Page 1

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№9-10 (1398-1399) 10.03.2017

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ 

WWW.VZ.KIEV.UA

ВИБОРИ ГОЛОВНОГО ЛІКАРЯ:

САРКОФАГ ДЛЯ КОРУПЦІЇ ЧИ СКРИНЬКА ПАНДОРИ? Доки пацієнти вивчають досьє сімейних лікарів у пошуках «свого» кандидата, медична демократія підкидає ще одну новацію — вибори головних лікарів на конкурсній основі. Гіркий присмак політичного виборчого досвіду змушує українців очікувати подібних сюрпризів і в медичному «голосуванні» — від «старих-нових» призначень за димовою завісою конкурсу до недоторканності та вседозволеності «обраних». Чиїми слугами стануть кандидати в головні лікарі після виборів — пацієнтів, влади або власного колективу? Чи вдасться поєднати ці голоси й СТОР. отримати ідеального керівника?

12 НОВИНИ ПРОФІЛЬНИЙ КОМІТЕТ ВИЗНАВ РОБОТУ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НЕЗАДОВІЛЬНОЮ ПРООН ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ОПРИЛЮДНЮВАТИ СВОЇ ДОМОВЛЕНОСТІ З МОЗ УКРАЇНИ

РЕФОРМА ШВИДКОЇ ЛІКАРІ ПРОТИ ПАРАМЕДИКІВ

Лікарі швидкої працюють за схемою «стій та лікуй», а американська схема роботи парамедиків — «бери та вези». А чи є гарантія, що там, куди ми привеземо хворого, йому нададуть невідкладну допомогу? На жаль, СТОР. поки що немає ані лікарень, ані готових працювати цілодобово лікарів.

6

ХАЙНЦ ДІСТЕ: ІДЕАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НЕ ІСНУЄ Американська медична система — найдорожча, тому її не радять жодній країніпочатківцю. Вона розрахована, на жаль, лише на багатіїв, а люди із низьким достатком залишаються за її межами (близько 40% населення США медичне обслуговування не доступне). До речі, система охорони здоров’я СТОР. США була неідеальною ще задовго до провальної Obamaсare.

МОЗ НЕ ПОМІЧАЄ МАСОВОГО ВИЇЗДУ ЛІКАРІВ З УКРАЇНИ?

10

ХАРКІВСЬКА ВЛАДА ЗА БЕЗЦІНЬ ПРОДАЄ ЗЕМЛЮ КОМПАНІЯМ ГРУПИ «ЗДОРОВ’Я»

КОГО НАКРИЛА ДРУГА ХВИЛЯ Е-ДЕКЛАРУВАННЯ?

2-5 СТОР.

Подавати е-декларацію зобов’язані лише керівники, тобто перші посадові особи, незалежно від назви посади і тільки державних та комунальних закладів охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського рівнів. Враховуючи, що визначення чіткого переліку декларантів у медичних закладах раніше було неабиякою проблемою, це стало справжнім подарунком як для вказаних СТОР. посадових осіб, так і для відповідальних за протидію корупції.

20


НОВИНИ МІЖ Н А РОД НІ ЗА К У ПІВ ЛІ

ОБГОВОРЕННЯ

ПРОФІЛЬНИЙ КОМІТЕТ ВИЗНАВ РОБОТУ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НЕЗАДОВІЛЬНОЮ

Н

а засіданні Комітету Верхов­ ної Ради України з питань охорони здоров’я 22 люто­ го заступник Міністра охорони здоров’я Роман Ілик представив ре­ зультати закупівель лікарських за­ собів, імунобіологічних препаратів та медичних виробів, проведених через спеціалізовані міжнародні організації за кошти державного бюджету України 2016 року. За його словами, із виділених МОЗ 3,944 млрд грн на державні під­ приємства поставлено продукції на суму 416,793 млн грн (11%), а в регіони — на 350,411 млн грн (9%).

Закупівлі, здійснені міжнарод­ ними організаціями, мають такий вигляд:  Дитячий фонд ООН Украї­ ни (ЮНІСЕФ) — поставлено 19% препаратів;  Програма розвитку Органі­ зації Об’єднаних Націй (ПРООН) — 13%;  Crown Agents — 0%. З огляду на отриману інформа­ цію члени профільного Коміте­ ту визнали роботу МОЗ України щодо закупівель лікарських засо­ бів, імунобіологічних препаратів та медичних виробів, проведених

Ціни на лікарські засоби будуть під контролем?

В

через спеціалізовані міжнародні організації за кошти держбюджету у 2015-2016 роках, незадовільною. Також Комітет ухвалив рішення звернутися до КМУ з проханням оприлюднити копії договорів на закупівлю лікарських засобів, укладених МОЗ із міжнародни­ ми організаціями, щоб з’ясувати, чом у зат рим у ютьс я пос тавк и препаратів. За матеріалами офіційного веб-порталу Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я

ПРОЗОРІСТ Ь У ДІЇ

ПРООН ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ОПРИЛЮДНЮВАТИ СВОЇ ДОМОВЛЕНОСТІ З МОЗ УКРАЇНИ

П

рограма розвитку ООН (ПРООН, UNDP) відмовляється оприлюднювати тексти договорів із Міністерством охорони здоров’я України. Свою позицію міжнародна організація пояснює тим, що договори між МОЗ і ПРООН містять інфор-

мацію, яка розглядається як конфіденційна, тому їх копії не можуть бути передані третім сторонам. «Ми також хотіли б зазначити, що оприлюднення даних про ціну за одиницю товару заборонене, оскільки вона вважається чутливою в рамках політики на-

дання інформації ООН», — наголосили в ПРООН у листі до МОЗ. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

МЕ Д ИЧН А РЕФ ОРМ А

ЗАТВЕРДЖЕНО ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГОСПІТАЛЬНИЙ ОКРУГ

М

іністерство охорони здоров’я затвердило Примірне положення про госпітальний округ, яке визначає організаційні засади його діяльності. Зокрема в положенні пояснюються обов’язки госпітальної ради, яка є дорадчим органом, створеним учасниками госпітального округу. Повноваження госпітальної ради:  затвердження багаторічного плану розвитку госпітального округу;  реорганізація і перепрофілювання закладів, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу в межах госпітального округу;  визначення перспективних закладів охорони здоров’я;  призначення та звільнення керівників закладів охорони здоров’я комунальної власності, розташованих у межах госпітального округу, та ін.;  забезпечення трансфертів між бюджетами учасників госпітального округу для

!

2

фінансування програм вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги. Крім того, госпітальна рада розробляє план розвитку госпітального округу на 5 років, який містить щорічні проміжні показники досягнення кінцевих результатів і затверджується рішенням місцевих рад — учасників госпітального округу. План розвитку описує цілі та завдання, принципи й етапи реорганізації мережі закладів охорони здоров’я госпітального округу з метою приведення їх функціональних потужностей (кадрового потенціалу, технічного оснащення) до рівня визначених вимог. План розвитку госпітального округу згідно з наказом має містити такі пункти:  коротку описову частину стратегічного розвитку госпітального округу (мета, аналіз поточної ситуації, стратегічні цілі, завдання, шляхи реалізації завдань та досягнення стратегічних цілей, очікувані результати);  оптимальний розподіл функцій щодо надання медичної допомоги між учасниками

госпітального округу та визначення видів і обсягу медичної допомоги, котра має надаватися закладами охорони здоров’я на його території, відповідно до маршрутів пацієнтів у процесі отримання послуг первинної та вторинної меддопомоги (наводиться у вигляді окремого додатка);  опис маршрутів пацієнтів у межах госпітального округу (наводиться у вигляді окремого додатка);  перелік перспективних закладів охорони здоров’я округу;  плани розвитку перспективних закладів охорони здоров’я з оцінкою можливих ризиків і відповідних інвестиційних потреб (наводяться у розрізі кожного закладу охорони здоров’я у вигляді окремого додатка). Джерелом фінансування розробленого госпітальним округом багаторічного плану розвит­к у можуть бути державний бюджет, місцеві бюджети територіальних громад, недержавні інвестиції, спонсорські та благодійні внески, кошти міжнародної допомоги й інші джерела, не заборонені законодавством України. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

ідповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» з метою забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та зниження цін на лікарські засоби, МОЗ розробило і винесло на громадське обговорення проект Постанови КМУ «Про забезпечення дос­т упності лікарських засобів». Цим документом пропонується внести зміни до чотирьох нормативно-правових актів: Пос­т анов КМУ від 09.11.2016 р. №862 «Про державне регулювання цін на лікарські засоби» та №863 «Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів», від 02.07.2014 р. №240 «Питання декларування зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби», від 17.10.2008 р. №955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і медичні вироби». Проектом Постанови КМУ «Про забезпечення доступності лікарських засобів» пропонується:  запровадження з 1 квітня 2017 року державного регулювання цін на ліки, які закуповуються та/або відшкодовуються за бюджетні кошти, шляхом встановлення МОЗ України граничних оптово-відпускних цін, що розраховуються як медіана референтних цін на такі препарати у референтних країнах;  здійснення МОЗ перера хунк у граничних оптово-відпускних цін на лікарські засоби у разі зміни середньомісячного курсу гривні до долара США, установленого Національним банком, більше ніж на 5% протягом місяця або на 10% протягом кварталу;  визнати, що задекларовані зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби, включені до Переліку міжнародних непатентованих назв лікарських засобів, затвердженого Постановою КМУ від 09.11.2016 р. №863 «Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів», та до Реєстру лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню, не можуть перевищувати граничних оптововідпускних цін, встановлених МОЗ;  на лікарські засоби, включені до Переліку міжнародних непатентованих назв лікарських засобів, затвердженого Постановою КМУ від 09.11. 2016 р. №863 «Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів», під час амбулаторного лікування осіб, які страждають на серцево-судинні захворювання, цук­ ровий діабет 2-го типу, бронхіальну астму, граничні постачальницько-збутові надбавки повинні становити 5%, що нараховуються до оптово-відпускної ціни з урахуванням податків, а граничні торговельні (роздрібні) надбавки — 15%, що нараховуються до закупівельної ціни з урахуванням податків. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ ВОЛОДИМИР ГРОЙСМАН ПОВІДОМИВ, ЩО НЕЗАБАРОМ УРЯД ПРЕЗЕНТУЄ НОВУ МОДЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, ОРІЄНТОВАНОЇ НА НАДАННЯ ЯКІСНИХ ПОСЛУГ ТА ДОСТОЙНУ ОПЛАТУ ПРАЦІ ЛІКАРІВ. «ЛІКУЮТЬ НЕ СТІНИ І ЛІЖКА В ЛІКАРНЯХ, А ЛІКАРІ, ОБЛАДНАННЯ ТА ДОСТУПНІСТЬ МЕДИЦИНИ. І ЦЕ ТЕ, ЩО МИ ПОВИННІ СФОРМУВАТИ», — СКАЗАВ ВІН. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


НОВИНИ

10 березня 2017 року

ВІД Т ІК К А Д РІВ

ГОЛОС ГРОМА ДИ

МОЗ НЕ ПОМІЧАЄ МАСОВОГО ВИЇЗДУ ЛІКАРІВ З УКРАЇНИ?

В

иконувачка обов’язків Мініст­ ра охорони здоров’я Уляна Супрун вважає, що в Україні немає дефіциту лікарів і не відбу­ вається масового виїзду медичних кадрів за кордон. «В Україні більше лікарів на 10 тис. населення, ніж у будь-якій іншій країні світу. Але чи правильні в них спеціальності? Ні. Нам потрібно більше лікарів загаль­ ної практики, замість вузькоспеціа­ лізованих. Більше сімейних лікарів, педіатрів, терапевтів», — перекона­ на У. Супрун. З позицією в. о. Міністра охорони здоров’я категорично не згодні Голо­ ва Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець та її колега Костянтин Яриніч, кот­ рі неодноразово публічно заявля­

ли, що в Україні — нестача лікарів, оскільки вони масово виїжджають за кордон у пошуках гідної заробіт­ ної плати. Особливо гостро ця ситу­ ація постала після того, як набули чинності Кодекс законів про працю України та Закон «Про оплату пра­ ці», що призвело до порушення між­ посадових співвідношень у розмірі оплати кваліфікованої та неквалі­ фікованої праці бюджетників. Унаслідок змін у законодавстві сторож і прибиральниця отримують таку саму зарплатню, як і лікар чи мед­ сестра. Ще місяць тому, у лютому, на засіданні круглого столу У. Супрун не спростовувала наведених фактів і говорила, що потрібно як мінімум 1,5 млрд грн, щоб усунути «зарплат­ ний дисбаланс». Зараз же риторика

керівництва МОЗ змінилася: «У нас все добре, проблем з кадрами не­ має». На жаль, статистика говорить протилежне — у рейтингу кваліфіко­ ваних українських спеціалістів, які виїжджають за кордон, лідирують лікарі, фармацевти, вихователі та вчителі. Стосовно медичних пра­ цівників, то це вузькопрофільні фахівці: анестезіологи, гінеколо­ ги, невропатологи тощо. Наведена статистика фактично ідеально впи­ сується в концепцію керівництва МОЗ: немає спеціалістів — немає і потреби їх скорочувати, а значить, в українській медицині повна ідилія. За матеріалами сайту «Газета по-українськи» та газети «Урядовий кур’єр»

ГРОШІ Н А ВІ Т ЕР

ЧИ МОЖНА ЛІКУВАТИ ГЕПАТИТ ГЕНЕРИКАМИ?

З

а кошти державного бюджету МОЗ закупило генерики для лікування гепатиту С на суму понад 5,5 млн грн. Наразі майбутнє придбаних препаратів не відоме, оскільки 22 лютого в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Суп­рун підписала мирову угоду з американською компанією Gilead Sciences Inc (виробником оригінальних препаратів для лікування гепатиту С на основі софосбувіру), на виконання якої вже видано наказ про скасування реєстрації в Україні раніше закуплених генериків. «Частиною мирової угоди є скасування реєстрації (генеричного препарату — ред.), оскільки генерик був зареєстрований після оригіналу. І це послідовно неправильна реєстрація. Ми виправили ситуацію і скасували реєстрацію генерика», — пояснила У. Супрун. Слова Міністра суперечать фактам, викладеним у Єдиному державному реєстрі судових

рішень. 24 жовтня 2016 року Окружний адміністративний суд міста Києва відхилив позов Gilead Sciences Inc проти ТОВ «Євро фарма інтернешнл», оскільки генеричний препарат був поданий на реєстрацію на 7 місяців і 11 днів раніше, ніж препарат компанії Gilead Sciences Inc. Більше того, американці реєстрували свій лікарський засіб за скороченою процедурою, не надавши МОЗ повного досьє на препарат, тоді як генерик проходив реєстрацію без жодних спрощень. За словами фахівців, ця обставина також позбавляє ліки американської компанії будь-яких ексклюзивних прав на українському ринку. Але це не все. Під час прес-конференції 22 лютого У. Супрун повідомила: закуплені генерики для лікування гепатиту С будуть використані до кінця (щоправда, в. о. Міністра охорони здоров’я не пояснила, як це відбу-

ватиметься, адже реєстрацію цих ліків вона скасувала власним наказом). А вже 24 лютого підлеглі в. о. Міністра не змогли пояснити, що буде із закупленими препаратами. Головний позаштатний інфекціоніст Міністерства охорони здоров’я Ольга Голубовська та заступник в. о. Міністра охорони здоров’я Роман Ілик (відповідальний за виконання наказу У. Суп­ рун) повідомили журналістам, що нічого не знають про подальшу долю генериків. Тому наразі вона не визначена, і, мабуть, українські пацієнти залишаться без дешевих ліків, а кошти державного бюджету були викинуті на вітер. Враховуючи фактор ризику, кілька пацієнтських організацій звернулися до суду з вимогою визнати мирову угоду МОЗ з американською компанією недійсною. За матеріалами ІА «УНН»

Ч У Ж ИМИ РУ К А МИ

НОРМАТИВИ ДОЇЗДУ ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ ПЕРЕГЛЯНУТЬ

М

іністерство охорони здоров’я наполягає на скороченні нормативів часу доїзду швидкої допомоги і пропонує розширити мережу підстанцій. Згідно з чинними нормативами, машина швидкої допомоги в містах повинна прибути на місце виклику через 10 хвилин, у сільській місцевості — через 20. «Незалежно від того, живе пацієнт у місті чи селі, має бути 8-хвилинний стандарт доїзду швидкої допомоги. Наявних на сьогодні підстанцій недостатньо для того, аби медики могли опинитися на місці подій і через 4-8 хвилин, як це має бути в ідеалі, тому МОЗ наполягає на доцільності перегляду нормативів доїзду машин швидкої допомоги», — говорять у Міністерстві.

!

У відомстві вважають, що додаткові пункти тимчасового базування швидкої медичної допомоги дадуть змогу розширити мережу підстанцій. При цьому, на думку чиновників, питання визначення кількості підстанцій швидкої допомоги і їх розміщення має вирішувати місцева влада. Виходить, що відповідальність за втілення ідей Міністерства лежить на плечах органів місцевого самоврядування, але ніде немає гарантії того, що зі зміною вищого керівництва не доведеться все заново переробляти. Показовим у цьому випадку є досвід Харківщини («ВЗ» писала про це у статті «На нас поставили хрест» — №7-8 (1396-1397) від 24.02.2017 р.). У регіоні понад 10 років впроваджувався пілотний проект з рефор-

мування системи охорони здоров’я, у рамках якого створили єдиний медичний простір з єдиною диспетчерською службою екстреної та невідкладної допомоги, розрахованою на 15 багатофункціональних лікарень інтенсивного лікування І рівня і 12 — ІІ. Тепер же їм потрібно руйнувати добре налагоджену систему (у тому числі й екстреної та швидкої допомоги), оскільки концепція нової команди МОЗ передбачає скорочення лікарень інтенсивного лікування ІІ рівня до 4 (відповідно до кількості госпітальних округів). Але навряд чи від цього життя лікарів і пацієнтів покращиться. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

Миколаївські депутати просять Уряд збільшити фінансування медицини

Д

епутати Миколаївської міської ради звернулися до Прем’єрміністра України, Голови Верховної Ради України і народних депутатів з проханням збільшити розмір медичної субвенції із держбюджету на цей рік, а також підвищити заробітну плату працівникам медичної сфери. Пропозицію підтримали 36 депутатів із 41. За словами депутата Дмитра Січка, на сьогодні посадові оклади працівників бюджетної сфери, у тому числі медиків, розраховуються відповідно до величини окладу I розряду Єдиної тарифної сітки, встановленої в розмірі мінімального прожиткового мінімуму, — 1600 грн. Законом України «Про оплату праці» визначено, що розмір зарплати за повну виконану місячну норму праці не може бути нижчим від розміру встановленої з 1 січня мінімальної заробітної плати у розмірі 3200 грн. Як зазначив депутат, збільшення заробітної плати працівникам медичної сфери дасть змогу не тільки зняти напругу, спричинену знеціненням роботи медика, а й підвищити престиж професії. За матеріалами сайту «Свідок.info»

Емоційне вигорання лікарів небезпечне для хворих

Е

моційне вигорання медиків приз­ водить до збільшення лікарських помилок та підвищення витрат на охорону здоров’я. Такого висновку дійшли американські вчені після того, як опитали 2263 американських лікарів, що пройшли тест на емоційне вигорання. Крім того, медики відповіли на низку питань, котрі дали змогу з’ясувати, чи вважають вони роботу найважливішою справою свого життя. Понад 93% респондентів підтвердили, що робота приносить їм глибоке внут­ рішнє задоволення, при цьому тільки 44% були б згодні безкоштовно надавати медичні послуги (за умови відсутності потреби у грошах). Автори роботи також зазначили, що лікарі з вираженішим синд­р омом емоційного вигорання частіше відповідали «Ні» на питання про те, чи є медицина їх покликанням. Наприк­ лад, 93% лікарів без ознак емоційного вигорання заявили, що за можливості прожити життя заново вони знову обрали б роботу в медицині. За матеріалами сайту Mayo Clinic Proceedings

«У ДЕРЖАВНОМУ БЮДЖЕТІ НА 2017 РІК ЗБІЛЬШЕНО РОЗМІР МЕДИЧНОЇ СУБВЕНЦІЇ НА 11 МЛРД ГРН (ІЗ 44,4 МЛРД ГРН У 2016 РОЦІ ДО 55,5 МЛРД ГРН У 2017 РОЦІ), — ПОВІДОМИВ ВІЦЕ-ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ ГЕННАДІЙ ЗУБКО. — КРІМ ТОГО, ПЕРЕДБАЧЕНА ДОДАТКОВА ДОТАЦІЯ В РОЗМІРІ 14,9 МЛРД ГРН З ДЕРЖБЮДЖЕТУ МІСЦЕВИМ БЮДЖЕТАМ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я Й ОСВІТУ». За матеріалами «Урядового порталу»

3


НОВИНИ В Л А Д А ГРОМ А Д А М

ДОНБАС

ЦЕНТРИ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ СТВОРЮВАТИМУТЬ ДЛЯ ГРОМАД ІЗ НАСЕЛЕННЯМ БЛИЗЬКО 30 ТИС. ОСІБ

М

іністерство охорони здоров’я обіцяє не втручатися в процес формування медичної інфраструктури в регіонах та надати широкі повноваження місцевим громадам у цьому питанні. Незважаючи на це, МОЗ розробило низку рекомендацій для регіонів щодо облаштування первинної ланки медичної допомоги. Зокрема у відомстві радять створювати Центри первинної медико-санітарної допо-

моги (ЦПМСД) лише для громад, населення яких становить не менше 30 тис. осіб. «У листі-роз’ясненні передбачається орієнтир на рівні 30 тис. осіб, — повідомляють у МОЗ, — але це не жорсткі рамки. Наприклад, є сенс за певних умов створювати ЦПМСД на 22 тис. мешканців, але на 5 чи 6 тис. населення, де потрібно 2-3 лікарі, робити це недоцільно. Адже утримувати у такій структурі головного лікаря,

бухгалтера, економіста, статиста, водія фінансово неефективно». Стосовно рішення про те, аби на первинці працювали стоматологи, медичні лабораторії чи фізкабінети, МОЗ стверджує: держава не регулюватиме питання медичної інфраструктури у громадах. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

НЕВІД К Л А Д Н А ДОПОМОГА

ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ ПАЦІЄНТІВ МАЄ ТРИВАТИ ДО ТРЬОХ ДІБ

М

іністерство охорони здоров’я вважає, що відділення невідкладної медичної допомоги, які мають бути створені у багатопрофільних лікарнях, повинні забезпечувати госпіталізацію хворих до трьох діб. «Такі відділення мають вирішити питання, куди везти пацієнта в разі потреби у госпіталізації (інтенсивна терапія за неможливості транспортування, нескладні операції, діагностичні маніпуляції,

інше», — зазначають у МОЗ. У відомстві наголошують, що відділення медицини невідкладних станів повинні функціонувати щодня в цілодобовому режимі й надавати повноцінну лікарську допомогу. На жаль, у більшості українських лікарень таких відділень досі не створено. І МОЗ цього не заперечує: «Положення про відділення невідкладної медичної допомоги затвердили ще у 2009 році.

Однак досі такі відділення, що забезпечують надання невідкладної медичної допомоги пацієнтам із широким спектром захворювань або травматичними ушкодженнями, у більшості багатопрофільних лікарень так і не створили». За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

ФІН А НС ОВА БЕЗВИ ХІД Ь

ПРОБЛЕМИ ІНСТИТУТУ АМОСОВА ІГНОРУЮТЬ

Н

аціональна академія медичних наук України не змогла пояснити причини скорочення фінансування ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова НАМН України» у 2017 році, зокрема брак коштів для деяких програм. Так, КПКВК 6561040 — бюджетна програма «Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки…» у 2017 році отримала 3,724 млн грн за мінімальної потреби у 7,45 млн грн, а КПКВК 6561060 — бюджетна програма «Діагностика і лікування захворювань із впровадженням експериментальних та нових медичних технологій…» — 24,812 млн грн (мінімальна потреба — 324,52 млн грн). На підставі цієї інформації члени міжфракційного депутатського об’єднання «Де-

путатський контроль» звернулися до Прем’єрміністра України Володимира Гройсмана з вимогою здійснити перевірку ймовірного нед­балого ставлення керівництва НАМН України до своїх службових обов’язків, з’ясувати причини неналежної організації роботи під час створення проекту кошторису та відповідного бюджетного запиту для Інституту Амосова при підготовці проекту Державного бюджету України на 2017 рік, що призвело до катастрофічного недофінансування закладу. Крім цього, депутати вимагають з’ясувати, чому НАМН ігнорує фінансові потреби закладу, який є її структурною частиною. Проблеми з недофінансуванням також виникли в інших закладах Академії: ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології

ім. О. О. Шалімова НАМН України», ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України» та ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. академіка М. Д. Стражеска» НАМН України (про це «ВЗ» писала у №5-6 (1394-1395) від 10.02.2017 р.). І якщо питання з виплатою заробітної плати науковцям більшменш владнали, то постійний брак коштів на науково-дослідницьку діяльність інститутів системно «вбиває» українську медицину. І з кожним роком ситуація лише погіршується. За матеріалами офіційного сайту МДО «Депутатський контроль»

ВІД М АЗА ЛИ

АНТИКОРУПЦІЙНЕ БЮРО ОСКАРЖУЄ ЗАКРИТТЯ СПРАВИ ПРОТИ ЕКС-КЕРІВНИКА ДЕРЖСАНЕПІДСЛУЖБИ

С

пеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) через відсутність складу злочину закрила кримінальне провадження щодо колишнього Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України Святослава Протаса і його першого заступника Олександра Чепурного. Детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) не згодні з таким рішенням, тому 3 березня подали скаргу до керівництва САП на старшого прокурора Василя Кричуна. «Детективи Бюро зібрали

4

вичерпну доказову базу і не погоджуються з рішенням прокурора Кричуна про відсутність складу злочину, а також просять керівника САП скасувати постанову про зак­риття кримінального провадження і змінити групу прокурорів», — наголошують у НАБУ. Корупційну схему керівництва ДСЕС пуб­л ічно викрито детективами НАБУ та працівниками САП ще у червні 2016 року. Тоді очільник МВС України Арсен Аваков повідомив про затримання Святослава Про-

таса. Як пояснив міністр внутрішніх справ, група чиновників на чолі з керівником ДСЕС розробила і втілила у життя злочинну схему щодо розкрадання великої суми бюджетних коштів. За інформацією ЗМІ, С. Протас нібито виписував керівникам територіальних органів ДСЕС премії до Дня медика у подвійному розмірі і вимагав, щоб вони повертали йому половину отриманих коштів. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

Здоров’я жителів окупованих територій під контролем

У

План гуманітарного реагування ООН для України (далі — ПГР) на 2017 рік внесли розділи про допомогу хворим, які мешкають у важкодоступних районах по всій лінії розмежування АТО та на окупованих територіях. ООН планує зміцнити лабораторні й діагностичні потужності, забезпечити жителям Донбасу екстрений доступ до життєво необхідних медичних послуг, стабільне надання медичної допомоги за підтримки інституційної спроможності та заходів реагування. Останні передбачатимуть надання медичних послуг, включаючи діаг­ностику, направлення і супровід хворих на консультацію, ремонт або заміну критично важливого медичного обладнання, розподіл медикаментів та ваучерів на отримання ліків. У ПГР також зазначається, що на непідконтрольних територіях істотно погіршився стан профілактики і лікування хронічних захворювань, що загрожує життю 50 тис. осіб, хворих на цукровий діабет, і 94 тис. пацієнтів з онкологічною патологією. Для цих людей заходи реагування від ООН стануть порятунком. Крім того, оскільки на постраждалих від конфлікту територіях України невпинно зростає частота випадків, що вимагають послуг з охорони психічного здоров’я та соціально-психологічної підтримки, у рамках ПГР надаватимуть індивідуальні медичні послуги жертвам гендерно-обумовленого насильства, включаючи допомогу в разі згвалтування. У межах ПГР підтримуватимуться ключові програми контролю захворювань на окупованих територіях. Це стосується передусім раннього виявлення туберкульозу, ВІЛ-інфекції та захворювань, що передаються статевим шляхом. Для жителів так званих ДНР/ЛНР і внутрішньо переміщених осіб, зокрема уздовж лінії розмежування, на станціях переливання крові проводитимуться діагностичні експрес-тести на інфекції, що передаються статевим шляхом, а також виїзні обстеження хворих на туберкульоз, здійснюватиметься підтримка людей з онкологічною патологією. За матеріалами сайту «Донецкие новости»

