70-2016 by Роман Орлик

Субота, 17 вересня 2016 року № 70 (10128) Виходить з березня 1935 року

ÔÐÀÇÀ ÍÎÌÅÐÀ

ÎËÅÊÑÀÍÄÐ²ÂÙÈÍÀ ÄÎÏÎÌÎÆÅ ÐÅÌÎÍÒÓÂÀÒÈ ÎÁËÀÑÍÓ ÄÈÒß×Ó Ë²ÊÀÐÍÞ

ÍÀÇÂÀÍÎ ÏÐ²ÇÂÈÙÀ ÊÐÀÙÈÕ ÒÐÓÄ²ÂÍÈÊ²Â ÐÀÉÎÍÓ

Виділити з районного бюджету 838 тисяч гривень субвенції для ремонту другого корпусу Кіровоградської обласної дитячої лікарні – таке рішення одностайно прийняли депутати Олександрівської районної ради під час пленарного засідання чергової сесії, яка відбулася минулого четверга. Як пояснила голова районної державної адміністрації Ольга Борота депутатам, перший корпус лікарні відремонтовано та обладнано медичною технікою за кошти державного бюджету. Другий корпус область вирішила облаштувати повністю за власні кошти, тому й звернулася у райони за підтримкою. – За кошти, які нас просять виділити, у лікарню зараз закуплять сучасне обладнання. А у листопаді цю суму – 838 тисяч гривень – у район повернуть з обласного бюджету, – зазначила Ольга Борота.

Фотографії десяти кращих трудівників району прикрасять районну Дошку Пошани, яку було спаплюжено два роки тому біля дитячо-юнацької спортивної школи у центрі Олександрівки. Відновити її вдалося лише нещодавно, а урочисте відкриття відбудеться 25 вересня, у День Олександрівки. Районна рада прийняла пропозиції трудових колективів, які подали кандидатури своїх кращих працівників. Депутати ради на останній сесії, що відбулася минулого четверга, одностайно підтримали всіх кандидатів. Редакції газети відомі їх прізвища, але триматимемо інтригу до 25 вересня. Єдине, що можемо повідомити, на Дошці пошани району будуть фотографії воїна АТО, вчительки, доярки, спортсменки...

ÏÎËÎÒÍÎ ÄÎÏÎÂÍÈËÈ ÎÐÍÀÌÅÍÒÎÌ ÎÁËÀÑÒ² 12 вересня заступник начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області Нінель Янюк прибула до управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі для реалізації всеукраїнської казначейської акції «Вишивана моя Україна». Ідея акції полягає в тому, що працівники територіальних органів Державної казначейської служби України своїми руками вишивають карту нашої Батьківщини притаманними для кожного регіону орнаментами. На кордоні з Черкаською областю полотно, доповнене новим візерунком, характерним для Кіровоградщини, передано представникам Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області. Йдучи зі сходу на захід усіма регіонами нашої Батьківщини, акція «Вишивана моя Україна» свідчить про високий дух патріотизму та поєднує всіх казначеїв незримою ниткою любові до рідної землі.

Øàíîâí³ æèòåë³ ðàéîíó! 14 жовтня відзначається День захисника України. Олександрівські волонтери мають намір напередодні цього свята побувати в зоні АТО, а конкретно – у військовослужбовців–наших земляків, військові частини яких дислокуються, можна сказати, на передовій – біля Пісків та Авдіївки. І передати їм гуманітарну допомогу. Це буде своєрідний подарунок нашим землякам до їх свята. Тому волонтери звертаються з проханням до всіх небайдужих людей допомогти зібрати вантаж – картоплю, моркву, цибулю, часник, капусту, консервацію, цукор, олію, пиріжки, печиво, чай, каву, цигарки, а також – теплі речі. Щоб доставити все це військовим, потрібно й біля 170 літрів дизельного пального. Маю надію, що паливом допоможуть фермери. Валентина ГИРИЧ, радник голови РДА з питань АТО.

ÄÎ ÓÂÀÃÈ ÃÐÎÌÀÄßÍ! Особистий виїзний прийом громадян т.в.о. начальника Олександрівського відділення поліції Роман Деречин буде проводити 22 вересня о 10.00 год. в Букварській сільській раді та о 11.00 год. – в Підлісненській сільській раді. На запис на особистий прийом звертайтесь до секретаря сільської ради.

Чоловіки, запам’ятайте – у 70 років чашку чаю вам принесе ваша дружина, а не друзі. Тож не варто дружбу ставити вище сім’ї.

Êóðñ âàëþò ÍÁÓ

ÍÀØÀ ÎÁËÀÑÒÜ ÒÓÐÈÑÒÀÌ ÍÅ Ö²ÊÀÂÀ? За інформацією Головного управління статистики, минулого року Кіровоградщину відвідало 7830 туристів. Для порівняння: десять років тому наша область була привабливішою для мандрівників майже у п’ять разів.

Â²ÄÇÍÀÊÓ ÎÒÐÈÌÀÂ ÊÐÀÙÈÉ ÒÐÅÍÅÐ ÎËÅÊÑÀÍÄÐ²ÂÙÈÍÈ

ÂÀÐÒÎÂÈÉ Ë²ÑÎÂÈÕ ÌÀÑÈÂ²Â У майстра лісу Бірківського лісництва ДП „Олександрівський лісгосп” Юрія Федоровича Єфімова трудовий стаж – тридцять років. І це безпосередньо у лісовій галузі! Хоча доля направляла його зовсім на іншу стежину... Пов’язати себе з лісом чоловік вирішив вже у досить свідомому віці (йому тоді було двадцять сім років). Позаду залишилося навчання у професійно-технічному училищі у Знам’янці, диплом машиніста баштового крану, служба у лавах армії та й робота досить непогана. Адже після успішного оволодіння професією

йому запропонували залишитися в цьому ж училищі майстром виробничого навчання. І він згодився. А чому б й ні?! Робота, як кажуть, непильна. Та, якщо чесно, Юрію вона не подобалася – одна монотонність, згодом, вже аж через п’ять років, переконався сам. Його вабив ліс – таємничість ошатних крон, спів птахів та й взагалі – чисте повітря. А якось насмілився і пішов до директора Чорноліського держлісгоспу, мовляв, так і так, хотів би працювати у вашому колективі. Продовження читайте на 2-й сторінці.

В а д и м у Приймаку, тренеру вищої категорії комунального закладу «Олександрівська дитячоюнацька спортивна школа», у рамках урочистостей з нагоди Дня фізичної культури і спорту, які пройшли нещодавно у Кіровограді, вручено Подяку обласної ради Читачам газети нагадаємо, що його вихованка Тетяна Мельник є штатним членом збірної команди України з легкої атлетики. Вона вперше представляла Україну на ХХХІ Олімпійських іграх у Бразилії (м. Ріо-де-Жанейро), де 19 серпня на олімпійському стадіоні Маракана у складі жіночої естафетної команди 4х400 м кваліфікувалася з третім результатом до фінальної частини змагань. У фінальному забігу, який відбувся 21 серпня, наші дівчата фінішували з 5-м результатом, показавши час 3:26.64. За результатами престижних змагань Таня виконала норматив майстра спорту України міжнародного класу. Наразі управління освіти, науки, молоді та спорту обласної державної адміністрації готує документи на присвоєння Вадиму Приймаку почесного спортивного звання „Заслужений тренер України”.

ÂÈÏÅÐÅÄÆÀÞÒÜ ÕËÎÏ×ÈÊÈ З початку нинішнього року у пологовому відділенні Олександрівської центральної районної лікарні з’явилося на світ 125 немовлят, з яких 74 хлопчиків та 51 дівчинка. Нагадаємо, що за вісім місяців 2015 року світу «посміхнулося» 148 немовлят, з них 84 хлопчиків та 64 дівчаток. Про цю статистику розповіла кореспонденту старша акушерка акушерсько-гінекологічного відділення лікарні Людмила Дудник.

ÄÅ Ä²ÑÒÀÒÈ ÇÍÅÁÎËÞÞ×² ÏÐÅÏÀÐÀÒÈ?

