Issuu on Google+

09

Ви і Ми Домашня соціологія, згорілі пиріжки, мамин щоденник і не тільки...

04

Крила їм дав ліцей Гордість, повага та визнання

2013, спецвипуск (№3)

VITAMIN-ЛЖЕП СОЛІДНО, АЛЕ ЩЕ ТАК МОЛОДО… Отже, 2013 чітко фіксує: перші 20 років пройдено. Нам уже 20 років! Солідно, але ще так молодо… Є своя історія – і успішна, і красива, і часом із гіркуватим присмаком. Але життя триває, щороку приходять новенькі і учні, і вчителі. Вони приносять із собою нові мотиви в навчанні, спілкуванні. Вони наче нові актори, котрі грають у нашому нескінченному фільмі з красивою, багатопрофільною назвою - ЛЖЕП, де воєдино об’єдналися у велику родину юні журналісти, правознавці, економісти, інформаційні технологи. Щодень – уроки, де кожна хвилина спресована у міцну пружину (треба ж стільки встигнути – і теорію засвоїти, і до основ майбутнього фаху її застосувати). Ростимо ж ми, гей! Дорослішаємо. А разом із нами ... дорослішають і наші батьки (вони ж бо таких «університетів» за шкільними партами не проходили). Тому наше навчання – для них теж – життєвий експеримент. Відтак, вони почасти так входять у цю інноваційну роль, що вже беруться виховувати не тільки нас, але й себе і навіть наших … учителів. Наприклад, можуть дати деякі практичні поради. І хвала мудрості нашого колективу – ніхто не ображається. Ми всі тут істинні демократи, адже від такого не стороннього втручання у навчально-виховний процес виграють усі: і діти, і вчителі і батьки. Відтак, і затишок у класах, і довіру у стосунках ми створюємо однією великою СІМ’ЄЮ. І цей ювілейний випуск нашого «Вітамінчика» ми писали, корегували, дизайнували, випускали у світ – теж разом. Вдячні всім і кожному. І запрошуємо в нову подорож. У наступні наші 20-річчя. А потім уже наші діти прокладуть дорогу по незвіданих досі орбітах красивої планети з короткою назвою - ЛЖЕП. Нюра Холкіна , редактор газети «VITAMIN - ЛЖЕП» Херсонського НВК «Загальноосвітня школа ІІ ступеня – ліцей журналістики, економіки та правознавства» Херсонської міської ради

НАШОМУ ЛІЦЕЮ - 20! УЖЕ ЧИ ЩЕ ТІЛЬКИ?.. Навіть його географічне розташування видається доволі символічним. Зокрема, вже поважні за віком люди, котрі мешкають у сусідніх будинках, почасти приходять сюди, аби набрати пляшечку води для чаю. Кажуть, тут здавна було джерело, смак якого херсонці сприймали цілющим. Коли ж піднятися на верхні поверхи, одразу ж розкриється несподівана панорама з таким ритмом, що здається - ти вже не в тихому, спокійному Херсоні, а десь у мегаполісі. Вочевидь, коли його будували в 60-ті роки минулого століття, ні вулиця Рози Люксембург, ні Комкова, на розі яких зводили освітню новобудову, не були такими напруженими, сповненими руху. Ще 20 років тому нинішній Херсонський НВК «Загальноосвітня школа ІІ ступеня – ліцей журналістики, економіки та правознавства» Херсонської міської ради був відомий як школа №29, де особливий акцент робився на вивченні фізики та математики. А що сьогодні? Які практичні здобутки мають учні, вчителі? Чи задоволені батьки рівнем знань, отриманих дітьми? Яка є на доказ цьому статистика? А емоції?


02

ДІАЛОГ НАПЕРЕДОДНІ ЮВІЛЕЮ

Спеціальний (№3)

Б е р у диктофон, блокнот і протягом двох великих перерв веду діалог через призму 20 пройдених літ із директором ліцею, спеціалістом вищої категорії, вчителем – методистом, Відмінником освіти України Іриною Едуардівною Завгородньою. Кор.: Назва нашого навчального закладу, як першого профільного ліцею, що з’явився на освітянській мапі Херсонщини, і сьогодні все ще звучить інтригуюче. Ірино Едуардівно, поясніть, будь ласка, цей феномен. І.Е.: Вочевидь, цілком правильним було б у цьому разі процитувати тут думку людини, яка стояла біля витоків створення нашого ліцею – нашого першого директора, кандидата педагогічних наук, депутата багатьох скликань міськради Володимира Вікторовича Боброва. На жаль, він рано відійшов у вічність… 17 років тому в інтерв’ю «А потім - коледж» тодішній десятикласниці, а нині вже відомій журналістці, кіносценаристу, лауреату багатьох творчих премій Аліні Семеряковій, він відповів так: «Ми мали на меті задовольнити запити «фізиків» і «ліриків». Економічний профіль навчання дає солідну математичну підготовку учням. Профільна спеціалізація з журналістики пов’язана з літературознавством, історією та супутніми дисциплінами: політологією, соціологією, релігієзнавством, риторикою, логікою, філософією. Юридичний профіль ліцею підкріплюється відповідним організаційним, кадровим та науковометодичним забезпеченням. Ми мріємо у подальшому розширити курс спеціалізації на 2-3 роки і за відповідної підготовки набути статусу вищого навчального закладу - коледжу». Кор.: Так, плани були грандіозні. Уявляю, як непросто йти цією новою дорого, а тут ще й скільки експериментів додається для профільного навчання уже за нинішніми вимогами.

І.Е.: Експерименти, як раз, не завада, а педагогічний подарунок. Уявіть, не десь у столиці, а у нас, у Херсоні, можна опановувати не тільки теорію, але ще й практичні основи таких цікавих спеціальностей як журналістика, економіка, правознавство, інформаційні технології. А останніми роками за вибором територіальної громади, батьків та дітей у нас можна навчатися як у звичайних за наповнюваністю класах, так і у класах із зменшеною наповнюваністю.

І.З.: Нюрочко, я готова відзвітувати. Ось – статистика і факти. І це, зваж, коротко ще сказано… За період із 2003 по 2012 рік ліцей закінчили 844 випускників. Більшість із них мали при цьому в атестаті тільки оцінки високого і достатнього рівнів. Середній бал атестатів випускників ліцею складав у 2010 році – 8,1, у 2011 році – 8,0, у 2012 році – 8,7.

