Daily Metal #4

Page 1

1


Колонка редакторів Пост-апокаліпсис, про який говорила Хель, частково повязаний із моїм рішенням призупинити участь в проекті. Не хочу розказувати, в чому причина – не вистачить сторінок. Разом з тим, я не залишаю DM, є кілька задумок, які ще хочеться реалізувати. Коротше кажучи, новий головний редактор DM починаючи з цього номера – Оля, або Хель – кому як зручніше. BRGRDS, Jim Daniels P.S. Айл бі бек!

Редакційна група Тексти — Хель Данова, Саша Pantera, Jim Daniels, Євгеній Житнюк Верстка та дизайн — Євгеній Житнюк Головний редактор — Хель Данова

На обкладинці номеру: гурт Xes Dreams (Одеса)

Мені, як музиканту і слухачу, було завжди дуже образливо, що в Україні практично немає видань, присвячених важкій музиці, або ж вони є не настільки цікавими, а отже і популярними. Тому я дуже сподіваюся, що Daily Metal буде розвиватися і, можливо, колись виросте з аматорського у професійний. На жаль, через певні «пост-апокаліптичні» обставини, останній випуск Daily Metal виходив досить давно. Проте зараз ми збираємося активно реабілітовуватися і запрошуємо усіх охочих до співпраці з нами. Починаючи з цього номеру, ми також потроху виходимо на міжнародну арену: додаємо більше інтерв'ю із зарубіжними гуртами і, найголовніше, дублюємо випуск англійською версією. Наостанок, хочу радо представити вам нашого нового автора – Сашу Pantera, і сказати, що без її участі відродження DM було би неможливим. Хель Данова

2

Disclaimer Daily Metal не має жодних прав на фотоматеріали, використані для оформлення журналу; вони використані з некомерційною метою, тому редакційна група не несе жодної матераільної відповідальності. Усі права на тексти журналу належать виключно Daily Metal та окремим авторам. Публікація матеріалів можлива лише за наявності активного гіперпосилання на першоджерело.


Зміст номеру

3

34 64 84 94 134 154

Мерилін вже не той Mozart L’Opera Rock: класика зі смаком рок’н’ролу Огляд свіжих релізів Miellnir: штучна кров – не ідеологічно На півшляху до мрії Настав час валити за кордон

214

Persona Grata: Василь Гоцко

254 264 294 334 374

Avant-Garde Metal З чим їдять авангард? Диявольський свінґ 342 Xes Dreams: Затишшя перед... Юрою!


Мерилін вже не той Не дивлячись на те, що останнім часом київську публіку балують привозом різних виконавців світової величини, для багатьох концерт Мериліна Менсона у Києві мав значення справді епохальної події. Квитки, хоч і коштували немалих грошей, розміталися з неймовірною швидкістю, а незадовго до концерту організатори взагалі заявили про солдаут. Дійсно, та кількість народу, який вирішив провести останній день перед обіцяним Майя кінцем світу, вражала. Довжелезні черги вишиковувалися перед Палацом Спорту ще задовго до початку дійства, стояли вони там і після того, як свій виступ вже закінчила заявлена на розігрів Qarpa. Над доречністю виступу гурту Ірени Карпи фанати Менсона сперечалися досить довго, та в результаті сприйняли його доволі спокійно. Розпочавши концерт у зазначений на квитках час, Qarpa за свій півгодинний виступ намагалася показати публіці хоч якийсь скандал: Ірена одягла намисто з сала, в той час як гітарист натягував собі на голову червоні колготи. Однак ці потуги 4

так і не увінчалися успіхом. Хоча це аж ніяк не вплинуло на загальний настрій, адже вже зовсім скоро перед 10 тисячами народу мав постати справжній король епатажу. На приїзд Менсона до України чекали вже дуже давно. Для прихильників важкої музики він свого часу став тим, ким зараз є Леді Гага для поп-тусовки: шокуючий зовнішній вигляд, скандальні витівки, цікаві, часто шокуючі кліпи та хітові треки. Тому не дивно, що його концерт зібрав не лише тру-фанатів, а й усіх тих, кому просто було цікаво на власні очі побачити цю, без заперечення, яскраву подію в культурному житті країни. Подивитись дійсно було на що. Те, що відбувалося на сцені, в сукупності являло собою дорогу театралізовану виставу, пронизану безліччю деталей. Мерилін завжди вмів заволодіти увагою публіки: постійна зміна декорацій, вишуканих, стильних костюмів та сценічного антуражу справили належне враження на присутніх. Сплеск своїх емоцій народ виражав через


флешмоби, слем та інші дикі танці. Цікаво було спостерігати, як під «Rock Is Dead» витанцьовують дами, вік яких уже давно перевалив за «бальзаківський». Час від часу першу фан-зону густо засипало конфеті, а під ліричну «Coma White» на сцені закружляв сніг. Лірики цьому концерту додало також і символічне виконання «The last day on Earth», котра була зіграна в акустичному варіанті. Тим не менше, враження концерт лишив неоднозначні. Одним з мінусів стала відсутність екранів. Навіть ті, хто не пожалів відвалити від 400 до 800 грн за квиток до першої фан-зони, отримали сумнівне задоволення, адже нормально розгледіти, що там робилося на сцені, можна було лише з кількох перших рядів. Ті ж, хто стояв за ними, добру половину концерту мали піклуватися про те, щоб просто встояти на ногах. Рідко де мені доводилося бачити такі хвилі серед фанатів. Люди падали косяками по 50 чоловік, а задні ряди в пориві стати поближче до кумира часто не помічали нічого і нікого навкруг, просто затоптуючи інших. Окрім того, звук у передніх рядах був просто ніякий – і навіть не через те, що був не дуже добре відстроєний, а тому, що натовп перекрикував все, що звучало. Хтось скаржився на нікудишній голос Менсона, комусь просто не вистачило емоцій, але по-справжньому фанатів обурив той факт, що концерт продовжувався всього 70 хвилин. Загалом, можна сказати, не вистачило самого Мериліна Менсона. Безперечно, шоу було насиченим та яскравим, та все ж сьогодні усі ці витівки вже не шокують так, як 10 років тому. Розривання Біблії більше не здається чимось надзвичайним, і, схоже, Мерилін уже не здатен шокувати публіку так само ефектно, як робив це в свої кращі часи. Хоча він і сам це чудово розуміє, адже зовсім не соромиться самоіронії та пародіювання самого себе. Текст — Саша Pantera

5


Mozart L’Opera Rock: класика зі смаком рок’н’ролу Післяноворічний період в Україні традиційно не надто балує прихильників рок-музики яскравими подіями. Однак цієї зими культурне життя столиці було дещо різноманітнішим: до Києва завітав один з найуспішніших французьких мюзиклів, Mozart L’Opera Rock. У своєму дітищі творці мюзиклу поєднали, здається, все можливе, що може справити найяскравіші враження та сколихнути найвіддаленіші закутки свідомості глядача. За задумом продюсерів, Моцарта можна вважати одним з перших в історії рокмузикантом. В Mozart L’Opera Rock твори великого композитора прикрашені рок’н’рольними запалом і ліричними оркестровими аранжировками, що в сумі створює справді приголомшуючий ефект. Згадайте лише, наскільки велично звучать пісні тих же Scorpions та Metallica в супроводі симфонічного оркестру. Без перебільшення, – грандіозно. Проте Mozart L’Opera Rock – це не просто рок-концерт. Це дійство, 6

протягом якого очі і вуха перебувають в постійній боротьбі за увагу свого власника. Виконувач головної ролі, Мікеланджело Локонте, з властивою італійцям пристрастю, витонченою французькою мовою розповідає історію життя славетного австрійського композитора. Бунтівний, дещо зухвалий та сповнений нестримної жаги творити – саме таким постає Моцарт перед очима глядачів. І хоч ми достовірно не знаємо, яким він був насправді, усі персонажі цієї вистави з перших її хвилин так уміло підкупають своєю неперевершеною грою, що всьому, що відбувається на сцені, не можливо не повірити. Завдяки вмілій грі світла й тіней, а також непомітним змінам розкішних декорацій глядач переноситься не лише з одного місця в інше, а й подорожує у часовому просторі. Кожен уривок цього спектаклю продуманий до найменших дрібниць. Шикарно оздоблені костюми,


що відображають всю велич тією епохи, масштабні постановки танців з досить складною хореографією, від яких неможливо відвести погляд, неймовірної сили композиції, які заворожують своєю красою… Головні актори, окрім бездоганної гри, демонструють надзвичайне володіння своїм голосом, а хорові співи, що їх доповнюють, лише підсилюють враження, виплескуючи на глядача шквал яскравих емоцій. Особливу увагу привертають батько Моцарта та його одвічний суперник, Сальєрі, – здається, їхній вокал ідеально підходить для виконання рок-музики. «J’accuse mon père», «Penser l'Impossible» та «Le bien qui fait mal», на наш погляд, вийшли особливо вдалими. Класична музика завжди вміла багато сказати навіть без слів. Завдяки зусиллям продюсерів Mozart L’Opera Rock, досконалій та злагодженій роботі всіх зайнятих тут людей, їхнє творіння достойне називатися шедевром. Якщо ви з якихось причин не застали його в Україні, радимо переглянути хоча б DVD, адже він, безперечно, вартий уваги. І цілком можливо, що після перегляду цього мюзиклу вам захочеться прокоментувати побачене єдиним словом: Bravo! Текст — Саша Pantera

7


Огляд свіжих релізів Byzantine “Byzantine” Self-released, 2013 Американський гурт Byzantine існує вже понад дванадцять років і встиг чимало поекспериментувати зі своїм звучанням. Гурт зростав у Західній Вірджинії, віддаленій від «великої сцени», що посприяло створенню своєрідного звучання групи, яке збереглося і до нашого часу. Останній альбом групи — найважчий серед усіх, на відміну від попередніх чистий вокал використовується рідко, але зовсім екстримальним альбом від цього не здається. Також на останньому альбомі з’явилося чимало елементів прогу, тому цей витвір можна без сумнівів назвати прогресивним трешем.

