Page 1

05 бізнес

12 рейтинг

Купувати.com

Львів пасе задніх

Львівські торговці масово переходять в Інтернет

Рейтинг розвитку найбільших міст України

№17 3 травня 2012

рекомендована ціна 3,00 грн

Бий першим! Невмотивована жорстокість на межі з садизмом: чому українці бояться правоохоронців 04 розслідування

10 репортаж

08 розмови

17 особистість

Чемпіонат пройшов без особливих проблем

«Ті виродки програли, а я лишився собою»

«Щасливими можуть бути лише божевільні»

Як Алік Олісевич переміг СРСР

Вуді Аллен хоче стати устрицею

Репетиція Євро-2012 у Львові


новини 02

БІЛЬШЕ НОВИН НА

““ 

Щодо Віктора Ющенка, то більш реалістично його побачити у списку Партії регіонів. Він заслужив це право.

Олександр Турчинов, один із лідерів «Батьківщини», заявив, що імені екс-президента у списку об’єднаної опозиції не буде

14

путівок у санаторії закупили для львівських чорнобильців

““ 

Нам є що сказати нашому народу, але масштаб проблем такий, що за два роки зроблено більше, ніж за двадцять попередніх.

Микола Азаров, прем’єр-міністр України, про успіхи власного уряду

На площі Ринок знову почали масово паркувати автомобілі

В

одії знову ігнорують заборону паркування під Ратушею. Минулої п’ятниці ввечері на площі Ринок стояло близько десятка автомобілів – від легковиків до фургонів. Інспектори ДАІ, які чергували на площі, ніяк не реагували на таке порушення. Юрій Хомин, інспектор ДАІ, який мав би штрафувати водіїв за паркування в недозволеному місці, відмовився коментувати свої дії: «Всі коментарі – на Перфецького (там розташоване Львівське міське управління ДАІ. – ZIK)». Що більше, з його поведінки було видно, що з водієм він знайомий і той паркує авто під Ратушею не вперше. А водій автівки запевняв, що він має повне право тут зупинятися, оскільки мешкає на площі Ринок, однак підтверджувати це документально журналіс-

Люди номера Абаллова Юлія 6 Азаров Микола 2, 6 Аллен Вуді 17 Астер Фред 17 Багрій Петро 7 Бандерас Антоніо 17 Бардем Хав’єр 17 Бачинський Петро 16 Берґман Інгмар 17 Блюсюк Володимир 21 Богарт Хамфрі 17 Бролін Джош 17 Венжик, маляр 16 Вишлінський Гліб 2

тові газети ZIK відмовився: «Хто ви такі, щоби я вам щось показував?!» Як повідомила Ірина Маруняк, голова Галицької райадміністрації, авто, із водієм якого спілкувався журналіст, такої перепустки не має. Загалом із припаркованих у п’ятницю дванадцяти автомобілів дозвіл на проїзд через пішохідну зону не мали ще дві машини з українськими номерами і дві з іноземними. – Наразі діє рішення виконавчого комітету №206 від 21.02.2011 р., яким затвердили порядок в’їзду транспортних засобів у пішохідну зону центральної частини Львова, – розповіла Маруняк. – Дозволи видають на один рік. Така перепустка дозволяє мешканцям міста підвезти продукти харчування додому, завезти

Воттс Наомі 17 Гавел Вацлав 9 Гагарін Юрій 21 Гель Іван 9 Гендрікс Джиммі 8 Гимон Ігор 4 Голдун Андрій 11 Голод Андрій 4 Гоц Іван 5 Грошев Костянтин 7 Ґаук Йоахім 3, 6 Де Олівейра Мануел 17 Добрик Віктор 9 Дуб Іван 5 Єжов Микола 6

Газета «Західна інформаційна корпорація» Засновник і видавець: ТОВ «Західна інформаційна корпорація», 79008, Львів, вул. М. Вороного, 3 Генеральний директор: Роман Любицький Редакція: 79008, Львів, а/с 1537, тел.: 0 (32) 253-31-93 , тел.: 0 (32) 253-31-94 e-mail: gazeta@zik.lviv.ua

№17 3 травня 2012 року

дітей тощо. Однак не дає права на паркування та стоянку автотранспорту на площі Ринок! Ми даємо дозволи львів’янам, які проживають і зареєстровані на території пішохідної зони та мають технічний паспорт на автомобіль і права. На сьогодні ми видали 134 такі дозволи. Нагадаємо, що пішохідна зона обмежується вулицею Валовою – проспектом Свободи (по лінії житлової забудови), вул. Вірменською, Театральною, Лесі Українки, Друкарською, Сербською, Староєврейською, Підвальною. Газета ZIK передала фотографії з припаркованими автомобілями міському управлінню ДАІ. Людмила Ліб, керівник прес-служби міської ДАІ, пообіцяла провести внутрішнє розслідування з приводу дій інспектора.

Жеребецький Євген 6 Зуб Володимир 11 Ілик Роман 3 Індило Ігор 4 Йоханссон Скарлетт 17 Каланта Ромас 8 Карпачова Ніна 6 Кеннеді Джон 6 Клюєв Андрій 22 Когут Олександр 21 Кокінський Стах 8 Колесніков Борис 6 Коморовський Броніслав 6 Косів Василь 15 Кривушкін 6

““ 

Повірте, ніхто нікого не обдурив. Тут простих, таких, яких можна обдурити, немає – сюди прості не потрапляють. Вони всі усе прекрасно знають. Володимир Макеєнко, народний депутат від ПР, заперечив закиди, що більшість обдурила опозицію у парламенті

Скасували плату за з’єднання

Прикордонники розшукують власників фальшивих віз

В

З

Україні скасували плату за з’єднання при розмові по мобільних телефонах. Затвердили нові правила надання телекомунікаційних послуг. Так, абонент Інтернету, мобільного зв’язку чи кабельного телебачення тепер платитиме лише за спожиті послуги. Тарифи, коли говориш по мобільному 20 секунд, а платиш за хвилину – тепер поза законом. Заступник директора дослідницької компанії GfK Ukraine Гліб Вишлінський наголошує, що нові правила надання телекомунікаційних послуг зобов’язують операторів якісніше інформувати про вартість послуг, які надають, та зменшують можливість ошукувати споживачів хитрими тарифами.

• фото: Мирослава Іваник

а реєстрацію фальшивих запрошень на роботу українцям польський суд присудив своїй співвітчизниці один рік тюрми умовно з трирічним випробувальним терміном. Сьогодні прикордонники шукають власників фальшивих запрошень. «Власниця фірми 2011 року зареєструвала заявки на працевлаштування 152-м українцям, однак жоден із них не почав працювати на цій фірмі. Зареєстровані заявки було використано для неправомірного отримання польських віз», – пише УНІАН

із посиланням на інформацію польських прикордонників (Straz Graniczna, SG). Мешканка Варшави, 61-річна власниця будівельної фірми, визнала свою вину у видачі запрошень українцям. Водночас прикордонники вживають заходів для того, аби анулювати 119 виданих за цими заявками віз, та планують пред’явити українцям звинувачення у неправомірному їх отриманні. Громадянка Польщі також заплатить штраф близько 200 євро та покриє судові видатки.

карикатура тижня

• Ігор Бежук

Крус Пенелопа 17 Кузюта Анна 15 Курков Андрій 8 Левик Андрій 16 Лемко Ілько 21 Леонов Олексій 21 Ліб Людмила 2 Лорд Юлія 14 Мазур Василь 21 Мазур Тетяна 4 Макеєнко Володимир 2 Максимович Ярослав 5 Марголін Микола 9 Маруняк Ірина 2 Мацібох Олена 7

Головний редактор: Олег Онисько; заступники редактора: Олександра Губицька, Наталя Онисько; арт-директор: Олег Слюсарчук. Директор з реклами: Аліна Чичкань Реклама: 0 (32) 247-50-45, tv_reklama@ziktv.com.ua Продаж газет: 0 (32) 253-31-94, sale@zik.lviv.ua

zik.ua

Меркель Ангела 6 Михальчишин Юрій 3, 14 Моняк Ангеліна 15 Мудрий Володимир 4 Назаркевич Ярослав 21 Насалик Ігор 15 Ніцше Фрідріх 17 Обама Барак 22 Овчарук Денис 5 Олісевич Алік 8 О’Ніл Юджин 17 Павлюк Оксана 5 Палах Ян 8 Панов Віталій 9 Панцюк Іван 21

Пашко Атена 9 Пекарчук Віталій 3 Пилип’як Роман 3 Погожельський Пйотр 6 Порохнавець Ярослав 19 Путін Володимир 6 Расін Микола 9 Рубцов, капітан 8 Рудяк Олександр 4, 6 Русос Деміс 8 Савко Назар 15 Садовий Андрій 15 Сало Олег 9 Саркозі Ніколя 6 Синютка Олег 15

Передплатний індекс: 89805. Друкарня ТОВ «Експрес Медіа Груп». Замовлення № 14972. Тираж номера 10 100 прим. Підписано до друку 01.05.2012 р. Реєстраційне свідоцтво: ЛВ №1035/289р. Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори і рекламодавці. Передрук матеріалів без письмової згоди редакції заборонено. Матеріали з позначкою «Вибори-2012» друкуються на правах реклами.

Сиротинський Тарас 3 Сідєльнік Лариса 7 Скорик Лариса 21 Скорняков Олександр 4 Слободян Василь 16 Сталін Йосип 6 Табаков Павло 15 Теннессі Вільямс 17 Тимошенко Юлія 6, 7 Тігіпко Сергій 22 Тімофєєв Лев 9 Тополевська Лідія 4 Турчинов Олександр 2 Туск Дональд 6 Фелліні Федеріко 17

Філь Ігор 21 Фройд Зиґмунд 17 Фук Ростислав 15 Хмельницький Богдан 16 Хомин Юрій 2 Христинич Марія 16 Чорновіл В’ячеслав 9 Шевчук Володимир 15 Шпитак Петро 3 Шрьодер Герхард 6 Ющенко Віктор 2 Янукович Віктор 3, 6, 10 Янчак Ярослав 21 Яремчук Анастасія 14 Яремчук Марія 15

для новин, зауважень, відгуків та скарг

м е д і а - х о л д и н г

0 800 500 945

всі дзвінки зі стаціонарних телефонів безкоштовні


новини 03

Роман Пилип’як потрапив у лікарню

П

• На першотравневу демонстрацію вийшло близько 100 людей. Як повідомила IA ZIK, у мітингу взяли участь близько сотні осіб. Лозунг заходу був традиційний – «Нехай живе 1 травня – День міжнародної солідарності трудящих». Учасники заходу, переважно літні люди, вигукували: «Повернемо країну народу!» Вони скаржилися, що дії чинної влади не покращили життя людей і жодна партія не виконала своїх передвиборних обіцянок. (фото: Роман Балук)

ізно ввечері 30 квітня до Лікарні швидкої допомоги було госпіталізовано Романа Пилип’яка із Дрогобича – партійця львівської «Батьківщини», який голодував на підтримку Юлії Тимошенко у наметовому містечку в центрі Львова. «Лікарі бригади “швидкої” діагностували в голодуючого серцеву недос­ татність та наполягали на госпіталізації», – повідомив лідер львівської «Батьківщини» Роман Ілик. Напередодні під час медич-

У День міста у Львові обмежать рух транспорту

Залізниця наживається на постелі

У

же цими вихідними Львів святкуватиме День міста. Як повідомили ІА ZIK в управлінні культури ЛМР, у зв’язку з проведенням численних заходів рух міського автотранспорту й електротранспорту у центрі міста буде частково обмежено. 5 травня із 09:00 до 12:30 буде призупинено рух міського автотран-

спорту на просп. Шевченка, пл. Данила Галицького, вул. П. Беринди, пл. Ринок, вул. Валовій – у зв’язку з проведенням міської святкової ходи. 5-го й 6 травня перекриють рух міського автотранс­ порту на пл. Міцкевича та просп. Свободи. Також 4-6 травня на території Львівської області проходи-

тиме перший етап відкритого Чемпіонату України з ралі «ІХ Галіція – Ворота України – 2012». У зв’язку з проведенням заходів також заплановане обмеження руху транспорту. Зокрема, 4 травня – на пл. Міцкевича, 5 травня – на Сихівському мості (з 09:00 до 12:00) та вул. Вітовського і Стрийській (із 12:00 до 18:00).

За інформацію, яка допоможе розкриттю вибухів у Дніпропетровську, виплатять 2 млн грн • фото: most-dnepr.info

П

ро це повідомив Віктор Янукович, заявивши: «Під час слідства використовують усі наявні можливості. Місцева влада ухвалила рішення про винагороду у 2 мільйони гривень за інформацію, яка буде надана й допоможе слідству у розкритті злочину». Як відомо, СБУ склала фотороботи трьох осіб, яких розшукують за підозрою у вибухах у Дніпропетровську 27 квітня. Загалом після теракту госпіталізували

Коротко Ремонтують Пасічну Як зазначили в управлінні капітального будівництва Львівської міськради, із четверга 3 травня на ремонт закривають вул. Пасічну на ділянці від Личаківської до Таджицької. Ремонтні роботи, які виконуватиме компанія «Онур», триватимуть до 31 травня цього року.

А

нтимонопольний комітет України рекомендує Львівській і Донецькій залізницям зменшити ціну за користування постіллю у поїздах. Як встановив комітет, залізниці надавали пасажирам послуги з користування постільною білизною при завищеній собівартості та рентабельності. Фахівці АМКУ порахували, що протягом 2007-2010 років ДП «Львівська залізниця» надавала такі послуги з

У Дніпропет­ровську на проспекті Карла Маркса сталося чотири вибухи в урнах для сміття, внаслідок яких постраждало 30 осіб.

Запрацює дитяча залізниця

Витрати до Євро

6 травня першою серед дитячих залізниць України запрацює львівська. Об 11:00 зі станції «Сонячна» у Стрийському парку у Львові вирушить у перший рейс улюбленець дітлахів і дорослих поїзд «Вітерець». Рейси здійснюватимуть щонеділі (у травні та вересні) та щоп’ятниці, щосуботи і щонеділі (впродовж літа) із 12:00 до 17:00.

Виконавчий комітет ЛМР прийняв рішення «Про інформаційне обслуговування вболівальників Чемпіонату Європи – 2012 з футболу». Зокрема, організація інформаційної служби міста коштуватиме 99 тис. грн. Стільки ж витратять на видання газети «Привітне місто» (160 тис. примірників) та створення й розпов­ сюдження листівок приймаючого міста.

рентабельністю в середньому 35,5%, а ДП «Донецька залізниця» – 56%. Як наслідок, пасажирам доводилося переплачувати. Щоправда, якою має бути прийнятна рентабельність, в АМКУ не зазначили. Мовляв, це підприємства вирішать самі. Однак якщо до кінця травня вартості послуги не знизять, АМКУ може їх оштрафувати. Максимальний штраф – 10% від річного обороту підприємства.

Служба охорони заплатить за ремонт авто 1,7 млн грн

У 22 людей. Причини вибухів встановлюють. За фактом подій правоохоронні органи проводять розслідування.

ного огляду голодуючих у Львові лікарі зафіксували погіршення стану здоров’я всіх учасників акції протесту – підвищення тиску. Погіршення самопочуття людей, які повністю відмовилися від їжі, пов’язане також зі спекою. Восьмеро членів «Батьківщини» оголосили голодування 25 квітня. Вони перебувають у наметовому містечку біля пам’ятника Тарасові Шевченку у Львові цілодобово та вживають лише воду.

правління Державної служби охорони у Львівській області заплатить за ремонт своїх автомобілів 1 млн 670 тис. грн. Ремонт виконуватимуть дві компанії: ПП «Львівавторем» та ТОВ «Галавтоцентр». Про це повідомляє «Вісник державних закупівель». Згідно з документацією, йдеться про технічне

обслуговування автомобілів ВАЗ, «ДЕУ-Ланос», ГАЗ-32213, Mitsubishi, Skoda, Toyota, Hyundai. Найдорожче обійдеться ремонт ВАЗів, «Ланосів» та ГАЗів – 1,5 млн грн. Зокрема,замінять двері, крило, поріг, порихтують бампер, двері, дах, крило та пофарбують їх, встановлять опалення салону, замінять масло тощо.

Новий начальник

Декларації податківців

Служба автомобільних доріг Львівської області має нового керівника. Попередній – Петро Шпитак – пішов на пенсію. Тепер Службу автомобільних доріг Львівської області очолює Тарас Сиротинський, колишній голова правління фірми «Розточчя», яка була концесіонером дороги ЛьвівКраковець.

Голова ДПА у Львівській області Віталій Пекарчук задекларував 286 тис. 657 грн доходів за 2011 рік. Він також володіє автомобілем «Тойота Хайлендер», а його дружині належить «Ауді А-6». Крім цього, у власності Пекарчука перебуває квартира площею 86 м2 і гараж – 24 м2, а дружина володіє земельною ділянкою площею 1200 м2.

ДЗЕРКАЛО

Що про нас пишуть? The Guardian Великобританія

Україна зазнала чергового політичного удару, коли президент Німеччини Йоахім Ґаук вирішив бойкотувати зустріч глав держав країн Центральної Європи, що має відбутися наступного місяця у Ялті. Хоча навряд чи німецька збірна бойкотуватиме чемпіонат, чимало політиків з ЄС можуть на це зважитися. Німецькі фанати, котрі досі не визначилися, чи супроводжуватимуть свою збірну до Львова та Харкова, можуть серйозно замислитися, чи варто їм це робити, так само, як і вболівальники з Англії, Хорватії, Нідерландів чи Франції. На жаль, те, наскільки гарним є Львів чи наскільки вдалою була модернізація «Олімпійського» у Києві, може не мати жодного значення.

Frankfurter Rundschau Німеччина

В одному з містгосподарів Євро-2012, у західноукраїнському Львові, можна побачити й огидне обличчя агресивних фанатських демонстрацій. У колись відчутно єврейському Львові відверто расистські організації домінують і намагаються привернути увагу до себе. Навіть із застосуванням сили.

Die Zeit

Німеччина 29-річний Юрій Михальчишин є одним із провідних ідеологів регіональної партії, що має більшість у міській раді Львова. Підтримка партії у місті є великою, навіть якщо на рівні країни вона коливається на межі виборчого порога у 5%. «Ми хочемо збудувати соціальний націоналізм в Україні», – каже Михальчишин та запрошує порозмовляти до найближчої кав’ярні. Завдяки вишуканим дерев’яним меблям вона випромінює шарм кав’ярень епохи Габсбургів. Він сприймає це як історичне середовище, атмосферу, але нічого більше. «Нами завжди правили чужинці. Тепер ми хочемо свободи, – каже молодий політолог. – Україна буде особливо важливою для українців – українців за кров’ю та свідомістю».

№17 3 травня 2012 року


розслідування 04 Галина Роспопа

К

адри катування міліціонерами двох молодих хлопців у львівській піцерії показали всі телеканали країни. На відео з кількох камер спостереження видно, як група працівників управління Державної служби охорони без жодного жалю б’є молодиків з усіх сил. Ці шокуючі кадри викликали резонанс у всій країні і спричинили небувале рішення очільників міліції про переатестацію усіх восьми тисяч правоохоронців області. Утім це відео ще раз нагадало нам, чому в Україні в людей у формі не шукають захисту, а навпаки бояться їх.

П

іцерія «Мілано» на Сихові працює до 6 ранку. О 05:20 двоє хлопців зайшли випити пива. На кадрах із камер спостереження чітко видно, що обоє молодиків спокійно сидять за барною стійкою. Інших відвідувачів немає, а офіціантки метушаться, прибираючи бар. За словами самих потерпілих, їх попросили покинути заклад ще до закриття. «Ми сиділи за столиком, пили пиво, – розповідає один із потерпілих Андрій. – Дівчина-бармен сказала, що закриваються десь через півгодини. Ми відповіли, що доп’ємо і через 10 хвилин покинемо заклад». Пояснення, що вони мають право допити пиво, куплене у цьому ж закладі, не подіяло – і дівчата натиснули кнопку виклику ДСО. Охоронці зреагували швидко. «Приїхали працівники охорони й почали нас нагло виганяти. Ми їм не чинили ніякого опору», – розповідає ще один потерпілий Ігор. З відео видно, як один із працівників ДСО про щось говорить із хлопцями, а інший грубо починає витягувати одного з клієнтів із бару. Потерпілі розповідають: вони намагалися пояснити працівникам ДСО, що до закриття ще 15 хвилин і вони вже йдуть. Але людям у формі було байдуже… Один із охоронців без жодних причин несподівано починає завдавати Андрі-

№17 3 травня 2012 року

«Сказали, що завезуть у ліс, «закопають…» Двоє хлопців опинилися в лікарні після того, як група працівників ДСО жорстоко їх побила

єві ударів кулаком у живіт. Товариш Ігор намагався відтягнути розлюченого правоохоронця, та марно. Захищатися хлопці почали тільки згодом. Працівник охорони ще й націлив на беззбройних відвідувачів пістолет, а згодом ДСО-вці навіть застосували сльозогінний газ. «Вони бризкали в нас тими балончиками і просто били, – розповідає Андрій. – Я досі не можу зрозуміти, за що». У будь-якому разі, навіть якби хлопці чинили опір чи ображали співробітників ДСО, ті були зобов’язані

““ 

рів у погонах. Вони один за одним завдають ударів – у живіт, ноги і навіть голову. Один із охоронців витягує в Ігоря гаманець із нагрудної кишені, забирає те, що там було, та кладе гаманець назад у задню кишеню разом із черговою порцією нещадних стусанів. «Вони витягли в мене всі гроші – 1800 доларів, – розповідає Андрій. – Я мав купити автомобіль. У райвідділі я говорив, що мене пограбували, але нікому не було до цього діла». Грошей хлопцям наразі не повернули…

Працівник охорони націлив на беззбройних відвідувачів пістолет, а згодом ДСО-вці навіть застосували сльозогінний газ.

