jurn2012_5

I

II

III

IV

V

VI

Ñîêàëüñüêà ÷óäîòâîðíà ³êîíà Ìàòåð³ Áîæî¿ “Ïîò³øåííÿ”

VII

VIII Õðåñíà Äîðîãà íà Âèñîêîìó çàìêó ó Ëüâîâ³ (Äåòàëüí³øå íà 3-é ñò. îáêë.)

Äî óâàãè ÷èòà÷³â íàøîãî ÷àñîïèñó! Óñ³ íîìåðè íàøîãî æóðíàëó ç 2000 ðîêó â ³íòåðíåò³ çà àäðåñîþ www.gbook.lviv.ua. Òàêîæ, ïðîñèìî Âàñ íàäñèëàòè äî ðåäàêö³¿ ïîøòîþ àáî íà åëåêòðîííó ñêðèíüêó gbook@ukrpost.ua ÿê³ñí³ ñâ³òëèíè ³êîí, îáðàç³â, ïàðàô³ÿëüíèõ õðàì³â, ä³òåé (ðóáðèêà “Ä³òè Óêðà¿íè”) ³ ò.ä., íàéêðàù³ áóäóòü íàäðóêîâàí³ íà ñòîð³íêàõ ÷àñîïèñó. Íà 2-é ñò. îáêë. òà 17-é ñò. Õðåñíà Äîðîãà íà Âèñîêîìó çàìêó ó Ëüâîâ³ çáóäîâàíà ïðîòÿãîì 2010-2012 ðîê³â, ñêóëüïòîð Ãðåò÷àê Áîãäàí, Ãð³á Ãîñïîäí³é ïîáóäîâàíèé çà ïðîåêòîì ñêóëüïòîðà Þë³àíà Ñàâêà Íà 4-é ñò. îáêë. ÷óäîòâîðíå ìèðîòî÷èâå Ðîçï’ÿòòÿ ²ñóñà Õðèñòà â ñ³ì’¿ Ò³áîðà òà Ìà𳿠Ñîðêî, ñ. ʳä³îø Áåðåã³âñüêèé ð-í Çàêàðïàòñüêà îáë. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.

5(76) 2012 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Обкладинка Богдан СОЙКА Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2012 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, факс: (032) 261-55-74 e-mail: gbook@ukrpost.ua web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Куліша, 22/3а, м. Львів, 79058 тел.: (032) 272-69-72 Друк: ТзОВ “Євроформат Плюс”, ЕДРПОУ 37919893, тел. (032) 221-93-00 Наклад: 2000 примірників.

ЗМІСТ 1. Приготуйте свої серця Оксана Береза Готуйте себе щомиті до зустрічі зі Мною ......................... 2 2. Путь правди Роман Минуле, теперішнє, майбутнє (продовження) ............................. 5 3. Святині Галичини Володимир Гіщинський Борщівська чудотворна ікона Матері Божої ....... 10 4. Поетична сторінка Наталка Крісман Стежками вічних одкровень .................................... 15 5. Голос Марії о. Євгеній Сьпйолек Даруй нам учинки, що несуть надію! ..................... 19 о. Євгеній Сьпйолек Дякую Всевишньому .............................................. 20 о. Євгеній Сьпйолек Коли ви споглядаєте ................................................. 21

6. Освячені в істині Віктор Заславський Святий Колумба – хреститель та покровитель Шотландії (закінчення) ................... 23 7. Апостоли Марії Йосиф Воробець Пізнати Любов Божу .................................................... 26 8. Свідчення Марія Сорко Я так Матінку Божу на початку полюбив... ...................... 29 9. Доктор Церкви Наталя Назар Тереза Авільська: одна історія з біографії ..................... 31 10. Притча Марія Павлюх Маска .................................................................................. 33 До уваги читачів нашого часопису! УВАГА! З наступного року передплатна і роздрібна ціна нашого журналу зросте на 50%. Просимо Вас зі зрозумінням віднестися до такої вимушеної зміни ціни. Віднедавна Ви маєте змогу безкоштовно прочитати або завантажити усі номери нашого журналу з 2000 року (з часу заснування) в інтернеті за адресою www.gbook.lviv.ua А також, просимо Вас надсилати до редакції поштою або на електронну скриньку gbook@ ukrpost.ua якісні світлини ікон, образів, парафіяльних храмів, дітей (рубрика “Діти України”) і т.д., найкращі будуть надруковані на сторінках часопису.

ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ

ГОТУЙТЕ СЕБЕ ЩОМИТІ ДО ЗУСТРІЧІ ЗІ МНОЮ 04.05.10 р. Ісус: Діти Мої! Яку силу Любові слід вам поетапно охопити, щоби у вас було відсутнє відчуття переляку перед переходом у Моє Царство! Хто не назбирав коштовностей Любові і Віри, Доброти і Милосердя у свою скарбничку, той буде шокований миттю, що його чекає – Переходом. Щомиті йду до вас і несу вам підтримку, роз’яснення та визначаю шлях, який не є простим, але істинним для кожного з вас. Щоб ви здійснили свою безпосередню місію на землі, надаю вам силу Любові, яка міститься в Пресвятій Євхаристії, в якій щоразу приходжу до вас Живий. Невже у вас може виникати навіть найменший сумнів, діти Мої, адже все Моє життя, прихід на землю до вас, це все заради вас – усе заради цієї Любові, яку містив і вміщаю в своєму Серці. Люблю вас, діти мої, і все зробив для того, щоб ви відчинили двері для Мене, Мого Царства. Учиніть такі кроки через переміни у своєму серці. Дозвольте Мені ввійти і проживати в ньому, і Моя Любов допоможе зробити ваше серденько сонечком, що горітиме Моєю Любов’ю і випромінюватиме її на кожну клітинку вашого організму, а згодом і на ближнього свого. Тож поведу вас життєвою мандрівкою, яку спільними зусиллями зробимо, гармонійною та сприятливою для зростання вашої душі.

10.05.10 р. Ісус: Дитино Моя! Стукаю до тебе, а ти не відчиняєш. Люблю тебе, Моє сонечко. Вирушаєш споглядати Мій відпечаток? У нім Я є Живий. Часточка Мене завжди перебуває з вами, як свідчення Моєї Любові до вас і чергове нагадування що Я був серед вас воістину, і все, що пообіцяв для вас зробити, також воістину правда. Не піддавайте сумніву те, що давно доведено. Як і пообіцяв, ніколи вас не покину, а знаки, які позалишав у фізичному стані, підтверджують це. Ви всі здійснюватимете перехід за одним принципом, але по-різному сягатимете духовних висот після переходу. Шлях для розвитку вашого духовного стану

№5(76), 2012 2

Ісус Христос – Небесний Вчитель (Худ. Любомир Кудринський, 2011)

необмежений, користайте з цього, мандруючи по землі, не пропускайте жодної миті, не дармуйте часу. Це ж не просто так призначений вам відрізок життя на землі. Я прийшов і засвідчив вам, що за будь-яких життєвих, навіть не найкращих ситуацій можна вибудувати свою душу так, що вона стане люба нашому Творцеві. Тільки для цього потрібно спонукати себе постійно та натхненно працювати над собою.

Дiти Непорочної

ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ

Пресвята Трійця (церква св. Гауденціо в Івреа, Торіно, Італія, худ. Лука Россетті да Орта, фреска, 1738-39)

17.05.10 р. Ісус: Коли стоїте поруч зі Мною, то вручіть повністю хід думок Мені. Я скерую їх у потрібне русло. Ваша Любов проявиться миттєво, і ви зніяковієте, що до тієї миті не заглиблювалися в себе. Ви із здивуванням усвідомите свій внутрішній стан. Що душа промовляє? “Я в тебе одинока, засліплена, занедбана. А так прагну Любові, зрілості, яка несе довершену Любов, Світло, яке так прогріває, опромінює мене, що не пропускає найменшого мікроба, котрий має злі наміри. Це очистить мене, оновить та сповнить багатством, тими найціннішими коштовностями, які дарує Творець, Котрий щомиті дбає про мене”. Отож розкрий ті, заслонки, що не допускають руки, обійми Мого Батька, котрий так прагне взяти тебе під Свою опіку. Люблю тебе, дитя Моє! Скільки потрібно тобі Моєї Ласки у всіх формах – стільки дам тобі. Твоє завдання лише відкрити дверцята свого зарядного пристрою – серденька, яке так страждає за своїм Батьком. Чому сплять духовні

Дiти Непорочної

очі, чи не відчуваєте, що серед вас є ваш Батько, що в кожному з вас живу Я?

19.05.10 р. Ватикан (монолог Божої Дитини) Сходи, по яких ішов Ісус! На колінах долаю усі сходинки… Не відчувається ні втома, ні біль, лише блаженство, вибухи Любові, які є підтвердженням того, що дітям своїм, які розділяють з Ним участь Господь, особливим способом надає Ласку відчути, що вони не самотні, а впродовж усього їхнього життя з ними вірний і незамінний Супутник – їхній Ісус!

20.05.10 р. Б. Дитина: Перебуваючи в крипті падре Піо, в мене було особливе відчуття. Молилася, стоячи на колінах, і раптом виразно відчула, що піднялася вгору та полетіла легко і стрімко в інше приміщення. Лечу та розмовляю з падре Піо: “Отче,

№5(76), 2012 3

ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ невже я лечу, я ж упаду..” “Не впадеш, моя донечко, бо маєш крильця, на яких ти вже можеш літати. Усе до йоти мусиш очистити, жодної помарочки гріховності, щоб мені не довелося вже тут за тебе відмолювати. Щокроку стеж за своїм станом, перебувай у чистоті та спонукай інших до цього чистоту. Любов’ю загоїш та вилікуєш свою душу і всіх довкола себе. Буду твоєю опорою”.

24.05.10 р. Ісус: Любов’ю окрилена ти повернулася додому. Окриль інших, надаючи їм Моєї сили Любові. Хай жодних сумнів не з’являється в їхніх серцях, бо вони лише обкрадають людину, роблять її душу убогою. Які особливі відчуття? Сонце Моє! Я повністю в тобі, а ти в Мені. Люблю тебе, сонечко Моє! Недовго залишилося до нашої зустрічі. Б. Дитина: Глибину почуттів не пояснити. Глибина, блаженство, чистота, повнота Любові пройшли крізь мене, крізь кожну клітинку. О Господи, ти очистив мене до краплини. Останнім акордом були рясні сльози, які витіснили решту Моїх гріхів. Люблю тебе, Господи мій. Неймовірно… Я відчуваю Тебе, Господи Мій, у собі: Ти в мені. Твій запах, що підтверджує присутність Твою, неначе перейняв ціле моє нутро. Серцем відчуваю Тебе. Ти в моїм серці, Ти в кожній клітинці мого єства. Вдихаючи повітря, відчуваю Тебе, і видихаючи, неначе пронизана Тобою, випускаю Тебе, щоб знову вдихнути. Люблю Тебе надзвичайно. Твоя Любов неймовірна, багатогранна. Плачу від такої потуги Любові, бо жадібно, всю до крихти, спожила би, та не охоплю своїм земним єством. О дякую Тобі, Ісусе, за Твою Любов і те, що ніхто ліпше за Тебе не знає, скільки кожен з нас потребує і може спожити. Як я люблю Тебе, Ісусе мій. Мене не існує. Існуєш лише Ти в мені, Ісусе мій любий.

25.05.10 р. Ісус: Діти Мої! Приходите у цей світ, благословенні великою Любов’ю Отця, Творця вашого. І ваш шлях упродовж земної мандрівки короткий, але водночас не простий і не легкий, а навпаки, особливо відповідальний, бо злий ангел, який тимчасово панує, хоче весь світ підібрати до своїх рук. Та печать Любові, яку ви отримали від Творця, дає вам можливість поступати достойно, хіба би хтось вперто не мав такого бажання і добровільно

№5(76), 2012 4

здався в руки лихого. Проте пам’ятайте, що ви є дітьми Творця, а не злого ангела! Тому відкрийте ваші серця на позиви вашого Батька, а не того, хто нахабно хоче заволодіти вашою душею. Отець миттєво відповість на ваші взивання й обійме вас, як своє улюблене дитя, та зодягне у рясу Своєї Любові, спричиняючи тим страждання лихого. А якщо ви з доброї волі цілим серцем приймете проявлену до вас Ласку Отця Предвічного і на всі тяготи земного життя будете вперто відповідати терпеливістю, Любов’ю та вдячністю Богові, то спроби лихого заманити вас стануть марними. А Моє звертання до вас, діти Мої, полягає в тому, щоб бути вам опорою, підтримкою кожної скрутної миті. Я житиму у вас, допомагатиму вам у всьому та надаватиму вам підтримку в усіх ваших життєвих потребах. Однак житиму у вас, у вашім серці, якщо ви добровільно зробите крок для прийняття цього неймовірно блаженного для вас задуму Божого: зробити так, щоб Син Його улюблений вселився у кожну людину, що прийшла у цей світ, щоб допомогти їй повернутися благословенними Господньою Любов’ю в істинний Дім. Ви можете здійснити це, приймаючи Пресвяту Євхаристію, в якій щоразу приходжу до вас Живий та поселяюся у вас, у кожну клітинку вашого організму, сповнюючи її Любов’ю. Для своєї ж вашої безпеки та надійного проходження земної мандрівки, ви повинні єднатися зі Мною, бути Моїми причасниками, щоб ваше єство просякло Моєю Святою та Рятівною Любов’ю і щоб ви розчинилися у Моїй Любові, а Я розчинився у вас, зцілюючи та насичуючи вас.

29.05.10 р. Ісус: Дитя Моє! Я пройшов через плащаницю, залишивши на ній знак кожної клітинки Мого Живого організму в людській подобі, як свідчення Мого Небесного Воскресіння. Надаючи вам свідчення, що ви всі, хто є Моїми вірними дітьми, пройдете Мій шлях та залишитеся живими. Саме ті, котрі відчувають ту мить, коли я проходжу через їхній організм, неначе крізь плащаницю. Вони сповна відчують Мене, Мою Любов. Готуйте себе до такої зустрічі зі Мною щомиті. Відкрийте своє серце, щоби сприйняти Мене, та постійно перебувайте в стані прийняття Пресвятої Євхаристії. Оксана Береза

Дiти Непорочної

ПУТЬ ПРАВДИ

ÌÈÍÓËÅ, ÒÅÏÅвШͪ, ÌÀÉÁÓÒͪ (Продовження, поч. у №3,4, 2012)

“Робіть це на Мій спомин”, худ. Волтер Рене

Ті, які живуть на землі і слідують похотям тілесним, зустрічаючись після смерті, відображають один на одному великі істини своїми думками і рухами. Закон симпатії і магнетизму діє не тільки в людях на землі, але і у безплотних духів. Згідно з цим законом, духи однакової природи, однакового розміщення ума, почуттів і бажань притягують один одного. Скупчення цих духів підсилює ту пристрасть так, що кожен дух в пеклі приймає муки від всіх інших і в свою чергу мучить кожного там. В пеклі, в повній мірі, стають видимими всі не заховані наслідки всякого роду зла, тайні злі наміри, розбещені звички, скрите нещастя, видно образи, нарікання, богохульство та інше. Самі учасники цієї безумної оргії притягуються один до одного і об’єднуються між собою силою елементів із їхньої зіпсутої природи (на землі це можна бачити як об’єднуються люди, які люблять випити або поговорити, або обмовляти один одного). Нам потрібно знати, що гріх породжує смерть, що істинна радість приходить не через непослух, а через просту, безхитрісну віру в Ісуса Христа, як Відкупителя, через ту віру, яка приводить до істинного

Дiти Непорочної

Богопоклоніння, яке є тільки від смиренного і сокрушенного серця. Багато вчителів будуть старатися відвести погляд нашої душі від Хреста, пропонуючи життя і мир іншими способами, які не рахуються з законом і з презирством ставляться до святої віри в Ісуса, як Спасителя всіх людей. Твердо вірмо і знаймо, що для кожного послушного серця Бог має на Небі обитель, місце наше. Кожний, хто Його шукає, найде Його, скорого Помічника в бідах. Людина після смерті знаходиться в тому стані, який вона вибрала собі за життя. Такий закон буття. Нам потрібно знати, що якщо наші серця не утверджені в істині, якщо ми не керуємося законом святої любові, тоді ми відкриті і притягуємося до зла. Пам’ятаймо дуже і дуже, що якщо ми хочемо бути учнями Істини, якщо хочемо ввійти у спокій, то повинні відмовлятися від гріховних бажань розбещеного серця, бо таке серце не вихваляє Бога і не спонукує до виконання Його Волі. Ми повинні відвернутися всім нашим єством від всякого зла і навернутись до життя благочестивого. Тут, на землі, якщо зроблений гріх, він підтримується багатьма умами. Так що в розумінні відповідної

