Page 1

НА ЗАХИСТІ ІНТЕРЕСІВ ЛІКАРІВ

№43-44 (1431-1432) 03.11.2017 ТОЧКА БІФУРКАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЦИНИ — ЧЕКАТИ ЧИ ДІЯТИ? Урядовий законопроект щодо реформування охорони здоров’я виведе нашу державу в ліберальну модель, де добре буде лише багатим, які матимуть кошти на співоплату. А решта стануть заробітчанами, віддаватимуть останні копійки за своє лікування. Якщо ж нам вдасться запровадити систему охорони здоров’я соціального спрямування (через обов’язкове медичне страхування), за 5-7 років ми отримаємо зовсім іншу державу, де не буде прірви між бідними й багатими, де кожна людина зможе розраховувати на захист держави. СТОР.

ЧИТАЙТЕ ЕЛЕКТРОННУ ВЕРСІЮ ГАЗЕТИ НА НАШОМУ САЙТІ WWW.VZ.KIEV.UA

НОУ-ХАУ УКРАЇНСЬКИХ МЕДИЧНИХ РЕФОРМ —

ЛІКАРНІ БЕЗ СТІН?

6

ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ УТВОРЕНІ. ЩО ДАЛІ? Питання створення госпітальних округів варилося дуже довго. Воно то закипало, то вистигало, знову доводилося до точки кипіння й відставлялося. Кожна хазяйка — місцева влада, МОЗ — кришила території областей на ГО по-своєму та присмачувала їх за своїми вподобаннями. Який борщ із цього виходить? Наші кореспонденСТОР. ти підготували огляд 12 регіонів.

14

НОВИНИ ЩО ПРОПОНУЄ УКРАЇНЦЯМ МЕДИЧНА (НЕ)РЕФОРМА БЕЗМЕЖНІ ФІНАНСОВІ ПОТОКИ: ЧОМУ СЕРГІЙ БЕРЕЗЕНКО ЗАЦІКАВЛЕНИЙ У МЕДРЕФОРМІ? МОЗ ВИКЛЮЧИЛО З НАЦПЕРЕЛІКУ ЖИТТЄВО НЕОБХІДНІ ОНКОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ НАРДЕПИ ВИМАГАЮТЬ ПОСИЛИТИ ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ ЩОДО МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ

2-5 СТОР.

Атланти тримають небо. Тому новоствореному фінансовому титану — Національній службі здоров’я — також негоже займатися дріб’язком, вважають нинішні реформатори. Вона акумулюватиме всі кошти і розподілятиме їх на медичні послуги, у вартість яких не входитиме «утримання стін», а де ці послуги надаватимуться — не її клопіт. Можна в лікарні, якщо у місцевої влади вистачить ресурсів на її утримання, а можна і в полі під парасолькою. Не вміщаються всі лікарі — скорочуйте. Обурюються пацієнти, поясніть їм, що держава видає лише квиток на проїзд, а рейки, шпали, вагон і тяглова сила — за бажаючими «гарантовано» проїхатись. Чи встигнуть громади наповнити «засіки», доки в них почнуть відбирати медичні субвенції? І на кого впаде дах, якщо не витримають стіни?

9

СТОР.

РОЗПОЧАЛАСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 2018 РІК

(СТОР. 23)


НОВИНИ БЕЗПЕРСПЕК Т ИВНІ ЗМІНИ

ЩО ПРОПОНУЄ УКРАЇНЦЯМ МЕДИЧНА (НЕ)РЕФОРМА В

ерховна Рада України 19 жовтня підтримала в другому читанні та в цілому Проект Закону «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг і лікарських засобів» (№6327). «За» проголосували 240 народних депутатів. Проте це не означає, що медична реформа вже розпочалася. Причин декілька: одні — в тексті документа, інші — у тому, що частина суспільства його не сприймає. Та й сам законопроект, по суті, не передбачає «реформи», а лише зміну фінансування системи. Протягом трьох днів Верховна Рада України працювала над розглядом 893 правок до законопроекту №6327, так і не проголосувавши за жодну з них. Натомість 19 жовтня, за 2 хвилини до голосування за проект Закону «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг і лікарських засобів» (№6327), нардепи підтримали повернення до поправок, які вніс Комітет ВРУ з питань охорони здоров’я, проголосували за них і ухвалили документ. Одразу після цього народні обранці проголосували за супровідний проект до Закону — прийняли в першому читанні законопроект «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів» (№6604).

Програма державних гарантій на завтра Ухвалення законопроекту №6327 означає, що з 1 січня 2018 року в Україні починають впроваджувати національну страхову систему, котра передбачає «повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій». Відповідно до законопроекту безкоштовною буде:  екстрена медична допомога;  первинна медична допомога;  вторинна (спеціалізована) медична допомога;  третинна (високоспеціалізована) медична допомога;  паліативна медична допомога;  медична реабілітація;  медична допомога дітям до 16 років;  медична допомога у зв’язку з вагітністю та пологами. Натомість повністю платною стане доросла стоматологія та звернення до спеціалістів без направлення. Єдине, що псує цю ідилічну картинку доступної для народу медицини, — введення поняття «програма державних гарантій медичного обслуговування населення» (простіше — програма медичних гарантій), яка, за задумом законотворців, розроблятиметься… щорічно. Це означає, що перелік без-

! 2

коштовних послуг змінюватиметься кожен рік, і є великий ризик того, що держава поступово скорочуватиме видатки, а пацієнти «розпочнуть гру» зі своїми гаманцями. Особ­л иво, якщо врахувати той факт, що в законопроекті МОЗ поняття «співоплати» замінили формулюванням «медичні послуги та лікарські засоби, що не включені до програми медичних гарантій, не підлягають оплаті за рахунок коштів Державного бюджету, передбачених на реалізацію програми медичних гарантій, але можуть покриватися за рахунок Державного бюджету України, передбачених на реалізацію відповідних державних програм та заходів, місцевих бюджетів, медичного страхування, юридичних і фізичних осіб та з інших джерел, не заборонених законодавством», можна з впевненістю стверджувати: медична допомога не стала доступнішою. Пацієнти як платили, так і платитимуть за медичні послуги. По суті, прийняття законопроекту №6327 узаконило платну медицину в Україні та порушило ст. 49 Конституції України, у якій говориться, що «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно». Нова модель фінансування української медицини має запрацювати у 2020 році, а до цього триватиме перехідний період: у 2018 році українців очікують зміни на первинці — вибір лікаря первинної ланки (сімейного, терапевта чи педіатра) і підписання з ним декларації про обслуговування, запровадження електронної системи е-Health і створення Національної служби здоров’я; з 2019 року «гроші ходитимуть за пацієнтом» на вторинній і третинній ланках медицини. Також новий закон обіцяє збільшення видатків на медицину: у законопроекті №6327 передбачається, що на реалізацію програми медичних гарантій витрачатиметься не менше 5% ВВП. Тож чому медична реформа викликала таке гостре неприйняття професійної спільноти та суспільства?

То скільки ж платити? На сьогодні не визначено, скільки доведеться платити за платні або частково безкоштовні послуги. Тобто неможливо оцінити, у скільки медреформа обійдеться пацієнтам. Автори Закону, тобто нинішня команда МОЗ, стверд­ жують: недорого. Але на слово вірити не варто, особливо враховуючи той факт, що «прейскуранти» затверджуватимуться виконавчою владою щороку. І ніхто не завадить на початковому етапі внести до переліку безкоштовних або частково безкоштовних послуг майже все, із чим громадяни України стикаються регулярно, а потім поступово «закручувати гайки», виключаючи з переліку ті чи інші процедури або зменшуючи частку держави у їх оплаті. Якби автори реформи одразу надали громадянам подібні дані, то це зняло б багато запитань.

Однак така інформація поки є таємницею за сімома замками, що наводить на невтішні роздуми.

Ілюзорні 5% ВВП Великим плюсом ухваленого законопроекту можна було б вважати норму про збільшення видатків на охорону здоров’я. Так, згідно з ухваленим документом, тільки на програму державних гарантій необхідно виділяти не менш ніж 5% ВВП. «Обсяг коштів державного бюджету України, що спрямовуються на реалізацію прог­рами медичних гарантій, щорічно визначається у законі України про державний бюджет України як частка валового внутрішнього продукту (у відсотках) у розмірі не менше 5 відсотків валового внутрішнього продукту України», — говориться у текс­ті документа. Звучить багатообіцяюче, якщо враховувати той факт, що зараз українська медицина отримує близько 3% ВВП. Що насправді таке — 5% ВВП? Це той фінансовий мінімум, який ВООЗ рекомендує країнам витрачати на збереження здоров’я своїх громадян. Будь-яке зменшення витрат призводить до дисбалансу і руйнування системи охорони здоров’я, а медична допомога стає недоступною для більшості хворих. В Україні ця цифра ніколи не дотягувала до рекомендованої ВООЗ: за всю історію наша країна найбільше коштів виділяла на здоров’я своїх громадян у 2010 році — аж 4,2%. У бюджеті 2018 року на охорону здоров’я планується закласти 112,5 млрд грн, що відповідає 3,5% ВВП. Тобто поки що ми ніяк не наближаємося до обіцяних 5%. А згідно з «медичним» законопроектом саме стільки грошей має піти тільки на програму державних гарантій. Отже, на охорону здоров’я загалом має виділятися ще більше. Експерти також песимістичні у цьому питанні. Як тільки не називають мінімальну норму у 5% ВВП — юридично нікчемною, чистим популізмом й нормою, яка ні до чого не зобов’язує. На думку експертів ГО «Громадська спілка з реорганізації системи охорони здоров’я України», ця норма суперечить ст. 95 Конституції, де написано, що «виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків».

Медреформа як перерозподіл фінансових потоків Професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», співавтор Доктрини збалансованого розвитку «Україна-2030» Ніна Чала переконана, що медична реформа в її нинішньому вигляді спрямована на зниження державного фінансування української системи охорони здоров’я і перерозподіл фінансових потоків, що створює додаткові умови

для корупції, а не підвищення якості медобслуговування. «Реформа охорони здоров’я в Україні вже давно назріла, але те, що прий­ няла ВРУ під назвою «медична реформа», не є зміною системи — це зміна механізмів фінансування надання медичних послуг. Усіх цікавить, чи покращиться рівень медичного обслуговування в результаті цієї реформи, але особисто я не бачу передумов для цього», — стверджує Н. Чала. За її словами, медична реформа була прийнята поспіхом, без широкого громадського обговорення. «За медреформу проголосували 19 жовтня, а з 1 січня 2018 року Закон уже має набути чинності. Це порушення, як мінімум, трьох важливих документів, у тому числі й Конституції України. Дивним чином прийняття Закону «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» збігається з бюд­ жетним процесом. Сам по собі напрошується висновок, що це — не реформа охорони здоров’я, а скорочення витрат держбюджету на систему. Крім того, «реформа» передбачає створення Національної служби здоров’я України, що призведе до трансформації фінансових потоків і ймовірності виникнення неформального руху коштів, тобто про створення нових передумов для корупції у сфері охорони здоров’я», — наголошує Ніна Чала. На думку експерта, цілями медреформи повинні бути поліпшення здоров’я населення, зростання тривалості життя, зменшення смертності. Крім того, зводити зміну системи лише до тези «гроші йдуть за пацієнтом» — хибне рішення. «Я принципово стою на позиції, що лікар — це не менеджер з продажу. Хороший лікар той, у якого пацієнти здорові або дуже швидко одужують. Це означає, що вони приписані до лікаря, але не часто до нього звертаються, якщо ми говоримо про сімейного лікаря. У логіці людиноцентричної моделі, котра описана в Доктрині збалансованого розвитку «Україна-2030», головною цінністю є людина, її життя і здоров’я, але в результаті нинішньої «реформи» ми можемо отримати погіршення здоров’я населення, зростання задавнених випадків захворювань, відмову від лікування через неможливість його оплатити. Можна згадати приклад реформи охорони здоров’я в Грузії, де вже після першого року різко зросла смертність», — резюмує Н. Чала. Та й сам процес запуску реформи на законодавчому рівні суттєво затягується. Зокрема через те, що 20 жовтня група народних депутатів зареєструвала проект постанови про скасування рішення Верховної Ради України від 19 жовтня про прийняття в цілому проекту Закону «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» (№6327). Відповідно підписати ухвалений Закон до розгляду Парламентом проекту постанови про його скасування неможливо. Наступне засідання Верховної Ради відбудеться 7 листопада. Тобто Закон набуде чинності не раніше середини грудня, а вже із 1 січня повинен реалізовуватися. Чи не занадто це швидко, якщо ціна згаданого питання — здоров’я всієї нації? За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна», онлайн-видання «Медпросвіта», офіційного веб-сайту Верховної Ради України

«ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДЕЯКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ УКРАЇНИ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я», ЯКИЙ ПЕРЕДБАЧАЄ АВТОНОМІЗАЦІЮ МЕДИЧНИХ УСТАНОВ, НАБИРАЄ ЧИННОСТІ 6 ЛИСТОПАДА, АЛЕ МОЗ ДО ЦЬОГО ЧАСУ НЕ ЗАТВЕРДИЛО ПІДЗАКОННІ НОРМАТИВНІ АКТИ ДЛЯ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ», — ПОВІДОМИВ ЧЛЕН ПРАВЛІННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ЛІКАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА КОСТЯНТИН НАДУТИЙ. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


НОВИНИ

3 листопада 2017 року

ШК У РНІ ІН Т ЕРЕСИ

СОРОМНО!

