Issuu on Google+

№28 19 ЛИПНЯ 2012

рекомендована ціна 3,00 грн

05 репортаж


новини 02

БІЛЬШЕ НОВИН НА

““ 

Вони не відають, що чинять. Прости їх, Боже

секретар ЛМР Василь Павлюк у відповідь на запитання про публікації підконтрольних мерові ЗМІ щодо ініціатив «Свободи»

““ 

У Гаю буде новий експонат

У

Річниця Скнилова: 10 років чекають покарання винних

П

остраждалі у Скнилівській трагедії так і не дочекалися справедливої компенсації та покарання винних. Так вважає потерпілий, представник ГО «Скнилівська трагедія» Стефан Козак. Відтак люди сподіваються, що крапку у цій справі поставить рішення Європейського суду з прав людини. «Сьогодні у Європейському суді на розгляді перебуває понад 30 колективних позовів до держави Україна від 123 постраждалих. Ці справи мають розглянути протягом року», – каже представник потерпілих у Європейському суді Дмитро Гудима. Відповідно до рішень національних судів, життя і страждання потерпілих та їх родичів оцінили в суму, що вдесятеро менша, ніж аналогічні компенсації громадянам Росії та Ізраїлю, родичі яких також загинули в авіакатастрофі з вини України роком раніше, коли пасажирський літак збила ракета. «Щодо потерпілих на Скнилівському летовищі, то вони мали поневірятися по судах, і до сьогоднішнього дня багато з них судяться в національних судах про те, щоби держава повністю компенсувала їм моральні й матеріальні втрати», – каже адвокат потерпілих Світлана Хилюк. Навіть ті компенсації, які надали, не було розподілено справедливо. Зокрема, за словами адвокатів по-

терпілих, 2005 року було визначено підхід до визначення компенсації – за одного загиблого родичі мали отримати 100 тисяч гривень. Однак, на думку юристів, суд не заглиблювався у ці справи та не намагався з’ясувати ступінь спорідненості. У підсумку в рішеннях судів є чимало «незрозумілих» моментів. «Наприклад, на летовищі загинула мама. Її неповнолітня донька отримала компенсацію у розмірі 20 тисяч гривень, а брат загиблої жінки – дорослий, який живе окремо в іншому регіоні, отримав 100 тисяч гривень. А є приклади вироку, коли за тілесні ушкодження середньої тяжкості суд присудив 250 тисяч компенсації моральної шкоди», – каже Світлана Хилюк. Обурює потерпілих і те, що за трагедію несе покарання лише одна людина: з десяти осіб, що опинилися на лаві підсудних, п’ятеро було виправдано відразу (за дивним збігом обставин, це були якраз генерали та особи, які займали високі посади у військово-повітряних силах України). Згодом одну особу в залі суду звільнили від виконання покарання, двох звільнили умовно достроково. Пілота Юрія Єгорова, котрий не відбув навіть половини призначеного строку, помилував Віктор Ющенко. Відтак покарання відбуває тільки один із членів екіпажу – Володимир Топонар.

Люди номера Аврамчук Катерина 5 Азаров Микола 6, 7 Альба Жорді 21 Антахович Ігор 16 Антонич Богдан-Ігор 19 Аристотель 6 Бук Ярослав 3 Буяк Збіґнєв 9 Вакарчук Іван 19 Валенса Лех 6, 8 Василенко Олег 2, 15 Вдовиченко Галина 13 Верещак Вікторія 13 Винницький Василь 4

Вуєц Генрик 8 Гетьман Ірина 3 Горбачов Михайло 9 Гудима Володимир 21 Гудима Дмитро 2 Дебюші Матьє 21 Де Клерк Фредерик 9 Доніч Олена 16 Драч Іван 19 Дубневичі,брати 11 Єгоров Юрій 2 Єльцин Борис 19 Іньєста Андрес 21 Зазуляк Роман 2

Калинець Ігор 19 Калинець Ірина 19 Кандибор Руслан 4 Капінос Олександр 5 Кауфман Влодко 17 Качуровський Ігор 6 Кириленко В’ячеслав 5 Ківалов Сергій 5 Кличко Віталій 5 Клімчук Борис 2 Козак Стефан 2 Козюренко Ростислав 15 Колесніченко Вадим 5 Коморовський Броніслав 9

Газета «Західна інформаційна корпорація» Засновник і видавець: ТОВ «Західна інформаційна корпорація», 79000, Львів, вул. М. Вороного, 3 Генеральний директор: Роман Любицький Редакція: 79000, Львів, а/с 1537, тел.: 0 (32) 253-31-93, тел.: 0 (32) 253-31-94 e-mail: gazeta@zik.lviv.ua

№28 19 липня 2012 року

Косів Василь 12 Костенко Юрій 5, 6 Костюк Марія 15 Костюк Михайло 15 Котик Богдан 19 Кравченко Ярослав 5 Кульбіда Микола 16 Кульчицький Олександр 4 Курбас Лесь 19 Куронь Яцек 8 Кучеров Павло 21 Лапуда Роман 5 Лемішко Галина 3 Лемко Ілько 15 Леппер Анджей 9 Литвин Володимир 5

Головний редактор: Тарас Смакула; заступники редактора: Олександра Губицька, Наталя Онисько; арт-директор: Олег Слюсарчук. Директор з реклами: Аліна Чичкань Реклама: 0 (32) 247-50-45, tv_reklama@ziktv.com.ua Продаж газет: 0 (32) 253-31-94, sale@zik.lviv.ua

Так само яйця. У тебе вони виросли на пару копійок, а тут як стояли, так і стоять

віз видала Республіка Польща у Львівському консульському окрузі за перше півріччя 2012-го

прокурор Львівської області Олег Василенко про погіршення криміногенної ситуації

• Через три місяці після гучного відкриття ультрасучасний львівський термінал перетворився на звичайний провінційний вокзал: із даху крапає вода прямісінько у дбайливо розставлені на підлозі відра. Що саме відбувається в аеропорту, не зміг пояснити навіть Роман Зазуляк, заступник директора аеропорту з питань експлуатації аеропорту. У розмові з журналістом газети ZIK він тільки відкинув можливість протікання даху: «Дах не тече і протікати не може. Термінал збудовано дуже якісно. Можливо, є проблеми з роботою кондиціонера, але це дуже легко усунути» (фото: Богдан Тимків)

““ 

166000

Коли ми нагнали міліції в місто на час Євро-2012, то у Львові все було добре. А коли правоохоронці роз’їхалися, то все знову стало погано

селі Язлівчик Бродівського району розпочали роботи з демонтажу дерев’яного костелу XX ст. для перевезення його в музей «Шевченківський гай». Роботи проводять поляки з університету Гданська, загалом до розбирання сакральної споруди залучено одинадцять осіб. Про це повідомляє ІА ZIK із посиланням на язлівчицького сільського голову Михайла Фещука. За його словами, розібрані деталі храму, які є в доброму технічному стані, реставратори покривають спеціальним розчином, окремо складають дефектні. Проект із демонтажу дерев’яного костелу розрахований на два роки – цьогоріч будівлю мають розібрати, деталі законсервувати та закласти фундамент під костел у «Шевченківському гаї». 2013 року храм із Язлівчика мають перенести та встановити у Львові. Фінансує виконання цих робіт Міністерство культури Республіки Польща. • фото: Сергій Леонов

zik.ua

губернатор Волині Борис Клімчук про неспівпадіння цін на яйця у статистичних даних із різних джерел

У Бориславі з кранів тече вода з нафтою

У

Бориславі Львівської області нафта, яка витекла зі свердловини на вулиці Довженка, потрапила у водогін. Про це під час наради у Бориславській міській раді сказав міський голова Володимир Фірман. За його словами, цією вулицею проходить великий водопровід, який забезпечує водою найбільший мікрорайон міста – вулиці

Коваліва, Володимира Великого та Зелену. За даними санепідемстації, з водопровідної мережі цих вулиць взяли проби – у воді виявлено запах нафти. Нагадаємо, у Бориславі на вулиці Довженка під час проведення ремонтних робіт на свердловині стався витік нафти на поверхню (близько 400 л), а з дощовими водами вона частково потрапила у річку Тисмениця.

Необхідна допомога

І

рині Федорко з м. Турка, що на Львівщині, необхідна допомога. У жінки важка хвороба – хронічна лімфоїдна лейкемія третьої стадії. Зараз Ірина перебуває на хіміотерапії, розповіли ZIKу родичі Ірини. Проте її необхідно перевезти в лікарню до Києва. Загалом на лікування потрібно до 100 тис. грн. Родина таких грошей не має, тому

просить допомогти всіх небайдужих. Стан хворої дуже важкий. Реквізити: Одержувач платежу – АТ «Ощадбанк» філія, Львівське обласне управління, ТВБВ №10013/021 м. Турка, МФО – 325796, ЄДРПОУ – 2317315552, Федорко Іван Дмитрович. Особовий рахунок – 26251500407479. Контактна особа – Наталя, тел.: (097) 130-38-51

карикатура тижня

• Ukrainian Media Service

Лишега Олег 17 Лугова Лариса 13 Лукас Перес Мартінес 21 Мазовецький 8 Мандела Нельсон 9 Марич Наталія 3 Мартинюк Адам 5 Мачєревич Антоні 8 Макаров Юрій 6 Матолич Богдан 15 Медведчук Віктор 6 Міколайска Халіна 8 Мілош Чеслав 8 Міхнік Адам 8 Наімскі Пьотр 8 Небоженко Віктор 6

Невотті Девід 3 Неживенко Оксана 5 Ніцше Фрідріх 6 Огородник Олег 15 Онишкевич Роман 15 Ортега-і-Гассет Хосе 6 Павлов Микола 21 Павлюк Василь 2 Панькевич Назарій 15 Панькевич Наталія 15 Панькевич Олег 15 Парубій Андрій 5 Пасхавер Олександр 7 Пинзеник Віктор 7 Пластун Ігор 21 Пономарьов В’ячеслав 5

Порошенко Петро 7 Походжай Микола 15 Прокопів Андрій 16 Путін Володимир 6 Рамос Серхіо 21 Рейган Рональд 9 Роздобудько Ірен 13 Роналду Кріштіану 21 Русєв Іван 16 Рябчук Микола 17 Садовий Андрій 3 Скобелєва Ірина 12 Слічна Галина 3 Сташевський Казік 9 Тимошенко Юлія 6 Тимчишин Орест 4

Передплатний індекс: 89805. Друкарня ТОВ «Експрес Медіа Груп». Замовлення № 15410. Тираж номера 10 500 прим. Підписано до друку 17.07.2012 р. Реєстраційне свідоцтво: ЛВ №1035/289р. Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори і рекла­ модавці. Передрук матеріалів без письмової згоди редакції заборонено. Матеріали з позначкою «Вибори-2012» і «Новини компаній» друкуються на правах реклами.

Толкін Джон 6 Топонар Володимир 2 Торрес Фернандо 21 Турчинов Олександр 6 Туту, єпископ 9 Тягнибок Олег 6 Унамуно Мігель 6 Федорів Роман 19 Фешовець Олег 6 Фещук Михайло 2 Фірман Володимир 2 Франко Іван 19 Фрасинюк Владислав 9 Хилюк Світлана 2 Худоб’як Ігор 21 Цяпало Любов 12

Чапек Карел 6 Чаплінський Юліан 10 Чечетов Михайло 6 Чорновіл В’ячеслав 19 Чубай Грицько 17 Шашкевич Маркіян 19 Шевченко Тарас 19 Шидловський Ігор 16 Шпіцер Василь 19 Шуберт Олена 12 Юрків Олена 10 Ющенко Віктор 2, 6, 9 Янковський Михайло 15 Янукович Віктор 5, 6, 9 Ярузельський 9 Яценюк Арсеній 5, 6, 7

для новин, зауважень, відгуків та скарг

м е д і а - х о л д и н г

0 800 500 945

всі дзвінки зі стаціонарних телефонів безкоштовні


новини 03 • У Львові почали від­ новлювати дорожнє по­ криття на вул. Богданівській. Ремонтні роботи про­ водитимуть на ділянці від вул. Тракт Глинянський до вул. Кривчицька Дорога. Вико­ навець – фір­ ма «Онур». Вартість ремонту вул. Богданівської – 17,5 млн грн. Роботи планують закінчити у вересні (фото: Василь Гузінський)

Бухгалтери львівських шкіл привласнили 4 млн грн

П

рацівники бухгалтерії Галицького районного відділу освіти більше двох років щомісяця преміювали самих себе «за зразкову роботу». Премія становила від 2 тис. до 11 тис. грн залежно від посади. Міський голова Львова Андрій Садовий уже заявив, що такі освітні махінації зав­дали бюджету збитків на понад 4 млн грн. Як уже писав ZIK (стаття «Шкільні махінації», №26 від 5 липня), Ірина Гетьман, бухгалтер школи №52 ім. М. Лобачевського, двічі на місяць перераховувала на особистий рахунок по 15-20 тисяч гривень. Прикривала злочинну діяльність її мати Наталія Марич, головний бухгалтер Галицького районного відділу освіти.

Упродовж трьох років «сімейний підряд» бухгалтерів заробив у звичайній львівській школі майже 600 тисяч гривень. Стосовно головного бухгалтера школи №52 прокуратура міста порушила кримінальну справу. Після викриття шахрайства в мерії розпочали тотальну фінансову перевірку в районних відділах освіти, у результаті якої виявилося, що випадок у СШ №52 непоодинокий! За схожою схемою працювали бухгалтери ще кількох шкіл Галицького району. – Коли я подивилася, які премії собі виставляли працівники бухгалтерії, то була просто шокована! – обурюється Галина Слічна, керівник відділу освіти Галицького району, яка перша запідозри-

ла зловживання у шкільній бухгалтерії й ініціювала перевірку. – Головний бухгалтер мала премію 2-11 тисяч гривень щомісячно (!) у 2010 році. Такі самі премії отримували заступник головного бухгалтера і ще кілька працівників бухгалтерії. Загалом виявлено, що від березня 2010-го до квітня 2012 року бухгалтери Галицького районного відділу освіти та шкіл цього району привласнили майже 4 млн грн. Всі ці справи передали до правоохоронних органів. При цьому чиновниця каже, що багато документів зникло з бухгалтерії: «Їх просто винесли з відділу освіти. Немає головної бухгалтерської книги, немає касових ордерів, немає касової книги. Зараз я їх відновлюю».

Нові встановили, старих не демонтували

Т

ри однакові інформаційно-вказівні знаки розміщено дуже близько один за одним – таку незвичну «оздобу» дороги можна побачити при в’їзді в село Малехів за 15 метрів перед заправною станцією «Socar». Фото цих вказівників надіслав до редакції ZIKу Ярослав Бук. Отримати коментар щодо незрозумілих дорожніх знаків у Службі автомобільних доріг у Львівській області, яка відповідає за встановлення знаків та їх демонтаж, на жаль, не вдалося. Ані керівника цієї служби, ані заступника на час підготовки газети до друку на місці не було. А от у Державтоінспекції, яка погоджує встановлення знаків, повідомили: всі знаки на цій ділянці встановлені законно, в ДАІ їх погодили. Стосовно того, що позначок аж три, речниця обласного управління ДАІ у Львівській області Галина Лемішко припустила, що просто не встигли демонту-

вати старі. «Коли ДАІ дає погодження на встановлення знаків, немає окремої умови в тексті погодження щодо демонтажу попередніх. Але оскільки ви звернулися з таким запитанням, я поінформувала про це районний відділ ДАІ – і вони дадуть припис про демонтаж старих знаків», – сказала вона. У ТОВ «Дорожні знаки», яке виготовляє таку продукцію, також припускають: найімовірніше, новий знак встановили, а попередні, які вже не мають необхідних світловідбивних властивостей або містять неактуальну інформацію, не демонтували. Також повідомили, що один квадратний метр знака індивідуального проектування (саме такі є на фото) коштує, залежно від якості, 870 грн або 957 грн. Труби для опори різної якості – 57 грн або 110 грн за метр. Встановлення ж обійдеться приблизно ще в тисячу гривень. Відтак вартість знака разом із встановленням становитиме 17-19 тисяч гривень. • фото: Ярослав Бук

вибори-2012

«Держава повинна допомогти державним підприємствам», – депутат ВРУ Євген Суслов Представники політичної партії «Україна – вперед!» 12 липня відвідали Львівський завод збірних конструкцій, щоби вислухати розповідь про проб­ леми колективу підприємства та запропонувати шляхи виходу з кризової ситуації.

Оскільки завод має державну форму власності, він повністю залежить від замовлень, які фінансують із державного бюджету. Останнім часом на підприємстві є негативна тенденція – скорочення державних замовлень на продукцію – сьогодні підприємство працює лише на 70%

Є єдиний механізм ефективної співпраці держави і таких підприємств – це надання замовлень, що фінансують із держбюджету. Депутат Верховної Ради України, заступник голови партії Наталії Королевської «Україна – вперед!» Євген Суслов провів зустріч із колективом державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій».

від загальної потужності. Окрім цього, держава затримує оплату за вже виконані роботи, тому працівникам заводу доводиться працювати лише 12-15 днів на місяць, а ще скоротилися розміри оплати праці.

Під час зустрічі з працівниками заводу Євген Суслов наголосив, що держава повинна втрутитись у цю ситуацію і забезпечити підприємству належні обсяги замовлень на його продукцію. Народний депутат відзначив – великим позитивом є те, що підприємство, незважаючи на проблеми, продовжує працювати. «Не так часто можна зустріти в Україні підприємство, яке перебуває в державній власності й ефективно працює. Знаючи, що тут є проблеми, яким необхідно приділити увагу, вирішив приїхати сюди і зробити все можливе, аби завод не занепав», – повідомив Євген Суслов. Народний обранець розповів про своє бачення ймовірного способу вирішення проблем заводу: «Є єдиний механізм ефективної співпраці держави і таких підпри-

ємств – це надання замовлень, що фінансують із держбюджету. Держава дуже багато будує, вкладає в будівництво кошти з державного бюджету. Таким шляхом можна вирішити дуже багато проблем. Наприклад, стимулюванням соціального будівництва можна побороти безробіття – це нам підказує досвід розвинутих країн, як-от США. На підприємствах державної форми власності найменші ціни на продукцію, оскільки держава регулює і вартість, і прибуток – відповідно, дає і нові робочі місця», – переконаний політик. Євген Суслов повідомив, що він як депутат Верховної Ради звернеться до уряду з пропозиціями збільшити обсяги замовлень для Львівського заводу збірних конструкцій. «Ми звертатимемося

до Кабінету Міністрів України з конкретними пропозиціями, щоб урядовці звернули увагу на цю проблематику. Сподіваюся, це питання швидко розглянуть. Зараз, незважаючи на ті проблеми, які є, це підприємство не має заборгованості з заробітної плати чи несплачених податків. Тому питання, які ми піднімаємо, потрібно швидко вирішувати, щоби підприємство і надалі працювало ефективно і мало прибутки. Це не так уже й складно зробити», – переконаний депутат ВРУ. Окрім цього, Євген Суслов наголосив, що політична партія «Україна – вперед!» у своїй передвиборній політичній програмі обов’язково передбачить законодавче вирішення проблем для державних підприємств.

ДЗЕРКАЛО

Що про нас пишуть? KHOU

Х’юстон, Техас Мешканець Шугар-Ленда опинився серед жертв жахливого нещасного випадку, що стався в Україні у вівторок зранку. Останнього дня діяльності міжнародної місії дах навчального центру методистської церкви обвалився, внаслідок чого загинуло двоє осіб, серед них і Девід Невотті з Шугар-Ленда. У Львові Невотті перебував разом із командою місіонерів із Першої об’єднаної методистської церкви Шугар-Ленда. Це була його перша міжнародна місія.

CNN США

Яке європейське місто перебувало під владою Польщі, Габсбургів, СРСР і нацистської Німеччини? Ось підказка: у ньому вулиці вкриті бруківкою, воно може похвалитися найрізноманітнішими взірцями історичної архітектури. Відповідь: це Львів, культурна столиця України. Ніколи не чули? Що ж, ви такі не самі. нещодавно ситуація почала швидко змінюватися. На початку 2010-го Львів пережив зростання числа туристів на 40% порівняно з попередніми трьома роками. Минулого місяця брама відкрилася ще ширше, коли Львів приймав матчі Євро-2012. Яким чином це сталося? Місто має непропорційно велику кількість ВНЗ – 23. Найбільш промовистим є те, що сім із них займаються підготовкою персоналу для туристичної галузі. Очевидно, що Львів більше не має наміру бути прихованою перлиною.

Il Legno storto Італія

Аби зрозуміти культуру міста, просто розшифруйте специфічні знаки, що пов’язані з його звичаями: часом до вас промовлятимуть пам’ятники, в інших випадках – як у різних регіонах Італії – вам, можливо, доведеться звернути увагу на кухню. У Львові, на заході України, просто підіть на цвинтар. Личаківський цвинтар справді є місцем, яке треба відвідати, якщо хочете вловити сутність історії столиці Галичини: співіснування п’яти центральноєвропейських культур і тривалі конфлікти між ними, які нині нарешті подолано.

№28 19 липня 2012 року


господарка 04

Ірина Залецька

Ч

ерговики – готуйтесь! Незабаром житловий фонд Львівської міської ради може попов­ нитися кількома трикімнатними квартирами у хорошому районі. Треба буде лише сплатити комунальні борги попередніх мешканців і зробити ремонт.

Чиновники Франківської райадміністрації вирішили боротися з боржниками кардинально – виселяти. Стосується це лише жителів комунальних, тобто неприватизованих квартир, які мають борг за комунальні послуги понад 10 тисяч гривень і розвели антисанітарію в помешканні. Наразі юристи райадміністрації подали позов до суду на

““ 

20-30 тисяч боргу, щоби вселитися в хороше дво- чи трикімнатне помешкання. Кандибор пропонує простий механізм – мешканців, які не платять за компослуги, відселяють із трикімнатної квартири, натомість надають її черговикові. Боржники ж селяться в його квартиру чи кімнату в гуртожитку. Проте це наразі – лише пропозиція, адже адміністрація не може забезпечити законності механізму. – Це питання повинна вирішувати міська житлова комісія, – каже Кандибор. – Наше завдання – позбавити права найму цієї квартири.

це приміщення у належному технічному та санітарному стані, – коментує Винницький. – Тож ми складаємо протокол, що мешканці забруднюють не лише свої помешкання, які належать до комунальної власності, а й місця загального користування. Зазначаємо, що люди мають заборгованість за квартирну плату, опалення, воду і таке інше. На підставі цього подаємо позов до суду, де просимо відселити недобросовісного винаймача.

Наразі юристи вибірково подали позов на чотири квартири. Мешканці цих помешкань мають борги за компослуги понад 10 тисяч гривень і «необачно» підписалися під протоколом ЛКП про незадовільний технічний і санітарний стан своїх квартир. За словами Василя Винницького, часто борги накопичені не від біди, а тому, що люди банально не можуть поділити, хто саме там мешкатиме, або просто ігнорують заборгованість. Зокрема в трикімнатній квартирі на вул. Княгині Ольги (борг 15 тис. грн) уже кілька років ніхто не мешкає. Як розповіла пані Ганна, працівниця ЛКП «Сонячне», раніше тут жило подружжя з двома доньками. – Коли померла жінка, чоловік знайшов собі співмешканку і зараз живе в неї. Доньки одружилися, мають свої квартири. Тут прописані їхні діти. Чотири роки тому в квартирі сталася пожежа – відтоді помешкання порожнє, – каже пані Ганна. – Ми пропонували приватизувати житло, але вони не хочуть цього робити. Напевно, не знають, хто тут житиме. Все було б добре, але наймачі мало того, що не платять за послуги, то ще створюють проблеми ЛКП – не впускають сажотрусів чистити вентиляційні канали, затопили сусідів.

Комунізм у комунальній квартирі

Позбавлення права найму відбувається в судовому порядку. Головним аргументом для виселення

Cтаном на 1 травня 2012 року у Франківському районі було 858 квартир, мешканці яких мають понад 3000 грн боргу за комунальні послуги.

