Issuu on Google+

2010 год

#8

23 (08) 03

распространяется бесплатно

Житомирщина отримала нового губернатора

стр 2

Все більше дітей страждають вадами зору

стр 2

Заглянь під кришечку

стр 2

План развития Житомира выполнен стр 3 «под копирку» «Контролировать нужно стр 3 любую власть» Рейтинг проблем города

стр 3

Как возродить экономический потенциал города стр 4 «Веселі музики»: чверть сторіччя на сцені стр 6 Перші «фотоуроки» стр 6 в Житомирі Кам’яна спадщина стр 7 Вацлава Длоугі

Житомирские истории

стр 7

Живая история Житомира «Інтелект – це найбільший стр 8 капітал» «Я себе ніколи не уявляв Павліком стр 8 Морозовим» «Металл и музыка – то, чем я живу»

стр 8

«Цю сокиру тримала первісна людина» стр 8

Не хочу учиться... Большая «кондитерка» Вопрос об очередной ре­ форме в системе школь­ ного образования активно обсуждается в Верховной Раде. Одни выступают за ре­ формирование, потому что считают нынешнюю систе­ му сырой и непродуманной. Другие  – против, посколь­ ку опять придется менять школьную программу и пе­ реписывать учебники. Однако нам кажется, что

под вопросом находится функционирование всей си­ стемы образования. Профес­ сиональный уровень специа­ листов, которых выпускают украинские вузы, снижается из года в год. Что дальше? От ответа на этот вопрос зависит не только дальнейшая судьба отечественной системы об­ разования, но и перспективы украинского го­ стр 2 сударства.

«У нас высокий уровень образования по любым стандартам» «В отношении отечественной систе­ мы образования нам нечего стыдиться,  – считает основатель Фонда Михаил Заслав­ ский. – Более того, отечественное вузовское образование имеет ряд преимуществ перед за­ падным. У них готовят узких специалистов, у нас – дают комплексное образование. На мой взгляд, наши вузы неплохо справляются со своей работой». Благодаря чему украинская система обра­ зования при всех экономических и социаль­ ных проблемах нашего государства продол­ жает сохранять достаточно высокий уровень обучения, читайте в интервью стр 5 Михаила Заславского.

Следующий репор­ таж нашей газеты из серии «Индустриальный Жито­ мир» рассказывает об опыте Житомирской кондитерской фабрики. Мы уже писали о заводах «Химволокно» и «Электроизмеритель». Пер­ вый – принадлежит госу­ дарству. Его производство полностью  остановлено. Второй  – был приватизи­ рован, но масштабы его

работы в разы отстают от производительности при Со­ ветском Союзе. Кондитер­ ская фабрика также прошла приватизацию. Сегодня ЗАО «Житомирскі ласощі» является одним из лидиру­ ющих предприятий в своей отрасли по всей Украине. Это еще раз говорит о том, что универсальных рецеп­ тов успеха не стр 4 существует.

Общественная приёмная

Для выявления круга проблем, характерных для жителей Житомира, а также для создания реальных механизмов оказания помощи Фонд Михаила Заславского открывает Общественную приёмную. У нас Вы можете получить квалифицированные консультации юристов и специалистов, работающих в различных сферах городского хозяйства. Если Вам необходима помощь в реализации Ваших законных прав и защите интересов, обращайтесь в Общественную приёмную благотворительного Фонда.

Адрес: г.Житомир, ул. Пушкинская 25, Фонд Михаила Заславского «Возрождение Житомира».

Телефон:

42-06-08


фокус

Газета Фонда Михаила Заславского http://zaslavskiy.com.ua

2

# 8  |  23 марта  Возрождение Житомира

не хочу образование

Украинская система образования готовит специалистов, которые не нужны ни государству, ни частному работодателю На конец марта по всей Украине запланировано про­ведение пробного вне­ шнего тестирования. Вы­ пускники школ и те, кто на­ мерен поступать в этом году в вузы, имеют возможность потренироваться перед ре­ шающим испытанием и по­ нять, наколько они готовы к оцениванию. Как признают сами педа­ гоги, в разных школах раз­ лично и качество подготов­ ки учеников к независимому тестированию. Наибольший разрыв существует между учениками городских и сель­ ских школ. Нехватка учите­ лей, учебников, технических средств снижает шанс школь­ ника получить высокий балл во время тестов.

При всем этом поступить в вуз – не проблема, и уро­ вень знаний здесь ни при чем. Проблема – попасть на бюджетное место, за которое и идет борьба среди абитури­ ентов. Сегодня в Житомире существует около двух десят­ ков учебных заведений III-IV уровня аккредитации. Боль­ ше половины из них – част­ ные, где обучение полностью платное. А в государственных вузах количество бюджетных мест постоянно сокращается.

Фото Оксана Гончарова

учиться... Высокий уровень образования – это наш главный потенциал для возрождения страны.

Однако, уже одно только количество вузов свидетель­ ствует о большом спросе на высшее образование. Хотя неизвестно, где сегодня в Житомире просят показать диплом при устройстве на работу. По словам директо­ ра Житомирского городс­ кого коллегиума Надежды Поливоды, госзаказ на спе­ циалистов не соответствует количеству выпускников ву­

зов. И «свежеиспеченные» специалисты, в основном, либо занимаются неква­ лифицированным трудом, либо устраиваются рабо­ тать «по знакомству». Что касается самих работодате­ лей, многие из них предпо­ читают проверять знания претендентов на практике, не доверяя «корочке». Бух­ галтеры, которые не умеют считать, филологи, которые

українську систему освіти потрібно не реформувати, а модернізувати Директор Житомирського міського колегіуму Надія Полівода: «Зовнішнє неза­лежне оці­ ню­вання – єдина реальна можливість вступу до вищо­ го навчаль­ного закладу за якістю знань, але тільки за однієї умови: якщо буде впо­ рядковано питання пільго­ виків. Розглядається навіть така пропозиція: якщо ди­ тина має пільги при вступі,

то вона не повинна претен­ дувати на місце держзамов­ лення. Вона має навчатись за контрактом, за який буде сплачувати держава. Існує думка, що поява ве­ ликої кількості вищих уч­ бових закладів негативно вплинула на якість навчан­ ня. Проте, кількість вишів не має принципового значення для бажаючих отримати вищу освіту. Головне – якість на­

Житомирщина отримала Все більше дітей нового губернатора страждають вадами зору

влада 18 березня Прези­ дент України Віктор Януко­ вич підписав указ про при­ значення нового керівника Житомирської обласної дер­ жавної адміністрації. Ним став «регіонал» Сергій Рижук. У 2004-2005 роках Сергій Рижук вже був губернатором Житомирської області. Тоді він прийшов на цей пост з мі­ ністерської посади: з 2002 по

не могут правильно расста­ вить запятые – такие «дип­ ломированные специалис­ ты» сейчас не редкость. Сегодня  житомирские школьники массово осваи­ вают профессии юристов, экономистов и банкиров. Однако такой выбор про­ фессий не имеет никакого отношения к потребностям города. Вузы зарабатыва­ ют на «модных» специаль­

2004 рік пан Рижук очолював міністерство аграрної політи­ ки в уряді прем’єр-міністра Януковича. Кандидатура Сергія Рижу­ ка була не єдиною, яка роз­ глядалась для призначення на пост очільника Житомирської області. Конкуренцію Рижу­ ку склав його однопартієць та колишній помічник Мико­ ла Присяжнюк, який також працював у стінах Житомир­ ської обладміністрації. Проте 11 березня останній отримав призначання на пост міністра аграрної політики України. Сергій Рижук народився у м. Чуднові Житомирскої об­ ласті, здобув освіту в Жито­ мирському сільськосподар­ ському інституті. Нагадаємо, що одночасно з Житомирщи­ ною нових губернаторів отри­ мали ще 10 областей України.

