою, буде мати право на деяку самоізоляцію у вигляді певних бар’єрів фізичного взаємопроникнення на основі загальноприйнятих принципів і законодавства. Розмежування між різними соціальними групами можна провести на основі відношення до солідарної відповідальності. Солідарна відповідальність стане основною характеристикою приналежності до нової культури, певної соціальної групи. Кожна соціальна група, культура має право на вільний розвиток, на волю, на безпеку, які не можуть бути повними без створення певних бар’єрів між ними. Справжньої безпеки не може бути без солідарної відповідальності. Внаслідок здійснення пропонованих реформ зникнуть недовіра один до одного, причини взаємної боротьби і злочинності. Більш детальне описання солідарної відповідальності буде зроблено в одному з слідуючих розділів. Я рахую, що в світі утворюється нова спільнота, новий духовний вид сучасної людини, основою якої буде являтися добровільна солідарна відповідальність та деякі інші ознаки. То буде спільнота людей із добровільною солідарною відповідальністю. То буде не тільки нова спільнота, а й новий духовний вид людей. Солідарна відповідальність стане основою нової культури, нового духовного виду, нової цивілізації. Цивілізація з солідарною відповідальністю продовжить духовну еволюцію в боротьбі за щасливе існування без воєн, геноциду, тероризму, злочинності, обману, занепаду моралі. Люди повинні змагатися і переконувати один одного, а не фізично боротися між собою.

4.

НОВА СИСТЕМА ВІДБУВАННЯ ПОКАРАНЬ

Збереження осіб, які відбувають покарання, до нормального і повноцінного життя на волі. Світом пройшлася криза. Побувала вона і в Україні. Стало менше товарів. Гроші стали значно дешевшими. Тепер, а особливо в час криз, настає час обережних вкладень капіталу. Банки надають тільки короткотермінові позики. Будівельні компанії з охотою будують житлові квартири, а не заводи, які окуповуються протягом тривалого часу. Науковці зайняті тільки використанням уже готових розробок, але, в основному, не вкладають свій потенціал у розробку фундаментальних і довготривалих проектів. Дуже важливою в таких умовах є роль держави. Вона уже тепер взяла на себе функцію часткового страхування вкладів, допомоги збитковим компаніям, соціальні затрати. Тобто, функцію гарантії стабільності в державі, відновлення людських ресурсів. Криза нагадує хворобу. Вона потребує лікування. Те що поламалось, можна підлагодити. Але чи надовго? Потрібно зробити нове, краще, легше, економніше. Потрібна структурна перебудова. Потрібно багато грошей. А щоб їх здобути, необхідно багато працювати. Де ж знайти такі величезні кошти? Гроші народжуються роботою. А будь-яка робота починається із задуму, ідеї. Написана мною книга висвітила нові принципи життя, нові установки покарання за злочини. Ці пропозиції приведуть не тільки до справедливого покарання, різкого зменшення злочинності, а й дадуть величезний економічний ефект. Внаслідок цього відбудеться зменшення затрат на утримання порядку в багато раз. Невже така інформація не заслуговує на увагу? Але як важко ознайомити суспільство з новими думками, ідеями! І все це відбувається незважаючи на величезний розвиток засобів масової інформації. Засоби масової інформації побудовані на грошах, на отриманні прибутку уже тепер, негайно. Вони зосередилися на побутовому матеріалі. Де стався який скандал, нещасний випадок! Всіх цікавить тільки сьогоднішній день. А що буде далі? Чи не потрібно уже тепер закладати наше майбутнє, основу добробуту на наступні роки?

Розміщення у цих засобах масової інформації матеріалів можливе тільки за величезні особисті кошти. Я не передбачав власних доходів від втілення моїх ідей в життя раніше, а тому не міг використати таку можливість. Таким чином, хочу звернути увагу, щоб держава взяла на себе часткове забезпечення деяких інформаційних проектів. Частина моїх особистих звернень по різних питаннях в доступні мені інформаційні центри зустрічались з глухою стіною інформаційної блокади. Вищеназвані принципи і пропозиції будуть досить цікаві. Хоч вони зададуть чималу роботу для правоохоронних інституцій. Адже ці принципи і пропозиції потрібно буде матеріалізувати у діючі правові норми і закони. Втілення їх у життя звільнить величезні кошти для модернізації економіки. Які ж то нові принципи покарання за злочини пропонується втілити в життя? Суть їх полягає в слідуючому. Тюрми, саме як будівлі, повинні бути ліквідовані. Особи, які відбувають покарання, повинні бути збережені від кримінального ушкодження і відмирання їхньої здатності до нормального і повноцінного життя на волі. У світі діє система покарань, яка порушує основні принципи і права людини, які дані нам від народження. Всі люди мають право не тільки на життя, а й на свободу, які не можна відбирати ні в кого. Так само, як не можна відбирати ні в кого права на любов, права на власність. Якщо право на життя почали виконувати в більшості країн світу, то право на свободу ігнорують маже всюди. Невже завжди можна точно відрізнити злочин від того вчинку, за яким кримінальної відповідальності ще не наступає? Кожній людині притаманна деяка фантазія в розумінні того, що трапляється в житті, в тлумаченні законів. Людина не може бути правильним суддею. Тільки фізичні закони є точні і безкомпромісні. Життя ж і наслідки його є результатом дії всіх законів. Абсолютно повної свободи не може бути ні в кого, тому що вона завжди обмежена природними факторами, правами інших людей. Але в жодної людини не можна відбирати волю повністю. Бо вона позбудеться основної ознаки людини і не зможе нормально розпочати життя в суспільстві після відбування покарання.

Всім злочинцям повинні бути залишені не тільки життя, а й обмежена свобода. Право на сонце, свіже повітря, частинку земельної ділянки, право заняття будь-яким видом діяльності на цій території, право законного спілкування з іншими громадянами. Тобто, обмеження повинні стосуватися тільки території і природних умов. А всі інші обмеження є знущанням над людиною. Все інше не повинно обмежуватися, якщо воно забезпечується власним коштом. Обмеження харчування, правомірного спілкування, доступу до живої природи є знущанням над людиною і не може привести до виправлення. Злочинці повинні забезпечувати себе засобами існування самостійно. Велична наша Земля. Багато простору на ній, щоб краще облаштувати на ній життя. Але треба раціональніше і розумніше використовувати наявні ресурси, кількість яких обмежена. Навіть питної води на світі стільки, коли нам уже тепер доводиться пити воду перепущену в минулому через біологічні організми. А скільки ще треба зробити для правильної переробки сміття, щоб воно не накопичувалося і було придатне для використання в майбутньому. Тюрми повинні бути ліквідовані в тій суті, що держава не повинна витрачати кошти на їх створення. Хай злочинці добровільно, самі за свої кошти будують їх собі, якщо вони їм так потрібні. У світі іде процес ліквідації смертної кари, як покарання за важкі злочини. Людство помаленьку доходить до неефективності такого покарання, як смертна кара. Адже право на життя правова інституція не може відбирати ні в кого, бо сама вона тоді може потрохи скотитися до злочинності, враховуючи судові помилки, часте не усвідомлення злочинцями своєї вини і відсутність духовного страждання. Є покарання страшніші за смертну кару. Існує страшенна злоба злочинця і осіб, які перебувають з ним у духовному і родинному зв’язку. Така злоба обов’язково буде відображатися на інших членах суспільства. Особливо, і в першу чергу на тих органах влади та правоохоронних структурах, які безпосередньо контактують з особами позбавленими волі та їхньою родиною. Це стосується не тільки смертної кари. Все в цьому світі для чогось створено, все має якусь сутність. Навколишній світ завжди буде важливішим за кожного з нас. Навчімось

цінувати різноманітність природи і людей. Всім нам дано право володіння якоюсь частинкою, але не всім. Невже можна убити істоту, яка має якийсь розум, якусь совість? Суть не в житті, суть в розумі і совісті. Можливо в них ще знаходиться щось таке, та іскринка, яка може принести користь. То невже ми маємо право відбирати життя по закону? В наступних розділах ми будемо розглядати соціальні закони духовного життя. Один з них зобов’язує не просто жити, а поважати один одного, всіх. Якщо виконувати обов’язковий закон поваги, то як ми можемо відбирати життя в когось подібного собі, який має такі ж гени, який має якусь совість, яку йому хтось уже вложив до того. Розум учить тільки створювати й удосконалювати все, а якщо допускає руйнування, то з ціллю можливого більш досконалого утворення, і в цьому його суть. Хто чинить інакше, той діє нерозумно. Деякі древні народи навіть за вбивство карали вигнанням. Вищеописаний принцип ліквідації смертної кари як покарання не я придумав. Більшість держав прийшли до цього. Я пішов далі! Спираючись на висновки зроблені мною, я заявляю. Осіб, які вчинили злочини, не можна позбавляти не тільки життя, а й волі в повній мірі. Її можна тільки обмежити в певних рамках. Адже ми, вільні люди Землі, уже й так всі обмежені в просторі, обмежені такими ж правами наших сусідів та інших людей. Не можна залишати непокараним винуватого. Але кожному потрібно залишити частинку повної волі, всіх порівняти в можливому праві. Не ми давали волю для кожної людини. Але вона виявилася неоднаковою і якщо хтось повинен бути покараний, все ж таки потрібно йому залишити якусь частинку повної волі в залежності від покарання. Будь якому злочинцю, який має понести покарання, повинна бути залишена певна свобода і надія на щасливе життя. Людина, в тому числі і злочинець, позбавлений цієї надії, нагадує хижого звіра, загнаного в куток. Кожна людина, яка вчинила проти своєї совісті, уже обов’язково буде страждати. Більшість злочинців не рахують себе винними в повній мірі, або й навіть частково. Ви думаєте, що люди засуджені до позбавлення волі рахують, що з ними повелися справедливо? Абсолютна більшість них не повністю визнають свою міру покарання і залишаються ображеними на суспільство, державу, правоохоронні органи, окремих людей. Невже

люди звільнені після покарання стають повноцінними членами суспільства, коли в них залишилась така образа? А ще буває, що ті, хто притягнув їх до відповідальності, є порушниками встановлених законів або правил. Всі ми живемо в різних умовах, але нікому не спадає на думку ображатися на тих, хто живе у кращому природному середовищі, уже краще облаштованих місцях. В історії є багато прикладів, коли злочинці, вислані для відбування покарання на віддалені острови і менш придатні для життя території, ставали першопрохідцями розвинутих регіонів, в тому числі Австралії, Сибіру. Злочинців в залежності від міри покарання потрібно поселяти на гірші по своїх умовах і розвитку територіях із наданням їм найбільш можливої волі з тим, щоб вони максимально могли забезпечувати себе засобами існування, а також мали змогу повернути нанесені збитки. Постачати їх треба мінімумом засобів, які самі вони не зможуть собі виготовити або купити, а також правилами їхнього співжиття. Тобто, кожному злочинцю повинна бути залишена певна територія, на якій він повинен володіти повною свободою. Обмеження волі можна і потрібно замінити обмеженням території і якості території, а саме врахувавши віддаленість території, кліматичні, ґрунтові та інші умови. Тюрми повинні бути ліквідовані! Замість них потрібно виділяти певні зони і території, на яких злочинці повинні в якійсь мірі працювати і забезпечувати себе основними засобами для існування. Це допоможе зменшити затрати на їх утримання. Той, хто наніс збитки для людей, ніколи не може заслуговувати ще й на повне утримання? Засуджені на довічне покарання можуть бути відправлені на незаселений континент – Антарктиду, або в інші найгірші місця. Історія учить, що і в найгірших, найдикіших місцях люди можуть пристосуватися до існування, а в окремих випадках збудувати собі достойне життя. Навіщо присуджувати до смертної кари? Якщо у звіра в людській подобі немає совісті, і він накоїв багато смерті, потрібно зробити для нього ящик певних розмірів згідно рішенню суду, без кришки. А зверху решітка і трап або стежинка, які наближаються до ящика. Щоб потерпілі люди або їх родичі могли ходити і дивитися.

В попередньому абзаці змальована картина покарання осіб за вбивство та інші особливо тяжкі злочини. Дане покарання, будьте впевнені, набагато гірше за смертну кару, яка позбавляє злочинця тривалого морального страждання. Потерпілі повинні мати право особисто перевіряти місцезнаходження злочинця. Напевно, по закону буде присуджено воду, певну кількість харчів або ще щось, щоб спустити на вірьовці. Потрібно також дозволити, щоб родичі або друзі засудженого мали право покривати борги злочинця. Після чого вони можуть поліпшити його побутові умови. Якщо нема кому допомогти, він повинен зробити це сам. Я чув і читав, що корінні жителі побережжя Льодовитого океану влаштовували собі невелике житло, яке навіть в умовах крайньої півночі не опалювалося і мали змогу проживати там. Чому не запозичити цей досвід? Дане житло, я думаю, не дороге, і кожний, хто не здатний надбати собі краще житло, може збудувати його. Але обов’язково потрібно дати кожному злочинцю діляночку землі, вихід до неба і атмосферного повітря. Хай там користується повною свободою і робить все, що йому заманеться. Якщо воля обмежена, то обмеження можуть стосуватися тільки простору. Матеріальні і побутові зручності не треба обмежувати, якщо вони забезпечуються за свій кошт. Кожна людина, в тому числі карний поселенець, має право на любов, матеріальний достаток за свій рахунок, якщо він розрахувався за нанесені ним збитки, а також повну свободу в рамках обмеженого простору. Ніхто не може лишити людину того, чого не відбирає закон. Якщо хтось хоче розділити долю покараного, потрібно збільшити земельну ділянку в два рази. Хай вони живуть за свій рахунок і діляться. По взаємній згоді злочинці будуть мати право об’єднувати свої ділянки, але загальна площа не повинна перевищувати меншої на кожного, бо в іншому це буде порушенням рішення суду. Дана система дасть можливість засудженому ізолювати себе від кримінального колективу, який шкідливо впливає на виховання один одного. Потрібно дати можливість кожному розрахуватись за нанесені збитки. Всі люди повинні мати надію на щастя. Обмежений волею також повинен мати таку надію. Я думаю, що вони можуть мати надію на

щастя тільки в тому випадку, коли для них залишити право на втечу, якщо вона не пов’язана з новими злочинами. Затриманий втікач не повинен додатково каратися шляхом добавлення часу обмеження волі, якщо він повернув фактичні матеріальні збитки, пов’язані з втечею. Можуть тільки зменшити присуджену територію і її режим, щоб не допускати частих повторень втеч. Але за втечу ні в якому випадку не можна добавляти строк. Довічне ув’язнення відбирає всяку надію. Краще його замінити дуже тривалим строком покарання. Втрати ніякої, а надія залишиться. Якщо людина проявляє неабиякі здібності, або вона перехитрить суспільство, втече і не буде знайдена протягом часу обмеження волі, то хай повернеться до щасливого життя. Всі мають право організовувати свою працю в межах своєї території і заробляти певні доходи. Розумним було б мати доступ кожному до ринкових відносин. Сучасні технічні засоби дозволяють контролювати місцезнаходження кожного. А за колючою проволокою нехай сидить охорона і служба забезпечення, вони за це отримують заробітну плату. Тільки в таких умовах людина після відбування покарання може залишитися придатною до повноцінного життя в суспільстві. У неї не буде озлобленості, яка веде до рецидивізму. А скільки цієї території і якої категорії потрібно виділити у кожному випадку, може бути розроблено спеціалістами юридичної науки у вигляді законодавства. Замість тюрем появляться зони поселенців. Деякі з них зможуть залишатися без охорони. Осіб, які вчинили злочин не завбачливо, по необережності, або через економію засобів захисту, яка нагальна потреба ізольовувати їх від суспільства, тримати в таборах, витрачати гроші на їх утримання? Наприклад, водіїв. Можна, лишивши їх права керування транспортними засобами, обмежити їх місце перебування тільки територією свого проживання і роботи, з тим, щоб дані особи не тільки утримували себе самі, або за допомогою друзів і родини, а й розрахувались за нанесені збитки. Напевне, строк обмеження волі в такому разі слід продовжувати доти, поки винні особи не розрахуються повністю за вчинені збитки. Разом з тим, по мірі відбування покарання і розрахунків, можна розширювати їх територіальні і професійні обмеження. А в

разі порушення режиму, навпаки, обмежувати територію використання і посилювати режим. Все це дасть не тільки економію незбагненних коштів, зробить більш придатні умови для виправлення свідомості (совісті) злочинців, а й збереже їх від подальшого кримінального ушкодження і буде сприяти адаптації їх до повноцінного життя в суспільстві після відбування покарання. Всі громадяни в державі мають право мати в приватному порядку певну окрему мінімальну земельну ділянку, якщо вони не користуються аналогічними ділянками, які знаходяться в їх спільному користуванні. Якщо вони її не мають, держава повинна безоплатно забезпечити кожного такою ділянкою. Якщо громадянин набув здатності і збільшив вдвоє свою земельну власність, він повинен повернути державі ринкову вартість землі або саму землю, надані йому безплатно. Якщо ріст населення збільшується, мінімальні норми повинні переглядатись. Додаткові землі для цього можуть викуповуватися державою і віддаватися кожному громадянину. Придивіться уважніше. Всі люди Землі або держави опиняться в однакових умовах. Тільки одні мають більше землі, інші менше. Але умови для всіх спочатку були однакові, закони однакові. Так само із матеріальними цінностями. Ми всі громадяни, вільні і карні поселенці разом обмежені в просторі в тій мірі, хто на що здатний, мали і маємо однакові права. Хто захоче мати більше, повинен більше працювати. Потрібно зробити так, щоб кожна людина, яка вступає в життя, повинна мати однакові стартові умови для свого розвитку. Однакові стартові умови, які стосуються не тільки землі, а й матеріальних умов, будуть описані в наступних розділах. В розділі описання достатку кожного буде розроблено справедливі, єдино реальні і дієві методи, які не допустять надмірного збагачення мільйонерів. В суспільстві сучасних людей будуть вирішені соціальні, сімейні проблеми, питання безпеки, свободи і щастя, які не можуть бути вирішені у так званому вільному суспільстві. Давайте побачимо країну, в якій не буде тюрем. Тоді всі будуть користуватися однаковими правами. Може з часом про злочинність забудуть так само, як забудуть про тюрми, які поки що ще паскудять нашу землю.

5.

ДЕРЖАВА

СУЧАСНИХ ЛЮДЕЙ

В попередніх розділах було доведено, що необхідною умовою проходження більш швидкої еволюції в біологічному світі являється наявність вільних територій внаслідок катастроф, які проходили в минулій історії Землі. В даний час природна еволюція вищих типів тварин а також людини зупинилася і не може проходити через відсутність вільних територій. В людському суспільстві біологічна еволюція замінилася духовною еволюцією. Коли було багато вільних територій, держав ще не було потрібно. Коли зникли ці території, стали потрібними держави, які впорядковували користування своїми землями і всім, що на них знаходилось. Були війни, під час яких одні народи грабували інші, створювались імперії. Створилися ідеології на основі релігійних вчень, які стали основами цивілізацій. В людському суспільстві проходили процеси, які я назвав духовною еволюцією. Держави також були покликані зберігати привілеї панівних груп населення. А також перетворювати хаотичні криваві рухи і революції у впорядковані процеси. Поступово визрівали права людини. Держава зобов’язана була брати на себе часткове забезпечення цих прав. Ми часто безсилі і залежні від стихійних бід, від нещасних випадків, пожеж, аварій. Війни, тероризм, злочинність, стреси, хвороби можуть наздогнати нас. Можливо, хтось хоче обікрасти нас, обманути, змусити працювати на себе, зігнати когось із обжитих ними місць. В нашому світі всі події відбуваються у точній відповідності з законами, які ми називаємо фізичними або духовними. Нічого не проходить просто так, інакше, як по суворих природних законах. Величезна роль в забезпеченні всіх законними правами належить державі. Держава – це порядок і мораль. Вона виконує різноманітні функції. Захист території, майна, свободи, мови, і т. д. Таких обов’язків у держави існує безліч. Обов’язки і права держав уже давно відомі широкому колу читачів. Звернемо увагу лише на ті сторони забезпечення законних прав громадянина, які сучасна держава не виконує, або виконує дуже слабо.

Це є право на безпечне життя. А також право на вільний розвиток своєї культури. Недостатнє соціальне забезпечення. В попередніх розділах особливу увагу було звернено на забезпечення прав особам, які вчинили протиправні дії проти інших, і яким судами була обмежена свобода. Там також описано, що всі ми, люди держави маємо право володіти певною ділянкою землі, на якій кожен може користуватися повною свободою. Не виключаючи тих осіб, які несуть покарання за вчинені протиправні дії. Тобто, всі громадяни користуються однаковими правами, Такий стан не зможе привести до озлобленості осіб обмежених в правах судами. Різниця буде полягати тільки в тому, що розміри ділянок будуть суттєво відрізнятися в залежності від заслуг або злочинів кожного. Всі громадяни будуть мати можливість користуватись повною свободою діяльності в рамках закону і в межах своєї території. Звичайно, громадяни мають право об’єднувати свої ділянки в окремі території. Але, все таки, всі ми будемо обмежені в просторі поза власною територією. Ми будемо мати можливість користуватись повною свободою діяльності лише в межах своєї території. Вільне суспільство не обмежує повної свободи для кожного рамками власної території і життєвого простору. Воно намагається забезпечити всіх повною свободою на території всієї держави. Невже всі ми можемо скористатися такою можливістю? Ми, громадяни, які зайняті своїми справами на певній території, роботою, відпочинком, навчанням, побутом, розвагами у певних обмежених територіальних межах. Нам не дуже то потрібна вся територія держави. Вільна територія всієї держави, повна свобода пересування, доступ до кожного громадянина потрібні тільки злочинному світу. Ось кому вільний світ надав повну свободу. Злочинцям, терористам, вимагачам, злодіям, особам, які намагаються духовно поневолити нас. Кожен має право на самозахист себе, своєї сім’ї, свого майна, своєї держави. Держава і є тим органом, який повинен організовувати і в основному брати на себе дані дії. Держава повинна буде також втілювати ті нові принципи справедливості, про які я говорив в попередніх розділах. Які загрози існують для всього цього? Якщо ворог явний, то зрозуміло з ким треба боротися і від кого захищатися. Складніша справа, коли ворог таємний. Ними можуть бути терористи, корупціонери, злодії, злочинна ідеологія, тощо.

Всі вони можуть бути виявлені і покарані. Але існують такі кари, які порушують основні принципи і права, які дані всім людям. Це право на життя і свободу. Покарання повинне бути не тільки справедливим, а й не принижувати людську гідність. Будь якому злочинцю, який має понести покарання, повинна бути залишена певна свобода і надія на щасливе життя. Людина, яка втрачає волю повністю, втрачає і людську подобу. Мається на увазі духовну суть. Примітивна духовність зародилась уже навіть в деяких тварин. Ось чому ми до них гуманно відносимось. Злочинців в залежності від міри покарання потрібно поселяти на гірші по своїх умовах і розвитку територіях із наданням їм найбільш можливої волі з тим, щоб вони максимально могли забезпечувати себе засобами існування. Тюрми повинні бути ліквідовані! Замість них потрібно виділяти певні зони і території, на яких злочинці повинні в якійсь мірі працювати і забезпечувати себе основними засобами для існування. Це допоможе зменшити затрати на їх утримання. Люди, які стали злочинцями, самостійно можуть пристосуватися до існування в гірших місцях, а в окремих випадках збудувати собі достойне життя. Кожній людині повинна бути залишена надія на щастя. У випадку життя злочинців це може бути тільки право на втечу. Злочинець, який проявляє неабиякі здібності, повинен мати надію на втечу і щасливе життя. Інакше у нього не буде такої надії. Втечу потрібно виключити з ряду кримінальних злочинів. За неї не можна збільшувати термін обмеження волі. Слово позбавлення волі потрібно виключити з усіх правових документів, тому що повністю позбавити волі не можна нікого. Залишити лише термін обмеження волі. Єдиним, чим може оперувати судова система під час відбування покарання, повинен бути розмір дозволеної території. Звичайно, відносно природних умов не самої кращої. Багато осіб, які відбувають покарання і сумлінно дотримуються приписаних правил проживання, можуть мати необгороджені території. Технічні засоби дозволяють контролювати місцезнаходження кожного. Законів багато. Не проходить і дня, щоб ми не переступили, не порушили закону природи, закону моралі. Наше життя складається з суцільних помилок. Тільки вони не однакові і не такі великі. Але за кожну нашу помилку ми несемо покарання самі, а в деякій мірі і оточуючі нас особи, а то і всі люди. Мається на увазі здоров’я,

матеріальний статок, авторитет та багато чого іншого. Ми пов’язані один з одним багато чим. Де та границя, яка чітко може розділити, коли можна позбавити волю, а коли ні? Засуджені до позбавлення волі, які знаходяться в тюрмах, ніколи не рахують, що з ними повелися справедливо. Такі люди, звільнені після покарання, не стають повноцінними членами суспільства, коли в них залишається образа на суспільство. Всі ми живемо в різних умовах, але нікому не спадає на думку ображатися на тих, хто живе у кращому природному середовищі, уже краще облаштованих місцях. Тільки в умовах, коли не обмежувати волю жодної людини окрім території, яка і так у всіх обмежена, людина після відбування покарання може залишитися придатною до повноцінного життя в суспільстві. У неї не буде озлобленості, яка веде до рецидивізму. А скільки цієї території і якої категорії потрібно виділити у кожному конкретному випадку, може бути вирішено судом або адміністративними органами. Замість тюрем появляться зони поселенців. Деякі з них зможуть залишатися без охорони. Осіб, які вчинили злочин не завбачливо, по необережності та в багатьох інших випадках, немає рації ізольовувати від суспільства, тримати в таборах, витрачати гроші на їх утримання. Можна обмежити їх місце перебування тільки територією свого проживання і роботи з тим, щоб дані особи утримували себе самі. А також могли б розрахуватись за нанесені збитки. Напевне, строк обмеження дозволеної території слід продовжувати доти, поки винні особи не розрахуються повністю за вчинені збитки. Разом з тим, по мірі відбування покарання і розрахунків, можна розширювати їх територіальні і професійні обмеження. Все це дасть не тільки економію величезних коштів, зробить більш придатні умови для виправлення злочинців, а й збереже їх від подальшого кримінального ушкодження і буде сприяти адаптації їх до повноцінного життя в суспільстві після відбування покарання. Ще є тероризм, з яким важко боротися прямими засобами. Часто поліція безсила протистояти даним злочинам. Вільне суспільство вважає, що за злочини повинні нести відповідальність тільки прямі виконавці. Рідко буває так, а напевно

ніколи не буває так, що винуватцями злочину являється одна особа. Чому ж так зване вільне суспільство не враховує цього? Дуже важко встановити замовників. Натхненниками цих злочинів, як правило, являється певна ідеологія Ідеологію, яка веде до системного порушення прав людини на свободу і життя, можна судити певними видами судів, і якщо вона буде засуджена, то при наявності злочинів породжених осудженою ідеологією, покарання повинні нести не тільки виконавці, а й провідники даної ідеології. Осудити ідеологію, не значить заборонити її розповсюдження. Тут не мається на увазі ввести цензуру, або покарання за її розповсюдження. Єдине, що дає судове осудження ідеології, це одночасне покарання ідеологів і розповсюджувачів, якщо внаслідок прямої дії даної ідеології це привело до злочину. Для успішної боротьби з тероризмом необхідно також ввести солідарну відповідальність за тяжкі злочини. Це випадки, коли діти можуть нести якусь відповідальність за своїх батьків, а батьки за своїх дітей. Або будь-які особи один за одного згідно їхньої добровільної домовленості. Згідно цього поняття потрібно ввести закон про солідарну відповідальність на певних територіях. Дані території зможуть з часом складати союз територій, де буде діяти даний Закон. У кожного жителя Союзу може бути документ з особливою позначкою, в якому будуть записані особи солідарної відповідальності. Жителі інших територій не зможуть вільно, без дозволу в’їжджати або входити на територію дії закону. Відповідальність за діяльність терористів, особливо терористів– смертників, повинна нести його сім’я згідно закону в рамках обмеження території місця проживання. Тільки так можна запобігти тероризму. Тільки такі види покарання, якщо їх можна вважати покараннями, зможуть суттєво зменшити тероризм та інші серйозні злочини, а з часом зліквідувати дане явище. Біологічна еволюція в людському суспільстві змінилась духовною еволюцією. У людському суспільстві весь час проходила духовна еволюція. Вона проходить і в даний час, так як вона є законом розвитку людства. Духовна еволюція часто закінчується самоізоляцією або консервацією представників більш слабкого духовного виду.

Боротьба в людському суспільстві замінилась боротьбою мов, релігій, законів, ідеологій. Тут мається на увазі не фізична боротьба, а ідеологічна за сфери впливу на людей. Цікаво, що дана боротьба не має нічого спільного з кровною спорідненістю людей. Таким заплутаним є шлях генетичного перемішування між окремими людьми. Таким же є шлях генетичного перемішування між народами. Важливішою є духовна передача між поколіннями і цивілізаціями. . Вільне суспільство найкраще примирило різні культури на одній території. Свобода віросповідань і світогляду, вільна передача інформації, права людини, соціальні гарантії привели до того, що держави вільного світу уже позбулися міжусобних воєн, які переслідували ці країни в минулому. Але в світі появилися нові таємні вороги. Особливо небезпечним з них є тероризм, який набув масового характеру. Ні один громадянин жодної країни тепер не може почувати себе в повній безпеці. Щоб убезпечити кожну людину від тероризму, а разом з тим і від серйозної злочинності, потрібно зробити це на основі слідуючих принципів. Використовуючи ті цінні духовні надбання країн вільного світу, які вони накопили, зберігаючи взаємопроникнення ідеологій і культур, ізолювати представників останніх певними рамками, які не будуть порушувати основні принципи вільного світу, але будуть убезпечувати послідовників різних культур. Дати можливість кожній культурі, які знаходяться на одній території, право на певну самоізоляцію в суті свободи пересування, узгодженої законодавством. Якщо ми не можемо уникнути духовної еволюції, так як вона є законом існування, закладеним в самій природі розвитку людства, то ми повинні уникнути таких страшенних і диких проявів і явищ її, як війни, геноцид, тероризм, злочинність. Світ повинен розділитись. В кожній країні захисники окремих ідеологій також повинні у певній мірі розділитися. Щоб забезпечити власний захист, перемогти злочинність, тероризм, геноцид, світ необхідно розділити. Тимчасово, але людей екстремістського напрямку потрібно якось відгородити. І зробити це потрібно не порушуючи прав людини. Люди розділяться разом із своїми територіями проживання і економічної діяльності.

Світ розділиться на територію добровільної солідарної відповідальності і на територію, де цієї солідарної відповідальності не буде. Тобто, кожен разом із своєю територією увійде в ту або іншу частину. Вільне пересування між обома територіями, обома світами може бути обмежене. Межі між цими територіями можуть бути умовними. Деякі територіальні обмеження можуть стосуватися тільки для окремих категорій осіб і в залежності від їхнього місця проживання. В спільному користуванні залишаться багато територій. Режим для порушників територіальних обмежень може бути дуже ліберальним, при відсутності законодавчих актів умовним. Можуть замітити, що така картина може бути подібною до апартеїду. Але дана система немає нічого спільного ні з приналежністю до певної національності, раси, релігійності, ні з іншою дискримінаційною ознакою. Розмежування буде тільки добровільним. Обмеження не можуть стосуватися території вибраної громадянином, в тому числі його власної території проживання і економічної діяльності. Також будуть проводитись сприяння для набуття особою якостей для переходу у зону солідарної відповідальності. Де знаходиться територія, на якій буде створений порядок, який дасть жителям найбільшу свободу і найменшу злочинність? Якщо вам потрібна така територія, візьміть палицю і обведіть нею навколо себе. Оберігайте порядок і територію, на якій ви живете. Якщо у вас є власне житло, то хай воно увійде у дану територію. Ваша земля, яка знаходиться у вашій власності нехай належить туди також. Разом утворяться квартали, села, міста, райони, області. Вони можуть об’єднатися. Одночасно залишаться транспортні магістралі, окремі регіони і острівки, всередині яких поки що не буде діяти закон про солідарну відповідальність. Тобто, підкорятися чи не підкорятися даному Закону, добровільна справа кожного, а разом з тим, ввійде чи не ввійде територія кожного, де хто живе, в союз територій. Жителі регіонів, де не буде діяти Закон про солідарну відповідальність, які не визнають даний Закон, не зможуть без дозволу вільно пересуватись по території Союзу.

Це є реалізація права і закону самозахисту. Ви замітили, що в цьому немає покарання, немає посягань на свободу людини, лише порядок захисту. Всі ми уже обмежені правами інших осіб. Безмежну свободу мають тільки злочинці, у яких вона поки що не обмежена. Більше того, навіть винні у злочинах не повинні знаходитися в тюрмах. Тюрми повинні бути ліквідовані. Розвиток будь-якого створіння, в тому числі людини можливий тільки в умовах волі, а також в умовах конкурентної боротьби, для забезпечення якої потрібен порядок. Воля, розум, порядок – такий шлях для забезпечення волі знову. Людина повинна приймати активну участь у створенні порядку, законів співжиття. Нам дана Земля. Ми – господарі на ній. Це наша територія. Користуймося нею за законом. Ми маємо право взяти ділянку і побудувати свій дім. То наша земля. Не визнавайте порядку або закону, який не дає вам права доступу до праці, до купівлі або користування природними багатствами. Нам дана велика Земля. У ранній історії Землі не було кордонів. Кордони були проведені людьми для впорядкування і захисту своїх національних, майнових, культурних та інших інтересів. Потрібно виконувати закони, які діють на окремих територіях. Але світ динамічно розвивається. Часом приходиться робити кардинальні зміни. Питання кордонів, самовизначення територій, зміни мовної політики, релігійні питання, тощо, найкраще ставити на референдуми. Рішення простої більшості становить нестійку рівновагу і завжди викликає гостре протистояння. Щоб уникнути цього, необхідно приймати рішення значною більшістю в дві третини голосів, не менше. І цього ще не досить. Рішення повинні вступати в дію через певний час, щоб дати можливість меншості, та й більшості звикнути до наступних змін. Внаслідок даних процесів утворяться території, а з них виникне держава. Держава побудована на законах. Законах, які не будуть встановлюватися особами, а тими, які були відкриті, фізичними і духовними законами. Тими, які будуть тільки примінені. Особи, які думають, що закони можна встановлювати на свій розсуд, являються поживною основою для встановлення тоталітарних державних утворень і диктатур, які незмінно приходять до занепаду і розвалу.