БЕЗМЕЖНІ ФІНАНСОВІ ПОТОКИ: ЧОМУ СЕРГІЙ БЕРЕЗЕНКО ЗАЦІКАВЛЕНИЙ У МЕДРЕФОРМІ?

Н

ародний депутат Сергій Березенко зробив на диво стрімку політичну кар’єру. Так, у віці 22 років він став радником мера Києва Леоніда Черновецького, у 2014 році очолив знамениту ДУСю (Державне управління справами), у 2015-му зі скандалом переміг на довиборах у Чернігівській області, а нещодавно дуже зацікавився медичною реформою. Сергій Березенко отримав мандат народного депутата України 2 вересня 2015 року. Згідно з даними офіційного веб-сайту Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, у 2015 році він відвідав лише одне засідання профільного Комітету. Незважаючи на це, екс-очільник ДУСі називає себе співавтором тих самих законопроектів МОЗ, які позиціонуються як «медреформа». У чому ж секрет такого підвищеного інтересу Сергія Березенка до галузі охорони здоров’я? Законопроект «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та забезпечення лікарськими засобами» (№6327), який нещодавно підтримали в Парламенті, спричинив бурхливу дискусію у суспільстві: медична

спільнота, профспілки, пацієнтські організації, народні депутати та експерти неодноразово звертали увагу на необхідність суттєво доопрацювати вказаний законопроект. Крім глобального протиріччя зі ст. 49 Конституції України (про безоплатність медичної допомоги та заборону скорочення кількості лікувальних установ), неодноразово вказувалося також на плутанину в термінології, пропуск окремих аспектів функціонування системи охорони здоров’я в цілому тощо. Не дивно, що до другого читання було внесено 893 поправки. Сергій Березенко в унісон із МОЗ заявляє, що законопроект №6327 є основою медичної реформи. Однак ні законопроект №6327, ні законопроект №6604 не можна назвати повноцінними документами, які здатні регулювати реформування галузі. Це не концепція реформи і не стратегія реформування. Вони обидва регламентують лише переділ фінансових ресурсів усередині галузі охорони здоров’я, про що свідчать навіть їх наз­ви. При цьому одна складова законопроекту №6327 хвилює його авторів найбільше — вона стосується створення Національної служби здоров’я як єдиного центру прийняття фінансових рішень у галузі. У 2018 році видатки на охорону здоров’я становитимуть понад 80 млрд грн. За обсягом фінансування це один із найбільших бюджетів країни. А законопроект №6327 передбачає, що розпоряджатиметься ними Національна служба здоров’я. Саме вона вирішуватиме, скільки

бюджетних коштів отримає кожен медичний заклад країни. Якщо цю службу очолять «потрібні» люди, вони здобудуть безконтрольний дос­туп до мільярдів бюджетних гривень і досягнуть повної концентрації влади у своїх руках. Тоді масштаби зловживань у десятки або сотні разів перевищать розмах корупційних скандалів у ДУСі. Чому доступ буде безконтрольним? Сергій Березенко і команда Уляни Супрун запевняли, що не допустять корупції в новому органі влади і створять незалежний орган для контролю за Національною службою здоров’я. Однак ніяких законопроектів із цього приводу у ВРУ не внесли. Насторожує й інше: у Сергія Березенка дуже багата біографія. І зовсім не кришталево чиста. Тож чи може політик і екс-чиновник із таким неоднозначним послужним списком претендувати на звання «щирого і чесного борця за здоров’я громадян України та їх гідне медичне обслуговування»? Українцям законопроекти №6327 і №6604 підносяться винятково як «медреформа, що покликана поліпшити якість життя». Крім того, саме таких інституційних реформ очікують від нашої країни міжнародні партнери. Але реформа системи охорони здоров’я не може зводитися суто до зміни фінансової схеми розподілу частки ВВП із ростом корупційних ризиків, як на цьому наполягає політик з вельми неоднозначною репутацією. За матеріалами Рharma.net.ua

ЗА Х М А РНІ ТА РИФИ

ОЛЬГА БОГОМОЛЕЦЬ: «УКРАЇНЦЯМ НАХАБНО БРЕШУТЬ ПРО РЕФОРМУ»

Г

олова Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець опубліку­ вала попередні розрахунки на медичні послуги в деяких лікувальних закладах, де прописані «космічні» ціни на певні їх види. На­ приклад, аортокоронарне шунтування в умо­ вах штучного кровообігу коштуватиме майже 104 тис. грн, лікування гострого панкреатиту — близько 72 тис. грн, лікування кістозної хвороби печінки — приблизно 192 тис. грн. У відповідь на оприлюднення цих даних заступник Міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк зазначив: «Це приблизні тарифи для пілотного проекту Національної академії медичних наук, МОЗ та Мінфіну. Цього року з чотирма інститутами НАМН України ми хоче­ мо відпрацювати нову модель, коли тарифи оплачує держава, а людина нічого не платить

!

за свою операцію. Кожна послуга матиме свою вартість, яка називатиметься «тариф». Коли людина звернулася до лікарні, і їй надали по­ слуги (наклали гіпс, видалили апендицит), ми знатимемо, у скільки це обійшлося. Цю суму лікарня виставить до сплати. Але не пацієнту, а державі. І саме для оплати послуг буде створено Національну службу здоров’я України. Пацієнт не платитиме нічого за послуги, гарантовані державою». У свою чергу Ольга Богомолець стверд­ жує, що «українцям нахабно брешуть про реформу», оскільки коштів у бюджеті не збільшилося, а ціни зросли. «У бюджеті на 2018 рік на всю медицину передбачено 114 млрд грн. Якщо підвищити зарплату ліка­ рям хоча б до рівня вчителів, то тільки на оплату праці медиків знадобиться 185 млрд грн. Але

МОЗ, не скривившись, обіцяє набагато біль­ ше підвищення. Грошей не вистачить навіть на зарплати медикам, про яку безкоштовну медицину можна говорити? — дивується О. Богомолець. — Замість того, щоб забезпечи­ ти виконання ст. 49 Конституції України, домага­ тися внесення змін до бюджету та збільшення видатків на медицину, вони продовжують по­ вторювати свої заклинання, від яких кількість грошей на охорону здоров’я не збільшується. Лікарям МОЗ обіцяє захмарні зарплати, паці­ єнтам — повністю безкоштовну та високоякісну допомогу... Головне — обіцяти, обіцяти, всім і побільше, тільки б люди не ставили зайвих за­ питань. А потім, коли хвиля ейфорії від «рефор­ ми» спаде, можна буде сказати: вибачте, люди, але грошей у бюджеті на всіх і все не вистачає, доведеться вам самим платити за лікування». За матеріалами офіційних сторінок Ольги Богомолець та Павла Ковтонюка у Facebook

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ 19 ЖОВТНЯ ПІДТРИМАЛА В ПЕРШОМУ ЧИТАННІ ЗАКОНОПРОЕКТ «ПРО ПІДВИЩЕННЯ ДОСТУПНОСТІ ТА ЯКОСТІ МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ» (№7117), ВНЕСЕНИЙ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

Правоохоронні органи розслідують зловживання і шахрайство у БФ «Пацієнти України» та БО«Всеукраїнська мережа ЛЖВ»

Г

оловне слідче управління Національ­ ної поліції України проводить досу­ дове розслідування у кримінально­ му провадженні №42017000000000320, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 1 лютого 2017 року. Слідство встановило, що у період з 2014 по 2016 роки посадові особи благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» (далі — «Мережа ЛЖВ») і благодійного фонду «Пацієнти України» закуповували за завищеними цінами ліки та препарати, проводили нетоварні фінан­ сово-господарські операції, завдяки чому в особливо великих розмірах привласнили кошти міжнародної організації «Глобальний фонд для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією» (The Global Fund to Fight AIDS, Tuberculosis and Malaria). Правоохоронні органи звертають увагу на порушення фондом «Пацієнти України» і організацією «Мережа ЛЖВ» вимог ст. 11 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», згідно з якою метою благодійних організацій не може бути отримання і розподіл прибутків серед засновників, членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій. У матеріалах слідства зазначається: посадові особи фонду «Пацієнти Украї­ ни» й організації «Мережа ЛЖВ» діяли за попередньою змовою, керуючись корис­ ливим мотивом і метою незаконного осо­ бистого збагачення, а також зловживали своїм службовим становищем. Їм інкримі­ нують вчинення кримінального злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального Кодексу України «Привласнення, розтра­ та майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем». Такий злочин карається позбавленням волі на строк від 7 до 12 років із позбав­ ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років і з конфіскацією майна. Засоби, котрі привласнили посадовці двох скандально відомих організацій, ви­ ділялися Глобальним фондом як гранти на закупівлю лікарських засобів і про­ ведення заходів щодо запобігання та протидії поширенню ВІЛ-інфекції/СНІД та інших соціально небезпечних захворю­ вань в Україні. 21 вересня 2017 року слідство зверну­ лося до суду з клопотанням дозволити дії, необхідні для подальшого розслідування. Судові рішення у справах №757/55245/17к, №757/55246/17-к, №757/55247/17-к, №757/55250/17-к і №757/55251/17-к опу­ бліковані 9-10 жовтня 2017 року в Єдиному реєстрі судових рішень. Правоохоронні ор­ гани мають намір отримати документаль­ не підт­вердження фактів привласнення коштів, встановити розмір заподіяної ма­ теріальної шкоди та підписантів відповідних документів, які призвели до таких наслідків. За матеріалами Рharma.net.ua та Єдиного реєстру судових рішень

3


НОВИНИ НЕСТ ЕРПНИЙ БІЛЬ

ІНВЕСТ ИЦІЇ

ЛІКАРНІ ЗАЛИШАТЬСЯ БЕЗ ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ АНЕСТЕЗІЇ?