виселення мешканців чотирьох таких квартир. Ще двадцять – на черзі.

Кожному – за можливостями

Згідно з інформацією Франківської райадміністрації, станом на 1 травня в районі було 858 квартир, мешканці яких мають понад 3000 грн боргу за комунальні послуги. Щоби змусити боржників заплатити, у районі створили спеціальну комісію, яка більше місяця вивчала причини накопичення боргу. Водночас дивилися, у якому технічному стані квартири. – Серед боржників є три категорії людей – ті, які гасять борг після кількох візитів комісії; ті, які потребують допомоги; і ті, яких треба змусити платити, – розповідає Руслан Кандибор, голова Франківської райадміністрації. – Із першими двома ми вже питання вирішили. Зараз у нас залишаються люди, які просто відмовляються платити, фактично не вказуючи причин. Якщо з боржниками приватизованих квартир механізм уже напрацьований (позов до суду про примусове стягнення й арешт майна), то з квартирами, які перебувають у комунальній власності, інша ситуація. Ми не можемо арештувати ці помешкання. Єдиний вихід – виселити мешканців і передати квартири черговикам, які готові сплатити попередні борги. За словами чиновника, в міській раді є люди, які роками чекають на квартири. Вони живуть у гуртожитках без умов і готові заплатити

№28 19 липня 2012 року

юристи Франківської райадміністрації представляють не стільки борги за комунальні послуги, скільки порушення договору в частині недотримання Правил утримання житлових приміщень у належному технічному та санітарному станах. – Якщо люди не хотіли говорити з представниками комісії, то в суді можуть представити свої аргументи, – пояснює Орест Тимчишин, заступник голови райадміністрації. – Якщо є приватизована квартира, а мешканець не платить за компослуги і не має майна чи доходів для примусового стягнення, то на це помешкання накладають арешт. А якщо квартира комунальна, то люди в дуже гарній ситуації – майна нема, житла нема, забирати нічого. Сиджу, грошей не плачу, гріюся, воду отримую. Комунізм… За словами Василя Винницького, юриста Франківської районної адміністрації, на такий крок адміністрація пішла вимушено. Загалом у Франківському районі є 3836 квартир комунальної власності. Із кількох десятків отримати гроші від боржників практично неможливо, тому що більшість з них не мають офіційного місця праці, щоби примусово стягнути борг із зарплати, і не надбали цінного майна, яке можна арештувати. – Єдиною підставою для заселення комунального житла є ордер, який черговикові видає Львівська міська рада. Згодом людина реєструє його в ЛКП. Далі йде в районну адміністрацію, де укладає договір найму. У договорі вона зобов’язується утримувати

Квартирна зачистка У мерії хочуть поповнювати житловий фонд, виселяючи львів’ян із комунальних квартир за антисанітарію. Юристи кажуть, що це незаконно

Розвів антисанітарію – вимітайся!

селення, розташовані на вулиці Симоненка (борг 44 тис. грн) та вул. Стрийській – 61 тис. грн.

Виселення незаконне?

Натомість незалежні юристи стверджують, що такі дії адміністрації можливі лише за умови, якщо є офіційно підписаний з ЛКП договір найму житла. Відповідно до ст. 47 Конституції України, позбавити громадянина житла можна лише на підставі закону за рішенням суду. Своєю чергою, суд може прийняти таке рішення у разі порушення договору, закону, суб’єктивних прав інших осіб. Наприклад, якщо людина використовує помешкання не за призначенням, систематично порушує права сусідів або просто руйнує його, причім не реагує на жодні офіційні попередження та вимоги припинити це. Однак для цього, за словами адвоката Олександра Кульчицького, мешканцеві потрібно набути статусу наймача, обов’язковою умовою якого є наявність письмового договору найму житлового приміщення між наймачем та наймодавцем. А для цього людині, яка отримала ордер на квартиру, потрібно було прийти й укласти договір найму з житлово-експлуатаційною організацією. – Наскільки мені відомо, таких договорів у ЛКП просто не існує, – каже Кульчицький. – Тобто люди, які проживають у неприватизованих квартирах без укладених договорів найму житла, опинилися на даний час «поза законом», оскільки ордер, відповідно до ст. 58 Житлового кодексу, є лише підставою для вселення в надане жиле приміщення, після чого має бути укладено договір найму. За словами юриста, щоби подавати подібні позови, районній адміністрації потрібно спочатку перевести в правову площину стосунки

““ 

Якщо квартира комунальна, то люди в дуже гарній ситуації – майна нема, житла нема, забирати нічого. Сиджу, грошей не плачу, гріюся, воду отримую. Комунізм…

На вулиці Гіпсовій інша ситуація – тут мешканці просто ігнорують повідомлення ЛКП «Листопадове». Це теж трикімнатна квартира, борг за компослуги – 15 тис. грн. Як зазначив юрист Франківської РА, тут прописані чотири повнолітні особи, які ніде офіційно не працюють. – Я сам приходив до них, пропонував роботу в ЛКП. Однак вони відмовилися – мовляв, «ми занадто високо стоїмо», – каже Василь Винницький. Ще дві квартири, щодо яких подали позов на ви-

• фото: Василь Гузінський (2)

між мешканцями комунальних квартир та ЛКП – укласти договори найму житла. Якби такі договори справді існували, каже адвокат, то ситуація була б значно простішою. Зокрема, відповідно до ст. 825 Цивільного кодексу, можна було б розірвати договір, коли людина не платить за житло впродовж шести місяців (якщо договором не передбачено більший строк) або руйнує житло. Та й тоді на виправлення ситуації дають рік часу, ще стільки ж може попросити наймач.


репортаж 05

Нас зрадили Сходи «Українського дому» в Києві стали місцем символічної боротьби за українську мову. Хоча самі голодуючі не вірят��, що їх почують

• фото: Мар’яна П’єцух (3)

Мар’яна П’єцух, київський кореспондент телеканалу ZIK

Напередодні

«Коли політики сказали: “Ми перемогли”, – ми були вражені. Стоїмо і думаємо: в який момент ми перемогли? Невже із законом про мови питання закрито?» – згадує активістка і молода журналістка Катерина Аврамчук про третій день свого голодування на знак протесту проти мовного закону авторства Колесніченка-Ківалова. «Ми хочемо передусім публічної обіцянки від Януковича – заяви про те, що він не підпише закону, накладе вето. Плюс вимагаємо від депутатів, щоби вони відкликали свої голоси», – додала дівчина. Коли 6 червня лідери опозиційних партій заявили про кінець акції під «Українським домом» – мовляв, загроза минула – багато активістів, які брали участь у протесті, відреагували обуренням. «Не на диктофон» один із народних депутатів-опозиціонерів зауважив: «Хотів би я бачити їхнє обурення о третій ночі, коли всі будуть втомлені. Сенсу стояти тут далі мало. У нас було дві вимоги – добитися обіцянки Литвина, що він не підпише закону про мови, і ця обіцянка від нього прозвучала. Ми хвилювалися, що в останній день сесії Верховної Ради регіонали знімуть Литвина і призначать спікером Адама Мартинюка, який підписав би цей законопроект. На щастя, вони, боячись людей, не змогли цього зробити і закрили сесію. Це означає, що фактично законопроект про мови похований». Однак обурення безпартійних активістів після ночі не минуло. У суботу вранці вони оголосили про продовження акції під «Українським домом». Зокрема п’ятеро осіб почали голодування, решта просто приходили підтримати. Катя Аврамчук, зокрема, пояснила, що вирішила голодувати не лише на підтримку української мови, а й тому, що її розлютила поведінка відомих політиків.

Розізлила вона й інших. Молодь переконана – лідери політичних партій, які чотири дні проводили акцію, просто піарилися. Представник мистецького об’єднання «Остання барикада» В’ячеслав Пономарьов розповів, що за всі дні небідні політики чомусь не потурбувалися про банальне – закупівлю води та тентів від сонця для учасників акції. Зате в останній день, коли урочисто на мітингу було проголошено про «перемогу», у партій знайшлися гроші на дорогу техніку для досконалого звуку та на замовлення відомого музичного гурту. Але найбільше всіх образило, коли в останній день тут несподівано з’явилися проплачені протестувальники. Це вказувало на те, що політикам потрібна лише гарна картинка для виборів. Так, за кілька годин до урочистого закриття акції і, відтак, із появою біля «Українського дому» численних телекамер, до кореспондента ZIKу підійшли двоє молодих хлопців, які тримали два прапори новоутвореного опозиційного блоку «За батьківщину» (об’єднання партій «Батьківщина» та «Фронт змін»). «А ми вчора з вами бачилися біля Адміністрації президента», – сказали вони. «Але вчора ви там столи на підтримку мовного закону, а тут акція проти нього...» – «А нам нині дали команду міняти локацію і вже з іншими прапорами». «У людей був шок через те, що відбулося, бо прийшли проплачені бабусі та студенти й почали їсти їжу і пити воду тих людей, які за свої гроші все купували. Люди зрозуміли, що їх дурять і використовують у маніпулятивних цілях», – сказав ZIKу В’ячеслав Пономарьов.

День десятий

За десять днів акції громадських і безпартійних активістів до голодування загалом доєдналося шістнадцять осіб. За цей час п’ятеро з них потрапили в лікарню з виснаженням, перепадами тиску

і болем у серці. Зокрема й журналістка Катя Аврамчук. Після реабілітації у лікарні дівчина планує повернутися під «Український дім», проте вже без пов’язки «голодую». «Так, ми розуміємо, що влада на нас не звертає уваги, нас не чує. Але своїм голодуванням ми показуємо, наскільки сильно нам болить ця тема. Зараз для нас “Український дім” – це святе місце. Це певний символ, своєрідний осередок українськості», – розповідає ZIKу учасниця акції Оксана Неживенко. Станом на 16 липня 26-річна Оксана голодувала вже дев’ятий день. Біля її

““ 

На розкладачках з обох боків від Оксани розмістилися два хлопці. Один лежить із виснаженим виглядом, спілкуватися не має сил. Його звати Сашко Капінос, він голодує десятий день. З іншого боку сидить 21-річний Роман Лапуда. У руках тримає іграшкового ведмедика, на якому теж одягнута пов’язка з написом «голодую». Роман приїхав із Трускавця. «Після того, як політики оголосили про закінчення акції, я одразу хотів поїхати в Київ, але в мене була магістерська. Тільки її здав – одразу сюди. Голодую вже п’ятий день». Роман теж не вірить, що

Молодь переконана – лідери політичних партій, які чотири дні проводили акцію, просто піарилися.

розкладачки – кілька букетів квітів. Каже, дарують звичайні люди, щоби морально підтримати. Поки спілкуємося з Оксаною, підходить старенька жіночка, каже, що вона лікар. Запитує, яку воду п’ють голодуючі, чи додають солі. «Обов’язково підсолюйте воду, яку п’єте», – радить. Водночас дістає з кулька старенькі кофти та покривала: «Чула, що нині вночі буде 15 градусів – грійтеся». Оксана з усмішкою приймає дарунки. Каже, що таких людей приходить багато, але вистачає і провокаторів. Такими вона називає тих, які починають ставити багато запитань на кшталт «навіщо це вам треба», «чи не краще сидіти вдома», «голодувати шкідливо» і так далі. До дівчини підходить один із координаторів табору, питає, чи треба їй щось в аптеці. Та просить купити беруші – затички для вух. У цей час біля «Українського дому» в мікрофон якась жіночка виголошує патріотичний вірш. Оксана зізнається, що навряд чи висидить без їжі ще дуже довго. Каже, буде тут, доки не знепритомніє. Після реабілітації планує повернутися до «Українського дому», але вже не голодуватиме. Переконана – на її місце прийдуть нові голодуючі.

влада зверне на голодуючих увагу. «Але я не знаю ефективніших законних методів протесту. Антизаконних не хочу, не хочу, щоби мене посадили в автозак», – додає Роман. Хлопець ділиться, що найважче тут не просто відмовитися від їжі, а витримувати спеку та постійно дихати вихлопними газами. Діймає голодуючих і дощ, хоча його бояться не так, як спеки. Як розповідає Роман, якщо дощить вночі, голодуючі натягують ковдри на голови і ховаються під великі парасолі. Якщо дощ падає вдень, учасники акції розтягують гігантський брезент. Прокидаються учасники акції щодня о шостій ранку. Співають гімн України. Потім мають молебень – для цього сюди приходить священик. Далі кожен живе своїм життям – читають, телефонують близьким, хтось іде гуляти. «Мені порадили багато ходити, щоби тримати себе в тонусі. Я здивувався, але ходжу», – додає Роман Лапуда. Часто до «Українського дому» приходять місцеві музиканти та поети. Читають вірші, співають патріотичних пісень. Головне правило життя у таборі – жодної партійної символіки. Адже це акції простих громадян. Проте і

після того, як звідси пішли політичні партії, окремі політики тут з’являлися. «Був В’ячеслав Кириленко, Андрій Парубій, Віталій Кличко. Яценюка не було. І то Кличко прийшов сюди, коли у нас була прес-конференція і тут було багато телекамер», – додає Роман Лагода. Партійна символіка біля «Українського дому» таки є. За двадцять метрів від розкладачок голодуючих стоять столики, де дві літні жінки збирають підписи на захист української мови. На столику – прапорці Української народної партії (Юрія Костенка) та коробка з написом «Збір пожертв на проведення всеукраїнської акції (збір підписів) “Захисти українську мову – збережи Україну”». На запитання ZIKу, на що конкретно збираєте гроші, жінки відповідають: «На потреби акції. Ми збираємо підписи по всій Україні – потрібні, наприклад, папір, скотч». Під час розмови з’ясо­ вується, що жінки в опалі у голодуючих. Їх тут не люб­ лять, бо на столах є партійні прапори. Також обурює, що ті збирають гроші невідомо на

що. Самі голодуючі грошей не беруть – просто просять приносити воду, теплі речі, дощовики. Жінки від УНП пояснюють: «Ми не розуміємо, чому до нас погано ставляться. Ми ж за одну ідею. Вже два місяці збираємо підписи, у нас їх більше 20 тисяч, віднесемо їх потім Януковичеві. Нам дивно, що з нами тут не товаришують, адже треба об’єднуватися, інакше нічого не буде». Поруч прогулюється комендант табору Ярослав Кравченко, який виявився головою Телязької сільради Сокальського району Львівщини. Коротко пояснює, чому людей тут дратує партійна символіка, особливо опозиційна: «Опозиція нас зрадила, починаючи з 2005 року. І я не вірю, що ці свині, якщо прийдуть до влади, то приймуть закон, як відтягнути свиню від корита. Зараз вони чомусь вирішили, що лише за їхнім наказом люди мають виходити на вулиці чи згортати акції. Ні! Власне головна мета нашої акції тут – донести до людей, що вони самі повинні контролювати ситуацію в державі».

реклама

№28 19 липня 2012 року


коментарі 06

Всеукраїнське шмагання Януковича

Антін Борковський

Віктор Небоженко Політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»

П

ід час останнього візиту в Україну Путін поводився доволі похамськи, але головне було не це. Вперше Москва апелювала до ��ромадської думки України, а не до Януковича. Російський президент демонстрував свою зневажливість не главі нашої держави, а всім нам. Деталі цього дипломатичного скандалу досі обговорюють і в Луганську, і у Львові.

Кремлівські політтехнологи хотіли не просто принизити Януковича (тяжко принизити людину, яка має мільярд доларів і пару разів сиділа в тюрмі). Уся річ у меседжі – Путін намагався щось нам усім розповісти. Це цілком нова стратегія Кремля – ані Вашингтон, ані Брюссель не використовували за минулі 20 років звернень до населення понад головами уряду. Путін хотів, аби всі звернули увагу на те, як він поводиться з Януковичем, а не лише на те, що маленький Володимир мучить великого Віктора. Хоча зрозуміла і ця психоаналітична драма. Путін показав: для мене маргінали-байкери є на одному рівні важливості з Януковичем, а ви, українці, вирішуйте,

чи хочете, аби вами керував президент, якого я тримаю на рівні байкера. Це сигнал того, що Москва відкрила другий антиукраїнський фронт. Перший фронт критики Януковича відкрив Брюссель. І якщо Захід нас звинувачує в антидемократичності, то Москва – у небажанні підкорятися Путіну, виконуючи зобов’язання, які Янукович узяв до отримання влади. Не менш красномовним є те, що російський президент поїхав на келих вина не до глави держави, а до пересічного громадянина Медведчука. У такий спосіб він показав, хто для нього є промоутером інтеграції. І не питання, чи хоче Путін бачити його Головою Верховної Ради. Йому потрібна не рихла парламентська більшість Партії регіонів – вони ніби проросійські, а насправді дбають про власний інтерес. Ідеться про впливових людей, котрі зроблять ставку на відвертий союз із Росією. Бо решта, включно з Азаровим і Януковичем, роблять це занадто сором’язливо. Азарову ніяковіти вдається, натомість Янукович прагне демонструвати грізність і суто російську самовпевненість. Начебто він — президент Архангельської області.

Мовний автомат Калашникова Юрій Макаров Журналіст, публіцист

П

ісля ухвалення мовного закону я, як і багато моїх колег, вирушив на мітинг у Києві. І ось що помітив: не менш як половина людей, що зібралися протестувати проти мовного закону, були російськомовними. Це були російськомовні українці, росіяни, поляки і євреї, був навіть українець-афганець.

І певного моменту я спіймав себе на думці: невже це прояв нещирості чи шизо­ френії? Чому російськомовні мають захищати українську мову?! Розмови у натовпі лише підтвердили: цей закон не має практичного значення, лише легалізує порядок, наявний в Україні впродовж минулих 20 років. Але через те, що значення цього закону було насамперед символічним, то й суспільство сприйняло його саме як символічний. Та частина народу, що пристала до опозиції, не схотіла сприймати

№28 19 липня 2012 року

російську мову як знак того специфічного цивілізаційного вибору, перед яким знову і знову постає Україна. Не лише політична модель, а й модель організації суспільства тільки унаочнює феодальний тип стосунків, який ми чітко спостерігаємо в Росії і Білорусі, не кажучи вже про анклави на кшталт Придністровської Молдавської Республіки. І частина українських еліт, незалежно від етнічної і мовної ідентичності, заперечує цей мовний феодальний порядок. Це як у відомому радянському анекдоті про працівника вентиляторного заводу, який регулярно цупив зап­ частини, натомість зібрати йому вдавалося лише автомат Калашникова. І зараз усім зрозуміло, що з тих елементів, зокрема й ментальних, нічого іншого, як автомат Калашникова, зібрати не можна. І що важливо, частина українських еліт таки усвідомила абсолютну неприйнятність такої цивілізаційної моделі.

Не пора нам, браття • малюнок: Марек Рачковскі

Аби добити мову, взялися за книгу Олег Фешовець Філософ, директор видавництва «Астролябія»

П

лановані зміни в оподаткуванні українського книговидавництва означатимуть одне: видавців позбавлять практично єдиного дієвого елемента, що допомагав їм у конкурентному змаганні з російським книжковим бізнесом. Пільги, які планують відмінити, бодай дозволяли тримати нижчою ціну, бо в усьому іншому – у розмірі накладів чи в системі дистрибуції — конкуренція практично неможлива, а фантазувати про неї за таких умов може хіба що ідіот або ж цинічний ворог.

Пільги, котрі звільняли, з одного боку, від податку на додану вартість частину вартості книги (на поліграфічну частину пільга не поширювалася), а з іншого – від податку з прибутку за умови його реінвестування у нові видання та розвиток технічної бази, забезпечували в рівній мірі всім видавцям змогу розширювати асортимент продукції. Цим черговим жестом наша «рідна» влада демонструє лише те, що як видавці, так і читачі для неї – ніхто. Прямим наслідком стане зростання цін і зменшення обсягів книжкової продукції. Відтак ціну потрібно буде множити на два. Але якщо ціна на книгу переходить позначку 40 гривень, то вона ризикує втратити покупця. Тож це неуникненно призведе до ще більшого скорочення продажів. Не вірю, що люди, які все це замислили, споді-

ваються якось поповнити державний бюджет. Ідеться про конкретний цілеспрямований удар по українській книговидавничій справі, і не випадково ця ідея вигулькнула синхронно зі скандальним мовним законопроектом. Ці дві податкові пільги були єдиною, але більшменш справедливою допомогою українській книзі: нею користувалися всі видавці. Решта «державної підтримки» – байка. Достатньо лише згадати програму «Українська книга», що здебільшого спрямована на кілька привілейованих видавництв і тих самих чиновників, книги яких – у списках тієї «програми підтримки», а не в книгарнях, і то з шаленими цінами за примірник. Так, наприклад, наше видавництво існує на ринку вже 12 років і ще жодне наше видання не заслужило на цю «підтримку». При тому, що ціни на наші книги коливалися здебільшого між 20-40 гривнями за примірник. Очевидно ж бо, навіщо у якійсь сільській бібліотеці поезії Ігоря Качуровського (до слова, лауреата Шевченківської премії), навіщо перший український переклад «Беовульфа», навіщо потрібні твори Чапека, де Унамуно, навіщо потрібен Аристотель, Ніцше, Ортега-іГассет, не кажучи вже про «Володаря перснів» чи «Гобіта» Джона Толкіна. Читач повинен до нудоти зачитуватися творіннями наших державних графоманів! А тому, власне, й не потрібні пільги «для всіх», а лише для них,

наших владодержних обраних! Забираючи ці пільги, вони вибивають із-під нас точку опори, завдяки якій українське книговидавництво і значною мірою мова наразі тримаються. Бо вона не міцніє у принагідних мітингових виступах депутатів. Механіка її зростання криється в успішному функціонуванні телебачення, радіо, газет і видавництв. Аби позбавити народ суверенітету на власній території, слід узяти під контроль власне ці сфери. А грізні виступи з розмахуванням кулачками є лише надуванням партійних повітряних кульок. Тоді як знищення книговидавництва – важка артилерія. І насправді не йдеться про відкривання українського книжкового ринку для російської книжки, бо вона й так господарює на ньому. Мова про закривання його для книжки української. Й у недалекій перспективі програють не лише наші видавці, які фактично будуть змушені переходити до різних «партизанських» методів ведення бізнесу . Це може стати черговим кроком на шляху демонтажу держави Україна. Той, хто цього прагне, не заявлятиме відкрито, що хоче знищити її, вбиваючи мову та книгу, бо відчай здатен давати непереборну силу загнаним у кут безвиході. Ті, хто знають толк у подібних справах, здатні на тривалу й терпеливу ходу на довгі дистанції. Отож, хто має очі, най побачить: податкове нововведення є виразним ворожим актом – і на нього слід реагувати власне як на ворожий акт!

Мовний законопроект таки поголив революційні бороди нашого політикуму. Хоча грізні чеґевари як були кріликами, так ними й залишилися. І річ не в мові. Цим лакмусом могла би стати будь-яка інша серйозна принципова справа. Питання навіть не в якихось кулуарних домовленостях із владою – просто занадто вгодовані в нас революціонери. Вайлуваті, випещені: ні, на революцію у вівторок не підемо, та й погода недобра заповідається... Вкотре склали ручки на череві на маршруті до омріяної парламентської ойкумени, бо соціологія свій втішний діагноз уже видала – «проходимо». І за інерцією таки допливуть – на заяложених гаслах, із фальшивими посмішками гієн, із дулею за пазухою і хрестом під п’яткою. Доки «масовка» надриватиметься до кривавих мозолів. Голлівудська порцеляна ситості, демократичні костюмчики, перевірені іміджмейкерами радикальні жести та гримаски. Подібне було під час Помаранчевої революції – одні у валянках витоптували за правду, а інші неквапно торгували їхнім майбутнім у кабаках. За рік по революції брав подив: чому ж досі все робиться, аби нічого не робити? Усе списували на поради вашингтонського обкому й інтриги хоружівського хуралу. І лише нещодавно цей універсальний алгоритм розкрив команданте Чечетов: «Развєлі, как котят». І гризуть сумніви – на граніті далі паряться студенти, а не Яценюк, Турчинов чи Тягнибок із Костенком. Що – пограли в ритуальний пінг-понг із «Беркутом» і хутко розсмокталися по телеекранах? І все – парламентські канікули? Мову (Юлю, демократію, Україну) врятовано?! Від фахових борців «за наше помаранчеве завтра» лунає мантра: «не на часі». А може, і справді? Може це не свободівці обіцяли «гнати синьо-ж..пу банду»? Може, це не Ющенко обіцяв «закликати націю до непокори»? Може, і справді не пора, бо за графіком дружно йдемо на футбол?! Хоча навряд чи В’ячеслав Чорновіл красно подякував би «масовці» і пішов би споживати фаршировану рибу. І не почвалав би Лех Валенса на карманадлі, доки голодує останній студент. Річ же не в мові: не рветься опозиція захищати спільні цінності – чи то мова, чи Конституція, чи право дихати. І от постає питання: а може, просто вартості таки різні? Лишень кошенята ті самі.


