Артсало

№1

Iлюстрований журнал лiтератури, мистецтва та сучасного життя Сало – їжа Iвана Опаносовича i Гриця Яковича, заповнює простiр мiж шкiрою та м’ясом свинi, на вигляд бiла, на смак жирна речовина.

ЛЕСЬ ПОДЕРВ’ЯНСЬКИЙ

Живе і працює в Москві. Андрій Логвін – відомий дизайнер, засновник віртуальної рекламної групи «ЛОГВИНDESIGфN», викладач Вищої Академічної школи графічного дизайну, член Російської Академії графічного дизайну та Alliance Graphique International, лауреат Держпремії Російської Федерації в області літератури і мистецтва (2001), а також лауреат і переможець численних російських та міжнародних конкурсів дизайну та реклами. Роботи в колекціях Російської державної бібліотеки, Державного Російського музею, Музею плакату в Вілянові у Варшаві, Колекції плакату Університету Колорадо в США, Музею сучасного мистецтва в Тойяма, Музею Плакату в Огакі (обидва в Японії), Художнього музеї Лахті у Фінляндії, в багатьох приватних колекціях у Росії і за кордоном.

Подумай! Цей журнал не дя всiх!

чим бiльше я пiзнаю людей, тим бiльше люблю сало!

Художник і дизайнер Ігор Гурович в юності переїхав до Москви з Риги. Закінчив Строганіоку за спеціальністю «дизайн автомобілів». Спочатку працював театральним художником – в Росії, в Латвії і у Франції, потім сім років розробляв дизайн книг видавництва «ИМА-Пресс». У 2002 році, вже маючи за плечима декілька персональних виставок і взявши участь в декількох дизайнерських бієнале, заснував Ostengruppe – одне з найбільш відомих і авторитетних російських дизайн-бюро. Ostengruppe брало участь в оформленні Московського міжнародного кінофестивалю, «Кінотавра», «Золотого орла». Гурович – лау­реат десятків професійних премій; керував створенням фірмового стилю олімпійської збірної Росії, розробив гучну рекламну кампанію журналу «Експерт» 2004 року. Прагне створити стільки гідних робіт, щоб вистачило на посмертну книжку; вміє не тільки вибирати проекти, але й відмовлятися від них, зокрема, принципово не працює з держзамовленнями.

ПЕРШИЙ у СВiТi МУЗЕЙ Сала

LVIV MODERN ART-MUSEUM “SALO”

Музей. Експозиція (дорого) всі арт-об’єкти застраховані Історія 8 мiфiв про сало Лiтература Гоголь дуже любив сало Кулінарія Як схуднути на салі Екзистенція

Метафізика сала Сало і революція Новини iз краю i зi свiту Гумор

Boutique (мода, посуд, сувеніри) Легкi коктейльнi плаття -

нова колекцiя haute couture

Комікс Людина Сало Меню

w w w. a r t s a l o . c o m

Пані та панове, шановне товариство, любі друзі! У Львові стартував арт-проект “Сало”. Однією із важливих складових цієї ідеї є наш журнал. Ми постаралися, наскільки дозволив наш формат, розказати про музей, показати вам його, викликати у вас нестримне бажання негайно прийти сюди. Головне в нашому журналі - це гумор, іронія, абсурд та актуальне сучасне мистецтво. Журнал САЛО - поле творчого ризику та вишуканості, об’єднує тих, хто стоїть на шляху неформатного мислення і письма. Авторів журналу об’єднують швидкість асоціацій, шлях метафори, каліграфія слова. Всякому місту - звичай І права, Всяка тримає Свій ум голова. У серця є власні любов І тепло, Всякеє горло Свій смак віднайшло.

Григорій Сковорода, український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог

Вельмишановний читачу, не бережи себе! З повагою та любовю до вас, головний редактор Борис Бергер

5

Метафізика сала Може здатися дивним на початку ХХІ століття відкриття музею-ресторану назва та й сама ідея якого є відверто ксенофобськими. Адже у багатьох культурах сало вважається нечистим продуктом забороненим до вживання. В епоху політкоректності назвати музей-ресторан «Сало» так само епатуюче, як сказати про президента Америки «чорний самець».

It may seem strange at this stage to open a restaurant name, and the idea is to openly xenophobic. Indeed, in many cultures, fat is considered unclean product is prohibited for consumption. In an era of political correctness restaurant called «Fat» as epatuyuche how to tell the president of America’s «black male». Але епатаж – не наш метод. Звичайно, можна сховатися за заявами про те, що ресторан «Сало» насамперед є арт-об’єктом. Як відомо, до арт-об’єктів у сучасному світі вимоги полегшені: розмісти посеред залу хоч купу піску, хоч купу лайна, назви це інсталяцією – і жодних претензій; навпаки, люди платитимуть гроші за квитки, оглядатимуть, задумано морщитимуть лоба і казатимуть: «а у цьому щось є…. сильний символ…, влучно схоплено…», – або щось подібне. Нікому ж бо не хочеться набути репутації ретрограда, для того, щоб крикнути «Король голий!» потрібно мати душу чисту, як у дитини, а в кого нині знайдеш цю душу, бодай якусь? Але ми нікого не обманюємо і не збираємося фальсифікувати реальність. Наш музей – це хрестовий похід дітей.

Our museum – a crusade of children. Може статися, що наша місія не увінчається успіхом – хай буде так. Будемо втішати себе тим, що з погляду вічності невдала спроба є так само цінною, як і перемога. Ба навіть більше – невдала спроба шляхетніша, оскільки не передбачає кінцевої винагороди. Музей «Сало» – це лише спроба звернути увагу на очевидне: люди – різні, і такими вони повинні залишатися.

Museum «Salo»- is only an attempt to draw attention to the obvious: people – different, and so they should stay. Найважче пояснити те, що й так усім зрозуміле. Основні політичні ідеології двадцятого століття породження західної цивілізаці, однак всі головні світові релігії народилися в не-західних цивілізаціях. Як зауважив Самуель Гантінгтон, в міру того як світ звільняється від панування Заходу, ідеології, які уособлюють західну цивілізацію стають не актуальними, а на їх місце приходять інші культурні форми ідентифікації. На думку Гантінгтона, замість політичних ідеологій знову приходять релігії. Ми стверджуєм, що насправді відбувається занурення у ще глибші пласти суспільної підсвідомості, а саме: новий соціальний розподіл відбувається на підставі того у який спосіб люди отримують життєву енергію!

6

Як відомо, найголовнішим джерелом енергії для організму людини є жири. Деякі люди віддають перевагу рослинним жирам, інші – тваринним. Рослинні жири або олії – легкі, спонтанні, розтікаються по поверхні, охоплюючи велику площу, їх найкраще вживати у натуральному виді, при термічній обробці вони втрачають і корисні і смакові властивості. Інша річ – тваринні жири, уособленням яких є сало. Сало – важкий, щільний, концентрований жир, він не спли­ває на поверхню, сало це компактно упакована енергія. Відповідно до стилю харчування, існують Люди олії та Люди сала. Люди олії запальні, беручкі, схильні до миттєвих захоплень, вони природжені лідери, однак часто прагнуть осягнути декілька цілей водночас, хочуть всього й одразу, методична рутинна праця не для них (греки, римляни (а відтак – італійці), французи, євреї, іспанці, португальці). Люди сала ґрунтовні, зосереджені, вони концентруються на головному, це – люди ідеї, які йдуть своїм шляхом не звертаючи уваги на тимчасові невдачі, вони «люди довгої дороги», які чітко бачать свою мету і добиваються її неухильно та методично. (Німці, голландці, британці, поляки, росіяни, представники північноєвропейських націй. Сюди ж, звичайно, слід віднести й українців). Ми не стверджуємо, що якийсь із цих народів ліпший, а якийсь гірший. Понад те, ми вважаємо, що всередині кожної нації є власні Люди сала і Люди олії.

According to the style of food, are the people of oil and fat people.

People inflammatory oil, beruchki, prone to instant hobbies are born leader, but often seek to achieve several goals at the same time, want it all, methodical routine work is not for them (the Greeks, the Romans (and consequently – the Italians), French, Jews, Spaniards , Portuguese).

People are fat solid, focused, they concentrated on the main, it is – the idea people who go their own way without regard to temporary failures, they are «people a long road» to clearly see your goal and strive for it steadily and methodically. (Germans, Dutch, British, Poles, Russians and representatives of Nordic nations. This, of course, include and Ukrainian).

We are not suggesting that some of these people better and some worse. Moreover, we believe that within each nation has its own People and People lard oil. Якщо ці домінуючі типи особистостей у кожній культурі є правильно збалансованими і взаємодоповнюють один одного – така нація добивається значних успіхів. Однак горе тій нації у якій Люди сала та Люди олії взаємно поборюють одні одних. Прикладами правильно збалансованих взаємодопов­ нюваних домінуючих типів особистості можна назвати, скажімо, архетипних героїв Іспанії – Дон Кіхота і Санчо Пансу, класичний союз Людини олії і Людини сала. Так само – Астерікс і Обеліск для французів, Тіль Уленшпігель і Ламме Гудзак для Центральної Європи, чотири танкісти – для Польщі (тут потрібно пояснити, що водій танка Григорій Саакашвілі і радист, а згодом командир Янек, безумовно, є Людьми олії, а решта екіпажу – Люди сала). На жаль, інакше склалася доля України. Типовим прикладом взаємин українського архетипу Людини сала і Людини олії є доля героїв гоголівського «Тараса Бульби» Остапа і Андрія. Доки солідний, твердий, надійний Остап та вибуховий, артистичний, творчий Андрій були разом – українці перемагали. Однак як тільки ворогам вдалося посіяти чвари поміж братами – козацька справа зазнала поразки. Сумно, але впродовж більшості історії України наше сало давало навар, проте верхні прошарки завжди займала чужа олія. Сьогодні потужний каток глобалізації та культурної уніфікації намагається підігнати усіх під один трафарет, зробити усіх однаковими. Це стосується усіх сторін життя, в т. ч. й харчування. Під виглядом корисних дієт

нас спонукають відмовитися від традиційної їжі наших предків. Може комусь це здається малозначимим фактором, але мусимо затямити, що стиль харчування є занад­ то серйозною річчю, аби вважати його справою індиві­ дуального вибору. Стиль харчування, так само як і мова, традиції та звичаї, є одним із ключових еле­ мен­тів культури; причому – це базовий елемент, який програмує на сприйняття усіх інших. Тому, не рахуючись із можливими наслідками, мусимо зробити те, чого вимагає від нас обов’язок, воля багатьох поколінь наших предків, відповідальність перед нащадками, наше розуміння гідності, краси і гармонії: «Не можемо і не хочемо зрікатися своєї сутності, позаяк небезпечно і неможливо йти проти совісті. На тому стоїмо і не можемо інакше. Хай поможе нам Бог!»

