Page 1

27 квітня 2016 року, №2 (74)

У номері «Люди та міський голова борються за земельні ділянки». Мер Рави не зміг довести, що проект кварталу житлової забудови ухвалено з порушеннями, а громадяни домоглись скасувати рішення сесії міської ради. Ст. 2.

Земля

У РАВІ ВИДІЛЯТИМУТЬ 137 ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

«У Раві ліквідували один з медичних закладів». Залізнична амбулаторія з 1 січня не працює. На її базі повинні створити нову. Ст. 3. «У школі №1 розберуть пічки». Навчальний заклад РавиРуської цього року може отримати систему централізованого теплопостачання. Ст. 4. «Отець Іван Іваничко шість років працював... залізничником!».

Розмова з парохом церкви св. Юрія у Раві-Руській з нагоди 40-річчя його душпастирства у місті. Ст. 5 - 6. «Помилки та нелогічність. Чому вулицям Рави дають чужі назви?» Про проблеми найменування та перейменування вулиць міста, помилки та нелогічні привязки у їхніх назвах. Ст. 6.

Дорогі читачі! Орієнтовна дата виходу наступного номера газети «Прикордоння» 4 червня 2016 року Детальнішу інформацію щодо виходу наступних номерів шукайте на сайті prykordonnya.info

Так виглядає проект кварталу індивідуальної житлової забудови в районі гори Вовковиця. Фото «Прикордоння»

23 березня у Рава-Руській міській раді відбулося громадське обговорення проекту детального плану кварталу індивідуальної житлової забудови у кварталі вул. Лісної – Грушевського (в районі гори Вовковиця, - Авт.).

На громадських зборах перебували міський голова, секретар Рава-Руської міської ради, деякі міські депутати, громадяни та представники підприємства, яке займалося розроблення проекту детального плану. У проекті нового кварталу передбачено 137 земельних ділянок з перспективою

збільшення їхньої кількості до 180. Площа кожної ділянки складає 0,08 га. У новому кварталі планується створення восьми нових вулиць. Загалом, квартал розкинувся на майже 30 гектарах поруч із лісом та колишньою Закінчення на 3 сторінці


2 Корупція

Скандал

СІЛЬСЬКОГО ГОЛОВУ КАМ’ЯНКИЛИПНИКА ЗАСУДИЛИ ЗА ХАБАР Голову Липницької сільської ради Ярослава Кушту, якого затримали на хабарі у $3,5 тис. запровадили до в’язниці на 5 років. Таке рішення прийняв Апеляційний суд Львівської області, скасувавши вирок суду першої інстанції. Про це повідомляє ZAXID.net. Нагадаємо, вкінці липня 2014 року голова села Липника Ярослав Кушта вимагав та отримав $3,5 тис. за надання місцевому мешканцю картографічних матеріалів розташування земельних ділянок на території Липницької сільської ради неподалік с. Старе Село Жовківського району Львівської області. Про це повідомляв ZAXId.net на початку 2015 року. У судовому засіданні, яке відбулося 31 січня 2015 року у сільський голова повністю визнав свою вину. За його словами, він взяв гроші за «послуги збору інформації» про ділянку, а також за надання копії геодезичної карти, на якій було б видно місце розташування земельної ділянки, яку хотів придбати місцевий мешканець для особистого господарства. Крім того, Ярослав Кушта підтвердив у ході судового засідання, що свідомо вимагав хабар. Чоловік, у якого сільський голова вимагав гроші, звернувся до правоохоронців, які й надали йому відповідну суму помічених 100-доларових купюр. Передача грошей та обмін документів відбувався в автомобілі місцевого мешканця. Там же війта «на гарячому» затримали працівники міліції. Жовківський суд визнав Кушту винним у хабарництві, але

реальне покарання замінив трирічним іспитовим терміном - хоча мінімальне покарання за статтею звинувачення передбачає мінімум 5 років в’язниці. Таке рішення суддя Роман Ясиновський мотивував тим, що обвинувачений розкаявся і активно сприяв розслідуванню справи. Суд також взяв до уваги позитивну характеристику Кушти з місця роботи. Під час розслідування кримінального провадження Ярослав Кушта не сидів у СІЗО, оскільки суд дозволив відпустити його під заставу у понад 60 тис. грн. Жовківський районний суд Львівської області у засіданні, яке відбувалося 31 січня 2015 року, обмежився трирічним умовним терміном. При тому, що санкція статті 368 ч. 3 ККУ передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна. Прокуратура подала апеляційну скаргу до суду на цей вирок. Справу розглядали 11 квітня цього року у Апеляційному суді Львівської області. Хоча адвокат голови Липницької сільради клопотала залишити вирок Жовківського суду в силі, суддя погодився із доводами прокурора, який вимагав скасувати його та призначити новий вирок. Суд скасував попереднє рішення та засудив Ярослава Кушту на п’ять років позбавлення волі заборонивши займати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на три роки. Окрім того, постановив конфіскувати усе майно, яке є його власністю. За матеріалами ZAXID.net

Випадок

БІЛЯ МИТНИЦІ ДВА АВТОМОБІЛІ ВТАРАНИЛИСЯ «ЛОБ В ЛОБ» Біля Рави-Руської сталася аварія за участю двох автівок – Opel Movano та Volkswagen Golf. Внаслідок ДТП є постраждалі. Про це повідомляє Львівський портал з посиланням на прес-службу Патрульної поліції Львова. Внаслідок ДТП госпіталізовано 20-річного водія Volkswagen Golf, у нього діагностовано множинні забійні рани підборіддя, лоба та шиї. Також із забійними

ранами і переломом шпиталізували його 19-річного пасажира Водій Opel Movano отримав забій ліктьового суглоба та закриту черепну мозкову травму. Львівський портал

Випадок

ЖИТЕЛЬ МАГЕРОВА ПІДІРВАВСЯ НА МІНІ Житель селища Магерова підірвався на вибухонебезпечному предметі під час пошуків металобрухту на Яворівському полігоні. Про це повідомляє expres.ua з посиланням на прес-службу Львівської ОДА. 3 квітня, о 10:50 год. до комунальної 8-ої міської клінічної лікарні Львова у важкому стані поступив житель смт. Магерів

Жовківського району, 1972 року народження. Чоловіка доставили з діагнозом — мінно-вибухова травма тіла, який, попередньо, підірвався на вибухонебезпечному предметі під час пошуків металобрухту на Яворівському полігоні. Постраждалого було прооперовано та госпіталізовано до реанімаційного відділення лікарні. expres.ua

ЛЮДИ ТА МІСЬКИЙ ГОЛОВА БОРЮТЬСЯ ЗА СКАНДАЛЬНІ ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ Міський голова Рави-Руської не зміг довести незаконність затвердження кварталу і, відповідно, виділення громадянам земельних ділянок у по вул. Драгоманова. Нагадаємо, скандал щодо виділення земельних ділянок у кварталі по вул. Драгоманова виник у 2014 році, коли депутати Рава-Руської міської ради шостого скликання кілька разів відмовлялися підтримати рішення про затвердження його проекту. Спершу аргументами депутатів, зокрема, тодішнього голови земельної комісії Степана Хира, було начебто допущення помилок при розробці детального плану. Згодом, інший депутат, Степан Смут, говорив, що на місці кварталу багато років начебто була передбачена ділянка для будівництва нової школи. Останню тезу підхопили окремі вчителі міста, переважно – пенсіонери, які навіть писали гнівні статті до газет, мовляв, землю «під нову школу» «роздерибанили». Іншу думку мали міський голова та депутатська меншість у міській раді, а також громадяни, які написали заяву на виділення їм земельних ділянок у кварталі по вул. Драгоманова. Зокрема, свою позицію вони аргументували тим, що розроблення згаданого кварталу відбувалося досить тривалий час і передбачало, окрім рішення про його затвердження, також і рішення про надання дозволу на його розробку, яке до цього ухвалили депутати, а також місяць громадських обговорень, протягом якого жодних скарг, зауважень чи пропозицій до міської ради так і не надійшло. Зрештою, 9 липня 2014 року на засіданні сесії Рава-Руської міської ради депутати проголосували рішення про затвердження кварталу по вул. Драгоманова, а також виділили там земельні ділянки дев’ятьом громадянам. З присутніх депутатів на засіданні сесії 14 проголосувало «за», ще один – підтримав проект рішення по телефону, попередньо повідомивши міського голову, що не зможе перебувати на засіданні сесії. Оскільки «за» ухвалення рішення проголосувало 15 з необхідної щонайменшої кількості 16 депутатів, що складало на той час половину від кількості депутатів Рава-Руської міської ради, мер скористалася правом свого голосу і теж віддала свій голос «за». Після цього голосування і виник скандал щодо начебто незаконного ухвалення рішення, порушення регламенту міської ради та законодавства. У серпні минулого року тоді ще секретар Рава-Руської міської ради Микола Зінько, який також був і виконувачем обов’язків мера міста, подав до суду позовну заяву, у якій просив визнати незаконним та скасувати згадане рішення «Про затвердження «Детального плану території кварталу індивідуальної житлової забудови по вул. Драгоманова в м. Раві-Руській…» від 9 липня 2014 року. На думку Миколи Зінька, воно було ухвалено «з грубим порушенням норм чинного законодавства України», «регламенту Рава-Руської міської ради». Свою позицію він аргументував тим, що під час голосування за згаданий проект рішення голосів депутатів було недостатньо від мінімальної кількості для при-

Депутати та громадяни під час обговорення питання щодо затвердження детального плану кварталу по вул. Драгоманова. Фото 2014 року з архіву «Прикордоння»

