Євген Гребінка. Поетичні твори

Page 1


~

c!hi ОА

'І' О tJl е 1(' а

1'1 о (!

cl

Є

--~

n~ ВГЕН

(J РЕБ І Н КА &о е 1ft '#

'1f 1t

m(J°f u

(J>а(}л1tС1J кии

(}{иї(/-

і

nltCbJle1tlil1K

fJ5J


fJЕДАКlllйНА КО.АЕГlЯ М.

П.

Бажан,

О.

Є.

3аёенко,

С.

А.

Крижанівський.

А. С. Малишко, М. А. Наzнибіда, А. М. Новиченко, А. С. Первомайський, М. Т. Рильський, П. Г. Тичина.

у порядкування, вступна стаття

С. д. з у б к О в а

примітки


ЕВГЕН

ГРЕБІНКА

Нова українська _\ітература, що

почала

формуватися

з кінця ХУІІІ ст., розвивалася в напрямі ствердження реалізму. Піднесення національної самосвідомості в краї­

ні, викликане Вітчизняною війною

р. та повстан­

1812

ням декабристів, розвиток соціальної й національної ви­ звольної боротьбЕ пробу ДИ.\и глибокий інтерес передових

письменників до народу, його життя, дум і сподівань. В

цьому

історичному

процесі

українська

література

спиралася н", досвід російської .\ітератури. В свою чер­ гу,

українські

ською

й

письменники

російською

російському

того

мовами,

літературному

часу,

брали

пишучи

участь

процесі,

україн­

в

загально­

СПРИЯ.\и

розвитку

своєї посестри.

Серед вердився

попередників критичний

тод, помітне

місце

Є. П. Гребінці тягом му

і

маІЇже

в

історії

як

в

творах

основний

нашої

на

1812

ут­ ме­

літератури

належить

років

брав

участь

в

українсько­

літературному процесі.

Євген Павлович Г ребіНІ<а народився того)

якого

художній

видатному ХУДОЖНl!Ку слова, що про­

двадцяти

російському

Шевченка,

реалізм

21

січня (2 лю­

р. в MaєТl<y "у бєжище» поблизу Пирятина,

Полтавщині,

в

(ім'ї дрібного

з

поміщика.

Початкову


освіту він р.

1825

одержав

був

наук.

Інтерес

до

в дитинстві, значно рами

наймаНих

Ніжинської

до

літератури,

захоплювалися

від

Д~OMa

віддании

~

якии

Є

розвинувся

вільнолюбними

ре

б'

ІНка

а

з

вищих

виявляв

ще

У Ніжині. Гімназисти віршами

Рилєєва, читали у списках

вали за традицією рукописні

Г

.

учиге.,ів,

гімназії

Пушкіна, тво­

"Горе от ума», вида­

журнали. Один з журна­

лів вів Є. Гребінка, заповнюючи його щотижневий но­ мер

В

майже

гімнаЗІІ

Пушкіна

виключно

власними

Гребінка

розпочав

віршами

та

перекладати

прозою.

"Полтаву»

на українську мову, а також перекладав літо­

писи Авраамія Паліцина з старослов'янської

на росій­

ську мову. За свідченням сучасників, перші свої твори

Гребінка писав переважно українською мовою. До далекого Ніжина доходив відгомін бурхливих по­ літичних подій. Серед учителів бу ли прогресивні люди­ М. Г. Бєлоусов, К. В. Шапалинський, І. Я. Ландражин та ін.,- лекції яких мали істотний

вплив на

зароджен­

ня у вихованців високих прагнень та ідеалів. Згодом у

автобіографічній повісті "Записки студента» Є. Гребін­ ка

подав

характерну

картину

духовного

~,иття

настро-

більшість

виклада­

Їв гімназистів.

Проте чів

не

гімназичне

відзначалося

сивністю

начальство НІ

та

глибокими

поглядів. Анекдоти про

знаНRЯМИ,

ні

прогрс­

обмеженість та

гластво професора російської словесності П.

нені­

І. Ніколь­

ського дійшли аж до наших днів. Саме ці «професори­ школярі», як Їх назвав

l'vI. В. Гоголь, розпочали цьку­

вання Бєлоусова, звинувативши Виникла

ціла

справа

його

про політичне

у і

вільнодумстві.

релігійне

вільно­

думство деяких професорів гімназії. За велінням Мико­

ли

І

Бєлоусов

та

інші

вовчим білетом звільнені

прогресивні з гімназії.

4

викладачі Вїдби.\ися

були

з

ці події


й

на

самій

гімназії:

міністр

спочатку

рати нових учнів у перші класи, а в

заборонив

наби­

1832 р. гімназія

була перетворена У фізико-математичний ліцей.

Та Є. Гребінка цього вже не застав -

в 1831 р. він

закінчив гімназію і вступив на службу у 8-й Малоросій­ ський козачий полк, але незабаром

вийшов у відставку

й на початку 1834 р. переїхав до Петербурга, де й про­ вів

решту

свого

недовгого

життя,

наїжджаючи

час

від

часу на Україну.

Попрацювавши недовгий час чиновником Комісії ду­ ховних училищ, Є. Гребінка з ськово-учбових літературу,

У чами на

закладах,

мінералогію,

ботаніку,

Петербурзі Гребінка російської й

той

час

1838 р. служить у вій­

викладаючи

швидко

російську

зближується

української культури,

літературні салони,

мову

й

зоологію.

з дія­

відвідує відомі

влаштовує

і

в

себе

лі­

тературні вечори, на яких бувають Даль, Панаєв, Єршов,

Маркевич, Сошенко та багато інших. Відвідували ці ве­ чори

Бєлінський

і

майбутніі<

петрашевець

Момбеллі.

Гребінка був знайомий з Пушкіним. Великий nOtT теп­ .\0

поставився до Гребінки, увів ного в коло «Современ-

ника».

Великою

заслугою Гребінки €

те, ПІО

він одним з

перших звернув увагу на Тараса Шевченка, тоді маляр­ (ького

учня,

і

взяв

безпосередню

участь

в

організаціі

його викупу З кріпацтва та сприяв виданню «Кобзаря»

1840 р. Майже з перших днів життя в Петербурзі Гребінка розпочинає жваву літературну діяльність. У же в

1834 р.

він видає поетичну збірку <,Малороссийские приказки»,

повторює ЇЇ видання в підготувати

збірник

1836 р., а з 1838 р. збирається

творів

українських

письменників.

Переборюючи різні труднощі, Гребінка в 1841 р. видає альманах

«Ластівка»,

де,

крім

5

творів

самого

видавця,


Г. Квітки-Основ'яненка

та

ін,

були

надруковані

ПОl'зії

та уривок з «Гайдамаків» Т. Г. Шевченка. Гребінка писав і друкував багато: крім байок, україн­ ських

і

російських

опублікував

понад

віршів сорок

він

за

15 років написав і

повістей,

романів

і

оповідань.

Наприкінці

1846 р. Гребінка розпочав видання своїх прозових творів. Протягом 1847-1848 рр. вийшло 8 томів. Смерть, що сталася в Петербурзі 3 (15) грудня 1848 р, не дала письменнику завершити це видання. Тіло Е. П. Гребінки було перевезено на Україну й поховано

в

с.

1\1ар'янівці,

неда.,еко

від

рідного

«Убє-

жища».

І!

Писати й друкуватися Гребінка почав час

навчання

в

гімназії припадають

рано.

його перші

We

на

літера­

турні спроби. 8 одному з листів 1826 р. 14-річний Гре­ бінка вже згадує про десять щойно написаних віршів та

про

переробку

кі.\ЬКОХ

віршів,

написаних

раніше.

На

1827 р. припадає єдина в творчій спадщині Гребінки п' єса-комедія на одну дію «8 чужие сани не садись». Написаний у 1828 р. вірш «Славянский вечер» в до­ опрацьованому вигляді був опублікований в 1831 р. під заголовком «Рогдаев пир». LЖе перший друкований твір Гребінки. Ті ранні твори Гребінки, що діЙш.\И до нас, не ста­ новлять

великої

лише,

якому

реси,

в

художньої

напрямі

кого він обирав

скажімо,

носить

на

цінності,

розвивалися

собі за собі

вони

його

зразок.

відчутні

показують

творчі

"Рогдаев

сліди

інте­

пнр»,

пушкінської

"Песни о вещем О.\еге», а комедія ,,8 чужие сани не садись»

нагадує п'єси

під

його

Розпочатий lце в гімназії переклад «по.!\тавыl>

(ви-

безперечним

Фонвізіна

й

написана

впливом.

6


йШОВ окремим виданням у названий у

вільним,

перекладі

диція,

зна 'ІНО

виразно

внаслідок

ще

чого

р), самим Гребінкою

1836

відрізняється відчувається

часто

вживані

від

оригіналу.

бурлескна знижені

тра­

вислови

не відповідалп романтично-героїчному тону поеми Пуш­ кіна. В опнсі Полтавської битви, приміром, зустрічаю­ ться

такі

вирази,

як

«Мов

вихор

та

Зловживання

ін.

ло

конниця

пародійного

«Стрільці летить,

бурлеСІШИМ

звучання

шаТИРЯТі:>

піхота

стилrм

окремим

по

швендяє

терну», за

інколи

місцям

нею»

надава­

поеми.

В перекладі не дотримано також відповідності чис.~а

рядків оригіналу

(1471)

і перекладу

при тому,

(1192)

що ГребіНl,а ДОСИТЬ часто два-три рядки оригіналу пере­ кладає шістьма і більше рядками; звідси в перекладі­

прогалини. При дета.\ЬНОМУ вивченні ЦИХ прогалин мож­ на

спостерегти,

що

тут

позначилися

не

лише

смак

і

вправність перекладача, а й ЙОГО тогочасні переконання.

Навіть

там,

де

переК.\ад подавався

(хоч

ному вигляді), часто наявне згладжування

і

в

скороче­

волелюбних

устремлінь Пушкіна чи ГОСТРИХ висловлювань: Украйна глухо волновалась. Тоді Украйна Давно

в

ней

искра

мурмотала,

разгоралаСIJ.

Друзья кровавой Народной чаялп Роптали, требуя Что б гетман узы

старины ВОЙНЬІ, кичливо, ИХ

Мов

літом бджіл на сонці рій.

Вона до себе Карла ждала,

I,Uоб волю дав

скоріше Їй.

расторг,

И Карла ждал нетерпеливо

Их легко!llьlсленны й восторг.

З подібними скороченнями та переосмислеинями об­ разів оригіналу доводиться зустрічатися часто: такі сло­ ва,

ЯК

«ЦИфр

унивсрсалов»,

державие Петра» та іи. бу.\и

7

«клятв

васса.\ОВ»,

зовсім опущені,

«само­

а вираз


"Под

покровительством

москвы>

варшавы '

под

самовластием

передано так: «У підданстві або Варшави, 3.бо

великої МОСКВИ». Така заміна в репліці l\1азепи невда­ ла й не в'яжеться з ЙОГО саме

протимосковськими на­

мірами й настроєм, тобто порушує правду образу геть­ мана-зрадника.

Все

це,

повного

звичайно,

перекладу

применшуваЛ0

на

українську

значення

мову

першого

видатної

поеми

Пушкіна. Один з найвидатніших перекладачів Пушкіна на

українську

мову

l'vlаксим

Рильський

дуже

влучно

охарактеризував переклад Гребінки: «У тім-то й річ, що вкрита

товстим

шаром

провінціалізмів,

мова

літератур­

ного напрямку, до якого належав Гребінка, і сама, своїм матеріалом,

не

давала

Гребінці

змоги

достроїтися

до

пушкінського стильового ключа, до того ключа, в якому

написана

«Полтава».

Вульгаризми,

бурлескні,

стійні епітети, брутальні слова і звороти

траве­

все це було

-

виявом літературної традиції, яка існувала за часів Г ре­ бінки

і

якої

він,

при

своєму

обсязі

таланту, перерости

не міг. Тому й Гребінка брав свій переклад всерйоз, і всерйоз

його

хвалили

читачі,

всерйоз

над

ним

плакав

Квітка-Основ' яненко» 1.

Перекладаючи зати

широкі

«Полтаву»,

М. І. Костомаров «Полтаву» лива,

вона

Гребінка

можливості

Пушкіна

справедливо на

приносить

намагався

багатство

пока­ мови.

зазначав: «Перекласти

малоросійську честь

рідної

тому,

хто

мову

-

ідея

перший

смі­

визнав

мову здатною для цього» 2.

Переклад Гребінки з погляду історико-літературного 1 М. Р и л ь с ь кий. Пушкін українською мовою. Зб. «О. С. Пушкію>. (Статті та матеріали). Вид-во АН УРСР, К, 1938, стор. 21. 2 Отчет о 29-м присуждении наград графа Уварова, СПб, 1888, стор. 264.

8


заслуговує

на

увагу,

зокрема

як

перша

спроба

подати

рідною мовою славетний твір Пушкіна. Передрукований у львівських періодичних

в

видзннях

р. та повністю-в «Правді»

1868

Гребінки

сприяв

таJ{ОЖ

(уривок

в

1874

поширенню

у

«Бояні»

р.) переклад

поезії

Пушкіна

в

Галичині. Uсй псрек,\ад поставив перед українською лі­ тературою ратурну тичного

не

перекладом Справжнє сам

яка

подолати могла

б

бурлеск

дати

і

твори

створити

ЛІТе­

високого

пате­

звучання.

Проте

іх

завдання

мову,

СВОІМИ

ранніми

«полтавы> визнання

називав,

поеТИЧНIIМИ

Пушкіна

творами

уславився

йому прннес\и

байки,

і

не

Гребінка.

або,

як

він.

«прикаЗІ,И».

ІІІ

Іван

Франко

назвав

} країнських байоК»

дяк да Коноплиночка»

1833

Гребінку

Перші

1.

«автором

пречудових

дві байки Гребінки

-

«Бу­

і «Пшениця»-були опубліковані

р. в «Утренней звезде», а вже наступного року в

Петербурзі окремим виданням вийшла збірка байок під заГОЛОВІ(ОМ

Байка -

«Ма,\ОРОССИЙСЮlе

витвір

використовува.\ася становлення

родності.

фантазії

багатьма

Виступ байки,

народу -

письменниками.

ново! української

значну РО.\ь в наближенні української

приказки».

поетичної

літератури

В

вона

здавна процесі

відіграла

літератури до реа.\ізму й на­

Гребінки ПОСИЛJll!

утвердив в

ній

новий

напрямок

критико-реалістичні

тенденції.

Створюючи свої байки під безпосереднім впливом ве­ ликого

російського

байкаря

Т.

Крилова,

1 І. Ф ран к О, Твори в двадцяти к., ДВХЛ, 1955, стор. 87.

9

наслідуючи

томах, т. ХУІІ,


кращі

украінсы іi

літературні

й

фольклорні

традиції,

Гребінка надавав своїм байкам оригінального національ­ ного колориту, стичне

що

звучання,

зробило

ці

не тілы ш значно

стало основою

байю!

зрозумілими

Їх

ПОСІІЛИЛО ЇХ ПРОСТОТИ

для

реалі­

й

ясності,

народного

читача,

але й визначило Їх демократизм та певну соціально-кри­

тичну спрямонаність. «Як байкопис,- вказував І. Фран­

КО,- займає Гребінка перше місце в нашім письменстві.

Його байки визначаються ярким національним і навіть спеціально

лівобережним

українським

ровим гумором і не м?нше

ральною

(тобто,

здоровою

ВО.\елюбною.- С.

колоритом, суспільною

З.)

здо­

і лібе­

тенденцією» '.

Якu.-\о один з талаНОВИТIІХ попередників Гребінки П. Гулак-Артемовський присвятив соціальній темі лише одну байку (<<Пан та Собака»), то для Г ребінки-байка­ ря

саме

ця

тема

стала

визначальною.

Значна частина байок письменника спрямована про­ ти

жорстокої

поміщицької

сваво.\і,

несправедливості

царського суду, проти хабарництва. Показова класична

баЙка

«Ведмежий

суд».

(байка «Крестьянин оригіна.\ьну

II

Запозичивши

у Крилова

тему

Овца»), Гребінка створив цілком

байку.

Віл був звинувачений Лисицею у тому, що він

.. , ПИВ,

як

мошенник,

брагу,

Тв сіио, і овес, і СІЛЬ. Як

бачимо,

Віл

не

зробив

нічого

протиприродного

чи З,\ОЧIIllНОГО, проте це не перешкодило судді Ведмедю

та

Вовкам-підсудкам

могли б «КОЛИ

1

І.

«ЙОГО

зрозуміти Вола

по-своєму

(може

судить».

IIзвіт!> і

Судді

виправдати!),

6 він Їв собі м'ЯСИВО», але те, ЩО він «сіно ЇВ», Ф ран ко.

тератури до

1890

Нарис історії украінсько-руськоі лі­ р .. )\ьвів,

10

1<) 1О.

стор.

93.


дало підстави негайно засудити його. На швидкості роз­ глядУ

«справи»

позиачилося

теньКИЙ був», це

Понеже

ж,

те,

зрештою,

що

«винуватець»

визначило

«си­

й вирок:

Ві.\ признався попе,\астий,

LUo він Їв сіно, сіль. овес і всякі сласті, Так за такі гріхи його четвертувать, І

м'ясо розідрать суддям на рівні часті,

Лисичці ж ратиці оддать. В чудовій своєю художньою лаконічніcrю й дотепні­ стю,

стилістично

картина

безневинного

що

тонкій і влучній байці постає яскрава

судового

ДОНОЩИКУ,

СЬКОГО столу

-

від

аж

до

теж

повної того

безправності

ТІ!ПОВОГО

перепадає

дещиця

та

HaIJlTb

Снігир»,

ствердженням та

пан­

не увінчується звичайною для

мораллю.

Близька за своєю темою до «Ведмежого суду» «3узуля

факту,

з

«ратиці», Ідейний зміст байки настіль!ш

-

жанру

і

Лисичці,

прозорий, що вона цього

сваві.\ля

підсудного

яка

вже

антинародного

закінчується

байка

авторським

характеру діяльності судів

суддів:

Хто хоче полюбllТЬ суддю грошозаплода, Про його розпитай панів, А не питай у простого народа. Те,

ІЦО

дозволено

простому люду.

Тому

панам, 3узуля

ніКОЛIІ на

не

пораду

буде

прощено

Снігиря Їсти

м'ясо, а не гусінь та черву, логічно зауважує:

Нехай же здумаю ... да ІЦО тобі й казать! Хоч ЗЛlІдні в пір'ї обід рать, Ввесь птичий рід зарепетує: «3узуля м'ясо жре, 3узуля хищний птах, Троха ЧІІ не бажа Бона Орла із'їсти!»

Те ж саме спостерігаємо у байці «Ворона і Ягня». Орел безкарно вкрав ягня,

«підняв його і геть потере-

11


'гипанська ('обі,

без

сорямова,:іст,> непотрібних

оаііКІІ

Сl1риіімаєтьс>!

підказок

('ама

п()

автора.

Порада ПРОСТО~ІУ .\юду пода.\і

триматися від панін.

якими б добрими вони на пеРШllЙ погляд не здаваЛИСh,

коротко виражена

в

заК~ЮЧНlIХ

рядках

байки

«Вонк

O.'OНl»>: З паНами доСрс жить, Водиться з ними хай тобі ГОСПОД'> поможе. І з ними можна Їсти й пить, Л цілунаТI> Їх·- крий нас боже! Не випаДКОt;Q, за Ilt'рекаЗ';МII, саме ця банка привер­

нула особливу ува.')' Пушкіна

і так

що він навіть збирався перекласти

11

('подоба.\ася йому, на російську мову.

Про те, що несправсдливість панів, сваволя суддів­

не поодинокі ВlIпадки, 'а немовби ланки одного ланцюга, яким

кругом

скутий

lIарод,

красномовно

говориться

в

байці «Рнбалка». НаIJС('liі у Рнбалки ріка Оржиця за­ неС,\а ятір, і пішов lJін

«До Сули скажену позиваТh!'"

але побачив, що саме по Сулі «пливуть хлівці, стіЖКlI, діжки, УСЯКИlі крам», а між усім цим добром іІіого ятір.

Зрозумівши

всю

свого наміру балка

марність

безперечну

безуспішність

річку у ріЧКJi ж позивати -- пішов РІІ­

додому.

Ось слухайте, панп, бувайте ви здороВІ! Еге, Охріменко дурний: Пішов прохать у ПОDітовиіі, обідрав його наш писар волосннЙ.

Wo

Фамільярне звернення до панів (<<бувайте ви здо­ ровіІ»), ЗМОВНИЦhка інтонація (<<Еге, Охріменко дур_ ний») автора, що зопні НЄilІОвби поді.\ЯЄ саме пансь"у думку,

перетворюєТl,СЯ

в

"'укаве

Г.'узування

з

зарозумі­

лих панів, ЯКНМ в попередніх рядках надана досить ви­ разна

характеристика:

14


і naHCT13a чортів ТІІСК: ВасиЛІ" Народ

письменний

І нан, 1\lико,\а,

страх,

Бував

у всяких школах, Один балакає на сотні язиках. Арабську ЦИф!!ру, МО13ЛЯD, закон турец[,кий, Все тямлять, джеркотять, як гуси, по-ніМ"ЦЬКІ!,

Подумаf'Ш, чого то чоловік не зна? Одночасно

ловлено в

справжнє

співчуття

теплих с.\онах,

зустрічає опоніда<[

якими

до

І!отсрпі.\ого

не без

Рибалку піс\я

ВИС­

ДРУЖНhОЇ

невдалого

іронії

походу

,~"

Су,\и:

А що, земляче, пожи13ивсь? Висміюючи

в

байці

захоплення

панів

чужими

кра>!­

ми, Г ребіика закликає «домівк!! не цуратись». В цьому відношенні

місця дії

-

цілком

виправдана

конкретна

локалізація

«у нашій стороні», а також згадування річок

Оржиця і Сула. у цій же байці Гребінка принагідно порушує ще од­ ну

тему

перевагу

тему,

про

-

моральну

народної

вищість

мора,\і

в

простого

порівнянні

яка розкрита в цілому

ряді

з

.,юду,

про

панською,

ту

інших байок.

Серед них одне з перших місць посідає байка «Пше­ ниця», де показано,

що

«иайкращеє

зерио»

іде иа

дно,

«полова Ж навісиа пливе собі по хви,\і». Uей простий, дохідливий, зрозумілий своєю щоденністю приклад баіі­ кар використовує для характеристики панів, які

... задравши

ніс,

розприндившись,

ХОДИ.,!!.

І здумав зараз я, як тільки поглядів, бачив, як пшеницю МИЛИ.

Wo у

байці

<.}{чмінь»

прості

.\ЮД!!

порівнюються

з

ко­

лосками, що під вагою зерна схилилися униз, а пани, пе­ ред

яким!!

се.\ЯНИ

змушені

к.\онити

голову,- з

пусти­

ми колоскам!!, llJO «ростуть на ниві даром». Закінчення

15


байки, поданої у

формі розмови

своєю

недомовленістю,

вою

виразною

мужичою

сина з батьком, цікаве забарвленою

глузли­

іронією:

Син Того ж то голову до неба зволить драть Наш писар волосний, Ониська Харчовитий! Аж він, бачу ... Батько у

Мовчи!

Почують

байках

«Соловей»,

теж

оспівана

дей

в

стю

справжня

порівиянні

строкато

з

будеш битий.

---

«ДЯДЬКО ВИllJість

безпідставною

вбраних

панів.

показує, що пани без народу без топорищ, і пущі ти,

де-не-де

та

скромних

й

«Гай

гай

що

хочуть

зарозумілі­

да

Сокири»

ll...\O

сплюндрувать

нічого не зиогли

кору

ін. лю­

ніщо, як ті Сокири,

-

«затіяли войну,

«ті.\ью!

ДЗІЗоницї»

пихою

Байка

всі пошкодить», але самі

лише

на

простих

пописаМ1,

да

вдія­ і

до­

дому з тим пішли».

Критично-реалістична послаблюється принципів нути

до

-

сила

проповіддю

бути

зміни

окремих

задоволеним

становища,

не

байок

консервативних СIJОЄЮ

долею,

порушувати

Гребінки моральних не

пр'\г­

усталених

по­

рядків.

Виступаючи проти панського

свавіл.\я

з позицій ЛІ­

берального гуманізму, Гребінка в окремих випадках при­ ходить до хибних.

а інколи й до

На його світогляді позначилися

в

мож.\ивість справедливості

реакційних

висновків.

монархічні ілюзії,

віра

«зверху». В байці "Злий

Кінь» Гребінка (як і Крилов у байці "Конь и Всадник») погрішнв

проти

примирення

істини,

висловивши

соціальних

шлях до цього

-

протиріч

і

віру навіть

в

можливість накреслившн

не сн.\ою й примусом панам слід, мов­

ляв,

підкоряти

народ,

ням

ПоказаНillИ, як ці.\иЙ гурт не може СІнаю справн­

а

ласкою

й

лагідним

поводжен­

тися з презлнм татарським конем, баЙ"і1Р виводить Пет-

16


ра

Деркача

розумного

-

чоловіка,

що

«в

конях

силу

:~HaЄ». Uей знавець кінської психології

... сміливо до Коня побрався потихеньку, Все свистячи, повагом, Все гладив, подивлюсь

ЗаклюЧНИЙ рядок байки кач Коня піймав?»

-

помаленьку, уже і зануздав.

«Пани! Чи чули, як Дер­

-

ВИС.\овлю€ всю ЇЇ реакційну ідею, не

кажучИ вже про зневажливе порівняння злим

татарським

відношенню

до

конем»

народу

чи

народу з <<пре­

образливе

ниразу

вживання

по

«зануздав».

Зовні невиразна ідея іншої байки

«Сонце да Хма­

-

ри». Справді, в байці зображено Сонечко, яке «зійшло, і

світить

нам,

Хмара, щоб

і

гріє»,

а

проти

цього

світила

постає

«його собою затемнить». Але дарма:

... Сонце вище підплило І Хмари ті позолотило. На перший погляд видається, lI..!О байка своїм ідей­

ним задумом примикає до іншої байки Гребінки -

«Ле­

бедь і Гуси». Там так само Гуси спробували багном і глеєм перемастити

білого Лебедя

в

такий

же

попеля­

стий колір, як і вони самі. Але марні намагання: бедь

плись

мовби

на

оспівує

дно силу

і

-

випурнув

внутрішньої

як

сніг».

чистоти

і

« ... Ле­

Поет

не­

доброчинно­

сті. Але справа тут значно складніша. В

друкованому

тексті

мораль,

байки

відсутня

заключна

авторська

якd

збереглася в автографі:

Послухайте, ляхи,- господь вас покарай,­ Ви - Хмари, Сонце - Николай 1. Як бачимо, байка є

безпосереднім

написана з

відгуком

конкретного приводу

Гребінки

на

польське

110-

1 Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шев­ ченка АН УРСР, фонд N2 65, рукопис І.

2.

Є.

Гребінка

17


встання

1830 р., яке він засудив, побіжно поспішивши

прославити написана,

жандарма

певно,

по

Європи

гарячих

шення повстання, десь у

Миколу

с,\ідах

І.

Байка

подій, після

бу.\а

приду­

1831 р. Те, що заключні ряд­

ки автор не надрукував, свідчить про зрушення в його

світог ляді в

1831-1834 Рр., яке відбулося, очевидно,

не без впливу прогресивної частини петербурзького ото­

чення. Опущенням цих двох рядків автор справді пере­ ключив план,

ідейно-естетичне

надавши їй

нову,

спрямування

байки

в

інший

мораЛІ>но-етичну функцію.

!Jілком закономірно, IIJO ті поодинокі байки Г ребін­ ки, в основі яких .\ежать консервативні, а реакційні

ідеї,

позначені

художньою

то й просто

с.\аБІ,істю,

надума­

ністю.

Окремі байки Гребінки мають гумористично-повчаль­ ний характер ТО»,

«Горобці да Вишня», «Верша та Боло­

«Маківка»,

«Могилині

родиню>,

буквальними перекладами Крилова на і Ягия»

майже

(<<Г рішниК»,

а

деякі

«Воро­

та ін.). Необхідио, проте, зазначити, що за­

позиченим сюжетам Гребінка надавав місцевого украін­ ського

колориту,

широко

використовуючи

народну

твор­

чість.

Узагальнюючий характер кращих байок Гребінки до­ помагав

донесенню

ДУМКИ

автора

до

демократичного

ЧИ­

тача у всій її повноті. Під ПРИКРИТТЯМ байкових обра.зів

Гребінка говорив сувору-і як на той час сміливу прав­ ду про несправедливість суспільних порядків. Основною темою

його

байок

ста.\а

пригнічеиия

рюючи

бурлескну

далі по шляху до

тема

про

безправиість

чииовниками традицію,

й

народу

поміщиками.

Гребінка

в

та

Перебо­

байках

пішов

реалізму.

Гребінка не випадково називав свої байки «приказ­ камю>. ключно

Саме точні,

в

народних

приказках

афористично

стислі

18

почерпнув

сатиричні

він

ви­

мовні

за-


соби Для

зоб раження

найрізноманітніших

явюц.

Му д­

рість народу живила байкаря своєю мора.ню і багато­

барвНИМ гумором. Окремі прю,азки визначили сюжет і

мораль «<Школяр Денис», «Верша та 60ЛОТО» та ін.), а інкоЛИ й побудову байки в плані розгорненої метафо­

ри

("Могилині

родини»).

r ребінки

6айки

вражають

реалістичною

мальовни­

чістю побутових деталей і цілих картин, багатим, майже

документальним персонажів

та

етнографічним їх

дії

байкар

ко.\ОРИТОМ.

подає

у

Характери

відповідності

до

звичаїв і побуту. Зберігаючи ських

націона.\ьниЙ колорит у пейзажі, н люд­

характеристиках,

Гребінка

в

своїх

н

байках

побутових

рисах

стояв

на

байка

«повинна

і

деталях,

незаперечній

реалі­

С1ичній основі. 6єлінський

писав,

КОЮ повістю,

що

бути

ма.\ею,­

драмою, з особами і характерами, поеТИ'І­

но окресленими. Самі уособлення в байці ПОIJинні бути 21ШIJИМИ,

поетичними

відповідають

кращі

образамИ»

1.

Саме

r ребінки.

байки

В

цим

ЮІмогам

СIJОЇй переIJаж­

ній більшості РОЗПОIJідна частина бай(')к стає ~Іайстерним за формою

та

багатим

суспільним

змістом оповіданням

з гострим КОНфліктом, що не тільки визначає драмаТlІЧ­

ність цію

байок,

а

й

алегоричних

Узяті

з

посилює

народних

свою чергу пішли

життєвість

в

джерел,

окремі

«1\10ВЧИ!

індивідуаліза­

вирази

народ як приказк!!,

МИ СЛОIJами (<<А Лебедь п.\ись на дно сніг»,

та

образів.

Почують

-

будеш

-

байок

в

стали КРIl.\ати­

і lШПУРНУВ як

битий!»,

«Дурнrrй,

дурний! а в школі DЧИВСЯ!», «Лисичці ж paтrIцi оддать» та

ін.).

1 В.

т.

V,

Добираючи

Г. СПб,

прості,

народні

с.\ова

й

IJирази,

6 ели нск и й. Полное собрание сочинений,

1901,

стор.

264.

19

2*


Гребінка стилю

уникав

й

штучності

малюнка.

розмовні

відступи,

посереднє

та

вимушеності

Інтонаційна дійова

звернення

до

поетичного

розмаїтість,

активність

читача

інтимно­

оповідача

(<<Хто

знає

та

без­

Оржицю?

А нуте, обзивайтесь! .. ») надає байкам Гребінки емоцій­ I<ОГО,

ЖИВого

дженню їх

звучання,

сприяючи

та широкій

швидкому

доступності.

розповсю­

Майстерно nикор"­

(товуючи народну фразео.\огію, Гребінка досягав у бзй­ ках

виняткової

ниразності,

стислості,

майже

епіграма­

тичної гостроти і в.\учності мовних образів.

Не

обмежуючи

себе

пеnними

поетичними

розмір.}­

ми, Гребінка увів в українську літературу різностопний криловський

ямб

з

нільним

розташуванням

рим,

який

грунтується на народних сатиричних припоnістках і лу­

бочних віршах. Саме ЦЕЙ РОЗ~lір був так широко й та.\а­ новито

використаний

Л. Глібовим Розвинувши

ве.\ИКИМ

українським

байкарем

безп~рсчним ПРОі\овжувачем Г ребінкн. в

своїх

байках

народно-сатиричні

тра­

диції, твсрчо СПРИЙНЯВШИ досвід Кри.\ова, а також Ско­ вороди,

Кот.\яреnського,

Г у.\ака-Артемовського,

Боро­

виковського, ідучи шляхом реалізму й народності, Гре­ бінка підніс байку до нового, ВИЩОГО рівня, що мало не­ абияке значення дЛЯ РОЗВИТКУ українСІ>КОЇ літератури та літературної

Кажучи ХОМ,

а.\с

мови.

словами

ПРОlс\аденим

йшов

вносячи

в

досить свої

Франка,

І.

російській

в

самостійно,

байки

не

"Гребінка

йшов

наслідуючи

український

пейзаж

шля­

Криловим,

.\ітературі

і

Крилова, світогляд

українського мужика. Його сатира не широка і не їдка, ХОЧ

зовсім

шаржу,

не

безідейна,

мова прекрасна»

1 І. Ф ран ко. ДВХл, 1950, стор.

гумор

ві.\ьниЙ

і

да.\екиЙ

від

статті,

К.,

[.

Літературно-критичні

373. 20


IV ПіСЛЯ Котляревського тьОХ

УІ<раінських

стонародність»,

час

езії

стала

майже до Шевченка у бага«відчувається

«простакуватість»

вважалася

тичНОГО слова»

поетів

«непід'ємною 1.

у

навмисна

стилі»,

рисою

яка

«про­ довгий

українського

пое­

Якісно новим ЯВIIlІJем украінськоі по­

балада

Гулака-Артемовського

«Рибалка»

(переклад з Гете), позначена яскравим романтичним ко­ лоритом.

Романтичний

струмінь

тичних творах Гребінки.

llJe в

чуВ

від

необхідність

глядаючи в

«Украинский

р.,

1831

дражаем;

відходу

він писав:

он

р.

альманах», язьІк

і

в

пое­

Гребінка

від­

стилю.

Роз­

бурлескного виданий

«Боровиковский

об.\агороди.\

ставленн ЬІЙ на

відчувається

1832

у

Харкові

в Коааке непо­

малороссийский,

пред­

суд публики г-м КотляреВСІ<ИМ в трак­

тирно-бурлацких

формах.

Словом ...

Украинский

альма­

нах мне нравится как

родной цветок, как пеРВЬІЙ звук

оживающей

ПОі)ЗИИ,

народной

украИНЦЬІ начинают

как

доказательство,

(в доБРЬІИ час)

что

чувствовать само­

бьІТНОСТЬ своеи литераТУРЬІ» 2.

Вже в збірці «Малороссийские приказки»,

крім ба­

йок, було вміщено вірш «Човен». Пізніше в різних ви­ даннях Гребінка тако;к публікував вірші українською й російською мовами. В ліричних поезіях Г ребіИЮІ, тісно пов' язаних ться

з

протест

зображується

народно-пісенною проти

важка

наруги

доля

над

традицією, людськими

дівчини-сироти,

висловлює­ почуттями,

подані

роз­

думи над власною долею та ін. Серед російських віршів, 1 1\;1. Ри л ь с ь к и И. Нова українська поезія до­ жовтневих часів. Д"т"логія YKn~ЇHCbKOЇ пnезії в чо­ тирьох томах, т. І, ДВХл, к., 1957, стор. 15. 2 Лист Є. П. Гnебіl'КИ дО І. Г. кульжинсы<'гоo від

11.ІІ-1832 р.

«Україна»,

1924,

21

кн.

3,

стор.

73.


поряд

з

ліричними

переспіви

У

вірші

власною ханого

«Човен»

сннього

моря,

розбиває

лос

спочатку

роздуми

над

В образі розбур­ грається,

розповідь

хвилі

«пустують

«мов

-

нічка», громи

І,ари»,

посідають

а

там

і

човеН.

поетики:

«як темна я

нrЬесної

СХВlс\ьовані

СХВІІ.\ьована

народної

-

яке

місце

пісень.

уособ,\юється

ОДИНОКИЙ

Романтнзовано засобами

значне

подано

долсю. Життя

нещадно

хмари

поезія ми,

українських народних

досягається чориії

гуркотять

ПО

піні

гори»,

«мов го­

-

мавки».

Бурлес;;на традиція, яка ДОСІ!ТЬ СНЛЬНО ще була від­ чутна в .\ася

п('рск.\аді «Полтави»

та ію(Оли

використовув1.­

в байках для характеристики негативних образів і

явищ ('<красти буб,\ики шатну.\!! школярі», пани,

приндившись,

ХОДНЛИ»,

цар

присягається:

«роз­

«Wоб

.\ус­

НУВ Я, l1.l0б я ДО вечора сказився», «панства чортів тис;;»

та ін.), в оригінальній поеТИЧНlII творчості успішно пе­ рсборювалася постом. Якщо у вірші «Варена» ще відчу­ вається

відгомін

БУРАеска

перш

за

все у таких

виразах

і словах, я;; «Варену, хлопче, при на стіл!», «А як хлис­ нуть

ПО

інших ними

ти,

п' ЯТЬ,

віршах

ПО

він

шість»,

«баляндраси

ЗОl3сім зникає,

констру;;ціями, вводяться

широко

творчості.

використовуються

Л

ЧИсТО казкові компонен­

теми

і

сюжети

гаму засо­

В

«Українській .\юбить»),

домінує

сум за

родною

піснею

мотнви

яке

мелодії»

«<Ні,

«За;;вітча.\ася

мамо,

не

дівчина ... »,

можна

«Маруся»

справжнім

коханням.

Захоплення

пісенною

лексикою

й

-

ПОРlшання

чомусь

передають

народної

людських почуттів, що, звичайно, вимага.\О НОВІІХ

ІЇіп.

поезії

то

ромаНПI'I­

широ;;у

IІс.\юба

У;;раїнсь;;і

ТОЧИТЬ»,

замінюється

до

проходить

чогось

мимо,

краlll0ГО,

елегійний

на­

фразео,\огією,

туга

за

смуток

щастям,

-

ось

ті

характерні риси, я;;ими позначені українські поезії Г ре­ бінки.

22


Окремі

його

увійшли в

вірші

народний

-

українські

репертуар

й

російські

(<<Ні,

мамо,

міцно

-

не

можна

>>),'

нелюба любить ... », «lVlолода CI.LIC девица

я БыIа •..

поширений КО,\ись

привернув до

романс

«черныIe

очи»

себе увагу навіть такого вимогливого

а

виконавця й тон­

кого знавця народних пісень, як Федір Шаляпін. В росіЙСЬЮIХ поезіях, бінки

нарахопується

значно

ЯКИХ у творчому доробку Г ре­

майже

у віршах «Рогдаев пир» ре,

півсотні,

тематичне

коло

ширше.

маlїже

учнівське

о вещем Олсге» тафорами

«Курган» відчувається щи-

нас.\ідування

пушкінської

«Песни

з романтичними порівняннями й ме­

«<янтарная струя»

меду, «opдынцц шел, как

мрачны іi демон зла»), маІіже бlНИННИМИ перебільшення­ ми (<<гласом RЗДЬІ!\1аст по.\ну на Дн(пре», «взмахом КО ..

леблет та

СТО.\етн!!

зворотами,

дуб равь!»),

нагнітанням

ритор"чними

патеТИЧНI!Х

запитаннями

вигуків,

особли­

вою урочисті<:тю вис.\овів, яка ДОХОДІІТЬ інколи до штуч­

них конструкцій: ПО.\ЬІНЬ,

«На нем (на кургані.- С. З.) растет

всегдашний друг

степей;

чело венча,\ось .. » Поряд

З цим

Густой

крапивою его

зустрічаються

вирази,

які не відповідають зага.\ьніЙ піднесеності та авторсько­ му

задумові:

зиваються

козацькі

«шайкою»

загони

(<<А

інко.\И

шайка

несправедливо

СІ,акаАа

по

на­

ВОЛЬНЬІМ

степям», «Прсд шайкою скачет казак уда.\оЙ»,

«11

гай­

дамаков шайка билась»). В даному випадку в позитив­ ному плані вжите «низьке» ну

вірша

Вірш

й

с.\ово, яке не відповідає то­

не відбиває авторського

«Нсдуг»

-

своєрідний

ставлення.

