Page 1

13 серпня 2016 року, №5 (77)

У номері Рава-Руська перевиконує план бюджету. За перші півроку надходження до скарбниці міста склали понад 130%. Ст. 2. Депутати не виділили земельної ділянки учаснику АТО. Для ухвалення рішення забракло одного голосу. Ст. 2. Будинок депутата міської ради відремонтували. У місті тривають капітальні ремонти дахів багатоквартних будинків. Ст. 2. У Народному домі зміниться директор? Відділ культури незабаром оголосить конкурс на заміщення посад керівників закладів культури. Ст. 3. Громада самотужки збудувала автобусну зупинку! У Гійче місцева громада власними зусиллям збудували зупинку. Ст. 3. Проект пам›ятника Небесній сотні у Раві реалізують без громади? Як просувається справа із пам›ятником та на якому вона етапі. Ст. 3 - 4. Волиці виповнилося 503 роки! У населеному пункті відбулося Свято села. Ст. 4. «Тарас загинув під час завдання», яке не повинен був виконувати».

Проблема

АВАРІЯ, ФАЛЬШИВІ НОМЕРА, МАЛОЛІТНІ «ВОДІЇ» БЕЗ ВОДІЙСЬКИХ ПРАВ: МОТОЦИКЛИ «ГАНЯЮТЬ» ПО ЦЕНТРАЛЬНИХ ВУЛИЦЯХ МІСТА Останні кілька місяців у РавіРуській виникла нова проблема – на дорогах центральних вулиць міста на високих швидкостях регулярно їздять мотоцикли. Вона, за нашими спостереженнями і підрахунками, набагато перевищує максимально дозволену швидкість у межах населених пунктах, таким чином, створює небезпеку як для водіїв інших транспортних засобів, так і для пішоходів. Від квітня цього року, відколи мешканцям вулиці Львівської, через яку пролягає дорога міжнародного значення, доводиться не лише бачити, а й чути звуки і навіть реви моторів мотоциклів, вдалося встановити, що гонитвами регулярно займаються водії на щонайменше одних і тих же чотирьох мотоциклах. Вони не лише «ганяють» по центральній вулиці міста, а й роблять це регулярно та протягом кількох годин (!). Приміром, «найулюбленішою» ділянкою для швидкої їзди для них є, як вдалося спостерігати, відрізок дороги по вул. Львівській – від пам’ятника Богданові Хмельницькому до залізничного переїзду в районі школи-інтернату. В обидві сторони протягом дня мотоциклісти на шаленій швидкості їздять не один десяток разів. Відбувається це, в основному, у післяобідню та вечірню пору, а останнім часом навіть уночі. Більше того, водії цих мотоциклів нерідко їздять з пасажирами, останніх з яких перебувають без захисних шоломів. Здавалося, що тут такого – їздять та й їздять. Тим більше, що після капітального ремонту дороги п’ять років тому таких «шумахерів» було достатньо, особливо, на вул. Львівській. Проте, окрім перевищення такими мотоциклами максимально дозволеної швидкості, існує багато інших аспектів, які змушують вдаватися до кроків бо-

Ось таку аварію влаштував малолітній «водій» у День останнього дзвоника і сам виклав фото в мережу Інтернет. Поворот на вул. Могильницького з вул. Львівської. Фото з соціальних мереж

ротьби з діями їхніх водіїв. Зокрема, найголовніший з них це те, що їхні «маневри» відбуваються на найнавантаженішій дорозі міста, фактично, у самому його центрі, по якій не лише рухаються багато інших транспортних засобів, а й де проживає багато людей та бігає чимало дітей, де розташовується школа. Лише у липні минулого року тут трапилося жахливе ДТП за участю водія мотоцикла, який без захисних шоломів мчав на великій швидкості разом з пасажиром, маленьким хлопчиком, і «врізався» у автобус. Дивом тоді усі постраждалі залишились живими попри те, що у водія мотоцикла була серйозна травма голови, а у хлопчика – відкритий перелом ноги. І просто чудо, що у той момент нікого з людей не було на пішохідному переході та тротуарі, де трапилася ДТП, незважаючи на те, що аварія відбулася у ранкову пору. Враховуючи прикрий досвід із ДТП річної давнини, з метою недопущення подібної ситуації у майбутньому, застереження небезпеки і виконуючи свій громадянський обов’язок, ми кілька разів звер-

талися за телефоном «102» і повідомили поліцію про ситуацію, яка відбувається на дорозі міжнародного значення, яку обслуговує новостворена патрульна поліція, та ще й у межах населеного пункту. Однак після трьох дзвінків протягом кількох тижнів ситуація не змінилася. Згодом ми відзняли фрагмент такої «гонки» за участі згаданих мотоциклів і опублікували їх на нашому сайті у всесвітній мережі, а також у соціальних мережах. Ми сподівалися, що громадський осуд змусить водіїв цих мотоциклів задуматися над своєю поведінкою на дорозі і вони зроблять відповідні висновки. Проте цього не сталося. Навпаки, «гонки» не лише не припинилися, а окремі користувачі у соціальних мережах відкрито почали глузувати над тим, що ми порушили згадане питання і звернули увагу на порушення правил дорожнього руху і створення небезпеки для інших водіїв та пішоходів. Рава-Руська – містечко невелике, тому майже одразу після публікації відео наші Закінчення на 5 сторінці

Дошкілля

У ШКОЛІ-ІНТЕРНАТІ ВІДКРИЮТЬ... ДИТЯЧИЙ САДОК! Розповідь про загиблого в АТО уродженця Лужок Тараса Карпу. Ст. 6.

Дорогі читачі! Орієнтовна дата виходу наступного номера газети «Прикордоння» 17 вересня 2016 року Детальнішу інформацію щодо виходу наступних номерів шукайте на сайті prykordonnya.info

У Рава-Руській школі-інтернаті незабаром відкриють невеликий дитячий садок для дітей, віком від 5 років. Мова йде про одну дошкільну групу, розраховану на 25 дітей. У Раві-Руській, зокрема, і в Жовківському районі, загалом, це буде перша дошкільна група компенсуючого типу. Це означає, що у ній зможуть перебувати діти з вадами розвитку. - У нашому районі жоден дитячий садок на сьогодні не готовий приймати дітей з вадами розвитку, - розповів директор Рава-Руської школи-інтернату Андрій Солтис. – Наша школа тут стане першою. Для дошкільної групи у школі-інтернаті облаштовують дві кімнати у навчальному корпусі №3. Зокрема, одна

з них – це спальня, інша – ігрова кімната, а також великий коридор. Ремонтні роботи тут перебувають на завершальному етапі. У «дитячому садку» повністю замінили вікна та двері на металопластикові, паркет та теплотрасу. У найближчі дні також буде завершено ремонт та облаштування вбиральні. Також дирекція школи займається закупівлею меблів. - Ремонтні роботи ми робити за рахунок власних коштів, які нам вдалося зекономити у минулому році, - зазначив Андрій Солтис. – Зокрема, близько 400 тис. грн. ми витратили на сам ремонт, ще 100 тис. грн. плануємо витратити на закупівлю меблів та іграшок. Створення дошкільної групи у школі-інтернаті передбачає зміни її статуту і назви. З нового навчального року вона називатиметься «Рава-Руська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ст.». Також школа стане навчальним закладом з поглибленим ви-

вченням предметів філологічного типу. У школі-інтернаті сподіваються, що дошкільна група розпочне роботу вже з 1 вересня, однак виникла проблема з її фінансуванням. - Раніше ми сподівалися, що зможемо фінансувати дошкільну групу з бюджету школи, однак дошкільні навчальні заклади можуть утримуватися лише з районного бюджету. Ми прагнемо, аби дошкільна група запрацювала вже з початку нового навчального року, проте наразі нам гарантують, що воно буде з 1 жовтня. Тож як буде у підсумку – побачимо, - розповів Андрій Ярославович. Як додав директор школи-інтернату, аби дошкільна група запрацювала, необхідно близько 150 – 200 тис. грн. до кінця цього року – це і заробітна плата для вихователів, і харчування для дітей. Тарас Левко


2 Гроші

Скандал

РАВА-РУСЬКА ПЕРЕВИКОНУЄ ПЛАН БЮДЖЕТУ За підсумками першого півріччя показники бюджету Рава-Руської міської ради були виконані на 131,53%. Так, при запланованих річних доходах на 6 місяців у сумі 3 млн. 217 тис. 900 грн. до бюджету міста надійшло 4 млн. 232 тис. 631 грн. 11 коп., що на понад 1 млн. рн.. або на 31% більше, ніж планувалося. Найбільше коштів за перше півріччя до міського бюджету надійшло від сплати акцизного податку – 1 млн. 621 тис. 474 грн. Однак це на понад 150 тис. грн. менше, аніж було заплановано отримати за цей період. Другим основним джерелом наповненню рава-руської казни є кошти, отримані від сплати земельного податку. Їх за 6 місяців

2016 року надійшло 1 млн. 112 тис. 549 грн. Це майже на 200 тис. рн.. більше, аніж міська влада планувала отримати за підсумками усього року! Набагато більшими, аніж було запланована на перших півроку, виявились надходження від сплати єдиного податку з фізичних осіб. За цей період бюджет міста отримав 1 млн. 105 тис. 668 грн., що на 335 тис. рн.. менше, аніж було передбачено на весь рік. Загалом дохідна частина бюджету Рава-Руської на цей рік запланована у сумі 4 млн. 727 тис. 61 грн. по загальному фондові. Також за перше півріччя 2016 року бюджет міста отримав 128 тис. 455 грн. по спеціальному фонді. Тарас Левко

Культура

НА ПОВНОЦІННИЙ РЕМОНТ МУЗИЧНОЇ ШКОЛИ НЕ ВИСТАЧАЄ КОШТІВ Найближчим часом розпочнеться ремонт фасаду будівлі Рава-Руської дитячої музичної школи. - Необхідність ремонту фасаду музичної школи була давно, але ми ніяк не могли домогтися виділення на це коштів, - розповів директор Рава-Руської ДМШ Валерій Самбульський. – Зараз же у нас є власних 100 тис. грн., крім того, ще 20 тис. грн. нам виділили з бюджету Рава-Руської

міської ради. За словами директора музичної школи, для більш «серйозного» ремонту фасаду необхідно 250 тис. грн. Однак, враховуючи те, що наразі є лише половина суми, ремонт будуть проводити так, як дозволяють кошти. Наразі триває виготовлення проектно-кошторисної документації та пошук підрядника робіт. Сам же ремонт може бути розпочатий вже наприкінці серпня. Тарас Левко

Кордон

ПРИКОРДОННИКИ ЛЬВІВСЬКОГО ЗАГОНУ НАГАДУЮТЬ ПРО ОБМЕЖЕННЯ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ МАЛИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ У ПРИКОРДОННІЙ СМУЗІ Враховуючи посилену охорону державного кордону та проведення комплексу заходів з протидії протиправній діяльності на державному кордоні, прикордонники Львівського загону нагадують про обмеження, що діють на території прикордонних районів в межах відповідальності загону. Особливу увагу мешканців прикордоння хотілося б звернути на використання ними малих літальних апаратів. Та нагадати, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 1147 «Про прикордонний режим» у прикордонних контрольованих районах заборонено польоти без завчасного інформування вартових рубежу не тільки повітряними суднами, а й квадрокоптерів та безпілотних літальних апаратів, а також стрибки з будь-якими парашутами, польоти планерів, дельтапланів, аеростатів, дирижаблів та інших засобів для пересування повітрям. Про політ необхідно повідомляти підрозділ охорони кордону завчасно, не менше ніж за 24 години. В іншому разі порушникам прикордонного режиму прийдеться відповідати згідно чинного законодавства.

