Газета жива надія 83 2016

Page 1

«Бог з великої Своєї милості відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа» 1 Петр. 1:3

Січень - березень 2016 р.

Безкоштовна християнська газета

№83

Хто став посередником між святим Богом і грішною людиною?

1. Яке відношення людей до Бога і яке їхнє розуміння Божої істини?

«Бо сьогодні... народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» Євангелія від Луки, 2:11

Любі наші друзі, дорогі читачі!

Щиро вітаємо вас з головним святом усіх християн – Різдвом Ісуса Христа! Бажаємо вам, щоб справжнє Свято Різдва Христового перебувало у вашому домі та вашому серці! У ці святкові дні силою Господньої любові (заради Христа!) простімо усіх тих, хто вас образив. Благословіть ваших винуватців! Благословіть тих, хто стоїть при владі. Ваше прощення та благословення від усього серця – це ваша перемога, це шлях до свята вашої душі! Незважаючи на негаразди (які не варто нині рахувати), давайте щиренько подякуємо Богові за всі гаразди! Повірте: кожному з нас є за що дякувати Богу! Скільки раз милість Божа огортала нас і зберігала! Наша подяка Богові в ім’я Ісуса Христа – шлях до тріумфу Духа Святого у вашому домі. Рясного Господнього благословення бажаємо усім вам, миру, добра, любові, взаєморозуміння, здоров’я, натхнення, радості, віри та надії! Щиро та з любов’ю у Христі, редакція газети “Жива надія”, працівники радіопередачі “Жива надія”, Церква християн віри Євангельської Полтавщини та України

ЦІЛЬ НАРОДЖЕННЯ СПАСИТЕЛЯ

Проповідь та свідчення Леоніда Яковчука Як чудово, що ми маємо право на державному рівні святкувати євангельські події. Одна з них – це Різдво Ісуса Христа. В Новому Завіті (зокрема в перших розділах Євангелія від Луки і Єв. від Матвія) детально описані події, пов’язані з народженням Ісуса. В Євангелії від Матвія (1:21) написано, як Ангел дав повеління Йосипу уві сні щодо Марії, яка була заручена з ним: «І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів». Отже, Йосип наперед знав, яке ім’я він дасть народженому Дитяті. Ісус означає «Спаситель», бо Він спасе людей від їхніх гріхів. Багато людей хочуть, щоб Спаситель рятував їх від фізичних хвороб, визволив з проблем, звільнив від бідності, оберігав під час війни, зберіг їхні автомобілі від аварій. Це важливо, але чи є найголовнішим? Одного разу до Ісуса принесли спаралізовану людину, щоб Він її уздоровив, але Він найперше їй сказав: «Прощаються тобі гріхи твої!» (Мт. 9:2), а вже потім її уздоровив. Отже, ціль народження Ісуса – спасіння грішників від їхніх гріхів!

Читайте далі стор. 4

Повір в обітниці Слова Божого, і Бог виповнить твої сподівання! Свідчення Ірини Паращак, християнки з української діаспори в США

Восьмого листопада в нашій церкві відбулося чудове служіння: молитва благословення маленьких дітей. Ми з чоловіком так само принесли нашого новонародженого синочка до церкви. Для мене ця молитва є особливою та надзвичайною подією, тому що після всього пережитого під час моєї вагітності, я розумію, що якби не милість Божа, то цієї дитинки ми не мали б…

Читайте далі стор. 5

Скільки людей – стільки й думок. Кожна людина має свій індивідуальний погляд, своє розуміння, врешті – свою віру, яка хоча б у чомусь, а таки відрізняється від віри іншої людини. Але в цілому погляди людей на Бога можна розгрупувати на декілька. Перша група має розмиту уяву про Бога, або ж фактично не вірить в Його існування, або ж вважає Бога недосяжним, що Він десь далеко і не має жодного відношення до людей. «Бог высоко!» – саме такий висновок я почув від одного релігійного чоловіка. Частина членів цієї групи думає, що Бог взагалі не втручається в справи людей, інша ж частина вважає Бога суворим, Який тільки те й робить, що карає людей за найменші провини. Друга група людей віруючі, але вважає Бога приземленим, тобто таким, Який хіба що трохи кращий за них. Тобто Бог в їхній уяві Такий, з Яким можна бути за панібрата. Тому декотрі з цієї другої групи живуть легковажно, вважаючи, що Бог все одно вибачить усі їхні гріхи. Є третя група віруючих, члени якої мають відносно правильне розуміння Бога.

Читайте далі стор. 2

ГОСПОДНЯ МОЛИТВА

« ОТЧЕ НАШ »

Скільки людей, які вірують в Бога, зазначають, що вони не вміють молитися, або ж не знають молитов. Якої ж молитви варто навчитися і яка молитва найкраща? Варто зазначити, що найважливіша і найкраща та молитва, що вимовлена з вірою і від усього щирого серця. А відносно того, яку молитву треба знати, то згідно Нового Завіту християнинові, насамперед, важливо навчитися так званої молитви «Отче наш». Це найбільш відома і важлива молитва з Нового Завіту (Євангелії), бо саме такої молитви навчав Своїх учнів Ісус Христос (тому вона ще називається Господньою молитвою). Одного разу апостоли виявили своє прохання до Ісуса, щоб Він навчив їх молитися. Він же промовив до них: «Коли молитеся, говоріть: “Отче наш…”». Ця молитва записана у двох Євангеліях: від Матвія (6:9-13) і від Луки (11:2-4).

Читайте далі стор. 8


2 ст.

«ЖИВА НАДIЯ»

Cічень-березень 2016 р., №83

Хто став посередником між святим Богом і грішною людиною?

2. Спробуємо спершу пояснити, згідно Слова Божого, яке відношення має до людини саме Бог? Тому що власне ініціатива відносин людини з Богом була і є завжди за Ним. Багато століть людство по суті не могло зрозуміти Бога, тому Він, бачачи неспроможність людей щось змінити у своєму розвитку на краще, по Своїй любові і милосердю до них, виконав усе для того, щоб кожна людина могла не лише змінитися на краще, а й бути у вічності разом з Ним у Його блаженному Царстві. Саме тому Бог стався людиною, прийшовши на цю землю, народившись, як звичайна людина, в особі Ісуса Христа, щоб виконати декілька місій: а) донести нам вимоги Бога (показати Боже єство, Його сутність, природу, які б стали зрозумілими людям на їхньому рівні); б) заплатити за гріхи людей ціною жертви Ісуса Христа, Сина Божого.

3. Раніше люди шукали Бога через виконання певних вимог Бога згідно Закону Божого, даного людям через пророка Мойсея, який отримав цей закон безпосередньо від Самого Бога.

По суті всі люди будують певні відносини з Богом згідно вірувань свого народу. Інше питання: чи правильні ці відносини? Бог не перемінлива людина, щоб змінюватися і казати: то так, то інакше. Тому логічно припустити, що Бог повинен поставити Свої умови, які б були записані в одному першоджерелі. Тож з упевненістю можна сказати, що ці умови одні, які декілька тисячоліть тому були передані нам в Біблії – так званому П’ятикнижжі Мойсея (єврейською мовою – Торі). Бог мусив цей Свій Закон передати людям через якийсь певний народ, і цим народом стався Ізраїль. Сказати, що євреї чимось кращі за інших – тож ні. Ну так склалося історично. Напевно саме Авраам з усіх людей того часу був тим представником людства, який міг одразу послухатися наказу істинного Бога. А вже від Авраама пішов народ Ізраїлю, який, нажаль, не відрізнявся слухняністю Богу. Багато років носієм Божого Закону був саме Ізраїль, який мав і добру рису: провідники цього народу ретельно зберігали Святе Письмо – Біблію (євр. – ТАНАХ), щоб вона нарешті стала надбанням усіх людей.

4. Народження Спасителя. Коли ж настала повнота часу, то на землю прийшов Христос,

народившись чудесним чином від діви Марії. Пророцтво про народження Спасителя було записано в книзі пророка Ісаї (це одна з книг Старого Заповіту Біблії) за багато років до народження Ісуса: «Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить…» (Іс. 7:14). Коли народився Ісус, євангеліст Матвій записав цю подію, посилаючись саме на книгу пророка Ісаї: «А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог» (Мт. 1:22-23). Підтвердженням того, що євреї виявилися далеко не кращими за інші народи є те, як вони власне віднеслися до свого Месії – тобто Ісуса Христа. Це записав євангеліст Іоанн: «До своїх прийшов – і свої Його не прийняли» (Ін. 1:11). Євреї відкинули Месію в особі Ісуса Христа і залишилися в законі Мойсея, хоч і цей закон вони жахливо перекрутили, безжально доповнивши своїми людськими переданнями. Саме в цьому Ісус постійно звинувачував фарисеїв – провідників і вчителів закону Мойсея. Закон Мойсея був провідником до Ісуса Христа, до часу Його народження. Христос же показав, що релігійними постановами людство не може досягти істинного Бога і догодити вимогам Бога, насамперед, Його святості. Бог є святим. Бог – уособлення найвищої святості, Він Сам – Сама Святість. Ніхто з людей не може ніколи постати перед Його святістю, людина буде (образно кажучи) все одно брудною. Тому-то грішному людству потрібен був провідник, посередник між Святим Богом і грішною людиною, і цим посередником (заступником, первосвящеником) стався Ісус. Людині, яка шукає Бога, намагається хоч чимось догодити Йому, виконуючи певні церковні треби, варто зрозуміти, що Бога ніщо не задовольнить, крім жертви Ісуса Христа, Сина Божого. Саму по собі грішну людину Бог не може прийняти, потрібен посередник, Святий. Цей Святий – Ісус Христос! Образно кажучи, ви хочете прийти на прийом до високого начальника. Але він вас прийме лише за умови, якщо вас приведе до нього особа, яку дуже шанує цей начальник. Ніякі ваші дарунки чи здібності не можуть зворушити серце цього високого можновладця (бо у нього все є, і все, що у вас є, теж його власність, тобто ми нічого не можемо дати тому начальникові такого, щоб йому догодити, наші всі спроби в цьому напрямку марні). Він прийме вас лише за єдиної

умови, бо за вас просить посередник, якого він поважає найвищою повагою, якому він відписав усе своє багатство, якого він любить понад власне життя… Це Ісус. До цього часу люди вигадують різноманітні релігії, тобто придумують різні дарунки, щоб їх принести на прийом до Бога, складають чудернацькі релігійні ритуали, думаючи, що цим догоджають Богу. Навіть представники деяких течій християнства (не намагаючись зрозуміти цю просту істину посередництва виключно Ісуса Христа, Сина Божого) стали на релігійний шлях людських передань (подібно фарисеям), доповнюючи Євангеліє все новими правилами і обрядами. Свого часу євреї настільки були зашорені законом Мойсея, що навіть коли декотрі з них щиро увірували в Ісуса Христа, як єдиного посередника між святим Богом і грішною людиною, все одно казали, що потрібно обрізуватися і дотримуватися суботи, не їсти певної їжі (наприклад, свинини): «І дехто, прийшовши з Юдеї, навчав братів: Коли не обріжетеся, за звичаєм Мойсея, не можете спастися» (Дії Ап. 15:1). Ви напевно знаєте таких людей, що й нині так само стверджують цю ж позицію, за яку апостол Павло суворо картав християн з єврейського народу.