! ПРОФЕСІЙНА СПІЛЬНОТА СТУРБОВАНА ВІДСУТНІСТЮ ДОКУМЕНТІВ, ЯКІ ВИЗНАЧАЛИ Б КОНЦЕПЦІЮ, СТРАТЕГІЮ І ПЛАН РЕФОРМУВАННЯ Й РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ. ДОКУМЕНТИ, ОПУБ­ ЛІКОВАНІ НА САЙТІ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, ПОРУШУЮТЬ НИЗКУ СТАТЕЙ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ТА ІНШИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


НОВИНИ

10 березня 2017 року

ВП ЛИВОВЕ ЛОБІ

ХАРКІВСЬКА ВЛАДА ЗА БЕЗЦІНЬ ПРОДАЄ ЗЕМЛЮ КОМПАНІЯМ ГРУПИ «ЗДОРОВ’Я»

Фото 1

Х

арківська міська рада фактично за безцінь продала більше 2 га землі фармацевтичній компанії групи «Здоров’я», що належить російському політику з партії «Єдина Росія» Олександру Шишкіну. Зараз на черзі у продаж фармбізнесу ще 4 га землі в центрі Харкова. 21 грудня 2016 року Харківська міська рада ухвалила рішення про продаж 2,2627 га землі ТОВ «Фармацевтична фірма «Вертекс» (ЄДРПОУ 31062507) за 6 млн грн. Фірма щорічно отримує всього 100-400 тис. грн чистого прибутку (дані за 2012-2015 роки), а от вартість землі зіставна з річним обігом компанії, який становить 2,5-8 млн грн. Крім того, виявилося, що вартість 1 кв. м землі для фірми «Вертекс» суттєво відрізняється від ціни інших ділянок, рішення про продаж яких було прийняте в той самий день (фото 1). Ціна 1 кв. м землі в Київському районі Харкова для ТОВ «Вертекс» становить 281 грн, а от решта підприємств, які придбали землю в тому самому районі в той же день, виклали 800-1400 грн за 1 кв. м. Розгадка такої арифметики проста. ТОВ «Вертекс» займається оптовою торгівлею фармацевтичними препаратами. У різні часи ця компанія належала досить впливовим у бізнесових і політичних колах людям: Геннадію Хорунжому (номінальний власник ТОВ «Фармекс Груп» з групи фармкомпаній «Здоров’я»), Олександру Доровському (генеральний директор ТОВ «Фармацев-

тична компанія «Здоров’я»), Єгору Доровському (син Олександра Доровського), Вадиму Демьохіну (директор ТОВ «Дослідний завод «ДНЦЛЗ» з групи «Здоров’я»). Останній свого часу 5 років очолював «Вертекс». Одним з бенефіціарів ТОВ «Вертекс» зараз є Єгор Доровський (фото 2). Проте придбанням 2 га землі за надзвичайно низькою ціною в центрі мегаполісу історія не закінчується: 20 лютого 2017 року депутат Харківської міськради Ігор Черняк повідомив Харківський антикорупційний центр про підготовку до продажу ще трьох ділянок у Київському районі Харкова. Покупцями виступають фірми групи «Здоров’я», а вартість землі знову сміховинно низька. Зокрема міськрада планує продати ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я» дві земельні ділянки загальною площею 3,53 га по вулиці Шевченка за 9,8 млн грн. З проекту рішення випливає, що 1 кв. м землі за адресою вул. Шевченка, 22 коштуватиме компанії 277 грн, а за адресою Шевченка, 24 — 281 грн. При цьому на минулій сесії міськради (тій самій, на якій землю було виділено фірмі «Вертекс») ухвалили рішення про продаж ФОП Платінюку Богдану Івановичу земельної ділянки розміром 0,11 га за адресою вул. Шевченка, 233-В (розташована значно далі від центру) за 888 тис. грн, тобто — по 836 грн за 1 кв. м. Також на найближчій сесії міськради планується продати ще одну земельну ділянку пло-

Фото 2

щею 0,34 га в центрі міста по вул. Воробйова, 8 (Київський район). Її вартість — 1,42 млн грн, тобто 413 грн за 1 кв. м. Покупцем цієї ділянки є ТОВ «Дослідний завод ДНЦЛЗ», яке належить «Фармацевтичній групі «Здоров’я» (фото 3). Якби всі 4 ділянки були продані принаймні по 836 грн за 1 кв. м (як ФОП Платінюку за подібними географічними критеріями), бюджет Харкова замість 17, 22 млн грн отримав би понад 51 млн грн. Нагадаємо, групу фармкомпаній «Здоров’я» у 2012 році придбав Олександр Шишкін, нині сенатор-єдинорос і друг сім’ї міського Голови Харкова Геннадія Кернеса. О. Шишкін і московський бізнесмен Павло Фукс профінансували будівництво у місті храмів Святих Жон-Мироносиць і Святої Благовірної цариці Тамари. З ініціативи тодішнього керівника Харківської Єпархії УПЦ Московського патріархату Харківська міськрада 6 серпня 2014 року проголосувала за присвоєння О. Шишкіну звання «Почесний громадянин міста Харкова». Депутатів не зупинив той факт, що О. Шишкін 1 березня 2014 року голосував за дозвіл викорис-

Фото 3

товувати Збройні сили РФ в Україні, а 21 березня 2014 року — за анексію Криму й Севастополя. Релігійну громаду Святих Жон-Мироносиць очолює Директор ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я» Олександр Доровський разом із Дмитром Жоравовичем (детальніше про ці одіозні постаті «ВЗ» розповідала у попередніх номерах — № 3-4 (1392-1393) від 27.01.2017 р. та №7-8 (1396-1397) від 24.02.2017 р. За матеріалами Рharma.net.ua

КО Р У П Ц ІЯ

CКІЛЬКИ КОШТУЮТЬ УКРАЇНСЬКІ ЧИНОВНИКИ? СПИТАЙТЕ У TEVA

У

ряд США підписав із фармацевтичною компанією Teva Pharmaceutical Industries Ltd угоду про відтермінування судового переслідування. Активісти представили детальний аналіз цього документа, у якому містяться офіційні дані про те, за які послуги фармацевтична компанія з 2001 по 2011 рік перерахувала українському чиновнику 200 тис. доларів. Угода про відтермінування судового переслідування підписується, якщо компанія визнає факт вчинення неправомірних платежів і зобов’язується виплатити штраф за незаконно отриманий прибуток. Угода, підписана між Урядом США та фармацевтичною компанією Teva Pharmaceutical Industries Ltd, містить офіційно підтверджені дані про підкуп чиновників МОЗ в Україні, Росії та Мексиці. Зокрема українському чиновнику було виплачено 200 тис. дол. за надання допомоги в реєстрації препарату «Копаксон» й інсулінів, які виробляє Teva. Обмовимося, імені чиновника в угоді не зазначено, але у визначенні поняття Ukrainian Official вказано: «Це високопоставлений чиновник у МОЗ України, який обіймав офіційні посади в державних установах і входив до складу урядових комітетів, принаймні, у період з 2001 по 2011 рік. Користуючись своїм службовим становищем, український чиновник міг сам ухвалювати офіційні рішення і впливати на вирішення питань, пов’язаних з ре-

єстрацією та ціноутворенням фармацевтичних продуктів в Україні». Щоб зрозуміти, наскільки вигідна фармкомпаніям співпраця із чиновниками МОЗ, досить вказати, що загальний прибуток Teva, отриманий завдяки корупційній діяльності в Україні, Росії й Мексиці, досяг понад 221 млн дол. Зокрема в Україні представники компанії платили гроші й надавали інші блага українському чиновнику для того, щоб забезпечити собі вплив на Уряд у питанні реєстрації препаратів власного виробництва. Це було необхідно для виходу на український ринок і реалізації продукції у великих обсягах. Іншими словами, лояльність українського високопосадовця гарантувала багатомільйонний ринок збуту для компанії Teva.

За що і скільки платили українському чиновнику У серпні 2001 року Teva через своїх співробітників і агентів уклала договір з українським чиновником як із третьою стороною, котра виступала «консультантом з реєстрації препаратів». Згідно із цією угодою чиновнику щомісяця виплачували гроші за «консультаційні послуги». Окрім щомісячних платежів Teva надавала чиновнику бонуси, покривала транспортні витрати і фінансувала інші блага. Загалом із червня 2002 року до березня 2011-го компанії Teva і Teva Ukraine заплатили українському чиновникові близько 200 тис. дол.

Частина задокументованих траншів, які надійш­ли на рахунок згаданої особи:  26 травня 2003 року Teva отримала запит від українського чиновника «передати йому готівкою 15 тис. дол. для подальшої оплати внеску за реєстрацію інсулінів в Україні»;  24 травня 2004 року Tevа надійшов запит від українського чиновника «передати йому готівкою 20 тис. дол. для подальшої оплати внеску за реєстрацію інсулінів в Україні після отримання реєстраційного свідоцтва»;  26 березня 2006 року менеджер TIG, відповідальний за витрати за угодою між Teva й українським чиновником, задовольнив запит про покриття компанією його транспортних вит­ рат на поїздку в Ізраїль. Запит починався так: «Український чиновник надає нам велику допомогу по просуванню «Копаксону» й інсулінів на українському ринку. Ми можемо віддячити йому, фінансуючи його поїздки в Ізраїль раз на рік». Транспортні витрати українського чиновника і його дружини в розмірі 4,4 тис. дол. були погашені;  5 жовтня 2006 року Teva отримала запит від українського чиновника «перевести на його рахунок 10 тис. дол. за послуги з реєстрації «Копаксону» в Україні». Фармкомпанія оформила платіж як «Винагороду за реєстрацію «Копаксону»;  29 червня 2008 року Teva отримала від українського чиновника лист з вимогою перерахувати

йому 10 тис. дол. для покриття витрат, пов’язаних із просуванням «Копаксону» в Україні;  21 липня 2008 року Teva перерахувала 10 тис. дол. через проміжний банківський рахунок у Нью-Йорку, який було перенаправлено на банківський рахунок чиновника в Україні;  20 травня 2009 року Teva отримала запит від українського чиновника на погашення 16,5 тис. дол. у якості «оплати за консультаційний послуги», надані компанії з вересня 2008 року по червень 2009 року;  25 червня 2009 року Teva переводить платіж у сумі 16,5 тис. дол. через проміжний банківський рахунок у Нью-Йорку, який було перенаправлено на банківський рахунок чиновника в Україні. Можемо припустити, що подібні схеми з лобіювання власної продукції використовують у роботі й інші фармвиробники. Така діяльність — згубна для української системи охорони здоров’я, оскільки зазначені препарати проходять реєстрацію, потрапляють до номенклатури закупівель, при цьому нерідко — на монопольних умовах. У результаті компанії, що попалися на корупційному лобізмі, сплачують штрафні санкції Міністерству юстиції США, але, звісно ж, не компенсують збитків, завданих українському бюджету реалізацією ліків за завищеними цінами. За матеріалами сайту Pharma.net.ua

5


ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

РЕФОРМА ШВИДКОЇ ЛІКАРІ ПРОТИ ПАРАМЕДИКІВ

Ще восени українські медики тиждень голодували біля будівлі МОЗ, протестуючи проти реформи системи екстреної медичної допомоги. Після того представників профспілок медичних працівників включили до робочої групи, котра опікується реалізацією цієї реформи. Та сподівання, що їх хоча б так почують, не виправдалися — лікарів швидкої все-таки збираються замінити парамедиками.

РІВНЕНЩИНА

Андрій БОРТНІК, головний лікар КЗ «Рівненський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради

П

ро наміри МОЗ реформувати службу екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ми дізналися на нараді у в. о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун із керівниками обласних Центрів ЕМД та МК, яка відбулася 31 січня–1 лютого цього року в Києві. Окреслена перспектива викликала неоднозначні емоції. З одного боку, ми не проти реформ у нашій службі, бо вони справді потрібні. Але поспішати з ними не варто. І дуже добре, що відбулася нарада, на якій нам дали можливість висловити свою думку. За планами МОЗ, уже за кілька років у нашій країні мають з’явитися такі спеціалісти, як парамедики та екст­ рені медичні техніки, а також буде запроваджено низку кардинальних змін, котрі, на думку урядовців, дадуть змогу створити в Україні ефективну систему надання невідкладної допомоги, доступної кожному українцю. Так, мережу підстанцій ЕМД розширять відповідно до потреб пацієнта, диспетчерську систему вдосконалять задля оперативного зв’язку, працівники поліції й рятувальники оволодіють навичками надання домедичної допомоги, лікарів і фельдшерів швидкої перепрофілюють на парамедиків, а водіїв швидких — на екстрених ме-

6

дичних техніків. І, нареш­ті, при лікарнях обов’язково створять відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги. Але до реалізації цих планів варто підходити дуже зважено. Під час наради виступили лікар-хірург Юрій Гой із США та парамедик із Великої Британії Алекс Бонгардз, які розповіли про організацію надання невідкладної допомоги у їх країнах. Ми слухали їх розповіді, як казку, — до рівня Великої Британії Україні ще дуже далеко. Нам, звісно, варто брати до уваги позитивний дос­від інших країн, але копіювати його, на мою думку, не доречно, тим паче, що уніфікованої моделі системи ЕМД та МК сьогодні не існує. Ми маємо розробити власну модель, враховуючи всі вітчизняні проблеми — економічні, суспільні та медичні. Серед к лючових невирішених питань — стан наших доріг, культура водіїв, оснащеність санітарного транс­порту та медична грамотність рятувальників і поліцейських, які хоч і проходять наразі певну підготовку з надання першої допомоги, але за екст­ ремальної ситуації здебільшого всетаки чекають на швидку. Щодо парамедиків, то, аби реформа стартувала через кілька років, їх підготовку треба розпочинати вже зараз: розробити відповідні освітні програми, створити бази підготовки таких фахівців у медичних вишах, забезпечити нав­чально-тренувальні центри спеціальними манекенами для відпрацювання навичок першої допомоги та тестування спеціалістів на профпридатність і поновлення ліцензії на медичну практику. Парамедики за кордоном раз на два роки складають такі іспити, у нас же для цього немає необхідних засобів.

Водночас робота парамедиків не буде ефективною, допоки не налагодиться діяльність первинної ланки. Як ніхто інший, медики швидкої відчувають на собі прогалини в її роботі. Адже з усіх викликів, що надходять у Центр ЕМД і МК, лише 10% стосуються ДТП і травм. Щонайменше чверть із непрофільних викликів мала б забрати на себе первинка. Якщо в системі ЕМД та МК залишаться тільки парамедики, хто обслуговуватиме таких хворих? Для прикладу, в епідсезон грипу цього року кількість викликів швидкої зросла вдвічі і сягала зокрема в Рівному у середньому 370 на добу. Лікар швидкої допомоги на догоспітальному етапі, встановивши діагноз, або надасть хворому всю необхідну допомогу вдома, або госпіталізує його. Парамедики ж транспортуватимуть у відділення невідкладної медичної допомоги всіх пацієнтів. До слова, таких відділень у нашій області… немає жодного. Їх потрібно створювати на базі районних лікарень, щоб забезпечити оперативну госпіталізацію хворих. І там мають бути розгорнуті ліжка, на яких їх обстежуватимуть та лікуватимуть протягом 1-3 діб без тривалої госпіталізації в стаціонарі. Одним словом, перш ніж братися за реформи, необхідно вирішити багато болючих для служби ЕМД та МК питань, найголовнішим із яких є фінансування. Його нам гостро не вистачає. І певною мірою через те, що кошти на ЕМД надходять у загальній субвенції на область. Тож ми виступили з пропозицією виокремити статтю видатків, передбачених для нашої служби, із загального фінансового казана, щоб не випрошувати щоразу свої гроші в місцевої влади. Це вкрай необхідно,

адже служба ЕМД працює сьогодні на всіх рівнях надання медичної допомоги, і ми повинні належно оснастити бригади обладнанням, постійно оновлювати автопарк. До речі, щороку для нормального функціонування наш Центр має купувати щонайменше 1015 нових санітарних автомобілів. Адже швидкі працюють у режимі нон-стоп, відтак часто виходять з ладу. І їх ремонт обходиться недешево: потрібні дорогі імпортні запчастини, можливості для технічного обслуговування. Наприк­ лад, лише заміна двигуна одного санітарного автомобіля «Пежо» обходиться у майже 140 тис. грн. Крім того, у нашому центрі ніяк не завершиться створення єдиної диспетчерської. Отож, проблем ще дуже багато, і притаманні вони не тільки Рівненській службі ЕМД та МК, а й іншим регіонам. Питання реформування ще потребує осмислення й обговорення, тож ми чекаємо продовження діалогу з владою. ІВА НО - ФРА НК ІВ Щ ИН А

Ігор КОВАЛЮК, головний лікар ІваноФранківської станції швидкої та невідкладної допомоги

Я

к чиновник я повинен виконувати рішення Кабінету Міністрів України та розпорядження облдержадміністрації, але як громадянин України і фахівець трохи інакше уявляю собі вирішення цієї проблеми. Немає біль-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

10 березня 2017 року

ших противників медичних реформ, ніж самі лікарі, тим паче в Україні. А все тому, що реформи повинні бути виваженими, а впроваджувати їх мають фахівці. Поняття «парамедик», закріпленого на законодавчому рівні, в Україні й досі немає. У кожній державі суть цієї спеціальності трактують по-різному. Але в будь-якому разі це точно не медик. Як на мене, у швидкій допомозі не повинні працювати люди, здатні надати лише домедичну допомогу. Зробімо сьогодні соціальне опитування серед населення: чи хотіли б люди, аби на їх виклик приїхав не медик? Навряд чи. До речі, Івано-Франківськ — одне з небагатьох міст України, де вже протягом 16 років працюють винятково лікарські бригади швидкої допомоги. Звісно, є стани, які не потребують глибоких медичних знань. Наприк­ лад, під час ДТП необхідно лише стабілізувати стан потерпілого, вколоти знеболювальне і доправити до лікарні. Але половина випадків, які сьогодні обслуговують спеціалісти швидкої допомоги, вимагають клінічного мислення і диференціальної діагностики. Окрім цього, лише лікар має право призначати лікування. Нині у світі функціонують дві глобальні моделі екстреної медичної допомоги: англо-американська і франконімецька. Перша декларує: take and go («візьми і вези» — англ.), тобто мінімум медичних маніпуляцій на місці прибуття швидкої. Натомість пріоритетним є транспортування до спеціалізованого відділення невідкладної допомоги. А відповідно до франко-німецької моделі спершу необхідно стабілізувати стан хворого і лише тоді в разі потреби доправити до лікувального закладу. Чому Україна обрала англо-американську модель, узагалі не зрозуміло. Тим паче, її реалізовують фрагментарно. Що я маю на увазі? Є два типи викликів: випадки, коли людині загрожує смерть (утоплення, інфаркт, укус змії, інсульт), та випадки, які загрожують здоров’ю (біль у животі, суглобах, попереку, підвищення температури тіла, ниркова коліка тощо). Згідно з концепцією реформи 2012 року, останніми мали б займатися сімейні лікарі. Інститут сімейної медицини надзвичайно розвинутий у багатьох західноєвропейських країнах і США. Сімейний лікар там, як правило, живе неподалік своїх пацієнтів, вони мають цілодобовий доступ до нього, а в разі потреби він приїжджає на своєму авто до хворого, щоб його оглянути. Звісно, що за такої системи доцільно, аби бригади екстреної допомоги складалися лише з парамедиків. В Україні ж реформа сімейної медицини виявилася неефективною. Тобто все навантаження продовжує лягати на службу швидкої допомоги. Дуже часто виклики є безпідставними, бо хворий може самостійно дістатися до лікувального закладу. У Польщі, приміром, за такий виклик накладають штраф аж у 300 дол. На сьогодні в Івано-Франківську на службу швидкої допомоги щодоби надходить близько 200 викликів. П’яту частину хворих госпіталізують. Якщо ж у швидкій працюватимуть парамедики, а не лікарі, то до лікувальних зак­ладів кожного дня доправлятимуть аж дві сотні людей. Чи готові до цього місцеві лікарні?

ВІННИЧЧИНА Тетяна БАБІЙ, заступник головного лікаря з організаційно-методичної роботи, начальник управління медицини катастроф, контролю якості надання медичної допомоги, інфекційного контролю епідеміології ТМО «Вінницький обласний центр екстреної допомоги та медицини катастроф»

У

2013 році було створено Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. На той час у регіоні завершилося формування мережі екстреної медичної допомоги в єдину систему, яка складалася із Центру, шести самостійних станцій та 29 підстанцій екстреної медичної допомоги. Паралельно по області відбувалися підготовка кадрів і модернізація та покращення матеріально-технічної бази. З Міністерства охорони здоров’я України цент­ралізовано було поставлено 96 висококласних санітарних автомобілів, повністю укомплектованих сучасною апаратурою. Разом із тим в область почала надходити субвенція на придбання лікарських препаратів та виробів медичного призначення (нині швидка на 100% забезпечена медикаментами — від дороговартісних препаратів до витратних матеріалів). У липні 2016 року Вінницька обласна рада ухвалила рішення про приєднання окремих медичних зак­ладів до комунальної установи ТМО «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» — тобто шість станцій, які досі діяли як окремі юридичні особи, увійшли до складу Центру. На сьогодні він об’єднує вісім станцій та 29 відділень екстреної медичної допомоги. Окрім того, працюють 32 пункти базування бригад, із яких 17 — постійного базування і 15 — тимчасового. В області налічується 117 бригад екстреної медичної допомоги, що становить 0,73% на 10 тис. населення. З них 70 — це фельдшерські бригади, а 47 — лікарські. Торік показник вчасного доїзду бригад до жителів міста (тобто до 10 хв) становив 93,8%, у сільській місцевості (до 20 хв) — 91,1%. Усе це я розповідаю для того, щоб стало зрозуміло: система екстреної медичної допомоги в області налагод­ жена, і результати мають позитивну динаміку. Її зміни, кардинальні реорганізації можуть завершитися колапсом. Тому впровадження в практику екстреної медичної допомоги спеціаліста-парамедика викликає багато запитань, зокрема щодо наявності законодавчої бази. На сьогодні у структурі Центру 252 лікарі, які мають спеціалізацію з медицини невідкладних станів, тобто вони можуть працювати лише в системі екстреної медичної допомоги або приймальних відділеннях лікарень. Більше роботи для них не знайти. Щоб працювати сімейним лікарем чи спеціалістом вузького профілю, потрібно пройти перекваліфікацію. Якщо лікарів і фельдшерів перепрофілюють у парамедиків, то для чого тоді лікарю треба було стільки вчитися в університеті й інтернатурі? З іншого боку, коли говорити про те, що парамедики прийдуть на зміну ліка-

рям, то постає закономірне питання — хто їх навчатиме? Адже спочатку потрібно підготувати фахівців, які мають належні знання, ліцензію та сертифікат тренера. У нас таких спеціалістів немає. Нині ми не розуміємо, хто має працювати в системі. Більша частина викликів надходить від хронічних хворих, а вони геть не потребують парамедиків. Населення тільки почало розрізняти, що таке екстрена медична допомога, а що — невідкладна. За добу ми переадресовуємо близько 7% викликів на обслуговування лікарям загальної практики-сімейної медицини. Чи зрозуміють пацієнти, коли на виклик до них приїде парамедик? А з огляду на формування госпітальних округів, яке викликало неабияку хвилю обурення, чергове нововведення без інформування населення може призвести до нових протестів… Звичайно, якщо МОЗ України ініціює перекваліфікацію водіїв, котрі працюють на швидких, у парамедиків, то це буде добре! Вони є учасниками процесу і повинні знати порядок надання домедичної допомоги. Не менш важливе питання — обладнання. У закордонних фільмах усе красиво: санітарні вертольоти, суперобладнані машини, а в нас навіть доріг немає, щоб довезти важкохворого в максимально короткий термін до пункту призначення. Тому, готуючи пропозиції з приводу змін у системі охорони здоров’я, ми виділили кілька основних позицій: по-перше, основа основ — законодавча база, по-друге, виважений підхід до впровадження парамедицини, по-третє, покращення забезпечення сучасним санітарним транспортом й обладнанням. А головне — не втратити напрацювань та досвіду роботи під час створення госпітальних округів і впровадження реформування системи екстреної медичної допомоги. Б У КО В И Н А

Володимир ЄЛЕНЄВ, директор ОКУ «Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»

Р

еформу екстреної медичної допомоги наразі не можна назвати готовою до впровадження. Швидка допомога — це та сфера медицини України, яка після реорганізації у 2013 році працює цілком нормально. Інша річ, що вона потребує вдосконалення і покращення. Замість того, аби все руйнувати, краще забезпечити наші центри новими автомобілями й обладнанням. Міністерство охорони здоров’я пропонує створювати при лікарнях так звані Emergency — відділення невідкладних станів, куди хворих безпосередньо доправлятимуть каретами швидкої. Ідея непогана, однак наразі на створення таких відділень немає фінансів. Іще одне питання: чи готові українці з будь-якого приводу їхати в лікарню? Щоденна практика доводить: у разі гіпертонічного кризу, ниркової

коліки, аритмії люди відмовляються від госпіталізації. Медики знімають гострий стан, а після цього, як правило, хворі викликають дільничного лікаря і продовжують лікування амбулаторно. Із впровадженням реформи бригада швидкої, що приїде на виклик, на місці нічого робити не буде (звісно, коли це не екстрений випадок), а одразу везтиме до лікарні. І тут стикаємося ще з однією проблемою: стан наших доріг не завжди дає змогу швидко довезти пацієнта до лікувального закладу. Окрім цього, відповідно до задуму Міністерства охорони здоров’я України, бригада екстреної медичної допомоги повинна складатися з парамедика та водія-медичного техніка. Щодо водія погоджуюся цілковито, бо він і зараз є повноправним членом медичної команди та володіє навич­ ками надання долікарської допомоги. Особливо це відчутно в районах області, де у бригаді працюють два фахівці: фельдшер і водій. Тож переконаний, що водіїв варто прирівняти до молодшого медичного працівника, аби вони мали відповідну зарплатню і пільги. А от навіщо замінювати фельдшера парамедиком? Адже фельдшер має більше повноважень, ніж медична сестра, але менше, ніж лікар. Він має право призначати і проводити лікування. Тоді як спеціалізація «Парамедик» передбачає надання першої медичної допомоги хворій або травмованій людині і доправлення її до медзакладу. У реформованій бригаді екстреної медичної допомоги передбачена наявність лише парамедика і водія. А на 100 тис. населення має бути 1 лікарська бригада — її викликатимуть парамедики в разі гострої потреби в наданні невідкладної допомоги на місці, наприклад, під час масштабної ДТП. Нині у Чернівецькій області працюють 34 лікарські бригади, а після реформи залишиться максимум 9. Як на мене, усі ці новації загрожують не лише скороченням медиків та погіршенням якості надання першої медичної допомоги, а й — що найстрашніше! — зростанням смертності пацієнтів. Наразі колектив Чернівецького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф розгублений. У нас готовий план розвитку центру на 2017 рік. Він затверджений Головою Чернівецької обласної державної адміністрації Олександром Фищуком та в. о. Міністра охорони здоров’я Уляною Супрун. Заплановано, що в області запрацюють іще 20 пунктів базування екстреної медичної допомоги. Щоправда, плани прописані, проте не підкріплені коштами. МОЗ профінансувало Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф лише на 65% від потреби. Як у таких умовах відкривати нові пункти, що, безумовно, дуже потрібні, — не знаємо. Водночас, скорочувати центр теж не можна — з цього приводу ми вже написали колективне звернення до Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА. Та чи почують нас? Якщо так триватиме й далі, ми готові вийти на пікет, щоб відстоювати свої права. Реформа не має перетворюватися на тотальне руйнування.

