Tezy Agro by Vits Stu

АГРАРНА НАУКА – ВИРОБНИЦТВУ Тези доповідей Державної науково-практичної конференції «НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ В РОСЛИННИЦТВІ»

9 листопада 2011 року

Біла Церква 2011

УДК 06.63 Затверджено вченою радою університету

Редакційна колегія: Даниленко А.С., д-р екон. наук, професор Сахнюк В.В., д-р вет. Наук, професор Хахула В.С., канд. с.-г. наук, доцент Панченко Т.В., канд. с.-г. наук, доцент Білан А.В., канд. вет. наук, директор наукової бібліотеки Царенко Т.М., канд. вет. наук, начальник НДЧ Сокольська М.О., зав. РВІК відділу, відповідальний секретар

Аграрна наука – виробництву: Тези доповідей державної науково-практичної конференції «Новітні технології в рослинництві». – Біла Церква, 2011. – 38 с.

У збірнику висвітлені новітні технології в рослинництві.

Ел. адреса http://tezy.btsau.edu.ua/

УДК: 633.63 ГОРОДЕЦЬКИЙ О.С., канд. с.-г. наук; БОНДАР О.М., студент 5-го курсу Білоцерківський національний аграрний університет ОПТИМІЗАЦІЯ СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ В УМОВАХ УЛАДОВО-ЛЮЛИНЕЦЬКОЇ ДОСЛІДНО-СЕЛЕКЦІЙНОЇ СТАНЦІЇ Оптимізація мінерального живлення рослин – найбільш істотний засіб регулювання фізіологічних процесів, які визначають особливості формування врожаю. Направленість фізіолого-біологічних процесів, які відбуваються в рослинах під час онтогенезу, визначається спадковими властивостями організму, а інтенсивність їх прояву значною мірою залежить від умов живлення – вмісту та співвідношення поживних речовин у ґрунті. Як показали наші дослідження дія мінеральних добрив на розвиток рослин спостерігалась вже в початкові періоди росту. Найбільша маса 100 рослин перед формуванням густоти стояння в середньому за 2009-2010 роки була на ділянках з внесенням норми мінеральних добрив N90P60K90 в поєднанні з 40 т/га гною – 95,5 г, що на 34,7 г більше від контролю. Динаміка наростання середньої маси коренеплодів також залежала від застосування добрив. Так, порівняно з контролем середня маса коренеплоду при застосуванні 40 т/га гною станом на 1-ше липня була більшою на 32-40 г, на ділянках з внесенням мінеральних добрив у нормі N60P40K60 дана різниця складала 9-20 г, а при внесенні N120P80K120 – 37-41 г. Найвища маса коренеплоду була на ділянках з внесенням 40 т/га гною і N90P60K90, що більше на 43-45 г порівняно з контролем. Мінеральні добрива мали також суттєвий вплив на урожайність коренеплодів цукрових буряків. В середньому за 2009-2010 роки урожайність коренеплодів порівняно з контролем зросла на 3,4 т/га при застосуванні мінеральних добрив в нормі N60P40K60 кг/га діючої речовини. На ділянках з внесенням норми мінеральних добрив N90P60K90 прибавка до контролю склала – 7,6 т/га, при збільшенні їх норми до N120P80K120 прибавка сягнула 9,9 т/га, при застосуванні N90P60K90 на фоні 40 т/га гною урожайність коренеплодів порівняно з контролем зросла на 14,7 т/га. Найвищий збір цукру 7,11 т/га був отриманий при внесенні під цукрові буряки N90P60K90 + 40 т/га гною, що більше на 2,26 т/га порівняно з контролем. Оскільки вирощування цукрових буряків без застосування добрив є недопустимим по відношенню до збереження родючості ґрунту, то враховуючи рівень урожайності коренеплодів та показники економічної ефективності їх вирощування в умовах Уладово-Люлинецької ДСС слід рекомендувати застосовувати мінеральні добрива в нормі N90P60K90 в поєднанні з 40 т/га напівперепрілого гною ВРХ.

УДК 633.16:631.527.33 ГУДЗЕНКО В.М., аспірант Миронівський інститут пшениці імені В.М.Ремесла НААН України Науковий керівник – ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ С.П., доктор с.-г. наук, Білоцерківський національний аграрний університет ОЦІНКА ЗАГАЛЬНОЇ КОМБІНАЦІЙНОЇ ЗДАТНОСТІ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО В СИСТЕМІ НЕПОВНИХ ТОПКРОСНИХ СХРЕЩУВАНЬ При застосуванні методу гібридизації у створенні вихідного матеріалу селекціонерам доводиться проводити велику кількість комбінацій схрещування та щорічно вивчати багато гібридів. Однак, як демонструє практика багатьох селекційних установ, вдалі схрещування трапляються відносно рідко. Одним із заходів підвищення ефективності гібридизації є використання в схрещуваннях батьківських форм з наперед встановленою високою загальною комбінаційною здатністю (ЗКЗ). Для оцінки ЗКЗ вихідного матеріалу використовуються різні схеми системних схрещувань – повні та неповні діалельні схрещування, а також повні та неповні топкроси. Порівняння результатів отриманих за різними схемами схрещувань засвідчило подібність оцінок ЗКЗ. Однак, застосування топкросів дозволяє вивчити одночасно значно більшу кількість зразків. Для більш поглибленого генетичного аналізу слід використовувати діалельні схрещування. З метою визначення ЗКЗ в 2007-2010 рр. провели схрещування по схемі неповних топкросів та вивчення гібридів F1-F2. До гібридизації залучили 10 колекційних зразків ячменю ярого, що виділилися в умовах МІП за окремими чи комплексом господарсько-цінних ознак в циклі попередніх досліджень (2004-2007 рр.) – Kaya (Туреччина), Dominique (Нідерланди), Ria (Німеччина), Sebastian (Данія), Hanka (Німеччина), Barke (Німеччина), Ditta (Німеччина), Scarlett (Німеччина), Madeira (Німеччина), Sylvianna (Франція). В якості тестерів використали добре адаптовані до умов правобережного Лісостепу України сорти вітчизняної селекції – Аскольд, Сонцедар, Юкатан та Оболонь. Вищою величиною та стабільністю ЗКЗ у різні роки за окремими елементами структури виділились наступні зразки та тестери: продуктивна кущистість – Sebastian, Сонцедар, Barke, Юкатан; кількість зерен з головного колоса – Оболонь, Sebastian, Barke, Сонцедар, Scarlett; маса зерна з головного колоса – Оболонь, Сонцедар, Sebastian, Barke; маса зерна з рослини – Сонцедар, Оболонь, Barke. Інші зразки, в окремі роки мали високу ЗКЗ за певними параметрами, про те характеризувались її відчутнішим коливанням по роках. Виділені за ЗКЗ зразки та тестери рекомендовано залучати до селекційного процесу з метою поліпшення певних ознак.

УДК 633.9: 620.3: 662.7 ГРАБОВСЬКИЙ М.Б. канд. с.-г. наук Білоцерківський національний аграрний університет ВИРОБНИЦТВО БІОГАЗУ З КУКУРУДЗИ Україна, маючи розвинену сільськогосподарську базу, має потужний потенціал щодо виробництва біогазу, який можна виробляти з широкого спектра органічних субстратів як тваринного, так і рослинного походження. Енергетичні культури мають більш високий вміст метану, ніж тваринні відходи. При вирощуванні енергетичних культур витрати в перерахунку на еквівалент енергії у десятки разів нижчі, порівняно з вартістю енергоносіїв, отриманих від традиційних джерел. У порівнянні з іншими енергетичними культурами кукурудзяний силос має переваги завдяки нижчим витратам на вирощування і зберігання та наявності при цьому майже того самого вмісту метану (52%). Для виробництва біогазу тільки з однієї тонни кукурудзи на силос можна отримати від 200 до 400 м3 газу. В Україні в 2010 р. не використовувалось близько 18% сільськогосподарських угідь, частину яких без порушення агропромислового циклу можливо використати під вирощування кукурудзи. Загальний потенціал виробництва біогазу з кукурудзи, при використанні під її вирощування половини вільних с/г угідь в Україні (близько 2 млн. га), складає близько 4 млрд. м СН4 при врожайності 30 т/га. Для виробництва біогазу придатна вся наземна частина рослини кукурудзи, включно стебло, листя, початки та зерно. Закордонні дослідження показали, що зброджування суміші зерна кукурудзи з початками, лише зерна або лише стебел без зерна та початків веде до зниження виходу метану на 43-70% у порівнянні зі зброджуванням усієї наземної частини рослини. Ідея використання силосу кукурудзи для виробництва біогазу виникла в результаті пошуку альтернативних видів органічної сировини, що здатна значно розширити загальний потенціал виробництва біогазу через свою доступність на більшості територій, збільшувати ефективність використання об'єму біореакторів. Широке використання кукурудзи як субстрату для виробництва біогазу обумовлене досить високим вмістом в її складі органічної речовини, шо легко піддається розпаду в процесі метанового бродіння, та високою врожайністю. Середня врожайність кукурудзи в країнах Європейського союзу склала 42,1 т/га, що відповідає близько 12,6 тСОР/га. Вміст сухих речовин в пізньостиглих гібридах кукурудзи складає 18-20% (по масі) на перших етапах росту і розвитку (після до цвітіння) і сягає 43-53% в період молочно-воскової стиглості. При цьому, пізньостиглі гібриди кукурудзи характеризуються досить високим співвідношенням С:К натомість рані та середньоранні гібриди характеризуються меншим співвідношенням С:Р. В 2011 р. на Дослідному полі Білоцерківського НАУ проведено вивчення технологічних заходів вирощування гібридів кукурудзи різних груп стиглості для виробництва біогазу. За урожайністю зеленої маси перевагу мають більш пізньостиглі форми вирощувані за традиційною технологією але остаточний 5

висновок з вибору оптимального варіанту можливо буде встановити на основі економічних розрахунків та лабораторних-аналітичних даних. Не дивлячись на значні досягнення у вивченні вирощування кукурудзи, зберігання та зброджування силосу кукурудзи в біореакторах, закордонними дослідниками, в Україні досі нема достатньої бази наукових та інженерних розрахунків для обґрунтованого вибору технологічного виробництва даної культури для отримання біогазу.

УДК: 633.853.494“324”:631.523:575.222.5 ІВКО Ю.О., асистент Білоцерківський національний аграрний університет ВПЛИВ ІНЦУХТУ НА ФОРМУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ПРОДУКТИВНОСТІ РІПАКУ ОЗИМОГО Ріпак належить до найбільш перспективних олійних культур, яка дасть можливість збільшити виробництво харчової і технічної олії та забезпечить тваринництво кормовим білком. Інбридинг дає можливість розкрити величезну різноманітність спадковості виду, сорту. Використання даного методу, як прийому генотипової диференціації гетерозиготного матеріалу дозволяє виділити лінії, стабільні за господарсько цінними ознаками. Інбридинг в перших поколіннях зумовлює депресію і складне розщеплення, появу різноманітних за ознаками особин, які при подальшому самозапиленні стають константними і відрізняються між собою за спадковими ознаками. Шляхом примусового самозапилення протягом декількох поколінь можна отримати чисті лінії, які будуть нести гени бажаних ознак. Мета досліджень – встановити вплив інцухту на формування кількості стручків на центральному суцвітті, довжину стручка та кількості насінин у стручку у сортозразків вітчизняної та зарубіжної селекції ріпаку озимого. Методика проведення досліджень. Вихідним матеріалом для проведення досліджень використані колекційні зразки, сортів вітчизняної та зарубіжної селекції, отримані від Національного центру генетичних ресурсів рослин України, зареєстровані та рекомендовані сорти для вирощування в Україні. Інбридинг здійснювали шляхом гейтогамії, а саме, на рослині на центральне суцвіття до розкривання бутонів надівали ізолятор. Насіння, одержане за примусового запилення під ізолятором висівали на суміжних рядках для порівняння з таким, що сформувалося на одній і тій же рослині за відкритого цвітіння. Результати досліджень. Вплив інцухту на формування кількості стручків на центральному суцвітті був різним. Найбільш чітко виражена депресія в І1 у рослин сорту Чемпіон України – 13,4±1,4 шт., порівняно з 24,9±1,1 − у рослин за вільного запилення. Достовірне зменшення кількості стручків на центральному суцвітті рослин І1, порівняно з рослинами аутбредного покоління, виявлено в сортозразків Донгон – 20,8±2,8 шт. порівняно з 26,4±2,0; Надія – 20,2±1,3 шт. порівняно з 28,2±2,1; Астрід – 17,4±2,2 шт. порівняно з 25,5±1,4. 6

У сортозразків Чемпіон України, Донгон, Вектра, Астрід в І1 спостерігали зменшення довжини стручка. Особливо чітко проявилася інбредна депресія у сортів Чемпіон України та Вектра. Довжина стручка в І1 сорту Чемпіон України становила 5,9±0,2 см порівняно з 7,1±0,2 за вільного цвітіння, у сорту Вектра – 6,6±0,3 порівняно з 7,5±0,2 см. Із досліджуваних 10 сортозразків у семи виявили більшу кількість насінин у стручку рослин І1, ніж у рослин від відкритого цвітіння. Депресію цієї ознаки в І1, порівняно з рослинами аутбредного покоління, виявлено лише в сортозразків Чемпіон України – 25,4±1,1 шт. проти 27,4±0,7; Анна – 27,7±3,5 шт. проти з 28,9±1,5; Кронос – 20,6±1,9 шт. проти з 21,0±1,1.

