161
Пейнтбольний клуб «Камікадзе»
Фото О. Самби
ЗМІСТ КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 БЕЗПЕКА ТУРИСТА В КАРПАТАХ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 ПІШОХІДНИЙ ТУРИЗМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 Маршрути вихідного дня Говерла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 Заросляк – Говерла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 Лазещина – Говерла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 Богдан – Говерла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19 Піп Іван Чорногірський . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Дземброня – Піп Іван Чорногірський . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Петрос . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 Кваси – Петрос . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 Лазещина – Петрос . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22 Близниця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22 Ясіня – Близниця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 На високогірне озеро Несамовите . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 Перевал Легіонів – Тавпіширка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 На побачення до Парашки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 Таємниці Сколівських Бескидів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 Багатоденні маршрути Чорногорою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31 Чорногірським високогір’ям . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34 Чорними полонинами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 Покутськими Карпатами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38 Кострицьким хребтом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 Льодовиковими карами Чорногори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43 Стежками Мармороського масиву . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46 Ландшафтним заказником Ґрофа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49 Горда красуня Сивуля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52 Західними Ґорганами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55 Вода та каміння Карпат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59 Тернистими стежками до Синевиру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62 ВЕЛОСИПЕДНИЙ ТУРИЗМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65 Родзинка Карпатських гір. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Яремче – водоспад Жіночі сльози – Яремче. Івано-Франківська обл. Яблуницьке коло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ворохта – Вороненко – Яблуницький перевал – П’ятихатки – Ворохта. Івано-Франківська обл. Замки й фортеці Поділля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Кам’янець-Подільський – Жванець – Хотин – Кам’янецьПодільський. Хмельницька й Чернівецька обл. Морське око . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Подобовець – Міжгір’я – Синевирська Поляна – оз. Синевир – Подобовець. Закарпатська обл. У Долину нарцисів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Воловець – Пилипець – Міжгір’я – Іза – Хуст – Кіреші – Мукачеве. Закарпатська обл. Наскельні фортеці Карпат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Стрий – Моршин – Болехів – Бубнище – Труханів – Верхнє Синьовидне – Корчин – Урич – Східниця – Борислав – Трускавець. Львівська обл.
. 67 . 69 . 71 . 76 . 78 . 82
Золота підкова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85 Броди – Олесько – Підгірці – Золочів – Старе Село – Львів. Львівська обл. Подільські Товтри . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89 Теребовля – Зарваниця – Рукомиш – Бучач – Заліщики – Язлівець – Скоморохи – Червоногруд – Нирків – Товсте. Тернопільська обл. Прикордонне питання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93 Чернівці – Сторожинець – Берегомет – Долішній Шепіт – Руська – Селятин – Шепіт – хребет Томнатикул – Верхній Ялівець – Яблуниця — Устеріки – Вижниця. Чернівецька й Івано-Франківська обл. ВелоКраїна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96 Велопрокати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97 Велофоруми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98 АВТОМОБІЛЬНИЙ ТУРИЗМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100 Краса України — Поділля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . м. Кам’янець-Подільський — Суржинецький яр — с. Китайгород — Бакотська затока Замки Поділля. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . м. Кам’янець-Подільський — с. Жванець — м. Хотин — м. Чернівці Невідома Рівненщина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . м. Рівне — с. Великі Межирічі —смт Соснове — заказник Соколині гори — м. Березне — м. Сарни — Рівненський заповідник — Поліська вузькоколійна залізниця (ст. Антонівка) — смт Зарічне – ст. Антонівка Чари Тернопілля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . м. Тернопіль — м. Почаїв — с. Онишківці — м. Кременець— м. Тернопіль Тернопіллям . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . м. Тернопіль –смт Микулинці – м. Бучач – с. Язловець – с. Нирків – м. Чортків Дорогами Прикарпаття. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . м. Івано-Франківськ — м. Болехів — смт Вигода — с. Манява — м. Надвірна — м. Яремче Мовчазні стражі високих полонин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . м.Ужгород — с. Кам’яниця —смт Середнє — м. Мукачево — с. Чинадієво — санаторій Карпати — смт Воловець — с. Колочава — с. Синевирська Поляна — м.Хуст — м. Виноградів — м. Берегово — м. Мукачеве Львівщиною . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . м. Львів — м. Жовква — с. Крехів — м. Львів – смт Олесько — с. Підгірці — м. Золочів Шацькі озера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Шацькі озера — Брестська фортеця (м. Брест, Білорусь)
. 101 . 105 . 108
. 114 . 117 . 121 . 126
. 132 . 138
СКЕЛЕЛАЗІННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142 Скелелазний район каньйону р. Смотрич (м. Кам’янець-Подільський) . . . . . . . . . . . . Скелелазний район Скелі Довбуша . . . . . Скелелазний район с. Ямельниця . . . . . . . Скелелазні тренажери. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . 143 . . . . . . . . . . . . . . 144 . . . . . . . . . . . . . . 147 . . . . . . . . . . . . . . 150
СПЕЛЕОТУРИЗМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151
КІННІ ПРОГУЛЯНКИ ТА ПОДОРОЖІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157
ПЕЙНТБОЛ, ЛАЗЕРТАГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159
СТРАЙКБОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162
ПРОГУЛЯНКИ НА КВАДРОЦИКЛАХ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163
СТРИБКИ З ПАРАШУТОМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166
ПАРАПЛАНЕРИЗМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168 Хребет Боржава . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168 Льотний центр Рахів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169
АКВАПАРКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170
ДАЙВІНГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171
РАФТИНГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175 Чорний Черемош . Прут . . . . . . . . . . . . Чорна Тиса та Тиса Дністер . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 176 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 177 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179
КАЯКІНГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 182
ГІРСЬКІ ЛИЖІ, СНОУБОРД, КАТОК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 184 Івано-Франківська область . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185 Гірськолижний курорт «Буковель» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185 Яблуниця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191 Яремче. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192 Ворохта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196 Верховина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198 Вишків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198 Косів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199 Львівська область . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 200 Славське . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 200 Волосянка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203 Орявчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204 Плав’я (гірськолижний комплекс «Плай») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205 Закарпатська область . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 206 Вишка (Красія). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 206 Лумшори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208 Синяк (санаторій «Синяк») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208 Солочин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 209 Поляна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210 Жденієво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 211 Подобовець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 212 Пилипець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 213 Ізки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215 Міжгір’я . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 216 Верхній Студений . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217 Усть-Чорна (гірськолижний комплекс «Ялинка») . . . . . . . . . 217 Драгобрат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 218 Ясіня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 219 Чернівецька область. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220 Мигове . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220 Підзахаричі (перевал Немчич) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222 Катки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222
ПІШОХІДНИЙ ТУРИЗМ
«Ніде поезія природи не виявляється так яскраво, як у горах, де земля більше наближена до неба. І людина тут більше наближена душею до природи, ніж деінде», — так писав про Карпатські гори український поет, етнограф і громадський діяч XIX ст. Іван Вагилевич. Дійсно, Карпати поєднують у собі красу гірського та лісового районів. Бурхливі річки, красиві озера, пологі гірські схили, сонячні полонини, а також багата історія краю можуть задовольнити смаки будь-якого туриста. Гірські хребти Карпат, розділені поздовжніми улоговинами та розмежовані глибоким поперечними долинами, простягаються з північного заходу на південний схід. Найбільш популярними для туристичних походів є гори Бескиди з найвищою точкою — г. Пікуй (1405 м), розташовані в межах головного вододілу Карпат; найбільш важкопрохідні, розчленовані численними ущелинами гори Ґорґани з найвищою точкою — г. Велика Сивуля (1836 м), що простягнулися від долини річки Мізунька на заході до долини річки Прут з Яблуницьким перевалом на сході; масив Чорногора з найвищими вершинами Українських Карпат — г. Говерла (2061 м), г. Петрос (2020 м), г. Ребра (2001 м), г. Гутин Томнатик (2016 м), г. Бребенескул (2036 м), г. Піп Іван Чорногірський (2028 м), який тягнеться від Яблуницького перевалу на південь.