Медицина В ході Всеук­ раїнської благодійної акції «Від серця до серця» для Жи­ томирської обласної дитячої лікарні було закуплено нове офтальмологічне обладнан­ ня. Ці апарати допоможуть маленьким пацієнтам підня­ ти зір при амбліопії, випра­ вити косоокість, зупинити розвиток короткозорості. «Поява компьютерів, різ­

ної відеотехніки призводить до того, що все більше дітей мають вади зору, тому таке обладнання нам необхідне, – говорить завідувач офтальмо­ логічним відділенням Світла­ на Корбутяк. – Раніше на обліку було 8, 9, 10 тис. дітей зі зниженим зором, а в цьому році  – 14. Зорове наванта­ ження призводить до значно­ го зниження зору».

Для Житомирської обласної дитячої лікарні було закуплено нове офтальмологічне обладнання.

бутих знань, умінь та навичок у майбутнього бакалавра чи магістра. Щоб відбувся відбір вузів за якістю, можна запро­ понувати рейтингову систему зарахування до вишу за ре­ зультатами ЗНО за єдиною схемою по кожному фаху на території України. Таким чином автоматично визна­ читься престижність того чи іншого закладу, який забез­ печує якісною освітою».

ностях, родители платят за ненужные дипломы, а вы­ пускникам приходится или сидеть без работы, или пе­ реучиваться. По данным Государственной службы занятости, наиболее затре­ бованные при переобуче­ нии профессии – электро­ сварщик и слесарь. Многие обучаются также востребо­ ванным строительным спе­ циальностям. Уже стала анекдотом ис­ тория о том, как на дверях киевского телецентра вы­ весили объявление: «Вы­ пускников Университета культуры просьба не бес­ покоить». Потом объявле­ ние сняли. Правда, не по­ тому, что выпускники стали лучше, просто список вузов стал длиннее. И пока укра­ инская система образования занята многочисленными реформами, ценность моло­ дого специалиста становит­ ся все ниже.

Ольга Мосийчук

Житомир уникальный

Заглянь під кришечку місто «Традиція» зніма­ ти кришки з каналізацій­ них люків в місті стара і вже стала невід’ємною части­ ною життя. Підприємливі люди здають кришки на ме­ талобрухт (невже не мож­ на цьому зарадити?); кому­ нальники накривають люки бетонними плитами; плити кришаться, як пінопласт, під колесами численних по­ зашляховиків. Відповідно, у відкритий люк може впасти дитина або літня людина, яка не помітить небезпеки. Комунальники звинувачу­ ють крадіїв «металевих виро­ бів», а житомиряни вимага­ ють пильності контролюючих органів. І поки це «замкнене коло» безвідповідальності не вдасться розірвати, мешкан­ ці просять принаймні огоро­ джувати небезпечні місця.

Ніхто з нас не застрахований від падіння у відкритий каналізаційний люк


Акценты

Газета Фонда Михаила Заславского http://zaslavskiy.com.ua # 8  |  23 марта  Возрождение Житомира

3

План развития Житомира выполнен «под копирку» стратегия

Городу нужно ставить перед собой реальные цели Разработанный в стенах мэрии в позапрошлом году «Стратегический план раз­ вития города Житомира на период 2008–2017 гг.» трудно назвать серьезным докумен­ том. Как большинство таких же программ в других городах страны, он готовился не для того, чтобы выработать конк­ ретную концепцию поступа­ тельного развития Житоми­ ра, а просто чтобы отчитаться перед Министерством эконо­ мики. Даже поверхностный анализ «стратегического» плана вызывает ряд вопросов 1.  Важным инноваци­он­ по поводу механизма дости­ но-техно­логичным центром, транспортным узлом се­вер­ жения поставленных целей. Претензия номер один – но-цент­рального региона. 2.  Городом развитого план был сформулирован не в ходе аналитической работы предпринимательства. 3.  Уютным и комфорт­ группы экспертов, а стал ито­ гом анкетирования, причем ным для проживания. 4.  Культурно-истори­чес­ проведенного бессистемно, с нарушением всех возможных ким центром. Давайте подумаем, как со­ принципов социологических относятся задачи 1, исследований, а значит – бессмыс­ Житомиру 2 и 3 между собой? Никак – они вза­ ленного. нужен Однако вер­ реальный имно исключают друг друга. К тому немся к стратегии план же следует помнить, Житомира. В ней развития что все это мы хо­ зафиксировано (далее языком документа), тим разместить на площади 65 что «Житомир – це історич­ квадратных километров. Настоящая цель не мо­ ний, культурний, освітній, науковий, інноваційно-тех­ жет быть такой громоздкой и нологічний центр, важливий внутренне противоречивой. транспортний вузол північно- Это вторая принципиальная центрального регіону України, претензия. Необходимо осознавать, місто, привабливе для інвес­ торів, підприємців і туристів, что логика плана (стратегии) екологічно безпечне та ком­ должна базироваться на про­ стых позициях. фортне для проживання». 1.  Критичное осознание Получается, что Житомир имеющихся ресурсов. Без­ должен стать:

услов­ но, важнейшим и первичным ресурсом города является его географическое положение. Необходимо кри­ тически оценить ресурс горо­ да в этом отношении. Понят­ но, что в «Стратегии развития Житомира» географическое расположение города оценено как «выгодное»  – не повери­ те, но то же самое написано в стратегиях всех остальных го­ родов Украины. Разве это так на самом деле? Получается, что в первом же пункте плана вместо адекватного и крити­ ческого анализа ситуации мы видим банальное «ксерокопи­ рование» определяющих, ре­ шающих факторов развития.

2.  Какая же цель должна стать интегрирующей для всех планов и стратегий раз­ вития городов, областей и страны в целом? Таковой,

Необходимо адекватно оценить имеющиеся ресурсы города безусловно, должно стать «качество жизни населе­ ния». Эта комплексная меж­ дисциплинарная категория прошла длинный эволюци­ онный путь от «экономи­ ческой теории благососто­ яния», сформированной на теории А.Смита до «качес­ тва жизни населения» как

стратегія розвитку «великого житомира» Фонд Михайла Заслав­ ського пропонує взяти участь у розробці дієвої Програми со­ці­аль­но-економічного роз­ витку «Ве­ли­кого Житомира». Напрямки і тематичні блоки для розроблення такої кон­ цепції розміщено на сайті

Фонду. Якщо вам не байдуже майбутнє нашого міста, звер­ тайтесь зі своїми пропозиці­ ями до координатора Фонду Заславського Миколи Гома­ нюка. Робота над Програмою проводитиметься на тендер­ ній основі.