Rotting Christ “Kata ton Daimona Eautou” Season of Mist, 2013 Останнім своїм релізом грецькі демони розповідають нам, як, на їхню думку, зловити демона. Саме так з грецької перекладається фраза «ката тон дéмона еáвту». Що ж, у будь-якому випадку, призвати демона при прослуховуванні платівки вдасться на сто відсотків :) Потужні блекові аранжировки як завжди ідеально поєднані з елементами балканського фолку, що робить і без того атмосферний стиль взагалі вибуховим. Єдине негативне враження при прослуховуванні платівки — іноді пісні здаються незакінченими, у порівнянні з композиціями з класичного Aealo.

Aeternam “Moongod” Galy Records, 2012 Другий альбом канадських гуру орієнтал блек металу сам по собі дуже схожий на перший альбом, але гіршим від цього не стає. Мабуть, гурту дуже пощастило і вони «знайшли себе» ще у 2010 році з Disciples of the Unseen. Чіткі ритми, агресивні та водночас мелодичні рифи, потужний вокал і величні симфонічні мелодії — ось що чекає на слухача. Хоча альбом і є зразком агресивної натури гурту, балада Iteru аж ніяк не виділяється з альбому і прекрасно його доповнює.

Eternal Tears of Sorrow “Saivon Lapsi” Massacre Records, 2013 Гранди симфо-дезу тримають свою хвилю ще з 1997 року, і тримають вже не так впевнено, як раніше. Якщо на початку 2000-х років пісні приїдалися моментально, то зараз потрібно декілька разів прослухати альбом, щоб зрозуміти його. Як-то кажуть, звучання стало пухнастим. Можливо, причиною тому є величезна кількість чистих вокалів та більш мелодичні композиції, але це теж багатьом може сподобатися. Так чи інакше, альбом однозначно потрібно прослухати усім любителям симфо. Ну і любителям старої творчості гурту теж не завадить.

Rolo Tomassi “Astraea” Destination Moon, 2012

8

Цей альбом сподобається любителям маткору та експериментального прогресів-року з джазовими елементами. Для тих, хто не віддає належне цим стилям, усе одно раджу послухати цю англійську банду, вокалістка якої вміє мило загадково поспівати, а потім ввести вас в повну істерику і хаос. Зламані розміри, навмисно повторювані рифи і відчайдушна надривність, з якою співає Єва, дуже і дуже гармонійно звучать між собою. Напевне, коли жінка випромінює агресію, ба навіть у музиці, це є надпотужно. Не вірите? Послухайте.


Miellnir: Штучна кров — не ідеологічно Наприкінці 2012 року в Києві вже вдруге пройшов pagan-metal фестиваль під назвою Oskorei, де на розсуд української публіки були представлені вітчизняні та зарубіжні колективи. Miellnir випала честь відкривати фестиваль, і своїм виступом ця молода, але дуже перспективна миколаївська команда довела, що на Oskorei їх запросили недарма. Недивлячись на те, що грали хлопці першими, звук на їхньому виступі був цілком пристойним, і сама група була тепло прийнята аудиторією, хоч і нечисленною. Словаки Ancestral Volkhves серед інших банд вразили мене найменше, та і їхній звук був найгіршим за цей вечір. Проте з кожною наступною командою загальний настрій зростав по наростаючій. Raventale та Khors, одні з кращих українських гуртів в своєму стилі, показали якісні перформанси з бездоганним виконанням та сценічною подачею. А хедлайнери фестивалю, латвійці Skyforger влаштували у «Бінго» справжнє свято, навіть незважаючи на невелику присутність народу. До України група завітала вперше, та вже за декілька хвилин з початку свого виступу Skyforger були на одній хвилі з публікою. Фронтмен 9

Петер багато спілкувався з фанатами російською, а також цікаво представляв кожну наступну композицію, ще більше розпалюючи народ. Іноді Петер забував якесь слівце, але від того його спіч виходив лише забавнішим, і присутні перлись від нього не менше, аніж від самої музики Skyforger. Фестиваль залишив лише позитивні враження, і, сподіваємось, наступного року Oskorei знову збере під одним дахом прихильників pagan-metal’y та найяскравіших його представників. Саша Pantera від Daily Metal поспілкувалася з хлопцями з Miellnir, які поділилися враженнями від фестивалю та майбутніми планами групи. Поділіться вашими враженнями від Oskorei-fest. Перш за все, для нас це була змога отримати хороший досвід. Ми вперше виступали на фесті такого масштабу, де розділили сцену з закордонним гуртом. Сподобалася організація: була надана гримерка, мінеральна вода, було чим підкріпитись з дороги. Сподобався звук. Єдине, що можна віднести до мінусів – на саундчек було відведено недостатньо


часу, і тому група не встигла чекнутися як слід. Окрім того, ми виступали першими, коли народ ще не встиг розігрітися. Однак ми вважаємо, що ліпше бути гіршими серед кращих, ніж кращими серед гірших, і виступ на такому фестивалі можна вважати певним досягненням. Розкажіть про запис нового альбому, що давалось найскладніше? Чому ви вирішили записати саме міні-альбом? В принципі, можемо сказати, що все було досить нескладно. Ми збираємося випустити міні-альбом, який буде вміщувати 9 пісень: 5 основних і 4 бонус-треки, які ми вже раніше викладали в Інтернет, і слухачі могли ознайомитися з ними на тому ж YouTube. Поки що ми вирішили обмежитися саме міні-альбомом, і причина, чому ми не відважились на повноцінну платівку, досить банальна – нестача коштів, адже диск ми випускаємо власними силами. Реліз заплановано на березень. Вже майже все готово, залишилось тільки записати партію баяна для однієї пісні та зайнятись зведенням. Хто займається створенням обкладинки? Обкладинку створює наш хороший знайомий, який в цьому ділі не новачок. Ми поділилися з ним тим, як ми бачимо

10

обкладинку майбутнього диску, і, сподіваємося, ми один одного зрозуміли. Місце клавішника в вашій групі і досі залишається вакантним? Так, і, насправді, зараз ми не дуже серйозно над цим задумуємось. Було декілька претендентів, але то були представниці прекрасної статі. А до присутності жінок в групі ми ставимося скептично через можливі «скандали, інтриги, розслідування». Як ви продумували свій сценічний образ? Ми дуже захоплюємося скандинавською міфологією, що, в принципі, можна зрозуміти з наших текстів та стилю музики, в якому ми граємо. Тому ми захотіли принести щось із цього в наш сценічний образ. На своїх концертах, окрім обвішування металевими ланцюгами та вимазуванням чорною фарбою, для мейк-апу ви також ви також використовуєте власну кров. Хто був автором цієї фішки? Ця ідея прийшла в голову басисту – у нашій групі він є найбільшим прихильником true black metal’-y.


Отже, варто сподіватись на появу блекових елементів також і в вашій музиці? Вони уже зараз присутні у декількох треках. Зацініть, наприклад, «Asgardreinen». А ви не думали над використанням штучної крові? Ну, по-перше, власна кров – це набагато ідеологічніше, а крім того, дістати в Україні якісну штучну кров, яку можна було б використовувати для сценічного гриму, не дуже просто. А якщо вам доведеться поїхати в тур на декілька тижнів, де концерти будуть проходити ледве не щодня? Здохнемо нафіг!)) Хто у вашому колективі приймає остаточні рішення, за ким стоїть «останнє слово», як і що має звучати? Вони приймаються «по старшинству» – за це відповідальні Діма Gjallarhorn (гітара, бек-вокал), що є нашим головним композитором, та Антон (бас, вокал). Зараз багато молодих гуртів викладають свої альбоми в Інтернет для безкоштовного завантаження. Як ви до цього ставитеся? Ми теж збираємося піти саме таким шляхом. Тим не менше, ми також випустимо певну лімітовану кількість дисків, які кожна зацікавлена людина зможе придбати на наших виступах. Говорячи про Oskorei fest, – це була найбільша аудиторія, перед якою вам доводилось виступати? Це був «найбільший» фестиваль по своїх масштабах і рекламі. Але про аудиторію говорити важко, тому що часто на наших виступах в рідному Миколаєві клуби забиті під зав’язку. Це говорить про те, що в Миколаєві ви користуєтесь неабиякою популярністю. Можливо, у вас є своя фан-база, або так звана «стріт-крю»? Підтримкою групи та її піаром ми займаємося самі – робимо це з допомогою Інтернету, як і більшість інших груп. Ми не є прихильниками 11