Today, powerful roller globalization and cultural unification of trying to fit all under one template, make all the same.

It covers all aspects of life, including food and. Under the guise of healthy diets force us to abandon the traditional food of our ancestors.

Can anyone think this is little significant factors, but we must zatyamyty that style food is too serious thing to consider it a matter of individual choice. Style food, as well as language, traditions and customs, is a key element of culture that – a basic element, which programs the perception of the others. So, without taking into consideration the possible consequences, we must do something that requires us to duty, will many generations of our ancestors, responsibility to the generations, our understanding of dignity, beauty and harmony: «We can not and do not want to deny its essence, dangerous because and it is impossible to go against conscience. At the stand and can not otherwise. Let God save us!» І. Сімгномів.

7

Музей “Сало” це арт-проект, який присвячено старій львівській тусовці, інтелектуалам, маргіналам, батярам, хіппі, вельможам, музикантам, поетам, артистам, всім тим, хто був і є квінтесенцією нашого чудового міста.

“Salо” Museum is an art project which is devoted to old Lviv tusovtsi, intellectuals, marginals, batjary, hippie, dignitaries, musicians, poets, artists and all those who аre the quintessence of our beautiful city.

Monument Salo – Andrey Bytov Andrey Bylzho Yuri Sokolov – Joseph Beuys Boris Berger – Kasimir Malevich Blue noses – Alenksandr Shaburov and Vyacheslav Mizin Mark Rothko Nadezhda Romanova Alkesandr Roitburd Andrey Logvin Vladimir Tsesler Igor Gurovich Les Poderevyansky Olga Soldatova Ilya Levin Yuri Shabelnikov Andrew Sogaydakovsky Constantin Smolyaninov Tatiana Muetdynova Miroslav Dedyshyn “Blue Salo” Vladimirа Sorokinа Art-group Fire Salomandres Art-group «AAH!»

9

Арт-проект – перший та єдиний у свiтi Музей Сала – це унiкальний проект сучасного актуального мистецтва. Картини, фотографiї, iнсталяцiї, об’єкти, вiдео, перформенси, концерти, лiтературнi читання i багато iншого. Сало як сучасне актуальне мистецтво: iронiя i постмодернiзм. Сало вiд «Стільця Сала» нiмецького класика Йозефа Бойса до «Блакитного сала» Володимира Сорокiна. Пам’ятник Cалу Андрiя Бiтова. Iсторiя Cала, кулiнарiя, всi види сала свiту i всi види горiлки свiту, а також музейний самогон. Музейний проект i одночасно елiтарний дегустацiйний лаунжбар, де можна купити будь-яке САЛО свiту i скуштувати шматочок музейного сала пiд чарочку музейного самогону або горiлочки.

10

Art project – the first and only museum in the world Sala – a unique project of modern contemporary art. Paintings, photography, installation, and objects, video, performances, concerts, Literary reading i much more.

Fat as a modern art relevant: i ironiya postmodernizm. Salo from the «Sala Stoel» nimetskoho classics to Joseph Beuys’ fat Blue Vladimir Sorokina.

Monument Calu Andriy Bitova. History Cala, kulinariya, all kinds of fat world all i kinds of cuisines Vodka and moonshine museum. Museum project at the same time i elitarnyy dehustatsiynyy lounge bar where you can buy any Salo world i try a slice of bacon museum during museum snort vodka or horilochky.

12

13

14

Карнавал сала у Венеції Борис Бергер - художник, кре­атор, видавець. Засновник ви­давництва “Emer­gency Exit”. Творець Космо­зік­керов. Арт-ди­­ректор Музею Сучасного Мистецтва “САЛО”. Живе і працює в Німеччині, у Львові і в Москві.

Boris Berger - Künstler, Autor, Verleger. Gründer des Verlags “Notausgang”. Schöpfer Kosmozikkerov. Art Director und Gründer des Museum of Modern Art FAT. Lebt und arbeitet in Deutschland, in Lemberg und Moskau.

Boris Berger - artist, creator, publisher. Founder of publishing house “Emergency Exit”.

Creator Kosmozikkerov. Art director of the Museum of Modern Art SALO. Lives and works in Germany, in Lviv and Moscow.

15

Сало - це вмiння жити справжнiм!

В життi завжди є мiсце салу!

16

17

18

19

Арт-група Вогня­­­­ні СалоМанд­ри Це - міжнародне твор­че обєднання митців Бори­­­­са Бергера та Надії Рома­нової, а також фотографа Іллі Левіна, Ірини Цвєйловської, Олек­сандри Волкової, Марка Зар­хіна та Олега Гусєва

20

сало - концентрована енергія, квінтесенція національних вартостей

Вогня­­­­ні СалоМанд­ри

Ст удія-дизайн інженірінга “ААХ!” А н т о н е н к о Т. Антоненко І. Холощак Ю.

СЕРЦЕ ВСЕСВІТНЬОГО САЛОПРОВОДУ ЩО Б’ЄТЬСЯ ЗАВЖДИ

21

L v i v ,

U k r a i n e

The artist lives in Lviv. And works in Germany, in bronze, wood, blacksmiths, stone, cement crisis, but also uses a combination of different materials. Creates, is looking for alternative materials to implement the ideas.

22

Груди Венери Прутень Давида

Тетяна Муетдінова - скульптор. Живе і працює у Львові, відсікає все зайве, наповнюючи простір міста сецесією і постмодерністськими скульптурами та барельєфами. Роботи Муетдінової прикрашають багато галерей та вулиць нашого міста.

Tatiana Muetdinova - sculptor. Lives and works in Lviv, cuts off all unnecessary things, filling the space of the city and secession postmodern in the sculptures and bas-reliefs. Works of Muetdinovа decorate many galleries and streets of our city.

Сало - це задоволення без каяття!

23

поцiлунок в

сало

24

сало Р о д ч е н к А i М а л е в и ч а logo of the museum Salo m at e r i a li z at i o n i n t h e b e a d s

Ольга Солдатова - відомий художник, архітектор, модельєр, стиліст, арт-директор багатьох ефектних проектів. Живе і працює в Москві, Парижі, Гонконзі, Гімалаях.

Olga Soldatova - known artist, architect, designer, stylist, art director of many spectacular projects. Lives and works in Moscow, Paris, Hong Kong, Himalayah.

Сало - це коли тобi всi заздрять, а напаскудити не можуть!

25

Кошерне сало – це сало свині, вбитої рабином в суботу до рогу синагоги

26

Костя Смолянінов, любитель пофотографувати. Живе у Львові. Персональні проекти: «On Every Street» Львів «Дзига Квартира 35», жовтень 2007; «Street Theography» Fot-Art Gallery, Штетине, Польща, березень 2008; «Generation» Львів «Дзига», липень 2008; «Вулична Теографія», Київ, галерея «Камера», листопад 2009; «Jazz Bez Intro», Львів «5х5», грудень 2009; «2», Львів, Палац мистецтв, серпень 2010

27

В'ячеслав Мізін, Олександр Шабуров («Сині носи»)

Група «Сині носи» - найяскравіше явище на горизонті російського мистецтва в період ХХ-ХХI ст. Її ядро ​​складають два художники, які прибули до Москви зі східних регіонів Росії - В'ячеслав Мізін з Новосибірська та Олександр Шабуров з Єкатеринбурга. У співпраці з ними нерідко виступають два інших новосибірських художника - Констянтин Скотніков і Дмитро Булнигін, а також фотограф Євген Іванов. Не випадково, за п'ять неповних років діяльності (рік народження групи - 1999) «Сині носи» зробили в Європі запаморочливу кар'єру. Сьогодні їх фото та відео-роботи показуються на більшості міжнародних виставок і ярмарків, регулярно друкуються в провідних художніх журналах. Можна сказати, що «Сині носи» зараз переживають пік своєї кар'єри. Вона припадає на знаменний момент перетину траєкторій розвитку російського і міжнародного співтовариств. «Витівки» групи виявилися повсюдно затребувані, оскільки вони співзвучні тепер не тільки російським настроям, але й спільному «духові часу». Андрій Єрофєєв, Державна Третьяковська галерея

28

Viacheslav Mizin, Alexander Shaburov (The Blue Noses Group)

The Blue Noses Group is the most impressive phenomenon at the turn of the 21st century. The main body of the Group is formed by a couple of artists, who have come to Moscow from the eastern regions of Russia — Viacheslav Mizin from Novosibirsk and Alexander Shaburov from Ekaterinburg. They often work in cooperation with two other Novosibirsk artists — Konstantin Skotnikov and Alexander Bulnygin — and photographer Evgeny Ivanov. Besides, the Group often invites their friends-artists, relatives, children, curators and gallery workers as extra players. Sometimes they give the joint performances with Novosibirsk rock-group “Nuclear Elk”. It is not by accident that in five years (the Group was created in 1999) the Blue Noses made a slapping career in Europe. Today their photographic and video works are presented at the majority of international exhibitions and in the leading artistic magazines. The Group is definitely at the peak of its career, coinciding with the intersection of the trajectories of the Russian and the international communities’ development. “The pranks” of the Group are universally accepted, as they tally with not only Russian state of mind, but also with the planet’s time spirit as a whole.

Andrei Yerofeyev,The State Tretiakov Gallery, Moscow

Вячеслав Мизин, Александр Шабуров («Синие носы»)

Группа «Синие носы» — самое яркое явление на горизонте российского искусства рубежа ХХ–ХХI вв. Ее ядро составляют два художника, прибывшие в Москву из восточных регионов России — Вячеслав Мизин из Новосибирска и Александр Шабуров из Екатеинбурга. В сотрудничестве с ними нередко віступают два других новосибирских художника – Константин Скотников и Дмитрий Булныгин, а также фотограф Евгений Иванов. Не случайно, за пять неполных лет деятельности (год рождения группы — 1999) «Синие носы» сделали в Европе головокружительную карьеру. Сегодня их фото и видео-работі показываются на большинстве международных выставок и ярмарок, регулярно печатаются в ведущих художественных журналах. Можно сказать, что «Синие носы» в настоящий момент переживают пик своей карьеры. Он приходится на знаменательный момент пересечения траекторий развития российского и международного сообществ. «Выходки» группы оказались повсеместно востребованы, поскольку они созвучны теперь не только российским умонастроениям, но и общему «духу времени». Андрей Ерофеев, Государственная Третьяковская галерея

29

КАБАНИ НА УЗЛіССі. ФРАГМЕНТ 2

Андрій Сагайдаковський

Український художник. Живе і пра­­ цює у Львові. Ніякої іронії та сарказму. Все грунтовно і просто. Ана­лізуючи творчість цього жи­во­писця, всі без винятку критики сход­яться на тому, що перш за все художника відрізняє безпрецедентна чесність. Незважаючи на те, що про Сагайдаковського дізналися досить пізно (його роботи з’явилися в Києві тільки в 1992 році), він сьогодні вважається однією з ключових фігур українського ху­ дож­нього процесу. Чудово сказав одного разу про Сагайдаковського його куратор Єжи Онух: “Він є живим запереченням позиції художника, готового виконати будь-яке завдання. Він не обманює нас, оскільки за ним не стоїть жодної стратегії, так само, як і немає її у барометра”.