маніфест

ня поета. Постова мрія, її ~южливості бачить

ОГНЯ», дерев

«демонов»,

«ад»,

«свеТАЬІХ алмаЗQR

«СО.\НЦС

без

рождснье»,

про

ПОК.\lІкан­

безмежні, поет ДНЯ»,

чує

«свет

навіть

без

«трав JI

прозябенье».

Але досить йому з ефірних висот посзії спуститися

23


на

грішну

перед

землЮ,

ЯК

зовсім

інші

картиии

постають

зором:

Все здесь пахнет и златом, И кровью!

И

Люди ближних гнетут, Люди честь продают торгуют святою любовью ...

Поетичне натхнення виступає як засіб втечі від су­ ворих картин дійсності в захмарні висоти, «за афир», де

«Свет невеДОМЬІЙ ум озаряет. Пред умом тает тьма, и природа

сама

Перед

НИМ

тайники

отворяет»,

ко,\и

ж

відлітає натхнення-поет починає «ЖИТЬ, Г!розябать, как земное творенье». У вірші

«Скала»

в

образі одинокої,

але могутньої скелі постає поет. В скелі закований «чу­

дотворний огонь», який дрімає до пори до часу. Знову поет, митець подається як

щось

вище за щоденні тур­

боти:

Он один меж толпой: Проза жизни людской Не пробудит его песнопенья. Лише коли

... уязвлен В сердце твердое он От у даоа су дьБЬІ непрек.\ОнноЙ, Он струна ми звучитИ блестит и горит

Над толПой его стих среБРОЗВОННЬІЙ. Подібний мотив зустрічаємо

і у

вірші

«Утешение»:

Утешься, нам одно осталось утешенье­ Оно с земли несет нас к небесам. Але це чуття кохана

гіркої

не звичайне кокетування, правди

дівчина,

якій

життя, поет

далекої

навпаки,

від

прlfСRЯЧУ8аR

24

це

рожевих свої

чисті

ні 1мрі:і: вір-


ші

(<<стих,

неПОКОРНЬІЙ

трепетам»,

не

богатст!}у

вагаючись

и

зраджує

власти, за

пред

життєві

ней

блага:

«, .. златом пред нею богач прозвучал, И я БЬІЛ осмеян изменой позорной: талл!»

(вірш

ПроменеНЬІ

«Печаль»).

чувства на ПОДЛЬІЙ ме­

Навіть

уві

сні

поет

бачить,

«как други и братья Яд мне с УЛЬІбкой дают» (<<Сон»). Скрізь особливо наголошується на непідкупності і щиро­

сті поета: «Не золотом, но чувствами богат» «<Девица за фортепьяно»). А тому поет ВИІЦИЙ за царя-гнобите­ ля і завойовника. Хай за життя однн «кровавою рукою ПОДПИСЬІВал

заКОНЬІ

рабства»,

а

другий

«беспеЧНЬІЙ

и

весеЛЬІЙ, Пел мир, и дружбу, и любовь И, проходя с баНДУР0 й сёЛЬІ, Везде имел привет и кров». Проте піс­ ля смерті иа могилі честолюбця невблаганний час руйнує гранітний поста мент, зате в березовім гаю, що розрісся від одинокої берізки, посадженої колись на могилі пое­

та, «весной цвеТЬІ цветут, И

щебечут ВОЛЬНЬІе ПТИЦЬІ,

И красаВИЦЬІ деВИЦЬІ «Про любовь свою поют» (<<Два»). З цим віршем немовби перекликається написаний через

багато років могутній «Напис в руїні» Лесі Українки. Чим далі, тим більше у Гребінки міцніє мотив про непідкупність

справжнього

цтва. У вірші лодой»

-

«Соловей»

досвідчений непримітний

натовп,

похвал»

заводить

поета,

імітатор,

що

соловей,

спою

справжнього

зіставляється

звеселяє

який

вічну

«не

ніким

мисте­

«иноземец

мо­

блискучий

для

слаВЬІ

и

не

пере перше ну

для

романтичних

пісню.

Суворе

життя

не

залишає

місця

мрій. Все рідше зустрічаються вірші в доробку Г ребін­ ки,

все

більше

місце

в

його

творчості

посідає

проза.

За два роки до смерті пін записав у а.\ьбом своєї знайо­

мої У. С. Ловцової: Прошел мой сон поазии прекрасной! ..

25


..

кругом

так

сует ливо

Хлопочет наш индустриаЛЬНЬІЙ век; Торгует всем - и СМUТРИТ горделиво На брата совремеННЬІіі че.\ОВСК ...

Иправо, странно вчудном IJCKC атом Хоть вшутку БЬІТЬ мечтатеЛЬНЬІМ поатом.

Поетична

творчість

Гребінки

наскрізь

просякнута

щирою любов'ю до рідної України, до народних пісень,

до її героїчного минулого.

IJlc

в дитинстві поетові спі­

вали, «как ЛЯХИ сожгли Наливайку». Зображаючи свою

батьківщину як чарівну красуню, Г рсбінка писав: Ей все -

~ІОЯ псснь

И любовь!

(<<П ри.'1наНІІС») .л КО.\И

На севе ре грустном, в е.\овоЙ тени. Гле МОХ, да песок, ла камrllЬЯ ОДНІ!

.• аспінаё

СIJОЮ

гадуєтьс я

UЮ любов вірші,

не

lЦО

до

IJlC

піссньку

Україна

оспівував

минуле.

риша,

нехитру

знову

рідного

краю

привабливу

9.Х

«намерен

M<l.\IIHiuI,a,

поетuві

при­

(<<lVlалиновка»). поет переливав

красу

віт'IИЗНИ,

ЇЇ

у

свої

героїч­

1837 р. Гребінка писав до това­

перевесть

в

русские

стихи

малорос­

сийские песнИ». Вказавши, що Оl<ремі спроби йому вже вдалися,

Гребінка пояснював

знайомити росіян

свій

«с пре.\естны и

намір бажанням по­ чувствами

нашей ро­

дины > 1. Окрему групу серед російських поетичних тво­

рів

Г ребіНlШ

становлять

поетизовані

народні

перекази

про минуле України ( «Нежин-озеро», «Гетман Свиргов­ ский», частко!ю -«Украинский бард»), в яких оспівую1 Письма Е. П. Гребенки к Н. М. НОВІІЦКОМУ. Трудь! Полтавской ученой архивной комиссии, ВЬІП. ХІ.

llолтава, 1914, стор.

22.

26


ться в

подвиги

Наливайка,

козацька

звитяга

вірніст"

поема

«Богдан»

бою.

Увінчує

(1843)

цей

-одна

ветНОГО

цик.\

з

романтична

найкращих

геп,мана.

тогочасних

Безпосереднім"

поем

про

с.\іі­

r ре­

попередниками

бінки тут були К. Рнлєєв З своєю думою «Богдан Хмель­ ницький»

(1822) та !'vI. (1833).

І!ОЇ поеми

j\'lаксимович

-

автор одиоімен­

На основі тогочасиих історичних ДіКСРС\

Малой РоссиИ»

(<<История

Бантиш-Каменського, «История Русов»,

«Geschiclltc der Ukraina» Енгеля, «Korona Polska» Несе­ цького та ін.) Гребінка змалював у поемі картину важ­ кого

життя

шляХТИ

та

українського показав

цей гніт. Поема діють

написана в

руса.\КИ . .' ісові

Про.\ог

народу

повстання

поеМІ!,

духи,

під

гнітом

народу

як

ПОЛЬСЬКf)Ї

відповідь

ромаНТИЧЕОМУ дусі, замогильні

витриманий

у

тіні

в

на

ній

тощо.

,\іРИКО-;J.раматичном\·

плані, подає чарівну ніч на Дніпрі. Крізь туман виднію­ т[,ся «легкие теней полки». В прозорих ХНІІ.\ЯХ граються й пустують руса.\Ю!, співають дух"

лісові

Але вже на­

віть у цих немовби безтурботних піснях вчувається

за­

гальна тривога: то русалка зауважить, lЦО «Все теперь на белом свете нсІ<рещенны e мрут дет!!», то лісові духн, співаючи

пісню

на

честь

конвалії,

несподівано

промов­

ляють:

А теперь вам,

цветы '

Нет житья от врага: Он пришел, притопта,\ И поля и луга . .Ll..\я коней ПОКОСИЛ

ОН цветь! " траву ... Тривога Павлюка,

наростає

Остряниці,

увінчується Наливайка,

розповіддю

замучених

тіней

підступни­

ми ворогами. Про наругу над людською гідністю гово-

27


рить

тінь

МОЛОДОІ

дівчини,

а

віковічний

про безглузду жорстокість польського сив

безневинного

невчасно свідок

усієї

вони

за

втопив не

на

очі.

людської

жахливішого дечно

столітнього

попався

історії

вчинок

свою

--

не

з

лише

може

с

за

те,

що

камінь­

згадати

пана,

власною

«свадьбу

оповіД.1Е

який пові­

старезний

польського

коханку

розладнали

козака

Навіть

дуб

пана,

який

нічого

безсер­

дитиною,

прекрасною,

щоб

бога тою

графннеЙ ... »

На небі з' являються грозова хмара

полум' яна ко-

мета:

Какова их будет встреча? Будет мир иль бу дет сеча В небесах и на земле? Будет благо или худо?­ Но грядущее покуда СКРЬІТО в безответной мгле! .. Як

бачимо,

побудований

пролог

на

поданий

різких

у

фантастичній

контрастах

чарівної

тих вчинків. Фантастичний колорит ний, лише окремі вирази в хорі

ночі

формі, і

лю­

повністю витрима­

русалок трохи дисону­

ють з ним -«Пошалим немного с лешим ... », «То-то лю­ бо, распотешим!» часу

тощо. Зате в розповідях тіней час від

прориваються

загального

рівняння: горя чих

тону, «как

угольях,

які

словосполучення,

зустрічаються овец, как

ножами

РЬІбу,

далеко стали

Поляки

не

випадають

вишукані

резать», жарят

«А

моего

з пона ре-

бенка ... »

Але і фантастична форма, і романтична тропіка ви­ ражають не щось містичне, потойбічне, а цілком реаль­

ний зміст. Причина загибелі героїв

-

не якісь потойбіч­

ні сили, а живі люди, польські пани. До того ж, сама фантастична форма багато в чому іде не стільки від ро­

мантичної літератури,

скі 'ьки

28

від фо.\ьк.\ору.

Недарем-


но Гребінка в одному місці навіть робить посилання на

українське повір'я, що всі нехрещені діти після смерті

стають

русалками,

Тому

елементи

фантастнки

постій­

но переплітаються з історичними переказами про справ­

жні події, І в цьому разі вірний собі Гребінка посилає­ ться

на

використані

фантастика

і

історичні

реальність

у

джерела,

пролозі

Таким

зведені

до

чином певного

синтезу, Минуле віДТВОРЮfТЬСЯ за вірогідними історич­ I;ИМИ

Джерелами,

стилі

ВИК.\аду, так

Вступом

а

реалістичне в

власие

і

начало

відчутн"

як

в

змісті.

вичерпується

незвичаЮі!СТЬ

ОПОВІДІ

і явищ. В розділах поеми Гребінка веде розповідь про г.одіі, починаючи з вигнання Хмельницького Чаплицьким із Суботова

і кіичаючи

вікопомним

В багатьох сценах «Богдана» альНОГО

відтворення

січнем

року.

1654

відчувається ПОТЯГ до ре-

народних

прагнень.

Значну цікавість становить розвиток образу Хмель­

ницького.

Спочатку,

після

злодійського

вчинку

Чапли-

цького, ним керує лише жадоба помсти за особисту об­

разу:

покидаючи

клялся

перед

судьбой», огня»

«как

Але

званью:

меня

коли

власну

магнатів

Они

він

иль

пасть

розгніваний згодом,

виправдуючи

непокірних

поріг,

гений-разрушитель,

появляється

священИ1,ОМ. слав,

батьківський

богом Отметить

(<<Я

піднімати народ на боротьбу,

душе

с

СИЛЬІ

и

Хмельницькиі1

не

им

по­

борьбе

Исполнен

безсилість,

и с.\ушать

в

нікчема-король

королем

кого починає хвилювати доля

«В

перед В.\ади­

скаржиться

только

по

на

на­

хотят»), Хмельниць­

батьківщини:

він вирішує

він вже вірить у сили

на­

родні:

Он угнетен; но под золою Огонь скрыветсяя порою. Боротьбі

передує

збурення

народу

проти

ворога:

смутні вісті розносили кобзарі та козаки, дові.\ьНО тлу-

29


мачачи

Все

появу

на

небі

закінчується

вже

вибухом

Зf'адуваної

повстання.

кривавої комети.

Досягнуті

перші

перемоги, укладено перемир'я, а.\е становище _\ишається ск_\адним. Хмельницький бачнть ЄДИНИЙ вихід у спі_\ці з

1\10СКВОЮ, розпочинає переговори з О.\еl<сієм lV!ихаЙ.\о­ вичем. ний

Він уже постає як

муж,

розуміє

досвідчений

складність

умудреНІІЙ досвідом держав­

дипломат,

в.\асного

ТОНКИЙ

становища

політик, і

який

позиції

мос­

ковського царя. Дуже тонко, дотепно Й винахідливо по­ дана сцена, коли хмельницы ийй веде переговори з пред­ ставником ПОЛЬСІ,КОГО посольства. Відтяf'УЮЧИ свою від­ повідь

про

ЧаС

і

місце

аудієнції

для

польського

посла.

Хмельницький хитрує, збіднюється і одночасно знуща­ ється з пихатого шляхтича. Гоноровитий пан, щоб під­ креслити

своє

невдоволення,

відмовляється

навіть

сісти

в господі Хмельницького. Пропонуючи прийняти пос.\а на площі. просто неба. Хмельницький

між іншим зну­

щально

об(тановки:

виправдує

!!С

бідністю

СВОЄЇ

вы видите. моя Тесна 11 некрасива хата: дуБовы й сто_\, кругом просты e лавки; На них боитесь даже вы присесть, Чтоб не изм ять кафтан золотошвейны .... В

поемі

поряд

зустрічаються

шення

з

народні

романтично-піднесеними приказки.

образами

фольклорні

перебіль­

(наприк.\ад. КО.\ІІ Богдан заплакав, «Одна слеза

в струи Днепра упала И отравила свет лы e струи; И да­ же конь, измученны й дорого й, Не захотел напиться из

Днепра ... » ). сцени чи

'Ін

Ч!оразу

картини

відвідання

зустрічаються

(пир

гінцем

у

детально

Хмельницького.

Барабашихи

тощо),

виписані

наприклад, народно-пі­

сенні ремінісценції (<<То не ста я лебедина я плывт,' По Днепр у то рать казацкая идет», Україна «как ива, Рас-

зо


тущая сироткой у дороги: J::e не топче1' разве кто не

хочет ... », майже вся пісня Косаря та його розмова з Козаком У ІХ розділі). Стилістична

несеннЮ

нерівність,

осиовиої

дів-братів -

ідеї

проте,

поеми

україиського

й

-

ідеї

не

перешкодила

єдиості

РОClиського -

двох

В

до­

наро­

боротьбі

проти спільиого ворога, за мир, за возз·єднання. Висо­ коnоетичним вираженням цього є пісня двох ор.,ів,

І[І.О

уособлюють

братні

бандуриста

про

народи:

6ЬІЛИ У ор.\а два СЬІНа, выIосc старший СЬІН; М.,адшиЙ рано иа чужБIIН\' .:.:Іалетел

один.

Но

лета ие укрепили Мощного крыл;; Ои уста.' - И окружили ВОРОНЬІ орла. И, летан, жаДНЬІМ криком Смерть сулят ему: Знать, орлу на поле диком Сгибнуть одному! КРЬІЛЬЯ есть, да мало СИЛЬІ; Смутен ОН сидит: Смотрит вверх - о боже МИЛЬІЙ! Старший брат ЛСТІІТ .. , Робко ВОРОНЬІ сокры исьь С криком В темны й .,ес. Оба брата ОЧУТИЛЖЬ В син еве небес .. , 6ратья обиялись РОДІ:ЬН' УІ СИЛЬНЬІ опять, Как великая Россия Да Украйна-мать! Поема

закінчується

возз'єднания гуками:

розповіддю

8 січия 1654 р"

«Волим,

волим,

про

історичний

волим!»- навіки

n<Урушну єдність України й Росії.

31

акт

КОЛІІ радіСНIІЙ народ ви­ скріпи в

не­


v Як уже згадувалося, Гребінка що далі все більше п6вертався

до

звернення

тися

в

прози.

до

усіх

розвиток

Розвиток

відображення

його

ПРОЗИ.

суперечностях

Бєлінський

повість і повісті п. Гого~я» пер вся

наша

реалістичних

життя,

література

У

тенденцій,

намагання

викликало

статті

зазначав у

переТВОРИ.\ася

розібра-

бурхливий

«Про

російську

1815 р: « ... 1'['на

роман

і

по­

вість ... Роман усе вбив, усе поглинув, а повістІ.>, що при­ йшла разом з ним, загладила навіть і сліди всього ц"оГО, і сам

роман з пошаною

дав їй дорогу

відступився

поперед ссбе ... »

«Внаслідок яких причин,- писа!! він далі,

-

сталося

це явище? Хто, який геній, який могутній талант ство­ рив цей новий напрям? ГІа цей раз немає винного: при­ чина

в

дусі

часу,

світньому напрямі»

у

загальному

З прозових творів Гребінка

писав

лише

післяслово

передмову «До

і,

можна

сказати,

все­

'. «Так

зобачення»

українською мовою

собі

для

до

на­

земляків» -

аЛЬ'llанаха

Ті!

«Ластівка»

(1841 ). В

ЦИХ

двох

статтях

подані

сентиментально-ідилічні

картини сільського життя на Україні. ГІе важку працю на чужих ланах під канчуком

доглядача побачив

і зма­

лював Гребінка, а легку працю-іграшку. ГІе трударем-се­ лянином глянув він на Полтавську губернію, а очима СИ­ того

поміщика,

догоричерева і, їсть

соковиті

який

у

гарячі

жнива

.\ежить

у

садку

не встаючи, полапцем збирає з землі та груші

або

восени

з

собаками

полює

на

зайців.

, В. Г. Б ели НСК И й. Собрание сочинений в томах, т. І, Гослитиздат, М., 1ч43, стор. 102.

32

трех


Найкращим Гребінки «рай»

запереченням

є його

для

селянина

ідеаліЗОIJаному стичному

цим

баЙІ<И,

постає

IJНГ.\яді,

а

не

в

захопленим

тираДам

де прославлюваний ним у

вигаданому

справді

та

вкрай

художньому

реалі­

відбитті.

Вихваляння офіціальної ленням

власні

добробуту

народності

української

кріпосного

Гребінка

тогочасної

села

з

позицій

супроводив

протистав­

літератури

російській.

Сама мова

Гребінки в цих статтях була

стилізована й

зневажливо

cnpOI1JeHa з розрахунку на DIдсталого, бого­

боязливого, неосвіченого ее лянина-гречкосія, До того ж і

певна

частина

IJміщених

у

«Ластівці»

творів

цілком IJідповіда.\а дух)' статей Г ребіНІШ

також

(твори П, Ко­

реницького, С. Ппсарев(,>кого, П. Ку_\іша та ін.), Альманах

«Ластівка»

загалом

ВІДІграв

позитивну

роль у розвитку української .\ітератури. В ньому пере­ важали

твори

характеру

уривки

прогреСIIIЗНО-РО~Іантичного

(поезії

й

уривок

з

і

реалістичного

«Гайдамаків»

з «l'vl0скаля-чарівника»

Шевченка,

Котляревського, окремі

твори Квітки-Основ'яненка, Боровиковського, Забіли та ін.), Але решта творів, як і статті Гребінки, применшу­ вали

роль

і

зниж)'ва.\И

цінність

альманаха,

Вони

ви­

кликали суворий осуд і одповідь Бєлінського на сторін­ ках

«ОтечествеННЬІХ

про

таких

заПІІСОІО>

захоплених

[.

славителів

А

гнівний

раю

на

Шевченко

поміщицькій

землі згодом писав:

Якби ви знали, паничі, Де люди плачуть живучи, То ви б елегій не творили, Та ма рне бога б не хвалили, На наші сльози сміючись 2. 1 В. Г. Б ели нск и й. Полное собрание сочинений, т. УІ, СПб, 1903, стор. 199-202. 2 Т. Г. Ш е в чен к о. Повне зібрання творів. Вид­ во АН УРСР, К, 1953, т. 11., стор. 229.

3.

Є.

Гребінка

зз


За винятком цих статей, всі х)'дожні прозові твори Гребінки написаиі російською мовою й повністю припа­

15

дають на петербурзький період. За

років Гребінкою

було видруковано понад сорок повістей, романів і опо­

відань.

Звертає

турних

видань,

на

де

веННЬІе

записки»,

ском)'

инвалиду»,

чтения»,

себе

увагу

різноманітність

друкувалися

його

«ЛитераТУРНЬІе вестиик»

та

альманахи -«Осенний печер»,

літера­

"Отечест­

прибавления

«Современник»,

«Финский

твори:

к

«Рус­

«Библиотека

майже

«Сборник

всі на

для

тогочасні

1838

год»,

«Утренняя заря», «Новоселье», «ИллюстрироваННЬІЙ аль­ манах»

і таке визначне видання в історії російської куль­

тури, як некрасовська «ФИЗИОЛОГІІЯ Петербурга». Прозу Гребінки можна поділити на кілька тематич­ них циклів. В ній показано окремі сторони українсько­

го

життя

«<РасскаЗЬІ

пирятинца»,

ковала!», «Мачеха и панночка», полковник чаї

Золотаренко»,

чиновництва

(<<Лука

«Вот

кому

зузуля

«Братья», «Нежинский

«Чайковский» Прохорович»,

), побут і зви­ «Дальний

род­

ственник», "Верное лекарство», «Иван Иванович», «Ис­ катель вечера»

счастья»,

("Кулию>, чения

НІО)

"БЬІВальщина»,

синей

в

перепелка»,

"Злой

ассигнациІО»,

бездушному

"Доктор», та

«Странная

«Полтавские

), поміщицька сваволя та пригнічення кріпаків

середовищі

«ПеРВЬІЙ

человею>,

загибель

концерт

"Приклю­

"маленької

«<Записки

Рубини»,

люди­

сту деНТа»,

«Заборов» )

ін.

Творчість

Гребінки-прозаїка

розвивалась

в

напрямі

від романтизму до реалізму. Талановитий і гостро спо­ стережливий

художник

ішов

в

одній

шерензі

з

тими

письменниками, які, слідом за Гоголем, виходили з ес­ тетичних принципів «натуральної школІО>, сприяли зміц­

ненню реа.\істичного напряму чуття

до

«маленької

людини»

34

в

літературі. l,Uире спів­

-

трудівника,

увага

до


побуту іі звичаїв народу, близький зв язок з народною творчістЮ,

викривальний

сті творів -

характер

переважної

більшо­

єднає прозу Гребінки з творчістю велико-

го Гоголя.

Звернення до теми рідної Украіни у Гребінки не бу-

ло випадКОВИМ чи

наслідуваним.

БУТ!lій

ще

письменник

цікавість до

з

Зрісши

дитинства

історичного минулого,

зи, а згодом захоплювався

в

виявляв

чув

селі,

май­

особливу

родинні перека­

народними

піснями.

Звср­

!lе!l!lЯ ж до цієї теми саме після того, як були опубліко­

ва!lі «Вечера на хуторе близ ДиканькИ» Гоголя,

на

перших

!lаслідування

Особливо

порах

гоголівських

показовий

скаЗЬІ пирятинца»

визначило

учнівське

творів.

перший

(1837).

та «l\IIиргород» майже

цикл

оповідань

"Рас­

В них ще наявне своєрідне

поєднання манери Гого.\я й Гvlap,\iHcЬKOГO. Наслідуван­ !lЯ

Гоголя

-

розповідна

маиера,

інтимна

невимушеність

тону, ліричний пафос, захоплено-емоційні описи природи, портретні характеристики

-

супроводжуються

романтич·

!І!ІМИ штампами й пишномовністю, властивими l\IIар.\іll' ському, Загоскіну

та

іншим

тогочасним

романтичним

«знаменитостям».

Згодом Гребінка звернувся до українськоі теми вже в

плані

вість

розробки

історичної

тематики,

«Нежинский

полковник

Золотаренко»

роман "Чайковский»

створивши

(1842)

по­

та

(1843).

В основу повісті «Нежинский полковник Золотарен­ ко»

покладені історичні події часів визвольної війни УК­

раї!lСЬКОГО народу під проводом Богдана Хмельницького. Виходячи

з

«Истории

l\IIалой

РоссиИ»

Бантиш-Камен­

ського та «Истории Русов», узявши звідти навіть окре­ мі подробиці, Гребінка не строго слідує за історичними фактами, по-своєму

подає події,

накидає на них

тичний серпанок.

35

3*

ромаи­


Якщо

в

повісті

ще

перенажає

мелодрамаТIІЗМ

11fJli

певному відході від романтичних шаблонів, ІЦО ВИЯВІІЛОСЯ

зокрема

в іронізуваllні над книгами IYlарлінського, і,

ГОЛОВНО. В рисах реа.\ЬНОГО

до

широкого

епічного

"Чайковский»

народного побуту. прагненні

зображення

Гребінці

вдалося

подій,

краще

то

в

романі

відТІJOРИТИ

дух

характер епохи. побут і звичаї запорож!,\ів.

Створений,

за

свідч, нням

динних переказів ковських),

з

сучасюшів,

на

основі

ро­

(маТIІ Гребінки поход!!\а з роду Чай­

одночасним

заПОЗllченням

певних

епізодіu

із народної ДУМ!! про Qс\СІ;сія Поповича, "Чайковс!)кий» теж

не

має

точного

~lОже

нважаТIІСЯ

строгоіСТОРIIЧН!Н!

хронологічного

твором

приурочування

до

(не­

певних

подій, відсутні історичні особи тощо). Але, виходячи 3 досвіду

Г ого.\я

нуючи

-- автора «Тараса

перекази

про

Микити Коржа (опубліковані змалювания добре

мужність

в

суворе

боротьбі,

СТО.,ітиього

1831 -

IJ

побуту тогочасної

зобразити

Бульбь!», використо­

3апоро;кжя

України,

життя

Гребінка

козаків,

відданість

і

козаІ;а рр.) для

1842 Їх

вірність

зумів

хоробрість в

дружбі

створив типові образ!!, історично правдиві своїми харак­

терними

рисами,

боротьби

проти

притамаННIІ~1И іноземних

А.\е роман не вичерпувався

ше

минуле

лення лишнім

життя.

сучасного славним

Починаючи

занедбаного і

народу

IJ

період

110ГО

понеВО.\ювачів.

сильним

наміром відтворити

його

з

містечка

містом,

прямого Пирятина

порівнюючи

,\11-

зістав­ з

ко­

час

від

часу сильні й щирі почуття людей героїчного мину.\ого з пошли ми

переживаннями

поміlцицько-сучаСНОГО.ООlію­

ючи дріб'язкові інтереси й прикрості світсько-чиновних

коптителів часного

неба,

йому

Гребінка

зумів

паразитичного

гальнююче-типізовані

риси

РОЗКРИТИ

сереДОDища,

значної

частини

інтерес!! подати

су­ уза­

суспільства.

Роман збуджував у читача любов до своєї IJітчизнп, до

36


рідного народу та його героїчного МИНУЛОГО і ОДНО4асно

РОЗI<ривав пошлість та

безглузду дріб'язковість тодіш­

нього суспільства. Незважаючи

рі!І, все прозаїка. яКИЙ

на

ж він

те

що

роман

був, безпере4НО,

Достоїнства

постаВІІВ

романа

ЙОГО

в

ряд

мав

ряд

с.,абких

сто­

досягненням Г ребію;и­ відзначені

кращих

Бєлінським,

nрозових

творів

р., а І. Франко, теж високо оцінюючи роман, за­

1843

значав, ІЦО він був улюбленнм твором «галицько-руської

молодіжі 60-х і 70-х років»!. Краща частина прози Гребінки позначена увагою до «маленької

людини»,

реалістичною

спрямованістю,

КРll­

тично-викривальним характером. В більшості творів Г ре­ бінки осмислені Й узагальнені ЙОГО реальні спостережен­

!ІЯ. Наприклад, повість «Записки студента» має вираз­ !ІИЙ

автобіографі4НИЙ

характер,

особливо

в

першій час­

тині, де йдеться про дитинство, навчання в ліцеї та вій­

ськову

с.\ужбу.

Навіп)

романічна

історія,

ЯІ<У

свого

часу пережив Гребінка, знайшла тут своє відображення. Ряд

життєво

правдивих

образів

письменника

пере­

кликається з гоголівсы І!мІІ образами, які ~liЦHO увіЙш.\и

в свідомість сучасників і ста.\И Гребінці своєрідними до­ роговказами для добору й перенесення Їх з життя в мис­

тецтво. Не без ВІВИВУ Хлестакова був написаний нарис «Хвастун»,

а

Лихошерстов

( «Горев Николай Федоро­

вич») багато чим нагадує Ноздрьова. Такі ж твори, як «Верное лекарство», «Доктор», «Приключения синей ас­ сигнации>',

не

близькі

«ПетсрБУРЗI)КИХ

темою,

до

кажучи

вже

про

«Записки

повістей»

а й певними художніми

ГОГОАЯ

засобами:

студента», не

лише

проти ста в лен­

tlЯ краху наЙЮШJIІХ мрій та загибелі невдахи-трудівника

1 І. Ф ран к о. Нарис історії українсько-руської лj­ тератури до 1890 р, Львів, 1\110, стор. ':14.

37


торжествуючlИ ного й ний

пошлості.

Шляхом

ліричного Гребінці

біль

при

переплетення

вдається

змалюванні

висловити

коміч­ душев­

несправедливостей

життя.

В своїх повістях і оповіданнях Гребінка побачив і зобра­ зив не лише Петербург пам'ятників та Невського прос­

пекту, а й околиці Петербурзької сторони та Васильєв­ ського

острова.

Звериения знайти

вдалу

до

«МеРТВЬІХ

й

оригінальну

душ»

допомогло

композицію

Гребінці

для

повісті

«Приключения синей ассигнации». Як мандрівка Чичи­ кова «по городам и весям» дозволила Гоголю зробити

ог ляд найрізноманітніших явищ кріпосницької Росії, так і пригоди руки,

звичайної асигнації,

бу ла

свідком

Гребінці подати зенної,

яка, переходячи з

жахливих

картин,

дали

широку галерею страшних

безжалісної дійсності на фоні

рук у

можливість

типів

мер­

правдивих, інколи

інтимних картин побуту та людських страждань і взає­

мовідносин у всій Їх складності. До того ж, така ком­ позиційна події же

та

сам

І,анва

дозволяє починати оповідь

обривати

тоді,

домислити,

а

реДОВИll.Jе,

розкрити

один

не

тип,

коли

закінчення

асигнацію ще

одну

зв'язуючи

перекинути

характерну

собі

руки

з

середини

читач в

уже

мо­

інше

ее­

чи

ще

рису

необхідністю

закін­

чити оповідь про попередню пригоду.

Піднімаючись інколи до протесту проти поміщицько­

го деспотизму, аесигнации», також

проти

Іронізуючи

стилем,

Гребінка саме в

виразніше,

ніж

в

«Приключениях синей інших

також

властивим

і

в

інших

творах

солодень!{им

Їм

неприкрашені

картини

над

романам

та рожевобарвній поезії Бенедиктова, тавляє

творах,

сентиментально-романтичного

виступає

сюсюкання.

романтичним

Марлінського

Гребінка протис­

повсякденного

життя.

Одним з кращих його творів у цьому відношенні є «Ку­ .\ИК»- повість про трагічну долю двох кріпаків, про Їх

зв


чисте, але нещасливе кохання. В. Г. Бєлінський дуже ви­ соко

оцінив

показує,

і що

що

цей

твір:

визначне

гуманне

«Кулик»- повість обдарування

начало

починає

в

жати над комічним елементом.

цього

його

п.

Гребінки,

автора

повістях

міцніє

перева­

«Кулик»- одна з кра­

щих повістей останнього часу. Не можна не захопитися живою розповіддю,

не

можна не хвилюватися, читаючи

розв' язку, трагічну без жодної натяжки. Особливо доб­ ре в ній те, що автор умів змалювати своїх героїв вір­ ними

дійсності,

же час

тобто

«людьми»

людьми

ізбу дити

нижчого

класу

і

до них співчуття,

в

той

не став­

лячи Їх на ходулі фальшивої і нещирої ідеалізації»1.

Сюжети прозових творів Гребінки відзначаються ха­ рактерною обставини

оповідь

пами. в

для

автора

життя

про

події

детальними

окремих

незвичайною

героя

з

простотою

паралельними

малюнками

випадках

вона

пригодою,

навколо

-

розгортається

авторськими

пейзажу, побуту,

ускладнюється

яка,

звичайної

повільна

зрештою,

нехитра

відсту­

і

лише

романтично­

лишається

сама

по собі на переважно реальному фоні аж ніяк не роман­

ТИЧНИХ

ЖИТТЄВИХ

стосунків

*

(наприклад,

*

«Перстень»).

*

Розпочавши свою прозову творчість до певної міри

сентиментально-романтичними

«Рассказами

пирятинца»,

все глибше й глибше опановуючи великий досвід Гого­ ля, безпосередньо звертаючись до навколишньої дійсно­ сті та

розробляючи характерні

типи,

підказані життям,

ідейно зростаючи, Гребінка поступово й невпинно пере-

1 В. Г. Б ели нск и й. Полное собрание сочинений, Т. У. СПб, 1901, стор. 510-511.

)9


ходив

на

реалістичні

ПОЗИЦll. В

історичному

процесі

становлення художнього реалізму Гребінка, разом з сво­ Їм сучасником

-

першим прозаїком нової україНСЬІ<ОЇ лі­

тератури-Квіткою-Основ' яненком, зайняв гідне справж­ нього художника місце. Він не піднісся до могутньої си­

ли соціального викриття, притаманної Гоголю, не дійшов до

революційних

кріпацтва

і

висновків

повалення

про

необхідність

самодержавства.

Але

ліквідації

Гребінка,

якого І. Франко спра8едливо назвав «талановитим писа­ телем

російсько-українським»!,

свідомо

йшов

напрямом,

прокладеним автором «l\1epTBblx душ» і «Ревизора», був серед тих, хто торував шлях великому Кобзареві -

ос­

новоположникові нового реалістичного напряму в україн­ ській літературі.

Класичні байки Євгена Гребінки, його кращі прозо­ ві твори, пройняТІ щирим співчуттям до простого люду, міцно увійшли в скарбницю культурних надбань україн­ ського

народу.

с. ЗУБКОВ

1 І. Ф ран к о. Твори В ДВХЛ, К., 1955, стор. 87.

двадцяти томах, т.

XVII,


JБА ИКИ


УАП

«Мабуть, нема уже ЩІ світі правди! Мабуть, вона уже за море утекла! Чим я од Муцика поганший, справді? А пані те щеня учора привезла, Сьогодні вже йому і дзвоник почепили. Да як моторно він бряжчить, Як Муцик, бубличком задравши хвіст, біжИlЬ Т а гавкає на мир щосили!» Так навіжений Uап на ввесь окіл гукав. Хазяїн, річ таку почувши (А по-цапиному він дещо розмишляв),

Йому дзвінок на шию намотав. Здурів скажений l.Jап, ріжки назад за'гнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав І геть-то честію такою запишнився, Да швидко став ЇЙ і не рад:

Бо тілько Uап ст рибне у панський сад, На шиї дзвін дзень-дзень! народ заворушився І гостя втришия В кошару мусять гнать.

Прийшлось бідасі пропадать. Пройшло йому те врем'я, що буваЛQ

43


Майнув де здума'ВШИ, КУДИ б то ні попало, Поїв, пообгризав - і слід пропав, А вибіга і долинки і гори, Де був - 10 пожививсь; НІхто того не знав.

Еге, я правду вам казав: Нащо було Паньку прохаться в прокурори!


ЛЕБЕДЬ І ГУСИ

На ставі пишно Лебедь плиВ, А Гуси сірії край його поринали.

«Хіба оцей біляк вас з глузду звів? Один Гусак загомонів,Чого ви, братця, так баньки ПО1витріщали? Ми попеласті всі, а він один між нас Своє пиндючить пір' Я біле! Коли б ви тілько захотіли, lUоб разом, стало бить, вся беседа взялась, Ми б панича сього якраз перемастили». І завелась на ставі геркотня, Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір' япосіріло. Обмазали кругом - і трохи галас стих; А Лебедь плись на дно-і випурнув як сНІГ.

45


ЯЧМІНЬ

СИН Скажи мені, будь ласкав, тату, Чого ячмінь наш так поріс, I,Uo колосків прямих я бачу тут багато, А деякі зовсім схилилися униз, Мов ми, неграмотні, перед великим паном, Мов перед судовим на стійці козаки?

Батько Оті прямії колоски Зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром; Котрі ж поклякнули - то божа благодать:

Іх гне зерно, вони нас мусять годувать. Син

Того ж то голову до неба зволить драть Наш писар волосний, Онисько Харчовитий! Аж він, бачу ... Батько Мовчи! почують -

будеш битий.

46


ЗУЗУЛЯ ТА СНІГИР

На дубі сидячи, Зузуля куковала:

«шо за годи тепер, зовсім не можна жить! Одколи, як тепло вже стало, А гусені нема, черви зовсім так мало. Прийшлось із голоду хоч у кулак трубить». - «На'що вам так квилить, мій боже милий?Снігир Зузулю перебив,­

Коли б я мав ваш стан і сили, Оцю я погань би не їв, Шоб сей да той мене, коли б я не доскочив Собі щодня шматок м'ясця. От кобець - менший вас, а їсти як захоче: Летить - і душить горобця. Зате він з голоду ніколи не нудився». - «Дурний! дурний! а в школі вчився!Зузуля Сніги ру в одвіт,­ Замісто горобця я з'їм жуків десяток Да гусені, черви десятків три в наддаток І все-таки наїмсь; зате спитай ввесь світ, Яка Зузу ленька? Всі скажуть. птиця славна, Живе собі, як панна, Гуляє у садку, нічого не псує, По гілочках намистечко кує,

Да скілько літ кому прожить віщує;

47


Нехай же здумаю ... да що тобі й казать! Хоч злидні в пір'ї обідрать, Ввесь птичий рід зарепетує: ,,3узуля м'ясо жре, 3узуля хищний птах!

Троха чи не бажа вона Орла із'їсти!» Прощай тогді моє життя в садах! Прийшлось би утікать хоч за море без вісти, Так лучче ж тута жить-да зводить черв' ячків».

Хто хоче ПО.'\юбить суддю грошозаплода, Про його розпитай панів, А не питай у простого народа.


ВЕДМЕЖИИ СУД

Лисичка подала у суд таку бумагу:

IJJ,0

бачила вона, як попеластий Віл

На панській винниці пив, як мошенник, брагу,

Ів сіно, і овес, і сіль. Суддею був Ведмідь, Вовки були піДСУДIШ. Давай вони иого по-своєму судить Трохи не цілі сутки. "Як можна ГРІХ такий зробить! Воно було б зовсім не диво,

Коли б він Їв собі м'ясиво>" Ведмідь сердито став ревіть. «А то він сіно їв!» Вовки завили. Віл щось почав був говорить, Да судді річ иого спочинку перебили, Бо він ситенькии був. І так опреділили І приказали записать: «Понеже віл признався попеластии,

він Їв сіно, сіль, овес і всякі сласті, т ак за такі гріхи його четвертувать І м'ясо розідрать суддям на рівні часті, Лисичці ж ратиці оддать».

IJJ,o

49


ПШЕНЩJЯ

я бачив, як пшеницю мили: То щонайкращеє зерно у воду тільки плись, якраз пішло на дно, Полова ж, навісна, пливе собі по хвилі.

Привів мене ГОСПОДЬ побачить і панів: Мов простий чоловік там інший пан сидів, Другі, задравши ніс, РОЗПРИНДИВШ!lСЬ, ходили. І здумав зараз Я, як тільки поглядів, I,Uo бачив, як пшеницю мили.

