Issuu on Google+

05

Валентинів день «Закодовані» робити добро

08

Игронавты Топ-5 самых красивых девушек из онлайн игр

VITAMIN-ЛЖЕП 2013, березень

ЕКСПРЕС - НОВИНИ ЛІЦЕЙСЬКОЇ РОДИНИ

ВІДЛИГА… КОХАННЯ… ВЕСНА… Ну, нарешті, дочекалися… ВЕСНА!!!! Починається новий відлік часу, нове життя. У повітрі скрізь владарює відчуття кохання. Так, ви посміхаєтесь зараз іронічно, переглядаючи ці рядки, але кожен мріє,що саме цього року, цієї весни зустріне свою половинку та зможе подарувати часточку свого сердечка іншій людині. Щось на лірику я налаштована. Та це й не дивно: як же без неї, коли навіть останній зимовий місяць, який синоптики знову прогнозували як супер-лютий навіть для нашого південного краю, промайнув так романтично… Але я, як людина досить організована,розповім про все - по черзі.

02.02.2013. Зустріч випускників. Але зустріч не звичайна, а ювілейна. Ліцею 20 років. Солідно, але ще так молодо!!!Перші 20 років пройдено! Нам уже 20! Було врочисто, красиво, щемно… 14.02.2013. День Святого Валентина. Ще в ті роки, коли про це свято в Херсоні мало хто знав, у нас уже його святкували. Цікаво, нетрафаретно. Ось і цього дня ми, діти, та наші вчителі влаштовували різноманітні кафе, кав’ярні, бюро знайомств, нотаріальні контори, РАГСи, пошукові та шлюбні агенції, фотосалони. Аби отримати там послугу чи почастуватися, треба було купити спеціальний квиток. За виручені таким чином гроші ми допомогли у лікуванні ліцеїстові. Доброчинність у День Святого Валентина – одна з добрих традицій нашого ліцею. Адже тут нас вчать бути поінформованими з багатьох сфер науки, мистецтва і навіть побуту, бути творчими, а найголовніше – милосердними, не сприймати того, що очевидне та лежить на поверхні, а заглиблюватися у суть питання. А суть, глибина полягають у тому, що кохання – це ще й милосердя. 23.02.2013. День захисника Вітчизни. Звичайно, офіційно це свято відзначають зараз у грудні, але традиція – це така річ, змінити яку практично неможливо. Тому 23 лютого ми згадуємо та вшановуємо усіх, хто брав участь у воєнних подіях, хто пов’язаний з військовою справою та й просто справжніх чоловіків. Кажуть, таких залишилося дуже мало, ні, я не згодна з цим твердженням. Наші хлопці-ліцеїсти, хоча інколи й бувають ще такими несерйозними, але неодмінно будуть ось такими, справжніми. Тож вітаючи їх із святом, ми зичили їм добра, успіхів у навчанні і неодмінно миру. Миру треба завжди людям бажати. Ми ще раз переконалися в цій істині напередодні свята, коли у нашому 7 класі відбулася надзвичайно цікава зустріч із татом нашого однокласника та його бойовим товаришем. Вони пройшли страхіття війни на чужій землі – в Афганістані, тож знають про неї усе не зі сторінок підручників, а зі свого такого гіркого досвіду. 07.03.2013. 8 Березня! Вже завтра…Ми, дівчата, готові приймати вітання і сьогодні, і завтра,- щодня. А ще бажати щастя, любові і злагоди мамам, бабусям, сестричкам, подругам і нашим наймудрішим і найчарівнішим жінкамучителям.))))) Таїсія Панченко, кореспондент газети «VITAMIN – ЛЖЕП», учениця 7 класу НВК «ЗОШ ІІ ступеня - ліцей журналістики, економіки та правознавства» Херсонської міської ради


