Містечковий бомонд
з ескізами. Подивитесь, зробите помітки на звороті і передасте через довірених осіб. – Тоді не смію затримувати. Ангела-хранителя в дорогу. Павлина ледь помітно кивнула у відповідь і, не дочекавшись поки панотець зникне у покоях, повернулася до нього спиною і під обурене шипіння парафіян вийшла у передпасхальну заметіль. Весна на те й весна. Вранці від вечірнього снігу не лишилося й сліду. Всю дорогу за вікном автомобіля виблискувало сонечко. Подорож у товаристві приємних і цікавих людей стала справжнім святом. Учасники форуму від виставки були у захваті. Крім того, її відвідало багато інших людей. Павлина знов і знов мала розповідати історію свого батька. Їй здавалося, що він поруч. Напевно, є сенс у тому, коли кажуть, що душа людини живе доти, доки хоч хтось про неї пам`ятає. Сьогодні її тато придбав багато нових знайомих, а вони, в свою чергу, розповідатимуть про нього іншим людям. «Тату, ріднесенький, це найкращий пам`ятник тобі», – подумала Павлина, і на очі їй навернулися сльози. У цей час пан Володимир вів ділові переговори. «Як же він змінився! – дивувалася Галицька, спостерігаючи за ватажком Руху. – Навіть не помітно, що він занедбаний і нещасний. Вся ця наукова еліта сприймає його, як рівного, гідно оцінюючи його ерудованість. Правду кажуть, що зовнішність – річ, яку помічаєш лише мить, а потім, у спілкуванні, відкриваєш для себе сутність людини і зачаровуєшся її внутрішньою красою. Як прикро, що таку чудову людину так побило життя. У молоді роки він пройшов через Луб’янку, постраждавши за національну ідею. Не надто пощастило з родиною… Яка ж я щаслива, що у мене є Сашко. Скільки моїх химерних починань він пережив-перетерпів, у скількох допомагав! Все життя за цей подарунок дякуватиму Богу».
105