Issuu on Google+

ПІ Перша Інформаційна

Газета 5 Фестивалю молодіжної преси Київ, 19-21 листопада 2010 року НОМЕР 1(1), 20 листопада 2010 Засновник: КМГО «7 корпус» Свідоцтво про держ.реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія А №00001 від 19.11.2010р.

МІСЦЕВІ ВИБОРИ В УКРАЇНІ: ЩО З НАМИ БУДЕ? Українська посттоталітарність Прогрес можливий тільки тоді, коли є бажання прогресувати. Результати місцевих виборів в Україні 31 жовтня продемонстрували нам, що українське суспільство прогресувати не бажає. По-перше, явка виборців на цих виборах виявилась меншою за явку людей на дільницях на минулих виборах Президента, і в цілому зупинилась на дуже низькому рівні – всього близько 50%. Найстрашніше те, що йти голосувати люди відмовляються з причин лінощів, як встати з ліжка, так і проявити інтерес до кандидатів та їх програм та визначитись зі своїм вибором. Також багато хто з українців відмовлялися йти на дільницю, дізнавшись, що йому доведеться тримати в руках цілих 5 бюлетенів та обирати серед більш ніж 30 партій. Не згодитись з важкістю такої роботи, як знайти свого кандидата серед запропонованих виборцю «простирадл» важко, але, як виявилось, важко й зрозуміти українцю важливість цієї двадцятихвилинної роботи. 5 років – термін обрання міського голови, депутатів міських, сільських та селищних рад, тобто 20 хвилин було необхідно, щоб продемонструвати свою волю та обрати в глобальному сенсі своє життя на наступну п’ятирічку. Висновок – байдужому до своєї влади байдуже на себе. Процес відчуження українця все далі від будь-яких проявів політики заходить вже в доволі глухий кут. Це пов’язано в першу чергу з розчаруванням середньостатистичного українця в демократичній моделі існування, тому що в період її становлення паралельно розвивалась економічна криза, яка все більше роззброювала соціальну захищеність населення. По-друге, ще ніхто не відміняв ідеологічний вплив радянського минулого. Українець звик «притискатись» в своєму волевиявленні, замовчувати свої думки, а тепер від нього потребують обирати, та ще й думати за кого. Українець поки що не здатен на це. І по-третє, результати місцевих виборів довели, що українське суспільство ще неможна називати демократичним, бо розуміння демократичної моделі в Україні досить залишається на дуже низькому рівні… (продовження статті читайте на сторінці 4)

Сьогодні у випуску:

Україні досить залишається на дуже низькому рівні… і українське POCKET BOOK – у допомогу студентові Навчитися-втопитися: проблема суспільство скоріш доцільно називати посттоталітарним, люди в якому всемолоді одно потребують алкоголізму серед сильного єдиного лідера,з якого й власне і обрали. Цей лідер – чітка тепер вже Цензура іпо-українські: кого брати приклад? Молодіжний одягсильна, – нові та стандарти майже непорушна, та сама «єдина вертикаль влади», про яку постійно згадує Президент та В стилі ПОП-ГОРН: Річард та його дівчата1

Місцеві вибори: що тепер з нами буде?