ÍÅ ËÈØÅ ÔÀÐÌÀÖÅÂÒ, À É ÏÑÈÕÎËÎÃ 24-річна Яна Дяченко 17 вересня цього року вже вдруге відзначатиме своє професійне свято. Вона – фармацевт в одній із олександрівських аптек. Родом молода спеціалістка із села Чечелівки Петрівського району. Та доля два роки тому занесла її до нашого селища. Приїхала сюди за чоловіком Євгенієм, якого після закінчення медичного вузу направили працювати до Олександрівської лікарні травматологом. Фармацевт – це вже друга Янина спеціальність. Спочатку дівчина здобула в Полтаві професію ветеринара. Але, приїхавши до Олександрівки, роботи не знайшла, тому вирішила отримати іншу освіту. Згодом закінчила Кіровоградський медичний коледж вже з дипломом аптекаря.

Сьогодні вона вільно орієнтується не тільки на своєму робочому місці, де знає сотні-тисячі найменувань ліків, а й повністю прижилась у селищі, знайшла друзів. Та й подобається дівчині тут, люди, каже, привітні. Зізнається, у її професії є свої особливості і складності. І важко не тому, що роботи багато, знає свої обов’язки досконало, а морально стомлюється. Бо приходять до аптеки різні люди і не лише по ліки від хвороб, а й із будь-якими проблемами. Кожного вислухає, а то й порадить. Та все ж свою професію любить. Хоча має й іншу спеціальність, та фармацевтику кидати не збирається, бо точно відчуває, що саме цим хотіла б постійно займатись.

Препарати, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, реалізовує у Кіровоградській області лише одна аптека. Таким чином, за ліками для знеболення люди з усіх районів області мають їхати у Кропивницький. Таку інформацію підтвердили в департаменті охорони здоров’я ОДА. «Такі лікарські засоби можна придбати у Кропивницькому за адресою: бул. Студентський. Є ще кілька фірм, які мають ліцензії на транспортування, зберігання цих засобів, але для них це не цікаво, тому що відповідно до закону необхідно підписувати договори з охоронними фірмами», — зазначили в управлінні. Також нагадаємо, за оцінками експертів, ситуація із доступом важкохворих пацієнтів до знеболювальних ліків в Україні є критичною.

Ñóáîòí³é ãóìîð – Іване, навіщо ти пускаєш чутки про те, що в могилі твоєї тещі начебто закопаний скарб? – А щоб їй і там спокою не було!

ÏÅÐØÈÉ Ï²ÑËß ÊÀÍ²ÊÓË ÄÅÏÓÒÀÒÑÜÊÈÉ ÇÀÏÈÒ ÎËÅÑß ÄÎÂÃÎÃÎ ÑÏÐßÌÎÂÀÍÎ ÍÀ Ï²ÄÒÐÈÌÊÓ Ì²ÑÖÅÂÈÕ ØÊ²Ë Свідченням того, що Верховна Рада після парламентських канікул входить у звичний робочий графік, є перший запит одного із найактивніших її нардепів Олеся Довгого*. Його депутатський запит пов’язаний з розподілом освітньої субвенції на підтримку шкіл у малонаселених районах України задля їх збереження т а нормального функціонування. За бажанням цей документ можна побачити на офіційному сайті ВРУ. І він має своє логічне пояснення. Олесь Станіславович якраз представляє у вищому законодавчому органі країни інтереси мешканців округу, який, на жаль, не може хизуватися своєю багаточисельністю. За даними Держкомстату України, Кіровоградська, Херсонська та Чернігівська області за щільністю (густотою) населення є найбільш малонаселеними: якщо у 2014 році вона в Україні складала в середньому 75,3 мешканця на один квадратний кілометр, то в багатьох районах Кіровоградщини – всього 17,5 (!) мешканців… Як забезпечити у таких невтішних умовах нехай поступове, але виправлення на краще демографічної «картинки», що склалася? «Низька чисельність населення у таких районах і на окрузі, який я представляю, не є природною. Тому одним із дієвих кроків виправлення ситуації на краще я вбачаю в удосконаленні формули розподілу освітньої субвенції для освітніх закладів (шкіл) у таких малонаселених районах. Має бути стимуляція до збільшення народжуваності і притоку нових мешканців на такі терени, а не навпаки», – переконаний Олесь Станіславович. Як наголошується у його запиті, який було підтримано на одному із перших пленарних засідань ВР і направленому до Кабміну, нинішні нормативи фінансування освітніх закладів у малонаселених регіонах, які прив’язують це фінансування до наповнюваності класів, призводить, фактично, до ліквідації цих самих закладів. Ситуація, що склалася, яка нагадує міну уповільненої дії, певною мірою запобігає освітня субвенція. Відповідно до положень Бюджетного кодексу України, вона розподіляється між місцевими бюджетами на основі формули, яка розробляється центральним органом виконавчої влади. Ця формула покликана враховувати, включно з коригуючими коефіцієнтами, кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів у міській та сільській місцевостях, гірських населених пунктах, наповнюваність класів. Натомість, за інформацією Міністерства освіти і науки, викладеною у листі від 5 квітня цього року, Мінфін систематично не підтримує пропозиції міністерства стосовно вдосконалення формули розподілу коштів освітньої субвенції. Хоча це вдосконалення і не впливає на загальні обсяги фінансування. Та більше – Мінфін, у свою чергу, ініціює розробку нового законопроекту про статус населених пунктів у малонаселених районах. Його суть – прирівняти таку місцевість до гірських. У такій позиції Олесь Станіславович вбачає підміну понять: за будь-якої економічної ситуації в державі, у гірських місцевостях щільність населення традиційно залишається фактично незмінною – малочисельною. Натомість значне скорочення населення у рівнинній Кіровоградщині пов’язане, передовсім, з далекою від досконалості політикою верховної влади в Україні протягом всього періоду незалежності. Закриття шкіл веде до відтоку населення і робочої сили із села, а будівлі ліквідованих закладів, як нам показує практика, перетворюються на руїни. Тому найкращий шлях до вирішення проблеми – їх підтримка, а не знищення. «…Але такий стан речей, як свідчить приклад багатьох європейських країн, визначально не може тривати вічно для того, щоб його узаконювати. Адже, логічно, рано чи пізно, кризам та стагнаціям на зміну приходить економічне зростання. І – як його супутник – покращення демографічної ситуації…», – наголошує нардеп. Тож, підсумовуючи, можна констатувати: Олесь Довгий, з вірою у ці самі зміни, прагне зберегти одну із стимулюючих до змін на краще основ – державну підтримку шкіл у малонаселених регіонах України. І перший крок, який треба зробити Кабміну – змінити формулу розрахунку освітньої субвенції, яка наразі закриває шлях до справедливого і необхідного розподілу коштів місцевим школам. * Згідно моніторингових даних, оприлюднених незалежною моніторинговою організаціє «ОПОРА» (http://kr.depo.ua/ukr/kr/nayaktivnishimnardepom-vid-k irovogra dshchini-u -kvitni-buv27052016151300), Олеся Довгого визнано найактивнішим нардепом від Кіровоградщини. А серед усіх 350-ти обранців Верховної Ради він посідає 21-у сходинку.

17 вересня 2016 року Ëþäè ñöåíè

ÑÏÐÀÂÓ ÁÀÁÓÑ² ÏÐÎÄÎÂÆÓª ÂÍÓÊ Три десятиліття робочого стажу, а за ці роки – єдиний запис у трудовій книжці! Тридцять років працює на посаді провідного методиста районного будинку культури Людмила Іванівна Зінчук. Десятки дієвих методичних розробок для практичного втілення клубними закладами району, сотні співбесід-інструктажів для клубниківновачків, безліч творчих ідей, які втілювались на масових заходах. Вона об’єднала майстрів декоративно-ужиткового мистецтва у створеному творчому осередку народних умільців декоративно-ужиткового мистецтва району «Дивосвіт». Важко вмісити у кілька речень той об’єм робіт, який щоденно виконує Людмила Іванівна, проте є головним те, що за усі роки трудової діяльності у неї не згасла любов до своєї роботи, любов до аматорського

мистецтва і в її душі палахкотить незгасно дух істинного культпрацівника. Вона так вдало планує свій робочий тиждень, що віднаходить час і для участі в роботі аматорських колективів районного будинку культури: яскраві ролі у народному аматорському театрі, за одну з яких отримала Диплом за кращу жіночу роль на обласному фестивалі театрального мистецтва, активна учасниця народного аматорського хору та концертно-театралізованої бригади. Коли Людмила Іванівна асистує будь-кому з постановників масового заходу, то на цей захід чекає безсумнівний успіх у глядачів. А ще Людмила Зінчук – любляча бабуся і поруч з нею на сцені часто можна побачити її онука: активного учасника «дорослого» аматорського мистецтва Влада Штима. Віктор ШЕВЧЕНКО.

