Кировоградский форум №5-6 (004) by Ihor Kirovohrad

Кировоградская оппозиция: настоящих буйных мало

Жива вода: цілющі джерела Кіровоградщини № 5-6 (004) 2011 Липень-серпень

ТЕМА НОМЕРА

010110101001001010101010101010100101010110101010101010100010101010101010101010101101010101010101010100 010101010101001110101001010101010101010101010101010100111001001010101001010101010101010100010111010100 0101010010100111010100101001101011011101001010101010101010101000101010101001010111010100101010010100101 01110101010101010101010001010101010101000101010101011010101010101101010101010101001010111001010101010

№5-6 (004), июль-август, 2011

Віра у цілющі властивості води завжди жила у серцях людей. І навіть науковці стверджують, що вода має незвичайні властивості: може бути «живою» і «мертвою», насиченою негативною чи позитивною інформацією. У сьогоднішньому журналі ми розповідаємо про кілька місцин на Кіровоградщині, де б’ють джерела, воду з яких називають життєдайною.

Акценты месяца Новости Кировограда и области

4-5

Цитаты, циферблат Великие числа и слова

Политика Кировоградская оппозиция

Тема номера Земельный рынок в Украине

Новые технологии Пилеты на Кировоградщине

Экология Уважай кировоградское!

Живая вода Целебные источники области

Эксклюзив Интервью с А.Курдиновичем

6 7-8 10-13 14-15 16-17 18-20

Покупай кировоградское Открылся Экспоцентр

Майданс Новая детская площадка

Независимость Кировоград одел вышиванку

Точка на карте Родина поэта Некрасова

История нашего края 650 лет Синеводской битвы

Автомобильный обзор Электромобили на улицах города

Хобби Как выбрать нож

Жизнь на виду Светские новости региона

24 25 26-27 28-29 30 32-33

Спорт «Евро-2012» и Кировоградщина

Made in Kirovograd Борис Кузык

30 33

40 41 42 44-45 46-47 48 50

Журнал «Форум» создан в 2011 году группой журналистов и общественных деятелей и распространяется путем подписки среди читателей Кировограда и области. Редакция не несет ответственности за достоверность информации, размещенной в рекламных материалах (они помечены буквой Р). Материалы, размещенные в журнале, являются его интеллектуальной собственностью, и их перепечатка позволяется со ссылкой на «Форум». Юридическая поддержка журнала осуществляется Адвокатской компанией «Андрей Мягкий и партнеры» (тел.: (0522) 24-79-77, 24-79-77). Тираж журнала – 15 000 экз. Журнал зарегистрирован в Кировоградском областном управлении юстиции: серия КГ, №549/126Р Контакты: электронный адрес: forum@kirovograd.net телефон редакции: (0522) 32-05-31, 27-36-10 телефон департамента рекламы: 067-520-04-46

Державні свята – День українського прапора та День незалежності – Кіровоград цього року відзначив небувалими за масштабами акціями. Детальніше про них читайте у нашому короткому огляді.

34-35

Путешествие Прогулки по Иерусалиму До встречи, Халкидики!

22-23

Из первых уст Андрей Богданович Юлия Шпачинска

Національна рада з питань телебачення та радіомовлення визначила переможців конкурсу на вільні місця у цифрових мультиплексах із регіональним покриттям на Кіровоградщині. Про перспективи цифрового телебачення розповідає нам в інтерв’ю Олександр Курдінович, голова Держкомтелерадіо.

Село Синьки, що розташоване на півночі нашої області, знаходиться за 20 кілометрів від Ульяновки. Як і сусідні села, Синьки потопають у зелені садів, а з тієї зелені пишно виглядають голубі хати, криті шифером. Є документи, які свідчать про те, що саме тут народився і провів перші роки свого життя поет Микола Некрасов. Його мати була дочкою поміщика, а батько – штабс-капітаном єгерського полку. У цьому номері журналу статті писали та брали інтерв’ю для вас чимало авторів, у тому числі журналісти Ольга Гріднєва (зокрема, про ринок землі в Україні), Дмитро Шульга (про битву на Синіх Водах), а також Сергій Полулях (я про екологічну ситуцацію та перспективи Кіровоградщини). Приємного читання!

10 ФОРУМ

34 3

АКЦЕНТИ МІСЯЦЯ

Дитячий будинок «Перлинка»

На Нов Новокостянтинівській шахті розпочато видобуток урану

Перерізають стрічку Джон Грегорі та Сергій Ларін

На державному підприємстві «СхідГ «СхідГЗК» розпочато досліднопр промисловий видобуток урану із блоку № №341-1 на горизонті 300 метрів Новокостянтинівської шахти. Ця знакова подія відбулася вперше за більш ніж 35-літню історію геологічного вивчення на базі запасів родовища. Активні роботи розпочалися після повернення шахти до складу ДП «СхідГЗК» у 2010 році, тож нині комбінат проводить необхідні роботи з розвитку підприємства. ДП «СхідГЗК» – єдине підприємство, яке забезпечує видобуток природного урану і виробництво його природного концентрату в Україні. Комбінат обіймає провідні позиції і серед світових виробників урану та здійснює свою діяльність у трьох областях – у Кіровоградській ведеться видобуток урану, у Дніпропетровській здійснюється переробка уранової руди на гідрометалургійному заводі, а у Миколаївській – проводяться роботи із моніторингу навколишнього середовища на відпрацьованому Братському родовищі. За запасами урану Новокостянтинівське родовище є найбільшим у Європі та входить до першої десятки найбільших родовищ світу. Його освоєння є невід’ємною частиною Державної цільової економічної програми «Ядерне паливо». Тому саме Новокостянтинівському родовищу відводиться роль підприємства, яке з виходом на планову потужність у 2015 році має на 100% забезпечити вітчизняний ПЕК ядерним паливом. На цьому наголосив генеральний директор ДП «СхідГЗК» Олександр Сорокін під час наради, щоб відбулася на шахті за участі голови Кіровоградської ОДА Сергія Ларіна. До кінця рокуу на родовищі планується видобути 75 тииз сяч тонн уранової руди, і отримати неї 99 тонн урану на 133 млн. грн.

У селі Войнівка Олександрійського району відкрився дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку «Перлинка». Заклад був заснований ще у 2000му році Григорієм Дроком, головою державної судової адміністрації в області та Міжнародним німецькоукраїнським благодійним фондом «Служба Самарянина – Самарітер Дінст». Тоді Войнівська сільрада надала в оренду приміщення, в якому кілька років жили діти. Але приміщення було старим, а умови для життя – не найкращими. Тому за кілька років «Перлинка» отримала нову двоповерхову будівлю, відкриття якої стало можливим завдяки коштам, що їх пожертвували з благодійними цілями доктор Джон Грегорі та Річард Бейкер, керівники благодійного фон-

ду «Лазар». Також допомогу надали Андрій Кривулько, директор реабілітаційного центру «Ковчег спасіння», ВАТ «Кіровоградобленерго» та багато інших благодійників. На відкритті побували і голова Кіровоградської ОДА Сергій Ларін та керівник Олександрійської адміністрації Сергій Кузьменко. Разом вони перерізали червону стрічку на вході у приміщення, де вже здійснено гарний ремонт, встановлено вікна та двері, а також підведено комунікації (водопостачання та електроенергія). Остаточне умеблювання та переведення вихованців закладу планується здійснити у серпні 2011 року. За роки функціонування дитячого будинку у його стінах зросли 250 дітей. Нині у закладі перебуває 22 дитини віком від 4 до 18 років, а керує закладом Олександр Лобанов.

Кіровоградщина – серед кращих у Проекті ЄС та ООН Про це йшлося під час презентацї другого етапу Проекту ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», яка відбулася у Кіровограді. Виявляється, у проекті взяли участь та отримали фінансування для вирішення місцевих проблем Олександрівський (10 проектів), Маловисківський (8 проектів), Новомиргородський (7 проектів), Гайворонський та Бобринецький райони (по 5 проектів), а також Новоукраїнський, Петрівський та Світловодський райони (по 6 проектів). За два з половиною роки мешканці сіл і містечок Кіровоградщини вирішили низку проблем, що стосувалися 4

енергозбереження, водопостачання, придбання шкільних автобусів та охорони здоров’я. Звертаючись до учасників проекту, голова облдержадміністрації Сергій Ларін підкреслив, що більшість із цих мікропроектів перегукуються із десятьма регіональними ініціативами, які були започатковані навесні. Губернатор дав доручення керівникам районів і начальникам управлінь, що закріплені за територіями, щоб, поперше, вже розпочаті проекти отримали продовження, а по-друге, щоб участь у наступному етапі проекту взяли сільські громади тих районів, які досі цього не зробили. ФОРУМ

Фестиваль «Перекотиполе» оле» На початку липня областю прокотився Другий Міжнародний фестиваль етномузики на возах «Перекотиполе», учасники якого виступали у Кіровограді та Онуфріївці. Це були фольклорні колективи Кіровоградського музичного училища, гурти «Дике поле», «Отрада та «Млиночок» із Кіровограда, «Свердлівчанка» та «Кумоньки» із Кіровоградської області, а також гурт «Криниця» із Черкас, колектив із Польщі «Futomianie» та гурт «Виртуальная деревня» із Російської Федерації. Після відкриття фестивалю перед міською радою артисти возами, запряженими кіньми, із державними прапорами України, Польщі та Росії подалися до Дендропарку, де свято продовжилося на сцені у вигляді воза, прикрашеній емблемами фестивалю та портретами молодих Шевченка й Гоголя. Провели ж це чудове дійство об’єднання поляків «Полонія» - за фінансової підтримки Польського інституту у Києві та сенату Республіки Польща за посередництва фонду «Поміч полякам на Сході», а також Відділ культури і туризму міської ради (керівник – Олександр Полячок).

АКЦЕНТИ МІСЯЦЯ

«Весняний пленер»: буйство кольорів та емоцій

Розпочався новий робочий рік у Ротарі Клубі Кіровограду В середині літа розпочався новий рік роботи у міжнародній благодійній організації Rotary International, яку в нашій області представляє Ротарі Клуб Кіровограду. Церемонія передачі повноважень відбулася у ресторані готелю «Джоні Вокер», де останнім часом із задоволенням збираються члени клубу, і стала помітною подією у житті ротарійців міста. Роман Серебряков та Володимир Лирщиков, які, відповідно, були

Картина Анатолія Кімнатного

Виставкою в обласному художньому музеї закінчився третій «Весняний пленер», під час якого художники малювали дендропарк, яка була організована за підтримки Корпорації «XXI століття». Цього року до участі в акції були запрошені кращі студенти мистецького факультету державного педагогічного університету, інституту регіонального управління та економіки, а також Олександрійського училища культури. Взяли участь у пленері й кращі учні дитячої школи мистецтв та вихованці обласного центру дитячої та юнацької творчості. Традиційно малювали картини із краєвидами дендропарку під час цвітіння тюльпанів і досвідчені художники. Журі визначило переможців пленеру серед учнів та студентів, які отримали цінні призи від президента Корпорації «XXI століття» Миколи Онула. Так, переможцями пленеру серед учнів стали Катерина Лісникова (I місце), Яна Козловська (IІ місце), Аліна Дудник (III місце), Христина Перун (IV місце) та Наталія Потєєва (V місце). Переможцями пленеру серед студентів стали Валерій Вакуленко (I місце), Євген Остапов (II місце) та Оксана Вишніченко (III місце). Корпорація «XXI століття» люб’язно передала до фондів обласного художнього музею твори, що зайняли перші-треті місця серед студентських та дитячих робіт.

Сесія облради розгляне С виконання програми «Центральний регіон-2015» Ц У вересні, під час засідання сесії Кіровоградської обласної ради, будуть підведені проміжні результати виконання програми соціально-економічного розвитку «Центральний регіон-2015». Голова облдержадміністрації Сергій Ларін підкреслює, що якщо якийсь район чи галузь за результатами аналізу ситуації «просідатиме», то керівники територій і управлінь можуть чекати на неприємні сюрпризи. Губернатор нагадав керівникам районних державних адміністрацій, що під час презентацій він чекатиме на конкретні пропозиції у таких напрямках, як створення робочих місць та залучення інвестицій.

президентом та секретарем клуба протягом 2010-2011 років, передали повноваження Вікторії Талашкевич та Жанні Січкарь, які керуватимуть клубом у 2011-2012 роках. Наразі клуб формує план роботи та готується найближчим часом розпочати три нові проекти – для допомоги інтернату у Добровеличківці, для купівлі обладнання у Кіровоградську районну лікарню та комп’ютерів у школуінтернат у смт Рівне.

Півтора мільйона тонн ранніх зернових та зернобобових В області завершився збір ранніх зернових та зернобобових культур. За словами начальника головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Світлани Горбенко, всього зібрано 1 мільйон 625 тисяч 600 тонн збіжжя на загальній площі 541,5 тис. га при середній урожайності 30,2 ц/га. Урожай озимої пшениці склав 1 мільйон 31 тисяча 900 тонн, озимого ячменю - 242 тисячі 300 тонн, ярого ячменю зібрано 310 тисяч 100 тонн. Світлана Горбенко зазначає, що загальний показник валового збору та середня врожайність ранніх зернових та зернобобових культур більші, ніж у минулому році. Відсоток продовольчої пшениці становить 65%, і цього більш ніж достатньо для потреб області, переконана Світлана Горбенко. За її словами, нині ведеться робота з формування регіональних запасів зерна.

«Зелена Брама»: героїзм - трагедія - пам’ять! р р

70 років тому на кіровоградській землі сталася трагедія, пов’язана із загибеллю на території урочища Зелена Брама бійців 6-ї та 12-ї об’єднаних армій Південнозахідного фронту під командуванням генерал-майора Павла Понєдєліна, відома в історії, як «Уманський котел». Саме з цієї нагоди у селі Підвисокому, яке у серпні 1941 року було епіцентром битви, відбулася науковопрактична конференція, учасники ФОРУМ

якої провели своєрідний екскурс в ті тривожні часи, коли країна здригнулася від навали фашистздри ського сько агресора. Свою думку про значення в історії битви у Зеленій зна Брамі Бра висловив і радник голови облдержадміністрації Микола об Сухомлин. За його словами, Су подвиг бійців та командирів по «групи Понєдєліна» був дійсно « жертовним, адже ціною власнож го життя відважні бійці прикували до себе піхотні, танкові та моторизовані німецькі дивізії, перекривши їм доніме рогу до Придніпров’я та Донбасу. На жаль, у нерівній битві оточення завершилося поразкою, великою кров’ю, тисячами загиблих і полонених. За словами Миколи Сухомлина, саме з цієї причини радянська історіографія замовчувала той героїчний подвиг, і лише завдяки учаснику подій, фронтовому кореспонденту, поету Євгену Долматовському вдалося зняти завісу мовчання навколо трагедії. 5

ЦИФЕРБЛАТ

ЦИТАТИ МІСЯЦЯ

років незалежності відсвяткувала Україна

8,8

-кілометровий газопровід приніс газ у село Диківка цього літа

нелегальних мігрантів виявили на Кіровоградщині органи внутрішніх справ області

200 000 000

гривень – на таку суму виконано будівельних робіт на Кіровоградщині за січень-липень, найбільше – у Новоархангельському, Петрівському, Добровеличківському, Долинському та Бобринецькому районах

«Обговорюючи законопроект про ринок земель, ми маємо врахувати інтереси і власника землі, і того, хто її обробляє на правах оренди, адже завдання обласної влади – сприяти збереженню договорів оренди та контроль за їх виконанням». Богдан Андрющенко, заступник губернатора

«Головне завдання створення освітніх округів у нашій області – це підвищення якості освіти для дітей у першу чергу в селі. Не може бути так, що у школі, розрахованій на 200 учнів, навчалося 9 школярів і працювало 15 вчителів та 10 осіб персоналу!» Ельза Лещенко, начальник управління освіти та науки обласної адміністрації

«На порозі третього десятиліття незалежності України пам’ятаймо: ми сильні, ми єдині, ми – центр України. І такими маємо бути завжди!» Сергій Ларін, голова Кіровоградської обласної державної адміністрації

районів Кіровоградської області отримають фінансування на міні-проекти у рамках проекту ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду»

500

одномісних шкільних парт зі стільцями отримала область у якості гуманітарної допомоги із Голландії

253 000 000

гривень було вкладено у три з половиною десятки інвестиційних проектів, що реалізовані на Кіровоградщині у рамках виконання програми «Центральний регіон-2015»

«Я думаю, що сьогодні потрібно не переконувати чи стимулювати людей, щоб вони ставили лічильники на тепло і воду. Потрібно населення змушувати це робити, інакше ми не просунемося у питаннях економії енергоресурсів». Микола Вєщєв, в.о. заступника міського голови з питань ЖКГ

кіровоградські працівники міліції загинули за роки незалежності української держави під час виконання своїх обов’язків

«Обласна державна адміністрація не може свою ініціативу видати за ініціативу громади. Ми можемо лише донести інформацію про грантові програми, програми фінансування, яке можуть отримати місцеві громади, а вже самі люди повинні бути активними». Андрій Ніколаєнко, перший заступник голови Кіровоградської обласної державної адміністрації

тренери кіровоградського футбольного клубу «Зірка» Анатолій Бузнік та Віктор Догадайло – подали у відставку

1 006 300

осіб проживає на Кіровоградщині за оцінкою на перше липня

39,5

тонн риби виловили підприємства, розташовані у місті Світловодськ, протягом січня-липня 6

«Спеціалізоване електронне видання про ринок виробництва та дистрибуції аудіовізуального продукту Content Report включило “Синдром дракона" у ТОП-десятку найцікавіших кінофільмів, серіалів, телефільмів та телевізійних шоу, вихід яких на екрани глядачі очікують найбільше». Юрій Смірнов, автор сценарію детективного серіалу «Синдром дракона»

«Майже всі села, в яких працюють мої підприємства, – газифіковані. І я готовий стати інвестором газифікації села, якщо буде підтримка сільського голови, депутатів сільради та райдержадміністрації». Федір Згривець, депутат обласної ради

ФОРУМ ФОР РУМ Р У

«Значення Синьоводської битви, що сталася під Новоархангельськом 650 років тому, має більше значення для визволення східних слов’ян з-під Золотоординського іга, аніж Куликовська битва». Юрій Єхануров, керівник Всеукраїнського благодійного фонду «УкраїнаЮНЕСКО»

«Сучасний стадіон зі штучним покриттям, який ми відкрили в Олександрії, слугуватиме не тільки гравцям нашого клубу, а й іншим футбольним колективам, школярам і студентам. Стадіон відповідає найсучаснішим стандартам. Це наш подарунок місту, вдячним городянам-уболівальникам, яким небайдужий розвиток великого футболу в Олександрії». Микола Лавренко, президент футбольного клубу «Олександрія»

ПОЛИТИКА

В начале сентября в Украине начинается не только новый учебный год, но и новый политический сезон. Приезжают из отпусков политики и чиновники разных мастей и званий, начинает свою работу после каникул Верховная Рада, стартуют главные политические шоу на телеэкранах. В этом году старт был дан почти на месяц раньше, вследствие

Одна из заметных акций ВО «Свобода» - Парад вышиванок

ареста самой заметной в оппозиционном лагере фигуры – лидера партии «Батьківщина» Юлии Тимошенко. Текст – Роман Чорноус

Арест Тимошенко заставил встрепенуться все оппозиционные и околооппозиционные силы в стране. Бютовцы начали собирать остатки былой кадровой мощи возле Печерского суда, в пробютовских регионах прошли внеочередные сессии областных и городских советов, которые приняли осуждающие этот шаг власти заявления. И даже лидеры порой существующих только на бумаге партий вспомнили о своей значимости и объединились в Комитет сопротивления диктатуре, который провел заметную акцию в независим День независимости в Киеве. б Казалось бы, такой рекие зонанс от киевских событий активи должен активизировать и опс позиционные силы в Кировообла градской области. Особенно, уче если учесть, что для Тимоше мошенко это почти род родной регион – она здесь начинала свой политический путь избираясь по путь, маж мажоритарке в парламе ламент, а ведомая Леди Ю политичес ская сила до последнего времени была лидер лидером электоральс ных симпатий житеК лей Кировоградской облас области. Н Но кризисная ситу ситуация, которая сло сложилась на уровне страны, обнаж жила и серьезн ные проблемы в

кирово стане так называемой кировоградской оппозиции. Наиболее одиозно в этой связи выглядит именно та политическая сила, которая должна быть ведущей в этих процессах. Так, деятельность местной «Батьківщини» в последнее время вызывает легкое недоумение не только у сторонних наблюдателей, но и среди самих партийцев. На протяжении полугода наибольшая активность кировоградской ячейки БЮТ была замечена лишь в случае с инициативой областной власти, которая касалась увеличения арендной платы за офис «Батьківщини» в центре Кировограда. Тогда из-под пера партийцев появилось несколько гневных заявлений, прошло пару прессконференций, выдержанных в этом же духе, а главный бютовец области Валерий Кальченко даже однажды присутствовал на сессии областного совета,

стараясь упредить поднятие аренды на объекты коммунальной собственности областной власти. Другое дело – арест Юлии Владимировны. Для местной организации партии «Батьківщина» он прошел почти незамеченным. Никаких заявлений, никаких прессконференций, никаких акций протеста. О том, что кировоградские бютовцы знают об этом событии, общественности стало известно лишь тогда, когда всеукраинские СМИ передали сообщение, что кировоградский активист, дежуривший у Печерского суда, угрожая физической расправой, сорвал на Крещатике с молодого человека золотую цепочку. Деваться было некуда, и глава фракции партии «Батьківщина» в облсовете Александр Черноиваненко провел пресс-конференцию, на которой заявил, что они и знать не знают этого воришку и все это – гнусная провокация правоохранительных органов и действующей власти. Следующим медиа-поводом для местной «Батьківщини» стало сообщение, появившееся на сайте «весь Кировоград» со ссылкой на один политический блог, о том, что, пока Юлия Владимировна грела хоть и комфортабельные, но все же нары Лукьяновского СИЗО, ее кировоградский полпред Валерий Кальченко грелся на берегу Средиземного моря… И как же на это отреагировал сам Валерий Михайлович? Да никак! Ни заявления, ни комментария, ни

Андрей Табалов, лидер областного «Фронта Змин» и Арсений Яценюк, лидер всеукраинской организации «ФЗ»

ФОРУМ

ПОЛИТИКА А пресс-конференции по этому поводу не было. За него пытался отдуваться глава одной из районных (!) организаций партии, который заявил, что это все неправда и Кальченко находится под Печерским судом и даже попал в кадр в новостях «Пятого канала». Но все местные бютовцы почему-то уходят от публичного ответа – был ли Кальченко там, где написали журналисты после ареста Тимошенко? Впрочем, в частных разговорах они хоть и с грустью, но охотно подтверждают этот факт. Со значительным опозданием (не море ли тому виной?), в сравнении со всеукраинским, в Кировограде было объявлено о создании Комитета сопротивления диктатуре. Оргкомитет сподобился сочинить заявление, состоящее аж из двух абзацев! Его, кроме «Батьківщини», подписали партии-сателлиты – Народный рух и партия «Реформы и порядок», а также погрязшая в долгах «Наша Украина» (кстати, лидер партии Виктор Ющенко выступал свидетелем обвинения на суде Тимошенко), реально не существующая в регионе Партия защитников отечества, а также «Фронт Змін» и ВО «Свобода». Под заявлением не оказалось подписей ни «Украинской народной партии» Юрия Костенко, ни «Гражданской позиции» Анатолия Гриценко, ни «За Украину!» Вячеслава Кириленко, ни «Удара» Виталия Кличко. Но и в случае с этим подписанием не обошлось без конфуза. Так, в сюжете областного телевидения журналисты сравнили подписи В.Кальченко под этим заявлением и под более ранним документом, и оказалось, что они… разные. Еще немного позже в комментарии все тому же каналу «Кировоград» один из якобы подписантов Анатолий Пацеля (Партия защитников отечества) заявил, что заявление он не подписывал и его подпись сфальсифицирована. Если анализировать деятельность других оппозиционных сил, то выделить, пожалуй, можно только местные организации «Фронт Змін» и «Свободы». Другие политические силы либо вообще канули в Лету архивов областного управления юстиции, либо проявляются лишь в случае визита лидера, как было недавно с

приездом в Кировоград Анатолия Гриценко. Еще остается в народной памяти когда-то активная на местном уровне Соцпартия, но, как и на всеукраинском уровне, ее деятельность скорее напоминает дискотеку «кому за…», в которой с каждым разом, по вполне естественным причинам, принимает участие все меньше людей. Что касается партии Арсения Яценюка «Фронт Змін», то следует отметить их заметную медиа-активность в региональных СМИ, а также то, что критические выступления на сессиях депутатов областного совета из фракции ФЗ уже давно значительно более остры и аргументированы, нежели их коллег из фракции «Батьківщина». Правда, большинство активных выпадов местного «фронта» базируются на депешах из центрального штаба, а не на местной тематике. А учитывая то, что бизнес или работа большинства из местных лидеров ФЗ напрямую зависят от решений власти (например «хлебная» монополия, которой руководит лидер областных «фронтовиков» Андрей Табалов), то увидеть эту политическую силу в глухой оппозиции нам вряд ли удастся. Впрочем, «конструктивно» критиковать власть кировоградские сторонники Яценюка могут и будут. Также четко заняло свою электоральную нишу и в Украине, и на Кировоградщине всеукраинское объединение «Свобода». Но, если на уровне страны эта политическая сила имеет радикальную репутацию, то на нашем, местном, – скорее маргинальную. Кировоградские «свободовцы» не устают писать заявления и рисовать плакаты по поводу и без повода. Впрочем, на свои митинги и акции они собирают хоть и не намного, но все же больше людей, чем местная «Батьківщина». Правда, услышать какую-то конструктивную или аргументированную критику действий власти от представителей «Свободы» сложно – все крутится в основном вокруг национальной тематики, но и тут дальше разговоров и заявлений дело не доходит. Так что, суммируя анализ деятельности кировоградской оппозиции, стоит отметить, что ее главной проблемой остается отсутствие заметного харизма-

Едуард Клюєнко, кандидат соціологічних наук, доцент кафедри філософії і політології педагогічного університету ім. В.Винниченка: «Що стосується опозиції по-кіровоградськи, то треба сказати, що їй притаманні як риси, характерні для всеукраїнської опозиції, так і специфічні риси. Спільна, об’єднуюча характеристика – це політична, або навіть політико-ідеологічна розхристаність. Опозиція то об’єднується, то щось підписує, то збирається під судовим приміщенням, а реальних конкретних дій після декларативного об’єднання населення не бачить, і ми фіксуємо це у ході соціологічних досліджень. Люди кажуть, що опозиція бореться зі владою за владу, а не за інтереси населення. Великою мірою ця риса притаманна і кіровоградській, і харківській, і вінницькій опозиції. А що стосується специфічних рис на місцевому рівні, то я б назвав такими відсутність серйозної активності на політичній авансцені. Коли ми питаємо людей про те, активність яких партій вони спостерігають у своєму місті, ніхто не називає ні лідерів, ні партій. Люди кажуть, що політики борються у Києві, навколо суду над Юлею Тимошенко. А такі опозиціонери і лідери загальноукраїнських партій, як, наприклад, Арсеній Яценюк, взагалі загубилися у громадській думці. Їх поки не згадують. Тому скажу, що на рівні Кіровоградщини проблеми опозиції – це відсутність харизматичних лідерів, відсутність політико-ідеологічної роботи із населенням та яскравих політичних акцій, які б довели людям, що партії дбають про них і працюють не лише перед виборами, але й увесь час». тичного лидера, который смог мы упорядочить вокруг себя броуновское движение в этой среде и противостоять отлаженной структуре областной партии власти. Из нынешних лидеров оппозиции кто-то настолько врос в свое кресло, что потерял ощущение реальности, кого-то не отпускает бизнес, а некоторых вообще нельзя допускать руководить даже на собственной кухне. Кроме этого, оппозиции (желательно объединенной) уже пора было бы согласовы-

ФОРУМ

вать общие кандидатуры в мажоритарные округа области. Но пока даже самые оптимистичные местные оппозиционеры не могут назвать хоть одну-две внятные кандидатуры. Это грозит тем, что выборы в регионе по мажоритарке могут оказаться безальтернативными. Ситуация такова, что кировоградской оппозиции впору организовывать по лекалам «Статского советника» подобный проект «Штатный оппозиционер». Правда, по областному телевидению его вряд ли покажут.