www.campus.ua
У Карпатських горах можна прокласти маршрути від найпростіших прогулянок вихідного дня до багатоденних подорожей III категорії складності, де на маршруті зустрічаються ділянки з великим перепадом висот, скельним рельєфом, складним орієнтуванням, водними перепонами. Найкращий час для пішохідних походів Карпатами — із другої декади травня до кінця жовтня. Однак треба пам’ятати, що у травні на високогір’ї ще багато снігу, а в жовтні значно знижується температура повітря, особливо вночі.
Говерла Гора Говерла (2061 м) — у перекладі з мадярської «сніжна гора» — розташована на південному сході Закарпатської обл., на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей. Є кілька маршрутів підйому на Говерлу із Закарпаття та Івано-Франківщини. Найпопулярніший маршрут починається від спортбази «Заросляк» (Івано-Франківська обл.), а найкрасивіший — проходить лісовими масивами й гірськими схилами Рахівського р-ну Закарпаття. ЗА РОС ЛЯК — ГОВЕРЛ А
Маршрут починається від спортбази «Заросляк», до якої можна дістатися на автомобілі: їхати шляхом Ворохта — Верховина і звернути на дороговказі «Спортбаза “Заросляк”». Від смт Ворохта до спортбази — 22 км.
Зверніть увагу! КПП Говерлянського ПОНДВ +38 03434 41165
Маршрут вихiдного дня
N 48° 9′ 49,9″ E 24° 32′ 10,8″ (спортбаза «Заросляк») Від спортбази на вершину Говерли прокладено два маршрути. Один з них більш крутий, його довжина — 3,7 км; другий довший і пологіший — 4,3 км. Обидві стежки широкі, добре помітні, маршрути марковані. У сприятливу погоду підйом на Говерлу забирає 2,5–3 год. Спускатися можна шляхом, яким піднімалися. Вершина Говерли є невеликим плоским майданчиком, із якого у гарну погоду відкривається незвичайної краси панорама. Звідси добре видно гірські селища, озера, струмочки і стежки, які віялом збігають з гір і губляться десь у лісистих схилах. А неповторне поєднання зелених і синіх відтінків віддалених вершин карпатських хребтів назавжди залишається в пам’яті тих, хто побував тут.
Рятувальна служба +38 0343 41149, +38 067 3420495, +38 097 7067547
17
26
www.podoroj.com.ua над перевалом, тепер перевал ховається за ялинами. Після відвідування музею прото неба спускаємося трішки нижче до наступної не менш цікавої місцевості. Зрештою, саме туди дорога й веде — до дендрарію! Розмаїття порід хвойних дерев тішить око та наповнює легені цілющим повітрям! Якщо мандрівка припала на другу половину літа, то на вас чекають ще й фантастичний вітамінний коктейль — чорниці!!! Її тут цілі плантації! Добірних, величиною з маленькі вишеньки! Крім того, будьте уважними, не розтопчіть грибочків, що причаїлися поміж травами… Ласуючи лісовою смакотою, вийдете на полонинку Яворчик, яка подарує на пам’ять ще кілька вдалих кадрів — вид на Довбушанку та масив Братківської. Не полінуйтеся підійти до стовпчика, що на горбочку. Вид на долину р. Салатрук, яка
На побачення до Парашки
розкинеться під ногами, зупинить вас і не відпускатиме… Дорога з полонини заведе в приємну прохолоду лісу й незабаром виведе до села. Повз «шкулку» («дитячий садочок» для дерев), далі через ще один лісочок вийдемо на останній оглядовий майданчик, із якого відкривається чудова панорама на Бистрицю! Від цього місця ви можете спуститися в обидва кінці села, залежно від того, куди бажаєте потрапити. Прямуючи за зеленим маркуванням униз — потрапите в дальній кінець села, де повертали на перевал. Якщо ж потрібно вийти ближче до адміністративного центру Бистриці й автобусної зупинки — можете сміливо йти стежкою ліворуч, яка проходить над селом, йде через цвинтар і виходить у центр села. Сподіваємося, що мандрівка вам сподобається!
Маршрут вихiдного дня
Маршрут подає Оленка Гринчишин, фундація «Карпатські стежки»
м. Сколе — г. Оброслий Верх (1177 м) — г. Зелена (1217 м) — г. Тимків Верх (г. Кобила) (1227 м) — г. Парашка (1268,5 м) — м. Сколе Довжина маршруту: 20 км
Тривалість: 8–9 год
Є на Львівщині гора, назва якої теплою хвилею спогадів гріє душу. Гора, яка не одному мандрівнику відчинила браму в захопливий світ подорожей. Гора, яка для багатьох була першою, а отже, залишиться улюбленою, рідною і близькою, навіть коли немає можливості знову відвідати її. Гора, стежкою до якої проходять покоління за поколіннями — батьки, діти, онуки. Для багатьох вона пов’язана зі спогадами про «буремні студентські роки», про незабутні посиденьки біля ватри, про пригоди, веселі й не дуже, які довелося пережити в цих мандрівках. І в кожного, хто хоч раз побував у неї в гостях, залишилися приємні спогади про її щирість і привітність.
Вид на г. Парашка
Сезонність: квітень–листопад Ідеться про найвищу вершину Сколівських Бескидів — г. Парашку (1268,5 м). Звідки така назва? Є кілька легенд, пов’язаних із цією горою. І про Параскевію, доньку князя Святослава, яку вбили Ярополкові нелюди. І про вільну красуню Парашку, яка, утікаючи від татар, зустріла свою смерть на схилах гори. І просто про жінку Параску, що на Великдень вигнала на гору волів пасти, витягла куделю, сіла прясти та й скам’яніла разом з волами за цей великий гріх… Цікаві оповіді, однак, беззаперечно одне — гора Парашка надзвичайно ніжнокрасива й трішки сором’язлива. Не бажає вирізнятися серед інших своєю красою, стоїть урівні зі своїми сусідками.