7


ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

«

ЛІКАРІ ШВИДКОЇ ПРАЦЮЮТЬ ЗА СХЕМОЮ «СТІЙ ТА ЛІКУЙ», А АМЕРИКАНСЬКА СХЕМА РОБОТИ ПАРАМЕДИКІВ — «БЕРИ ТА ВЕЗИ». А ЧИ Є ГАРАНТІЯ, ЩО ТАМ, КУДИ МИ ПРИВЕЗЕМО ХВОРОГО, ЙОМУ НАДАДУТЬ НЕВІДКЛАДНУ ДОПОМОГУ? НА ЖАЛЬ, ПОКИ ЩО НЕМАЄ АНІ ЛІКАРЕНЬ, АНІ ГОТОВИХ ПРАЦЮВАТИ ЦІЛОДОБОВО ЛІКАРІВ

ТЕРНОПІЛЬЩИНА

Арсен ГУДИМА, завідувач кафедри медицини катастроф і військової медицини Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського

Н

а початку лютого МОЗ України організувало зустріч із керівниками обласних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, під час якої було обговорено проект змін у системі екстреної медичної допомоги в Україні. Щодо самого змісту реформ, то він був оприлюднений на сайті Міністерства ще 20 вересня минулого року. Відповідно до нього одними з основних компонентів реформи служби екстреної медичної допомоги є тренування поліцейських і пожежників за єдиним стандартом підготовки з домедичної допомоги, розробка навчальних прог­ рам для фахівців з догоспітальної допомоги (парамедиків, екстрених медичних техніків) і початок їх підготовки, а також створення відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги на базі лікарень з цілодобовим доступом до базових методів діагностики (лабораторія, рентген, УЗД) та лікування, які прийматимуть пацієнта від працівників швидкої та надаватимуть йому першу допомогу на госпітальному етапі. Цей документ також пояснював, хто ж такий парамедик. У сучасному трактуванні він є фельдшером з медицини невідкладних станів. Цілком зрозуміло, що задекларована реформа служби екстреної меддопомоги неможлива без реалізації цих компонентів. Але це не означає, що завтра в машини швидкої сядуть перевізники, які не надаватимуть екстреної медичної допомоги на місці події, а одразу транспортуватимуть пацієнта до лікарні. Принагідно хочу зауважити: наразі понад 60% виїзних бригад — фельдшерські, тобто фактично бригади парамедиків. Під час зустрічі зі спеціалістами МОЗ фахівці служби екстреної медичної допомоги чи не вперше мали змогу з перших уст отримати роз’яснення змісту реформи і шляхів її реалізації, висловити свої міркування, щоб допомоги профільному Міністерству вирішити поставлені завдання. Чітко прозвучала думка про те, що реформу системи екст­реної медицини неможливо провести за один день, адже необхідні якісні зміни у системі освіти, фінансуванні, принципах роботи персоналу служби, протоколах надання допомоги тощо. Важливими елементами змін є забезпечення машин швидкої допомоги адекватним і сучасним обладнанням та медикаментами, створення відділень невідкладних станів у лікарнях, покращення роботи диспетчерської системи, яка відсіюватиме непрофільні дзвінки, забезпечуватиме миттєвий зв’язок з оператором та спрямовуватиме на місце пригоди найближчий автомобіль, а також створення кол-центру — безкоштовного, конфіденційного сервісу, куди можна зателефонувати за порадою лікаря й отримати потрібну інформацію. Зміни в системі екстреної медичної допомоги в жодному разі не повинні

8

«

призвести до скорочення кількості підстанцій швидкої чи звільнення лікарів. Така широка мережа підстанцій зможе забезпечити доїзд швидкої не за 20, а за 8 хвилин. Щодо підготовки парамедиків і екстрених медичних техніків, то навчання парамедиків триватиме три роки: два роки теорії й один — стажування у бригадах швидкої допомоги. Екстрений медичний технік — це людина, що пройшла курс підготовки тривалістю 4-5 тижнів, після завершення якого може надавати базову допомогу на догоспітальному етапі. Фахівці МОЗ уже цього року планують розпочати підготовку викладачів (інструкторів), які стануть ядром професійних навчань майбутніх парамедиків. У планах й імплементація сучасних світових протоколів надання допомоги на догоспітальному етапі відповідно до перевірених часом, з необхідним ступенем доказовості, у яких передбачено доцільний обсяг надання допомоги на місці події, що дає більше шансів врятувати життя пацієнта. Учасники наради переконали МОЗ у тому, що в Україні все ж варто залишити бригаду із трьох осіб: двох парамедиків та екстреного медичного техніка. Подібну систему впроваджено у Польщі. Там активно працюють школи з підготовки медичних рятувальників — так поляки називають парамедиків. Принагідно хочу зауважити, що нікого з лікарів не було звільнено. Вони й надалі працюють у складі бригад або відділень екстреної медичної допомоги. Однак із 2007 року польську швидку поповнюють в основному тільки медичні рятувальники. В Україні, на мою думку, цей процес має бути тривалішим з огляду на вітчизняні реалії. Але стартувати потрібно, важлива й тісна співпраця МОЗ із регіонами для вчасного реагування та внесення змін, які оптимізуватимуть реформу екстреної медичної допомоги. ЖИТОМИРЩИНА

Анатолій СОВА, головний лікар КУ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Житомирської обласної ради

М

ожу сказати однозначно: усі ці нововведення дуже завчасні. Наше законодавство абсолютно не готове до введення змін, згідно з якими люди без медичної освіти та відповідної професійної підготовки, не знаючи специфіки захворювань і законів, які стосуються екстреної медичної допомоги, її

надаватимуть. Власне, законодавством у нас навіть не передбачено таких професій, як парамедик, медичний технік. Це по-перше. По-друге, система парамедицини працює в країнах зі страховою медициною. У нас же її не впроваджено — досі діє 49-та стаття Конституції, яка гарантує безкоштовну медичну допомогу. Та й самі медичні заклади не готові до змін, які пропонуються, — повинні бути відділення екстреної медичної допомоги, де має бути сконцентровано набагато більше фахівців і набагато ширшого профілю, ніж у наших прий­ мальних відділеннях наразі. Питання парамедиків актуальне не тільки в Україні, а й в усьому світі. Наприклад, у країнах Західної Європи (Німеччині, Іспанії, Португалії) зацікавлені в існуванні лікарських бригад, які надають повноцінну медичну допомогу. Чому ж ми беремо за взірець досвід США? Ще одна причина того, що наша країна не готова до такого кроку, — недос­ коналість первинної ланки медичної допомоги: люди викликають швидку і при гіпертонічному кризі, і при підвищенні температури тіла. І якщо ми залишимо людей без допомоги, це буде справжнє зло. Чи ж є в Україні така перспектива? Якщо впровадять страхову медицину, то так. А на сучасному етапі розвитку системи охорони здоров’я ми просто позбавимо людей медичної допомоги.

жаю майже злочином, бо це — життя людей, адже неминуче збільшиться кількість смертей на догоспітальному етапі, та долі медпрацівників, які залишаться без роботи. Ставати парамедиком — теж не варіант. Відучитися 4 роки в медучилищі, 6 років у медінституті, 2 роки в інтернатурі, пропрацювати близько 20 років на швидкій і… покласти диплом на полицю? Це ще можна зрозуміти, коли нам платитимуть, як американським парамедикам, але ж ми отримуватимемо менше, ніж лікар. Наразі лікарі швидкої працюють за схемою «стій та лікуй», а американська схема роботи парамедиків — «бери та вези». А чи є гарантія, що там, куди ми привеземо хворого, йому нададуть невідкладну допомогу? На жаль, поки що немає ані лікарень, ані готових працювати цілодобово лікарів.

Вікторія УДОВИЧЕНКО, головний фельдшер ТМО «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради

П

арамедицина — це не медицина, а екстрений технік — людина, далека від медицини і навчена тільки методам реанімації, тобто пацієнт втрачає шанс отримати всю потрібну допомогу на місці або під час транспортування в лікарню. А хіба в нас достатньо оснащені лікарні? Хіба є нормальні дороги? Хіба у нас можна довезти людину в лікарню за 100 км живою без належної підт­ римки життєдіяльності? Крім того, є такі захворювання, наприклад набряк легенів, при яких одразу ж потрібно застосовувати ліки і не можна госпіталізувати — рахунок іде на секунди. А парамедик не матиме права вводити великий перелік препаратів. Тож хворі, на жаль, втратять іще одну можливість зберегти здоров’я, а то і життя.

ЗАПОРІЖ ЖЯ

Анатолій СИДОРЕНКО, Голова незалежної профспілки працівників швидкої допомоги міста Запоріжжя, співорганізатор акції протесту

П

онад 500 працівників швидкої допомоги не даремно вийшли під будівлі Запорізьких обласної держадміністрації та міської ради з плакатами: «Ні — знищенню швидкої допомоги!», «МОЗу — кваліфікованих фахівців!», «Життя людини — це не експеримент!». Бо пропозиції Міністерства завдадуть шкоди не тільки медичним працівникам (штат скоротиться приб­лизно на 40%), а й населенню. Насамперед постраждають найнезахищеніші верстви. Досвід Євро-2012 показав: система, яка працює нині в Україні, — одна з кращих у світі. Про це заявляли закордонні фахівці, котрі готували працівників нашої швидкої до роботи під час проведення футбольних матчів. Тому відмову від такої системи я вва-

Костянтин БРИЛЬ, Голова Запорізької обласної державної адміністрації

О

бласна державна адміністрація повністю поділяє обурення медиків та працює над тим, аби проект реформування системи екстреної й невідкладної допомоги не було реалізовано. Ми доводили і надалі доводитимемо Міністерству охорони здоров’я доцільність скасування цієї реформи. Я особисто надіслав очільникам усіх областей лист із проханням не підтримувати ідеї МОЗ. Наразі в нашій країні таку систему реалізувати неможливо, адже стан і кількість медичних установ залишає бажати кращого. Підготували Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Наталя МОСТОВА (м. Івано-Франківськ), Олеся ШУТКЕВИЧ (м. Вінниця), Ольга РУСНАК (м. Чернівці), Лариса ЛУКАЩУК (м. Тернопіль), Вікторія ПАЛАМАРЧУК (м. Житомир), Анастасія ПОЙДА (м. Запоріжжя), спеціально для «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


СВІТОВИЙ ДОСВІД

10 березня 2017 року

МЕДИЧНА РЕФОРМА ПО-АМЕРИКАНСЬКИ У першій декаді лютого 2017 року Сенат США затвердив на посаду міністра охорони здоров’я головного критика реформи, яку в народі прозвали Obamacare, колишнього хірурга-ортопеда, республіканця Тома Прайса. Це означає, що найбільше досягнення часів президентства Барака Обами буде знищено. Коли — питання часу і того, наскільки злагоджено працюватиме команда Дональда Трампа.

Р

еспубліканці, які від самого початку нещадно критикували медичну реформу (прийнятий у 2010 році закон «Про захист пацієнтів і доступність медичної допомоги» не отримав тоді жодного голосу від опонентів), роб­лять усе можливе, аби її відмінити. Зокрема 14 січня 2017 року, за 6 днів до інаугурації Д. Трампа, Палата представників США проголосувала за резолюцію, яка ініціює процес скасування Obamacare, а 20 січня, у перші години своєї роботи в Білому домі, новообраний Президент підписав виконавчий указ, що полегшує чинні для держустанов нормативні вимоги, уведені законом про доступне медичне страхування, на підставі якого працює програма Obamacare. Урядовим службам наказано ігнорувати положення про податкові вимоги та штрафи щодо людей і компаній, які не придбали обов’язкового медичного страхування. Незважаючи на це, до відміни самої медичної реформи ще далеко: у нової політичної більшості США поки немає одностайної думки стосовно того, чим її замінити. До того ж в останніх інтерв’ю Д. Трамп повідомив, що деякі програми Obamacare, швидше за все, буде залишено.

Суть медичної реформи США Запропонована адміністрацією Б. Обами реформа побудована на одному фундаментальному принципі: медичне страхування є обов’язковим для всіх громадян та підприємців, які мають понад 50 робітників. Отже, основні правила, за якими працює медицина в США, такі:  обов’язкове медичне страхування та штрафи за відмову від нього (у 2016 році штраф на одну не застраховану особу становив близько 690 дол. на рік), субсидії на придбання страховок для малозабезпечених груп населення;  заборона для страхових компаній відмовляти у виплатах або дискримінувати за статтю, здоров’ям, доходами та іншими показниками (з 2014 року роботодавці та їх страховики більше не можуть відмовляти працівникам у наданні медичної страховки або підвищувати страхові внес­к и, якщо до моменту початку трудового договору в них уже було підтверджене тяжке хронічне зах­ ворювання — СНІД, рак тощо);  субсидії на придбання страховок для малозабезпечених і для малого бізнесу (до 50 осіб) надаються тільки за умови купівлі плану через біржу;  удосконалення державного страхування для осіб літнього віку — Medicare (терапевти і педіат­ри, що працюють із цією категорією населення, отримують надбавку до зарплати, а ті, хто користується їх послугами, мають право на щорічну безкоштовну диспансеризацію. Для них також передбачено низку додаткових послуг: незаможні, які потребують постійного догляду,

отримують можливість жити в спеціалізованих медичних центрах);  додаткові субсидії, що закривають вікно в покритті вартості медикаментів;  знижки до 50%, котрі надаються виробниками на брендові медикаменти;  розширення державної програми страхування малозабезпечених Medicaid за рахунок федеральних субсидій і збільшення базового пакету послуг з охорони здоров’я в рамках цієї програми;  вимога до страховиків розподіляти не менше 80-85% страхових премій на виплати працівникам, які обслуговують малозабезпечені групи населення;  субсидії малому бізнесу на придбання страхових планів для найманих працівників;  превентивні заходи щодо охорони здоров’я повністю покриваються страховим планом;  механізми контролю витрат і заходи щодо підвищення прозорості системи: публікація вартості послуг лікарнями, стандартизація страхових планів, їх супровід споживчими рейтингами і заходами якості послуг, публічне обґрунтування підвищення страхових премій, публікування лікарями платежів від виробників обладнання та медикаментів, проведення незалежних досліджень порівняльної ефективності різних схем терапії.

Obamacare — хороший приклад поганого закону Американська система охорони здоров’я суттєво відрізняється від тієї, до якої звикли українці та більшість європейців. Незважаючи на те що США посідають перше місце у світі за обсягом витрачених коштів на медицину (1 млрд дол. у 2016 році), за якістю медичних послуг та здоров’я населення вони навіть не входять до першої тридцятки країн. Зокрема у США аж до 2010 року не існувало закону, який зобов’язував би кожного громадянина мати медичну страховку. Така нетипова для розвинених країн ситуація передбачала, що громадянин або платить значні суми за разові відвідування лікувальних закладів та отримані медичні послуги, або купує медичну страховку, якщо її не надає роботодавець з власної ініціативи. Ще за часів президенства Ліндона Джонсона у 1965 році набули чинності дві програми, спрямовані на

«

надання медичної допомоги малозабезпеченим верствам населення й особам похилого віку — Medicaid і Medicare, які все одно не покривали їх витрат на медичні послуги, оскільки більше половини лікувальних закладів у США приватні. Частка державних клінік та лікарень — трохи більше 20%. 21 березня 2010 року Конгрес США проголосував за поетапне впровадження закону «Про захист пацієнтів і доступність медичної допомоги». Цей закон по суті мав докорінно переформатувати систему надання медичних послуг у країні. І за 6 років завдяки йому вдалося домогтися суттєвих змін: кількість незастрахованих зменшилася майже наполовину — із 16 до 8,9% (станом на перше півріччя 2016 року). Проте, незважаючи на такий, здавалося б, позитивний показник, частина американців лишилася незадоволеною реформою медицини. І причина не лише у запровадженні обов’язкового медичного страхування й системи штрафів через відмову від нього, а й у тому, що середній клас відчув на собі великий фінансовий тягар: Obamacare «подарував» американцям 18 різних податків, штрафів та інших поборів (наприк­ лад, з’явився податок для людей, які заробляють понад 200 тис. дол., або для сімейних пар, річний дохід яких становить більше ніж 250 тис. дол. на рік. Вони сплачують 1% від доходів — Medicare Hospital Tax). Крім того, під час запровадження медичної реформи у США громадянам обіцяли, що витрати на виплату страхових внесків за умови придбання Obamacare скоротяться у середньому на 2,5 тис. дол. у рік. Натомість вони зросли на 4,9 тис. дол. І від цього постраждали передусім американці, які за законом не мають права на федеральні субсидії. Автори Obamacare, розробивши жорсткі правила щодо страхових планів (а це різко збільшило вит­рати страхових компаній), сподівалися, що вони компенсуватимуться притоком нових клієнтів із хорошим здоров’ям. Тобто вони мали покривати витрати страхових компаній. Але ці надії не справдилися, і страхові компанії понесли колосальні збитки. За неповними даними, близько 290 страхових планів, пропонованих на страхових біржах Obamacare, виявилися збитковими. Це призвело до збільшення вартості медичних страховок. Як наслідок — люди змушені купувати дешевші

ДЛЯ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИХ КАТЕГОРІЙ ГРОМАДЯН ДІЮТЬ ПІЛЬГОВІ ТАРИФИ ТА СУБСИДІЇ ВІД ДЕРЖАВИ, А СЕРЕДНІЙ КЛАС ЗАЛИШИВСЯ НІ В СИХ НІ В ТИХ — НЕДОСТАТНЬО БАГАТІ, ЩОБ ЖИТИ І НЕ ТУРБУВАТИСЯ ПРО МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ, АЛЕ Й НЕДОСТАТНЬО БІДНІ, АБИ РОЗРАХОВУВАТИ НА ДОПОМОГУ ВІД ДЕРЖАВИ

«

страховки з гіршим покриттям або взагалі відмовлятися від медичного страхування (набагато дешевше заплатити штраф, ніж придбати страховку). Як зазначив конгресмен-демократ Джим Макдермот, близько 17 млн людей — учасників Obamacare не можуть отримати медичну допомогу, на яку мають право. Причина цього досить банальна: навіть після сплати страхових відрахувань до 25% американців, охоплених Obamacare, пропускають планові візити до лікаря або медичні тести, оскільки не можуть сплатити ту частину їх вартості, яка не передбачена страховою програмою. Одним словом, американці отримали медичну реформу, але разом із нею і незаплановані фінансові витрати. А оскільки для малозабезпечених категорій громадян діють пільгові тарифи та субсидії від держави, то середній клас залишився ні в сих ні в тих — недостатньо багаті, щоб жити і не турбуватися про медичне страхування, але й недостатньо бідні, аби розраховувати на допомогу від держави.

Що далі? Зараз республіканці у Конгресі працюють над зміною системи медичного страхування. Нову медичну програму, яка замінить Obamacare, політики обіцяють презентувати вже в кінці березня. За повідомленням авторитетних американських ЗМІ, у чернетці законопроекту й досі немає чіткого уявлення, якою має стати медицина США. Є кілька пропозицій стосовно змін до закону «Про захист пацієнтів і доступність медичної допомоги». Перша — ввести обмеження федерального фінансування страхової програми Medicaid, друга — зберегти наявні пільги для тих, хто вже має Medicaid, але скоротити страхові послуги для нових клієнтів. Республіканці також планують скасувати субсидії, які отримують ті, хто не здатен самостійно придбати страховку, і ввести податковий кредит (до 4 тис. дол. щорічно) для людей віком понад 60 років за умови, що страхові компанії здобудуть можливість підвищувати ціни на медичні послуги для осіб літнього віку. Крім того, республіканські губернатори із семи штатів пропонують перетворити Medicaid із федеральної програми на програму, що діє на рівні штатів, з певними фінансовими лімітами. Це зменшить бюджетне навантаження на Вашингтон, але збільшить його на штати. Якою буде подальша доля Obamacare і чи знай­дуть республіканці правильне рішення, котре влаштує всіх американців, покаже час. Напевно відомо лише одне — медицина США однозначно зазнає змін. Реформа, втілена за часів президентства Б. Обами, до кінця не влаштовує ані пацієнтів, ані страхові компанії, ані лікарів. Враховуючи це, особливо дивним видається той факт, що українські реформатори вважають американську модель медицини прикладом досконалої системи, котру варто наслідувати. Як показав час, те, на що рівняються українські реформатори, не зовсім влаштовує американське суспільство, де рівень життя і фінансові витрати на медицину набагато вищі, ніж у нашій державі. Чи не стане медична реформа для України черговим непідйомним фінансовим тягарем, коли навіть комунальні тарифи можуть потягнути не всі громадяни — питання суто риторичне. Тетяна КОЛІСНИК, «ВЗ»

9


СВІТОВИЙ ДОСВІД

ХАЙНЦ ДІСТЕ: ІДЕАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НЕ ІСНУЄ Успішність лікувальної установи залежить від багатьох складових. Досвід великого німецького медичного концерну свідчить, що головними «суддями» є саме пацієнти, тому 6 тис. його співробітників щодня працюють так, щоб кожен, хто звернувся до закладу, отримав допомогу найвищої якості.

Хайнц ДІСТЕ, директор медичного концерну «Контилія» (Ессен, Німеччина)

ВЗ Яку із сучасних медичних систем ви вважаєте найуспішнішою та які позитивні риси притаманні саме вашій? — І деа л ьної с ис т ем и охорон и здоров’я не існує, кожна має свої недоліки та переваги. Але коли країна — лише на початку складного шляху реформування та започаткування страхової медицини, пот­р ібно чітко усвідомлювати, який рівень життя має населення країни на сьогодні та як він може змінитися в майбутньому? Відповідно до цього й потрібно обирати найбільш вдалі із медичних систем, які вже надійно апробовані в інших країнах. Наприклад, американська медична система — найдорожча, тому її не радять жодній країні-початківцю. Вона розрахована, на жа ль, лише на багатіїв, а люди із низьким достатком залишаються за її межами (близько 40% населення США медичне обслуговування не доступне). До речі, система охорони здоров’я США була неідеальною ще задовго до провальної Obamaсare, яку сьогодні так модно лаяти. Є безліч міжнародних досліджень, котрі порівнюють цю систему з європейськими, де чітко видно: будь-яка європейська система (скандинавська, німецька, французька, британська тощо) «дешевша» для держави та лояльніша до населення.

10

У нашій країні не важливий соціальний статус або дохід пацієнта: абсолютно всім німцям надається медична допомога однакового рівня. Тому вважається, що наша медична система розрахована на бідних. Лікар у Німеччині не має уяви, що за пацієнт сидить перед ним у кабінеті, яку посаду він обіймає, є в нього банківський рахунок чи, може, він узагалі безхатченко. Якщо сучасний протокол лікування, скажімо, констатує, що серцеві клапани потрібно змінювати найбезпечнішим малоінвазивним шляхом, то саме таку операцію зроблять і 94-річній бабусі, й працездатному чоловіку, а страхова компанія без зволікань компенсує витрати на це втручання. Звичайно, було б набагато дешевше прооперувати відкритим шляхом, але ми маємо нес­ ти відповідальність за якість життя пацієнта після операції та швидкий період реабілітації. І ось ця якість має бути однаковою абсолютно для всіх. Це німецький стандарт охорони здоров’я й найочевидніша від-

«

мінність нашої медичної системи від американської.

дичними послугами абсолютно все населення Німеччини.

ВЗ На яких принципах її побудовано? — Німецька медична система існує вже 170 років та бере свій початок від славнозвісної системи Бісмарка, заснованої на принципі солідарності та принципі поколінь. Зміст останнього в тому, що поки людина працює, вона щомісяця вкладає частку коштів у розвиток медицини країни і фінансує лікування не себе, а своїх батьків та старшого покоління. А вже наші діти оплачуватимуть наше лікування. Тобто на той час, коли мої батьки сплачували медичну страховку, це також були значні кош­т и, але їх не вистачить, щоб надати всю потрібну їм сьогодні допомогу, скажімо, првести заміну суглобів або к лапанів серця. Витрати на медичні послуги значно зросли! Тому забезпечити якісний медичний сервіс моїм батькам можна лише на ті гроші, які сплачую я. Саме такий принцип фінансування дає змогу забезпечити якісними ме-

ВЗ Як часто переглядають суми страхових внесків? — Щороку! Але ці коливання не такі значні, як, скажімо, були б у разі перегляду їх раз у п’ятирічку. Усі перерахунки робить держава, адже в нас державне медичне страхування. Якби ми сповідували принципи американської системи, то оплачували б приватне страхування відповідно до свого доходу і тільки на власне лікування. Так, можливо, певному відсотку населення й вдавалося б накопичити собі пенсійне страхування, але не думаю, що тих коштів вистачило б на всі потреби людини літнього віку. А оскільки зростає тривалість життя, то таких людей з кожним роком все більшає.