ÒÈ ÁÓÄÅØ ÌÎªÞ ÌÀÌÎÞ? Кожній дитині потрібна мама і турботливий батько, звичайно ж! Але, на жаль, на сьогод-

ÂÀÐÒÎÂÈÉ Ë²ÑÎÂÈÕ ÌÀÑÈÂ²Â підрахувати, скільки ж дійсно за три десятиліття під опікою

Продовження. Початок читайте на 1-й сторінці. Підприємство тоді очолював Ременюк Микола Якович. Добрим словом й зараз згадує його Юрій Федорович: – Вислухав він мене уважно. І питає: „Лісником підеш?”. Я відразу згодився. Так у липні 1986 року у трудовій книжці Єфімова з’явився запис „Лісник Чутянського лісництва Чорноліського лісгоспу”. А 2 жовтня 1989 року згідно наказу Міністерства лісового господарства №24 на базі Чорноліського держлісгоспу було утворене ДП «Олександрівський лісгосп”. Точніше, частина його відійшла Олександрівському району. І майстер лісу перейшов в новоутворене Бірківське лісництво. Сказати, що у перші роки роботи Юрію було легко, – неправда. „Не вистачало ні освіти, ні досвіду”, – розповідає чоловік і зізнається, що вчитися бажання мав, навіть у Великоанадольський лісовий технікум поступив, але... – Вдома – маленька дитина, дві корови, город... Які підручники, які сесії?! - зітхає Юрій Федорович. Тому вчитися, опановувати професію доводилося з порад і підказок старших колег. А освіту він таки здобув! Пізніше закінчив Лубенський лісотехнічний коледж. І тепер, коли за плечима вже стоптано стільки лісових стежин і посаджено скільки нових площ лісів, вже до нього звертаються за консультацією та порадою. Не приховує цього навіть керівник Єфімова – лісничий Бірківського лісництва Андрій Літвін, у якого досвід у лісовій сфері лише вісім років і який сам частенько консультується у ветерана. Ось вони удвох якось днями жартома вирішили

Юрія Федоровича посаджено дерев. Вийшло лише за десять років приблизно 680 тисяч (!). А майстру лісу й самому тепер цікаво, якими вже виросли його ті, перші, дуби? – У діаметрі стовбур, мабуть, сантиметрів двадцять чотири-двадцять вісім, а у висоту – п’ятнадцять-двадцять метрів, - робить припущення чоловік. Свою роботу він знає, мов п’ять пальців. І головне – працює старанно та відповідально. Та й робочий тиждень – понеділок-п’ятниця – для нього не повний. Бо часто-густо доводиться виходити і у суботу, і у неділю. А за таке сумлінне ставлення до своїх обов’язків має майстер чимало нагород. Серед них – нагрудні знаки „Відмінник лісового господарства” (2002 рік) та „За бездоганну службу в державній лісовій охороні України20 років” (2006 рік), іменний годинник Голови Держагенства України (2009 рік), Почесна грамота Держагенства України (2013 рік). Чи отримає ще якусь нагороду напередодні цьогорічного професійного свята, яке відзначатиметься у неділю, Юрій Федорович не думає. Каже, що не до цього у ці дні. Бо хоча на календарі вже вересень, та денна температура тримається біля тридцяти градусів – це небезпечний період для лісів і з найменшої іскринки може миттєво спалахнути вогонь. Тож його турботи – не допустити пожеж у лісових масивах, а ще – догляд за молодими і вже зрілими лісами, боротьба з шкідниками... Бо для цих зелених насаджень він – і охоронець, і опікун. Галина ШЕВЧЕНКО.

ÇÀ ÂÑ²Õ ß ÄßÊÓÞ ÑÂÎ¯É ÄÎË²... кію Коваль, Пашу Куценко, Галину голови ветеранської організації до себе,

Відгомоніло літо піснею недоспіваною, потемніла, потухла синь ночей. Осінь, золота осінь стукає в двері, замітаючи все навкруги завірюхою жовтого листя. Так і в людське життя неждано колись приходить осінь, яка тихенько наближає людину до зрілої пори, а згодом і до старості. Не зовсім це приємна пора життя, але коли тебе оточують рідні й близькі люди, які підтримують і розуміють, коли опікуються твоїми проблемами з любов’ю і терпеливістю, то зустрічати цю пору не так вже й страшно. Так сталося, що мене зараз оточують, за мене піклуються чужі рідні люди. І за всіх цих людей я так вдячна своїй долі... Маю вже немало років і, готуючи своєрідний баланс життя, розумію, що мені таки щастило на людей гарних і небайдужих. Почався, так би мовити, облік їх ще з молодості, коли доля закинула мене з чоловіком в суворий північний Казахстан. Та не приніс цей край щастя сімейного: ще молодим загинув мій чоловік. Не знаю, як би я вижила з двома маленькими дітьми, коли б не допомога колег, друзів. Рідніше рідного став для мене колектив дитсадка, в якому я працювала медсестрою, на чолі з завідуючою Вірою Дроздовою. Досі я згадую цю жінку з великою вдячністю. Тоді мені здавалось, що вдома, на Олександрівщині, як кажуть, і стіни допомагають. Перебралась сюди з дітьми. І тут в моєму житті не бракувало добрих, порядних людей, які приходили на допомогу в скрутні для мене часи. А їх, тих негараздів, було в житті аж занадто. Та допомагали їх долати знову ж таки чуйні душею жінки, які ділились своєю життєвою мудрістю та стали для мене і подругами, і порадницями, і старшими товаришами. Ніколи не забути мені Євдо-

Мазур. А згодом доля звела мене з Людмилою Ткаленко. Ця, на перший погляд, сувора жінка насправді, знаю добре, має серце, сповнене співчуттям до людей. От і до мене, до моїх життєвих складнощів вона поставилась з розумінням, старалась, чим могла, допомогти. А тут і зрілі роки голосно постукали в мої двері, а потім – старість, яка, як звісно, не радість. Напосідають хвороби, щодня нагадуючи про себе та „вимагаючи” походів до аптеки. І тут знову мені пощастило зустріти людину великої душі. Це – Надія Жаботинська, про неї мені хочеться сказати багато гарних слів. Не з легких була її робота в аптеці, зранку до вечора – відвідувачі, хворі, знервовані люди, і їм потрібна особлива увага. І вони її отримували, особливо старенькі чоловіки та жінки, їх Надія і уважно вислухає, і порадить, і поспівчуває. А вдома її чекала хвора мама, вже довгий час прикута до ліжка. Та Надія ніколи не ремствувала на свою долю, навпаки, знаходила ще й слова підтримки для мене та нерідко частувала мене витворами свого посправжньому кулінарного таланту. Вдячна я своїй долі, що трапилася на моєму шляху і Олександра Геращенко. Вона очолює селищну ветеранську організацію. Цю жінку знає мало не весь наш район, особливо люди похилого віку, яким вона прагне подарувати хоч краплину радості. Саме це ми, ветерани, відчували, коли бували на урочистостях, які організовує вона до різних святкових дат. І треба було бачити щасливі посмішки, які „оживали” на обличчях немолодих вже людей, бо так рідко їм доводиться відчувати у ставленні до себе турботу і увагу. Ось і я відчула піклування