втихомирити їх і доправити до відділку. Натомість люди у формі поводилися як звичайнісінька вулична шпана – жорстоко і методично калічили хлопців, які вже тривалий час не чинили жодного опору.

П

рацівники ДСО закрили побитих в одному приміщенні з працівницями бару, які й викликали міліціонерів. Навіть не подумавши, що побиті й розлючені потерпілі могли відімстити дівчатам за це. На щастя, постраждав лише холодильник, в який Андрій поцілив стільцем, а от офіціантку він лише штовхнув. «Хлопці намагалися вийти з приміщення, але працівники ДСО заблокували двері», – каже адвокат потерпілих Андрій Голод. А вже через 15 хвилин інша камера фіксує те, що навіть словами описати важко. Інакше, як катуванням, це не назвеш. Ігоря гамселять одразу перед камерою: хлопця піднімають із землі, він затуляє голову руками, не чинить жодного опору, та це не зупиняє зві-

Т

е, що відбувалося далі і вже без камер спостереження, шокує не менше. «Нас посадили в машину, повезли на експертизу, – каже один із потерпілих Андрій. – Дорогою нас також били. Сказали, що завезуть у ліс, закопають...» Насправді затриманих повезли до Сихівського райвідділу міліції Львова, однак і там ставлення до них було нелюдським. Дванадцять годин двом жорстоко побитим хлопцям не надавали жодної медичної допомоги. «Я неодноразово просив викликати мені “швидку”, бо в мене з голови текла кров, – згадує Ігор. – Але мене завели в туалет і злили голову холодною водою з крана». Також не дозволили викликати адвокатів. «Я просив, аби нам надали адвоката. З нас посміялися і сказали, що ми надивилися фільмів», – каже Андрій. Коли ж обом стало вкрай погано, правоохоронці через півдоби все ж викликали «швидку». Заступник начальника Сихівського райвідділу Во-

лодимир Мудрий так і не зміг пояснити журналістам, чому зволікали з наданням допомоги побитим хлопцям. «На даний час я не можу відповісти, чи вони заявляли про потребу надання медичної допомоги. Я такого не знаю», – сказав він і відмовився коментувати далі. Мовляв, нехай начальник пояснює. Однак начальник Сихівського райвідділу Ігор Гимон уже сам написав заяву на звільнення.

В

ласне, скандал розгорнувся лише після того, як журналісти програми «ПРАВОкація», котрі отримали відео з камер спостереження, звернулися до начальника ГУ МВСУ у Львівській області Олександра Рудяка. Після проведеної перевірки він скерував до МВС клопотання про звільнення шістьох працівників управління ДСО, які безпосередньо брали участь у побитті. Було порушено кримінальну справу. «Також подано клопотання щодо звільнення з органів внутрішніх справ начальника управління ДСО у Львівській області Олександра Скорнякова та начальника Сихівського райвідділу Ігоря Гимона», – повідомив Олександр Рудяк.

Й

мовірно, у цьому випадку працівників служби охорони таки покарають, адже відео побиття набуло неабиякого розголосу. Утім відома в Україні справа Ігоря Індила – 20-річного хлопця, який помер у райвідділі нібито через те, що впав з лавки заввишки 50 сантиметрів, фактично закінчилася нічим. «Є рішення суду першої інстанції у справі двох міліціонерів, щодо яких було порушено кримінальні справи. Вони були засуджені за службову недбалість. Один амністований у судовому засіданні, другий отримав вирок – п’ять років умовно,

– каже Тетяна Мазур, директор Amnesty International в Україні. – Одного міліціонера карали за те, що він не мав права затримувати, оскільки не був при виконанні обов’язків, а іншого за те, що не перевірив факту затримання. Однак сам факт, чому людина померла, взагалі не був предметом судового засідання. Сім’я не отримала адекватних пояснень, чому їх син, якому ще б жити й жити, помер і хто за це має відповідати». У випадку побиття хлопців у піцерії працівниками ДСО прокуратура Львівської області порушила кримінальну справу за ч. 2 ст. 365 ККУ (перевищення влади або службових повноважень). Такі дії карають позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Хоча спочатку йшлося про катування людей. «За статтею 127-ю (катування) дуже рідко порушують кримінальні справи, – пояснює Тетяна Мазур. – Навіть у тих рідкісних випадках, коли правоохоронців притягують до відповідальності, їхні дії не кваліфікують як катування.

““ 

на жорстоке поводження чи катування, що надійшли до їхньої громадської приймальні у Львові, лише частина дійшла до прокуратури, бо часто люди не доводять справи до суду – подають заяви, а потім забирають їх. У більшості випадків жертви або побоюються скаржитися, або не вірять у правосуддя і вважають, що ліпше забути про цей жах. Проблема в тому, що скарги на неправомірні дії міліції розслідує прокуратура. «А вони дуже тісно взаємодіють із міліціонерами, коли розслідують інші кримінальні злочини. Відтак працівники прокуратури дуже неохоче розслідують скарги проти своїх колег, – пояснює Тетяна Мазур. – “За відсутністю складу злочину” – таку відповідь найчастіше отримують потерпілі від катувань, які звернулися до прокуратури. Таке рішення можна оскаржити, однак це займає час і потребує кваліфікованої юридичної допомоги. Часто докази просто щезають. У такому разі справедливості добитися важко». В Amnesty International в Україні вважають, що ситуацію може змінити створення окремого незалежного органу, який розглядатиме скарги потерпілих від дій правоохоронців та превентивного

Я просив, аби нам надали адвоката. З нас посміялися і сказали, що ми надивилися фільмів.

Таким чином створюється хибна картина про те, що насправді відбувається у райвідділах». 127-ма стаття передбачає покарання у вигtляді позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. Керівник Центру правових і політичних досліджень «Сім» Лідія Тополевська каже: із 30 скарг у 2011 році

механізму. Останнє означає, що люди, задіяні в ньому, можуть будь-якого моменту зайти в будь-яку в’язницю чи райвідділ і подивитися на умови утримання. Але чи зможе страх бути «застуканим на гарячому» виправити хибне уявлення нашої міліції про її непереборне право знущатися з людей?

• фото надане потерпілими


бізнес 05

Купувати крапка ком Львівські торговці масово переходять в Інтернет

Наталя Онисько

Л

ьвів’янка Оксана Павлюк почала замовляти продукти через Інтернет рік тому. Перше замовлення здійснила взимку після того, як сильно змерзла на базарі, купуючи м’ясо й овочі.

– Про можливість доставки продуктів із гуртового ринку «Шувар» розповіли друзі, – згадує Оксана. – Тоді подумала, що маю не так багато вихідних – і половину з них витрачати на закупи набридло. Ще й сумки, які треба тягти, і чоловік, котрий стогне «…скільки можна вибирати… Чим відрізняється ця морква від цієї». Подумала, що й справді не відрізняється і функцію вибору продуктів цілком можу довірити комусь іншому. Оксана каже: спочатку було лячно, що щось «підсунуть», особливо коли замовляла свіже м’ясо. Проте вже перше замовлення приємно вразило. Усе справді було свіже та якісне. Відтоді приблизно раз у два тижні саме через Інтернет купує овочі, м’ясо та рибу. Такі побоювання розуміє і Ярослав Максимович, власник інтернет-магазину з доставки продуктів Bezgmo. Каже, що 95% відгуків на сайті магазину – на кшталт: «Вау! Привезли й не надурили!» – В Україні немає великих лідерів серед інтернет-торговців продуктами, на яких усі рівнялися б, – пояснює він. – Немає довіри до покупок у мережі. Проте я переконаний, що ось-ось відбудеться великий прорив у цьому сегменті ринку.

Зранку продукти – ввечері гроші

Позитивний ріст торгівлі в он-лайн прогнозує і вебаналітик Іван Дуб. Сьогодні

в нього не бракує клієнтів, які консультуються з приводу відкриття бізнесу в Інтернеті чи покращення продажів у вже існуючому віртуальному магазині. – Найскладніше для інтернет-комерції в Україні – це здобути довіру покупців, – підтверджує Дуб. – У звичайному магазині покупець може торкнутися речі, добре роздивитися. А розмовляючи з продавцем, просто довіритися його смаку. У випадку онлайнових продажів відсутність візуального контакту – це певні складності, бо покупець повинен повірити, що його не надурять,

““ 

вість міряти, коли кур’єр приносить обрану річ додому. Крім того, практика повернення товару, який не підійшов, протягом 14 днів тут також працює.

Головні клієнти – вагітні і трудоголіки

Про необізнаність знають і самі продавці. Іван Гоц, керівник інтернет-ринку «Шувар», каже, що планують розпочати промоційну кампанію цього напряму торгівлі. Виглядає на те, що досі не проводили активної реклами, бо й самі не віри-

Кол-центр із п’яти осіб може обслужити до тисячі покупців у день.

привезуть потрібну і якісну річ чи дадуть можливість повернути, якщо щось буде не так. Недовіра та необізнаність – це одна з найбільших проблем торгівлі в Інтернеті. Денис Овчарук, керівник проекту інтернет-магазину «Пан Спортсмен», каже, що важко прогнозувати розвиток, оскільки в Україні справді не так багато людей мають доступ до мережі. Водночас саме на онлайнпродажі фірма робить головну ставку. Уже з травня магазин спортивного одягу та спорядження «Пан Спортсмен» має намір залишити лише один магазин, який виконуватиме роль своєрідної вітрини, а голов­ ні продажі вестимуть саме через Інтернет. – У людей просто немає часу, – переконаний Овчарук. – Крім того, споживачі повинні розуміти: коли вони купують, наприклад, побутову техніку в магазині, то платять не лише за холодильник, а й за оренду приміщення. У нас усе буде дешевше. Аби побороти недовіру, планують давати можли-

ли в ефективність продажу через мережу. – Ми почали надавати такі послуги близько двох років тому, – розповідає він. – Спочатку на цьому напрямі було двоє-троє працівників, сьогодні вже десятеро. Щомісяця відзначаємо приріст клієнтів. Постійних є 700-800. Це ті, хто хоча б раз на місяць роблять замовлення. Думаю, це хороший результат. Збільшення клієнтів відзначає і Максимович. Bezgmo працює близько року, але лише через півроку після запуску магазину почали фіксувати щомісяця збільшення клієнтів на 20%. Загалом у них на сайті зареєстровано приблизно 3000 осіб. Проте постійними клієнтами можуть вважати близько сотні. – Якщо структурувати тих, хто є постійними клієнтами, – роздумує Максимович, – то я виділив би чотири категорії – вагітні, молоді мами, зайняті і люди середнього достатку, які контролюють свої видатки. Власник Bezgmo.ua пояснює таку структуризацію дуже просто. Вагітні – бо їм

важко носити сумки. Молоді мами – відсутність мобільності. Зайняті – багато працюють, але ж їсти однаково треба. Найцікавішим є момент контролю видатків – замовляючи в мережі, ти чітко бачиш своє замовлення й загальну суму, яку платиш. Максимович каже, що тут не діє принцип супермаркету, коли пішов по молоко, а купив ще купу «потрібних» речей. – Коли почала замовляти продукти в Інтернеті, то видатки на їжу дещо зменшилися, – підтверджує це спостереження Оксана Павлюк. – Під час замовлення «клікаю» на все підряд. Потім бачу суму, яка мене зазвичай лякає, – і починаю ретельно переглядати список продуктів. Зазвичай від третини можна безболісно відмовитися. А от для власника однієї з невеликих львівських кнайп, який попросив не називати його імені, економія виявилася дуже відчутною. – Як тільки почав замовляти м’ясо на «Шуварі», – згадує він, – то потреби закладу зменшилися ледь не вдвічі. Пояснюю це лише тим, що персонал втратив доступ до закупівлі.

Не дешевше, але зручно

Натомість Іван Дуб спростовує це враження. Він стверджує, що купувати в Інтернеті не дешевше, але максимально зручно. – Інтернет – це ілюзія свободи, – каже він, – коли ти можеш у будь-яку пору доби замовити річ із будьякої точки світу. Ти маєш широкий вибір. Крім того, справді можеш знайти те, що хочеш. Те саме знайдеш і у звичайному магазині, але витратиш на пошуки значно більше часу. Люди, які відчули цю зручність, готові заплющити очі навіть на те,

що на замовлення доведеться чекати від кількох днів до кількох тижнів. Фахівці підтверджують наявність помірніших цін хіба в інтернет-магазинах електроніки та побутової техніки, що є можливими саме завдяки відсутності оренди за торгові площі і потреби в меншій кількості продавців. Наприклад, колцентр із п’яти осіб може обслужити до тисячі покупців у день, що неможливо в режимі реального спілкування. Крім того, запуск магазину он-лайн є дешевшим. Стартова ціна – 5-10 тисяч доларів. І вже за рік можна сподіватися на окупність. Невеликі магазини часто мають склади лише в одному місті, з якого і відбувається доставка по Україні. Саме це часто і є їхнім мінусом – відсутність складу, а відтак і

наприклад, є нижчою у відсотковому вираженні, ніж на картоплю. Доставка при замовленні на понад 100 гривень безкоштовна. Нам це вигідно, адже середній чек замовлення є не меншим від 140 гривень.

Із програмістів – у продавці

Однією з головних складностей для нарощення бази постійних клієнтів в онлайнмагазинах веб-аналітики називають… український менталітет. – В Українців домінуюча поведінка в Інтернеті – це пошук, – каже Іван Дуб. – Більшість із нас, навіть тих, хто вже купує он-лайн, спочатку шукають річ, а хто її продає – це вторинне. Тобто якщо ти один раз вдало

““ 

Інтернет – це ілюзія свободи, коли ти можеш у будь-яку пору доби замовити річ із будь-якої точки світу.

сервісного обслуговування. У разі проблем людям доводиться відсилати товар, наприклад, до Києва, що забирає час та гроші. – Ми працюємо з двома гуртовнями, – розповідає про принцип заробітку власник Bezgmo. – Якщо націнка в супермаркетах порівняно із закупівельними цінами становить 20-30%, то наша націнка – 10-20%. Я не стверджуватиму, що в нас усе дешевше, але мені здається, що в сумі виходить вигідніша ціна. Заробіток «Шувару» полягає також у різниці гуртових і роздрібних цін. Додаткові можливості створює також наявність власної гуртової торгівлі вночі, коли ціни ще нижчі. – Стараємося, щоби ціни не перевищували роздрібних, – розповів Іван Гоц. – Націнка на м’ясо,

купив фен і залишився задоволений сервісом онлайнмагазину, то все одно, коли купуватимеш телевізор, не підеш відразу на сайт вже відомого магазину, а шукатимеш телевізор, який тобі подобається. Тому наші магазини зазвичай мають спеціалізацію, а не широкий вибір товарів. Експерт каже, що в українському Інтернеті зареєстровано приблизно 300-400 тисяч онлайн-магазинів. Але відомі з них одиниці. Після звинувачування у несплаті податків чи не найбільшого гравця цього ринку магазину Rozetka.ua багато хто «заморозив» проекти виходу в Інтернет – вичікують, чи не буде знову змінено законодавство. Проте, на думку фахівців, альтернативи немає. Люди мають все менше часу і все більше потреб.

№17 3 травня 2012 року


коментарі 06

Терористичний шах Януковичу

Антін Борковський

Євген Жеребецький Політолог, екс-держексперт Націнституту при РНБО

Н

е думаю, що Януко­ вич причетний до ви­ бухів у Дніпропетров­ ську. Певно, це робота його «закадичних друзів» із Кремля, – точніше, їхніх українських васалів із тих, що керують в оточенні Януковича.

Після дніпропетровського теракту стало чітко видно: нікого наша міліція ловити не вміє, хіба призначить. Керівництво ж СБУ свою лояльність лише імітувало. Це відвертий удар по Януковичеві. Навіщо йому до всіх проблем, які він має, влаштовувати теракт?! До нього й так у гості ніхто не рветься. На наших парламентських виборах Москва працюватиме активно, Росії ми потрібні, без нас їй кінець – демографічна ситуація там критична. І зараз починається гра не так проти Януковича – базовим є бажання хаосу в Україні, маленької або, ще ліпше, великої громадянської війни – мовної, міжконфесійної, національної. Бо будь-яка хороша гра, чи то гра в бісер, чи фуга Баха, є поліфонічною. Кремлю, за великим рахунком, байдуже, хто буде при владі, коли настане хаос.

Головне – потихеньку заковтнути Україну. Шрьодер, Саркозі та Меркель працюють в унісон з Росією, намагаючись переконати американців: якщо хохли обирають двічі несудимого проффесора, якщо гоп-компанія нагло відбирає не лише бізнес, а й приміщення журналу «Всесвіт», якщо терплять злодійство і корупцію, то можна і їх віддати Росії. Вона наведе порядок і буде газ качати. Уявіть, що Саркозі чи Меркель кажуть Путінові: ми не приїдемо, бо чому ти несправедливо засудив Ходорковського і мордуєш його?! Сумніваюся, що вибухами Банкова хотіла перемкнути увагу з тортур Тимошенко. От уявіть, хтось вкрав пляшку горілки й, аби замести сліди, спалив власну хату. Кожна ж дія передбачає покращення результату, а тут атас із точністю до навпаки. Янукович уже не раз обпікся на необдуманих рішеннях, і хоча не став інтелектуалом, але ж інстинкт самозбереження має. Водночас біля нього є структури, котрі лише імітували лояльність, напряму керуючись вказівками з Росії, а жорсткі накази там віддавати вміють.

Парадокси бойкоту Євро Пйотр Погожельський Власний кореспондент «Польського радіо»

П

еренесення Євро-2012 чи навіть відкликан­ ня його з України, аби матчі відбувалися в Польщі й Німеччині, че­ рез справу Тимошенко мені видається неправ­ доподібним. Вочевидь, деякі західні політики не приїдуть в Україну через небажання зустрічатися з Януковичем й іншими представниками влади. Добре, якби українські політики врешті збагнули, наскільки негативно їх оцінюють на Заході.

Водночас бойкот Євро має другий бік – це не приватна справа Януковича чи Колеснікова, це подія, важлива для мільйонів українців, і не лише мешканців міст, де відбуватимуться матчі. Відкликання Євро було би сильним ударом не так по владі, як по пересічних українцях, бо влада завжди має можливість зіпхати з себе відповідальність. Водночас складно порівнювати ситуацію в Україні й у

№17 3 травня 2012 року

тій самій Білорусі чи Росії: тут не такий страшний режим, є опозиційна преса, центральні мас-медіа надають у міру об’єктивну інформацію, а не перетрушену лише крізь проурядове сито. Польща не схиляється до якогось бойкоту. Скажімо, прем’єр Туск і президент Коморовський навряд чи будуть вболівати в Україні, адже перебуватимуть на матчах у Польщі – вони мають пильнувати проведення чемпіонату вдома. Питанням є й реакція західних політиків залежно від фіналу: якщо, скажімо, у фінальному матчі гратиме Німеччина, то логічною була би присутність канцлера Ангели Меркель чи президента Йоахіма Ґаука у Києві. Маємо парадокс: бойкотувати Євро-2012 через справу Тимошенко, яка сама його розпочинала, дещо абсурдно. Адже бойкотуватимуть не тільки справу Януковича, Азарова й Колеснікова, а й почин самої Тимошенко.

Безчестя мундира

Тимошенко навіть чаю не вживає

• карикатура: Марек Рачковскі

Ніна Карпачова Уповноважений Верховної Ради України із прав людини (1998-2012 рр.)

Ж

одних сумнівів щодо скандалу у Качанівській колонії у мене немає. На жаль. Я хотіла б, щоби вони були. Факт завдання тілесних уш­ коджень пані Тимо­ шенко під час вечір­ нього перевезення мав місце. Доказ застосу­ вання насильства я особисто бачила. Мій представник, який тривалий час, кілька десятиліть, був у пе­ нітенціарній службі, у центральному апараті, і є надзвичайно до­ свідченою людиною, – також свідок!

Я намагалася донести це до громадськості без зволікань. Звернулася із заявою до Генерального прокурора України – повідомила, що маю фотодокументи, що особисто відвідала Качанівську колонію, що треба проводити розслідування і порушувати кримінальну справу, слід відсторонювати від виконання посадових обов’язків осіб, причетних до факту брутального поводження з пані Тимошенко. Я звернулася із заявою й до керівництва Державної пенітенціарної служби, аби Тимошенко надали належну медичну допомогу, якої вона досі не отримала. Наразі я розчарована реакцією правоохоронних органів, Генеральна прокуратура не надає офіційних коментарів, крім того, намагається все спростувати.

У мене залишається питання: чому з камери, де 24 години триває відеонагляд, ми бачили багато відео (не знаю – справжніх чи змонтованих), але нам не надали відео виведення пані Ти­ мошенко на лікування у медичний заклад?! Чому при такій процедурі не була присутньою жодна жінка, що є обов’язковою вимогою, – а були три кремезні чоловіки? Це ж навіть не конвой був – він чекав унизу, в машині, як я з’ясувала в ході власного провадження! Куди поділася її співкамерниця Юлія Абаллова?! Впродовж двох годин я намагалася отримати принаймні будь-яке повідомлення про можливість зустрітися з нею, аби отримати її коментарі. Її від мене просто сховали. Це перший подібний випадок за всю історію мого перебування на посаді омбудсмана України. Начальник колонії Кривушкін заявив мені: вона не бажає зустрічатися з омбудсманом. Я сказала: «Добре, не буду з нею спілкуватися, але дайте мені принаймні її побачити, переконатися, що жінка жива, що перебуває в колонії, що з нею все гаразд. Я хочу запитати про причини, чого її перевели з камери!» Жодних пояснень – так само, коли ми намагалися ознайомитись із медичною документацією пані Тимошенко. Вона ж власноруч написала письмову згоду, щоби я як омбудсман або мої пред-

ставники мали можливість ознайомитися з тим документом. Принаймні начальник медчастини заявив, що туди все внесено, але зараз немає лікаря, який опікується пані Тимошенко, тому це можна зробити тільки наступного дня. До цієї документації в нас теж не було доступу. Не можна будувати довіру до влади на приховуванні порушень – це ж іще більша дискредитація. Я цілком підтримую позицію президента України, який 26 квітня дав доручення Генпрокуратурі і вимагає як гарант прав і свобод людини розслідування цього ганебного факту. Коли людина позбавлена свободи, як-от пані Тимошенко, вона ж не позбавлена інших людських прав! Кожна людина, в тім числі й за ґратами, має право на повагу до її людської гідності і незастосування до неї катувань. У справі голодування й відмови писати відповідну заяву питання я ставила особисто пані Тимошенко. Вона сказала: «Я свідомо не писала заяву, бо уявляю, що може бути, якщо вони почнуть застосовувати до мене примусове харчування». Це буде один із видів тортур. Дві її нові співкамерниці сказали мені, що вона навіть чаю не вживає – тільки гарячу воду. І я можу підтвердити, що це факт – коли людина голодує, таке, вибачте, можна відразу помітити.