Andrew Sagaydakovsky

Ukrainian artist. Lives and works in Lviv. No irony or sarcasm. All is well and simply. Analyzing the work of this painter, without exception, critics agree that the first artist of unparalleled integrity. Despite the fact that about Sagaydakovskу learned quite late (his work has appeared in Kiev n 1992 alone), it is now considered a key figure in Ukrainian art process. Well, once said about Sagaydakovskу opened its curator, Jerzy Onuch: “He is a living negation of the artist’s position, ready to perform any task. He does not deceive us, because behind him is not worth no strategy, just as it is not a barometer.”

НА СВiТi ЩАСТЯ НЕМА, АЛЕ є СПОКiЙ i САЛО 30

Блакитне САЛО - окремий напрям в експозиції музею, це - тексти, арт-об’єкти, інсталяції, живопис, стетографії за мотивами твору Володимира Сорокіна. «Блакитне сало» - скандальний роман російського письменника Володимира Сорокіна. Сюжет твору обертається навколо т. зв. «Блакитного Сала» - надцінної речовини з унікальною атомною структурою, яка робить людей безсмертними. Сало можна отримати тільки одним способом - вирізувати з тіл клонованих літераторів минулого, після того, як вони в певних умовах напишуть свій твір... Дія роману розгортається в різних історичних епохах і постійно “скаче” між ними.

Володимир Георгійович Сорокін — російський письменник, сценарист, драматург, представник московської концептуальної школи. Один з найпопулярніших сучасних російських письменників.

Vladimir Georgievich Sorokin is a contemporary postmodern Russian writer and dramatist, one of the most popular in modern Russian literature.

31

Пам’ятник Салу - проект Андрія Битова Чорний гранітний стіл, а на столі великий шматок мармуру у вигляді великого шматка сала. Білий з рожевим мармур, із золотою прожилкою. «Український і російський народ все одно брати і сусіди, і чим більше вони будуть братами, не в політичному, не в імперському, а в людському значенні слова, тим буде кращий для них обох, - каже Андрій Георгійович. - Сало - це предмет і вічного кепкування, і вічного анекдоту, і в той же час абсолютно геніальний продукт. Адже ми не ображаємося, що горілку вважають російською, хоча вона не лише російська. Як у нас кажуть, сало воно і є сало. Я вважаю, що насправді в нього вкладено просто високий буддистський сенс - таке дао. Мені здається, що затія з пам’ятником дуже мирна, вона викличе посмішку, а ті, хто реагуватиме на це демагогічно, виявлять свою небажану агресію. Так що цей пам’ятник буде свого роду лакмусовим папірцем. Поставтеся до цього так, як ставлюся до цього я. Я обожнюю сало, хоча, можливо, мені не можна ним зловживати. Задумка пам’ятника заснована на дуже конструктивній ідеї - існує мармурове сало і засалений мармур. Потрібно знайти шматок засаленого мармуру - і пам’ятник навіть ліпити не потрібно, потрібно лише підкреслити благородство природи».

Андрій Георгійович Бітов - класик російської літератури. Народився в Ленінграді, на Петроградській стороні. Президент російського Пен-клубу. У 1991 році був одним з творців неформального об’єднання «БаГаЖ’» (Бітов, Ахмадуліна, Алешковский, Жванецький). Дійсний член Міжнародного Леонардо-клубу.

Andrew G. Bit - classic Russian literature. Born in Leningrad, on the Petrograd side. President of the Russian PEN. In 1991, he was one of the creators of the informal association of “Baggage” (bit Ahmadulina, Aleshkovskyy, Zhvaneckij). Member of the International Leonardo club

32

Художник, архітектор, викладач Львівської Академії Мистецтв, мистецтвознавець Юрій Іванович Соколов організатор і куратор перших авангардних виставок у Львові після розпаду Радянського Союзу. Улюбленим художником Юрія Соколова є німецький митець Йозеф Бойс і тому Соколов презентує постмодерністську цитату - видатне крісло з салом (копія)

Початком оригінальної творчої біографії Йозефа Бойса вважається день, коли він вперше продемонстрував свою роботу, в яку він увів сало в якості художнього матеріалу. Потім був його знаменитий “Стілець з салом” - сидіння його було покрито шаром тваринного жиру, а праворуч з цієї згуслої маси стирчав термометр. У диспутах Бойс відстоював естетичні якості сала: його жовтий колір, приємний запах, цілющі якості

Сало - це втілена мрія, щастя, яке доступне кожному!

33

LVIV MODERN ART-MUSEUM

ТЮ!

ШО ЙОГО ПРОБУВАТЬ? САЛО ЯК САЛО

сучасна

лiтература

Вячеслав Куріцин, Лесь Подерев’янський, Олександр Кабанов, Сергій Кузьмінський,Сергій Сільнічєнко, Данило Хармс, Ігор Клех, Володимир Тучков, Ігор Сімгномів, matilbda

Олександр Михайлович Кабанов – поет. Лауреат міжнародної літературної премії ім. Князя Юрія Долгорукого (2005), премії журналу «Новий світ»(2005) і премії «Планета Поета» ім. Л. Н. Вишеславського (2008), Міжнародної літературної Волошинської премії (2009), «Російської премії»(2010), премії «Antologia»(2010). Олександр Кабанов – головний редактор журналу культурного опору «ШО», один з творців українського слему.

36

37

Vladimir Tuchkov

Що козакові добре – туркові смерть M o s c o v,

R u s s i a Одного разу до великого султана Османа Махмуда IV зі стогонами й плачем прийшли турки. – Що вас так засмутило, діти мої? – запитав султан.

- О, великий султане, – відповіли турки, – ми втратили спокій і сон. І не приносять нам полегшення ні ласкаві звуки зурни, ні гарячі обійми наших дружин.

- Що ж стало тому причиною? – запитав султан.

- О великий султане, – відповіли турки, – три дні тому до нас прибув заморський купець. Він привіз невимовну страву. Ніжну, як щоки юних дів, теплу, як березневий вітерець, запашну, як квітуча троянда.

- Якщо він не дає вам його покуштувати, – грізно промовив султан, – я звелю відрубати йому голову.

- Ні, – відповіли турки, – нам не дає його покуштувати наша віра. Тому що та страва називається салом, і зроблена вона з нечистої тварини.

- Не засмучуйтеся, – відповів султан, – ідіть по домівках. А на ранок приходьте до палацу. І султан наказав своїм кухарям зробити таке сало для правовірних, яке перевершувало б сало невірних настільки, наскільки головний мінарет Стамбула вищий від української хати. На ранок турки прийшли на палацову площу і спробували рахат-лукум, який, на їх думку, був ніжним, як щоки юних дів, теплим, як березневий вітерець, запашний, як квітуча троянда. А через рік в Україну прибутку турецькі посли з дарами. І найголовнішим даром у них був рахат-лукум, який вони назвали турецьким салом Спробували козаки, плюнули на землю і покликали писаря. Подальше увічнив художник Рєпін у своїй знаменитій картині. «Запорізькі козаки пишуть відповідь турецькому султанові».

Тучков Володимир Якович – поет, прозаїк, есеїст. Проза і вірші публікувалися в колективних збірниках, альманахах та періодичних виданнях в Росії, Німеччині, Франції, США, Ізраїлі. У поезії продовжує гілку експресіонізму, яка практично припинила своє існування в Росії. У прозі тяжіє до інтелектуальноігрового напрямку. Схильний до іронії, пародії і гротеску. У есеїстиці досяг успіху у містифікації.

38

Les Poderevyansky

Остановісь, мгновєньє – ти прєкрасно! (уривки) L v i v ,

U k r a i n e

Дійові особи: Іван Опанасович Харченко, літературознавець. Гриць Якович Вареник, тоже літературознавець. Чорт, трансцендентна сила у вигляді рогатого упиздня у ватніку, ватних штанях і кирзових чоботях. Хуна, особа жіночої статі. Сало, їжа Івана Опанасовича і Гриця Яковича, заповнює простір між шкірою та м’ясом свині, на вигляд біла, на смак жирна речовина. Портвейн, напій, який Іван Опанасович і Гриць Якович п’ють вранці, вдень, ввечері, а також вночі. Сатана: Ну як же, Ваня? Хто казав: «Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца, їбать по ночах дику вовчицю і в Ганконзі дурний план курить», шо, не ти? Хто казав: «Покину це сало хуйове, а буду ананаси і бургундське пиздячить з манєкєнщицями в Парижі і через їх пойму тщету зусиль», не ти? Іван Опанасович: А щоб ти з’їв і не пиздів. Сатана: І я тоже дурень – сиджу тут з вами, пиздюками, сало їм. Чорт наливає шмурдяку, відрізає сало, передразнює когось: «Астанавісь, мгнавєньє, ти прєкрасно!», потім випиває шмурдяк, закусує салом і кривиться. Хуна, Гриць Якович і Іван Опанасович жруть сало. Чорт заглядає в сортир, спускає воду і зникає. Спущене гівно, веселі звуки АББИ і чавкання трьох створінь зливаються в єдину симфонію. Завіса.

Олександр Сергійович Подерв’янський (творчий псевдонім Лесь Подерв’янський) – український художник, автор сатиричних п’єс. Почав писати перші п’єси наприкінці 1970-х і зараз має їх понад 50. Бере участь у виставках з 1976 року. Картини Леся зберігаються в Національному художньому музеї та багатьох приватних колекціях в Україні, Росії, Німеччині, США, Швеції.