Лидеры областных организаций Соцпартии и «Свободы» на одной из пресс-конференций

РЕФОРМА

Земля для українців завжди була святинею. Навіть мешканці урбаністичного індустріально

перерозвиненого

сходу

України залишаються пов’язаними з землею духовно, а про третину населення, яка проживає в селі, й говорити годі. Як не крути, а ми – нація сільськогосподарська. І той факт, що в Україні надзвичайно багато земель, що не використовуються, а ті, які все ж обробляються, «працюють» не з повною віддачею, ще раз підтверджує: ми досі не відчуваємо себе в повній мірі господарями землі. І неабияку роль в цьому відіграє відсутність працюючого вторинного ринку земель, у першу чергу сільськогосподарського призначення. Текст – Ольга Гріднєва Сільськогосподарську землю не можна розглядати як реальний актив, бо заробити на ній гроші для більшості дрібних землевласників практично неможливо. Для порівняння: американець, у власності якого ділянка, що приблизно дорівнює за розміром нашому, українському, колгоспному паю, – це володілець ранчо. І прибуток такого ранчеро дозволяє жити набагато краще, ніж українській бабусіземлевласниці, що й хліб собі може дозволити не кожного дня. Попри давно оформлену законодавчо (Земельний кодекс цього року святкує десяту річницю) й гарантовану Основним законом приватну власність на землю (ст. 14 Конституції), для багатьох землевласників їх активи – сумнозвісна валіза без ручки. Тягнути важко, часто, навіть, взагалі неможливо. От і кидають. Або віддають за 10

безцінь орендарям, тим самим погіршуючи конкурентні умови тим фермерам, які свої «валізи» тягнуть, а розширити господарство можливості не мають, адже купувати сільгоспугіддя забронено. Оренда землі – це взагалі окреме питання. Принаймні у тому вигляді, який вона має зараз. Український орендар – це землевбивця. Він не зацікавлений у грамотному сівообігу, за правилами якого обов’язково слід чергувати не дуже прибуткові культури з «золотими» соняшником, соєю та рапсом. Тому і орендні відносини на селі переважно короткострокові. А далі мертве поле повертається власнику, а орендар шукає «свіжого» орендодавця, якому його пай не потрібен: на цьому ринку пропозиція набагато перевищує попит. Тепер, схоже, ситуація може докорінно змінитися. Мораторій на продаж землі знімається за умови прийняття двох законів. Перший з цих документів – Закон «Про Державний земельний кадастр» - був прийнятий парламентом ще 7 липня та вступає в силу з 1 січня 2012 року. На черзі ж отриманий Верховною Радою проект Закону «Про ринок земель» (проект № 9001-1). Що ж, одразу хочеться підкреслити, що, маючи кодифікований нормативний акт (Земельний кодекс), приймати окремі нормативні акти, щодо окремої частини цих відносин – не зовсім зріло. Не погано, звичайно, а, скажимо, данина радянському минулому з безліччю інструкцій, настанов, циркулярів тощо. Хоча, як показав досвід Податкового кодексу, єдність форми в Україні не завжди гарантує єдність змісту та позитивні зрушення. Але досить про формальні ознаки, адже нас врешті решт більше цікавить змістове наповнення проекту. Основну новелу переказувати не будемо – вона очевидна. Проте щоб вона працювала, держава має завадити безконтрольному скуповуванню земель і не допустити ФОРУМ

розбазарювання національного багатства. На жаль, обсяги статті не дозволяють проаналізувати особливості всіх категорій земель, отже зосередимося на сільськогосподарських. Проект нового земельного закону зберігає один з основних принципів регулювання земельних відносин, що мав місце раніше. Мова йде про цільове призначення землі, самовільно змінювати яке власник права не має. Така практика, до речі є однією з найпоширеніших у світі. Абсолютна більшість, наприклад, країн Європи має подібні положення у законодавстві. Зберігаються обмеження і по колу осіб. Придбавати сільськогосподарські землі матимуть змогу лише громадяни України, держава в особі компетентного органу, теріторіальні громади в особі органів місцевого самоврядування та фермерські господарства. Не зовсім зрозуміло, чому у такому праві обійшли Крим, який має статус автономної республіки і є суб’єктом цивільних відносин і, беззаперечно, свої інтереси у земельній сфері. Значно важливіше підкреслити, що з-поміж всіх юридичних осіб купувати поля зможуть лише фермерські господарства. Таким чином закривається можливість для багатих фінансових установ, що мають вільні кошти, зкуповувати землі. Адже зрозуміло, що фермери з їх скромними грошима просто не змогли б з ними конкурувати. Банкам, які забрали ділянки через непогашені кредити, доведеться продати ділянку протягом 6 місяців через проведення аукціону. Або є альтернатива – купити конфісковану банком у боржника землю може орган державної влади чи місцевого самоврядування. Проте, знаючи хронічну нестачу бюджетних коштів, більш реальним вбачається перший варіант. Щодо іноземців, яким сільгоспземлі все ж такі дісталися у власність, то їм доведеться протягом року з ними розлучитися.

РЕФОРМА Так само і юридичні особи, що володіють сільгоспземлями і згодом викуповуються іноземцями (роками поспіль, до речі, ця схема була однією з найпопулярніших). Незаконними будуть і спроби уникнути продовження цього річного строку шляхом встановлення на ці ділянки прав третіх осіб. Заробити на сільгоспземлях іноземні компанії зможуть лише протягом року і виключно шляхом короткострокової оренди. Матимуть фермери і альтернативу кредитуванню при купівлі землі. Землі державної та комунальної власності можна буде продавати з розстроченням платежу. Згідно порядку, що пропонується, покупець протягом місяця вносить 50% вартості ділянки, а протягом 5 років виплачує решту. Аби не було охочих спекулювати, використовуючи цю схему, до повної виплати всієї суми перепродавати землю забороняється. Не варто міркувати, що таким чином «своїм» будуть розпродані ласі шматочки. Право на розстрочку матимуть фермери, які раніше вже обробляли цю ділянку, селяни, які п’ять років мали особисте селянське господарство, а тепер планують створення фермерського господарства, молоді спеціалісти-аграрники. На таких же умовах продаватимуться деградовані та малопродуктивні землі для заліснення, залуження або створення заповідників. Потурбувалися і про те, щоб у руках однієї особи (нехай навіть найуспішнішого

фермера) не накопичувалось занадто багато земель. Максимальна площа земельних ділянок, що належатимуть одному власнику, не повинна перевищувати 2100 гектарів. Причому пропонується розділити країну на природно-сільськогосподарські зони, і в межах кожної такої зони встановлюються свої обмеження. В поліссі не можна придбати більше 1500 га, в лісостепу — 1750, у степу – 2100 га. Найменші угіддя можна буде мати у гірських областях: 900 у Карпатах і 1100 у Криму. Єдина ситуація, в якій ці норми можна порушувати, – якщо земля дісталась у спадок. Перейняв український законодавець і іноземний досвід щодо недопущення подрібнення сільгоспземель. Мова йде про запобігання поступовому викупу одних ділянок для того, щоб примусити продати ділянки, які знаходяться поряд і які незручно використовувати. Власники суміжних земельних ділянок матимуть переважне право на придбання землі за ціною, оголошеною до продажу. Детально виписане і переважне право придбання частки у праві на землю співвласників цієї ділянки, черговість пріоритетних покупців і інститут консолідації земель, який в тому числі передбачає можливість обміняти чи об’єднати ділянки для ефективного господарювання. Процедура, за якою будуть продаватися ділянки, – земельні торги. Аби не було різних «регіональних» особливостей тор-

ФОРУМ

гів, які як правило є своєрідним лакмусовим папірцем і чітко враховують інтереси конкретних місцевих персон, що мають зацікавленість у конкретному питанні, сама процедура закріплена законом. І, на останок, варто підкреслити непогано виписані умови прозорості земельних торгів. Крім того, що оголошення з описанням лотів обов’язково мають бути надруковані у пресі (причому це має бути не лише спеціалізоване видання, а ЗМІ загальнодержавної, регіональної та місцевої сфери розповсюдження), оголошення про продаж земельних ділянок розміщується на офіційному веб-сайті Держкомзему. Аби не було маніпулювання цією вимогою, відповідний розділ сайту має забезпечувати всім бажаючим можливість пошуку інформації за датою розміщення оголошення, датою та місцем проведення продажу, видом майна, ціною, видом договору, що укладається, а також можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень та безоплатно. Не можна говорити, що урядовий проект не має недоліків. Вони, звісно, є. І, звичайно, закон ще коригуватиметься. Але того масового відбирання землі, чим лякають противники продажу земель, не буде.

ДУМКА ЕКСПЕРТА

Олександр Квашук: «Окремі положення проекту потенційно загрожують обходом закону!» Перспективне прийняття власності на землю. закону про ринок земель, Нині пропонується єєдина процедура провепроект якого розроблений Кабінетом Міністрів дення земельних торгів, д о України і зареєстрований обов’язок інформування у Верховній Раді 19 липня, громадськості органами передбачене Земельним державної влади та місд кодексом України, який нацевого самоврядування та брав чинності ще 1 січня врахування громадських 2002 року. Реалізація багаінтересів під час здійснентьох положень останнього ня продажу земельних документу потребує чітких ділянок державної чи код правових механізмів, адапмунальної власності або тації до реального життя. права оренди на них. Це є неодмінною умовою Особливої уваги Олександр Квашук, встановлення економічно керуючий партнер адвокатської надається правовому та юридично обґрунтованих режиму земель сількомпанії «Андрій Мягкий і правових основ розвитку сськогосподарського припартнери» суспільних відносин, ствоззначення, ринковий обіг рення інструментів ефективного ного функціону- яких обмежений зза суб’єктами та визначенивання ринку землі як об’єкту цивільного обігу ми кількісно-якісними показниками землі. із обов’язковим забезпеченням гарантій прав Набуття у власність землі для ведення власників землі та інтересів суспільства. товарного сільськогосподарського виробЗагальновідомо, що в Україні діє забо- ництва за цивільно-правовими договорами рона на купівлю-продаж земель сільсько- можуть лише громадяни України, фермергосподарського призначення. У правовому ські господарства, держава та територіальні відношенні зняття мораторію обумовлене громади. За змістом законопроекту іншим прийняттям законів про державний земель- суб’єктам господарювання землі сільськоний кадастр (що вже ухвалений і набуває господарського призначення можуть налечинності з першого січня наступного року) та жати лише на праві користування. про ринок землі. Дарувати земельні ділянки, що переУрядовий законопроект щодо ринку зем- бувають у приватній власності, можна лише лі передбачає, що до суб’єктів права влас- членам сім’ї, державі або територіальній гроності, які вправі набувати та відчужувати зе- маді. Запропоновано встановити заборону мельні ділянки та права на них, відносяться на внесення права на земельну частку (пай) громадяни, юридичні особи, органи, держа- до статутних (складених) капіталів господарва в особі Державного агентства земельних ських товариств. ресурсів України; територіальні громади в Іноземні особи не можуть набувати за особі органів місцевого самоврядування, а цивільно-правовими договорами землі сільтакож іноземці. Однак право на набуття зем- ськогосподарського призначення. При цьому лі обмежене по колу осіб (наприклад, щодо іноземною особою для цілей законопроекту земель сільськогосподарського призначен- вважаються: особи з іноземним громадяння), а також за іншими встановленими зако- ством, особи без громадянства, іноземні підном умовами. приємства, підприємства, у статутному капітаОб’єктами набуття лі яких не менше десяти відсотків складає (відчуження) є зеіноземна інвестиція, іноземні мельні ділянки дердержави, урядові та неуряжавної та комунальдові організації. ної власності, у тому Однак почислі разом із розташованими на них об’єктами, земельні ділянки громадян та юридичних осіб, права на земельні частки (паї), права оренди на встановлений строк, емфітевзис та суперфіцій, а також частки у праві спільної 12

ФОРУМ

ложення проекту потенційно загрожують обходом закону, якщо іноземець створить підконтрольного резидента України через засновану ним українську юридичну особу – «посередника». Цікаво, що з-поміж юридичних осіб землі сільськогосподарського призначення набуватимуться у власність лише фермерськими господарствами. Підприємства інших організаційно-правових форм, хоча і є суб’єктами права власності на землю, але можуть набувати такі землі також винятково на праві користування. Проектом визначені умови продажу таких земель із розстроченням платежу. Передбачається встановлення граничних розмірів земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які можуть знаходитися у власності однієї особи. Їх площі залежать від різновиду природно-сільськогосподарської зони. Так, для лісостепової зони це – 1750 га, степу – 2100 га. Максимальна площа земельних ділянок, що перебувають у власності однієї особи, але розташовані в різних природносільськогосподарських зонах, не може перевищувати 2100 гектарів. У випадках успадкування землі ця верхня «планка» може бути перейдена. Поряд з цим проект № 9001-1 встановлює так звану консолідацію земельних ділянок, здійснювану для створення земельного масиву. Ініціаторами цієї процедури є особи, які мають не менше 75% земельного масиву, згода ж власників 25% земельного масиву не потрібна, однак вони також зобов’язані здійснювати заходи, передбачені проектом консолідації земель. Заяву про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо консолідації земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів приймається відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань

ДУМКА ЕКСПЕРТА земельних ресурсів, який і затверджує проект. Допускається безкоштовна передача у власність земель польових доріг (у межах земельних масивів). Запроваджується переважне право на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності у разі їх продажу. Так, у випадку продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства, що перебуває у приватній власності, за ціною, оголошеною для продажу, таку прерогативу мають: держава — щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів; органи місцевого самоврядування — щодо земельних ділянок, розташованих в межах населених пунктів; орендар чи користувач чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб; власники суміжних земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Особа, що має намір відчужувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства, зобов’язана повідомити суб’єктів переважного права на купівлю земельної ділянки шляхом опублікування оголошення у друкованих засобах масової інформації з місцевою сферою розповсюдження за місцем розташування земельної ділянки, вказавши ціну та інші умови, на яких вона її продає. Ціна продажу земельноїї ділянки сільськогосподарськокоНімеччина. Існують різні форми власності на землю, але у приватній власності перебуває близь-ко 90% земель. Законодавчо чо встановлено регулювання ня обігу сільськогосподарських земель, яким передбачено заборону на дроблення, їх відчуження зі зміною цільового призначення та забезпечення розвитку високоефективного агропромислового виробництва в інтересах суспільства. Сільськогосподарським виробникам надається пріоритетне право на отримання сільськогосподарських угідь. Крім цього ього в ФРН законодавчо встановлені умови мови договору оренди таких земель, дляя контролю за раціональним користуванням, виконанням землевласниками ами своїх зобов’язань діють спеціальні сільськогосподарські суди.

Браз Бразилія. Обмеження на оп операції з землею діють стосовно іноземців. Нас пр приклад, суттєво обмежено розмір земельних ділянок, роз що перебувають в іноземній власно власності, й отримання землі у власність іноземцями в прикордонних зонах.

СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ В Україні сім найбільших підприємств орендують близько 1,5 млн га землі, серед яких «Українські аграрні арні інвести-Агро» (200 ції» (330 тис.га), ММК ім. Ілліча (225 тис.га), «Нафком-Агро» тис.га) та ін. Орендарі вирощують переважно технічніі культури, що дають максимальну рентабельність: рапс, соняшник. Фермерські та приватні господарства обробляють біля 7 млн га, але не мають коштів, необхідних для забезпечення технікою, добривами, новими технологіями, й продуктивність їх роботи є меншою. В Україні налічується 1,4 млн га невитребуваних паїв, близько 2,8 млн га земель запасу (рілля) та 1,8 млн га сільськогосподарських земель є відумерлою спадщиною, при середній нормативній грошовій оцінці 1 га ріллі 11,949 тис. грн., до Державного бюджету України від передачі цих земель в оренду може бути залучено (при річній орендній ставці 3% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки) 2,1 млрд грн. на рік. го призначення державної та комунальної власності не може бути нижчою за її експертну грошову оцінку, встановлену на час продажу відповідно до закону. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за проектом можна буде передати в заставу. Строк договору застави права користування земельною ділянкою не може перевищувати встановленого відповідним договором строку користування такою земельною ділянкою, крім випадків погодження договору застави власником земельної ділянки. Розмір плати за користування земелььною ділянкою не може бути меншим 3% від ід нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік. Запроваджуються диференційованіі ставки державного мита за посвідченняя ста угод, за якими відбувається перехід права на уго земельні ділянки (від 60 відсотків від нормазе ативної грошової оцінки – при відчуженні на ти пп’ятий, до 100 відсотків – при відчуженні за перший рік). пе Проект передбачає внесення численних змін, що з нього випливають, до інших закозмі нодавчих актів держави. нод Отже документ містить багато новацій, однак, як уявляється, потребує і доопрацю-

ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД

Франція. Має аналогічні гі жорсткі вимоги до обігу земель сільськогособ по подарського призначення ви виключно з метою сільськогосподарського ськогоспо виробництва. Крім цього, держава регулює придбання земельних ділянок, які надходять на ринок з метою наступного перепродажу, що сприяє консолідації земель та збереженню їх сільськогосподарського використання. З метою упередження спекуляції землями діють високі податки на прибуток від раннього продажу сільськогосподарських земель. ФОРУМ

вання. Необхідно, на мій погляд, обговориб б ти питання доцільності закріплення єдиної організаційно-правової форми власника земель сільгосппризначення, узгодити між собою положення проекту, що фактично передбачають можливість набуття права власності на ці землі іншими юридичними особами. Потрібно також розробити відсутній у проекті ефективний механізм упередження передачі земель для сільськогосподарських потреб у власність іноземцям. Ці та інші недоліки, які виявляються в результаті юридичного аналізу законопроекту, сподіваюся, будуть усунуті до сподіва схвалення його в цілому. схваленн Данія. Переважають невеликі господарства сімейного типу, тому законодавчо ч встановлено максимальний розмір господарства, наприклад, при перевищенні 150 га дозвіл на укрупнення господарства надається у випадку, якщо фермер доведе, що земля йому необхідна для використання органічних добрив, й жоден з сусідівфермерів не має пріоритетних прав на покупку. Існують вимоги постійного проживання в господарстві як для власника, так і для орендатора. р

Італія. Державний контроль за обігом земель сільськогоспоподарського призначення ня зводиться до примусоової здачі в оренду (проодажу) ділянки більш ефективним власникам, якщо ф фермер не забезпечує ведення належним чином сільського господарства (підтримка плодючості грунтів, використання землі за цільовим призначенням), що забезпечує ефективне сільськогосподарське використання землі. Існують обмеження на отримання землі іноземцями в прикордонних зонах, що забезпечує національну безпеку країни. Запроваджені жорсткі умови цільового використання земель різних категорій, в тому числі екологічного характеру. 13

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Пілети чекають злету Як відомо, засоби масової інформації вже давно вважаються четвертою владою, медіа суттєво впливають на формування суспільної думки, вдало висловлені журналістами ідеї передаються з уст в уста, створюючи іншу реальність – суб’єктивну, опубліковану, а значить (на думку більшості) – близьку до правди. Останнім часом все частіше у ЗМІ з’являються публікації, пов’язані з українським ринком альтернативної енергетики, зокрема, виробництвом пілетів – палива, створеного, здавалось би, з нічого – решток сільськогосподарського виробництва (лушпиння з соняшникового насіння, деревних ошурок та пожнивних решток). Текст - Інна Тільнова Пілети – відносно нове слово і новий продукт для пересічного українця. Хоча в Європі ось уже кілька років поспіль, мов гриби, виростають нові пілетні заводи, та країни Євросоюзу все ще потребують сировини для своїх підприємств. Такою сировиною сусідів може забезпечити Україна, у тому числі – і сільськогосподарська Кіровоградщина. Не зважаючи на те, що не в такому вже й далекому минулому саме Станіслав Березкін – нині народний депутат України, а перед тим – керівник однієї з найбільших в регіоні промислової групи «Креатив» – почав втілювати в реальність такі б, здавалося, захмарні «європейські» плани центральної української області, громадськість насторожено сприйняла саму ідею виробництва пілетів на території області. Сьогодні наша розмова про перспективність українського пілетного ринку з директором з розвитку підприємства промислової групи «Креатив» Ольгою Васильєвою. - Ольго Дмитрівно, звідки з’явилась ідея побудови першого пілетного заводу на території області? Це мода чи пошуки необхідної альтернативи? - Недаремно існує приказка «збоку видніше». Дійсно, збоку поглянути на нашу «хазяйновитість» та марнотратство допоміг один із представників німецької

делегації, яка саме гостювала на території Кіровоградської області. Поля кукурудзи та соняшників стрункими рядами пагонів до самої весни дивують іноземних господарників. Ще більше їх дивує те, що українські фермери спокійно спалюють солому та стерню на полях. «Невже ви настільки багата країна, що можете дозволити спалювати євро?» – дивувався мій колега. Згодом виявилось, що всі ці рештки, які багато хто вважав і вважає дотепер непотребом, можна перетворити у паливні гранули – пілети. - Для таких інновацій потрібен потенціал. На вашу думку, чи існує він в Україні і яка вірогідність, що цей потенціал на повну силу зможе запрацювати на наш імідж? - Безумовно, потенціал в Україні є, він оцінюється у понад шістнадцять мільйонів тонн на рік. У грошовому еквіваленті ця сума становить більше одного мільярда гривень. До речі, поряд – у Європі – склався досить широкий ринок споживачів пілетів, потреби якого щорічно зростають на 20%. У Європі попит на пілети перевищує пропозиції. Без зайвих запитань зрозуміло, що для України це може бути гарним шансом і презентувати себе на європейському ринку, і, звичайно ж, отримати прибуток.

