Page 1

ЖИВА НАДІЯ «Бог з великої Своєї милості відродив нас до Живої Надії через воскресіння Ісуса Христа» 1 Петр. 1:3

Липень - вересень 2014 р.

Т

ого самого першого дня по суботі, пізньої пори, коли двері, де зібралися учні, були замкнені зі страху перед юдеями, – прийшов Ісус, став посередині й каже їм: «Мир вам!» Промовивши це, показав їм руки і ребра. Зраділи учні, побачивши Господа. Сказав їм Ісус знову: «Мир вам!» (Ін. 20:1921). «Мир вам!» – це перші слова, якими Ісус Христос звернувся до Своїх учнів по Своєму воскресінні. Це Господнє привітання, і водночас побажання, благословення і Заповідь. Найголовніше, що потрібно християнинові за будь-яких обставин – мати мир у своєму серці. В євангельській історії, яку оповів апостол Іван, ми бачимо, як учні Христа були в страху, вони замкнулися в кімнаті, боячись, що за ними прийдуть юдеї і так само заарештують, як їхнього вчителя. Зовнішні обставини для учнів Христа були скрутними, але найгірше те, що їхні серця були в паніці, сум’ятті, страху, безнадії і невірстві. Прийшов Христос, щоб розвіяти їхні страхи і вселити в їхні серця божественний мир і спокій. Завдяки Господові Божий мир у їхніх серцях був відновлений. Обставини ззовні надалі кращими не стали. Ми читаємо в Діях Апостолів, які гоніння потім виникли на перших християн, але вже ніщо не могло порушити Божий мир в їхніх серцях. Запорука цьому: до них прийшла жива надія, віра у воскреслого живого Ісуса Христа. Обставини в сучасному світі досить сутужні, тривожні новини щодня призводять нас до сум’яття. І чим далі, тим краще не стає. Як добре, коли зберігається мир у краї, де ми живемо! Істинні християни ревно моляться за мир, спокій у країні, місті, де вони живуть. Але чи не найголовніше – мати мир у серці. Ворог людської душі, насамперед, хоче вкрасти мир з нашого серця, хоче посіяти розбрат між християнами, щоб були

Безкоштовна християнська газета

МИР ВАМ!

суперечки, сварки, непорозуміння. Політики нехай будуть на своєму рівні, вони, як слуги Божі, дадуть відповідь перед Богом за свої дії. Але як би можновладці не намагалися повертати важелі історії, які б тривожні події не складалися в країнах, для християн Слово Боже залишається незмінним: «Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним!» – така заповідь дана християнам через апостола Петра (1 Петр. 3:11). Що важливо? Зберігати мир і більше того – гнатися за миром. «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Мт. 5:9) «А плід правди сіється творцями миру» (Як. 3:18).

№ 3 (77)

Ні під яким мотивом чи приводом не може бути виправдана війна, верховенство справедливості не може бути досягнуто через людський гнів, ненависть, сварку, війну. Не може бути жодного виправдання вбивствам, знущанням, безчинствам, приниженням людської гідності. Усе це суперечить Господнім Заповідям. Дух Христів кличе нас до миру, а не до війни; до примирення, а не до ворожнечі; до прощення, благословення, а не прокляття; до любові, а не до ненависті. Кому вигідна війна? Ворогу людської душі – дияволу і духам злоби піднебесної. Ворог прийшов, щоб вкрасти, вбити і погубити. Ворог сіє через брехню насіння ненависті, розбрату, ворожнечі, непримиренності. Він хоче досягти цілі, щоб люди не повірили в Євангелію миру і не спаслися, а навіки загинули в пеклі без віри, без покаяння, без прощення. Саме війна – засіб диявола, щоб досягти своєї цілі – погибелі непокаянних людських душ. Хтось виправдовує справедливість вбивства, війни. Але жодне вбивство не може мати виправдання. Чи ви можете уявити Ісуса Христа з перекошеним від люті й ненависті обличчям, і Він стріляє з автомата по людях? Ні. А християни – послідовники Христа, а Христос заповів йти по Його слідах. То ж чиї ми діти? Сьогодні ті, хто називаються християнами (неважливо якої конфесії) можуть вигукувати цитати з Біблії і водночас сипати прокльони іншим людям (такому ж творінню Божому, як і вони). Це несправедливо і не по Божому задуму. Працівники редакції газети «Жива надія», радіопередачі «Жива надія», служителі Церкви ХВЄ Полтавщини та України, щиро бажають усім читачам, жителям України, Росії, інших країн планети Земля Божого миру, миру у Христі! Ми не за війну, ми за мир! «А Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир

ЧИ ЖИВЕ У ТВОЄМУ СЕРЦІ ДУХ СВЯТИЙ? ВІРА У ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТА

Н

АКТУАЛЬНО!

аступним великим християнським святом після Пасхи є Трійця. ТРІЙЦЯ (П'ятидесятниця) святкується на 50-й день від Пасхи в пам'ять зішестя Святого Духа на апостолів (цього року 8 червня). Це свято присвячене прославлянню Святої Трійці. Назву П'ятидесятниці свято одержало тому, що зішестя Святого Духа на апостолів сталося в старозавітне свято П'ятидесятниці, встановлене в пам'ять про дарування єврейському народові Закону при горі Синай; воно святкувалося в 50-й день після Великодня і припадало на закінчення жнив і збирання плодів, перші з яких приносилися в жертву в храмі. Саме в цей день, у 50-й день по Воскресінні Ісуса Христа, коли всі учні були зібрані в одній світлиці, раптом зробився шум, «ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів». Апостоли наповнилися Духом Святим і стали говорити різними мовами (Дії Апостолів 2:1-47). Зішестям Святого Духа на апостолів відкрилася в повноті діяльність третьої особи Пресвятої Трійці, і вчення Ісуса Христа про Триєдиного Бога досягло довершеної ясності і повноти. Подія Зішестя Святого Духа на апостолів вважається початком Християнської Євангельської Церкви. Перед Своїм відходом, Ісус багато говорив учням про Духа Святого, Який має прийти і довершити справу Бога-Отця, яка розпочалася в Едемському саду, та справу Бога-Сина – смерть на Голгофі та величне Його воскресіння. Та учні не змогли збагнути таємницю Божества Святого Духа, аж доки їхні серця не наповнилися Його благодатною силою, а розум – божественною премудрістю. Це був момент істини, момент великого відкриття Його величності та правди.