його команда. Результати побудови цієї вертикалі можна прогнозувати, в деяких сферах життєдіяльності країни можна вже спостерігати. В будь-якому разі це є яскравим показником слабкості українського суспільства, яке не спроможне дати собі раду, об’єднатись у сильну більшість, а віддати цю функцію тому, хто найяскравіше демонструє силу. Місцеві вибори стали останньою крапкою в закріпленні синьо-білих у владі, що роззброїли опозицію отриманим ще не так давно адміністративним ресурсом. Хто порушує, той виграє Також ці вибори мали достатньо своїх особливостей. Надзвичайна складність роботи виборчих комісій, яким на цей раз довелося працювати з п’ятьма великими бюлетенями, через що всі види документів автоматично помножувались на п’ять. В результаті – виснажені члени комісії, що не спали по 2 доби, спостерігачі, що спали за кабінками під час підрахунку голосів (демонструючи, мабуть, свою довіру до членів комісії), та нескінченні черги по п’ять годин в територіальних виборчих дільницях. Що ж стосується виборців, то на цей раз їм був наданий шанс голосувати не тільки за невідомий йому список партії, але й за конкретних людей. Цей шанс багато хто не використав, шукаючи все одно не прізвище в бюлетені, а партію, від якої балотується в результаті невідоме прізвище. Коли ж були оголошені результати виборів, стало зрозуміло, що політична ситуація на Миколаївщині, майже не змінилась. Знову ті ж самі обличчя в міській та обласній радах, за винятком деяких, хто все ж таки зміг «пробитися» під іншим прапором. Крім того, ці вибори сформулювали хоч і не нове для Україні, але правило: «Хто порушує, той і виграє», на кшталт усім відомого «Хто не працює, той їсть». Більше всього порушень на цих виборах здійснювалось саме кандидатами –мажоритарщиками, які виборювали свій мандат не партійними білбордами, а непосильною роботою на своєму окрузі. Використання адмінресурсу, мабуть, було найпопулярнішою технологією, поряд з якою цілком законно проходили такі явища, як ігнорування вихідних даних на передвиборчих плакатах та листівках, традиційні пайки (завдяки яким багато хто переміг на цих виборах), махінації в роботі виборчих комісій. Країні необхідна революція Як повідомляє «Українська правда», європейські парламентарії оцінили українські місцеві вибори як регрес демократичних практик. "Повага до демократичних свобод в Україні - одне з основних досягнень останніх років. У цьому контексті місцеві вибори показали небажаний регрес щодо демократичних зобов'язань і практик", - зазначив керівник фракції лібералів Європарламенту, екс-прем'єр Бельгії Гі Верхофстадт. Що найгірше, такий порядок речей можливо б було змінити, якби проблема була у законодавстві, владі, але не в людях. Для того, щоб змінилось кардинально хоч щось в цій країні, потрібна революція, революція в українському мозку. Влада, що повторюється і не задовольняє невинна в тому, що її обирають. І завжди потрібно пам’ятати, що у розумних людей не буває нерозумної влади, в той час як у суспільства нерозумних людей не буває попиту на розумну владу. І наприкінці слід сказати дещо у манері Маяковського: якщо в Україні стало жити гірше, то значить комусь це потрібно… Андрій Лохматов, pribludaa.livejournal.com

2


В допомогу студентові, в ноу-хоу для українця. Pocket Book. Ще одна закордонна назва серед популярних I-Phone, Netbook та інших, які сьогоднішня молодь згадує частіше, ніж «Доброго ранку». В третьому тисячолітті здивувати людей новим крутим пристроєм вже складніше, ніж раніше. Але Pocket Book – це дещо цікаве, за допомогою чого можна накидати чергових понтів серед своїх одногрупників в університеті та мати в своєму рюкзаку ще більше комфорту. Що ж таке Pocket Book? Це одночасно багато книг, підручників, конспектів, рефератів, статей, віршів улюбленого автора чи можливо власних літературних творів в одному невеликому пристрої: 11 мм в товщину, 26 сантиметрів в довжину та 19 см – в товщину, що є дуже зручним для вашого бегу та тримання в руках. Для шанувальників традиційних книг перевагою може стати відсутність необхідності носити з собою великогабаритні та важкі книги чи роздруковувати завантажені з Інтернету матеріали, втрачаючи велику кількість паперу та фарби в принтері. Об’єми пам’яті в електронній книзі дозволяють мати з собою одночасно сотні книг та текстових файлів в 554 грамах вантажу та в дисплеї, що 100% є безпечним для Вашого зору. Скептики скажуть, що це неможливо, бо будь-який монітор в будь-якому разі шкідливо впливає на здоров’я очей, але розробники все ж таки почали брати до уваги не тільки зручність своїх ноу-хау, але й їх корисність для людського організму. Це стосується й Pocket Book, використання якого є не більш шкідливим ніж читання звичайної книги в умовах штучного освітлення під лампою розжарювання. До того ж, Pocket Book має функцію аудіопрогравача та читача фото, що надасть змогу похвалитись серед друзів своїми свіже зробленими фотокартками. Не може обійтись і без мінусів. Але я знайшов для себе чи не єдиний мінус у використанні електронного підручника. Це можливість фізичного пошкодження пристрою чи втрати його, але це все – справа вашої уваги та дбайливого відношення до речей… Тож, сміливо будьте першим серед власників електронних підручників та читайте з комфортом, не шукаючи загублених сторінок своєї книги чи саму книгу, гадаючи кому б ти її міг дати… Андрій Лохматов, pribludaa.livejournal.com фото-news.kosht.com Навчитися-втопитися Бабуся їздить на дачу двічі на тиждень. За будь-яких обставин. Бо огірки, якщо не поливати, засохнуть – тому як хоч, а врожай є врожай. Студенти прагнуть навчитися від своїх прапредків найкращого. Кращі студенти – помітніший максималізм. У п’ятдесятку стипендіатів V Фестивалю молодіжної преси з вулиці, як то кажуть, не брали. Широкоплечих та товстолобик будівельників, які тимчасово (сподіваємось на це) проживають в одному з гуртожитків м. Бровари, тим паче. За даними ВОЗ, Україна посідає почесне перше місце у світі по дитячому та 3