Протягом останніх трьох навчальних років 72% випускників отримали під час Кор.: Які ключові моменти цих ЗНО за 200-бальною шкалою оцінки в інновацій спрацювали на позитив? понад 152 бали. І.З.: Діти сприймають знання як цінність, що стане запорукою майбутнього. У нас по суботах на уроки журналістики не йдуть, а просто біжать семикласники, які ще за програмою цей курс офіційно не вивчають. І ось результат: саме вони, ці зовсім юні журналісти, стали провідними авторами не тільки наших стіннівок, дописів на сайт, але й офіційного ліцейського видання «VITAMIN - ЛЖЕП». Інтерв’ю з батьками, вчителями, різножанрові матеріали з широкого спектру дитячих проблем – усе це їм уже під силу. Пріоритети розвивального навчання, творчості, системний моніторинг розвитку кожної дитини, психологічний комфорт шкільного життя, можливість для вчителя застосувати широку палітру сучасник методик – усе це спрацьовує не в паперових планах, а реально.

Значної результативності досягли учні ліцею в науково-дослідницькій та експериментальній роботі у ІІ, ІІІ етапах Всеукраїнських учнівських олімпіад із базових дисциплін, конкурсах-захистах науково-дослідних робіт учнів – членів Малої академії наук, інших конкурсах, зокрема, знавців української мови ім.П.Яцика та серед юних журналістів. Усього протягом останніх 5 років учні НВК здобули: 65 призових місць у ІІ та ІІІ етапах всеукраїнських учнівських олімпіад із 11 предметів: української мови, математики, фізики, хімії, географії, інформатики, інформаційних технологій, англійської мови, біології, історії, економіки і 43 місця у І, ІІ, ІІІ етапах конкурсів-захистів учнівських науково-дослідницьких робіт МАН із економіки, інформатики, математики, біології, геології, сільського господарства, всесвітньої історії та Кор.: О, це я добре і по собі знаю. історії України, філософії, краєзнавства, Маючи досвід участі у творчих медицини, екології тощо. конкурсах, проведенні авторської програми на «Скіфії», я постійно Учні ліцею стали призерами конкурсів відчуваю, що саме в ліцеї шліфую та чемпіонатів: Всеукраїнський конкурс практичне вміння. А якби Вам, як комп’ютерних проектів Всеукраїнського людині-художнику, дали завдання чемпіонату інформаційних технологій зобразити графічно суть навчання в «Екософт-2007», «Екософт-2008», ліцеї, то що б це було? «Екософт-2009». Здобули 11 призових місць у краєзнавчих конкурсах: І.З.: Мабуть, це була б пружина, обласного міждисциплінарного яка раніше була стиснута, та враз конкурсу учнівських наукових робіт з розпрямилася і на оберті спіралі соціальних і гуманітарних дисциплін розквітла зірочкою. І що характерно «Моя маленька Батьківщина», - зірок цих було б не менше, ніж у Міжнародному конкурсі «Мій космічних просторах. Адже всі мудрі рідний край», обласному заочному за суттю педагогічні експерименти, краєзнавчому конкурсі «Досліджуємо справді, як кажуть математики, мають і вивчаємо». Роботи переможців необмежене зростання. надруковані у збірниках учнівських і студентських науково-дослідницьких Кор.: І тут я від Вас, Ірино Едуардівно, робіт. зажадаю документальних доказів…


03

ДІАЛОГ НАПЕРЕДОДНІ ЮВІЛЕЮ

Спеціальний (№3)

Ще 3 призові місця наші вихованці здобули в історичному обласному конкурсі «Херсонщина спілкується зі світом», І місце у Всеукраїнському конкурсі політичних робіт «Шлях до майбутнього» , «Перший крок до успіху 2008», Всеукраїнському конкурсі «Новітній інтелект України»,І місце в обласній заочній олімпіаді з краєзнавства. Ліцей виховав переможців літературного конкурсу «Поетичний вернісаж», творчих конкурсів «Космічні фантазії», «Кращий нарис про казначея України», «Залиш місту свій творчий автограф», «Бібліотечні фантазії», номінантів «За кращу журналістську роботу», «За найпрофесійнішу подачу матеріалу» тощо.

забезпечують фахові педагоги ліцею. Зокрема, із 21 педагогічного спеціаліста НВК мають кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» - 13 вчителів (62%), «спеціаліст першої категорії» – 5 вчителів (24%), «спеціаліст ІІ категорії» - 1 вчитель (0,5%), «спеціаліст» - 2 вчителя (10%). При цьому 7 вчителів мають педагогічне звання «вчительметодист» (30%). З них нагороджені Почесними грамотами МОНУ – 6 вчителів, мають знак «Відмінник освіти України» - 8 вчителів, знак «Василь Сухомлинський» - 1 вчитель. 8 вчителів нагороджені почесними грамотами обласного управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації, 14 - грамотами управління освіти Херсонської міської ради тощо.