Також, прикордонники звертаються до місцевих мешканців прикордоння за допомогою: в разі виявлення літальних об’єктів повідомляти безпосередньо управління прикордонного загону (032) 239-01-20, (032) 239-0121 або (044) 321-39-79. Та безпосередньо у підрозділи охорони кордону за такими номерами телефонів: Сокальській район: відділ прикордонної служби «Павловичі» - (03257) 5-51-10, (044) 321-04-83; відділ прикордонної служби «Белз» - (03257) 5-41-93, (044) 321-04-84; Жовківській район: відділ прикордонної служби «Рава – Руська» - (03252) 4-32-91, (044) 321-04-85; (097) 031-77-91; Яворівській район: відділ прикордонної служби «Грушів» - (03259) 6-97-18, (044) 321-04-48; (068) 312 – 31 – 41. При отриманні будь – якої інформації, яка допоможе виявити правопорушників прикордонники гарантують винагороду. Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України

ДЕПУТАТИ НЕ ВИДІЛИЛИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ УЧАСНИКУ АТО Рава-руські депутати не проголосували за виділення земельної ділянки учаснику проведення Антитерористичної операції. Для ухвалення відповідного рішення місцевим обранцям не вистачило одного голосу. Під час розгляду порядку денного засідання дев’ятої сесії Рава-Руської міської ради сьомого скликання до переліку питань було включено чотири проекти рішень щодо виділення земельних ділянок – двом учасникам проведення АТО та двом іншим громадянам. Попри це, замість чотирьох передбачалось виділення лише двох земельних ділянок у кварталі по вул. Грушевського - Лісній. Таким чином, до початку розгляду «земельних» питань на кожну з земельних ділянок претендували по двоє осіб – учасник АТО та ще один громадянин без цього статусу. У підсумку голосувань, виділена була лише одна земельна ділянка, за яку проголосували

Депутати Рава-Руської міської ради під час засідання сесії. Фото «Прикордоння»

усі депутати і міський голова. Депутати вирішили виділити її учаснику АТО Кожану Дмитру Володимировичу за адресою вул. В. Збишка, 30, площею 0,08 га. Ще одна земельна ділянка, по вул. В. Збишка, 32 з такою ж площею виділена не була. За виділення її учаснику АТО про-

голосувало 13 з щонайменшої необхідної кількості 14 депутатів, ще троє обранців – утрималось. Проект рішення про виділення цієї земельної ділянки громадянину без статусу учасника АТО набрав лише один голос «за». Захар Негода

Житло

БУДИНОК ДЕПУТАТА МІСЬКОЇ РАДИ ВІДРЕМОНТУВАЛИ У Раві-Руській завершили капітальний ремонт шатрового даху житлового будинку по вул. Львівській, 5. Про це повідомили на сторінці Рава-Руської міської ради у всесвітній мережі. Ремонтні роботи розпочалися на початку липня і тривали майже місяць. Загальна їхня вартість становила 298 тис. 273 грн. Усі кошти виділено з бюджету РаваРуської міської ради. Ще близько 30 тис. грн. – кошти мешканців будинку, якими було профінансовано встановлення нових коминів, - повідомили у Рава-Руській міській раді. Будинок по вул. Львівській, 5 належить до об’єднання співвласників багатоквартирних будинків «Величний». Його головою є Юрій Горечий, який також є депутатом Рава-Руської міської

Будинок по вул. Львівській, 5 після капітального ремонту даху. Фото Рава-Руської міської ради

ради. Крім того, найближчим часом відбудеться ремонт дахів інших багатоквартирних будинків. Так, капітальний ремонт покрівель відбудеться у будинках по вул.

Коновальця, 32 на суму 100 тис. 931 грн., Вокзальній, 44/46 – 179 тис. 971 грн., Вокзальній, 3 – 90 тис. 347 грн. Захар Негода

Фотофакт

ОДИН ІЗ КОРПУСІВ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТУ РЕМОНТУЮТЬ У навчальному корпусі №1 РаваРуської школи-інтернату триває ремонт фасаду. Роботи тривають у рамках реалізації обласного конкурсу мікропроектів місцевого розвитку. Кошторис ремонтних робіт складає 245 тис. 500 грн., з яких 100 тис. грн. - кошти обласного бюджету, 121 тис. грн. – районного, 10 тис. грн. – міського, 14 тис. 500 грн. – громади. Ремонтні роботи планують завершити до початку нового навчального року.


3

13 серпня 2016 року, №5 (77)

Культура

Інфраструктура

У НАРОДНОМУ ДОМІ ЗМІНИТЬСЯ ДИРЕКТОР? Відділ культури і туризму Жовківської районної державної адміністрації оголосив конкурс на посаду керівників закладів культури Жовківського району.

Серед закладів культури, у яких оголошено конкурс на посаду директора, і Народний дім Рави-Руської. Окрім нього, аналогічні конкурси оголошено і для керівників народних домів Жовкви, Дублян, а також Жовківської центральної бібліотечної системи. - Відповідно до законодавства, існує вимога про необхідність проведення такого конкурсу, - розповіла керівник відділу культури Жовківської РДА Галина Фесюк. – Зараз ми оголосили про те, що такий конкурс буде проведено. Тобто зробили попередження керівникам закладів куль-

тури. Через місяць після цього ми оголосимо і сам конкурс. За словами Галини Фесюк, звільнення директорів народних домів відбудеться не скоріше ніж через два місяці від початку оголошення про згадане попередження. Тобто, не раніше кінця вересня цього року. Заяви та документи для участі у конкурсі на посаду керівників народних домів приймаються з 25 липня до 23 серпня. Чи будуть новими директорами ті керівники, які зараз очолюють заклади культури, у відділі культури не знають, адже подавати заяви може будь-хто, хто відповідає критеріям відбору. Крім того, рішення ухвалюватиме спеціальна комісія. У той же час для чого проводити такий конкурс зараз, враховуючи те, що у найближчий час відбуватиметься об’єднання громад і останні отримають більше повноважень, працівники культури не розуміють. Додамо, зараз директором рава-руського Народного дому є Микола Обухов, який займає її з 2005 року.

ГРОМАДА САМОТУЖКИ ЗБУДУВАЛА АВТОБУСНУ ЗУПИНКУ! У селі Гійче місцева громада збудувала автобусну зупинку. Зупинку збудовано на присілку Федюках. Роботи тривали близько двох тижнів зусиллями місцевих мешканців, членів виконавчого комітету і депутатського корпусу Гійченської сільської ради, а також окремих підприємців. - Раніше тут зупинки не було взагалі, - розповів сільський голова Гійче Іван Івануса. – За бюджетні кошти ми не могли її збудувати. Один із членів виконавчого комітету Ігор Федик та депутат Гійченської сільської ради Іван Васильків організували людей. Так було розпочато роботи. До будівництва зупинки було

Захар Негода

залучено близько 35 людей. Кожен з них допомагав чим міг - хто будівельним матеріалом, інші – покрівельним, треті – виконували самі роботи. Д о п о м о гл и і місцеві підприємці та підприємства. Після того, як будівельні роботи було завершено, гійченські школярі разом з вчителем образотворчого мистецтва місцевої школи Оленою Ребець розмалювали автобусну зупинку національними мотивами. Так, на правій стіні зупинки зображено карту України у блакитножовтих кольорах на фоні сонця з великими променя-

Фото сайту hiiche.com (2)

ми. Поруч також зображено соняшник, маки та калину. На лівій стіні зупинки намалювали маки, фіалки, калину, колоски пшениці та стилізовану українську стрічку. А на задній стіні всередині зупинки зображено великий тризуб з маками, калиною, фіалками та пшеницею на фоні українського прапора. На зовнішній же стороні задньої стіни намальовані все ті ж соняшники і маки, а також лелеча сім’я. Нова зупинка стала справжньою окрасою села, - розповідають мешканці Гійче. У їхніх планах у майбутньому збудувати ще одну подібну зупинку біля церкви. Василь Волокуша

Актуально

ПРОЕКТ ПАМ’ЯТНИКА НЕБЕСНІЙ СОТНІ У РАВІ РЕАЛІЗУЮТЬ БЕЗ ГРОМАДИ? Богородиці у центрі міста, а наступного, 2015-го, зусиллями тих же волонтерів створено символічне тимчасове місце, куди равчани могли поставити свічки. Як вже писало «Прикордоння» (див. №1 (73) від 18 лютого 2016 року, - Авт.) наприкінці минулого – на початку цього року про необхідність якщо не встановлення повноцінного Рава-Руська, мабуть, нале- пам’ятника, то бодай пам’ятного жить до когорти тих небагатьох знаку, хреста чи каменя, куди міст Львівщини, де про Небесну равчани зможуть покладати квісотню через більш як два роки ти і ставити свічки в пам’ять про після трагедії немає жодної (!) Небесну сотню, почали говорити згадки. Більше того, чимало сіл і представники місцевої влади. та селищ вже давно якщо не від- Зокрема, все ті ж волонтери, які крили відповідні пам’ятники, то після місцевих виборів стали ще й замість них встановили найпро- депутатами Рава-Руської міської стіший банер. До таких місць ради, кілька разів порушували це громада, представники влади питання на засіданнях сесій. Чи щороку кладуть квіти в пам’ять то у відповідь, чи, підтримуючи про загиблих, проводять біля них їхню ініціативу, але взимку міський голова разом з депутатами-однопартійцями організували вертеп, яким До обговорення питань, збирали кошти на встановпов’язаних із пам’ятником лення пам’ятника. Небесній сотні, не залучено Проте до другої річниці відповідних спеціалістів загибелі Небесної сотні ситуація із пам’ятником у місті не змінилася. Натомість міська влада обіцяла, що різноманітні заходи тощо. основне слово у цьому питанні Місцеві волонтери вже через матиме громада, до думки якої рік після трагедії на Майдані го- дослухатиметься депутатська коворили про те, що у Раві-Руській місія з питань культури. немає відповідного місця для Навесні цього року згадавшанування пам’яті мітингуваль- на комісія обговорила пропоників – не те що пам’ятника, а й зиції щодо місця встановлення відповідного банера чи хреста. пам’ятника. Разом із депутатами Тому у 2014 році пам’ять заги- міської ради – її членами, до обблих Нігояна, Вербицького та говорення питання були запроЖизневського вшановували біля шені священики – отці Роман каплиці Благовіщення Пресвятої Улицький, Юрій Магалюс та Ян У Раві-Руській триває процес із реалізації проекту щодо встановлення пам’ятника Небесній сотні. Однак його перебіг фактично на кожному етапі породжує більше запитань аніж відповідей, який, зрештою, може перетворити величну ідею та буденну дію.