підлітковому алкоголізму. Коротка довідка, щоб не бути голослівними: за міжнародними стандартами, вимираючою вважається нація, яка споживає більше 9 л чистого спирту на душу населення за рік. Середньос��атистичний українець випиває 12 л. Схоже, прагнення до демократії і свободи (як наслідок – до вседозволеності) у молоді носить, м’яко кажучи, нездоровий характер. Натхнені політичними лозунгами, більшість з нас поставили перед собою високі цілі. А як досягнути цієї мети – біллборди замовчують. натомість вони щедрі на яскраві поради іншого плану: куди піти і що випити, щоб наблизити заповітну свободу. Народна мудрість тут на руку: навіщо іти в гору, якщо можна її набагато швидше обійти, точніше, дійти до найближчого генделика? Результат – близько півмільйону зареєстрованих алкоголіків у країні. Але ця цифра добряче пом’якшує реальну в десяток разів. Такий ефект є стандартним, якщо діти з раннього дитинства змушені спостерігати «культурне» споживання заповітної рідини. Тому і потім вони не бачать у випивці нічого поганого. Але, як вже було сказано, близько півмільйону населення України – хворі. Ця статистика прямо пропорційна зростанню дитячої злочинності. Наостанок ще одна наукова довідка. Головний біль зранку після похмілля – це гниття клітин мозку, що повинні відповідати за пам'ять вчорашніх подій. Для їх виведення потрібна велика кількість рідини – всім відомий «сушняк». Таким чином, після будь-якої кількості спиртного людина у прямому сенсі пісає власним мозком. Оксана Демченко, ksydemchenko@gmail.com фото - http://picsru.eu Мёда? Дев’ята година ранку. Трамвайний квиток – 0, 75 грн. Пачка «Мальборо голд» у кіоску Центрального ринку - 10 грн. Важка трилітрова пляшка майського меду – 150 грн. Не набагато легші. Усіяні новітнішими перлинами східної біжутерії джинси «D&G» - 420 грн. Береш дві пари – кожна дешевше на червонець. Та є, що обрати! Стоп, а які ж обрати? «D&G»madeinChina, чи Gucci, from Vietnam? Наташка з п'ятого казала, наче в’єтнамські прочніші, сама вже третій рік носить. А Зіна вчора з «Плейбоєм» вихопила , лише за 350! - Зі стразами трохи дорожче, доню! - «Але треба ж дівчатам носа втерти…» … Нажаль, носами справа тільки починається. Слух на «подешевше», нюх на «полегше дістати» і візуальна майстерність за долю секунди розпізнати кількість блискавучих елементів невизначеного кольору і призначення. Застрелених зайців рахуєте? - Купуємо мед, дівчата, недорого, за дві банки уступимо! Солодкий і перевірений. Вісюльками не блимає, але попит на їх відсутність реагує спокійно. - Звідки мед? - З Константиновки, дачний. Не перший рік торгуємо. Спробуйте! «Хм… Ніколи не питала дівчат про мед» 4