Демократія не являється панацеєю від диктатур. Часом диктаторські режими виникають на основі демократичних структур. Іноді тоталітарні системи спираються на більшість населення, якщо основою світогляду їх стають надумані ідеологічні схеми. Тоді сам диктатор стає заручником такої ідеологічної системи. Існує фізичний закон розуму. Закону вдосконалення і закону перемоги більш досконалого. Ось чому я назвав майбутню державу державою сучасної людини. Тому що вона буде побудована на основі закону Розуму, який не залежить від нас усіх. Лише справжнє примінення законів покаже більшу досконалість цієї держави і покаже шлях істини і найкращого благополуччя для всіх народів і держав. В цьому розділі були пропоновані нові принципи організації автономних внутрішньодержавних утворень, у розрізі життя окремих суспільних ідеологічних груп. Прикладом цього може бути політична карта світу, на якій розкинулась мережа держав. Вони побудовані на основі географічних чинників, мовних, економічних. Кожна держава має свою особливу ідеологічну основу. Між державами існують митні, візові бар’єри. Тобто, подібний автономний порядок пропонується тимчасово завести всередині держави, який уже існує між окремими державами. Придивіться, і ви замітите, як багато ідеологічних груп існує в кожній країні. Деякі з них мають інтернаціональний характер, зрослися в міжнародні синдикати. Окремі з них набули таємного кримінального характеру. Немає іншого шляху, щоб побороти криміналітет і паразитуючі групи, як ввести солідарну відповідальність, побудувати на основі якої автономні утворення. Тільки так можна вберегти суспільство від криміналізованих паразитуючих груп. Не варто лякатися умовних кордонів. Внаслідок всього цього майже всі держави на Землі зовсім зникнуть. Залишаться тільки окремі зони поселенців, жителі яких поки що ще не навчилися чесно працювати і жити за свій рахунок. І кожний з них буде мати гарантовану безплатну ділянку землі. Половина всієї території, яка не являється спільною, може бути розділена безплатно між громадянами, які не придбали собі іншу ділянку самостійно. Кожна людина має право мати свою власну територію. Кожен може вільно користуватися її поверхнею і підземною водою. Кожний регіон повинен мати свої норми згідно густоти населення.

6. С О Ц І А Л Ь Н И Й З А Х И С Т МАЙБУТНЬОЇ ЛЮДИНИ

Дана праця не є детальною науковою розробкою по питаннях соціального забезпечення. Вона лише направлена на вдосконалення деяких сторін надання такої допомоги. Метою цього являється знайдення можливостей для збільшення і урізноманітнення соціального захисту. А також створення достатніх умов для повноцінного розвитку всіх дітей на світі і сприяння прогресу. Дивно, але є люди, які скаржаться на відсутність роботи. Чогочого, а роботи завжди повинно вистачати. Лише дехто не вміє її бачити, не знає, як її знайти. Можливо, хтось занадто цінує свою робочу особу. Тоді необхідно робити щось простіше і братися за складніше. І місце кожного обов’язково знайдеться. Найважливіше розпочати, результати прийдуть. Є один із соціальних законів, який зобов’язує працювати. Гроші і робоча сила. Гроші дають роботу. Де є гроші, там обов’язково буде робота. Хочете знайти більше роботи, відкладайте заощадження. Заощадження створюють роботу. Коли гроші об’єднуються з працею, то народжується економіка. Вона має багато матеріальних цінностей, розробляє передові технології. То є необмежений простір, у якому буде досить місця для всіх бажаючих. Але саме відкладачів заощаджень народжується не так багато, основна маса населення до цього не дуже охоча. Більше споживачів. Якщо деякого виду товару на ринку буде занадто багато, то він буде дешевий, якщо його буде мало і недостатньо, то він буде дорогий. А різниця між ціною і витратами на виробництво буде саме прибутком, який можна визначити в процентах. Так само і на ринку робочої сили і капіталів. Внаслідок того, що пропозиція праці та робочої сили і заощаджень або капіталу значно відрізняються між собою, то проценти росту прибутку робочої сили залишаються далеко позаду і не такі великі. Значно більші банківські проценти. А забезпечити великі проценти може тільки економіка. Загострюється експлуатація. Щоб вдалося економічно зменшити банківські проценти, необхідно значно розвинути ринок капіталів. Звичайно, гроші легкі і не мають застави. Де ходять гроші, там завжди крутяться багато шахраїв. Вони хочуть поживитися великими процентами, а то й викрасти самі кошти. Не треба переслідувати власників великих грошей. Їх тільки потрібно тримати в певних рамках.

Ось як зробити так, щоб економічно стримувати в рамках банківські проценти, а відповідно до цього, що зв’язано між собою, не допускати різкого збагачення мільярдних товстосумів, для цього буде присвячена моя окрема слідуюча тема. Працювати з грошима і оберігати їх у межах однієї території є дуже складна і делікатна справа. Адміністративними методами тут нічого не можна зробити. Адже гроші не знають географічних кордонів. Вони легко перетікають із гірших по своїй складності територій до місць, де їм створили сприятливі умови для швидкого накопичення. В більшості буферних зон кошти не залишаються. Там осідають тільки проценти. Рахую, що у мене є також власне відкриття, як не допустити втечі грошей за межі території і при цьому вирішити одне з найважливіших завдань соціальної справедливості, а саме, як тільки можна добитися дуже значного зменшення глибокої прірви між мільярдерами з необмеженими статками, і основною масою населення із середнім рівнем доходів. Тому прошу потерпіти до слідуючого розділу про достаток. Самі ставайте власниками. Якщо ви маєте в день двадцять гривень, а прожили на чотирнадцять, то ви стали власниками певного капіталу. Цього дуже мало і прийдеться довго збирати, але нічого швидко не робиться. Головне, що процес пішов. Краще назвати цю гривню не капіталом, а соціалом. Перш за все тому, що вона страхує кожного від подальших невдач. Грошові проценти повинні бути, щоб забезпечити великий риск своїх господарів, але не такі великі. Дехто вже давно замітив шкідливість цих процентів. Оскільки банківські проценти дуже високі, а між ними ходять багато шахраїв, то немає стабільності фінансової, грошової системи. Економіка не зможе їх забезпечити. Даний вступ був зроблений для того, щоб показати, що приватна фінансова банківська система поки що, до вводу економічних методів регулювання, повинна бути під контролем держави по суті обмеження величини банківських процентів. І даний контроль повинен бути збережений не тільки під час кризи. Тоді кризи будуть не такі гострі і затяжні, а можливо їх не буде зовсім. Дефіцит бюджету є узаконена корупція, яка направлена проти виробника.

Дефіцит бюджету народжує безробіття і збільшує його. Дефіцит бюджету робить багачів ще багатшими а дрібних виробників ще біднішими. Доведення вищеназваних тверджень, картину введення економічних регуляторів буде зроблено в слідуючому розділі. Ми часто маємо силу, але не маємо грошей. Часом маємо гроші, але не маємо сили. Частина суспільства потребує багато коштів, але не може виробляти матеріальні блага. Вона може їх тільки використовувати. Все, що нас оточує, було створене для нас і має своє призначення. Всі люди мають велику силу, особливо силу розуму. Але бувають періоди і моменти, коли ми є слабкими. Таке буває при народженні, коли ми не досягли своєї зрілості, під час хвороби, при частковій втраті своєї активної здатності та при настанні похилого віку. Прийде час і ми станемо сильними. Або, можливо, ніколи не досягнемо цього. Немає такого, хто ніколи не потребував допомоги, особливо в молодому віці. Всі затрати на виховання нового покоління відновлюються з лишком, коли воно досягає своєї зрілості. Я впевнений, що розумне вкладання коштів у розвиток самої людини повинно в кінцевому результаті стати найбільш корисним, найбільш прибутковим видом інвестиційної діяльності кожної держави. В давніші часи людям частіше всього доводилося обходитися своїми силами і резервами. Було так, як було. Чому ж пізніше вони з охотою використовують кошти допомоги? Адже нічого в цьому світі не проходить просто так. Життя іде у точній відповідності із законами, фізичними, соціальними, фінансовими. Суть усіх допомог полягає в тому, що існує надія на настання такого часу, коли послаблена особа стане сильнішою і зможе обходитися без неї. А то й ще зможе допомагати іншим. Існують багато систем страхування, в тому числі соціального, коли сама особа попередньо бере на себе оплату наступного ризику і потреб. Кожен може потребувати допомоги. Звичайно, ця допомога подається найближчим оточенням або державою. Умови цієї допомоги визначаються обставинами, суспільною мораллю, законами або добровільними пожертвами. Часто повне або часткове забезпечення таких осіб бере на себе держава згідно соціального законодавства.

Все це добре. Але часто кошти на соціальне забезпечення постачаються платниками і не мають прямого зв’язку з попереднім або наступним трудовим і вартісним вкладом тих, хто потребує допомоги. Часом процентне відношення соціальних накладок набувають таких великих розмірів, що стають непомірним тягарем для працюючих, а це приводить до намагання збільшити податкове навантаження, що неодмінно заганяє економіку в сутінки. Гірше того, така система сприяє потаємному збільшенню осіб, які отримують допомогу, але могли б обійтися без неї, а також розміру допомоги через недосконалість законодавства, корупцію, інше. Адже боротьба з корупцією ефективна тільки економічними методами. Діюча система соціального захисту не може сприяти природному потягу ущерблених осіб до оздоровлення. Особи, які перебували на повному або частковому утриманні держави, в теперішній час мають право вільно покинути свою країну і стати дешевою робочою силою в інших країнах. Суть реформи пропонованої мною для майбутнього устрою полягає в тому, що допомога, яка надається ослабленим особам, в багатьох випадках могла б дати більш корисну віддачу. Окріпла особа в майбутньому, як правило, дасть відповідну користь для себе, для найближчих людей, общині, суспільству. Це може бути заробіток в грошах, виготовлення продукції для себе, творча робота, виховання нового покоління, стати окрасою нашої Землі, та інше, що не завжди можна передбачити. Завдяки реформі в окремих випадках можуть бути відмови від державних затрат і допомоги, якщо особа буде мати інші джерела надходження необхідної йому компенсаційної потреби. Буде багато випадків, коли окріпла особа зможе в подальшому обходитися не тільки без допомоги, а й проводити повернення затрат у вигляді сплачених податків згідно загального законодавства. Тепер я охарактеризую необхідні зміни в пропонованій реформі. Перше, що суттєво відрізнятиметься від попередніх систем соціального захисту, буде розподіл видів соціальної допомоги на такі, що не будуть персонально обліковуватися і на такі, що будуть потребувати персоніфікованого обліку. Персоніфікований облік – це облік соціальних виплат, які отримує кожна окрема людина. Напевне, що останнє буде робитися у деяких випадках обумовлених законодавством.

Допомога також може надаватися при наявності письмових заяв із просьбою проводити такий облік. Спробую пояснити різницю між окремими видами обліку. Пенсії, допомоги на випадок хвороби, інші випадки виплат по різних видах страхування, які утворилися внаслідок попередніх страхових платежів, згідно моєї системи не тягнуть за собою обов’язкового персоніфікованого обліку. Він може проводитися, але з іншою ціллю, ніж тою, яку я буду ставити в пунктах поданих нижче. До цієї групи можуть належати також і безповоротні виплати з бюджету, якщо вони є призначені для всіх без винятку. Наприклад, загальноосвітні школи, тощо. Затрати, які ідуть з бюджету на різні форми соціальної допомоги, і в даний час є безповоротними, повинні бути обліковані на кожного отримувача, і на кожну мету, з якою допомога видавалась. Такими можуть бути витрати в інтернатах, окремі випадки допомоги, соціальні пенсії та інші платежі. Друга суттєва відмінність від попередніх систем соціального захисту полягає в тому, що повернення затрат буде проводитися за допомогою загальноприйнятих податків, сплата яких буде автоматично погашати заборгованість осіб, які раніше отримували таку допомогу, а в даний час працюють і зазвичай сплачують державні загальноприйняті податки. Ніхто не зобов’язаний буде платити із своєї кишені. Всі громадяни і так сплачують ті самі податки, незалежно від того мають вони заборгованість чи ні. Третя суттєва відмінність від попередніх систем соціального захисту полягає в тому, що розмір допомоги може бути при потребі суттєво збільшуватися при зобов’язанні в подальшому повернути використані затрати. Тобто, соціальна допомога у цих випадках може видаватись у вигляді льготних або звичайних чи обтяжених кредитів із особливою системою погашення кредитів, встановленою законодавством. Така система буде особливо потрібною для забезпечення нормальних умов життя у багатодітних сім’ях, на придбання житла, на навчання, для розвитку підприємницької діяльності, іншого. Позики можуть надаватися безпроцентно, чи з виплатою інфляційних процентів, по мінімальних ставках встановлених державою, або з використанням інших систем. При суворому контролі цільового використання коштів погашення таких кредитів можна передбачити і самими особами,

які поки що являються малолітніми. Найкраще, якщо просьба про надання такої допомоги буде виходити від самої неповнолітньої особи. З часом така особа стане спроможна добровільно повернути частину або повну вартість понесених на нього затрат. Для цих видів допомог описаних у третій відмінності можуть бути примінені змішані системи погашення соціальних кредитів, як за допомогою наявних коштів, так і в вигляді сплачуваних податків. Якщо майно або доходи осіб, які використовували соціальну допомогу у третіх видах надання такої допомоги або кредитів, досягнуть достатнього рівня, а платежі для погашення соціальних кредитів затримуються, то можуть бути примінені примусові стягнення згідно прийнятого законодавства. Будуть випадки, і досить часто, коли ослаблена особа так і не зможе повернути жодних коштів. Тоді після смерті таких осіб можуть братися до уваги їх спадок. Або затрати повинні бути списані. Дана реформа повинна проводитися по соціальних законах, які повинні вміщати вищеназвані принципи. Існуючі системи соціального захисту в даний час побудовані на комуністичних привичках та ілюзіях. Вони приводять до зниження ефективності соціального захисту, недостатності засобів для нормального існування. Щоб зменшити вищеназвані недоліки, необхідно деталізувати законодавство із врахуванням слідуючих чинників. Проводити персоніфікований облік відрахувань, допомог і затрат. Проводити широке погашення соціальних платежів і затрат на утримання і розвиток за рахунок нормальної сплати звичайних податкових платежів згідно діючого законодавства. Передбачити повне або часткове погашення понесених затрат із джерел самих осіб, які користувалися допомогою, якщо вони набудуть такої здатності. В іншому випадку обмежити свободу пересування таких осіб за кордон без спеціального дозволу. Потрібні були б міждержавні угоди про виплату непогашених соціальних платежів на випадок міграції для держави, з якої вибуває емігрант, тією державою, до якої він прибуває. Приймаюча держава могла б брати дані затрати на персональний облік на особу, яка прибула. Така система для емігрантів була б справедливішою, ніж наявний порядок, який існує у вільному світі.

Допомогу потрібно і можна буде призначати понад передбачену законодавством по клопотаннях, в яких передбачати шляхи повернення затрат. Існуючі системи соціального захисту мають в своїй основі несправедливий порядок. Діти багатих батьків мають більше можливостей для нормального розвитку, ніж діти багатодітних родин, родин з меншим достатком, хоч вони часто бувають не менш здібними за своїх забезпечених ровесників. Часто батьки багатодітних родин змушені займатися низько кваліфікованою працею, тому що вони повинні забезпечити в першу чергу якесь харчування для своїх дітей, і не мають часу і засобів на підготовку або організацію більш кваліфікованої праці, часто маючи для цього здібності і навіть освіту. Такий стан несе в своїй основі соціальне невдоволення, ненависть до більш забезпечених громадян, і є ще однією причиною зародження злочинності, а також стає основною причиною спалахів соціальних вибухів, які інколи виникають у вільному суспільстві. Існуюча система приводить до зниження народжуваності в цивілізованому суспільстві. Діти повинні мати всі умови для нормального росту і розвитку незалежно від стану матеріального забезпечення їхніх батьків і місця їхньої появи на світ. Виховання буде більш ефективним, якщо дитина буде знати про затрати понесені на його догляд і розвиток. Найкращі капітальні вкладення – це вкладення у наступні покоління. Тому, окрім цього, бажано передбачити додаткові соціальні позики на виховання і навчання дітей при здорових батьках, з можливим поверненням позик наступним поколінням. Всі діти, де б вони не жили, повинні мати все необхідне для повноцінного розвитку. Обліковані затрати держави на молоде покоління з лихвою повернуться в майбутньому у вигляді сплачених податків. Новий порядок сучасних людей дасть всі умови соціальної справедливості для нормального і щасливого життя всіх громадян. Залишається тільки вияснити, де можна знайти такі величезні кошти на таку систему соціального страхування, якщо повернення затрат відбудеться не скоро? Зроблю це в наступному розділі про достаток.

7. Д О С Т А Т О К

Багатство і достаток синоніми. Часто слово багатство пов’язують з непомірними витратами, або з підкреслюванням величезної контрастності багатства від біднішого, менш забезпеченого існування. Людині потрібно багато речей. Але буває, що матеріальні доходи декого зростають швидше, ніж розвиток самої людини, її матеріальні і духовні потреби. Тоді такий власник може витрачати кошти на зовсім непотрібні речі. Все це може проходити і при незначних статках нерозважливих людей. А тому ми не будемо робити великої різниці між цими обома визначеннями багатства і достатку. Ми уже згадували, що все розумне спілкування людей з навколишнім світом проходить тільки через три речі. Це любов, воля і достаток. Я не можу віддавати пріоритет жодному з цих понять, тому що всі вони однаково важливі для кожної людини. Чомусь так склалося, що про любов і волю говорять багато, тоді як розумінню важливості достатку, багатства приділяється недостатньо уваги. Про багатство, як його досягти, намагаються писати мало. Адже саме забезпечення достатку вимагає найбільше часу в житті людини. Якщо виходити з рівності трьох головних потреб життя всіх людей, любові, волі і достатку, то забезпечення останнього повинно забирати не менше третини всього часу. Праця людини. В шкільних підручниках надавали праці і використанню перших знарядь праці роль, які створили людину і були її першими людськими відмінностями від біологічного світу. Людина є істота, яка має абстрактне мислення, фантазію, різноманітні релігійні уявлення і працює. Всі повинні працювати, бо в іншому випадку легко втратити одну із основних характеристик людини і перестати нею бути. Вільне суспільство під виглядом недопущення примусової праці забуло про обов’язковість вільної праці і не врахувало цього в законодавстві. Воно дало повну свободу в світі не тільки лише потенціальним злочинцям, а й особам, які зовсім не хочуть працювати і ведуть паразитичний спосіб життя. Вершина еволюції дала людям велику силу і можливість багато чого робити надзвичайного. Але дехто з можновладців забув, не хоче, або не розуміє, що робити все те можна лише в суворих рамках інших фізичних і соціальних законів. Як Ви уже встигли замітити, що у кожному розділі даної книги подається щось нове, яке я інколи називаю науковим відкриттям. Одну з таких сенсаційних новин спробую помістити у даному розділі далі.

Чомусь так склалося, що у невеличкої купки людей нагромадилися десятки мільярдів грошей, тоді як є багато таких, що ледве зводять кінці з кінцями. У даному розділі я не буду аналізувати причини крайньої бідності, але в нашому світі утворилася глибока прірва між достатком окремої когорти багачів і масою населення із середнім рівнем доходів. Чому вона утворилася? Адже генотип усіх людей подібний і розумові здібності не дуже відрізняються. Якщо біжить група спортсменів, я не бачив, щоб хтось обігнав інших у декілька раз. Звичайно, є частина геніїв, які виділяються своїми здібностями від навколишнього оточення, але не так стрімко, як у сотні і тисячі раз відрізняються статки багачів від усіх інших. Уже було зроблено багато спроб обмежити багатство найбільш забезпечених людей, але які так і не набули сталого характеру. На місці одних багачів потім з’являлися інші. Держава має можливості вводити прогресивне оподаткування, чим не раз пробували обмежити надмірні доходи. Але марно. Підвищене обкладання податками багатих громадян приводить до того, що вони виділяють свої фінансові ресурси і направляють їх за кордон до тих місць, де створені сприятливі умови для їхньої прибуткової діяльності, ховають свої статки, переводять виробництво в тінь. Гроші не знають кордонів. Завжди існували фінансові канали, які немов сполучені посудини безперервно діяли за своїми постійними законами вигоди. Бачите, які величезні протиріччя існують між соціальною справедливістю і утриманням величезних грошей в рамках окремих територій. Адміністративне наведення соціального порядку у вигляді загладжування великої прірви між багатими особами і людьми з помірним достатком приводить до зворотного результату. Фінанси втікають, а основна маса населення робиться ще біднішою. Ми вже вияснили, що однією з причин збільшення банківських процентів по відношенню до росту процентів оплати робочої сили, являється невміння основної маси населення заощаджувати кошти на майбутнє. В попередньому розділі було згадано, що дефіцит бюджету робить багатих ще багатшими, а малих виробників біднішими. Разом з тим, ми говорили, що від цього страждають і безробітні.

В даний час існує усталена думка, що невеликий дефіцит бюджету необхідний, щоб наповнити грошовою масою ринок, а також дещо збільшити статті соціального бюджету. Але дефіцит бюджету важко утримати в певних рамках через соціальну боротьбу утриманців бюджету і корупційне лоббі, яке находить в дефіциті бюджету лазівки для його переділу. Відомо, що перевищення дефіциту бюджету понад норму, (яку визначає темп росту виробництва), приводить до інфляції. Держави ЄЕС, які ввели єдину валюту, встановили граничний процент дефіциту бюджету, що явилося причиною боротьби деяких країн за його перевищення. А тому інфляція проходить у всіх країнах, де більше, а де менше. Інфляція дещо вигідніша великій промисловості, тому що остання має найбільше можливостей не тримати гроші, а швидко їх вкладати у виробництво. Середні підприємства не мають такої можливості, тому що їхній масштаб не дозволяє швидко збільшувати виробництво, або створювати нові виробничі підрозділи. Окрім цього, інфляція стимулює експорт, де задіяні в основному велика промисловість і капітал. Тобто, мільярди продовжують рости, а доходи середнього класу сидять собі на місці. Я вже не говорю, що крупний капітал, який зараз називають олігархією, має ближчий прямий доступ до бюджету і його переділу. Наймані робітники і безробітні під час інфляції не зацікавлені в заощадженнях, тому що вони обезцінюються. Це не дає їм ніякої перспективи для створення самостійно якогось робочого місця. Вони мусять найматися, а робочі місця скорочуються. Інфляція завжди збиває темпи виробництва, пришвидшує прихід криз, внаслідок зменшується зайнятість. Хоч і під час неї гаманець мільйонерів набивається. Який же вихід для сучасного світу? Як забезпечити сталий ріст виробництва? Як назавжди позбутися криз? Потрібно жорстко дотримуватися нульового дефіциту бюджету!!! Треба повністю поламати станок, який випускає додаткові гроші. Це призведе до різноманітних процесів. Не лякайтесь! Товари весь час будуть дешевшати. Гроші весь час будуть дорожчати. Всі будуть зацікавлені в заощадженнях. Всі будуть заощаджувати і без банків.

Банківські проценти різко зменшаться, тому що вартість грошей сама по собі зростає. Вступить в силу дієве економічне регулювання. Більшість банків зникнуть! Гроші підуть в міжнародний обіг. Їх вартість зросте. Коли, наприклад, виробництво в Україні буде наздоганяти виробництво США, гривня замінить долар в міжнародних розрахунках. Різко виникне недостача асигнацій в обігу. Не лякайтесь! Настане пора провести грошову реформу! Замінити старі гроші на нові у співвідношенні 1:10. Тобто, за одну стару гривню видати 10 нових. І ні однієї більше. Окрім цього, це призведе до ширшого застосування електронних грошей і грошей виготовлених з цінних металів, або дорогих речей. Все це приведе до багатьох позитивних наслідків у всіх сферах життя держави. Ріст вартості грошей ніколи не перевершить ріст виробництва. Але я не буду все пояснювати, бо це забере багато часу. Будуть і негативні психологічні моменти. Потрібно буде також забути про мінімальну заробітну плату. Не хвилюйтесь. Бідних не буде. Багачі будуть вести запеклий опір. Ось чому вони стараються кругом тримати інформаційну блокаду. Не випускають правду назовні. Сучасна людина не може жити тільки сьогоднішнім днем. То є основною помилкою, коли дехто рахує, що коштів завжди не вистачає. Їх завжди вистачає. Інакше ми не змогли б вижити. Працюючі гроші дають роботу. З часом кожне робоче місце потребує все більшого і більшого матеріального і фінансового забезпечення. Для початку підприємництва існує досить значний фінансовий поріг, який самотужки здолати досить важко. А тому єдиним способом, щоб перескочити початковий бізнесовий поріг, є можливість взяти кредит з помірними процентами. Банкові установи не дуже охоче надають кредити фізичним особам без реальної матеріальної застави. Тому що є спроби нецільового використання кредитів. Де обертаються гроші, там, як правило, знаходиться багато шахраїв. Буде потрібним контроль за матеріальним рухом грошей, тобто за своєчасним зв’язуванням їх з матеріальними цінностями. Солідарна відповідальність не дасть можливості спокійно викрадати позики. Солідарна відповідальність буде також явищем спрощеної поруки і одним із видів певної застави. Отут ми уже наближаємося до обіцяного відкриття. Величезні гроші багатіїв, якими б великими вони не були, не можна ні в кого

просто відбирати. Потрібно лише створити справедливі умови для їх накопичення. Як же можна все це зробити? Ми всі маємо різні вік, здібності і досвід, різні фінансові можливості. У нас у всіх неоднаково будуть іти наші справи. Ми всі досягнемо результатів, які будуть значно відрізнятися один від одного. Всі наші нові надбання будуть оподатковуватися згідно діючих сіток і законодавства. І тут немає нічого нового. Нове в слідуючому. Коли я вище говорив про різні наші здібності, я не говорив про різні умови бізнесу. А саме умови нашої діяльності заховали в собі дещо дуже цікаве. Вони також будуть різні і саме в їхній відмінності виявляється подальша сутність. Адже саме в умовах кожної конкретної роботи, кожного підприємства закладено щось таке, чого навіть державні і податкові інституції не замітили. Про монополії всі знають майже все, а про прояви елементів монополізму у будь якій роботі поки що ми ще не знали. А саме будь який вид діяльності у своїх конкретних умовах по відношенню до середніх, тобто його перевищення, має ще й монопольний показник, який у всіх буде неоднаковий. Він враховує поліпшені умови по окремих видах діяльності: розміщення місця, кліматичні і природні умови, знаходження наявних корисних копалин, водних ресурсів, енергетичного забезпечення, ринків збуту, резервів робочої сили, наявності навчальних установ, постачальників, і так далі. Умов, які не залежать від самого працівника. Потрібно враховувати кращі умови будь якого виду діяльності по відношенню до середніх умов у вигляді монопольного показника. Для цього потрібно поділити кращі фактичні умови на середні. За одиницю потрібно взяти можливість утворення додаткового прибутку в результаті дії кожного поліпшеного показника. Теоретично монопольні показники зачеплять рівно половину економіки, практично значно менше. Але все-таки вони будуть оперувати громадними сумами. Я думаю, що загальний монопольний показник для кожного фактично діючого виду і місця діяльності можна вирахувати. Кожний вид діяльності має свою вартісну структуру, яку можна обрахувати у процентах. Тобто, ті їх частини у вартості і прибутку кожного товару і послуги, які складають матеріали, енергія, технологія, сировина, робоча сила у розрізі окремих спеціальностей, та інші структурні і природні показники. Разом вони будуть складати 100%.

Потім можна обрахувати монопольний показник для кожної поліпшеної структурної одиниці. Для цього необхідно поділити конкретні поліпшені умови певного виду діяльності у даному місці, виражені в певних одиницях, до базового або загального нормативного рівня. За одиницю, наприклад, я уже згадував, можна взяти можливість утворення певного прибутку визначеною кількістю конкретного виду діяльності або природних умов. Перемноживши окремі структурні монопольні показники на їх процентне відношення і додавши їх, ми зможемо визначити загальний монопольний показник окремого фактичного місця, виду діяльності, кожного підприємства. Прибутки можуть приходити взагалі без видимих затрат. Обрахування монопольного прибутку в таких випадках може проводитися також і в абсолютно можливих величинах прибутку по визначених із практичних випадків нормативах, або теоретичними методами. Такі прибутки приходять в результаті монопольного становища в економіці. На перший погляд нам здається, що визначення монопольного показника окремого фактичного виду діяльності або місця буде дуже складним. Насправді його можна також визначати із конкретних подібних умов в інших місцях, що являється значно легше. Адже місця з аналогічними і подібними умовами роботи будуть масово повторюватися у різних місцях, районах, областях, кругом. Отже, ми прийшли до висновку, що кожна робота, кожний вид діяльності, кожна організація, підприємство може мати ще й додатковий процентний монопольний показник, який визначає додатково монопольно отриманий прибуток в додачу до звичайного прибутку, який отримується у звичайних умовах праці. Ми уже говорили, що теоретично монопольно отриманий прибуток від поліпшених умов може зачіпати половину всієї економіки. Це дасть змогу різко зменшити загальне оподаткування. Це є тільки одна половина відкриття. Далі ми приступимо до другої половини, до особливої системи оподаткування. Ми прийшли до висновку, що відповідно до вище описаної системи існують два види прибутку. Один залежить від нашої вмілої діяльності. Другий прибуток залежить від поліпшеного місця, кращих умов роботи, який визначає додатково монопольно отриманий прибуток.

Коли перший прибуток хай оподатковується по звичайній нормально діючій системі оподаткування, то другий прибуток, я рекомендую, поділити між державою і виконавцем порівну. У всякому разі оподаткування монопольно придбаного прибутку повинно складати не менше половини. Чому другий прибуток найкраще розділити пополам? По перше, будуть створені найкращі умови для контролю при такому розподілі. По друге, потрібно залишати виконавцю певну зацікавленість у розвитку, обліку, поліпшенні виробництва і економічних показників, незважаючи від їх джерел походження. А також тримати резерв на можливу помилку, яка може вкрастися, особливо при перших спробах. Друга частина монопольно придбаного прибутку не може потрапити прямо в кишеню власнику. Адже він змушений буде сплатити з нього податок на прибуток. Списати його на затрати виробництва не можна. Адже це чистий прибуток монопольного походження. Тепер, я думаю, всім стало зрозуміло, звідки беруться мільярдні товстосуми і кримінальний капітал. То є монопольно одержані легкі гроші завдяки винятково отриманим вигіднішим умовам діяльності, часто внаслідок корупційних дій. Вони дружно разом підминають під себе слабкі державні органи. Відмітимо, що в теперішній час набули широкого розповсюдження корупційні схеми із наданням у приватну власність державних земель і торгівлею ними, якраз і являються результатом незнання або неврахування вище названої системи монопольного показника. Адже земля, її вартість є особливо прив’язаними до монопольного становища своїм місцем розташування. Всю корупцію із землею легко виправити встановивши податок на землю, який буде враховувати даний монопольний показник, тобто, визначену раніше його половину. Більше того, правильно вирахований загальноприйнятий податок на землю зведе нанівець вигоди від минулих втрат корупціонерів, що й приведе до відновлення справедливості. Така система врахування монопольного показника чітко покаже і розділить тих, де люди працюють чесно і підприємливо, і тих, які в основному надіються на легку наживу і корупцію. Врахування вищевиложеної системи монопольного показника приведе до справедливого розподілу багатств між всіма представниками

суспільства. Я обіцяю, що тоді зменшиться глибока прірва між багатими і бідними. З часом вона повинна зовсім зникнути. Внаслідок всього цього багаті люди із своїми багатствами не покинуть рідну країну. Адже в такому разі вони і їхні гроші, які не захочуть покинути рідну землю, можуть втратити лише прибуток від монопольно вигідних умов своєї діяльності. В інших місцях, за кордоном їх не жде монопольна вигода. Там кожний повинен працювати в рівних і гірших умовах, кращі уже розібрали. В даний час антимонопольний комітет втручається в процеси оподаткування лише в окремих випадках. Такий порядок може бути пов’язаний із спробами корупції і лобіювання. Тоді як даний комітет являється готовим органом для масового, математичного і законодавчого впровадження його завдань по суті. Як тоді врахувати окремі вигідніші умови в різних країнах, частинах світу і континентах? В світі постійно проходять стихійні лиха і надзвичайні ситуації. Вони потребують величезних коштів і ресурсів. В даний час ці потреби частково і недостатньо покриваються добровільними пожертвами і гуманітарною допомогою. Настала пора поряд з допомогою ввести також нормативні, процентні кошти до вкрай необхідних потреб, які повинні виділяти кожна окрема країна, яка перебуває поки що в більш благополучних умовах. Такі нормативи можуть обраховуватися виходячи з вищеописаного монопольного показника кожної країни. Звичайно, вони не можуть бути абсолютно точними, але й приблизне їх виконання дасть величезний позитивний ефект для всього світу. Окрім цього вищеназвані кошти можуть бути використані на окремі проекти загальносвітового значення. Оскільки даний розділ пов’язаний із розкриттям справжньої системи несправедливого накопичення багатств, то спробуємо звести в одну систему можливі методи боротьби з корупцією, яка завжди була пов’язана із несправедливим накопиченням багатств. Перше. Корупція, яка у вигляді піраміди замикається на вершині влади. Найкращий і найголовніший шлях боротьби з такою корупцією являється шлях розвитку демократії і зміни влади. Друге. Корупція в органах, які зобов’язані проводити нагляд за дотриманням певних правил, законів. Ми завжди можемо легко

встановити ті державні органи, які використовують корупцію. Важко доказати її конкретні факти, але легко визначити засилля і масовість корупції у кожному окремому державному органі. Таким механізмом встановлення рівня корупції є бюрократизм, або іншими словами затягування вирішення нормальних ділових питань, та інші джерела. Є таке висловлювання, яке, думаю, не потребує доказів. Краще погана влада, ніж ніякої влади. Краще ніякої влади, ніж та, яка тероризує своїх громадян. Сюди можна добавити: ніж та, яка погрузла в корупції, що так само являється тим самим економічним терором. В таких випадках боротьбу з корупцією найкраще проводити шляхом розформовування, або реформування тих державних органів, які до певного рівня погрузли в бюрократизмі і корупції. Корупцію потрібно розганяти разом із своєю організацією, а не ждати конкретних фактів її розкриття і покарання, до чого доходить досить рідко. Така перетряска кадрів допоможе суттєво стримувати розвиток корупції. Третє. Корупція в органах, які пов’язані з постійним надходженням коштів в бюджет. В даних випадках найважливіше проводити підбір перевірених спеціалістів. Перевірку їх найкраще проводити шляхом перепровірок та контролем за їх видатками. Четверте. Корупція в бізнесових органах, які пов’язані із наданням більш вигідних умов та створенням прибутку. В цих випадках найкраще використовувати вищевикладену систему монопольного показника. Всі методи згадані в даних пунктах поряд із звичайними можна використовувати у всіх випадках. Давайте розглянемо ще одну закономірність пов’язану з достатком і працею. Наша Земля весь час змінювала своє обличчя. Навколишній світ, який нас оточує тепер, зовсім не схожий на той, який існував у древні часи. Енергетичні процеси, які відбувалися в надрах Землі, впливали на створення гряд високих гір, морських западин і розломів земної кори, де клекотали багаточисельні вулкани, час від часу виникали руйнівні землетруси. Відступали і наступали моря і океани. Руйнувались гори. Повільно утворювалися родючі долини. Час від часу змінювалося рослинне покриття суходолу. Тваринний світ також активно впливав на вигляд континентів і островів. У природі відбувається круговорот, в тому числі відновлення ресурсів.

