Page 7

На ринку Дубна селяни Варкович одного дня випадково зустріли свого вчорашнього попа-автономіста Івана Гайденка. В офіцерському кітелі та галіфе, при зброї цей, як виявилось, енкаведист обіцяв їм «невдовзі відвідати бандерівські Варковичі і навести в селі суворий більшовицький порядок». Першочергове завдання у відродженні сталінської «свободи совісті» на відвойованих у нацистів українських землях більшовики бачили в т ому, щоб «очистити» церкви від священиків УАПЦ, особливо від тих, хто був рукоположений в часи німецької окупації. В хід було запущено дезінформацію, наклепи, а то й неприкриту брехню. Найбільшого поширення набули звинувачення сільських священників у співпраці з окупантами, у допомозі УПА, у шпигунстві, у антирадянській пропаганді, власне, у всіх розділах сумнозвісної статті 54 Кримінального Кодексу УРСР. За різні аспекти «зради батьківщини» вже в 1944-45 роках до максимально можливих термінів ув’язнення були засуджені десятки рівненських православних священників і серед них: Д. Шандрук, П. Міцевич, Н. Пашкевич, А. Ковалевський, М. Федорчук, О. Сатаневич, А. Палецький. Їхні сімї на підставі злочинної інструкції Л. Берії були невідкладно депортовані у віддалені регіони СРСР. Чимало священиків загинули від чекістських куль у себе вдома як «пособники бандформирований ОУН-УПА». В ніч на 30 жовтня 1944 року в с. Смордву, що на Млинівщині, була відряджена група енкаведистів, щоб «перевірити», чи відвідують вояки УПА будинок місцевого священика О. Прибитковського. Оточивши садибу священика та здійнявши галасливу стрілянину, погромники увірвались до нього в будинок. Нікого, крім членів сім’ї Прибитковського там не виявилось. Тоді чекісти вивели отця Олексія, його дружину, дочку, сина та престарілого батька у двір, поставили на коліна і змусили дивитися, як руйнуватимуть все, що можливо. Під виглядом пошуку бандитів енкаведисти кинулись грабувати майно господарів. А уповноважений райвідділу НКВС Клименко повів священика за будинок, де холоднокровно його розстріляв. Іншого священика – Івана Тарнавського, підло вбитого в червні 1944 року теж на власному обійсті, енкаведисти вже мертвого переодягли в однострій повстанця, поклали поруч гвинтівку, щоб фотографічно задокументувати його належність до УПА. Труп священика було виставлено напоказ селянам на декілька днів. В травні сорок п’ятого під спільними ударами союзників впала гітлерівська Німеччина. Закінчилась найбільш кровопролитна в історії людства війна. Та в Західній Україні вона тривала ще майже десять років. Війна жорстокого злочинного режиму з народом. По-різному називають її сьогодні історики, одні – «розгулом бандерівщини», другі – громадянською війною, треті – національно-визвольними змаганнями. Дике свавілля антинародної влади продовжувалось в усіх сферах людського життя, в тому числі, і на ниві духовного. У 1946-1950 рр. і , навіть пізніше, йшли під червоним конвоєм на свою Голгофу рівненські священики. Сатанинські «особые совещания» все по тій же 54 статті КК УРСР відправляли в сибірські каземати ГУЛАГу «бандеровцев-автокефалистов» на десятки років ув’язнення. На 25 років тюрем і таборів в ті роки були засуджені рівненські священики Н. Максимов, Ф. Данкевич, В. Кульчицький, Ф. Сакович. Десятирічне перебування в місцях ув’язнення відбували священики Г. Вижевський, А. Нечипорук, В. Калинчук, Д. Соловей, М. Соболевський, Ф. Фірковський, М. Солтис. На превеликий жаль,

Тернистий шлях служіння богові та україні  
Advertisement