Page 1

Оксана Косміна

Oksana Kosmina

Т радиційне ВБрання

Traditional Ukrainian Clothing

українцiв Т. 

ЛІСОСТЕП

I

Vol. 

СТЕП

FOREST-STEPPE

Балтія-Друк

I STEPPE


Вступ Традиційне українське вбрання є одним із символів українства, складовою, без якої немислима національна ідентичність українського народу. Що являє собою традиційне українське вбрання і чому інтерес до нього не зникає в сучасному урбанізованому суспільстві? Своєрідність природних та історико-культурних умов життя населення окремих регіонів України, взаємозв’язки українців з іншими народами віддзеркалились у багатоманітті і різнобарвності українських строїв. Краса та щедрість природи чотирьох макрорегіонів України — Полісся, Лісостепу, Степу і Карпат — знайшли своє образне втілення і в народному вбранні: яскравості та поліхромності вишивок, щедрій орнаментальній палітрі плахт * та опинок, золоті парчевих очіпків та запасок, разках коралового, бурштинового, венеційського намиста, дукатах і дукачах, шовкових стрічках та чобітках з писаними закаблуками. Вражає розмаїття локальних варіантів вбрання, кожен з яких має свою колористику, силует, орнаментику, характерні головні убори зі специфічними способами вив’язування хусток та наміток, з дівочими стрічками, вінками, пов’язками. Кожен з елементів вбрання має не лише практичну або естетичну функцію, але й символічну. Власне, будьяке традиційне народне вбрання виокремлює людину зі світу навколишньої природи, несе закодовану інформацію про свого власника та його місце в соціальній структурі суспільства. Традиційний одяг чітко розмежовує такі поняття, як свій /чужий, багатий /бідний, дів­ чина /жінка. Перше, з чим асоціюється українське традиційне вбрання,  це, безумовно, вишита сорочка. Це той чи не єдиний елемент, який і сьогодні є достатньо актуальним у гардеробі українця. Українська вишиванка є одним з небагатьох національних брендів, відомих в усьому світі. Сорочка — один з найдавніших видів одягу наших пращурів. Матеріалом виготовлення сорочок в українців здавна служило конопляне та лляне полотно. Українська сорочка мала безліч локальних варіантів — як у назві (“кошуля”, “морщинка”, “опліч”, “підрамник”, “призбирка”, “рубатка”, “сорочина”, “хлоп’янка”, “чумачка”), так і в конструктивних особливостях крою. Треба зазначити, що вишиті сорочки у сільському костюмі з’явились не раніше середини XVIII ст., хоча традиційна українська вишивка бере витоки з X–XI ст., коли гаптування було достатньо поширеним серед феодальної знаті. Потужним поштовхом для розповсюдження вишивки у сільському народному костюмі були поміщицькі майстерні кінця XVIII – початку XIX ст., в яких жінки-кріпачки вишивали побутові речі для панів. Але якщо у панському середовищі вишита золотом чи сріблом сорочка була ознакою соціального статусу, то в народній уяві сорочка як найближчий до тіла предмет одягу ототожнювалась з магічною силою, схованою у тілі людини. * Терміни, виділені напівжирним курсивом, див. у Словнику (с. 132).

2


Сорочка виступала символічним замінником людини. Траплялося, що сорочку вдягали навиворіт від зурочення. За повір’ям, продати свою сорочку означало продати своє щастя. До хрещення дитину не вдягали в сорочку, а тільки сповивали пелюшками. Сучасна традиція не купувати до народження дитини одяг має своє коріння у народних уявленнях про те, що одяг (сорочка) є символічним тілом людини і до народження нового тіла не можна виготовляти одяг для нього. За поліськім звичаєм перед тим, як вперше одягти дитині сорочку, в неї вдихали (“хукали”) повітря ніби душу. Безплідні жінки вдягали сорочку жінки, яка мала дітей; тобто відбувався акт заміни безплідного тіла плідним. І навпаки, для переривання вагітності жінки спалювали свою сорочку або її клаптик з вишитим на ньому іменем. Цікавими є також відомості про особливості крою першої сорочечки дитини, яка мала вигляд балахону без рукавів. Така “недошитість” ­сорочки відповідала уявленню про дитину як про недієздатну особу. Особливе місце займала весільна сорочка, що готувалася заздалегідь. Весільна сорочка, яку шила молода для свого нареченого, символізувала його “нове народження” при зміні свого соціального статусу. Символіка вишивок весільних сорочок містить побажання блага на майбутнє подружнє життя, яке має бути довгим і щасливим. Весільні сорочки завжди додільні, кроєні з одного суцільного, на всю довжину жіночого росту (“до самого долу”) шматка полотна. Сорочка такого крою мала найвищий ритуальний статус в обрядовій культурі українців. Добробут, нерозлучність молодої родини могла забезпечити згідно з традиційними уявленнями українців саме додільна сорочка молодої на весіллі. Обмін елементами вбрання  — сорочками (для молодого), чобітьми (для молодої)  — на весіллі був запорукою міцного зв’язку між чоловіком та дружиною. Після першої шлюбної ночі молодий витирав руки сорочкою молодої, а вона — сорочкою молодого. Саме додільну сорочку зберігала жінка собі на смерть. Ця сорочка одягалася небіжчиці як оберіг, що мав забезпечити їй спокій у потойбічному світі. Суцільний крій традиційної української сорочки, тип широкого прямого рукава, стягнутого біля зап’ястя обшлагом-манжетом, фіксовані місця розташування орнаментального декору (комір, вище ліктя та біля зап’ястя) сформувались в нашій культурі після прийняття християнства під впливом візантійської культури — спадкоємиці давньоримських традицій. Своєрідність жіночих сорочок в народному вбранні українців окремих регіонів полягає у варіантах їхнього крою, видах комірів, викінченні рукавів, способах їхнього з’єднання зі станом сорочки, місцях розташування декору, технічних та кольорових прийомах його виконання, а також у наданні переваги певним орнаментальним мотивам.

3


Л ІСО СТ ЕП

Сорочка з відкладним коміром. ВКМ

Жінка у святковому вбранні та намисті. ВКМ

Спідниця “літник” та фартух. ВКМ

Тривале входження Волинського історичного регіону до складу Польської держави сприяло тісним етнокультурним взаємовпливам українців і поляків, що значною мірою обумовило формування регіональних ознак традиційно-побутової культури волинян. Волинський етнографічний регіон охоплює лише південну частину однойменної історичної землі. Волинський комплекс традиційного вбрання притаманний українцям північних районів Львівської області (Сокальського, Радехівського, північної частини Кам’янкаБузького та Бродівського); південно-західних районів Волинської області (Іваничівського, Володимир-Волинського, Локачинського, Горохівського, Луцького, частково Ківерцівського, Рожищенського та Любомльського); Кременецького та Шумського районів Тернопільської області; північних районів Хмельницької області (Білогірського, Ізяславського, Славутського, Шепетівського та Полонського); південних районів Рівненської області (Радивилівського, Млинівського, Дубенського, Рівненського, Здолбунівського, Острозького, Гощанського, Корецького, Демидівського); південно-західних районів Житомирської області (західної частини Баранівського та південної частини Новоград-Волинського). На півночі регіон межує з Волинським Поліссям, на півдні — з Галичиною, на сході  — з Середнім Подніпров’ям, на заході  — з Холмщиною (тепер у складі Польщі). Багатовікові культурні контакти волинян з сусідніми етнографічними

Фрагмент вишивки сорочки. ВКМ

20


воли н ь

Дівчина у святковому вбранні: сорочці, гофрованій спідниці “складанці”, фартуху, хустці, поясі. ВКМ

Сорочка з відкладним коміром. ВКМ

Ткана запаска і пояс. ВКМ

групами українців обумовили характерні ознаки волинського комплексу вбрання. Зокрема, кольоровий очіпок та приталена форма корсету є спільними з традиційним вбранням українок Холмщини, а яскрава, ткана у вертикальні смужки спідниця, ткана у поперечні смуги вузька запаска, платовий головний убір жінок (типу намітки) подібні до традиційного одягу українок Полісся. У прийомах викінчення різнобарвною орнаментальною смугою нижнього краю тканих літників проглядається аналогія з прийомами викінчення подільського платового поясного жіночого вбрання — опинок. У той же час побутування в західних районах Волині осіннього жіночого короткополого сукняного одягу  — приталених кабатів — обумовлене галицьким впливом. Загалом, волинське вбрання виділялося використанням матеріалів домашнього та фабричного виробниц­тва, шляхетністю крою та силуету, багатою варіативністю кольорових поєднань та стриманістю прикрас. Жіночі сорочки волинянок за кроєм були як додільними (суцільно кроєними на всю довжину), так і з підточкою  — пришитою по лінії поясу нижньою частиною, матеріалом якої слугувала грубіша та менш вибі­ лена тканина. На тлі побутування обох загальноукраїнських типів крою у волинському жіночому вбранні західних районів край сорочки, довжина якої сягала трохи нижче колін, не орнаментувався вишивкою, оскільки був невидимим з-під спідниці. А довгі, нижче краю спідниці, жіночі ­сорочки східних районів Волині викінчували, за загальноукраїнським ­звичаєм, або 21