www.campus.ua Маршрут приваблює своєю доступністю та спрощеним маршрутом добирання до початкового пункту — містечка Сколе. Стежка починається від місця, де сходяться об’їзна сколівська дорога й дорога з міста. Неподалік від лівої притоки Опору, повертаємо праворуч, далі повз лісопильню (повертаючи ще праворуч) стежкою виходимо на початок маршруту. Він позначений біло-жовтими маркуванням. Підіймаємося лісовою стежкою на північний захід. Перший півторакілометровий підйом буде складним. Якщо це втішить, то він є складним як для початківців, так і для професіоналів. Уже початок є стрімким. Та це і є своєрідне випробування на витривалість! Маленький перепочинок на виположуванні, ще один стрімкий підйом, і далі можна трішки відпочити, прямуючи майже прогулянковою стежкою, зручною й затишною, як у парку. Через півтори-дві години підйому, коли позаду залишиться 3 км нелегкого шляху, ви дістанетеся до першого оглядового майданчика, з якого можна побачити хребет і гору — мету нашої мандрівки. Перед цією галявинкою у лісі зліва є джерело, біля якого можна перепочити. Не лякайтеся, що Парашка звідси видається такою далекою. Відпочивши, продовжуємо рухатися на захід. З галявинки сходимо до лісу. Випробовування продовжуються — повалених дерев стає дедалі більше. Постійно доводиться то обходити їх, то перелазити, то лізти попід ними... 1,3 км такого підйому і перед нами постає видовжена галявинка, на якій зробимо черговий коротенький перепочинок після найскладнішої ділянки шляху. Коли наберетеся сили для подолання останнього кілометра перед виходом на хребет, можете сміливо вирушати вперед. Підйом на хребет — це, як завжди, неперевершені враження. Один крок — і світ перед тобою! Відразу забувається втома. Відкривається n-не дихання (їх, мабуть, було вже кілька від початку маршруту), і виростають крила, і ноги самі готові бігти далі! Попереду 4 км хребтом до підйому на Парашку. Якщо стояти до неї обличчям, то позаду буде г. Корчанка (1178 м) із ретрансляційною станцією. А ваша стежка йде через вершину г. Оброслий Верх (1177 м), г. Зелену (1217 м), траверсує зліва г. Тимків Верх (1227 м, інша назва — г. Кобила) і, врешті-решт, виводить до підніжжя найвищої вершини хребта.
Дорогу хребтом долати легко. Залежно від пори року може пощастити поласувати смачнющою чорницею та брусницею. Краєвиди навколо роблять маршрут дуже цікавим. Останній підйом на вершину може трішки налякати стрімкістю, але це тільки здається, що він складний. Крок за кроком, ніби східцями, підіймаєтеся на вершину. З кожним кроком ви будете відчувати цю висоту! Пориви вітру стають дедалі сильнішими. На підйомі до вершини вмонтовано пам’ятну плиту, на якій написано, що гору названо Парашкою на честь доньки київського князя Святослава, яка тут загинула. Докладаємо останніх зусиль — і ви на вершині! Пройдено 10 км шляху. У середньому ми витратили близько 4 — 5 год. Майже десятиметровий хрест увінчує Парашку. У 2008 році сильний вітер завалив хрест, але наступного року святиню було відновлено. Цікаво, що відправу, яку читають після реставрації храмів й освячення хреста, провів отець Василь Вороновський, який піднявся з цією почесною місією на Парашку у віці 80 років! Завжди цікаво розглядати гори та гірські пасма із сусідніх вершин — перед собою бачиш ніби живий атлас. Ти їх упізнаєш, роздивляєшся, вивчаєш. Радо вітаєшся зі «старими знайомими» — горами, які вже відвідав. Із заздрістю й захопленням вихоплюєш поглядом вершини, які ваблять своєю невідомістю… А на Парашці надзвичайно цікаво спостерігати за долиною! За доброї днини й прозорого повітря поглядом можна охопити аж Стрий, якщо не більше! Коли ж природі заманеться пожартувати, то вона так майстерно розмиє барви на обрії, замалювавши все ніжно-синім кольором, що може здатися, ніби там розлилося море. Намилувавшись краєвидами, необхідно добре відпочити, а потім повертатися назад. Найбезпечніший зворотний шлях тим же маршрутом, яким ішли до Парашки. Екстремали можуть спуститися через г. Діл у долину Великої Річки до водоспаду Гуркало й виходу в с. Корчин. Зворотний шлях хребтом і спуск у Сколе на годину менше, ніж підйом. Дорога начебто та сама, але ви побачите деякі зміни — світло, барви, звуки… Усе набуде ностальгічних відтінків. Парашка залишатиметься позаду й бажатиме гарних нових вершин у великому світі! Ви будете виглядати цей хребетик із трьох гір-сусідок і, знайшовши їх, усміхнетеся. Тоді й на душі посвітлішає!
27
36
www.podoroj.com.ua
Чорними полонинами
Багатоденний маршрут
Маршрут подає Василь Гутиряк — гірський гід, фундація «Карпатські стежки» та Оленка Гринчишин, фундація «Карпатські стежки»
c. Бистриця — присілок Климпуші — полонина Вовкани (1034 м) — полонина Братківська — г. Велика Братківська (1788 м) — г. Гропа (1758 м) — полонина під Гропою — присілок Климпуші — с. Бистриця (Маршрут можна проходити у зворотному напрямку!) Довжина маршруту: 32 км Тривалість: 2 дні Сезонність: травень–жовтень День 1. с. Бистриця — присілок Климпуші — полонина Вовкани — полонина Братківська. Відстань — 13 км, час ходи — 5–6 год. і за 800 м доходимо до місця розгалуження Стартуємо в с. Бистриця Надвірнянського чорного й синього маршрутів (це приблизно району. На автобусній зупинці розміщено стенд зі схемою маркованих маршрутів в околицях 5-й кілометр пройденого шляху). Чорне маркуБистриці. Варто уважно відслідкувати розмітку вання йде прямо, уздовж потоку Гропинець синього та чорного маршрутів, з комбінації на Гропу, — це дорога завтрашнього зворотного яких складатиметься наша мандрівка. шляху. Синє маркування виводить поміж Від початку маршруту й до присілка Климпуші будинками, через кладку, повз луки до початку ці два маркування йтимуть разом. підйому в лісі. Набір висоти помірний. У деяких Проходимо міст і далі прямуємо через усе місцях стежка може бути перетоптана худобою, село, яке мальовничо збігає з гірських схилів яку випасають на полонинах. Через 2,5 км вона до р. Річки й затишно почувається в оточенні приведе нас до красивого місця — на полонину гір та під захистом хребта Братківської, Вовкани (1034 м). що видніється на обрії. Від дороги будуть відВовкани — це ніби дивовижний атракційний галуження праворуч за наступними маршрумайданчик для туристів! Територія розділена тами: через 750 м — червоне маркування між літничівками воринням (між будиночками, Східно-Карпатського туристичного шляху де живуть тільки влітку, своєрідними гуцульна полонину Рущина та гори Велику й Малу ськими огорожами), щоб худоба не наробила Сивулі, ще через 1 км — зелений маршрут звершкоди. Але, увімкнувши уяву, можна побачити, тає на хребет Тавпіширка. За 2 км від старту що це ніби система коридорчиків, пристосопідходимо до місця, де в р. Річка впадає потік вана саме для туристів! Краєвиди, які відкриваРафайловець, і за місточком, тримаючись чорються, просто захоплюють! Вид на Плоску, ного й синього маркуваннь, звертаємо ліворуч за нею — Довбушанка з Ведмежиком. Праводо присілка Климпуші. Ще півтора кілометра руч — масив Братківської. Ліворуч — відчувадорогою понад Річкою, поворот направо, ється присутність сестричок Сивуль... А над усім
Полонина Вовкани
www.campus.ua
Полонина Вовкани
цим — такий одвічний спокій!.. Захопливе місце, у якому хочеться затриматися довше, однак треба продовжувати мандрівку. Слід зауважити, що на території останнього обійстя (тобто садиби, двору) на виході з полонини Вовкани, перед галявиною під лісом, є невеличка криничка, у якій на найближчі 5 км можна запастися водою. Скористайтеся цією нагодою. Слід перебратися через паркан і спуститися до кринички, яка буде метрів за 20. Перетнувши галявину на південний захід, заходимо до лісу. Попереду нескладна лісова дорога, з помірними підйомами та спусками. Може видатися трішки одноманітною, але часом зустрічаються цікаві старі тури, що колись указували дорогу до Братківської.