АМЕРИКАНСЬКА МЕДИЧНА СИСТЕМА — НАЙДОРОЖЧА, ТОМУ ЇЇ НЕ РАДЯТЬ ЖОДНІЙ КРАЇНІ-ПОЧАТКІВЦЮ. ВОНА РОЗРАХОВАНА, НА ЖАЛЬ, ЛИШЕ НА БАГАТІЇВ, А ЛЮДИ ІЗ НИЗЬКИМ ДОСТАТКОМ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ЗА ЇЇ МЕЖАМИ (БЛИЗЬКО 40% НАСЕЛЕННЯ США МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ НЕ ДОСТУПНЕ). ДО РЕЧІ, СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я США БУЛА НЕІДЕАЛЬНОЮ ЩЕ ЗАДОВГО ДО ПРОВАЛЬНОЇ   OBAMAСARE

«

ВЗ Якою була німецька медична система до впровадження тієї, що діє нині? — Двісті років тому людський фактор узагалі не враховували! Наш зак лад розташований на землях Рурського вугільного басейну — індустріальної території Німеччини, саме тут сконцентроване все виробництво країни. І держава робила ставку лише на промисловість. Змінити ситуацію взялися жінки: перші засновниці медицини в Німеччині — черниці. Зверніть увагу на те, що майже кожен госпіталь у країні носить ім’я святої. Засновницями групи лікарень нашого концерну спочатку були сім черниць, а вже через кілька десятків років їх кількість збільшилася до семи сотень! Ці жінки не мали медичної освіти, але бажали допомагати робітникам, які розвивали промисловість. Поступово черниць змінювали кваліфіковані лікарі. Цікаво, що досі 24 із них, незважаючи на солідний вік, беруть активну участь в житті лікарні й охоче спілкуються з пацієнтами. На місці сучасного холдингу «Контилія» спочатку було створено кілька окремих маленьких лікарень. За-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


СВІТОВИЙ ДОСВІД

10 березня 2017 року

раз наш заклад окрім величезного університетського госпіталю має «містечко» для людей літнього віку з клінікою геріатрії та кілька вузькопрофільних госпіталів. На сьогодні штат закладу — близько 6 тис. працівників, які забезпечують прибуток для держави у 200 млн Євро на рік. ВЗ Чи дотримуються в концерні принципів, які заклали черниці? — Так, основний з них: намагатися дивитися на нашу роботу очима пацієнта. На жаль, більшість медичних закладів світу працює за принципом зручності для лікаря, і це велика помилка! Наприклад, дуже дивує та насторожує, коли пацієнти із СНД приїжджають на лікування, ознайомившись у мережі інтернет із медичною інформацію про свої симптоми. Наших лікарів шокує фраза: «Я тут «погуглив»…» Жоден німець не стане цього робити! Більше того, він прийде в приймальне відділення і скаже: «Болить десь тут», і наші лікарі шукатимуть причину самі, швидко та не обтяжуючи пацієнта очікуванням. Тому в приймальному відділенні нашого госпіталю дос­ татня кількість спеціалістів і є абсолютно всі технології, що дає змогу забезпечити швидку діагностику й одразу перевести хворого в потрібне відділення. Враховуючи те що більшість пацієнтів — люди літнього віку з поєднаною патологією, ми не обмежуємося вузькою лікарською спеціалізацією. Наприклад, у відділенні «грудного болю» мусять бути всі спеціалісти, які мають відношення до захворювань органів грудної порожнини та супутніх патологій. А пацієнту важливо знати тільки те, що він у відділенні «грудного болю», бо саме там йому й болить. І час показав, що такий принцип роботи лікарні — найуспішніший. Велика кількість маленьких клінік з вузькою спеціалізацією мусили припинити свою роботу через кризу. Добре, коли їх власникам спаде на думку приєднатися до великого конгломерату, як наш госпіталь. Тоді клініка та її персонал матимуть майбутнє, а лікарі зможуть розвивати свою діяльність у складі комплексного відділення. ВЗ Як довго перебувають німецькі пацієнти у стаціонарі? — Увесь процес діагностики та лікування спрямований на те, щоб поставати людину на ноги якомога швидше. Тому ніхто не економить на медичних процедурах. Ще десять років тому німці любили «полежати» в лікарнях, ніби в санаторії. До 2000 року в нас була інша система оплати: лікарня отримувала гроші за кожну добу перебування хворого. Тому ми не були зацікавлені у швидкому виписуванні пацієнта додому. Коли ми перейшли на нову систему розрахунку (згідно з діагностичноспорідненими групами), ситуація змінилася. Кожна група діагнозів має свою вартість та максимальні терміни перебування в стаціонарі. Наприклад, коли до нас потрапляє пацієнт з апендицитом, ми одразу знаємо, скільки грошей за нього перерахує держава. А кількість днів, які він проведе у стаціонарі (три чи десять), державу не обходить. Це лікарні вигідніше якомога раніше

«

АБСОЛЮТНО ВСІМ НІМЦЯМ НАДАЄТЬСЯ МЕДИЧНА ДОПОМОГА ОДНАКОВОГО РІВНЯ. ТОМУ ВВАЖАЄТЬСЯ, ЩО НАША МЕДИЧНА СИСТЕМА РОЗРАХОВАНА НА БІДНИХ. ЛІКАР У НІМЕЧЧИНІ НЕ МАЄ УЯВИ, ЩО ЗА ПАЦІЄНТ СИДИТЬ ПЕРЕД НИМ У КАБІНЕТІ, ЯКУ ПОСАДУ ВІН ОБІЙМАЄ, Є В НЬОГО БАНКІВСЬКИЙ РАХУНОК ЧИ, МОЖЕ, ВІН УЗАГАЛІ БЕЗХАТЧЕНКО

«

виписати його додому, щоб пролікувати ще когось із такою самою патологією й отримати більше грошей. У зв’язку із цим ми почали активніше розвивати малоінвазивні технології. Так, раніше наші хірурги оперували підшлункову залозу лише відкритим способом. У такому випадку процес реабілітації тривав 21 день. Сьогодні після ендоскопічного втручання пацієнт перебуває в лікарні всього три дні. Але при цьому ми щохвилини відповідаємо за якість своєї роботи, тобто процес лікування не перетворюється на гонитву за грошима. ВЗ Чи відбувається перерахунок у разі ускладнення, яке виникло через помилку лікарні? — Звичайно! Якщо в пацієнта після виписування зі стаціонару виникне будь-яке ускладнення, його буде госпіталізовано знову. Але на цей раз ми будемо змушені лікувати його за власний кошт. Більше того, подіб­на ситуація обумовить проблеми і для лікаря, який відповідав за цього пацієнта. Тому ми всіляко намагаємося уникати помилок. ВЗ «Фокус на пацієнта»: як вдається дотримуватися цього принципу на всіх рівнях? — Це можливо лише за умови щоденної комплексної роботи. Так, ми постійно влаштовуємо навчальні тренінги для співробітників, де за принципом піраміди керівництво опрацьовує проблемні питання з підопічними. Ми навчаємо доброзичливому та коректному ставленню до пацієнта будь-якого віку. Це дуже важливо. У стінах наших лікарень жоден представник медичного або обслуговуючого персоналу не може зупинити пацієнта та зробити йому зауваження. Більшість клінік пішли іншим шляхом: вони рекламують свої послуги, щоб отримати більшу кількість клієнтів. Але, по-перше, це незаконно: медична реклама в Німеччині заборонена. Єдиний реально працюючий спосіб отримати велику кількість пацієнтів — створити суцільний простір довіри та забезпечити в ньому кваліфіковану медичну допомогу. Гроші для лікарні заробляє медичний персонал, який має прямий контакт із хворими. Якщо не припускатися на цьому рівні основних помилок, пацієнтів у лікарні завжди буде багато. За цим слідкує система інтерактивного маркетингу, котра забезпечує безперервний контакт на всіх рівнях.

ВЗ Наскільки я розумію, кожен громадянин Німеччини може обрати будь-яку лікарню за власним бажанням? — У тому то й справа: ми не маємо жодної прив’язки до місця проживання. Я можу звернутися по медичну допомогу в будь-яку клініку Німеччини. Система охорони здоров’я має бути «здоровою» на всіх рівнях, інакше проблем не уникнути. ВЗ Якщо успішність роботи медичного закладу залежить від медичного персоналу, чим займається його керівництво? — Розумію ваше запитання, адже інколи й мені здається, що я можу нічого не робити. Але це жарт! Основ­не завдання керівника — створити такий сценарій роботи підприємства, який буде найуспішнішим і прибутковим для всіх. Ми формулюємо та змінюємо принципи роботи, коли щось йде не так. Але відслідкувати будь-який недолік потрібно на самому початку його виникнення. Для цього керівництво мусить бути в постійному контакті з персоналом та пацієнтами. Ми слідкуємо не тільки за якістю роботи персоналу, а й за досить банальними речами: якістю обіду в лікарняному кафе, білизни та матраців на ліжках тощо. Ми комунікуємо з пацієнтами різними шляхами, приміром, через соціальні мережі. Якщо хтось напише там відгук про несмачну їжу, я обов’язково з’ясую, у чому справа, та зміню або меню, або кухаря. Так само мусимо думати про комфорт пацієнтів: нап­ риклад, не можна допустити, щоб під кабінетом одного лікаря сиділи одночасно дві жінки — одна з онкологічним захворюванням, а інша — щасливо вагітна. Їх емоційні стани не повин­н і конфліктувати навіть в умовах одного коридору. Вагітна має право лише на позитив, адже ми сподіваємося, що народжувати вона прийде також до нас. Так само ретельно мусимо слідкувати за інноваціями та своєчасним впровадженням їх у роботу клініки. Важлива частина моєї діяльності — професійне зростання лікарів. Це пос­т ійний процес, за яким слідкують і самі фахівці, і ми. Є графік, згідно з яким кожен лікар має відвідувати певні освітні заходи — за це нараховують бали у загальній системі оцінювання. На сьогодні ми тестуємо освітню систему в режимі онлайн, що дасть лікарям змогу підвищувати кваліфікацію на робочому місці. Ця модель економить час,

який би вони витратили на дорогу. Тепер професор, скажімо, начитуватиме лекцію онлайн, бажаючі слухатимуть, а згодом даватимуть відповіді на запитання для закріплення інформації. Система фіксуватиме всі активності й виставлятиме загальний бал. ВЗ Якщо лікар вашої клініки вважає за доцільне придбати нове устаткування або поїхати на стажування до іншої країни, хто це фінансує? — Амортизацію лікарні фінансує страхова компанія. А ле це дрібні витрати. Усе, що потребує значних коштів, лягає «на плечі» регіону. Якщо технологія дорога, то рішення ухвалюють саме на рівні федеральної землі. Але клініка завжди може взяти банківський кредит, підтвердивши свою фінансову спроможність. Коли мова йде про стажування — платить клініка, адже це в наших інтересах. ВЗ Скільки має бути управлінців, щоб керувати такою великою структурою, як ваша? — Нас лише троє: я, медичний та фінансовий директори. Окрім цього, у кожної клініки (відділення) свій шеф. Враховуючи федеральний устрій Німеччини, найменша одиниця управління має найбільшу силу. Так само і в управлінні лікарнею: керівники відділень намагаються вирішити більшість проблем власними силами і тільки в разі невдалої спроби звертаються до керівництва закладу. А коли ми втрьох не можемо дати раду в якомусь випадку — це вже велика проблема, що здатна призвести до втрати кимось із нас своєї посади. Над нами є організація (співтовариство), котра збирається чотири рази на рік та аналізує фінансову складову функціонування госпіталю. Їм байдуже, як ми дбаємо про прибутковість, — важливий лише результат. Якщо він їх не влаш­ товує — відповідаємо ми. ВЗ Чи вважають німці, що платять досить багато за медичне обслуговування? — Так! Спитайте будь-якого німця, чи багато він платить, і почуєте: «Звичайно!» Але запитайте: «Скільки?», і не отримаєте відповіді. Усі страхові внески автоматично вираховуються з наших зарплат. Так, можна взяти виписку й подивитися, яку конкретно суму я заплатив цього місяця, але ми довіряємо системі. Медичне обслуговування соціально незахищених груп оплачує держава. Так само відбувається й тоді, коли людина втрачає роботу. ВЗ Чи доводиться вашій лікарні проводити соціальну роботу з пацієнтами? — Якщо мова йде про рекламні пос­ луги, то ні. Безкоштовно ми також не лікуємо, але робимо так звані дні відкритих дверей. Це суто інформативні заходи, під час яких пацієнтам надають консультативні послуги. Є, наприклад, такий напрямок, як «медицина для підприємств», коли наші лікарі виїжджають у різні структури і надають консультації щодо професійної профілактичної медицини. Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

11


ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ВИБОРИ ГОЛОВНОГО ЛІКАРЯ: САРКОФАГ ДЛЯ КОРУПЦІЇ ЧИ СКРИНЬКА ПАНДОРИ? Доки пацієнти вивчають досьє сімейних лікарів у пошуках «свого» кандидата, медична демократія підкидає ще одну новацію — вибори головних лікарів на конкурсній основі. Гіркий присмак політичного виборчого досвіду змушує українців очікувати подібних сюрпризів і в медичному «голосуванні» — від «старих-нових» призначень за димовою завісою конкурсу до недоторканності та вседозволеності «обраних». Чиїми слугами стануть кандидати в головні лікарі після виборів — пацієнтів, влади або власного колективу? Чи вдасться поєднати ці голоси й отримати ідеального керівника?

Зоряна ЧЕРНЕНКО, доцент кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук факультету правничих наук Національного університету «КиєвоМогилянська академія», доктор правових наук

П

итання діяльності закладу охорони здоров’я — це компетенція його власника, тож, наприклад, приватний власник самостійно обирає організаційно-правову форму призначення ке­ рівника. Так само місцева громада, котра є влас­ ником комунальних закладів охорони здоров’я, має вирішувати, хто їх очолюватиме. У країнах Європи, де розвинуте місцеве самоврядування, громада зацікавлена контролювати і фінансові питання, і призначення керівних кадрів, тому вона бере активну участь не лише у виборах мера чи старости, а й у публічних обговореннях кан­ дидатів на посади директора школи, головного лікаря медичного закладу тощо. До того ж цей процес є максимально прозорим. Місцева влада має свою медичну раду, громадські активісти моніторять діяльність медичної установи. На­ томість більшість громадян в Україні вважають, що власником лікарень є МОЗ (до речі, навіть депутати райрад здебільшого не орієнтуються, у чиїй власності перебуває лікарня на їх виборчій

території), і ніхто не запитує у місцевої влади, чому лікарня не отримала належного фінан­ сування, чому її очолює поганий управлінець тощо. Усі помилково вважають, що це проблема не локального рівня, тому громади не беруть активної участі у її вирішенні. Водночас усі ви­ магають від медичних закладів належного ви­ конання функцій, очікуючи при цьому розробки механізмів контролю на центральному рівні. Нині конкурсні обрання керівників немедич­ них закладів викликають значний інтерес з боку суспільства, тож можна не сумніватися, що від­ криті вибори головних лікарів сприйматимуться так само. Про це, наприклад, свідчить інтерес до теледебатів між кандидатами на посаду керів­ ника лікарні швидкої допомоги на Львівщині. Подіб­ні процеси розпочато в інших регіонах, зокрема тих, які були учасниками міжнародних пілотних проектів ЄС чи Світового банку. Чому вибори керівника лікарні актуальні на сьогодні? Тому, що за умови автономізації медич­ них закладів їх очільники стануть максимально вільними у своїх рішеннях, в управлінні ресурсами закладів (коштами, обладнанням, кадрами тощо). Однак свобода менеджменту потребує управлін­ ців, які не просто пишуть звіти «нагору» чи роз­ глядають скарги «знизу», а й здатні задовольнити потреби колективу і пацієнтів, тобто ефективно керувати. Це абсолютно інший підхід. Тож, аби утвердити автономізацію закладів охорони здоров’я, ми вже сьогодні маємо роз­

почати процес прозорого відбору кандидатів на керівні посади, які матимуть інший світогляд, працюватимуть на розвиток закладу, залучення інвесторів, пошук варіантів співпраці з партнера­ ми і додаткових джерел фінансування, лізингу тощо. Нині, коли в громад залишається набагато більше коштів, ніж раніше, головні лікарі можуть і зобов’язані виступати з подібними ініціативами. Сьогодні політику відбору кандидатів на ці посади формують винятково місцеві департа­ менти охорони здоров’я — з точки зору вико­ навчої влади це був дуже комфортний варіант, але він не завжди працював на користь закладу та населення (адже якщо в інтересах виконавця створювати собі якомога менше проблем, то зав­ дання власника — розвиватися, ставити вищу планку). Безперечно, відібрані департаментами головні лікарі проходили навчання з організації й управління охороною здоров’я. Але це не озна­ чає, що всі вони були підготовленими до ефек­ тивної управлінсько-менеджерської діяльності, аби успішно працювати і на пацієнтів, і на лікарів, і на власника. Управління лікарнею має еконо­ мічну, лікарську та наглядову складові — пос­ тупово ми прийдемо до такої моделі. Але доки не запрацює механізм демократичного обрання керівників, у нас будуть лікарні, котрі, маючи пев­ ні кошти, якось працюють, якось лікують, якось вип­лачують зарплату. Безперечно, у процесі відбору кандидатів пот­ рібно звертати увагу передусім на їх кваліфіка­

ційні характеристики. З часом, коли матимемо широкий вибір якісних кандидатур, потрібно буде вдосконалювати нормативну базу щодо критеріїв їх відбору. Але це має відбуватися у відповідь на запит суспільства. Нині в МОЗ України напрацьовують Наказ «Про Порядок проведення відкритого конкурс­ ного відбору керівників закладів охорони здоров’я державної та комунальної форми власності», а 9 лютого Київська міська рада вже затвердила По­ ложення про конкурсний відбір кандидатур на по­ сади головних лікарів закладів охорони здоров’я комунального сектору в місті Києві. Хоча мер Ки­ єва наклав вето на це рішення, думаю, що історія на цьому не закінчиться. Це перші кроки в напрямку прозорих виборів керівників галузі. Усі ми маємо бути реалістами: отримати армію успішних керівників і подолати корупцію в системі охорони здоров’я вже завтра неможливо. Головне — роз­ почати процес, забезпечити його максимальну прозорість, викликати довіру суспільства, напра­ цювати перші успішні приклади. Скажімо, коли на конкурсній основі на керівну посаду буде обрано лікаря, який ніколи не пройшов би за чинною про­ цедурою, і він зможе втілити прогресивні ідеї (за­ провадити в закладі електронний документообіг, мотиваційний менеджмент тощо), й такі випадки поступово накопичуватимуться — це матиме позитивний ефект для всієї України. Наступний крок — активно поширювати цей процес, наро­ щувати його у геометричній прогресії, щоб надати можливість прогресивним керівникам заходити в систему. При цьому важливо рухатися еволюцій­ ним шляхом. За принципом «сусіди змогли, чому б і нам не спробувати» ми поступово отримувати­ мемо успішні лікувальні заклади по всій Україні. З часом зменшуватимуться й прояви корупції в охороні здоров’я. Окремі громади вже зробили такий крок без вказівок згори, інші регіони впровадять цю мо­ дель дещо пізніше, очікується, що впродовж року нову процедуру виборів керівників пройдуть кіль­ ка сотень лікарень — це реальний шанс підвищи­ ти якість управління системою охорони здоров’я. Чинне правове поле не створює жодних переш­код проведенню конкурсних відборів го­ ловних лікарів власниками медичних закладів на рівні місцевого самоврядування. Однак МОЗ розроб­ляє згаданий Наказ, щоб не чекати, доки кожна окрема громада дозріє до такого рішення, розробить власний порядок виборів чи вивчить досвід сусідів. Цілком можливо, що подібний нормативно-правовий акт з’явиться у вигляді доповнення до чинної Постанови Кабміну щодо укладення контрактів з головними лікарями. Деталі порядку проведення відкритого кон­ курсного відбору ще обговорюватимуться, однак його суть полягає в тому, що власник лікарні — місцева громада — створює комісію, куди мають увійти її представники (наприклад, від кожної фракції райради і лише один — від управлін­ ня охорони здоров’я), представники медичної спільноти території (трудового колективу), а та­ кож громадськості, тобто всі зацікавлені сторони. Після оголошення конкурсу учасники подають документи, викладають своє стратегічне бачен­ ня розвитку лікувального закладу. Кожний етап процедури відбувається за участі ЗМІ та всіх за­ цікавлених сторін. Зрештою, комісія озвучує своє рішення, і з особою, яка перемогла, укладається контракт. Переконана, що на початковому етапі цей процес потрібно ретельно контролювати, щоб у разі виникнення небажаних чи непередбачених ситуацій внести корективи в процедуру чи деталі­ зувати її (на рівні і місцевої, і центральної влади). Особливу увагу хочу звернути на те, хто має представляти інтереси населення в цих комісіях.

12 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

10 березня 2017 року

Зовсім не обов’язково, щоб то були пацієнтські організації, адже права пацієнта — це права людини, тож якщо на місцях є активні правоза­ хисні організації, вони впораються із подібним завданням на більш професійному рівні. Також це можуть бути просто місцеві активісти. Адже власне пацієнтських організацій в Україні мало. Існує багато благодійних фондів, але це не ті адвокаційні пацієнтські організації, які пра­ цюють за кордоном. Спочатку було висунуто пропозицію прописати «вік» громадських ор­ ганізацій, які отримають право брати участь у виборах головних лікарів, однак потім зрозу­ міли: такі вимоги можуть зашкодити відкри­ тості процесу, адже пацієнтських організацій, які можуть формулювати рішення й здобули довіру громадськості, у нас небагато (до речі, у 2016 році в Україні налічувалося понад 2 тис. громадських організацій, у статуті яких про­ писано, що вони працюють у системі охорони здоров’я). Коли ж взяти масштаб райцентру чи маленького містечка (як відомо, вибори від­ будуться в усіх закладах вторинного рівня, які надають стаціонарну медичну допомогу), там узагалі може не бути пацієнтської організації, однак існують земляцтво, інші організації, що відстоюють інтереси та права громади, головне, аби вони не були «ручними». Дехто вважає, що нова процедура — наступ на чинних головних лікарів. Це не так. Ті з них, що нині успішно керують лікувальними закла­ дами, можуть бути переобрані, більше того, пройшовши додатковий «фільтр», вони заво­ юють ще більший авторитет, і це допоможе їм відстоювати інтереси колективу й пацієнтів. Та й місцеві ради більше цікавитимуться проблема­ ми лікувальних закладів. Однозначно виграють і медичні колективи, бо на сьогодні керівників їм нав’язують департаменти охорони здоров’я, з якими ті здебільшого комунікують, перед якими звітують, від яких залежать. За нових підходів головний лікар матиме більше важелів подбати про інтереси підлеглих (формування надбавок лікарям, отримання додаткових коштів, питання реорганізації, розширення чи зменшення відді­ лень, забезпечення умов праці тощо). Якщо ке­ рівник захоче заручитися підтримкою колективу, він виконуватиме його вимоги (головне — чітко їх сформулювати і не боятися відстоювати). Водночас головний лікар розраховуватиме на підтримку підлеглих у боротьбі за спільні інтере­ си. Зокрема, коли домагатиметься належного фі­ нансування закладу від власника (якщо держава виділила 30% від потреби, той має додати 70%). А якщо влада вимагатиме від медиків надання пов­ ного спектра медичних послуг за мізерні гроші, то можна спрямувати пацієнтів до райради як до власника закладу, котрий і є відповідальним за його роботу та додаткове фінансування. Микола ДЕЙКУН, головний лікар КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», Голова постійної комісії Чернігівської обласної ради з питань охорони здоров’я, Заслужений лікар України, професор

М

іністерство охорони здоров’я України пла­ нує запровадити вибори головних лікарів медичних закладів комунальної та державної форм власності на конкурсній основі. Роз­ роблено й проект відповідного Наказу «Про Порядок проведення відкритого конкурсного відбору керівників закладів охорони здоров’я державної та комунальної форми власності». МОЗ вказує, що мета цього документу — запо­ бігти ризикам корупційних правопорушень під час призначень таких керівників. Слушна ідея, але чи не перетвориться призначення головних лікарів у такий спосіб на політичне шоу або торги за посади за участі депутатів, політичних партій і громадських діячів? На мою думку, якщо у цю справу втрутяться політики, у галузі виникне справжня катастрофа.

Потрібно починати не з наказів про вибори керівників медичних закладів, а із впровадження обов’язкового медичного страхування. Це роз­ ставить усі крапки над «і» — робота головного менеджера лікарні буде як на долоні. Коли ж усе залежатиме від думки й емоцій окремих депутатів, політичних партій та дея­ ких громадських активістів (саме їх точка зору згідно з проектом згаданого Наказу МОЗ буде визначальною у виборі керівника), то це — не той підхід, який забезпечить правильний відбір претендентів на керівні посади. Узагалі я вважаю, що в разі необхідності змі­ нити головного лікаря передусім варто придиви­ тися до тих фахівців, зокрема його заступників, котрі також мають підготовку з питань організації охорони здоров’я, досвід управлінської роботи та знайомі зі специфікою «рідного» закладу. До того ж у цьому випадку буде збережено принцип наступності керівників. Натомість у проекті згаданого Наказу закла­ дено певне протиріччя, адже в ньому міститься положення про те, що головних лікарів вибира­ тимуть серед лікарів усіх спеціальностей, а це суперечить вимогам іншого Наказу МОЗ, де чітко вказано: на керівну посаду не можна призначати спеціалістів, котрі не пройшли спеціальної під­ готовки з питань управління охороною здоров’я та не мають відповідного посвідчення. Такі особи навіть позбавлені права брати участь у конкурсі! Сьогодні головний лікар — це управлінець, який у тяжких соціально-економічних умовах утримує заклад на плаву, тож він повинен мати досвід роботи на керівних посадах і спеціальну фахову підготовку. Хороші діагности, клініцисти мають лікувати людей, і навіть коли вони роб­лять це якнайкраще, ще не означає, що й управлінця­ ми вони будуть такими само ефективними. В Україні має бути відпрацьована система підготовки керівних кадрів, тоді й можна буде обирати кращих із кращих, тоді й конкурси не нагадуватимуть шоу. Можливо, слід започатку­ вати інтернатуру за спеціальністю «Організація управління охороною здоров’я». На мою думку, майбутніх керівників можна відбирати серед випускників медичних вишів — за допомогою тестів, які виявлятимуть здібності до управлін­ ської діяльності, і спрямовувати їх до інтернатури за згаданим фахом. Протягом 3-4 років інтернів навчатимуть ухвалювати управлінські рішення, впроваджувати нові технології, створювати нові якісні, конкурентні медичні послуги тощо. Ще 3-5 років вони можуть працювати заступниками го­ ловних лікарів, а вже потім балотуватимуться на посаду керівника закладу. Так у медицину при­ йдуть молоді досвідчені управлінці нової форма­ ції. У деяких економічно розвинутих країнах світу менеджерів середньої та вищої ланки готують протягом 10-17 років, перш ніж допускають їх до управлінської діяльності. Раніше існувала чітко відпрацьована мо­ дель відбору керівних кадрів у системі охорони здоров’я, і вона себе виправдовувала: випадкові люди дуже рідко потрапляли на керівні посади. Тож варто взяти звідти все найкраще, а також вив­чити європейський досвід і створити чітку систему підготовки таких кадрів. Це набагато краще, аніж брати головних менеджерів «з ву­ лиці» за квотним принципом. Чомусь у Європі так не роблять, там зовсім інший підхід до призна­ чення головних менеджерів медичних закладів. Ми вже бачимо «ефективність» квотного прин­ ципу формування Уряду, навіщо це переносити в медицину? Корупцію в такий спосіб не поборемо, а відпрацьовану систему відбору керівних кадрів повністю знищимо. Від впровадження нової моделі виборів, за­ пропонованої МОЗ, не виграють ані пацієнти, ані трудові колективи лікарень, ані галузь у цілому. Більше того, медичні заклади стануть суб’єктом політичної боротьби різних фракцій, а медики — заручниками ситуації. Боротьба між претен­ дентами внесе дисонанс у роботу лікарень. Крім того, у проекті Наказу не прописано, що інтереси пацієнтів у комісіях відстоюватимуть пацієнтські організації, йдеться про представників громад­

ських організацій, без посилання на їх спрямо­ ваність. Хто ці представники, за яким принципом вони входитимуть до комісії, чиї інтереси захи­ щатимуть — чітких відповідей у проекті Наказу немає. З цього приводу особисто в мене виникає питання щодо фахового рівня членів комісії, яких збиратимуть «звідусіль потроху». Такий підхід до формування комісій призведе до повного хаосу і непередбачуваності їх роботи.

Микола КЛІМОВ, заступник Голови Черкаської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, Заслужений лікар України

О

брання керівника медичного закладу — складна справа. Не так уже й багато в нас хороших управлінців, кваліфіковані лікарі з досвідом здебільшого хочуть працювати за­ відувачами відділень. У цілому я підтримую обрання головного лікаря на конкурсній основі. Свого часу, коли працював заступником начальника обласного управління охорони здоров’я, керівником одно­ го з лікувальних закладів області була лікарка поважного віку, яка не зовсім справлялася зі своїми обов’язками, але залишати посаду не хотіла і стверджувала, що бажаючих на її місце немає, тож і кадрового резерву не готувала. Тоді управління ухвалило рішення підібрати кандида­ туру на цю посаду на конкурсній основі. Із трьох претендентів було обрано досвідченого лікаря, якого сприйняв колектив (він і досі успішно керує закладом). Головне, аби конкурсанти-претенденти від­ повідали кваліфікаційним вимогам: мали вищу медичну освіту, досвід роботи на керівних поса­ дах (завідувача відділення, заступника головного лікаря) не менше 10 років. У нас уже є прикрий досвід роботи на посадах у Міністерстві охорони здоров’я людей, які навіть не працювали завідува­ чами відділень, а лише займалися громадською роботою чи весь час навчалися. На мою думку, вони не спроможні керувати медичною галуззю чи великими закладами охорони здоров’я. Років 15-20 тому вже робилися спроби об­ рання головних лікарів у колективах. Тож маємо і позитивні, і негативні приклади. Не завжди такі фахівці були вдалими управлінцями. Підлеглі люблять «доброго» керівника, тож колектив може проголосувати не за управлінця-профе­ сіонала, а за людину невимогливу, лояльну до трудової дисципліни, таку, якою можна легко маніпулювати. Тому віддавати вибори керів­ ника винятково на відкуп колективу не завжди правильно. Давно обговорюється й питання, хто має бути керівником лікувальної установи — головний лі­ кар чи директор-менеджер? Було б краще, щоб усіма господарськими питаннями опікувався директор чи менеджер, а лікувально-діагнос­ тичною роботою займався головний лікар. Важливо, аби на кожну керівну посаду ство­ рювався кадровий резерв — тоді під час від­ пустки керівника не виникало б питання, ким замінити завідувача відділення, начальника медчастини чи головного лікаря. Зрештою, це буде певним іспитом для майбутнього претен­ дента на керівну посаду. Однак хочу зауважити, що все це проекти, «відірвані» від української законодавчої бази. Адже нині в Україні діє Закон «Про місцеве самоврядування», де чітко зазна­ чено: керівника лікувального закладу призначає рада відповідного рівня, яка є власником лікарні й фінансує її. Вона ж може й звільнити його за по­ рушення умов укладеного контракту, де виписані як обов’язки ради, так і зобов’язання головного лікаря (досягти високих показників діяльності закладу, ефективно використовувати бюджетні кошти тощо). Зважаючи на це, сьогодні колектив лікарні може лише висунути свого кандидата, а сесія ради — врахувати його думку чи ні.

