Хресту Твоєму поклоняємось, Владико! НашЦерква 27 вересня (14 вересня за старим стилем) святкує празник Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Це свято належить до 12 великих празників Східної Церкви та має один день передта 7 днів попразництва. Історики Східної Церкви вважають, що насамперед дві події лягли в основу встановлення цього празника: віднайдення в IV ст. Хреста, на якому розп’яли Ісуса, та повернення цього Хреста з Персії до Єрусалиму у VII столітті. Саме слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославлення Хреста Господнього. Щодо віднайдення Господнього Хреста, то християнська традиція передала нам кілька різних легенд. Три з них приписують віднайдення Хреста св. Олені, матері імператора Костянтина Великого. Датою віднайдення Хреста орієнтовно вважають 326 рік. Історики не мають інформації про воздвиження Хреста Господнього одразу після його віднайдення. Початок празникові Воздвиження дало посвяченя храму Воскресіння Господнього, який збудував св. Костянтин Великий на Голгофі у Єрусалимі. Посвячення храму відбулося за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня — 14 вересня — відбулося врочисте воздвиження віднайденого Хреста Господнього.
Прочанський шлях стор. 2
Християнський інтернет стор. 4
Іншою важливою подією, що зробила цей празник загальним на Сході та Заході, стало повернення Господнього Хреста до Єрусалиму після того, як 614 року перський цар Хозрой, здобувши Єрусалим, забрав Хрест до перської столиці в Ктесифоні. Повернув Хрест Господній до Єрусалиму імператор Іраклій 628 року після перемоги над персами. Друге урочисте воздвиження Хреста Господнього в Єрусалимі також відбулося 14 вересня. Оскільки празник Воздвиження пригадував Христове розп’яття і смерть та прирівнювався до Великої П’ятниці, то стало традицією зберігати в цей день строгий піст. Як зазначає у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, щодо святкування цього празника в різних Церквах, то Грецька Церква, наприклад, відзначає його 6 березня, а Римо-Католицька Церква святкувала цю подію 3 травня, але при реформі празників за Папи Римського Івана ХХІІІ 1960 року це свято викреслили з церковного календаря. Характерною ознакою празника Воздвиження є врочисте вшанування Господнього Хреста через обряд піднесення його під час утренньої празника. У Східній Церкві відомі різні обряди воздвиження Хреста, зокрема, обряд св. Атанасія на Атосі, обряд гори Синай, Константинопольський обряд. продовження на 3 стор.
allsaints.lviv.ua
Стережіться лжепророків стор. 7
1
Продовжуються будівельні роботи
ЖИТТЯ ПАРАФІЇ
П
ротягом минулого місяця були виконані роботи по ізоляції та дренажу південної частини фундаменту храму. Також встановлено 150 погонних метрів гранітних сходинок та підсходинок на центральному вході храму. Ще замовлено 100 погонних метрів гранітних сходинок та плитки на центральні сходи. Вартість самої плитки без сходинок становить 55 000 грн, а вартість сходинок – 33 250 грн. Окрім цього, ще закуплено клей для укладання плитки. Просимо вас, дорогі парафіяни, допомогти добровільними пожертвами на продовження будівельних робіт.
ДО УВАГИ БАТЬКІВ!
П
ротягом місяця вересня проводиться набір дітей віком від 5-ти років до Катехитичної школи Блаженних мучеників ХХ ст. ., яка діє при нашому храмі. Запрошуємо дітей, які готувалися до першої Сповіді і урочистого Святого Причастя, а також всіх дітей, що вже навчалися в катехитичній школі протягом минулих років продовжити навчання. При катехитичній школі діятимуть різні гуртки: музичний, виробів з бісеру, англійської мови, вокалу, театральний, малювання. . . Запис у захристії храму.
ВРАЖЕННЯ ВІД ТАБОРУ К
оли у місті сонце безжально пекло голови,а на асфальті плавилася смола і чад машин заважав вільно дихнути наша парафіяльна молодь зібралася підкорювати Карпатські гори у Гребеневі. З 11 по 21 липня ми могли насолодитися неперевершеними краєвидами і відчути радість від спілкування. Ті незабутні 10 днів пролетіли як одна хвилина. Море вражень, багато нових друзів і звичайно ж незабутні спогади. Ось відгуки про наше «Сопричастя»: Орися Марухно: «Все було чудово. Надзвичайно сподобалось. Завела багато нових друзів. Вдячна всім-всім хто зробив цей табір настільки хорошим :*» Оленка Париляк: «Це було незабутньо.....в цьому таборі ми відпочивали і одночасно духовно збагачувалися,кожного вечора ми проявляли свої акторські здібності. . . .кожен зміг показати свої таланти,ми знайшли багато друзів. . .це навіть неможливо передати словами які враження переповнювали у ці 10днів відпочинку...» Марічка Іванович: «Не скажу, що табір був таким як завжди, бо вперше ми їхали в такій великій кількості, і ночували не в палатках. Особисто мені дуже сподобалось, адже в цьому таборі було доволі багато приємних моментів завдяки яким я знайшла,можна сказати, повернула собі друзів. Годували нас смачно) Висипались ми достатньо,гарно проводили час, кожен знайшов собі друга , співрозмовника;... але не все було так добре, звичайно були якісь нюанси) але кожен вчиться на своїх помилках) отже кожен зробить для себе правильні висновки і в наступний табір ми поїдемо кращими)» Катя Кирия: «було настільки весело,що навіть не помітила як швидко пролетів час. Оскільки це мій перший табір,то всі інші табори буду прирівнювати до нього. . .в нас була весела управа. . . . .всі були привітні,і дуже тепло до мене ставилися..=))) було класно!!!=))))))» Юра Стасів: «мені в таборі "Сопричастя" дуже сподобалось! Кожного дня була ватра та інколи дискотеки. Ми ходили на річку купатись, а також співали пісні під гітару. Ця поїздка допомогла мені духовно збагатитись та познайомитись з прекрасними людьми! З нетерпінням чекаю наступної подорожі.....» Підготувала Марічка Кузяк