тема 07

П

резидент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер десятки років займається дослідженням економічних реформ в Україні, у різний час був радником перших осіб держави. Проте він значно ширше дивиться на економіку, ніж, власне, традиційні економісти: вона для нього – не лише цифри зростання ВВП чи показник інфляції. Наприклад, Пасхавер вважає, що головна умова, яка має вивести Україну з кризи, – це відсутність бажання чиновника заробити на своїй посаді. А ще — що українцям не притаманні високі мораль і законослухняність, натомість у нас добре розвинені традиції виживання.

Про освіту та небажання заробити на своїй посаді

Р

іч у тім, що економісти мають різну освіту. Ми всі – люди середнього та старшого віку – отримали радянську освіту, якої недостатньо, щоби працювати в тих умовах, у яких ми перебуваємо. Так, є люди, які мали хорошу економічну освіту – йдеться про певну суміш радянської і західної. Із тих, кого я знаю, напевно, непогану освіту має Порошенко. Також Яценюк доволі освічений. Пинзеник, без сумніву, – хороший спеціаліст. Щодо Азарова, то це людина зовсім радянської освіти. Він хороший менеджер, але з точки зору ліберального світогляду має протилежні погляди. Однак треба пам’ятати: освіта – це не єдине, що керує людиною, коли вона перебуває на політичній посаді. Тому треба розрізняти освіту і діяльність. Якщо йдеться про людей, які є першими особами у владі, то головне для них – не стільки освіта (адже завжди можна знайти освічених, фахових консультантів), скільки відсутність бажання заробити на своїй посаді. Ось це – головний критерій. Тому, власне, якщо немає прямого бажання не заробляти, то жодна реформа не досягне своєї цілі. Нинішня влада, як і попередня, заробляє на своїх посадах, але робить це відкритіше і послідовніше. Ця влада більшою мірою створює монопольні ніші для своїх соратників. І це матиме дуже важкі наслідки для української економіки, тому що монопольні ніші важко усунути. Монополізація знищує економіку.

Про історичні підстави корупції та Євро

М

и жили на просторах російської імперії, яка була корупційною. Я

• фото: Володимир Гонтар

Що більше грошей, то активніше злітається різна нечисть добре пам’ятаю історичний анекдот про те, як царю доповідають, що тільки два губернатори не крадуть. І він каже: «Один – я розумію, він казково багатий. А другий незрозуміло чому не краде». У нас була подібна історія. Крім того, ми не мали держави, ми не державницький народ. У нас немає традиції держави. У нашої бюрократії немає державницької філософії і відчуття, що вони служать великій справі. Вони, власне, ідуть на цю роботу винятково для того, щоби заробити. І оскільки ми всі 300 років жили в чужій державі, то відчуття законослухняності – не наша сильна риса. У нас розвинені традиції виживання, а вони не передбачають високої моралі та законослухняності. Цифра 30%, яку зараз називають експерти як корупційну складову при підготовці об’єктів до Євро, може бути й більшою. Чому його організація має бути кращою, ніж решта нашого життя? Ми – корупційне суспільство. Хоча саме собою проведення Євро – це відкриття України для європейців. Нехай воно було не таким, як ми хотіли б, але це однаково було відкриття. І ми справді мали великий успіх у тих, хто був тут, хоч їх приїхало небагато. Але вони побачили не ту Україну, про яку пишуть у Європі. Тому що європейці пишуть правильно про політичну Україну, а гості чемпіонату побачили Україну народну. Я не бачу необхідності бруднити все Євро. Звісно, було б добре, якби менше крали при будівництві, краще організовували все, якби була дружніша політика з Європою.

Олександр Пасхавер народився 1945 року в Києві. Закінчив Київський інститут народного господарства й аспірантуру Інституту економіки АН СРСР (Москва). Кандидат економічних наук, член-кореспондент Академії технологічних наук України, заслужений економіст України. 1971-1992 рр. – провідний науковий співробітник Інституту економіки НАН України. Займався дослідженнями питань економічної ефективності, приватизації та демонополізації. 1992-1994 рр. – головний експерт Центру ринкових реформ. 1995-го виступив одним з ініціаторів створення громадської експертної організації «Центр економічного розвитку», є беззмінним президентом центру та головою редакційної ради інформаційно-аналітичного бюлетеня «Моніторинг економіки України». У різний час був радником президента України, прем’єр-міністра, віцепрем’єр-міністра, міністра економіки, голови Фонду держмайна.

Але хочу нагадати, що й радянське суспільство було корумповане. Просто там був радше натуральний обмін. Називалося це «блатом». І так само було нагорі – в управлінні СРСР. Був так званий адміністративний ринок, коли блага обмінювали на «блатні» державні послуги і так далі. Історія не зробила нас чесним суспільством, і ми зараз пожинаємо ці плоди нарівні з багатьма іншими країнами. Ми просто одні з найгірших, це правда. Але чому Євро мало б бути краще, ніж звичайний візит у будь-яку лікарню чи до

чиновника, – незрозуміло. Хто на це сподівався? Навпаки, що більше грошей, то активніше злітається різна нечисть, щоби підзаробити. Боротися з корупцією можна, але для цього треба, щоби були якісь сили, які змусили б суспільство це робити. Це зовсім непроста справа. Можливо, найкращий спосіб боротьби – запровадити в дитячих садках і школах у всіх предметах цінності свободи, відповідальності, гідності. Ці діти почнуть по-іншому жити — бо я не вірю, що якісь політичні сили в Україні зуміють знищити корупцію.

Про популізм і двостороннє запалення легень

них благ. Крім обіцянок і чергового падіння довіри, жодних серйозних ризиків вибори не несуть. Те саме і з кризою. Я не вважаю, що друга хвиля кризи буде такою ж сильною, як перша, хоча навряд чи найближчим часом ми в Україні отримаємо велике зростання. Поряд із нами є країни, які, попри кризові умови, не падали різко. А Україна – одна з чемпіонів падіння. Отже річ не тільки у світі, а й у нас самих. Якщо подивитися різні економічні рейтинги, в тім числі умови ведення бізнесу, економічні свободи, то можна побачити, що Україна перебуває десь у самому кінці серед неблагополучних африканських країн. За таких умов якщо у світі нежить, то в нас – двостороннє запалення легень. Так ми й переносимо всі негативні етапи економічного циклу.

Про МВФ і останній український аргумент – землю

Ч

ому ми з вами живі, а не померли? Так само й економіка. Вона відображає щоденне життя людей. І попри насилля над нею, живе. Звичайно, ми бачимо низку негативних явищ, економіка «хворіє», але не можна сказати, що вона аж так близька до колапсу. Просто неефективна. В України немає грошей, аби одночасно впроваджувати інвестиційні проекти, соціальні обіцянки й віддавати борги. На Заході, враховуючи нинішній політичний розклад, нам не позичать. На Сході Україна може запропонувати землі, бо що в нас іще залишилося? Можливо, якісь корисні копалини чи якийсь договір, який обме­ жував би свободу України.

Кредити можуть бути і внутрішні, тобто позичати можна в населення. Але, знову ж таки, – під якісь великі відсотки, а це дуже невигідно. Найімовірніше, проблему коштів вирішуватимуть пошуком їх із якихось нових джерел. Можливо, під політичні обіцянки або поступки. Або буде знайдено якісь «екзотичні» способи. Причому не обов’язково в Росії — це може бути Китай чи, наприклад, Арабські Емірати. Вихід обов’язково знайдеться. Який – побачимо самі. Можливо, найбільш небажаним для нас способом – через якісь заворушення, насильницькі дії. Це також ймовірно. Усе залежить від терпіння населення і від продуманості дій влади. Річ у тім, що влада, наскільки я зрозумів за ці два з половиною роки, вважає, що населення все стерпить.

Про світ після кризи й Україну на економічній периферії

Д

умаю, буде краще міжнародне регулювання фінансових потоків, буде більший контроль над ними. Це як війна: спочатку розробляють наступальне озброєння, а потім оборонне. І так безперервно. Нинішні фактори, які призвели до кризи, будуть у якомусь сенсі приборкані контролем. Але світ безкінечно винахідливий – знайдуться якісь нові інструменти. Щодо України, то вона буде там, де й тепер. Це економічна та політична периферія. Тобто місце неадекватно мале за відношенням до населення країни, його о��віти й історії. Розмовляла Тетяна Штифурко, ІА ZIK

реклама

П

опулізм політикам потрібен, тому що немає довіри. Коли я розмовляв із деякими політиками, я їм казав, що треба завойовувати довіру. Вони говорять, що влада, власне, і завойовує її цими популістськими заходами. А я кажу, що популістськими подачками можна викликати задоволення чи вдоволення населення, але не довіру. Це різні речі. У головах політиків виникла плутанина, нібито довіра здобувається подачками. Навіть якщо населення клює на ці подачки, довіри в нього не збільшується. А завоювати її дуже просто – треба жити і діяти так, як ти говориш. Але це, виявляється, найскладніше. Не думаю, що цей популізм напередодні виборів призведе до якихось економічних проблем. Вибори в нас були багато разів, у цей час є викид різних соціаль-

№28 19 липня 2012 року


розмови 08

«Опозиція має не лише Соратник Леха Валенси, знаковий польський революціонер Генрик Вуєц у розмові з оглядачем тижневика ZIK Антоном Борковським розповів, як правильно організувати опір, як змусити сексотів працювати на революцію і як Україні вийти з мовного піке

Як гартувалася польська сталь zzІз

чого почалася Ваша особиста революція? – Довго пояснювати – довелося б надовго засісти у сповідальні (сміється. – ZIK). Ну, якщо дуже коротко… Початком був 1976 рік. Польща була не найгіршою країною в соцтаборі, але труднощі з’являлися регулярно. Бунт студентів і робітників брутально придушили. Молодь дискутувала – переважно «на кухнях» – як далі жити у цій країні. Прийшло розуміння, що ми програємо, бо всі діють на власний розсуд. Задля змін був потрібний якийсь спільний виступ – солідарний. І 1976 року, після страйку робітників, який жорстоко придушила влада, чи не вперше з’явилась ініціатива з боку молодих інтелектуалів і студентів, як-от Адама Міхніка і Яцека Куроня, – слід діяти разом. Вирішили влаштувати акції допомоги робітникам, бо вони її потребували. Це було рішенням моральним і християнським – не можна кидати людей самих.

виправлено. Ми тоді навіть не усвідомлювали, наскільки цей крок важливий, хоча й розуміли – слід іти відкритим шляхом. Ми не маємо чого ховатися – це не ми чинимо кривду, а вони, і це ми маємо етичну рацію. То було свідоме окреслення ситуації. zzНаскільки сильно за вас

узялася влада? – Були репресії, побиття, ув’язнення, звільнення з роботи... Хоча спочатку влада діяла гнучко, думаючи: «Та це просто купка критиканів». Репресії мали точковий характер – когось «замкнути», когось викинути з роботи. Але наші акції набули значної суспільної підтримки, а наші рації підтримала Церква. І за рік вони були змушені випустити всіх арештованих робітників і деяких членів KOR. Рік роботи показав – ми торуємо шлях, на якому мож-

““ 

№28 19 липня 2012 року

zzІ попросту били?

– Ну а як інакше? (сміється. – ZIK). Якось мене так побили, що я знепритомнів і тривалий час лікувався. Але ці методи їх і згубили: складно зберігати якесь почуття гонору, якщо твого сусіда б’ють лише через дискусію, – тому влада тотально програла. Хоча вони боролися з нами, як могли. Головне – вдалося налагодити спілкування між робітниками й інтелігенцією – про історію

Обіцянки, що «от ми прийдемо до влади, тупнемо ногою і візьмемо за морду», не мають нічого спільного з демократією. Всім слід вчитися терплячості, й Україні так само.

zz Тобто інтелігенція була

свідома власне цих категорій? – Цілком. Наші акції – скажімо, піти на судовий процес – набули поширення. Молодь почула: робиться щось добре. Для нас похід проти влади не був питанням – голов­ ним було усвідомлення, що це наша незалежна дія. Почалося все з цього. Кожен мав свою функцію: хтось збирав гроші, хтось документував, хтось кудись їхав, хтось організував лікарів... За кілька місяців ми зрозуміли: рух уже не може «просто так» функціонувати – він має діяти публічно. І було рішення про створення Комітету захисту робітників (KOR) – явної організації, не підпільної, не таємної, не псевдо- чи бозна-якої… Яцек Куронь, Адам Міхнік, Антоні Мачєревич, Пьотр Наімскі, Халіна Міколайска й інші – під власними прізвищами, з адресою й телефоном. Ми заявили, що діятимемо, доки людей не буде звільнено, а кривду

не тому, що передчували нагороду, а просто знали – це слід видавати. Ми видавали свій часопис «Робітник». Зрозуміло, служба безпеки намагалася притлумити процес, але не могла. Проти нас використовували групи бойовиків – студентів інфізів, боксерів, борців. Вони зривали лекції, перекидали меблі.

на справді чогось досягнути. І це не просто опозиційний процес, а реальна діяльність, яка приносить людям допомогу. Тоді ми вирішили розширитися – видавали підпільну пресу, зайнялися організацією не лише робітників, а й селян, організували незалежний рух пересувних університетів. Кожен, хто мав трішки олії в голові, міг прийти й сказати: «Я вмію це», – й почути у відповідь: «Ну то й роби». То Ви фактично розбудовували паралельне суспільство? – Незалежне самоврядне середовище, яке виправляє те, що псує держава. Вона вводить цензуру, а ми – проти. Держава не дозволяє виголошувати вільне слово – а ми будемо. Ми мали навіть графік лекцій. Скажімо, видавали забороненого Чеслава Мілоша, який потім отримав Нобелівську премію. Але робили так zz

та сучасність, про умови роботи… Ми використовували міжнародні конвенції – Польща їх підписала, але ніхто про це не знав. Найважливіше – прийшло розуміння: для зміни ситуації необхідно створити вільні профспілки. Слід переорієнтовувати протестний рух, бо зазвичай робітники пройдуться маршем через місто і спалять партійний комітет. Ні, страйкувати мали у себе на заводі, висувати вимоги, вести переговори, інформувати про це всіх навколо і вимагати свободи дій. Ця модель страйку спрацювала у серпні 1980 року в Гданську і потім у всій Польщі. Комуністи були змушені заїжджати танками на заводи – і це був успіх. З одного боку – влада, з іншого – Валенса і Мазовецький. Щоправда, я тоді сидів у тюрмі (сміється. – ZIK). «Якщо режим не завалиш, то він і не впаде»

• фото: ZIK

Як подолати провокаторів і агентуру zz Було розуміння, що справжня революція в державі неможлива, поки немає діалогу між «пролетаріатом та інтелігенцією»? – Виступи 1956 року і студентські протести 1970-го притлумили дуже брутально. Самос­тійні виступи завжди закінчуються поразкою. Лише спільні мають якусь силу і влада не може їх придушити – це можливо, коли інтелігенція допомагає робітникам. Ми не закликали до революції – ми закликали шанувати права людини, прийняті повсюдно, в тому числі й нашою державою. Наша позиція була чітка: ми діємо законно і легально, а те, що ви нас кидаєте до тюрми, – це вже не наша справа. zz Наскільки сильним був контроль з боку спецслужб над вашим середовищем? – Доволі сильним (сміється. – ZIK). Але проти цього ми мали серйозну зброю – публічність. Спецслужби небезпечні в разі таємних дій, пов’язаних із конспірацією, коли кожен може назватися «Левом» чи «Биком», а відтак офіцери спецслужб опиняються у чудовій

ситуації. Натомість при відкритій діяльності вони змушені відсторонюватися. Були такі, за котрими ми трішки спостерігали, – їхня поведінка була якась несправжня, тож ми їх відсували трішки вбік. Але навіть якщо хтось і був агентом (бо далеко не всіх ми могли розпізнати), то він все одно повинен був узяти пакет наших агіток. І нехай три четвертих він здавав до служби безпеки, але ж четверту частину мав роздати! Тож у будьякому разі працював не лише на них, а й на нас (сміється. – ZIK). zz

А провокатори? – Приходили зі словами: «Ми маємо зброю, треба вчинити якийсь замах». Тут ми були рішучі: «Наш рух є ненасильницьким, і якщо, дорогенький, хочеш до нас долучитися – бери партію агіток і йди роздавати». Цей принцип чітко впроваджували і в «Солідарності», хоча у період «військового часу» чимало людей загинуло. Щоправда, насильство було – скажімо, двоє студентів атакували поліцейського, поранили його і він загинув. Але це засудили і влада підпілля, і Церква. Якби

не наш рішучий опір у питаннях насильства, тоді виграли б вони, а не ми. Форми опору були й такими, що просто осміювали владу: була акція «краснолюдків» – міліція арештовувала тих «гномів» і з неї всі глузували. У часі масових арештів люди організовано виходили прогулювати песиків – тяжко арештувати всіх, хто вигулює собаку. Зараз подібне повторюють у Росії чи Білорусі. zz Але там учасників масово арештовують… – Так, знаю. Влада багато чого навчилася. Але це насамперед компрометує її. Вони самі себе виставляють на посміховисько. Хоча від цього і страждають арештовані, натомість влада програє перспективу боротьби, бо, арештовуючи безпідставно, порушує закон. Зрозуміло, що і в нас не все йшло гладко – втомлювалися, зневірювалися, слабнули. Люди сиділи у тюрмах. Чимало виїхало за кордон. Під час нової хвилі протестів, у 1987-1988 роках, були страйки, аби спробувати кинути владу на коліна. Не вдалося – вони тоді не луснули.


розмови 09

воювати з владою» Чільному діячеві польської революції і нинішньому радникові президента Генрику Вуєцу 72 роки. 1970-го закінчив фізичний факультет Варшавського університету. 1976 року став членом Komitetu Obrony Robotnikоw. Співорганізатор незалежних профспілок, яким судилося стати основним ворогом польських комуністів. Першу половину 1980-х провів у тюрмах. ’ Упродовж 1988-1990-го був секретарем громадського комітету «Солідарності», яку очолював Лех Валенса. 1989 року брав участь у переговорах Круглого столу, під час котрих комуністи попрощалися з монополією на владу. Депутат багатьох каденцій. Кавалер Командорського хреста Ордену відродження Польщі.

Як змусити владу почати домовлятися з народом zz Ви бачите саме масовий

страйк ключем впливу невдоволеного суспільства на владу? – Це єдине знаряддя людей для серйозного опору. Можна видавати незалежну пресу – ну добре, ну видаєш її. Ну не підеш на вибори – але влада вибори сфальшує. І що тоді?! Страйк – це інша форма: ти відмовляєш їй у співпраці. Тоді влада не мала жодної відповіді на страйки – економіка була в жалюгідному стані. Психічний і моральний опір суспільства був сильний. Але ситуація була патова: ми не могли поконати їх, а вони – нас. І власне тоді з’явилася ідея Круглого столу – треба разом шукати вихід із безвиході. Щоправда, були й інші сценарії – дехто вважав, що треба боротися збройно. Натомість Валенса з проводом «Солідарності» Буяком і Фрасинюком шукали порозуміння. І Круглий стіл був формою виходу з дуже критичної ситуації. Зізнаюся, ми мали сприятливі фактори – був Папа, який підтримував нас; при владі перебував Горбачов, а не брежнєвські генерали, котрі хотіли крові; був Рейган, котрий вводив економічні санкції. Найважливіше – ми мали волю сісти і вирішити ці питання. І мали час: засідання тривали два місяці – від лютого до

квітня 1989-го. Ситуація була непроста – ми хотіли їх не стільки перемогти, скільки замінити і змінити систему. zzЯк вдалося змусити вла-

ду піти на перемовини? – У них насправді не було вибору. Країна їх не підтримувала. Кожна сторона, ясна річ, хотіла іншу ошукати і щось виграти: вони – своє, а ми – своє. Зараз це виглядає дивно, але нашою метою була легалізація «Солідарності». Влада ж вимагала від нас визнати, що є соціалістична влада і так далі. Ми заперечували: «Нехай, але мають бути вільні вибори». «Ні, – казали можновладці, – зарано». Зрештою «Солідарність» було легалізовано, а влада погодилася на частково демократичні вибори – 35% мандатів у вільному виборі, а 65% вони мають ділити між «своїми» партіями. Додатково була згода на демократичні вибори ста сенаторів у Сенат (верхню палату парламенту. – ZIK). На засідання Круглого столу з’їхалися люди з усієї Польщі, проводили дуже серйозні розмови – і влада втямила, що наша мета не в тому, аби оскаженіло перегризти їй горлянки. Тоді ж прийшло усвідомлення, що можна щось зробити – нехай і різне, але спільно. Не всі з цим погоджува-

лися, дехто хотів «звалити комуняк»… Може, таки варто було їх звалити? – Але ж як? Радянська армія дислокувалася в Польщі. Зрештою, подібне було і в Україні 2005-го. Українська спроба зібрати Круглий стіл під час Помаранчевої революції була доброю ідеєю у патових обставинах. Цей досвід також використали і в Південній Африці за участі єпископа Туту, Нельсона Мандели і Фредерика де Клерка. Вони домовилися, розуміючи, що вистачить взаємного мордування.

zz

zzСкільки осіб було у «міц-

ному ядрі» польської революції? – Справді багато. На кожному підприємстві була чимала група людей, котрі не піддалися. І хоч це не був масовий десятимільйонний рух, але він, певно, охопив тисяч стодвісті. І влада не могла нами легковажити. Легковажити ні – але чому було не замордувати організаторів?! Скажімо, ксьондза Попелюшка, який підтримував «Солідарність», працівники спецслужб таки вбили 1984 року. – Замордувати замордували, але влада була змушена судити своїх

zz

кадрових убивць – офіцерів служб безпеки. Вони, зрозуміло, хотіли б усе приховати, але ми цього не дозволили б – не можна відступатися від своїх. Якби ми жили в сталінські часи, подібне було б і з нами. Але ми діяли за Горбачова. «Кривавий» варіант вони, звісно, мали – були хлопці, котрі казали: «Треба ту “Солідарність” переловити, передушити, посадити і так перемогти на виборах і в усьому решта». І вони могли б перемогти. Подібні режими конають довго. У Польщі є група осіб, які досі вважають, що тоді все і так валилося, тож не треба було домовлятися, оскільки і само все впало б. Але режим на Кубі чи в Північній Кореї падає і падає, а впасти ніяк не може – бо як режим не завалиш, то він і не впаде. Крім волі до дії, потрібен план. Ми ж тоді мали йти на вибори – комітетам «Солідарності» треба було знайти і приготувати кандидатів, інколи людей доводилося довго переконувати йти в депутати. Але ані ми, ані влада не сподівалися, що люди підуть і голосуватимуть – коли дійшло до виборів, усі наші кандидати з 35% пройшли. А з сенаторів усі, за винятком одного. Найважливіше – дати людям можливість ви-

