Issuu on Google+


ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

28 грудня 2012 року

ЧОМУ Я ЧИТАЮ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я»? Минулий рік пройшов під знаком оновлення, але й новий обіцяє не зупинятися на досягнутому. На сторінках газети обов’язково знайдеться місце не тільки для новин світового медичного простору, а й для тем та ідей, підказаних нашими читачами з усіх регіонів України. Залишайтеся з нами: читайте «ВЗ» і пишіть у «ВЗ» – будемо робити нашу газету разом! Микола ПОНОМАРЕНКО, завідувач кафедри економіки та організації фармації НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор — постійний передплатник «Вашого здоров’я» впродовж багатьох років. Співробітники кафедри — також. І продовжуємо передплачувати часопис, який нам багато в чому допомагає. Лекції в академії післядипломної освіти вимагають особливо старанної підготовки. Наші слухачі — дипломовані фахівці з вагомим досвідом. Їм потрібно дати знання поглиблені, з урахуванням останніх здобутків науки і практики. Викладачі мають бути ерудованими й поінформованими, бо у їхній роботі трапляються досить складні ситуації. Наведу приклад. На заняттях у вересні 2012 року мої слухачі попросили пояснити деякі деталі чинних нормативно-правових актів. Документи приймались у липні, у канікулярний період, і ось тепер потрібно було роз’яснити тонкощі нововведень. Добре, що «Ваше здоров’я» висвітлило їх відразу (у липні). Тоді я ознайомився з документами і на занятті зміг ґрунтовно відповісти на запитання своїх слухачів. Із матеріалів часопису довідуємось про ті процеси, які відбуваються у ході реформування галузі, у фармації та фармакології, про здобутки, тенденції розвитку медицини в Україні та світі. Відрадно відзначити ті позитивні зміни у форматі, змісті, оформленні газети, що сталися нинішнього року. Нам, провізорам, імпонує розширення тематики. Більше стало матеріалів з нашого профілю, і це добре, бо не лише шановані лікарі, а й провізори та фармацевти беруть участь у реформуванні галузі. Тому тематичний ланцюжок «лікар—провізор» слід розвивати. Об’єднаними силами клініки і фармації можна досягти помітних зрушень у поліпшенні медичної допомоги населенню. На нашу думку, на шпальтах газети варто було б частіше влаштовувати зустрічі лікарів і провізорів, фармацевтів, аби спільними силами ефективніше лікувати наших пацієнтів. А чому б крупним планом не показати досвід роботи клінічних провізорів? У цілому газета є добрим помічником, порадником у роботі, і за це їй наше читацьке велике спасибі.

Я

Олександр Хара, головний лікар Тернопільського обласного шкірно-венерологічного диспансеру, кандидат медичних наук оє знайомство з тижневиком «Ваше здоров’я» розпочалося прак тично з перших днів його заснування. У часи становлення незалежної української держави виникла потреба у власному медичному масовому виданні, яке однаково було б цікавим і медикам, і широкому колу читачів. Відтак з’явилася, якщо не помиляюся у назві, «Медична газета України». Згадалося, як покійний професор Савчак, керівник курсу дерматології мед­у ніверситету, залучив нас до цього видання і ми тривалий час співпрацювали. Я часто публікував у ньому свої статті. Щоправда, з різних причин газета перестала існувати, натомість з’явилося більш професійне видання — «Ваше здоров’я». І ми великою командою стали співпрацювати з ним, адже газета надходила до обласного шкірвендиспансеру з першого номера. Сплинуло чимало часу, але з роками співробітництво тільки міцніло — і нині ця газета для нас є другом, порадником, а з деяких питань навіть дискусійним клубом. У ній найбільш широко висвітлюються не тільки загальномедичні проблеми, а й аспекти лікарської практики та організаційної системи дерматовенерологічної допомоги. Важливо, що газета ніколи не обмежується однополюсною думкою. Тому, коли знаходиш щось цікаве, можна висловити на шпальтах і свою позицію чи спростування, аргументи «за» або ж «проти». Дуже цінним є те, що жодного разу за десятки років не траплялося, щоб нам сказали: « Ні, ми цього не друкуємо». Щонайбільше тиждень-півтора, і надіслане з’являється у «Вашому здоров’ї». Звісно, не завжди і не всі розділяють мої погляди. Буває, що все-таки я погоджуюся з твердженнями опонента, а іноді не «здаю власні позиції» та маю можливість подискутувати, бо ж, як відомо, у суперечці народжується істина.