Розпочата Святим Духом справа триває й донині – це справа спасіння людей! Адже жодна людина не здатна увірувати в БогаОтця та прийняти жертву Бога-Сина, якщо вона не прийме в своє життя БогаДуха Святого. Хто сьогодні здатен вповні оцінити благотворну дію Духа Святого на землі, прийняти Його благодать та силу, про що учням чітко сказав Ісус? Він бажає, щоб Його учні не тільки говорили про Духа Святого, а, насамперед, переживали Його святу дію. На превеликий жаль, сьогодні є певні групи віруючих, які заперечують божественність Духа Святого, сприймаючи Його як безлику силу, вони своїм лжевченням наповнюють людські серця, і справджується слово Ісуса – Самі не входять у Царство Небесне, та інших не впускають. Та незалежно від того, як ставляться до Духа Святого та сприймають Його, Він – Дух Святий, не перестає діяти в людських серцях, преображаючи їх в славний образ Ісуса Христа! Хочеться достукатися до кожного серця, щоб кожна людина зрозуміла суть цього великого та радісного свята! І його основа – це не просто гарна традиція нашого народу, це не запах лепехи та м’яти! Це життя не за ділами та пожадливостями гріховної плоті, а нове життя за духом, відновленим від Бога, головне бажання якого – виконати Божу волю! У святкові дні люди святкують та вітають один одного зі святом, йдуть до церкви та звершують певні обряди та традиції. Але відкритим залишається запитання – чи живе в твоєму серці Дух Святий? Чи знайшов Він місце спочинку у твоїй смиренній душі? Сьогодні час прийняти найважливіше рішення свого життя – отримати мир з Богом та пізнати радість єднання в молитві із Духом Святим. Священнослужитель Василь смт. Диканька, Полтавщина, тел. 066-77-24-360

«Господь мій і Бог мій!» – саме з таким визнанням схилився апостол Хома перед Ісусом, коли зустрівся з Ним по Його воскресінні. «Ти побачив Мене, тому й повірив» – дав йому відповідь Христос і підсумував: «Блаженні ті, що не бачили і повірили!» (Ін. 20:29). Ці слова вже стосуються сучасних християн – послідовників Ісуса Христа. Існує в народі приказка, що хтось поводиться, як Хома невіруючий. Але ж апостол Хома був невіруючим усього декілька днів, а потім став щирим віруючим! Натомість нині є багато людей, які все життя перебувають у стані «хоми невіруючого», бо не вірять у воскреслого Ісуса Христа. І що найбільш парадоксально: вони виконують ті чи інші релігійні обряди, навіть церкву відвідують, і на привітання «Христос воскрес!» традиційно відповідають: «Воістину воскрес!». Коли ж їх серйозно запитати: «Чи справді ти віруєш, що Христос воскрес?», то можна почути відповідь: «А хто ж його знає…». Усе наше християнство і віра сходять нанівець, якщо не вірити у воскресіння Ісуса Христа. Нема ніякого толку від такої віри в Бога! Апостол Павло написав: «Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах, тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись! Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!» (1 Кор.15:17-19). До речі, істинний християнин вірить не тільки в те, що Христос воскрес, а чи не найголовніше – він вірить у своє власне воскресіння! «Бо живу Я і ви жити будете!» – таке запевнення дає Своїм послідовникам Христос (Ін.14:19). «Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?» – ці слова Ісуса Христа сьогодні запитально лунають до серця кожного сучасного християнина (Ін.11:25-26). Чи віруєш, брате, що так само й ти воскреснеш? Більше того: чи віруєш, що будеш вічно з Ісусом Христом у Його Небесному Царстві? Там, де перебуває воскреслий Христос, там будуть і ті, хто увірували в Нього! Ісус молився: «Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою…» (Ін. 17:24). Христос проголошує для нас таку істину: «Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерті в життя. Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть» (Ін. 5:24-25).


2 ст. стор.

«ЖИВА НАДIЯ»

Ми живемо у вік інформації, яка бурхливим потоком ллється на нас. Важко розібратися в багатьох життєвих питаннях. Чому? Тому що можна почути багато відповідей, які спростовують іншу і суперечать одна одній. Спробуй розберись – як воно правильно, коли один каже одне, а інший зовсім інше. Найголовніше й найважливіше питання в житті людини – питання віри в Бога, в якому так само проблематично одразу розібратися, хоч на запитання віри в Бога важливо кожній людині мати ясні й чіткі відповіді. Наші читачі мають багато запитань духовного змісту: щодо віри в Бога, служіння Богу в церкві, устрою життя християнина. Тому пропонуємо рубрику «Духовні запитання» в газеті «Жива надія», в якій надалі хотілося б розглядати різнобічні запитання духовного змісту. Наприклад, такі: Чи всі люди грішні? Що таке покаяння і навіщо каятися? Чи можливо жити святим життям? Що таке церква? Яка церква істинна? Що означає народження згори (рос. – свыше)? Якими повинні бути церковна музика та спів? Як повинен вдягатися християнин? Чи можна християнину вживати алкоголь? Чи дозволяється християнам розривати шлюб? Запитань духовного змісту так багато, що неможливо їх розглянути в повному обсязі в одній газеті, але варто ці питання все ж таки піднімати. Ви можете ставити ваші запитання і ми спробуємо дати об’єктивні відповіді згідно Біблії, вчення Ісуса Христа. Наголошуємо, що еталоном розуміння істини, віри в Бога ми беремо суто Біблію, Новий Завіт Господа нашого Ісуса Христа, а не інші джерела. Важливо орієнтуватися саме на Слово Боже, передане нам на сторінках Біблії, Євангелії, щоб не заблукати в духовних лабіринтах, яких так багато намножилося в сучасному світі. Якщо ж ви маєте готові стислі відповіді на важливі й актуальні духовні запитання, надсилайте їх до редакції. Цим самим ви допоможете вести цю рубрику. Нижче читайте відповідь на запитання: Що таке покаяння?

