милосердя, переможення власних терпінь, забуття власних ураз. Де йде о службу високій і піднесеній ідеї – добра загалу, добра людськості -отеє ідеал жінки, який полишив нам у спадщині Шевченко”. Окремі зауваги І. Франка, на думку дослідниці, цінні і з позицій сучасного гендерного літературознавства для розуміння фемінності Шевченка. Так само кваліфіковано і зі знанням справи аналізує дослідниця психоаналітичну розвідку С. Балея “3 психології творчості Шевченка” (1916), де конкретніше мовиться про фемінізм творчості Шевченка, а також
розглядає
ряд
важливіших
праць
останніх
десятиліть
Л. Плюща,
Г. Грабовича, О. Забужко, В. Пахаренка, Є. Нахліка, Н. Зборовської. У першому розділі “Творчість Тараса Шевченка у світлі гендерного літературознавства” дослідниця зупиняється на теоретичному обґрунтуванні термінології і методологічних принципів свого дослідження. У початковому підрозділі представлені теоретичні погляди стосовно поняття “ґендер” і ґендерний підхід у літературознавстві. Вона окреслює термінологічний зміст цього поняття як відмінного й ширшого від вживаного раніше в українському літературознавстві, поняття “стать”, наголошує на важливості закріплення терміну ґендер в Україні. Важливим є також авторське застереження, що “Гендер – центральне поняття, а не предмет дослідження. У межах роботи розуміємо гендер як підхід, методологічний ключ, що дозволяє відкривати нові перспективи розуміння літератури». Тому обумовлює продуктивність і можливість застосування терміна “ґендер» для інтерпретації художнього світу Шевченка. В цю теоретичну частину, де використано головним чином авторитет американських і західноєвропейських вчених про чоловіче і жіноче як опозиційні концепти, чи навпаки такі, що з часом почали розглядатися в контексті проблематики ідентичності і відмінності, дослідниця вкраплює і представників української філософії – Ф. Прокоповича, Г. Сковороду, П. Юркевича, думки яких про єдність принципів чоловічого і жіночого, суголосні сучасним концепціям андрогінності. Поза увагою дослідниці не залишилися і новіші наукові розвідки українських вчених 90-х років XX та поч. XXI ст. ст. Достатній рівень розуміння дослідницею сучасних філософських концепцій мистецької творчості засвідчує підрозділ “Фемінність, маскулінність, андрогінність як критерії інтерпретації”. Тут головним чином представлено погляди відомих