Л ІСО СТ ЕП

Фрагмент вишивки хустки. МЕХПІНУ Жіноча безрукавка “лайбик” з “лапцями”. МЕХПІНУ

можні галичанки надягали “венгерку” — шубу на білих смушках, покриту синім сукном, з широким виложистим коміром із білих смушок. Спинку робили вузькою та підрізали на лінії талії, збираючи нижню частину у збори. Всі шви обшивали золотим позументом. Поширені були “тулуби”  — чоловічі шуби на чорних смушках, криті темнозеленим сукном, широкі, прямого крою, з широким виложистим коміром з отворотами із чорних смушок. Верхній святковий одяг із синього або чорного сукна, підбитий ­баранячим хутром, з широким білим баранячим коміром і такими самими манжетами мав назву “галицький жупан”. Відповідно жіночий хутряний одяг, покритий синім сукном, називався ”жупанина”. Серед головних уборів, крім традиційних платових (“намітка”, “перемітка”, “обрус”, “примітка”, “рубок”, “чуби”), у галицьких жінок побутували узорноткані чи вишивані “бавниці”, які являли собою рудимент перемітки — у вигляді шматка полотна, вінкоподібно укладеного на голові, один або два кінці якого прикрашені тканими або вишиваними узорами. Бавниці оздоблювали бавницевим узором, що поєднував у собі кілька способів вишивання: “косичкою”, “зубцями”, “прутиком”, стебнівкового та інш. У колориті узорів переважав червоний колір. У піст або траурні дні жінки носили бавниці з узором чорного, синього й фіолетового кольорів. “Бавниця”, “бавничка” у вигляді довгого шматка полотна або спіралеподібно скрученого жмута червоних вовняних ниток, як і наміт44

Жінка у святковій сорочці, “лайбику” з “лапцями”, “бавниці” з хусткою та кораловому намисті. МЕХПІНУ

Вишиті “лапці” безрукавки. МЕХПІНУ


г ал и ч и н а

Жінка у святковому вбранні: сорочці, спідниці, фартушку, безрукавці, хустці (вид ззаду). МЕХПІНУ

ка, вінкоподібно укладалася на голові. Крім того, побутували очіпки у вигляді ажурно плетених шапочок. Такий очіпок молодій одягали на весіллі, і вона носила його, доки не ставала матір’ю. Потім вдягався твердий очіпок, поверх якого жінки пов’язували велику білу хустку “білугу” з домотканого полотна, вишиту на кінцях перебором, або пов’язували голову квітчастою “зав’язанкою” з фабричного ситцю. Велика вовняна хустка з тороками, чорною серединою, розкиданими по полю квітами та широкою каймою по краях мала назву “хустка лиса”, вовняна з візерунком — “хустка тибетова”, а бавовняна з візерунком — “хустка тифтекова”. Велика хустка літніх жінок називалась “опілянка”. Різноманітними були й види зачісок: “гомбці” — волосся, закручене по боках біля вух; “гунджери” — кучері; “гуньцвоти” — зачесане і закручене на скронях волосся; “качури” — локони; “кичі” — скручене у вузол волосся. Дівочу зачіску “воркоч” у вигляді сплетеного в косу волосся оздоблювали “вплетенами” — різнокольоровими пасмами волічки, “галунком”, “гуплітками”, “поплітками” — стрічками, ”уплетами”, “уплітками” — китицями кольорових ниток. Чоловіки носили зимові хутряні шапки “капачі” та баранячі шапки “завійкані” з суконним або оксамитовим (переважно темно-синім) верхом і розрізом ззаду, який стягували шовковими стрічками (переважно блакитного кольору), зав’язуючи їх у вигляді банта. Побутували також і підбиті смушками “шапки на завісах”. Парубки носили повстяні капелюхи (“калани”, “калапи”, ”каляни”) домашнього виготовлення або невисокі, з невеликими крисами “солом’янки”, “капелюхи”, які плели із солом’яних стрічок — “зубців”. Їх оздоблювали фабричними шовковими стрічками (“бендами”, “биндами”, “китайкою”) та шнурками з різнокольорової вовни. Збоку її прикрашали пучечками ниток з різнокольорового бісеру, які викінчували невеличкими кульками з різнокольорової вовни. В якості прикрас жінки носили на Львівщині ґердани, які мали ­вигляд широкого орнаментально кольорового коміра, що повністю закривав груди. Чоловіки носили як досить широкі подвійні шкіряні пояси, які застібали трьома масивними мідними пряжками (біля них між двома шарами шкіри влаштовували кишеню), так і ткані пояси з різнокольорових вовняних ниток. 45


Л ІСО СТ ЕП

Жінка у святковому вбранні: сорочці, камізельці, спідниці, фартухузапасці, хустці. МНАПЛ

Фрагмент тканої спідниці. МНАПЛ

Вишивка на жіночій камізельці. МНАПЛ

уставку зі станом та рукавом. Виділявся також і орнаментальний прийом викінчення манжетів. На відміну від галицьких опільські жіночі сорочки оздоблювали на грудях довгою, майже до пояса, вишитою орнаментальною смугою. Чоловічі сорочки були переважно уставкового типу, довгими (до колін і навіть нижче), і носились, як правило, навипуск. Їх вишивали переважно на обшивці, комірі, уставках та по низу. Чоловічі сорочки Опілля були позначені своєрідними прийомами оздоблення. Смугасту орнаментальну композицію уставки виконували переважно чорними нитками з делікатним доповненням її тонкими смужками червоного кольору; так само, як і в жіночих сорочках, їх оконтурювали кольоровим мережаним швом лінії з’єднання уставки зі станком та рукавом. Такою самою вишивкою декорували стоячий комір та манжети. Сорочку підперезували тканими чорними чи кольоровими або шкіряними поясами. Поясним одягом жінок бойківського підгір’я служили, як і у галичанок, широкі спідниці з домотканого полотна (білі чи поздовж­ньо48


ОП І Л Л Я

смугасті вибійчасті “мальованки”) або з купованої фабричної тканини (одноколірні чи квітчасті). Білі домоткані полотняні спідниці по низу прикрашали тканими орнаментальними смужками. У чоловіків поясним одягом були досить широкі, переважно білі полотняні штани, які понизу припасовували до ноги волоками від ходаків або заправляли в халяви чобіт. Поверх спідниці одягали фартухи-запаски, зшиті з двох частин домотканого полотна, з’єднані між собою вертикальним мережаним швом. У західних районах Опілля ці запаски були білого кольору, як у галицькому вбранні, а  в центрально-південних  — поперечно-смугастими, з дрібноузорною орнаментикою насиченого вишнево-червоно-чорного кольору. Крім того, в опільському вбранні побутували запаски, що шилися з фабричної однокольорової чи квітчастої вовни у вигляді одного полотнища, яке призбирували (“морщили”) або густо ­ря­сували. Лайбики — прямоспинні, короткі до лінії талії жіночі безрукавки — в центральних районах Опілля шили з битого білого сукна. Шийний викот, накладні маленькі кишеньки та край лайбика оконтурювали темним сукном та оформляли по контуру смугою квіткового орнаменту, вишитого кольоровими вовняними нитками — волочками. Оздобленням передніх пілок пишними орнаментальними композиціями вазонного типу виділялися лайбики Жидачівщини. Опілянки в якості плечового одягу носили також короткі приталені керсетки шнурівки, які шили з фабричної кольорової однотонної тканини. Крім того, були в ужитку й довгі безрукавки з овечого хутра, з круг­ лим смушковим виложистим коміром, поли яких лише прилягали одна до одної, скріплюючись гачками. Чоловічі камізельки шили переважно з купованої тканини темних кольорів, на підкладці, довжиною трохи нижче пояса, із застібкою на ґудзики по центру грудей. Передні поли оздоблювали рядами машинною строчкою у вигляді кольорових смужок, виконаних нитками контрастних до кольору тканини камізельок кольорів.

Фрагмент декорованого краю жіночої тканої спідниці. МНАПЛ Жіноча сорочка. МЕХПІНУ

Фрагмент вишивки сорочки. МЕХПІНУ

49


Л ІСО СТ ЕП

Історичні перипетії знайшли свій вияв і у формуванні вбрання подолян. Етнографічний регіон Поділ­ ля за сучасним адміністративнотериторіальним поділом охоплює майже всю територію Тернопільської області (за винятком північних — Кременецького та Шумського, й західних  — Бережанського, Підгайського та Монастирського районів), придністровських районів (Заліщицького та Хотинського) Чернівецької області, переважну більшість районів Хмельницької області (за винятком Славутського, Шепетівського, Білогірського, Ізяславського та Полонського), всю Вінницьку та південно-західні райони Черкаської області (Монастирищенський, Христинівський та Уманський), західні райони Кіровоградської (Гайворонський та Ульяновський), а також північні райони (Савранський, Балтський, Кодимсь­ кий, Котовський, Любешівський та Ананьївський) Одеської області. Подільський етнографічний регіон на північному сході межує з Волинню, на північному сході і сході  — з Середнім Подніпров’ям, на південному заході  — з Буковиною та Покуттям, на заході — з Опіллям. На південному сході межею регіону слугує державний кордон з Молдовою. Комплекс традиційного вбрання подолян наприкінці ХІХ  — на початку ХХ ст. був представлений трьома варіантами — західним, східним та південним (придністровським). Це було на-

Західні подоляни у традиційному вбранні. ПКС

56


ПОДІЛЛЯ

Східноподільський головний убір: хустка, вив’язана по очіпку. ВОКМ

Фрагмент тканої запаски. ВОКМ

Східна подолянка у вишитій сорочці, спідниці, запасці та хустці, вив’язаній по очіпку. ВОКМ

Фрагмент вишивки жіночого очіпка. ВОКМ

слідком культурно-історичної своєрідності формування земель як Західного і Східного Поділля, розділених упродовж майже ста п’ятдесяти років річкою Збруч, так і придністровських районів Буковинського Поділля, які у 1918–1940 рр. входили до Румунії. Для пошиття одягу подоляни широко використовували лляні та конопляні полотна. Сприятливі умови чорноземного Поділля стимулювали вирощування якісних сортів коноплі, а відтак і вироблення найкращих конопляних полотен. Крім конопляних, подільські сільські ткалі виготовляли понад 20 видів лляних полотен. Завдяки здатності полотняних волокон активно сприймати барвник, лляні та конопляні полотна широко застосовували для виготовлення вибійчастих одягових тканин. Для святкових жіночих та чоловічих сорочок, для жіночих головних уборів (наміток, хусток) виготовляли тонке полотно, ткане як простим переплетінням, так і бурунчукове або серпанкове, виробництво якого було поширене у придністровських районах. Завдяки міцності та ­гарній фактурній ­поверхні (у вигляді рельєфних смужок, віконець) ­полотно ­саржевого 57