йняття рішень, через що тодішній міський голова Рави-Руської Ірина Верещук зателефонувала до депутата, який не перебував на сесії, аби він у телефонному режимі «проголосував» «за». Цим депутатом, до речі, був однопартієць Миколи Зінька Юрій Порохнавець. Микола Зінько, який на момент звернення до суду був в.о. міського голови, позивався проти Рава-Руської міської ради, яку і очолював. Громадяни, які отримали земельні ділянки у згаданому кварталі, про те, що у суді розглядається питання, яке автоматично може позбавити їх нерухомого майна, дізналися не одразу. - На той момент судові засідання вже тривали і ось-ось мала бути відповідна постанова суду щодо позовної заяви, - розповіла Олександра Чернецька, синові якої було виділено земельну ділянку у кварталі по вул. Драгоманова. – Ми одразу звернулися до суду аби нас залучили до процесу розгляду справи як третю сторону. Загалом до суду звернулися майже всі громадяни, яким було виділено земельні ділянки і які вже вклали кошти у виготовлення відповідної документації. Суд скасував рішення депутатів міської ради про відмову у затвердження технічних документацій

Жовківський районний суд своєю ухвалою задоволив клопотання адвоката громадян про залишення позову Миколи Зінька без розгляду у зв’язку з пропущеним ним строку звернення з позовом. - У суді мені пояснили, що я протермінував із поданням позову, оскільки це робиться не пізніше як протягом півроку після події, - розповів міський голова. За словами Миколи Зінька, у той час, коли було ухвалено рішення про затвердження детального плану у кварталі по вул. Драгоманова, він перебував у зоні проведення АТО і не знав про те, які рішення ухвалюють депутати на засіданнях сесій. Він звернувся з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного суду щодо поновлення строку звернення до апеляційного суду з позовом щодо скасування рішення «Про затвердження Детального плану по вул. Драгоманова». - Відповідних змін у законодавство не було внесене, тому, за

словами судді, я, як депутат міської ради, повинен був знати про те, що відбувалося на засіданнях сесій, - зазначив міський голова. Таким чином, Львівський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу Миколи Зінька без задоволення. На момент подання позовної заяви до суду більшість громадян, яким у згаданому кварталі виділили земельні ділянки, встигли заключити відповідні договори, оплатити і отримати проект технічної документації. Проте позов Миколи Зінька, за їхніми словами, міг призвести до того, що вони могли позбутися земельних ділянок і витрачених на їх оформлення коштів. Окрім того, депутати РаваРуської міської ради 22 травня 2015 року ухвалили рішення, в яких відмовили у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згаданим громадянам у кварталі по вул. Драгоманова. Самі ж громадяни звернулися до суду з позовами, у яких просили Феміду скасувати це рішення міських обранців. Суддя позови задовольнив і скасував рішення депутатів шостого скликання. Однак на цьому скандал не вичерпався. За словами міського голови Миколи Зінька, інші громадяни, яким не було відомо про рішення щодо затвердження детального плану кварталу по вул. Драгоманова, можуть звернутися і зараз до суду з позовом щодо його скасування. - Після оприлюднення відповідної інформації на своїй сторінці у соціальних мережах, до мене почали звертатися люди з цього приводу. Якщо подібну позовну заяву подасть хтось інший, наприклад, із мешканців міста, які тільки-но довідались про виділення земельних ділянок, для них ці норми не діють. Це передбачено законодавством, - зазначив Микола Зінько. У свою чергу, громадяни, які отримали рішення про виділення земельних ділянок у кварталі по вул. Драгоманова та мають виготовлену технічну документацію, невпевнені у тому, що знову, звернувшись до Рава-Руської міської ради, депутати вже нового скликання не ухвалять такого ж рішення, як це зробили обранці попередньої каденції, тобто, про відмову затвердити технічну документацію. Зрештою, скандал щодо кварталу по вул. Драгоманова ще не закінчився. Андрій Бучко


3

27 квітня 2016 року, №2 (74)

Скандал

Медицина

ЗА СПИРТЗАВОД ЗНОВУ «ВОЮЮТЬ» нення лише у 2016 році. Трудової книжки мені не видали, із наказом про звільнення ознайомився тільки цьогоріч», – пояснив Валентин Соколовський. І додав, що протягом оцих двох років працівники його не допускали на робоче місце. Своєю чергою трудовий колектив Рава-Руського спиртзаводу обурений цією ситуацією і не хоче бачити своїм керівником Валентина Соколовського. «Коли ми після призначення Соколовського зібрали збори для представлення, то всі підтримали його і, так би мовити, дали Власне, Соколовський був йому прапор в руки, щоби йшов призначений на посаду виконую- працювати. Згодом з’явилася інчого обов’язки керівника спирт- формація, що він планує звільзаводу ще у квітні 2014 року, няти багатьох працівників, також звільнили його через два місяці. Соколовський фактично не виконував своїх посадових обов’язків. Колектив заводу змушений був неодноразово робити звернення щодо цієї ситуації…Відтак на трудових зборах йому було оголошено недовіру і висловлено підтримку старому керівнику щодо поновлення на посаді», – розповіла провідний юрист спиртзаводу Вікторія ХоВ. Соколовського (ліворуч) працівники спиртзаводу не пропускають на територію підприємства. мич. Фото 2014 року з архіву «Прикордоння» Також вона наголосила на тому, що про своє звільНа переконання нинішнього нення Соколовський не міг не директора Рава-Руського спирт- знати. «Маємо пояснення назаводу Тараса Галайка, позов чальника відділу кадрів «Укрпро поновлення на посаді є без- спирту», яка констатує, що він підставним і звільнення Соко- був ознайомлений з наказом ловського є цілком законним. про звільнення у той же день. Зокрема, у розпорядженні Львів- Звільнили його 3 червня 2014 ського порталу є фотокопії відпо- року, а розрахунок із ним провевідного наказу про звільнення і ли 20 червня. Ми не мали можзаяви із відповідними підписа- ливості вручити Соколовському ми. трудову книжку. Начальник відВтім сам екс-директор напо- ділу кадрів йому телефонувала лягає на своєму: рішення про і він обіцяв з’явитися забрати її, його звільнення є незаконним. втім вже 8 липня він сказав, що На питання Львівського порта- краще вислати поштою, що ми і лу, чому він здійняв галас лише зробили…», – зазначила Вікторія через два роки, пояснити досте- Хомич. менно він так і не зміг. Львівський портал «Я дізнався про своє звільКолишній керівник ДП «Рава-Руський спиртовий завод» Валентин Соколовський через два роки після звільнення вирішив позиватися до суду щодо начебто незаконності такого рішення і поновлення його на роботі. Трудовий колектив заводу обурений цією ситуацією, адже свого часу робітники висловлювали Соколовському недовіру. Про це повідомляє Львівський портал з посиланням на працівників заводу.

Перспектива

ПОЇЗД ЗІ ЛЬВОВА НА ВАРШАВУ ТАКИ КУРСУВАТИМЕ ЧЕРЕЗ РАВУ? Схоже, швидкісний потяг між Варшавою та Львовом, про який точаться розмови вже не перший рік, має всі шанси курсувати через залізничну станцію «Рава-Руська». Принаймні про це можна зробити висновок зі слів посадовців «Львівської залізниці». Як вже раніше повідомляло «Прикордоння», сполучити Львів та Варшаву швидкісним потягом планувалося ще до початку чемпіонату Європи з футболу 2012 року. В рамках реалізації відповідного проекту «Євроколія» розглядали варіанти, у яких згаданий поїзд міг курсувати або маршрутом Львів - Мостиська Краків - Варшава, або саме Львів - Рава-Руська - Варшава. Наприкінці березня стало відомо, що швидкісні поїзди курсуватимуть через прикордонний пункт Рава-Руська — Гребенне. Зараз потяг Львів–Варшава їздить через пункт пропуску Мостиська-Шегині 9 год. Новою ­колією до Варшави можна буде дістатися за 4 год. А польські пасажири матимуть пересадку у Львові дорогою до Києва. Про це

повідомляє Gazeta.ua. Для цього слід прокласти близько 70 км колії до Рави-Руської. Реконструювати там вокзал і стару залізницю до Гребенного завдовжки 7 км. Вартість робіт становить 50 млн євро — майже 1,5 млрд грн. Львівські обласна адміністрація та залізниця шукають інвесторів. «Перевозити лише пасажирів — економічно невигідно, — кажуть у прес-центрі Львівської залізниці. — Тому потрібен інвестор, що мав би бізнес в Україні й водночас зацікавленість у перевезенні вантажів за напрямом Львів–Варшава. Це може бути як європейський, так і китайський партнер. Доки не знайдемо його, про терміни говорити рано». Для обслуговування маршруту зі Львова до Варшави Львівська залізниця залучить рухомий склад українського виробництва. Закуплять чотири потяги Крюківського вагонобудівного заводу. Європейська колія завширшки 1435 мм, українська — 1520 мм. Тарас Левко, за матеріалами Gazeta.ua

У РАВІ ЛІКВІДУВАЛИ ОДИН ІЗ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ З початку 2016 року у РавіРуській лінійну амбулаторію «Львівської залізниці», яка розташовувалась біля залізничного вокзалу, по вул. Двірцевій, 4, і обслуговувала не лише працівників залізної дороги, а й равчан та мешканців околиць міста, ліквідували. Раніше амбулаторія була структурним підрозділом «Дорожньої поліклініки» «Львівської залізниці». У Раві-Руській вона діяла, як розповіли колишні її працівники, з 1947 року. Нещодавно відбулося реформування «Укрзалізниці», структурним підрозділом якого є «Львівська залізниця», створено публічне акціонерне товариство, а також ліквідовано майже всі відомчі лікувальні заклади, в тому числі і залізничну амбулаторію у Раві-Руській. Усе це відбувалося у зв’язку з реформуванням медицини. Як стало відомо «Прикордонню» з власних джерел, з 1 січня цього року працівників амбулаторії спершу відправили у вимушену відпустку зі оплатою 2/3 На базі залізничної амбулаторії повинні створити амбулаторію сімейної медицини