2
Прочанський шлях П
роща – це один із особливих духовних заходів Христової Церкви. Це прояв живої віри, у якій поєднується любов до Бога і до ближнього. Прочанин має можливість більше молитись, роздумати над своїм життям і зробити добрі постанови. Традиція прочанства сягає найдавніших часів, коли перші послідовники Христа йшли до Риму та Святої Землі. Цей особливий подвиг християнина приносить багато духовних благ. Незручності пішої прощі, посвячення сил і часу для Бога, глибока молитва – все це надихає на переосмислення життєвих цінностей і пріоритетів. Через самозречення і жертву прочанин особливо наближається до Бога. Село Гошів розложене над рікою Свічою, чотири кілометри від міста Болехова. Над цим селом є висока скеля, а на її вершині - величавий храм, в якому на головному престолі була чудотворна ікона Божої Матері. Ще з найдавніших часів цей образ славився на всю Галичину. Історія чудотворної ікони Гошівської Божої Матері : На Бережанщині, в селі Хороброві проживала побожна родина хорунжого Андрія Шугая. Вони мали гарну ікону Божої Матері, дуже подібну до ікони, яка сьогодні знаходиться в Ченстохові (Польщі). Одного разу, коли Шугаїв не було вдома, вибухнув вогонь, який відразу знищив все. Тільки та стіна, на якій висіла ікона залишилася неторкнутою. З того часу родина Шугаїв дуже почитала цю ікону Богоматері. В першій половині XVIII ст. в Україні були неспокійні часи. Часті турецькі і татарські набіги створювали ненормальні життєві умови. Щоб захоронити своїх доньок від ясиру, хорунжий Шугай завіз їх до Дунаєва, до знайомих Гошовських, щоб там перебули лихоліття. Коли небезпека минула, родина Шугаїв повернулася додому, але забули взяти ікону. Коли ж Гошовський знайшов її дуже втішився нею та примістив
у найкращому місці в своїй хаті і доручив родині день і ніч світити лампадку перед нею. На прохання Гошовського Шугай залишив йому цю ікону Богоматері у власність. В 1736 р. серед дня ікона заблистіла великим сяйвом. Гошовська та її знайома Сеправська, що тоді були в кімнаті, злякались і послали по священиків, які негайно прийшли
з людьми. Всі бачили ікону Пречистої у надземній ясності, а коли сяйво згасло, на обличчі Пречистої залишилася роса, а з очей- спливали сльози. Після того випадку, Гошовський боявся тримати образ в себе, і просив священиків взяти його до церкви. В церкві ікону помістили в захристії, бо в храмі вже було дві чудотворні ікони. Там вона була впродовж року. Однак, це було прикрістю для Гошовського і він поїхав просити тодішнього митрополита Льва Шептицького, щоб перенести ікону до монастиря отців василіан у Гошеві. Митрополит вислухав просьбу і послав ігумена василіан з Краснопущі о. Буйницького по неї. В 1759 р. Николай Гошовський подарував отцям василіанам на вічні часи "Ясну Гору", на якій отці побудували церкву, де в головному престолі умістили чудотворний образ. Численні прочани спішили до Гошівської чудотворної ікони Богоматері з великою вірою і надією на її поміч. А наші парафіяни,19 серпня 2011р.Б, мали чудову нагоду побувати на такому святому місті і відчути Божу благодать та Його безмежне милосердя. Дружня атмосфера і відчуття єдності наповнювали, а враження від побаченого надихали на добрі постанови. P.S. Запрошуємо всіх на прощу Вервиці в с. Погоня 1-2 жовтня. Запис на прощу в захристії храму. Підготувала Марічка Кузяк
Вісник Храму Всіх Святих Українського Народу № 5 (43), вересень 2011
Щодо воздвиження Хреста Господнього на Русі, то цей обряд згадується тут у ХІІІ ст. Патріарший Собор 1276 року дозволив воздвиження в усіх церквах. Окрім празника Воздвиження, Церква вшановує Хрест Господній і в інші дні. Зокрема, у Хрестопоклонну неділю (третя неділя Великого посту). Східна Церква 7 травня (ст. ст.) також відзначає Явлення знамена Чесного Хреста на небі в Єрусалимі, яке відбулося 351 року за св. Кирила Олександрійського під час П’ятдесятниці. Ще одним святом вшанування Хреста Господнього є Походження дерева Чесного Хреста, яке відзначають 1 серпня (ст. с). Під час цього свята відбувається похід чи процесія з частинкою Хреста Господнього, який у цей день переносили з царської палати в Царгороді до храму св. Софії. Цей празник встановили у Царгороді у ІХ ст. Для кожного з нас Хрест Господній є символом перемоги, надією нашого спасіння, символом нашої приналежності до церкви Христової. Нехай Господній Хрест буде в кожній нашій оселі і охороняє нас від зла і спокус. Микола Білецький
Київ - Канів Черкаси
Щ
е одна чудова можливість випала нашій парафії цього літа. З 26 по 29 серпня відбулась прекрасна поїздка молоді до столиці нашої країни, а також до Канева та до Черкас. У Києві була екскурсія церквами, а згодом і містом. Відвідини КиєвоПечерської лаври запам’яталися н а йк ра ще . Вона є одні єю з найбільших християнських с в я т и н ь Ук р а ї н и , а т а к о ж визначною пам'яткою історії та архітектури і діючим монастирем.