Весельський, а також представник «Союзу українок» Стефанія Шабат. Якщо крок із запрошенням священиків різних конфесій є зрозумілим і логічним, то чому громадські організації, зокрема, і громаду, загалом, представляла лише одна особа – неясно. Як і дивно, чому на засіданні комісії не було і самих волонтерів Згадана комісія 22 березня вирішила встановити пам’ятник на території вже згаданої каплиці Благовіщення у центрі міста – праворуч від самої каплиці. Однак офіційно інформація про це з’явилася лише 18 липня (!) цього року на сайті Рава-Руської міської ради, де у відповідному повідомленні йшлося про те, що міська влада приймає пропозиції щодо місця розташування пам’ятника. Інформація була проілюстрована фотографіями каплички, на яких і було позначено це місце. Згодом виявилося, що з місцем вже все вирішено, а в оголошенні допущено помилку – на обговорення громади пропонується лише визначення вигляду (ескізу) пам’ятника Небесній сотні. Разом з тим жодного варіанту такого проекту опубліковано не було, з чого виходить, що равчани повинні самі намалювати або ж описати те, яким вони бачать відповідну скульптуру. Попри це, як стало відомо «Прикордонню», ще з весни цього року, коли комісія визначилась із місцем встановлення пам’ятника Небесній сотні, рава-руська влада вже мала у розпорядженні щонайменше один ескіз. Цю інформацію підтвердив міський голова у одному з нео-

Ось тут міська влада, фактично, односторонньо, вирішила спорудити пам’ятник Небесній сотні. Фото Рава-Руської міської ради

публікованих коментарів «Прикордонню». Однак на момент написання матеріалу його так і не було оприлюднено. На надсилання пропозицій щодо пам’ятника Небесній сотні міська влада виділила лише два тижні - до 1 серпня. Хоча традиційно громадські обговорення пропозицій тривають один місяць. А самі пропозиції очевидно знову розглядатиме згадана комісія з питань культури. Дивно, але попри те, що комісія з питань освіти, культури та спорту, охорони здоров’я та духовності (повна назва комісії, яка займається розглядом питання пам’ятника, - Авт.) на згаданому засіданні у березні «запропонувала розглянути це (прийняте рішення щодо місця встановлення пам’ятника, - Авт.) на більш

розширеному громадському слуханні», самого громадського слухання з цього приводу на момент оголошення про обговорення вже вигляду майбутнього пам’ятника проведено так і не було (!). Сама ж комісія з питань культури, яка і ухвалювала рішення щодо погодження місця розташування пам’ятника, у своєму складі не має жодного архітектора, скульптора чи будь-якого іншого відповідного експерта, який є фахівцем у питаннях проектування пам’ятників та відповідності їхнього місця встановлення та зміг би дати фахові поради. І, як вдалося дізнатися з власних джерел, таких спеціалістів до обговорення питання щодо пам’ятника Закінчення на 4 сторінці


4 Культура

ВОЛИЦІ ВИПОВНИЛОСЬ 503 РОКИ! 7 серпня у Волиці відбулося Свято села. Цього року їй виповнилося 503 роки. Перед святкуванням відбулася панахида та освячення хреста у колишньому селі Мазурах, яке колись належало до Волиці. У роки Другої світової війни там було знищено всіх мешканців. Організаторами концерту були завідувач Народного дому Волиці Ганна Довгун, завідувач сільської бібліотеки Валентина Пістун та музичний керівник Оксана Заремська. Ведучими свята були Марія Кісілевич та Марія Маланчук. Фотомиті фіксувала Христина Возняк. Свято села у Волиці розпочалося з молебню біля каплиці Богородиці. Після цього на сільському майдані біля церкви сільський голова Степан Левочко привітав односельчан та гостей зі святом. До слів керівника громади села долучилася голова Жовківської райдержадміністрації Надія Щур. Керівник району нагородила сільського голову грамотою РДА та районної ради. Концертна програма передбачала виступ солістів та колективів з Волиці, а також гостей свята. Танцювальний колектив «Самоцвіт» з Рави-Руської (кер. Галина Рубанська) розпочав святковий концерт із виконання композиції «Ласкаво просимо». Привітали односельчан своїм виступом Ірина Ромах, Володимир Суходольський, Катерина

У ГІЙЧЕ НА ЗВІТНОМУ КОНЦЕРТІ ВИСВІТЛИЛИ ТВОРЧІСТЬ ІВАСЮКА 24 липня у Народному домі села Гійче відбувся творчий звіт художніх колективів закладів культури сіл Забір’я, Синьковичів, Волиці та Гійче.

Переможці конкурсу на кращу вишиванку. Фото Христини Возняк та Оксани Заремської

Яворська, Олена Луців, Катерина Заремська, Василина Яцків, Остап Жигало, Марія Задерецька, Ірина Хор, дует «Асорті» а також гості з Рави-Руської Вікторія Горяча та Марія Якимець (кер. Оксана Заремська). На святковій сцені також виступили і художні колективи – вокальне тріо у складі Марти Ільчун, Ірини Хор та Катерини Заремської, вокальне тріо «Барви», а також вокальний ансамбль «Берегиня». Окрім концерту, на Святі села у Волиці діяли дитячі атракціони, а також проводився конкурс вишиванок та виставка робіт юних художників села – Іванни Сідельник, Юрія Сідельника, Ірини Яцків (викл. Ярина Нестер), Юлії Се-

нів, Ярини Корнило (викл. Уляна Шумило). У найкращих вишиванках, на думку журі, на Святі села у Волиці були сім’я Васильківих, сім’я Кулявців, а також Олена Мороз, Ольга Голко, Оксана Копровська та Надія Щур. Святковий концерт завершився з виконання музичної композиції «Хай щастить вам, люди добрі», яку заспівала Катерина Заремська та танцювальний колектив «Самоцвіт». Після завершення концерт на сільському майдані також відбулися масові гуляння. Тарас Левко

Те м о ю звітного концерту було «Українська пісня єднає нас». Крім того, було висвітлено творчість Володимира Івасюка як корифея сучасної української пісні. Ведучими заходу були заступник директора Гійченської з виховної роботи Володимир Грицак та педагог-організатор Гійченської школи Галина Маланчук. Дует у складі Світлани Дацків та Вікторії Яцків зі Синьковичів виконав пісню «Ми – за мир». Також Світлана Дацків заспівала пісню «Мальви». Їхня односельчанка Світлана Гнідець зачитала вірші. Забір’я на концерті представляли гурт «Ріка життя», який виконав пісні «Червона рута» та «Тополя», а також завідувач бібліотеки села Надія Семочко, яка зачитала вірші. Вокальне тріо села Волиці за-

співало пісню «Ой, Василю», а бард з Волиці Остап Жигало виконав власну пісню «Злочин». Народний дім села Гійче представляли вокальний дует у складі Галини Чорної та Гали-

Фото сайту села Гійче

ни Дорош, які виконали пісню «Квітка-душа». Василина Яцків заспівала пісню «Дві скрипки», а Галина Дорош – «Помирає скрипаль». - Керівництво району, зокрема, голова райдержадміністрації, дуже позитивно відгукнулися про наш концерт, - розповіла директор Народного дому села Гійче Оксана Чорна. – Вони відзначили високий професійний рівень як виконавців, так і організаторів концерту, а також зазначили, що сам концерт гідний того, аби бути представленій на районному рівні. Василь Волокуша

Актуально

ПРОЕКТ ПАМ’ЯТНИКА НЕБЕСНІЙ СОТНІ У РАВІ РЕАЛІЗУЮТЬ БЕЗ ГРОМАДИ?