бору. Так було 2005-го й у вас – дати можливість людям вибрати хоч Ющенка, хоч Януковича, але без обману. Тоді переможець отримує дуже сильний мандат, навіть якщо реальної сили нема. І тут усе залежить від вправності. Але за «Солідарності» ситуація була принципово інакша – існували потужні підприємства, а в нинішній Україні все здрібніло і працює в умовах ринку. Чому зараз українська опозиція буксує? – Проблема України – брак реального вождя. Люди, яким колись довіряли, виявилися скомпрометованими. Лех Валенса зміг під час воєнного стану поводитися добре, але якби він тоді втратив авторитет, то ми також не мали б лідера і невідомо, чим усе закінчилося б. Валенса виявився достойним – не пішов на співпрацю з владою, не виступив на телебаченні й не підтримав генерала Ярузельського. Зрештою, до опору завжди слід готуватися, бо само собою нічого не вийде. Крім того, багатьом людям на спротиві не розходитиметься. Слід уміти не лише страйкувати, а й відповідати за підприємство і навчитися суспільно діяти.

zz

Про імбецилів, популістів і мовне питання в Україні zzРозкажіть

про ситуацію, описану в легендарній пісні Казіка, присвяченій Вам, – про «імбецилів, котрі ніц не розуміли», до яких Генрик Вуєц промовляв «виразно і дуже поволі». – Коли впроваджуються реформи, люди сподіваються, що одразу все стане добре. Попервах все надихало – але з’ясувалося, що зарплати невисокі, грошей не вистачає. Тож активізувалися демагоги. Популіст Анджей Леппер почав розповідати безпорадним селянам, що все треба забрати у багатих. Описана зустріч відбулася на селі, я тоді представляв владу (сміється. – ZIK). Я щиро намагався з’ясувати ситуацію – вони ж хотіли

мене просто перекричати. Виглядала ця атака популізму макабрично. Перекричати вони мене перекричали, порозуміння ми не досягли (бо вони його й не хотіли), але пісня вийшла непогана… Можна побороти націоналістичний та економічний популізм? – Коли популісти отримують владу, вони швидко себе компрометують – така вже природа влади. Хіба би під популістськими гаслами проводили серйозні реформи. Скажімо, Янукович ішов до влади з величезними економічними обіцянками, але його рейтинг вже понизився. З націоналістичними популістами зарадити тяжче, бо вони

zz

мають дуже широке поле для маневру – у Польщі ми теж стикаємося з групами, котрі хотіли б довести до якихось національних конфліктів. zzПольща міцно подала-

ся «вправо»? – Певні групи є, але не скажу, що вся країна. Націоналістичні практики у складних питаннях зазвичай лише погіршують ситуацію. От, скажімо, польська меншість у Литві мала проблеми, хоча це і демократична країна та член ЄС. Наш уряд почав чинити тиск на Литву, але ситуація просто зайшла у глухий кут. Радикалізм не вирішує проблем. Обіцянки, що «от ми прийдемо до влади, тупнемо ногою і візьмемо за морду», не

мають нічого спільного з демократією. Всім слід учитися терплячості – й Україні так само. Терпіння потрібне, але ж виводити Україну з піке, у тому числі й мовного, треба? – Як на мене, вашою помилкою було те, що так і не реалізували реформу місцевого самоврядування. У регіонах має бути свобода дії – і місцева політика повинна бути гнучкою, враховувати особливості краю. У такому разі не буде порушено державної структури, натомість у її межах з’являється самоврядна свобода дії. Зараз це намагається робити Віктор Янукович, використовуючи помилки опозиції.

zz

Опозиція має не лише вою­вати з владою, а й пропонувати щось позитивне. Якщо на сході України живе чимало людей, які розмовляють російською, то треба шукати можливості, аби вони могли користатися нею, не загрожуючи державній мові, – нинішня опозиція мала час на залагодження цього. Функціонування російської мови не є загрозою для української незалежності, бо ці люди хочуть жити в України – але водночас вони вимагають, аби рахувалися і з їхньою думкою. Треба домовлятися, бо є спільний інтерес: і одні, й інші хочуть незалежної, сильної й успішної України. Відповідно, слід шукати нові моделі співпраці, не забуваючи про спільне.

Доки всі з’ясовуватимуть, хто сильніший, протистояння триватиме – а силою демократії не здобудеш. Президент Коморовський прислухається до Ваших порад? – Прислухається. Хоча це я його радше слухаю – він мудра людина. Знайомі ми віддавна. У часах підготовки до Круг��ого столу він був радикальним діячем опозиції і противником наших перемовин. Але згодом визнав, що помилявся, що Круглий стіл дозволив вирішити проблеми і побудувати вільну Польщу. Коли президент зізнається у помилковості колишніх суджень, це ж добре (сміється. – ZIK).

zz

№28 19 липня 2012 року


топ-тема 10 вибори-2012

Україна та Росія – взаємовигідна співпраця Російсько-українські відносини знову стали темою бурхливого обговорення у ЗМІ у зв’язку із засіданням 12 липня в Ялті Міждержавної україноросійської комісії. Журналісти приділили більше уваги зовнішнім фактам – поїздці Путіна до байкерів, кримським заторам і червоній доріжці, пропустивши майже все важливе, що стоїть за цією подією. Адже Росія та Україна починають виходити на рівноправне торгово-економічне співробітництво. Тепер економічні відносини стають не стільки суперечкою про верховенство інтересів кожної з країн, скільки механізмом взаємної співпраці та вигоди.

Коли інтереси збігаються От, візьмімо, наприклад, роботу з делімітації Азовського і Чорного морів, а також Керченської протоки. Її не тільки проводитимуть, згідно із заявою Януковича та Путіна, «в дусі дружби, добросусідства і стратегічного партнерства, з урахуванням законних інтересів обох держав», а й ство-

енергетики та вугільної промисловості України та Державною корпорацією атомної енергії «Рос­а том» про інтеграцію і співпрацю в галузі використання атомної енергії в мирних цілях. За цим стоїть великий проект – будівництво двох атомних блоків і заводу з виробництва ядерного палива, запуск якого заплановано на 2015 рік. У червні прем’єр-міністр М. Азаров доручив профільним міністерствам приступити до оформлення кредиту в розмірі 1 млрд дол., який дають росіяни на зведення в Україні двох атомних блоків. Кредит буде надано під низькі відсотки, а частина фінансування української сторони становитиме 15% вартості проекту. Іншими словами, Україна отримує ще два енергоблоки і завершує цикл виробництва ядерного палива. До того ж Київ почне виробляти більше дешевої енергії, створюючи тим самим базу для розвитку економіки. Україна зробить великий крок до енергонезалежності, адже матиме замкнутий цикл атомного палива. Раніше паливо для атомних станцій купували в Росії, і це

така Ан-124 «Руслан». За підрахунками експертів, на світовому ринку є попит на 60-100 таких літаків. Основний покупець – Росія, а ще літак бажають придбати Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та Кувейт. Крім того, світовий ринок перевезень великогабаритних вантажів зростає щорічно приблизно на 10-15%. Ан-124 на цьому ринку має великі перспективи, оскільки є найбільш вантажопідйомним і конкурентоспроможним. Наприклад, саме «Руслан» доставляв вантажі НАТО в Перську затоку й Афганістан.

Спільний бізнес у космосі

Достав кому: У гонитві за комфортом і збільшенням привабливості центральної забудови городяни ризикують втратити не лише історичний ареал міста, а й життя Ірина Залецька

М

инулого тижня, у вівторок 12 липня, на вул. Січових стрільців, 8 під час ремонту обвалилося перекриття мансардної частини будинку. Як наслідок, загинули 65-річний громадянин США

гнорувати його? Представники «Молодь до Христа» відмовилися коментувати трагедію, керівництво організації вже повернулося на батьківщину. Галицький райвідділ міліції Львова, своєю чергою, порушив кримінальну справу за фактом обвалу. Варто зазначити, що це не перший випадок, коли стається трагедія через іг-

Галицька райадміністрація практично щодня фіксує порушення під час ремонтних і реставраційних робіт у будинках львів’ян.

норування законодавчих норм. У лютому 2008 року на сусідній вулиці Костюшка стався вибух газу, внаслідок якого постраждали десятеро осіб, із них двоє померли, та було практично знищено частину будинку. Як з’ясувала прокуратура, причиною вибуху стало накопичення газу у квартирі №13, де проживала сім’я Хлєбнікових. Витік газу стався внаслідок неналежного використання газового обладнання. Зокрема, газовий шланг від труби до плити було встановлено із грубими технічними порушеннями, можливо, це зробили самі мешканці квартири. Однак кримінальну справу закрили у зв’язку зі смертю осіб, які були винні у скоєнні злочину. Це лише два резонансні випадки. Скільки таких могло бути у перспективі, порахувати неможливо.

законодавство? Як стверджують експерти, головна проблема – недосконалі закони. – Якщо керуватись українським законодавством, то у Львові взагалі не можна нічого робити. Жодного камінчика чіпати! – каже архітектор Юліан Чаплінський. – А це неправильно, оскільки Львів завжди був сучасним містом, яке розвивалося у контексті розвитку світу. Усі нові технології, які з’являлись у світі, відразу приходили до Львова. В наших умовах шукати меценатів, які вкладатимуть гроші в ніщо тільки для того, щоби воно гарно виглядало, немає сенсу. Тому, безперечно, потрібно змінювати законодавство, й ініціювати це має міськрада. За словами Чаплінського, у світі існують чіткі правила. Наприклад,

Можна все! Але обережно…

Чому ж городяни, ризикуючи власним життям, продовжують порушувати

Росія допомагає Україні розвивати і ракетно-космічну галузь. Торік восени держпідприємство «Конструкторське бюро “Південне” ім. Янгеля» взяло в Ощадбанку Росії кредит у розмірі 260 млн дол. лише під 6% річних на реалізацію проекту зі створення ракетно-космічного комплексу «Циклон-4» на космодромі Алкантара у Бразилії. Запуск комплексу заплановано втілити

Росія допомагає Україні розвивати і ракетно-космічну галузь. Торік восени держпідприємство «Конструкторське бюро “Південне” ім. Янгеля» взяло в Ощадбанку Росії кредит у розмірі 260 млн дол. лише під 6% річних на реалізацію проекту зі створення ракетно-космічного комплексу «Циклон-4» на космодромі Алкантара у Бразилії. Запуск комплексу заплановано втілити до кінця року. Цей проект із запуску комерційних супутників повинен давати Україні щорічно близько 120 мільйонів доларів. рюватимуть в Азово-Керченській акваторії українсько-російську корпорацію для обслуговування проходження суден. Тобто не просто розділять територію, а разом її розвиватимуть і отримуватимуть доходи. Це і є нові тенденції в україноросійських відносинах. Товарообіг між Україною та Росією торік досяг 50 млрд доларів. Його зростання забезпечує не збільшення закупівель російського газу, а зростання експорту української промисловості до північних сусідів. Так, у першому кварталі продажі українських промислових товарів до Росії порівняно з аналогічним періодом 2011 року зросли на 8,2% – до 341 400 тисяч доларів, зокрема збільшено поставки продукції машинобудування та металургії. Великий товарообіг усе ширше відкриває ринок для українських підприємств. Для України зростання промисловості – це надходження до бюджету, втілення соціальних програм, збільшення кількості робочих місць. А розвиваються високотехнологічні конкурентоспроможні галузі. От візьмімо хоча б підписаний 12 липня меморандум між Міністерством

№28 19 липня 2012 року

нам коштувала недешево. Тепер атомна енергія для України буде ще дешевшою. Створення такого циклу українські економісти прогнозували на середину цього століття, а наша країна отримає його через два-три роки. У програму включено розвиток українських підприємств атомного машинобудування. Це знову робочі місця та зростання відрахувань до бюджету.

Спільні крила Один із найбільших спільних проектів – організація СП з виробництва військово-транспортного літака Ан-70. Росія замовила вже 60 таких літаків. Але перспективи набагато більші. На ці літаки чекають Африка, Азія та Латинська Америка, адже вони можуть сідати на слабопідготовлені злітні смуги. Тому наші держави вирішили виробляти літак спільно – і незабаром зможуть добре заробити. Крім того, до кінця 2012 року між Кабінетом Міністрів України та урядом РФ планується підписання угоди про державну підтримку відновлення серійного виробництва транспортного лі-

до кінця року. Цей проект із запуску комерційних супутників повинен давати Україні щорічно близько 120 мільйонів доларів.

Більше товарообігу – більше грошей Ще одна сфера для розширення співробітництва – промисловість. У липні Україна та Росія планують затвердити програму зі співпраці в галузі машинобудування на 20132014 рр. Також розроблятимуть проект програми щодо співпраці у сфері хімічної промисловості на 2013-2014 роки. Уряд за дорученням президента В. Януковича працює над розширенням масштабів українсько-російської співпраці, у нас є невикористаний потенціал. Адже Росія – найбільший ринок для українських товарів. Він поруч, на ньому не існує мовного бар’єра, проте є давні традиції економічного та промислового співробітництва, і втрачати можливість присутності на цьому ринку нинішня влада України не має наміру. Микола Гвоздєв

і 22-річний українець. Ще один 29-річний американець із травмами потрапив до лікарні. Як розповіла Олена Юрків, в. о. начальника відділу житлового господарства Галицької РА, власники приміщення – Молодіжна міжконфесійна релігійна організація «Молодь до Христа» – робили ремонт �� перепланування без жодних погоджень.

– Вони ще 6 липня отримали попередження про заборону ремонтних робіт. Тоді там іще були перегородки в кімнатах, а вже 9 липня, коли ми складали протокол про адміністративне правопорушення, їх не було, – каже Олена Юрків. Що підштовхнуло таких педантичних у дотриманні законодавства іноземців зі-


топ-тема 11

Зруйнувати не можна відновити у Барселоні чи Парижі є така умова, що мешканці будинків кожні вісім років мають ремонтувати фасади. Лагодять їх згідно з архітектурними кресленнями. Тобто не просто ремонт ЖЕКу, як це роблять у Львові, а під наглядом фахового архітектора-реставратора. Причому за кошти самих мешканців. Архітектор пропонує відкрити людям доступ до реєстру пам’яток – виставити його в мережу Інтернет, попередньо обстеживши їх, наприклад, ресурсом студентів «Львівської політехніки». І в реєстрі чіт-

на замовникові й архітекторові та жорстко карається. Розсудливий архітектор не захоче ризикувати своєю кар’єрою і навіть свободою, – пояснює Чаплінський.

Крихка забудова

А поки питання недостатньо врегульоване на законодавчому рівні, у Львові зростає не лише кількість трагедій, пов’язаних із незаконними переплануваннями, а й число споруд, які визнають аварійними. Протягом трьох минулих років такими визнали ще два

водити додатково й обстеження НДІ «Проектреконструкція». Остаточне рішення про аварійність приймає міськвиконком на основі рішення міжвідомчої комісії при виконкомі. За словами Олени Юрків, у Галицькому районі аварійними визнали будинки на площі Різні, 13, пл. Осмомисла, 2, вул. Веселій, 4, вул. Франка, 12, Сніжній, 2, флігельні частини будинків на вул. Личаківській, 7, Руській, 6, Лесі Українки, 7, Франка,14. – На Сніжній, 2, Франка, 12, пл. Осмомисла, 2 та Веселій, 4 досі є квартири,

Невипадкова аварійність

Б

удинки у Львові руйнують не лише час і брак коштів на реставрацію. Надто часто експерти застосовують визначення «доведено до аварійності», коли

коментують питання збереження пам’яток. Проте довести такий факт практично неможливо з огляду на недосконале законодавство, а надто через те, що, як-то кажуть,

за руку не впіймали. Проте надто часто аварійними стають будинки в комерційно привабливій частині міста... Ми наведемо лише три приклади.

аварійність, віддала їх у довгострокову оренду. Орендарі були зобо­ в’язані вивести будівлі з аварійного стану, відселити мешканців і забезпечити використання приміщень за призначенням як пам’яток архітектури. Історично тут була торгова площа, отже планували, що в будинках постане торгово-офісний центр «Галицький ринок», який мав гармоніювати з навколишнім простором. Проте вже через кілька місяців знову стався обвал стіни будинку – й орендарі повідомили громадськість, що про відновлення говорити неможливо. Щоправда, тоді ще обіцяли, що буде збережено габарити забудови.

Тобто йшлося про будинок на чотири поверхи, який був пам’яткою архітектури. 2007 року ЗАТ «Технопарк ЛЗТА» розірвав договір оренди і на конкурсній основі орендарем обох пам’яток стала фірма «Передзвін», яку пов’язують із відомими львівськими бізнесменами братами Дубневичами. Згодом будинки на Соборній зникли з переліку пам’яток архітектури. Чиновники з мерії заявили, що їх неможливо відреставрувати. Сьогодні замість чотириповерхового будинку на площі постала будівля на шість поверхів (із яких два мансардні), а з бічного фасаду – 9-поверхова (два мансардні поверхи).

нований. Що більше, коли 1999-го з’явився перший охочий інвестувати у споруду – спільне українськоавстрійське підприємство «Галінвест» – її не зносили, а розбирали. Під час розбирання будинку чимало елементів не відбивали, а знімали та віддавали на зберігання з метою їх подальшого використання у відтвореній будівлі. І це попри офіційні заяви експертів про неможливість реставрації. До слова, разом із цими висновками мерія вилучила будинок із переліку пам’яток архітектури національного значення. Точніше, у Львові вирішили, що це не пам’ятка,

і не подають його в переліку. Хоча в офіційному державному реєстрі пам’ятка досі зазначена. Можливе, саме цим зумовлено те, що досі в центрі міста пустир. Адже проектів забудови було кілька. Останній знову викликав обурення небайдужих львів’ян. Офіційний власник ділянки фірма ТзОВ «Центр розвитку нерухомості», який є структурою вже названого ЗАТ «Технопарк ЛЗТА», пропонував звести шестиповерховий готельно-адміністративний комплекс. Будівництво мало закінчитися ще 2011 року. Що все ж таки постане на місці триповерхового будинку, наразі невідомо.

• Площа Соборна Будинки №14 і №15 на площі Соборній визнали аварійними ще 2002 року. Небезпеку вони становили не лише для мешканців, а й для всіх відвідувачів Галицького ринку. Десять років тому спеціальна комісія ЛОДА визнала Галицький ринок найбільш небезпечним місцем масового скупчення людей. Тоді його закрили в судовому порядку, попри протести працівників, а будинки віддали в оренду на 25 років: №14 орендувало ТзОВ «Передзвін», а №15 – ЗАТ «Технопарк ЛЗТА». Згідно із законодавством, пам’ятки архітектури не можна продавати, але в даному випадку мерія, з огляду на гостру

• Площа Міцкевича

• XXI століття. Культурна столиця України. Львів. Площа Міцкевича (фото: Василь Гузінський)

ко позначити, що можна змінювати в пам’ятці, а що потрібно зберегти. – А то виходить, що інвес­тор купує за грубі гроші нерухомість, яка має відповідне цільове призначення, все ніби за законом, щось робить – і тут починають втручатися археологи, реставратори, інші служби. У результаті людина залишається біля розбитого корита, – резюмує Чаплінський. Однак наголошує: втручатись у стару забудову потрібно дуже виважено. Причому архітектурні питання мають вирішувати у професійному колі, а не з громадськістю. – Не може філолог говорити про проблеми мови з шахтарем! Тим паче, що, згідно з новим законом про містобудування, відповідальність за дотримання всіх норм лежить власне

будинки до 28-ми наявних станом на 2009-й. Цьогоріч аварійним не визнали наразі жодного, однак запити від мешканців є. Зокрема, у квітні на вул. Шпитальній, 28 обвалилася частина стіни сусіднього дому. Цегла проломила дах квартири, де, на щастя, тоді нікого не було. Експертиза виявила, що обвал стався внаслідок фізичного зношення конструкцій. У міськраді виділили гроші на його ремонт і запобігли аварійному стану. Однак так «щастить» не всім. – Якщо мешканці б’ють на сполох, ми відразу розглядаємо питання на районній комісії і просимо кошти з резервного фонду міського бюджету, щоби терміново вивести будівлі з аварійного стану, – розповідає Олена Юрків. Аби визнати будинок аварійним, потрібно про-

в яких живуть люди. Цього року на усунення аварійного стану будинків нам не виділили жодної копійки. Міськрада шукає інвесторів, які можуть вкласти гроші у реконструкцію та відселити людей, – підсумовує Юрків. Протягом 2009-2011 років із чотирьох житлових будинків, які визнали аварійними, мешканців таки вдалося відселити, а самі будівлі перевели в нежитловий фонд. Сьогодні, згідно з інформацією управління житлового господарства, фонд для відселення мешканців становить 15 квартир за потреби 114 помешкань. Тож, імовірно, нинішні аварійні житлові будинки теж скоро втратять статус помешкання і перетворяться на приміщення торгових центрів та офісів. Проте тут існує вже інша небезпека.

До одіозної будівлі «Укр­ соцбанку» на Міцкевича, 10 львів’яни вже, напевно, звикли. Хоча ще пам’ятають, скільки громадського невдоволення передувало її зведенню. Тоді також дивувалися дивному руйнуванню попередньої споруди, проте міські архітектори заявили, що відновлення пам’ятки неможливе, оскільки зруйновано несучі конструкції і фундамент. Натомість ситуація зі сусіднім будинком під номером 9 кардинально інша, проте ще менш зрозуміла. Ще 15 років тому тут був триповерховий будинок у поганому стані, однак не зруй-

• Федорова – Сербська Ще 2007-го виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення погодити ТзОВ «Українські інвестиційні системи» містобудівне й історико-містобудівне обґрунтування на проектування готельного комплексу на вулиці Федорова. Будівництво готелю мало відбуватися шляхом часткового відтворення втраченої забудови вулиці, зокрема мали бути відновлені будинки №23 і №24 та відреставровано №28. Планували, що буде так звана регенерація історичного кварталу Федо-

рова – Сербська. 2008 року готельна мережа Sheraton заявила про наміри взяти в управління готель. Проте дуже скоро будинок, який ніби надавався до реставрації, почав руйнуватися. 1 червня 2009 року обвалилася частина стіни. Обвалу не заробляли, а почали розбирати стіну. Пам’яткоохоронці припускали, що в такий спосіб будівельники хотіли довести споруду до стану «відновленню не підлягає». Проте це лише домисли. Але після того, як 2011-го з’явилася

загроза руйнування довколишніх будинків, було зібрано спеціальну комісію, яка досліджувала ситуацію у кварталі. Один з її висновків стосувався і вулиці Федорова: «…Знищено та розібрано пам’ятку архітектури ХVІ-ХVІІІ ст. колишню кам’яницю Жолкевських за а��ресою Федорова, 28. Від кам’яниці залишилися лише підвальна частина основної будівлі і три стіни на висоту двох поверхів». Сьогодні будівництво стоїть. Але чи постане тут відновлена кам’яниця, невідомо.

№28 19 липня 2012 року


культура 12

Кому потрібн

Львівські книгозбірні мерзнуть від холодів, а к

Володимир Семків

Л

ьвівська обласна рада виділила 1 мільйон 200 тисяч гривень на поповнення бібліотечних фондів. Біб­ліотекарі ка-

жуть, що це незначна сума, але добре, що влада хоча б таким чином подбала про книжкові полиці.

Кількість книгозбірень на Львівщині за минулі десять років майже не змінилася. Од-

нак бібліотекам дедалі важче змагатися зі своїми конкурентами – комп’ютерними й інформаційними технологіями. Людину, яка звикла до різноманітних сучасних «ґаджетів», складно привабити «на абонемент» або до читальної зали.

«Було так холодно, аж замерзла вода»

Н

а столах львівської бібліотеки №5, що на вулиці Шота Руставелі, лежать вирізки із газети про зарплату міських чиновників. Вони розтиражовані в кількох екземплярах і акуратно складені в пластикові файли. На сторінці виділено фрагмент про те, що заступник мера з гуманітарних питань в один із місяців отримав у мерії 46 тисяч гривень зарплати. Це протест конкретної бібліотекарки супроти влади та системи. Книгозбірня №5 перебуває у скрутному стані. Приміщення, розташоване неподалік центру міста, потребує ремонту: облуплені стіни, аварійний туалет, старі вікна, нікудишня сис-

тема опалення. Минулої зими працівникам довелося сидіти на роботі в морози – журнал температур зафіксував, що, приміром, 6 лютого в читальному залі був +1°С, а «на абонементі» – нуль градусів. І так щодня. – Було так холодно, що вода замерзла в умивальнику, унітазі. Ми не могли ні помити рук, ні сходити в туалет, – розповідає провідний бібліотекар філії. – Намагалися бити на сполох, телефонували своєму керівництву, зверталися в мерію, пропонували тимчасово закрити бібліотеку, але реакції не дочекалися. У мене почалися проблеми зі здоров’ям. Я зверталася зі скаргою в прокуратуру.