коли випадково розповіла їй, що навіть телепередач не маю змоги подивитись. Через кілька днів в моїй кімнаті вже засвітився голубий вогник – телевізор мені подарувала Геращенко. Не забуває вона ніколи вітати ветеранів з днем народження, обов’язково підбере для кожного кілька привітних, підбадьорюючих слів. Тож хочу сказати: „Спасибі Вам, Олександро Сидорівно, за Ваше добре серце, яке відчуває чужий біль, як свій власний.” А ще я з великою радістю відвідую дитячу бібліотеку (до дорослої мені вже по крутих сходах важко добратись). І не тільки тому, що давно закохана в художнє слово. Приваблює ще й привітність та небайдужість працівників цього закладу Віри Пересунько, Олександри Поліщук. Ці жінки не тільки порадять, які саме новинки літератури почитати, а й поспівчувають, поговорять зі мною про різне, а то й пригостять домашньою випічкою. І якби ви знали, як добре слово чи матеріальна підтримка допомагає переживати непрості часи не тільки мені, а й всім людям похилого віку. От і Таміла Кобилінська прийшла мені на допомогу в скрутні часи, за що їй безмежна моя вдячність. Мабуть, було б мені зовсім зле в нинішній ситуації, коли б й не Галина Крамар, Ніна Гнида. Чи не кожного дня цікавляться вони, як моє самопочуття, чи не потрібно чимось допомогти. І допомагають в міру своїх сил і можливостей, а я, дякуючи всім їм, не відчуваю себе в цьому світі самотньою. І одне побажання для всіх: хай вас теж завжди оточують тільки порядні, добросердечні люди. Раїса СОКОЛОВСЬКА, жителька смт Олександрівки.

ÑÏÀËÞÂÀÍÍß ÑÎËÎÌÈ ÒÀ ÑÒÅÐÍ² – ÇËÎ×ÈÍ ÏÐÎÒÈ ÄÅÐÆÀÂÈ

В області завершується кампанія зі збирання зернових та зернобобових культур. Тому необхідно приділити значну увагу недопущенню та завчасному попередженню загорань сухої трави, соломи, стерні й сільськогосподарської техніки під час проведення цих робіт. Деякі суб’єкти господарювання, незважаючи на заборони, щороку спалюють на полях стерню або солому після збирання врожаю. Мало хто замислюється про те, що безконтрольне випалювання стерні може призвести до пожежі на сусідніх полях, вогонь може перекинутися на розташовані поруч житлові і господарські будівлі, сади. Під час спалювання стерні, соломи і поживних залишків згорає гумус найбільш родючого поверхневого шару, внаслідок чого знижується біологічна активність ґрунту. Разом з стернею вогонь знищує безцінну біосферу ланів, яка могла б суттєво підвищити врожайність у наступні роки, а на їх місце приходять патогенні мікроорганізми та

бур’яни. Спалювання сухої рослинності або її залишків, випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із водноболотною та іншою природною рослинністю, а також опалого листя у парках, інших природних екосистемах приносить значну шкоду навколишньому середовищу, зростає ймовірність пожеж у житлових та дачних будинках. Адже для виникнення таких пожеж достатньо необережно кинутого маленького недопалку чи сірника. Подібні дії – це акт безгосподарності й свідомого розтрачання корисної енергії, наданої природою. Тож Держгеокадастр області наголошує, що дотримання правил пожежної безпеки під час збирання урожаю сприятиме збереженню, раціональному використанню та охороні земель, їх захисту від знищення. Прес-служба ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

нішній день зростає кількість таких батьків, які не виконують своїх батьківських обов’язків належним чином, не турбуються про власних дітей. Як не прикро, матері втрачають материнські інстинкти, почуття, дітей їм замінює чарка горілки, цигарка, сумнівні компанії... А десь поряд, забившись у куток, злякані та голодні, сидять їх діти, для яких мама все одно залишається найкращою... Нещодавно з нашого району в одну з прийомних сімей Кіровоградської області поїхало троє братиків, найстарший, 12-річний Олексійко, попросив нових батьків: – А можна ми заїдемо до нашої мами, щоб побачити її, може, вона зрадіє нашому приїзду? Прийомні батьки, занепокоєно переглянувшись, погодилися і поїхали в те село, де живе мама їх прийомних діток. Приїхавши до колишнього дому, хлопчики забігли у будинок і побачили «маму», яка у холодному будинку п’яна спала на брудному ліжку і навіть спершу не впізнала їх. Заплакавши гірко, хлопці вийшли з будинку, де на них з розкритими обіймами чекали прийомні батьки, які пригорнули їх, пожаліли, пояснили, що, може, ще мама виправиться і в неї тимчасові труднощі та забрали їх у нове життя, де на них чекав гарний, двоповерховий будинок з сучасними, облаштованими кімнатами, комп’ютерами, побутовою технікою, яку вони до цього ніколи не бачили. На сьогодні троє братиків щасливі у новій сім’ї! Є такі люди, якими просто захоплюєшся. Взяти, обігріти чужу дитину, дати їй любов, направити на правильний шлях – це велика заслуга. Ні для кого не секрет, що діти, які виходять із шкілінтернатів в доросле життя, не пристосовані до життя, їх часто залучають в кримінальні угруповування, заняття проституцією, багато хто не бачить сенсу подальшого існування та відчуває себе нікому не потрібними. І, зрозуміло, найкращий спосіб допомогти дитині – це прийняти її в родину – прийомну родину. Прийомна сім’я чи дитячий будинок сімейного типу відіграють роль вихователя інтернату. Держава відповідає за її утримання, стан здоров’я, здійснює контроль через соціальних працівників за ходом проживання та виховання цієї дитини. Сім’я – це найбільш сприятливе оточення для дитини. Отже, якщо ви вирішили створити прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу, вам необхідно звернутися до районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді або до служби у справах дітей райдержадміністрації за адресою: вул.Коцюбинського, 2 смт Олександрівка, тел. 3 20 74. Служба у справах дітей

17 вересня 2016 року Ñüîãîäí³ – Äåíü ïðàö³âíèê³â öèâ³ëüíîãî çàõèñòó Óêðà¿íè (Äåíü ðÿò³âíèêà) Шановні працівники рятувальної служби району! Відзначення вашого професійного свята є державним визнанням неоціненного внеску людей цих мужніх професій – людей сильних духом, котрі з честю забезпечують надійний захист національного багатства, життя людей від вогню та стихії, цілодобово підтримують постійну бойову готовність до боротьби з незваним лихом і завжди готові якнайшвидше допомогти тим, хто найбільше потребує невідкладної допомоги. Цього святкового дня бажаємо усім вам міцного здоров'я, всіляких гараздів та якомога більше життєвих благ і якомога менше тривожних викликів. Нехай мир і злагода панують у ваших домівках, а Господь Бог оберігає вас від усіх негараздів. Ольга БОРОТА, Григорій ГОНЧАРЕНКО, голова районної голова районної державної адміністрації. ради.

Шановні рятувальники, працівники та ветерани пожежної охорони! Прийміть щирі вітання з нагоди Дня рятівника. Це свято об’єднує людей мужніх професій – пожежників, працівників аварійно-рятувальних формувань і служб, які несуть відповідальність за вирішення питань загальнодержавної ваги – забезпечення надійного захисту національного багатства, життя людей від вогню та стихії. Утверджуючи добро і милосердя, ви – справжні герої наших днів – з честю виконуєте покладені на вас завдання. Спасибі вам за вірність обов’язку, постійну бойову готовність до захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання та реагування на них. Переконані, що ви й надалі віддано і сумлінно служитимете обраній справі та збагачуватимете ії кращі традиції. Бажаємо всім вам бадьорості духу, здоров’я, благополуччя, душевного спокою у родинах і якомога менше тривожних викликів. Нехай Божа Матір завжди буде вашою покровителькою і захисницею, вірною помічницею у професійній діяльності та оберегом на життєвому шляху. Сергій КОСТЕНКО, начальник Олександрівського районного відділу УДСНС України в Кіровоградській області. Олександр ЧОРНИЙ, начальник ДПРЧ-29 УДСНС України в Кіровоградській області.