39

I g o r

K l e h

Сало M o s c o v,

R u s s i a

1. Чи впливає якось кухня на долю народу, на його ментальність і філософію? Тільки убогий розумом дасть відповідь неґативну. Що такий зв’язок існує ми, як правило, підозрюємо, хоч не цілком свідомо. В чім тут справа? Може в «короткорукості» дотику, нюху і смаку, яких відтирають більш далекобійні зір та слух? І в цьому, поза всяким сумнівом, також. Людська личинка все пхне до рота, і ця стадія засідає в саме нутро людини дорослої, чиї почуття визначаються вже приматом зору й слуху та ще репресією канібалізму. А скільки слів ми маємо в нашій культурі для визначення смаку? Квасний, солодкий, солоний, гіркий, ще винний, ну і... смачний. Зрештою, це і все. Воістину словник примата. І все ж одне із найбільш диких таїнств рафінованої інтуїтивної культури називається «оберненням» й причастям. Є, видно, щось фундаментальне в репресованому раціоналістичною культурою відчутті смаку, яке пронизує всі рівні людського в людині і стримить кудись... в нікуди. Можна наїстися і виблювати, можна «напертися горнятком каші», можна забалювати чи завибагати, – але елімінуймо жадобу, – нас цікавитиме тільки тамування голоду, підкріплення сил. Чому такою квітнтесенцією сил в українській етнокультурі є анеґдотичне сьогодні (що теж варте особливої уваги) міфічне САЛО? Що це за продукт, і що в ньому такого?

2. Сало для українців є єврейською манною (грецькими яблуками Гесперід) – тобто справою трансцендентною і долевизначаючою, а також вирізняючою нас з-поміж інших – «як то кажуть, в пику» – своїм сусідам рас південних, всяким жидомусульманам, бо для них, поза всяким сумнівом, воно є некошерним. Страва водночас посполита і сакральна, ба, навіть полемічно загострена. З’їдання сала нагадує ковзання на лижвах. В світі нетривких на півдні продуктів – воно нетлінне і в чомусь еквівалентне золоту. Воно є успадкованим по теньґих поганських богах культом достатку – біблейським туком – сухим, посипаним крутою сіллю Чумацького Шляху козацьким посилком, сіромашним н.з. Його смак ще віддає відголосами доріг, не то його беруть в дорогу, не то воно саме кличе в ту довгу дорогу по битих, стелених м’яким білим порохом, роз’їжджених шляхах України. Ще від тих маж, осей, шкіряних мазниць тягнеться глибокодумна мудрість перших соціальних механіків – «не підмажеш, не поїдеш». Звідси ж і той специфічно український «сум», журба подорожнього, що сів спочити при дорозі (бо «садло» – праформа «сала» – це те, що осіло, насіло на м’ясі, – а отже «сесія» й «засідання» теж звідси...), подорожнього, який загубився в степу під безкраїм небом, під хмарами – цим салом небес. До нього, як правило, дістається цибулина і ріжеться на чотири частини, що полегшує навертання сліз сумному, закинутому далеко від домівки жерцю. Це продукт універсальний, – який дає світло, перетоплюваний в каганці, чи спалюваний в лойовій свічці. Неймовірно калорійний, якщо його наминати нарізавши тонкою «скибочкою». Засвоюваність його просліджується навіть в фонетичній формі імені – о, як зіслизає те «С» в масне, лиґальне «Л» й «аО»! Солене сало, гіркий солод цибулі, горілка, прісний, ледь підкислений слиною хліб – в чистому полі – ось фундаментальна трапеза степняка-слов’янина. Від цієї сцени гордість наростає на серці, як сало на свині.

3. (резюме) Важко втриматись, щоб не сказати: «Сало – наше усе».

Ігор Клех (1952) – український прозаїк. Пише російською мовою, смачно приправленою українізмами. Пройшовши доволі значну еволюцію схильний окреслювати себе як постмодерніст. Автор повістей «Бремя Богородиці» (1978), «Поминки по Каллимаху» (1985) та ряду новел. Йому ж належить один з перших перекладів Бруно Шульца.

40

Сало і революція Дивна тема – писати про сало. Вже сама згадка про нього викликає іронічну посмішку, ми ж бо звикли сприймати його як втілення матеріального і плебейського, або, як кажуть у Львові, рагульського. Але не поспішаймо йти на поводу у стереотипів, адже варто лише задуматися, неодмінно дійдеш висновку, що є в цьому продукті великий символічний потенціал: сало як втілення реального і справжнього, як твердий фундамент буття суспільства, як жорстка і міцна платформа на якій можуть будувати свої химерні повітряні замки філософи, артисти, герої, мужоложники, поети, романтики та революціонери всіх мастей. Кумири і каліфи, вони дивляться вперед, намагаючись жити завтрашнім днем і не беручи до уваги, що якраз ті тектонічні плити на які спирається їхній світ, зазнають принципових змін. Здавалось би, що може бути стабільнішим за фундамент? У цьому, власне і є його суть, у непорушності; однак так є лише на перший погляд, насправді ж, доки нічого не змінюється – все стає іншим! Сама одвічність сала, його базовість і фундаментальність, заважає нам побачити ті нові сенси, якими наповнюється це поняття з дня на день та з віку в вік. Не занурюючись у глиб віків, почнемо з часів Тараса Шевченка, коли український світ ще не сприймав соціальної мобільності, життя текло повагом, а кожен мав ту кількість сала, яку здатен був виготовити на батьківському обійсті відповідно до звичаїв і традицій, з покоління в покоління побутуючих у сільській громаді. Сучасному міському жителю таке життя могло здатися дивним або навіть смішним, до нас дійшло безліч складених городянами анекдотів про дядька, який не дає кумові чи сусідові кусня сала («А чого його пробувати? Сало як сало!»). Але насправді подібна поведінка – не від скупості, просто у ті часи людина, яка не здатна забезпечити себе і свою родину, в тому числі й таким базовим продуктом як сало, вважалася неспроможною й нікчемною і поважному господареві було «западло» навіть вступати з нею у перемовини, а не те що мати спільні справи. Згодом на зміну цьому впорядкованому і затишному патріархальному світові прийшов новий, модерний. Нові капіталістичні порядки заохочували економічні досягнення: кращим почав вважатися той, хто заробляв більше цінностей, просувався вище по ієрархічній драбині, образно кажучи – той, хто здобував більше сала. Але сала, як відомо, завжди не вистачає на усіх – такий закон життя. Закон збереження сала каже, що якщо у когось його ставало надто багато, то у іншого, відповідно, сала взагалі не було. Це призводило до революцій: голодних, безглуздих та безжальних. І дарма, що на прапорах революціонерів було написано Свобода, Рівність, Братерство та інші красиві слова, реалії боротьби за сало були суворими – страшними й кривавими. Алгоритм усіх цих революцій був стереотипним: заливши країну кров’ю та сплюндрувавши все, що піддавалося руйнації, вони неминуче завершувалися торжеством нової диктатури. Якобінці чи більшовики, китайці чи кубинці – скрізь те саме. Так тривало впродовж усього ХІХ століття і більшої частини ХХ. Однак світ поступово багатів і у багатьох країнах сала ставало все більше. І хоча економічне нагромадження (для індивідів) та економічне зростання (для суспільств) і досі залишаються головною метою для значної частини людства, нинішній світ змінює свою соціально-політичну траєкторію. Сьогодні ми живемо у постмодерному світі, у якому для багатьох суспільств сало уже не проблема, сала – навалом, а відтак громадяни, будучи забезпеченими матеріально, починають перейматися проблемами індивідуального самовираження та якості життя. Нова доба диктувала новий спосіб захисту суспільних інтересів: з’явився феномен т. зв. «оксамитових революцій», революцій безкровних і карнавальних, революцій, організованих ситими людьми у суспільствах, більшість яких становили ті самі ситі люди. Саме такою була, зокрема, і Помаранчева революція, революція людей, забезпечених салом. Це був яскравий виступ за нові базові пріоритети суспільства: люди вийшли на Майдан не за економічні вартості, а за повагу до себе, за самоцінність особистого життя, за якість життя, за відчуття власної етнічної приналежності і культурної унікальності. І все це стало можливим саме тому, що сала стало вдосталь. Саме тому Помаранчева революція і нагадувала величезний карнавал, справді: поїв сала – чого ж нервувати? – можна спокійно обговорювати різні спірні питання. Все розвивається нормально, все прекрасно у цьому найпрекраснішому зі світів! І. Сімгномів

41

Історія сала

Сало. У одних людей при вигляді цього продукту або при згадці про нього по тілу пробігають мурашки жаху, а в інших починається щедре слиновиділення.Сало – продукт неоднозначнний зі своїми плюсами та мінусами, його можна або ненавидіти, або любити, тільки не залишатися байдужим. Батьківщиною сала найправильніше вважати Італію. Саме там три тисячі років тому з’явилася ідея використати свинячий жир як дешеву і калорійну їжу для рабів, які працювали на мармурових каменоломнях. Сало завжди було продуктом харчування бідних людей, бо кращі шматки свинячої туші діставалися тим, хто міг за них заплатити або відібрати. Ось і навчилися бідняки заготовляти сало на запас шляхом засолювання, іноді вудження із наступним визріванням. Практично кожен народ упевнений, що саме їхнє сало – краще у світі. Росіяни й українці, будуть за своє «сало», білоруси за своє «сала», німці за «шпек», балканські слов’яни за «сланіну», поляки за «слоніну», американці за»фетбек», і тому подібне. Але якщо, хтось пробував «Lardo di Colonnata» або « Valle dAosta Lardo dArnad», він навряд чи посміє заперечувати перевагу цих двох останніх.