усіляких «стріт-крю», тому що в нас це асоціюється з якимись командами хіпхопперів, брейкдансерів, що приводять за собою натовп прихильників. Але певний контингент людей, що постійно ходять на наші концерти в Миколаєві, вже сформувався. В нашій країні значною проблемою є те, що люди не ходять на концерти місцевих груп. На вашу думку, чому так відбувається? Напевне, одна з найвагоміших причин – тому що жаліють на це грошей. Звісно, якщо обирати між концертами місцевих і зарубіжних команд, яких стали возити в Україну все частіше, вибір буде не на корить перших. А можливо тому, що просто не зацікавлені в тому, що пропонують їм вітчизняні колективи. І як ви пропонуєте їх зацікавити? По-перше, сценічним образом. Ми намагаємося показати публіці щось таке, на що було б цікаво дивитись, і ставимося до цього питання доволі серйозно. Багато груп не приділяють своєму вигляду належної уваги і обмежуються «сірєнєвим светром та джинсами», що часто дуже псує сприйняття їх музики. Крім того, ми стараємося якомога частіше робити відеозаписи з концертів. Це дає нам змогу провести роботу над помилками, подумати над тим, як зробити наступний виступ кращим: яких жестів забагато а яких, навпаки, варто додати, як заповнити простір між піснями… а також це чудова нагода пореготати над всіма смішними моментами.


З кого Miellnir бере приклад? Хотілося б відзначити польську команду Behemoth – на нашу думку, у них все на найвищому рівні: від виконання до міміки та жестів, – все продумано до найменших дрібниць. З ким би ви хотіли розділити сцену? Наразі нам би хотілося виступити разом з Decide та поляками Hate. Які ваші подальші плани після випуску запланованого диску? Пошуки лейблу? Можливо, ви плануєте подати заявки на якісь фестивалі? Звісно, нам би хотілося підписатися на якийсь хороший лейбл, але це треба робити не з пустими руками. Тому зараз ми будемо докладати всіх зусиль, аби випустити достойний матеріал, який міг би зацікавити лейбл. Текст — Саша Pantera

12


На півшляху до мрії Скільки разів вам доводилося чути вражаючі розповіді ваших знайомих про їхні неймовірні подорожі на закордонні музичні фестивалі? Розповіді, від яких затамовує подих, які змушують завмирати від захоплення, і, роззявивши рота, упиватися ними до самого кінця, після чого залишається лише підбити підсумки меланхолічним «щастить тобі!...». Знайома ситуація? Насправді ж у тому, щоб самому здійснити таку поїздку, немає нічого надзвичайного. Слухаючи сповіді деяких людей, іноді залишається лише дивуватись, скільки перешкод на шляху до мрії вони собі вигадують. Але, якщо копнути глибше, можна побачити, що всі ці проблеми не є глобальними і вирішити їх не так складно.

13

Дорого. Найбільш часто згадуваною перепоною є фінанси. Насправді ж, фестивалі, що проходять у сусідніх з Україною державах, коштують не так вже й багато, і потрібну суму цілком можна зібрати за кілька місяців. Крім того, згадайте, скільки ви витрачаєте на сольні концерти в Україні? Тим паче, що останнім часом нас все частіше відвідують зіркові команди. Перш ніж знову викинути півштуки гривень за сольний виступ якогось мажорного артиста, подумайте, що за ці самі гроші ви зможете дозволити собі квиток на кількаденний фестиваль, де зможете побачити не лише вищезгадану мегабанду, а й низку інших цікавих виконавців.


Проблеми з документами. Уся ця морока з закордонним паспортом, візами, купою довідок та іншими паперами часто стає ще одним бар’єром на шляху до омріяного фесту. Людям здається, що ця біганина завдасть їм неабиякого головного болю, і на неї доведеться витратити купу часу та нервів. Насправді ж, більшість посольств вимагають однаковий набір документів, який можна зібрати на 2 дні. З їхнім переліком ви можете ознайомитись на сайті відповідного посольства. Організація поїздки. Гроші знайшли, документи в порядку, – тепер розпочинається найцікавіше. Вам належить вирішити, як ви будете добиратися до фестивалю та де будете проживати. Якщо це ваша перша самостійна вилазка на подібні заходи і ви не знаєте, з чого розпочати – розпочніть з пошуку досвідчених в таких справах людей і скористайтеся їхніми порадами та підказками. На багатьох металфорумах та в соціальних мережах ви з легкістю зможете знайти теми, присвячені події, що вас цікавить. Народ кооперується, щоб зняти разом автобус, купити квитки, забронювати місця в готелях. Тут же ви зможете дізнатися багато корисного про фестиваль, і навіть розрахувати свої кишенькові витрати. Крім того, ви можете звернутися до агенцій, що пропонують уже готові тури на фестивалі/концерти, часто поєднані з цікавими екскурсіями. Там усе зроблять за вас, і часто за дуже помірну ціну. Як бачите, все цілком реально. А тепер лише уявіть, що вам може дати ця поїздка: всього за кілька днів ви побачите виступи груп, на які молитеся з дитинства, познайомитесь з культурою інших країн, зустрінете багато цікавих людей, серед яких, можливо, знайдете нових друзів і отримаєте цілий вагон феєричних вражень, що залишаться в пам’яті на довгі роки. І пам’ятайте, що іноді один день, проведений в іншій країні, може назавжди змінити ваше життя...

14


Настав час валити за кордон І от, на календарі вже весна, тож саме час подумати про те, де ви проведете літній відпочинок. Напевне, для прихильників важкої музики одним з найприємніших варіантів є поїздка на музичний фестиваль. Багато хто може похвалитися величезним досвідом подібних мандрівок, однак є і ті, для кого поїздка на європейський металфест, що дає можливість побачити за один раз купу улюблених гуртів, потусити серед однодумців з усього світу і просто відчути життя на смак, досі залишалась недосяжною мрією. Тим не менше, якщо хтось з вас все ж відважився втілити ці мрії в реальність наступного літа, обрати підходящий варіант виявиться не так просто. Серед купи пропозицій від європейських організаторів ми висвітлили десятку фестивалів, які, на наш погляд, могли б вас зацікавити. Вам залишається лише визначити найцікавіший лайн-ап та найбільш привабливу для вас країну. багато сюрпризів. Чехи, як один зі слов’янських народів, завжди гостинно приймають зарубіжних гостей, тому у стінах фортеці Йозефов ви будете почуватися як вдома. Крім того, під час візиту у вас буде можливість посмакувати відмінного чеського пива. Готелі радимо знімати в Градец-Кралове – мальовничому чеському місті, що знаходиться в 30 хвилинах їзди від фестивалю. Brutal Assault – не надто дорого, але дуже сердито. Line-up: Behemoth, Benediction, Entombed, Primordial, Madball, Meshuggah, Overkill, Trivium, Vreid, Carcass, Suffocation. 7-10.08.2013, Яромєрж, Чехія. Квитки від 64 євро.

1. Brutal Assault останнім часом набирає неабиякі оберти. Так, минулого року організатори додали до двох основних ще одну, клубну сцену, що дало змогу збільшити кількість команд-виконавців. А у 2013 році фестиваль святкуватиме своє повноліття, тож на відвідувачів чекатиме 15


2. Sweden Rock Festival виділяється зпоміж інших тим, що організатори, окрім всесвітньо відомих імен, вміщують у лайнап справжній олдскульний раритет. Виступи унікальних в своєму роді груп приваблюють як рокерів старшого покоління, так і молодь, яка розуміє, що другого шансу побачити ту чи іншу команду в них може й не бути. Варто додати, що Швеція – неймовірно красива країна, а шведи – надзвичайно дружелюбні люди. Тому, нехай ціна поїздки на це дійство й кусається, але можу вас запевнити: все вищезазначене – лише маленька частина тих вражень, які вам належить отримати. Line-up: KISS, RUSH, UFO, STATUS QUO, Axxis, Krokus, Saxon, Accept, Paradise Lost, Five Finger Death Punch, Sister Sin. 5-8.06.2013, Норйе, Швеція. Квитки: 3 дні – 266 євро, 4 дні – 290 євро.

то часом доведеться розірватись між улюбленими командами, чиї виступи будуть проходити майже одночасно. На фестивалі 6 сцен, і це – лише основних, тому, щоб на все встигнути, доведеться слідувати жорсткому таймінгу. Крім того, в Кліссоні немає готелів, тому якщо ви надаєте перевагу комфортному відпочинку, доведеться щоразу кататись до Нанту, що відніматиме сили і дорогоцінний час. Зверніть увагу, що хедлайнери закінчують свої виступи далеко за північ. Своєю атмосферою фестиваль нагадує такий-собі французький MHM, тож радимо вам контролювати кількість вживаного алкоголю, аби не заснути в непередбачуваному місці і не прокинутись серед чиїхось фекалій. Line-up: Def Leppard, KISS, Twisted Sister, Accept, Korn, Bullet For My Valentine, Volbeat, Sick Of It All, Down, Karma To Burn, Red Fang, Terror, Testament. 21-23.06, Кліссон, Франція. Квитки від 160 євро за усі дні, або ж 75 євро на день. 4. Один з найстарших європейських металфестів, Rock Am Ring буде проводитись вже у 27-й раз.