Початок на 3 сторінці

Небесній сотні у Раві не було залучено. У той же час до обговорення питання визначення місця встановлення і проекту пам’ятника Небесній сотні не залучено представників комісії з питань планування, будівництва та землекористування, а також житлово-комунального господарства та благоустрою, що було б логічним, зважаючи на їхній профіль. А взагалі, відповідним питанням повинна б була займатися спеціально створена комісія, до якої б могли увійти особи не з числа депутатів, зокрема, від громадських організацій, вже згаданих відповідних фахівців, працівників культури і самих громадян. Принцип простий – більше людей, більше ідей, більше думок. У акті вже згаданого засідання комісії з питань культури йдеться також про те, що вона вирішила «створити компетентну комісію» щодо цього питання. Іншими словами, її члени визнали, що вони не є достатніми фахівцями аби самостійно вирішувати питання щодо місця встановлення пам’ятника Небесній сотні! Однак, як і у випадку з рішенням щодо проведення розширених громадських слухань, створення спеціальної комісії у Раві-Руській також не відбулося! Натомість ми бачимо фактично доконаний факт щодо ухвалення рішення з цього питання з боку міської влади, у якому, виходить, думки громади не запитали. Наведені факти формують враження, що процес щодо реа-

лізації пам’ятника Небесній сотні у Раві-Руській відбувається чи то закрито від громадськості, чи то лише «для галочки». На сьогодні серед і так нечисленних пам’ятників архітектури, об’єктів монументального мистецтва, які були б унікальними, відомими поза Равою-Руською, інтерес до яких би виникав би не лише у равчан, а й гостей міста, туристів та мистецтвознався, які би могли слугувати однією з «візиток міста», зрештою, який має по-справжньому архітектурну та художню цінність, є лише один – пам’ятник воїнам Української Галицької армії або більш помилково відомий як пам’ятник січовим стрільцям, який встановлений на міському цвинтарі у Раві-Руській. Його автором є відомий український скульптор ХХ ст. Сергій Литвиненко, який працював за межами України. Зокрема, серед його робіт – пам’ятник на могилі Івана Франка у Львові. Натомість художня цінність інших пам’ятників викликає сумніви навіть у людей, які не є мистецтвознавцями. Погодьтеся, але залізобетонні та цегляні пам’ятники Тараса Шевченка та Лесі Українки, у порівнянні з багатьма іншими містами районного підпорядкування, у РавіРуській є далеко не на першому місці. Як і пам’ятник Богданові Хмельницькому – один із десятків подібних, які встановлені на всій території України, серед інших однакових відрізняється лише незначними елементами. А зруйнований у 2013 році пам’ятник борцям за волю України чи, по-іншому, УПА, як виявилося згодом, формально навіть

не існував! Пам’ятників, архітектурна чи художня цінність яких є під великим сумнівом, у Раві-Руській є чимало. Вірніші, майже всі. І головна причина у цьому, на нашу думку, що, як і зараз, так і колись, рішення щодо них ухвалювалось або у вузькому колі осіб, або без залучення відповідних фахівців. Тож чи потрібен нам ще один такий пам’ятник, який «буде аби бути»? Чи саме таким заслуговує бути пам’ятник Небесній сотні? Чи заслужили люди, які загинули за свободу в Україні, на те, аби до увіковічення їхньої пам’яті підхо-

Ні розширених громадських слухань, ні створення спеціальної комісії щодо пам’ятника, у Раві не відбулося дили відповідально, професійно, виважено? Виховання громадського суспільства, формування історичної свідомості завжди потребує, аби відповідні місця історичних подій, увіковічення сторінок історії «працювали». Іншими словами, вони не повинні бути лише мармуром та каменем, а нести у собі виховний момент, змушувати людей при їхньому відвідуванні, спогляданні, вивченні до роздумів, висновків і подальших дій щодо передання таких знань своїм нащадкам. Чи багато дорослих равчан, не кажучи вже про дітей, знають, де у Раві-Руській є, приміром, пам’ятник жертвам

сталінських репресій? Або скільки людей, особливо молодого покоління, задумується над тим, чому пам’ятник на площі Вічевій в самісінькому центрі міста стоїть напіврозвалений – кому він встановлений, чому його або не реставрують, або не демонтують? Чи, до прикладу, приносить потіху дітям скульптура «Ведмежа сім’я» у чагарниках і заростях парку Шевченка? Давши відповіді на ці питання, ми зрозуміємо, чи виконують такі об’єкти свою функцію, тобто, чи вони «працюють». Аби пам’ятники, місця «працювали» правильними підходами до їх зведення є оголошення конкурсів на розроблення і внесення пропозицій, в першу чергу, від спеціалістів та фахівців, інститутів, до яких, власне, і зацікавлені особи, у нашому випадку, громада в особі міської влади, і звертаються. Широке громадське обговорення у пресі, соціальних мережах, на сайтах, зборах засвідчить прозорість будь-яких намірів – не лише щодо встановлення пам’ятника, а й у інших питаннях. І, головне, жодна справа не потребує поспіху. Так роблять вже не один десяток і сотню років у всіх містах, де є чітке бачення і розуміння того, для чого такі пам’ятники зводяться, і того, як вони будуть «вписуватися» у місто загалом. Кілька тижнів тому ми звернулися до міського голови Рави-Руської з листом, у якому звернули увагу на ті аспекти, які виклали у статті, та внесли свої пропозиції щодо них. Ми закликали не поспішати з визначенням місця встановлення та виглядом

пам’ятника Небесній сотні, як і з його виготовленням та встановленням, а також провести нове засідання комісії з питань культури, залучивши якомога більшу кількість представників, в першу чергу, громади та спеціалістів. Також ми закликаємо таки провести громадські слухання щодо кожного етапу з реалізації проекту пам’ятника Небесній сотні і залученням все тих же представників громадськості. І, звісно, звернути увагу на викладені факти у цьому матеріалі та зробити відповідні висновки. Для равчан же реалізація проекту пам’ятника Небесній сотні, зокрема, їхня активна участь у цьому процесі, стане одним із найголовніших екзаменів на рівень свідомості і громадянського суспільства, про який так багато почали говорити саме після Революції Гідності і за які загинула Небесна сотня. А наразі для вшанування пам’яті загиблих на Майдані можна і варто облаштувати тимчасове місце у будь-якій точці Рави-Руської, навіть на території тієї ж каплички – подібна практика є нормальною і поширеною у інших містах. Андрій Бучко P.S. У наступному номері ми опублікуємо своє бачення того, де міг би бути розташований пам’ятник Небесній сотні і як він би міг виглядати. Також ми готові опублікувати усі пропозиції, які надійдуть і до міської влади, і до редакції газети, в т.ч. і бачення самої міської влади.


5

13 серпня 2016 року, №5 (77)

Культура

Пам’ять

МОЛОДІ ТАЛАНТИ РАВЩИНИ СЕРЕД ПЕРЕМОЖЦІВ «МОЛОДОЇ ГАЛИЧИНИ»! 7 - 12 липня в місті Новояворівську відбувся Міжнародний фестиваль молодих виконавців сучасної української пісні «Молода Галичина 2016».

НА МОГИЛІ ГЕРОЯ ОСВЯТИЛИ ПАМ’ЯТНИК 31 липня на міському цвинтарі Рави-Руської відбулося освячення надмогильного пам’ятника загиблому в зоні проведення АТО равчанину Володимиру Збишку. На церемонії освячення пам’ятника перебували близькі, родичі, друзі, товариші по зброї Володимира Збишка, а також представники міської та районної влади, равчани. Церемонію освячення провели священики о. Юрій Магалюс, о. Роман Улицький та о. Михайло Гнідець. З промовою виступили міський голова Рави-Руської Микола Зінько, керівник апарату Жовківської РДА Людмила Бобель та представник особового складу 5 батальйону 24 механізованої бригади ЗСУ Юрій Чорнейко. Військовий оркестр виконав гімн України, а почесна варта здійснила військовий салют. Вокальний ансамбль «Елегія» заспівав пісні «Мідний хрест» та «Над землею тумани». Пам’ятник на могилі Володимира Збишка виготовлений з чорного мармуру, має форму хреста, який складається з двох половин – більшої та меншої. У одної з половин відсутня частина мармуру, що нагадує дірку від осколка снаряду. У нижній частині пам’ятника – дві плити. На одній з плит зображено загін воїнів, які вирушають на завдання, на іншій – портрет Володимира Збишка і підпис до нього з вказаними роками життя та напис «Вічна пам’ять».

«Молода Галичина» - це фестиваль української пісні, в якому взяли участь понад 100 виконавців з 14 країн світу світу. Він відбувається вже понад 20 років. Серед членів журі фестивалю - відомі діячі культури і мистецтв. Серед учасників фестивалю були й учні Рава-Руської дитячої музичної школи. Так, першу премію одержала Анастасія Левонова, другу – Марія Гоцій, а дипломанткою стала Соломія Лень. Фіналістом та дипломантом «Молодої Галичини» також стала Катерина Заремська. За матеріалами сайту Рава-Руської ДМШ

Василь Волокуша

Проблема

АВАРІЯ, ФАЛЬШИВІ НОМЕРА, МАЛОЛІТНІ «ВОДІЇ» БЕЗ ВОДІЙСЬКИХ ПРАВ: МОТОЦИКЛИ «ГАНЯЮТЬ» ПО ЦЕНТРАЛЬНИХ ВУЛИЦЯХ МІСТА Початок на 1 сторінці припущення щодо того, хто може бути водіями згаданих мотоциклів, підтвердилися, адже серед тих, хто глузував над проблемою, були і вони самі. Виявилося, що цим водіям не більше 22 років. Більше того, серед них є навіть ті, хто є малолітніми, тобто не досяг навіть 16-річного віку! Це означає, що вони не лише порушили правила дорожнього руху, а й останні з них кермували мотоциклами незаконно! За допомогою відео нам вдалося підрахувати, що лише за декілька секунд водії згаданих мотоциклів розганяються до майже 100 км/год (у межах населених пунктів максимально дозволена швидкість руху - 60 км/год, - Авт.). І, як вдалося спостерігати, найчастіше вони це роблять на вже згаданій ділянці по вул. Львівській. Так, лише на етапі розгону, як свідчить відео, такі мотоцикли долають 130 м за 5 секунд, що, за відповідними математичними підрахунками, складає майже 93 км/год. Однак швидкість, з якою часто рухаються згадані мотоцикли, за нашими спостереженнями, на наступних етапах руху є набагато більшою. Серед таких малолітніх «водіїв» у соціальній мережі один поводився дуже нахабно та зверхньо і навіть переопублікував новину про, в тому числі, і своє правопорушення, у себе на сторінці, підписавши його словами такого змісту: «Переживають за нас, навіть до поліції зверталися». За гіркою іронією долі, саме цей малолітній «водій» мотоцикла у День останнього дзвоника у Раві-Руській, 27 травня, як нам розповіли свідки, попередньо ледь не збивши на переході біля школи-інтернату пішохода, вчинив ДТП – врізався у мікроавтобус Mersedes Vito, який повертав на вул. Могильницького (на фото на ст. 1), за кермом якого був водій 1979 р.н., мешканець одного з навколишній сіл. Сама аварі,я окрім шоку 15-річного хлопчини«водія» мотоцикла і пошкодженими транспортними засобами, на щастя, жертв не принесла. Хоча самого горе-«водія» госпіталізували до Рава-Руської ра-