ХРИСТИЯНИН - ЛЮДИНА, ЯКА ПОКАЯЛАСЯ

Ч

и впевнений ти в тому, що ти християнин? Чи ти звернувся до Бога, схиливши свої коліна в молитві покаяння? Кожен істинний християнин пройшов через це. Кожна душа, на яку впав промінь світла Євангелії, розуміє свій гріховний стан перед Богом, залишає шлях гріха і починає слідувати за Господом. Святий Апостол Марко пише в Євангелії: «А коли Іван виданий був, то прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Євангелію, і говорив: Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Мр 1:1415). Отже, перше, що ми помічаємо на початку Євангелії – це: «Покайтеся». Можливо, ти ставиш собі запитання: «Що таке покаяння?». Покаяння – це внутрішні зміни, які відбуваються в серці грішника, на якого Дух Святий пролив Своє світло через Євангелію. Лише тоді, коли грішник бачить свій гріховний стан перед Святим Богом, у нього з’являється бажання залишити біля підніжжя хреста свою гріховну ношу. Це свого роду пробудження з гріховного сну до усвідомлення реальності. Людина розуміє, що гріх не робив її щасливою, а навпаки, зробив її нещасною. Грішник розуміє, що вина його велика, він шкодує про вчинені ним гріхи, і по його щоках починають текти сльози покаяння. Він кається і в своїй молитві закликає Бога, перед Яким визнає свою провину, просить у Нього прощення в ім’я Спасителя Ісуса Христа. Покаяння лише тоді є істинним, коли людина, що звершила молитву покаяння, рішуче залишає шлях гріха і повертається до Бога, подібно, як і блудний син повернувся до батька (Лк. 15:11-24). Так само вчинив і цар Давид. У молитві (Псалом 37:5) він промовив: «Бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої, смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...». Чи відчував ти колись тягар своїх гріхів? У 19 вірші цього ж псалма Давид каже: «Бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм». Той же Давид свідчить, як він усвідомлював свій гріховний стан: «Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, бо рука Твоя вдень та вночі наді мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: Признаюся в проступках своїх перед Господом! і провину мого гріха Ти простив» (Пс.31:3-5). У покаянні Давида ми бачимо визнання його гріховності, тривогу через гріх, біль і сповідання гріха перед Господом. Не перед первосвящениками Давид каявся,

не перед людьми, а перед Богом. Після чого Давид більше не йшов шляхом гріха. Це істинне покаяння, яке має відбутися в житті кожної людини. Покаяння – це досвід, що витвережує свідомість грішника, після того, як він почув чи прочитав Святу Євангелію. Тоді, коли людина вважає себе невинною перед Богом (або не грішнішою за інших), Дух Святий використовує слова Євангелії для того, щоб показати людині її гріховний стан не в порівнянні з іншими грішниками, а перед Святим Богом. І тоді людина розуміє, що вона не живе так, як вимагає від неї жити Божа святість, або як колись жили перші християни. У світлі Євангелії людина, що йде по шляху покаяння, починає чітко бачити свій грішний стан, вона розуміє, що допускала в своєму житті брехню, крадіжки, прокльони, жила у блуді і розпусті. Грішник, що кається, усвідомлює, що не розумів раніше в чому полягає воля Божа і не слухав Бога. Він усвідомлює, що хоч і називався християнином, але насправді не був таким, а жив гірше від поганина. Коли з людиною відбувається все це, тоді відбувається істинне покаяння. Покаяння було проповідуване й святим Іоанном Хрестителем. Тих, хто після його проповіді каявся, він хрестив. Але він суворо викривав релігійних зверхників, що хотіли хреститися, але по суті не каялися: «Як побачив же він багатьох фарисеїв та садукеїв, що приходять на хрещення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас напоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння!» (Мт.3:7-8). Покаяння вимагав сам Господь Ісус Христос на початку і під час Свого месіанського служіння. Після воскресіння Спаситель сказав учням: «І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх» (Лк. 24:46-47).