50


СОНУЕ ДА ХМАРИ

Ось Сонечко зійшло, і світить нам, гріє, І божий мир, як маківка, цвіте; На небі чистому ген Хма ра бовваніє. Та Хмара надулась і річ таку гуде: вже мені се Сонце надоїло! Чого воно так землю веселить? Хоч я насуплюся, воно таки блищить. Я полечу йому назустріч сміло, Я здужаю його собою затемнить». Дивлюсь - і Хмарами півнеба замости.\О, На Сонечко мов ніччю налягло. А Сонце вище підплило І Хмари ті позолотило.

«lJlo

51

4*


I'ОРОБUІ ДА ВИШНЯ

Глянь, ГЛЯНЬ, летять, да Їх летить чи:иало.

Куди оце летять з оселі rOPOJlli? Дивлюсь, у сад по:Jра;\ись ~Іолодці. На Вишеньці Їх І'еть-то насіда.\о. І бенкет зараз підняли;

Uвірінькають, джеркоt;Уть знай на Вишні Із ранку самого до пізньої пори. Я простиі1 чоловік. то й: взяз собі на Мllс\і [Но ВJlIlСНЬ1!і мо:іі предо6ре у саду. lJlo їй превесело, бо як кра;:і єї йду Або і так коли зирну у сад із хати, Все зволять Горобці по гі.\очках скака·п. Ось тиждень як не був. дивлюсь-кат його ма! На Вишеньці гсстеи нема. Чого лишень вони літати перестали? Як розібрав, бодаи і не казать! Ох! поти жевжик!! вчащали, Поки всі ягоди на Вишні 06дзюбали­ Тепер до бідної ніколи не летять.

52


БУДЯК ДА КОНОПЛИНОЧКА

«Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?»

На Коноплиночку в степу Будяк гукав. «Да як рости мені? і саУІ ЗДоров ти знаєш, землю у мене з-під корінця за5рав».

Wo

Бува і чоловік сьому колючці пара: Людей товче та й жде, що5 хто його кохав. Я бачив саУІ таких і, може б, показав, Та цур ИО~ІУ! розсерджу комісара!

53


ВЕРША ТА БОЛОТО

Рибалонька, митець усе в воді ловити, Бажаючи поймать в'юнів, В Болото Вершу засторчив. Довгенько щось вона там мусила сидіти, Язик жіночий є, да нічого роБIlТИ (А зроду, мабуть-то, що не плоха була), Т ак лаяти Болото почала: "Оце поганая багнюка! Глянь, пузириться ЯК, знечев'я клекотить. Тут певнеє ніщо ні ходить, ні сидить, Одна черва, мовляв, кишить, Да деколи повзе по куширу гадюка, Уже коли б тут воленька мені! .. Таке ж бридке, таке мерзенне, Поржавіло, від жабуру зелене, Не хочеться паскудиться 'в багні, А то б ... » ж їй Болото одвічало? «Де ти сама, добродійко?» спитало. А Верша гомонить на дні.

U!O

54


МАКІВКА

у лузі Маківка весною зацвіАа, Проміж других квіток як жаром червоніла; До єї раз у раз літа бджола, Бабок, метеликів над нею грає сила. Пройшов день, два, і з неї цвіт опав, І Маківка осиротіла; Бджола на іншій квітці сіла, Ту ПОl'ань метелів мовби лихий забрав. Дівчино-серденько! жартуй, поки є врем'я, Жартуй, да не глузуй із бідних парубків; А то мине весна твоїх гадів, Покине і тебе дияволове плем'я.

55


РОЖА ДА ХМІЛЬ

Охріме, дядечку! будь ласкав, схаменись: Ти чоловік і з хлібом, і з вола:wи, І грошики у тебе завелись­ Якии тебе лихий ізніс І побратав з панами? Покинь Їх, хай Їм !JYP! із ними не ВОДИСЬ. А то, коли к тобі ні заверну у хатуТи з благородієм сидиш Зdпанібрата, І чарка катержна гуляє по столі. Чи то н село лихии примчить якого Паничика, мовляють, судового­

Та сарана живе на твоєму добрі. Або і вознии сам, червоний, ніби квітка, Деньків по п'ятеро кружляє у тебе; А коней-калічі ПОВНІСІНька повітка

Твоє сінце скубе. Тимчасом хліб давно у полі половіє; Його і птиця б'є, і вітер марно сіє; А дядько міи гуля!

З письменни~1И ПО чарці да по парці, Останній шаг витрушує шинкарці. Рівняться з ними нам сам бог не позволя: То, сказано - пани, щоб день у день гуляли, А ми, неграмотні, щоб хліба заробляли.

56


Охріме! не зробись сміховищем села, ПОКИНЬ, кажу, панів, водиться з ними І"оді! ОСЬ слухаіі У ~IeHe редавно на городі Червона Рожа зацвіла, І треба ж на біду, край неї Хміль пустився! Іr:першу гарно страх з сусідкою він жив. Дивлюсь, аж приятель за гілку зачепився, А трохи згодом глядь - всю Рожу оповив. І бідна я вона змарніла, Поблідла. далі пожовтіла; А проклятущий Хміль, як рута. зеленів.


МОГИЛИНl РОДИНИ

Ось чутка степом полетіла (На що то гріх не підведе), у степу якась Могила Дитину швидко приведе. Про диво сеє як почули, То люди зараз в степ майнули, Старий і молодий к Могилі знай іде. Крий боже, народу якого там забралось! Як об І ллі в Ромні; Буцім там місто починалось. Де ні взялись міняйли й шинкарі І підняли між себе галас; Чумак із сіллю став, із дьогтем дьогтярі, І красти бублики шатнули школярі; Сластьони шкварились, сідухи цокотіли; Про Лазаря старці під кобзу голосили; «Холодний квас!» москаль між народом гукав, 3нечев' я, а базар в степу як треба став. Хрещений люд хоча гуляє, Да на Могилу все раз по раз позирає, Чи швидко вродиться те чадо степове. Могила ж стогне, мов сопе, мов тяжко дише, Боками сивими колише І з лиха на ввесь степ реве.

Wo

58


Народ дивується, да Їсть, да п'є горілку. Вже пан ський стадник Опанас, Покинувши товар. що пас, З кишені витягнув сопілку Діі. як утне МОСКОВСЬКОІ'О бичка! ПідкіlВКИ зараз забряжчали, В кружку дівчата танцювали;

~оскаль покинув глек та садить гоцака.

Аж ось - лулусь щось під ногами! Загоготів якийсь підземний глас. Базар утих, баби замовкли під возами, Із ляку упустив сопілку Опанас, І люди, хрестячись, баньки повитріщали. Могила тріснула, і те дитя, що ждали. На божий світ сусіль-як пить дало!

Та що ж за чадо те було,

I,Uo стільки гомону між нами наробило? «Мабуть, підсудок?»-Ні!-«Так лев?»-Ні!­ «Так мішок З дукатами?»-Ні,ні!-«Так папорті цвіток?» - Але ж! - «Так, з нами хресна сила, Мабуть, вона полубіса вродила?» Не втяв! - «Так вилила козацького коня?»

Ні, просто привела руденьке ~ишеня.


ШКОЛЯР ДЕНИС

Миряне, слухаите, щось маю вам сказать: От сих різдвяних свят, на самої Меланки, Дурний школяр Денис, запріГШIІ шкапу в санк", Із школи поспішав до батька ночувать, ~об завтра по закону, Як слідує, пашнею засіБать. Пізнавши шкапа шлях додому, С~!Икнула раз, ДРУГИЙ - і хлопця понесла. Хоть здержав він її, да злість його взяла; Хотів би проучнть. ДіІ 6!'ть її боявся. А треба ж і себе чим-небудь показать,­ Так по оглоблям ну малахаєм шмагать. Як тільки пан із паном зазмагався, Дивись -- у мужиків чуприни вже тріщать.


СОНУЕ ДА ВІТЕР

Із BiTpO:l1 Сонечко розгуторило мову Про СIIЛУ, бачите, хто з них ~:ОЦ,Ііший був. ЗВІ!чаі!1І0 за словце"'! 6ал:'кали по сло:зу. А далі Вітер тю, ІІа заlс\ад наверну з: "Чи баЧІІШ, їде ген собі ко.3ак по полю? Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк! Хто з плеч зірве його додолу, Хай буде той уже моцак». «Іносе, дми собі!» так Сонечко сr,азало; І Вітер шпарко полетів. Надворі дуже сумно стало, По небу хмари скрізь погнало, А Вітер по зс~.:Аі. кр!!іі боже, заревів. НаАіг на козака, з і"!Ого одежу ІЛТІИТЬ. Зігнувся на коні козак, До себе горне кобеняк

Та знай нагайкою г.о ребрам шкапу лупить. ХУРТОlJнна на::-ад бідаху пге. За поли смикає, відлогу з плеч гирує, Аж шлях курить, трава в степу хвилює, А все одежі lІе здере. Дув, дув, аж потом ввесь облився, Із моці вибився, сердешний набік плись. Ось розгулялося, і Сонце з хмари блись,

61


Мов божий мир ізнову народився.

Козак перехрестився, Кобилку зараз зупинив, Бо страх горюшну заморив, Поплівся стежкою ходою, потихеньку. А сонце гріє все да гріє помаленьку, Угріло божий світ, почув тепло козак Да й скинув кобеняк.


r Ай

ДА СОКИРИ

По Гаю темному туга велика ходить, Сокири й Топори затіяли войну, Гай хочуть сплюндрувать і пущі всі пошкодить; Война ся навела на дерево суму; Дуби задумались, осики затремтіли, І клен гнучкий і в'яз із лиха вниз нагнувсь. Аж ось Сокири вже в Гаю забрязкотіли, І дуб найстарший усміхнувсь.

«Не бійтесь! -

він гукнув,- того я і жахався,

Як з Топорищами сі навісні прийдуть, Аж дерев'яний рід заліза одцурався! Без дерева вони самі нас да не втнуть, От то бу ло б ... але - нехай йому абищо, Якби з Сокирами прийшли і Топорища, Тогді-то був би нам капут». справді, скілько тут Сокири ні бряжчали, Ні дубчика, ні липки не стяли тільки де-не-де що кору пописаЛlf

Да і додому з тим пішли.

63


ВІ"'

"Мабуть, на H~6i звісно стало (Про себе Віл в І\ошарі гомонів) Про T~, щО ввесь l\~ій вік я все за двох робив Да й витерпів-таки чимало,ІЛо в плузі СIІ"ковавсь, копиці волочив, Із ранку у ЯР:'vlі до півночі ХОДІІВ І lце щодня бував і битий! Хазяїна не раз я проклинав,Тепер завсім не той хазяїн став: у мене Бдовіль Їсти и ПИТІІ. Несуть мені і солі, і крупів, Овса і висівак; наїстись трьом би стало». Аж тут хазяїн шасть у хлів І, взявши за РОГИ Вола, під ніж повів, Бо, сказано -- його годовано на сало.

Ти змалку так любив мене, як пу гу пес; Чого ж так лarQИШСЯ тепер до мене, Йване? Чи знаєш, шо, як тн чоломкаться ідеш,

Чогось :Іене ~ІОРОЗИТЬ стане.


ГРІШНИК

в далекlИ стороні, в якій, ІфО те не знаю,

Мабуть, в Німещині, а може, і в Китаї, Х тось разом оженивсь на трьох жінках. Загомонів народ, почувши гріх великий, Жінки голосять так, що страх:

«Глянь, що се коять чоловіки! Як Їм по три нас можна брать, Так хай позволять нам держать Їх хоч по п'ять». Гвалтують, сказано, навспряжки цокотухи. Ось сяя віст очка і до царя дойшла, А цар був, мабуть, не макуха,

Розлютовався він, і злість його взяла. «О! почекайте лиш, не буде в вас охоти За живота чортам служить!» kЖар грізно загукав 1 люльку став палить, І в люльку пхав огонь, і люлька гасла в роті, А далі схаменувсь, за радою послав. Як слідує, в празничному наряді, Пред очі царськії совіт вельможний став. иар двічі кашлянув, рукою ус розгладив І річ таку премудрую сказав: "Пребеззаконія на світі завелися, А гірше, що в моїй землі! Мені до уст сьогодні донесли-

S.

Є.

Гребінк,

65


Один паливода (і цар перехрестився) На трьох жінках женився, I,Uоб царству цілому за його не терПlТІ) Біди од праведного неба,

Його вам осудити треба І смерть страшну йому зроБIlТЬ, Хай царству усьому в науку Він витерпить такую муку, I,Uоб з ляку більш ніхто в такий не вскочив гріх. Крий боже, щоб над ним хто з вас змилосердився!

I,Uоб луснув я, щоб я до вечора сказився, Коли не поведу на шибеницю всіх!» Як річ таку суддя дослухав, Низенько поклонивсь, потилицю почухав І ну з підсудками про діло мізковать. Над ним морочились трохи не тиждень цілий, І тільки що пили, а мало, кажуть, їли, І так меж себе присудили, I,Uоб Грішнику тому всіх трьох жінок оддать. Народ сміявсь, і всі були в за ботах, I,Uo раду перевіша цар,

Аж завтра дивляться, а та погана твар, Той Грішник, сам себе повісив на воротях.


ВОРОНА І ЯГНЯ

Орлу схотілось попоїСТIІ; Гhднявсь угору птичи~ цар І вг ледів відтіля, що Kpa~ ставка овчар Онучі прати мусив сісти, Отара ж попаски попхалась навмання. Орлу се по нутру; ЗЛОЖИБШИ моцні крила, Опукою з гори - аж вітром зашуміло Орел ушкварив на Ягня. Підняв ~oгo і l'еть потеребив за гору.

І треба ж, щО на сюю пору Пило біля станка дурне Вороненя. Страх полюбилося йому цареве діло. І думає: «Чому Ж сього я не зроблю? Да не Ягня, а барана вхоплю». Дивлюсь воно угору полетіло Да й пуць на шию барану І, кігті вплутавши ~OMY у вовну білу, Смикнулося нести, да ба! вага не в силу: Баран важеньки~ і Орлу. Воно вже СТ ями лось, мерщій би полетіло, Так із шерсті не виплутає ніг. Дурне моталося, поки овчар прибіг

67

5*


і, гарненько йому обскубши крила, На іграшку дитині дав.

Мабуть, господь так світ создав, lИо менший там не втне, де більший геть-то змож('

I1J,o дядькові пройшло, ти не роби, небоже, rLl()б крилеЦh хт() не ()бчухра Н!


ЗЛИй КІНЬ

Учора МІИ сусід купив собі Коня Із табуна, татарського, презлого, Такого жвавого, такого вже баскогоl Дивлюсь: сусід і вся ЙОГО сім'я Уздечки не напнуть на Його. Сусід сусідів кликать став І могорич пообіщав, IДоб тільки помогли йому Коня упо рать. Народ зійшовсь та гук такий підняв, Мов цілину п'ять плугів орють. А кінь жахається да рже,

На дибки спиниться да гривою мотає, т о піде бокаса, то б' ється і кусає. Котрий сміліший був, то вже Од Коника тікає. Прийшлось сусідові, мовляв, хоть сядь да й плач. Аж дивляться, іде Петро Деркач Розумний чоловік і в конях силу знає Іде і здалеку чуприною киває. Прийшов - і ввесь базар нікчемний розігнав І сміло до Копя побрався потихеньку, Все свистячи, повагом, помаленьку, Все гладив, подивлюсь уже і зануздав.

Пани! чи чули, як Деркач коня поймав?

69


МІРОШНИК

На річечці ЯКIИСЬ маленьКlИ Стояв собі млинок, і в нім Мірошник жив. Хоч невеличкий млин, да, знаєш, чепурненький; Раз по раз, день у день крутивсь і гуркотів І хліба вистачав хазяїну чимало.

Коли не забредеш к Мірошнику бувало, у його є і хліб, і сіль, і сало, Чи то в скоромний день - із маслом буханці, Книші, вареники і всякі лагоминки; у п'ятницю

-

просіл, з олією блинці,

Пампушки з часником, гречаники, стовпці. Обідать він було не сяде без горілки, А в празник піднесе і чарку калганівки. Мірошник паном діло жив. треба ж, на біду, позаторішню весну

Його лихий поніс чогось за Десну. Хоч не багацько проходив, Зате багато бачив світа: lІобачив він, як Сейм, мов бішений, шумів І як Десна ревла несамовита,

Мабуть, ворочавши не п'ятдесят млинів. Вернувсь Мірошник наш додому, До церкви прямо почухрав Да богу молиться святому,

70


Illоб він акафисти його не в гнів приняв І річечку його зробив Десною. «Або хоча, як Сейм, такою Тогді б то вже я панував!» Молебні день у день спасителеві править, у ставники свічки по десять хунтів ставить, Все молиться, ні їсть, ні п'є, ні спить ...

«Земляче! Бог з тобою! На тебе десь туман у Литві навели. Хіба забув ти, що великою водою Ворочають великИ млини~ Іх німці будувать уміють, А вже не зляпає наш брат; Вони самі товчуть, і віють, І мелють борошно, і сіють, Здається, що самі й їдять. А млин хоч чепурний у тебе,

Та не для бистрини».-«БалакаЙте про себе!» Мірошник заворчав і рукавом махнув. Його молитви бог почув: По небу вітерок дмухнув Як ворон, небо почорніло; Шварнула блискавка - грім грюкнув і загув; Із хмар, як з лотоків, водою зашуміло.

Маленька річечка, що так тихенько йшла, Заклекотіла, заревла І через греблю покатила. Як на осиці лист, тремтить млинок од хвилі. Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок, То паля тріснула, то заставку розбило, А далі і знесло млинок. Схопивсь Мірошник, да пізненько: поки йшла вода маленька, I,Uодня він хліба мав шматок.

Wo

71


Літ з десять був у нас суддею Глива. Да, знаєш, захотів на лакомий кусок, В Полтаву перейшов: там, кажугь, є пожива. Велика там вода, хоч є й багато млива ...

Глядіть, добродію, чи ваш міцний млинок?


ВОВК І ОГОНЬ

у лісі хтось розклав Огонь. Було то восени вже пізно;

Великий холод був, вітри шуміли [г]різно, І била ожеледь, і сніг ішов либонь;

Так, мабуть, чоловік біля багаття грівся, Та, ідучи, й покинув так його. Аж ось, не знаю я того, Як сірий Вовк тут опинився. Обмерз, забовтався; мабуть, три дні не ІВ; Дрижить, як мокрий хірт, зубами знай цокоче. Звірюка до Огню підскочив, Підскочив, озирнувсь, мов тороплении сів (Бо зроду вперше він Огонь узрів): Сидить і сам собі радіє, lJlo смух його Огонь, мов літом сонце, гріє. І став він обтавать, аж пара з шерсті йде. Із льоду бурульки, що знай кругом бряжчали, Уже зовсім пообпадали. Він до Огню то рило підведе, То лапу коло жару сушить, То біля полом'я кудлатий хвіст обтрусить. Уже Огонь не став його лякать. Звірюка думає: «Чого його бояться? Зо мною він як панібрат».

73


Ось нічка утекла, мов стало розсвітать.

Мов почало на світ благословляться. «Пора,- Вовк думає,- у лози удирать!»

Ну що б собі іти? -- ні, Скажений захотів Огонь І тільки що простяг своє А полом' я його дощенту

треба попрощаться: поцілувать, в багаття рило, обсмалило.

Мій батько так казав: «3 панами добре жить, Водиться з ними хай тобі господь поможе, Із ними можна Їсти й пить, А цілувать Їх крий нас боже!»


УТЯТА ДА СТЕП

Минулися гречанії жнива; Семен натяг кожух на плечі; Тепло пройшло, дітвора лізе к печі. Замерзло поле скрізь, рілля, стерня, трава Сніжечком біленьким припала. Бідашний Степ став сумовать; Пташки, що влітку так співали, У ірій вже поодлітали, тілько край ставка оста.9СЬ табун У тят. Чи крижні то були, чи то були чирята, Про те НпМ байдуже, а сила тілько в тім, Степ іще не був пустий зовсім; Дивлюсь було, знялись з води Утята, Закахкають і ну Степом кружлять,

Wo

видно

все-таки,

II.!О

сеє

не

пустиня,

Аж ось уже й вони летять. «Куди вас враг несе до гаСПИДСЬКОІ'О сина! Почав Утятам Степ казать.­ Хіба ви хочете мене покинуть? А я ж вас літом годував, просо, і овес, і гречку вистачав;

Без вас хіба мені з ну дьги сказиться?» "Улітку на тобі усякий хліб стояв;

75


f1a

себе глянь тепер, який ти сивий став: Останній колосок холодний сніг сховав, І нічим нам біля тебе живиться;

А голод за що нам терпіть?» Сказали Утята, і ну швидчій летіть. Чи знаєте ви сивого Кондрата? Женивсь на дівці він та й мусить ще кричать, жінка щось його глядить не дуже хати. Мабуть, що упада ЇЙ діду одвічать, Як сивому Степу одрізали Утята.

Wo


РИБАЛКА

Хто знає Оржицю? а нуте, обзивайтесь! Усі мовчать. Гай-гай, які шолопаї! Вона в Сулу тече у нашій стороні. (Ви, братця, все-таки домівки не цурайтесь). На річці тій жили батьки мої панства чортів тиск: Василь, Іван, Микола, Народ письменний страх, Бував у всяких школах, Один балакає на сотні язиках. Арабську цифиру, мовляв, закон турецький, Все темлять, джеркотять, як гуси, по-німецьки. Подумаєш, чого то чоловік не зна! Да не об тім, бач, річ. Усю торішню зиму

Рибалка ятером ловив в тій річці рибу; Рибалка байдуже, аж ось прийшла весна, При гріло сонечко і з поля сніг погнало; У річку сніг побіг, j Оржиця заграла І ятір, граючи, водою занесла. «Уже ж вона мені огут сидить в печінках, Ся річка катержна! Рибалка став казать.­ Куць виграв, куць програв, ось слухай лишень, жінко:

Піду я до Сули скажену позивать!» І розні деякі казав, сердега, речі,

77


із злості, як москаль, усячину гукав;

А далі почепив собі сакви на плечі, у люльку пхнув огню, ціпок у руки взяв І річку позивать до річки почвалав. Чи довго він ішов, чи ні, того не знаю;

Про те ніколи сам Рибалка не казав; А тілько він дойшов, як слідує, до краю;

Сула шумить, гуляє по степам. Рибалка дивиться і очі протирає: Не вірить сам своїм очам, Бо по Сулі -- чорти б Їх мучив матір­ Пливуть хлівці, стіжки, діжки, усякий крам І бідного його ниряє ятір! Здихнув Рибалочка да і назад поплівсь.

А що, земляче, пожививсь? Ось слухайте, пани, бувайте ви здорові! Еге, Охріменко дурний: Пішов прохать уповітовий, I,Uo обідрав його наш писар волосний.


СОЛОВВ1

r ак

«Х ТО не вгадає? я? Оце городять небилицю! I.,Uоб не пізнав я Солов'я, I.,Uоб не пізнав сю гарну ПТІІЦЮ; ЯК тілько оком наведу, То і вгадаю, де співака»,

дядькові казав небіж, Грицько Підсака.

«Ходімо, я тебе до лісу поведу, Усякої там птиuі є багато.

Т а буде copo~, пане-брате,

Коли б т!! Солов'я ізразу не пізнав»,

Грицькові дядько одвічав. І ось вони дойшли до І'аю; По гаєві усякий птах літає, ІJlебече хто, хто свище, хто гуде, Аж округи луна іде.

Небіж Ось-осьде Соловей! Який червоногрудий! А дметься як, мабуть, великий пан! Уже то неспроста в його та"ий жупан.

Дядько Та годі, годі, Грицьку, буде Ту погань, Снігиря, хвалить!

79


Ся птиця не співа, а як усе щебече, Вона в гурті як-небудь засвистить;

А більше, голову похнюпивши між плечі, Насупившись сидить.

Небіж

Так ЦlIтьте лишень, ось я зараз угадаю: }f СУЧІІЙ син, коли оце не він!

у несь мов золотий, а крильця чорні має. Дядько Та будеш, Грицьку, СУЧИЙ син: Се просто Іволга зоветься; Вона із саду в сад літа, То вишні гарно об'їда, То оббива горох, а в співи не вдається. Небіж Т ак ось коли побачив співака! Яка мальована та штучна птиця! Вертиться, джеркотить, по дереву скака От се то Соловей.

Дядько ее навісна Синиця! І довго так небіж дурненький

!Vlеж птицями знаходив Солов'я; А Соловей собі сіренький Над ним співав, сховавшись меж гілля.


ДЯДЬКО НА ДЗВОНИUІ

Ізліз МIИ дядько на дзвоницю Та знай гука: «Оце кумедія яка! Всі люди на землі мов ті перепелиці: Здається більший з них не більше п'ятака. Гай, гайl Які ж вони дрібненькі! Так ось коли я їх, як треба, розібрав!» А мимо йдучи, хтось на дядька показав Та, далебі, мене спитав: «lJ!o то таке, чи llJ,YP, чи горобець маленький?»

1840

6.

є.

Гресінка

81


ХЛОЩJІ

Учора я ДИВИВСЬ, як хлопці у ляли на толоці: Здається, крам там продавав один, Другі в опуки тощо грали, То в дучку булку заганяли, А далі здумали скакати через тин.

r

Хлоп'ята там були і прості, і письменні, І кожний з них по-своєму скакав: Один летів як навіжений, Знай визвіривсь на тин та біля його й став; А інший, голову, мов той москаль, задравши, Пряменько витягнувсь та й скочив через тин, Та як же врізався об землю, вражий син,

Колошу розідравши. А виборного хлопченя

Так скаче високо, так здорово літає! Воно мале зовсім, од чого ж так скакає? Cofii подумав я

Та й придивляться став: аж сеє бісеня Як хоче скочить, то аж в землю присідає Та й присне разом відтіля! Як ні КРУТІІ, а правди нігде діти:

Коли б, я'< виборного діти, І другі вміли присідать, То, може б, і вони зуміли так скакать.

1840


ПОЕЗії


УКРАТНСЬКІ

ПОЕЗll

ЧОВЕН

Заграло, запінилось синєє море, І буйнії вітри по морю шумлять, І хвиля гуляє, мов чорнії гори Одна за другою біжать. Як темная нічка, насупились хмари, В тих хмарах, мов голос небесної кари, За громом громи гуркотять. Іграє і піниться синєє море. Х тось човен на море пустив, Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі, Од берега геть покотив; Качається, бідний, один без весельця. Ох. жаль мені човна, ох, жа.\Ь мого серця! Чого він під бурю поплив? Ущухнуло море, і хвилі вляглися; Пустують по піні мавки; Уп'ять забіліли, уп'ять простяглися По морю кругом байдаки;

85


Де ж човен дівався, де плавле мій милий? Мабуть, він не плавле, бо онде по хвилі Біліють із його тріски. Як човнові море, для мене світ білий І змалку здавався страшним; Да як заховаться? не можна ж вік цілий Пробути з собою одним. Прощай, мій покою, пускаюсь у море! І, може, недоля і лютеє горе По граються з човном моїм.

1833


ВАРЕНА

Disparaisser, оп vous )'ordonne, R6tis, роmреuх, fins entremets!

].

В.

Radet

Геть галушки, з стола печене, Знімайте божий хліб і сіль, І сало, з яйцями пряжене, Варену, хлопче, при на стіл! Хай чарка забрязка, хай весело буде! Нехай погуляють хрещенії люде! Із Ні\С тихенько кожний Їсть, Як тілько що обід почнеться, А як хлиснуть по п'ять, по шість, Де в бога річ та набереться: Регочуться дуже, мов бджоли гудуть, Вигадують штуки і всячину гнуть. Х то баляндраси точить дівці, Хто _'ає подушне й мирське:

Там Опанас Грицьковій жінці На ухо шепче щось таке,

*

Зникніть, наказую вам, Розкішн~ печеня. вишука ч ; rтг"ви! Ж. Б. Раде

87

*


А та червоніє, мов повная рожа, І каж~ тихенько: «Н'І щО се похоже!» Маруся дівка страх плоха, Зовсім мов панна, хоч за книжки, Сором'язлива вже така ... ж? випила із медом трішки, Не та стала дівка - до хлопців цокоче; Як ясочки, грають Марусині ОЧІ.

Wo

На єї дивиться Андрій Та позирає все ввіконце І думає, коли б швидчій За гору заховалось сонце. В вікно він погляне, на дівку моргне, Вона усміхнеться, плечима здвигне.

Іси собі до очкура, А в горі Їжа не порадить. І тілько що хіба з добра На животі тобі завадить. А вип'єш півкварти заВІНа пройшла, І знову весела твоя голова. я маю думку вже таку,

Wo

краще жить було б на світі, Якби обідать нашвидку, А потім до півночі пити. Давайте ж варену! хай весело буде! Нехай погуляють хрещенії люде!

1834


УКРАІНСЬКА МЕЛОДІЯ

«Ні, мамо, не можна нелюба любить! Нещасная доля із нелюбам жить. Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду ввесь вік дівовати!»

- Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна сиротою! А в світі І горе, і Я, дочку Стогнать

якеє життя сироті? нужду терпітимеш ти: пустивши, мовляв, на поталу, під землею, як горлиця, стану.-

«О мамо, голубко, не плач, не ридай.

Готуй рушники і хустки вишивай. Нехай за нелюбам я щастя утрачу; Ти будеш весела, одна я запла чу!»

Ген там, на могилі, хрест божий стоїть, Під ним рано й вечір матуся квилить: «О боже мій милий! що я наробила! Дочку, як схотіла, із світа згубила!»

1840 89


НАДПИСЬ К РИСУНКУ К. С. А. Г

- HOl:t

Заквітчалася дівчина; стала край вікна. Дав бог празник. Людям празник, а вона одна Із маленьким брато:'.! Йвасем, прибрана, в квітках,

Дивиться, моя небога, на широкий шлях. Батько вмер давно у неї, матері нема, Тільки в хаті брат маленький да вона сама, Більш ні племені, ні роду - все чужі кругомІ Тільки не об тім сумує дівка під вікном: Тута, край вікна, прощався, ціловався він, Чорнобривий козаченько, як Їхав на Дін; Обі!цався вернутися - вже півроку є, ЯК сумує дівчинонька, серденько моє! .. «Де мій милий? I,Uo він робить? де він забаривсь? Може, 3 іншою якою уже одруживсь! .. » Дума дівка; серцю важко, сльози на очах. І пустий простягсь далеко перед нею шлях ...

1843

Уи


МАРУСЯ

«Я знаю, Марусе, дівочу натуру! -Так мати старая казала дочці,І я дівовала, була молодою (Тогді парубки все було молодці!)­

На грищі співала, на досвітках пряла, На у лиці часом до світа гуляла ... А бувало стане скушно, Серце ниє та болить, В грудях важко; плачеш, плачеш ... Божий світ не веселить! .. У садку пташки щебечуть, По степу цвітуть квітки; Як послухаєш, як глянеш Плачеш бозна од чого! .. І знати не знала. чого я бажала! І все було, доню, я так сумовала, Поки твій отеІ1Ь мене кохати не став,

Поки з моїм л~бим нас піп не звінчав ... Кинь лихом об землю та будь веселенька!» І думає дочка, СХИЛJJВШИСЬ дО неньки: «Чом досі мене ще ніхто не кохав? .. »

1843

91


ПОЛТАВА п О

:3 1\1 А

А. С. П у Ш К И Н А

вольныlu перевод на маЛО/JОССЮ1СКUU яііыlK

ПОСВЯШАЕТСЯ А.llЕКСАНДРУ

СЕРГЕЕВИЧУ

ПУШКИНУ

Песнь первая

Багатий дуже Кочубей: Його ланам конця немає, Його отара скрізь гуляє В зеленім лузі без людей; А луг аж стогне під волами, Під кіньми гарними й вівцями.

Багацько у його добра, Отласу, хутра і срібла, На видноці і під замками.

Та пишний Кочубей не тим. Не довгогривими конями, Не батьківськими хуторами, Не злотом, бачите, яким

Його щогод дарує Крим­ Дочкою гарною своєю Ти забагатів, Кочубею!

92


Та й правди нічого ховать, Нігде нема Марусі рівні, Вона мов квітка та дубрівна, Що тілько стала розцвітать; Тополя буцім на могилі, Гінкий та гнучий стан премилий; Як шум, біліє вся вона; Кругом дівоцького чола, Мов хмари, КОСІ! бовваніють, Як маківочка - ріт красіє, Очиці - як зірки блищать. Вродливая! ні втя:гь, ні взять.

Т а не одною ліпотою Маруся звісна стала всім; А більше розумом своїм, Вітливим серцем і цнотою. За те моторних женихів Свати товчуться у порога, Та щось вінця, мов кайданів, Лякається моя небога; Всім молодим - гарбуз як тут, Аж ось свати гетьмана йдуть. Старий він, спітканий війною, Годами, працею, смутою; IJlo ж? дух Мазепи закипів, І - знову гетьман полюбив! Хоч він до пелеха сідого Із па рубіки молодого Не перескочив - пережив, Не сарна під байрак втікає, Орла почувши на спині;

93


По сіням панна походжаt:: І жде, що скажуть: так чи НІ.

Ось вийшла мати і з сльозами, Приголубливими словами, За руку взявши, каже Їй: «Бридкий, мерзенний, глянь, поганець! Чи можна? ні, паскудний ланець! Гріха ти не збудуєш, злин! Тобі б, як то ведеться віком, Хрещенициним батьком буть ...

Його чорти у пеклі ждуть; Він хоче буть їй чоловіком! .. » Маруся задрижала, з рук

Спустилась хустка шовковая, Поблідши, ніби неживая, Упала дівка на рундук. Хоч одійшла вона, да знов а Зімкнула очі; ні півслова Не каже; батько, мати тут Біля ЇЇ усе возились; Хрестились, плакали, молились. Вони того, сердешні, ждуть, lJJ,об їй на серці легше стало. lJJ,об дитятко XOLj закуняло. Не тут було; два цілих дня Все мовчки хлипала вона, Нічого ні пила, ні Їла, Опріч людей собі ходила; Тинялась утінка, як гич Од вітру гнеться при дорозі; Було смутнесенько небозі, Все рюмала, на третю ніч

94


Лиха годинонька настала:

Ії світ лиця спустковала. Ніхто не знав, коли вона, Під нічку, сплиснула з двора;

1

1 ільки

мов козацький гомін

Ту ніч в садку рибалка чув, Та вранці слід на лузі був, ІЛо по росі скакали коні. Не тілько парубоцький чорний. Закручований ус моторний Чарує молодих дівчат; j\ деколи й старого взгляд, ІЛо дивиться, мон сич з-під стріхи, Давно забувши жарти й сміхи, Знаходить не дівчину - клад. Не знаю, як робилось теє; j\ швидко і до Кочубея Такая звісточка дойшла,

lUo,

позабувши бога й сором,

ИOl'о дочка в гетьманський хором Як полюбовниця ввійшла. Що тут робить? і батько й мати Соромляються вийти з хати, Не слухають, що каже люд. Да як хрещених обмануть? Тогді усім, бач, стало явно. Чого збентежила так марно Вона веселость літ своїх; Чого тихенько все здихала Й на залицяння молодих

Забаскали~ившись мовчала. Чого в беседі за столом

95


Вона все слухала гетьмана, Коли горілка шумовала І чарка повнилась вином. Чого все пісні ті співала, lJJo він колись компоновав, Коли його ніхто не знав, Коли його ще доля спала. Чого, мов парубок, вона Любила в:йсько, і коня, І гук і галас барабана, Як тільки в чистий степ з двора Блисне бунчук і булава Ясновельможного гетьмана. Нівроку, має Кочубей Худібчину; мов і в людей, В його приятелів багато; Йому нічого, сидя в хаті, В Пілтаві смуток заплодить, Він здужа гетьману-злодію, Сріблохвильовастому змію, у серце ніж загородить, Він здужа, здужа ... да не теє Лежить на думці Кочубея! ..

За білого царя Петра ... (Колись давно робилось дуже) Він був розумний, гарний, дужий, Шмигм!В - В шатро і з-під шатра­ За тридев' ять земель в чужбині: Дививсь на дивовижі там І те 3itВодив в IV'10СКОВІцині. I,Uo льготою було людям. Попавсь небіжчик в анацію,

96


Як швед крутив, бач, веремію. В Москву слав вісько відусіль. Поки не вивчивсь воювати Петро, та й дав поганцям знати, Оддяковав за хліб, за сіль. Вершляг хоч шклянку розбиває, Та штуку з криці вигинає. Карл, постягавши німців силу, Ішов війною на МОСІШУ, Змітавши москалів дружини, Як вихор пил жене з долини І на облозі гне траву. Тогді Украйна мурмотала, Мов літом бджіл на сонці рій. Вона до себе Карла ждала, I.1Jоб волю дав скоріше ЇЙ. Кругом гетьмана обзивався Негарний гвалт: Пора! пора! А все, здавалось, оставався

Мазепа вірним до Петра. Буцім не чуючи нічого, Гетьман ні на що не дививсь, иуравсь умисне од усього, 3 бенкетами тощо водивсь.

«I.1Jo Ж гетьман!- парубки гукали.­ Чого він жде, старий йовтух ? Годи та праця зопсовали У його атаманський дух.

Чого жіночою РУКОЮ Іще він носить булаву? Тепер ушкварить би війною

97


t1a ту ненависну ~OCKByl Коли б старий наш Дорошенко І Самойлович молодий Або Палій і ордієнко Із козаками стали в стрій, Т ог ді в снігу, в лихій годині В ~OCKBi не дохли б козаки ... » І скрізь по селам УкраїНІ! Рушали сотні і повки.

r

Хто ЗlИде в річку, як покриє Ізверху КРІ!Га річку ту? Хто з вас, підлизи, темноту Лукавого, хто врозуміє Єхидковату простоту? Чим серце у кого поганше, Тим з виду він буває краще. Плохенький, буцім ягненя, ~азепа з дідусем тов кує О старосвітських, гарних днях; І з безталанним сам жалкує; З бурлаками собі міркує Про волю, се то те плете; Дівчатам меле про кохання І з молодим про залицяння, З дурним розумну річ веде. Давно у пазусі під боком ~азепа гадину зогрів, Та Кочубей орлячим оком Ту злість гадючу прослідив. «Я сором свій і сором жінки Не закохаю меж людей,-

98


(Скрегоча, каже Кочубей),­ Я не займу твої будинки, Тюрму Марусеньки моєй; Ти не спечешся на пожарі, Втечеш і шабельной [ти] кари, Тобі се трохи; ні, в Москві, Як в'юн в'ючись в кліщах московських, В гарячій пливучи крові, Іскорчившись од мук бісовських, Ти проклянеш той день і час,

Коли дочку хрестив у нас, І беседу, де повну чашу Тобі я з честі наливав, І ніч, як голуб'ятко наше Старий шульпіка заклював!»

Колись то врем' ячко бувало, Вони братеЦЬКIІ мов жили; Укупі Їли хліб чимало Або й вареную пили. Колись і на полі скакали

Іх коні поруч на невір;

Дня не бу.'І.0, щоб не вітали Вони один другого двір. Балакаючи з Кочубеєм,

Тогді геТМІан не постерігсь; Бач, закидав на те, на сеє, Та в дурні нівідсіль постригсь. Тепер одно суддя кохає, Бажа умисне одного: Дочку од лиха одволає І ворога свого здолає Або іздохне од Йuго.

99

7*


Він, злість у сердці затаївши, Прикинувсь буцім забував Свою біду; і дочку гірше Перед народом кепковав. Але промеж рідні шукав Собі товаришів вірніших. І жінці нишком розказав, LUo на гетьмана він доносить. (Мабуть, самий нечистий просить Жінок до діла вербовать). Ні Їсти не дає, ні спать, Все шепче жінка Кочубею,

Домовиком за ним літа, lJlоб листи слав він до Петра, Гарчить з докукою своєю: «Мабуть, не зробиш? забожись!» - Ну, добре, тільки відступись! І він кленеться перед нею.

Помірковали, погадали, Зробили все, як добре знали, Скомпоновали лист Петру, Лист на гетьмана препоганий, І Іскра, Кочубей і пані, lJlo знали, все мостили тут.

Та хто ж яснійшому цареві, Московському государеві, Папір сей вірно донесе? Вродилось на біду усе:

Був найкращий меж козаками Один ще молодий козак;

І сей з другими парубками Гарбуз ізхрумав, неборак.

100


Марусеньку кохав він дуже, Про його все було байдуже, Але про милую гадав І в думках ніченьки не спав. Блукав щодня або край річки, Або ховався у по річки, !Лоб подивиться, як вона З господи куди-небудь

йшла.