Але особливу діяльність розпочала на Землі людина. Оволодіння багатствами світу проходило спочатку не так швидко, як в останні часи. Побудувалися села і міста, протягнулися дороги і магістралі. Греблі і мости перегородили ріки. Люди побудували тунелі, будівлі, провели рекультивацію. Замість боліт появилися прекрасні водойми. Розвинулись фундаментальні і прикладні науки та багато чого іншого. Подивіться, як перетворили свою землю деякі народи. Розвинута екологія. Чисте повітря і ріки. Прекрасна архітектура. Якісні дороги. Економна енергетика. Зручні і обжиті міста. Дуже важливим є утилізація відходів та їх сортування. Все це потребує величезних коштів, які перетворюючись на майно забезпечують людські потреби. Частина майна використовується відразу, частина протягом тривалого часу. Це потребує заощадження. Ми повинні бути вдячними людям, які внесли свої заощадження в речі, якими ми користуємося, за блага, які викликають у нас задоволення. Всі надбання зроблені на Землі пов’язані з відкладанням заощаджень. Житло, дороги, транспорт, страхові запаси продуктів, корисних копалин, енергетичних ресурсів, майна потребують заощаджень не тільки держави, а й кожного окремого громадянина. З цим пов’язаний слідуючий закон. Всі повинні заощаджувати на майбутнє, а не жити тільки сьогоднішнім днем. Разом із основним законом, який зобов’язує всіх працювати, є закономірність, яка передбачає потребу заощаджувати. Хай не нарікають на не дуже забезпечене життя ті, хто працює, але не заощаджує. Виконання закону в зобов’язанні працювати проводиться на протязі всього життя. Тоді як постійно заощаджувати ми не можемо, хоч це є одним з основних елементів достатку. Спочатку ми пов’язані з періодом життя, коли ми зобов’язані заощаджувати. Потім наступає період, коли ми використовуємо деякі накопичені заощадження. Такі періоди приблизно пов’язані із генетично притаманними нам двома потягами життя, описаними нижче. Разом з розумною діяльністю людини, почали масово викопуватися корисні копалини. Який же безлад панує у їх використанні! Використання монопольного показника у масштабах світу дозволив би навести більш раціональний порядок у процесі використання корисних копалин, не допустив би їх дикого розграбування і залишення у неприглядному стані ділянок землі. А

заощаджені кошти від запровадження системи монопольного показника могли б гарантувати рекультивацію земель і їх поліпшення. Праця створила людину і є однією з її основних ознак. Тому кожен з нас не може тривалий час залишатися без праці. Світом керують фізичні і соціальні закони і ми повинні жити в їх рамках. Один із восьми основних соціальних законів коротко говорить. Працюйте! Всі повинні працювати та заощаджувати на майбутнє. В даному розділі описано, як не допустити несправедливого розподілу багатств в людському суспільстві. Вся моя праця направлена на побудову соціально справедливого суспільства. Ми працюємо, але не можемо бути повністю впевнені в результатах своєї праці. Вони можуть бути або великими, або малими, в залежності від кон’єктури і умов, незалежних від волі окремої людини. То чи варто особливо перейматися із-за втрачених коштів або невдач? Достаток створюється вільною працею. Достаток – це праця. Вона потребує багато часу, умілих рук, холодного розуму, пильної уваги, але результати її даються як нагорода за виконані випробування. Все, що створила і тримає людина, потрібно купляти. Вільний Ринок і вільна економіка з розумними податками є величним надбанням людства. Дуже низькі податки збільшують різницю достатку окремих категорій людей і соціальний антагонізм, а високі податки сповільнюють темпи економічного розвитку і збільшують корупцію. Великий розрив достатку окремих громадян залежить не тільки від надзвичайних здібностей окремих людей, але й від природної та іншої монополізації деяких аспектів ринку, з якою потрібно боротися. Добросовісно сплачуйте розумні податки і старайтеся допомогти тим, хто хоче піднятися. Затрачені на це кошти повернуться. Між достатком, любов’ю і волею повинна існувати гармонія, яка виправляється працею і пожертвами. Не переймайтесь достатком. Достаток не наш, поки він не прийде. А тому працюйте і визначайте міру праці. А нагорода буде, ви її отримаєте.

8.

ПСИХОЛОГІЯ

ЛЮДИНИ

В даному розділі проведемо пояснення природної тривалості життя людини. Тут є наукове описання душі людини, психологічної будови особистості, її Совісті, так званого Его, причини самогубств.

Також описані окремі методи лікування наркоманії та інших психічних хвороб. Щоб не бути голослівним, я детальніше опишу дані питання, а також практичне використання набутих знань. Ви, напевно, чули, що безсмертя людини закладено в її природі. Воно складається з фізичного і духовного безсмертя. Тут я торкнуся лише науково обґрунтованого фізичного безсмертя. Фізична вічність людини проводиться за допомогою генетичного коду при передачі життя потомству, що притаманне не тільки людині, а й усім живим істотам. В генах закладена не тільки можливість передачі життя потомству, а й два механізми. Один з них весь час нагадує про необхідність зробити продовження роду, а в другому записаний час, годинник, назвемо його необхідним часом відпочинку. По науковому його називають потягом до старіння або смерті, хоч це й грубо. Обидва ці механізми викликають процеси, які безперервно і одночасно проходять в нашому організмі, але з різною інтенсивністю, то один, то другий. Обидва процеси приносять задоволення для організму. Якщо вам трапиться в літературі твердження, що процес старіння не приносить задоволення, то буде неправдою. Особливостям проходження процесу старіння буде присвячена окрема тема. Нагадаємо ці два процеси, два потяги: 1. Потяг до необхідності дати потомство. 2. Потяг до старіння або смерті. Вони відрізняються один від одного в психологічному плані тим, що один процес завжди характеризується спокоєм, гальмуванням. Інший завжди проходить шляхом збудження. Всі інші процеси в організмі, які поєднуються з процесами гальмування або збудження, мають в своїй основі вищеназвані потяги до продовження роду або старіння, відповідно. Гармонічне поєднання вищеназваних процесів, в основі яких є обидва потяги, має конкретний резерв часу, який визначає максимальну тривалість нашого життя. Максимальна тривалість нашого життя задана нашим генетичним кодом переданим нам від наших предків. Все інше, що ми робимо в своєму житті, може скоротити наше життя в залежності від того, яких і скільки помилок ми зробимо. Помилки - це є порушення природних та соціальних законів. Наш організм немов котел, який весь час працює, завдання кожного полягає в постачанні до нього „палива”. Він виробляє

психологічну енергію, яка повинна вийти через збудження або інші канали. Якщо енергія, яка накопилася в результаті любові, шляхи її виходу складаються невдало, а ми не вміємо правильно скерувати нашу енергію на дії, які поєднані в одному ланцюгу з попередньою суттю, то ця енергія може вирватись хаотично, вибухово. Часом цей процес, особливо у молодих людей, проходить з протестом проти всього, що потрапляє їм в поле зору, іноді з протиправними діями. Часом психологи пояснюють такі дії потягом до смерті. Але то є не дуже добрий захист свого психологічного стану. Відразу пояснимо, щоб не доводити організм до стану вибуху або хвороби, потрібно навчитися розумних шляхів виходу енергії любові назовні, чого молода людина не завжди знає. Але це вже є темою окремої розмови. Інший розвиток подій, в якому ця енергія замикається в організмі, може привести до психічної хвороби, але для пояснення цього нам необхідно спочатку розібратися з психологічною будовою людини. Закладена мною картина психологічної будови особистості може суттєво відрізнятися від тих, якими користуються інші психологи, але вона допоможе не лише легше розібратися в причинах психічних захворювань, відповідно краще побудувати лікування, а й розумно настроїти психічне життя, добре організувати виховання. Ми знаємо, що психологічна основа людини складається з несвідомого, підсвідомого і свідомого. Свідома частина знаходиться зверху психічної будови особистості. Несвідома в глибині нервового механізму. Підсвідома ланка знаходиться посередині між несвідомою і свідомою частинами. Душа знаходиться в глибинах організму, своєю основою вона стоїть в несвідомій частині. Душа в даній праці розглядається як основний механізм, який забезпечує життя в організмі. Знаходиться цей механізм у кожній живій клітині, основою якого є генетичний ланцюг. Великого значення у фізіологічній будові душі придається крові та серцю, які являються головними фізичними зв’язками організму. Окрім цього кровного зв’язку душі в організмі ще існує нервовий зв’язок сконцентрований у головному мозку. До душі зараховують і психічний механізм організму, але ми психічну сторону душі будемо розглядати окремо у вигляді вольового Я, підсвідомих Его і Совісті.

Душа і є основний „котел” у якому бурлить життя. Душа подає сигнали радістю або болем. Радість або біль на початковій стадії перебувають ще не у вигляді емоцій, а поки що у вигляді спрощених сигналів, про які будемо говорити в розділі „Щастя”. На вершині психічної діяльності особистості у чисто свідомій частині знаходиться сама людина, разом з своїми думками і мисленням, емоціями, органами чуття, апаратом руху, страхом. Часто цю частину називають „Я”. Психічне пояснення його не викликає труднощів. Посередині, у підсвідомій частині знаходяться пам’ять, так зване Его і Совість. Вони являються проміжною частиною між Душею і „Я”. Назву кожної частини пишемо з великої букви, тому що кожна з них виступає як окремий самостійний психологічний суб’єкт. Спершу ніж приступити до характеристики кожної, повинен відмітити, що фізіологічні границі між ними є не дуже чіткими, часто одна частина заходить всередину другої. Пам’ять є проміжною частиною підсвідомої ділянки. Вона буває образною і словесною. У цій частині проходить підсвідоме мислення. Безліч сигналів радості або болю, які йдуть від Душі, набирають у цій ділянці пам’яті образів, слів, мислення, а потім подаються у свідому частину особистості „Я” у вигляді думок. У цій же ділянці пам’яті таким же чином проходить процес сновидіння. Подамо коротку характеристику, пояснення Его і Совісті. Его є фізіологічний і психологічний суб’єкт, але в даній праці ми будемо звертати увагу в основному на його психічну сторону. Его також має пам’ять, але перебуває вона в дещо своєрідному вигляді. Особливістю спрощеної пам’яті Его являється те, що Его добре пам’ятає сигнали радості, які передає йому Душа, але погано пам’ятає сигнали болю. В Его сигнали радості або болю набувають вигляду спрощених, але дуже сильних почуттів задоволення або незадоволення і передаються в „Я”, де вони набувають складних емоцій. Окрім цього в Его сигнали від генетичного апарату, в тому числі любові і старіння, набувають вигляду збудження, гальмування, задоволення або незадоволення і передаються вище у свідому частину особистості „Я”, що являється основою для прийняття останнім рішення. Слід сказати, що саме незадоволення пов’язане із збудженням являється стимулом до дії. Совість знаходиться в іншій частині підсвідомості. Я довгий час помилково думав так само, як багато психологів, що Совість, або її ще

називають „зверх Я”, знаходиться над ”Я” і являється свідомою. Насправді Совість знаходиться між Душею і „Я”, і являється підсвідомою, тобто вона не знаходиться в полі зору свідомості, але може в будь-який момент себе проявити. Тобто виступає як окрема зовнішня сила. Совість – це є взяті на віру набуті ззовні знання, які не перевірені власним досвідом. Такі знання сприймаються тільки від тих осіб, які користуються повною довірою. Спеціалісти можуть замітити, що формування совісті має багато спільного з гіпнотичним навіюванням. Грубо можна сказати, що совість нав’язується силою. Вкоренившись в глибині свідомості, у підсвідомості, вона виступає як зовнішній психологічний суб’єкт. Совість проводить постійний контроль „Я” і, шляхом передачі йому почуття вини і страху, впливає на нього. Більш тонкий механізм формування Совісті буде зроблений у наступних розділах. Сигнали радості і болю, які передаються через Его, потрапляють прямо в свідоме „Я” у вигляді емоцій. Знання, які уже перевірені власним досвідом, осідають в Его у вигляді спрощеної пам’яті і набувають скоріше рефлекторного характеру. Его весь час бажає задоволення. Через це воно добре запам’ятовує стан задоволення, але не запам’ятовує і не хоче стану незадоволення і все робить, щоб знову отримати задоволення. Совість може, частіше розумно, обмежувати свободу особистості. У Совісті закладаються мораль, міра, закони, релігія, певний світогляд. Совість шляхом почуття вини витискає енергію збудження, яка перебуває в „Я”, назад в Его, де вона викликає незадоволення і невроз, або виривається назовні у вигляді емоцій або дій. При зменшенні своєї активності Совість послаблює тиск, внаслідок чого енергія збудження виходить з Его назад у свідому ділянку „Я”. Подібний процес витискування енергії з „Я” в Его може проходити без участі Совісті, безпосередньо за допомогою страху. При послаблені страху проходить зворотний процес. Свідома ланка „Я” разом з підсвідомою ділянкою пам’яті є посередником і являється перекидним містком, за допомогою якого Совість впливає на Его, причому робить вона це за допомогою десятків ниток, які діють з різною інтенсивністю. Цей процес часом нагадує коливання різної амплітуди та частоти.

Ще одною відмінністю Совісті від Его є те, що умовно слуховий апарат Совісті направлений вверх, назовні через „Я”, тоді як Его слухає внутрішній голос. Совість огорнута пам’яттю. Витискування енергії в Его є не дуже добрим. Важливішим для „Я” є можливість знайти розумний шлях її виходу в потрібному напрямку. Якщо процес витискування в Его є дуже потужним і тривалим, то він може продовжитись до витискування цієї енергії у несвідому фізіологічну ділянку, яку ми називаємо Душею, де дана енергія може тільки перетворитися, загальмуватися в додатковий процес старіння і привести до паталогічної зміни організму і нервової системи. Дістати хворобу звідти дуже важко. Часом приходиться відроджувати психологічну особистість заново і в правильному напрямку, що й потрібно робити у важких випадках. Більше половини гострих психічних хвороб проходить із-за загальмованої сексуальної енергії в підсвідомість Его. Подальше потужне і тривале витискування її з Его в фізіологічну ділянку Душі викликає патологічні, звідси хронічні психічні захворювання і запальні процеси в організмі. Майже всі психічні захворювання виникають внаслідок загострення боротьби між „Я”, Совістю, Его і Душею. Совість грає в цьому вирішальну роль в тій суті, що за допомогою неї, її „ремонту”, можна впливати на психічне здоров’я особи. Дуже важливо своєчасно і правильно сформувати Совість. Якщо Совість по певних питаннях не встигла сформуватись, то характерна для людини нестримна тяга до свободи, тобто до пізнання світу, приводить до того, що в молодої особистості відкрита дорога до шкідливих звичок. Самі по собі вони не приходять. Інші люди своїм прикладом немов би пропонують, часом нав’язують, іноді примушують до надмірності, куріння, алкоголю, наркотиків. Органи особи на самому початку протестують від даних впливів. Кому подобалась перша затяжка сигарети, перший смак алкоголю, перші проколювання шкіри і вен? Часте повторення впливу або примушування приводять до привикання, а потім до формування психологічної залежності, які концентруються в Его. Після чого Его буде постійно нагадувати і виділяти енергію збудження. Єдиний вихід в лікуванні психологічних залежностей полягає в „ремонті”, формуванні Совісті. Важливо разом з потужною витискувальною силою Совісті формувати канали, по яких енергія

зможе направлятися по безпечному виходу. Іншими словами налагодити здоровий спосіб життя. Інший вид лікування психологічних залежностей проходить шляхом вироблення механізму забування пам’яті Его, який потребує тривалого часу і є дуже важким. Метод психоаналізу і полягає в тому, що психоаналітик поступово розкриває і аналізує закутки совісті, її хибні сторони з тим, щоб провести її поліпшення, ремонт. Але зробити це можна лише ввійшовши в повне довір’я, або шляхом гіпнозу. Психологічне більш тонше пояснення явища гіпнозу буде зроблено в наступному розділі. Потрібно стерегтися стану, коли сила Совісті досягає сили Его. При тривалій і жорстокій рівносилій боротьбі між Совістю й Его, „Я” може не витримати. Сила його може вичерпатись. Тільки такі моменти можуть привести до суїциду. Чим сильніше „Я”, тим довше проходить боротьба. Тільки тоді може статися випадок самогубства. Тільки зовнішня сила може виштовхнути особу з цього стану. Випадки суїциду, самогубств можуть пройти тільки по аналогічних схемах. Психологічний суб’єкт „Я”, так само як і будь-який орган, має обмежений запас енергії і сили. Випадки суїциду можуть пройти тільки у випадку тривалої, поки не вичерпається нервова сила „Я”, боротьби між Его і Совістю. А це може бути тільки у виключних випадках, коли сила Его дорівнює силі Совісті. Ось чому, тільки зовнішня допомога зі сторони навколишнього оточення може вивести людину з цього стану. Оскільки часу на підняття, формування сили Совісті мало, а ввести в гіпноз в такому стані нелегко, то залишається один вихід підтримати силу Его, яка вимагає в цей момент чогось шкідливого. Наприклад, переконати, подати алкоголіку дозу алкоголю. Кожна ситуація потребує окремого розгляду, але будь який випадок зведеться до схем психічного аналізу викладених в даному розділі. Дана теорія доводить, що сама особа не винувата у випадках самогубств. Це є наслідком хвороби. То є моменти, коли особа самостійно не може вирватись з подібних ситуацій. В кінці кінців то є наслідком того, що признаком людини є наявність Совісті. Ось чому серед тварин не буває самогубств. Тому що в них частіше всього не буває совісті.

Отже суїцид є наслідком досить тривалої рівносилої боротьби Совісті з Его, після якої сила „Я” не в змозі витримати цієї боротьби. Одночасно це проходить з процесом, коли енергія незадоволення витискується в підсвідоме Его, внаслідок чого викликається гострий невроз, або витискується ще далі у несвідому ділянку. При витискуванні енергії у несвідому ділянку, особистість завжди відчуває гострий біль. Використання інформації по психології людини з даного розділу допоможуть легше віднаходити моменти, коли можуть статися випадки самогубств. Повідомлення про такі випадки показали, що люди взагалі не знають наукових методів визначення настання моментів виникнення і запобігання випадків самогубств. Часто помилково не рахують випадки самогубства психічною хворобою. При аналізі психічної будови особистості легко прослідковуються причини самогубств. Вони були і особливо тепер стали проблемами в житті суспільства, і яких буде набагато менше, якщо використати матеріал з книги „Епоха сучасної людини”. Користуючись попередньою інформацією і теорією, основи якої закладені в згаданій книзі, можна легко встановити причини психічних хвороб у всіх конкретних випадках і легше знайти шляхи лікування. В теперішній час виняткового нервового і психічного перенапруження, наслідком якого є ослаблення сили „Я”, знання психології людини просто необхідні. Думаю, більш точне знання психології допоможе не тільки в лікуванні хвороб, а й в збереженні міцного і надійного психологічного здоров’я. Я ставив за мету не розкривати всі наукові грані психології, а лише звернути увагу на невідомі, на мій погляд, її сторони.

9. П С И Х О Л О Г І Я

Л Ю Б О В І.

ГІПНОЗ

В попередніх моїх працях уже згадувалося, що духовна діяльність людей відображає реальний світ. Не може бути винятком цього жодна розумова робота.

Розум людини – є накопичення досвіду. Якщо його недостатньо, то ми, внаслідок нашої непереборної тяги до волі, до пізнання, за допомогою фантазії проникаємо в різні сторони нашого життя. Там ми набуваємо досвіду, щоб мати можливість передати його далі. Це і є шляхом розуму. Тобто, розум є або накопиченням свого досвіду і досвіду всього людства, або спробою блукання незнайомими манівцями за допомогою попереднього. Оскільки психологія стоїть на науковій основі, то я змушений зробити певні нагадування з попередньої розділу. Основою передачі інформації потомству являється також генний зв’язок. В генах закладено два механізми. Один з них весь час нагадує про необхідність зробити продовження роду, а в другому записаний час, який разом з першим визначає тривалість нашого життя. Його називають потягом до старіння або смерті. Обидва ці потяги викликають процеси, які безперервно проходять в нашому організмі і які приносять задоволення для організму. Вони відрізняються один від одного в психологічному плані тим, що один процес завжди проходить шляхом збудження. Інший завжди характеризується спокоєм, гальмуванням. Всі інші процеси в організмі, які поєднуються з процесами збудження або гальмування, мають в своїй основі вищеназвані потяги до старіння або продовження роду, відповідно. Наукове описання Душі проведене в попередньому розділі. Вона дає життя людині. Вона є основним місцем у якому протікає життя. На вершині психічної діяльності особистості у чисто свідомій частині знаходиться сама людина, разом з своїми думками і мисленням, емоціями, органами чуття, апаратом руху, страхом. Цю частину психічної особистості називають „Я”. Посередині, у підсвідомій частині знаходяться пам’ять, Его і Совість. Вони являються проміжною частиною між Душею і „Я”. Психологічна енергія, яка виробляється в організмі, повинна вийти через збудження або іншими шляхами. Не всі знають деякі сторони фізіології і психології любові. Любов – це взаємний контакт нервової системи осіб через органи чуття. Ними можуть бути дотик, зір, слух. Дотик може найкраще проходити через точки, де найбільше скупчені нервові волокна. Любов – це взаємна інформація про єднання, внаслідок чого проходить потужне накопичення психологічної енергії в організмах.

Внаслідок діяльності організму накопичується енергія. Потужним каталізатором цього являється любов. В організмі проходить не тільки накопичення енергії, а й заміна старих клітин на нові, постійне відновлення організму. Любов являється необхідним стимулом, каталізатором в цьому процесі. Тобто, без любові не може проходити активного створення нових клітин, оновлення нашого організму. А що буде, якщо немає любові? Стара клітина, яка потребує своєї заміни, змушена буде просто відмерти, часто без створення нової. Тобто, проходить пришвидшений фізичний процес старіння організму. Старіння організму проходить в даному випадку не внаслідок генного потягу до старіння, а швидше, внаслідок відсутності любові. Любов є не тільки умовою накопичення психологічної енергії, а й необхідним каталізатором утворення нових клітин в організмі. Таким же є процес росту дитячого організму. Наповнення організму дитини з перших днів життя і зародження любов’ю, сприяє швидшому і повноцінному розвитку дитячого організму, формуванню психологічного здоров’я. Нагадаю, що любов є взаємний контакт нервової системи через органи чуття. Ми вже знаємо, що внаслідок любові проходить накопичення психологічної енергії в організмі, яка є конче необхідною для фізичного росту молодого організму та відновлення і омолодження більш зрілого. А ми все шукаємо тривалого і здорового життя будь-де, тільки не в любові. Якщо в дитячому організмі вся енергія любові використовується на ріст, та ще й часто її недостатньо, то куди ж діваються надлишки психологічної енергії в зрілому організмі? Вони повинні вийти назовні. Енергія накопичується для виходу її на певні цілі. Тривале перебування надлишків її в організмі викликає напруженість, збудження і є дуже шкідливим. Тепер введемо поняття кровозмішання як процесу, в результаті якого може зародитися нове життя. Є й інші назви цього процесу, але ми будемо користуватися цією назвою. Найшвидший вихід енергії організму, в тому числі психічної проходить під час кровозмішання. Більш прості форми виходу її проходять під час фізичної або розумової роботи, через емоції, інші форми розв’язання сексуальних напруг. Постійна любов і активна діяльність являються самими найважливішими шляхами досягнення довголіття організму.

З розділу психології людини ми знаємо, що тривалий невихід надлишків психологічної енергії і подальше витискування її з підсвідомої ділянки Его в глибини організму приводить до паталогічних змін. В даному випадку ця енергія руйнує нервові волокна, виникають запальні процеси в інших органах. Тобто, проходить психологічне і фізичне, пришвидшене старіння організму, або в гіршому випадку ще й виникнення психоневрологічних та інших захворювань. Результатом вищевказаного дослідження виявилось, що генетичний потяг до необхідності дати потомство зв’язаний з любов’ю, з спокійним накопиченням енергії, з великим внутрішнім психологічним задоволенням. Обидва фізіологічні потяги, які закладені в генах, які ми називали потягом до необхідності дати потомство і потягом до старіння, постійно ідуть поряд на протязі всього життя. Вони обидва пов’язані із задоволенням. Тепер ми побачили, що обидва вони пов’язані з любов’ю, але якщо перший пов’язаний із тихим накопиченням енергії любові, то другий зв’язаний із бурхливим виходом її назовні. Генетичний потяг до старіння у більшій мірі знаходиться у моменті максимального виходу енергії з організму, тобто, він зв’язаний із збудженням, а також з величезним внутрішнім психологічним задоволенням. Почуття ненависті полягає в замкнутості, напруженості, збудженні, коли немає вільного шляху виходу цієї енергії, проходить її поступове витіснення в Его. Так почуття любові можуть швидко перейти в почуття ненависті. Звичайні шляхи проходження цієї енергії описані в розділі „Психологія людини”. Психологічна енергія, яка утворюється в організмі у психологічному центрі Его, передається в „Я” і виходить назовні у вигляді емоцій. Частина її під час утворення використовується на створення нових клітин для росту і заміни старих. Дана енергія в нормальних умовах не повертається в середину організму, який ми називаємо Душею. Але при замиканні шляхів виходу її назовні, вона при переповненні витискується в середину організму, де викликає патологічні зміни. Таке відбувається особливо під час стресів, депресій. Але таке витискування в середину організму може відбуватися тільки дуже повільно.

Стрес – це замикання нервової енергії в собі без виходу, коли проходить її витискування з свідомого „Я” в підсвідому ділянку Его і далі в організм наступними силами. Такими можуть бути фізичний удар, важке повідомлення або інформація, відмова, інше. Процес ненависті і стресу подібні в процесі блокуванні енергії і різняться лише його ступенями. Депресія це стрес, який триває досить довго. При недостатку створення даної психічної енергії блокування її часом проходить поступово. Це стається лише при створенні для цього відповідних умов Причиною блокування в такому випадку часом являється совість, яка сформована так, що часом перегороджує вихід психологічної енергії, назовні. Дану функцію може виконувати також сильне „Я”. Така психічна енергія, яка витіснилася в глибини організму, а це може також відбутися під час хвороби, депресій, після операцій, проводить патологічні зміни всередині організму, окремих органах, рубцях. Даний процес може продовжуватися протягом тривалого часу. Розглянемо ще випадки подібні до стресу в шляхах блокування психологічної енергії, але відмінні від неї більш повним її накопиченням, і коли проходить раптове її блокування. В такому разі енергія, яка не встигає поглинатися в середину організму, змушена витискатись із Его в свідоме „Я”, де вона блокує його, а після наповнення останнього блокує одночасно підсвідому Совість і пам’ять. Дана енергія проводить блокування не тільки свідомого „Я”, а одночасно блокує також підсвідому Совість і пам’ять. Тобто отримуємо стан, коли Совість „спить”. Щойно я накреслив психологічну картину гіпнозу. Шляхи блокування в психологічному результаті залежать від кількості накопиченої енергії та часу її блокування. За такою схемою проходить сеанс гіпнозу. Необхідною умовою гіпнотизера являється можливість добитися виділення бажано потужного потоку психічної енергії пацієнта. Цього можна добитись лише ввійшовши у довіру до пацієнта. Ось чому всі гіпнотизери перед сеансом багато говорять, входять в довіру. Часом деякі з них мають здатність по зовнішньому вигляду пацієнта визначити стан виділення достатньої кількості даної енергії. Адже вона в якійсь мірі виділяється у всіх постійно. Тоді вони можуть обійтися без підготовки першого етапу. Закінчивши вище сказане, оцінивши стан пацієнта, вони переходять до другого етапу.

Другою частиною сеансу є необхідність раптово заблокувати вихід психічної енергії назовні. Найчастіше для цього використовують можливість, коли раптово викликають в пацієнта почуття страху. Для цього необхідно добитися несподіваного виділення адреналіну, який сильно блокує психічну енергію, витискує дану енергію з Его в свідомість пацієнта, „оглушує” його. Внаслідок цього процесу, визваного раптовим почуттям страху, блокується також вольовий апарат. У випадку наявності потужної кількості психічної енергії, та вмілому проведенні сеансу, глибокому блокуванні, коли виділяється велика кількість адреналіну, блокується не тільки свідомий вольовий апарат, а й часом апарат пам’яті і совісті, які знаходяться в підсвідомій ділянці. Тобто, процес гіпнозу проходить при потужному виділенні психічної енергії і сильному раптовому короткочасному її блокуванні. Коли стан гіпнозу проводить блокування совісті, свідомого „Я”, він знімає їх запірний клапан, внаслідок чого патологічна енергія, яка знаходилась в глибинах організму, частково находить шлях виходу, патологічні процеси припиняються, тканини частково відновлюються. Патологічна енергія виходить повільно. Феномен вченого психолога Кашпіровського має в своїй основі явище гіпнозу. Зникнення рубців і є фактичним підтвердженням процесу, який проходить під час гіпнозу. Якщо Ви не хочете піддатись гіпнозу, досить того, що Ви не будете вірити гіпнотизеру, або не лякатись, коли він спробує викликати у Вас сильний раптовий страх. Хтось може відкрити в собі здатність викликати явище гіпнозу підсвідомо, хтось добивається цього використовуючи окремі знання з психології. Більшість з них або не хочуть ділитися своїми секретами, або не вміють це науково пояснити. Це не стосується великого Кашпіровського, який відкрито розповідає свої секрети по телевізору, але чомусь не всі його розуміють. Гіпноз є психологічним насиллям і допускається тільки в медицині, так само, як і медичне оперативне втручання. Я думаю, використання його в інших цілях являється неправомірним.

10. Щ А С Т Я Тепер ми підійшли до дуже простої і зрозумілої теми. Чи можна спробувати знайти в ній щось нове, що може найбільше зацікавити

читачів? Будемо намагатися зробити це в кінці, коли ми підійдемо до цікавих висновків. А нове знайдемо посередині розділу. Просто скажемо, що щастя являється довгим і здоровим життям. А ще можна точніше сказати, що щастя полягає в успішному і приємному виконанні завдань, які закладені нашим генетичним кодом і в духовній передачі вищої форми нашого духовного життя. Основою передачі інформації потомству спочатку являється генний зв’язок. В генах закладено два механізми. Один з них весь час нагадує про необхідність зробити продовження роду, а в другому записаний час, назвемо його необхідним часом для відпочинку. Другий механізм називають потягом до старіння. Обидва ці механізми викликають процеси, які безперервно і одночасно проходять в нашому організмі, але з різною інтенсивністю, то один, то другий. Обидва процеси приносять задоволення для організму. Вони породжують відчуття щастя. Гармонічне поєднання вищеназваних процесів, в основі яких є передача життя і духу, має конкретний резерв часу, який визначає максимальну тривалість нашого життя. Максимальна тривалість життя кожного задана нашим генетичним кодом переданим нам від наших предків, яку ми скорочуємо нашими помилками. Помилки - це є порушення природних та соціальних законів. Наші помилки применшують наше щастя. Далі торкнемося поняття душі в людині. Люди в житті користуються поняттям душі не тільки як механізмом, який забезпечує життя в організмі, а й придають їй значення свідомого і підсвідомого психічного життя, а також роботу розуму. Я сконцентрував поняття душі лише у фізіологічних процесах, які проходять в організмі кожного. А свідому і підсвідому психічну і розумову діяльність відділив від душі у вигляді Я людини, пам’яті, Совісті і так званого Его, де в останньому зосереджується набутий приємний досвід кожної особистості. Згадаю про це в слідуючому. Душа знаходиться в глибинах організму, своєю основою вона стоїть в несвідомій ділянці. Душа в даній праці розглядається як основний механізм, який забезпечує життя в організмі. Знаходиться цей механізм у кожній живій клітині, основою якого є генетичний ланцюг. Великого значення у фізіологічній будові душі придається крові та серцю, які являються головними фізичними зв’язками організму. Окрім цього кровного зв’язку душі в організмі ще існує нервовий зв’язок сконцентрований у головному мозку. До душі зараховують і

психічний механізм, але ми психічну сторону будемо розглядати окремо у вигляді вольового Я, яке користується пам’яттю з підсвідомої ділянки, підсвідомих Его і Совісті. Душа і є основний „котел” у якому вирує життя. Душа подає сигнали в центральну нервову систему радістю або болем. Оце і є мовою фізіологічної душі кожного, яка виходить з глибин організму. Сигнали радості дають відчуття щастя. Отже, щастя це є радість, яку посилає душа. Давайте детальніше розберемося в матеріальному і фізіологічному механізмі щастя. Кожний орган людини виконує свою функцію. Деякі органи зайняті тим, що виробляють певні речовини. Майже всі вони шляхом поділу виробляють клітини, які замінюють віджилі, а також проходить ріст органів у молодому віці. Деякі вчені уже віднаходять гормони щастя, або наркотичні речовини, які можуть виробляти певні органи. Не лякайтеся, коли я зроблю несподіваний висновок, що абсолютно всі органи людини, які мають нервові рецептори, виробляють наркотичні речовини. Ці речовини відрізняються одна від одної внаслідок того, що будова клітин кожного окремого органу різноманітна. Вони змушені відрізнятися, тому що наявний матеріал і функціональний механізм кожного органу різні. У кожному органі знаходяться нейрони, які передають сигнали у центральну нервову систему. Вони посилають їх за допомогою електричних імпульсів, які володіють певною енергією. Ось для створення цієї енергії і потрібні наркотичні речовини. Тільки створившись, вони негайно, тут же розпадаються і при цьому відразу впливають на нервові рецептори. Ось чому виявити природні наркотичні речовини в організмі надзвичайно важко. Звільнена від розпаду власно виробленої наркотичної речовини енергія перетворюється на електричний імпульс, який передається по нервових волокнах. Ми знаємо, що для роботи будь якої електричної батареї необхідна хімічна реакція. Наркотична речовина при розпаді вступає в хімічну реакцію з нервовим рецептором, стає джерелом не тільки електричного імпульсу, а й матеріалом для відновлення нервового рецептора, який вступив у реакцію з наркотичною речовиною. Більше того, створення наркотичної речовини проходить безпосередньо в рецепторі. Тобто, рецептор являється сполучним

елементом між органом і нервовою системою, який належить до двох органів одночасно, а не до одного, як вважали до цього часу. Особистість нагромаджує набутий досвід отримання сигналів щастя у психологічному центрі Его і навіть отримує певну психологічну залежність від них. Але виникнення психічної хвороби внаслідок цієї залежності не відбувається, тому що вироблення наркотичних речовин в кожному органі суворо дозоване. Збільшення вироблення їх понад певну норму, або зміна набутої структурної будови наркотичних речовин в органі внаслідок причин, про які я повідомлю далі, викликає неприємні відчуття і біль. Є дві основні групи рецепторів. Рецептори, які відчувають подразнення з навколишнього середовища і рецептори, які контролюють роботу внутрішніх органів. До першої групи належать рецептори органів зору, слуху, нюху, смаку, рівноваги, дотику. Чомусь мені не зустрічалось згадування про рецептори, які реагують на прискорення, але такі існують також. Ви, напевне, згадуєте, які приємні відчуття і навіть почуття щастя у вас викликали споглядання прекрасних краєвидів, картин, фільмів, вистав, квітів, вигляду неба, сходу і заходу сонця, окремих предметів і швидкого бігу тварин. Згадайте щастя, яке ви відчували від чудової музики, співу, шуму водоспадів і дзюркоту струмочків, плюскотіння моря, шурхоту опалого листя під вашими ногами і скрипіння свіжого снігу. Такі ж почуття щастя викликають приємні запахи і смачна їжа. Типовим приємним відчуттям дотику являється проходження масажу. Такими ж незрівнянними є доторкання до нас м’яких подихів вітру і ніжного проміння сонця. Ми безмежно раді під час знаходження у водному середовищі, купання в морі або басейні. Не йдуть ні в які порівняння пригортання до грудей дорогих нам людей. Але в цьому разі має місце ще й інше явище у виробленні гормонів щастя, яке ми відкриємо пізніше. Рецептори, які реагують на прискорення, виробляють наркотичні речовини, які викликають почуття щастя під час швидкої їзди і в польоті, в тому числі під час приземлення на парашуті. Сказане мною доводиться від протилежного тим, що поки що не існує іншого теоретичного доведення механізмів, які можуть викликати фізіологічне джерело виникнення почуття радості і щастя у вище наведених прикладах.