йонної лікарні. Малолітнім «водієм», як вдалося дізнатися «Прикордонню», виявився учень Рава-Руського професійного ліцею Володимир П. Аварію він вчинив на мотоциклі з іноземною реєстрацією. Водійських прав у нього не було і відповідати за свої дії він також не буде, оскільки на момент аварії не досяг 16-річного віку. Тож відповідальність за його «гонку», відповідно до законодавства, нестимуть батьки. Як свідчать сторінки цього «водія» у соціальних мережах, висновків після аварії він не зробив. Більше того, фото з місця аварії, з пошкодженими мотоциклом і мікроавтобусом він сам же і опублікував. Крім того, на своїй сторінці він опублікував безліч фото із мотоциклами – і тими, на яких сам їздив, і тими, які разом з ним регулярно перевищують швидкість. На одному з цих фото зображено, як можна припустити, сам Володимир П., який їде за кермом мотоцикла… не тримаючись руками за кермо (!). Аналогічне відео, на якому крім самого водія є ще пасажир позаду нього, опублікував інший користувач на його ж сторінці. На останньому також можна розгледіти номерний знак польської реєстрації – RJ*08W6. Саме такий мотоцикл, яким так «уміло» кермував учень, за нашою інформацією, і потрапив у ДТП. На зауваження інших користувачів соціальних мереж про небезпеку дій Володимира П. за кермом, останній відповідав у грубій і нецензурній формі. А про саму аварію він розповідав взагалі ледь не як про веселу пригоду (!). А загалом, тих, хто підтримує його дії і не бачить у них нічого небезпечного, на превеликий жаль, не бракує. Майже всі вони – теж школярі. Як не дивно, але згадана дорожня пригода, у якій дивом ніхто серйозно не постраждав і усі залишились живими, не змусила згаданих водіїв мотоциклів задуматися і зробити відповідні висновки, тож швидка їзда у їхньому виконанні продовжилась. Провівши власне невелике журналістське дослідження, ми

встановили імена та прізвища, як вважаємо, водіїв згаданих мотоциклів, їхні адреси проживання, місця навчання, роботи, а також інформацію про самі мотоцикли. У силу етичних обставин, публікуємо лише деяку частину з цього. Так, за інформацією, яку нам надали на Львівській митниці, виявилось, що ні згаданий мотоцикл на польській реєстрації, який вчинив ДТП, ні інший з номерним знаком LB*9K82 державний кордон, як того вимагають умови перебування таких транспортних засобів в Україні, не перетинали – відповідних фактів перетину митниця не встановила. Водієм останнього, як вдалося дізнатися «Прикордонню», є 19-тирічний равчанин Юрій Я. Крім того, виявилось, що на вулицях міста їздить мотоцикл з номерними знаками, який… не реєструвався (!) Це означає, що на ньому прикріплено фальшиві номера (!). Зрештою, не факт, що і польські номерні знаки на перших двох мотоциклах також є справжніми. Тому їхні водії можуть їхні постійно змінювати. Іншими словами, на таких мотоциклах, у перших двох випадках, без сплати відповідного штрафу за кордон виїхати не мало б бути можливим, а у останньому і взагалі – незаконно пересуватися. Не виключено, що такі мотоцикли могли бути ввезені з-за кордону незаконно або ж і взагалі є краденими. Факти неперетину кордону і фальшивості номерних знаків свідчать про те, що такі мотоцикли служать виключно для описаних раніше «гонок» на центральних вулицях Рави-Руської. Все ж, два мотоцикла виявились зареєстрованими. Так, мотоцикл марки YAMAHA FZ-6, номерні знаки ВС6*87АА, синього кольору, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії СХТ №38**51, був зареєстрований 12.09.2015 ЦНП з обслуговування Жовківського району ГУМВС України у Львівській області за громадянином Д. Сергієм Ігоровичем. За нашою інформацією, саме власник цього мотоцикла і є його водієм, який «ганяє» по вулицях Рави на високих швидкостях.

Інший мотоцикл марки VIPER V150A, номерні знаки ВС6*11АА, синього кольору, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії СХТ №10**25, був зареєстрований 30.05.2015 ЦНП з обслуговування м. Червоноград, Сокальського та Р а дех і в с ь ко го районів ГУМВС України у Львівській області за громадянином М. Михайлом Семеновичем. Тут, за інформацією, якою ми наразі володіємо, власник і водій мотоцикла – дві різні особи. Чи можна у такому випадку говорити про безпеку руху Як сам вита ще й тоді, коли водієві - 15 років? нуватець ДТП Фото зі соціальних мереж Володимир П. повідомив на своїй сторінці у ни громадського порядку Равасоціальній мережі, у нього два Руської міської ради Ігоря Зінька. мотоцикла – марки KATANA K92 Міська влада з відповідним листа SUZUKI GSX-600F. Та чи буде том звернулася у правоохоронні горе-«водій» ганяти на другому органи, яким, на їхню вимогу, ми з них, непошкодженому, і надалі, також надали інформацію, яку таким чином, порушуючи прави- нам вдалося отримати в резульла дорожнього руху і вчиняючи таті нашого журналістського розаварії, враховуючи що йому вже слідування. Чи матиме це резульвиповнилось 16 років і відпові- тат – побачимо зовсім скоро. Ми ж сподіваємось, що водії дальність нестиме вже він сам, а не батьки? Або чи подібної не- мотоциклів все ж стануть більш безпеки не створюватимуть і на- розсудливими, стриманими у своїй поведінці на дорозі і додалі інші водії мотоциклів? Газета «Прикордоння» зі- тримуватимуться правил дорожбрала усю можливу і доступну нього руху, безпеки на дорозі і інформацію про водіїв, які вже зроблять відповідні висновки. А кілька місяців своєю швидкісною щодо малолітніх «водіїв», то очіїздою по центральних вулицях куємо також на відповідну реакміста, так би мовити, «тероризу- цію від їхніх батьків. Адже відпоють» спокій равчан і наражають відальність за дії своїх нащадків їх на небезпеку. З відповідним наразі нестимуть саме вони. А наразі равчанам слід і назверненням щодо наведення порядку на вулицях і дорогах Рави- далі дуже уважно переходити Руської ми звернулися до місько- дорогу та більш ретельно стежиго голови Рави-Руської Миколи ти за своїми дітьми і акуратно та Зінька, депутата міської ради, пильно їздити автомобілями аби який представляє вул. Львівську, не стати жертвою юнацької жаги Юрія Горечого, а також голови до швидкості. Андрій Бучко депутатської комісії з питань забезпечення законності та охоро-


6 Пам’ять

«ТАРАС ЗАГИНУВ ПІД ЧАС ЗАВДАННЯ, ЯКЕ НЕ ПОВИНЕН БУВ ВИКОНУВАТИ» здавав оцінки, якщо вони його не влаштовували, і завжди робив це успішно. Після закінчення там навчання у нього був вибір – продовжити службу у Хмельницькому, Одесі або Кіровограді (тепер – Кропивницький, - Авт.). - Наскільки я зрозуміла, вони з Капітан Тарас Карпа, який рохлопцями перебували на практидом зі села Лужок, що біля Равиці у полках в різних куточках УкраРуської, 29 липня 2014 року був їни, тому він вибрав кіровоградпоранений під час виконання заський, - розповіла Леся Карпа. вдання з порятунку пілотів збитоЧерез два роки служби у Кіго літака Су-27. Протягом більш як ровограді він познайомився з діроку його доля була невідомою, вчиною Мариною, з якою згодом рідні та близькі вважали, що він одружився. перебуває у полоні. Те, що Тарас - Востаннє з ним ми бачились Карпа загинув, вдалося встановище на його весіллі, у серпні 2013 ти завдяки судмедексперту, який року. Він зі сім’єю жив далеко, ми у 2014 році оглядав тіло, схоже на не мали можливості часто туди Тарасове. 5 серпня минулого року їздити. Крім того, оскільки він певін зателефонував до дружини ребував на службі, багато відпусТараса, надіслав їй фото і попроток йому не давали – лише на час сив уточнити чи це справді він. весілля. А згодом почалася війна. Так рідні впізнали і дізналися, що Але дуже часто ми спілкувалися Тараса вже немає в живих. І лише по телефону: то він питався порапізніше, за допомогою експерди, як правильно щось там приготизи ДНК, все це підтвердилося. тувати (Тарас любив потішити споТому лише наприкінці минулого чатку нас, а потім і своїх дружину року Тараса Карпу перепоховали і тещу чимось смачненьким), то з усіма військовими почестями. просто про своє любив поговорити, - пригадала Леся Карпа. …Тарас Карпа, незважаючи на У березні 2014 року у Тараса та те, що виріс у селі Лужках, факйого дружини Марини народився тично, був равчанином. Адже син. саме тут, у Раві, він народився і - 2 березня його з хлопцями навчався у середній школі №1. відправили на кордон з Росією, Тарас народився 17 лютого а вже через п’ять днів у нього на1989 року. Коли йому було два родився син - Даниїл, - розповіла місяці, померла його мати, тож Леся Володимирівна. - Тоді хлопперші дитячі роки його виховував ці перебували у готовності №1, батько. фактично жили у лісі. Тарас приКоли Тарасові було три роки, їхав додому лише на кілька днів, батько одружився вдруге. У нього а вже згодом його з товаришами з’явилася зведена сестра, а зговідправили під Донецьк. дом – рідні брат та ще одна сеЗ початку анексії Криму та окустра. Тож у сім’ї, де було четверо пації Донбасу Росією Тарас Карпа, дітей, Тарас був найстаршим. який був командиром групи 3-го - У дитинстві Тарасик був дуже окремого полку спеціального допитливим, - пригадала Леся призначення, неодноразово буКарпа, друга дружина батька Тавав у зоні проведення АТО, викораса, яка хоч і не була рідною нуючи бойові операції. матір’ю, але виховувати його як - Він все це бачив і говорив, власного сина. – Ще до того часу, аби скоріше закінчилася ця бійня. як він пішов до школи, часто підКазав, що хлопці гинуть даремходив до мене і просив, аби я но. Проте до свого військового дала йому якусь задачку. Він їх обов’язку ставився добросовісно, любив розгадувати. - пригадала Леся Володимирівна. 28 липня 2014 року Тарас Карпа разом зі своїм побратимом, Сергієм Тарас КАРПА – капітан Збройних Сил України. Народився 17 люто- Лисенком, виконуючи пого 1989 року у селі Лужках Жовківського району. З першого до вось- ставлене завдання, врятумого класу навчався у Рава-Руській середній школі №1, у 2003 – 2006 вали пілота. Він радів, що рр. – у Львівському ліцеї імені Героїв Крут. У 2010 р. закінчив Академію врятував життя, і у телесухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю фонній розмові потішив «Бойове застосування та управління діями підрозділів військової роз- свою дружину, що скоро відки та спеціального призначення». З 2010 року проходив службу у буде вдома. Однак вже 29 3-му окремому полку особливого призначення Збройних Сил України, липня Тарас отримав нове що дислокується у Кіровограді (тепер – Кропивницький). З початком незаплановане скерувананексії Криму та окупації Донбасу військами Росії неодноразово брав ня на завдання під Сніжучасть в бойових операціях в зоні АТО. Під час однієї з них, 29 липня ним — рятування пілота 2014 року, біля села Латишевого Шахтарського району Донецької об- збитого літака. ласті був поранений, а наступного дня, 30 липня, помер під час опеПід час спроби врятурації у лікарні міста Сніжного Донецької області. На момент загибелі у вати другого пілота, ввенього залишилась дружина Марина та чотирьохмісячний син Даниїл чері на території закинутої ферми поблизу села Латишевого, група Тараса Карпи була заскочена Свою допитливість малий Та- продовжувати здобувати вищу зненацька і потрапила у засідку. рас підкріплював читанням книг. військову освіту. Він поступив в Ворога було значно більше, ніж Особливо йому подобалось чита- Академію сухопутних військ іме- українських вояків. Тарас, бачачи ти історичні. Батьки йому щоразу ні гетьмана Петра Сагайдачного цю ситуацію, повідомив сепаракупували все нові й нові книги, (тоді – інститут, - Авт.). тистів, що серед них є поранені і енциклопедії. - Я не дуже хотіла, щоби він загиблі. Він вийшов з піднятим ав- Бувало, він щось нам допо- навчався у військовому закладі. томатом, після чого отримав авмагав аж раптом – задумався. То Але то був його вибір, - пригадала томатну чергу. Зі слів полонених ми розуміли, що він обдумує про- Леся Карпа. хлопців, Тарас впав, був поранечитане і дозволяли йому йти і чиУ інституті Тарас Карпа мав ний у живіт. Вісім вояків загинули тати далі, - розповіла Леся Карпа. великий авторитет як і серед ви- одразу. Ще п’ятьох хлопців сепаНачитаність, цікавість до за- кладачів, так і серед товаришів, ратисти взяли у полон, а іншим дач сприяли навчанню Тараса у зокрема, був старшим у групі. вдалося врятуватися. школі. Воно йому давалося дуже 29 липня Тарас востаннє зате- Йому казали, що як він налегко. Вдома він міг виконувати вчить своїх підлеглих, така і йому лефонував до дружини і сказав, лише письмові завдання, а усні буде оцінка, - додала Леся Воло- що він поранений і помирає. Більпереповідав з того, що почув на димирівна. ше від нього не було жодної звістуроках. В Академії Тарас був наполе- ки. Про те, що сталося з Тарасом - Звичайно, як і всі хлопчики гливим у навчанні, вперто пере- Карпою та де він перебуває, тоді 30 липня минуло два роки з часу загибелі в зоні проведення Антитерористичної операції на Донбасі офіцера Збройних Сил України Тараса Карпи.