02

березень

На святковій орбіті

СЛОВО РЕДАКТОРА

Останнім часом всесвітньо відомі вчені-астрономи постійно дивують світ все новими і новими відкриттями. Звісно, нам до рівня їхніх досягнень далеко, але у першу суботу лютого нам теж пощастило помітити нову орбіту світила, відкритого ще 20 років тому, під назвою ЛЖЕП. І зробили ми це без допомоги багатовартісних потужних телескопів. Нам допомогло уміння помічати цікаві деталі, відчути серцями настрої тих, хто завітав того дня на ювілейні гостини до нашого ліцею. Це була зустріч із однокласниками, вчителями, а ще – з неперевершено цікавим ліцейським минулим. Радісні вигуки, дружні обійми, щирі зізнання педагогам у пошані та повазі, сміх та сльози. Все переплелося в єдиному відчутті щастя, що випало навчатися, зростати як особистостям саме тут, у нашому такому зовні скромному, але водночас такому теплому, емоційно розкішному спільному домі. Утім, я трішки помиляюся, коли кажу про скромність нашого навчального закладу. Адже того дня святкове вбрання додало йому барвистості, прикрашені класи, актова зала, виставки в коридорах, дзвінкі співи народного ансамблю «Оптиміст» та ще й щедре сонце у вікна доповнювали якогось незвичайного осяяння, швидше схожого на весняну, а не на зимову пору. На 20 річний ювілей нашого ліцею завітали не тільки його випускники, але й ті, хто навчався ще у колишній школі №29, теж відомої в Херсоні як фізико-математичний навчальний заклад. Атмосфера щирості і невдаваної радості наповнювала повітрі, дарувала радість та журбу – усе як у житті… Гамір, схожий на бджолиний вулик, заповнив увесь простір коридорів, актової зали. Ще б пак: як же стримати емоції на зустрічі через багато років. Скільки ж хочеться усього розказати, дізнатись, обійняти вчителів, дати інтерв’ю для «Скіфії», а вірніше, для тележурналістки Олени Юдіної, яка, до речі, теж випускниця ліцею. З великими букетами та щирими усмішками колишні випускники знову входили до рідних класів. І ось тут враз наставала така тиша. Як це буває тільки на уроках сумлінних першокласників. Рідні стіни, рідний запах, враз усе оживає з глибини душі. А ще – голоси вчителів. …Вчитель зайшов до класу, сказав добрі та теплі слова. Кожен із колишніх учнів розповів про своє життя. Лунали освідчення класним керівникам і вчителям-предметникам в любові та пошані. За мудру науку, тепло і розуміння, уміння помічати таланти і вибачати чиюсь нечемність чи надмірну рухливість, яку важко було опанувати навіть на контрольних роботах. Із роками все це бачиться уже під іншим ракурсом – дорослості, життєвого досвіду. А ще – розуміння, що тебе навчали просто справжні педагогічні корифеї: фізики Володимир Вікторович Бобров, Раїса Петрівна Супрун, Людмила Львівна Рябикіна, філологи Любов Іванівна Ковалевська, Наталя Василівна Старунська, Галина Миколаївна Петренко, Світлана Іванівна Левко,біологи Ольга Михайлівна Довгалюк, Олена Михайлівна Сандіровська, хімік Ольга Іванівна Нікітенко, історики Марія Омелянівна Сакалюк, Наталія Дмитрівна Байда, Лариса Степанівна Прядко, вчитель англійської мови Людмила Олександрівна Вітвіцька, математик Олена Альбертівна Губанова, викладач журналістики Любов Миколаївна Русалкіна. І хоча в багатьох із колишніх випускників уже виробився цілком солідний стиль і одягу, і спілкування, вони щиро зізналися, що ті учні, які зараз сидять за партами, бігають по коридорах у пошуках інтерв’ю до ліцейської газети, так нагадують їх в учнівські роки. А це, можливо, чи не найбільший комплімент учителям за збережене відчуття щасливого дитинства… Нюра Холкіна, редактор газети « VITAMIN –ЛЖЕП» Херсонського НВК «Загальноосвітня школа ІІ ступеня – ліцей журналістики, економіки та правознавства» Херсонської міської ради


03

березень

СВЯТКОВІ ФРАГМЕНТИ

Як квест на сцені допоміг відновити історію. А ще - викликати сльози радості і печалі