Социологическое исследование

Рейтинг проблем города В феврале 2010 г. Соци­ ологическая служба Фонда Михаила Заславского провела социологическое исследова­ ние «Проблемы г. Житомира и возможности их решения». В исследовании была исполь­ зована двухступенчатая вы­ борка (N=1200) с использова­ нием схем систематического и случайного механического отбора. Статистическая ошиб­ ка выборки не превышает 3%.

Ниже приведено распределе­ ние ответов на вопрос: «Скажите, пожалуйста, какие проблемы города беспокоят Вас больше всего и требуют, по Вашему мнению, первоочередного решения?», % Сумма ответов >100%, так как можно было дать не­ сколько вариантов ответа. Результаты исследования по другим вопросам читайте в следующих номерах газеты.

эталона, политической идеи «золотого миллиарда». 3. Складывается ощуще­ ние, что на стратегию разви­ тия города не может повлиять ничто – ни кризисы, ни катак­ лизмы. Города живут сами по

Проблемы Качество воды в водопроводной сети Состояние и ремонт дорог Медицинское обслуживание Повышение тарифов на коммунальные услуги Помощь в трудоустройстве и переквалификации Состояние домов и подъездов Снабжение горячей водой Благоустройство придомовых территорий Отопление квартир Освещение улиц и дворов Состояние детских и спортивных площадок Наркомания Помощь инвалидам и малообеспеченным Уборка и вывоз мусора Работа общественного транспорта Организация детского и молодежного досуга Экологическая ситуация в городе Состояние крыш Охрана общественного порядка Состояние парков, скверов и мест отдыха Озеленение города Обслуживание, ремонт и оплата лифтов Обеспечение местами в детских садах Переименование улиц города

% 51 50 47 46 33 33 30 29 29 28 24 22 22 22 21 20 20 19 18 18 17 14 12 5

себе, без опоры на территори­ альные, материальные, людс­ кие и прочие ресурсы приго­ родной зоны и пространства его непосредственного влия­ ния. Развитие предусматрива­

ется предопределенным (поп­ росту – нажал на кнопку и вот он, ожидаемый результат), без разработки многовариантнос­ ти развития ситуации. Недостатки такого серь­ езного документа как «Стра­ тегический план развития города Житомира на пери­ од 2008-2017», типичны для многих планов развития. Хо­ телось бы, чтобы в дальней­ шем такие «стратегии» отли­ чались большим реализмом и в них учитывались условия развития не только города, но и, как минимум, региона.

Игорь Пилипенко,

кандидат географических наук

«Контролировать нужно любую власть» мнение

Почему в Житомире началось антикоррупционное движение Я просто обязан обратить­ ся со словами благодарности к редактору «КРОК Радіо» Игорю Иваницкому. Он на­ чал важное и нужное для города дело, без которого нельзя представить ни на­ стоящее самоуправление, ни гражданский контроль за де­ ятельностью власти. Получив информацию, что Игорь Иваницкий инициирует создание анти­коррупционно­ го движения в Житомире, Фонд Михаила Заславского предложил его организато­ ру финансо­вую помощь. Но Игорь Николаевич отказался, моти­вировав свое решение тем, что не хочет зависеть ни от поли­тических, ни от граж­ данских организаций. Это его выбор. Со своей стороны Фонд готов оказать помощь в распространении дайджеста Игоря Иваницкого «Всерйоз

про головне», где освещаются конкретные случаи злоупот­ ребления властью. В отличие от разнообраз­ ных «изобли­ча­ющих» лис­ товок, материалы дайджеста Игоря Иваницкого – не ано­ нимны. Их автор пользовался только достоверной инфор­ мацией и отвечает за каждое свое слово. Я благодарен Игорю Ни­ колаевичу за проявленное мужество. Очевидно, что лю­ бую власть нужно кон­тро­ лировать, и объективное ос­ вещение ее работы является лучшим средством для борь­ бы с коррупцией.

Эдуард КруглЯк,

председатель Фонда Михаила Заславского.


житомир индустриальный

Газета Фонда Михаила Заславского http://zaslavskiy.com.ua

4

Фоторепортаж Сергей Роздум

# 8  |  23 марта  Возрождение Житомира

Сьогодні кондитерська фабрика – це одне з найпотужніших підприємств Житомира.

економіка 65 років тому робітники «Житомирських ласощів» випікали пряники у звичайних духовках

Від млина до великої

«кондитерки»

З

того часу, як була випущена перша партія продукції єдиного на той час пряничного цеху, минуло вже 66 років. Там, де зараз знаходиться одна з най­ відоміших кондитерських фабрик в Україні – ЗАТ «Жи­ томирські ласощі», в 1944 році стояв старий млин, єди­ на вціліла після війни трипо­ верхова споруда. В перший період роботи впродовж одні­ єї зміни цех виробляв до 130 кг пряників, печива, галет, що «штампувалися» склян­ ками, принесеними з дому самими співробітниками під­ приємства. Випікалися виро­

би також по- домашньому – в пускати до 30000 тон солодо­ духовці. Значна частина гото­ щів на рік. вої продукції відправлялася Проте, важкі дев`яності не на фронт, в дитячі будинки та могли не відбится на роботі лікарні. фабрики. Існуюча за Радян­ Вже через рік після засну­ ського союзу система поставок вання підприємство почало і збуту розвалилася. Результат нарощувати свої потужності. – в 1992 році почалося зни­ Спочатку добудувалися біс­ ження виробництва. Криза квітний, карамель­ поставила іс­ Житомирські ний, цукерковий і нування під­ дражейно-мар­ме­ приємства під пряники ладний цехи. По­ відправлялися загрозу. Тоді тім перманентно його порятун­ на фронт проходили рекон­ ку посприяла та у дитячі струкції та буду­ вчасна при­ будинки валися нові цехи. ватизація. А починаючи з 1973 року фа­ Фабрика була викуплена у брика почала випускати про­ держави, її власниками стали дукцію з державним «Знаком співробітники, які працювали якості», найулюбленіші й сьо­ там в 1991-1993 роках. Всі вони годні цукерки: «Пташине мо­ зробили свій внесок і були за­ локо», «Стріла», «Білочка», цікавлені у розвитку підприєм­ «Метеорит», «Червоний мак». ства. Тож завдячуючи зміненій У 80-тих роках фабрика дося­ стратегії, тактиці виробництва, гла такого рівня, що могла ви­ вдосконаленій системі управ­

ління, створенні служби мар­ кетингу, дистриб'юторській мережі, комп'ютерізації всіх систем підприємство невдо­ взі знову продемонструвало позитивну тенденцію до роз­

витку. В 2000-му році завдяки інвестиційній політиці на фа­ бриці вдалося налагодити су­ часну лінію в карамельному цеху з виробництва вафель та шоколадних цукерок, тож об­

сяг продукції зріс більш ніж втричі. Наразі ЗАТ «Житомир­ ські ласощі» – це велика фа­ брика, що займає 5-е місце в кондитерській галузі України за обсягом виробництва. Про­ дукція «кондитерки» виро­ бляється в семи цехах з сучас­ ним обладнанням, де працює більше двох тисяч фахівців. «Кондитерка» випускає більш ніж 227 найменувань солодкої продукції і активно експортує солодощі в країни СНД. Крім того, 66 років існування дали «Житомирським ласощам» право впевнено носити почес­ не звання солодкого символу Житомира.