«Lardo di Colonnata» походить із маленького гірського містечка, щоб не сказати села, Колонната, що розташоване поруч зі знаменитими мармуровими розробками Каррара, в Апуанских Альпах північної Тоскани. Місцеві чоловіки в основному зайняті в каменоломнях, традиційно брали з собою на обід лардо, вживаючи разом з іншими типовими для Італії продуктами – хлібом, оливками та помідорами. Нині лардо перестало бути їжею бідняків, перетворившись на місцеву пам’ятку, що затьмарила славою навіть каррарский мармур. Так, своєму існуванню Колонната зобов’язана мармуру, а своїй популярності – салу. Невеликий об’єм, майже підпільне виробництво (через постійні «наїзди» місцевої санітарної інспекції) не здатні задовольнити зростаючий попит на цей продукт, і ось на ринку вже з’явилися підробки, лардо – продукт дуже стародавній. Ще Імператор Юстиніан законодавчо зобов’язав поставляти лардо в армію, щоб легіонери мали достатньо енергії для походів та битв. Оригінальність процесу приготування лардо ґрунтується, насамперед, на використанні корит, висічених з місцевого карарського мармуру. Як відомо, творці дуже скрупульозно підходять до вибору каменю, і, якщо виявляють якусь ваду, то від нього відмовляться. Щоб добро не пропадало, вирішили використати забраковані мармурові брили, видовбуючи з них ванни або корита для засолювання і визрівання сала. Мармур має унікальні властивості для зберігання продуктів. Він забезпечує необхідну температуру і вологість і є природним «консервантом», оскільки використання сучасних консервантів у Колоннаті заборонене. При приготуванні використовується сало від свиней, які поставляються з Парми і Сан-Даніеле, широко відомих своїми шинками. Свині мають бути не молодшими за 9 місяців і важити не менше як 160 кг Виробники шинки беруть своє, а сало відправляють у Колонату.Виготовлення сала починається у вересні, з ретельного миття марамурового цебра оцтом. Потім внутрішню поверхню щедро натирають часником, у блоки сала втирають морську сіль, яку потому змивають. Дно цебра посипають свіжою сіллю і блоки сала укладають, рясно присмачуючи сумішшю прянощів та спецій. Кожен виробник має власну суміш і намагається тримати її в таємниці. Але обов’язковими є чорний перець, часник, розмарин, мускатний горіх. Додатковими – зірчатий аніс, чебрець, духмяний перець, шавлія, орегано, коріандр – загалом практично усі відомі спеції. Різні пропорції і поєднання спецій дозволяють кожному виробнику мати свій «фірмовий» сімейний рецепт, створюючи розмаїття ароматів і смаків. Коли цеберко наповнене, його щільно закривають, і сало залишають визрівати. Для цього дехто відносить цеберко у винний льох, дехто – у місцеві мармурові гроти і печери на термін до шести місяців або навіть до весни. У результаті отримують ніжне, тануче у роті, насичене ароматами сало, в порівнянні з яким усі інші сорти блякнуть і тануть Італійці можуть гордитися також іншим сортом сала – з Комуни dArnad (Valle dAosta Lard dArnad) що розташована на північному заході Італії, де принцип виготовлення майже такий, як у Колоннаті, лише замість мармурових ємкостей використовують дерев’яні – з дуба, горіха, або каштана. Мабуть, на оригінальний смак цього сала впливають таніни і дубильні речовини, що містяться у деревині. Так що, будете в Італії, зокрема в Тоскані, постарайтеся спробувати ці делікатеси, які перетворилися з їжі легіонерів і каменярів у світовій шлягер. Однак, повернемося у минуле. Римляни називали сало «лярдо», і в наш час також вживається це слово, але воно означає вже не сало, а смалець.

42

Не минуло й тисячі років, як сало визнали і в Еспанії. Хамон – в перекладі з еспанської – шинка, окіст. Хамон практично не містить холестерину і з найдавніших часів є улюбленим м’ясним продуктом в Еспанії. Вважається, що Колумб зміг дістатися до Америки саме завдяки тому, що серед припасів у нього було багато окостів і сала, яке може зберігатися до півроку, містить багато калорій, причому ці калорії, так би мовити, довгограючі – тобто сила і енергія у того, хто поїв сала відновлюються надовго, позаяк калорійність продукту складає 770 ккал на100 г. А на самій рибі Колумбові матроси озвіріли б дуже скоро... Так сало внесло свій неоцінимий вклад і у світову історію – адже якби Колумб не відкрив Америки, то не було б у нас помідорів, а без помідорів – не зварити борщу, а без борщу – що ж це з біса за культура!?

Люди Середньовіччя їли сало у величезних кількостях. Сам Святий Бенедикт, засновник ордену бенедиктинців, дозволив ченцям їсти сало. Ченці казали, що «сало і свиня так само пов’язані один з одним, як виноградна лоза й вино». Сало не лише їли – в середньовіччі ще й робили з нього свічки. Пахли вони не дуже, чаділи, але світло все-таки давали. Лише належало стежити, аби сальні свічки щурі не пожерли, вони ж так само не дурні. При свічках ченці переписували книги – так у мороці середньовіччя сало допомогло зберегти світло культури й передати його нам. Ось середньовічний текст, переклад Гі де Валу : «Після того, як ченці-кухарі вимили руки та обличчя і прочитали три обов’язкових молитви, вони миють боби в трьох водах, а відтак ставлять їх варитися на вогонь у казані з водою. Потім їх перекладають в іншу посудину з кришкою, котра щільно закривається. Боби приправляють свинячим салом. Причому сало треба додавати не у процесі варіння овочів, а в самому кінці»... «. Роман про Лиса»: «Удома у нього було вдосталь і жирних каплунів, и солінь, і шинок, і сала. Все це добро захищав міцний палісад з дубового кілля та колючих кущів...» А знаменита англійська яєчня з беконом? Бекон – це вам що? Саме те. Англійці ж бо – народ здоровий, розсудливий і вчений, і про своє здоров’я піклуються добре. Поснідавши так корисно і приємно, англійці підкорювали моря, розвивали капіталізм, придумували парові машини та відкривали теорію еволюції. Так що сміливо махнемо рукою на міти про шкоду сала, в нашому холодному кліматі воно в межах розумного є абсолютно необхідним. Я вже не згадуватиму про те, що для справжнього запашного наваристого борщу обов’язково потрібні шкварки, інакше це не борщ, а дієтичний макет борщу, який дає про цю неперевершену страву хіба що чисто візуальне уявлення. Сало при помірному вживанні вважається дуже і дуже корисним продуктом. Є така штука, як арахідонова кислота, котру у чистому вигляді не вживають, проте це диво міститься в салі і бере активну участь в обміні холестерину, сприяючи посиленню клітинної та гормональної активності. В традиціях української кулінарії використати при смаженні сало, тобто, наші предки любили готувати, використовуючи жирні кислоти, не підозрюючи при цьому про атеросклероз та їхню міфічну канцерогенність. І судячи з усього, з ними нічого страшного не відбувалося. При цьому невідомі дослідники рекомендують для оптимізації ефекту сала відносно гіперхолестериномії поєднувати його з часником. Саме це і є рецептом успіху. Проводячи регулярну профілактику, кожен бажаючий зможе оздоровити свої судини, серце і печінку. Печінка, якщо хтось не знає, суттєво оздоровлюється, якщо в раціон включати щоденне вживання сала. Холестерин, до речі, зовсім не чужорідний елемент для нашого організму, він виконує масу важливих функцій: входить до складу міжклітинних мембран і тканин організму, де перебуває або у вільному стані, або у вигляді поєднань жирних кислот, бере участь в синтезі складових частин крові і таке інше. Нормою вважається від 150 до 240 міліграм у100 куб. см. крові, до певної міри це умовний показник, який відображає інтенсивність процесів окислення жирів і вуглеводів в організмі в міру їх надходження та синтезу. Відомо, що свиняче сало є прекрасним жовчогінним засобом.

43

Інша іпостась сала – це його застосування в токсикології. Цей природний продукт, виявляється, ідеально підходить для зв’язування радіонуклідів і виводить інші токсини з організму. Головне – це регулярність його вживання. Само собою, поїдання сала рекомендоване як профілактичний засіб. Навколо нас стільки хвиль, радіації та випромінювань, що вийти з будинку і навіть просто залишатися в ньому незахищеним для людини сьогодні є недозволеною розкішшю. А з салом нам нукліди не страшні. Застосування сала як зовнішнього засобу також має широкий спектр рекомендацій. Його рекомендують при артралгіях, артозах, артритах будь-якої етіології, як засіб реабілітації після операцій і травм опорно-рухового апарату. Існують дані про позитивний ефект застосування сала при зовнішній терапії маститів і термічних опіках, поверхневих ранах і обмороженнях. Вражають, що сало ефективно лікує шпори п’ят, знімає зубний біль і виліковує екзему. Досить тільки зовнішнього регулярного застосування. Значного поступу досягли в застосуванні сала українські учені. Власне, ніхто і не дивується, що у сфері застосування цього лікарського засобу дослідники з України попереду усієї планети. Висловлено припущення, що сало містить стовбурові клітини! А усім відомо, які перспективи відкриваються для застосування стовбурових клітин у медицині 21-го століття. Неясно, правда, навіщо людині стовбурові клітини свині? І як вони можуть засвоїтися при ентеральному застосуванні та яка з них користь? Залишимо ці питання для специалістов-салологів. Онкологія також не залишилася поза увагою! Виявляється у салі розчиняються канцерогени, а потому ще й разом із салом виводяться з організму, тому в схеми лікування і профілактики онкозахворювань просто необхідно ввести новий інгредієнт – сало Сало містить і безліч інших цінних жирних кислот, що беруть участь у будівництві клітин організму, а також відіграють велику роль в процесі утворення гормонів і обміні холестерину. Вони зв’язують і виводять з організму токсини. Причому, за вмістом цих кислот, сало випереджує олію. Саме в салі в оптимальному, добре засвоюваному виді міститься селен. За даними інституту РАМН, 80% росіян відчувають дефіцит цієї речовини. А для спортсменів, матерів, які вигодовують немовлят, вагітних та курців цей мікроелемент є просто життєво необхідним. До речі, в часнику, який часто вживають разом із салом, також міститься велика кількість селену. Сало не псується при довгому зберіганні . У тривалих походах воно завжди було одним із головних джерел поповнення фізичних сил для мандрівників. Якщо з’їдати декілька шматочків сала на голодний шлунок, то можна швидко досягти відчуття ситості. Це не дозволить вам переїдати, і ви зможете зберегти гарну фігуру. Нині навіть з’явилися дієти для схуднення, які ґрунтуються на помірному споживанні сала. Рідкісне застілля обходитися без сала. Що й казати, прекрасна закуска під горілочку чи самогон. Та й швидкому сп’янінню сало не сприяє. Так що врахуйте це, і перед випивкою з’їжте шматочок сала. Це може врятувати вас від важкого похмілля. Відбувається це тому, що жирне сало обволікує шлунок і не дає багатоградусному напою швидко засвоїтися. Алкоголь вбирається пізніше, поступово, уже в кишківнику. Спиртне ж, зі свого боку, допомагає швидше пертравити жир і розкласти його на компоненти. Салові можна складати вірші і оди, співати про нього пісні. Адже навіть побачене уві сні воно обіцяє багатство і здоров’я. Сало використовують для приготування їжі, на ньому смажать і тушать овочі, його додають до каші. Сало солять, варять, вудять. «Чим натуральніший жир, тим краще»! Солоне свиняче сало якнайліпше відповідає цій вимозі сучасної дієтології. Якщо сало м’яке, маслянисте, розповзається, значить, порося перегодовували кукурудзою. Якщо сало жорстке – значить, порося довго сиділо голодним. Але найсмачнішим і найщільнішим сало є тоді, коли тварин відгодовували «по-свинячому» – жолудями Шматочок сала – прекрасний «снек» у робочий час. Воно добре засвоюється, не перевантажує печінку і дає аж 9 ккал енергії на 1 г. гпродукту. Це значно корисніше, ніж навіть найдорожча ковбаса, булочка або пиріжки. Українське сало – обов’язково з часником, угорське – обваляне в паприці, естонське – вуджене. А ось чукотське сало – підшкірний жир зовсім не свиней, а тюленів! Вони дуже близькі за складом і, як не дивно, за смаком. В Радянському Союзі щоденне меню члена ЦК партії включало 50 г сала, відразу з-під шкірки... Так що їжте сало і будьте здоровими!