5. Час нової ери людства – Нового Завіту

Отже, через жертву Ісуса Христа святий Бог до людей не є далеко, і не десь високо (поза хмарами), а близько до кожного з нас. Більше того: Бог на всякому місці, де тільки людина схилить не тільки свої коліна, а своє серце перед Ним. Через жертву Ісуса Христа (лише по нашій вірі) грішна людина має запевнення від Бога, що її святий Бог прийме на аудієнцію. Саме таких людей Бог шукає нині, поклонників, які б поклонялися Богові в Дусі і Істині. «Но настанет время и настало уже, когда истинные поклонники будут поклоняться Отцу в духе и истине, ибо таких поклонников Отец ищет Себе». Ці слова записані в Євангелії від Іоанна (4:23) і належать Ісусу Христу. Зауважте, що цей час уже настав, і він сьогодні продовжується. Про який же дух говорить Христос? В якому дусі потрібно поклонятися Отцеві Небесному? В Дусі Ісуса Христа, про Якого розповідає Новий Завіт (друга частина Біблії). І згідно якої істини потрібно поклонятися Богові? Згідно Істини Слова Божого, переданого нам (знову ж таки) на сторінках Нового Завіту Господа нашого Ісуса Христа. Все дуже просто, і можливо настільки просто, що багато людей не ймуть цьому віри і

продовжують складати свої «талмуди», подібно євреям. «Все занадто підозріло просто, щоб виявилося правдою!» – чи не так міркують люди? І тому їм треба все значно ускладнити, вигадати якусь чергову хитромудру релігію, щоб в кінці кінців стало все таким незрозумілим, щоб навіть той, хто стоїть у витоках певної релігійної течії, нічого й сам не міг розібрати. Чи не такі релігії сьогодні в народах? А істина проста і вона одна – в Ісусі Христі. І ні в кому іншому! Нажаль, скільки щирих християн (не кажучи вже про інші східні релігії) звертаються за посередництвом до святих Божих: Марії, Петра, інших святих та Ангелів. Але й найвищий Ангел Божий свого часу докорив апостолу Іоанну, коли той намагався йому поклонитися: «І сказав він до мене: Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися!» (Одкровення Іоанна, 22:9). Також апостол Петро в цьому докорив щирого богомольця Корнилія, коли той намагався йому (тобто Петрові) поклонитися (Дії Ап. 10:26). Важко було зрозуміти євреям, вихованим з самого народження в законі Мойсея, що не потрібно вже корпіти над виконанням усіх постанов Старого Завіту, бо прийшов Новий Завіт, який скасував дію Старого. «Коли ж каже Новий Заповіт, то тим назвав перший старим. А що порохнявіє й старіє, те близьке до зотління» (Євр. 8:13). «Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити» (Євр. 10:9). Так само й нині є багато щирих богобійних людей, які перебувають в так званих батьківських традиціях, але й чути бояться, що цього всього можливо й не потрібно виконувати, бо є інші вимоги поклоніння Богові – згідно Євангелії, тобто Нового Завіту Господа нашого Ісуса Христа.

6. Отже, прийшов час Нового Завіту через найчудеснішу подію в історії планети Земля: народження Ісуса Христа! Якщо Бог став так близько до людини, що Сам стався людиною, то чи це зменшує святість Божу? Чи зменшує вимоги Бога до нашої святості й богобійного (тобто святого) життя? Ніяк не зменшує.

Навпаки Христос каже, щоб наша святість перевищила праведність фарисеїв: «Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!» (Мт. 5:20). Апостол Павло так само в своїх посланнях стверджує: «Пильнуйте про … святість, без якої ніхто не побачить Господа» (Євр. 12:14). Нехай ці слова будуть засторогою для тих, хто мовби й вірує в Ісуса Христа, але легковажить своєю вірою і живе, грішачи й догоджаючи своїм тілесним пожадливостям. Бог прощає, якщо ми каємося, але треба пам’ятати, що й покаяння – це Божий дар, а якщо Бог попустить, то людина, яка свавільно грішить, вже не зможе покаятися. А переступати межу смерті без покаяння перед святим Богом – це катастрофа на всю вічність.

7. Шановні читачі, дорогі християни! Тож

поміркуймо: до якої групи людей належите ви? Чи до тих, хто не має й не хоче мати жодних стосунків з Богом? Чи до тих, хто подеколи виконує певні релігійні треби, не вникаючи в Святе Письмо – себто Євангелію? Чи до тих, хто вважає себе прихильником релігії, яка відкидає посередництво Ісуса? Чи до тих, хто вважає себе християнином, але шукає посередництва і заступництва не лише в Ісуса, а й інших святих? На закінчення нагадаю слова ап. Павла з Нового Завіту: «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх» (1Тим. 2:5) Іншого немає! «І нема ні в кім іншім спасіння! Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії Ап. 4:12). Тож прийміть Ісуса Христа, як свого особистого Спасителя й Посередника, Того, Хто один заплатив за наші гріхи Своєю пречистою кров’ю. Лише жертву Ісуса приймає Отець! Прийме й нас по вірі в цю святу жертву. Отож, маючи саме таку віру, «приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать» (Євр. 4:16). Геннадій Андросов


Cічень-березень 2016 р., №83 Українська традиційна сім’я складається з чоловіка та жінки. Це слово «традиційна» останнім часом чомусь стало вимовлятися з якимось скрипом, мовби хтось хоче змусити нас думати, що це вже стало старим, а отже тим, що відживає. Чи це так насправді? На початку Біблії написано так: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Буття, 1:27). «І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю…». Ця традиція спочатку встановлена Богом і є незмінною на всі віки, доки буде існувати людство. «Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Людина!» (Буття, 5:2). Традиційний шлюб започатковується між одним чоловіком і однією жінкою. І це не просто людська традиція, це незмінна постанова Божа на всі віки. Це Заповідь Господня для людей: шлюб строго між чоловіком і жінкою. Більше того, Господь проти сучасної традиції, коли чоловік і жінка розривають свій шлюб (навіть без серйозної на те причини): «А Він (тобто Ісус Христос) відповів і сказав: «Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою? І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом, тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!» (Мт. 19:4-6). Зауважте, що й тут Христос наголошує, що саме чоловік пристане до жінки. Усі інші міркування щодо так званих «нетрадиційних» шлюбів є не просто

БОГ ОСМІЯНИЙ БУТИ НЕ МОЖЕ! ПЕРЕДМОВА: Ісус Христос явив грішним людям Свою велику любов і милосердя, через що у людей сформувалася стійка думка, що Бог досить лояльний до їхніх гріхів. Господь справді вельми довготерпеливий до людських переступів. Але кожному треба знати, що Бог любить грішника, але ненавидить гріх! Декотрі грішники усе життя ведуть зухвале й безбожне життя, нехтуючи Божим милосердям, користуючись Його благами й дарами, а Бог їх довготерпить: “А може ж вони-таки покаються?” Є люди (і навіть народи), які своїм гріховним життям переповнюють чаші Господнього довготерпіння. Ці чаші вміщають багато, але й вони не бездонні. Особливо сильно грішать ті люди, які своїми безумними вчинками і словами роблять зухвалі виклики Богу (це саме ті краплі, що переповнюють чаші Божого довготерпіння). У Псалмах записані такі слова: «Шануймо Сина Божого, щоб Він не розгнівався, і щоб нам не загинути в дорозі!» (Псалом 2:12) Нажаль, багато історично відомих людей часто забували, що не їм, а тільки Сину Божому, Ісусу Христу, дана найвища влада! Влада над життям і смертю! Вони не тільки вели грішне життя, а й поводилися зухвало, гордливо, вважаючи, що тільки вони – володарі свого

«ЖИВА НАДIЯ»

Традиційна сім’я... Яка вона?

збоченням, а ганебним порушенням Божих постанов і Заповідей. Ніщо й ніхто ніколи не замінить цінності традиційної сім’ї, шлюбу між чоловіком і жінкою. Україна відродиться, коли відродяться сімейні цінності, коли будуть пропагуватися здорові відносини в сім’ї саме між чоловіком і жінкою. Хто ж, як не християнські родини повинні подавати (і подають) у цьому здоровий приклад для усіх інших. «Якщо нема свого розуму, то чужим не проживеш» – саме так говорить народна мудрість. Дуже дивно, що українці, легко відкидаючи свої здорові традиції, беруть щось нове (переважно з західної культури), яке незрозуміле, дике, вульгарне по своїй суті і, крім шкоди, не приносить і не принесе нічого доброго ні для нас, ні для наших дітей. Хоч би взяти той самий кельтський звичай святкування

життя, сміючись з Бога і принижуючи своїми вчинками істинного Володаря життя. Усі ці безумці передчасно померли. У Біблії сказано: «Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може, що тільки людина посіє, те й пожне» (Галатів, 6:7). Нижче приведені достовірні випадки з життя декількох осіб (більшість яких досить відомі в історії), які не тільки рішуче відкинули Божу любов, а й зробили виклик Богові. 1. Актрису Норму Джин Мортенсон, відому у світі під ім’ям Мерелін Монро, під час презентації її шоу, відвідав усесвітньо відомий євангеліст Біллі Грем. Він сказав, що Дух Божий послав його проповідувати їй. Після цього звернення проповідника вона виставила його за двері, зробивши рішучу заяву: «Мені не потрібен твій Ісус!» Бог знав наперед все і через Свого слугу давав їй останній шанс покаятися. Всього тижнем пізніше її знайшли мертвою в її апартаментах. 2. Політик Бразилії Танкредо ді Амейдо Невес під час своєї президентської виборчої компанії публічно сказав: «Якщо я наберу 500.000 голосів своєї партії, то навіть сам Бог не зможе мене змістити з президентського поста!» Звичайно ж, він набрав ці голоси, але раптово захворів і усього за один день до президентської інавгурації помер. 3.