3. Hellfest надасть своїм відвідувачам змогу побачити чимало улюблених команд з кожного жанру, більше того – організатори влаштують вам зустріч з родоначальниками цих жанрів. Але тут є і свої мінуси: якщо ви відноситесь до категорії «металіст всеїдний», 16

Організатори потурбувалися про комфортне розміщення відвідувачів фестивалю і тому пропонують різні категорії квитків, що надають право розміщення в кемпінгу, готелях з різними послугами або бунгало. На даний момент лайн-ап уже більш, ніж привабливий:


Bullet For My Valentine, Five Finger Death Punch, Green Day, Korn, Stone Sour, The Prodigy, Thirty Seconds To Mars тощо. 7-9.06.2013, Нюргбургрінг, Німеччина. Квитки від 160 євро.

5. Download Festival – напевне, найдорожчий фестиваль Європи, і один з найскладніших в плані організації поїздки на нього. Візу в Британію, все-таки, отримати не так легко. Але разом з тим, фестиваль завжди збирає найсмачніший лайн-ап, тому Download мріють відвідати так багато прихильників важкої музики. Але якщо втілення подібних мрій для вас цілком реальне, радимо звернути увагу саме на дану подію. Для любителів будьякого жанру тут набереться з добрий десяток грандових колективів, так що тих, на кого ви молились з дитинства, вам вдасться побачити лише за кілька днів, не кажучи вже про купу команд «для галочки». Головне – не передознутись. Line-up: Iron Maiden, Slipknot, Rammstein, Bullet For My Valentine, Queens Of The Stone Age, Thirty Seconds To Mars, Motorhead, Alice In Chains, Volbeat. 17

14-16.06.2013, Donington Park, КаслДонінгтон, Великобританія. Квитки від 210 євро. 6. NovaRock – один з найбільших європейських метал-фестів, який щорічно відвідують більше ста тисяч металхедів.

Виступи груп проходять на трьох сценах, тож вам не доведеться боятися за те, що ви пропустите щось дійсно важливе. Якщо ви не бажаєте зупинятись в кемпінгу, радимо зняти готель у Відні або в Угорщині, кордон з якою знаходиться поруч з місцем проведення фестивалю. Чудова можливість відвідати фестиваль та побувати в одних з найкрасивіших місць Європи. Line-up: KISS, Rammstein, Kings Of Leon, Bring Me The Horizon, Thirty Seconds To Mars, HIM, Kiss, Parkway Drive, Rammstein, Volbeat, Within Temptation. 14-16.06.2013, Нікельсдорф, Австрія. Квитки від 140 євро.


7. Якщо вам хочеться поєднати приємне із ще більш приємним, як то відпочинок на морі і відвідини метал-фесту, вам пряма дорога на Burning Sea Festival. Наразі фестиваль не може похвалитися потужним складом, але в тому й полягає увесь сенс: ви зможете відпочивати на мальовничих хорватських пляжах та смакувати місцеву кухню без побоювань пропустити виступ якогось важливого для вас колективу. А провівши день в режимі чіл-ауту, під вечір доповнити картину враженнями від концертів хедлайнерів. Line-up: KING DIAMOND, Iced Earth, Overkill, Destruction, Amorphis, Candlemass, Turisas, Moonsorrow. 5-8.06.2013, Задар, Хорватія. Квитки: 79 євро.

18

8. Wacken Open Air – напевне, один з найвідоміших метал-фестивалів Європи, який кожен металіст має відвідати хоча б 1 раз, про фестивальний дух якого ходять легенди і куди багато хто приїздить навіть не заради груп, а заради тусовки. Квитки на цьогорічний фест розкупили надзвичайно швидко – коли ще не було відомо імен хоча б половини учасників. Але це – не привід панікувати. Якщо ви дійсно бажаєте відвідати Wacken, долучитися до німецької фестивальної культури, знайти нових друзів і закінчити всю цю феєрію ритуальним спалюванням палаток, ви можете скористатись послугами різних туристичних фірм, що пропонують тури на WOA. Line-up: Anthrax, Arch Enemy, Devildriver, DORO, Nightwish, Rammstein, Rage, Sabaton, Sonata Arctica, Soilwork. 01.-03.08.2013, Вакен, Німеччина.


9. Напевне, найбільша кількість металфестивалів проводиться на території Німеччини. При чому, якість від кількості аж ніяк не страждає. Деякі фестивалі проходять буквально один за одним, тож якщо можливості дозволяють, ви можете влаштувати собі справжні канікули металіста. На чотирьох сценах Summer Breeze цього року знову можна буде спостерігати густу концентрацію відомих імен – збірну солянку для прихильників найрізноманітніших жанрів. Line-up: Agnostic Front, Benediction, Dying Fetus, Ensiferum, Hatebreed, In Flames, Marduk, Primordial, Sabaton, Soilwork, Tiamat, Walls Of Jericho. 15 -17.08.2013, Дінкельсбюль, Німеччина. Квитки від 92 євро (вкл. паркінг/ кемпінг та комісійний збір)

10. Якщо вам стали остогидлі виступи модних команд, на які молитися може лише недосвідчена школота, якщо ви добре знаєте, що таке справжня «важка» музика, якщо ви любите метал в найжорсткіших його проявах, Obscene Extreme Festival – саме те, що вам потрібно. Приїхавши сюди, народ на кілька днів забуває про своє буденне життя, забиває на думку оточуючих, фрікує – чим відчайдушніше, тим краще, та відривається на повну катушку – так, аби вистачило на рік вперед. Справжній хаос та анархія для справді екстремальних металістів. Line-up: Ahumado Granujo, Exhumed, Grave, Hour Of Penance, Krisiun, Napalm Death, Natron. 3-7.07.2013, Трутнов, Чеська Республіка. Квитки: 48 євро. Увага! Лайн-апи фестивалів постійно поповнюються. Слідкуйте за новинами на офіційних сайтах. Текст — Саша Pantera

19


20


Persona grata: Василь Гоцко І швець, і кравець, і на дуді грець. Іншими словами – і музикант, і любитель театру, і «голос» телеканалу «Тоніс». А ще – просто цікава людина. Під час прогулянки парком під київською телевежею Jim Daniels слухав як лідер «Холодного сонця» Василь Гоцко говорив про те, як все починалося, як все є зараз, і куди воно далі піде. Моє життя поділилось на «до університету» і «після університету». З початком навчання змінилося все. Я пішов працювати на радіо ведучим і почав грати у рок-гурті. Тоді він називався «Контур», і його засновником був Тарас Кузів, один з моїх найкращих друзів, який допомагав «Холодному Сонцю» з англомовними текстами «Ninjas vs. Monsters» і «Again to Die». Один із засновників «Контура» поїхав в Англію, і запропонував Тарасу сколотити колектив, тому що у Тернополі починався відбірковий конкурс «Червона Рута». Тарас запропонував Олегу Собчаку (теперішньому вокалісту С.К.А.Й.) стати біля мікрофона. Олег, у свою чергу, взяв з 21

собою Сашу, гітариста. Певний час грав там один хлопець на бас-гітарі, але чи то він мав пристрасть до алкоголю, чи причиною стало ще щось, але в один прекрасний момент мені Тарас запропонував місце басгітариста. Для мене це було щось дуже надзвичайне, тому що я дуже хотів грати в колективі. Наша перша репетиція. Коли все звучить, і ти є частиною цілого, і ти ті струни на бас-гітарі зачіпаєш, і ти це все відчуваєш... Та музика була більш юнацька. Ще зі шкільних ранніх років я дуже любив популярний на той час євроденс. Але на рок-музику мене підсадив двоюрідний брат, який просто сказав мені: «Ну добре, слухаєш ти цей євроденс, але ж це несерйозна музика. Під неї можна танцювати, і нічого іншого». Я подивився, у нього були диски з Брайаном Адамсом, з Roxette. Так, це лайт рок, але справа не в цьому, а в тому, що це є жива музика, і музика якісна.


Звичайно, у мене залишився якийсь потенціал, і бажання грати. У мене було декілька своїх пісень, і я хотів це все втілювати. Подумав, а чом би й самому це все не зробити? Це ж ще навіть прикольніше, крутіше, тому що там я був частинкою колективу і грав те, що було спільне. Права голосу у мене було 5%, а тут я можу виплеснути усе, що я собі надумав, написав, нажив, намріяв... У 2001 році, я подав оголошення у газету і хлопці відгукнулися. У Тернополі ходили чутки, дуже каверзні, провокативні, що «Холодне Сонце» – це такий собі гурт культу однієї особистості. Я був молодий і дуже амбіційний. Десь воно було, що я дуже жив цими піснями, і мені хотілося зберегти в колективі їхній оригінальний задум. От я придумав пісню, і мені хотілося, щоб саме так вона прозвучала. І з хлопцями це було не дуже легко робити.

