Óñï³ííÿ Áîæî¿ Ìàòåð³. Õóäîæíèê-ðåñòàâðàòîð Âàëåíòèíà Ìóðåíêîâà, 2006
Ïëàùàíèöÿ Áîæî¿ Ìàòåð³. Õóäîæíèê Âàëåíòèíà Ìóðåíêîâà, 2006
²êîíà Ñâÿòî¿ ð³âíîàïîñòîëüíî¿ Ìà𳿠Ìà´äàëèíè Õóä. Âàëåíòèíà Ìóðåíêîâà
Íà 1-é ñò. îáêë.: Âíåáîâçÿòòÿ Ìàð³¿. Ôðàãìåíò. Õóä. Áàðòîëîìå Ìóð³ëüéî (1617-1682). Íà 4-é ñò. îáêë.: ×óäîòâîðíà ³êîíà Ïàöëàâñüêî¿ Ìàòåð³ Áîæî¿ ç Äèòÿòêîì ²ñóñ. Õóä. Âàñèëü ßðåìèí, ì. ßí³â, 2011. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº. Äîðîã³ ÷èòà÷³, ïðîñèìî Âàñ íàäñèëàòè äî ðåäàêö³¿ ÿê³ñí³ ñâ³òëèíè ³êîí, îáðàç³â, õðàì³â, ä³òåé ³ ò.ä., íàéêðàù³ áóäóòü íàäðóêîâàí³ íà ñòîð³íêàõ ÷àñîïèñó.
4(69) 2011 Р Е Л І Г І Й Н И Й ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці
ЗМІСТ 1. Приготуйте свої серця Оксана Береза “Дайте можливість прорости зернині Божої Любові...” ... 2
Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979
2. Творці Унії
Головний редактор
3. Віра і час
Роман БРЕЗІЦЬКИЙ
о. ліц. Володимир Коріновський Обережно: послуги від лукавого! ... 10
Редакційна колегія:
4. Тягар гріхів Наталя Назар Про хрест, безхрестя та забобони ............................. 12
єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК єп. Роман ДАНИЛЯК
Віктор Заславський Лицар в єпископських ризах (закінчення) ................ 6
5. Добрий самарянин
Неоніла СТЕФУРАК
о. Кароль Антонєвіч, ТІ Про Церкву ................................................... 14
Відповідальний секретар
6. Голос Марії
Йосиф ВОРОБЕЦЬ
Nuccio Quattrocchi Ласка навернення ................................................. 19
Літературний редактор
Сон невір’я ........................................................... 20
Ольга ЛОЗА
о. Мирослав Врубель Час молитви і тиші ............................................. 22
Оксана ПРИЙМАК-ВАСЮТА
7. Наші інтерв’ю
Обкладинка
с. Марія від Ангелів Мир тобі, людино! .............................................. 23
Богдан СОЙКА Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ
8. На прохання читачів Редакційна Третя Фатімська таємниця ............................................... 27
Ольга КОВАЛИШИН
9. На зорі відродження Володимир Гіщинський Освячений в істині ........................................ 28
© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2011
10. Святині Галичини Редакційна У пам’яті народній ........................................................... 29
Комп’ютерний набір
Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, факс: (032) 261-55-74 e-mail: gbook@ukrpost.ua web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Куліша, 22/3а, м. Львів, 79058 тел.: (032) 272-69-72 Друк: ПП “Добрий друк”, ЕДРПОУ 35444562, Свідоцтво СВС ДК №3096, тел. (032) 220-15-76 Наклад: 2200 примірників.
11. Поетична сторінка Наталя Крісман До Тебе, Господи, взиваю... .................................... 30 12. Нам пишуть Редакційна Серце людини ................................................................... 32 13. Обережно: секта Редакційна “Свідки Єгови”: хто вони? .............................................. 33
ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ
“ДАЙТЕ МОЖЛИВІСТЬ ПРОРОСТИ ЗЕРНИНІ БОЖОЇ ЛЮБОВІ...” 05.11.10 р. Ісус: Дитя Моє! Цілим Серцем хотів би відчути, яку Любов виношуєте у собі і чи робите поступ в очищенні своєї душі. Адже прийде та мить, коли скинете свою одіж, бо будете запрошені до свого Батька і знімете одіж перед тим, як зайти до Нього та зустрітися з Ним. Люблячу душу Я супроводжуватиму, а зневіреній, занедбаній, на жаль, не зможу допомогти. На неї чекатимуть ті, котрі й надалі підтримуватимуть такий спосіб життя, який вона вела на землі. І відкриється для неї бачення своїх гріхів, ця неуважність до себе, до свого серця, яке просило, благало Любові від Мене та зазивало: «Припини знущатися над своєю душею, скинь зі себе бруд й окови, які заважають відчути істинну красу та радість життя». Гріховність закриває перед вами доступ до пізнання істини життя, яку ви всякими способами згодом стараєтеся пізнати. І залишається багато нерозгаданих тайн, як на вашу думку. Проте вони для вас закриті лише через те, що не хочете злучитися зі Мною, що жодних кроків для покаяння й очищення не робите. Тому завіса до Мене закрита, і вами можуть скористатися ті, хто майстерно змінить ваші бачення на життєві речі, а ви, через те, що обезсилені без Моєї Любові, то так, як сліпі кошенята, і приймете це лжепереконання. 22.01.11 р. Ісус: Діти Мої! Ви є відблиском Моєї Любові, Моїми Промінчиками. Промінчик перестане існувати, світити, якщо його не живитиме Сонце. Тому зважте на те, що для вашого існування у світлі і красі необхідне постійне живлення, що йде від Джерела – Сонця. Ніколи не розлучайтеся зі Мною. Як тільки матір зачула радість ту, що прийняла ще одне серденько і виношує в своїм лоні, то хай для блага дитяти, Промінчика Мого, якнайчастіше єднається зі Мною через Пресвяту Євхаристію. І ніякі підступи негативу, що навмисно створює лихий, ні вона, ні дитя не відчуватимуть. Дам відсіч їм і огорну ніжно Своїх вірних і люблячих дітей. Відкидайте всякі негативні зазіхання,
№4(69), 2011 2
Ісус Утішитель. Худ. Карл Блок
пам’ятайте, що Я завжди вас чекаю з порадою та нікому не дозволю вас образити. Мої Ангели скерують вас на ті шляхи, що принесуть вам радість і правдиву позитивну інформацію. І ваше серце буде винагороджене ще більшим відчуттям припливу Моєї Любові, бо ваш розум, здоровий глузд та ваша воля були створені слухатися Мене. Люблю вас, діти Мої, люблю навіть такими, ще цілком крихітними, які тільки стараються зростати в материнськім лоні. 09.03.11 р. Ісус: Дитя Моє кохане! Сонечко Моє! Вселаскавий Отець наш надає Мені місію бути завжди з вами та створити вам Царство неповторне, в якому вибрані діти Мої проживатимуть вічно в Блаженстві та Любові. Який це стан? Це стан, якого досі пір ніхто з вас не відчував і не пізнавав на землі. Це – почуття, невідоме вам, але водночас надзвичайно бажане, бо і є тим обіцяним, заради якого була виконана Моя місія.
Дiти Непорочної
ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ Ви приходите на цю землю недаремно, а щоб вірно виконати покладену на вас місію, і в цьому ваші батьки повинні вам допомогти, виховуючи вас, дотримуючись законів Творця. Зробити це все можливо, приклавши всі зусилля для того, щоб виховати дітей Світла, але не тьми. Та виховувати слід з Любов’ю, а не як егоїстичні батьки, що для себе чи на показ виховують дітей. Ні. Діти – це дар Божий для вас. Тому і виховуйте їх для Бога, пам’ятаючи та в усьому застосовуючи закон Божий. Адже саме вам і відповідати за вашу місію виховання. 18.03.11 р. Ісус: Донечко Моя! Сонечко Моє! Яку радість несете ви Мені, діти Мої, коли щиро, серцем линете до Мене, промовляючи молитву. Серце, яке відкрилося Мені, виглядає таким гарним, як бутон гарних троянд. Сонце Моє! Несу вам радість, бо сповіщаю, що всі ви почуті й утішені тим, що Мій сад буяє від цвіту. Мої кохані квіти! Чарівність ваша у тому, що палаєте Любов’ю до ближнього свого і до Творця, та щоразу линете думками вдячності за те, що Він присутній у кожнім кроці вашого життя. Діти Мої! Не кожен почує Мої слова, що звернуті безпосередньо до вас, але кожен з вас є Моєю улюбленою дитиною та кожному надаю безвідмовну допомогу, коли залучаєте свою волю для цього та щиро каєтеся. Огортаю таку дитину Любов’ю Моєю. Читаючи ці рядки, застановіться, що вже вкотре промовляю їх до вас, надаючи цим найнадійніший рецепт – бути Моєю вірною дитиною, а не для того, щоб ви сказали, що це повторення. Як повторення це сприймають лише ті, хто закрив своє серце на Мою Любов або очікують нетерпеливо на одноразове раптове чудо, тобто, що наочно спаде на них Любов Небесна за те, що вони моляться, а це, на їхню думку, надзвичайна праця, яка змінить їх і вже більше нічого не потрібно буде робити. Хіба що решту свого життя проживати в насолоді небесній. Ні, діти Мої! Ваш шлях додому – цілком інший: це повсякденна праця над своєю душею. Неустанна праця… Любов – ваша зброя! Нею подолаєте всі перепони у житті. Жодного непорозуміння не залишиться, якщо Моєю Любов'ю скріпитеся, зустрінете кожну мить свого життя. І хай сто, а
Дiти Непорочної
то й більше разів нагадаю вам про ваше першочергове завдання, щоб ви виконали свою основну місію, якої від вас бажаю. Нехай хоч щось із почутого, прочитаного пробудить ваше серденько і нехай виллється каяття ваше щирими сльозами. Яку цінність становитимуть ці сльози, бо вони омивають вашу душу від гріхів! Вони є великим досягненням для вас, бо з цієї миті дитя Моє, як дитя маленьке, робить перші кроки, в напрямку до того місця, де його очікує пречарівна кімната з великою кількістю улюблених іграшок, а в ній – найрідніші та найдорожчі – мама і тато, що дадуть вам довічну опіку та Любов. Люблю вас, діти Мої, та очікую на вашу співпрацю зі Мною у підготовці вашої душі до сприйняття нею досконалої радості та Любові. Не приготована душа не зуміє прийняти всієї краси Дому Мого, тому залишатиметься поза межею доти, поки не розчистить собі шлях до нього. І добре для вас, якщо ви це зрозумієте ще на землі, та почнете ревно мінятися особисто, не нарікаючи на ближнього свого. Передусім загляньте у свою душу та зробіть усе для неї, щоб сусід ваш не мав навіть чим дорікнути вам, а лише від здивування сказав: «Бачу зміни у нім разючі, неначе хтось підмінив його!» О, це буде найбільша похвала для вас і знак для розуміння того, що ви на правильному шляху. Ваш шлях прокладу Світлом і Любов’ю. 22.03.11 р. Дитя Моє красне і любе! Сонечко Моє! Люблю тебе! Краса людини в її внутрішньому стані прихована. Якщо вона в постійній злуці зі Мною, то спокій, умиротворення та Любов воцариться в її дусі й серце, вистукуючи такт вашого життя, отримає запевнення в тому, що в добрих руках перебуває. Вашому гарному серденьку слід завдячувати, бо є істинним сховком для потребуючого, а часом для цілої планети Земля зі всіма землянами. Це добре серце здатне Моєю Любов’ю спопелити ненависть, весь негатив та розчистити дорогу, щоб по ній Я ввійшов та замешкав у цій потребуючій особі. Не жалійте своїх сил на рятівну дію потребуючої душі. Допоможу вам здійснити благородний намір та нагороджу вас ще більшою увагою і Любов’ю. Увагою – та це не означає, що надалі зростатиме ваше багатство, матеріальний
№4(69), 2011 3
ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ достаток. Ні. Це, швидше, навпаки. Надаватиму вам можливості проходити такі спокусливі ситуації, що гартуватимуть вашу душу та вестимуть до ще більшої зрілості. Щоразу, коли знемагаєте від спокус, лучіться зі Мною та впевнено опирайтеся на Мою підтримку, бо безвідмовно допоможу, вкажу дорогу, вихід з певної ситуації і поведу вас до Світла, в якому ви по-новому вбиратимете і Любов, і Ясність і щоразу все більше зауважуватимете, які ще є у вас недоліки, над якими вам слід попрацювати, щоб стати досконалими. Не бійтеся, коли веду вас по цьому шляху, навіть коли він проходить через важкі хвороби чи терпіння. Допускаю їх лише заради вас, з однією метою: надати можливість дозріти духові вашому, щоби душа стала відблиском Моєї Любові, чистота якої випромінює Мир, злагоду, благість духу, котрі так необхідні вам у цей неповторний та водночас дуже поважний час. Я з вами, Мої діти, як і обіцяв. Я завжди й у всьому з вами. Та лише від вас залежить, чи ви, зробивши крок Мені назустріч, це відчуєте і будете зі Мною. Люблю вас, діти Мої. 23.03.11 р. Ісус: Діти Мої! Не відкидайте своєї основної місії. Самостійно ретельно опрацьовуйте кожен день пройдешнього вами життя. Складайте щоденний іспит. І, якщо завинили, то кайтеся серцем, щоб у ньому відбулися переміни. Якщо моляться за вас ближні ваші, то проявляють Милосердя, що є виявом їхньої відданої душі, жертовної, котра не лише за себе, а й за ближнього свого дбає. Не має милішої молитви, як молитва дитини, яка свої сльозами вимиває ті гріхи, що, на жаль, здійснила в минулому, а тепер щиро кається в них, просить прощення і дякує Творцеві, що ще надає їй час для виправлення. Моліться діти Мої, неустанно моліться. Та просіть особисто прощення за заподіяні гріхи, а не лише через посередника. Цей час, в якому ви проживаєте, вимагає від вас усіх каяття, як ніколи. 26.03.11 р. Діти Мої! Кожна ваша думка Мені відома та шлях до її реалізації. Як добре, коли ви звертаєтеся за допомогою та підтримкою до Небес. Тоді й рішення дасться за підказкою Небес, від Моїх
№4(69), 2011 4
помічників. Однак, якщо ви про це забуваєте, то один на один залишаєтеся з усіма труднощами, що тільки можуть виникнути на Землі. Ваш АнгелОхоронець усе одно не покидає вас. Та, на жаль, не може до вас достукатися. Чекає на вашу молитвупрохання, якою ви відкриєте Йому духовний шлях до Бога і, відповідно, зможе бути безпосереднім помічником або, й узагалі, візьме на себе цілковите вирішення ситуації, яка відбуватися буде лише на користь вашій душі, щоб вона зростала. 08.04.11 р. Ісус: Воскресіння вашої душі наступає з миті, коли ваше сумління почуло голос – внутрішню підказку свого Ангела-Охоронця. Є потреба мінятися. І починати слід з очищення. Щоб знайти найдорогоцінніший скарб, що десь запропастився, вам доведеться зробити доволі ретельну чистку в домі, дещо цілком викинути, а дещо на місце поставити, а ще дещо змінити. Так і з вашим духовним храмом – станом вашої душі. Щоби вона у вас засяяла, слід ретельно її очистити від усякого бруду, а згодом заповнити новий простір найціннішим даром – Любов’ю. І та Любов повинна бути діюча, яка неначе чисте джерело омиває чи немов вогонь нечисть спопеляє, а після того так насичує вас, що ви згодом можете й іншим передавати цей знак Любові. 18.04.11 р. Ісус: Дитя Моє! Люблю тебе, Моє сонечко, і бачу твоє бажання допомогти іншим осмислювати істину життя людини. Не страждай, що не кожен сприймає Мої повчання, що ідуть через тебе. Проросте зерно Любові лише в обраної дитини, у тієї, що раптом з цілого різновиду зерен, що в неї є в розпорядженні, розрізнила ту найголовнішу зернину у своєму серці – закладене Мною зерно Любові, від якого все походить, яке є часткою самого Бога-Отця, її Творця. І з тої миті запізнання зернини, людина дала Мені добровільну згоду: «Веди мене, Господи. Допоможи мені, Господи, все зробити для того, щоб Моя дорогоцінна зернина Любові, подарована Тобою, дозріла. Дозріла до такого стану, що облагородила кожну клітиночку мого організму. Я повністю доручаю себе Тобі, Господи. Як найкращий Господар, Порадник піклуйся про мою зернину. Створи їй захист від надмірного Сонця надмірної вологи та інших не-
Дiти Непорочної
ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ гараздів, що можуть спричинити її загибель, бо ж у протилежному випадку вона буде неповноцінною, маючи лише назву Любов, а насправді набиратиме плодючості та змісту іншої зернини. Бо коли немає Моєї руки над нею, то припиняється її внутрішнє зростання, хоча назва за нею залишається. Проте довкола зрадіють інші – друзі лихого, котрі негайно заронять свої зернини – і не одну, а декілька, котрі дадуть плід, котрий, як бур’ян, затьмарить зернину Любові так, начебто вона не існувала. Яка втіха і перемога для лихого! Він стає вашим диктатором, і вже не ви, а він провадить ваше життя. Не дозволяйте йому проникнути у ваше серце та затьмарити зернину Любові Божої. Якщо навіть ви відчули, що раптово у вашім серці проростає ненависть чи щось протилежне Любові, то негайно викорінюйте, вимолюйте з корінцями зі свого поля сердечного, не допускайте, щоби у ваших грядках проростав бур’ян. Дайте можливість повністю прорости зернині Божої Любові. Очищайте грядки, прополюйте постійно та лелійте те, що є найціннішим у вашому серці та основою основ для розвитку вашої душі. Разом зі Мною воскресаймо вашу душу, формуймо з дітей тіла дітей Духа. 15.05.11 р. Ісус: Сонечко Моє! Ти сьогодні, як ніколи відчувала Мою присутність. Так, Я тебе обіймав у ту мить, коли ти, стоячи на колінах, приймала Пресвяту Євхаристію. Утішався Своєю дитиною, котра каялась та всією повнотою душі линула до Мене. Наскільки ваша душа готова прийняти Мене, настільки і відкриваю їй та надаю нові можливі кроки для поступу. Обмінюйтеся, діти Мої, як візитною карткою, обіймами, в котрих відчуватимете запевнення Моєї Любові. Скріплю вас та надам вам упевненості, що слід учинити саме так, а не інакше, бо Любов Моя справедлива, а не лицемірна, і не буде вам ані диктувати, ані підказувати чи підштовхувати до таких учинків, що здаються зовні гарними, але за суттю і змістом цілком не корисні вашій душі. І не зрушать її розвиток ні на найменшу йоту. Хіба необачно ще більше занедбають та понизять вашу душу. Діти Мої! Живіть так, щоб навіть ваші губи щоразу прагнули висловити щораз гарніші та вагоміші слова Любові, Любові та вдячності своєму Творцеві, що від початку сотворення подбав за вас
Дiти Непорочної
і за все необхідне для вас, просіть у Нього Ласки повністю керувати вашим життям та цілковито довіртеся Мені, щоб постійно перебувати в ореолі Сяйва Моєї Любові. А ваше серце буде безперервно злучене зі Мною, з Тим, Хто посвятився вам перед Творцем, нашим Батьком. Моєю основною місією є зміцнювати, щоразу наповнювати ваші серця Любов’ю, яка дана Мені від Батька Мого, щоби ви перебували в постійному зв’язку з Ним та не забували дороги Додому. Найбільше живитиметеся Любов’ю Моєю через прийняття Пресвятої Євхаристії, коли очищені, очистите сумління і думки свої, помисли, каючись, покірно, як вірна дитина, просячи прощення через недбалість у дотримуванні заповідей Отця свого. 26.06.11 р. Ісус: Діти Мої! Учіться любити, як діти, котрі наполегливо вивчають у школі ази, пізнають природу речей, так і ви сумлінно навчайте своє серце любити. Бо воістину в ньому перебуває Божа Любов, та, яку Отець дарував, засилаючи Своє сім’я в лоно матері. Однак важливо, щоби, прийшовши на землю, ви зуміли так розвинути Любов у своєму серці, щоби вона почувалася Царівною в вашому серці, похідною, тією, з якою всі решта чесноти радяться. Любов ваша не повинна просто існувати, вона повинна діяти, торжествувати, міняти ваше серце і спонукати до преображення серця ваших ближніх. 01.07.11 р. Ісус: Діти Мої! Важливо, щоб ви ішли своєю дорогою, не задивляючись на шлях ближнього свого, а щоразу дякуючи за миті, які даю вам, особливо ті, що є найбільшою цінністю для душі – тоді, коли здається, що наступив епогей вашій терпеливості. Не падайте духом, а злітайте до Мене, бо чекаю в ті миті ваші позиви, бо люблю вас понад усе і всю ношу вашого життя візьму на себе. Полегшу вам життєву ходу і водночас вкажу шлях, на якому вся дорога буде осяяна Світлом Моєї Любові. Не бійтеся, діти Мої, доручити Мені всі ваші життєві турботи, проблеми та все своє життя. Любіть один одного, скріплюйте любов’ю та йдіть за Мною. Отримала і записала Оксана Береза
№4(69), 2011 5
ТВОРЦІ УНІЇ “От справжній лицар! От архієпископ! Він гідно береже свій хрест священний!” “Пісня про Роланда”
ËÈÖÀÐ Â ªÏÈÑÊÎÏÑÜÊÈÕ
(Закінчення, початок у №3,2011)
Частина 2 “НА КОРИСТЬ РУСЬКОГО НАРОДУ ТА СХІДНОЇ ЦЕРКВИ” Йосиф Шумлянський був обраний архієпископом, коли йому було 24 роки. Ще шість років він змушений був боротись за свою кафедру з конкурентом. Отже, коли затихли гармати і наш герой не мусив уже доводити всім, хто він є, він ще мав досить бажання і сил, щоб нарешті зайнятись своєю першочерговою місією – служити своїй Церкві та своєму народові. У віці тридцяти років архієпископ Йосиф Шумлянський ще вмів мріяти, але вже мав досить впливу і досвіду, щоб прикластись до втілення мрій. Ці мрії можна було описати в кількох тезах: – чітка система підпорядкування в Церкві (особливо на тлі зазіхань світської влади на єпископські права); – грамотні та високоморальні священики; – розвинена мережа парафій; – престиж та авторитет руського духовенства. З усіх сил цей енергійний та підприємливий єпископ узявся за реалізацію своїх планів. Найпростішим виявилось відкрити нові парафії: лише в період між 1686 та 1703 роками і тільки в деканатах Львова і Галича документи фіксують відкриття двохсот приходів. А ставити пресвітерів наш герой почав з першого року свого єпископства: ще під час сварок за львівську кафедру – і не припиняв цієї справи до самої смерті. Значно складніше було встановити в єпархії хоч щось, подібне на порядок. Саме тут Шумлянському найбільше згодилися його лицарська вдача, молодість та рухливість. Відібрати єпис-
№4(69), 2011 6
ÐÈÇÀÕ
копські маєтки, які привласнили світські люди, спрямувати церковні доходи на підтримку монастирів та білого священства, захищати в суді та за фортечними мурами церковні володіння від наїздів сусідніх феодалів – ці справи потребували неабияких сил та енергії, але і того, й іншого в нього було вдосталь. Ще треба було знаходити сили і гроші на реставрацію та розбудову вже існуючих церков, адже краса і доглянутість храмів були головними символами церковного престижу. Шумлянський майже з руїн відновив Святоюрську церкву та собор у Крилосі (колишня столиця Галицького князівства). Розумів він і значення для народу різних чудотворних ікон. Саме стараннями Шумлянського були визнані чудотворними Під-
Архиєпископ Йосиф Шумлянський
Дiти Непорочної
ТВОРЦІ УНІЇ горецька та Верхратська ікона Божої матері. Він же подбав про те, щоб стали широковідомими ікони Богородиці Крилоської та Теребовлянської. Останню він навіть переніс до львівського катедрального собору св. Юра. Окрема сторінка в історії нашого архієпископа – його війни з львівським братством. Річ у тому, що славетне братство мало друкарню – єдину руську друкарню у Львівській єпархії. А ще воно мало численні привілеї від не менш численних польських королів. У цих привілеях, зокрема, зазначалось виключне право братчиків на видання руських та церковно-слов’янських книг. Згідно з логікою тих часів, коли не існувало поняття про вільну конкуренцію, будь-яка спроба запровадити на Львівщині чи в сусідніх землях руську друкарню вважалася порушенням цих прав і привілеїв. Про свої права братчики дбали пильно. А ще братство мало ставропігію, тобто підпорядковувалось, оминаючи владу єпископа та митрополита, просто константинопольському патріарху (тобто, нікому). Таке право їм ще до унії дав патріарх Ієремія. У результаті, братська друкарня також була незалежна від єпископської влади. Виходило так, що коли львівський архієпископ бажав розвивати книжну справу та піднімати освіту в своїй єпархії, він не мав де видавати книги та цілком залежав від видавничих уподобань братства. Звісно, посилення єпископської влади (а саме так трактували братчики всі реформаторські заходи Шумлянського) не були в інтересах цієї «держави в державі». Отже, щоразу, коли Шумлянский намагався видати якийсь псалтир, пісенник чи посібник для священиків, він мусив закладати власну друкарню. А братчики, звісно, тягли його до суду. Суд щоразу приймав рішення за принципом «ані нашим, ані вашим» – змушував архієпископа продавати друкарню братству. Ця трагікомічна епопея тривала аж доти, поки після чергового викупу друкарні братчики не погодились на компромісний варіант: підпорядкувати свої видавничі справи архієпископу за його обіцянку не відкривати нових друкарень. Однак найскладнішою місією лицаря-єпископа була внутрішня реформа єпархії, а саме
Дiти Непорочної
– боротьба з корупцією, претензіями світської влади на управління Церквою та підвищення морального стану священства. Для цього треба було чимало зробити і всередині Церкви, й у відносинах з владою. Тобто, зробити так, щоб церковні служителі поводились поважно та гідно відповідно до свого сану, а влада – ставилась до них з пошаною. Вправний вояка, він у думках часто порівнював Церкву з військом. Як і військо, Церква, щоб бути сильною та належно виконувати свої обов’язки, має бути чітко організованою та добре озброєною. Тобто, кожен священик чи єпископ має чітко знати, кому він підпорядковується, а також мати хоча б мінімальну освіту, себто, розуміти свої обов’язки та мати змогу їх виконати. Підручник для священиків Для більшості священиків Шумлянський був авторитетом: або як той, хто поставив їх на служіння, або як молодий та енергійний “шеф”, на думку якого слід зважати. Отже, розуміючи свою силу, наш герой міг сміло запроваджувати реформи, які можна було порівняти з реформами Петра Могили. Сам себе він вважав продовжувачем справи великого митрополита, яка занепала через довгі роки постійних війн. Окрім війн, безладу в державі та свавільної влади, Шумлянський виявляє також руських священиків, які не можуть ані належно проповідувати, ані подбати про потреби людей. Щоб чітко сформувати обов’язки священиків та критерії, яким вони мають відповідати, Йосиф Шумлянський видає у 1687 році книгу “Метрика”, тобто посібник для пресвітерів, який має бути в кожній церкві. Зважаючи на низький рівень освіти священиків, “Метрику” він написав не церковно-слов’янською, а староукраїнською. Цікаво і те, що ця книга написана досить простою, жвавою мовою, яка не позбавлена краси та гумору. Поезії, які писав наш герой, також свідчать про неабиякі літературні здібності, а також про любов до рідної мови. І це в той час, коли навіть київські священики та ігумени вели щоденники польською, а твори писали або польською, або старослов’янською!
№4(69), 2011 7
ТВОРЦІ УНІЇ Заглянемо в текст цієї “Метрики”. Насамперед Шумлянський пише, що священство треба приймати за власним бажанням і після довгих молитов, роздумів та розмов з духовним наставником. Священик мусив мати належну освіту – принаймні, знати церковно-слов’янську, польську та латину. Останні дві – щоб уміти відповідати на глузування польського духовенства (“жеби священик з паном міг політично розмовляти і без жодних труднощів умів відповісти”). Перевіряв священиків спеціальний екзаменатор, призначений єпископом. Часто екзаменувати мусив і сам Шумлянський. Він був реалістом, і розумів, що освічені пресвітери не впадуть з неба, тому заохочував священиків відсилати своїх дітей у школи, а по закінченні шкіл – на богословські та філософські студії, щоб наступне покоління церковних служителів було не лише письменним, а ще й теологічно підкованим. Шумлянський навмисно перечислює школи – у Львові, Кракові, Ярославі, Києві, Гощі. Чимало проблем церкві завдавало старовинне право патронату. Згідно з цим правом, священика обирала місцева громада (зафіксувавши свій вибір письмово), потім рішення громади затверджував власник села („дідич”), після чого кандидат на священство вирушав до єпископа за висвяченням. Проте часто дідич висував свою кандидатуру без згоди громади або кандидат являвся перед ясні очі єпископа без жодних документів, зате з хабарем. У “Метриці” Шумлянський пише, що не буде висвячувати таких, і вимагає, щоб кожний кандидат мав при собі рекомендацію від громади. За дотриманням правил мали слідкувати протопопи. Завершивши з вимогами до кандидатів у пресвітери, Шумлянський переходить до обов’язків священика. Найголовніший обов’язок пастиря для нього – тверезість. Як дотепно глузує Іван Франко в “Київській старовині”, єпископ так виділяє цю чесноту, бо в ті часи вона, мабуть, зустрічалась нечасто. І справді, в реєстрах злочинців нерідко зустрічаються попи, які пиячать, бешкетують, крадуть, але особливо – пиячать. Саме тому наш герой стільки часу і місця приділяє неможливості пиятики для священика,
№4(69), 2011 8
вказуючи на всі гріхи, які породжує пияцтво, а також нагадує священикам, що вони не можуть сидіти в корчмах, не можуть взагалі пити з мирянами і навіть на весіллях, хрестинах, шлюбах мусять пильнувати себе і відходити від столу тверезими. Також архієпископ турбується про те, щоб священики “не вірили жодним забобонам і бабським басням”, тобто, забороняє ворожити та вірити ворожкам. Чимало місця він присвячує і зовнішньому вигляду священика: якими мають бути чоботи, якою шапка, свитка, ряса. Головна вимога – охайність та пристойність в одязі. У «Метриці» навіть є дереворіт – «зображення світського ієрея» в красивій шапці, рясі, пристойних чоботях, з посохом і книгою. Внизу – уривок з послання до Коринтян: «Будьте подібні до мене». Якщо вищевказані ознаки можна вважати моральними якостями священика, то його безпосередніми функціями він називає, крім відправлення треб, ведення метричних книг та проповідь. На останнє наш герой робить особливий наголос: не можна в неділю та свята по службі відпускати людей з церкви без відповідного повчання. Програма-мінімум – навчити молитов або прочитати уривок з якоїсь благочестивої книжки (кілька таких популярних книжок Шумлянський видав сам). Отож священик має бути тверезим, поважним, охайним, відповідальним перед Церквою, уважним до людей. Тоді, навіть якщо він і не закінчував академій, і панство, і народ шануватимуть його, а вороги (латинські ксьондзи, євреї, протестанти) не матимуть підстав для глузувань. У своїх вимогах Шумлянський виходив з невеселих реалій: об’їжджаючи єпархію, він бачив, в якому стані перебуває сільське духовенство. Тому не вимагав від священиків більшого, ніж вони були здатні зробити. Та і сам архієпископ не був усесильним – розумів-бо, що виправлення такого стану потребуватиме праці не одного покоління… Справді кілька поколінь працювали в цьому напрямку, це завершилось тільки тоді, коли
Дiти Непорочної
ТВОРЦІ УНІЇ блеми простих священиків, зрозумівши, що сила Церкви полягає не в багатіях-єпископах чи усамітнених монастирях, а саме в парафіях – у містах, містечках і селах.