На деревах стрілочки старого маркування перегукуються з новими позначками. Коли помітите невеличке озерце в лісі зліва, це означатиме, що ви вже зовсім близько від полонини Братківської. З лісу вийдете в урочище, яким протікає невеликий потічок. Вода в ньому холодна за будь-якої пори року. Якщо треба, тут є місце для двох наметів. Після потічка ліворуч стрімкий підйом до полонини Братківська (400 м). Вийшовши на полонину, треба йти стежкою, тримаючись лівого краю, і за 200 м ліворуч у лісі буде колиба пастухів, неподалік — джерело. Залежно від часу можна тут залишитися на ночівлю. А можна і продовжити сходження на хребет.
День 2. Полонина Братківська — г. Велика Братківська — г. Гропа — полонина під Гропою — присілок Климпуші — с. Бистриця. Відстань — 19 км, час ходи — 7–8 год. Рухаючись на південь, перетинаємо поло(1,5 км, стовпчик 44), виходячи на яку подоланину Братківську, проходимо 200 м стежкою ємо вже 16 км від старту в Бистриці. в лісі й виходимо на другий ярус полонини. На г. Велика Братківська (1788 м) є добра нагода розкласти перед собою мапу й розЗа ним починається досить стрімкий кілометровий підйом до хребта — спочатку в рідколіссі, пізнати всі знані Ґорґанські вершини, що віда далі в жерепі (заростях альпійської сосни). криваються від Сивуль і аж до Хом’яка! Стежка в жерепі прочищена, вона виводить Краса — неймовірна! Гори захопливо близькі, до стовпчика 42/3 старого польсько-чеського знайомі обриси, цікаві ракурси… А ще — нагакордону. Біля нього встановлено металічний дування з часів далекої Першої світової — стовп із дороговказами, від якого за стовпчиокопи, залишки оборонних укріплень. Відлуння ками старого кордону в південно-східному з далекого минулого. напрямку можна дістатися до гір Руська На Братківській стоїть дерев’яний стовп (1612 м) та Чорна Клива (1719 м), а в південз дороговказами, від якого на південний захід відходить майже не помітна стежина зеленого ному напрямку майже не помітною стежиною — до полонини Левковець (1 км). Ми ж маркованого маршруту до перевалу Околе рухаємося за стовпчиками старого кордону (5 км) та на хребет Свидовець. Ідемо на північ на північний захід до г. Велика Братківська за стовпчиками старого кордону 2 км до г. Гропа
37
ВЕЛОСИПЕДНИЙ ТУРИЗМ
Регіон Західної України справедливо вважають лідером за різноманітністю ландшафтів, природних, культурних та історичних пам’яток. Тут широкі рівнини поступово переходять у мальовничі передгір’я, які закінчуються пасмом Карпат з найвищою точкою України — г. Говерлою. Реліктові ліси, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО, безліч мінеральних джерел і солоних озер, склад води яких схожий на Мертве море, водоспади й бурхливі річки, чисте повітря, розмаїття флори й фауни — усе це щороку приваблює не лише українських, але й закордонних туристів. Історично склалося так, що більша територія Західної України перебувала під впливом таких держав, як Австро-Угорщина, Чехословаччина, Румунія, Польща. До 1918 р. практично всі пращури західних українців були підданими австрійського імператора; територія Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей офіційно називалася Королівством Галіції та Лодомерії. Територія нинішньої Закарпатської області, яка стала такою лише в 1946 р., довгий час належала угорським правителям. У 1919 р., із розпадом Австро-Угорщини, Чехословаччина окупувала західну частину, а Румунія — південно-східну частину області. Чернівецька область була у володінні Молдавії. І тільки під час Великої Вітчизняної війни територія нинішньої Західної України стала такою, якою ми її зараз бачимо на картах. За свою багатовікову історію ці землі неодноразово переходили від однієї держави до іншої — населення неодноразово змінювало свою релігію й державну мову, змінювалося життя, перебудовувалися храми й фортеці — формувалися специфічні культурні особливості, з нашаруваннями з багатьох культур панівних країн. Територія Карпат і Закарпаття практично не зазнала бомбування під час останньої світової війни, тут збереглося багато історичних
www.velokiev.com
Золота підкова м. Броди — смт Олесько — с. Підгірці — м. Золочів — с. Старе Село — м. Львів Львівська обл.
Кількість днів
Кілометраж
Складність
Велопрокат
Діти
2
140
середній
є
від 16 років
ЯК ДІС ТАТИС Я ДО ПОЧ АТК У М А РШРУ Т У
У Броди: потягом Київ — Івано-Франківськ, Львів — Рівне або Львів — Здолбунів. ВА Р ТО ПОДИВИТИС Я Н А М А РШРУ ТІ
• Бродський замок XVII ст. (м. Броди) ❶; • церква Св. Юрія XVII ст. (м. Броди) ❷; • синагога XVIII ст. (м. Броди) ❸; • Олеський замок XIV ст. (смт Олесько) ❹; • костьол Св. Йосифа й келії монастиря капуцинів XVIII ст. (смт Олесько) ❺; • Троїцький костьол XVI ст. (смт Олесько) ❻;
• Підгорецький замок XVII ст. (с. Підгірці) ❼; • Василіанський монастир з келіями XVIII ст. (с. Підгірці) ❽; • дерев’яна церква XVIII ст. (с. Сасів) ❾; • Золочівський замок XVII ст. (м. Золочів) ; • Миколаївська церква XVI ст. (м. Золочів) ; • Воскресенська церква XVII ст. (м. Золочів) ; • Вознесенський костьол XVIII ст. (м. Золочів) ; • руїни замку XVII ст. (с. Старе Село) .