До класу дев’ятого мені важко було навіть уявити, що таке метал, а що таке рок – все це для мене зливалось в одне ціле. Проте якось я натрапив на касету, яку мені дав колега-однокласник. На другій стороні були записані декілька треків Metallica з «Kill’em All» і «Garage Inc.». Я послухав, і відчув, що «торкнуло». Була в тому віці юнацька темпераментність, коли з’являється бажання до екстриму. І та музика гармоніювала з цими бажаннями, звучала в унісон. Я збагнув, що Metallica – це також круто. І от, подзвонив я тоді до Тараса, і кажу: «Слухай, в тебе є Metallica? Навчи мене грати!». Так з того все і пішло. Був такий момент, що я захворів на запалення легенів, і якийсь період часу не міг бути присутнім в колективі. Окрім цього, у нас з Олегом не складалися стосунки, і це все стало причиною того, що я не зміг продовжувати грати з ними.

22

Коли в тебе ентузіазм вище даху, і ти хочеш, щоб саме так воно і було, хлопцям було геть непросто. Гітарист любив Iron Maiden, ударник – Guns’n’Roses, басист – Nirvana, отже абсолютно неромантично, відносно того, що я робив. Час пройшов, ми всі подорослішали, і зараз у нас хороші стосунки зі всіма учасниками нашого першого складу. Але в той час я відчував незадоволення з їхнього боку, тому що вони відчували брак самореалізації. Вони хотіли грати одне, я - інше. Виходив лебідь, щука і рак: якщо вони мене не притискають, то притискаю я їх. Проте з першими складами ми розходилися не лише за поглядами на музику: хлопці були молодші. Особливо, другий склад, коли мені було 19 років, бас-гітаристу 17, а гітаристу і клавішнику – взагалі по 15 років. В цей період життя панували великі розбіжності в поглядах саме за віком. А я був більш консервативний та строгий.


Ідея «Холодного Сонця» з самого початку була в тому, що я був закоханий. Моїм планом було сколотити гурт, записати пісні і поставити дівчині на радіо. Тобто, це була така романтична благородна мета. Частково воно, все-таки, вийшло. Але в тому віці звичайно було багато розчарувань, не все виходило так, як задумувалося...

Наш наступний альбом буде перехідним етапом. Буде більше року, я б сказав, рокн-ролу. Не в таких меланхолійних і песимістичних тонах, як раніше. Я гадаю, що шанувальники ростуть разом з нами. Особисто мені набридає слухати гурти, які випускають вже десятий альбом, що за звучанням не відрізняється від першого. Нема нічого нового, а отже – нічого цікавого. Звичайно, є шедеври рокових виконавців, яких я слухав десять років тому, і слухаю зараз, і вони мені приносять не менше задоволення. Але вони вже створені, і мають своє місце в історії музики. Проте світ рухається, і якщо нічого не змінюється, то це застій.

Тепер музичний ринок зовсім інший. Вже ніхто не купує дисків, і уся інформація цифрова. Треками обмінюються в інтернеті, і тому вже немає самої мотивації гнатися за випуском альбому. Ну записав ти ці 13-15 пісень, вклався в термін, і що далі? Наразі для музикантів це не є такою пріоритетною річчю. Набагато цікавіше, коли ти достатньо часу сидиш над піснею, придумуєш її, але хорошу, знімаєш кліп, презентуєш її... Як виконавцю, мені не пристало говорити про музику як предмет ринку. Проте я маю бути компетентний у цій справі, щоб мати можливості розвивати свою музику. Це як елемент еволюції. Усьому свій час. Зараз я вже не пишу тієї музики, яку писав 7 років тому, тому що людина старшає, змінює свої погляди, стає зрілішою, дивиться на ті ж самі речі під іншим кутом. Я відчуваю, що музика змінюється, особливо зараз. Скоро музика «Холодного Сонця» зміниться взагалі. Я не скажу, що вона втратить свою мелодійність, вона повинна бути красивою... але трошки іншою. Можливо, менш мінорною та депресивною. Хоча кажуть, що наша музика геть не депресивна, що вона дає якусь надію, попри зміст. І тексти будуть змінюватися, і музика. Але вона буде хороша однозначно.

23

Виживає той, хто вміє якнайшвидше адаптовуватися. І музика зараз переросла у інтернет-контент. На Заході вона процвітає, бо продається через інтернет. Але навіть там це не є основною складовою доходу музиканта. В основному, це концерти і мерч.

На Заході роблять дуже зручно. На сайті виконавців можна зайти в аудіо, прослухати композицію, і якщо вона тобі сподобалася, заплатити приблизно долар, не виходячи з дому, і купити її. Ну що таке долар за трек гурту, який тобі подобається? А от виконавців це дуже підтримує. Як то кажуть, камінь за каменем, і гора...


«Холодне Сонце» планує випуститися на iTunes. Наразі це лише організаційно вирішується. Невдовзі на ньому будуть представлені усі попередні альбоми, а також така трофейна річ, як англомовна версія «Променів сліз», або ж ‘Rays of Teardrops’. Напевне, воно навіть краще звучить англійською. Я переписував пісні з альбому у 2005 році, бо була мета випустити його на BMG Austria через Український Готичний Портал, але на той час чогось бракувало, тож воно і не склалося. Ця версія альбому досі нереалізована, тож стане новинкою на iTunes.

В українському шоу-бізнесі спотворене поняття рок-музики. Нею вважається усе, де ти ледь можеш почути електрогітару. Також в Україні, немає такого топового рокгурту, як, наприклад, Nickelback, які є дійсно монстрами в своїй сфері. У нас же рокмузика знаходиться в андерграунді. Але...

Наш слухач ще не дозрів до покупок пісень через інтернет, тому що у нас звикли, що все безкоштовно. Але я вважаю, що така справа як музичний інтернет-маркетинг повинна розвиватись. Незважаючи на те, що музика в записі не є основним заробітком виконавця, все ж, це своєрідний спосіб виживати, і він має право існувати так само, як і здорова економіка в будь-якій країні.

Я завжди любив театр. Обкладинка альбому «Театру темних пелюсток» – це елементи Тернопільського драматичного театру, у нас там дуже красиво. Я хотів, щоб були фотографії, зроблені саме в ньому. Окрім цього, моя робота була завжди пов’язана з акторством, адже і радіо, і телебачення вимагає цього: іноді треба озвучити якогось персонажа, чи зобразити характер певного героя. Театр мені завжди подобався, і мені було цікаво побути актором. Я отримав пропозицію режисера Сергія Архіпчука взяти участь у своїх постановках. Так воно і сталося.

Текст — Jim Daniels і Хель Данова

24

Неодноразово в житті переконуєшся, що плануєш одне, а виходить інше. Все може змінитися.


25


З чим їдять авангард? Навіть ті люди, які не знають французької мови, хоча б раз у своєму житті стикалися зі словом «avant-garde», або ж авангард/ авангардний. Дуже часто вони не можуть пояснити, що означає дане слово, – просто знають на інтуітивному рівні. Авангардним мистецтвом прийнято вважати його радикальні течії, з унікальними та оригінальними елементами, гармонійними поєднаннями непоєднуваного. Іноді критики взагалі не визнають це мистецтво, кажучи, що у ньому немає нічого прекрасного і творчого. Погоджуватися з ними чи ні – справа кожного. У будь-якому разі, ми можемо говорити про таку течію, як авангардна музика. Деякі люди можуть віднести її до експериментальної, і в цьому буде своя частка правди, адже авангард завжди проходить крізь експеримент. Але все ж таки, є якісь межі, кордони, що відділяють території цих двох різних держав у музичному всесвіті. Можна довго розпинатися з приводу появи музичних течій, але на цей раз ми просто перейдемо до стилю «авангард-метал» і перерахуємо деяких його представників. Авангард є досить вільним стилем, тому не очікуйте від мене жодної хронологічної послідовності :)

26

Stolen Babies, американський авангардметал гурт з домішками дарк-кабаре. Вони не надто переймаються сотнями альбомів, і звикли показувати себе на сцені, а не у плеєрі. Незважаючи на це, мають два повноформатні альбоми (один з яких, «Naught», вийшов у минулому 2012 році) і три сумнівні демо-EP. Глузливий, насмішницький вокал можна обережно порівняти зі славнозвісною Амандою Палмер. Справжній рай для басистів – обов’язково послухайте цю щільність низького звучання. Ram-Zet, норвежці, які поєднують у своїй музиці усе, що тільки можна. Тут тобі і блек, і треш, і індастріал, і східна народна музика... Загалом банда називає свій стиль виконання «шизо-металом», тому що багато їхніх текстів присвячено темі шизофренії (думаю, вона у тій чи іншій мірі існує в усіх, хто пише таку музику). У будьякому разі, до ваших послуг цілих п’ять


альбомів, і, чорт забирай, вони варті того, щоб їх слухали!

Неочікувані канадці UneXpect. І справді, ніколи не знаєш, що буде у наступну секунду кожного треку. UneXpect безперечно люблять класику, адже у їхній музиці майже завжди присутня симфонічна підкладка. Більше того, у них є постійній штатний скрипаль! Проте ця група також сподобається любителям понадтехнічного (чого вартий лише один дев’ятиструнний бас), а також мелодичного металу.