Л ІСО СТ ЕП

запаски оперізували поясом. Наприкінці XIX ст. запаски вживались як жіночий буденний одяг. Позадницю робили переважно чорною і трохи довшою за попередницю, яку ткали у червоних тонах. Святковим поясним вбранням служила плахта  — зшита з двох довгих (подвійної довжини стану) прямокутних пілок, тканих з різнокольорової вовняної пряжі. Ці дві пілки зшивали між собою спеціальним декоративним, так званим плахтовим, швом на дві третини довжини. Одягаючи зшиту плахту, її складали удвоє поперек шва і обгортали нею стан ззаду так, щоб шов припадав ззаду по центру. Незшита верхня частина плахти мала “крила” — два кінці, які позаду розходились, відкриваючи з-під споду декоративний з’єднуючий шов нижньої половини. Кінці плахти сходилися на талії і були укріплені зав’язаним поверх поясом. До низу стану вони розходилися, причому кінці верхньої частини були трохи коротші за нижні, тому попереду було видно всі чотири кінці. Кожен з “ріжків” Дівчина у весільному вінку. НІЕЗП

Фрагмент оздоблення кута керсетки. УЦНКМІГ

Жіночі сережки зі штучним камінням. УЦНКМІГ

80

Жіноча керсетка з кутом, декорованим аплікацією та машинною вишивкою. НІЕЗП


СЕ Р Е ДНЄ П О ДНІ ПР О В’Я Жінка у сорочці, спідниці, запасці, очіпку, прикрашена намистом, ґерданом з дукачами та дукачем. НІЕЗП

(нижніх передніх кутів) плахти викінчували “китицею” (пришитим різноколірним помпоном, зробленим з ниток пряжі, якою ткалась плахта). Щоб частина плахти, яка при її перегині ставала верхньою, не пока­зувалась виворотом, кожну пілку плахти ткали, так би мовити, двома частинами — до половини орнаментом на лицевий бік, а з половини — навиворіт. Така перегнута плахта мала назву повна плахта, на відміну від напівплахти, або станка — коротких (одинарної довжини стану) пілок, зшитих між собою на всю довжину плахтовим швом. Оскільки передні кінці плахти розходились, видиму з-під них частину сорочки прикривали фартухом. З часом, коли плахта  — одноплатове святкове вбрання  — заступила собою двоплатові запаски, роль фартуха стала виконувати передня запаска, назва якої була перенесена на фартух, який одягався поверх плахти і називався попередниця, або запаска. Як правило, у XIX ст. фартухи-запаски робилися тканими з вовняної пряжі, в нижній частині прикраша­лися горизонтальноорнаментованими смугами. До нижнього краю запасок пришивались, як і до плахти, по кутках і по центру невеличкі китиці. Разом з вовняними запасками у північних районах побутували й лляні білі запаски з тканим або вишитим “по чисницях” орнаментом, переважно у техніках поверхових непрозорих швів (настилування, набирування, затягування, занизування) в червоних кольорах, з невеликою домішкою синього. В південних районах набули поширення також білі лляні запаски, у декорі яких перевага віддавалася прозорому шиттю, як правило, біллю. Вони викінчувалися мереживом (домашньої роботи або купованим). У костюмах південних районів Київщини в XIX ст. широкого поширення набули так звані рясні спідниці, зшиті з крамної одноколірної вовняної або узорної тканини (“пістряді”). Рясну спідницю або призбирували, або закладали у складки біля поясу. Якщо в нижній частині спідницю декорували плисовими чи оксамитовими стрічками, викінчуючи по нижньому краю широкою смугою з бархату або плису, то така спідниця називалася на­к ладною. Спідниці лівобережного Середнього Подніпров’я шилися переважно з купованої смугастої матерії з витканими буке81


Л ІСО СТ ЕП

Жіноча вишита сорочка з зубчиками. ПКМ

Дівчина у святковій сорочці, хустці-пов’язці з квітами, намисті та стрічках. ПКМ

полотна, оздоблювали по краю зубцями з сірих ниток та вирізуванням — такою самою технікою, яку застосовували в оздобленні рукавів жіночих со­р очок. Серед дівчат була поширена зачіска в дрібненько ­плетені кіски (“дрібниці”). Святковим дівочим го­ ловним убором була “стрічка”  — широка оксамитова стрічка, ­вишита гарусом. А найурочистішим був весільний вінок — гальонок. Він являв собою циліндр з картону, обтягнутий зсередини червоним кашеміром, а ззовні — золотим позументом. Нижній край цього головного убору прикрашали зеленою шовковою стрічкою, викладеною дрібними складочками, та червоною стрічкою, вив’язаною бантом. Іноді по нижньому краю червоного циліндру пришивали щільно укладені маленькі помпончики, виготовлені з вовняних червоних, зелених, синіх та білих ниток. А по верхньому краю 102

Дівчина у святковому вбранні: вишитій сорочці, керсетці, плахті-станку, парчевій запасці, поясі, хустці у вигляді пов’язки, коралах та дукачі. ПКМ


п олтав щ и н а

Фрагмент вишитої уставки сорочки. ПКМ

Станок жіночої сорочки. ПКМ

Дівчина у святковому вбранні: шовковій стрічці, вишитій сорочці, керсетці. ПКМ

Парчева запаска. ПКМ

циліндр прикрашали вінком з гарусних квітів, листя й мішури. Позаду спускали різнокольорові стрічки. Відсутністю червоного кольору виділявся весільний вінок сироти, квіти і стрічки якого виготовляли у білих, блакитних, синіх та зелених кольорах. Чоловічим головним убором була низька циліндрична шапка з овчини (чорної, рідше сірої), часом із суконним верхом. Носили також і високу напівсферичну кучму, або “стовбату шапку”. Давнішим чоловічим головним убором була крисатка, що здобула свою назву від “крис” — стінок шапки, які виступали над заглибленим дном. При цьому верхня частина крисатки була значно ширшою за нижню. Такі шапки шилися зі смушку, а дно часто виготовляли з синього солдатського сукна. Влітку чоловіки покривали голову солом’яними брилями. Їх плели різними способами: рівною широкою стрічкою, в зубчики і луски, косичкою тощо. Найпоширенішим видом жіночих прикрас були коралі  — “справжні” та штучні. До коралів відносили також “локшину” або “колюче” намисто, яке складалося з маленьких вузьких коралових трубочок. Крім коралів, носили також різнокольорове скляне намисто: біле, блакитне, зелене, жовте, червоне, бурякове, вишневе. Срібні та золоті монети (дукачі, або личмани) одягали разом з намистом. Дукачі дарували молодій на весіллі. У весільний асортимент ­прикрас входив також намис103


Л ІСО СТ ЕП

Жіночі кармани, декоровані машинною вишивкою. ХІМ

Хустка з тороками, вишита чорним шовком. ХІМ

Як правило, кожухи крили синім або чорним сукном. Кожухи зі стоячим коміром мали назву байбарак. Носили також тулуби — кожухи зі смушковими вилогами (комір з капюшоном). Кожухи, юпки, тулуби, капоти підперізували різнокольоровими вовняними поясами. На сході Слобожанщини побутували і ткані білі пояси — рушники, які на кінцях перетикали смужками з червоної та синьої заполочі. Характерною особливістю кожухів Слобожанщини було їх декорування кольоровим гарусом. Вирізнялися кожухи бо­ годухівські, вільшанські, золочівські, вальківські, котелевські. Найбільшу славу здобули богодухівські кожухи. Вишивали їх спочатку вовняними нитками, а пізніше берлінським гарусом. Переважаючими кольорами були червоний різних тонів, зелений, бузковий, зрідка — синій. Наз­ви орнаментальних мотивів були фітоморфними (“сосонка”, “яблучка”), астрологічними (“зорі”, “місяць”), геометричними (хрести, кривульки, напівкола) та предметними (“підкова”). Кожен з елементів візерунка 112

Жінка у святковому вбранні: кубовій “парочці” — кофті та спідниці, поясі, очіпку, хустці, чоботах “чорнобривцях”. ХІМ


слоб ож а н щ и н а

Жінка у святковому вбранні: сорочці, вишитій “білим по білому”, шовковій плахті, фартуху, керсетці, парчевому очіпку. ХІМ

мав своє місце розташування: півкола і зорі вишивалися на полі кожуха, підкова — завжди на спині; основні елементи вишивки доповнювались сосонкою, яблучками. Оскільки кожух сам по собі був символічним уособленням багатства, то відповідно й орнаментальні мотиви несли на собі символічне навантаження: сосонка — аналог весільного деревця, яблучка — символ кохання, підкова — оберіг, що за­хищає власника. Використовували такі вишиті кожухи у весільних обрядах. У свята дівчата заплітали косу “в дрібушки” — не в три пасма, а в двадцять, і в кінець коси вплітали багато стрічок різного кольору (синіх, жовтих, червоних, голубих, фіалкових), які називалися “кісниками”. На голову дівчата надягали атласну стрічку червоного або синього кольору. Стрічки могли бути також з чорного плису і вишиті гарусом або вовняними нитками; з лівої сторони кріпилася квітка. Одним із святкових дівочих головних уборів була стрічка — картон­ на смуга, покрита кольоровою тканиною або стрічкою. Позаду до неї пришивали різнокольорові стрічки, що звисали майже до поясу. Але найпишнішим головним убором вважали шовкову або вовняну хустку, поверх якої заколювали багато блискучих булавок, закладали квіти і павичеві пера. На рівні скронь до неї прикріплювали пера селезня. Якщо дівчина збиралася одружуватися, то поверх лопотушки — широкої стрічки, прикрашеної квітами з вузеньких стрічок — одягали два вінки з квітів, один поверх іншого. Жінки у свята поверх парчевого очіпку вив’язували шовкові хустки. Очіпок позаду зав’язувався стрічкою, кінці якої спускалися вздовж спини, як стрічки дівочого кісника.