У нашому Патріаршому соборі Воскресіння нині знаходяться мощі Великомучениці Варвари, реліквіяр для яких у 18 столітті виготовив київський золотар Самійло Ростовський, а також мощі Святителя Макарія. Софіївський собор теж входив до переліку відвідуваних місць. Ну і звичайно не обійшлося без поїздки в метро. Походження назви міста Канева має кілька версій . Дві з них тлумачать її,
allsaints.lviv.ua
як слово татарського походження. Означає воно «ханський перевіз» та «місце крові». За народним переказом, Канів походить від назви птаха-канюка. Наші молоді парафіяни побували на Чернечій горі на могилі Великого Ко б з а р я , Та р а с а Гр и г о р о в и ч а Шевченка, а потім бажаючі могли покупатися у хвилях Дніпра. Черкаси —промисловий центр Центрального економічного р а й о н у. М і с т о в і д о м е з X I I I століття і за час свого існування відіграло певну роль в історії всієї України. Черкаси були осередком формування Козаччини, мешканці міста брали участь в Хмельниччині та Коліївщині. Зростання міста, після отримання статусу обласного центру, призвело до перетворення його у великий промисловий центр та головний культурний осередок цілого р е г і о н у. Та м довелося нашій молоді проявити а к т о р с ь к і здібності і показати виставу. А також спільно помолитися до Бога. Ось на такій милозвучній ноті пролетіло літо. Для когось воно запам’ятається численними несподіванками та новими друзями, інші – не забудуть ті теплі дні і сподівання, а решта буде з посмішкою згадувати те, що приємною пеленою лишило на дні їхнього серця літо. Підготувала Марічка Кузяк
"Незабутня подія": так Бенедикт XVI окреслив Всесвітні Дні Молоді, що пройшли 16-21 серпня в Мадриді.
П
онтифік подякував Богові за цінний дар молодих людей з сильним бажанням провадити своє життя у Христі, залишатися твердими в вірі і йти разом з Церквою. Папа подякував також тим, хто займався організацією цього форуму: кардиналу архиєпископу Мадриду, його помічникам, іншим іспанським єпископам, а також єрархам з інших країн світу, Папській раді у справах мирян, священикам, монахам і монахиням, світським вірним. Особливу подяку Святіший Отець висловив іспанській владі, інститутам і асоціаціям, волонтерам і всім тим, хто підтримував заходи молитвою. "Я не можу забути про ту відкритість, з якою мене прийняли представники королівської сім'ї, а також вся країна", сказав Папа. "У кількох словах, звичайно, я не можу описати всі прекрасні і наповнені подіями моменти, які ми пережили. Я досі перебуваю під враженням від того, як мене прийняла молодь, в перший день на площі Сібелес, від їх слів, сильного бажання прагнути до глибокої істини і вкоренитися в ній. Такій істині, з якою Бог нас познайомив через Христа. У величному монастирі Ескоріаль, багатому історією, духовністю і культурою, я зустрів молодих монахинь і університетських викладачів. Перш за все, я нагадав їм про красу їх покликання, яке варто прожити з вірністю, про важливість їх апостольського служіння і їх пророчого свідчення", - сказав Папа. Бенедикт XVI зазначив, що під час зустрічі з молодими університетськими викладачами він закликав їх бути справжніми вихователями
нових поколінь, вести молодь до пошуку істини, словами, життям, свідченням того, що істина і Христос - це те саме. "Увечері, під час богослужіння Хресної дороги, велика кількість молоді з увагою роздумувала над сценами страждань і смерті Христа: хрест Христа дає більше, ніж вимагає, він дає все, так як веде до Бога", - сказав Бенедикт XVI. Папа пригадав про зустріч з семінаристами, молодими людьми з обмеженими можливостями, про молитовне чівання на території аеропорту "Чотири Вітри", про зустріч з волонтерами, а також про прощальну церемонію. "Дорогі друзі, зустріч в Мадриді була прекрасним свідченням віри для Іспанії і всього світу. Для багатьох молодих людей,
з різних куточків землі, форум став особливо можливістю, щоб разом поміркувати, поговорити, обмінятися позитивним досвідом, і перш за все, молитися разом і оновити свої сили, щоб вести своє життя у Христі. Я впевнений, що ви повернулися до своїх домів з сильною упевненістю бути доробком для ваших вогнищ, з бажанням бути носіями надії, яка народжується з віри. З мого боку, я буду продовжувати підтримувати вас молитвою, щоб ви залишалися завжди вірними зобов'язанню, яке взяли на себе ", - сказав Святіший Отець. Папа оголосив також теми наступних Всесвітніх Днів Молоді, які пройдуть в 2013 р. у бразильському Ріо-де-Жанейро: "Ідіть і навчіть всі народи!", а також девіз єпархіальних днів молоді, які пройдуть у наступному році: "Завжди радійте у Господі!". За матеріалами «Радіо Ватикан»
3
НОВИНИ ЦЕРКВИ
Всесвітні Дні Молоді - незабутня подія
закінчення, початок на 1 стор.