Біда не в тому, що міліціонери понівечили п’яних хамів, котрі, до того ж, активно відбивалися, – а в тому, що в МВС подібне стало нормою життя. На відеозаписі видно: били від душі, на совість, із відтягом, як учив батько Єжов. Так б’ють лише люди, що з досвіду знають: їм можна, їх прикриють. Біда не в тому, що в міліції трапляються поодинокі психопати й садисти, котрим у кайф катувати людину в кайданках, – біда в тому, що їхні начальники це заохочують. Певно, і цю справу «закопали б», якби запис не показав канал ZIK, а начальником міліції не був полтавчанин Рудяк, котрий не має у Львові ментовських сватів-кумів. Його підлеглі, звісно, образилися, бо ж кредо посполитих правоохоронців: інший мент – член родини, а в ній сміття з хати не виносять. Біда в тому, що для міліції порушник – не державний ворог, а приватна здобич. Якось затримали мого товариша, доцента вузу, за купівлю алкоголю «після 22:00». І тоді йому відкрилося: «Бл…, іди сюда на х…й», – почали розмову оперативники під кіоском. «Ми тебе в базу до наркоманів зараз впишемо, нам генерали не указ», – уточнили вони свої повноваження вже у райвідділі. Викуп обійшовся у 250 гривень, але всіх можливих принижень викладач зазнав. Парадоксально, коли почалися розбори, то гроші «орли» повернули, але вибачатися категорично відмовились. Міліція і насильство нероздільні – так було, є і буде. Але звідки ця групова радість від добивання напівживих тіл? Відповідь проста: бо ми – банда! Бо ми – бригада! Бо нам можна! За ними у райвідділі «батяня-комбат» – ми вполюємо «здобич», а хлопці допитають. Бійці Державної служби охорони можуть затримати, можуть і з автомата стрельнути, але ж допитують інші. «Ми їм голови розвалимо і скажемо, що так і було, а потім родичі їх викуплять. А як нє, то зізнаються у додаткових “висячих” злочинах». Що можна робити з напівживими хуліганами впродовж 12 годин? Про що дізнаватися?! Як вони тунель до Владивостока риють, щоби японцям секрети «Шувару» продати?! Зреш­ тою, не виключено, що, мо’, вони й «розкололися», хто ж таки убив Кеннеді. Якось по смерті Сталіна хрущовці допитували одного рвучкого енкаведюгу – і той розкрив секрет власної оперативної майстерності: «Мені сказали бити, поки не зізнається, – то я і бив».


розслідування 07

Злочин із багатьма відомими Чиновники ділять прибутки від ліків, а онкохворі діти втрачають шанс на життя

• ілюстрація: Діна Голдштайн

Марія Землянська

Д

ва місяці тому, збираючи малу до школи, Тетяна помітила дивну ґулю, що випирала на животі дівчинки. Замість уроків пішли до лікарні. Медики одразу запідозрили нейробластому і відправили з Рівного до Києва. В Інституті раку діагноз підтвердили. Тепер Альбіна разом із мамою живе у столиці, тут вона зустріла свій восьмий день народження.

– Зараз у нас другий курс хіміотерапії. Всього потрібно шість, – каже мама дівчинки. – Через брак препаратів трохи затримали лікування. Тепер ліки доводиться не просто купувати, а й шукати всіма правдами і неправдами самостійно. Як будемо викручуватися далі, не знаю! Зважаючи на досвід інших… Боюся... Молода жінка кладе на стіл величезну теку. Тут наочно видно «досвід інших»… Одне за одним гортає звернення батьків онкохворих дітей. Їх тут більше сотні. «Щоб одинадцятирічна Катя повернулася до школи, їй потрібні ліки», «Оленці необхідна пересадка кісткового мозку», «Дмитро шукає донорів крові», «Допоможіть врятувати Олега».

Чому просять про допомогу?

За даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні сьогодні більш ніж п’ять тисяч онкохворих – це діти, які щодня борються за життя. І чекають на ліки, які повинна купувати держава.

Ліки для онкохворих (млн грн) Потрібна Передбачено кількість на рік бюджетом (вартість 100% на 2012 рік потреби) АР Крим

3,172

2,282

Залишок препаратів

0,896

Вінницька

2,547

2,045

0,533

Волинська

2,508

1,589

0,876

Дніпропетровська

8,133

3,776

1,776

Донецька

9,198

4,515

1,543

Житомирська

3,396

1,687

0,797

Закарпатська

2,550

1,933

1,407

Запорізька

2,869

1,972

0,901

ІваноФранківська

2,908

1,939

0,771

Київська

2,957

2,063

0,580

Кіровоградська

0,942

1,194

0,959

Луганська

3,058

2,298

0,699

Львівська

4,528

2,326

0,538

Миколаївська

1,920

1,427

0,493

Одеська

4,050

2,953

0,871

Полтавська

2,292

1,638

0,417

Рівненська

2,443

1,843

0,600

Сумська

3,674

1,240

0,461

Тернопільська

1,926

1,434

0,592

Харківська

3,574

2,821

0,428

Херсонська

1,994

1,353

0,642

Хмельницька

3,306

1,666

0,404

Черкаська

3,452

1,455

0,596

Чернівецька

1,547

1,259

0,279

Чернігівська

1,732

1,170

0,562

м. Київ

6,963

3,036

0,778

м. Севастополь

0,543

0,408

0,157

Охматдит

42,408

35,678

5,157

Усього

130,590

90

24,713

Востаннє МОЗ виділяло бюджетні гроші на закупівлю ліків для онкохворих дітей ще минулого року. Вже у березні 2012-го волонтери по-

чали фіксувати суттєвий брак препаратів: «У більшості обласних відділень та Цент­ рі ДОГіТКМ (Охматдит) вже давно відсутні такі важливі

ліки, як граноцит, екворал, тімоглобулін, уромітоксан, таргоцид, лазолван, урсольфак, більшість протигрибкових препаратів тощо». Ми написали листа до відомства з проханням прояснити ситуацію. Цитуємо офіційну відповідь Міністерства охорони здоров’я: «У регіонах в наявності залишки лікарських засобів на загальну суму 47 мільйонів 632 тисячі гривень, які були закуплені 2011 року. У тому числі в НДСЛ “Охматдит” ще залишається лікарських засобів для лікування онкохворих дітей на загальну суму 18 мільйонів 862 тисячі гривень». – Наведені МОЗ цифри однозначно застарілі, – не стримує обурення Олена Мацібох, член опікунської ради Центру онкогематології НДСЛ «Охматдит». – Найімовірніше, це дані за січень. Дуже зручна і «мудра» позиція! Оскільки вже минає квітень, думаю, всім зрозуміло, скільки приблизно залишилося ліків. Уже не перший рік Мацібох разом із колегами з Опікунської ради допомагає маленьким пацієнтам Охматдиту не помирати – шукають гроші на дорогі препарати, домовляються з закордонними клініками про операції, просто підтримують дітей та їхніх батьків. І ми одразу отримали підтвердження, що МОЗ бреше. Причому бреше свідомо! До нас потрапив внутрішній аналіз, який чиновники міністерства зробили за даними обласних управлінь охорони здоров’я станом на 22 березня – тобто більш ніж місяць тому. Із нього виходить, що препаратів уже тоді залишалося майже вдвічі менше, ніж зазначали в офіційній відповіді мініс-

терства. А саме – всього на 24 мільйони 713 тисяч гривень. Цього вистачить максимум на місяць. І це в розрахунку на всю країну – насправді ж є області, де ліки вже закінчилися! У тім числі – й у столичній лікарні. «Критичні препарати добігають кінця. З 52-х найменувань ліків десять уже закінчилися», – підтверджує серйозність ситуації Мацібох.

У яких регіонах скільки ліків залишилося

Подаємо дані з цього внут­ рішнього документа МОЗ. Нагадаємо, складено його 22 березня (див. табл. – ZIK). Чому МОЗ допустило таку ситуацію? Бо просто нічого не робило. Лише 20 квітня 2012-го почали збирати заявки на перший (!) у цьому році тендер. За найоптимістичнішими обіцянками міністерства, препарати з’являться лише у червні. Чому МОЗ нічого не робило? Насправді катастрофічні затримки тендерів – фірмова ознака трьох минулих років. За цей час у головне міністерське крісло сідає вже п’ята людина. І проведення закупівель із непоправними затримками – прямий наслідок цього. Треба розуміти одну особ­ ливість медичної сфери – із року в рік мільярдні закупівлі ліків відбуваються не напряму у виробників, а через посередників. Причому, на відміну від інших міністерств, де нові керівники приводять у тендери свої фірми, в охороні здоров’я міністри змінюються, а посередники – ні. Саме вони щоразу домовляються з новим міністром. Лариса Сідєльнік, яка координує програми бла-

годійного фонду «Крона», зробила цікавий підрахунок. За підсумками минулого року вона та її колеги порівняли, скільки грошей за один і той самий препарат сплатили вони, і скільки МОЗ. Виявилося, що міністерство платить дорожче. Найбільше – при закупівлі двох препаратів: пегфілграстиму (ліків, що стимулюють вироблення здорових клітин крові) та протигрибкового каспофунгіну. Які посередники на цьому заробили? Пегфілграстим МОЗу продала компанія «Ганза», яку заснував Петро Багрій. Це підприємство – давній партнер міністерства. Ще 2008 року бюро журналістських розслідувань «Свідомо» викрило, як уряд Юлії Тимошенко закупив у «Ганзи» препарати від «свинячого» грипу за ціною вчетверо вищою, ніж пропонував виробник. Тимошенко вже не при владі, а от «Ганза» далі виграє тендери. Каспофунгін, ціна якого при закупівлі МОЗу перевищила ринкову майже на півтисячі гривень за упаковку, продала компанія «Людмила-Фарм». За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, це підприємство 1997 року створив Костянтин Грошев. І ця компанія з тих часів є багаторазовим переможцем тендерів МОЗу, хоча і в менших масштабах, ніж «Ганза». – Нам розповідають, що все у них відповідно до закону. Нехай ці люди подивляться в очі онкохворої дитини, в якої життя іде на лічені дні, та спробують пояснити це їй, – пропонує чиновникам мати маленької Альбіни. Бюро журналістських розслідувань «Свідомо», спеціально для тижневика ZIK

№17 3 травня 2012 року


розмови 08

Алік Олісевич: комсомольці, Львівський бунтар Алік Олісевич у розмові з оглядачем тижневика ZIK Антоном Борковським розповів, як КДБ воювало з молоддю й пресувало Олісевича, чому львівська номенклатура була підлішою за московську, як відбувалася перша альтернативна демонстрація і чим В’ячеслав Чорновіл відрізнявся від Вацлава Гавела

З

дитинства любив фільми про індіанців – вони носили довге волосся і цікавий одяг. Коли я вперше в джинсах заявився на лінійку, мене вигнали – відправили по батьків. Відчув, що буде біда, і втік з дому. Коли повернувся, батько джинси спалив. Так і пішло. Я був «тяжким підлітком», тому мене скерували на перевиховання до Дрогобича у військово-спортивні табори – це були 1968-1969 роки. Там я познайомився з трохи старшими від мене – вони носили довге волосся і слухали рокмузику.

Мене навіть у піонери не брали, бо був на обліку. Про комсомол навіть не кажу... У восьмому класі я мав волосся по плечі, вступив у ПТУ. Коли прийшов на захист диплома у в’єтнамках, потертих джинсах і з розмальованим лицем, мене просто вигнали. Але майстер був нормальною людиною, сказав: «Най всі здадуть – і ти зайдеш». Так я отримав диплом.

І

з 15 років я став незалежним: у ПТУ платили стипендію – 30 рублів. І все було б добре, якби не загроза армії. Від неї я ухилився у радикальний спосіб: у 16 років була перша призовна комісія, я прийшов у військкомат чи то босий, чи у в’єтнамках, у шортах, на яких було з півсот­ні латок, плюс довге волосся… Капітан на мене глянув і в крик: «В совєтском общєствє так нє ходят! Так в дурдомє ходят! Ти что, нєнормальний?!» Я радісно відповідаю: «Так, я ненормальний». Мене хутко на облік… За два роки призвали – капітан знову офігів і скерував у психоневрологічний диспансер на Матюшенка. Йдучи на обстеження, я твердо знав – в армію не хочу, тож доведеться побути артистом. Там мене спантеличили питанням: «У якому вигляді я в диспансер прийшов?» Потім я сів у позі лотоса на підлогу на сходовій клітці – і почалося: «Что ето за прідурок? Почєму так сідіт? Іііі, а від какой!» Треба було грати, але не перегравати. Лікареві почав пояснювати, що таке рух хіпі, – «це виклик і протест, я незадоволений, мене оточує хамство і насильство, індивідуум хочуть зламати». Вони якось

№17 3 травня 2012 року

розгубилися, хіба сказали: «Всі ж так не ходять». Потім прямо спитали: «В армію хочеш?» Кажу: «Хочу!» «Ооо, а в які війська?» І тут мене понесло – кажу: «Хочу в танкові. Люблю машини. Уявляєте – їдемо на параді, я можу башту розвернути і як дати по тому всьому, бо ж влада проти нас виявляє насильство». «Ану, розкажи». Я й розповів, що армія – як тюрма, а суспільство – як зона. Буквально наступного ж дня мене відправили на Кульпарківську. Там я був місяць. Лікарі, звісно, розкусили мене, але їм, певно, було не з руки мене випускати здоровим, тож дали діагноз – щоправда, не шизофренію, а неврастенію-психопатію.

У

наших тусовках уже тоді було розуміння, що навколо непорядок – і з Брежнєвим, і з владою. Чому не можна слухати нормальної музики, чому не можна джинси носити, чому з нами треба боротися?! У Конституції ж патлів ніхто не забороняв! У 16 років треба було отримувати паспорт, я приходжу – в мене довге волосся й обруч на голові. Вони «что ето такоє, ти куда прішол?!» Кажу: «Я все пойняв». Розвернувся й пішов. Наступного разу викликають, приходжу – знову те саме. Втретє змирилися і навіть фото зробили – з довгим волоссям і з обручем. Скажу так: якщо життєва позиція є – її завжди треба захищати.

У

Каунас ми поїхали після того, як по «вражих голосах» почули: 14 травня там вчинив самоспалення Ромас Каланта, 19-річний хіпі. Спалив себе на знак протесту! Каунас був однією з культурних столиць СРСР, але й там перманентно людей арештовували, проводили облави, зривали хрестики. Там мав відбутися концерт, який влада заборонила. Тоді Ромас Каланта, з якого міліція неодноразово знущалася, написав записку: віддає своє життя на знак протесту проти окупації Литви радянською владою, проти порушення прав людини і за свободу. Приніс трилітрового бутля з бензином, облив себе і підпалив – у центрі Каунаса, у скверику біля музичного театру. У травні саме випов­ нюється 40 років. Розголосу влада не хотіла, але «циганська пошта» дійшла до кожного. І хіпі ви-

йшли. Тисячі людей пішли під відділок міліції, вимагаючи віддати батькам тіло – міліція розгубилась і віддала тіло родичам. 17 травня був похорон, який вилився у стихійні мітинги, де вже тоді вигукували «Свободу Литві» і «Смерть окупантам». Перекинули кілька міліцейських машин, були сутички, якщо не сказати побоїща, з міліцією. Вийшла вся молодь Каунаса, але «призвідцями» були «неформали». Певно, це чимось нагадувало події у Празі 1968-1969 років, коли себе спалив Ян Палах. У Каунас пригнали внутрішні війська і псковських десантників. Арештували сім-вісім сотень осіб, десяток людей посадили на три-п’ять років за антирадянщину, багатьох відправили на примусове лікування, решту сильно побили. Я почувався солідарним з литовцями, тож ми з товаришем автостопом через Білорусь приїхали в Каунас. Минуло вже кілька місяців після самоспалення Каланти, але всі й надалі говорили про це. Мене там арештували – у дитячому розподільнику пробув майже місяць як неповнолітній. Коли допровадили до

пальців й інформували КДБ. А ті вже були значно ліпше поінформовані, ніж менти. Комітетчики знали, що й до чого, з ними можна було навіть у полеміку вступати.

В

ербували тих, хто вживав наркотики чи був «тунеядцем», – на це заплющували очі в обмін на інформацію. Стукачі були не з хіпі, а переважно з «наближених»: на Вірменській крутилися «напівбогемники», вірші цитували… Гнилувата публіка – ми здогадувалися, хто з них «стукав», й намагались уникати. Якось зустрічають мене люди з оперзагону і кажуть: «Дивись, Олісевич, дограєшся – от на тебе вже навіть твої друзі написали». Показують писульку, що такого-то числа зібралося стільки-то людей, грали на гітарах, а Олісевич сказав тото й то-то. Стукачів тоді було повно не тільки у тусовках, а й у вишах і на роботах. На мене розсердилися через мої контакти із закордонними хіпі – наприкінці 1970-х я дав інтерв’ю югославському журналу «Джубокс», а його розповсюджували у Європі та Штатах. Тож у 1980-х до

1976

року я влаштувався у Інститут прикладного й декоративного мистецтва натурником, а 1980 року раптом звільнили, пояснивши: «Через таких, як ти, мене викликали в обком партії і я в лікарні лежав». Через юриста я подав у суд і буквально за місяць мене запросили назад: «Ой, ректор погарячкував». Але ненадовго. За півтора року на міській партконференції на мою адресу лунало, що я своїм виглядом і поглядами погано впливаю на молодь. Й інститутське бюро комсомолу (хоч я не був ні комсомольцем, ні студентом) пише: «Просимо кафедру рисунку розглянути питання про доцільність ставити на постановки товариша Олісевича, оскільки він своїм зовнішнім виглядом й ідейними переконаннями не сприяє формуванню в радянських студентів правильного розуміння почуття патріотизму». Позиватись я не міг, бо мене ж не звільняли – просто не давали заробити. Два роки перебивався, поки не вступив в Оперу монтувальником, а згодом реквізитором з меблів й освітлювачем.

““ 

У Стаха був широкий перстень із написом «Кострома», й тому дебілові-капітану привиділося: «Шептіцкій! Шептіцкій!» З іншої кімнати підполковник підійшов, каже: «Ти придурок! Який Шептицький? Кострома ж написано».

поїзда, бригадирові вручили моє свідоцтво про народження – у Львові мала зустріти міліція. Мені вдалося пояснити начальникові поїзда, що було і як. Він виявився сердечною людиною, віддав мені папери – дав змогу втекти.

У

книзі Куркова про львівських хіпі фігурую і я. Там є персонаж капітан Рябцев, його прототип – капітан Рубцов із львівського КДБ, який займався молодіжними рухами. На Дзержинського тягали нечасто – у райвідділах міліції були і райвідділи КДБ, а в міському відділені на Миру, 1 розміщувався міський відділ КДБ. Біля Оперного театру базувався комсомольський оперативний загін, вони робили рейди – боролися з буржуазною культурою. Їх не слід плутати з дружинниками. Оперзагони мали свої «пазіки-лазіки», їздили дискотеками, забирали тих, хто їм не подобався, фотографували, знімали відбитки

мене приходили сотні листів з-за кордону. Потім ми написали туди ще, вказавши прізвища. З черговим числом «Джубоксу» оперзагін нас забрав у міський комітет комсомолу на проспекті Шевченка. Чекали там на нас типові кадебешники. Хоча листа ми писали так, аби він сприймався двозначно – наприклад, «деякі люди з деяких причин надають руху хіпі політичний характер, а наша політика проста – ми за мир на землі, свободу і незалежність». І почалося: за яку-таку незалежність та за яку свободу... Тримали до 12-ї ночі, привели тлумачку, аби вона «Джубокс» перекладала. Відпустили, але попередили: «Ми тобі того не подаруємо». І після того я постійно відчував дихання в спину. Найпомітніше це було, коли відправляв листи з головної пошти. Моїх знайомих змушували кляузи писати – вони мені самі зізнавалися: «На тебе збирають».