ЛИПЕНЬ - ВЕРЕСЕНЬ 2014 р., №3

Покаяння було проповідуване і святи- що він був нерозкаяним грішником. І те, ми Апостолами Господа Ісуса Христа. У про що він співав у хорі, не відповідало день П’ятидесятниці, коли Дух Святий дійсності в його житті. Відтоді він вирішив зійшов на учнів Ісуса Христа, народилася піти шляхом покаяння. І коли покаявся, Церква, і після проповіді Апостола Петра тоді він насправді пізнав джерело Життя та інших Апостолів, люди, які зрозуміли у Христі Ісусі, і через Нього дізнався, свою гріховність, запитали: «Що нам як відкрити двері раю. Таких свідчень робити?» На що Апостол Петро відповів: про покаяння багато. Каялися не тільки «Покайтеся». І в той день покаялося прості прихожани храмів чи хористи, і охрестилося близько трьох тисяч але були й священики, які багато років душ. Варто зауважити, що вони були служили в храмах біля вівтаря, але не охрещені після покаяння (Дії 2:37-41). знали, що таке істинне покаяння, доки в Святий Апостол Павло також один день Дух Святий не вилив на них проповідував про покаяння. Коли він Своє світло. прибув до Афін, вчені греки повели Покаяння – це Боже повеління і його в ареопаг, і він вимовив такі слова: воно стосується й тебе, шановний «Отже, незважаючи на часи незнання, читачу. Якщо ти хочеш бути насправді Бог тепер наказує всім людям скрізь православним християнином, послухай покаятися, бо визначив день, коли має судити цілий світ по справедливості через не те, що говорю я, а що говорить Бог. Він мужа, якого настановив, віру подаючи вимагає, щоб ти покаявся. Я лише Його всім, воскресивши його з мертвих» (Дії слуга, який зобов’язаний сказати тобі 17:30-31). І в той день покаявся Діонісій це. Покаяння – це не велика філософія, Ареопагіт і жінка на ім’я Дамара та інші але визнання своїх провин перед Богом, з ними. Так само історія свідчить про те, каяття про минулі роки, які були прожиті що перші християни були людьми, які без щирої віри в Бога і прохання про прощення. В оригінальному тексті покаялися. Юстин Мученик у своїй книзі «Діалог (грецькою мовою) для слова «покаяння» з юдеєм Трифоном» пише: «Стверджую, використано слово «метаноя», що що не покаявшись перед смертю, після означає «зміна мислення». Справді, неї ніхто більше не може спастися, тому покаяння змінює мислення стосовно що добрість і любов Божа до людей і розуміння Бога, по відношенню до безодня багатства Його, приймає того, гріха і по відношенню до вічності. Тому хто кається у своїх гріхах... І якщо, ті, хто насправді покаялися, шукають, покаявшись у своїх гріхах, ти насамперед, як жити згідно волі Божої. Їм зрозумів, що Він є Христос, стає противним гріх, вони уникають його, то будеш мати прощення і через силу Святого Духа прагнуть жити гріхів». в чистоті і святості. Хочеш і ти покаятися? Тертуліан, який жив Якщо так, то ти можеш зробити це просто на початку ІІІ століття зараз. На тому місці, де знаходишся, писав: «Якщо є покаяння, промов молитву митника: «Боже! Будь тоді на його підставі буде милостивий до мене, грішного!» прощення кожному гріху. (Лк.18:13). І з цього моменту розпочни Покаяння – це ціна, яку жити справжнім християнським життям. вимагає Господь, для того, Якщо ти покаявся і вирішив слідувати за щоб Він міг тебе простити». Христом, то будь готовий до того, що з Климент Римський так тебе насміхатимуться, так само тобі не само писав про важливість раз скажуть, що ти заблукав. Не лякайся, покаяння в житті людини: через це пройшли всі істинні християни. «Ми повинні покаятися, Гріховний світ буде любити тебе, допоки допоки ще живемо на землі... покаємося від ти належиш йому, а як ти зважився усього серця в усьому, що зробили тут залишити його і слідувати за Христом в тілі, щоб були спасенними Господом, (так, як написано в Євангелії), то світ допоки у нас ще є шанс покаятися. Тому тебе незлюбить. Так, для грішного та що після того, як підемо з цього життя, безбожного світу ти заблукав, тому що ти тепер замість того, щоб потрапити в двері не будемо мати можливості покаятися». Отже, покаяння було і є головною бару, завжди потрапляєш в двері Божого умовою, щоб стати істинним храму; замість того, щоб проклинати християнином. У перші століття, всі, Бога, ти тепер Його прославляєш; замість хто згодом стали християнами, спочатку того, щоб мати пекло в родині – у тебе в покаялися. Але про що свідчить нам сім’ї процвітає рай. Для інших грішників реальність сьогодення? А свідчить ти заблукав, бо ти не йдеш по їхньому вона саме про те, що багато з тих, хто шляху погибелі. Але радуйся, коли називають себе християнами, навіть глузують з тебе і дякуй Господу за те, що поняття не мають, що таке покаяння. Вони Він допомагає тобі йти по Його шляху. Це ніколи не пережили цей благословенний чудове життя – життя з Христом. момент, але щоденно перебувають у своїх Іоанн Артені, священик гріхах. Тому повторюю знову запитання: Реформаторської Православної «Чи справді ти християнин?». Було б Церкви Христа Спасителя. добре, щоб кожен з нас поставив собі Тел.: 098-0794728 це запитання і перевірив би себе у світлі Євангелії. Тому що страшно буде після смерті нерозкаяному грішнику прокинутися в Отче Небесний! Я приходжу до Тебе в пеклі, з тієї причини, що молитві в ім’я Сина Божого Ісуса Христа, він насправді все життя усвідомлюючи всю свою гріховність. Я вірю йшов по дорозі в пекло. Слову Божому, що написано в Євангелії. Господь Ісус Христос Господи, прости всі мої гріхи, будь милостивий сказав: «Увіходьте до мене в ім’я Спасителя Ісуса Христа. Я не тісними ворітьми, бо хочу жити колишнім життям нерозкаяного просторі ворота й широка дорога, що веде до грішника. Я хочу жити за Євангельськими погибелі, і нею багато-хто заповідями і хочу усім серцем належати Тобі, ходять. Бо тісні ті ворота, і Ісусе Христе! Зайди Духом Святим до мого вузька та дорога, що веде серця, очисти мене від усякого гріха. Господи до життя, і мало таких, Ісусе, будь моїм Спасителем і Пастирем! що знаходять її!» (Мт. Керуй надалі усім моїм життям. Я сповідую 7:13-14) . Один чоловік все життя Тебе, Ісусе Христе, співав у хорі Православної своїм Господом Богом і церкви. І все життя він був Спасителем. Я вірю, що кров переконаний в тому, що Ісуса Христа пролилася і якщо він служить у церкві, за мої гріхи. Я дякую Тобі, то він є православним Отче мій Небесний, за те, християнином. Але одного що Ти чуєш мою молитву, дня він почув текст з Євангелії, що прочитав і я вірою приймаю спасіння йому чоловік з сусіднього в ім’я Ісуса Христа. Амінь. села, і з жахом зрозумів,

МОЛИТВА ПОКАЯННЯ


ЛИПЕНЬ - ВЕРЕСЕНЬ 2014 р., №3

«ЖИВА НАДIЯ»

3 ст.