Чудотворна ікона Теребовлянської Матері Божої яку проголосив чудотворною Арх. Йосиф Шумлянський
австрійська влада зліквідувала численні монастирі, конфіскувала монастирські землі та спрямувала доходи з цих земель на заробітну плату священикам. Водночас, вона допомогла греко-католикам відкрити велику семінарію у Відні та зробити семінарську освіту умовою для висвячення в сан. Греко-католицькі священики отримали статус державних службовців та перетворились із приниженої верстви населення на привілейовану. З часом саме духовенство – освічене і водночас близьке до народу – зіграло головну роль в українському національному русі. Це було пізніше, але підстави для цієї реформи заклав саме Шумлянський, який відірвав Українську Церкву від впливу Москви і Стамбулу, захистив її від поляків, першим, за словами Івана Франка, звернув увагу на про-
Дiти Непорочної
Лицарі на покій не йдуть Ще одна невеличка, проте яскрава риса характеру нашого героя. Промінявши кольчугу на рясу, він усе одно не пропускав можливості згадати старе – адже з 1672 року Річ Посполита (і насамперед Україна) страждали від турецьких нападів, а Поділля і Правобережжя були підкорені Османською Імперією повністю. Йосиф Шумлянський брав участь у багатьох війнах, які вів Ян Собеський проти турків. Зокрема він не лише розробляв стратегії в наметі, а махав мечем на передовій, був кілька разів поранений. Коли гетьман Правобережної України Петро Дорошенко укладав союз з турками, Шумлянський кілька разів бачився з ним, намагався відвернути від кроку, який приніс горе і самому гетьманові, й Україні. У роки гетьманства Мазепи він також вів з гетьманом листування. За словами самого короля-хрестоносця, Яна Собеського, Шумлянський «гідний увічнення у тривкій пам'яті нащадків за подвиги і заслуги, якими не раз відзначився (і досі прагне відзначатись) і значно прислужився нам і державі нашій як у військових справах, так й у громадських справах і обов’язках». Мабуть, колишній ротмістр панцерників вважав, що маючи бойовий досвід, не може бути осторонь від війни за віру і батьківщину. Можливо, давала про себе знати дружба з Яном Собеським. Може, відважний до авантюрності характер давав знати про себе. А може, просто тому, що справжні лицарі на покій не йдуть? Тим більше, коли мова йде про оборону віри від турків!... Ось таким був Йосиф Шумлянський – людина, чий внесок в історію нашої землі хоч і не дуже підходить для героїчних поем, але багато в чому зумовив подальшу історію і Західної України, й унії, і Руської-Української Церкви. Віктор Заславський
№4(69), 2011 9
ВІРА І ЧАС
ÎÁÅÐÅÆÍÎ: ÏÎÑËÓÃÈ Â²Ä ËÓÊÀÂÎÃÎ Якщо запитати в пересічних християн, чи вони у своєму житті зверталися за порадою чи допомогою до астрологів, екстрасенсів, ворожбитів або знахарів, то отримаємо такі відповіді, які розділять християнське суспільство на чотири групи: 1. Ті, що скажуть, що ніколи туди не зверталися, бо довіряють лише Богові й уповають на Нього. 2. Ті, що з жалем зізнаються, що робили це хоча б один раз у своєму житті, за що щиро каються. 3. Ті, що зверталися туди неоднарозово, хоча знали, що це є осоружним в очах Божих, але прагнення вирішити якісь скрутні життєві негаразди в обхід Божого Закону, завжди брало гору. 4. Ті, що роблять це часто в різних життєвих ситуаціях, незважаючи на жодні перестороги, бо їм так вигідно і такі вимоги їм ставить їхнє життя. Такі факти християнського суспільства наводять на сумні роздуми, бо багатьом маловірним і роздвоєним душам пора би задуматися, поки ще є час покаятися. Адже звертання за послугами до різних ворожбитів є нічим іншим, як прямою зрадою Бога, або як називали святі Отці цей переступ, – “юдиним гріхом”.
№4(69), 2011 10
Господь Бог не на жарт застерігає: “Щоб не було в тебе нікого, хто призводив би свого сина чи дочку переходити через вогонь; нікого, хто ворожить, або викликає духів, або віщує, або волхвує; або нашіптує, або викликає духів, або віщує, або розпитує мерців. Бо огидний для Господа кожен, хто це робить, і саме
за ці гидкі звичаї Господь Бог твій проганяє ці народи перед тобою” (Втор. 18, 10-12). Візьмемо для прикладу “святкування так званого язичницького свята “Івана-купала”, яке немає нічого спільного з християнським святом – Різдвом Івана Хрестителя, а лише припадає на один і той же день. Це є відданням честі та шани поганському божку “купалі” як покровителю водоймищ, річок
й озер. І ганебним є в Божих очах перескакування через вогонь і пускання квіткових віночків на воду. Гидкими для Бога є ті, які ворожать, а також ті, які звертаються до ворожбитів. Гнів Божий спочиває однаково на тих, хто ворожить будь-яким способом: чи то на картах, чи на кавовій гущі, чи на відливанні воску, чи на киданні жереба. Бо там, де ворожбицтво і віщунство, там не тільки шарлатанство й ошуканство, а присутність пекла і його демонських сил, які за надані маловірній людині послуги вимагають високу ціну. Ще нечувано, щоби хтось, хто звертався до ворожбитів чи віщунів, пізніше не заплатив дорогу ціну за надані йому послуги. А це важкі хвороби, операції, травми, а також стягнення на себе і на свою родину різноманітних бід, які супроводжуються терпіннями як тілесними, так і моральними. А нераз трапляються випадки, коли вперті щодо Божого застереження люди розплачуються пізніше своїм життям або життям своїх рідних. Наочним прикладом цього є Святе Писання: “Так помер Саул за свою невірність, якою провинився перед Господом за те, що не пильнував Господнього слова, за те, що
Дiти Непорочної
ВІРА І ЧАС
питав у чарівниці поради” (1 Хронік 10, 13). Найбільше поширеним злом на сьогодні є “волховство”, так зване уповання на астрологічні прогнози. Щоденно ми можемо чути по радіо, бачити по телебаченні, в мережі інтернет чи просто почитати в будь-якій газеті гороскоп на найближчий тиждень. І велика частина християн, які ходять до церкви, моляться і ніби вірять у Бога, читають ці нісенітниці й будують свої плани на найближчі дні згідно з астрологічними прогнозами. Якби ці люди знали, як цими своїми діяннями вони засмучують Бога, то б вони ніколи цього не робили. Бо найціннішим дарунком, яким Господь Бог обдарував людину, є “свобідна воля”, яку Господь так цінує, що навіть Сам Собі не дозволяє втручатися в життя людини без її особистого дозволу на це, а приходить до людини тоді, коли вона запрошує Його у своє життя і довіряє Йому себе. То як можна собі це уявити, що людина виставлена на по-
Дiти Непорочної
талу зорям? Яка ж тоді свобідна воля для нас, якщо ми стали заручниками планет і знаків зодіаку. Навіщо тоді Бог й уповання на Нього, якщо сприятливі й несприятливі дні вже визначені для нас парадом планет. Яке безглуздя, який жах, що ми ніби віримо в Бога, а не довіряємо Йому себе, шукаємо чогось поза Ним і думаємо, що є щось, що не підвладне Йому, а якимось не контрольованим космічним силам. Отож, коли людина починає планувати своє майбутнє згідно з наперед складеним гороскопом, то це є незаперечним свідченням того, що вона не довіряє Богові й відмежовує себе від Його ласки й опіки. Тією людською позицією зразу скористається злий дух – відвічний ворог Божий і людський. Починається маніпуляція людською свідомістю: віриш, людино, в несприятливі дні, будуть тобі несприятливі, це для пекла не становить жодних трудно-
щів: скільки захочеш – стільки буде, лише б ти тільки вкладала довір’я не в Божу поміч та опіку, а в гороскоп, тобто у вигаданий вплив планет і зірок на життя. Невже віруючій людині так важко збагнути одну із шести незаперечних катехитичних правд віри: “Є один Бог, що все сотворив і всім управляє”, і ніколи нічого на світі не відбувається без відома чи уваги Божої. Увесь космічний простір перебуває під контролем Божим, як увесь видимий і невидимий світ беззаперечно кориться Богові, й лише немічна людина своїм слабеньким розумом і мудруванням, яке випливає зі слабкої віри, може піддавати сумніву ці незаперечні Божі істини, вдаючись до послуг лукавого. А істинна мудрість закликає нас покладати надію лише на Бога, бо тільки Він є подателем життя і всякого добра і щастя, тому апостол Яків каже: “Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни” (Як. 1, 17). о. ліц. Володимир Коріновський
№4(69), 2011 11
ТЯГАР ГРІХІВ
ПРО ХРЕСТ, БЕЗХРЕСТЯ ТА ЗАБОБОНИ Правду каже одна приказка: там де немає правдивої віри в Бога, там є віра в тисячу забобонів. І можна розпочати ту історію від бідолашного чорного кота, а на чому закінчити то, навіть, не знаю, бо де ж межа людського нерозуму. Якось подарувала мені моя приятелька, сестра-монахиня, хрест, який вона привезла з Марійського місця паломництва Меджуґор’я. Це сталося на передодні до дня народження мого племінника і я подумала, що гарно буде хлопчині подарувати цю пам’ятку, тим більше, що сестра дорога людина для родини. Та коли своє бажання я виявила декільком знайомим, то думки «народу», легко кажучи, здивували мене. І то народу віруючого! Мовляв «хрест дарувати не можна…». Питаю, а в якій заповіді це сказано: в Божих чи Церковних? Чи може в Правдах віри є така заборона. А вони: а не можна, бо так кажуть, бо буде нещастя… І так обплутається та нещасна душа всякими «казанями та гаданями», а того, що Бог говорить, того не чує. Що не можна без причини пропускати в неділю і свято Служби Божої, то про те не говорить. Що матюкатися не можна – про те мовчить. Що дивитися сороміцькі речі чи слухати пісні, то таке й в голову їй не прийде. Те що без шлюбу жити не можна, то на те має тисячу причин і пояснень, те що обмеження потомства в сім’ї через контрацепцію є зневагою
№4(69), 2011 12
Святий Хрест у Долині Павших. Монументальний комплекс в Іспанії
Творця, то це «моя справа»… Але те, що хрест дарувати не можна, знак найбільшої Любові Бога до людини, то цей диявольський винахід добре затямив отой «побожний» народ. І вся Україна несе тягар отого страшного забобону, що хрест дарувати чи підіймати не можна, бо, мовляв, береш чужий хрест тої людини, яка його несла. Безумство! Та Бог кожному дає по Своєму милосердю його хрест, інша справа, що людина замінює цей хрест на тягар гріховного безхрестя. А Господнє ярмо «любе і тягар легкий», це тягар Божих Заповідей. Можна і треба подарувати чи прийняти у подарунок хрест чи підняти, якщо ми його знайшли. От розповідає мені одна жінка, що знайшла на межі між своїм городом і своєї сестри хрест-розп’яття і підняла його, бо боялася гріха, щоб не зневажалася свята річ. Хоч мала
вона страх, бо було це розп’яття більшого розміру і ніхто його так загубити не міг (зразу людина почала підозрювати, що хтось підкинув його з поганим наміром, ворожбиством). Взяла та жінка той хрест і пішла до священика і каже все як було, та не знає, що з хрестом робити. Священик сказав, що знайдена річ є свята, тому не гоже її поневіряти, хай на святому місці на цвинтарі, де не буде зневаги закопає. Жінка так і зробила. На наступний день, близько того місця, де знайшла хрест, стояла машина її сестри, сама зірвалася з місця та покотилася і потовклася. Ця жінка, що не допустила до зневаги хреста, однак, мала інтерпретацію цих подій таку: підняла хрест, і прошу дуже: нещастя… А однак, не добачила милосердної руки Господньої, що можливо, саме тому, що, не дозволила на зневагу хреста, Господь зробив так, що не було там її рідних,
Дiти Непорочної
ТЯГАР ГРІХІВ
зокрема дітей, коли автомобіль покотився, і таким чином ніхто не постраждав. Господь винагородив її за добре діло, а той, хто справді цей хрест був з наміром злим поклав, звичайно, не уникне Господньої кари. А «праведнику усе вийде на добро!» – каже Святе Письмо. Та чи пам’ятаємо про це. На жаль, часто у терпінні не пам’ятаємо! Якось, біля лікарні, відвідуючи світлої пам’яті сестру Йосафату Ситар, СНДМ, знайшла я хрестик від вервиці, і знала, що якщо не візьму то буде зневажений. Думаю собі, якщо б це був золотий, то б певне його вже б давно підняли, а так дерев’яний, простенький. І каже мені одна особа «навіщо?», однак, потім сама замислилася над сказаним. Признаюся, ці слова мене навіть трохи відлякали, не хотілося мені його підіймати, бо цей забобон, наче стріла, цілився на мене, але дякувати Богу мудрість у мені перемогла. Коли я взяла цей хрестик, то до смерті сестри залишалося ще 12 днів і я подумала собі: от іду до розп’ятої, а згодом вона вос-
Дiти Непорочної
кресне, бо каже Христос «Де Я, там і слуга Мій буде» (Ів.12:2). Так і сталося: 28 липня 2010 року Господь забрав сестру до Себе. А для мене цей хрестик став реліквією про людину, яка попри коротке знайомство з нею, залишилася для мене світлим спогадом непоказної праведності. Чому Україна така зараз злиденна? Може тому, що несе Хрест Господній? Ні! Вона несе безхрестя своїх гріхів. Бо Хрест
Господній хоч дошкуляє, та дає радість, який світ дати не може. От, для прикладу, як то важко часом багатодітним сім’ям, і насмішки, і осуд на них сипиться, і злоба людей нерозумних, але прийде цей втомлений багатодітний батько з важкої праці, зазирне в очі своїх пташенят і, наче орел, відмолодиться, і повернеться до нього сила, а діти пообсаджують йому коліна, а він щасливий, бо не скинув Хреста Господнього із своїх рамен і прийняв дітей, які Господь його сім’ї подарував. А безхрестя – це п’янство, розпуста, невірство, а далі сам подумай, любий читачу, і клякни перед Святим Хрестом Господнім, і скажи з глибини душі: Господи, дай мені Віру у Тебе, віру непохитну, яка Хрест спасенний Твоїх Заповідей радо несе, а від безхрестя гріха і закам’янілості захорони мене Господи, задля Твого Святого Хреста, молитвами Пресвятої Богородиці. Амінь. Наталя Назар
№4(69), 2011 13
ДОБРИЙ САМАРЯНИН
ÏÐÎ ÖÅÐÊÂÓ Церква Христова – на землі, Церква Бога – поміж людей, Церква – безсмертна, незмінна, непомильна щодо вчинків, неспокою думок і завихрення слів, Церква Христова вже вісімнадцять століть постійно в своєму праві та діянні, постійно воююча і переможна, постійно молода та юна серцем, постійно давня давністю думки, сама свідчить про себе тим, що існує; являє, що в ній і лише в ній є правда, бо лише правда може тривати вісімнадцять століть, бо лише мучеництво правди дає життя, бо лише сльози правди затягують рани, бо в правді є Бог, а Богом є правда! Церва Христова – це не людська інституція, залежна від людських законів, від людської опіки; наука Христова – це не ідея, яка виникла в людській голові й очікує миті, коли її перемінить або виштовхне інша. Віра Христова вийшла з неба, а той, хто її хоче подолати, нехай там її зітре в зародку. Церква Христова є лише сторожем правди, а її сила – це сила Бога, розгорнута в усій потузі. Не можемо збагнути віри, тому не розуміємо Церкви; відділяємо Церкву від віри так, як відділяємо віру від життя. І тому віра наша є вірою мертвою, життя наше є життям мертвим, віра стала сухою, відірваним ученням, а життя стало оманою. У нас відсутнє життя вірою і тому ми не можемо збагнути Церкви, котра базується на трьох стовпах: боротьба з тілом, боротьба зі світом, боротьба з пеклом. Тріумф Церкви розпочався на Кальварійській горі, коли Христос- Богочоловік, покинутий, збезчещений, в упокоренні, маючи весь світ перед собою через представників численних народів, які зібралися на Великодні свята, переміг сльозами, кров’ю, винищенням ті три ворожі Йому потуги: переміг світ любов’ю; переміг тіло болем; переміг пекло смиренням – і ці три брами віддав Церкві, й мав під Хрестом представників тієї троякої потуги: жаль, любов і дівоцтво – Івана, Маґдалину і Марію. Дівоцтво перемагає тіло, смирення – пекло, а любов – світ, і це життя Церкви розпочалося смертю Бога на Хресті, бо життя правди і спасіння може розвинутися лише на Хресті.