²ñòîðè÷í³ ïîñòàò³

ÌÀÊÑÈÌ ÐÈËÜÑÜÊÈÉ: ÇÀМаксима ÇÀÂ²ÑÎÞ ÏÐÈÂÀÒÍÎÃÎ Двері йому відчинила дружина Рильського були Спілки письменників України

У творчому житті Максима Рильського було багато злетів і падінь. Він був неперевершеним поетом-ліриком, віртуозним перекладачем віршів багатьох іноземних письменників. І разом із тим змушений був писати «Пісню про Сталіна» та виправдовуватися перед партійними бонзами, чому в Україні «поля жовтіють, а небо синіє». Між тим, особисте життя поета теж було вельми цікавим. Він багато років прожив із старшою на 9 років дружиною Катериною, яку відбив у друга. Коли вона померла, вони удвох – перший та другий чоловік плакали над труною жінки, обійнявшись… Максим Рильський народився у сім’ї відомого етнографа, публіциста та громадського діяча Тадея Рильського. Його з дитинства оточували представники інтелігенції. На час народження сина – 19 березня 1897 року, батькові було вже 54 роки. Максим народився у другому шлюбі Тадея Розеславовича. Після смерті своєї першої дружини він одружився з романівською селянкою Меланією Федорівною Чуприною. Поет Євген Маланюк, посилаючись на свідчення Михайла Мухина, шкільного товариша Рильського, писав: – Мати Рильського була взірцем тактовності, натуральної шляхетності й товариської культури, вона частувала чаєм, як справжня пані дому, і ніхто не відгадав би її селянського походження. Дитинство Рильський провів у селі Романівка Житомирської області. Хлопець мав багато захоплень. – Взагалі, завше (був) чимнебудь захоплений, – писав про себе (в третій особі) Максим Рильський в автобіографії 1924 року. – То проектує збудувати машину для літання, то – захопившись теслярством і столярством – ходить до старого майстра Хведька по науку й носить вічно порубані та порізані пальці, то – і в значно пізнішому часі – носиться з садівницькими ножицями та книжками про садівництво тощо. Два особливо яскравих нахили, з любов’ю до природи сполучені, – рибальство й полювання... Але, крім стихійної «самоосвіти», було й систематичне навчання з домашніми вчителями: Максима готували до гімназії. ÐÈËÜÑÜÊÈÉ Â²ÄÁÈÂ ÄÐÓÆÈÍÓ Â ÎÄÍÎÑÅËÜÖß 1923 року Максим Тадейович переїжджає до Києва, де влаштовується вчителем української мови і літератури у Другій залізничній трудовій школі (нині СШ №7 імені Максима Рильського). У столиці лідер неокласиків не мав де жити. Щоб якось улаштуватися, пішов до свого односельця Івана Очкуренка, який уже давно мешкав у місті.

Івана Катерина Миколаївна, веліла зачекати господаря у вітальні. У кімнаті, де лишився Максим Тадейович, стояло фортепіано. Зрештою, знудившись від довготривалого очікування, чоловік сів за рояль. Поет грав надзвичайно чудово, адже музики вчив його сам Микола Лисенко, батьків друг. Почувши мелодію своєї улюбленої пісні «Ой одна, я одна та й у батенька була…», Катерина Миколаївна увійшла і стиха заспівала. Так почався їх роман. Максим Тадейович лишився квартирувати у домі Очкуренків на Бульйонській. Катерина, старша за Маскима на 9 років, турбувалася про молодого вчителя, як про рідну людину, а в хвилини перепочинку просила пограти, а сама співала. Пісня зріднила їх. Зрештою, Максим попросив Катерину вийти за нього заміж. Вона поставила лише одну умову: якщо він всиновить її шестирічного сина Жоржа. Поет погодився. Одружилися вони 12 липня 1926 року. Спочатку Іван Очкуренко чинив перешкоди закоханим, їм навіть довелося таємно викрасти Жоржика і переховуватись у подруги Катерини Миколаївни. Згодом все стихло. Іван Панасович теж одружився, а Максим Тадейович матеріально підтримував їхню родину. У подружжя Рильських народився ще один син Богдан. А родини Очкуренків і Рильських стали друзями. Сини Жоржик і Богданчик завжди ходили до них у гості на релігійні свята, а на радянські Іван Панасович і Олександра Олександрівна (друга дружина Івана Очкуренка) були бажаними гостями в родині Рильських. ÊÀÒÅÐÈÍÀ ÐÈËÜÑÜÊÀ Í²ÊÎËÈ ÍÅ Ç’ßÂËßËÀÑß ÏÅÐÅÄ Ð²ÄÍÅÞ Â ÕÀËÀÒ² ÒÀ ÊÀÏÖßÕ Хоча Катерина Миколаївна була старша на дев’ять років, але цього не було помітно. Вона була невисока, худенька, тендітна, завжди стежила і за зачіскою, і за одягом. Ніколи вона не дозволяла собі вийти зі спальні в халаті чи в капцях – тільки в платті чи спідниці з кофтинкою і обов’язково на підборах. У Рильських була своя кухарка, проте Катерина Миколаївна часто готувала сама. Ніхто не вмів так зварити суп із дикої качки чи засмажити зайця. Це навіть у своєму творі увічнив давній друг родини Остап Вишня. Катерина Миколаївна вміла не лише організувати належним чином побут родини, а й була другом і порадником, першим читачем і критиком більшості поезій Рильського. Поет поважав і цінував цю підтримку, присвячував дружині вірші. Проте був у його житті один епізод, коли він порушив подружню вірність. Про цю інтрижку майже ніхто не знав, крім найближчих родичів. У

стосунки з молодим хіміком Валерією Познанською. Їм в один день вручали Сталінську премію. Роман Рильського і Познанської зав’язався у Москві 1943 року, де жив на той час поет. Тим часом його родина мешкала в Уфі, куди була евакуйована на початку війни. Коли про роман стало відомо рідним, син Богдан довго не міг простити батькові зраду матері. Гнівався на нього, вимагав, щоб забув, що в нього є сім’я. І тоді на захист Максима Тадейовича стала дружина. Вона сказала синові, що той не має права судити батька, сама ж не дорікнула чоловікові ні словом, ні поглядом. Хоча прекрасно розуміла, що це випробування вірністю на відстані вона витримала, він же оступився. Максим Тадейович був безмежно вдячний дружині за те, що вона пробачила йому, а сам порвав із коханкою. Ï²ÑËß ÄÎÏÈÒ²Â ÑË²Ä×ÈÕ ÍÊÂÑ ÏÎÅÒ ÏÎ×ÀÂ ÏÈÑÀÒÈ Â²ÐØ² ÏÐÎ ÐÀÄßÍÑÜÊÓ Ä²ÉÑÍ²ÑÒÜ Максим Рильський тривалий час у своїй творчості, як і всі неокласики, уникав віршів про владу. Проте йому цього не простили. 1931 року органи НКВС арештували письменника, у Лук’янівській тюрмі він провів майже рік. За цей час його друзі-неокласики були репресовані і загинули в таборах. Йому закидали незрозумілі звинувачення. Слідчий знущався з поета, кажучи, що, оскільки він не визнає себе винним, матиме десять років на Соловках, хоча й знав, що є вже постанова про звільнення. У документах допитів під час слідства, переданих музею у листопаді 1989 року КДБ, знаходимо «Додаткові свідчення», власноруч написані Максимом Тадейовичем, які закінчуються проханням, продиктованим обов’язком щодо долі родини: – Сім’я моя в дуже тяжкому стані: хвора на серце жінка з чотирьохмісячним хлопчиком і другий хлопчик, учень трудшколи, зосталися без чоловіка й батька, отже, й без засобів для існування. Прошу, коли це можливо, дати мені змогу вернути собі своєю роботою ім’я чесного громадянина Радянського суспільства, а сім’ї моїй спокій. І невдовзі з’явилося те, чого від нього чекали – твори декларативні, вірші на потребу дня (чим грішили чи не всі тогочасні письменники): «Знак терезів – доби нової знак», «Визвольник людства – вольний пролетар» і «Моя батьківщина – удар молотка…». А 12 березня 1936 року Рильський написав «Пісню про Сталіна», яка стала народною. ÓÄÐÓÃÅ ÇÂÈÍÓÂÀÒÈËÈ ÇÀ ÍÀÖ²ÎÍÀË²ÑÒÈ×Í² ÏÎÌÈËÊÈ На республіканській нараді молодих письменників, розширеному пленумі правління

