Page 1

Drohobyczer zeitung Сайт про місто Дрогобич та дрогобичан від 1883 року.

____________________________

ДРОГО


• • • • • •

HOME NEWS РАФІНЕРІЯ For tourists and residents WEB-ДОВІДНИК Карта сайту

• • • • • • • •

Культура Д.Актуальне ІНТЕРВ'Ю ОСВІТА Релігія Анонс Галичина


Past-NEWS • • • • • • • •

Головні новини • •

1883-1900 1901-1918 1919-1939 1939-1945 1946-1990 1991-2000 2001-2010 2011-сьогодні Новини Дрогобича Новини Дрогобицької ОКОЛИЦІ

Суспільство •

МОЛОДЬ

• •

СПОРТ

• • •

Роздуми про Дрогобич Сни про Дрогобич ART-WORDS • •

• • • •

Минуле міста Д.очима чужинця D.INCOGNITA ДРОГОБИЧАНИ • •

• •

Минулого Сучасності

TOP-5 Drohobych multiplex • • • • • • • • •

• •

Поезія/Poetry Проза/Prose

Дрогобич Дрогобич Дрогобич Дрогобич Дрогобич Дрогобич Дрогобич Дрогобич Дрогобич

Український Польський Німецький Єврейський Австрійський Радянський Незалежний & ОУН-УПА & УГКЦ

Традиція/Tradition LINK3 ITEM 5 • •

LINK3 ITEM 5.1 LINK3 ITEM 5.2 • • •

LINK3 ITEM 5.2 1 LINK3 ITEM 5.2 2 LINK3 ITEM 5.2 3

ЛЄҐЕНДИ/Legend

• • • • • •

Афіша Фестивалі Мапа Дрогобича/MAP Досягнення Дрогобича Втрати Дрогобича Архітектура & Простір •

Top-10 місць, які треба відвідати у Дрогобичі


• • • • • • •

ФОТО/PHOTO Відео/Video КАВ'ЯРНІ ДРОГОБИЧА Дрогобицька Діаспора • • • • • •

• • •

Рубрика ДРОГОБИЧАНИ ЗА МЕЖЕЮ МАЛОЇ БАТЬКІВЩИНИ Польщі/POLAND Ізраїлю/Israel США/USA Загальні відомості Діаспора про Дрогобич

Енциклопедія Дрогобича WEB-PAGE about Drohobych Заклади культури • • • • • •

• • •

Церкви та костели Вілли & Палаци Пам'ятні місця/Memorable places

Музеї Галереї Театри Кінотеатри Концертні зали та ін.заклади Бібліотеки

Література про Дрогобич Транспорт Туристу/For the tourist • • •

Як дістатися?/How to get here? Сувеніри/Souvenirs На замітку/You have to know • •

Житло та Їжа/Eat & stay • •

• • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • •

Про Дрогобич/About Drohobych Телефони/Phones

Де зупинитися?/Where to stay Де попоїсти?/Where to eat out

Готелі, апартаменти Навчальні заклади Ресторани, бари, кафе Mass media/ЗМІ Бібліотеки Медицина Магазини, шопінг Клуби Зв'язок, Інтернет Транспорт Банки/Кантори Реклама та поліграфія Влада Будівництво та ремонт Меблі Ритуальні послуги Нерухомість Побутова техніка Краса і сила Курси Безпека Послуги та інше


11 трав. 2013

Дрогобич: епоха сьогодення

То було мале місто великих людей. Тут часто було повно пороху, ям, бродячих собак, рижих котів та циган, котрі барвистими спідницями пасували до різнокольорових новочасних будинків. Про ями й собак вже гуляли надумані легенди: часто жахливі, а ще частіше кумедні. Окрім собак, над


головами варішили зграї ворон. Невгамовних крикунів.

Собацюри вдивлялися в небо, хоч безсоромно були повсюдно склеєні один до одного перед початком весни. Це їм не заважало стежили за небом та людьми. Вже сутеніло. Коротка вулиця Слюсарська впадали потоком простору на вулицю Шевченка. Трішки зусиль піднятися вздовж неї і овва – в очах відбиток старої вежі, а збоку по правій руці горів ліхтар нової кав’ярні «Бруно». Це була одна з трьох кав’ярень міста, що виникли тепер. Я любив часто такі заклади за їх назву «кав’ярня». Це дозволяло припустити, що тут культура має бути в більшій піднесеній формі. Та й мовило про те, що це явний галицький атрибут міської ідентифікації. Адже, по правді, яка може бути Міська Галичина без кав’ярень?