№4(69), 2011 14
о. Кароль Антонєвіч, ТІ
Упала синагога й ареопаг; стерта гординя, звергнуті поганські орли, приковане пекло, але світ залишився з прокляттям, накладеним на нього, якого Христос не зняв у момент Свого конання, бо молився за людину, яка Його розпинала, але не молився за гріх, котрий її до того підштовхнув; а той, хто з гріха, той зі світу, бо світ – це не людина, а виокремлений гріх! І саме з тим гріхом Церква сьогодні бореться і сьогодні переможе, як завжди перемагала, бо має святу кров своїх дітей, готових пролити її за правду; бо має святі сльози для омиття бруду; бо має святе смирення для стримання Божого гніву. Сьогоднішній світ, бажаючи визволитися з-під влади Церкви, бажає склеїти новий закон, як будку з карт, і стати наперекір Церкві, кажучи: ось наша Церква – ось наша віра! Ми хочемо Бога, ми не гордуємо Євангелією, але прагнемо мати Господа не через Церкву, а безпосередньо через розум, бо не хочемо жодного іншого авторитету, тільки щоб Церква з нас
Дiти Непорочної
ДОБРИЙ САМАРЯНИН самих розвинулася. Проте для тієї «Церкви» треба збирати матеріали; а де ви такі знайдете? У дохристиянському світі? Але там лише злочини і бруд; була культура, але цивілізації не було. Отож хочемо ми чи ні, шукаймо її в школі Христа. Дивна річ, що всі ті, котрі хотіли скасувати Христа і Євангелію, промовляючи до людей, промовляють в ім’я братерства, свободи і рівності, а того всього навчилися лише в Євангелії. Однак вони були як сатана, що говорив слово Боже не на спасіння, але на згубу, бо в отруті серця вони зародок життя перетворювали на зародок смерті! І сьогодні світ знову грає ту саму комедію, і безсоромно промовляє до людей не в ім’я сатани, але в ім’я Христа, сіє слова свободи, рівності і братерства, а ті слова розроджуються плодами помсти, ненависті й переслідування! Камінь своєї нової раціональної «Церкви» поклав на слові “люби”, але не збагнув, не зрозумів його, бо любов Бога є єдиним ключем до скарбу, котрий це слово містить у собі, а світ, як злодій, хоче потрапити туди з допомогою відмички. Світ, навіть той, котрий має віру, мабуть, сам себе обманює, що її має, бо всю суть віри обмежив тим одним словом; любов уже може замінити йому віру! А вникаючи в тлумачення Святого Письма не через світло Духа Святого, але через світло власного розуму, робить надзвичайні висновки. Бо суть віри – не в любові, адже суть любові – у вірі; бо любов відірвана від віри – це промінь, відірваний від сонця; бо така любов – це вроджене, природне почуття, яким ми бавимося, бо нам з ним добре, це так, як хтось бавиться ненавистю, бо йому вигідно. Ми любимо почуття, але не з повинності; а Господь Христос сказав не «раджу вам», але «даю вам Мої заповіді, щоб ви любили один одного», бо якщо ви любите тільки тих, що чинять вам добре, що великого робите? «Та чи погани того не роблять?» (Див. Мт. 5,47). Христос сказав: «Люби», а світ сказав: «Для того, щоб тобі було добре з тією любов’ю», і тим словом знівечив усю сутність християнської любові! Чому? Бо світ не вміє любити з віри, тільки з почуття; бо світ нічогісінько не розуміє в любові та з любові зробив філантропію, тобто Божу лю-
Дiти Непорочної
бов учинив людською любов’ю і сплутав ті дві справи: милосердя і любов. Милосердні вчинки є лише плодом, а любов є деревом. Для того, щоб милосердні вчинки були чеснотою, їх повинна породжувати любов, а в серці, яке зберігає заздрість, ненависть, помсту, в котрому є гріх, там немає любові, й тому бачимо, що хоч і помножилися на світі милосердні вчинки, любов зменшується, а те зменшення любові виявляє зменшення віри! Ніде в Євангелії Христос не обіцяв спасіння самій любові, а вірі: «Віра твоя спасла тебе» (Лк. 7, 50). «Істино, не бачив Я такої віри в Ізраїлі» «Кажу вам, що навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри” (Лк. 7, 9), повірить спасеться, а хто не повірить, буде засуджений» (Мт. 16,16). Та ніде Він не сказав, що хто любить, той буде спасенний, а хто не любить, той буде засуджений; бо де є віра, яка спасає, там мусить бути і любов, бо віра без учинків – мертва. Суть любові полягає не в окремих учинках, вона повинна бути єдиною, святою; ми розуміємо активну любов, але не можемо збагнути пасивної любові – тієї, яка добре чинить, але не тієї, яка пробачає; любові-діянння, та не любовістраждання; любові матеріальної, та не любові духовної; любові, яка дає гроші, та не тієї, яка дає втіху; тієї, яка дає хліб, та не хліб душі; любов поганську, та не любов християнську; любов, яка присвячує час, гроші та життя, але не любов, яка посвячує себе. А через те, що ми не виконуємо закон любові в повній мірі, що не вміємо любити тих, котрі чинять нам зло, ми навіть не вміємо любити і тих, котрі нам чинять добро! Вважаємо, що ненавистю і помстою щось збудуємо, та гріх ніколи нічого не збудував; любов будує, а помста руйнує! Чим Церква перемогла Рим? Мучеництвом! Ми не розуміємо ясно тієї ідеї мучеництва, тієї моральної сили невинної крові, з якої розвивається життя. Тертуліан розповідає, що св. Маврикій був на чолі громового легіону, ім’я якого викликало страх і переляк у ворожих лавах, мечі воїнів блищали, як блискавки, однак коли йому сказали відійти від правди, мовив: “Ні!” – і цілий легіон сховав мечі до піхов i з силою духа
№4(69), 2011 15
ДОБРИЙ САМАРЯНИН дозволив перемордувати себе найманцям кесаря. Хто був переможцем? Рим упав, а з катакомб вийшов новий дух – дух любові – та запанував над світом. Ця любов породжена вірою, яка дала нам мучеників, дівиць і пустельників, які були живими образами переістотнення людської спільноти через визнання правди, потоптання марноти світу, визволення духа з-під влади тіла. Людинатварина не збагне того життя духа. І той новий закон промовляє до народів в ім’я свободи! А його єдина мета – це полонити, понизити Церкву. А звідки вийшла свобода, як не з Церкви? Хто вбив її, як не ворог Церкви? Що діялося за найсумнших часів, те діється і сьогодні. Життя народів є постійною оманою, якщо не постійною ганьбою. Віри немає ні в родини, ні в народу, ні в людства, та й, узагалі, немає її. Свобода народів, свобода розуму, свобода совісті зникла. Лютер, бажаючи дати свободу совісті й розуму, повалив авторитет Церкви та її святість; бажаючи виокремити людину з-під Божої влади, вчинив її невільницею людської влади, й більше того, невільницею власного егоїзму, бо, бажаючи поставити її так високо, щоб вона була суддею Бога, найганебніше принизив її; бажаючи дати їй віру розуму, відібрав у неї віру серця. Людина не зобов’язана вірити в ніщо інше, як тільки в Бога, а він хотів накинути віру людини в себе. Через дивну суперечність люди, котрі не бажають довіритися релігії, відкритій Богом, вірять першій-ліпшій брехні, відкритій людиною. І ми щодня бачимо наслідки, до яких провадить така свобода віри: до цілковитого свавілля звичаїв; бо хто може вірити в що забажає, той може і чинити, що забажає, і вже моделюються не вчинки згідно з вірою, а віра згідно з вчинками. Де немає віри, там свобода – лише омана, яку кожний використовує й надуживає нею відповідно до сили і тлумачить відповідно до свого сприйняття та вдачі. Одним вона є в уявленнях юної душі, яка шукає її в змовах, галасі справ, судових тяганинах (для таких ідеалом є Брут). Іншим вона є для людей, котрі монополізують ту свободу; а ще іншим для людей, котрі в своєму егоїзмі бажають окупити
№4(69), 2011 16
свою свободу неволею світу й найсвятішими словами, що стосуються релігії, батьківщини, свободи і штовхають людські маси до провалля, згуби. Свобода повинна опиратися на братерство, але на братерство євангельське, суть якого в словах: “Не чини ближньому того, що тобі не миле”. Одним словом, там, де відсутня віра в народу, влади, особи, там немає жодної основи, бо все розвивається без фундаменту. Католицька віра і поганське життя нас не спасе. Ми вважаємо віру теоретичною наукою, а вона є наукою практичною, бо вірити, але не жити вірою, це неначе діяти як сатана, котрий вірить і тремтить. Це – наше нещастя! Надія лише на Бога, що явить Своє милосердя. Ми не віримо не тому, що не хочемо, але тому, що не вміємо вірити. Місія сатани, місія брехні все частіше проявляється на землі, а ми, без достатньої науки, не маємо жодної зброї, щоб відбити закиди, що чинять проти віри, а не маючи чим боротися, відступаємо з поля бою, віддаючи дух наш у неволю брехні, щоб визволити тіло. Бо якщо й коли, то сьогодні, повинністю кожної чесної людини є глибше пізнати наші таємниці, а особливо це є обов’язком матері. Недовіра оточує нас звідусіль, кількість невіруючих зростає, бо сьогодні недовіра стала сурогатом розуму, бо набагато легше займатися блюзнірством, ніж навчати, легше перечити, ніж стверджувати, легше насміхатися, ніж доводити; а недовіра – це чисте заперечення – починається з заперечення Бога, а завершується запереченням людини, і ми поволі стаємо духовно озвірілими. І що ж ми скажемо, коли постанемо на Суді Христовому? Та віра, яка стерла, змила всі бруди і злочини поганства, не могла викорінити в нас основ світу. Віра, яка схиляла голови кесарів до підніжжя Хреста, не в змозі схилити гордині нашого розуму. Невже віра, яка освятила цілий світ, не зможе освятити того малого світу, який є в нас? Загляньмо в себе, з Божою поміччю розпалімо Божу іскру віри! Нехай її полум’я знищить у нас усе погане. Амінь. о. Кароль Антонєвіч, ТІ Переклад з польської Андрія Чорного
Дiти Непорочної
18
IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
Äèòÿ÷èé ñàäî÷îê “Ñîíå÷êî” ó Òèñìåíèö³
Ñîô³éêà Êð³ñìàí òà Äàíèëî Ñàãàíñüêèé
Ó÷àñíèêè ãóðòêà äèòÿ÷î¿ òâîð÷îñò³ ó Òèñìåíèö³ ç³ ñâî¿ìè âèðîáàìè
î. Âîëîäèìèð Êîð³íîâñüêèé ç ïðî÷àíàìè ó Ñòðàä÷³
17
Âíåáîâçÿòòÿ Ìàð³¿
×óäîòâîðíèé îáðàç Ïî÷à¿âñüêî¿ Ìàòåð³ Áîæî¿
Õóä. Ãâ³äî Ðåí³ (1575-1642)
(Öåðêâà ñâì÷. ñâ. Éîñàôàòà, ñ. Òóõîëüêà Ñêîë³âñüêèé ð-í, õóä. Áîãäàí Ñîéêà, 2011)
Âíåáîâçÿòòÿ Ìàð³¿
×óäîòâîðíèé îáðàç Ïî÷à¿âñüêî¿ Ìàòåð³ Áîæî¿
Õóä. Ãâ³äî Ðåí³ (1575-1642)
(Öåðêâà ñâì÷. ñâ. Éîñàôàòà, ñ. Òóõîëüêà Ñêîë³âñüêèé ð-í, õóä. Áîãäàí Ñîéêà, 2011)
18
IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
Äèòÿ÷èé ñàäî÷îê “Ñîíå÷êî” ó Òèñìåíèö³
Ñîô³éêà Êð³ñìàí òà Äàíèëî Ñàãàíñüêèé
Ó÷àñíèêè ãóðòêà äèòÿ÷î¿ òâîð÷îñò³ ó Òèñìåíèö³ ç³ ñâî¿ìè âèðîáàìè
î. Âîëîäèìèð Êîð³íîâñüêèé ç ïðî÷àíàìè ó Ñòðàä÷³
17
ГОЛОС МАРІЇ
ЛАСКА НАВЕРНЕННЯ “Дорогі діти! Моя молитва сьогодні за усіх вас, хто просить ласки навернення. Стукайте у двері Мого Серця; тільки з надією, молитвою, після Тайни Поєднання з Богом, без гріха. Відкиньте гріх, Мої любі, і виберіть святість. Тільки тоді Я зможу вам допомогти, вислухати ваші молитви і заступитися перед Всемогутнім. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (25 травня 2011 р.). Нове життя, що було дароване людині з приходом у світ Ісуса Христа, є остаточним завершенням діла Сотворення Бога Отця. Віднині на віки людина може жити в єдності з Богом. Таку можливість має кожен, а її використання залежить лише від нашої особистої волі. Христос зробив так, що всі можуть скористатися цією можливістю. Проте кожна окрема людина сама вирішує прийняти чи відкинути цей дар. Бог не лише готовий нам допомогти, Він дає нам у поміч Своїх ангелів, Своїх святих, Свою благодать. Бог приходить у наше тіло через Ісуса, дає силу згори через Святого Духа, а за матір дає нам Матір Самого Христа. Бог робить усе це задля того, щоб жоден із нас не зробив поганий вибір. Але Він завжди поважатиме нашу особисту свободу. Вже близько тридцяти років Марія перебуває з нами у Меджуґор’ї – застерігає, зміцнює, потішає. Потреба навернення, більшою
Дiти Непорочної
чи меншою мірою, є темою кожного Її послання. Адже навернення є необхідною умовою, щоб почати Нове Життя. Дорогі діти! Моя молитва сьогодні за усіх вас, хто просить ласки навернення. Цими словами розпочинається травневе послання. Вони наче представляють ласку, як щось завжди і всюди доступне. Проте наступні слова: Стукайте у двері Мого Серця; тільки з надією, молитвою, після Тайни
Поєднання з Богом, без гріха – є гострими, хоча й сповненими цілющої материнської любові. Вони спонукають нас серйозно замислитися. Не вистарчить, отже, стукати у двері Її Серця без надії, молитви, містичного поєднання з Богом, перебуваючи у гріху. Не досить стукати у двері, кличучи: Господи! Господи! Недостатньо чудес, які здійснюються силою Його Імені; навіть вчинків від усього серця не буде достатньо, якщо
№4(69), 2011 19
ГОЛОС МАРІЇ це серце знаходиться далеко від Бога і є чужим для Нього (пор. Мт. 7,21-23; Лк. 13,25-27). Ми можемо вважати себе вірними слугами і бути щиро переконаними, що вибрали правильну дорогу, одночасно вивищуючись над іншими задумами своїх сердець (пор. Лк. 1,51). Така небезпека загрожує кожному. Більше того, часто саме ті, які є найкращими між нами, попадають у пастку сатани і починають йому служити, вважаючи, що вони наслідують Ісуса. Із щирою турботою Марія взиває до нас відкинути гріх і вибрати святість. Це має вирішальне значення для нашого відкуплення, оскільки лише тоді Я зможу вам допомогти, вислухати ваші молитви і заступитися перед Всемогутнім. Ми самі повинні прийняти рішення, навіть в умовах, коли досягнення бажаної і довгожданної мети перевищує наші можливості. Святість є Божим даром, що перевищує всі наші заслуги і вимагає від нас надії, молитви і єднання з Богом. Це – безкорисливий дар Божої Любові. Ми не в стані його розпізнати, а тим більше прийняти, коли нас переповнює наша власна особа, коли ми не наслідуємо покору Марії, з якою Вона віддалася на Волю Отця і до якої невпинно заохочує нас. Тридцять років Матір Божа за к ликає наc до навернення серця і визволення від спокуси мислення, що ми самі себе можемо спасти. Вона заохочує, щоби з довірою, гарячою вірою, чемністю і простотою довірити-
№4(69), 2011 20
ся Волі Сотворителя. “Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше того, те від лихого” (Мт. 5,33). Не ми вигадали собі Церкву і Таїнства. Вони є даром і плодом Страстей, Смерті і Воскресіння Христа. Ми не в стані власними силами навернутися до Нього, ми не можемо прийняти Христа, попередньо не відкинувши культу власної особи! Культу, що може спричинити те, що наші, здавалось би добрі плани і наміри, спричинять у нас замішання і розпорошення, як це сталося із будівниками Вавилонської вежі. Є лише одна Дорога: та, яку показав Ісус. Дороговказом на ній вчора, сьогодні і назавжди є послух науці і Переданню Церкви! Мир вам і радість в Ісусі і Марії. Nuccio Quattrocchi СОН НЕВІР’Я “Дорогі діти! Дякуйте Всемогутньому разом зі Мною за Моє перебування між вами. Моє Серце радіє, спостерігаючи любов і радість, які є у вас, через Мої послання. Багато з вас дали свою відповідь на них, але Я далі чекаю і шукаю всі приспані серця, щоб розбудити їх зі сну невір’я. Любі діти, будьте ще ближче до Мого Непорочного Серця, щоб Я могла вести вас до вічності. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (25 червня 2011 р.). У тридцяту річницю Своєї присутності у Меджуґор’ї Марія ніби оцінює те, що зроблено і, одночасно, робить плани на майбутнє; це подібно на своє-
рідний підрахунок, хоч він не містить якихось статистичних даних, цифр чи рубрик «прибутки» і «видатки». Немає в цьому ніякого матеріального інтересу, не підпорядковується він законам ринку, натомість цей підрахунок є незрівнянно важливішим від будь-яких аналізів чи прогнозів економічного розвитку, бо стосується економії спасіння цілого людства і кожної людини зокрема. На противагу будь-яким людським ринковим законам, для Марії навіть одна Її дитина важить більше, ніж ціле людство. Жоден із нас не є виключеним, ані привілейованим: логіка світу не має нічого спільного з логікою Небес. Об’явлення починається словами заохоти: Дякуйте Всемогутньому разом зі Мною за Моє перебування між вами. Любити Бога не є обов’язком, на зразок податку, що його треба Йому заплатити. Натомість, це вияв радості, що родиться у серці людини, коли вона розпізнає Божу Любов; це не звичайна подяка, висловлена більш чи менш щиро; це – трепет люблячого серця, яке відповідає на Його Любов, занурення людської любові у Любові Бога. Дякувати Богові разом із Марією значить очистити свою подяку через Її Непорочне Серце! Власне в цьому полягає Місія Марії, що здійснюється у Меджуґор’ї: Вона веде нас за руку до Отця, показує, яким прекрасним є життя у згоді з Його Волею. Ми просимо такого життя у молитві «Отче наш», однак не завжди ведемо таке життя.