Бібліотеку опалює стара піч, котра майже не нагрівається. Ввімкнути обі­г рівач неможливо – стара електромережа не витримує навантаження. Це відповідь на питання, чи має держава гроші на бібліотеки... Проблемне приміщення повинні були відремонтувати 2010 року – бібліотека ввійшла до переліку об’єктів, ремонт яких мали профінансувати з бюджету розвитку міста. Роботи оцінили в 300 тисяч гривень. На тому все й закінчилося... Як розповів один із співробітників управління культури, після якоїсь наради книгозбірню вилучили зі списку.

«Так скорочували, що годі!»

З

а даними управління культури Львівської облдержадміністрації, в області діє 1335 публічних бібліотек. За кількістю закладів на одну людину Львівщина є одним із лідерів в Україні: на 1900 осіб припадає одна книгозбірня. За останній час число бібліотек залишається фактично незмінним. Протягом п’яти минулих років зникло лише вісім бібліотек, а 2002-го – 27. Найбільше закладів щезло у 1990-х: якщо 1992 року, по здобутті незалежності, на Львівщині діяла 1561 бібліотека, то 1997-го – вже 1388. – Саме 1997 року вийшла постанова Кабінету Міністрів про мінімальні соціальні нормативи забезпечення населення пуб­лічними бібліотеками. То було страшне! – прига-

№28 19 липня 2012 року

дує співробітниця управління культури Львівської ОДА Олена Шуберт. – По всій Україні мусили переглянути мережу, кожен район. Якщо між бібліотеками була незначна відстань – їх закривали. Дуже багато закладів щезло внаслідок аварійності приміщень. Бібліотекарів переводили на півставки, на жалюгідні гроші. Ми намагалися зберегти мережу. Як дитина взимку піде пішки сім кілометрів у сусіднє село, щоби прочитати книгу за шкільною програмою? Бібліотекарі вважають, що скорочувати читальні не варто. – Ми вже так скорочували, що годі! Бібліотека залишилася тим острівцем у цьому матеріальному світі, де можна хоча б щось отримати безкоштовно. Замість

скорочувати, треба виділити кошти і зробити книгозбірні цивілізованими, – стверджує Любов Цяпало, директор Централізованої бібліотечної системи для дорослих Львова. Раніше у системі ЦБС діяло 28 бібліотек для дорослих. Зараз функціонує 23. Любов Цяпало вважає, що для Львова це замало. – Існують міжнародні стандарти забезпечення бібліотеками. Ми до них не дотягуємо. Порівняно з містами європейських країн, у нас дефіцит книгозбірень. Куди тут скорочувати? – вважає директор. У Львові одна книгозбірня припадає на 17,5 тис. осіб. Загалом у місті діє 43 публічні читальні: крім 23 дорослих, є 17 дитячих і три обласних – наукова, юнацька та дитяча.

Чи завищують відвідуваність?

Ч

исло відвідувачів у біб­ ліотеках поступово знижується. Інформація, котру 15-20 років тому можна було знайти хіба в книгозбірні, тепер доступна в Інтернеті. А читати літературу можна не лише з паперової книги, а й із електронних пристроїв. За даними управління культури Львівської ОДА, 1992 року в мережі публічних бібліотек в області було зареєстровано 1 мільйон 168 тисяч користувачів. Торік зафіксовано на 200 тисяч менше – 984 тис. читачів. Утім провідний бібліотекар бібліотеки №5 Ірина Скобелєва стверджує, що книгозбірні завищують свої показники. Адже від кількості користувачів залежить і число штатних одиниць у книгозбірні, і їхній заробіток. Згідно з нормами, затвердженими ще в радянські

часи, на одного працівника бібліотеки має припадати 750 користувачів щорічно, для закладів дитячого спрямування – 650. – Виконати цей план неможливо, тому бібліотекарі змушені вдаватися до «приписок». Я категорично проти цієї схеми. У нас є постійні вірні читачі. Ми даватимемо чесні показники. Але ці норми виконати нереально, – стверджує Скобелєва. – У нас немає фактів про фальсифікацію даних. Якщо хтось робить такі заяви – будь ласка, нехай обґрунтує, ми готові вживати до порушників суворі заходи, – коментує директор ЦБС Любов Цяпало, котрій підпорядковується філія №5. – Ми постійно зазнаємо перевірок. Перевіряють кожен формуляр, але порушень не виявили. Не уявляю, як мож-

на провести фальсифікацію. Навесні у бібліотеках Льво­в а знову відбулася пе­р евірка, протягом якої фахівці вивчали, зокрема, статистичні дані: звітність про кількість користувачів і відвідування читалень. Порушень не знайшли. Водночас директор ЦБС теж виступає проти встановлених нормативів. Вважає, що це застаріла практика. – Хто хоче працювати, той виконує норму. Ми закликаємо працівників іти до людей. Виходимо у сквери, школи… Якщо не запроваджувати нові методи роботи і просто сидіти на місці, то бібліотека перетвориться на мертву структуру, вона буде звичайним архівом. Не розумію працівників, які сидять на робочому місці й чекають, поки прийде читач, – переконана Любов Цяпало.


ні бібліотеки?

культура 13

книги закуповують із власних коштів

Тендер у збиток

К

• фото: Володимир Семків (2)

Масонська ложа?

Щ

оби привабити читачів, бібліотекарі часто вдаються до екстравагантних методів. – Нам не вистачає грошей на рекламу. Доводиться бути вигадливими. У мене є знайома художниця. Кажу їй: «На асфальті є оголошення від приватних електриків – зробімо таку саму трафаретну рекламу про бібліотеку», – розповідає Вікторія Верещак, завідувач львівської бібліотеки №40 на Зеленій. – На картоні не вдалося, тому вирішили залучити інший матеріал. Збирали серед читачів рентгенівські знімки, зробили трафарети, купили балончики для графіті. Це спрацювало! Приходили читачі, казали, що вони навіть не знали про те, що в районі є бібліотека.

Один зі способів привабити читача в бібліотеку – зустріч із літераторами. Минулого четверга у львівській бібліотеці №33 на Сихові відбулася зустріч із українськими письменницями Ірен Роздобудько і Галиною Вдовиченко. Незважаючи на те, що літо вважають «мертвим сезоном», у бібліотеку набилося під три десятки слухачів. – Якби не бібліотека, то я, звісно, почала б писати значно пізніше, – поділилася Ірен Роздобудько із ZIKом. – У мене в дворі була бібліотека, в яку я сама пішла, не знаючи, що це таке, й самотужки записалася. Бібліотека – це насамперед осередок однодумців, такі заклади потрібні як клуби і своєрідні «масонські ложі». Люди збираються там почитати вірші, поділитися

наболілим, п’ють чай. Це вже більше, ніж просто книгозбірня. Звісно, у майбутньому бібліотекам буде складно, але вони можуть зберегтися завдяки своїй душевності. Віднедавна бібліотеки почали приваблювати читачів іще й можливістю безкоштовно скористатися комп’ютером, зайти в Інтернет. Щоправда, новітньою технікою охоплена лише частина читалень, причім переважно у великих містах. При Центральній біб­ ліотеці Львова для дорослих діє програма навчання комп’ютерній грамоті, орієнтована насамперед на людей пенсійного віку. Читачі записуються на курси заздалегідь – черга зайнята аж до листопада. – Інтернет-центр – це одна з ланок залучення читача до бібліотеки. Люди

справді пішли до нас. Довелося запровадити чергу, – розповіла керівник ЦБС Львова Любов Цяпало. Комп’ютерну техніку закуповують у бібліотеки переважно за рахунок грантових коштів. Лариса Лугова пишається, що закладу вдалося виграти перший грант із комп’ютеризації – ще 2001 року. – У нас діти можуть й Інтернетом скористатися, і пограти в комп’ютерні ігри. На відміну від інтернет-кафе чи клубу, в нас усе контро­ льовано. Ми проводимо інструктаж, адже добре відомо, які речі можна знайти в мережі. Якщо діти і бавляться в комп’ютерні ігри, то це розвиваючі забавки – жодних «стрілялок» і «вбивалок». А ще в обласній дитячій бібліотеці є великий набір настільних ігор.

Найбільше грошей – Львову

З

а даними фінансового управління Львівської ОДА, у місцевих бюджетах Львівщини на діяльність бібліотек 2012 року передбачено 103 мільйони 685 тисяч гривень. Для порівняння, ще п’ять років тому, 2007-го, було втричі менше – 33,8 млн, а 2002го – 6,3 млн. Чверть цьогорічних кош­тів перепадає Львову. Муніципальні книгозбірні отримають у цьому році 13,2 мільйона гривень. А бібліотеки Львова, котрі

фінансують з обласного бюджету, – 14,4 млн. Більшість коштів, передбачених бюджетами, іде на фонд заробітної платні працівників. Ще частина – на утримання споруд. Відтак на поповнення бібліотечних фондів залишаються крихти. – Проблема бібліотек не у відвідувачах, а в наповненні бібліотечних фондів. Якщо на полицях будуть книги, цікаві читачеві, він ходитиме у книгозбірню, – стверджує керівник філії №40 Вікторія Верещак.

За даними управління культури ОДА, фонди біб­ ліотек відчутно застаріли. Дві третини видань, котрі перебувають на обліку централізованих бібліотечних систем, – це книги, надруковані до 1990 року (35,9% – до 1980-го, 34,3% – до 1990-го). Найкритичніша ситуація – у сільських книгозбірнях. Через старіння книг біб­ ліотечний фонд поступово зменшується. – Багато літератури вибуває: книги нищаться, втра-

чають актуальність. Щороку в нас вибуває втричі більше видань, аніж надходить, – розповідає співробітник управління культури Львівської ОДА Олена Шуберт. Майже 90 відсотків нових книг, які закуповують бібліотеки, видані українською мовою. Відтак частка україномовного продукту в книгозбірнях 2012 року становить 60% – це на піввідсотка більше, ніж торік. – Ми свідомо взяли курс на українізацію, – коментує Олена Шуберт.

ілька тижнів тому Львівська обласна рада виділила 1 мільйон 200 тисяч гривень на поповнення бібліотечних фондів. За ці кошти треба укомплектувати три книгозбірні обласного значення, а також допомогти в попов­ненні шкільних читалень і централізованих бібліотечних систем області. – Уже готовий орієнтовний перелік видань, які планують закупити. Він займає 89 сторінок, – розповідає Олена Шуберт. – Список складали, вивчаючи новинки в каталогах, враховуючи літературні конкурси, аналізуючи попит на книги. У кожній бібліотеці є реєстр запитів невдоволених користувачів. Якщо читач шукає книгу, а її немає, ці дані записують, а згодом враховують при поповненні бібліотечних фондів. Бібліо­теки прагнуть, щоби було закуплено такі видання, котрі привабили б читача. Вони не можуть бути ворогами самі собі, тому вибирають найцікавіші. За словами Олени Шуберт, список формували на основі пропозицій від трьох обласних бібліотек – наукової, юнацької, дитячої. Приміром, перелік книг для дитячих бібліотек Львівщини складали в обласній бібліотеці для дітей. Кошторис – 110 тисяч гривень. За словами керівника Лариси Лугової, обласна влада вирішила суворо контролювати витрати. Остаточний перелік планують затвердити на засіданні профільної комісії обласної ради. – Цими списками не цікавиться хіба лінивий. Депутатський корпус, очевидно, вважає, що ми можемо купити абищо, і бібліотекарям не дуже довіряють. Можливо, мають на це право. Ми надішлемо ці списки. Але хочемо нагадати, що закон про біб­ліотеки і бібліотечну справу дає нам право самим визначати, яку літературу слід купувати для фондів, – каже Лариса Лугова. За її словами, для придбання книг доведеться проводити тендер. В обласної дитячої бібліотеки ще не було такого досвіду.

– Коли ми купували книги без тендера, то напряму зверталися до видавництв. Тепер же доведеться вибрати одного переможця. Одне видавництво не може бути учасником тендера – хіба що закупить книги в іншого видавництва. Тому переможцем може бути тільки книжкова гуртівня. Тендери потребують додаткових вкладень. Відповідно, зростає вартість одного примірника. Ми могли б придбати книжок більше і дешевше – а купимо менше й дорожче. За словами Лугової, орієнтовний перелік видань налічує 27 позицій. – Для районних дитячих бібліотек – а їх 64 – хочемо замовити хоча б найнеобхідніші книги. Замовляємо найкращі, найпопулярніші. Задовольнити всі запити не зможемо. У бібліотек є районні бюджети – їм треба йти до місцевої влади, лобіювати свої інтереси, шукати спонсорів. Хоча є такі райони, де на поповнення бібліотечних фондів не виділяють ні копійки. У Львові на поповнення фондів міських бібліотек цьогоріч планують виділити 200 тисяч гривень. Кошти в бюджеті передбачено, але їх іще не надали. За словами керівника ЦБС для дорослих Львова, востаннє книги закуповували для бібліотечних фондів 2010 року – але надійшли вони в книгозбірні фактично лише 2011-го. Для того, аби поновити полиці, теж доводиться проводити тендер. – До тендерів нам жилося значно легше, – каже керівник ЦБС Любов Цяпало. – На гуртівнях не завжди є ті книги, які потрібні бібліотекам. Варто було б докупити якісь видання, але є тендер – і все. Від цього програє лише читач. Наразі ж бібліотекарі шукають альтернативні способи поповнення фондів. Як розповіла одна з працівниць, раз на кілька місяців вона йде на книжковий ринок до пам’ятника Федорову у Львові й купує книги, котрих не вистачає читачам. Гроші витрачає із власної кишені…

№28 19 липня 2012 року


14

ЗВЕРНЕННЯ ПРАВЛІННЯ ПРАТ «КОМПАНІЯ ЕНЗИМ» 12 ЛИПНЯ 2012 РОКУ ВІДБУЛАСЯ ЧЕРГОВА СЕСІЯ ЛЬВІВСЬКОЇ МІСЬКРАДИ, НА ЯКІЙ УЖЕ ВКОТРЕ ОБГОВОРЮВАЛИ ПРИЧИНУ СМОРОДУ В МІСТІ. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ РОЗПОВСЮДИЛИ КОМЕНТАРІ ІЗ ЦЬОГО ПРИВОДУ, ЦИТУЮЧИ ДОПОВІДАЧІВ, ОКРЕМИХ ДЕПУТАТІВ МІСЬКРАДИ ТА МЕРА А. САДОВОГО, ЯКІ БЕЗАПЕЛЯЦІЙНО ЗВИНУВАЧУЮТЬ У ПРОБЛЕМІ ЗІ СМОРОДОМ ЛИШЕ «ЕНЗИМ».

Правління ПрАТ «Компанія Ензим» вважає за необхідне доне­ сти як до громади міста, так і до всіх тверезомислячих громадян України фактичний стан справ. 1. Упродовж минулих п’яти років жодна з численних депутатських комісій та перевірок контролю­ ючих органів не встановила та не надала офіційного висновку, в якому було б зазначено, що сморід у Львові спричинений діяльністю компанії «Ензим». Такі висновки для засобів масової інформації, керуючись особистими думками, подають лише

окремі депутати міськради та мер Львова п. Садовий. 2. Представники міськради свідомо й умисно вводять в оману громаду міста, називаючи стічні води підприємства, що становлять лише 2% від загальної кількості стоків, які потрапляють на міські очисні споруди окремим колектором, основним джерелом смороду у Львові. 3. Протягом 365 днів року «Ензим» працює і скидає свої стоки ЩОДНЯ, а смердить періодично і в усьому місті однаково.

4. «Ензим» – чи не єдине виробниче підприємство в місті, яке має власні очисні споруди, роками співпрацює із «Львівводоканалом» згідно з діючою угодою, вчасно сплачує як за водопостачання, так і за додаткове очищення своїх стічних вод. 5. З метою покращити співпрацю з міськими комунальними службами, ми розробили заходи, що дадуть можливість вирішити комплекс заходів, пов’язаних із роботою міських очисних споруд. Ми завжди були й залишаємося соціально відповідальним під-

АНКЕТА УЧАСНИКА НОВОГО ПРОЕКТУ НА ТЕЛЕКАНАЛІ ZIK ЗАПОВНИ АНКЕТУ! ЗМАГАЙСЯ І ПЕРЕМАГАЙ!

ХОЧЕШ РОБОТУ СВОЄЇ МРІЇ? Вперше в Україні телеканал ZIK дає реальний шанс її знайти! Скоро в ефірі – абсолютно нове ви­ довищне і грандіозне шоу, в якому переможець отримає головний приз – роботу своєї мрії.

Якщо вам від 18 років і ви хочете змінити своє життя, якщо ви готові пройти випробування та довести всім, що саме ви за­ слуговуєте на головний приз, за­ повнюйте анкету і перемагайте

(в електронному вигляді анкету також розміщено в Інтернеті на сайті www.zik.ua). Новий проект – унікальний шанс знайти роботу: ZIK гарантує праце­ влаштування кожному учаснику шоу.

ПРАВИЛА ЗАПОВНЕННЯ АНКЕТИ: 1. Після того, як Ви заповните кожен рядок анкети, виріжте свою анкету і покладіть її у конверт. 2. Пам’ятайте, що  разом з анкетою обов’язково слід надіслати дві світлини: одна у повний зріст, інша портретна (максимум тримісячної давності). Без світлин анкети не розглядають.

№28 19 липня 2012 року

3. На конверті зробіть напис: «на роботу моєї мрії». Так ми швидше отримаємо Вашого листа. 4. Анкету зі світлинами надсилайте на адресу: Львів, вул. Високий Замок, 4. 5. На конверті обов’язково вкажіть свою зворотну адресу і наклейте марку.

6. Я к щ о п і д ч а с з а п о в н е н н я цієї анкети у вас виникають питання, телефонуйте за номером 050 0721185. Дзвінки зі стаціонарних телефонів безкоштовні. 7. Дякуємо за увагу і бажаємо Вам перемоги у новому проекті телеканалу ZIK.

приємством. На нашу пропозицію щодо співпраці, офіційно подану 8 червня 2011 року (№2-15321) у міськраду, відповіді ми так і не дочекалися. 6. У травні 2012 року депутат Ю. Кужелюк на всю Україну заявив, що у Львові від смороду з «Ензиму» дохнуть свині, однак інформації ветеринарної служби, яка встановила, що причиною є недолугий господар тварин, ніхто офіційно не оприлюднив. 7. Проблема смороду в місті має системний та комплексний ха-

1.

Прізвище

2.

Ім’я

3.

По батькові

4.

Рік народження

5.

Електронна адреса

6.

Фактична адреса проживання

7.

Телефон домашній

рактер, потребує насамперед постійної уваги та величезних капіталовкладень із боку міської влади та комунальних структур. Але про це на сесіях якщо й говорять, то дуже тихо й неохоче. Звертаємося до міського голови п. Садового й окремих депутатів: Зупинити дріжджзавод, звісно, можна. Це зменшить у 2013 році поповнення до місцевого бюджету приблизно на 18 млн грн і до державного – на 9 млн грн, армія безробітних львів’ян зросте ще на 500 осіб і 70% хліба в Україні

Телефон мобільний 8.

Ваша освіта і спеціальність

9.

Якою є робота Вашої мрії?

10. Теперішнє місце праці та посада 11. Опишіть Ваш досвід роботи 12. Ким Ви мріяли стати у дитинстві? 13. Напишіть три основні риси Вашого характеру 14. На що Ви здатні заради роботи своєї мрії? 15. Чому Ви вирішили брати участь у новому проекті телеканалу ZIK?

тривалий час не буде на чому випікати. А головне – сморід у місті не припиниться, бо не «Ензим» є його причиною. Пане мере! Наберіться мужності, НЕ ХО­ ВАЙТЕСЯ ЗА СПИНАМИ ВИРОБ­ НИЧНИКІВ і нарешті визнайте очевидний факт: це робота міських комунальних структур призвела до того, що Львів засмердівся. Правління ПрАТ «Компанія Ензим»


життя на людях 15 • Михайло Костюк прибув на прощу з дружиною Марією (фото: пресслужба ЛОДА)

• Олег Панькевич часто з’являється на людях із сином Назарієм (фото: пресслужба ЛОР)

Костюк показав дружину, а Панькевич – ще й сина

Н

а вихідних на Тернопільщині у Марійському духовному центрі УГКЦ села Зарваниця відбувалася Всеукраїнська та молодіжна проща, у якій взяли участь 120 тисяч вірян. Відвідали прощу в Зарваниці і львівські чи-

новники, політики та народні депутати України. Обласну державну адміністрацію представляв сам Михайло Костюк із дружиною Марією. Разом із ним на прощу навідалися заступники голови ЛОДА Богдан Матолич і Михайло Янковський із

дружинами. Глава УГКЦ Блаженнійший Свято­ слав навіть подарував губернаторові ікону Зарваницької Богоматері. Від Львівської обласної ради були не тільки депутати, а і її голова Олег Панькевич із сином Назарієм та дружиною Наталією.

Львівський суддя збив велосипедиста

11

липня на перехресті вулиць Окружна-Любінська у Львові чорний BMW збив велосипедиста. Після зіткнення водій не тільки не надав жодної допомоги постраждалому, а ще й облаяв його – мовляв, той заважає йому їздити. Про це повідомляє ІА ZIK. Як згодом з’ясувалося, іномарка BMW 523і 2007 року випуску (ціною орієнтовно 38 тис. дол.) належить судді Франківського районного суду Ростиславові Козюренку. Як розповів постраждалий, того вечора він та його 9-річний син їхали на велосипедах уздовж вулиці Любінської у напрямку аеропорту. «Біля світлофора ми дочекалися зеленого світла і рушили прямо. Син проїхав, мене наздогнав автомобіль BMW п’ятої серії чорного кольору. Автомобіль вдарив бампером у заднє колесо велосипеда. Я втратив рівновагу і впав на асфальт, знепритомнів. Коли я прийшов до свідомості, син стояв біля мене і плакав. Підозрюю, що я на кілька секунд просто “відключився”», – розповів велосипедист Олександр. За його словами, водій BMW не лише не надав жодної допомоги, а ще й почав «наїжджати»: «Водій вийшов з машини. У нього відламався номерний знак, який був у пластиковій рамці. Він позбирав уламки тієї рамки і почав говорити до мене: “Що ти тут їздиш, заважаєш на дорозі, мені бампер розбив!” Я тоді кажу: “Якщо розбитий бампер, викликаємо ДАІ, швидку”. Тоді він сів у машину, не подав аптечки, нічого. Я, присівши на бордюр, викликав швидку, міліцію.

• Судді Франківського районного суду. Крайній зліва – Ростислав Козюренко (фото: court.gov.ua)

Приїхали вони оперативно, за кілька хвилин. Мене забрала швидка». За словами чоловіка, в лікарні йому діагностували забої і струс головного мозку. Також встановили, що він був тверезий. Олександр розповів, що подальше оформлення ДТП відбулося у присутності його кума, якого він викликав, аби той забрав дитину: «Як розповів мій кум, приїхали працівники прокуратури, відсторонили працівників ДАІ від оформлення протоколу, робили все самі. Поприїжджали “свідки”, знайомі водія, які казали, що вони стояли на зупинці, на переході, і бачили, що велосипедист різко виїхав перед машиною, потім загальмував… Одне слово, велосипедист – камікадзе». Наразі прокуратура проводить перевірку. Як повідомив прокурор Львівської області Олег Василенко, міра покарання для судді, який збив велосипедиста, може бути визначена тільки після проведення медичної експертизи та визначення ступеня

важкості тілесних ушкоджень потерпілого. Після того буде відомо, йтиметься про кримінальну чи про адміністративну відповідальність. Також Василенко запевнив, що все в даному випадку відбуватиметься згідно з чинним законодавством – «як до будьякого іншого громадянина». Сам Ростислав Козюренко утримується від коментарів ЗМІ щодо ДТП до висновків прокуратури. Зазначимо, до професійної діяльності цього судді мала зауваження і Вища кваліфікаційна комісія суддів. Йому було оголошено догану у лютому цього року. Зокрема, в рішенні комісії ішлося: «Відкриваючи дисциплінарну справу щодо судді Франківського районного суду м. Львова Козюренка Ростислава Степановича, Вища кваліфікаційна комісія суддів України врахувала результати проведеної перевірки інформації, наведеної у скаргах, у ході якої виявлено факти грубих порушень з його боку вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України».