Чоботи “чорнобривці” з писаними закаблуками. ХІМ Фрагмент машинної вишивки на керсетці. ХІМ

113


СТ Е П

Дівчина і хлопець у святковому вбранні. ЗХМ

Фрагмент вишитої манішки чоловічої сорочки. ЗХМ

Чоловіча вишита сорочка. ЗХМ

­ ризбирували на лінії пришиття до полика. Нижню частину полика по п низу прикрашали хрестиковою вишивкою геометрично-рослинного орнаменту, виконаного переважно червоними, а також чорними, синіми та жовтими нитками. Краї рукавів закінчували густо зібраними зморшками, які оторочували вузенькою смужкою, прошитою трьома строчками: двома прямими та однією хвилястою по центру. Способи оздоблення жіночих сорочок Одещини та Буджаку яскраво виявляють впливи східноподільських, молдавських та румунських прийомів декорування. Тут була поширена східноподільська вишивка “низинкою” з переважно чорними геометричними мотивами на уставці та погрудках. Уставкову вишивку у вигляді композиції з двох чи трьох рядів доповнювали, як і на Східному Поділлі, невеликою жовтою або червоною орнаментальною смугою. Іноді декорували вишивкою і з’єднувальні шви, і низ підтички. Розташований на уставці у декілька рядів квітковий чорно-червоний орнамент поєднували зі смугою, вишитою традиційно подільською низинкою чорного кольору, яку розташовували під підтичкою. До неї пришивали рукави з подільським прийомом діагонального розташування орнаментальних смуг, в розробці яких, на відміну від подільських, перевага надавалася рослинній орнаментиці. Певною мірою в орнаментації сорочок жінки продовжували використовувати прийоми, типові для лісостепових, поліських і навіть карпатських регіонів. Сорочки українських жінок Нижнього Подніпров’я, Таврії, Приазов’я та Криму наслідували типологічні ознаки середньо122


СТ Е П

Нагрудний хрест. ЗХМ Дукачі. ЗХМ

Дівчина у сорочці з прямими рукавами, керсетці, оздобленій плисом, кораловому намисті з “пугвицями” та “дукачі з бантом”. ЗХМ

Дівоча шовкова стрічка. ЗХМ

подніпровських, полтавських та слобожанських. З новомодних в цих районах найбільшою виразністю були позначені сорочки до гестки. Гестку по контуру обрамляли смугою чорно-червоного кольору переважно рослинної орнаментики, вишитою гладдю. Поодинокими орнаментальними квітковими сюжетами фіксували кути гестки. Рукави сорочок оформляли окремими квітковими сюжетами або широкими горизонтальними смугами білих мережок, обрамлених вузенькими смужками червоно-чорного квіткового декору. Якщо рукави збирали біля зап’ястя і заводили у манжети, то ці манжети також оздоблювали квітковим орнаментом, вишитим гладдю червоно-чорного кольору. А вільний край рукавів оздоблювали мережкою-прутиком і вузенькою смужкою вишитого червоно-чорного орнаменту. Якщо робили пазушний розтин, то край правої пілки також оздоблювали смугою такої ж вишивки. З другої половини ХІХ ст. з’являються фабричні нитки “заполоч”; червоною і чорною заполоччю почали вишивати сорочки. Серед прийомів їхнього декорування широко застосовували ­також техніку “вирізування”, традиційну та філейну мережку. Серед найбільш поширених мотивів орнаменту зустрічалися такі символи, як хрест, дерево життя, церковні корони, царські двоголові орли. З появою муліне — різнобарвних ниток — значно збагатилася кольорова ­палітра вишивок, набувши ознак поліхромності. Широкого розповсюдження набула техніка рахункової та декоративної двобічної гладі. 123


С Л О В НИ К Т Е Р М І Н І В Б

Вибиванка — спідниця з домотканого полотна зі штампованим орнаментом

Бавниця — головний убір заміжніх жінок: шматок вінкоподібно укладеного на голові полотна, один або два кінці якого прикрашені тканими або вишиваними узорами

Вибиванки — лляні чи конопляні штани

Байбарак — кожух, критий сукном

Вишиванка — вишита сорочка

Баламути — жіноча шийна прикраса у вигляді разків річкового бурштину

Вінок — дівочий або ритуальний головний убір

Бамазея — бавовняна тканини білого кольору або з дрібним набивним орнаментом

Волочки — кольорові вовняні нитки

Вилога — капюшон, пришитий до свити

Вітряк — те саме, що й кабат

Барежка — жіноча вовняна хустка на голову

Воркоч — дівоча зачіска у вигляді сплетеного в косу волосся

Баривки — дерев’яні ґудзики

Вуса — вставні клини в керсетці або юпці

Бархан — жіноча кофта з рукавами з фабричного матеріалу переважно зеленого кольору, оздоблена машинною технікою

Габик — чоловічий капелюх з широкими крисами

Баска — довга приталена жіноча кофта з рукавами

Габлик — довгий верхній одяг з тонкого сукна

Бахили — чоловічі зимові шкіряні штани

Галунок — дівоча стрічка, вишита рослинним орнаментом

Бекеша — 1) довгополий жіночий одяг з хутра сивих або білих коротко стрижених овець; 2) пізня форма свити; замість клинів по заду призбирувалася в талії Бесага — те саме, що й карман Бинди — те саме, що і стрічки Білянка — жіноча сорочка з тонких фабричних тканин без вишивки

Г

Галька — спідниця домашнього виготовлення Гальонок — дівочий весільний вінок у вигляді циліндра з картону, декорованого червоним кашеміром, золотим позументом, шовковим стрічками Гердан  — жіноча прикраса у вигляді різнокольорової бісерної смужки Гердяник — те саме що і гердан

Богородиця — капюшон чоловічої свити

Герсаги з лапцями — керсет з клинцями в талії

Брижі — 1) зборки, складки на манжетах рукава; 2) складки, зборки нижньої частини свити, бекеші

Гестка — верхня погрудна частина жіночої сорочки, до якої пришивається станок і рукави

Бриль — чоловічий солом’яний капелюх

Гестка-талійка — те саме, що і гестка

Брусла — коротка кожушанка, безрукавка

Гомбці — різновид жіночої зачіски

Бунда (тальована, квітована) — кожушанка, безрукавка, оздоблена й обшита іхрою

Горбатка — поясний незшитий жіночий стегновий одяг у вигляді тканого прямокутного шматка тканини, яким огортали стан поверх сорочки

Бурмус — різновид чоловічого довгого плаща з відкладним коміром та капюшоном

Горсет — жіноча безрукавка

Бурунчукове полотно — тонка прозора тканина

Гунджери — кучері

Бухи — манжети сорочок

Гунька — 1) зменшене від гуня; 2) те саме, що й обгортка; 3) спідниця вовняна червона

В Венгерка — шуба на білих смушках, покрита синім сукном, з широким виложистим коміром з білих смушок

132

Гуня — чоловіча або жіноча свита з домотканого сукна Гуплітки — стрічки


Гусарка — жіноча тепла кофта

Д

Запаска — 1) фартух домотканий з кольорової вовни або з білого полотна; 2) запаски — жіночий поясний одяг, що складається з двох тканих вузьких полотнищ

Дерга — жіночий поясний незшитий вовняний одяг типу опинки; полотнище, яким жінки обгорталися довкола стану

Зарукавець — те саме, що і зарукавники

Дерсуланки — дерев’яні ґудзики

Зборнік — те саме, що й очіпок

Димка — спідниця домашнього виготовлення

Згарда — жіноча прикраса у вигляді смужки з чорного оксамиту, прикрашеної різнокольоровими скляними намистинами

Діжурка — жіночий одяг типу пальто, трохи розширений донизу клинами, з відкладним коміром, широкими вилогами на грудях і прорізними кишенями Додільна сорочка — сорочка з цільного, на всю довжину жіночого росту полотна Дрелюх — спідниця з фабричної бавовняної матерії Друковиця — вибійчана спідниця Дубельтівка — те саме, що й димка; спідниця, мальована білим орнаментом по темному тлу Дукат — прикраса у вигляді срібної або золотої монети Дукач з бантом — жіноча прикраса у вигляді великої срібної монети, підвішеної до великої брошки Душогрійка — 1) керсетка з ситцю, простьобана машинним способом; 2) плечовий жіночий святковий одяг типу накидки з рукавами

Е Етнографічні регіони — частини території розселення етносу, що відрізняються одна від одної притаманними їм комплексами ознак (явищ) матеріальної та духовної культури

Ж Жовтиці — чоботи зі шкіри жовтого кольору Жупан — святковий верхній одяг з синього сукна Жупанина — жіночий хутряний одяг, покритий синім сукном Жупанє — суконний верхній одяг, підбитий шкірками

З Завійка — те саме, що й намітка Зав’язанка — хустка з фабричного ситцю Закарваші — відкочені манжети рукавів

Зарукавники — манжет рукава

Зелениці — чоботи зі шкіри зеленого кольору

І Історико-географічні (історичні) регіони — території, що в минулому були одиницями адміністративнотериторі­ального устрою (князівствами, воєводствами, губерніями, провінціями тощо) Іхра — тонко вичинена шкіра

К Кабат —1) жіночий та чоловічий верхній осінній короткополий одяг з сукна; 2) чоловічий і жіночий одяг з домотканого полотна або сукна з великим вирізом на грудях Кабілетка — жіноче верхнє вбрання у вигляді короткої кофти, поли якої обшивали оборками Казакінка — жіноча кофта, пошита в стан Кайдани — видовбане з цільної дерев’яної колодки взуття з носками чотирикутної форми та низькими підборами й просвердленими по верхньому краю отворами для протягування мотузки, якою кайдани прив’язували до ноги Калан — чоловічий повстяний або солом’яний капелюх Калитка — кисет, шкіряний мішечок, який прикріплювали до чоловічого поясу Камізелька — вишита безрукавка з оборкою чи пелюсткоподібними шматками тканини — “лапцями” Камізоля — чоловіча безрукавка з фабричної тканини Капач — чоловіча зимова шапка Капелюх — чоловічий зимовий головний убір з баранячого хутра на кшталт шапки-вушанки Капелюш  — чоловічий солом’яний капелюх з пласким верхом та прямими полями