Принцип життя християнина – жити згідно з волею Божою!

СВІДЧЕННЯ

наказала мені читати молитву «Отче Ірина Костюченко, 42 р., наш». Я тоді не знала цієї молитви, і вона м. Рівне, тел. 068-057-13-23. веліла мені її обов’язково вивчити. Та все одно, незважаючи на таке маскування, у мене було внутрішнє відчуття чогось недоброго. Під час цих відвідин мене завжди охоплював страх, з’являвся неспокій, хотілося якнайшвидше повернутися додому. Таким чином я дійшла ще одного висновку: якщо існує цей надприродний темний світ, отже, є інший бік духовного світу – Бог як уособлення всього світлого. Проте цей висновок залишився суто розумовим і на той час на моє повсякденне життя ніяк не впливав. Коли ж я серйозніше почала замислюватися над сенсом життя, у мене виникла думка: якщо Бог створив людину, значить, вона має жити так, як Він того бажає (тобто згідно з Його волі), а не так, як їй самій заманеться або здається правильним. Відповідь на запитання: яким є Бог і чого Він хоче від людини, я намагалася знайти у різних популярних езотеричних вченнях. Не буду описувати детально свої блукання духовними лабіринтами, скажу лише одне – Бога я там не знайшла. існування Бога я повірила за Ця мандрівка була схожа на гонитву принципом «від зворотного». Мій за міражем: здалеку все так гарно батько був переконаним атеїстом, і до виглядає, здається, ось вона, істина, а 13-річного віку я поділяла його погляди. підійдеш ближче – туман і порожнеча. Потім стосунки батьків погіршилися, Моїй мамі ворожки теж не допомогли, і і моя мама, намагаючись повернути тоді вона зрозуміла, що вихід з будь-якої мир у сім’ю, почала звертатися до складної ситуації можна знайти лише ворожок. Я теж не раз навідувала їх разом з Богом. І одного разу вона пішла разом з мамою і помітила, що ворожки до церкви, де й навернулася усім серцем володіють такою інформацією про до Господа Ісуса Христа, а потім почала людину, яку неможливо одержати й мене запрошувати прийти. Нарешті на звичайним шляхом. Незважаючи Різдво 1998 року я покаялася: прийняла на те, що вони приховують свою рішення присвятити все своє життя сутність, використовуючи християнську Богові і виконувати Його волю. атрибутику у своїй практиці, я зрозуміла, У Біблії написано, що Бог хоче, щоб що саме темні сили наділяють ворожок ми стали схожими на Його Сина Ісуса такими здібностями. Одна ворожка Христа. Але ж ми далеко не такі... Тому під час здійснення магічного обряду Бог починає виховувати нас, як батько

В

ЗАБОБОНИ – МАРНА ВІРА

«Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, якою й спасаєтесь, коли пам’ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп (рос. не тщетно уверовали)» (1Кор.15:1-2). Апостол Павло наголошує, що християнська віра має вагу (значення) лише тоді, коли заснована на Євангелії (Новому Заповіті Господа нашого Ісуса Христа). Він застерігає від марної віри (віри наосліп). Ісус Христос так само застерігає Своїх учнів від марної віри: «Надаремне шанують Мене, бо навчають наук – людських заповідей» (Мт.15:9, Мр.7:7). Одними із таких вірувань є забобони (рос. суеверие). Це слово утворено від старослов’янського слова «сує», що означає марно (без користі і без усвідомлення причин) і «віра», тобто буквально «марне вірування». У нашому народі забобони зазвичай вживаються у спрощених обрядових формах: використанні талісманів, татуюванні, магічних жестах тощо. Особливе місце посідають прикмети, коли певним подіям приписується прогностичне значення (тобто ставляться прогнози щодо майбутніх подій через ті чи інші прикмети, що трапилися). Коли прийдеш на базар і першим щось купуєш, то декотрі продавці обов’язково грошима проведуть по товару (щоб все продалося). Це язичницький забобон. Ось ще деякий перелік сучасних прикмет і забобонів, яких часто (практично щодня) дотримуються в середовищі тих, хто називає себе християнами: перебігла дорогу чорна кішка чи жінка з порожнім відром назустріч – на невдачу; ви гикнули, а вам вже кажуть: «О, тебе хтось згадує!»; розсипав сіль – до сварки.

Забобони – певні маніпуляції, через які людина намагається вплинути на подальші події. Наприклад, щоб уникнути пристріту (коли дитину похвалили), стукають по дереву або спльовують. А дехто взагалі впадає в крайню дикість і каже на дитину знайомих чи родичів: «О, яка ти погана!» або «Тьху на тебе!». Вітаючись або щось даючи іншій людині, обов’язково стають на поріг (щоб не вийшло ненароком через поріг). Під час похорону завішують дзеркала; за якусь рослину чи живність, яку дають сусіду безкоштовно, той дає хоча б п’ять копійок, щоб прижилося. А ви не задумувались, що це не просто такі собі народні прикмети, а поганські забобони? Звичайно, є певні правила культури і поведінки, але якщо тій чи іншій дії ми придаємо значення того, що саме так не можна робити (або саме так треба зробити), бо станеться те чи інше, то це вже виходить за межі питань культури чи етики, а відноситься до духовних речей, за якими стоїть ворог людини – диявол. Хіба не можна дарувати коханій жінці жовті квіти? Якщо ти подаруєш їй парну кількість квітів – ти зробиш їй неприємність? Невже ж ти зробишся злим, коли за відсутності виделки спробуєш страву з ножа? Це лише незначна частина того, в що люди вірять, так би мовити примічають, щоденно слідкують за тим, щоб ненароком не зробити те чи інше. Дехто буде аргументувати, що люди помітили, що все те збувається. Це не так. Коли ж щось збувається, то це не означає, що воно збулося саме через той чи інший забобон або прикмету. Варто зауважити, що за цими, здавалося б, безвинними прикметами стоять бісівські