У багатьох країнах Європи велику роль у ви­ борі керівника лікарні відіграють профспілкова організація та асоціація лікарів закладу. Перед прий­няттям колективного договору відбувають­ ся перемовини між адміністрацією і профспіл­ ковою організацією, під час яких працівники можуть вимагати від керівника підвищення за­ робітної плати, покращення умов праці, надання соціальних пільг тощо. У такому разі обраному керівнику навіть на думку не спаде порушити укладену із профспілкою угоду. В Україні ж, не зважаючи на зауваження і протести профспіл­ кових комітетів, медиків можуть відправляти у відпустки без збереження зарплати, скорочувати штатний розпис, звільнити працівника з ініціати­ ви адміністрації. Проте ми боремося з таким станом речей і за останні роки «відвоювали» не одного керівника лікувального закладу. Бо на місцях сформувався дивний «стиль» роботи: призначили нового Го­ лову райдержадміністрації, і він одразу починає хазяйнувати — у першу чергу змінює директора школи і головного лікаря центральної районної чи міської лікарні. На жаль, профспілка не впли­ ває на призначення головного лікаря, але від­ стояти хорошого керівника може, і це підтверд­ жує досвід роботи нашої організації. Натомість у новій процедурі виборів має бути передбачено, щоб у комісіях з питань призначення головного лікаря були представники профспілки. Якщо ж головний лікар не виконуватиме умов колектив­ ного договору, профспілкова організація зможе ініціювати усунення його з посади. Нині в Україні відбуваються процеси децент­ ралізації. У територіальних громадах виникає багато суперечок, зокрема й щодо призначення головних лікарів та діяльності профспілкових організацій. Це добре, коли місцеві громади можуть спрямувати більше власних коштів на фінансування місцевої медицини. Водночас де­ які керівники ОТГ вважають себе «царьками» в громаді й відповідно поводяться. Зокрема з ініці­ ативи Голови однієї з громад нашої області прид­ бано автомобіль для ЦПМСД, надається житло для медиків, передбачено доплати молодим лікарям до 9 тис. грн. Це дуже добре. Однак він своїм вольовим рішенням «натиснув» на медиків і змусив їх вийти із профспілки області, хоча від­ повідно до чинного законодавства керівник, який втручається в діяльність профспілкової організа­ ції, ініціює її розпуск, може бути притягнутий до адміністративної та навіть кримінальної відпові­ дальності. Тепер медики згаданої громади фак­ тично залишилися без правового захисту, і вже виникали проблеми з нарахуванням заробітної плати в ЦПМСД. Ми допомогли їм розібратися в цьому питанні, але від керівника почули: «А на якій підставі ви втручаєтесь у нашу діяльність?» Тоді на чиєму боці буде «підконтро­льний» очіль­ нику громади керівник закладу? Насамкінець хочу наголосити, що вибір го­ ловного лікаря з кількох претендентів завжди краще. Утім, вважаю: цей процес має бути під­ кріплений відповідними законодавчими актами (за прикладом Закону «Про державну службу»), якими держава визначить правила призначення керівників медичних установ, випише чіткі квалі­ фікаційні вимоги до претендентів на такі посади. Тоді в лави керівників закладів охорони здоров’я не потраплятимуть випадкові люди.

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Новий табель оснащення сімейного лікаря: рятуйте(ся) як можете?»

Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

13


ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ВАЛЕРІЙ ЗАПОРОЖАН: ЖИТТЯ — ЦЕ ШЛЯХ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ І САМОВІДДАЧІ Усі дискусії на тему охорони здоров’я закінчуються тим, що центром будь-яких змін є особистість лікаря. В ідеалі це має бути висококваліфікований практик з науковим і філософським світоглядом, який сповідує високі моральні цінності та готовий поставити на карту служіння людям своє життя. Чи кожен, хто мріє стати лікарем, це усвідомлює?

Валерій ЗАПОРОЖАН, академік НАМН України, лауреат Державної премії України, Заслужений винахідник України, доктор медичних наук, професор

ВЗ Вам належить вислів «Медицина — не професія, а спосіб життя». Такий вис­новок зроблено з огляду на власний досвід? — Я завжди говорю це своїм студентам, починаючи з першого курсу. Вони мають усвідомлювати, що обрали фах, який потребує постійного навчання, розвитку здібностей, опанування нових технологій і готовності прийти на допомогу людині. Ще Авіценна зауважував, що лікар повинен мати зір сокола, руки дівчини, мудрість змії і серце лева. Ці чесноти даються нам великими зусиллями в роботі над собою. І навіть якщо лікар досконало оволодів мистецтвом свого ремесла, він не має права зупинятися — сучасна медицина стрімко розвивається. До того ж він зобов’язаний виховати в собі чуйність, уважність, терпіння, вміння забувати про себе заради хворих, що потребують його допомоги. А самовиховання — це справа всього життя. ВЗ Чи готова людина на постійну самопожертву? Наші лікарі нарікають на те, що працюють «на межі»…

14

— Йдеться дещо про інше. Найбільша біда для лікаря, коли він знає, що потрібно для порятунку хворого, вміє це робити, але не може, бо поз­ бавлений необхідних умов (обладнання, ліків тощо). Таке безсилля призводить до розчарування, іноді до професійного вигорання чи іншого вияву емоційного «протесту». Негативу додає низький соціальний статус медика та недостатній рівень поваги до цієї професії у суспільстві. Такого взагалі не повинно бути! В усі часи медицина суттєво впливала на розвиток суспільства, адже життя і здоров’я завжди були головними цінностями людства. Професія лікаря була й буде затребуваною в усі епохи, у будь-якій країні (ті держави, які приділятимуть більше уваги цій галузі, будуть успішнішими). А щодо того, чи є професія лікаря жертовною, то, можливо, це звучить пафосно, але я вважаю — так. Людина здатна на такі вчинки не тільки під час війни (як приклад — нинішній героїзм українських бійців на Сході України), а й у мирний час. Завдання нашої професії — рятувати людей, і той, хто обирає її за покликанням, має відповідну «направленість» душі не на себе, а на

«

людей. Історія знає багато прикладів справжнього героїзму медиків. Так, відомий радянський хірург Сергій Іванович Спасокукоцький, коли ще був молодим лікарем, рятуючи дитину, відсмоктав дифтерійну плівку з її горла, захворів сам й інфікував свого сина, який втратив слух унаслідок хвороби. А чи не є подвигом, коли лікар іде на ризик, роблячи щось уперше під час операції, чи, наприклад, застосовує електрошок для відновлення роботи серця, як А. Р. Вольперт? Це нині він і герой, і першовідкривач, і великий учитель. А як він почувався біля хворого, кот-рий був першим? Багато вчених стали відомими, провівши небезпечні експерименти на собі, і найбільше таких саме серед медиків, які заражали себе тифом, туляремією тощо, випробовували на собі вакцини, ліки і навіть отрути. Так, американець Род­жер Сміт у 1944 році під наглядом колег увів собі отруту кураре, унаслідок чого потрапив у реанімацію, але винайшов у такий спосіб метод розслаблення м’язів черевної порожнини під час операції. Та й у наш час це не рідкість. Австралійські вчені Робін Уоррен і Баррі Маршалл відкрили бактерію

НАЙБІЛЬША БІДА ДЛЯ ЛІКАРЯ, КОЛИ ВІН ЗНАЄ, ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ ПОРЯТУНКУ ХВОРОГО, ВМІЄ ЦЕ РОБИТИ, АЛЕ НЕ МОЖЕ, БО ПОЗБАВЛЕНИЙ НЕОБХІДНИХ УМОВ (ОБЛАДНАННЯ, ЛІКІВ ТОЩО). ТАКЕ БЕЗСИЛЛЯ ПРИЗВОДИТЬ ДО РОЗЧАРУВАННЯ, ІНОДІ ДО ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ЧИ ІНШОГО ВИЯВУ ЕМОЦІЙНОГО «ПРОТЕСТУ»

«

Helicobacter рylori й інфікували себе нею, після чого захворіли. Я навів ці приклади, аби всі зрозуміли: справжньому лікарю і вченому притаманні високі пориви служіння людям і невпинний пошук нового. Свого часу Микола Вавилов писав, що вченого творить «ген допитливості», а той, хто його втрачає, перетворюється на чиновника від науки. ВЗ Що вплинуло на ваш вибір професії? — В юності переді мною виникла дилема: стати біофізиком чи лікарем? Бажання допомагати хворим людям переважило, і я вступив до Одеського медичного інституту. Але ж юнацькі мрії не полишили мене, тому після закінчення другого курсу все-таки поїхав до Новосибірська, де на той час зосередилися найсильніші вчені-біофізики країни. Півроку працював лаборантом в одному із закладів, навіть отримав запрошення на навчання у Новосибірському університеті, однак повернувся до Одеси, до лікарського фаху і ніколи про це не пошкодував. Мабуть, таким було веління долі. Узагалі я вважаю, що юність — найкраща пора, бо більше ніколи так не мріється. Тоді я ще наївно вірив у те, що всі люди прагнуть допомагати один одному, особливо тим, хто цього потребує. Тепер я розумію, що крім чорного і білого в житті існує багато напівтонів, тому доводиться відстоювати свої позиції, іноді жорстко. ВЗ Сьогодні ви — відомий вчений, хірург, педагог. У якій іпостасі почуваєтесь найкомфортніше? — Для мене вони нероздільні та гармонійно поєднані. Річ не у комфорті, а в тому, що обраний мною життєвий шлях передбачає необхідність бути і вченим, і лікарем, і наставником. Працюю в такому режимі 45 років, й іншого не хотів би. До всього, що робив і роблю в усіх іпостасях і на всіх посадах, я підходив і підходжу творчо. Мене завжди цікавило широке коло наукових питань. Узагалі я вважаю, що сучасний вчений має бути багатогранним фахівцем, адже тільки на стику різних наук можна насправді зробити вагомий крок уперед. Таких прикладів багато — від винаходів, народжених у Силіконовій долині, до створення Великого адронного колайдера. Місія науки — визначати розвиток суспільства. Близько 80% приросту ВВП економічно розвинених країн відбувається за рахунок високих технологій, здобутих завдяки науковим досягненням. Змінюються підходи, методологія наукового пошуку, поліпшується осна-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

10 березня 2017 року

Організація надання меддопомоги в зоні АТО, 2014 рік

щення наукових установ, відтак і можливостей з’являється більше. Сучасна медицина також може розвиватися тільки дотично до інших сфер науки. Це стосується як класичних, так і новітніх напрямків, зокрема генетичної медицини, імунології, онкології. ВЗ Ви стали доктором наук у 35 років. На той час це було небаченою «зухвалістю», адже «молодо» вважалося «зелено». Виникало багато перешкод? — Я не зустрічав людей, яким щось далося легко. Як казав О. Генрі, життя складається зі сліз, зітхань і посмішок, причому зітхання переважають. Тому труднощі — це норма життя. До того ж я завжди думаю про людей краще, ніж вони є насправді, через що часто потерпаю. А оскільки не володію «мистецтвом інтриги», маю доводити свою правоту винятково результатами праці. Так сталося й тоді, коли захистив докторську дисертацію і коли першим в Україні зробив ендоскопічну операцію. Однодумців було мало, більшість медичної спільноти України не сприймала цей метод, хоча за кордоном такі операції вже набули популярності. Я був переконаний, що за ендоскопічною хірургією — майбутнє, тому оперував, писав багато наукових статей і книг, виступав на конференціях. Нині тішуся з того, що в Україні немає жодної хірургічної клініки, де б не застосовували цей метод. А відчувши на собі, що таке бути наймолодшим професором, нині дбаю, аби мої учні були ще успішнішими. Головне — не думати про почесті, а отримувати задоволення від творчого процесу. Сподіваюся, вони повірять моєму уроку. ВЗ За наших реалій доводиться не лише творити, а й боротися за свої ідеї? — Не можу сказати, що я такий уже непримиримий борець. Довго вагаюся перед прийняттям рішень, рад­ж уся з однодумцями і колегами, але якщо все зважено і є мета, йду до кінця. Так, «відвойовував», нап­ риклад, ідею навчання іноземних студентів англійською мовою у 90-ті роки минулого століття. Тоді мене називали авантюристом, казали, що це нонсенс, а зараз усі виші країни (і не тільки медичні) наввипередки змагаються в цьому. І це чудовий шанс для розвитку університетів, особливо в теперішні нелегкі часи. ВЗ Що для вас означає «створити себе» — ламати через «не можу» чи лише розвивати природні здібності?

В. Запорожан зі своїм другом Р. Цинкернагелем — лауреатом Нобелівської премії

Під час операції

«

БЛИЗЬКО 80% ПРИРОСТУ ВВП ЕКОНОМІЧНО РОЗВИНЕНИХ КРАЇН ВІДБУВАЄТЬСЯ ЗА РАХУНОК ВИСОКИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ЗДОБУТИХ ЗАВДЯКИ НАУКОВИМ ДОСЯГНЕННЯМ. СУЧАСНА МЕДИЦИНА ТАКОЖ МОЖЕ РОЗВИВАТИСЯ ТІЛЬКИ ДОТИЧНО ДО ІНШИХ СФЕР НАУКИ. ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ ЯК КЛАСИЧНИХ, ТАК І НОВІТНІХ НАПРЯМКІВ, ЗОКРЕМА ГЕНЕТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ, ІМУНОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ

«

— Мені пощастило: я правильно обрав професію, де зміг розкрити себе повною мірою. Тому ламати нічого не довелося, лише постійно самовдосконалювався, адже стояти на місці означає згубити себе як особистість і як професіонала. Тому й учням зав­ж ди раджу: отримуйте радість від творчості, тоді життя буде пов­ ноцінним. Для успіху в житті дуже важливо мати друзів — людей, на яких можна покластися. У мене багато друзів, я завжди хочу бачити поряд людей, котрі сповідують такі самі принципи й ідеали, із якими в мене є емоційна й інтелектуальна близкість. Найбільше задоволення для мене — спілкуватися з непересічними особистостями. Тому я товаришував з Кристіаном Барнардом, Рольфом Цинкернагелем та Аароном Цехановером. Коли ти робиш щось важливе для людей, коли тебе оточують друзі й однодумці, можна не звертати уваги на недоброзичливців. Узагалі останніх потрібно сприймати як інструмент огранки, коли вони нападають — іще більше працюй і доведи, на що здатний. Я завжди вірю в себе, тому мені не бракує сили відстоювати власні принципи і погляди. До того ж аби реалізувати себе, потрібно мати не тільки цікаві ідеї, а й справжню пристрасть, щоб втілити їх у життя. Інакше це фантазії, схожі на мильні бульбашки. ВЗ У свої 70 ви можете похвалитися багатьма реалізованими ідеями, які «зробили» вам ім’я в науці та вагомий внесок у розвиток вітчизняної медицини. Які досягнення вважаєте головними? — Дійсно, ювілей — це завжди привід оглянутися назад і чесно сказати собі, що вдалося, що потрібно доробити, а що планувати надалі. Я заснував віт­

чизняні наукові школи акушерів-гінекологів та ендоскопічних хірургів, створив професійні асоціації акушерів-гінекологів і фахівців з малоінвазивних, ендоскопічних і лазерних технологій, які й донині очолюю. І пишаюся цим. Особливим успіхом вважаю відродження нашого університету в його первісному вигляді. Заклад створювали з усвідомленням того, що лікаря потрібно вчити біля ліжка хворого, тож існувало ціле медичне містечко з університетськими клініками, які в 50-ті роки минулого століття в нас відібрали. Упродовж 20 років ми боролися за відновлення справедливості й таки повернули історію університету «на круги своя» — місто передало нам колишні клініки закладу. Хоча це сталося аж у 2014 році, коли нам вдалося відкрити ще три нові клініки. Згідно з міжнародними стандартами їх всі об’єднано в одну університетську клініку, яку ми нині намагаємося довести до європейського рівня. А ще я пишаюся своїми учнями. Навчаю молодих хірургів не тільки оперувати, а й бути гуманними. Я згоден з Бехтерєвим: якщо в присутності лікаря хворому не стає краще, це — поганий лікар. На жаль, медицина робиться дедалі технократичнішою, і це накладає свій відбиток на особистість лікаря. Але ми маємо пам’ятати не лише клятву Гіппократа, а і його вислів: «Лікар — філософ, Богу подібний». Тобто він має не тільки вправно володіти скальпелем, а й дарувати людині доброту, підтримку, своїми моральними принципами й духовністю завоювати довіру пацієнтів і повагу до української медицини. ВЗ Чого ви очікуєте від завтра? Що хочете ще зробити у своєму житті?

— Переконаний: життя вимірюється не роками, а справами. Помирати не страшно, найжахливіше — усвідомити, що ти не реалізувався в житті, не виконав свого призначення. Тому я маю завершити задумане. Програмамінімум — створити в університеті європейську модель підготовки медичних кадрів, коли освіта, наука і лікувальна практика поєднані та доповнюють одна одну. А щодо очікувань, то хотілося б, аби учні успішно продовжили справу мого життя, а віт­ч изняна медицина нарешті досягла належного рівня. Принаймні, я особисто роблю для цього все від мене залежне. На жаль, сьогодні в Україні триває війна, яка породжує нові випробування для галузі охорони здоров’я, а отже, й нові завдання в плані підготовки медичних кадрів. Ми повинні націлювати її на потреби фронту, до того ж змушені вчити й лікувати у складних умовах недофінансування. Безумовно, це колись закінчиться. Але зараз, як ніколи, важливо, аби кожен медичний працівник зберіг відданість своїй професії та моральні засади, щоб потім не було соромно за слабкість і незрілість. ВЗ Чи змінилося ваше кредо впродовж життя? — Це природно, коли людина з віком «трансформується». Адже змінюється й світ, умови життя, соціальні виклики. До того ж молодими ми, мабуть, рідко замислюємося над своїм «девізом» — його відшліфовує мудрість років. Бог дає кожній людині безмежний простір можливостей, для кожного віку — свої. Життя — це сплата боргу перед Творцем, яка полягає у саморозвитку й самореалізації. Щоб з віком не впертися у стіну нереалізованих можливостей, пот­ рібно наполегливо працювати. Кожен з нас накопичує власний досвід життя. У моєму віці найбільшою цінністю є репутація, і я нею дорожу. Як писав Джавахарлал Неру: «Наші переконання визначають наші думки. Наші думки визначають наші вчинки. Наші вчинки формують наші звички. Наші звички — це наші цінності. Наші цінності — наша доля». Тобто слід, який ми залишаємо на землі, — це справи, що народжуються з нашої віри, помислів і поривань. Я щасливий, бо мої життєві принципи вписалися в моральні постулати, які рухають людство вперед. Розмовляла Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

15


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ВІННИЧЧИНА

ВІДКРИТИ ДРУГЕ ДИХАННЯ, ПОКИ НЕ ЗАКРИЛОСЯ ПЕРШЕ Дія державної програми з онкології завершилася минулого року. Нового проекту на загальнодержавному рівні Міністерство охорони здоров’я не запропонувало, але пообіцяло, що онкохворі без допомоги не залишаться і гроші на хіміопрепарати будуть, але коли — не уточнило. Вінницькі онкологи не стали чекати манни небесної та спрацювали на випередження. За підтримки профільного Департаменту Вінницької ОДА вони розробили і винесли на розгляд депутатів місцевої ради власний проект обласної програми «Боротьба з онкологічними захворюваннями на період 2017-2021 роки». Після тривалого обговорення програму із загальним кошторисом у розмірі 367 млн грн ухвалено.

Володимир ШАМРАЙ, головний лікар Вінницького обласного клінічного онкологічного диспансеру

Сфера, яка має особливе «соціальне навантаження» На Вінниччині впродовж останніх років спостерігається тенденція до зменшення частоти задавнених випадків зовнішніх локалізацій раку: з 5% у 2014 році, 4,2% — у 2015-му до 3,7% — у 2016 році. Разом із тим вінницькі онкологи занепокоєні станом діагностики онкопроцесів зовнішніх локалізацій у першій стадії. Цей показник у 2016 році, порівняно з 2015-м, знизився з 47,1 до 45,1%. Також реєструють зменшення кількості онкологічних захворювань, виявлених під час профілактичних оглядів, з 29,9% у 2015 році до 28,4% — у 2016му. Це свідчить передусім про відсутність дієвої системи проведення профоглядів, особливо сільського населення, та диспансеризації фонових і передракових зах­ворювань. Усвідомлюючи це, ми вирішили за підтримки Департаменту охорони здоров’я Він­ницької ОДА розробити проект обласної прог­рами з онкології та подати на розгляд депутатів Вінницької обласної ради. Головний наш меседж полягав у тому, що онкологія — це сфера, яка має особливе соціальне навантаження, а тому потребує співпраці лікарів, мобілізації громади й особ­ливої уваги влади. І нам пощастило, бо зараз, як ніколи, обласна влада приділяє максимум уваги розвит­к у медичної галузі на Вінниччині. Якби вінницькі депутати не ухвалили цієї програми наприкінці минулого року, то з першого січня 2017-го онкохворі Вінниччини залишилися б наодинці зі своєю хворобою. А це, якщо окреслити у цифрах, 41 676 пацієнтів, більша частина з яких — молоді люди працездатного віку. Щорічно в області реєструють понад 5 тис. первинних випадків онкозахворювань, хоча захворюваність на онкологічні патології у регіоні в динаміці зменшується з 369,7 на 100 тис. населення у 2014 році, 364,3 — у 2015-му, до 362,2 — у 2016 році.

Найголовніші позиції і головна мрія Готуючи проект обласної програми з онкології, ми детально проаналізували попередню дер-

16

жавну програму, яка була досить об’ємною, тож чимало її позицій за сучасного рівня фінансування виконати було неможливо. Тому перше, що ми зробили, — систематизували дані, врахували всі недоліки і визначили найголовніші позиції. Кошти для реалізації програми надходитимуть із чотирьох джерел: державного фонду регіонального розвитку — 166,837 млн грн, обласного бюджету — 104,622 млн грн, місцевих бюджетів — 533 тис. грн, державного бюджету (у разі підтримки згаданої обласної програми) — 95 млн грн. Загальний обсяг запланованих видатків на 2017 рік — 57,092 млн грн. На що вони будуть витрачені цього року? Передбачається виділення понад 15 млн грн з обласного бюджету на придбання хіміопрепаратів. Розуміємо, що цих коштів для забезпечення всіх онкохворих безоплатним лікуванням недос­татньо, але завдяки підтримці лікувального процесу з обласного бюджету ми зможемо значною мірою зменшити фінансове навантаження, що лягає на плечі наших пацієнтів. Кожна бюджетна гривня — на вагу золота, бо це чиєсь врятоване життя. Крім того, більша частина апаратури, на якій доводиться працювати в нашому диспансері, морально застаріла. Тому на цей рік ми запланували придбання сучасного комп’ютерного томографа, цифрового рентген-діагностичного комплексу, сучасних апаратів для ШВЛ. Враховуючи вартість медичної апаратури, у 2018 році плануємо купити лінійний прискорювач, який коштує близько 160 млн грн. Це стане можливим завдяки асигнуванням з державного фонду регіонального розвитку в розмірі 144 млн грн. Для нас таке придбання вкрай актуальне, оскільки на сьогодні у відділенні променевої терапії працює лише один гамма-терапевтичний апарат, тоді як за стан-

дартами ВООЗ і МАГАТЕ, виходячи з кількості населення Вінницької області (1,6 млн), їх має бути шість. Якщо за регламентом роботи гамматерапевтичного апарату впродовж доби сеанси опромінення мають проводитися 30-40 хворим, то вінницькі радіологи змушені іноді опромінювати понад 100 пацієнтів. Разом з тим, враховуючи критичне зниження активності джерела випромінювання та, відповідно, збільшення тривалості процедур, апарат працює фактично цілодобово, що є неприпустимим. Наприкінці минулого року було проведено тендер, за умовами якого до кінця березня 2017 року ми отримаємо нове джерело випромінювання. У І кварталі цього року ми повністю закінчуємо будівництво спеціального бункера для розміщення лінійного прискорювача. Також закладені на 2017 рік кошти планується витратити на придбання радіофармпрепаратів для єдиної в області радіоізотопної лабораторії та витратні матеріали для рідинної цитології.

Моменти, про які хочеться розповісти Багато хто нарікає, що ми живемо в непростий час, проте життя триває, наука не стоїть на місці, і ми, онкологи, робимо все і навіть більше, аби долати рак, аби онкологічна галузь розвивалася, а наші хворі одужували. У нашому диспансері практично закінчено реконструкцію радіологічного відділення, розпочату в 2014 році, зокрема завершується капітальний ремонт гінекологічного відділення. У 2016 році ми придбали новий апарат для УЗД вартістю 2 млн грн, завдяки підтримці обласної влади та благодійному проекту фонду Алекса Гудмахера отримали новий пересувний цифровий мамограф «Квітка» вартістю 4 млн грн. Мамограф працює на повну силу, і протягом листопада-грудня минулого року за його до-

«

ВРАХОВУЮЧИ СУМНУ СТАТИСТИКУ, ЯКА ХАРАКТЕРИЗУЄ СУЧАСНИЙ СТАН ОНКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ, МАРНО СПОДІВАТИСЯ, ЩО ІЗ ВПРОВАДЖЕННЯМ СТРАХОВОЇ МЕДИЦИНИ ВИРІШАТЬСЯ ВСІ ПРОБЛЕМИ ГАЛУЗІ. НА МІЙ ПОГЛЯД, ФІНАНСУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ОНКОЛОГІЇ ПОВИННЕ БУТИ БАГАТОКАНАЛЬНИМ, І БЕЗ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ЦЕЙ ПРОЦЕС ПРИРЕЧЕНИЙ

«

помогою було оглянуто понад 800 жінок, причому у 250 пацієнток виявлено певну патологію, зокрема діагностовано чотири випадки раку молочної залози. У цьому році ми плануємо оглянути понад 5 тис. жінок у найвіддаленіших куточках області. Крім того, завдяки додатковим джерелам фінансування (благодійні кошти) придбано обладнання на суму більше ніж 700 тис. грн.

Ноу-хау, яке варто взяти на озброєння Зважаючи на необхідність залучення районів для вирішення комплексу питань онкологічної допомоги, у січні 2016 року ми розіслали головам райрад, райдержадміністрацій, головним лікарям і онкологам (якщо вони є в районах) інформацію про стан організації та надання онкологічної допомоги на підпорядкованій їм території. Подібне плануємо зробити й цього року. Це дає змогу вирішувати конкретну проблему, об’єднавши зусилля місцевої влади та лікарів. Завдяки впровадженню подібного формату роботи в деяких районах області нам вдалося значно покращити ситуацію із наданням онкологічної допомоги.

