ІНВАЛІД І ГРУПИ СВІТЛАНА ПАТРА ЗДІЙСНИЛА БАГАТОРІЧНУ МРІЮ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ Нині 25-річна Світлана — студентка Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Після п'яти з половиною років навчання дівчина зможе працювати книговидавцем, редактором або журналістом — факультет філології та масових комунікацій дає дорогу до кожної з цих спеціальностей. Мабуть, жоден із новоспечених студентів не сприймав новину про своє зарахування з такою радістю, як Світлана. — З дев'ятого класу я мріяла про вищу освіту — щоб мати можливість самій себе забезпечувати, — розповідає Світлана Патра, інвалід-візочник. — Університет здавався мені недосяжною вершиною, тому що я не можу пересуватися вільно, як інші люди. Ще до школи я якось доїжджала, а от дістатися до Києва мені не під силу. У дев'ятому класі Світлана вирішила, що все одно не зможе набути більше, ніж середню освіту і, розчарувавшись у всьому, залишила школу. Кілька років вона просто сиділа вдома і писала вірші. А ще — вела гурток бісероплетіння. А в минулому році знайомі розповіли Світлані, що є такий університет, який приймає на навчання інвалідів і дає їм можливість навчатися на рівних зі звичайними студентами. — Я одразу ожила духом, за рік екстерном закінчила 10 і 11 класи. І вступила після співбесіди на заочне відділення, — каже Світлана. — Навіть передати не можу, як я рада, а вже мати і батько — ті взагалі на сьомому небі від щастя! Недавно батьки купили машину, тепер тато буде возити мене на сесії. Світлана вже мріє, як запишеться в гурток театру і поезії. Віршами дівчина захоплюється давно, двічі видавала свої збірники невеликим тиражем — не для продажу, просто, щоб дарувати друзям. — А ще я піду на бальні танці при університеті — чула, що там танцюють пари на візках, — ділиться радістю Світлана. «Газета по-киевски», 5 серпня 2007 р.
ПОВІРТЕ В НАШІ СИЛИ Ми не такі, як всі, ми трохи інші, — Коли нам важко, тихо пишем вірші І просимо: не треба нас жаліти, А тільки серцем варто зрозуміти. Повірте в нас, повірте в наші сили, Щоб в себе ми повірити зуміли, Щоб ожила в серцях у нас надія, Щоб у душі не гаснув вогник мрії. Якщо є віра, то усе ми зможем, Важкі години спільно переможем, Ніщо не здатне на заваді стати, Бо труднощі ми будемо долати. Повірте, друзі, в наші творчі сили. Щоб ми піднятись над світи зуміли, Щоб птахами змогли ми полетіти, Щоб в наших душах пломеніли квіти. Світлана Патра