М

Крім того, газета захищає інтереси медиків, як ми бачимо з матеріалів, співпрацює з центральним комітетом профспілки медичних працівників. Часто друкуються добірки для адміністрації медзакладів щодо правових аспектів законодавства про працю, права та пільги медиків. Як відомо, нині кожен регіон має власну медичну газету, але це суто на місцевому рівні. А загальнодержавне видання призначене для більш широкого кола читачів. Це орган Міністерства охорони здоров’я, комітету профспілки медичних працівників, яке, безперечно, відображає думки фахових лікарських організацій. І саме в цьому сенсі газета «Ваше здоров’я» тримає лідерство. Можливо, у мене дещо «застарілі» погляди, але я цю газету люблю, ціную її і, впевнений, цінуватиму й надалі. Нині, на мій погляд, в медичній спільноті відбувається процес «бродіння». Визрівають нові ідеї, іноді на поверхню спливає щось цікаве, а зайве осідає на дно, але відокремити зерна від полови без огляду широкого кола думок неможливо. І газета на своїх сторінках «дозволяє» висловлювати кардинально супе­р ечливі погляди, дає можливість лікарю-читачу титрувати те, що потрібно, аби зробити правильний висновок. Чимало нового нині можна почерпнути з Інтернету, радіомовлення та телебачення — це також добре, але, на мій погляд, там дещо уривчасто подають інформацію. З газетою зовсім інакше — можна ручкою підкреслити цікаві думки, обмізкувати, а тоді вибудувати свій погляд. Олег ЦІБОРОВСЬКИЙ, провідний науковий співробітник Інституту стратегічних досліджень МОЗ України обота в Інституті стратегічних досліджень вимагає широкої поінформованості. І раніше, коли працював над проектами важливих документів системи охорони здоров’я, і нині, коли доводиться займатися питаннями соціальної медицини та її історії. І добре, що маю надійного помічника — газету «Ваше здоров’я». Мов у дзеркалі, у ній відображаються думки, прагнення, пропозиції щодо удосконалення системи охорони здоров’я, побажання медпрацівників. Сьогодні, коли йде реформування галузі, реалізуються різні проекти, думка фахівця, висловлена на шпальтах газети, може бути дуже корисною. Приміром, щодо оптимізації лікувальної мережі, особливо у сільській місцевості. Користуючись нагодою, хотів би відзначити широкий діапазон статей, фахове висвітлення актуальних, часом і гострих проблем галузі. Лікарі будь-якого профілю можуть знайти на шпальтах «ВЗ» матеріали зі свого профілю, перейняти кращий досвід колег, водночас дізнатися і про здобутки світової медицини. Однак маю і свої пропозиції. Як представник соціальної медицини, хотів би бачити більше матеріалів із питань громадського здоров’я, медико-соціальних проблем, яких у нас накопичилось чимало. А як історик медицини — зацікавлений у матеріалах про життя і діяльність наших вітчизняних корифеїв. Вважаю, що такі матеріали були б корисними молодій зміні, оскільки видатні українські медики можуть бути взірцем для кожного сучасного лікаря як у фаховому, так і морально-етичному плані.

Р

Лідія ЧАЙКОВСЬКА, перший заступник начальника головного управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА бласне управління охорони здоров’я постійно передплачує профільний часопис. Це цікава газета з розмаїттям медичної тематики. Важливо й те, що її читацька аудиторія доволі широка: організатори охорони здоров’я, науковці, лікарі практичної медицини. Усі вони мають можливість поспілкуватися на сторінках «Вашого здоров’я», поділитися здобутками чи, навпаки, запитати, порадити або подискутувати, висловивши власну позицію. Тут можна ознайомитися з найновішою інформацією у світі медичних технологій, більше дізнатися про лікування та діагностику недуг, сучасні методи досліджень. Особисто мені, приміром, дуже цікаво читати матеріали та репортажі з конференцій, з’їздів, медичних виставок,