№5(76), 2012 5

ПУТЬ ПРАВДИ кількості людей гріх перестає бути гріхом. Так один нечестивий підтримується другим нечестивим на дорозі зла. Один грішник може зруйнувати багато доброго. Коли гріх прибавляється до гріха, це розширює його розвиток, поки цілі сім’ї, народи, нації не почнуть воювати проти нього. На землі людина так притуплює свою чисту внутрішню природу своєю схильністю і бажанням грішити, що померши і вступивши в світ духів, в неї переважає зло і вона з’єднується в царстві тьми з таким ж самими. Але якщо Благодать Божа приймається розумом і серцем, то вона міняє характер і нахили людини, бо коли Божественне життя входить в душу, то вона (Благодать) направляє відчуття наші до джерела – до Бога. Тоді такі люди після фізичної смерті приходять на Небо, в силу закону святого притягання змішуються з іншими, подібними до себе в царстві вічного життя, отримуючи від Бога натхнення святості. Коли нам буде по милості Божій показано істинний стан нашої душі і абсолютну гармонію, тільки тоді ми почнемо відчувати свою потребу бути подібними на Нього, змінюватись із середини. Так створено Творцем, що духи однакової природи і нахилів стараються відділитись від інших, – бо нічого нечистого не може ввійти в Небо. Закон не може допустити, щоб туди ввійшов нечистий дух, ми самі там не зможемо перебувати. Жодний темний елемент в світі духів не змішується з гармонійним і чистим, інакше б він його занечистив. Повинно бути розділення між елементами добра і зла, і всі не святі елементи повинні змішатись по закону своєї природи. Народжений від Бога, породжений від любові, а любов немає нічого спільного з ненавистю. Хто знаходиться під владою зла, той не любить Бога. Якщо б люди на землі зрозуміли цей закон, вони б боролися проти зла. Які б ми не мали почуття і відчуття від того, що бачимо чи чуємо, завжди звертаймо свій погляд на Ісуса. Ми повинні знати, що ціна Викупу заплачена. Ми можемо обмити всю нашу нечистоту в цілющому джерелі. Радіймо цим. Всім пропонується спасіння даром. За це святі на Небі славлять Бога і не перестають підносити хвалу своєму Спасителю. Кожна людина, рано чи пізно, ким би вона не була і кому б не вірила, задумується або запитує себе, що ж є після смерті, чи ми ідемо в небуття, чи живемо далі і що ж там є? Ці думки появляються у людини кожної раси і релігії, але, як правило, турботи цього життя повертають наш ум в реальність нашого земного життя. Тут роздуми будуть стосуватися відносно нас, християн, тобто тих, що вважають себе християнами, а саме віруючих у Христа. Мене часто хвилює питання, чому Ісус один, одна Біблія, а так багато віросповідань і конфесій, чому так багато вір в Нього, чому не має однієї віри, одного

№5(76), 2012 6

розуміння, чому кожна конфесія тільки свою вважає спасенною і правильною у трактуванні Писання, чому навіть люди добрі по своїй природі, коли заходить розмова про приналежність до того чи іншого релігійного угрупування не сприймають, або й мають якусь відразу один до одного, чому цей поділ існує і хто є причиною цього поділу, чому не має одного спільного по часу свята, присвяченого Ісусу на землі, чому трапляються вбивства в релігійних громадах, чому іде захоплення храмів громад одне одними і хто за цим стоїть? Чому людей не цікавить вічність, що є причиною на землі вбивств, грабежів, нещасть, чому люди не можуть жити в мирі один з одним, для чого прийшов Ісусу на цю землю і багато багато інших питань. Що нам треба робити, щоб зрозуміти, що таке гріх, чи співпадає наше розуміння гріха з розумінням небесним, що було причиною падіння наших предків Єви та Адама, і який є Сатана в своїй сутності і його цілі відносно людини. Чому Бог, який є любов і милосердя, вигнав людей з раю, а не пробачив їм цього гріха і залишив їх в раю, за що вбив Каїн Авеля, чому Бог заборонив вбивати Каїна, чому ті, кому Бог відкрився і вибрав Своїм народом, вбили Ісуса, чому, чому, чому? Як багато запитань в нас виникає, на які ми не можемо дати собі відповіді, через незнання законів небесних, законів духовних, законів, які існують після того, як дух покидає тіло, якими ми повинні стати, щоб бути подібними на Нього, на Христа. Тож перемістимося духом в той час і те місце, де були Адам і Єва, щоб побачити їхнє внутрішнє життя. Багато дерев було в раю, і плід кожного з них дозволено було їсти. Це означало, що, підходячи до дерева і дивлячись на плід, розум наш звертався до Бога, так неначе питаючи в Нього дозволу. А маючи Його знання і розуміння відносно цього плоду, віруючи Йому і довіряючи Його наказу і Волі, в Адама та Єви не було бажання з’їсти цей плід. Адам кожен день, проходячи повз це дерево та дивлячись на нього, не мав бажання вкусити його плоду. Він мав наказ Бога, він любив Бога і ніщо, і ніхто не міг порушити цього внутрішнього зв’язку любові і довіри між ним і Богом. Сатана до нього не міг підступити і щось говорити йому від себе. Бажання злого, тобто такого, що протирічить Волі Бога в Адама не було, очі його не дивились пожадливо на це дерево і розум його був вільний від цього бажання, а відповідно і дух його не був під владою цього бажання, тобто не змагався з цим бажанням, тобто був вільним. Щоб зрозуміти це зараз тут, на землі, давайте подивимось кожен сам на себе, давайте побачимо, на що пожадливо дивляться наші очі, чим опанований наш розум, до чого направлені всі наші бажання, як наслідки бажань впливають на інших людей, а найголовніше, чи погляд наш і думки наші перебувають в нас в цей час

Дiти Непорочної

ПУТЬ ПРАВДИ з Богом, з Ісусом, з Його Волею і Його Словом, чи дозволяє Він нам вкусити цей плід з дозволеного дерева, чи Воля Його є проти цього. І побачив я, що бажаючи чогось земного я дуже рідко або майже зовсім не звертаюсь своїм умом до Господа мого, не шукаю Його думки і Його Волі, тобто звучить ніби так: “Я хочу”. До падіння між Богом і Адамом, між Богом і Євою, між Адамом і Євою існувала гармонія миру і любові. Бог є Богом ревнивим і в Нього до нас велика ревна любов, яка полягає в тому, що Він хоче, щоб нам було добре, щоб ми були щасливі, щоб були радісні і щоб радість і любов розділяли з Ним. Він нас дуже любить як Своїх дітей і ніколи навіть не подумає, щоб зробити нам зло. І, щасливий, Він коли ми справді перебуваємо у радості, мирі та любові між собою, а до Нього відчуваємо велику подяку і любов за те, що ми Його діти, що Він нас створив і все дав для щасливого існування і подальшого розвитку в Ньому. Тому кожна людина, яка пізнала Отця щирим дитячим серцем, завжди дякує Йому за те, що маємо життя, що є Його діти і за все, що Він нам дав, завжди віддає славу Йому. Сатана ж, відпавши від Бога, також хоче поклоніння, але любою ціною. Мета його, щоб у людини зародилась неприязнь до Отця і один до одного. Коли ми безпристрасні до любої видимої речі, тоді ця Божественна Любов між нами перебуває. Сатана хотів прив’язати наш ум до чогось видимого настільки, щоб ми не могли противитись забороні Божій, щоб наш ум був безперервно направлений на цю річ, щоб ми жили в думках цією річчю, щоб ми раділи, отримавши її. Він розумів, що коли ми полюбимо щось видиме, тобто створіння, то Творець буде на другому плані. Так Єва, споглядаючи на заборонене дерево, в своєму умі постійно розпалювала бажання спробувати цей плід. Це бажання все більше і більше наростало. Коли ми без пристрасті дивимось на якусь річ, то Сатана до нашого ума не має права приступити, однак тільки ми подивимося з цікавістю і бажанням мати, він приступає. Тут нам на ум приходять слова Бога, що можна, а що не можна, але Сатана починає нас переконувати, що нічого страшного не буде, якщо ми порушимо цей закон, він буде висувати аргументи навіть на користь того, що ми зробимо. І наступає в людині такий момент, що розумом вона розуміє, що цього робити не можна, а дух її настільки слабшає, що не може опиратися бажанню і людина робить зло. Але чому так сильно Єва прив’язалась до бажання з’їсти заборонений плід з дерева, чому не могла побороти в собі цю пристрасть, знаючи заборону Божу і попередження, що, напевно, помре, все-таки пересилює страх смерті. Чому Адам не мав цього бажання? Чому Сатана приступив до жінки і почав її спокушувати зробити гріх.

Дiти Непорочної

Але що не міг зробити Сатана з Адамом, те зробила Єва. Якими переконаннями вона переконувала Адама, яким чином вона ввела своє бажання в єство Адама, що Адам підкорився Єві, а не Богу, своєму Батькові й другу, якими способами це було зроблено, так що Адам знехтував заборону Божу, поставив Бога на друге місце, а першим зробив своє бажання вкусити заборонене. Він також прекрасно знав, що цього робити не можна, що з кожного дерева в раю можна їсти, окрім плоду з забороненого дерева, бо помре. Але він це зробив. Дружбу з Отцем, радість з Отцем, вірність з Отцем він поставив на друге місце. Він захотів – і все. Воля і закон Отця його більше не цікавили, дух його втратив силу противитись бажанню, хоча розум знав, що треба буде померти, всі його бажання завдяки вмовлянням і переконанням Єви були направленні на річ, яку бачили очі і на задоволення, яке він мав отримати, вкусивши плоду з цього забороненого дерева. Бажання його опанувало, він противитись йому більше не міг. Тут був порушений закон першості любові. Передчуваючи ту радість, яка буде від вкушення забороненого плоду, ця радість стала вище від радості перебування з Отцем. Ми Йому зрадили у вірності любові. Побачивши, що вони згрішили, і зрозумівши це, кожен почав шукати причини всюди, тільки не в собі. Єва звинуватила Сатану, Адам – Єву і Бога, що дав йому Єву. Сатана досягнув своєї мети, Бог був поставлений на друге місце, в Єви появилась неприязнь до Сатани, а в Адама – до Єви і Бога. Люди стали подібними на Сатану, який також зневажає Бога, з серця Єви і Адами вийшло те, що виходить з серця Сатани – ненависть, неприязнь, зверхність, заздрість, страх і багато іншого. Гармонія, яка існувала між Богом, Адамом і Євою була втрачена, хоча Бог Свого ставлення і відношення не змінив, але змінилося відношення між людьми один до одного і до Бога. На Небі існує закон: все, що занечищує чисте, мусить бути відділене від чистого, бо воно зробить з чистого нечисте, між чистим і нечистим повинна лежати безодня, межа. Через цю межу ніщо нечисте не може ввійти в Небо, бо воно б Небо занечистило. Тому ні Сатана із своїми однодумцями, ні Адам з Євою не могли вже самі по своїй сутності внутрішній перебувати з небесними створіннями, котрі в свою чергу перебувають в гармонії один з другим. І ця пристрасть, яка зродилась у перших людей, перейшла до Авеля і Каїна, а потім все далі і далі, і все більше і більше, тому кожен з нас народжується з утроби матері вже в гріху, тобто з пристрастю до чогось або когось, все більше і більше забуває Отця і ангелів, не маючи з ними мисленного зв’язку, все менше і менше Дух Божий змагається і має сили в людині протидіям, пожаданням очей, тіла і тілесних

№5(76), 2012 7

ПУТЬ ПРАВДИ задоволень. На першому місці стоїть не Бог з Його вимогами, законами і волею, а людина із своїми нахилами, бажаннями і оправданнями своїх бажань та небажанням підпорядковуватися законам Небес та все більшим невірством в силу законів Божих і нерозуміння покарань, які нас чекають після виходу душі з тіла, тобто смерті тілесної. Сатана палко бажає нами володіти, отримуючи задоволення від того, що забуваємо Бога, не визнаємо Його, як Батька, не віримо ні впекло, ні в Небо. Він отримує задоволення, що ми мучимось і страждаємо від того, що обманув нас, від того, що стали подібними на нього внутрішньою своєю сутністю, від того, що ненавидимо один одного і бажаємо один одному зла. Бо коли ми мучимося, він отримує від цього радість, а також радіє від того, що ми наповнені гордістю і значимістю, тоді ми стаємо його власністю. Уявімо собі, що змішуючи чисту воду в двох посудинах, вода залишається чистою, але якщо в посудину з чистою водою влити брудну воду, то вода занечиститься і потім дуже багато треба вливати чистої води, щоб посудина очистилась і в ній була чиста вода. Тому в Небі існує закон, який не може допустити, щоб туди ввійшло щось нечисте, бо якби воно ввійшло, то занечистило б усе чисте, а на землі людина забруднюється все більше і більше. І вибрав Бог народ і дав їм заповіді, щоб наблизити до Себе, але ізраїльтяни не пізнали і не зрозуміли Отця. І тоді Він прийшов на землю Сам, Чистий і Непорочний, що гріха не мав, народжений Марією від Духа Святого – Син Божий на Ім’я Ісус. Бо Творець знав, що коли нечисте взирає і дотикається до чистого – воно очищається. Чистого і непорочного на землі не було нічого. Він знав, що якщо ми будемо весь час взирати і слухати Того, хто без гріха, бачити Його перед очима, діло яке Він робив і Хрест, на якому Він був розіп’ятий, наше серце не зможе залишатися твердим і жорстоким, серце буде змінюватися і ставати м’ягким і добрим. То ж чи може людина, яка прийшовши на Голгофу і дивлячись на Страждання і Муки нашого Господа, бачачи які Він переносить болі і страждання, знущання і презирство людей, і коли побачить (тільки коли побачить) величезну любов і теплоту Ісуса до тих, хто Його розпинав, давав розпорядження, кричав на Нього і знущався над Ним, коли побачить, що Він все віддав добровільно, навіть життя, щоб ми мали життя вічне разом з Ним, коли людина це все побачить і зрозуміє – перше, що вона відчує – це величезну різницю в любові, яку має Він і яку має людина. Ми тоді зрозуміємо, які ми нікчемні зі своїми бажаннями, амбіціями, як ми не можемо поступитись навіть найменшим ради когось чи комусь, ми побачимо, як ми прив’язані до речей чи до людей і як речі і люди нами управляють.

№5(76), 2012 8

Людина ставить за мету жити добре на цій землі, мало задумуючись про майбутнє, про вічність, про те, що нас там чекає, про те, чи готові ми до переходу, про те, хто там Господар і Цар, і кому там належить вся влада. Всі думки людини тут, на землі, поїсти, випити, робота, сім’я, друзі, вороги, житло, машина, дача, хата, авторитет. Тут ми стараємося наводити зв’язки з потрібними людьми (навіть включаючи священика), а не з Ісусом, до Його слів мало прислухаємося, часто й відкидаємо як такі, що нам не підходять. Наш ворог, той що хоче нами володіти, не хоче і всіма силами не допускає, щоб ми знали закон взаємного магнетизму сутностей, він в наш ум буде закладати як цінність віру в Бога, ходіння до храму, пости і інше, він все робить для того, щоб, чуючи слова Ісуса, ми цього слова не чули і не сприймали. Не подумайте тільки, що я закликаю людей не ходити до храму, чи не робити щось інше. Для прикладу, Ісус сказав, що якщо на тебе хтось щось має, шукай миру з цією людиною, а потім приноси жертву Мені. Ми ж обмовляємо один одного, маємо багато ворогів, не думаємо про примирення і не хочемо примирення з ближнім нашим, але в той же час ідемо в храм, там молимось, сповідаємось, причащаємось, а шукати миру з людиною не хочемо. Для чого це нам. Це погана людина. Вона стільки зробила поганого. Ми не чуємо слів Ісуса, ми чуємо світ і себе. Більше того, відбувши в храмі час, вважаємо, що догодили Богові, що отримали відпуст, ще і підносимо самі себе в очах своїх. Не угодна Богові ця жертва наша і не приймає Він її, якщо ми не шукаємо і не маємо миру з ближнім, не хоче Він, щоб ми шукали храми, щоб ми ходили по храмах не маючи миру один з одним. Попробуємо розібратись у цьому Божому законі взаємного притягання, тобто магнетизму. На землі, хто любить випити, шукає собі подібного, хто любить красти, знаходить один одного, хто любить тілесні пристрасті – також знайде одне одного, хто любить обмовляти людей, готові це робити день і ніч. Подібне тягнеться до подібного. Подивимось на Ісуса, на Ангелів Його, на небожителів. Може вони ненавидять один одного, може заздрять, може бояться один одного, може бажають зла один одному чи вивищуються один над одним, може не можуть стерпіти або не хочуть один одного бачити, може вони радіють, коли нам погано, і сумують, коли нам добре, може вони нас не жаліють і не мають милосердя до нас, може вони злорадствують, коли ми покарані, може вони не мають тої внутрішньої любові Божої до нас, може вони не хочуть нам допомогти, прийти на допомогу, коли ми просимо чи навіть коли не просимо, може вони постійно обмовляють нас, які ми погані, може вони нас зневажають.