Всі ці відчуття відбуваються під дією гормонів щастя у вигляді обмежених доз наркотичних речовин, які виробляються органами чуття під дією зовнішніх подразників. Ми уже згадували, що надмірний рівень подразників, які викликають вироблення надмірних доз гормонів щастя, справляють больове або неприємне відчуття. Рецептори не встигають відновлюватися під час такої шаленої атаки і занадто великі імпульси сигналів породжують відчуття болю. Така ситуація виникає під час засліплення, від різкого звуку великої амплітуди, при сильному поштовху та в багатьох подібних випадках. На відміну від органів чуття, у внутрішніх органах процес відчуття радості або щастя проходить дещо інакше. Рецептори, в яких закінчуються нейрони нервових волокон, реагують не тільки на фізичні і хімічні подразнення, а й контролюють нормальну роботу самого органу. Чим краще почуває себе орган, тим більше наркотичних речовин він виробляє, тим більше радості він посилає. В протилежному випадку хворий орган не може виробляти нормальних гормонів радості або щастя. А видозмінені їхні радикали, які вступають в хімічну реакцію з нервовими закінченнями, не забезпечують нормального відновлення рецепторів. Внаслідок цього рецептор посилає сигнал болю. Можемо зробити висновок, що відчуття особою радості або щастя, які являються аналогічними речами, відбувається в результаті вироблення органами людини обмежених доз природних наркотичних речовин. Надмірне збільшення їх кількості або видозміна їхньої хімічної будови шкідливо впливає на психічну сторону особистості. Дехто намагається збільшити своє щастя шляхом застосування штучних видів наркотичних речовин, або зібраних з біологічних носіїв поза власним організмом. В таких випадках абсолютно не можна дотриматись оптимально допустимих доз. А також чужі радикали цих речовин не можуть шкідливо не впливати на рецептори і нервову систему таких осіб. Ще є одне наукове доведення того, що наркозалежні особи свідомо скорочують своє життя навіть у тому неможливому випадку, коли їм вдалося б дотримати оптимальних доз наркотиків, і хімічний склад їх був би нешкідливим. Його викладу в наступних абзацах. На початку розділу було сказано, що кожному визначена максимальна генетично задана тривалість життя. Радість в оптимально

необхідному темпі не зменшує його тривалості. Іншими словами можна сказати, що кожному визначена максимальна кількість радості в житті. Вона буде тихою або бурхливою. Штучне збільшення надмірної кількості радості природно зменшує тривалість життя, так як ресурс радості вичерпується швидше. Окрім цього наші життєві помилки приводять не тільки до скорочення нашого життя, а й до зменшення ресурсу радості в житті. Як же тоді пояснити, куди дівається невикористаний максимальний ресурс радості? Невикористана радість замінюється аналогічним ресурсом болю. Можна психічно не відчути цього болю, але фізіологічна сторона організму обов’язково його відчує. Не викликає сумніву, що і в головному мозку і в спинному існують своєрідні механізми виникнення радості, які залежать від фізіологічного стану самої нервової системи. Такі механізми можна співставляти з іншими органами. Розглянемо ще одне особливе психологічне джерело радості, яке не було розглянуте раніше. Адже існують своєрідні, характерні лише для людини витоки і причини виникнення гормонів щастя. Це будуть своєрідні відчуття щастя, які будуть породжуватися інформацією, духовними її джерелами. Часто ці відчуття щастя можуть супроводжуватися спалахами, які так необхідні для нормального розвитку психічного і фізичного здоров’я. Розглянемо деякі сторони фізіологічного відчуття щастя, яке виходить із духовних джерел, з інформації, і навіть власного спогаду і думки. Інформація, яка надходить від органів чуття у вигляді електричних імпульсів, частково зберігається у центральній нервовій системі у вигляді пам’яті. Є два види пам’яті людини, які суттєво відрізняються одна від одної у фізіологічній будові. Це короткотермінова і довготермінова пам’ять. Короткотермінова пам’ять працює за допомогою електричних імпульсів, які передаються по клітинах центральної нервової системи, і перемішуються з імпульсами, за допомогою яких працюють думки. Такий механізм подібний до роботи технічних інформаційних засобів.

Інша частина інформації, яка передається за допомогою таких же імпульсів, хімічно зв’язується з деякими молекулами внутрішньої будови нервових клітин і стає осередком, елементом довготермінової пам’яті. Такий хімічний зв’язок довготермінової пам’яті може розпадатися і віддаватися у центральну нервову систему у вигляді електричних імпульсів, які відтворюють записану інформацію. Цей процес може багаторазово повторюватися. Тобто, існують деякі клітини пам’яті, які працюють подібно до акумуляторів. Наскільки мені відомо, зберігання пам’яті у вигляді різноманітності хімічної будови у технічних засобах не використовується. Дане явище показує, що різноманітність живої природи у цих видах зберігання інформації являється більш широкою. Я поки що не знаю механізму, який збуджує віднаходження потрібних клітин пам’яті і відтворення їх в електричні імпульси. Але мені відомо, що збільшення живої електрично обумовленої короткотермінової пам’яті суттєво втомлює нервову систему так само, як і розумова діяльність за допомогою мислення. Спасінням і відпочинком від такого стану являється переходження мобільної короткотермінової пам’яті у хімічну довготермінову. Такий стан може проходити тільки під час сну, особливо під час повільного сну. Швидкий сон являється різновидом розумової діяльності і бадьорості при виключеній свідомості. Всі знають, що сон необхідний для кожного. Але чому він такий тривалий і займає майже третину нашого життя, напевно, не всі знають. Відповідь знаходиться у необхідному тривалому хімічному впорядкуванні закутків нашої пам’яті. Якщо не буде частого процесу згадування або набирання нової інформації, хімічний зв’язок не буде часто відновлюватися, то він набере все більш зашкарублого характеру і все важче і важче буде його активізувати. Так відбувається процес забування, а елементи і клітини пам’яті поступово втрачаються назавжди. Отже, тепер ми знаємо, що причинами думок можуть стати не тільки сигнали, які ідуть від зовнішніх і внутрішніх подразнень, а й від апарату довготермінової пам’яті. А самі думки можуть стати причиною виникнення радості, тобто джерелом вироблення природних наркотичних речовин в органах. Даний процес проходить внаслідок зворотних нервових імпульсів від центральної нервової системи до окремих органів. Це відбувається

від уже складених стереотипів пережитих хвилин радості, які закарбувалися в нашій пам’яті. Мені до сьогоднішнього дня під час згадування шумлять водоспади, блищать вершини Кавказьких гір, відчувається смак свіжої води льодовикових потічків і чистота прохолодного свіжого повітря, які я відчув під час перебування в Домбаї лише на протязі одного дня. Це викликає припливи радості і щастя від одних лише спогадів про цю незвичайну красоту. В житті кожної людини обидва ці процеси споглядання і згадування тісно переплітаються між собою і являються складним джерелом радості або хвилювання. Щастя – це все добре, що ми отримуємо від навколишнього світу. Щастя – це набутий життєвий досвід, це прожите життя, це задоволення своїх потреб, це наповнення емоціями, це задоволення життям. Як же добитися повнішого щастя? Як найкраще використати той ресурс радості, який відпущений кожній людині? Як не втратити його, як не пропустити щастя мимо себе? Існують дві границі оптимального щастя, нижня і верхня. Для досягнення нижньої границі нам необхідні певний рівень матеріального достатку, доступна омріяна любов, свобода, яка дала б нам можливість реалізувати свої здібності. Щоб досягти і перевершити нижню границю необхідно жити, учитися, а також можна використати знання закладені в цьому творі. Якщо хто хоче досягнути більших успіхів у житті, але не знає як, може глибше освоїти дані розділи і спробувати добитися цього. Кожний ставить нижню границю на своєму рівні, яку він сам собі задумав. Вона залежить від знань кожного, від оцінки своїх можливостей. Мені доводилось жити в комуністичному суспільстві. Нас годували обіцянками швидкого достатку і повної свободи після перемоги комунізму над капіталізмом, які все не наставали. А боротьба за світле майбутнє кидала трудящі маси у неймовірні труднощі. Дивно, але більшість нас були щасливими, бо не знали іншого шляху досягнення цього. Я назвав дане явище масовим ейфорійним психозом. Він явився наслідком заразного психічного захворювання. Виявляється, що є й такі хвороби.

Імунітетом могли б бути необхідні знання. Але всюди практикувалась інформаційна блокада. На певному рівні вона підтримується і тепер. Багато чого з даної праці направлене на досягнення і перевершення визначеної кожним нижньої границі досягнення щастя. Що ж робити тим, які все ж таки не можуть перевершити дану границю? Для тих в даному творі буде написана окрема тема. Вона називається „Окремі погляди на буддизм”. В цій темі я покажу шлях досягнення щастя, по якому потрібно йти тим, хто ніяк не може досягти цієї нижньої границі. То чи варто ставити собі планку досягнення щастя занадто високо? Вона може перевершувати власні можливості. Постійні намагання подолати її можуть підірвати силу організму. Багатство важливе в досягненні щастя. Але коли ми хочемо мати більше, ми повинні більше працювати. Тоді більше перешкод буде виникати перед нами, треба більше затрат, більше сил і енергії, більше думки і знання, все більші випробування нам доведеться подолати. Воля важлива для досягнення щастя, але ми повинні більше боротися за неї, щоб зробити її більш досконалою. Так само все більші випробування нам прийдеться витримувати. Любов також дуже важлива для досягнення щастя. Але любов вимагає всього, всієї людини, вимагає горіти в її вогні. Чим більше щастя, тим більше труднощів і перешкод, тим більші випробування стають на нашому шляху. Бажаємо великого щастя, але чи витримаємо ми його. Щастя так не приходить. Його треба заслужити. Верхня границя особлива. Багато людей внаслідок могутнього розвитку технологій досягли такого стану, коли вони можуть з надлишком забезпечити себе матеріальними потребами першої необхідності. Існує спокуса користуватися оцим надлишком, який таїть в собі особливу небезпеку. Надмірність шкідлива не тільки тому, що вона негативно впливає на здоров’я і правильний спосіб життя, а й тому, що вона породжує психологічну залежність. Тоді вирватись з неї буде набагато важче. Міра щастя. Міра всього. Ось що потрібно людині. Коли ми чуємо звук. Просто звук. Але коли ці звуки розмістити так, щоб полинула мелодія, то стає музика. Це гарно. Бо звуки розмістились

гармонійно. Кожний звук розмістився по своїй мірі. Без міри не буває гармонії. Коли ми робимо рух. Робимо і все, нічого особливого. Але коли ці рухи в танці. Стає гарно. Рухи в гармонії, це танець. І так багато чого. Зміна пори року, зміна дня і ночі. Все проходить так гармонійно. Без міри не можна зробити гармонії. Без міри не буває красоти. Одна людина живе красиво, легко, гармонійно. У іншої так не вдається. Її переслідують невдачі. Вона не змогла дотриматись міри і пропорції в житті. Якщо ви хочете прожити життя щасливо, дотримуйтеся міри і гармонії в житті. Найголовніше і найскладніше завдання в житті кожного дотриматись основного соціального закону, досягти гармонії і прожити життя щасливо. Дана книга допоможе нам в цьому. Гармонія – це красота життя. Вона викликає почуття щастя. Гармонія – це найоптимальніше поєднання всіх наших потреб, і навіть оптимальне поєднання дій всіх потрібних нам соціальних і фізичних законів. Потрібно навчитися жити красиво, гармонійно. Тоді життя стане легшим, радісним і щасливим. Навчіться керувати життям так, немов Ви граєте на музикальному інструменті. Коли і скільки натиснути яку клавішу. Коли і як потягнути за певну струну або смичок. Легко сказати дотриматись міри і гармонії в житті. А як визначити оту міру і гармонію в житті кожного? Відповідь одна. Навчатись і отримувати досвід. А якщо знання кінчаються, потрібно включити свою фантазію пізнання. Людина отримала велику силу розуму. Внаслідок цього вона часто має можливість перевершувати свої потреби. А тому вона повинна мати міру. Психологічна міра людини може знаходитися тільки в совісті. Ми вже пробували зробити визначення людини. Людина це створіння, яке має фантазію, працює, має совість. Тепер ми можемо сміливо добавити слідуюче. Людина повинна мати міру. Людина і є цією мірою. Тоді вона буде щасливою. В цьому розділі ми описали основний соціальний закон для кожного „Дотримуйтесь міри і гармонії в житті.”

11. Л І К У В А Н Н Я Ш К І Д Л И В И Х

ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ Всі хочуть бути щасливими. Сигнали радості, які ідуть з глибин організму, від душі, дають відчуття щастя. Вони виникають внаслідок дії певних речовин, які утворюються в органах людини. Дія їх подібна до дії наркотичних речовин на нейрони нервових волокон. Чим краще почуває себе орган, тим більше таких речовин виробляється в органі, тим більше сигналів радості або щастя потрапляє в центральну нервову систему. Окрім цього, подібні речовини виробляються в органах чуття під дією зовнішніх подразників. Чим більше органи чуття отримують певних подразників, тим більше сигналів радості поступає до нервового центру. Такі ж самі сигнали виробляються в самому нервовому механізмі, де подразниками можуть виступати пам’ять, почуття. Це є особливий механізм утворення сигналів радості. Всі три джерела радості і щастя викликають накопичення психологічної енергії у нервових психологічних центрах, лишки якої повинні вийти назовні. Під час виходу цієї енергії органи, через які вона виходить, отримують високий ступінь збудження, які посилають додаткові потоки радості і щастя. Утворюється складний механізм утворення відчуття радості і щастя, який часом називають екстазом, просвітленням, блаженством. Під час такого стану деякі органи набувають надзвичайних можливостей. Стан максимального виходу психологічної енергії тісно зв’язаний з нормальним природним процесом старіння, але він не скорочує життя. Навпаки, відсутність цього процесу замінюється різноманітними больовими відчуттями. Такий стан найвищого психологічного відчуття щастя під дією природних подразників, рівень яких не перевищує максимально необхідних, не залишає шкідливих наслідків. Механізм Его сприймає і запам’ятовує такий стан і вимагає регулярного його повторення. В організмі швидко накопичуються надлишки психологічної енергії, яку я буду називати енергією любові, і Его вимагає її виходу назовні, під час якого можуть знову появитися почуття максимального щастя. Якщо через певні причини енергія

любові затримується в психологічному механізмі Его, то вона викликає збудження і невроз. Такі відчуття, а саме екстазу, просвітлення, блаженства, появляються під час любові, концертів, вечірок, спортивних змагань, релігійних відправ та в багатьох інших випадках і не тягнуть шкідливих наслідків, окрім, хіба що, звичайної перевтоми. Засобів, які впливають на психологічний стан людини, дуже багато. Це харчові продукти, речі комфорту, оточення людини, інше середовище, та багато чого ще. Рахують слабими наркотиками чай і кофе. Кожний орган людини для своєї діяльності потребує поживних речовин. Але до певної міри вони приносять користь. Понад норму вони приносять шкоду для органу. Але регулятори цієї міри в органі не завжди бувають, або вони вступають в дію не завжди своєчасно. У виробленні психологічної залежності має значення час привикання і стан нервової системи. Якщо людину позбавити даних речей, наприклад, рівень концентрації поживних речовин в крові, то виникають психологічні дискомфорти, неврози. Багато з цих залежностей не являються шкідливими. Часте повторення набутих впливів на людину сприяє стійкому привиканню, а деякі впливи, які в молодому віці не шкодили, з віком стають шкідливими. А психологічний стан людини залишається таким же, як раніше. Механізм Его має таку ж само властивість добре запам’ятовувати рівень радості, яка отримується від надмірного рівня подразників, які виявляють шкідливий вплив на органи людини. Є багато випадків у житті, коли перевершити поріг шкідливого рівня подразників дуже важко, а то й неможливо через існуючі природні обмежувачі. Ось чому механізм Его, який психологічно акумулює шкідливі надмірності, швидко привикає до них і вимагає повторення їх лише в окремих випадках, які приносять шкоду. А саме, надмірності в харчуванні, вживання надмірних доз алкоголю, куріння, особливо приймання доз наркотичних речовин, вимагання психологічних пережитих раніше видовищ та в деяких інших випадках. Отже, ми прийшли до висновку, що існує певний шкідливий поріг окремих видів подразників, які викликають в Его привикання, внаслідок чого виникає шкідлива психологічна залежність.

Поріг шкідливого привикання сама людина не долає. Доказом цього є спостерігання за дітьми. Їжа їм ніколи не шкодить. Без впливу навколишнього середовища діти ніколи не намагаються почати шкідливу звичку. Деякі психологи певні нормальні дитячі звички рахують шкідливими, але це являється їх помилковим висновком. Отже, набуття шкідливих звичок, утворення шкідливих психологічних залежностей не приходять самі по собі. Набуття таких залежностей самою особою відбувається дуже рідко і лише у випадку відсутності нормальних умов життя. Дані шкідливі залежності виникають під дією впливу навколишнього середовища. Цьому сприяють наявність масових таких явищ в суспільстві, як приклад старших, або осіб, які користуються авторитетом, психічне примушування або звичайне насилля. Дані приклади розслідування причин виникнення шкідливих залежностей мною слабо досліджені і, можливо, не враховують всіх деталей даного явища. Але я дійшов висновку, що тільки шкідливий вплив суспільства може привести нові жертви до такого стану. Існуюче суспільство, більшість існуючих культур в даний час заражені даними бідами і вони ніколи не зможуть здолати їх без перегляду своїх духовних цінностей. Я зверну більш прискіпливу увагу на лікування психологічних залежностей, яке виходить із моїх праць по психології та інших моїх праць. Перше. Особи, які хочуть вилікуватися, повинні в деякі моменти бути впевнені в шкідливості вживаних ними надмірностей. Друге. Особи, залежні від шкідливих впливів, повинні бути умовно відділені від суспільства, від певних груп, від духовної культури, де згадані явища набули масового характеру. Щоб виконати суть викладену в попередньому абзаці, потрібно повернутися до розділу про державу сучасних людей, основною характеристикою якої є відношення до солідарної відповідальності. Оскільки принципи побудови такого порядку дуже важливі, для кращого освоєння їх зроблю деякі повторення і нагадування. Тільки на територіях з певною самоізоляцією духовних груп можна ліквідувати ганебні явища наркоманії.

Зберігаючи взаємопроникнення ідеологій і культур, необхідно ізолювати представників окремих культур певними рамками, які не будуть порушувати основні принципи вільного світу, але будуть убезпечувати їх послідовників Дати можливість кожній культурі з тих, які знаходяться на одній території, право на певну самоізоляцію в суті свободи пересування, узгодженої законодавством. Світ повинен розділитись. В кожній країні захисники окремих способів життя та ідеологій також повинні умовно розділитися. Щоб перемогти злочинність, тероризм, геноцид, війни, та такі ганебні явища як наркоманія, тощо, світ необхідно розділити. Це буде тимчасовим явищем, але людей, які не виконують закони і шкідливо впливають на суспільство, необхідно якось відділити. І зробити це потрібно не порушуючи прав людини. Люди розділяться разом із своїми територіями проживання і економічної діяльності. Світ розділиться на територію добровільної солідарної відповідальності і на територію, де цієї солідарної відповідальності не буде. Тобто, кожен разом із своєю територією увійде в ту або іншу частину. Вільне пересування між обома територіями, обома духовними утвореннями може бути обмежене. Ми повинні також зрозуміти, що межі між обома територіями можуть бути умовними. Деякі територіальні обмеження можуть стосуватися тільки для окремих категорій осіб і в залежності від їхнього місця проживання. В спільному користуванні залишаться багато територій. Режим для порушників територіальних обмежень може бути дуже ліберальним, при відсутності законодавчих актів умовним. Дана система немає нічого спільного ні з приналежністю до певної національності, раси, релігійності. Вона є засобом самозахисту, умовою виживання і побудови щасливого життя для всіх громадян. Розмежування буде тільки добровільним. Обмеження не можуть стосуватися території вибраної громадянином, в тому числі його власної території проживання і економічної діяльності. На початковому етапі у даних територій будуть вкраплення інших. Ніхто не буде ділити існуючі держави на менші. Будуть обмежені лише взаємні фізичні контакти без потреби. Без цього не може бути дієвого і законного права кожного на самозахист і безпечне життя.

Також будуть проводитись сприяння для набуття особою якостей для переходу в іншу зону. Що то за союз територій, де будуть діяти нові моральні закони? Де знаходиться територія, на якій буде створений порядок, який дасть жителям найбільшу власну свободу, найменшу злочинність і відсутність наркоманії? Щоб почати створення такої території, необхідно поки що лише взяти палицю і обвести нею навколо себе. Територія дії вашого біополя визначилась. Будуйте на ній свої порядки і оберігайте її. Якщо у вас є власне житло, то воно повинно увійти в дану територію. Ваша земля нехай також увійде туди. Разом утворяться квартали, села, міста, райони, області. Вони можуть об’єднатися. Одночасно залишаться транспортні магістралі, окремі регіони і острівки, всередині яких поки що не буде діяти даний Закон. Тобто, підкорятися чи не підкорятися даному Закону добровільна справа кожного, а разом з тим , ввійде чи не ввійде територія кожного, де хто живе, в союз територій, а в подальшому держав. Жителі регіонів, де не буде діяти Закон, які не визнають даний порядок, не зможуть без дозволу вільно пересуватись по території, де будуть діяти інші моральні цінності. Це є реалізація права і закону самозахисту. Ви замітили, що в цьому немає покарання, немає посягань на свободу людини, лише порядок захисту. Всі ми уже й так обмежені правами інших осіб. Безмежну свободу мають тільки злочинці та наркомани, у яких вона поки що не обмежена. Лише після ізоляції хворої людини від хворого суспільства, можна почати конкретне лікування. Я тільки накреслю загальні принципи проведення його, я не буду призначати конкретні медикаменти і графіки проведення процедур. Конкретне лікування, яке виходить з даної праці, можна проводити лише двома шляхами. Третє. Впливати на психологічний центр Его шляхом поступового пригашування його пам’яті, яка сформувалася в ньому внаслідок тривалих шкідливих впливів. Даний процес являється досить тривалим. Його можна проводити шляхом медикаментозного впливу, в тому числі заспокійливими засобами, або вводити пацієнта в стан сну при виникненні моментів загострення хвороби. Перед цим потрібно вивчити психологію механізму Его, основи яких закладено в моїй праці.

Четверте. Проводити „ремонт” совісті. Пацієнт буде здоровим лише тоді, коли психологічна сила совісті значно перевершить психологічну силу Его. Формувати совість потрібно так, щоб в ній закріпився сталий образ ворога у вигляді того продукту і процесу, який викликав шкідливе психологічне привикання. Процес формування совісті уже трохи розглянутий в даній праці і буде досить детально описаний далі. Нагадаю лише, що для цього можна використати механізм гіпнозу, принципи роботи якого я описав раніше. Совість в таких випадках особливо ефективно формується за допомогою гіпнотичного впливу. Совість може формуватися і самою особою. Але для цього необхідно, щоб були чітко визначені власні переконання і наявність досить сильного страху, який зможе загнати їх у психологічний центр совісті. У випадку запущеної хвороби власне формування совісті майже неможливе. Особливо потрібно стерегтися періоду, коли психологічна сила совісті досягає такої ж сили Его і певний час перебуває на приблизно однаковому рівні. Оскільки в такі періоди відбувається загострення боротьби останніх, внаслідок чого можуть статися випадки самогубства. Психологічні причини суїциду описані в розділі психології людини. В періоди можливих випадків самогубств особливу роль у внутрішньому захисті від згаданих випадків відіграє досить сильне власне вольове „Я”, укріплення якого буде описано п’ятому методі. Оскільки власне „Я” у хворих людей досить ослаблене, то основним методом підтримки в таких випадках, так як і в процесі лікування, залишається зовнішнє втручання. Третій метод згладжування пам’яті Его і четвертий у вигляді формування нових якостей совісті найкраще проводити паралельно. Тільки вони мають пряме відношення до медицини. П’яте. Одночасно з лікуванням шкідливих психологічних залежностей необхідно проводити укріплення власного вольового „Я”. Воно полягає в прийманні на озброєння здорового способу життя. Даний процес потрібно проводити на протязі всього життя. Щоб навчитися цього, можна використати всю мою дану працю. Досить сильне власне вольове „Я” буде запорукою від подальших можливих шкідливих впливів зовнішніх психічних чинників. Шосте. Особливе значення у формуванні ідеологічних настанов суспільної громади належить церкві. Мається на увазі

формування опор суспільної моралі у влаштуванні і підтримуванні здорового способу життя. Церква може зіграти значну роль у формуванні совісті Тому значення церкви повинно весь час зростати. Це є один із методів „ремонтувати”, збільшувати свою совість за допомогою релігії, віри. Щоб забути більшість звичок які приносять шкоду, необхідно прийти до церкви. Поступово надмірність, дим, алкоголь і наркотики стануть викликати відразу і ненависть. Оті два охоронці, які поставлені біля кожного з нас, Душа і Совість, які нам не підкоряються, яких ми будемо поважати і, можливо, трохи боятися, можуть перемогти наші погані звички. Тільки зовнішні впливи, зовнішня влада, совість, які будуть признані авторитетами, можуть перемогти Его, ”погану людину”, шкідливі потяги. Це, напевно, буде довга боротьба, можливо, з частковими поразками. Але іншого шляху немає, щоб самостійно вибратися з хворобливого стану. А ось підняти авторитет тих наших ангелів, зробити їх сильнішими, повинні допомогти лікарі, священики, батьки, ближнє оточення. Дана система може бути використана для лікування не тільки психічних, а й фізичних хвороб. Адже дотримання режиму, приписів теж потребує значних психологічних зусиль. Якщо на зміну примарному щастю не прийдуть справжні любов, воля, достаток, перемога може бути нетривалою. Віра і глибоке знання Бога допоможе перемогти хвороби, в тому числі і психоневрологічні. Закон і Дух, які завжди знаходяться біля кожного з нас, дивляться на нас, контролюють нас, допоможуть нам позбутися цілого ряду психологічних залежностей і разом з Любов’ю, Волею і Достатком допоможуть нам налагодити здоровий і щасливий Потік Життя.

12.

ДІТИ

Так, як людина завжди насолоджується свободою, матеріальним достатком, так вона завжди може насолоджуватися любов’ю. Але немає абсолютно повної свободи. Вона обмежена свободою інших людей. Матеріальні блага не безмежні, вони обмежені нашими можливостями. Любов також має одну свою сувору межу. У любові є велика границя, велика межа між любов’ю і кровозмішанням, яку не можна нікому переступати. У цьому розділі я вам відкрию, що у нас є не одне потомство. Тобто, не одні діти, які зародилися від нашого насіння, а є ще й інші діти. Ті, які перейняли в нас знання, наш розум, наш дух. Це можуть бути наші кровні діти, але, боюся, вони не завжди наслідують наші духовні надбання. Це можуть бути зовсім чужі люди, які перейняли наш духовний світ. Ми передаємо своїм дітям спадок і в цьому виявляється суть нашого життя. Але спадок буває різний. Увесь спадок можна поділити на дві частини. Догляд і виховання. Догляд і виховання у часових термінах можна розділити тільки умовно. Вони проходять паралельно один до одного, але з різною інтенсивністю. У першій частині ми, доглядачі, передаємо своїм дітям спадок життя, потім їжу, одяг, тепло, доглядаємо їх. Чому ми це робимо? Ми робимо це не тільки тому, що є такий припис у наших генах, а й тому, що це дає нам можливість любити їх. А нам любов дуже і дуже потрібна. Разом з любов’ю ми оновлюємося самі. Любов викликає велике задоволення. Без задоволення, без любові не буває активного оновлення клітин нашого організму. Чи ж наші діти відповідають нам тим же? Ні, звичайно, ніколи в світі! Це нам тільки так здається, що вони люблять нас. Діти люблять себе самих, люблять нашу турботу. Вони, як та губка, всмоктують енергію нашої любові і ростуть. Без достатньої любові не може розвинутись повноцінна людина. Наші діти не відповідають нам віддачею енергії своєї любові. Бо їм самим її мало. Вони самі використовують її повністю на ріст. Це вже значно пізніше, особливо коли батьків уже не стає на світі, нам здається, що ми так і не змогли відплатити їм за їхнє добро, що ми їх дуже любили, часом мучать докори і навіть біль за нашу неуважність. Але це є результатом не справжнього почуття любові у нас до них, а результатом роботи совісті. Тільки совість може мати почуття вдячності, все інше, в тому числі любов, ні.

До речі, любов має в своїй основі сексуальну суть, психологію якої я пробував охарактеризувати в окремому розділі. Аналогічний стан догляду у більш примітивному вигляді відбувається серед тварин. Вони годують своє потомство молоком і їжею, доглядають його. Як тільки молодняк підростає і намагається ще щось взяти, його відганяють, він повинен забезпечувати себе сам. У дитини, яка починає підростати, все більше і більше розвивається розум. Вона гостро потребує знань. Тут і набирає темпів процес передачі спадку у вигляді виховання. У другій частині передачі нашого спадку ми, вихователі, батьки, інші діти і друзі, вчителі і наставники, інше людське оточення, передаємо дітям знання, розвиваємо їх розум. У свою чергу все виховання далі можна розділити на два етапи. На першому етапі виховання дитина набуває досвіду. Вона пізнає оточуючий світ, мову. Починаються запитання. Батьки і вихователі допомагають дитині пояснити набутий досвід, поглибити знання про нього. На другому етапі починають формувати Совість. Починають, тому що вона сама не формується. Перший починається раніше, другий пізніше. Потім вони ідуть поряд і затягуються до кінця життя. Але саме проходження цих етапів відрізняється одне від одного в психологічному плані. З попередніх розділів ми уже знаємо, що окрім свідомої частини особистості, де знаходяться мислення, емоції, сприймання, воля, існує ще й підсвідома частина. Там знаходяться так зване Его людини, Совість, а також пам’ять. Пам’ять належить до підсвідомої частини, але знаходиться ближче до свідомої, ніж Его і Совість. Майже весь набутий досвід, поглиблений і пояснений вихователями, відкладається в Его людини. Его людини має хорошу пам’ять про приємний досвід, але неприємний досвід, який приносив біль, голод, спрагу, Его не сприймає і він залишається тільки в ділянці пам’яті. Приємний досвід відкладається в Его людини. Совість можна сформувати дещо інакше. Є ще знання, які не перевіряються поки що досвідом. Ось ці знання подані вихователями і не перевірені власним досвідом можуть сформувати Совість. Але вони можуть, не сформувавши совісті, залишитися тільки в пам’яті. А пам’ять є такий апарат, якому притаманне забування. Совість же знаходиться глибоко в підсвідомості.

Звичайно, за допомогою тільки подачі інформації сформувати Совість неможливо. У формуванні совісті існують дві умови приблизно так само, як у це відбувається в процесі гіпнозу. Спочатку потрібний ключик, який відкриє доступ до потрібної ділянки. Таким ключиком є довіра і любов, які тісно пов’язані між собою. А ще є така сила, яка може загнати так необхідні нашим дітям знання, які поки що не перевіряються власним досвідом, значно глибше, у ту ділянку підсвідомості, де має сформуватися або уже формується Совість. Такою силою являється страх. Я поки що не знайшов іншого чинника, який здатен загнати оці знання глибоко в підсвідомість. Правда, є ще періодичне повторювання одного і того самого. Але така дія викликає підсвідомий страх також. Формування совісті можна проводити і під дією гіпнозу, але гіпноз у своїй природі користується тим само. Знання, які попадають в апарат совісті, знаходяться у підсвідомому стані. Особистість не пам’ятає, де вони взялися. Вона уже не контролює ці знання. Можна сказати, що вони умовно уже не належать самій особі. Его і Совість значно глибші за пам’ять, їх нелегко змінити. Особа й сама може нав’язати собі елементи совісті, але все це відбувається під дією того ж таки сильного страху. В цьому і визначається психологічна різниця в проходженні обох етапів, набуття досвіду і формування совісті. Зробимо висновок. Его людини формується за допомогою досвіду і любові. Тоді як Совість формується вихователями за допомогою любові і страху. Набування досвіду проходить як під час догляду, так само і під час виховання. Формування совісті, так само як і гіпноз, є психологічним насиллям і допускається, так само як і медичне оперативне втручання, тільки в хороших дозволених цілях. Використання його з недобрими намірами являється злочином. В цьому визначається характер передачі розуму у підсвідомість. Якщо Его не любить віддавати, то Совість ділиться своєю любов’ю і подякою із своїми вихователями. Любов стає взаємною. Тобто, формування совісті являється більш вдячною справою, ніж догляд і звичайне виховання. Набагато пізніше, уже після формування правильної совісті, вихователі отримують не тільки любов, а й подяку, матеріальну підтримку і захист.