Дiти Непорочної
ГОЛОС МАРІЇ Моє Серце радіє, спостерігаючи любов і радість, які є у вас, через Мої послання. Серце Марії радіє, проте тут не йдеться про самовдоволення (такому почуттю у Небі немає місця). Вона радіє тому, що життя згідно з Її об’явленнями дозволяє жити вповні згідно з Волею Бога Отця. Задумаймось на хвилину, яким великим даром є те, що Бог Отець посилає Марію, щоб євангелізувати світ, як і над тим, що Її місія реально, хоч і в тиші, перемінює людські серця. Чоловіків і жінок, які живуть Її об’явленнями завжди легко розпізнати поміж людьми. Не потрібно багато слів, бо в їх очах помітно незвичайне світло, а на устах – усміх, що зігріває серце! Багато з вас дали свою відповідь на них, але Я далі чекаю і шукаю всі приспані серця, щоб розбудити їх зі сну невір’я. Марії недостатньо того, щоб багато людей відповіло на Її заклик. Вона шукає і чекає на всіх. Як Добрий Пастир, який залишає у вівчарні дев’яносто дев’ять овець, вирушаючи на пошуки тої одної, що заблукала. Марія приходить до нас, але чи всі ми прокинулися зі сну невір’я? Можливо ми почали прислухатися до Неї, проте з плином часу, коли Наречений спізнювався, ми знову попали в оспалість, занедбали віру, що зрештою зовсім згасла. Невір’я – це не проблема з вірою, а відкинення віри. Ніхто не є забезпечений від цієї загрози, яка корінням сягає гріха Адама і розростається разом із гординею, що спричиняє легковаження чи навіть відкидання
Дiти Непорочної
всього того, що не піддається поясненню у категоріях людської логіки. Таким чином, не маючи можливості науково довести існування Бога, людина заперечує Його, або ж живе без Бога, не розуміючи, що западає у смертоносний сон. Марія прагне розбудити нас із цього заціпеніння, що є провісником вічної смерті. Відкинення віри не дає свободи, а справжньої радості не дають ані влада, ані успіх, ані інші принади цього світу. Ніщо не наближує до пізнання Любові, окрім життя згідного з Волею Божою, в якому ми стаємо дітьми Божими в Його Сині Ісусі. Для цього нас було сотворено, для цього Господь Ісус став Людиною, для цього Марія сьогодні є з нами.
Не достатньо вивчити напам’ять усі послання Марії, ані навіть знати напам’ять цілу Біблію, якщо серце закрите на дію Святого Духа. Не достатньо пророкувати в Ім’я Ісуса, ані чинити чуда в Його Ім’я, якщо живемо без причастя з Ним. Будьте ще ближче до Мого Непорочного Серця, щоб Я могла вести вас до вічності, – просить Марія. Ще є час – та чи довго він триватиме? – щоб пробудитися і стати на дорогу, що Вона показує. Щедрою, як ніколи дотепер, є допомога з Неба, зараз же – наша черга зробити рішення. Укриймося в Її Непорочному Серці і дозвольмо, щоб у Ній здійснилося наше нове народження згори. Nuccio Quattrocchi
№4(69), 2011 21
ГОЛОС МАРІЇ ЧАС МОЛИТВИ І ТИШІ “Дорогі діти. Хай цей час буде часом молитви і тиші. Нехай відпочине ваше тіло і дух, перебуваючи в Любові Божій. Дозвольте, любі діти, Мені вести вас, відкрийте свої серця для Духа Святого, щоб усе добре, що є у вас, розквітло і дало плід стократно. Розпочинайте і закінчуйте день молитвою серця. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (25 липня 2011 р.). Час відпусток не може бути часом без Бога і молитви, бо він перетвориться на період гріха і духовної смерті. Тоді замість відпочинку ми відчуватимемо нудьгу і пригнічення, а замість спокою серця матимемо неспокій і тривогу. Бог хоче, щоб час нашого відпочинку зміцнював наші духовні сили і давав щонайщедріші плоди. Це стане можливим лише тоді, коли ми творитимемо живу спільність із Богом через молитву і життя у Святих Тайнах. “Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, – той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете” (Ів. 15,5). Дорогі діти. Хай цей час буде часом молитви і тиші. Пресвята Матір каже, що ми повинні поєднати молитву і тишу. Подібно до Ісуса, який під час Свого земного життя відходив окремо на молитву (Мт. 14,13), і ми маємо пережити, що місцем молитви є тиша. В мовчанні можна прислухатися до Божого Голосу, який насправді змінює наше життя і формує нашу духовну уяву. Відкриймося глибоко в серці на
№4(69), 2011 22
слова Ісуса: “Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас. Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний Серцем, тож знайдете полегшу душам вашим” (Мт. 11,28-29). Нехай відпочине ваше тіло і дух, перебуваючи в Любові Божій. Ісус звертається до Своїх Апостолів словами, настільки співзвучними зі словами Маріїного послання: “Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи” (Мк. 6,31). У просторі тиші і молитви можна пережити Божу Любов, яка приносить людині справжнє заспокоєння тіла і духа. “Неспокійне серце людини, поки не спочине у Бозі” (св. Августин). Відпочинок тіла має гармонійно поєднуватися із духовним відпочинком. Лише в такому випадку в людини з’являється гаряче прагнення Бога, який є Любов. “Як лань прагне до водних потоків, так душа моя прагне до Тебе, Боже!” (Пс. 42,2). “Боже, Ти Бог мій! Тебе шукаю пильно. Тебе душа моя прагне, тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній” (Пс. 63,2). Дозвольте, любі діти, Мені вести вас, відкрийте свої серця для Духа Святого, щоб усе добре, що є у вас, розквітло і дало плід стократно. Прикладом того, як поєднати молитву і тишу є Пресвята Матір. “Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в Своїм Серці” (Лк. 2,19). Марія – це Проводирка, яка показує вірну дорогу до
Свого Сина. У своїй свободі дозвольмо Їй провадити нас і глибоко в серці вслухаймося в Її слова: “Що лиш скаже вам [Мій Син], – робіть” (Ів. 2,5). Так як Її Серце було цілковито занурене у Святому Дусі, так і наші серця мають бути відкритими на Його присутність. Марія у кожному побачить добро, яке ми, вільні Діти Божі, повинні невтомно розвивати у своєму житті. У Святому Дусі наше життя буде прекрасно квітнути і давати плоди: “любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість” (Гал. 5,22-23). Розпочинайте і закінчуйте день молитвою серця. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик. Кожен день слід розпочинати і закінчувати молитвою серця, в якій Богові виражається вдячність за дар життя і за час, коли ми можемо відчути Його Любов до кожного з нас. Коли вранці встаємо зі сну, зробімо знак хреста, дякуючи Богові за сон і жертвуючи Йому себе на новий день через руки Марії. Коли вкладаємося до сну, подякуймо за час, дарований Богом, і перепросімо за всі наші гріхи, скоєні думкою, словом, вчинком чи бездіяльністю. Поміщаймо свої молитви у просторі тиші, де можна почути Самого Бога. Хай наша молитва не буде лише молитвою уст, але молитвою серця, яке б’ється у такт із Серцем Марії у просторі Любові Отця, Сина і Духа Святого. Амінь. o. Мирослав Врубель Переклад з польської Андрія Величка
Дiти Непорочної
НАШІ ІНТЕРВ’Ю
ÌÈÐ ÒÎÁ², ËÞÄÈÍÎ! “Духа не гасіте, пророцтва не легковажте, усе перевіряйте; тримайте те, що добре, і стримуйтесь від усякого роду лукавства” (1 Сол. 5, 19-22). ПЕРЕДМОВА Перш, ніж ти, дорогий наш читачу, прочитаєш наше інтерв’ю з с. Марією від Ангелів на Тернопільщині, хочемо дещо розповісти про саму візіонерку. Живе с. Марія від Ангелів на Тернопільщині, в дуже красивому та мальовничому куточку нашого Поділля. Їй тридцять три роки, заміжня, виховує двоє дітей. У 1999 році, відразу ж після родів, важко захворіла. Лікарі поставили діагноз: хронічний розсіяний енцефаломієліт або розсіяний склероз. Три роки с. Марія від Ангелів була прикута до інвалідного візка. У своєму щоденнику сестра згадує: “Під час того, як я сиділа в інвалідному візку, мене почали відвідувати євангелісти і сталося так, що я вступила була в їхню секту. Я пробула з ними рік і чотири місяці. Євангелісти відкидають Матір Божу, я ж не відкидала Її ніколи. Одного разу Мати Божа явилася мені у сні і сказала, щоб я залишила баптистів і тоді Вона зробить так, що я зможу ходити. Наступного дня я залишила баптистів і попросила маму покликати священика, бо хотіла висповідатися (було це 16 грудня 2008 року Божого). 20 грудня тодішній наш настоятель, нині покійний отець Іван, уділив мені Святі Тайни, а 10 січня 2008 року я встала на ноги. Сталося це так. В ніч з 9 на 10 січня мені знов уві сні об’явилася Мати Божа і сказала: “Вставай, ти будеш ходити”. Проте вранці, коли я прокинулась, то знову не відчула ні рук, ні ніг. Я була дуже розчарована. Один з моїх синів також бачив уві сні Богородицю, підбіг до мене і сказав: “Мамо, чому ви не встаєте і не ходите? Мені снилася така гарна пані і сказала, що ви будете ходити”. Коли я його запитала, як Вона виглядала, то він описав Її мені точнісінько так само, як і я Її бачила. Тоді я сказала до нього, що це Богородиця, але все ж не вірила у чудо, яке мало статися. Десь так о годині 11 ранку я вже сиділа на своєму візку, коли раптом відчула, як по моєму тілу, починаючи з пальців рук і догори, пройшов електричний струм і я раптом почала відчувати руки і ноги. Тоді я вирішила попробувати встати з візка і встала без всякої сторонньої допомоги! Мій син Михайлик вибіг надвір і покликав моїх маму і бабусю. Наскільки ж великою була їхня радість, коли вони побачили, що я встала на ноги й пішла! І з тих пір ось уже 2 роки я ходжу сама і дякую Господу Богу і Матері Божій за те, що підняли мене з візка.
Дiти Непорочної
Духівниками її є місцевий парох та Владика Роман Даниляк, з яким сестра постійно підтримує зв’язок через інтернет. А почалося все з візії, в якій Богородиця показала Владику Романа під час відправи Служби Божої. Сестра не знала Владики і запитала у Богородиці: “Що це за Владика?” Діва Марія їй відповіла, що це Єпископ Роман Даниляк і вона повинна звернутися до Нього з цими посланнями за благословенням. Через деякий час до с. Марії подзвонив о. Павло з Канади, і вона йому розказала про просьбу Матері Божої. Тоді о. Павло звернувся до родини Рожелюків, і вони допомогли зв’язатися з Владикою Романом. Правда, Владика Роман сказав, що йому потрібно побути цілий тиждень на молитві, щоб прийняти рішення. Рівно через тиждень Владика попросив, щоб с. Марія від Ангелів йому написала, а згодом, щоб і подзвонила. З тих пір с. Марія від Ангелів перебуває під духовною опікою Владики Романа Даниляка, того самого Єпископа, з рук якого сталося євхаристійне чудо у Південній Кореї, коли Він під час Служби Божої причащав Юлію Кім...