УДК 633.63:631.1 КАРПУК Л.М., канд. с.-г. наук Білоцерківський національний аграрний університет ГУСТОТА НАСАДЖЕННЯ РОСЛИН – ОДИН ІЗ ВИРІШАЛЬНИХ ФАКТОРІВ У ФОРМУВАННІ ПРОДУКТИВНОСТІ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ Густота насаджень цукрових буряків завжди була в центрі уваги вітчизняної і зарубіжної науки та практики. Теоретичні розробки про площу живлення, її форму, густоту насадження рослин цукрових буряків змінюються в міру поглиблення знань про біологічні властивості культури і удосконалення технології її вирощування. Буряководи знають, що важливою умовою вирощування високих та стабільних урожаїв цукрових буряків із хорошою якістю продукції є отримання своєчасних, дружних, повноцінних сходів і, відповідно – оптимальної густоти насадження. Більшість вітчизняних вчених для зони достатнього зволоження України рекомендує 85-90-95-100, а за даними ВНІУ навіть 115-120 тис. рослин. Згідно із зарубіжними дослідженнями в Німеччині оптимальна густота становить 60-75, Японії – 70-90, Білорусі – 90, Польщі – 100-120, Франції – 60 тис./га. Таким чином густоти рослин цукрових буряків різні залежно від зони вирощування, але і для зони нестійкого зволоження вона чітко не визначена, що і було метою наших досліджень. Виходячи з цього, у 2010 році було проведено дослідження з впливу різної густоти рослин цукрових буряків триплоїдного гібрида вітчизняної селекції Уманський ЧС 97 на його продуктивність в умовах нестійкого зволоження зони Лісостепу України на дослідному полі Білоцерківського національного аграрного університету. Встановлено, що за ідентичних умов вирощування при збільшенні густоти рослин з 80-90 до 136-145 тис./га польова схожість знижувалася на 17-18 %, водночас як розміщення рослин в рядку на всіх варіантах досліду було рівномірним. При цьому густота рослин у фазу повних сходів була в межах 108,2 – 149,4 тис./га. Коефіцієнт варіації між польовою схожістю та густотою рослин 7

становив 2,8%. Встановлено пряма залежність між цукристістю коренеплодів та густотою рослин. За найбільшої густоти рослин — 136-145 тис./га вона була найвищою, і становила 14,4%, що на 0,4% вище ніж за густоти 91-100 тис./га. Це пояснюється тим, що загущені посіви мають більшу площу листкової поверхні і тому при нормальних умовах розвитку рослини загальний запас вуглеводів, вироблений листками витрачається на відкладання цукру в тканинах коренеплодів. Максимальна врожайність, навпаки була у варіантах з меншою густотою рослин — 91-100 та 101-110 тис./га, відповідно 53,0 та 56,4 т/га, що на 13,1-19,8 т/га більше, ніж на варіантах з густотою 121-135 та 136-145 тис./га. Головною метою вирощування цукрових буряків є отримання цукру. Відповідно, основна продуктивність цієї культури характеризується збором цукру з 1 га. Згідно досліджень найбільший збір цукру був отриманий у варіанті з густотою рослин 101-110 тис./га (8,1 т/га), а найменший – у варіанті з густотою 136-145 тис./га (5,28 т/га). Отримані результати дають підставу попередньо стверджувати, що для зони нестійкого зволоження Лісостепу України оптимальною густотою насадження цукрових буряків з метою отримання максимальної їх продуктивності – є її діапазон в межах від 91-100 до 101-110 тис./га.

УДК 582.998:631.526.3 ЛЕВАНДОВСЬКА С.М., канд. біол. наук Білоцерківський національний аграрний університет ІНТРОДУКЦІЙНЕ СОРТОВИВЧЕННЯ АЙСТРИ ОДНОРІЧНОЇ Сортове різноманіття айстри однорічної величезне. Світовий сортимент налічує близько 4000 сортів. Проте варто відзначити, що ця культура рідко використовується у квітниковому оформленні. Це пов’язано з тим, що асортимент розсадників зелених господарств обмежений і представлений старими малоперспективними сортами, а також недостатністю садивного матеріалу, особливо нових перспективних сортів. Тому метою наших досліджень було поповнення колекції айстри однорічної новими сортами вітчизняної і зарубіжної селекції, їх інтродукційне вивчення та виділення найбільш цінних для квітникового оформлення садово-паркових об’єктів, насінництва, використання у селекційній роботі. Сортооцінку колекції здійснювали за наступною схемою: 1. Первинна оцінка всіх інтродукованих сортів і виявлення перспективних. 2. Порівняльна оцінка перспективних сортів, яка включає оцінку декоративних ознак і господарсько-цінних властивостей (за 100-бальною шкалою). 3. Комплексна оцінка і виділення найперспективніших сортів для масового розмноження. Колекційний фонд айстри однорічної у декоративному розсаднику БНАУ налічує 128 сортів, з них 32 – вітчизняної селекції. Головний пункт поповнення 8

колекції – відділ квітниково-декоративних рослин Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України та Інститут садівництва УААН. Під час оцінки декоративності особлива увага приділяється декоративності куща, забарвленню, діаметру і махровості суцвіття, довжині та міцності квітконосів, рясності цвітіння, оригінальності сорту. Остання ознака особливо важлива, оскільки дозволяє відрізнити типовий сорт, від більшості подібних (наявність нового відтінку, форми, будови суцвіття тощо). Оцінку господарсько-цінних властивостей проводили за такими показниками, як стійкість до несприятливих погодних умов та збудників захворювань, зрідженість посіву, продуктивність цвітіння, насінна продуктивність, У результаті комплексної оцінки визначено 52 найперспективніші сорти C. chinensis, оскільки вони оцінені в межах 96–100 балів, 30 перспективних, які оцінені 90–95 балами. Найперспективніші сорти можна широко рекомендувати для використання у різних варіантах квітникового оформлення садово-паркових об’єктів та вирощування у виробничих масштабах. Перспективні сорти рекомендуємо для використання в тих випадках, коли вони відзначаються оригінальністю або ранніми термінами цвітіння. Менш перспективні сорти, які одержали оцінку нижче 90 балів, враховуючи їхні високі декоративні якості та оригінальність, можна використовувати лише за умов розсадного способу вирощування.

УДК 633.11 «321» 631.52/.524:572.1 ЛОЗІНСЬКА Т.П., здобувач Білоцерківський національний аграрний університет МІНЛИВІСТЬ ТА УСПАДКУВАННЯ ЗБИРАЛЬНОГО ІНДЕКСУ У ГІБРИДНИХ ПОКОЛІННЯХ ПШЕНИЦІ МЯКОЇ ЯРОЇ Про відношення маси зерна з колоса до загальної надземної маси рослини йшла мова в працях П.П. Лук’яненка, де він вказував на те, що збиральний індекс характеризує направлене використання продуктів асиміляції на формування господарської (зернової) частини урожаю. Він вказував на перспективність роботи з виведення напівкарликових сортів з міцною соломиною, яка була б нижчою, ніж у низькостебельних сучасних сортів. Обов’язково такі сорти повинні мати велику масу зерна з одного колосу та високий вихід зерна від загального врожаю. Для того, щоб отримати більш урожайні сорти, необхідно створити форми з більш високим виходом зерна у відсотках до загальної маси. Це дають сорти, в яких нижча соломина і вища маса зерна з одного колоса. Цей взаємозв’язок підтверджується коефіцієнтами кореляції. Відношення зерна до соломи вказує на більш раціональний розподіл елементів живлення і синтезу речовин на одиницю корисної для людини продукції (Неттевич Е. Д., 1976). На думку Кумакова В.А. (1982) при створені нових сортів важлива роль має бути відведена збиральному індексу, який залежить від погодних умов. В процесі проведених реципрокних схрещувань сортів пшениці м´якої ярої (Рання 93, Етюд, Елегія миронівська, Дніпрянка, Харківська 26, Колективна 3, Печерянка, Миронівська яра) в отриманих гібридів пшениці м’якої ярої проведено оцінку за 9

збиральним (НІ, %) індексом. Його показники на рівні 45,2-50,6% виявили у 42% комбінаціях F1, що вказує нависоку їх репродуктивну здатність. Мінливість НІ була не значною (V=6,1-9,0) в 61,5% комбінацій, в інших – середньою, де коефіцієнт варіації не перевищував 20%. Успадкування складових ознак НІ проходило за типами позитивного домінування та наддомінування (hр=+0,8…+3,6). У 42% гібридів виявлено гетерозис, у 27 – депресія, 27 – проміжне успадкування та 4 – позитивне домінування. У F2 50% гібридів мали НІ більший за 45%. Проте у F2 порівняно з F1 значно змінився показник мінливості цього селекційного індексу. Тільки у 19,2% гібридів він знаходився на рівні 7,7-9,5%. Середня мінливість властива 77% гібридів. Значну мінливість відмічено у 4%, у яких коефіцієнт варіації перевищував 20%. Аналізуючи отримані дані можна виділити комбінації (Етюд/Рання 93, Харківська 26/Елегія миронівська, Дніпрянка/Харківька 26), які мали високий збиральний індекс з високим коефіцієнтом успадкування ознак. Тому, використання збирального індексу вказує на можливість добору рослин зі зменшеною і скороченою вегетативною частиною та збільшеною репродуктивною. Він є інформативним показником про вихід зерна. Таким чином, збиральний індекс необхідно використовувати при доборах високопродуктивного і адаптивного селекційного матеріалу.

УДК. 633.111„324“:631.523:575.1/.527.5 ЛОЗІНСЬКИЙ М.В., канд. с.-г. наук Білоцерківський національний аграрний університет ОСОБЛИВОСТІ УСПАДКУВАННЯ МАСИ ЗЕРНА ЗГОЛОВНОГО КОЛОСУ РЕЦИПРОКНИМИ ГІБРИДАМИ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ ОЗИМОЇ Важливим елементом продуктивності зернових колосових культур, в тому числі і пшениці озимої, є маса зерна з головного колосу. Більшість вітчизняних і зарубіжних вчених вбачають в цьому показникузначні можливості росту врожайності пшениці м’якої озимої по відношенню до інших елементів продуктивності. Нами встановлено, що маючимасу зерна з головного колосу в межах від 1,6 г (Л 700/3 х М 42) до 2,6 г (Л 701/3 х М 42), вісім з десяти досліджуваних гібридів F1 перевищували за цим показником батьківські форми, в яких маса зерна знаходилася в межах від 1,3 г в Л 700/5 до 1,7 г в сорту Лелека. За крайніми максимальними показниками маси зерна з головного колосу всі досліджувані гібриди F1також значно перевищували батьківські форми. Необхідно звернути увагу на комбінації схрещування Лелека х М 42, Л 701/3 х М 42, М 42 х Л 701/3, Л 700/3 х М 42, Л 700/5 х Лелека, в яких максимальний показник маси зерна з головного колосу перевищував 4 грами. Результати досліджень свідчать, що всі без виключення гібриди F2замасою зерназголовного колосузначно перевищували батьківські форми, в яких цей показник становив 1,3-1,4 г. Слід виділити комбінації схрещування (М 42 х Л 700/3, 10

М 42 х Лелека, Л 700/5 х Лелека), в яких маса зерна становила 2,6, 2,5 і 2,4 гвідповідно. Маючи крайні максимальні значеннямаси зерназ головного колосуу межах від3,0 г до 3,5 г гібриди другого покоління характеризувалися значним формотворчим процесом і суттєво перевищували батьківські форми в яких ці показники становили 1,9-2,2 г. Аналізуючи успадкування маси зерна з головного колосу гібридами першого покоління ми бачимо, що в більшості комбінацій схрещування спостерігалося позитивне наддомінування. Ступінь домінування (hр) коливався від 2,0 до 21,0. В комбінаціяхсхрещуванняЛелека х М 42 і Лелека х Л 700/5 маса зерна з головного колоса успадковувалася за типом позитивного домінування. Встановлено, що маса зерна з головного колосу трансгресує в широких межах. У гетерозисних гібридів F1 ступінь позитивної трансгресії знаходився в межах 22,759,1% з частотою 23,9-70,4%. Таким чином, можливо стверджувати, що найбільш високими показниками трансгресивної мінливості за масою зерна з головного колосу характеризуються ті гібриди, в яких в F1 спостерігається гетерозис.