Змушений тут особливо замітити, що у кожної дитини своєчасно повинен бути закладений у совість принцип дотримання Великої межі любові - кровозмішання. Даній особливості поряд із солідарною відповідальністю у моїх роботах надається визначального характеру. У любові є велика границя, яка ставить її в певні рамки. Велика межа, яку не можна нікому переступати тоді, коли кому заманеться. Велика межа між любов’ю і кровозмішанням. Кровозмішанням ми називаємо процес, в якому може зародитися нове життя. Цю межу дозволяється переходити тільки тоді, коли ми виконаємо певні ритуали, коли ми візьмемо на себе певні зобов’язання, коли ми дозріємо до цього в соціальному масштабі. Кожна особа досягає своєї зрілості не тоді, коли вона вже виросла, зміцнила свої м’язи і готова до репродуктивної функції, а тоді, коли вона досягла соціальної зрілості і в неї сформувалася правильна совість. Соціальна зрілість наступить тоді, коли ми набудемо потрібні професії, коли ми будемо мати можливість придбати надійне житло, коли у нас появиться зрілий розум. Все виховання дитини розділяється на два етапи, які ідуть поряд. На першому етапі дитина набуває досвіду, на другому паралельно формується совість. В совість можна закласти тільки такі поняття, які не можуть бути перевірені власним досвідом. Це є непростий процес, але він дуже потрібний. Найкращими умовами для формування совісті являється сім’я, але і в інших місцях даний процес повинен продовжуватися в потрібному напрямку. Однією з найбільших моральних цінностей формування совісті являється закладка великої границі між любов’ю і кровозмішанням. Тоді, як набиратися досвіду любові, що знаходиться по цю сторону великої границі і межі, можна і робити це необхідно. Для цього слід надати більшої свободи для накопичення досвіду любові. Чомусь ми завжди побоюємося, щоб наші діти не побачили наших любовних відносин. Все боїмося, щоб не вийшло чогось поганого в майбутньому. А діти ростуть, фізіологічно вдосконалюються. Це приводить до того, що діти наші набираються досвіду любові через занавіску, на стороні і не завжди з кращої сторони.

Часом із-за недостатку прикладів любовні мрії набувають фантастичних обрисів і нездійсненних форм. Затягують вивчення даного явища. А боїмося ми тому, що ми не знаємо, як закласти оту велику границю між любов’ю і кровозмішанням, як сформувати совість. З попередніх розділів відомо, що совість ми можемо сформувати тільки за допомогою взаємної любові і довіри. Якої довіри ми можемо мати, якщо ми ховаємо щось від тих, чию довіру хочемо мати, те, що їм уже стало потрібно. Суть поданого матеріалу полягає в тому, щоб поряд з обмеженням суворими рамками тої великої границі, надати вільного розвитку в тому, що не заважає людській суті, а збагачує її. Залишається не виясненим, як розв’язувати фізіологічні сексуальні напруги, які виникають до завершення соціальної зрілості. Я не можу дозволити собі вільні фантазії на цю тему, так як вони на даний час можуть бути сприйняті тільки окремими категоріями читачів. А тому даю свободу для фантазії по даних питаннях самим читачам. Єдине, що жорстко вимагаю при цьому, дотримуватися великої і святої межі між любов’ю і кровозмішанням. Далі я спробую довести, що виховання найефективніше у великих сім’ях. Діти граються. Я спостерігав за їх іграми. До своїх ігор вони долучають фантазію, яка в них почала зароджуватись. В своїх іграх вони відтворюють діяльність дорослих. Діти залучають до своїх ігор старших дітей, щоб ті пояснювали незрозумілі питання, які виникають перед ними. Тобто, подача інформації може виходити не обов’язково від дорослих. Вона може передаватись по ступенях, від дорослих до старших, від старших до менших, від менших до ще менших і так далі. Це полегшує завдання вихователів. Виховання стає більш легшим з точки зору ефективності. Найкраще діти виховуються, на мою думку, в групах з різницею віку 2-3 роки. Тоді старші діти в іграх відтворюють себе в ролі батьків, що також дуже необхідно, не тільки над іграшками, а й над меншими дітьми. Вони вдосконалюють свої навички виховання, що в майбутньому може стати найголовнішим. Дорослі в якійсь мірі повинні також входити в ці групи. Тобто, існують оптимальні варіанти гармонії виховання. Найкращими умовами для ступеневого виховання являється сім’я.

Найоптимальніша сім’я є та, в якій заповнені всі ступені, велика сім’я. Напевно, що найкраще проводити виховання і догляд дітей з такою різницею віку 2 – 3 роки. Зв’язок поколінь народжується ще до школи Піклування про молодших і слабших, повага до старших і ровесників повинні закладатися якнайраніше. Скільки дітей повинно бути в нормальній сім’ї? З точки зору виховання ми вже дали відповідь на це питання. Розглянемо це з інших сторін. Чому стільки дітей? Адже збільшення кількості дітей виглядає як причина зменшення матеріального добробуту. А потреби людини необмежені. Деякі батьки намагаються створити більший достаток за рахунок зменшення кількості дітей. Тож вони самі обрубують ту гілку на якій самі сидять, внаслідок чого замість гілки може залишитися один сук. Часто батьки хочуть створити матеріальний базовий рівень для своїх дітей такий, який самі вони не зможуть досягти. Вони ніколи не досягнуть такого рівня. А якщо досягнуть, то чи буде він потрібним для їхніх дітей. Багатство це підйом, який не має вершини. Склалась величезна диспропорція між ростом матеріального добробуту і народжуваністю. Багатства багатьох сімей ростуть, а кількість дітей в них не збільшується. Діти не повинні використовувати такий рівень матеріального добробуту для себе, який вони в майбутньому не зможуть відтворити. Тобто, потреби дітей потрібно тримати на такому рівні, щоб спонукати їх на збільшення матеріальних досягнень. Багатство повинно їх стимулювати, а не робити матеріальними імпотентами в майбутньому. А зробити це можна тільки використавши матеріал описаний в розділі про соціальний захист. Саме в багатих сім’ях необхідно проводити персоніфікований облік з тим, щоб весь час можна було показувати дітям, які затрати вони повинні витратити вже на своїх дітей. А бідні сім’ї повинні брати соціальні кредити. Без недостатку немає розвитку, без труднощів не буває прогресу. Не обгортайте своїх єдиних діток величезними матеріальними благами. Згадайте рівень достатку вашого дитинства, він не був таким високим. Але ви виросли такі розумні. А тепер ви живете ще краще. То які є підстави для обмеження роду.

Діти повинні народжуватися в нормальній сім’ї кожний раз в період від двох до трьох років. Це найоптимальніша періодичність і з цієї точки зору. В кожній нормальній сім’ї повинно вистачити коштів при такому розкладі на догляд і виховання свого покоління. А якщо буде потреба, то потрібно взяти необхідні державні кредити в дусі соціального захисту майбутньої людини, поданого у відповідному розділі. І тоді побачите, що умови життя дітей зрівняються, і в мільйонерів, і в бідняків. Якщо ви пам’ятаєте, суть згаданого розділу полягає в тому, що держава, бажано по заявах самих дітей, повинна видавати соціальні кредити для нормального і повноцінного розвитку дітей. Повернення затрат повинно проводитись у вигляді податків, які вони самі будуть сплачувати після досягнення свого повноліття. Погляньте на нашу Землю. Скільки ще можна зробити, скільки ще можна поліпшити її, щоб на ній змогло проживати значно більше людей, в десять, сто разів більше! Не існує обмежень для зростання потомства, наступного покоління. Якщо буде необхідно, то колись будуть прийняті спеціальні закони з цих питань. Але тепер їх немає. Отож користуйтесь наданими можливостями. Майте дітей, щоб забезпечити їх достойними вашої молодості матеріальними і духовними потребами. Але коли ви маєте більше, то не обмежуйте свій рід і будете жити довго. Тепер повернемося до того, з чого почали даний розділ. Прослідкуємо генетичний шлях передачі фізіологічної інформації своєму потомству. Візьмемо для прикладу передачу генів. Гени перемішуються уже в першому поколінні. А далі внаслідок перехресного запліднення і генетичного розгалуження мало що залишається від початкової особистості у фізіологічній суті. Потомок фізіологічно стає так же подібний до навколишніх індивідуумів, як і на свого предка. Навпаки, скільки чужих спочатку нам дітей беруть на виховання і отримують велике задоволення і щастя! Як багато важить продовження свого прізвища і роду! Як добре, що є кому передати наш матеріальний спадок і духовний світ! Як міцно діти і внуки гордяться досягненнями своїх батьків і дідів, досягненнями своєї країни, Батьківщини, досягненнями всього людства!

А буває, що й рідна дитина при іншому вихованні духом стає чужою для своїх батьків. Людина тому людина, що в неї наявність розуму і духу стає більш важливою ознакою, ніж володіння певними фізичними досягненнями. Передача розуму і духовна передача між поколіннями є більш важливою, більш відповідає людській природі, ніж передача геному своїм потомкам. Хоч ми повинні робити і те і друге, так як перше записано в генах і самій природі всього живого сущого, а друге сформовано у вигляді Совісті. Совість є більш зберігаючим фактором духовного виду людини, ніж генотип біологічного виду. Отже, вищевикладеного, я думаю, достатньо для доведення того, що наші духовні діти найближчі нам, найважливіші. Кожна людина щось робить на цьому світі не тільки для себе, а й для інших співгромадян. Одні працюють, виробляють матеріальні цінності. Другі обслуговують потреби інших особистостей. Треті розвивають духовний світ людства. Артисти, музиканти, письменники, науковці, журналісти, вихователі, служителі релігійних культів і багато інших. Всі користуються духовними надбаннями окремих діячів. Адже досягнення і робота кожного персоніфіковані. Ми згадуємо кожного, ми вдячні кожному, хто допомагає нам вдосконалити наше життя. То чи не являємося всі ми духовними дітьми окремих людей? То чи не являються багато людей світу нашими духовними батьками? Отже, зробимо висновок. Ми народжуємо дітей, тому що ми повинні це робити. Нам приємно, що це дає нам можливість їх любити. Але не ждіть подяки за свої турботи. Для людей стало більш важливо народжувати і доглядати наших дітей для того, щоб було кому передати наші духовні надбання, що являється більш вдячною справою. Звичайно, не всі однаково досягають тих благ, неоднаково передають їх для других. Але хай не втрачають надії на блаженство і довге духовне життя ті, хто не має фізично генно спадкових дітей. Такі особистості можуть стати більш важливими духовними батьками потомків. І їхніх дітей може бути набагато більше!

13. С І М’Я С У Ч А С Н О Ї Л Ю Д И Н И

Немає нічого вічного на Землі. Вічний Всесвіт. Але нам здається, що вічність є. Придивіться навколо. Кожна річка все так же несе свої води до моря. Береги міняються, але ми цього не помічаємо. Вода на протязі сотень і тисяч років все так же хлюпочеться поміж берегами. Море все так же плюскотить своїми хвилями, які накочуються на береги. Міняється рівень моря, його наповнення мешканцями, міняється хімічний склад, але вода все так же носить кораблі і говорить людям про вічність. Для нас тисяча років складає цілу вічність. Хоч стабільність є приємною, але уникнути перемін не вдасться нікому і ні в чому. Тому, що умови життя на Землі змінюються. Це є кліматичні, ресурсні, енергетичні, екологічні, водні, територіальні та інші переміни і проблеми. Сьогодні ми привикли до певного укладу життя. Завтра, в майбутньому все зміниться. Скільки народів на Землі. Кожний народ має свої відмінності. Умови життя ускладнюються. Не всі пристосуються до цих умов. Як побудувати такий порядок, щоб він дав можливість всім живим мирно і щасливо продовжувати своє існування на Землі ще довго і довго? Потрібна еволюція, духовна еволюція. Якщо ми її пізнаємо, нам легше буде пристосуватися до нових складніших умов життя. Всім потрібно об’єднатися. На основі нового світогляду, який підійшов би всім. На основі тих потреб, які необхідні кожній людині. Ми можемо пізнати закони природи. Але ми не можемо всіх їх виконати. Один думає те головне, другий інше. Ми повинні попробувати часом так, часом інакше. А життя покаже що важливіше. Потомство наближає нас до вічності. Люди цінують своїх нащадків, щоб було кому продовжувати наш рід, наші родові традиції, щоб було кому передати наш спадок духу і достатку. Сім’я може наблизити нас до вічності, якщо ми будемо жити правильно, старатися виконувати закони, які так же вічні, як цілий Всесвіт. У всіх нас є потреба в любові, в потомстві. Ми любимо, ми виховуємо, хоч не завжди розуміємо для чого! І не треба. Загляньте в свій родовід, Він губиться уже в четвертому поколінні. Але ваш рід, ваша пам’ять, ваші духовні надбання залишаються. Ми не живемо дуже довго. Ми не бачимо, як часом розпадаються наші роди уже на третьому поколінні. Часом раніше. Я маю на увазі, що кровна спорідненість в майбутньому не відіграє головної ролі. Наше сімейне подружжя, яке тепер складається із чужих колись нам людей, стає ближчим за братів і сестер. Ми любимо своїх дітей і батьків. Ми

любимо своє подружжя, яке стає батьками наших дітей. До глибокої старості зберігаємо повагу до них. Дехто став занадто розумний. Захотів перехитрити саму природу, прожити життя легше, і як їм здається, приємніше. Гей-гей! В кінці вони стикаються з такими болючими проблемами, що не дай Бог. Отже, дещо є таке, що закладено в наших генах. І коли ці гени починають працювати, вони викидають в нашу кров такі гормони, які примушують нас робити це. Швидше підбирати собі подружжя, щоб задовольнити нашу кров, заспокоїти наші гени. Часто це проходить стихійно. У багатьох діти появляються стихійно. І часто не в пору. Фізична зрілість наступає значно раніше, ніж соціальна. Уже в 13-14 років можуть народитися діти. Кожна особа досягає своєї зрілості не тільки тоді, коли вона вже виросла, зміцнила свої м’язи і готова до репродуктивної функції, а тоді, коли вона досягла соціальної зрілості і в неї сформувалася правильна совість. Соціальна зрілість наступає тоді, коли ми набудемо потрібні професії, коли ми будемо мати можливість придбати надійне житло, коли у нас появиться зрілий розум. Держава і суспільство може багато зробити для скорочення строку набуття соціальної зрілості. Так само, як волю обмежує простір, бо ні в кого немає необмеженого простору, як матеріальні можливості обмежує наш достаток, наша праця, праця попередніх поколінь. Так само є моральний закон, який обмежує любов. У любові є велика границя, яка не обмежує любов, вона ставить її в певні рамки. Велика межа, яку не можна нікому переступати, коли кому заманеться. Велика межа між любов’ю і кровозмішанням. Кровозмішанням ми називаємо процес, в якому може зародитися нове життя. Оцю межу дозволяється переходити тільки тоді, коли ми виконаємо певні ритуали, коли ми візьмемо на себе певні зобов’язання, коли ми дозріємо до цього в соціальному плані. У молодої сучасної людини, яка досягла фізичної зрілості, уже обов’язково повинна бути сформована совість, яка повинна вміщати в собі слідуючі основні принципи сімейного життя.

Принцип дотримання взятих на себе обов’язків і договорів. Такими є й шлюбний договір. Обґрунтування цього твердження буде зроблено в розділі „Обман. Добро і зло”. Принцип великої святої межі між любов’ю і кровозмішанням поза браком. Тільки тоді такий принцип стане переконанням, коли в порушенні його буде сформований сталий образ ворога, який еквівалентний смерті. Тільки тоді, коли людина буде ненавидіти такий вчинок, який буде викликати у неї зневагу і відразу, коли вона готова буде притягнути порушника до відповідальності і покарання. А це можливо лише при наявності цього в механізмі совісті. Є два аспекти дотримання цього суворого морального правила, які пов’язані з певними труднощами. Тоді, коли людина ще не вступила в шлюбні відносини, і тоді, коли вона уже знаходиться в шлюбі. Перший пов’язаний з тим, як вирішувати проблеми із сексуальною напругою, із безпечним виходом енергії любові назовні. Способів розв’язання сексуальних напруг є багато. Уже тепер про це багато говориться в книгах, засобах масової інформації. Другий пов’язаний з труднощами, які виникають в шлюбі. У кожного з подружжя свій світогляд, неоднаковий темперамент, різна сила. Ми міняємося, переборюємо труднощі, пристосовуємося. А час від часу гормони грають, кров кипить. Який вихід? Обман подружжя. Він проявлявся в багатьох. Згадайте своє минуле. Ніхто не винуватий. То гормони грають. Вони часто були сильніші за нас. Пізніше з віком, коли гормони вгамуються, ми з біллю будемо згадувати гірші сторони нашої минулої молодості. І не думайте боротися з любов’ю, з гормонами, нічого не вийде. Можна і потрібно тільки направляти їх у певні рамки. Рамки ті називаються мораллю, релігією, наукою. Тобто своєчасно, а точніше сказати завчасно, необхідно сформувати свідомість, яка переходить у підсвідомість і тоді називається совістю. Як формується совість, закони її формування викладені раніше. Важливо, щоб глибоко в совісті уже була сформована велика границя, велика межа між любов’ю і кровозмішанням, під час якого може утворитися нове життя. Велика границя, яку не можна переступати поза шлюбом. Дотриматися цієї границі неможливо без вирішення проблем, які постають перед подружжям.

Всім нам даний природою і нашими предками довгий вік без помилок, у якому кожному намічена дорога у вічність через сім’ю і духовне життя. Без помилок обійтися неможливо. Але можна їх значно зменшити, щоб найменше скорочувати собі життя. Для цього й направлена моя праця. Я думаю, вона допоможе обминути багато помилок. Деякі намітки того, як обійтися без грубих помилок до шлюбу, я вже зробив. Розглянемо ті протиріччя, які можуть виникнути уже після шлюбу через різний темперамент, різну силу. Як вгамувати багату пізнішу святу любов. Бо любов завжди свята. Тим, кому не вдається вгамувати її в рамках своєї сім’ї, знаходять вихід в обмані, в подружній зраді. Отут криються підводні камені сімейної любові. Адже любов неможливо завоювати обманом. Справжню любов неможливо обманути. Вона просто зникає. Потім любов зникає і там, і там. Залишається примирення, а сімейної любові уже немає. Залишається тільки примирення і біль. Спалахи понівеченої любові кидають в рецидиви іншого обману. А це вже нагадує хворобу. Обманщики несуть за собою масу нечесності, бруду і хвороб. В моралі теперішнього суспільства уже закладені корені обману. Тому й тоді, коли обману зовсім немає, залишається захована підозра один до одного, яка виливається у болючих приступах ревнощів. А ревність далі руйнує залишки любові. Подивіться, як багато сімей нашого суспільства живуть без справжньої любові. Занадто багато. Жінки не люблять своїх чоловіків. Чоловіки не люблять своїх дружин. Часто там виникає багато незадоволення сімейним життям. Цього не повинно бути. А звідси багато розводів. Скільки розведених сімей. Розпад сім’ї породжує психічну травму дітей. Та й виховання у сім’ї, в якій немає справжньої любові, сприяє неповноцінному психічному і сексуальному вихованню дітей. Теперішня мораль осуджує зраду і розводи. Але не пропонує шляхи вирішення природних протиріч, шляхи збереження вічної справжньої любові. А тому мораль часто прощає подружню зраду. Покайся, і все буде прощено. Підозра і ревність залишаються, а любові уже нема, або її лишилося дуже мало і недостатньо. Рецидиви обману уже закладені в самій моралі вільного суспільства. Воно часто залишає сім’ї роль придатку до своєї свободи.

Любов і свобода речі однаково важливі і не можуть бути підкорені одна одною. Який вихід? Я впевнений, що немає іншого виходу, як відкинути обман. Якщо вже так сталося, що існують позашлюбні відносини, то вони не повинні ховатися від власної сім’ї. Вони також можуть набути стабільного характеру. Такий стан буде вимагати від порушника неабиякої мужності. Звичайно, це принесе певні складнощі для сім’ї і деякі ризики. Законне подружжя може відповісти тим же. Воно може не дати згоду на такий стан речей, або поставити питання розірвання шлюбу. Тут давайте проаналізуємо таке становище. Особа, яка захоче розширити свій сексуальний простір, повинна бути достатньо матеріально забезпечена, щоб утримувати обидві сім’ї. Хто не має достатнього матеріального та іншого потенціалу, може і не думати про свої привілеї. Проти тих, хто має такий потенціал, навряд чи подружжя виставить достатній супротив і змушене буде дати згоду на такий стан речей. Таке може привести до близьких відносин між обома сім’ями. Якщо подружжя змовчить і потерпить такий стан, що після тривалого часу це може привести до того самого. Жодна сім’я не повинна залишатися нещасною. Таких осіб з достатнім потенціалом знайдеться не так вже й багато. Але така можливість допоможе всім відокремитися від обману, ревнощів в сім’ї, від брехунів, які немов ті крадії намагаються обібрати свого найближчого, того, хто їх самовіддано любить. Обманщиків потрібно карати. Їм не буде місця в сучасному світі. Було б добре, якби був прийнятий закон, щоб обманщики ще при житті мали сплатити повну спадщину на всіх своїх членів сім’ї . Ми живемо у світі, який склався на основі християнської релігії, дехто називає його „вільним світом” із-за прав людини, які стали в основі сьогоднішнього життя. В ньому склалися деякі стереотипи, які нелегко не те що змінити, а й поставити на обговорення. Коли не можна щось прямо написати, то приходиться вдаватися до філософії. Філософія направлена на відвернення розуму від реального життя в світ опису його фантазій. Всім нам притаманна свідомість, а отже і фантазія. Розум полягає в перевірці фантазії. Є набутий досвід, але без фантазії неможливо обійтися. Без фантазії не може появитися нічого нового.

Є й такий закон розуму, я назвав його основним законом діалектики, який я подам пізніше. Закон розвитку, який діяв завжди. Того розуму, який притаманний матерії і енергії, тому що він є вічним законом. Людина може його тільки виконувати. Як тоді пояснити те, що часом розум направлений на знищення, як нам здається на зло? Така дія виводить із рівноваги, звільняє місце для початку нової еволюції, нового ступеневого розвитку. Якщо дехто подумає, що в даній праці буде накреслений абсолютно новий і істинний шлях життя, то він помилиться. Немає іншого шляху, як іти в напрямку виконання вічних природних законів, яких ніхто не встановлював. Всі ми уже й так ідемо по цьому шляху. Я спробую лише віднайти незнайомі декому камені спотикання, щоб зменшити порушення вічних законів. Законів, які постійно перемішують енергію згідно своєї суті. Тепер повернемося до другого аспекту, до тих труднощів, які можуть виникнути в сім’ї і які не можна вирішити без того, про що я зараз скажу, того самого, що дана цивілізація поки що не зможе сприйняти. Вирішення це називається полігамія. Сім’я сучасної людини раз і назавжди повинна закрити вільний простір для статевих хвороб. Є речі, які пов’язують нас із навколишнім світом і які можна об’єднати трьома назвами. Це любов, свобода і достаток. Вони однаково важливі. Але вони не можуть замінити одне одного, вони не можуть повністю об’єднати свою суть. Тобто, у них є протиріччя між собою. Так само в сім’ї, про яку ми пишемо. Даний розділ направлений на вирішення протиріч сім’ї між любов’ю і волею. В ньому запропоновано одне з найважливіших рішень, яке в людській історії знаходить місце під назвою полігамія. В історії мав місце патріархат. Але він не вирішив всіх протиріч, про які велася мова раніше. Рахую, що для справжньої свободи чоловік і жінка повинні мати справжню, а не декларовану рівність. Звичайно, гендерна рівність має свої складнощі. Але я не буду в даній праці приділяти цьому особливу увагу. Сім’я є тим осередком, де найбільш яскраво може розвинутися любов. Там є все необхідне для її розвитку. Окреме житло, зосереджені матеріальні блага, діти, унікальний духовний світ, який відповідає власним потребам членів сім’ї, невеликий осередок культури і народу.

Окремі особи шукають романтичних пригод на стороні, тому що часто життя в сім’ї набуває сірого, буденного характеру, відсутні романтичні фантазії, відсутні своєрідні свята присвячені квітам, театру, подорожам, танцям. Дехто мріє хоч на деякий час побути в ореолі слави, або відчути свою значимість, доторкнувшись до системи влади чи, на кінець, огорнувшись повагою, якої раніше бракувало. Як уже було згадано, в даному розділі намічено шляхи подолання протиріч між любовю та свободою. Не менш складно нам прийдеться розв’язати протиріччя в сім’ї, які існують між любов’ю і достатком. Одні батьки заради роботи, заради більшого достатку сім’ї жертвують своєю сім’єю. Вони мало приділяють уваги і часу для неї і для дітей. Дехто хоче добитися особливих успіхів у професійній діяльності. Стати знаменитим артистом, письменником, діячем, працівником будь-якої спеціальності. Дехто заради цього допускає народження тільки однієї дитини, часом двох. Іноді заради кар’єри зовсім уникають народження дітей. Часом буває навпаки. Поглинувши в сімейні справи забувають про спеціальність, культурний світ, а часом і про відпочинок. Як вирішити існуючі протиріччя? Так само, як наш реальний світ розміщений в чотирьохкратному вимірі. Це є система координат, довжина, ширина, висота і час. Так само і в духовному світі існує чотирьохкратний вимір. Це є любов, свобода, достаток, який ми називаємо багатством і час, який в духовному світі набирає рис не просто плинності, а конкретної форми тривалості. Тобто, певні відрізки часу і їх відношення будуть вирішувати проблеми, які будуть появлятися між координатами духовного світу, в тому числі між любов’ю і багатством. Існують вісім основних соціальних законів життя і діяльності людини. Самий найважливішим із них є наступний. Дотримуйтеся міри і гармонії в житті, описаний в розділі щастя. Використавши цей закон, а він стосується відношень часу, спробуємо вирішити протиріччя, які існують між любов’ю і багатством. Візьмемо для прикладу відношення 1:1 і надамо розподіл часу між увагою, любов’ю, яку ми будемо надавати сім’ї, і часом для роботи або навчанням порівну. Спробуємо дотриматися даного співвідношення. Подивимось, чи задовольнить такий стан наше життя.

Якщо будуть виникати перекоси, то необхідно буде змінити дане співвідношення часу. Таким чином можна добитися оптимального, гармонійного стану, як одного, так і другого. Тоді прийде щастя. Але не потрібно приділяти жодній з цих найважливіших потреб будь-якої людини занадто мало уваги і часу. Згадайте, скільки нещасних сімей було в історії . Простий народ мав мало часу для любовних різноманітностей. А от життя аристократії і шляхти було багате в цьому плані. Мораль захищала офіційні роди. Були поширені подружні зради. Позашлюбні діти. Адже в союзі держав, основні риси якого я намалював раніше, основним правилом буде наявність солідарної відповідальності. А також будуть вирішені проблеми, які усунуть причини, які породжували розводи і подружні зради, але які дадуть більші можливості для осіб, котрі заслуговують певних привілеїв. Так, для подружніх зрад, для розводів не буде об’єктивних причин. А відсутність солідарної відповідальності тягне за собою вихід і перебування на іншій території із своїми своєрідними законами і мораллю. Винуваті особи, які не зможуть уладнати свої сімейні справи і допустять розводи, будуть позбавлені солідарної відповідальності і будуть виключені з території союзу держав сучасних людей. У сучасних людей не буде розводів. Не буде причин для цього. Світ повинен розділитися! Світ розділиться на „людину сучасну”, яка має законну матеріальну основу, не боїться солідарної відповідальності, не порушує укладених діючих договорів. І на людей інших культур, які не досягнуть вищеназваних якостей. Ніхто не придумав кращої організації життя, як проведення його в сім’ї. В сім’ї найлегше можна досягти принципу дотримання справжньої сутності життя і прожити його щасливо. Сім’я є міцний союз, у якому не повинні і ніколи не будуть панувати обман і зло. Разом з тим, якщо ви замітили, у творі були розглянуті різноманітні контури сім’ї, які можуть дати неабияку і чесну можливість для розвитку любові.

14. З А К О Н И

ЛЮБОВІ

Як не дивно, але ми поки що не говорили про сутність життя, його ціль. Сутність життя полягає в щасті, в радості, в задоволенні, через які ми відчуваємо це щастя. Сутність життя людей закладена в наших генах, а також в нашій духовній сутності. Суттю і ціллю життя є потреба дати і виростити потомство. Людська подоба має конче потребу виростити потомство, передати йому свої духовні надбання. Іншими словами можна сказати, що цим ми добиваємося своєї вічності, вічності життя і духу. Я змушений добавити тут же, що суть життя полягає не тільки в цьому, у створенні і озброєнні всім необхідним наступного покоління. Є ще одна генетично задана сутність життя, яка також приносить великі психологічні радість і задоволення. Як не дивно, але дана ціль полягає в старінні і природному відмиранні. Цьому ми присвятимо окрему тему. Духовна сутність людства зберігається в духовних надбаннях кожної цивілізації, культури, окремої духовної общини, а в кожній окремій людині у його совісті. Головним механізмом, за допомогою якого ми добиваємося виконання наших найголовніших цілей в житті, являється любов. То ж ми можемо сказати, що дорога у вічність життя і життя духу лежить через любов. Виконання завдань вічності потомства і духу, які не ми собі поставили, наближають нас до вічності закону світу. Дотримання сутності життя полягає у виконанні окремих законів любові. Все наше життя проходить через безперервні єдність і боротьбу закону і духу, добра і зла, любові і смерті, праці і спокою, задоволення і випробування. Любов незалежна від нашої волі. Вона не питає, чи хочемо ми її, чи не хочемо. Вона приходить сама. В даному розділі будуть також зроблені деякі повторення для правильного розуміння даної теми, враховуючи величезну роль любові. Багато романів, кіно, історій складено про любов і здається, що уже нема чого нового додати про неї. Спробуємо зробити це. Любов також має свої закони.

Закон №1. Любов завжди добра. Давайте спочатку нагадаємо деякі психологічні аспекти любові. Любов – це взаємний контакт нервової системи осіб через органи чуття. Ними можуть бути дотик, зір, слух. Дотик може найкраще проходити через точки, де найбільше скупчені нервові волокна. Любов – це взаємна інформація про єднання, внаслідок чого проходить потужне накопичення психологічної енергії в організмах. Енергія накопичується для виходу її на певні цілі. Тривале перебування надлишків її в організмі викликає напруженість і збудження, а в окремих випадках може спричинити захворювання. Наш організм весь час працює. Він виробляє енергію, яка повинна вийти через збудження або любов. Якщо любов складається невдало, а ми не вміємо правильно скерувати нашу енергію на дії, які поєднані з попередньою суттю, то ця енергія може вирватись хаотично, вибухово. Часом цей процес, особливо у молодих людей, проходить з протестом проти всього, що потрапляє їм в поле зору, іноді з протиправними діями. Пояснимо, щоб не доводити організм до стану вибуху або хвороби, потрібно навчитися своєчасних і розумних шляхів виходу даної енергії назовні, чого молода людина не завжди знає. Більше половини гострих психічних хвороб проходить із-за загальмованої сексуальної енергії в підсвідомість Его. Подальше потужне і тривале витискування її з Его у фізіологічну ділянку Душі викликає патологічне, звідси хронічне захворювання. Щоб не доводити організм до стану вибуху або хвороби, потрібно навчитися своєчасних і розумних шляхів виходу надлишків сексуальної енергії назовні, і про які потрібно обов’язково ознайомити всіх, особливо молодь. Внаслідок діяльності організму накопичується енергія. Потужним каталізатором цього являється любов. В організмі проходить не тільки накопичення енергії, а й заміна старих клітин на нові, постійне відновлення організму. Любов являється необхідним стимулом, каталізатором в цьому процесі. Тобто, без любові не може проходити активного створення нових клітин, оновлення нашого організму. А що буває, якщо немає любові? Стара клітина, яка потребує своєї заміни, змушена буде просто відмерти, часто без створення нової. Тобто, проходить фізичний процес пришвидшеного старіння організму.

Старіння організму проходить в даному випадку не внаслідок генного потягу до старіння, а внаслідок відсутності любові. Любов є не тільки умовою накопичення психологічної енергії, а й необхідним каталізатором утворення нових клітин в організмі. Оскільки максимальний час життя організму закладений генами у часі його росту і оновлення, то завдання кожної людини полягає в тому, щоб своєчасно і постійно подавати матеріальну енергію і енергію любові в організм, а також знаходити своєчасні і найоптимальніші шляхи виходу надлишків її з організму. Постійна любов і активна діяльність являються самими найважливішими шляхами досягнення довголіття організму. Всі розумні речі, які пов’язують нас із навколишнім світом, об’єднуються всього трьома назвами. Це любов, свобода і достаток. Вони однаково важливі. Але любов має найбільшу сутність в розумінні нашого довголіття. Любов має в своїй основі сексуальну суть. Не еротичну, а значно глибшу сутність, психологію якої я охарактеризував вище у розділі психології любові. Любов не можна відкидати. Любов бажана завжди. Любіть всіх, хто любить. Візьміться за руки і відчуйте любов один до одного. Можете обняти один одного і відчути любов. Всі візьміться за руки, підніміть їх і хай крик радості вирветься з ваших грудей. Закон №2 Кровозмішання дозволяється тільки в шлюбі. Так само, як волю обмежує простір, бо ні в кого немає необмеженого простору, як матеріальні можливості обмежує наш достаток, наша праця, праця попередніх поколінь. Так само є границя, яка обмежує любов. У любові є велика межа, яка не ущемляє любов, вона ставить її в певні і розумні рамки. Велика межа, яку не можна нікому переступати поза шлюбом. Велика межа між любов’ю і кровозмішанням. Оцю межу дозволяється переходити тільки тоді, коли ми виконаємо певні ритуали, коли ми візьмемо на себе певні зобов’язання, коли ми дозріємо до цього в соціальному плані. У молодої сучасної людини, яка досягла фізичної зрілості, уже обов’язково повинна бути сформована совість, яка повинна вміщати слідуючі основні принципи сімейного життя.