133


С Л О В НИ К Т Е Р М І Н І В Капор — жіночий головний убір типу очіпка, прошитого на ваті

Кибалка — деталь жіночого головного убору у вигляді скрученого шматка полотна або дерев’яного обручика, обшитого полотном, на який навивали волосся; поверх кибалки надягали очіпок

Капота — 1) жіночий та чоловічий верхній одяг типу свити; 2) жіночий та чоловічий верхній одяг з фалдами, який підперезували крайкою; чоловіча капота мала ззаду каптур — капюшон

Кимбалка — 1) головний убір заміжньої жінки типу очіпка циліндричної форми

Каптан — чоловічий та жіночий верхній одяг прямоспинного крою з клинами по боках

Китайка — 1) дорога шовкова тканина; 2) бавовняна фарбована тканина, різновид тафти

Каптаник — кофта на підкладці з довгими прямими вузькими рукавами

Кичі — скручене у вузол волосся

Каптур — жіночий головний убір; різновид очіпка з круглим верхом; 2) капюшон чоловічої свити

Кісники — набір різнокольорових шовкових стрічок, які прив’язували до коси і спускали по спині

Карабуля — дівочий вінок зі стеклярусу, стрічок, штучних квітів і павиного пір’я

Кобеняк — капюшон чоловічої свити

Караска — те саме, що й керсетка Карман — невеликий оздоблений мішечок у вигляді кишені, з допомогою шнурів прив’язувався до поясу Картанова сорочка — вишита сорочка з фабричного полотна Кафтан з колами  — жіночий верхній одяг, розширений донизу клинами (колами), з широким виложистим коміром Кафтаник — те саме, що й каптаник Кахтан — те саме, що й каптан Кахтаник — те саме, що й каптаник Кацабайка — блузка з тонкого полотна до талії, з рукавами, застібувалась спереду на ґудзики Качури — локони

Кісейка — дівоча біла хустка на голову

Кобка — капюшон, пришитий до свити Ковтунці — те саме, що й перчики Кожух — зимовий жіночий і чоловічий одяг, виготовлений з овчин, хутром всередину Кожушанка — кожух з короткими (до ліктів) рукавами Кожушниця — кожушок із кольоровими нашивками Козубенька  — дівочий головний убір у вигляді низького твердого циліндру, обтягнутого червоним кумачем та прикрашеного гарусною тасьмою. Попереду та ззаду прикріплювали штучні квіти Кокошник  — дівочий головний убір у вигляді складеної в декілька рядів зустрічними складками і пришитої до підкладки неширокої червоної вовняної стрічки або нарізаної смугами вовняної тканини, тасьми Кораблик — різновид очіпка, форма якого нагадує корабель

Качурики — оздоблення голови фарбованим пір’ям з хвоста селезня

Корки — високі підбори

Кептар — безрукавний хутряний нагрудний одяг

Косачі — дівоча біла, обшита мереживом косинка на го­ лову

Кераса — верхній жіночий плечовий одяг типу довгої ­кофти Керея — 1) довгий широкий суконний одяг з капюшоном; 2) різновид опанчі, стародавній чоловічий плащ Керсетка  — безрукавний жіночий верхній одяг, прямоскроєний попереду і відрізний ззаду; відрізна спинка внизу розширюється завдяки зустрічним складкам  — “вусам”, кількість яких є непарною

134

Кохта — кофта з ситцю або атласу з тоненькими оксамитовими стрічками, якими обрамляли комір, поділ, обшлага рукавів Кошуля — сорочка Крайка — жіночий пояс, тканий в поздовжні смуги з вовняних різнокольорових ниток Крашанина — лощене фарбоване полотно


Крисатка — чоловіча смушкова шапка Кубовий ситець  — ситець темних кольорів, який фарбували в спеціальних ємкостях (кубах). Перед тим спеціальною технікою типу батика наносився дрібний квітковий малюнок Кундугун — тепле жіноче пальто Куртак — те саме, що і каптан Куртас — плечовий чоловічий одяг до пояса з бавовняної тканини Куртина — плечовий жіночий або чоловічий одяг у вигляді короткої свити Кусан — те саме, що й куцан Куцан  — верхній одяг довжиною до середини стегон; те саме, що й спенсер

Лопотушки — дівочий святковий головний убір у вигляді широкої стрічки, прикрашеної квітами Лоцманська сорочка — тунікоподібна чоловіча сорочка з широкими рукавами без манжетів Лубок — частина жіночого головного убору у вигляді картонного обруча, обклеєного з лицьової сторони стрічками, позументом і ґудзиками; поверх пов’язувалась шовкова хустка

М Мальованка — 1) спідниця домашнього виготовлення, ткана з конопляних, вовняних, напіввовняних та бавовняних ниток; 2) вибійчана спідниця з домотканого полотна Махорчики — те саме, що й перчики

Куцая — чоловіча куртка з сірого домашнього полотна довжиною нижче пояса

Менделі — жіноча прикраса у вигляді круглих образків діаметром 3–4 см, оправлених мідними ободками та прикритими склом

Куцина — верхній чоловічий одяг типу жіночої сірячини

Мешти — літні туфлі

Кучма — чоловіча бараняча зимова шапка

Міткаль — тонка бавовняна нефарбована тканина

Л Ладунка — те саме, що й карман

Мітки — пучки вовняних ниток червоного кольору Морщинка — сорочка

Лайбик — жіноча безрукавка з битого білого сукна

Н

Лапці — пелюсткоподібної форми декоровані шматки тканини, які пришивали до камізельки

Набрівник — дівочий головний убір з шовкової тканини

Латишка — жіночий каптан нижче колін, з цільною прямою спинкою та вшитими по боках клинами; комір та край верхньої поли обшивали гарусними шнурами різних кольорів

Намітка — головний убір заміжніх жінок; довге вузьке полотнище, яке завивали поверх очіпка

Лейбик — 1) верхній плечовий жіночий та чоловічий одяг з рукавами з домотканого сукна; 2) хутряна безрукавка

Нагрудник — те саме, що й сушпан

Нафрама — те саме, що й намітка Ногавиці  — штани з домашньої лляної тканини, витканої поперемінно смугами білого та невибіленого кольору

О

Личаки — взуття, плетене з лика Личмани — те саме, що й дукачі Літник  — 1) спідниця домашнього виготовлення, ткана з конопляних, вовняних, напіввовняних та бавовняних ниток у вертикальні різнокольорові смуги або клітинки; 2) жакет з легкої тканини або з чорного сукна

Обгортка — поясний жіночий незшитий одяг у вигляді тканого полотна, яке огортали навколо стегон Обманка  — прийом вишивки, коли поле рукава, уставки або підтички зашивається кольоровими нитками, а невишите біле поле тканини утворює орнамент

Літучка — літня жіноча кофта

Обрус — те саме, що й намітка

Локшина — намисто у вигляді маленьких вузьких коралових трубочок

Обшеви — нашивки на комірі, обшлагів рукавів та полах одягу

135


С Л О В НИ К Т Е Р М І Н І В Одскочки — скісні вишиті смуги на рукавах сорочки

Плічки — 1) те саме, що й уставки; 2) сорочки безуставкового типу; те саме, що й пліча, плічата

Опанча — довга жіноча або чоловіча свита

Плюшка — жіноча коротка кофта на підкладці, з круглим коміром

Опинки — те саме, що й горбатка Опілянка — велика хустка літніх жінок

Пов’язка — дівочий головний убір у вигляді пов’язаної хустки навколо голови

Опліч — сорочка Очіпок  — жіночий головний убір у вигляді шапочки, якою заміжні жінки прикривали волосся

П Парочка — комплект з приталеної кофти та рясної спідниці, пошитих з кубового ситцю Парча — тканина з шовковою основою, заткана золотими або срібними нитками Пацьори  — жіноча шийна прикраса у вигляді декількох разків зеленого стеклярусу, перенизаного сріблястим скляним намистом

Погрудки — вертикальні вузькі смуги вишивки в один або два ряди, які йшли від коміра до стану обабіч кожної зі сторін вишитої пазухи Позадниця — запаска, яку одягали ззаду Полики — те саме, що й уставки Полотнянка — 1) спідниця з домотканого полотна; 2) плечовий прямоспинний одяг із вставними клинами по боках Полька — жіноче широке пальто Попередниця — запаска, яку одягали попереду

Пацьорки — намисто з кольорового венеційського скла Перемітка — те саме, що й намітка

Поплітки — стрічки

Перчики — кольорові китиці, якими декорували верхній одяг, нашиваючи їх по всьому виробу

Портки — вузькі чоловічі штани з білого або вибійчаного в смужечки полотна

Писані чоботи — чоботи, вишиті бісером і декоровані строчкою та набитими цвяшками

Постоли — жіноче та чоловіче взуття зі шкіри або плетене з мотузок чи лика

Півка — те саме, що й намітка

Призбирка — сорочка

Півкожушок — короткий кожух до стегон

Прирамок — те саме, що й уставки

Піднаріжник — декорований аплікацією зі шкіри кут правої поли кожуха

Пугвиці — великі порожнисті срібні намистини, якими перенизували намисто з коралів

Підоплічка — чоловіча сорочка

Пухлики — ритмічно організовані зборки, завдяки яким край рукава, пришитого до полика, ставав об’ємнохвилястим

Підрамник — сорочка Підтичка — нижня частина сорочки, пришита по лінії поясу Піснівка — бічна частина горбатки з яскравими кольоровими смугами