Дiти Непорочної

ПУТЬ ПРАВДИ Якби в них це все було і вони цим володіли, вони ніколи б не були в Небі. В Небо це не може попасти. Небо від цього відділено. Такий закон! Він не порушений! Це закон Бога! Наш ворог не хоче, щоб ми змінювались зсередини і ставали внутрішньо подібними на Ісуса та небожителів, на Отця. Він втискає насильно в наш розум, що важливішим від цього для нас це ходіння до храму і інші з цим пов’язані речі. Ворог не хоче, щоб ми були милосердними, терплячими, прощали один одного, не судили, витерпіли, щоб помагали і давали один одному, хто б ця людина не була, тепло свого серця. Бо коли це все в нас буде, тоді ми притягуємося до Ісуса і небожителів незалежно чи ходимо в храм, чи не ходимо, але коли в нас цього немає, тоді ми думаємо, що належимо Богові, а насправді ми притягнені до сатани і його демонів, і до тих людей, які своєю сутністю подібні до них. Бачите, що нам потрібно пильнувати, бачите до чого нам треба постійно підносити наш погляд і думку, бачите, як нам треба пильнувати силу наших думок і слів, які або наближують нас до Неба або до пекла. Ми повинні вірити Ісусові, ми повинні Йому вірити, щоб Він не сказав, навіть хай це не вміщається в нашому розумі, ми повинні жити Вірою, тим, що бачимо і чуємо, з вірою в Його Слово, вірою в те, що Його Слово – це Закон і воно непорушне. Ми повинні вірити в те, що Він наш Господь і найкращий товариш, і ніколи нас не підведе, і не хоче нам зла, вірити в те, що тільки Він Один може привести нас до Неба, до Отця, вірити в те, що Він – Один Спаситель і Викупитель наш, вірити в те, що в Нього вся влада на Небі та землі, вірити в те, що щоб ми не попросили в Нього, згідно Його Волі, ми те отримаємо. Але як ми маємо ставати кращими, добрішими, терпеливішими, як нам вчитися змінювати свою внутрішню сутність, коли тут, на землі, кожна людина знечищена, а по закону Божому, якщо нечисте входить в чисте, то чисте занечищується. Як нам очистити нашу посудину. Це можна зробити, тільки вливаючи в себе чисте, тільки дивлячись на чисте, тільки бажаючи бути чистим, тільки просячи чистоти, тільки спілкуючись з чистим, тільки надіючись на чисте, лише тоді ми можемо ставати чистішими. Так є і з нами: якщо наш ум буде споживати Слово Ісусове, а це є Слово Творця і жити цим Словом, і чинити волю Слова або хоча б бажати чинити волю Слова, якщо зір нашого ума буде направлений на Серце і на Дух Ісусів, на Кров, пролиту Ним, на причину, чому Він пролив Свою Кров добровільно, на прийняття і споживання цієї Крові, а саме: коли побачить величезну любов Ісуса до кожного з нас і величезну силу духа, який привів Ісуса на Хрест добровільно за кожного з нас. То коли ця чистота через ум наш буде вливатися в нас, і ми будемо це споживати, тоді так, якби в посудину

Дiти Непорочної

з брудною водою, вливається чиста вода, тоді так, якби наше затверділе серце перетворюється в серце м’ягке. Але де ж починається початок Відкуплення для нас. Можливо цього достатньо, що Він зробив, можливо нам не потрібно змінюватись. А залишатися такими, як ми є: злодіями, брехунами, пристрасними, боягузами, гордими, невдячними, не знаючими Бога, можливо нам не треба брати свого хреста і йти за Ним, можливо ми думаємо, що без бажання зміни нашого внутрішнього стану, ми можемо бути спасенні, можливо достатньо покладатись на наші діла, які ми робимо, а не на Нього як на Викупителя і Спасителя. Що відчуває людина, коли приходить на Літургію (уявіть, що ми знаходимося 2000 років тому на Голгофі), що відчуває людина, коли проводиться поклоніння і хвала Богу, що відчуває людина, коли говорить “Слава Ісусу Христу”, що відчуває людина до Отця, Сина і Святого Духа, коли робить знак хреста рукою на собі, які відчуття в нас вирують і чи вирують взагалі коли згадуємо про діло, яке робив Ісус за час перебування в тілі, а в цілому – що ми до Нього відчуваємо і за кого Його маємо? І тоді я побачив, що, перебуваючи на Літургії чи на другому видимому поклонінню, ми зовсім не бачимо внутрішнього стану ні Ісуса, ні Марії, ні Івана, ні тих, хто Його любив. Ми наче літеплі, жодного відчуття – ні жалю, ні подяки, ні вдячності, ні прослави. Чомусь ми не можемо співпереживати разом з Ним, не можемо ні відчувати, ні побачити, ні збагнути ту величезну любов, яку Він має до нас, до тих, хто стоїть під Хрестом, і не тільки під Хрестом, але й до кожного на цій землі. Наш ум опанований нашими проблемами, нашими бажаннями, нашою волею, нашими задоволеннями, ми не можемо відчути болю Його Матері, Марії, ні болю Івана, ні болю Петра, ні болю тих, хто Його любив. А якщо не можемо відчути їхнього болю, то чи любимо Його? Людина, яка відчула ту Відкупну Любов Ісусову за нас, яка побачила ту велику Любов і силу Духу в Ньому, яка зрозуміла, що не ділами своїми вона відкуплена, а Його Кров’ю на Хресті, яка зрозуміла, що тільки завдяки Йому і Його Жертві я маю право бути небожителем і вернутися до Отця і до свого рідного дому. І коли від серця людини лине велика подяка, ще раз скажу – від серця людини виходить велика тепла, щира, безкорислива подяка Ісусові за те, що Він зробив для нас, а зокрема особисто для мене, як і для кожного з нас, коли всю славу і почесть віддаємо Йому, тільки тоді починається дорога нашого нового життя, тоді вступаємо в новий етап зміни відчуттів нашого внутрішнього чоловіка, у якому всю свою любов, честь, славу і поклоніння віддаємо Тому, хто відкупив нас на Хресті від смерті нашої і від вічного мороку. Роман (Далі буде)

№5(76), 2012 9

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ

ÁÎÐÙ²ÂÑÜÊÀ ×ÓÄÎÒÂÎÐÍÀ ²ÊÎÍÀ ÌÀÒÅв ÁÎÆÎЇ (середина 90 –х р.р. ХХ ст.)

Собор Борщівської ікони Божої Матері, м. Борщів Тернопільська обл.

Собор Борщівської ікони Божої Матері У християнському світі є небагато місць, пов’язаних із об’явленнями Пресвятої Богородиці – Фатіма, Ґваделупа, Люрд, Ля Салєт, Меджугор’є тощо, а на Тернопільщині – Почаїв, Зарваниця, Теребовля, Винятинці, Борщів. В якому місці відбувалося з’явлення Матері Божої, таке ім’я і давали Їй побожні люди. З’явилася у Фатімі – Фатімська Мати Божа, з’явилася в Люрді – Люрдська Мати Божа. І кожне Її об’явлення має свою історію. Наприкінці ХVІІІ ст. Мати Божа об’явилася, як свідчить народий переказ, і в Борщеві. На місці з’явлення Пресвятої Богородиці спочатку побудували дерев’яну капличку. Із 1757 р. тут, як свідчать писемні джерела, стояла «…церква під титулом Різдва Христового, збудована із тесаного дерева, під гон-

№5(76), 2012 10

том…», а поряд «…невеличка дзвіниця на стовпах тільки, під дахом, критим гонтом…». На 1803 р. всі ці споруди були в досить доброму стані. Ймовірно, ця церква припинила існування в першій половині ХХ ст. тому, що в матеріалах з історії Борщова, датованих 1841р., уже не йде мова про неї. На її місці височів лише кам’яний хрест, який вріс у землю, і надгробки, які свідчили про те, що тут з часом виникло міське кладовище. За народним перказом у 20-30 р. ХХ ст. на місці цієї церкви стояла невелика капличка з фігурою Матері Божої, поряд з якою була криниця. Із свідчень батьків, старожилів м. Борщова, відомо про те, що саме на цьому місці 9 травня 1939 р., у день їхнього весілля, явилася Божа Матір. Чимало людей були свідками цього з’явлення. Усі вони бачили над криницею Божу Матір, яка їх благословляла. Пресвята Богородиця з’являлася на цьому святому

Дiти Непорочної

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ

Предстоятель УПЦ КП Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет з єпископами та парафіянами після звершення Чину оновлення собору Борщівської ікони Божої Матері

місці ще неодноразово, про що збереглося чимало свідчень людей різного віку і соціального стану. За радянської влади криницю – живоносне джерело Божої Матері – закидали сміттям і землею. Чимало очевидців бачили, як на місці засипаної криниці горів благодатний вогонь на Святий Вечір Різдва Христового. За незалежності України на місці явління Божої Матері завдяки старанням митрофорного протоієрея о. Івана Яворського збудовано собор на честь Борщівської ікони Божої Матері. Проект собору зробив архітектор Віктор Бабій. Високопреосвященніший Василій, архієпископ Тернопільський і Бучацький, 31 липня 1994 р. посвятив перший камінь під будівництво собору. Саме під час посвячення над хоругвою з’явилась Божа Матір і благословила початок зведення собору. Борщівську ікону Божої Матері художник Олександр Бойко написав саме так, як бачили з’явлення Пресвятої Богородиці очевидці (див. на кольорову вкладку). Саме під час посвячення першого каменю під будівництво собору й відбулося перше зцілення.

Дiти Непорочної

Долоня будівельника Ротка Ігора, поранена в момент укладки бетонних плит під фундамент церкви, – миттю зціліла. Через декілька тижнів після освячення місця для собору тут бачили благодатний вогняний стовп, котрий єднав землю з Небом. У вересні 1994 р. Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет благословив щорічне святкування дня явління Божої Матері 31 липня. Згідно з рішенням парафіяльних зборів 14 січня 1995 р. величавий собор назвали в честь Борщівської ікони Божої Матері. Високопреосвященіший Нестор, Єпископ Тернопільський і Бучацький, 4 грудня 2006 р. освятив Собор Борщівської ікони Божої Матері. На початку святої Літургії над вівтарем по променях-сходинках в собор зійшла Божа Матір і благословила усіх присутніх. У соборі є три престоли та іконостас високої мистецької цінності. Центральний присвячений явлінню Божої Матері, правий – Пророку Предтечі та Івану Хрестителю, лівий – святителю Миколаю Чудотворцю.

№5(76), 2012 11

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ 11 жовтня 2009 р. Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет і Високопреосвященніший Нестор, Єпископ Тернопільський і Бучацький, у співслужінні з Архієпископами Тернопільським і Кременецьким Іовом, Хмельницьким і Кам’янець-Подільським Антонієм, Єпископами Ужгородським і Закарпатським Кирилом, Чернігівським і Ніжинським Іларіоном, Тернопільським і Теребовлянським Павлом – цілим собором духовенства освятили іконостас, настінні розписи собору, монументальну копію Гробу Господнього, статую Божої Матері з ангелами і капличку Божої Матері, живоносне джерело Божої Матері та відслужили Божественну Літургію. Собор побудований з допомогою щедрої фінансової підтримки багатьох підприємців та окремих підприємств, пожертвувань парафіян і жителів багатьох міст і сіл краю. Кошти на розпис собору виділив жертводавець Богдан Федорчук і його дружина Олександра. На їхні пожертвування збудована й капличка Борщівської Ікони Божої Матері. Парадний вхід, кована брама, надбрамна ікона, ковані хвіртки виготовлені на кошти жертводавців Лесі та Анатолія Пішко. Криниця для життєдайного дже-

рела біля церкви реконструйована на кошти міської Ради Борщова, Головою якої є Іван Башняк. Престіл зроблений на пожертвування спиртзаводу. На тетрапод дав кошти Микола Гуменюк, директор того ж підприємства. Боковий престіл у честь Івана Хрестителя пожертвував жертводавець Василь Пентюк. Жертводавці Чуль Петро та Надія пожертвували кошти на боковий престіл у честь Святителя Миколая. Опалення в соборі зроблено на пожертвування Сергія і Людмили Регуш. Хрест над центральним куполом собору поставлений за кошти Ольги Гуски, на чотирьох інших куполах хрести придбані за пожертвування Івана Домітряка, Любові Лялюк, Володимира Бубеля, Ярослава Корчака. Хрест над входом до собору придбаний за кошти Марії Федош. Центральний світильник пожертвувала сім’я Ігора і Олександри Ротко. Розписував собор і капличку художник Олександр Бойко. Неподалік церкви, на подвір’ї, в центрі дзвіниці, споруджено копію Гробу Господнього. Це перша дзвіниця в світі копії Гробу Господнього. На місці з’явлення Пресвятої Богородиці знаходиться статуя Божої Матері з ангелами. Саме тут, біля неї, щороку в день з’явлення Божої Матері,

Іконостас в соборі Борщівської ікони Божої Матері

№5(76), 2012 12

Дiти Непорочної

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ на Йордан і празник-відпуст Успіння Пресвятої Богородиці освячується вода. Є чимало свідчень про дуже багато зцілень, чудесну поміч, яку побожні християни різних конфесій зазнавали і зазнають у різних життєвих незгодах, видужують з недуг тілесних, а ще більше – душевних, коли з вірою і щирими молитвами припадають до стіп Пресвятої Богородиці на Борщівській іконі Божої Матері. Собор Борщівської ікони Божої Матері перебуває під юрисдикцією УПЦ КП. Символіка чудотворної ікони Борщівської Пресвятої Богородиці – Богородиці Благословляючої Чудотворних ікон Пресвятої Богородиці, на яких благословяюча Божа Мати зображена в момент об’явлення, у світі не так і багато: одну з них ми можемо побачити у грецькому православному монастирі на горі Афон (Греція), іншу – в Скиті Манявському (Івано-Франківщина). До таких ікон належить і чудотворна ікона Борщівської Пресвятої Богородиці. Благословяюча Божа Матір на Борщівській іконі зображена над хоругвою в момент об’явлення, тобто під час посвячення наріжного каменя собору. Правицею Божа Мати благословляє початок його побудови, а лівою рукою пригортає до Свого Серця. Ліву руку Богородиці іконописець зобразив у самому центрі іконографічної композиції. Варто наголосити, що саме цей жест Богородиці є ключем до розуміння смислу Образу: Божа Мати, пригортаючи ліву руку до Свого Серця, звертається до нас словами ап. Павла: “Господа, Христа святіть у ваших серцях, завжди…”(1 Пт. 3,15). Цим жестом Богородиця закликає віруючих, прославляючи Господа Бога у Церкві, брати приклад з Неї: “…Зберігати в своїм серці все, що говориться в Святому Письмі про Ісуса і слова Ісуса в Святому Письмі…” (Лк. 1, 28-29; Лк. 2, 17; Лк. 2, 51). Більше того, щоб ми “усі, що про те чули” (Лк. 1, 66) – не тільки берегли Слово Боже у своїх серцях, але й, наслідуючи Її, “пильно зберігали все це, роздумуючи в своєму серці” (Лк. 2, 19). Водночас Пресвята Богородиця словами ап. Павла наголошує на тому, що, тільки визнаючи Ісуса Христа своїми устами і віруючи в Нього всім своїм серцем, ми спасемося, “… бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння” (Рим. 10, 9-10). Заклик “роздумуючої в своєму серці” Пресвятої Богородиці

Дiти Непорочної

Розпис купола в соборі Борщівської ікони Божої Матері

можна співвіднести з притчею про сіяча, де зерна, що потрапили на родючий ґрунт, дали дружні сходи та врожай добрий – “… це ті, що чувши Слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні” (Лк. 8,15). Так і ми, християни, повинні прийняти у свої серця Слово Боже з розумінням, захоронити глибоко в душі, й воно стане міцним знанням і твердим переконанням, тобто, серцевиною нашої віри в Ісуса Христа, а дотримання Заповідей Божих – правилом життя і поведінки християн, як це неодноразово наголошується в Святому Письмі (Іов. 22, 22; Іов. 23, 22; Тов. 4,5; Сир. 15, 15; Сир. 28, 7). Чому на цій іконі благословяючої, “роздумуючої в серці” Пресвятої Богородиці зроблено такий наголос на серці? Це Божа Мати, пригортаючи ліву руку до Свого Серця, звертається до нас, бо саме через серце Бог дозволяє людині пізнати Себе (І Кор.

4,5; Рим. 8,27), скеровує “серця наші на любов Божу й на Христову терпеливість” (ІІ Сол. 3.5), власне “Христос вірою оселивсь в серцях наших” (Еф. 3, 17), саме віру Бог “випробовує через серця наші” (Рим. 6, 17; І Сол. 2,4), у серці зберігається Слово Боже (Лк. 8,15.). Там, згідно з Божим Словом, як звістив мудрець, закладено джерело життя. Хоругва, над якою зображена Мати Воплоченого Слова Божого в момент об’явлення, символізує Христову Церкву, яку всі ми, християни, промовляючи “Символ Віри”, визнаємо як “єдину, святу соборну (вселенську) і апостольську Церкву” і до якої належимо проголошуючи Пресвяту Марію Матір’ю нас усіх і Матір’ю цілої Церкви.