виховує дітей. Це триває впродовж усього життя, а покаяння – лише початок наших взаємостосунків з Богом, нова точка відліку. Я зрозуміла, що покаяння, віра в Бога, життя по волі Божій необхідні нам, щоб спастися від погибелі і вічно бути з Господом Ісусом Христом у Божому Царстві. Власне саме для цього християни відвідують церкву, моляться. Я задумувалася: яким же є істинний шлях спасіння? Це питання дуже серйозне, і відповідь на нього важливо знайти кожному віруючому. Церква (якою б вона правильною не була) не може дати на це відповідь, церква лише підводить до розуміння цієї істини. Важливо шукати відповідь на це у Біблії, тому що саме в цій єдиній книзі передані для людей Богом слова для їхнього спасіння. Спілкуючись з багатьма християнами різних конфесій, я все більше переконуюся в істинності цього принципу. Біблія подібна карті для прокладення курсу нашого життя згідно з волею Божою, а Дух Святий скеровує нас у правильному напрямку в кожній життєвій ситуації. Ми живемо в інформаційну епоху. Інформація, тобто слово (почуте чи друковане) – це наша духовна їжа. Важливо бути уважними до того, що ми читаємо, слухаємо, дивимося. Важливо берегти свою душу від словесного бруду, інформаційної отрути, яка намагається потоком вилитися на нас. Важливо вибрати «розумне, добре, вічне», а це нам передане саме на сторінках вічної книги – Біблії. Я дякую Богові, що по милості Своїй Він відкрив мені Істину. Нині я займаюся духовною творчою працею в місії милосердя «Добрий самарянин». На мою думку, творчість – це відбиття тієї віковічної туги за Раєм, яка глибоко живе в душі кожної людини. Чому всі люди

духи, і вони контролюють людину, яка вірить в ці прикмети. Не дивно, що потім трапляються навіть якісь прикрощі, але не через те, що чорна кішка дорогу перебігла, а тому, що людина повірила в те, що їй не пощастить. Ті ж самі духи злоби піднебесної підведуть її до біди, бо через віру в ці прикмети така людина довірилася не істинному Богу, а бісам. Це не жарти. Це серйозні духовні речі, які, накопичуючись, визначають наше подальше життя. Якщо ти називаєш себе християнином, то ніякі прикмети (з перерахованих вище чи будь-які інші) не повинні керувати твоїм життям. Ти не повинен на те звертати уваги. Зважати на це, робити певні магічні маніпуляції, вірити в це – гріх перед Богом. Шановний читачу, якщо ти це робив через незнання (бо всі так роблять), то покайся в цьому гріху і не роби більше. Шануй Бога згідно з Євангелією, вченням Ісуса Христа, а не за людськими забобонами, корені яких йдуть з темного язичництва, поганства.

бояться болю, нещастя? Справа тут не в тваринному інстинкті самозбереження, а в тому, що від початку Бог створив нас не для страждань. Господь обіцяє, що в Його Царстві «... не буде вже смерті. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде...» (Об. 21:4). Адже Рай – це не те місце, де «всього багато», а стан абсолютної гармонії творіння зі своїм Творцем. Спроби повернутися до цієї гармонії, коли все було, як пише Біблія, «вельми добре» (1 М. 1:31), – це і є творчість. Нині Господь дав свободу для проповіді Євангелії у багатьох країнах (а в Україні чи не найбільше). І я дуже вдячна Богові, що своєю працею можу посприяти проповіді Євангелії. Хотілося б використати цей час у повній мірі, щоб Боже слово досягло ще багатьох людей. *** Людям часто хочеться зазирнути у своє майбутнє або швидко знайти вихід з якихось скрутних ситуацій, і тоді вони, не задумуючись, звертаються до ворожок, чаклунів, до духів померлих. Бог же категорично забороняє це робити. Ось що написано в Біблії: «Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через вогонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке…» (5 М. 18:10-12). Отож, дуже важливо пильнувати, бо ворог душ людських намагається хитро і підступно затягнути у свої сіті. Подумайте, хіба, для прикладу, можуть гороскопи відкрити людині її майбутнє?! Хіба можуть зірки, які є творінням Божим, визначити мою чи вашу долю?! Написано, що доля людини від Господа, лише коли ми довіряємо її своєму Творцю.

Чи можна працювати у свято?

Хтось буде аргументувати, що ось він знає чоловіка, який працював на свято Головостення (рос. Усекновение главы Иоанна Крестителя) і пальця відтяв, тому саме на це свято не можна нічого різати. Одразу зауважу, що на християнське свято варто йти до церкви, варто молитися, важливо читати Біблію, але не варто напиватися до безтями, не варто сваритися. А працювати не гріх. В Новому Заповіті записаний такий наказ апостолів: «Бо коли ми в вас перебували, то це вам наказували, що як хто працювати не хоче, – нехай той не їсть!» (2 Сол. 3:10). Гріх працювати прилюдно на свято, коли всі інші йдуть до церкви. Бо той, хто працює, подає спокусу іншим, кидає їм виклик (Рим. 14:13). Це гріх. Без нагальної потреби не варто працювати на великі християнські свята, але це не привід нічого не робити, байдикувати, а ще гірше – грішити, як зазвичай буває в народі: сьогодні свято, тож будемо впиватися, об’їдатися і веселитися… Тепер щодо прикмети, що не можна працювати на свято, щоб нічого не сталося поганого. Якщо тільки в цьому причина, то таке «святкування» є звичайнісіньким поганським звичаєм – забобоном. Якщо християнин не працює на свято, то повинна бути головна першопричина цього – його щира віра в Бога. Таким чином він намагається догодити Господеві, присвятивши цей день шануванню Бога, в Якого вірить.