Р Рантух — те саме, що й намітка

Плахта — жіночий поясний одяг з двох довгих вовняних пі­лок, зшитих на дві третини довжини декоративним швом; незшита верхня частина плахти мала “крила”, що розходилися позаду

Реготун — 1) частина дівочого святкового головного убору у вигляді викроєного півмісяцем шматка темної тканини з нашитими на нього помпонами; одягався під кокошник; 2) дівочий головний убір у вигляді перевитого зеленою та червоною гарусною ниткою обруча, який вдягали на лоб навколо кіс; під такий обруч затикалися хвости селезня

Плахтина, плахтяк — плечовий одяг з рукавами, без стану і коміра

Рисована сорочка — вишита сорочка з доморобного полотна

Пістра — конопляна, лляна або бавовняна візерунчаста тканина з різнокольорових ниток

136


Рифи — великі коралові намистини, оковані срібними обручами Рогатка — чоловіча м’яка шапка з домашнього брунатного сукна з чотирикутним пласким верхом

Стрічка — дівочий святковий головний убір у вигляді картонної смуги, покритої кольоровою тканиною або стрічкою Строчанка — те саме, що юпка з рукавами

Ротія — жіноча сукня без рукавів, пошита з кольорової фабричної вовни

Сукман — плечовий жіночий одяг з фабричного сукна синього кольору

Ротофейка — жіноча кофта зі складками внизу

Сушпан — довга керсетка з чорного сатину, обшита кольоровими стрічками

Рубатка — сорочка Ряси — зборки

С Сачок — 1) верхній жіночий плечовий одяг типу полегшеної свити з фабричного сукна; 2) жіночий прямоспинний жакет з легкої тканини або сукна Свита  — верхній чоловічий і жіночий одяг різних типів крою, виготовлений із домотканого сукна

Т Талійка — жіноча коротка безрукавка на ваті Твин — коротке ватне пальто Теплушка — верхній плечовий жіночий одяг типу керсетки на ваті Тулуб — довгий кожух, покритий сукном

У

Сердак — різновид довгої чоловічої свити

Уплітки — вплетені в косу гарусні нитки або стрічки

Сермяга — 1) жіночий і чоловічий верхній одяг з відрізною, густо призбираною спинкою; 2) різновид свити з сірого домотканого сукна

Уставки — вставки (між коміром та рукавом) на плечах ­сорочки, які декорувалися вишитим або тканим орнаментом

Серпанок — тонка прозора тканина для виготовлення наміток Сіряк — довга свита з білого, сірого, брунатного сукна Сірячина — верхній жіночий плечовий одяг з чорного домашнього сукна Склянчина — скляне намисто Смолянки — глиняне намисто Солом’яник — солом’яний капелюх

Ф Фарботи — фабричне нитяне мереживо для обшиття спідниць Фартух  — 1) спідниця з фабричної білої бавовняної тканини, поділ якої прикрашали вишитою смугою у вигляді геометричного орнаменту в червоно-чорних кольорах; 2) будь-яка спідниця; 3) вишита запаска Фартух з болхвою — спідниця з домашньої лляної тканини, ткана у перемінні смуги з невідбілених та відбілених ниток

Сорочина — сорочка

Фрачок — чорний лейбик з рукавами

Спенсер — старовинний верхній жіночий одяг довжиною до колін або вище, що виготовлявся з домашнього сукна. За декором подібний до куцана

Футерко — жіночий верхній одяг з кольорового сукна, підбитий і опушений по краю поли хутром ягняти, оздоблений на грудях декількома рядами горизонтальних накладних петель

Спідниця зі стаником — сукня без рукавів, яка з’явилася в приміських селах Волині на початку ХХ ст. Спідниця накладна — декорована по нижньому краю широкою смугою з бархату або плису Спідниця тернова — спідниця, пошита з крамної вовняної кольорової тканини

Футро — те саме, що й кожух

Х Халат — жіночий верхній плечовий одяг, подібний до свити, але з круглим коміром — пелериною, яка оздоблювалась бахромою

137


С Л О В НИ К Т Е Р М І Н І В Хвартух — фартух з домотканого білого полотна, призбираний у поясі і прикрашений по низу тканим чи вишитим орнаментом Хлоп’янка — сорочка Холошні — штани, які шили переважно з домашньої смугастої синьо-білої “пістри” або з домашньої синьої “крашенини”, з одним розрізом спереду Хустка лиса — велика вовняна чорна хустка з тороками, чорною серединою і квітами в розкидку та широкою каймою по краях

Чушка — 1) жіночий короткий верхній одяг із доморобного сукна; 2) тип очіпка Чуя — чоловічий плечовий накидний одяг

Ш Шанька — капюшон, пришитий до свити Шапка завійкана — бараняча шапка зі суконним або оксамитовим верхом Шарафан — спідниця

Хустка тибетова — вовняна хустка з візерунками

Шари — кольорові чоловічі шийні хустки

Хустка тифтекова — бавовняна хустка з візерунком

Шеломок — чоловіча шапка з домашнього сукна; чотирикутний верх прикрашали кольоровими вовняними гарусними китицями

Ч Чемерка — чоловічий каптан з домашнього сірого сукна, довжиною нижче колін, з відрізною до пояса спинкою та зібраною у зборки нижньою частиною Чепець — 1) рід м’якого очіпка, стягнутого позаду шнурком; 2) шапочка, плетена з білих бавовняних ниток Червониці — чоботи зі шкіри червоного кольору Черевики — взуття з домашнього сукна; на підйомі застібувалися пряжкою Черкасин  — вовняна тканина фабричного виробництва переважно чорного кольору Черкеска  — одяг каптанного типу з домашнього сірого сукна, довжиною до колін, з маленьким відкладним коміром, з цільнокроєними прямими передніми полами та приталеною спинкою, яка кроїлася зі швами по цент­ру та з боків Чинарка  — верхній одяг типу каптану з відрізною талією і брижами, який застібувався на залізні або мідні гап­ лики Чорнобривці — чоботи з чорними передками та кольоровими халявами Чохли — манжети рукавів сорочки

Шлафрок — плечовий жіночий одяг з широким коміром і вилогами Шлярка — оборка, пришита до манжета сорочки Шляфрон — те саме, що і шлафрок Шнурівка — короткий приталений корсет Шорц — святкова спідниця з чотирьох полотнищ тканої у поздовжні кольорові смуги тканини Шпоньки — чоловічі мідні запонки зі вставкою з кольорового скла Штоф  — ґатунок дорогої шовкової тканини здебільшого блакитного кольору Шушун — жіночий верхній плечовий одяг з коміром та пелериною

Щ Щіточка — фабрична вузька тасьма темних кольорів, якою обшивали краї спідниці

Ю

Чугаїна — свита з домотканого сукна, з відрізною спинкою і суцільнокроєним передом

Юпка — зимовий одяг з сукна з вузьким стоячим коміром і клинами (“вусами”), підбитий баранячим білим хутром

Чугай — різновид свити зі зборами на спині Чумарка — те саме, що й чинарка

Юпка з рукавами — варіант укороченої жіночої свити з вусами, яку часто простьобували, щоб створити рельєф

Чумачка — чоловіча сорочка з прямими рукавами, які не збираються до манжета

Юхта — добре вичинена кінська шкіра або шкіра молодих бичків, яку використовували для пошиття чобіт

138


Л ітер а т у р а Білан М. С., Стельмащук Г. Г. Український стрій. – Львів, 2000. Багалій Д. І. Історія Слобідської України. – Харків, 1993. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція й орнаментація // Матеріали до етнології й антропології. – Львів, 1929. – Т 21-22. – Ч. 1. Білецька В. Вишиті кожухи в Богодухівській окрузі на Харківщині // Наук. зб. Харк. наук.-дослід. кафедри історії української культури. – Харків, 1927. – Ч. VII. – Вип. 1. Волков Ф. Украинский народ в его прошлом и настоящем. – Пг., 1916. – Т. 2. Гатальська Н., Івашків Г. Поетика волинського вбрання. Науково-художня реконструкція. – Луцьк, 2005. Галенко О. Пошуки Криму в минулому та сьогоденні України // Критика. – 2004. – Ч. 12. – С. 26–32. Головацкий Я. Ф. О народной одежде и убранстве русинов или русских в Галичине и северо-восточной Венгрии. – СПб.,1877. Горинь Г. Й. Шкіряні промисли західних областей України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). – К.,1986. Грибанич І. Народне вбрання бойків Великоберезнянського району // Науковий збірник закарпатського крає­знавчого музею. – Вип. V. – Ужгород, 2002. Де ля Фліз Д. П. Альбоми. Т. 1-2, серія “Етнографічна фольклорна спадщина”. – К., 1999. Дудка Р. Вибійка // Лемківщина. У 2-х т. – Львів, 2002. – Т. 2. Духовна культура. Захарчук-Чугай Р. В. Українська народна вишивка: Західні області УРСР. – К.,1988. Захарчук-Чугай Р. Вишивка // Лемківщина. У 2-х т. – Львів, 2002. – Т. 2. Духовна культура. Зубрицький М. Верхня вовняна ноша українського народу в Галичині // Матеріали до українсько-руської етнології. – Львів, 1908. – Т. 10. Ефименко А. Старинная одежда и принадлежности быта слобожан. – СПб.,1905. – Т. 1. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки по этнографии края под редакцией В. В. Иванова. – Харьков, 1898. – Т. 1. Калашникова Н. М. Народный костюм (семиотические функции). – М., 2002. Кара-Васильєва Т. В. Полтавська народна вишивка. – К., 1983. Кара-Васильєва Т. В. Українська вишивка: Альбом. – К., 1993. Кожолянко Г. К. Матеріальна культура населення Північної Буковини в кінці XVIII – на початку ХХ ст. – К., 1989. Кожолянко Я. І. Буковинський традиційний одяг. – Саскатун, 1994. Корнієнко Г. Традиційний одяг Черкащини кінця ХІХ – початку ХХ ст. Каталог виставки. – Черкаси, 1993. Косміна О. Українське традиційне жіноче вбрання Київщини. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. – К., 1994. Костишина М. В. Український народний костюм Північної Буковини: Традиції і сучасність. – Чернівці, 1996.