СУСПІЛЬСТВО
Е
нцикліка Святішого Отця Івана – Павла II Evangelium vitae, найкраще описує, що є фундамент людського життя, його вартість, неповторність, гідність та недоторканність. Отож, Папа Іван-Павло II говорить, що людина отримує гідність разом з життям виключно з любові Бога, який з нічого кличе її до існування. Про це вказує об'явлення на сакральність і гідність кожної особи, які є вищими понад будь-які людські здобутки. Гідність людини залежить не від її досягнень, а основується на Божественній любові, якою людина огорнена вже від самого її сотворення. Кожну людину слід розглядати як унікальну, особливу й неповторну особистість, відмінну від усіх інших. Папа Іван –Павло II у eнцикліці Evangelium vitae говорить, що цей спосіб існування як особистісної неповторності надає людині образу Божого, робить її причетною до буття, бо сотворения людини є дією Божої любові, що утверджує буття як подію особистісного спілкування та взаємин. Саме це за Папою є фундементом людського життя. Отож, Бог
кличе людину до спілкування. Людина є гідною цього. І це визнає Хтось вищий за неї, той, Хто створив і першим полюбив її. Оце покликання до спілкування з Богом є важливою підвалиною людської гідності. До розмови з Богом людина покликана вже від самого свого сотворення: бо заіснувала вона тільки тому, що була сотворена Богом з любови, існує далі з любови і не живе вповні згідно з правдою, якщо свобідно не признає цієї любови і не віддасть себе своєму Творцеві. Християнство свідчить, що кожна особа, незалежно від своїх ознак чи особливостей, віку чи стану здоров’я носить у собі незнищимий Образ Божий, і служачи їй, ми служимо самому Богові, а тому така служба як аборт, евтаназія чи цьому роду подібні, не служать людині для її гідності, але лише їй на зло. Таким чином, ми по-просту плюємо Богу в обличчя, зневажаючи Його створіння . З незнищимого Образу Божого випливає, що людина має царську гідність – оскільки Христос, на Чий образ створена людина, є всемогутній Цар і Господь. Тут Папа Іван–Павло II вслід за святим Григорієм Нісським говорить: те, що наша природа є образом Природи, що царює над всіма речами, означає не що інше, як те, що вона спочатку створена царською. Таємниця
4
людини справді яснішає лише в таємниці Слова, що втілилося. Ісус Христос, «образ невидимого Бога» (Кол. 1:15), є досконалою людиною, що повернула синам Адама подобу Божу, спотворену першим гріхом. Оскільки людська природа була в ньому сприйнята, а не зчезла, тому й була зведена до щонайвищої гідності. Бо Він, Син Божий, через Своє втілення певним чином з'єднався з кожною людиною. Папа Іван–Павло II йдучи за Другим Ватиканським С о б о р о м , я к и й п о с и л а є т ь с я н а б і бл і й н е і патристичне бачення історії спасіння, фундаментом, основою та гідністю людини називає, що акт сотворення є створенням на образ і подобу, який робить людину подібною до Бога; спасіння людини – Бог Отець у Христі дарує нам спасаюче прощення. Людина є настільки достойною істотою, що сам Бог віддав себе на страждання заради неї, а есхатологія – це воскресіння і зустріч людини з Богом на Страшному суді. Також, людина, як особове створіння, покликана через пізнання і любов, брати участь у житті Божому. З цією метою людина сотворена, в цьому підстава її гідності. Тут Святіший Отець посилається на Катехизм Католицької Церкви, який каже, що людина, тому що вона є образом Божим, має гідність особи: вона є не лише щось, але й хтось. Вона здатна пізнати себе, володіти собою, добровільно дарувати себе та входити у спільноту з іншими особами; вона покликана до союзу зі своїм Творцем. Підсумовуючи вище сказане, можна ствердити, що саме у сотворенні на образ і подобу Божу закорінені фундамент і гідність людської особи. Про це знаходимо також свідчення в Сарому Завіті(Бут. 1:27) Святіший Отець, ідудучи вслід за на вчанням Другого Ватиканського Собору говорить, що ця гідність здійснюється у покликанні до Божого блаженства. А тому проти гідності людини виступає, «все те, що направлене проти самого життя – як, наприклад, всякого роду людиновбивство, геноцид, аборт, евтаназія і навіть добровільне самогубство; все те, що порушує недоторканну цілісність людської особи – як тілесні або етичні муки, спроби поневолити саму душу; все те, що ображає людську гідність – як нелюдські умови життя, несправедливе ув'язнення, рабство, проституція, торгівля жінками і підлітками, а також негідні умови праці, при яких до працівників відносяться як до знарядь наживи, а не як до вільних і відповідальних осіб. Все це і все подібне цьому насправді огидно. Спотворюючи людську цивілізацію, все це ганьбить швидше тих, хто так поступає, ніж тих, хто терпить несправедливість, і надзвичайно суперечить гідності Творця». Отож, особа у своєму моральному житті покликана бути діяльним образом Божим, Його обличчям у цьому світі, співучасником Його діянь, співвиконавцем Його волі. Поняття фундаменту та гідності життя людської особи, глибоко закорінене в самій природі людини, яка створена на образ і подобу Божу. Для християнина гідність людини набуває особливого значення у контексті Євхаристії. Адже, Ісус Христос каже: «Хто споживає Тіло Моє і Кров Мою п'є, той у Мені перебуває, а Я – в ньому». Ці слова свідчать про надзвичайний статус людини, яку Бог наділив можливістю бути гідною і перебувати в Ньому.
о. Остап Гнатів
ХРИСТИЯНСЬКИЙ ІНТЕРНЕТ
Офіційний сайт УГКЦ www.ugcc.org.ua
Н
а офіційному сайті УГКЦ ви можете дізнатися про останні новини з життя Церкви, прочитати офіційні церковні документи, а також ознайомитися із сучасним станом Української греко-католицької церкви.
Веб-журнал «Християнин і світ» www.xic.com.ua
П
очав діяти веб-журнал «Християнин і світ». Головний редактор журналу Віктор Жуковський наголошує, що веб-журнал «Християнин і світ» відкриває більше можливостей для читачів та авторів. « Ц е б і л ь ш е р і з н о м а н і т н о г о к о н т е н т у, покращення формату, ширший спектр тем – від політики до спорту, обмеження до матеріалів не існує. Однак не варто забувати про два центри журналу – християнський вимір і фаховий підхід до проблеми крізь призму християнської інтерпретації». За словами Віктора Жуковського, «Християнин і світ» покликаний давати компетентні відповіді на непрості запитання, які ставить перед сучасною людиною професійна діяльність у найрізноманітніших галузях. «Епіграф до журналу – «Бути, а тоді діяти» – виражає властиву динаміку морально ефективної діяльності людини: від внутрішнього до зовнішнього», – зазначив він. У виданні «Християнин і світ» також планують розширювати кількість рубрик, сьогодні уже діє нова підрубрика «Есеї». Автором нової вебверсії журналу може стати кожен, хто може запропонувати власні розв’язки питань, не залежно від галузі: «Той для кого християнські моральні цінності є визначальними у їхньому виборі», – наголосив Віктор Жуковський.