Так що ми цілком помітна і унікальна А юні журналісти утверджують «планета» у сузір’ї інноваційних свої творчі фахові здобутки ще в роки регіональних закладів освіти, перший в шкільного навчання, опановуючи області ліцей із профільного навчання. практичне застосування набутих знань у місцевому та всеукраїнському Кор.: Перепрошую, І р и н о мас-медійному просторі, стаючи Едуардівно, можливо, скажу щось не переможцями чисельних відомих ювілейне, «не в тему», але наш ліцей творчих конкурсів, авторами помітний не тільки ось цим – мудрим і колективної д о к у м е н т а л ь н о - корисним. Кожен, хто проходить мимо публіцистичної збірки «Біль війни» ліцею, бачить його з вікон маршрутки, тощо. Зокрема, вони отримали помічають й інше: протягом багатьох 17 перемог та лауреатських звань років ліцей руйнується. Серед людей у міжнародних журналістських, уже навіть таке порівняння з’явилося: кіноі фотоконкурсах «Золота це той ліцей, що падає, мов Пізанська осінь Славутича», «Прес-весна на вежа… схилах Дніпра» (нагорода «Срібне перо»), Міжнародному фестивалі І.З.: Так, цьогоріч, саме в рік нашого непрофесійного кіно «Кінокімерія» у 20-літнього ювілею, минає 10 років, 2011, 2012 рр. міських і міжнародних відколи будівля ліцею перебуває у стані фотоконкурсах тощо. ремонту. Розпочато його ще у 2003 році, але за відсутності фінансування Традиційно учнівський колектив були виконані тільки мінімальні ліцею розкриває значні здібності роботи, які убезпечували приміщення у спорті. Імена випускників ліцею від подальшого руйнування. як талановитих фахівців відомі не тільки в наукових колах, державних та Зокрема, термінового завершення бізнесових структурах, різногалузевих ремонту потребує західна частина підприємствах та ЗМІ України, але й будівлі. Східна ж нині у задовільному багатьох країн зарубіжжя. стані, тому продовжує функціонування за призначенням. П р о в е д е н н я Аналіз інформації, отриманої від навчально-виховного процесу в цій учнів і батьків свідчить: випускники частині будівлі ліцею уможливлене ліцею успішні як в особистому житті, за висновками обстеження ХФ НДІ так і професійній кар’єрі люди. Вони «Проектреконструкція», яка щорічно здобули вищу професійну освіту (часто обстежувала технічний стан будівлі. – не одну), вміють інтегрувати здобуті Вхід до приміщення, що ремонтується, знання з різних спеціальностей. закритий для учнів та персоналу. Таку багатовекторність навчально- У 2008 році на трьох поверхах та інтелектуальних успіхів своїх вихованців у підвалі аварійної частини будівлі

ліцею була зроблена спеціальна залізобетонна «сорочка», а віконні та дверні прорізи - обтягнуті металевим швелером. Для убезпечення від подальшого руйнування частину віконних прорізів заклали цеглою. На першому поверсі встановлені металопластикові вікна. Жодних інших ремонтних робіт, передбачених на відбудову західної частини приміщення, відтоді не велося. Кор.: А є перспективи якось зрушити з місця цей «заморожений» на 10 років ремонт? І.З.: Так, із цією вірою щодня ми, педагоги, йдемо на улюблену кожному з нас роботу. Та й діти, і батьки чекають відновлення ремонтних робіт. Маємо підтримку від керівництва управління освіти міськвиконкому. Будемо бити в усі дзвони. Радо сприймемо будь-яку підтримку і практичну допомогу від територіальної громади та депутатського корпусу нашого міста у вирішенні цього складного і доленосного для нашого міста питання. А щодо порівняння з вежею, що падає, не ображаємося. Можна похилитися, як та італійська красуня, але залишитися дивом світу, і попри всі нахили історії, долі, соціально-економічних реалій – вистояти. І залишитися на професійній висоті і в інтелектуальній, і головне – в моральній площині. Не варто сприймати уміння віддавати дітям знання і вчительське серце, споглядаючи тільки на розкішні чи доволі скромні корпуси наших шкіл через вікна маршруток… Записала Нюра Холкіна, редактор газети «VITAMIN - ЛЖЕП» Херсонського НВК «Загальноосвітня школа ІІ ступеня – ліцей журналістики, економіки та правознавства» Херсонської міської ради


04

Спеціальний (№3)

ЖУРНАЛІСТИ

КРИЛА їМ ДАВ ЛІЦЕЙ

ТЕТЯНА КИРПА (випускниця 1996 року) - член Національної спілки журналістів України з 2001 року. У 2003 р. закінчила факультет журналістики Львівського Національного університету ім.І.Франка. Працювала кореспондентом в обласних газетах «Наддніпрянська правда», «Новий день». Нині - літературний редактор щотижневика «Гривна». Має вагомі професійні досягнення: 2003 2004

2008

Лауреат Першого професійного конкурсу Української Асоціації періодичної преси, номінація - «Краща публікація на тему прав людини» Переможець конкурсу молодих журналистів «Дієслово», грамота Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та іформації Переможець конкурсу молодих журналистів «Дієслово», 1 та 2 місця в номінації «Захист прав», 1 місце в номінації «Людина»

Переможець конкурсу «Публицист року» Херсонської обласної організації Національної Спілки журналістів України 2008 Переможець конкурсу засобів масової інформації «Таврійський кадуцей» Державної податкової адміністрації у Херсонскій області Грудень Друге місце на Міжнародному конкурсі журналістів «Усі люди 2008 народжуються вільними і рівними» (Берлін, Німеччина) за тематикою захист прав людини 2008

У ліцейському літописі успішної самореалізації як особистості Тетяна Кирпа упевнено взяла сходинку рекордсмена в прискореному утвердженні в професії. Адже одразу, тільки-но закінчивши ліцей і вступивши до університету, вона почала працювати кореспондентом у провідному на той час обласному виданні «Наддніпрянська правда». Кроком до раннього професійного успіху Тетяни Кирпи в такій доволі відповідальній справі як журналістика стала ґрунтовна теоретична і практична підготовка за програмою профільного навчання з основ журналістики, піар-технологій та реклами «Мислити-говорити-діяти», щомісячна робота над виходом в ефір 2-х випусків навчальної радіопрограми «На своїй хвилі» (за підтримки творчого колективу радіо «Дніпро» Херсонської обласної телерадіокомпанії «Скіфія»), співпраця з редакціями провідних друкованих видань регіону, постійна участь в обласних та міжнародних конкурсах серед юних журналістів. Поєднання в єдину формулу навчання і практики сприяло не тільки швидкому зростанню її журналістської майстерності, а ще й утвердженню основ позитивного мислення, орієнтації на гуманістичну та іншу актуальну для нинішнього світу тематику, внутрішній зібраності, комунікабельності, умінню працювати оперативно, корпоративно в редакційному колективі і нести особисту відповідальність за кожне інформаційне повідомлення та його літературнопубліцистичну довершеність. АЛІНА СЕМЕРЯКОВА - керівник проекту «У пошуках істини» на телеканалі СТБ, автор-сценарист повнометражних фільмів «Как найти идеал» (2008), «Контракт», «Чужие души» (2009), «Трава под снегом» (2010), «Я тебя никому не отдам» (ТВ, 2010), «Улыбнись, когда плачут звезды» (ТВ, 2010), «Одуванчик» (ТВ, 2010), тележурналіст каналу НТН. Аби відбулося становлення Аліни Семерякової, педагогам ліцею довелося виробити специфічну тактику, щоб збагнути головне – допомогти практично розкрилитися її таланту ще у шкільні роки. Зовні вона завжди нагадувала спокійно-зваженого маленького мислителя-філософа. За що б не бралася – робила все неквапливо, обдумуючи кожну деталь. Але це тільки зовні. Бо вже в 15 років на Міжнародному фестивалі юних журналістів «Золота осінь Славутича» саме вона зуміла взяти після вечірнього концерту інтерв’ю у сестри Майкла Джексона Латойї, щоб разом із командою ліцеїстів до ранку зверстати газетний номер і подивувати конкурсантів із різних країн такою оперативністю та глибиною запитань. У колі її інтересів – завжди була людина. З її чеснотами, турботами, хвилюваннями і помилками. Відтак вона єдина ще в ліцеї починала опановувати такий психологічно-дошкульний жанр як фейлетон. А в студентські роки писала перші драматичні спроби. Нині – відомий сценарист повнометражних фільмів. КРИСТИНА БЕРДИ��СЬКИХ (випускниця 2000р.) - закінчила з відзнакою Миколаївський державний університет ім. П. Могили Києво-Могилянської академії за спеціальністю – політолог; річний курс політології у Варшавському університеті. Працює в Києві, кореспондент рубрики «Страна» Всеукраїнського журналу «Корреспондент».