139


Л ітер а т у р а Кульчицька О. Л. Народний одяг західних областей УРСР. – К., 1959. Купчанко Г. Буковина и ее русские жители. – Вена, 1895. Купчанко Г. Некоторые историко-географические сведения о Буковине. – К., 1875. Маковский С. К. Народное искусство Подкарпатской Руси. – Прага, 1925. Матейко К. І. Український народний одяг. – К.,1977. Матейко К. І. Одяг // Бойківщина. – К., 1983. – С. 142–149. Матейко К. І., Полянська О. В. Одяг // Гуцульщина. – К., 1987. – С. 189–203. Матейко К. Український народний одяг. Етнографічний словник. – К.,1996. Маслова Г. С. Народная одежда русских, украинцев и белорусов в ХІХ – начале ХХ в. // Восточнослав. этнограф. сб. – М., 1956. – С. 543–766. Ніколаєва Т. О. Традиційний селянський одяг Київщини // Етнографія Києва і Київщини. – К.,1986. – С. 83–128. Николаева Т. А. Украинская народная одежда: Среднее Поднепровье. – К.,1988. Ніколаєва Т. О. Історія українського костюма. – К.,1996. Ніколаєва Т. Український костюм. Надія на ренесанс. – К.,2005. Спаський І. І. Дукати і дукачі України. – К., 1970. Стамеров К. К. Нариси з історії костюма. – Ч. 1. – К.,1978. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. – К., 1993. Стельмащук Г., Худик Г., Дмитриків Д. Одяг // Лемківщина. У 2-х т. – Львів, 1999. – Т. 1. Матеріальна культура. – С. 324–346. Тканко З. Прикраси лемків // Лемківщина. У 2-х т. – Львів, 2002. – Т. 2. Духовна культура. – С. 282–288. Українське народне мистецтво: Вбрання / Упор. Колос  С. Г. та інш. Текст Колоса С. Г., Гургули І. В. Під заг. ред. Гуслис­ того К. Г. – К.,1961. Український народний одяг. – Торонто-Філадельфія, 1992. Український народний одяг XVII – початку XIX ст. в акварелях Ю. Глоговського / Автори та упорядники Крвавич Д. П., Стельмащук Г. Г. – К.,1988. Чубинский П. П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край, снаряженной ­Рус­ским географическим обществом. Юго-западный отдел: Материалы и исследования / Собр. П. П. Чубинским. – СПб., 1872. – Т. VII. Чугай Р. В. Народне декоративне мистецтво Яворівщини. – К.,1979. Чугай Р. В. Українська народна вишивка. Західні області УРСР. – К.,1988. Шухевич В. Гуцульщина. – Т. 1. – Ч. 1. – Львів, 1899.

140


Traditional Ukrainian Clothing


SUMMARY Traditional Ukrainian clothing is one of the Ukrainian symbols, a component without which the national identity of the Ukrainian people is impossible. The originality of natural, historical and cultural conditions of life in separate regions of Ukraine, and interrelation of the Ukrainians with other peoples has been reflected in the diverse and multicolored Ukrainian attire. The beauty and generosity of Ukraine’s four macro-regions — Polissia, Forest-Steppe, Steppe, and the Carpathians — found their figurative embodiment in folk dresses. The peculiarity of Ukrainian traditional clothes consists in the variety of their local variants, each being distinguished for their colors, silhouettes, and ornaments. Each of the clothing elements performs utilitarian, aesthetic and symbolic function. Properly speaking, traditional clothing of any people gives information of its owner and his/her place in society. The Ukrainian traditional attire is associated primarily with the embroidered shirt. It is the only element, which is important in festive clothes of a Ukrainian even today. Ukrainian embroidered shirt is one of a few national brands known throughout the world, although in rural costume it became popular not earlier than at the close of the 18th century. The beginnings of traditional Ukrainian embroidery date back from the 10th–11th centuries, when embroidery became widespread among nobility. The embroidered shirt was a symbolic substitute for a man. To sell one’s embroidered shirt meant to sell one’s happiness. Modern tradition to buy no clothing before the child is born is rooted in popular beliefs to the effect that clothing (shirt, chemise) is the symbolic body of a human being and cannot be produced before the new body is born. Wedding embroidered shirt, which had been prepared beforehand, occupied a special place. Wedding shirt embroidered by a bride for her fianceʹ symbolized his new birth. The symbolism of embroideries on wedding shirts implied wishes of happiness in the future married life. No less important element in clothing was sash. It symbolized the dual (biological and social) essence of man. Its position in the middle of the body indicated the place of unification/delimitation of the sacral upper part, and the material and bodily lower part. Sash semantics was closely connected with the idea of prolificacy, sexuality, and child-bearing. Of special importance were wedding sashes, which had to be red and were tied over outer clothing. An embroidered towel could be used instead of a sash. Apart from embroidered shirt and sash the wreath is an indisputable symbol of national clothing; it can be seen in all regions of Ukraine. It is widely used in various rituals, the oldest of them being those observed on St. John the Baptist’s Day, and funeral rituals. Whereas the wreath is a ritual and symbolic head-dress, another woman’s head gear, ochipok (hood), is exclusively the marker of age. It was put on at the end of a wedding ritual when the wreath was taken off. It was a sign for a married woman who had to hide her hair from a stranger’s eye. Boots and sheepskin coat were symbols of wealth and well-being. A sheepskin coat turned upside out was put on the place for the fianceʹe to have her plait unplaited, and placed on the nuptial bed. Sheepskin coat was an obligatory element of wedding clothing. The color of attire and adornments played an important role in indicating sex and age. The most colorful was the dress of a young woman capable of giving birth to child. Bright and open colors were characteristic of the dress of a girl of a marriageable age. In contrast, clothing of women of an older age, unable to bear, was characterized by reserved colors up to their full leveling. As regards regions, Ukrainian traditional clothing can be conventionally divided into monochrome, double-chrome, and polychrome. Monochrome clothing is typical of Sub-Carpathian Hutsuls, in which orange and yellow colors prevail. Attire of the right-bank Polissia residents is distinguished for its double-chrome combination of white and red; inhabitants of western Podillia prefer combination of black and white. Clothes of Bukovyna, regions along the left and right banks of the Dnieper, Poltava region and Slobodian Ukraine are distinguished for their polychromy, which reveals itself in the diversity of materials – from brocade and velvet to silk, beads and 142


silver. In addition to color, ornamentation plays an important role in regional Ukrainian clothing. Ornamentation of woven clothing (woman’s head attires, chemises, aprons, sashes) is the oldest one. It has the form of geometrical figures (stripes, squares, rhombuses) which are caused primarily by the technique of weaving. At the same time floral motifs, which appeared later, occur as well. Quite often geometrical and floral motifs go together. Floral ornaments are mostly typical of the frontier regions of Western Ukraine, which was in contact with the neighboring Poles and Slovaks, whose clothing culture is characterized exactly by floral designs. Embroidery of Sokal and Yavoriv regions is the most striking example of floral ornamentation. Floral ornaments in Forest-Steppe region, Zhytomyr and Kyiv Polissia, and in Steppe Ukraine resulted from the influence of the urban culture rather than from ethnic contacts. Neck adornments are an important decorative element of clothing. Photographs of the early 20th century cannot but impress one with their incredible quantity. Strings of corals, amber, pearls, coins, crosses, Venetian necklaces, and necklaces of hollow glass created a complex composition, which supplemented the festive attire of Ukrainian woman. Hanging down almost to the waist the adornments created a symbolic defensive barrier between the outer world and human body. In spite of similarity of separate symbolic elements of clothing, each of the Forest-Steppe regions has its own characteristic features, which acquire symbolic meaning. Forest-Steppe regional clothing is characterized by a great choice of sleeveless shoulder attire in combination with diverse variants of clothing worn on the hip. Volhynian, Galician and Opillia clothing is distinguished for wide skirts and slim line sleeveless shoulder jackets, whereas clothing of Podillia, the Middle Dnieper region, and Poltava region is noted for attire fitting tightly and worn on the hip, and sleeveless shoulder clothes which do not underline the waist line. The Slobodian type of clothing incorporates the signs of the two afore-mentioned variants. Clothing of Podillia is the most restrained and archaic. This is evinced by opynkas (clothing not sewn together, worn on the hip, made of homespun fabric), restrained color of shirts and chemises (prevailing black with red dots), dominating ornamental motifs (crosses, rhombuses, swastikas). The types of the Middle Dnieper region, Poltava region and Slobodian Ukraine have much in common (wraparound skirts, woman’s sleeveless outer coat), but, at the same time, are different in decorative solution of sleeveless shoulder clothing, its cut and color of embroidered shirts. Besides, Slobodian clothing is different from others in the presence of a suit — a slim line jacket and a puffed skirt made of printed cotton. Garments of the population of Steppe Ukraine are the real fusion of regional types. They represent the interweaving of traditions typical of Podillia, the Middle Dnieper region, Poltava region, Slobodian Ukraine. The Steppe complex of clothing is characterized by the widespread use of factory-made textile, the predominance of urban elements in the last fashion, and its enrichment with clothing elements of other ethnic groups. The traditional complex of clothing of this region has been researched far less thoroughly as compared with other regions. It is most likely that in the polyethnic environment there was mutual influence between the traditional clothing elements of Ukrainians, Moldavians, Bulgarians, Greeks, Crimean Tatars, and Russians. The culture of traditional costume was diversified, multicolored and attractive. To demonstrate this fact we chose the method of reconstruction of the regional clothing complexes on the basis of authentic things kept at the museums of Chernihiv, Kharkiv, Poltava, Kyiv, Vinnytsia, Pereyaslav-Khmelnytsky, Lutsk, Lviv, Chernivtsi, Zaporizhia, and private collections. These reconstructions were executed by the author, and museum workers. The author would like to record her thanks to those who supported enthusiastically and sparing no time the idea of the revival of Ukrainian traditional clothing, the recreation of its original appearance. 143