Сергій Роздум

Солодка статистика На думку експертів, кон­ дитерський ринок в Украї­ ні можна вважати достатньо концентрованим та одним з найпривабливіших й ди­ намічно зростаючих ринків. Обсяг українського ринку кондитерських виробів за останнє десятиріччя в ціло­ му складає близько 2 млн. тон. Також варто зазначити, що українська кондитерська продукція продовжує не тіль­ ки витісняти з внутрішнього ринку імпорт, а й нарощує темпи експортних поставок.

На сьогоднішній день в Україні нараховується при­ близно десять «кондитер­ ських» лідерів, серед яких 5 місце в галузі посідає фа­ брика «Житомирські ла­ сощі». Попереду – відомі кондитерські фабрики: «Ро­ шен», ЗАТ «АВК», ЗАТ «ВО Київ-Конті». За підсумками 2009 року фабрикою «Житомирські ла­ сощі» було продано продук­ ції на загальну суму понад 727 млн грн., що склало май­ же 117% до минулого року.

При цьому динаміка зрос­ тання кондитерського ринку України в цілому негативна і становить 95,9% до минуло­ го року. Враховуючи вище­ наведені показники, можна відзначити стабільну роботу фабрики і динамічний роз­ виток компанії. Крім того, «Житомирські ласощі» про­ довжують заохочувати спо­ живачів новими пропозиці­ ями – протягом минулого року на ринок було виведено 66 цікавих та унікальних со­ лодких новинок.

Как возродить экономический потенциал родного города перспектива

Простого рецепта успеха не существует Наша газета стремится объ­ ективно оценить индустри­ альный потенциал Житомира. Поэтому в наш фокус попа­ дают не только депрессивные промышленные площадки (которых, к сожалению, в на­ шем городе большинство). Однако не все предприятия последние девятнадцать лет двигались вниз по наклон­ ной. Объективно, есть заводы и фабрики, которые не только

приспособились к рыночной экономике, но даже смогли нарастить объемы производ­ ства. Кондитерская фабрика «Житомирські ласощі», мате­ риал о которой публикуется в этом номере, является одним из примеров таких успешных предприятий. Не существует какого-то простого рецепта успеха. Ни приватизация, которую рань­ ше рассматривали как пана­ цею от всех наших бед, ни возвращение государства в экономику как главного ре­ гулятора, не решит проблем

житомирской индустрии. Потому что на самом деле эффективность работы пред­ приятия никак не связана с формой собственности – го­ сударственной, частной или иностранной. Доказательств этого – более чем достаточ­ но. Труд, ответственность, целеустремленность – вот что характеризует успешные предприятия и отличает их от всех остальных. Нужно понимать, что только так и возможно возро­ дить экономический потен­ циал родного города. Трудом

каждого из нас, ответствен­ ностью бизнеса перед людь­ ми, целеустремленностью и профессионализмом власти. Если мы все не проявим эти качества, о житомирской ин­ дустрии придется забыть.

Ирина Когут


прямая речь

Газета Фонда Михаила Заславского http://zaslavskiy.com.ua # 8  |  23 марта  Возрождение Житомира

5

«У нас высокий уровень образования по любым стандартам» интервью

Михаилу Заславскому нравится как учатся его дети – Михаил Витальевич, сейчас много говорят об очередной реформе образования. Есть ли надежда на повышение уровня отечественного образования? Или реформы лишь окончательно «добьют» украинскую школу? – Вы зря иронизируете. Систему образования дей­ ствительно нужно модерни­ зировать и, насколько я знаю, реформа нацелена именно на это. Не нужно политизировать этот вопрос – школа в Украи­ не и так излишне политизи­ рована. Посмотрите, в Крыму у нас сжигают одни учебники, во Львове – принципиально сдают на макулатуру другие. Ни к науке, ни к образованию эти действия не имеют ника­ кого отношения. Это чистая политика. Нужно, наконец, согласиться с тем, что главная задача школы – не политика, а подготовка конкурентоспо­ собных специалистов.

– Ну, все-таки средняя школа не дает специального образования… – Нет, Вы меня не поняли, под школой я подразумеваю всю систему образования – от детского садика до аспи­ рантуры.

– Другой вопрос, насколько эта система эффективна. – Несмотря на все наши экономические и социальные проблемы, уровень образова­ ния в Украине высок по лю­ бым стандартам. В этом отно­ шении нам нечего стыдиться. Более того, отечественное ву­ зовское образование имеет ряд

преимуществ перед западным. У них готовят узких специали­ стов, у нас – дают комплексное образование. Можно спорить, что лучше – здесь есть разные мнения. На мой взгляд, наши вузы неплохо справляются со своей работой. То же самое можно сказать и про среднюю школу, хотя, конечно, уровень качества образования может сильно колебаться в зависи­ мости от педагогического кол­ лектива в том или ином учеб­ ном заведении. Я это вижу по тому, как учатся мои дочери. Все зависит от конкретного учителя. Заинтересует ли он школьников, студентов или навсегда отобьет охоту к свое­ му предмету – зависит лишь от его таланта. Что, кстати, лиш­

к качеству самого образова­ ния. Обычная средняя школа в этом плане стоит на более высоком уровне. И это – са­ мое сильное место нашего об­ разования. При всем том, что произошло расслоение обще­ ства на богатых и бедных, у нас по-прежнему сохраняется го­ сударственная школа для всех. Причем, эта школа не просто продолжает оставаться бес­ платной и общедоступной  – она дает хороший уровень об­ разования. Было бы желание его получить. Со школьным образованием можно посту­ пать в любой университет страны. Нет школ для бедных и для богатых – и хорошо, что нет. Любой ребенок независи­ мо от происхождения, благо­

Самое сильное место нашего образования – общедоступная школа ний раз подтверждает, что учи­ тель – действительно профес­ сия от Бога.