№5(76), 2012 13

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ Цього літа під час роботи у полі я отримала сонячний удар. Обличчя і голова опухли. А було це в суботу. В неділю зранку опухоль не зійшла, а мені було дуже шкода, що я не зможу піти до церкви на Богослужіння. Я взяла образок Борщівської Матері Божої і почала водити ним по голові і обличчю. І сталося Боже диво: я відчула, як біль щезає, і невдовзі мені полегшало так, що я пішла до церкви. Катерина П., м. Борщів

Фрагмент розпису собору

Молитва до Борщівської ікони Пресвятої Богородиці Матінко наша Небесна, Пречиста Діво Маріє, Ти з’явилася над вишитою хоругвоюв в м. Борщові в час освячення першого каменю будови храму і благословила святою Десницею це місце святе, весь край Борщівський, Матір нашу Україну і всіх християн. Тож благослови, спаси і помилуй Святу Українську Православну Церкву, Святійшого Патріарха нашого, весь український народ, що зі щирою вірою і любов’ю славить Тебе. О Пресвята Діво Маріє, Царице Неба і землі! Охороняй нас від голоду, землетрусу, потопу, вогню, від меча ворожих завойовників, міжусобиць, наглої і несподіваної смерті, від згубного повітря, смертоносних ран та усякого зла, різних хворіб тілесних і душевних, від усіх бід і напастей. Благаємо Тебе, Борщівська Божа Мати, Покровителько краю нашого, ніколи не опускай нас, покривай від усякого зла святим Твоїм Омофором і благословляй нас на всі дні життя нашого щастям від Бога і спасінням на віки вічні. Амінь. Свідчення Я захворіла катарактою в 1996 році. Після операції зір лише частково відновився. Лікарською допомогою не скористалася через матеріальну скруту. Так пройшло майже чотири роки, і я здалася на Божу ласку, і вирішила промивати очі святою водою, яка освячується біля каплички, на місці з’явлення Божої Матері. І сталося диво – за декілька разів зір почав відновлюватися і прийшов в норму. Тепер я продовжую малювати. Щиро дякую Борщівській Божій Матері за Її ласку. Марія Роженко парафіянка храму Борщівської Божої Матері

№5(76), 2012 14

Я була дуже хвора, лежала в лікарні, у мене була фібріома, врятувати мене могла тільки операція. Але лікарі боялися її робити, бо у мене дуже погано згортається кров, і операція могла бути смертельною. Я дуже переживала, плакала і молилась до Божої Матері. Несподівано мені з’явилася Борщівська Божа Матір така, як на образі (хоча я той образ перед тим ніколи не бачила). Вона сказала мені: “Не бійся операції, іди, все буде добре”. І дійсно, завдяки помочі Борщівської Божої Матері, операція пройшла успішно. Я жива і здорова. Ольга Хома, с. Худіївці Одного разу в мене раптово почервоніло око, текли сльози і я відчула сильний біль. Мені вже 78 років і я живу сама. Тому я дуже боялася осліпнути. Я почала щиро молитися до ікони Борщівської Божої Матері і просити в неї допомоги. А потім приклала іконку до ока. На моє превелике здивування вранці я прокинулась без болю. І коли глянула в дзеркало, то око було чисте, без червоних плям. Так Борщівська Матінка Божа врятувала мої очі. Анастасія Чуль, м. Борщів Джерела і використана література: 1. Центральний державний історичний архів м. Львова. – Ф. 159. Оп. 9. Спр. 643. – Арк. 1-10.

2. Paniak I. Historia miasteczka Borszczowa. Lwowianin. – Lwow,1841. – Zeszyt 3. – S. 65.

3. Віщак о. Ю. Небесна Заступниця. Історія з’явлень Пречистої Діви Марії. – Львів, 2005. – С.44.

4. Фрайнд А. Візит Патріарха: православна громада Собору Борщівської ікони Божої Матері гостинно приймала Патріарха Філарета // Галицький вісник. – 2009. – 11 жовтня.

5. Яворський І. Борщівська Божа Мати, спаси нас // Галицький вісник. – 2000. – 29 липня.

6. Садовська Г. Славиться Тернопілля чудотворними іконами // Вільне життя. – 2010. – 22 жовтня.

7. Дуда І. Борщів // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, 2004-2010.

8. Собор Борщівської Божої Матері. – Борщів, 2011.

Володимир Гіщинський

Дiти Непорочної

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА

СТЕЖКАМИ ВІЧНИХ ОДКРОВЕНЬ Стежками вічних одкровень Так невблаганно час цей одцвітань На люд і землю котиться щороку, Людська свідомість незбагнену грань Щоразу пізнає новим уроком. Пора зітхань, багрянцю і журби За тим, що вже в минулого у власті, І ми якісь приречені, якби ж Могли на мить спинити плин у Часу. Шляхами неповернень йде душа, Хоча, бува, і бродить манівцями. Так важко промовляти нам “прощай”, Та більш нестерпно – все життя сліпцями Іти стежками вічних одкровень, Якими небеса нам сиплять щедро, І не прозріти навіть в білий день, Й ногами не відчуть земної тверді. Щось одцвіло, а інше – ще в зерні Чекає, щоб воскреснути з дощами, І новий пагін виплекать в борні, Який проткне собою навіть камінь. Колись і ми, як літо, одцвітем, Пожухлим листям канемо у Лету... Залишмо тільки те, що нам святе, Аби колись воскреснуть новим злетом! Світ завмер Сумно хмари по небу снують, Відкидаючи тіні в світ. Хтось шукає у втраченім суть, Ну а хтось – навмання крізь брід Йде й не бачить – стрімка течія Вириває й коріння дерев, Хтось не знає страхів й відчиня Усі двері, котрі обере. Вже не чутно у небі “курли”, Дощ змиває сліди облуд, Понад хмарами горді орли Подивовано зрять на люд – Хтось зривається з них у фальш, Вже йому не ятрить олжа, Хтось гартує свій дух, мов сталь, Бо знайшов, де зі Злом межа. Хтось забув, як тримати меч І любов оселив в душі, Хтось втікає від самовтеч, Не збагне – хто свої, чужі?... Сум осінній застуджує кров, Ліс осінній радіє від злив. Світ завмер у чеканні обнов, Люд принишк у наближенні див...

Дiти Непорочної

Янголи схлипують Вслухаюся в тишу. Та раптом, немов хтось розтяв її – Володар небесних полів, де паслись блискавиці, У висях пронісся в своїй вогняній колісниці, Розбурхавши простір, фарбуючи захід загравою. В провалля між хмар янгол білий дивився розпачливо, Потоками сліз чи дощу омиваючи грішників. “Чом світло й пітьма так безладно в людей перемішані?”– Роздумував янгол й вимолював в Бога пробачення. Невдячними є за добро і шанують, лиш втративши – Любов і довіру, життя і безцінні всі цінності. Тривожився янгол: “ Коли вже єство людське зміниться?”, Вдивлявся у світ, але той був подібним на згарище. Незрячими бродим наосліп, глухими до Істини, Що проситься в вікна і двері душі запропащої, Хрести, що несем, нам здаються щомиті все важчими, Вогнями зневір і облуди випалюєм пристані

№5(76), 2012 15

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА Душі, що вдивляється в небо в надії – розвидниться, Та небо, здається, все дужче палає загравами... Допоки людина дорогами йтиме кривавими – З небес буде чутно єдине – як янголи схлипують! Від нелюбові, Господи, спаси! Ніщо так не болить – одна любов лиш, На роздоріжжі долі й нових драм Стоїш один, мовчанням вбивши голос, Туман довкруж, а ти – самотній колос Посеред поля віч-до-віч вітрам… Куди тепер? Де він – твій шлях до щастя? Тягар утрат не зрушити за раз. Хтось не боїться знову в прірву впасти, А хтось цей світ готовий вже й проклясти Усіх розсудить невблаганний Час. Ховає ніч думки на дно бездонне, Втікають сни в безсоння поза-світ, Людські жалі звисають з неба гроном, Вітри - знавці сумних лише симфоній, В яких нам не знайти на все одвіт. Вчорашня пам'ять завтрашній не вірить. Вчорашні сни вгамують ненасить? Нова любов не житиме без віри, Без неї навіть світ здається сірим, Від нелюбові, Господи, спаси! Земля попелищ Душа кровоточить, пульсують роз’ятрені рани Від наших змайстрованих власноруч розп’ять, Хробак гріхотворний вгризається в душу безтямно, А спокій увесь видувають вітрища сум’ять. На стінах душі вицвітають картини и про вічне, Горять образи у святинях. Земля попелищ опел Волає у небо, мов Господу дивиться в вічі, Питаючи в Нього: “Коли ж від людей захистиш?” Та слізьми розкаянь давно вже ніхто тут не плаче, Лишець кровоточить поставлена кимось свіча. Яких ще, Людино, потрібно кривавих означень, Аби ти навернулась до своїх одвічних начал?!... Уже час пошматовану, зболену душу стовинну Зцілити від скверни, омивши в джерелах святих. Завмерли в чеканні ікони. Чекають Людину. Та доки нема ще – кривавлять тривожно зі стигм... Кола на воді світло стелиться з неба синього упираючись у морок Всесвіту люд несе хрести із провинами по спіралі все в світі вертиться що написано – мусить статися затаїлися душі скверною йдем над прірвою, не спиняючись

№5(76), 2012 16

і нема назад нам повернення мрії падають зорепадами кого кликати? не докличешся час спиниться – небо зрадами аж по край Землі вже наситилось загубилися вищі істини їх давно уже позрікалися не знайти джерел із пречистою що написано – нині сталося сяйво душ людських вже потьмарене небеса не шлють людям милості замуроване сонце хмарами і не чутно слів “Боже, змилуйся!” сонце світові не дає тепла світло світові не несе надій спопеляючи все довкруж до тла залишаючи кола на воді... Гідність – до лиця!! Росла билинка посеред шляху, Мала й привітна, Вдивлялась в небо, де вільна птаха Боролась з вітром, Стеблом тулилась до землі В дощі та гради, Але й мурахам в спеку тінь Давала радо. Вона маленька, ну то й що? Все ж прагне лету! Ось подорожній сумно йшов, Він був поетом, Поглянув з подивом, як ця До неба пнеться, Подумав: “Гідність – до лиця Усім, здається...”. Немов й не трапилось ніщо, Та слід лишила На серці тих, хто повз ішов, Схиливши крила. Яка мораль? Самі знаходьте Поміж рядками, Якщо навчатись є охота – Навчить і камінь! Якщо плекати свою бездарність І не учитись – То ризик є прожити марно... З нас кожен Вчитель. Та в цьому світі ще Учнем варто Водночас бути, Аби набратись для духу гарту Й сягнути Суті! Наталка Крісман Ілюстрація Оксани Шевців-Мазур

Дiти Непорочної

IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ

Àðõèºðåéñüêà Ñëóæáà Áîæà ç íàãîäè 110-òè ë³òòÿ öåðêâè Óñï³ííÿ Ïðåñâÿòî¿ Áîãîðîäèö³ (ñìò. Êóëèê³â Æîâê³âñüêèé ð-í Ëüâ³âñüêà îáë.)

18

IX

X

XI

XII

XIII

XIV

Ïå÷åðíèé õðàì

Ïå÷åðíèé õðàì âñåðåäèí³

Õðåñíà Äîðîãà íà Âèñîêîìó çàìêó ó Ëüâîâ³ (Äåòàëüí³øå íà 3-é ñò. îáêë.)

17

Óëàøê³âñüêà ÷óäîòâîðíà ³êîíà ñâ. ²âàíà Õðåñòèòåëÿ, XIV ñò. (ñ. Óëàøê³âö³ ×îðòê³âñüêèé ð-í Òåðíîï³ëüñüêà îáë.)

Áîðù³âñüêà ÷óäîòâîðíà ³êîíà Ïðåñâÿòî¿ Áîãîðîäèö³ (ì. Áîðù³â, Òåðíîï³ëüñüêà îáë.)

Óëàøê³âñüêà ÷óäîòâîðíà ³êîíà ñâ. ²âàíà Õðåñòèòåëÿ, XIV ñò. (ñ. Óëàøê³âö³ ×îðòê³âñüêèé ð-í Òåðíîï³ëüñüêà îáë.)

Áîðù³âñüêà ÷óäîòâîðíà ³êîíà Ïðåñâÿòî¿ Áîãîðîäèö³ (ì. Áîðù³â, Òåðíîï³ëüñüêà îáë.)

IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ

Àðõèºðåéñüêà Ñëóæáà Áîæà ç íàãîäè 110-òè ë³òòÿ öåðêâè Óñï³ííÿ Ïðåñâÿòî¿ Áîãîðîäèö³ (ñìò. Êóëèê³â Æîâê³âñüêèé ð-í Ëüâ³âñüêà îáë.)

18

IX

X

XI

XII

XIII

XIV

Ïå÷åðíèé õðàì

Ïå÷åðíèé õðàì âñåðåäèí³

Õðåñíà Äîðîãà íà Âèñîêîìó çàìêó ó Ëüâîâ³ (Äåòàëüí³øå íà 3-é ñò. îáêë.)

17

ГОЛОС МАРІЇ

ДАРУЙ НАМ УЧИНКИ, ЩО НЕСУТЬ НАДІЮ!

“Любі діти! Сьогодні закликаю вас до добра. Несіть мир і добро цьому світу. Моліться, щоб Бог дарував вам силу, аби у вашому серці та житті завжди панувала надія та гордість, що ви є дітьми Божими. Несіть Його надію тому світові, що непосідає радості у серці й немає майбутнього, бо немає серця відкритого Богові, Котрий є вашим спасінням. Дякую, що відповіли на мій заклик” (Послання від 25 липня 2012 року). “Любі діти! Сьогодні закликаю вас до добра”. Мати Божа, Царице миру, сьогодні ти знову адресуєш нам, Своїм любим дітям, Своє слово. Закликаєш нас чинити добро. Як Мати, Ти найліпше знаєш, чого сьогодні найбільше потребують люди. Добра! Бог добрий. Його сонце світить для всіх. Так само й дощ падає для всіх. Ісус, Син Божий, віддав життя за нас усіх й огортає нас усіх прощаючою любов’ю. Доброта Бога має велику міць, найбільше промовляє

Дiти Непорочної

до нас і перемінює. Доброта, яку ми досвідчуємо, сокрушає наші серця і зроджує співчуття до недолі інших людей. “Несіть мир і добро цьому світу”. Мамо, зустріч з людьми, які випромінюють мир та доброту, не залишає в нас місця для злості, агресії, знеохочення, втишує і заспокоює нас. Спокій інших людей, що проявляється у слові, посмішці, терпеливості заспокоює нашу душу, затримує необдумані слова, заспокоює знервованість і схильність до володіння та насильства. Мир наших ближніх є для нас сонцем, теплом і ліками. Допомагає вийти з оков, несміливості, комплексів, усамітнення, депресії. Мир повертає почуття безпеки, визволяє з недовіри, відкриває серця, будує взаємини з близькими, спільноту сім’ї, сусідів і Церкви. Добре перебувати поміж людьми добрими і наповненими Божим миром. Через гріх ми втрачаємо мир. Після первородного гріха Адам втрачає мир серця і, сповне-

ний страхом, ховається від Бога. Розмовляючи з однією черницею, я нарікав на те, що зараз діється у світі, а сестра мені відповіла, що їх було двоє, і один убив іншого. Ісус, Агнець Божий, бере наші гріхи, забирає наш неспокій, щоб ми не втікали від Бога, щоб ми не стали Каїном, котрий убиває Авеля. Навпаки, ми повинні зрости в мирі та доброті, щоб йти та нести мир і доброту тому світові. “Моліться, щоб Бог дав вам силу...”. Просіть і дасться вам. “Отче наш, нехай прийде Царство Твоє – Царство любові, миру в серці з Богом та людьми... Прости нам провини наші, як і ми прощаємо... Не введи нас у спокусу... Визволи нас від злого... Свята Маріє, Мати Божа, Мати Князя Миру, молися за нас..”. Просимо сили, щоб ми не лише знали, але мали у собі силу добра та миру. Господи, даруй нам мир, даруй нам довіру, доброту і силу Свою”. “Я виноградна лоза, а ви гілки; хто живе в Мені, і Я в ньому, той приносить рясно плоду,

№5(76), 2012 19

ГОЛОС МАРІЇ бо без Мене нічого не можете вчинити” (Ів. 15,5). “Аби у вашому серці та житті завжди панувала надія та гордість...”. Зрікаємося гріха, сатани, його впливу та панування. Ісус є нашим Господом. Мати наша, в кожному посланні Ти нагадуєш нам, що ми є дітьми Божими, а Ісус називає нас друзями, братами і сестрами. Духу Святий, Духу Істини, твори у нас правду про нас самих, бо ми охрещені, миропомазані, вщеплені в життя Бога, Пресвятої Тройці. Гордість вилікує нас від приниження себе та інших, а також від пасивності, щоб ми чинили діла в Царстві Божому. “(...) що ви є дітьми Божими. Несіть Його надію тому світові...”. Ми покликані стати на чолі своєї сім’ї, щоб показати іншим дорогу. Надія та гордість! Як їх розуміти? З ними споріднені: відвага, місіонерство, що походить зі Святого Хрещення і Миропомазання. Ми послані в той час і місце, в яких нам довелося жити. Як Мосей, святі, Іван Павло ІІ, невидимі у світі, та відомі Богові, міцні Його Словом та благодаттю. “(...) світові, що немає радості у серці і немає майбутнього, бо немає серця відкритого Богові, Котрий є вашим спасінням”. Люди, які живуть так, наче Бога не існує, щоразу більше поринають у страх та темряву. Світ, який будується без Бога, вбиває радість, сенс життя, прямує до самознищення. Ми є свідками тисяч слів про кризу і невпинний пошук запобіжних засобів. А Твій, Мамо, діагноз такий короткий і чітко вказує на шлях спасіння людства. Треба відкрити серце Богові. Він є нашим спасінням. Царице Миру, покірний Твоєму заклику прагну бути добрим для інших і всіх благословляти.

