66
означено фемінні риси душі як причини вказаних репрезентацій. Найширше досліджено аспект інтимної лірики у її зв’язку з біографією, що безпосередньо не є ґендерним розглядом, але має незаперечне значення для додаткової аргументації та розуміння фемінної суб’єктивності автора. Попередні напрацювання, на нашу думку, можуть слугувати надійним підґрунтям для застосування “національно чутливого” ґендерного підходу з урахуванням історичного, культурного, національного контекстів. Зважуючи на небезпеку механічного використання зарубіжних методологій, ми у попередніх підрозділах відобразили результати критичного осмислення ґендерних студій і в результаті уважного добору методологічних основ, пропонуємо
таку
модель
ґендерної
інтерпретації
художнього
світу
письменника: 1) визначення ґендерних ідентифікацій автора; 2) аналіз взаємодії і способу виявлення фемінних і маскулінних тенденцій в індивідуальному процесі творення; 3) характеристика типу письма на основі переваги фемінної, маскулінної чи андрогінної ознак. Як наголошує Л. Генералюк, “не існує окремо картин світу Шевченкапоета, Шевченка-прозаїка і окремо – Шевченка-художника [43, с. 515]”. Тому звертатимемо окрему увагу на інтерпретацію поетичної і прозової спадщини, а там, де це допомагатиме розв’язанню поставлених завдань, – і до здобутків Шевченка-художника. У результаті окреслимо ґендерні світоглядні позиції митця та їх еволюцію.