Мінімальний прохідний бал для вступу на медичні спеціальності — 150

ержава більше не закуповуватиме препарати для анестезії, оскільки вони не включені в новий Національний перелік основ­них лікарських засобів, котрий розробила команда Уляни Супрун. «Нові правила вводяться МОЗ з 1 січня 2018 року, коли набуде чинності Пос­танова Кабміну №180, згідно з якою не передбачена закупівля за рахунок держбюджету вкрай необхідних знеболювальних препаратів: фентанілу, натрію оксибутирату та промедолу. Причина — Міністерство не включило ці засоби до Національного переліку основних лікарських засобів, — повідомила Голова Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець. — Мета таких обмежень — зменшення вартості безкоштовних медичних втручань, які МОЗ пообіцяло пацієнтам. Якщо в лікарнях повноцінного наркозу більше не буде, що робити людям? Шукати препарати самостійно чи терпіти біль? Із самостійним пошуком наркозу однозначно виникнуть проблеми, адже це наркотичні препарати, за незаконну купівлю яких людину повинні притягнути до кримінальної відповідальності. Псевдорефор-

іністерство освіти і науки України з ініціативи Міністерства охоро­ ни здоров’я змінило Умови при­ йому до вищих навчальних закладів, зокрема до медичних вишів. Так, у 2018 році абітурієнтам для вступу на медичні спеціальності доведеться скласти ЗНО з усіх конкурсних предметів і здобути не менше 150 балів з кожного з них, у тому числі і з української мови та літератури, адже цей предмет обов’язковий для всіх абітурієнтів. Про це йдеться в розділі №7 «Конкурсний відбір, його організація та проведення» Умов, відповідно до якого виші самостійно визначатимуть мінімаль­ не значення кількості балів зі вступних випробувань, із якими абітурієнт допус­ кається до участі у конкурсі. «Мінімальні значення кількості балів зі вступних випробувань для вступу на осно­ ві повної загальної середньої освіти для спеціальностей «Стоматологія», «Меди­ цина», «Педіатрія» галузі знань «Охорона здоров’я» не можуть бути встановлені мен­ ше 150 балів», — зазначено в документі. Свого часу, коли МОЗ намагалося змі­ нити правила вступу напередодні вступної кампанії, саме Голова профільного Коміте­ ту О. Богомолець наполягла на тому, що ці нововведення мають запроваджуватися заздалегідь. Завдяки цьому вдалося прий­ няти таке важливе рішення без порушення прав майбутніх студентів.

Д

матори фактично ставлять лікарів і пацієнтів перед вибором: смерть на операційному столі від больового шоку або в’язниця. Цікаво, чим вони думали, приймаючи подібну Постанову?» За словами О. Богомолець, у лікарнях уже виник дефіцит препаратів для анестезії, а медики починають панікувати. «До мене вже звернулися медичні профспілки з проханням втрутитися в ситуацію. Найближчим часом я направлю звернення до КМУ з категоричною вимогою внести життєво важливі препарати до Нацпереліку і дозволити їх закупівлю медичним закладам. Крім того, незабаром відбудеться засідання експертного комітету при МОЗ, на котрому вимагатимуть пояснень, якими препаратами Міністерство збирається забезпечувати українцям анестезію під час операцій, — повідомила Голова профільного Комітету. — Медичні експерименти, які намагаються ставити над українцями псевдореформатори, нагадують знущання над полоненими в концтаборах. Змушувати лікарів для порятунку людей вводити недозволені МОЗ сироватки від боту-

лізму або оперувати українців поживому без наркозу — це чергова дурість чи свідомий злочин? Останнім часом ми стали свідками того, як за два роки МОЗ зірвало міжнародні закупівлі ліків на 8 млрд грн, саботувало розрахунки собівартості медичних послуг, не адаптувало медичні протоколи до потреб українців. Але ця «ініціатива» команди псевдореформаторів перевершила всі попередні — вона повертає нас у середньовіччя». У роз’ясненнях МОЗ переконує, що новий Нацперелік не забороняє лікувальним установам купувати препарати, яких немає у списку, за однієї умови — у першу чергу медичний заклад повинен покрити всі потреби у ліках, внесених до Нацпереліку. Зважаючи на тотальне недофінансування галузі, шанси на те, що лікарням вистачить коштів на закупівлю всіх препаратів із нового Нацпереліку, та ще й залишиться на придбання тих, які в нього не включили, вкрай малі. За матеріалами Рharma.net.ua та офіційної сторінки Ольги Богомолець у Facebook

М

ЗЕКОНОМИ ЛИ Н А Ж И Т Т І

МОЗ ВИКЛЮЧИЛО З НАЦПЕРЕЛІКУ ЖИТТЄВО НЕОБХІДНІ ОНКОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ

З

нового Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого Пос­ тановою КМУ від 16.03.2017 р. №180, виключено низку життєво необхідних онко­ логічних препаратів, виготовлених на основі моноклональних антитіл. У 1984 році німецький біолог Георг Келер і британський імунолог Сезар Мільштейн отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини за розробку технології синтезування моноклональних антитіл, застосування яких стало проривом у боротьбі з онкологічними захворюваннями. На сьогодні моноклональні антитіла широко застосовують у лікуванні раку, і, на думку багатьох експертів, саме за цими препаратами майбутнє. Державний експертний центр МОЗ України рекомендує використовувати офіційну мето­ дологію АТС/DDD Index Центру ВООЗ, котра містить 24 види лікарських речовин (субстан­ цій) із групи моноклональних антитіл (АТС-код L01XC). Це ті фармацевтичні речовини (далі — «молекули»), які пройшли клінічні випробу­

! 4

вання і мають доведену ефективність. Поста­ новою КМУ від 05.09.1996 р. №1071 «Про по­ рядок закупівлі лікарських засобів закладами охорони здоров’я, які фінансуються з бюдже­ ту», котра діяла до затвердження сумнозвіс­ ного Нацпереліку (Постанова КМУ №180), було включено 8 молекул моноклональних антитіл: ритуксимаб L01XC02, трастузумаб L01XC03, цетуксимаб L01XC06, бевацизумаб L01XC07, панітумумаб L01XC08, брентуксимабу ведотин L01XC12, пертузумаб L01XC13 і трастузумабу емтансин L01XC14. Натомість «оновлений» Нацперелік містить лише одну молекулу мо­ ноклональних антитіл: ритуксимаб L01XC02. Водночас у Державному реєстрі лікарських засобів міститься 21 реєстраційне свідоцт­во на медпрепарати, до складу яких входять 11 молекул моноклональних антитіл. Оскіль­ ки до нового Нацпереліку включено тільки лі­ карські засоби з ритуксимабом, то виходить, що відтепер доступними будуть лише 6 із 21 зареєстрованого в Україні препарату. Тобто українським пацієнтам, які проходять терапію

будь-яким іншим препаратом, що містить мо­ ноклональні антитіла, доведеться або купува­ ти його за власний кошт, або шукати благодійні фонди, готові допомогти, або сподіватися на диво. Адже витрати на охорону здоров’я нас­ тупного року збільшаться менше ніж на 3% (без урахування інфляційної складової), а лікарні не зможуть закуповувати життєво важливі онкопрепарати, доки не придбають абсолютно всі ліки, які МОЗ включило в новий Нацперелік, — від парацетамолу до активова­ ного вугілля. Зокрема з Національного переліку основних лікарських засобів зникли оригінальні онкологічні препарати провідних світових фармвиробників, таких як Hoffman-La Roсhe (Швейцарія), Takeda Pharmaceutical (Японія), Novartis (Швейцарія). Ці ліки пройшли сер­ йозні клінічні дослідження і мають доведену терапевтичну ефективність, що в онкології критично важливо. За матеріалами Рharma.net.ua

НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ РОЗГЛЯНЕ ЗАТВЕРДЖЕНИЙ УРЯДОМ ПРОЕКТ ЗАКОНУ «ПРО ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ НА 2018 РІК», КОТРИЙ ПЕРЕДБАЧАЄ 877 МЛРД ГРН ДОХОДУ ТА 948 МЛРД ГРН ВИДАТКІВ (ПОКАЗНИК ДЕФІЦИТУ — 77,9 МЛРД ГРН, АБО 2,4% ВВП). У ЦЬОМУ ЗАКОНОПРОЕКТІ ЗАКЛАДЕНО ЗРОСТАННЯ ВИТРАТ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я   ДО 112,5 МЛРД ГРН.

За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

Нове медичне обладнання для Сходу України

В

ід діл г уманітарної допомоги Швейцарської агенції розвитку та співробітництва доправив на Схід України черговий гуманітарний вантаж на загальну суму 150 тис. дол. Зокре­ ма серед поставлених речей — повний комплект медичного обладнання та необ­ хідних витратних матеріалів (реагентів) для Луганського протитуберкульозного диспансеру. «Нове обладнання скоротить діагностування хвороби від двох тижнів до двох днів, що дасть змогу запобігти поширенню полірезистентного туберку­ льозу в регіоні та за його межами», — інформують у Міністерстві з питань тим­ часово окупованих територій та внутріш­ ньо переміщених осіб. Фахівці також повідомляють: у 20162017 роках уряд Швейцарії направив у зону проведення антитерористичної операції 720 тонн гуманітарного ванта­ жу загальною вартістю 1,45 млн дол., 1635 тонн хімічних реагентів для очищен­ ня води, медичне обладнання, лаборато­ рію для раннього виявлення збудників туберкульозу та апарат для визначення вірусу грипу «А» та «В» на суму 1,48 млн швейцарських франків. За матеріалами офіційного веб-сайту Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України

За матеріалами ІА «УНІАН

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


НОВИНИ

3 листопада 2017 року

УДО СКОН А ЛЕННЯ СИСТ ЕМИ

Т Е Х НОЛОГІЇ

НАРДЕПИ ВИМАГАЮТЬ ПОСИЛИТИ ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ ЩОДО МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ

Г

рупа народних депутатів 11 жовтня зареєструвала у Верховній Ра ді України законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення надання первинної та профілактичної медичної допомоги дітям», який передбачає посилення на законодавчому рівні державних гарантій щодо організації та надання допомоги дітям, а також підвищення відповідальності батьків у цій сфері. Документом пропонується внес­т и зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я, Законів України «Про психіатричну допомогу» та «Про охорону дитинства». Зокрема Основи законодавства України про охорону здоров’я пропонується доповнити наступними пунктами:  забезпечення профілактики захворювань серед дітей та молоді, у тому числі й шляхом формування навичок ведення здорового способу життя;  проведення обов’язкових періодичних профілактичних медичних оглядів дітей, які страж-

дають на рідкісні (орфанні) зах­во­рювання;  зобов’язати батьків створювати всі необхідні умови для своєчасного і повного проходження дітьми профілактичних медичних оглядів та застосування до них інших методів профілактики й оздоровлення;  дозволити надавати первинну медичну допомогу не лише лікарю загальної практики-сімейної медицини, а й дільничним лікарям-терапевтам та дільничним лікарям-педіатрам. Статтю 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» пропонується доповнити пунктом про «проведення спеціальних профілактичних заходів з метою попередження виникнення психічних розладів у дітей». Статтю 6 Закону України «Про охорону дитинства», у якій прописано права та свободи дитини, народні депутати пропонують доповнити такими пунктами:  проведення обов’язкових періодичних профілактичних медичних оглядів усім дітям;

 забезпечення дітям рівних можливостей, незалежно від місця їх проживання, щодо проходження обов’язкових профілактичних медичних оглядів;  забезпечення безоплатного проведення дітям обов’язкових профілактичних щеплень за віком, профілактичних щеплень за станом здоров’я, за епідемічними показаннями в закладах охорони здоров’я державної і комунальної форм власності;  забезпечення здійснення спеціальних заходів профілактики та лікування соціально небезпечних захворювань (туберкульозу, психічних, венеричних захворювань, СНІДу, лепри, хронічного алкоголізму, наркоманії), а також карантинних захворювань;  забезпечення диспансерного спостереження, планового лікування та реабілітації вихованців дошкільних навчальних закладів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів із захворюваннями. За матеріалами офіційного веб-сайту Верховної Ради України

Т ИРА Н — ЗА МИР

ВООЗ ПРИЗНАЧИЛА АФРИКАНСЬКОГО ДИКТАТОРА ПОСЛОМ ДОБРОЇ ВОЛІ, А ПОТІМ — ПЕРЕДУМАЛА

В

сесвітня організація охорони здоров’я 20 жовтня оголосила про те, що пре­ зидента Зімбабве Роберта Мугабе, якого неодноразово звинувачували в по­ рушенні прав людини і придушенні полі­ тичної опозиції, призначено Послом доброї волі. Одним з основних завдань Мугабе буде боротьба з незаразними хворобами: раком, захворюваннями серця, дихальної системи, діабетом тощо. Новий Генеральний директор організа­ ції Тедрос Адханом Гебрейесус заявив, що

приз­начення Мугабе допоможе «вплинути на його колег у регіоні». Проте його рішення розкритикували декілька груп, які займа­ ються розвитком охорони здоров’я і захис­ том прав людини. «Корупція Мугабе та його кричуща нездатність управляти економікою зруйнували систему охорони здоров’я у Зім­ бабве. Більше того, сам Мугабе лікується за кордоном», — заявив виконавчий директор Human Rights Watch Кеннет Рот. 21 жовтня, після численних заяв право­ захисників, керівник ВООЗ Тедрос Адха­