№4(69), 2011 23
НАШІ ІНТЕРВ’Ю БЕСІДА З СЕСТРОЮ Скажіть, з якою метою Матір Божа дає вам послання? Богородиця дає ці послання для навернення. Вона хоче, щоб люди наверталися, щоб молилися більше. Марія просить про сім загальних вервиць щодня, а також про вервицю до Крові Ісуса, бо Нею ми всі відкуплені та очищені. Як виглядає Богородиця під час об’явлення? Такої краси тут, на землі, просто нема. На вигляд Їй можна дати 18 років. У Неї світло-каштанове волосся, голубі очі, завжди у білому одязі та білій накидці з синім плащем. Вона завжди дуже лагідна, любляча, часто усміхається. Коли об’являється, то вітається такими словами: “Мир тобі!” Називає Себе Царицею Миру. Чи ви, сестро, молитеся разом з Марією і які саме молитви? Так, я молюся з Нею загальні молитви, тільки коли відмовляю “Богородице Діво...”, то тоді Вона просто слухає. Марія з-посеред молитов дуже любить молитву до чудотворної ікони Гошівської Матері Божої. Правда, Владика Роман попередив мене, щоб я щоразу, коли мені об’являтиметься Марія, перехрещувала цю з’яву, кропила свяченою водою і давала цілувати Розп’яття Ісуса Христа. І як на такі ваші пропозиції реагує Матір Божа? Вона їх виконує, правда, коли цілує Розп’яття Свого Сина, то дуже плаче. Ви не питали у Марії: “Чому несли такий хрест упродовж трьох років?” Так, запитувала, коли я ще була прикута до візка. Якось Марія мені показала у візії сонце, на якому появилися три хрести, потім три серця і весь мій одяг забарвився у золотий колір. Потім Богородиця пояснила мені, що ті три хрести – це три роки терпіння, три серця – це Пресвята Родина, а золотий колір одягу – це благословення... У посланнях, котрі ви отримуєте, дуже багато говориться про останні часи. Коли ви почали їх отримувати? Десь рік тому. Найголовніше, що в них – це заклик Ісуса та Марії до покаяння, навернення, бо катаклізми, які відбуваються у світі, будуть зростати. Це не кара Божа, це людство своїми гріхами само накликає на себе кару. Ми всі були свідками катастрофи в Японії, а в 2012 році може відбутися значно більший катаклізм у цілому світі. Насправді, Ісус хоче покаяння від людей, а його немає, тому всі ці катастрофи, катаклізми, повені – це застереження для нас. Бог не карає, а застерігає. Настануть часи, коли Церква буде переслідувана. Якщо люди не покаються, то буде голод.
№4(69), 2011 24
Чи під час Служби Божої ви не впадаєте в екстаз? Можливо вам в той момент щось відкривається? Так, таке зі мною траплялося. Особливо перед і під час Причастя я бачу живу Хресну Дорогу з усіма тортурами і терпіннями Спасителя. Під час Великого Посту у мене відкриваються стигми на руках і ногах. Вони кровоточать. У цей час я співстраждаю разом з Ісусом. Чи Матір Божа говорить вам про нашу Церкву, про спосіб прийняття Св. Причастя? Марія говорить, що наша Церква поєднана з Католицькою Церквою. Папа – прямий Намісник Ісуса Христа на землі. Більшого не може бути. В цьому намірі Богородиця просить молитися, щоб зберегти греко-католицьку віру, бо наша віра є поєднана з Римом. Марія хоче, щоб люди приймали Св. Причастя на колінах для більшого почитання Христа у Пресвятій Евхаристії, щоб постили. Два рази для мене Архангел Михаїл приносив Св. Причастя на об’єднання християн. Перший раз у вигляді Частички, другий – у вигляді Гостії. Марія хоче, щоби християни різних конфесій між собою не ворогували. Особливо Матір Божа страждає від розкольницьких процесів, котрі виникають і розповсюджуються у нашій Церкві. Це відноситься і до “підгорецьких отців”... Марія хоче зберегти нашу Церкву в цілісності з Римом. – Чи Матір Божа не говорила вам про Страдч ? – Страдч Марія називає особливим святим відпустовим місцем і закликає всіх до молитви за душі в Чистилищі не лише наших рідних та близьких, але й опущених, особливо опущених. Особливо Богородиця радіє з плодів праці молитовної групи з церкви Св.Андрія зі Львова під проводом бр.Петра в ділі Спасіння Її Сина, в ділі становлення Страдецької Хресної Дороги. Вона сказала, що молитовна група скоро зазнає переслідувань, буде важко, але мовчати на гріх не можна. Матір Божа хоче, щоб молитовна група вистояла в цих випробуваннях, а Вона завжди буде з ними в ділі Спасіння Свого Сина . – Окрім Ісуса та Марії, хто ще зі Святих спілкується з вами? – Я перебуваю у спілкуванні з багатьма Святими як Східної Церкви, так і Західної. Буває так, що їх бачу, буває так, що тільки чую. До мене приходять: Пресвята Родина; Євангелисти: Матей, Лука, Іван, Марко; Святі: Моніка, Марта, Анна, Антоній Падевський, Августин, Піо, Тереза від Дитятка Ісус, Іван Золотоустий, Василій Великий, Йосафат Кунцевич, Йосафата Гордашевська, Бернадетта; ап. Петро та Павло, Яків та Юда Тадей, Тома; Святі: Марія Магдалина, Володимир та Ольга,
Дiти Непорочної
НАШІ ІНТЕРВ’Ю Миколай, Ангел Миру, Людовік Марія Гріньйон де Монтфорт, Фаустина Ковальська, Домінік, Теодор Студит, Варвара, Марія Єгипетська, Климентій, Бонавентура, Кирило та Мефодій, Філомена, Атанасій Ісповідник, Ґерард, Гертруда, Алипій, Стефан, Андрій Критський, Григорій, Іларіон, Антоній і Теодозій Печерський, Параскева, Меланія, Нілус, Альфонс, Іван Хреститель, Вероніка, блаженний Василій Величковський... – В чому полягає сенс життя людини на землі? – Бог створив людину для того, щоб вона прославила Його Ім’я. Людина повинна служити Богові. – Для чого ти прийшов у цей світ? Яка мета твого життя? Чого ти прагнеш? Світ з кожним днем все більше і більше поглинає тебе, а чи задумався ти над своєю Божественною природою, тобто в якому стані твоя душа? Ти все поспішаєш, не маєш часу навіть на коротку розмову зі мною. День за днем ти проводиш будь-як, тільки не зі Мною, але день поза день збігає твоє життя і ти можеш будь-якої хвилі зустрітися зі Мною. Я запитаю тебе: “Де ти був?” Яку відповідь ти даш Мені? Зараз прошу тебе: покайся, зверни своє життя до Мене. Молися і проси прощення за кожну свою провину, лише тоді ти зможеш придбати той душевний спокій, якого так прагне твоя душа (21 травня 2010р.). – Що відбувається з душею людини, якщо вона не в силі простити? – Марія сказала, що така душа на деякий час є закрита перед Богом і для Бога. Ми мусимо з тим боротися. Наприклад, нам стало важко молитися. Відчуваємо холод у серці, порожнечу. Що тоді робити? Необхідно взяти вервичку в руки і стати на коліна та зусиллям волі почати відмовляти хоча би один десяток. І так щоразу . – В якому колі Неба перебуває наш Митрополит Андрей Шептицький? – Богородиця сказала, що серед Святих. – Чи ви мали спілкування з Митрополитом Андреєм? – Я Його бачила два рази. Один раз на Службі Божій у Владики Романа Даниляка. Він допомагав Владиці у відправі . – Хрест, який ніс Митрополит Андрей, був від Бога за наші гріхи? – Так, Митрополит Андрей ніс покуту за гріхи наші. – Дякую вам, сестро, за цю цікаву розмову. До скорої зустрічі з читачами на сторінках часопису! ПОСЛАННЯ БОГОРОДИЦІ • Діточки, старайтеся перебувати у стані глибокого спокою, старайтеся жити рівномірно. Ісус кличе вас до
Дiти Непорочної
покаяння, а ви деколи не можете відчути цей поклик через те, що ви неспокійні. Диявол є батьком неспокою і саме він сіє у ваших душах цей неспокій тому, що хоче вас погубити. Дари ж Духа Святого: мир, спокій, доброта душі. Старайтеся жити за покликом Духа Святого і перебувайте у Його ласці завжди, бо саме таких є Царство Боже. Не думайте, що Царство Боже дається легко, ні, дорога до Нього складна і терниста, але той, хто йде нею, ніколи не блукає. Амінь. 11 липня 2011. • Діточки, пильнуйте, щоб вам не зійти з праведної дороги. Ісус хоче вашого спасіння. Для того, щоб перебувати в єдності з Ісусом, майте в собі цілковите освячення дарів Духа Святого. Просіть Отця Небесного, щоб вам отримати цю повноту освячення, бо коли матимете її, будете, як ангели, у Славі Отця. Амінь. 10 липня 2011. • Діти Мої, сьогодні Я хочу говорити з вами про молитву. Молитва – це не просто слова, тому вона має бути виваженою, короткою, але щирою і частою, бо коли молитва довга, але не щира,то вона є пустою балачкою,а не розмовою з Богом. Щира молитва – це ваше освячення і найсильніший захист від спокус світу цього. Зодягнені щирою молитвою, ви є тим життєдайним промінням сонця в темряві світу цього і ніяке лукавство світу цього не переможе вас, бо ви маєте єдність з Моїм Сином, Ісусом, і Ісус є ваша перемога над дияволом. Амінь. 9 липня 2011. • Діти Мої, входьте в стан молитви з любов’ю і спокоєм. Майте серця завжди готові прийти на допомогу ближнім. Прикладом власного життя зробіть цей світ добрішим і милосерднішим. У повноті віри споглядайте праведність Господню, в милосерді і любові приходьте до розпізнання Божих істин добра і зла. Амінь.7 липня 2011. • Діточки, не будьте пристрасними, бо пристрасті – це ваша згуба. В усьому проявляйте покору. Старайтеся втихомирювати свої пристрасті через піст і молитву, бо світ цей гріховний і непевний,і тому Я прошу вас про покору, бо залишилося вже недовго. Саме через непокору великі терпіння очікують світ, бо світ йде проти Волі Божої. Світ не хоче слухати голосу Церкви Христової і вже зовсім скоро зовсім відкине Її. Декотрі з вас ставлять себе вище за Бога, а так бути не може, бо Господь – це ваш Сотворитель. Прийдіть, покайтеся і в покорі та молитві зложіть свої серця Богові. Амінь. 29 червня 2011. • Велика трагедія космосу відбудеться незабаром, що і спричинить велику біду в 2012 році. Зразу будуть знищені три великих міста, а потім ще набагато більше великих і малих міст та сіл. Багато святих місць слугуватимуть схованками. Декотрі з них вже
№4(69), 2011 25
НАШІ ІНТЕРВ’Ю приготовані для вибраних Господніх. До схованок приносьте з собою речі освячені, які в холод даватимуть вам тепло, а в ночі світло. Не журіться про марне, дбайте про своє спасіння і спасіння ваших ближніх. Все решту – справа рук Божих, а не ваша. Амінь. 28 червня 2011. • Діти Мої, Я знову попереджую світ: покайтесь. Світ не слухає голосу Божого, відкидаючи Його на задній план. Чаша терпіння виливається і починає сповнятись вже сьогодні. Мільйони людей загинуть вже наступного року. Багато рослин і тварин будуть знищені. Світ буде дуже спустошеним і лише ті з вас, що матимуть знак Бога на чолі, залишаться неушкодженими, а сьогодні Я закликаю вас до молитви, віри і спасіння. Моліться за себе і за цілий цей грішний світ. Амінь. 28 червня 2011. • Діти Мої, перебувайте в правді та силі Духа Святого. Нехай все ваше єство буде наповнене перемогою добра. Нехай це добро проросте в ваших душах для ще більшого вашого збудування. Тільки роблячи добро, ви зможете зрозуміти, що це є любов. Наслідуйте Ісуса, йдіть за Ним. Саме так ви зможете виявити Йому свою любов. Будьте наслідниками правди і світла, джерелом яких є Ісус, а послідовницею Його Свята Церква. Моліться, діти, за тих, що відпали від Святої Церкви і виявляйте їм свою любов. Амінь. 27 червня 2011. • Діти Мої, коли ви терпите і терпите з любові для Ісуса, то ласка великої Божої благодаті спливає на увесь світ, що оточує вас. Терпіти з любові – це означає любити. Приймайте терпіння, як любов, і любов’ю воздасться вам. Амінь. 24 червня 2011. • Про ці часи. Діти Мої, сьогодні Я знову прийшла до вас і прийшла не для того, щоб вас судити або лякати, а щоб знову закликати вас до покаяння. Покайтесь, бо якщо цього не зробите, загинете. Цей рік є роком підготовки до великих випробувань, що чекають на вас. Буде так, що сонце сховається і темрява триватиме по всій землі. Витримати це зможуть лише вибрані. Птахи видзьобуватимуть зерна, посіяні в полі, і це означатиме голод, а поки що час ще є. Прийдіть до Ісуса зі сльозами каяття, поки ще не пізно. Амінь. 27 травня 2011. • Про Службу Божу. Діти, чому деколи Служба Божа є недбалою. Зрозумійте, наскільки це важливо мати у серці все те, що сказано під час Служби Божої, і ніколи не кажіть, що не маєте часу для Бога, ні, просто не хочете. Це не стосується хворих. Амінь. 23 травня 2011. • Діточки, день чуда буде проголошений за тиждень до того часу, коли воно станеться. Це буде досить несподівано для вас. Цей день буде великим днем в історії
№4(69), 2011 26
всього живого на землі. День цей буде великим чудом Євхаристії, і багато пізнають Милість Божу щодо людей. Знак цього чуда залишатиметься вже повіки. Ви зможете бачити Його, проте не зможете відчути Його на дотик. Всі хворі, які в той день прийматимуть Тіло і Кров Мого Сина з вірою, будуть зцілені, а хто зажадає покаятися, спасенні. Це буде чудо, якого ще не було. Дню чуда передуватимуть важкі випробування. Дерева стоятимуть голі, наче обгорілі, і земля не видасть нічого, крім тернини, будуть різні знаки на небі і це буде для вас попередженням. День буде різко скорочений, і це також буде, як попередження для вас, але не лякайтесь, бо всьому цьому треба статися. Я з вами завжди. Амінь. 19 квітня 2011. • Діточки, цей рік буде дуже важким для всіх віруючих людей, але ви мусите його пережити. Дуже великий природній катаклізм чекає на світ, ще більший, ніж той, що був в Японії, якщо світ не покається і не поставить Бога на перше місце у своєму житті. Амінь. 18 квітня 2011. • День Перестороги запам’ятається всім і надовго, бо декотрі хотіли би померти в цей день, але цього не станеться, хіба що від страху. Видимі знаки будуть по всіх місцях Моєї появи. Амінь. 2 лютого 2011. • Діти Мої, моліться за навернення один одного, бо ви поміж собою є брати і сестри у Христі. Від цього залежить спасіння світу. Амінь. 5 червня 2011. ПОСЛАННЯ ІСУСА ХРИСТА • Мир вам, брати і сестри! Входячи в молитовний стан, ніколи його не переривайте на різні непотрібні речі. Майте гарячу молитву, і щоб цей вогонь молитви ніколи не згасав у вашій душі. Сьогодні Я віддаю вас під Покров Духа Святого. Амінь. 25 червня 2011. • Мир вам, брати і сестри! Перебуваючи в молитві, старайтеся перебувати в Дусі Святому, щоб ваші думки не були далеко від Мене. Кожне слово молитви нехай буде наповнене любов’ю до Отця Мого Небесного і ваших ближніх, бо коли робите це без любові, то це не молитва, а просто пусті слова. Коли жертвуєте щось комусь, ніколи не чекайте на що – небудь взамін. Я хочу, щоб кожної хвилини ви перебували зі Мною у стані освячуючої ласки. Коли говорите, то просіть Духа Святого, щоб говорив вашими устами. Всяку злу думку, як тільки вона приходить, відганяйте Ім’ям Моїм. Будьте покірні і лагідні серцем. Я хочу бути з вами наодинці. Амінь. 18 червня 2011. • Послання про ці часи. Доню Моя, знову через тебе хочу говорити до всіх людей. Цей час є підготовкою схованок, тобто цей час є часом Божої благодаті. Ви ще маєте час для того, щоб покаятися, проте ви не робите цього. Тому чаша тер-