Коли ж меж людом про Марусю Негарний поговір літав, Не переміг свою він душу, Про єї мовчки жалковав,

А все кохать не престав[авJ. Ім'я пресучого гетьмана,

Мов жид якесь ім' я Гамана, Кусавши чорний ус, ворчав. Хто місяцем та по зорі Закато скаче на коні? Чий кінь, мов кримkьJкии хірт піджарий, Степом так швидко, прудко парить? Козак в Московщину летить; Козак ні їсть, ні п'є, ні спить Ні в чистім полі, ні в дуброві, Ні на дубу, ні на поромі. Як скло, шаблюка так блищить, Капшук у пазусі бряжчить; Не спотикавшись, кінь порскливии Біжить, пуска по вітру гриву.

Забавка шабля молодцю, Дукатів треба ж, бач, гонцю; !О!


Коня собі в підмогу має, Та в шапці грошей не складає. Радніший він за єї дать Коня, дукати і булат;

Тї б оддав хіба б, як куля Його з коня навзнич зіпхну ла. Чого ж за шапку він крепить? Бо в шапці тій папір лежить, Папір на лютого гетьмана

Uарю од Кочубея пана. Гетьман хуртовини не чує, По-своєму усе мудрує. ЯКІІЙСЬ то старець, то чернець IJlовечір лізуть у дворець І там всю ніч, мов розбишаки Або у вівчаря собаки, До світа білого гарчать. Недобре щось вони товкують, Землею рідною торгують, Торгують богом і царем З невірним шведським королем. Поганці, наймити гетьмана, Від річки Ворскли до Лимана Пускають меж народ ману; Заворушились запорожці, Загомоніли чорноморці, Гудуть станиці на Дону. В Очакові, землі турt'цькій, Зібралась, щось не по-братецьки, Песиголовців череда; В Москві король воює шведськии, Г ОІ·оче Кримськая орда.

102


Як же, псяюха, він злякався, Коли над ним ушкварив грім; Коли йому з ~оскви прислався Папір з доносом тим самим, UJ,o на його відсіль послали.

Боярство із ~оскви писала Ласкавий до його привіт, Т аким-сяким його вітало. (Бо вовка за ягнятко мало). Такий і був і буде світ! Сам цар Петро, вельможний, білий, ~уштруючи великі сили Насупротив німецьких віськ, В смуті не розібрав доноса І нахвалявсь утерти носа І вибить з невгамонних віск.

Облившись теплими сльозами (Хоч, мабуть, тер попід очами), ~азепа лист царю писав І так йому слебезовав:

«То бачить світ і госпід знає, я гетьманом 20 літ; Уареве все, що я ні маю!

UJ,0 І я

-

тепер нікчемний дід­

Коверзовав би ще про зраду? Глянь, що не вимудрує зло! Нащо мені бентежить славу? Хіба ж не я то Станіславу Відказ одрізав наголо? Хіба ж не я поклонів хана І цареградського султана І чуть і бачить не хотів? Не жалуючи праці й крові

103


Із одної к царю любові, Wораз попереду пов ків Кришив паскудних ворогів. Хіба ж не я? .. та що й казати!

Тепер же, йон йог; я мати,

На мене навели туман! Чого я не чував ізродуl Мабуть, із пальця смокчуть воду І Кочубей і Іскра пан! Я з ними жив як із братами! .. » І з прикидливими сльозами Бажає смерті Їх гетьман! Чого ти хочеш, песький сину? Чого єси ти забажав? Ти Кочубейськую дитину Хіба давно як обнімав? Маруся! бідная Маруся! Ох, страшно, вимовить боюся, Коли б пізнала те, кого Вона до серця прихиляє! Про те вся Україна знає, Одна не знаєш ти того.

Песнь вторая

Мазепа дуже ЧlOсь смутний; Стоїть Маруся біля його. Він не балакає нічого, Звичайно кажуть: сам не свій. Хоч що вона його й питає, Він буцімто недочуває.

104


Мовчанка їй надопекла,

їй дуже, дуже жалко стало, Небога щиро заридала І так казати почала:

Маруся Чогось ти не з добра сумуєш, Од мене утікаєш ти; Мабуть, погане щось мудруєш, Мабуть ... не любиш сироти! Ох, серденько недобре чує, І день і ніченьку болить; Не знаю, що воно віщує, А щось мене не веселить. дарма, що в ту ... ти знаєш ... нічку, Як, погасивши в хаті свічку,

Божився вік мене любить; Тогді ... як стала я твоєю, Як розріднилася з ріднею. Ти мусив без мене не жить; Тепер зовсім не теє діло ... Мабуть, тобі я надоїла; Ти день-денички в стороні, Зізнався з Дульською якоюсь. Ну, одчого ж, скажи мені, Ніколи ти передо мною Про Дульську слова не сказав? Мазепа Воно! я й перше угадав! Оце ти, серденько, ревнива. З якого б, навіжений, дива Я за дівчатами гасав? m'і


Хіба ж оцій СІДIИ чуприні Дотепно кланяться дівчині? Не знаєш добре ти мене! Минеться од дівчат охота, Як в голові сидить робота Та всяка думка шию гне ... А ти із діл а злидні робиш. Маруся Ти околесицю городиш! Не хочу, вспражки розкажи. Мазепа Ну, слухай, серце, годі, годі! Да що почуєш, то мовчи: Давно ми заварили діло, Тепер воно кипить у нас; Година гарная наспіла, Прокалатає швидко час. Давно без батьківської слави Ми, як воли, в ярмі жили, У підданстві або Варшави, Або великої Москви. Возиться годі З москалями, Украйні царством буть пора: І я моїми козаками Шпурну на моцного Петра! Москаль жахнеться перед нами, І, може ... буду я царем ... З собою заодно я маю І Карла з польським королем, Княгиня Дульськая атая,

106


Та старець той, та єзуїт Од їх до мене листи носять. Ну, є за що мене журить? Отак жінки щодня голосять, А розпитай - сама не зна,

Чого сталиться навісна!

Маруся Ти будеш цар на Україні! Як гарно на сідій чуприні Засяє золотий вінець! .. Мазепа Та почекай, llJe не конець, Бог вісь про те, що далі буде. Маруся Тебе всі поважають люди, На смерть за тебе кожний рад, Ти кращий будеш цар од миру, Тебе жде царство ...

Мазепа А як кат?

Маруся Піду з тобою під сокиру ...

107


Мазепа Марусе, рибонько моя. Марусе, ти мене кохаєш?

М ар уся Хто, я?

Мазепа Еге.

Маруся Хіба

не

знаєш! Мазепа

Дорожчий хто тобі, чи Чи батько?

я,

Маруся Годі, серце миле! Мазепа

LUo,

якби люди присудили. lJlоб кого-небудь з нас убили, А ти б обом була суддя; Кого б пустила ти на муку? За ким би вспражки потягла, За батьком чи за мною руку?

Маруся Геть угамуйся. глянь на себе, Який страшний ти і блідний! І в пекло я піду за тебе.

108


Мазепа Не забувай, що кажеш ти! Давно вже сонечко зайшло За гору, ген по той бік річки; Ущухнув гомін, дав бог нічку,

Надворі тихо все було. Зірки в горах мигають, сяють, Вода як чисте скло стоїть, Із хмари місяць випливає: Усе мов золото блищить. Білоцерківка, сад гетьманськиіі, Будинок старосвітський, панський, І річка повна я води. Ніщо нігде не зашастує, Осика листом не жартує, В бу динці ж є зате СМУТІІ: Там шепчуть тихими речаМІі, Там у світ лиці, за замками, В залізах Кочубей сидить І в небо <:умно він глядить. у ранці смерть, не ма він страху, Бо смерть для праведних покій. Та мовчки як іти на плаху, Мов у різницях віл на бій, Іти на смерть за праве діло, За те, що має ворог власть; Вести приятеля в напасть, Нести на муку честь і тіло! Як він скалитиметься сміло,

Махне, і жаба цицьки дасть! .. І здумав Кочубей Пілтаву,

109


Сім'ю веселу, й козаків, І

пісні дочки, й першу славу,

Беседу зимніх вечорів, І те село, де він родився, Будинок батьківський, старий, Де він добро любить ЗУЧИБСЯ, Де після праці мав покій. Тепера треба все оставить! За що? про що? А клямка стук; Забрязкотіло щось замками. «Оце, мабуть, ізнов для мук Іде Мазепа з наймитами». Раз лусь замок: холодний піт, У другий раз: сипнуло жаром. «Ні, може, то з христовим даром Іде до мене чесний піп». Ось двері скрип; сусіль до його, Місь панотця з хрестом святого, Худенький, у очу дрібний, Полигач бісів, Орлик злий. Назустріч Кочубей мовляє: «Мене ти знову мучить маєш!»

О рл ик Не все казав, ти ще кажи. Кочубей Ізгинь, маро, геть, преч біжи,

Покинь мене.

110


Ор л ик Однеє діло Нам зараз треба показать. Кочубей

UJo

показать? І так насилу Я сам на себе набрехать Зумів, що ви мені казали, Чого ж ви знову забажали? о рл ик Ми знаємо, із давніх літ у тебе є клади зариті; Тепер ти оставляєш світ, Скажи ж, твої де гроші скриті?

Кочубей Так! Мав і не один я клад, Та ви зуміли одібрать; Один - як кров мою смоктали, Навік од мене одтягали; Той клад був честь; другий була Дочка, од вас же не втекла;

Зазнаю я ту ніч прокляту, Як осоромляли ви хату. А третій клад в душі сидить, Він мусить з богом говорить ... Т [) вічне безголов' є кату. о рл и к Покинь невісь-що городить, Старий, та дурень, глянь на небо,

111


Отам ти будеш завтра ЖИТЬ, Кажи, де гроші, те нам треба. Чого Ж замовчав?

Кочубей Наймит злий! Роби, що хоч, та згинь швидчlИ. Дай хоч лягти у домовину,

Навіки очі дай закрить; Тогді бери мою дитину, Іди із нею скарб лічить, Біжіть кривавими руками Ламать комори із льохами, Беріть і злото і срібло. Дочка вам схованки покаже, Где, як лежить моє добро, Вона все зна і вам розкаже. о рл ик Сховав де гроші, покажи! Не хочеш? гроші де, скажи? Ти швидко заспіваєш, враже! Кажи, де схоронив ти клад? Мовчиш? Га? шо? ану лиш, кат!­

І кат приЙшов ..~

Лиха година! А де Ж Мазепа, песький син, Де він, поганая личина? Балака про себе один, На ліжку сидячи Марусі. Мов гад його кусає душу,

112


А в голові нечисте все Невісь-як розумом мутує: «Хоч так, хоч сяк, а треба се, Хай ворог до чортів мандрує! т а як Марусенька знесе, Коли про смерть отця [ючуf'? А більше нічого вилять, В мішку не заховаєш шила. Мені тебе хоч жалко, мила,

Біди не можна одволать. Уранці завтра в Україні Всі, від старого до дитини, Про смерть судді загомонять ... Зробить хто хоче певне діло

Й не затопити душу й тіло, До себе жінки не мани, Бо зроду-звіку не чували, I,Uоб коли-небудь у ярмі Хоч би возили, хоч орали Укупі віл і козеня!» А місяць блись із-за вікна. Мазепа гульк: Маруся спала. «Як тихо, гарно спить вона,

Бо ще про лихо не пізнала; А завтра!» - і паскудний гад Від єї очі відверта,::, Встає, з світлиці виповзає І шамотить у темний сад.

Давно вже сонечко зайшло За гору, ген по той бік річки; Ущухнув гомін, дав бог нічку, Надворі тихо все було. Мазепа вибився із моці,

113


із душі ж Мазепи щось сграшне, Зла думка думку злу жене;

Йому здається -

зірки ночі,

Мов бога праведного очі, На його карою глядять,

Й тополі, ростучи уряд, т иняючися головами, Про його дещо шепотять Недовідомими речами. І літня ніч йому душна.

Буцім підземна я тюрма. Помалу небо занімалось, край його почервонів;

Все ворушилось, все рушалось. І ліс і степ заблискотів; Уже й пташки защебетали, Година вранішня настала, Хрещений люд загомонів.

Маруся ранком ще куняла. Крізь сон вона не розібрала, А чула - не одна була: Її за ногу щось будило, Вона очиці підвела І знов, зажмурившись, закрила, Бо світ зовсім Їх засновав. Спросонок дівка потягнулась, Додолу з неї килим спав. «Се ти, Мазепо?» - і жахнулась: Другу їй мову хтось казав. Розкрила карі оченята, Здається, перед нею мати! «Хто се такий?»

114


Мати Мовчи, мовчи! Не скампути нас, я вночі Сюди прошилась, ніби муха, Тебе щоб тільки ублагать, Ц!об у гетьмана одволать Смерть батькові, ой, доню, слухай!

Зрятуй його! Маруся Ц!о? батько ... як?

.якая смерть? Мати Хіба не чула! Хіба ж се ліс або байрак? Ти, бачу, нас зовсім забула! Ц!е меж народом ти живеш, А не де-небудь серед степу; Катують батька, ти зовеш До себе гаспида Мазепу! Біжи мерщій, моли його, Ц!об одпустив отця твого. Очумайсь, дочко, пізно буде! Зирни, збираються вже люде!

Тебе послуха гетьман злий, Для ного сором ти забула. Рідню і бога і покій Навік згубила ... Маруся Ц!о я чула?

Лиха годинонька моя!

Катують батька... гетьман... мати

115

8*


Передо мною тута в хаті ... Чи з глузду зсунулася я? Мана ее, чи що?.

Мати Госпід з нами ... Се не мана, перед очами Твоїми матінка твоя. Чи вже ж сього ти не чувала, lJJ,o, як від нас помандровала, На звірость ворогам, як знав, Uарю твій батько на гетьмана Про дещо певне одписав. lJJ,o в муках катержних. бідаШЮ1~І. Сказав, що здуру, враг зна нащо,

Він нісенітницю брехав. Гетьману цар його оддав, Й перед громадою людською І

старшиною військовою

Йому гетьман -

боюсь казать­

Зібрався ... голову одтять! Маруся О, милий боже, мамо, душко! Як порятую батька я ... І дівка блиснула в подушки, Зовсім, мовляють, як мерцвя,

Списи блищать. шапки рябіють, Б'ють талимбаси. Сердюки По полю скачуть, скрізь повки Рівняються. Люд гомоніє;

116


А шлях, мов той гадючий хвіст, Знай крутиться та все хвилює. На відшиб у степу поміст, По йому ходячи, жартує З народом кат, жде бідних він. Усе змішалось в гвалт один: Жіночий крик і людський гомін. Як ось гукнули: «Пан гетьман!» у щухло поле, тільки коні Закопотіли там то там. В середині меж сердюками Вельможний гетьман з старшинами Скакав на чорному коні; А ген, по Київській дорозі, Тряслися бендюги. В тривозі Туди всі очі навели; То горопашних Їх везли. Там Іскра й Кочубей сиділи, Чужі од миру, од землі; В останній раз на світ гляділи. Ось поїзд став - і заревіли Попи собором одходну; З кадильниць наче смертю віє, Усе заплоджує суму; Мов хмара, дим кругом сивіє. Тихенько молиться весь люд. Нещасних вже на смерть ведуть. Зійшли - і прихиливсь на плаху, Перехрестившись, Кочубей. Як варом облило людей. Сокира свиснула з розмаху, І заскакала голова, Все поле ойкнуло від жаху; l1ї


Друга за нею ж скаче :з плахи, Покривавилася трава ... І кат поганою рукою Обидві за чуби поймав І, ЇХ піднявши над собою, Востаннє людям показав. Капут бідахам. Народ божий Балакаючи йде назад. Про урожай, про дощ погожий, Про сусідок баби ворчать. Потроху рідшало все поле; Аж ось дві жінки через шлях Побігли шпарко, у очах у Їх було велике горе. «Ви опізнились!» хтось сказав І в поле пальцем показав. Поміст дощаний там ламали, Молився в чорних ризах піп, І вже на бендюги стягали Два козаки залізний гріб.

Один попереду старшин скакав собі додому, Словечка не казав нікому, Про себе мірковав один. Не добрій буть тобі годині! Йому в нутру хтось шепотів­ І чорний кінь в поту і в піні Нав заводи в двірець влетів. «Маруся де?» гетьман питає. Ні те ні се йому ворчать. Він у світлицю ~ там немає; Біжить Мазепа прудко в сад,

r етьман

118


Марусю кличе і гукає; Як лис, по стежкам покотив; Все вишатирив, обходив, Шарнув у терен, зазирає В кущі, край сажалки - немає! Клене гетьман свій рід і плід, Марусин захолонув слід. Скрізь коні по шляхам заржали; Гонці Мазепи поскакали Туди й сюди, куди хто знав, Куди хто нашвидку попав. Ніхто ні бачив, ні чував, Коли вона з двора ви.'\ьнула. Мазепа мовчки скреготав, Вся двірня з ляку шию гнула. Гетьман в світлицю зачинивсь, Не спав цілісінької ночі,

Його зорили страшно очі, Він дуже побивавсь, томивсь. Вернулись вранці із погоні; Єле живі були Їх коні, Вся зброя: сідла, нагайки, Мовляв, підпруги й уздечки, Було все піною облите, у кров помазане, побите.

А про Марусю не привіз Ніхто ніяку, кажуть, звісь. Буцім ЇЇ з землі не стало, Покинула мов дівка мир. Без неї мати пропадала, З бідою горе коштувала В чужбині -- що зовуть Сибір. 119


ПеСIlЬ третия

I.JJоб краще одурить Петра, Прикинувсь хирявим Мазепа. Всі знахорі, хто із шатра, З Німещини хто, з лісу, з степу, Всі панькали біля його. Він дивиться у домовину, На його груди і на спину Набгали враг знас чого; Коржами тім' я обліпили, У хаті ладаном кадили. Uураючись від усього, Бажав він тільки одного, I.JJоб так умерти як хрещений. Архієрея він зове;

Й по голові його мерзенній Святеє 'миро скрізь пливе. Московшина все шведа ждала,

Чи швидк; в гості причвала,

І мовчки вісько зобирала, I.JJоб певно прочухрать з двора. Тогді пізнали злу личину: Дременув Карл на Україну; Мазепа миттю з ліжка встав. Той, що п'ять раз вмирав учора І єле ворушивсь, конав, Тепер - йому немає горяВін став Петрові ворог злий, Не ма він страху за плечима; Блискотючи кругом очима, Обзирює козацький стрій.

120


Скрізь сяя вістка полетіла. Україна заклекотіла: «Мазепа москалю змінив, Він став тепер полигач вражий». Негарная зійшла зоряЗоря кривава. Хто розкаже Всю злість правдивую царя? Гетьмана увесь люд кепкує,

Його обличчя кат шматує, А душу у церквах кленуть; На раді кожний коверзує Гетьмана іншого добуть. Від річки, кажуть, Єнісея Увесь рід Іскри й Кочубея Назад якмога привезли. Додому Їх Петро вертає. Сріблом і злотом обсипає. Відтіль, з тієї ж пак землі, І Палія притеребили: Він не любив, крий боже милий! Як не любив Мазепи він, Як дуже на його сварився. На шибениці не один Моторний паре нь опинився: Ізгинув Чечель, мов блоха, Да і вельможного, бач, пана, Із Запорожжя атамана, Цjocь доля не була плоха.

Коханець ВlИськової слави, Синьокаптанковатий швед Надвинув на степи Пілтави; Петро туди ж повів перед.

121


Насупротив вони постали, Як треба військо вгамовали, Все ПІД мушкетом ні белмес. І бачить Карл зовсім не теє, Тут не рушеннє військовеє, Не Нар[в)ських бачить неотес: Тут військо все бу ло одбірне В строю і пішеє і кінне, Штиків блискучих цілий ліс. І він сказав: «Ось завтра вранці Я вам, москалики, поганці, Uибульки піднесу під ніс». Ніч світ обкутала собою; Москаль і швед уже хропе. Ген під палаткою одною IJlocb то шушука, то гyд~. Мазепа Послухай, Орлик, ні, я бачу, тута добре обмиливсь! Зробив без глузду, на удачу, Із Карлом рано подруживсь; Він хлопець нібито проворний, До різанини геть моторний, Регочеться против гармат; Та не йому, мені здається, Петра посмикать доведеться, Петро - йому не пані брат. Карл приндиться да упирує, На долю все свою кладе, Про Нарву тільки і товкусо. Не знаю, як нам припаде.

IJlo

122


Соромляюсь, та що робити! Здурів і я, на старі літа Кругом себе ОЦИРІ<лював. Орл ик А я б не так оuеказав;

Підождемо кінця ми ділу, Як поскубем цареву силу, Дамо замир'є москалю. Мазепа Ні, пізно вже тепер царю Зо мною, братіку, мириться, Не те в душі моїй сидить, Давно мій дух на його злиться І серце ниє і кипить. Вночі - Азов як воєвали­ З царем у ставці ми гуляли, З його бояр тут дехто був, Я не до шмиги щось белькнув: Злякались гості, обомліли, ~ap з серця чарку упустив І за оції уси білі Мене - чи чуєш! - ухопив! Замовчав я, зігнувши спину, У грудях злість мою здавив;

Ії, мов мати ту дитину, До сього часу доносив. Тепер нехай собі літає, не треба хоронить! Я знаю, як Петро бажає, lJlоб знов мене за ус водить. Та ще побачим, хто зволає, Кому тікать. Коли 6 зоря! .. -

t

123


Сказав і очі зачиняє Ізрадчик білого царя.

Дав госпід світ, наС1аВ день білий: Блиснула на траві роса. Ревуть гармати; дим пресивий

r

еть, геть пішов під небеса. Повки ряди свої зімкнули, Стрільці шатирять по терну; Черкають ядра, свищуть кулі; З штиків збудовано стіну. Ізвикши змалку ПUUИВі!ГИ. Знай лізуть шведи на гармати: Мов вихор конниця летить,­ Піхота швендяє за нею. Все поле як огнем горить, Не чуть нічого за різнею,

Скрізь гвалт, зик, галас, скрізь гримигь. Аж ось -куди нам лучче стало! То там, то там втікає враг: у суточки дав Розен драла, Іздавсь сердега Шліппенбах; Синьокаптанників здавили, Багацько склизло Їх значків. Сам бог дав москалеві сили, І Їх царя і праве діло Святий з небес благословив. Меж віськом моцно щось гукає­ Почули реч царя Петра: «За діло з богом!» - Із шатра Він сам з боярством виходжає, Мов матка з роєм ВИЛІТає,

124


UaptBi підвели коня, Він сів; кінь огирем гарцює, Стриба, навзаводи басує, Кача в середину огня. Уже обіди; сонце гріє: Ущухла трохи ГУРКОТНЯ. Не де козак зачервоніє! .. Нема ні диму, ні огня. Агу! все поле заревіло ... Скрізь обізвалося «ура! ",

Повки побачили Пет р а. За ним бояре копотіли, Чоло Москви, один в один: І LИереметьєв благородний, І Брюс, і Боур, і Рєпнін.

Ген перед шведами своїми Карл із носилок виглядав: Він лупав, мов сова, очима І щось пильненько сумовав. Не залюбив небіжчи!( кулі,

Його ще вранці підоцькнули! Рукою мовчки він кивнув І на Петра повки пужнув. Зійшлося військо знов на полі; Тріщать, бряжчать шаблюки голі, Г рім із гармат заклекотів, З гвинтівок ку лі засви[ с]тіли; Заржали коні, захропіли. Уруч схопилися повки, Москаль, і швед, і козаки; Як дрова, народ так кришили:

125


Шпигали під боки ШТИКlf, Меж людом ядра заскакали, Від крові люд[сь]кої шкварчали, Кругом ревіло та гуло. Прямеє пекло там було! Усе староство віськовеє Якмога на поле глядить. Хто б'ється дуже, хто не теє, Хто драла дав, а хто стоїть.

Кому післать підмогу треба, Про те балакають меж себе. Біля J\lOCKOBCbKOrO ца ря Стоїть дід. дуже, дvже сивий;

Кониченько хвиляс~огривиt'r Його до віська не несе.

Під руки два його держало; На білий світ дививсь він мало; Для його повмирало все. Палій! Сибір тебе зсушила! Уже на жак твій козаки Не позбираються в повки; Захляла молодецька сила! Чого ж він так замізковав? Чого він став темніший ночі? Чого так страшно світять очі? -Оце Мазепу він пізнав! То ворог, серце заболіло, Свій рік, своє немоцне тіло, Мабуть, уперше він прокляв. Посерединці сердюк ів Та денеяких козаків Мазепа ходячи сумує.

126


Іззаду вистріл. Він зирнув: То Войнаровський так лигнув, В ЙОГО руках мушкет ДИ:\ІУЄ, А недалечко МОЛОДІІЙ Козак в пилу в крові Ві\.'І.ЯВСЯ; Почувши ВО.'І.ю, кінь порский Геть степом ВІІбрш;ом п06рався. Козак на гетьмана скакав,

Його убить козак б<1жав. До його гетьман під'їжджає, Чогось у його ще питає, Та пізно вже питать тепер: Козак мовчить, коза!; умер! Із любищ загубив він душу, З любків і голову поклав, Бо м' я коханеє Марусі, Вмираючи, іще шептав.

Настала гарная ГОДІІНа : П'ятами шведчин накивав, Москаль утришия погнав; Дала до лясу німців сила, За ними конниця піра, Шаткує, наздогінці коле. Від крові червоніє поле, А мертвих скрізь лежить гора. Петро на радощах гуляє. Він шведів плінних сам вітає, Вітає і бояр своїх І чарку повну наливає, Мовляв: «За спектор ів моїх! .. »

Та де ж той Карл, що в гості ждали, Кого, мов щіпку, обчухрали,

127


Чому до гурту він не йде? Нема-бо тут його нігде: Король, укупі і Мазепа, Далеко парять серед степу, І вавку Карл свою забув; Якмога день і ніч чухрає, Насилу челядь з ним з'їжджає. Так з-під Пілтави він дмухнув!

У Карла збоку гетьман скаче, Кругом очима обзира. Гульк--хутор у степу побачив; Ушкварив прудко край двора, ІЛось буцімто його злякало. Без народу стояв той двір, Де перше вешталось чимало; Знай вітром хвірткою качало, І сад став, сказано, пустир. Пізнав будинок ти, гадюко, Де заплодив і смерть, і муку, Хоч перше й весело було, Де ти гуляв не раз, поганий. Де чарку пив в беседі гарній, Ховаючи своє жало; Поки до того не влестився, ІЛо зло компоновать пустився: Дитину уночі украв Од батька рідного ... пізнав? Скрізь хмаf:И небо застилають; Ночна доба. Біля Дніпра На березі собі куняють

Невірні вороги Петра, Забувши військо, і Полтаву,

128


москалів

велику славу,

На спориші Карл гарно спав. т а сон Мазепу облітає, Пок;й від його утікає; Йому все жарко, він стогнав, Аж чує, Хl ось його позвав;

Зирнув ... із ляку затрусився: До його близько хтось схилився. Обшарпана, худа, блідна, дівоцьку косу розпустила, Очима, ніби звір, свіТИЛа, Нагнувшись перед ним, вона. «I,Uo се таке? се ти, Маруся?»

l\1аруся Мопчи, почують нас. боюся, Тихенько шепоти тепер, І мати й батько мій умер!

Мазепа Та l1.Jo ти мелеш. БОj' з тобою! Маруся Послухай, що вони зо мною Хотіли зараз ізробить! Як мусили мене дурить! Куди втікать в такую пору? Куди діваться з поговору? Як річ скажених зупинить? Вона мені тепер казала, Ц!о батька вже мого нема;

Його я голову держала, Да то не людська голова ...

А вовча ... Бачиш, як дурила

129


Вона Марусю, чуєш тиl Ц!об не гадала й не хотіла З тобою, серденько, втекти! Чи можна?Гетьман мовчки слуха, Ц!о дріботить йому вона. І знов, не перевівши духа, Вона казати почала: - Я знаю, празник, тиск народу, І мерцвяки, якого зброду! Туди я з матір'ю ішла. Та де ж ти був? з тобою різно Нужуся, далебі-що, я! Ходім додому, глянь, як пізно ... Скрутилась голова моя; Тебе я мала за другого, Ти, старцюга, якии страшний! Ні, гарний був Мазепа мій, А ти, так здавсь на чорта злого, В його очу як жар любов, А речі від огню жарчіші. Від снігу ус його біліший, А твііі помазаний у кров.-

І з реготом завизкотіла, І мов лихий її злизав. Мазепине трусилось тіло, Його циганський піт проньмав. Мов смертю на його сопнуло, За шкуру снігом мов сипнуло, І волос шапку підсував. Ізсклизла ніч, і небо сяє;

Ось швидко сонечко блисне.

130


Швед не хропе. Доба другая Ізнову на коня жене. ГІотраву козаки варили, А ген, на березі Дніпра, Драбанти коників поїли. Прокинувсь Карл: «Ого, пора! Вставай, Мазепо, вже світає ... » А він давно, давно не спить; Туга ввесь дух його спирає І серце теплеє крушить. Він мовчки чорного сідлає; За королем покопотівІ очі гетьмана блищали, Коли вони перескакали Конець українських степів. Уже сто літ перевернулось,

Як се робилось на землі. Давно і плем'я те минулось; Сини шукать батьків пішли. Рушення віськового слави, І різанини, і по бід Як дим пропав червоний слід. І тілько ти, сподар Пілтави, Меж людом моцної держави, За те всі дякують тобі, Втяв гарну пам'ятку собі.

Де вітряків окіл крилатий Бендери мов обгородив, Де бродять буйволи рогаті Меж дуже давнішніх гробків, Там видно цегли ворох цілий, Та цегла мохом поросла.

131

9*


І кажуть, що от відтіля Король, до дуру дуже смілий, Всю челядь під мушкет зібрав,

Востаннє з турком жартовав. А про Мазепу ні півслова Ні од кого і там не чуть. Його заклекотіла путь; І тільки, бач, що год, то знову В церквах анафему кленуть. Да є сзятая та могила, Де Іскра й Кочубей лежать; іх церков з миром схоронила. ивіте в Диканьці цілий ряд Дубів, ВОШІ підчас шумлять Унукам, як дідів згубили,

Бо приятелі Їх садили т ог ді на пам' ятку у сад. А де ж дочка? - ніхто не знає; Не чуть про єї ні словця. Ніхто не зна її конця. Хіба в селі як старець ГРі.є На кобзі. в,яt;ННу бриньчить, Про єї пісню заспіває: Кругом козацтво аж кишить; Сльозки в очах дівчачих сяють, Чубами парубки кивають, А дід насупившись сидить, Згадавши стародавній світ.

/835


==== === == =~=~ =-=-= =-=РОСІйСЬКІ

ПОЕЗІІ

РОГДАЕВ ПИР

Рог дай сидел между друзей; НеВНЯТНЬІЙ говор их в чертоге раздавался. Пред ними сладкий мед янтарною струей В блестящий кубок изливался. Все суетилось вкруг. РаБЬІ со всех сторон Старались угождать боярам знамеНИТЬІМ, И по столам, обилием ПОКРЬІТЬІМ, Носился чар()к громкий звон. Вдруг шум затих между весельJМИ друзьями ... Родную пес ню им певец Баян запел, И громкий глас его, в гармонии с струнаМIІ, Казалось, к небесам из храМИНЬІ летел ... Рокочут вещие. Бояре в упоенье, То вдруг все В забьІТЬИ, то В страшном исступленье,

И сердце каждого восторг и радость пьет: Певец Баян дела ОлеГОВЬІ поет:

IЗЗ


І

Кто там, за курганом, стоит, величаВЬІЙ? Кто гласом ВЗДЬІмает волну на Днепре?

Кто взмахом колеблет столетни дубравw? Чьи взорьr сверкают, как звеЗДЬІ во тьме? То витязь славянский, то му дrЬ1Й Олег Приемлет на греков отважны й набег.

ІІ

Ржут БЬІСТРЬІе кони. В Доспехах меДЯНЬІХ, Под знамя Олега герои летят ... На поле блистают оружия брани, Звучит изостреННЬІЙ, тяжелы й булат; J\адьи с парусами скользят по водам, И ветер попутньrй способен ладьям.

ІІІ

Уже в иареграде Олег победитель. Он греков надменны x рассеял в полях­ И щит свой ШИРОКИЙ бесстрашны й воитель Повесил на ГОРДЬІХ иарьграда вратах. Сам J\ад освящает славянскую брань ... Олег собирает богатую дань ...

ІУ

Заря загорелась на небе востока, И утренний ветер подул по полям;

Но что там -

я вижу -

134

чернеет далеко?


Чей топот и ржанье несется кушам? То едет с воинских походов Олег! И раДОСТНЬІ ВОЛНЬІ, и радостен брег ...

v И греков РОСКОШНЬІХ злаТЬІе изделья Украсили князя люБИМЬІЙ чертог ...

Весь Киев преСТОЛЬНЬІЙ пирует в веселье: По стогнам летает согласия бог ... ЗаздраВНЬІе кубки повсюду звучат: Народ торжествует Олега возврат! Баян умолк: но перст его игриво Еще летал по пламеННЬІМ струнам ... И на лице бояр изображалось живо, Как песнь его приятна ИХ сердцам. Но вот прервалось ИХ минутное молчанье ... И чашник снова ковш боярам наливал, И вновь шумит дружнее пированье, И вещий по струнам в восторге пробегал ... И долго прадеДЬІ сеДЬІе пировалиу них поднялся пир горойИ кубки в их руках до полночи блистали, МеДЬІ древлянские лилися вкруг рекоЙ ... Лишь к утренней за ре смежилися ИХ веЖДЬІ, Но сладок БЬІЛ их сон: Во сне ласкали их блестящие надеЖДЬІ;

Им снился раТНЬІХ строй, ;ечей и копий звон,

Им чудились врата злаТЬІе иареграда, И греки робкие, восточная награда, И ГОРДЬІХ прадедов набег, И слава ИХ, и вещий князь Олег ...

1831


КУРГАН

в степи седой стоит курган передо мною­ И МЬІСЛЬ МОЯ полна неясною мечтой. Он говорит забьІТОЙ стариной И дух животворит собою. На нем растет ПОЛЬІНЬ, всег дашний друг степей;

Густой крапивою его чело венчалось ... Украйна исстари войною раздиралась, И шум воинствеННЬІЙ умолк недавно в ней. Но для чего курган насьшан величаВЬІЙ, Питомец давни й многих лет? Иль нашим прадедам, любимцам бранной слаВЬІ,

Служил он пристанью в дни ГРОЗНЬІе побед? Или под зтою землею Лежат УкраИНЬІ СЬІНЬІ, СражеННЬІе врага рукою За славу ипокой отеческой страНЬІ?

БьІТЬ может, в разьездах отваЖНЬІХ, далеких

Казаки летели в чужой стороне; Оставивши ДОМЬІ и дев чернооких,

136


Искали доБЬІЧИ в кровавой войне. И, ГРИВЬІ ВЗДЬІмая, ПИТОМЦЬІ СУЛЬІ По полю отваЖНЬІХ, как вихри, несли Далеко, далеко - 'к РОДНЬІМ куреням. l1a запад клонилось светило; А шайка скакала по ВОЛЬНЬІМ степям ... l1a степи все сумрачно БЬІЛО: Безбрежна ПУСТЬІНЯ; все дико кругом; Сливался с равниной вдали небосклон. Лишь, изредка, коршун пред ними взлетит Из кущи раКИТЬІ ветвистой, Иль змей, изгибаясь, в траве зашипит,

Блестя чешуей серебристоЙ. 'кони стремятся - и черная ПЬІЛЬ, Поднявшись, садится опять на КОВЬІЛЬ.

l10

ПОКРЬІлась ПУСТЬІНЯ вечернею мглой, И ветер заВЬІЛ о полночи ... Пред шайкою скачет казак удалой; l1a юг устремляет он очи Имчится,каКвихорь,вдольгладких полян: То их предводитель, то их атаман.

l10

вот на кургане заискрился свет;

Блестит он приветно, как прежде. Т ак в мрачную душу порою прольет Утеху луч ясной надеЖДЬІ! «Дружнее, товарищ! дружнее, дружнеіі! Повеяло ветром знаКОМЬІХ полей. Там плеlцется У да о берег родной: Я СЛЬІШУ РОДИМЬІе звуки ... Как сладко забьІТЬСЯ в обьятях драгой, Скитавшись так долго в разлуке!» Казаки примчались в отеческий стан, И местом веселья БЬІЛ мраЧНЬІЙ курган.

137


Иль, может БЬІТЬ. когда война ярилась, коварны й лях Украйну разорял, И гайдамаков шайка билась, И СЬІН степей средь боя возрастал, Когда несчастною страною ОРДЬІНец шел, как мраЧНЬІЙ демон зла­ Пред ним смерть жадная текла,

И кровь ДЬІмилась под рукою. В то время смутное войнw Дрались УкраИНЬІ cынІ За вольность РОДИНЬІ святую. Они С врагом пьпали сил, И ТЬІЛ ОРДЬІНец 06ратил, За6ЬІБШИ славу 60евую. Но на кровавы x тех полях БЬІЛ не за6ьп усопший враг: )(ристовой верой пламенея, Казак чтит мертвого злодея. И под твоей, курган, землей Татарский прах зарьп в глуши степноИ.

Теперь же на кургане атом, Не думая остарине, О хра6РЬІХ предках, о войне, В палящии полдень, жарким летом,

Под теМНОЛИСТНЬІМ холодком

*

Пастух храпит СПОКОИНЬІМ сном. И часто здеСh в чаСЬІ заката, Когда на тверди голубай у тонет солнце в лоне злата 11 даль сольется с темнотои,

*

Холодком

наЗЬІвается

степное

куста.

138

растение

в

виде


Чумак, идя в ПЬІЛИ дорогой, С простосердеЧНЬІМ земляком Свой ужин разделив у60ГОЙ, Перед раЗДУТЬІМ огонь ком Затянет песню на кургане О Самойловиче-l'етмане, О запорожских казакахИ пламень дедов на г лазах, Как луч MrHoBeHHwe зарницw, Блеснет сквозь чеРНЬІе реСНИЦЬІ, Но замирает в тот же миг ... Я часто, средь степей г лух[ихJ, Внимал сим песням заУНЬІВНЬІМ. Наполнен вдохновеньем ДИВНЬІМ И ДИВНЬІМ чувством обуян, Глядел на сумрачнwй курган Под ЯСНЬІМ кровом лунной НОЧИ; МОИ горели чем-то очи; И свиток древности седой, Я мнил, развернут предо мной.

1833


РОМАНС

слы алии ЛЬ ВЬІ, когда в дубраве темной, Под кров ом девствеННЬІХ ветвей, Склонясь на грудь подруги скромнои, Заводит песню соловеи? Видали ль ВЬІ, когда пожар АВРОРЬІ Горит на небе голубом И теМНЬІИ лес, и степь, и fOpvI Румянит розовwм лучом? СЛЬІхали ЛЬ ВЬІ, когда краса-девица "Люблю», робея, говорит? Слеза сверкает на реснице, И пурпур на щеках горит? Не правда ль, тот огонь ярчеи огня востока И голос тот приятнеи соловья? ОН ДУХ живит, ОН МЬІСЛЬ несет ВЬІСОКО И красит дни земного бьІТИЯ.

1834

140


НЕДУГ

я недугам томим, Но отрадно мне с ним, Мне ПРИЯТНЬІ недуга мученья. Он ужасней всего, Но и прелесть его На земле не имеет сравненья.

Я недугом 06-ьят: Вижу демонов, ад, Вижу мир в наготе lIодземельной; Вижу солнце без дИ л, Вижу свет без огня, Вижу мг ЛЬІ океан беспредеЛЬНЬІЙ.

С черпай тучей грущу, С буйньІМ морем ропщу, Вижу свеТЛЬІХ алмазов рожденье; Знаю, в недрах земли Как граНИТЬІ росли, Чую трав и дерев прозябенье. На земле тяжело, На земле несветло: Все здесь пахнет и златом, и кровью! Люди ближних гнетут, Люди честь продают

141


и торгуют святою любовью ... Полечу за зфир: Как прекрасен тот мир! Как блестящие звеЗДЬІ роями В стройном чине ПЛЬІВУТ, Кольца огнеННЬІ вьют И расходятся вольно кругами ... и в гармонии той Я летаю душой. Свет невеДОМЬІИ ум озаряет. Пред У:УІОМ тает тьма, И природа сама Перед ним тайники отворяет.