Принцип дотримання взятих на себе обов’язків і договорів. Такими є й шлюбний договір. Принцип великої святої межі між любов’ю і кровозмішанням поза браком. Тільки тоді такий принцип стане переконанням, коли в порушенні його буде сформований сталий образ ворога, який подібний смерті. Тільки тоді, коли людина буде ненавидіти такий вчинок, який буде викликати у неї зневагу і відразу, коли вона готова буде притягнути порушників до відповідальності і покарання. А це можливо лише при наявності цього в механізмі совісті. Є два аспекти дотримання цього суворого морального правила, які пов’язані з певними труднощами. Тоді, коли людина ще не вступила в шлюбні відносини і тоді, коли вона уже знаходиться в шлюбі. Перший пов’язаний з тим, як вирішувати проблеми із сексуальною напругою, із безпечним виходом енергії любові назовні. Способів розв’язання сексуальних напруг є багато. Найефективніші з них описані в деяких книгах. Характеристику другого етапу буде розглянуто при аналізі слідуючого закону любові. Сім’я є тим осередком, де найбільш яскраво може розвинутися любов. Там є все необхідне для її розвитку. Окреме житло, зосереджені матеріальні блага, діти, унікальний духовний світ. Сім’я являється невеликою частиною культури і народу. Шлюб повинен бути чистим і освяченим. Він повинен бути укладений згідно з прийнятими традиціями і законами в суспільстві або державі. Так званий громадянський шлюб без реєстрації може бути визнаний відповідним даному закону лише у випадку наявності письмового шлюбного договору між учасниками. В іншому випадку то буде порушенням даного закону. Закон №3 Любов і обман не сумісні. Другий аспект дотримання великої святої межі між любов’ю і кровозмішанням пов’язаний з труднощами, які виникають в шлюбі. У кожного з подружжя сім’ї окремий світогляд, різний темперамент, неоднакове здоров’я. А час від часу гормони грають, кров кипить. Що робити? Обман подружжя проявлявся в багатьох. Кого можна звинуватити? То гормони грають. Вони часто бувають сильніші за

волю людини. Пізніше з віком, коли гормони вгамуються, буде соромно про це згадувати. Але тепер?.. Тепер тільки можна і потрібно направляти їх у певні рамки. Рамки ті називаються мораллю, окреслені релігією, наукою. Важливо, щоб глибоко в совісті уже була сформована велика границя, велика межа між любов’ю і кровозмішанням, під час якого може утворитися нове життя. Велика границя, яку не можна переступати поза шлюбом. Дотриматися цієї границі неможливо без вирішення проблем, які постають перед подружжям. Вирішення їх я подам в наступному законі. Деякі намітки того, як обійтися без грубих помилок до шлюбу, я вже зробив. Розглянемо ті протиріччя, які можуть виникнути уже після шлюбу через різний темперамент, різну силу. Як вгамувати багату пізнішу святу любов. Бо любов завжди свята. Тим, кому не вдається вгамувати її в рамках своєї сім’ї, знаходять вихід в обмані, в подружній зраді. Вони не змогли подолати свої генні потяги. В обмані поза шлюбом не можна знайти повного щастя навіть і в тому випадку, коли партнери ідеальні, а любов немов би цвіте. Адже любов неможливо завоювати обманом. Справжню любов неможливо обманути. Вона просто зникає. Потім любов зникає і там, і там. Залишається примирення, а сімейної любові уже немає. Залишається тільки примирення і біль. Повноцінна любов поза шлюбом не має всіх необхідних умов для свого розквіту, про які я говорив раніше. Виправити випадки обману в даний час поза зміною діючої суспільної моралі неможливо. В теперішній моралі суспільства уже закладені корені обману. Тому й тоді, коли обману зовсім немає, залишається захована підозра один до одного, яка виливається у болючих приступах ревнощів. А ревність далі руйнує залишки любові. Як багато сімей нашого суспільства живуть без справжньої любові! Занадто багато. Жінки і чоловіки не люблять один одного. Часто там виникає велике незадоволення сімейним життям. Цього не повинно бути. А звідси багато розводів. Теперішня мораль осуджує зраду і розводи. Але не пропонує шляхи вирішення природних протиріч, шляхи збереження вічної справжньої любові. А тому мораль часто прощає подружню зраду. Покайся, і все буде прощено. Підозра і

ревність залишаються, а любові уже нема, або її залишається занадто мало. Рецидиви обману уже закладені в самій моралі вільного суспільства. Воно часто залишає сім’ї роль придатку до своєї свободи. Любов і свобода речі однаково важливі і не можуть бути підкорені одна одною. Обман – це порушення шлюбного договору або кровозмішання поза шлюбом. Скільки розведених сімей! Розпад сім’ї породжує психічну травму дітей. Виховання у сім’ї, в якій немає справжньої любові, сприяє неповноцінному психічному і сексуальному вихованню дітей. Закон №4. Обману не можна позбутися без дозволу полігамії. Часто той, хто обманює, із всіх сил намагається втримати в підкореному стані свого друга. Як зробити так, щоб не ущемлювати ні любові, ні свободи? Немає іншого виходу, як відкинути обман. Якщо вже так сталося, що існують позашлюбні відносини, то вони не повинні ховатися від власної сім’ї, а набути відкритого характеру. Вони будуть вимагати від порушника неабиякої мужності. Звичайно, це принесе певні складнощі для сім’ї і деякі ризики для порушника. Законне подружжя може відповісти тим же. Або воно може не дати згоду на такий стан речей. Спробуємо проаналізувати таке становище. Особа, яка захоче розширити свій сексуальний простір, повинна бути достатньо матеріально забезпечена, щоб утримувати всі сім’ї. Хто не має достатнього матеріального та іншого потенціалу може і не думати про свої привілеї. Проти тих, хто має такий потенціал, навряд чи подружжя виставить достатній супротив і змушене буде дати згоду, що може привести до близьких відносин між обома сім’ями, або змовчить і потерпить такий стан, що після тривалого часу може привести до того самого. Жодна сім’я не повинна залишитися нещасною. Таких осіб з достатнім потенціалом знайдеться не так вже й багато. Але така можливість допоможе всім відокремитися від обману, ревнощів в сім’ї, від брехунів, які обманюють свого найближчого, того, хто їх любить і поважає. Обманщики несуть за собою масу нечесності, бруду і хвороб.

Обманщиків потрібно карати. Їм не буде місця в сучасному світі. Було б добре, якби був прийнятий закон, щоб обманщики ще при житті мали сплатити повну спадщину на всіх своїх членів сім’ї так само, як це проводять після їх смерті. Обман своєї сім’ї являється моральною смертю. Даний розділ направлений на вирішення протиріч в сім’ї між любов’ю і волею. В ньому запропоновано одне з найважливіших рішень, яке в людській історії знаходить місце під назвою полігамія. Патріархат нам знайомий більше. Матріархат більш віддалений в історії і нам менш знайомий. Між достатком, любов’ю і волею повинна існувати гармонія, яка виправляється працею і пожертвами. Рахую, що для справжньої свободи чоловік і жінка повинні мати справжню, а не декларовану рівність. Звичайно, гендерна рівність має свої складнощі. Я особисто не являюся прихильником полігамії. Засновник ідеології багатоженства, яка існує тепер у світі, прожив життя з однією жінкою. Питання має теоретичний характер. Полігамія не є ідеальною формою сім’ї. Вона не може стати масовою. Я не знаю, на основі яких прав вона заборонена. То є комуністична ілюзія, розділити все порівну. Подружжя не є і не може бути приватною власністю. Сім’я є добровільним союзом. Вирішення питання змусило мене вибирати з двох бід меншу. Якщо хто рахує, що полігамія приносить шкоду, то обман, який поширений замість полігамії, приносить значно більше шкоди для багатьох людей. Закон №5 Обман, який прощається, з часом втрачає свою силу і через визначений час зникає. Окремі особи шукають пригод поза сім’єю, тому що часто життя в сім’ї набуває сірого, буденного характеру, відсутні романтичні фантазії, відсутні своєрідні свята присвячені, можливо квітам, театру, подорожам, танцям. Дехто мріє хоч на деякий час побути в ореолі слави, або відчути свою значимість, огорнутись повагою, якої раніше бракувало. Як уже було згадано, в даному розділі намічено шляхи подолання протиріч між любовю та свободою. Не менш складно розв’язати протиріччя в сім’ї, які існують між любов’ю і достатком.

Одні батьки заради роботи, заради більшого достатку жертвують своєю сім’єю. Вони мало приділяють уваги і часу для неї. Дехто хоче добитися особливих успіхів у професійній діяльності. Стати знаменитим артистом, письменником, діячем. Дехто заради цього допускає народження тільки однієї дитини, часом двох. Іноді заради кар’єри зовсім уникають народження дітей. Часом буває навпаки. Поглинувши в сімейні справи забувають про спеціальність, культурний світ, а часом і про відпочинок. Як вирішити існуючі протиріччя? Так само, як наш реальний світ розміщений в чотирьохкратному вимірі, системи координат і часу. Так само і в духовному світі існує чотирьохкратний вимір. Це є любов, свобода, достаток і час, який в духовному світі набирає рис не просто плинності, а конкретної тривалості. Тобто, певні відрізки часу і їх відношення будуть вирішувати проблеми, які будуть появлятися між координатами духовного світу, в тому числі між любов’ю і багатством. Існують вісім основних законів життя і діяльності людини. Самий найважливішим із них є наступний. Дотримуйтеся міри і гармонії в житті. Використавши цей закон, а він стосується відношень часу також, спробуємо вирішити протиріччя, які існують між любов’ю і багатством. Приділимо розподілу часу між увагою і любов’ю, які ми будемо надавати сім’ї, і часом для роботи, навчання оптимального співвідношення. Подивимось, чи задовольнить таке становище наше життя. Якщо будуть виникати перекоси, то необхідно буде змінити дане співвідношення часу. Таким чином можна добитися гармонійного стану, як одного, так і другого. І ви будете щасливі. Але не потрібно приділяти жодній із цих найважливіших потреб занадто мало уваги і часу. Не забувайте, скільки нещасних сімей було в історії . Розбита любов і надії. Заміна однієї дружини на іншу. Залишені діти. Ненависть і нещастя. Сім’я має великий запас міцності. В сім’ї будь які варіанти виграшні. А тому ніколи не допускайте її розпаду. Краще прощайте. Прощайте! Обман в сучасному світі буде являтися такою річчю, яка сама покарає обманщика без вашої участі. Духовний вчитель любові Ісус Христос навчив прощати, що й ми часто робимо в своєму житті.

Закон №6. Ми любимо тих, кому даємо. У всіх нас є потреба в любові, в потомстві. Ми любимо, ми виховуємо, хоч не завжди розуміємо для чого! І не треба. Якщо заглянете в свій родовід, то побачите, що ваш генофонд губиться уже в четвертому поколінні. Але ваш рід, ваша пам’ять, ваші духовні надбання залишаються. Духовна передача стала більш важливою для людини. Дехто захотів перехитрити саму природу, прожити життя без дітей, і як їм здається легше, приємніше. В кінці вони стикаються з болючими моральними проблемами, Отже, дещо є таке, що закладено в наших генах. І коли ці гени починають працювати, вони викидають в нашу кров такі гормони, які примушують нас робити це. Швидше підбирати собі подружжя, щоб задовольнити нашу кров, заспокоїти наші гени. У багатьох діти появляються стихійно. І часто дуже рано. Фізична зрілість наступає значно раніше, ніж соціальна. Кожна особа досягає своєї зрілості не тільки тоді, коли вона вже виросла, зміцнила свої м’язи і готова до репродуктивної функції, а тоді, коли вона досягла соціальної зрілості і в неї сформувалася правильна совість. Соціальна зрілість наступає тоді, коли ми набудемо потрібні професії, коли ми будемо мати можливість придбати надійне житло, коли у нас появиться зрілий розум. Тоді ми зможемо не тільки любити своїх дітей, а й давати їм. Нічого не варта наша любов, коли ми не підкріплюємо її достатком. Ми любимо тих, кому даємо. Ми передаємо своїм дітям спадок життя, потім їжу, одяг, тепло, доглядаємо їх. Чому ми це робимо? Ми робимо це не тільки тому, що є такий припис у наших генах, а й тому, що це дає нам можливість любити їх. А нам любов дуже і дуже потрібна. Разом з любов’ю ми оновлюємося самі. Любов викликає велике задоволення. Без задоволення, без любові не буває активного оновлення клітин нашого організму. Не ждіть, що наші діти будуть відповідати нам своєю любов’ю Вони, як та губка, всмоктують нашу любов і ростуть. Без достатньої любові не може вирости повноцінна людина. Наші діти не відповідають нам віддачею своєї любові. Бо їм самим її мало. Вони самі використовують її повністю.

Отже, наша любов, наша радість, наше щастя полягає в тому, що ми даємо. Даємо тим, кого ми любимо. Не ждіть віддачі любові від своїх дітей, повага важливіша. Любов сама по собі невдячна. Вона віддає тільки свій надлишок. Краще навчіть їх поважати всіх, в тому числі і вас самих. Ви щасливі уже тим, що ви бачите, як ваша любов, ваша допомога робить ваше оточення, ваш світ прекрасним. Хай всі наповнюються красотою, радістю, щастям, тоді бризки цієї радості і щастя щедро освятять вас. Гармонія, радість, красота, щастя змотані в один клубок. Тільки в такому світі ви будете задоволені і щасливі. Немає іншої дороги, як іти по шляху виконання природних і соціальних законів, яких ніхто не встановлював. Всі ми уже ідемо по цьому шляху. Я стараюсь лише розчистити його. Адже в союзі держав, основні риси якого я намалював, основними принципами буде наявність солідарної відповідальності. А також будуть вирішені питання, які дають більші можливості для осіб, котрі заслуговують певних привілеїв, але які усунуть причини, які породжували розводи і подружні зради. Так для подружніх зрад, для розводів не буде об’єктивних причин. А відсутність солідарної відповідальності тягне за собою вхід і перебування на іншу територію із своїми своєрідними законами і мораллю. Особи, які не зможуть уладнати свої сімейні справи і допустять розводи, будуть позбавлені солідарної відповідальності, а це потягне виключення їх з території союзу держав сучасних людей У сучасних людей не буде розводів. Не буде причин для цього. Не буде абсолютно нещасних людей в цьому суспільстві. Виконання законів любові допоможе дотриматися основної сутності життя, передачі життя і духовного спадку і прожити його щасливо. Ще раз нагадаємо їх. Любов завжди добра. Кровозмішення дозволяється тільки в шлюбі. Любов і обман не сумісні. Обману не можна позбутися без дозволу полігамії. Обман, який прощається, з часом втрачає свою силу і через визначений час зникає. Ми любимо тих, кому даємо.

15. О Б М А Н . Д О Б Р О І

ЗЛО

Зло і добро є не щось абсолютне, це є наше відношення до певних речей і дій, в залежності від того, що вони нам приносять. Добром ми можемо назвати любов, достаток, хороше здоров’я, успіх та багато чого іншого, злом – голод, війни, терористичні акти, обман, хвороби, поневолення, інше. Часто одна і та ж річ або дія, в залежності від того, до кого вона відноситься, може бути добром, а може бути і злом. Якщо уважніше придивитися, то можна замітити, що у кожному добрі може народитися зло, відповідно у кожному злі може народитися добро. Наприклад, якщо нам необхідно добитися певного результату, який звичайно можна назвати добром, нам потрібно буде виконати деякий об’єм роботи, випробувань, можливо боротьби, на шляху яких ми зустрінемося з речами, які можна назвати злом. Дехто не буде рахувати дані труднощі злом, тому що зло є психологічне відчуття. Добро і зло завжди ходять одне за одним, або одне з них часто ховається за іншим. Важко знайти якусь справу, щоб на шляху якої не зустрілося зла, яке потрібно буде перебороти. Таким чином, зло є необхідною умовою шляху до добра. Буває, що зло ми знаходимо самі, коли беремо на себе непосильне навантаження, самі, або разом з іншими приймаємо неправильне рішення. Буває, зло може породжуватися природними впливами і катаклізмами, соціальними і міжнародними конфліктами. Зло долається, але воно виникає знову і знову. Зло вічне, так як і добро. Отже, наше завдання переборювати зло, отримувати добро і при цьому вдосконалюватися. Оскільки саме добро і зло приходять до людини через індивідуальні психологічні сприймання, то дати наукове визначення даним речам важко, а часом неможливо. Сила, право, закон є відомими речами. А що таке справедливість? Як примирити силу і справедливість, привести їх до одного знаменника? Перемогти зло можна тільки силою і законом. А закон є інформація про певну дію, яку можна описати за допомогою розуму. Тобто, перемогти зло можна силою і розумом. В природі завжди діяв закон фізичної сили, закон боротьби. Тепер в людському суспільстві

почав відігравати більшу роль закон сили розуму. Закон сили розуму і є справедливість. Ось ми й примирили колишніх ворогів силу і справедливість. А справедливість ми завжди відносили до добра. Коли справедливість є добром розуму, то обман являється його злом. Розум направлений проти зла. Зло є необхідним чинником для людини, тому що тільки в переборюванні його можна вдосконалюватися і розвиватися. Все зло в людському суспільстві робиться або насиллям, або обманом. Якщо насиллям намагаються відібрати у вас майно, здоров’я, то обманом намагаються відібрати у вас ще й розум. Обман гірший за силу. Обманщик нічим не відрізняється від злодія, тому що робить він це таємно. Обман досить часто не залишає після себе слідів. А тому важко вивести обманщика на чисту воду. Обман приніс масу зла для багатьох чесних людей на протязі всієї історії. Люди програвали, тому що вони не вміли боротися з обманом. А обманщики користувалися цим регулярно і обман ставав їх системою. Внаслідок цього вони не тільки безкарно приносили величезні збитки і погіршували життя чесних громадян, а й часто зводили їх в могилу. Бували випадки, коли регулярно обмануті громадяни вдавались до зустрічного насилля і навіть до геноциду. То було ще гіршим злом, бо насилля не розбирається, хто винний, а хто не винний. І під косу геноциду попадали абсолютно невинні люди і навіть діти. Зло не можна викорінити злом. Зло можна перемогти і викорінити тільки правдою і законом. Універсальний метод пропонований мною буде тим аргументом, який допоможе викорінити не тільки тероризм і злочинність, а й допоможе справитися з таким злом, як обман. Потрібно створити справедливу межу між сучасними людьми і терористами, злочинцями, обманщиками, тими, які вибрали собі паразитичний спосіб життя. Характеристику цього шляху описано в необхідності певного відокремлення сучасних людей, які візьмуть на себе солідарну відповідальність, від усіх інших. Хай кожний на своїй території живе так, як йому заманеться. Про це вже йшлося в розділі про державу. Людина не повинна бути чистим листом, який можна читати всім, кому заманеться. Є велике право мовчання. Відмова від відповіді

є, напевно, таким правом. Коли вам говорять, що хтось завжди говорить тільки правду, то він робить це дуже нерозумно. Перше, ніж проаналізувати окремі випадки обману, давайте спочатку визначимо, як обман відрізнити від звичайної фантазії. Давайте з самого початку відмежуємо моменти, коли кожен з нас має право говорити неправду, і це не буде рахуватися обманом. Коли ви говорите про себе, або про своє, ви маєте право говорити неправду. В такому разі ваша неправда не буде рахуватися обманом. Вона не стосується інших. Кожній людині притаманна фантазія і ви маєте право про себе фантазувати або мовчати. Коли ви укладаєте договір, або вступаєте у певні договірні відносини, які стосуються вас і вашого партнера, ви не повинні користуватися неправдою, бо це буде обманом. Проміжні випадки, між поданими вище у вигляді крайніх, я не аналізую. Вони мають брати приклад як з одного, так і з другого крайнього випадку поданих вище. Які бувають види обману? Я поки що візьму тільки три випадки, коли може бути обман.

1. Порушення шлюбного договору.

2. Порушення майнових і виробничих договорів.

3. Порушення міжнародних договорів. Порушення кожного договору має специфічні міри покарання. Спочатку звернемо увагу на уже застосовувані міри покарання. Порушення шлюбного договору може каратися мірами передбаченими шлюбним кодексом. Такими можуть бути розірвання шлюбу, аліменти, матеріальні компенсації за порушення, інше. Кровозмішання поза шлюбом також повинно бути прирівняне до самих серйозних порушень шлюбу, яке завжди пов’язане з обманом. Більше того, воно буде прирівнюватися до моральної смерті, а внаслідок цього я уже пропонував ввести механізми, які звичайно вступають в дію після фізичної смерті порушника. Проводити отримання спадкоємцями, які явилися жертвами обману, компенсації у вигляді фактичної спадщини із ще живого обманщика. Окрім цього, при наявності клопотань обманутих членів родини, потрібно позбавити обманщика солідарної відповідальності. А це автоматично потягне за собою територіальні обмеження винуватця.

У сучасному світі не повинно бути розводів і я впевнений, що їх не буде, тому що сучасні люди не повинні порушувати будь-які договори, в тому числі шлюбні. Порушення виробничих і майнових договорів карається санкціями, які перед цим вносяться до цих договорів. І все. Стільки роботи! Все треба передбачити, занадто багато, все описати. Це кожний раз треба передбачити, що партнер може стати негідником. Яка свобода для юристів - шахраїв! Вся така система годиться тільки для нечесного суспільства. Давайте у випадку великих матеріальних збитків внаслідок порушення виробничих, майнових і трудових договорів, незважаючи на відсутність звичайних санкцій, лишати порушників, які являються таким чином обманщиками, солідарної відповідальності. Солідарна відповідальність не являється покаранням, а є лише показником відношення до певної культури. Обмежити волю можна тільки за рішенням суду. Але станеться так, що й без суду за межею солідарної відповідальності, а це буде приблизно тим само, залишаться потенціальні злочинці і обманщики. Набути солідарної відповідальності стане моральним пріоритетом. Порушення міжнародних договорів в теперішній час уже не вирішуються шляхом війни. Пробують застосовувати економічні і політичні санкції, але вони не завжди залишаються дієвими аргументами. Пропонується застосовувати все ті ж показники відношення до солідарної відповідальності, можливо, до винних осіб і керівної еліти, які порушили ділові і міждержавні договори. Тобто, входження чи не входження їх у новий союз держав з солідарною відповідальністю. Таким чином, для наведення порядку в світі необхідно вдатися до одного і того самого універсального дієвого механізму. Ще є така величезна проблема відносин між людьми, як корупція. Її також можна зарахувати до обману. Обману суспільства, обману її окремих членів. Корупція є, напевно, одним із найпоширеніших видів обману. Службові особи, яких ми називаємо корупціонерами, потаємно домовляються про оплату з клієнтами за надання привілею, або й обходяться без такої домовленості, проводять дію, якій намагаються надати законного вигляду. Внаслідок цього терпить збитки суспільство, окремі особи.

Виявити корупцію майже завжди було дуже важко через її потаємність і її прикривання немов би звичайними правовими діями. Як можна викорінити такі явища корупції, якщо так важко встановити доказ цього? Звичайно, найдієвішими методами боротьби з корупцією є економічні. Наприклад, зменшення і ліквідація мита, податків, дозволів. Такий перелік можна довго продовжувати. Але не завжди можна ліквідувати економічні причини корупції, а точніше вони завжди залишаються. А кримінальне переслідування корупції є неефективним через труднощі отримання доказів. Тут можна також використати універсальний метод солідарної відповідальності. Але, окрім цього, найдієвішими механізмами боротьби з корупцією являються слідуючі. Ми завжди можемо легко встановити ті державні органи, які використовують корупцію. Важко доказати її конкретні факти, але легко визначити засилля і масовість корупції в кожному окремому державному органі. Таким механізмом встановлення її загальних фактів є бюрократизм, або іншими словами затягування вирішення нормальних ділових питань. Я пропоную розформовувати або реформувати ті державні органи, які до певного рівня погрузли в бюрократизмі і корупції. Корупцію потрібно розганяти разом із своєю організацією. Така перетряска кадрів допоможе суттєво стримувати розвиток корупції. Описана вище боротьба з корупцією і бюрократизмом буде проходити досить складно через слідуюче. Верховна влада може чинити опір таким діям через свою замкненість на верхівці тієї самої корупційної піраміди. Або внаслідок того, що та ж верхівка може боятися за свою владу і буде відгороджуватися даними корупційними органами від власного народу. Найкращий і найголовніший шлях боротьби з корупцією, яка замикається на вершині влади, являється шлях розвитку демократії і зміни влади. Боротьба з корупцією в органах, які пов’язані з постійним надходженням коштів в бюджет. В даних випадках найважливіше проводити підбір перевірених спеціалістів. Перевірку їх найкраще проводити шляхом перепровірок та контролем за їх видатками. Більш детальні методи боротьби з корупцією в бізнесових колах були розглянута в розділі „Достаток”.

16. Р О З У М Закони керують світом. Існує закон розуму, я назвав його основним законом діалектики. Закон розвитку, в якому закладений розум. Процитуємо даний закон діалектики, закон розвитку. „Якщо окремі частини матерії і енергії, які перебувають в постійному русі, набувають можливості більш складного утворення, то даний процес відбувається з набуттям утворенням здатності до певного самозахисту від розпаду і шкідливих для даного утворення впливів. Під дією зовнішніх сил проходить часткове руйнування утворення, яке необхідне для наступного етапу вдосконалення.” Це є закон вдосконалення і закон перемоги більш досконалого. Це є фізичний закон розуму. Не того розуму, який немов би появився з часу створення людини, а того розуму, який існував завжди. Розуму, який існував задовго до появи людини, навіть задовго до появи живих істот. Розум, так як матерія і енергія, існував вічно. З цього закону виходить, що процеси у Всесвіті, в тому числі і на Землі, відбуваються не сліпо, а по закону розвитку в напрямку вдосконалення. Подивіться, як розумно створена наша Земля. Різні породи розташовані шарами. В них багато корисних копалин. Потім вода. Прекрасні гори . Широкі зелені долини. Величні ліси. Життєдайні ріки. Просторі моря і океани. А скільки речовин, елементів! Чисте повітря наповнене ароматами рослин. Майже все заселене живими істотами. Які умови для життя! Вода, кисень, вуглець. А скільки джерел енергії. Благодатне сонце обігріває всіх. Якщо придивитись, то можна замітити, як розумно все влаштовано на нашій Землі. Якого розвитку досягла наша цивілізація! Як змінився зовнішній вигляд нашої планети! Які виросли міста, простягнулись магістралі! Греблі створили штучні водойми, замість боліт появилися рибні ставки або поля! Якого високого розвитку досягли духовне життя людей, наука, телебачення, література, музика, мистецтво, архітектура, театр, кіно та інші види духовного життя! Адже людський розум діє за тим само законом. Інформатика досягла майже фантастичних висот. Нас оточує океан ефіру наповненого інформацією.

Людський розум тільки здається своєрідним. Насправді люди тільки збільшили у мільйони і мільярди раз кількість пробних ниток у різні сторони природи і Землі. І лише ті з них, які набувають рис досконаліших, закріплюються у великому і вічному шляху розуму. Якщо ви думаєте, що ми є повністю розумні істоти, то можна легко помилитися. Якби ми повністю освоїли цей закон, то Земля стала б ще набагато привабливішою. Не було б боліт, не було б малярії. Не було б злочинності. Не було б війн, які нікому нічого не давали. Мільйони людей поклали своє життя на вівтар перемоги. Використання відходів проходило б по замкнутому циклу, вони не накоплювалися б в навколишньому середовищі. Розум людини – є накопичення досвіду. Якщо його недостатньо, то ми внаслідок нашої непереборної тяги до волі, до пізнання, за допомогою фантазії проникаємо в різні сторони нашого життя. Там ми набуваємо досвіду, щоб дати можливість передати його далі. Це і є шляхом розуму. Тобто, розум є або накопиченням свого досвіду і досвіду всього людства, або спробою пошуку. Людина була створена такою, що набула здатності вміщати дуже багато інформації в своїй пам’яті. Прийшов час і цього стало замало. Появилися інформаційні машини. Всім нам притаманна свідомість, а отже і фантазія. Розум полягає в перевірці фантазії, яка являється пробою. Потрібно використовувати свій набутий досвід, але без фантазії не обійтися. Без фантазії не може появитися нічого нового. Недаремно кажуть, що існує дерево пізнання. Шлях розвитку розуму нагадує дерево. Від стовбура пізнання відходять окремі скелетні гілки. Далі вони дають розгалуження. Потім ще і ще. Так багато раз. Деякі гілки дають різноманітне і багаточисельне розгалуження, деякі так і залишаються без продовження і помаленьку засихають. Зверху всі гілки покриваються листям. Листя, образно кажучи, являється фантазією, яка направляється в різні сторони невідомого. І лише те листя, яке знаходить реальне підтвердження, стає початком нового розгалуження дерева пізнання. Інше опадає, щоб потім появитися знов і знов. Існує стовбур, у якому сконцентрувалися пізнані людьми закони. Він має свої корені, які закріпилися у надрах історії, культури, у глибинах духовного життя суспільства і людства.

Дерево бере соки з своєї основи і ловить листям енергію сонця, інформацію у вигляді новизни, яка годує дерево пізнання і не дає йому засохнути. Отже, процес навчання повинен проводитися по даній методології, розробленій окремими спеціалістами із врахуванням поставлених цілей у певному напрямку. Найкраще це проводити шляхом оптимальної і швидкої послідовності за допомогою досвідчених вчителів і наставників, що буде здійснюватися досить недешево. Навчання повинно бути послідовним. А тому в масовому проходженні навчання молоді найкраще дотримуватися системи описаної мною, особливо в розділі про дітей. Ступеневого навчання від старших до менших, і так далі. Можливо, для досить швидкого процесу руху освоєння певного напрямку, потрібно видаляти або спрощувати його окремі ланки. Навчання меншими групами або в індивідуальному порядку може бути більш ефективним з точки зору економії його вартості, ніж довге і масове його топтання у великих і різносторонніх групах. Така система буде краще враховувати індивідуальні здібності кожного. Спускатися по знайомій гілці пізнання для повторення або освоєння необхідної ланки завжди легше, ніж підніматися вверх. Часом таке опускання буде просто необхідним для переходу на іншу гілку пізнання. Основа процесу пізнання полягає в освоєнні досвіду. Теоретичний досвід тоді буде стабільно закріплюватися, коли він буде перевірятися практикою і періодично повторюватися. Школа постійно потребує все зростаючих коштів. Програми шкіл повинні постійно корегуватися, книги періодично перевидаватись. Після накопичення досвіду вступає в дію логіка. Суть логіки полягає в порівнянні, в знаходженні подібних рис і явищ, у вироблені з порівняння загальних висновків. Так відкриваються закони. Але лише з появою фантазії починається справжнє пізнання. То є основна ознака людини. Фантазія являється не тільки потребою прорватися до невідомого, а й спробою приписування уже відомим речам і явищам фантастичних обрисів в тій суті, що вони являються пізнанням незнайомих раніше речей.

Так починаються теорії, вчення, в тому числі релігійні. Деякі з них оволодівають свідомістю маси людей. Вони стають основою нового укладу життя, нової культури. Деякі вчення на сотні і тисячі років пов’язуються з історією народів. Інші через деякий час показують свою неспроможність. А часом завдають великої шкоди своїм послідовникам. Візьміть комуністичне вчення. Спочатку із мрій про щасливе життя всіх людей на планеті, вийшло вчення про керівну роль людини фізичної праці в історичному процесі, а потім про диктатуру пролетаріату. Пролетаріату, який не володів майном. Провідники якого, захопивши владу, почали ігнорувати економічні закони, а також права, які давали волю окремій людині. Внаслідок цього вони дійшли до масового терору. Вчення Гітлера, засноване на праві сили, а не розуму. Вчення, яке в свою основу поставило кровну, генну, а не духовну спорідненість людей. Яке принесло незліченні страждання майже для всіх людей планети. Суттєвою особливістю являється те, що всі шкідливі вчення і системи діють за допомогою лозунгів боротьби за справедливість і щасливе майбутнє життя для більшості. Все це потрібно тільки для попереднього духовного поневолення людей. Недостатній розвиток інтелекту, розуму є основною причиною духовного поневолення. Якщо людина недостатньо підготовлена, вона слабка. До свого повноліття кожний повинний вивчити основи законів і їх процесів, декларацію прав людини, військовий статут, розуміти правила захисту своєї волі. Коли для досягнення певних цілей людина добровільно віддає частину своєї волі, вона має знати рамки і ціну цієї втрати. У випадку непідготовленості потрібно відгородитися від психологічного насилля, крику, нашіптування, погроз, рекету терору захисною або уявною стіною і настирливо шукати виходу із складної ситуації. Психологічне насилля і духовне поневолення можливе тільки обіцянками і залякуванням, які і вигідні тим, що це найлегший шлях тримати в покорі найбільшу кількість людей, часто у вигляді масового психозу. Адже даний психоз має всі ознаки масового гіпнозу. Тоталітарні системи заради щастя, яке настане колись, виморювали і винищували мільйони людей, а народ перебував у стані

ейфоричного психозу. Була віра в ідею, а не закон. Жертви заради ідеї, а не закону. Коли зникає ідея, за яку трималися, люди розгублюються. Ось чому після розпаду тоталітарних утворень, виникає стан занепаду, кризи і апатії. Репресивному терору найкраще протиставити силовий опір. Краще ризиковане життя на волі, ніж життя в страху і неволі, яке, як показала історія, теж не менш ризиковане. Ось чому закликам до справедливості потрібно приділяти особливу критичну увагу. Остаточно силу можна перемогти тільки силою розуму. Сила розуму закладена в соціальних законах. Будь-яке вчення перевіряється практикою, життям. Найкраще спочатку провести експеримент. Не може бути щасливого і довгого життя для всіх, побудованого на нещасті окремої людини або групи людей. Потрібно поважати право меншості. Так говорить сила розуму. Один із восьми самих основних соціальних законів говорить. Завжди поважайте кожну людину. Раніше ми згадували закон, який зобов’язує людину працювати. Розумова діяльність є вершиною нашої діяльності, праці. Тобто, розум являється вищою складовою частиною нашої працездатності, її духовною частиною. Розумова діяльність, скорочено розум, дають разом з фізичним процесом праці реальні матеріальні і духовні цінності. Накопичення знань подібне до накопичення заощаджень. Використання знань дають нам додаткові цінності, або можливість подальшої передачі їх наступному поколінню. Процес навчання подібний і являється аналогом процесу накопичення заощаджень, їх використання. Накопичення знань, так само як і накопичення заощаджень, спочатку більше пов’язані із генетичним потягом життя, який зобов’язує дати потомство. Тоді, як використання знань з ціллю їх подальшої передачі і використання заощаджень для власних потреб, більш характерне для другого генетично обумовленого етапу життя, який ми називаємо потягом до старіння, якому буде присвячений окремий розділ „Окремі погляди на Буддизм”. Розум допомагає кожному з нас створити умови для щасливого життя на меншій території, на все більш обмеженому життєвому просторі.

Виграє не той, хто буде намагатися захопити все більший простір, а той, хто найбільш розумно використає обмежені територію і ресурси. Розумне облаштування світу, безвідходне і повторне використання ресурсів, дозволить набагато збільшити можливості Землі, дасть змогу щасливого існування на ній значно більшій кількості людей, у 10, 100 раз більшій, на протязі тисяч і тисяч років. Тільки розум і праця допоможуть перетворити нашу Землю у прекрасний Світ, вигляд якого поки що не допомагає нам уявити навіть наша фантазія. Нам дано лише обмежене законами право розумної діяльності у рамках великого і вічного шляху закону Розуму. Якщо, не дай Бог, ми зійдемо з цього шляху, то звільнені території внаслідок такої катастрофи стануть місцем іншої розумної еволюції. Даній темі описання розуму присвячений цілий розділ, зважаючи на його важливість. Більше того, я вніс його у ранг одного із восьми основних соціальних законів для кожного, який називається. Учіться розуму. Вам говорять, що немає досконалого життя, що ви не є і не можете бути досконалими. Розум людини є однією з ознак наближення до досконалого життя. Розум дозволив матеріально забезпечити людину у все більш складніших умовах, дозволив їй звільнитися від негативних обставин, розвинув духовність. Тільки вільні створіння можуть вдосконалюватися і розвиватися так, щоб обійтися без сторонньої допомоги. В неволі не може бути достатнього розвитку. Хай ніхто не думає, що він уже все знає і йому не потрібно далі вчитися. Кожен у житті зіткнеться з своїми проблемами, шлях вирішення яких він не буде знати. Якщо вони у нього виникнуть, я думаю, йому знадобиться дана книга „Епоха сучасної людини”. Прочитавши раз, два, окремі розділи, можна знайти ту драбинку, по якій треба вибиратись.