З

араз складно зрозуміти, який був прес: то менти заберуть, то якийсь комуняка почне матюкати, хлопцям підкидали наркоту. Іноді я диву даюся, що ми дожили до теперішніх часів. Хрестоматійний приклад – пішли ми зі Стахом Кокінським 1977 року в кінотеатр «Мир» на «Ати-бати йшли солдати». Стах – кремезний старшина морфлоту, дуже подібний на Деміса Русоса, чорна борода й волосся до плечей. Стах відійшов, а до мене в фойє підходить п’яний капітан у чорних окулярах і з квітами. І мене тим букетом по лиці: «Ей ти, хіпі волосатий, вставай!» Підбігає другий: «Я його знаю, це націоналіст! Давай, забираємо». Мене скрутили, почали бити: по печінці, по голові – не розбирали. Потім привезли Стаха. Почали допитувати, де працюємо і так далі. Стах сказав, що працює на фабриці «Атлас». А ті: «Зрозуміло, звідки у Львові антирадянські агітки!» Той

Бунтареві й правозахисникові Алікові (Олегу) Олісевичу 54 роки, народився у Львові. Вчився у Львівській школі №78, закінчив ПТУ №17 (1975 р.). Учасник багатьох неформальних «тусовок», його неодноразово притягали до адміністративної відповідальності. У 1976-1984 рр. – натурник у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. У вересні 1978 р. дав перше інтерв’ю музичному журналу Dzuboks (Белград). З 1984-го – майстер зі світла Львівської опери. Організатор першої політичної демонстрації у Львові часів «перебудови» – 20 вересня 1987 р. Співзасновник правозахисної групи «Довіра», яку утворено в жовтні 1987-го. Одружений із югославкою Катериною, 1991-го переїхав у Белград, 1992-го повернувся до Львова. Став героєм останнього роману Андрія Куркова «Львівська гастроль Джиммі Гендрікса». Працює освітлювачем в Опері. пояснює, що він вантажник, але тамті вже в КДБ дзвонять. У Стаха був широкий перстень з написом «Кострома», а тому дебілу-капітану привиділося: «Шептіцкій! Шептіцкій!» З іншої кімнати підполковник підійшов, каже: «Ти придурок! Який Шептицький? Кост­рома ж написано. Відпусти їх». Капітан гукає до своїх: «Возьмітє ножніци, обрежьтє ім волоси». А ті відповіли: «Вам треба – ви й підрізайте». Різні люди траплялися…

17

-18 вересня 1977 року арештували у Львові близько п’ятисот хіпі – з усього Союзу люди з’їхалися. Кадебісти перелякалися, бо нічого не розуміли: 17 вересня вони святкували день возз’єднання Західної України, а 18-го ми відзначали день смерті Джиммі Гендрікса. Й вони шукали якийсь підтекст. Ми собі посиділи на Личакові, а коли йшли біля моргу на Пекарській, раптом крик у мегафон: «Остановітє колонну, главного ко мнє». Але наближатися менти боялися. Заблокували нас врешті біля Шахового клубу – перекрили вулицю з обох боків ЛАЗами і всіх забрали в Червоноармійський райвідділ – а там вже кадебешники з Москви і Пітера. Всіх сфотографували фас-профіль і розібрали по кабінетах допитувати – хто організував, хто такий Джиммі Гендрікс і «ґдє он живьот». Ми пояснюємо, що він уже вмер, а ті про своє: «Ви хотіли зірвати свято!» Всі відділення були переповнені. Одного естонця протримали три місяці в «дурці», потім етапували додому.


розмови 09

свобода, Гавел і Чорновіл І

діотизму вистачало. Наприклад, 1980 року, перед Олімпіадою, забрали мене до Рубцова. Він каже: «З туристами на контакти не йти, в розмови не вступати. Причину, аби тебе посадити, знайдемо». Коли ж до влади прийшов Андропов, почався жах. Сидимо на Вір­менці, приїжджає наряд: «Що робиш, каву п’єш? Ану документи». Людей забирали як злочинців. З кіносеансів пакували одразу до автобусів. У Львові 1984 року відбувалася конференція ідеологічних працівників СРСР – боролися з проявами буржуазної культури, сектантами і націоналістами. Мені це розповів кореспондент «Комсомольської правди» Віталій Панов, непогана людина: «О, старий, про вас тут генерали КДБ з Москви розповідали, указками показували, як хіпі й панки виглядають». Тоді вперше визнали, що таке явище в СРСР є. Приволокли мене в оперзагін, сидить там кореспондентка. Здається, Домбровська, писала в «Львівську правду» пасквілі а-ля «Плєсєнь заводітся в саду» – ото видра була. Каже: «Ми з вами хотіли б зробити інтерв’ю для програми “Єслі парні всєй зємлі”». Що найцікавіше – нічого не вирізали. Я казав: «Справді, я хіпі, мій вигляд – це протест проти нашої системи». Буквально за пару тижнів з’явилася програма, де мої слова оздобили реакцією «простих людей» – наприклад, курсантів військового училища: «Ето безобразіє, еті хіпі позорят страну, такіх надо сажать в лагеря! Во Львове націоналісти, етого нєльзя допустіть». Зрозуміло, журналістів відверто використовувало КДБ.

М

• фото: ZIK

и й тоді розуміли, що у Львові щось не те відбувається, – постійно натикалися на підлість не чужородних комуняк і комсомольців, а наших. Хоча зараз вони дружно кивають на Москву. Ми з Олегом Салом поїхали 1987 року автостопом до Москви. Саме був розпал перебудови, на Арбаті маса молоді грає на гітарах, купа хіпі – а міліція не забирає. Поїхали в Пітер – те саме. Свободи там було більше, ніж у Львові, а наша щербицька демократія… У Львові нас забрали на Мартовича в райвідділ. Питаємо: «За що!?» У відповідь: «А чого так ходиш?» Заправляв усім сержант – наш, галичанин. І тут раптом старший у званні росіянин прийшов – питається, що й до чого.

«Товаришу капітан, а вони то, а вони сьо». Той наказав: «Пускай ідут». Це ж просто тварюка-сержант вислужувався. Так і наша місцева партноменклатура, що зараз «великі патріоти», – от і вони, падлюки, стелилися… Львівські холуї-чиновники (українці, до речі) вислужувалися перед Кремлем, хоча він того і не вимагав: ніхто їх не змушував бути негідниками – їм самим ця підлість подобалася.

П

риїхали в Ригу – там мала бути перша демонстрація за незалежність. У центрі, біля пам’ятника Мілди, символу Свободи, все оточено ікарусами й бобіками, маса ментів стоїть у дві шеренги, навколо тисячі людей, а до пам’ятника пускають по одному. Пропоную товаришеві: «Давай і ми зробимо такий жест». Купили квіти, підходимо. Я кажу менту: «Товарріш мілліціаннер, ми бби хотєлллі паллажіть цввєти». Той щось слабко вірить. Ми пояснюємо, що приїхали із Стокгольма – мовляв, емігранти. Сержант покликав мордатого червонопикого начальника – і той нас пропустив. Коли люди побачили, що довговолосі хіпі квіти покладають (я ще два пальці показав, знак перемоги, а товариш руки стиснув

Леніна, потім по Горького, а вже як пішли по Івана Франка, біля нас з обох боків йшли хунвейбіни, почали шарпати: «Заберіть транспаранти». Перехожі нас відбили. Але після того двох наших виключили: одного з технікуму, іншого з інституту. Теперішніх ура-патріотів там не було видно. Цікаво, чого вони тоді не виходили на мітинги і на протести?

З

годом ми утворили правозахисну організацію «Довір’я», але все одно було тяжко. Наприклад, 1987го готували акцію проти вій­ ни в Афганістані, так мене пов’язали ще до її початку. Колю Марголіна запхали в «дурку», то за п’ять днів із московського прес-клубу «Гласність» приїхав Лев Тімофєєв і вони з Чорноволом й Іваном Гелем Колю звільнили. Наприкінці 1987 року було утворено дискусійний клуб при клубі «Будівельник», туди приходили Горинь і Чорновіл. Про нашу акцію вони вперше написали в самвидавному «Українському віснику». Чорновіл у 1980-х був справді дуже харизматичним, був генератором ідей та дій. Жив він з Атеною на Левітана. Коли я до них ходив додому, регулярно помічав стеження; виручало те, що я на ровері пересувався

““ 

Чорновіл з Атеною жили на вулиці Левітана. Коли я до них ходив додому, регулярно помічав стеження; виручало те, що я на ровері пересувався – топтуни за мною не встигали.

над головою), скандування посилилось. Коли ж нас вирішили затримати, люди почали прориватися. Менти кажуть: «Пускай ідут, нас сомнут». Вийшли, а до нас зразу люди, обнімають, щось говорять. Ми пояснили, що зі Львова, – вони ще більш зраділи. Як згадую, мені й зараз мурашки по шкірі. Це ж була не тільки участь у прибалтійській незалежності – це була наша Незалежність! Ми до Львова приїхали, зустрілися з хіпі, музикантами, поетами. Мене підтримав Олесь Старовойт (тепер депутат облради від «Нашої України». – ZIK), хотіли зробити щось подібне. Намалювали кілька транспарантів на ватмані: «Гласність», «Альтернативна військова служба – в дію», «Права людини». Було нас 30 людей. У Львові вдруге проводили День міста – у центрі маса народу. Але про це дізналися «хунвейбіни» з комсомолу (ми їх, щоправда, кликали через літеру «й»). Ми скандували «Гласність! Незалежність! Фрідом!», мали три гітари. Пройшли проспектом

– топтуни за мною не встигали. Руху хіпі Чорновіл до кінця не розумів, але ладили ми нормально. Він і його компанія української інтелігенції добре зналися на категоріях держави і нації, але не до кінця розуміли ширину особистої свободи – точніше, розуміли по-своєму. От Чорновіл не міг втямити, для чого волосся довге: а може, хіпі – то не дуже й українське? Вони були, на жаль, трішки догматичні. Можливо, тому Україні і не вдалося того, що звершилося в центральній Європі. Коли я вперше 1988 року виїхав за кордон, у Чехію, Вацлав Гавел перебував у середовищі контркультури, він любив рок-музику і мав волосся до плечей. Чорновіл до нас ставився з симпатією – ми, космополітичне і неформальне об’єднання, робили більше за багатьох. Проблема його середовища була в іншому – деякі його соратники скурилися: коли вони збагатилися і стали клерками, проти яких самі й виступали, то в очах людей скомпрометували саму ідею свободи, за яку бороли-

ся. З революціонерів вони перетворилися на міщан, які прикриваються псевдореволюційними гаслами. Таке от.

К

олись в Опері партійні дифіляди відбувалися 1 травня і 7 листопада. Грає гімн радянський – у ложі освітлювачів я встаю. Якось мене, довговолосого, побачили – партійці в ґвалт: «Ааа, що це таке?!» Секретар обкому Доб­рик істерику закатав. Потім мене шпиняли за інше: «Чого не встаєш, як гімн грає?» І я почав просто виходити, як його врубали… Минуло кілька років – і половина партноменклатури сиділа у ложах з націонал-демократами. Чому люстрації не зробили, чому архіви не відкрили на тих «мразей-стукачів»? Бо вони в одному залі вже разом сиділи – от у чому фокус. Пару років тому бачив такого собі Колю Расіна – був начальником оперзагону, а став банкіром, згодом прокрався і в СІЗО навіть сидів. Інші стали бізнесменами – проти чого вони колись і боролися… А Рубцов, коли Союз розпався, ніби виїхав до Росії.

У

мене було відчуття, що я переміг СРСР: ті виродки програли, а я залишився самим собою. Людина ж зав­ жди сама може вибирати, що і як. Яка ж то свобода, якщо запихаєш себе у рамки, тим паче заради грошей чи кар’єри? Свобода в тому й полягає, щоби лишатися собою, не обмежуючи прав іншого. Заради грошей люди йдуть на зраду, підкуп, обман – а я намагаюся жити чесно, скромно, нормально і ніколи не скаржився. Наші нацдеми бездарно все програють, бо людської гідності бракує, а жага наживи є. Вони відчули смак не благ влади, а тих збитків, котрі й калічать душу. Вони зіпсувалися наніц, забувши про ідеали та про своїх соратників по духу – за 20 років незалежності ми скотилися значно нижче, ніж були на початку. Тоді ми справді хотіли щось міняти… А за свої права люди мають боротися! Творити справді незалежні профспілки, єднатися, спільно тиснути. Інакше буде так, як тепер. Чимало моїх знайомих, як зійшли на шибеницю влади, скурвилися. Хоча, можливо, людина просто слабка істота – людські якості легко проміняє на комфорт. Можна їздити на «Шкоді», наприклад, – ні, потрібен «Мерседес». Є мільйон – треба мільярд. Це ж як піранья – вона їстиме, доки сама не лусне. Знаєте, коли я щось робив, ніколи не думав, що з того буду мати. Отак ми і жили. Хто лишився живим (а таких небагато), залишився собою. А це ж далеко не остання річ.

№17 3 травня 2012 року


репортаж 10

На стадіон — через перелаз Влада тренується обслуговувати матчі Євро-2012 при пустих трибунах текст: Ірина Залецька фото: Василь Гузінський

М

ені сказали на завтра забезпечити 30 тисяч уболівальників на стадіон. Де їх узяти, не уявляю, – нарікає одна з працівниць міськради іншій у коридорах Ратуші.

Запланований на 28 квітня матч між ФК «Львів» і ФК «Металург», який мав відбутися на «Арені Львів», за день до проведення перенесли на стадіон «Україна». Однак керівників штабу з підготовки та проведення Євро-2012, які запланували на цей день тестування всіх дотичних до чемпіонату служб, це не зупинило. В алярмовому порядку на євростадіон запросили грати команди Національного кубка шкільного футболу Євро-2012. А щоби заповни-

№17 3 травня 2012 року

ти трибуни, міська влада запросила студентів, освітян, медиків і школярів.

Курсанти на виліт

14:15 Температура повітря +25°С. Погода, на відміну від футболістів, не підвела і «працювала» в тестовому режимі літа. Біля Монумента слави на Стрийській гамірно – 700 студентів-другокурсників, які навчаються на військовій кафедрі НУ «Львівська політехніка», «пакують» в автобуси. «Давайте тісніше, щоби кілька разів не їздити», – командує один із організаторів. Хлопці прямують у міжнародний аеропорт «Львів» тестувати готовність працівників авіаслужб і нового терміналу до прийому та відправки вболівальників, які приїдуть на чемпіонат. 14:40 Перед будівлею нового терміналу аеропорту незвично тихо. Ворота і шлагбаум на вході до території летовища

забрали ще перед приїздом Януковича під час офіційного відкриття. Територія «вилизана», будівельного сміття вже немає. Дерева, які тоді висадили, зазеленіли, сакури зацвіли. А от газон засіяли недавно, тож поки зеленою травичкою він око не тішить. Але до чемпіонату ще місяць – виросте. Поруч із терміналом у затінку чергує автомобіль швидкої допомоги. – Якщо комусь стане погано, ми напоготові. Але сподіваюся, що все буде доб­ ре, – каже черговий лікар Казимир Осипчук. Медичні працівники явно оптимістично налаштовані й розслаблені. Студенти-військовики організованими шеренгами реєструються і проходять авіаційний конт­ роль. Сьогодні їх умовно відправлять відпочивати в Рим і Неаполь. В аеропорту спокійно і не гамірно. Перед будівлею терміналу самотня пасажирка допаковує щось у валізу: «Ви не знаєте, всере-

дині є магазини? Хотіла б ще дещо купити перед вильотом. Ні? А казали, що Duty-free вже працює…» До кінця травня проведуть ще два пробні тестування аеропорту. Наступного разу кількість пасажирів має сягнути тисячі. А останнє тестування на повну пропускну здатність летовища – 2000 осіб – відбудеться перед самим чемпіонатом.

Автобус на трьох…

15:30 По обидва боки площі Петрушевича стоять більше десяти великих автобусів із табличками «Для вболівальників. На стадіон». Поруч – декілька волонтерів. Передбачених сценарієм уболівальників усе ще немає. Для відтворення роботи громадського транспорту на час Євро-2012 вулицю Стрийську перекрили від площі до виїзду з міста. До 23:00 тут може їздити лише громад-

ський транспорт і автобуси, які довозитимуть уболівальників на матч. Працівники ДАІ пропускають авто лише за спеціальними перепустками, які видала міська рада. Андрій Корсан, водій одного з автобусів, розмовляє по телефону: «Що? Відправлятися? З трьома людьми? Та як скажете…» Перший автобус із трьома пасажирами вирушає на стадіон. Волонтери запевняють – люди будуть пізніше. Мовляв, ще рано. «ФК “Львів” на “Арені” не гратиме, але по квитки на матч впускатимуть», – запевняє волонтерка Анна Бежко. З якого дива фанати «городян» мають їхати на «Арену Львів», а не на стадіон «Україна», де грає їхня команда, дівчина не пояснила. Нас­тупний автобус відправився з сімома пасажирами… Літні жінки на лавочках у скверику грають в «дурня» і ліниво їдять морозиво: «Чуєш, а нащо то вони автобуси позганяли?» «Певно, до Євро готуються». «Ліпше

б лавки відремонтували, а то сісти нема де…»

«Зелений» коридор на Стрийській

16:20 Виявляється, з площі Петрушевича до стадіону можна доїхати менш ніж за 10 хвилин. «Мені б так щодня після п’ятої з роботи добиратися», – мріє Василь Кірхан, водій автівки з щасливою перепусткою. Даівці миттєво реагують на «папір» і пропускають машину через перехрестя СтрийськаНаукова. Автомобілістам, які рухаються по Науковій, не так весело – тут утворився чималий затор. Регулювальники руху на собі відчули «задоволення» пересічних городян від перекриття вулиць до Євро-2012: «І що, на Євро теж так буде?!» «Куди тепер об’їжджати?!» На в’їзді в місто – теж затор. Жодних знаків, які попереджали б водіїв про перекриття Стрийської, на під’їздах до Львова не встановили…


16:30 Перед автовокзалом те саме, що й на площі Петрушевича, – понад десяток порожніх автобусів, яких пригнали для транспортування вболівальників. Даівці стоять на виїзді з мікрорайону і не випускають автомобілістів на вул. Стрийську. На час Євро-2012 міська влада рекомендує мешканцям вул. Стрийської возити із собою документи, що посвідчували б місце проживання. Також перепусткою для вболівальників на власних авто буде квиток на матч. Цього разу мешканці Стрийської без перепусток, батьки школярів, які грають на «Арені Львів», – теж… Коли міськрада тестуватиме перекриття вулиці вже з перепустками і наскільки їх перевіряння утруднить рух, невідомо.

Тестування при порожніх трибунах

17:15 На «Арені Львів» порожньо. Лише на одній трибуні

сидять студенти військової кафедри НУ «Львівська політехніка» – ті самі, що перед цим тестували аеропорт. Згори над кожним другим сектором стадіону стоять працівники екстреної медичної служби та МНС. По два стюарди у проходах між секторами. Хвилювання перед початком матчу не відчувається – все дуже тихо і спокійно. «Нам заявили, що буде 30 тисяч людей, але я сумніваюся. Пів сьомої почнеться матч між “Львовом” та “Металургом” на “Україні”. Багато хто піде туди», – припускає одна зі стюардів. 18:30 Спека потрохи спадає. З динаміків чути Святослава Вакарчука: «Заплети у свої коси ніч…» Будівельники зосереджено підмітають центральні сходи, відгороджені стрічкою, – на час Євро-2012 їх використовуватимуть як другий вихід для вболівальників. 19:05 Команди вийшли на поле. З гучномовця чути голос коментатора, який, затинаю-

чись від хвилювання, просить «уболівальників та шановну громаду» не ламати стільців та не кидати фаєрів на поле. Хто міг би це робити, загадка. Адже два сектори трибун стадіону «закриті» батьками юних футболістів, які з гордістю спостерігають за грою своїх дітей на арені міжнародного рівня. Один – студентамидругокурсниками військової кафедри практично за місяць до складання присяги. А на решті трибун подекуди сидять діти середнього і старшого шкільного віку. «Вчора нам у школі роздали квитки вчителі. Мені мама дозволила піти разом з однокласниками. Але багато кого не пустили батьки. Дехто сам не хотів іти», – каже семикласник Олег Нижко.

З’явилося відчуття, що ти на матчі за кубок району...

19:25 Біля сектора журналістів скупчилися мілі­

ціонери, МНС-ники та працівники екстреної медичної служби. Стюард, який до цього не зважав на пересування журналістів, із серйозним виразом обличчя попросив не покидати трибун. «Вибухівка у смітнику!» – крикнув один із фотографів і почав прориватися до скупчення спецслужб. Та стюард був непохитний у своєму рішенні й викликав на підмогу декількох своїх колег. За три хвилини уявну вибухівку знешкодили й фахівці повернулися на свої позиції у секторах. Андрій Голдун, заступник начальника обласного управління охорони здоров’я, на запитання, чи будуть відпрацювання з потерпілими, загадково кинув: «Усе можливо…» Як заявив згодом Володимир Зуб, начальник управління охорони здоров’я міськради, медпрацівники працювали за схемою, напрацьованою ме-

репортаж 11

диками Європи: «Щось ми намагалися відпрацювати на стадіоні “Україна” під час проведення міжнародних матчів Польща-УкраїнаБілорусь. Щось – на офіційному відкритті “Арени Львів” 15 листопада торік. Ми побачили свої помилки та прорахунки, а потім під час кожного поєдинку, який тут відбувався, в тім числі й дитячого футбольного матчу, відшліфовували». До завершення гри в медпункт потрапили 11 уболівальників. Застосування міжнародного досвіду роботи медичних служб під час шкільного турніру виявилося дуже ефективним. 19:35 Перший тайм завершився. Глядачі потоком ринули до виходу. «Казали бути до кінця». «Мені пофіг, що казали. Нас ще з першої години маринують!» – студентам військової кафедри явно набридло «допомагати місту». Напівпусті трибуни спорожніли

ще більше. Щоби скоротити шлях, уболівальники виходили за територію стадіону і через шпарину в паркані прямували протоптаною стежкою в напрямі торгового центру «Кінг-Крос Леополіс». 21:15 Прес-конференція. Можновладці з мерії й обл­ держадміністрації звітували переважно перед іноземними журналістами та декількома вітчизняними. Підбили підсумки. Відзначили позитиви. Покаялись у недоопрацюваннях. Пообіцяли виправитися нас­тупного разу. На цьому тестування служб міста до масштабної футбольної події, на яку приїде не менше 30 тисяч активних футбольних фанів (а не 9 тисяч організованих студентів і батьків, які прийшли подивитись на гру своїх дітей), успішно завершилося... 23:00 Вулицю Стрийську офіційно відкрили для руху всього транспорту.