Львівська область — найбільша за площею серед областей Західної України й найбагатша за кількістю архітектурних пам’яток. Дерев’яні церкви, старовинні костьоли й монастирі, замки й палаци — їх тут стільки, що вистачить на місяці мандрівок. Для тих, хто не має можливості оглянути відразу всі пам’ятки, підійде маршрут «Золота підкова Львівщини». Починається маршрут у Бродах, що за 93 км від Львова. У місті є залізнична станція, і через нього проходить автомагістраль. До початку маршруту краще за все під’їхати залізничним транспортом, щоб не долати великі ділянки трас. На перший погляд місто може видатися занедбаним і стареньким, але варто тільки запросити екскурсовода з музею — і багатовікова історія цих місць оживає яскравими Пн
Масштаб: 1 : 900 000 (в 1 см 9 км)
картинами. З основних пам’яток міста можна відзначити: замок-фортецю XVII ст. з оборонними валами й бастіонами-казематами (вул. Замкова, 1), церкву Св. Юрія оборонного типу 1625 р. (вул. Руська) і синагогу оборонного типу 1742 р. (вул. Гончарська, 12). На жаль, усі ці пам’ятки перебувають на межі зникнення. З міста виїжджаємо трасою М-17, за Ясеневим повертаємо праворуч на Олесько, через 4 км ліворуч від дороги, за полями, буде
85
86
www.velokiev.com
виднітися Олеський замок. У селі легко зорієнтуватися — по дорозі до замку є дороговкази. Це один з найбільш відомих і популярних замків України (вул. Замкова, 34). Збудований на крутому пагорбі одним із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича, Олеський замок уперше згадано в історичних джерелах 1327 р. як потужну фортецю. Тут служив батько Богдана Хмельницького, тут народився польський король Ян III (Собеський), що згодом захистив Європу від турків. Після відбудови замок активно використовували кінематографісти: тут знімалися «Три мушкетери», «Борис Годунов», «Час збирати каміння», «Вогнем і мечем» та ін. Усередині замку працює філіал Львівської галереї мистецтв, тут зберігається щонайбільше в Європі зібрання дерев’яної скульптури XIV–XIX ст. Навколо замку розташований чудовий парк із витворами сучасний скульпторів, які прикрашають його алеї. Навпроти замку — монастир капуцинів і костьол Св. Йосифа XVIII ст. Також варто оглянути Троїцьку церкву 1545 р. (вул. Шевченка, 59). Неподалік від церкви є кав’ярня «Любар», де можна смачно й недорого поїсти. У Підгірці веде другорядна розбита ґрунтова дорога. Швидше за все доведеться цю дорогу частково пройти пішки, якщо вам не до
Замок у Старому Селі
смаку пішохідний тип пересування, тоді краще вирушайте асфальтом. Підгорецький замок розташовано на вершині одного з пагорбів невисокого (до 470 м) гірського ланцюга Гологори. На головній площі — Воздвиженський костьол 1752 р. із вражаючою колонадою, який спочатку був задуманий як родова усипальня польського графа Вацлава Жевуського. Від храму до замку веде 300-метрова липова алея. Замок, побудований у середині XVII ст., швидше за все, для польського гетьмана Станіслава Конецпольського, якому належав і замок в м. Броди, об’єднує в собі стиль магнатської резиденції та оборонної фортеці. Маючи чимале честолюбство, Конецпольський задумав побудувати палац, що переважав би красою й розкішшю всі європейські резиденції — недарма творці «Трьох мушкетерів» обрали цей замок як прототип Версальського палацу. Станом на березень 2011 р. замок перебуває на реконструкції і потрапити всередину не можна. Охочі можуть також оглянути Василіанський монастир XVIII ст., який у селі позначено дороговказом і до якого веде півторакілометрова асфальтована доріжка. Територія монастиря приємно здивує доглянутістю, а служителі — доброзичливістю. Однак не радимо цим зловживати й для відвідування монастиря одягтися відповідним чином.
www.velokiev.com
Олеський замок
На трасі до Золочева в с. Сасів можна оглянути дерев’яну Миколаївську церкву XVIII ст., її видно з дороги. У Золочеві наша мета — Золочівський замок (вул. Замкова, 3), побудований у 1634–1636 рр. на пагорбі Купина. Золочівський замок становить єдину споруду оборонної архітектури в Європі, що збереглася практично в автентичному вигляді. Історія замку овіяна безліччю чуток і легенд, що розповідають про привидів, але про це краще розкажуть місцеві екскурсоводи. Окрім замку, можна оглянути розкішно прикрашений Вознесенський костьол комплексу монастиря домініканців 1730 р. (вул. Сковороди, 6), Миколаївську церкву XVI ст. (вул. Валова, 11), церкву Воскресіння Господнього 1624–1627 рр. (вул. Шашкевича, 9). Узагалі цим краєм їздиш із повним усвідомленням побожності й миролюбства місцевого населення: у кожному селі блищать і височіють над мальовничою місцевістю бані храмів, уздовж доріг стоять постійно доступні для моління каплички. Хто не хоче затримуватися для оглядання усіх окрас цих місць, може вирушити до Львова на електропотязі; ті ж, хто залишаться, одержать незабутні враження.
Дорога через Ясенівці й Словіту йде вздовж мальовничого Гологірського хребта. У с. Куровичі можна повернути праворуч, на с. Вижняни, і зробити зайвих 6 км туди-назад для того, щоб оглянути фрески в місцевій церкві. А можна на цьому ж роздоріжжі повернути ліворуч і повз невеликі села проїхати до Старого Села. Замок у цьому селі логічно завершить знайомство із замками «Золотої підкови». Споруджений у XV ст. із дерева, замок у Старому Селі кілька разів був перебудований і сьогоднішнього вигляду набув у XVI–XVII ст. Замок практично зруйнований, але навіть його руїни вражають своїми розмірами: це один з найбільших замків Львівщини. Зі Старого Села пряма дорога до Львова. Львів, особливо в центрі, брукований, так що охочим оглянути місто в подробицях краще залишити велосипеди в готелі. Якщо бруківка й вузькі вулички вас не бентежать, вирушайте до центра міста — тут безліч пам’яток, а серед удосталь наявних відкритих кав’ярень можна вибрати місця для гастрономічних екскурсів. І не забувайте: Львів — українська столиця кави й шоколаду.
87
АВТОМОБІЛЬНИЙ ТУРИЗМ
Що може бути прекрасніше, ніж провести відпустку чи вихідні, подорожуючи власним автомобілем! Такі мандрівки дарують відчуття незалежності та свободи: досить повернути кермо, щоб машина помчала вас туди, куди хочете, — до невідомої мети, до нових людей, у місця, куди ви навряд чи потрапили б за інших обставин. У Західній Україні для таких подорожей є всі умови. Цей куточок нашої країни відзначається не лише природним багатством, але й безліччю найрізноманітніших архітектурних пам’яток. Ледь не за кожним вигином шляху на допитливих тут чекає історичний урок просто неба, який викладають відомі фортеця чи королівський замок, магнатський маєток чи відомий монастир, стара маленька затишна сільська церква чи пам’ятник біля дороги. Тому не вагайтеся та вирушайте на зустріч з мальовничою красою й захопливою історією!