№5(76), 2012 20

У молитві огортатиму цілий світ любов’ю і проситиму навернення, повернення до Бога і сили для себе й усіх, котрі через свій відхід від Бога ослабли, не здужають душею і не мають радості. Як в Євангелії, так і в Твоїх коротких посланнях, Мамо, найважливішими є дієслова. “Не кожен, хто говорить Мені: “Господи, Господи!”, увійде до Царства Небесного, але той хто виконує Волю Мого Отця, котрий на Небі” (Мт. 7,21). Господи, даруй нам вчинки! ДЯКУЮ ВСЕВИШНЬОМУ “Дорогі діти! Також і нині з надією у Серці молюся за вас і дякую Найвищому за кожного з вас, чиї серця живуть Моїми посланнями. Також дякую Любові Божій, що кожного з вас можу любити і провадити через Своє Непорочне Серце до навернення. Відкрийте ваші серця і зважтеся на святість, а надія породить радість у ваших серцях. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 серпня 2012 року). Мати Пресвята, дякуємо Тобі, що ми є Твоїми дорогими дітьми. Дякуємо за Твоє запевнення, що і сьогодні з надією у Серці молишся за нас. Ти є невтомною Матір’ю. Твоє Непорочне Серце наповнене надією. Колись Ти сказала Івану: “Ви є Моєю надією” (01.01.2010). Твоє Непорочне Серце наповнене любов’ю – любов’ю Божою, любов’ю жертовною, любов’ю материнською. А сьогодні говориш нам про надію, яку маєш у Серці Своєму. З цією надією молишся за нас. Це для нас підказка, щоби і ми молилися завжди з живою надією. Далі Ти кажеш, що дякуєш Найвищому, тим більше дякуєш Отцю нашому за кожного з нас, за кожного, хто живе Твоїми посланнями серцем. І знову дякую

за себе, за кожного з нас. За всіх, які на цілому світі прийняли серцем Твої послання і живуть ними. Пресвята Мати, Ти нас так сильно любиш, що ми вслуховуємося в Твої слова. Хочемо їх зрозуміти настільки, наскільки у змозі наш дух. Ти прагнеш, щоб наші серця жили Твоїми посланнями, отож щоби ми їх сповнювали з великою любов’ю, великим прийняття. Дальше нам говориш, Матінко: “Також дякую любові Божій, що кожного з вас можу любити і провадити через Своє Непорочне Серце до навернення”. Боже милосердний, дякуємо Тобі, дякуємо Твоїй любові. Боже, Ти що є Любов’ю неосяжною, дякуємо Твоїй любові за дар Матері Пресвятої і за те, що Вона кожного з нас може любити. Завдяки Твоїй любові може любити кожного з нас і провадити кожного з нас. Так сильно потребуємо любові Матері, любові Нашої Небесної Мами і Її провадження, зокрема до навернення, бо ми ще слабкі. У нас відновлюються злі нахили. Світ дає знати про себе, про недобрі впливи. Сатана кружляє, як лев, що ричить. Потребуємо навернення. Матінко, дякуємо Любові Божій за те, що Ти кожного з нас любиш і провадиш до навернення. А провадиш нас через Своє Непорочне Серце. Твоєю сутністю є Непорочне Серце. Ціла Твоя Особистість зосереджується в Непорочному Серці. І Ти провадиш нас через Своє Непорочне Серце. І говориш: “Відкрийте ваші серця”. В іншому посланні (02.12.2011) Ти сказала: “Тільки чисте серце, необтяжене гріхом, може відкритися”. А тепер зі Свого Непорочного Серця промовляєш до наших сердець: “Відкрийте ваші серця і зважтеся на святість, а

Дiти Непорочної

ГОЛОС МАРІЇ

надія породить радість у ваших серцях”. Духу Святий, приходь з могутністю, торкайся нашої волі, забирай усякі наші переляки, всяку остиглість, аби ми були мужніми. Аби ми були дуже конкретними у своїй любові до Пресвятої Матері. Через те, що Вона нас просить: “Зважтеся на святість”, то, Духу Святий, допоможи нам, аби ми сьогодні оживили наші рішення. “Зважтеся на святість, а надія породить радість у ваших серцях”. Коли будемо святі, зокрема, коли відійдуть від нас темрява, роздвоєння, остиглість, гріхи – коли ми їх зречемося, – будемо святими. Коли святість загостить у нас, то буде у нас надія. Вона породить радість у наших серцях. Шукаємо радість, бо без неї не в змозі жити. Надзвичайно потрібна радість у родинах, щоби діти зростали в атмосфері радості. Ти сьогодні підказуєш нам, що коли отримаємо цю радість – коли відкриємо серця і зважимося на святість, – тоді в нас буде надія і зродиться радість у наших серцях.

Дiти Непорочної

Пресвята Матінко, Ти кажеш нам: “Дякую вам”. Навчаєш нас благодарити. Хочемо подякувати Тобі за Твою невтомну Материнську любов, невтомність у приходженні до нас, даванні послань. “Дякую, що відповіли на Мій заклик”. Свята Маріє, молися за нас, аби ми не забували, аби ми щоденно відповідали на Твій останній поклик: “Духу Святий, приходь і давай нам добру пам’ять, нагадуй нам у різних життєвих ситуаціях ті слова, повні любові й піклування про нас, нашої Матері, які випливають з Її Непорочного Серця та вливаються у наші серця. Послання Мир’яні від 2 серпня 2012 року “Дорогі діти! Я є з вами і не відступаю від вас. Прагну, аби ви пізнали Мого Сина. Прагну, аби всі діти були зі Мною у житті вічному. Прагну, аби ви відчули радість миру й отримали вічне спасіння. Молюся, аби ви подолали людські слабкості. Прошу Мого Сина, щоб вас обдарував чистим серцем. Дорогі Мої діти, лише

чисті серця можуть переносити хрест і складати жертви за всі ті гріхи, якими був зневажений Отець Небесний і якими надалі Його зневажають ті, що Його не пізнали. Моліться, аби ви пізнали світло правдивої віри, яка походить тільки з молитви чистих сердець. Тоді всі, хто вас оточує, відчують любов Мого Сина. Моліться за тих, яких обрав Мій Син і які провадять вас до спасіння. Утримайтеся від усяких осудів. Дякую вам”. КОЛИ ВИ СПОГЛЯДАЄТЕ “Дорогі діти! Коли споглядаєте багатства барв у природі, які дає вам Найвищий, відкривайте серця і з благодарінням моліться за всяке добро, яке ви посідаєте, і промовляйте: “Тут я створений для вічності”, і прагніть справ небесних, бо Бог вас любить безмежною любов’ю. Задля цього дав вам також Мене, щоби Я вам підтвердила: “Дорогі діти, тільки в Богові є ваш мир і надія”. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик (Послання від 25 вересня 2012 року).

№5(76), 2012 21

ГОЛОС МАРІЇ Пресвята Мати, Царице Миру, Ти звертаєшся до нас “любі діти”. Ми прагнемо бути Твоїми дітьми. Прагнемо бути братами Ісуса. Прагнемо бути в Божій родині. “Коли ви споглядаєте багатсво барв у природі (...)”. Дякуємо, за цей чудовий створений світ, за ту книгу, яку розгортають пори року, яку ми читаємо навесні, влітку, осінню й узимку, яка розповідає нам про Бога Творця: Його мудрість, доброту, красу. Дякуємо Богові Творцеві за неосяжну красу, за те, що так наситив Своєю красою цю землю. Дякуємо за дар природи, за красу і багатство кольорів літа, що завершується, й осені, що розпочинається. Дякуємо за очі, завдяки яким можемо наситити нашу душу красою створеного Богом світу. Ми так потребуємо краси. Вона окрилює нас, перемінює і пробуджує тугу за Прекрасним. “Коли ви споглядаєте багатсво барв у природі, які вам дарує Всевишній, відкривайте серця (...)”. Духу Святий Животворчий, створюй у нас чуйне і ніжне серце, пробуджуй у нас душі митців, щоб наші думки, слова і вчинки були прекрасними, щоб наше життя набуло більше краси в сім’ї та оточенні. “(...)відкривайте серця і моліться з вдячністю за все добро, яке маєте”. Отче всього добра, просимо Тебе: уділяй нам добро, щоб його було в нас багато, щоб ми були добрими людьми, такими, що прагнуть добра і роздають його в цьому світі, бідному на добро; в цьому світі, де є багато користі, брутальності, знищення – у цій цивілізації смерті. Пресвята Мати, Ти створила школу, і навчаєш у ній нас так, як навчає дітей вчителька повто-

№5(76), 2012 22

рювати окремі слова, щоб вони їх запам’ятали, щоб з допомогою повторення щораз більше вникали в їхній зміст. Ти кажеш нам: “Скажіть: “Тут я створений для вічності”. Веди нас, Мамо, ми хочемо бути в Твоїй школі, виконувати Твої доручення, робити домашнє завдання, щодня кажучи: “Тут я створений для вічності”. Дякуємо за дар життя і вічність, за те, що будемо жити вічно. Далі Ти кажеш нам: “Прагніть справ небесних”. Цей світ так сильно засмоктує нас, притягує, що ми можемо втратити з очей горизонт небесних справ. Щодня бажаємо працювати над нашим серцем, щоб воно прагнуло небесних справ, щоб справи цього світу не пригнітили нас і не полонили. “Бо Бог любить вас безмежною любов’ю”. Упродовж цього місяця, Пресвята Мати, хочемо роздумувати про те, як Бог любить нас безмежною любов’ю. «Тому й дав вам Мене». Царице Миру, візіонери говорять, що Ти є красою, світлом і любов’ю. Мати з Неба, яка приходиш від Небесного Отця, Бог дав нам Тебе, щоб Ти сказала: “Любі діти, лише в Богові ваш мир та надія”. Дякуємо Тобі за безмір любові та турботи про нас. З якою великою любов’ю Ти промовляєш до наших сердець: “Любі діти, лише в Богові ваш мир та надія”. Веди нас, Мамо, до Бога, у Своїй школі. Ми хочемо розповісти іншим людям, особливо тим, які мають багато клопотів, є розбитими, живуть у депресії, потрапили в різні узалежнення, беруться за те, що їх нищить, що тільки в Богові є мир та надія. Коли цей світ конає через відсутність любові, Ти, Пресвята Мати, приносиш нам любов, даєш нам любов.

“Дякую, що відповіли на Мій заклик”. Не хочемо Тебе підвести Пресвята Мати. Ти така делікатна, така приязна. Виховуй нас, щоб ми були людьми великої шляхетності та чуйності. Через те, що ми запрошені до великої родини Божої, цієї прекрасної родини Божої, дай нам досконалість духовного світу, Царства Божого, щоб ми були внутрішньо красивими, чуйними, щоб ми мали культ Царства Небесного у собі, щоб ми справді на ту Твою велику любов Матері відповіли цілим серцем. У жовтні в Таїнствах св. Вервиці ми розважатимемо, Маріє, Твої слова, і вслухатимемося у Твоє Серце, щоб краса створеного світу пробуджувала в нас прагнення Неба. Амінь. Послання Мир’яні від 2 вересня 2012 року “Дорогі діти! Тоді, коли Мої очі дивляться на вас, Моя Душа шукає душі, з якими прагне бути одним цілим, душі, які зрозуміли значення молитви за тих Моїх дітей, які не пізнали любові Отця Небесного. Взиваю вас, бо вас потребую. Зважтеся на місію і не турбуйтеся, бо Я зміцню вас. Наповню вас Своїми ласками. Своєю любов’ю охороню вас від злого духа. Буду з вами. Своєю присутністю буду вас потішати у важкі хвилини. Дякую вам за відкриті серця. Моліться за священиків. Моліться, щоб єдність поміж Моїм Сином і вами була такою сильною, щоб ви стали цілістю. Дякую вам”. Матір Божа благословила всі релігійні предмети і розмовляла з Мир’яною про справи, про які та не може розповісти. о. Євгеній Сьпйолек Переклав з німецької Андрій Чорний

Дiти Непорочної

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ

СВЯТИЙ КОЛУМБА – хреститель та покровитель Шотландії (Закінчення, початок у №4, 2012)

Святий Колумба

Вигнання і покута Історія з книгою та війною дещо проявила характер бойового ігумена. Він був пихатий, нестримний у бажаннях, часто спочатку робив, а потім уже думав, що робить, йому важко давалися євангельська любов, милість та смирення. Проте, незважаючи на це все, Колумба був християнином, тобто, намагався наслідувати Христа в думках, словах та вчинках. І що таке гріх, він теж розумів добре. Тому, хоча друзі та земляки вважають тебе героєм, примусити замовкнути совість трохи важко – особливо, коли ти – християнин. Тим більше, церковний синод усе ж таки засудив Колумбу; щоправда, невідомо за що – за порушення авторських прав чи участь у війні. Слід зауважити, що на своїй землі Колумба був героєм, тому сумнівно, щоб у ті часи будь-який синод

Дiти Непорочної

міг до чогось його примусити. Однак Колумба і сам розумів, що в цій ситуації він був, як то кажуть, не цілком правий – насамперед перед Богом. Кожній людині потрібен духівник або хоча б сповідник. В Ірландії цю потребу розуміли дуже добре. Духовних наставників там називали “друзями душі”. Кольм Кілл мав такого “друга душі” – пустельника Молайса, який оселився на самотньому острові неподалік Ірландії (як вже було сказано вище, ірландські ченці дуже любили подорожувати). За порадою та відпустом Колумба вирушив до Молайса, і той дав йому пораду: гріх потрібно спокутувати. Через пиху Колумби загинуло три тисячі людей – то ж нехай він наверне до нового життя у Христі три тисячі язичників! Кольм Кілл умів проповідувати. Любив подорожувати. З єдиним були труднощі: ос-

№5(76), 2012 23

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ танні язичники в Ірландії були за кількадесят років до його народження. Треба було вирушати з рідної країни, до того ж, вирушати назавжди. Так наш герой зрікся усього, чим він міг пишатися: підтримки родичів, непокори синоду, відчуття перемоги. Позбавив себе і негріховних речей: щастя жити на рідній землі, завжди бачити перед собою милих серцю друзів. Утім жереб був кинутий ще давно: вирішивши багато років тому слідувати за Христом, він не міг зректись цього рішення, хоча мав заплатити за нього дорогу ціну. Інакше марним було і його чернецтво, і його християнство. Окрім того, гріх треба спокутувати, і від цього нікуди не дінешся… У 563-му році Колумба з дванадцятьма друзями назавжди покидає Ірландію. Їхній шлях пролягає до Британії, точніше, до півночі Британії, поруч з якою жили корінні мешканці – пікти – та переселенці з Ірландії – скотти. Пікти мали кілька королівств, які, звісно, час від часу розпочинали міжусобну гризню. Скотти мале одне королівство-колонію – Дар Ріада. Щоправда, ці переселенці мешкали тут уже двісті років і почувались, як удома. У майбутньому саме скотти дадуть назву цій землі – Шотландія. Скотти на той час уже були християнами, а ось пікти приймати нову віру не барились. Можливо тому, що в них не зовсім гладко складались взаємини зі скоттами… Однак король скоттів Конал, згідно з літописами, дбав більше про навернення сусідів, ніж про завоювання їхніх земель. Він навіть не був проти того, щоб місіонери діяли не з його земель, а з «нейтральної території», наприклад, з якогось острова неподалік від британського берега. Він дав Колумбі дозвіл оселитись на одному з таких островів, щоб з нього той уже подорожував до піктів. Крім того, на такому острові можна було почувати себе в безпеці під час нападу потенційних ворогів. Цей острів тепер має назву Оронсай. Проте в ясну погоду з нього можна побачити не тільки британський, а ще й ірландський берег. Цього Колумба витримати не міг, і вибрав собі для поселення інший острів, ближчий до чужої землі й віддалений від батьківщини. Цей острів ще не мав назви, і Кольм Кілл охрестив його Іона. Можливо, це був тонкий натяк і на те, що місіонерський подвиг він розпочинає не цілком з власної волі (як і біблійний пророк Іона), і на те, що через брак послуху та смирення він також має певні труднощі, дещо схожі на проблеми біблійного персонажа. А може Колумба дуже добре знав єврейську: «іона» в перекладі з івриту означає “голуб”, як і “колумба” – з латини. На острові він з друзями заснував