Вісник Храму Всіх Святих Українського Народу № 5 (43), вересень 2011
Літургійне життя Т
Покликанням людини є переобразити всі створіння та привести їх до Бога. Таку дійсність спілкування людини з Богом через жертвоприношення ми називаємо літургійною дійсністю. Коли поглянути на життя Церкви, то центральне місце у ньому займає Свята Літургія. Свята Літургія є змістом життя кожного охрещеного, бо через неї він бере участь в житті самого Бога. Саме слово літургія, первісно означало спільне діло, яке
виконувала певна група людей. З часом воно увійшло до християнської термінології. Але, що маємо на увазі коли говоримо про діло, що чинять християни на своїх спільних зустрічах. Цим ділом є Євхаристія, іншими словами благодарення Бога, за дар вічного життя. Наше вічне життя починається у Тайні Х р е щ е н н я , у к р і п л ю є т ь с я Та й н о ю Миропомазання через дари Святого Духа, і живиться Тайною Євхаристії - Тілом і Кров’ю Ісуса Христа. Жити життям вічним означає жити життям самого Бога. Тому так важливо брати участь у Святій Літургії не лише своєю присутністю на ній, але приймаючи Святі Тайни. Ми всі знаємо хто ми є, ми є люди немічні, грішні, які самі в собі нічого не варті і найбільшою нашою трагедією є смерть. Лише в очах Бога ми набираємо цінності, лише Він може піднести нас до гідності своїх дітей та дарувати нам безсмертя. Це Він і робить у Євхаристії, дарує
allsaints.lviv.ua
І так захотів Бог - передати нам, смертним його творінням своє - Боже життя, через Тіло і Кров свого Єдинородного Сина під видами хліба і вина. Приймання Євхаристії є ціллю Літургії, без цього вона немає сенсу. Бог наче запрошує нас до весільного бенкету, поживою на якому є Він сам. Прийшовши на Літургію і не прийнявши його Дару, ми таким чином відмовляємося від Божого запрошення, нехтуємо Ним самим. Про таких Біблія каже, що їх зв’яжуть і кинуть в темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів. Більше того, милосердний Бог, знаючи нашу неміч та схильність до злого, встановив Тайну Сповіді, у якій людина примирюється з Богом, перепрошує за вчинений гріх, що вбив у ній те
вічне життя дароване Ним та стає знову чистою без жодної плями, як у Тайні Хрещення. З свого боку для щастя людини Бог зробив все що міг, навіть помер за неї на хресті, дарував їй вічне життя у своєму воскресінні. Людині ж залишається сказати Богові, і не лише Богові, а й своєму щастю – „так”. Живучи християнським життям, беручи участь у Святій Літургії, черпаючи в ній силу й наснагу до життя, людина здатна виконувати своє покликання – бути священиком цього світу. Злучившись з самим Богом на Літургії, чуємо слова священика – «В мирі вийдім» – що закликають нас повернутися до своїх домівок, до обов’язків щоденного життя, але вже оновленими, сповненими силою самого Бога, йти і переображати цей світ, привертаючи його до Бога. Роман Озерний
Святе місце там, де є святий чоловік О
дин монах-диякон, Св. Аліпій, ніяк не мав спокою через те, що йому завжди щось заважало перебувати з Богом у постійній молитві, він ніяк не міг знайти якогось такого святого місця, де би його ніхто не тривожив і ніхто не перешкоджав йому молитися, бо то треба було до дітей в школу бігти, щоб їм науки давати, через що діти його надзвичайно любили; то до перестарілих та потребуючих бігти, щоб ними опікуватись, через що ці люди надзвичайно раділи його присутністю; то виконувати якісь важливі доручення єпископа, які краще від нього ніхто не міг виконати і так весь час він був у справах. І ось він одного разу зібрався і вирішив піти, щоб знайти те святе місце, де би йому добре було з Богом. Так і зробив вибрався він у гори неподалік свого міста, знайшов собі печеру і почав молитися. День і ніч він не переставав молитися, ніхто його не перебивав, ніхто не заважав, так йому там добре було, так любо, вже здавалося йому, що ніхто його не розділить з Богом. А тим часом всі запримітили відсутність Аліпія. Діти в школі не отримували наук, бо не прийшов св. Аліпій, а так як вони його сильно любили, то почали плакати. Перестарілі та потребуючі також засумували, бо не було кому ними опікуватися. Єпископ також почав сумувати бо ніхто так ревно не міг виконати його доручень як Аліпій. Тоді єпископ сказав: „Давайте підемо і знайдемо Аліпія і повернемо назад”. Так і зробили. Зібралися всі на чолі із самим єпископом і вирушили на пошуки. А знайшовши, єпископ сказав: „Аліпіє всі сумують без тебе, ти нам потрібен”. Повернувшись, Аліпій знову почав виконувати свої обов’язки, і знову почали радіти діти і всі потребуючі і єпископ розвеселів, а Аліпій знову засумував, бо там у горах йому було так добре. Але тут Господь посилає йому Ангела, який промовив до нього: „Аліпіє, не шукай більше святого місця, бо святе місце там, де є святий чоловік”.
5
Д О Р О Г О Ю С В Я Т О С Т І, Д У Х О В Н І Р О З Д У М И
ворячи людину на свій образ і подобу, Бог наділив її своїми ознаками і поставив серед усього створіння – священнодіяти. Бог учинив людину священиком у цьому світі, а світ був наче храмом Бога, в якому людина мала приносити Богові жертву всепалення.
нам самого себе і своє життя. Він сам сказав: „... Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня”.(Iван.6:54)
Р О З М О В А, З А П И Т А Н Н Я
Що найважливіше для кожного з нас? Роздуми Блаженнішого Любомира Гузара, колишнього Глави УГКЦ
Ш
ановні читачі, прислухаючись до того, про що зараз найчастіше говорять, і згадуючи дещо зі своїх минулих літ, ставлю собі запитання: що в нашому суспільстві найважливіше? З цього приводу хочу поділитися з вами деякими думками і тим самим запросити вас замислитися та зробити для себе висновки. Наша відповідь на запитання, хто чи що для нас є найважливішим – має величезне значення в нашому житті. Проїжджаючи різними українськими містами, містечками чи селами, помічаємо, що на нашій землі дуже багато діючих культових споруд: храмів, домів молитви, синагог, є навіть мечеті. Це свідчить про те, що в нас велика кількість людей вірять у Бога.