№17 3 травня 2012 року


рейтинг 12

Львів п

Серед міст Західної України тільки У А найкращий результат показав Т що найбіль Демографічна ситуація та безпека життя

Зайнятість та доходи насе

““ 

Львів примудрився опинитися у трійці аутсайдерів за міськими видатками (у перерахунку на душу населення) на охорону здоров’я й у п’ятірці аутсайдерів – за видатками на фізкультуру та спорт.

джету на фізкультуру та спорт (54,12 грн/ос.). Крім того, Тернопіль – другий серед міст із найнижчою злочинністю і найвищою народжуваністю, а також перший серед міст із найнижчою смертністю.

Утім хорошу демографічну ситуацію мають і всі інші обласні центри Західної України, крім Львова. Так, Рівне серед міст із високою народжуваністю і низькою смертністю посіло, відповідно, третє і друге місця, Луцьк – перше та сьоме, Івано-Франківськ – 11-те і третє. Як наслідок, найви-

№17 3 травня 2012 року

здоров’я і в п’ятірці аутсайдерів – на фізкультуру і спорт. Здавалося б, Євро2012 – це не лише стадіон і транспортна інфраструктура, а й привід звернути увагу на мережу міських спортивних установ. Проте на фізкультуру і спорт місто витратило тільки 11,48 грн/ос. – за цим показником Львів відстає від Тернополя майже вп’ятеро. За сумою балів (638) Львів посів скромне 17-те місце серед 45 міст. Водночас Чернівці зуміли зайняти шосту позицію (697 балів), Рівне – восьму (681), Луцьк – 11-ту (667,5), ІваноФранківськ – 13-ту (662). На

приріст заборгованості з виплати

зарплата штатних працівників

зайнятість у складі штатних працівників

безробіття

злочинність

забруднення атмосфери

міграція

смертність

народжуваність

користь Чернівців зіграв помітний міграційний приріст (різниця між кількістю прибулих і кількістю вибулих, віднесена до чисельності населення) – 7,3 ос. на тисячу жителів. За цим показником, який може слугувати індикатором привабливості життя в місті, Чернівці упевнено посіли перше місце, помітно обігнавши навіть Ялту. Для Львова міграційний ефект виявився не позитивним, а негативним: -2,1 ос. на тисячу жителів. У абсолютних цифрах населення Чернівців за рік збільшилося на 228 осіб за рахунок природного приросту і ще на 1858 – завдяки міграційному приросту, тоді як населення Львова зменшилося на 288 осіб через природний спад і ще на 1608 – через міграційний. Крім того, столиця Буковини увійшла до трійки міст із найнижчою станом на 1 січня 2012 року заборгованістю жителів з оплати ЖКП (у перерахунку на душу населення 180 грн/ ос., а у Львові – 372 грн/ос.) і підприємств із виплати зарплат (менш ніж 1 грн/ос., у Львові – понад 44 грн/ос.). У абсолютних цифрах борги із зарплати у Чернівцях протягом 2011 року скоротилися з 1,8 до 0,2 млн грн, тоді як у Львові цей показник зріс із 33,4 до 33,7 млн грн. Помітно скоротилися борги із зарплати і в Рівному – з 5,4 млн до 1,5 млн грн, що дало місту можливість увійти до десятки лідерів за темпами погашення і стати

населення, тис. ос.

С

воє четверте місце за сумою балів (714,5) Тернопіль заробив завдяки тому, що став першим за введенням в експлуатацію навчальних і лікувальних установ (1234 місця на 100 тис. населення), другим за введенням в експлуатацію житла (610 м2 на тисячу жителів) і за видатками міського бю-

щий природний приріст населення спостерігають саме в Тернополі (4,6 ос. на тисячу жителів), Рівному (4,3), Луцьку (2,9) й ІваноФранківську (2,6). Темпи народжуваності вищі, ніж темпи смертності населення, також в Ужгороді (1,7) та Чернівцях (0,9), і лише у Львові співвідношення зворотне (-0,4). При цьому Львів примудрився опинитися у трійці аутсайдерів за міськими видатками (у перерахунку на душу населення) на охорону

місто

Семен Бурчук

місце в рейтингу

• фото: Ігор Тишенко (2)

1

Київ

2806,7

39

37

40

25

18

44

45

45

3

2

Хмельницький

263,2

38

42

31

38

33

40,5

20

11

2

3

Севастополь

381,0

37

15

41

29

8

40,5

10

22

1

4

Тернопіль

217,4

44

45

3

41

44

17,5

35

4

1

5

Дніпропетровськ

1004,6

28

19

10

10

26

37,5

42

30

2

6

Чернівці

254,9

30

38

45

35

32

30

21

7

2

7

Біла Церква

210,0

25

40

43

31

43

9

3

9

3

8

Рівне

250,0

43

44

6

20

42

4

28

13

3

9

Вінниця

370,2

36

41

33

27

34

27,5

23

15

2

10

Кривий Ріг

665,4

32

5

9

3

12

23

31

43

1

11

Луцьк

212,4

45

39

39

37

16

6,5

36

8

3

12

Житомир

271,9

40

33

18

36

36

17,5

32

14

4

13

Івано-Франківськ

241,4

35

43

24

44

45

11,5

30

12

6

14

Сімферополь

360,4

42

17

25

34

7

33

40

26

3

15

Кременчук

226,7

10

27

27

13

40

20,5

34

40

1

16

Донецьк

974,6

3

20

7

15

17

40,5

39

44

1

17

Львів

759,1

26

35

8

42

41

32

41

20

1

18

Одеса

1008,7

22

28

34

22

31

44

24

25

2

19

Кіровоград

243,8

33

23

21

28

39

16

26

10

3

20

Черкаси

287,3

17

34

12

11

30

6,5

25

19

4

21

Полтава

298,3

8

26

14

33

28

20,5

44

28

3

22

Ялта

141,3

14

18

44

39

1

22

17

16

2

23

Ужгород

116,5

41

36

16

30

25

25

43

17

1

24

Харків

1444,0

6

30

15

40

14

36

29

24

4

25

Євпаторія

123,2

19

29

42

45

3

1

8

3

5

26

Суми

273,2

29

31

5

16

23

14

38

27

2

27

Маріуполь

487,4

4

14

28

1

19

35

27

42

3

28

Чернігів

296,8

11

32

32

14

37

6,5

22

5

1

29

Єнакієве

133,2

18

1

2

2

27

34

12

41

4

30

Запоріжжя

774,6

12

21

13

8

11

30

37

35

1

31

Сєвєродонецьк

120,6

9

13

17

19

22

15

18

34

1

32

Нікополь

120,9

34

2

1

7

2

2

19

37

4

33

Луганськ

468,7

7

24

4

5

13

44

33

23

2

34

Краматорськ

199,5

24

7

36

17

29

6,5

13

33

3

35

Дніпродзержинськ

249,8

31

11

37

4

10

13

14

32

2

36

Миколаїв

497,9

13

25

20

21

20

30

15

29

9

37

Мелітополь

157,0

27

22

35

32

35

25

5

1

2

38

Бердянськ

120,0

5

12

29

43

5

3

1

2

2

39

Херсон

339,6

23

16

11

23

24

25

16

6

1

40

Лисичанськ

121,2

21

8

23

6

9

11,5

11

31

4

41

Горлівка

280,6

15

3

22

12

21

27,5

7

36

3

42

Красний Луч

125,7

1

4

19

18

38

40,5

2

38

7

43

Слов`янськ

138,8

16

9

30

26

4

19

9

21

4

44

Макіївка

395,8

20

6

26

9

15

37,5

6

39

3

45 Керч

146,2

2

10

38

24

6

10

4

18

8

• Враховано 25 критеріїв. За кожним критерієм 45 балів відповідають найкращому показнику, 1 бал – найгіршому


рейтинг 13

пасе задніх

Методологія рейтингу

Ужгород не зумів піднятися в рейтингу вище за Львів. Тернопіль, увійшовши до четвірки українських міст, ьш динамічно розвиваються

введене в експлуатацію житло

на освіту

на охорону здоров’я

на соцзахист і соцзабезпечення

на культуру і мистецтво

на фізкультуру і спорт

міський бюджет розвитку

видатки міського бюджету на ЖКГ

видатки міського бюджету на транспорт, дороги тощо

будівництво, реконструкція, ремонт доріг

введення в експлуатацію навчальних і лікарняних закладів

21

45

45

29

30

42

45

45

11

44

32

44

42

43

19

31

896

39

37

25

42

45

41

37

27

28

32

20

19

31

33

33

39

807,5

19

25

21

23

30

44

43

44

43

23

45

41

14

41

42

36

15

751,5

Сума балів

заборгованість населення з оплати ЖКП на 1 січня 2012 р.

35

26

зарплати

рівень оплати населенням ЖКП

Розвиток міської інфраструктури

обсяг нефінансових послуг, реалізованих населенню

Видатки міських бюджетів на населення

роздрібний товарооборот підприємств

Видатки населення

заборгованість з виплати зарплати на 1 січня 2012 р.

елення

13

36

36

24

15

37

44

40

10

39

35

44

12

4

24

23

45

714,5

20

37

41

41

3

8

20

29

31

22

17

39

39

43

44

45

16

697,5

29

43

31

30

33

43

36

27

4

9

10

15

34

29

26

34

26

697

32

45

16

40

28

24

13

35

21

27

40

42

33

12

27

43

7,5

688,5

37

40

34

34

14

15

29

32

7

35

27

38

18

36

18

27

40

681

27

28

20

22

17

26

34

12

2

26

25

30

32

28

40

40

23

668,5

17

44

15

14

37

6

14

43

37

36

37

40

28

27

41

41

33

668

39

22

28

19

23

41

28

42

23

45

24

21

6

19

30

7

24

667,5

44

23

30

32

31

29

31

33

5

37

13

3

15

17

35

31

30

665,5

6

24

38

27

36

35

45

21

38

19

31

23

35

14

3

15

7,5

662

36

14

42

44

16

33

39

36

15

31

7

10

26

23

8

20

34

658

10

35

24

13

38

17

21

28

34

33

36

37

30

34

17

11

28

657,5

12

9

39

38

32

23

26

7

25

3

28

24

45

45

45

35

18

639,5

15

13

40

33

41

20

35

13

3

15

15

5

27

24

32

30

32

638

23

30

43

42

45

22

40

10

33

7

12

8

22

11

31

17

7,5

633,5

38

18

27

16

40

39

23

41

12

38

9

14

10

26

22

24

37

630

41

29

35

37

19

19

24

24

28

34

39

26

31

35

16

25

7,5

624

31

20

32

31

43

34

27

17

9

17

33

28

21

7

36

21

7,5

616

28

34

18

43

6

21

38

22

44

8

42

2

40

44

1

32

7,5

601,5

16

32

44

36

26

9

37

39

18

29

18

9

25

3

2

9

7,5

592,5

42

12

33

35

20

11

22

2

8

5

19

25

41

33

23

37

22

584

5

26

10

39

9

32

32

25

41

16

23

29

24

8

9

42

36

556

2

2

19

26

21

18

33

31

13

30

4

35

29

40

15

1

43

545

34

33

8

12

27

27

15

15

35

2

11

34

23

25

39

26

7,5

543,5

18

15

26

21

39

40

30

23

29

32

8

27

5

30

20

6

7,5

536

43

27

4

6

4

5

1

8

32

41

43

11

43

39

29

39

7,5

519,5

11

11

25

29

18

10

7

26

36

10

6

22

38

21

28

13

41

519

14

8

5

8

25

2

17

19

40

20

38

45

20

18

19

14

38

497

40

41

14

4

35

28

11

34

39

40

22

13

7

37

12

4

7,5

492,5

24

19

29

28

11

3

19

5

11

4

5

4

37

22

38

38

35

485

30

38

13

10

7

7

9

18

30

44

30

7

11

9

34

2

17

481,5

22

42

9

7

2

1

4

38

42

21

20

36

1

2

21

10

44

474

9

4

22

20

34

31

25

6

1

14

26

43

13

10

14

16

7,5

468,5

21

31

11

9

22

42

5

11

14

13

2

19

17

5

4

28

29

465

25

16

12

15

8

36

16

9

16

24

34

31

42

38

6

5

20

453

1

10

23

18

44

25

18

30

17

12

14

16

16

13

11

12

25

449

45

3

2

2

5

13

6

1

19

25

21

12

8

32

37

44

42

437,5

33

7

6

5

13

4

8

20

26

43

16

18

4

6

25

18

19

414,5

7

5

1

1

24

38

2

3

24

1

41

33

2

1

10

3

27

383,5

4

1

3

11

10

14

12

14

6

42

1

17

36

16

5

22

7,5

355,5

3

17

17

3

12

12

10

4

22

6

3

6

9

15

13

29

7,5

347

8

6

7

17

1

16

3

16

20

18

29

1

3

20

7

8

21

313

Рейтинг розвитку міст охоп­лює 45 найбільших міст України. Порівняння проведено за 25 критеріями, які утворюють п’ять груп по п’ять критеріїв у кожній, котрі умовно можна назвати «демографічна ситуація і безпека життя», «зайнятість і доходи населення», «витрати населення», «витрати міських бюджетів на населення», «розвиток міської інфраструктури». Для порівняння взято дані за 2011 рік, отримані у територіальних підрозділах Держкомстату, МВС і безпосередньо у меріях. При цьому абсолютні показники (наприклад, у гривнях чи квадратних метрах) співвідносились із кількістю мешканців. За кожним із критеріїв нараховували бали – від 45 за найкращий показник до 1 за найгірший. Потім ці бали додавали. Це й дозволило укласти підсумковий рейтинг: що більше балів, то вище місце. Якщо кілька міст за якимось критерієм мали однаковий результат, вони отримували середній бал відповідних місць – наприклад, якщо два населені пункти ділили перші два місця за певним критерієм, то вони отримували по 44,5 бала. шостим серед міст із найнижчою заборгованістю, що залишилася. Також Рівне увійшло до четвірки міст із найнижчою злочинністю, на 1 бал обійшовши Львів, а найблагополучнішою міліцейською статистикою зміг похвалитися Івано-Франківськ: 58 зареєстрованих злочинів на 10 тисяч жителів (у Тернополі – 79, у Рівному – 87, у Львові – 89). Ще переконливішу перемогу Івано-Франківськ отримав у боротьбі за право

повітря стаціонарними джерелами (тобто без врахування транспортних вихлопів) – 1,788 кг шкідливих викидів на одного жителя за рік. Трохи кращий результат показала тільки Євпаторія – 1,785 кг/ос., а Львів і Тернопіль, які посіли четвертеп’яте місця, – відповідно, 2,32 і 2,79 кг/ос. Зрозуміло, що у Львові ця благополучна статистика нівелюється вихлопними газами автомобілів особливо сильно. Луцьк посів перше місце за міськими видатками на соцзахист і соцзабезпечення (900 грн/ос.) і четверте – за видатками на освіту (1055 грн/ос.), обігнавши Львів за цими показниками, відповідно, в 1,31 і 1,42 разу. Також Луцьк увійшов до п’ятірки міст із найнижчим рівнем заборгованості населення з оплати ЖКП і до сімки міст із найшвидшими темпами погашення боргів із зарплати та найвищим рівнем міграційного приросту населення. Що ж до Ужгорода, кот­ рий за сумою балів (592,5) поступився Львову і посів у підсумковій таблиці «серединне» 23-те місце, то це місто хоч і найменше за чисельністю населення серед усіх залучених до дослідження, але вражає своїми контрастами. Воно посіло друге знизу місце за міськими видатками на транспорт і дороги, третє знизу – за ЖКГ, але водночас стало другим (після Києва) за роздрібним товарообігом і третім (після Києва та Полтави) за кількістю штатних працівників (усі ці показники беруть у співвідношенні до чисельності населення). На 100 жителів Ужгорода припадає 38 штатних працівників підприємств (при середньоукраїнському показнику 23) – цими цифрами відображається

““ 

Населення Львова продовжує скорочуватися, на відміну від інших великих міст Західної України. За минулий рік львів’ян стало менше майже на дві тисячі.

називатися містом із найдинамічнішим житловим будівництвом. За рік там було введено в експлуатацію 297,2 тис. м2 житла – по 1231 м 2 на кожну тисячу жителів. За цим показником Івано-Франківськ більш ніж удвічі перевершив свого найближчого переслідувача, тобто Тернопіль, і більш ніж утричі випередив Львів, який посів лише 35-те місце із результатом 398 м2 на тисячу жителів. У абсолютних цифрах це означає, що у Львові за рік було побудовано 301,2 тис. м 2 житла – лише трохи більше, ніж в Івано-Франківську, який за чисельністю населення поступається Львову більш ніж утричі. Нарешті, в Івано-Франківську зафіксовано вельми низьке забруднення

той факт, що в Ужгороді знаходять офіційну роботу перш за все у сфері торгівлі не лише самі городяни, а й жителі околиць. Також Ужгород увійшов до десяти кращих за міськими видатками на освіту, за введенням в експлуатацію житла і за споживанням населенням нефінансових послуг, але в той самий час опинився в десятці гірших за боргами населення за ЖКП, за будівництвом і ремонтом доріг, за міськими видатками на фізкультуру та спорт. Утім для Ужгорода місце в сере­ дині таблиці видається явно більш пристойним, ніж 17-та позиція для Львова.

Матеріал опубліковано із дозволу редакції тижневика «Коментарі»

№17 3 травня 2012 року


фоторепортаж 14 • Під час фестивалю «Дні культури та виноробства Угорщини – Мадяр Fest», який триватиме у подвір’ї Палацу мистецтв до 6 травня, виступають відомі угорські колективи з традиційними для цієї країни танцями і піснями. Гості свята також можуть покуштувати гуляш, бограч, ковбаски й продегустувати вино.

Травневий weekend

• фото: Василь Гузінський, Андрій Луковський

• У Львові пластуни відзначали День Першої пластової присяги квестом.

• На площі Ринок під час «Дня батяра» відбувалися театральні вистави, обирали Батярського Короля та Пані Батярову.

• У Палаці мистецтв організували свято читання для дітей – працював ярмарок книжок «Форум – дітям». Малеча мала змогу почитати цікаві книги, пограти у настільні ігри, нав­читися чогось корисного на майстер-класах, скуштувати смаколиків у кафе, розмалювати величезну картину. Дітвору тішили клоуни та актори на ходулях. Завітала на свято Юлія Лорд та заспівала кілька дитячих пісень.

• Виступ Анастасії Яремчук із київського гурту «АтмАсфера» під час 10-го ювілейного Міжнародного етно-джазового фестивалю «Флюгери Львова». Фестиваль, як завше, тривав три дні у дворику Ратуші. Але цього року прокидання відбулося з «Гич Оркестром» замість традиційного «Мертвого Півня».

• Чудова ідея весняного Параду вишиванок у виконанні соціал-націоналістів під проводом Юрія Михальчишина з ВО «Свобода» перетворилася на чергову страшилку для європейських ЗМІ про поширення неонацизму у Львові. Загалом участь в акції взяли близько 300 осіб – переважно представники ультраправого «Автономного опору». №17 3 травня 2012 року


життя на людях 15

Депутати порізали премії заступникам Садового 1

2

3

• 1. Ігор Насалик напахнючився своїми дорогими парфумами при знімальній групі. 2. У робочому кабінеті мера Калуша – ціла виставка зі сорока парфумів. 3. Годинник міського голови, який він одягає на роботу, коштує 11 тисяч євро (фото: фрагменти з програми «Хто тут живе?», телеканал ZIK)

Парфумер: мер Калуша облаштував у робочому кабінеті виставку ароматів

Ц

ього тижня на червоний диван телепрограми «Хто тут живе?» сів калуський міський голова Ігор Насалик, котрий вразив журналістів своєю гламурністю. Як побачили глядачі, робочий кабінет мера більше схожий на парфумерний салон. Поряд із його робочим столом облаштовано справжній куточок для душі: дзеркало і сорок видів усіляких ароматів. «Я справді люблю парфуми, адже кожен запах – це окремий настрій. Який настрій, такий парфум використовую», – розповів Насалик.

Свій настрій пан мер навіть продемонстрував знімальний групі «Хто тут живе?» на практиці. На словах: «Зараз я використаю “Гал Крістіан” – і ви зможете не лише побачити його, а й відчути», – Ігор Насалик розмашисто напарфумився. «Я люблю ексклюзивні аромати, які виробляють у дуже малих кількостях. “Гал Крістіан” мені подарувала дружина» – зізнався чиновник. Коштує такий парфум 3,8 тис. грн. Окрім того, у пана На­ салика є близько 15 годинників. Для журналістів він одягнув хронометр Aquanautic King Cuda

Subcommander ціною 11 тисяч євро. За словами калуського мера, він найкраще підходить для робочих буднів міського голови: «З таким годинником можна і займатися спортом, і плавати в басейні, і по підвалах та стріхах по роботі лазити». Любов Ігоря Насалика до найкращого проявляється і в усьому іншому. У побуті мера провінційного міста – лише брендові речі. Якщо телефони, то iPhone і Vertu, якщо одяг, то найвідоміших фірм. «Мені подобається Brioni, Dolce&Gabbana класична», – поділився красунчик.

До слова, за тиждень до ефіру на телеканалі ZIK посеред робочого тижня міський голова Калуша злітав відпочити до Еміратів. А згідно з його декларацією про доходи та видатки за 2011 рік, в автопарку міського голови дев’ять легкових автомобілів. Зокрема Peugeot-407, MercedesBenz, Mitsubishi-Lancer, Ferrari F430, Porsche Magnum, Bentley, Aston Martin DB9 та два ВАЗи. А члени його сім’ї мають Mercedes C500, Toyota Camry, катер Forewinds 3600 й два мотоцикли: Kawasaki і Suzuki.