УДК 632.3:635.9 МАРЧЕНКО А.Б., канд. с.-г. наук Білоцерківський національний аграрний університет ФІТОПАТОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ЕЛЕМЕНТІВ ОЗЕЛЕНЕННЯ В М. БІЛА ЦЕРКВА Вирощування однорічних декоративних рослин сезонного використання пов’язане з агроекологічними умовами ландшафтів, які піддаються антропогенному регулюванню. Фітопатологічний моніторинг включає в себе збір та аналіз фіто санітарної інформації на експозиціях для планування захисних заходів, проведення профілактичних робіт. У результаті аналізу фітосанітарного стану однорічний квітково-декоративних рослин сезонного використання на садово-паркових об’єктах м. Біла Церква встановили, що на їх ріст та розвиток суттєво впливають різні біотичні та абіотичні чинники. У результаті фітопатологічного аналізу було виявлено патоморфологічні зміни у вигляді плямистості, в’янення, загнивання, карликовість, при цьому уражувалися всі органи рослин. Поширення хвороб спостерігали протягом всього періоду вегетації однорічних рослин. Ураження фітопатогенними збудниками призводили до погіршення декоративних якостей рослин, скорочувався вегетаційний період, що суттєво впливало на естетичний вид та порушувалась композиційна цілісність насаджень. Патогенний комплекс шкодочинної мікрофлори включав збудники грибного, бактеріального та вірусного походження. Серед ідентифікованих збудників перевагу мали грибні збудники хвороб їх кількість була у 20,8 разів більша ніж бактеріальних хвороб та у 17,5 разів більше ніж вірусних. 11

При ентомологічному обстеженні насаджень декоративних рослин встановили, що ентомокомплекс шкідливої ентомофауни в основному представлені 10-а видами комах з рядів Coleoptera, Hemiptera, Lepidoptera, Diptera, Сисні. На ріст, розвиток та стійкість рослин до шкідників та хвороб суттєво впливають специфічні екологічні умови зростання. В умовах урбанізованого середовища однорічні декоративні рослини сезонного використання мали патоморфологічні зміни викликані неінфекційними хворобами, у результаті специфічними умовами зростання (відкриті простори, пряме попадання сонячних променів та інші), дія яких усилюється шкідливими викидами від промисловості та автотранспорту. Різного типу плямистості, побуріння, хлороз листя появлялись під дією шкідливих речовин у виді пилу, газу, диму. Потемніння та всихання листової пластинки або її країв – наслідок нерегулярного поливу, забрудненості ґрунту і води шкідливими речовинами. Також формування шкідливого комплексу пов’язано з інтродукцією. На долю вітчизняних виробників декоративних рослин доводиться лише 30% ринку, на 70% садові центри України заповнені матеріалом з Голландії, Німеччини, Польщі, Франції, Бельгії. Разом з посадковим матеріалом в декоративні насадження переносяться шкідники та патогени, тому однією із головних умов захисту рослин повинен бути карантин рослин, який передбачає строгу ізоляцію отриманого матеріалу, контроль за ним протягом року, локалізацію шкідливих організмів. Першочергову увагу в захисті однорічних декоративних рослин сезонного використання є профілактичні заходи, які підвищують стійкість, запобігають захворюванню рослин і створення несприятливих умов для поширення шкідливих організмів. Таким чином, у результаті фітопатологічного моніторингу елементів озеленення урбанізованого середовища м. Біла Церква, встановлено основні причини зниження якісних та кількісних показників декоративності однорічних квітково-декоративних рослин сезонного використання.

УДК 633.34 НОВОХАЦЬКИЙ М.Л., канд. с.-г. наук Білоцерківський національний аграрний університет ЗМІНА ГУСТОТИ СТОЯННЯ РОСЛИН В ПОСІВАХ СОЇ ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ ВЕГЕТАЦІЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СОРТУ ТА МІСЦЯ ФОРМУВАННЯ ВИСІЯНОГО НАСІННЯ Матрикальна різноякісність висіяного насіння та особливості, притаманні сортам, згідно отриманих нами протягом 2009-2010 рр. експериментальних даних, впливали на польову схожість насіння та зміну густоти стояння рослин в посівах сої протягом періоду вегетації. Польова схожість насіння, в роки наших досліджень, була вищою у сорту Київська 98 – в середньому цей показник змінювався від 88,7 до 91,5%. У варіантах із сівбою сорту Чернятка ці показники становили від 75,9 до 81,4%. 12

Вивчаючи вплив матрикальної різноякісності насіння на його польову схожість, ми відмітили, що між цими показниками існує залежність: чим нижче на головному стеблі насіння формувалося, тим вища в нього польова схожість. Між висотою (ярусом) формування насіння на материнській рослині та польовою схожістю існує слабкий обернений кореляційний зв’язок, що підтверджується коефіцієнтом кореляції r = –0,26. Якщо за польовою схожістю насіння кращі показники відмічалися нами у сорту Київська 98, то за показником виживання рослин протягом періоду вегетації кращим є сорт Чернятка. Означене явище пояснюється різницею густоти стояння рослин у фазу повних сходів, залежно від сорту. Проведений кореляційний аналіз даних, представлених в таблиці 1, вказує на наявність зворотної кореляційної залежності між густотою стояння рослин у фазу повних сходів та виживанням рослин протягом вегетації (r = –0,87), а також між виживанням рослин протягом вегетації і місцем формування насіння (висотою, ярусом), з якого ці рослини сформувалися (r = –0,23).

УДК 633.34 ОЛЕШКО О.Г., канд. с.-г. наук Білоцерківський національний аграрний університет ПЕРСПЕКТИВНІ СЕЛЕКЦІЙНІ ЗРАЗКИ АЙСТРИ ОДНОРІЧНОЇ СЕЛЕКЦІЇ БНАУ. Сучасний швидкий розвиток квітникарства як галузі вимагає створення високопродуктивних промислових сортів айстри однорічної, стійких до несприятливих умов навколишнього середовища і хвороб, а також сортів з компактною формою куща, що дає можливість проводити механізований догляд за рослинами. Також досить актуальним напрямом є виведення ранньоквітучих декоративних сортів айстри однорічної, придатних для безрозсадного способу вирощування в умовах Центрального Лісостепу України, що суттєво економить затрати при веденні насінництва цієї культури. Основним методом світової селекції айстри однорічної впродовж багатьох років і по теперішній час є індивідуальний добір сортових гібридів, отриманих від вільного перехресного запилення, з наступною оцінкою їх потомства. З використанням цього методу створений весь світовий сортимент айстри, поліпшення і вдосконалення якого продовжується. За результатами комплексної оцінки декоративних і господарсько-цінних ознак гібридів с. сhinensis. селекції БНАУ сортозразок ‘Королева біла’ визнаний найбільш перспективним і готується до передачі на державне сортовипробування. ‘Королева біла’ отримана від вільного перехресного запилення сорту ‘Лелека’, середній діаметр суцвіття – 11,2 см, що перевищує контрольний сорт в середньому на 2,4 см (18%). Суцвіття напівсферичне, махрове, на початку цвітіння серединка з жовтими трубчастими квітами прикрита білими язичковими. Одночасно на кущі квітує 3-5 суцвіть. Кущ колоноподібної форми з міцними квітконосами довжиною 13

30-35 см. Сортозразок характеризується високою насіннєвою продуктивністю – 6,6 г насіння з рослини. За результатами оцінки декоративної цінності сортозразок отримав 96 балів як сорт для зрізу, де ключовими ознаками були: забарвлення суцвіття і його стійкість до вигорання; стійкість рослин до несприятливих погодних умов; розмір і форма суцвіття, махровість, міцність квітконосів, рясність цвітіння. Під час оцінки ‘Королеви білої’ як ґрунтового сорту увага приділялась таким ознакам, як стійкість рослин до несприятливих погодних умов, тривалість цвітіння, форма куща (оригінальність, декоративність), типовість рослин. В результаті чого загальна сума становила 91 бал (за 100 бальною системою). Таким чином, ‘Королева біла’ є сортом універсального характеру використання для озеленення і на зріз.

УДК 633.11«324»:631.526.32 ПАНЧЕНКО Т.В., канд. с.-г. наук Білоцерківський національний аграрний університет ЗМІНА ПРОДУКТИВНОГО СТЕБЛОСТОЮ ТА УРОЖАЙНОСТІ ЗЕРНА СОРТУ ГНОМ ВІД НОРМИ ВИСІВУ ТА ВИСОКИХ ДОЗ АЗОТНИХ ДОБРИВ В УМОВАХ ДОСЛІДНОГО ПОЛЯ ННДЦ БНАУ Одним з головних технологічних прийомів формування оптимальної густоти рослин пшениці на посівній площі є вибір ґрунтових умов, біологічних особливостей сорту, строків і способів сівби, норм висіву та інших факторів урожайності. Доведено, що за вищої норми висіву формується менше продуктивних стебел. Останніми роками багато вчених замислюється, а чи все у нас гаразд з нормою їх висіву, зокрема, озимої пшениці. На думку багатьох дослідників, звичайні нині норми висіву озимої пшениці (5–5,5 млн схожих зерен на 1 га) є дещо завищеними. У більшості європейських країн норма висіву озимої пшениці становить 3,0–4,0 млн схожих зерен на 1 га (або ж 300–400 зерен на 1м2). При цьому її урожайність досягає 70–90 ц/га. При розрахунку норм висіву важливо знати біологічні особливості сорту, бо як правило, висококущисті й високорослі сорти, які формують густий стеблостій, схильний до вилягання, висіваються рідше, ніж менш кущисті й високорослі сорти, стійкі проти вилягання. Інтенсифікація виробництва зерна вимагає також внесення високих доз добрив, як вплинуть вони на вилягання посівів за звичайних норм висіву? Мета досліджень: добір оптимальних норм висіву та норм і строків азотних підживлень з максимальною віддачею рослин на урожайність і якість зерна. Матеріали та методика досліджень. Протягом 2008–2011 років на дослідному полі ННДЦ БНАУ, яке знаходиться у центральному Лісостепу України, проводилася дослідження норм висіву сорту пшениці озимої Гном та високих доз азотних підживлень. Обліки та спостереження проводили за загально прийнятими методиками. Ґрунт дослідної ділянки – типовий чорнозем, малогумусний легкосуглинкового 14

грануло-метричного складу. Норма висіву насіння 2, 3, 4, 5, 6 млн. штук на 1 га Результати досліджень. Залежність між нормою висіву, формуванням продуктивного стеблостою та урожайністю змінюється від норм та строків внесення азотних добрив Досліджуваний сорт Гном відноситься до сортів карликового типу з високою продуктивною кущистістю. Окремі рослини сорту за сівби 2 млн./га формували до 7 продуктивних стебел. Особливістю є те, що 3-4 стебла у нього синхронно розвинені, і навіть інколи важко визначити головний колос. Дослідження показали, що сорт Гном є досить стійким до вилягання, за 4 роки досліджень навіть за норми висіву 6 млн./га та внесення максимальної кількості добрив N270P60K60 рослин що вилягли у посіві не було виявлено. Поряд з тим норми висіву та умови живлення суттєво вплинули на продуктивний стеблостій сорту. Найвища продуктивна кущистість формувався за сівби 2-3 млн./га та внесення Р60К60+N120 ІІІ етапі органогенезу + N150 ІV етапі органогенезу – 2,9-3,4. За загущення посіву з нормою висіву 6 млн./га відмічено найнижчу продуктивну кущистість 1,6-1,9. Най вища урожайність за сівби 4; 5; 6 млн./га та внесення максимальної кількості добрив N270P60K60. Урожайність за такої норми висіву практично була однаковою з коливанням 1,8-2,4 ц/га і становила в середньому за чотири роки – 74,1; 75,9; 73,5 ц/га.

УДК 635. 75: 631. 526. 3: 575. 826 ТКАЧУК В.М., канд. с.-г. наук ПОКОТИЛО І.А., асистент Білоцерківський національний аграрний університет e-mail: pokotulo@ mail.ru ПРОЯВ АДАПТИВНОСТІ СОРТІВ КОРІАНДРУ В УМОВАХ ЦЕНТРАЛЬНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Ринкові умови господарювання обумовлюють набір культур в сівозміні, які мають постійний попит, стабільну урожайність, високу ліквідність, закупівельну ціну, окупність витрат і дохідність. Все це разом взяте звузило набір культур в сівозмінах центрального Лісостепу до п’яти видів, а це пшениця озима, кукурудза, ячмінь ярий, соя і соняшник. Такий набір культур, забезпечуючи високий прибуток з одиниці площі, практично не відповідає біологічним основам побудови сівозмін. Ось чому введення в цій зоні нових культур, на які завжди є попит на внутрішньому і зовнішньому ринках, що мають високу ліквідність, забезпечують стабільно високий прибуток, є можливість урізноманітнити набір культур, які створюють біологічні основи для науково-обґрунтованого чергування їх у сівозміні, що є перспективним напрямом ведення сільськогосподарського виробництва. 15

Ми своїми дослідженнями з коріандром в зоні центрального Лісостепу і хотіли вирішити всі вище перераховані проблеми які визвані ринковою економікою. Введення коріандру в сівозміни нової зони його вирощування забезпечує отримання доброго попередника для пшениці озимої, інших культур, які стали постійними в наборі для вирощування в цій зоні за умов ринкової економіки. Відсутність сортів коріандру для цієї зони ускладнює проблему адаптації цієї культури до довкілля, погодних умов, вимагає відпрацювання нових підходів використання тих чи інших агротехнічних заходів, які застосовувались в традиційних зонах його вирощування. Ми в свої досліди включили два сорти коріандру Оксаніт і Нектар, перший з них лісостепового, другий – степового екотипу. Дослідження впродовж трьох років показали, що тривалість вегетаційного періоду коріандру залежала від сорту, ширини міжрядь, норм висіву. Якщо вищеназвані фактори мають обернений зворотній зв’язок (сорт – r = - 0,020; норма висіву – r = -0,90) і прямий (ширини міжрядь – r = 0,090) з тривалістю між фазного періоду «свіба-сходи», то ці ж фактори мають слабку (r = -0,680) зворотню залежність з тривалістю вегетаційного періоду. Отже сорт та норма висіву мають однаковий характер взаємозв’язку за тривалістю як міжфазного, так і вегетаційного періодів, але різняться ступенем та інтенсивністю виявленого впливу.