4 ст. стор.

«ЖИВА НАДIЯ»

B

ибрався в місто на базар з меншою донькою і відчув себе, відверто кажучи, мовби обпльованим, так мій слух різали бранні слова (простонародна назва «матюки»), які вживали базарувальники – і не просто для лайки, а так, за звичкою, для зв’язку слів. Якийсь молодик, робітник базару, так спішив, що з розгону наштовхнувся на мене, одразу машинально вилаявся, потім вибачився, але не за те, що сказав брудне слово, а тому, що ненароком наштовхнувся на мене. Особливо неприємно було чути, як чоловіки похилого віку, інтелігентні на вигляд, у розмові між собою щораз свою мову перемежовували бранними словами. Я не хочу робити акцент на тому, що вживання лайливих слів це некультурно, нечемно, образливо для оточуючих. Це так, але, насамперед, вживання нецензурних слів опоганює саму людину, яка їх говорить. Я не здивуюся, якщо той поважний чоловік, що так голосно матюкався, вважає себе християнином (тобто іншими словами – послідовником Ісуса Христа). Пригадую, як один політик вигукував, що Христос воскрес, а вже наступним реченням крив брудними словами оточуючих його людей. Мабуть він також вважає себе християнином. Ісус Христос і апостоли дуже сильно надавали значення словам, що ми вживаємо у своїй мові. Христос сказав: «Що з людини виходить, те людину опоганює» (Мрк. 7:20). Це також стосується і нашої мови. «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре...» – так наставляє послідовників Христа апостол Павло (Єф. 4:29). Людина, яка постійно вживає лайливі слова, з кожним днем все більше себе опоганює. Можливо потім вона дивується неприємним речам, що з нею трапляються, чому те й інше у неї складається так

Пропонуємо Вам відвідати богослужіння християн в Полтавській області, що відбуваються ЩОНЕДІЛІ: м. Глобине: з 1000 та 1700, вул. Четверикова, 5, тел. 097-9303269; м. Градизьк: з 10-00, вул. Проектна, 23, тел. 096-7580962, 066-7542426; м. Гребінка: з 1400, вул. Жовтнева, 52, церква «Жива Надія»; тел. 095-9331428; смт. Диканька: з 1000, вул. 40 Років Жовтня, 22; тел. 066-7724360; м. Зіньків: з 1500, вул. Гоголя, 33, тел. 050-9031344; смт. Котельва: з 10-00, вул. Жовтнева, 251; тел. 066-0696224, 099-2772776; м. Кременчук: з 1500, вул. Маршала Жукова, 104, тел. 097-7947013; м. Лохвиця: з 16-00, вул. Леніна, 1-а, актова зала будинку дитячої та юнацької творчості; тел. 066-9107407; м. Лубни: з 1000, вул. Драгоманова, 33, тел. 050-9775288; смт Машівка: з 1000, вул. Нестерця, 8, 095-8114434; м. Миргород: з 1000, вул. Гоголя, 159, церква «Жива Надія»; 067-3557623, 0509009866; смт Нові Санжари: з 10-00, вул. Ветеринарна, 2, тел. 096-2179075; м. Оржиця: з 900, вул. Леніна, 87, тел. 050-6910677; м. Полтава: з 1000, бульвар Б. Хмельницького, 19, (Зуп. «Вавілова»), церква «Нове Життя»; тел. 050-1977678, 050-7659072; м. Пирятин: з 900, пл. Борців Революції, 16, тел. 067-2597689, 050-1608732; смт Решетилівка: з 10-00, вул. Горького, 105а, тел. 098-841-79-30; смт Семенівка: з 1300, вул. Чапаєва, 6, тел. 097-6109860; смт Чутове: з 10-00, вул. Комсомольська, 45, тел. 050-1955008; м. Чорнухи: з 1000, вул. Сковороди, 11, тел. 050-6618022; смт Шишаки: з 900, вул. Корніліча, 27, тел. 098-8345811.

Запрошуємо:

погано, і вона ще більше злоститься і матюкається (так би мовити – випускає пар), а їй від того легше не стає і їй невтямки, що з нею така біда стається ще й через її гнилу мову. Корені бранних слів тягнуться з темного язичництва, поганства і кожен «матюк» це не просто пусте слово, а ймення біса, якого людина призиває в своє життя, вимовляючи бранні слова. Людина, яка вживає лайливу мову, збирає на свою голову Божий

ЛИПЕНЬ - ВЕРЕСЕНЬ 2014 р., №3 суд: «Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений» – саме так навчає Христос Своїх учнів – християн (Мт. 12:37). Наші слова на вустах показують те, що в нашому серці: «Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе» (Мт. 12:34-35). Це означає, що бранне слово – не просто слово людини, що вживає поганські слова, а її складова. Потрібно негайно звільнятися від цього! Тільки Господь може допомогти людині, що вживає лайливі слова. Зізнаюся, що раніше, в молодості, коли служив в армії, я вживав бранні слова, як усі товариші по службі. Повернувшись додому, до батьківської хати, настільки звик до таких слів, що важко було одразу звернутися до батьків нормальною мовою. Коли ж я увірував в Господа Ісуса Христа і покаявся в своїх гріхах, то на превелике здивування для себе, зауважив, що одразу перестав вживати лайливі слова, якщо ж хтось матюкався поряд, то це неприємно різало слух. Скажу більше: Бог настільки змінює внутрішність, що навіть подумки ти не допускаєш лайливе слово. Навіть при несподіваних несприятливих умовах, наприклад, коли проїжджаючий автомобіль з ніг до голови обдасть тебе брудною водою з під коліс, ти реагуєш спокійно і не тільки вголос, а й у думках бранні слова не проскакують. Подібні свідчення я чув від багатьох християн, що свого часу прийшли зі свого жалюгідного стану до живої віри в Господа Ісуса Христа. Якщо це Дух Святий зробив зі мною, так само Він зробить і з тобою, якщо ти усім серцем звернешся до Нього. Петро Українець

Колючки чи троянди?