І питання, яке на часі Сучасна онкологічна допомога — високотехнологічна та дороговартісна. Ми чітко усвідомлюємо, що сьогодні пересічний українець не зможе сам забезпечити адекватне лікування відповідно до загальнодержавних, а тим більше — світових стандартів. Враховуючи сумну статистику, яка характеризує сучасний стан онкологічної допомоги в Україні, марно сподіватися, що із впровадженням страхової медицини вирішаться всі проблеми галузі. На мій погляд, фінансування української онкології повинне бути багатоканальним, і без державної підтримки цей процес приречений. Співучасть страхових компаній у лікуванні онкохворих у нашій державі можлива за умови зміни парадигми ставлення людей до власного здоров’я, створення дієвої системи профілактичних оглядів, первинної та вторинної профілактики, проведення чітко організованої диспансеризації, що, зрештою, має забезпечити виявлення онкопроцесів на рівні фонових та передракових захворювань і початкових стадій раку. Відповідно і затрати пацієнта на лікування будуть мінімізовані. Вирішення цього комплексу проблем можливе лише за повного взаєморозуміння держави, громад і медичних працівників. І найголовніше — кожен громадянин має усвідомити, що він зобов’язаний дбати про своє здоров’я! Олеся ШУТКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

10 березня 2017 року

КИЇВЩИНА

У СТОЛИЧНОМУ ОНКОЦЕНТРІ НЕ ВИСТАЧАЄ МІСЦЬ ДЛЯ ХВОРИХ Недостатнє фінансування, зношене обладнання, нестача препаратів для лікування хворих — це стандартні проблеми всіх онкологічних клінік України. Але в Київського міського клінічного онкологічного центру є ще одна: кількість пацієнтів цього закладу постійно зростає, тож виникла нагальна потреба у спорудженні нового корпусу.

Олександр КЛЮСОВ, головний лікар Київського міського клінічного онкологічного центру

К

ількість хворих у нашому центрі постійно зростає. Якщо 5 років тому лікування тут проходили близько 20 тис. пацієнтів у рік, то в минулому — 29,7 тис. По суті, у середньому відбувся «приріст» у 2 тис. хворих у рік. А в 1990 році, коли онкоцентр починав працювати, у ньому було проліковано 4,5 тис. пацієнтів, при цьо-

му приміщення й обладнання були розраховані на обслуговування близько 10 тис. хворих у рік. Онкоцентр поки що справляється з такою кількістю пацієнтів, але працює з постійним перевантаженням. На сьогодні існує серйозний дефіцит ліжкового фонду. Наведу такий приклад. Поліклініка розрахована на 200 відвідувань пацієнтів у день, а приходить близько 350-400 людей. У стаціонарі денного перебування у відділенні хіміотерапії ліжко-місце використовується на 250%, у радіологічному відділенні — на 450%. У результаті нині, незважаючи на інтенсивність використання потужностей поліклініки та стаціонару, актуальним для громади Києва є питання будівництва нового корпусу Київського міського клінічного онкологічного центру. Ми не стоїмо на місці. Крім впровадження інтенсивних форм організації лікувально-діагностичного процесу, реструктуризації наявного ліжкового фонду з метою його раціонального й ефективного використання, завершуємо роботу з реконструкції старих корпусів центру та працюємо над проектом нового корпусу. Є розпорядження КМДА про реконструкцію Київ-

ського міського клінічного онкологічного центру і проектування будівництва нового хірургічного корпусу з відділенням інтенсивної терапії й операційним блоком. Це дасть можливість зас­ тосовувати високотехнологічне обладнання в абсолютно інших умовах життєзабезпечення, починаючи від вентиляції і закінчуючи різноманітними кліматичними установками, які підтримують норми санепідрежиму, температурного режиму і багатьох інших процесів. Ще одна нагальна потреба — радіологічне обладнання, зношуваність якого становить 75%. Основну його частину можна модернізувати, дещо необхідно замінити. Попередні 5 років онкоцентр практично не фінансувався, тож ми створили власну інженерну службу з обслуговування високотехнологічного медичного обладнання. Зараз фінансування вже надходить, й у випадку складних поломок наші інженери можуть замовити в іноземних фірм-виробників та їх дилерів дороговартісні деталі, поставка яких в Україну відбувається протягом місяця. Для цього потрібно звертатися в сервісні центри цих компаній, котрі обслуговують великі

регіони, тому приїзду іноземного інженера доводиться очікувати майже місяць. Намагаємося скоротити термін ремонту обладнання, але не все залежить від нас. Щодо забезпечення ліками, то за минулий рік ми ще не отримали жодного препарату за кош­т и держбюджету в рамках програми «Онкологія». У 2016 році надійшли препарати тільки за 2015-й. Але завдяки міській програмі «Здоров’я киян» торік були закуплені ліки на 48 млн грн, що дало змогу надавати допомогу онкохворим на сучасному рівні. Це вперше в історії київської онкології були придбані хіміопрепарати на таку суму, адже загальнодержавна програма завжди забезпечувала тільки близько 10% від необхідного. Згадані ж 48 млн грн — це понад чверть потреби киян в онкопрепаратах. Нині фінансування онкоцентру для придбання препаратів першої та другої лінії, без урахування таргетної терапії, має становити 450 млн грн у рік. До 2015 року закупівлі медикаментів та медичного обладнання практично не фінансувалися. В останні два роки значно покращилося забезпечення онкологічної служби столиці за рахунок міського бюджету за всіма статтями витрат. Саме завдяки цьому можна говорити про можливий її розвиток в цілому і Київського міського клінічного онкологічного центру зокрема. Особливо це важливо у зв’язку з фактичним згортанням державного фінансування програм онкологічної допомоги. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

ПЕРЕДПЛАТА НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я»

НА 2017 РІК ТРИВАЄ! МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№49-50 (1385-1386) 9.12.2016 НОВИНИ УРЯД УХВАЛИВ 10 ПОСТАНОВ, ПОКЛИКАНИХ КАРДИНАЛЬНО ЗМІНИТИ СИСТЕМУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НАВІЩО «ІНДАРУ» П’ЯТЬ КЛОНОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ? ЧИМ НЕ МОЖНА ЛІКУВАТИ ГРВІ ТА ГРИП СМЕРТЬ ДІТЕЙ СПРИЧИНИЛИ ГОМЕОПАТИЧНІ ЗАСОБИ?

2-5 СТОР.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ПЕДІАТРІЯ НА РОЗДОРІЖЖІ РЕФОРМ Унаслідок медичних реформ останніх років педіатрія була змушена відстоювати свої позиції — її визнали зайвою на первинній ланці, А останнім часом з’явився ще один тривожний сигнал — медичні виші обмежили набір студентів на педіатричні факультети (адже нині це не обов’язково, а лише на розсуд ректора). Цього року лише три медичні університети оголосили набір на спеціальність «Педіатрія», решта взагалі від неї відмовилася! Що далі? Хто вирішуватиме нагальні СТОР. проблеми дитячого здоров’я, які накопичилися за цей період?

12

ЛІКАР НА БОРТУ! До певного моменту головним завданням військових лікарів в умовах бойових дій була лише евакуація поранених, надання ж медичної допомоги розпочиналося вже в лікарні. Якщо ж постраждалий не долетів до польового госпіталю, то це списували на санітарну втрату. Тоді надання допомоги на борту вертольота вважалося неможливим: постійний рух, зміна положення пацієнта тощо. Поняття власне повітряСТОР. ного санітарно-медичного транспорту практично не існувало.

19

РЕЄСТР ПАЦІЄНТІВ В УКРАЇНІ: ЩО ЗАВАЖАЄ «ПОРАХУВАТИ» ХВОРИХ?

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№51-52 (1387-1388) 23.12.2016

10

З прийняттям у 2012 році Закону України «Про екстрену медичну допомогу» були намічені грандіозні плани щодо модернізації служби. Багато позицій реалізували, не менше — розкритикували, але дружно чекали логічного завершення реформ. Ідея перевести вітчизняну систему екстреної допомоги на рейки парамедицини виявилася занадто крутим віражем: суспільство не зрозуміло, медики обурилися, мовляв, так і до параміністерства недалеко. Кого насправді рятуватимуть парамедики — медичний бюджет чи пацієнтів? І чи можна змінити СТОР. хід часу переведенням стрілок годинника?

ОПРИЛЮДНЕНО ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ ГОСПІТАЛЬНИХ ОКРУГІВ НАТАЛЯ ШОЛОЙКО ВИЯВИЛАСЯ ЗАНАДТО КОРУМПОВАНОЮ ДЛЯ ПОСАДИ ДЕРЖСЕКРЕТАРЯ МОЗ

2-5

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

№3-4 (1392-1393) 27.01.2017

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ЧАРІВНИЙ КЛУБОК ЧИ УКРАЇНСЬКИЙ ЛАБІРИНТ?

ЩО ПЕРЕВАЖИТЬ НА ТЕРЕЗАХ РЕФОРМ?

ІРИНА СИСОЄНКО: ФРАГМЕНТАРНІ РЕФОРМИ І НЕДОФІНАНСУВАННЯ ГАЛУЗІ ПРИЗВЕДУТЬ ДО РОЗЧАРУВАННЯ СУСПІЛЬСТВА Кабінет Міністрів України 30 листопада 2016 року ухвалив 10 постанов, внесених Міністерством охорони здоров’я. Зокрема затверджено концепції розвитку системи громадського здоров’я та реформи фінансування галузі, яка закріплює нову модель медичного страхування, ухвалено постанову щодо утворення госпітальних округів тощо. Це одразу оголосили як значну перемогу на шляху до реформування галузі. Однак у багатьох з’явилися сумніви щодо реалістичності таких планів з огляду на нинішнє фінансування, чинне законодавство й втомленість суспільства від безкінечних медичних експериментів. Тож радіти новим ініціативам, почекати, озброївшись висловом «Усе минає і СТОР. це мине», чи працювати на випередження ризиків?

6

ЧИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ЕРА АНТИБІОТИКІВ? За даними ВООЗ, протягом наступних 35 років близько 300 млн осіб передчасно помруть через антибіотикорезистентність, а її наслідки для світової економіки виллються у 100 трлн дол. (якщо не буде вжито відповідних заходів). Чи існує вихід із ситуації? СТОР.

12

86181 08198 60965

10

ДИТЯЧИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ В УКРАЇНІ: НЕМАЄ ПРОТОКОЛУ, НЕМАЄ ПРОБЛЕМИ?

У вересні 2014 року затверджено уніфікований клінічний протокол надання медичної допомоги дорослим, хворим на туберкульоз, куди питання виявлення, діагностики й лікування цієї недуги у дітей не включили через розбіжності в баченні та вирішенні вказаної проблеми. Тому в березні 2015 року було скликано робочу групу з розробки нормативних документів зі спеціальності «Дитяча фтизіатрія», й почалася підготовка протоколу з діагностики та лікування дітей. Проте дійти згоди не вдалося й донині. СТОР.

12

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ВИХІД З РАБСТВА ЧИ НОВІ КАЙДАНИ?

ГРОШІ — ЗА ПАЦІЄНТОМ:

6

Перехід до обов’язкового медичного страхування передусім передбачає визначення обсягів медичної допомоги, яка надаватиметься в рамках страхової програми. Якщо це робити, виходячи з «можливостей», то в умовах крайньої бідності держави такий підхід межуватиме з геноцидом. СТОР.

№5-6 (1394-1395) 10.02.2017

ЛІЦЕНЗІЯ ДЛЯ ЛІКАРЯ:

На сесії Європейського регіонального комітету ВООЗ у вересні 2012 року було прийнято Європейський план дій зі зміцнення потенціалу та покращення послуг системи громадського здоров’я. Україна підписала цей документ і зобов’язалася його виконувати. Тож альтернативи створенню системи громадського здоров’я в нашій державі не існує. Інша справа — наскільки послідовно і грамотно ми виконаємо взяте на себе зобов’язання. СТОР.

8

ПОЗИЦІЇ КОМІТЕТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА МОЗ СПІВПАЛИ

№1-2 (1389-1391) 13.01.2017 ДЕСЯТЬ «ЗАПОВІДЕЙ» ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я ЧИ ВДАСТЬСЯ ЇХ ВИКОНАТИ В УКРАЇНІ?

ДРУГЕ ДИХАННЯ ЧИ ОСТАННІЙ ПОДИХ ШВИДКОЇ?

СТОР.

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

WWW.VZ.KIEV.UA

ПАРАМЕДИКИ В УКРАЇНІ:

НОВИНИ «Без реєстру як без рук», — скаржаться реформатори усіх «поколінь». Куди не кинь — усюди він: і лікаря проконтролювати, і кошти на медичну допомогу порахувати, і вартість ліків компенсувати. Що ж заважає медичній бухгалтерії облікувати хворих? Як запобігти тому, щоб кожен бажаючий рахував їх на свій лад? Чи готові лікарі до нової відповідальності та чи захищені пацієнти СТОР. від стороннього ока?

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

Принцип, за який усі боролися як за еталон справедливого фінансування медичної галузі, оголошено основою майбутніх реформ і наріжним каменем медичного страхування в Україні. Нарешті кошти таки підуть за пацієнтами, а ті своєю чергою — за контрактами з первинкою. Питання в іншому: на що вистачить тоненького бюджетного гаманця сімейної медицини? Із чим піде хворий до стаціонару, якщо «медичного траншу» туди не призначено? І головне — чи передбачає принцип «гроші — за пацієнСТОР. том» логічне продовження «бонуси — для лікаря»?

8

НОВИНИ УРЯД ВИМАГАЄ ВІД МОЗ КОНКРЕТНОГО ГРАФІКА ЗАКУПІВЕЛЬ ВАКЦИН І ЛІКІВ ПРОЕКТИ СЕМИ ГОСПІТАЛЬНИХ ОКРУГІВ ВІДПРАВИЛИ НА ДООПРАЦЮВАННЯ

ЛОМКА СТАЦІОНАРНОГО МЕНТАЛІТЕТУ —

ОЛЬГА БОГОМОЛЕЦЬ РОЗКРИТИКУВАЛА МОЗ ЗА «ШВИДКІ» РЕФОРМИ УКРАЇНСЬКІ МЕДУСТАНОВИ ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ ВІД ПРЕПАРАТІВ, ЗАКУПЛЕНИХ CROWN AGENTS ЧИ ОТРИМУВАТИМУТЬ УКРАЇНСЬКІ ЛІКАРІ СЕРТИФІКАТИ?

МОЗ НЕ ВСТИГАЄ РЕАЛІЗОВУВАТИ КОШТИ МІЖНАРОДНОГО БАНКУ

У ГРУПИ КОМПАНІЙ «ЗДОРОВ’Я» ТА РОДИНИ ОДІОЗНОГО ЕКС-МІНІСТРА МОЗ РАЇСИ БОГАТИРЬОВОЇ СПІЛЬНІ ІНТЕРЕСИ?

2-5

2-5

СТОР.

КОМПАНІЯ TEVA НАЗВАЛА СУМИ, ЯКІ ПЛАТИЛА УКРАЇНСЬКОМУ ТА РОСІЙСЬКОМУ ЧИНОВНИКАМ

Плани запровадити індивідуальне ліцензування медичних працівників в Україні викликали неоднозначну реакцію. Хтось гордий з того, що в нас нарешті «все буде як у людей», дехто мріє «розправити крила» в пошуку нових можливостей і заробітків, однак більшість переконана: за нинішніх умов це стане черговою бюрократичною тяганиною і головним болем для медиків. Кому на руку нововведення — лікарям, пацієнтам чи чиновникам? СТОР.

СТОР.

Ініціатори медичних реформ переконані: українців лікують не так і не там, де треба, — стаціонари зумисне й надовго «прив’язують» хворих до ліжка, амбулаторна ж ланка відпочиває замість брати на себе важливі функції. Що насправді заважає інтенсифікації лікувального процесу і збільшенню в ньому «амбулаторної квоти» — невміння працювати по-новому, небажання ламати стереотипи СТОР. чи реалії вітчизняної системи охорони здоров’я?

8

УСПІШНІ РЕФОРМИ ПЕРВИНКИ БЕЗ ШАБЛОНІВ І МІФІВ

В Україні не вщухають дискусії щодо моделей, форм і механізмів розвитку первинної допомоги. Утім, заяви про те, що світ уже давно досяг ідеалу в цьому питанні і дійшов «однозначних висновків», не витримують критики — пошуки шляхів удосконалення тривають. Тому варто проаналізувати стратегії та структуру організації послуг населенню на рівні цієї служби в різних країнах Європи, аби розвіяти міфи, які нам часто нав’язують. СТОР.

12

НОВИНИ РЕФЕРЕНТНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ ПЕРЕНОСИТЬСЯ НА КВІТЕНЬ АНТИКОРУПЦІЙНА МЕДИЧНА РЕФОРМА ПО-НОВОМУ ЗІ СТАРИМИ ОБЛИЧЧЯМИ УКРАЇНЦІ ПРОТИ ГОСПІТАЛЬНИХ ОКРУГІВ

ЯКБИ НЕ БЮРОКРАТІЯ, НАША АРМІЯ БУЛА Б СИЛЬНІШОЮ

ВИРОБНИКА СМЕРТОНОСНИХ ВАКЦИН ОШТРАФУВАЛИ НА 1,1 МЛН ГРН

14

2-5

Насправді страшно не на фронті, а на мирній території. У той час, коли там іде війна, тут купуються посади, дерибаняться гроші, і ніхто ні за що не відповідає. Хочеться, щоб очільники Міністерства охорони здоров’я та чиновники галузі не просто в черговий раз кричали голосно про реформу, а приймали рішення і не боялиСТОР. ся відповідальності.

№7-8 (1396-1397) 24.02.2017

СТОР.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

Нова медична карта країни у вигляді госпітальних округів видається ідеальною лише на папері. Особливо якщо рухатися по ній не за компасом регіональних особливостей, а за стандартними «дороговказами» реформаторів. Але на місцях туман розсіюється, і нова медична «викрійка» виглядає зовсім непривабливою: непродумані межі округів, реальна загроза закриття лікарень і скорочення персоналу, перетягування латаної фінансової ковдри та незрозумілі перспективи, хаос і конфлікти в регіонах. Якщо це лише початок, то яким буде фінал? СТОР.

14

ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ:

10

ЧИ ГОТОВА ДО ЦЬОГО УКРАЇНСЬКА МЕДИЦИНА? НОВИНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

РІЖЕМО БЕЗ НАРКОЗУ?

ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ ВООЗ-2017

Десятирічний термін перебування доктора Маргарет Чен на посаді Генерального директора ВООЗ добігає кінця. 1 липня 2017 року організацію очолить новий керівник. Критика та скандали, пов’язані з роботою ВООЗ, — черговий доказ того, що організації потрібні швидкі, системні та послідовні реформи. Їх обіцяють втілити кандидаСТОР. ти на посаду Генерального директора.

6

КАДРОВИЙ ГОЛОД В ОКРЕМО ВЗЯТІЙ ОБЛАСТІ

Для стабільного функціонування системи охорони здоров’я потрібні 4 складові: кадри, оптимальна мережа медичних закладів, наявність медичного обладнання, ліків і, безумовно, достатнє фінансування. Серед них найголовніше — це кадри. Бо фінансування можна покращити за один день, прийнявши відповідне рішення на рівні Верховної чи місцевої рад, придбати ліки й обладнання теж можна за короткий термін. А от вирішити кадрову проблему за кілька днів неможливо. Адже на підготовку висококласного спеціаліста-медика потрібно не менше 10 років. СТОР.

13

МИ ПРОСТО ВИКОНУВАЛИ СВОЄ ЗАВДАННЯ

Свого часу, у мирні дні, при всіх госпіталях Міністерства оборони України були сформовані лікарсько-сестринські бригади швидкого реагування. Періодично ми проводили тренування, аби не втрачати бойових навичок, але потім, уже на фронті, усвідомили, що в умовах нинішньої гібридної і підступної війни настанови підручників із військової медицини минулого століття просто не діють. Тож доводилося набувати досвід у СТОР. реальній ситуації — під свист куль і гуркіт артилерії.

16

НОВИНИ ТАК СКІЛЬКИ Ж ОТРИМУВАТИМУТЬ СІМЕЙНІ ЛІКАРІ? ЯК МОЗ УЯВЛЯЄ РЕФОРМИ НА ПЕРВИННІЙ ЛАНЦІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ РЕФЕРЕНТНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ ТА РЕІМБУРСАЦІЯ МОЖУТЬ НЕ ЗАПРАЦЮВАТИ УКРАЇНСЬКІ ПАЦІЄНТИ ДВА РОКИ НЕ МОЖУТЬ ОТРИМАТИ ОБІЦЯНІ ДЕРЖАВОЮ ЛІКИ

2-5 СТОР.

МЕДИЧНІЙ РАДІОЛОГІЇ ЗАГРОЖУЄ КОЛАПС

У минулому році на забезпечення життєдіяльності державної установи «Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва НАМН України» (зарплата, нарахування на неї, комунальні платежі, ліки, харчі) було виділено близько 19 млн грн. Це значить, що вартість 1 ліжко-дня становила трохи більше 6 Євро, із них на ліки витрачалося СТОР. 0,36 євроцента! Сьогодні навіть цю вартість знижено втричі.

6

«СИРІТСЬКІ» ХВОРОБИ ЯК ЛАКМУС ДЕРЖАВНОЇ ТУРБОТИ

Наша держава має усвідомити: хворі на орфанні захворювання повинні отримувати 100% необхідних ліків, часткове забезпечення призведе до таких самих наслідків, що й повна його відсутність. Коли людина потребує щоденного вживання лікарського засобу, а «в межах бюджетного фінансування» держава надає їй 1-2 дози ліків на тиждень, то це профанація лікування, розрахована на окозамилювання СТОР. перед західними партнерами.

10

СУД СКАСУВАВ СКОРОЧЕННЯ ЛІЖОК. ЩО ДАЛІ?

Адміністрація закладів має бути зацікавленою в добровільному поновленні працівників, звільнених «на догоду» протиправній Постанові, — це дасть змогу заощадити на судових витратах, компенсаціях моральної шкоди та виплаті середнього заробітку за період вимушеного прогулу. Але де керівнику медичного закладу взяти додаткові кошти на подальшу вчасну оплату праці поновлених працівників? СТОР.

12

1 міс.

23.50грн

3 міс.

70.50 грн

6 міс.

141.00 грн

9 міс.

211.50 грн

1 міс.

33.83 грн

3 міс.

101.49 грн

6 міс.

202.98грн

9 міс.

300.42 грн

1 міс.

40.50грн

3 міс.

121.50 грн

6 міс.

243.00грн

9 міс.

365.50 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Онлайн-передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

17


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЛЬВІВЩИНА

У ЛЬВОВІ ВІДКРИТО ПЕРШИЙ МОБІЛЬНИЙ ХОСПІС ДЛЯ ДІТЕЙ Багатьом невиліковно хворим малюкам Львівщини щоденно потрібні не лише батьківська любов та догляд, а й медична допомога. Упродовж десяти років лікарі КЗ ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» надавали виїзні консультації важкохворим дітям області. А з початку цього року розпочало роботу відділення «Мобільний хоспіс для дітей», яке візьме під свою опіку пацієнтів не лише з міста, а й з найвіддаленіших сіл регіону.

Андрій СИНЮТА, головний лікар КЗ ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр»

ВЗ Як виникла ідея створення «Мобільного хоспісу для дітей»? — Потреба у такому підрозділі обумовлена самим життям. Якщо паліативні установи для дорослих іще працюють, то діти з невиліковними хворобами отримати подібну допомогу часто не можуть. Йдеться передусім про малюків із вродженими генетичними патологіями, тяжкими ураженнями центральної нервової системи, зокрема спінальною м’язовою атрофією (синдромом Вердніга-Гоффмана), тяжкими формами ДЦП, хворобою Лафора, синдромом Андерсена, які не здатні дихати та ковтати самостійно. Вони не можуть постійно перебувати в стаціонарі, оскільки це призведе до виключення батьків із життя дитини. А, як відомо, удома й стіни лікують. Крім того, нагодувати важкохвору дитину через зонд чи гастростому або ж відсмоктати слиз із бронхів за допомогою трубочки — не надто складна процедура для батьків, а для дитини це додатковий комфорт. До цього часу паліативну допомогу дітям удома надавали на доброчинних засадах. Ми активно співпрацюємо із БФ «Крила надії», кілька лікаріванестезіологів ЗУСДМЦ консультують дітей вдома, добираючись до них за сприяння БФ «Даймо надію». Кожна родина має номери особистих телефонів наших лікарів, і батьки можуть звернутися до них за консультацією в будь-який час. Проте тепер розпочала роботу служба, котра допомагатиме подібним дітям на дому не лише в місті, а й у межах області, навіть у найвіддаленіших селах, — відділення «Мобільний хоспіс для дітей».

ВЗ Як здійснюватиметься робота хоспісу? Що належатиме до обов’язків працівників? — Передусім завданням хоспісу є надання допомоги дітям та їх родинам у вигляді ліків, життєво необхідних медичних апаратів (дихальні машини, пульсоксиметри, інгалятори, кисневі концентратори тощо), предметів догляду, спеціалізованого харчування, засобів гігієни, навчальних ігор, спеціалізованих реабілітаційних візків, ліжок тощо, завдяки яким вдається забезпечити гідне життя цим малюкам. Спочатку все необхідне закуповуватиметься за кошти благодійних організацій, яких, на щастя, достатньо. До того ж батьки дітей вже активно долучаються до процесу пошуку коштів. Крім того, величезна робота чекає на психолога, адже допомоги потребують як діти, так і батьки. Оскільки функціонування мобільної паліативної служби є відносно новою справою, то ми муситимемо пройти шлях спроб і помилок. Тривають логістичні розробки маршрутів, адже робота має бути чітко скоординованою. Ми повинні точно знати, у якому місці області та яких витратних матеріалів потребує кожна дитина. Відповідно до цього формуватимемо пакунки з необхідними речами для пацієнтів та планово розвозитимемо їх. Затверджено штатний розпис відділення. Більша частина роботи лягатиме на плечі середнього медичного персоналу, тож передбачено чотири посади медсестер й одна ставка старшої медсестри. Оскільки не кожен візит до хворого вимагає присутності лікаря, маємо лише 1 ставку педіатра та 0,5 — анестезіолога. У штаті також передбачені посади соціального працівника і психолога й 2 ставки для водіїв. Висококваліфікований фахівець може планово або ж за потреби відвідувати дитину. Не припиняється робота над створенням реєстру пацієнтів. Як правило, усі діти вже лікувалися в нашому центрі. Наразі ми працюємо із 24 малюками, 9 із яких страждають на м’язову спінальну атрофію. Крім того, украй важливо навчити батьків правильному поводженню із хворими малюка-

ми. Завдяки відкритості реанімацій члени родини встигають опанувати багато навичок під час перебування дитини в стаціонарі, проте завжди виникають нові питання та проблеми. Для зручності плануємо створити телефонну гарячу лінію, за допомогою якої батьки зможуть не лише викликати медиків позачергово, а й отримати необхідну консультацію чи психологічну допомогу. Завдяки тому, що хоспіс розташований при лікарні, буде простіше здати аналізи: наші медсестри братимуть матеріал безпосередньо вдома, а дізнатися результати можна буде телефоном. До роботи на гарячій лінії плануємо також долучити і сімейних лікарів, котрі працюють з родиною.

Ірина КЛЮС, завідувачка відділення «Мобільний хоспіс для дітей» КЗ ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр»

ВЗ Що спонукало вас взятися за таку відповідальну справу? — У мого сина — тяжка генетична хвороба, що прикувала його до ліжка та зробила залежним від багатьох апаратів. Колись діагноз — спінальна м’язова атрофія І типу — прозвучав для нас як вирок. Протягом шести років ми намагаємося організувати та забезпечити своїй дитині комфортне життя вдома. З власного досвіду знаю, наскільки важливі для таких родин підтримка, вчасна допомога, добра порада та якісні медичні апарати. Тому наше відділення намагається покращити життя інших важкохворих дітей, подбавши про необхідні апарати, витратні матеріали, спеціальне харчування тощо.