- Наскільки європейський досвід можливо адаптувати до українських ринкових особливостей? Чи не трапиться таке, що дієва європейська схема «не запуститься» у вітчизняних умовах? - У 30 європейських країнах ще три роки тому більше 600 заводів виробляли понад 8 млн тонн пілетів на рік, і ще близько 4 млн тонн Європа імпортувала. Тобто, Україні є над чим працювати. Кількість таких заводів невпинно зростає, що засвідчує динаміку розширення й пілетного ринку загалом. Найбільші виробники – Швеція й Німеччина – виробляють близько 1,5 млн тонн пілетів. Основною сировиною для європейських пілетів є деревні ошурки (вони складають 44%), на другому місці – рештки сільськогосподарського виробництва – 28 %. Щорічний приріст пілетного виробництва в Європі складає 0,3 мільйона тонн. Це завдяки тому, що країни Євросоюзу фінансово стимулюють використання пілетів підприємствами. Наприклад, у шведській податковій системі з 2009-го року введено податок на отримання теплової енергії з мазута та вугілля, у той час як

ФОРУМ

виробництво теплової енергії із пілетів звільнене від податків. До того ж у багатьох країнах Євросоюзу введено субсидії до 2015 року, наприклад, Голландія виплачує 7 центів за кожну 1кВт/год, вироблену на пілетах. Паливні гранули дуже зручні для транспортування: низький рівень вологи та придатна для перевозок щільність дозволила досить швидко сформувати міжнародний ринок. Країни Балтії, Росія, США, Канада дуже наполегливо та інтенсивно входять у цей ринок. На червень 2009-го більше 100 американських і канадських заводів паливних гранул працювали на збільшення експорту до європейських країн. Україна теж може зайняти свою нішу в системі постачання пілетів до Європи. Звісно, для того, щоб увійти в цей ринок, слід виробити якісний продукт, конкурентоспроможний за всіма показниками. При довгочасному зберіганні пілетів до них досить високі вимоги по вологості, щільності, вмісту пилу. Споживачі (а ми в основному працюємо з європейськими партнерами) також перевіряють пілети на вміст сірки, хлору та інших хімічних домішок. - Яке місце Україна займає на світовому ринку пілетів? - На жаль, Україна на цьому ринку в переліку останніх, хоча перші виробники пілетів у нашій державі з’явились п’ять років тому. Сьогодні на вітчизняних

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ теренах працює близько півсотні компаній, що займаються виробництвом пілетів на продаж. За великим рахунком, український ринок ще не відповідає європейським стандартам: у багатьох компаній немає відпрацьованих схем доставки продукції, виникають проблеми з логістикою й транспортуванням як сировини, так і самої продукції. Внутрішній український ринок поки що не виявив інтересу до даної продукції, можливо, через відсутність стимулів із боку держави, практично уся продукція експортується в Європу. Можливо, однією з причин цього є те, що котли для гранул дорожчі від газових і ринок ще не відчув користі від використання пілетів. За прогнозами аналітиків, виробництво пілетів в Україні в найближчі десять років буде зростати великими темпами, орієнтуючись на Європу, оскільки попит на пілети в країнах Євросоюзу в динаміці зростає. До речі, якщо говорити про переваги України порівняно з Канадою, США та Росією, то витрати на транспортні перевезення у нас найменші, дякуючи географічному розташуванню. - Повернімось з Європи до Кіровограда. Не так давно відбувся запуск заводу з ви-

робництва пілетного палива у Добрянці Вільшанського району. Мабуть, через відсутність детальної інформації щодо особливостей цього будівництва, яке здійснювала група компаній «Креатив», дехто із журналістів обласних ЗМІ використовував власні припущення, пишучи про перші кроки в альтернативній енергетиці області…

- Дійсно, ми вирішили використати європейський досвід у виробництві палива з відходів сільського господарства. Зокрема, у Вільшанському районі сам Бог велів використовувати енергорослини, енергію зеленої маси для виробництва альтернативного палива. Після ідеї всі плани, заявлені на початку проектування у серпні минулого року, ми втілили в реальність. Основні роботи по монтажу в березні були завершені, тестування обладнання здійснено протягом квітня. Тож цілком логічно у травні відбувся запуск виробництва. На початку розробки проекту ми відразу взяли орієнтацію на країни Євросоюзу, тобто очікувалось, що 80% виробництва експортуватиметься до Європи, де вже є досить широкий асортимент видів пілетного палива. Загалом проект цього заводу в Добрянці

типовий, за його зразком у перспективі можна буде будувати й інші заводи в Україні. - Ходили чутки, що завод збудовано за бюджетні кошти… - Що стосується грошей, затрачених на будівництво заводу, то жодної копійки бюджетних гривень на нього не витрачено. Це була принципова позиція тодішнього нашого керівника, а сьогодні народного депутата України Станіслава Березкіна, який продовжує підтримувати розвиток такого виробництва і будівництва уже на законодавчому рівні. Ми не брали й кредитів під цей проект. Як і в будь-якому серйозному проекті, існував чіткий графік проплати, за яким ми частинами проплачували та отримували обладнання від німецької фірми Amandus Kahl. - Чому ж тоді ви не підтримали вітчизняного виробника, замовивши обладнання у німців? - Почну з того, що український пілетний ринок як такий ще не сформований. Нам довелося розробляти власні технічні стандарти на різні види палива (лушпиння від насіння, рослинну масу та продукти деревного виробництва), включаючи всі показники на рівні німецьких стандартів. Крім того, ми сформували логотип і навіть назву, тобто стали такими собі вина-

ФОРУМ

хідниками у контексті українського пілетного виробництва. Справа в тому, що ми з обладнанням придбаваємо та вивчаємо нову технологію виробництва, якої в Україні ще не існує. У даному проекті ми також впроваджуємо нову технологію заготовки сировини, а це складає 40 тис тонн соломи на рік. Вкладаючи серйозні кошти у будівництво, ми розраховуємо не на рік і не на два, а на десятиліття роботи техніки. На жаль, українські виробники такої гарантії нам дати не можуть, тож перед тим, як зробити вибір, ми дослідили весь світовий ринок, вибравши найкращий варіант, купивши лінію та сертифікувавши її в Україні, щоб мати право на будівництво інших заводів. Наш стратегічний план передбачає вийти на 300 тисяч тонн пілетів на рік. Ми плануємо звести заводи не лише на території нашої області, а й на Миколаївщині, в Житомирській та Чернігівській областях. Як не гірко це усвідомлювати, до техніки вітчизняного виробництва потрібно ще й когорту додаткових працівників, не кажучи вже про окрему майстерню. Зроблений на низькоякісному обладнанні, товар на заході не «пройде». Найголовнішим є результат – тобто якість пілетів на рівні стандартів Європи. - Скільки Європа готова платити за пілети українського виробництва? - Щодо вартості пілетів, то вона залежіть вид сировини та складає за кордоном 100-120 євро за тонну. Зараз усі розуміють, що Україна в аграрному бізнесі буде нарощувати об’єми дуже швидкими темпами, тому переробка відходів сільського господарства у конкурентоспроможну продукцію – це дуже цікавий бізнес. 15

ЕКОЛОГІЯ Амбіційна програма нинішньої обласної влади «Центральний регіон - 2015» покликана за короткий термін не стільки вирішити нагальні проблеми територій і окремих населених пунктів чи навіть вулиць, скільки вдихнути життя в громадську свідомість, підвищити рівень реалізації місцевих ініціатив, змусити місцеву владу, що називається, «крутитися». Іншими словами, програма покликана довести, що життя на місцях вирує і що саме в нас найвдаліше місце для реалізації різновимірних інвестиційних проектів. Проте, інвестиційнопривабливою територія може стати за наявності не лише сталого, але й привабливого інвестиційного клімату, одним з найважливіших чинників якого є екологічна складова. Текст – Сергій Полулях

Шануй кіровоградське! Для прикладу можна згадати и байку ще радянських, дочорнобильських, часів, згідно якої потенційні інвестори (японці чи ще хтось), які цікавилися олександрійським бурим вугіллям чи покладами кіровоградських гранітів, тікали звідси світ заочі, побачивши, що в Кіровоградській області показники їхніх портативних дозиметрів просто зашкалюють. До речі, цю байку доводилося чути і в інших областях, де з екологією не все в порядку. Залишимо відкритим питання, чи дозволила б радянська контррозвідка проводити іноземцям на території Союзу будь-які заміри, але байка свідчить, що негативні екологічні фактори і інвестиції – речі не сумісні. На превеликий жаль, екологічна карта Кіровоградщини схожа на малодосліджену місцевість. Здається, територія області не знає жодних екологічних проблем, окрім пов’язаних з ураном. Все навкруги - біле і пухнасте, а ось шахти – це начебто дійсно проблема, про яку не балакає і не згадує, в негативному контексті, лише ледачий або вкрай аполітичний громадянин. Судячи з деяких публікацій чи виступів, інвесторам (як отим японцям) і заміряти нічого не потрібно – все ясно 16

і так. Сміятися над небилицями можна скільки завгодно, але навіть серед журналістів побутує думка, що в Кіровограді квартири коштують дешевше, ніж в інших містах, через наявність у нас ураново-радіаційної проблематики. Тобто, в наш регіон, якщо вірити цій теорії, мешканці других територій не хочуть інвестувати, простіше кажучи – купувати тут квартири. Справедливо це чи ні – сказати важко, але, оскільки така думка була оприлюднена через ЗМІ, значить, наша преса не надто відповідально ставиться до формування привабливого інвестиційного клімату області. Потрібно зазначити, що автор ні в якій мірі не заперечує право журналістів піднімати будь-які питання і проблеми суспільного життя, в тому числі і екологічні, але звертає увагу колег на захист прав читачів та глядачів на отримання достовірної інформації. Тому питання відповідальності преси перед суспільством лежить лише в площині дотримання журналістами норм журналістської етики, об’єктивності та компетентності. Якраз ці позиції часто не витримуються при висвітленні екологічних проблем, особливо в площині діяльності урановидобувних шахт. Те саме можна сказати і про діяльність різноманітних громадських організацій, які опікуються проблематикою екологічного характеру. В Кіровоградській області, і особливо в Кіровограді, склалася у відношенні до уранових

шахт просто парадоксальна ситуація. На суспільство зі сторінок газет, екранів телевізорів та комп’ютерних моніторів обрушується такий потік дезінформації і недостовірних фактів, що, здається, мова іде, по меншій мірі, про життя людей в епіцентрі випробувань ядерної зброї десь на Семипалатінському полігоні, Новій Землі чи атолі Бікіні. В усякому разі, назви матеріалів про Кіровоградські родовища уранових руд і порівняння території з урановою резервацією, життям на реакторі і таке інше, повинні переконати суспільство, що рівень небезпеки біля уранових шахт тотожний з життям в епіцентрі ядерного вибуху. Насправді, журналісти, чи то за звичкою, чи то за переконаннями замовників матеріалів, просто спекулюють чутками і вигаданими фактами, не переймаючись їхньою достовірністю. Звичайно, справжній журналіст, як захисник або виразник суспільних запитів, просто зобов’язаний порушувати найгостріші проблеми, в тому числі і екологічні, в тому числі і ті, які стосуються впливу уранових шахт на довкілля і здоров’я людей, але при цьому він також зобов’язаний перевіряти факти і або підтвердити, або спростувати їх, знову ж таки, в інтересах суспільства. Інколи, для озвучення проблеми, достатньо просто підняти її в засобах масової інформації,

ФОРУМ

але тоді видання зобов’язане подати погляд інформативного контрагента, тобто суб’єкта, якого дана проблема стосується. Значно більш професійним виглядає жанр «журналістське розслідування», коли репортер не лише ставить проблему, але і шукає причинно-наслідковий зв'язок у площині піднятої теми, перевіряючи при цьому всі джерела інформації і роблячи висновки, відповідно встановленого результату. От якраз цього найбільше і не вистачає у деяких журналістів, які пишуть на тему уранових шахт. Звідси зрозумілий «результат» таких публікацій – діяльність урановидобувних підприємств подається, як виключно згубна для екології, а життя поблизу шахт, причому на значній території, є ні чим іншим, як колективною подорожжю до лікарні, і це в кращому випадку.

ЕКОЛОГІЯ Втім, все набагато простіше, і водночас – складніше. Простіше тому, що насправді урановидобувні підприємства не мають значного впливу на довкілля, зокрема радіоактивного, окрім природних фонових значень, і в цьому легко переконатися, побувавши на підприємствах, провівши відповідні заміри, хоча б і на власній контрольній апаратурі. Правда, чистота експе-

бояться переконатися в безпечності шахт. Разом з тим професійний, тобто всебічний і об’єктивний підхід до екологічних проблем Кіровограда допоміг би якщо не встановити дійсні причини тих же онкологічних аномалій, то, принаймні, розглянути всю багатоманітність варіантів і навіть звузити сектор пошуку причин, а далі – і ліквідувати

кавила, хоча що може бути гірше для здоров’я населення, ніж смертельно отруйна вода? Більше того, відомий зі школи «кругообіг води в природі» забезпечує присутність річкоудьвих шкідливих речовин в будьмі і як доказ ць ьоьо якій водоймі цьовоградських ЗМІ ЗМ го, у кіровоградських ння з’явилися повідомленн повідомлення ю сесію міс сьпро останню місьуло кої ради, наа якій бул було

негативу немає? Повертаючись до початку матеріалу не можна не зупинитися на програмах та ініціативах голови ОДА Сергія Ларіна. Їх багато, можливо занадто, а тому є ризик, що вони просто згорнуться, загубля загубляться одна в одній, не о отримавши відпов відповідного фінансо фінансового та ініціатив ініціативного

рименту вимагає обов’язкової присутності всіх зацікавлених сторін та наявністі сертифікованих зразків контролюючих приладів. Здавалося б, чого простіше – приїдь на шахту і, як казав відомий персонаж з фільму «Бережися автомобіля», «понюхай, послухай, подивись», а потім і поділись з суспільством результатами досліджень. Достатньо використати реальну інформаційну складову, щоб читачі отримали повне уявлення про стан справ, який би він для шахт не був – позитивний чи негативний. В усякому разі, заміри фахівців свідчать, що фонові показники на шахті, і тим більше за її територією, знаходяться в межах природних значень – 12-16 мікрорентген на годину. Однак часто буває з точністю до навпаки, оскільки, навіть побувавши на підприємстві, журналісти продовжують оперувати чутками і не інформують населення, а дезінформують його. Цікаво, що на запрошення відвідати шахти не реагують найактивніші опоненти, неначе

чи мінімізувати їх вплив. Ніхто чомусь не задається питанням, чому складніші в екологічному аспекті Дніпропетровська, Луганська чи Донецька області не є лідерами по онкозахворюванням? Може, правду від нас просто приховують, виходячи з інтересів державної чи територіальної політики? Дозволю собі навести лише один приклад. В травні цього року на одному з українських телеканалів Віктор Петрик (каже, що це він вже давно відкрив диво-матеріал «графен», за який в минулому році два європейських вчених, російського походження, отримали Нобелівську премію), так от, цей науковець, який має вчені ступені, заявив, що за допомогою графену можна було б добитися повного очищення води від шкідливих домішок. За його словами, цю технологію просто необхідно запровадити в Санкт-Петербурзі, який має найбільший показник захворюваності на рак на просторах колишнього СССР. Пан Петрик пов’язує онкологічне лідерство міста на Неві хімічним складом торф’яних, стоячих болотних вод та хлоруванням питної води. Практично одночасно з цією інформацією в українській, у тому числі і кіровоградській пресі, з’явилися повідомлення про різке зростання вмісту нітратів – у кілька разів (!) – у стічних водах наших комунальних підприємств, яке має хімічно-побутове походження. Це призводить до загибелі всього живого в наших річках. Дивно, але пресу ця інформація чомусь не заці-

оприлюд юдоприлюднено інформацію трофічпро катастрофічодязів ний стан міських колодязів, де норми по нітратах перевищені у 3-11 разів, а з майже 150 колодязів обласного центру яти вода відповідає лише у п’яти санітарним нормам. Фактично Кіровоград перетворився у вигрібну яму, вміст якої визначає наявність отрути у водоносних горизонтах. Таких больових екологічних точок в Кіровограді вистачає, згадати хоча б Завадівське звалище твердих побутових відходів, яке труїть населення десятиріччями, екологічні проблеми Олександрії і Світловодська. До речі, серйозної промисловості там уже давно немає, але це не додало ані здоров’я населенню, ані добробуту місцевим громадам. Не можна не згадати і практично безконтрольне та безкарне скидання в малі річки відходів життєдіяльності приватного сектора в кожному населеному пункті. Ми губимо самі основи життя – наші річки! За таких темпів нищення природи ми невдовзі можемо втратити Інгул, який місцями вже лишився здатності до самовідтворення, а значить, не очищує воду, а збільшує в ній концентрацію отруйних речовин. Можна, звичайно, говорити, що журналісти гіперболізують стан справ з впливом уранових шахт на екологію лише через гіпертрофоване почуття патріотизму і любові до ближнього, мовляв. чого не зробиш для блага народу, але чи дійсно люди і громада отримують користь через нагнітання негативних настроїв, особливо там, де

забезпечення. Таке ми вже проходили, тому найголовні найголовнішою на сьогодні повинна стати програма виховання місце місцевого патріотизму під умовною назвою «Шануй кіровоградсь кіровоградське», адже, лише шануючи вл власну промисловість і екологію, можна добитися розквіту першої і захисту другої. Для прикладу можна навести такий факт. На початку липня 2011 року Новокостянтинівська шахта видала першу руду, але ще півтора роки тому її доля була невідомою, оскільки частина обласної і районної бюрократії робила все залежне, щоб шахту не повернули до складу СхідГЗК. Три роки тому це самісіньке відбувалося і з Інгульською шахтою, коли деякі політики від екології в обласній раді не давали згоди на гірничий відвід. Сьогодні фахівці переконані, що, якби протидія розвитку видобувної галузі в області вдалася, уже сьогодні у нас не було б ні Інгульської, ні Новокостянтинівської шахт, а можливо б, і видобувної галузі України. Виходить, що нинішня влада виявилася значно більш патріотичною, ніж деякі представники минулої, тому що вона турбується за збереження як екологічних стандартів, так і об’єктів промисловості в області. Мабуть, тому, що шанують. Шанують кіровоградське.

ФОРУМ

ДЕСЯТЬ РЕГІОНАЛЬНИХ ІНІЦІАТИВ

Віра у цілющі властивості води завжди жила у серцях людей. І навіть науковці стверджують, що вода може бути «живою» і «мертвою», насиченою негативною чи позитивною інформацією. Текст – Олена Самсонова

дну Вода має надзвичайно складну структуру, це не просто знайома нам зі ишкільної пори формула H2O. Під впливом природних чи фізичних чинників ів структура води змінюється, а значить, ь, змінюються і властивості рідини. У природі немає загадковішої ре-човини, ніж вода. Фактично вона не підпорядковується жодним законам фізики: при охолодженні нижче +4°С вода не стискується, а розширюється; у твердому стані вода не важча, як усі інші тіла, а легша; жодні інші гази, крім кисню і водню, не утворюють юють рідини у результаті змішування. Вода є майже у всіх продуктах, які спожи спожижижи ває людина, вона проливається на нас дощем і просипається снігом, протікає струмочком і шумить морем… Найменші зміни у кількості води на Землі можуть призвести до зникнення на планеті всього живого, адже і сама людина на 70% складається із води. Якщо людина втрачає 2% води, у неї з’являється спрага. Якщо втрати сягають 10%, у людини починаються галюцинації, а якщо втрачено 12% - настає смерть. Людина може досить довго прожити без їжі (добре відома практика лікувальних голодувань). Без води ж не «протягне» й кількох днів. Тож чи справді вода є простою? Які можливості вона несе у собі та як впливає на людину? Над цією загадкою вчені б’ються не одне століття. Тим часом люди знаходять джерела, воду в яких називають цілющою і навіть святою. Так «жива» вода справді пришвидшує загоєння ран, стимулює біохімічні процеси у людському організмі та обмін речовин. Тож, казкова казко історія про живу і мертву воду цілком ц лко може бути не такою уже й казкоці вою вою чи ч легендарною.

Сучасні С учасні дослідження, ня які проводятьь вчені з усього світу світу, показують, що вода може оздоровити людину, омолодити її та забезпечити довголіття. Поки що офіційна медицина цього не визнає, але існування санаторіїв та інших лікувальних закладів, у тому числі на території Кіровоградщини, підтверджує цілющість води. В окремих криницях, джерелах та водоймах нашої області вода має справді особливі якості, наприклад, довгий час залишається свіжою та чистою, тому люди і звикли називати її святою. Бо навіть із інших міст та областей країни до сіл та районів Кіровоградської області приїздять люди, які набирають таку воду у бутлі та бідони. Саме тому серед Десяти регіональних ініціатив, які цієї весни презентував на Кіровоградщині голова обласної адміністрації Сергій Ларін, є проект «Жива вода». Ця програма дуже актуальна для Кіровоградщини, адже мова йде про облаштування нових бюветів, а також чистку існуючих колодязів, щоб мешканці області споживали якісну та чисту воду. Отже, нині ми розповімо про кілька місцин, в яких б’ють джерела, воду з яких місцеві мешканці називають життєдайною.

Іванков в а к р ин иц я

село криниця, он Іванкова ський рай н о р Гайво Котовка,

«Іванкова криниця» криниця» – це гідрологічна пам’ятка природи місцевого значені ’ і ня, площею понад два з половиною гектари. Тут б’є природнє мінеральне джерело, яке знаходиться у великій плескатій балці поблизу села Котовка Гайворонського району. Згідно лабораторних досліджень, ця вода містить усі елементи таблиці Менделєєва і особливо корисна при хворобах очей

та хворобах шкіри. Хімічний аналіз показав, що вода багата на солі натрію, кальц цію, калію, магнію, заг загальна мінералізація в води становить 0,1-0,7 г/л. Скільки років «Іванковій крин ниці», ніхто із старожилів не знає. каж Люди кажуть, що більше двохсот, хоча рега дактор газети «Слово Боже – УПЦ» Олександр Д Драган пише, що біля ста. Втім, у більшості версій про історію криниці розповідають так: колись у селі жив хлопчик Іван, який випасав на вигоні худобу. Йому явилася Матір Божа і напилася води із кришталевого джерела, котре било з-під землі неподалік. Той хлопчик і облагородив джерело, і обклав його камінням.

ФОРУМ ФО ОРУ РУМ

За часів радянської влади місцевий голова колгоспу засипав джерело гноєм, але через деякий час у нього почала втрачати зір єдина донька. Лікарі не могли допомогти, але одного разу чоловікові приснився сон, в якому Матір Божа наказала, аби дівчина промила очі водою із занедбаного джерела. Чоловік розчистив джерело, і дитина зцілилася, а криниця і досі дарує воду всім, хто до неї приходить. На Святе Водохреща та Святу Трійцю місцеві священики святять там воду, а з усіх усюд ЯК ДОЇХАТИ? до «Іванкової Дістатися у Гайкриниці» приворон можна із їжджають люди обласного центру автоз надією на бусом (відстань із Кіровоодужання. Приграду – 226 кілометрів), їжджайте і ви! а із райцентру до села Котовка – біля десяти кілометрів (треба переїхати через Південний Буг та село Солгутове).

ДЕСЯТЬ РЕГІОНАЛЬНИХ ІНІЦІАТИВ

Козацьк к а к р ин иц я

криниця, Козацька ка біля ал б а Татарськ ка и овел чків смт Добр

тікати, але й козаки у тому бою втратили чимало полонених. Те місце відтоді і нази«Козаць- вається Балка Татарська. Після бою козаки попрямували на схід і ка криниця» - це гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення, стали на перепочинок на березі невеличкої яка розташована неподалік Добровелич- степової річки. Різко зупинив отаман басківки. Краєзнавець Юрій Матівос пише, що кого коня, вдарив гнідий копитом об землю – і бризнув фонтаном почалася історія криниці із славнозвісного догори сріблястод героя часів козаччини Івачистий струмінь ч на Сірка. Він повертався ЯК ДОЇХАТИ? води. Ковтнув отав із Торговиці над Синюхою Дістатися у Доброман прохолодної м і несподівано біля річки величківку можна із рідини і задовор Сухий Ташлик, верстах у обласного центру автобусом (відлено витер вуса: л трьох від сучасного села стань із Кіровограду – 103 кіло«Ох і добра! Не « Трояни, зіткнувся із чимаметри), а із райцентру повернути пив добрішої...» п лим татарським загоном. на село Новоодеса (біля десяти З того часу річку Отаман, не вагаючись, покілометрів) чи поїхати далі, на Липцю назвали Доц вів атаку на лави чужинняжку (це біля 11 кілометрів), а поброю, хутір козака б ців, татари не витримали тім вже повернути на село Трояни Величка, розтаВ натиску січовиків і почали (орієнтовно 12 кілометрів).

Скала Велика і Скала Мала чний За 15 кілометрів на північний ї, захід від міста Олександрії, між селами Оліївка та Мала Протопопівка, розташовано ландшафтний за заДжерело двох вод ойм, село Олії вка, Олександ рійський район

казник «Велика і о займає територію Мала Скелі», щ що 15 гектарів і має унікальне за своїЯК ДОЇХАТИ? Потягом – до станції Олекс Олексансан дрія, із залізничного вокзалу – маршрутним таксі «БАМПротопопівка», «ТИНДАПротопопівка», або міжміським транспортом до автовокзалу – станція «Олександрія», із автовокзалу – тими ж самими маршрутними таксі.