Звезд небеСНЬІХ светлей, Краше солнца лучеи И заРНИЦЬІ полночной живее, Ярче ЖГУЧИХ очей Ненаг ляднои моей Он в душе непонятно светлеет! Но недуг отлетит: Начинаю я жить, Прозябать, как земное творенье, Стану в мире страдать И, каІ, раДОСТІ!, ждать Мой прекраснЬІЙ недуг - вдохновенье.

1837


МОЛИТВА

Хочу я молиться; душа моя ПРОСУІТ БесеДЬІ отрадной с источником сил; Волнение мира она не выJ-IсІп,' Ей мало курений оБЬІЧНЬІХ кадил, Ей ТУСКЛЬІМ сияньем ГОРЯТ наши свечи, БезжизнеННЬІ наши хвалеБНЬІе речи И слаб и незвучен наш КЛИР. О, дайте мне волюl где стеШІ РОДНЬІе

Слились с небосклоном В безбрежной дали, Где ЧИСТЬІе СВОДЬІ небес, голуБЬІе, Ло6зают зелеНЬІе ВОЛНЬІ земли, Туда полечу я: В час грозньrе бури, Как ветер взволнует степной океан И тучи СТОЛПЯТСЯ В небеСНОІ]: лазури,

Бестрепетно стану на дикий курган. Пусть небо сверкает СВЯТЬІМИ огнями, Земля, как преступник, дрожит под ногами­ Спокойствие ляжет на душу мою. И там я, внимая громов перекаТЬІ, Святую молитву, святому трикраТЬІ, ЯЗЬІКОМ ДОСТОЙНЬІМ спою І

1837

143


НЕЖИН ОЗЕРО (~fалороссuйское nредание)

В ту ненастную годину (Как преданье говорит), Как в Украине святьrней Торговал поганьrй жид, Как богатьrе поляки, Златолюбием дьrша, Продавали с барьrша Позволение на браки И кимвалов грустньrй 3ВОІІ l(ля казачьих похорон, ород Нежин православныlй На Украйне бьrл силен. Верой чуждою, бессла'вной Опозорен не БЬІЛ он. раждане его - казаки Вьrнесли из смертной драки СамоБЬІТньrе права ... И о Нежине отвсюду Шла хорошая молва. Но одно там БЬІЛО худо: Бьrл за городом ПУСТЬІРп, И на нем, пугая око, В небо вьrбегал ВЬІСОКО Униатский монаСТЬІРЬ.

r

r

144


Вот настала ночь святая, Окончание поста. Все моли.НІСЬ, ожидал Воскресения Христа ... И проби.\ он, час УРОЧНЬІЙ, Прогремел Еа:ч радость клир­ И под ризой ПОЛУНОЧНОЙ Встрепенулся божий мир. Т раВЬІ в поле зашептали, ВОЛНЬІ в море заплескали, И отгряну л свод небес

Звучное: «Христос воскрес!» храмы радостью сияют; Легким ДЬІМОМ фимиам С песнопеньем у летает К раствореННЬІ:І1 не5есам. Вот, собравшись воедино, ОтщепеНЦЬІ от СВЯТЬІНи Освящают MoHacTыь,' И - прости им, царь небесны !! Хочет петь святы e песни Их отступнический клир ... Вдруг - земля поколебалась ... Свет померк у них в очах; l1едопета песнь осталась На испуганны x устах­ Провалилась в область ада Зта грешная громада, Зтот унии оплот; Убежали в землю СВОДЬІ, И над ними снова ВОДЬІ Затянули НОВЬІЙ свод.

Ночь прошла, и над востоком

145


3арумянилась заря, А на поле одиноком Не видать монасты н •. И по монасты rкимM башням, Сплеском, с ропотом всег дашним, ВОЛНЬІ синие бегут, Непостижно, дивно, тайно Там шумит широкий пруд: 3тот пруд теперь вУкрайне Нежин-озером зовут. Есть молва, что в НОЧЬ святую

Воскресения Христа

.

На мгновенье тьму ночную Гонит с озера вода: волны примут цвет ОГНИСТЬІЙ, И далеко, там, на дне, В недоступнои Г Л:ібине Виден монасты ьb неЧИСТЬІЙ: В нем огни еще горят, И как будто в отдал~нье Под водою слы ноo пенье И колокола ззучат.

1837


РОСА

в час ночи безмолвной, в час ГРОЗНЬІХ видеНИl!, Когда, засьшая, весь ВИДИМЬІЙ мир Сольется в неЯСНЬІе, ЧУДНЬІе тени, И дремлют ПУЧИНЬІ, и дремлет ЗфИр, И, тайной и мраком весь свет обвивая, Как тяжкан дума, теМНЬІ небеса, В тот час вдохновеННЬІЙ, дочь светлого рая, Нисходит на землю роса. Смотрите! ДОЛИНЬІ подернулись паром: Повеял прохладой сполей 'ветерок, И ВСПЬІХНУЛ небеСНЬІМ ПОЖ,lj)ОМ Алтарь мирозданья, далекий восток. И, в девственной свежести, ЛУГ ароматноl!, Унизан перловой росою, горит; И В каждой росинке - для нас непонятно­ Мир божий, и небо, и солнце блестит.

Земля пробудилась; ПОІ{ЛОННИК КОРЬІСТИ. Народ-трудолю6ец кработе спешит: Небес бриллиаНТЬІ он вмиг заПЬІЛИТ, Луга он притопчет стопою нечистой ... Не боЙтесь. Вот солнце с ВGЗДУШНЬІХ ВЬІСОТ Пригреет - и гостью на небо возьмет.

147


ВИДИШЬ, ТаМ СОМI\НУЛИс.:ь тучи, Дружной стаею СБИЛИСЬ, И на НИХ перун гремучий, Огне6еЖНЬІЙ и летучий, Грозно над землей ПОБИС То, презренная толпою, Г остья 60ЖИЯ - роса у летела Б небеса И грозит земле БОЙНОЮ. Вот идет она, идет! Под БОЗДУШНЬІl\1И полкаМ1І Затрещал небеСНЬІЙ свод; ПерекреСТНЬІ:l-1И огнями Тучи молния сечет; Грома БуйныIe раскаТЬІ Прогремели Б небесах-­ И, боязнию оБЬЯТЬІЙ, Человек склонился в прах ...

1837


ПЕЧАЛЬ

я дружен с печалью, как с нежной сестрою. Не помню когда я ее полюбил: Ре6енок, ясладко мечтал под грозою, Ветр 6УЙНЬІЙ понятно душе говорил. Измлада, от самой моей КОЛЬІбели, Мне грустно стенали пастушьи свирели; Печаль разливалася в песнях РОДНЬІХ:

РЬІДая, я САушал УНЬІЛУЮ чайку; Мне пели, как ляхи сожг ли Наливайку­ И сердце приятно 60лело от них. И. детские ИГрЬІ свои за6ЬІВая, Я с думою СВЬІКСЯ В ночной тишине; И чудна Я гостья тогда, неземная, Тем нее ПОЛНОЧИ являлась ко мне ... НО ГОДЬІ летели; Я, юноша смеЛЬІЙ, Взглянул без60язненно в светлую даль: Там в радуг ах прелести мира горели ... НеЯСНЬІе страсти в душе закипели, И презрел я старую гостью - печаль. Я деву увидел, венец мирозданья, Земной и не6есной аккорд KpacoTN; Пред нею поверг я надежды ' желань я И юности сладкие грезы ' меЧТЬІ. Она, УЛЬІ6аясь, мне в ОЧИ смотрела

149


и сердце лучами улы кии прожгла. Душа моя ДИВНЬІМ пожаром горела И яркою страстью вполне расцвела. Как дев а земная прелестна Бы а!! Я песни звучал ей - и стих неПОКОРНЬІЙ Богатству и власти, пред ней трепетал. "Люблю»-прошеПТі1ла мне дева притворно; Но златом пред нею бог ач прозвучал, И я бwл осмеян изменой позорной: променены чув ства на ПОДЛЬІЙ металл! Страдалец, я к людям ра~ширил об'Ьятья Безумец! сочувствия ждал от людей! К растерзанной груди хотел их прижать я И обнял - шипяших от зависти змеЙ.

Я в мире остался- ОПЯТІ, одинокой.

Всю горькую чашу испив бьІТИЯ: Мне люди разрезали сердце глу50КО, И холодом ОПЬІТ о·бвеял меня. Со вздохом я призвал дней детства ПОДРУJ·У. И мрачная гостья явилась ко мне: Она протянула мне руку, как другу­ И ВНОВЬ неразлучна со мной в тишине ... Она овладела убитой душ ою, Она моя дева, мой друг,властелин! Я чувства делю с ней, как с нежной сестрою, И в мире коварном живу не один.

1837


СКАЛА

На долине степной, Над широкой реко!і Одиноко скала ВЬІрастает, И ПРИРОДЬІ рука Из земли, из песка Гордо к небу ее ПОДЬІмает.

Как сиротка, она Бесприютна, одна Под безграННЬІМ шатром неБОСКЛОНd: Летом зной ее жжет, Снег ЗИМОІІ заметет От скаЛЬІ не услыlитеe стона.

Но ее ТЬІ не ТРОНЬ: ЧУДОТВОРНЬІ!! огонь При рожденье МИРОВ В ней закован. В ЖИ.'І.ах камеННЬІХ он До ПОрЬІ заключен Всемогущим предвечного словом. То - источник огня, То скала из кремня.

ТЬІ ударь в нее острою сталью-

J 5/


и алмаЗНЬІМ снопом БРЬІЗНУТ ИСКрЬІ кругом, Свет прог лннет и вы ью,' и далью.

Молчалив И угрюм, Полон пламеННЬІХ дум CblН лю')имой меЧТЬІ. вдохновенья. Он один меж толпой; Проза жизни людской Не про6удит его песнопенья.

Но когда унзвлен В сердце твердое он От удара судь6ЬІ непреклонной, Он струнами звучит­ И блестит и горит Над толпой его стих сре5РОЗВОННЬІЙ.

1837


МЕСЯU И ЗЕМЛЯ

БЬІЛ день -

и земля, упоенная жаром,

Роскошно томилась в 05ьятьях небес; Обширное море ПЬІлало пожаром, ДЬІшал ароматами лес.

Но день догорел - и оБЬІЧНОЙ порою Затеплился месяц над сонной землею:

Пред ним задро~ала земная краса­ А месяц,

открьІВШИ бесстрастнь!е очи,

Все BbHlJe ПЛЬІВет. И ПОД куполом ночи Свершались небес чудеса ... Звучат сладострастно леса и ПОЛЯНЬІ: То песни поет соловей; И тонкой струею ДЬІМЯТСЯ тумаНЬІ От гор - от земли алта рей.

ДУШИСТЬІе недра цвеТЬІ раСКРЬІВая, Курят в тишине фимиам ... И в знойном томленье земля ИЗНЬІВая Т репещет и рвется к блестящим лучам, А меся![ какой-то неведомой СИЛОЙ

Земнь!е восторги впивал, И веял на землю покое:vІ МОГИЛЬІ, И блеском ХОЛОДНЬІМ ее обливал. Недолго она теплотою ДЬJшала И негой душистой: на жарких полях

153


ивеТЬІ затворились, земля Зdсверкала Пред месяцем свеТЛ)I:vI в ХОЛОДНЬІХ слезах, О дева милая! напрасно, Пол на и неПІ 11 огня, т аl, бешено, так сладострастно т ЬІ жмешь в 06'Ьятиях меня. Мои аНl'ел Юl'а черноокии! ВОСТОРІ' любви твоеи ВЬІсокоli, И бескорьІстны ,' и святой, Я не поиму моеи душои, И на кипучие ло5занья Я, света хладного созданье, Отвечу ласкои ледянои-

И взар твои свеТЛЬІИ, ПОЛНЬІИ жизни, С УЛN3кои горькои укоризнw Сверкнет печальнаю слезоі~,

1837


УКРАИНСКИй БАРД

Под тенью ЛИПЬ!, перед дверью Из5ушки дряхлой и простой, Играет бандурист седоЙ. ВОКРУГ него, с О::ЬіЧ:ІОЙ ОН'НЬЮ. Толпа украинцев стоит. Он тешит их, детей ПР;!,)ОДЬ!: Т о им «мете лицу» звучит. То про гетманские ПОХОДЬ! Красноречиво говорит, То упь!рей в час неПОГОДbl Поет ночнь!е ХСРОВОДЬ! ... 1-Іо ІЗот, как будто страшнь!м СНИ;V] Старик встревожен; взор угрюмой Блеrтит нерадостною ДУМОЙ ... Он покачал седь!м чеЛGМ, ВЗДСХНУЛ -- аккорДь! застонали, И горьким ГОЛОСОМ печали Запел он песн!О о бl)!ЛОМ:

«Там, где БL>!страя Сула Лентой по степи ПО!1JЛа, На полянах СОЛОНИЦЬ!

Коней дикая станиц-а Без боязни воду п;ет; 755


Где КОВЬІЛЬ, как снег, белеет, Пудовой арбуз растет, Золотая дыня зреет И в зерцало г луБИНЬІ

Гордо смотрятся ЛуБНЬІ, Там широкими степями Мчатся ВОЛЬНЬІе полки, Мчатся наши казаки. Степи стонут под конями. То за родину войной l1аливайко поднял знамя: Ляхам всюду меч, и пламя, И постель в земле СЬІРОЙ.

Полководец Польши дерзкой, l1еСГОВОРЧИВЬІЙ Жолкевской, l1a Украину идет. Знамя Речи Посполитой Вьется в воздухе развито; К бою войско знака ждет. Лях, ПО виду - непреКЛОННЬІЙ, Раб ксендзов и бога чей, И казак, душ ою ВОЛЬНЬІЙ, Зря врага, саМОДОВОЛЬНЬІЙ Друг на друга мещут ВЗГЛЯД: В нем ПЬІлает мести яд. Полно нам вневоле жить,­ l1ачал гетман говорить,­ Много МЬІ итак терпели:

-

у ниаТЬІ захотели l1аш святой закон попрать, Всюду польские костеЛЬІ, Всюду езуитов ШКОЛЬІ

156


Самовластно учреждатЬ. Пусть дадут, по крайней мере, Умереть в отцовской вере.

Будет и БЬІла чиста Наша вера во Христа!Он сказал - и в бой великий, Смертоносной полетел ... Ог ласилось поле криком, ром орудий загремел ...

r

ВИ,,\но, так судьба судила!

Бог Украйну наказал: Наливайко в плен попал; Наша слава ПрИУНЬІла; На украинских степях Победил счаСТЛИВЬІЙ враг!

Там, далеко, за границей, В католической столице, К площади народ спешит: Там на месте ВОЗВЬІшенном. В медном чане раскаленном, Пленника хотят казнить

Умер он за вольность края И за веру пострадал ... »

У молк певец, печали ПОЛНЬІЙ; На струнах голос замирал; О Наливайке вздох неВОЛЬНЬІЙ Из уст в уста перелетал. У черноглазой у деВИЦЬІ Слеза повисла на реснице,

157


Старик поникнул головой, Г лаза у ЮНОLIН! сверкали, И дети в страхе трепетали

От песни СТОРОНЬ!

1837

родной.


КАЗАК НА ЧУЖБИНЕ (У КРQ[mСI(QЯ мс.10ДUЯ)

Поехал далеl(О казак на чужбину На добром коне вороном. Свою он Украйну навеКIІ ПОКИНУЛ: Ему не вернуться в оте ческий до'л! Напрасно казачка еl'О молuдая И утро И вечер на север г,\ядит, Все ждет да пождет, из ПОЛгІОЧНОГО !(рая К ней миль!й когда прилетит. Далеко, откуда к нам веют метели, Где страшно морозь! трещат, Где сдвинулись дружно и СОСНиІ и ели, Казацкие І(ОСТИ лежат., Казак и просил и МОЛИЛ, умирая, Насьшать курган в головах:

«Пускай на кургане калина РОДНС\Я Красуется в ярких плодах. Пусть ВОЛЬНЬJе ПТі!Ц!J!, садясь на каЛI-!Не, Порой прощебечут и мне, Мне, бедному, весть на холодной чужбине О l\IИЛОЙ, родной стороне!»

1837

159


СОЛОВEl~f

В зале душно:

блеск и свечи,

Пестрая толпа гостей; В зале хохот, в зале речи, В зале СЛЬШlен соловей. То искусно свищет песни Пред восторженной толпой Иноземец молодой. «Восхитительно, чудесно!»-­ Гости, хлопая, кричати пред ними снова песни Те же самыIe звучат. А певец земли небеСНЬІЙ, А своБОДНЬІЙ соловей :3той самою порою, Над УСНУВlliею рекою, Сам, один в тиши ночей. Для подруги только милой, Іе для слаВЬІ и похвал,

t

Песнью звонкой, полной СИЛЬІ Сад и рощу обдавал.

1837 160


МОЯ МЕСТЬ

Люди-бра"ья, БЬ! успе.\И Ваше дело совершить: ВЬІ умели, как хотели,

Пламя юности убить. ати кудри шеЛКОВЬІе, ати очи огнеВЬІЄ, ата МУЗЬІка речей девы радостии моей, И любовь моя земная, атот свет ЛЬІЙ отблеск рая, ато счастия зерноВсе другому отдано.

Часто грешною мечтою Я БЬІВаю Бозмущен; Но меж девою и мною Исполин стоит - закон. Перед ним благоговея, Я главу клоню на грудь И шепчу, Б душе немея: «Чародейку позабудь!» Смейтесь, люди - Баше дело ВЬІ окончили вполне: В ГРУДЬ расчет ливо умели Влить недуг смертельны й мне.

161


Но слушайте, братья! За страшной чертоіі, За гробом, опять я душ ой б~стелесной Вспорхну к небесам и блестящей звездой Пред вами заискрюсь на тверди небесной. Я буду бесплотен, свободен, легок! И что ваш коваРНЬІЙ мир сделать мне МОІ'?

Тогда я, безгреШНЬІЙ, ночною порой Слечу к ненаг лядной, к ее изголовью, Ей кудри рассьІПЛЮ бесплотной рукой, у ста поцелую с нездешней любовью И, тихим струясь по челу ветерком, Навею ей греЗЬІ о счастье БЬІЛОМ. Распустятся РОЗЬІ у ней на щеках, В груди пробежит сладкий трепет, у ЛЬІбка засветит опять на устах, ЗнаКОМЬІЙ ПОСЛЬІШИТСЯ лепет. Когда ненаглядная вспомнит о мне, Я буду далеко - опять В ВЬІшине ...

За зло я сумею людям отомстить: Когда В темноте, неизвестной тропою, Над пропастью будете ВЬ! проходить И пропасть готова пожрать вас собою­ Падучей звездою я к вам полечу И близкую гибель собой освечу. Когда В ВЬІШИНу налетят облака, И глухо застонут там ГРОМЬІ, И мстящая праведно неба рука Захочет карать ваши ДОМЬІ, Пред громом сверкну я кровавой змеей, Скажу вам: бегите - удар роковой!

162


Когда, увлекаясь КОРЬІСТНОИ мечтой, ВЬІ будете ПЛЬІТЬ океаном И ночь, покрьrвая своей темнотои, 11а вас заревет ураганом, Я в вихре и буре пред вами пойду И в пристань спокойную вас приведу.

я буду хранить вас на вашей земле. Живите, терзайте друг друга, Всегда преСМЬІкаясь во прахе и мгле, Как дети греха и недуга, И думать не смея о топ ВЬІшшrе, Которая станет родимою мне ...

1838

11*


ЛАВРОВЬІй ЛИСТОК

Пир волшеБНЬІМИ огнями Разливался и горел, СТРОИНОЗВУЧНЬІМИ стихам!! Хор певцов весеЛЬІЙ пел. І\!ІЬІ справляли имеНИНЬІ

Басни русские творца, От времен ЕкатеРИНЬІ К нам дошедшего певца. Все МЬІ шумно пировали На волшебном пире том УІ позта увенчали Свежим лаВРОВЬІМ венком. Как он БЬІЛ велик, прекрасен В зтот миг, седой певец! Неподкупен и согласен

БЬІЛ восторг кнему сердец. МЬІ смотрели с умиленьем На позта-старика; Жрец прекраСНЬІЙ вдохновеНЬ;J. Он нам дал благословенье: Лист лаВрОRЬІЙ от венка. 8тст ЧИСТЬІЙ дар позта Я умею оценить,

164


в треволненьях, в буре CB~Ta Стану я его хранить; А о празднике народном. БеСКОРЬІСТНОМ, благородном . ПОЗДНИ~1 внукам расскажу Илисток венка КРЬІлова Дл я ПОТОlVlКа молодова Как спятьІНЮ покажу.

1838


УТЕШЕНИЕ

I\Іой друг, ТЬІ не доволен светом? т ЬІ Бы ьь доволен им не мог: У знай, смешал п рему дро тень со светом В картине нашей жизни бог.

Т ЬІ. В атом мире странник НОВЬІЙ, Еще не знаешь ТЬІ людей; т ЬІ не носил еще ОКОВЬІ ЧУЖИХ капризов и страстей. Uепями скованны й приличья, Пред ГЛУПОСТЬЮ ТЬІ не молчал 11 подлому рабу ДВУЛИЧЬЯ Руки, как другу, не сжимал. т ЬІ не видал в чести безда рность 11 честь, добьпую цен ою клеветы ; Но низкую неблагодарность, Мой друг, уже изведал ТЬІ ... Утешься, нам одно осталось утешенье-­ Оно с земли несет нас к небесамНе ждавши от людей вознагражденья, За зло добром платить людям. 11 если б за добро всегда добром платилм, Оно вошло б в ХОЛОДНЬІЙ наш расчет, Его Бы ' как товар, ценили, 11 даже стал БЬJ до6рьІМ тот,

166


Кому теперь ОДНИ заБОТЬІ Его НИЧТОЖНЬІе расчеТЬІ, Кто рад за золото и друга удушить ... Ну, БЬІЛО б что тогда на свете, Ког да БЬІ стали люди ати По-своему благотворить ?.

1838


МОТЬІЛЕК

г орит и красуется ПЬІшное лето; Все в зелень, И в пурпур,

:: в злато одет",

Все полною жизнью роскошно цветет. А там, посмотрите, на ветке крапИ'вноіі УРОДЛИВЬІЙ червь, бледно-желтыl,' леНII.'30 С листка на листочек пол зет И, жадно беЗВКУСНЬІе листья С'ьедая, Родимой краПИВЬІ своей не бросая, Спокойно на ветке живет.

2 Но пролетело скоро лето И осень скучна я пришла. Природа мрачная раздета. На оlIустелыle поля

Повеял ветер - и метели По рощам грустно зашумели; т рещат МОРОЗЬІ, и сама К нам в гости жалует зима. Все мертво в страшную годину; И, завернувшись в паутину,

Примерз, УКРЬІВшись под листок, К родимой ветке червячок.

168


3 Вот весенниJ:i ветер реет, Чи ст и ясен свод небес. И ДУШJIСТО зе,\І:'неет Молодон ку др Я выJ1 лес; Развернулся луг цвета~ш, Зажурча,\ опять ручей, И ОПЯТ/J между кустаМ<I.

Будто Пушкина стихами. Хвалит бога соловей. Луч живительнои денницыl И в черве, в его темнице. Жизнь прекрасную зажег. Час настал прео6раженья, И из мрака заточенья ВЬІшел свеТЛЬІіІ МОТЬІлек. иветом радуги сверкая. ПЬІШНО КРЬІЛЬЯ развернул. Встрепенулся и порхнул.

R

синем воздухе играя,.

Как оторваННЬІИ цветок, Он несется над лугами, Он кружится над водами И прелестен. и легок."

1838


НОГОТОК

Солнце СОКРЬJЛОСЬ за гору ВЬJСОКУЮ; В сумраке дальний восток; Кто-то, невеДОМЬJЙ, І'истью широкою Запад раскрасил, зажег. Не замирая, те краски небеСНЬJе БлеДНЬJМ румянцем горят; По ВЬІсотам уже мраки безвеСТНЬJе Легl'ОЙ толпою летят. С поля оратай идет озабочеННЬJЙ; Стадо в деревню спешит; И на лугу НОІ·ОТОК позолочеННЬJЙ l\!Іежду травой не блестит:

Он лепестки свои ПЬJшно-маХРОВЬJе Вечером скромно сложил; В листья, ды ащаеe свежестью новою, Голову тихо склонил. В мраке суровом со тьмою сливаются Ярких цветов краСОТЬІ,

В мраке 6езжалостном не распускаются­ Роскошь для глаза - цвеТЬІ. Но когда опять восстанет Солнце-радость на восток, у ЛЬJбаясь, вновь прог лянет

170


30ЛОТИСТЬІЙ ноготок: Он распустит цвет прелеСТНЬІЙ, Нити злата разовьет И опять в красе чудесной, Отражая блеск небеСНЬІЙ, ПЬІШНО, ярко расцветет.

1838


АИАИЯ

в зеленой дубраве, где гордо и смело Могучие дуБЬІ растут, Лилея на стебле ВЬІСОКОМ и стройном иветком белоснеЖНЬІМ цветет. Приближься к ней путник - и негой душистоі! Повеет тебе от КОРОНЬІ сребристой! КШ'да же над рощей слетаются ТУЧІ!, И ветер по роще шумит, И молнья сверкает, и, бурю встречая, Нахмурившись дуБЬІ стоят: Красавица гордая ата, лилея, К земле приникает, пред бурей робея. ТЬІ, как лилия дубраВЬІ, Друг мой, девица-душа, И нежна и величава, И горда и хороша! ТЬІ пленяешь, расцветая, Непорочностью своей! Как лазурь под неБО~1 мая, Так чиста лазурь живая Голубмх твоих очей! Но когда желаний страСТНЬІХ

172


Буря вкруг тебя кипит И ЯЗЬ1К С грастей опасньІХ Перед тобою загремит, т ЬІ, как ЛИЛИЯ ДОЛИНЬІ, Не склоняешься r лавой, А властитеЛИ-МУЖЧИНЬІ,

3ти дуБЬІ ИСПОЛИНЬІ, СМЯТЬІ огненной грозой, Упадают пред тобой, ..

1838


сон

ЧТО ТЬІ, скажи мне, мое сновидение ? Что тм, добро или зло? Случай слепой ИЛЬ само Провидение В мир наш тебя привело? Часто с друзьями на жертву веселию НОЧЬ посвятив напролет, Чуть засьшаю - уже над постелию Сльrшу видений полет.

Вот прилетели - достойньr проклятия­ ДУМУ тревожат, МЯТУТ ... ВИЖУ во сне, как и ДРУГИ и братия Яд мне с ульrбкой дают. Страшньrх чудовищ Над головою СкрьІТЬСЯ ХОЧУ, но Ноги бежать

и КОГТУ! И КРЬІЛИЯ ШУМЯТ ... напрасньr УСИЛИЯ: не хотят.

Часто, убитьrй таскай безнадежною, Я засьrпаю в слезах. Чуть задремлю я - И музьrкой нежною Что-то повеет мне в снах.

174


Вижу: ОПЯТЬ с чудодеинои улыIкоюю Дева мне в очи глядит, Нежно ласкает и тению зыIкоюю Легче СИЛЬфИДЬІ летит. Или прошепчет она упоительно Чудное слово: люблю

И поцелуем любви сокрушительно Душу сжигает мою. ЧТО ТЬІ такое, мое сновидение? ЧТО ТЬІ несешь для меня? Горе иль радость пророчит видение Мне для грядущего дня?

Кажется, чтоб не заБЬІЛИСЬ МЬІ в счастии, Сон нам 6едами грозит И, утешая в годину ненастия, СвеТЛЬІе греЗЬІ дарит.

1838


ПРИЗНАНИЕ

Порою я мрачен, печа.\ен, УГРЮ\10Й, С мечтсй одинокой СИЖУ И, скован какою-то грустною думой, На ЮГ ненаГЛЯДНЬІЙ ГЛЯЖУ. Друзей, и рОДИМЬІХ, И предков МОГИЛЬІ Покину л на родине я; Там, полная прелести, девственной СИЛоІ, Осталась коханка моя ... Глаза ее смотрят И зелень одежды И поясо'V! синим, КрасаВИL!hl

небесной амалью, врубинах горит, как сизою сталью, стан перевит.

Как золото, светло-б.\естящеЙ Балною РОСКОШНlJlе І_У дри на плечи беl"УТ; Уста ее тихої! вечеГJней порою Унь!лую песню поют. и ата чудесная деза -- не тайна: Я вь!сказа гь душу готов: Красавица ата - родная У крайна! Ей все моя пес нь и любавь!

176


Как деВЬІ прелестной лаЗУРНЬІе очи, у краЙНЬІ г лядят небеса;

Как поясом синим, на юг от полночи Днепром перевита краса; Как шелком зелеНЬІМ, ПОКРЬІТа степями, И степи в цветах, как в рубин ах, горят; И стелятся НИВЬІ, как кудри, волнами, И золотом свет ЛЬІМ шумят. Как тяжкие вздохи печали глубокой, Как матери ВОПЛИ над гробом детей, Мне в душу запали далеко, далеко УкраИНЬІ песни моей.

1838

Гребінка


КУКУШКА (У краuнская

мелодuя)

Уже вечереет. Над дальни,м закатом Румяная млеет заря, И веют прохладою и ароматом Степей разноцвеТНЬІХ моря.

На вольном раздолье чернеет могила: РазвеСИСТЬІЙ дуб на могиле растет: Там, сидя на ветке, кукушка УНЬІЛО Тоскует, и стонет, и грустно поет. ПlРохожий, ТЬІСЛЬІШИШЬ ЛИ 3ТИ напеВЬІ? Небесная в них красота! Нет, зто ,не плачет, по лрихоти, дева: Т о матери стонут уста. «Раздвинь,ся, раскройся, немая могила-­

Мой СЬІН, на меня посмотри! ЗаБЬІЛ ТЬІ, как я тебя нежно любила: Встань, матери слеЗЬІ отри! Казак мой, открой ,СОКОЛИНЬІе очи, Твой КО НЬ вороной тебя ждет; Не ест и не пьет ОН, и цеЛЬІе ночи КОПЬІтами землю гре6ет.

178


Ох, крепко уснул ТЬІ! вставай, мой коханои! Хоть раз .на меня погляди! Подай мне хоть руку! вставай же! не рано­ До дому меня отведи. Нет, ТЬІ на меня уже больше не взглянешь: Из темной МОГИЛЬІ глаза не г лядят; т ЬІ рук своих, сын мой, ко мне не протянешь.

Они под тяжелои землею лежат ... »

П1РОХОЖИЙ! ТЬІ поня.\ ли пє,оню простую, Но сильную пееню души? Скореи на колени - молитву святую О матери 6едной сверши! ..

7839


УКРАИНСКАЯМЕЛОДИЯ

Не калина ль в темном лесе Я не красная ль БЬІла? А теперь меня сломали И в пучки перевязали:

ато доля моя! Не трава ли зеленая В чИ'стом поле я БыIа?? А теперь меня скоси ли И на солнце иссушили: ато доля моя! я ль не красная девица у родной моей БыIа?? С нелюБЬІМ меня свенчали, Волю девичью связали: ато доля моя!

1839

180


ГЕТМАН СВИРГОВСКИй

Гооподарь Иоанн, Всей Молдавии пан, Ожидает гостей издалека. Блеск и шум во дворце, Г осподарь на кры ьце,' И народом юшит двор широкий. На степи вьется ПЬІЛЬ; СМОТІРЯТ все: не они ль? Точно, войско сюда подступает; Стройно идут полки, Распустив бунчуки. Их начальник к дворцу поДьезжает.

Он собой некрасив, ДЛИННЬІЙ ус его сив, Но, как юноша, гетман проворен;

Он приземист, плечист, И на вид неказист, И лицом, как татарин, он черен. На гетмане наряд Не блестящ, не богат, Только сабля в каменьях сверкает.

181


То Свирговский гетман. Господарь Иоанн,

Как родного, его обнимает

*.

И, как бьJ.lШ в ПЬІЛИ, ВО дворец все пошли И за тр:шезу шумную сели. Пир поднялся; кругом )(одят кубки свином. Гости молча и пили и ели.

Близок пир уж к концу; И У всех по лицу РаЗЬІгралось веселье живое.

Иоанн тут встает И дукаТЬІ кладет На тяжелое блюдо горою. И к гетману принес Золотой тот поцнос, И О'''зал ему, кланяясь в пояс: «Из далекой земли ВЬІ к нам в ПО'VIощь пришли.

НЬІ устали, для нас бес-покоясь.

Вам неблизко идти, Отдохните с пути Да примите ничтожную плату; А врагов П(1бели'VI-

МЬІ вам больше дадим: Сторона наша златом багата».

*

Свrrрговский при6ЬІ.\ на ПОМОЩЬ Иоарну. госпоД"рю

l\<олдавскnму, во время ВОЙНЬІ его с волошгким воеводою

Амксандром и туреЦhИМ султаном, В

782

1574

гo,~Y.


Как степной ураган, Потемнел наш гетман, А глаза, как огни, засверкали; Блюдо в руки ОН взял И сурово сказал: - Против ТУlРков ВЬІ нас приглашали.

Из крещеной земли МЬІ на помощь пришли Защищать христианскую веру. т ЬІ заБЬІЛ, Иоанн,

Что я ВОЛЬНЬІЙ гетман, И ращедрился, право, не в меру, Я себя не продам; ато СТЬІД, зто ерам,

Чтоб казак нанимался из плаТЬІ. Денег МЬІ не возьмем!­ И, звенящим дождем, На пол БРЬІЗНУЛИС блюда дукаТЬІ. Если хочешь друзей УГОСТИТЬ веселей, Дай нам бочку вина дорогого: МЬІ вино разопьем И невеРНЬІХ побьем; Нам подарка не нужно ИНОГО.-

-

Десять бо чек вина Осушили до дна Казаки на дворе Иоанна; И рубили врагов ... БЬІЛ оБЬІчаи таков Казаков и Свирговского пана.

1839


ДЕВИУА ЗА ФОРТЕПЬЯНО

Благоговею я пред девой, Когда, пол на поззии 'святой, Она волшебною рукой Разбудит спящие напеВЬІ! И звуки чудныIe толпою полетят: т о громом торжества октаВЬІ загремят, То 'пеіреходят в стон и ропот злополучья, То вдруг сливаются в широкие созвучьяИ тянется аккордов ДЛИ'НІіьrй ряд, Друг, друга жало6ней,сильней, могучей ... Как много для меня ИХСТОJIЬІ говорят! Не золотом, но чувствами богат, Я весь сочувствую гаР\10НИИ кипучей. А кроткое небес сапфирное стекло

Передо мной так теплится свет ло ... Т ог да мой дух горит от вдохновений, Уста дрожат невеДОМЬІМ стихом, И я готов, У'павши на колени, Пред девой мирру жечь при звуках ,песнопений,

Как пред цветущим божеством. 1839

184


Е. В. ГУДИ МЕ

Тебе, с супругои молодою, Я ПОСЬІлаю мои поклон; )(ОТЬ кстати, хоть некстати O~, А я пишу; со всех СТОРОН Я буду прав: стихом дОКУЧіНЬІМ,

Быть может, 'стану я смешан, НО ТЬІ ведь знаешь мои закон, Что лучше быть смеШНЬІМ, чем СКУЧНЬІМ.

Давно ли МЬІ на острову

*

С тобой так скромно жили вместе?

Т ЬІ НИ во сне, ни наяву Тогда не бредил о невесте ; Но год прошел, а много - два Твоя ученая zлава Венцом супружествасияет! Егор опять на острову, Женат не вшутку - наяву, Живет себе да поживает. Да укрепит тебя аллах, Чтоб ТЬІ страНИЦЬІ новои жизни Безропотно, без УКОРИЗНЬІ Читал и в прозе, и в стихах;

*

На Васильевском острове.

185


Желаю - в море дней безбрежном Чтоб дни украсились твои Покоем,счастьем безмятеЖНЬІМ, СогреТЬІе приветомнеЖНЬІМ Святой супружеской любви, Чтоб ТЬІ супругой БЬІЛ утешсн, Чтоб ТЬІ довольством БЬІЛ багат, Чтоб на квартиру твой возврат Всегда БЬІЛ поцелуем встречен, Чтоб каЖДЬІЙ шаг твой БЬІЛ отмечен Блаженством, чтоб в кругу друзей т ЬІ БЬІЛ довольней, веселей, А дома что б лровел приятней

Ряд ЗИМ'НИХ, ДЛИННЬІХ вечеров, Чтоб жег поменьше в печке дров, Чтоб даже чай Бы л ароматней Ну, словом, ,счастлив будь, мой друг, Как человек и как супруг, Фундаментально - не мечтами! А я - НО зто между намиОпять свое, опять мечтать! Примусь .на небе замки строить ... Одно меня лишь беспокоит: Ужасно зуБЬІ, брат, болят.

1840


юность

Юнасть ! время золатае. В ажерелье наших дней ата перло дорогое Краше жемчуга морей. Разлучила,сь ТЬІ со мнаю, у летела, друг мой, ТЬІ, Я сказал тебе душою

Неизбежное: прости! А давно ль свежо и ново Чувство колебало грудь; И БЬІла душа готова Полюбить кого-нибудь? Сердце билось в ожиданье, И неЯСНЬІе желанья

Жарко волновали КРОВЬ? ЧТО прошло, не будет вновь! По'зтические ночи При мерцании ЛУ'НЬІ, Страстью пламеННЬІе очи Дев родимой СТОРОНЬІ, Робость п~рвая свиданий, И восторг ЖИВЬІХ лоб заний

187


В ча,с вечерней ТИШИНЬІ, И зелеНЬІЙ свод черешен-

я всему сказал прости! Все прошло. Воспоминанье ЧародейственньІМ пером Иногда, в чаСЬІ мечтанья, Чертит ГРУСТНЬІе сказанья О утраченном бwлом. Но спасибо, дорогая Юность милая моя! О тебе воспоминая, Сам ,собой доволен я,

Что из жарко й иой БИТВЬІ реШНЬІХ МЬІслей и страстей ВЬІНес я в душе моей Жажду истинной МОЛИТВЬІ

r

И любовь В толпе людей. Хоть меня в пути суровом

Не балует строгий рок­ ТЬІ В венке моем терновом РаззолочеННЬІЙ цвето,,!

1840


МАЛИНОВКА

Люблю я, малиновка, песню твою: О,на не звенит, не сверкает, Но много мечтаний на душу мою И сладостны x дум навевает. Давно ато БЬІЛО. В родной стороне, Как жизнь молодая кипела во мне, Лелеяла сердце 'надежда, Я жил в обаянье таинственны x ,снов И веровал слепо, невежда, В Ьезмездную дружбу, в святую любовь Я помню, весною, рассветной порой, В саду моя панна сидела со мной,

На грудь мне головку склонила И, в сторону кудри откинув рукой,

Мне в очи свой взор утопила. Я таял в восторге, я весь трепетал

И страстно коханку мою целовал. В лобзаньях душа у лететь Бы хотела ... Все негой ды ало •. В СТЬІДЛИВЬІХ лучах Заря на во,стоке алела.

иветы расцветали. Далеко в кустах Малиновка пела.

189


На севеІРе грустном, в еЛОВ<JЙ теНI1, Г де мох, да песок, да камf'НЬЯ оди ,І И здесь я, УСЛЬІшав малиновки пеню, Забудусь на время - душою воскресн)' И вновь надо мною минувшие дни І Мне ,кажется: воздух УкраИНЬІ всет Душистою негой о'пять на меня; Заря на востоке опять пламенеет, И смотрит с УЛЬІбкой коха,нка моя; Любви поцелуй на устах ее млеет ... А там - над рекою - черешня UnCTer И песню малиновка тихо поет.

1840


ПОЧТАЛЬОН

Скачет, формен но одет, Вестник радостей и бед. Сумка черная на нем, Кивер с бронзовьІМ орлом.

Сумка с виду хоть мала­ ~HOГO в ней добра и зла: Часто рядом там лежит И банкротство, и креди г; КЛЯТВЬІ ЛОЖНЬІе дlрузей,

Бред влюбленного о ней, Без расчетов - так,С плеча­ Спесь и гордость бога ча, И педанта чепуха, вкраДЧИВЬІЙ греха, И невинности привет ...

r олос И

-

чего в той сумке нет?

Будто ПОСАаННЬІЙ судьбой, Беспристрастною РУК0 й Радость, горе, см ех и стон

Рассьшает почтальон.