Пошукова гра у нині популярному форматі квест увірвалася в святкове дійство нашого ліцею не випадково. Адже з уроків історії добре знаємо, скільки неточностей і помилок припускаються вчені, коли за різних обставин не спромоглися документально з’ясувати всі факти та події якоїсь історичної доби. Відтак, аби біографія нашого ліцею не загубила важливих деталей, прямо тут, у святковій залі, й розпочався їх пошук. …Врочисто вбрана зала нагадувала наш південний край від античних до нинішніх часів: білі колони, квіти і… кульки. І стиль сценічного дійства теж неміцно переплітався від пошуків фактів минулих років і до сьогодення. Ведучі змогли швидко організувати спритних і кмітливих старшокласників-дослідників, талановитих співаків, танцюристів, долучили дирекцію ліцею, учителів та випускників минулих років і вже за 2 години історія ліцею таки була відновлена. І документально. І що не менш важливо – емоційно... І хто в які роки навчав дітей та керував ліцеєм, і кому він відкрив шлях до шкільного директорства вже в інших навчальних закладах Херсона, і яких вершин досягли колишні учні. Ось на авансцену запрошують тендітну леді, яку, виявляється, її колишні учні ласкаво називають «Дюймовочкою». Однак Валентина Корніївна Харченко не може ось так вийти і говорити, коли немає поруч її талановитих вихованців. Відмовляється і від мікрофона – все має бути наближено до справжнього уроку. Діалоги, спогади, слова вдячності, цікаві кумедні деталі - і ось уже готовий портрет її випускників 15 річної давнини. А тоді за навчальний «сезон» підготували і вивели на щасливу дорогу життя аж 5 класів, у яких було , до речі, одразу аж семеро золотих медалістів. Не всі ,звісно, змогли приїхати на ювілейну зустріч, але навіть і з далекого закордоння не забувають рідний ліцей. Наша випускниця вислала телеграму з Канади, у якій привітала всіх вчителів і друзів та подякувала за те, що вони були і є в її житті. А потім були музичні подарунки з цього та інших випусків, сповідь учителя економіки Ірини Семенівни Гнесюк і щемна хвилина спогадів про тих, хто вже пішов у вічність. Горіли свічі пам’яті, виривалися неприховані сльози смутку, звучала журна мелодія про те, як порожньо стало без них на землі... І знову – слова випускників, учителів, сльози споминів, тремтіння пальців і водночас радість за нашу велику родину, яка й надалі радо прийматиме до свого дружнього кола кожну дитину, яка вирішить окрім класичних програмових предметів вчитися бути журналістом, економістом чи правознавцем. Сьогодні це видається занадто складним, але ті, хто прийшов до нас на 20-річний ювілей, сказали з упевненістю: роки навчання в ліцеї стали справжнім космодромом для їхнього кар’єрного і головне – особистісного зростання. Ігор Зюба, спецкор газети « VITAMIN –ЛЖЕП» Херсонського НВК «Загальноосвітня школа ІІ ступеня – ліцей журналістики, економіки та правознавства» Херсонської міської ради


04

березень

ПІСЛЯЮВІЛЕЙНИЙ МОНОЛОГ

У такий день – емоції не зайві

Ірина Семенівна Гнесюк, безперечно, належить до тих педагогів, котрі, окрім уміння чітко, зрозуміло і цікаво навчати нас основам економіки, ще й має неабиякі артистичні здібності. Тож її картинкироздуми, коли вона на святковій сцені ліцею, вдягнена у пальтечко, з дамською сумочкою у руках та стосом учнівських зошитів, сіла на імпровізовану паркову лавку і сповідально-одкровено розповіла про вчительські радощі, тривоги та сумніви, кожен із присутніх сприйняв як своєрідну вершину вчительської щирості. Були там і спогади зі звичайних ліцейських буднів, і поетичні рядки про вчительську долю, і спомини про тих, хто вже пішов у вічність… А ще наша Ірина Семенівна має чималий хист до написання не тільки методичних розробок, планів оригінальних уроків, дозвільницьких сценаріїв, а ще й роздумів після проведення якихось помітних акцій, які періодично проводяться в її класах та на рівні всього ліцею. Тож скориставшись своїм статусом редактора нашого «VITAMINA», я й цього разу попросила Ірину Семенівну Гнесюк записати свій внутрішній, післяювілейний монолог. Як завжди, вона радо зголосилася. Почитаємо? Нюра Холкіна, редактор газети «VITAMIN-ЛЖЕП» - Ось і промайнула перша субота лютого – традиційний день зустрічі випускників шкіл, однокласників. А для нашого навчального закладу це ще і урочисте свято з нагоди 20-річчя створення ліцею. Найперше, що мені варто відзначити, – це душевна, майже сімейна атмосфера, що панувала того дня у ліцеї. А ще - яскраве і доказове «чуття єдиної родини», що так притаманне всім, хто закінчив ліцей, навчається в ньому, працює нині чи вчителював колись. Я спостерігала, як спілкувалися зовсім незнайомі випускники різних років, як захоплено згадували улюблених учителів, розпитували один одного, як у кого склалася професійна кар’єра, сімейні справи… Адже всі вони «родом із ЛЖЕП». Я теж познайомилася з випускниками 10-15-річної давнини, які працюють в комерційній та банківській сферах. Думаю, що надалі ми будемо не тільки добрими знайомими, а ще й підтримуватимемо тісні ділові зв’язки, аби мої учні на уроках економіки могли використовувати не тільки теоретичний, а справжній, практичний матеріал, як кажуть, «із життя». З особливою теплотою висловлюю слова вдячності за ту величезну роботу, яку провели учні різних класів, готуючи урочистий захід. Їхня згуртованість, небайдужість, ініціативність - вражає. Прізвищ та імен таких розумників-ентузіастів не називатиму, оскільки перший вчительський крок зробила директор ліцею Ірина Едуардівна Завгородня, яка одразу після проведення ювілейної акції «Нам – 20!», на класних годинах в кожному класі зачитала наказ по ліцею про оголошення подяк цим учням із занесенням до особових справ. І звичайно ж, сповна зігріла я душу під час зустрічі з моїм улюбленим 11А класом 2012 року випуску. Вони щойно здали свою першу зимову сесію: Скільки вражень, емоцій!!! Вдячна їм за щирість і теплоту, що пронизували їх вітальне слово на урочистому зібранні, за любов і шанування, які дарували вони нам, учителям… Хай щастить вам, дорогі мої діти!!! Віват, рідний ліцею!!!