л ми лікувальними властивостями ш штучне озеро, площа якого біля двох гектарів, а максимальна глибина – 80 метр метрів. В Виникало озеро у 1936 році ро ці, коли у кар’єрі по вироці, д добутку каменю післ чергового вибуху ля н на поверхню потужно ххлинула вода – чи то пі підземне море, чи навіт віть океан. За кілька хв в хвилин глибочезний ка кар’єр був заповнений вод водою вщерть – підривник ники розкрили реліктове д же джерело води юрського чи н навіть якогось давнішого періоду. У другій поло половині 80-тих років тут працю працювала комісія науковців, яякі брали проби води. Хімічний аналіз показав, що це йодобромиста вода із родоном, в якій є дейтерій та тритій – ізотопи водню. За результатами досліду прийнято постанову Кабінету Міністрів про оголошення заплави річки Інгулець між Бандурівкою і Протопопівкою заповідною. Емпіричним шляхом люди дійшли висновку, що озерна вода лікує хвороби опорнорухової системи, остеохондроз, ревматизм, відкладення солей та захворювання шкіри. ФОРУМ ФО Ф ОР РУ УМ

шований неподалік, нарекли Добровеличківкою, а диво-джерело зі смачною цілющою водою - «Козацькою криницею». Упродовж багатьох років напувала вона своїми чистими водами місцевих жителів і проїжджих-прохожих. Зупинялися біля криниці чумаки, робили привал козацькі загони, повертаючись із походів. Минув час, і настала потреба дещо змінити його зовнішній вигляд. Гранітну брилу упорядкували, оновили, встановили у ніші до блиску відполіровану плиту, на ній зробили напис: «Нап’ємося водиці із Козацької криниці». У 1989 році доктор географічних наук Олексій Шевченко довів, що місцевість «Козацька криниця» є географічним центром України, тож рішенням райради у 1991 році було виготовлено гранітний пам’ятний знак і встановлено його на околиці Добровеличківки.

Кам’яна Криниця Кам’яна Криниця, село Кам’яна Криниця, Ульяновський район

Є село в Ульяновському му рай райойо йоні, яке завдячує своєю назвою джерельцю. У 1973 році, як про це свідчить напис, джерело було облаштоване, а знаходиться воно на днищі старої балки. На її пласких схилах і стоїть село. Нині біля джерела створена пам’ятка природи, а жителі села розповідають чимало цікавих переказів про свою криницю. До території, що охороняється, включено тар ЯК ДОЇХАТИ? ккож ділянку заболоченого Дістатися до днища балки. Очерет тут д Ульяновки мождосягає 2,5 м заввишки. д на із обласного Зростають типові болотні З центру автобусом рослини - м’яти водяна та р (відстань із Кідовголиста, герань болотд ровограду – 193 на, вербозілля звичайне н кілометри), а далі ттощо. Збереження болотдо села Кам’яна ного масиву важливе і для н Криниця можна ппоповнення запасів води дістатися через у джерелі, і для охорони село Мечиславка досить рідкісної для Кірод – це буде біля воградщини болотної п’ятнадцяти рослинності. кілометрів. 19

ДЕСЯТЬ РЕГІОНАЛЬНИХ ІНІЦІАТИВ

Кнюхова к р иниц я Кнюхова криниця, село Синьки, Ульяновський район

Село Синьки С С розташоване за 20 кіі лометрів від райцентру Ульяновка. Як і сусідні села, Синьки потопають у зелені садів, а з тієї зелені виглядають голубі хати, криті шифером. Неподалік села, у полях, знаходиться живильне джерело, яке називають Кнюхова або Вікторова криниця. У давнину у цій місцевості була велика дорога, або, як ще казали, Троянська, вздовж якої стояли хати. В одній із них поселився заможній чоловік, звати його було Віктор, а прізвисько Кнюх. У нього було чималеньке господарство, але води було обмаль. Через дорогу від свого обійстя чоловік знайшов джерело, розкопав його, нахилився скоштувати воду, а вона – смачна-смачна. Відтоді кожний подорожний міг втамувати спрагу цілющою водою, і невдовзі люди розширили криницю. У жарке посушливе літо сюди йшли виливати воду і таким чином просили у Бога дощу. Роман Борисенко каже, що цей звичай зберігся і по сьогоднішній день. З роками село відмирало, скорочувалась чисельність його мешканців, і криничка залишилась серед поля. Нещодавно туди приїздили експерти і брали пробу води. Як показали досліди, вода не містить ніяких шкідливих елементів і справді має лікувальні властивості. ЯК ДОЇХАТИ? Синьк Дістатися до селаа Синьки можна із Ульяновки, що розташована від Кіровограду на відстані у 193 кілометри. В Ульяновці потрібно виїхати на трасу Е95, проминути село Станіславове (до нього 7 кілометрів), і далі не пропустити дорогу на Синьки, яка повертатиме праворуч.

Річка поблизу села Синьки

Джерело Миколи Іскрів рів вського На кордоні Кіровоградської ої та Дніпропетровської областей, у селі Іскрівка, чия назва походить від імені козака Івана Іскри, зберігається у церкві унікальна святиня – мощі Святого Миколая Іскрівського. Церква була збудована у 1905 році на гроші царя Миколи II, і неподалік неїї б’є цілюще джерело, біля якого за життя Святий Миколай проводив служіння. За водою до джерела досі приїздить багато паломників. Святий Микола Іскрівський – єдиний канонізований церквою святий із Кіровоградщини. Його називали Святим від Бога ще за життя, коли до Іскрівки приїздили із усіх кінців Російської імперії з ЯК ДОЇХАТИ? Щоб дістатися до села Іс Іскрівка, треба спершу доїхати до р райцентру Петрово (відстань із Кіровограду – 92 кілометри). Далі їдете у напрямку на Жовті Води – до села Петрівське (це біля 12 кілометрів) і повертаєте до Ганнівки (ще дев’ять кілометрів). У Ганнівці повертаєте праворуч і їдете вздовж річки Жовтої до Інгульця, на якому стоїть село Іскрівка.

Джерело Святого Даниїла Джерело Святого Даниїла, однойменні купальня та каплиця знаходяться у Кіровограді по вулиці Криничуватій. Це святе місце стало відомим і популярним серед кіровоградців завдяки цілющим властивостям води. За переказами, юродивий Даниїл народився на початку ХIХ століття і вже у зрілому віці оселився у землянці біля Петро-Павлівського кладовища, на місці ого грец цьк ькиколишнього скиту, заснованого грецькиий, високого о ми ченцями. Був він худорлявий, ик та везросту, носив чорний підрясник цюзі. ликий хрест на товстому ланцюзі. иїл На березі річки Біанка Даниїл дапосадив фруктовий сад, плодавами якого ще довгий час ласували місцеві жителі. Велика була сила віри та моюлитви Даниїла, тож люди, знаю-

ФОРУМ ФО ОРУ РУМ

надією надіє зцілитисяя чи почути п пророороиття цтво. За життя священик Митуту кола «вичитувавав» біснуваав тих, лікував х ей хворих людей о і худобу. Про дар протоієреяя и Миколи бачити майбутнє досіі Джер ел ходять легенди, ського, о Миколи Іскрівсело Іск рівка, Пенайвідоміша з трівський район яких свідчить – оли його вб’ють, священик знав, кколи і підкреслював, що ховати його будуть тричі. Його розстріляв загін червоних, що одного вечора налетів на село. У 1998 році, коли Миколи Іскрівського ще й не думали канонізувати, у село приходив мандруючий чернець Нестор із Китайпустині, наділений даром ясновидіння. Помолившись на могилі Миколи, Нестор сказав: «Багато зараз прославили святі від людей, а цей святий - від Бога». На засіданні Священного Синоду 17 липня 2001 року під представництвом Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II отця Миколая Іскрівського долучили до лику святих, його останки вважаються святими мощами, а пам’ять священномученику святкують у день його кончини 2 жовтня. ЯК ДОЇХАТИ? Їдучи по вулиці Полатвській, що у Кіровограді, зі сторони центру, потрібно повернути праворуч відразу за АЗС компанії «Shell». Вниз веде досить погана дорога, тож, скоріше за все, вам доведеться спускатися до джерела і купальні пішки. Якщо ви їдете по вулиці Полтавській зі сторони аеропорту, то повертати до джерела потрібно ліворуч – перед АЗС компанії «Shell». чи це, часто зверталися до нього за допомогою у своїх потребах. Оскільки жителі Великої Балки здавна зазнавали труднощів із питною водою, то саме з цією проблемою вони звернулися до Даниїла. Три дні, стоячи на камені, він приносив молитву до Бога, після чого, на радість усіх, запі било із землі джерело цілющої води. зе Багато Б гато людей, вживаючи цю воду, Ба отримували полегшення або зціотри от р лення лен від недуг, що їх мучили. І зараз отримують, п’ючи джеза рельну рельн воду та приймаючи ванни у влаштованій поруч із каплицею вла купальні. купа

ЗДОРОВЬЕ

МЫШЬЯК, ВОДА И ГОРНЫЕ ВЫСИ: ЧТО МЫ ЗНАЕМ ОБ ОТДЫХЕ В ЗАКАРПАТЬЕ

Наша жизнь традиционно складывается из множества условностей, одни из которых определены мудростью и опытом поколений, другие же, напротив, – вызваны недостатком знаний. Можно считать аксиомой убеждение, что самой большой ценностью для человека является здоровье. «Лучше быть бедным, но здоровым, чем богатым, но больным» – гласит народная мудрость. К наиболее распространенным заболеваниям сегодня причисляют заболевания опорно-двигательного аппарата и периферической нервной системы. А вот одним из эффективных средств борьбы с ними считают минеральную воду, содержащую… мышьяк! Единственный источник мышьяковистой воды в Украине находится в с. Квасы Закарпатской области. Еще в середине прошлого века здесь был открыт пансионат, где благодаря уникальным возможностям местной минеральной воды восстанавливали здоровье советские летчики-космонавты и работники АЭС. Теперь «Горная Тиса» – современный бальнеологический курорт, специализирующийся на лечении заболеваний опорнодвигательного аппарата и периферической нервной системы. Оставаясь признанным лидером в этой области, санаторий принимает больных круглый год, независимо от сезона, постоянно разрабатывает и внедряет новые методики. Использование минеральной мышьяковистой воды было признано прорывом в медицинской практике по лечению позвоночника и суставов. Что же мы знаем о мышьяке, кроме того, что это – ядовитое вещество, которым с удовольствием травят своих героев авторы детективных романов? Оказывается, его широко применяют как терапевтическое средство. Целебные свойства мышьяка известны еще со времен античности. В переводе с греческого «мышьяк» означает «сильный», «мужественный». В названии нашли отражение главные свойства этого удивительного вещества, которое при правильном применении регулирует мышечную и психическую активность, оптимально распределяет энергию между клетками организма. К минеральной воде, содержащей мы-

шьяк, следует относиться как к лекарству. Современная лечебная база санатория «Горная Тиса» включает отделения бальнеотерапии (минеральные мышьяковистые ванны), гидротерапии (подводный душ-массаж, жемчужные ванны, душ Шарко, циркулярный и восходящий душ), озокеритотерапии, кабинеты аппаратной физиотерапии, рефлексотерапии, гирудотерапии, мезотерапии, озонотерапии, компьютерной тракции, лимфодренажа, гидроколонотерапии, кабинеты классического, вакуумного и медового массажа, кабинеты паротерапии (сауны типа «Кедровая бочка»), инфракрасной сауны, арома- и ионотерапии, апитерапии, кабинет функциональной диагностики, фитобар, залы ЛФК и тренажерный. Природный фактор заслуживает отдельного внимания. Санаторий находится на территории Карпатского биосферного заповедника, относящегося к биосферным резервам ЮНЕСКО. Село Квасы по обоим берегам реки Черная Тиса – один из живописнейших уголков Карпат. Чистый горный воздух, неповторимый гуцульский колорит, гостеприимная атмосфера – все это способствует высокому оздоровительному результату. В баре санатория можно закрепить и усилить общие результаты

оздоровления с помощью оригинальных лечебно-профилактических методов. Кроме того, в баре можно попробовать парное козье молоко и натуральные молочные йогурты, а блюда гуцульской кухни (брынза, бануш, кулеш, форель, шашлык из свежей баранины и т. д.) и вовсе покорят вас своим разнообразием, сытностью и тонким вкусом. В санатории «Горная Тиса» удивительно сочетаются климатические и природные факторы, комфортные условия проживания, возможности обширной медицинской базы, квалификация врачей и радушие персонала, что способствует достижению устойчивых положительных результатов в восстановлении опорно-двигательного аппарата, профилактике расстройств вегетативной нервной системы.

КОНТАКТЫ: Санаторий «Горная Тиса», с. Квасы, Раховский район, Закарпатская область. Менеджер по работе с клиентами: тел.: +38 (095) 120-08-48, +38 (097) 062-12-11

тел.: +38 (03132) 3-24-16 факс: +38 (03132) 2-59-77 e-mail: reservation@tisa.uz.ua сайт: www.tisa.uz.ua

ЭКСКЛЮЗИВ

Август текущего года Ав д ознаменовался в подведением дв д итогов в конкурса по распределению частот для цифрового вещания. Среднестатистическому украинцу подобная информация не говорит ни о чем. А то, что наш согражданин считает непонятным, он попросту игнорирует. Однако, как оказывается, зря. Совсем скоро то, без чего он ныне не представляет себе жизни – телевизор, – из привычной коробки, выдающей информацию, превратится в суперящик, вещающий по мировым стандартам! Текст – Елена Данилишин, фото – Игорь Демчук

Украина активизировала работу в переходе на цифровое вещание в рамках соглашения «Женева-2006», подписанного более чем ста государствами, и даже обещает в кратчайшие сроки покрыть цифрой едва ли не всю страну. Но данная формулировка все еще слабо объясняет глубину и последствия предстоящих перемен. На самом же деле все сводится к тому, что к 2015 году для приема обычного сигнала отечественному телезрителю уже будет мало обычной антенны. С появлением цифрового вещания придется либо менять старые телевизоры на новые, адаптированные уже для приема цифры, либо приобретать специальные тюнеры, которые смогут ловить волны нового формата. Но не стоит пугаться. Вопервых, игра стоит свеч – качество картинки будет порядком лучше, а во-вторых, затраты на 22

частичное обновление «телепарка» населения намерено взять на себя государство. По крайней мере, в этом уверяет глава Государственного комитета телевидения и радиовещания Украины Александр Курдинович, посетивший не так давно Кировоград. – Александр Вячеславович, сегодня многое говорится о переходе на цифровое телевидение. В частности, звучат обвинения в лоббировании одной из компаний во время проведения конкурса на определение провайдера. В то же время не особо оптимистично настроены на этот процесс региональные ТРК, которые признаются, что не смогут потянуть переход как в финансовом плане, так и в плане круглосуточного контента. Объясните, пожалуйста, на самом деле все так сложно?

Александр Курдинович: «Нам нужно смотреть в сторону телевидения высокого качества» – Давайте начнем все с самого начала. Прежде всего, необходимо разделить понятие цифрового вещания на две составляющие. Первая – это то, что такое цифровое телевидение. Это – производство контента теле- и радиопрограмм в цифровом формате, к чему должна быть готова телерадиокомпания. Второе – это трансляция канала. На сегодняшний день наибольшую проблему мы видим пока в производстве контента. Для того, чтобы он был цифровым, необходимо провести обновление технопарка телекомпаний: камер, пультов и другого оборудования. В этом заключается сейчас главная задача. В ином случае мы снова получим анахронизм: мы будем производить аналоговый сигнал, затем с помощью декодеров переформатировать его в цифру и уже в таком виде транслировать. При этом будет извращаться сама суть цифрового телевидения. Но для того, чтобы продукт был качественным, сам контент необходимо производить в цифре. Безусловно, нам нужно смотреть в сторону телевидения высокой четкости. Если я не ошибаюсь, три четверти всего мира перешло на цифру, оснастив свой технопарк оборудованием высокой четкости, и транслирует видео в формате MPEG-4 или HD, не говоря уже о 3D технологиях.

ФОРУМ

– Но многих сейчас больше всего интересует, насколько доступным зрителю будет цифровое телевидение… – Что касается Украины, то нашему государству необходимо как можно быстрее переходить на цифровое вещание. Тем более что наши соседи практически все перешли на цифру. Не так давно Национальный совет по телевидению и радиовещанию объявил конкурс на места в мультиплексах среди всех телеканалов, которые хотят, чтобы их сигнал транслировался в цифровом формате. Безусловно, государственное телевидение принимает в этом активное участие, подало все документы и надеется на положительные результаты. Провайдер уже определен. Это компания «Зеонбуд», которая уже начала активное строительство этой сети. Окончание его запланировано на конец нынешнего года. Мы так планируем, что государственные телекомпании выйдут в эфир в цифровом формате с первого ноября, пусть даже в тестовом режиме. При этом параллельно будет работать и аналоговое вещание. – Однако для того чтобы иметь возможность смотреть программы в цифре, необходимы будут специальные тюнеры, не так ли? – Да.

ЭКСКЛЮЗИВ - Люди сами их должны будут покупать? – Вопрос относительно этого пока открыт. Сейчас решается, должно ли государство обеспечивать малоимущих этими тюнерами, поскольку мы понимаем, что не все смогут позволить приобрести себе такой преобразователь за 450-500 гривен. При этом государство также должно будет обеспечить тюнерами все бюджетные организации: школы, больницы, библиотеки. – Но это ведь немалые затраты… – Прежде всего это затраты пользователей. Если человек хочет смотреть телевизор, он должен будет приобрести тюнер. – А если речь идет о школах? – Тогда покупка ляжет на плечи государства. Но мы надеемся, что решение вопроса о приобретении тюнеров для социального сектора будет возложено на государственные администрации. – Александр Вячеславович, говорят, что финансовый вопрос также немаловажен и для самих телекомпаний. Эксперты озвучивают даже ориентировочные суммы – дескать, за вещание ТРК придется оплачивать ежемесячно до десяти тысяч долларов. – Сейчас сложно говорить о стоимости. Все зависит от мощности передатчика, его отдаленности и вообще количестве передатчиков. Те ТРК, которые собираются вещать на территории одного города, будут оплачивать одну сумму, поскольку им будет достаточно одного передатчика. А вот телекомпаниям, которые захотят вещать на всю страну, придется платить, к при-

меру, за 170 передатчиков. Вот и выходит, что речь будет идти об абсолютно разных суммах. У общенациональных телеканалов, естественно, существует свой интерес. Расходы на трансляцию они смогут покрыть за счет рекламы. На региональном уровне ситуация несколько другая. Но тот, кто желает вещать, тот и будет. – Вы как-то отметили, что Кировоградской ОГТРК стоило бы подумать о спутниковом вещании. Что вы имели в виду? – Я высказал предположение, что с таким хорошим контентом, который сейчас есть у телекомпании, и с такими хорошими темпами работы Кировоградская областная государственная телерадиокомпания достойна того, чтобы ее программы транслировались на всю территорию страны, а также были доступны и зарубежным зрителям. Этого можно достичь с помощью выхода на спутник. Но здесь нужно считать экономику, и мы ее просчитаем. Главное в этом – чтобы было с чем выходить на публику. Вещание с неинтересным продуктом мы финансировать не будем. – Скажите, Кировоградской ОГТРК можно рассчитывать на помощь Госкомтелерадио? – Мы надеемся, что в проекте госбюджета на 2012 год нам удаст-

ся заложить средства на техническое переоборудование государственных телекомпаний, особенно тех, кто хорошо работает. У нас один критерий – те, кто заслуживает нового оборудования, должны показать, что они способны производить хорошие программы. А тот, кто не может производить хорошие программы на хорошем оборудовании, будет и дальше производить плохие программы только на плохом оборудовании. – Но ведь Кировоградская ОГТРК производит хороший продукт… – Я надеюсь, что нам удастся помочь вам первоочередным оборудованием. Это, прежде всего, ПТС с возможностью оперативно, из любой точки области или даже всей Центральной Украины, быстро организовать прямой эфир. Тем более

ФОРУМ

что динамика жизни нам диктует такую необходимость. Мировые тенденции сегодня демонстрируют глобальный переход на цифровое телевидение. Зарубежный опыт показывает, что ничего критического в данном процессе нет. Более того, отмечается в основном о его преимуществах. Однако на то, что с легкостью принимает иностранец, украинец имеет собственное мнение, основанное на отечественных реалиях. К примеру, Вадим Мурованый – гендиректор Кировоградской областной гостелерадиокомпании – больше всего переживает за зрителя, в частности за его возможность смотреть программы ОГТРК после предстоящих перемен. Он опасается, что цифровое вещание на стартовом этапе покроет меньшую территорию, нежели аналоговое. Но до 17 июля 2015 года, а именно эта дата считается финишной границей перехода на цифру, все может измениться, и все возникшие ныне спорные вопросы исчезнут, отчего довольными останутся и производители, и потребители.

ИЗ ПЕРВЫХ УСТ

С первого сентября на канале «Кировоград» начинается новый новы сезон. О секретах, сюрпризах, новинках ра канала рассказывает продюсер канала – Андрей Ростиславович Богданович. сти О том, что изменит нится, начну рас рассказывать на с нашего флагмана – утреннего шоу «Ранкова кава». Программа обновится по максимуму. Новые декорации, новые заставки, новые рубрики, новые телевизионные технологии, новая ведущая – практически все новое. Шоу по праздникам или знаковым дням будет выходить с двух локаций – из студии и с площади имени Кирова. Кировоградцы, которые идут или едут на работу, утром смогут поучаствовать в программе в прямом эфире. «Статський радник» – уникальный совместный проект с областной государственной администрацией. Цель – поиск кадрового резерва области. Людей, которые смогут помочь изменить положение дел в области к лучшему. Проект уже начал выходить на телеканале. Пока показываем стадию кастингов. Мне самому интересно смотреть, кто же станет тем самым советником Сергея Ларина. Ведет программу киевская ведущая – Юля Шпачинская. В прошлом - моя соведущая информационных программ группы каналов «Интер», К1, НТН, Мегаспорт. Новости и итоговая программа «Погляд» – здесь изменения

24 2 4

коснутся содержания. После того, как был изменен формат и наши журналисты научились придерживаться жанра, следующая задача – это наполнение самих выпусков. Не новости должны искать журналиста, а журналист – новости. Это сложно, учитывая постоянный кадровый голод, но возможно. Надеюсь, что «День за днем» будет интересно смотреть не только потому, что «картинка» изменилась, а и потому, что темы сюжетов станут интересными и эксклюзивными. Думаю, что мы уже готовы к этому, тем более что за год нашей совместной работы материалы журналистов телеканала «Кировоград» постоянно появляются в эфире «Интера», СТБ, «Першого». К новому сезону готовится и ток-шоу «Мы». После периода летних отпусков накопилось множество интересных тем для обсуждения. Это и земельная реформа, и проблемы ЖКХ, культуры, образования. Думаю, острота дискуссий многих программ нового цикла будет зашкаливать. Готовятся новые программы. Среди образовательных выделю серию программ обучения детей английскому языку. Это совместный проект со специалистами кировоградской школы номер шесть. Если проект получится удачным, подумаем над

французским языком. Для детей закупим новые мультфильмы и хорошо знакомые фильмы по мотивам сказок братьев Гримм производства ГДР и Чехии. Далее, программы для мужской аудитории. Автомобили и футбол. Уже выходит в эфир программа «К-Авто», где автолюбители могут ознакомиться с новинками мирового авторынка. Причем все из машин тест-драйва можно приобрести у нас в городе. Получит Кировоградская область и свое футбольное обозрение. Программа «Линия поля» расскажет о матчах кировоградских команд в высшей, первой и второй украинских лигах, поведает о выступлениях кировоградских футболистов в составе других клубов. Попробуем снять свои фильмы об Андрее Пятове, Андрее Канчельскисе, Сергее Назаренко, Жене Коноплянке. Об интересных местах Кировоградской области расскажет специальная программа путешествий. Наши журналисты расскажут, куда, как и за сколько можно поехать отдохнуть и что интересного увидеть. Будет место и для юмора. В эфире появятся анекдоты и байки в изложении известных кировоградцев. Записан пилот большого юмористического вечернего шоу. Если пройдет горнило редакционного совета – увидим на телеэкранах. Отдельно хотел бы сказать о новых фильмах на канале «Кировоград». Рубрика «Настоящее кино без перерыва на рекламу» пополнилась не только филь-

ФОРУМ ФО Ф ОР РУ У УМ М

мами «Мосфильма», появятся в эфире ленфильмовские кинокартины, шедевры киностудии имени Довженко и творческого объединения «Экран». Сейчас ведем переговоры о приобретении киноклассики Франции и Италии. Выходные дни порадуют новыми зарубежными фильмами, главные роли в которых сыграли Рассел Кроу и Кристиан Бейл, Антонио Бандерас и Бритни Спирс, Жерар Депардье и Мерил Стрип, Джастин Тимберлейк и Джек Блек, Жюльет Бинош и многие другие известные актеры. А любителям сериалов - особый подарок в виде зарубежной истории «Чужие грехи», сейчас также ведем переговоры о приобретении прав на трансляцию детективного сериала. Для осуществления проектов собственного производства телеканал «Кировоград» провел активную закупочную политику в техническом плане. К подаренной Гостелерадио технике канал прибавил специальную систему стабилизации телекамеры («стедикам») и уникальные для нашей области 18-метровые телевизионные рельсы. С осени заработает обновленный сайт телекомпании kodtrk.tv. Будут ли новые программы успешными – покажут время и мнение зрителей. Рейтинги своих программ мы будем отслеживать с помощью социологических опросов, а также почты и отзывов в Интернете. Готовясь к новому сезону, мы твердо уверены, что ВСЕ МЕНЯЕТСЯ К ЛУЧШЕМУ!