ном Гебрейесус скасував рішення призна­ чити Роберта Мугабе Послом доброї волі. «Я уважно вислухав усіх, хто висловив стурбованість, і почув про різні пробле­ ми. Я також проконсультувався з урядом Зімбабве, і ми вирішили не призначати Ро­ берта Мугабе на цю посаду. Так буде краще для інтересів ВООЗ», — повідомив він в офіційній заяві. За матеріалами «РБК-Україна»

СПОНС ОР РО СІЙСЬКОЇ А ГРЕСІЇ

NOVO NORDISK ЗМІЦНЮЄ ПОЗИЦІЇ НА РОСІЙСЬКОМУ ФАРМРИНКУ

Н

езважаючи на обмеження і санкції, які декларуються Європейським Со­ юзом і США, датська фармацевтична компанія Novo Nordisk збільшує виробничі потужності на російському ринку. Зокрема, нещодавно Міністерство промисловос­ ті і торгівлі Російської Федерації видало ТОВ «Ново Нордіск» ліцензію на виробницт­ во готових лікарських форм інсуліну (одно­ разових шприц-ручок «ФлексПен») на підп-

риємстві компанії в індустріальному парку «Грабцево» (Калузька область). Це стало можливим завдяки тому, що у 2016 році Novo Nordisk задля поглиблення інтеграції на російський фармацевтичний ринок почала будівництво нового цеху зі збірки шприц-ручок у РФ. Інвестиції у проект становили близько 2 млрд рублів. Виробни­ чі операції, що виконуватимуться на об’єкті, включатимуть виготовлення асептичних лі­

карських форм, заповнення інсуліном картриджів (виробництво готових лікарських форм), збірку і упаковку шприц-ручок. Уро­ чиста церемонія запуску лінії запланована на середину листопада цього року, а серійне виробництво планують розпочати у першій половині 2018 року. За матеріалами Remedium

Японські вчені визначають 13 типів раку за краплею крові

Д

ослідницька група з Національ­ ного онкологічного центру Японії розробила новий тест для діаг­ ностики 13 типів раку за допомогою однієї краплі крові. Клінічні випробування рідкої біопсії, докази ефективності якої пред­ ставив стартап Grail, розпочали у серпні. В основі рідкої біопсії лежить відмін­ ність у мікроРНК, що виділяються у кров як засіб комунікації між здоровими і ра­ ковими клітинами. За допомогою однієї краплі крові тест здатний виявити рак молочної залози, легень, шлунка, ки­ шечнику, стравоходу, печінки, яєчників, жовчних проток, сечового міхура, кісток, передміхурової, підшлункової залоз, а також гліому. Під час лабораторних випробувань учені ідентифікували специфічні для кож­ ного типу раку маркери у 40 тис. зразків крові. Точність дослідження — понад 95%. Однак дослідники зазначають, що за тривалого зберігання мікроРНК могли змінитися, тому для клінічних випро­ бувань взяли свіжі зразки крові у 3 тис. пацієнтів. «У Європі теж вивчають ме­ тоди ранньої діагностики за допомогою мікроРНК, але досліджень таких масш­ табів там не проводили», — говорить один із учасників дослідження професор Масахіко Курода. Крім того, до цього часу за допо­ могою аналізу крові, зробленого один раз, не вдавалося визначити кілька типів раку. Але якщо дієвість тесту під­ твердиться, то з його допомогою можна буде пришвидшити діагностику й істот­ но знизити кількість смертей унаслідок онкологічних захворювань. Утім, про це стане відомо не раніше, ніж за три роки — після завершення всіх випробувань і схвалення тесту урядом. За матеріалами The Japan News

! У 2017 РОЦІ МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ ВИТРАТИЛО ПОНАД 163 МЛН ГРН НА ЗАКУПІВЛЮ МЕДИКАМЕНТІВ ТА МЕДИЧНОГО ОБЛАДНАННЯ. КРІМ ТОГО, ДО ВІЙСЬКОВОМЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ І ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ НАДІЙШЛО ПОНАД 76 МЛН ГРН БЛАГОДІЙНОЇ ДОПОМОГИ. За матеріалами ІА «УНІАН»

5


ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

ТОЧКА БІФУРКАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЦИНИ — ЧЕКАТИ ЧИ ДІЯТИ?

У жовтні далекого 1917 року в Києві пройшов перший Крайовий з’їзд медичних працівників, який став фундаментом побудови нової системи охорони здоров’я в Україні. Рівно через сто років тут відбуваються події, які, без сумніву також докорінно вплинуть на історію української медицини. Та коли ініціатори цього процесу стверджують, що виводять її на найвищий щабель розвитку і змінюють на благо народу, інші вбачають у нав’язаному їм «новому обличчі» медицини лише гримаси псевдореформ, які прирікають націю на вимирання. Історія таки розвивається по спіралі. Але чи завжди по висхідній?

«Банний» день Усі планети 18 жовтня 2017 року ви­ шикувалися на медичній орбіті. У сесійній залі Верховної Ради України депутати «парилися» над численними правками до запропонованих Урядом законопроектів, що стосувалися ме­ дичної реформи. Ті, хто їх вносив, на­ полягав на прийнятті, дехто виступав категорично проти ключових позицій нових законів і пропонував альтерна­ тивні. Словом, було гаряче. МОЗ своєю чергою зібрало під своїм крилом керівників регіональних департаментів охорони здоров’я та головних лікарів. Офіційно — для того, аби обговорити формат ліка­ рень інтенсивного лікування в рам­ ках діяльності госпітальних округів. Проте, як повідомило МОЗ на своєму офіційному сайті, «оскільки медиків зараз найбільше цікавить ухвалення Парламентом законопроектів №6327 і №6604, які запустять медичну ре­ форму, то значною мірою розмова точилася довкола очікуваних змін». Чого було більше — води чи пару, за­ лишається лише здогадуватися. На­ томість жару в обговорюване питан­ ня додали учасники Національного форуму охорони здоров’я «За здорову націю», який відбувся у цей самий день у приміщенні Міжнародного центру культури і мистецтв Феде­ рації профспілок України (Жовт­ невий палац). МОЗ не виявило ба­ жання послухати «інакомислячих» представників медичної спільноти (за даними організаторів, у заході взяло участь майже 960 осіб), від­ межувавшись від участі у форумі попередньою заявою про те, що Мі­ ністерство «не підтримує і не бере участі у так званому Національному форумі охорони здоров’я», оскільки вважає «позицію організаторів щодо медреформи неконструктивною і відверто популістською, відтак на зважений діалог не сподівається». Натомість учасники форуму заявля­ ли, що розраховують саме на такий діалог, запропонувавши Концепцію нової національної системи охорони

6

здоров’я, яка могла б консолідувати різні суспільні групи, налагодити обмін досвідом заради погодження порядку першочергових кроків ре­ алізації реформи та побудови наці­ ональної системи охорони здоров’я України. Не дочекалися учасники форуму і гостей з інших коридорів влади, хоча запрошували всіх: бажа­ ючих потрапити під холодний душ критики не знайшлося. Підтримати медиків прийшли народні депута­ ти України Ольга Богомолець, Олег Мусій, Валерій Дубіль, Ігор Шурма, Юрій Соловей, Сергій Мельничук. На думку Голови Комітету Верхов­ ної Ради України з питань охоро­ ни здоров’я Ольги Богомолець, це є свідченням того, що форум не має політичного «забарвлення», а пред­ ставники різних політичних сил роз­ діляють з учасниками зібрання єдині цінності. Розмова про головні цінності й про те, як до них ставиться держава, вийшла відвертою та гострою і на­ гадувала «велику мийку» ініціатив, що, на думку учасників форуму, за­ зіхають на життя, здоров’я і безпеку громадян України.

Будуємо чи нищимо?

Ольга БОГОМОЛЕЦЬ, народний депутат України VIII скликання, Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я

У

країна зараз переживає надзви­ чайно складні часи. На частині на­ шої території триває війна, а тут іще вся країна окупована невігласами, аморальними людьми, які прагнуть тільки наживи. Дехто з них сьогодні при владі. Тому наше завдання — всі­ ма силами консолідувати українське суспільство, аби змусити владу пред­ ставляти його інтереси, захищати здоров’я всіх українських громадян.

Після проголошення незалежності наша країна змінила шлях розвитку із соціалістичної моделі економіки на капіталістичну, однак система охоро­ ни здоров’я залишилася радянською. Тоді ніхто не перевів її на модель за­ гального обов’язкового медичного страхування, яка мала б захистити всіх громадян та забезпечити для них справедливу й доступну медич­ ну допомогу. Лише за нинішнього скликання Парламенту у квітні 2017 року 228 голосами народні депутати прийняли законопроект, відповідно до якого має фінансуватися медич­ на послуга. І це правильно, адже ми повинні надавати людям якісний продукт, чітко описаний і гаранто­ ваний державою. Підписання цього Закону Президентом України і дало старт справжній медичній реформі. Наступним етапом мало бути запро­ вадження обов’язкового медичного страхування. Але, на жаль, влада ві­ дійшла від побудови соціальної мо­ делі системи охорони здоров’я, і на сьогодні Кабінет Міністрів України з тиском просуває законопроекти, спрямовані на формування лібераль­ ної моделі, де оплата за всю високо­ спеціалізовану та дороговартісну медичну допомогу перекладається на плечі громадян. За такої моделі держава сплачу­ ватиме лише за екстрену медицину, передсмертне знеболювання і допо­ могу сімейного лікаря. На решту не­ має жодних гарантій, калькуляцій, як і, власне, немає переліку того, за що платитимуть пацієнти (і скільки — також). Точніше кажучи такі роз­ рахунки існують, однак їх не опри­ люднюють, бо розуміють: якщо люди це побачать, то великим виявиться ризик соціального вибуху. Нинішня ситуація в системі охорони здоров’я нагадує геноцид і Голодомор в Укра­ їні, коли в людей відбирали зерно, і вони мовчки помирали разом зі сво­ їми дітьми. Ми вшановуємо пам’ять людей, які загинули під час Голодо­ мору, але, на жаль, чомусь ніхто не згадує тих сіл, що не вимерли, бо їх

мешканці взяли лопати і не дали віді­ брати в них урожай. Вони відстояли майбутнє своїх дітей. Їх ми маємо вшанувати як героїв, котрі не стали на коліна і не перетворилися на рабів під тиском влади. Так само сьогодні створено штучний дефіцит ліків по всій Україні, і я можу це довести циф­ рами та фактами. 4 млрд грн, які Пар­ ламент виділив у минулому році на закупівлю життєво важливих меди­ каментів, МОЗ вивело на американ­ ські рахунки, і на сьогодні в регіони надійшли препарати лише на 50% цієї суми. На цей рік Парламент виділив уже 6 млрд грн, для того щоб рятувати життя людей, аби лікарі не змушені були відправляти своїх пацієнтів в ап­ теку з переліком ліків за космічними цінами. Із цих коштів на сьогодні в ре­ гіони здійснено «нуль» поставок ліків. І це гроші зі сплачених громадянами податків! До того ж існує 4 млрд грн заборгованості по зарплаті лікарям. Якщо скласти всі ці цифри і послухати аргументи на зразок «реформа потріб­ на, бо 95% пацієнтів платять за меди­ цину», то я дивуюся, чому не всі 100%, адже кошти, які держава виділяє на такі програми, не використовуються належним чином. Наша мета — провести реальну реформу охорони здоров’я в Украї­ ні, створити справедливу систему обов’язкового медичного страху­ вання, за якої держава сплачуватиме за незахищені верстви населення, а роботодавець та працівник — фік­ совані внески у фонд гарантованого державного медичного страхуван­ ня. І кожен громадянин знатиме, що незалежно від його статків він гарантовано отримає медичну допо­ могу з приводу онкозахорювання чи інфаркту, й не шукатиме коштів на порятунок свого життя. У нас є чіт­ ка програма дій, стратегія побудови системи охорони здоров’я — вона, по суті, визначає, яким буде майбутнє нашої держави. А держава та її став­ лення до людей визначаються саме за тим, яку систему охорони здоров’я вона пропонує. Нині ми опинилися в точці біфур­ кації історії. Урядовий законопроект щодо реформування охорони здоров’я виведе нашу державу в ліберальну модель, де добре буде лише багатим, які матимуть кошти на співоплату. А решта стануть заробітчанами, від­ даватимуть останні копійки за своє лікування. Якщо ж нам вдасться за­ провадити систему охорони здоров’я соціального спрямування (через обов’язкове медичне страхування), за 5-7 років ми отримаємо зовсім іншу державу, де не буде прірви між бідни­ ми й багатими, де кожна людина змо­ же розраховувати на захист держа­ ви. У цьому залі зібралися найкращі предс­тавники медичної спільноти, котрі не злякалися тиску і дзвінків з різних інстанцій, які «не рекоменду­