05

Спеціальний (№3)

КРИЛА їМ ДАВ ЛІЦЕЙ

У стилі роботи вчителів ліцею вже давно утвердилося правило: навчаючи профільним дисциплінам, неодмінно враховувати своєрідну універсальність знань, яка знадобиться нашим вихованцям не лише для опанування основ журналістики, правознавства чи економіки, але й може стати у нагоді майбутнім соціологам, політологам, рекламістам, піар-технологам, ученим із гуманітарних дисциплін. Останніми роками ця, колись тільки теоретична формула практичної роботи педагогічного колективу, дає наочні приклади її підтвердження, як кажуть, «прямо із життя». Зокрема, випускники почасти обирають не тільки журналістику, а паралельно навчаються у групах піар-менеджменту, реклами. Значно зріс відсоток тих, хто обирає соціологію чи політологію. Почасти вони, як, наприклад, Кристина Бердинських, маючи фах політолога і засвоєні зі шкільних років основи практичної журналістики, потім стають авторами публікацій, коментаторами чи оглядачами провідних друкованих та електронних ЗМІ України, помічниками народних депутатів, прес-аташе в солідних державних та бізнесових структурах. МАРИНА СЕМЕРЯКОВА - тележурналіст каналу НТН. Як вважали батьки і вчителі, у родині Семерякових зростали два абсолютно різні таланти: Аліна – вочевидь, буде журналісткою, Марина – типовий майбутній юрист. І жодних інших варіантів, а тим більше сумнівів, бути не може. Та цю формулу вмить зламала Марина, коли вже в останньому семестрі випускного класу ліцею оповістила про своє бажання перейти навчатися у групу журналістів. Батьки категорично проти, деякі вчителі у сумнівах, а психолог і викладач основ журналістики були впевнені: треба дати дитині шанс. Склали для Марини розклад занять за індивідуальним графіком, долучили до участі у формуванні навчальної радіопрограми «На своїй хвилі», доручили взяти кілька бліц-інтерв’ю з благодійних акцій, що традиційно проводяться за ініціативою колективу ліцею і…вже за місяць переконалися: Марині теж – бути журналістом. Із перших днів студентства дівчина активно співпрацювала з різними колективами електронних та друкованих ЗМІ Львова та Києва. Швидко засвоїла технології оперативної підготовки матеріалів одразу «у світ», « в ефір», чітко утвердила ім’я глибокого, ґрунтовно автора, спроможного писати на різну тематику в різних жанрових форматах. КРІСТІНА АЛЕКСІЙЧУК (випускниця 2009р.) – ще у шкільні роки була спікером комітету екології молодіжної Верховної ради України, автором програми на радіо „Софія” 99.4 FM „У ритмі життя”, де порушувала, зокрема, проблеми екології у спеціальній рубриці. У випускному класі вона стала керівником проекту „Наше місто буде чистим” і здобула грант „Перший крок до успіху”. Закінчила «Школу молодого журналіста» при відділі преси, освіти та культури Посольства США. Досвід професійної діяльності набула ще у роки навчання в ліцеї, працюючи кореспондентом у дитячій газеті «Светофорик» (2007р.), незалежній молодіжній газеті «Бивні» (200708), позаштатним кореспондентом загальнодержавної аналітичноінформаційної газети «События вслух». Публікувалася в газетах «Новий день», «Наддніпрянська правда», «Таврійський край», «Струм». У 20082009 рр. працювала на телеканалі «Плюс» як автор та ведуча телепередачі «Здоровые ребята», вела молодіжну телепередачу «Стіна»; у телерадіокомпанія «Софія» була автором, режисером та ведучою програми для підлітків «У ритмі життя». У 2009р. працювала як автор та ведуча шоу-бізнесової програми «Новини від Христини» телерадіокомпанії «Вік», кореспондентом молодіжної організації «Здорова Україна». Отримала ІІ місце на Міжнародному фестивалі дитячої творчості, телебачення та преси «Золота осінь Славутича» в номінації «Телебачення». Дипломант Міжнародного дитячого, молодіжного фестивалю аудіовізуальних мистецтв „Кришталеві джерела 2009”, номінація «радіомовлення». Видала дві збірки поезій: “Моя країна“(2007), “А жизнь идет...“(2008). Із 2009-го навчається в Київському Національному Університеті культури і мистецтв (інститут кіно і телебачення; кафедра тележурналістики, дикторів та ведучих телепрограм). Біографія Крістіни Алексійчук насичена професійними фактами, датами та подіями так, що їх би вистачило для розповіді про цілком зрілого, досвідченого роками журналіста.