ВЗ Як плануєте організувати роботу цент­ру? — Головним у нашому підрозділі є не керівник ВЗ Які проблеми ще потребують вирі­- чи старша медсестра, а маленький пацієнт, якому шення? необхідна паліативна допомога. Відповідно до його — Окрім одвічного питання — фінансування, не- потреб працюватиме вся наша команда. Розумію абиякою проблемою є брак кадрів. Дитяча служба також, що паліативна дитяча служба лише розвипаліативної допомоги в Україні практично не розви- вається в Україні, тому шукатимемо можливості нена. Та й низька заробітна плата обмежує кількість опанування нових вмінь і компетенцій, запозичуватимемо міжнародний досвід. бажаючих працювати в нас. Крім цього, структура ще гостро відчуває Нещодавно відбулася перша зустріч із батьками брак транспорту. Суттєво у його придбанні нам дітей, що вже є в реєстрі нашого хоспісу, під час перешкоджає Постанова Кабінету Міністрів від якої ми детально ознайомилися з їх потребами. Такі 11.11.2016 р. №710 «Про економію державних зустрічі проводитимуться орієнтовно раз на місяць, коштів та недопущення витрат бюджету», яка зокрема й у формі семінарів-тренінгів, аби батьки забороняє купувати легковий автотранспорт, у могли поспілкуватися, вислухати один одного, зутому числі й медичним закладам. Спецтранспор- стрітися з психологом тощо. ту ми не потребуємо, оскільки за необхідності Можна сказати, що найважливішими в нашій нам допомагає КЗ ЛОР «Львівський обласний службі є медсестри, які найчастіше відвідуватимуть центр екстреної медичної допомоги та медицини маленьких пацієнтів. Знання, специфіку і досвід катастроф». Нам потрібні автомобілі для розве- проведення маніпуляцій вони здобуватимуть у реазення витратних матеріалів чи обладнання, аби німації ЗУСДМЦ, а також вдосконалюватимуть свої медсестри кожного дня мали змогу за визна- вміння під час закордонних відряджень, зокрема у ченим маршрутом об’їхати дітей. Допомогти з Польщі — керівництво хоспісу імені Маленького придбанням автомобілів зголосилися зарубіжні принца в Любліні висловило готовність поділитися благодійники. своїми здобутками. Але головне, що «Мобільний хоспіс для дітей» уже працює, далі слід лише вдосконалювати його Юлія МАСЮКЕВИЧ, роботу. спеціально для «ВЗ», м. Львів

КОМЕНТАР

Ірина МИКИЧАК, в .о. директора Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА

У

продовж багатьох років група лікарів-волонтерів КЗ ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» за підтримки БФ «Даймо надію» надавали допомогу дітям із

18

тяжкими формами генетичної патології після виписування зі стаціонару. Неодноразово спільно з адміністрацією лікарні та небайдужими лікарями ми вели мову про те, що благодійний фонд не може одноосібно нести навантаження з догляду за важко хворими дітьми. Саме тому було ухвалено рішення створити у складі ЗУСДМЦ відділення «Мобільний хоспіс для дітей». Ми напрацювали базові документи, затвердили положення про відділення, видали відповідний наказ. До його складу введено необхідні штатні посади за рахунок вивільнення посад в інших медичних установах, передбачено їх фінансування.

У листопаді 2016 року з обласного бюджету було виділено 280 тис. грн на ремонт приміщення, де розміщуватиметься офіс відділення. Що ще важливіше — наприкінці 2016 року Львівською обласною радою затверджено програму «Забезпечення дітей-інвалідів та дітей із важкими інтоксикаціями медичними препаратами, виробами медичного призначення та дезінтоксикаційною терапією на 2017-2020 роки», якою вперше передбачено фінансування першочергових потреб мобільного хоспісу у розмірі 500 тис. грн. Цих коштів, насправді, вкрай мало для всіх потреб відділення. Головний лікар ЗУСДМЦ Андрій Синюта і

його колеги активно працюють над залученням до співпраці з центром, зокрема з новоствореним відділенням, меценатів, благодійних фондів, неурядових організацій. Так, готується зустріч із громадськими й благодійними організаціями Львівщини, під час якої є намір підписати меморандум про співпрацю. Оскільки лікарні не мають змоги купувати транспорт, то дуже розраховуємо на допомогу саме в цьому напрямку. Проте важливим є те, що допомога дітям із невиліковними хворобами і їх родинами перейшла з розряду волонтерської у категорію відповідальності спеціалізованого медичного закладу й обласної влади.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

10 березня 2017 року

ЧЕРК АЩИНА

МЕДИКІВ НА РОБОТУ «ЗАМАНЮЮТЬ» ЖИТЛОМ ТА ВИСОКОЮ ЗАРПЛАТОЮ Низький рівень життя «у глибинці» на тлі мізерної зарплати та відсутності житла завжди негативно впливав на рішення молодих лікарів щодо роботи в районному, а тим паче — сільському медичному закладі. А після відміни обов’язкового трирічного відробітку, дек­ ларованого свого часу законодавством, молодих фахівців на роботу у сільську місцевість не заманити. Невтішна ситуація з медичними кадрами на Черкащині спонукала керівників окремих громад і головних лікарів ЦРЛ подбати про створення належних умов для життя медиків — їх забезпечують житлом та гідною зарплатою.

Юрій КУЛИК, головний лікар Маньківської центральної районної лікарні

Забезпечення житлом молодих спеціалістів позитивно впливає на кадрове питання — до нас на роботу приїжджають навіть фахівці з інших областей, тож тотального кадрового голоду не відчуваємо.

В

ирішувати питання забезпечення медиків ра­ йонної лікарні житлом ми почали кілька років тому. Адже у Маньківській ЦРЛ працює 69 лікарів, з яких 29 — пенсійного віку. Тож необхідно залу­ чати до роботи молодих спеціалістів, а для цього потрібні стимули. На сьогодні у Маньківці для лі­ карів збудовано 10 квартир. На сесії районної ради ухвалили рішення, що це житло — лише для мо­ лодих спеціалістів. Перший будинок реконструювали з колишнього гуртожитку місцевого збанкрутілого підприємства, яке рада кредиторів хотіла продати. Після пере­ мовин із Головою Маньківської селищної ради та кредиторами колишній гуртожиток безкоштовно передали на баланс ради. То було закинуте, але добротне приміщення. Капітальний ремонт гурто­ житку виконали за три місяці. Для цього підклю­ чили спонсорів, частково роботи профінансувала селищна рада, 150 тис. грн виділили з обласного бюджету. Вставили пластикові вікна, стіни зовні оздобили «короїдом», підвели газ. Усього вийшло 5 квартир. Внутрішнє оздоблення своїх помешкань власники здійснювали самостійно. Інший будинок розташований на території нашої лікарні. Це теж колишній гуртожиток, який не ви­ користовувався понад 10 років. Будівля перебувала в занедбаному стані, на одній зі стін утворилася трі­ щина. Вирішили ми і її перебудувати. Реконструкцію цього гуртожитку під житловий будинок розпочали ще 5 років тому, але через нестачу коштів ремонт довелося заморозити більше ніж на рік. У 2015 році проект подали на розгляд регіональної комісії для фінансування з Державного фонду регіонального розвитку України. На добудову об’єкта ми отримали 617 тис. грн із державного бюджету, 300 тис. грн субвенції сільських рад, більше 200 тис. грн із районного бюджету і зрештою закінчили ремонт 5 квартир. Розташування житла поблизу медичної уста­ нови — не лише зручно для самих лікарів, а й за­ ощадить бюджетні кошти на їх транспортування для надання невідкладної допомоги у позаробочий час. Улітку минулого року новосілля в цьому будинку відсвяткували три лікарські родини, ще дві квар­ тири чекають нових господарів. Також минулого року вдалося вирішити житлове питання молодого лікаря-травматолога зав­дяки фі­ нансовій підтримці від Голови благодійного фонду «Розвиток Маньківщини» Миколи Северина у роз­ мірі 100 тис. грн.

Володимир МІЦУК, Голова Білозірської сільської ОТГ

Н

аша громада, яка об’єднала 3 населені пункти, нараховує 9,4 тис. осіб. На території ОТГ функ­ ціонують Центр первинної медико-санітарної допо­ моги й дві амбулаторії загальної практики-сімейної медицини — у с. Білозір’я та смт Ірдинь, де працює 31 фахівець. Молодшим персоналом первинна ланка забезпечена на 100%. А ось лікарів бракує. На таку кількість населення необхідно 6 сімейних лікарів. Нині ж працює лише три, і ті — перед­ пенсійного віку. Щоб заохотити медиків до роботи в ліку­ вальних закладах нашої громади, ми вирішили збудувати для них житло. На будівництво квар­ тир для медиків витрачено 1,7 млн грн. Це час­ тина коштів, які виділила держава на підтримку об’єднаних громад та розвиток інфраструктури. Під квартири переробили приміщення місцевої школи. Наприкінці минулого року будівельники здали 3 нові квартири: одну двокімнатну і дві однокімнатні. Це буде відомче житло, у якому медики мешкатимуть, доки працюватимуть у

нас. Якщо у них виникне бажання звести влас­ ний будинок, громада виділить для цього зе­ мельну ділянку. Цього року буде прийнято місцеву програму з підтримки медичних працівників. Відповідно до рішення громади плануємо доплачувати молодим спеціалістам до заробітної плати певну суму, щоб вони отримували в межах 10 тис. грн на місяць. Також із молодими спеціалістами укладатимемо угоди, відповідно до яких перші 3 роки вони звіль­ нятимуться від оплати комунальних послуг. На сьогодні на наше запрошення відгукну­ лися двоє інтернів, що закінчують Харківський національний медичний університет. Це сімейна пара, яка вже забронювала собі однокімнатну квартиру, тож із 1 серпня чекаємо на роботу мо­ лодих медиків.

Леонід ПОЛЬОВИЙ, Голова Єрківської сільської ОТГ

Н

а території Єрківської об’єднаної територіаль­ ної громади створено комунальний заклад «Єрківська амбулаторія загальної практики-сі­ мейної медицини». За штатним розписом тут має бути троє сімейних лікарів і лікар-педіатр, але нині працює лише головний лікар і лікар сімейної медицини в одній особі. І це — для Єрківської громади із населенням 5,59 тис. осіб. Загалом в амбулаторії працює 19 медичних спеціалістів, а головний лікар і лікар сімейної ме­

«

ПЛАНУЄМО ПРИЙНЯТИ ПРОГРАМУ ЩОДО СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ МЕДИКІВ. ВОНА ПЕРЕДБАЧАТИМЕ, ЩО ЗА УМОВИ РОБОТИ ЛІКАРЯ В ГРОМАДІ ПРОТЯГОМ 10 РОКІВ БУДИНОК ЙОМУ ПЕРЕДАВАТИМЕТЬСЯ У ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ. МОЛОДОМУ СПЕЦІАЛІСТУ ПЕРШІ ТРИ РОКИ ЗА РАХУНОК ГРОМАДИ ГАРАНТУЄМО ОПЛАТУ КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ ТА НАДБАВКУ ДО ЗАРПЛАТИ, ЯКА ТОДІ СТАНОВИТИМЕ НЕ МЕНШЕ 8-9 ТИС. ГРН

«

дицини — в одній особі, але для надання якісної та вчасної медичної допомоги нам потрібно ще двоє сімейних лікарів, інакше не вдається організувати повноцінну роботу закладу. Куди тільки не зверталися: і на сайти навчальних закладів, і в управління охорони здоров’я, та молоді спеціалісти не поспі­шають до нас на роботу. Із та­ кою проблемою зіткнулася не лише наша громада. Дефіцит кадрів відчувають й інші медичні заклади Черкащини. Ми могли б придбати ще одну квартиру, проте й перша не затребувана. Нині в ординатурі навчається місцевий мешканець, тож сподіваємося, що цей моло­ дий спеціаліст повернеться і залишиться в нас працювати. Зараз ведемо з ним перемовини. Для сімейного лікаря в селищі міського типу Єрки за кошти громади придбали однокімнатну квартиру, але лікаря поки немає.

Вікторія ПИПА, Голова Мокрокалигірської сільської ОТГ

Ч

исельність населення нашої громади — 4,23 тис. осіб. У червні минулого року на те­ риторії громади створено Центр первинної меди­ ко-санітарної допомоги, але в штаті немає лікарів загальної практики-сімейної медицини. Допомогу в цьому напрямку населенню надають за сумісни­ цтвом сімейні лікарі Катеринопільської центральної районної лікарні. Потрібно ще три працівники, адже наша громада за кількістю населених пунктів най­ більша в області (6 сіл). Щоб заохотити лікарів працювати у нас, мину­ лого року за кошти місцевого бюджету громада купила газифікований будинок. Біля хати — кри­ ниця, присадибна ділянка, садочок, господарські приміщення, гараж, літня кухня. Таке придбання здійснили ще в березні минулого року, а лікаря досі не можемо знайти. Так і стоїть хата пусткою. Плануємо прийняти програму щодо соціального захисту медиків. Вона передбачатиме, що за умови роботи лікаря в громаді протягом 10 років будинок йому передаватиметься у приватну власність. Молодому спеціалісту перші три роки за рахунок громади гарантуємо оплату комунальних послуг та надбавку до зарплати, яка тоді становитиме не менше 8-9 тис. грн. Було б чудово, аби приїхала сімейна пара лікарів. Та, на жаль, нині молодь не хоче працювати в селі. Починаючи з минулорічної зими, ми зверталися в усі вищі навчальні медичні зак­лади, обласне управ­ ління охорони здоров’я, але лікарів так і не знайшли. Окрім ЦПМСД на території громади розташова­ но 2 амбулаторії (у Мокрій Калигірці та Ярошівці), 4 фельдшерсько-акушерські пункти, психонев­ рологічний інтернат. Крім того, створили реабілі­ таційний центр для учасників АТО, придбали для нього нове медичне обладнання. Тож хочеться, щоб і лікар-реабілітолог був свій. Зараз ремонтуємо дві кімнати для надання хоспісної допомоги. Щоб вирішити проблему з кадрами, минулого року на сесії сільської ради затвердили цільову прог­раму підготовки лікарів для громади на 20162020 роки. На наступну вступну кампанію в нас за­ плановано для цього 83 тис. грн. Інна ХІМІЧУК, спеціально для «ВЗ», м. Черкаси

19


ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

КОГО НАКРИЛА ДРУГА ХВИЛЯ Е-ДЕКЛАРУВАННЯ? Особи, які зобов’язані подати декларацію про доходи за минулий рік, мають зробити це до 1 квітня. Хто є декларантом в охороні здоров’я і як не порушити закон?

Які працівники медичної ?е-декларацію? сфери зобов’язані подавати

Андрій ОЛІЙНИК, завідувач юридичного відділу Львівської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, старший викладач кафедри організації і управління охороною здоров’я ЛНМУ ім. Данила Галицького, адвокат

Чи потрібно окрім електронних ?декларації? подавати ще й паперові Ні, не потрібно. Паперові декларації відійшли в історію. 26 квітня 2015 року набув чинності Закон України від 14.10.2014 р. №1700-VII «Про запобігання корупції» (надалі — Закон), який передбачив новий формат і порядок декларування доходів та активів посадовими особами шляхом заповнення електронної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі — НАЗК). Звідси і відповідний термін «е-декларація», хоча правильно називати цей документ Декларацією осіб, упов­ новажених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. До цього існувала паперова форма «Декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру», яку згідно із Законом України від 07.04.2011 р. №3206-VІ «Про засади запобігання і протидії корупції» посадові особи закладів охорони здоров’я подавали у відділ кадрів за місцем роботи в тому числі й у 2016 році. З 15 серпня 2016 року офіційно запрацювало НАЗК як спеціально уповноважений орган у сфері антикорупційної політики, що відповідає за декларування, а з 1 вересня було оголошено про початок роботи нової системи декларування, котра впроваджуватиметься у два етапи. Перша хвиля е-декларування стартувала того самого дня і стосувалася лише осіб, які обій­ мали відповідальні й особливо відповідальні посади, а друга — 1 січня 2017 року (для всіх інших суб’єктів). З початком другого етапу е-декларування Закон, який передбачав подання паперових декларацій, остаточно втратив чинність.

20

За загальним правилом до суб’єктів декларування, як і раніше, віднесено дві категорії: особи, уповноважені на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (умовно їх можна назвати державними службовцями), а також посадові особи юридичних осіб публічного права (до яких і належать посадові особи державних та комунальних закладів охорони здоров’я). Утім, з 5 січня 2017 року Закон несподівано та суттєво змінили, встановивши для працівників закладів охорони здоров’я винятки із цих правил. Відтепер подавати е-декларацію зобов’язані лише керівники, тобто перші посадові особи, незалежно від назви посади (генеральний директор, директор, головний лікар, начальник тощо), і тільки державних та комунальних закладів охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення, Києва та Севастополя) рівнів. Натомість у вищих навчальних закладах крім керівників (ректор, директор тощо) е-декларантами є їх заступники (наприклад, проректори), а в медичних науково-дослідних чи наукових установах — лише їх керівники. У НАМН України декларацію подають президент, віце-президенти, головний вчений секретар та інші члени президії, обрані на загальних зборах. Вказані зміни не стосуються органів охорони здоров’я, тож посадові особи й службовці департаментів, управлінь, відділів, як і раніше, належать до суб’єктів декларування. Від е-декларування звільняються посадові особи, котрі до цього заповнювали паперову декларацію, — заступники головного лікаря, головні бухгалтери, завідувачі відділень, керівники інших структурних підрозділів, головні і старші медичні сестри, сестри-господарки, головні спеціалісти тощо (у тому числі й матеріально відповідальні особи). Це також стосується керівників ФАПів, амбулаторій, інших медичних закладів, які за статусом не належать до обласного, районного чи міського (обласного значення) рівнів. Крім того, на них не поширюються й інші вимоги фінансового контролю, зокрема вони не зобов’язані повідом­ ляти НАЗК про суттєві зміни в майновому стані чи про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента. Враховуючи, що визначення чіткого переліку декларантів у медичних закладах раніше було неабиякою проблемою, це стало справжнім подарунком як для вказаних посадових осіб, так і для відповідальних за протидію корупції, котрі зобов’язані перевіряти факт подання декларацій та повідомляти НАЗК про виявлені порушення. Тому це саме той випадок, коли, як то кажуть, гора з плечей впала. Хоча деякі неузгодженості у визначенні суб’єктів декларування в медичних закладах

все-таки залишаються, оскільки в законодавстві немає чіткої класифікації медичних установ за територіальними рівнями. Тож на практиці й надалі можуть виникати різні трактування. Наприклад, чи є декларантом керівник районної або ж міської лікарні, яка обслуговує прикріплене населення лише частини району (міста, області)?

Чи повинна подавати ?тимчасово е-декларацію особа, котра виконувала обов’язки відсутнього керівника закладу?

Коли посада головного лікаря була вакантною, то особа, що тимчасово виконувала його обов’язки, має подавати декларацію, адже дані про неї вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Дещо інша ситуація в разі заміщення керівника на час його відпустки, хвороби чи відрядження. НАЗК пояснює, що до переліку декларантів слід зараховувати лише тих працівників, на яких покладено відповідні обов’язки на постійній основі. Якщо він фактично виконував такі обов’язки за відсутності посадової особи, це не є достатньою підставою відносити його до суб’єктів декларування, навіть якщо таке замісництво передбачено посадовою інструкцією. Цей приклад НАЗК наводить щодо виконання обов’язків керівника структурного підрозділу. Але, видається, подібну логіку можна застосовувати і в цьому випадку. Хоча, безпереч­ но, хотілося б мати з цього приводу однозначне роз’яснення НАЗК. Будемо сподіватися, що воно з’явиться.

необхідно подавати ?Коли декларацію?

У цьому контексті нічого не змінилося. Законо­ давст­во виділяє чотири типи декларацій (щорічна, перед звільненням, після звільнення і декларація кандидата на посаду), для кожної з них визначено терміни подання та періоди, який вони мають охоплювати. Так, щорічна декларація подається до 1 квітня та містить інформацію за попередній рік станом на 31 грудня звітного періоду. Декларація перед звільненням подається не пізніше дня припинення трудових відносин або 20 робочих днів (якщо це відбулося з ініціативи роботодавця). У цьому випадку звітним є період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями, інформація вказується станом на день, що передує звільненню. Якщо ж керівник установи звільняється у зв’язку із переходом на іншу посаду, що так само підпадає під декларування, згаданий документ подавати не потрібно. Інший випадок — керівник звільняється на початку року, до подання щорічної декларації, наприклад, 1 березня 2017 року. У такому разі виникає два звітні періоди — минулий рік і частина поточного року до моменту звільнення. У подібних

ситуаціях НАЗК рекомендує подавати щорічну дек­ларацію за попередній рік й окрему декларацію перед звільненням за період (наприклад, з 1 січня до 28 лютого 2017 року включно). Декларація після звільнення подається до 1 квітня нас­тупного року за звітний рік, у якому відбулося припинення функцій, а декларація кандидата на посаду — до моменту призначення (обрання), охоп­ лює попередній рік і містить інформацію станом на 31 грудня звітного періоду. Також нагадаю, що в десятиденний термін необхідно повідомляти НАЗК про кожен випадок суттєвих змін у майновому стані, а саме: отримання доходу чи придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року (1600 грн у 2017 році). Зазначену інформацію також вносять до Єдиного державного реєстру декларацій та відповідним чином оприлюднюють.

правильно подати ?Якдекларацію?

Декларацію заповнює й особисто подає суб’єкт дек­ларування на веб-сайті НАЗК (https://nazk.gov. ua, банер «Задекларуй») через власний персональний електронний кабінет у системі Єдиного державного реєстру декларацій (надалі — Реєстр) шляхом заповнення відповідної електронної форми. Для цього необхідно попередньо зареєструватися на сайті за допомогою електронного цифрового підпису (далі — ЕЦП), а також зазначити свою електронну пошту для отримання повідомлень. Такий підпис можна одержати у будь-якому акредитованому центрі сертифікації ключів, зокрема органів державної фіскальної служби, юстиції, державної казначейської служби, окремих банківських установ (наприклад, «УкрсСібБанк», «ПриватБанк»). Перевірити свій ЕЦП можна на сайті Центрального засвідчувального органу Мін’юсту (http://czo.gov.ua). Заповнювати форму декларації до моменту її підпису можна тривалий час у форматі чернетки. Тому в процесі підготовки слід уважно ознайомитися із тим, як працює ця система з технічної точки зору, уважно прочитати правила заповнення декларації та відповідні роз’яснення, що містяться в кожному розділі. Наступний крок — збирання даних, які потрібно задекларувати, та документів, що їх підтверджують. Наприклад, інформацію про доходи бажано вносити на підставі довідки Державної фіскальної служби України (ДФС). Її можна замовити через персональний кабінет платника податків на сайті ДФС (https://cabinet.sfs.gov.ua/), направивши відповідний запит у розділі «Подання заяв, запитів для отримання інформації» або ж звернувшись до відповідного органу особисто. Якщо єдиним доходом керівника є його зарплата, йому достатньо довідки з місця роботи. Після заповнення всіх полів форми декларацію підписують шляхом накладання ЕЦП. Факт подання декларації підтверджується повідомленням, яке декларанту надсилають на його електронну пошту та до персонального електронного кабінету. Повідомлення про істотні зміни в майновому стані також є електронним і подається шляхом заповнення відповідної форми в Реєстрі через власний персональний електронний кабінет. Тобто дійте без поспіху, однак не відкладайте подання декларації на останні дні березня, оскільки система може бути завантаженою і даватиме збої. Пам’ятайте, що на відміну від паперової декларації електронну слід подати не пізніше 31 березня. Жодних винятків з цього правила Закон не передбачає, «виправданням» не може бути ані відрядження за кордон, ані хвороба.

Яка відповідальність ?подання передбачена за несвоєчасне декларації? Закон розмежовує неподання та несвоєчасне подання декларації. За умисне неподання передбачена кримінальна відповідальність за ст. 366-1 ККУ (штраф від 2500 до 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадські роботи — від 150 до 240 годин, або позбавлення волі до двох

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

10 березня 2017 року

років без права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років). Несвоєчасне подання декларації без поважних причин тягне за собою адміністративну відповідальність згідно з ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (штраф від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян). В обох випадках встановлюють причини порушення, оскільки для кримінальної відповідальності необхідно довести наявність умислу неподання дек­ларації, а умовою адміністративної відповідальності є відсутність поважних причин несвоєчасного подання документу. За неповідомлення про суттєві зміни в майновому стані передбачено адміністративний штраф від 100 до 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. До того ж за згадані порушення керівнику може бути оголошено догану як дисциплінарне стягнення.

Як виправити помилку ?додаткові в декларації чи внести   дані? Декларант має право подати виправлену декларацію за власною ініціативою, але лише протягом семи днів після подання первинної форми. Тому одразу після отримання повідомлення на електрон­ ну пошту (про підтвердження подання декларації) потрібно перевірити її зміст. Якщо задекларовані дані виявилися неповними або недостовірними, виправте документ. Для цього слід натиснути на посилання «Подати виправлену декларацію», що буде видимим у персональному електронному кабінеті впродовж 7 днів. Будьте уважні, оскільки скористатися правом на виправлення декларації можна лише один раз. Іншої можливості зробити це, окрім як після притягнення до відповідальності, вже не буде. Якщо ви виявили в Реєстрі інформацію, кот­ ру не вносили особисто, повідомте про це НАЗК (через персональний електронний кабінет) упродовж трьох робочих днів. До речі, виправлені повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування, на відміну від декларацій, до Реєстру не подаються.

Чи змінилися вимоги до ?е-декларуванню? інформації, яка підлягає Обсяг та зміст інформації, яку необхідно відоб­ ражати в е-декларації, зазнали суттєвих змін. Відтепер потрібно вказувати нерухомість, яка перебуває в користуванні, об’єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно (у тому числі те, що є у володінні або користуванні), корпоративні права, юридичні особи, у яких декларант є бенефіціарним власником, готівкові кошти, нематеріальні активи, подарунки, кошти, позичені третім особам, членство у громадських організаціях, сумісництво. У цілому е-декларація містить 16 розділів. У публічній частині Реєстру буде розміщено всю інформацію, окрім конфіденційної. До останньої належать

відомості про ідентифікаційний код, місця проживання, дати народження декларанта та членів сім’ї, а також конкретне місцерозташування об’єктів (крім населеного пункту). Усі інші дані є публічними.

має значення для ?Чидекларування розмір активів?

У цьому аспекті можна виділити дві категорії відомостей. Наприклад, нерухомість, транспортні засоби та доходи зазначаються незалежно від їх вартості. Частину ж об’єктів декларування слід вписувати лише тоді, коли їх вартість перевищує мінімальний поріг. Так, цінне рухоме майно (крім транспортних засобів) декларується, якщо його вартість перевищує 100 прожиткових мінімумів, подарунки — 5, грошові активи, видатки та правочини (на підставі яких у декларанта виникає або припиняється право власності, володіння чи користування нерухомим або рухомим майном, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання) — 50 прожиткових мінімумів. Вартість подарунків, рухомого майна, готівки, правочинів, щодо яких встановлений мінімальний поріг декларування, визначається відповідно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на початок звітного періоду. Тобто під час цьогорічної кампанії використовується прожитковий мінімум станом на 1 січня 2016 року — 1378 грн (такою є і мінімальна заробітна плата). З 1 січня 2017 року прожитковий мінімум уже становить 1600 грн. Вартість майна, майнових прав, активів, інших об’єктів декларування, що перебувають у власності суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначається у гривнях відповідно до їх останньої грошової оцінки або, якщо така оцінка не проводилася чи її результати невідомі суб’єкту декларування, на момент набуття об’єкта у власність (згідно із документом, на підставі якого набуто право власності). Інформація про вартість нерухомого майна не зазначається, якщо вона не відома декларанту і не мала бути відомою внаслідок укладення відповідного договору.