О

побувати на яких не завжди вдається. А газета дає можливість не відставати від життя. Редакційна колегія, а це люди з ім’ям у медицині, створюють видання, яке хочеться зберегти, щоб у разі потреби розгорнути і перечитати те, що зацікавило раніше. На мій погляд, видання наповнюють не просто матеріалами, а суттєвим змістом. Кожен фахівець може почерпнути щось важливе для себе зі спеціалізованої інформації. Рубрики, які мені особливо цікаві: «Система охорони здоров’я», «Дискусійний клуб», «Школа успішного лікаря», «Новітні технології». Щоправда, коли беру до рук свіжий номер, розпочинаю читати його з рубрики «Новини у регіонах». Хочеться знати, що відбувається у наших колег в інших областях. Приємно, коли зустрічаю матеріали медиків нашого краю або ж новини з медичних закладів Тернопілля. Наша область не ввійшла до пілотних щодо реформування галузі, але це не означає, що ми сидимо склавши руки. За участі н��уковців Тернопільського медичного університету створили власну концепцію реформування медичної галузі краю і втілюємо реформи в життя. Приємно, коли наш досвід висвітлюють на шпальтах видання. Останнім часом багато публікацій з’являється й щодо діяльності МОЗ України у вимірі реформ — медикам цікаво знати, як впроваджуються плани профільного міністерства на місцях, у регіонах. Тішить і те, що газета не є авторитарним засобом інформації, який насаджує певні погляди, а на цілком демократичних засадах вибудовує стосунки з читачами. Це тільки додає їй авторитету, збільшує ряди шанувальників. Останнім часом видання кардинально змінило свій імідж, розширився тематичний діапазон. Водночас його концептуальні засади залишилися — вони й надалі базуються на суворому дотриманні принципів доказової медицини. Це означає, що всі рекомендації, обгрунтовані науковими дослідженнями, визнані вітчизняною охороною здоров’я чи на міжнародному рівні. Отож, газета «Ваше здоров’я» — це наша газета, яка нам надзвичайно потрібна. Юрій КУНДІЄВ, віце-президент НАМН України, академік НАН України еможливо переоцінити роль фахової преси для подальшого розвитку будь-якої галузі. А без «ВЗ» нам, дослідникам, складно було б доводити свої розробки до клінічної практики — у цьому ми неодноразово пересвідчувалися на власному досвіді. Спинюся на одному відга луженні нашої галузевої науки — медицині праці. Вона має свою специфіку, свої проблеми, які складно було б розв’язувати лише власними силами. Незалежність України, перехід на ринкові засади господарювання багато чого змінили у житті наших працівників, і це довелося враховувати. Наприклад, за радянських часів, як це не парадоксально, хворіти було вигідно — нараховувалася стовідсоткова оплата. Нині ж навпаки: роботодавцям не потрібні хворі працівники, і останні змушені удавати себе здоровими. Хвороба, тим часом, прогресує. Отож нам, науковцям, доводиться не лише впливати на свідомість підприємців, а й виховувати нову ментальність у населення. І саме «Ваше здоров’я» допомагає у розв’язанні складних не лише наукових, а й соціально-економічних, психологічних проблем. Із публікацій нашої фахової газети читачі довідались, що існує й таке явище, як «професійний» рак, про токсикологічні проблеми на сучасному виробництві тощо. Газета допомагає нам боротися за поліпшення умов праці. З публікацій читачі дізнаються і про новітні, європейського рівня, технології у хірургії, кардіології, ортопедії, травматології та інших напрямках клінічної медицини, про медицину завтрашнього дня, пов’язану з останніми здобутками української генетичної та регенеративної медицини. Впадають в око великі зміни останнього часу у змісті та поліграфічному, дизайнерському оформленні «Вашого здоров’я» — воно стало сучаснішим, привабливішим. Газета повернулась обличчям і до фундаментальної науки, оприлюднила низку матеріалів про тісну співпрацю НАН і НАМН України і продовжує націлювати науковий загал на об’єднання сил і можливостей обох академій. Читачі-медики дізналися про цікаві, європейського рівня, розробки Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона НАН України, впроваджені у нашій хірургії. Ми, читачі, сподіваємось, що лінія на інтеграцію фундаментальної та галузевої науки розвиватиметься у «Вашому здоров’ї» і надалі.