в дитинстві, Тарасик полюбляв робити невеличкі збитки, однак в школі вчився досить добре, тривалий час був відмінником, - додала Леся Карпа. У школі Тарас був невисокого зросту, однак він був душею компанії - міг і розвеселити, і часто брав участь у різних виступах, відвідував будинок школяра, де займався у танцювальному гуртку. - Навчаючись у четвертому класі, Тарасик самотужки навчився вишивати хрестиком і вишив для мене зайчика. Це був найцінніший подарунок для мене! Він не боявся ніякої роботи і не соромився, що це робота не для хлопчиків. Він так і сказав своїй першій вчительці перед всім класом: справжній хлопець повинен вміти робити все - і підлоги помити, і ґудзика пришити... Тарас був прикладом для наслідування для молодшого брата Василя і буде для свого сина – Даниїлка, - підкреслила Леся Володимирівна. Якось хтось із сусідів розповів Тарасові про військовий ліцей імені Героїв Крут. Тарас зацікавився цим і батьки вирішили спробувати поїхати з ним скласти вступні іспити. - Водночас ми заспокоювали його, казали, щоби не переживав, що якщо не складе їх, то нічого страшного не трапиться і він продовжить навчатися далі у школі (у ліцей поступали після закінчення восьмого класу середньої школи, - Авт.). Однак вступні іспити у ліцей він склав успішно і поступив туди на навчання, - додала Леся Карпа. Навчання у військовому ліцеї Тарасові хоч і давалося нелегко, але він був наполегливим і продовжував його. Окрім задатків до вирішення різноманітних завдань, у нього була хороша фізична підготовка. - У ліцеї багато хлопців з його групи не витримали і покинулаинавчання. Звісно, йому теж було важко, але він продовжував навчатися, - розповіла Леся Карпа. Після закінчення ліцею імені Героїв Крут Тарас Карпа вирішив

не знав ніхто. - Це завдання, яке стало для Тараса останнім, він не повинен був виконувати, - розповіла Леся Карпа. Згодом, як розповіли батьки Тараса Карпи, журналісти, які проводили своє розслідування, встановили, що всі завдання, які проводились під керівництвом одного з полковників, закінчувались провалом. Виявилось, що один з його родичів служить у російській армії. Про долю Тараса Карпа не було нічого відомо протягом трохи більше як року. Близькі та родичі мали надію, що він живий і перебуває у полоні. Згодом, від волонтерів з’явилася інформація, що він перебуває у Ростові-наДону в госпіталі. Батьки і дружина подавали інформацію про пошуки свого сина та чоловіка на різноманітні Інтернет-сайти, писали безліч листів та звернень до військових командирів та керівництва держави. Однак все було безрезультатно. 27 червня 2015 року Президент України присвоїв Тарасові Карпу орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Тоді ніхто ще не знав, що Тараса вже майже рік як немає в живих. - У серпні 2015 року ми поїхали в гості до Тарасової сім’ї в Кіровоград. Тоді нам зателефонував один із судмедекспертів. Маринці (дружині, - Авт.) він надіслав фото і запитав, чи це не її чоловік. На ньому було видно, що тіло було опухлим. Нам і хотілося вірити, що це Тарасик, і не хотілося. Однак експерт назвав такі його особливі прикмети, про які ми нікому не оголошували і про які дізнатися було можливо лише при огляді тіла, - татуювання, шрам тощо. Тому ми зрозуміли, що це – наш Тарас, - розповіла Леся Карпа. Як згодом судмедексперт розповів близьким Тараса Карпи, після поранення, 30 липня 2014 року його доставили у госпіталь в Сніжному. Там, під час операції, він і помер – рани живота, розірвана легеня були несумісними із життям. Лікарям тоді він лише встиг сказати, що його звати Тарас. Жодних документів при ньому не було. 15 днів тіло Тараса Карпи пролежало у морзі, його не могли ідентифікувати. Медики чомусь

подали запит лише у 93-у бригаду, а там їм відповіли, що капітана з іменем Тарас у них не було. Тоді Тараса Карпу в Сніжному і поховали як невідомого воїна – на місцевому цвинтарі, окремо від інших могил. З українських військових там він був похований єдиний. У серпні 2015 року представники організації «Чорний тюльпан» забрали тіло зі Сніжного і привезли його до Дніпропетровська у морг, де вже відбувалися усі відповідні експертизи на ідентифікацію Тараса, яка тривала до кінця жовтня, а на початку листопада 2015 року родичам підтвердили, що це – він. Минулого року, 4 листопада, тіло Тараса Карпи перепоховали у Кіровограді. Там з ним попрощались на Театральній площі і поховали на Алеї Слави Ровенського кладовища. - Ми могли його поховати у Раві-Руській. Але коли це вирішували, то поставили перед собою питання: «А де би Тарасик хотів бути похованим?». Тому ми вирішили поховати його у Кіровограді, поруч із більшістю його побратимів, за яких він стояв горою і за яких загинув. Крім того, у Кіровограді вони разом з дружиною та синочком проживали, - зазначила Леся Карпа. Вже після поховання Тараса Карпи його сина Даниїлка врешті похрестили – його хресним батьком став молодший брат Тараса Василь. - Були моменти, коли Василь дуже рвався на фронт. Однак ми його переконали у тому, що він більше потрібен Марині і своєму похреснику, - розповіла Леся Карпа. На будівлі Рава-Руської школи №1, де навчався Тарас Карпа, у грудні минулого року встановили йому пам’ятну дошку. Крім того, у Кіровограді також був встановлений білборд із зображенням Тараса Карпи та написом «Загинув за суверенну Україну в зоні АТО». У цьому році там же вулицю Тимірязева, де проживав Тарас разом зі сім’єю, перейменували на його честь. А вже незабаром ім’я Тараса Карпи присвоять одній із новостворених вулиць і у Раві-Руській. Андрій Бучко


7

13 серпня 2016 року, №5 (77)