За повідомленнями ЗМІ, на християнське свято Зіслання Святого Духа, яке в народі називають Зеленими святами, коло 5 мільйонів осіб брало участь у Богослужіннях. Якщо люди так активно відвідують божі доми, то, правдоподібно, Бог і те, що Боже, є для них дуже важливим, визначальним у їхньому особистому, родинному, громадському та громадянському житті. Однак події зі щоденного життя нашого суспільства розвіюють такі висновки. Нещодавно я слухав радіопрограму на економічну тематику. Ведучий почав її таким словами: «А тепер будемо говорити про найважливіше – про гроші». Запрошені співрозмовники старалися пом’якшити це категоричне твердження, хоча у своїх висловлюваннях дотримувалися такої самої позиції. Скрізь чуємо розмови про гроші, що вказує на прив’язання до них багатьох українців. Достатньо згадати хоча б про таку хворобу нашого суспільства, як корупція. Хабарництво може відбуватися як на дуже високому державному рівні, так і на низькому щаблі місцевого життя, але суть цього явища є однаковою, байдуже, чи йдеться про 100 гривень, чи про 100 000 у. о. Періодично засоби масової інформації подають перелік найбагатших людей України. Щороку цей список стає довшим, а статки найбагатших осіб більшими. До речі, вказані в ньому особи становлять верхівку політичного та економічного життя. Дивно, що ЗМІ не звертають уваги
на чесність чи освіченість згаданих осіб, бо якщо б вони такими були, то становили б еліту української нації. Сподіваюся, ці мої міркування допоможуть шановним читачам зрозуміти, що відбувається, і навіть більше – знайти вихід із такої ситуації, на яку чуємо багато нарікань. Кожен із нас повинен рішуче посісти певну позицію, запитавши себе, хто або що для мене в житті найважливіше. Сьогодні в Україні багато людей вагаються, їм бракує сили духу, щоб прийняти остаточне рішення. Якщо ми не перестанемо блукати, думати одне, а робити і н ш е – н е м ат и м е м о т а к о г о майбутнього, якого справді хочемо. Визначаймося, але пам’ятаймо, що кожний вибір має свої наслідки. «Українська правда»
Чи потрібне прощення? Людська спільнота складається з багатьох осіб, а між людьми так буває, що вони ділом чи словом кривдять один одного. Як наслідок такого поступування, між людьми творяться бар’єри, дехто, навіть, каже: будують непроходимі мури. Якщо ми бажаємо жити кожен для себе, відгороджені мурами від всіх інших, то прощення не потрібно, але тоді треба бути готовим на в сі н а слі д ки в і д о к р е м л е н о г о життя. Прощення починається від усвідомлення, що кривда, звичайно, відбувається в двох напрямках. Самозрозуміле, що кривда мене болить, а якщо мене болить, то болить також того, кого я скривдив. Коли я усвідомив, що між мною і кимось іншим існує перешкода у
спілкуванні, стараюся наладнати наші стосунки. Найкраща формула в такому випадку: прощаю тобі і прохаю твого прощення. Існує інша ситуація, коли треба задіяти прощення. Розходиться про односторонню кривду; я когось скривдив, я комусь завдав біль, комусь, хто мені нічого злого не зробив. Така особа має жаль до мене і, може, оминає мене. Я в присутності такої особи почуваюся дуже незручно. Усвідомлюю собі, що вина по моїй стороні. Іду і кажу: прости мені. Це звучить дуже просто, але вимагає великої духовної сили. Тільки людина, яка таку силу має, може здобутися на прохання про прощення. Існує ще інша ситуація, а саме, коли ми ображаємо Господа Бога – грішимо. Господь Бог неймовірно нас любить, і завжди готовий прости нам гріх. Нема найменшої підстави сумніватись в оту готовість Господа Бога нам прощати. На це маємо безліч доказів у Божому Об’явленні – Святому Письмі. Для одержання Божого прощення нам потрібно виконати тільки одну умову, вміти сказати: я згрішив. Якщо хтось не вміє або не хоче признатись до гріха, він ставить, по-людськи кажучи, непроходиму стіну Божому милосердю. Причиною такого поступування, звичайно, є гордість. Хоч як це дивно воно звучить, не хотіти перепросити Господа Бога за свій гріх, свідчить про гординю. Це значить ставити себе на рівні з Богом. «ДивенСвіт»
Як спокутувати гріх аборту? Куди потрапляє дитина після аборту? (Галина)
Чи є гріхом практика виливання воску, «скидання вроків»? Хто мав би право це робити, якщо це взагалі можна робити? (Олег)
Дуже прикро, що люди допускаються такого гріха… Безперечно, цей вчинок не проходить безслідно. Рано чи пізно людина усвідомлює, що аборт є великим гріхом, і тоді шкодує за вчинене. Найперше необхідно просити прощення в Бога за гріх дітовбивства. Віримо, що коли людина щиро кається у своїх гріхах, Господь прощає ці гріхи, якими б великими вони не були. Треба також просити прощення в дитини, якій не дали народитися. Адже вона не пішла в небуття – вона існує у вічності, в іншому вимірі. Віримо, що ці діти є щасливими у Бозі – адже вони є безгрішними та невинно вбитими. У молитві можна духом єднатися з рідною дитиною та просити прощення за відібране земне життя. І ще один дуже важливий крок: простити самих себе. Навіть після такого страшного вчинку життя продовжується, і його можна перетворити у добру покуту за гріх аборту. Чи не найкращою покутою буде присвятити своє життя на службу для життя: докласти всіх зусиль, аби відвернути інших людей від такого жахливого вчинку, і з готовністю служити іншим людям, які потребують любові й тепла.