Ось і Дрогобич дожився знову до них тепер. Звичайно, то був до мого жалю плагіативний образ львівського способу в оформлення подібних закладів. Без жодних викликів. Воно було ніби в місті, але часто не мало чогось спільного з ним. Так від того не хотілося відвідувати подібні заклади окрім кав’ярні «Бруно», де мені подобалися столи та стільці стилю ірландський арм шоколадного відтінку. Заради цього я й ходив сюди, бо тут міг на мить відчути Львів, хоч і навколо були образки старого Дрогобича. Але та епоха вела моє відчуття хіба-що до Львова, де сходиться і твориться усе.

Трохи далі під вечір тупцюю додому. Вже минаючи старі синагоги. І вийшовши із старого міста, я втрачав єдність з ним. Вже на церкві Андрія Дрогобич зводив свої кордони старого світу. За ними мій новий світ інших будинків. Які як і в центрі мають намір за стільки же часу стати пам’яткою архітектури. Та це буде тоді, коли вже помру. Доля міста турбувала і мала виражений нахил у моїй діяльності.

Моя манія знайти і фіксувати місто було якимсь початком хвороби. Знаю, що її приступи в майбутньому стануть цінними. Як колишній мешканець центру Дрогобича, я знав його серце та ритм.


Адже на вулиці Василєва постійний рух не вмовкав. Зміна життєвої локації на карті міста нанесло і свій відбиток. Збільшився радіус відчуття цього міста. Він почав становити 3 км. від площі Ринок. Вона сама по собі єднала усе. Але не була мені достатньо красивою. Хоча… вона була… але не той час і не ті люди, які поробили пасма дивного її покриття із бруківки, асфальту, плитки, бетону. Завтра, кажуть, має бути ще із соломи. ))) …про останнє жартую. Але хто його-зна!?

11 лютого 2013

Опубліковано Oleg Stetsiuk о Субота, травня 11, 2013 Немає коментарів:

Надіслати електронною поштоюОпублікувати в блозіОпублікувати у TwitterОпублікувати у Facebook

Посилання на цей допис

Мітки: Роздуми про Дрогобич Реакція: Object 1

Як пишуть "ім’я" Дрогобича?


Досить часто доводиться мати справу із викривленими іменами міст чи з їх замінниками. Бува одне місто має їх декілька. Яскравим прикладом для нас слугує Львів. Де Львув, Лємберг, Бандерштат, Леополіс буде одним. Друге питання, а які місто Дрогобич має варіації? Скажу одне, це скоріше будуть «викривлені» форми Дрогобича в його написанні відповідно різним мовним «законам».

Ось які форми написання я часто-густо зустрічаю:


Дрогобич (укр.) – Дрогобыч (рос.) – Drohobyč (чес.) – Drohobycz (пол.) – Drohobych (анг.) – Drohobytsch (нім.) – Drohobytch (нім.) – Drogobicz – Drogobych - Drubitch – Drugobich – Drobych…

Дані форми написання стануть у пригоді тим, хто має намір вишуковувати в мережі Інтернет свіжі та актуальні дані про це місто. А тут, як не крути, скориставшись усім Ви можете знайти свою унікальну інформацію.

P.S.

Пам’ятайте, мудрий не той хто знає, а той хто вміло шукає!

Опубліковано Oleg Stetsiuk о Субота, травня 11, 2013 Немає коментарів:

Надіслати електронною поштоюОпублікувати в блозіОпублікувати у TwitterОпублікувати у Facebook

Посилання на цей допис

Мітки: Дрогобич INCOGNITA Реакція: Object 2


10 трав. 2013

Дрогобичанин із орденом св. Грааля

Окрім українських героїв в місті Котермака народилися і герої інших держав. І сьогодні, у рубриці "Дрогобичани минулого", ми мовимо про дрогобичанина, який народився в часи Першої світової війни - 17 жовтня 1916 р. в Дрогобичі. Почавши життя в одній війні, він активно діяв вже в Другій. Все це про знаного журналіста – Тадеуша Хцюка-Цельта (Tadeusz ChciukCelt). Де "Цельт" частина його псевдо.