Бразильський

рок-му-

Хелловіну – диявольського шабашу, це слово взагалі не повинно з’являтись у лексиконі українців, але чомусь продовжує набирати популярності серед молоді. Те ж саме стосується й сім’ї. Відроджуймо свої сімейні цінності, українці здавна цінували шлюбом між одним чоловіком і однією жінкою. Це добра і благословенна Богом традиція. Якщо ми християни, то цінуймо тим, що навчає Євангелія та божественний вчитель Ісус Христос. Ще раз наголошую, що шлюб між одним чоловіком і однією жінкою – це навіть не церковна постанова, а встановлена одного разу Богом Заповідь для всіх людей. «Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог» (Євр. 13:4). Це в свою чергу означає, що Бог проти новітньої західної традиції спільного проживання чоловіка та жінки в не зареєстрованому

зикант, співак, поет (відомий під прізвищем Казуза) під час шоу в Ріо-де-Жанейро, затягнувшись цигаркою, шумно випустив дим у повітря і блюзнірські проголосив: «Бог, ось це тобі!» Через трохи часу, у 1990 році, у віці 32 років, він помер у тяжких мученнях від септичного шоку, викликаного через СНІД. 4. Інженер, який керував будівництвом усесвітньо відомого корабля «Титанік», після закінчення будівельних робіт, на запитання репортерів (наскільки безпечним буде його чудо – корабель?), зухвало відповів: «Тепер навіть сам Бог не зможе його потопити!» Напевно кожен знає, що трапилося з «не потопаючим» «Титаніком»... 5. Відомий співак Джон Лєнон на піку своєї популярності (у 1966 р.), під час інтерв’ю провідному американському журналу, сказав: «Християнство скоро вичерпає себе, воно просто зникне, я навіть не бажаю про це сперечатися. Я просто впевнений у цьому. Ісус був о’кей, але його ідеї були занадто простими. Сьогодні ми більш відомі, ніж Ісус!» Після того, як Лєнон оголосив, що гурт «Бітлз» більш відомий, ніж Ісус Христос, він трагічно загинув. Один психопат вистрілив у нього впритул шість разів. Примітно те, що вбивця зробив це з метою відібрати популярність Лєнона і прославитися на весь світ як вбивця знаменитого співака.

3 ст. (ні церквою, ні державою) шлюбі. Нажаль, багато сучасних законів у Європі (в Україні також) направлені на пільги і вигоду саме для того, щоб жити в незареєстрованому шлюбі і як не абсурдно звучить, саме матерям, що самотужки виховують дитину, вигідніше бути одиначкою, бо їй будуть виплачувати хоч якусь допомогу від держави, аніж вона матиме ще й безробітного чоловіка, в такому випадку вона втратить будьяку допомогу. Звичайно, хтось буде кивати й осуджувати недосконалу державну систему, нарікати на економічну кризу аби лише виправдати свій вчинок. Проте кожній сім’ї (і кожному з нас) в будь-якій ситуації і яких би то не було несприятливих обставинах все ж варто вибрати правильні орієнтири, вірний зразок для наслідування. Цим зразком є Слово Боже, передане нам на сторінках Біблії, зокрема в Новому Завіті Господа нашого Ісуса Христа. Або ж на противагу цьому ми виберемо інші (хибні) приклади та орієнтири, яких значно більше, ніж тих, що відповідають Істині. Є навіть такі орієнтири, які люди вибирають, щоб виправдати свої гріховні вчинки, для цього нагло прикриваються Словом Божим, але по суті перекручують його. Якщо орієнтуватися на сучасну людську мораль і моду, то сьогодні можна робити все – вас навіть ніхто не буде картати за це, але є Слово Боже, безкомпромісне й непорушне. І саме про це Слово Христос сказав так: «Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!» (Ін. 12:48). Тож нехай Слово Боже буде нам і нашим сім’ям виправданням, а не осудженням. Петро Українець

6. У 2005 році, в місті Кампінас (Бразилія), група молодих людей напідпитку приїхала додому до дівчини, щоб забрати її для подальших розваг. Мати цієї дівчини, сильно хвилюючись за неї, провела її до машини і, тримаючи дочку за руку, з трепетом сказала: «Дочка моя, їдь з Богом, і нехай Він тебе збереже», на що вона зухвало відповіла: «У нашій машині вже немає місця для Ісуса, хіба тільки Він залізе і поїде в багажнику...». Через декілька годин пізніше матері повідомили, що цей автомобіль потрапив у жахливу автокатастрофу, і всі загинули! Сам автомобіль був повністю знівечений, проте поліція повідомила, що, не дивлячись на те, що весь автомобіль знищений так, що навіть неможливо розпізнати його марку, багажник залишився абсолютно неушкодженим, що суперечить фізичним законам. Яке ж було загальне здивування, коли багажник легко відкрився, і в ньому виявили лоток яєць, і жодне з них не розбилося, і навіть не тріснуло! 7. Рок-співак з Австралії Бон Скотт в одній із своїх пісень у 1979 році співав: «Не зупиняй мене, я лечу вниз до кінця, по фрівей в пекло!» Вочевидь, цими словами він рішуче відмовлявся від Ісуса Христа і від Божої охорони. 19 лютого 1980 р., у 33-річному віці, у стані алкогольного сп’яніння, у власному авто, він помер, захлинувшись власною блювотою!

8. Журналістка і танцівниця з Ямайки Христина Хевітт привселюдно сказала: «Біблія є найгіршою книжкою, коли-небудь написаною!» Незабаром, у червні 2006 року, її тіло знайшли згорілим до невпізнання у власному автомобілі. ПІСЛЯМОВА: Дорогий читачу, задай собі запитання: якщо ці всі випадки не випадковість, а закономірний фінал? І сьогодні багато людей так само, як і згадані вище особи, ведуть безбожне життя і легковажать ним, навіть з погордою заявляють, що їм все одно, скільки років вони проживуть, навіть якщо вони й помруть, то їм до того байдуже. Вони мовби сміються в обличчя смерті, але по суті, сміючись над смертю, вони не розуміють тієї трагічної участі, що чекає нерозкаяного грішника за межею його смерті. Страшна не смерть, а те, що чекає грішника за її межею! Усім сучасним безумцям хочеться сказати ще раз: «Протверезіться і покайтеся! Для чого вам помирати не в свій час? Адже Бог осміяний бути не може!» Історичні особистості живуть і помирають, через деякий час нові покоління забувають їхні імена. Лише один Ісус Христос помер, воскрес і живий сьогодні! Ніхто й ніщо не може применшити Божу славу і велич! І ми цілком приймаємо Його повноправну владу над нашим життям – для нашого ж блага.


4 ст. (Закінчення, початок на стор. 1)

Гріх і його наслідки – це найбільша катастрофа людства

Саме гріх заважав людині жити повноцінно. Зроблений гріх породив його наслідок: смерть (Як. 1:15, Рим. 6:23). Гріх приводить людину до вічної катастрофи – вічних пекельних мук, місця вічного відділення від Бога. Так стверджує Біблія, і це не жарти, і не чергова релігія. Якщо котра людина не вірить в це, її положення стосовно гріха не зміниться. Наприклад, якщо я не повірю, що, з’ївши мухомори, не отруюсь, це аж ніяк не зробить мухомори їстівними грибами.

«Я – НЕ ГРІШНИЙ!»

Дехто каже, що він не грішний, або ж не такий грішник, як інші люди. Але насправді гріх від першої людини Адама по спадковості передався до усіх наступних поколінь людей: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Рим. 5:12). Як часто батькам доводиться бачити, як їхні маленькі діти (яких вони аж ніяк не вчили чомусь поганому) можуть сказати неправду, можуть сердитися, гніватися, ображатися. Це прабатьківський гріх і всі інші – також.

ЯКИЙ ПОРЯТУНОК?

«Бо заплата за гріх смерть…» – саме так стверджує перша частина вірша з послання ап. Павла до Римлян (6:23). Згідно справедливості Божої кожна людина через гріх приречена на погибель – тобто на вічні муки, місце, призначене для диявола і всіх, хто служив йому і був відданий гріху та неправді (Одкр.20:15, 21:8). Бог любить Своє занепале творіння і тому зробив все належне для нашого спасіння від пекельних мук. Вирішенням нашої проблеми у цьому найважливішому питанні життя стався Ісус. Він був єдиний без жодного гріха, і Він взяв на Себе наші гріхи, заплату за них прийнявши на хресті, таким чином

« ЖИВА НАДIЯ »

задовольнивши справедливість Божу. Тому перед кожним, хто повірить в Ісуса, визнає себе грішником і (відповідно цього визнання) покається у своїх гріхах, відкриваються двері спасіння, вільний вхід до Царства Божого. Ісус, втілившись у людське тіло, повністю виконав покладену на Нього земну місію, тому, хоч заплата за гріх смерть, але «дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» Саме таке закінчення другої частини вищезгаданого біблійного вірша (Рим. 6:23). Як раніше, так і сьогодні Ісус Христос рятує грішників, які приходять в покаянні до Нього. Слава Йому за це!

МОЄ ЖИТТЯ

Я сердечно вдячний Богу за те, що народився і виховувався в християнській родині. Нас, дітей, у батьків є чотирнадцять, я – третій. Звичайно, моїм батькам потрібно було багато працювати, недосипати, щоб одягати, годувати, навчати та виховувати кожного з нас. За це ми дуже вдячні батькам, а найголовніше – ми вдячні їм за їхні молитви за нас та їхні євангельські настанови для нас. Виховання дітей згідно вчення Ісуса Христа – це найкраще, що можуть дати батьки своїм дітям! Наші батьки привчали нас жити не по традиціях цього світу (як усі живуть), а по Божих Заповідях. Вони змалку читали нам Біблію, ми разом з ними ходили до церкви. Пригадую, як мама куховарила (а готувати їжі треба було багато) і одночасно розповідала нам біблійні історії. Батьки навчали нас перемагати зло добром. Бувало, я не слухався маму, і коли вона мене карала за непослух, то не зі зла, а з любов’ю. Вона мені говорила, що буде завжди любити мене і турбуватиметься за мене... Коли я закінчив «на відмінно» автотранспортний технікум, тато хотів, щоб я продовжив навчання в університеті, та у мене вже було інше бажання – більш важливіше.