17. З А К О Н И Ж И Т Т Я В нашому світі всі події відбуваються у точній відповідності і не інакше, як по суворих природних законах. Всі частини Всесвіту, матеріальні, енергетичні пов’язані між собою за допомогою реальних законів, законів неживої і живої природи, які безперервно діють. Тому що вони є живі закони. Закони є єдиними речами, що існують вічно. Матерія може перетворюватися на енергію і навпаки. Закони ж відкриваються, пояснюються, але ніколи не міняються. Закони керують світом. Закон всесвітнього тяжіння, закони електрики, оптики, гідравліки, фізики, хімії, біології, атомної фізики, суспільні, та багато інших. Деякі суспільні закони стануть предметами нашої особливої уваги. Законів багато. Є й такі, що ми ще не знаємо. Напевно, більше уже відкритих законів. Механізми дії багатьох з відомих нам законів для нас поки що незрозумілі. Деякі закони так і залишаться для нас невідомими. Тому що людина обмежена в своїх можливостях. Кожний закон проводить певну дію в суворому порядку. Таких дій навколо нас настільки багато, що ми не можемо їх всіх збагнути. Тепер ми дійшли до того, що існує фізичний закон розуму. Не того розуму, який немов би притаманний тільки людині, а того розуму, який існував завжди. Задовго до появи живих істот. Закон розуму діяв ще у неживій природі. Існує закон, основний закон діалектики, закон розвитку, в якому закладений розум. Розум так як матерія і енергія уже існував без нас, вічно. Закон вдосконалення і закон перемоги більш досконалого. Ч.Дарвін відкрив закони біологічного світу, які описали мінливість живих організмів, природний добір, еволюцію. З часу появи людини стали необхідними закони, які повинні регулювати відносини між людьми. Це так звані соціальні закони. Вони виходять із більш глибинних фізичних законів. Але не всі вони оформлені у вигляді законодавства. Це не значить, що вони не діють. Наприклад, закон духовної еволюції людей. Всі люди мають право на життя, свободу, любов, приватну власність. Всі люди мають право не тільки на житло, а й на ділянку землі, на якій вони можуть користуватися повною свободою. Звичайно, в рамках закону. Недоторканими повинні бути не тільки особистість, житло, а й власна ділянка.

Є закони, які не регулюються законодавством, які юридично не являються обов’язковими для виконання. Це не значить, що ми не повинні їх виконувати. Ми не зобов’язані, але ми повинні їх виконувати виходячи з власних інтересів. Такі закони користуються особливою увагою в моєму творі. Назвемо їх суспільними, духовними законами для кожного. Багато з них несуть моральний аспект. Я виділив вісім найголовніших. В попередніх темах були описані деякі такі закони. Окремий з них, окрім уже згаданого закону про духовну еволюцію, закон про солідарну відповідальність. Ще двом основним суспільним законам була приділена увага в двох попередніх темах. В попередньому розділі „Розум” був обґрунтований слідуючий закон, який так і називається. Учіться розуму. А в розділі „Достаток” описаний закон, який коротко звучить. Працюйте. Четвертий закон, називається. Постійно дотримуйтеся справжньої сутності життя. Сутність життя коротко полягає в любові. Любові, описанню її законів, була присвячена окрема тема. Залишилось ще три основні закони, які спробуємо описати в даній темі, будуть називатися так. Завжди поважайте кожну людину. Будьте уважні і тверезі. Боріться за волю, дотримуйтесь порядку. А восьмий, самий основний. Дотримуйтесь міри і гармонії в житті був описаний в розділі „Щастя”. Я назвав вісім особистих законів для кожного, які на мій погляд являються головними. Повторимо їх в такій нумерації.

1. Дотримуйтесь міри і гармонії в житті.

2. Постійно дотримуйтеся справжньої сутності життя.

3. Завжди поважайте кожну людину.

4. Будьте уважні і тверезі.

5. Боріться за волю, дотримуйтесь порядку.

6. Учіться розуму.

7. Працюйте.

8. Дотримуйтеся солідарної відповідальності. Законів багато. Не проходить і дня, щоб ми не порушили якогось закону природи, закону моралі. Все наше життя постійно складається з помилок. Тільки вони не одинакові і не такі великі. Але за кожну нашу помилку ми несемо покарання самі, а в деякій мірі і наші наближені, односельці, співгромадяни, а то і всі люди. Мається на увазі здоров’я, матеріальний статок, авторитет та багато чого іншого. Ми пов’язані

один з одним багато чим. Ми завжди в якійсь мірі несемо відповідальність один за одного, незважаючи на те, чи оформлена вона у вигляді законодавства. Багато ідеологій сприйняли любов, як основу взаємовідносин між людьми. Я не применшую значення любові для життя, для кожної окремої особистості. Навпаки, хочу розкрити її невідомі грані. Любов являється однією із самих необхідних і обов’язкових речей на світі, які пов’язують нас із навколишнім світом. Вона є однією із самих необхідних речей, але не єдиною, яка може замінити все. Адже, якщо ви пам’ятаєте з розділу „Достаток”, що все розумне спілкування усіх людей з навколишнім світом проходить тільки через речі, які можна об’єднати всього трьома словами. Це любов, воля і достаток. Якщо достаток кожного пов’язується із навколишнім світом за допомогою праці і ринку, іншими словами грошей, то воля кожного пов’язується з навколишнім світом, із кожною окремою людиною за допомогою поваги, або в рідшому випадку сили. Звичайно, всі ці три речі любові, волі і достатку, які пов’язують нас з навколишнім світом, мають свої антоніми. Вони називаються обман, ненависть, грабунок, крадіжка, бійка, війна, але, я казав, що тільки розумними речами спілкування усіх людей з навколишнім світом являються лише любов, воля і достаток. Не можна любити всіх, в тому числі злодіїв, обманщиків, бандитів? Але всіх потрібно поважати. Адже ми повинні пропонувати кожному розумний шлях спілкування, немає іншого способу мирного співіснування. Ви думаєте, що ті, хто любить, завжди поважає іншого? Ні. Повага ширше поняття. Повага і любов можуть одночасно не співіснувати. Такий стан являється недобрим, але так буває і досить часто. Повага повинна бути завжди, до всіх. Оформимо її у вигляді особистого соціального закону. Завжди поважайте кожну людину. Кожна людина має силу, має певну совість. Кожного потрібно поважати. Якщо особа і не заслуговує на повагу, поважайте її силу, її частинку совісті і сонця, якщо вони у нього є. Повага являється основою взаємовідносин між людьми. Без всеосяжної поваги не буде миру на Землі. Можна не згоджуватися з кимсь, але потрібно поважати кожного, всіх людей на Землі, інші культури, релігії, закони окремих держав.

Слідуючий особистий закон для кожного говорить. Будьте уважні і тверезі. Коли попередній закон регулює мирні взаємовідносини між людьми, то даний закон регулює відношення особистості до невідомого. Невідоме означає, що в нас немає інформації про дію, яка може виникнути, ми точно не знаємо, коли вона настане і якою вона буде. Невідоме може принести нам зло або добро. Така невідома дія може вийти від природних сил, а може вийти від людей. Ми цього не знаємо. А тому ми повинні бути уважні, щоб своєчасно замітити раптову дію, або її слабкі попередження. Невідома сила невидима. Але вона часто попереджує про небезпеку незначними проявами. Іноді залишається мало часу. Якщо ви уважні і тверезі, ви можете замітити її попередження і дещо зробити, щоб усунути небезпеку. Тому будьте уважні, будьте тверезі. Нетвереза людина не може бути уважною. Буває в житті складається дуже важко. Незадовільне здоров’я, відсутність близьких людей, недостатність знань, матеріальний нестаток. І часом здається, що немає виходу, і ви не знаєте, як зарадити цьому. Не впадайте в розпач. Іноді в житті також випадає так, що не тільки складнощі і проблеми приходять неждано, а й допомога і спасіння може прийти неждано-негадано. А тому не можна піддаватися розпачу. Адже ми повинні бути завжди готові для сприйняття не тільки зла, а й нежданого добра. А для цього завжди потрібно бути уважним і тверезим. А то ми легко можемо пропустити простягнуте нам добро мимо себе і не замітити його. Розпач переноситься дуже важко, особливо наодинці. А тому не замикайтесь в собі, у своєму горі. І просіть допомогу голосно, щоб усі чули Або плачте. Візьміться руками за голову. Торкніться руками предмети, які знаходяться навколо вас. Якщо їх нема, візьміть в руки землі. Вихід надмірної енергії і тактильні відчуття допоможуть вам не піддатися патологічним психоневрологічним і як наслідок іншим захворюванням. Але будьте уважні і тверезі, щоб не пропустити допомогу, яку простягне вам невідома сила, щоб почути підказку, яку направить вона вам.

Вживання невеликих доз збуджуючих речовин, наприклад, кофе, алкоголю, медикаментів, не викликає нетверезості. Але, саме постійне вживання їх повідомляє про те, що людина нездорова, причиною чого являється те, що вона веде неправильний спосіб життя. Я думаю, що в даному творі згадано все, щоб налагодити більш здоровий потік життя, що в ньому є все, щоб навчитися знаходити набагато більше радості від здорового і активного життя, ніж від речей згаданих вище. І уже згаданий вище третій особистий закон, який буде описаний в даному розділі, не викликає складнощів у його розумінні. Боріться за волю, дотримуйтесь порядку. Ми вже описували три речі, які тісно пов’язані з волею кожного, розвиток та існування яких неможливе однієї без іншої. Вони постійно працюють по замкнутому циклу. Волі не буває без порядку. Порядку не буває без розуму. Розуму не буває без волі. Воля неможлива без порядку. Вони дуже пов’язані між собою. В даній праці я роблю спробу описати такий порядок, який дасть максимально можливу волю для сучасних людей на довгі сторіччя вперед. Тому що воля є предметом моєї особливої уваги. Такий порядок дасть можливість кожному мати свій життєвий простір, на якому кожний може убезпечити свій розвиток, бути незалежним від злочинності і впливу небажаної йому ідеології, повніше користуватися бажаною свободою. Отже, розум допомагає не тільки раціональніше працювати, а й створювати найефективніший порядок. У свою чергу самою найкращою умовою розвитку розуму є воля. Будь-який порядок, так як і воля, потребують захисту. На добро відповідають добром. На зло відповідають законом. Фізична сила дуже важлива, наявність техніки ще більш важлива, але розум найсильніший, тому що де він є, там і техніка, там і сила. Всі мають право на самозахист, захист своєї сім’ї, дому, майна. Одна людина може багато, а разом вони можуть набагато більше. Допоможіть один одному за законом. Держава сучасних людей буде побудована на законах. На тих законах, які не будуть встановлюватися особами, а на тих, які були відкриті, фізичних і духовних законах. На тих, які будуть тільки примінені. На тих законах, які постійно будуть діяти, які не залежать від окремих осіб.

18. Р Е Л І Г І Я С У Ч А С Н И Х Л Ю Д Е Й Коли ми дивимося на чисте небо, воно набуває голубого кольору. Вода притихлих морів і океанів немов у дзеркалі відбиває голубизну атмосфери. Голуба планета зависла у космічному просторі завдяки тій силі інерції, яка обертає нашу планету навколо центрів тяжіння. Інерція і сила всесвітнього тяжіння, кінетична і потенційна енергія постійно борються між собою, а світ перебуває у відносній рівновазі. Завдяки рівновазі на цьому світі відбувається багато чудес. Чудеса це випадкові збіги обставин внаслідок постійної дії законів світу. Внаслідок безмежної кількості спроб стається випадковий і виключний збіг обставин і дій, який здається нам фантастичним. На зорі своєї історії племена людей ще не знали письма, ще не мали техніки. Вони добували їжу, захищали себе від диких звірів і ворогів. Стихія природи, пожежі і смерть лякали людей і змушували задумуватись над причинами цього. Уже при зародженні свідомості і абстрактного мислення людина поставила собі завдання пояснити або зрозуміти, хто створив такий великий і складний світ, який нас оточує. Людина також замітила розумне облаштування природних сил, живого світу навколо себе. Треба було пояснити, хто був творцем людини і її розуму. Якщо не Бог, то хто? Є твердий доказ існування сили, яка так гарно і розумно облаштувала наш світ. Цю силу і розум люди назвали Богом і, оскільки ще не було науки, наукових доведень, то вони приписували Богові риси, які являлися плодом їхньої звичайної людської уяви. Але це не міняло суті відповіді на поставлені ними питання. Дійсне становище задовольняло їхній попит. До цього часу ніхто навіть не робив спроби підвести наукове пояснення існування Бога а також наукове описання його конкретних рис. А це потрібно було обов’язково зробити. Оскільки до цього часу не було наукових пояснень рис Бога і механізмів його дії, то дехто придав цьому неможливість все це зробити, приписав таку собі глибоку прірву доступу до силитворця. Або надав цим контактам тільки духовних рис, які проходять лише через свідомість.

Мені здається, що я першим зробив спробу і не лише спробу, а й реально досягнув цього, наукового описання сили-творця. А те, що Бог існує, не викликає ні в кого ніяких сумнівів. Нижче я викладу наукове описання реального Бога. А поки що нагадаю, що в світі існує декілька релігійних вчень, які проте мало описують реальні риси і механізми дії Бога. А більше сконцентровуються на описанні приписів Бога для людей, як потрібно їм облаштовувати своє життя, щоб не порушувати вказівок Бога. Незважаючи на деякі розбіжності окремих релігійних вчень в організації життя і спілкування з Богом своїх послідовників, я не загострюю на цьому увагу. В даній книзі в попередніх розділах я намагався запропонувати читачам новий спосіб облаштування деяких сторін життя сучасної людини. При цьому я не ставив вимогу якогось конкретного відношення сучасних людей до існуючих релігій у світі. Будь яка сучасна людина може вільно вибирати собі дозволену законом релігію. Я лише спробував науково описати реальні риси дійсно існуючого Бога і його механізми дії на Всесвіт, в тому числі й на людину. Думаю, що дані знання не зашкодять сучасним людям. Отже, слухайте... Немає і не було жодного народу на Землі без релігійних уявлень. Якого б розвитку не досягла людина, вона не стане володарем тих сил, які породили її. Всі живі істоти бояться смерті. Але тільки людина знає і думає про її неминучість, особливо у старшому віці. Тоді появляються психологічні переживання зв’язані з невідворотністю смерті. Звідси уявлення про загробне життя або воскресіння і життя після воскресіння. Віра в Бога і безсмертя допомагає людині легше переносити притаманні їй психологічні переживання а також життєві незгоди. Первинні уявлення є аксіомами. Вони не можуть бути науково доведені. Як тільки появилася людина, появилась релігійність і стала однією з її найперших ознак, можливо самою найпершою. Люди є ті, хто має віру в Бога. Без розуміння Бога ми не можемо все пояснити: Світить сонце. Ідуть дощі. Вітер жене по небу хмарки. Зеленіють дерева. Розкинулись моря і океани. Величні гори притягують наш зір. Все придатне для життя заселене живими істотами. Височіють

будинки. По дорогах снують автомобілі. Люди зайняті своїми справами. Багато чого проходить хаотично. Або нам так здається. Але у всьому проглядається певний порядок. Що спільного між усім цим? Чому, або кому підпорядковано все це? Хто створив весь цей хаос і навів порядок? Хто є творцем людини? Бог! Який він? Яке його ім’я? Безумовно, від Бога іде вся ця безмежна і всюдисуща енергія. Речовина і матерія є формою енергії, консервантом в якому перебуває ця енергія. Який великий Всесвіт! Яка величезна кількість створінь населяє світ! Яка велика множина законів, які безумовно створені Богом! Але все на світі має межу. Початок і кінець. Безмежний один Світ і вічний Закон. Людина не може осягнути безмежність. Вона ніколи не зможе повністю пізнати Бога так само, як не зможе пізнати безмежність Світу. Все має межу. Безмежний один Бог! Ми можемо і повинні тільки безперервно пізнавати безконечність Світу і Бога. Людина - це величне досягнення Бога. Але вона є маленькою пилинкою у Всесвіті. Окрема людина є дуже мала для світу. У Бога є багато можливостей для її заміни. Бог може обійтися без віри і поваги кожного. Віра і повага до Бога дуже потрібні всім. Дякуємо йому за надану можливість жити і виконувати його божественний задум, божественну суть і ціль життя. Бог - це сила, яка не підпорядкована людині. Це буде основою його розуміння і постійним твердженням в подальших роздумах і поясненнях. Бог безконечний. Вся його енергія, вся матерія пов’язана між собою не будь-як, а за допомогою законів. Всі частини Всесвіту, матеріальні, енергетичні та інші пов’язані між собою за допомогою реальних законів, створених Богом, законів неживої і живої природи, які безперервно діють, тобто живих законів. Найкраще назвати його так. Бог Закон Живий. Закони відкриті Ньютоном, Гуком, Бернуллі, закон всесвітнього тяжіння, закони механіки, молекулярної фізики, електрики, оптики, атомної фізики, закономірності хвиль, хімії, біології, суспільні закони та безліч інших. Як виникло саме життя? Бог зародив життя. Людина ще до цього часу не знає повністю про те, як він звершив це чудо.

Якщо ви відчуваєте подих вітру, проміння сонця, вживаєте продукти, ви спілкуєтеся з Богом Законом всіма своїми органами чуття. Хто сказав, що Бога не видно? Все, що нас оточує, дихає на нас Богом Законом. Відчуйте його всім своїм єством. Майже у всьому цьому проходять зміни і далі. Тобто наш Творець продовжує безперервно працювати. Бог Закон могутній і всюдисущий, бо нічого не проходить в цьому світі без його участі. Все знаходиться в його руках. Дехто до цього часу думає, що Бог діє за допомогою містичних дій, надприродних сил. Навіщо йому все це? Невже замало його реальних сил діє на нас і на оточуючий нас світ? А як же розум? Невже закони розумні? Як може діяти великий Розум через дію багаточисельних законів? Розум – це вдосконалення, це розвиток, це раціоналізація. Розум також може бути направлений на руйнування, на вчинення зла. Адже зло майже завжди ходить за добром. І часом оце деяке руйнування просто необхідне для проходження слідуючого етапу вдосконалення. Тепер ми узнаємо закон в якому побачимо розум Бога, який діяв задовго до появи людини. І навіть задовго до появи живих істот на Землі. Він діяв завжди. Процитуємо основний закон діалектики, закон розвитку, закон розуму. „Якщо окремі частини матерії і енергії, які перебувають в постійному русі, набувають можливості більш складного утворення, то даний процес відбувається з набуттям утворенням здатності до певного самозахисту від розпаду і шкідливих для даного утворення впливів. Разом з цим під дією зовнішніх сил завжди проходить часткове руйнування, яке іноді необхідне для слідуючого етапу вдосконалення.” З цього закону виходить, що процеси у Всесвіті, в тому числі і на Землі відбуваються не сліпо, а по законах Бога, шляхом розвитку в напрямку еволюції. Тепер ми маємо повне право назвати Бога не тільки Могутнім, а й Мудрим. Цей закон розуму Бога діяв завжди в неживій і живій природі. Діє він і тепер в людському суспільстві. Створивши людину, Бог передав людям частину свого розуму. Отримавши частину розуму Бога, люди стали продовжувати особливу частину розумної діяльності Бога, його духовну і інформаційну частину. Але Бог дозволив це робити тільки в

рамках встановлених ним інших законів. Тому будь який волюнтаризм обов’язково і суворо карається. Розум дає велику перевагу. У кожного є багато потреб. Це чисті вода і повітря, повноцінне харчування, енергетичні ресурси, сировина. Все це можна знайти в навколишньому середовищі. А так, як для людини був даний розум, то незважаючи на недостачу деяких видів потреб, вона знаходить вихід із цього стану з достатком. Тому й потрібно звертати особливу увагу на навчання, на розвиток розуму. Ми живемо в той час, коли інформація набуває все більшого значення в світі. Все в світі відбувається у суворій відповідності з законами. А кожний закон можна описати за допомогою інформації. Окрім цього, була ціла історія геологічного, гідрологічного і еволюційного розвитку, які також можна було описати за допомогою інформації, яка тоді записувалась за допомогою геології. Але спочатку більшість цього проходило під завісою невідомого, так як на Землі довго не було живих організмів. Після їхньої появи деяка інформація почала записуватись у генах, передавалась у рефлекторному механізмі. Лише з появою людини все більше і більше інформації почало відкриватися і записуватися. Але багато чого так і залишається невідомим. Бог Дух це і є інформаційна і духовна частина Бога Закону Живого. Сам Бог Дух складається з двох частин: Одна частина Бога Духу є інформація Бога Закону Живого, яку ми не знаємо. Це є також прояви тих законів і сил, про які ми не знаємо, але відчуваємо або можемо відчути їхній вплив. Друга частина Бога Духу є культура, релігія, наука, театр, кіно, телебачення, література, музика, пісні, мистецтво, інформатика, управління, закони співжиття, електронна система зв’язку, сумарний інтелект людства та інші види духовного життя. Нас оточує океан ефіру наповнений інформацією. Ми живемо в певному культурному оточенні, цивілізації. Вся ця система і інформатика має зображення, звуки, записи, але суть Духу в тому, що він є інформацією яка сприймається нашою свідомістю через другу сигнальну систему. Ось чому Бог Дух невидимий. Слухати непізнаного Бога треба уважно, щоб не стати жертвою його гніву. Непізнаний Бог Дух може бути гнівним. Він навколо нас. Його не видно.

Бог Дух невидимий. Але він попереджує про небезпеку незначними проявами. Іноді залишається мало часу. Якщо ми уважні і тверезі, ми можемо замітити його попередження і дещо зробити, щоб усунути небезпеку. Якщо ми спілкуємося з Богом Законом всіма своїми органами чуттів, з Богом Духом за допомогою свідомості і мови, то особливістю спілкування з невідомим Богом Духом являється молитва. Бог Закон і Бог Дух є частинами єдиного Бога Закону Живого. Вони пов’язані між собою, але вони і окремі, кожен сам по собі. Бог Закон є основою Бога Духу, а бог Дух є розумом Бога Закону. Людина продовжує особливу частину роботи Бога, інформаційну і духовну частину. Бог продовжує свою роботу через людей, через кожного з нас. Ми всі є частковими, але неоднаковими носіями його сили, його досконалості, його розуму. Це велике щастя і велика відповідальність. Бог Закон і Бог Дух, звичайно, знаходяться також і в самій людині. Це такі її частини, які не підкоряються самій людині, її волі. Такими частинами являються Душа і Совість. Бог Закон в самій людині. Що це таке, внутрішній Бог Закон? Сама людина, всі її частинки, всі її органи діють за певними незмінними законами. Якщо ми і знаємо про органи нашого організму багато, то керувати більшістю з них ми не можемо. Внутрішній Бог Закон, який є частиною Бога Закону, керує більшістю процесів нашого організму. А як він називається, внутрішній Бог Закон людини? Душа ось що є внутрішнім Богом Законом людини. Вона дає життя людині. А знаходиться душа у кожній живій клітині людини. Кожна клітина є живою і працює як окрема лабораторія, але вона не підпорядкована самій людині Головним, що об’єднує клітини є, звичайно, кров. А ми відчуваємо душу в серці, тому що живе серце наповнене живою кров’ю. Інформація або програма діяльності кожної клітини знаходиться в уже знайомому нам генному ланцюгу і працює за допомогою законів Бога. Дітки грають в м’яча, розкачують гойдалки, вийшли з уроку на перерву. Вони, як та зграйка птахів перед погодою, щебечуть. Радість вихлюпується з кожного. Коли людина радісна вона щаслива. Душа потрохи виходить з людини, але не після смерті, а під час життя. Вона виходить радістю дітей, молоді, дорослих і старших людей. Тому душа людини з віком зменшується.

Душа говорить з людиною радістю, або болем. Бажаємо щастя, а точно не знаємо що це. Той говорить багатство, той любов. А щастя це радість, яку дає душа. Душа не підкоряється людині, вона належить Богу. А точніше Душа - це Бог в людині. Ми бачимо, що Бог Закон є в людині, внутрішній Бог Закон і перебуває там у вигляді Душі, яка не підкоряється людині, а підкоряється Богу Закону. Тепер нам необхідно зрозуміти, де знаходиться в людині Бог Дух, а якщо так, то він також не повинен підкорятися самій людині. Маленька дитина уже біля грудей матері починає пізнавати світ, рухи, їжу, іграшки. Пізніше, коли дитина підростає, вона продовжує набувати свій життєвий досвід. Але на певному етапі дитину починають учити: „Це твоє, а це не твоє”, а по речах не видно кому вони належать. „Це можна а це не можна”. Дещо дитина може перевірити, вогонь пече, то дещо уже не можна перевірити. Не можна вибігати на вулицю, бо може наїхати автомобіль. Поступово таких настанов, які не можна перевірити, стає все більше і більше. Мораль, релігія, закони. Спочатку дитина, а потім дорослий продовжують накопичувати знання, які не перевіряються досвідом. Спочатку формують їх батьки і близькі люди, потім вчителі і наставники, іноді випадкові люди, якщо попередні не встигли цього зробити. З часом такі знання вкорінюються в свідомості і людина не пам’ятає, хто їх подав і чи перевіряла вона їх. Так поступово з цих знань формується совість. Совість – це є знання набуті ззовні, але не перевірені власним досвідом, а взяті на віру. Совість і є внутрішнім Богом Духом людини. Вона перестає підпорядковуватись самій людині і виступає як зовнішня сила. Психологію формування совісті описано в попередніх розділах. Слід тут же відразу сказати, що совість не завжди буває правильною. Вона залежить від того, хто її сформував. Совість так само як і душа зменшується з віком. Це стається тому, що знання, які не були перевірені досвідом і які знаходились в совісті, з віком стають все більше перевірені досвідом. З віком досвід перемагає неперевірені знання совісті і вириває їх звідти. Не можна вважати Бога тільки добрим. Він не добрий і не злий, він завжди справедливий. Рішення Бога відбуваються не просто і не

раптово, а внаслідок складної єдності і боротьби різноманітних його законів. Часто в результаті рівноваги протиборчих сил все залишається так, як було до цього часу. Є ще й стан нестійкої рівноваги, де самий легкий порух може вивести його із спокою. Одним із таких випадків нестійкої рівноваги являється думка. Ось чому для прийняття рішення необхідний виважений час. Швидкоплинні рішення небезпечні. Бог уже давно використовує солідарну відповідальність. Це тільки нам здається, що солідарна відповідальність не завжди буває справедливою. Отже, ми уже вияснили, що Бог перебуває в людині в двох іпостасях – душі і совісті. Все інше, пам’ять, думки, бажання, емоції являються духом самої людини. Бог Закон і Бог Дух в людині. Душа і совість. Тіло людини і дух її передані їй для користування. Бог дав людині владу над тілом і духом її. Куди іти, що робити, про що думати. Бог дав людині тіло і дух і поселився у ньому у вигляді душі і совісті. Тілом і духом керує людина, а душа і совість підкоряються тільки Богу. В совісті відкладаються знання, які не перевірені власним досвідом. Власний досвід відкладається в пам’яті людини та в психологічному центрі Его. Окрім цього в людині існує своєрідний психологічний центр, який називається Его. Его користується лише власним досвідом. Воно легко запам’ятовує радість, яку посилає йому душа. Від цього Его отримує задоволення. Якщо душа посилає сигнали болю, Его не запам’ятовує їх, а просто виявляє в такі моменти незадоволення. Воно виробляє психологічну енергію, яка сильно впливає на свідомість людини, її психічний стан. Цей психологічний центр Его легко засвоює і запам’ятовує надмірні сигнали радості, які виникають внаслідок певних обставин, які були розглянуті в розділі про лікування психологічних залежностей. Там же було доведено, що шкідлива сторона Его, яка акумулює надмірності, формується під дією зовнішніх шкідливих психічних впливів, або насилля, що являється приблизно однаковим. Шкідливо розвинуте Его, його можна розглядати, як такого собі монстра, який виростає в психологічному апараті людини.

Його можна назвати ворогом, злом, сатанинською силою, тощо. Его весь час на протязі життя зростає, якщо з ним не проводити постійну боротьбу. Все зло в світі, яке виходить від людини, являється в кінці наслідком дії таких центрів Его. Бога не потрібно боятися, його треба старатися зрозуміти. Боятися можна лише невідомого Бога Духа. І якщо нам здається, що немає виходу, єдина надія також на нього. Невідомий Бог Дух може покарати, а може допомогти. Бог Закон Живий поставив сучасних людей в перші ряди свого війська в боротьбі за правду, закон, справедливість. Суть і ціль життя. Вони дуже прості. Але іншого неможливо знайти. Все живе дає плоди. Ось божественна суть і ціль життя – дати плоди . Божественною ціллю і суттю життя є потреба дати і виростити потомство, достойне батьків і Бога. Все в житті тлінне, руйнується, зникає. Залишається вічно тільки потомство і Бог. Ми повинні любити своїх дітей так, як ми любимо Бога. Чому ця суть божественна. Тому що потяг дати потомство записаний в генах, тобто в законі. Але не тільки. В генах записаний і потяг до старіння, який також у своїй природі приємний. Сутність життя полягає у вічності закону життя і вічності духу життя. Дорога до цього пролягає через любов. І якщо хто загубить тимчасово суть життя, хай повернеться до Бога, його законів, і він знайде для нього зміст життя, радість і спокій. Перехід вічного життя Закону проходить по спадкових гілках. Передача вічності життя Духу збувається лише в суспільстві. Дух живий. Він може виходити з людини і входити в неї, а також може переходити до інших людей за допомогою другої сигнальної системи. Одним з признаків духу є його постійний рух, він не може довгий час залишатися на одному місці. В русі дух розвивається, в спокої пригнічується. Вічний перехід Закону і вічний перехід Духу проходить незалежно один від одного. Часто дороги їх не співпадають. Ось звідки береться непорозуміння між окремими поколіннями. З цього можна зробити висновок, що виховання при можливості краще проводити в групах з різним віком. Тоді найкраще збережеться взаємне розуміння різних поколінь.

Вічне життя проходить двома шляхами. Духовна передача життя більш важлива, тому що для людини духовна складова більш притаманна її суті. Передача вічного життя і духу не відтворює точних копій їх попередників. Але в природі через певний час відроджуються досить подібні особистості. Таке явище називається реінкарнацією. Чи існує потойбічне життя або воскресіння і життя після воскресіння? Відомо багато випадків про повернення до життя тих, кого вважали мертвими. Першим розпадається мозок, потім інші органи, потім клітини. Але не відомо про відновлення життя клітин, які повністю розпалися, окремих елементів. Один Бог поки що зробив таку справу. Людина не може довести, що є потойбічне життя. Але вона не може довести, що його нема. Аксіоми не доводяться. Тепер нам необхідно зрозуміти, як людина, яка є носієм божої сили, спілкується з зовнішнім Богом Законом і Богом Духом, тобто з навколишнім світом і суспільством, що оточують нас, сім’єю, економікою, культурою, природою і т. д. Таке спілкування відбувається за рахунок трьох сил, і ми побачимо, що все розумне спілкування проходить тільки через ці три сили, які набувають деяких божественних рис, тому що всі вони не зовсім залежні від самої людини. Це є любов, воля і достаток або їх антиподи. Сучасна людина повинна спілкуватися з навколишнім світом і суспільством за допомогою любові, волі і достатку. Якщо любов прийнята, напевно, всіма релігіями, воля поважається деякими з них, то достаток або багатство це щось таке, що не піднімається на рівень Бога. А яке велике значення воно має для всіх людей. Добування благ займає найбільше часу в житті людей. Шість днів ми працюємо а один відпочиваємо. Любов від Бога! Вона незалежна від нас. Бог не питає чи хочемо ми її, чи не хочемо. Вона приходить по волі Бога. Розумінням божественного поняття Волі є непереборна тяга людини до неї. Дехто втратив цю тягу, разом з рисами самої людини, тому що без волі не може проходити розвиток людини. Достаток від Бога! В ньому закладена сила Бога, яка частково виходить з-під контролю людини. Ми працюємо, але не можемо бути повністю впевнені в результатах праці. Вони можуть бути або великими, або малими.

Багатство нагромаджене чесною працею заслуговує на велику повагу і вдячність. Все, що дав Бог, бери. Все, що створила і тримає людина, купи. А тому ми маємо повне право сказати, що Любов, Воля і Достаток мають в собі божественну суть. Всі вони однаково важливі для людини. Між достатком, любов’ю і волею повинна існувати гармонія, яка виправляється працею, пожертвами і боротьбою. Ми говоримо, що треба виконувати закони Бога. Але всі їх виконати неможливо. Про основні з них, які я назвав соціальними, уже було згадано раніше.

1-й закон – Дотримуйтеся міри і гармонії в житті.

2-й закон – Постійно дотримуйтеся божественної суті життя.

3-й закон – Завжди поважайте кожну людину.

4-й закон – Будьте уважні і тверезі.

5-й закон – Учіться розуму.

6-й закон – Боріться за волю. Дотримуйтесь порядку.

7-й закон – Працюйте.

