ТРЕТІЙ РОЗДІЛ
IV ст. до н. е.— нечисленний, а починаю чи з кінця III ст. до н. е. стає багатшим та різноманітнішим. Надгробки робилися у вигляді стел, увінчаних акротерієм або фронтоном. На ф асадах стел засобами живопису або рельєфів (іноді також розмальованих) зображ увалися різні предмети, портрети небіжчиків, сцени «загробної трапези». Відомі також антро поморфні надгробки й архітектурні спо руди малих форм у вигляді, зокрема, еди кул. Територія Херсонеської д е р ж а в и протягом усього її існуван ня неодноразово зміню валася. Спочатку, в IV ст. до н. е., сільська округа Херсонеса охоплювала тільки Гераклейський півострів і прилеглі до нього землі, поді лені на садибні ділянки — клери. Тут двома паралельними лініями оборонних мурів і веж відокремлювався Маячний півострів. Між укріпленнями розташ о вувався так званий Страбонів Херсо нес — невелике місто розмірами близько 18 га. Д ілянки М аячного півострова, що належали мешканцям Страбонового Херсонеса, мали площу близько 4,5 га кожна. Розміри ділянок Гераклейського півострова становили близько 26,5 га. Т аких наділів відкрито до 400. Ними во лоділи жителі самого Херсонеса. К ож на ділянка гсраклейських клерів розмеж о вувалася на 96 часток, на яких вирощу вався головним чином виноград (не менш як 50 % усієї площ і). Херсонесити займалися також садівництвом, город ництвом, рільництвом. На клерах улаш товувалися садиби з одного великого, рідше — двох малих подвір’їв, оточених критими приміщеннями — житловими (для робітників) і господарськими (загонами для худоби, виноробнями то щ о). З а принципом планування садиби були індивідуальні, де виділявся подіб ний до міського житловий блок (у ньому меш кала сім’я власника) й так звані ко 188
лективні, що складалися з кількох одно типних житлових осередків. Площа са диби становила близько 300—500 м2, іноді досягала й 1200 м 2. Від III ст. до н. е. в садибах починають будувати житлові вежі, де мешкав господар або наглядач. Клери Гераклейського півост рова займали його більшу частину — близько 10 тис. га, решта ж території цього р ай о н у — площею близько 1500 га — являла собою вигони для худоби (можливо, становила резервний фонд поліса). З а межами півострова виявлено близько ЗО поселень другої половини IV— III ст. до н. е., зайнятих, очевидно, варварсько-скіфським населенням. У другій половині IV ст. до II . е . під владою Херсонеса опиняються території Західного й Північно-Західного Криму; до складу Херсонеської держ ави вхо дить місто Керкінітіда, засновується нове місто — Калос Лімен. Керкінітіда (від імені ойкіста або назви затоки в Західному К риму). Ви никає наприкінці VI ст. до н. е. (на місці сучасної Євпаторії). Заснована ви хідцями з Іонії. Перед входж енням до складу Херсонеської держави являла со бою звичайний поліс. У середині II ст. до н. е. Керкінітіду захопили скіфи, від влади яких наприкінці II ст. до н. е. її звільнив Діофант. Ж иття тут тривало до І— II ст. н. е., але населення тоді було вже переважно скіфським. Розквіт міста припадає на V— III ст. до н. е., коли воно мало прямокутне, регулярне плану вання. Територія становила близько 8 га. За периметром проходили фортечні му ри й вежі. Розкопками відкрито значну кількість житлових будинків типової грецької схеми, а також залиш ки обо ронних стін. Населення займ алося зем леробством, рибальством, торгівлею. Не крополь Керкінітіди у наш час повністю забудовано спорудами Євпаторії. Калос Лімен (сучасне смт Чорно-