ставки заробітної плати. А 31 березня увесь персонал та працівників, загалом 17 осіб, було остаточно звільнено. Після ліквідації залізничної амбулаторії на її базі повинні створити амбулаторію загальної практики сімейної медицини. Головні функції лікування там припадають на сімейних лікарів. Жовківська районна рада вже ухвалила відповідне рішення про створення нової амбулаторії. Сімейний лікар – це, по суті,

спеціаліст широкого профілю, який має базові і необхідні знання невропатолога, педіатра, хірурга, інфекціоніста і т.д. Він повинен стати першим, до кого пацієнти звертатимуться по допомогу. Якщо вони потребуватимуть глибшого обстеження, лікування, їх відправляють у поліклініку, кластимуть у стаціонар, лікарню тощо. Як нам стало відомо, для створення на базі колишньої залізничної амбулаторії амбулаторії сімейної медицини необхідно пройти певний бюрократичний етап: спершу залізничну амбулаторію у Раві-Руській було передано у власність Львівської міської ради, згодом Жовківська районна рада дала згоду на прийняття її у спільну власність територіальних громад району, тоді Львівська міська рада – на передачу її, і, нарешті, знову Жовківська районна рада – на прийняття на баланс. Вже після цього безпосередньо розглядатиметься питання про створення нового медичного закладу на базі колишньої залізничної амбулаторії у РавіРуській. Як довго триватиме цей процес і чи таки запрацює новий медичний заклад у місті наразі не знає ніхто. Припинення функціонування амбулаторії, у зв’язку із її лік-

відацією та створення на її базі нової, могло і не відбутися. Ще в червні минулого року Жовківська районна рада дала згоду на прийняття на баланс її будівлі у Раві-Руській від державного закладу «Дорожня поліклініка» ДТГО «Львівська залізниця», однак з невідомих причин його до уваги не взяли і, як наслідок, оперативно створити сімейну амбулаторію не вдалося. Зрештою, як повідомили «Прикордонню», наразі цей процес повернувся у нормальне русло та хоч і повільно, все ж просувається вперед. Наразі будівлю, в якій розташовувалась залізнична амбулаторія, закрили та опломбували. Коли ж буде рішення створити і набрано штат працівників у нову – невідомо. Та й яким він буде – теж. Наразі, як стало відомо, участь у співфінансуванні щодо її створення готова взяти Річківська сільська рада для того, аби амбулаторія обслуговувала і її мешканців. Додамо, у середньому залізнична амбулаторія у Раві-Руській обслуговувала, за приблизними підрахунками, від 4 до 6 тис. пацієнтів щороку. Фактично, вона вже виконували функції сімейної амбулаторії. Василь Волокуша

Земля

У РАВІ ВИДІЛЯТИМУТЬ 137 ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

Початок на 1 сторінці

військовою частиною. Окрім власне земельних ділянок під індивідуальну житлову забудову, площа яких складає 36,6% території кварталу в цілому, тут передбачено земельні ділянки для дошкільного навчального закладу, закладів торгівлі, аптеки, автостоянок, автодоріг, озеленення, ліній електропередач тощо. Дозвіл на розробку проекту детального плану у згаданому кварталі дали депутати ще попередньої каденції у грудні 2014 року. Тоді і згодом йшла мова про те, аби його передбачити для учасників Антитерористичної операції на Сході України. Однак чи справді це буде так наразі невідомо. - Усе залежить від того, скільки буде учасників АТО, - розповів міський голова РавиРуської Микола Зінько у коментарі «Прикордонню». – В першу чергу, земельні ділянки виділятимуть саме їм, однак як саме це відбуватиметься наразі не знаємо – потрібно, аби це питання обговорили депутати.

Мер пояснив, що серед учасників АТО, які написали заяви на виділення земельних ділянок у Раві-Руській, є й такі, які проживають у навколишніх населених пунктах, але правом одержати її в рідному селі не скористались, попри те там вже розроблені квартали і навіть було виділено земельні ділянки, однак вони вирішили написати відповідну заяву саме у Раві.

Спершу квартал передбачали для потреб учасників АТО, однак як буде насправді наразі невідомо Наразі ж, за словами Миколи Зінька, у Раві-Руській земельні ділянки одержали 18 учасників АТО. - Якби не було потреби забезпечити земельними ділянками учасників АТО, то міська рада не розробляла б кварталу по вул. Лісній – Грушевського, оскільки

зовсім недавно було виділено майже 400 земельних ділянок у сусідньому кварталі, по вул. Лісній, - зауважив Микола Зінько. Крім того, очільник міста зазначив, що зараз відбувається інвентаризація земельних ділянок на території міста, яка має показати, де і скільки земельних ділянок у вжезатверджених кварталах ще є вільними. У п’ятницю, 22 квітня, депутати Рава-Руської міської ради повинні були розглянути питання про затвердження детального плану. Після цього повинне відбутися затвердження назв вулиць та присвоєння адрес земельних ділянок і лише тоді відбуватиметься процес їх виділення громадянам. Як повідомили у міській раді, цього варто очікувати не раніше травня – червня цього року. До того часу, за словами Миколи Зінька, равчани можуть подавати свої пропозиції щодо назв вулиць на адресу Рава-Руської міської ради. Захар Негода


4 Проект

Культура

У ШКОЛІ №1 РОЗБЕРУТЬ ПІЧКИ У Рава-Руській середній школі №1 цього року можуть встановити систему опалення. Наразі це – основне завдання, яке стоїть перед навчальним закладом. Досі тепло у школі з майже 70-річною історією забезпечується шляхом пічного опалення, що є вкрай неефективним, оскільки не забезпечує відповідного температурного режиму у класних приміщеннях. Педагогічний та батьківський колективи неодноразово зверталися до відповідних органів влади з листами, у яких вказували про порушення теплового режиму у школі і необхідності заміни пічного опалення на центральне. - Щоразу у школі опалюється 56 печей. У них немає відповідної тепловіддачі, коефіцієнт корисної дії є низьким. Разом з тим, що класні приміщення є дуже високими (школа розміщується у будівлях, зведених ще у австрійські часи, - Авт.) і шкільні коридори не опалюються встановити потрібний температурний режим, 18 – 21 градус за Цельсієм, як це передбачають санітарні норми, ми не можемо. В різних класах у різні дні буває різна температура, - розповіла директор Рава-Руської загальноосвітньої школи №1 Ірина Грицишин. - Щороку нам обіцяли якось ситуацію вирішити, однак цього не було. Ініціативна група з реконструкції системи опалення у школі у лютому цього року відвідала звіт голови Жовківської РДА, де також перебував голова Львівської ОДА. Там представники школи зачитали відповідного листа зі зверненням і, таким чином, проінформували їх щодо ситуації із опаленням у школі. «У школі під час зимового періоду ми не можемо організувати повноцінний навчально-виховний процес, оскільки батьки через низьку температуру в коридорах та спортивному залі, відсутність опалення в шкільних коридорах, переодягальнях спортивного залу не відпускають

КЕРІВНИК ВІДДІЛУ КУЛЬТУРИ ПРЕЗЕНТУВАЛА ВЛАСНУ КНИГУ 12 квітня у Рава-Руській міській бібліотеці для дорослих відбулася презентації книги «Із полум’я любові» жовківської письменниці, керівника відділу культури і туризму Жовківської РДА Галини Фесюк.

Головний корпус Рава-Руської школи №1. Фото 2014 року з архіву «Прикордоння».

дітей до школи», - йшлося у зверненні. За словами представників школи, в окремі дні температура у згаданих приміщеннях коливалася від -2 до +7 градусів за Цельсім. При відчутному зниженні температури уроки відвідують лише 1-3 дітей з кожного класу, а то й зовсім ніхто. Через це вчителі не можуть забезпечити виконання навчальної програми. Батьки та вчителі вимагали передбачити у бюджеті району кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації та замінити печі на централізоване опалення у школі. Після спілкування з керівниками району та області ситуація зрушилась з місцях. Відділ освіти Жовківської РДА, за дорученням Департаменту освіти і науки Львівської ОДА, провів службове розслідування, за результатами якого інформація батьків учнів та вчителів школи №1 була підтверджена. Таким чином, на цей рік заплановано реконструкцію системи теплопостання. Було зібрано робочу групу з представників районної та місцевої влади, школи, ймовірного майбутнього постачальника тепла (ТзоВ «Рава-Руська теплостанція»), на якій було погоджено план дій.