УДК 630*2(477.41) РИЖОВ О.М., асистент Білоцерківський національний аграрний університет ДОСВІД ЛІСОКУЛЬТУРНОЇ СПРАВИ У ДП ”БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО” Напередодні очікуваного, після затвердження державної цільової програми ”Ліси України” на 2010–2015 рр. різкого збільшення обсягів відтворення лісів надзвичайно важливо узагальнити досвід лісокультурної справи з метою її вдосконалення та уникнення масового повторення помилок минулих років. Досвід роботи з лісовідновлення у ДП ”Білоцерківське лісове господарство” вивчено на прикладі лісокультурних робіт у Томилівському лісництві. Обсяги робіт з лісовідновлення визначаються на підставі матеріалів базового та безперервного лісовпорядкування, яке проводиться ВО ”Укрдержліспроект”. За останні 10 років (2002–2011) у лісництві було створено 217,3 га лісових культур. Найменше лісових культур (0,3 га) було створено у 2010 р., що пов’язано з відсутністю суцільних рубань. Найбільше створено лісових культур (53,7 га) у 2006 р., що пояснюється великим обсягом лісовідновних рубань. З аналізу лісокультурних робіт проведених у лісництві видно, що в умовах свіжого субору (В2) висаджено 71,3 га, свіжого сугруду (С2) – 87,5, вологого сугруду (С3) – 7,2, сирого сугруду (С4) – 2,0, свіжого груду (D2) – 42,4, вологого груду (D3) – сирого груду (D4) – 4,5 га. 16

Найбільш поширеними є сосново-дубові культури зі схемою змішування порід 7 рядів сосни звичайної і 3 ряди дуба червоного та розміщенням посадкових місць 3,0×0,5 м. Кількість посадкових місць на одному га сосни звичайної 4666 шт., дуба червоного – 2000 шт. Менше культур зі схемою змішування порід 5 рядів дуба звичайного і 5 рядів дуба червоного з розміщенням посадкових місць 4,0×1,0 м. Кількість посадкових місць на одному га дуба звичайного і дуба червоного – по 1250 шт. Обробіток ґрунту механізований, борознами за допомогою плуга ПКЛ-70. За такого обробітку ґрунту гумусовий горизонт, який формується протягом тривалого часу, відкидається в сторону, а молоді рослини висаджуються у підзолистий горизонт, і в перші роки зростання не в змозі використати свій потенціал. Доцільніше використовувати передсадивний обробіток смугами, за якого весь родючий шар ґрунту доступний сіянцям. Вказаний спосіб можна здійснювати з допомогою механізму ПРН-3. На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що головною породою відтворення лісів є сосна звичайна. В умовах В2, С2 ця порода має кращий ріст, лісівничі й таксаційні показники, ніж аналогічні насадження в бідніших умовах зростання.

УДК: 630 РОГОВСЬКИЙ С.В., канд. с-г. наук Білоцерківський національний аграрний університет ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ІНТРОДУКЦІЙНОЇ ОПТИМІЗАЦІЇ ЯК ЕТАПУ ІНТРОДУКЦІЇ РОСЛИН Інтродукційну оптимізацію розуміють як процес введення інтродукованих видів рослин в культуру з метою отримання економічного, екологічного, декоративного іншого народногосподарського ефекту. Власне це завершальний етап інтродукції рослин, який має свою мету, специфічні завдання та об’єкти дослідження. Якщо раніше процес інтродукції вважали завершеним після проведення вторинного інтродукційного випробовування і встановлення можливості вирощування рослини в грунтово-кліматичних умовах району інтродукції, то нині, у зв’язку з масовою інтродукцією декоративних форм і сортів декоративних рослин, яка в останні двадцять років відбувалася дуже часто стихійно, назріла необхідність розширити процес інтродукції етапом інтродукційної оптимізації. Метою інтродукційної оптимізації є введення в культуру та ефективне використання в народному господарстві видів та внутрішньовидових таксонів рослин. Завдання інтродукційної оптимізації:  впровадження інтродукованих видів та внутрішньовидових таксонів у виробництво: розробка ефективних організаційних, правових та економічних механізмів швидкого використання в народному господарстві цінних інтродуцентів; 17

 розробка адаптованих до конкретних грунтово-кліматичних умов технологій розмноження та вирощування інтродукованих рослин;  вивчення шкодочинних хвороб та шкідників та розробка ефективних заходів захисту;  селекційний відбір найбільш продуктивних (декоративних, екологічно стійких) в даних грунтово-кліматичних умовах екземплярів інтродуцентів та їх масове розмноження, створення вітчизняних форм і сортів інтродуцентів фанерофітів;  організація конкурсного випробовування інтродукованих та аборигенних видів та внутрішньовидових таксонів деревних рослин, достовірна оцінка створених в Україні форм і сортів.  вивчення теоретичних засад та розробка ефективних прийомів підвищення адаптивної здатності інтродуцентів та їх стійкості в нових екологічних умовах: мікоризація субстратів, застосування стимуляторів росту, добрив, врахування алелопатичних впливів.  дослідження ментальних особливостей ландшафтного облаштування територій та розробка практичних рекомендацій щодо використання в озелененні інтродукованих видів та форм і сортів інтродуцентів. В Україні в системі агропромислового комплексу існує сформована система наукових установ, які реалізовують аналогічні завдання стосовно сільськогосподарських культур, включаючи плодові, проте інтродукційна оптимізація деревних рослин немає відповідної організаційної структури. Завдання інтродукції деревних рослин покладені на ботанічні сади та дендрологічні парки системи НАН України, ряд цікавих досліджень виконані ботанічними садами при вищих навчальних закладах. Але у більшості випадків їх зусилля направлені на первинне та вторинне вивчення інтродуцентів, а наведені вище завдання інтродукційної оптимізації залишаються не реалізованими. В останній час в Україні намітилася тенденція до скорочення державного фінансування наукових досліджень в ботанічних садах, особливо університетських. Враховуючи значний науковий потенціал зосереджений у вищих наукових закладах, було б доцільно конкретизувати завдання університетських ботанічних садів з інтродукційної оптимізації. Варто розробити і затвердити відповідну державну програму то забезпечити відповідне фінансування. Крім того потрібно посилити державний контроль за імпортом інтродуцентів і їх використанням в народному господарстві, не допускаючи несанкціонованого ввозу рослин без ретельного карантинного нагляду. Варто також відпрацювати механізм відрахування частини коштів від митних зборів та податків від реалізації імпортованих рослин на фінансування вітчизняних селекційних досліджень. Слід відверто зауважити, що норми Закону України «Про насіння і сорти» також є недосконалими і їх варто було б переглянути.

УДК 633.15:631.53.02:581.1 СИВОРАКША М.В., аспірант ГОРОВАТ.К, д-р с.-г. наук, академік УААН Інститут овочівництва і баштанництва НААН ВПЛИВ ДОБРИВ, СТРОКІВ ПОСІВУ ТА ГУСТОТИ СТОЯННЯ РОСЛИН НА ПРОДУКТИВНІСТЬ НАСІННЯ КУКУРУДЗИ ЦУКРОВОЇ Кукурудза цукрова є головною дієтичною рослиною завдяки вмісту корисних лікувальних речовин та біологічно-активного цукру. Тому збільшення її виробництва за рахунок ефективності елементів технології є одним з актуальних наукових питань. Головним критерієм управління урожайністю і якістю є оптимізація живлення рослин, з метою одержання високоякісної продукції. В основу покладений принцип комфортності живлення, тобто створення таких умов, які забезпечують відсутність стресів у рослин від нестачі елементів живлення, позиційну доступність їх кореневій системі, пролонгованість дії добрив при оптимальному забезпеченні рослин іншими факторами середовища. На частку добрив, за оптимальних умов, припадає до 3550% загального приросту врожаю. Досліди проводили на Сквирській дослідній станції за схемою 70см між рядками, строки посіву 25.04-15.05 (початок травня через 5 діб) на глибину 6-8см. Об'єктом досліджень був сорт кукурудзи цукрової Брусниця. Облікова площа ділянки 10,5 м2, повторність чотирикратна, густота стояння рослин 40, 60, 80 тис. р/га, удобрення: І вар. - без добрив (стандарт), II вар. - гній 30 т/га, III - Гній 30 т/га + N60P90K45, IV- N60P90K45. Вирощування, облік та біометричні виміри проводили згідно методичних рекомендацій та ІЗГ НААН та Афендулова . За роки досліджень (2005-2008) провели трьох факторний дослід в якому вивчали вплив густоти стояння рослин, дози внесення добрив при різних строках вирощування кукурудзи цукрової на продуктивність свіжих качанів і якість насіння. Згідно результатів показники маси тисячі насінин були високі на варіантах при внесенні гною 30т/га + N60P90K45 та внесенні добрив N60P90K45 (фактор Б) при всіх строках вирощування (фактор В) та густоті стояння рослин 60 та 80 тис шт. / га (фактор А). Середні дані маси тисячі насінин по факторах показують, що варіант гній 30 т/га + N60P90K45 перевищує на 44,7 г варіант N60P90K45 при густоті стояння 60 тис шт. / га, а при густоті 80 тис. шт./га - на 37,7, відповідно. Таким чином, найбільш ефективним фактором, що впливає на підвищення посівних якостей насіння є внесення органічних та мінеральних добрив. Різниця середніх показників маси тисячі насінин за досліджуваних густотах була не значна між першим та другим строками вирощування на 0,0 та 0,9 г, відповідно. Суттєво відрізнялися показники третього строку вирощування, що були менші на 2,1 та 10,8 ніж при першому та на 2,1 і 9,9 при другому строках. Кращі посівні якості насіння забезпечували строки посіву 25.04-15.05: середні показники лабораторної схожості становили 85-98%, енергії проростання - 75-80%, маса 1000 насінин 216-290 г. Цей факт можна пояснити впливом погодних умов (температурний режим та волого забезпечення) на формування урожаю і його якості. За роки досліджень 19

третій строк 09.05-05.06 вирощування кукурудзи цукрової характеризувався високою температурою повітря і відсутністю опадів, за показниками ГТК цей період характеризувався як посушливий. В результаті проведених досліджень встановлено, що оптимальними строками, які забезпечують одержання високоякісного насіння кукурудзи цукрової є посіви у ранні строки у межах 25.04.-. 15.05. Насіння зібране з качанів кукурудзи цукрової вирощене в перший строк (ранній) мало найвищі показники маси 1000 насінин порівняно з другим та третім строками вирощування. При цьому маса тисячі насінин при першому строку за густоти 60 тис.шт./га у варіанті гною 30 т/га + Ы6оР9оК45 перевищувала на 44,8 г варіант з внесенням добрив N60P90K45, на 62 г варіант з гноєм 30 т/га на 75,4 г контрольний варіант без добрив. При густоті стояння рослин 80 тис.шт./га маса тисячі насінин з качанів вирощених у перший строк посіву переваги були за варіантами гній 30 т/га + N60P90K45та з внесенням добрив N60P90K45 які різнилися між собою на 44,4 г у сторону збільшення першого. Маса тисячі насінин за першого строку вирощування при густоті 80 тис.шт./га у варіанті гною 30 т/га + N60P90K45 перевищувала на 62,5 г варіант з гноєм 30 т/га та на 72,2 г контрольний варіант без добрив. Тобто, збільшення густоти стояння рослин на одиниці площі за інтенсивної технології, при внесенні гною 30 т/га + N60P90K45та варіанті N60P90K45, було причиною зменшення посівної якості за показником маси тисячі насінин. Встановлено, що найбільш ефективним фактором, який впливає на підвищення посівних якостей насіння є внесення органічних та мінеральних добрив (гною 30 т/га + N60P90K45), при густоті стояння рослин 60 тис.шт./га. Оптимальними строками, що забезпечують одержання високоякісного насіння кукурудзи цукрової є посіви у ранні строки у межах 25.04.-.15.05.

УДК 631.527:633.16 КНЯЗЮК О.В., канд. с.- г. наук Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського e-mail: knyasyk@univer.vini.ua ПРОДУКТИВНІСТЬ КУКУРУДЗИ НА СИЛОС В БЕЗЗМІННИХ ПОСІВАХ Потенційні можливості накопичення врожаю кукурудзи при беззмінному посіві завжди нижчі ніж у сівозміні, тому щорічне внесення високих норм мінеральних та органічних добрив, приорювання маси сидератів дає можливість довести врожайність беззмінних посівів до їх рівня в сівозміні. Дослідження проводилися у 2006-2008 рр. у Жахнівському сільськогоподарському підприємстві Тиврівського району Вінницької області. Грунт – сірий, лісовий, опідзолений. Агротехніка досліду – загальноприйнята в регіоні. Площа облікової ділянки – 100 м2. Повторність у досліді – чотириразова. У досліді висівався ранньостиглий гібрид кукурудзи Кадр 167МВ при міжрядді 70 см і густоті рослин 80 тис./га. Після збирання кукурудзи рядковим способом 20

висівалася гірчиця біла, з метою використання як сидеральне добриво, в нормі 18 кг/га., яка у фазі цвітіння зароблялась у грунт. Дослідженнями встановлено, що у період від формування зерна до молочної стиглості збір сухої речовини кукурудзи збільшується в середньому на 15-45 ц/га, порівняно з періодом від викидання волоті до початку формування зерна – 1220ц/га. Починаючи з фази молочної стиглості кукурудзи зменшується площа її листкової поверхні, а нагромадження сухої речовини зростає. Вплив органічних і мінеральних добрив у нормі 20т/га гною + N120, P60, K160 + сидерат був найбільшим на нагромадження сухої речовини кукурудзи порівняно з іншими нормами добрив. На ділянках без добрив, порівняно з їх максимальною нормою, збір сухої речовини був меншим при формуванні зерна на 12,7цга, у фазі молочної стиглості на 40,6 ц/га. За рахунок сидерального добрива, порівняно з варіантом без внесення добрив, збір сухої речовини кукурудзи збільшувався на 14,1 ц/га, сидерального добрива з мінеральними (N120, P60, K160) на 30 ц/га, з органічними (20 т/га гною) – на 26 ц/га. Порівнюючи ефективність мінеральних та органічних добрив (норми розраховані на приблизно рівний баланс поживних речовин), не відмічено суттєвої різниці урожайності кукурудзи в залежності від виду внесених добрив. Таким чином, максимальну врожайність зеленої маси кукурудзи (390 ц/га) сухої речовини (117 ц/га) забезпечило внесення по сидератах 20 т/га гною + N120, P60, K160. Накопичення сухої речовини кукурудзи було найбільшим у період від формування зерна до молочної стиглості.