МІЙ ШЛЯХ ДО БОГА

Свідчення Олександра Шевчука, м. Хмельницький. Тел. 096-375-16-87

Віхи мого життя

Зараз мені 41 рік. Народився на Вінниччині. З нашої родини лише моя бабця вірила в Бога. Саме її наставляння поклали в моє серце думку, що Бог існує. Вона навчала мене, як при важких обставинах життя просити помочі у Бога в молитві. Я бачив, яку біду і горе приносить в родини “зелений змій”, тому дав собі слово, що не буду вживати алкоголь, але в училищі я почав потроху випивати і став курити. Хоч я піклувався про своє

Cічень-березень 2016 р., №83

Родина Яковчуків, Володимира і Віри, с. Біла Криниця, Рівненщина

На той час у Сумській області проживав мій старший брат, де він проповідував про живого Бога. Я був у нього в гостях і помітив, що на сході України (на відміну від її західного регіону, де ми жили) дуже мало глибоко віруючих християн. Дивлячись на це, я відчув серцем, що моє покликання їхати туди і допомагати людям пізнавати живого Бога в особі Ісуса Христа. Відтоді пройшло вже десять років. Про ці роки я хочу написати рядками такого вірша: «Я в жизни никогда не пожалею, Что этот путь от юности избрал, И даже чрез года сказать сумею Те строки, что вначале написал: Какое счастье быть миссионером, Какая радость наполняет грудь, За то, что Сам Господь доверил Мне совершать священный труд!» На сьогодні вже троє моїх рідних братів проживають і трудяться християнськими місіонерами в Сумській області, а ще один – в Запорізькій.

здоров’я, займався спортом. Але обставини мого життя складалися не так, як би мені того хотілося. Я також захоплювався музикою, навчився грати на гітарі. У мене було багато друзів. Але настала полоса розчарувань: друзі зраджували; те, чим я займався (спорт, музика), не приносило очікуваного задоволення моїй душі. Був такий момент, що я відчув таку порожнечу, мені здавалося, що моє життя зайшло в глухий кут. Я мав певні плани і мрії, які не здійснилися. Після закінчення училища цивільної авіації я планував їхати в Росію, в Ачинськ, продовжувати навчання, щоб потім поїхати на Далекий Схід, де мій дядько планував мене влаштувати на гарну роботу по обслуговуванню літаків. Напередодні екзаменів я отримав значну травму ноги, мене поклали до лікарні, через що я не поїхав до Росії. Саме на лікарняному ліжку я вперше почув проповідь Євангелії, хоч тоді тому не придав значення. Вже коли я одружився, ми сиділи з тестем і я згадав, як лежав в лікарні з хворою ногою і до нас прийшли віруючі і проповідували Євангелію, саме вони посіяли в моє серце Слово Боже. Яке ж було моє здивування, коли тесть сказав, що саме він тоді привів тих проповідників в лікарню. Отак Бог вів. Слава Йому! Але тоді я не бачив провидіння Божого, а бачив лише свої невдачі. Хоч був момент в моєму житті, що на полосі своїх невдач, не усвідомлюючи до кінця (того, що роблю), я став говорити з Богом, плакався, що я такий нещасливий. «Боже, зроби мене щасливим!» – просив. Але до щастя ще було далеко, навпаки, обставини мого життя ускладнювалися. Мене направили від військкомату до автошколи. За три тижні до здачі екзаменів я приїхав додому, ми з друзями випили і пішли на дискотеку. І так сталося, що я вступився за свого товариша, і, нажаль, мене сильно побили, зокрема я отримав щонайменше вісім ударів по голові, що в подальшому негативно позначилося на моєму здоров’ї. Я не був слабаком,

Леонід Яковчук з сім’єю (дружина Юля, сини: Максим і Тімур)

Я знаю, що наші батьки вельми задоволені від того, що привели усіх нас ще в дитинстві до Ісуса. Багато наших ровесників не вірять, що можна прожити так, щоб ніколи не вживати спиртного, не палити сигарет, не вживати лайливих слів, не чинити інших гріхів. Так, без Бога ніяк, але з Ісусом Христом святе життя – це звичайне життя і без перебільшення – Боже благословення. Лише Христос дає нам сили жити побожним життям! Нехай кожен звернеться до Ісуса Христа, і Він прийме кожного, хто звертається до Нього усім своїм серцем, бо лише Господь-Спаситель – порятунок від гріхів. Леонід Яковчук, Сумщина

але саме мені з усіх довелося так постраждати. «Чому так все стається в моєму житті?» – знову виникали у мене запитання. Я думав, що все минеться, голова перестане боліти, але відчував все більшу слабкість. Я не звернувся до лікаря, бо боявся, що не здам екзамени і також будуть проблеми з моєю службою в армії. Я здав на права, потім таки звернувся до лікаря, мені поставили діагноз: судинна дистонія. Не зважаючи на це, я переконав лікаря під час проходження медичної комісії, щоб мене визнали гідним до служби в армії. Батьки вже зробили мені проводи в армію, як же я заявлю, що мене забракували?! Сьогодні деякі призовники платять чималі кошти, аби відкупитися від служби в армії, я ж заплатив лікарям немалі на той час для мене гроші, щоб мені видали правильну довідку і взяли на службу. Я вірив, що в армії все зміниться на краще. Але там навантаження збільшилося і у мене почалися проблеми: часто йшла носом кров, були сильні головні болі. Я планував в армії покинути паління цигарок. Але навпаки, я став ще більше курити. Я був у відчаї. А тут ще мені розповіли трагічну історію, що сталася в нашій частині з одним солдатом, який мав подібну хворобу: при навантаженні, під час бігу, він просто впав і помер. Я злякався. Що робити? Але у Бога були плани на мою службу в армії, саме там я зустрівся з віруючим християнином Валерієм Шмідтом. Він роздавав Нові Завіти невеличкого формату і я попросив у нього цю книжечку, бо я шукав шляхи для оздоровлення, і хтось мені казав, що у Псалтирі надруковані такі молитви, які треба повторювати, щоб оздоровитися. Я читав Псалтир, але мені важко було щось там зрозуміти. Хоч зазначу, що я розумів, що це не проста книга, а від Бога. Та гріх є гріх. Там було декілька чистих сторінок, а папір такий тоненький, і я вирвав ті листки і скрутив цигарку. Через декілька затяжок у мене дуже сильно закалатало серце, на мене напав (Продовження на стор. 6)


Cічень-березень 2016 р., №83 (Закінчення, початок на стор. 1)

Повір в обітниці Слова Божого, і Бог виповнить твої сподівання!

СВІДЧЕННЯ ІРИНИ ПАРАЩАК На початку моєї вагітності лікарі у мене виявили кісту, яка швидко збільшувалася в розмірах. До 14-го тижня вагітності кіста збільшилася до 16 см. Оскільки це заважало росту й розвитку дитини, лікарка призначила мені операцію. Одразу вона повідомила, що при такому хірургічному втручанні пацієнти мають великий ризик втратити дитину. Ця новина миттєво приголомшила мене. За мене молилися рідні (мій чоловік, батьки, бабусі, дідусь), але я розуміла, що ніхто не може мені реально допомогти. Відчай охопив мене. Та у своєму безсиллі зі сльозами на очах я звернулася в благанні до свого Господа й Спасителя: «Боже, я дякую Тобі за все, що Ти мені даєш. Не знаю чому я це маю пройти, але я не буду нарікати і що б надалі не трапилося, буду Тебе славити і вірити, що Ти мені допоможеш!» Тоді я відкрила Біблію і сказала: «Господи, проговори до мене через Своє Слово!» Я – християнка і вірю, що в Біблії записані найвірніші пророчі слова, звернені до кожної людини. Вже не раз Бог раніше говорив до мене через обітниці Свого Слова, я вірила, що Дух Святий промовить до мене й цього разу, коли моє серце було настільки розбитим. І мені відкрилося місце зі Святого Письма, Псалом 36й: «Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй! Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання! На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить…». Я беззаперечно вірила, що це до мене говорить Господь, тому молитовно сказала: «Господи, я вірю, що Ти виповниш бажання мого серця і ця дитинка буде жити!» Я виписала цей біблійний віршик на великий аркуш, причепила його на стіну, щоб кожен день читати. Я просто вхопилася за цю Божу обітницю і вірила, що Бог мені допоможе. Наступного тижня почалася підготовка до операції. Я повинна

...................................СПОГАДИ

ЗАРАДИ ЛЮБОВІ ДО ХРИСТА

Дапоццо провів вісім років у німецькому концентраційному таборі. Ось як розповідає він про жахливі 1937-1945 роки: «Будучи досить міцної статури, я важив тоді сорок п’ять кілограмів. На всьому тілі у мене рясніли смуги від ударів. Моя права рука була зламана, і вже більше ніколи я не володів нею досконало. У надвечір’я Христового Різдва 1943 року мене викликали до коменданта. Я з’явився перед ним босим, із голим торсом. Комендант стояв біля стола з розкішними наїдками. Я, що вмирав від голоду, мусив споглядати цю королівську вечерю. Шаленими зусиллями я переборював спокусу зненавидіти коменданта. Наприкінці вечері ад’ютант приніс каву і маленькі тістечка. Здавалося, коменданту цей делікатес був добре

« ЖИВА НАДIЯ »