реклама

Пісню львівських «Супер Вуйків» не хочуть крутити на радіо

М

ісяць тому легенди львівського року «Супер Вуйки» записали авторську пісню про Львів. Однак її відмовляються брати до радіо­е фіру. Про це повідомляє телеканал ZIK. Цей гурт у 1970-х на своїх концертах збирав по кілька тисяч фанатів. Кожен виступ хлопців ставав подією. Останній концерт у школі 1979 року зірвали міліціонери. Тоді в історії гурту настала тридцятирічна перерва. Але музиканти, яким зараз за п’ятдесят, об’єдналися знову і торік у грудні зіграли концерт. Зібралося на таке музичне дійство кілька тисяч львів’ян, а критики назвали цей виступ найгуч-

нішою музичною подією року. Нещодавно «Вуйки» записали перший сингл про рідне місто – про його «корки», маршрутки, сморід, але й про безмежну любов до Львова. Підспівувати під час запису змогли і журналісти ZIKy. І хоча пісня вже готова, на радіо її не почуєте. «Можливо, через те, що Львів показано не таким, яким він є, – хоча він справді такий. А ще, ймовірно, це неформатна пісня. Хоча зі свого десятирічного досвіду праці на радіостанції можу сказати, що я цю пісню підроб­ляв під формат, ми ж там не завалили дуже важку музику», – пояснив Ілько Лемко, гітарист «Супер Вуйків».

• фото: Василь Гузінський

Вірші від журналіста

В

ідомий львівський журналіст і голова Центру суспільних досліджень «Тема» Роман Онишкевич видав збірку поезій «Зустріч на площі Розлуки». Видавець – дрогобицьке видавництво «Коло». Як розповів автор, ідея видання виникла випадково, він просто заїхав до давнього товариша Миколи Походжая, директора видавництва – і мова зайшла про поезію. Появою збірки журналіст завдячує саме друзям, які вирішили втілити проект, а ще фото-

графові Олегу Огороднику, чиїми роботами оформлено збірку. Сам Онишкевич до видання своїх віршів ставиться доволі іронічно. Каже, що більшість із них написані давно, тепер на це немає часу. Тож збірка, мабуть, і залишиться єдиною. – Такий собі ренесанс романтики старого хлопа, – розмірковує автор. – Я не ставлюся до цього надто серйозно, але якщо хоча б одній людині вірші сподобаються, буду щасливий.

№28 19 липня 2012 року


екологія 16

Нашестя тарантулів та гаддя У зв’язку зі зміною клімату на Львівщині все частіше з’являються екзотичні тварини

Наталя Горбань

К

лімат таки змінюється – із цим уже ніхто не сперечається. А з коливанням середньорічних температур зазнає змін і рослинний та тваринний світ. Отруйні павуки, сильний алерген амброзія та іспанський слизень, який за собою залишає лише коричневу пляму на місці, де ще недавно росла зелень, – всі ці екзотичні види вже сьогодні окуповують Львівщину.

Мовою градусів

Перша декада липня цього року була рекордно задушливою: на вісім градусів тепліша від середньодекадної. 30-34 градуси за Цельсієм – для нашого регіону не новина. Однак здебільшого така спека триває недовго. Натомість цього року – вперше з 1946-го – екстремально висока температура в першій декаді липня протрималася вісім днів у м. Львові та 10 днів на Львівщині. І це при малохмарному небі та безвітряній погоді – наголошують синоптики. – За минулі роки середньорічна температура зросла і перевищила свою норму. Зокрема піковими були 2000-й, 2007-й, 2008-й і 2009 роки. Тоді майже по всіх станціях Львівської та Івано-Франківської областей середньорічні температури перевищували норму, – каже Олена Доніч, провідний кліматолог Центральної геофізичної обсерваторії. Наприклад, у м. Яворів середньорічна температура становить 7,5 градуса. Максимальний показник – 9,1°С – там спостерігали 1989 року. Але 2000-го середньорічна температура сягнула 9,5 градуса, а у 2007-2008 роках становила 9,4°С. Турка теж побила рекорди – при середньорічній нормі у шість градусів та максимумі, який спостерігали 1951-го (7,1°С), 2000 року середньорічна температура сягнула 7,7 градуса, а в 20072008 роках – 7,6°С. – Такі ж тенденції по всій Україні, – каже Олена Доніч.

Отруйні тварини наступають!

– У зв’язку з потеплінням на Західній Україні, зокрема й у Львівській області, зафіксовано випадки появи

№28 19 липня 2012 року

павукоподібних, які характерні для південних регіонів України. Зокрема тарантулів бачили на Тернопільщині та на Львівщині, – каже директор Львівського міського еколого-натуралістичного центру Ігор Антахович. Ці тварини не агресивні, без причин людину не атакуватимуть, однак із метою самозахисту вкусити можуть. Їх отрута у десятки разів небезпечніша, ніж, до прикладу, бджолина. Отрута тарантула паралізує дихальний і нервові центри. Для дорослої здорової людини такий укус не смертельний, хоча й дуже болючий. На-

вдавати серйозної шкоди нашим садам. 2010-го до нас звернулися мешканці Винників – тисячі слизнів напали на їх виноградник і повністю знищили зелень, залишивши по собі лише руду пляму на землі, – розповів Ігор Шидловський, завідувач Зоологічного музею Львівського університету ім. Івана Франка. За його словами, цей вид потрапив до нас із Піренейського півострова через Балкани. Іспанські слизні їдять усе – картоплю, квіти, фруктові дерева... Розпізнати їх можна за яскраво-помаранчевим забарвленням

““ 

У зв’язку з потеплінням на півдні країни інтенсивно почали розмножуватися комарі різних видів, зокрема ті, які переносять малярію та нільську лихоманку.

томість у літніх осіб, тих, хто має серцево-судинні захворювання та дітей може призвести до летального випадку. Тож брати до рук комах, яких не знаєте, та провокувати тарантулів не потрібно, радить Ігор Антахович. Цих павукоподібних можна розпізнати за своєрідним малюнком на спині у вигляді квітки чи шипа із ребристостями. Побільшало і плазунів, зокрема вужів і змій. – Вужі та змії розмножуються, відкладаючи яйця в органіці – тирсі, залишках торішнього листя – тому, що гниє і виділяє тепло. Таким чином яйця інкубуються і з них виділяються молоді особини. Оскільки зараз стало тепліше, місце для інкубації плазунам знайти легше і з відкладених яєць з’являється більше потомства. Щоправда, у нашому регіоні немає змій, отрута яких смертельна. Укус гадюки звичайної (така її наукова назва), яка зустрічається на Західній Україні, викликає нудоту, головокружіння та є дуже болючим, однак здебільшого не смертельним. Тільки у випадках, коли гадюка кусає в зону шиї, лиця, голови, грудної клітки, що трапляється вкрай рідко, він може призвести до смерті. Ще один із «чужих», появі яких на Львівщині навряд чи зрадіють, – іспанський слизень. – Цей вид з’явився на теренах Західної України приблизно два-три роки тому. Оскільки природних ворогів у нього в нашому регіоні немає, він може швидко розвиватися та за-

– такий колір має або вся тварина, або ж вона може бути коричневою, а довкола її «підошви» видно яскравооранжеву смугу. Характерною ознакою іспанського слизня є також дуже помітні «зморшки» на шкірі. Ще один вид, який спричиняє проблеми вже не перший рік, – це мінуюча міль, яка знищує листя каштанів. Про цю комаху у Львові говорять вже давно, однак побороти її ніяк не можуть. – Наскільки мені відомо, Львівська міська влада виділяє кошти на те, щоб у деякі дерева вводити ін’єкції, що захищають рослину від цього шкідника. Але, по-перше, такі заходи навряд чи будуть ефективними, якщо обробляють лише незначну частину насаджень, а в інших тим часом активно розмножується міль. По-друге, невідомо, як ці ін’єкції впливають на людей, які живуть і перебувають недалеко від цих каштанів, – адже в цілому ряді країн такі ін’єкції вже заборонено! – каже Андрій Прокопів, доцент кафедри ботаніки Львівського університету ім. Івана Франка, директор Ботанічного саду. За його словами, сьогодні немає доказів, що поширення цього виду пов’язане тільки зі зміною клімату. Однак якщо мінуюча міль, яка потрапила до нас із теплих країв, так добре почувається на наших теренах, – то цьому сприяє таки клімат.

Однак не лише небезпечні види поширюються у зв’язку із потеплінням, каже завідувач Зоологічного музею Львівського університету ім. Івана Франка. З’являються у нас і рідкісні червонокнижні види: – Завдяки зміні клімату деякі види птахів, характерні для Чорного та Азовського морів, з’являються та гніздяться у нас. Наприклад, косар, чоботар, довгоніг, жовтоногий мартин, чепури велика та мала. Значна частина з них є червонокнижними.

Амброзія вже тут

У Львові та в околицях поширення нехарактерних видів спостерігають і ботаніки. – Спека провокує появу амброзії – рослини, яка спричиняє алергічну реакцію та проблеми з диханням. На Львівщині амброзія з’явилася кілька років тому. Але досі почувалася вона тут не надто впевнено – не розвивалася і не цвіла. Натомість із підвищенням температур ця рослина починає розкошувати на Західній Україні, – пояснює Андрій Прокопів. Ще один вид, усе активніше поширення якого науковець пов’язує із потеплінням, – борщівник Сосновського. Рослина, сік якої спричиняє опіки, також добре почувається у нас завдяки потеп­ лінню, підозрює науковець.

Окрім того, щороку все частіше доводиться чути про дерева, які зацвітають вдруге – восени чи навіть на початку зими. Теплі дні вони сприймають як початок весни. Таке цвітіння суттєво послаблює рослини.

Нільська лихоманка над Дністром?

Тим часом на півдні країни також стає спекотніше – і там теж побоюються проблем, характерних для тепліших регіонів. Скажімо, цього року в південних районах синоптики вже нарахували 40-50 днів із температурою вище 30 градусів за Цельсієм. – Такої цифри в принципі не спостерігали в Україні ніколи, – прокоментував ситуацію пресі начальник Укргідрометцентру Микола Кульбіда. – Проявів кліматичних змін у нас чимало. Вже другу зиму поспіль на Одещині залишаються деякі види птахів, які раніше зимували в Африці, – тепер вони не мають потреби відлітати в теплі краї. А лелеки останніми роками прилітають у середньому на два тижні раніше, аніж це було ще десять-двадцять років тому, – стверджує Іван Русєв, завідувач екологічної лабораторії Одеського науково-дослідного протичумного інституту імені Мечникова Міністерства

охорони здоров’я, експерт із водноболотних угідь. У зв’язку з потеплінням, каже науковець, на півдні країни інтенсивно почали розмножуватися і комарі різних видів, зокрема ті, які переносять такі небезпечні хвороби, як малярія та нільська лихоманка: – Комарі – це теплолюбний вид. А завдяки тому, що тепер стає тепло на кілька тижнів швидше і тримається воно довше, за рік вони можуть вивести кілька генерацій, тому їх кількість суттєво зростає і вони будуть задіяні у перенесенні хвороб, – каже Іван Русєв. Якщо зараз малярію здебільшого привозять з-за кордону, з екзотичних країн, то вже найближчим часом є загроза, що вогнища цього небезпечного захворювання з’являться і у нас – достатньо, аби малярійний комар вкусив людину, яка приїхала з цією хворобою з-за кордону. – Подібна ситуація і з західнонільською лихоманкою, – каже Іван Русєв. – Випадків цього захворювання раніше у нас не реєстрували. 1996 року про хворих на нього почали говорити в Румунії, 1999го вона з’явилася в Росії, а згодом і у нас. Західнонільську лихоманку можуть принести до нас перелітні птахи, а в Україні є чимало видів комарів, які можуть передавати цю хворобу від птахів до людей.


особистість 17

Птахи та риби Влодка Кауфмана А він сам схожий і на птаха, і на рибу. Майстер андерграундного мистецтва та інсталяцій, який може жити і творити тільки у Львові

• фото: Христина Шевченко

Влад Якушев

Л

ьвів – казкове місто, до якого Влодко Кауфман ішов усе своє життя. Тепер тут його дім, його гніздо. Митець, схожий на птаха. Художник, що почувається на львівських вуличках як риба у воді. Мудрець, очі якого світяться теплим світлом. Інший, але рідний для нас.

– Мистецтво мало хто розуміє, – схиливши голову набік, Влодко Кауфман заглядає до філіжанки з кавою, оцінюючи, скільки її там залишилося. – А таке мистецтво, як у мене, тим паче. Зараз закінчую своїх риб. Я довго думав, як їх зробити. Не стільки малюю, скільки нарощую картини. Шар за шаром. На риб назбиралося багато матеріалу, стоси паперу. Я довго думав, як їх зробити – і знайшов спосіб. Зараз їх доштуковую. Дуже люблю грушки та птахів і риб. Птахи та риби – це таке якесь особливе явище у моєму житті. Він і сам схожий і на птаха, і на рибу. Майстер андерграундного мистецтва та інсталяцій, який може жити і творити тільки тут, у Львові.

Н

ародився 1957 року в Караганді. Мама Влодка родом із Дрогобицького району. 1946-го її арештували за участь у роботі українського підпілля та відправили до Сибіру, а через десять років дозволили переїхати до Казахстану на «вільне поселення». Там вона познайомилась із німцем, якого виселили зі Саратовської області як неблагонадійного. Німці та галичани схожі, бо вони хороші господарі. Їх обійстя були більш доглянутими, а ґазди працьовитими. Німців, як і галичан, було

багато. Тільки у класі Влодка зі 40 дітей семеро походили з Галичини. «Там була прекрасна школа, де я отримав хорошу освіту, – любить згадувати Влодко. – У нас були дуже доб­рі вчителі з енциклопедичними знаннями – науковці, професори, яких теж туди заслали. Вони викладали у школі, бо більше не мали куди застосувати свої колосальні знання». В Україну Влодко почав їздити з десяти років. Щоліта він гостював у родичів у Бучачі. Тоді ж уперше потрапив до Львова і запам’ятав його як надзвичайно гарне місто. Для дитини з поселення для репресованих, де найстарша

ща прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша, Львів був оповитий атмосферою страху. Влодко відчував цей страх та дивувався йому. Тут переслідували за відвідування церкви та фарбування крашанок, а під навчальні заклади приїздила чорна «Волга», якою студентів возили на розмову до КДБ. Поїздив цією «Волгою» і Влодко. У КДБ до нього було багато запитань. Чому він відвідує квартири, де митці – художники, письменники, поети – демонструють свої роботи, обмінюються думками? Чому на автопортреті він зобразив себе голим, сидячим на підлозі? Чому на кар-

““ 

Чому на автопортреті він зобразив себе голим, сидячим на підлозі? Чому на картині із львівським подвір’ям намальовані червоні двері і чому вони зачинені?

будівля була зведена 1938 року, старовинний Львів видавався фантастичним, казковим. Саме тоді, у дитинстві, Кауфман і вирішив, що житиме тільки тут. Закохався Кауфман і в Карпати. Малював він завжди, але перша свідома робота, коли розумієш, що став художником, – карпатський пейзаж. Потрапити до Львова виявилося не так просто. Спочатку виник конфлікт із батьком через те, що у паспорті у графі «національність» Влодко написав не «німець», а «українець». Потім була сварка з мамою. Вона збиралася влаштувати сина в інститут у Казахстані, але Влодко послухав свого вчителя з малювання, який сказав: «Їдь до Львова вступати в училище імені Івана Труша. Там добра школа».

1974

року, коли Кауфман вступив до Учили-

тині із львівським подвір’ям намальовані червоні двері і чому вони зачинені? «А якщо ця картина потрапить за кордон – а ти розібраний на голій підлозі? Що ж це вийде – що радянська людина навіть вдягнути не має що? А двері? Чому вони червоні? Чому зачинені? Радянські двері мають бути розкриті для всіх!» – виговорювали Кауфману у КДБ. Докоряли навіть за відсутність телевізійних антен на будинку, який він зобразив. Мовляв, ми ж цивілізована країна, у нас є телебачення. А якщо антен немає, то що це може означати? Що за натяк?

А

Кауфман усе малював і весь час не міг потрапити в канву дозволеного соцреалізму. Спочатку він не розумів, чому тут так. У Казахстані такого не було. Там можна було вінчатись у церкві, слухати «Голос Америки» та виписувати з-за кордону платівки.

Влодко (Володимир) Кауфман народився 1957 року в Караганді. 1974-1978 рр. – навчався у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша. 1978-1980-й – у Львівському політехнічному інституті (спеціальність – архітектура). 1986 рік – Перша премія, живопис, «Осінні зустрічі» (Львівська картинна галерея). 19891993 рр. – член мистецького товариства «Шлях». 1993 р. – співзасновник Мистецького об’єднання «Дзиґа», його арт-директор.

«Тільки пізніше я це зрозумів: там уже не було війни, були зламані люди, яких далі вже немає куди засилати, – а тут війна, битва ідеологій ще тривала. Крім цього, у Львові було дуже багато думаючих людей. Чимало моїх друзів займалися мистецтвом, наукою, літературою. Олег Лишега, Грицько Чубай, Микола Рябчук… Вони могли підказати, які книги яких авторів варто прочитати». Якось Влодко теж спробував себе в епістолярному

““ 

дав документи одночасно до двох вузів. Документи на факультет архітектури Львівського ордена Леніна політехнічного інституту працівники «органів» проґавили. Помилилися. Свою помилку вони виправили пізніше – відрахували, використавши формальний привід.

З

улюбленого Львова довелося їхати, щоби перечекати, поки все втишиться. Влодко розпродав свої картини, отримавши за них 170 карбованців, і помандрував до Ленінграда. Щоби якось вижити, влаштувався за «Пітєром» у військову частину – у воєнізовану охорону. Із цього моменту бабці-білетерки в Ермітажі почали дивуватися, що до них часто ходить людина з посвідченням, на якому написано «стрелок ВОХР». «Що таке ВОХР?» – перепитала якось одна з них. «Всесоюзна організація художників-реставраторів», – пожартував Влодко. Бабця пропустила Кауфмана, але, оговтавшись, крикнула навздогін: «А при чëм тут стрелок?!» Повертатися до Львова було складно. Офіційно стати львів’янином – іще складні-

Останнім місцем роботи Влодка Кауфмана був Музей книги ім. Федорова. Він домовлявся, щоби його закривали у сховищі на ніч, і з лупою досліджував старі тексти та гравюри.

жанрі, але відразу зрозумів, що це не його, як і музика, котрої він не розумів. Влодко сприймає музику лише як приємний чи неприємний шум. Зате Кауфман віртуозно володів палітрою кольорів – і врешті-решт домалювався. В «органах» йому пообіцяли, що до інституту він ніколи не вступить. Але Влодко й тут зміг обдурити їх. Він по-

ше. Довелося спочатку прописатись у глухому селі в області, потім у Жовкві, згодом вступити у фіктивний шлюб.

У

Львові Влодко закінчив курси кочегарів. Серед митців це була найпопулярніша професія, оскільки працювати треба було тільки в сезон – залишалося багато часу для творчості. Посвідка кочегара рятувала від пере-

слідувань за статтею «тунеядство». Останнім місцем роботи Влодка Кауфмана був Музей книги ім. Федорова. У його приміщенні зберігалося безліч старовинних фоліантів, багато надзвичайно рідкісних книг. Кауфман домовлявся, щоби його закривали у сховищі на ніч, і з лупою досліджував старі тексти та гравюри. «Багато цих книг пропало. Я не любив Союзу, але і щось хороше в ньому було. Коли Україна отримала незалежність, я радів, але потім побачив, що зміна влади призвела і до великих бід. Музей книги був у колишньому монастирі, тож його знову передали церкві. Священики вимагали забрати книги зі сховища. Їх вивозили та звалювали просто на підлогу у Львівській картинній галереї. Звиклі до певної вологості й температури книги розсипалися на порох».

У

незалежній Україні Кауфман зміг знайти інший заробіток, який дозволяв йому займатися мистецтвом. Він став співзасновником МО «Дзиґа». Далі були численні виставки й інсталяції у Львові, Харкові, Києві, за кордоном. Він не любить Києва з його пафосом і намальованою позолотою. Зі Львова виїжджає лише для того, щоби продемонструвати свої твори. Вони незвичні й не всім зрозумілі. Кауфман заковував у кайдани пам’ятник Тарасові Шевченку, створюючи проект «Це ще не свобода», творив меморіал повернення Ікара, ставив неподалік від міста пам’ятник роялю, будував велетенські гнізда. Прекрасний художник і графік, він практично не малює у звичному для нас розумінні. У живописі йому тісно і він, як великий птах, піднявся над ним у своїх інсталяціях, залишившись звичайною земною людиною. Інший, але рідний для нас.

№28 19 липня 2012 року


здоров’я 18

Марія Землянська

І

хто так збирається?! – дивується свекруха, ревізуючи аптечку, яку у відпустку бере Олена з дворічною донькою. Жінка впихає баночку з яскравими пігулками до вщент заповненої валізи.

– Та ми ж на море їдемо! Водичка, сонце, фрукти їсти будемо, – відбивається Олена. – Фрукти фруктами, а вітаміни щодня давати не забувай, – і дає настанову малій. – А ти мамі нагадуй! Жінка переконана: маленькі яскраві пігулки допоможуть онуці та її мамі стати здоровішими. У розвинутих країнах користь від штучних вітамінів науковці давно піддали критиці. Зокрема, такої позиції дотримується Всесвітня організація охорони здоров’я: краще надавати перевагу різноманітному харчуванню. Цю ж думку поділяє Американська медична асоціація: здоровим людям, які достатньо та збалансовано харчуються, додаткові сполуки жодної користі не принесуть.

Як розвінчували міф

Ще десять років тому британський науковець Макдональд розкритикував рекламні атаки фармацевтів на населення із закликом «Вітаміни треба вживати додатково». У статті «Перша медико-санітарна допомога: медицина на своєму місці» він писав: «Широка реклама вітамінів допомагає “медикалізувати” голод, тим самим не зачіпаючи економічних та соціальних причин неналежного харчування. Замість того акценти ставиться на “лікування” – і фінанси реклама

№28 19 липня 2012 року

Непотрібні вітаміни Вживання штучних пігулок, виявляється, не тільки не приносить користі, а й шкодить здоров’ю

витрачають на непотрібні вітаміни, а не на необхідні продукти харчування». Макдональд упевнений: вітаміни потрібні тільки тоді, коли їх організму не вистачає. Вітамінна недостатність (гіпо- чи авітаміноз, як її ще називають) може виникати внаслідок поганого засвоювання або ж у зв’язку з підвищеною метаболічною потребою – наприклад, під час вагітності. Наступні дослідження змусили засумніватися, що вживання вітамінів як ліків може допомогти і в цих випадках. Наприклад, досі немає наукових доказів поширеній думці, що вітаміни групи В, насамперед В6, допомагають впоратися з нудотою і блювотою при вагітності та корисні при передменструальному синдромі. «Ці можливі лікувальні ефекти потребують підтвердження результатами добре контрольованих клінічних випробувань», – пише британський фармацевт Рейналдс у статті «Додаткові фарм­ препарати». «Запевнення, що вітамін С допомагає при застудах і сприяє загоєнню ран, не підтверджуються», – зазначено у Британському національному формулярі лікарських препаратів. Свою чергою, Американська медична асоціація дійшла висновку:

немає доказів, що в ударних дозах цей вітамін допомагає при атеросклерозі. Не підтверджені дослідженнями і заяви про його користь при астмі та безплідді у чоловіків. Щодо вітаміну Е у своїй книзі «Проблемні ліки» бри-

на асоціація: «Є мало обґрунтованих показань для препаратів вітамінів або мінеральних речовин... Лікування ударними дозами зазвичай виправдано тільки

може спричинити відносну нестачу інших важливих поживних речовин, а великі дози всіх мінеральних речовин, жиророзчинних вітамінів і деяких водорозчинних вітамінів є токсичними», – дійшла висновку та сама Американська медична асоці-

Жодна з цих речовин не має підтвердженої живильної або якоїсь іншої цінності». Вживання більше одного грама вітаміну С на день може викликати пронос, оскільки подразнює кишечник. А ще – збільшити ймовірність незапланованої вагітності через здатність підвищувати вміст етинілестрадіолу у крові. Якщо жінки, котрі користуються оральними контрацептивами з етинілестрадіолом, раптово припинять приймати вітамін С, то контрацепція може виявитися неефективною. Надмірні дози вітаміну D підвищують рівень кальцію у крові, що спричиняє слабкість, сонливість, нудоту, болі в животі, спрагу, запори, втрату апетиту, відкладення кальцію в різних тканинах і органах, ураження нирок і камені в нирках. Про вітамін Е Американська медична асоціація говорить, що у деяких пацієнтів він викликає нудоту, м’язову слабкість, стомлюваність, головний біль і нечіткість зору.