УДК 631.55:633.1 МАРЕНИЧ М.М., канд.. с.-г. наук Полтавська державна аграрна академія e-mail: marenych@ukr.net ПРОГНОЗУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ У сучасній науковій літературі робляться намагання прогнозувати врожайність, і вони також є досить успішними. Для цього застосовують методи математичної статистики, серед яких найпоширенішими є дисперсійний і регресійний аналізи. Передумовами прогнозування є значний обсяг зібраних даних спостережень і експериментів. Щоправда, методи прогнозування не завжди мають задовільну точність, оскільки досить часто в практиці застосовують для аналізу середні значення метеорологічних факторів, які можуть зовсім не корелювати з господарськими показниками. У глобальному плані для прогнозування слід використовувати зміни клімату, аномальні та екстремальні явища, які відбуваються на всій земній кулі, з метою створення інформаційних систем і проведення своєчасного моніторингу небажаних погодних явищ. Зрозуміло, що використання прогнозів може бути ефективним і для окремо взятих територій, але для цього необхідно створити якомога ширшу базу даних. 21

Близько 70 % варіювання врожайності пшениці озимої пов’язують із температурою та кількістю опадів. Не останню роль відіграє у цьому фотосинтетично-активна радіація (ФАР), яку посіви найефективніше використовують із квітня по червень. Однак дослідити даний фактор для території нашої країни за сучасних українських умов досить складно. В прогнозуванні цей фактор необхідно застосовувати, оскільки відмічено значний вплив кількості годин сонячного сяяння на стан посівів у квітні. Для передбачення врожайності необхідно встановити природні фактори впливу на неї. Зауважимо, що валові збори зерна пшениці озимої залежать безпосередньо від рівня урожайності, хоча кореляційний зв’язок між цими двома показниками в цілому по країні є середнім (r = 0,56). За результатами багаторічних даних встановлено, що головними метеорологічними факторами, що впливають на рівень урожайності пшениці озимої, є: кількість днів з температурою нижче –170С (r = –0.40), кількість днів із температурами >0 ºС (r = 0,22), опади квітня та травня (r = 0,18). Встановлені рівняння розкривають загальну закономірність формування врожайності для умов України й свідчать про потенційну можливість прогнозування валових зборів зерна пшениці озимої. Слід, на нашу думку, також враховувати, що в критичні роки, коли в традиційно зернових регіонах внаслідок впливу експериментальних метеорологічних факторів існує ризик значного зменшення врожайності, в зоні Західного Лісостепу та на Закарпатті ймовірність негативних наслідків набагато менша. Дану тенденцію необхідно враховувати для розробки зернової політики держави.

УДК 631.55:633.1 ШКУРКО В.С., здобувач Полтавська державна аграрна академія e-mail: marenych@ukr.net ПРОГНОЗУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО Пивоварний напрям виробництва зерна ячменю є найперспективнішим, оскільки обсяги виробництва пива в світі й Україні мають стійку тенденцію до зростання. В зв’язку з цим вітчизняні пивзаводи відчувають гостру потребу в сировині, – перед селекціонерами постає завдання створення конкурентоспроможних сортів для внутрішнього і зовнішнього ринків. Особливістю сортів пивоварного використання є їх підвищена чутливість до умов вирощування, тому, розглядаючи питання впливу цих умов на врожайність, необхідно пов’язувати його ще й з якістю зерна, тобто, потрібно підбирати сорти з різною пластичністю, здатні давати потрібну продукцію в окремо взятій зоні. Результати аналізу багаторічних даних свідчать, що критичними факторами для формування врожаїв ячменю ярого є кількість днів із температурами нижче 0 ºС у квітні (r = –0,26), кількість опадів березня (r = 0,21), квітня (r = 0,39), травня (r = 22

0,35), червня (r = 0,14). Таким чином, коефіцієнти кореляції вказують на середню та слабку залежність урожайності від зазначених факторів, однак рівень значущості (p <0,01) свідчить про істотність їхнього впливу. Таким чином, найважливішими кліматичними факторами, що впливають на урожайність ячменю ярого і які треба використовувати для прогнозування врожайності, є весняно-літні опади і кількість днів квітня з температурами нижче 0 º С. Відразу ж зазначимо, що встановлені закономірності справедливі для прогнозування середньої врожайності по Україні в цілому. Для кожної ж зони їх необхідно коригувати, використовуючи дані спостережень за цими та іншими факторами на конкретній території. Рівняння врожайності мають значну мінливість залежно від умов конкретного року, що обумовлюється їх неабиякою різноманітністю і поєднанням факторів. Однак встановлено низку рівнянь, які можуть використовуватися для прогнозування врожайності незалежно від умов року вирощування. Таким, наприклад, є визначення можливої врожайності за кількістю днів квітня з температурою нижче нуля (1). Квітневі заморозки можуть завдати значної шкоди й істотно зменшити врожайність. Коефіцієнт кореляції між прогнозованою за цим рівнянням і реальною врожайністю за роками становить 0,70. Ще тіснішу кореляцію мають результати обчислень за рівняннями 2 – 4: r = 0,72 … 0,74. Як видно із цих рівнянь, для формування високого рівня врожайності необхідна достатня кількість вологи протягом квітня-травня та в процесі наливу зерна. Якщо вирахувати середню врожайність за показниками, які ми використовуємо для прогнозування, то коефіцієнти кореляції реальної врожайності з отриманою величиною складе 0,75. Тобто, між значеннями існує сильна пряма кореляція, що дає можливість із досить високою ефективністю використовувати зазначену методику.

УДК 633.853.494 “324” :631.527.5:575.826(477.41) ОЗЕРОВА Л.В., канд. біол. наук Представник фірми «Монсанто», ТКАЧУК В.М., КОЗАК Л.А. кандидати с.-г. наук, Білоцерківський національний аграрний університет ФОМІНА О.Т., директор ТОВ «Монсанто» Україна АДАПТИВНІСТЬ ГІБРИДІВ РІПАКУ ОЗИМОГО ФІРМИ, МОНСАНТО ЗА УРОЖАЙНІСТЮ В УМОВАХ ЦЕНТРАЛЬНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Запровадження новітніх гібридів світової та європейської селекції в умовах України вимагає проведення досліджень на адаптивність їх в нових умовах вирощування. Адаптивність, або пристосованість гібридів до умов довкілля в сучасний період є чи не найнеобхіднішою властивістю для широкого використання їх в нових країнах, зонах, регіонах. Всесвітня інтенсифікація сільськогосподарського виробництва впродовж більш піввікового періоду привела до «розладу з природою», експоненціальному зростанню витрат непоновлюваних ресурсів на отримання 23

кожної додаткової одиниці сільськогосподарської продукції (А.Д.Жученко, 2001, 2003, 2004) Підвищення урожайності є чи не найбільш важливим критерієм при вирощуванні любої культури, а її можна досягнути двома шляхами: 1. створенням сортів, гібридів з високим потенціалом урожайності, які мають високий коефіцієнт її реалізації незалежно від лімітів довкілля; 2. збільшенням реалізації урожайного потенціалу сортів, гібридів агротехнічними заходами. Технології вирощування, не дивлячись на їх великий вплив на урожайність, часто спричиняють більший розмах варіювання її порівняно з сортом, гібридом, сприяють в тій чи іншій мірі реалізації генетичного потенціалу їх урожайності. Нами в умовах центрального Лісостепу України були вивчені адаптивні можливості гібридів ріпаку озимого нового покоління фірми «Монсанто» таких, як Ехаgene, Exacutive, Exotik, Exotend, CWHO94, Exsel, DK Sekure, CWHO95D, DKV4, DK01. Нами встановлено різну ступінь їх пристосованості до комплексу погодних умов та довкілля, що проявилося в різному рівні їх перезимівлі, весняного відростання, проходженні фенофаз, гілкуванні, утворенні кількості стручків, їх обнасінення, урожайності. Наші дані свідчать, що за низьких норм висіву (300, 500, 700 тис схожих насінин /га) ці гібриди по різному реалізували потенціал урожайності. Так за сівби 300 тис/га урожайність їх не перевищувала 15,2 (Exsel) – 19,0 ц/га (CWHO95D), тоді як ці ж гібриди за сівби 500 тис/га мали урожайність відповідно 40,3 і 26,8 ц/га, а за 700 тис/га – 39,9 і 29,6ц/га. Найбільшою була реалізація урожайного потенціалу гібридів за сівби в умовах центрального Лісостепу з нормою 500 тис/га схожих насінин (23,8 – 40,3 ц/га), проміжне місце займала норма висіву 700 тис/га (29,6 – 39,9ц/га).

УДК 635.21:631.526.3:631.81:631.46 ФЕДОРУК Ю.В., канд. с.-г. наук Білоцерківський національний аграрний університет e-mail: fedoruk@ mail.ru ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ БУЛЬБ КАРТОПЛІ ЗАЛЕЖНО ВІД ДОЗ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ В УМОВАХ ДОСЛІДНОГО ПОЛЯ ННДЦ БНАУ Картопля – по-справжньому важлива культура, яка вирощується в 150 країнах світу в різних ґрунтово-кліматичних зонах і є універсальним продуктом харчування. Вона користується великим попитом у населення, її споживають більше 3 млрд чоловік. Аналіз виробництва картоплі по регіонах засвідчує високі темпи збільшення площ і валових зборів в Азії (Китай, Індія), де отримано близько 30% загальносвітового врожаю. За прогнозом ріст світового виробництва картоплі до 2020 року збільшиться до 450 млн т. Сортовий склад, занесений до Реєстру сортів картоплі, засвідчує, що Інститут картоплярства, його мережа та співробітники створили достатню кількість сортів 24

різних груп стиглості з високими господарсько-цінними показниками, що дозволило попередити експансію іноземних сортів. У 2010 році зі 125 сортів, занесених до Реєстру, 60% складають вітчизняні і 40% – іноземні сорти. Серед вітчизняних сортів в Інституті картоплярства створено 51, у т.ч.: ранніх – 17, середньоранніх – 18, середньостиглих – 10, середньопізніх – 6. Це свідчить про те, що із загальної кількості сорти ранніх груп стиглості займають провідні позиції, що відповідає тенденції попиту. Саме тому метою наших досліджень було дослідити реакцію нових, перспективних сортів на використання різних доз мінеральних добрив та їх вплив на ріст, розвиток і урожайність картоплі. Результати досліджень свідчать. що найкращими нормами мінеральних добрив під нові сорти картоплі Подолянка, Загадка виявилися N99P66K165. Застосування такої системи удобрення мало значний вплив на формування вегетативної маси рослин та елементів структури врожаю усіх сортів картоплі. Встановлено, що під їх дією значно зростала висота рослин, площа листків, кількість стебел, збільшувалася кількість бульб під кущем. Завдяки цьому приріст урожайності бульб у середньому за два роки зріс залежно від сорту картоплі на 6671 ц/га або 37-44%. Відмічено важливу роль сорту картоплі в отриманні урожайності. При названій вище системі удобрення найвищу урожайність бульб у середньому за два роки забезпечив сорт Подолянка – 246 ц/га; Загадка – 234 ц/га. Найвищий рівень рентабельності забезпечив сорт Подолянка 148,5 %, а Загадка – 143,1% при застосуванні норми мінеральних добрив N99P66K165. У цілому, на підставі зроблених висновків, можна рекомендувати виробництву вирощування сортів Подолянка та Загадка на фоні внесення мінерального добрива з розрахунку N99Р66К165 кг д.р./га де відмічена низька собівартість продукції 80,5–82,3 грн/ц та високі показники рентабельності 143,1–148,5 %.