Звісно не питала, бо зарано. Мабуть, ще не доросли. Оксана Демченко, ksydemchenko@gmail.com фото- http://www.seeklogo.com Полиця в кишені Книга кишенькова, звичайна. 1 шт. Ні, це – не Біблія і не чергова збірка анекдотів на кожен день. Не будемо порівнювати темпи розвитку сучасних комп’ютерних технологій із зростанням простору, окупованого кілобайтами книжок в форматі «.rtf». Однозначне одне: життєві параболи двох вищезазначених явищ нарешті перетнулися. PocketBook – новий засіб читати і швидко, і багато, і не завдаючи помітної шкоди світовим енергорезервам та зеленим насадженням. У стандартну кишеню, правда, цей пристрій без докладання зусиль помістити не вдасться. А в будь якій інший носій зошитів чи течок з паперами – з легкістю! Завдяки зручному інтерфейсу (зокрема, мінімальній кількості кнопок навігації на боковій панелі) дозволяє навіть раніше далекій від електронних справ людині використати пристрій за призначенням за лічені хвилини. А людині «бувалій» - окрім книжок, переглядати документи, фото та завантажувати текстові файли прямо з Інтернету. Крім того, на новоспечених власників чекає приємний бонус: пристрій легше не тільки за ноутбук, а і за дві-три взяті з собою книжки старого, загальнонародного зразку. Скільки важить зарядний пристрій, вони дізнаються лише через кілька тижнів після придбання новинки – пристрій працює «без підпитки» близько місяця. Короткий екскурс вже мав зробити свою справу. Час перейти до практики – скоріш включати PocketBook і залишити швидкість 30 друк.стор/год. в минулому! Оксана Демченко, ksydemchenko@gmail.com фото- http://www.itechnews.net В стиле “POP-ГОРН”: Ричард и его девочки Уже почти 2 года в Киеве живет балет, который шокирует, удивляет и приводит в восторг украинского зрителя. Ричард Горн, основатель практически одноименного балета «Поп-Горн», который отличается от своих собратьев очень многими характеристиками. Сам Ричард не любит называть выступления своего балета именно выступлениями, он считает что то, что делает его балет – это не что иное, как перфоманс. Каждый перфоманс состоит из хореографии и показа костюмов, дизайн которых придумывает сам Ричард. На несколько вопросов о балете мне ответила участница «POP-Горна» Светлана Махно. Расскажите, где проходят выступления Вашего балета? 5