• танський науковець і фармацевт Ендрю Четлі написав: «Великі дози не запобігають артеріосклерозу, раку, легеневим захворюванням у результаті забруднення повітря або погіршення стану хворого при старінні. Вітамін Е неефективний при запальних захворюваннях шкіри, викиднях, серцево-судинних захворюваннях, синдромі менопаузи, безплідді, виразковій хворобі, опіках і порфірії». Не доведено користі і комбінованих препаратів, хоча виробники невпинно їх рекламують. У Британській медичній асоціації на це заперечують: «Препарати вітамінів не слід використовувати як загальностимулюючі засоби для поліпшення самопочуття. Їх теж не треба вживати як замінник збалансованого харчування». У спеціально розроблених для споживачів порадах британські лікарі зазначили: «Пігулки полівітамінів мають цінність головним чином для виробників». Схожу позицію пропагує і Американська медич-

для пацієнтів, які не можуть нормально засвоювати живильні речовини, для тих, хто страждає на певні хвороби, або ж для людей, котрі мають вроджені порушення обміну речовин». «Не дозволяйте ввести себе в оману: вітаміни можуть бути потрібні для компенсації неадекватного харчування, але ніколи – як доповнення до нормального харчування. Не слід приймати препарати вітамінів у великому дозуванні. І нехай вас не бентежить те, що у їх назві зазначено “супервітаміни” або щось подібне, що нібито вказує на їх підвищену дозу», – радить професор Уельського медичного університету Пітер Періш. При цьому частина досліджень вказує на ризики вживання вітамінів у пігулках.

Що буває від штучної «вітамінізації»

«Надмірне використання одного або кількох вітамінів

ація. Вона виокремила пре­тензії до кожного штучно вживаного вітаміну. Наприклад, великі дози жиророзчинного вітаміну А можуть викликати втрату апетиту, свербіж, ураження шкіри, втрату ваги, збільшення печінки та селезінки, слабкість і хворобливу припухлість в ділянці кісток і суглобів. Дію цього вітаміну перевіряли на вагітних тваринах. Він спричинив аномалії розвитку. На людях такого експерименту не проводили. Але у Великобританії вагітним жінкам радять відмовитися від вживання великих кількостей вітаміну А з продуктами харчування. Наприклад, печінкою. Вітаміни В15 і В17 Американська медична асоціація вважає токсичними: «Токсичні речовини, відомі як вітамін В15 (пангамова кислота) і вітамін В17 (латраль), не є ні поживними речовинами, ні вітамінами. Латраль містить 6% ціаніду, він був причиною хронічного отруєння ціанідом і смертельних випадків. Пангамова кислота (або пангамат) може мати мутагенну дію.

В Україні – лише шість скарг

Наскільки це поширено в Україні? Інформації про те, скільки вітамінів українці купують щороку, ніхто не збирає. Немає і достовірних даних про побічні реакції на препарати, в тім числі вітаміни. За весь минулий рік Державний експертний центр нарахував лише шість (!) скарг на не передбачені інструкцією реакції після прийому вітамінів. Відповідно, наше Міністерство охорони здоров’я із цього приводу не дає жодних рекомендацій. Користуючись особистою популярністю, думку про непотрібність штучних вітамінів пропагує авторитет для багатьох мам і бабусь педіатр-телеведучий Євген Комаровський. Він рішуче рекомендує надавати перевагу фруктам, овочам та іншій корисній їжі. – Коли я була маленька, ложка риб’ячого жиру – це був цілий ритуал у дитсадку… І спробуй його пропустити. А вам пощастило – все тепер у красивій обкладинці, смачнюче, – не втомлюється повчати Олену свекруха.

Бюро журналістських розслідувань «Свідомо», спеціально для тижневика ZIK


історія 19

Богдан Білан

П

роголосивши 16 липня 1990 року Декларацію про державний суверенітет, Україні довелося з нуля будувати демократичну державу. Сьогодні ж розпочався зворотний процес: влада починає здавати всі здобутки часів незалежності – демократію, свободу слова, а тепер і мову.

Останніми роками історичне значення прийняття Декларації відсувають на другий план. Позбавлене статусу державного, це свято поступово стає для сучасних українських політиків порожнім словом. Хоча насправді Декларація стоїть у ряді основних державотворчих подій 1990-х років – «живий ланцюг» 21 січня 1990-го, проголошення незалежності 24 серпня 1991 року, референдум 1 грудня 1991-го. Уже 1990 року стає зрозуміло, що у старому форматі Радянський Союз не зможе існувати. Стояло питання лише, чи буде створено наддержаву з новим союзним договором, чи кожна з республік стане на шлях власної незалежності. Процес розпаду Союзу розпочався у Прибалтиці. Литва ще в березні 1990 року проголосила незалежність, за нею послідували Латвія та Естонія, у червні суверенітет РСФСР проголосив Борис Єльцин. Активно незалежницькі процеси нуртували також в українському суспільстві. І першість у цьому належала Львову. Тут у середовищі студентів вузів, наукової і творчої інтелігенції вже сталися незворотні зміни, котрі формувались усвідомленням власної історії, мови, держави. Цьому сприяло спілкування з вояками УПА, дисидентами, політичними емігрантами. Вагому роль також відіграли священики УГКЦ, котрі вже з 1987 року почали повертатись в Україну.

• На мітингу Василь Шпіцер, В’ячеслав Чорновіл, Богдан Котик

Забутий суверенітет До проголошення незалежності України ще треба було почекати більше як рік, проте дороги назад уже не було

колись належав відомій українській установі – страховому товариству «Дністер».

• Інформація про прийняття Декларації у газеті «За Вільну Україну» від 19 липня 1990 року

пам’ятника, відкриття якого на вул. Коперника 15 вересня 1989 р. розійшлося широким відгомоном по всій Україні. Вдалий приклад Шашкевича надихнув ентузіастів розпочати збір коштів на будівництво у Львові пам’ятника Тарасові Шевченку.

1987 року до пробудження народу спричинився і Лесь Курбас, відзначення сотих роковин від дня народження якого в усьому світі ініціювало ЮНЕСКО. Велелюдний мітинг супроводжував відкриття меморіальної дошки на будинку на вул. Руській, що

У

ході цих меморіальних заходів викристалізувалося коло людей, котрі стали об’єднуватись у різні товариства та громадські рухи. Одним із перших у Львові, ще восени 1987 pоку, виникає Товариство Лева, яке мало за мету відродити історичну пам’ять, народні звичаї, обряди та промисли. Катастрофічний стан із функціонуванням української мови спонукав до утворення Товариства рідної мови. 13

у Пороховій вежі (Будинок архітектора). Громадські заходи кінця 1980-х років усе частіше супроводжували синьо-жовтий прапор і тризуб. Це питання взялися вивчати в обкомі КПУ. Партійне керівництво замовило у вересні 1988 р. в Інституті суспільних наук довідку про українську національну символіку. Ця довідка потрапила в руки опозиції, котра надрукувала її м��совим тиражем і розіслала по всій Україні. Уперше синьо-жовтий прапор піднято у Львові на пл. Ринок 26 квітня 1989 р. на мітингу, який був присвячений третій річниці Чорнобильської катастрофи. А на першотравневу демонстрацію цього ж року зі синьо-жовтими прапорами вийшли вже сотні львів’ян.

Г

ромадські та культурні процеси переросли в політичні під час перших за час існування режиму альтернативних виборів народних депутатів СРСР навесні 1989 року. Партійна номенклатура намагалася не допустити до виборів яскравих громадських діячів, зокрема Івана Драча. Тисячі львів’ян 21 березня пройшли повз обком і міськком компартії, скандуючи «Ганьба!» Та навіть ті, кого влада «допустила», – письменник Роман Федорів і професор Іван Вакарчук – виявили незламність у принципових національних питаннях. 25 травня до організованого руху приєдналися студенти, утворивши Студентське братство. 6 липня до Львова повернувся Богдан-Ігор Антонич, мітинг із нагоди 80-ї річниці від дня народження якого організували Ігор та Ірина Калинці. 1 листопада мітин-

““ 

13 червня 1988-го у Клубі будівельників на вул. В. Стефаника, який у народі називали «ГАЗ», мали відбутись установчі збори ТУМ, яких вирішив не допустити вже тоді «злий геній» української мови Адам Мартинюк.

Н

аціональне відродження почалося з культурологічних ініціатив, пов’язаних з іменами визнач­ них діячів. У вересні 1986-го місто сколихнув Іван Франко – під егідою ЮНЕСКО відзначали 130-ту річницю від дня народження письменника і вченого та вихід у світ 50-томного видання його творів. У грудні 1986 року вкотре пробудив Галичину Маркіян Шашкевич. У селі Підлисся Золочівського району відкрито літературно-меморіальний музей-садибу, на фронтоні бібліотеки ім. В. Стефаника встановлено пам’ятний знак діячам «Руської трійці», розпочато кампанію за будівництво у місті монумента Шашкевичу. Впродовж трьох років його ім’я не сходило з уст місцевої інтелігенції. Як із прапором, ішли вони в український народ з ідеєю

червня 1988-го у Клубі будівельників на вул. В. Стефаника, який у народі називали «ГАЗ», мали відбутись установчі збори, яких вирішив не допустити вже тоді «злий геній» української мови Адам Мартинюк. Його розпорядження закрити «ГАЗ» спричинило перший у місті масовий похід до пам’ятника І. Франку, де збори відбулися зі ще більшою політичною активністю. Логічним продовженням діяльності розрізнених товариств стало утворення громадсько-політичного об’єднання Народний рух України за перебудову, який швидко структуризувався та очолив національно-політичні процеси в Україні. Установча конференція Руху відбулася 7 травня 1989 р.

• Один із перших львівських мітингів

гом-реквіємом на Янівському цвинтарі вшанував героїв Листопадового чину. До процесу національнокультурного відродження активно долучилась і Церква. 17 вересня 1989 р. за участю понад 200 тисяч людей відбулася хода з вимогами повернути права УГКЦ і передати собор св. Юра греко-католикам. 4 грудня 1989 року у Львові відбувся собор Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ). Величний релігійний фестиваль «Різдво у Львові», що розпочався 17 грудня 1989 р., започаткував процес молодіжного спілкування різних частин України. Гості з Наддніпрянщини прибували на захід, щоби побачити різдвяні дійства. А наші вертепи прямували на схід.

В

ершиною всеукраїнської демонстрації суверенних настроїв став «живий ланцюг». На відзначення Дня злуки в неділю 21 січня 1990 року від Івано-Франківська через Львів до Києва в єдиному пориві взялися за руки понад 3 мільйони українців. Учасниками акції стали не менше 300 тисяч львів’ян. Це була грандіозна подія, про яку заговорили в усьому світі. Наступного дня на найвищій точці Львова – Високому Замку – замайорів синьо-жовтий прапор.

31

березня 1990 р. біля пам’ятника Франку відбувся мітинг на підтримку парламенту Литви, який проголосив «відновлення незалежності Литовської держави». До його початку підняли синьо-жовтий прапор над головним корпусом університету. З квітня 1990го вивішено синьо-жовтий прапор на львівській Ратуші. На весняних виборах до Верховної Ради та місцевих рад народних депутатів 1990 р. в усіх 24 округах області перемогли демократичні сили. 30 червня 1990 року на пл. Ринок біля будинку «Просвіти» відбувся мітинг із наго­ ди 49-ї річниці Акта відновлення української державності.

І

з 1989 року у Львові національні процеси підживлює неформальна преса. Одними з перших таких видань стають львівські газети: Товариства Лева – «Поступ» і Руху – «Віче». Друкували ці видання у Литві, звідки по 10-15 тис. примірників «непомітно» ввозили до України. Багато прогресивних матеріалів подавав друкований орган Спілки письменників журнал «Жовтень» (редактор – Роман Федорів). З жовтня 1989 р. уже легально почала виходити газета Львівської обласної ради «Просвіта».

Т

ака громадська активність Галичини та її депутатів і політична неминучість змусила Верховну Раду УРСР прийняти 16 липня 1990 року Декларацію про державний суверенітет. «За» проголосували 355 депутатів, 4 – «проти», 1 «утримався». Декларація про державний суверенітет України стала основою для Акта проголошення незалежності України. 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР фактично вдруге проголосила Україну незалежною, підтвердивши це всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р. День прийняття декларації було оголошено святковим і вихідним на території України. За відсутності інших ритуалів, у першу річницю прийняття декларації комуністичні керівники урочисто несли квіти до пам’ятників Леніну, які обов’язково були у центрі кожного міста. Із прийняттям постанови про проголошення 24 серпня Днем незалежності України 16 липня перестало бути святковим вихідним днем.

№28 19 липня 2012 року


телебачення 20 П’ЯТНИЦЯ, 20 липня

• Ефір: 12 канал (Львів), 04:00-06:00, 12:00-16:00, 21:00-00:00 (у будні), 02:00-08:00, 21:00-24:00 (у вихідні та свята). Цілодобово у кабельних мережах Західної України та Києва. Супутник: АМОS 2 4W; частота – 11609.75 МГц.; FEC (корекція похибок) 3/4; символьна швидкість – 3600 Ксимв./сек.; поляризація – горизонтальна.

СУБОТА, 21 липня

НЕДІЛЯ, 22 липня

ПОНЕДІЛОК, 23 липня

ВІВТОРОК, 24 липня

СЕРЕДА, 25 липня

ЧЕТВЕР, 26 липня

06:00 Перевірка на вечірку 06:25 Хіт-парад FM-TV 06:30 Книга скарг і пропозицій 07:00 Мультисвіт 07:30 Економіка зблизька. Спортивні новини 07:45 Погода 07:55 Чвертка з п. Марциняком 08:00 Тема тижня 08:15 Без цензури 08:20 БудЕксперт 08:40 Every day 08:55 Телемагазин 09:15 Художній фільм 11:15 ПРАВОкація 11:35 На всі 100 12:00 Телерада 13:00 Діло 13:30 Віч-на-віч із репортером 14:00 Погода 14:05 Прямим текстом 15:55 Телемагазин 16:10 Художній фільм 17:50 Телемагазин 18:05 Дрес-код 18:25 Хіт-парад FM-TV 18:35 Чвертка з п. Марциняком 18:40 Вечірня казка 19:00 Віч-н а-віч із репортером 19:30 Діло 20:00 Топ-тема

06:00 На всі 100 06:25 Чоловічі розваги 06:55 Дитяча трибуна 07:00 Мультисвіт 07:30 Економіка зблизька. Спортивні новини 07:45 Погода 07:55 Чвертка з п. Марциняком 08:10 Без цензури 08:20 Sundaynews 08:40 Паті з FM-TV 08:55 Телемагазин 09:10 ПРАВОкація 10:10 Художній фільм 12:00 Віч-на-віч із репортером 12:30 Топ-тема 13:30 Діло 14:00 Погода 14:05 101. Служба порятунку 14:25 Чвертка з п. Марциняком 14:30 Паті з FM-TV 14:50 Художній фільм 16:50 Телемагазин 17:05 Чоловічі розваги 17:25 Народний адвокат з А. Лопушанським 17:40 Чвертка з п. Марциняком 17:55 Телемагазин 18:10 Незалежність. 20 років зблизька 18:40 Вечірня казка 19:00, 20:30 Діло 19:30 Фракція

06:00 Художній фільм 08:00 Погода 08:05 Мультисвіт 08:30 Книга скарг і пропозицій 08:55 Телемагазин 09:10 Перевірка на вечірку 09:30 Sundaynews 09:50 Чвертка з п. Марциняком 10:00 Художній фільм 11:00 Особистий прийом 12:00, 13:30 Діло 12:30 Телерада 14:00, 21:00 Погода 14:05 Хто тут живе? 15:50 Телемагазин 16:05 Тема тижня 16:15 Хіт-парад FM-TV 16:45 Концерт «Бі-2» 17:50 Телемагазин 18:05 Чоловічі розваги 18:30 Без цензури 18:40 Вечірня казка 19:00, 20:30 Діло 19:30 Діалоги

06:00 Концерт «Бі-2» 07:00 Мультисвіт 07:20 Доміно 08:15 Погода 08:20 Книга скарг і пропозицій 08:50 Хіт-парад FM-TV 08:55 Телемагазин 09:10 Художній фільм 10:55 Перевірка на вечірку 11:15 Лісовий сектор 11:35 На всі 100 12:00 Громадська думка 13:00, 19:30 Діло 13:30 Віч-на-віч із репортером 14:00 Погода 14:05 Чесно: фільтруй раду! 15:55, 17:50 Телемагазин 16:10 Художній фільм 18:05 Хіт-парад FM-TV 18:10 Власний бізнес 18:30 Дитяча трибуна 18:40 Вечірня казка 19:00 Віч-на-віч із репортером 20:00 Фракція

06:00 ПРАВОкація 06:20 Every day 06:30 На всі 100 07:00 Мультисвіт 07:30 Економіка зблизька. Спортивні новини 07:45, 14:00 Погода 07:55 Чвертка з п. Марциняком 08:00 Здоров будь! 08:15 Хіт-парад FM-TV 08:20 Every day 08:30 Дрес-код 08:55, 15:55 Телемагазин 09:10 Художній фільм 11:10 БудЕксперт 11:30 Народний адвокат з А. Лопушанським 11:45 Власний бізнес 12:00 Фракція 13:00, 19:30 Діло 13:30 Віч-на-віч із репортером 14:05 ПроКарпати 14:35 ПРАВОкація 15:00 Прямим текстом 15:30 101. Служба порятунку 16:10 Художній фільм 17:50 Телемагазин 18:05 Хіт-парад FM-TV 18:10 Програма захисту 18:25 Народний адвокат з А. Лопушанським 18:40 Вечірня казка 19:00 Віч-на-віч із репортером 20:00 Діалоги

06:00 Книга скарг і пропозицій 06:25 Хіт-парад FM-TV 06:30 Тема тижня 06:40 На всі 100 07:00 Мультисвіт 07:30 Економіка зблизька. Спортивні новини 07:45, 14:00 Погода 07:55 Чвертка з п. Марциняком 08:00 Програма захисту 08:15 Без цензури 08:20 ПРАВОкація 08:45 Every day 08:55 Телемагазин 09:15 Художній фільм 11:15 Перевірка на вечірку 11:35 Хіт-парад FM-TV 11:40 Чвертка з п. Марциняком 11:50 Тема тижня 12:00 Діалоги 13:00, 19:30 Діло 13:30, 19:00 Віч-на-віч із репортером 14:05 Люстрація 14:40 Книга скарг і пропозицій 15:05 Прямим текстом 15:35 Здоров будь! 15:50 Телемагазин 16:05 Художній фільм 17:50 Телемагазин 18:05 101. Служба порятунку 18:30 Без цензури 18:40 Вечірня казка 20:00 Громадська думка

06:00 Паті з FM-TV 06:40 БудЕксперт 07:00 Мультисвіт 07:30 Економіка зблизька. Спортивні новини 07:45 Погода 07:55 Чвертка з п. Марциняком 08:00 Здоров будь! 08:15 Хіт-парад FM-TV 08:20 Власний бізнес 08:40 Every day 08:55 Телемагазин 09:10 Художній фільм 11:10 Sundaynews 11:30 Хіт-парад FM-TV 11:35 Чвертка з п. Марциняком 11:45 Тема тижня 12:00 Громадська думка 13:00 Діло 13:30 Віч-на-віч із репортером 14:00 Погода 14:05 Хто тут живе? 15:55 Телемагазин 16:10 Художній фільм 17:50 Телемагазин 18:05 Перевірка на вечірку 18:20 Лісовий сектор 18:40 Вечірня казка 19:00 Віч-на-віч із репортером 19:30 Діло 20:00 Телерада

21:00 Економіка зблизька. Спортивні новини 21:15 Погода 21:30 Незалежність. 20 років зблизька Живий спогад про Львів, який ще у 1980-х дихав незалежністю, а львів’яни чи не єдині були до неї готовими. Нам є що згадати, щоби зрозуміти, як жити далі. Історія через призму людей. 22:05 101. Служба порятунку 22:25 Особистий прийом Телеприймальня ZIKу, яка допомагає прибрати невидимі бар’єри між людьми та чиновниками. Щоп’ятниці керівники області та міста у прямому ефірі відповідають на питання глядачів і допомагають вирішувати їхні проблеми відповідно до своїх повноважень. 23:30 КУЛЬТ УРА!

21:00 Погода 21:05 Тема тижня 21:20 Програма захисту 21:35 Доміно Троє гостей ігрової телепрограми дадуть свої оригінальні експрес-відповіді на 28 каменів-запитань журналіста Романа Шостака. Хвилина для відповіді – це замало часу, щоби вигадувати, і водночас дуже багато, щоби говорити по суті. 22:35 Перевірка на вечірку 23:00 На всі 100

21:10 Лісовий сектор 21:35 БудЕксперт 22:00 Чесно: фільтруй раду! У прямому ефірі – люстрація політичних організацій: ВО «Свобода», передвиборного об’єднання «Правиця» (лідер – В. Ющенко) та партії «Україна – вперед!» Чи зможуть представники цих політичних сил пройти горнило критеріїв доброчесності, сформованих Громадянським рухом «Чесно»? Думай, за кого голосуєш!

21:00 Економіка зблизька. Спортивні новини 21:15 Погода 21:30 ПроКарпати 22:00 ПРАВОкація Прихована камера, відверті інтерв’ю, екстремальні ситуації, реакції відповідальних осіб. Розслідування, що обурюють, шокують і захоплюють, а головне – допомагають. Журналісти викривають порушників і хабарників, долають корупцію та зловживання в усіх сферах, щоби захистити право кожної людини на гідне життя. 22:30 Здоров будь! 22:45 Народний адвокат з А. Лопушанським 23:00 Прямим текстом 23:30 Хроніка надій та ілюзій. Радянська Україна

21:00 Економіка зблизька. Спортивні новини 21:15 Погода 21:25 Без цензури 21:35 Люстрація Про нього кажуть: міг би бути майже ідеальним президентом. Ще заслужив характеристику «класичного українського політика», бо за роки незалежності він завжди був у провладній більшості. Сергій Головатий. Чи справді співпраця з регіоналами поставила остаточний хрест на його політичній кар’єрі? 22:15 Книга скарг і пропозицій «Антиперспіранти: захистом і не пахне!» Рецепти вибору від професійних моделей: кульковий, спрей, гель чи стік? Що з цього справді діє? Без поту, але з проблемами шкіри. Поради лікарів. Експеримент: який засіб захистить в умовах сауни? Розсекречуємо, з чого насправді роблять антиперспіранти. 22:40 Прямим текстом 23:10 Обережно, діти!