Якщо коротко брати його багатосторінкової біографії, то в перші роки жив в міжвоєнному рідному місті та ходив до Української музичної школи ім. Лисенка. Він, окрім журналістської діяльності, активно діяв у сфері політики в Лондоні та в Парижі проти


радянського панування у Східній Європі, як і проти Гітлерівської окупації; виконував "спеціальні" доручення Польського уряду Сікорського. Був також спеціальним агентом, що було не менш небезпечним, ніж в славнозвісного Бонда.

Орден Св. Грааля, що належить Тадеушу Хцюку/Order Św. Graala należący do Tadeusza Chciuka-Celta

Подорож по Європі, у часи війни, були наповнені в нього пригодницьким духом, навіть, щоб перетнути Угорщину, він зодягнувся у священика, то ж не дивно, що він став праобразом героїв книжок. І було ще менш багато й інших прецедентів.

Від 1952 року працює на Радіо Вільна Європа в Німеччині. Тадеуш за свої заслуги у боротьбі проти радянського і німецького окупанта, удостоєний багатьма нагородами. Серед них і Орден св. Граалю. Таким чином Хцюк став єдиним з п’яти поляків, якому присвоїли подібний орден.

Помер журналіст в 2001 році і почесно похований, як національний герой у Варшаві на військовому цвинтарі. Ще в 1994 р. президент Лех Валенса удостоїв Тадеуша Командорським хрестом. Хіба це не визнання людини епохи?


Про дрогобичанина зняли фільми, встановили безліч таблиць; єдине місце, де він майже забутий – це його рідне місто, де відомий більше його брат - Анджей, задяки "дилогії" про Дрогобич.

Нехай він не герой України, але він герой, своєї землі, це викликає повагу і гордість, що наша Франкова земля виховує патріотів різних національностей і попри все, він залишається, навіть у своїх мемуарах тим самим - дрогобичанином.

О.С.

Опубліковано Oleg Stetsiuk о Пʼятниця, травня 10, 2013 Немає коментарів:

Надіслати електронною поштоюОпублікувати в блозіОпублікувати у TwitterОпублікувати у Facebook

Посилання на цей допис


Мітки: Tadeusz Chciuk-Celt, Дрогобич Польський, Дрогобичани минулого Реакція: Object 3

9 трав. 2013

Архітектура любові до МІСТА

Любов до міста, як і велике кохання, приходить не одразу. На це потрібен час,щоб побачити щось більше в Дрогобичі, ніж сірі вулиці та метушливі люди. І чогось більшого не побачив тоді. Мріяв про інше: як вирватися звідси і замешкати у… Відні чи Львові. Для мене вони були взірцями вищої культури. До всього списку додався і Краків. Так, в чомусь ці міста між собою схожі. І… почався шлях побачити своє місто в іншому світлі.


ЧИТАТИ ДАЛІ »

Опубліковано Oleg Stetsiuk о Четвер, травня 09, 2013 Немає коментарів:

Надіслати електронною поштоюОпублікувати в блозіОпублікувати у TwitterОпублікувати у Facebook

Посилання на цей допис

Мітки: архітектура любові, Роздуми про Дрогобич, урбаністика Реакція: Object 4

8 трав. 2013

Дрогобич зустрічав мукачівців палкими аплодисментами

З 8 по 10 квітня Закарпатський державний російський драматичний театр здійснив чергову гастрольну поїздку по Україні.