З ПЕРШИХ ВУСТ

Юлія Шпачинська: «Кіно – це шалена моя пристрасть!»

Ведуча телевізійної версії проекту кадрового резерву області «Статський радник» Юлія Шпачинська заради цієї роботи тимчасово змінила столичну прописку на кіровоградську і каже, що їй сподобалося не лише саме місто, а й його мешканці. Текст – Олена Данилишин, Андрій Лисенко Обличчя Юлії Шпачинської добре відоме українському телеглядачеві завдяки роботі на загальнодержавни загальнодержавних телеканалах. Свого часу во вона працювала ведучою на Першому Націонал Національному та каналі «К1». - Зізн Зізнаюся, що досі жо мені жодного разу не татський випадал нагода повипадала С « у т к е про го бувати у Кіровограді. кадрово А. Мета ування ДОВІДК ів м к р и о н ф с а ч – У очіку Я очікувала побачити . » и к н и радн адщи е Кіровогр іальне журі, як проми промисловий центр у в р е з ре обє спец ї ю о к ін ь ц с і його індустріальні о д а проекту Кіровогр ції Сергій а голова форм а фактичформи, дміністр очолює ї жавно а ту учасникам до р но мене зуе д ї о н к лас прое ової стр стріла дуже ротягом узі кадр л П . га ін у р а и Л сперт оціаль к с е і, н ь в гарн гарна архіт а ю ж ні дер помага ь вторитет ри. Переможец а тектура, яка , и к и іт пол дже нес-мене губернан нагадує про із б а т і н м цаарську минувмину царську раднико , стане учасників а т ш е р ш пр шину, привіта , и а п гру тор дуть до н й гостинні г ні ять які увій л о ч о , ів ц люд л люди, а також ж о перем оціаально с власна кульі н с а обл і прон тура, – розіч м о н о ек грами.

повіла вона. – У мене є екскурсовод кскурсовод ша ведуча «Ранко – Олена Кваша, «Ранкової кави» - це фантастична людина. Де б ми не йшли, вона розповідає ледь не про кожен будинок, що трапляється на шляху. Я не встигаю цю всю інформацію в себе вбирати... Не менше позитивних емоцій у ведучої викликали і села, які дівчина побачила дорогою до Кіровограда. - Усе ніби потопає в зелені. Дуже гарне видовище. На жаль, таку красу сьогодні зустрінеш не всюди. Села Кіровоградщини – це яскравий осередок української самобутності, - зауважує Юлія Шпачинська. На питання, як сталося так, що героїня нашої розповіді отримала роботу в Кіровограді, вона розповідає, що завжди цікавилась чимось новим та оригінальним. Тому, коли зателефонував Андрій Богданович, який зараз є заступником директора обласної телерадіокомпанії, і розповів про проект, Юлія погодилася спробувати. – Спочатку я не могла зрозуміти, як можна поєднати телебачення й офіційні співбесіди. Але коли ввійшла у курс справи, то стало ясно, що це може бути досить потужний проект. Навіть на всеукраїнському рівні було би цікаво таке зробити, – розповіла вона. На питання, які програми каналу «Кіровоград» вона дивиться, дівчина відзначила програми «Погляд» та «День за днем», які ведуть її колишні напарники по роботі у Києві – Андрій БогдаФОРУМ

нович та Іван Костроба. І К б - Якось я бачила «Ранкову каву», і мене здивувало, що на регіональному рівні дуже пристойна студія, ведучі не лепечуть, що Бог на душу поклав, а є конкретні прописані сценарії, – зауважує Юлія. Пані Шпачинська – багатогранна особистість. Вона не тільки ведуча, але й сценарист та актор, наприклад, на кіровоградському телебаченні виходить програма «Гра долі», в якій Юлія була сценаристом. Це програма про історичні факти у житті різних письменників, художників, поетів. Дівчина закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, має досвід гри у короткометражному кіно, яке було представлене на різних фестивалях. – Кіно – це шалена моя пристрасть. А ще коли воно чорно-біле і зняте на камеру, якою знімав Довженко… В принципі, більше ніде себе не бачу. Хіба вихователем у дитячому садочку – дуже люблю дітей, – каже Юлія.

КУПУЙ КІРОВОГРАДСЬКЕ

Дякуємо всім підприємствамучасникам виставки та ярмарку «Купуй кіровоградське»! ПАТ «Імперія С» ПрАТ «Креатив» ТВК «Лідер» та підприємство «Іскра» облспоживспілки

ПП «Віктор і К» ТМ «Королівський смак» ТОВ Завод «Луч» Хлібокомбінат Бобринецького районного споживчого товариства

ТОВ «Ятрань»

ТОВ «Креатив-Агро»

ТОВ «Прод-Інвест»

ТОВ «Юніком»

ПАТ по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка»

ПСП «Вільшана»

ЗАТ «Гідросила ГРУП»

ТОВ «Відродження»

ПАТ «НВП "Радій"»

ТОВ «Побузький феронікелевий комбінат»

ТОВ «ДрукмашЦентр» МП у формі ТОВ «Кедр»

ТОВ «Завалля хліб» ТОВ «КЛК»

ДП «Межирічський вітамінний завод» ДАК «Укрмедпром» Відкриття експоцентру стало важливою і довгоочікуваною подією не тільки

ПП «Меблева компанія "ЮГОС"»

ТОВ «ОлександріяЛідер»

ВАТ «Кіровоградський завод дозуючих автоматів»

ТОВ «Каолін Буг»

Сергій Ларін на багатьох нарадах неодноразово наголошував на потребі

ТОВ «Метсервіс груп»

створення виставкового центру у серці області, адже масштабна програ-

ДП «Шпагатновірьовочні вироби «ТОВ ВП "МІК"»

ПП «Лідер-Ін»

Фабрика вікон Shemesh

ДП «Кіровоградський КХП № 2»

Долинська державна сортодослідна станція

ТОВ «Імекс-ЛТД»

ТОВ МП «Мрія»

Кіровоградська виправна колонія Управління ДДУПВП у Кіровоградській області (№6)

ДП Дослідне господарство «Елітне»

МПП «Антураж А»

Текст – Олена Самсонова, фото – Ігор Демчук

КІАПВ НААНУ

Сергій Ларін: «Експоцентр стане епіцентром презентацій нових ідей, технологій, проектів, майданчиком для ділових зустрічей і переговорів бізнесових кіл!»

ТОВ «АГРОДАРУкраїна» ПрАТ «Сокіл» ТОВ «Три – Стар»

Обласний центр інвалідів «ВОІ "СОІУ"»

ТОВ «Соколівський м'ясокомбінат "Українські ковбаси"»

ТОВ «Геоїд»

ТОВ «Елгран»

ТОВ «ЛКС-індастрі»

ТМ «Златомед»

ТОВ «Олександрійська ливарна компанія»

СВК «Колос»

ТОВ «Катеринославські меблеві майстерні»

яким потрібен окремий майданчик для представлення свого потенціалу.

ПСП «Степ»

Фірма «Ласка»

ТОВ «Виробнича компанія "Вентана плюс"»

ма «Купуй кіровоградське» довела, що регіон має потужних виробників,

Споживче товариство «Долина-С»

Дослідно селекційний дендрологічний лісовий центр «Веселі Боковеньки»

ПрАТ «Кіровоградське видавництво»

для Кіровограда, але й для всієї області. Навіть голова облдержадміністрації

Фермерське господарство «Веста-Люкс» Лозуватська філія ТОВ «Георесурс»

ПАТ НВО «Етал»

ТОВ «Ноксен»

ТДВ Об'єднання «Дніпроенергобудпром»

ПП «Валентина – центр»

ФОРУМ

КУПУЙ КІРОВОГРАДСЬКЕ Під час відкриття експоцентру, яке відбулося напередодні Дня незалежності, вітаючи всіх, хто завітав на урочистості в «Експоцентрі», Сергій Миколайович Ларін пригадав народну мудрість: «У народі кажуть "Вміла готувати та не вміла подавати". Я переконаний, що сьогодні у нас в області друга частина цієї приказки вже неактуальна. Відтепер усі підприємства – від найбільшого до найменшого – зможуть демонструвати, пропонувати продавати свою продукцію. Експоцентр стане епіцентром презентацій нових ідей, технологій, проектів, майданчиком для ділових зустрічей і переговорів бізнесових кіл». За словами губернатора, саме під час таких акцій мають отримувати друге дихання і свіжий заряд ідей всі знакові для області проекти, у тому числі «Купуй кіровоградське». Символічну червону стрічку перед експоцентром разом із Сергієм Ларіним перерізали голова обласної ради Микола Ковальчук та кіровоградський міський голова Олександр Саінсус. Зайшовши до залу, і вони, і сотні відвідувачів побачили, як на п’яти сотнях квадратних метрів представили свою продукцію та послуги провідні підприємства усіх районів та міст області. Всього учасників виставки-презентації було майже півтори сотні, але Сергій Ларін уважно оглянув представлені стенди кожного (!) підприємства, подякував за участь і вручив всім керівникам відповідні дипломи. А тим часом на прилеглій до «Експоцентру» території кіровоградці та гості обласного центру купували сільськогосподарську продукцію за цінами товаровиробників, адже з раннього ранку свої ятки розгорнув передсвятковий ярмарок до Дня незалежності України. Власне, виставка-презентація «Купуй кіровоградське», з якої розпочав свою роботу кіровоградський «Експоцентр», задумувалась на зразок загальнодержавної виставкової акції «Барвиста Україна», в якій щороку беруть участь кращі підприємства всієї країни. Так само, роздивляючись експозицію, кореспондентам журналу «Кіровоградський форум» згадалася виставка у місті Нові Сад у Сербії, про яку ми писали кілька номерів назад. І якщо знову звертатися до народної муд-рості, то хочемо згадати приказку про перший млинець, який часто буває грудкою. Втім, це знову ж таки точно не про виставку-презентацію в «Експоцентрі». Умови проведення та рівень організації виставки у Кіровограді не поступалися подібним загальнодержавним чи міжнародним акціям. Наостанок додамо, що «Експоцентр» функціонуватиме постійно і на черзі – галузеві постійно-діючі виставки, які організовуватиме і проводитиме власник експоцентру – ЗАТ «Піраміс».

Дякуємо всім підприємствамучасникам виставки та ярмарку «Купуй кіровоградське»! ПП «Харчовик» Маловисківського Ма райспо райспоживтовариства

ТОВ «Олександрія Бліг»

Редакція газети «Маловисківські вісті»

ТОВ «Агрофірма Лідер»

Філія ТОВ «Верес»

ДП «Оникіївське лісове господарство»

ДП «Хлібодар» Петрівського райспоживтовариства

ПП «Кристал-Аква»

ПП «ВК і К»

ТОВ «Золота коза»

ДП «Світловодський завод силікатних виробів» АТЗТ «Укрбудматеріали»

ВАТ «Новоархангельський сирзавод» АФ ТОВ «Авангард ЛТД»

Спільне УкраїнськоБолгарське підприємство «НАК»

ТОВ «Сабівський гранітний кар’єр»

ТОВ фірма «Темп ЛТД»

ПП «Новий світ»

СФГ «Кондор»

ПП «Інтерцентр»

Кіровоградська державна ортодослідна станція

ТОВ «Росина» ПП «Шаруня» ТОВ «Культурний гриб» Філія ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів»

Ульяновське райспоживтовариство КООП «Казка» ПП Петро Ковальчук ПП Микола Уманець ПП Інна Чижик

СТОВ «Степ-Агро»

ПП Сергій Чернов

ТОВ «Новоукраїнський завод мінеральної води»

ПП Юрій Жук

Хлібокомбінат Олександрівського райспоживтовариства

ПП Юрій Тупота ФОП Олександр Коханюк ПП Геннадій Маслєнніков

ДП «Олександрівський держлісгосп»

ПП Федір Павловець

ТОВ фірма «ОЛТО»

ПП Сергій Ткачов

ТОВ АФ «Ясенівська»

ПП Олександр Пасічник

ДП Дослідне господарство «Ставидлянське»

ФОП Максим Мокряк ПП Ярослав Кошлатий

ФГ «Київська Русь» ПП Сергій Онша Дитячий оздоровчий табір «Жовтень»

Майстер з бісероплетіння Олена Ющишена

ТОВ «УкрАгроКом» ТОВ «Олександрійський цукровий завод» ТОВ НВФ «Агросвіт» ТОВ «Хімвіскпром» ТОВ «Оконіка» ТОВ «Арантех» ФОРУМ

Майстер з лозоплетіння Галина Ромашко Майстер з виготовлення одягу гачком Галина Лебедєва Майстер з виготовлення картин з тіста Ірина Колякіна

*Інформація надана Головним управлінням економіки Кіровоградської ОДА

МАЙДАНС

Дитяче свято у парку: відкрився «майдансовий» майданчик! У парку «Ковалівський», що в обласному центрі, наприкінці серпня відбулася довгоочікувана подія – відкриття найбільшого

дитячого

май-

данчика, який побудовано за кошти, виграні у телепроекті «Майдан'S». Текст – Олена Самсонова, фото – Олег Шрамко, Іван Леонов

Ця приємна подія стала для кіровоградської малечі та їх батьків подвійним святом, адже відкриття дитячого майданчика відбулося у день, коли вся країна відзначала 20-річчя незалежності України.

Разом із жителями міста у святкових заходах у Ковалівському парку взяли участь кіровоградський міський голова Олександр Саінсус, перший заступник голови обласної державної адміністрації Андрій Ніколаєнко та перший заступник голови обласної ради Олександр Шаталов. Майданчик, який встановлено у Ковалівському парку, став втіленням мрії кіровоградських «майдансерів» про спорудження сучасних дитячих майданчиків в обласному центрі. Саме з цією благородною метою кіровоградські «майдансери» вибороли блискучу перемогу в національному танцювальному проекті «Майдан'S». На отримані призові кошти (один мільйон гривень) «майдансерами» було прийняте рішення встановити у танцю-

ФОРУМ

вальній столиці України десять сучасних дитячих майданчиків. Найбільший з них розташувався саме у Ковалівському парку, а ще один найближчим часом буде зведений на батьківщині хореографа кіровоградської команди «Майдан'S» Олександра Лещенка – в Олександрії. Радощам малечі не було меж – на дитячому майданчику вони знайшли все, що їм було потрібне, – ігрові будиночки, різноманітні гойдалки, каруселі, канати, драбинки та гірки. Подарунок «майдансерів» дітям дуже сподобався! До речі, того ж дня кіровоградські «майдансери» стали зірками столичного Майдану. Наші юні танцюристи були задіяні у більшості номерів, що їх виконували артисти на концерті, присвяченому Дню незалежності, у Києві.

МАЙДАНС

ФОРУМ

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ Н

Кіровоград «одягнувся» у вишиванку!

Від раннього ранку до пізнього вечора два дні поспіль у місті не зупинялося святкування. Розпочалося воно автопробігом «Молодь єднає Україну» та молодіжною акцією «Зав’яжи стрічку, скажи: "Я люблю Україну!"». На центральній площі, у самому серці міста, вишикувалась колона авто та байків, над якими майоріли блакитножовті українські стяги – так Кіровоград почав святкувати День Державного Прапора та 20-ту річницю незалежності України. Старт автопробігу дав перший заступник голови облдержадміністрації Андрій Ніколаєнко. За його словами, учасники акції «розбудили місто передсвятковими бадьорими сигналами». Андрій Іванович побажав всім учасникам акції успіху, здоров’я й подолання всіх труднощів на шляху до розвиненої економіки та сучасних європейських стандартів життя. Разом із Іваном Владовим, заступником голови обласної ради, та Ігорем Волковим, секретарем Кіровоградської міської ради, Андрій Ніколаєнко передав учасникам автопробігу державні прапори, і автоколона рушила до трьох центральних мостів через головну водну артерію міста – річку Інгул, де на неї вже чекала молодь. Рух автоколони супроводжував і урочистий передзвін у Кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці, що є досить символічним, адже історія становлення України як незалежної держави пам’ятає урочисте проголошення універсалу про об'єднання УНР і ЗУНР, освячене дзвонами Софійського собору. Молодь, зустрівши автоколону та пов'язавши жовто-блакитні стрічки на мостах, рушила до пам'ятника Тарасу Григоровичу Шевченку, де відбувся урочистий мітинг з нагоди 20-ї річниці незалежності України. Також відбулося покладання квітів до пам’ятної дошки В’ячеславу Чорноволу – пам'ять видатного українського громадського діяча вшанували представники влади та громадськості, які пізніше приєдналися до Ходи вишиванок. Навряд чи коли раніше обласний центр бачив таку кількість містян у вишиваних сорочках – головна вулиця Кіровограда приймала парад вишиванок. Ця акція завершилася великим святом і концертом на площі Богдана Хмельницького. Там всі бажаючі могли взяти участь у конкурсах «Кращий коровай», «Кращий рушник» і «Краща вишиванка Кіровоградщини». 30

ФОРУМ

СЕЛЬХОЗТЕХНИКА • ЗАПАСНЫЕ ЧАСТИ • СЕРВИС Новые тракторы серии 8R с диапазоном мощности от 260 до 340 л.с.

ОФИЦИАЛЬНЫЙ ЫЙ ДИЛЕР

Откройте потенциал уборки урожая с роторными комбайнами серии STS

ООО «Ландтех», Кировоградская обл., Кировоградский р-н., с. Великая Северинка тел: 050 321 77 79 www.landtech-ukraine.com

ТОЧКА НА КАРТІ Село Синьки розташоване із північного боку області – за 20 кілометрів від районного центру Ульяновки. Відстань між його околицями із півночі

Батьківщина поета

Некрасова

на південь сягає дванадцяти кілометрів, а зі сходу на захід – чотири. Як і сусідні села, Синьки потопають у зелені садів, а з тієї зелені садів пишно виглядають голубі хати, криті шифером. Текст – Роман Борисенко

Кажуть, що у давнину у цій місцевості було джерело, біля якого розташувався шинок. Хазяйнував там єврей Сєня, тож, збираючись у дорогу, чумаки казали: «Спинимось у Сєньки». Є ще одна версія походження назви села. Колись у цій місцевості був безкрайній степ. в якому водилися орли, дрохви, дикі кози, свині та вовки. Забрів у дрімучий степ мисливець, і йому сподобалась багата, ніким не заселена місцевість. Мисливець розповів про неї своїм товаришам, і згодом тут з’явились перші поселення, люди вели осіле життя, тож і прізвище мали Осадчий. Спочатку на нинішній території села було кілька хутірців, поблизу яких проходив чумацький шлях. Зупинилися чумаки, вдивилися у поселення, що здалеку бриніло синявою степових квітів, і сказали: «Хай будуть Сині!» Далі ці хутірці злилися в одне велике село Синьки. Про це говорить і архівний документ: «Синьки розташовані на межі з Уманським повітом Київської губернії при однойменній невеличкій річечці Синьки, яка впадає у поселення Великі Трояни». Колись мешканці села жили у землянках, а потім почали будувати і дерев’яні хати. Ще й сьогодні тут можна побачити хатинки, яким понад 200 років, а поруч з ними – просторі, під твердою покрівлею та з великими вікнами і верандами будинки. Населення віддавна займалося у селі обробітком землі, та сохою її багато не обробиш. Тож, доводилося займатися іншими промислами: скотарством, рибальством, бортництвом та гончарством. З часом польські пани зі своїм військом все більше й більше 32

загарбували українські землі, тож територія Синьок розділили між собою Потоцькі, Яроцькі та Драгомановські. Про це говорить і архівний документ: «Маєток був власністю графів Потоцьких, останнім з яких був Михайло Потоцький». Після революції панський будинок був перетворений на колгоспну садибу, а зараз і того не залишилося. Під час будівництва славного парку «Софїївка», що знаходиться неподалік, в Умані, пролилися ріки поту, сліз і крові знедолених кріпаків, її безвісних творців. Марно було б шукати в архівах імена бодай не багатьох із них, адже кріпаків зганяли сюди з усіх величезних графських володінь. Та все ж через усні перекази старожилів до нас дійшло, що кілька людей із незліченної кріпацької армії були саме із Синьок, і загинули під завалами каміння під час будівництва. Щодня на тому будівництві працювало близько 800 чоловік, тому у досить стислий термін був створений шедевр, який протягом століть вражає своєю красою. А ми повертаємось у село Синьки, де є багато цікавих історій, легенд. Є документи, які свідчать про

те, що саме тут народився й провів перші роки свого життя поет Микола Олексійович Некрасов. Його мати, Олена Андріївна Закревська, була дочкою поміщика, а батько – Олексій Сергійович Некрасов, – штабс-капітаном єгерського полку. Олена Андріївна мала добру освіту, освоїла кілька мов, вивчила музику і захоплювалась класиками світової літератури. Батько, кажуть, був жорстоким і грубим солдафоном, зіпсованим службою, і весь вільний час віддавав грі у карти та пияцтву. Тож, увесь час родина Закревських шукала спосіб полегшити долю своєї дочки, і якраз у той час дід поета, Андрій Закревський, додав до своїх обширних володінь невелике село Синьки, яке колись було власністю магнатів Потоцьких. Невелике, тихе, розташоване в оточенні мальовничих дібров і ставків, село стало місцем відпочинку для сім’ї Закревських. Його дуже любила бабуся Миколи Некрасова, тож саме сюди сім’я вирішила відправити Олену, яка готувалася стати матір’ю. Зять не заперечував – сімейні турботи були не для нього, але у січні 1823 року Олексій Некрасов вийшов у відставку і на деякий час поселився біля сім’ї

ФОРУМ

у Синьках. Саме у цьому селі 7 жовтня 1824 року малого Миколу хрестили у місцевій церкві. Невдовзі після того Некрасови переїхали. Є у Синьках різні цікаві пам’ятки. Так, на території сучасної школи росте величезний дуб, який, за підрахунками, налічує 107 років, а в обхваті сягає близько трьох метрів. Раніше на цьому місці була церква, а біля неї попівський двір, попереду якого квітнув фруктовий сад. Скраю біля алейки непомітно ріс молодий дубок, якого згодом не стали зрубувати, адже дуб вважається символом могутності, величі та краси. Це справжній заповітний куточок Синьок. Так само не можу не згадати про Кнюхову криницю, або, як ще її називають, Вікторову криницю. Це живильне джерело знаходиться у полях і має цілющу воду. Детальніше про нього читайте в окремому матеріалі у цьому номері журналу «Кіровоградський форум» у рубриці «Жива вода». Що стосується географічного розташування села, то воно розтягнуте вздовж річки, і від нього до Кіровограда їхати трохи більше 200 кілометрів, так само, як до Одеси, Києва, Вінниці чи Черкас. Це майже центр України. Раніше на території села було шість колгоспів, потім їх об’єднали в один. З розпадом базового господарства люди залишились без роботи та почали виїжджати із села. Ще 10 років тому в селі проживало більше 1,5 тисячі населення – тепер залишилося десь біля тисячі. Синьки були самим старим за середнім віком населення селом у районі – тут мешкало біля 650 пенсіонерів, тож не дивно і дуже сумно, що кожного року у селі помирає 25-27 чоловік, а народжується лише 3-7. Втім, нині молодь не так прагне покидати село – якщо раніше багато юнаків та дівчат виїжджало на заробітки в Київ, Одесу чи за кордон, то через економічну кризу цей потік зменшився. Житло у селі недороге, є земля, яку можна утримувати. Зважаючи на це, сім’ї залишаються в селі, будують життя на рідній землі, тримають підсобне господарство. У Синьках гарний дитячий садок, розрахований на сотню малят, хоча зараз через брак коштів тут лише 30 діточок. Непоганий тут і Будинок культури, а у Синьківській школі навча-

ТОЧКА НА КАРТІ ється трохи більше сотні учнів, для яких учительський колектив створив більш ніж сприятливі умови для навчання шкільних предметів та життя. Одні тільки намальовані «класики» на підлозі у коридорі чого варті! Рушниками на стінах та квітами у коридорах нікого не здивуєш, але є тут дійсно дивовижні речі. Наприклад, малюки у кожному класі вітаються з тими, хто увійшов під час уроку, по-своєму. Одні кажуть: «Добрий день нам! Добрий день вам! Добрий день всім»! А в іншому класі зустрічають так: «Доброго ранку, доброго дня! Бажаємо сьогодні здоров'я й щодня»! І прощаються тут оригінально: «Ідіть здорові»! На кожній парті лежить своєрідний набір для здоров'я. Під час фізкультхвилинок (це обов'язково у всіх класах) учні масажують собі спинки нанизаними на мотузочку каштанами. Сидять вони на спеціально пошитих мішечках, теж із каштанами. А на голову кладуть мішечки з сіллю – для правильної постави. Найголовніше тут – правильний емоційний настрій всього колективу, який створює директор Альбіна Семенченко. Головна проблема у селі –

Головна

Політика

Економіка

Село Синьки – краєвид

зайнятість населення. Зрозуміло, що, коли є свій будинок і біля нього присадибна ділянка, – вижити можна, але потрібно десь і заробітну плату отримувати. Зате із житлом у селі проблем немає – за нормальні кошти можна придбати будинок із городом площею 50-60 соток землі. Друга проблема – брак коштів на ремонт доріг та утримання інфраструктури. Дитячий садок потребує капітального ремонту, так само, як і водогін. Добре, що місцеве підприємство взяло на себе відповідальність за утримання водогону, а у іншому випадку сільському бюджетові довелося б скрутно. Гостра проблема із вивозом сміття. Чого гріха таїти, були люди, що викидали побутове сміття де заманеться. Тепер зна-

Дайджест

Події

Офіційна хроніка

йшли місце на території сільради, куди у майбутньому планується вивозити сміття. Звісно, на спеціалізований автомобіль тут не розраховують, але матимуть заохочення люди, що керують гужовим транспортом, тож проблему із несанкціонованими сміттєзвалищами буде знято. Як і в більшості українських сіл, в Синьках відзначають усі державні свята, проводяться концерти, іноді запрошуються артисти із районного Будинку культури, а частіше обходяться власними силами. Багато у чому у підготовці та проведенні свят допомагає школа. Дякуючи директору, там працюють два гуртки – танцювальний і художньої самодіяльності, є прекрасний тренажерний зал, якому може позаздрити навіть районна спор-

Спорт

Культура

Афіша

тивна школа! Викладач фізкультури наполіг на створенні такого атлетичного класу, а дирекція школи пішла йому назустріч. Та й мешканці села ходять до залу, адже самі допомагали встановлювати тренажери. Ветерани тут грають у настільний теніс, та так добре, що навіть беруть участь у районних змаганнях і іноді їздять на турніри у сусідні області. Молодь, крім важкої атлетики, займається волейболом – місцева команда неодноразово нагороджувалась на районному рівні, тож зараз є намір відродити і футбольну команду. Нещодавно у Синьках створили громадську організацію рибалок, до якої входить близько 60 місцевих жителів. Люди взяли собі в оренду ставок, розчистили його і запустили малька. Тепер тут немає проблем із рибою. Що стосується культурного дозвілля, то Будинок культури у селі доволі великий, і на його ремонт у цьому році сільська рада виділила 80 тисяч гривень, щоб встановити у будівлі металопластикові вікна. Що стосується вуличного освітлення, то на його реконструкцію сільська рада вже виділила 30 тисяч гривень.