44

Кулінарія

У кулінарії не так уже й багато секретів для людини з уявою, яка любить куховарити. А сало – випадок особливий. І у нього є один великий закон, який, втім, ніхуя не секрет. Сало при обробці має бути свіжим!!! Ну і ще один закон: воно мусить бути! Колись я запитала свого батька, великого фахівця з сала, що є найголовнішим, коли готуєш, від сказав просто: «Ніколи не купуй готові фарші. Потрібно робити тільки самій». Будь-який магазинний напівфабрикат фаршу, самі розумієте, з якого лайна може складастися, а ті. хто економить на собі, можуть забути про сало. До речі, вони його й не люблять, – теж закон. Тільки людей з такою думкою ми на хую вертіли, бо несмак і жлобство – абсолютні антоніми сала. Отже, найпростіше і багатофункціональне – салоканапка. Будь-який холостяк без педерастичних нахилів харчуватися язичками колібрі та брютом, радше одружиться на шматку сала, ніж на сексбомбі з непристойного журналу. Бо сало це безперечний друг, а от щодо «тьолок» – це ще бабця надвоє ворожила. І подібне сало з бабами тільки в одному: гоп-стоп Канада старих баб не нада! Отже, найпростіше і багатофункціональне – це сало бутерброд. Сало має бути свіжим, таким, що не лежало в холодильнику, і тим більше в морозилці. В охолодженому – з’являється надлишок вологи і воно значно гірше зберігається, та й на смак це впливає в гірший бік. Це потім, після перемелювання, його можна буде зіпсувати тільки ціанідами, а починати процес треба тільки зі свіжим продуктом. Холодильник взагалі мало що поліпшує, людей – так точно ні. Хоча... дивлячись яких, однак зараз мова про інше. Щоб сало було смачним (та і корисним) варто пам’ятати про його кращих друзів: сіль, перець, часник і цибулю. Пропорції, зрозуміло, кожен вибирає по собі, але ці п’ять продуктів хороші один з одним у будь-яких поєднаннях. Любителі додають зелень, але це вже питання не рецепту, а фантазії. Єблом клацати можна скільки завгодно, та хоч ти діамантів туди натовчи, але головним залишається таки сало. Рецепт шалено складний: тупо перемолоти все це до стану однорідної маси. І ось у вас прекрасний витратний матеріал для наступних подвигів. І зажарка у борщі, і заправки для страв із пісних сортів м’яса. А що може бути простішим, ніж запекти половинки картоплі, намазавши їх цим, скажемо прямо, омолоджуючим кремом! І навіть звичайний бутерброд з чорного хліба із салом – прекрасна закуска для... Ну та гаразд, про горілку іншим разом. І навіть звичайна «сільська» яєчня зазвучить абсолютно інакше. Незамінним є це сало і в несолодкій випічці – чудово рум’янить шкірочку, а смак набагато тонший, ніж від олій. У Полтаві роблять чудові галушки з салом для борщу. Здавалося б просто і сердито, і далеко не високої кухні зразок, але скільки я бачила балуваних іноземних гостей, які билися в оргазмі і об’їдалися до кольок та галюцинацій і вигуків, що Україна – найкраща у світі країна! А справа ж у салі! Якщо дати волю фантазіям, можна згадати еротик-суши. Ми що гірші за японців? Та намажте ви панянок салом та й облизуйте! Будь-яка фригідність залишиться тільки в мемуарах. Варто пам’ятати ось що: сало неможливо зіпсувати. Саме за це його цінували вояки в далеких походах. У середньовічній Франції перше, що давали новонародженому немовляті, це шматочок сала «щоб завести шлунок». Обмороження і опіки у багатьох народних лікарських порадниках лікують салом. А якщо поставити поруч двох осіб і одному з них перед п’янкою дати шматочок сала, а іншому – дулю з маком – вгадайте, кого з них зрубає склянка горілки ? Правильно, розумна людина, яка поїла сала, буде тверезіша. А той, знесалений, нажиратиметься в худобину, тому що «або хворий, або падло», або просто упіздень. Як можна бути свинею, якщо свиня вже благородно богові душу віддала щоб тобі стало ліпше... А благородний вчинок має бути оцінений! Бо сало любить людей, які люблять сало. А слова «сало» і «мало» навіть не римуються.

Matilbda

45

Якщо ви хочете схуднути, відкиньте убік новомодні дієти кефірів і починайте активно вживати сало, шинку і вершкове масло. Ні, це не жарт, адже саме ці продукти узяти за основу в дієті Яна Квасневского. Польський дієтолог вважає.що виробникам молочних продуктів вигідна популяризація дієт кефірів і йогуртів, тому вони ідуть на усілякі хитрощі, аби притягнути покупців. Хіба наші предки живилися самими лише фруктами й молоком? Та ніколи в житті. І в Польщі і в Росії улюбленою стравою наших бабусь і дідусів була картопелька, підсмажена на салі. Вже декілька десятків років Ян проводить експерименти і розробляє систему оптимального харчування. Він вважає, що людина повинна вживати тільки те, до чого вона звикла. А до чого ми ми звикли? Звичайно ж, до канапок щоранку, до смачного м’яса на обід і жирного плову в колі усієї родини на вечерю. Це тільки так здається, що жирна їжа приводить до «серйозних проблем зі здоров’ям, насправді ж усе трохи інакше. Бо як пояснити той факт, що дієта Квасневского вже сотням людей допомогла вилікувати цукровий діабет і вирішити багато проблем з серцево-судинною системою? Але, як кажуть, ближче до справи: пан Квасневский вважає, що вживати їжу треба тільки в спокійній, затишній обстановці. Ніяких перекусок на бігу або заїдань їжею стресів. Їсти потрібно лише застолом, в колі сім’ї або ж наодинці, але без телевізора, книги та інших відволікаючих справ. Їсти треба усвідомлено, а після їжі обов’язково треба відпочити. Але не це дивує людей, не знайомих близько з теорією Яна. Дивує їх те, що на думку польського дієтолога харчуватися треба тільки тими продуктами, які швидко засвоюються організмом і при цьому дають йому багато калорій. Тобто, це усе тваринні білки і жири – м’ясо, сало, яйця та субпродукти. У м’ясі й субпродуктах, вважає Квасневский, достатньо вітамінів для нормальної роботи організму, а тому фрукти та овочі можна зовсім не вживати. Рослинну олію для підсмажування Квасневский пропонує замінити якимсь тваринним жиром, овочі та фрукти – звичайною водою, я від хліба й каші краще відмовитися назавжди. Клітковина, як відомо, організмом не засвоюється, а тому їсти її зовсім не обов’язково. Картоплю або макарони їсти можна, але не більше 300 грам, салом можна не лише скинути зайву вагу, але й поліпшити стан здоров’я. Суворих правил у цій дієті немає, їсти можна, коли хочеться і в будь-який час доби. Переходити ж на жирне харчування можна відразу, при цьому в організмі нормалізується обмін речовин, а тому товсті люди худнуть, а худі, навпаки, поправляються. Два-три місяці такого харчування і фігура буде у повному порядку. Якщо вас не лякає смак жирної їжі, обов’язково спробуйте дієту Яна. Адже не випадково у дієтолога вже нараховується понад 2 мільйонів послідовників по всьому світі.

Як схуднути на салі

Сало – це тваринний жир, відкладається під шкірою, біля нирок, в черевній порожнині. Функціонально сало розглядається як поживний запас в тілі тваринного організму, що складається в основному з тригліцеридів, містить велику кількість насичених жирнокислотних залишків.

8 мiфiв про сало М ІФ 1: «ВІД САЛА ТОВСТІШАЮТЬ»!. Поправляються не від сала, а від його кількості! (Можна потовcтішати і від найкориснішої вівсянки, якщо їсти її мішками). Якщо ви ведете переважно сидячий спосіб життя, вам належить вживати 10-30 г сала в день. Якщо ви вже страждаєте від ожиріння і вам рекомендовано низькокалорійну дієту - не більше 10 г на день. Відрізняйте «їстивнне» сало - підшкірний жир, разом зі шкіркою - від подібних продуктів. Шпондер, шийка і тому подібне це не підшкірний, а внутрішньом’язевий жир. До того ж, разом з білком, тобто м’ясом, а така суміш вже не є дуже доброю. Найкорисніше сало - просто солоне, з часником або перцем. Добрим є й вуджене, але тільки «домашнім способом», з димком. На м’ясокомбінатах сало, грудинку та інші свинячі принади «вудять» в рідині, і це не комільфо, властивості продукту змінюються не в кращий бік. МІФ 2: «САЛО - ВАЖКА ЇЖА». Не зовсім так. У здорової людини з нормальним шлунком справжнє свиняче сало дуже добре засвоюється і не перевантажує печінку. Взагалі найціннішими є ті жири, які плавляться при температурі нашого тіла, тобто приблизно 37 градусах. Вони перетравлюються і всмоктуються повніше та швидше за усі інші. Список таких жирів очолює якраз свиняче сало. Але, звичайно, сало, як і кожен жир, вимагає для свого перетравлювання жовч та ліпази (спеціальні речовини в шлунку і кишківнику). Тому при порушеннях вироблення жовчі і обмилення жирів лікарі і не рекомендують вживати сало. МІФ 3: «САЛО – ЦЕ СУЦІЛЬНИЙ ЖИР». І прекрасно! Тому що це прекрасна структура - підшкірний жир, в якому збереглися клітини та біологічно активні речовини. Наприклад, найціннішою із жирних кислот є поліненасичена арахідонова кислота. Вона зустрічається вкрай рідко, у оліях її взагалі немає. Прожити ж без неї абсолютно неможливо. Арахідонова кислота входить до складу усіх клітинних мембран і потрібна серцевому м’язу. До того ж, без неї ніяк не обходяться гормони, імунні реакції та обмін холестерину. Є у салі й інші незамінні жирні кислоти (їх називають вітаміном F) - лінолева, ліноленова, пальмітинова, олеїнова. За їх вмістом, до речі, сало наближається до рослинних жирів. Не забудьте і про жиророзчинні вітаміни А, Д, Е, а також каротин. В підсумку біологічна активність сала вп’ятеро вища, ніж у олії. Так що взимку «свинячий продукт» - якраз те,