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

3 листопада 2017 року

вали» їхати на наш форум. Саме такі люди будують державу і творять істо­ рію. Вони — маяки, які ведуть інших. І що більше нас, то більше шансів на те, що ми житимемо в державі, де лі­ карі отримуватимуть гідну зарпла­ ту, а не жебрацькі подачки, де не по­ трібно виходити на вулиці, щоб тобі виплатили заборгованість, де гро­ мадяни зможуть отримувати якісну медичну допомогу і довіряти своєму лікарю, а медичні працівники пиша­ тимуться не лише своєю професією, а й тим, що працюють в Україні. Гро­ мадяни країни — єдина реальна вла­ да. Народними депутатами можуть маніпулювати (через тиск чи якісь пропозиції), але вони найбільше бо­ яться втратити своїх виборців. Якщо ж вони відчують їх «тиск», Парламент займе таку позицію, за яку нікому не буде соромно. Сто років тому в ці дні відбувся перший з’їзд медиків Української на­ родної республіки. На той час вони формували політику держави і мис­ лили стратегічно. Я впевнена, що наш форум перший, але не останній, він консолідує здорові сили суспільст­ва і спрямує їх у потрібне русло. Ми від­ стоюватимемо нашу спільну позицію в Парламенті, Уряді, а якщо буде пот­ рібно — то й на вулиці.

Олег МУСІЙ, народний депутат України

Н

а нинішньому форумі присутня українська медична еліта — це відомі фахівці галузі, які здобу­ ли авторитет своєю працею, а не з’явилися невідомо звідки та ого­ лосили себе великими знавцями і реформаторами. Сьогодні над всіма нами нависла реальна загроза бути знищеними. Бо те, як, проштовху­ ючи потрібні законопроекти, ла­ мають через коліно Парламент, як ставляться до медичної спільноти проплачені пропагандисти МОЗ із фейкових псевдопацієнтських орга­ нізацій, — це суцільна дискредита­ ція професії медика, громадськості, громадянського суспільст­ва. Влада показала, що вона чує лише голос сили і реагує тільки на нього. Спо­ діваюся, медичним працівникам не доведеться вдаватися до методів, які нині застосовує опозиція, роз­ бивши намети в урядовому квар­ талі. А ле якщо це потрібно буде зробити, я переконаний, що всі ми об’єднаємося і підемо на такий крок. Бо псевдореформа від МОЗ забере в медиків останнє, що в них залиши­ лося, — робочі місця. Протягом року скоротять половину медичного пер­ соналу, закриють половину лікарень і поліклінік. Найстрашніше, що буде знищено вітчизняну фармацевтичну промисловість, яка працює, дає при­ буток державі та забезпечує робочі місця українцям. Це буде здійснено на догоду транснаціональним фар­ мацевтичним компаніям, що мають зайти в Україну. Ми повинні зроби­ ти відповідні висновки і побудувати систему охорони здоров’я на основі єдності, яку учасники форуму про­ демонстрували в залі.

Вікторія КОВАЛЬ, Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України

Р

ішення про проведення фору­ му виникло не вчора. До цього представники профспілок та ме­ дичної громадськості йшли майже півроку. У серпні ми озвучили свої вимоги, які влада проігнорувала. Тому у вересні медичні працівники вийшли на акцію протесту — остан­ ньою краплею в чаші терпіння ста­ ла зростаюча заборгованість із за­ робітної плати. Напередодні акції ми знову повторили наші вимоги (під ними поставили підписи понад 107 тис. медичних працівників України), передали їх Президен­ ту України, Кабінету Міністрів, Міністерст­ву охорони здоров’я. Ми довго не оголошували дати прове­ дення акції, сподіваючись бодай на якусь відповідь чи позитивне рішення, однак соціальний діалог у галузі так і не відбувся. Тому від­ булася акція протесту, результатом якої стало доручення Віце-прем’єрміністра України Павла Розенка, зок­р ема щодо погашення заборго­ ваності медичним працівникам до 1 жовтня і виділення коштів для того, аби до кінця року її більше не вини­ кало. Однак станом на сьогодні по­ точна заборгованість зберігається, вона то зменшується, то збільшуєть­ ся, але, за нашими даними, у цілому становить приблизно 100 млн грн. Із резервного фонду МОЗ було виді­ лено кошти на медичну субвенцію, але ж вона передбачена не тільки на погашення заборгованості, а й на поточні видатки, наприклад, на поповнення дефіциту коштів для за­ безпечення хворих на цукровий діа­ бет, а також проведення гемодіалізу. Тому в деяких регіонах перерозподіл відбувся саме на ці напрямки (хворі не можуть чекати), отже, і заборго­ ваність по заробітній платі залиши­ лася без змін. На жаль, крім цього на покриття дефіциту медичної субвенції, яка за нашими даними, становить понад 3 млрд грн, не було виділено жодної копійки. Однак не лише це спонукало нас зібратися на форумі. Ми дуже спо­ дівалися на конструктивний діалог, у тому числі й щодо здійснення ре­ форми системи охорони здоров’я, яка мала б відбуватися відповід­ но до вимог Конституції України, з урахуванням думки профспілок, медичної спільноти, роботодавців, пацієнтських організацій. Тому на форум були запрошені керівництво МОЗ, Прем’єр-міністр України, пред­ ставники Адміністрації Президента. Однак профільне Міністерство не тільки проігнорувало захід, а й за­ явило, що не має жодного стосунку до «так званого форуму», начебто тут зібралися не медичні праців­ ники. Ми вважали, що в цьому залі має народитися консенсус, а згодом і конструктивні кроки в нап­рямку реформування галузі. Бо якщо ми не будемо одностайними у своїх діях, годі сподіватися на позитивний ре­ зультат. На жаль, медичну спільно­

ту вчергове звинуватили в тому, що вона виступає проти реформ. Тобто всі, чиє бачення змін не збігається з «головною лінією» МОЗ, хто пропо­ нує іншу концепцію, той — ворог! Медичні працівники обурені такою позицією. Про це вони говорили у своїх виступах. Форум ще більше об’єднав представників галузі, які неодмінно доведуть: медична спіль­ нота спроможна змінити систему охорони здоров’я на краще. І це буде дійсно державницька позиція щодо збереження здоров’я нації.

Черговий експеримент?

Всеволод СТЕБЛЮК, Народний герой України, Заслужений лікар України

М

и всі — громадяни своєї дер­ жави, і почеснішого звання не існує. Тож маємо як громадянські обов’язки, так і права й заслуговує­ мо на те, щоб до нас прислухалися та поважали. Нещодавно під час теле­ ефіру, де обговорювали медичну ре­ форму, я запитав одного з народних депутатів: «Що ви робите, адже без фінансування залишиться вторинна ланка, а в нас люди й без того вими­ рають?!». На що почув вражаючу від­ повідь: «Це поки що експеримент». І тоді я згадав слова академіка Павло­ ва з приводу інших подій: «Якщо те, що роблять більшовики, є експери­ мент, то для такого експерименту я пошкодував би навіть жабу». Те, що відбувається з реформуванням нині, мабуть, ставить нас нижче тієї ла­ бораторної жаби. До того ж ініціато­ рам медичних експериментів варто нагадати про правила проведення дос­ліджень у галузі медицини, затверджені Гельсінською декларацією та іншими міжнародними докумен­ тами, які наполягають на отриманні інформованої згоди пацієнта. Хтось запитував у наших громадян згоди на такі експерименти? Українська медична спільнота може вирішувати завдання, які пос­ тають перед нею в будь-яких екстре­ мальних ситуаціях. За кілька років фактично з нуля було відновлено військову медицину, у цьому про­ цесі брали участь військові медики, волонтери і цивільні лікарі. Це був спод­вижницький рух, завдяки яко­ му ми маємо одну з найефективні­ ших систем організації надання ме­ дичної допомоги в умовах гібридної війни (це визнали й наші партнери з НАТО). Однак залишається питан­ ням, як цей потенціал, зв’язки і мож­ ливості транслювати на загальнона­ ціональну систему охорони здоров’я. Тому професіона ли медичної та фармацевтичної галузі, профспіл­ кові й громадські організації готові об’єднатися у справі реформування охорони здоров’я, адже це — питан­ ня безпеки країни. На жаль, те, що сьогодні пропонується в урядових кабінетах під маскою медичної ре­ форми, за своєю суттю є лише про­ позицією щодо зміни порядку фінан­ сування окремих напрямків галузі. Наш форум — це спроба об’єднатися заради рішучих дій, спрямованих на

створення дієвої системи охорони здоров’я. Маємо керуватися вива­ женою програмою реформування медичної галузі, розробленою фахів­ цями у співпраці з представниками громадських організацій та робото­ давцями, а не спущеною згори сум­ нівними «консультантами». Для того аби бути лідером галу­ зі, нації, потрібно володіти трьома основними якостями: патріотиз­ мом, професіоналізмом, порядніс­ тю. На який патріотизм кермани­ чів ми можемо сподіватися, коли вони приходять до влади, ховаючи за українським паспортом канад­ ський, австрійський, американ­ ський — так, про всяк випадок? Про який професіоналізм команди МОЗ можна говорити, коли 23-24-річні «професіонали»-грантоїди тільки те й роблять, що пишуть у Facebook, як «ламають через коліно медицину»? І про яку порядність влади можна мріяти на тлі шаленого тиску на учасників нашого форуму, аби не допустити їх участі у сьогодніш­ ньому заході? Якщо ви так боїтеся своїх громадян, то бодай не пока­ зуйте цього і не давайте вказівок: «Не рекомендуємо». В Іловайському котлі, де все палало, дивом уціліла Біблія. На одній з обгорілих сторі­ нок залишилися слова: «І кажу вам — не бійтеся». Тут зібралися люди, які нічого не бояться, стали на пра­ вильний шлях і робитимуть свою справу, бо вони є справжніми гро­ мадянами країни. Ми це довели під час Революції Гідності, ми будуємо громадянське суспільство ,і в нас ви­ стачить сили довести свою справу до переможного фіналу.