– Своих детей Вы отдавали учиться в частные школы или в обычные? – В обычные. Это я гово­ рю про двух старших дочерей – младшая еще не учится. А насчет частных школ – мне кажется, что их достоинства сильно преувеличены. Да, они хорошо укомплектованы тех­ нически. Да, там значительно меньше детей в каждом клас­ се, что, безусловно, упроща­ ет педагогический процесс. Объективно, преподавателю трудно работать, когда в клас­ се сорок учеников. Однако в частных школах, как правило, довольно низкие требования

состояния своих родителей и уровня престижности школы, в которой он учится, имеет шанс. Ведь многим странам к этому еще идти и идти.

– Странно это слышать от такого обеспеченного человека, как Вы… – Сам я в этом ничего странного не вижу. Здесь нет предмета для спора – каче­ ственное и общедоступное образование однозначно яв­ ляется нашим плюсом.

– Но все-таки нечасто отечественная школа удостаивается столь высокой оценки. – Мы привыкли воспри­ нимать существующую у нас сис��ему образования как дан­ ность. Критикуем ее недо­ статки, не обращаем внима­

Михаил Заславский делал домашние задания с дочерьми только в старших классах, когда пошли сложные задачи по физике и математике.

ния на достоинства. А их не любой отец. Но в целом, наша так уж мало. В Украине мож­ система высшего образования но получить хорошие зна­ мне нравится. По большо­ ния – это касается и школы, му счету, вуз должен научить и вуза. Поэтому лично для пользоваться специальной ли­ меня вопрос, где учить детей, тературой и подготовить к са­ даже не стоял. мостоятельной Однозначно, жизни. Если Отечественное дома. насчет литера­ образование – Какое обтуры еще мож­ имеет ряд разование Вы но поспорить, преимуществ даете своим перед западным то в плане са­ дочерям? мостоятельно­ – Они сами выбрали. Одна сти дочерей у меня уж точно учится по специальности «ме­ вопросов нет. неджмент и экономика», вто­ – Что, даже в школе не прирая пошла в иняз на психо­ ходилось с ними домашние логию. Конечно, претензии к задания делать? – Пожалуй, только в стар­ тому, чему и как их учат, у меня есть – наверное, так сказал бы ших классах, когда пошли

сложные задачи по физике и математике, иногда все-таки решал с ними по вечерам. Но в целом, мои дети учились сами. И, нужно сказать, по не­ которым предметам – весьма успешно. Вы знаете, какая у них была учительница по ан­ глийскому – она раньше пре­ подавала язык нашей резиден­ туре, тем, кого отправляли за границу. Дети в школе учили сленг, специфические идиомы и различия между британским и американским варианта­ ми английского языка. Разве можно после этого говорить, что у нас в Украине слабое об­ разование?

Сергей Леонов

Посмотри на Житомир по-новому! Фонд Михаила Заславского вместе с Житомирским клубом фотографов «Фотосфера» и ЖОО НСФУ объявляют конкурс фотографий «Посмотри на Житомир по-новому!»

Е

сли на минуту остановиться и посмотреть вокруг, можно увидеть, как прекрасен наш город и его люди. Архитектура, природа и пейзажи Житомира, исторические места, интересные лица житомирян – всё это нужно запечатлеть. В течение двух месяцев мы будем собирать снимки, которые отражают дух нашего города, чтят его историю, передают характер его жителей. Конкурс проводится в четырех номинациях:

природа Житомира и его окрестностей

архитектура города, исторические места

Условия конкурса:

Фотографии принимаются в цифровом виде на e-mail: photosphere@rambler.ru либо в бумажном варианте по адресу ул. Пушкинская, 25.

жизнь города репортажные фотографии 

жанровый портрет людей нашего города


КУЛЬТУРНЫЙ СЛОЙ

Газета Фонда Михаила Заславского http://zaslavskiy.com.ua

6

# 8  |  23 марта  Возрождение Житомира

«Веселі музики»:

чверть сторіччя на сцені виступу на районному огля­ ді художньої самодіяльності нами зацікавилися, підтри­ мали і допомогли купити ще народні інструменти: ліру, кобзу, козобас, бугай, нові сопілки», – розповідає Ві­ ктор Голуб. На той час таких самобутніх інструментів в Житомирі не було, тож «Веселі музики» ста­ ли одним з перших колективів, який почав на них грати. Крім колективу «Весе­ лі музики» після першого

випускник «Веселих музик» спочатку проходив школу ложкарів. «Творчість нашого ан­ самблю завжди всіх дивува­ ла. Дуже хотілося, щоб це мистецтво не вмирало на тлі сучасних інструментальних колективів і завжди мало сво­ їх слухачів та шанувальни­ ків», – зазначив Віктор Голуб. Міський благодійний Фонд Михайла Заславського підтри­ мав цей талановитий колек­ тив, бо хоча артисти ансамблю

Фото Оксана Гончарова

18 березня в актовому залі ЗОШ № 33 пройшов звітний урочистий концерт, при­ свячений ювілею народного дитячого ансамблю «Веселі музики». Ансамблю випо­ внилося 25 років. В рамках концертної програми висту­ пили його теперішні моло­ ді учасники, які виконали дев’ять номерів з українськи­ ми народними піснями та мелодіями. Завітали на юві­ лей і випускники першого складу ансамблю, які вико­ нанням пісні «Мала баба три сини», довели, що не забули уроків незмінного керівни­ ка ансамблю Віктора Голуба. Піснями привітали «Веселих музик» гурт «Барабас» (де син Віктора Голуба та випускник ансамблю Дмитро завзято грав на екзотичних бараба­ нах і співав), та вокальноінструментальний ансамбль «Криниченька» на чолі з Любов’ю Голуб – дружиною пана Віктора. Між тим гості концерту привітали «Веселих музик» не лише музичною програ­ мою. Випускники (серед яких професор, доктор наук Люд­ мила Чижевська) подарували Віктору Голубу та «Веселим музикам» вишивану сороч­ ку та радіомікрофон, батьки випускників та учнів – ви­ шитий рушник з ювілейним написом та колективні фото­ графії ансамблю, від шкіль­

ної їдальні  – великий свят­ ковий торт, а міськвиконком вручив почесну грамоту. Історія створення дитячо­ го ансамблю «Веселі музики» почалася з ініціативи випус­ кника Кіровоградського пе­ дінституту, за фахом вчителя музичного мистецтва та ке­ рівника оркестру Віктора Го­ луба. Допомогла йому в цьо­ му тодішній директор школи Галина Івчук. «Я завжди мрі­ яв про створення дитячого гурту, який грав би інстру­

Максим Пашкевич апелює до творчості відомого київського фотографа.

Перші «фотоуроки» в Житомирі фотоконкурс

За 25 років існування ансамблю було підготовлено п’ять випусків артистів.

ментальну народну музику. І коли повернувся до Жито­ мира, намагався втілити свою мрію. Спочатку були певні складнощі, перш за все – з інструментами. У мене тоді було тільки три своїх: сопіл­ ка, бубен, металофон. Після

випуску Віктором Голубом був створений колективсупутник «Ложкар», який го­ тував малих музик через гру на ложках до гри на більш складних інструментах, на­ вчав ритміці та відчуттю ан­ самблю. З того часу кожен

завжди юні, інструменти старі­ ють. Фонд вирішив передати школі нові музичні інструмен­ ти – на зміну тим, що вже від­ служили своє. Тож наступний концерт «Веселих музик» зву­ чатиме ще краще.