05

березень

ВАЛЕНТИНІВ ДЕНЬ

«Закодовані» робити добро Або ще про те, чому ми не тільки святкуємо і розважаємося…

Я, велика шанувальниця Валентинового дня, навчаюсь у ліцеї журналістики , економіки та правознавства вже третій рік. Як же ми чекаємо на це свято! Гадаєте, що я хочу отримати валентинку та зізнання у коханні від таємного шанувальника? О, ні, помиляєтесь! Усіх закоханих у мене я вирахувала ще минулого року. Та й зарано мені про таке ще думати (так вважає моя матуся). В очікуванні цього свята я перебуваю ще з перших днів лютого абсолютно з іншої причини. Уже двадцять два роки наш ліцей за ініціативою вчителя англійської мови Людмили Олександрівни Вітвіцької відзначає цей день своєрідно. Я ось у його архівах такого поначитувалась. Зокрема, серед сотень паперових реліквій ліцею, накопичених протягом цих років, найцікавішою, як на мене, є ось ця рукописна книга – «St. Valentine’s Bank». Не поспішайте з висновками, що це якийсь бізнесовий чи «розважальний» документ. Погортайте його сторінки разом зі мною і враз зрозумієте: тут віддзеркалюється вся інформація про філософські засади і практичний стиль навчальновиховного процесу нашого ліцею. Адже головне для нас – на основі отриманих знань навчитися не тільки мислити, говорити, в ще й неодмінно діяти – сучасно, порядно, благородно. І не тільки в навчанні, а і в стосунках із батьками, вчителями, людьми поважного віку, ровесниками. Це безперервний процес. Таке специфічне сонцеколо. Навіть ось на таких святах, де, здавалося б, провідна тема стосується тільки суцільних побажань кохання, ми все одно «закодовані» на прагнення робити добро, передати часточку свого тепла тим, хто самітний, тяжко хворий. Тому в різні роки тут у нас, у ліцеї, діти і вчителі влаштовували цього дня різноманітні кафе, кав’ярні, бюро знайомств, нотаріальні контори, РАГСи, пошукові та шлюбні агенції, фотосалони, «вуличні» театри. Аби отримати там послугу чи почастуватися, треба було купити спеціальний квиток. Кошти за нього одразу ж вносилися в благодійну касу ліцею. І про всі ці добрі справи писали в спецвипусках ліцейських газет, розповідали у радіопрограмі «На своїй хвилі», а найцікавіші моменти фіксували в книзі «St.Valentine’s Bank». Нині вона вже така старенька, пошарпана, аркушики пожовклі. І від часу, і від того, що її не тримають недоторканною реліквією, а часто читають. Бо ці ж рядочки, і справді, такі ціні! Ось запис із 1995 року: зібрано 5 млн. купонів. Найактивнішим виявився 2-й клас. Кошти витрачені на солодощі для вихованців дитбудинку. А ось іще велася ось така статистика: Звідки надійшли кошти? Як використали? Скільки? Куди? Ось підсумки за 10 років: зі 1995 по 2005 роки під час благодійних ярмарків зароблено 55204,93 грн., 25 млн. купонів і 15дол. США. Як їх витратили? На матеріальну допомогу ветеранам війни, багатодітним та малозабезпеченим родинам, ветеранам війни в Афганістані, хворим дітям із гематологічного та ендокринологічного відділень Херсонської дитячої обласної лікарні, вихованцям Цюрупинських шкіл-інтернатів. Ви переконалися, що ми не просто святкуємо свято закоханих. А ще й робимо добрі справи? Доброчинність у День Святого Валентина – одна з добрих традицій нашого ліцею. Адже тут, у ліцеї, нас вчать бути творчими, креативними, а найголовніше – милосердними, не сприймати того, що очевидне та лежить на поверхні, а заглиблюватися у суть питання. А суть, глибина полягають у тому, що кохання – це ще й милосердя. Та досить