Forest-Steppe

144


VOLHYNIA

Woman in festive dress: chemise, skirt, kamizelka, zapaska, sash, and kerchief

Girl in festive dress: chemise, pleated skirt, apron, kerchief, sash

Woman in festive chemise, kamizelka, apron and kerchief

Girl in festive chemise and kamizelka

Woman in chemise with turn-down collar, and chepets’ Woman in festive dress: embroidered chemise, sleeveless jacket, skirt, zapaska, and kerchief

Woman in festive dress: chemise, skirt, zapaska, kerchief

145

Woman in festive dress: chemise, skirt, apron, namitka

Woman in festive dress: chemise, skirt, zapaska, kamizelka, kerchief, sash

Young man in woolen svyta, shirt worn outside pants, and fur cap, and girl in chemise, kamizelka, skirt, and embroidered zapaska


GALICIA

Woman in kabat and bavnytsia with an embroidered kerchief on top of it

Woman in festive dress: chemise, kabat, bavnytsia, kerchief, sash

Woman in festive dress: chemise, kabat, bavnutsia, kerchief, sash

Girl in festive dress: chemise, sleeveless jacket, skirt, apron, necklace

Woman in festive chemise, white sleeveless jacket decorated with laptsi, bavnytsia with kerchief, and coral necklace

Girl in festive dress: chemise, skirt, zapaska, kerchief

146

Girl in festive dress: chemise, sleeveless jacket, skirt, apron

Woman in festive dress: chemise, skirt, apron, sleeveless jacket, kerchief (back view)


OPILLIA

Girl in festive dress: chemise, skirt, sleeveless jacket, apron

Woman in festive dress: chemise, kamizelka, skirt, apron-zapaska, kerchief

A couple in Opillia clothing: woman is wearing chemise, white sleeveless jacket, zapaska and silk kerchief; man is in shirt worn outside pants, kamizelka, and straw hat

147

Girl in festive dress: embroidered kabat, chemise, apron

Woman in festive dress: chemise, kamizelka, skirt, apron-zapaska, svyta, kerchief


PODILLIA

Girl in wedding attire: wedding head-dress, chemise, horbatka, zapaska, shoes

Women in traditional clothing: chemise, horbatka, short fur sleeveless jacket, sash, and woven kerchief

Podillia inhabitants in traditional clothing

Woman in kerchief and festive svyta ornamented with a necklace and dukach

148

Woman in embroidered chemise, skirt, zapaska, and kerchief woven after the shape of ochipok

Woman in festive dress: chemise, skirt, sash, kerchief, necklace, dukaches


Man in svyta

Woman in festive dress: chemise, horbatka, sash, namitka ornamented with a necklace and string of beads with dukaches

Woman in festive dress

Man in sheepskin coat, embroidered shirt, linen pants, sash, cap

Woman in kerchief and festive sheepskin coat decorated with leather applique’ work

Woman in festive sheepskin coat decorated with leather applique’ work, wearing kerchief (back view)

149


MIDDLE DNIEPER REGION

Girl in festive dress: chemise, skirt, apron, kersetka, head-dress, coral necklace

Girl in chemise, plakhta, zapaska, sash, necklace, and strichka in the hair

Girl in chemise, plakhta, zapaska, sash, necklace

Girl in festive dress: chemise, plakhta, zapaska, sash, kersetka, wreath, necklace

Girl in festive dress: chemise, plakhta, zapaska, sash, wreath, coral and amber necklace, pearls, dukaches

150

Girl in festive dress: chemise, plakhta, kersetka, apron, sash, silk ribbons, dukach

Woman in chemise, skirt, zapaska, ochipok, necklace, string of multicolored beads with dukaches and dukach

Girl and young man in festive clothing


POLTAVA REGION

Woman in festive dress: ochipok, kerchief, chemise, plakhta, zapaska with a pocket and belt, coral necklace with dukach, shoes

Girl in festive dress: chemise embroidered by “white on white” method, chintz kersetka, skirt, woolen zapaska, necklace with dukach

Woman in quilted skirt and woolen kerchief

Woman in light clothing: quilted yupka, skirt, ochipok

Woman in everyday clothing: ochipok, “kubovyi” yupka, skirt, boots

Women in “kubovyi” yupkas

151

Woman in festive dress: printed cotton yupka, kerchief woven after the shape of ochipok, coral necklace

Woman in yupka with decorative tassels, plakhta, zapaska, kerchief woven after with the shape of ochipok


Woman in traditional clothing: yupka with sleeves, plakhta, zapaska, kerchief woven after the shape of ochipok

Girl in festive dress: embroidered chemise, kersetka, plakhta, brocade zapaska, sash, kerchief in the form of a fillet, corals and dukaches

Woman in chemise embroidered by “obmanka� method, and brocade ochipok

Woman in light clothing: yupka with sleeves decorated with applique’ work of velveteen, chintz skirt, ochipok, necklace

Girl in festive dress: silk ribbon, embroidered chemise, kersetka

Woman in festive dress: quilted yupka with sleeves, plakhta, brocade zapaska, kerchief woven after the shape of ochipok

152

Girl in festive chemise, kerchief with flowers, necklace, and ribbons

Man in festive shirt and embroidered sheepskin coat


SLOBODIAN UKRAINE

Girl in festive dress: chemise, plakkhta, brocade zapaska, kersetka, necklace, dukach, silk ribbons

Woman in festive dress: “kubovyi” skirt, yupka decorated with machinemade embroidery, ochipok

Girl in festive dress: chemise, plakhta, zapaska, kersetka

Girl in chemise, plakhta, zapaska, sash, necklace

Woman in festive dress: “kubovyi” jacket and skirt, sash, ochipok, kerchief, and “marigold” boots

Woman in festive dress: chemise embroidered by “white on white” method, silk plakhta, apron, kersetka, brocade ochipok

153

Young man in festive clothing: embroidered shirt, pants of printed cloth, woven sash, svyta, peak-cap, boots

Girl in festive dress: chemise, “kubovyi” skirt with pocket, sash, “marigold” boots, wreath, carols, dukaches


Steppe

154


Steppe

Girl in everyday clothing: chemise, plakhta, zapaska, sash

Woman in everyday clothing: chemise, skirt, apron, yupka with sleeves, kerchief

Girl in festive dress: chemise, plakhta, brocade zapaska, kersetka, sash, necklace with puhvytsi and dukach

Girl and woman in everyday clothing: chemise, kersetka, skirt, apron decorated with embroidered lace

Girl in festive dress: chemise, woolen skirt, apron with lace, woven sash, strichka

155


Woman in festive chemise, plakhta, zapaska, kersetka, kerchief

Girl in velveteen kersetka, coral necklace with puhvytsi and dukaches

Girl in festive dress: chemise, skirt, kersetka, apron, strichka in the hair

Girl in festive dress: chemise, skirt, kersetka, apron, sash, strichka in the hair, carol necklace with puhvytsi

Girl in kersetka with many gussets and pleats

156


L i s t o f t e rms O

B Bavnytsia — married woman’s head-dress: a piece of linen arranged in the form of a diadem, one end or two ends of which are adorned with woven or embroidered patterns C Chepets’ — married woman’s head-dress

Obmanka — method of embroidery when gussets and the lower part of the sleeve are embroidered with colored threads, and an ornament is created with not embroidered white field Ochipok — woman’s head-dress in the form of a little cap of a married woman P

D Dukach — woman’s adornment in the form of a big silver coin H Horbatka — waistband unsewn woman’s hip clothing in the form of woven rectangular piece of cloth to wrap around body over chemise K Kabat — 1) woman’s or man’s outer autumn short-skirt clothing of cloth; 2) man’s or woman’s low-necked clothing of homespun linen or cloth Kamizelka — embroidered sleeveless jacket with frills or decorative petal-like pieces of cloth Kersetka — woman’s sleeveless outer clothing with straight cutting in front and seam at the back, the back is widened in the lower part with bi-swing pleats whose number is unpaired Kubovyi cloth — cloth of dark colors dyed in special containers (cube-boilers) with tiny little floral designs preliminarily applied in batik technique

Plakhta — woman’s waist clothing sewn of two long woolen widths woven of multicolored yarn Puhvytsi — big, hollow, silver beads alternating with corals S Svyta — man’s and woman’s outer clothing of various cutting types, made of homespun cloth Strichka — girl’s festive head-dress in the form of a cardboard stripe covered with colored cloth or ribbon Y Yupka — winter clothing of cloth with narrow stand-up collar and gussets, and white sheepskin lining Yupka with sleeves — a variant of woman’s hortened mantle or cloak with folds, often quilted to make relief Z Zapaska — 1) homespun apron of colored wool or white linen; 2) zapasky — woman’s waist clothing made up of two narrow woven widths

L Laptsi — petal-like decorative pieces of cloth sewn to kamizelka N Namitka — married woman’s head-dress, a long width in the form of an embroidered towel with ornament on each side

157


ЗМІСТ

Вступ ...............................................

2

Скорочення назв музеїв ................ 16 Лісостеп .......................................... 17 Волинь........................................... 18 Галичина ........................................ 34 Опілля............................................ 46 Поділля .......................................... 54 Середнє Подніпров’я ..................... 74 Полтавщина................................... 90 Слобожанщина .............................. 106 Степ ................................................ 115 Словник термінів ............................ 132 Література ...................................... 139 Summary ......................................... 142 Forest-Steppe ................................. 144 Steppe ............................................. 154 List of terms ..................................... 157 Карта............................................... 158

Vbrannia1  

Vbrannia1 Vbrannia1

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you