Н

 7


ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ

28 грудня 2012 року

ПРОВІСНИК

ПЕЧІНКОВОЇ ДОЛІ Як у відомому рекламному ролику: наша печінка живе і старіє одночасно з нами. Заглянути всередину печінки і дізнатися, в якому вона стані, можна двома способами: інвазивно — за допомогою біопсії, і поверхнево — за допомогою УЗД. Однак 8 років тому в Європі з'явився інноваційний метод діагностики стану печінки — фібросканування, або еластометрія. Метод неінвазивний, простий, безболісний і не вимагає спеціальної підготовки пацієнтів. В Україні фіброскан (Fibro scan) функціонує з 2008 року в Клініці еферентної терапії, яка займається проблемами захворювань печінки. На сьогодні їх усього два. На території Євросоюзу і країн СНД метод офіційно визнаний безпечною альтернативою біопсії печінки. Про переваги фібросканування ми розмовляли із Заслуженим лікарем України, хірургом-гепатологом, гастроентерологом, кандидатом медичних наук, директором Клініки еферентної терапії Віталієм ЧОРНОМИЗОМ. ВЗ Віталію Дмитровичу, які принципи функціонування апарату? — Фібросканування називають «провісником» майбутнього печінки. І не дарма. Метод використовується з метою визначення еластичності тканини печінки, розростання сполучної тканини, колагену, які прямо пропорційні ступеню фіброзу. А чим вищий ступінь фіброзу, тим більша ймовірність розвитку дистрофії і цирозу. Як це працює? Фіброскан можна назвати вдосконаленим УЗД. Основна його частина представлена ультразвуковим перетворювальним датчиком, у який встановлено джерело коливань середньої амплітуди і низької частоти. Генеровані ним коливання передаються на підлеглі тканини печінки і створюють пружні хвилі, що піддають модуляції відбитий ультразвук. Швидкість поширення пружних хвиль пов'язана з еластичністю досліджуваної печінкової тканини. А еластичність печінки безпосередньо пов'язана зі ступенем фіброзу: чим менш еластична печінка, тим більш виражений фіброз. Під час одного обстеження виконується 10 вимірів на глибині 25-75 мм від поверхні шкіри. Сумарний обсяг досліджуваної

печінкової тканини становить 6 куб. см. Результат позначається в кілоПаскалях. ВЗ Для діагностики яких захворювань найбільше підходить цей метод? — На етапах діагностики захворювань печінки фібросканування є незамінним методом. У першу чергу його застосовують для діагностики вірусних гепатитів, які останнім часом дуже активно поширюються територією України. Від даних, отриманих у результаті фібросканування, залежить подальша тактика лікування. Наприклад, якщо ми визначаємо фіброз 0-1 ступеня, отже, є час для моніторингу стану пацієнта і підтримувальної терапії. Коли ж цифри вищі за 12 кПа — це велика загроза розвитку цирозу найближчим часом. Крім цього, дані фіброскану незамінні для контролю, коли йде активне (а іноді й агресивне) лікування. Це дає змогу вчасно скоригувати терапію. Метод дозволяє визначити, перш за все, прогноз захворювання, показання в потребі противірусної та антифібротичної терапії. У цілому під час лікування вірусних гепатитів мають значення три ключові моменти: вірусне навантаження, активність процесу і ступінь фіброзу печінки. Якщо лікарю відомі всі три моменти, він завжди визначить правильну, обґрунтовану тактику лікування, що забезпечить дуже високу ймовірність одужання (вище 80%). ВЗ За яких захворювань, крім вірусних гепатитів, апарат фібро­скан може надати незамінну діагностичну допомогу? — Показання для проходження еластометрії — це цироз печінки на різних його етапах з метою підтвердження діагнозу і моніторингу лікування; криптогенні гепатити (нез'ясованої етіології); автоімунний гепатит; жирова інфільтрація печінки з наявністю активності печінкових ферментів або жирова дистрофія печінки; алкогольне ураження печінки з ознаками цитолізу і холеста-

у своїх пацієнтів. Оцінка достовірності результатів у разі неінвазивної діагностики відповідала наступним показникам: за фіброзу 1 ступеня (F1) — 90%, F2 — 93-95%, F3 — 96-97%, F4 — 99%. Тобто діагностична цінність фібросканування досить висока.