Дiти Непорочної
НАШІ ІНТЕРВ’Ю піння Мого вже переливається через край. Користайте з часу цього, бо більше можливості у вас не буде. Я даю вам різного роду знаки, але ви не сприймаєте їх, думаючи, що це ще той час не настав, бо вам це ще не вигідно. Ви маєте зрозуміти, що ці всі знаки дано вам недаремно, а для того, щоб ви могли розпізнати, що зміна цих часів вже настала. Чому впадаєте в недовіру? Тоді не кажіть, що Я не попереджав вас і не нарікайте, коли прийде кара. Амінь. 2 грудня 2010. • Доню Моя, запиши все, що Я зараз тобі скажу і передай це іншим. Зараз відбувається дуже швидка переміна цих часів, і цей час буде ще трохи прискорений. Скажу вам: час Божих схованок вже дуже близько. Божі схованки будуть поділені для християн і для інших релігій. Божий знак буде вам дано, щоб ви знали, коли розпочнеться заклик до схованок. Багато вам ще прийдеться за цей короткий час перетерпіти. Ангели настановлятимуть вас, що і як ви маєте робити. Дух Святий наповнятиме вас, і вам ніколи не буде сумно. Будуть ще
відбуватися великі чуда, проте декотрі не йнятимуть віри про те, що їм буде сказане. Багато людей будуть ще більш пожадливими до земного статку і черствими до чужого горя. Багато дечого буде відбуватися незабаром. Буде так, що свої ставатимуть чужими. Світ зовсім забуде, хто Я. Церква Моя запустіє. Багато священиків будуть, як ті митарі. Ті ж, що будуть наслідувати Мою науку, будуть жорстоко переслідувані та катовані. Проте, пам’ятайте, що це все має статися. Час цей несе неспокій, розрухи і війни, і диявол пануватиме над світом. Це все допуст Божий і з рук Моїх отримаєте благословення і оновлення. Тепер Я часто говоритиму до вас про це для того, щоб ви навернулися. Я нагадуватиму вам про покаяння завжди, бо це Моя найважливіша мета, щоб ви прийшли і пізнали Отця, який послав Мене. Амінь. 1 грудня 2010. с. Марія від Ангелів Підготував Йосиф Воробець
НА ПРОХАННЯ ЧИТАЧІВ ТРЕТЯ ФАТІМСЬКА ТАЄМНИЦЯ На численні прохання читачів нашого часопису повторюємо ще раз матеріал про 3-ю Фатімську таємницю. Пресвята Діва Марія об’явилася трьом дітям у Фатімі (Португалія) у 1917 році. Об’явлення Матері Божої офіційно були визнані Католицькою Церквою. Одна із дівчаток Люція після смерті Франциска та Жасинти вступила в монастир у Коімбре. Померла 11 лютого 2005 року. Сестра Люція переслала третій Фатімський секрет Папі Римському Пію ХІІ, аби Він об’явив його світу. Папа прочитав цей лист і був глибоко вражений ним, проте не об’явив його світові. Те саме вчинили наступні Папи, щоб не викликати у світі паніки і страху. Після смерті Люції третя таємниця була опублікована, але не для того, щоб лякати людей, а для того, щоб люди були підготовлені до цих подій. Матір Божа сказала Люції: “Об’являю світу те, що повинно відбутися поміж 1950 і 2012 роками: людство занедбає Заповіді Божі. Сатана заволодіє світом, сіючи ненависть і незгоду посеред людей. Держави виробляють смертоносну зброю, котра буде в змозі знищити землю за декілька хвилин. Більша половина людства буде знищена під час атомної війни. Виникне великий конфлікт релігійний. Іслам заатакує християнство. Розповсюдяться великі згіршення у Церкві та Згромадженнях. Бог допустить на людство град, гострі зими, спекотні літа, повені, пожежі, землетруси, несприятливий час, катастрофи, котрі поволі будуть знищувати землю. Усі ці події мають сповнитися перед 2012 роком”. Матір Божа також сказала: “Практикуйте вчинки милосердя щодо тих, які нуждаються. Усі,
Дiти Непорочної
хто не буде виконувати тих вчинків, не переживе катастрофи. Кару, яку Бог намірений зіслати на грішне людство, неможливо собі уявити. Бог покарає суворо всіх, хто відкинув Його заповіді. Взиваю всіх, хто відкинув Його заповіді. Взиваю всіх, аби наблизилися до Христа, Який є світлом для світу”. Отець Авґустин, який проживає у Фатімі, отримав від Папи Павла VI дозвіл на відвідини с. Люції в Коімбрі. Сестра Люція сказала йому: “Отче, Матір Божа є сумною, бо мало хто зацікавився Її пророцтвами з 1917 року. Вір мені, отче, кара Божа невдовзі прийде. Багато душ загине і багато держав щезне з лиця землі. Якщо люди навернуться і почнуть покутувати, молитися і практикувати вчинки милосердя, світ може бути збережений. А коли не навернеться, то загине. Уже час, аби послання Матері Божої дати пізнати всім, особливо родинам, родичам, знайомим. Почніть молитися і чинити покуту, бо лише крок відділяє нас від катастрофи. Коли будуть багато говорити про мир, тоді наступить катастрофа. Певна людина, яка займає високе становище у світі, буде вбита, і це викличе атомну війну, котра приведе до великого знищення у світі. Темрява огорне землю впродовж трьох днів (72 години). Перед катастрофою буде дуже холодна ніч і сильний вітер. Людей огорне неспокій і почнеться землетрясіння, котре триватиме багато годин. Вітер принесе газ і розповсюдить його по світу. Сонця не буде видно. Ті, хто почитав Матір Пресвяту і розповсюджував Її послання, не повинні нічого боятися. Вона охоронить їх від катастрофи”. Редакційна
№4(69), 2011 27
НА ЗОРІ ВІДРОДЖЕННЯ
ОСВЯЧЕНИЙ В IСТИНI У наш час мало кому відомо, що на зорі нашого національного Відродження молодий грекокатолицький священик о. Маркіян Шашкевич сповняв свою священичу та громадянську місію у простому сільському храмі, в якому перебувала чудотворна ікона Богородиці... Як свідчить народний переказ ікона Матері Божої, що сьогодні є в церкві Різдва Пресвятої Богородиці (с. Нестаничі Радехівський р-н Львівська обл.), знаходилася ще в давній сільській церкві. Про факт існування дерев’яної церкви в селі Нестаничі ще в 1531р., а вона знаходилася в місцевості, яка називається сьогодні Загірські поля, відомо із різних історичних джерел. Село, а разом із ним і церкву, було спалено під час одного із численних набігів татар на Галичину. Багатьох селян тоді було або вбито, або забрано в полон. Церква згоріла до тла. На попелищі вцілілі жителі села знайшли тільки ікону Пресвятої Богородиці. Вона була абсолютно непошкоджена вогнем, навіть не покрита кіптявою. Тодішній дідич села Станин, якому належало й с. Нестаничі, довідавшись про дивним чином вцілілу ікону, одразу ж прибув в спалене село. Знайшовши на згарищі церкви, в попелі, ікону Пресвятої Богородиці, він поклав її на віз з наміром відвезти до церкви с. Станин. Та коні, навіть, не могли з місця зрушити воза, на якому вона лежала. Деякий час коні стояли, як вкопані. Потім самі рушили в сторону, де тепер знаходиться с. Нестаничі і стали. Невдовзі на цьому місці селяни на кошти цього дідича збудували невеличку дерев’яну церкву, де й помістили ікону. Селяни не стали селитися на згарищі, а водночас збудували собі нове житло по одну і другу сторону від церкви. В 1725 р. на кошти місцевого дідича у Нестаничах було збудовано нову велику дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці, куди й перенесено чудотворну ікону Матері Божої. Тут ця ікона є й по нинішній день. Протягом 3 років – із 16 листопада 1838 по 8 квітня 1841 р.р. в с. Нестаничах парохом був грекокатолицький священик, засновник і активний діяч “Руської Трійці”, духовний просвітитель українського народу о. Маркіян Шашкевич. Тут він, в край важких умовах, будучи важко хворим, позбавлений за його власними словами «всяких навіть найконечніших засобів до життя та гноблений крайнім убожеством і
№4(69), 2011 28
Маркіян Шашкевич (1811-1843)
нуждою», творить воістину величні своїм пафосом і натхненням «Псалми Русланові». Цей твір Маркіяна Шашкевича свідомо замовчувався в радянський період, хоча в колах справжніх цінителів поезії завжди був на особливому місці, бо наскрізь був пронизаний глибоким духовним та філософським змістом. У Нестаничах мислитель і просвітитель написав поезію «Слава Богу», здійснив поетичну інтерпретацію Євангелії від св. Івана, переклад якої повністю закінчив. Окрім Євангелії від св. Івана М. Шашкевич переклав українською мовою п’ять глав Євангелії від св. Матвія. У цьому селі М. Шашкевич писав поезії, уривки з яких збереглися і були високо оцінені дослідниками його творчості. У Нестаничах він також працював над граматикою української мови. В роки радянської комуністичної влади в Західній Україні церква Різдва Пресвятої Богородиці була закрита, тривалий час тут знаходилася картинна галерея. Володимир Гіщинський
Дiти Непорочної
СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ
Ó ÏÀÌ’ßÒ² ÍÀÐÎÄͲÉ
Чудотворна ікона Пацлавської Богородиці з Дитятком Ісус
У книжечці останнього пароха Пацлави о. Йосифа Мариновича читаємо: “У прекрасній околиці недалеко Добромиля, а три милі на південь від Перемишля лежить між лісами й горами невелике село Пацлав-Кальварія, звісне як богомільне місце, далеко та широко не лише у нас, в Галичині, але й поза границями нашого краю. Знають це велике відпустове місце люди з-над Сяну, Стрия, Буга й Дністра. З кожного майже села з-під Карпат, з надбужанських долин та широких піль Поділля щорічно “компаніями” спішить побожний народ на святу Кальварійську Гору. До війни приходили тут численні гуртки прочан із Закарпатської Русі, з околиць Ужгорода, Пряшева... Громада пацлавська домагалася чимраз більше добре обдуманої, планової праці. Після смерті бл.п.о. Копистянського Кальварія одержала нового пароха о. Юліана Гумецького, декана Добромильського,
Дiти Непорочної
доброго і ревного провідника, який забрався з енергією до праці над піднесенням великого відпустового місця. ... В час побуту о. Гумецького як пароха в 1913р. відбулося торжественне посвячення мурованої церкви (див. на IV ст. обкл.) бл. п. єп. Константином Чеховичем. Рік 1914 перервав гарну планову працю о. Ю. Гумецького. Прийшла світова війна і Кальварійська Гора потерпіла так само, як наш цілий край; війна принесла з собою багато шкоди і знищення...” Важким було становище нового пароха у Пацлаві о. Йосифа Мариновича, який прийшов туди навесні 1921 року. Практично необхідно було починати все з початку. “Однак в тих найтяжчих часах для Кальварії спочила очевидна опіка Божа над Святою Горою. Кальварія піднеслася, закипіло на Св. Горі нове, гарне життя”. І велику роль у тій відбудові відіграв бл. Йосафат Коциловський, Єпископ Перемиський, бо відчув “велике її значення, як важливого осередку релігійного життя”. Бл. Йосафат Коциловський ревно дбав про те, щоб “наш народ в тих тяжких часах... згуртувати під проводом своїх священиків біля своєї Церкви, дати йому можливість скористати з ласк Хресної Дороги, оживити на дусі могучим словом проповіді, скріпити любов до свого святого обряду, щоб охоронив його в часах лихоліття від заглади, і вказати на Хресну Дорогу Спасителя, достосовану до нашої тернистої дороги, як на дороговказ потіхи у терпіннях”. Яке сильне і глибоке розуміння мала наша Церква у ті часи у ділі Спасіння та виховання справжньої віри, коли так піклувалася про здобуття Божих ласк на Хресній Дорозі Спасителя! Невдовзі вибухнула Друга світова війна, і світ знову було поділено на
Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Пацлаві. (Збудована 1913 р., зруйновна 1947 р.)
сфери впливу великих держав. Після війни українців насильно виселили із Пацлави, а 20 травня 1957 року церква була розібрана за наказом тодішньої польської влади. Не оминула трагічна історія і чудотворну ікону Пацлавської Матері Божої. Хоча останній парох о. Маринович забрав її зі собою до Стебника, проте після його смерті вона безслідно щезла. Незважаючи на всі ці трагічні перипетії, пам’ять серця про Пацлавську Кальварію, її ікону виявилася сильнішою за всі злодіяння різних політичних режимів. Очевидно, що ще не один художник напише цей прекрасний образ, намалює красиві краєвиди цього чудотворного місця, щоб і молодші покоління українців знали, де жили їхні батьки, чим вони жили і пам’ятали про цей чарівний куточок української землі... Редакційна
№4(69), 2011 29
ПОЕТИЧНА СТОРІНКА
До Тебе, Господи, взиваю... МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ До тебе, Господи, взиваю І сподівання щирі маю – Що Україна вільна буде Від лицемірства і облуди, Від бездуховності й зневіри Людців, душею зачерствілих; Від злої долі та безправ’я, І тих, які завжди лукавлять; Від нетерпимості і зради, Ярма грошей, полону влади; Від фарисейства лже-героїв І збайдужілості людської; Від тих, хто дух вкраїнський нищить, Забувши все святе та вище, І наче круків хижа зграя Вкраїну навпіл розривають, Розбрату сіючи в нас зерна... Від всього зла, всієї скверни Зціли, Всевишній нас Владико, Щоб вільним став народ великий!!!
О, МІЙ БОЖЕ, ДОЗВОЛЬ! На розхрещенні доль Пошматованих мрій, О, мій Боже, дозволь Дочекатись зорі – Що засяє вогнем, Воскрешаючим все, І підійме мене В піднебесся ясне – Де не буде журби І душі шматувань, Де ненависть юрби Не розчавить бажань, Де облудні людці Вже не матимуть прав, Де Людина – не ціль Для забав і розправ, Де на крилах летять Мрії-птАхи увись, Де я вільною стать Зможу вже – не колись... Та заки Божий перст Не вказав у мій бік – Я нестиму свій хрест, Щоб не зрадить собі!... ГОЛОС БОГА На церковні хрести із вікна Поглядає душа крізь туман: Порятунку жадає вона Від образи людської і ран. Зазираю у неба блакить: В піднебесся сягають хрести. Голос Божий тут вічно звучить, Наші душі бажає спасти. Тихо голос з небес долина, Та у серці відлуння, мов грім. Він звучить, як чаклунка-весна, Помагає прокинутись всім.