- В основном, это ночные клубы Киева и Украины, это клуб «Crystall-hall», «Ажур», в котором 6 ноября прошла презентация балета. Я так понимаю, что костюмы балета шьет сам Ричард, и это отдельная тема Вашего балета, несущая свою характерную черту. Каждый перфоманс балета – это очередной показ мод. Как вы позиционируете стиль этих костюмов? - Это треш, это эпатаж, Ричард называет это артэксгибиционизмом. Именно так, потому что в костюмах, в которых мы выступаем, Ричард передает свою определенную жизненную позицию. Он хочет донести до людей, что тело человека и все его части – это естественно, и этого не нужно стыдится или стесняться. Обсуждение секса также нормально, как и обсуждение погоды. И костюмы сшиты на основе форм человеческого тела, не исключая также и форм половых органов… Нужно быть более свободным, поэтому наш балет совершенно открыто в своих костюмах и постановках показывает эротичность человеческого тела. Не зря недавняя презентация балета называлась «Свобода-это я». Ваши костюмы – это всегда ярко и без границ. Из чего они шьются? - Ограничений в выборе материалов в принципе нет. Ричард совмещает цвета, которые якобы не совмещаются, он экспериментирует с тканями, соединяет самые разные материалы в одном костюме: зеркала, паетки, целлофан, кожа. Принцип такой, что золото с серебром таки можно соединить в одной форме так, чтоб это выглядело шикарно, а не дешево. Каждый перфоманс ПОП-ГОРНА – это каждый раз новая коллекция костюмов, новые постановки и соответственно новые впечатления. Откуда столько идей и энергии? Энергия – это наша главная фишка. Ричард учит свой балет дарить энергию зрителю по максимуму, что пытается передать и в своих костюмах. Без подачи сильной энергетики не проходит ни один наш перфоманс. А на каждую постановку действительно шьются новые костюмы в единой одной тематике с перфомансом, поэтому это по праву можно считать показом мод. Андрій Лохматов, pribludaa.livejournal.com Сучасний світ із PocketBook. Кожний новий день у сучасному світі – це нова технічна розробка, науковий винахід, або певне удосконалення попередніх технологій. Світ розвивається, і в ньому розвиваємось і ми. Але перед нами постає складна проблема - не всі новинки спрямовані на розвиток людини, на допомогу її індивідуального зростання, а на поліпшення життя та спрощення його, в разі чого людина починає деградувати. Однією з нових розробок, яка має позитивний вплив на розвиток людини є електронна книга - PocketBook. Світ змінюється з великою швидкістю. Ще 50 років тому, суспільство не знало про 6


існування комп’ютерів, мобільних телефонів, навіть не в кожній сім’ї були телевізори. Суспільство XXI століття називають інформаційним. Сучасні дослідники не мають однозначного погляду на це поняття: для одних – це міфічна реальність, для інших – утопія майбутнього. Не важливо, як називається наше життя,- важлива його якість та час цього біологічного процесу. Але завдяки науково-технічного прогресу якість нашого життя почала значно спадати. По-перше, це масштабні забруднення, по-друге - це спад інтелектуальної активності суспільства. Багато з технічних новинок спрямовані на спрощення та поліпшення життя, шляхом заміни мислення людини на програми ком’пютерно- технічних продуктів. Але винятки існують завжди. Наприклад, новітня розробка - PocketBook. Ця електронна книга стала бестселером серед сучасних людей,які вже придбали PocketBook. «Нарешті я можу читати там, де я знаходжусь! А також я вже зекономила на чотирьох книжках!», - розповідає із захватом власниця електронної книги. PocketBook , спрямований на допомогу людині сучасного світу, на заощаджування її часу та на її індивідуальний розвиток. Тепер Ви отримуєте великі привілеї при користуванні нової електронної книги. «В будь-який час, в будь-якому місці можна отримати знання, читаючи підручники,різні статті, а також можна читати улюблені книжки та журнали»,- зазначив Денис, офіційний представник PocketBook. Електронна книга має таку пам'ять, яка може вмістити 20 тисяч примірників літератури, обраною власно Вами. На сьогодні такий пристрій є дуже зручним засобом навчання та пізнання на сучасному етапі нашого життя. Змінюватись разом із PocketBook дуже легко та просто. Придбаючи електронну книгу, Ви зможете з легкістю економити на покупці різних літературних видань. Якщо Ви хочете прочитати книгу великого розміру та важку за вагою, PocketBook в цій ситуації значна допомога. Використання електро��ної книги ще не говорить про заміну нею надрукованої книги. Електронна книга – це зручний формат, а не заміна. Сучасне життя із ком’пютерно-технічними продукція ми не повинно вбивати нашу інтелектуальність, а тільки бути новим зручним форматом для отримання знань,їх переробці та для пізнання. Ліда Ємєлєва, Lidusichka@inbox.ru фото- http://www.itechnews.net