Анатолій РОГОВ, президент Всеукраїнської асоціації працівників швидкої та невідкладної допомоги та медицини катастроф

Я

переконаний, що на питання, чи потрібна нам реформа, ми вже давно дали ствердну відповідь. Тож коли сьогодні заявляють, що медики (особливо керівники ліку­ вально-профілактичних закладів) виступають проти нововведень, я із цим категорично не погоджуюсь. Питання в тому, що назвати рефор­ мою. Урядовий законопрект №6327? То він пропонує не реформу системи охорони здоров’я, а запровадження платної медицини і позбавляє біль­ шість наших громадян доступної ме­ дичної допомоги, у тому числі й ме­ диків, які сьогодні живуть на межі бідності. Згідно із цим документом держава гарантує населенню без­ коштовну екстрену медичну допо­ могу? А якою вона буде внаслідок реформування? Свого часу Микола Семашко за­ значав, що швидка допомога — це дзеркало охорони здоров’я. Тож да­ вайте подивимося у це дзеркало. Спо­ чатку, коли нинішня команда рефор­ маторів говорила про зміни в нашій службі, слухав би їх і слухав. Перша їх пропозиція — покращити систе­ му надання домедичної допомоги, навчати працівників, які мають (Продовження на стор. 8)

7


ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ (Початок на стор. 6) це робити до приїзду швидкої. То давайте цим займатися! Наступна ідея — створювати централізовані оперативні диспетчерські. За чим за­ тримка? Чи медики проти? А ні, на це потрібні величезні кошти, відпо­ відна державна програма. Ще один заклик реформаторів — зміцнювати матеріально-технічну базу служби екстреної медичної допомоги, роз­ ширювати мережу підстанцій, аби забезпечити своєчасність прибут­ тя бригад швидкої допомоги. Будь ласка, тим більше, що цей процес в Україні вже давно почався! Однак усе впирається в ті самі питання та відповіді. А ось коли реформатори заговорили про необхідність змі­ нити систему на парамедичну, усі одразу зрозуміли, до чого були пре­ амбули. Та від цієї системи Україна відмовилася понад 100 років тому! А сьогодні її нав’язують як «нову» і прогресивну?! Реформа екстреної медичної до­ помоги в Україні стартувала ще у 2012 році, прийнято відповідні за­ кони, понад 10 постанов Кабінету Міністрів на їх виконання, служба отримала державний стандарт на автомобілі, практично вирішено пи­ тання забезпечення медикамента­ ми, почали створюватись єдині дис­ петчерські служби. А тепер назад, у минуле? І це в умовах докорінної перебудови первинної ланки, ще не сформованого інституту сімейного лікаря, катастрофічного зростання серцево-судинної захворюваності населення України (більшість хво­ рих помирає від інсультів та інфарк­ тів саме на догоспітальному етапі!), відсутності відділень невідкладної допомоги у багатопрофільних лікар­ нях та інших проблем галузі? За даними опитування, прове­ деного соціологічною групою «Рей­ тинг» у липні-серпні цього року, саме медичні працівники швидкої допомоги отримали 68% підтримки нашого населення. І це попри те, що сьогодні звідусіль лунають заяви, спрямовані на їх дискредитацію. І медики цього не витримують: тіль­ ки в Києві за останній місяць звіль­ нилося 100 працівників швидкої! Сьогодні вже немає кого ставити в бригаду. Що вже говорити про сіль­ ську місцевість. Тому ми виступаємо проти такої «реформи» і маємо намір зберегти і лікарські, і фельдшерські бригади. Ми не проти змін у галузі, ми за те, аби вони покращували сис­ тему надання медичної допомоги, а не знищували її!

Боротьба двох світів

Олена КУЦЕНКО, незалежний експерт зі стратегічного розвитку та управління

С

ьогодні, за великим рахунком, відбувається боротьба двох сві­ тів. Один із них намагається реалі­ зувати в Україні ліберальну ринкову модель охорони здоров’я, перетво­ ривши систему надання медичних послуг на статтю доходу бюджету держави. Чи має право на життя такий підхід? У деяких культурах,

8

економіках він реалізується. Яскра­ вий приклад — США. Але при цьому потрібно розуміти, що для впровадження такої ідеї Україні, як і США, доведеться виділяти від 18 до 40% ВВП на утримання та забезпечення функціонування згаданої моделі. До того ж, коли ми будуємо цивілі­ зовану державу і прислухаємося до своїх партнерів, маємо врахувати, наприклад, те, що ВООЗ категорич­ но не сприймає модель «Гроші йдуть за пацієнтом». Ще у 2006 році ВООЗ розкритикувала цю модель за те, що вона сприяє значному необґрунто­ ваному збільшенню обсягу медич­ ної допомоги (з метою заробити) і, на жаль, робить її недоступною для значної кількості населення. Модель фінансування системи охо­ рони здоров’я (за обсяг наданих послуг), яку нині пропонують за­провадити в Україні, виглядає приблизно так, якби роботу військових на передовій оплачували тільки за кількістю використаних патронів, при цьому абсолютно позбавили їх підтримки авіації та артилерії у ве­ денні бойових дій. Потрібно висунути і домогтися від МОЗ виконання вимог ВООЗ щодо реформування, а саме: на­ давати чіткий план реформ, який ґрунтується на фактичному ана­ лізі, а також чіткий бюджет і звіт про витрачені кошти з оцінкою результату, бо коли Міністерст­ во не впоралося із закупівлями та своєчасним постачанням ліків на 6 мдрд грн, як можна довірити йому розпоряджатися майже 100 млрд?! Я дуже сподіваюся, що форум ухва­ лить конструктивні рішення, які стануть гідною платформою реаль­ ної реформи, а не її імітації в галузі.

Григорій ОСОВИЙ, Голова Федерації профспілок України

М

и дійсно зібралися в дуже від­ повідальний час — не лише для долі медичної галузі, а й для кожної української родини, якої торкнеться медична реформа. Федерація проф­ спілок України чітко визначилася зі своєю позицією в цьому питан­ ні: ми за реформу системи охорони здоров’я, оскільки той стан, який сьогодні існує в галузі, не задоволь­ няє нікого — ні медичних працівни­ ків, ні пересічних громадян України. Однак масштабним і кардинальним змінам у такій важливій сфері має передувати широкий суспільний діалог. На жаль, його досі не відбу­ лося. Навіть під час епізодичних зу­ стрічей із представниками МОЗ на «круглих столах» чи інших заходах складається враження, що кожен го­ ворить про своє, і поєднати такі різні бачення суті реформ та майбутнього розвит­к у галузі практично немож­ ливо! Тобто замість діалогу спосте­ рігаємо конфронтацію. У чому мав би бути консенсус? По-перше, будь-які реформи не по­ винні порушувати принципу рівно­ сті, справедливості та доступності отриманн я медичної допомоги. Жодні маніпуляції в прийнятті но­

вих законопроектів, які мають на меті знівелювати конституційні га­ рантії надання медичної допомоги підміною понять, нас не задоволь­ няють. Та й визначенню державних соціальних гарантій мало б переду­ вати формування законодавчого та фінансового ресурсу для їх забез­ печення. На сьогодні цього не від­ булося, тож формування бюджету і визначення обсягів фінансування системи охорони здоров’я здійсню­ ється, як то кажуть, зі стелі. По-друге, якщо Україна взяла курс на євроінтеграцію, то має пе­ реймати й досвід Європи щодо соці­ ально-медичного страхування. Од­ нак на цьому питанні наша країна «пробуксовує». За 10 останніх років було ініційовано десятки законопро­ ектів щодо медичного страхування, однак так і не було вирішено, хто ж розпоряджатиметься цим фінансо­ вим ресурсом? Нині ж формується монополія управління медичними коштами, яке планується передати агенції при МОЗ України, що ство­ рює колосальні ризики корупції та перерозподілу коштів на користь «наближених». Адже реформа має забезпечити рівність і доступність медицини для всіх — від Президен­ та України до пересічного громадя­ нина. Тому нас не влаштовує те, що фінансування на лікарню ДУС збіль­ шується в десятки чи й сотні разів, а «рядовим» лікарням кидають кістку. Медичні заклади повинні працюва­ ти в рівних умовах, за загальними правилами і нести однакову відпо­ відальність за надання медичної до­ помоги пацієнтам. Тож у нас немає іншого виходу, аніж спонукати вла­ ду до діалогу із суспільством. Ми не отримали відповідей на ба­ гато питань, які цікавлять медичних працівників і пацієнтів. Не прояснює ситуації й урядовий законопроект, більше того, він її втаємничує! На­ приклад, не вказує, звідки візьметься ресурс для реалізації запланованої реформи, але ж без цього на жодний її позитивний результат розраховува­ ти не варто. Тут має бути забезпече­ на синергія коштів із різних джерел, які можуть і повинні акумулюватися державним бюджетом, але при цьому в жодному разі не йдеться про пря­ му оплату громадян за медичну до­ помогу! Так само медична реформа має передбачити гідну оплату праці медичних працівників, бо нині вони виконують свою роботу майже за­ дарма, а також забезпечити їм гід­ ні умови праці, убезпечити ризики професійної захворюваності тощо (цього ми також не бачимо в запро­ понованому «плані реформ»). Дуже багато питань і щодо механізмів його реалізації. Однак МОЗ усунулося від діалогу як із профспілками та ро­ ботодавцями, так і з громадською спільнотою, котра представляє га­ лузь. Такого немає в жодній країні, щоб Міністр вважав себе світилом і істиною в останній інстанції! Вузьке коло людей, яке не хоче нікого чути, ніколи не напрацює якісних реформ і не має права одноосібно вирішувати долю галузі та мільйонів людей. Саме тому ФПУ підтримала Всеукраїнську акцію протесту медичних праців­ ників, а також проведення загаль­ нонаціонального форуму, й надалі захищатиме конституційні права громадян на охорону здоров’я.

Чий голос переважить? Також у рамках форуму відбувся «круглий стіл», під час якого експер­ ти з різних напрямків обговорювали запропонований на розгляд громад­ ськості проект Концепції побудови нової національної системи охорони здоров’я України. Кожен з них вис­ ловлював конкретні пропозиції, які варто було послухати бодай для того, щоб розширити свої уявлення про можливості різних варіантів руху дорожньою картою реформ. Однак усі дійшли висновку, що нинішні ре­ форматори з упертістю зіпсованого автомату, який реагує не тільки на монети одного «калібру», ігнорує всі запити та пропозиції, тому й рефор­ ми виглядають як дешевий напій із бульбашками («сироп» у вигляді за­ доволення вимог громадськості у прайс реформ не входить). Відтак на форумі було ухвалено резолюцію зі зверненням до Президента України, у якій учасники зібрання вимагають забезпечити під час реформування системи охорони здоров’я дотри­ мання Конституції та законодавства України, а також підтримати проект запропонованої Концепції побудови нової національної системи охорони здоров’я України і сприяти запро­ вадженню загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування. Відповідні вимоги було висунуто й до Уряду України — вони стосува­ лися як розгляду та схвалення вже згаданої Концепції, так і розробки та прийняття Державної програ­ ми соціально-економічного захис­ ту працівників охорони здоров’я в умовах реформування галузі, а також подальшого розвитку служ­ би екстреної медичної допомоги з обов’язковим дотриманням Закону України «Про екстрену медичну допомогу». Також учасники форуму вже вкотре закликали Уряд виконати вимо­ ги Профспілки, озвучені під час Всеукраїнської попереджувальної акції протесту. Окрім того, учасники зібрання запропонували Верховній Раді України в якості першочергових заходів включити до порядку денного та підтримати в першому читанні за­ конопроекти «Про засади державної політики охорони здоров’я» (реєстр. №2409а), «Про лікарські засоби» (реєстр. №2162-д), «Про організацію медичного обслуговування населен­ ня в Україні» (реєстр. №7065) з ура­ хуванням пропозицій Профспілки працівників охорони здоров’я Укра­ їни щодо забезпечення державних гарантій медикам і фармацевтам їх професійних прав та пільг. А вже наступного дня прилетіла перша «відповідь» — Парламент таки прий­н яв урядовий варіант реформаторського закону, хоча і в дещо общипаному вигляді. Реак­ ція учасників форуму на цю подію виявилася різною. Хтось пропонує капітально відремонтувати зіпсо­ ваний автомат, дехто сприйняв це філософськи на зразок «знайшов — не радій, втратив — не плач», інші вдалися до конкретних дій, всіляко намагаючись зупинити маховик не­ бажаних, на їх думку, реформ. Однак усі без винятку переконані: те, куди потрапить галузь із сьогоднішньої точки біфуркації, залежить від кож­ ного з нас. Боротьба світів триває?

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

3 листопада 2017 року

НОУ-ХАУ УКРАЇНСЬКИХ МЕДИЧНИХ РЕФОРМ — ЛІКАРНІ БЕЗ СТІН?

Валерій ДУБІЛЬ, народний депутат України, фракція ВО «Батьківщина»

П

Атланти тримають небо. Тому новоствореному фінансовому титану — Національній службі здоров’я — також негоже займатися дріб’язком, вважають нинішні реформатори. Вона акумулюватиме всі кошти і розподілятиме їх на медичні послуги, у вартість яких не входитиме «утримання стін», а де ці послуги надаватимуться — не її клопіт. Можна в лікарні, якщо у місцевої влади вистачить ресурсів на її утримання, а можна і в полі під парасолькою. Не вміщаються всі лікарі — скорочуйте. Обурюються пацієнти, поясніть їм, що держава видає лише квиток на проїзд, а рейки, шпали, вагон і тяглова сила — за бажаючими «гарантовано» проїхатись. Чи встигнуть громади наповнити «засіки», доки в них почнуть відбирати медичні субвенції? І на кого впаде дах, якщо не витримають стіни?