№5(76), 2012 24

новий монастир (досвід цього в нашого героя вже був), який згодом став одним з найбільших монастирів Британії. Колумбу очікував шлях успіху, слави, святості… Однак його серце було сповнене тугою за батьківщиною, яка була втрачена для нього – втрачена через власну пиху: Хоч я добробут маю в достатку, Та без батьківщини Щастя не маю в землі незнайомій, Гіркій чужині. Горе мені, мій Бог таємничий, У вироках правий, Що шлях свій направив у битву Куйл Дремні, На поле криваве. Щасливим є той, хто в церкві блаженній На батьківщині, Бачить, піднявши до обрію очі, Смарагдові схили… Служіння і слава Заснований Колумбою монастир дотримувався тих же принципів, що і будь-які кельтські монастирі. Монах мав три справи – праця, молитва, читання. Працювати треба було до поту, а молитися – до сліз. Посилання на Святе Письмо подавалося не за Вульгатою: мабуть, книгу Фінненові він таки повернув. Устав, написаний Колумбою, дає монахам пораду (або наказ): “жити на самоті недалеко від людей, поки сумління не буде готовим до життя у народі”. Отже, чернече життя на Іоні трактували як підготовку до служіння людям, а сам монастир – як своєрідну «семінарію». Недарма в уставі Колумба писав, що монаха можуть очікувати два види подвигів для Христа: “червоне» мучеництво (смерть або страждання за віру) та “біле” мучеництво – аскетичний подвиг (а який місіонер не потерпає від незгод?) у церковному служінні. Щоправда, “червоним” мучеником не став ані сам Колумба, ані його друзі. Згідно зі спогадами, великих труднощів з проповіддю Євангелії Колумба не мав. Життєписи святого мало розповідають про конфлікти з язичниками – лише про дивовижні ознаки, якими супроводжувалися його проповіді. Наприклад, коли святий ішов проповідувати королю піктів Бріде, перед ним самі відчинилися двері королівського палацу, і, вражений цим, король невдовзі охрестився. Можливо, завдяки цьому проповідь Колумби і мала такий успіх у всіх піктських землях. Сам

Дiти Непорочної

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ королевич, він умів вести розмову з титулованими особами, а коли навертався король, подаючи приклад своїм підданим, то вони, відповідно, не чинили проповідникам великого опору… Щоправда, на відміну від св. Володимира, Бріде не зганяв піктів до річки хреститись – він просто не заважав місіонерам ставити хрести та відкривати монастирі на своїй землі. А скільки років пройшло від початку проповідництва до повної християнізації піктів – сказати важко. Мабуть, цей процес тривав не одне покоління, але ні Колумбі, ні його наступникам не було куди поспішати. Розпочавши служіння в Британії, він уже не рахував кількість навернених, бо усвідомив, що межі свого гріха не визначити, коли вважати одиницею обчислювання вбитих чи спасених людей. Гріх спокутується не кількістю прочитаних молитов або скоєних добрих справ, а змінами в характері, серці. Кольм Кілл це зрозумів і вже не гнався ні за славою, ні за великими досягненнями, а просто робив те, що Бог хотів від нього. Як поет, він, звісно, не міг не навчитись отримувати насолоду від самого процесу життя та служіння, незалежно від кількісного результату. Щоправда, слава його не оминула: ще за життя він став живою легендою, загалом, завдяки своїм монастирям у Деррі та на Іоні. Обитель у Деррі продовжувала зростати, поки не стала найвідомішою та найвпливовішою на півдні Ірландії. А Іона… з Іони виходили місіонери, які подорожували по цілій Британії, а згодом – і по цілій Європі. На Іоні була найкраща бібліотека, найкращий скрипторій, найкраща школа на Британських островах. Усе це з’явилось завдяки св. Колумбі, який до кінця життя зберігав відвагу та силу волі, запал та рішучість, здатність бути водночас лідером і другом, а також упродовж життя набув смирення, спокою та любові – не до ідей, а до людей. За легендами, він кілька разів таки повертався до рідної Ірландії: брав участь в якихось церковних синодах. Кажуть, що Колумба ставав на захист ірландських бардів, яких місцева влада почала переслідувати. Що ж, поетом він залишався до кінця свого життя. І саме Колумба залишив нам один з наймальовничіших образів ірландського монаха – на березі моря, з книгами та арфою, з тугою за рідним краєм: Радий я був би в ріднім краю На скелях найвищих, Кинувши погляд на захід, бачити Моря обличчя,

Дiти Непорочної

Бачити хвилі, могутні та сиві, Що водами грають, Бачити пінні бризки, що з хвилями В танці стрибають; Чути, як чайки квилять під небом Пісні дивовижні, Разом із вітром, із морем співають Славу Всевишньому. Бачити, як об берег б’є неустанно прибій нескінченний і як прилив з відливом по черзі несуть свою варту; Як піднімаються дивнії риби З глибокого моря І пінні баранчики скачуть по хвилях, Немов серед поля. Бачити милу обитель біля моря В дубовому гаї, Коли повернусь нарешті додому, До рідного краю. Серце моє розкаяння повне За всі прогрішення. Буду в молитвах я Бога просити За гріх свій прощення, Буду в молитвах я Бога хвалити, Що дивно створив він Небо високе, землю міцну І моря глибини. Мрію я книг прочитати багато – Душі користь з того, У піснях натхнених і цілим життям Славити Бога, Велич Господню хотів би сягнути Розумом вбогим, І працювати, як треба – до поту, Але не з-під палки. У полі орати, дбати про бідних, Рибу ловити… Праці, молитвам, книгам і Богу Життя присвятити. Віктор Заславський, м. Жовква

№5(76), 2012 25

АПОСТОЛИ МАРІЇ

ПІЗНАТИ ЛЮБОВ БОЖУ

Наприкінці вересня Меджуґор’є зустріло нас теплом і спокоєм, нас, паломників зі Львова, серед яких більшість членів ІІІ Чину Отців Василіян. Всі ми приїхали на зустріч з Марією напередодні Її об’явлення візіонерці Мир’яні 2 жовтня біля Синього Хреста, на Подбрдо. Тут, у цій оазі миру, справді панує добро і спокій: ніхто нікуди не спішить, ніхто на ніч не зачиняє дверей, тут немає крадіжок і, взагалі, всі жителі та прочани дуже ввічливі один з одним. І це не дивно, бо Сама Марія опікується Меджуґор’єм і породжує тут особливу атмосферу миру та любові. У неділю, 30 вересня, ввечері ми пішли до храму ап. Якова (Старшого), Покровителя всіх паломників, щоб стати співучасниками у Жертві Ісуса на Голготі та разом з Марією подякувати Отцю Небесному за Його великий дар, що впродовж тридцяти одного року Цариця Миру об’являється за Його Волею Своїм дітям. Літургію відправляли хорватською мовою біля храму, на площі були десятки тисяч людей з різних куточків світу. Під час Причастя більшість приймає Євхаристійного Ісуса стоячи та багато на руку. На коліна стають лише українці та поляки. Один з наших прочан (Зеновій) розповів, як якось до групи українців

№5(76), 2012 26

підійшов старенький священик з Італії, тримаючи в руках чашу з Гостіями, зупинився, заплакав і запитав: “Україна?” “Так”, – відповіли наші прочани. Узагалі цю проблему “зігнутих” і “випростаних” колін, яку зумів нав’язати сатана ще у другій половині ХХ ст., вирішується у Європі “по-європейськи”: ніхто нікого ні до чого не примушує. Зовні це виглядає досить пристойно: священики підходять до віруючих і делікатно уділяють їм Святе Причастя в уста чи на руку, незалежно від того, чи вони на колінах, чи стоячи. Одним словом – Європа! Однак за цим усім невидимо підкрадається якесь знецінення цього великого Таїнства, та щось тривожне. Хоча дивуватися таким явищам, а тим більше ображатися чи ще, не дай Боже, впадати у гнів, узагалі не потрібно. Прийшов такий час, коли ми станемо свідками багатьох сучасних нововведень, теорій, течій, напрямків. Найголовніше, як про це благає Марія у Меджуґор’ї, відкрити своє серце Богові; щодня читати Святе Письмо, щоб Слово Боже почало у нашому серці закорінюватися, зростати і приносити плід духовний. Необхідно почати молитися серцем уранці та ввечері хоча би по півгодини. Служба Божа повинна стати центром нашо-

Дiти Непорочної

АПОСТОЛИ МАРІЇ го духовного життя. Часта Сповідь і Святе Причастя мають ввійти в наше духовне життя, щоб ми могли поступово вдосконалюватися та навчилися зберігати свій дух у чистоті, мирі та любові, а піст допоможе вистояти у духовних випробуваннях. Звичайно, будь-яка духовна проща – це серйозне випробування як фізичне, так і духовне. І Меджуґор’є ще раз підтвердило це. Ми щодня вставали десь о четвертій години ранку і йшли на гору Подбрдо, щоб спільно пройти повну Вервицю. Гора Подбрдо, як і Кріжевач складається з каменю. Іти по цих горах непросто, однак той, хто проходив Вервицю на Подбрдо і Хресну Дорогу на Кріжевачу ніколи про це не пожалє. Другого жовтня ми пішли на Подбрдо, щоб бути на об’явленні Матері Божої Мир’яні. Ми змушені були зупинитися на ХІІ-ій стації Вервиці, бо далі ціле підніжжя гори було запруджене паломниками з різних країн. З-під Хреста линули релігійні пісні хорватською та італійською мовами. Несподівано все завмерло, а через якусь мить пролунали оплески. Ми зрозуміли, що Мир’яна підходить до Синього Хреста, де завжди молиться, а потім входить в екстатичний стан, відкидає голову назад і з неймовірним щастям на обличчі, не зауважуючи нікого навколо себе, починає розмовляти з Дівою Марією. Ця мить появи Марії біля Синього Хреста Мир’яні завжди супроводжується глибокою тишею. Цього разу перед самою появою Марії на небі прогримів грім, спалахнула блискавка. Глибоку тишу порушували хіба поодинокі викрики опанованих людей. Саме об’явлення триває 7-10 хвилин. Як тільки Мир’яна повертається у природній стан, це є сигналом для всіх паломників, що Марія підноситься до Неба. Всі прощаються з Марією оплесками рук та сльозами радості на обличчях. Минає ще деякий час, і перекладачі виголошують послання Марії декількома мовами. Цього разу в посланні йшлося про те, що Богородиця потребує “апостолів з чистими серцями”, бо тільки вони у змозі нести “світло Божої Любові” людям. Загальний намір, з яким їхала наша молитовна група на прощу до Марії, був один: жертвувати все за Україну, нашу Церкву, добрих і ревних пастирів, провідників у духовному житті народу. Коли ми прибули в Меджуґор’є і щодня почали відмовляти вервицю на Подбрдо, а Страдецьку Хресну Дорогу на Кріжевач, тоді, звичайно, свої наміри ми доповнилися тим, про що просить Марія в цій оазі миру, а саме: – молитися за відігнання злого духа від себе, своїх родин, парафій, України;

Дiти Непорочної

– молитися за продовження часу Божого Милосердя для нас і цілого світу; – молитися за впровадження і збереження Божого Миру в нас, наших родинах, парафіях та цілому світі; – молитися за спасіння душ у Чистилищі й уділення їм ласки дозрівання у Любові Божій. Кожний прочанин знає, що під час прощі завжди щось відбувається. Четвертого жовтня Андрій, Назар і я вирішили пройти стації Вервиці на Подбрдо індивідуально, щоб мати змогу порозважати на кожній. Ніч на горі була дуже теплою, а внизу в яскравих вогнях потопало Меджуґор’є. У цій дивній та сприятливій для розважання та молитви тиші кожен з нас, піднімаючись по гострих каміннях Подбрдо, ішов, щоб посправжньому серцем поєднатися з Ісусом та Марією й узяти участь у терпіннях Їхніх Двох Найсвятіших Сердець. На вершині гори, біля VІІ-ої та VІІІ-ої стації, якесь дивне відчуття миру охопило душу, немовби у Гетсиманському саду в Єрусалимі, хоча серце плакало від усвідомлення Страстей і Мук Господніх та своїх гріхів. Тут найкраще звершується покаянна молитва душі, адже з 24-ої години ночі до 4-ої ранку Небо відкрите, і душа напряму з’єднується з усіма Небесними Силами – тоді молитва серця стає дуже сильною і дієвою. Це одна з таємниць Меджуґор’я, яку для себе відкрив уже не один прочанин. Після Х-ої стації ми пішли на те святе місце, де вперше у 1981 році Марія об’явилася малим дітям. Біля фігури Цариці Миру були паломники з Італії, але вони молилися кожен у своєму серці, дотримуючись неписаного закону про мовчання і тишу. Я згадав про одну старовинну Вервицю на почитання десяти євангельських чеснот Пресвятої Діви Марії Отців Цистерціанців і почав її відмовляти на колінах. Десь на четвертому зернятку відчув сильний запах мира, і, коли повернувся до Андрія та Назара, вони тихенько підтвердили, що теж відчули цей прекрасний запах. Тоді я зрозумів, що, очевидно, Матері Божій подобається ця старовинна Вервиця. П’ятого жовтня Небо знову подарувало цей дивний запах мира біля фігури Матері Божої на Подбрдо, але він тривав лише доти, поки не прийшла група англійців. Вони почали вголос молитися, і запах мира щез. Очевидно Марія дуже цінує делікатність душі. Коли вона порушується, то і Небо на це реагує. Пригадую, як під час прощі на Святу Землю наша група зі Львова вирішила вдруге пройти Хресну Дорогу Спасителя вночі, щоб ніхто не перешкоджав. Коли ми підійшли до VІІІ-ї стації, а брама на подвір’я Храму Гробу Господнього була зачинена, то вирішили тут, на VІІІ-й стації докінця відмовити цілу Хресну Дорогу. Нам залишалося ще

№5(76), 2012 27

АПОСТОЛИ МАРІЇ дві стації, як до нас підійшла велика група прочан Російської Православної Церкви. Спочатку вони здивовано спостерігали за нами, а потім “батюшка” громовим басом почав зі своїми мирянами співати “Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, помилуй мя, грешного”. Усе перемішалося. Підходить до мене один прочанин Михайло і каже: “Зрозумів? Невже вони думають, що горлом Небо здобудуть? Мені так і хочеться запитати: “Ваше преподобіє, скажіть мені: “Ну чиє ж ви є подобіє?!” Такі випадки неделікатного ставлення братів по вірі, звичайно, залишають гіркий осад на душі Під час прощі ми зустрілися з візіонеркою Віцкою, живим дитям Божої Любові. Вона говорила про Божий план спасіння людства, силу молитви на Вервиці як наймогутнішу зброю проти сатани, про піст, духовне життя. Дивлячись на цю мужню жінку, на хрест, який вона з такою любов’ю несе, мимоволі задумуєшся про десять таємниць Меджуґор’я, спосіб виявлення цих таємниць, який робить з феномену об’явлення Марії в Боснії “ще більш виняткову, специфічну та єдину своєрідну подію й одночасно дозволяє глибше розуміти, який план для цілого світу Бог хоче реалізувати через посередництво Цариці Миру” (о. Лівіо Фанзаґі). Ось як про це говорить візіонерка Мир’яна: “Я була змушена вибрати священика, якому повинна була (за волею Діви Марії) виявити десять таємниць. Для цього я вибрала францисканця о. Петара Любічіча. Повинна йому сказати, що і де наступить напередодні за десять днів до того, як усе це відбудеться. Мусимо провести десять днів у пості та молитві, а за три дні перед сповненням таємниці він повинен проголосити її всім і не матиме жодного вибору: сказати чи ні. Він погодився на це. Тоді люди переконаються, що все це – ділання Господа. Матір Божа часто говорить: “Не говоріть про таємниці, лише моліться, а хто має до Мене таке почуття, як до Матері, а до Бога таке, як до Отця, нехай нічого не лякається”. Коли пророцтва почнуть сповнюватися, напевно, лише тоді усвідомимо собі, що цей час – час Божого Милосердя для навернення і спасіння людей. Окрім того, виявлення таємниць за три дні до їхнього сповнення спричинить також поділ людства, яке поділиться на віруючих і невіруючих, на тих, які виступають проти Бога і є мешканцями землі, тобто ціле своє життя віддали зароблянню скарбів на цій землі; і на тих, які заробляли свої скарби на Небі. Такі утворять Царство Неба, тобто стануть мешканцями Неба. Дуже важливою у цій справі є історія з пергаментом, який Матір Божа передала Мир’яні з Неба, і на якому є записані всі десять таємниць. Мир’яна згадує: “Матір Божа передала мені спеціальний аркуш, виготовлений