191


Он весь город обскакал; Конь едва идет - устал ... Равнодушно вестник мой Возвращается домой. А где БЬІЛ он, может бьІТЬ,

Станут долго слеЗЬІ лить О потеРЯННЬІХ друзьях, О несбьІВШИХСЯ мечтах ...

Или в радости живой Лить шампанское рекоЙ ... Где ж волшебник-почтальон?

Дома спит в чу лане он.

1841


ПЕСНЯ

Молода еще девица я БЬІла, Наша армия в поход куда-то шла. Вечерело. Я стояла уворотА по улице все конница идет. Кворотам подьехал барин мuлодои, Мне сказал: «Напои, красавица, водой! Он напился, крепко руку мне пожал, Наклонился и меня поцеловал ... Он уехал ... долго я смотрела вслед:

Жарко стало мне, в очах мути лея свет, Uелу ноченьку мне спать БЬІЛО невмочь: Раскрасавец барии сни лея мне всю ночь. Вот недав,но - я ВДОВОЙ уже БЬІла, ЧеТЬІрех уж дочек замуж отдала -

К нам заехал на кваlРТИРУ генерал ... Весь прострелеННЬІЙ, так жалобно стонал ... Я взглянула - встрепенулася ДУШОЙ: ато он, красавец барин молодой; т от же голос, тот огонь в его г лазах, Только много сеДИНЬІ в его кудрях. И опять я целу ночку не спала, Uелу ночку МОЛОДОЙ опять БЬІла.

Гребінка

193


ДВА

ИХ БЬІЛО два. Один, как божья кара, Неу.молим, как твеРДЬІЙ рок. І Іри воплях жертв, при зареве пожара Смечом вселенную протек. И вужасе, поникнув головою, СклонилИlСЬ царства перед ним; И он кровавою рукою ПОДПИСЬІвал заКОНЬІ рабства им. Другой, беспеЧНЬІЙ и весеЛЬІЙ. Пел мир, и дружбу, и любовь И, проходя 'с бандурой сеЛЬІ, Везде имел привет и кров. Его, как друга, все встречали; Он пел в кругу весеЛЬІХ дев­ И пссле долго повторяли,

Как утешенье в Дни печали, Его восторжеННЬІЙ наnев. Но час настал - и ИХ со сцеНЬІ света Судьба в могилу низвела: И честолюбца и позта,

Как дань 'свою, земля взяла.

191


Над прахом СИЛЬНОГО и ГОІРДО и ВЬІСОКО Г раНИТНЬІИ ,памятник красиво восходи.\, А на могиле ОДИНОКОИ Певца березку кто-то посадил.

2 Пролетают ДНИ за днями, Идут ГОДЬІ за годами, И спешит за веком векИ с презреньем разрушает Все, что ГОРДЬІИ созидает Для бессмертья человек. Где же памятник чудесной? Там, в пустынe беЗЬІзвестной, ПозолочеННЬІЙ гранит В прах повержеННЬІЙ, разбит; А над тихою могилой. Где позта прах лежит, Роща темная шумит Юной свежестью и силой: Там весной цветы цветут, И щебечут ВОЛЬНЬІ ПТИЦЬІ. икрасавицы девицы

Про любовь свою поют.

184/

13*


В АЛЬБОМ

Порой ко мне с далекой ВЬІШИНЬІ Слетит фантазия цветущая, живая­ !\Лелькнет и - скроется; и после долго СНЬІ, Ее волшеБНЬІЙ образ повторяя, т ревожат мир душевной г луБИНЬІ. ВЬІ, как фантазия, бе,спеЧНЬІ, прихот ЛИВЬІ, Явились И исчезли предо мной ... ВЬІ будете по-прежнемусчаСТЛИВЬІ,

А я? -

БьІТЬ может, я порой

(Чудак, взлелеЯННЬІЙ мечтами), БыIоеe вспомня в тишине, Я стану петь и ПЛdкать над стихами О той, которая не дума ет о мне.

1841

196


МЕДНЬІй ЗМИй

я видел сон: Аравии ПУСТЬІНИ, РаскалеНЬІ, неоБОЗРИМЬІ, Ра,скину лись в моих г лазах. И, будто манием волшеЬНЬІе деСНИЦЬІ, СВЯТЬІе библии страНИЦЬІ На них воскресли в чудесах. ВЗЬІграл на ПУСТЬІНе враждеБНЬІЙ дух бури, Нахмурилось небо во гневе своем, СВИНЦОВЬІе тучи лег ли на лазури, И страшно ПУСТЬІНЯ заВЬІла кругом: Егова то казни ДОСТОЙНЬІе шлет На СВОЙ маЛОДУШНЬІЙ народ. Вот лопнула туча, инебо дождем Шумит в ВЬІшине недоступной; Из неба, блестящим широким ,СНОПОМ, Дождь змей рассьшается КРУПНЬІЙ: По воздуху гаДЬІ с шипеньем летят, Упали - клубятся, ползут и 'свистят ... Смерть жадная идет со всех 'сторон,

Шумит над ГОЛОВаЙ и вьется 'ПОД ногами ... Я СЛЬІШУ вопль И муки стон

Между Израиля СЬІНами!

197


с мольбой упа л пред господом народ; И вот господь свой гнев на милость изменяет:

Он им спасение дает И чудом их от сме,рти избавляет ... Там, среди нагих степей, ВОЗВЬІшаясь над толпою, Допотопно й красотою Дивно блещет меДНЬІЙ змеЙ. Зтот змей залог спасенья, Он, как символ искупленья, НеразгадаННЬІЙ стоит; И, подняв с мольбою веЖДЬІ, Оживлен лучом надеЖДЬІ, Весь народ кнему спешит. Там торжественна картина: Там собрались воедино Все стаrеЙШИНЬІ племен, МНОГОДУМНЬІе леВИТЬІ; Вот и знанирм ПОВИТЬІЙ, Черноокий Аарон; Мудрецами окружеННЬІЙ, Вот и ОН, в венце лучей, Весь в молитву погружеННЬІЙ. В '(охновеньрм ОКРЬІлеННЬІЙ,

Боговидец Моисей ! .. В созерuательном покое. Как видение святое, Неподвижен он стоит; А вокруг него толпами, С блатодарньІМИ мольбами, Как волна, народ кипит.

198


Но нет, то не бь!л сон. Еще свеlРШИЛОСЬ чудо Над поколением ИУДЬІ! Волшебник севера, художник и позт, Из праха КИСТЬЮ ВЬІзвал их на свет. Он свиток древности, вокруг перста святого Сви·ва.еМЬІЙ течением веков, Отважно разверну л - и перед нами вновь

Живут на полотне ·сказания БЬІЛОГО! .. Велик, велик Егова! .. 1842


ПРИЯТЕЛЮ

ТЬІне люби ее, безумец молодой, Такой ВЬІСОКОЮ и беспредельной страстью! ТЬІ видишь ли, на ПЬІЛ души твоей святой В ней нет сочувствия. нет даже в ней уча,стья.

Она дитя еще, тебя ей не понять; Ей КУКЛЬІнравятся и РОЗОВЬІе щеки, А на челе твоем слеДЬІ страстей глубоких И опьrта тяжелая печать.

ТЬІ любишь пламенно - ей зто го не надо: Ей непонятен чув ств мятеЖНЬІХ разговор; Ей светской болтовни приятен МИЛЬІЙ взДор Под легкие МОТИВЬJ галопада. Так не люби ж ее, безумец молодой, Не жертвуй для нее души свящеННЬІМ миром, Не падай перед ней, как древле жрец, с мольбой,

КоленО'преклонясь, молилея пред кумиром.

1843

200


ЧЕРНЬІЕ ОЧИ

Очи чеРНЬІе, очи страСТНЬІе, Очи жгучие и прекра'СНЬІе! Как люблю я ва,с! как боюсь я вас! Знать, увидел вас я в недоБРЬІЙ час.

Ох, не даром ВЬ! глуБИIНЬІ темней! Вижу траур в вас по душе моей, Вижу пламя в вас я победное: Сожжено на нем сердце бедное. Но не грустен Я, не печален я, Утешительна мне судьба моя: Все, что лучшего в жизни бог дал нам, В жеlРТВУ отдал я огнеВЬІМ глазам.

1843

201


ПЕСНЯ

Бело личко, черныl очи­ Хороша я, молода: Как любить Быl мне хотелось! Как мне хочется любить! Ах, утратила я счастье! Я Быlаa еще глупа, А любил меня МОЙ МИЛЬІЙ Насмеялась я над ним ... Он уехал - стало жалко, Стало сердце тосковать ... Боротись, ІМОЙ раскрасавец!

Как тебя я полюблю! .. Тяжко жить на белом свете. Не успела я расцвесть, А приходится завянуть: Сердце 6едное болит.

/844

202


СТЕПЬ

я БЬІЛ В степи. Кругом, как маре, широка Земля ра'скину лась, от взора убегая. Все тихо, все мертво, все степь да степь нагая, Да небо над землей безбреж!но ВЬІ<Соко. ХО'ТЬ ветер БЬІ дохну Л, ПУ'СТЬІНю ОЖИlВляя!

И грустно стало мне в ПУСТЬІНной тишине; Тоска сдавила грудь ... Вдруг песня надо мною

Я радостно гляжу: в лазурной ВЬІШИНС Певица божияпромчалась над землею, И - смолкло все опять. Но песню ату я До гроба сохраню в душе моей, друзья!

1844

203

...


У. С ЛОВUОВОй

Давно уже я не писал стихов. Ilрошел мой сон поззии прекрас.ноЙ! .. Мне жить тепер тепло и ясно, Но не видать уже волшеБНЬІХ снов ... А БЬІЛО время

-

пел я МОТЬІЛЬКОВ

И ПЬІШНЬІЙ сад украинской ПРИРОДЬІ, Мне 'Нlравились лаЗОРСВЬІt ilОДЬІ И в небе 'строй летучих облаков, И плакал я, когда певец своБОДЬІ, Слепой кобзарь мне пел про казаков. Но сон про шел, тот сон kpaO-lореЧИВЬІЙ,­ Хоть, может бьІТЬ, он БЬІЛ И бестолков. Про'снулся я: 'кругом так суетливо ХJlопочет наш V1нду,стриаЛЬ'НЬІЙ век; Торгует всем - и смотрит горделиво На брата совремеННЬІЙ человек ... Да, числ РЯДЬІ поззиисменили, И многие, что прежде ей служили. В коммерческий ПУСТИЛИСЬ оборот! .. К тому наш век, как видное, идет; И п,раво,странно в чудном веке зтом Хоть вшутку бьІТЬ мечтатеЛЬНЬІМ 'І10атом. Простите ж мне МОЙСТИХОТВОРНЬІЙ бр ед

204


И там когда-нибудь, в садах УкраЙНЬі, ВЬІ ВСПО1\1ните, что есть у вас сосед, КОТОРЬІЙ БЬІЛ оши6кою, случайно, На смех людям, как ГОВОРЯТ, ПОЗ'Т. l., сентября Петербурz

1846

10,


ПЕСНЯ

«Светла речка под окном твоим шумит: Можно, девица, коня мне напоить?» - Кто мешает! .. да подальше от меня: Я мала еще, боюся я коня. -

«Мак чеРВОННЬІЙ под твоим цветет окном; Мак притоптан: кто ходил к тебе по нем? ,> - Полно, парень, ЗЛЬІе речи говорить! К сиротинке бедной станет кто ходить! -

«Бог с тобою! До тебя мне дела нет; Да скажи, зачем ТЬІ сеlРДИШЬСЯ на свет?» - Я не з'наю, что-то сталося со мной: Все мне грустно; плакать хочется од,ной. 1848

206


*

*

*

О,пять передо мной знаКОМЬІе 'поля, И села МИРНЬІе с цветущими садами, И lPеЧКI1 тихие, и песни СОЛОВЬЯ, И степи ВОЛЬНЬІе, ПQlКРЬІТЬІе цветами.

Все так же, как в БЬІЛЬІе дни, Безбрежно тянутся зелеНЬІе ПОЛЯНЬІ, И степью голою несутся таБУНЬІ, И одинокие стоят кургаНЬІ.

Везде звучит УкраИНЬІ ЯЗЬІК, И пес-ня РОДИНЬІ так слаДОСТНО-УНЬІла ... Со мной опять все то, к чему я так привГІК, Что сердце так тепло из детства полюбило.

207


В АЛЬБОМ ЖЕНЕ

Писать жене в альбом немного странне, Но хочешь ТЬІ - И Я пишу, МОЙ друг. Во время оно, помнишь, беспрестанно МОЙ взор искал тебя в кругу подруг.

Как упоитеЛЬНЬІ бьrвали наши встречи! .. И ст,раСТНЬІМ трепетом мои дрожали речи ...

Но вот теперь я, Маша, ТВОЙ супруг, Люблю тебя почтительно, как друга, И одного желаю, МИЛЬІЙ друг, Что б ТЬІ всегда любила так супруга.

208


БОГДАН CllEHbl

ІІЗ

ЖИЗНІІ

NА.АОРОССИПСКОГО

:ШНОВИЯ

ГЕТМАllА

ХМЕ.АЬНИ[jКОГО

(Действие в ХVІІ сто.1стии) Пролог

и душиста, и тепла, Ночь весенняя свет ла. Мир уснул, но дух живой Движет небом и землей. В беспредельной ВЬІшине 3веЗДЬІ светльrе плывт;; Внедоступной глубине Корни темны e ползут; В необьятной тишине СЛЬІШНО, траВЬІ как растут; Не шелохнясь, Днепр несет В море бремя синих вод. Над рекою месяц встал, Глянул в воду, задрожал­ И обьтскренны й поток Свет ЛЬІМ золотом потек. Поднялся туман с реки, Разостлался по скалам.

r rt>fiїHKa

209


Не туман я вижу там: Легкие теней полки. Опершись на бунчуки,

Тихо в воздухе стоят; Вдоль чела чуБЬІ висят;

ВЗОРN тайною ПОЛНN Замогильной СТОРОНЬІ ... Вкруг, душиста І! тепла, Ночь весенн я я свет ла! Расплеснулася река­ И в венке из тростника ВЬІшла из ВОДЬІ девица, Хороша, но бледнолица; Как В постели пуховой, На волне легла живой, ГРУДЬЮ пол НОЮ, крутою ПОДЬІМаясь над ВОДОЮ, КОСЬІ МОКРЬІе плетет, И смеется, ипоет: «Ночь тиха, ночь свет ла: Ни ветру, ни тучи; Не шепчутся ЛIIСТЬЯ. Люди СПЯТ, звери спят; Uелуются траВКІІ, ивеТЬІ втихомолку. ЛЮДЯМ день, наша ночь ... Вставайте, сестрицыl Мои беЛОЛИЦЬІ,

ГУЛЯТЬ по лугу!» и зашумели БЬІСТРЬІ ВОЛНЬІ И стадом к берегу бегут.

210


Русалки по Днепру пльІВУТ ~ РеЗВЬІ, беспеЧНЬІ, своеВОЛЬНЬІ, Хохочут звонко и по ют : «Все уснуло меРТВЬІМ сном: МЬІ порезвимся на воле; На лугах траВЬІ нарвем, А цветов найдем на поле! Из зелеНЬІХ тростников МЬІ навьем себе венков, ПереСЬІПлем их цветаМІІ, Свяжем месяца луча ми.

Путник, путник молодойl К нам сюда! МЬІ зацелуем СладострастньІМ поцелуем; Здесь, под теплою волной, т ЬІ утонешь в неге томной И под ХОХОТ наш нескромныl1 Не УСЛЬІШИШЬ петуха. Ночка-ноченька тиха! Ночка-ноченька тиха!»

Первая

русалка

Весело в воде живем

НекрещеНЬІе МЬІ дети! Днем, играя г луби ной. Путаем РЬІбачьи сети И гу ляем над водой При луне, ночной порой.

211

14*


Вторая русалка ЗОЛОТЬІе стали ГОДЬІ! Прибьшают в наШІІ ВОДЬІ К нам сеСТрИЦЬІ каЖДЬІЙ

час;

Все теперь на белом свете НекрещеНЬІе мрут дети­

То-то весело у нас!

*

На ВОДЬІ склоняясь, плакучая ива, Как КОСЬІ зелеНЬІе, веТЕИ СВОИ РОСКОШНО кругом опустила лени во, В струях ИХ купает, г лядится В струн.

А у корня ЗТОЙ ИВЬІ ЛаНДЬІШ, неЖНЬІЙ И СТЬІД.\ИВІІІИ, В час таинственной люБВIІ Задрожал - благоухает И для неги раскрьшает Колокольчики свои. И духи леСНЬІе веселой толпою, Сверкая КРЬІлами при ЛУННЬІХ лучал, Оставили рощу - летят над водою, Уселись на ИВОВЬІХ гибких ветвях: Играя, сплетаясь венками с веТВЯl\Ш, Меж листьев трепещут своими КРЬІлаМІІ. На ланды ш глядят, аромат его пьют И хором торжественно песню поют:

*

в IVІалорсссии есть 110верье. 4ТО псе дети, умершие

прежде

крещения, обращаются

212

в

русалок.


"НеПОКОРНЬІЙ цветок, Расцветай, расцветай, При сиянье ЛУНЬІ }\ромат разливай! Много БЬІЛО цветов На лугах, на полях, Много БЬІЛО В лесу И на ВОЛЬНЬІХ степях.

По садам ВЬІрастал, Как заря, краСНЬІЙ мак; Для невеСТЬІ СРЬІВал Лишь цветочки казак.

и цветочек блистал, В аромате, в красе, На роскошной груди Или В темной косе. А теперь вам, цвеТЬІ, Нет житья от врага: Он пришел, притоптал И поля и луга.

Для коней покосил Он цвеТЬІ и траву ... Поспешите сюда, БратЦЬІ, браТЦЬІ! ау!» Вдоль уснувших берегов Мчатся духи из лесов, Будто в облачко свиваясь. ПОДЬІМаются к луне,

213


ИС'lсзая в ВЬІШlІне, То, на землю опуска ясь И гирляндами свиваясь, В синем воздухе снуют. И над дремлющею ивой Пляшут танец прихотливой, И кружатся, ипоют:

«Т аЙНЬІЙ час наступнл, Недра лаНДЬІШ раСКРЬІЛ­ И струит он окрест С лепестков аромат, И ПОД МУЗЬІКУ звезд Колокольчики звенят! Колокольчики звенят!» Хор русалок ~есяц, месяц ЗОЛОТОЙ! Раскрасавец ВОДЯНСЙ! Т ЬІ нам светишь, ТЬІ нас греешь, Т ЬІ лучаМIІ нас лелеешь! Ярче, ярче посвети! Наши КОСЬІ МЬІ рас чешем, Пошалим немного с лешим ... К нам красавца заведи! То-то любо распотешим! Тише! ПОЛУНОЧНЬІЙ дух! Ух!

Русалки СОКРЬІЛИСЬ В JlУЧИНС, А духи леСНЬІе в лесах И траВЬІ усну_\и в долине. Лишь тени стоят на скалах. Вот, царство свое озирая, гІ';


Дух пол ночи тихо летит, Из мака венком помавая. Он спящей земле говорит:

«Спите покойно, леса и ДОЛИНЬІ, ГОРЬІ, И ВОДЬІ, И ТЬІ, человек, НеУКРОТИМЬІЙ и неОДОЛИМЬІЙ, Спи, заБЬІвай и любовь и вражду! Ветер улегся за темною рощей; Спит В паутине, как в люльке, паук; Полночь ударит - и в воздухе Дремлющем

Тотчас СПОКОЙНа уснет ее звук. Ночь улетит, и ШУМЛИВЬІЙ и раДОСТНЬІЙ День прогремит человеку: «Проснись, Встань, человек! И взаботах, страданиях

Снова растрачивай жизнь!» Спите спокойна, Г ОрЬІ, И ВОДЬІ, И НеУКРОТИМЬІЙ и Спи, заБЬІВай И

леса и ДОЛИНЬІ, ТЬІ, человек, неОДОЛИМЬІЙ, любовь и вражду! ..

( Подлетает

к теНЯА-t)

Что ато? что ато вижу я? тени людей заМОГИЛЬНЬІХ! КТО ВЬІ, скажите? зачем ВЬІ ПРИШЛИ возмущать мое царство? Все под РУКОЙ у меня засьшает - и духи бесплотны ,'

Чуя приход МОЙ, В благоговении тихо СОКРЬІЛИСЬ;

215


ВЬІ же, оставив гроБЬІ покоиныIe

сон непроБУДНЬІЙ, ВЬІ зачем ПРIIШЛИ возмущать ~IOe тнхое царство? »

-

Хор теней Нас могила не покоит: Без МОЛИТВЬІ, без креста Наши ОСТОВЬІ зарытІ Или брошены с презреньем На сьедение зверям; И доселе наши кости По лесам лежат, по дебрям И желтеют по степям,

ТеньГ1авлюка я Jlавлюк, я гетман христиан-казаков; Я оружье поднял на погаНЬІХ ЖИДОВ: Не позволил мне жид в церкви сьша венчать,

Я БЬІЛ беден, не МОІ' ему золота дать, Кое-как по дворам я собрал казаков И к нему я привел пятьдесят удальцов, Сабли МЬІ наголо: «ЖИД, молчи, не ВОРЧІІ И от цєркви святой подавай нам ключи!» ЖИД нам подал клlOЧИ - повалился к

ногам;

МЬІ, оставя еІ'О, поспеШИЛIІ во храм,

Обвенчался мой сьш там с коханкой своей При сиянье свечсй и при блеске мечей. Назавтра ЖІІД поехал к воєводе, Всегда жид прав перед казаком ВОЛЬНЬІМ:

216


Так исстари ведется у поляков. Не ждать же мне беДЬІ. поджавши руКІІ,

Не баба я. Ко НЬ есть и лес под боком ... Прощай, село,- в лесу да в поле воля! Ко мне пристали смеЛЬІе ребята И назвали меня своим гетманом. А между тем в Варшаве огласили Мсня изменником. бунтовщиком И оценили даже голову мою. Под Боровицей нас поляки ОКРУЖИЛІІ И, крест целуя, предложили мир. Поверил я - 11 МЬІ оружье ПОЛОЖИЛІІ. Оставили ОКОПЬІ, ВЬІШЛИ в поле.

Тогда, забьІВ и клятву и присягу, На беззаЩИТНЬІХ нас накинулись ПОЛЯКІІ И, как овец, ножаМІІ стаЛІІ рсзаТh ... Меня ж и ВОЙСКОВЬІХ старшин Отправили в далекую Варшаву. При мне моих друзе й каЗНИЛІІ; Я ВЬІтерпел неСЛЬІхаННЬІе муки: С меня живого сняли кожу И чучело набили для потехи, А тело бросили собакам! *

Тень молодой девушки БЬІЛО мне всего пятнадцать лет;

Я одна БЬІла у матери-=Мною тешилась родимая; Только богу я молилася Да родную целовала я:

*

СТР.

История

l\1а.\оіі

России

211. Ці

l::JаНТЬlш-Каменского.


Мне другой заБоты не БЬІЛО. Пела песни я, как ласточка, И в своем любимом сади ке РОЗЬІ, ноготки и маковки Поливала и лелеяла. Часто мне твердила матушка, Обнимая и целуючи: «3а тебя боюсь я, дочь моя: У тебя глаза небесны ,' У тебя коса шелковая, У тебя уста маЛИНОВN, ТЬІ, как цветик МОЛОДОЙ, свежа, Весела, как зорька утренняя А на свете есть недобрЬІЙ глаз ... »

Пела н, а мимо садика Начал МОЛОДОЙ поляк ходить, Начал на меня посматривать ... Раз я шла с кувшином ПО воду; Вдруг КУСТЬІ зашевелилися, И, как зверь, сверкая взглядами, Молодой поляк схватил меня Иповез вон в ТОТ ВЬІСОКИЙ ДОМ,

Что стоит там на скале крутой И г лядится В наш РОДИМЬІЙ Днепр. Т <іМ ... нет СИЛЬІ больше ВЬІМОЛВИТЬ ... Умерла с печали матушка; Я не ВЬІНесла несчастия. Я СТЬІдилася самой себя; Я не знала, где деваться мне ... Из окна на землю бросилась, На каменья приliережныI ....

Ох, как больно, больно БЬІЛО мнеl

2/8


Руки, ноги изломала я Захрустели ~ІОИ косточки ... Долго билась на каменьях я, Там и душу богу от дала. А мой труп, как труп преСТУПНИЦЬІ,

На распутье за селом зарыт' Не отпетьrй, не оплакаННЬІЙ ...

Тень

ОстраНИЦЬІ

Я БЬІЛ гетман казачий Остраница

*.

Я победил врагов моих, поляков,

И, заключив навеки с НИМИ мир, Поехал богу ПОМОЛИТЬСЯ в Канев. В монаСТЬІре, пред царскими вратаМІ!, Я пал во прах с моими старшинами И в пламеННЬІХ речах благодарил, Под песнь торжественной МОЛИТВЬІ, Того, кто нас во время БИТВЬІ Рукой невидимой хранил. Во І' лубине души какой-то голос таЙНЬІЙ Судьбу грядущую УкраЙНЬІ Мне утешительно шептал; Мои глаза в слезах блистали, И я в восторге трепетал. Но двери вдруг, треща на нетлях, завизжали

И рухнули, гремя, на пол-

и в монаСТЬІРЬ неистовой толпою Бесчинно, в шапках, с бранью на устах, Ворвались польские реЙтаРN. Тут я с своими старшина ми

*

стр.

Ylстория

Ма.\оіі

РОССИІІ

214.

211)

DaHTL,lw·KaMeHLKoro,


БЬІЛ взят, БЬІЛ связан, опозорен И отвезен в Варшаву. Одним из нас ломали руки, ноги, Других, обливши серой І! смолою, Как факеЛЬІ, для шутки зажигали. Меня желеЗНЬІМИ когтями растерзаЛJl. О, страшно как, ужасно как ласкаМІ, Впивалися в меня скакой любовью ПаУКОВИДНЬІе стаЛЬНЬІе ати когти! Как нити, ЖИЛЬІ из w.еня тянулись И оБРЬІВались с тихим лопаньем и треском, И ветер холодом неВЬІНОСИМЬІМ веял На обнажеННЬІе от тела кости; Но я терпел без вопля и без стона И только слал врагам проклятьн. Но вот уж свет в моих г лазах стемнел, В последний раз я посмотрел на землю И вижу я: казнят позорной каЗНhЮ Передо мной мою жену, А на горя чих угольях, как рыlу,, Поляки жарят моего ребенка ... Он на решетке раскаленной бьется, И корчится, и В судоргах предсмеРТНЬІХ Болезненно кивает головою И на меня тихонько ручкой машет ... Я задрожал: взяла свое природа, И ВЬІлетел ужаСНЬІЙ вопль из груди, И с ним душа из тела у летела! *

Тень НаливаЙКIl За Сулою, под Лубнами, Крепко бились ляхи снами,

* История

Русов

Георгия Кониского,

г2О

стр

55.


ОКРУЖИВ со всех сторон; Там костьми лег ли казаки, И в ПЬІЛУ кровавой драки Я Жолкевским взят в полон." И в Варшаве БЬІЛ примерно, Для забаВЬІ буйной черни,

Я неСЛЬІханно казнен

*.

В меДНЬІЙ чан меня забили, А под чаном разложили

Тихий, медлеННЬІЙ огонь. В чане жарко, душно стало; И шумело, и трещало, 11 как-будто целовало Пламя чан со всех сторон. Все вокруг меня краснело­ Принял чан кроваВЬІЙ цвет; А на мне одеж да тлела, В тьме разлился жаркий свет; Трескалось от жару тело ... Я неСЛЬІханно страдал: Пламень с воздухом г лотал, Страшно сердце в груди билось.

Голова моя кружилась И без чувства я упал ... Тень умолкла. Легкий шелест По деревьям пробежал: Встрепенулся клен и берест, Дуб листами зашептал, Снизу доверху ветвями Зашумел и, как словами, Духу полночи сказал:

*

История Малой россии, стр. 176.

221


«Лет сто назад казак из б,\ижнего селеНІ1Я

Черноволосую казачку полюбил И в день весеЛЬІЙ обрученья Два жолудя на память посадил. Лета идут - два дуба МОЛОДЬІе ВЬІСОКО ВЬІРОСЛ!І И радостно ШУМпТ, Ветвями обнялись, РОДНЬІе. Те дуБЬІ БЬІЛИ: я да мой зелеНЬІЙ брат. Как я его любил, как он меня лелеял! Напрасно БУЙНЬІЙ ветер веял И ВИХрЬ ПОРЬІВИСТЬІЙ свистел; !\;ІЬІ с братом, соплетясь ветвями, Смеялися над бурей и громами, И, злобно зашипя, ВИХрЬ далее летел. А благодетель наш как нами любовался! С женой и шумною семьей, В палящий лет ний зной, Под нашу тень он часто удалялсн На мягкой трав ке полежать И молодость свою припоминать. Но вот и у его детей родились дети ... МЬІ много перемен увидели на свете: МЬІ с братом ВЬІше все росли, А благодетель наш клонился до земли. Над ним столетье пролетело И молодой казак, люБИМЬІЙ СЬІН побед, Стал немощен, и дряхл, и сед, Едва влачил свое изношенное тело, Но вдруг война вУкрайне закинел;! И внуки старца и СЬІНЬІ Рукой войнw подкошенw; Село родимое разграблено, сгорело ... И благодетель наш остался сиротой,

222


Переживя свои два поколенья. При зареве горящего селе нь я Он притащился к нам склюкой, Он обнял нас дрожащими руками И залилея горячими слезами. Тогда БЬІла гроза. Ветр ВЬІЛ, и тяжел() Вода в Днепре и билась, истонала, И неприятелем зажженное село В пожарном зареве сияло. «А, вот еще ушел от наших рук! О, зто старЬІЙ волк! Проворнее, ребята, Аркан ему на шею - да на сук: Короткая с изменником расплата!» Сказал своим солдатам польский пан, у нашего холма коня остановляя. Сильнее мимо нас промчался ураган, Гремя и в молииях сверкая. Затрепетав, гляжу я вниз: у брата на ветвях наш старЬІЙ друг ПОВИС

и веет светром сединою. Не ВЬІдержал мой благородны й брат!

Я СЛЬІШУ: КОРНИ у него трещат И - зашумел он в Днепр кудрявой головою.

Г о л оси з-І! О Д К амн Я я здесь давно; столетий много, много Над головой моей прошло! Я помню - раз земля поколебалась, И ИЗ ее г лубоких недр Я ВЬІДВИНУТ могучею природой На беЛЬІЙ свет.

223


Вокруг меня шумели ВОЛНЬІ; Все БЬІЛО небо да вода; Бежал по небу месяц ПОЛНЬІЙ,

А ВОЛЬНЬІЙ ветер ПО воде гу лял; Пред ним ваЛЬІ неслись, как ГОрЬІ; Но ВОТ они куда-то убежали, И из ВОДЬІ, желта, как ГОЛЬІЙ череп, На необ'Ьятное вокруг пространство Земля явилась и окрепла; А по земле, как "меи извиваясь, ЖИВЬІе реки потекли. С тех пор у НОГ МОИХ широкий ДнеПjJ Бежит. Давно то БЬІЛО время! Вот берега Днепра, как мох зелеНЬІЙ, Лес МОЛОДОЙ ПОКрЬІЛ. Еще столетье­ И дебрями разросся ДИКИЙ лес. В нем пели ПТИЦЬІ и РЬІкали звери И наконец явился человек. Он страшен БЬІЛ. ПОКРЬІТ медвежьей кожей, Он бил зверей и, голодом ТОМИМЬІЙ,

сы оеe мяса тут же пожирал. Но никогда я не видал, Что б он, для шутки, для потехи, От скуки ИЛИ от безделья, Себе подоБНЬІХ убивал, Как довелось увидеть мне под старость. Назад тому два года, помню, летом Садилось солнце; день Бы л тихий; В Днепре, резвясь, играла РЬІба, И ПТИЦЬІ пели весело в кустах. Ко мне пришла, с младенцем на руках, Красавица казачка молодая И плакала и, ставши на колени,

Молилась долго, а потом ребенка,

224


Uелуя, к перс5tм прижимала. Пришел сюда какой-то польский пан И жарко с нею говорил о свадьбе ... И, стан ее обняв рукой, Uелуя страстно, он на край стремнины Привлек казачку - и толкнул вреку. Потом, схватя невинного ребенка, О грудь мою ударил головою, Примолвя: «Зто вражье племя Мог ло мою расстроить свадьбу С прекрасною, БОl'атою графиней ... » Я задрожал от ужаса; по мне Текла младенца кровь и жг ла меня, как пламень.

И в пеРВЬІЙ раз я на судьбу взроптал, Что янемой, недвижны й камень! От ужаса я треснул пополам. И вот 1\:ОЮ другую половину

Поляки в город увезли. и СЛЬІшал я - мне веДЬМЬІ говорили, Из Киева летая в лес на пляску,Что, преступления свидетель, зтот камень Украшен золотом, резьбой И в пЬІШIЮМ городе поставлен для краСЬІ, Как памятник грядущим поколеньям Во славу низкого, но сильного злодея.

«Полно!- шепчет дух полночи,­ СтраШНЬІ ваши речи мне». К небу руки, к небу очиИ СОКРЬІЛСЯ В ВЬІшине .. . Т ишина с ним у лt;тела .. . Без нее осиротеЛЬІЙ. Гребінка

225


г рустно божий мир вздохнул; Ветер по земле пахнул; Робко ВОЛНN зароптали И мятежно побежали Вдоль проснувшейся реки; Головою покачали Над рекою тростники. Глухо, В ярости стеная. Из-за лесу ГРО~lОвая Туча тихо поднялась, И в лучах огня и света выIлаa из Днепр а комета И по небу разлег лась.

І<акова их будет встреча? Будет мир иль будет сеча В небесах и на земле? Будет благо или xy~o?-Но грядущее покуда СКРЬІТО в безответной мгле! ..

В стране, где Днепр волною голубою Поит цветущие луга, Г де гордо ВЬІСЯТСЯ зеленой крутизною Его лссистыIe брега; В той стороне, откуда недалеко Стоит святой богаТЬІЙ І<иев-град, Раскинулись его саДЬІ широко, А в небесах креСТЬІ церквей горят; Где, посреди цветов и звонких песен, І<азак на бой отваЖНЬІЙ зрел И в бой летел, прекрасен и чудесен, Суров как рок и как безумье смел;

226


Где селянин, идя за МИРНЬІМ плугом, О подвигах своих отцов поет;

Где чернобровая, взлелеянная югом,

Красавица, как яркий цвет, цветет­ Там есть село. Не ПЬІШНО, не богато, На речке Т ясмине стоит оно; Кругом плет нем обнесено, А за плетнем, в садах, белеют хаТЬІ И сочнwе висят плодw. Вокруг села чернеет лес ИРИВОЛЬНЬІЙ, А за селом МОГИЛЬІ и креСТЬІ, И ветхий храм с убогой колокольней. СуббОТОВЬІМ зовется то село. БЬІла пора - оно цвело, зернисты M колосом его шумели НИВЬІ. Никто в нем бедности не знал, Казак судьбу благословлял, И Бы ии все, как можно бьІТЬ, счаст ЛИВЬІ. НО, враг покоя и труда,

Чаплицкий, ГОРДЬІЙ воевода, Из Польши прислан Бы л сюда Для угнетения народа. Раздался плач, и вопль, и стон Казачьих дочерей и жен; В пожарах села запы али;; Богоотступник, ПОДЛЬІЙ жид, СВЯТЬІНю начал СТОРОЖИТЬ ... А ляхи пили да гуляли.

Красивое селенье полюбил

коры толюбец,' пан Чаплицкий; И из Субботова тогда же изгнан Бы л Его владалец, молодой ХмельницкиЙ.

227

15*


Он, покидая кров роднои, Прощаяся с отеческим порогом; В душе поклялся перед богом ()тмстить иль пасть в борьбе с судьбой.

11 Весенний день, роскошно догорая,

Позолотил дремучие леса; Сквозясь огнем и пурпуром сверкая, f1a западе небес горела полоса; т емнело все; над тихою рекою Клубится ПЬІЛЬ - стада в село спешат; Поселянин идет, устаЛЬІЙ, ОТДЬІхать, И звеЗДЬІ свет лою толпою f1a синем небе ВЬІШЛИ погулять. Склонясь косматой головою, ЛеСИСТЬІЙ берег В Днепр задумчиво глядит.

Чу! где-то ворота в деревне заскрипели, Раздался даль ний лай - и все опять молчит,

И, как младенец в КОЛЬІбели, Земля спокойно, безмятежно спит; И, будто мира СОННЬІЙ шепот, Чуть СЛЬІШНЬІЙ раз дается ропот () берег плещущей ВОЛНЬІ; Да средь небесной ВЬІШИНЬІ ПЛЬІВет воздушною дорогой Спокойно месяц зла rорогиЙ. И тихо, и темно кругом; Но в темном лесе, за селом,

r де

дремлет мирное кладбище,

228


Есть апустелае жилище. Она без акан, без дверей, Скланившись в сторону, дряхлеет. В жилише том. сквозь сеть ветвей,

Огонь, K~K звездочка, светлеет.

Перед огнем старик сидит, Святого алтаря служитель. СУРОВ и важен старца вид. Пред ним, как гений-разрушитель, Исполнен СИЛЬІ и огня, 11а перси голову склоня, Стоит ХмельницкиЙ. Сладко ЛЬЮТСЯ,

Как тихаструйная река, СВЯТЬІе речи старика; Как рапот бури, раздаются Слова отваги казака. Священник О, господи! я дожил до седин. И ТЬІ привел меня теперь, на старость, Свидетелем измеНЬІ тяжкой БЬІТЬ!

Хмельницкий

Отец

r ригорий,

зто не измена! ..

Священник

110 королю ведь крест ТЬІ целовал? т ЬІ обещал перед престолом бога Ему служить и верою и правдой?

229


Хмельницкий Да, зто так; но сам же наш король, Своею властью, дан ною от бога, Мне разрешил несносную присягу ... Священник

Король? Хмельницкий Да, сам король в Варшаве. Сегодня я оттуда лишь приехал И поспешил к тебе, святой отец. СвящеННИI(

Ну, расскажи! Хмельницкий

Когда злодей Чаплицкий Лишил меня отцовского наследства, Когда меня, как подлого раба, Из моего села с насмешкой вы нал,' И отнял у меня мою жену, И сьша моего перед народом мучил Да будет проклято то время! -Я перенес страдальческое бремя ... Я притеснителя хотел тогда убить, И труп его в огне испепелить, И прах его, как ПЬІЛЬ, в степи развеять ... Но есть на свете совесть и присяга. И саблю я опять вложил В НОЖНЬІ.

230


С'нящеННИІ< Благословенна, cын мой, та минута: ТЬІ не порадовал врага Христова. Хмельницкий и я поехал прямо к королю ПРОСИТЬ его покрова и ЗаІl.JИТЬІ. Король меня с оБЬІЧНОЙ лаской принял И говорил СО мною по- латыни О нашей бедной стороне. Когда же подал я ему бумагу, де описал Чаплицкого бесчинства, И покровительства его просил, Наш Владислав-его мне, право, жалко­ Прочел бумагу и пожал плечами. «Я не могу,-ОН мне в ответ сказал,­ Я не могу судить вас; мне покою И без того магнаТЬІ не дают. Я королем им только по названью: Они меня и слушать не хотят ... Да что, скажи, Хмельницкий, вам мешает Самим свои отстаивать права, Пока у вас не притупились сабли? Я зто и к Барабашу писал ... »* Меня король как громом поразил: И радостно и грустно вдруг мне стало. И я ни с чем назад домой приехал ... И вот опять передо мною Днепр, А по Днепру казацкое раздолье ... Украина, моя род на я мать!

r

*

Знге,ь. GeschiclllC' сіег Ukraina, стр

231

140,


Uветущая, веселая Украйна! Что будет далее с тобой, Когда король, заКОННЬІЙ обладатель, Не смеет суд людям твоим творить,

Добро хвалить и зло карать не смеет?. МЬІ без отца сиротствовать ДОЛЖНЬІ. И веришь ли, отец мой, я заплакал. О господи! горьки казачьи слеЗЬІ:

f)дна слеза в струи Днепра упала И отравила свет ЛЬІе струи; И даже конь, измучеННЬІЙ дорогой, Не захотел напиться из Днепра ... Священник

Не раДОСТНЬІ, мой СЬІН, твои расскаЗЬІ; Не БЬІТЬ добру в родимой стороне. Хмельницкий Нет, БЬІТЬ добру! - за зто я в ответе. Я ПОДЬІМУ в народе знамя праВДЬІ, Я изгоню панов надмеННЬІХ Польши­ И водворится снова тишина! .. Священник

Трудна. мой СЬІН, тебе борьба с врагами: ОНИ СИЛЬНЬІ оружием и златом. Хмельницкий

А МЬІ любовью к Украине И к вере предков наших православной.