Зокрема, реконструкцію системи опалення будуть робити двома шляхами – за кошти бюджету та гроші обласного конкурсу мікропроектів. Перше – це реконструкція системи опалення у спортивному залі та головному корпусі, яка передбачає 740 тис. грн., друге – ті ж роботи у другому навчальному корпусі, на які передбачено 268 тис. 574 грн. - Для участі у мікропроекті школа повинна була зібрати 10% від його загальної вартості, що складає близько 27 тис. грн. Це ми зробили, - додала директор школи №1. Нова система теплопостачання працюватиме на біопаливі, а для опалення повинні облаштувати відповідну котельню на території школи – за таким же принципом, як котельні на території Рава-Руського професійного ліцею та дошкільного навчального закладу №1. Саме підприємство, яке у згаданих навчальних закладах облаштувало котельні і забезпечує приміщення теплом, ТзОВ «Рава-Руська теплостанція», робитиме це і у школі №1 за власні гроші, відповідно, постачатиме сюди тепло. Виконання відповідних робіт заплановане на травень – серпень цього року. Захар Негода

На презентацію книги завітали письменники Рави-Руської, працівники культури міста та навколишніх сіл, міської ради, вчителі та учні шкіл. Захід розпочався з виступу завідувача бібліотеки Світлани Дужої. Вона коротко розповіла біографію Галини Фесюк, її творчі та життєві досягнення. Гості заходу зачитали уривки поезії Галини Фесюк. Зокрема, вірші зачитали рава-руська поетеса Стефанія Кулієвич, найстарший член філії «Союзу українок» у Раві-Руській Марія Гель, дитяча поетеса Софія Барицька, Ірина Дорош, працівники культури села Річок. Крім того, гості заходу виконали кілька релігійних та патріотичних пісень: «Прийди до мене, милий Ісусе», «Над землею тумани», «На калині мене мати колихала», «Йшли селом партизани». Хвилиною мовчання вони вшанували загиблих в зоні проведення

АТО. Сама ж Галина Фесюк, презентуючи свою книгу, розповіла чимало історій зі свого життя: зустріч з відомою українською письменницею Ліною Костенко, про вплив на її творчість віршів іншою рава-руської поетеси Ірини Горячої, про презентації попередніх збірок, історії написання окремих віршів. - Якщо ви мене запитаєте, який мій творчий вечір був найкращим, то я не буду відповідати. Але сьогодні я відчуваю щось особливе, - зазначила у вступному слові Галина Петрівна. Галина Фесюк зачитала вірші і зі старих збірок, і з нової. Зокрема, серед прочитаної поезії були вірші інтимної лірики, патріотичні. На завершення презентація книги «Із полум’я любові» Ірина Дорош прочитала ліричні вірші «Скажи, коханий, чом перегорів» та «Ти подаруй мені таку троянду». Руслана Матушик, член гуртка «Юний журналіст» Рава-Руської школи-інтернату

ВИСТУП У РАВІ НАЦІОНАЛЬНОЇ КАПЕЛИ БАНДУРИСТІВ ВИКЛИКАВ СПРАВЖНІЙ ФУРОР 1 березня у Раві-Руській відбувся концерт Національної заслуженої капели бандуристів імені Георгія Майбороди.

Дніпр широкий», «Розпрягайте, хлопці, коні», «Ой Марічко, чичері», «Зашумить Дніпро», «Хлопці-риболовці», «Ти ж мене підманула» та ін. Неабияке захоплення у гля-

Культура

ІРИНА ФЕДИШИН ЗАСПІВАЛА «УКРАЇНА КОЛЯДУЄ»… У БЕРЕЗНІ 6 березня у Народному домі Рави-Руської відбулися два концерти відомої української співачки Ірини Федишин.

сцені у супроводі балету Х-dance. Вона виконала відомі хіти, серед яких прем’єра пісні «Серця стук», «Цвіте калина», «Квітка», «Долоньки», «Чужі вуста». Під час виконання однієї з пі-

Концерти Ірини Федишин у Раві-Руській. Фото зі сторінки співачки у «Вконтакті»

Обидва виступи львівської виконавиці викликали великий аншлаг серед равчан. Це – перший приїзд із концертами Ірини Федишин до Рави-Руської. Перший концерт розпочався о 17 год, другий – о 19.30. Обидва тривали близько двох годин. Ірина Федишин виступала на

сень на сцені відбулася імпровізація того, як виростають великі квіти. Разом зі своїм чоловіком та продюсером Віталієм Човником Ірина Федишин заспівали пісню «Адажіо». Сам же Віталій Човник зачитав також гуморески. Крім того, незважаючи на те,

що, різдвяні свята давно минули, на прохання глядачів Ірина Федишин наприкінці другого концерту виконала пісню «Україна колядує». - Перший концерт був більш стриманим, але на другому публіка навіть на балконі танцювала. Ірину Федишин глядачі не відпускали, неодноразово запрошували її заспівати «на біс», зокрема, і «Україна колядує». Вона зізналася, що ще ніколи у березні цієї пісні не виконувала, - розповіла режисер Народного дому Ірина Басай. Сама ж Ірина Федишин на своїй сторінці у соціальних мережах подякувала равчан та виклала кілька фото з концертів. - Дякую, Рава-Руська, це були два дуже теплі концерти, - написала співачка. Єлизавета Адамська

Капела бандуристів на сцені рава-руського Народного дому. Фото Романа Демчини

Відомий музичний колектив до Рави-Руської запросив депутат Львівської обласної ради, равчанин Роман Демчина. Зал Народного дому був заповнений вщент. Сюди прийшли як і равчани, так і приїхали мешканці навколишніх сіл. Серед глядачів – люди різного віку та зайнятості. Національна заслужена капела бандуристів ім. Г. Майбороди заснована у Києві у 1918 році. В основі її концертних програм – українські народні пісні й зразки професійної музики. Концерт, тривалістю близько двох годин, вчинив справжній фурор у залі. Виконання творів на музичних інструментах, спів супроводжувався оплесками та оваціями після кожного з них. У виконанні бандуристів прозвучали композиції «Зоре моя, вечірняя», «Сусідка», «Реве та стогне

дачів в залі викликала гра на цимбалах «у сліпу» - при вимкненому світлі та з накритим інструментом. Глядачі плескали стоячи. Після закінчення концертної програми диригент капели бандуристів подякував і глядачам, і організаторам заходу за запрошення та теплу зустріч і висловив готовністю знову приїхати до Рави-Руської. Що цікаво, генеральним директором та художнім керівником Національної заслуженої капели бандуристів ім. Г. Майбороди є двоюрідний брат равчанки, директора НВК «Рава-Руська школа-гімназія» Іванни Данкевич. Концерт закінчився спільним виконанням бандуристів та глядачів пісні «Многая літа». Єлизавета Адамська


5

27 квітня 2016 року, №2 (74)