Форум

Контакти

Редактор Андрій Лисенко: +38 050 453 85 80 Кореспондент (обласна влада, політика, економіка, спорт) Ігор Крушеніцький: +38 066 288 95 09 Кореспондент (МНС, МВС, культура, афіша) Алла Левінська: +38 099 772 46 95 Кореспондент (Олександрія й Олександрійський район) Антоніна Третяк: +38067 996 06 59; +38066 752 77 39

http://www.novosti.kr.ua_

Кореспондент (Новомиргород і Новомиргородський район) Володимир Пісковий: +38098 852 83 12

ФОРУМ надсилайте на info@novosti.kr.ua Прес-релізи, подяки, зауваження і пропозиції

ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ

овиця, с. Торг XIV ст. а т іс м зкопки

ро

Торговиця, археологічні дослідження бані XIV ст.

Оскільки футбольне «Євро-2012» обійде Кіровоградщину стороною, то головною подією наступного року в нашій області може стати відзначення 650-річчя Синьоводської битви, яка, на думку науковців, відбулася на території сучасного Новоархангельського району. Текст – Дмитро Шульга Історик-мідієвіст Фелікс Шабульдо дослідив, що розгром трьох ординських князів, тогочасних спадкоємних володарів Подільської землі, військом великого князя литовського Ольгерда (13451377) в битві біля Синіх Вод вперше згадується в літописній оповіді «Про Поділля». ної но Ім’я автора цієї писемної осся о пам’ятки залишилося

икого Воїни Вел го, Литовсько ва ст ів яз кн ія ц ук р еконст сучасна р

34 3 4

невідомим. На думку науковця, він мав причетність до вищих урядово-бюрократичних кіл Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського й написав свій твір на початку 1430-х років, у розпал польськолитовського воєнного конфлікту, в ході якого обидві сторони розв’язували політичну проблемуу: кому комуу саме ко сам аме – Польському му: к королівству ч Великому чи князівству Л Литовському – належатиме вся Подільме сь земля. ська М а ц е й Ст Ст Стрийковськй, якки у своїй яки який « «Хр «Х Хр «Хроніці польссь ьк ській, литовсській, ські сь ьккіі жмудській таа всієї Русі», ввп пер р вперше виданій у 15 1582 p., під-

кріпив концепцію анонімного автора оповіді «Про Поділля» додатковими свідченнями про Синьоводську битву, почерпнутими ним з ординського джерела. Таким чином, проблема битви біля Синіх Вод через свій нерозривний зв’язок з історією Подільської землі з політичної проблеми перетворилась на історіографічну, надовго прикувавши до себе увагу і політичні пристрасті істориківопонентів. У новітній час спір в історіографії навколо подільської та синьоводської проблем пожвавився після того, як у середині 1880-х років профессор Київського університетуу святого Володимираа В. Б. Антонович увівв у науковий ужитокк власну синьоводськуу ивв концепцію. Він виділив битву біля Синіх Вод з нряду інших антиординго о ських акцій Великого окнязівства Литовськоши го у ХІV ст., зв’язавши ькки її не стільки ою ю з історичною дііл д л-долею Поділля, скільки з ням ня приєднанням

ФОРУМ

К Ки иїїввКиєва і К Київитв тви, и, ттаа щини до Ли Литви, осста т вивв у це ент нтр додо о вперше поставив центр слідницької уваги суттєві складові синьоводської проблеми: по-перше, антиординський характер воєнно-політичних акцій Ольгерда в українських землях 1362 p., і, по-друге, мирний, ненасильницький у цілому щодо місцевого населення спосіб утвердження його верховної влади над Києвом і Середньою Наддніпрянщиною. В. Б. Антоновичу належить пріоритет у науковій розробці також інших конкретних питань синьоводської проблеми: визначення дати сам са амо мої битви, локалізамої самої ці ц ії їїї м ції місця, з’ясування їїї б безпосереднього резу ре зуу результату тощо. Але

ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ

тут, вважає Ф. Шабульдо, була допущена методична помилка: основним джерелом визнавалися лише літописні пам’ятки і явно недооціненими залишилися поодинокі, зате надзвичайно важливі дані актового матеріалу. Пошуки ж дослідниками кінця XIX – першої половини XX ст. найбільш вірогідного історичного джерела призвели до штучного зменшення й так недостатньої інформації. Чи не вперше синьоводську проблему різнобічно і на широкому тлі литовсько-польськоординських взаємин розглянув послідовний захисник концепції Антоновича Михайло Грушевський. Як і його учитель, а ще раніше М. М. Карамзін, він місце битви зв’язував спершу з берегами річки Синюхи, лівої притоки Південного Бугу, але згодом висловив припущення, ніби Синьою Водою могла бути ріка Сниводь, що плине значно далі на північ, на прикордонні Волині, Київщини і Поділля. Помилково, зрештою, була визначена ним і дата Синьоводської битви – 1363 рік. Проте нове звернення до синьоводської проблеми й комплексний аналіз її джерельної основи на сучасному рівні історичних знань внесли суттєві корективи у традиційне уявлення про неї, якщо не змінили його докорінно. Ф. Шабульдо, спираючись на відомості різночасних, різнохарактерних і незалежних одна від одної писемних пам’яток, приходить до висновку, що місто Сині Води, або ж Ябу-город, знаходилось на місці сучасної Торговиці на Кіровоградщині й служив у першій половині ХІV ст. за резиденцію для ханського намісника у володіннях Золотої Орди на захід від Дніпра. Про те, що це було колись неординарне місто, свідчив ще в середині ХVІ ст. Михалон Литвин, котрий, маючи на увазі велич і розкіш руїн Торговиці, порівнював її з легендарною Троєю. Історичні джерела, хоч і опосередковано, але дуже узгоджено, свідчать, що події 1362 p. потягли за собою визволення насе-

лення Центральної України від обтяжливої регулярної данини і безпосереднього політичного контролю Ординської держави, територіальні володіння якої внаслідок подій 1362 р. були відсунуті у північно-західному регіоні Причорномор’я до прибережної зони у пониззі Дністра й Південного Бугу, а на Дніпрі – до його порогів. Землі Центральної України остаточно закріпилися у складі Великого князівства Литовського, державні кордони якого сягнули на півдні гирла Дніпра і Дністра, а на південному сході – річищ Ворскли і Тихої Сосни. У подальшому Велике князівство Литовське цупко утримувало новонадбані території за собою, що створювало у цілому сприятливі умови для їхнього заселення й господарського освоєння землеробським населенням Середнього Наддніпров’я. В культурно-історичному контексті зміни, що постали після 1362 р., означали закінчення понад столітньої епохи штучно насаджуваної ізоляції українських земель від контактів із західною (європейсько-латинською). У певному сенсі можна стверджувати, що приєднання основного масиву українських земель до Великого князівства Литовського на початку 60-х років ХІV ст. не тільки придало новий імпульс його інтеграційній політиці на Русі, а й невдовзі визначило геополітичну переорієнтацію цих земель зі Сходу на Захід. Ясна річ, що нехтувати наявністю на території області ймовірного місця такої визначної битви було б нерозумно. Тому в 1997 році при Кіровоградському педагогічному університеті імені В. Винниченка було створено регіональний науковий центр з дослідження історії Центральної України. Викладачами й студентами вже проведено низку археологічних досліджень у районі селища Торговиця. Експедиція, очолювана кіровоградськими вченими Нінель Бокій та Іриною Козир, виявила монети XІV століття, наконечники стріл, залишки давнього поселення, поховання. На думку вчених, на місці нинішнього села Торговиця у

XIV сторіччі існувало ординське поселення, яке було адміністративним центром ц цієї місцевості, ієї іє єї мі м ісц ісц сцев ееввос ості т, ті та є найбільш північним населеним пунктом, що має риси зо-лотоординськоїї міської культури. и. Але корінними ми мешканцями його го були слов'яни. Поселення і могильник - уніун ні-кальна комплексна ссн на пам'ятка. Під час ро розозкопок знайдено ц цінні інні ін нніі експонати того часу: асу: ас у: у: монети хана Новруза руз у а а а(1359-1360 рр.), ззаТатарські сна лишки бані, водогону, гону го н , ну воїни, суча ція ук р реконст тандирів (глиняних их ппее-чей) – подібні знахідки аххіідк д и надзвичайно рідкісні. Віднайдеісні іс ні Ві ідн днай аай йде д ні металеві наконечники стріл, які ще раз підтверджують, що битва українсько-литовського дослідника дни ика тторгоор о рго овійська на чолі з князем Ольгер- вицької пам’ятки Нінель Бокій. дом проти татаро-монголів 1362 А у листопаді 2011 року плароку відбулась саме тут. нується провести студентську Власне, відзначення 650- науково-практичну конференріччя Синьоводської битви вже цію, присвячену цій події. Адже розпочато. Із знайденими під Синьоводська битва, яка відчас розкопок артефактами вже булася майже за два десятиможуть ознайомитися усі заці- ліття до більш «розкрученої» кавлені, адже наприкінці червня Куликовської битви та мала виу Кіровоградському державно- рішальний характер у середньому педагогічному університеті вічній історії, цілком заслуговує відкрився музей археології. на те, аби стати гідним брендом Створено його на честь відо- області на всеукраїнському та мого археолога, краєзнавця й міжнародному р р рівнях. р ур Поселення трипільської культури біля с. Небелівка Площа – близько 300 га Час – близько 4000-3900 рр. до н.е Кількість населення – від 9000 до 12000 Найбільше поселення опі у Європі того часу

ФОРУМ

АКЦЕНТИ МІСЯЦЯ

«Капітошка» – це дитячий садок! Це літо запам’ятається усім жителям села Попельнасте, що в Олександрійському районі, адже там відкрився довгоочікуваний дитячий садок «Капітошка». Подія дійсно визначна, бо закладу, де могли б рости та виховуватися діти, у селі не було більше десяти років. Коли до керма в області, районі та селі прийшли нові очільники, було прийнято спільне рішення реконструювати одне із приміщень, і упродовж півтора року ремонт завершився, а будівля перетворилася на справжній казковий світ – із яскравими та затишними кімнатами, іграшками, акваріумом, сучасними меблями та дитячим майданчиком. Процес реконструкції координував сільський голова Олег Валянський, який розповідає, що нинішнього року у садочку виховуватиметься 26 діток.

Кримінальна справа – проти керівників рівників о земельного кадастру Ще першого березня ерезня 2011 року слідчі прокуратури атури області за ознаками злочину, передбаченого ченого ч.2 ст.368 Кримінального кодексу України, порушили рушили кримінальну справу відносно начальника та заступника Кіровоградської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Справу порушено за фактом вимагання та одержання цими посадовцями, тобто групою осіб у попередній змові, хабара у сумі 24 500 гривень. Наразі досудове слідство закінчено і матеріали передано до Ленінського районного суду міста Кіровограда, повідомляє прес-служба прокуратури області.

У Кіровограді ліквідували юридичний інститут Кабінет Міністрів ліквідував Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ. Про це йдеться у розпорядженні Кабміну № 727 від 27 липня. Також було вирішено ліквідувати Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, Херсонський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ та Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ. Слухачі, курсанти та студенти ліквідованих ВНЗ продовжують навчання в університетах, до складу яких входили дані інститути, або інших вищих навчальних закладах МВС за їх вибором шляхом переведення в установленому порядку. Кабмін доручив МВС вжити заходів з реорганізації та ліквідації вищевказаних вузів у межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті. Нагадаємо, що цієї весни Кіровоградському юридичному інституту виповнилося 10 років. 36

Відсвяткували День аеромобільних військ Їхня робота – зідержадміністрації братися швидко, підАндрій Ніколаєнко. крастися непомітно Він вручив військота вдарити влучно, а вим нагороди, а пісраз на рік – показати ля офіційної частини всім, як вони це добре розпочалося цікаве вміють! Так на офіційдійство із запамоному сайті обласної рочливими стрибкаАндрій Ніколаєнко вітає адміністрації пишуть ми із парашутами, десантників про десантників, чиє пострілами та покаофіційне свято – День аеромобіль- зовими виступами. Молоді військові них військ – Україна відсвяткувала у продемонстрували майстерні присерпні. Щорічно святкують цей день і йоми рукопашного бою, вміння бити на Кіровоградщині – на території по- вироби зі скла, прокушувати залізні льового аеродрому села Федорівка банки і голіруч розбивати цеглу. Як поблизу Компаніївки збирається чи- запевняють десантники, ці речі вони мало охочих подивитися на майстер- роблять не просто так, адже голова ність військових, яких вважають елі- – це та ж зброя, якщо вона міцна, то тою Збройних сил України. Завітав на нею можна поламати кістки протисвято і перший заступник голови обл- внику, вдаривши у груди!

Студія «Аеліта» відвідала фестиваль «Кельце -2011» Кіровоградська студія хореографічного мистецтва «Аеліта», якій виповнилося вже вісім років, на літніх канікулах вирушила до Польщі, де її танцюристи взяли участь у 38-му Міжнародному дитячому фестиваліконкурсі «Кельце -2011». У мальовничому місті Кельце, серед замків та фортець, понад двісті колективів та сольних виконавців із Польщі, Росії, Білорусії, Хорва-

тії, Угорщини та України змагалися у тринадцятиденному конкурсному хореографічному марафоні. Студія хореографічного мистецтва «Аеліта», яка представляла Україну та Кіровоград, виборола бронзову нагороду та зайняла почесне третє місце серед більш ніж п’яти тисяч учасників віком від 8 до 25 років. Керівники студії Олександра Ткаченко та Ігор Майданюк щиро вдячні дітям за Майд старання та батькам учасників, які стар допомогли організувати поїздку, доп також своєму польському другу, а та куратору фестивалю пану Збігнекур ву Левінському. Нині студія оголошує набір груп і запрошує дітей ло вік від трьох до 18 років 27-го віком серпня та третього вересня за се адресою: вул. Куроп’ятникова, а 29 2 (тел.: 066-792-9-444).

Світловодський ша шахіст-ветеран переміг у Миргороді У місті Миргород пройшов Міжнародний шаховий фестиваль, в якому взяли участь понад дві сотні спортсменів, і перше місце серед ветеранів виборов світловодець Микола Мартиненко, який здобув сім перемог і посів третє призове місце у загальному заліку. Крім того, двоє світловодських шахістів Олександр Бендюк та Вілорій Ушаков посіли, відповідно, 22-е (5 очок) та 34-е місця (4,5 очка). Честь Світловодська захищали Микола Мартиненко, Олександр Бендюк, Вілорій Ушаков, які виступали у групі «Б», де брали участь майстри спорту, кандидати та першорозрядники. ФОРУМ

АКЦЕНТИ МІСЯЦЯ

Анна Товста стала чемпіонкою світу

«Хочу працювати!»

Так називається правозахисна програма для молоді з інвалідністю, що її започатковує Новоукраїнська районна громадська організація «Турбота» за підтримки проекту ПРО-

ОН «Розвиток громадянського суспільства». Реалізація програми стала можливою завдяки перемозі проекту, що його написали експерти ГО «Турбота», у рамках конкурсу грантів «Представлення інтересів і захист прав вразливих верств населення» цього літа. Програма триватиме сім місяців, і її метою є забезпечення реалізації права на працю молодих людей з особливими потребами шляхом посилення професійної орієнтації, громадянської освіти та соціального супроводу людей із інвалідністю на Кіровоградщині. Д Для цього, за словами керіврівництва проекту, планується провести обласний тренінг для тренерів, а також заходи подібного плану в районах, ярмарки вакансій й та лекції для цільової аудиторії.

На чемпіонаті світу з плавання серед спортсменівінвалідів з вадами слуху, який пройшов у Португалії, кіровоградська спортсменка Анна Товста у фіналі виборола золоту медаль, встановивши світовий рекорд. Крім неї, кіровоградка, МСМК Ірина Терещенко на дистанції 50 метрів брасом виборола бронзову нагороду. Тренує обох спортсменок заслужений працівник фізичної культури та спорту України, заслужений тренер України Володимир Манько.

Кіровоград: фото одного дня У Кіровограді пройшов всеукраїнський фотофестиваль, у рамках якого майстри з різних куточків держави робили знімки на вулицях міста у форматі street-photo (англ. «вулична фотографія»). Хтось фотографував на професійну цифрову повноформатну камеру, хтось – на старий плівковий ФЕД, але всіх об’єднувало одне прагнення – передати життя міста у різноманітті його проявів, а ще – їхній індивідуальний погляд на навколишню дійсність. Як розповідає керівник фотоклубу «Колаж» Сергій Гусарченко, це нове та модне направлення у фотографічному ф р ф у мистецтві, ц , тож його і використали організатори орга фестивалю тива – обласне управління упр культури та туризму, обласна організація національної ціо спілки фотохудожників ф та бібліотека імені Д. Д Чижевського. єдєв – Юрій Лєб то о ф р о Авт

Прийнято проект програми про освітні округи Дев’ята сесія обласної ради шостого скликання прийняла проект обласної програми «Освітній округ 2011-2015». Це перша в Україні програма такого рівня – досі приймалися лише програми районного формату. За словами начальника управління освіти та науки ОДА Ельзи Лещенко, головне завдання програми – це підвищення якості освіти. Наприклад, в одній сільській школі на Кіровоградщині навчається 9 учнів і працює 15 вчителів та 10 осіб персоналу. На думку Ельзи Лещенко, яку підтримали у виступах кілька депутатів, у тому числі педагог Людмила Давиденко, аграрій Микола Макодзеба та професорхореограф Анатолій Коротков, не село зникає, коли у ньому припиняє працювати школа, а школа не може працювати у селі, де немає роботи і не народжуються діти. Детальніше читайте про цю ситуацію у розгорнутій статті у наступному номері журналу. ФОРУМ

ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ

ЛЮДИ

Громада Кіровограда За кожною цифрою – готує багато сюрпризів історія живої на день народження людини! вулиці Пашутінської!

Торгівля людьми – це неприпустиме порушення прав людини. З кожним роком, особливо в період економічної кризи, вона по-

Цього року вулиці Пашутінській, що у Кіровограді, виповнюєть-

ширюється і набуває нових форм. Це сексуальна експлуатація,

ся 165 років. Це чималенький вік. А оскільки на день народжен-

примушування до проституції, використання в порнобізнесі;

ня прийнято дарувати подарунки, то на «іменинницю» чекає

трудова експлуатація; примусове жебрацтво; примусове втяг-

багато сюрпризів. Яких саме, розповідає Геннадій Заболотний,

нення у злочинну діяльність; торгівля людьми з метою вилучен-

почесний голова громадської організації «Центр соціального

ня органів. Щодо останньої – лише минулого року від неї по-

партнерства».

страждало 25 українців.

р Текст – Ася Цуркан, фото – Сергій Лесєв

Текст – Роман Любарський, фото – Ігор Філіпенко

- Геннадію Вадимовичу, на рипочатку зустрічі ви заінтривогували планами по перетвоої, ренню вулиці Пашутінської, розкажіть детальніше? ді Г. Заболотний: У листопаді 65 цій вулиці виповнюється 165 дроків. І серед активних представників громади виниклаа и ідея не просто відсвяткувати знаменну дату, а й зробити Поки що набережна Інгулу має такий вигляд щось корисне. Ініціативна илами група вирішила власними силами впорядкувати цю вулицю, і цю ініціативу активно підов’язання взяв на себе виконавчий котримала влада. Основні зобов’язання мітет Ленінської районної в місті Кіровограді ради. Тепер ми маємо комітет, до складу якого входять 12 осіб. Чого ми хочемо? Ми хочемо з однієї з найкрасивіших вулиць у місті зробити ще кращу! - Це цікаво, у чому полягатимуть зміни? Г. Заболотний: По-перше, плануємо влаштувати на набережній сквер Пашутінський, такий собі острівок дозвілля, де мешканці міста зможуть спокійно відпочити. Домовилися вже про ремонт та облагородження теплотраси, що там розташована. І Ростислав Клоков, директор комунального підприємства «Теплоенергетик», пообіцяв посприяти в цьому. Була у нас ще ідея зробити частину вулиці Пашутінської пішохідною, але від неї довелося відмовитися, оскільки такої можливості там немає. Ще у планах трохи змістити вглибину торгові ряди Центрального ринку, що розташовані по цій вулиці. Звичайно, робитимемо все, щоб відремонтувати дорожнє покриття. Але родзинкою цього, можна сказати, проекту будуть однакові ліхтарі, що розташуються на будинках вздовж усієї вулиці. Ми вже знаємо, де їх можна замовити. Вони будуть якісними та оригінальними, з енергозберігаючими лампами. А на довершення випустимо гарний буклет, в якому будуть фото та маленькі історичні довідки про вулицю та будівлі, що на ній розташовані. - Оце так! Після вашої розповіді вже не терпиться на все це подивитися. Але не можу вам не поставити питання, яке завжди цікавить читачів, хто фінансуватиме всі ці перетворення? Г. Заболотний: Так, фінансове питання, без нього нікуди. Ми хочемо утворити спеціальний фонд, який збиратиме кошти на облагородження вулиці Пашутінської. Всі бажаючі можуть приєднатися. Частину коштів ми отримаємо з міського бюджету, а частину вже погодилися надати мешканці близько 80 будинків, що розташовані безпосередньо на Пашутінській. - А що ще може прикрасити вулицю? Г. Заболотний: Думаю, її прикрасять твори тих людей, які люблять мистецтво. Принаймні, ми запросимо художників та скульпторів розмістити там свої роботи. Ось, наприклад, чудова скульптура двірника, яка, на жаль, зникла з центральної частини міста, могла б чудово прикрасити вулицю.

Кіровоградщина теж не виключення. За даними, що пролунаКір ли на засіданні Кіровоградського прес-клубу, в нашій обл ласті затримано двоє одеситів, які вербували та примушувала ли дітей займатися жебрацтвом. На жаль, такі повідомлення (а вони лише частішають) повертають нашу мораль до середньовіччя, коли работоргівля була звичайною справою. Нині нь торгівці людьми розкидали свої осині гнізда по всій Європі, тор включаючи Україну. Хоча стаття 149 Кримінального кодексу вкл України передбачає, що злочини, пов’язані з торгівлею людьУкр ми, караються позбавленням волі на строк до 15 років, це не зупиняє тих, хто шляхом шантажу, облуди, приниження честі зупи гідності інших людей наживає свій капітал. та гід Як повідомила координатор ПроЯ грами протидії торгівлі людьми представництва Міжнародної організації з міграставництв ції в Україні Рут Крчмар, з 2000 року МОМ у співпраці з громадськими організаціями надала допомогу 7740 постраждалим від торгівлі людьми, серед яких 495 – діти. Лише за сім місяців поточного року їхня кількість склала 397 осіб. Взагалі ж у світі щорічно продають за кордон з метою експлуатації 600 – 800 тисяч осіб, що, за оцінками Між- Рут Крчмар, координародної організації праці, приносить кри- натор Програми проміналітету прибутки у розмірі 32 мільярди тидії торгівлі людьми представництва Міждоларів США. Сучасні работоргівці дещо змінили век- народної організації з міграції в Україні тор своєї «діяльності». На прес-конференції у Кіровограді спеціаліст Програми протидії торгівлі людьми представництва МОМ в Україні Катерина Арданьян зазначила, що сьогодні кримінальні ділки більш активно вербують та експлуатують українців з метою примусової праці та вилучення органів, а також використовують неповнолітніх осіб для жебрацтва та виготовлення порнографічних матеріалів. У більшості випадків жертв вивозять до Російської Федерації та Польщі. Проте 60 відсотків від загальної кількості постраждалих дітей примушували до рабської праці, жебрацтва чи надання сексуальних послуг на рідній землі – в Україні. Переважна більшість – це діти з неблагополучних сімей, сиротинців, інтернатів, котрі не мають повноцінного догляду та соціального захисту. Будь-яка людина може постраждати від торгівлі людьми, незалежно від віку, статі, освіти тощо. Хоча перше півріччя цього року показало, що серед загальної кількості постраждалих зростає число чоловіків та дітей. Причому на теренах України. Це нове й огидне явище. Аби запобігти цьому, в МВС України працює спеціально створений Департамент по боротьбі зі злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми. Його номер (044)-254-76-04. Якщо ви потрапили у пастку работоргівців або хочете когось врятувати, телефонуйте на номер 0800-505-501. Це національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів.