Цього разу мукачівці відвідали старовинне мальовниче містечко Дрогобич, що у Львівській області. За мистецько-освітньою програмою управління освіти театр представив молодшим, середнім і старшим школярам Дрогобича дві захоплюючі п’єси: «По-модньому» М.Старицького та казку «Курочка ряба» Нелі Шейко-Мєдведєвої. Театральне мистецтво – одне з найдавніших, яке ще в стародавній Греції полонило глядачів і виконувало надзвичайно важливу функцію – функцію катарсису, тобто очищення через сльози печалі чи радості. І хоч давньогрецький театр суттєво відрізняється від сучасного, але за останні дві тисячі років театральне мистецтво не тільки не втратило своєї актуальності, але й стало ще улюбленішим та популярнішим. І це не просто слова, оскільки відомо, що випробування часом – одне з найправдивіших та ретельних. Отож, у залі Дрогобицького музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича прем’єра, – гасне світло, стихає гомін публіки… Але ось відкривається завіса, лунають перші акорди жвавої музики і зал завмирає в очікуванні дива… Та хоча п’єса Михайла Старицького «По-модньому» вже стала класикою української сцени ще з часів трупи Садовського і Кропивницького, вона не перестає бути цікавою, захоплюючою та не перестає вражати своєю новизною навіть сьогодні. В самій п’єсі автор Михайло Старицький висміює такий спосіб життя, адже те, що є природнім, традиційним в житті людини, має важливіше значення, ніж те, що є надуманим і не завжди може бути виправданим, тому проблема того часу залишається актуальною і в наш час. Цікавою і оригінальною стала постановка Закарпатського театру, яка є режисерською роботою провідної актриси та режисера – Вероніки Тищук. Задум полягав у тому, щоб сам сенс сюжету – жити і все робити по-модньому був закладений вже в декораціях і передавав суть нового бачення та, водночас, диктував простоту. Звідси – нова ідея, де основою декорацій є велетенська скриня, яка служить не тільки місцем для складання одягу, але й в процесі вистави перетворюється на цілий будинок, де живе сім’я Гаврила Вареника і на фоні якого розгортається все дійство. Прем’єра цієї вистави на рідній сцені відбулася 26 лютого 2012 року і стала бенефісом незмінного виконавця головної ролі – Петра Коваленка, якому в день прем’єри виповнилось 50! Загалом, акторський склад спектаклю підібраний надзвичайно вдало, і Дрогобичанам пощастило побачити саме прем’єрний варіант. Ось імена виконавців ролей: вищезгаданий Петро Коваленко, заслужена артистка України – Галина Кутасевич, Катерина Дунай – актриса, яка починала свій творчий шлях у Дрогобицькому театрі, а також Вероніка Тищук, Лілія Приходько, Микола Бабін, Віктор Блажчук і Сірануш Матл.


З поміж усіх дійових осіб глядачам надзвичайно сподобався і запам’ятався епізодичний персонаж «без слів» – хатня помічниця Вівдя, образ якої є родзинкою вистави і знахідкою талановитого режисера-постановника – Вероніки Тищук. Багатий національний колорит виставі надали чудова музика та аранжування народних мелодій, що належить перу ужгородського майстра, заслуженого працівника культури України – Олександра Ухача, професійний спів самих акторів під керівництвом педагога з вокалу Катерини Могилевиць, ефектні костюми Тетяни Глухової та дотепна хореографія Галини Біленко. Повчальною і наповненою новою мораллю виявилась старенька казка про курочку рябу, прочитана на новий лад молодим режисером Миколою Бабіним за п’єсою Нелі Шейко-Мєдвєдєвої. Тут у доступній формі піднімається вічна проблема батьків і дітей, а зокрема нинішнього підлітка в образі «курочки», що потрапляє під негативний соціальний вплив дурної компанії «сороки і миші», в результаті чого опиняється у великій халепі. Також казка дозволяє дорослим усвідомити справжні цінності – не золото чи коштовності, а довірливе спілкування з рідними та близькими. Ось такими цікавими та незабутніми для дрогобичан стали гастролі закарпатців. І хоча погода у Дрогобичі була мінливою, то накрапав дрібний дощик, то світило несміливе весняне сонечко, та в залі був аншлаг, молодіжно-юнацька публіка щиро вітала талановитих самовідданих акторів Закарпатського державного російського драматичного театру щирими й палкими аплодисментами, а всі вистави мали незмінний успіх. Але особливо приємним для нас є те, що творча дружба і взаємообмін високими художніми цінностями між двома театрами продовжується. Зокрема, Дрогобицький театр в котре представить свою роботу на травневому театральному фестивалі національних меншин «Етно-діасфера» у Мукачеві і, навпаки, на сцені Дрогобицького театру з успіхом йде чудова казка «Спасибі, Барбі» головного режисера Закарпатського театру Євгена Тищука.