Розділ підготовлено за підтримки туристичної компанії «Унікальна Україна» www.uu-travel.com
101
Стара фортеця (м. Кам’янець-Подільський)
Краса України — Поділля Маршрут подає Максим Жевняк, туристична компанія «Унікальна Україна»
м. Кам’янець-Подільський — Суржинецький яр — с. Китайгород — Бакотська затока (51 км) Подільські Товтри-Медобори — край невисоких (до 60 м) заліснених або кам’янистих пагорбів, що є залишками давнього коралового рифу, який існував багато мільйонів років тому, коли ці простори були вкриті водами теплого Сарматського моря. «Подільські Карпати» або «Наддністрянська Швейцарія» — так називають ці пагорби місцеві жителі. М’який клімат та ландшафтні особливості зробили Товтри місцем, де зустрічаються десятки рідкісних рослин і рослин-ендеміків, таких як ковила пірчаста, сон-трава, аурелія скельна й навіть кілька видів орхідей. Велика кількість легенд, записаних Юзефом Роллє, Володимиром Далем, Тамарою Сис-Бистрицькою, пов’язана з численними ярами, скелями-останцями та іншими природними дивами, які відшукає спостережливе око дослідника. К А М’ЯНЕЦЬ - ПОДІ ЛЬСЬКИЙ
«Квітка на камені», як назвала це місто Леся Українка, стоїть на кам’яному острові, оточене вертикальними стінами каньйону та широким руслом р. Смотрич. Унікальність такого розташування була як благословенням, так і прокляттям Кам’янця. «Кам’янець — як вінець: кругом вода, усередині біда», — такою поговіркою описує
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
місто В. Даль, якому довелося пропрацювати тут кілька років хірургом. Королівська фортеця, що жодного разу не скорилася збройній силі, проте тричі за свою історію передавалася ворогу внаслідок політичних інтриг. «Католицький вінець» із монастирів та костьолів, які своїми парадними входами прикривали від монаршого ока велику кількість православних храмів,
Національний природний парк «Подільські Товтри»
T2317
Грушка Китайгород Каштанівка
102 що складали духовне ядро міста. Місце останньої битви Єжи Володиєвського, чиї вчинки ще за життя стали легендою, проти 300-тисячного турецько-татарського війська 1672 р. Це місто ще в 1375 р. отримало благословення від Папи Римського, щоб стати оплотом покатоличення в Подільських землях. Не раз відвідуване королями, воно залишалося суворою фортецею на кордоні між землями Речі Посполитої (чи пізніше Російської імперії) та Диким Степом, приймаючи на себе перші удари татарських орд. Історія, кров і слава переплелися на цих
вуличках, залишивши свої відблиски в десятках споруд і монументів, що нагадують про славне минуле цієї твердині. Далі наша дорога пролягає за місто, де місцевість поступово починає нагадувати гірську. Там, де, здавалося б, повинні лежати одні рівніни й поля, повільно й величаво з’являється товтровий кряж. У 2008 р. Національний парк «Подільські Товтри» визнали одним із семи природних чудес України. Товтровий кряж — це яри, гори, річки, озера зі своїм унікальним мікрокліматом і з величезною кількістю тварин і рослин, занесених до Червоної книги. С У РЖ ИНЕЦЬКИЙ ЯР
Башта Староï фортецi
Міська ратуша
Перше відкриття чекає за одним із поворотів, що нагадають подорожі гірськими серпантинами Карпат чи Криму. Сповільніть рух і дайте собі час помилуватися на заліснені схили, що плавно спускаються до малесенької річки під назвою Студениця і піднімаються вгору, ховаючи в тіні дерев десятки рідкісних рослин і тварин, створюючи враження справді гірської місцевості. На цих схилах є й звивисті стежки, які приведуть до давно забутих місць, де колись знаходилися давні городища слов’янських чи навіть трипільських часів. Щоб по-справжньому відчути смак пригод, тут можна покататися на конях. Ніколи не каталися до цього часу? Навчать. Маєте великий досвід верхової їзди? Тоді для вас можуть відкритися секрети конкурної виїздки чи досвід кількагодинних подорожей верхи. Близько двадцяти різних маршрутів, що пропонують відвідування давніх городищ або панських заводів і цукроварень, лісових озер, маленьких хуторів, — малопомітні стежки яру готові поділитися своїми історіями та таємницями.
Кафедральний костьол і турецький мінарет, на якому встановили позолочену статую Мадонни
103 КИТАЙГОРОД
На півдороги до Бакоти зважтеся зробити поворот до села з несподіваною для цих місць назвою Китайгород. Під’їжджаючи, ви побачите знак, на якому це екзотичне найменування написано ще й китайською. На протилежному березі перед очима розгорнеться широка панорама, у науковому світі відома як Китайгородське відслонення. Його вдало називають кам’яною книгою нашої планети, адже на схилах яру, який міцно обіймає тоненьку нитку р. Тернавка, учені знаходять кам’яні рештки рослин і тварин, що жили тут мільйони мільйонів років тому. Непересічним історичним спадком села є православна церква та католицький костьол XVIII ст., розташовані за кілька метрів одне від одного. Окрім того, пройшовши трохи далі від костьолу, ви побачите залишки давньої
Рiчка Тернавка в Китайгороді
споруди — родового палацу князів Потоцьких, який, за деякими версіями, був збудований на місці замку бояр Глинських (XIV ст.), що увійшли в історію, коли Олена Глинська стала дружиною великого московського князя Василя ІІІ, матір’ю Івана IV Грозного. БА КОТСЬК А ЗАТОК А
Дістатися до Бакоти буде не складно. Треба доїхати до с. Грушка Староушицького р-ну, потім звернути на Каштанівку і далі вниз, основною дорогою аж до самого берега. Поблукавши трохи польовою дорогою (звісно, дорога зникла разом із с. Бакота, затопленим у 80-х рр.), ви нарешті побачите величезний хрест, яким відмічено місце, де був розташований підземний скельний монастир, заснований ще в Х ст. Це був перший на Поділлі чоловічий скельний монастир,
Біля скельно-печерного монастиря
Вуличка Старого міста (м. Кам’янець-Подільський)
СКЕЛЕЛАЗІННЯ
Скелелазіння — непростий, але дуже захопливий вид спорту, що розвиває координацію і пластику рухів, виховує волю й наполегливість, а також допомагає боротися зі стресом. Якщо ви рішучі й енергійні, ведете активний спосіб життя і полюбляєте екстрим, то скелелазіння — ваша стихія. В Україні цей вид спорту й активного відпочинку дуже популярний, тому у тих куточках країни, де немає або недостатньо природних умов для тренувань, вони створюються штучно. У Західному регіоні України є можливість тренуватися як на природних скеледромах, розташованих у мальовничій місцевості, так і на скелелазних тренажерах.
Каньйон р. Смотрич
143
Селелазний район каньйону р. Смотрич (м. Кам’янець-Подільський) Скельний каньйон був промитий р. Смотрич, яка утворює навколо старого міста незамкнуту петлю. Власне, на стінах цього каньйону і прокладені скелелазні маршрути. Висота скель у каньйоні — від 30 до 50 м. Скелі складаються з вапняку, але м’якшого, ніж у Криму. На сьогоднішній день у каньйоні пробито декілька секторів: біля спуску з моста, під мостом і далі по каньйону — в цілому близько 80 маршрутів від 5а до 8b категорії складності. Усі траси підписані із зазначенням категорії складності.
рез сорок починаються старовинні бетонні сходи, що ведуть вниз. У самому низу ліворуч від сходів розташований перший скелелазний сектор, наступні сектори розташовані ще лівіше. Щоб потрапити до маршрутів сектора «Верба» потрібно спуститися сходами у каньйон, повернути праворуч і пройти стежкою приблизно 400 м до водоспаду, що ллється з-під величезної верби.
ЯК ДІС ТАТИС Я
У наметах прямо біля скель (вода є поблизу — у приватному секторі). Ті, хто надає перевагу комфортним умовам проживання, можуть поселитися в готелі чи орендувати житло у приватному секторі.