Актуально

ЛІСНИЧИЙ, ЛІСОЗАГОТІВЛІ ЧИ МИСЛИВСТВО Україна зараз стоїть на порозі великих перетворень і реформ. Влада держави зробила і робить рішучий крок в сторону Європи. Нові стандарти, ідеї самоврядування, демократія та відкритість суспільства дозволила громадянам нашої держави побачити світ по-новому: як працюють і живуть наші сусіди поляки, які в них дороги та благоустрій міст і сіл, які ціни та якість товарів першої необхідності. Побачивши їхнє життя, ми маємо змогу порівняти розвиток їхнього суспільства з нашим та спитати себе: чому в нас так погано, хто винен і як бути в майбутньому? Працівники ДП «Рава-Руський лісгосп» часті гості в лісівників з м. Томашова, які щиро діляться своїми успіхами, проблемами та досягненнями в лісовому господарстві та мисливстві. Сфера діяльності польських лісівників така, як у нас, а саме: лісове та мисливське господарство, лісозаготівлі та значний об’єм будівництва лісових доріг з твердим покриттям, які часто з’єднують навіть сусідні села. У своїй статті спробуємо розповісти про ведення мисливського господарства на теренах Томашова (Польща) та Яворівщини (Україна). А висновки зробить читач сам, але спочатку трохи історії щодо розвитку і становлення мисливства в нашому регіоні, у нашій області. Становлення мисливського господарства в Україні розпочалося із заснуванням Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР). Пізніше з’явилось товариство військових та силових органів держави. Ці товариства були схожі за своїм змістом та суттю і відповідали всім вимогам того часу. У кінці минулого сторіччя адміністративно було створене мисливське товариство «Лісівник», основними членами якого стали працівники лісогосподарських підприємств. У ті часи, коли створювалось товариство «Лісівник», до нас часто навідувались іноземні мисливці, які мисливські послуги сплачували валютою, а це була досить прибуткова справа, яку ми успішно завалили. На сьогоднішній день до нас ніхто не приїжджає, ми стали для них нецікавими. Відсутність належних умов проживання, мала чисельність звіра чи ще якісь суттєві причини, але факт залишається фактом. А в сусідів-лісівників з Томашова, починаючи з середини травня кожного року, цілі групи іноземних мисливців успішно полюють, наповняючи бюджет місцевого надлісництва. Організаційна структура товариств була однакова. Мисливські угіддя були поділені між первинними колективами, які в свою чергу були підпорядковані товариствам, як правило, районним, а ті, в свою чергу, обласним, а обласні - центральним товариствам в м. Києві. Один раз щороку обов’язкова сплата членських внесків і доступ до полювання відкритий, але при умові, якщо ти ще купив відстрільну картку на пернату чи хутрову дичину. Правда, тебе ще можуть запросити на полювання по відстрілу хижаків (вовка чи лисиці). Ліцензійне полювання (олень, лось, козуля, кабан) для більшої частини членів товариств – нездійсненна мрія. Сильні світу цього, еліта суспільства, партійні функціонери, різного роду чиновники, банкіри, лікарі, - ось хто має право на законне ліцензійне полювання. А що ж робити рядовому мисливцеві? Спостерігати чи полювати? Звичайно, полювати і полювати, але, як правило, несанкціоновано, без дозволу, закрадаючись, за принципом: «як не я вполюю, то добуде мого звіра хтось інший». З ухвалою в 2000 році Закону України «Про мисливське господарство та полювання» втратило свою чинність обов’язкове членство в мисливському товаристві. Мисливцем можна було бути, а членом товариства необов’язково. Мисливські товариства почали втрачати своїх членів, а чисельність в товариствах стрімко почалась зменшуватись. Думаємо, така ситуація не на користь мисливським господарствам України, а на руку адмінперсоналу. Адже, маючи гроші чи владу, можеш полювати по всій області, не сплачуючи жодної копійки тому чи іншому товариству членських внесків, а лише, в кращому випадку, платити за послуги (відстрільна картка чи ліцензія). Поряд з тим держава почала передавати мисливські угіддя (лісові, польові та водно-болотні) в довгострокову оренду (до 49

років) приватним структурам. Правильний це шлях чи ні, час покаже. Слід зауважити, чому на 49 років, невже держава так впевнена в орендаря? Можна було зважитись передати на 10 років, придивитись як господарює «новоспечений» господар, а тоді приймати остаточне рішення. Відзначимо, що держлісгоспи відсунуті від цього процесу, їх просто поставили перед фактом, що, умовно кажучи, «пан Коцький» на 49 років отримав частину лісів держлісгоспу в оренду, як мисливські угіддя. Для об’єктивності, держлісгосп попередньо погоджує оренду того чи іншого масиву. Це лише погодження, а не прийняття рішення. А в подальшому орендар сприймає держлісгосп як співвласника, як партнера (це в кращому випадку), а в гіршому – на держлісгосп не звертає уваги. Відношення між лісничими та мисливцями завжди були складними і часом бажали би бути кращими. У минулому мисливці завжди погоджували час та місце полювання. Це був контроль за дотриманням правил полювання, покладений на лісову охорону. Безпечне проведення полювання в тих чи інших лісових масивах гарантується відсутністю робітників, які можуть бути зайняті в лісовому господарстві (рубки догляду, збір лісового насіння, догляд за лісовими культурами, тощо). «Новоспечені» власники мисливських угідь і мисливські товариства останнім часом не узгоджують з лісничими місце та час полювання. Лісничий втратив у цьому питанні свої позиції, соромно повертаючись спиною до явного браконьєрства. Чому склалась така ситуація, чому мовчать лісничі? Можна зрозуміти дії обласного управління лісового та мисливського господарства в питаннях видачі посвідчення мисливця особі, яка хоче ним бути. Так, це серйозний документ і за ним можна приїхати до Львова, попередньо склавши успішно іспит. Але навіщо щорічно змінювати контрольну картку у Львові, маючи районних мисливствознавців по регіонах, річ незрозуміла? Окремо необхідно розповісти про вартість самих дозволів (ліцензій), які відповідно коштують від 200 грн. (козуля) до 600 грн. кабан, а ціна ліцензій на оленя та лося ще вища. Правда, у зв’язку з інфляцією, ціна на сьогодні і не така значна. Але виникає запитання: чому на сьогодні ліцензій взагалі немає? Напевно подорожчають… Для того, щоб отримати ліцензії в певному об’ємі, необхідно перерахувати кошти за них. Кошти перераховані, сезон на парнокопитних почався ще в травні поточного року. Де ліцензії? Хто і з якими цілями використовує кошти товариств та мисливських господарств? Чому ліцензія на право добування звіра є одноразово? Пояснення одне: центральні органи бюрократичної влади взяли на себе забагато функцій, обов’язків, які породили хаос та безвідповідальність. А, як наслідок, мають місце факти, коли на одну ліцензію організовується декілька полювань, коли при добуванні звіра занижується вага впольованої тварини, що дає змогу здешевити полювання, коли окремі товариства неофіційно дозволяють вполювати два козли на ліцензію по кабану, та маса недоліків, які породженні сьогоднішнім станом справ в мисливському господарстві. Заслуговує на увагу сам процес оформлення чи переоформлення оренди мисливських угідь рішенням обласної ради. Письмовий дозвіл розпайованої землі, рішення сільської, районної Ради, заключення обласного управління екології та природних ресурсів, лісового та мисливського господарства – це лише підстава для розгляду питання на сесії обласної ради про те, чи варто вам надати в оренду ті чи інші мисливські угіддя. Ви не можете собі уявити скільки це коштує здоров’я, нервів, часу, зусиль і, звичайно грошей. При цьому, сама якість підготовлених матеріалів вимагає кращого. Мають місце факти, коли тисячі гектарів мисливських угідь не є охоплені і нікому не належать, а часом різні мисливські товариства спільно володіють тими чи іншими мисливськими угіддями. Охорона мисливських угідь від бра-

коньєрства бажала б бути кращою. Культура поведінки мисливця, члена того чи іншого товариства, в силу суб’єктивних і об’єктивних факторів, згадана вище. А справа, мабуть, не тільки в незадовільному технічному забезпеченні єгерських служб, а в самому кадровому підборі працівників мисливських товариств. Совковий менталітет, все багаття та різномаїття тваринного світу наших мисливських угідь належить народу – значить нічиє і можна робити з ним все, що заманеться. Велика спокуса порушити закон чи правила полювання службовою особою для особистої вигоди при тій мізерній зарплатні, яку вони утримують. Одним із основних недоліків мисливства є адміністративно-бюрократична система управління, яка вміло використовує владу не на забезпечення справедливого доступу всіх мисливців до ресурсів, об’єктів полювання, а розподіляє грошові надходження від реалізації ліцензій, відстрільних карток, кошти від сплати членських внесків. Маніпулюючи громадами, вміло передає в приватну власність мисливські угіддя на 49 років (при тому мисливські угіддя, які належать держлісгоспам передаються лише на 10-15 років) видають ліцензії чиновникам з обласних центрів чи інших великих міст, а їм байдуже кого вбити: самку чи самця, байдуже скільки тварин добути. Адже на наступну суботу чи неділю вони будуть полювати на Бродівщині чи Радехівщині, в Золочеві чи Буську. Напрошується висновок, що браконьєром є не тільки та людина, яка ставить петлі на дичину, вбиває вночі з-під фар зайця чи козу, а мисливець з дозвільним документом, який не може відрізнити самку від самця, який добуває часом тільну самку (або самку з ембріонами). Мабуть, через такі негативи, які мають місце в нашому мисливстві, можна спостерігати і таку картину: на ставках поблизу Рава-Руського спиртзаводу не видно дикої качки. А де ж вона? Сховалась, мабуть, в очереті або її взагалі не має. Перетнувши кордон поблизу Рави-Руської, від здивування затамовує подих: на водоймах сусідньої Польщі бачимо різномаїття водоплаваючої дичини, яка радує око. Великі і малі зграї качок, курочок, тисячами голів в очеретах і на відкритій воді. Якщо порівняти чисельність мисливських тварин в нас і в сусідів з Томашова – це небо і земля. В Польщі їх в десятки разів більше. Така ж картина і з добуванням дичини. Окремо слід згадати і про культуру і етику при проведенні полювання. Особливої культури в нас і не було, але традиції завжди існували. Мисливці ніколи не шукали матеріальних благ при проведенні полювання, це було задоволення та насолода у спілкуванні з природою та щирі зустрічі любителів фауни. А що маємо на сьогоднішній день? Поступово основна маса мисливців перетворилась на заготівельників м’яса та любителів гучних забав з «песнями и плясками». Нерідко після споживання спиртного дозволяють собі брати в руки зброю і, продовжуючи полювання, наражають себе та своїх колег на нещасний випадок. Мисливські товариства ніякої виховної та роз’яснювальної роботи серед свої членів не ведуть. А про рівень культури та етики наших мисливців необхідно згадати як про прикрий факт недалекого минулого. На прохання міського голови керівництво мисливського товариства вирішило організувати відстріл бродячих собак та котів. Вирішили і організували: літнім ранком по вулиці Львівській, поблизу школи-інтернату та автозупинки їхав УАЗик на чолі з керівництвом товариства та стрільцями, які на очах дітей, які йшли до школи, людей, які чекали на автобус чи йшли до роботи,