вже тримати інтригу, відкрию вам таємницю нашої нинішньої святкової акції. Цього дня у нас знову був благочинний ярмарок, аукціони, розважальні заходи, а всі отримані кошти ми знову витратимо на благочинність. Долучаються до цього усі: батьки, учні, вчителі. Але хочу попередити, що то не так просто, як виглядає з першого погляду. Щоб відкрити власний бізнес, необхідно було придбати ліцензію. Ярмарок проходив, як завжди, надзвичайно весело, цікаво. Батьки, вчителі, учні у неформальній обстановці розкрили себе зовсім по-новому: ми стаємо ріднішими та ближчими один одному. - Ось і цього року було неперевершене свято, що подарувало стільки незабутніх емоцій і жодного не залишило байдужим. А кошти, що були отримані під час ярмарку, ми з дирекцією вирішили витратити на благочинність: більшу частину грошей віддамо нашому учневі 11 класу, який потребує допомоги на лікування, а решту – ще будемо думати, беручи до уваги економічний результат від проведеної акції, - наголосив президент нашого ліцею В’ячеслав Половка . Ось вам і просто свято кохання… Ну, то що, я переконала вас, що закохані люди завжди спроможні на добро? І не тільки для рідних людей. Ми ще неодмінно зробимо багато корисного і красивого і для дітей, і для ветеранів. І все знову запишемо в книгу добрих справ. А коли вона закінчиться, розпочнемо нову. Владислава Макарова, учениця 7 класу НВК «ЗОШ ІІ ступеня - ліцей журналістики, економіки та правознавства» Херсонської міської ради


06

березень

ВІЙНА І МИР

ОДНА ГОДИНА СПОГАДІВ І ПЕРЕСТОРОГ

Їм випало жити у мирні часи, адже в 70-80 роки в колишньому СРСР війни вже не було близько 40 років. Але їм випало воювати, бути зраненими фізично �� морально на чужих, далеких закордонних землях. На тематичній класній годині у дні вшанування воїнів-інтернаціоналістів та напередодні Дня захисника Вітчизни в нашому класі відбулася зустріч із Юрієм Володимировичем Жижком (татом нашого однокласника Захара Жижка) та його колегою Андрієм Олександровичем Лимарем. Вони воювали разом. Тепер живуть у нашому місті. Вони-друзі. Розповідь була нестандартною. Це були не тільки емоційні спогади про тяжкі бої, про непереборну внутрішню тривогу, а ще й доказові факти. Зокрема, вони показали нам навчальний автомат Калашникова (АК-47), бронежилет та різні речі (добовий сухий пайок, аптечка, сірники та ін.). Усе було так детально і наочно, що ми повністю занурилися у відчуття пережитого нашими гостями. Вони приміряли військову форму, в якій довелося воювати, та одяг супротивників. Андрій Олександрович із зав’язаними очима розбирав, а потім збирав АК-47. Ми брали до рук навчальний автомат, відчували його вагу, силу і небезпеку... А ще приміряли бронежилет та фотографувалися. Ця зустріч відкрила нам ще й іншу важливу деталь з афганської війни. Зокрема, як важко доводилося жінкам-медсестрам, котрим почасти випадало теж долати по кілька кілометрів щоденно, виносячи на своїх тендітних плечах поранених солдатів. Кажуть, у війні - не жіноче обличчя. Але у війни взагалі немає обличчя. Це - суцільне страхіття, сльози, біль. Після цієї зустрічі ми ще раз впевнилися: земна куля і люди вже просто не витримають такої наруги. А тому кожен ранок, кожна людина повинна починати з думки: кожен день неодмінно має бути мирним. Владислава Макарова, Дар’я Лахтюк, кореспонденти газети «VITAMIN – ЛЖЕП», учениці 7 класу Херсонського НВК “ЗОШ ІІ ступеня - ліцей журналістики, економіки та правознавства” Херсонської міської ради