Програма «ПРАВОкація» — переможець конкурсу «Честь професії»

В

икривальна програма «ПРАВОкація» телеканалу ZIK стала переможцем престижного конкурсу професійної журналістики «Честь професії – 2012» у номінації «Кращий резонансний матеріал». Фіналісти всеукраїнського конкурсу – проекти телеканалу ZIK «Хто тут живе?», «Об’єкт-2012. Уся правда про Євро!» та проект «Незалежність. 20 років зблизька». «ПРАВОкація» – це викривальна програма, що має на меті захистити право людей на гідне життя через викриття огріхів і зловживань в усіх сферах життя. Найвищу нагороду отримала одна з програм проекту (керівник Анна Кузюта) «Мажори. Все дозволено». У цій програмі журналісти досліджували нічне життя

«золотої» молоді. Поштовхом для вибору теми стала серія страшних автокатастроф в Україні за участю дітей високопосадовців та олігархів. Безумовним переможцем конкурсу «Честь професії» можна назвати програму «Гроші» (телеканал «1+1»), яка отримала нагороди у трьох номінаціях: «Краще журналістське розслідування», «Краще подання складної теми» та «Зупини корупцію». «Честь професії» – все­ український конкурс професійної журналістики, побудований на принципах кращих професійних журналістських конкурсів у світі. Його організатори – Українська асоціація видавців періодичної преси та Незалежна асоціація телерадіомовців.

• Керівник проекту Анна Кузюта

Д

епутати Львівської міської ради прийняли ухвалу про умови оплати праці заступників мера. Відповідно до ухвали, щомісячне преміювання заступників Андрія Садового має бути здійснене у розмірі 10% від посадового окладу в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі виконавчого комітету ЛМР на відповідний бюджетний рік із врахуванням фактично відпрацьованого часу. Також змінами визначено: надавати заступникам допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового

окладу. Ухвалою передбачено, що в окремих випадках ЛМР може прийняти рішення про зміну розміру премії заступника. Документ набуває чинності з 1 травня 2012 року. Як уже писала газета ZIK, Садовий та його заступники отримували значні премії. Наприклад, у грудні 2011-го премія мерові становила понад 13 тис. грн, Олегові Синютці – майже 15 тис. грн, Василеві Косіву та Володимирові Шевчуку – по більш ніж 12 тис. грн. А в інші місяці 2011 року службовці отримували регулярні премії у розмірі від 2 тис. до 5,5 тис. грн.

Львів’янин Павло Табаков переміг у телепроекті «Голос країни»

С

тало відоме ім’я переможця проекту «Голос країни. Нова історія». Ним став львів’янин Павло Табаков. За результатами глядацького голосування до суперфіналу пройшли Ангеліна Моняк і Павло Табаков. Четверте місце з 11,6% симпатій публіки посіла Марія Яремчук, третє з 23,61% голосів – львів’янин Назар Савко. У першому етапі Павло Табаков став безперечним

лідером голосування з неймовірною кількістю smsповідомлень і телефонних дзвінків – 40,47% від загального обсягу симпатій публіки. У суперфіналі голосування за Павла й Ангеліну відкрили знову, стартувавши з нульової відмітки. І знову Павло Табаков переміг. На «біс» пісню Павла «Тільки ти моя» співали всі конкурсанти шоу, а сам він отримав можливість підписати контракт із компанією Universal.

Los Colorados зняли у Львові кліп

В

ідомий гурт Los Colorados відзняв у Львові відео на власний переспів знаного хіта «Тільки у Львові». Координацією знімального процесу опікувався промоційний портал Львова VisitLviv.net. Як повідомляє портал AfishaLviv.net, протягом трьох днів гурт Los Colorados проводив зйомки

у різноманітних локаціях Львова – від площі Ринок до об’їзної дороги. «За сюжетом, четверо членів гурту різними шляхами дістаються до міста, долають труднощі, блукають і їздять на “Харлей Девідсонах”, щоби разом заспівати на Високому Замку», – розповів гітарист гурту Ростик Фук. «Особливістю пісні є те,

що Los Colorados додали їй нового чуття й звучання. Адже хлопці не лише переспівали її у власному польковому баченні, а й адаптували англійською мовою. Тож тепер Львів матиме ще одне якісне відео, котре можна буде показувати гостям міста як до Євро-2012, так і багато років опісля», – зазначив представник про-

моційного порталу Львова VisitLviv.net, який координував зйомки відео. Вихід кліпу Los Colorados на пісню «Тільки у Львові» очікують до середини травня. Нагадаємо, що гурт здобув популярність своїм кавером на пісню Hot&Cold, котра набрала близько п’яти мільйонів переглядів на відеосервісі YouTube.

• фото: офіційний сайт Павла Табакова

№17 3 травня 2012 року


репортаж 16

Храм у пастці Фрески, які не змило дощем, знищила пожежа

Наталя Горбань

У

се було ніби навмисно, аби знищити пам’ятку. Вогонь спалахнув із підвітряного боку на сухому дерев’яному горищі. Вітер розносив полум’я вздовж будівлі блискавично, а звідти іскри потрапили й на дах костелу та дубові сходи у вежі. Якби не було такого сильного вітру чи якби вогонь виник з іншого боку, руйнування були б значно меншими, – нарікає заступник начальника Сокальської виправної колонії №47 Петро Бачинський.

Із ним заходимо до «зони» у селищі Жвирка, на території якої розташовано костел. За брамою виправна установа схожа на занедбану промзону: напіврозвалені приміщення, іржава арматура, котельня із кривою цегляною трубою («вітри дують здебільшого в одному напрямі» – незрозуміло, жартома чи всерйоз пояснює мій провідник). Однак це лише перше враження. Безпосередньо біля монастиря бернардинів людно. Доки обходимо монастирські приміщення, минаємо кілька обгороджених високою сіткою майданчиків із в’язнями – «прогулянкових двориків». Дехто із засуджених стоїть осібно, інші групами. Їх рухи мляві – поспішати цим людям нікуди. Одні дивляться на мене насторожено, інші намагаються привернути увагу. «Журналісти? Мене зніміть! Я вам таке розкажу!» – кричить один із в’язнів. Біля одного з нових приміщень – «велике прання»: на другому поверсі густо розвішано щойно випрані речі. Намагаюся сфотографувати їх, але заступник начальника нагадує – знимкувати огорожу і колючий дріт заборонено. – Житлові приміщення ув’язнених були в монастирі. Після пожежі їх переселили в нові корпуси радянських часів: у класи, де раніше була вечірня школа, в кабінети… А в монастир тепер ніхто не заходить – там небезпечно, – каже Петро Бачинський. – До цього в нас було більше 640 в’язнів. 68 довічників вивезли у Львівський слідчий

№17 3 травня 2012 року

ізолятор відразу після пожежі, згодом ще 120 засуджених відправили в інші установи області. Решта наразі тут. Як буде далі, невідомо.

Чудотворна ікона

В’язницю в монастирських стінах облаштували 1958-го. Спочатку радянська влада організувала тут інтернат для інвалідів, згодом – виправну колонію, яка функціонує й нині. Колись костел, будівництво якого тривало 15 років і закінчилося 1619-го, був об’єктом паломництва католиків з усієї Речі Посполитої. Сюди приходили вклонитися чудотворній іконі Матері Божої. За легендою, її написав маляр Венжик у кінці XIV століття. Художник колись прозрів біля образу Матері Божої в Ченстохові і, натхнений зціленням, пообіцяв намалювати копію ікони. Однак удома він не зумів відтворити чудотворний оригінал, тому на прощу довелося йти знову. А коли повернувся додому після третьої такої мандрівки, знайшов удома вже готову ікону, хоча перед від’їздом вона була ледь розпочатою. Маляр передав її сокальському храму. 1519 року після набігу татар дерев’яна церква, де була ікона, згоріла, але образ вцілів, тож згодом його перенесли до костелу бернардинів, відтоді монастир називали «Руською Ченстоховою», а ікону – «Сокальською Богоматір’ю». У ХІХ столітті впродовж 50 років костел горів тричі. У полум’ї загинула й ікона. Однак найбільших руйнувань храм і монастир зазнали під час Першої світової війни.

Наслідки руйнування

До костелу заходимо через невеличкі двері у вівтарній частині – парадний вхід замурували ще за радянських часів. На підлозі біля входу лежить купа штукатурки, на яку перетворилася фреска роботи 1870-х «Вознесіння Господнє», – під час пожежі на дах кос-

• Так змінилася найвідоміша фреска цього костелу за минулі шість років: фото з архіву журналу «Ї» (зліва) – фото автора (справа)

телу обвалилася баня вежі з хрестом. – Ось дивіться, крізь діру можна побачити частину хреста, що впав на дах, – показує Петро Бачинський, доки ми під стіною йдемо до сере­ дини храму. Я намагаюся не наступати на уламки розпису, та це практично неможливо: час від часу під взуттям таки розсипається крихка штукатурка, яка ще донедавна була частиною фрески. Розгледіти на підлозі хоча б якісь деталі «Вознесіння Господнього» неможливо – серед купи вирізняються лише помальовані в голубе та брудно-зелене уламки. Серед каміння лежать і величезні ковані цвяхи та металеві скоби. Фотографувати залишки розпису кінця ХІХ століття заступник начальника колонії мені забороняє. – Чому? – запитую. – Начальство дало таку вказівку, – коротко відповідає Петро Бачинський. – Богдане, ну куди ти йдеш – там же може все обвалитися! – гукає хтось із працівників колонії до свого колеги в цивільному, який без крихти жалю йде по залишках фрески. – В принципі, відновити обвалену фреску можливо, якщо її до цього ніхто не чіпав, – пояснив згодом Василь Слободян, провідний науковий спеціаліст інституту «Укрзахідпроектреставрація». – Потрібно зібрати

кожну деталь і скласти їх докупи. Це неймовірно трудомісткий процес. Але фреска «Вознесіння Господнє» не була надто цінною, тому робити цього ніхто не буде. Стіни костелу до висоти близько трьох метрів побілено. Десь фарба доволі стара й облуплена, в інших місцях виглядає свіжою. На свіжовибіленій стіні ріже око незграбно намальований ядучо-рожевий хрест із орнаментом. «“Художества” одного з в’язнів», – пояснює заступник начальника виправної колонії. З одного боку в костелі Матері Божої вибиті шибки, з іншого три вікна, де колись, мабуть, були вітражі, замуровано – там років із двадцять тому облаштували ще три камери. У поганому стані й найвідоміша фреска цього костелу – Богдан Хмельницький на колінах перед чудотворною іконою Сокальського монастиря. Від пожежі малюнок не постраждав, але зображення фактично зми-

ла дощова вода, яка просочувалася минулими роками крізь зіпсутий дах. Сьогодні на цій фресці неможливо розрізнити практично нічого, натомість на фото 2006 року добре видно зображення двох козаків, які стоять на колінах перед образом Божої Матері. Про те, що один із них гетьман, свідчать гетьманська шапка та булава, що лежить поруч. Згідно з легендою, український гетьман хотів підступом узяти монастир, де в той час переховувалася польська шляхта та жінки із дітьми. Хмельницький попросив впустити його – начебто щоби вклонитися чудотворному образу. А сам, ідучи до ікони, шукав слабкі місця в обороні. Коли Хмельницький став на коліна перед образом Матері Божої, він ненадовго осліп. Зір повернувся, лише коли гетьман розкаявся в своїх намірах. Втім історики до такої легенди ставляться скептично. Хмельницький справді міг тут проходити, однак штурмувати невеличкий монастир для гетьманського війська не було сенсу. Щоправда, зайти до храму, щоби помолитися перед образом, він таки міг.

Що далі

– Зараз тривають переговори щодо передачі монастиря та храму громаді. Про нові будівлі радянських часів не йдеться. Можливо, в них буде розміщено виправний центр – значної охорони така установа не потребує, – розповідає заступник начальника колонії. Однак сьогодні це тільки наміри. 2007-го пенітенціарна служба теж мала намір передавати пам’ятку: – Ще тоді стан храму викликав побоювання, тому районна рада звернулася до Служби виконання покарань щодо передачі храму і монастиря громаді, – каже заступник начальника управління охорони культурної спадщини Львівської обл­ держадміністрації Андрій Левик. – Державна служба виконання покарань, зі свого боку, навіть склала кошторис – визначила, скільки треба коштів, щоби побудувати нову в’язницю і забезпечити людей, які там працюють, житлом. Але для того, щоби справа пішла далі, потрібне було рішення про виділення земельної ділянки площею 10-12 га. На жаль, органи місцевого самоврядування так і не прийняли такої постанови, тобто фактично відмовили у виділенні земельної ділянки на своїй території. – Громада хотіла, щоби цей заклад взагалі повністю виселили звідти. А виділення земельної ділянки означало б, що він буде лише перенесений, – пояснює керівник апарату Сокальської РДА Марія Христинич. Переговори відновили вже після пожежі. Втім навіть за найоптимістичнішими прогнозами, тяганина з документами займе не менше шести місяців: – На сьогоднішній день вони до нас звернулися, щоби ми вказали їм механізм передачі об’єкта. Адже вимога передачі пам’ятки національного значення від одного користувача до іншого передбачає низку документів – це і паспорт, і оцінка, й охоронний договір на пам’ятку, викопіювання планів, дослідження тощо (загалом до 10 пунктів матеріалів). Для підготовки цих документів знадобиться щонайменше півроку, – пояснює Андрій Левик.


особистість 17

• фото: Катерина Сліпченко

«Щасливими можуть бути тільки божевільні» Найвідоміший на планеті невротик Вуді Аллен знімає по два фільми на рік, але не перестає дивувати світ. Як йому це вдається, намагалася з’ясувати кінокритик Катерина Сліпченко

Я

переконаний, що щасливими можуть бути тільки божевільні. Ну що можу вдіяти? У мене завжди залишається сталий погляд на життя. Він у мене був таким з дитинства, а з віком тільки зміцнів. Врешті-решт щастя знаходять тільки ті люди, які чесні зі собою. Можливо, вони трохи придуркуваті, але хоча б щасливі.

Про неможливість щастя

Я сумна людина, песиміст – вважаю життя садомазохістським експериментом. Думати, що ти щасливий, означає брехати самому собі. Це і Ніцше казав, і Фройд. Потрібно просто створювати ілюзію, що живеш. Біда, нещастя – це мінімальна вимога драматургії. Якщо все гаразд і всі щасливі, то жодної цікавої історії не вийде. Коли мені кажуть: «Ось у вас всі герої невротики, нічого у них не клеїться», – то я раджу почитати Теннеcсі Вільямса або Юджина О’Ніла. Біда, неприємності – ось де беруться іскри. Уявіть собі, що у «Високому темному незнайомцеві» Наомі Воттс і Джош Бролін грають щасливо одружену пару – на що там дивитися? Ну, встають щодня, вмиваються – це як моє життя.

Про власне життя

На моє життя нецікаво дивитися. Я встаю рано, чищу зуби, веду дітей до школи. Потім стаю на бігову доріжку – для здоров’я. Потім пару годин репетирую на кларнеті. Це дуже нудний, дуже буржуазний спосіб життя.

Я сам не нудний, але моє життя в драматургічному сенсі, на щастя, дуже бідне. Єдина розвага – писання. Проте пишу я теж нецікаво, кульковою ручкою. Набирається десять сторінок – біжу до комп’ютера і набираю. Потім знову беру ручку – і так далі. Я вкрай рідко буваю нат­ хненним. Знаєте, я починав сценаристом на телебаченні. Там ти приходиш на службу в понеділок, а в суботу повинна вийти програма, і всі сідають і пишуть, ніхто не чекає, поки з’явиться муза. Є муза, немає музи – треба писати, тому що дедлайн. Я досі так умію. У наступному житті хотів би стати устрицею. Це чудовий варіант – лежиш собі на боці, водичка тепла, жодних проблем. Є мушля, яку можна в будь-який момент закрити…

Про жінок і страхи

Я був знайомий з кількома жінками своєї мрії. З однією навіть одружився. Там усе невдало вийшло, але ми досі дружимо. Узагалі, це особливості професії – коли працюєш у шоу-бізнесі, жінки мрії зустрічаються частіше. Якби я був бухгалтером або вчителем у школі, мені траплялися б приємні жінки, найімовірніше, розумні, але в кіно на тебе весь час звалюються просто неймовірні створіння. Хіба ще десь можливо щодня зустрічати Скарлетт Йоханссон, Пенелопу Крус і Наомі Уоттс? Звісно, між нами нічого не відбувається – але я їх бачу, бачу! І вони дивовижні. Бардем і Бандерас теж дивовижні, але мене це не хвилює… Фобії супроводжують мене впродовж усього життя. Страхи, рефлексії, непевність у

Вуді Аллен (ім’я при народженні – Аллен Стюарт Коніґсберґ) народився 1 грудня 1935 р. у НьюЙорку. Кінорежисер, актор, продюсер, письменник, джазовий кларнетист, чотириразовий володар премії «Оскар», хоча на жодній церемонії вручення не був присутнім. Одружений вчетверте. Найвідоміші фільми: «Сенсація», «Матч-пойнт», «Голлівудський фінал», «Знаменитість», «Мангеттен», «Кулі над Бродвеєм», «Усе, що ви завжди хотіли знати про секс, але боялися запитати», «Зелінг», «Ханна та її сестри», «Чоловіки та дружини». власних силах. Моя зовнішність теж на любителя, м’яко кажучи. Тому й пішов у комедію, де розповідаю про свої страхи так, що мені стає смішно. Наприклад, про імпотенцію. Тема не дуже радісна, правда ж? Однак я зняв «Усе, що ви хотіли знати про секс, але боялися запитати!» – світ сміявся. І я. Тому мене й люблять – як психоаналітика.

Про кіно

Ви знімаєте фільм, зустрічаєте прекрасних людей, а коли бачите результат, то усвідомлюєте, що він є дуже далеким від тієї стрічки, яка була у вас в голові. Її ніколи не вдається зробити. У мене щоразу в монтажній починається паніка: що я помилився, що мене всі зненавидять, і найпринизливіше – що заслужено. Потім приходить глядач, який не знає того ідеального фільму, який у мене в голові. І він може посміятися, отримати задоволення – ну, кумедний сюжет, оператор хороший,

і Скарлетт Йоханссон, знову-таки. Але для мене... Всі режисери, яких знаю, через це проходять, щоразу. Коли ти вперше бачиш чорновий монтаж фільму, всі твої надії й амбітні плани вилітають у кватирку. І тут впадаєш у відчай, а відчай перетворює тебе на повію. Починаєш хапатися за соломинки: чорт із ним, візьму сцену з кінця і запхаю її на початок, а це викину, а тут вставлю закадровий текст… Так здаються всі позиції – просто щоби вижити, аби фільм був хоч на щось схожий. Знімаю кіно, бо мене це відволікає. Роблю це не через звичку чи гроші. Для мене кіно – це терапія. Щоби не жити в реальному світі, занурююсь у зйомки, в нереальний світ. Коли фільм закінчується, бачу життя таким, як воно є – і відразу виникає бажання почати знімати нову стрічку. Люди в божевільні весь час щось роблять. Тому я постійно щось пишу та знімаю.

““ 

то зав’язати з кіно й почати писати книги?

Про старість і смерть

Усім відомо, що у мене дуже поганий зір, а тепер я ще і недочуваю. В мене погана пам’ять. Забуваю імена деяких акторів, які в мене знімаються – я вже надто старий, щоби пам’ятати всі ці прізвища! Я помітив, що з віком ніхто не стає розумнішим, добрішим або терпимішим. Нічого доброго в старінні немає. Тим паче, що старість призводить до смерті. Моє ставлення до смерті не змінюється з роками. Я категорично проти смерті! Мені простіше, звісно, з нею боротися, адже я трохи молодший за Олівейру (103-річний португальський режисер Мануел де Олівейра, який досі знімає кіно. – ZIK). Дехто хоче знайти безсмертя у своїх роботах або нащадках. Я ж волію відшукати його в

У наступному житті я хотів би стати устрицею. Це чудовий варіант – є мушля, яку можна в будь-який момент закрити.

У дитинстві я тікав у кіно від жахливої школи та інших «радостей» реального світу, дивився на Фреда Астера або Богарта. Тепер те саме, тільки по інший бік камери. Втікаю туди, де навколо мене всі ці прекрасні люди. Це чудовий спосіб перестати думати про життя і хвилюватися. Але мені здається, що мої фільми багато в чому схожі на книги. Ніби є якийсь оповідач, він і оповідає вам, про що йдеться. Іноді я навіть замислююся: може, мені вар-

тому, що не помру. А якщо доведеться померти, то хотів би задихнутися під тілами італійських акторок.

Про журналістів

ЗМІ створили хибне уявлення про мене. От побутує думка, буцімто я інтелектуал. Це, без сумніву, через те, що ношу окуляри. Друга помилка в тому, нібито я – великий майстер своєї справи. Це через те, що мої фільми не касові.

Жодне із цих тверджень не є правильним. Маю відчуття, що я не такий уже й видатний режисер. Можливо, це не закладено в моїх генах або я просто недостатньо геніальний, щоби зробити фільм, схожий на «Сьому печать» Берґмана. Ще мене часто подають як недоумка. А в душі я справжній Нерон!

Про дощ на Мангеттені

Із кожним роком мені все складніше знаходити гроші на фільми у США. Навіть якби дали потрібні кошти, студії хочуть бути лише банкірами. Вони прагнуть брати активну участь у проекті, мати право голосу при виборі акторів, сценарію, під час зйомок. Я хочу робити кіно так, як вважаю за потрібне. Саме тому зараз часто працюю в Європі, де можу отримувати гроші від спонсорів, які залишають мені повну свободу дій. Мене лякає те, що Голлівуд усе заповнює собою. Вже підросла молодь, яка про Фелліні тільки чула, але ніколи не бачила його фільмів. А Європа грамотна – принаймні в паризьких кінотеатрах завжди можна знайти чорно-білі фільми 1930-1940-х. Якби у мене було сто мільйонів, я їх усіх витратив би на дощ. Це головна моя проб­ лема – щоразу, коли говорю продюсерам, що хочу сцену з дощем, вони починають страшно тиснути: це так дорого! У мене є сюжет, де все відбувається під дощем, але довелося від нього відмовитися саме через бюджет. Тому якби мені дали багато грошей, я взяв би той сценарій. Я його давно написав, він називається «Мангеттен під дощем» – і там від початку до кінця лив би дощ.

