Галина Невінчана
розвиненого соціалізму» для вступу на журфак потрібні були або золота медаль, або гроші. А також в обох випадках не останню роль відігравали рекомендації, характеристики й родовід. Вкотре залунав жалібний марш за нездійсненною мрією. Отже, наштовхнувшись на стіну, Павлина навіть не наважувалася пошукати у ній двері чи хоча б вікно, не спробувала обійти, перестрибнути, підрити, протаранити. Просто взяла й пішла іншим шляхом. У результаті всі її досягнення – місце секретарки, люблячий чоловік, здорові діти, безбідне існування у будиночку за білим парканом із собакою на подвір`ї. «Кухен, кіндер, кірхен1» – стали її девізом. Щоправда, кірху в місті зруйнували ще на зорі «совєтської» влади, а до церкви не прилучали. Та річ не в церкві, а в тому, що давно забула про свої дитячі мрії. Тепер мусила думати не про себе, а про дітей і робити все, щоб вони не повторили її помилок, щоб їхні мрії здійснилися. Так би вона й жила, не намагаючись нічого змінити, якби не випадок. Хоча все, що трапляється з нами несподівано, лише здається випадковим, а насправді життя – це вистава. П’єса написана Сценаристом, мізансцени розроблені Режисером й ними ж підібраний акторський склад. У потрібний момент лунає команда: «Завіса!», починається дійство, і учасники слухняно включаються у гру.
Кухня, діти, церква
1
6