Містечковий бомонд
Лінка пізнала в його голосі ті самі інтонації, від яких її мало не знудило. – I speak German, English fluently38. Крук перейшов на англійську. Дівчина, спалахнувши, щось різко відповіла також англійською, кинула: «Бай!» і пішла в дім. – Така ж гарна і така ж незалежна, як і її мати, – констатував Крук, проводжаючи дівчину поглядом. – Ось моя візитівка. Може, надумає. А мені свій телефон залиш. Щоб не втрачати зв’язку, – попросив Крук. Подальше стояння під горіхом біля хвіртки ставало безглуздим і незручним. – Добре, Олеже, якось зв’яжемося. Була рада побачити тебе живим і здоровим. Коли гість із минулого пішов, Павлина не знаходила собі місця. Фарби так і лишилися засихати на палітрі і пензлях. Телевізор дратував. Читати не читалося. Її переповнювали почуття. Увесь уїкенд вона провалялася, перебираючи старі фотографії. Повертаючи альбоми на поличку шафи, натрапила на збірку своєї подруги, яка давно переїхала до Америки. Розкрила навмання і прочитала: Розвішує кошлатий свій хітон У вікнах снігопад утомлений. І раптом!…далекий бархатистий баритон І переливи тембру неповторного. Крізь вічність і безпам`ятства сувій В мою печаль, у радість не відторгнену Безтямні очі снігових завій І переливи тембру неповторного. Той самий стиль крізь білі ці світи, Крилом змахнувши, спогад непритомніє… Немає стін, лиш біла заметіль І переливи тембру неповторного.39 Я розмовляю німецькою, вільно англійською. Вірш Тамари Ганенко
38
39
195