06

Спеціальний (№3)

КРИЛА їМ ДАВ ЛІЦЕЙ

Саме Крістіна утвердила у стилі роботи з юними обдаруваннями в ліцеї нову педагогічну формулу особливої підтримки таких гармонійних, багатовекторних у своїх інтересах особистостей. Відтак, викладачам довелося перебудовуватися і разом із супер-ініціативною ученицею брати консультації щодо написання проектів на гранти з екології, а потім ще розробляти плани інформаційно-просвітницьких акцій, тематичних прес-конференцій та перфоменсів, які уже за кілька днів 17-річна учениця була готова реалізувати не гірше, а почасти набагато краще досвідчених журналістів та спеціалістів із соціальної роботи. Відтак цілком заслужено Крістіна Олексійчук через 2 місяці після випускного балу була прийнята до Національної Спілки Журналістів України. Нині вона в Києві. Однак, застати її вдома, «на телефоні» - просто неможливо. Вона знову – в русі, в пошуку нових тем (орбіта її інтересів – неосяжна: від боротьби з корупцією до нюансів українського та зарубіжного шоу- бізнесу). Вона твердо вірить: сказана у пресі, в ефірі правда неодмінно допоможе дітям, дорослим, нашій країні в цілому жити здорово, чесно, красиво і корисно.

ЕКОНОМІСТИ ТА МЕНЕДЖЕРИ

КАТЕРИНА СТАРУНСЬКА - закінчила Київський Національний Університет культури та мистецтв за спеціальністю «спеціаліст по зв’язках із громадськістю, іміджмейкер». Посада: PR-директор провідної девелоперскої компанії DeVision, що входить до п’ятірки найбільших компаній на ринку України.

ТЕТЯНА НОВОСАДОВА (випускниця 1996 р.) - у 2001г. закінчила Херсонський педагогічний університет, факультет іноземної філології з відзнакою. Учасник україно-американської програми обміну студентами, працювала у літньому таборі з дітьми, хворими на церебральний параліч. У 2002 р. організувала власний бізнес – міжнародне шлюбне агентство “Winds”, у 2008 года відкрила ще один вид діяльності - туристичне агентство “Вокруг Света Tours”.

ЮРИСТИ

ДМИТРО БУЛАХ (випускник 1996 р.) – у 1999 р. закінчив Національну юридичну академію України ім. Я.Мудрого. Пройшов шлях від слідчого прокуратури Новотроїцького району до старшого слідчого прокуратури м.Херсона, старшого слідчого з особливо важливих справ при Генеральній прокуратурі, помічника прокурора Суворовського району м. Херсона.

КОСТЯНТИН ЄВДОКИМОВ (випускник 1995 р.) – старший оперуповноважений в особливо важливих справах управління у боротьбі з організованою злочинністю УМС у Херсонській області, майор міліції.

ТЕТЯНА КУЧЕРЯВЕНКО (випускниця 1998 р.) – у 2003 р. закінчила Херсонський державний університет, факультет філології та журналістики. Посада – виконуючий обов’язки заступника начальника управління – начальник відділу соціально-гуманітарної роботи Управління МВС України в Херсонській області.


07

АРХІВАРІУС

Спеціальний (№3)

У вже пожовклих теках архівних документів зберігаються десятки перших публікацій, сценарних планів та записів радіо і телепрограм, наукових проектів, конкурсних робіт, дослідницьких пошуків, копії нагород, які отримували на різнотематичних фестивалях, олімпіадах, МАНівських захистах випускники перших років нашого ліцею. Що зацікавлювало, хвилювало їх у ті роки ? Зважаючи на те, що наша газета – не науковий журнал, а виключно учнівське видання, ми не можемо відстежити тематику та рівень наукових робіт із економіки, правознавства чи інформаційних технологій, написаних учнями ліцею в ті вже далекі роки. А ось хоча б частково відстежити гаму уподобань, хід думок і рівень творчих напрацювань крізь призму публікацій юних журналістів тих часів , виявляється, цілком можна. Відтак напередодні ювілею нашого ліцею кілька спеціальних кореспондентів нашого «VITAMIN - ЛЖЕП» перевтілилися в сумлінних архіваріусів. З-поміж десятків цікавих самобутніх публікацій вони відібрали кілька, з їхньої точки зору, найцікавіших і запропонували подати витяги з них у нашому ювілейному виданні. Однак, тут знову спрацювала професійна звичка – у всьому «докопатися до суті» і дати свої коментарі. І ось що з цього вийшло…

Перші випускники: як їм писалося?

Редактор нашої газети Нюра Холкіна, маючи практику автора і ведучої телепрограми на обласному телеканалі «Скіфія», просто в захваті від напівіронічної розповіді Віталія Смелікова, опублікованої в журналі «Украинская перспектива» (№1, 1996 року). Ось її нотатки і цитати з допису Віталія. «Віталій Смеліков хоча й поіронізував досхочу, але детально розкрив завісу про те, як робиться телепер��дача. Кожному глядачеві завжди цікаво: хто придумує теми, як «там» працює знімальна група, як організовуються «прямі» ефіри? Розкривши секрет успіху через сповідь Віталія, ми розуміємо: все те, що бачимо на екрані, не таке вже яскраве та легке, як здається. У нього, наприклад, було це так: «Три допотопних «відака» і прокурена кімната». Але завжди він і його ліцейська команда поверталися з конкурсів, фестивалів – тільки переможцями».

Виталий Смеликов «Как мы делаем телепередачу»

Что самое главное в монтаже? Кофе! Ведь как делается передача? Прежде всего, нужно отснять побольше «сырья», то есть много-много интервью. После мы несем «сырье» в студию, где его просматривает режиссер. Потом он, яростно жестикулируя, начинает голосить: « Ничего с этого не выйдет! Почему я вынужден работать с такими бездарными операторами и ведущими?» Но поим его кофе, и он, успокоившись, говорит: «Ладно уж, попробуем что-то сделать». Самое трудное - связать все в одну кучу, потому что в студии стоят только три допотопных видака, которые заграница спихивает по-дешевке Украине. Часто режиссер сажает нас за компьютер, чтобы мы поучились работе. И если вы пропускаете лишь мелочь, вас ждет легкая трепка, после которой все пьют кофе. Но если в эфир проскочит какая-нибудь маленькая телеберда,- тогда уж точно всем не поздоровится. К счастью, такое случается редко, и поэтому мы со спокойно душой (и запасом кофе) приходим в студию. Но главная проблема - уложиться в срок. Поэтому часто приходиться работать с 10 утра до 10 вечера – голодными, в прокуренном помещении. Домой мы возвращаемся уже ничего не соображающими. Но на следующий день – «Да здравствует кофе!» - мы готовы к труду и обороне (от режиссера).