УДК 630*24/.25:504.064.3 ХРИК В.М., асистент Білоцерківський національний аграрний університет МОНІТОРИНГ ЗАХИСНИХ БАЛКОВИХ ЗЕМЛЯХ

ЛІСОВИХ

НАСАДЖЕНЬ

НА

ЯРУЖНО-

Лісовий моніторинг дозволяє оперативно отримати якісні первинні дані про екологічний стан лісових насаджень, прогнозувати його зміни з метою забезпечення інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень щодо сталого управління лісами; виявляти основні причини його погіршення та сприяти своєчасному впровадженню заходів щодо оздоровлення лісових ценозів. Дослідну роботу на яружно-балкових системах регіону досліджень проведено у 2010-2011 рр. на шести ділянках. Ділянки моніторингу захисних лісових насаджень розташовані у Кагарлицькому, Ржищівському та Ходорівському лісництвах ДП 25

”Ржищівське лісове господарство“. Ділянки репрезентують захисні лісові насадження на загальній площі 10108 га. Оцінювали такі показники облікових дерев, як дефоліація і дехромація. Встановлено, що з 2010 р. стан лісових насаджень стабільний. Про це свідчить низький відсоток дерев із середньою дефоліацією верхньої третини крони насаджень (5,6–8,1%), решти крони (12,5–14,8%). У лісових насадженнях переважають дерева з відсутньою (66,5–73,1%) та слабкою (21,3–25,2%) дефоліацією у верхній третині крони; відсутньою (10,7–12,4%) та середньою (12,5– 14,8%) дефоліацією решти крони. У 2011 році спостерігається деяке погіршення стану насаджень, зокрема сосни звичайної, акації білої та клена гостролистого порівняно з 2010 р. Так, відсоток облікових дерев сосни звичайної із середньою дефоліацією верхньої третини крони зріс з 4,8 до 8,7%, а крони в цілому – з 16,3 до 18,8%; акації білої із середньою дефоліацією верхньої третини крони – 3,4–6,9%, крони в цілому – 1,7–5,2%; клена гостролистого із середньою дефоліацією верхньої третини крони – 31,3–43,8%, крони в цілому – 31,3–50%. Основними причинами дефоліації крон сосни звичайної є коренева губка – 18 випадків; пошкодження низовою пожежею – 21; плодові тіла соснової губки – 2; рак-сірянка – 4; всихання верхівки – 2. Внаслідок пошкодження сосни звичайної кореневою губкою, спостерігається дехромація хвої, з наступним її обпаданням. Причиною надмірного розвитку кореневої губки у 2011 р. є низька кількість опадів. З метою підвищення продуктивності й оздоровлення соснових насаджень у регіоні дослідження та ліквідації осередків кореневої губки (“вікон”) в зоні сильного ураження потрібно проводити суцільне санітарне рубання з наступним засадженням листяними породами (дуб звичайний, дуб червоний, клен гостролистий, липа серцелиста, акація біла тощо). Спостереження не виявили взаємозв’язку між обсягами промислових емісій в повітря і ступенем дефоліації крон. Таким чином, моніторинг лісу дає чітку уяву про стан лісових насаджень у регіоні досліджень у динаміці, дозволяє своєчасно виявляти осередки шкідників та хвороб.

УДК: 633.853.494“324”:631.526 3:581.165.7 ШАРАЄНКО О.М., аспірант Науковий керівник – ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ С.П., д-р с.-г. наук Білоцерківський національний аграрний університет ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ПРОДУКТИВНОСТІ РІПАКУ ОЗИМОГО У СОРТОЗРАЗКІВ РІЗНОГО ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ Сучасна економіка України значною мірою залежить від імпорту багатьох видів товарів, зокрема насіння ріпаку озимого для переробки на олію. В Україні та світі дедалі активніше працюють над пошуком шляхів виробництва енергоресурсів поновлюваної енергії — біопалива. А ріпакова олія, як відомо, у всьому світі 26

визнана найкращою для його виробництва. Вирощування ріпаку в Україні має певні обмеження, які пов’язані з недостатньою кількістю сортів стійких до зимових екстремальних чинників, що спричинює втрати значних площ посівів в результаті неконтрольованого їх вимерзання. Тому особливо важливою задачею селекції є створення сортів які б стабільно зберігали високі показники продуктивності незалежно від умов вегетації. Надзвичайно цінними в зв’язку з цим є використання іноземних сортів як джерел та донорів господарсько цінних ознак. Метою досліджень було виділити із колекції ріпаку озимого зразки, які б служили джерелами великої кількістю стручків на головному суцвітті та кількості насінин у стручку для залучення їх у подальшу селекційну роботу Методика проведення досліджень. Впродовж 2008–2009 рр. нами вивчалася колекція Національного центру генетичних ресурсів рослин України (НЦГРРУ), яка включає 54 сортозразки ріпаку озимого вітчизняної та іноземної селекції. Колекція вивчалась за біометричними та біохімічними показниками, зокрема за кількістю стручків на головному суцвітті та кількістю насінин в стручку. Отримані біометричні дані обробляли методом варіаційної статистики, дисперсійного аналізу за програмою “Statistica-6”, за методами Б.А. Доспехова (1973) та Г.Ф. Лакіна (1990). Результати досліджень. Роки проведення досліджень були контрастними за погодними умовами, особливо в критичні періоди росту і розвитку рослин, що вплинуло на формування структурних елементів урожаю. Сортозразки, які вивчались були об’єднані у групи різного екологогеографічного походження: українські, східноєвропейські, західноєвропейські, північноамериканські. За результатами досліджень було встановлено, що кількість насінин у стручку є більш стабільною ознакою аніж кількість стручків на центральній гілці незалежно від погодних умов за вегетацію. Аналізуючи розмах мінливості ознак було виявлено, що у рік з гіршими умовами вирощування звужуються межі варіювання ознаки, тобто генетична детермінованість ознаки переважає над впливом умов вирощування. За дворічними даними із колекції було виділено зразки, які були більш вирівняними і стабільними, а тому можуть бути рекомендовані для залучення у гібридизацію. Так за кількістю стручків на центральному суцвітті було виділено зразки Дема (Україна), ОП-БН-10 (Чехія), SMART (Швейцарія), Astrada (Німеччина), а за кількостю насінин у стручку — ОП-БН-10 (Чехія), SMART (Швейцарія), NELSON і TAURUS (Німеччина).

УДК 630 ШУШКІВСЬКА Н.І., Білоцерківський державний аграрний університет ОСНОВНІ ШКІДНИКИ ГЕНЕРАТИВНИХ ОРГАНІВ ГОРОХУ В Україні горох є найпоширенішою зернобобовою культурою. На заваді одержання високих і сталих врожаїв гороху стають численні багатоїдні (совки, лучний метелик, дротяники, тощо), та спеціалізовані (попелиці, трипси, зернівка, довгоносики, комарики, плодожерки інші) шкідники, які за масового розвитку та не проведення захисних заходів можуть знищити вегетативні та генеративні органи культури. Із комах, що пошкоджують зерно, найнебезпечнішими є гороховий зерноїд (Bruchus pisorum L.), горохова плодожерка (Laspeuresia nigricana F.) та бобова вогнівка (Etiella zinckenella Tr.). Вони не лише зменшують масу врожаю, а й погіршують його якість та товарність. Аналіз чотирирічних досліджень (2008-11 рр.) в умовах дослідного поля БНАУ показав, що насіння сорту Мадонна значною мірою пошкоджується гороховим зерноїдом та бобовою вогнівкою. Насіння пошкоджене личинками горохового зерноїда, втрачає до 50% маси, бобовою вогнівкою – 47%. Втрата маси насіння найбільша – 57% при одночасному пошкодженні і вогнівкою, і зерноїдом. Зараженість насіння гороху зерноїдом впродовж років досліджень становила в середньому 48%, а пошкодження бобовою вогнівкою 34%.

Польові дослідження проводилися протягом 2009-2011рр. в СБК «Дружба» Мелітопольського району Запорізької області. Для досліджень було використано сорт озимої пшениці Золотоколоса, який належить до цінних пшениць і рекомендований до вирощування в зоні Степу. Попередник – однорічні трави. Агротехніка на дослідних ділянках – загальноприйнята для технологій вирощування озимої пшениці у зоні Степу. Було встановлено, що передпосівна обробка насіння регулятором росту АКМ сумісно з протруйником, сприяє підвищенню схожості на 5% з одночасним підвищенням вмісту фотосинтетичних пігментів в листках на 8-16%, збільшенню вмісту цукрів у вузлі кущіння на 26%, що призводить до збільшення зимостійкості рослин на 5% і є дуже важливим для зони Південного Степу України, де переважають малосніжні зими з різкими перепадами температур. Обробка вегетуючих рослин у фазу виходу в трубку регулятором росту АКМ сумісно з фунгіцидом сприяє подальшому підвищенню ефективності процесу фотосинтезу, внаслідок чого відбувається більш повний відтік продуктів асиміляції в репродуктивні органи, що призводить до збільшення в зернівці вмісту білка на 21%, клейковини – на 16% з одночасним покращенням її якості. Це дозволяє отримати високоякісне продовольче зерно групи А. Застосування регулятора росту АКМ в технології вирощування озимої пшениці сприяє збільшенню кількості зерен в колосі на 12%, маси одного колосу – на 21%, маси 1000 насінин – на 6%, що призводить до підвищення врожайності на 33%. Таким чином, використання регулятора росту АКМ для передпосівної обробки насіння і вегетуючих рослин озимої пшениці в умовах недостатнього зволоження Півдня України забезпечує не лише збільшення продуктивності, а й сприяє отриманню високоякісного продовольчого зерна.

УДК [631.8:633.16 “324”](477.7) КАЛИТКА В.В., д-р с.-г. наук ЯЛОХА Т.М., аспірантка Таврійський державний агротехнологічний університет e-mail: yalokhat@rambler.ru ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРА РОСТУ АКМ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ І ЯКІСТЬ ЗЕРНА ЯЧМЕНЮ ОЗИМОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ПОПЕРЕДНИКА В ПІВДЕННОМУ СТЕПУ УКРАЇНИ Велика роль у підвищенні продуктивності сільськогосподарських культур належить регуляторам росту рослин. Їх застосування дає можливість спрямовано регулювати найважливіші процеси в рослинному організмі, найповніше реалізовувати потенційні можливості сорту, тому вони все більше стають невід’ємними елементами в інтенсивних технологіях вирощування сільськогосподарських культур. Метою наших досліджень було з’ясувати вплив регулятора росту АКМ на продуктивність і якість ячменю озимого залежно від попередника. 29

Дослідження було проведено протягом 2009-2011рр. в ТОВ АПК «Істок» Василівського району Запорізької області. Для дослідження було обрано високопродуктивний сорт озимого ячменю Достойний, який рекомендований до вирощування в зоні Степу. Попередник – чорний пар та соняшник. Регулятор росту АКМ використовували для обробки насіння і вегетуючих рослин в дозі 0,33л/га. Спостереження, аналізи та обліки проводили відповідно до загальноприйнятих методик. Було визначено, що за дії регулятора росту АКМ збільшується енергія проростання і схожість насіння, підвищується адаптація озимого ячменю до несприятливих факторів довкілля в осінньо-зимовий періоди незалежно від попередника. Встановлено, що обробка вегетуючих рослин регулятором росту АКМ у баковій суміші з гербіцидом і фунгіцидом сприяє активізації роботи асиміляційного апарату рослин, накопиченню сухої маси на 12%, збільшенню чистої продуктивності фотосинтезу на 20% порівняно з контролем. Виявлено тенденцію до збільшення вмісту хлорофілів а, b та кількості каротиноїдів при обробці рослин регулятором росту. Зростання вмісту пігментів особливо проявилось у фазу виходу в трубка початок цвітіння, який характеризувався впливом підвищених температур та нестачею вологи. Передпосівна обробка насіння регулятором росту АКМ в комплексі з протруйником дозволяє підвищити урожайність ячменю озимого сорту Достойний у порівнянні з контролем на 13%, а вміст білка в зерні на 8%. Таким чином, застосування передпосівної обробки насіння і обприскування вегетуючих рослин у фазу виходу в трубку регулятором росту АКМ сприяє збільшенню всіх елементів продуктивності, що призводить до підвищення урожайності і покращення якості зерна ячменю озимого сорту Достойний.

УДК 631.445.4 (477.43/44) МИЦЬ Б.В., аспірант Науковий керівник – КОНІЩУК В.В., канд. біол. наук

Інститут агроекології і природокористування НААН АГРОЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ ЧОРНОЗЕМІВ ТИПОВИХ МАЛОГУМУСНИХ ПОДІЛЬСЬКИХ ТОВТР Унікальною геологічною пам’яткою природи на Поділлі являється Товтровий кряж – колишній бар’єрний риф міоценових морів, якому не має повних аналогів не лише в Україні, але й в усьому світі. Зважаючи на високий процент розораності території, фактори водної, вітрової ерозії та значний антропогенний вплив, дослідження ґрунтового покриву Подільських Товтр (сформованого протягом верхнього плейстоцену та голоцену) і визначення заходів для підвищення родючості ґрунтів є актуальними. 30

Чорноземи глибокі малогумусні найбільш поширені ґрунти рівних межирічних плато та їх схилів, а також високих лесових терасах. Вони сформувались на лесах і лесовидних суглинках в умовах рівнинного рельєфу під степовою злаково-різнотравною рослинністю. Глибина гумусового шару – більше 80 см. Вміст гумусу в орному шарі 4-5% (Гнатенко О.Ф., Капштик М.В., Петренко Л.Р. та ін., 2005). Нижче наведена будова профілю чорнозему типового глибокого малогумусного середньосуглиннистого на прикладі дослідної ділянки №3 Полупанівка Збаразького сегменту Подільських Товтр: aH 0-15 см Гумусовий орний в сухому стані, світло-сірий, зернистопорохуватий, рихлий, розсипчастий, свіжий, середньосуглиннистий, рідко тонке коріння. Перехід різкий за щільністю. H 15-40 см Гумусовий, темно-сірий, зволожений, середньосуглиннистий, щільний, зпресований, грудочкуватий з різко окресленими гранями, коріння рослин відсутнє. Перехід різкий за щільністю. Hp 40-75 см Верхній перехідний, значно менше гумусований, жовто-сірий, плямистий, свіжий, слабоущільнений, зернисто-грудочкуватий. Трапляються рідко червоточини, коріння рослин мало. Перехід ясний. HPk 75-128 см Нижній перехідний, гумусований окремими плямами, жовто-сірий, плямистий, не чітко окреслений. Грудочкувато-порохуватий, розсипчастий, зволожений, середньосуглиннистий. Дуже рідко тонке коріння, багато гумусованих червоточин. Перехід ясний. Pk(h) 128-160 см Лесовидний, середньосуглиннистий, слабогумусований по кротовинах і червоточинах. На жовтому фоні сірі плями. Порохувато-грудочкуватий, розсипчастий, зволожений. Прожилки карбонатів рідко і слабо вираженні. Pk 160 см і глибше Лесовидний суглинок, жовтуватий, рихлий, розсипчастий, порохувато-грудочкуватий з прожилками карбонатів, вологий. Чорноземи глибокі малогумусні багаті на зольні елементи, мають сприятливі водно-повітряні та теплові властивості, тому придатні під усі зернові, кормові, технічні і овочеві культури, а також під плодові, ягідні і лісові насадження. Для захисту від водної ерозії поздовжні сторони полів і лісосмуги на них розміщують впоперек схилів (також здійснюють й посів), застосовують тільки ґрунтозахисні технології вирощування сільськогосподарських культур, засновані на обробітку без обертання скиби, доповнюючи його щілюванням. УДК: 633.34:631.811.98:631.455. ГЕНГАЛО Н.О., аспірант Національний університет біоресурсів і природокористування України e-mail: n_zuzanska@ukr.net ОЦІНКА ВПЛИВУ ПОЗАКОРЕНЕВИХ ПІДЖИВЛЕНЬ ГУМАТОМ КАЛІЮ НА УРОЖАЙНІСТЬ СОЇ Соя є однією з найцінніших сільськогосподарських культур світового землеробства. Її унікальний хімічний склад, в якому поєднано 38-42% білка, 18-23% 31