відстрілювали собак. Весь цей жах супроводжувався гавкотом, піском, стогоном поранених собак і пострілами. Позаду їхала маленька вантажівка зі сміттям, в якукидали трупи вбитих собак. Думаєте, що про це не знало керівництво у Львові? Знало, але про факт грубого порушення правил поводження зі зброєю в населеному пункті та негуманного ставлення до тварин забули, або вдали, що забули. На перший погляд це - дрібниця місцевого значення, але вона відображає суть сучасного мисливця. Уявіть собі, як подібний мисливець поводить себе на полюванні в лісі. Яка Європа? Який Євросоюз? Тут навіть Азією не пахне. У цій статті ми намагалися висвітлити мисливську «господарку» Польщі, але прочитав у №2 «Лісового і мисливського журналі» за 2015 рік статтю «До Європи за досвідом» зрозумів, що немає у цьому потреби. Ця публікація може слугувати прикладом для реформування мисливського господарства України. Але зазначимо наступне: прийняти Закон України «Про кримінальну відповідальність за браконьєрство та грубі порушення правил полювання»; упийняти Закон України «Про реформування мисливського господарства», в основу якого покласти досвід європейських мисливських господарств; у вище прийнятих законах передбачити державну допомогу і всебічний розвиток державних мисливських господарств, мисливських лісництв; ввести орендну плату за користування мисливськими угіддями, для всіх хто їх орендує, за лісові угіддя кошти спрямовуються лісництвам, за польові та водно-болотні – місцевим радам; при безпосередній участі місцевих рад та при допомозі державних органів, використовуючи ідеї самоврядування низовим колективам мисливських товариств, надати статус юридичних осіб та повну господарську самостійність; державним органам провести переатестацію мисливців, керівників мисливських товариств широко використовуючи при цьому досвід європейських країн; профільним навчальним закладам забезпечити мисливську галузь високоосвіченими спеціалістами; всі дозвільні документи на право добування дичини (ліцензії, відстрільні картки) мають бути багаторазовими, безкоштовними, видаватися юридичними особами (низовими колективами) в межах мисливських угідь, які належать колективу; для кожного мисливця ввести обов’язкову плату державного мита в межах 2000-3000 грн. в рік; Заслуговує уваги також питання мисливської етики та культури полювання, способів та методів полювання, використання мисливських собак та інше. Нічого нового ми вам не розповіли, це – частина правди, ми просто набралися сміливості викласти суть справи, яка не претендує на вичерпність чи всебічність. Сьогоднішні мисливці, керівники мисливських господарств чи товариств знають набагато більше. Але доконаним фактом, який відомий всьому суспільству є те, що чисельність пернатої дичини, хутрового звіра та парнокопитних у нас в рази менша ніж у Польщі, і досягла свого дна. Микола Герасим’юк, голова правління ГО «Рава-Еко»


8 Посміхнімося :-)

Футбол

Заходить солдат темної ночі в хатину на околиці села, де мешкає самотня бабуся: - Бабцю, дайте води напитись, бо так хочеться їсти, що і нема де переночувати.

Хлопчик запитує у тата: - Тато, а що таке філіал? - Синку, ти пам’ятаєш свій горщик? - Так. - От твій горщик і є філіал нашого унітазу.

*** Всі люди пристібають ремінь безпеки з думкою: «Раптом аварія!» ... І тільки українці з думкою: «Раптом поліція!».

*** Дитина розгадує кросворд: «Без неї млинців не приготуєш, 4 букви, перша — М» Дитина задумалась: - Гм, мама?

зу?

*** - Чим відрізняється літак від уніта-

- В літак сідають щоб летіти, а до унітазу летять щоб сісти. *** - У школі я був зразковим хлопчиком. Мене завжди ставили в зразок: «Не роби так, як він!». *** Нещодавно пройшов чемпіонат світу з логічності. Переміг переможець, подарували подарунок. *** - Куме! Ходіть допоможете мені корову з хліва винести, бо здохла зараза! Дасть Бог у вас здохне , то і я вам допоможу! *** На уроці математики: — Скільки буде, якщо вісім поділити навпіл? — запитує вчителька. — Якщо уздовж, то дві трієчки, а якщо поперек, то два нуля, — відповідає Вовочка. *** Не дарма обручку надівають саме на той палець, з якого все життя беруть кров. *** - Для поліпшення травлення я п’ю пиво, за відсутності апетиту я п’ю біле вино, при низькому тиску – червоне, при високому – коньяк, при ангіні горілку. - А воду? - Такої хвороби у мене ще не було. *** Чоловік чекає дружину з салону краси. Коли вона вийшла до нього, він подивився і каже: — Ну, нічого... Принаймні ти хоч спробувала! ***

*** - Пацієнти часто вмирають у вас в лікарні? - Тільки один раз.

Футбол. Чемпіонат Львівської області. Прем’єр-ліга

ГІЙЧЕНСЬКА «ЮНІСТЬ» 11 ТУРІВ - БЕЗ ПЕРЕМОГ Турнірна таблиця дорослих команд М 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12.

*** У чому різниця між батьком і матір’ю? Мама: «Не бійся, зараз комарик вкусить і все пройде». Батько: Доню, зараз тобі ОТ ТАКИИИМ шприцом в дупу засадять!». *** Мамма міа, італьяно пісуаро! - Закричав кіт, побачивши нові італійські туфлі... *** - Скажи, ну що в тобі хорошого? - Апетит. *** Похорони. Священик: — Василю, ти також хочеш щось сказати про Петра? Але пам’ятай: про покійників або добре, або нічого. — Так, отче. То ж що я хочу сказати: Петі з нами більше немає, на то і добре. *** - Навіщо ви вкрали рулон туалетного паперу? - Я не крав. А збирався розрахуватися пізніше. - У вас не було 2 гривні, щоб заплатити? - У мене не було часу, щоб заплатити! *** - Що спільного між офіціантом і гінекологом? - Кожен з них працює там, де інші розважаються. *** Тільки в Україні може бути затіяна перевірка перед перевіркою, щоб перевірити, наскільки співробітники готові до перевірки.

Команда Гірник (Соснівка) Демня Рух (Винники) Кар’єр (Торчиновичі) Самбір Миколаїв Погонь (Львів) Гірник (Новояворівськ) Острів (Чорний Острів) Юність (Гійче) Мостиська Бори (Боричі)

І 11 11 11 11 11 11 11 10 11 11 11 0

В 9 9 7 6 5 5 4 3 1 0 0 0

Н 1 0 2 3 3 1 2 1 3 4 2 0

П 1 2 2 2 3 5 5 6 7 7 9 0

М 33:5 27:14 20:10 20:13 15:13 19:14 11:14 11:18 15:34 7:27 9:25 0:0

О 28 27 23 21 18 16 14 10 6 4 2 0

Результати матчів 12 туру Гірник - Мостиська - 2:1, Миколаїв - Рух - 3:0, Острів - Кар’єр - 1:5, Погонь - Демня - 1:2, Юність - Самбір - 0:2. Турнірна таблиця молодіжних команд: 1. Львів (27); 2. Погонь (25); 3. Мостиська (24); 4. Миколаїв (19), 5. Рух (14), 6. Гірник Соснівка (14), 7. Гірник Новояворівськ (14), 8. Юність Гійче (13), 9. Кар’єр (10), 10. Самбір (7), 11. Острів (1), 12. Галичина Львів (0).

Футбол. Чемпіонат Львівської області. Третя ліга

СИНЬКОВИЧІ - НА ПЕРШОМУ МІСЦІ! Турнірна таблиця дорослих команд М 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12.

Команда Синьковичі Солонка Фенікс-Стефано Берізка Леоні Слава Легінь Лео-Кераміка Рудно Галичина Золота Липа Дубляни

І 10 11 9 10 10 11 11 9 10 9 11 11

В 8 7 6 5 5 5 4 3 3 2 2 2

Н 2 1 1 2 2 1 2 2 1 2 2 0

П 1 3 2 3 3 5 5 4 6 5 7 9

М О 30:11 26 24:13 22 29:11 19 22:15 17 19:17 17 21:18 16 25:24 14 16:18 11 18:23 10 15:24 8 19:31 8 10:43 6

Результати матчів 10 туру Фенікс-Стефано - Золота Липа - 8:1, Слава - Рудно - 1:2, Леоні Галичина - 2:1, Дубляни - Солонка - 0:2, Легінь - Підберізці - 0:2, Синьковичі - Лео-Керамінка - . Результати матчів 11 туру Слава - Леоні - 3:0; Солонка - Фенікс-Стефано - 3:2, Золота Липа - Рудно - 1:1, Синьковичі Легінь - 3:3, Галичина - Лео-Кераміка - 2:2, Підберізці - Дубляни - 6:1.

Футбол. Чемпіонат Жовківського району. Вища ліга.

У РІЧОК - ДРУГА ПЕРЕМОГА, АЛЕ ОСТАННЄ МІСЦЕ Турнірна таблиця дорослих команд М 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12.

Команда Замок Поріцьки Волиця Бишків Магерів Гійче Лавриків Городжів Стара Скварява Зубейки Жовква Річки

І 11 11 11 11 11 11 10 11 10 11 11 11

В 9 7 6 6 6 4 4 3 3 2 2 2

Н 0 3 3 3 1 2 1 2 1 0 2 2

П 2 1 2 2 4 5 5 6 6 8 7 7

М 42:17 22:9 27:18 30:24 35:18 20:24 21:25 23:30 16:23 18:39 24:32 16:35

О 27 24 21 21 19 14 13 11 10 9 8 8

Результати матчів 9 туру Замок - Поріцьки - 1:0, Річки Зубейки - 5:2, Лавриків - Волиця - 5:3, Гійче - Стара Скварява - 4:2, Магерів - Городжів - 3:2, Жовква - Бишків - 2:3. Результати матчів 10 туру Поріцьки - Річки - 4:0, Стара Скварява - Лавриків - перенесено, Зубейки - Замок - 3:2, Волиця - Магерів - 2:3, Бишків - Гійче - 4:2, Городжів - Жовква - 4:2.

Результати матчів 11 туру Магерів - Річки - 5:1, Лавриків - Поріцьки - 0:1, Гійче - Городжів - 3:1, Замок - Волиця - 1:2, Бишків - Стара Скварява - 3:2, Жовква - Зубейки - 11:1.

Оголошення Виконавчий комітет Потелицької сільської ради повідомляє про те, що Потелицька сільська рада бере на облік нерухоме майно – гідротехнічні споруди на ставах №1 – 6 в с. Потелич, №1 – в с. Горяни, №1,2 – в с. Гута-Обединська. У селі Городжів по вулиці Центральній розробляється детальний план території, «господарський двір» за межами населеного пункту орієнтовною площею 18 га. Розробляється детальний план території земельної ділянки господарського двору для обслуговування нежитлових будівель в с.Липник орієнтовною площею 6,7 га на території Липницької сільської ради за межами населеного пункту.

Інформаційно-аналітична газета. Видається з липня 2009 року. Виходить двічі на місяць. Свідоцтво: ЛВ №883/136 від 10.10.2008. Розповсюджується у Раві-Руській, Волиці, Гійче, Забір’ї, Потеличі, Річках

Головний редактор Андрій БУЧКО

Адреса для листів: 80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, а/с №1. Електронна пошта: prykordonnya@meta.ua Контактний телефон: 067-77-17-884.

Наклад 400 примірників. Віддруковано у ТзОВ «Червоноградська міська друкарня». Замовлення №

Позиція редакції може не збігатися з думкою авторів публікацій. За достовірність даних відповідальність несе автор. Передрук публікацій лише з дозволу газети.

№5 (77) від 13 серпня 2016 року