Добро – стимул до життя Творча група «VITAMIN - ЛЖЕП» тільки посміювалася таємниче, коли наша Нюрочка схопила статтю Віталія Смелікова, голосно вигукнувши, що проаналізує і прокоментує її сама. Усі були впевнені на 100%, що цю справу вона не доручить нікому, бо чимось схожа на цього випускника (можливо, не тільки енергетикою, а ще й талантом)... Але ж коли «шустренький» Ромчик Шепель обрав собі нарис Юрія Русалкіна «Паростки щедрості», ми були вражені. Ні , Боже збав, щоб наш колектив думав, ніби Рома - поверхова особистість. Ні!!! Просто він такий безтурботний, такий веселий, дотепний, а тут така серйозна тема. І наш товариш відкрився нам після цього зовсім по – іншому. Як саме? Читайте далі….. «Юрій Русалкін у своїй кореспонденції порушив вічну тему добра, милосердя, взаємодопомоги. Три слова, що ніколи не будуть звучати банально, які завжди даруватимуть надію, віру, любов, кохання, тобто - ЖИТТЯ! Я перечитував його статтю і вкотре переконувався: у нашому ліцеї завжди навчалися і завжди навчатимуться діти, небайдужі до горя інших. Мені навіть здавалося, що автор пише про нас, але ж ні, він пише про своїх сучасників. Отже, ми гідні своїх попередників, наші душі та серця не стали дрібними, черствими. Ми не кричимо по всіх закутках, що вчинили добру справу, допомогли комусь у скруті. Ми просто вчимося бути ЛЮДЬМИ. Справжніми. У всьому».

Із кореспонденції Юрія Русалкіна «Паростки щедрості»

Навчати робити добро собі і людям нас, дітей, слід ще з дитячого садочка. Бо коли ми станемо підлітками, може бути запізно. В Херсонському ліцеї журналістики, бізнесу та правознавства саме цьому і навчають. Із допомогою завучів, учителів, психолога я навчився розуміти: людині потрібна допомога. А ще - як цінувати добро і вміти його робити, навіть коли це вкрай непросто.


08

АРХІВАРІУС

Спеціальний (№3)

На класних годинах нас навчають історії благодійності, розповідають про добрі вчинки не лише на прикладах великих людей, а й звичайних (наших же) херсонських дітей, батьків. Тут, у ліцеї, можна набути досвіду, як влаштувати благодійні акції, приурочені до Дня Перемоги, Дня знань, на свято Вчителя. Ми заздалегідь готуємося, їздимо до ветеранів Великої Вітчизняної війни у госпіталь, відвідуємо кожного вчителяпенсіонера, показуємо вистави у дитячих будинках, готуємо чудові подарунки, а найголовніше – спілкуємося з ними. А це їм так необхідно. І на День Святого Валентина, який одним із перших у місті почали відзначати 10 років тому в нашому ліцеї, обов’язково проводимо благодійні ярмарки, аукціони. Торгуємо весело, з вигадками, кожен клас намагається продати все дорожче. Бо нам потрібно мати гроші для подарунків діткам, у яких немає батьків, або людям поважного віку. Адже добро – це стимул до життя. Не раз переконувався: добра ніколи не буває забагато. І це таки корисна традиція – вчитися робити добро. Постійно підживлюють, не дають засохнути паросткам щедрості наші батьки, вчителі, класні керівники і директор ліцею Володимир Вікторович Бобров. Він у нас – кандидат наук, дисертація його написана з історії гімназій України. Там завжди навчали наукам і вмінню робити добро. А ми також не гірші від тих дітей, які колись навчалися в елітних школах.

Спочатку було слово… Є люди, поява яких у колективі викликає тільки одне речення-зізнання! Яке? «Нарешті, дочекалися, нам так тебе не вистачало!» - голосно вигукнули ми, колектив редакції газети «VITAMIN – ЛЖЕП». Саме це майже в унісон і виголосили ми, коли до нас прийшла «новенька» десятикласниця. Валерія, яке чудове ім’я, а яка ж вона талановита: пише вірші, прекрасно малює! «Та досить вам уже! Я ж просто так, не для преси, поки що тільки для себе і пишу, і малюю», - скаже вона сором’язливо, бо не полюбляє вихвалятися. «Але ж навіщо ж писати для шухляди?» - вкотре не згоджуємося ми з такою позицією приховування своїх здібностей. І запропонували вести їй поетичну сторінку в нашій газеті. Валері, так вона підписує свій матеріал, взялася проаналізувати роботу своєї попередниці, близької їй за духом випускниці нашого ліцею, відомої своїми самобутніми поетичними і художніми талантами не тільки в Херсоні , Тетяни Дяченко. І Валері взялася за перо. «Кажуть, що людину можна пізнати за її вчинками, поведінкою, жестами. А я не згодна. Душу людини, її талант, вдачу можна розкрити, коли почитаєш її твори, навіть написані за шкільною програмою, поезію. Адже поводитись на людях можна по-різному, наприклад, одягнувши маску байдужості, безтурботності… Але як же тоді зрозуміти справжню сутність? Передусім - через слово, яке завжди було в основі людської спільноти. Тільки воно може розкрити справжній зміст тебе як Людини. І хоча я жодного разу не бачила Тетяни Дяченко, моя уява чітко змалювала її образ до найменших деталей. Я навіть можу уявити, як вона посміхалася, примружувала очі, коли писала ці поетичні рядки, брала олівець і починала малювати. Переконайтеся самі, перечитавши тільки ось цього єдиного вірша, поглянувши на малюнки цієї талановитої дівчинки – випускниці нашого ліцею. Вони були подані як ілюстративне доповнення до великого репортажу кореспондентів нашого ліцею з першого обласного форуму обдарованих дітей Херсонщини ще у далекому 1996 році».


09

ВИ І МИ

Спеціальний (№3)

Домашня соціологія

посуд у руках. «Та я саме зараз хотіла в тебе дещо запитати», - промовила «Ох , уже ж ці батьки!» - почасти посміхаючись я. Хутко побігла до своєї чутно мало не звідусіль. Що, не звикли кімнати за ручкою та записничком і чути таке? Посміхнулися, мабуть? А розпочала інтерв’ю. думаєте, нам приємно чути завжди: « Ось у наш час було! Ось коли ми Даша: Чи подобається тобі, бабусю, як я вчуся? вчились…».