Pocketbook – читай без перешкод У світі стрімкого розвитку комп’ютерної техніки, середньостатистичний споживач іноді навіть не замислюється над співвідношенням: скільки коштує обрана ним, нова, якісно прорекламована продукція та її реальною користю для нього. «Хто володіє інформацією, той володіє світом». І справді, зміст цього відомого вислову говорить про те, що сучасне життя неможливо уявити без використання інформації, без читання книжок, статей, документів, журналів, газет. Але ж погодьтесь, що пересуватися, тягнучи за собою валізу різноманітних книжок та журналів – не досить зручно. До того ж вартість тієї чи іншої літератури, в наш час, постійно зростає. Школяр, студент або доросла людина далеко не завжди можуть дозволити собі придбати книгу, яку вони забажають. Аналізуючи актуальні проблеми та потреби людей у доступі та зручному користуванні інформацією, науковці у сфері комп’ютерної техніки та інновацій зробили великий та 7


впевнений крок уперед, для їх вирішення. Pocketbook – революційний винахід, призначений для читання, крім того, економії ваших коштів, часу та сили. Зручний, ергономічний, багатофункціональний та якісний пристрій, який здатний задовольняти та вирішувати проблеми сучасного читача. Зараз читачеві достатньо лише завантажити до свого bookreader ту літературу, яку він бажає прочитати. Пам'ять у цій електронній книзі обирає її власник, в залежності від його вимог. Завдяки використанню нових технологій, повного заряду батареї вистачає на читання до 30 днів, що є надзвичайно привабливою перевагою цього пристрою. Споживач повинен зрозуміти, що матеріальні ресурси, за які буде придбано Pocketbook, швидко виправдають себе. Не знадобиться купляти дорогі книжки та іншу літературу. Успішні люди вже мають та вдало використовують свій Pocketbook! А Ви? Маломуж Дмитро dimonchik@mksat.net фото- http://www.itechnews.net

А ти модний? Сьогодні молодіжний одяг – це не просто речі, які людина одягає кожний день, а певний стиль життя. Мода для багатьох має неоднозначний сенс. «Мода –це тий одяг, який носить багато людей», - розповідав один із учасників фестивалю Дмитро. А одна дівчина затвердила , що мода -це просто крутий одяг. Адже на вулицях нашого міста ми бачимо багато молодих людей в яскравому, неординарному одязі. Мода – одна з актуальних тем для молоді Журналісти нашої газети вирішали провести маленьке дослідження стосовно моди. Отже з 20-и опитаних молодих людей, мода – це тий одяг, який є доречним та красивим. Саме слово «мода» стало настільки популярним, що його змістова забарвленість стала негативною. Спочатку свого існування, мода була тільки для вишуканих та обраних людей. Також за дослідженням стало зрозумілим, що молодь обирає модні штучки у секондах,стоках та в спеціалізованих молодіжних магазинах, але із цікавою тематикою. Наприклад, одяг від магазину «Peacocks». Не забувайте, що перше враження про людину справляє одяг, як писав великий Шопенгауер. Ліда Ємєлєва, Lidusichka@inbox.ru

Цензура в українських медіа: з кого брати приклад? Поняття свободи слова в Україні трактується по-різному: хтось вважає, що це можливість говорити все підряд і де заманеться, хтось думає, що це поняття стосується виключно політики та влади, розуміючи свободу слова як свободу вільно висловлюватись про українську владу, треті вважають, що це поняття ніяким чином не пов’язано з українськими реаліями. В будь-якому разі кожен буде в чомусь мати рацію. Причиною апогею розвитку свободи слова в Україні став політичний переворот 2004 року, сама ж кульмінація вільного висловлювання сталась на 5 останніх років. Президентські вибори 2010 8