ЮліЯ Макаренко

Неравнодушный Житомир Проект «Неравнодушный Житомир» показал, что, несмотря на свои собственные трудности, житомиряне готовы прийти на помощь землякам. На банковский счет Саши Федорова, нуждающегося в операции, чтобы получить возможность слышать, продолжают поступать деньги. Общая сумма уже составляет тысячу сто гривен. А мы еще раз напоминаем о том, что любая по­ мощь, оказанная Вами, является для участников проекта синонимом надежды.

Наталья

Наталье Калугиной 28 лет. Уже три года она пытается побороть рак. После четы­ рех операций и курса лучевой терапии появилась надежда, что болезнь уже позади. Од­ нако, улучшение продлилось недолго. Сейчас молодой женщине уже приходится ле­ чить осложнения онкозабо­ левания. На операцию, кото­ рую ей могут сделать в Киеве, Наталье срочно нужны 20 ты­ сяч гривень.

Самое страшное, что се­ милетняя дочь Натальи так­ же имеет онкологическое заболевание. Еще в воз­ расте восьми месяцев у ре­ бенка диагностировали рак лимфоузлов, девочка была прооперирована. Сейчас ее состояние стабильно, но об­ следование приходится про­ ходить каждый год. Матери и дочери финан­ сово также приходится очень сложно. Из-за плохого состо­ яния здоровья Наталья даже не может выйти на работу.

фотографію, необхідно мати певний творчий та теоретич­ ний рівень, без якого зрозумі­ ти справжнє мистецтво, а тим 20 березня в приміщен­ більше, почати «з нуля» роби­ ні інтелект-кафе «Кавома­ ти гарні фотографії, практич­ нія» в рамках фотоконкурсу но нереально. «Подивись на Житомир поПротягом майстер-класу новому» відбувся перший професійний фотограф роз­ майстер-клас. Організато­ повів про теоретичні засади ри фотоконкурсу з Фонда грамотної побудови кадру, М. Заславського вирішили об’єкти композиції, основні продовжити кон­ та додаткові компо­ курс до 15 травня Живопис – зиційні прийоми, 2010 року, а та­ це творчий підняв тему психо­ кож за допомогою логії сприйняття, грунт для майстер-класів фотографа на якій базується зробити його ін­ побудова кадру, терактивним і допомогти провів паралелі фотомисте­ житомирським фотографам- цтва з живописом – адже саме початківцям реалізувати себе живопис може дати серйозний в мистецтві фотографії. творчий грунт для фотографа. І хоча навчити людину ге­ Невдовзі в рамках про­ ніально фотографувати за­ екту «Подивись на Житомир вдяки лише теорії немож­ по-новому» планується про­ ливо, врешті-решт, існують вести ще декілька майстерпевні норми та правила, без класів. «На мою думку, подібні яких годі й сподіватися на майстер-класи допоможуть самореалізацію в тій чи ін­ майбутнім фотографам швид­ шій сфері. На думку ведучого че знайти необхідний напря­ майстер-класу та заступника мок та почати розвиватися», – голови клубу «Фотосфера» резюмує спікер майстер-класу Максима Пашкевича, щоб Максим Пашкевич. Ольга Бондаренко по-спражньому зрозуміти

Подивись на Житомир по-новому

Фото Оксана Гончарова

Наступний концерт дитячого ансамблю звучатиме ще краще

Фото Юлия Дрымба

мистецтво

Банківські реквізити для надання благодійної допомоги:

Р/рахунок 26007000720002 в ЖФ АТ «Укрінбанк» МФО 311584 код ЄДРПОУ 36893843 Обов’язково вкажіть мету банківського переказу: Благодійна допомога для … (впишіть прізвище та ім’я людини, якій Ви збираєтесь допомогти)

Ярослав Радіонов побачив свої знімки в нашій газеті.


Житомирский глобус

Газета Фонда Михаила Заславского http://zaslavskiy.com.ua # 8  |  23 марта  Возрождение Житомира

ІсторІя Гранітні брили для Мавзолея Леніна тягнули з житомирських кар’єрів так само, як кам’яні блоки для піраміди Хеопса

Кам’яна спадщина

Фото Никита Садковский

Вацлава Длоугі

«Графські сходи» у парку ім. Гагаріна, побудовані Вацлавом Длоугі в 1912 році.

Пам’ятник на Польскому кладовищі – творіння рук житомирського майстра. Важко повірити, що цей «хрест на пні» з каменю...

Фото с архива Георгия Мокрицкого

Л

ише на 10 схо­ динок «графські сходи» у Жито­ мирі  коротші, аніж знамениті Потьомкінські в Одесі. Остан­ ні потрапили до десятки най­ гарніших сходів Європи. Про житомирські там, непевно не знають. А що знаємо ми? У 1912 році їх побудував звичайний  житомирський каменяр, робітник, чех за на­ ціональністю Вацлав Длоугі (по-чеськи – Длугий, тобто, Довгий). Наприкінці ХІХ – на по­ чатку ХХ ст., так би мовити, «головні каменярські сили» Житомира – п’ять з шес­ ти каменеобробних майсте­ рень знаходилися на вулиці Вільсько-Шосейній (тепер вул. Перемоги в районі пло­ щі Короленка). Пояснити це, очевидно, можна лише тим, що саме вона з давніх-давен вела до двох найстаріших міських кладовищ: Право­ славного та Католицького  – основних «адресатів» про­ дукції каменярів. Жила на цій вулиці і родина Длоугі. От і спадкоємні каменя­ рі, батько і син – Йосип та Вацлав Длоугі залишили по собі на цих двох найбільших цвинтарях Житомира чима­ ло прегарних пам’ятниківнадгробків, справжніх ви­ творів мистецтва. Так, на Католицькому (Польському) кладовищі збереглось 46 виго­ товлених ними пам’ятників. Найперший пам’ятник дато­ ваний 1889 роком, найостан­ ніший – 1927. У 1900-х роках Вацлавом зацікавивився один з най­ впливовіших багатіїв Во­ лині, меценат, барон Іван Максимиліанович Шодуар. Останній, окрім колекціо­ нування художніх полотен, поставив за мету створити на Волині один з найкра­ щих ландшафтних парків. Для будівництва палацу, де барон планував розмістити придбані ним в різних краї­ нах шедеври живопису, а та­ кож для оформлення парку йому потрібен був досвідче­ ний каменеобробник. Свій вибір він зупинив на Вац­ лаві Длоугі. З того часу ка­ меняр, як свідчить архівний документ, «состоит на служ­ бе у домовладельца» (тобто

7

Палац барона Івана де Шодуара в Житомирі (не зберігся), оздоблений Вацлавом Длоугі. Фото кінця 1930- х рр.