ФОРУМ

Ротарі Клуб Кіровограда www.rotary.kr.ua

Стань членом Ротарі Клубу або візьми участь у благодійних акціях і проектах, що їх реалізовує клуб на території Кіровограду та області Реквізити: р\р 26003000169271 у ПуАО «СЕБ Банк», МФО 300175, ЄДРПОУ 25966175 Призначення платежу: Безповоротна благодійна допомога / пожертва на статутну діяльність Ротарі Клуба Телефонуйте: 066-328-40-48 (відповідальний секретар клубу – Жанна Січкарь) 050-300-84-96 (скарбник клубу – Юлія Лобікова)

Департамент реклами й розповсюдження медіа-групи «весь Кіровоград» Реклама в глянцевому журналі «Ланруж»

Реклама в газеті «СІТІ»

Реклама в Інтернеті

Зовнішня реклама

Реклама в суспільнополітичному журналі «Форум»

Телефон офісу: (0522) 27-36-10, безлімітний мобільний: 067-520-04-46 Е-mail: media-gruppa@ukr.net

АВТОМОБИЛИ

Электромобиль на кировоградских дорогах В последнее время, проезжая мимо кировоградских АЗС, уже не удивляешься растущим ценам на бензин. Это полгода назад каждые 5 – 10 копеек повышения цены с болью отзывались в сердцах многих автолюбителей. А сейчас, когда психологический барьер в 10 грн. за литр давно пройден, остается лишь фиксировать стабильный рост цен. Это ведет к тому, что автолюбители начинают задумываться об альтернативных бензину видах топлива. Газовые установки уже давно не новость в наших широтах, а как насчет электромобилей? Не надо с ходу отмахиваться от такой идеи, как от фантастической. Будущее, которое нам казалось фантастикой, оказалось на расстоянии вытянутой руки. Роботы, конечно, еще не ходят по улицам, скейтборды не летают над асфальтом, а одежда не подстраивается сама под размеры хозяина. Но автомобили, которые заряжаются от розетки, уже вот-вот появятся на украинских, а значит, и на кировоградских дорогах. Текст – Артем Ересько

Все это звучит для обычного обывателя достаточно дико, но массовая продажа таких авто в Украине должна начаться уже в августе текущего года. Как это часто бывает в последнее время, производителем автокаров выступили азиатские автопроизводители, которые, похоже, всерьез намерены захватить наш рынок. В линейке автомобилей будут доступны две модели: двух- и четырехместные хетчбеки. Машины будут малогабаритными, что очень удобно в условиях большого города и плотности парковки авто. Максимальная скорость, которую могут развивать автокары, – около 70 км/ч., время зарядки аккумуляторов составляет примерно 7 – 8 часов, а ориентировочный пробег от одной зарядки составляет 100 – 120 км. Пробег на самом деле пока невелик, однако уже сейчас ведутся разработки новых аккумуляторов, время зарядки которых будет около 10 минут, а пробег будет значительно увеличен. Что касается затрат на эксплуатацию такого автомобиля, то за время зарядки автомобиль потребляет около 8 кВтч электроэнергии, что в переводе в денежную плоскость составляет примерно 7 грн. Соответственно, за 1 километр пробега вы заплатите около 7 копеек. Регистрация такого автомобиля в ГАИ также будет недорогой. При обслуживании электрокара вам будут не нужны моторные масла, антифризы и фильтры. Уровень шума будет также минимальным, а при аварии возможность возгорания и взрыва практически исключена. Особым успехом такой электромобиль должен пользоваться в больших городах и в службах доставки. Также, кроме открытия салона в Киеве, бу40

дет открыт салон в Крыму, где электрокары будут использоваться для сдачи в аренду отдыхающим, желающим осмотреть достопримечательности полуострова. Если говорить о сервисном обслуживании, то в Киеве уже с осени этого года начнет функционировать система сервисного обслуживания электромобилей, а также электрозаправочные станции, на которых будет возможен вариант не только подзарядки, но и замены разряженных аккумуляторов на заряженные. Во всех цивилизованных странах электрокары вновь начинают обретать популярность. В свете борьбы с большим количеством вредных веществ, содержащихся в выхлопных газах, и компании по защите окружающей среды, ведущие производители автомобилей имеют в разработке собственные модели гибридных автомобилей, которые могут использовать как электродвигатель, так и двигатель внутреннего сгорания. Гибридные автомобили считаются переходным вариантом, призванным убедить покупателей в преимуществах электрокаров. Однако крупные автомобильные корпорации с осторожностью

ФОРУМ

запускают подобные проекты, ведь они, в случае начала успешных продаж электромобилей, могут потерять значительную часть прибыли. Что уж говорить о ведущих мировых нефтеперерабатывающих компаниях, которые, согласно одному из мнений, активно ставят палки в колеса разработкам новых видов транспорта. Остается надеяться на небольшие и независимые компании, которые могут без сокращения производства обычных автомобилей, разрабатывать и выпускать новые модели электрокаров. Примером такой компании может послужить американская фирма Tesla Motors, инвесторами которой являются основатели Google. Ближайшие пару лет будут испытательным сроком для электрокаров в Украине. Если проект окажется финансово успешным и спрос на такие автомобили будет расти, то вполне вероятно, что и в Кировограде мы сможем увидеть первые электромобили, а рядом с бензиновыми заправками появятся небольшие зарядные.

ХОБІ

Ніж – один з найдавніших та найуспішніших винаходів людства. З часу, коли якась премудра мавполюдина його винайшла, він концептуально не надто змінився. Лезо плюс руків’я – таким у переважній більшості є сучасний ніж. Тому «хворобу» під назвою найфоманія (від англ. knife – ніж) я б охарактеризував як генетичну. Хворіють на неї здебільшого чоловіки, і хвороба ця може проявити себе ще у ранньому дитинстві, коли хлопченя намагається змайструвати собі ножика і страшенно тішиться результатом. Плоди дитячої праці потім відбирають батьки, цілком справедливо вважаючи, що «рано ще таким гратися». Описати, що ж являє собою «хотіння» мати ніж, особисто мені не під силу. Але той, хто відчує це, зрозуміє сам – «захворів». Саме для таких індивідуумів і призначено дану статтю. Текст і фото - Володимир Сергієнко Хочу ножа, але не знаю якого. Типова думка починаючого найфомана. Тут уява починає малювати «ідеальний ніж». Дуже часто це «шабля» з клинком сантиметрів не менше п’ятнадцяти та обов’язковою пилкою на обусі. Словом, те, що просунуті найфомани називають «рембоїд», пов’язують з однією із ролей Сталлоне і вважають поганим тоном. І не тому, що вони такі балувані. Просто великі та страшні «ромбоїди» малофункціональні. Пилки на них не пиляють, ь, велике лезо обмежує маневреність ножа – спробуй таким монстром почистити картопельку або рибину. Єдине призначення – наколоти дрівець для вогнища, але поганенька сокира тут з легкістю «зробить» найкрутішого ножа. І ще одне. Подібний ніж може бути визнаний компетентними орга-

Ніж Spyderco Tenacious

нами холодною зброєю і завдати власнику чимало клопотів. До даної категорії я відношу і так звані «ножі виживання». Це «рембоїди», у яких в руків’ї є порожнина для сірників, риболовних гачків та іншої дрібноти. «Посіявши» на природі такого ножа, ви разом із ним позбудетесь цінних в умовах «екстремального виживання» речей. На міцність ножа, в якого пустотіле руків’я, теж надії мало.

Втім, яким має бути його перший ніж, кожен потен потенційний найфоман ф повинен вирішувати вирі для с пе себе сам. На моє переконання, він ві обов’язково має бути бу якісним. Нее слід розмінюватися розмінюватис на відвертее «бе». Коштують та такі ножі гривень вен нь 40-60, часто вирізняються ви фантазійністю фан нтазійністю форм і нехлюйи зібраною конструкцією. ко ськи Про сталі тут і говоо добротність стал рити и не приходиться. Продаються скрізь. сккрізь. Країна-по Країна-постачальник – Китай. Киттай.

Алее не варто одр одразу купувадоро огу річ. По-пе ти дорогу По-перше, дорогий ніж не завжди о означає, що він хорош хороший ший (читай « «зручний та функціональний»), функціонаальний»), по по-друге, на післ сля покупки вас може ранок після просто «задушити «заадушити ж жаба» (з чап сом це проходить, і питання

ціни відсуваєш на другий план). даного Як для першого складаного агатоножа цілком підійдуть багатожі під предметні швейцарські ножі марками «Вікторінокс» та «Венгер» (виробник один і той самий, мий, якість – аналогічно). Вони відносно недорогі, але добре зібрабрані (ті, що не підробка). Особисто сто я не люблю їх, але визнаю – це цілком достойний вибір для поочатківця, та і не тільки. Я б усе се ж рекомендував однопредметтний ніж. Тут вибору у порівняно о низькому ціновому діапазоні не так багато. Якщо це ніж відомого бренду (а саме на такі потрібно орієнтуватися, поки не зовсім в темі), то він, скоріш за все, матиме китайське або тайванське походження. Але це не має відлякувати, адже такі монстри ножового світу, як наприклад «Спайдерко», «Бенчмейд» чи «Кершо» частину цілком пристойних моделей випускають саме там. Особисто моя рекомендація: «Спайдерко» модель «Тінейшес» (володію сам). Складані ножі російського виробництва краще не купувати, бо поки що з цим у нашого північного сусіда не надто добре складається (умисна тавтологія). Чому слід орієнтуватися на відомі компанії? Відповідь очевидна. За багато років вони напрацювали безцінний досвід культури виготовлення ножів. Для першого ножа з фіксованим лезом підійде продукція шведської фірми «Мора». Як ідеальний варіант – ніж «Мора2000». Або щось фірми «Кизляр» (Росія). Повторюся щодо російських складнів, у тому числі кизлярівських – поки що тут ловити нічого. На відміну від ножів з фіксованим лезом. Перевагу варто надати моделям з резинопластиковим руків’ям. Звісно, дерево, може, і красивіше, але функціонально програє. Непоганий вихід – купити дорогого ножа, який був у використанні. На ножових форумах у відповідних розділах чи не щодня з’являються цікаві пропозиції. Люди продають свої ножі, аби зібрати грошей на нову «прє-є-єєлєсть», чи куплений ніж просто «не ліг у руку».

Звідки такий песимізм? Бо розповідають люди з інших міст про чудеса неймовірні і для кіровоградців недосяжні. Пішов собі у зброярський магазин, а там… чого тільки душа забажає. Спо-

ФОРУМ

Ніж Kershaw Junkyard Dog II із композитним клинком

добався у вітрині нііж, покруніж, ти ив його в тив рукках і заморуках вивв… через Інвив… терн нет. А у Кіротернет. вогр раді особливо не вограді розж женешся. Те, що ціни космічсміч розженешся. ні, щее півбіди. Асорти Асортимент такий нь куценький – плакати хочеться. Власне, нормальний вибір є тільки багатопредметних «швейцарців» і російського «Кизляру». Ці «оази» знаходяться у сувенірному магазинчику біля входу до УТО, на другому поверсі цього ж УТО і на Ковалівці, у зброярському магазині (неподалік супермаркету «АТБ»). Найкращий асортимент вам запропонують у сувенірній лавці біля УТО. Там, до речі, є навіть пару ножів фірми «Бенчмейд»! Якщо є бажання зрозуміти, що ж таке якісний ніж, то слід звернути увагу саме на них. Попросити подивитися і віддати назад. Бо ж ціни… До магазину, що неподалік супермаркету АТБ на Ковалівці, мені особисто просто страшно заходити. Там такі серйозні охоронці, що аж мороз по шкірі! Та й вибір ножів відверто посередній. Головна ж моя рекомендація при виборі першого ножа – читати спеціалізовані форуми, як то http://knifeclub.com.ua чи http://www.knife.com.ua і не соромитися задавати питання. «Який ніж порадите?» тут не проходить. Слід, як мінімум, вказати ціновий діапазон, складаний чи з фіксованим лезом і для якої роботи потрібен девайс. Ну, для першого разу досить. Пізніше поговоримо про ножові бренди, сталі, геометрію клинка та інші цікаві речі світу ножів. 41

СВІТСЬКЕ ЖИТТЯ

«Таємниця української вроди»

Кіровоградці взяли участь у регаті «Вітрила Ротарі» Організована Ротарі Клубом Миколаєва, регата привернула увагу ротарійців із кількох міст України. У тому числі найбільшу делегацію – дванадцять чоловік – направив на регату Ротарі Клуб Кіровограду. Команда у складі Дмитра Січкаря, Андрія Каташова та Дмитра Дурача була направлена на яхту «Юнона», найбільшу серед шести яхт-учасниць (24 фути, вага кіля – дві з половиною тонни). Хлопці відважно билися із течією, адже регата проходила у місці злиття річок Інгул і Південний Буг, але їм істотно заважали майже повний штиль і велика вага яхти. Втім, у ре-

Конкурс під такою назвою провів у Кіровограді Центр перукарів, який очолює Ангеліна Ковальова. Участь у дійстві взяли 15 молодих майстрів, які показували свою майстерність у перукарському мистецтві, манікюрі та мистецтві візажу. Готові образи оцінювали компетентні судді, тож всі учасники те переможці по заслугам отримали дипломи і подарунками, люб’язно надані магазином «Світ квітів», спеціалізованим магазином Edlen і компанією «Оріфлейм».

зультаті всі отримали масу задоволення – як учасники гонки, так і уболівальники, які майже чотири години каталися на катері, купалися у теплих водах і фотографувалися на тлі річки й берегів. Після закінчення регати і вручення дипломів та нагород відбувся бенкет, і, оскільки навесні представники Миколаєва приїжджали на десятирічний ювілей Ротарі Клубу до Кіровограда і їм дуже сподобався наш дендропарк, кіровоградці подарували миколаївцям картину із зображенням дендропарка, люб’язно надану президентом корпорації «ХХІ століття» Миколою Онулом.

Газета «Відомості Плюс» відсвяткувала десятиріччя

Гала-вечіркою у ресторані «Вікторія» відзначив свій перший десятирічний ювілей один із найавторитетніших тижневиків регіону – «Відомості Плюс». Ювілярів привітали друзі, керівництво та журналісти провідних мас-медіа регіону. У тому числі головного редактора видання Олену Савранову привітали редактор журналу «Ланруж» Ліка Кожа та президент медіа-групи «весь Кіровоград» Вікторія Талашкевич.

Ведучою «Статського радника» стала Юлія Шпачинська Телевізійну версію проекту формування кадрового резерву області «Статський радник» веде відома в Україні ведуча – 28-річна Юлія Шпачинська. Як повідомляє офіційний сайт проекту, заради конкурсу дівчина тимчасово змінить столичну прописку на кіровоградську. Обличчя Юлії Шпачинської добре відоме українському телеглядачеві завдяки роботі на загальнодержавних телеканалах. Свого часу вона працювала ведучою новин 42

У Кіровограді знімають серіал У Кіровограді закінчилися зйомки серіала «Синдром дракона», в якому грають такі відомі актори, як Олексій Серебряков, Олексій Гуськов, Андрій Мерзлі-

спорту на Першому Національному, згодом там же вела «Погоду», опісля – перейшла на К1 в інформаційну програму «Один день». Вона має профіль у соціальній мережі vkontakte.ru, де коментує своє перебування у Кіровограді. До речі, і нинішній головний продюсер обласного телебачення Андрій Богданович, і ведучий місцевих новин «День за днем» Іван Костроба свого часу вели програму новин «Один день» на каналі К1. ФОРУМ

кін, Олексій Горбунов, Кристина Асмус, Катерина Клімова та інші. Режисер фільму – Микола Хомерікі, а сценарій написали кіровоградці Юрій Смірнов та Вадим Мурований. Сюжет фільму заснований на реальних фактах, пов’язаних із виявленням у 1993 році у Кіровограді колекції старовини вартістю біля мільярда доларів, що належала звичайному електрикові Олександру Ільїну. Також серіал ґрунтується на матеріалах розслідувань, гіпотезах і домислах, що з’явилися протягом останніх років. Події серіалу відбуваються у Кіровограді, Москві, Санкт-Петербурзі та інших містах. У головних ролях – Дмитро Муляр (на фото) та Леонід Бічєвін. Звісно, у масових сценах знялися чимало кіровоградців, тому на вихід серіалу у місті чекатимуть з великим нетерпінням.

ФОТОФАКТ

Перший обласний фестиваль авторської пісні та творчості «Лісова пісня» відбувся у селі Оникієво Маловисківського району. Один із організаторів свята Андрій Кадигроб розповідає, що участь у фестивалі взяли чотири десятки музикантів, тож цілий день лунала музика, читались вірші, а понад чотири сотні гостей насолоджувались природою та куштували юшку із трьохсотлітрового казана. Організатори висловлюють вдячність всім, хто допоміг в організації заходу, зокрема, голові сільради Онікієво Інні Воєводі, голові Онікієвського лісгоспу Сергію Слюсарову, а також Володимиру Грозану, Олександрі Малюзі, Анатолію Вишневському та управлінню у справах сім’ї та молоді Кіровоградської ОДА. Мавок, які з’явилися на фестивалі ніби з легенди, встиг сфотографувати ще один організатор свята – Олег Шрамко.

ФОРУМ

ПОДОРОЖ

Історія та образ міста

Вічне місто о та його дивні передмістя вже дихають свіжим, по-східному солодкувато-терпким, повітрям весни. «Надвечір’я. Тихе полум’я. Хмар замріяне буття. Поступово, наче смолами, небо лине в забуття». М’яке світло, ближче – кольору меду, а подалі – усіх відтінків янтаря, спадає за обрій. На галявинах Єрусалимського лісу (до речі, панове, як вам суто івритське слово «яр», тобто «ліс», до смаку?) пломеніють у рідкій молодій травиці колоніти. Текст – Роман Любарський Дехто з репатриантів зі стажем стверджує, що ця квітка має свій особливий географічний статус, а як на мене, це – той самий справжнісінький дикий мак, який ще не перевівся і в Україні... «Колоніти», думаю, від того, що ростуть вони колоніями. Це добре помітно у березні-квітні, особливо якщо ви підніметесь у гори Верхньої Галілеї або на Голани. За легендою, численні пурпурово-багряні квіти сходять саме там, де колись у грізні часи повстань та воєн пролилася кров героїв. Згадку про це можна навіть знайти у вірші «Єрусалим» Івана Буніна, який побував тут у квітні 1907 року. У 1996 році Ізраїль відзначив значний історичний ювілей своєї столиці. Так, за свідоцтвами вчених, пройшло три тисячоліття з того часу, як Єрусалим – невеличке місто, розташоване на краю Іудейської пустелі, було захоплене царем Давидом і перетворене на столицю єврейського царства. Ця подія стала поворотною в історії міста, яке до того нічим не відрізнялося від інших – більш давніх і більш вагомих – міст Ханаана, таких, як Мегіддо, Єрихон або Ашкелон. Рішення Давида перенести саме до Єрусалима головну святиню – Ковчег Завіту (що пізніше, за правління Соломона, був вміщений у Святая святих Першого Храму) 44

– визначило виключне місце Єрусалима не тільки в свідомості євреїв, але також і в свідомості християнських та мусульманських народів. Саме в цьому місті – згідно з усіма трьома монотеїстичними релігіями – відбулися та ще мають відбутися центральні події світової історії. Разом з тим, особлива цікавість до Єрусалима з боку різних культур і народів роковим чином позначилася на його історії: Єрусалим побував в руках завойовників понад 80 разів, неодноразово його було зруйновано майже вщент. Але він знову відроджувався з руїн, іноді повністю змінюючи своє обличчя. Часто нові завойовники намагалися прикрасити Єрусалим відповідно до своїх уявлень про красу і велич, і сьогодні єрусалимці живуть в місті, де вдосталь збереглися сліди цих культур. Мільйони людей протягом сторіч зверталися подумки до Вічного міста. Протягом тисячолітть з’являлася незліченна кількість творів літератури та мистецтва, в яких оспівувалося та прославлялося це місто. В різні часи воно приваблювало, причаровувало, притягувало до себе багатьох не лише як колиска цивілізації, а як містична таїна, як символ віри та духовності. Із сотень відомих мандрівників, вчених, митців, громадських та релігійних діячів

назову імена лише д деяких, що б Мі залишили образ Міста в своєму серці, в своїх спогадах, в своїх творіннях. Це – і перший з паломників Київської Руси єгумен Данило, і славнозвісна Роксолана, і «витязь в тигровій шкурі» Шота Руставелі, і засмучений душею Микола Гоголь, і охоронець традицій Товариства передвижників Микола Ярошенко, і видатний мовознавець-поліглот Агатангел Кримський, і неперевершений Альберт Ейнштейн, і загадкова Олена Блаватська, і геній генетики Микола Вавілов, і автор «Палестинського танго» Олександр Вертинський, і автор «Життя Ісуса» Ернест Ренан, і парадоксальний Гілберт Честертон, і відвертно-вольнолюбний Борис Чичибабін. З одного боку, Єрусалим залишається одним з найдавніших поселень планети, священним містом трьох світових релігій, містом-пам’ятником. З іншого – тут люди різних народностей живуть своїм повсякденним життям, намагаючись, як і повсюди, знайти кращу роботу, дати дітям кращу освіту, приємно відпочити, кохають і страждають, зтикаються з несправедливістю, приниженням, дискримінацією. Тут живуть банкіри та інженери, вчителі та комп’ютерники, лікарі та бізнесмени, студенти та солдати. Вони полюбляють грати у футбол або у тенніс на кортах місцевої філії Християнської спілки молоді, дивляться останні голлівудські стрічки в кінотеатрі «Джил» або вибирають найновіші диски у прохолодних залах «Тауер Рекордс». Звичайно, якщо говорити про вишукану кухню, то не варто порівнювати Єрусалим з Римом, Парижем або Прагою. Проте, тут ви можете покуштувати найкращу в світі «конафу» – десертну арабську

ФОРУМ

страву з патоки та м’якого сиру або чудовий гуляш по-угорськи, ніжний паштет з курячої печінки та незрівнянний кускус, приготований поваром, що колись практикувався у королівському дворці Марокко. Однак вся ця місцина просякнута кров’ю, що пролита тут за віки, і давно живе власними символами та міфами. «Повітря над Єрусалимом так насичене молитвами та снами, як вихлопними газами над будь-яким промисловим містом. І тут, і там важко дихати», – писав ізраільскій поет Єгуда Аміхай. В цій розгорнутій метафорі особисто я вбачаю досить серйозний підтекст: в країні, де й досі немає Конституції, життя рядової світської людини частогусто обмежується законами та традиціями іудейської релігії. Багато століть тут не вщухає теологічна суперечка між іудеями, християнами та мусульманами: чий бог найсправжніший, наймудріший і найвеличніший та чия історія дозволяє висунути докази та претензії на владу над цим місцем. І кожен з них вважає, що він настільки правий, що може зневажати думку іншого. Доходить навіть до курйозів. Так, християнські ченці різних конфесій лаються, як школярі, за право підмітати ті чи інші сходинки церкви Гроба Господня або за те, кому в яку чергу правити службу на Пасху. Ортодокси-євреї перегороджують по шабатах вулиці районів свого компактного проживання, хоча відомо, що з 16.30 п’ятниці до 18.30 суботи громадський транспорт все одно не ходить, а володарі приватних авто давно знають, що можуть суворо постраждати, потрапивши у такий район. Попри все, ніхто і ніщо не може закреслити надзвичайну метафізичну сутність Єрусалима,

ПОДОРОЖ

його природну привабливість, яка складається з дивовижного ландшафту, гірського повітря, найрізноманітніших облич, одеж, пам’ятників, споруд і просто каменів, будь-який з котрих несе на собі відбиток Історії. І таке на кожному кроці – то розсипається, то сполучається, наче в калейдоскопі. Ось, наприклад, кілька «картинок», які можна побачити, зробивши лише невеличку подорож центром міста. Якщо спуститися вулицею Агрон і пройти повз низку кафе та перукарень, ресторанів та магазинів, повз католицький монастир та старовинне мусульманське кладовище, а потім звернути на вулицю Царя Давида, то невдовзі ми опинимося перед розкішною спорудою, що зветься Бейт-Шмуель (Обитель Самуіла). Піднімемося сходами до центрального входу і увійдемо до маленького залу, схожого на студентську аудиторію. Лише елегантна кам’яна шафа для зберігання сувоїв говорить про те, що це синагога. Чоловіки тут можуть ходити без кіпи, а жінки – навіть в шортах. А рабин, точніше рабинша, може бути і «трошки вагітною». Одначе це зовсім не говорить про невігластво даної общини. Що стосується єврейських традицій, їх тут вивчають на університетському рівні. (Щоліта «реформисти» беруть участь у археологічних експедиціях – у Бейт-Шмуелі є чудовий археологічний музей.) Молитви та псалми звучать тут у музичному супроводі, під рояль. Корінні ізраїльтяни не кажуть «поїхати до Єрусалима», «прибути в Єрусалим», «відвідати Єрусалим», вони кажуть «лаалот лє Єрушалаім», тобто «піднятися до Єрусалима». В цьому є певний сакральний зміст – тут немало місць, де відчуваєш себе піднесеним, натхненним, просвітле-