Обличчя

ОТЕЦЬ ІВАН ІВАНИЧКО ШІСТЬ РОКІВ ПРАЦЮВАВ... ЗАЛІЗНИЧНИКОМ! Раві все виглядало досить «сіро»: тут був полк, багато військових, партійних діячів, торгових точок. А людей, які би відвідували церкву, було дуже мало. Рава, як ми жартували, це було «16 республік», оскільки людей тут було зі всіх-усюди. В основному, корінними сім’ями на той момент тут були Галаси, Руді та Горячі, усі інші – здебільшого приїжджі. Монас- Отче, Ви досить пізно пішли - Тобто так Ви боролися з вну- тирок же був селом, де переважнавчатися у духовну семінарію – трішнім протиріччями: в душі на більшість людей були корінниу 26 років. Це вже солідний вік – католик, на практиці – право- ми жителями. для визначення свого професій- славний? - До 1976 року Ви бували у ного заняття, роботи. Як сталося, - Я не бачив протиріч щодо Раві-Руській чи тоді знайомство що Ви пішли навчатися у духовну обряду. Якось мене вирішили з парафією було і знайомством з семінарію? проконтролювати, прийшли до містом одночасно? - Це мене постійно переслі- церкви і кажуть, начебто люди - Вперше тут я побував у дувало, так би мовити, ходило подейкують, що я службу відправ- 1961 році. Тоді у Раві я був проза мною по п’ятках. Ще у дитячі ляю по-уніатський (уніати – інша їздом до Угнова. Автостанція роки я вбирався у якусь плахту, назва греко-католиків, - Авт). тоді була у центрі міста на місці щось собі бурмотів під ніс, наче А я кажу: «Як це по-уніатськи?» п’ятиповерхівки (сучасна вул. Кограв роль священика. І це мене Справа в тому, що уніатська церк- новальця, 12 – Авт.). переслідувало скрізь – де би я не ва свого богослужіння не мала, а - Чи могли тоді подумати, що був і що би не робив. Я намагав- користувалася православним бо- у майбутньому Ваше життя буде ся поступати у технікуми, але це гослужінням. Тому я й відповів, пов’язане з Равою? мене не задовольняло, тоді я пі- що не знаю, як це «по-уніатськи». - Ні, я тоді ще працював на зашов у семінарію. І там зрозумів, - Чи важко на зламі 80-х – 90-х лізниці. що воно – моє. рр. у Раві було вибороти греко- Звернули тоді увагу на церк- У ті часи країна була атеїс- католицьку парафію? ву Юри? Яке перше враження тичною і стати священиком було - Ні, не важко. Після однією зі склалося від міста? досить відважно, навіть – ризи- Служб Божих я залишив людей на - Рава тоді виглядала пишно. ковано. Як ваші рідні відреагува- парафіяльні збори, закликав їх ви- Поруч із вокзалом був фонтан із ли на таке рішення? значитися щодо того, яку церкву лебедями, у центрі міста – клум- Вони казали, що зі мною обирати – ту, яка тут була колись, би. Церква Юри ж тоді була цеглялюди будуть соромитися сідати Московського, чи Київського па- ного кольору. поруч у автобусі. Згодом рідні ці тріархату, не звертаючи уваги на - У якому стані була парафія, слова забрали назад і навіть не мене – де я буду і ким буду. І всі коли Ви її очолили? хотіли, щоби я про них згадував проголосували за греко-католиць- Перш за все, був гарний хор. при зустрічах (Сміється, - Авт.) ку церкву. Серед парафіян лише Тривалий час його очолював дяк - Зараз Ви – греко-католиць- одна жінка не голосувала – вона Яків Ковалів, після нього, при мокий священик, а до виходу УГКЦ була немісцева і не брала участі у єму настоятельстві, Григорій Проз підпілля – були священиком виборі. І так, з 18 листопада 1989 цик. У хорі було чимало старших Руської православної церкви. року, церква св. Юрія у Раві-Русь- людей. Коли відбувався якийсь Отже, можна стверджувати, що кій знову стала греко-католиць- похорон, то багато партійних дів душі Ви були греко-католиком кою. ячів, працівників сфери торгівлі у завжди? - До Рави Ви перейшли зі місті вибігали на вулицю слухати - Так. Окрім того, я був хреще- служіння у Монастирку, де були із захопленням як церковний хор ний як греко-католик ще до за- парохом храму 7 років. Чому ви- провадив похорон. борони УГКЦ. І на практиці, коли рішили перебратися сюди, а не - Чи була різниця між парафіяхрестив дітей, то хрестив їх в лоно залишитися у селі? Вам більше нами Рави та Монастирка? католицької церкви. Звісно, ро- хотілося до міста? - Це було небо і земля щодо - Зовсім ні. На той момент у релігійної свідомості, обрядовосбив це подумки. ті, християнських звичаїв. У Раві люди загалом були менш релігійними. Однак о. Іван ІВАНИЧКО - священик, парох Української греко-католиць- тут була і невелика група кої церкви св. Юрія у Раві-Руській. Народився 3 червня 1940 року у тих, які були ревними греселі Гнилі Дрогобицької області (тепер – село Карпатське Турківського ко-католиками. району Львівської області). Щоправда у селі розповідали, що він наро- Чи важко було адапдився у день Івана Хрестителя – 7 липня. Батьки Івана Іваничка були туватися, налагодити діадомогосподарями, а згодом – колгоспниками. лог з рава-руськими па«Батька люди мали за розумного чоловіка у громаді, завжди зверта- рафіянами? лися до нього за порадою», - розповів о. Іван. Греко-католицька У о. Івана Іваничка також є молодший брат, який проживає у Маге- частина парафії, про яку я рові і працює ветлікарем. Молодша сестра померла через кілька місяців згадав, у перші два роки після народження. мене вивчала. Коли вони По материній ліній родина о. Івана також була священичою. Один пізнали мене, як це їм з його прадідів був священиком, інший, його син, дяком. Після смерті вдалося – не знаю, тоді першого у другого виник конфлікт з парафіянами, оскільки не хотів повірили, що в душі і серці звільняти плебанію для нового священика і продовжував відправляти я є католицьким священиу церкві замість отця. Через це плебанію спалили, а у вогні загинула ком. Вони мені довіряли, одна із прабабусь о. Івана, яка повернулася у палаючий будинок за- вірили. брати речі. - Як вдалося завоюваІван Іваничко закінчив у рідному селі семирічну школу, у 18 років – ти довіру парафіян? однорічні курси з техніки ремонту залізничного полотна у Чернівцях. У - Якось так вийшло. Ба1960 – 1966 рр. він працював на Львівській залізниці. гато людей були такими, У 1966 році Іван Іваничко поступив на навчання у духовну семі- що побували в Сибіру і нарію в Одесі. Перший і другий курси закінчив за один рік. 13 грудня контактували зі мною, по1968 року там же його було висвячено на диякона, а 9 березня 1969 дейкують, що дехто з них року - на священика. У червні 1969 року він на «відмінно» закінчив їздили у моє рідне село, духовну семінарію. Після цього о. Івана Іваничка направили служити дізнавались про мене та на парафію церкви св. Онуфрія (тепер – Божого Тіла) у село Кривку мою родину. Після цього Турківського району Львівської області. мій статус серед них став Наприкінці 1969 року о. Іван переїхав на служіння до села Монас- бути на належно високому тирка Жовківського району, де став парохом церкви Успення Пресвятої рівні. Крім того, я завжди Богородиці. Там він прослужив 7 років. Після хвороби і смерті свяще- користувався можливістю ника церкви св. Юрія у Раві-Руській о. Петра Мриглода у червні 1976 поспілкуватися з людьми року о. Іван Іваничко одночасно обслуговував і церкву у Монастирку, при богослужіннях. і у Раві. У селі він і надалі залишався парохом храму, а у місті був за- Як змінилася паравідателем церкви. До 1978 року о. Іван доїздив до Рави з Монастирка, фія церкви св. Юри у Раа тоді парафіяни облаштували у місті невелику хату, куди він і пере- ві-Руській за 40 років Васелився 14 вересня того ж року. У той же рік о. Іван Іваничко офіційно шого душпастирства? став парохом церкви св. Юрія. Ним він є і досі. - Найперше, вона розО. Іван Іваничко – одружений. Його дружина, Софія, за спеціальніс- рослася. Наприклад, патю бухгалтер-обліковець. У них – двоє дітей та двоє онуків. рафія церкви Вознесіння Господнього, що у Раві22 квітня виповнилося 40 років душпастирства отця Івана Іваничка у Раві-Руській, у церкві св. Юрія. За цей час парох головного греко-католицького храму міста, найбільшої його парафії, можна вважати, став справжній духовним настоятелем для більшості равчан, адже з усіх священиків міста він служить тут найдовше. Отець Іван причетний до великої кількості знакових подій в історії Рави-Руської та її околицях, у першу чергу, в духовному та культурному напрямках. Тож з нагоди ювілею духовного служіння равчанам ми і поспілкувалися з ним.

Руській під горою Вовковицею, рафії і виїхав звідси. утворилася із тих людей, які від- З чим це було пов’язано? відували церкву св. Юрія. Тут для - Це були причини, які вининих вже були підготовлені дяк, кли на побутовому рівні. Через це керівник хору, група людей, які деякі особи вирішили мені, так би щодня відвідують церкву. Поді- мовити, помститися. бне є і на парафіях у селах Раті та Очевидно справа була і щодо Шабельні. урядовців, щоправда, не місь- У подібних випадках, коли ких. У часи радянської влади я не в одному невеличкому місті чи співпрацював ні з ким, ні від кого селі утворюється нова парафія, не був залежним. А вже в часи керівники старої дуже часто обу- незалежності, можливо, вони порюються, їм прикро, образливо. боювалися, що я буду виступати Чи Ви цього не відчуваєте? проти них, виявляти їхні, так би - Ні. Навпаки, колись я думав мовити, гріхи, вчинки, поступки, так, аби у Раві в парку біля міської «гульки», які я бачив і знав. ради збудувати собор, щоби його - Як вдалося всі ці пристрасті купол нагадував вашингтонських вгомонити? Білий дім, аби там відправляли кілька священиків. Однак того не вийшло. «Найскладнішим у Раві- Чому? Руській був періодз 2000 - Тому що перешкоджали. до 2005 рр. Тоді були такі - Хто перешкоджав? атаки, аби я конче забрався - Певні люди серед громади, які були проти цього. з парафії і виїхав звідси» Вони наводили різні аргументи, аби посіяти непевність щодо цих планів. Мовляв, інші конфесії будуть про- На публічних заходах під тестувати і т.п. Словом, звели пла- час виступів когось з урядовців ни нанівець. я нічого їм не говорив. Як тільки Зрештою, вирішили будувати приходила неділя, я здійснював під Вовковицею капличку. Я тоді богослужіння так, начебто нічого пожартував словами: «Що, буде й не було. Я ніколи й ні на кого не Рава капличкова?» Ці слова їх робив атаки, ні кого не «ґанджустривожили і вони розпочали бу- вав». дівництво церкви. - На останніх виборах до місВтім, дуже добре, що церква цевих рад, зокрема, і у Львівтам постала, що там є парафія- ській області, серед кандидатів ни, священик. Ми є одновірці і це у депутати були і священики прекрасно. різних конфесій. Як ставитесь до - Чи зараз будівництво собору цього? є актуальним, чи воно потрібне? - Брати участь у виборах, ста- Можливо, така потреба і ви- вати депутатами, мерами не є гріникне. Однак наразі я не бачу хом. Проте я точно переконаний, охочих, ініціаторів для цієї справи. що політика – це брудне діло, а - Який період за 40 років, про- церква того не терпить. тягом яких Ви очолюєте парафію, - А чи брали б Ви участь у видля Вас був найскладнішим? борах? - Найскладнішими були роки з 2000 до 2005. У той час були Закінчення на 6 сторінці атаки, аби я конче забрався з па-


6 Місто

ПОМИЛКИ ТА НЕЛОГІЧНІСТЬ. ЧОМУ ВУЛИЦЯМ РАВИ ДАЮТЬ ЧУЖІ НАЗВИ? Із затвердженням нового кварталу індивідуальної житлової забудови в районі вулиць Лісної та Грушевського у Раві-Руській з’являться вісім нових вулиць. Однак які назви їм присвоять місцева влада наразі невідомо. На сьогодні у Раві-Руській, за нашими підрахунками, налічується 133 вулиці. Серед них найбільше є названих на честь відомих постатей, а також так званими «природними» (Зоряна, Зелена, Квіткова) назвами. Однак дуже мало з них не лише не відображають історії міста та краю, а й взагалі не відповідають їм, мають доволі дивні назви у контексті географічної прив’язки та навіть названі з помилками. Безумовно, в українському місті повинні бути вулиці Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, інших відомих українських постатей. Цим кожна українська громада віддає належне цим діячам за їхніх внесок у розвиток державотворення, культури, науки тощо. Однак безпосереднім розвитком на місцях займаються самі представники громад, які творять історію свого села, селища чи містечка. Проте у Раві-Руській, нажаль, в роки незалежності чомусь увагу увіковічення равчан в назвах вулиць чомусь не приділили. Наслідком цього, зокрема, стало і те, що щоразу менше равчан знають історію свого міста, персоналій, які цю історію тут творили. Адже коли дитина йде з батьками по вулиці і запитує «А хто такий Тарас Шевченко?» чи «Що відбулося 1-го Листопада», то їм пояснять або ж вони з цікавості прочитають самі, що це великий український письменник, а у той день відбулося проголошення Західно-Української Народної Республіки. Так само равчани б довідувалися і