У яких випадках надається ?членів інформація про майнові права сім’ї? За загальним правилом декларуванню підля­гають активи та фінансові зобов’язання не лише декларанта, а й членів його сім’ї. У відповідних розділах декларації є вказівки на випадки, коли потрібно зазначати дані лише стосовно декларанта. Наприклад, не вказується інформація про роботу за сумісництвом членів родини, їх членство в організаціях, а також про укладені ними правочини. Нагадаю, що членами сім’ї декларанта є його чоловік чи дружина незалежно від місця їх проживання, а також інші особи, які проживають разом із декларантом, пов’язані з ним спільним побутом і мають взаємні права й обов’язки. Але в цьому випадку йдеться лише про осіб, які перебувають з декларантом у сімейних від-

носинах, — дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, котрі перебувають під опікою і піклуванням, інших осіб, у тому числі тих, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Усі інші особи за відсутності хоча б однієї із вищевказаних ознак для цілей декларування не вважаються членами сім’ї. У декларацію вносять інформацію про членів родини станом на останній день звітного періоду. Наприклад, якщо у звітному 2016 році член сім’ї проживав із суб’єктом декларування (не важливо, як довго це тривало), але спільне проживання було припинено 29 грудня, то інформацію про таку особу в декларації не відображають. У разі відмови члена сім’ї надати будь-які дані (чи частину з них) для заповнення декларації дек­ ларант зобов’язаний вказати про це та зазначити відому йому інформацію. Але в цьому випадку НАЗК здійснює повну перевірку як декларації в цілому, так і даних щодо згаданого члена сім’ї. Тому краще уникати таких «недомовленостей». Якщо відповідна інформація не відома самому члену сім’ї та він не може отримати її з офіційних джерел (наприклад, правовстановлюючих документів, відповідних державних реєстрів), тоді у відповідних полях електронної форми декларації слід обрати помітку «Не відомо» (коли вона дос­ тупна за технічними параметрами). Якщо ж надати необхідні дані відмовиться третя особа (наприклад, співвласник майна, котрий не є членом сім’ї декларанта), потрібно внести відому вам інформацію, а щодо решти так само скористатися поміткою «Не відомо». Коли певний об’єкт (нерухоме майно, транспортний засіб тощо) внесено в декларацію як такий, що стосується суб’єкта декларування, і при цьому заз­ начено, що член сім’ї є його співвласником, тоді згаданий об’єкт не потрібно повторно відображати для останнього.

Чи потрібно вказувати майно, ?упродовж яким декларант користувався року, а потім продав? Більшість об’єктів декларування, зокрема нерухомість, об’єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, транспортні засоби, цінні папери, корпоративні права, юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї, нематеріальні активи, грошові активи, фінансові зобов’язання, членство у громадських об’єднаннях декларуються, коли вони наявні станом на останній день звітного періоду. Окремі ж об’єкти необхідно декларувати незалежно від того, чи вони актуальні станом на 31 грудня. Це стосується доходів, у тому числі подарунків, які були отримані (нараховані) у звітний період, видатків та правочинів, вчинених у цей період, роботу за сумісництвом (незалежно від тривалості). Наприклад, якщо у 2016 році декларант продав квартиру, то її не потрібно відображати як об’єкт нерухомості, оскільки такий відсутній станом на 31

грудня, але сума виручених коштів декларується як дохід від відчуження майна. Коли впродовж звітного року суб’єкт декларування або член його сім’ї отримали кредит, позику, поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (позичку), вони мають зазначити це в розділі «Доходи, у тому числі подарунки». Якщо такий кредит, позика тощо були дійсними, тобто не сплачені повною мірою станом на 31 грудня, їх потрібно додатково внести у розділ «Фінансові зобов’язання», незалежно від того, чи були вони отримані у звітний період.

загрожує декларування ?Чим недостовірної інформації?

Зазначення в декларації завідомо недостовірних даних може тягнути за собою дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність — їх «вибір» залежить від розміру похибки. Під кримінальну відповідальність декларант підпадає лише в тому випадку, коли зазначені в декларації дані щодо вартості майна або іншого об’єкта, що має вартість, відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Згідно зі ст. 366-1 ККУ такі дії караються штрафом від 2500 до 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами від 150 до 240 годин, або поз­ бавленням волі (до двох років) без права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років. Якщо задекларовані відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів, настає адміністративна відповідальність (згідно із ч. 4 ст. 172-6 КУпАП — штраф від 1000 до 2500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян). «Розбіжність» до 100 прожиткових мінімумів може стати підставою для притягнення суб’єкта дек­ларування до дисциплінарної відповідальності. Адміністративна та кримінальна відповідальність передбачені за подання «завідомо недостовірних» даних, тож потрібно довести наявність умислу декларанта. За недостовірні відомості, надані членами родини, декларант нестиме відповідальність лише в тому разі, якщо він знав про їх неправдивість, однак свідомо вніс їх у декларацію. Тобто враховується умисел суб’єкта декларування, а не членів його сім’ї. Якщо ж декларант не знав, що родичі «покривили душею», йому нічого не загрожує. Зрештою, кожен бажаючий може отримати вичерпні відповіді на свої запитання, звернувшись до НАЗК через персональний кабінет або ж за довідковими телефонами, які вказані на сайті цього органу, чи написавши повідомлення на його елект­ронну пошту: support@nazk.gov.ua. Крім того, рішенням НАЗК від 11.08.2016 р. №3 затверджено відповідні Роз’яснення, де також можна почерпнути необхідну інформацію про декларування.

ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА «НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ» ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ПОСАД НАУКОВИХ ПРАЦІВНИКІВ У НАУКОВОМУ ВІДДІЛІ ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ:  на посаду головного наукового співробітника (доктор медичних наук, спеціальність «Внутрішні хвороби») — 0,75 шт. од.;  на посаду провідного наукового співробітника (доктор медичних наук, спеціальність «Внутрішні хвороби») — 1 шт. од.;  на посаду старшого наукового співробітника (кандидат медичних наук, спеціальність «Ревматологія») — 1 шт. од.;  на посаду наукового співробітника (кандидат медичних наук, спеціальність «Гематологія та трансфузіологія») — 0,5 шт. од.;  на посаду наукового співробітника (спеціальність «Внутрішні хвороби») — 0,25 шт. од.;  на посаду молодшого наукового співробітника (спеціальність «Внутрішні хвороби») — 0,25 шт. од.

У НАУКОВОМУ ВІДДІЛІ МАЛОІНВАЗИВНОЇ ХІРУРГІЇ:  на посаду головного наукового співробітника (доктор медичних наук, спеціальність «Анестезіологія та інтенсивна терапія») —   0,5 шт. од.;  на посаду головного наукового співробітника (доктор медичних наук, спеціальність «Нейрохірургія») — 0,25 шт. од.;  на посаду старшого наукового співробітника (доктор медичних наук, спеціальність «Хірургія») — 0,5 шт. од.;  на посаду старшого наукового співробітника (кандидат медичних наук, спеціальність «Хірургія») — 0,25 шт. од.;  на посаду наукового співробітника (кандидат медичних наук, спеціальність «Хірургія») —   2 шт. од.;  на посаду наукового співробітника (кандидат медичних наук, спеціальність «Урологія» або

«Гістологія, цитологія, ембріологія») — 0,5 шт. од.;  на посаду наукового співробітника (кандидат медичних наук, спеціальність «Анестезіологія та інтенсивна терапія») — 0,25 шт. од.;  на посаду молодшого наукового співробітника (спеціальність «Хірургія» («Судинна хірургія») — 0,25 шт. од.

 на посаду наукового співробітника з науково-технічної інформації (кандидат фізикоматематичних наук) — 0,25 шт. од.;  на посаду наукового співробітника (спеціальність «Медична психологія») — 1 шт. од.;  на посаду молодшого наукового співробітника (спеціальність «Філологія», «Лінгвістика», «Перекладач») — 1 шт. од.

У НАУКОВОМУ ВІДДІЛІ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ:  на посаду головного наукового співробітника (доктор медичних наук, спеціальність «Соціальна медицина») — 1 шт. од.;  на посаду старшого наукового співробітника (кандидат медичних наук, спеціальність «Соціальна медицина») — 2 шт. од.;  на посаду старшого наукового співробітника (кандидат медичних наук, спеціальність «Шкірні та венеричні хвороби») — 0,25 шт. од.;

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСНОГО ВІДБОРУ: Державна наукова установа «Науковопрактичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами. АДРЕСА, ЗА ЯКОЮ ПРИЙМАЮТЬСЯ ДОКУМЕНТИ: 01014, м. Київ, вул. Верхня, 5, відділ кадрів (кімн. 813, тел.: 044-284-71-08; 044-254-68-51). ТЕРМІН ПОДАННЯ ДОКУМЕНТІВ — 30 календарних днів з дня опублікування оголошення.

21


ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

АТРОФІЧНИЙ ГАСТРИТ: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД

Класичні прояви

У клінічній практиці лікарі досить часто стикаються з діагнозом атрофічного гастриту. Однак досі не з’ясовано, він є самостійним захворюванням чи наслідком інших форм гастриту.

В

ажливість проблеми визначається тим, що шлунок — початкова ланка травного конвеєра, і порушення його функції негайно позначається на стані інших органів травлення, спричиняючи збій у функціонуванні тонкої та товстої кишок, підшлункової залози, печінки, а також призводить до збільшення вмісту патогенних бактерій у кишечнику. Хронічний атрофічний гастрит (ХАГ) належить до передракових станів шлунка, на тлі цього захворювання часто розвиваються такі передракові зміни, як кишкова метаплазія і дисплазія епітелію слизової оболонки шлунка, а також гіперпроліферація її епітелію, що сприяє розвитку пухлин.

Причини і патогенез атрофічного гастриту

Атрофічний гастрит — мультифакторний стан. Існує більше десятка чинників, кожний з яких здатний призводити до атрофії слизової оболонки і, відповідно, до розвитку функціональної недостатності шлунка. Поява атрофічних змін у слизовій оболонці може бути наслідком патологічного процесу або вікових інволюційних змін, також можлива генетично обумовлена гіпо- або атрофія слизової оболонки шлунка. Найчастішими етіологічними факторами атрофічного гастриту визнано інфекцію Н. pylori й аутоімунний гастрит. Атрофічний гастрит, асоційований з Н. pylori. Із цією бактерією пов’язують виникнення переважної більшості Класифікація гастриту випадків атрофічного гастриту. Н. У 1990 році в Сіднеї (Австралія) рylori, персистуючи на шлунковому було прийнято нову класифікацію епітелії, спричиняє хронічний погаст­риту, що отримала назву Сід- верхневий гастрит, який без відпонейська система, згідно з якою діа- відного лікування трансформуєтьгноз гаст­риту має формулюватися ся в атрофічний. Мультифокальний на підставі: атрофічний гастрит характеризуєть локалізації патологічного про- ся залученням тіла й антрального цесу; відділу шлунка з прогресуючим  гістологічних ознаках, виявле- розвитком атрофічних змін слизоних під час дослідження біоптатів; вої оболонки: зменшенням кількос макроскопічних ознаках, вияв- ті залоз і їх частковим заміщенням лених під час ендоскопії; кишковим епітелієм (кишкова ме ймовірних етіологічних чин- таплазія). У пацієнтів із цим видом ­никах. хронічного гастриту підвищений Пізніша Х’юстонська класифікація ризик розвитку карциноми шлунка. доповнила Сіднейську систему важАутоімунний хронічний атрофічливими чинниками, відповідно до ний гастрит. Цей тип захворювання яких розрізняють: обумовлений утворенням аутоан хронічний гастрит неатрофіч- титіл до парієтальних клітин і внуний (передусім спричинений H. py-­ трішнього фактору Касла. Антитіла lori); зв’язуються з мікроворсинками парі хронічний атрофічний гастрит; єтальних клітин і унеможливлюють  мультифокальний гастрит (як з’єднання вітаміну В12 з внутрішнім результат тривалого перебігу гастри- фактором Касла. Вважається, що виту, асоційованого з H. pylori); роблення антитіл до H+/K+-АТФази  аутоімунний гастрит; парієтальних клітин є однією з при особливі форми гастриту. чин ахлоргідрії. Ушкодження антиБі льшість дос лі дників дотри- тілами власних (фундальних) залоз муються думки, що на хронічний призводить до їх втрати. При цьому гастрит страждає понад третина в тілі та дні шлунка розвивається дорослого населення, проте до ліка- прогресивна атрофія головних і парів звертаються лише 10-15% таких рієтальних клітин з недостатністю хворих. Хелікобактерний гастрит внутрішнього фактора Касла, що переважає: його частота становить може спричинити анемію. Ауто80-90% усіх гастритів, аутоімунного імунний гастрит часто поєднується — лише 10%. Справжня поширеність з іншою аутоімунною патологією і атрофії слизової оболонки шлунка розвивається в рамках так званого невідома, але якщо розглядати її аутоімунного полігландулярного як прояв аутоімунного гастриту і синдрому. наслідок тривалого перебігу хеліГістологічні зміни при аутоімункобактерного гастриту, то частота ному атрофічному гастриті залежать атрофічного гастриту може сягати від фази захворювання. У ранній 50-60%. фазі відбувається багатовогнищева

22

дифузна інфільтрація власної пластинки мононуклеарними клітинами й еозинофілами, а також вогнищева Т-к літинна інфільтрація власних залоз шлунка із їх руйнуванням. Також спостерігають вогнищеву гіперплазію мукоїдних клітин та гіпертрофічні зміни парієтальних клітин. Пізніша фаза захворювання характеризується посиленням лімфоцитарного запалення, атрофією власних залоз шлунка і вогнищевою кишковою метаплазією. На останній стадії з’являється дифузний атрофічний гастрит із залученням тіла і дна шлунка з невеликими явищами кишкової метаплазії. Умовно в шлунку розрізняють 4 відділи: кардіальний, дно (фундальний), тіло та пілоричний (зокрема антральний відділ, пілоричний канал), що закінчується пілоричним сфінктером, який обмежує порожнину шлунка від порожнини дванадцятипалої кишки. Атрофія може поширюватися на всі відділи шлунка або розвиватися в кожному з них окремо. У зв’язку із цим патоморфологи виділяють дифузний (фундальний, антральний або тотальний), а також мультифокальний атрофічний гастрит. Фізіологічні та клінічні прояви атрофії в різних відділах шлунка бувають абсолютно різними. Атрофічний процес може охоплювати як усі залози, так і вибірково уражувати ті чи інші клітини. Так, описані форми аутоімунного гастриту, що уражує тільки парієтальні клітини. Атрофія залоз полягає у зменшенні кількості клітин, котрі продукують пепсин, і парієтальних клітин, які виділяють соляну кислоту. Атрофія може стосуватися однієї або обох популяцій клітин, кількість яких змінюється незалежно одна від одної. Атрофія залоз тіла шлунка може бути компенсована за рахунок збільшення його обсягу та висоти складок, гіпертрофії слизової оболонки антрального відділу і появи у складі антральних залоз парієтальних клітин. Однак такої компенсації може й не бути, і тоді атрофія слизової оболонки здатна охоплювати весь шлунок. Отже, з огляду на десятки причин і морфофункціональних варіантів атрофії діагноз хронічного атрофічного гастриту є збірним поняттям, яке абсолютно не відображає реальної картини структурної організації шлунка та фізіології шлункової секреції.

Основний наслідок атрофії слизової оболонки — функціональна недостатність шлунка, що визначає широку гаму к лінічних проявів. Основними функціями шлунка є депонування їжі та часткове її перетравлення. Тут починається перетравлювання білків і клітковини під дією соляної кислоти. Під дією пепсину і гастриксину білки розщеплюються до пептидів й амінокислот. Пепсин виробляють головні клітини у вигляді пепсиногену, який під впливом соляної кислоти переходить в активну форму. У шлунку всмоктуються деякі ліки (ацетилсаліцилова кислота, барбітурати) й алкоголь. Через виражене зниження функціональної активності шлунка при атрофічному гастриті провідним є синдром диспепсії, на відміну від гіперацидного гастриту, де переважає больовий синдром. Синдром диспепсії проявляється в погіршенні апетиту, відрижці повіт­ рям або тухлим, нудоті. Характерні відчуття тяжкості, переповнення шлунка, кокосмія (поганий запах з рота), слинотеча, неприємний присмак у роті. Окрім цього, у клінічній картині лідирує синдром надлишкового бактеріального росту. Його розвиток пов’язаний з порушенням бактерицидної функції соляної кислоти. Виявляється він бурчанням, здуттям живота, непереносимістю молочних продуктів, рідкими випорожненнями. Часті проноси призводять до схуднення, анемії. Анемічний синдром пов’язаний із порушенням всмоктування вітаміну В12 через зниження вироблення внут­р ішнього фактору Касла або заліза (порушення процесу відновлення тривалентного заліза у двовалентне під дією соляної кислоти). Окремо може розвиватися фолієводефіцитна анемія через порушення балансу кишкової мікрофлори. Також спостерігають больовий синдром, але він пов’язаний не зі спазмом гладеньких м’язів, а із розтягуванням шлунка через порушення його евакуаторної функції. Біль, як правило, тупий, ниючий, посилюється після їди, без чіткої локалізації. При пальпації болючість зазвичай відсутня. Секреція прогресивно знижується аж до ахлоргід­рії. Часто приєднується супутня патологія: панкреатит, холецистит, ентероколіт.

Діагностика Гастроскопія — провідний метод діагностики атрофічного гастриту. Вона дає змогу виявити стоншення слизової оболонки, яка набуває блідо-сірого кольору, розмір її складок зменшується, вираженість судинного малюнка збільшується. При атрофічному гастриті ділянки тонкої слизової оболонки чергуються з ділянками кишкової метаплазії, яка може бути більш-менш вираженою і мати різну поширеність. Кишкову метаплазію традиційно вважають передраковою зміною слизової обо-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

10 березня 2017 року

лонки. Гістологія допомагає визначити зменшення товщини слизової оболонки та глибини залоз. Окрім цього, атрофія може проявлятися і в розрідженні залоз. Морфологічне дослідження — один із ключових і достовірних методів виявлення атрофічних, запальних і деструктивних змін у слизовій оболонці фундального й антрального відділів шлунка, але за умови виконання якісної морфологічної діагностики (Good Morphological Practice). Для виявлення дисплазії та метаплазії можна вдатися до методу хромографії, коли змінені ділянки забарвлюються спеціальним індикатором у відповідний колір. УЗД є лише додатковим методом діагностики при атрофічному гаст­ риті і в основному спрямоване на виявлення супутньої патології підшлункової залози, жовчного міхура, печінки тощо. Ф у н к ц іона л ьне дос лі д жен н я шлунка вк лючає рН-метрію, яка дає змогу встановити секреторну активність парієтальних клітин, та визначення активності пепсину або загальної протеолітичної активності вмісту шлунка. Матеріал для дослідження може бути отриманий за допомогою зондування або гастроскопії. Добова рН-метрія є золотим стандартом оцінки секреторної функції шлунка при атрофічному гастриті. Її проведення необхідне для визначення тактики лікування, прогнозу і контролю ефективності терапії. Як правило, атрофічний гаст-

рит супроводжується зниженою кислотністю. Середньодобовий рН може коливатися від 3 до 6. Останніми роками зростає популярність методу визначення вмісту в сироватці крові пепсиногену I, пепсиногену II і гастрину-17 як маркерів атрофії слизової оболонки фундального й антрального відділів шлунка. Цей малоінвазивний метод дав змогу виділити кілька різновидів атрофічного гастриту в тілі шлунка й антральному відділі. Зниження рівня пепсиногену I корелює зі зменшенням кількості головних клітин при атрофії слизової оболонки шлунка. Вимірювання рівнів пепсиногену I і пепсиногену II, а також їх співвідношення у сироватці крові використовують як скринінговий метод для виявлення атрофічного гастриту і раку шлунка. Тест на визначення антипарієтальних антитіл і антитіл до внутрішнього фактору Касла у сироватці крові позитивний у 95% пацієнтів з перніціозною анемією, хоча специфічність тесту низька. Антитіла до парієтальних клітин виявляють у 25-30% пацієнтів з аутоімунним тиреоїдитом. За 48 годин до взяття зразка на виз­ начення антитіл до внутрішнього фактору Касла не слід вводити вітамін В12. Золотим стандартом достовірності визнано морфологічне дослідження біоптатів. Принципове значення для практики має проведення діагностики Н. pylori-інфекції до лікування

(первинна діагностика) і після протихелікобактерної терапії (контроль ефективності).

Принципи медикаментозної терапії Якщо в лікуванні гіперацидних станів на сьогодні досягнуто великих успіхів, то в терапії гіпоацидного атрофічного гастриту досі багато «білих плям». Практикуючий лікар, кожен раз стикаючись з атрофією слизової оболонки шлунка, постає перед непростим вибором: призначати чи не призначати антацидні й антисекреторні препарати чи проводити повноцінний курс ерадикації? По-перше, необхідно виявити причину атрофічного гастриту і, по можливості, усунути її. Як було сказано вище, основними чинниками розвитку атрофії слизової оболонки шлунка є тривалий перебіг гастриту, асоційованого з H. рylori, й аутоімунний гастрит. Отже, при виявленні атрофічних змін слизової оболонки на гастроскопії під час гістологічного дослідження або лабораторних методів (пенсиноген I і II) у всіх випадках необхідно провести діагностику Н. рylori й у разі її виявлення призначити ерадикаційну терапію. Також в усіх пацієнтів визначають лабораторні маркери аутоімунної патології (антипарієтальні антитіла й антитіла до фактору Касла). На жаль, усунути аутоімунні механізми ураження слизової оболонки шлунка на сьогодні практично неможливо,

питання про призначення глюкокортикостероїдів постає тільки тоді, коли гастрит супроводжується перніціозною анемією. В інших випадках ризик побічних ефектів глюкокортикостероїдів переважатиме користь від їх застосування. Ерадикаційна терапія при атрофічному гастриті має важливу особ­ ливість: перш ніж вирішити питання про вибір антисекреторних препаратів, необхідно провести добову рНметрію. При рН менше 6, незважаючи на знижену секрецію, призначають інгібітори протонної помпи (ІПП). І лише в разі анацидного стану (рН≥6) ІПП виключають зі схеми ерадикації й застосовують тільки антибіотики. Дані про можливість зворотного розвитку атрофії та кишкової метаплазії після ерадикації інфекції суперечливі. Вважається, що ефективна ерадикація H. pylori навіть на етапі атрофії призводить до переривання каскаду патологічних реакцій у слизовій оболонці шлунка і може розглядатися як профілактика раку шлунка. На користь ерадикації H. pylori у пацієнтів з атрофічним гаст­ритом свідчать результати низки досліджень, які доводять, що ерадикація інфекції супроводжується нормалізацією регенераторних процесів у слизовій оболонці шлунка. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ», за матеріалами rmj.ru

26-а Міжнародна медична виставка

«ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я»

3-5

ЖОВТНЯ

2017

Київ, МВЦ, Броварський пр-т, 15 м Лівобережна

В рамках виставки:

ДЕНЬ ГОЛОВНОГО ЛІКАРЯ 2017 Всеукраїнська відзнака

«ГОЛОВНИЙ ЛІКАР РОКУ-2017»

Організатори:

Проходить одночасно: V Міжнародна виставка та конференція медичного туризму MTEC.Kiev

Прем’єр Експо Тел: +38 (044) 496 86 45 E-mail: ph@pe.com.ua

PublicHealth.Kyiv

www.publichealth.com.ua

23


БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

АКУШЕРСТВО ТА ГІНЕКОЛОГІЯ

(виходить із 1990 року)

ПОД РЕД. Л. А. ШТАДМАУЭРА, А. ТУР-КАСПА УЛЬТРАЗВУКОВАЯ ДИАГНОСТИКА В РЕПРОДУКТИВНОЙ МЕДИЦИНЕ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАНЯ: 2017 СТОРІНОК: 488

Загальний наклад 22 500 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

ПЕДІАТРІЯ

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Ю. С. СЕРГЕЕВ КЛИНИЧЕСКИЙ ДИАГНОЗ В ПЕДИАТРИИ (ФОРМУЛИРОВКА, КЛАССИФИКАЦИИ): РУКОВОДСТВО ДЛЯ ВРАЧЕЙ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 240

Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина»

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ

ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік, віце-президент НАМН України

А. Ф. ЧЕРНОУСОВ И ДР. РЕФЛЮКС-ЭЗОФАГИТ ВИДАВНИЦТВО: ПРАКТИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 384

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України

У вперше виданому російською мовою посібнику «Ультразвукова діаг­ ностика в репродуктивній медицині. Досягнення в обстеженні та лікуванні безпліддя і допоміжних репродуктивних технологіях» розглянуто сучасні аспекти використання ультразвукових методів у різних галузях репродуктивної медицини. Перша частина містить інформацію з техніки безпеки, юридичних і правових аспектів застосування ультразвукового дослідження у повсякденній практичній діяльності. Друга частина присвячена використанню як традиційної ехографії, так і 3D/4D-сканування в діагностиці різних патологічних станів матки і придатків, що розглядаються з позиції патогенетичних основ безпліддя. У третій частині наведено сучасні підходи до застосування дво- і тривимірного ультразвукового дослідження, а також допплерографії в лікуванні безплідної пари, включаючи допоміжні репродуктивні технології та хірургічні втручання під ультразвуковим контролем. Видання призначене репродуктологам, акушерам-гінекологам, аспірантам, клінічним ординаторам і студентам медичних вишів.

У посібнику викладено сучасні підходи до діагностичного процесу та формулювання структурованого клінічного діагнозу. Також надано рекомендації щодо вибору кодів МКХ-10 при деяких захворюваннях у дітей, виявлення й адекватна клінічна оцінка яких дадуть змогу лікарю своєчасно ухвалити правильне тактичне рішення. Вибір представленої патології був обумовлений її актуальністю, а також регулярним переглядом діагностичних підходів до цих хвороб, інформація про що не завжди своєчасно доходить до лікарів первинної ланки. У загальній частині видання викладені фундаментальні основи діагностики, що ґрунтуються на сучасних уявленнях про багатофакторний генез захворювань і методах доказової медицини. Книга розрахована на сімейних лікарів і педіатрів, а також фахівців вузького профілю, котрим доводиться надавати консультативну допомогу дітям різних вікових груп.

Посібник присвячений найпоширенішим захворюванням у гастроентерології: рефлюкс-езофагіту, грижам стравохідного отвору діафрагми та їх ускладненням. Наведено історичні відомості, докладно описана анатомія й фізіологія ділянки кардії. Із сучасних позицій викладено питання етіології та патогенезу. Розглянуто можливості діагностики, докладно описано консервативне лікування із застосуванням фармацевтичних препаратів останніх поколінь. Окрему увагу приділено показанням і вибору методу хірургічного лікування, детально описано техніку операцій. Узагальнено та проаналізовано накопичений досвід понад 1000 оперативних втручань. З критичних позицій розглянуто післяопераційні ускладнення і причини нев­ дач антирефлюксних операцій, а також методи їх корекції. Керівництво стане в пригоді хірургам, гастроентерологам, терапевтам і діагностам.

КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік, віце-президент НАМН України УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА * ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА Випусковий редактор..............ІРИНА ХОМЧУК

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Редактор відділу оперативної інформації...............................ТЕТЯНА КОЛІСНИК

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

24

*

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 22 500 Замовлення №0510305 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

Ваше здоров'я № 09-10  

Ваше здоров'я № 09-10 (від 10.03.2017)

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you