Мавзолей Леніна. Оздоблювальними роботами керував каменяр з Житомира.

І.М. Шодуара). Саме рука­ ми Вацлава було витесано і припасовано 182 ступені т.зв. «графських сходів», що ведуть від парку до набереж­ ної Тетерева. Є всі підстави вважати, що склеп на Лютеранському кла­ довищі, у якому був похований

Не залишився без роботи талановитий майстер і в ра­ дянські часи. В 1930 році на Житомирщині повним ходом йшли роботи по видобуван­ ню блоків для нового Мавзо­ лею Леніна. Все було добре. І раптом так званий «голо­ вний камінь» — моноліт ва­

барон Шодуар, теж облицьо­ ваний камінням, обробленим саме Вацлавом Длоугі. Слово «був» – не випадкове, адже у 1919 році червоноармійці викинули зі склепу останки барона і поховали в «експро­ прийованій» труні свого ге­ роя – Василя Боженка...

гою понад 60 тон, видобутий на Сліпчицькому кар’єрі, дав тріщину... Залишалося кіль­ ка днів до відправки брили. І тут хтось пригадав, що на цьому кар’єрі до револю­ ції працював один з най­ досвідченіших майстрів  – В.Й.  Длоугі. Його мерщій

відшукали. Поставили за­ вдання: у найстисліші стро­ ки виявити ділянку, де мож­ на було б видобути якісний моноліт. Вацлав Йосипович пригадав, де саме. Розрахунок досвідченого каменяра випра­ вдався – моноліт видобули. Але ж треба було достави­ ти велетенську брилу до Мо­ скви! Вісім днів 80-тонний «камінець» долав 16-кіломе­ трову відстань від кар’єру до станції Горбаші. Його тран­ спортування мало чим від­ різнялося від часів спору­ дження пірамід Хеопса. Хіба що замість людей камінь по дерев’яних валках тягнули з десяток тракторів «ФордзонПутіловець». А потім на спе­ ціальній платформі, на якій під час першої світової війни перевозили підводні човни, камінь-гігант доставили в Москву. Викликали до столиці й Вацлава Длоугі. Під його технічним керівництвом ка­ менярі Житомирщини здій­ снили остаточну обробку блоків, їх поліровку. Вони ж встановлювали на місце пі­ дігнані блоки та плити. Після завершення будів­ ництва Мавзолею Длоугі за­ просили на роботу до Нарко­ мату будівельних матеріалів, потім – в управління будів­ ництвом Палацу Рад, пом­ пезна споруда якого мала зводитися за вказівкою Ста­ ліна на місці зруйнованого храму Хреста Спасителя... На заваді стала війна. По війні Вацлав Йоси­ пович з ентузіазмом вклю­ чається у спорудження го­ ловного корпусу МГУ. З першого до останнього дня будівництва Длоугі керу­ вав тут роботами, в яких застосовувався декоратив­ ний граніт. Йому тоді було вже майже 80 років... Про­ жив їх житомирський каме­ няр недарма. Цій скромній і простій людині можна подоброму позаздрити. По­ годьтеся, не кожному в жит­ ті пощастить залишити після себе такий яскравий слід: Мавзолей, мости і набереж­ ні в одному з найбільших міст світу, всесвітньо відо­ мий університет. Свого роду «кам’яні автографи» у Мо­ скві та Житомирі…

Георгій Мокрицький

В Житомире к прокладке трамвайной колеи приступили одновременно с Москвой  – в начале 1898 года. На тот мо­ мент трамвай ходил лишь в двух городах Российской им­ перии – в Киеве (с 1892 г.) и в Нижнем Новгороде (с 1896 г.) Строительство закончи­ лось к середине 1899 года, тор­ жественное открытие было назначено на 22 августа. По городу двигались всего 8 ва­ гонов со средней скоростью 10 км / час. Каждый вагон был рассчитан на 16 посадочных

мест внутри и на 6 стоячих – в мелькающим изящным ваго­ открытой части. Вот как пи­ нам своего трамвая… сала об этом газета «Волынь» Наряду со справедливы­ (август 1899 года): ми нареканиями публики на «Итак,  долгожданный неподатли­вость кондукто­ трамвай начал функциониро­ ров, отказывающихся оста­ вать, и те житоми­ навливать вагоны Обождите, в указываемых ряне, которые в барыня последние дни до­ пассажирами ме­ оденется нельзя напрягали стах, попадаются мускулы своих ног, курьезные требо­ и выйдет состязаясь в беге с вания. Вагон, дви­ трамваем и держа раскрытыми гавшийся по направлению к рты от изумления – надо ду­ вокзалу, был задержан на углу мать, скоро дадут себе отдых, Мещанской улицы какой-то когда привыкнут к быстро горничной. На предложение

Фото с архива Георгия Мокрицкого

Житомирские истории: состязание в беге с трамваем

Житомирский трамвай «моложе» московского на 4 месяца.

кондуктора садиться гор­ ничная ответила: «Обожди­ те, сейчас барыня оденется и выйдет». Другой случай про­ изошел на Киевской улице. На этот раз дама старалась за­ держать вагон чрез открытую в окне своего дома форточку. Кондуктор, торопясь доста­ вить пассажиров к поезду, не мог, конечно, выполнить это странное требование. Дама разобиделась и подала в управление трамвая формен­ ную жалобу…»

Геннадий Махорин


живая история

Газета Фонда Михаила Заславского http://zaslavskiy.com.ua

8

# 8  |  23 марта  Возрождение Житомира

«Інтелект – це найбільший капітал» Для Галини Шкатули, викладача Житомирського агротехнічного коледжу, найбільшою винагородою є успіхи її випускників «Мама мені розповідала, що батько дуже хотів, щоб я була вчителькою… По суті, я виконала його наказ. В цьо­ му величезну роль зіграли і мої викладачі з інтернату. Я пам’ятаю, як приїхали до нас вчителі з Полтави. А це Західна Україна, там «міси­ во» було, могли і вбити, і за­ різати, за те, що вони несли світло до людей. І моя перша

Галина Шкатула з учнями під час занять.

вчителька, Катерина Єщен­ ко, заклала підвалини такого ставлення до науки. Я нею дуже захопилася. Я згадую, як мене навча­ ли, і як я вчила. Не було ж комп’ютерних технологій. Був

один принцип – побудувати систему навчання так, аби тим, хто вчиться, було цікаво. Щоб вони брали участь в процесі навчання. Кажуть, що демо­ кратії не було, але це неправ­ да. Я, скільки себе пам’ятаю,

говорю українською мовою, і ніхто за це мене не принижу­ вав. І заняття були відкриті, і всесоюзні семінари, куди при­ їжджали таджики, грузини, які розуміли, що я говорю укра­ їнською зі своєї математики. Щось тоді було правильно, щось – ні. Але вчителі намага­ лися дати знання і дуже раділи, коли учень «переростав» вчи­ теля. Ми пишаємось наши­ ми випускниками: професо­ ром Михайлом Лемківським, який закінчив наш технікум і Василем Гуменюком, який є суддею Верховного Суду. Су­ часна молодь повинна зрозу­ міти одне: інтелект – це най­ більший капітал».