жиру, 25-30% вуглеводів, ферменти, вітаміни, мінеральні речовини, доповнюється також найважливішою біологічною особливістю – фіксацією атмосферного азоту. В зв’язку з цим нами були проведені дослідження по впливу мінеральних добрив та гумату калію на урожайність сої. Мета досліджень  вивчити вплив мінеральних добрив та позакореневих підживлень розчином гумату калію на урожайність сої. Матеріали і методика досліджень. У досліді вивчали ефективність дії мінеральних добрив, а також позакореневих підживлень гуматом калію на фоні різних рівнів мінерального удобрення. Вивчення ефективності дії мінеральних добрив та позакореневих підживлень гуматом калію проводилося за схемою: 1. Без добрив (контроль); 2. Позакореневі підживлення 0,02%-м розчином гумату калію; 3. Р60К60 + позакореневі підживлення 0,02%-м розчином гумату калію– фон; 4. Фон + N30 (Nаа); 5. Фон + N30 (Nа); 6. Фон + N30 (Nа з гуматами); 7. Фон + N60 (Nаа); 8. Фон + N60 (Nа); 9. Фон + N60 (Nа з гуматами); 10. Фон + N90 (Nаа); 11. Фон + N90 (Nа);. 12. Фон + N90 (Nа з гуматами). Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем типовий малогумусний грубопилуватолегкосуглинковий на лесі, який характеризується середньою забезпеченістю лужногідролізованим азотом, підвищеною – рухомими сполуками фосфору та середньою обмінним калієм. Результатами досліджень доведено, що внесення мінеральних добрив, а також використання гумату калію позитивно впливало на врожайність сої. У контрольному варіанті вона становила 1,74т/га. За проведення позакореневих підживлень гуматом калію урожайність зросла на 0,13т/га (7,47%) і становила 1,87т/га. У фоновому варіанті врожайність досягала 2,05т/га, що на 0,31т/га більше порівняно з контролем та на 0,18 – порівняно з варіантом, де проводили позакореневі підживлення. Найвищою урожайність була за внесення N60 на фоні фосфорно-калійного удобрення в поєднанні із позакореневими підживленнями і відповідно становила 2,63т/га за внесення аміачної селітри, 2,79 – сульфату амонію та 3,09т/га – сульфату амонію з гуматами, що відповідно на 0,89т/га (51,1%), 1,05 (60,3) та 1,35 (77,6) більше порівняно з контролем та на 0,76т/га (40,6%), 0,92 (49,2) та 1,22 (65,2) порівняно з варіантом, де проведили позакореневі підживлення. За внесення N30 на фоні фосфорно-калійних добрив сумісно з позакореневими підживленнями гуматом калію урожайність коливалася в межах 2,13-2,36т/га, що на 22,4-35,6% більше порівнянно з контролем. У варіанті із застосуванням N90 на фоні фосфорно-калійних добрив сумісно з позакореневими підживленнями гуматом калію приріст врожаю до контролю становив 0,51-0,78т/га (29,3-44,8%), тоді як до варіанту з підживленнями  0,380,65т/га (20,3-34,8%). Висновок. Врожайність сої на рівні 2,63-3,09т/га забезпечувалася внесенням N60 на фоні фосфорно-калійного удобрення з проведенням позакореневих підживлень 0,02%-м розчином гумату.

УДК [631.8:635.64] (477.7) КАЛИТКА В. В., д-р с. г. наук КАРПЕНКО К. М., аспірант Таврійський державний агротехнологічний університет e-maіl: kostikkarpenko@mail.ru ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕГУЛЯТОРА РОСТУ АКМ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ПОМІДОРА ЗА ІНТЕНСИВНОЮ ТЕХНОЛОГІЄЮ В СТЕПОВІЇ ЗОНІ УКРАЇНИ Переваги сучасних інтенсивних технологій вирощування помідора очевидні. Після посіву насіння помідора в касети вже на 28-35 добу рослини готові до висадки у відкритий грунт на постійне місце, а в поєднані з краплинним зрошенням їх польова приживлюваність становить 98%. Застосування крапельного зрошення дає змогу економити поливну воду, ефективно використовувати добрива при фертигації, але після висаджування у відкритий грунт рослини зазнають негативного впливу низьких та високих температур, повітряної посухи. Новим елементом технології є використання регуляторів росту нового покоління, які підвищують стійкість до несприятливих факторів середовища (антистресовий ефект). До таких регуляторів росту відносяться АКМ. Він підвищує стійкість рослин зернових і олійних культур до дії абіотичних і біотичних стрес факторів. Метою досліджень було визначення впливу передпосівної обробки насіння і позакореневої обробки рослин регулятором росту АКМ на проходження основних фенологічних фаз розвитку помідора, тривалість плодоношення, урожайність та вихід стандартної продукції. В дослідах використовували два сорти помідора вітчизняної селекції Елеонора і Клондайк, які проводили у 2008-2010 рр. на Якимівській державній сортодослідній станції НААНУ. Насіння дослідних варіантів замочували на 18 год. у водних розчинах регулятора росту АКМ з концентрацією д. р. 3∙10-5 г/л. Рослини двічі обприскували розчином АКМ цієї ж концентрації. Дослідження проводили у чотирьохкратному повторенні, систематичним розміщенням варіантів по 160 рослин у повторенні. Регулятор росту АКМ стимулює проростання насіння, повні сходи у обох сортів з’являються на два дні раніше. При висадці розсади у відкритий грунт, рослини швидко адаптувалися, що скорочувало тривалість проходження основних фенологічних фаз: бутонізації на 2 дні, цвітіння на 2 дні, дозрівання на 1 день, що загалом прискорило перше збирання плодів і тривалість плодоношення на 5 днів. Встановлено позитивний вплив регулятора росту АКМ на середню масу плоду, кількість плодів на одній рослині і вихід стандартної продукції, що загалом підвищило врожайність на 21-26 %. Це в повній мірі обґрунтувує підвищення стійкості рослин до несприятливих факторів навколишнього середовища та адаптивні можливості регулятора росту АКМ.

УДК 631.53.027.2:633.11 КАЛИТКА В.В., д-р с.-г. наук ЗОЛОТУХІНА З.В., аспірантка Таврійський державний агротехнологічний університет e-mail: zoyazolotuhina@mail.ru ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРА РОСТУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ І ЯКІСТЬ ЗЕРНА ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗА УМОВ НЕДОСТАТНЬОГО ЗВОЛОЖЕННЯ ПІВДЕННОГО СТЕПУ УКРАЇНИ Озима пшениця, посідаючи одне з провідних місць у структурі посівних площ, дуже чутливо реагує на всезростаючі фактори ризику як антропогенного, так і природного походження, що є досить вагомою підставою для відповідного коригування існуючих технологій її вирощування. Перспективним прийомом сучасної агротехнології є застосування регуляторів росту природного і синтетичного походження для передпосівної обробки насіння і вегетуючих рослин сільськогосподарських культур. Метою наших досліджень було визначення впливу регулятора росту АКМ на продуктивність та якість зерна озимої пшениці. Польові дослідження проводилися протягом 2009-2011рр. в СБК «Дружба» Мелітопольського району Запорізької області. Для досліджень було використано сорт озимої пшениці Золотоколоса, який належить до цінних пшениць і рекомендований до вирощування в зоні Степу. Попередник – однорічні трави. Агротехніка на дослідних ділянках – загальноприйнята для технологій вирощування озимої пшениці у зоні Степу. Було встановлено, що передпосівна обробка насіння регулятором росту АКМ сумісно з протруйником, сприяє підвищенню схожості на 5% з одночасним підвищенням вмісту фотосинтетичних пігментів в листках на 8-16%, збільшенню вмісту цукрів у вузлі кущіння на 26%, що призводить до збільшення зимостійкості рослин на 5% і є дуже важливим для зони Південного Степу України, де переважають малосніжні зими з різкими перепадами температур. Обробка вегетуючих рослин у фазу виходу в трубку регулятором росту АКМ сумісно з фунгіцидом сприяє подальшому підвищенню ефективності процесу фотосинтезу, внаслідок чого відбувається більш повний відтік продуктів асиміляції в репродуктивні органи, що призводить до збільшення в зернівці вмісту білка на 21%, клейковини – на 16% з одночасним покращенням її якості. Це дозволяє отримати високоякісне продовольче зерно групи А. Застосування регулятора росту АКМ в технології вирощування озимої пшениці сприяє збільшенню кількості зерен в колосі на 12%, маси одного колосу – на 21%, маси 1000 насінин – на 6%, що призводить до підвищення врожайності на 33%. Таким чином, використання регулятора росту АКМ для передпосівної обробки насіння і вегетуючих рослин озимої пшениці в умовах недостатнього зволоження Півдня України забезпечує не лише збільшення продуктивності, а й сприяє отриманню високоякісного продовольчого зерна.

УДК 631.52:581.4:633.522 КМЕЦЬ І.Л., аспірантка Інститут луб’яних культур та фітофармацевтичної сировини НААН України ОСОБЛИВОСТІ ЛОКАЛІЗАЦІЇ ЦИСТОЛІТОВИХ ВОЛОСКІВ ВЕГЕТАТИВНИХ І ГЕНЕРАТИВНИХ ОРГАНАХ КОНОПЕЛЬ

НА

На рослинах конопель утворюються два типи волосків (трихом) – залозисті та звичайні цистолітові. Перші достатньо досліджені. Це пов’язано з тим, що вони містять наркотичні речовини. Другі слабовивчені. Нами не виявлено жодної наукової праці, присвяченій дослідженню цього питання. Спостереження над розвитком цистолітових волосків конопель проводили на 23 сортах, які вирощували в польових умовах при густоті рослин 50х10 см. Волоски вивчали на свіжозібраному матеріалі під мікроскопом МБС-10. Експерименти здійснювали в 2009–2010 рр. Виявлено, що цистолітові волоски конопель виникають на самій ранній стадії розвитку рослини – на гіпокотілі. На нижній частині гіпокотиля зустрічаються поодинокі недорозвинені волоски. Сформовані волоски відмічаються в середній частині гіпокотиля, проте вони не однакові за розміром, нерівномірно розташовані на поверхні стебельця, що свідчить про незавершеність процесу формування покриву волосків. Верхівки волосків направлені в різні сторони, хаотично, але здебільшого нахилені донизу, тобто до корінця. Верхня частина гіпокотиля густо вкрита цистолітовими волосками. Вони відносно вирівняні за розміром і рівномірно розташовані на поверхні, мають нормально сформований вигляд. Волоски дугоподібно зігнуті донизу, майже впритул прилягаючи верхівками до стебельця. У проростка конопель найкраще виражені морфологічні ознаки, сформовані на сім’ядолях. Верхня сторона сім’ядолей значно густіше покрита волосками порівняно з нижньою стороною. На нижній стороні волоски густіше сконцентровані в основі сім’ядолей. Найбільш чітко виділяються волоски на краях сім’ядолей. Клітини волосків наповнені прозорим блискучим вмістом. Довжина волосків на краях сім’ядолей становить 210,8–229,8 мкм, а густота їх – 10,4–12,1 шт. на площі поверхні 16 мм2. Найбільший інтерес щодо вивчення цистолітових волосків являють листки конопель на яких розвивається основна їх маса. Спостерігаються значні відмінності між волосками верхньої і нижньої частини листка. Якщо на верхній стороні даного органу довжина волосків складає 112,5–127,0 мкм, то на нижній стороні – 227,5– 242,5 мкм. Ще більш контрастна відмінність зафіксована за ознакою густоти волосків. Різниця за ознакою довжини волосків вимірюється разами. Наприклад, у матірки сорту Єрмаківські місцеві зверху листка формується 6,0 шт. волосків, тоді як знизу листка – 49,3, а в однодомних рослин – 52,5 шт. На стеблі порівняно з листками цистолітові волоски коротші (265,0– 302,5 мкм), а показники густоти трохи більші, ніж у трихом верхньої сторони листків і в кілька разів менші, ніж у трихом нижньої частини листків. Волоски на стеблі верхівками направлені в сторону суцвіття. 35

Цистолітові волоски покривають не лише вегетативні, але й генеративні органи. Так, на квітконіжках чоловічих квіток довжина їх складає 197,5–237,5 мкм, а кількість їх на 1-міліметровій довжині квітконіжки становить 11,9–13,3 шт. Розмір волосків зменшується на листочках оцвітини чоловічих квіток – 122,5–150,0 мкм при густоті 20,1–26,0 волосків на 16 мм2. Найдовші цистолітові волоски формуються на оцвітині жіночих квіток (402,5– 512,5 мкм). Але кількість їх невелика – всього 2,3–3,3 шт. на площі 16 мм2. Дане явище викликане тим, що на даному органі домінують залозисті волоски, які щільно покривають всю поверхню оцвітини. Загалом установлено суттєві відмінності між сортами за морфологічними ознаками цистолітових волосків. Це створює передумови для добору вихідного матеріалу з метою підвищення ступеня опушеності рослин конопель як засіб посилення стійкості їх проти шкідників і посушливої погоди та проведення ідентифікації сортів.