№5(76), 2012 28

з матеріалу невідомого походження. Подібний на папір, хоча це не папір, подібний на тканину, хоча це не тканина. Пергамент – видимий, до нього можна доторкнутися, але букв на ньому не видно. Священик, якому вона передасть цей пергамент, отримає ласку прочитання тексту тільки першої таємниці, інших – ні. Цей пергамент має небесне походження. Мій шваґер, який працює інженером у Швейцарії, провів дослідження в лабораторії, і сказав, що матеріал, з якого він виготовлений, є неземного походження”. Мабуть, що всі таємниці будуть виявлені окремо одна за одною; після проголошення перших двох і видимого знаку на горі Подрдо людство поділиться на віруючих і невіруючих. У 1987 році Мир’яна мала зустріч зі Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ, яка тривала біля десяти хвилин. Його слова запали глибоко в серце Мир’яни. Папа сказав: “Якби я не був Папою, вже давно поїхав би в Меджуґор’є. Утім навіть не маючи змоги поїхати, знаю все і стежу за всім, що там відбувається. Охороняйте Меджуґор’є. Це – надія світу. Колись у Ля Салєт Матір Божа сказала: “Звертаюся з терміновим застереженням до землі, до істинних учнів Бога живого, що царює в Небі, єдиного і правдивого Спасителя людства, звертаюся до справжніх послідовників Христа, що став чоловіком; звертаюся до Моїх дітей, Моїх вірних почитателів, тих, які віддалися Мені, щоб Я їх привела до Мого Божественного Сина, тих, хто живе Моїм духом; звертаюся до апостолів останніх часів, вірних учнів Ісуса Христа, які жили, нехтуючи світом і собою в убозтві та смиренні, в забутті та мовчанні, в молитві та умертвленні, в чистоті та єднанні з Богом, в терпінні та незнані світу. Настав час, щоб ви вийшли із забуття і понесли світло світові. Ідіть і скажіть про себе, Мої улюблені діти. Я з вами і у вас, аби ваша віра була світлом, котре вас просвічуватиме під час тих нещасливих днів, Нехай ваша ревність пробудить у вас спрагу почитання і хвали Ісуса Христа! Боріться, діти світла, вас небагато, але ви свідомі, бо це час часів, кінець кінців!” Тепер у Меджуґор’ї Марія знову звертається до Апостолів Останніх Часів і кличе їх Собі на допомогу... Йосиф Воробець Продовження у наступному номері

ПАЛОМНИЦТВО з Гал-Круїзом ІЗРАЇЛЬ (Св. Земля), МЕДЖУҐОР’Є, ФАТІМА, ЛЮРД, ВАТИКАН, ЧЕНСТОХОВА Контактні телефони 0672773425 – ЛЮБОМИРА, 0678117168 – МАР’ЯНА

Дiти Непорочної

СВІДЧЕННЯ

Я ТАК МАТІНКУ БОЖУ НА ПОЧАТКУ ПОЛЮБИВ.. Історія з мироточивим Хрестом на Закарпатті проста і глибоко повчальна, бо все відбулося у звичайній родині Тібора та Марії Сорко (с. Кідіош, Берегівський р-н, Закарпатська обл.). А все почалося значно раніше. Ось як про це згадує п. Марія Сорко: “У нас Хрест замироточив 26 лютого 2004 року (див. на 4-ій ст. обкл.), але спочатку я хочу розказати про ту дорогу, яку нам довелося пройти з чоловіком до мироточення. По хрещенню ми з чоловіком були протестантами, тепер, після усіх цих незвичайних подій, ми навернулися до Католицької Церкви. У 2001 році у нас, у сім’ї, справи були неважні. Мій чоловік перестав ходити до церкви, заявивши мені, що він шукає живого Бога, а не якогось мертвого. Я тоді подумала, що мій чоловік трохи нездоровий, бо де можна було шукати живого Господа? Через віруючу сім’ю ми звернулися до одного православного монаха, який нам усе пояснив і сказав: “Діти мої, поклоняючись Хресту, ми поклоняємося не рукотворному, а живому Богові, розіп’ятому на ньому, це не ідолопоклонство, як учать у Протестантській Церкві”. Як не дивно, але цей православний монах дуже наголошував на частій Сповіді та Причасті, на молитві Розарія (Вервиці), важливості Святих Дарів. Мені тепер зрозуміло, чому мій чоловік уже давно хотів мати в хаті Розп’яття та носити медальйончик Матері Божої на грудях, а тоді я сама була переконаною протестанткою, і для мене поведінка мого чоловіка, його дивні слова спочатку були незрозумілими. Тепер я усвідомлюю, що все почалося з нього, бо він мені завжди говорив про Хрест, бажання носити хоча би медальйончик Матері Божої, але я йому не дозволяла це робити. Особливо мій чоловік хотів, щоб Хрест був у хаті. Якби тільки люди знали, яка благодать сходить з Хреста, всі би його собі поставили. Він і сьогодні

Дiти Непорочної

Мироточиве Розп’яття (див. на обклад.) заявляє, що якби була його воля, то всюди би Хрести поставив: у садочках, лікарнях, школах, офісах... Про таке бажання мого чоловіка почула наша сусідка. Її чоловік працював у Берегово, на ремзаводі. Там виливали розп’яття з чавуна. Якось ми з чоловіком повезли його брата в Ужгород, на лікування. У нас було трохи часу, і ми підійшли до релігійного магазину в центрі міста, де за вітриною стояв дуже гарно оздоблений Хрест з Розіп’ятим Спасителем на ньому.

Чоловік глянув на нього і сказав: “Слухай, Сам Господь мені Його приготував, я купую”. Ми зайшли в магазин і почали оглядати все: медальйончики, вервички, образочки. Однак я зауважила, що мій чоловік нічого не купує. Мені стало соромно, бо в магазині обслуговували дві монахині. І тут чоловік заявив мені, що йому хтось чи щось не дає сьогодні купити тут, але він купить наступного тижня. У мене тоді виникла грішна думка, що мій чоловік дуже скупий.

№5(76), 2012 29

СВІДЧЕННЯ Увечері ми приїхали додому, і до нас прийшла сусідка і принесла щось в газету замотане. Віддала мені в руки і сказала, що нам це потрібне. Я розмотала і побачила, що це – Розп’ятий Господь, вилитий із чавуна. Розп’яття було вже поржавіле, у піску. У мене відразу виникла думка, що нам таке не потрібне. Ми бачили в Ужгороді красиве і купимо його наступного тижня. Чоловік глянув на це старе Розп’яття ззаду і сказав: “Так, це воно. Я його хочу і зроблю для себе”. Я такого не очікувала від нього, бо в моїй душі, напевно, пекло воювало з Небом. Невже він такий скупий: бачив таке красиве Розп’яття, а хоче цілком ніяке. Наступного дня мій чоловік почистив Розп’яття і звернувся до мене: “Іди сюди і глянь, які в Господа живі риси. Зараз відкриє очі, як жива людина”. Я не розуміла, що те, що йому тоді було відкрито, мені все ще було закрито, але, мабуть, так мало бути. Коли чоловік став сверлити отвори в руках і ногах, щоб прикріпити до дерев’яного Хреста, то несподівано сказав: “Ой, мені так не хочеться це робити”. Через декілька хвилин, коли я виходила із спальні, то побачила свого чоловіка з Розп’яттям у руках, дуже схвильованого і блідого, зі сльозами на очах. Я запитала його, що з ним. А він відповів: “Ти не думай, що я здурів. У мене все в голові нормально. Це я просвердлив живу людину і прибив цвяхами до Хреста. Але що я відчуваю, ти в мене зараз не питай”. Лише через декілька років він мені зізнався, що коли свердлив у Розп’ятті, то відчував фізично та внутрішньо живе тіло людини, з м’язами, сухожиллями та кістками, а треба було ще прибити фігуру цвяхами до Хреста. Це була нестерпна мука. Чоловік сам вибрав кімнату і стіну, на яку в четвер повісив це Розп’яття, а наступного четверга Хрест замироточив. Це відбулося 26 лютого 2004 року. До нас прийшла одна знайома, і ми зауважили це чудо. Це було щось неймовірне: я стояла перед Хрестом, як Тома невіруючий, і не могла повірити своїм очам. Про такі незвичайні явища ми вже знали,

№5(76), 2012 30

але в мене було таке уявлення, що це може бути тільки у храмі або в дуже віруючій сім’ї. П’ять років ми скривали, бо мало що розуміли. Лише тоді, коли до Ісуса стали приходити Його діти, нам почав відкриватися Божий задум. Десь через рік після цих подій у мого чоловіка запитали: “Чому він не хоче про це написати до газети?” І він у своїй простоті відповів: “Ісус не машина, щоб я Йому рекламу робив. Прийде час, і Господь Сам це зробить, але коли, то тільки Він про це знає”. Тепер, після всіх цих випробувань, сліз, терпінь я дякую Господу за все це, бо бачу, що Він зберіг мого чоловіка таким простим як дитину. Чоловік багато отримав від Бога спочатку, а я у своєму житті строго притримувалась протестантської науки і, на жаль, колись дуже виступала проти Хреста, вважала людей дурними, через те, що цілують Хрест, поклоняються Йому, почитають Його... Проте милосердний Бог відкрив мені правду, яка допомогла мені прозріти духовно. Якось до Хреста прийшла циганська сім’я. У мене в голові відразу ж виникли недобрі думки про циган, але в душі голос підказав, що я думаю не побожому. На душі було дуже болісно. Однак милосердний Господь і тут подав мені справедливу науку, коли я побачила, як молода циганка почала молитися до Святого Хреста, який у неї великий дар молитви. Отож багато над чим задумалася. Я такого молитовного дару, як у тої молодої циганки, ще не зустрічала. Тепер я усвідомлюю, що це все є задум Божий, щоби у протестантському селі та сім’ї замироточив Святий Хрест. Але задля чого? Одного разу чоловік признався мені: “Знаєш, я так Матінку Божу на початку полюбив, що Вона мені Самого Сина живого подарувала”. Я зрозуміла, що коли ми відійдемо до Бога на Суд, то там, насамперед, запитають, не якої ми конфесії, а як ми жили. І якщо ми приймемо Господню Правду тут, то Він нам багато простить там. Найголовніше, щоб ми навчилися перемінювати

себе духовно, любити одне одного. Мені дуже боляче усвідомлювати, що протестанти не визнають Марію Матір’ю Божою, яка на Голготі стала нашою Мамою. На превеликий жаль, не всі ще знають, як Марія нас усіх сильно любить і прагне всім нам допомогти прийняти Її Сина, Ісуса, Його Любов і Правду. Знаєте, коли мені було сім років, моя мама відвела мене до угорської школи, до класу, де не вивчали українську мову, але я, маленька дівчинка, не питаючи згоди у батьків, сама пішла до директора і записалася у клас, в якому вивчали українську мову. Тоді ні я, ні мої батьки пояснити цього не могли. Зате тепер я починаю усвідомлювати, якими неісповідимими є путі Господні, бо Отець Небесний дає кожній людині все в Свій час. Рука Божа повела мене так, щоб я тепер могла про це чудо розказувати всім: і римо-католикам, і греко-католикам, і православним, і протестантам. Ми приймаємо всіх без огляду на національність і конфесію. Тут, біля цього Хреста, Господь учить нас любити кожну людину в Ньому. Миро даю всім, бо воно багатьом допомогло у різноманітних хворобах. Найголовніше, щоб кожна людина йшла до Бога у простоті свого серця, щоб зуміла зробити той перший крок для духовної переміни, а все решту довершить Божа ласка...”

Марія Сорко Післямова Слухаючи просту і щиру розповідь п. Марії про мироточиве Розп’яття, я постійно ловив себе на думці, яким деколи дивним і глибоко повчальним буває Боже Провидіння, яке в ці останні часи хоче, щоб християни різних конфесій – римо-католики, греко-католики, православні та протестанти – стали біля одного престолу в любові до Бога та один до одного і воздали хвалу Божому Імені, дотримуючись своїх духовних практик, традицій та обрядів. Небо хоче від нас духовного екуменізму, а не земного. І про це ще раз засвідчує чудо на Закарпатті. Бесіду записав Йосиф Воробець

Дiти Непорочної

ДОКТОР ЦЕРКВИ

ÒÅÐÅÇÀ À²ËÜÑÜÊÀ:

ÎÄÍÀ ²ÑÒÎÐ²ß Ç Á²ÎÃÐÀÔ²¯

(1515-1582 рр.) зуби від болю, а деколи пробачаючи з усмішкою Ніщо не болить, ніщо не лякає? філософа, як батьки пробачають малих дітей. Саме Бог залишається, все інше – минає. так поступила Тереза з жінкою, яка її побила після Лише терпіння мету досягає. того, як загубила свій чобіт у храмі, а була твердо Той, хто убогий, нестачі не знає. переконаною в тому, що то Тереза його вкрала… Бога – достатньо. У Ньому все має. Проживши 20 років у монастирі, у сорок років Тереза Авільська Тереза пережила навернення, яке спонукало її віднайти шлях до витоків автентичного чернечого життя і реформувати Орден Кармелітів. Нею цікавилася інквізиція, що лише засвідчує істину про те, що Церква є “святою блудницею” – за словами Святих Отців. Святою, бо її Голова – Христос, блудницею, бо її члени, тобто ми усі, є лише зраненими гордістю потомками Адама та Єви. Саме тому Тереза ніколи не мала наміру покидати Матері-Церкви, але як її вірна дочка перев’язувала її болючі рани і лікувала їх своєю безперервною жертовною любов’ю, на відміну від всюдисущих у всі епохи «містиків і реформаторів”, які роздирають Містичне Тіло Христове. Коли Тереза вмирала, самотня і хвора, то тішилася, що вмирає як дочка Церкви, Христової Церкви, єдиної і до кінця світу незнищенної, з видимим Головою Папою Римським. Живучи в Іспанії, вона не знала про «реформу» Лютера, а коли дізнавалася про те, що християни вбивають християн, протистоять Папі, переслідують корінних мешканців Нового світу, завойовуючи його, вона ридаючи повторювала: “Мені видається, що я так занурилася в гріхи, що все зло і всі єресі світу є наслідком моїх гріхів. Цілком можливо, що саме я прогнівила Христа своїми гріхами, що Він наслав на землю стільки бід”. Це був природній стан її глибокої душі, яка Св. Тереза Авільська збагнула думки Божі. Як лише не називали її сучасники: баба, афеЧерез три роки увесь католицький світ святкуватиме півстоліття від дня народження Терези ристка, одержима, бродяга… “Мені говорили, що Санчес Сепеди д’Авіла-і-Аумади. Вона мала вона жінка, ні, що вона чоловік, і навіть один з особливий дар від Бога: “Господу подобалося, найвідважніших, яких я будь-коли знав”, – сказав щоб всі любили мене, і так було завжди”. Проте про неї добродій, який був близько знайомий з насправді так було не завжди, просто Тереза вміла нею. Зрештою, сама Тереза дала таку настанову мужньо терпіти і прощати, інколи затиснувши своїм сестрам: “Я б хотіла, щоб ви (Сестри Кар-

Дiти Непорочної

№5(76), 2012 31

ДОКТОР ЦЕРКВИ мелю) мали вигляд не жінок, а чоловіків, і при цьому таких мужніх, щоб чоловіки дивувалися цьому”. Іспанці люблять називати її “матір’ю”. Так називали її також сучасники, яких захоплював її приклад. І вона нею була, як згідно з природою, так і згідно з благодаттю. Жінка… Або найбільше нещастя, або найбільше благословення. Третього варіанту для жінки не існує. Є лише дві дороги: Єва і МАРІЯ. Чоловіки є заручниками обставин… Добре, якщо жінка, яка біля них, прагне досягти ідеалу МАРІЇ. Цьому бідному священику, як кажуть люди, “повезло”. Чи радше це Боже Провидіння подарувало йому шанс, і він скористався ним. У роки своєї молодості Тереза важко хворіла. Хвороба була дивною, бо ніхто не знав ні її причин, ні способів лікування. Одна “компетентна” бабця, яка прославилася як лікарка, лікувала Терезу так, що та після “терапії” дивом не пішла в інший світ. Вона сама згодом скаже, її врятував св. Йосиф, тому і не дивно, що саме завдяки Терезі Його почитання в Іспанії досягло особливого значення, всі засновані нею монастирі були віддані заступництву Опікуна Святої Родини. Однак стан її здоров’я вимагав, щоб вона покинула монастир і змінила місце проживання, щоб лікуватися. Під час перебування в невеликому містечку вона періодично сповідалася в одного священика, який відчував до неї прихильність. Її щирість і чистота серця так подіяли на нього, що якось він відкрив їй жалюгідний стан своєї душі: сім років він жив у тяжкому гріху, перебуваючи у грішних стосунках з однією жінкою. Тереза знала це, бо у місті не було людини, якій би це не було відомо, але попри те, вона йшла до нього, як до Христового слуги, який має владу відпускати гріхи. У біографічному фільмі про Терезу від Ісуса ця сцена дуже зворушлива. У порожньому храмі сповідається Тереза. Люди, згіршені поведінкою священика, не ходять більше до храму, де він є парохом. Терезі докоряє співсестра і відраджує йти до нього на сповідь. А вона ходить. Священик підіймає руку, щоб дати розгрішення і не може, рука опускається… Друга спроба – марна. Не може… Тереза, не зрозумівши поведінки духівника, щиро запитує: – Отче, невже мої гріхи такі великі, що не можете розгрішити мене?