попереду свого часу. Здається, Mr. Bungle використали усі інструменти світу і усі типи вокалу у своїй музиці, звернулися до величезної кількості піджанрів і абсолютно абсурдних текстів. Squeeze me, Macaroni, якщо ви їх не послухаєте! Американці Dog Fashion Disco велику увагу приділяють своїм текстам, сповненим езотерики та сатирики, використовуючи теми окультизму, наркотиків та каліцтва. Можливо, їх можна назвати більш «попсовими» з-поміж авангардних виконавців з декількох причин: основою музики гурту служить звичайна альтернатива, вони записували трек з популярним вокалістом групи System of a Down Сержем Танкіаном і їздили в тур з Lacuna Coil. Але усе це ані краплі не опускає Dog Fashion Disco в очах фанатів авангардметалу. Secret Chiefs 3 (SC3), авангардний рок з переходами у легкий метал і дуже помітними елементами персидської, індійської та арабської музики. Вони часто їздили в тури з Estradasphere, музика яких має більш метал-підґрунтя, але також насичена народним звучанням (на цей раз Балканів, Греції), циганськими мелодіями і джазом. Одним словом, це для любителів чогось полегше і для тих, хто хоче чути метал як доповнення, а не як основу. Subterranean Masquerade – прогресівавангард-метал гурт, які явно дуже люблять бути непоміченими, адже про них майже нічого неможливо знайти. Більше того, вони просто катують народ тим, що випускають неймовірно смачну музику у невеликих кількостях. Але можу порадувати їхніх поціновувачів – у 2013 році вийшов новий EP під назвою Home. Два треки, але які ж делікатесні!

Mr. Bungle – гурт-легенда авангардної музики. Вони встигли випустити лише три альбоми, але стали гуру майже для всіх виконавців цього стилю. Цікаво, що під час існування групи, вони рідко користувалися комерційним успіхом – напевне, йшли 27

Недарма слово «авангард» – французьке. У Франції є два потужні авангард-метал гурти: Akphaezya та Pin-Up Went Down, обидва з фронтменами жіночої статі. Що до першої групи, вони дуже люблять бешкетувати з джазом, хоча мають другий концептуальний альбом у грецькому стилю. Ну що казати цим авангардникам, їм можна усе! Про гурт PinUp Went Down читайте далі у відповідному інтерв’ю цього номера. У цьому ж ряді ще одні французи – Carnival in Coal, які творять суміш з дез- та блек-металу і диско-попу.


Певне, цікаво слухати гурт, який одночасно звучить надлегко і суперважко?

З його музикою можна дійсно трохи поїхати дахом, звернутися у трубочку, розгорнутися метеликом, покінчити життя самогубством, воскреснути, повірити у десятий вимір і оселитися з гієнами на північному полюсі, причому, чому саме з ними і чому саме там, ви так і не зрозумієте. Раз ми вже заговорили про північні полюси, не можна не згадати про цілу низку авангард-метал гуртів з північних країн. Наприклад, Фінляндія може похвалитися групами Waltari (яка є дуже відомою і серед звичайних любителів прогу і симфо) та Alamaailman Vasarat, специфічними фінськими дядьками, які раптом вирішили грати клезмер-метал. У Норвегії, окрім вищезгаданого Ram-Zet, можна виокремити Arcturus і Atrox. А от з представником Швецької авангардметал сцени Diablo Swing Orchestra варто познайомитися ближче, що ми і зробили у наступному після цієї статті інтерв’ю.

Тим, кому немає чого втрачати у цьому житті, варто звернутися до виконавця Igorrr. Не повірите, але він теж француз!

P.S. обов’язково завітайте на сайт http:// www.avantgarde-metal.com/. На ньому ви знайдете свіжі огляди альбомів, а також декілька випусків доволі товстеньких інтернет-журналів, присвячених субтечіям авангард-металу, з описами відповідних стилів і цілою пачкою інтерв’ю.

Текст – Хель Данова

28


Диявольський свінґ Як не крути, в кожній металічній течії є гідні представники у далекій холодній Півночі. Що ж стосується авангард-металу, не можна не згадати про шведів Diablo Swing Orchestra. На мою думку, дияволічність їхньої музики полягає в тому, що кожен, хто починає її слухати, або ж, не дай боже, бачити виступ цього свінґового мініоркестру, назавжди продає йому душу! Такого драйву із суміші числених піджанрів металу, джазу, класичної музики та оперного вокалу варто ще пошукати. А від обкладинок їхніх альбомів і вигляду сайту у деяких людей можуть просто розбігтися очі в різні боки і, можливо, не збігтися назад. Тому ми не довго думали і полистувалися з басистом Diablo Swing Orchestra, який відчайдушно рве свої струни і гоцає разом з усіма на сцені. До речі, готуючись до інтерв’ю з Андерсом, я зовсім не звернула уваги на те, що цього року гурту DSO виповнюється 10 років! Щиро вітаємо їх від усього Daily Metal, а також їхніх українських фанатів!

29

У групі Diablo Swing Orchestra 8 людей. Напевне, важко збирати усіх на репетиції? По-перше, красно дякую за те, що обрали мене для інтерв’ю. А щодо відповіді на питання, як би я не хотів сказати «та ні, що ви!», доведеться опустити свої радісні жести і натомість кивнути. Так, це справді дуже важко. Усі 8 з нас мають настільки різноманітні життя поза оркестром, що ретельне планування є надзвичайно вирішальним для того, щоб підтримувати процес цієї аудіо-візуальної піньяти («Pandoras Piñata» – новий альбом гурту, прим. редактора). Недивлячись на це, одна спільна обставина завжди супроводжує кожного з нас: навіть якщо ми іноді заздалегідь плануємо шоу чи тури на рік вперед, речі змінюються і породжують величезні знаки питання, коли приходить час. Життя стається, любі друзі! Але усе це зазвичай вирішується якимось «тетрісом в останню хвилину». Якимось дивом, завжди є вихід. Що ж до погляду згори, усі ми дуже любимо репетирувати, записувати музику і виступати. І це робить нас нереально кооперативними, коли наближаються збори для диявольського свінґу...


Скажіть, ви всі такі ж шалені у реальному житті, чи лише на сцені? Беручи на себе ризик проколу персонажу, мушу зізнатися, що шоу – це дійсно шоу; але вистава переживання того, що називаєтся нашою колективною душею, бути взагалі в змозі переключатися на усе це багатохарактерне, ми всі відверто маємо залишати цю манеру поведінки увесь час, будучи якимись перемикачами. Таким чином, воно виходить абсолютно невимушено, а коли ми виходимо на сцену, іде само собою. Як-то кажуть, якщо почнеш плутати свій костюм зі шкірою, він може справді почати смердіти! Ви втомлюєтеся під час турів? Яким чином відпочиваєте? Після десяти років гри і шести років у турах, ми переживали як випробування та негаразди, так і чудові святкування. Більше приємного, на щастя, але звичайно кожен відчуває себе в дорозі залежно від

30

особистих поглядів. Це наче якась лекція по «відпусканню»: субординація, залишити життя так, як воно просто є. Припустимо, ситуація депортації з Каракаса, Венесуела. Вона здається зараз прекрасним прикладом дуже важкого та втомлюючого епізоду, проте з підвищеною співпрацею групи в результаті. Коли починається хаос, природною річчю для усіх 8-ми з нас є допомога одне одному. Отакот просто. Вражає, коли бачиш, як наші окремі его немовби зникають у таких ситуаціях, або ж зливаються в одне ціле. У будь-якому випадку, ця єдність долає будь-яку перешкоду. Я веду до того, що розслаблення і відпочинок походить від допомоги одне одному, жартів, створення взаємних інтересів і спогадів у дорозі, групового організму, на який ми перетворюємося під час подорожей. Сума нашої згуртованої енергії є на порядок вищою, ніж у окремих особистостей. Я тут вже трохи починаю говорити, наче мотиваційний спікер, але факт залишається фактом. Це групова річ!


Як би ви класифікували музику DSO? Її можна назвати авангард-металом? Здається мені, авангард є терміном для опису чогось нового, прогресивного і передового. Особисто я не вважаю, що ми робимо щось «нове». Воно переважно просто інше. Суміш усього того, чим ми музично і культурно насолоджуємося. Поєднання контрастів є справді старим фокусом для того, щоб створити щось нове, але для нас воно виникає природно, наче сума внесків з наших різноманітних досвідів і життів, а не з бажання створити щось нове. Наявність чогось природного, як це, є справжнім ключем, що розкриває душу. Тож, називайте це як хочете. Допоки в цьому є серце, пташка, риба чи ще щось... Усе воно піде. Ви басист. Чотирьох струн вистачає, щоб виразити себе? Хаха, класне питання! Я часто питаю себе, як це – просто достатньо. Хоча, що стосується кількості струн, як ви можете знати, чи ні, я маю окриляти ці чотири струни, щоб робити з цих звуків зображення. Кожна нова ера і альбом мають свою манеру ілюстрації, і для цього я дійсно можу бути відповідальним. Звучить претензійно, але для мене, одинадцять нових пісень дуже просто запаковуються в певну типографіку, цифри і символи. Коли справа доходить до, власне, моїх чотирьох струн, мушу зізнатися, що я був позитивно змушений Даніелем (Хокансоном) використовувати п’ятиструнний бас на наших перших двох записах. Я ніколи не доганяв тих наднизьких нот до того часу, але необхідність у низьких сі і ля стало вирішальним у тому, що ми намагаємося передавати нашою музикою. Хоча після декількох років запису і турів, я усвідомив, що дуже рідко використовую струну соль. Хіба що як частину слепу, який закінчується високими нотами. Тоді ж до мене прийшла ідея створення чотириструнного баса-баритона. Моїм тендітним рукам подобалася ідея тонкого, чотириструнного джазового грифу баса, із залишеними низькими нотами. Так, мій бас «Fyrfingerfasan» був створений гітарним майстром Хенріком Янсоном для задоволення усих цих витребеньок, і став таким чудовим інструментом! Тож, для мого самовираження, мені потрібно усе вищесказане, а також стояти перед монітором і проганяти басові рифи туди-сюди. 31