8-й закон - Дотримуйтеся солідарної відповідальності. Ми зобов’язані виконувати закони Бога і витримувати випробування, накладені Богом, тобто, боротися і долати їх. Це хвороби, голод, енергетичні проблеми, нестаток коштів, стихійні лиха, неволя, та багато іншого. Постійне подолання випробувань – це шлях прогресу людини і його необхідна умова. Труднощі необхідні, тому що без них не буде розвитку. Але чому ці випробування розподілені між людьми так нерівномірно? Якою мірою послуговується Бог, розподіляючи випробування, часом такі важкі. Такою мірою є наші гріхи. Гріх – це порушення законів Бога. Тяжкий гріх – це грубе порушення законів Бога, це значить іти проти Бога. А тому за порушення законів Бога накладається Кара або Випробування, які є одним і тим же. Вони можуть бути легкими або важкими. Кара за важкий гріх – це смерть. Порушувати закони Бога, або відступитись від Бога – це значить іти до смерті. Каяття – це повернення до Бога. Каяття зменшує гріх, але не знімає його. Ми всі грішимо, і не тому, що не хочемо виконувати всі закони Бога, а тому, що не всі закони знаємо, часто в круговороті протиріч не можемо багатьох їх виконати. А тому всі ми витримуємо випробування. Покарання може бути зменшене, але повністю зняти

його ніколи не можна. Воно ніколи повністю не знімається, тому що губиться причинно – наслідковий зв’язок законів. Випробування накладаються також за гріхи предків, сім’ї, односельців, народу, всіх людей. Ми частково відповідальні один за одного, пов’язані один з одним. Життя може бути доказом правильності солідарної відповідальності, яку я поставив в основу критерію сучасних людей. Вимоги законів різноманітні, часто суперечливі між собою. Хто сказав, що ми зобов’язані виконувати всі вимоги всіх законів? Це неможливо. Людина вільна у виборі своїх дій. Вона сама приймає оптимальне рішення, які з вимог різноманітних законів виконувати в першу чергу, а які з них, можливо, не виконувати. Як зорієнтуватися в цьому, як винайти те оптимальне рішення, яке ми повинні виконувати в першу чергу? Ми повинні передбачати і враховувати різницю між затратами на виконання певної роботи і можливими затратами, які можуть з’явитися, якщо її не виконати. Виконати закони Бога, напевно, легше, ніж виконувати випробування, накладені за їх невиконання. Більшість випробувань виконуються за допомогою нашої діяльності, праці. Праця – це основний шлях подолання випробувань, які накладає на нас Бог. Є два види випробувань людини. Одні – це випробування, які не можна обминути. Другий вид випробувань – це ті, які ми беремо на себе самі, щоб здобути собі більше благ, більше щастя і радості. Богу потрібні тільки виконання випробувань. Богу не потрібні жертви! Гріх знімає тільки переборювання випробувань. Випробування завжди справедливі. Намагайтеся виконати закони Бога і витримати випробування. Виконання обох цілей людини, передачі життя і духу наступним поколінням супроводжується любов’ю на протязі всього життя. Порушення природних і соціальних законів приводить до гріха, який торує шлях до смерті і сприяє її швидшому приходу. Замічено, що даний процес, як правило, проходить разом з відсутністю любові. Ми підходимо до божественного поняття смерті як явища або гріха, як першої і основної ознаки смерті, які виникають значно раніше, ніж помирають органи і клітини і настає фізіологічна смерть. Є любов і смерть. Любов – це життя. Гріх – це шлях до смерті. Де кінчається любов або все, що з нею пов’язане, там

починається шлях до смерті. Де перемагається гріх і смерть, там повинна народитися любов. Отже, фактично людина починає помирати тоді, коли закінчується любов. Коли ми живемо, ми крім душі і совісті в собі маємо ще Его. Воно стільки нагрішило за все своє життя, що далі жити уже не може. Хоче, але не може. Его не хоче помирати. Людина не помирає, помирає Его. Всі хочуть жити в такому краї, який називають раєм. Є різні думки про місце, де він може знаходитися. Ви хочете жити в раю? Ви хочете знайти шлях до нього! Немає кращого місця щоб створити рай. Як чудово Бог створив Землю! Різні породи розташовані шарами. В них багато корисних копалин. Потім вода. Прекрасні гори. Широкі зелені долини. Величні ліси. Життєдайні ріки. Просторі моря і океани. А скільки речовин, елементів! Чисте повітря наповнене ароматами рослин. Майже все заселене живими істотами. Які умови для життя! Вода, кисень, вуглець. А скільки джерел енергії. Благодатне сонце обігріває всіх! Немає кращого місця, щоб створити рай. Як зробити, щоб всього було достатньо. Щоб було мало зла. Щоб було багато радості. Щоб усім було достатньо місця і простору. Потрібні слідуючи речі: Розум і праця. Воля і порядок. Любов. Рай це є наша земля, на якій буде панувати Любов, Воля і Достаток. Ви шукаєте раю далеко? Він поряд. Тільки постарайтесь навчитися і додати до нього своїх розуму і праці. Вам говорять, що немає досконалого життя, що ви не є і не можете бути досконалими. Розум людини є однією з ознак досконалого життя. Якщо ви будете виконувати закони Бога розумно і розумно працювати, ви будете жити у вічному раю і будете досконалими. Земля – це храм, побудований єдиним всемогутнім Богом – Законом Живим і прикрашений людиною. Зовнішній Бог Закон являється спорудою цього храму, який називається Землею. Бог Закон Живий побудував цей храм і заселив його людьми. Люди створені Богом рівними і вільними, але по суті своїй є різними. Одні бережуть цей храм і роблять все, щоб прикрасити його, щоб стати частиною вічного життя у цьому храмі і перетворити його в утворення, яке називають раєм.

Інші прийшли у цей храм, щоб пошкодити його, насмітити, померти і повернутися в землю. Частина Бога Духу знаходиться в людях, народах, цивілізаціях. Ним наповнений храм, який називається Землею. Рай це є наша прекрасна Земля, якщо додати до неї розуму і праці. Людина є другим храмом, в якому живуть сама людина з її духом, так зване Его, Душа, і Совість. Дві частини Бога Закону Живого знаходяться в тобі. Ти ніколи не буваєш сам. Бог Закон і Бог Дух завжди з тобою. Вони завжди в тобі і біля тебе. Душа і совість. Душа говорить з людиною радістю або відсутністю її і болем, коли людина хвора. Вона сигналізує людині про її стан. Совість говорить з людиною словами, спокоєм або тривогою. Бог Закон і Бог Дух весь час дивляться на кожного, контролюють кожного. Вони накладають на кожного випробування у вигляді хвороби або труднощів. Душа і совість. Двоє друзів і охоронців знаходяться біля тебе. Вони допомагають тобі. Якщо тобі дуже важко, або ти дуже втомився, ти можеш на деякий час передати їм свої проблеми, щоб ти міг за цей час відпочити. Але ці друзі є не тільки помічниками і охоронцями. Вони є також суворими контролерами. Хвороба людини це реакція на певні впливи, якими можуть бути: Спадкові хвороби; Викликані фізичними впливами навколишнього середовища, травми, отруєння, термічні, канцерогенні впливи, тощо; Відсутність достатнього механізму очищення; Відмерлі або хворі клітини заселяються грибковими істотами; Проникнення хворобливих істот в організм людини; При ослабленні захисних сил організму, хворобливі істоти, які уже постійно перебували в організмі, починають масово розмножуватись, та інші причини. Всі причини хвороб об’єднані тим, що всі вони залежать від гріхів. Важко пов’язати дані причини з наслідками. Але ми не повинні забувати про захисні сили організму, які залежать від Бога. Краще зрозуміти свою помилку, ніж нарікати на Бога. Релігія часто буває основою ідеології, певної культури. Вона користується певною образністю. Наприклад, розум Бога подається у вигляді Людини, Духа у вигляді птаха, совість у вигляді ангела охоронця.

Шкідлива сторона Его, їх сукупна діяльність у нанесенні людям зла подається у вигляді роботи підступного диявола. Проста людина не може зрозуміти всієї складності будови навколишнього світу. Їй потрібно подати її у вигляді простіших образів. Наприклад, я, окрім спроби наукового доказу існування і діяльності Бога, показав картину, коли Бог Закон не тільки так близько знаходиться біля кожного з нас, а ще й те, як він підтримує кожну людину двома руками. Одна рука виявляється у дії природних законів, як у впливі на нас зовнішнього середовища, так і у впливі на нас роботи законів, які діють всередині нашого організму. Друга рука показує вплив на нас духовного життя і фактичної діяльності людей через соціальні закони, та через безпосередній контакт від них. Тобто, людське суспільство стало однією рукою Бога. Тож подивіться, скільки ця рука зробила на Землі, як вона змінила її початковий вигляд. Інша картина, коли Бог поставив біля кожного з нас двох своїх друзів і охоронців. Це є душа і совість. Але ми повинні уявляти одного з них у вигляді могутньої божої сили Бога Закону, другого - могутньої сили людей, народу у вигляді Бога Духу, який також охороняє нас. Вони не тільки боронять нас, а й контролюють, чи правильно ми виконуємо його закони, природні і соціальні. Вони завжди поряд нас і ніколи не покидають нас. Було б добре, якби релігії враховували нові наукові досягнення в своїх вченнях. Дехто хоче заборонити такому могутньому, вічно живому Богу давати нам якусь інформацію далі. Ну, що нам робити тоді, коли вичерпаються корисні копалини? Чого так багато на Землі дітей, які голодують, а багато таких багачів, які займаються марнотратством, не знають куди дівати свої лишки? Де взяти для них величезні кошти, а не ждати, коли хто кине якісь копійки?

19. О К Р Е М І П О ГЛ Я Д И Н А

БУДДИЗМ

В попередніх розділах було розглянуто окремі питання по психології. В них було повідомлено, що організм людини виробляє психологічну енергію, яку я називав нервовою енергією, енергією любові. Дана енергія виробляється під дією сигналів радості, які поступають від усіх органів людини, а також від органів чуття. Вона переробляється в нервових центрах, доповнюється і підсилюється. Дана психологічна енергія утворюється під впливом почуття любові, і частково використовується на оновлення нашого організму. Лишки енергії повинні вийти назовні. При неможливості цього, дана енергія справляє негативний вплив на організм людини. Вихід її супроводжується додатковим сильним відчуттям радості. Дані процеси часто надають надзвичайних можливостей для організму. Такі стани ми називаємо просвітленням, екстазом, блаженством. Дані процеси тісно пов’язані з двома генетичними потягами людини, згаданими раніше. Більше того, генетика керує даними процесами в залежності від зовнішніх умов. Шляхи виходу психологічної енергії умовно можна розділити на три групи. Перша група визначається діяльністю пов’язаною з реалізацією сексуальних потягів або процесів кровозмішення. Друга перетворюється на джерела фізичної, рухової активності. Третя виходить шляхом емоційних сплесків або розумової діяльності. Часто шляхи виходу даної енергії перемішані між собою. У попередньому розділі було розглянуто питання про релігію сучасних людей. Буддизм, індуїзм є найдавнішою релігією, а точніше широко поширеним вченням, яке дійшло до наших днів. У даному розділі я буду часом називати його просто вченням. Сучасна людина повинна знати, яке місце займає буддизм в теорії сучасного світу. Перш ніж розібратися в цьому, розглянемо основні його положення. Одним із основних положень буддизму являється медитація. Вона полягає в тому, що потрібно відкинути всі думки, всі вчення,

всяку релігію, всі бажання, амбіції. Потрібно спостерігати за світом навколо себе, наповнюватися радістю, радіти кожному найдрібнішому відкриттю, стати чуттєвим до всього. Тоді кожний буде відчувати себе, свій внутрішній світ доволі глибоко, зможе зрозуміти своє місце в навколишньому світі. Потрібно помістити себе в середину всього світу і відчувати все, що проходить навколо, любити його. Мовчання найнеобхідніше під час медитації. Там є й багато інших подібних нашарувань. Будда говорив, що необхідно стати колодою, яка пливе по течії річки. Деякі буддистські монастирі учать медитації уявленням, що самої особи, яка медитує, не існує. Приємно, що життя дане нам для того, щоб їм насолоджуватися, щоб воно перетворилося на постійний радісний танець. Я спробую прокоментувати деякі положення буддизму і відчуття його виконавців. Послідовник буддизму, так як і кожна людина, відчуває радість, яку посилає йому кожний орган тіла. Він відчуває радість від кожної травинки, квіточки, які оточують його. Очі, слух, приємні аромати наповнюють особу радістю. Чомусь так мало уваги відводиться тактильним відчуттям, а саме вони найщедріше посилають сигнали радості. В організмі нагромаджується велика психологічна енергія любові, лишки якої повинні періодично виходити назовні. Під час медитацій вона може вийти лише сплесками емоцій, які будуть звучати в особі у вигляді музики, ритмів світу, екстазу. Хто хоче медитувати, повинен обмежувати свої бажання, тримати загнузданим своє Его, щоб не появилися шкідливі звички, щоб вони не диктували медитатору свою волю. Хороша традиція в східних країнах не давати свободи надмірностям привела до того, що народи, в яких поширене дане вчення, являються багаточисельними народами. Буддизм відкидає вплив будь-якої ідеології, яка, як правило, приходить через певних осіб, тобто, через те джерело, з якого формується совість. У буддизмі немає совісті. А тому люди, які чисто сповідують дане вчення, не готові до несподіваних проблем. Тобто, вони готові сприйняти все, але не знають, як протистояти дуже негативним обставинам. Взагалі то на практиці своєрідна совість є, але вона стосується тільки положень буддизму.

Боязнь формування не тієї совісті заставило фундаторів буддизму відкидати будь яке навчання, за винятком власного досвіду. Одним лише досвідом не можна зрозуміти такий складний навколишній світ. Адже першими вчителями являються власні батьки. Якщо вони передали своїм нащадкам життя, то чому ж вони не можуть передати їм свій розум? Вчення не запрошує до праці. Не можуть же всі жити за рахунок подачок. Не можна прожити повноцінне життя тільки за тими принципами, які пропагує дана ідеологія. Я згідний з тим, що немає кращого методу відпочинку, як медитація. А також дане вчення дуже корисне для людей похилого віку, які прожили життя і приємно переходять до його закінчення. Мені здається, буддизм намагається перейняти психічний стан попередників людини. Відомо, що в них не було совісті. Один вчитель моєї юності на схилі своїх літ сказав, що він шкодує за простим первісним життям древніх людей. Йому було важко справитися з психічним натиском життя, його частими стресовими станами. Шкода, що він нічого тоді не знав про дане вчення, яке і тільки воно одне могло заспокоїти його. Він був добросовісним християнином, але не розумів тієї частини християнського вчення, яке пропонує подібний захист. Вчення буддизму направлене на те, щоб забезпечити собі свободу в будь яких умовах. Саме це зацікавило мене і змусило написати даний розділ. Чому ж тоді не пропонується вільна, ні від кого не залежна праця, яка дає базу для захисту тієї ж свободи? Медитація в чисто ідеальній формі нагадує приємний перехід до смерті. Вчитися приємної смерті, релігії дуже важливо для кожної пожилої людини і не тільки для пожилої. Відсутність таких знань після полудня віку часом приводить до замикання енергії, постійного незадоволення, і як наслідок, до пізніх психічних хвороб. Незрозумілий в деяких джерелах буддизму особливий заклик любити себе. Можна допустити таке твердження для людей похилого віку, але не для зрілих і молодих . Можна бажати собі побільше радості і щастя, але як можна любити тільки себе самого, коли любов являється почуттям до іншого. Можливо, у згаданих джерелах малось на увазі щось інше, ніж любов.

Приємно було прочитати, що любов – це не тільки потреба, а більше всього переповнення нею свого єства, що любити, значить давати. Це найшло своє відображення в останньому законі про любов, поданому мною. Ми любимо тих, кому даємо. Але незрозуміло було те, що теорія буддизму ставить свободу вище любові. Вона говорить, якщо любов обмежує власну свободу, необхідно покинути любов. Тоді, як насправді любов і свобода однаково важливі. В східних країнах буддизм не забороняє зміну шлюбних партнерів. Це може привести до великої кількості розведених сімей. В західних країнах, незважаючи на релігійну заборону розводів, кількість розведених сімей дуже велика і постійно зростає. В них шлюбні відносини також стають жертвами власної свободи. Так не повинно бути. В моїй книзі про епоху сучасної людини накреслений шлях примирення любові і свободи. А також закон дотримання договорів, якими являються також шлюбні договори або обов’язки по відношенню до власних дітей. Серед культури сучасних людей розводів не буде взагалі, тому що розводи будуть прирівняні до моральної смерті, а поодинокі такі випадки потягнуть не тільки особливі матеріальні втрати винуватців, а й приведуть до виключення таких людей з даної культури з усіма звідси витікаючими наслідками. Звичайно, укладання шлюбів повинні допускатися лише при досягненні соціальної зрілості учасниками, які збираються вступити в шлюб. А кровозмішення поза шлюбом є дуже суворим порушенням, що може потягнути досить серйозні правові та інші наслідки. Всі інші можливі неузгодження прошу читати у вищевикладених розділах. Нагадаю лише, що шлях вирішення можливих матеріальних труднощів можна легко владнати використовуючи принципи, які викладені в розділі про соціальний захист. В основах буддизму я не знайшов пропагування до вільної праці, яка дає основу не тільки для захисту свободи, а й матеріальну базу для любові. Щоб давати, потрібно щось мати. Ідеологія буддизму змальовує шляхи досягнення психологічного екстазу, блаженства, просвітлення. І робить вона це за допомогою мінімумів матеріальних благ.

Буддизм, саме по собі вчення має своє досконале місце лише в процесі старіння і відпочинку. Але дане вчення зобов’язане було дати відповіді також на всі питання і проблеми, які постають в житті людей різного віку. А ось зробило воно це не дуже досконало. Один із просвітителів вчення буддизму Ошо досить успішно спробував поєднати вчення буддизму з сучасним динамічним навколишнім світом. Особливий стан зрілості досягається шляхом втрати власного Я, замість цього підноситься індивідуальність особи. Зрілість є усвідомленням всього. Він пропонує усвідомлення проводити трьома етапами. Першим кроком являється усвідомлення власного тіла та його рухів. Внаслідок цього приходить красота та грація. Другим кроком пропонується усвідомлення власного розуму. Результатом цього кроку появляється робота свідомості у вигляді поезії, музики, появи надзвичайних здібностей. Часом приходять неабиякі ораторські можливості. На третьому етапі проводиться усвідомлення власних почуттів, емоцій, тобто власного серця. Тоді в людини буде рости любов, співчуття, щедрість, а ненависть, гнів, скупість подінуться невідомо куди. Внаслідок усвідомлення всіх цих усвідомлень появляється особливий стан просвітлення. Кожний може стати просвітленим. Для цього не потрібно особливих здібностей. Усвідомлення і свобода ходять поряд. Заперечення „ні” не завжди являється признаком свободи. Частіше ствердження „так” стає супутником гармонії і свободи. Медитація є оргазм через почуття. Вона приводить до руху в двох напрямках. Горизонтальним являється праця, активна діяльність. Вертикальний напрямок – це мовчання, блаженство, екстаз, який більш характерний для духовного життя. Є два режими життя. Режим сприйняття та режим активних дій. Поєднання їх проводиться шляхом насолодження будь яким видом діяльності. Якщо щось не приносить насолоди, не потрібно цього робити. Розум утворить рай. Усвідомлення, чуттєвість дасть більшу свободу розуму. Такі основні думки привніс Ошо розкриваючи теорію буддизму.

Країни, де знайшло родюче поле дане вчення, густо заселені, але користуються досить благодатним кліматом. В них не так потрібні тепле житло і одяг, як у більш помірних країнах. Але всі люди планети, яким бракує матеріальних благ, які ніяк не можуть досягти середньозваженого рівня життя, але, звичайно, хочуть бути щасливими, можуть використати дану ідеологію. При цьому вони залишаються вільними і незалежними ні від кого. Особливістю наслідків ідеології буддизму являється те, що людина повніше наповнюється духом, не так залежна від матеріальних достатків. Ось шлях досягнення вершин духу, мої поради, які можна використати в своєму житті, який я назвав другим шляхом в безсмертя духу. Другий шлях також генетично обумовлений і всі ми повинні пройти цим шляхом, шляхом старіння. Як тільки людина виконала перше завдання, вона починає іти другим шляхом. Але цей шлях проходить по різному. Одні проводять його через нервозність, незадоволення, у інших цей шлях веде в безсмертя, яке знаходиться в самій людині. Будьте, як дитина. Відкиньте зайві знання. Будьте чуттєві до всього, що оточує вас. Подорожуйте. Більше мовчіть. Цікавтесь музикою, поезією, танцями, картинами, архітектурою, мистецтвом. Ощадно смакуйте їжу і напій. Не бійтесь болю. Любіть усіх, хто любить життя. Будьте вільними. Спостерігайте світ. Помістіть його в собі. Коли ви досягли цілі на першому шляху, вам залишилася подорож у блаженство, у вічний океан радості. Віддайте усе, що у вас залишилося, для себе. Нікому не потрібні ваші запаси. Спаліть їх в собі. Блаженство – це вогонь, який горить в середині. Його не видно, але ви відчуваєте його тепло. Тіло уже не потрібне. Можна лише перетворити його в Дух, вічний Дух.

Як було уже сказано, два шляхи ведуть у вічність, вічність Закону і вічність Духу. Вони йдуть поряд і почергово доповнюють один одного. Наприклад, другий шлях дуже корисний для відпочинку, для поповнення сил і духу. В житті відбуваються випадки, а буддизм рахує їх звичайними і масовими в своєму роді, коли за допомогою волі можна керувати внутрішніми процесами в організмі. Наприклад, зменшення ритму і навіть зупинка серцевих скорочень і дихання. Були повідомлення про виключні випадки набуття здатності піднімати своє тіло над рівнем землі, літати. Я рахую, що ці та багато інших досягнень відбуваються за допомогою фізичної підготовки і певного укладу життя. А відчуття польоту відбуваються внаслідок радісних психічних галюцинацій і сну. Буддизм – це стан, коли ми відкидаємо свою маску, косметику, стиль, моду, з якими ми ходимо в суспільстві, коли ми повертаємося додому, стаємо самими собою. Він нам так потрібний, щоб відновити свої сили і свідомість, відпочити духом. Або, якщо ми не досягаємо духовного піднесення в житті за допомогою активних дій, буддизм допомагає нам добитись цього шляхом медитації, через радість, без штучних збудників, якими часто користуються теперішні люди. Під час роботи над даним розділом я зрозумів, що протягом написання попередніх я закликав і пробував навчити, як продовжити своє життя, отримати найбільше радості, вижити у складних умовах і надзвичайних ситуаціях, працювати, боротися за волю, бути активним. Ще як за допомогою розуму благотворно перетворити навколишнє середовище, найкраще влаштувати внутрішні стосунки між людьми і між окремими державами! Як можна найшвидше наростити достатню кількість щасливого населення Землі! Але я не повністю научив, як відпочивати, як зберегти здоровий психічний стан. Я змалював цілу систему, але вона має тільки одну сторону активної діяльності. Під час роботи над останнім розділом я зрозумів, що тільки цей останній розділ дає цій системі другу сторону для відновлення сил і духу.

20. П О Г Л Я Д

НА

СМЕРТЬ

Основою передачі інформації потомству спочатку являється генний зв’язок. В генах також закладено два механізми. Один з них весь час нагадує про необхідність зробити продовження роду, а другий називають потягом до старіння. Обидва ці механізми викликають процеси, які безперервно і одночасно проходять в нашому організмі. Обидва процеси приносять задоволення для організму. Тому вони тісно пов’язані з почуттям любові. Гармонічне поєднання вищеназваних процесів, в основі яких є передача життя і духу, має конкретний резерв часу, який визначає максимальну тривалість нашого життя. Максимальна тривалість життя кожного задана нашим генетичним кодом переданим нам від наших предків. Все інше, що ми робимо, або не робимо в своєму житті, може скоротити наше життя в залежності від того, яких і скільки помилок ми зробимо. Помилки - це є порушення природних та соціальних законів. Оскільки максимальний час життя організму закладений генами у часі його росту і оновлення, то завдання кожної людини полягає в розумному його використанні. Постійна любов і активна діяльність являються самими найважливішими шляхами досягнення довголіття організму. Любов ніколи не скорочує життя. Вона являється постійним супутником виконання цих двох потягів, закладених в наших генах. Щасливе життя пов’язане з оптимальним набором випробувань, який доводиться долати кожній людині. Є випробування, які не можна обминути, а є такі, які ми беремо на себе самі. Ми повинні робити це з урахуванням об’єктивних законів. Існують багато фізичних законів навколишнього світу. Наш організм також підкоряється цим законам. Є також соціальні закони, які регулюють роботу нашого розуму і свідомості і наше життя. Я виділив вісім основних соціальних законів, які повинні регулювати життя кожної людини. Вони перелічені і пояснені в розділі про закони людини. Один з них, який гласить, постійно дотримуйтеся

справжньої сутності життя, пов’язаний з генетично обумовленим потягом, який нагадує про необхідність зробити продовження роду. Виконання його, як і всіх восьми соціальних законів, пов’язане з основним соціальним законом дотримання міри і гармонії в житті. Адже виконуючи його, ми беремо на себе певні труднощі і обов’язки. Вибрати їх потрібно з врахуванням власних сил, а також тих умов і обставин, які існують навколо нас. В іншому випадку потрібно додатково створити необхідні сприятливі природні, матеріальні, соціальні та інші умови. Тоді може статися так, що діти будуть народжувалися у сім’ях через кожні два-три роки. Процес старіння зв’язаний з другим генетично обумовленим потягом. Він також приносить тихе або бурхливе задоволення. Даний процес породжує і посилює відчуття радості і щастя. Процес старіння постійно супроводжується духовною передачею життя. Щасливе життя пов’язане з оптимальним набором випробувань, який доводиться долати кожній людині. Якщо життя буде прожите щасливо, органи людини спокійно вичерпають свої ресурси. Тоді смерть прийде як благо, без болю, з радістю. Тоді вона не буде страшною. Вона продовжить прожите щастя. Раніше я говорив про два генетично задані фізіологічні потяги. Тепер я викристалізую ще один потяг, який притаманний лише людині. Знаходиться він в совісті. Зародження його відбулося з часу появи самої людини, а людина може існувати лише в суспільстві. Ми знаємо, що совість не підкоряється самій особі. Цей потяг зобов’язує зробити духовну передачу своїм потомкам. Смерть буває не тільки органічним, фізіологічним, приємним закінченням життя. Разом з тим вона буває також і духовно обумовленою, пов’язаною із приємним відчуттям закінчених справ. Отже, смерть може бути органічним, фізіологічним, духовним, приємним відчуттям переходу в інший стан спокою. Але не тільки. Буває і нагла смерть. Нагла смерть може статися випадково або внаслідок боротьби. Під час наглої смерті органи людини ще здатні довго виконувати свої функції. Боротьба являється захистом від наглої смерті. Я не буду детально описувати причини і закони боротьби. Частина з них описана в другому розділі даної праці.

В природі є міжвидова боротьба, а є конкурентна внутрішньовидова за місце і засоби існування. Але в даному розділі ми будемо звертати увагу лише на життя в людському суспільстві. Боротьба в своїй прямій суті серед людей не повинна відігравати основної ролі. Розвиток розуму і навчання придали мирній боротьбі за щасливе життя визначального характеру. Розумова діяльність не потребує стільки затрат і енергії, як інша, в якій доводиться долати фізичні навантаження. Дотримання порядку, повага до інших, справедливість, дотримання солідарної відповідальності, обов’язок працювати і учитись допомагають також суттєво уникнути цієї боротьби, або значно ослабити її запал. Звичайно, підготовка до можливої боротьби або захисту потребує багато часу і ресурсів. Ними можуть бути фінанси, нерухомість, транспорт, податки, спорт, навчання, робота, тощо. Виходячи з трьох рівних потреб людини, боротьба за вільне життя і порядок, а саме це являється ціллю боротьби, даний напрямок може забирати не менше третини всіх наявних ресурсів і часу. Постійне подолання випробувань – це шлях прогресу людини і його необхідна умова. Труднощі необхідні, тому що без них не буде розвитку. При недостатку об’єктивних труднощів великого значення набувають навчання, фізична культура і спорт. Є ще один з восьми основних соціальних законів, виконання якого допомагає нам не тільки вистояти в можливій боротьбі, а й зменшити її випадковість і раптовість. Будьте уважні і тверезі. Дію семи з них ми уже мали змогу згадати уже в цьому розділі вище. Нормальне життя кожної людини тісно пов’язані з радістю і щастям. Любов і органічний шлях до старості являються антиподами, але переплетені в одному клубку життя і не приносять болю або нещастя. Але втрата хоч би одного з них приводить до обов’язкової втрати другого. Інший шлях являється помиранням на протязі всього життя в міру наших помилок, які відбирають частину нашої любові і радості. Нагла смерть у більшості випадків не приходить раптово. Вона поступово, крок за кроком відшукує наших помилок. Як тільки ми зробили помилку, вона тут як тут, відвойовує собі кусочок території. Звичайно, іноді нагла смерть частково відступає і втрачає деякі свої позиції.

Але нагла смерть являється самим найуважнішим, найнастійнішим, найрозумнішим нашим ворогом. Щодня працювали, боролися, але не знали з ким. Тепер знаємо. Так відбувається на протязі всього життя. Отже, обов’язкове врахування і виконання соціальних законів, описаних мною, допоможуть не тільки побудувати щасливе життя, а й вистояти в можливій боротьбі за продовження нашого віку. І все таки, якщо ми набрались достатньо помилок, втомилися від постійної боротьби, тоді внаслідок приходу смерті не втрачається все. На цьому світі залишаються перемішані генетичні паростки життя, набуті матеріальні надбання, духовні цінності передані наступним поколінням, а також духовні цінності законсервовані в певних образах і джерелах тих, хто переходить в інший стан буття. Життя продовжується в іншій формі. А що тоді життя людини, як не рух, обмін енергії і інформації? Згасне і піде на відпочинок тільки активне Я і грішне Его. Підуть далі Совість, енергія закладена у матеріальних цінностях, дух у формі сказаній вище, Душа з своїми законами у подальший оборот хімічних реакцій і фізичних явищ. Навіть людська оболонка консервується у духовних надбаннях. Під час смерті активне Я переходить у тимчасову неактивну фазу буття. Потім воно відроджується у інших особистостях. Якщо життя було прожите не марно, то воно відроджується у більш досконалих особистостях. Якщо життя було прожите гірше можливого, або дуже погано, то попереднє Я відродиться у житті простіших особистостей чи істот, або зникне назавжди. Помирає лише Его, яке набралось досить помилок, грішне Его людини, яке не заслуговує навіть поваги. Жмуток відпрацьованих хімічних елементів. Не жалкуйте за помилками, не жалійте Его, не побивайтесь за ним. Воно не варте того. Якщо вичерпались можливості, для чого продовження життя? Найчастіше людина жалкує про те, що вона не буде знати, а що ж буде далі на цьому світі. А буде те, що вже було. Спіраль зробить ще один виток. Отож раджу начитатись, перечитати все, що можна. Щоб більше не хотілось.

21. П І С Л Я М О В А

Тільки надзвичайні ситуації виводять з рівноваги наше життя. Раніше я не писав книги. Коли мені було 57 років, я захворів. Все, що накопилось за все моє життя я письмово виклав на одній сторінці. Через декілька місяців я поїхав в післяінфарктний санаторій. Там за декілька тижнів я одним духом розписав цю сторінку, після чого в 2005 році видав невеличку книжечку „Світ, Бог, людина і ти”. Вона була невеличка, написана без розділів, одним текстом, на першій сторінці якої помістив зміст тої самої попередньої однієї сторінки. Весь цей опис вийшов, як одна розповідь або одкровення. Потім я засумнівався, що ця книга буде зрозуміла всіма. Я написав нову книгу „Теорія Бога”, яку видав в 2007 році. В ній я описав все детально і зрозуміло для кожного читача. Вона була написана про людей. Але більшість з них вирішили, що вона написана про Бога. Так, як інформації на цю тему, всі рахують, є уже забагато, то книга не набула достатньої популярності. Нова написана мною книга „Епоха сучасної людини” зовсім нова, не подібна на попередні. Вона являється особливо оригінальною. Тому що в ній розміщений матеріал і опис того, що вам ніде не зустрічалося до цього часу. В ній підняті різноманітні питання і пояснення, які цікавлять читача, але йому до цього ніяк не вдавалося знайти на них відповіді. Там дається вирішення животрепетних питань і проблем, які постають перед сучасними людьми. Можливо, в ній зроблені, на мій погляд, відкриття та нові вирішення тих питань, які тепер людство ніяк не може вирішити. Можна підкреслити слідуючі питання, які описані в книзі. Еволюція завжди краща, ніж революція, тому що еволюція має більш поступовий перехід до нового і являється менш болючою. В першому розділі я згадав про запропонований раніше мною в економіці більш плавний перехід від комуністичного ладу до теперішнього дикого капіталізму, але який не був своєчасно використаний. Внаслідок чого стався обвал системи, під обломками якої опинилися багато людей. Назріла пора самого найрентабельнішого переходу до нового державного гімну України, в якому текст потрібно замінити всього на одне слово „Відродилась” Україна.

Тільки катастрофи, які проходили на Землі в багато раз прискорювали біологічну еволюцію. В даний час біологічна еволюція вищих по своєму розвитку істот і людини закінчилася. Духовна еволюція, яка проходить в людському суспільстві тепер, приводить до виморення і витіснення людей з історичної арени так само, як раніше вона проходила в тваринному світі під час біологічної еволюції. Накреслений новий шлях, як позбутися війн, тероризму, геноциду, насилля і обману в людському суспільстві! Чому еволюція мікроорганізмів, яка продовжує проходити, складає велику загрозу для людства? Керівники держав поки що не знають, як повністю подолати тероризм. В пресі навіть не обговорюють, як це можна зробити. Тюрми повинні бути ліквідовані, тому що інакше ми ніколи суттєво не знизимо злочинність. Обмеження волі потрібно замінити обмеженням території і її якості, які і так уже обмежені у всіх людей. Право на втечу належить до самозахисту людини. Родина жертв повинна мати право самостійно перевіряти місцезнаходження злочинця. В розділі про державу сучасних людей описано, що повинен робити кожний, щоб побудувати новий справедливий суспільний лад для себе і для всіх людей із солідарною відповідальністю. Для того, щоб діти і їх батьки з бідних родин мали всі матеріальні умови для свого нормального життя і розвитку, необхідно обов’язково надавати їм кредити з тим, щоб вони могли розрахуватися за них шляхом сплати ними в майбутньому звичайних податкових платежів. Знайдено глибокий резерв, де можна знайти колосальні мільярди грошей, які зараз ідуть на кримінал і корупцію, і які можна використати на виховання дітей, будівництво квартир, як стартовий капітал для початкового бізнесу, рекультивацію земель, допомоги бідним країнам. У даній книзі змальована нова картина психологічної будови людини. Пояснення самогубств, як психічної хвороби, якої сама особа не може позбутися. Шляхи запобігання даного явища. Відкрита методика гіпнозу. Використання його в лікувальних цілях.

Шляхи досягнення довголіття організму за рахунок утворення клітин під дією психологічної енергії, надлишки якої не повинні залишатися в організмі. Духовна передача дітям більш важлива, ніж генна і, можливо, матеріальна. Психологічна картина формування совісті. Дія страху під час її формування. Виявилось, що часом можна обманювати! Чому? Щоб знищити великий розрив між багатими і бідними необхідно всього-на-всього врахувати монопольний показник умов кожної роботи або прибутку. Найновіша корекція системи оподаткування. Кошти на боротьбу з стихійними лихами знайдено! Виявилось, що розум може існувати без людини. Новий відкритий фізичний закон розуму виявився таким простим. Нові заповіді, тобто соціальні закони для кожного, які можна не виконувати, але треба. Масова діяльність гормонів щастя в організмі. Довгий сон потрібний для впорядкування пам’яті людини. Дві границі щастя і як їх дотриматись! Закони любові. Чи всі їх знають? Наукове описання душі людини. Діяльність совісті. Совість не підкоряється самій людині. Екстаз. Фізіологія і психологія виникнення шкідливих психологічних залежностей. Поріг привикання. Формування шкідливого Его. Наукові основи лікування наркоманії. Реінкарнація. Виконання соціальних законів допоможуть у боротьбі з наглою смертю. Помирає не людина, помирає Его людини. Вчення буддизму учить добиватися екстазу, просвітлення і щастя за допомогою мінімуму матеріальних засобів. Воно також є ідеальним методом відпочинку і приємного закінчення життя. Якщо Вам ніяк не вдається встигнути за темпом життя, знайти роботу, організувати діло, не впадайте у відчай! Поверніться до своїх витоків. Це завжди можна зробити. Потрібно повернутися в якійсь мірі до способу життя і виробництва наших предків. Використовуючи набуті нові знання і досвід, постаратися побудувати новий ріст, новий напрямок. Благо, тепер можна спостерігати за тим, що відбувається навколо, учитися. Інформація стала недорогою.