232


Священник Так, но народ, измучеННЬІЙ трудами. УБИТЬІЙ тяжким, ЗЛОПОЛУЧНЬІМ рабством, Не в силах ...

Хмельницкий Кто? не в силах наш народ? Видал ли ТЬІ, когда ХОЛОДНЬІЙ лед

СвоБОДНЬІе струи реки скует? Река мертва, по ней гуляют даже дети; Но под тяжелою корой Она шумит и мечется волной: И только лишь весна повеет, Река воскреснет - свирепеет, Ломает ледянои оплот И вмиг разливом синих вод Луга пот опит. Так народ! .. Он угнетен; но под золою Огонь СКРЬІвается порою. Благослсви меня, отец святой!

Я сам поиду по гороіам, селе;ІЬЯМ­

И королевским разрешеньем Украину воспламеню воиной ... Мне СЛЬІшатся побеДНЬІ наши клики ... Т репеlIJет лях и клонится во прах ... В Украине мир и торжество в церквах ... БлаГОСЛОВ!1 ж на подвиг нас великий! ..

С в я Щ е н ник (блаlОСЛОВЛЯЯ) Да укрепит тебя господь, мой сьІН! Х мел Ь н и Ц кий (кланяясь) Аминь!

233


ІІІ

у Хмельницкого пир. Много, много гостей Угощает Хмельницкий в свет лице своей; И споклоном его молодая жена Всех обносит гостей ПОЛНЬІМ кубком вина. Гости пьют и едят, говорят и курят, При огне парчеВЬІе жупаНЬІ блестят. Тут и сотники есть, и ПОЛІ{ОВНИКИ есть, Даже сам Барабаш сделал празднику честь. Вся светлица гостями и ДЬІМОМ полна.

В сени дверь растворила хозяйка сама,

А всенях музьшаНТЬІ толпою стоят, Громко В труБЬІ трубят, В барабаНЬІ гремят. у Хмельницкого пир; он гостям своим рад. Хмельницкии Нуте, ХЛОПЦЬІ, ну, живее! Веселее, у далее Ваша песня пусть звучит: БЬІСТРОЙ ласточкой взовьется, Колокольчиком зальется, Вольной птичкой полетит! Пусть весь мир про ато знает, Как мне дорог праздник наш: у Хмельницкого гу ляет МУДРЬІЙ гетман Барабаш. Воют труБЬІ боеВЬІе, БуБНЬІ и тарелки бьют, И казаки молодме Песню звучную поют: 2З.f.


П е сн я

В поднебесье мчатся ТУЧИ, вы еe туч орел парит, Днепр кипит волной зы учей,, у ра ган в степи шумит.

Но как наш отряд летучий Понесется на враговВихрь в степи и в небе тучи Отстают от казаков.

Что Днепра седого ВОЛНЬІ С их ребяческой грозой, Как курень, отваги ПОЛНЬІЙ, заколы етсяя ВОЙНОЙ І

Не орел полетом Бы трьІмM Разостлался над землей: Перед нами, в поле ЧИСТОМ, Загорелся кошевоЙ. Он прекрасен, как отвага, БЬІСТР, как молнии полет; С ним наездников ватага И под бурею поет:

"Гей, неситесь, шибче. тучиІ Ураган, шуми сильней І разы райся,, Днепр могучий. В непогоду веселейІ» Хор гремит, а двор широкий Весь огнями освещенИ горит В щите ВЬІСОКО Вензель гетмана зажжен.

235


А в светлице пированье, Хох от и речей жужжанье И ковшей и чарок звон. За столом между ГОСТЯМИ Гетман радостно сидит, Смотрит свет ЛЬІМИ очами И привеТНЬІМИ словами С каждьІМ гостем говорит. «Хороша, брат, песня ата,­ Он хозяину сказал,Хоть мои мину ли лета, Я свое отгарцевал И, осьшанньrй честями Нашим добрьrм королем, Должен думать лишь о том, Как БЬІ мир хранить меж вами;

Но она теперь меня Обдает каким-то жаром: Хоть сейчас БЬІ на коня-И махнул БЬІ в степь к татарам! Нет, Хмельницкий, нет, недаром Зта песня сложена!»

Хмельницкий Разве нам, в войне крещеньІМ, Песни петь, как робким женам, Про цвеТЬІ да про поля? Сгибнет родина моя, А казак УНЬІЛОЙ песни СЬІНОВЬЯМ не передаст! ПУСТЬ король ксендзам продаст Украшенье поднебеснои, Приднепровскую страну: Наш потомок и в плену, гЗ6


Затая тоску лихую, Запоет про старину Песню деда у далую! Барабаш

11

сто баб не разберет, Что в душе твоей, Хмельницкий! Обобрал его ЧаплицкийОн смеется да поет ... ХмеЛЬНІ1ЦКИЙ

Видел я, как птичка пела Над стремниною крутай, )\ сама она сидела На тростинке на гнилой; Г ромко песня птички льется, )\ тростинка гнется, гнется, Так над бездной и Дрожит, Да певунью не страшит.

Барабаш Ну, так что же? Хмельницкиі1 То, веЛЬМОЖНЬІЙ: Птичке петь над бездной можно, Птичке КРЬІЛЬЯ дал господь. Вот тростинка под ломилась 11 летит в пучину вод; Птичка - в воздух - закружилась

237


И ОПЯТЬ свое поет. Так и МЬІ поем покуда, А придется ляхам худо!

Нам-то нечего ТУЖИТЬ; Наши КОСЬІ, наши грабли Переменим МЬІ на сабли, Станем саблями шутить МЬІ С веЛЬМОЖНЬІМИ панами: Не хотели суд ТВОРИТЬ,

Так МЬІ их рассу дим сами! Барабаш Если б за двумя замками Не БЬІЛ спрятан тот указ, Что светлейшими руками Наш КОРОЛЬ писал про нас, Я б подумал в зтот час, Что его ТЬІ видел тайно, Худо БЬІЛО БЬІ тогда! Кровью б упилась Украйна! .. Хмельницкий

Что же? зто не беда! Если б зтот дождь кроваВЬІЙ По Днепру взрастил дубраВЬІ, Что б в дубравах тех казак Мог предаться мирной лени, ЧтоБЬІ в их ГУСТЬІе сени Не СКРЬІВался таЙНЬІЙ враг; ЧтоБЬІ всякой БЬІЛ уверен, Вставши утром от одра. Что сегодня до вечерен

238


Не ВОЗЬМ.УТ еl"О добра И за честь жеНЬІ _\юбимои, Сластолюбием ВОДИМЬІЙ, Пан не бросит серебра Вам в лицо с улwбксй ГСРДОЙ: ЧтоБЬІ христианин, твеРДЬІЙ В вере праведной отцов, у родимого порога Мог свободно славить бога Без запрета от жидов; ЧтоБЬІ ... Барабаш

Полно, кум любеЗНЬІЙ, Дерзкой речью, бесполезной, ШУМНЬІЙ праздник возмущать! Прикажн-ка лучше меду Нам почаще наливать, ЧтоБЬІ даром не скучать Православному народу! ХмеЛЬl!lІЦКIІИ Ваша правда, пане мой; МУДРЬІЙ пан и мудро слово! ХЛОПЦЬІ, кубок золотой Дайте меду дорогово: Коли пить, друзья, так пить! .. Вот с отлогими краями Кубок на столе блестит: 30ЛОТИСТЬІМИ струями Мед густо й в него бежит,

239


Пена у краев кипит И садится жемчугами, РаЗЬІгрался пир горой: Гетман пьет и егомосци Пьют и кланяются гости. И средь песни удалой Бьют тарелки, барабаны ; Кубки, чарки и стакаНЬІ Г ромко брякают, звенят; И гостей хмеЛЬНNе речи fJr:;o войну, про <:'''''')" Lечи И про удаль говорят. Но время за полночь; и пнр, и шум стихают, И МУЗЬІка играет наразлад, И гости вздор несклаДНЬІЙ говорят. Барабаша дрема одолевает: Вот гетман руки на столе сложил, На чарку МУТНЬІМИ глазами покосился, у сатую главу на грудь СКЛОНlІЛ, Зевнул- и в сон глубокии погрузи.\ся. Шатаясь, гости с мест вета ют И что-то, без толку, преважное то.\куют, В сенях последний кубок пыо,' Хмельницкого благодарят, целуют И по домам своим бредут. ХмеЛЬНИlJКИЙ сам ... он глаз не СВОДl!Т

С Бараб;ша, к нему подходит

И за руку его берет, т олкает, дергает, зовет: "Вставай, гетман, нас ждут постели; Уж третьи петухи пропели, Уж скоро утро сменит ночь». А тот храпит лишь во всю МОЧЬ ...

240


И радость бь/стро озаряет Хмельницкого угрюмое лицо. Дь/ханье притаив, тихонько он снимает у гетман а с руки гербовое кольцо *.

IV Ночь. Вся окрестность тихо CI1IJT; На небе месяц не блестит, И только звездочки одне Мелькают в синей вь/шине. Над речкой дремлет темнь/й сад; Из саду льется аромат. В саду чуть виден панский дом; И в доме том, в окне одном, В ночи глухой огонь блестит;

То воску ярого горит Перед иконою свеча. Сорочку опустив с плеча, На руку голову склоня, Урастворенного окна, Невь/разимо хороша, Сидит жена Барабаша. Сидит давнь/м-давно она: « Три дня, как мужа не видать! Где он? что с ним? нельзя понять! Зачем он дєржит как в плену Меня, законную жену? Скучаю я, а он теперь, БІJІТЬ может. отворяет Д13ерь И робкой крадется стопой В светлицу к панне молодой.

* 16.

Летопись Є.

Гребінко

Г ечтия

Кониского.

241


И, вся из неги и огня,

К нему на ГРУДЬ падет она! .. » И пани ВСПЬІхнула ... потом закрыIа очи рукавом.

невыIазимоo хороша Сидит жена Барабаша. Ей жарко, душно ей одной, Моей голубке молодой, И недоверчивость истрах В ее пленитеЛЬНЬІХ очах, И страстыо налитая грудь Дрожит и силится ВЗДОХНУТЬ ... Она сидит и мужа ждет. Стучится кто-то уворот: Собака лаем залилась, Другая к ней отозвалась; Ilоднялся на ноги весь двор, И пада ет сворот запор; И вот вьезжает, наконец, На двор от гетмана гонец. Коня от посланца берут И к пани посланца ведут. «Где муж мой? Что с ним?»-Ничего! Меня прислал он для того, Чтоб вашу милость извести'ІЬ, ЧТО БО1' его еще хранит. Да приказ ал мне взять от вас Последний короля указ,

КОТОРЬІЙ он велел СКРЬІВать И никому не обьявлять; Для верности ж моих речей Гетман прислал с руки своей Свое гербовое кольцо.-

242


Ьледнеет гетманши лицо ...

В кольце БЬІЛ камень дорогон,

На нем искусною резьбой Изображен гетмана герб: Кривая шашка, словно серп, И накрест ен положена БЬІла пернатая стрела. «Да, зто перстень мужа, так ТЬІ правду говоришь, казак». Тут пани от дала указ; И, торопливо поклонясь, Казак спешит на панскин двор И полетел во весь опор. Гонец обратно ускакал, И двор опять безмолвен стал, Предавшись обаянью сна, И водворилась тишина. И снова дремлет теМНЬІН сад, Из саду льется аромат: И снова пани у окна Сидит задумчива, бледна И слушает, как вдалеке ВТОРІІТСЯ топот по реке. Вот топот тише, тише стал

То замирал, то ожив ал И вдруг замолк

-

в далекий мрак

Как будто утону Л казак. И лишь тогда, когда рассвет Свой РОЗОВО-ОГНИСТЬІИ цвет Разлил на небе голубом, И звеЗДЬІ, трепеТНЬІМ лучом l\tlерцая, стали потухать И неприметно исчезать,

243

16*


в тумане забелел пото~, Дохнул из саду ветерок, И предрассвеТНЬІЙ соловей Запел в тени ГУСТЬІХ ветвей, Любовной негою ДЬІша,­ Вздохнув, жена Барабаша Легла печально почивать На одинокую кровать.

v ВУкрайне смятенье неясное бродит; Чего-то все ждут и не знают чего. В народе молва разноустая ходит,

И слушать не знаешь кого! РасскаЗЬІВал где-то старик на базаре, Что будут в Украйне война да пожары ; И два казака в Чигрине, под шинком Для ОТДЬІха ставши, жиду говорили, Что денег поляки Орде не платили, И КРЬІМЦЬІ хотят воевать скоролем; Что жаДНЬІХ татаров несметная сила, Как черная туча, все степи ПОКРЬІла; Что будто Хмельницким в КРЬІМУ решено Казакам с Ордою идти заодно. Письменньrе люди в народе кричали, Что сами указ королевский читали, Что в нем-де изволит король разрешать Казакам оружьем права защищать. Еще говорил бандурист на дороге, Что будто Хмельницкий в Никитином Роге *,

*

НИКИТИІІ

рог (НИІ,ополь)

:,ап()рожцев.

244

БЬІ.\ T()Г,~a

местсм Сечи


и все заПОРОЖЦЬІ кнему пристают,

Что многие ТЬІСЯЧИ есть там народа, Что ждут с нетерпеньем куда-то похода, Оружие чистят и коней куют; Что сам Барабаш, испугавшись смятенья, На скорую руку собрал ополченье; Что села на лодки коронная рать И хочет Хмельницкого с войском забрать; И что от заката почти до рассвета Кровавая ходит по небу комета И звеЗДЬІ сметает широким хвостом.

На кровлях стенают зловещие ПТИЦЬІ; Над лесом клекочут ОРЛЬ! и ОРЛИЦЬІ ... И видела баба: над соннь!м Днепром ,Недоб рь!е тени в тумане летели , РЬІДали летя, как дитя в КОЛЬІбели; И на колокольне в лесу. за селом, Сам колокол стонет во мраке ночном. Тревожно со страхом чего-то все ждут. Напрасно луга зашумели травою, КОЛЬІШУТСЯ НИВЬ! волной золотою­ Работники МИРНЬІе в поле не йдут! Как мак, расцветая, огнисто краснеет. Казацкие шапки ПОВСЮДУ пестреют; Как утром колосья на ниве блестят, Казацкие пики на солнце горят. Народ собирается в селах толпами И шепчется тихо. и косо глядит, И шапки не ломит при встрече с панами. Ох, тучи собрались - и гром загремит! Упиться Украйне червленою кровью! Господь! не оставь нас своею любовью! невинны x твой гнев не казнит ...

245


УІ

Тихо ут ро заІ'О релось над землей; Засверкали степи, ВСПрЬІСНУТЬІ росой; Красно СОЛНЬІШКО приветливо взошло; Все запело, зашумело, зацвело. На раздолье по широким по степям Днепр-кормилец дал разгул своим водам; И направо, и налево мурава; Меж волнами зеленеют острова; А на тех-то на зелеНЬІХ островах Молодой )(мельницкий с войском в тростниках.

То не стая лебединая ПЛЬІВет, ПО Днепру то рать казацкая идет; То идет войной на брата КРОВНЬІЙ брат: )(ОТЬ не рад он, да идет, когда велят. С казаками наказной их гетман сам. ВОТ ПРИПЛЬІЛИ ЛОДКИ близко костровам; ВМИГ раздвинулись густыIe тростники­ И зевнули пушки поперек реки. Пламя брьІЗНУЛО, отгрянул СИЛЬНЬІЙ гром, Над водою ДЬІМ расст лался полотном, И казаки, видя смерть со всех сторон, Видя гибель неизбежную кругом, Ну от острова скорей бежать назад; Только весла, словно КРЬІЛЬІШКИ, шумят. Вот С ВОДЬІ ПОДНЯЛСЯ ДЬІМ под облака, 3асверкала снова светлая рекаА на острове, играя с ветерком, Развилося знамя белое скрестом. Став на береге, бегущим казакам ромким голосом сказал )(мельницкий

r

сам:

246


*

«Хриt:тианству мир И воинам Христа Под защитой чудотворного креста! Разбегутся так поляки перед ним, Как от ветру разбежался зтот ДЬІМ. Нам господь поднять оружие велит:

Дело прапое небесны й защитит!» Чудо! - і{ острову казаки вновь плывт,' Пред Хмельницким сабли остры e кладут: «Будь начальник наш, второй наш будь

отец! Пропадем МЬІ с нашим гетманом вконец: Перед польскими панами он дрожит; Кровь собратов проливать он нам велит; Здесь погибнет он от нашея руки». И гетмана окружили казаки; Стали ружья на гетмана наводить; На коленях он пощады стал просить ... высрелл - гетмана как не Бы аa душа: Днепр понес на море труп Барабаша! н Вот пришел священник в ризе парчевой Ипоставил на земле святой налой: БлагодарствеНН!JIИ молебен стал служить, За победу бога сил благодарить.

иерковь им Бы аa -

лаЗУРНЬІЙ небосвод,

А лампада - солнце по небу идет; От кадила вьется кверху легкий ДЬІМ;

Все полно благоговением СВЯТЬІМ ... С верой в сердце и смолитвой на устах, Пред невидимы M упали все во прах. кажды й воин всеМОГУlцего молил, ЧтоБЬІ нового он гетмана хранил.

* **

История Русов, стр. 62. История Малой России, пр.

2+7

238.


Все Хмельницкому присягу дали тут, И к обозу нп. руках его несут ... Здесь СЬІскали чарку пенного вина; С приговоркои по рукам пошла она, И поднял ся у казаков пир гороИ. Во весь день звенели песни над рекои, Ввечеру зажг ли по острову огни, И до света веселилися они ...

VII Вот год про,\етел. Владислава не стало, А Польшу оружье казаков карало. Под Корсунем много уснуло панов. В плену КалиновСІШИ, Синявскии, ДОЛІ'Оф. И, жалуя ласкою КРЬІмцев своею, Всех плеНЮJІХ Хмельницкии дарит Тугай-бею" ; Изолота ГОРЬІ берет Тугай-бей

Из Польши за ВЬІКУП пленеЮІЬІХ вождей **. Уж Стародуб, Канев, ЧеркаССЬІ, Чернигов И Белая иерковь своБОДНЬІ от ига. Бежит Конецпольскии, бежит Остророг ... За правое дело заступник сам бог! ПОД Львовом, Збарашем, ПОКРЬІТЬІе славой, Казаки явились уже под Варшавой, И ВЬІбран БЬІЛ ими король Казимир, И дал он казакам блистатеЛЬНЬІЙ мир. Воскреснула снова казачья свобода; Хмельницкий гетман, избавитель народа, Т оржествснно в Киев спешит,

* **

Предводитель татарекого войска. За одного Синявского он получил двадцать ТЬІ­ сяч червонцев (НесецкиЙ. Когопа Polska).

248


и крестное знамя свободно шумит От северских пущей на юг до Лимана, А в Киеве войско, народ и синклит Дарует Х"'Іельницкому имя БОlдана *.

VIII ОкончеНЬІ В храмах святыIe вечерни; На Киев спускается сумрак вечерний; По у.\ицам ДЛИННЬІМ народ не шумит, И город стихает В покое; Блесну л огонек у Бог дана в покое. Лампада пред образом скромно горит ... Там гетман сидит одинокий, УГРЮМЬІЙ: он весь погрузился в тревожныIe ДУМЬІ И тихо С собой ГОВОРIIТ: «ОкончеНЬІ кроваВЬІе смятенья; Окрещена в своей крови Украйна; Хоть дорого, но куплен нами мир. Господари валахский и молдавский, Султан турецкий, трансильванский князь

и царь москвы ' родной. единовеРНЬІЙ,

Своих ПОСЛОВ прислали. Сам король, Ян Казимир, СВОЮ забьІВШИ гордость,

Присла}\ ко мне богаТЬІе подарки; А православная, святая наша церковь,

В лице своих из6раННЬІХ иереев,

Меня БОlдаНОАt нарекла ...

*

История Малой России, т.

249

І, стр.

257.


О господи! за что такая милость? Я не безгрешен, зто знает совесть. За мною есть неправеДНЬІе ДУМЬІ И, может бьІТЬ, неправы[e дела ... Но если глас народа - божий голос, И если ТЬІ послал меня народу, И если я Украйне богом дан, И ТЬІ, отец, ничтожного меня Орудием избрал великой воли, (становится на колени) Т о не оставь меня твоим покровом: Пусть мой народ, в преображенье новом, Я к счастию прямому поведу! Да искупится кровь и стон сражений Столетьями благословений!»

С в Я

1I.J

е н ник (входя)

Молись, мой сьrн!-прекрасен победитель, Когда свою венчанную главу

Пред богом сил смиренно преклоняет: Величие в смирении таком.

В молитве все! .. Твердьrни Иерихона Смеялись над оружием людейИ рушились от праведной І\ІОЛИТВЬІ. Молись, мой cьrн!- в молитве сила, крепость, В молитве все ...

х мел ь н и Ц кий (вставая) Не о себе молилея, Святой отец, в минуту ату я: Молился я о счастии УкраЙНЬІ. ТЬІ :помнишь ли, отец Григорий, ночь, Как, беззаЩИТНЬІЙ, беСПОМОЩНЬІЙ,

БогаТЬІЙ только силой крепкой воли,


я захотел а·свабодить народи тм меня благослови л на подвиг? Давно ли БЬІЛО ... а те:1ерь пабеДЬІ Украину ОПЯТЬ восстановили, И я - гетман своБОДНЬІЯ У краЙНЬІ.

И шлют послов ко мне цаlРИ отвсюду ... МЬІ с турками беспашлинно торгуем. И море Черное для нассвободно ... наше *, И Польша горда я у нас просила миру; Но я еІ,це теперь боюсь ... Священник

Чего? В ту ночь, когда ТЬ! взял благословенье На страШНЬІИ и отважныlй подвиг,

ТЬІ не БЬІЛ так встревожен, как

теперь,

Когда успех венчал святое дело. Хмельницкий Нет, мои отец, не верю что-то я Врагу, ,подавшему мне руку примиренья. С мечам прошли МЬІ Польшу до ВаршаВЬІ И под Варшавои дали Польше мир; Притом же сам король, Ян Казимир, Обязан нам и саном, и короной: Его на сейме подкрепили МЬІ И голосом, И звоном ОСТРЬІХ ,сабель; МЬІ избрали его назло вельможам. Придет пора -не станет Казимира, Оправятся разБИТЬІе поляки-

*

История Малой России, т.

?51

1,

стр. 256.


и БЬІТЬ войне - ВОЙНЬІ не избежать. Нет, надобно Украйну обеспечить: Я без того спокойно не умру ...

Священник Тебе еще султан прислал подарки И милости ипочесть 06ещал ... Хмельницкий Осман-ага, посланник от султана, Привез мне в дар бунчук и булаву, ПРИЛИЧНЬІе достоинству гетмана, Изолота привез для казаков, Еще Пlривез - лукаВЬІЙ 060льститель­ Широкий плащ, подБИТЬіЙ горностаем ... Ну, точно царская порфира! И, именем султана, обещал Мой род возвесть в достаинство гетманон, Лишь только БЬІ Украйна отдалась

Под ПОІ{ровительство неверной ПОРТЬІ *. Святой отец, уж зто слишком много! Не так я горд, не так честолюбив я, Скажу прямей, не так безумен я, Что6 стал мечтать о власти королевской! Столетия царей нам освящают, Из детства в них ПРИВЬІКЛИ видеть МЬІ Святую вла,сть помазанников 60ЖЬИХ На недоступнсй ВЬІсоте. А я, простой казак, могу ли думать

ВОЗВЬІСиться и стать на степень ату! ..

Я не хочу накликать снова кровь

*

История Русов, стр. 96.

252


и бедствия на бедную УКlраИну. Довольно нам примера Годунова, Что царствовал так горько на Руси. Священник

Да, зто правда - и отдать народ Врагам Христа, неверньІМ мусульманам. Грешно, Богдан.

ХмеЛl>НИЦКИЙ Г решно и безрассудно.

~олдавия почти раба султана, Валахия трепещет перед Портой ... Самим же 'нам держаться невозможно: Направо степь, налево степь круго"" ; Нигде преград природа не дала Нам от врагов; задумали и - разом

Как ВОДЬІ к нам текут со всех сторон ... ГраНИЦЬІ наши - БУКВЬІ на песке: Повею\. ветр - и их как не БЬІВало. О, если БЬІ Qlпоясать У крайну Широкими, глубокими морями Или вокруг ее воздвигнуть ГОРЬІ, Тогда БЬІ ... а теперь она - как ива, Растущая сиtPоткой У дороги: Ее не топчет разве кто не хочет ... Священник

О господи! чудна судьба народов! Когда читаешь древние сказанья СВЯТЬІХ мужей о доблестях славян, О силе и богат'стве наших предков, Душа горит, глаза блестят слезами

253


и чистая и светлая молитва Из сердца, будто голубь, ВЬІлетает. Наш Киев, КОЛЬІбель Христовой веРЬІ, Столи цей БЬІЛ славян многоземеЛЬНЬJХ

И с B~coTыI холмов своих зелеНЬІХ

Гром ПОСЬІлал на ДРЯХЛЬІЙ иареград. Теперь же что? В раждеБНЬІе наРОДЬІ Славянские поля размежевали;

И Киев сам, развенчанной Давно льстонал под игом Что делать нам? Спасенье Ох, тяжело господь рабов

стаtPИК, иноверцев! где, гетман? карает!

Хмельницкий Еще горит для нас звезда спа'сенья: В народе нам единокровном, В единоверной нам Москве Ра,стет, цветет и мощно, и красиво, Как древо жизни на брегах Ефрата, Роднмх царей святое поколенье. Под скипетром помазанников божьих Живет народ счастливо, безмятеЖІ!О; В церквах торжественно ГІРСМЯТ ВО славу ВЬІшнего СВЯТЬІе ГИМНЬІ ...

Туда, отец, душа моя летит! И если я У крайне богом даННЬІЙ, То бог поможет в зтом деле мне; Соединю разрознеННЬІХ судьбою Уж несколько веков РОДИМЬІХ братьев, У ног царя московского сложу Мои гетманские клеЙНОДЬІ И счастие пря мое укажу Украине из РОДОВ в РОД!>І! (Подумав)

254


Да, я хочу, желаю и исполню Мне богом данное предназначенье! Поверишь ли, что иногда во CH~ Передо мной раскроется цространство На неоБЬЯТНЬІе вперед века ... И вижу я: там царство без граНИЦЬІ Надвинулось на многие моря; И запад, и восток, и юг, и север В одно слились; везде ЯЗЬІК славянский, Везде святая, праведная вера, И правит им один великий царь ...

И царство то чудесное -

Россия!

Священник Известно нам из книги откровений, Из библии, что иногда J( нам СНЬІ ПРJрочески слетают с ВЬІШИНЬІ. Иосифу одиннадцать снопов

Во ~He смиренно поклонялись, И ьвезд одиннадцать пеlред его звездой, Во ,::не он видел, тихо померкали; Пришла пора - и точно наяву Одиннадцать его старейших братьев Сповинною главой пред ним упали. Спеши, Богдан, ОІ,ОНЧИ ТРУДНЬІЙ ПУТЬ! Бог милостив; незримы ,1и стезями Он свой народ ведет к прямому счастью. ОТ t:MYT, от бед пора нам отдохнуть.

Хмельницкий Уже давно прошу и умоляю ВЬІСИКОГО московского царя Принять опять еДИНОКРОВНЬІХ братьев. Принять свое родное Достоянье,

255


ОтторжеНJlое ХИТрЬІЧИ врага:vш; Но он -

пример Jlt'l\олеби:vIOЙ праВДЬІ­

Так царствеНІІО и добр и честен, Что, свято соблюдая с ПОЛJ,ШСЙ мир, Великодушно отвергает, Чего так жадно ИІ~ут две держаВЬІ, И только IIa~l, в отв ст па Jlаши просьБЬІ, С посла~ш шлет БОlаТЬJ(~ подаРI\И. Вот И теперь Михаіі\ов и УІІКОВСКИЙ Нам привезли и соболсі1, и дснег,

УІ увещания смириться перед По.\ьшеЙ *, Перед державою, которая сеl'ОДНЯ ж­ Найдись к тому удо6IJЬІЙ с\учай Свои войска в l\1oCKBY ПОС.\il·іЬ готова

И с ними хоть десяток са:VlO::ш,шцев. СВЯll.lЄНІІИК Сердца царей в руке самого бога, Писание святое говорит: Не нам судить поступки веІІцсносцев. ХмеЛЬJlИЦКИЙ

Вчера Вешняк, ПОЛКОВНИК ЧІ!ГИРИНСКИЙ, Опять к царю в Москву поеха.\ с п,росьбоЙ. Все описал царю я справедливо, И ес.\И он ell.le не согласится, ТОI'да ... Священник Тогда да будет воля божья.

*

І Тстория Ма.\оіі РОССlIIl,

256

т,

Т, стр

259.


ХМfЛI>ННЦКИЙ Теперь м~ня сомненье страшно мучит. И ВОТ о 'ІЄМ, оте].! мой, я молился, И RПТ О чем я П.\ilкал. мой отец.

(На крг.1ЛЬ!l(' С.1ЬНІн'Н СТУК) с R Я Щ е н ник (1 ЛЯДЯ Н ОКНО) г юда IІдет ка кой-то пан вельможны •. х ~1 (' Л Ь Н 11 Ц К И іі А, знаю, зто от посольства, Опять притворствоваты простии мне, божеl Давно ли я тепло, чистосерд('чно Молилея так и плакал и ОТКРЬ!ТО

Беседовал с тобой, отец

r рИlОрИЙ

И снова должен лицсм('рить.

Священник

Мне кажется, МЬ! та'к СИЛЬНЬ! теперь, Что нечего притво,рствовать пред ними И накликать на душу НОВЬІЙ грех. Хмельницкий Война нужна, носам я не могу Ее начать. Не поступя бесчестно В глазах людей, пред Яном Казимиром. С народом я сведу послов надменны :: Авось поможет в зтом мне народ.

17.

Є.

Гребінка

257


П

U

л я к (ВХОДЯ, ИfJДО КЛllНЯСТСЯ)

вельможны й пан, посланни,к Казим"ра, Желает знать, когда, икак, и где ВЬІ примете неСЛnlханную милость, И письма, иподарки. И клейноды От короля, от Яна Казимнrа? ХмеЛЬНИЦКИI1 Присядьте, !Пан вель'можны •. [[ОЛНІ,

Много Чl"сти; Благодарю. Ответ мне только нуж!",,; l\t1ис велrно с ответом тоrопиться. Х м С Л Ь Н Н !J к

11

ії

І-Іе знаю, право, что вам отвечать ... Как радостно слепцу, когдаснята С СІ'О очей иску'сно 'слепота! Опять п\ред 'НИМ и небо голубо!'. И (('нь зеленая лссов, И пестрьlековры лугов. Исолнце ,светит золотое; Но атотсвет страдальца вновь слепит, И он спешит глаза закрыт •.

Меня 'ко.роль своей ВЬІСОКОЙ ла,скоіі Так норазил, что я теперь ,сов.сем Его великодушьем У'ничтожен. За что меня, смиренного слугу, Он милостью и почестью дарует! Да, ато слишком. олова

r

Моя пошла, как ГОВОРИТСЯ,кругом.

258


Мол як (-ІfI все же тут ответу я не вижу.

Хмельницкий

OrBtTY? Да .ведь ато чисто в воле Посланника: когда захочет он, Я рад принять ВЬІсокие подарки. по л я к Посланник хочет, если 'можно, заВ11ра, Чтоб поскорей в Варшаву возвратиться. Хмельницкий

Да, ато правда: Киев не Варшаваl Хоть ІІ сегодня; я всегда готов.

ПОЛЯІ\ Но вот вопрос: где вам, гетман, угодно

Принять посла? Хмельницкий

На зто я не знаю Как отвсчать. Вь! видите, моя т сена и некрасива хата: Дубовь!й стол, кругом прость!е лавки; На них боитесь даже вь! присесть, Что б не измять кафтан золотошвейны •.. Нет, слишком много я це ню

259

17*


Раеположенье Яна Казимира, ЧтоБЬІ прив ел сюда его послов. у нас, казю,ов, есть 06ЬІчай:

Что ценим МЬІ и ВЬІСОКО, исвято, То драгоценно украшаем. Я беден, но в углу моем смиренном Вь! видите - Спасителя икона Вся в золоте и камнях дорогих; И ата сабля, наша мать вторая, Алмазами и серебром сияет. По мне - коtPоль, земной влаДЬШd мой. Второй отец: ему я всем обязан. Я не хочу, я не могу, не смею Его послов - панов великолеПНЬІХ-~ Просить в МОЮ простую хату; Им надобно блистатеЛЬНЬІЙ приt':\! И в золоте и в серебре палаты . При том же так люблю я Казимира: Король так много сделал мне добра.

П о л я ~ я верю; зто все МЬІ знаем; Но что же я скажу в ответ? Хмельницкий Послу?

П о л ЯК Да, гетман. х м

t'

Л Ь Н И І} 1; І! іі

ВЬІ скажите ... Право,

260


Поверит ли ясневельможны й пан, Ну, просто вот сума сошел на старость ...

(Подумав) А разве ... Да, преКlPа'снейшая МЬІСЛЬ! Скажите ВЬІ, что я, когда угодно Посланнику, сердечно рад принять Подарки речи Посполитой завтра, Часу в девятом утра, там, на ПЛОІцади Перед святьІМ собором.

По

.\

Я 1\

Нет, гетман, Как зто можно! я наверно знаю, Посла,нник наш никак не сог ласится Унизить так себя и короля. х

1\1 [' ,\

Ь Н И '1 кий

у низить? Что ВЬІ?

-

И п реступной МЬІСЛИ

Такой в уме моем нет места! Чтоб я дерзнул унизить короля! Что6ЬІ посмел обидеть Казимира! вельможны й пан, ВЬ! злоБны й клеветник! Что может БЬІТЬПіриличней силе, власти, Достоинству и славе Казимира, Как жаловать ПОКОРНЬІе наРОДЬІ Своею королевской лаской Под ЧИСТЬІМ кров ом l'олубого неба, Лицом к лицу перед царем небеСНЬІМ!

1\ ругом

стена церквеЙ. домов ВЬІСОКИХ. Кипит народ, царя благословляя, А солнце сверху так и осьшает

261


Лучами яркими чудесную картину, Достойную величья Казимира ... Каких палат я ОТЬІЩУ вам лучше? Нет, решено.- На площади я зантра ЦРИМУ от вас ВЬІсокие подарки ... Увидят все, как я, ,неробкий воин, Робея приложу кустам Печать и подпись Казимира. П о л як я передам посланнику ответ; Навряд ли он на зто согласится. НеСЛЬІханно ... Хмельницкий Да, точно правда, Для вас неСЛЬІханная зто почесть; Но королю хочу я доказать, Как я его ВЬІ<Соко уважаю. Неужели намеренья благие На'с к новой ссоре поведут?

ПОЛЯК

Храни нас бог. Сегодня же посланник Вас обо всем подробно известит. Прощайте, гетман!

(УХОДИТ) Хмельницкий

Нет, не БЬІВать Украйне в мире с Польшt.::ЙI Победами и кровью тишина

262


Хоть куплена, но зто ненадолго. Теперь ПОЛЯКИСМЯТЬІ ,нашей силои, Но все еще и ГОІРДЬІ, и надменнЬІ. Оправятся - ОПЯТЬ нам будет худо. Е!це война, еще нам кровь нужна! И рух нет мир не завтра, послезавтра :

По-моему, тем ЛУ'чше, чем скореН. с н Я ІЦ е 11 ,н и К

А Tal\l~ Хмелnницкии А ТilМ

'ІТ() бо!" даст, т() и бу дет! ІХ

Свежее утро прохладою веяло,

Вбсело солнце смотрело с небес. Луг разноцвеТНЬІН волнами широки'Ми Переливался, как тихое озеро: УтtPеннин ветер его КОЛЬІхал. СКРОl\lная Оржица свеТЛЬІМИ (трунками UJла по ковру тростникав; По берегам ее рощи зелеНЬІе ПЬІШНО стояли, прохладною те нью Путника в полдень палящин маня. Там из-за рощи, как змейка, извилисто Лугом дорога куда-то пошла. Косит косарь 'на лугу иказацкую Пес ню от скуки поет: П е (н Я

Зеленая трава моя

Под косою гнется.

263


r оловушка

казацкая Знай себе смеется.

ЦJебетун соловей,

Слушай песни Moe~l!k А калиновом саду моем

Соловей щебечет; Мне, молодцу, в дому моем,

Все жена перечит. IJ.lебетун соловей, Слушай пе-сни моей!

До І'орода до Киева Женушка ходила; казацкая Восемь дней КУТИЛd.

r uловушка

Wебетун соловей, Слушай песни моей! Сказал гетман: мирите,ся -~

Вот ипомирились; Луга БЬІЛИ не кошеНЬІ --Вот и покосились.

Wебетун соловей, Слушаіі песни моей!

Кошу, кошу - не косится ... Дал же бог ра60ТУ!

*

Здесь нарочно

оиавлен

речи.

264

малороссийский

оборот


Винтовочка все п~осится В поле на охоту.

Цlебетун соловей. Слушай песни моей! В Пирятине 1\ІОЙ дядюшка, Под Лубнами тетка ... КОСИТЬ ССІІО. пахать ПОМ', Право. не находка! Цlебетун соловсіі. Слушай песни моей!

(Во время пснuя всрхопой казак выlзжаетT L/з-за [JОЩU L/ прuблuжастся по дорои к косарю) Каза\\ Здорово. брат! Косарь Здорово, брат леЙСТРОВЬІЙ!

.!.

К а з ак

БОІ' ПОМОІ'аїI! Косарь Спасибо. К а з а к (останавлuва я коня) Тпр,РУ! Земляк! Что. табаку не ВОДІІТСЯ?

*

РееСТРОВЬІЙ казак. Они ПО.IІ,зовались большим уnа­

жением

между хлебопашцами.

265


Косарь Пожалуй І (Bb!1-1ИАtaСТ из сапош рожок С 'l'абака'\! U, ПОСТУ­ подошву, псрсдаст ~:азаК!J, а сам CTa/"lOАИТСЯ lJОЗ.1С КО/"lЯ, Оl1СрШUСЬ на КОСи)

чав ИАl О

К а з а к (/"lюхая) Ай да табак! Косарь Да так себе, ДОУІашниЙ. 3х, БСДНЬІЙ конь! как он устал, ию"у'1СН.

Куда несет бог вашу милость? А? К а з а к Так. послан, брат. А таба'10К на славу!

Косарь В

r Іирятин,

верно?

К а з а к Да, в Пирятин и В ЛуБНЬІ, А может бьІТЬ, заеду и в По.нану. А знатно ТЬІ поешь, земляк, r!1-богу Да ;:;такая, знаешь, песня·- право Не то псчальная, не то и пля:овая, .1\ как-то так - на ПО.\овинке, славно!

Косарь Так, сам себе СЛОЖИА да и пою. В дому жена. известно, все ВОРЧИТ,

266


Так ВЬІедешь себе на волю в поле ~a ІІ поешь. А ВЬІ В Полтаву За ДС.\Ю1 или так, прогулки ради? К а з а к Сказа,,\ же я - какая тут прогулка! С tiу~!агами я послан от гетмана К ПОЛКОl1никам, чтоб войско набира,\!!,

Косарь л д l\Я чеІ'О теперь І'еПlану войско? У нас ведь мир.

К а з а к Опять война с по.\ЯКО~I! Косарь Война? неправда! шутишь! К а з ак Нет. ей-богу, СОВСС\І война, как с.\сдуст война!