Як ви вирішили стати басистом? Власне кажучи, це абсолютно неромантична історія. Але, у свої чотирнадцять років, я вже достатньо довгий час слухав хард-рок і метал, і в мене з’явилася можливість навчитися грати на інструментах після звичайних шкільних занять. Це була ініціатива місцевого рекреаційного центру для молоді, щоб уберегти нас, дітей, від шатання по вулицях і створення приятельського хаосу, так би мовити. Ініціатива складалася з мистецтва, рукоділля, пінг-понгу, настільних ігор і гри у групі. Я вирішив обрати останнє. Коли я прибув на перший день репетиції, усі інструменти вже були розібрані, окрім басу, і вуаля! Так я і залишився, як-то кажуть, smelling like teen spirit, назавжди із басовим грифом. Це як з кавою: завжди є хоча б одна у долонях. Розкажіть про найкращу і найгіршу організацію концерту, на якому доводилося грати. Ризикуючи звучати наче батько, скажу, що поганих нема, адже завжди навчаєшся чомусь новому. Але, звичайно, є певні ступені того, що можна назвати світовим раєм і пеклом. Без вдавання у подробиці, усі шоу, які є надпродуманими, виходять приємними досвідами. Як приклад, можу назвати наш концерт на Prog-Power USA в Атланті 2009 року. Усе було подано на срібних тарілочках, на відміну від відвідування брудних фестивальних концертів, де у нас зазвичай є максимум п’ять хвилин на підготовку, усе треба тягнути самотужки, вирішуючи проблему знахождення під дощем хоча б когось, щоб вирішити проблему відсутності звуку у баса. Скрізь є свої плюси і мінуси в житті... Назвіть найбільш дивний пункт у райдері DSO. Це точно те, що організатори використовують, як правило, один з наших старих райдерів, які передбачають наявність величезного синтезатора для Йоханнеса (Бергіона) для виконання певних пісень. Але ми вже не граємо тих пісень! І це часто призводить до повної реорганізації сценічних умов і нашого подиву, що ж робить цей гігантський синтезатор на сцені, якщо ми вже п’ять років не використовуємо його вживу. Ця річ завжди дратує, але все одно викликає усмішку!


В одному з інтерв’ю Даніель згадував, що ви виконуєте роль арт-директора DSO, відповідаючи за імідж і візуалізацію групи. Це правда? Які ваші основні завдання в цій сфері? У вас є якесь освітнє підґрунтя для цього? Так, є. Арт-директорство є тим, чим я заробляю на життя, починаючи з 1999 року. Усе це стартувало в Deluxe Paint on the Amiga 500 у підлітковому віці, а потім виросло до одного року в університеті, де я також вперше зустрів Даніеля, – він вчив економіку у тому ж виші. Більше того, це привело мене до повноцінної роботи, з такими собі додатковими ласощами створення артворку для групи разом з моїм другом Петером Бергтінгом, який власне малював обкладинки для альбомів. Я б сказав, це чудовий спосіб поєднувати два основні креативні напрями життя у яскравих кольорах.

32

Відкрийте нам якісь цікаві плани на майбутнє у DSO! Ви збираєтеся провідати своїх українських фанів? На жаль, українським фанам доведеться зачекати до осені. Окрім цього, на нашому демо комп’ютері створена нова папка під назвою «Пісні для альбому №4». А ЦЕ вже справді цікаво... Декілька слів для наших читачів... Я міг би закінчити це інтерв’ю з кліше, але те, що я збираюся сказати, не менш справедливо, що стосується креативності, її оркестровок і соло труб. Ніколи не приходьте, навіть якщо це може здаватися невідповідальним. Величезне вам дякую!

Текст — Хель Данова


Одним з найяскравіших представників авангард-метал сцени вважається французька група Pin-Up Went Down. На відміну від «міні-оркестру» Diablo Swing Orchestra, неймовірну музику PUWD творить лише три людини, а саме брати Алексіс і Ніколас Дам’єн та їхня вокалістка Асфодель. Мені випала честь поспілкуватися з цією загадковою дівчиною, яка вражає багатогранністю свого співу. За допомогою свого театрального голосу, Асфодель може зобразити будь-кого: дитину, оперну діву, ніжно заколихати, або ж погроулити, наче лютий монстр...

33


Привіт, Асфодель. Перш за все, розкажи, що зараз коїться у твоєму житті? Привіт! Отже... Я вокалістка, а також вчитель вокалу. Працюю у школі кіномистецтва, в організації, що піклується про людей з обмеженими можливостями, а ще я фотограф. Я дуже зайнята людина, але настільки пристрасна, що не можу уявити своє життя без усієї цієї роботи. Гадаю, що я живу для створення і тварин. Я впевнена, є дуже багато людей, які хочуть брати в тебе уроки вокалу. Які в тебе критерії відбору учнів? Ти також вчиш на відстані чи лише «вживу»? Моїм учнем може стати кожен! Для цього нема критерієв. Я просто вчу всіх, хто хоче вчитися. Але дистанційні уроки надаю лише досвідченим вокалістам. А який стиль життя тобі подобається? Які в тебе найулюбленіші місця для розважання/відпочинку/роботи? Якби в мене була можливість вибирати, я б жила у сільській місцевості, із багатьма тваринами. Коли мені хочеться

34

відпочити, я їду назад до батьків. Вони живуть у маленькому селищі на сході Франції, з собаками та козами... Але моя робота змушує мене залишатися в місті, і такий стиль життя мені вже достатньо набрид. Мені відомо, що ти є великим захисником прав тварин. Можеш щось сказати з цього приводу? Так. Я не їм м’яса, не ношу одяг зі шкір тварин і не використовую косметику, що містить тваринні частки тощо. Це таке питання, яке робить мені суттєвий дискомфорт, тому що я усвідомлюю, що багато галузей використовують тварин так, як це зовсім не передбачено природою. Аж не віриться, як бачиш, наскільки багато тварин купують задля забави і лишають покинутими на дорозі, купують длямоди і вбивають для піджака... Я не говорю зараз лише про хутро, але також про шкіру і інше... Вбивати заради краси – це нонсенс. Перша пісня ЕР, «My never heard», якраз присвячена цьому.


Майже завжди PUWD розцінюють як авангард-метал (до речі, французьке слово :). Погоджуєшся з таким описом? Я думаю, воно не дуже підходить, адже ми граємо у таких різних стилях... Можливо, увесь підхід і справді авангардний, але ми граємо в першу чергу ту музику, яка нам подобається, музику без обмежень чи суджень. Нам байдуже, чи звучить вона мейнстрімово у першу секунду і екстремально у наступну. Ми просто хочемо відчувати себе вільними.

Не так давно PUWD випустили новий альбом. На твою думку, що ж таке BSides? B-Sides — це така собі збірка 5 треків, яка містить декілька пісень, які не увійшли у попередні альбоми, а також декілька нових речей, на випуск яких ми вже не могли чекати. Тож це наче відпочинок, трішечки свіжості, і це не є концептуальним альбомом, або ж альбомом взагалі. Це все ще PUWD, але також міст між стилем 342 і Perfreaktion, який буде більш інтенсивним і сильним. І враховуючи те, що Ascendance Records більше не існують, це також своєрідний спосіб показати, що ми все ще є, навіть одні! Розкажи нам щось особливе про «Perfreaktion». У ньому буде спеціальний гість, вокаліст з прогресивної сцени... Але більше нічого не скажу! Вам більше подобається працювати з лейблами чи робити все власноруч? Зазвичай працювати з лейблами простіше для вас, для комунікації з пресою.. Відверто кажучи, досвід з BSides (я маю на увазі, усе, що стосується промоушна, комунікації і т.п.) — це ДІЙСНО дуже важко. Але деякі лейбли не завжди дуже чесні, тож вибирати складно.

В одному з попередніх інтерв’ю ти сказала, що PUWD – наче кіно для тебе. Чому тоді ви не знімаєте кліпів на свої пісні? Чесно кажучи, я навіть і не знаю. Я думаю, що відстань (Алексіс і я розділені 700-ми кілометрами) і наші розклади не дозволяють нам зробити відеокліп. Можливо, для «Perfreaktion»? Якщо між тобою та іншими учасниками гурту такі величезні відстані, як вам вдається залишатися єдиною групою? Я маю на увазі, ви хоча б пробуєте частіше зустрічатися? Ми багато спілкуємося! Імейли, телефони. У нас дуже зайняті життя... 35

Питання щодо концертів PUWD. Ви обіцяли більше виступати після релізу третього альбому. Так воно і буде? Збираєтеся робити тур? Відвідаєте колись Україну? Я б із задоволенням, але не я одна приймаю рішення, адже я не лідер проекту... Назви останню групу/виконавця, яку ти слухала востаннє і останній концерт, на якому була. Останній гурт — це Skip The Foreplay. Останній концерт? Вау, я навіть не пам’ятаю. Я не ходжу на концерти, я дуже зайнята для цього. Я так багато працюю, що зупиняюся лише, щоб піти в кіно...