N 48° 40,425′ E 26° 34,433′ ДЕ ЗУ ПИНИТИС Я
Сектор «Міст на Старе місто» знаходиться в центрі міста — під мостом, що веде до Старого міста. (Не плутати з мостом до замка!) Праворуч від моста (якщо дивитися на Старе місто) метрів че-
СЕК ТОР « МІС Т Н А С ТА РЕ МІС ТО » Назва Сходи Болдрінжок Cлідопит Страху. Net Eclipse Cонечко 5-й клас Кіт Калина Рудий Попелюшка/+ Облога Пам’яті друга Балкон Terra Heroica Мандри Сила духу Шовковиця Дівочі сльози Кіль Центуріон/+ Маячня Потужний/+ Виделка права Виделка ліва Дорога в небо Ефект відсутності Скелефілія День Перемоги Іванович Годзіла Ніс Ксю
Категорія 6а+ 7b 6b 6c+ 7с 6с+ 6а 6а+ 6а+ 6в+ 6а/6b 6с+ 6b+ 6b+ 8a+ 7с 7а+ 6с 6b 6с 5a/6b+ 6а+ 7а+/7с 6b 6b 6с+ 7с 7а+ 7а 6c+ 6b+ 6с 7b+
Назва Колектор Бодун Релікт Гермес-с Петрович На свою голову Дикий West Завірюха з метеликів Бармалєй 13000 мм Солений Пряма мова Злива Шахрай Мара Обрій Кут падіння Схрон Копальня Мрія дурбелика Куций Марні сподівання Кармелюк Іспит Упа Крук Джахар Гопак Равлик Дарунок Стасу Злидень Рахуба Темна справа
Категорія 6с 6а+ 8b? 6b+ 7а+ 7с 7а 7а 7b+ 6с 7b+ 8а? 8а? 7a+ 8а 7b+ 7а+ 7а+ 6b 5b 6b 6c+ 6с+ 7а 6c 6с 6с 5с 4 7а 6b+ 5с 6а
ПАРАПЛАНЕРИЗМ
Парапланеризм — це не тільки захопливий і неймовірно видовищний вид спорту, але й прекрасний активний відпочинок із друзями та сім’єю. Особливо популярний цей вид активного відпочинку на морських і гірських курортах. У Карпатському регіоні є кілька чудових місць для польотів на парапланах.
Хребет Боржава Хребет Боржава височіє від 1300 до 1700 м заввишки і простягнувся на 25 км. Основні вершини — Великий Верх (1598 м), Стій (1681 м), Томнатик (1343 м). Безлісова зона хребта розташована вище 1200 м. Хребет має бічне відгалуження у північно-східний бік довжиною 10 км. Стартувати можна з будь-якого місця хребта, але оптимальний варіант — вершина гори Великий Верх. Польоти можливі над хребтом і пара-
лельно до хребта — уздовж долини з північносхідного боку. Ближче за все розташований населений пункт Воловець. Доставка пілотів і парапланів на старт здійснює трактор із причепом. Від Воловця до місця призначення — 2 год, з них підйом пішки на вершину займає 30 хв. Також можна літати на параплані і в Перечинському районі. Для цього ідеально підходить полонина Руна.
169
Льотний центр Рахів Льотний центр Рахів є комплексом схилів з перепадом висот від 450 до 1400 м над рівнем моря з віддаленням від центру міста на 4–10 км. До місць старту можна дістатися легковим автотранспортом. Стрімкі схили (30– 40°) дозволяють здійснювати польоти як у термічних, так і в динамічних потоках. Основні напрями схилів для польотів — північносхідний і південно-західний. Умови польотів — не для початківців (необхідний певний досвід). Посадка — на футбольне поле в Рахові. В Івано-Франківській області, біля сіл Одаїв та Ісаків, є унікальні стартові майданчики, що приймають кілька років поспіль відкриті чемпіонати України з дельта- і парапланеризму. Дельтадром у с. Одаїв (північно-західні вітри) має унікальну природно-геологічну будову. Природна підкова каньйону біля берега р. Дністер — 4–5 км завдовжки і висотою більше 200 м — спрямована на північний захід і тому збирає всі північно-західні вітри, що утворюють прекрасний аеродинамічний потік 300 м заввишки. Подібні умови є й на дельтадромі Ісаків-Підвербівці, який використовують під час південно-східних вітрів. Польоти можуть здійснюватися цілий рік. Дуже мальовничі та зручні для польотів місця є в районі с. Луквиця. Також можливі польоти в інших місцях, у тому числі з найвищої гори України — Говерли. На гірськолижних курортах Карпатського регіону літають у Славському, на Драгобраті, в Подобовці, Кострині й Буковелі.
Організація польотів на парапланах і дельтапланах Закарпатська обл., м. Рахів +38 067 3123362 voyager_mc@inbox.ru Організація польотів на парапланах. База відпочинку «Ізкі» Закарпатська обл., Межигірський р-н., с. Ізкі +38 067 3104604, +38 067 3448820 izki-office@mail.ru
ГІРСЬКІ ЛИЖІ, СНОУБОРД, КАТОК
Карпати — популярне місце зимового відпочинку. Гірськолижні курорти Карпатського регіону дуже різноманітні і за рівнем сервісу, і за величиною, і за кількістю та якістю гірськолижних трас. Серед них особливо виділяється курорт європейського рівня — «Буковель», де гармонійно поєднуються високий рівень сервісу, різноманітність і доглянутість гірськолижних трас та неповторна краса карпатської природи. Гірськолижний сезон у Карпатах триває 5 місяців — з листопада до березеня включно. Навколо всіх популярних гірськолижних схилів зосереджені бази відпочинку, приватні садиби й котеджі, прокатні пункти, гірськолижні школи й затишні кав’ярні. У МОВНI ПОЗН АЧЕННЯ Паркінг
Телевізор у номері
Одномісний номер
Душ у номері
Двомісний номер
Душ на поверсі
Трьохмісний номер
Туалет у номері
Чотирьохмісний номер
Туалет на поверсі
П’ятимісний номер
Бездротовий інтернет
Шестимісний номер
Сауна, лазня
Номер люкс
Організація екскурсій
Окремий котедж
Прокат гірськолижного спорядження
www.campus.ua
Гірськолижні траси ГК «Буковель»
ІВАНОФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ Гірськолижний курорт «Буковель» Гаряча лінія: +38 800 5050880 www.bukovel.com Відділ реалізації абонементів: +38 0342 559546 card@bukovel.com.ua Онлайн-продаж абонементів: www.shop.bukovel.info Відстань Івано-Франківськ — ГК «Буковель» — 110 км Львів — ГК «Буковель» — 245 км Тернопіль — ГК «Буковель» — 250 км Чернівці — ГК «Буковель» — 160 км
ЯК ДІС ТАТИС Я
Літаком — до Івано-Франківська або Львова. Автобусом або потягом — до Івано-Франківська, Тернополя, Чернівців або Львова. На автомобілі краще їхати через Івано-Франківськ (окрім тих випадків, коли ви добираєтеся з Чернівців або Ужгорода). З ІваноФранківська до ГК «Буковель» їхати через міста Надвірне, Яремче, села Микуличин, Татарів.
N 48° 21,233′ E 24° 24,371′ Курорт «Буковель» розташований у с. Паляниця Івано-Франківської обл., біля підніжжя г. Паляниця, на висоті 900 м над рівнем моря. З усіх боків курорт оточений горами, які захищають його від холодних зимових вітрів, тому тут унікальні природно-кліматичні умови, дуже комфортні для відпочинку на свіжому повітрі. Сезон катання триває, як правило, з листопада до середини квітня. На цьому курорті все зроблено з душею й продумано до дрібниць — лижні траси прокладені на спеціально підготовлених схилах із трав’яним підґрунтям, захищені від прямого сонячного проміння, завдяки чому сніг тут тримається значно довше, ніж в інших місцях. Усі траси «Буковеля» оснащені сніговими гарматами, схили готуються ретраками; деякі траси освітлені, тому можна кататися навіть уночі! На п’яти горах курорту прокладено більше 80 різних за рівнем складності трас загальною довжиною 50 км. За складністю траси стандартно розділені на три рівні: сині, червоні та чорні.