Кос а Ір ь (бросая косу)

ПУСІ\:І!І траву кто хочет, тот и косит, А Я косить уж более не стану; Моя охота - сабля да ружье. С,,\('зай-ка, брат, слезай с коня, товарИlЦ: 267


и я казак, cii-БОl''у, я казак! т p<lBY косил Я ТОАЬКО так, от скуки: Пусть пропадет на корне вся она, Слезай же, брат! твой кань уста.'\. н дороге:

Пусть от дохнет немного на ЛУl'У; И М!>І с тобою тоже перекусим, Ведь у меня есть сало, паляни~а И чарка доБРОl'О вина,

*

К а СІ а к (С/zезая с І\ОН}/) Пожалуй, брат; благодарю за ласку. Вот вороной расседлан, Івиплет травку, А наши два приятеля под дубом Сидят. Пред НИМИ, словно скатерть, поношенны й жупан разостлан синий, На НО! лежат хлеб, соль и паЛЯНИllа,

И сало, и стоит Буты каa водки...

-

А :І1ежду тем рассказы аетT гость,

Как началась опять война СПОЛЯКОМ. К а з а к Вот нидишь ли, МЬІ так себе, конечно.

lVIbl не чета рейтаР<lМ Казимира, И нет у нас ни шишаков, ни лат; Не в золоте казацкие жупаны , НО МЬІ с поляками гдс ни СХОДИЛИСЬ. Всзде их наго.\ОВУ разбивалн ... Они НЗ~lОлились - МЬІ ИМ да.\И МИР. И Ка~ш~IИР прис.l\.ал дары гетману. Гетман принял послав ІІа П,\ОUlа/\и''''':

Не захотел пустить к себе и в -;:'ату!

* **

Род белого х.\еба. ИСТОРИЯ l\Ла.\ОJI РОССИI!, Т.

268

І, пр. 260.


Косарь Не захотел?. ай, молодец ]'етман! Да ато стоит ВЬІПить ча\рку водки За здравие гетмана! .. К а з а к Ладно, брат! Я никогда не .прочь от атой служБЬІ. Ну, вот ПОСЛЬІ, как следует, споклоном

Все отдали: и грамоту, и знамя, И булаву и тут же прочитали. Какие нам король дарует ЛЬГОТЬІ, Какие нам дарует он права.

Гетман сказал: «Благодарю я бога! Я дожил ДНЯ счастливейшего в ЖІВНИ». И тихо стал перед собором на колени. И весь народ смолитвой ниц упа л Все прилегла на ПЛOl!!ади мирской. Стояли только кони да поляки. Впт, ПОМОЛЯСЬ,сказал гетман послам: «Благодарю, от имени народа, Я к~роля за ласку и за милость» Косарь

За милость? Что же нам король такое еде лал?

К а з а к Ну, ничего, да, видишь, наш Богдан Такой уж доБРЬІЙ ...

269


Косарь ах, напрасно! Они, ПОЖil..\уй, станут зтим хвастать. А после что? К а з а к Он дальше говорил-Не по:\шю слов, а толк такоІі БЬІЛ речи, Что, дескать, я не для себя трудилея. Не для себя и кровь Я проливал; Скажите так ВЬІ Яну КаЗИ:\1ИРУ, Что для меня не нужно ничего: Пусть будут счаСТЛИВЬІ МОИ І,азаки-дети. «Стой!- закричал народ,- уж зто много! Проси, гетман, у короля что хочешь,

А' без того МЬІ с площади ни шагу!»

И вдруг пошел в народе шум и говор. И плош адь вся заКОЛЬІХ алась,

Как Ha~ лиман ()т ветру в неп()году.

НаlРОД притих. Тогда гетман сказал: «Я все:\1 доволен; но ксгда народ Уж требует, пожалуй. попрnшу Я, Чтоб ВЬІДа.'И Чаплиц!(ого ... ,)

ПОСЛЬІ гетману в зтом отказали. "Чаплиuкого подай! » - МЬІ закричали.

И шапк~ кверху начали бросать.

ПОСЛЬІ домой - народ гурьбсй за ними Да и кричит: «ЧаПЛИl!КОГО подай!» ПОСЛЬІ вошли В квартиру - в тот же час К НИ:\1 в окна грязь и камни полетеЛІ1. HaCTa~\a НОЧЬ - ВСЮ ночь НС спал народ,

270


Как перед днем святого всскресенья, Везде в Домах огни горели, А мимо дома, жили где ПОСЛЬІ,

МЬІ с пляскою И с пеСJIЯМИ ходили И пели все, что вздумалось Піропеть В обиду им, и громко В бубНЬІ били. Нау тро след послаюlИКОВ ПРОСТЬІЛ, А наш гетман, дай бог ему здоровье, у ниверсалом оБЬЯВI!Л войну. И вот меня сбумагами послали.

Косарь Да и пора! Чего сидеть нам дома? С Жt'ноJO ссориться да про:::о сеять! Да, хорошо! .. Ну, ВЬШЬСЛІ-ка еще, Для бодрости. так, знаешь, чтоб в дороге Не отощать. Пирятин ведь не близко *; Ту да поеДе:\! вместе МЬІ стобай. СО :VІНОЮ здесь гнедая есть коБЬІла; Сед,\о и сбрую вьшрошу у дяди,

Коли ІН' даст, хоть грех, седло украду, К жене не нужно заезжать: Авось соскучится, так ПРИСМИlреет. Солнце к вечеру клонилось, Тень ложила,сь ІІа поля .. Наши новы e дру,ья Обнялись, перекрестились, На коней своих садились И пустились в дальний путь.

на

*

Самое даЛЄl<ое расстояние реl<И оржиjJ,ы ОТ ПИРЯТІІ'

-

ОI<ОЛО

двадцатп

верст.

27/


Под казаком КОІ-ІЬ, как ворон, И .\{'туч, И так же черен,

Гордо нес крутую грудь, А за ним, хвостом махая, РЬІСЬЮ МС.'\КОЮ гнедан Вперева.'\ку поп.'\елась. Вот они уже далеко Едут по степи ШИРОКОЙ, Вот и СКРЬІЛИСЯ из глаз. Тихо ВСС на степи ПЛОСІ{ОЙ,

т ОАЬКО ветер ОТГО.\ОСКИ Песни ЗВОНКОЙ и ПРОСТОЙ Напеваст [[а:\1 порой: «В Пи,рятине ;vюй. дядюшка, Под Лубнами тетка ... Пахать поле, косить сено,

Право. не находка! " ОСЬМОЕ ЯНВАРЯ

1654

ГОДА

(М орозное утро. На nлоЦ!.адu, перел ДОJlЮМ leTJlшна, бьют лuтавры. Народ собuраепя) первы й

День доБры й вам! Пи.сарь

Здорово. Ну, что наши";J первы й Все сделано, как ПР:1казал гетман: Народ готов, с\епцы и бандуристы

272


В!'зде ПОIOТ, какие нужно, песни Казаки все устали ОТ ВОЙНЬІ И только знай у бога просят :vщру. Писарь

Спасибо, брат; за ЗТО сам Богдан Вам скажет всем великое спасибо! Пойдем к народу. ПеРВЬІЙ

Ладно, я готов. (ВМСllluваются в толnч)

ПеРВЬІЙ Ай да мороз! как говорят -

!'>1{)СКОВСКИЙ

Второй И что за стра сть у гетмана такая Сбирать народ до утренней зари?

Третий Поход. БЬІТЬ может. Второй

Полно, напророчишь .. И так уже прискучили ПОХОДЬІ. Пора БЬІ, право, отдохнуть.

Третий Даееять хлеб. а поел!' е зтим Х.\ебом Поехать на поклон в Варшаву. Є. Гребінка

273


Писарь

Мне кажется, уже прошло их панство. Первьrй

А отчего? Писарь

Да отто го -

я слы ал-­

Что наш гетман навеки пристает К единоверцам нашим, русским. Третий и я сльrхал, да не весьма-то верно; Нам ничего гетман не говорил.

ПеРВЬIЙ Молчи, и нам, как надо будет, скажут.

Второй Так вот зачем, уж скоро две недели, у нас живут МОСКОВСl(ие ПОСЛЬІ!

Третий А нечего Сl(азать. народ ХОРОШИЙ.

ПеРВЬIЙ и православны .... часто ХОд5lТ в церконь УІ молятся так долго, так усrрдно. Что хоть и нам н" худо б поучиться.

27-1


Ес а у л А как дерутся зти москали! .. Вот так и лезут в схватку где пожаРlJе. Да и народ все крепкий и ПРОВОРНЬІЙ.

ЧетвеРТЬІЙ Уж не чета татарам черно:vrаЗЬІ:vr. Второй

Ну, как сравнить! То нехристь, а москаль-­ Наш брат христианин. Есаул

Теперь-то IVlЬІ с НИ~1И всех на свете поколотим. Пер В ЬІ Й Ко]'да б скорее, дай-то боже!

Писарь Пгосите бога и гетмана.

Второй Известно, нам гетман добра желает.

Третий я раЗГОВОРЬІ слыlалл :l-ІО:калеи: Почти такие же. как наши !речи.

275

18*


Чt>твеРТЬІЙ И нсе поймешь?

Третий Скорее, чем поляка ... Совсем как наш ЯЗЬІК, МОЛИТВЬІ как у нас же.

ПеРВЬІЙ И лица как у нас; жаль, что бородки носят И отто го скидаются на турок. А, вот Никита! ай, сюда, сюда, Никита! С тобою есть банду ра? Бандурист Как же, ест!': Я без нее не ВЬІХОЖУ из хаПJl. Второй 3апой, Никита ... нет ли новои песни? Или хоть старую повесе.'\ее Третий LпоЙ. как Фома сЕремои торговали.

Бандурист Нет, у меня есть песня поновей: Спою, пожалуй, только 'с уговором : К обеду будет чарка водки?

Все Будет!

276


Бандурист Бы ии у орла два Cbl'Нa. вы осc старший CblН; Младший рано на чужбину

Залетел один. Но лета не укрепили

МОЩІЮГ0 КРЬІла; Он устал

-

и окружили

вороны орла. И ..,стая, жадны M криком Смерть сулят ему:

Знать, орлу на поле диком Сгибнуть одному!

кры ьяя есть, да мало СИЛЬІ; Смутеll он сидит; Смотрит вверх - о боже МИЛЬІЙ ! Старший брат летит ...

Робко ВОРОНЬІ СОКРЬІЛИСЬ С криком В темны й .,сс.

Оба брата очутились В синеве небес ... Братья обняли,сь родны , И СИЛЬНЬІ опять, Как великая Россия Да Украйна-мать!

Писарь Ли да Нюшта! Ну, спасибо! На славу песню ТЬІ сложил.

277


ПСРВЬ1И Да что-то я не ПОНЯА хорошо, Хоть БOl"Н;ИС слова у зтой песни.

Бандурист Как нс ПОllЯТЬ!- от j'pa:VIOTHbIX .\юдеll Вчt'lра я С.\ЬІшал, будто русские по:.\ы1 ПРIlехаЛІ!, чтоб нас, единоверцев, ПРllIIЯТЬ в свою защиту от невеРІ!IJ1';. Я ночь не спал, услы1авB зт)' веСТIJ­ Так БЬІЛ я рад неСЛЬІханному счастью, И песшо в радости сложи.\ на зтот с\учаll. l1еРВЬІИ Когда БЬІ зто БЬІЛО правда, То вашими устами мед БЬІ ПИТЬ! Писарь Я так готов побиться об заклад, Что сбу дется желание народа; Ведь глас народа - божий ГО.\ос. Недаром же пословица гласит.

ПеРВЬІЙ НедарО:Vl же мне l'резились всю ночь огромны1e пшеНИЧНЬІе галушки!

Вот так и плавают в большом Kopыт,' В :vIаслr.

Третий Да, зтот сон ПРОtPочит, верно, счастье.

278


Второи

Потише!- Как-то вы елл на КРЬІЛЬЦО ... Опять пошел назад.

Пер в ЬІ іі

Наш протопоп, ГРИІ'ОРИЙ. Трети!:! Старик почтенны •. Говорит народ, Что он креСТIlЛ І'стмана.

ПеРВЬIИ и І"етман Его и любит, и чес тит. Григориі! Встречал послов МОСКОВСКИХ со креста~и И говорил им речь. Тогда rCT:vIaH Еще из Киева не приезжал. Есаул

Зи, тише!

Вот ІІДУТ на кры ьцо •... вот І'етмаl! ... Писарь А вот отец Г риго рий, а за НИ:>.І Идут ПОС\ЬІ: вот зто Бутур:.ин, Другоіі АЛфr,ров. Ес а у

.\

Ну, а зтот, третий?

279


Писарь То Лопухин, а вот Виговский, Наш генеральны й писарь - и другие Посольские; прозванья их не помню. ІЗот машут: гетман просит с\ова.

Нар о Д (СНЮЮЯ шапки) Тише, тише! Хмельницкий

К вам речь держу, друзья мои, казаки! УкраИНЦЬІ, мои РОДНЬІе дети, Прошу у вас я слова и совета. И МЬІ, И наша праведная вера От иноземцев много потерпели. Пора БЬІ нам и отдохнуть немното, А тут господь спасенье шлет с небес: Московский царь, РОДНОЙ, единовеРНЬІЙ. Согласен нас и праведную церковь Навек под СВОЙ покров ВЬІСОКИЙ взять. Я, ваш гетман, и войска .старшины, Как благодать, приемлем зту милость,

Х~тите ли и ВЬІ, казаки, снами

Присягу дать московскому царю На подданство России?

Нар о Д (бросая КВСРХУ ишпки) Волим! волим! * Хмельницкий ИСПОЛІІИЛИСЬ теперь мои желанья:

*

История Малон России,

280

1.

І, стр. 153.


Обнимутся опять родныIe братья Так искtPенно, как МЬІ с тобой, боярин! (Обнимает Бутурлина) (Во всех JJepKBax раздается КОЛОКОЛЬНblй звон; в крепости nалят из nушек. П ротоиерсй Г риlO­ рий медленно сходит с КрЬ1ЛЬJJа скрестом в руках)

Григории

Во имя бога, СЛУШі.;Ите ПРНОІІ'У! Нар о Д (бросая шапки) Волим, волим, волим!



-

-

- -==(S

Літературна спадщина Євгена Гребінки досить різ­ номанітна і численна: байки, оригінальні українські и російські вірші, переклади й переспіви, - повісті, романи, оповідання.

російська

про­

за

Писати Гребінка розпочав рано. В 1826 р., тобто то­ ді, коли Гребінці було всього 14 років, він у листі до сестри уже хвалився своїми успіхами: «Ест ли даст бог мне

увидеться

с

вами,

то

я

также

похвастаюсь

стихам\!,

за КОТОРЬІе получаю от профессора похваЛЬІ; Пер е я с­ л а в л ь и баснь 1\1 ьІ ш ь \! до сих пор еще соч\!н\!л: ского

ти,

во\!на

к

Я переделал другим образом О сен ь, 2. О т З ЬІ В ру с­

1.

товар\!щам

его

молодос­

Б у р я, 4 Пл е н ник. песнн. 5, В\! Ш Н н. баснь. 6. С о в ет рус с ком угр а ж дан и н у, 7. Л или я, 8. РучеJ:і, 9. Соловей, 10. Радость l\1азеПЬІ, ко г Д а о н у З Н а ето сме р тиК о ч у б е я (апо­ лог), все сии стихи Я надеюсь представить вам при пер­ вом свидании»1. Через тиждень (11.ХI. 1826 р.) Гp~­

3.

бінка

нения

1826

знову

(; р.

посилав

додому

«стихи

собствеиного

СОЧIi­

похвалой профессора Никольского», а 24.Х І. з радістю повідом ~яв, що вчитель лаТИНСЬІЮЇ

мови вибрав з його віршів уже

раніше з.адувані

«Апо­

ЛОГ» та «Басню» і сказав, «что ОН их отправит в l\10CKBY к князю Шаликову, КОТОРЬІЙ издает Дам с І, О Й Ж У Р .

1 «Русский библисфил», від з.хІ.1826 р.

1913, NQ 7,

285

стор.

8-

лист


н а л,

где ОНІІ

и

будут напечатаны '

и тот номер, в

КОТ')­

ром ОНИ будут находиться, оБСU.Jал мнс подзрить. Итаl<! МОН СТJ1ХИ В ж"(\на.'\сf .. )} Прr'т(, В «Да,-"rчnм журна

\("»

Вl()ШЇ

I~C

зІ ЯВИЛИСЯ.

(Чи не відмсва UJалік()на друкувати Їх нашт,'вхнул'l Гребінку на написання Є.1I1НОЇ в іі,'го TB"p'Jiii спадщині жартіплип{'ї П'ЄСІІ «13 чужие сани не Ca.il.pr'l», ІЗ ЯІ<ііІ неЗ.'об.'IІПО вигміяні R.\.qCHi ПО('ТІІ1fні J-]('ІЗд(}чі?).

Слава гімназиета-Г р?бі"КIІ ЯІ< поета росте: 13 1828 р.

він хва.'!ШСЯ батькові: «Я будv Пllсать к IІмеНIІ1І3:,1 на­ шего

ДИРf'ктора

профессор

поздnаВПТС.\ЬJ-1'ЬІЕ>

НИКОЛЬСКНЙ

ПРIfКi'lза ~

СТНХИ,

I\OT()Pbl{~

сделать».

мне

Нзступного

року для профессора богоr ,овія він «писал богослов,кую

речь (вроде проповеди) () красоте добродете­ .,\ и и ПО.\учи.\ пС'хпа.\у». Ca"'fC не «раrсуждеНІІе») у Bip~ шах Гребінка зачнтал ВИС'Ч(спссталленому петербурзько­ му чиновнику Е. Б. Адеркасу, ЯlшїI пів слідство в спра­ ві 1\1. Г. Бє.'оусова «PaceY'~дeHlle» епод"Gп.\О'·Я еТО.\IІЧ­ ному ме"-;

з

САідчrму.

оскі.\ьки

оФіціа.\ьних

В'-'НО,

ре.,ігі ~HIIX

певно,

не

виходило

за

настанов.

Відпмо також, ЩО Гребінка в гімназії видавав один РУКОП1lСНИХ журна_,ів, заповрюючи ЦlОТИ~fJеRIfЙ ІІОГО

нсмер

власннми

віршами

та

прозою,

ІЗ

ОСНl'вному

сати­

ричн"го характеру, а ЗГОДОМ 6vІЗ ГО.\(1ІЗНИМ учасником теж

рукопl"('Н"-ГО

журналу

«Амат\,зія))

(rНIХОДИВ

за

релак­

!),ією В. Ф. дrмБроІзсы<го,' маіlБУТ\-ІЬОГО професора Ки­ Ївського університету). Переважна більшість

ТІ1·,ріlЗ

Г ребіНI<И

uього періоду

до нас не дійшла, маііже ні'Е'ГО не відомо про його вір­ ші та прозу, що вміщува.'иСЯ 13 РУКОПИСНИХ журналах.

Серед перерахсваних 13 UИтсlЗа1l~МУ листі до сестри пір­ шів звертають на себе увагу «С().\опєіі" і «ЛН.'ИЯ». Зго­ дом під такими заГС'~"'lJками з' яв~\яться пrезії Гребінки 13 «Альманахе на 1838 г(:д» і в а.\ьманаху «Новогод­ ник» (1839). М"жливо, що він Їх писав ще ІЗ гімназії. На гімназичниіі період пр"падає таксж початок пере­ I<лаДЮШЬІ<СЇ діяльності. В МІстах Г рс6іНІ<И згадується, І<рім «полтавы >,' робrта над псреК.\а;lа\11І з французь­ кої (Le Solitaire mопdаіп) та старослuв'янсы<}її (літопи­ сі Авраамія ПаліЦlІна) мов З певною вірогіДllістю початок робсти над окреми­ МИ

українськими

перебування

баїlками

в гімназії.

теж

можна

По-перше,

286

віднести

серед

на

час

перерахованих


в листі віршів зустрічаєм() кілы аa байок. До того ж, за спогада~"1 сучаСНІшів, відомо, ЩО перші літературні спроби Гребінки писалися переважно українською м()­ вою. По-друге, в листі дО М. Новицького від 23.Х\ \ 1832 р. згадується, що до Гребінки зпернувся від лі­ тературного харківськnго товариства Петроп: " ... там пи­ шут

ко

мне

с

большим

почтснием,

мне

даже

смешно»,

зауважує Гребінка, приховуючи за легкою іронією ціл­ ком зрозуміле авторське задоволення від високої оuіню! хаРI,ів' ян. Якщо згадати, що на той час був опубліКі)­

ваниі! лише слабены йй вірш "Рогдаев ликий уривек з пеРСI(Ааду "по.\тавы >,'

пир» та неве­ які навряд чи

звеРНУАИ б на себе особмlВУ увагу хаРI(івського літера­ турного товариства, можна з певністю сказати, що сла­

ва про Гребінку як поета БУАа, певно, занесена в Хар­ ків людиною, ширше обізнаною з його гімназичною ТВОDчістІО. J\\rж.\иво, що IJЬОМУ сприяв учите \ь гімназії

\. r.

Кульжинський, бо в листі до НЬОГО Гребінка ппсав Ng Телегра1>:1 OTPblВOK из перевода мсего полтавы 11 видс,\и, как мос­

11.\\.1832 р.: "Я думаю вь! читали в 17

кали

IІспестрим!

ОИЬІЙ

опечатками,

а

посему-то

мне

и

хочется ес напечатать в Харькове. Но как? Каким обра­ зом? Какими rредствами? Я челсвек темной, жду вашего (('вета ... » J\!\a іже вся BiДO~la ,\ітературна спаДЩlІна Гребінки, за

винятком

слань

та

окремих

І(ількох

поздоровчих

листів,

віршів,

опуБАікована.

дружніх

Рання

по­

смерть

письменника, понсвіряння його вдови З другим чолові­ ком, яке зрештою закінчилося розоренням, та інші при­ чини призвели до того, що збереглося і досі розшукано

дуже мало автографів творів Гребінки, не кажучи вже про листування, матеріали архіву тощо. У зв' язку з цим дуже ускладнюється перевірка текстів. очищення Їх від

ДРУI(арських

чень

(скажімо,

авторства

у за

ПОМІІЛСІ(,

опуб.\іl;сваНlIХ

даному

ПОfIvlJлення

n «Записках без

виданні тексти

першодрукаии

та

іншими

цензурних

студента»), підпису

вилу­

встановлення

статей

упорядковані,

та

ін,

як правило,

авторитетними

прижиттє­

вими виданнями і звірені з наЯIJНИМИ автографами. Тек­ сти

подаються

за

сучасним

правописом

з

максимальним

збереженням мс,вних осс,бливостей Є. Гребінки. Підряд­ кові

виноски

належать

авторові.

287


БАйКИ Вперше надруковані ОІ(Р~МИМ виданням: lVla.\opoc(ииские приказки Е. Г ребіІ:І(И. СПБ, в типографИIІ Н. Греча, 1834 р. з Посвятсю: "ДобрьІМ моим земля­ кам и любителям малороссийского слова». В 1836 р. збірка

вийшла другим виданням.

Крім байок (<<приказок»), збірка містила також .\і­ ричний вірш "Човен» (між байками «:\·lоги,\Нні роди­ НІ!» та «Школяр Денис»). В авторському "ПредувеДО~І.\еІІІІІІ» до збірки Є. Гре­ бінка писав: «Долгом поставлю нзвестить почтенней­ ших читателей, что содер;каІ:ИС НСЕОТОРЬІХ приказок

взято мною из басеll КРЬІлова и других в сем роде пIl­ сателей

нятому

И

что

в

наШІІМ

орфографІIИ

извеСТНЬІМ

я

сл(довал

позтом

способу,

пр"­

Гулаком-Артемов-

СКИМ»,

у

ВІДДІЛІ

рукописів

І нституту

літератури

ім.

Т. Г. Шевченка АН УРСР зберігається збірка автогра­ фів таких байок: І. Uап; 11. Лебідь і ГуLИ; ІІІ. Ячмінь; IV. Ведм~жий суд; V. Пшениця; VI. Сонце да Хмари; VII. Горобці да Вишня; VIII Будяк да КОНОПЛИНО'lК.l; ІХ. Верша та Болото; Х. Маківка; ХІ. Рожа та Хміль; ХІІ. Школяр Денис; ХІІІ. Сонце да Вітер; XIV. Гріш­ ник (перша назва Троєженс\\ь); ХV. Норон і Ягня (нумерація байок авторська). Зошит на 10 аркушів оправлено

в

зелений

оксамит

з

тисненням

"приказкы

Г ребенки». Рукопис не датовано. Папір має водяні зна­ ки

,,1830». Крім уже згадуваних у вступній статті двох заключ­

них

рядків, відсутніх у друкованому тексті байки «Сон­

це да Хмари», інших значних

відмінностей немає:

зу­

стрічаються лише заміна окремих слів (замість «nоче­ пили» «начепили», «ОТ еяя» «llЖ сяя»), інша роз­ становка розділових знаків ТОI!\О.

Байки подаються за другим виданням (1836), звіре­ ним

з

наявними

автографами.

Вірш "Чов~н» перенесений до розді.\у "Поезії», од­ ночасно додані байки "Х,\опці» та "Дядько на дзвони­ ці», які були в 1841 р. надруковані в альм. "ЛастіВJ;а» (стор. 220 і 279).

288


ПОЕЗІІ ч овен. Вперше надруковано у виданні: l\1ао\ороссий­ Сl<ие приказки Е. ребенки, 1834. Варена. Вперше надруковано в альм. "Осснний ве­ чер», 1835, стор. 185-187. У країнська мелодія Вперше надруковано в альм. "Ластівка», 1841, стор. 353. Н адnись к рисунку К. С. А. г-нои. Вперше надруко­ вано в альм. «Молодик на 1844 ГОД», стор. 58. Текст звірено з фотокопією автографа, який зберігається в державній публічній бібліотеці ім. М. Є. Салтикова­ Wедріна в Ленінграді (Собранис РУССІШХ авторов,

r

N2 127).

Маруся. Вперше надруковано в

альм.

"J\!lолодик

на

1844 ГОД», стор. 73. Текст звірено з Фотокопією авто­ І рафа,

теці ім

який зберігається в Державній публічній бібліо­

М. Є. Салтикова-Wедріна в Ленінграді (Собра­

ние русских авторов, N2 127). П ОЛl'ава. Перекладати поему О. С. Пушкіна ребінка розпочав ще в Ніжині. Він писав додому 15.Х.1829 р.: «Досугами Я перевожу ПО3МУ Пушкина "Полтаву» на малороссийский язы]( и намсрен, ВЬІЙДЯ из заклётоl3

r

гимназии, ее

напечатать, посвятя

доБРЬІМ землякам ... но

меч та и будущность непроницаема для смеРТНЬІХ».

310

Переклад впсрше публікувався в уривках: а) ОПЬІТ персвода "ПолтаВЬІ», ПО3МЬІ д. С. Пушки­ на, на малороссийский ЯЗЬІК. ИЗ песни І-й журн. "Московский телеграф», 1831, ч. 41, N2 17, стор. 128--

129; б) отрывии из

"ПолтаВЬІ»,

П03МЬ[ Л.

С. Пушкина,

переложенной на малороссийский ЯЗЬ[J( альм. "Утрен­ няя звезда», 1833, кн. 11, стор. 82-87. Повністю переклад вийшов окремнм внданням: Пол­ тава. Позма А. С. Пушкина. Вольнь[й перевод на мало­ российский ЯЗЬІК Е. ребенкн. СПБ., в типографии

r

И

Воробьева, 1836 (цеНЗУРНЬІЙ дозвіл 25 липня 1835 р.) з присвятою: "Посвящается Александру Сер­

геевичу Пушкнну». РОlдаев nир. Перший друкований твір ребінки--сту­ дента Ніжинської гіМН~.зії. Він повідомляв батькові .5.

r

ХІ. 1932 р.: "Я теперь пишу "Славянский вечер» и вот его

начало:

19.

Є. Гребі ...

289


Рогдай в n~ceMIII сидс,\ среДIl друзей, НСВНЯТНІJІЙ шум ГОстеЙ в пал~тах ра'lдавался 11 ароматры й мед прозраЧНС>JО струей В блеСТЯЧРІЙ І<убок низ,'ива,\ся».

Із зміненою назвою та ІЗ деІЦО доопраЧЬОІЗаномv ви­ гляді nіr>ш був РНД()"І<опаНІІЙ ІЗ «YI>paIlHCI(O~1 а.\ьмана­ хе», 1831, стор. 7-10.

КЧРlйн. Вірш теж раПИСJ.І·ІІЙ ше D Ніжині. У листі до баТЬІ>а від 15.Х.1829 р. Г рrбінка ХІЗа.\JIВСЯ: «Я ЧИ­ тал

ІЗ

классе

Ст е п н о Й пр]']га.'!! от

сводном

на

сих

днях

І( ург ани полтаВ!.!ЬІ

сочинсние

из

в

любви к

стихах:

родине

ра;тпСТІІ ІІ после І(ласса обнимали меня, вос­

К,\ІІцая стихи ЖУКОВСІ>ОГО:

Q РОДІІна святая Какое сердце не дрожит, Тебя воспоминая! .. »

Вперше надруковано ІЗ журн. «СьІН отечества», 1834, т.

XLIV, Ng 27,

стор. 4-7. РОА!ОНС. Вперше надруковано в альм. «QсеНІІИЙ ве­ чер», 1835, стор. 21-22. Н еДУІ. Вперше наДРУІ(овано в журн. «Современник», 1837, т. VI, стор. 171-173. /Ч ОЛllТlJа. Вперше надруковано в журн. «Современ­ ник», 1837, т. VII, стор. 221-222. НеЖllн-озеро Вперше надруковано в журн, «СьІН ОТС­ чества», 1837, 1', CLXXXVI, стор, 3-6. Роса. Вперше надруковано ІЗ журн. «Библиотека для чтения», 1837, т. ХХІІІ, Ng УІІ, відділ І, стор. 12-13, П еча.ІЬ. Вперше надруковано в журн. «Библиотека д,\я чтения», 1837, т. ХХУ, Ng ХІ, відділ І, стор. 13-

15.

Скала.

Вперше наДРУІ>овано

в

«ЛитераТУРНЬІХ ПРIl­

бавлениях І> «РУССІ>ОМУ І1нвалиду», 1837, Ng 15, стор, 143 3 присвятою: «В. В. Григорьеву». Месяц u ЗС.IiЛЯ. Вперше надруковано в «Литератур­ НЬІХ прибав.,еннях к «РУССІ>ОМУ I!нваЛІІДУ», 1837, Ng 23, стор. 221-222. у краUНС/Шlі бард. Вперше наДРУІ>овано в «Литера­ ТУРНЬІХ прибавлениях к «РУССКОМУ инвалиду», 1837, Ng 41, стор. 481-482.

290


Ка.1ак на ччжбине. Вперше надруковано в «Альма­ 1838 год». стор. 311. СО,10ВСЙ. Рпrрше надруковано в "Альманахе на 1838 год». стор. 337. "ах" на

і\10Я мссть. Вперше надруковано в "лптрратурныlx НРllбав.'ениях к "Русском), ннваЛllДУ», 1838, N2 4, стор. 69 . .Jї"{)ровыlй листок. Вперше надруковано в "Литrр~­ Typ~blX приб?вленІ'ЯХ к "Русскому инва.\ИДУ», 1838, NQ 7, СТОО. 126. Вірш в першодруку датований «3 фев­ раля 1838 Г.», нашrгани:І він з нагоди п'ятдесятиоіч­ ного ювілею І. А. Крплова, на відзначенні якого Г ре­ бінr<а

був

присутній.

У тешеНllе. Вперше надруковано І.! "ЛитераТУРНЬІ ~ ПГ"'бавлсниях к .,Русскому ИЕвалиду», 1838. Ng 21, стор.

406.

М оты ек..

Вперше наДРУІ(овано

в

)КУСІН.

НИК», 1838, т. Х. відділ ІІІ. стор. 178--':'179.

"Современ­

НOlоток. Вперше надруковаl'О в "Одесском альма­ нахе на 1838 ГОД», стор. 254-255. Аилuя. Вперше Fадруковаl'О в альм. «Новогодник», 1839, стор 101-102. Сон. Вперше наДРУІ<Овано в а.\ЬМ. "Утренняя заря на 183С) год». стор. 133-135. П ризнание. Вперше надруковано в журн. "Отечс­ (твеННЬІС заПИСІШ», 1839. Т. 11. відділ ІІІ, стор. 140-

141.

К!lЮ/lUка. Вперше надруковано в журн. "Отечествсн­ ны e записки», 1831, Т. 11, відділ ІІІ. стор. 213-214 з присвятою: «Брату Л. Н. Св"чк('». Л. 1\1. СвіЧI(а - чо­ ловік сестри Є. Гребінки. Украинская .1(С,10ДllЯ. Вперше надруковано в журн. «ОтечеСТIJеННЬІе записки», 1839, т. У, N2 8, відділ І І І, стор

165.

Г СТ ман С ВlIРlОВСКlIIЇ. Вперше надруковано в журн. «ОтечеСТВСННЬІе заШIСКИ», 1839, Т. УІІ, відді.\ І 11, стор.

176-178. Девина за ФОРТСIJЬЯНО. Вперше надруковано в альм. «КиеIJЛЯНИН», 1840, стор. 201. Е В Г!lдиме Впеf!ше н"друковано в ЖУРН "Б"БЛI!О­ графические записки», 1858, N2 16, стор. 493-494. Є. В. Гудима товариш Є. Г ребіНIШ, Один час вони жи,\и разом у Петербурзі на Васильєвському острові.

291

)*


Юность. Вперше надруковано в журн. "Отечествеll­ Jlыle записки», 1840, т. УІІІ, відділ ІІІ, стор. 191-192. Малиновка. Вперше надруковано в журн. "Пантеон», 1840, ч. І, .N2 11, стор. 130-131. Почтальон. Вперше надруковано в журн. "Русская беседа», 1841, т. 11, отд. ІХ, стор. 1-2. rJесня (Молода еще девица я Быlа •.. )) Вперше на­ друковано в журн. «отечественныle :еаПИСКl1», 1841, т. ХІХ, відділ ІІІ, стор. 65. Д ва. Вперше надруковано в журн. "Современник», 1841, т. ХХІІІ, відділ ІІІ, стор. 172-173. В альбом. Вперше надруковано в альм. У тренн q я

заря на 1842 год», стор. 259-260. М еДНЬІи змиU. Вперше надруковано в "Жу рнале во­ ehho-учеБныlx заведений», 1842, Т. ХХХУІІ, К2 145, стор. 3-5 з приміткою: "Позтическое изобраа,ение зна­ менитой картиныl нашего художника Ф. А. Бруни, ко­ торую теперь можно видеть в залах Академии». Приятелю. ІЗперше надруковано в журн. "Библио­ тека для чтения», 1843, Т. еУ1І1, .N2 У, відділ І, стор. 9.

Ч еРНЬІе ОЧИ. Вперше надруковано в "Литературной газете», 1843, .N2 ІІІ, стор. 54. П ееня (Бело личко, чернь! очи ... ). ІЗперше наДРУl{О' вано в журн. «Библиотека для чтения», 1844, Т. еХIІ, .N2 11, відділ І, стор. 135. Степь. Вперше надруковано в журн. «Современник», 1844, Т. ХХХУ, відді.\ ІІІ, стор. 106 з присвятою: "М. Дан. Селецкой». У. С . .АовцовоЙ. Вперше надруковано в журн. «Ки­ евская старина», 1897, т. еУI. кн. І, стор. 10-11. У. С. ЛОВIJ:ова - сусідка Є. Г ребіНКІІ, в альбом якої був написаний IJ:ей вірш.

Песня (Светла речка под Вперше надруковано в а.\ЬМ. стор 111.

окном

твоим

«lVIeTeop на

шумит ... ). год»,

1845

Опять передо .нноЙ знQко.'Iыlc поля ... Вперше надру­

ковано в стор. 145.

журн.

«lV!ОДНЬІЙ

магазин»,

1862, .N2

ХІ,

В альбом жене. Вперше надруковано у виданні: Со­ чинения Е. П. Гребенки. СПБ., изд. киевского кн шо­ продавца С. и. Литова, 1862. Т. У, стор. 145. Є. Гре­ бінка одружився в червні 1844 р. з дочкою штабс-капі­ тана Маріє/О Василівною Ростенберг.

292


Dоzдан. сцены из жизни малороссиііского reTMaUa

3иновия Хмельницкого. у ривки з поеми друкувалися: а) журн. «СовременниК», 1839, т. XIV, відділ ІІІ, стор. 137-141; б) журн. «Современнш(», 1840, т. XVII, відділ ІІІ, стор. 126-128; в) "Литературная газета», 1841, Ng 13, стор. 49. г) журн. "Пантеон», 1841, ч. І, Ng 1, відділ ІІ, стор. 38-40. Повністю поема вперше надрукована в журн. «Биб­ лиотека для чтения», 1843. т. LV!, Ng 11, відділ І, стор 14)-206, того ж року передрукована в "lКурнале boehho-учеБны x заведений», т. XLIV, Ng 175 та вийшла окремим виданням : Богдан. сцены из жизни малорос­ сийского гетмана 3ИНОВІІЯ Хме льницкого. Сочинение Е. Г ребенки. СПБ., в типографИIІ А. Бородина и КО, 1843, з присвятою: "Его преВОСХОДlІтельству милости­ вому государю Якову Ипановичу Ростовцеву с глубо­ чаЙШIІМ уважением посвящает Е. Г ребенка». Подається за

цим

виданням.


з

1\1

ІСТ

Євген ГрrбіНІ<а. С. д. Зубко".

3

БаЙКIІ Uап . Лебедь і ГУСІ! Ячмінь . . . . Зузуля та Снігир Ведмежиіі суд Пшениця .. Сонце да ХмаРІ! . Горобці да ВІ!ШНЯ. . Бу дяк да КОНОП.\I!НО'Іка Верша та Болото Макіока . . Рожа да Хмі.\ь . lVlОГИЛl!ні РОДІІ!ІІІ Школяр Денис Сонце да Вітер Гай да СОКІ!РИ Віл . Грішник .. Ворона і Ягня Злий Кінь. МірошнІТК . Вовк і Огонь Утята да Степ Рибалка Со,\ове,'і ДЯДЬКО на ДЗВОНЩl,і Хлопці

43 45 46 47 49

50 5\

52 53 54 55

56 58 60 61 63 64

65 67 69

70 73 75 77 79 81 82


Поезії Українські

nоезіі

Човен

Варена . Українська мелодія (Ні, ~IaMO, не можна нелюба любить! .. )

.....

90 91

92

пое;>"

Рогдаев пнр . Курган Романс (СЛЬІхали ль J3bI ... ) Недуг Молитва Нежнн-озеро Роса Печаль Скам Месяц и зем.\я УкраННСКШІ бард Казак на чужбине Соловей Моя ме сть . Лавровь!.І листок Утешение МОТЬІлек Ноготок Лилия Сон . . Признание Кукушка . Украинская мелодия (Не калина лесе ... ) . . Гетман Свирговскии . Девица за фортепьяно Е. В. ГУДИШ Юность Малиновка

295

87

8'}

НаДПIlСЬ к рисунку К. С. А. Г-ної! Маруся Полтава Росіііські

85

133 136 140 141 143 144

147 149 151 153 155 159 160

161 164 166 168 170

172 174 176

178 лІ'

в темном

180 181 184 185 187

189


Почтальон

. .

Песня (Молода ellIe девица я БІлла ... ) Два В альбом . МеДНЬІЙ змий

Приятелю Чернwе очи Песня (Бело личко, ЧСРНЬІ ОЧll .. ) СтеШJ . У. С. ЛОDЦОВОЙ . Песня (Светла речка под окном твоим Опять передо мной знаКОМЬІе поля В альбом жене Богдан

191 193 194 196 197 200 201 202 203 204 ШУМllТ ... ) 206 207 208 209

ПРlfміТlШ

283

Гребенка Евгений Павлович. Позтпческпе произведения. Издательство «Радянський письменник» (На украинском ЯЗЬІке)

Редактор М. А. Наншбїда Художник К. К. КаЛУlїН Гравюра на Д('РС!.!; В. 11. Стеуенка Художній редактор К. І. Золотарьова Технічний редактор Н. В. М'ясківська Корrпор С. А.

Тік тіна

Здано на вироБНllЦТUО 13/1Х 1958 р. Підписано д() друку 10/1 1959 р. Формат 70>~.92/з'. 9';/,,, фіз.-друк. арк., 10,97 УМ.-друк. арк., 10,52 обл.-ВllД. арк. 'І вк.'. БФ 04505. Тираж. 8000. Зам. 171. иіна в оправі 4 крб. 25 коп.

Радянський письменник, Киів,

Червоноармійська,

6.

Книжкова фабрика Головвидаву Міністерст!3а культури УРСР, Одеса, Купальиий зав., 5.


Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.