Джерело: Зоряна Лельо, музикознавець (м.Дрогобич)

Джерело: http://www.mukachevo.net/


Опубліковано Oleg Stetsiuk о Середа, травня 08, 2013 Немає коментарів:

Надіслати електронною поштоюОпублікувати в блозіОпублікувати у TwitterОпублікувати у Facebook

Посилання на цей допис

Мітки: Д.-Культура, Дрогобич Реакція: Object 5

4 трав. 2013

Похований в Еденбурзі


Кожного разу для мене Дрогобич набуває рис іншої загадковості. Тут так багато траплялося різних моментів, що хочеться їх усіх одразу пізнати. Рвуся розповісти Вам, яким було то місто, які люди звідси походять. Це важливо – знати. Повага до минулого, сформує в когось повагу до нас в майбутньому. Це потрібно пам’ятати кожному завжди.

Дрогобич стає мені синонімом «пошуку». Пошуку його слідів у світі. Весь час щось нове… в Канаді, США, Австрії… але незвичним став «дрогобицький слід» у Шотландії.

«Сканую» я якось інтернет-простір і випадково натрапляю на поховання (http://scottishwargraves.phpbbweb.com/scottishwargraves-ftopic1215-0asc-45.html). Серед них напис «Drohobycz». Хто ж це? І як доля його сюди занесла?


Відстань між Дрогобичем і Еденбургом (Edinburgh) становить 2, 575 км. Чималенька подорож в одну добу.

Цвинтар Единбуга «Карстофен Хілл» (Edinburgh (Corstophine Hill) Cemetery). Тут 35 «спільних» поховань часів Другої світової війни, які, в основному, розташовані в південно-східній його частині. Тут чимало польських поховань. Як же вони тут опинились? Неподалік Единбурга розташовувався один із польських таборів. Поховання включають в себе 175 могил.


Серед них похований і Станіслав Генрик Орський (Stanisław Henryk Orski, born 28.4.1881 (or 1880), Drohobycz, Lwów Prov).

Тепер

постає

інше

питання.

Ким

він

був?

Зараз трішки пошукаємо інфо-крихт. А їх, майже… нуль. Він був полковником, суддею військового районного суду (sędzia Wojskowy Sąd Okręgowy). Розпорядженням Президента Польської республіки від 16 травня 1928 р. на основі ст.5 Закону від 23 червня 1923 про «Хрест за Заслуги». «Золотий хрест за заслуги» на полі військового судівництва отримав і полковник Станіслав Орський.


А далі?... багато таких моментів залишаються черговий раз під знаком «?»

автор: DZ

Опубліковано Oleg Stetsiuk о Субота, травня 04, 2013 Немає коментарів:

Надіслати електронною поштоюОпублікувати в блозіОпублікувати у TwitterОпублікувати у Facebook

Посилання на цей допис

Мітки: Дрогобич Польський, польське військове поховання Реакція: Object 6

Старіші публікації Головна сторінка

Підписатися на: Дописи (Atom)

_____________________________


Наші друзі із США - радіо "Домівка"

Погода Погода у Дрогобичі

вологість: тиск: вітер: Погода у Маріуполі Погода у Макіївці

Гайда до нас! Приєднуйся

Перегляди від 24 серпня 2012 року

________________________ Звідки заглядають на DZ?


Популярні публікації

• Дрогобич під час НАЦИЗМУ (ФОТО)/Drohobych during the period of Nazism (FOTO)

• Єгипетська легенда з Дрогобича/Egyptian legend of Drohobych

• Програма VI-го Міжнародного конкурсу баяністів-акордеоністів «Perpetuum mobile» (Дрогобич)

• •

Дрогобичанин із орденом св. Грааля Ресторани, бари, кафе Дрогобича

Email Subscription box byBlogger tricks • ВКонтакте • Twitter • FaceBook • Google +

Follow by Email Submit

Перегляди


? + X Читайте на наступній сторінці!

Object 7

Widget:Facebook

Loading..

loading

Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Drohobyczer ZEITUNG» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора. © 2012-2013 DROHOBYCZER ZEITUNG - All Rights Reserved/ Усі права застережено

Website Designs by DZ

Використовується шаблон від DZ. Перший шаблон був від. Шаблон Awesome Inc.. Технології Blogger.


Drohobyczer ZEITUNG  

Інтернет-газета про Дрогобич та дрогобичан від 1883 року

Advertisement
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you