46

що потрібно для підтримки життєвого тонусу та імунітету. МІФ 4: «ЦЕЙ СТРАШНИЙ ХОЛЕСТЕРИН». Так, він є тут присутнім, але його менше, ніж навіть у коров’ячому маслі. І нічого страшного в ньому немає. Думаєте, негайно почне відкладатися на стінках артерій і почнеться атеросклероз? Нічого подібного! Лікарі давно встановили, що кількість холестерину в крові і тканинах мало залежить від того, скільки ви його з’їли. Ця речовина прекрасно синтезується, навіть якщо ви взагалі його не їсте. Тому набагато важливішим є обмін холестерину: що організм отримає, скільки зробить і як використовує. Між іншим, арахідонова, лінолева і ліноленова жирні кислоти якраз і «чистять» судини від відкладень. Так що невеликий шматочок сала з вітаміном F - тільки на користь у справі профілактики атеросклерозу. А наявний в ньому холестерин піде, наприклад, на створення імунних клітин (лімфоцитів і макрофагів), котрі рятують організм від вірусів та інших ворогів-патогенів. Навіть інтелекту без холестерину неможливо - в головному мозку його понад 2%. МІФ 5: «ЗДОРОВИЙ ЖИР - ТІЛЬКИ РОСЛИННИЙ ЖИР». На жаль, неправда. У штаті Массачусетс зв’язок між здоров’ям і жирами у їжі почали досліджувати ще в першій половині XX століття і продовжують це робити до сьогодні. Так от, найздоровіші та найактивніші фізично люди - ті, хто їсть і тваринні, і рослинні жири! На частку жирів повинно припадати приблизно 30% калорій за день. (Зверніть увагу: не з’їдати 30% жирів, а отримувати від них 30% усієї енергії!) Простіше кажучи - 6080 г на день. І серед них тільки третину становлять рослинні жири. Нам потрібно 10% поліненасичених жирних кислот, 30% насичених, і цілих 60% мононенасичених. Таке співвідношення кислот є у... так-так, у свинячому салі, а також в арахісовій та оливковій оліях. Так що зберетеся смажити картоплю - краще на салі! МІФ 6: «СМАЖЕНЕ САЛО - ШКІДЛИВЕ». Так, при смаженні сало втрачає частину своїх корисних властивостей і набуває токсинів і канцерогенів. Але і рослинні олії поводяться анітрохи не краще. Варто їх трохи нагріти, як вони різко перестають засвоюватися. А ось підігріте сало навпаки, засвоюється краще, ніж холодне або гарячосмажене. Так що вихід простий: сало потрібно не смажити до стану шкварок, а підігрівати на слабкому вогні.

МІФ 7: «З ХЛІБОМ? У ЖОДНОМУ РАЗІ»!. Парадокс: сало з хлібом - якраз те, що лікар прописав! Дивовижне натуральне поєднання, при якому обидва продукти прекрасно засвоюються. Зрозуміло, йдеться не про булочки-пампушки, а про зерновий хліб, з борошна грубого помолу або з додаванням висівок. Звичайно, це їжа для здорових людей, які не страждають від ожиріння та не мають проблем з травленням. При схудненні сало також не забувайте: це прекрасне джерело енергії. Дієтичний варіант - сало з овочами, наприклад, з капустою. Можна вприкуску, а можна зробити з ним солянку, тільки не пересмажте. А ось гастрономічні радощі на зразок бекону класти на хліб справді не варто. Вони взагалі при схудненні дозволені в мікроскопічних кількостях - близько 5 р. Зате цього цілком достатньо, аби надати смаку, наприклад, тушкованій капусті, моркві або

буряку. Усі ці страви - незмінні супутники низькокалорійних дієт, і до того ж, вони позбавлені смаку! А 5 г грудинки або шпондеру якраз і нададуть їм смаку та аромату! МІФ 8: «КРАЩЕ ПІД ГОРІЛКУ». Ось це чиста правда - сало прекрасний супутник алкоголю. Головним чином тому, що воно не дозволяє швидко сп’яніти. Жирненьке сальце обволікує шлунок і не дає напою з градусами всмоктатися миттєво. Звичайно, алкоголь все одно засвоїться, але вже пізніше, в кишківнику, і станеться це поступово. Спиртне ж, зі свого боку, допомагає швидше перетравити жир і розкласти його на компоненти. До речі, абсолютно не обов’язково вживати сало саме з горілкою! Зі склянкою червоного сухого вина воно навіть смачніше. Не вірите? Перевірте самі!

НЕ ДЛЯ ВСіХ. ТіЛЬКИ ДЛЯ РОЗУМНИХ

Гумор Шановний споживачу!

Перше ніж почати користування салом, уважно прочитайте дану інструкцію: Комплектація: 1. Сало 2. Інструкція Сало є цінним, корисним та смачним продуктом, що призначений для прийому до внутрішньої частини (шлунка) споживача через посередництво ротової порожнини. Правила користування: 1. Дістаньте сало.

2. Розташуйте сало на рівній горизонтальній поверхні.

2.1 Тримаючи шматок сала в обох руках, відріжте від нього шматка, покладіть до рота (бажано свого), та розпочинайте процес розжовування. Недоліки, що можуть виявитися у процесі споживання: 1. Відсутність сала. Рішення: Вкрадіть, позичте, на крайній випадок – купіть, хай йому грець.

2. Відрізаний або ж відкусаний шмат сала не лізе, собака, до рота, як не пхай. Рішення: 2.2 Максимальний розмір відкусаного шматка сала L s по одному з трьох напрямів простору не повинен перевищувати максимального розміру роззявленої щелепи користувача по вертикалі – L щ. В цьому випадку користувач повинен здійснити розрізання шматка, або ж відкусити від даного шматка частину, що ії запихання до рота користувача є можливе. Можливе також розрізання рота до такого розміру, що перевищує максимальній з трьох просторових розмірів шмата сала.

3. 1 Техніка безпеки. Під час споживання сала треба уважно стежити за тим, щоб інші користувачі не зпи... не здійснили наявним порядком розподілення вашого сала на свою користь.

4 Жування. Жування шматка сала, що відкусане споживачем, є суттєвим псіхоемоційним процесом, під час котрого ніщо не повинно відволікати уваги споживача. Під час цього процесу бажано виключити телефона, компьютера, зачинити двері на всі замки, не відповідати на запитання інших користувачів.

5. Бажано не поєднувати процеса споживання сала з іншими процесами – як то розмовним, трудовим, статевим, міркувальним, та ін.

6. Під час споживання сала категорично забороняється виконувати будь які діі, заборонені карним кодексом.

7. Куріння під час споживання сала шкодить вашому здоров’ю.

8. Категорично забороняється прийом наркотичних препаратів до, під час і після споживання сала.

9. Іманентною компонентою споживання сала є хліб. Бажаними – горілка (можлива заміна самогоном), часник, цибуля. Інші компоненти як-то – борщ, огірки та ін. – на вибір користувача.

10. На прохання інших користувачів поділитися салом слід відповідати однією з наступних кодових фраз: 1. Яке сало?

2. Га? Скільки в вас не буде сала – Однаково буде мало. Їжте, будьте здоровенькі – Для здійснення відповіді слід вилучити мить між проковтанням чергового шматка, і покладенням до рота наступного. В іншому разі у користувача можуть повстати проблеми с порозумінням його висловлювань іншими корис­тувачами. Нове покоління вибирає сало! Українське сало – придiть та їcить! Щиро ваш – Мар’ян Біленький: Джерело: http://belenky.livejournal.com

48

Данило Хармс

Гоголь дуже любив сало Одного разу Гоголь перевдягнувся Пушкіним і прийшов у гості до Майкова. Майков усадив його в крісло і пригощає порожнім чаєм. Чи повірите, – каже, – Олександре Сергійовичу, шматка сала у будинку немає. Недавно Гоголь приходив і усе з’їв». Гоголь йому нічого не сказав і пішов у гості до Толстого, Лев Толстой дуже любив сало, і усе йому було мало. Бувало, принесуть йому сала повну кімнату, кроку ступити ніде, а він усе кричить: «Ще! Ще»!

Випадки Початок дуже хорошого літнього дня (симфонія) Як тільки прокричав півень, Тимофій вискочив із віконця на вулицю і налякав усіх, хто проходив в цей час вулицею. Селянин Харитон зупинився, підняв камінь і запустив ним у Тимофія. Тимофій кудись щез. «Оце спритник»!

– закричало людське стадо, і якийсь Чубов розігнався й з усієї сили врізався головою у стінку. «Ех»! – крикнула баба з флюсом. Але Комаров зроби цій бабі тепель-тапель, і баба з виттям утекла в браму. Мимо йшов Фетелюшин і сміявся. До німця підійшов Комаров і сказав: «Ей ти, сало»! – і вдарив Фетлюшина по животу. Фетелюшин притулився до стіни і став гикати. Ромашкін плював згори з вікна, намагаючись потрапити у Фетелюшина. Тут же неподалік носата баба била ночвами свою дитину. А молода товстенька матуся терла гарненьку дівчинку обличчям до цегляної стіни. Маленький песик, зламавши тоненьку ніжку, валявся на тротуарі. Маленький хлопчик їв з плювальниці якусь гидоту. Біля бакалійного магазину стояла черга за цукром. Баби голосно лаялися і штовхали одна одну кошиками. Селянин Харитон, напившись денатурату, стояв перед бабами з розщипнутими штанами й вимовляв нехороші слова. Так починався хороший літній день.