рийн ят тям законопроек т у №6327 народні обранці вбили всі сподівання українців на якісну реформу системи охорони здоров’я. МОЗівські гасла про те, як чудово житимуть пацієнти завтра, — це тільки прикриття великої оборудки. Насправді головна мета прийнятої нещодавно псевдореформи — прагнення МОЗ не лише «сісти на корупційний потік» медичних коштів, передавши їх під управління ручного органу центральної влади, а й скоротити бюджетні витрати на медицину, точніше на найменш вигідний для влади напрямок — фінансування лікарень і поліклінік у регіонах. Нині це зробити не так просто: Конституція України забороняє закриття лікарень, а їх чинний статус перешкоджає зменшенню бюджетного фінансування нижче «точки виживання». Тепер, після прийняття «реформаторського законопроекту», центра льна вла да зможе абсолютно законно зменшити фінансування лікарень не на відсотки, а в рази, посилаючись на те, що вони не надають достатньої кількості медичних пос­ луг. І потім уже місцева влада, не маючи можливості утримувати лікарні, змушена буде їх закривати, продаючи їхнє майно з аукціонів для погашення боргів. Адже додаткових коштів немає — ні в місцевих бюджетах (на утримання медичних закладів), ні в пацієнтів (на оплату медичних послуг). І проблема навіть не в «утриманні стін», адже оплата комунальних послуг — це 16-20% від усіх витрат. Із закриттям лікарень медичні працівники опиняться на вулиці, адже їх зарплата становить левову частку нинішніх бюджетних витрат на охорону здоров’я (близько 86% субвенції, яку хоче централізувати МОЗ). Масові звільнення медиків з метою скорочення бюджетних витрат під час закриття або перепрофілювання лікарень і стануть першою «ластівкою» цієї псевдореформи. Достатньо проаналізувати проект Держбюджету України на 2018 рік. За загального збільшення витрат на охорону здоров’я скорочується фінансування саме мережі медичних установ у регіонах. На первинну медичну допомогу буде (Продовження на стор. 10)

9


ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ (Початок на стор. 9) виділено замість 14,3 млрд грн (як це було б за старої системи фінансування) лише 13,2 млрд грн. Медична субвенція «схудне» з майже 56 до 51 млрд грн. І це при тому, що для забезпечення фонду зарплати медиків до кінця нинішнього року не вистачає 4 млрд грн. Вла да обіцяє збі льшення зарплат медичним працівникам до 18-20 тис. грн. Профспілки вже порахували: аби забезпечити такий рівень, необхідно закласти в бюджеті 240 млрд грн. Тим часом в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун рекламує як величезне досягнення, що до 2020 року (саме з того часу почнеться фінансування тільки за надані послуги) державний бюджет виді лятиме на охорону здоров’я 82 млрд грн! Але ж це лише третина від потреби на обіцяну заробітну плату медикам! Виходить, що аби збільшити зарплату для одного лікаря, доведеться звільнити двох його колег! Сільські лікарі чи навіть лікарі райцентрів навряд чи зможуть знайти іншу роботу. Нині від 30 до 65% медиків — люди пенсійного та передпенсійного віку, і перекваліфікувати їх практично неможливо. Пацієнти залишаться без медичної допомоги, а спеціалісти — без роботи. МОЗ планує «реформою» перерозподілити фінансові потоки між установами охорони здоров’я, що призведе до погіршення фінансового стану та закриття малонавантажених районних лікарень, а також до скорочення ліжкового фонду (і відповідно — обсягів фінансування). Зокрема, у деяких районних лікарнях Чернігівщини ліжковий фонд зменшиться на 50-60%. І це при тому, що згадані заклади обслуговують 60-70% звернень місцевих жителів. Подібна «економія» катаст­рофічно знизить доступність медичної допомоги на селі, особливо з огляду на нерозвиненість системи первинної та екстреної медичної допомоги (конкретних заходів посилення цих ланок реформатори також не розробили). Проголосована «медреформа» не передбачає жодних запобіжних механізмів уникнення катастрофи. Ніхто не визначив перехідного періо­д у для реалізації програм перепрофілювання та підвищення ефективності функціонування медзакладів. Ніде не йдеться про виділення окремих інвестиційних ресурсів для фінансування таких програм (пряме бюджетне фінансування, кошти технічної допомоги, пільгове кредитування, приватно-державне партнерство тощо). Також МОЗ у своєму «реформаторському» законопроекті вивело формування тарифів з-під дії Закону «Про ціни і ціноутворення» — ймовірно, для того аби дати центральному органу виконавчої влади можливість одноосібно визначати правила розподілу коштів для медичних установ. Через максимальну концентрацію повноважень агентства неминуче виникне конфлікт інтересів, адже воно одночасно формує умови (виконує функції прогнозування, визначає потреби в коштах) і здійснює фінансування, затверджує ме-

10

тодику розрахунку вартості послуг і їх структуру, здійснює аудит використання коштів, а також повністю контролює інформацію в цьому нап­ рямку. Хто ж і як контролюватиме діяльність самого агентства? Усі функції зосереджено всередині одного виконавчого органу! І влада створює це не лише для прикриття майбутніх корупційних оборудок, а й для формування додаткових важелів впливу на представників регіонів — шляхом розподілу медичних коштів у «ручному режимі». Керівникам медзакладів, регіональним лідерам і депутатам дають зрозуміти: підтримуєте владу — маєте гідне фінансування своїх закладів, не підтримуєте — забезпечуйте їх виживання самотужки або взагалі зачиняйте лікарню. Більше того, «реформаторська» команда МОЗ сама не розуміє, як рахувати медичні тарифи в новій системі. Через це повним провалом виглядає пілотний проект щодо переведення на нову систему оплати чотирьох інститутів НАМН України, який мав би стартувати вже 1 липня 2017 року, однак не впроваджений до сьогодні, та й навряд чи це «світить» йому найближчим часом. А чи впорається МОЗ із переведенням на оплату за надані послуги всіх районних та обласних лікарень протягом 2018-2020 років, унеможлививши при цьому колапс системи їх фінансування? Питання риторичне. Що потрібно було зробити, аби не допустити загибелі української медицини, то це розпочати діалог. Майже рік працюю над об’єднанням фахівців і медичної, і пацієнтської спільноти, щоб разом, відкрито, розробити законопроекти, які влаш­ тували б усі сторони. Результатом такої співпраці й став альтернативний законопроект №7065. Згідно із цим проектом саме регіонам (а не центру) надаються повноваження вирішувати, якою має бути мережа медичних закладів на їх території. Так, законопроектом створюється спеціальний центральний закупівельник, що є важливим кроком до запровадження обов’язкового медичного страхування, і саме регіон вирішує, із ким укладати договори

на медобслуговування та як за ними платити. Контроль якості медпослуг узагалі здійснювала б окрема структура. Тобто прийняття цього законопроекту запобігло б концентрації всіх повноважень в одних руках і централізації фінансових ресурсів. До того ж запроваджувати нову систему планували поетапно, з тривалою пілотною апробацією. Законопроект №7065 передбачає різні джерела та механізми фінансування медичних установ, насамперед через запровадження страхової медицини, яка й забезпечить справедливий суспільний перерозподіл фінансового тягаря, непосильного для домогосподарств. Лише такий підхід дійсно зміг би залучити нові фінансові джерела в галузь, давши можливість безболісно її реформувати. Це єдина альтернатива ганебній політиці МОЗ, і це — справжня реформа. На жаль, Міністерство і 240 народних депутатів так і не почули ані своїх колег, ані медичної спільноти, ані пацієнтських організацій і прийняли нищівний законопроект №6327. Ймовірно, МОЗ було важливо проголосувати саме за номер законопроекту, не зважаючи на те що за тих умов, які воно пропонує, лікарні просто задихнуться. Нині залишився єдиний шанс на порятунок — вето Президента України на прийнятий закон. Саме своїм підписом (чи його відсутністю) глава держави візьме на себе відповідальність за майбутнє всієї системи охорони здоров’я країни.

Сергій МАЛОВИЧКО, заступник Голови з правової роботи Донецької обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, адвокат

Х

то й за що повинен платити в охороні здоров’я — питання водночас просте і складне. Просте, бо чинні нормативно-правові акти вищої юридичної сили вже давно визначилися з цим — відповідно до

«

ПРОГОЛОСОВАНА «МЕДРЕФОРМА» НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ ЖОДНИХ ЗАПОБІЖНИХ МЕХАНІЗМІВ УНИКНЕННЯ КАТАСТРОФИ. НІХТО НЕ ВИЗНАЧИВ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМ ПЕРЕПРОФІЛЮВАННЯ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕДЗАКЛАДІВ. НІДЕ НЕ ЙДЕТЬСЯ ПРО ВИДІЛЕННЯ ОКРЕМИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ДЛЯ ФІНАНСУВАННЯ ТАКИХ ПРОГРАМ (ПРЯМЕ БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ, КОШТИ ТЕХНІЧНОЇ ДОПОМОГИ, ПІЛЬГОВЕ КРЕДИТУВАННЯ, ПРИВАТНО-ДЕРЖАВНЕ ПАРТНЕРСТВО ТОЩО)

«

ст. 49 Конституції України медична допомога має надаватися державними та комунальними закладами охорони здоров’я безоплатно для громадян. Однак вартість такої допомоги (точніше, де-юре «послуги з медичного обслуговування населення»), безумовно існує, і її компенсація (та/або передоплата) напряму залежить від вчасного й у повному обсязі фінансування закладу охорони здоров’я та галузі в цілому (хоча в попередні роки мало місце її постійне недофінансування). Закладені у 1992 році Основами законодавства України про охорону здоров’я (далі — Основи) державні зобов’язання забезпечувати політику охорони здоров’я бюджетними асигнуваннями в розмірі, що відповідає її науково обґрунтованим потребам, але не менше 10% національного доходу, — не виконувалися (зокрема у 2017 році цей показник становить приблизно 3%). Нещодавно керівництво МОЗ повідомило про плани Кабміну збільшити фінансування системи охорони здоров’я до 2020 року на 25 млрд грн (тобто до 85 млрд грн), але лише за умови прийняття проектів законів №6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» і №6604 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів». 19 жовтня 2017 року Верховна Рада України ухвалила законопроект №6327, вик лючивши з нього неконституційну норму про співоп лат у грома д ян за отриманн я ними медпослуг. Однак згідно із фінансово-економічним обґрунтуванням до цього законопроекту значну частину коштів, обіцяних охороні здоров’я, очікували саме від запровадження співоплати за медичні пос­л уги, яка мала досягти 13,3% від загального обсягу витрат галузі у 2021 році. Тож де тепер візьмуться кошти на «добавку»? При цьому за 4 прогнозовані роки аж ніяк не вдасться вийти на встановлений Основами показник фінансових гарантій галузі. Тим більше, що величина національного доходу (як складової макроекономічних розрахунків) більша, ніж показник ВВП, а тому й проголошені збільшення бюджетних витрат на охорону здоров’я залишаються без адекватних розрахунків. Під час прес-конференції з нагоди «у хва ленн я медичної реформи» в. о. Міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун зауважила: аби запрацював проголосований законопроект, потрібне прийняття ще й законопроекту №6604. Останній уже пройшов перше читання в Парламенті за скороченою процедурою, попри те, що у висновку Головного нау ково-експертного управління Верховної Ради України до нього зазначено: він «повною мірою відтворює зміст урядового проекту Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (від 06.06.2017 р. №6329), який 08.06.2017 р. був відхилений Парламентом. Згідно з Регламентом Верховної Ради України відхилений нею законопроект або законо­ проект, що повторює його за суттю (а в цьому випадку має місце повне