07

березень

СОЦІОЛОГІЧНА ЛАБОРАТОРІЯ

ЯКА «СПРАВЖНЯ ЖІНКА» ОЧИМА ЧОЛОВІКІВ?

Крилаті вислови наших учителів ми вже дослідили, опитавши колишніх випускників та нинішніх ліцеїстів про найбільш пам’ятні фразеологічні вислови наших наставників. А ось хто мені, семикласниці, допоможе відстежити прикметні характеристики «ідеальної жінки» ? Я долучила до пошуку цієї відповіді маму, однокласників, мені залюбки взялася допомогти в цьому й наша вчителька української мови, керівник прес-центру Інна Анатоліївна Юдіна. Усі разом ми дібрали багато цікавої інформації. Бо ж на визначення “Справжня жінка” знайшлося чимало трактувань. Адже відомо: чоловіки і жінки його по-різному тлумачать. Прекрасній половині людства хочеться бути “Справжньою жінкою”, причому так, щоб не йти в розріз із уявленнями коханого чоловіка. Одне слово, тут варіацій – безмежна кількість. Але я вибрала найтиповіші, все ретельно узагальнила і зробила ось такий висновок. Отже, на думку більшості чоловіків ось якою має бути Справжня жінка: 1) Ця жінка поважає себе навіть більше, напевно, ніж усіх оточуючих разом узятих. Через те вона не розгулює по будинку в брудному, запраному до дірок халаті, у бігуді або масці з дна Мертвого моря. Її дуже рідко можна побачити без макіяжу. 2) Справжня жінка – загадка, а загадка ніколи не може бути нав’язливою. Саме з такою жінкою чоловік відчуває себе Чоловіком з великої літери. 3) Побутує думка, що чоловіки не люблять розумних жінок. Насправді, це не так. Чоловіки не люблять дурних жінок і тих, хто буквально «тицяє» їм в обличчя

своїм розумом. 4) Справжня жінка – та, яка дозволяє чоловіку розкрити свій потенціал, тому Справжні жінки не рвуться за «готовим чоловіком», вважаючи за краще формувати його особистість самостійно. 5) І, нарешті, одна з найважливіших умов: Справжня жінка знає про свою унікальність і неповторність. Вона твердо впевнена в тому, що запорукою добрих відносин є відсутність надуманих комплексів. Окрім того, Ідеальна жінка повинна: - допомагати чоловікові добре виглядати; - пам’ятати про своє особисте життя; - бути вишуканою; - припинити тиснути на чоловіка. Ось за цими критеріями можна вирахувати ідеальних жінок. Діана Буренко, кореспондент газети «VITAMIN - ЛЖЕП» Херсонського НВК «ЗОШ ІІст. - ЛЖЕП»


08

березень

В бой идут одни…красавицы

ИГРОНАВТЫ

Поскольку приближается праздник, я составил топ-5 самых красивых девушек из онлайн игр. Итак, пятое место – Гвен из онлайн игры Guild Wars. В первой части игры Guild Wars Гвен предстаёт перед нами как десятилетняя девочка, но в Guild Wars Hearts of the North она превращается в красавицу, которая к тому же и управляет целыми отрядами.

Четвёртое место – Харли Квин из игры DC Universe. И пускай она не совсем хороший персонаж, но все же место в нашем рейтинге она заслужила. Не даром же она возлюбленная Джокера. В самой игре игрокам не придется играть за неё, зато в игре присутствует режим “легенды”, в котором можно будет поиграть и за неё.

Третье место – Аурин из игры Wildstar. Аурин родилась на далёкой планете, куда прилетели злые захватчики. Спасаясь от них, Аурин пытается обустроится в мире Нэксус. Не думаю, что это будет ей сильно сложно, поскольку она владеет заклинаниями и телекинезом.