№17 3 травня 2012 року


споживач 18

Тестування cосисок

З

меншеним варіантом ковбас є сосиски, сардельки та ковбаски. Про ковбаски й піде мова. А саме – про мисливські. Це переважно напівкопчені ковбаси, причому вищого ґатунку. Крім них до виробів

Марка

вищого ґатунку належать популярні краківська, полтавська і таллінська ковбаси. Так каже ДСТУ, але в продажу трапляються і варено-копчені ковбаски, і ковбаски першого ґатунку, виготовлені за ТУ.

Склад мисливських ковбасок був прописаний у ГОСТ 16351-86 (в оновленому ДСТУ його вже немає). Отже, до складу мисливських ковбасок має входити 30% яловичини, 10% свинини нежирної і 35%

жирної, а також 25% шпику (просто сала або жиру) бокового. Крім того: сіль кухонна, нітрит натрію, цукор-пісок або глюкоза, перець чорний або білий мелений, перець запашний і обов’язково часник (свіжий,

заморожений або сушений). Різні порушення технологічного режиму виробництва ковбасок «виливаються» у такі неприємні моменти, як зморшкуватість оболонки, утворення пустот усередині, різні колірні дефекти. Так,

поверхня ковбас вкривається зморшками переважно через дуже високу температуру сушіння виробів. Неприродно темний колір або його нерівномірність – наслідок дуже старанного копчення.

«Алан»

«Премія»

«Тульчин»

«Ятрань»

«Гармаш»

«Колбаспищепром»

«Наталі»

ТзОВ «Алан»/ м. Дніпропетровськ

ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат»/ м. Глобине, Полтавська обл.

ТзОВ «Тульчинм’ясо»/ м. Тульчин, Вінницька обл.

ТДВ «М’ясокомбінат “Ятрань”»/ м. Кіровоград

«Олександрівський м’ясокомбінат»/ с. Олександрівка, Одеська обл.

АТ «АПК-Інвест»/ м. Донецьк

ТзОВ «АДВ»/ м. Дніпропетровськ

Білки/ жири/ вуглеводи

18/ 45/ не вказано

Не менше 13/ не більше 50/ не вказано

18/ 45 /не вказано

Не менше 18/ не більше 45 /0

18/ 45 /0

Не менше 18/ не більше 45/ не вказано

Не менше 18/ не більше 45 / не вказано

Енергетична цінність, ккал у 100 г

477

418,5

477

477

477

477

477

Термін/ умови зберігання

Не більше 25 діб/ при 0…6°С

25 діб/ при не вище 6°С

Не більше 25 діб/ при не вище 6°С

До вказаної дати/ при 0…6°С

До вказаної дати/ при 0…6°С

До вказаної дати/ при не вище 6°С

Не більше 25 діб/ при 0…6°С

Свинина напівжирна, свинина нежирна, м’ясо волове, сало, сіль, часник свіжий, цукор, перець чорний або білий мелений, перець духмяний мелений, аскорбінова кислота, коптильні препарати, нітрит натрію

Свинина напівжирна, м’ясо волове, стабілізатор білковий, сіль, харчова композиція «Таримікс кабаносі» (стабілізатор Е450, Е451, цукор, спеції й екстракти спецій, підсилювач смаку й аромату Е621, антиоксидант Е300, регулятор кислотності Е330), цукор, часник свіжий, фіксатор кольору Е250

Свинина напівжирна, м’ясо волове, сало, свинина нежирна, сіль, часник свіжий, цукор, перець чорний мелений, перець духмяний мелений, нітрит натрію Е250

Свинина напівжирна, м’ясо волове, сало, свинина нежирна, сіль, часник свіжий, цукор, перець чорний мелений, перець духмяний мелений, фіксатор кольору нітрит натрію

Свинина, м’ясо волове, сало, сіль, часник, цукор, перець чорний, перець духмяний, нітрит натрію

М’ясо волове, свинина напівжирна, свинина нежирна, сало, сіль, цукор, вода, прянощі (часник, перець чорний, перець)

Свинина напівжирна, м’ясо волове, свинина нежирна, сало, сіль, цукор, часник, перець чорний мелений, перець духмяний мелений, покращувач смаку нітрит натрію

ДСТУ 4435:2005

ТУ У 30978685.001-2000

ДСТУ 4435:2005

ДСТУ 4435:2005

ДСТУ 4435:2005

ДСТУ 4435:2005

ДСТУ 4435:2005

Вигляд

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Консистенція

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Запах

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Смак

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Не відповідає

Не відповідає

Не відповідає

Не відповідає

Не відповідає

Не відповідає

Не відповідає

Жирність, %, заявлено/ фактично

45/ 37,5

Не більше 50/ 33,4

45/ 39,1

Не більше 45/ 34,7

45/ 32,4

Не більше 45/ 21,7

Не більше 45/ 28,3

Крохмаль, %

Не виявлено

Не виявлено

Не виявлено

Не виявлено

Не виявлено

Не виявлено

2,6

Маркування

Добре

Відмінно

Добре

Відмінно

Погано

Погано

Дуже погано

Відмінно

Відмінно

Відмінно

Відмінно

Відмінно

Відмінно

Відмінно

Органолептика

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Добре

Загальна оцінка

Добре

Добре

Добре

Добре

Задовільно

Задовільно

Погано

Виробник

Склад

Нормативний документ

Фізико-хімічні показники

Упаковка

Казка про сосиску Н езрозуміла подовгаста субстанція, барвник із якої зафарбував каструлю. На смак – немов туалетний папір, на запах – ще гірше. Жодних загадок: усі й так знають, які зараз роблять сосиски… На цих словах порядні виробники зазвичай обурюються. Втім показати виробництво незаангажованим журналістам таки відмовляються. Зауваження до сосисок можна пояснити бажанням

№17 3 травня 2012 року

купити щось якісне дешево. Як повірити, що кілограм м’ясного продукту коштує втричі дешевше від м’яса? На думку деяких покупців, так і має бути. Тільки ж м’ясо ще потрібно перемолоти, запакувати, витратити кошти на електроенергію, зарплати, рекламу, податки… Після цього «задешево» продукт продадуть лише у мріях. За українським стандартом, сосиски можуть бути

Хто вірить у м’ясний виріб, що коштує 15 гривень за кілограм?

першого та вищого ґатунків. І саме у виробів вищого ґатунку є шанс бути м’ясними. Тільки за умови, якщо ціна адекватна: щонайменше 50 гривень за кілограм. Зморщені сосиски, найімовірніше, замало наповнили фаршем або ж неправильно зберігали. Не забувайте і про короткий термін придатності цих виробів: у натуральній оболонці їх можна зберігати лише 72 години, у штучній

– до восьми діб. Найдовший термін придатності мають сосиски у додатковому вакуумному упакуванні – 10 днів. Добре читайте склад. Знаходите карагенан – отже у виробі буде багато води і менше м’яса, адже це вологоутримуючий компонент. Якщо ж переліку складників на обраному виробі немає, звертайтеся до продавця: він повинен надати етикетку із загальної тари.

Ольга Мовчан ведуча телепрограми «Книга скарг і пропозицій» на телеканалі ZIK knyga_skarg@ziktv.com.ua Коли вже принесли сосиски додому, можна перевірити їх на вміст крохмалю. Достатньо просто капнути йодом на зріз – якщо у виробі багато крохмалю, крапля посиніє. Придивіться до води, у якій варите сосиски. Якщо вона забарвлюється у рожевий чи навіть червоний колір, у них багато нітриту натрію. Тобто на виробництві ваш майбутній сніданок занадто підфарбували.

Можливо, саме через специфічні компоненти сосисок (нітрит натрію, вологоутримуючі складники, м’ясо не найвищої якості) нам і не дозволили знімати на кількох виробництвах під час підготовки програми «Книга скарг і пропозицій». Однак більшість виробників таки вказують реальний склад виробу, тож не лінуйтеся прочитати перед покупкою етикетку.


реклама 19

№17 3 травня 2012 року


телебачення 20 П’ЯТНИЦЯ, 4 травня

• Ефір: 12 канал (Львів), 04:00-06:00, 12:00-16:00, 21:00-00:00 (у будні), 02:00-08:00, 21:00-24:00 (у вихідні та свята). Цілодобово у кабельних мережах Західної України та Києва. Супутник: АМОS 2 4W; частота – 11609.75 МГц.; FEC (корекція похибок) 3/4; символьна швидкість – 3600 Ксимв./сек.; поляризація – горизонтальна.

СУБОТА, 5 травня

НЕДІЛЯ, 6 травня

ПОНЕДІЛОК, 7 травня

ВІВТОРОК, 8 травня

СЕРЕДА, 9 травня

ЧЕТВЕР, 10 травня

06:00 Перевірка на вечірку 06:25 Хіт-парад FM-TV 06:30 БудЕксперт 07:00 Мультисвіт 07:30 Огляд дня 07:55 Економіка зблизька. Спортивні новини 08:00 Погода 08:05 Чвертка з паном Марциняком 08:10 Вільний мікрофон 08:15 На всі 100 08:40 «Львівська політехніка» 08:55 Об’єкт-2012 09:15 Художній фільм 11:15 Мультисвіт 11:35 Чеховські оповідання 12:00 Огляд дня 12:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 12:15 Погода 12:25 Прямим текстом 14:00 Огляд дня 14:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 14:15 Погода 14:25 Чвертка з паном Марциняком 14:30 Вільний мікрофон 14:35 Здоров будь! 14:50 Художній фільм 16:55 Every day 17:10 Хто тут живе? 18:50 Дрес-код 19:15 ПРАВОкація 19:40 Хіт-парад FM-TV 19:50 Дитяча трибуна 19:55 Чвертка з паном Марциняком 20:00 Every day 20:10 Вечірня казка 20:35 Хроніка надій та ілюзій. ФІЗКУЛЬТУРА!

06:00 На всі 100 06:55 Твоє бачення. Вільний мікрофон 07:00 Мультисвіт 07:30 Огляд дня 07:55 Економіка зблизька. Спортивні новини 08:00 Погода 08:05 Вільний мікрофон 08:10 Особистий прийом 09:25 Скеля 09:55 Перевірка на вечірку 10:10 Художній фільм 11:40 Every day 12:00 Погода 12:05 Хто тут живе? 13:50 Вільний мікрофон 14:00 Погода 14:05 101. Служба порятунку 14:25 Чвертка з паном Марциняком 14:30 Паті з FM-TV 14:45 Прямим текстом 16:35 Обережно, діти! 17:10 Художній фільм 19:15 Тема тижня 19:25 Чеховські оповідання 19:55 Чвертка з паном Марциняком 20:00 Вільний мікрофон 20:10 Вечірня казка 20:35 КУЛЬТУРА

06:00 Художній фільм 08:00 Погода 08:05 Мультисвіт 08:30 Вектор 08:55 Тема тижня 09:05 Вільний мікрофон 09:10 Чому не так? 10:05 Художній фільм 12:00 Погода 12:05 Доміно 13:05 Хроніка надій та ілюзій. ФІЗКУЛЬТУРА! 13:30 Книга скарг і пропозицій 14:00 Погода 14:05 Хто тут живе? 15:50 ПРАВОкація 16:20 Sundaynews 16:40 Чвертка з п. Марциняком 16:45 Концерт «Уматурман» 17:40 Лісовий сектор 18:00 Хіт-парад FM-TV 18:40 Вектор 19:10 Чоловічі розваги 19:45 Чвертка з паном Марциняком 19:55 Вільний мікрофон 20:00 Дитяча трибуна 20:10 Вечірня казка 20:35 Хроніка надій та ілюзій. ФІЗКУЛЬТУРА!

06:00 Особистий прийом 07:00 Мультисвіт 07:30 Погляд на тиждень 08:20 Книга скарг і пропозицій 08:50 Хіт-парад FM-TV 08:55 Тема тижня 09:10 Художній фільм 11:15 Лісовий сектор 11:35 На всі 100 12:00 Огляд дня 12:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 12:15 Погода 12:25 Чому не так? 13:25 Вектор 13:50 Тема тижня 14:00 Огляд дня 14:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 14:15 Погода 14:25 Дитяча трибуна 14:35 Хіт-парад FM-TV 14:40 Every day 14:50 Хроніка надій та ілюзій. ФІЗКУЛЬТУРА! 15:20 101. Служба порятунку 15:40 Дитяча трибуна 15:55 Чвертка з паном Марциняком 16:00 Хіт-парад FM-TV 16:05 Художній фільм 18:10 Особистий прийом 19:20 Перевірка на вечірку 19:45 Тема тижня 19:55 Хіт-парад FM-TV 20:00 Дитяча трибуна 20:10 Вечірня казка 20:35 Хроніка надій та ілюзій. ФІЗКУЛЬТУРА!

06:00 ПРАВОкація 06:25 Хіт-парад FM-TV 06:30 Чоловічі розваги 07:00 Мультисвіт 07:30 Огляд дня 07:55 Економіка зблизька. Спортивні новини 08:00 Погода 08:05 Чвертка з паном Марциняком 08:10 Вільний мікрофон 08:15 Паті з FM-TV 08:30 Дрес-код 08:50 Перевірка на вечірку 09:10 Художній фільм 11:10 БудЕксперт 11:30 Здоров будь! 11:45 Власний бізнес 12:00 Огляд дня 12:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 12:15 Погода 12:25 ПроКарпати 12:50 ПРАВОкація 13:15 101. Служба порятунку 13:35 Книга скарг і пропозицій 14:00 Огляд дня 14:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 14:15 Погода 14:25 Чвертка з п. Марциняком 14:30 Вільний мікрофон 14:35 Дитяча трибуна 14:40 Every day 14:50 Хроніка надій та ілюзій. 15:20 Прямим текстом 15:50 Хіт-парад FM-TV 16:05 Художній фільм 18:10 Доміно 19:10 На всі 100 19:35 БудЕксперт 19:55 Здоров будь! 20:10 Вечірня казка 20:35 Хроніка надій та ілюзій

06:00 Книга скарг і пропозицій 06:55 Хіт-парад FM-TV 07:00 Мультисвіт 07:30 Огляд дня 07:55 Економіка зблизька. Спортивні новини 08:00 Погода 08:05 Чвертка з п. Марциняком 08:10 Вільний мікрофон 08:15 ПРАВОкація 08:45 Every day 08:55 101. Служба порятунку 09:15 Художній фільм 11:15 Перевірка на вечірку 11:55 Хіт-парад FM-TV 12:00 Огляд дня 12:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 12:15 Погода 12:25 Об’єкт-2012 12:45 Люстрація 13:15 Дрес-код 13:30 Власний бізнес 13:50 Здоров будь! 14:00 Огляд дня 14:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 14:15 Погода 14:25 Чвертка з паном Марциняком 14:30 Вільний мікрофон 14:35 Дитяча трибуна 14:40 Every day 14:50 Обережно, діти! 15:20 Прямим текстом 15:50 Хіт-парад FM-TV 16:05 Художній фільм 18:10 Чому не так? 19:15 ПроКарпати 19:45 Здоров будь! 19:55 Тема тижня 20:10 Вечірня казка 20:35 Обережно, діти!

06:00 Чеховські оповідання 06:25 Хіт-парад FM-TV 06:30 БудЕксперт 07:00 Мультисвіт 07:30 Огляд дня 07:55 Економіка зблизька. Спортивні новини 08:00 Погода 08:05 Чвертка з паном Марциняком 08:10 Вільний мікрофон 08:15 Власний бізнес 08:40 Every day 08:55 Хіт-парад FM-TV 09:00 Здоров будь! 09:10 Художній фільм 11:15 Люстрація 12:00 Огляд дня 12:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 12:15 Погода 12:25 Хто тут живе? 14:00 Огляд дня 14:10 Економіка зблизька. Спортивні новини 14:15 Погода 14:25 Чвертка з паном Марциняком 14:30 Вільний мікрофон 14:35 Дитяча трибуна 14:40 Every day 14:50 Хроніка надій та ілюзій 15:20 Об’єкт-2012 15:40 Тема тижня 15:50 Перевірка на вечірку 16:05 Художній фільм 18:10 Вектор 18:40 На всі 100 19:35 Чоловічі розваги 19:55 Хіт-парад FM-TV 20:00 Чвертка з паном Марциняком 20:10 Вечірня казка 20:35 Хроніка надій та ілюзій

21:00 Огляд дня 21:25 Економіка зблизька 21:30 Спортивні новини 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 21:55 Вільний мікрофон 22:00 101. Служба порятунку Ексклюзивні новини від рятувальників, оперативне відео з надзвичайних подій, фахові поради експертів і правила безпеки, а також відважні вчинки справжніх героїв, які живуть поруч із нами та не бояться рятувати людські життя. 22:25 Особистий прийом Телеприймальня ZIKу, яка допомагає прибрати невидимі бар’єри між людьми та чиновниками. Щоп’ятниці керівники області й міста у прямому ефірі відповідають на запитання глядачів і допомагають вирішувати їхні проблеми відповідно до своїх повноважень. 23:25 Тема тижня 23:35 КУЛЬТУРА! 00:00 Художній фільм

21:00 Книга скарг і пропозицій Наймасштабніший споживчий проект Західної України перевіряє популярні товари і продукти: що ми насправді їмо і чим користуємось у побуті? Шокуючі результати лабораторних досліджень, безпрецедентні експерименти й невідомі подробиці виробництва, аби ви завжди могли зробити правильний вибір. 21:25 Погода 21:35 Чому не так? Ми створили умови владі, ми дали повноваження депутатам, ми платимо податки! Чому не так? Почуймо справжні причини, що руйнують права та закони, обмежують свободу і ставлять під загрозу національну безпеку! Ми маємо право спитати: «Чому не так?» 22:35 Вектор 23:00 Доміно 00:00 Художній фільм

21:00 Погляд на тиждень Неупереджено, докладно, глибоко – про головні події. Хвилюючі теми, фахові коментарі й обговорення топ-теми тижня із запрошеним у студію гостем. 21:45 Погода 22:00 Власний бізнес 22:20 БудЕксперт 22:45 Перевірка на вечірку 23:05 На всі 100 00:00 Художній фільм

21:00 Огляд дня 21:25 Економіка зблизька 21:30 Спортивні новини 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 21:55 Твоє бачення. Вільний мікрофон 22:00 ПРАВОкація Прихована камера, відверті інтерв’ю, екстремальні ситуації, реакції відповідальних осіб. Розслідування, що обурюють, шокують і захоплюють, але найголовніше – допомагають. Журналісти викривають порушників і хабарників, долають корупцію та зловживання в усіх сферах, аби захистити право кожної людини на гідне життя. 22:20 Здоров будь! 22:30 ПроКарпати 23:00 Прямим текстом 23:30 Хроніка надій та ілюзій. Радянська Україна 00:00 Художній фільм

21:00 Огляд дня 21:25 Економіка зблизька 21:30 Спортивні новини 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 21:55 Вільний мікрофон 22:00 Об’єкт-2012. Уся правда про Євро! Невідомі подробиці, приховані деталі підготовки кожного об’єкта, приуроченого до Євро-2012 у Львові. Які покращення для міської інфраструктури принесуть ці змагання? Чи за призначенням використовують багатомільйонні державні кошти, виділені на підготовку до футбольного чемпіонату? 22:25 Люстрація Його називають феєричним популістом вітчизняної політики. Він не погоджується. Каже, що є радикалом. Цей політик заявляє про амбіції стати президентом України. Може, тому, що сидів у тюрмі? Олег Ляшко. 23:00 Прямим текстом 23:30 Обережно, діти! 00:00 Художній фільм

21:00 Огляд дня 21:25 Економіка зблизька 21:30 Спортивні новини 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 21:55 Твоє бачення. Вільний мікрофон 22:00 Хто тут живе? Програма вийде у незвичному форматі про людей, котрі, попри все, зберегли гідність як під час війни, так і після неї. У студію завітають справжні герої: ветерани Другої світової війни, афганської війни та УПА. 00:00 Художній фільм

21:00 Огляд дня 21:25 Економіка зблизька 21:30 Спортивні новини 21:35 Погода 21:45 Чвертка з паном Марциняком 21:55 Твоє бачення. Вільний мікрофон 22:00 Прямим текстом Про політику – лише прямим текстом! До відвертої дискусії Остап Дроздов запрошує експертів, аналітиків і політичних діячів. Актуальні події, що відбуваються у суспільстві, стають темою для обговорення у студії. Це програма для вдумливих телегурманів, що змушує не просто слухати, а чути. Не просто дивитися, а мислити. 00:00 Художній фільм

реклама

№17 3 травня 2012 року


історія 21

Комсомольська шуфля

• Стадіон «Дружба» на момент відкриття (фото з газети «Вільна Україна», 20 серпня 1963 р.)

1963 року кошторис будівництва стадіону «Дружба» у Львові становив 100 тисяч радянських рублів Богдан Білан

Т

ого дня здавалося, що весь Львів рухався у напрямку парку «Залізна Вода». Йдучи, люди обговорювали, як і що робилося, що вдалося і що ні, а що треба допрацювати. Йшли, як задоволені господарі до об’єкта своєї багатоденної праці, про який уже давно мріяли, а тепер власними руками створили. 18 серпня 1963 року відкривався стадіон «Дружба». Офіційно спортивну арену будували менше п’яти місяців – з 1 квітня до 17 серпня 1963 року. Однак насправді активні підготовчі роботи на місці старого глиняного кар’єру тривали більше трьох років. «Чотири роки тому тут був пустир, а сьогодні зусиллями робітничої молоді (на громадських засадах) створена перша черга спортивного комплексу і чудовий молодіжний парк», – писала газета «Львовская правда» у серпні 1963 року. Проект розробили четверо львівських архітекторів – Ярослав Назаркевич, Лариса Скорик, Ярослав Порохнавець і Володимир Блюсюк.