Наталя Крісман
№4(69), 2011 30
Дiти Непорочної
ПОЕТИЧНА СТОРІНКА Він звучить, як ранкова земля, Мов глибінь у морської води, Промовляючи Боже ім’я, Відвертаючи нас від біди. Він звучить різнобарв’ям тонів, В нім мелодії всі й голоси. Це – неначе всіх янголів спів І відлуння святої краси... З-під небес Божа ласка зійшла, Я готова їй серце розкрить. Порятунку волає душа, Голос Божий для неї звучить! ПОЧУЙ! Ти чуєш шепіт всесвіту довкруж? Бринить струмок, тривожно вітер свище, Мов прагне загасити попелище, В якім людських згорають сонми душ. Звучить космічна музика небес, У ній – мотиви смерті й перероджень, Падінь у прірву, злетів, нових сходжень – Усе, що поміщається на хрест... Бринить душа, ледь чутно, мов скрипаль, Котрий порвав всі струни у натхненні. Ці звуки, наче кров по наших венах, Пульсують в нас і манять душу вдаль. Почуй ці звуки! Відчини їм серце, Знайди свої утрачені сліди, Якими йшов крізь терня, не один – Із янголом, що знає усі дверці. Бринить космічна музика. Прозрій, Відкрий для неї радісно обійми, Якщо душа втомилася у війнах, Від нескінчених світу веремій. Хай біль життя, зростаючи стократ, В нас не заглушить звуків диво-світу – Світань, пташиних щебетів, барв літа, Закоханих сердець у зорепад... Світ не німий! Це диво розпізнати Спроможна лиш окрилена душа, Яка навчилась вірити, прощати Й не втратила спроможності сіяти!
Дiти Непорочної
Молитва. Худ. Андрій Дроздов
ВІР!!! У спеку і мороз, у пору дощову Хай зрине на вустах стосильне – “Я ЖИВУ!” І крізь світи зневір прорветься аж до зір, Щоби вернуть назад й колись сказати – “ВІР!” Тій згубленій душі, що в холод, у дощі І в теплий день ясний стоїть десь на межі З обдертими крильми, похиленими вниз, Яка немов між двох згубилася вітчизн – Своя серед чужих, чужа серед своїх... Лише б цей заклик “ВІР!” ніколи в нас не стих! Минуле залишай в минулім без жалю, Хай душу воскресить всесильне – “Я ЛЮБЛЮ!” Наталя Крісман
№4(69), 2011 31
НАМ ПИШУТЬ
СЕРЦЕ ЛЮДИНИ Кожне людське серце, без винятку, є розіп’яте, пробите, аби могло споглядати пробите Серце Ісуса і черпати з нього силу і мудрість. Що нас притягує в пробитому Серці Ісуса? Схожість до нашого. Ми також є зраненими. Наші серця через незрозумілу щораз більшу таємницю поклику також були “пробиті”. Можливо це зазвучить пародоксально, але Бог зранив нас Своєю любов’ю, “пробив” нею наші крихкі людські серця. Напевно, це “пробиття” серця – це рана любові, котрою Бог хоче пробудити людину до глибокого духовного життя. Таємниця Бога замкнута у Його Серці, так само і є з таємницею людини...” Ці думки о. Йосифа Перчальського ще раз підтверджують стару істину, що дорога до Бога для кожної людини проходить через особисте страждання і пізнання. І Анна Шевчук на цій дорозі не виключення. Їй довелося пройти через важкі випробування долі, пережити клінічну смерть, повернутися з Волі Божої до життя, щоб лікувати людей за допомогою ласки Божої, пробуджуючи в них довіру на Боже Милосердя та Його Любов... Ставши народною цілителькою, Анна Шевчук допомагала людям у таких хворобах, де медицина уже безсильна... Люди не просто позбавлялися фізичних недугів, а що найголовніше – зцілювалися духовно і поверталися у життя з Ісусом у своїх серцях... Наведемо декілька прикладів: *** Шановна Анна Іванівна! Щиро Вам дякую за Вашу доброту, за чуйність до людських болів, за Ваше лікування. Мене боліли ноги, руки, крижі, а також середній палець на лівій руці не згинався майже 5 років. Ночами я не спала, плакала. Признаюсь Вам по правді, що коли приїхала перший раз на сеанс, то не дуже вірила що мені Ви щось допоможете. З першого сеансу я відчула в собі якісь зміни на краще, а вже на другому і третьому мені ставало щораз краще, але я боялась признаватися, щоб знову не повернувся біль. Зараз всі ночі сплю без болів. Ноги перестали боліти, на руці палець вирівнявся, згинаю його як і раніше, був трохи синій, зараз побілів. На правій нозі були тромби, тепер майже розсмоктались. Аж тепер я вір’ю Вам, що можете повертати людям здоров’я. І ще раз Вам дякую, низько кланяюсь. Бажаю, щоб всі Ваші старання при Божій помочі були успішними і приносили Вам радість, а людям здоров’я. Кучер Євгенія
№4(69), 2011 32
Анна Шевчук під час зустрічі з людьми
*** Дорога п. Ганна! Прошу Вас, щоб Ви обов’язково почитали мого листа людям, які ходять на Ваші сеанси. Я сама медсестра з сорокарічним стажем роботи. З дитинства десь з 5-6 років у мене болить голова, болить по 3-4 дні… Я часто лікувалась, дуже багато пила таблеток і в результаті голова як боліла, так і болить далі, а від таблеток нажила собі медикаментозну виразку 12-ти палої кишки, гастрит, запалення жовчного та сечового міхура, запалення підшлункової залози, остеохондроз, ревматоїдний артрит, цілий букет хвороб. І тільки після Вашого другого сеансу я відчула себе краще, а перед сеансами було загострення всього, боліло все, я не спала ночами, боліла голова. Болить все: шлунок, жовчний, підшлункова, п’ю ношпу, щоб обезболити шлунок і виразку. Я прийняла Ваших 17 сеансів, голова моя не болить, одним словом, – все перестало боліти, сплю добре, буває, що не знаю чи поверталась на другий бік, чи ні. Ноги мої уже не тяжкі і бігають навіть в кінці робочого дня легко. Після сьомого сеансу дуже ішов пісок, зараз сеча світла, як сльоза, міхур не пече, бо не болів, а пік. Дуже стала спокійна, весела, життєрадісна. А ще виходжу із сеансу, а мені люди такі стають милі, добрі і мені хочеться усім казати: люди давайте будем завжди такі милі і добрі одне до одного, не сварімося, уступаймо, прощаймо одне одному. Дорога Ганно Іванівно, дякую Вам за Вашу доброту, за тепло Ваших рук, які Ви мені клали на голову і я відчувала їх тепло і всю ту доброту, яка йшла від Вас. Дай Вам, Боже, здоров’я, довгих років життя, нехай Вас охороняє Божа Мати і Ісус Христос. Не забувайте волинян, яких Ви полюбили, і які полюбили Вас. Приїздіть до нас. Омельчук Раїса Редакційна
Дiти Непорочної
ОБЕРЕЖНО: СЕКТА
“СВІДКИ ЄГОВИ”: ХТО ВОНИ? П’ятдесят років тому “Свідків Єгови” було менше, ніж 100 тисяч. Зараз по світі їх нараховується декілька мільйонів. Вони не мають церковних будівель; замість церков вони мають т. зв. “королівські зали”. Їхні зібрання завжди невеличкі, звичайно нараховують менше ніж 200 осіб. Більшість з тих, що є “свідками”, були колись католиками, православними або протестантами. Загляньмо трохи в їхню історію, бо це допоможе нам глибше зрозуміти їхню своєрідну доктрину. Секта, яка тепер відома, як “Свідки Єгови”, була за почат кована Карлом Тазе Раселом (Charles Taze Russel), який народився у 1852 році й працював торговцем у Пітсбурзі (США). Він був вихований у родині конґ реа лістів (одного із численних від галужень протестантизму), але у сімнадцятирічному віці, намагаючись навернути до християнства одного атеїста, закінчив тим, що сам відпав від віри. Правда, він не став цілковитим атеїстом, а агностиком. Через декілька років після цього він відвідав зібрання адвентистів, де почув, що Ісус може повернутися у будь-яку хвилину, отож зацікавився Святим Письмом. Ведучим світлом адвентистів на той час був Вільям Міллер (William Miller), яскравий проповідник, котрий заповідав кінець світу в 1843 році. Коли цього не відбулося, він “відкрив” математичну помилку в есхатологічних розрахунках і
Дiти Непорочної
сказав, що кінець настане у 1844 році. Коли його передбачення знову не збулося, багато людей розчарувалися і покинули рух адвентистів. Ті, що залишилися, під керівництвом Елена Г. Вайта (Ellen G.White) створили “Церкву адвентистів сьомого дня”. Саме цей скорочений адвентизм вплинув на Расела, котрий прийняв титул “пастора”, хоч сам навіть не закінчив звичайної середньої школи. У 1879 році він започаткував видання під назвою “Вартова башта”, котре пізніше стане відомим, як Біблія Вартової башти і суспільною брошурою, навчальним органом “свідків Єгови”. У 1908 році штаб секти був перенесений до Брукліна, де він діє і до сьогодні. Перед тим, як розпочати гучну релігійну кар’єру, Расел рекламував те, що сам назвав “чудом зерна”, котре продавав по 60 доларів за бушель (1 бушель дорівнює 36,6 літрів). Він заявляв, що воно родитиме у 5 разів більше, ніж звичайне зерно.
Це було встановлено на суді, коли проти нього була порушена справа за шахрайство. Пізніше він спекулював фальшивим рецептом зцілення від раку, тобто продавав “лікувальний” біб, котрий він сам назвав “тисячолітнім бобом” (подейкували, що біб був так названий тому, що треба було чекати тисячу років для того, щоб пустив паростки). Дивне навчання Расел навчав своїх послідовників, що пекла нема, і що зникнуть усі ті, хто не спасся (це вчення він запозичив від адвентистів), те, що нема Пресвятої Тройці (він говорив, що тільки Отець, Єгова, є Богом), ідентифікував Ісуса з Архангелом Михаїлом, зводив Особу Святого Духа до сили, навчав про смертність (безсмертної) душі, і заповідав повернення Ісуса у 1914 році. Коли прийшов і минув 1914 рік, а Ісуса ніхто не побачив,
№4(69), 2011 33
ОБЕРЕЖНО: СЕКТА Расел видозмінив своє навчання і твердив, що Ісус насправді повернувся на Землю, але Його повернення було невидимим. Його видиме повернення наступить пізніше, але таки дуже швидко. Результатом цього буде остаточний конфлікт між Богом і дияволом – силами добра і силами зла, у котрому Бог буде переможцем. Цей конфлікт єговісти називають армагедоном і майже все, про що вони навчають, зосереджується на цій доктрині (про армагедон). Расел помер у 1916 році, а його наступником у проводі секти став “суддя” Йосиф Р. Рутерфорд (Joseph R. Rutherford). Народжений у 1869 році в родині баптистів, він став правним дорадником “Вартової башти”. Він ніколи не був дійсним суддею, але прийняв цей титул і як повірений заміщав принаймі один раз відсутнього суддю. Якийсь час він твердив, що Расел за розповсюдженням Євангелії стоїть відразу після св. ап. Павла, але пізніше, у намаганні своїми писаннями витіснити твори попередника, дозволив на те, щоб книги Расела взагалі перестали друкуватись. Саме Рутерфорд витворив гасло: “Мільйони людей, які живуть нині, ніколи не помруть”. Однак він уявляв людей, котрі жили у 1914 році і будуть жити надалі, коли прийде армагедон, і світ буде відновлено до райського стану. У 1931 році Рутерфорд змінив назву секти на “Свідки Єгови”, посилаючись на слова з книги пророка Ісаї: “Ви мої свідки, – слово Ягве, – і мій
№4(69), 2011 34
слуга, котрого я вибрав” 43,10. Як організатор, він забезпечив місіонерів переносними грамофонами, які ті носили від дверей до дверей, разом із записаними словами Рутерфорда. Вони не мали багато говорити, коли дзвонили чи стукали до чиїхось дверей; усе, що вони повинні були зробити, це увімкнути запис слів Рутерфорда. Він дуже відкрито виявляв свою ненависть до католицизму у своїй радіопрограмі та у памфлетах, які писав. Пізніше його наступники пом’якшили антикатолицизм секти, але їхні журнали “Пробудись” та “Вартова башта” і надалі час від часу містять антикатолицькі статті, хоч у більш прихованому стилі на відміну від того, як це було відверто прозоро у часи Рутерфорда. Він стверджував, що у 1925 році Авраам, Ісаак і пророки повернуться на землю і для них він приготував великий особняк під назвою Бет Сарім (Beth Sarim у перекладі озн. Дім Князів) у місті Сан-Дієго, штат Каліфорнія. Він перейшов жити у цей будинок (де й помер у 1942 р.) і купив автомобіль, на якому збирався возити воскреслих патріархів. Через кілька років спільнота “Вартової башти” тихенько продала особняк Бет Сарім, щоб приховати соромний момент своєї історії, а саме провал ще одного пророцтва. Вишколені, щоб свідчити Рутерфорда заступив Натан Гомер Кнор (Natan Homer Knorr), котрий народився у 1905, а помер у 1977 році. Кнор вступив
до руху, ще коли був підлітком, а відтак просувався щораз на вищий щабель. Він відкинув використання грамофонів і наполягав на тому, щоб місіонери проходили вишкільні курси техніки євангелізації “від дверей до дверей”. Відтоді єговісти зажили репутації вмілих давців “особистих свідчень”. Оскільки Біблія, яку віками оберігали без змін, не підтримувала дивацьких повчань єговістів, Кнор вибрав анонімний комітет, аби створити Новий Світовий Переклад, котрий, крім Свідків Єгови, жодна інша секта не використовує. З допомогою колишніх свідків імена п’ятьох членів комітету перекладу врешті стали відомими. Чотирьом з п’яти членів цілком не вистачало вмінь, аби називатися перекладачами Біблії, а п’ятий вивчав грецьку мову, але не біблійну, лише протягом близько двох років. Новий Світовий Переклад був виданий для того, аби підтримувати віру єговістів у їхніх притемнених або неясних тлумаченнях. Наприклад, щоб доводити, що Ісус був лише створінням, а не Богом, Новий Світовий Переклад подає перше речення Євангелії від Івана (1,1) з таким закінченням: “І Слово було богом” (зміна шрифта наша). Усі інші переклади, як католицькі, так і протестанські, – вже не згадуючи оригінального грецького – мають: “І Слово було Богом”. Редакційна Продовження в наступному номері
Дiти Непорочної
Óñï³ííÿ Áîæî¿ Ìàòåð³. Õóäîæíèê-ðåñòàâðàòîð Âàëåíòèíà Ìóðåíêîâà, 2006
Ïëàùàíèöÿ Áîæî¿ Ìàòåð³. Õóäîæíèê Âàëåíòèíà Ìóðåíêîâà, 2006
²êîíà Ñâÿòî¿ ð³âíîàïîñòîëüíî¿ Ìà𳿠Ìà´äàëèíè Õóä. Âàëåíòèíà Ìóðåíêîâà
Íà 1-é ñò. îáêë.: Âíåáîâçÿòòÿ Ìàð³¿. Ôðàãìåíò. Õóä. Áàðòîëîìå Ìóð³ëüéî (1617-1682). Íà 4-é ñò. îáêë.: ×óäîòâîðíà ³êîíà Ïàöëàâñüêî¿ Ìàòåð³ Áîæî¿ ç Äèòÿòêîì ²ñóñ. Õóä. Âàñèëü ßðåìèí, ì. ßí³â, 2011. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº. Äîðîã³ ÷èòà÷³, ïðîñèìî Âàñ íàäñèëàòè äî ðåäàêö³¿ ÿê³ñí³ ñâ³òëèíè ³êîí, îáðàç³â, õðàì³â, ä³òåé ³ ò.ä., íàéêðàù³ áóäóòü íàäðóêîâàí³ íà ñòîð³íêàõ ÷àñîïèñó.