була пройти ряд тестів та перевірок. Медсестра, яка мене перевіряла, одразу не могла повірити, що я маю таку велику кісту. Тоді вона мене запитала, чи я маю ще дітей? Так, відповіла я, маю хлопчика і дівчинку. Тоді вона мене запитала, чи я знаю, кого очікую зараз? «Ні, ще не знаю…». На що вона сказала: «Ну то й добре, що ти не знаєш». Цими словами вона дала мені зрозуміти, що якщо я втрачу цю дитину, то мені буде легше перенести це горе, не знаючи кого ми чекаємо. Потім я мала консультацію з анестезіологом. На моє запитання, який шанс, що дитина буде жити, лікарка відповіла так: «Ми хочемо зберегти твоє дитя, хочемо, щоб дитина жила, але це не в наших руках». Заливаючись слізьми, я їхала додому, взивала до Бога, щоб Він врятував моє дитя. Вдома я знову відкрила Біблію і мені відкрився Псалом 21-й, коли Давид взивав до Бога за поміччю. Він так само переживав відчай, вороги оточили його звідусіль, але Давид кликав до Бога в тісноті і скорботі. Він обіцяв, що прославить Господа в багатолюдному зібранні, якщо Бог за нього заступиться. Тоді я сказала: «Господи, вступися Ти і збережи мою дитину, я також, як Давид, прославлю Тебе серед зібрання святих Твоїх, я буду свідчити, що Ти для мене вчинив! І я вірю, що це дитя буде служити для Тебе, збережи його для слави Своєї, Боже!» Після цього, я вірю, що Бог взяв все під Свій контроль. Недільного вечора мені зателефонувала лікарка. Я не розуміла, чому вона телефонує мені у свій вихідний день і думає про мене. Вона повідомила, що відміняє призначену операцію, тому що таким методом, яким вони планували її робити, можлива більша вірогідність шкоди дитині. Вона направила мене до іншого лікаря, який може зробити цю ж операцію під мікроскопом з мінімальним втручанням. Мій чоловік саме повернувся літаком додому (у нього така робота, що потрібно часто літати по різних штатах Америки). Ми разом пішли до цього лікаря на консультацію. Я запитала, який шанс, що дитина буде жити? Він відповів, що це лише зародок і нам турбуватися

відомий. Глянувши на мене, він сказав: — Дапоццо, ваша дружина — чудова господиня! Я не зрозумів натяку. Комендант пояснив: — Упродовж усіх цих років ваша дружина присилає для вас тістечка, які завжди мені надзвичайно смакують. Спокуса ненависті в цю мить була особливо настирливою. Моя дружина і четверо дітей відмовлялися від свого мізерного раціону муки, масла і цукру, щоби спекти для мене тістечка, а цей чоловік пожирав їх! Я попросив дозволити мені хоч понюхати печиво, щоб згадати запах дому. Проте комендант відмовив і вигукнув: — Іди геть! Після війни я натрапив на слід цього коменданта, який змінив прізвище і намагався жити ніким не помічений. У 1953 році я з одним моїм товаришем завітав до нього. Він не впізнав мене, я відрекомендувався: — Я номер 17531.

5 ст.

не варто. При цих його словах Сім’я Паращаків, Руслана та я чітко зрозуміла, що він не Ірини, вітає читачів газети “Жива може робити мені операцію, надія” з Різдвом Христовим! якщо при терміні 15 тижнів вагітності це для нього ще навіть не дитина, я не можу йому довірити життя моєї дитинки. Наступного дня ми з чоловіком прийшли до лікарні, дійшли лише до ліфта, далі йти я не змогла. У мене з’явилися страшні болі, мене відразу привезли до кімнати невідкладної допомоги. Лікарі метушилися і не знали, що робити. Після наради вони сказали, що їм дуже рідко доводиться робити подібні операції на вагітних жінках, для них це був би гарний досвід, але це було б несправедливо по відношенню до нас. Я розуміла, що знаходжуся в одній із найкращих клінік світу, але мені ніколи ще не доводилося бачити таких розгублених лікарів, які не знали, що зі мною робити. Через увесь свій біль я лише взивала: «О, Господи, прошу тільки Тоді я вже вірила, що все буде добре. У розумі я сказала: «Ісусе, тільки Ти одне: збережи мою дитину!» Потім мене відвезли на УЗД, де будь зі мною». Після цього я втратила виявили причину мого болю, там я свідомість. Операція пройшла успішно. І зовсім дізналася, що чекаю хлопчика. Це мені дало підбадьорення: «Я знаю, що не вплинула на нашого синочка. Він народився повністю здоровим ми чекаємо сина, і він буде жити!» Потім лікарка повідомила, що мені з вагою понад 4 кг! Я відчула себе потрібно негайно робити операцію, найщасливішою мамою на світі. Я вірю і знаю, що над цим усім але вони почекають до вечора, доки приїде найдосвідченіший лікар із була рука Божа. Господь послав у 30-річним досвідом подібної праці. Він найкритичніший час богобоязливого лікаря, щоб Бог міг його руками зробить операцію під мікроскопом. Нарешті настав час операції. Мене створити мені таке чудо. Наш синочок привезли до операційної кімнати, лікар ще маленький, але для нас є великим сказав: «Не хвилюйся, все буде добре, благословенням. Щодня я дивлюся на твоя дитина буде жити, я буду дуже нього і дякую Бога за Його милість до обережним, ти тільки не хвилюйся». мене, до моєї сім’ї. Я хочу, щоб надалі моя сім’я, мій Мій чоловік мусив мене залишити, щоб очікувати в прийомній кімнаті, дім, служили для Бога, пізнали Його перед цим він сказав: «Нехай Бог тебе любов, щоб ніколи не забували благословить, а я буду молитися за дякувати Богові за всі Його милості і тебе». Лікар підвів голову і сказав: доброту. Через цю «долину смертної «Ми всі цього потребуємо». пройдену з Божою Лежачи на операційному столі, я темряви», побачила, як лікар підсунув стільчик допомогою, я зрозуміла, яку реальну до столу, сів на нього, схилив голову. силу має Слово Боже, як Він продовжує Я одразу не могла повірити своїм говорити до нас через Своє Слово і очам: «Невже він молиться за мене?» робить реальні чудеса в наш час. Пригадуєте Різдво 1943 року? Комендант зіщулився від страху. — Ви прийшли, щоб помститися? — запитав він глухим голосом. Замість відповіді я розгорнув великий пакунок, у якому було повно цих чудових тістечок. Я попросив дружину колишнього коменданта зварити каву. Потім ми їли тістечка і пили каву всі четверо. Ми дивилися одне на одного. Із слізьми на очах комендант запитав: — Але чому ви простили мені? Я відповів: — Заради любові до Христа...»

Ми не можемо посправжньому любити Бога,

якщо не любимо тих, з ким разом долаємо земний шлях!


6 ст. У ЧОМУ Ж СЕНС НАШОГО ЖИТТЯ ?

Віталій Савчук, директор Рівненського ЦППК працівників органів державної влади Тел. 050-337-95-92

Кожна людина, рано чи пізно, усвідомлюючи скінченність земного життя, задає собі запитання: «У чому ж його сенс?» Роками я шукав відповіді на це запитання і не знаходив, бо не там шукав. Я закохувався, одружився, намагався здобути освіту і зробити кар’єру, прагнув розбагатіти, бажав самовизначення і влади, заповнював життя тілесними втіхами і насолодами, шукав щастя в різноманітних захопленнях, навіть жертвував тілесними пристрастями, щоб бути здоровим і подовш прожити, навішував на себе ланцюги релігійної самодисципліни. Проте моя душа попри це відчувала порожнечу і невдоволеність, і чим більше я прагнув заповнити свою душу тим, що пропонує цей гріховний світ, тим більше

«ЖИВА НАДIЯ» відчував, що ця душевна порожнеча збільшується. І лише переживши до двох десятків хвороб, гостро відчувши біль і страждання, я зрозумів, що порожнеча моєї душі по праву належить Богу. Від нашого народження ми носимо в собі природжену тугу за Ним, ніхто й ніщо інше не може зайняти місце Бога в нашому серці. Скажу щиро і відверто, багато років я вважав себе християнином, але насправді був лише релігійним безбожником. Апостол Іоанн записав так: «Кожен, хто переступає вчення Христове (тобто Біблію) і не перебуває в Ньому (не читає, не слухає, не виконує), той Бога не має (той – безбожник)» (2 Ін. 1:9). То я був саме таким, я навіть не знав, у чому ж зміст вчення Ісуса Христа, бо зовсім не цікавився Біблією. Моя душа була засмічена гріхом, забруднена користолюбством, наповнена гордощами і лицемірством. Томуто по милості Своїй Ісус Христос допустив в моє життя хвороби і випробовування, щоб нарешті я схаменувся і відвів свій погляд від земних речей і подумав про вічність. Коли я став тяжко хворіти, то протягом тривалого часу не розумів причини хвороби, в моєму розумі і серці панував лише страх. Я схуднув майже на 30 кг, моє тіло було дуже немічним, шкіра мала жовтий колір. Я дійшов до брам смерті і мені було дуже страшно помирати. Якби помер у той час, то моя душа пішла б на вічні пекельні страждання і муки, без можливості виправити цю ситуацію, оскільки спасіння людина може надбати лише за час земного життя. Про це переконливо стверджує Господь Ісус Христос, роз-

(Закінчення, початок на стор. 4)

такий страх, що я викинув ті цигарки і побіг в посадку, став молитися і просити у Бога прощення за цей гріх. Потім побіг до Валерія, розповів йому про це. Він заспокоїв мене, потім ми ще довго бесідували про Бога. Після того пройшло декілька місяців, я все покладався на свої сили і шукав шляхи оздоровлення так, як зазвичай люди шукають. Зокрема я приїхав у відпустку і попросив батька, щоб відвіз мене до бабкишептухи. Після відвідин цієї ворожки, мені краще не стало, а навпаки: я буквально фізично відчував, як за моєю спиною мовби хтось стоїть – страшний і чорний. Я побачив, що роблю багато таких речей, за які моя совість мене картала, але я не міг нічого зробити, щоб так не робити. Все збилося докупи. Як знайти відповідь і вихід?