зу; токсичні ураження печінки; жовтяниця; тривале підвищення трансеміназ на тлі медикаментозної терапії інших захворювань; склерозивний холангіт, тривале підвищення білірубіну тощо. Цей перелік захворювань виводить фібросканування у лідери з визначення стану печінки в даний момент і в перспективі. ВЗ Тобто фіброскан «бачить» і ступінь ожиріння печінки? — Так, і в цьому випадку лікар за допомогою апарату може також «передбачити», як розвиватимуться події. Враховуючи неправильне харчування і спосіб життя, останнім часом ми все частіше спостерігаємо стеатоз — так зване ожиріння печінки. Це одна зі складових хвороби ХХІ століття — «синдрому менеджера». Хвороба раніше виникала у людей віком старше 45 років і втричі частіше у жінок, проте в останні роки відзначається зворотна тенденція — ожиріння печінки стрімко молодшає і «косить» сильну половину людства. Якщо вчасно не почати лікувати стеатоз, клітини втрачають еластичність, і печінка набуває твердої структури. Це теж пряма дорога до цирозу. ВЗ Прокоментуйте ефективність діагностики методом еластометрії? — Метод еластометрії має високу діагностичну точність. Ми порівнювали ефективність біопсії і фібро­сканування

ВЗ У чому переваги фібросканування перед біопсією? — Ми вже говорили про атравматичність. Але основні переваги фібро­ сканування перед альтернативними методами лабораторної діагностики (наприклад, фіброТест) або біопсією печінки в тому, що метод еластометрії «бачить» ураження печінки набагато ширше і глибше. Стан фіброзу можна зафіксувати одночасно в десяти місцях печінки. Обсяг досліджуваної тканини суттєво перевищує такий за пункційної біопсії. Також перевага у можливості контролю за станом печінки за згодою хворого, тому що від біопсії пацієнти часто відмовляються. ВЗ Чи є у методу недоліки? — Основна проблема, з якою стикається лікар під час проведення фібро­ сканування, — виражене ожиріння. Якщо людина дуже огрядна, виникає похибка, ступінь фіброзу визначається не так достовірно. Однак, знаючи величину цієї похибки, в динаміці ми все ж можемо оцінити прогресування фіброзу печінки. Також під час диференційної діагностики таких захворювань як гепатоцелюлярна карцинома, гемохроматоз, гемосидероз та інші краще використати біопсію. ВЗ Як часто пацієнтам доводиться проходити фібросканування? — Зменшення фіброзу печінки — досить повільний процес. Тому проводити дослідження частіше ніж раз на півроку — недоцільно. Щоправда, ми бачимо різницю в цифрах часто при суміжних станах і оцінити правильну чи хибну тактику лікаря можна беззаперечно. Неінвазивний метод широко використовується у клінічній практиці багатьох країн світу і ми не маємо права відмовлятися від такої зручної та необхідної діагностики. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Міністерство охорони здоров’я України Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Оголошує конкурс на заміщення вакантних посад:

 Професорів кафедр: променевої діагностики (1 посада на 0,25 ст.), медичної статистики (1 посада на 1 ст., 1 посада на 0,25 ст.);  Асистентів кафедр: акушерства, гінекології та репродуктології (1 посада на 0,25 ст.), фармацевтичної технології і біофармації (1 посада на 0,5 ст.), гастроентерології, дієтології та ендоскопії (2 посади по 0,25 ст.). • Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9. • Приймання документів – 30 днів із дня опублікування оголошення.

 19


КОНФЕРЕНЦІЇ, З’ЇЗДИ, ВИСТАВКИ

28 грудня 2012 року «За нашим досвідом, багатопрофільність хірургічної клініки дає можливість заповнити всю інфраструктуру і працювати максимально ефективно», — завершив свій виступ Я.Березницький. Володимир Мельник, керівник офтальмологічного відділення МНПО «Медбум», виступив із доповіддю «Інноваційні послуги як клієнтські магніти». За підсумками спікера, потенціал хірургії катаракти в Україні — це збільшення кількості операцій на 200-300 тис. на рік. На думку В.Мельника, перспективними напрямками хірургії катаракти на сьогодні є: • перехід із середніх (2,5-3 мм) розрізів на малі (2-2,2 мм), що зменшить вірогідність післяопераційних запальних реакцій та індукційного післяопераційного астигматизму; • застосування нових приладів, що збільшують точність розрахунку оптичної сили інтраокулярних лінз; • використання когерентного лазера при хірургії катаракти, що зменшить ризики хірургічних маніпуляцій; • винахід та введення в практику акомодаційних інтраокулярних лінз, що дасть змогу досягти ефекту мультифокальності при збереженні якості зору.