про тих, хто колись жив у їхніх будинках, на їхніх вулицях, розвивав місто. Наприклад, такою б могла бути вулиця, названа на честь відомої оперної співачки Євгенії Зарицької, яка добре відома у світі, але про неї чомусь мало хто знає у місті, де вона народилася, - у Раві-Руській. Проте у Раві-Руській є вулиця Олександра Пушкіна, який тут навіть ніколи не бував і у творчості про місто не згадував. Тоді б можна було назвати одну з вулиць на честь російського імператора Петра І – той тут проводив важливі переговори з іншими монархами. Досі у Раві-Руській немає вулиці, названої на честь її засновника чи то одного з власників, яким, за офіційною інформацією, є белзький і мазовецький князь Владислав І. І хоча він був поляком, все ж саме з його іменем пов’язують те, що Рава на українських землях стала Руською і називається так дотепер, на відміну від Рави-Мазовецької, яка – у Польщі. Появі вулиці князя Владислава у РавіРуській противиться певна група крайнє категоричних равчан, які у цьому вбачають певне антиукраїнське спрямування. Хоча істотних аргументів чому такої вулиці у Раві не повинно бути чомусь не наводять. Натомість у Раві-Руській є вулиці на честь засновників Галицько-Волинської держави князя Романа та Львова короля Данила, які хоч і є визначними історичними постатями, однак жили та діяли за кілька століть до появи нашого міста. І таких прикладів можна навести щонайменше зі сотню. Колись, пишучи дипломну роботу про історію Рави-Руської у міжвоєнний період, автор цієї статті зіштовхнувся з колишніми назвами вулиць міста. Не маючи на той момент старої карти, по них легко можна було здогадатися, як вони називаються за-

раз: вул. Варшавська, за логікою, це сучасна Є. Коновальця, адже саме вона веде до Варшави; вул. Потелицька – сучасна 1-го Листопада – до Потелича. Згодом карта лише підтвердила здогадку. Однак зараз у Раві-Руській є вулиці, які названі, м’яко кажучи, нелогічно. Наприклад, Потелицькою, яка у часи польської влади пролягала на Потелич, зараз названа зовсім інша вулиця, яка направлена перпендикулярно до напрямку цього села – у сторону Польщі та Магерова. Та ж ситуація і з вулицями Люблінською та Київською. У це важко повірити, але равчани вже не один рік живуть на вулицях, які названі… з граматичними помилками (!). Такими є вулиці Проїздна (правильно – Проїзна) та Оріхова (правильно – Горіхова). А вулиця Огородова названа взагалі російською (від рос. «огород», замість укр. «город»)! Незрозуміло, як з Равою-Руською та її історією пов’язати назви вулиць Гуцульська, Гайдамацька, Опришків? Гуцульщина – це зовсім інший історико-етнографічний район, до якого Рава-Руська не входить, на відміну від Волині, до якого належить. Рухи гайдамаків та опришків були поширені на Правобережній Україні та у Карпатах, але аж ніяк не на Розточчі та у Раві-Руській. Інколи складається враження, що у авторів назв вулиць відверто складно було не лише зі знанням історії, географії, граматики та мови, а й з фантазією. Невже кращих назв для вулиць аніж Бічна Львівська, Бічна Володимира Великого чи Бічна Ратенська придумати було важко? Чому б їх не назвати, приміром, Липницькою, Лісгоспною чи Шабельнянською – так вони хоча б мали логічну прив’язку. Для чого у місті, скажімо, вулиця Перемоги, Калинова, Дружби, Березова, Селянська? Чи бачили ви на цих вулицях якийсь військо-

вих меморіал, посаджені калини чи берези тощо? Або ж навіщо було називати вулиці Медовою, Княжою, Зеленою, Квітковою, Торговою? Хіба там збирають мед, хіба Рава була княжим містом, або ж місцевість вирізняється з-поміж інших більшою кількістю зелених насаджень чи квітами і т. д.? Винятків назв вулиць, які відображають історію Рави-Руської, вшановують її людей, відповідають географії розташування та логіці є небагато: Лещуків, Богачевської, Сотника Еми, 91-го Прикордонного загону, Ратенська, Вовоковицька. Але це – невелика частинка того, яким багатим, неповторним та унікальним може бути Рава-Руська у назвах своїх вулиць. Важко пригадати, аби у Раві-Руській до обговорення назв новоствореним вулицям залучали громадськість. До прикладу, востаннє, коли у місті виникло тринадцять нових вулиць у кварталі по вул. Лісній, у 2013 році, громадського обговорення їхніх назв не було. Хоча саме там вже у недалекому майбутньому свої домівки зведуть і почнуть проживати близько 400 сімей. Сьогодні порядку найменування чи перейменування вулиць Рави-Руської не існує. Саме через це й існують подібні казуси. Виходом з цього може стати ухвалення на сесії міської ради відповідного положення, яке б передбачало

порядок висування пропозицій щодо назв та перейменувань вулиць, їхнього громадського обговорення і затвердження. Тим паче, що питання впорядкування процесу найменування та перейменування вулиць сьогодні є більш ніж актуальним – увіковіченням подій та героїв Майдану й АТО сьогодні займаються по всій Україні. Існує міф, пов’язаний із труднощами перейменування вже названих вулиць. Мовляв, це призведе до необхідності переробляти документи для їхніх мешканців, додаткові й великі фінансові витрати. Насправді, це зовсім не так. У випадку перейменування вулиць відповідні зміни вносяться лише при здійсненні якихось нотаріальних дій, наприклад, при переоформленні чи купівлі/продажу будинку, земельної ділянки тощо. Спеціально чи примусово це робити після перейменування непотрібно. Інакше, що робити мешканцями понад тисячі українських населених пунктів, мільйонам їхніх жителів, які зараз переживають процес декомунізації? Рава-Руська є унікальним містом, одним із найдавніших на Західній Україні, з великою історією та великими людьми. Однак вона вперто вже багато років не хоче цього визнавати. Тож, можливо, вже пора? Андрій Бучко

Обличчя

ОТЕЦЬ ІВАН ІВАНИЧКО ШІСТЬ РОКІВ ПРАЦЮВАВ... ЗАЛІЗНИЧНИКОМ! Початок на 5 сторінці

сповіді щомісяця, переважно до старших священиків. - До мене з таким питаннях ні- Невже у священиків є гріхи? коли ніхто не звертався, однак на- (Сміється, - Авт.) Ще більше віть якби й так, я би не погодився, ніж у будь-кого. Чому столяр живе оскільки на це не вчився. без стола, а швець – без чобіт? Бо Був випадок, коли КДБ про- перший каже, що зробить собі тапонувало мені співпрацю. Однак кий стіл, якого немає ні в кого. І я відмовився і пояснив, що не є зробив, але – козла. А другий – що політиком, на це не вчився і своїм пошиє для себе найкраще взуття, незнанням можу їм лише нашко- але так у «шлапаках» та сандалях дити. І на тому все закінчилось. вік прожив. - За 47 років священства Ви Священики – це ті ж люди, що і всі, але мають інші обов’язки. - Які виклики на Вашу «Аби вивчити мене, парадумку, сьогодні є у священиків? фіяни з Рави навіть їздили - Думаю, на священика у моє рідне село, де розу теперішній час варто випитували про мене та мою свячувати кандидатів не мородину» лодших 70 років. Зараз дуже багато спокус, на які кожна людина реагує по-різному, але не звертати на них уваги провели не одну тисячу спові- не може. Не розумію, як молодий дей. Чи були випадки, коли спо- монах витримує того, щоби їм не відь якоїсь людини не залишала піддаватися. Старші ж люди вже Вас у спокої, не виходила із голо- пережили це, стають більш спови? кійнішими. Так само і зі священи- Чогось надзвичайного, разю- ками – у більш зрілому віці вони чого у моїй практиці не трапляло- вже можуть дивитися на людей ся, наприклад, вбивства людини не як на об’єкт спокуси, а як на чи грабежів. Найтяжчі гріхи стосу- Боже створіння. Тому у 20 років валися абортів у жінок. бути священиком дуже важко. - А священики сповідаються? - Важко пригадати, аби Ви не - Так, обов’язково. Я ходжу до були у церкві, в місті, аби десь

виїздили на відпочинок. Ви завжди «на місці». Чи священики відпочивають? Особисто ви – берете відпустки, якщо такі, звісно, передбачені? - За 47 років мого служіння я ніколи і ніде не відпочивав. Крім Одеси я ніякого місця більше не бачив. Усе інше, Львівщина, Волинська, Рівненська, Закарпатська, Івано-Франківська області були проїздом, коли я ще працював на залізниці. Навіть у рідному Києві ніколи не бував. - Чому так сталося? - Якось так вийшло, що складалися такі умови, коли плани, якщо вони і були, постійно перекреслювались. Так складались життєві обставини. - За роки, які Ви очолюєте парафію, у церкві св. Юрія багато чого змінилося. З останнього – реставрація храму, будівництво огорожі, літньої каплички для богослужінь, місця для освячення води, дому для прання церковної білизни тощо. Церква зазнала багато змін… - Дуже часто це відбивалося болісно, навіть подейкували, що я готую церкву до переходу на православ’я. До прикладу, аби деякі речі у храмі не пропали, оскільки вони під впливом часу та зовнішніх чинників знищувались,

ми їх змушені були переставляти, чи, скажімо, робити невеликі реконструкції. - Чим Ви найбільше пишаєтесь як настоятель парафії церкви св. Юрія? «Брати участь у виборах, ставати депутатами, мерами не є гріхом. Проте я точно переконаний, що політика брудне діло»

- Єдине, чим пишаюся, це тим, що не пішов з Рави-Руської. Це для мене найважливіше. У мене була можливість піти у велике селище Оброшине, але я принципово вирішив залишитись тут, оскільки були певні люди, які казали, що «прибрати» звідси можуть мене дуже легко. Піти – дуже легко. Але неприємний слід залишиться і піде з тобою. - А чи є щось таке, про що шкодуєте? - Таких речей є багато, часто може навіть і не помітних для мене. Важко виокремити щось конкретно. - Рава-Руська – центр деканату. Чому Ви не стали деканом? - Я ним ніколи і не хотів бути.