відзначити плюси. Як важливо в чомусь (можливо незначному на перший погляд) побачити милість Божу і навчитися дякувати Богові за незначні речі. Якщо ти не навчився дякувати Господу за мале (незначне), то як отримаєш велике? Бурчати, скиглити, нарікати можна відучитися. Ким би ми не були, та в які б тісні обставини не потрапляли, завжди є за що дякувати Богові. Подумайте, як Бог вас любить! Будьмо Йому вдячні за турботу про нас. І тоді ми будемо не дутися на колючки, а милуватися трояндами. Р. S. Будьмо щирими й чесними: ми скаржимося на те, що не маємо того, що хотіли б, але чи ми справді на те заслуговуємо? Скільки людей живуть значно гірше, ніж ми, перебувають у набагато складніших обставинах. Хіба ми кращі за них?

Д

воє хлопчиків їли виноград. Один з них сказав: «Який солодкий!» «Ну й що, що солодкий? — відповів інший. — Зате кісточок багато». Потім вони зайшли до саду, і перший хлопчик вигукнув: «Дивися, які великі та гарні жовті троянди!» Другий пробурчав: «А колючок на них скільки!» День був жаркий, і вони купили по пляшці напою. Зробивши декілька ковтків, другий хлопчик пожалівся: «В мене лишилося тільки півпляшки». А перший сказав: «А в мене цілих півпляшки!» Багато людей схожі на другого хлопчика з цієї історії, які дивляться на життя і, насамперед, бачать у ньому лише темні сторони. Через це вони більше нарікають на життєві обставини

До уваги тих, хто шукає позбавлення від наркотичної чи алкогольної залежності!

Християнські реабілітаційні центри досить успішно функціонують в Україні вже понад 20 років, їхні працівники мають значний досвід в праці з

чи на інших людей, яких звинувачують у своїх невдачах. Зауважте: двоє хлопчаків дивилися на одну й ту ж річ, але один бачив плюси, а інший – мінуси. Один радів, а інший сумував і нарікав. Як важливо в тому чи іншому, що трапляється у нашому житті, насамперед, побачити світлі сторони, людьми, залежними від наркотиків чи алкоголю. Якщо ви чи ваші рідні мають таку залежність і головне – бажають звільнення від цього, – пропонуємо вам пройти курс лікування в християнському реабілітаційному центрі. Практично кожен, хто щиро бажав звільнення від алкоголю чи наркотиків, після курсу реабілітації

ЧИТАЙТЕ газету «ЖИВА НАДІЯ» в електронному варіанті (всі випуски з 2009 р.) на сайті:

www.hve.poltava.ua

СЛУХАЙТЕ християнську радіопередачу «ЖИВА НАДІЯ» щотижня, у понеділок, з 20 год. 30 хв. на I каналі Українського Національного Радiо. Листи на радіопередачу надсилайте з а а д р е с о ю : Н е н с i І ва н і в н а З i н ч и к , радіопередача «Жива Надiя», вул. Григорія Онискевича, 3, м. Київ, 03115.

Щиро запрошуємо всіх бажаючих для вивчення

Біблії за адресою:

м. ДОЛИНСЬКА, вул. Шевченка, 119. Щонеділі з 9-00 та 16-00, щосереди та щоп’ятниці з 18-00. Ви можете особисто зателефонувати служителю церкви за тел. 098-26-86-015; м. МАНЕВИЧІ, вул. Ринкова, 31-Б. Щонеділі з 10-00 та 18-00, щовівторка та щоп’ятниці з 20-00. Тел. 096-500-59-51, священнослужитель Анатолій Романович.

в християнському реабілітаційному центрі, отримав бажане. Телефонуйте реабцентрів:

директорам

ПОЛТАВА, Сергій Осадчук, тел.: 050-63-44-783. КИЇВ, Рустам Фатулаєв, тел.: 067-22-050-16.

Дорогі читачі, ця газета друкується лише завдяки Вашим добровільним пожертвам! Якщо Ви вважаєте, що це видання корисне для людей, наближає їх до пізнання Божої правди, то візьміть у цьому служінні посильну участь своїми коштами, пам’ятаючи слова Євангелії: «Кожен нехай дає, як постановив у серці своєму, не з жалем і не з примусу, бо Бог любить того, хто дає охоче» (2 Кор. 9:7). Добровільні пожертвування на

газету надсилайте на картковий рахунок: Приватбанк, картка № 4405 8858 2152 7022 (на прізвище Андросов), або поштовим переказом на адресу редакції газети. Щира подяка Богові за християн, які жертвують кошти на друк газети «Жива надія»! Нехай милосердний Господь рясно поблагословить кожного жертводавця, кожного, хто молиться за друк і розповсюдження газети «Жива надія»!

ЖИВА НАДIЯ

Редактор газети «Жива надія»: Андросов Г. М. Тел. редактора: 050-28-13256, 096-34-100-75.

ЛИПЕНЬ - ВЕРЕСЕНЬ 2014 р ., № 3

Газета друкується за рахунок добровільних пожертвувань і розповсюджується безкоштовно. Засновник газети: Церква християн віри Євангельської «Жива надія», м. Миргород, Полтавська обл. Реєстраційне свідоцтво: ПЛ №386 від 20. 11. 2000. Зам. №590. Тираж 20 000 екз.

Email: giva.nadiya@gmail.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ:

Геннадій Миколайович Андросов, вул. Колгоспна, 44, м. Миргород, Полтавська обл., 37600, Україна.

Газета жива надія 77 2014  

Газета жива надія 77 2014

Газета жива надія 77 2014  

Газета жива надія 77 2014

Advertisement