(15-20 вересня 1947 року) проти Максима Рильського висунули безпідставні звинувачення за те, що він знову припустився націоналістичних помилок. ÊÐÈÒÈÊÈ ÄÎÕÎÄÈËÈ ÄÎ ÀÁÑÓÐÄÓ – Невідомо, яких рад ви син, – закидали йому за патріотичний вірш, написаний у дні воєнного лихоліття «Я – син Країни Рад». За рядки «вже й поля жовтіють і синіє небо…» з вірша «Яблука доспіли…» дістав прізвисько петлюрівець: бачте, це ж кольори націоналістичного прапора! Навіть за рядки ліричного вірша «Ластівки літають, бо літається…» теж дісталося: – Як це в час планового радянського господарювання може хтось літати, коли заманеться? Таких «шедеврів» було вдосталь. Найактивніше взявся за Рильського (а ще за Юрія Яновського та Івана Сенченка) Лазар Каганович. Існують спогади Олександра Довженка, як «розпинали» Рильського. Поет вийшов і поклявся, що в Україні споконвіку небо синє, а пшениця золота. Почалися довгі наполегливі вимоги покаяння, навіть найближчий друг Андрій Малишко приходив і просив: – Це треба для збереження не тільки вас, а й України. Нарешті 11 грудня 1947 року «Літературна газета» надрукувала «зізнання» Максима Рильського «Про націоналістичні помилки в моїй літературній роботі». Турбот і хвилювань додав ще й лист від Сталіна, який принесли співробітники відповідних органів якось на світанку. Від таких організацій у ті часи годі було сподіватись на щось добре. Але насправді це був дозвіл Сталіна на можливість отримати кредит на зведення будинку. Якоюсь мірою цей лист став «охоронною грамотою» для поета. Помер Максим Рильський 24 липня 1964 року. Він пережив свою кохану дружину Катерину на кілька років, був похований у Києві на Байковому кладовищі. ДОВІДКА У радянську добу Рильський написав тридцять п’ять книжок поезій, найкращі серед яких – «Знак терезів», «Літо», «Україна», «Збір винограду», «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград», «Голосіївська осінь», «Зимові записи»; чотири книжки ліроепічних поем, багато перекладів зі слов’янських та західноєвропейських літератур. 1943 року його обрано академіком. У 1944-1964 роках Максим Рильський був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України. 1960 року йому було присуджено Ленінську премію. Ольга ПРАВДЕНКО.

18 âåðåñíÿ - Äåíü ïðàö³âíèê³â ë³ñó

Шановні працівники лісу! У день вашого професійного свята сердечно вітаємо всіх працівників ДП «Олександрівський лісгосп», ветеранів галузі. Олександрівщина щедра на ліси, які дарують людям цілюще повітря, змістовний відпочинок та піднесений настрій. Всім цим ми завдячуємо вам, працівники лісу, які доглядають дерева, бережуть ліси і примножують лісове багатство. Бажаємо вам міцного здоров’я на довгі роки, добробуту і злагоди в сім’ях, нових трудових звершень на благо рідної України. Хай виплекані вашими роботящими руками ліси радують не одне покоління олександрівців. Ольга БОРОТА, Григорій ГОНЧАРЕНКО, голова районної голова районної державної адміністрації. ради. Шановні працівники та ветерани нашого підприємства! Щиро вітаю вас з Днем працівників лісу! Ліс – одне з найбільших природних багатств нашої країни, потужне джерело господарської сировини та екологічної стабільності. Примножуючи своєю невтомною і наполегливою працею лісовий фонд Кіровоградщини і України загалом, ви забезпечуєте надійний захист земельних угідь, поліпшуєте екологічний стан довкілля, нарощуєте випуск продукції лісового господарства. Велика вдячність вам, шановні працівники та ветерани лісового господарства, за невтомну працю і самовідданість. Сердечно бажаю вам та вашим родинам насамперед миру, міцного здоров’я, щастя, добра і достатку. З повагою Іван ГАПИЧ, директор ДП „Олександрівський лісгосп”. № 2646.

Шановного ветерана, жительку смт Олександрівки РЕЙ Ніну Панасівну з 90-річчям від дня народження щиро вітають районна та селищна ветеранські організації. Бажаємо іменинниці міцного здоров’я, активного довголіття, мирного неба, уваги від рідних та близьких.

Ïðîäàì – причіп до автомобіля розміром 2,5м х 1,5м, висота борта 0,5 м, на „волгівському” ходу, з документами. Тел. 063-44-54-056. №2644.

* * * – терміново двокімнатну квартиру з б/в меблями в смт Олександрівці по вул. Пушкіна,7 на п’ятому поверсі. Ціна договірна. Тел. 3-29-01, 096-29-95-404. № 2637.

* * * – корпорація реалізує нові автомобілі по соціальній програмі, для військових та пенсіонерів спеціальні умови. Тел. 068-300-75-00.

* * * – газифікований будинок в смт Олександрівці по вул.Чкалова, 131. Біля будинку є господарські будівлі. Тел. 068-343-65-84.

№2507.

* * * – дитячу коляску „Вікторія голд”, (зима-літо) повна комплектація, у відмінному стані, ціна 2200 тис грн., шлакоблочницю на 2 шлакоблоки 220 вт., ціна 2500 грн., шлакоблок 200250 шт., ціна 6,50 грн/шт. Тел.099-196-80-30, 050-78209-16.

* * * – терміново в смт Олександрівці по вул. Енгельса,56 газифікований будинок. Біля будинку є всі господарські будівлі. Садиби 10 соток. Тел.098-41-86-691. №2609.

* * * – вівці та кози. Тел.068-42-46-875.

№2635.

№2643. №2616.

* * * – шифер восьмихвильовий, б/в, 65 грн. лист, двері різні, дошки. Тел.096-848-39-40, 099-72062-97.

Êóïëþ – закуповую свині. Оплата гарантована. Тел.097-725-23-67. №2632.

№2640.

* * * – газифікований будинок за адресою: смт Олександрівка, вул. Матросова, 27. Площа будинку 64,8 м 2 , садиби 9 соток. Довідки за телефоном 098-074-20-40. №2611.

* * * – Lada Largus 2014 р.в., комплектація, комфорт, газ/ бензин, можлива оплата частинами по 1700 грн на місяць. Тел. 098-157-78-74. №2506.

* * * – будинок в с. Новій Осоті по вул. Калініна, 67. Біля будинку є всі господарські забудови. Тел. 096-73-91-115. №2538.

* * * – терміново в смт Олександрівці по вул. Герцена будинок з двома окремими ізольованими входами з газовим та пічним опаленням. Є надвірні споруди: 2 гаражі, 2 погреба, літня кухня, сарай, криниця. Є різні варіанти щодо продажу будинку. Тел.097-66-59-581, 067-52061-55. №2636.

Âòðà÷åíî – посвідчення дитини з багатодітної сім’ї, видане 07.10.2010 року управлінням соціального захисту населення Олександрівської РДА на ім’я Мацали Марини Василівни, вважати недійсним. №2613.

* * * – державний акт на право приватної власності на землю площею 4,91 га, яка розташована на території Триліської сільської ради, серії Р1 № 339519, кадастровий номер 3520588000:02:000:0163, виданий Олександрівською райдержадміністрацією 20 березня 2002 року за №137-р на ім’я Трегуба Івана Григоровича, вважати недійсним. №2643.

Ð³çíå – на пилораму потрібні працівники. Тел.068-129-15-77. №2625.

* * * Потрібна помічниця по господарству, віком до 35 років. Тел.068-42-46-875.

Ïîãîäà â Îëåêñàíäð³âö³

№2615.

17 вересня 2016 року

Ïðîäàì – «Муравей», б/в, на ходу, недорого. Тел.097-477-80-78.

господарські будівлі. Садиби 7 соток. Тел. 097-62-76-010. №2628.

* * * – або обміняю газифікований двоповерховий будинок в смт Олександрівці по вул. Молодіжній,21. У будинку є туалет, душ. Тел. 067-470-72-85.