«Металл и музыка – то, чем я живу» Иван Карпов всю жизнь реставрировал органы и куранты

У меня и сейчас много за­ граничных приглашений, но хотелось бы делать куранты у нас, в Украине. Это ведь «Я воспитывался в детском своеобразный шедевр: там и доме в Прибалтике. Там же мне механика, и художественная дали русскую фамилию К��р­ ковка, и музыка. Процесс соз­ пов. Наши воспитатели всегда дания курантов весьма щепе­ пытались уловить, в каком на­ тильный. Нужно учесть ар­ правлении развивать талан­ хитектурные нюансы, стиль, ты детей. Если ребенок умеет особенности города, симво­ различать ноты – может быть лику. А еще персонажи ото­ музыкантом, цвета – художни­ бражают основную идею. ком. Я с пяти лет учил сольфед­ В самых сложных в Европе жио. Играл в военном оркестре часах – в Страсбургском со­ в Риге. Потом стал занимать­ боре можно увидеть четы­ ся реставрацией музыкальных ре периода жизни человека. инструментов – механических Замыкает шествие персона­ и электронных органов, куран­ жей Смерть, которая отбива­ тов. Дорабатывать и реставри­ ет часы посохом. В Пражских ровать башенные курантах – двенад­ часы – это очень цать апостолов. В Я давно тяжелый труд. В Санкт-Петербурге мечтаю Германии как-то в полдень стреляет сделать ус т а н а в л и в а л и пушка: пригревает куранты часы при 27 граду­ в Житомире солнце, нагревает сах мороза. Под­ фитиль и раздается ниматься к ним нужно было выстрел. В Москве уже 30 лет как минимум 70 ступенек. У работают часы в театре кукол меня было два помощника- им. Образцова. Я учил рабочих немца, так они не могли ра­ ухаживать за этими часами. ботать в таких условиях. А там Я даже начинал делать нужно было завести барабаны, проект курантов для Жито­ в механике все нужно учиты­ мира при мэре Фесенко. Та­ вать: вес, размер. Людей, кото­ кие часы были бы уместны в рые создают или реставрируют здании на перекрестке Ми­ куранты, даже называют «хра­ хайловской и Лятошинского. нителями времени». Мы уже продумывали эффек­

ты со светом, персона­ жей, которые вы­ двигались бы, подбирали музыку. Про­ ект был раз­ работан на 70%, но изза недостат­ ка финанси­ рования его «свернули».

Батько Святослава Васильчука (фото зліва) був членом ОУН, а йому самому довелося служити в радянській армії.

«Я себе ніколи не уявляв Павліком Морозовим» Святослав Васильчук принципово розмовляв тільки українською мовою

Тож завжди на рідній землі я розмовляв рідною українською мовою. А тоді ж російська була скрізь. І мене часто запитували: «Рід мій – козацький. Дід «Это Вы, наверное, с Запа­ Олексій Федорович та батько да, да? Интересно, откуда Карпо воювали у війську УНР конкретно?». Я кажу: «Так, під проводом Симона Пет­ так, з Заходу, з Любара». А люри. Батько служив з Воло­ вони: «Так что, Любар это димиром Сосюрою, а потім разве Запад?». А я: «Звісно, очолював Просвіту у своєму по відношенню до Жито­ селі. Пізніше став членом мира – це західний район». ОУН, і саме за це в 1945 році А один начальник, як почув був заарештований. Відбував мою українську, докоряє: каторжні роботи на Воркуті, «Это уже попахивает наци­ де й помер. У 18 років загинув онализмом!» А я все це на­ і мій старший брат Андрій – перед продумав і кажу: «Я вояк УПА. Загинули й двоє розмовляю державною мо­ моїх дядьків. вою Української От з такої я Радянської Соці­ В Києві родини. Після КГБ ходило алістичної Респу­ закінчення фа­ бліки! Так записа­ за мною культету журна­ но в Конституції!» назирці лістики я хотів Не було там тако­ залишитися в Києві, але КГБ го записано, та я знаю, що за мною ходило назирці. На­ більшість із посадовців її й віть на завод не можна було не читали зовсім. влаштуватися, в першу чергу В 1990 році я почепив у себе завжди запитували, як я оці­ на стіні жовто-блакитного нюю діяльність батька. Я ж прапора, розбудив дітей і кажу: розумів, що мені треба було «Ото, щоб ви знали, це прапор сказати, що батько сякий- української волі та незалеж­ такий, що він ворог народу і ності. Під цим прапором вою­ я його засуджую. Але мені со­ вала моя сім’я: мій батько, мої вість такого не дозволяла, бо брати, усі мої родичі, ваш пра­ Павліком Морозовим я себе дід». Після чого кожен з них не уявляв ніколи. підходив і цілував прапора».

«Цю сокиру тримала первісна людина» Володимир Нестерчук зібрав колекцію предметів часів кам’яного віку «У 60-70-ті роки, пра­ цюючи вчителем історії у школі в селі Кам’янка, я створив цілий стенд з пред­ метами часів кам’яного віку. Кілька експонатів ми з учня­ ми знайшли, коли були «на картоплі». Трактором орали й вибирали картоплю. Тоді ми

й натрапили на вироби, які відносяться до дуже давніх часів. Зокрема там були стату­ етка і кам’яне рубило. Рубило зроблене з простого каменю, а статуетка – з кольорового, ніби граніт. Біля того стенду я прово­ див уроки історії, коли тема була про первісних людей. Ось, наприклад, цю сокиру тримала волохата рука пер­ вісної людини. Діти дивилися на знаряддя, зроблені 20 ти­

сяч років тому і розуміли, що вже в кам’яному віці на місті нашого Житомира жили люди. Учні мали уявлення, що вже тоді були майстри: щоб зро­ бити сокиру, в камені кісткою «прокручувалась» дірка, тоді вставлялася палка. І цим зна­ ряддям можна було чи тварину вбити, чи гілку зрубати. Деякі знахідки я приносив у Житомирський краєзнав­ чий музей. Вчені у нас ще й розкопки проводили».

Телефон гарячої лінії проекту «Жива історія»: 42-06-08

Газета «Возрождение Житомира» Выходит каждый вторник Тираж 20 000 Свидетельство о регистрации: серия ЖТ №61/438Р от 26.01.2010 Учредитель: Житомирский городской благотворительный фонд развития громады Михаила Заславского

Адрес редакции-издателя: 10014, Житомир, ул. Пушкинская, 25 Телефон: (0412) 42-21-06 Главный редактор: Байша И.В. Заместитель главного редактора: Журба А.Г. Дизайн и верстка: Садковский Н.В. Друк ТОВ «Мега-Поліграф», 04073, Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14, тел: (044) 581-68-15, зам № 


Vozrozhdenie Zhitomira #8 vid 23/03/2010