Натомість хотів стати митрофорним. Особливого значення це не має, але вбрання священика робить більш «багатшим». Для цього треба мати заслуги у єпископа, робити певні справи організаційні. - За роки Незалежності Ви причетні чи не до всіх знакових подій, в першу чергу, релігійних, в місті та його околицях. Яка з них для Вас є найбільш пам’ятною, найбільш важливою? - (Задумався, - Авт.). Я організував шість парафій: у Потеличі, Річках, Старому Селі, і три – у Раві-Руській. У цій справі мав зустрічі з відомим дисидентом Іваном Гелем, який наприкінці 80-х років займався справами легалізації УГКЦ. Важливим також є відвідини могили Січових Стрільців. Можливо, тому, що я їх люблю. І щороку – освячення пасок. - Якою бачите парафію у РавіРуській, наприклад, через десять років? - Такою ж, як і зараз, але з поглибленою свідомістю – релігійною і національною. Андрій Бучко


7

27 квітня 2016 року, №2 (74)

Шевченкові дні

ШЕВЧЕНКО ВЧИТЬ, ВИХОВУЄ, ГАРТУЄ

НАШ ТАРАС

родження добра і справедливості, коли всі українці (великі та малі) почують його слово, відчують серцем, засвоять Шевченкові уроки». Тому, як сказала учениця Мар’яна Когут, якщо ми хочемо щоб нас світ вважав нацією, народом, щоб не соромно було нам перед Шевченковою пам’яттю, ми повинні так, як він, любити свій народ, свою Україну, зрозуміти, що життя – боротьба, і місце сучасних молодих українців серед непохитних захисників правди, демократії, свободи. Щоб кожен українець запитав себе за Шевченком: Один у другого питаєм: Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм? І, не дознавшись, умирає, А покидаємо… діла…

Літературно-музична композиція «Навіки наш, навіки з нами», приурочена пам’яті Тараса Григоровича Шевченка зібрало в актовому залі Потелицької ЗОШ І-ІІІ ст. всіх учнів 5-11 класів. Урочистість, піднесеність, організованість слухачів свідчила про особливий інтерес до заходу. А все тому, що, за шкільною традицією, це свято готували учні дев’ятого класу, які найбільш ґрунтовно вивчають творчість поета. Саме вони, пройнявшись ухом Шевченкового слова, хотіли донести сьогоднішнім учням усвідомлення того, що не лише вшануванням пам’яті Шевченка ми проявляємо всій патріотизм, свою національну приналежність до народу, який дав світові Генія. Теперішнє покоління українців, як і ті, хто колись ходив до школи до 1939 року, має, за словами учнів, відчути його невмируще слово серцем, повірити йому пересвідчитися у його пророцтві, усвідомлювати себе

як націю вільних, гордих, незламних людей. Його слова: «Караюсь, мучусь, але не каюсь» мають вчити нас не зрікатися мрії про заможну, вільну Україну, а гострим викривальним словом і ганьбити її кривдників, виборювати для нас, українців, правду і волю. Урочисто і натхненно звучали з уст Іванни Маголи слова: «Дивна дія того Кобзаревого слова: історичні обстановки склалися так, що по-різному моляться українці, належать до різних партій (яка кому вигідна) і навіть держав, часто піддаються на провокації, сваряться між собою, а деколи навіть б’ються (як наш депутат Верховної Ради), за гроші зраджують і вбивають, забуваючи, що вони однієї матері діти і що ворогам того треба, але коли звучить слово Шевченко – всі замовкають, бо то говорить сама правда, сам Бог устами нашого Пророка, і лише тоді почнеться справжнє від-

Шевченкове слово

Клятва Кобзареві

На слово Поета озвалась душа, На слово Пророка стиснулась рука, На слово Учителя розум озвавсь, На заклик Титана наш дух запалав.

Шевченка всі ми любимо, Словам його ми віримо, Вірші його вивчаємо, Пісні його співаємо.

Те слово учило Вкраїну любити, Те слово молило Вітчизні служити, Те слово будило і душі, й серця, Те слово вело і веде до кінця.

«Борітеся – поборете» ми пам’ятаємо, «Учітеся, брати мої», як заповіт приймаємо, «А онуки? Їм байдуже» - заперечуємо, «Встане правда! Встане воля», як наказ переймаємо.

Те слово – надія, що в серці живе, Те слово – то мрія, що в майбутнє веде, Те слово – то меч і перо для нащадків, Те слово – скарбниця для розуму й гадки. Хай слово Пророка візьме в серце дитина, Хай слову Учителя вірить кожна людина, Хай слово Патріота не дасть спати душі, Хай слово Борця точить волі мечі.

Героїв з нас виховував, І зради не приховував, Пустословів й лицемірів висміював, Національну гордість у нас загартовував. За це ми щиро дякуємо, Заповіти Твої виконуємо, Любити Україну присягаємо, Іти Твоїм шляхом бажаємо.

Потопляк Н.В., керівник гуртка «Юний журналіст»

Почуте з уст дев’ятикласників, на мою думку, благородним зерном впало в серце учнів, бо дуже урочисто і натхненно звучав Шевченків «Заповіт» у виконанні всіх присутніх в залі, і це вселило віру в те, що діти взяли у свої серця кожне, адресоване їм через віки, невмируще Шевченкове слово. Підсумовуючи сказане однокласниками, Ярослав Білецький сказав: Думи поета в серцях і в думках! Тому Україна є й буде у віках! Директор школи Світлана Григорівна Ковальчук відзначила своєрідність заходу, активність учасників, їх щирість у висловленнях, чудове виконання пісень, висловила вдячність дітям та організаторам свята: вчителю-філологу Надії Василівні Потопляк та класному керівникові (вчителю музики) Михайлу Петровичу Рошку. Оксана Сичак, член гуртка «Юний журналіст», учениця 8-А класу Потелицької школи

Прийшов до мене Кобзар Прийшов до мене наш Кобзар Словами палкого «Заповіту», Які промовляла бабуся не раз, Малюючи мені картини світу. Й вони проникали у серце маляти Разом із молитвою до Божого дитяти: Щоб світ став красивим, як малював, Щоб кращую долю всім нам дарував. Минають роки, і збігають хвилини, І мудрість Твоя стає мудрістю дитини. І скрізь, де звучить Твого слова луна, Для нас – наша рідна вкраїнська земля.

Колективний вірш членів гуртка «Юний журналіст»

Пукшин Христина, учениця 6 класу, член гуртка «Юний журналіст»

Все йде, все минає, та залишається людська пам'ять про людину, її добре слово. Серед імен славних українців, яке з гордістю вимовляє кожен, хто любить Україну, є ім’я поета, генія нашого народу – Тараса Григоровича Шевченка. У чому ж велич цієї людини, у чому сила його слова, чому понад двісті років кожної весни ми пробуджуємо у собі пам'ять про Кобзаря? Напевно тому, що він по духу міг бути серед запорізьких козаків, гайдамаків, Небесної сотні, бо так само палало в ньому полум’я нескореності, вольності, любові до рідного краю. А ще тому, що гартуючи сили до боротьби за свої права, кожен серцем чув Кобзареве: «Борітеся – поборете!» А також само зреченість поета, жертовна відданість Україні гартувала в молодих готовність до важких випробувань, до того, щоб кожен зумів повторити за поетом: «Караюсь, мучусь, але не каюсь…» Нам, молодому поколінню українців, випала нелегка доля… Наші сучасники і сьогодні воюють за незалежну Україну, гинуть або стають героями, бо і досі панує в Україні «чужа правда», ненависна українцям, править влада, яка нищить край, «любить на братові шкуру, а не душу» . І за словом Кобзаря, цьому свавіллю «і краю немає». Тож слухаймо Пророка, ідімо за поетом, його пророчі слова хай будять наші змертвілі душі, зневірені серця. Тарас Шевченко для нас, українців, є живою пам’яттю, невмирущою славою, бойовою піснею, журбою та плачем покривджених, хто не хоче бачити себе рабом «маловартісним народом», чиїмось «молодшим братом». Ми віримо, що Шевченкове слово, гучніше за гарматами, переможе ворогів України: Я щиро Богу помолюся За мову, Україну, за сім’ю. Тобі, Кобзарю, поклонюся І за Вітчизну серце покладу Вовк Анна, учениця 8-А класу, член гуртка «Юний журналіст»

Освіта

ЛІЦЕЇСТИ ПІДТРИМАЛИ ВСЕУКРАЇНСЬКУ АКЦІЮ ПРОТЕСТУ 18 березня, долучаючись до Всеукраїнських зборів працівників професійно-технічної освіти, батьківських комітетів та профспілкових організацій ПТНЗ, які пройшли у м.Києві, учні та працівники Рава-Руського професійного ліцею провели акцію протесту з метою збереження професійнотехнічної освіти в Україні. У холі ліцею зібрались учнівський та педагогічний колективи. Директор ліцею Букієвська Ж.Я. пояснила присутнім складнощі у питаннях фінансування профтехосвіти України, небажання влади підтримувати багатотисячну галузь освіти, де навчаються в основному діти з соціально-незахищених сімей, нерозуміння потреби сучасного ринку в кваліфікованих робітничих кадрах. Заступники директора Голаєвич О.В. та Кашина Г.В. звернулись до учнів і працівників із закликом підтримати професійну освіту, зберегти можливість для молодих людей із малозабез-

печених сімей здобути освіту та в майбутньому мати змогу заробити собі на кусок хліба. Голова первинної профспілкової організації Дюмен О.В. зачитала звернення до Президента України від первинних профспілкових організацій учнів та працівників ліцею, в якому закликали Президента підписати Закон «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо фінансування професійно-технічної освіти» та Закон про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік». Всі присутні на зібранні підписали звернення особисто.