Моє покаяння

Мене перевели на нове місце служби і наші ліжка з християнином Валерієм опинилися майже поряд. Я тому тоді значення не придавав, але для Бога все має значення. Підсвідомо я розумів, що мені треба шукати Бога, бо я не міг далі так жити. Одного разу, після того, як в казармі всі полягали спати, я попросив Валєру розказати мені про живого Бога (так, як він Його знає). Він вислухав мої проблеми, потім розповів мені про любов Божу, явлену людям в

повідаючи реальну історію про багача і бідного Лазаря (Єв. від Луки, 16:19-31). Сьогодні я переконаний, що майже всі недуги нашого тіла пов’язані з нашим духовним станом, дуже часто наші болячки – наслідок наших гріхів, недобрих думок, лайливих слів і грішних справ. Я рясно пожинав те, що тривалий час сіяв раніше. До цих випробовувань в моєму житті додалося ще й те, що злодії обікрали нашу квартиру. Мої рідні, друзі, знайомі (як пізніше мені зізналися) вважали, що мої дні на цьому світі пораховані. Проте людські думки – не Господні думки. Можливо комусь здасться дивним, але саме в моїй немочі я зрозумів любов Господню до себе, побачив Божу милість до мене в тім, що був тяжко хворий. Ще повніше я осягнув Божу любов, коли Він врятував від смерті нашого старшого сина. Я тепер не перестаю дякувати моєму Господу за пережиті випробовування і страждання, що привели мене до пізнання Божої істини, розуміння сенсу нашого життя на цій землі. Настав момент в моєму житті, коли я нарешті зрозумів, що пізнаю радість і щастя, якщо буду жити згідно з волею мого Небесного Отця. Тобто, ми маємо стати такими, якими нас задумав і створив від початку Господь. Пам’ятаймо, що Він бачить кожен наш крок, чує кожне наше слово, знає кожну нашу думку і у визначений Ним день справедливо оцінить усе наше життя. Любі друзі! Чи можете ви ощасливити якусь людину без її бажання на це? Зрозуміло, що ні. Так і люблячий Бог не може допомогти нам порятувати нас, без нашої участі, без наших прагнення і бажання

Ісусі Христі. Виявляється, усі мої проблеми через мої гріхи, які треба в молитві покаяння з вірою принести до ніг Ісуса. Саме Ісус Христос дасть вирішення моїх проблем і покаже нову дорогу до щастя, про яке я так мріяв і не міг осягнути. Я внутрішньо побачив причину моїх невдач і погодився, що я грішник. Мовби у сповільненому фільмі я побачив свої гріхи. Зрозумів, що причина (корінь проблеми) в мені самому, а не в інших людях чи обставинах. Винуватий не той хлопець, що мене побив, винуватий не хтось, а я сам. Що цікаво, ми досить голосно спілкувалися, але ніхто нам не пошкодив, мовби ніхто нас не чув. Зазначу, що важливо кожній людині, яка шукає Бога, звернутися своїми словами до Нього, визнати свої гріхи і попросити прощення в Отця Небесного в ім’я Ісуса Христа. Саме це я тоді й зробив. І сталося диво: я одразу миттєво відчув полегшення в своїй душі, відчув внутрішню радість. Я розумів, що це не від мене, а від невидимого Бога. У ту ніч я прекрасно спав, вперше за багато останніх ночей, коли мене часто мучили кошмари. Я встав рано, ще до загального підйому, розуміючи, що моє життя вже не може йти в старому руслі. Тепер все буде новим. Одразу я покинув палити. Хоч тричі ще снилося, як уві сні курю, я в жаху прокидався і радів, що то був тільки сон. Я став підряд

Cічень-березень 2016 р., №83

змінитися, народитися згори, стати новим творінням в Ісусі Христі. Я переконався в цьому на власному досвіді. Коли Господь ніжно торкався до мого зболеного серця, то я не відкинув Божий заклик, а відповідав на це, слухав Його голос, слухав голос своєї душі, вивчав Біблію і практикував її в своєму повсякденному житті. Християнський мислитель Григорій Сковорода сказав такі слова: «Коли серце людини віддаляється від Біблії, то воно миттєво поринає в заняття підлі, непристойні високому роду його, і шанує, величає, боготворить огидне, нікчемне, марнотне». А Сам Господь Ісус Христос закликає нас: «Дослідіть-но Писання, бо ви хочете через них одержати життя вічне, – вони ж свідчать про Мене» (Ів.5:39). «Наблизьтесь до Бога – і Він наблизиться до вас!» (Як. 4:8). Так сталося і в моєму житті. Віра в Бога набувається від слухання Слова Христового (Рим.10:17). Ось єдиний спосіб одержання віри в Господа! Слухаючи Слово Боже, в моє серце від Господа прийшла віра на те, що я ще не помру, і що Бог зцілить моє тіло, оскільки Він є всемогутній і всесильний, милосердний і багатомилостивий. Через певний час Святий Бог, Творець людини, всього видимого і невидимого, зцілив моє тіло від усіх хвороб, повернув мені втрачену вагу тіла. Але найголовніше, що Він також зцілив мою душу від таких гріхів, як гордощі, заздрощі, грошолюбство, користолюбство, злоба, ненависть, лицемірство, лукавство, позбавив мене страху смерті, дарував мені повноту радості земного життя і спасіння моїй безсмертній душі. Слава, хвала, подяка, честь і

читати Новий Завіт, і Слово Боже вже говорило до мене, воно стало живим, хоч раніше я нічого не розумів. Я пережив духовне відродження. Якщо раніше я ледь піднімався по команді днювального, то тепер за п’ятнадцять хвилин до підйому я прокидався і йшов молитися. Ще в армії я почав свідчити іншим військовослужбовцям про живого Бога, а також прийняв водне хрещення в сусідній від нашої частини церкві (я служив у Нікополі). Я також просив Бога про зцілення. Час від часу у мене кров йшла носом, але у мене вже не було страху смерті. Я навчався не турбуватися про свою проблему, а довірятися Богу, і Він поступово провадив мене новим шляхом віри. І потім болі пройшли і кров вже не йшла. Слава Богу!

Моє одруження

Я повернувся з армії додому. Звичайно, як усі нормальні молоді люди, я хотів мати супутницю життя. В глибині душі розумів, що десь є та, що Бог призначив саме для мене. Я молився про це. Був момент, що молився про це щодня, а то – й двічі на день. Розуміння повноти щастя невід’ємне від сім’ї. Коли мені було майже 23 роки, я одружився. Мені подобалася одна скромна дівчина Галя. Ми з молоддю співали пісні, я грав на гітарі. Зауважу, що коли вона співала поряд мене, я відчував

поклін Йому за це! Хай допоможе нам Господь пережити та належним чином оцінити своє життя, коли здебільшого, не розум і не благородство, і не віра, і не любов керують життям абсолютної більшості наших співвітчизників. Тому потрудімось, любі мої, щоб у ньому стало більше спокою і доброти, більше щирості і терпіння, більше довіри і любові. Уникаймо гріха, відвертаймось від нього, тікаймо від нього. Потрудімось, беручи за приклад Ісуса Христа. Він прийшов у цей світ, щоб визволити нас від страху смерті, від рабства гріха, послужити іншим і дарувати вічне життя на Небесах. Я не закликаю вас до якоїсь конкретної релігії, а закликаю вас до Христа, бо Він одночасно є і метою нашого життя, і його шляхом, і дверима до вічності. Моя молитва до Господа, щоб ви пізнали Його милість, милосердя, любов. У нашому покаянні перед Господом і наверненні до Його Святих Заповідей лежить дорога до нашого власного благополуччя і до миру в нашій державі. Так говорить нам Його Слово. Іншого шляху до цього немає. Що сіяли майже 100 років, тепер пожинаємо. Отже, сенс і зміст нашого життя на землі – в Ісусі Христі, в любові до Господа і любові до ближнього. Ось моя відповідь на головне питання кожної людини, віднайдена в багаторічних роздумах, пошуках, випробовуваннях. Нехай потрудиться душа наша, аби стати їй перед пречистим лицем Творця у чистоті та святості. Пам’ятаймо, що кожного з нас знає і любить Господь, і хоче, щоб ми пізнали і полюбили Його.

особливу гармонію, довершеність і повноту. Я молився, чи справді є воля Божа на шлюб з Галинкою. Нарешті я дозрів до прийняття серйозного рішення. Галя погодилася на мою пропозицію. Вже вісімнадцять років ми у шлюбі. Зараз у нас п’ятеро дітей – усі дівчатка. Слава Господу! Була одна помічниця, тепер шестеро, хоч найменшій ще півтора рочки. Можу з упевненістю засвідчити, що я щасливий у шлюбі. Християнський шлюб не означає, що все буде гладко, у нас також бувають не тільки радощі, а й значні випробування. Але якщо у світській сім’ї, де не знають Бога, труднощі і проблеми часто призводять до охолодження стосунків (навіть розлучення), то у християнській сім’ї навпаки: будьякі труднощі не роз’єднують, а зближують, загартовують і додають повноти життя у Христі Ісусі.

Моє побажання

Будьте благословенні Господом, долайте труднощі з вірою в Ісуса Христа. Якщо ви ще не зробили рішучого кроку до Бога, то зробіть це сьогодні, звершіть молитву покаяння, сповідуючи свої гріхи перед святим Богом, а Він, будучи вірним Своєму Слову і праведним, простить усі ваші гріхи та очистить нас від всілякої неправди (1 Ін. 1:9). Амінь.