185
200
www.campus.ua
ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ Славське ЯК ДІС ТАТИС Я
Дуже зручно добиратися до Славського залізничним транспортом. Усі потяги, які йдуть зі сходу країни на захід, зупиняються у Славському. Автобусом можна доїхати зі Львова, Ужгорода, Стрия. На автомобілі — головною автотрасою Київ — Ужгород; через 2 км від м. Сколе буде поворот на Славське (20 км до центру селища). N 48° 51,09′ E 22° 26,574′ Славське — один з найвідвідуваніших і найулюбленіших українцями гірськолижних курортів. Саме тут розташована Мекка українських гірськолижників — г. Тростян (1232 м). Курорт набув популярності завдяки різноманітності трас — у Славському лижник будьякого рівня підготовки знайде відповідний для себе спуск. Тут можна навчити дитину чи початківця азам гірськолижного спорту, покататися всією сім’єю, поробити викрутаси на складних трасах або ж прокататися цілиною. Траси готують ретраки. На вершину гори прокладена одна із найдовших в Україні крісельних канатних доріг. Її довжина складає 3 км, підйом на вершину триває близько 30 хв.
З вершини прокладені різні за довжиною (від 1500 до 2000 м) і рівнем складності траси в кількох напрямках: • північні схили (1 бугельний витяг 1200 м завдовжки) розраховані на більш підготовлених і досвідчених лижників; • західні схили (3 бугельних витяги 1000 м завдовжки кожен) більше підходять для лижників-початківців; • на центральному схилі прокладено спортивну трасу, тому допуск туди часто буває обмеженим. Біля витягу працює пункт прокату гірськолижного спорядження, є камера схову. Гора Погар розташована майже в центрі смт Славське. Від залізничного вокзалу до гори можна не поспішаючи дійти за 15–20 хв. Біля підніжжя гори є автомобільна стоянка. Кататися придатні західні схили Погара, де розташовано дві траси (700–800 м) середнього рівня складності. Траси розділені між собою лісовим масивом. Ширина трас — 100 м і 50 м. На широкій трасі працюють снігові гармати. Схил досить крутий (близько 30°). Гора Кремінь («Політех») розташована на околиці смт Славське. Від центра селища до гори близько 1,5 км (дістатися можна або
201 201
www ww www.campus.ua w w. w.ca w.ca camp camp mpus pus us.u . ua .ua С ХЕМ А ГІРСЬКОЛИЖНИХ ТРАС І ВИТЯГІВ СМТ С Л А ВСЬК Е
г. М Менчіл г. Тростян 1232 м
на а Львів на Ужгород д
г. Погар 841 м
г. Ви исокий В Верх 1242 м
пішки за 15–20 хв. центральною вулицею, або доїхати на таксі чи власному автомобілі). Схили досить пологі, без різких перепадів і крутих ділянок. Тут можна навчити дитину чи початківця азам гірськолижного спорту. Працюють 2 бугельних витяги. Є прокат гірськолижного спорядження. За бажанням можна скористатися послугами кваліфікованих інструкторів. Гора Менчіл (Варшава) розташована за гірськолижним комплексом «Політех». Тут працюють 2 витяги — у присілку Варшава (довжина
1175 м) і в с. Грабовець (довжина 850 м), ще один будують. Перевагою є відсутність великих черг на витяг. Траси розраховані для досвідчених лижників. Гора Високий Верх розташована в с. Волосянка (6 км від Славського). Тут прихильники гірськолижного спорту знайдуть для себе траси будь-якого рівня складності. Початківці можуть потренуватися з інструктором. Витяги: 1 парнокрісельний (2800 м), 3 двохмісних бугельних (700 м, 750 м, 800 м). Витяги швидкісні, нові. Перепад висот — до 552 м.
208
www.campus.ua
Лумшори ЯК ДІС ТАТИС Я
ДЕ ЗУ ПИНИТИС Я
Найпростіше — з Ужгорода. Найближча залізнична станція — Перечин. З Перечина до Лумшорів ходять автобуси. На автомобілі їхати через Перечин, далі через с. Тур’ї-Ремети до Лумшор. N 48° 48,43′ E 22° 42,53′ У с. Лумшори знаходиться бугельний витяг 300 м завдовжки. Полога траса 500 м завдовжки, з перепадом висот 30 м, придатна для лижників-початківців. Є прокат спорядження.
Готельно-туристичний комплекс «Мисливська садиба» с. Лумшори +38 099 0417831 pogorilak@mail.ru Є розвага — чани з киплячою водою.
Приватна садиба «Перлина Карпат» с. Лумшори, вул. Лугова, 4 +38 03145 23315, +38 050 5210012
Синяк (санаторій «Синяк») ЯК ДІС ТАТИС Я
ДЕ ЗУ ПИНИТИС Я
Найпростіше — на маршрутному таксі з Мукачевого. На автомобілі їхати з Мукачевого через Чинадійово до с. Синяк. Санаторій «Синяк» розташований за 5 км від села. N 48° 34,374′ E 22° 51,142′ На схилах гори поблизу санаторія «Синяк» працюють два бугельних витяги (1000 м і 450 м) і бебіліфт (350 м). Траси пологі, розраховані на початківців. У санаторії є прокат спорядження. Схили укочують ретраком, працюють снігові гармати. «Синяк» ідеально підходить для сімейного відпочинку: на невеликих горах діти вже змалку можуть опановувати ази гірськолижного спорту.
Санаторій «Синяк» с. Синяк +38 03131 44005, +38 03131 21092, info@synyak.com.ua www.sinyak.com.ua
Туристичний комплекс «Водограй» с. Чинадієво, вул. Санаторна, 201 +38 03131 41990, +38 03131 62273, +38 050 3722497, +38 050 3724326 vodogray@vodogray.info www.vodogray.info
www.campus.ua
Бугельний витяг бiля санаторiю «Квiтка Полонини»
Приватна садиба «Золота рибка» с. Чинадієво, вул. Санаторна, 272 (5 км до гірськолижних трас) +38 050 6214275, +38 050 2251390 svetlana@gmx.at www.rybka.at.ua
Туристична садиба «Горобець» с. Чинадієво, вул. Франка, 12 +38 03131 62594, +38 097 2251905, +38 095 1207744 info@vorobey.com.ua www.vorobey.com.ua
Сільська садиба «У Ірини» с. Чинадієво, вул. Санаторна, 171 +38 050 6562006 Сільська садиба «У Старкової» с. Чинадієво, вул. Щорса, 18 +38 095 6073343 Садиба «Вілла де Кампо» с. Чинадієво, вул. Франка, 23 +38 03131 62777, +38 050 2711941, +38 050 8774545 Alexkampov@gmail.ru www.villa-kampo.com.ua
Солочин ЯК ДІС ТАТИС Я
Поїздом до ст. Свалява, звідти — автобусом, маршрутним або звичайним таксі. Автомобілем їхати трасою Київ — Львів — Чоп, у Сваляві повернути на с. Поляна. N 48° 35,542′ E 22° 58,120′ У с. Солочин, біля санаторію «Квітка Полонини», є три гірськолижні траси середнього рівня складності з перепадом висот 200 м. Довжина трас близько 1000 м. Працюють бугельний витяг і 2 мультиліфти. Схили укочу-
ють ретраком. Є прокат гірськолижного спорядження, кав’ярня. ДЕ ЗУ ПИНИТИС Я
Санаторій «Квітка Полонини» с. Солочин +38 03133 32316, +38 03133 32454 kvitka@svl.uz.ua www.kvitkapolonyny.com Кінні прогулянки.
209