* * * – газифікований будинок, також є пічне опалення, є всі господарські будівлі за адресою: смт Олександрівка, вул. Іскрянська, 28, а також ванну чугунну (сидячу)розм. 120х70 см в ідеальному стані. Тел.097-545-69-00.

№2633.

№2618.

№2631.

* * * – бідон -25л, бочки -200л, 100л, каністри – 40л, 20л, бутлі – 3л, 16л, раковину, каструлі емальовані 25л,5л, 3л, 2л, посуд, білизну, лопати, граблі, вила, серпи, матрац, стіл кухонний, шубу жіночу, бензин АІ88, люстру, газовий балон. Тел.068-256-39-77, 3-11-00. №2619.

* * * – однокімнатну квартиру в(„німецькому” будинку). Тел.097-400-45-41. №2629.

* * * – газифікований будинок в смт Олександрівці по вул.Калініна,39. Будинок у гарному стані, літня кухня з переходом у будинок. Біля будинку є

* * * – мотоцикл ІЖ-5 „Планета” у хорошому стані. Тел.098-861-26-09. №2622.

* * * – терміново в с. Бірках по вул Калініна, 173 цегляний будинок, площею 63м2, з газовим та пічним опаленням. Біля будинку є господарські будівлі (сарай, погріб, баня, колодязь, літній гараж). Садиби 29 соток, земля приватизована. Тел. 097-457-31-69, 096848-71-00. №2481.

* * *

– акордеон „Аккорд” в хорошому стані. Тел.098-990-50-83. №2610.

ЗА ВИСОКИМИ ЦІНАМИ ЗАКУПЛЯЮ корови, бички, телиці, коні. Тел. 067-155-70-11, 067-974- 27-50, 050-751-27-29. № 92.

ПІДПРИЄМСТВО ЗАПРОШУЄ НА РОБОТУ В КИЇВ ПРИБИРАЛЬНИЦЬ ТА ПРИБИРАЛЬНИКІВ. Гарантована оплата праці. Допомога з житлом. Іногороднім оплачуємо приїзд до Києва. Платимо щодня, з/п 3500 – 5000 грн. Тел. 067-937-67-43, 063-100-19-56. № 2445.

ЗАКУПОВУЄМО МЕД І ВІСК ОПТОМ. БЕЗ АНТИБІОТИКА. Тел. 067-47-87-820, 099-78-94-330. №2627. Повідомлення про намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря майданчик ФОП Пустильніков В.М. ФОП Пустильніков Володимир Михайлович займається виготовленням деревного вугілля, за допомогою печей вуглевипалювальних (10 од.). Майданчик ФОП Пустильніков Володимир Михайлович знаходиться в селі Нижчі Верещаки Олександрівського району Кіровоградської області. Згідно Державних санітарних правил (ДСП) планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 червня 1996 року №173 для майданчика нормативний розмір санітарно-захисної зони складає 500м – ІІ клас небезпеки. Викиди забруднюючих речовин в атмосферу, т/рік: азоту діоксид-3,954, ангідрид сірчистий-0,562, оксид вуглецю-17,74, суспендовані тверді частинки-0,846, метан0,05, неметанові леткі органічні сполуки-0,44. Крім того, виділяються також парникові гази – вуглецю діоксид-1003,76 т/рік та азоту(1)оксид-0,04т/рік. Відповідно до визначених обсягів викидів забруднюючих речовин (т/рік) та згідно з інструкцією (Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №108 від 9.03.2006 р.) майданчик віднесений до другої групи – об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися найкращі доступні технології та методи керування. За більш детальною інформацією звертатися до Олександрівської районної державної адміністрації за адресою: 27300, Україна, Кіровоградської області, смт Олександрівка, вул. Незалежності України,78, тел.:(05242)3-23-93, 3-23-33, 3-24-95. №2617.

ПОДЯКА Діти – наш найдорожчий скарб, наша надія, гордість і опора. Розвивати, підтримувати і заохочувати їх – святий обов’язок сім’ї, школи, влади і громадськості. Тільки тоді у нас буде гідна зміна – сильна і красива! Тільки тоді наші доньки і сини будуть рости здоровими, щасливими та впевненими у прийдешньому дні, будуть рости на благо України. Це добре розуміє і наше обласне керівництво. Адміністрація та колектив КЗ «Староосотський дитячий обласний протитуберкульозний санаторій» висловлюють найтепліші слова подяки Кузьменку Сергію Анатолійовичу, Коваленку Сергію Петровичу, Чорноіваненку Олександру Анатолійовичу, Таборанському Сергію Петровичу, Рибальченку Олегу Миколайовичу та депутату обласної ради Савченку Сергію Васильовичу за розуміння, багаторічну плідну працю, матеріальну підтримку та збереження лікувального закладу. Ваша підтримка — свідчення вашого небайдужого ставлення до проблем освіти та лікування в санаторії. Від усього серця бажаємо вам здоров’я, злагоди, взаєморозуміння, душевного спокою та достатку. Низький уклін вам за вашу натхненну і самовіддану працю, за вашу непохитну віру у майбутнє нашого краю. Хай Господь Бог сторицею віддячить за ваше розуміння, підтримку і за частку душі, подаровану нам. Хай щастя завжди супроводить вас, людська повага й шана не минають, а вашу мрію й працю повсякчас лиш визнання вінчають! З повагою працівники санаторію. №2624.

Сім’я Волошаненка Миколи Кіндратовича висловлює щире співчуття Данову Костянтину Михайловичу та його родині з приводу смерті дорогої, турботливої мами, бабусі, прабабусі ДАНОВОЇ Марії Іванівни. Світла і вічна пам’ять покійній, а рідним – віка, здоров’я, витримки. №2630.

Âïåðåä

районна газета * * * Свідоцтво про реєстрацію КГ № 0216У. 7 квітня 1999 року. * * * В.о. редактора

Галина ШЕВЧЕНКО

М’ЯСОКОМБІНАТ ЗАКУПОВУЄ ДОРОГО корови, бички, телиці, коні. Розрахунок на місці. Тел. 098-000-20-44.

Н АТЯ Ж НІ С ТЕЛІ Висока якість, вигідна ціна від виробника, гарантія 12 років. ШВИДКО. ЯКІСНО. НАДІЙНО. Тел. 098-05-59-925, 093-484-38-41. Анатолій.

№ 2557.

ЗАКУПОВУЄМО ВЕЛИКУ РОГАТУ ХУДОБУ, молодняк, коні, кнури. Дорізи. Тел. 096-321-48-65, 066-270-60-45. № 1835.

№ 2468.

ÐÎÁÎÒÀ Â ÏÎËÜÙ² Відкриття візи та офіційне працевлаштування. Заробітна плата 15-16 тисяч гривень. Довідки за тел. 099-406-89-80, 068-724-48-49, Ярослав. № 2220.

ЗАГОТКОНТОРА ЗАКУПОВУЄ від населення бички, корови, телиці, коні. Дорізи. Тел. 050-130-51-94, 097-916-24-90.

НАТЯЖНІ СТЕЛІ ЗА ДОБУ Ціна від виробника. Швидко. Якісно. Надійно. Тел. (066)137-62-44, (093)43-68-033, (067)7462-631.

№ 919.

№ 1927.

Ïðîôåñ³éíå ÷èùåííÿ êðèíèöü.

ВІКНА, ДВЕРІ МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ, ЖАЛЮЗІ

Òåë. 097-694-97-78. №2540.

ТРЕБУЮТСЯ СПЕЦИАЛИСТЫ В КРОВЕЛЬНУЮ КОМПАНИЮ для работ в Днепропетровской области, а также по Украине: – сварщики с опытом работы – зарплата от 7000 грн/мес.; – разнорабочие – зарплата 3000-5000 грн/мес. Командировочные и проживание оплачиваются. Тел.096-63-76-803, 067-93-94-754, 050-532-15-40.

Від заводу виробника. Термін роботи 3-5 днів.

НАТЯЖНІ СТЕЛІ (ФРАНЦУЗЬКІ). Адреса: смт Олександрівка, вул. Леніна, 31 (біля магазину «Наша ряба»).

Òåë. 096-238-73-57, 095-799-51-10.

№ 2428.

№2639.