Лояльний працівник — ефективна робота Велику зацікавленість аудиторії викликав виступ Тетяни Міхнової, генерального директора Медичного Центру Святої Параскеви, у якому розглядалися методи мотивації персоналу. Т. Міхнова нагадала, що сьогодні приватна медицина перебуває у реаліях, коли всі лікарі — це колишні співробітники державних лікарень, у яких зберігся держбюджетний менталітет. Тільки 5% лікарів, на її думку,

здатні працювати у приватній медицині, а 95% не визначили свої цілі. Більшість медичних працівників не мають ніякого уявлення про те, як будувати власну кар’єру і створювати цінність для клієнта, за яку він буде готовий заплатити — адже у державних закладах через бюджетне фінансування та велику завантаженість лікарів таке питання не постає. Значна кількість лікарів працює

Він погано сприймає нововведення. Для людини з курсом «на сьогодення» важливо, що відбувається зараз. Якщо в пріоритеті — «майбутнє», то працівник уміє вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки із сучасності у майбутнє», — зазначила Т.Міхнова. Однією з рекомендацій, наданих доповідачкою, було забезпечення працівникові успішного досвіду: успіх підвищує відчуття ком-

найголовнішим в ефективній мотивації залишається усунення демотивуючих факторів. Зокрема, не варто створювати змагання між працівниками, за результатами якого одна людина отримає підвищення. «Ви, можливо, думаєте, що це гарний спосіб для створення внутрішньої конкуренції, але хтось повинен програти, і він ображатиметься на вас, переможця і компанію. Окрім цього, не тримайте людину на одному місці лише тому, що вона добре виконує свою роботу — таким чином ви її просто втратите. Ще одна поширена помилка — нагороджувати тільки тих, хто гучніше «кричить». Серед людей, які не займаються саморекламою, достатньо тих, хто заслуговує на винагороду», — порадила Т. Міхнова.

Паралельні світи

не за покликанням, тож, не має базової мотивації. Звичайно, все це відображається на якості медичних послуг і на прибутку підприємства. «Будуючи мотивацію для персоналу, важливо пам’ятати, що підлеглі не вміють читати ваших думок. Намагайтеся налаштувати їх не тільки на процес, але й на результат. Спробуйте з’ясувати, на який час орієнтується людина. Якщо працівником керує «минуле», для нього на першому місці — традиції та «як це було».

петентності, а відтак і внутрішню мотивацію. Також бажано запропонувати винагороду, яка відповідатиме складності виконаної роботи та використовувати не лише матеріальне, але й словесне заохочення. Для цього потрібно залучати персонал у різні види діяльності, до прийняття рішень, ставити реальні цілі, які відповідають можливостям. Бажано також допомагати людині виявити їх слабкі та сильні сторони, і вже виходячи з цього, намітити поетапну стратегію досягнення цілей. Але

На конференції було ще багато цікавих доповідей. Але відповідь на питання, поставлене на початку цієї статті, сформувалося, скоріше, під час дискусій. Державна медицина ще довго посідатиме лідерські позиції на медичному ринку — насамперед через неможливість великої частини населення сплачувати приватні послуги. Але саме приватний сектор рухає українську охорону здоров’я шляхом інновацій, навчає індивідуального підходу до пацієнта, відпрацьовує схеми найбільш ефективного функціонування медичного закладу — звичайно, тому, що це єдиний спосіб виживання у конкурентних умовах. У глобальному сенсі порозуміння можна досягнути лише завдяки політичній волі, але вже сьогодні два паралельних світи української медицини можуть узяти один в одного все найкраще. Марина ЧІБІСОВА, спеціально для «ВЗ»

 23



Ваше Здоров'я № 50-51