– Ні, це мої великі. Ви одні в цьому місті, хто нічого не знає.

№5(76), 2012 32

– А хто вам сказав, що я про це не знаю? А потім була сповідь священика перед молодою черницею… Вона допомогла йому порвати ці стосунки і зняти амулет, який він отримав від жінки-наложниці. Бог переміг через Терезу. Священик пережив найщиріше покаяння, через рік після навернення помер. Тереза згадувала про нього у своїй автобіографії, зазначаючи, що він за життя мав велику набожність до Пресвятої Богородиці. Тепер дуже часто можна почути від “найпобожніших і найголовніших католиків…” багато критики на адресу священиків. Говорити вміють усі. Проте мовчати, співстраждати, приносити себе в жертву за інших – це мистецтво, Божественне мистецтво. Професіоналів у духовному житті мало. Суцільне аматорство. Життя Терези насичене подіями і заслуговує на те, щоб його прочитати. Вона суперечлива і неординарна: радісна і пройнята болем, співчутлива і строга, вкрай бідна і завжди задоволена, серйозна і весела, містик і реаліст, жінка і чоловік водночас. “Хто докладає наполегливі зусилля, щоб досягнути вершини досконалості, той ніколи не виходить на неї один, але завжди веде за собою нечисленне воїнство, як доблесний вождь”. Бог покликав її першою у справі реформування Кармелітського Ордену: за нею пішли інші, зокрема кілька всесвітньовідомих святих: св. Іван від Хреста, св. Тереза від Дитятка Ісус та Тереза Бенедикта від Хреста (Едіт Штайн); менше відомих: св. Рафаїл Калиновський, св. Марія від Розп’ятого Ісуса і тисячі нікому невідомих на землі, які намагаються бути дрібкою солі, світлом світу, закваскою, доброю ріллею… “Мені часто видавалося, що я подібна до людини, яка володіє великим скарбом і бажає поділитися ним зі всіма”, – сказала Тереза у своїй автобіографії. Сьогодні вона ділиться з нами скарбом любові до ближнього, зокрема до Христових священиків. Чи захочемо ми прийняти його і заховати в глибинах свого серця, як зерно пшениці, яке у терпінні дає плід? Вічний Сіяч на це сподівається. Наталя Назар Фільм “ŚW. TERESA OD JEZUSA” можна переглянути http://gloria.tv/?album=1148&page=2Film

Дiти Непорочної

ПРИТЧА

МАСКА

Жила собі на світі Людина. Жила і кожного дня радісно повертала своє щире обличчя до Бога. І Бог залишав на її обличчі свій батьківський поцілунок. Бог і щира Людина у всесвіті – це було найбільше щастя, найвища гармонія, котрих могло зазнати Боже творіння. Справжнє, вічне щастя. Одного разу, мандруючи по лабіринтику людського життя, Людина побачила на брудному, огидному і глибокому болоті дивне, красиве, яскраве, розфарбоване зображення, яке манило своїм неприроднім блиском.

– Що це? Хто це? – запитала Людина у зображення.

– Я – Маска!

– Маска? А що таке Маска?

– Це те, що вдягають люди, котрі хочуть робити огидні вчинки, а в людських очах здаватися прекрасними, принциповими людьми, котрі хочуть приховати свою розпусту, видаючи себе за порядних, котрі хочуть прикриватися Богом, знущаючись з інших, котрі говорять про віру, а насправді лицемірять, котрі за штучними, приклеєними усмішками, видають себе найчастіше за щирих людей, котрими вони ніколи не були задля того, щоб отримати успішність та кар’єру, щоб зневажити і познущатися зі щирих і вірних Богові людей, це ті, котрі розмивають істинні цінності і замінюють їх на псевдоцінності, котрі мають поверхові, підступні душі, а скидаються на найпрекрасніших людей.

– І що так багато людей одягають маски?

– Дуже багато. Я – Маска – друге, штучне, вимальоване лице, людина-імідж.

– Але ж у тобі, Маско, нема щирості.

– Звичайно, що нема. Але подивися, яка я гарна. Чи твоє щире обличчя є таким гарним, як мій блискучий

Дiти Непорочної

вигляд? Твоє обличчя зовсім непоказне, невиразне. Його зовсім ніхто не бачить. А мене видно звідусіль. Я маю успіх у матеріальному світі. Мене люблять, мені поклоняються, я маю безмежну владу і славу. А що ти маєш зі своєю щирістю?

– Я маю Бога!

– А що тобі дає твій Бог. Чого ти досягла, Людино, завдяки Богові? – запитала Маска. – Хіба Він тобі вигідний?

– Та ні, невигідний, але поряд з Ним я щаслива, бо відчуваю Його любов на собі.

– Кому потрібна ця любов, коли ти терпиш нужду і злидні. Треба жити сьогоднішнім днем і не думати про завтра. Навіщо себе обтяжувати такими нісенітницями? Живи, як тобі вигідно!

– Так. Але насправді ту любов, котру ти маєш, Маско, це ж не справжня любов, а омана. А я не хочу жити брехнею.

– Ну і даремно, що не хочеш. Тепер усі живуть брехнею. І що? Ще ніхто від того не помер. Краще візьми мене з собою по лабіринтику життя, бо я буду тобі корисна.

– Ти що дійсно можеш принести мені користь?

– Звичайно, що можу. І принесу. Але, Людино, пам’ятай, коли ти одягнеш одного разу мене на своє обличчя, твоїм обличчям навіки стану я. Ти назавжди втратиш своє істинне щире, скромне лице. Зате отримаєш назавжди нове, гарне і яскраве. Тоді світ до тебе повернеться обличчям, а Бог відвернеться назавжди.

– Ну, гаразд. Тоді ходімо зі мною, Маско, по лабіринтику життя. Маска і Людина блукали життям, долали труднощі, та Людина ще не одягала Маски. Коли приходила важка хвилина, Людина звертала до Бога своє обличчя і Бог подавав їй руку. Але випробування ставали дедалі складніші, і Людині стало важко нести свій хрест, постійно страждаючи і терплячи. Та і тоді Людина не зрікалася Бога і не надягала Маску. *** Одного разу Людина і Маска підійшли до високої гори.

– Як нам подолати цю безмежну висоту, – запитала у Маски Людина. – Може знову потрібно попросити Бога, щоб допоміг нам?

– Ні. На цей раз не обов’язково. Подивися! Там, на горі, є люди і коли ти станеш яскравою, то вони тебе помітять і витягнуть нагору. Все, що тобі потрібно, Людино, це вдягнути мене.

– Але я вагаюся, Маско. Чи це правильний вибір.

– Не бійся, нічого з тобою поганого не станеться, – злорадно усміхнулася Маска. І тоді Людина розгубилася: просити Бога про допомогу чи подати людям руку нагорі, котрі так близько. Адже це швидше і легше. Вагаючись Людина поволі почала одягати Маску.

– Я знала, що ти зробиш правильний вибір. Собі на користь, а мені на радість, – зраділа Маска. – Тепер ми нарешті одне ціле. А то мені набридло вештатися життям без діла.

№5(76), 2012 33

ПРИТЧА І Маска вмить зрослася з людським обличчям так міцно, що справжнє обличчя Людини зникло.

– Тепер, нам пора підкорити не одну вершину, Людино. Адже ми разом з тобою навіки. На горі Люди помітили Маску і витягли Людину на верх. Але цієї вершини Людині було недостатньо і вона захотіла наступної, ще вищої. В ній з’явилася жадоба влади, слави, грошей. В її серці настала така темрява, що тут навіки оселилися лицемірство, брехня, заздрість і пиха. Людина переступала по людях на шляху свого кар’єрного зросту, вона уже більше не була тією щирою Людиною, котра радісно повертала своє обличчя до Бога. Зате її вважали прекрасною Людиною, бо вона вміло грала у людських очах. Були такі, які її боялися, але боротися проти її авторитету, котрого вона здобула власним лицемірством ніхто не наважувався. У ній померла Любов. Вона навіки похоронила свою щирість. Подолавши усі вершини, котрих могла осягнути Людина за земного життя, вона дійшла до такої пихи, зневаги і гордості, що захотіла досягнути неба, щоб поговорити з Богом віч-на-віч, не як зі своїм Творцем, а як зі своїм підлеглим. Роблячи зусилля і простягаючи свої руки до неба, Людина силкувалася вхопитися за хмаринку, щоб опинитися у Божих палатах. Але тут несподівано заплуталася і понеслася в провалля. Летячи у вічну темряву Людина з остраху силкувалася за що-небудь вхопитися, щоб врятуватися, та, на жаль, не було за що. Вона бачила людей, котрих знала і кривдила, і котрі могли подати їй руку та її врятувати. В розпачі Людина благала про допомогу, але ніхто так і не подав їй руки допомоги. Тоді Людина повернулася до Маски, але Маска тільки насупилася. Зрозумівши, що чекати порятунку ні звідки, Людина почала благати Бога, щоб зглянувся на її біду.

– Господи, врятуй мене. Благаю! Чому ти мене не чуєш. Адже я – хороша християнка, добра Людина. Невже Ти допустиш, щоб я так загинула. Ну чому Ти, як німа стіна, мовчиш? Чому Ти не спішиш мені на допомогу, адже Ти Бог, котрий рятуєш? Ти ж Сам про Себе так говориш? То чому зараз хочеш, щоб моя невинна душа не врятувалася? Та Бог мовчав, а Людина далі скавуліла і далі нарікала, благаючи про порятунок. Зрештою, змилосердившись над нещасною, пропащою душею, Бог промовив: – Чому ти зараз тільки почала до Мене звертатися. Скільки років ти живеш сама по собі, без Мене і тобі добре, а тепер горлаєш на всю вічність. Допоможи собі сама, коли тобі без Мене так добре?

– Господи, але я падаю у провалля і не можу собі допомогти. Чому Ти не даєш мені шансу на життя?

– Бо Я допомагаю людям, котрі мають лице, людське обличчя.

– Боже, а хіба я його не маю. Хіба я – не людина.

– Ні. Ти вже давно не маєш людського обличчя. Все, що ти маєш – твоя Маска. Але коли прийшла біда твоя Маска десь заховалася. Хай вона тобі допоможе!

– Але ж вона не допомогла. То що ж мені робити, щоб Ти повернувся до мене Своїм обличчям і подав руку допомоги?

– Знайти своє істинне лице. Стати собою!

№5(76), 2012 34

– Але як я це зроблю? Адже Маска навіки зрослася з моїм обличчям! – в розпачі вигукнула Людина.

– А ти, Людино, коли надягала Маску, ти не знала, що не зможеш більше бути Людиною. Що Маска стане навіки твоїм лицем. Можливо у очах світу прекрасним і яскравим, але в Моїх очах досить огидним! Ти ж знала на що йшла, але зневажила своєю совістю, втратила свої цінності, ведучи аморальний спосіб життя, поховавши щирість, котра є найбільшим дефіцитом у світі прагматиків, загубивши істинну любов. Ти вибрала красиве, зовнішнє, поверхове і успішне життя, надягнувши свою Маску, щоб тільки подобатися людям, але не з любові, а з користі і підлабузництва і світ тобі усміхнувся, а Я від тебе відвернувся. То чого тепер нарікаєш? Май мужність відповідати за свої вчинки!

– Господи, але хіба я не маю нічого доброго у своєму серці? Ти ж за щось колись залишав батьківський поцілунок на моєму обличчі? Я ж мала благородні цілі.

– Це було тоді, коли ти терпіла і страждала, але була собою. Ти тоді вибирала гірку, невигідну правду, щоб бути вірною Мені. І Я винагороджував тебе за твоє людське обличчя. А зараз його у тебе нема. Тебе захопила пожадливість і ти надягла Маску. Ти розумієш, скільки лиха ти накоїла своїм легкодушним, нерозважливим вчинком, нерозумна Людино, в першу чергу собі? Твої благородні цілі були тільки пустими словами без жодного вчинку чи спроби зробити благородну справу. А благородними намірами, як відомо, стежка в пекло вимощена. Твоє колишнє щастя, завдяки такому огидному вчинку, як дзеркало, розсипалося на тисячі дрібних іскринок. І як ти його зараз знайдеш?

– Господи, але я хочу виправитися! Невже у мене нема такого шансу? – плакала Людина.

– На жаль, кожен, хто перестає бути щирою людиною, а надягає йому вигідну маску, перестає Мені подобатися. Проживши таке успішне життя зі смертю людини воно і закінчиться. Коли людина протягом життя не покається і не намагатиметься виправитися, вона навіки втратить шанс отримати вічне життя і буде скинена у вічну темряву, де Я, Бог, від неї навіки відвернуся. Прикро, що люди над тим не задумуються. Їх Маски стають їхнім оборонним псевдощитом, котрий рано чи пізно приведе їх на вічну загибель. Не можливо виправити, Людино, те що ти накоїла. Але є ще шанс повернути собі людське обличчя. Я, як милосердний Бог, даю тобі останній шанс на порятунок, бо сильно тебе люблю. Ти будеш відбувати покуту, збираючи дрібні шматки свого колишнього щастя і проливаючи щирі сльози покаяння за свої гріхи. Тоді ти станеш достойною, щоб Я тебе врятував. Людина залишилася страждати і відбувати покуту. День за днем вона проливала щирі сльози за свої гріхи, вже не сподіваючись, що Бог колись їй дасть виправдання. День за днем вона згадувала своє ціннісне життя, котрим колись жила. Так і не зчулася як сльози покаяння розмили її Маску і знову засяяло щире людське обличчя, від якого відвернувся світ. Тоді Бог повернувся до неї, простягнувши їй руку допомоги, і витягнувши її з вічної темряви і подарував їй вічне життя. Марія Павлюх

Дiти Непорочної

I

II

III

IV

V

VI

Ñîêàëüñüêà ÷óäîòâîðíà ³êîíà Ìàòåð³ Áîæî¿ “Ïîò³øåííÿ”

VII

VIII Õðåñíà Äîðîãà íà Âèñîêîìó çàìêó ó Ëüâîâ³ (Äåòàëüí³øå íà 3-é ñò. îáêë.)

Äî óâàãè ÷èòà÷³â íàøîãî ÷àñîïèñó! Óñ³ íîìåðè íàøîãî æóðíàëó ç 2000 ðîêó â ³íòåðíåò³ çà àäðåñîþ www.gbook.lviv.ua. Òàêîæ, ïðîñèìî Âàñ íàäñèëàòè äî ðåäàêö³¿ ïîøòîþ àáî íà åëåêòðîííó ñêðèíüêó gbook@ukrpost.ua ÿê³ñí³ ñâ³òëèíè ³êîí, îáðàç³â, ïàðàô³ÿëüíèõ õðàì³â, ä³òåé (ðóáðèêà “Ä³òè Óêðà¿íè”) ³ ò.ä., íàéêðàù³ áóäóòü íàäðóêîâàí³ íà ñòîð³íêàõ ÷àñîïèñó. Íà 2-é ñò. îáêë. òà 17-é ñò. Õðåñíà Äîðîãà íà Âèñîêîìó çàìêó ó Ëüâîâ³ çáóäîâàíà ïðîòÿãîì 2010-2012 ðîê³â, ñêóëüïòîð Ãðåò÷àê Áîãäàí, Ãð³á Ãîñïîäí³é ïîáóäîâàíèé çà ïðîåêòîì ñêóëüïòîðà Þë³àíà Ñàâêà Íà 4-é ñò. îáêë. ÷óäîòâîðíå ìèðîòî÷èâå Ðîçï’ÿòòÿ ²ñóñà Õðèñòà â ñ³ì’¿ Ò³áîðà òà Ìà𳿠Ñîðêî, ñ. ʳä³îø Áåðåã³âñüêèé ð-í Çàêàðïàòñüêà îáë. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.