Page 6

Зусиллями єпископа Мстислава організовано виїхали спершу до Варшави, а далі через Криницю, Тренчин, Братиславу, Кісінген, Марбург на захід митрополит Полікарп, архієпископи Никанор, Геннадій та Михаїл, єпископи Григорій, Платон, Володимир, Сильвестр, В’ячеслав. Разом з ними Волинь покинуло багато священиків-патріотів. У квітні 1944 року вони звернулись із «Соборним архіпастирським посланням» до православних віруючих України, пояснивши причини, що змусили їх вдатись до такого кроку. У посланні до народу ми також читаємо їхній заклик до віруючих «…бути готовими, коли проб’є слушна година, сповнити свій святий обов’язок: «оновить святі руїни, оновить наш тихий рай», згадати свою славну минувшину, усвідомити собі, «хто ми і чиї ми діти», згадати славних предків наших – лицарів-козаків, що на прапорах у боях з ворогами завжди мали гасло «За віру та Батьківщину!» й у собі викресати того величного духа прадідного та незламну волю за кращі ідеали людства та свої рідні ідеали…». Повоєнна доля розкидала цих людей у різні кінці нашої планети. Вони започаткували третє покоління української еміграції, що з часом переросла у шановану сьогодні у всьому світі двадцятимільйонну українську діаспору. А Рівненщині Богом суджено було пережити ще майже півстоліття більшовицького атеїстичного іга. Його літопис – ще одна важка драматична сторінка нашої новітньої історії. Другий прихід Червоної армії на Волинь у 1944 р. привів до повторення тих же антигуманних і злочинних за своєю природою акцій, якими було вже ознаменовано перший розгул більшовизму в нашому краї в 1939-41 роках. Але на цей раз зловісний тандем КПРС-НКВС до боротьби з віруючими Західної України активно залучив Російську Православну Церкву. Вже через два тижні після вигнання гітлерівців з Рівного у місцевому православному соборі перед віруючими виступив його настоятель Мрачковський із закликом до мирян покидати УПА та УНРА і йти до Червоної армії. «Православній людині», - волав протоієрей, - не годиться вести боротьбу з братнім нам російським народом, що приніс нам свободу і незалежність!». Подібні проповіді було організовано і по інших церквах, де парафію очолювали попи-автономісти.

Тернистий шлях служіння богові та україні  
Advertisement