Практика виливання воску/олова, скидання вроків, ворожіння тощо є нічим іншим як окультними або магічними діями, які не мають нічого спільного з молитвою та даром уздоровлення чи екзорцизму Святої Католицької Церкви. Ці дійства, у своїй внутрішній суті та всіх її проявах, є неодноразово і категорично заборонені численними об’явленнями Святого Письма (див., напр.: Вих. 22, 17; Лев 19, 26; 20, 27; Чис. 23, 23; Втор. 13, 2.4-6; 18, 10-12.14.20; 2 Цар 23, 24; Іс 3, 2-3; Єрем 14, 14-16; 27, 9-10; Соф 1, 5; Мал. 3, 5; Ді 13, 6.8-12; !6, 16-19; 2 Петр 2,1-3.10.12-14.19; 2 Ів 7, 11 та інші), а відтак не мають жодної дотичності до християнського релігійного світогляду та благочестя.
6
www.ugcc.org.ua
Вісник Храму Всіх Святих Українського Народу № 5 (43), вересень 2011
Стережіться лжепророків В
останні роки в нашій країні в і д б ул и с я з н а ч н і з м і н и у переліку цінностей та у способі мислення людини. Хоч сьогодні християнин вже не наражається на брутальне переслідування з боку атеїстичного режиму, йому загрожує нова небезпека – бути обдуреним різноманітними релігійними і парарелігійними пропозиціями. І тому, щоб не бути втягнутим у цю новітню гру, християнин повинен вміти оцінити їх у світлі своєї віри і довір’я до Христа. Щоденно ми зустрічаємося з різноманітними проявами релігійної і парарелігійної поведінки. Вони характеризуються різними ступенями усуспільнення. Родней Старк і Вільям Сімс Бейнбридж виділили три рівні релігійних структур: аудиторна, культурна релігійність, а також релігійний рух. Аудиторна релігійність об’єднує читачів певної книжки, журналу на релігійну чи парарелігійну тематику. Клієнтурна релігійність базується на стосунках «терапевтклієнт». Прикладом можуть бути ворожбити, маги, ясновидці, астрологи. Якщо ж хтось із них вирішить об’єднати свою клієнтуру, то тоді постає релігійний рух. Він вже має свою ієрархію, доктрину і культ, а також видає свій журнал або інформаційний бюлетень. Типологію нових релігійних рухів, запропоновану Массімо Інтровіне, можна було б назвати типологією чотирьох «ні». Ці чотири «ні» - це відкинення доктриною даної групи: 1) Церкви, 2) Христа, 3) Бога, 4) релігії.
Церква – ні, Христос – так Ідеологія цих рухів перенасичена ентузіазмом, поєднаним з нетерпимістю до різних релігійних груп. Сюди можна віднести різні
allsaints.lviv.ua
Христос – ні, Бог – так Ці рухи розвивають різні типи східної містики і базуються на суфізмі, буддизмі чи індуїзмі. Вони визнають існування Абсолютної Істоти, однак відкидають Христа. До них належать Харе Крішна, Церква Єднання Муна.
Бог – ні, релігія – так У цих рухах існує бачення релігійності без Бога, а Бог виконує якусь другорядну роль. Ці рухи зазвичай наголошують на розвитку людських можливостей внаслідок терапії або квазітерапії. Тут варто згадати про саєнтологію, урологічні культи, Нью Ейджа.
Бог – ні, sacrum – так Сюди, мабуть, можна віднести «магічні рухи”, оскільки саме завдяки магічним ритуалам члени г р у п п р а г н у т ь м а н і п ул ю в ат и надприродними силами. Сюди належать усі форми окультизму, розенкрейцери, масони, спіритизм, неочорнокнижництво, сатанізм.
А все-таки, чому багато молоді іде в секти? Насамперед дамо визначення самому слову «секта». Отже, слово “секта” має два значення: Перше - походить від лат. Secare – «відрізати» - частину від цілого. І воно стосується історичних сект, таких як меноніти і баптисти. Друге – лат. Sequi – «наслідувати» за лідером, який вказує напрямок. Це визначення близьке до нових тоталітарних сект. Отже, секта – це закрита релігійна група, яка протиставляє себе основній культурній організації суспільства в даній країні чи регіоні. Звісно, інколи важко виявити різницю між двома видами сект «історичними»і «тоталітарними». Секти можуть змінюватися,і якщо на початку свого заснування вони можуть бути доволі жорстокими, то надалі секти можуть увійти в суспільне життя. Значно змінилися мормони і «Всесвітня Церква Бога», бо в них певною мірою виникають протиріччя. Хоча деякі секти не можуть змінюватися. Наприклад, тоталітарність «Свідків Єгови» з часом лише посилюється. Існує декілька теорій, чому багато
молоді іде в секту. Однією з них є так звана теорія «промивання мізків». Отож людям за допомогою витончених психологічних методів насаджують нову ідеологію. Через певний час людина не може критично оцінювати секту, дії її лідерів і свою участь у ній. Інші групи ангажують нових членів у свою діяльність, що часто триває 18 годин на добу. Після тривалої роботи і цілковитого виснаження, людина не може раціонально мислити і керувати своїми вчинками. Ще одним методом є економічне узалежнення: якщо людина хоче покинути секту, то вона має заплатити значні кошти за відвідувані нею тренінги і семінари, організовані сектою. Залякують також тим, що на людину чекає Боже відкинення і велика кара. Та найбільший вплив має так зване «бомбардування любов’ю», коли до нового адепта проявляється сердечне зацікавлення і безкорислива допомога.
Що сприяє популярності сект? Якщо прослідкувати за членами сект, то можна зрозуміти, що основною причиною їх успіху є тенденції розвитку нашого суспільства в напрямку щораз більшої деперсоналізації. У міжлюдських стосунках виникає хо л о д і с а м о т н і с т ь . У т а к и й момент з’являються секти з їх чуттєвим способом зближення з людьми. Вони вбачають у людині неповторну особистість. Зростання кількості розлучень, брак виховання і брак діалогу в сім’ї мають вирішальний вплив на те, що молодь шукає інших спільнот,
де вона може задовільнити свої психологічні та духовні потреби. Ті, що вербують до секти, не шкодують часу на вислуховування проблем молодої людини, надають допомогу у їх розв’язанні… Часто молодь почувається відчуженою і від своєї релігійної спільноти. Цьому відчутно сприяють також і парохії великих міст, з великою кількість людей, що беруть участь у літургії. Тому можливість особистого контакту з парохом є доволі малою. Маючи брак релігійних знань, молодь часто сприймає богослужіння як пустий обряд чи данину традиції...