року зумовили певне гальмування процесу розвитку однієї з характеристик демократичного суспільства, декотрі вважають, що четвертий Президент є джерелом згортання «політичного вільнодумства». Деякі національні телеканали, такі як «5 канал», заявляли про цензуру їх інформаційного простору з боку влади, також за офіційними даними за 2010 рік скоєно 53 кримінальні злочини проти журналістів. Результати місцевих виборів в Україні 31 жовтня 2010 року європейські парламентарії оцінили як демократичний регрес України, про що заявив керівник фракції лібералів Європарламенту, екс-прем'єр Бельгії Гі Верхофстадт. "Ще одним тривожним сигналом є кількість кримінальних злочинів, скоєних в Україні проти журналістів. Враховуючи 53 справи, які розслідуються, повинні бути оприлюднені запевнення, що ЗМІ вільні від переслідувань і втручання, а винні не залишаться безкарними", - зазначив депутат Європейського парламенту. Ще одним масштабним ударом по свободі слова в недавній історії України став такий державний орган як Національна експертна комісія з захисту суспільної моралі, що навела галасу в середині 2009 року. Хоч і не в політичному сенсі, але активна діяльність комісії змусила українців заговорити про цензуру в країні. Найяскравішим прикладом безглуздого рішення комісії по моралі стало закриття молодіжного журналу про мистецтво «ШО» та його брата – електронне видання proza.com.ua за начебто розповсюдження порнографії. Головну мету своєї діяльності комісія так і не реалізувала: порносайтів стає все більше, а нічний телеефір так і заповнений розважальними програмами з майже оголеними дівчатами. Тобто сміливо можна вважати, що на сьогодні по факту своєї діяльності Національна експертна комісія захисту суспільної моралі є органом обмеження молодіжних ЗМІ – носієм та транслятором молодіжної моралі, а не захисником суспільної моралі в тому сенсі, який бачить для себе сама комісія. Що стосується молодіжних ЗМІ, то на прикладі Миколаєва, єдиним джерелом цензури у цих видань є їх джерело фінансування. Тобто, хто платить, той і замовляє музику. Якщо газета є університетською, то редагуванням та корекцією кожного номеру займається окрім головного та літературного редакторів ще й ректор ВНЗу з претензією на неможливість існування студентської преси без його сильної руки та грошей університетського бюджету. Всі статті, що критикують адміністрацію університету обов’язково повертаються на переробку або коректуються самостійно керівником навчального закладу на власний розсуд. Далі слід згадати про вже не нову течію в Інтернет-медіа, яка стрімко розвивається та поглинає в себе все більше учасників. Це блог. Сучасний український блогер – це той, хто вільно висловлює свої думки на різну тематику та в принципі не має обмежень в своїй діяльності, бо він є журналістом, корегувальником та головним редактором в одній особі, а держава ще не знайшла методів для обмеження їх діяльності. «В Україні поки що немає обґрунтування для цензури в Інтернеті. Поки що блогерів можуть залякувати, хоча в Росії вже є прецеденти цензу та обмежень на використання блогів, в Білорусії блогерів «закривають» та знищують їх блоги», - стверджує відомий український піар-технолог Ольга Ларіна. В той же час нерідко можна почути репліки українських політиків, які містять зміст попередження щодо вільного користування блогом. «Блог – це не є особиста кімната того, хто його пише, він виставляє свої матеріали на загальний огляд, тому в блозі не повинно бути все, що завгодно», - розповідала на одному з інтерв’ю Заступник Голови Адміністрації Президента України Анна Герман. Щоб зрозуміти ситуацію з цензурою в українській пресі, я звернувся до позаштатного кореспондента газети «День» Ірини Бончар. За словами Ірини, як такої стабільної цензури в ЗМІ України немає, є випадки, наприклад про блогера, якого викликали до СБУ за певні критичні записи про політичну ситуацію в країні, що стало майже не єдиним яскравим прецедентом в даній справі. «Ситуація з цензурою в Україні не настільки загрозлива, як в Російській Федерації», - ділиться Ірина Бончар. Судячи з неоднозначністю сьогоднішнього політичного вектору української держави, складно прогнозувати, чи стане цензура в українських ЗМІ проблемою як такою. Копіювання стандартів інших держав замість зрощування своїх для України не є новиною, тож з кого будемо копіювати, таку цензуру власне й отримаємо.

Андрій Лохматов, pribludaa.livejournal.com 9


10


11


газета Пи