УДК 630 ПАВЛІЧЕНКО А.А., аспірант Білоцерківський національний аграрний університет ВПЛИВ РІЗНИХ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ТА РІВНІВ УДОБРЕННЯ НА ЗАБУР’ЯНЕНІСТЬ ПОСІВІВ ПЛОДОЗМІННОЇ СІВОЗМІНИ В ЦЕНТРАЛЬНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Дослідження проводилися на дослідному полі Білоцерківського НАУ впродовж 2009-2010рр. в п’ятипільній сівозміні: 1-е поле конюшина лучна; 2- озима пшениця; 3-кормові буряки; 4- вико-вівсяна сумішка на зелену масу; 5-ячмінь. Вивчали 4 системи основного обробітку ґрунту: 1-тривала полицева; 2-систематична безполицева; 3-диференційована; 4-тривала мілка та 4 рівні удобрення: нульовий рівень - без добрив, перший - 4 т гною + N17P24K24, другий - 8 т гною + N34P48K48, третій -12 т гною + N51P72K72. Грунт під дослідом чорнозем типовий легкосуглинковий. На дату сівби озимої пшениці засміченість ґрунту насінням бур’янів була більшою за постійного безполицевого обробітку на 2,5-3,4 тис. шт/м2, а на початку колосіння на 2,0-3,0 тис. шт/м2 проти контролю. Забур’яненість посівів була вищою в 1,9-2,8 рази, а сира маса бур’янів в 2,0 - 3,2 рази за обробітку плоскорізом, ніж плугом. За диференційованого і тривалого поверхневого обробітку показники актуальної і потенційної забур’яненості нарівні контролю. Слід підкреслити, що по оранці насіння бур’янів розподіляється порівняно рівномірно по всьому орному шару, а по поверхневому і плоскорізному обробітку – локалізується в шарі 0-10 см. Так,на дату збирання врожаю озимої пшениці насіння бур’янів по частинам 0-10, 1020, і 20-30 см орного шару ґрунту розподілялось відповідно: по оранці на 20-22 см – 43,0; 34,3 і 22,7 %, по періодичному лущенню – 36,6; 34,4 і 29,0 %, по тривалому лущенню – 39,9; 35,5 і 24,6 %. Найвища забур’яненість кормових буряків відмічена по плоскорізному обробітку, найнижча – по оранці на 30-32 см в системі диференційованого обробітку. 36

Під посівами конюшини за постійного плоскорізного обробітку спостерігається зростання забур’яненості однорічними бур’янами двосім’ядольних видів. Збільшення кількості бур’янів під кінець вегетації конюшини у два-три рази обумовлено проростанням ранніх і пізніх ярих бур’янів протягом вегетації культури. Із збільшенням рівнів удобрення забур’яненість посівів і сира маса бур’янів на всіх варіантах обробітку зменшувалися,оскільки добрива, посилюючи ріст і розвиток сільськогосподарських культур, сприяють пригніченню бур’янів. На дату збирання культур суцільного способу сівби маса однієї рослини бур’янів з підвищенням рівня внесених добрив зменшується, а в посівах кормових буряків спостерігається зворотня тенденція.

УДК: 633.63:631.527.5:664.127 КАЧАН Л.М., канд. с.-г. наук Білоцерківський національний аграрний університет ТЕХНОЛОГІЧНІ ЯКОСТІ ГІБРИДІВ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ВІТЧИЗНЯНОЇ ТА ЗАРУБІЖНОЇ СЕЛЕКЦІЇ Серед виробників цукросировини упродовж останніх років відзначена тенденція до збільшення використання гібридів цукрових буряків зарубіжної селекції. Площі посіву цукрових буряків у 2009–2010 роках засіяні насінням вітчизняної селекції становили 30 %, а засіяні насінням іноземної селекції – 70 %. З’явились також гібриди спільної селекції. Разом з тим масове використання насіння іноземної селекції не принесло значного збільшення виробництва цукру з гектара. Воно так і залишається на протязі останніх 10 років на рівні 2–3 т/га. Тому дуже актуальним завданням сьогодні є дослідження формування технологічної якості сучасних гібридів, а також їх зміни в процесі зберігання. Крім того, дуже важливо визначити для кожного заводу оптимальний набір сортів та гібридів за рівнем технічної стиглості, що дозволить починати сезон переробки буряків раніше без втрат їх продуктивності, а також мати сорти, які дозволяли б зберігати коренеплоди в кагатах без значної втрати ними своєї технологічної якості. З цією метою протягом 2009–2010 років в умовах ТДВ «Шамраївський цукровий завод» Сквирського району Київської області нами було проаналізовано показники технологічної якості коренеплодів цукрових буряків вітчизняної, зарубіжної та спільної селекцій. Бурякосировину на цукровий завод здавали господарства Сквирського, Білоцерківського, Фастівського, Володарського, Ружинського та Попільнянського районів. Проведені нами дослідження показали, що в середньому за два роки урожайність коренеплодів по зоні цукрового заводу становила 24,09 т/га, а цукристість – 16,73 %. Загальна забрудненість коренеплодів, які здавалися на завод була від 13,2 до 14,4 %. Доброякісність нормального соку була нижча норми і становила 86,27 %, а чистота очищеного соку була на рівні 89,51 %, що нижче норми на 2,49–4,49 %. Водночас кількість калію була низькою 0,14 %, а натрію вище норми – на 0,024 %. Втрати цукру в мелясі становили 2,29 %. Коефіцієнт вилучення 37

цукру на заводі залежно від року коливався від 72,3 до 82,7%. За МВ-факторм коренеплоди цукрових буряків, які надходили на переробку, були технічно нестиглими (показник МВ-фактора – 43). Крім того коренеплоди цукрових буряків були уражені фузаріозною гниллю (4,5 %), слизистим бактеріозом (8,84 %), гнила маса становила 3,1 %, дуплисті коренеплоди – 4,93 %. Тому, виходячи з отриманих нами показників технологічної якості коренеплодів, ми можемо зробити висновок, що в зоні ТДВ «Шамраївський цукровий завод» переважно вирощуються буряки з насіння закордонної селекції, а такі коренеплоди не зберігаються. З метою зменшення можливих втрат цукросировини від кореневих і кагатних гнилей пропонуємо бурякосійним господарствам 55–70 % площ засівати вітчизняними гібридами, решту – зарубіжними, збирання яких проводити в останню чергу.

УДК 630 КОЛЕСНИК Т.В., здобувач Білоцерківський національний аграрний університет ЗМІНА АГРОФІЗИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОДЮЧОСТІ ОРНОГО ШАРУ ҐРУНТУ ЗА РІЗНИХ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ В ЗЕРНОПРОСАПНІЙ СІВОЗМІНІ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Дослідження проводили на дослідному полі Білоцерківського НАУ протягом 2010-2011рр. на чорноземі типовому в сівозміні: 1-е поле – однорічні трави; 2 – озима пшениця; 3,4 – кукурудза на зерно; 5 – ячмінь. Вивчали 4 системи основного обробітку: постійна оранка під всі культури сівозміни, 2 – постійний безполицевий обробіток, 3 – тривале лемішне лущення, 4 – тривале дискове лущення. За 3 і 4го варіантів обробітку оранка проводилася лише під повторну кукурудзу. Кращий структурний стан орного шару під однорічними травами був за постійної оранки. На дату збирання на контрольному варіанті обробітку оструктуреність на неудобрених ділянках становила – 61,8%; на варіантах з одинарним рівнем удобрення – 62,1%; подвійним – 63,6%; з потрійним – 65,9%; за постійного плоскорізного обробітку – відповідно 60,8; 61,6; 63,4 і 65,4%; тривалого лемішного лущення – 60,4; 61,4; 62,7 і 65,1%; тривалого дискового лущення – 60,2; 61,0; 62,6 і 64,9%. Під пшеницею озимою у фазу сходів тривалий мілкий обробіток за впливом на структурний стан помітно не відрізнявся від контролю, а тривале лемішне лущення і постійний безполицевий обробіток призвели до зменшення кількості водотривких агрегатів відповідно на 0,3 і 1,0 %. Різниця в оструктуреності орного шару становила: за систематичного безполицевого обробітку 1,1-1,7%, тривалого лемішного лущення – 0,2-0,5% і за тривалого дискового лущення – 0,2-0,5% на користь постівйного обробітку плугом. Під кукурудзою цей показник теж був менший від контролю за безполицевої системи на 2,3%, за тривалого лемішного лущення – вищим на 1,3%. За тривалого дискового лущення оструктуреність на 1,5-2,5% вища, порівняно з контролем. Під 38

повторним посівом кукурудзи вміст водотривких агрегатів становив: за постійної оранки 52,2 %, систематичного плоскорізного обробітку – 50,9, тривалого лемішного лущення – 53,2, тривалого дискового лущення – 54,0 %. Під ячменем ярим оструктуреність орного шару на 1,3-1,6% вища за тривалого дискового лущення, ніж на контролі. В середньому по сівозміні структурний стан орного шару помітно не відрізняється на першому і третьому варіантах обробітку ґрунту. Вміст водотривких агрегатів під час сівби і збирання врожаю за тривалого полицевого обробітку становив відповідно 58,7 і 63,0 %, а за тривалого лемішного лущення – 59,5 і 63,7%. Постійний плоскорізний обробіток, порівняно з контролем, спричинив зменшення вмісту агрономічно цінних агрегатів в орному шарі ґрунту під час сівби і збирання врожаю відповідно на 1,0 і 0,8%. Найкращий структурний стан відмічений за тривалого дискового лущення, де виявлено в орному шарі 60,2 і 64,2% водотривких агрегатів або на 1,5 і 1,2% більше, ніж на контролі.

УДК 630 РЯБА О.І. Національний університет біоресурсів та природокористування України РИТУАЛИ МІСТИЧНО-КУЛЬТУРНОГО ЗМІСТУ ЗА ЕКСТЕНСИВНИХ СИСТЕМ ЗЕМЛЕРОБСТВА Необхідність проведення ритуалів містично-культового змісту була переконанням селянина, виступала традиційним атрибутивним елементом усього агротехнічного процесу. Хоча в кінці 19 – на початку 20 ст. віра в ефективність магічних дій уже похитнулась, однак світоглядна рефлексія зобов'язувала їх здійснювати. Але століттям раніше здійснення саме такого роду процедур виступало такою ж необхідністю, як і здійснення технологічних операцій. Обидві форми: світоглядна (духовна) і технологічна (матеріальна) розцінювались рівнозначно, можливо навіть із деякою перевагою світоглядної. Так, за неврожаю причину вбачали в неточності проведення магічних ритуалів. Часова соціальна стереотипізація історико-культурних надбань виводить ці дії на рівень народно-традиційних, незалежно від формотворчої системи офіційноканонічного світогляду, яким було християнство, чи народно-світоглядних уявлень, яким було язичництво. Світоглядний відбиток має лише оціночний характер, тобто етико-раціональний рівень, коли обрядово-ритуальні дії стали етикопсихологічними переконаннями, остаточно не втративши виробничого змісту. Разом із технологічними діями як синтез духовного і матеріального обрядово-ритуальні дії становили суть народного хліборобства. Власне, у даному контексті ірраціональність магічних дій була такою за змістом, але не за емоційнопсихологічним впливом на хлібороба, де їх роль була практичною. Душевно-психологічна рівновага рільника була не менш важливою в агротехнічному процесі, ніж усі технологічні заходи і технічні засоби праці. 39

Виїзд в поле на першу борозну і всі пов’язані з цим ритуали були загальною тенденцією хліборобських народів, але сюжетно-сценічна картина мала не лише етнічний, а й регіональний характер. Завдання цих оберегових актів були спрямовані на те, щоб на час всієї оранки сили, до яких зверталися і яким приносили жертву, оберігали худобу від хвороби, недуги. Місцевий колорит формувався під впливом ряду об'єктивних факторів: типу знаряддя і його конструктивної модифікації, виду тяглових тварин і їх кількісного і якісного запрягу, рельєфу, типу ґрунтів тощо. Наприклад, багатопарний запряг вимагав двох погоничів і одного плугатаря. У гірській місцевості оранка проходила при участі двох чоловік: погонича і плугатаря. У той же час на рівнинній місцевості (Полтавщина) з добре навченими волами можна було і одному здійснювати оранку. Суттєво відрізнялася техніка роботи плугом від роботи ралом чи сохою. Не було потреби прикладати зусилля, щоб утримати плуг у ґрунті, тоді як оранка ралом чи сохою в основному і базувалася на зусиллі плугатаря втримали знаряддя на відповідній глибині у ґрунті. Саме тут виникала взаємодія плугатаря і погонича, коли останній відповідними діями допомагав плугатареві (наступав ногою на гряділь плуга у кам’янистому ґрунті, рівномірно поганяв робочу худобу тощо).