Андрій Тургенев (Вячеслав Куріцин)

«Щоб Бог тебе розірвав ізсередини на шматки»! (Фрагмент з роману)

Вечірку, після довгих дебатів на усіх рівнях делегації, було вирішено виконати в приємних незамиленому оку жовтих і блакитних тонах. Порожній басейн ухвалили наповнити до третини жовтими і блакитними надувними кульками. На цій нехитрій роботі вирішено було трохи заощадити, і тому у басейні сиділи тепер, надуваючи кулі, художники українського стенду. Жовте і блакитне сало було приготоване в кількостях сим­­волічних, шматки його розташовувалися під скляними півсферами, які повинні були електрично мерехтіти в м’якій напівтемряві. Одна зі сфер не включилася, і смуглявий електрик поспіхом бавився тепер з дротами, адже слід було ще обплести гірляндами дерева, і Тарас Тридвараз, прикинувши по часу, зняв з басейну хлопчика, що розтирав для українських живописців фарби, і поставив його на гірлянди. Найсуворіша відповідальність випадала, звичайно, на групу закуски: сало жовте з блакитним передбачалося згодувати віпам, але панувати на вечірці мало нормальне, для людей, сало. Невинне луганське і одеське з прожилками, солоне і копчене, галицьке на реберці і зі шкіркою, цибульний пиріг (традиційний полтавський розіграш для гостей: розламує гість пиріг, а там саме сало із жалюгідною дрібкою цибулі!), з кмином і з часником, шкварки гірками для любителів, неабиякі шкубанки, вирізані по-вінницьки із замороженого сала ажурні гуси-лебеді, благодать! Сало в шоколаді для гумору: для недоумків, що люблять позубоскалити над Україною. І гордість Тараса, гарячі вареники з чистим салом, по рецепту улюбленої мачухи, на зло скигліям і маловірам, що ниють і мало вірять, що бувають вареники з чистим салом. Серед віпів, правда, передбачався провідний український вегетаріанець, і Тарас, плюючись від презирства густими шлямбами віджованого тютюну, змушений був пом’якшити концепцію і додати в меню вареники з сиром, над якими якраз старалися дві гарні дівчини, обидві до того огрядні, що Тарас ніяк не міг розподілити між ними свого великого серця, і смажена картопля (з невеликими компромісними шкварками; невелика ж бо шкварка і вегетаріанцеві не зашкодить). Але в питанні випивки Тридвараз відкинув усілякі комп­роміси, ерзаци і паліативи: горілка перцева, горілка медова і нормальна людська горілка без усього. Для зовсім слабеньких мінвода «Гетьманська» з газом, і ніяких там медовух, квасів, тим більше місцевої кислятини під виглядом вина, ніякої цієї місцевої недотепної художньої самодіяльності. З горілкою проблем не могло виникнути: Тарас закупив дві норми, а оскільки і сама норма була з добрим гаком, по цьому ключовому пункту на душі Солідного Розпорядника української вечірки розкинулася широко, як Дніпро, Божа тиша. Привезли, нарешті, лева. А то затримували, Тарас хвилювався. Запитав басом: “Нагодований?”

matilbda наче і молода, і гарна а вже втомилась як загнана сарна мене не буде, бо силу вкрали коли за салом в черзі стояла ***************************** комусь то зручно, комусь приємно аби ж воно не було даремно що я не собі а їм заробляла різні сорти одного сала я втомилася битися, яка ж втома була згодна раз, а назад не можна разів буде більше мене одної, але – яке ж воно все лайно а бути сало не перестало тому я танцюю їм сала мало

***************************** о дивні бували часи, як сьогодні бува і закохана, і голодна бува і бувало, що є лиш сало бува що його бувало не мало нікого, ніде, боргів завщент а сало було. хотілося ще ніц не поробиш, не дітись, нікуди я знала що сало було і буде умію люблю не кину не перестала любити сьогодення, нехай це усього лиш сало вчили – навчили любила – люблю і наче любові менше стало я не покину цю хуйню навіть якщо це просто сало.

Сало не в тому, щоб спати з ким ти хочеш, а в тому щоби прокидатися з тим кого любиш!

49

Нові тенденції літа: стиль і арт

Легкi коктейльнi плаття.

Design Berger+Romanova

Cocktail dress Collection

Сало Пандори

52

Сало – це те, що в тебе всерединi!

T-shirts Collection

Design Berger+Romanova

Design Illya Gimmelfarb

Сало – це коли тебе розумiють!

53

LVIV MODERN ART-MUSEUM “SALO”

Закарпаччо (страва з тонко нарізаних шматочків сирого сала, приправлених бальзамічним оцтом або лимонним/лаймовим соком та спеціями. Традиційно подається як холодна страва або закуска, порційно на двох - 200 гр - максимум) ----------------------------------------------------------------------------------------------------Суші Сало (роли або бруски з рисом, часником і огірком, iдять паличками, умочують в різні екзотичні соуси) Що додати до бездоганного?

----------------------------------------------------------------------------------------------------Сало Омара в соусі кальмара «чорної каракатиці» (ніжний вінницький шпондер. Подається в мушлі, або на раковині, або на тості з чорного хліба, з перлиною. Порція розміром з устрицю. Дуже дорого + соєвий соус) На морі давно були? Зараз відчуєте яке воно насправді. Втім, якщо згадаєте Омара Хайяма - зрозумієте про що ми тут ляси точимо.

----------------------------------------------------------------------------------------------------Фондю «Кримінальне чтиво» з ніжного сала в гіркому шоколаді (нарізане бездоганними кубиками, обмакується у розтоплений чорний шоколад з чорним перцем) А сало має бути в шоколаді. ви в САЛІ. Сіли і встали.

----------------------------------------------------------------------------------------------------Woodoo-САЛО (свинка з сала в колі з солі з увiткнутими зубочистками на яких нанизані часничок і оливки і солоною паличкою по центру з крапельками тобаско + червоний овочевий сік + запалена свічка на таці) З’їж це і позбався ворогів В колі з солі - май ще дві долі ----------------------------------------------------------------------------------------------------Саломазо (слово САЛО-МАЗО кожна буква - салоь з різними додатками різних кольорів, дефіс із зеленої цибулі або з часнику з грінкою) Ми, звичайно можемо i тєфтєли зi зразами, але спочатку спробуйте це. Та не звикайте, бо не відвикнете. А що занадто - то не здрово.

----------------------------------------------------------------------------------------------------«Червоне і чорне» Стендаль (для бідних - два бутерброди з салом з червоним і чорним перцем, Стендаль-VIP - два бутерброди з салом з червоною і чорною ікрою) Бідним бути не важко і смачно Багатим бути смачніше та важче А Ви хто?

----------------------------------------------------------------------------------------------------Рецепт графа Дракули (серце з сала пробите осиковим кілком, подається з часником і курячими сердечками + коктейль “Maria StewArt”(класична “Кривава Мері” з тобаско і лаймом/лимоном) ----------------------------------------------------------------------------------------------------Вкрадене сало Кохану бачив у ставку, була сама і я не зміг Свіже сало з зеленню и гірчицею + телескопічна виделка ----------------------------------------------------------------------------------------------------Сало Сковороди (яєчня з і шпондером, подається в сковороді). Парубок моторний? І хлопець хоч куди козак? - Маєш!

----------------------------------------------------------------------------------------------------Невидиме сало Людини-Невидимки... - подаєтся як бонус. Бачиш?

----------------------------------------------------------------------------------------------------Доміно з сала (таріль з нарізкою сала у вигляді доміно з цифрами, викладеними чорним, ще не меленим перцем). Пограємо?

----------------------------------------------------------------------------------------------------Шашки з сала (на шаховій дошці, шашки з чорним і червоним перцем). Піддавайся!

----------------------------------------------------------------------------------------------------Наркотик або марципани - шкварки з маком, кунжутом (ЛЕГАЛАЙЗ вільна економзона). Сало – наркотик ( в великому медичному шприці)... а смачно ...

----------------------------------------------------------------------------------------------------Японське сало з томатом-черрі та перчиком чілі або з червоною ікрою (у вигляді японського прапора).

Chill Out, Baby. This is much more better than I’ve told.

----------------------------------------------------------------------------------------------------Сало Гітлера і сало Сталіна (страва «Війна» - зірка і свастика з сала) ----------------------------------------------------------------------------------------------------Лікувальне сало - 50гр наркомівського сала з чорним хлібом. Просто і смачно, смачно і просто.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------

Чарівне сало Гаррі Поттера (в окулярах з коренем мандрагори (імбир)) Не вагайся, скуштуй, не зайвим стане.

----------------------------------------------------------------------------------------------------Сало Малевича (білий квадрат з вінницького сала на чорній квадратній тарілці). Перевірка зору.

----------------------------------------------------------------------------------------------------Приворотне сало (непомітно засунути в рот коханому. Дуже ніжний закарпатський шпондер). Поцілуй кохану, а як її нема - озирнись.

----------------------------------------------------------------------------------------------------Золоті злитки з сала в кондитерському золоті. Трійських унцій не рахуй, ти бери-бери – куштуй ----------------------------------------------------------------------------------------------------Сало в шоколаді -----------------------------------------------------------------------------------------------------

ПЕРШИЙ В СВiТi МУЗЕЙ Сала

LVIV MODERN ART-MUSEUM “SALO”

САЛО Е! - ВСЬО ЧОТКО! Дегустаційна (канапка) з музейним салом! грінки з з ніжним вінницьким або черкаським або полтавським салом або з галицьким шпондером. “Сало музейне” - це унікальний продукт мистецтва і їжі!

Jedem Das Seine - i місце і місто.

----------------------------------------------------------------------------------------------------Демократичне сало - грінки з салом пропущеним через м’ясорубку зі свіжою зеленню й часником. Село і сало - це вже громада. Будьмо!

----------------------------------------------------------------------------------------------------САЛО МОЛОТОВА. Сало разом з часником пропускаємо через м’ясорубку двічі. Додаємо сіль, перець і мелений кріп і все перемішуємо. А хочете - зробимо і коктейль Молотова, втім сало, погодьтеся, краще.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------

VIP - сало - арт:

ніс Гоголя рука Будди прутень Казанови губи Мерлін Монро груди Венери вухо Ван Гога Iмператор Франц Йосиф Елвіс із сала Обличчя Буди Сало як наркотик Неймовірно, але факт: жирна їжа за дією на нервову систему на кшталт наркотиків. Про це заявили американські вчені з Флориди, повідомляє журнал Nature Neuroscience. У своєму дослідженні вчені використовували лабораторних щурів. Всіх піддослідних розділили на три групи: нормальна їжа з режимом харчування, жирна їжа з режимом харчування і жирна їжа з постійним доступом. Як і очікувалося, розжиріли найшвидше щурі з третьої групи. Всіх щурів забезпечили електродами, щоб стежити за їх мозковою діяльністю. Виявилося, що жиріючі щурі дуже швидко виробили психологічну стійкість до їжі, і щоб отримати задоволення від

їжі, їм треба було постійно збільшувати дозу. Дуже скоро залежність від їжі зросла настільки, що пацюки ні на що більше не реагували, а тільки поглинали нескінченне жертя. І хоча говорити про схожість психологічних залежностей у людей та щурів рано, можна, тим не менш, відзначити, що щось схоже можна зустріти і в людському соціумі. Крім того, як підкреслює професор Джин Джек Он, історично кокаїн і жирна їжа - схожі. Люди навчилися очищати кокаїн від зайвих домішок точно так само, як і жирну їжу, щоб забезпечити собі найбільше задоволення, яке і в тому і в іншому випадку закінчується плачевно.

Далi буде...

Стратегічний редактор - Борис Бергер Літературний редактор - Ігор Сімгномів Художній редактор - Надія Романова

Координатор - Ірина Цвєйловська Піар-менеджер - Олександра Волкова Тираж видання 999 примірників