Второе место – Киэйра из игры Age of Conan. Ловкость и хитрость Киэйры сопоставимы только с ее умением использовать сполна женские чары. Эта дамочка пользуется неизменным спросом у мужчин, но далеко не каждый из ее кавалеров доживает до рассвета.

И золото получает Джайна Праудмур из знаменитой World of Warcraft. Джайна Праудмур – одна из самых одарённых учениц, проходивших практику в магическом городе Даларане. Если вы играете на стороне Орды и не любите блондинок, можете собрать рейд и отправиться на остров Терамор, чтобы дать волшебнице бой. Когда ваш танк внезапно будет телепортирован за пределы башни Джайны, а в дверь вломится толпа рассерженных гвардейцев — вспомните, что мы вас предупреждали… С боями красавиц вас познакомил ERNI , корреспондент газеты «VITAMIN-ЛЖЭП»


09

березень

ПОЕТИЧНА СПРОБА

Доньки-матері: зміна полюсів Мамо, мила,чарівна, Ти мене зростила, Ночі темнії не спала Так мене любила. Берегла і доглядала, Ніжила і колисала, А тепер дозволь, матусю, за тобою доглядати, квіти ніжні дарувати Від біди оберігати. Я ж доросла, не мала… Мамо, рідна, чарівна!

Валері


10

березень

СВЯТКОВИЙ КОЛЛАЖ Я поздравляю дам прекрасных С весенним солнцем, пеньем птиц И с синевой высокой, ясной. Пусть украшением Ваших лиц Послужит нежная улыбка, Сиянье ласковое глаз. Пустяк мой дар — всего открытка. Но, знак, что думаю о Вас! Игорь Зюба, спецкор газеты “VITAMIN-ЛЖЕП”


11

березень

Ей имя -Женщина ! Какой бы ни была Красавицею юной, маленькою крошкой, Или когда уж косы седина Припорошила белою порошей: Она - весна, и осень, и зима, Да что там годы и природы время, И жизнь, которая всего одна ! Не время подводить итоги, дорогая ! Ведь сердце в марте снова оживает И ждет цветущего и ласкового мая, И поздравления с радостью И дрожью принимает. Ей имя - Женщина ! Она всегда горда, красива и нежна И добротою до краев полна Любимая подруга, спутница, жена !

СВЯТКОВИЙ КОЛЛАЖ

Держит голову, как королева, излучает загадочный свет, эта Женщина ~ вечная Ева, затерялась в развалинах лет ... На исходе судьбы, хорошея, словно носит астральный зарок ... О, эти ребусы-бусы на шее ... эти тайны перстней и серёг ... Этот запах с оттенком корицы, этих платьев немыслимый цвет... И во взгляде бывалой тигрицы ~ хищный отблеск далёких побед... Дышит время легко и беспечно, каплет с майских садов молоко ... Эта Женщина ~ вечное Нечто, как искусство её велико ! ... Насылает тоску и напасти, и зовёт, и деньгами сорит ... Первородное зарево страсти под её биополем горит ... Только губы сжимаются горше над прощальной полоской зари. ЧТО ей возраст, раз нет его больше ??? ЧТО ей годы, коль всё впереди !!!


12

березень

OUTRO

Ми не шукаємо легких шляхів. Ми не жаліємося на труднощі і перешкоди, які зустрічаємо на нашому шляху. “Моя хата скраю” - це сказано не про нас. Ми діємо швидко та безпристрасно. Ми впевнено крокуємо до своєї мети. Ми щоразу прагнемо піднестися до нових висот. Ми не піддаємося ні умовлянню, ні тиску і завжди пишемо лише те, що думаємо. Ми справжні професіонали. Ми - журналісти!

НАД ВИПУСКОМ ПРАЦЮВАЛИ: • редактор - Нюра Холкіна • заступник редактора - Ігор Зюба • консультант проекту - Любов Миколаївна Русалкіна • керівник проекту - Інна Анатоліївна Юдіна • кореспонденти: Августина, Діана Буренко, Валерія Онищенко,Таїсія Панченко, Юрій Бурдай, ERNI, Володимир Вовк, Дар’я Лахтюк, Роман Шепель, Валері

Наш сайт - elabeo.wix.com/vitamin м. Херсон, вул. Рози Люксембург, 17. Тел. 26 22 52, 26 50 66


VITAMIN-ЛЖЕП