““ 

«Оголосивши спортивну будову комсомольською, юні львів’яни – робітники підприємств, студенти вузів, учні технікумів і шкіл – спорудили казковий палац, чудове місце відпочинку для трудящих», – захоплено розповідала про отриманий результат газета «Ленінська молодь». На практиці це виглядало так: представники підприємств і навчальних закладів Львова й області мали безкоштовно відпрацювати на будівництві 150-250 годин кожен. Те саме стосувалося і виділення важкої техніки: на підприємство надходило відповідне розпорядження – і наступного дня трактор, бульдозер чи самоскид із повним баком пального та водієм був на об’єкті. Однак більшість робіт виконували вручну. Тудисюди безперервно снували тисячі носилок, відер і знаменитих «комсомольських шуфель» – вдвічі більших від звичайних. Студентів і учнів бракувало, тож до робіт масово залучали військових – солдатів строкової служби. Працювали навіть ув’язнені – щоправда, окремо і під особливим наглядом.

Ні брак грошей, ні відсутність кваліфікованої робочої сили не стали на перешкоді амбітним планам. Рецепт був простий – працювати треба безкоштовно.

М

ісце під новий стадіон вибрали вдало. Раніше тут був закинутий глиняний кар’єр, навколо якого вже була створена певна інфраструктура й існували під’їзні дороги. Та й розташований він неподалік центру Львова, тож за потреби сюди легко можна було дістатися пішки. Те, що сьогодні видається неймовірним, на початку 1960-х у СРСР було звичною справою. Ні брак грошей, ні відсутність кваліфікованої робочої сили не стали на перешкоді амбітним планам. Рецепт був простий – працювати треба безкоштовно.

Результатом такого «всенародного ентузіазму» стала нереально низька, як на теперішні часи, вартість будівництва. Згідно з держактом, кошторис першої черги будівництва стадіону становив 100 тис. крб. Кваліфікований будівельник тоді заробляв близько 100 карбованців на місяць...

К

ерував будовою Василь Мазур, третій секретар Львівського міськкому партії. За свідченнями очевидців, він не цурався долучитися до «чорнової» роботи разом зі студентами і робітниками, але здебільшого сидів із паперами на одній із неза-

• Будівельні роботи на стадіоні (фото: Ярослав Янчак)

вершених трибун, завжди на одному й тому ж місці. Згодом співробітники та підлеглі Мазура навіть запропонували назвати новий стадіон його іменем, але їхнє прохання не підтримали. Нав­паки – Василя Мазура після завершення будівництва зняли з посади секретаря міськкому. Очевидно, за надмірну ініціативність.

П

ісля здачі в експлуатацію стадіон «Дружба» передали під опіку «Електрону», сповідуючи радянський принцип закріп­ лення громадських об’єктів за підприємствами, які їх потім утримували. Працівників стадіону приймали на роботу на «Електрон», тут вони числилися при певних цехах, хоча насправді працювали на добудові й утриманні спортивної арени. Водночас з основним об’єктом закладали і парк навколо нього, який назвали, як і стадіон, – «Дружба». Спланували його таким чином, щоби створити якнайкращий доступ до споруди. У 1990-х парк перейменували на «Снопківський» – за історичною назвою місцевості, де він розташований. Загальна площа території нового спортивного комплексу разом із парком становила майже 40 гектарів. «Львів’яни одержали чудовий подарунок: у мальов-

ничому куточку міста, біля парку Залізні Води, закінчено будівництво першої черги стадіону “Дружба”. Це буде одна з найбільших спортивних споруд респуб­ ліки. Трибуни вмістять 32 тисячі глядачів, а після завершення всього комплексу будівництва – понад 40 тисяч. Стадіон матиме прекрасну бігову доріжку, легкоатлетичні сектори, різні ігрові майданчики. Збудовано душові, лікарські кабінети, ряд підсобних приміщень. Велику участь у будівництві взяли трудящі Львова, зокрема молодь. Юнаки та дівчата проводили тут недільники та суботники», – писали кореспонденти «Вільної України» 20 серпня 1963 року.

С

тадіон у той час був чи не єдиним місцем, де панувала справжня демокра-

тія, але водночас і культура. Тоді ніхто не міг дозволити собі кинути пляшку на поле чи скандувати матюки. Зате в своїх емоціях і переживаннях людина ставала вільною, не боялася, що сусід по лавці «закладе» тебе завтра, як це міг зробити сусід у будинку чи колега на роботі. На стадіоні вирували баталії не лише на полі, а й на трибунах. Нерідко вони переходили межі спортивної тематики. Весь період до початку перших демократичних мітингів саме спортивна арена виконувала функцію центрального майдану міста, де затиснуті системою люди могли відчути свободу. – Спочатку стихійно виникали післяматчеві багатотисячні походи від стадіону «Дружба» до центру міста, які перетворювалися на справжні демонстрації, – згадує Ілько Лемко, відомий львівський краєзнавець. – Від матчу до матчу

““ 

рух у центрі міста. Поступово разом із вигуками «“Карпати” – вперед!» з натовпу дедалі частіше лунало «Україні волю!»

С

тадіон «Дружба» був свідком цілої низки історичних подій. Наприк­ лад, 1967 року до Львова на дні радянсько-чехословацької дружби прибули, напевно, найзнаменитіші люди того часу – перший космонавт Юрій Гагарін, перша жінкакосмонавт Валентина Терешкова та перша людина, яка побувала у відкритому космосі, – Олексій Леонов. На стадіоні їм організували багатотисячну зустріч із мешканцями міста. «Зірки космосу» приїхали на відкритій машині, здійснили коло пошани та виступили на трибуні. У пам’ять про цю подію на одній з колон стадіону була вміщена пам’ятна таблиця, котра, на жаль, зникла під час реконструкції у 1990-х.

Поступово разом із вигуками «“Карпати” – вперед!» із натовпу дедалі частіше лунало: «Україні волю!»

ці демонстрації поступово набували організованості й чіткого маршруту: проспектами Шевченка, Леніна (тепер Свободи), потім натовп звертав ліворуч перед Оперним і рухався проспектом у протилежному напрямку. Міліція хоча й хапала найактивніших демонстрантів, усе ж нічого не могла вдіяти з 10-20-тисячним натовпом – і на цей час перекривала автомобільний і трамвайний

• Юрій Гагарін та Олексій Леонов під час візиту до Львова (фото з газети «Ленінська молодь», 20 серпня 1963 р.)

На цьому ж стадіоні «Карпати» спочатку перемагали, а згодом приймали вітання з нагоди історичної події для футбольного Львова – здобуття Кубка Радянського Союзу 1969 року. Хоча перший свій матч на новому стадіоні 18 серпня 1963 року проти вільнюського «Жальгіріса» «Карпати» програли – 0:1. У 1970 році Львів уперше побачив на своєму стадіоні бразильських футболістів зі знаменитого «Палмейрас» – тоді на 42-тисячній «Дружбі» зібралося понад 50 тисяч уболівальників. 1992 року стадіон «Україна» (перейменований 1990го) приймав фінал Першого чемпіонату незалежної України. У цьому матчі «Динамо» (Київ) поступилося сімферопольській «Таврії».

Подяка за допомогу в підготовці матеріалу директорові стадіону Олександрові Когуту та багаторічним працівникам стадіону Іванові Панцюку та Ігореві Філю

№17 3 травня 2012 року


гумор, афіша, комікс 22

Про святих і грішних

Я

нині так сміявся, що мало не дістав скрут кишок! Аж мені руки по столі скачуть! Ви думали, мої кохані, що ми живемо в бідній країні? Не смішіть мене, бо зараз на споднях ґудзик встрілить! Не може бути бідною країна, а особ­ ливо її нарід, коли, перепрошую, член уряду, віце-прем’єр-міністр, міністр соціальної політики в одному лиці пан Сергій Тігіпко задекларував за 2011 рік 26 млн 911 тис. 227 гривень доходів! Таку суму вказано в його декларації, опублікованій в газеті «Урядовий кур’єр». Ви можете собі уявити, щоби чоловік з такими статками направду переймався нашими пенсіями і зар­ платами? Якщо так – то ви правдивий романтик і вас можна прижиттєво канонізувати. Але, знаєте, зазвичай всі святі – великомученики. То ліпше не спішіть бути наївним і задуже романтичним. Але й то ще не найсмішніша новина! Другу подібну звістку принесла на хвості пані Стефа. Вона радісно повідомила, що секретар Ради національної безпеки й оборони Андрій Клюєв заробив торік 29,7 мільйона гривень! Більше за нашого коханого любителя пенсіонерів і чорнобильців пана Тігіпка! Щось мені підказує, що чоловік з такими статками буде більше перейматися безпекою і обороною власних мішків із грошима, ніж державними інтересами. Нє, кохані мої, я не проти багатих. Та де! Моєму сусідові з третьої брами Міськові Кравцю син висилає з Іспанії раз на три місяці 500 євро. То що, я мав би проклясти Міська за ті грубі гроші? Адже що більше буде в Україні заможних, то легше і щасливіше ми житимемо. Мене гризе лиш одна думка – у світі помітили, що в разі приходу якогось бізнесмена до влади або партійної роботи його статки троха зменшуються. Бо на бізнесах можна більше заробити, ніж у політиці. Дивіться: до того, як стати президентом Америки, Обама мав десь 5 мільйонів долярів річно, а за минулий рік заледве один натягнув! А в нас усе навпаки – як тільки якась бідося доскоче до владного крісла, за кілька літ стає мільйонером. Ви думаєте, що то через спадок від дзідзя-тракториста? Тоді ви святий. І мученик… Хіба нє?

№17 3 травня 2012 року

Концерт Uлії Лорd

На Юрія – забава в «Крайній хаті»

4 травня, 21:00

Ретровечірка «Шоколадна бруківка»

6 травня, 17:00

Презентація книжки Ярослава Грицака

6 травня, 19:00

3 травня, 18:00

Клуб «Культ» (вул. П. Чайковського, 7)

Львівська обласна філармонія (вул. П. Чайковського, 7)

Будинок учених (вул. Листопадового чину, 6)

Книгарня «Є» (просп. Свободи, 7)

Програма охопить увесь період творчості співачки з 1997 року. Це будуть добре відомі пісні, які стали хітами, а також цілком нові твори. Слухаючи емоційну й натхенну музику Uлії Лорd, можна сміливо вважати, що співачка винайшла восьму ноту у нотній грамоті. Ця нота, можливо, ще не має назви, проте кожен точно зможе почути її на концерті співачки.

Це буде мистецький коктейль із найкращих пісень та популярних інструментальних композицій тріо «Крайня хата», Академічного інструментального ансамблю «Високий замок», Оксани Мухи, гурту автентичного співу «ДоСхідСонця», гурту «STUDIO – Z», квартету бандуристок «Львів’янки», зразкового дитячого вокального гурту «Родзинка».

Традиційна для Львова щорічна ретровечірка, яка об’єднує небайдужих до нашого міста й організована з благодійною метою. Цього разу зібрані кошти буде передано Товариству охорони пам’яток історії та культури на ремонт даху Палацу Сапіг у Львові (вул. Коперника, 40-а). На гостей чекає цікава й насичена програма, а також щедре частування. Стрій-код: львівське ретро міжвоєнних років.

Збірка есеїв професора Грицака «Страсті за націоналізмом. Стара історія на новий лад» продовжує видання 2004 року. Понад половину вміщених тут есеїв автор написав на матеріалі здебільшого «післяпомаранчевому», а давніші тексти переглянув з урахуванням новітніх подій. У презентації візьме участь автор книжки, а також історики.

80 грн

40-120 грн

100 грн

Вхід вільний

День Львова •

Пл. Ринок

4 травня 19:00 Концерт «Патриція» від гурту «Кожному своє». 5 травня 11:45 Урочисте відкриття Дня міста Львова, привітання від міського голови Андрія Садового. 14:00 Святковий концерт за участю дитячих та юнацьких колективів. 19:00 Святковий концерт за участю Тоні та Ніни Матвієнко, Павла Табакова і Академічного симфонічного оркестру INSO-Львів. 6 травня 13:30 Спільна молитва за Львів (перед входом у Ратушу). 14:00 Виставка ретро-автомобілів у рамках міжнародного

фестивалю «Гран-прі Львова». 17:15 Святковий концерт «Батяруй із “Львівським”» (Тарас Чубай, Віктор Морозов, балет «Життя», Кузьма (Скрябін) із програмою «Кузьма джазує»).

Парк культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького

5-6 травня 12:00 Міжнародний фестиваль футболу «Великий м’яч».

Просп. Свободи

5 травня

Подвір’я Львівського палацу мистецтв

29 квітня – 6 травня 14:00 «МАДЯР FEST». 5 травня

11:00 Святкова хода з нагоди Дня міста Львова. 5-13 травня

21:00 Rock-H «In vinko veritas».

12:00 Міський ярмарок.

20:30 Jazz-колективи з Угорщини

6 травня

Площа Адама Міцкевича

4-6 травня Перший етап Відкритого чемпіонату України з ралі «IX Галіція – Ворота України – 2012».

4 травня 21:00 Концерт гурту «ТІК».


театри, кросворд 23 •

Реггі-концерт «Аддіс Абеба»

«Колекція марципан» Наталії Бартків

«Русичі» у Львові

До 31 травня

Клуб Rock-Garage (вул. Городоцька, 285)

Бекерай-кав’ярня «Віденські булочки» (пл. Катедральна, 3)

Сонце, любов, реггі, весна. Найліпший реггі-колектив Білорусі й один із кращих гуртів у всьому СНД. «Аддіс Абеба» – це насамперед атмосферна, сонячна й добра музика. Фішка проекту в тому, що вони змогли подружити «маму-Африку» з білоруською дійсністю. Їхні пісні – це легкі, смішні, позитивні казки про фантастичне й побутове начало в житті кожної людини.

Експозиція представлятиме як давніші полотна, так і нові, на створення яких авторку надихнули смаколики з кав’ярні. Художниця своє ставлення до «живописних марципанів» пояснює так: «…Марципан завжди уособлював щось невеличке, але вишукане. Це розкіш, без якої нібито можна обійтися, але яка робить смак життя довершеним і особливо витонченим».

30-60 грн

Вул. В. Вітовського

9 травня, 22:00

Львівська обласна філармонія (вул. П. Чайковського, 7)

Музей-ресторан «Сало» (просп. Свободи, 6/8)

Творча формація «Русичі» популяризує народну музику й творчість. Використовуючи оригінальні українські мелодії та обробляючи їх у сучасних ритмах, гурт намагається відтворити музичний образ життя минулого українців та поєднати його з майбутнім. У репертуарі балади й обрядові пісні, яскраві українські інструментальні нариси з використанням джазових елементів, реґґі й ін.

Творці легендарного нічного клубу «S.Dali» презентують ніч справжніх ветеранів клубного життя Львова: Dj Van Gogh (проект Bald Brothers – кращі House-продюсери України), Dj Paul Wheaten – кращий Dj Західної України 2010 року, Dj Derrick – резидент Cinema Club та Kiss FM, Dj Buratino – друг кожної людини, яка причетна до клубної тусовки.

50-100 грн, military dress code – 60 грн

50-130 грн

Міжнародний фестиваль старожитніх автомобілів «ГранПрі Львова». Перегони автомобілів історичною трасою «Львівський трикутник».

Камерна сцена просп. Свободи, 26 8 травня 17:00 – «Арт». Вистава без антракту

6 травня

Фестиваль «Львів стародавній» «Шевченківський гай» (вул. Чернеча гора, 1)

5 травня 13:00 Урочисте відкриття фестивалю, парад учасників. 13:30 Лицарські битви – змагання команд із різних країн на турнірі та у групових боях. 14:30 Майстер-класи зі старовинних танців. 15:30 Показ колекції старовинного одягу «Подорож у Середньовіччя». 16:30 Середньовічні гуморески, змагання блазнів. 17:00 Лицарські битви – змагання лицарських команд із

13:00 Лицарські битви – змагання команд із різних країн на турнірі та в групових боях. 14:00 Майстер-класи – всі охочі зможуть вивчити старовинні танці. 15:00 Чемпіонат середньовічних ігор – розваги для лицарів і глядачів! Позмагайтеся з лицарями у середньовічних іграх та отримайте призи. 16:30 Лицарські показові бої. 17:00 Показ колекції старовинного одягу «Подорож у Середньовіччя». 17:30 Середньовічні гуморески, змагання блазнів. 18:00 Танці та майстер-класи від колективу старовинного танцю (Львів). 19:00 Концерт київського гурту «ЙоГурт». 20:00 Урочисте завершення фестивалю. Запуск небесних ліхтариків.

Львівський академічний духовний театр «Воскресіння» пл. Ген. Григоренка, 5 6 травня 18:00 – «Сарана». Прем’єра!!!

Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса вул. Леся Курбаса, 3 6 травня 19:00 – «Богдан». Неісторична хроніка

По горизонталі:

5. Хижа рослина. 6. Дар від молюска. 9. Цар Вавилону, визначний політик давнини. 12. Дитячий табір у Криму. 13. Мегаполіс. 14. Столиця Піднебесної. 17. Складка на одежі. 18. Марка українського пива. 19. Давньоєгипетська богиня-кішка. 21. Урочистий прийом. 24. Віршова форма. 25. «Іоланта» Чайковського. 26. Польський музичний геній. 29. Комахоїдна рослина Нового Світу. 30. Єнот, що полюбляє мед. 31. Лугова лікарська рослина.

По вертикалі:

1. Цей птах не вміє ходити (тільки літає). 2. Компонент бензину. 3. Морська тварина з родини ластоногих. 4. Полководець, що замінив Цезаря в серці Клеопатри. 7. Священний напій індуса. 8. Венера як символ плодів. 10. Нідерландський художник-офортист. 11. Збірка новел Боккаччо. 15. Муза з лірою в руках. 16. Верхівка дерев. 20. Степова рослинність «Асканії-Нова». 21. Обмін. 22. Біла акація. 23. Афаліна. 27. Річковий транспорт. 28. Той, що попереду.

Театр естрадних мініатюр «І люди, і ляльки» вул. Фредра, 6 5 травня 12:00, 14:00 – «Музична крамничка» 6 травня 12:00, 14:00, 16:00 – «Руденький їжачок» 9 травня 12:00 – «Курячі мрії»

Перший український театр для дітей і юнацтва вул. Гнатюка, 11 Вечори дорослої сцени 5-6 травня 17:00 – «Коли у світ з’являється людина»

реклама

прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна ПП «НИВА – В.Ш.» (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 12) проводить прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: Лот №1. Об’єкт незавершеного будівництва заг. пл. 142,59 кв. м та земельна ділянка площею 800 кв. м за адресою: Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. 1 Грудня, 13. Початкова (стартова) ціна – 134 088,75 грн

Національний театр ім. Марії Заньковецької Велика сцена вул. Лесі Українки, 1 3 травня 18:00 – «Дама з камеліями». Мелодрама у 2 частинах 4 травня 18:00 – «Останній гречкосій». Гірка комедія 5 травня 18:00 – «Коханий нелюб». Комедія на 2 дії 6 травня 18:00 – Музична вистава «Мелодії серця» 8 травня 18:00 – «Сто тисяч». Трагікомедія на 4 дії

різних країн на турнірі та в групових боях. 18:00 Концерт львівського гурту Kings & Beggars.

5 травня

Вхід вільний

просп. Свободи, 28 4 травня 18:00 – «Страшний двір». Опера на 4 дії 5 травня 18:00 – «Карменсюїта», балет на 1 дію; «Ніч Вальпургії», балет на 1 дію; «Пахіта», балет на 1 дію 6 травня 12:00 – «Запорожець за Дунаєм». Опера на 3 дії 18:00 – «Паяци». Опера на 1 дію 8 травня 19:00 – Золтан Кочіш та Угорський національний філармонічний оркестр. Концертна програма

PARTYZAN Party

9 травня, 18:00 5 травня, 19:00

Львівський національний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької

без ПДВ. Гарантійний внесок – 6 704,44 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 18.05.2012 р. о 14:00 за адресою: Львівська обл., м. Жовква, вул. Воїнів УПА, 35 (ВДВС). Лот №2. Чотирикімнатна квартира заг. пл. 168 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Академіка Сахарова, 80-а, кв. 18. Початкова (стартова) ціна – 915 263,85 грн без

ПДВ. Гарантійний внесок – 45 763,19 грн без ПДВ. Прилюдні торги відбудуться 18.05.2012 р. о 12:30 за адресою: м. Львів, просп. В. Чорновола, 7/235. Кінцевий термін реєстрації для участі в торгах щодо всіх лотів – за годину до торгів. Гарантійні внески вносити на р/р №26008228003200 в АТ «Укр­ Сиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ

33668915, одержувач: ПП «Нива – В.Ш.». Ознайомитися з майном можна щодня, крім вихідних і святкових днів, за його місцезнаходженням, звернувшись до організатора торгів. Охочим узяти участь у прилюдних торгах необхідно звернутися для подачі заяв за адресою: м. Львів, просп. В. Чорновола, 7, к. 235. Довідки за телефонами: (044) 587-51-04, (032) 242-60-13.

тижневик

Львівський обласний театр ляльок пл. Данила Галицького, 1 3 травня 12:00 – «Два леви» 5 травня 12:00, 14:00 – «Два леви» 6 травня 12:00, 14:00, 16:00 – «Буратіно» 8 травня 12:00 – «Маленька фея» 9 травня 12:00 – «А де ж п’яте?»

№17 3 травня 2012 року


реклама

для тих, хто дбає про здоров’я Інтерв’ю з провідними медиками

Рецепти народної медицини

Корисні поради на щодень Зустрічі з людьми, котрі провадять здоровий спосіб життя

Історії галицьких

медичних традицій

Автор і ведуча програми Тетяна Козирєва

Щопонеділка о 22:20

Ефір: 12 канал. Кабельні оператори Західного регіону України, Києва та області. Супутник AMOS 2 4W 11610 H 3600

№17 3 травня 2012 року

ZIK.UA

ZIK #17  

Тижневик Zik

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you