8 Посміхнімося :-)

Допомога

*** – Алло, лікарю! – Що трапилося? – Я зараз з’їв половину банки шпротів, запиваючи молоком... У мене до Вас питання: полуницю мити чи це вже не має значення? *** На будівництво має приїхати комісія. Пpоpаб інструктує робітників: — Що б не трапилось, робіть вигляд, що так і мусить бути. Комісія приїхала, оглядає. Раптом обвалюється одна стінка. Робітник, радісно поглянувши на годинник: — Десять тридцять п’ять. Точно за графіком! *** Діти в садку. - А мене лелека приніс! - А мене з інтернету скачали! - А у нас сім’я не багата, тато сам все робить. *** Лікарі діляться на три категорії: 1. Лікар від Бога. 2. Лікар - ну, з Богом! 3. Лікар - не дай Бог! *** Перед брамою раю стоять водій автобуса і священик. До них виходить Святий Петро: - Ти, водій, проходь, а ти, отче, почекай трохи. Священик обурюється: - Як так? Я все життя церкві присвятив! - Ну і що? У тебе в церкві всі спали, а у нього в автобусі - всі молилися! *** Дівчина на вулиці, заїкаючись, за-

питує у хлопця: - С-с-с-скажіть, яка го-го-година? Він мовчить. Вона запитала ще раз нуль реакції. Вона образилася і пішла. Жінка, що стояла поруч: - Чому ви не відповіли? У вас же годинник на руці! - А н-н-н-навіщо? Щоб ді-ді-дістати по м-м-м-морді? *** На вулиці плаче маленький хлопчик, що відстав від батьків. - Як тебе звуть, хлопчику? - Запитує міліціонер. - Як тата... - А як звати тата? - Так само, як і мене!! - А як же звуть вас обох? - Одна-а-КОВО-о-о !!!!! *** - Ти все ще незаміжня? - Якщо жінка довго не може знайти чоловіка, це означає що доля береже її для когось особливого. - Головне, щоб термін зберігання не вийшов. *** - А хочеш доведу що ти осел? - Ага! - Скажи Ііаа. - ...Не скажу... - Бач, осли завжди вперті! *** Злива. Стук у двері. Чоловік відкриває, а там теща стоїть. Він каже до неї: - Що ви в таку погоду на вулиці робите? Ідіть додому! *** Тест на порядність. Вставте відсутні літери в слово: .. У.. НЯ. Якщо у Вас вийшло «КУХНЯ», Ви - порядна людина.

Оголошення 01 червня 2016 року об 11:00 в приміщенні Рава-Руської міської ради відбудуться громадські слухання Детального плану території земельних ділянок по зміні цільового призначення з ведення садівництва та будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на будівництво та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій по вул. Львівська в місті Рава-Руська. Замовник: виконавчий комітет РаваРуської міської ради Підстава розроблення документації: рішення від 16.10.2015 року № 16 Ознайомлення з документацією та подання пропозицій: звертатись в РаваРуську міську раду, кабінет секретаря, з понеділка по п’ятницю з 9:00 год. до 13:00 год. протягом місяця з дати виходу оголошення.

01 червня 2016 року об 11:00 в приміщенні Рава-Руської міської ради відбудуться громадські слухання Детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування нежитлової будівлі (магазину) по вул.Залізної Дивізії, 12а в місті Рава-Руська. Замовник: виконавчий комітет Рава-Руської міської ради Підстава розроблення документації: рішення від 25.03.2016 року № 27 Ознайомлення з документацією та подання пропозицій: звертатись в Рава-Руську міську раду, кабінет секретаря, з понеділка по п’ятницю з 9:00 год. до 13:00 год. протягом місяця з дати виходу оголошення.

4-МІСЯЧНА ІРИНКА ПОТРЕБУЄ ДОПОМОГИ! Ця історія схожа на сотні інших, які щодня попадаються у новинах, стрічках соціальних мереж. Разом з тим у ній своя біль, свій розпач та безмежний відчай, який можуть відчути лише батьки та рідні. Половину свого життя 4-місячна Іринка з мамою вже провела у лікарняних палатах. Здавалось би звичайний січневий день не віщував біди, та буде таким як і інші дні, проведені в побутових турботах, догляді за новонародженою, серед гамору старших діток у хаті. Та лише якась мить – і світ перевернувся - Іринці миттєво стало погано, вона зм’якла, втратила свідомість. Далі були паніка, швидка, нестерпні години очікування. Проте це був лише початок того суцільного жаху, який увірвався в життя звичайної української сім’ї, де народження сестрички крім батьків очікували ще троє братиків. Зараз позаду 3 місяці невизначеності, пошуків причини стану дитини. Від маленької життєрадісної дівчинки не лишилось і сліду. Тривалий час відбувалось падіння ваги практично до тої, що була при народженні, несприйняття материнського молока та більшості сумішей….і загалом стан дитини дуже критичний … Іринка, яка нещодавно лише пригорталась до материнських грудей та харчувалась виключно грудним молоком зараз отримує харчування через зонд… Були і переливання крові, безкінечні крапельниці, і ріки лікарств.. антибіотики…психотропні препарати… які просто вливались в це маленьке сотворіння… Знайдено безліч супутніх діагнозів, що свідчать про поганий стан Іринки, та немає основного, українські лікарі весь час лише підтримують життєдіяльність та неспроможні встановити причину страждань. Весь цей час маму Галину чекають вдома діти, середній - Юрчик, який лише пішов у школу та потребує маминої уваги, допомоги у навчанні….Устимко взагалі ще зовсім малий - 2,5 роки, постійно сумує за мамою та сестричкою. Для старших діток обійми мами та посмішки батька у оселі стали розкішшю…Батько розривається між лікарнею та домівкою. Проте всі з нетерпінням очікують діагнозу та позитивних новин. Прошу всіх небайдужих в час Великого Посту звернути увагу на біду, що постукала в двері цієї родини. Важливою є будь-яка допомога – і молитва, і порада, і фінансова підтримка навіть у невеликих розмірах. Щоденно перебування у лікарні забирає багато грошей, ресурси сім’ї вичерпуються. А попереду ще поїздка закордон для встановлення діагнозу. Не будьте байдужими до чужої біди…. Банківські реквізити для допомоги Іринці: ПриватБанк Номер рахунку: 29244825509100 Найменування платежу: Рапко Роман Теодорович Номер картки: 4731217112260987 (для юридичних осіб: МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570) тел. 067 35 35 136

Оголошення Безоплатна вторинна правова допомога – соціальна програма Уряду України, що гарантує людям ефективний захист їхніх прав. Право на таку допомогу мають: 1. Малозабезпечені особи (середній сукупний дохід сім’ї нижчий суми прожиткового мінімуму); 2. Інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб; 3. Діти-сироти, діти, які позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвою насильства в сім’ї (через опікунів/піклувальників, батьків); 4. Особи, які претендують на статус біженців ( до моменту прийняття рішення

про надання такого статусу); 5. Ветерани війни (учасники бойових дій, у тому числі учасники АТО, інваліди та учасники війни), члени сімей загиблих у воєнних діях, конфліктах та антитерористичних операціях (у разі порушення їхнього права на пільги та гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та за наявності у них посвідчення ветерана війни або члена сім 9ї загиблого); 6. Особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною або є жертвами нацистських переслідувань (лише стосовно питань, пов’язаних із відповідним соціальним захистом); 7. Особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності, визнання недієздатною особою (протягом розгляду цієї справи у суді); 8. Особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку (протягом розгляду цієї справи у суді); 9. Реабілітовані особи (стосовно питань, пов’язаних із реабілітацією). Куди звертатися мешканцям Жовківського району? Другий Львівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги: м. Львів, вул. Винниченка, 30. тел. 097 71 17 991. Зателефонуйте до операторів гарячої лінії центру та проконсультуйтеся щодо отримання Вами права на безоплатну вторинну правову допомогу. Додаткова інформація за посилання http://lviv.legalaid.gov.ua/…/lvivskyi-mistsevyi-tsentr-z-n…

Інформаційно-аналітична газета. Видається з липня 2009 року. Виходить двічі на місяць. Свідоцтво: ЛВ №883/136 від 10.10.2008. Розповсюджується у Раві-Руській. Наклад 500 примірників. Віддруковано у ТзОВ «Червоноградська міська друкарня». Замовлення №

Головний редактор - Андрій БУЧКО Адреса для листів: 80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, а/с №1. Електронна пошта: prykordonnya@meta.ua Контактний телефон: 067-77-17-884. Позиція редакції може не збігатися з думкою авторів публікацій. За достовірність даних відповідальність несе автор. Передрук публікацій лише з дозволу газети.

№2 (74), 27 квітня 2016 року