Cічень-березень 2016 р., №83 Сергій Рачинець – відомий християнський поет, автор декількох десятків поетичних збірок. Він народився 1 січня 1948 р. на Рівненщині в селянській родині. Рано став сиротою. Ось як він згадує про це: «Дуже рано, коли мені було п’ять років, померла моя мама. Я думав, що вона заснула. Вже її поховали, я ж два тижні ходив на цвинтар, гукав її, щоб вона прийшла, бо я їй приніс окраєць хліба. Звичайно, багато моїх поезій пов’язані саме з мамою». Сергій Рачинець закінчив СПТУ, працював трактористом. Любов до літератури покликала його до Київського університету ім. Шевченка, який він успішно закінчив і став професійним журналістом, в різних часописах друкував свої вірші. Спочатку працював у районній газеті, потім на посаді редактора радіо, був науковим співробітником краєзнавчого музею. У 1986 році дала взнаки хвороба очей, яка поволі прогресувала ще з дитячого віку. Саме тоді життя змусило його подивитися на світ іншими очима – очима безсмертної душі. Важкі обставини привели Сергія Рачинця в дім молитви, а згодом – до Бога. Ось як він свідчить про своє навернення до віри в Ісуса Христа: «Бог стукав до мого серця з юначих років, бо ще в армії я намагався читати Євангелію, але сприйняв її як художню книжку. Лише в 1990 році я зробив серйозний і рішучий крок до Бога. Ще СРСР не розпався, ще я мав партійний квиток в кишені, але поїхав за двадцять кілометрів від Дубно до сільської церкви. Перше, що мене вразило: я побачив у тому зібранні

«ЖИВА НАДIЯ»

надзвичайну любов поміж віруючими. Мені навіть запропонували прочитати свої вірші у церкві. Я вже мав декілька своїх поетичних збірок, але ще не був свідомим християнським поетом. Мені було ніяково від того, що я хоч і поет, журналіст, але так мало знаю і розумію Божу істину. Відтоді я став щонеділі їздити в це село, на богослужіння. І настав час, коли я свідомо здав партійний квиток, усвідомивши, що багато років служив і кланявся ідолам. Я прийняв рішення усім серцем служити істинному Богу. Лукавий у той час підступав і нашіптував, що я став сліпий і у мене троє дітей, як я далі буду жити, якщо відмовлюся від привілеїв партійного працівника? Я думав, що мої твори вже не будуть ніде друкувати. Служителі церкви мені тоді порадили в усьому покластися на Ісуса Христа і все влаштується. І я прийняв святе водне хрещення у серпні того ж, 1990 року. Мене наповнила невимовна радість, це дало мені наснагу писати нові вірші (вже нового – християнського змісту). З першої збірки, складеної за мого свідомого християнського життя, багато віршів поклали на ноти, які стали популярними піснями в церквах. Я марно переживав, що мене не будуть друкувати, Бог так благословив, що вже надруковано понад сорок моїх поетичних збірок! Звичайно, для мене це суттєва духовна підтримка для подальшої праці. Я не відчуваю себе якимось інвалідом чи ущербним, а маю духовну повноту в Ісусі Христі. Я зрозумів, що можна з Богом досягти мети, надбати істинний смисл життя. Писати поезії про Бога і для Божої слави – це найвища честь і привілей. Але головне не в тім, що я маю стільки-то збірок поезій, що мене прийняли в члени Всеукраїнської спілки письменників (навіть в декількох підручниках загальноосвітніх закладів надруковані мої твори), головне те, що

А хто ж іменинник?

Що є найголовнішим для нас у святі Різдва Христового? Просте запитання, але не так багато тих, хто святкують, серйозно задумуються над ним: а чи правильно я святкую Різдво? Відповідь на це вже одразу дає сама назва свята: Різдво Христове, тобто це – народження Ісуса Христа. Отже, найголовнішим у цьому святі є факт народження Спасителя у цей світ. І власне це би повинно бути єдиним, що потребує нашої зосередженої уваги – хоча б саме в цей святковий день. Але ж, на превеликий жаль, сама особа Ісуса Христа (і головна суть цієї події) залишається десь на задвірках цього свята, бо в першу чергу ті, що святкують, придають значимість усьому іншому: людським традиціям, обрядам, наїдкам та напоям, народним переданням та прикметам. Подивіться лише святкові публікації в ЗМІ, або в Інтернеті! А по суті «усе інше» не має жодного значення і більше того, воно має язичницькі корені (аж ніяк не християнські). Настільки великий виріс ліс людських передань, прикмет і забобонів (і це в наш модерний, комп’ютерний вік!), що за цими чагарниками зовсім не стало видно головного дерева, яким є особа народженого Ісуса. Одна сім’я святкувала рік від народження їхньої першої дитини. Настільки всі були заклопотані

7 ст.

я бачу, яке благословення отримують інші люди через ті поезії, що мені дає складати Бог. Одного разу у Львові одна жінка свідчила мені, як вона прочитала брошурку моїх поезій і захотіла знову жити, а перед цим думала покінчити життя самогубством. Такі свідчення для мене – найвища нагорода...».

Не гаснуть зорі у Різдвяну ніч

Правда

Родився ж Той, Хто дав нам Заповіт Зректись гріха і примиритись з Богом, Лишив для сущих неповторний слід, Котрий веде до Отчого порогу.

Не гаснуть зорі у Різдвяну ніч, О, скільки, їх, – злічити не беруся, Вони горять, як міріади свіч, Над Немовлям, що назване Ісусом.

Читайте далі два вірші Сергія Родився ж Той, до Кого звідусіль Рачинця на тему Різдва Ісуса Христа. Несли свій біль, журбу свою і втому… Нехай вони стануть і для вас рясним І Він умів допомогти усім, Не відмовляв ніколи і нікому. Божим благословенням!

Вона родилась в місті Віфлеємі. У бідних яслах Правду ту знайшли. Живе й тепер — за нею ми ідемо До світла в небі з вікової мли. Нажаль, не всім вона є до вподоби, Тому й не дивно — добирають грим. Брехню вдягають в дорогі оздоби — Знаходяться і гроші, і майстри. Облудним словом залізають в душі І сіють в них чорнобиль чи дурман. І пишуть, пишуть долю нам, забувши, Що в неї вже майбутнього нема.

В цю ніч родився Той, Хто для людей Віддав Себе в Любові до останку, Але воскрес уже на третій день, Як тільки-тільки зачинався ранок. З тих пір пройшло немало вже сторіч, Та все одно, попри закони часу, Не гаснуть зорі у Різдвяну ніч, Усім нагадують про Спаса.

А люди йдуть, приречені на муки — Без Правди тої грішні і сліпі. І що не день, то вже тривожні звуки — Здається, світ розколеться навпіл. А що брехня? У неї нині сила, Ударила Чорнобилем — і все. Сама жахнулась і сльозу пустила, Подумала: «А може, й пронесе?» А далі знову обкрадає душі, Підступно, хитро, як в Едемі змій. Готова вдруге вдарити ще дужче, Та тільки Правда заважає їй. — А де ж вона? — хтось запита. — В чиєму Явилась серці з вікової мли? Вона родилась в місті Віфлеємі, У бідних яслах Правду ту знайшли.

приготуваннями, наїдками та напоями, приві- нього, ми віддаємо пошану Богові. І в прямому таннями, що не звернули увагу на іменинника. змісті важливо у свято Різдва Христового прийти Площа квартири була маленькою, надворі зима, до церкви, вклонитися Господу й у молитві щиро гостей було багато, і верхній одяг вони складали на подякувати Богові за всі доброчинства, що ми ліжку, на якому мирно спав малюк. Перші гості ще мали упродовж року, а також попросити Божого зауважили на малюка і поклали осторонь нього свої благословення на новий рік. шуби, а потім купа одягу швидко зросла і останні А як же святкова вечеря? Повірте: це другорядне, гості вже не могли побачити дитину, вони лише хоч і важливе для нашого тіла, але для душі є інша бачили місце, куди складають речі. Одяг, що лежав пожива: Слово Боже, свята Євангелія, молитва. А зверху, посунувся і привалив сплячу дитину… Чи не для Господа важливе у цьому святі наше серце, відбувається щось подібне і в нашому святкуванні яке віддане Богові, яке сповнене живої надії, віри Різдва Христового? та любові, серце, яке прощає образи, чинить Це справді добра традиція, коли вся рідня милосердя, співчуває ближньому, готове робити збирається за святковим і багатим столом, але добро. Різдво – це свято Ісуса Христа, тому й святкуймо, не слід забувати першопричину свята Різдва Христового. Також добра традиція цього свята: насамперед, Ісуса Христа. А все інше не має цінності, прощати образи своїм винуватцям. Саме це справді якщо не свідчить про народженого Спасителя. християнство. Але ж знову-таки: на свято Різдва Спонукуймо людей, що оточують нас, задуматися прошу прощення, а потім знову живу так, як знаю, про сенс Різдва. по старій звичці: сварюся, ображаю і ображаюся і навіть проклинаю... Також доброю традицією Пише вам Оля. Мені 31 рік. Я вірю в Господа Ісуса Христа з 17-річного свята Різдва Христового віку. Так сталося, що я відійшла від віри в Бога і пішла гріховною стежкою є турбота за дітьми, життя. Сумління докоряє мені. Я образила Бога. Тепер хочу усім серцем позбавленими батьківської примиритися з Богом, а також дуже хочу помиритися і поспілкуватися опіки. «Нагодуй голодного!» зі своїми батьками. Вони давно в розлученні, а я живу в інтернаті для – саме такий девіз мають інвалідів. Батько не приїздив до мене уже 17 років. Інколи він телефонує церкви, роблячи спеціальні лікарям, але приїздити не хоче, тільки розхитає мої нерви і все. Пробачте благодійні обіди для мені, будь ласка, що так пишу. Пишу, як є. Мені дуже хотілося хоча б бездомних та голодних. відверто поговорити з ним по телефону, але я не маю його номера. Мені Саме такі традиції варті тут живеться добре. Але так би хотілося більше спілкуватися з віруючими уваги. Але ні пиятика, ні людьми. Наш інтернат у селі, і тут церкви немає. Мій телефон: 096-277черевоугодництво, ні наша 67-54. Дуже прошу помолитися за мене, за моїх батьків та сестер. Моя байдужість до ближнього рідна сестра місяць тому вийшла не повинні бути атрибутами заміж, весілля було в Оржиці, в свята Різдва Христового. домі молитви. Я дуже рада за неї. Віддайте належну Гарна у мене сестричка. В канун пошану Сину Божому, свята Різдва Христового я бажаю «щоб Він не розгнівався, їй і її чоловікові щастя і рясного і щоб вам не загинути в Божого благословення. І вас усіх дорозі…» (Псалом, 2:12); хай благословить Господь! До «…бо гнів Його незабаром побачення! Оля Слюсаренко, запалиться. Блаженні усі, с. Грабарівка, Пирятинський хто на Нього надіється!» р-н, Полтавщина Турбуючись за ближ-

ЛИСТ ДО РЕДАКЦІЇ З ПРОХАННЯМ СПІЛКУВАННЯ


« ЖИВА НАДIЯ »

8 ст.

ГОСПОДНЯ МОЛИТВА « ОТЧЕ НАШ »

«Отче наш, що живеш на небі, нехай святиться Ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі; хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь».