ним, хоча і буквально повсякчас доводиться кудись підніматись. Недарма тут переважають назви, пов’язані з висотою: гар (гора), рамот (нагір’я), маалот (маківки, верхи, ступені), гіва (холм). Взагалі, в Єрусалимі вражає різнобічність географічних назв. Слова типу «гора», «холм», «долина», «рівнина», «поле», «сад», «краєвид», «джерело», «став», «височина», «узвищщя» та подібні входять складовою частиною до власних імен: Гар а-Цофім (Підзорна гора), Гіват-Шапіра (Холм Шапіра), Емек Рефаім (Долина духів), Байт ва-Ган (Дім і Сад), Ейн-Керем (Виноградне джерело), Рамат-Рахель (Узвишшя Рахелі), Хацел-Дама (Поле крові) і т. ін. Вони відбивають різнобарвність єрусалимського ландшафту, де у надзвичайно концентрованому вигляді зібрані начебто усі можливі в природі різновиди рельєфа. Часті перепади висот надають місту особливу мальовничість. Чисельні сходи, круті схили, тераси, обкладені камінням, обрамлені зеленню та квітами серпантини вулиць – все це форми поєднання природної спонтанності та оригінального архітектурного вирішення. В Єрусалимі, на відміну від Тель-Авіва, Ашдода і Ашкелона, практично немає геометрично розрахованих прямих проспектів та правильних квадратних майданів. Навіть бідні квартали, з їхніми порівняно одноманітними блоками, виглядають, як правило, не понуро, бо вільне розташування будинків рятує забудову від схематичної уніфікованості. Єрусалим – не тільки образ землі в мініатюрі. Він увібрав в себе до того ж майже не всі можливі види людських поселень. В його топонімиці є безліч назв типу «місто» (Кір’ят-Ювель), «село»

(Кфар-Нахум), «поселення» (Мошават-Германіт) або ж зовсім біблійно-казкові – «Виногадник Авраамів» (Керем Авраам), «Ділянка братів» (Нахалат ахім); навіть єрусалимський базар іменується «Іудейський стан» або «Табір Єгуди» (Махане Єгуда). Іншими словами, в Єрусалимі є все – села, селища, поселення, виноградники, табори. До цього можна додати арабські села з віслюками та козами, що існують не лише в назвах, і навіть справжній кібуц (Рамат-Рахель) – з полями, павлинами, басейном та концертним залом – в межах сучасного столичного міста. А над усім цим – величне Старе місто. В Єрусалимі захоплює дух навіть від простого розглядування карти міста. Історія усіх країн і народів відтворена на ній та на її каменях. Перші й основні – це, звичайно, євреї, Дім Ізраїлів, що зафіксовано у назві одного з найдавніших районів міста Бейт-Ісраель. А розташований він між вулицями Ста крат, пророків Єзекіїла і Самуіла та Судей Ізраїлевих. Ну а крім назв, пов’язаних безпосередньо з біблейськими євреями та Святою землею, в Єрусалимі представлена уся географія. Це квартали: Бухарський, Вірменський, Християнський... Є навіть Африканський квартал, що майже розчинився вже в Мусульманському. Там з ХVІ-го століття селилися паломники, а також нащадки рабів з Судану, Сомалі та Чаду. Це колонії: Американська, Німецька, Грецька (й донині частково населена греками), є також Іспанська колонія (в районі Хевронського шляху), втім більш відома за одноіменним рестораном. Це площі: Французька – з колежем Терра Санкта, кафе та

ФОРУМ

культурним центром; Датська – з пам’ятником датським антифашистам; Голандська – поблизу Музею Катастрофи. Це вулиці: Чілі, Бразилія, Колумбія, Коста-Ріка, Нікарагуа, Мексика, навіть Верхня Вольта, котра, зневажаючи географію, розташувалася поміж Гватемалою та Уругваєм в південнозахідній частині міста. Кажучи про людство в мініатюрі, яке населяє Єрусалим, не слід розуміти це просто як єврейський інтернаціонал. Існує декілька нечисельних, але доволі колоритних груп давніх мешканців Міста, що додають йому якщо не святості, то своєрідності, – це вже згадувані вірмени, греки, а також сірійці, копти, ефіопи, друзи, курди та інші, включаючи, наприклад руських сестер та італійських братів. Де іще можна побачити справжніх живих древніх єгиптян, майже знищених та асимільованих арабами у себе на батьківщині, якщо не в Єрусалимі, в коптському православному монастирі або в церкві цариці Єлени. Або ж узяти зовсім екзотичних єрусалимських японців, прибіжників іудаїчної секти «Макуя». Вони стверджують, що походять з одного з десяти втрачених колін, а в їхній міфології міститься немало «фактів», що підтверджують давнє єврейське походження японського народу. Або справжні росіяни – не радянські – вони живуть в обителях Гетсиманського саду. Єрусалим – це, напевно, ще не розгаданий сакральний принцип. Єрусалим – це сходження неба на землю, це зведення молитов, пісень і стогонів у каміння, що набирає від того золотаворожевого сяйва. Тому його мешканцям більше личить ангельский чин, ніж міжусобиці та розважлива житейська проза. 45

ПУТЕШЕСТВИЕ

Планируя путешествие и выбирая из множества греческих курортов Халкидики, мы знали о нем немного. В отличие от более популярных среди русскоязычных туристов греческих островов, в северную Грецию предпочитают ехать европейцы, а в выходные пляжный контингент пополняют и отдыхающие греки. И, нужно сказать, не зря. Текст – Ольга Гриднева, фото – Дмитрий Дурач

Первое впечатление Во время первых двадцати минут дороги из аэропорта нас не покидало навязчивое чувство дежавю. Греция состоит из гор и плоскогорий, между которыми расположены небольшие равнины. И как раз равнина близ Салоников очень напоминает пейзаж кировоградской степи. Разве что указатели на новогреческом языке и серые шарики оливковых деревьев отличают македонские поля от украинских. Однако, как только шоссе приблизилось к побережью, это впечатление развеялось бесследно. Буквально каждый метр скалистого, поросшего лесом берега с идеальными пляжами не оставлял сомнения: только здесь могли жить великие боги и герои!

Немного географии и мифологии Полуостров Халкидики находится в северо-восточной части Эгейского моря и своими очертаниями напоминает трезубец Посейдона. Имя властителя морских глубин неоднократно встречается в названиях поселков и отелей. И неудивительно, ведь, согласно одному из греческих мифов, именно здесь боги-олимпийцы сражались с титанами и Посейдон потерял свой трезубец. Так и возник Халкидики. Также говорят, что Халки46

дики похож на огромную руку, протянувшую в море три своих пальца. Это три более мелких полуострова: Кассандра, Ситония и Афон. По другой легенде Посейдон метнул свой трезубец в троих своих детей: сыновей Ситона и Афона, споривших из-за любви к сестре Палини. Отсюда и название двух «пальцев», а третью полоску суши, носившую имя ветреной красавицы, впоследствии «присвоил» основатель города Салоники, македонский царь Кассандр. Остановимся подробнее на каждом из «пальчиков», которые греки, кстати, называют «ноги». О последнем из них, Афоне, уверена, слышали многие. Святая гора – единственное в своём роде православное монашеское «государство в государстве». Все население полуострова – это монахи, которые живут в двадцати православных монастырях. Светское население здесь представлено редставлено двумя небольшими курортными городками, в отелях кото-рых в основ-аном останавливаютсяя паломники в ожидании раззрешения пооысетить святыам ни. Женщинам путь на Афон он запрещен.

Средний «палец» – Ситония – почти полностью заповедная зона. Новые отели здесь строить уже довольно давно запрещено, но существующие пользуются спросом у любителей уединения. И самый южный из полуостровов – Кассандра – это центр туризма на Халкидики. Туроператоры обычно рекомендуют его любителям интенсивных развлечений и активной ночной жизни. Однако, на самом деле, и на Кассандре немало тихих уединенных отелей, в которых мешают спать разве что птицы. Большинство шумных заведений расположено в поселках Каллифея, Ханиоти и других, от которых до места вашего отдыха может быть до десяти километров живописных горных склонов и соснового леса.

Единение с природой Все пляжи Халкидики имеют абсолютно благополучную экологию. Большинство из них может похвастаться «го-

ФОРУМ

лубым флагом» – сертификатом качества пляжей Европейской комиссии по окружающей среде, которым награждаются только самые чистые пляжи. Но, поверьте, на глаз «знаменосный» пляж от не удостоенного такой чести отличить нельзя. Абсолютно везде цвет моря, по мере удаления от берега, меняется от светлого до тёмного-бирюзового. Кстати, в отличие от своих братьев, женственная Кассандра–Палини не обрывается крутыми скалами в море, а входит в воду постепенно. Песок на тамошних пляжах мягкий и относительно мелкий, а множество гладких разноцветных камешков не оставят равнодушным ни одного ребенка. Богато Эгейское море и разнообразной морской живностью. Однако, в отличие от мекки любителей нырять – Красного моря – ядовитых и опасных существ тут крайне мало, а рыбки, которых достаточно много, спокойно плавают вокруг отдыхающих, надежно маскируясь под цвет дна. Самое удивительное, что греки, развернув мощную туристическую инфраструктуру, сумели сохранить иллюзию нетронутой природы. Все, что создано человеческими руками, органично вписывается в окружающий ландшафт. Возможно, из-за сейсмоопас-

ПУТЕШЕСТВИЕ

ности региона постройки на Халкидиках не масштабны и не грандиозны: это касается и частных владений, и отелей. Небольшие уютные корпуса последних не соревнуются с величественными реликтовыми соснами и скалами, а ненавязчиво их дополняют. Зачастую постройки даже довольно крупного отельного комплекса так рассредоточены по относительно небольшой территории, что почти не видны. Традицию «вживлять» сооружения в ландшафт замечательно иллюстрирует и еще одна местная достопримечательность. Неподалеку от Салоников, в горах Фессалии, расположен уникальный монастырский комплекс – Метеоры. На вершинах невероятной красоты огромных каменных столбов (до 600 метров) уже более тысячи лет существуют монастыри. Причем их стены словно вырастают из скалы – вокруг монастыря, как правило, нет ни метра свободной площади. Даже каменные лестницы здесь появились менее 100 лет назад – до этого отполированные сотнями тысяч лет скалы оставались нетронутыми, а людей поднимали в специальных сетках. Оранжевые черепичные крыши монастырей словно парят над пропастью. Отсюда и название – «Метеоры», в переводе с греческого – «парящие в воздухе».

Греки Греки, обладая массой достоинств, до безобразия неторопливы и легкомысленны, что, впрочем, не сказывается на качестве отдыха. Грекам сначала нужно поговорить, а уж потом начинать действия (недаром слова «полемика» и «демагогия» имеют греческие корни). Грек обязательно с вами поболтает, даже если единственный язык, который он

понимает, т, – новогрееческий, а ваши познания знания ограничиваются словами «калимэра» («здравствуйте») и «калиспэра» («до свидания»). Обращаясь с какой-либо проблемой к персоналу отеля, будьте готовы к тому, что с вами сначала обсудят, нужно ли ее вот прямо сейчас решать, и, только удостоверившись в важности проблемы, начнут что-то предпринимать. Впрочем, уже на третий день отдыха какие-то мелочи начнут казаться неважными и вам. Вообще единственным местным, обладающим повышенной ответственностью, оказался спасатель у отельного бассейна. Он без устали читал нотации отдыхающим о том, что по мокрой плитке опасно ходить босиком, что кто-то слишком долго сидит на солнце и рискует обгореть, и еще о массе, безусловно, важных вещей, которыми отдыхающие пренебрегали. Впрочем, справедливости ради, стоит упомянуть, что в результате большую часть своего времени этот юноша просиживал в шезлонге, и никого спасать ему не приходилось. Человек же, в обязанности которого входило собирать плату за использование шезлонгов и зонтов на пляже, вообще был полумифической личностью. Увидеть его удалось лишь один раз, да и то, после упорных поисков. Тут нужно упомянуть, что в Греции нет частных и платных пляжей: купаться и загорать можно на любом. Единственная прерогатива отеля – взимать плату за шезлонги и зонтики с тех, кто не является гостем этого конкретного заведения. Поэтому, теоретически, занимая место под зонтиком, мы должны были показывать

специальный ваучер, который на практике ике никто не проверял.

Греческая кухня Попробовать все греческие блюда невозможно. И дело не в том, что цены в тавернах более чем демократичные, а порции просто гигантские. Греческий салат в разных кафе будет похож только наличием солидного куска сыра фета и оливок, которые в Греции имеют совершенно особый вкус. Разные овощи, разные травы – и вы словно едите совершенно новое блюдо. В Греции обязательно стоит есть блюда из баклажанов – местные жители настоящие фанаты этого овоща. Скажем, в нашем отеле за ужином баклажаны присутствовали минимум в шести блюдах. Виртуозно готовят в Греции и мясо. Свинина и баранина в руках греческих поваров превращаются в настоящие шедевры: гриль, запеканки, тушеные блюда и множество соусов. Рыбные рестораны также великолепны. В последних обязательно попробуйте осьминога, зажаренного на углях, политого оливковым маслом с виноградным уксусом. Уверена, что после такого обеда восьминогие жители морских глубин будут вызывать у вас только симпатию. Везти с собой в Грецию спиртное, мягко говоря, не очень умно. Сразу оговорюсь, что любителей пива ждет разочарование. Пиво в Греции, конечно, есть, но оно абсолютно не впечатляет. В Греции нужно пить вино. Терпкое сухое – за обедом, сладкое изюмированное вино – за ужином и, конечно, игристые сорта по

ФОРУМ

особому случаю. чаю Цены на вино вполне впол демократичные. В таверне бокал ввам обойдется в 1-2 еевро, а бутылку в супермаркете можно супер евро. Есть и сугубо купить за 5-6 евр греческое изобретение – белое сухое вино «рецина». В его состав входит сосновая смола, придающая напитку своеобразный вкус и аромат. Любителям напитков покрепче греки могут предложить знаменитую «Метаксу» и анисовую водку «Узо». Да-да, та самая «Узо», которой потчуют отдыхающих на турецких и египетских курортах, – это греческое изобретение. Сами греки пьют предостаточно. Возможно, дело в воздухе, но отведавшие солидную порцию спиртного наутро полны сил и энергии. Может быть, причина в кофе. Греки пьют его в любое время дня в многочисленных уличных кафе или даже на ходу и называют в зависимости от степени сладости: гликос (очень сладкий), метриос (средний), скетос (без сахара). Или же фраппе: коктейль из кофе и колотого льда с разными добавками. Несмотря на то, что теоретики кухни настаивают на том, что «фраппе» - слово французское, сами греки уверены, название ледяного коктейля со стойкой пенкой – это измененное греческое «афрос», то есть «морская пена». Среди северных греков бытует анекдот: «Грек из числа праведников, распрощавшись с земной жизнью и попав в райские кущи, огляделся и с видом знатока изрёк: "Красиво здесь, конечно, но не Халкидики"». Что ж, не могу не согласиться с мудрым праведником и с надеждой говорю: «Та леме, Халкидики!» 47

СПОРТ

Евро-2012 и Кировоградщина:

Каковы наши шансы стать участниками тниками футбольного п праздника?! Красивые картинки Евро-2012 с чистыми зелеными улицами, европейскими й города… отелями, дружелюбным персоналом и терминалами с картой Пока о таком остается только мечтать, а до чемпионата Европы казаосталось меньше года. В том же Киеве с трудом найдешь указаегко тели на английском языке, и иностранец, к примеру, может легко заблудиться в метро. И каково оказаться на месте бедных туедут в ристов, которые следующим летом в массовом порядке приедут деет Украину и обнаружат, что большая часть населения не владеет элементарным знанием английского языка! Текст – Андрей Липатов Можно только догадываться, какие приключения ожидают иностранного гостя, если рядом его никто не понимает и вокруг не окажется никаких указателей на другом языке, кроме русского. Давайте только представим, какие впечатления могут остаться у туриста, решившего самостоятельно совершить путешествие в Украину. Начнем с неподготовленности государственных служащих и работников сферы обслуживания. Когда иностранец подходит к милиционеру и обращается к нему на английском языке, то у того, мягко говоря, наступает ступор. Это же касается персонала в кафе и ресторанах, где в лучшем случае на ломаном иностранном языке может поговорить только администратор. Если говорить об отелях, то здесь туристов может отпугнуть слишком завышенная цена за номер, в котором удобства оставляют желать лучшего. Это же касается и транспорта, где иностранным гостям обещают больМаркиян Лубкивский, председатель Организационного комитета Евро2012: «Главным мотивом для волонтеров служит желание приобщиться к процессу подготовки турнира, то есть совершенно не меркантильные, а, скорее всего, патриотические мотивы руководят людьми, которые принимают участие в проведении европейского первенства».

шие комфортабельные автобусы, но если они приедут в Киев, то увидят маленькие желтые маршрутки, в которые до отказа тального зала научной библиотевпихивается огромное количе- ки КГПУ им. В. Винниченко. По словам координатора Всество людей – в Европе они такой украинского центра волонтеровэкзотики точно не встретят. Да, у нас строятся великолеп- 2012 Николая Воробьева, проные стадионы, аэропорты, новые водившего это заседание, для дороги, но, на мой взгляд, не- организации и проведения чемобходимо активизировать язы- пионата Европы в нашей стране ковую подготовку персонала, УЕФА требуются около трех тыкоторый будет контактировать с сяч волонтеров, однако каждый иностранными гостями. До стар- принимающий город имеет возта чемпионата Европы остается можность привлечь добровольвсе меньше и меньше времени, цев дополнительно. Николай и очень бы хотелось, чтобы у нас Воробьев отметил особую важвсе изменилось в лучшую сторо- ность волонтерского движения, ну и в глазах иностранцев Украи- ведь для волонтеров, представл ляющих Кирона не выглядеНиколай Вовво о воградщину, это ла «диковатой робьев, лидер б будет отличным страной треобщественнош шансом популятьего мира», го Всеукраинр ризировать родкоторую знают ского центра н ной край среди только по браволонтеровм многочисленных тьям Кличко, 2012: «Именно от навыи иностранных туЧернобылю и ков волонтеров во многом р ристов. Андрею Шевбудет зависеть качество Еще не поздченко. организации футбольного н но стать кандидаНе может первенства». то том в волонтеры не радовать – для этого нетто, что с иноб й на официальный зайти сстранными туристами в тесном обходимо контакте будут работать более сайт УЕФА http://www.uefa. д десяти тысяч украинских волон- com и заполнить анкету. Волонттеров, которые также пройдут терами могут быть те люди, котокурс обучения английскому язы- рые достигли совершеннолетия, ку! Необходимо отметить, что свободно говорят по-английски, д добровольцы из Кировоград- а также дружелюбны, общительсской области также имеют шанс ны и коммуникабельны. Отбор принять участие в волонтерском волонтеров будет проходить в непроекте к чемпионату Европы. сколько этапов: сначала пройдет В июне в нашем городе этот во- официальная регистрация (котопрос обсуждался за круглым рая началась с середины июня), сстолом под названием «Год до вскоре состоится собеседование Евро-2012: участие Кировоград- с отобранными кандидатами, пощины в футбольном празднике», сле чего будет утвержден список ссостоявшимся в помещении чи- волонтеров (декабрь Обсудить статью, задать вопрос автору, а также оставить свой комментарий можно на блоге Андрея Липатова:

ФОРУМ

2011 года), которые сначала прой пройдут общий тренинг, а зате затем их ждет непосредстве ственное обучение на местах (май-июнь 2012 года). Д Для волонтеров, которые все-таки пройдут этот се серьезный отбор, открыва вается фантастическая во возможность усовершенств ствовать знание иностранно ного языка, поделиться своими богатыми знаниями и умениями с единомышленниками, завести новые интересные знакомс комства и, что немаловажно, получить бесценный профессиональный опыт работы в конкретной сфере (безопасность Андрей Банцер, начальник отдела по работе с волонтёрами: «Приём электронных заявок пройдёт на сайте uefa. com с 14 июня по 30 сентября. После их отбора кандидаты пройдут собеседование в одном из четырёх принимающих городов Украины. Главное условие для того, чтобы стать волонтером – знание английского языка, а также возраст старше 18 лет». и правопорядок, IT IT, логистика, маркетинг, медиа, транспорт и прочее). Если в Европе волонтерские движения являются обычными повседневными вещами, то в Украине эти процессы только находятся на этапе зарождения. Пока наша страна не имеет серьезного опыта проведения соревнований подобного масштаба. Меньше чем через год на Украину будут устремлены взгляды всей футбольной Европы, и работа волонтеров должна быть максимально скоординированной и сплоченной. Но не стоит забывать, что Кировоградская область также может стать частью европейского футбольного праздника, а ее жители – лицом чемпионата. Кто откажется воспользоваться таким шансом?

http://oureuro.wordpress.com

ФОТОФАКТ

На фото, люб’язно наданому пресслужбою ФК «Зірка», ви бачите момент матчу, у якому наша улюблена команда на домашньому полі зіграла із футболістами команди «Динамо-2» і перемогла у матчі чергового туру чемпіонату України з рахунком 3:2. Автор фото – Ігор Філіпенко, Fotoinform

ФОРУМ

MADE IN KIROVOGRAD

Директор Института экономических стратегий Борис Кузык широко известен в политических, деловых и военных кругах России, Европейского Союза, США и многих других стран. Родился же Борис Николаевич 19 октября 1958 года в райцентре Александровка Кировоградской области.

Доктор экономических наук, профессор и членкорреспондент Российской академии наук (РАН), наш земляк Борис Кузык входит в состав рабочей группы при президенте РАН по анализу экономических и научнотехнических проблем высоких и критических технологий в гражданском и обороннопромышленном комплексе. Специализируется Борис Николаевич в области экономической теории, а также исследований систем управления высокотехнологичными и инновационными процессами в экономике России. Также, по роду своей деятельности, герой нашего рассказа поддерживает тесные контакты со многими представителями оборонного комплекса России и мира, поскольку занимал руководящие посты в министерстве обороны и министерстве внешних экономических связей Российской Федерации, а также работал в 1994-98 годах помощником президента РФ по вопросам военнотехнического сотрудничества России с зарубежными странами. В молодости Борис Кузык окончил с золотой медалью среднюю школу №1 в родном городке, а после с отличием – Ярославское высшее военно-финансовое училище и Финансовую академию при правительстве Российской Федерации. Он служил в Вооруженных силах на должностях руководителя финансово-экономической

службы дивизионного и армейского звена, а также в центральном аппарате министерства обороны Российской Федерации. Позже Борис Николаевич занимал руководящие посты в администрации президента Российской Федерации, руководил национальной инновационной компанией «Новые энергетические проекты» и возглавлял холдинговую промышленную компанию «Новые программы и концепции», которая работала в реальном секторе высокотехнологичной промышленности и имела суммарную стоимость активов более 1,5 млрд. долларов. Известный «король оборонки» Борис Кузык также входит в совет по внешней и оборонной политике Российской Федерации. Он лично координировал создание новой системы ВТС и отработку политических и финансовых механизмов ее функционирования. В итоге значительно активизировался экспорт русского вооружения и военной техники, что дало возможность практически вдвое (1,7 млрд дол. США в 1994 г. до 3,5 млрд дол. в 1996 г.) увеличить объемы поставок оружия в зарубежные страны и выйти на новые рынки сбыта. Таким образом Россия заняла второе место в мире по экспорту своих вооружений, а доходы стали практически основным источником финансирования оборонного комплекса страны. На персональном вебсайте Бориса Кузыка (http:// www.kuzyk.ru) говорится, что он награжден золотой ме-

ФОРУМ

далью имени Н. Кондратьева, а также медалями имени В. Леонтьева и Н. Вавилова за значительный личный вклад в развитие общественных наук – в частности, экономической науки. Кроме того, Борис Николаевич – генерал-майор запаса и является одним из учредителей национального инвестиционного совета и российского союза машиностроителей. Автор свыше 200 монографий, научных исследований, учебников и учебных пособий по вопросам экономики, финансов и военно-технического сотрудничества России, Борис Кузык активно занимается благотворительной деятельностью в Украине и России, например, участвует в создании книг, посвященных его родине. Так, в соавторстве с писателями Василием Белошапкой и Людмилой Литвин, Борис Николаевич выпустил такие книги, как двухтомник «Кировоградщина: история и современность центра Украины», «Александровка. Взгляд сквозь века» (2001), «Александровский меридиан: люди, события, времена» (2003), «Головковка - сердце Холодного Яра» (2004). Вместе с Надеждой Стаценко наш земляк создал учебное пособие по английскому языку «Александровка. Мой родной край» (2003), а вместе с Людмилой Литвин – книгу «Александровские университеты» (2004). Книга Бориса Кузыка «В течении времени: Энциклопедия Александровщины» была номинирована в конкурсе «Книга года-2002» в разделе «Туристическая литература».