зору на якість нашого навчання.

А як же моя матуся, найдорожча в світі людина для мене ? Чому її я оминула своєю увагою? Ні! Так не годиться! Беру свій диктофон та йду на смачний аромат, що йде з кухні. Так ось, де ти! Мама саме готує вечерю...М-м-м... Одразу зрозуміло: Бабуся (Антоніна Володимирівна дуже смачно. Лахтюк): Так, звісно. Але їжа – потім! Головне - «розкрутити» її на Д.: А чи подобається, як мене відверту розмову. Отже, вмикаю навчають? диктофон.

Звідки такі іронізми щодо нашої головної роботи – навчання, адже хіба ж ми граємось у школах у ляльки чи машинки? Займіть наше місце, проведіть усього один день у нашому ліцеї, виконайте все домашнє завдання. Тоді й зрозумієте, як же Б.: Подобається. Бо в ліцеї вчителі дають вам багато додаткових знань. нам важко! Досвід свідчить, що багато випускників Та годі сперечатися! Адже ми один вступає до вищих навчальних закладів, одному - найближчі та найрідніші стають навіть відомими людьми. І у світі, тому завжди спільними головне – ще й хорошими. зусиллями знайдемо компроміс у Д.: А як ти вчилася? будь-якій ситуації.

Августина: Мамо, можна я візьму в тебе інтерв’ю? Ми в редакції всі домовилися поговорити з батьками, бабусями на серйозні теми.. Мама ( Катерина Федорівна Оккель): Так. Звісно. Але чому на кухні? Такий задум?

Б.: Я вчилася добре. У мене були А.: Ти так легко здогадалася… Я не мудрі, старанні вчителі, як і у тебе. затримаю тебе на довго. Отже, чи подобається тобі, як я вчуся? Д.: А що запропонувала б міністрові освіти, щоб нам краще М.: Я задоволена твоїми було навчатися? результатами. Сучасна програма навчання дуже складна, іноді бувають Б.: Для покращення вашого напружені тижні, але ти встигаєш. Зараз навчання, я б запропонува��а навчання - це твоя робота. Як мати упорядкувати зручними для здоров’я скажу, що виконуєш ти її на «відмінно». Міністрів навчають …бабусі дітей меблями, комп’ютеризувати всі класи і підключити до всесвітньої А.: А чи подобається тобі, як мене …Моя бабуся готувала обід. О, які мережі Інтернет. навчають? смачні аромати, ледве втримуюся, щоб не попросити пару ложечок на Д.: Дякую тобі, бабусю, за нашу М.: Я дуже рада, що ти навчаєшся у пробу. Але ж ні, передусім зроблю розмову. Ти така у мене прогресивна цьому ліцеї, це правда. Успіх залежить роботу, а вже потім посмакую. і медично, і технічно. Отже, не не тільки від працездатності людини, а Скориставшись тим, що у неї добрий тільки ви, мудрі люди, допомагаєте й від оточення, насамперед керівників, настрій, я тихенько підійшла до неї і нам змінюватися на краще в житті, ваших учителів. Вас навчають вчителіпоказала наш перший випуск газети а ще й ми маємо на вас позитивний професіонали високого рівня, і я «VITAMIN - ЛЖЕП». вплив… впевнена у якості твоїх знань. Зокрема, спробуємо з’ясувати всі точки зору на цю одвічну проблему через популярні нині бліцопитування. Відтак ми вирішили задати батькам та іншим рідним людям 5 запитань. Деякі з них – майже провокаційні. Подивимось, що з цього вийшло.

Спочатку вона ніяк не відреагувала. Але я «наполегливо мовчала» і простягала їй ще один номер. Бабуся зрозуміла, що я тримаю у руках дещо важливе, навіть важливіше за приготування їжі. Вона помила руки, витерла їх, щоб не зіпсувати мої журналістські архіви, та почала уважно переглядати газету. А я тихенько підійшла до плити та почала куховарити. Раптом вона голосно обірвала тишу: «Дашунько, а що ж це ми сидимо та мовчимо, хіба нам із тобою нема про що побесідувати?». Я ледь втримала

Б.: Але ж так і має бути.

А.: Мені дуже цікаво дізнатися, а як ти вчилася?

Записала Дар′я Лахтюк , кореспондент газети «VITAMIN – М.: Вчилася я добре, із задоволенням. ЛЖЕП» Дуже любила історію, літературу, біологію. Після школи вступила до вищого навчального закладу. Отримала Байдуже, що пиріжки і знання, і диплом.

пригоріли

А.: Мамочко, а що ти Узяти в когось інтерв′ю - для мене запропонувала б міністрові освіти вже не складає жодних труднощів. України, щоб нам краще було Я завжди готова вибудувати низку навчатися? запитань для класного керівника, завуча - я знаю багато про їхні точки


10

М.: Насамперед, покращити фінансування навчальних закладів. Щоб бути «на хвилі сучасності», треба користуватися досягненнями сучасної науки і техніки, зробити підручники не такими важкими. А.: Дякую за інтерв’ю. Вибач , але у тебе нічого не підгорає? М.: Ох! Я зовсім забула про пиріжки. ))))) А.: Але то байдуже, мамо. Ми зате так цікаво поговорили! Записала Августина, кореспондент газети «VITAMIN – ЛЖЕП»

Про що розповів мамин щоденник. І мама Шукаючи потрібну мені книжку в домашній бібліотеці на верхній полиці, на мою голову випадково впало щось схоже на загальний зошит. Я розгорнула випадкову знахідку. Це був щоденник моєї мами. Погортавши його, я дізналася, що мама вчилась добре. О, навіть поведінка її була завжди відмінною. Нарешті я зрозуміла, чому до мене так вимогливо ставляться рідні. Беручи до уваги цей щоденник, то моя матуся – найкращий приклад для наслідування. Але ж цих записів та оцінок у її щоденнику для мене замало, мені потрібні деталі. Як навчали в ті роки, що думає мама про нинішню систему навчання? І ось яка була у нас розмова. Валерія: Чи подобається тобі, мамо, як я навчаюсь? Мама (Ольга Іллівна Онищенко): Так, люба, мені подобається як ти навчаєшся. В.: Чи подобається, навчають?