Ти читаєш музичні журнали? Якщо так, то онлайн чи друковані? І ті, і ті! Але я надаю перевагу арт журналам. Точніше, журналам з фотографії. Скажи щось своїм фанатам в Україні. Я досить здивована, що у нас є фанати в Україні (це так далеко!). Було би дуже приємно і цікаво розвідати вашу країну. Сподіваюся поїхати туди одного дня... Дуже дякую за підтримку! Продовжуйте бути з нами!

Довідка: Група Pin-Up Went Down сформувалася у 2006 році і за роки свого існування встигла випустити альбоми «2 Unlimited» (2008), «342» (2010), «BSides» (2012). У 2013 році PUWD готується презентувати світу іще одну збірку пісень під назвою «Perfreaktion». Завітайте на офіційний сайт гурту http:// pinupwentdown.fr, де ви зможете послухати цю фрікову, але надзвичайно мелодійну і цікаву музику. Текст – Хель Данова.

36


Xes Dreams: Затишшя перед... Юрою! Дуже часто українські слухачі скаржаться, що, мовляв, у нас в країні немає кого послухати, і всі найкращі гурти – зарубіжні. Впевнено можу вам сказати: помиляєтеся. Іноді варто копнути трошки глибше, і не лише у звичній багатьом столиці. У нашому авангард-метал додатку хочу розповісти вам про шикарного українського представника даної сцени – гурт Xes Dreams з Одеси. Своїм експериментальним повноформатним альбомом під назвою NC-17 (2011), а також вражаючими театральними виступами на єгипетську тематику вони не залишили байдужими жодну живу душу, якій довелося це бачити та чути. До квітня цього року гурт перебуває у певному затишші через відсутність його головного композитора та гітариста Юрія. Але DM вирішив трохи поспілкуватися з темпераментною володаркою дуже цікавого вокалу і представницею прекрасної статі групи Xes Dreams – Лєрою. Цей випуск присвячений авангардметалу. На твою думку, музика Xes 37

Dreams можна віднести до цього напряму? Чесно кажучи, я досить слабка щодо тегів та жанрів. Я відношу нашу музику все-таки ближче до симфонічного металу з темним театральним відтінком. У деяких ресурсах нашу команду відмітили як авангардну. Я частково згідна і приємно здивована, проте в моєму уявленні авангард – це щось зовсім нісенітне та дивне. Xes Dreams відома своїми театралізованими виступами, костюмами, одним словом, візуалізацією. Хто цим займається у групі? За режисуру і сценічні рухи відповідає наш басист – викладач Одеської театральної школи і студент-випускник Київського університету ім. Карпенка-Карого. Я дотримуюся думки, що кожна людина має займатися тим, що у нього добре виходить і до чого душа лежить. Наш Павло Васильович чудово реалізує свої творчі ідеї і допомагає ще виразніше донести зміст музики до глядача. Коли ми репетируємо, він ходить туди-сюди, щось думає, то тут встане, то там. А потім починає приміряти свої ідеї на нас і шліфувати. Хоча кожен вихід на сцену – це все одно імпровізація. Вийшло, що вийшло.


У найближчому майбутньому я планую трохи освіжити і ускладнити концепцію. Залишилося знайти хорошого дизайнера, який захоплюється такими ж напрямами. У вас немає «живого» барабанщика. Як на це реагує публіка? Організатори концертів? Раніше ми переймалися з цього приводу, а потім прийняли як дане. Спочатку ми лише знайомилися з принципами зведення музики, і звук ударних був такий собі. До того ж, ми використовували не найкращий інтерфейс. На сьогодні у нас вже є необхідні ресурси, щоб грамотно скоректувати звук для кожної сцени. Як ставиться публіка – навіть не знаю. Начебто ніяк. Наша команда – не піонери, які це придумали. Що стосується організаторів – мені здається, їм переважно взагалі все одно, аби людям подобалося. Єдине що, наш техрайдер доповнився ще двома комплектами стереодібоксів. Але я вам відверто скажу, у глибині душі я плекаю надію, що колинебудь той самий ударник-єдинодумець прийде до нас. Поки що він десь у дорозі. Ви вже ділилися нарізкою демо для нового альбому. Коли ж він вийде? Це окрема історія. Не буду кривити душею – реалізація музичної складової на 80% лежить на нашому дорогому гітаристі – Юрі. У квітні 2012 року він вирішив віддати борг Батьківщині і потрапив у війська ППО. Я думала, що з частиною робіт впораюся сама, але... без нього – світ не милий. Настрій впав, і я вирішила, що дочекаюся його, і тоді ми будемо знову творити разом. Ми надихаємо одне одного. Якщо зірки світитимуть ясно, то за моїми припущеннями, альбом з’явиться у 2014 році. Ви продаєте свою музику закордон? Якщо так, то яким чином? Ми свою музику даруємо. А продавали лише міні-тираж першого альбому. Нашу музику легко знайти на електронних ресурсах. Цікаво, але у нас багато фанатів у Аргентині, Мексиці та Пакистані. У тебе особисто є декілька особистих проектів. Розкажи, будь ласка про них. Чому ти вирішила займатися ними окремо, а не використовувати пісні у репертуарі Xes Dreams? Для початку, я хочу пояснити, що це не мої проекти. Я їх доповнюю. Мені дуже 38

сподобалася думка Енді Вакса в одному з його уроків, що інформацією треба ділитися, і що найціннішу інформацію ми отримуємо безкоштовно. Я вважаю, що музичне товариство – запорука зростання якості музичного продукту. Я люблю знайомитися з новими людьми. Я завжди ЗА співпрацю, ЗА ідеї, тому що це цікавий досвід. До чого я веду: ці проекти – результат дружби. Якщо ви маєте на увазі «Хранителей» і Dust Heaven, то це мої хороші близькі друзі. А якщо йдеться про Drawn, то це був експеримент, який поки що у паузі. У Xes Dreams більше агресії та пристрасті. А Drawn – спокійніший та меланхолічніший. Яким чином відбувається творчий процес у групі? Хто пише, а хто байдики б’є? Мотиви намагаємося придумувати разом. Але останнім часом склалося так, що основний удар тримає Юра. Павло більше зайнятий у візуалізації, про що я розповідала раніше. Олексій придумує прикраси на фортепіано і пропонує цікаві розв’язання. Мої основні задачі – допомагати Юрі з композицією, придумувати собі текст і вокальну лінію. Ну і трішечки творити мотиви :)


Які українські виконавці тобі подобаються? Зарубіжні? Ой. Питання застало мене зненацька. Зараз подумаю... Взагалі, я із задоволенням слідкую за творчістю наших груп, стараюся ходити на концерти. В основному я знайома з тими командами, з якими грала на заходах. Знову ж таки, намагаюся з ними дружити і співпрацювати. Але не буду обманювати – у моєму плеєрі ніхто не оселився, хіба що Mournful Gust, тому що я допомагала їм робити оркестровий підклад на новий альбом. Проте я можу перерахувати як мінімум 10 команд, які мене приємно інтригують: Sunstroke, Naama, Swamp Fm, The Kubrick Cats, Культ, Balfor, GrimFaith,Mind Shredder, Infinite Tales, Dimicandum. Окремий рядок – це нове явище в Одесі – група «Планета Капитанов». Якоюсь мірою, як це не парадоксально, я консервативна. Мої найулюбленіші треки регулярно з’являються серед аудіозаписів у ВКонтакті. Я люблю Massive Attack, Clawfinger, Bjork (старе), Conjure One, Septicflesh, деякі роботи Begemoth, Devin Townsend Project, і багато-багато іншого. Відкрий нам завісу планів на 2013 рік. Зустріти Юру, смачно нагодувати і працювати, працювати, працювати! Декілька слів для наших друзів і читачів. Дорогі друзі! Дякую вам, що дочитали. Подзвоніть мамі і татові. Текст — Хель Данова

39


Журналу Daily Metal постійно потрібна свіжа кров!

Відвідали крутий фестиваль або концерт і хочете поділитися враженнями? Є що розповісти про новий реліз? Вам завжди казали, що ви добре пишете, але не було де застосувати свій талант? Ви фотограф? Музикант? Звукорежисер? Дизайнер? Вебдизайнер? Шарите в хорошій музиці? Тоді долучайтеся до нашої команди! P.S. ми також з радістю обговоримо будь-яке партнерство з організаторами «важких» музичних подій, представниками музичних магазинів, виконавцями тощо. Свої пропозиції та коментарі пишіть сюди: hell.danova@gmail.com. Онлайн-представництво Daily Metal: Група ВКонтакті: http://vk.com/thedailymetal Група Facebook: http://www.facebook.com/DailyMetal?fref=ts

40


Turn static files into dynamic content formats.

Create a flipbook
Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.