МЕТАЛЕВІ ГАРАЖІ

ДП «ДГ «СТАВИДЛЯНСЬКЕ» КДСГДС НААН

Доставка та монтаж безкоштовно. Тел. (097)647-62-34, (099)22-06-798, сайт: www.skelya.com.ua.

реалізує високоякісне насіння озимих культур власного виробництва. Тел.05242 98-3-97, 067-521-17-05.

№ 387.

ГАРАЖІ МЕТАЛЕВІ, ДВЕРІ, ВОРОТА, ТЕПЛИЦІ, ГРАТИ.

№2403.

ÌÅÒÀËÎÏËÀÑÒÈÊÎÂ² Â²ÊÍÀ ÒÀ ÄÂÅÐ², бронедвері, жалюзі, ролети та ворота з ДУ. Акційні знижки та подарунки від виробника. Національний кредит. «Тепла оселя» повернення 30% + 40% від кредиту. Адреса: смт Олександрівка, вул. Леніна, 87 (кафе «Орхідея»).

Тел. 067-470-72-85, 3-38-26. Ми перетелефонуємо.

Тел. 097-32-85-233, 050-73-17-115. www.metgar.com.ua. № 444.

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН НА ВОДУ діаметром 40-125 мм. Чистка вже існуючих свердловин. Тел.067-25-24-230, 067-257-42-30.

ЗАКУПОВУЄМО ВРХ, дійні корови, бички, телята, коні, свині. Тел. 050-487-05-04, 067-958-18-43.

МАГАЗИН «АККУМУЛЯТОРИ» ПРОПОНУЄ: – аккумулятори на всі види авто, Акція: акб 60 a/h – 1000 грн, прийом старих АКБ, а також свинець дорого. Стіл замовлень на запчастини до іномарок. Тел. 067-470-72-85, 3-38-26.

МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ ДВЕРІ ТА ВІКНА Вікна та двері ПВХ, системи енергозбереження за ціною звичайних, бронедвері, жалюзі, ролети. Знижки – 35%. Адреса: смт Олександрівка, вул Шевченка, 8 (на розі вулиць Шевченка-Леніна).

Тел. 3-27-04, 068-660-94-98, 073-455-11-95.

№2249.

№ 918.

ÐÅÌÎÍÒ ÕÎËÎÄÈËÜÍÈÊ²Â, ÂÈ¯ÇÄ ÍÀ ÑÅËÀ. Тел. 096-166-24-69, 050-157-86-32. №2368.

ЧИСТИМО КРИНИЦІ, ВІДКАЧУЄМО МУЛ ДО ТВЕРДОГО ДНА без помічників. Тел.098-22-55-388, 099-44-75-430, 098-22-55-389.

№ 2634.

№2549.

ПП «ЕККО КОНТИНЕНТ» ЗДІЙСНЮЄ ЗАКУПІВЛЮ НАСІННЯ СОНЯШНИКА НА ВИГІДНИХ УМОВАХ. Запрошуємо до співпраці: м.Кіровоград, вул.Ельворті, 2, кім. 613. Тел.: 0968505828, 0661448375.

КУПЛЮ КОРІВ, БИЧКІВ живою вагою. Дорого. Тел. 098-89-50-266, 099-04-14-561.

№ 2585.

№ 2455.

ПОМИНАЄМО 18 вересня минає 40 днів з дня, коли відійшла у вічність наша рідненька мама, дружина КУПРІКОВА Олена Володимирівна. Ну чого ти, рідненька, так рано пішла? Чом зоставила нас сиротами? Як же доні без мами прожить? Як передать наше горе словами? Дні і ночі мелькають, як мить, 40 днів ось уже проминає, ти не з нами, і серце щемить біль пекучий нас всіх не минає. Так, ми віримо: ти там із небес будеш сходить до нас в чистих росах, теплим дощиком, сонцем ясним… Царство Божого ми тобі просимо. Вічно сумуючі донька Інна, чоловік Олег та всі рідні покійної.

ПАМ’ЯТАЄМО 13 вересня минуло 5 років, як пішла у вічність дорога, турботлива дружина, невістка, доброї, світлої душі людина ТЕРЕЩЕНКО Тетяна Федотівна. Вона назавжди залишила добрий спомин у наших серцях. У ці скорботні дні, сповнені тугою за дорогою та близькою людиною, ми сумуємо, що більш ніколи вона не переступить поріг свого дому, ми ніколи не почуємо її голосу, ще побачимо її щирої усмішки. Хай спочиває її душа з миром, хай м’якою і теплою буде їй земля, хай янголи охороняють її вічний сон. А пам’ять про неї назавжди залишиться у наших серцях. Хто пам’ятає нашу Тетяну Федотівну, згадайте її добрим словом і щирою молитвою. Вічно сумуючі чоловік та вся родина покійної.

№2614.

Колишні працівники УМГ та кущової рембази Тищенко Л.М., Аброськін В.М., Уваров Ю.О., Стукало В.О., Соломко В.П. та їх сім’ї висловлюють щире співчуття колишньому працівнику УМГ Мартьянову М.Ю., його дітям Андрію та Ірині з приводу тяжкої втрати – смерті турботливої дружини, мами, бабусі ТАМАРИ ІВАНІВНИ. Хай Бог упокоїть її світлу душу, пошле Царства Небесного, а рідним – віка та здоров’я, пережити тяжку втрату. №2608.

Передчасно пішла з життя прекрасна людина, турботлива мама, бабуся, прабабуся, вірна подруга, порадниця, теплої душі жінка КОСЕНКО Марія Вікторівна. Перестало битися серце, у якому вистачало добра для всіх. Сім’ї друзів Ковтуна Д.А., Воєводіна В.П., Скляренко О.П., Капкан М.Д., Макієнко М.М., Петренка П.М. висловлюють щире співчуття дочкам Наталії, Ірині та їх сім’ям, онукам, правнуку. Світлу пам’ять про Марію Вікторівну ми збережемо у своїх серцях. Хай Бог упокоїть її світлу і добру душу, пошле Царства Небесного, а рідним – віка, здоров’я, витримки.

У справах реклами та оголошень телефонуйте 3-24-21, 3-24-26. * * * Позиція газети не завжди може збігатися з думками авторів. * * * Газета залишає за собою право редагувати і скорочувати тексти. * * * За зміст і достовірність реклами та оголошень відповідальність несе рекламодавець.

№2626.

Сім’ї Богаченка В.А., Твердохліба А.О., Заливи А.Л., Винник О.М., Куценка К.Я., Бодряги Н.В., Тихоненка І.І., Кравченка М.М., Винник О.Л. висловлюють щире співчуття синам Василю, Леоніду, Миколі, їх сім’ям, всім рідним і близьким з приводу тяжкої втрати – смерті турботливої мами, бабусі ВИТРІЩАК Ніни Дмитрівни. Світла і вічна пам’ять покійній, Царство Небесне її душі, а рідним – віка та здоров’я. №2620.

Сім’ї Куценка А.П., Рули В.С., Ярового М.М., Тимченка Ю.В., Дудник Л.В. висловлюють щире співчуття Данову Костянтину Михайловичу та його родині з приводу непоправної втрати – смерті матері, жінки, яка славно прожила своє життя, виростила і виховала порядних дітей, – МАРІЇ ІВАНІВНИ. Вічна і світла пам’ять покійній, а рідним – віка та здоров’я.

№2606.

При передруку чи використанні матеріалів посилання на районну газету «Вперед» ОБОВ’ЯЗКОВЕ. * * * Газета видається українською мовою, виходить двічі на тиждень: у середу та суботу. Ціна договірна. Індекс 61739. Друк — офсетний. Обсяг 1 друк. арк. Тижневий наклад 7105. Зам. № 589.

№2607.

Газету набрано, зверстано і віддруковано у комп’ютерному центрі РВО «Олександрівщина». НАША АДРЕСА: 27300, Кіровоградська область, смт Олександрівка, вул. Вишнева, 1д. E-mail: r_vpered@ukr.net Site: gazeta-vpered.com.ua * * * НАШІ ТЕЛЕФОНИ: 3-24-20, 3-24-21, 3-24-26, 3-30-61.