*** Дехто навчає, що треба багато раз повторювати слова цієї молитви, щоб отримати бажаний результат. Насамперед, варто зазначити, що ефект цієї молитви не в багаторазовості повторів, а в глибокому розумінні того, що ми в ній промовляємо (як власне і в інших молитвах). Починається ця молитва зі звернення «Отче наш…», це дає нам розуміння, що ми звертаємося до святого Бога, як до Отця, перед Яким увесь Всесвіт тремтить. Людина грішна, Бог святий, але через Ісуса Христа, жертву Його Крові, ми маємо право на всиновлення Отцем Небесним! Христос вказує в цій молитві на три найголовніші речі: 1) нехай святиться Ім’я Твоє; 2) нехай прийде Царство Твоє; 3) нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Варто зазначити, що це саме те, до чого в першу чергу прагне (принаймні повинен прагнути) християнин, який стверджує, що він має всиновлення від Бога. Не наше ім’я звеличується, прославляється, а виключно – Боже. І ми щиро бажаємо і молимося за те, щоб Царство Боже запанувало на землі і Божа воля тут здійснилася. Де ж саме в першу чергу має запанувати Царство Пропонуємо Вам відвідати БОГОСЛУЖІННЯ християн в ПОЛТАВСЬКІЙ області, що відбуваються ЩОНЕДІЛІ:

м. Глобине: з 1000 та 1700, вул. Четверикова, 5, тел. 097-9303269; м. Градизьк: з 10-00, вул. Проектна, 23, тел. 096-7580962, 066-7542426; м. Гребінка: з 1400, вул. Жовтнева, 52, церква «Жива надія»; тел. 095-9331428; смт Диканька: з 1000, вул. 40 Років Жовтня, 22; тел. 066-7724360; м. Зіньків: з 1500, вул. Гоголя, 33, тел. 050-9422802; смт Машівка: з 1000, вул. Нестерця, 8, тел. 095-8114434; м. Миргород: з 1000, вул. Гоголя, 159, церква «Жива Надія»; тел. 067-3557623, 050-9009866, 5-60-79; смт Оболонь Семенівського р-ну: з 1000 і 17-00, вул. Котляревського, 9-А, тел. 098-4874724; м. Оржиця: з 900, вул. Леніна, 87, тел. 050-6910677; м. Полтава: з 1000, бульвар Б. Хмельницького, 19, (Зуп. «Вавілова»), церква «Нове Життя»; тел. 050-1977678, 0507659072; м. Пирятин: з 900, пл. Борців Революції, 16, тел. 067-2597689, 050-1608732; смт Семенівка: з 1300, вул. Чапаєва, 6, тел. 097-6109860; смт Шишаки: з 900, вул. Корніліча, 27, тел. 098-8345811.

Боже і здійснитися воля Господня? У серці того, хто молиться. Підтвердженням того, що мова про Царство Боже стосується спершу внутрішнього складу людини, слугують такі вірші з Євангелії: «А як фарисеї спитали Його, коли Царство Боже прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно, і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Боже Царство всередині вас!» (Лук.17:2021). «Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім» (Рим.14:17). Бог Духом Святим бажає перебувати в серці людини, щоб в її дусі запанувало Боже Царство, себто праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. Ми зазвичай спершу турбуємося про фізичну їжу і тілесні потреби (власне про це й молитви багатьох людей, щоб добре велося тут, на землі, щоб був добробут і здоров’я), а Христос каже: «Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його…» (Мт. 6:33), а все інше (матеріальне, фізичне) нам додасться. Як важливо відносини з Богом будувати саме в такій послідовності, як зазначено в молитві «Отче наш»! Хліб насущний стоїть лише на четвертому місці. Але й тут зазначено «насущний», а це має більше значення, ніж суто фізичний хліб. Христос наголосив: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!» (Лук. 4:4) «Ісус же сказав їм: “Я – хліб життя! Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме”» (Ін. 6:35). Слово Боже – хліб з неба, який справді дає життя нашому духові: «Немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння, якщо ви спробували, що добрий Господь!» (1 Петр. 2:2-3). Чи такої їжі в першу чергу бажаємо ми? Далі йде центральний вірш Господньої молитви: «Прости нам провини наші…». Але й тут є умова: «як і ми прощаємо…» тим, хто супроти нас згрішив, хто завинив перед нами, хто нас образив. В кінці цієї молитви Ісус саме на цьому зробив наголос: «Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» (Мт. 6:14-15). В Євангелії від Марка

Cічень-березень 2016 р., №83

так само на це вказується: «І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші. Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших» (Мрк. 11:25-26). Зауважте, що Господь поставив умову: ваші гріхи будуть пробачені, якщо й ви пробачите тих, хто супроти вас завинив. Справді, цей дар прощення своїх винуватців може дати лише Бог. Тільки силою Духа Святого можливо пробачити людину, яка зробила тобі зло. Це ще раз доводить те, що ми фактично в повній залежності від Бога і без Нього нічого не можемо робити доброго (Ін.15:5). Дехто стверджує, що не всі гріхи інших треба пробачати. Якщо ми прийняли Бога в своє серце, прийняли усиновлення Отця Небесного, то з’єднуємося з божественною природою і повинні мати здатність чинити так, як Сам Бог. А найголовніша риса характеру Бога-Отця саме в тім, що Він прощає всіх людей, хоч всі завинили супроти Нього. У цьому Божа досконалість, і до цієї досконалості нас призвав Господь: «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Мт. 5:48). Це підсумок того, як саме ми повинні відноситися до тих, хто нам зробив зло. Христос навчає: «А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Мт. 5:44-46). Ми довіряємо своє життя Богові і чекаємо блаженної миті, коли навіки будемо з Ісусом Христом у Його Царстві. Ми просимо зберегти нас від спокус, від злого (лукавого) в будьякому прояві. Важливо щодня стверджувати нашу віру в Бога, надію на Боже Царство, Божу силу і славу, відважно промовляючи цю молитву. Коли ми молимося: «Отче, Твоє є Царство, і сила, і слава навіки!», цим самим ми підкреслюємо наше підданство Богові, що ми надіємося не на нашу силу й таланти, а виключно – на Божу силу, ми не шукаємо своєї слави, похвали, а воліємо в усьому віддавати славу лише Богові. Бо тільки Він достойний! Амінь.

ЧИТАЙТЕ газету «ЖИВА НАДІЯ» в електронному варіанті на сайті:

www.hve.pl.ua

СЛУХАЙТЕ радіопередачу «ЖИВА НАДІЯ» щотижня, у понеділок, з 20 год. 30 хв. на I каналі Українського національного радiо. Листи на передачу надсилайте за адресою: Ненсi Зiнчик, радіопередача «Жива надiя», вул. Онискевича, 3, м. Київ, 03115.

Щиро запрошуємо вас відвідати БОГОСЛУЖІННЯ ЦЕРКВИ за адресою:

Дорогі читачі! Добровільні пожертвування на газету надсилайте на картковий рахунок: Приватбанк, картка №5168 7572 8588 0177 (на прізвище Андросов), або поштовим переказом на адресу редакції газети. Нехай Господь рясно поблагословить кожного жертводавця, хто молиться за друк і розповсюдження газети «Жива надія»!

м. ДОЛИНСЬКА, вул. Шевченка, 119. Щонеділі з 9-00 та 16-00, щосереди та щоп’ятниці з 18-00. Ви можете особисто звернутися з вашими потребами і запитаннями до священнослужителя Церкви за тел.: 098-26-86-015

ЖИВА НАДIЯ

КРАТКО о МОЛИТВЕ

В молитве лучше иметь сердце без слов, чем слова без сердца. Если жизнь ставит тебя «на колени» – это самая удобная поза для молитвы. Если хочешь твёрдо стоять на ногах, будь чаще коленопреклонённым пред Богом. В молитве нужно просить изменить не внешние обстоятельства, а в первую очередь – себя. Много молитвы – много силы, мало молитвы – мало силы. Молитва – это беседа человека с Богом, это возношение ума и сердца к Богу, это пища нашей души... «Должно всегда молиться и не унывать…» Евангелие от Луки 18:1 «Ты же, когда молишься, войди в комнату твою и, затворив дверь твою, помолись Отцу твоему, Который втайне; и Отец твой, видящий тайное, воздаст тебе явно…» Евангелие от Матфея 6:5-8 «Будьте постоянны в молитве, бодрствуя в ней с благодарением» Колоссянам 4:2 «... всегда в молитве и прошении с благодарением открывайте свои желания пред Богом…» Филиппийцам 4:6 Краткая молитва: «Боже! Будь милостив ко мне, грешнику!» Евангелие от Луки 18:3

Адреса Церкви ХВЄ “Жива надія” (м. ЛЬВІВ):

вул. Папарівка, 1 (напроти ст. Підзамче, поруч джерела) Час богослужіння: Щонеділі: 10:00 – 12:00, 18:00 – 20:00. Тел.: (032) 252-28-28

МОЛИТВА ПОКАЯННЯ

Отче Небесний! Я приходжу до Тебе в молитві в ім’я Сина Божого Ісуса Христа, усвідомлюючи всю свою гріховність. Я вірю Слову Божому, що написано в Євангелії. Господи, прости всі мої гріхи, будь милостивий до мене в ім’я Спасителя Ісуса Христа. Я не хочу жити колишнім життям нерозкаяного грішника. Я хочу жити за Євангельськими заповідями і хочу усім серцем служити Тобі, Ісусе Христе! Зайди Духом Святим до мого серця, очисти мене від усякого гріха. Господи Ісусе, будь моїм Спасителем і Пастирем! Керуй надалі усім моїм життям. Я сповідую Тебе, Ісусе Христе, своїм Господом Богом і Спасителем. Я вірю, що кров Ісуса Христа пролилася і за мої гріхи. Я дякую Тобі, Боже, за те, що Ти чуєш мою молитву, і я вірою приймаю спасіння в ім’я Ісуса Христа. Амінь.

січень-березень 2016 р., №83 Газета друкується за рахунок добровільних пожертвувань і розповсюджується безкоштовно. Засновник газети: Церква християн віри Євангельської «Жива надія», м. Миргород, Полтавська обл. Реєстраційне свідоцтво: ПЛ №386 від 20. 11. 2000. Віддруковано в друкарні «ВІД і ДО», м. Чернівці, вул. Заводська 37-в, тел. 050-376-33-47

Редактор газети «Жива надія»: Андросов Г. М. Тел. редактора: 050-28-13-256, 096-34-100-75, 093-96-28-558 Email: giva.nadiya@gmail.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ:

Геннадій Миколайович Андросов, вул. Колгоспна, 44, м. Миргород, Полтавська обл., 37600, Україна.


Millions discover their favorite reads on issuu every month.

Give your content the digital home it deserves. Get it to any device in seconds.