ВИ І МИ

Спеціальний (№3)

як

мене

М.: Авжеж. Як би у цьому ліцеї погано навчали - я б не віддала тебе сюди, тому що дуже важливо, щоб педагогічну справу виконували справжні фахівці,

які могли б і навчити, і зацікавити вас проблеми «Ви і Ми: батьки і діти». Я уже самим шукати нову інформацію, почав ставити запитання, матусині розвивати інтелект. очі подобрішали, засвітилися, і розпочалася «мирна» бесіда. В.: Як ти вчилася? Юра: Подобається тобі, мамо, як я М: Дуже добре. Але в старших класах вчуся? я багато часу провела в дорозі. Тому що мала чисельні виїзди за межі рідного Мама (Олена Володимирівна міста зі свою спортивно командою. Бурдай): Так, Юрко, мені подобається, Тоді всі уроки ми вивчали самостійно. як ти вчишся. Не беру до уваги ті Учителі нам давали завдання наперед, поодинокі випадки, коли зрідка ти і ми за підручниками самостійно отримуєш двійки. Я бачу, що з кожним готувалися та виконували їх, а потім роком ти стаєш більш відповідальним складали своєрідні заліки - усно або та самостійним. Я так цьому радію! письмово. Ю.: А чи подобається тобі, як мене В.: Мамо, а що б ти запропонувала вчать? міністрові освіти України, аби нам краще було вчитися? М.: Я дуже задоволена, що мій син вчиться в цьому ліцеї, адже тебе М.: Повернути програму, за якою навчають учителі, які люблять та знають навчалась я. Вважаю, що в Радянському свою роботу. І головне - розуміють і вас, Союзі шкільна програма була більш дітей, і нас, батьків. цікава і різноманітна, а також зрозуміліша для дітей. Хоча профільне Ю.: А як же ти вчилася, мамо? навчання, як у вашому ліцеї, де ви ще дітьми опановуєте основи майбутньої М.: Вчилася добре, але не дуже професії, я б неодмінно зберегла. старанно, про що зараз дуже шкодую!!! Записала Валерія Онищенко, Ю.: Що б ти запропонувала кореспондент газети «VITAMIN – міністрові освіти України, аби нам ЛЖЕП» краще було навчатися? М.: Я б запропонувала розробити план заохочення та нагородження дітей за результативну участь у різних олімпіадах, роботу в гуртках та у Одного разу, коли я повернувся зі спортивних секціях. школи, отримавши двійку, батьки мене насварили. Я не змовчав, бо Ю.: А я б запропонував ввести який же я тоді журналіст, якщо в навчальну програму спеціальні мовчки все сприймаю. Мені навіть тренінги для правильної побудови здається, що я справедливо обурився. діалогів. Як би класно було тоді нам і Бо сварити, ну, така «робота» у у школах, і вдома, і навіть в усій батьків. Але потім я заспокоївся і країні ... вирішив питання іншим чином. Я просто змусив їх до діалогу. Записав Юрій Бурдай, кореспондент газети « VITAMIN – Ох, скільки я про нього чую на ЛЖЕП» уроках української мови! Цей діалог! Ми всі знаємо, що це наукова тема, над якою працює наша вчителька Інна Анатоліївна Юдіна, тому ми покірно та «з великим задоволенням» працюємо разом із нею над цим питанням, виконуючи роль «піддослідних». Та хіба ж я міг уявити, що це така корисна річ у побуті, під час вирішення одвічної

Діалог як своєрідна чарівна паличка


11

Спеціальний (№3)

КРИЛАТІ ВИСЛОВИ НАШИХ ВЧИТЕЛІВ Як часто на уроках,коли і тематика занадто наукова, академічна і навіть нецікава, а ми все одно знаходимо причину «залитися» сміхом. Гадаєте, що це вчені зуміли віднайти якусь родзинку, щоб нас зацікавити у такій виключно науковій тематиці? О, ні! Це все вміють зробити тільки наші вчителі - дотепні, цікаві, «прикольні», по - дитячому безпосередні. Утім, такими і можуть бути тільки люди талановиті. Бажаєте переконатися у цьому? Ось – читайте їхні крилаті вислови…

Любов Іванівна Ковалевська:

Олена Олександрівна Сердюк:

- А щоб ти був здоровий! - В нашем домике - одни комики! - Який ішов, такого й здибав.

- Детский сад, штаны на лямках.

Інна Анатоліївна Юдіна: - Смотрю в глаза – не вижу интеллекта. - Раденький, що дурненький. Лариса Степанівна Прядко:

Галина Миколаївна Петренко: - Горобцям дулі давать. - Плювать у стелю. Олена Альбертівна Губанова: - Знания - это то, что осталось, когда все забыл.

- Оцінка має бути заробленою. - Знання прямо пропорційні дисципліні. - Є дисципліна - є знання. Світлана Сергіївна Борисова: - Любимые мои! Аліса Василівна Думанська: - Вмикаємо мозок. Починаємо працювати. - Дети, спокойно, я еще жить хочу! - Кошка с дома - мышки в пляс! - Опять Остапа понесло... Валентина Корніївна Харченко: - Ну, что, мои сокровища, начнем? Світлана Іванівна Левко: - Остолопа кусок! Ольга Михайлівна Довгалюк: - Сяду в прыжке на шпагат. Цікаво? Але ж далі буде… Учительські «перли» записала Діана Буренко, кореспондент газети «VITAMIN – ЛЖЕП»


12

Спеціальний (№3)

OUTRO

НАД ВИПУСКОМ ПРАЦЮВАЛИ: • редактор - Нюра Холкіна • заступник редактора - Ігор Зюба • консультант проекту - Любов Миколаївна Русалкіна • керівник проекту - Інна Анатоліївна Юдіна • кореспонденти: Августина, Діана Буренко, Валерія Онищенко,Таїсія Панченко, Юрій Бурдай, ERNI, Володимир Вовк, Дар’я Лахтюк, Роман Шепель, Валері

Наш сайт - elabeo.wix.com/vitamin м. Херсон, вул. Рози Люксембург, 17. Тел. 26 22 52, 26 50 66


VITAMIN-ЛЖЕП