21:00 Економіка зблизька. Спортивні новини 21:15 Погода 21:30 Хто тут живе? Уся правда про чиновників, депутатів, суддів і правоохоронців. Для кого вони працюють – для народу чи для власного добробуту? У прямому ефірі у студії оприлюднюють результати журналістських розслідувань про нерухомість, майно, бізнес і видатки запрошеного держслужбовця. 23:20 Хроніка надій та ілюзій. ФІЗ КУЛЬТ УРА!

21:00 Економіка зблизька. Спортивні новини 21:15 Погода 21:25 Без цензури 21:35 Прямим текстом Про політику – лише прямим текстом! До відвертої дискусії Остап Дроздов запрошує експертів, аналітиків і політичних діячів. Актуальні події, що відбуваються у суспільстві, стають темою для обговорення у студії. Це програма для вдумливих телегурманів, що змушує не просто слухати, а чути. Не просто дивитися, а мислити. 23:30 Чоловічі розваги

реклама

№28 19 липня 2012 року


спорт 21

Данило Нікуленко

У

же цієї суботи о 19:30 львівські «Карпати» матчем проти маріупольського «Іллічівця» на стадіоні «Україна» дебютують у нинішньому сезоні перед рідними вболівальниками. Якими побачать своїх улюбленців трибуни? Чого чекати від команди, що прагне виправити помилки минулого сезону і знову гучно заявити про свої амбіції? Про це та інше – у розмові з коучем «зелено-білих» Павлом Кучеровим. zzПавле

Володимировичу, напередодні початку сезону Ви дали хорошу оцінку тренувальним зборам команди у Польщі. Чи не змінили думку після стартового поєдинку чемпіонату в Луцьку проти «Волині» (1:1)? – Ні, адже саме завдяки плідній роботі на зборах нам вдалося досягнути непоганого результату у виїзному матчі. Функціонально команда готова на 80% – це дуже непогано з огляду на те, що ми займалися лише впродовж трьох із половиною тижнів. Не відстає і наша тактична підготовка та командна дисципліна. Але щоби підготувати команду на всі 100%, необхідно шість-сім тижнів – це стандарт.

zzЯкби

ще до матчу проти «Волині» Ви знали, як саме складеться поєдинок, що саме змінили б у грі команди? – Поки що у нас не так багато можливостей, аби щось кардинально змінювати. У Луцьку ми грали на своєму максимумі. Єдиним сумнівом було, чи ставити у стартовому складі Худоб’яка. Через те, що на зборах добре працював і виглядав у спарингах Гудима, вирішили надати йому перевагу, випустивши з перших хвилин. Хоча поєдинок показав, що йому ще дуже важко грати в таких матчах. Худоб’як у другому таймі вийшов на заміну і підсилив гру в півзахисті, почав допомагати правому флангу – і в підсумку віддав гольову передачу на Лукаса. Для Лукаса забити було вкрай важливо. Я багато з ним працюю, це гравець, до якого потрібен індивідуальний підхід. Ще хотів би відзначити гру нашого новачка Ігоря Пластуна, який грамотно і самовіддано відіграв у захисті. Я дуже задоволений тим, що

• фото: ФК «Карпати»

«Нам потрібен час «і підтримка» Головний тренер «Карпат» Павло Кучеров в ексклюзивному інтерв’ю ZIKу запрошує львів’ян на відкриття сезону

він підсилив команду, і висловлюю комплімент клубу за це придбання. Уже цієї суботи «Карпати» у Львові зіграють проти «Іллічівця». У Вас, вочевидь, залишилися позитивні спогади від торішнього матчу з цим суперником, коли команда розгромила маріупольців з рахунком 3:0. Які очікування перед грою цього разу? – Справді, у психологічному плані перед суботнім матчем важливо те, що в останній очній зустрічі «Карпати» так переконливо обіграли свого суперника. Але, гадаю, цього разу такої легкої гри у нас не буде. До Львова приїде дуже міцна, дисциплінована, рівна за складом команда, добре підготовлена фізично, з новим досвідченим тренером Миколою Павловим. Крім того, подивіться – у

zz

«Іллічівця» з «Шахтаря» футболісти додаються, як вода з крана. Ми усвідомлюємо, що в разі перемоги наберемо чотири очки, це буде хороший старт у турнірній таблиці й психології, самовпевненості, особливо для наших молодих футболістів. Але для цього, повторюся, доведеться неабияк попітніти, продемонструвавши максимум можливостей. Це буде для нас серйозний тест. zzТорік,

очоливши команду, Ви почали доволі несподівано для багатьох довіряти молодим гравцям, наголошуючи, що вкрай важливо дати їм відчути довіру. Минув рік – чи можна говорити про те, що молоді гравці виправдали аванси? – Маємо низку футболістів 1992-1994 років народження, у яких є свої плюси. Однак наразі нема гравців індивіду-

ально сильних, які могли б уже завтра посилити основний склад або пробитися туди без випробувального терміну. Це поки що не дозволяє нам безболісно, без періоду адаптації брати в основ­ ний склад футболістів із внутрішніх резервів. Хоча часто залучаємо молодих гравців до тренувань і даємо їм шанс в іграх. Сподіваюся, вже найближчим часом вони зроблять якісний прорив. zzВи

були чи не першим футбольним фахівцем в Україні, який ініціював запровадження чемпіонату серед 19-річних… – Це, безсумнівно, великий плюс для українського футболу і для молодих гравців, котрі як мінімум упродовж двох років отримуватимуть додаткову ігрову практику і зможуть прогресувати. Я за змогою стежитиму за матчами нашої

команди U-19. Доволі добре знаю цих футболістів, у нас підбирається перспективна команда, є кілька гравців, які мають сильні індивідуальні якості, щоби вирости в професіоналів. zzЯк

ставитеся до нововведення у регламенті Прем’єр-ліги, згідно з яким клуби з кожним роком повинні збільшувати кількість заявлених для участі в чемпіонаті футболістів – вихованців власних шкіл? – Це палиця з двома кінцями. Заможні команди однаково продовжать купувати футболістів – це швидше і практичніше. Якщо клуб хоче вкладати гроші в розвиток і підготовку своїх вихованців, він повинен це робити незалежно від кимось вигаданих правил. Єдина проблема на цьому шляху – недосконалі українські

закони щодо купівлі молодих футболістів. Що виходить? Клуби, які дійсно намагаються ефективно виховувати молодь, практично не захищені від переманювання їхніх юних талантів з боку грандів без жодних компенсацій. Коли наша федерація впровадить правила, які не обмежуватимуть клуби, а допомагатимуть їм і захищатимуть від крадіжок юних футболістів, тоді команди самі визначать свою політику і філософію: платити 10 мільйонів за готового гравця, який може і не посилити команду, або за один мільйон виховувати своїх 60 футболістів, деякі з котрих через п’ять років поповнять першу команду. Але в такому разі клуб повинен мати гарантії, що такого гравця не висмикнуть безкарно за 50 тисяч гривень, сказавши «спасибі, до побачення». ФФУ повинна придумати важелі, закони захисту та стимулювання клубів, щоби ті вкладали гроші в інфраструктуру, створення системи, навчання тренерів і виховання своїх футболістів. Якщо цього не станеться, постраждає український футбол, клуби і передусім збірна України, яка і далі відчуватиме дефіцит класних виконавців. Наприклад, у Голландії вже багато років діє чітка система: дитячі школи клубів мають зірочки. Володієш 12-ма полями, транспортом, відповідною інфраструктурою – отримуєш 5 зірок. У підсумку, коли «Челсі» купує в «Аякса» 15-річного вихованця п’ятизіркової академії, він обходиться у 120 000 євро за кожен рік навчання. Зазвичай це п’ять років – і 600 000 євро. zzЗавершилося

Євро2012. Якщо помріяти – кого з учасників чемпіонату Ви хотіли б бачити у своїй команді? – Серхіо Рамос, Дебюші, Альба, Іньєста, Роналду, Торрес.

zz2013

року «Карпати» відзначатимуть своє 50-річчя. Чи накладає це на Вас особисто і на команду додаткову відповідальність під час виступів у чемпіонаті? – Звісно ж! Зі свого боку хочу звернутися до вболівальників і запросити їх підтримувати «Карпати». У нас будується нова команда, за яку гратиме чимало молодих футболістів. Нам потрібні час і підтримка, а ми обіцяємо робити все від нас залежне, аби здобувати перемоги при видовищній грі.

№28 19 липня 2012 року


гумор, афіша, комікс 22

Маршрутку в одне місце…

Н

арешті полегшало – впав дощ і повітря трохи зросилося, загусло і запахло Карпатами… Але є річ, що навіть після дощу ніц ся ві Львові не змінила, – то ті кляті маршрутки! З нового року ми мордуємся з тою транспортною схемою, а порядку нема і досі. Запустили на маршрути великі списані в Європі автобуси, але місця в них більше не стало – нарід набивається, як оселедці в бочку! Але міській владі того виявилося мало – вона взялася за автобуси приміських маршрутів. Бачте, через ті автобуси міські перевізники втрачають аж 30 відсотків прибутку! Найцікавіше, що мер пан Садовий цілком толєрує їх і вимагає виставити тих приміських перевізників на околицю міста. Нє, я розумію, що має бути порядок. Але чекайте, кохані мої, – а ви людей, просто львів’ян, запитали? Чи згодні вони будуть платити двічі: спершу – щоби доїхати до околиці, а вже потім – за межі Львова? У нас що – місто мільйонерів? Один раз нас уже «розвели як кроліков» – на транзитному квитку в маршрутках. Казали, що можна буде пересідати з маршруту на маршрут із одним квитком. І що? Нема транзитного квитка – здимів у небо! Теперка львів’яни слухняно платять двічі… І як то ся називає? А дуже просто – грабунок! Бо фактично ціни на проїзд для нас подвоїлися… Через то, що ми мовчимо, львівські перевізники запропонували владі підняти ціни за проїзд наполовину! До трьох гривень! Чого паритися – най піпл платить… А ви розумієте – якщо піднімуть ціни в маршрутках, за ними виростуть і ціни на трамваї і тролейбуси! І ще одне мене дуже нервує – чому міська влада так страшно переживає, щоби не збідніли перевізники, а не я? Чим я гірший за власників маршруток? Тим, що грошей у мене менше? Тим паче, влада Львова мала б бути на моєму і десятків тисяч таких, як я, боці, а не виступати за здирників. З того приводу я собі пригадав слова мойого кумпля Міська Кравця. Він кілька разів дивився свій улюблений мультик про Вінні-Пуха і раз сказав мені: «Ви знаєте, пане Марциняк, чим довше я сі дивлю той мультик, тим більше переконуюсь, що Вінні-Пух – значно більша свиня, як той нещасний Паць». От і я ж про то… Хіба нє?

№28 19 липня 2012 року

Виставка Людмили Богуславської

Лекція про музичну культуру і спорт Галичини

Концерт класичної музики 22 липня, 19:00

«Impression» Андрія Куцаченка

До 12 серпня 11:00-19:00, пн. вих.

19 липня, 18:30

24.07– 05.08, 13:00-18:00

Мистецька галерея Гері Боумена (вул. Наливайка, 18)

Кав’ярня «Штука» (вул. Котлярська, 8)

Костел єзуїтів (вул. Театральна, 11)

Галерея «Коралі» (вул. Менцинського, 5)

Людмила Богуславська працює у галузі живопису та декоративно-прикладного мистецтва. Закінчила відділ художньої кераміки Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Вчителі з фаху – З. Флінта, К. Звіринський, В. Риботицький. Член Національної спілки художників України. З 1978-го бере участьу численних виставках. Її твори є у провідних музеях України, а також у приватних колекціях України та за кордоном.

Степан Пахолко розповідатиме про пам’ятки музичної культури та спорту Західної України зламу ХІХ-ХХ ст., зокрема про товариства «Львівський Боян» та боксера Антона Білого. До кінця ХІХ століття в галичан не було можливості присвоювати спеціальні відзнаки за досягнення. Розвиток кооперативного руху та участь у крайових виставках стали першими кроками у становленні власної фалеристичної традиції.

Наступний концерт у костелі єзуїтів відбудеться 22 липня. У виконанні Viva String Quartet прозвучать твори А. Вівальді, Й.-С. Баха, В.-А. Моцарта, Дж. Вільямса, А. П’яццолли. Усі охочі матимуть змогу відчути в атмосфері стародавнього храму ще один подих романтики. Концерт проводитимуть на пожертви, які дозволять гостям міста і львів’янам і далі насолоджуватися класичною музикою на виступах проекту.

Унікальність проекту в тому, що художник є засновником течії сучасного мистецтва New Impression. У цьогорічній львівській експозиції киянин Андрій Куцаченко представив багато робіт, написаних безпосередньо у Львові та неподалік нього. New Impression – класичний пленерний живопис вищого ґатунку у сучасній творчій інтерпретації, на відміну від більшості художників, які пливуть за течією.

Темний лицар повертається! З 26 липня

М

асштабна екранізація легендарного коміксу про людину-кажана виходить на великі екрани. Цим фільмом режисер Крістофер Нолан має намір поставити останню крапку в історії про неймовірного супергероя, якого представила світу компанія DC Comics далекого 1939 року.

Після смерті дволикого окружного прокурора на ім’я Харві Дент Бетменові довелося взяти на себе відповідальність за вчинені ним злочини, щоби врятувати репутацію департаменту поліцейського управління Готем-сіті. І ось через сім років над містом висить нова загроза руйнування. Ім’я їй – Бейн. Бетмен повинен повернутися, інакше історія закінчиться, так і не розпочавшись.

Фільм Кристофера Нолана суттєво відрізняється від екранізацій Тіма Бартона й Джоела Шумахера, як і гриміли у 1990-х. Режисерові вдалося вдихнути у фільм драматизм і дивним чином поєднати його із за-

паморочливою динамікою та чарівною інтригою. «Темний лицар повертається» – справжній виклик для режисера, адже поставити крапку в історії можна лише один раз, права на помилку немає.

Країни: США, Великобританія Жанр: бойовик, трилер, драма, кримінал У головних ролях: Крістіан Бейл, Том Харді, Ліам Нісон, Джозеф Гордон-Левітт, Енн Гетевей, Ґері Олдмен, Ейден Гіллен, Джуно Темпл, Маріон Котіяр, Морган Фріман Режисер: Крістофер Нолан


кросворд, знижки 23

Концерт гурту «Їжак»

виконуватимуть не лише на ідиш, а й мовами тих країн, які представляють учасники фестивалю, – українською, угорською, молдавською, російською, польською, німецькою. Усі охочі зможуть відвідати стилізований «єврейський квартал», потанцювати під запальну єврейську скрипку, скуштувати традиційних страв, а також власноруч виготовити сувенір у спеціальних ремісничих майстернях.

LvivKlezFest

22 липня, 20:00

Семінар «Єврейська музичнотанцювальна спадщина». Заняття проводять: Єфім Чорний – співак, автор пісень, диригент хору; Сюзанна Гергус – піаніст, аранжувальник (Молдова), Георг Брінкман – співак, кларнетист, хореограф (Німеччина).

Вхід вільний

22 липня 12:00-22:00

Будинок органної та камерної музики (вул. С. Бандери, 10)

пл. Ринок, вул. Староєврейська, пл. Арсенальна

Концерт легендарного львівсько-філадельфійського рок-гурту, учасники якого творять пісні на тексти українських поетів: Б.-І. Антонича, В. Неборака, Ю. Андруховича, І. Малковича, К. Москальця, І. Римарука, Ю. Тарнавського, І. Франка. «Їжак» зразка 2012 року є частиною українськоамериканського музичного проекту, який існує вже майже 20 років і об’єднує музикантів США та України у творчій співпраці.

ВЄБФ «Хесед-Ар’є» (вул. Котляревського, 30)

20 липня 19:00

20-22 липня

«Квартира 35» (вул. Вірменська, 35)

21 липня, 10:00-13:00, 14:00-16:00

пл. Ринок, вул. Староєврейська, пл. Арсенальна

Вечір єврейської музики. Проект In the Klezmood. Презентує Р. Грінбер (Австрія).

«LvivKlezFest» – це міжнародний фестиваль єврейської музики, пісні й танцю, який відроджує музичну культуру євреїв, зокрема тих, які мешкали в Галичині. Триває він кілька днів на вулицях Львова, пов’язаних з єврейсь��ою історією, впродовж яких усі охочі мають змогу ознайомитися з клезмерською музикою, танцями, співом, поспілкуватися з учасниками фестивалю, серед яких відомі ансамблі, сімейні капели й окремі виконавці. На гала-концерті пісні

єврейський карнавал «Klezmerшпіль», свято вулиці Староєврейської, гала-концерт за участю клезмерів із Австрії, Ізраїлю, Молдови, Німеччини, Польщі, Росії, України, Франції, Швеції

Вхід за запрошеннями 20 липня 21:00

Вхід вільний

Клуб «Лівий берег» (просп. Свободи, 28)

Запрошення можна отримати за адресами: вул. Котляревського, 30, ВЄБФ «Хесед-Ар’є» (Клуб), вул. Староєврейська, Галицька Жидівська кнайпа «Під Золотою Розою».

вечір єврейської музики. Презентує ансамбль PRO-YIDDISH PROJECT (Німеччина-Молдова-Росія)

Вхід за запрошеннями

Кросворд

П’ятий Wiz-Art 26-29 липня

Львівський палац мистецтв (вул. Коперника, 17) Міжнародний фестиваль короткометражних фільмів Wiz-Art представить найновіші та найактуальніші короткометражні роботи з України та з-за кордону.

Програма

26 липня 19:00 – відкриття фестивалю. Кінопоказ Best of the best: короткометражкипереможці міжнародних фестивалів 21:00 – перший конкурсний блок. «Моє приватне сонце» 23:00 – вечірка-відкриття

27 липня 15:00 – міжнародна фестивальна дистрибуція та ринок короткометражного кіно. Ілля Ґладштейн (Україна) 17:00 – Q&A з Вінсентом Муном (Франція), показ його фільмів 19:00 – другий конкурсний блок. «Я космос»

21:00 – позаконкурсна програма. «Інше. Фріки й диваки»

28 липня 12:00 – майстер-клас «Український режисер в умовах сучасної кіноіндустрії». Макс Афанасьєв та Олександр Юдін 14:00 – найкращі фільми з фестивалю BUSHO (Угорщина) 19:00 – четвертий конкурсний блок. «Це тобі не кіно» 21:00 – блок позаконкурсних фільмів. IT HAPPENS

29 липня 15:00 – найкращі італійські фільми фестивалю CORTISONICI (Італія) 16:00 – позаконкурсна програма «Аномалія». Анімаційні фільми 17:00 – «Плачте, але знімайте!» Українська панорама фільмів 20:00 – закриття фестивалю, оголошення та показ фільмів-переможців 22:00 – вечірка-закриття

По горизонталі:

7. Чорна смоляниста маса для покриття доріг. 9. Рідина з оцтом, прянощами. 10. Вчитель Страдіварі. 11. Сестра батька. 12. Косметичний наповнювач. 13. Татуювання. 16. Поза в йозі. 18. Попереднє оголошення про виставу. 20. Монгол-скотар. 21. Копійка Ізраїлю. 22. Деталь годинникового механізму. 24. Пастушковий журавель. 27. Башта при мечеті. 32. Стан хвилювання, тривоги, неспокою. 33. Сторона. 34. «Спальня» літаків. 35. Кормова ріпа. 36. Сорт кави.

По вертикалі:

1. Народність, що живе у Гренландії, на полярному узбережжі Північної Америки. 2. Бляшана коробка для консервів. 3. Робота форварда. 4. Безбарвний отруйний газ. 5. Великий кип’ятильник. 6. Угорський композитор. 8. Улюблений продукт українця. 14. Леопард. 15. Валка в’ючних тварин у пустелі. 17. Кавказький вигнанець. 19. Надійне плече. 23. Портативний мікрокомп’ютер. 25. Віра в надприродні сили. 26. Сформований історично тваринний світ. 28. Тихоокеанська сардина. 29. Корабель Ясона. 30. «Обличчя» телевізора. 31. Речовина для малювання картин.

Львівський національний театр опери і балету ім. Соломії Крушельницької

просп. Свободи, 26 19 липня 18:00 – «Севільський цирульник». Опера на 3 дії 20 липня 18:00 – «Кармен-сюїта». Балет на 1 дію. «Ніч Вальпургії». Балет на 1 дію

21 липня 18:00 – «Флорія Тоска». Опера на 3 дії 22 липня 12:00 – «Лебедине озеро». Балет на 3 дії 22 липня 18:00 – «Любовний напій». Комічна опера на 2 дії

Усі знижки Львова Гардероб До 31 липня до 70% на весняну колекцію у SELA; до 70% на товари з символікою Євро-2012 у Інтертопі; 20% на взуття Fabi у Elizio (ТЦ «Опера Пасаж»); до 40% на чоловічий одяг у Pierre Cardin (ТВК «Південний»); до 50% на одяг у Levi’s; 50% на літнє взуття у «Монарх»; до 30% на взуття у Grand Collection; 40% на весь асортимент у Steve Madden (King Cross Leopolis); сезонний розпродаж у BGN (ТЦ «Магнус»); сезонний розпродаж у TOP SECRET (King Cross Leopolis); до 50% на весняно-літню колекцію взуття у Respect (King Cross Leopolis); до 70% на одяг у студії стилю Kira Plastinina (King Cross Leopolis); до 50% на літнє взуття у Welfare; до 50% на одяг у Tiffi; до 50% на взуття у Plato; До 31 липня до 70% на весняну колекцію у SELA; до 70% на товари з символікою Євро-2012 у Інтертопі; 20% на взуття Fabi у Elizio (ТЦ «Опера Пасаж»); до 40% на чоловічий одяг у Pierre Cardin (ТВК «Південний»); до 50% на одяг у Levi’s; до 50% на літнє взуття у «Монарх»; до 30% на взуття у Grand Collection; 40% на весь асортимент у Steve Madden (King Cross Leopolis); сезонний розпродаж у BGN (ТЦ «Магнус»); сезонний розпродаж у TOP SECRET (King Cross Leopolis); до 50% на веснянолітню колекцію взуття у Respect (King Cross Leopolis); до 70% на одяг у студії стилю Kira Plastinina (King Cross Leopolis); знижки до 50% на літнє взуття у Welfare; знижки до 50% на одяг у Tiffi; знижки до 50% на взуття у Plato До 1 серпня до 60% на верхній одяг у ARGOS; до 70% на чоловічий одяг у Arber До 4 серпня до 70% у Marks&Spencer До 5 серпня 20-70% на одяг у DиZайнери.UA (ТЦ «Магнус»); до 50% у МЕГАСПОРТ Діти До 29 липня до 50% на дитячий одяг та іграшки у Mothercare (King Cross Leopolis) До 31 липня острів знижок у «Антошці»; до 70% на весняно-літню колекцію дитячого одягу в «Антошці»; знижки на прогулянкові візки у Chicco (ТЦ «Магнус»); до 50% на дитячий одяг у «Пелікані»; 35% на автокрісла у Babyzone Дім До 22 липня до 50% на меблі у BRW До 29 липня до 40% на техніку у «Технополісі» (універмаг «Львів») До 31 липня 30% на рушники та домашній одяг у Elite Home Textile (ТЦ «Магнус»); 15% на барні меблі у «Ліга-Нова»; до 50% на товари з символікою Євро-2012 у «Епіцентрі»; два телевізори за ціною одного у «Ельдорадо» До 8 серпня садова акція у «Епіцентрі» До 31 серпня літня прохолода з Pirex у «Ельдорадо»; до 30% на керамічну плитку у «Плиточці» Спорт До 31 липня до 25% на туристичне спорядження у «Спортеку»; 25% на туристичне спорядження, роликові ковзани, велосипеди у «Драйв-Спорт» Колонка підготована спільно з львівським онлайн-журналом

Надсилайте знижки на editor@zakupy.lviv.ua

№28 19 липня 2012 року


№28 19 липня 2012 року


zik #28