Чи є можливість змінити теперішній стан? Найважливішим аспектом, який передує зміні, є зміна себе. Потрібно почати змінювати себе, а не чекати, поки весь світ зміниться на краще. Наприклад, не чекати, коли ваша дитина прийде до вас зі своїми проблемами, а самому створити нагоду для серйозної розмови. Помиритися з сусідом також можна сьогодні першим, аніж чекати, поки він сам перепросить, до найближчих свят. Допомогти парохові своїм служінням на парохії, чи то в будівництві, чи у роботі з людьми. Важливо, що у такий спосіб ми будемо будувати Церкву, де кожен зможе знайти себе і своїх однодумців. Церкву, в якій тебе завжди вислухають і в якій ти завжди потрібний. Галина Гнатів
7
О Б Е Р Е Ж Н О: С Е К Т И
“Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі” (Матея 7,15)
варіанти адвентизму, Свідків Єгови і мормонів.
Запрошуємо на перегляд фільмів в нашому кіноклубі
Щ НАПРИКІНЦІ
онеділі о 16:30 в трапезному залі нашого храму демонструватиметься цікавий фільм на релігійну тематику. Запрошуємо всіх бажаючих долучитися до перегляду найкращих та найновіших творів світового кінематографа. Запрошуємо ВСІХ :)
Запрошуємо на Біблійний гурток
Н РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ У ХРАМІ НА КОЖЕН ДЕНЬ:
НА НЕДІЛІ ТА СВЯТА:
6:30 – ЛІТУРГІЯ ЗА ПОМЕРЛИХ І ПАНАХИДА 8:00 - ЛІТУРГІЯ ЗА ПОМЕРЛИХ І ПАНАХИДА 9:30 – ЛІТУРГІЯ ЗА ВСЯКІ ПРОШЕННЯ
7:00 – ЛІТУРГІЯ ЗА ВСЯКІ ПРОШЕННЯ 9:00 - ЛІТУРГІЯ ЗА ВСЯКІ ПРОШЕННЯ 11:00 – ЛІТУРГІЯ ЗА ПАРАФІЮ 13:00 - ЛІТУРГІЯ ЗА ВСЯКІ ПРОШЕННЯ
10:30 – Понеділок – молебень до Христа Спасителя Вівторок – молебень до Богоматері Середа – молебень до Богородиці Четвер – молебень до Святого Миколая Чудотворця П’ятниця – молебень до Христа Чоловіколюбця Субота – молебень до Новомучеників
18:00 - ЛІТУРГІЯ ЗА ВСЯКІ ПРОШЕННЯ 19:00 – ВЕЧІРНЯ
ХРЕСТИНИ У ХРАМІ ВСІХ СВЯТИХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ МОЖУТЬ ВІДБУВАТИСЯ У БУДЬ-ЯКИЙ ДЕНЬ ЗА ПОПЕРЕДНІМ ЗАПИСОМ У ЗАХРИСТІЇ.
18:00 – ЛІТУРГІЯ ЗА ВСЯКІ ПРОШЕННЯ
У НЕДІЛЮ О 14:30.
(на якій додатково молимося): Понеділок - за узалежнених від алкоголю, наркотиків… Вівторок – за мешканців будинку по вул… Середа – за кращу долю для України і народу Четвер – за оздоровлення, тих що в недузі (хворих) П’ятниця – за дітей, молодь, за учнів школи №… класу… Субота – за християнські подружжя парафії
(Батькам, які бажають охрестити своїх дітей, необхідно наперед зголоситися до захристії храму)
Вівтарна та Марійська дружини храму Всіх святих українського народу запрошують всіх бажаючих!
В
и зможете брати активнішу участь у літургійному житті церкви, поглиблювати свою віру та релігійні знання, знайти багато друзів, брати участь в прощах, таборах та багато іншого...
Проводиться запис хлопців до Вівтарної дружини і дівчат до Марійської дружини. Вік дітей від 10-12 років. Зустрічі відбуваються кожної п’ятниці о 17.00 год. в приміщенні катехитичного класу № 4 парафії Всіх Святих Українського Народу та о 19:00 для старшої молоді.
Наречені, які бажають вінчатися у храмі Всіх Святих Українського Народу, або в іншому храмі, мають обов’язок зголоситися до парафіяльного уряду за два місяці до вінчання, а також пройти передподружні науки при нашому храмі.
19:00 – ВЕЧІРНЯ У суботу та перед святами – також Всеношна (Велика Вечірня та Утреня)
Зголошуватись до секретаря храму п. Івана (пн. – вт. з 19:00; неділя – з 10:00)
Над «Вісником» працювали: о. Остап Гнатів, Марічка Кузяк, Микола Білецький.
Адреса: м.Львів, 79021, Україна вул. С.Петлюри, 32
Е-мейл: allsaints@ukr.net Сайт: www.allsaints.lviv.ua
телефон: +38 032 292-24-50 (захристія)
8
ещодавно знову розпочав діяльність «Біблійний гурток». Запрошуємо всіх охочих, які прагнуть поглибити своє знання та розуміння Святого Письма, прагне глибшого пізнання Бога для участі в «Біблійному гуртку». Зустрічі відбуваються щочетверга о 19:00 в 2-му класі (детальніше запитуйте в захристії храму).
Вітаємо Іру і Володю! Цього літа сталася важлива подія серед нашої парафіяльної молоді. Голова Марійської дружини, Антонів Ірина, вийшла заміж. До найщиріших привітань приєднуються: отці, спільнота і учасники табору «Сопричастя».
Вісник Храму Всіх Святих Українського Народу № 5 (43), вересень 2011