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

3 листопада 2017 року

дуб­л ювання положень), не може бути внесений на розгляд на поточній і наступній за нею позачергових сесіях Верховної Ради відповідного скликання. Таким чином, продовження розгляду вказаного проекту юридично неможливе. На практиці ж спостерігаємо цинічне порушення норм Регламенту. Чого очікувати від тих, хто ігнорує верховенство права? Так само і заяви МОЗ про наміри фінансувати лише медичні послуги замість «утримувати стіни» закладів охорони здоров’я, можливо, на слух і сприймаються позитивно, але насправді під цим гаслом відбувається підміна понять та маніпулювання свідомістю населення. За умови щорічного фінансування медицини за залишковим принципом та доведення значної кількості державних і комунальних закладів охорони здоров’я до неконкурентоспроможного стану відповідальні за це високопосадовці вже дозволяють собі відкрито відмовлятися від своїх конституційних обов’язків щодо утримання лікарень (такий обов’язок як власника закріплено у ст. 13 Конституції України). Основами також визначено, що ця сфера має бути одним з пріоритетних нап­ рямів державної діяльності, а реалізація державної політики охорони здоров’я пок ладається на органи державної виконавчої влади. С пе ц і а л ьно у повнов а же н и м цент­р альним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров’я було і залишається МОЗ України! Як і нині, медичну допомогу населенню надаватимуть особи, що мають відповідну ліцензію (і приватні підприємці та заклади, і державні та комунальні ЗОЗ). Тож нехай ніхто не сподівається, що під час укладення договорів з державними і комунальними ЗОЗ їм дозволять не закласти у вартість послуг витрати на утримання «стін», у яких ці послуги надаватимуться! Серед зауважень Головного юридичного управління Верховної Ради України до законопроекту №6327 було й те, що він не враховував низки конституційних приписів, а також практики Європейського Суду з прав людини щодо якості законів. На жаль, документ обтяжений термінологією, суть якої або не розкрито, або ж вона містить колізійні поняття, котрі можуть призвести до двоякого розуміння його приписів. Це стосується і назви «державні фінансові гарантії», котра не узгоджується з бюджетним законодавством (відповідно до ст. 17 Бюджетного кодексу України державні гарантії можуть надаватис я за рішенн ям Кабінет у Міністрів України або на підставі міжнародних договорів України винятково у межах і за напрямами, визначеними Законом «Про Державний бюджет України»), і рівня затвердження «програми медичних гарантій» тощо. Передбачений договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров’я незалежно від форми власності чи фізичною особоюпідприєм­цем, яка має ліцензію на прова д женн я господарської діяльності з медичної практики, та уповноваженим органом. Однак це

«

ЗАРАЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ ПЕРЕДБАЧЕНО ПЕРЕЛІК ПЛАТНИХ ПОСЛУГ, ЯКІ МОЖУТЬ НАДАВАТИ КОМУНАЛЬНІ МЕДИЧНІ ЗАКЛАДИ. ОДНАК АНТИМОНОПОЛЬНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ВИСТУПАЄ ПРОТИ ТОГО, АБИ У ВАРТІСТЬ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ БУЛО ЗАКЛАДЕНО ВИТРАТИ НА УТРИМАННЯ ЗАКЛАДІВ (НАВІТЬ ЗАРПЛАТИ МЕДСЕСТЕР І САНІТАРОК), ОСКІЛЬКИ ЦЕ, БЕЗПЕРЕЧНО, ПРИЗВЕДЕ ДО ЗДОРОЖЧАННЯ ТАКИХ ПОСЛУГ. А ЯК ТОДІ ВИЖИВАТИ САМИМ ЗАКЛАДАМ? ХТО ОПЛАЧУВАТИМЕ УТРИМАННЯ «СТІН»?

«

положення не узгоджується зі ст. 11 Закону України «Про державні цільові програми», за якою державний замовник самостійно здійснює заходи і завдання, передбачені державною цільовою програмою, або за необхідності ук ла дає договір (контракт) в порядку, встановленому законодавством. Виконавцями державної цільової програми можуть бути підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, що визначаються державним замовником для реалізації заходів і завдань програми на конкурсних засадах. Серед аргументів проти ухвалення законопроекту №6327 окрім іншого лунали і застереження про ризик закриття багатьох лікарень у разі його прийняття. Враховуючи, що Основний Закон забороняє скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я, які надають безоплатну медичну допомогу населенню, у разі підписання законопроекту №6327 Президентом України щонайменше 45 народних депутатів могли б звернутися до Конституційного Суду України з поданням щодо невідповідності його Конституції України (таке право визначено ст. 52 Закону України від 13.07.2017 р. №2136-VIII). Однак проти прийняття законопроекту №6327 у запропонованій редакції голосували лише 42 народних обранці… Не хотілося б бути спостерігачем того, як падає дах, коли стіни залишені напризволяще.

Василь КРАВЧЕНКО, головний лікар Городищенського РТМО Черкаської області, Заслужений лікар України

В

важаю, що місцеві бюджети не зможуть самостійно утримувати медичні заклади, адже, згідно з досвідом останніх років, навіть державний бюджет не зміг впоратися із цим обов’язком як слід. До того ж цент­ ральні органи влади перекладають на місцеві утримання і лікарень, і закладів освіти й культури, й інші

видатки соціального захисту населення. При тому, що нині майже всі районні бюджети дотаційні. Наступне питання. Зараз законодавством передбачено перелік платних послуг, які можуть надавати комунальні медичні заклади. Однак Антимонопольний комітет України виступає проти того, аби у вартість медичних послуг було закладено витрати на утримання закладів (навіть зарплати медсестер і санітарок), оскільки це, безперечно, призведе до здорожчання таких послуг. А як тоді виживати самим закладам? Хто оплачуватиме утримання «стін»? Ми вже маємо прикрий досвід госпрозрахункової діяльності, «прибутки» від якої не перекривають навіть витрат на неї. Коли ж іще більше підвищимо ціни на медогляди та зубопротезні послуги (які згідно з Постановою Уряду нам дозволено надавати платно), тоді точно не зможемо конкурувати з приватними медичними установами! Та й про яку конкуренцію можна говорити, якщо приватні клініки працюють у зовсім інших умовах, зокрема можуть швидко змінювати розцінки на свої послуги. Натомість комунальним закладам необхідно узгоджувати всі свої рішення з управлінням охорони здоров’я, управлінням економіки (щоб вони зробили калькуляцію). І триває цей процес від трьох до чотирьох місяців. Наприклад, комунальні витрати нашої лікарні становлять приблизно 4,5 млн грн у рік (при загальному бюджеті близько 35 млн грн, хоча для нормального функціонування закладу необхідно бодай 42 млн грн на рік). Як утримувати лікарню далі? Вирішити це питання можуть хіба що ті заклади, які здатні конкурувати на ринку медичних пос­л уг. Тобто такі, де вже є сучасне обладнання, зас­т осовують новітні технології, надають різноманітні послуги. Чи мають районні лікарні можливості для конкуренції з іншими закладами? Звісно, ні. Тож вони занепадатимуть і втратять свій статус. Лікарні районного рівня до такого випробування точно не готові — держава не виконала жодної із заявлених централізованих програм щодо забезпечення цих закладів сучасним обладнанням. Тому відмова держа-

ви «утримувати стіни» лікарень, не наповнивши їх усім необхідним для надання якісної медичної допомоги, — це величезний ризик як для самих медичних закладів (на рівні районних лікарень це призведе до скорочення медичного персоналу, різкого підвищення вартості послуг, якість яких аж ніяк не покращиться), так і для пацієнтів, котрі ризикують узагалі залишитися без певних видів медичної допомоги. Нині на всі заперечення одна відповідь: лікарням розв’язали руки, прийнявши закон про автономізацію, тож і вихід нехай шукають самі. Автономізація — хороша справа для медзакладів у великому місті, де є можливість залучати кошти від населення. У райцентрі лікарня не досягне самоокупності. Нас просто залишили один на один з усіма проб­л емами. Уже зараз медична субвенція витрачається лише на заробітну плату і трохи на лікування пацієнтів, комунальні послуги оплачуються з окремої дотації. Майже щокварталу ми вимушені звертатися до РДА, районної та сільських рад за допомогою. І вони намагаються хоч якось нас підтримати. Якщо ж «автономізуємося», то виходить — змушені будемо самостійно зароб­ ляти кошти? Принаймні, місцева влада може і так поставити питання, а чом би й ні? До речі, лише сесія місцевої ради може ухвалити рішення про статус медичного закладу і надати (чи не надати) йому дозвіл перейти на самоокупність. Автономізація, самоокупність медичного закладу, до якої нас підводять, передбачає, що він має вирішувати всі свої проблеми самостійно. Але ж поки що немає методики обрахунку вартості тієї чи іншої медичної послуги, а рекомендації з цього приводу занадто загальні. Держава в особі МОЗ повинна визначити стандарти лікування, за якими пацієнт отримуватиме послуги. А потім вже можна буде говорити про протоколи лікування (на жаль, у нас плутають ці поняття). У пацієнта має бути вибір — лікуватися дорожчим чи дешевшим препаратом (коли вже його штовхають на оплату медичних послуг). І якщо говорити про стандарти, то всі заклади повинні лікувати однаково — від інститутської клініки у Києві до районної лікарні. А коли в останній немає МРТ, то як вона має дотримуватися стандартів лікування і як може конкурувати на ринку медичних послуг, щоб вижити? Доки не буде вирішено цих питань, не відбудеться жодного руху вперед.

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Порятунок потопаючих у штормі реформ: «самовивіз» за кордон чи лікарське самоврядування?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

11


РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

ВОЛОНТЕРСТВО — НЕ ОБОВ’ЯЗОК Патріотично налаштовані медики з усіх регіонів країни, добровільно і безкорисливо взявши на себе відповідальність за її долю в цей нелегкий час, наче струмочки, об’єдналися в широку й потужну волонтерську ріку добра. І хоча сьогодні від когось можна почути: мовляв, у країні — криза, у сім’ях — фінансова скрута, сильні духом все ж знаходять можливість їздити в зону АТО, аби допомагати захисникам Вітчизни.

Полтавщини» Наталією Костіною. Ці волонтери активно допомагають фронту з перших днів: харчами, медикаментами, засобами гігієни тощо. «Наталіє Григорівно, — запитала, — а медики вам потрібні? Я можу робити масаж, навчати бійців основам лікувальної фізкультури…» — «Звичайно, така медична допомога воякам ще й як знадобиться, — відповіла Н. Костіна й запропонувала: — Поїхали з нами!» Група вирушала 3 лютого 2017 року, причому, одразу на передову, у Зайцеве Донецької області. Навіть мої рідні не знали про те, куди я їду.

Масаж у фронтових умовах

Таміла ЛИТВИНЕНКО, підлітковий терапевт поліклінічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М. В. Скліфосовського, лікар лікувальної фізкультури та спортивної медицини Полтавського обласного клінічного кардіологічного диспансеру, головний позаштатний підлітковий терапевт Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА

Плакат від полтавських дітей землякам-захисникам

Кожен шукає свій шлях Ще в часи Майдану доля звела мене з людьми, для яких ідея служіння Батьківщині, безкорисливої допомоги тим, хто її потребує, особливо в період національної біди, стала сенсом життя. Звісно, я долучилася до волонтерського руху: допомагала, чим могла, учасникам Революції Гідності. І продовжила це робити, коли на Сході розпочалися воєнні дії. Проте відчувала, що цього мені замало — хотіла особисто поїхати на фронт, допомагати нашим хлопцям безпосередньо там. Якби була хірургом чи анестезіологом, давно пішла б у діючу армію. Однак мій медичний фах не затребуваний там цілодобово, тож почала шукати можливість хоч якось стати в пригоді нашим воякам. Під час нав-чання в медичному виші прой­ш ла курси з лікувального масажу, вчилася й підробляла медсестрою. Це потім допомогло в роботі. Від колег-медиків, котрі поверталися з фронту, чула, що в багатьох бійців на передовій проблеми із хребтом: даються взнаки фізичне перенавантаження, постійне носіння бронежилета, відсутність регулярних тренувань для підтримання фізичної витривалості. Якось познайомилася з координатором громадської спілки «Координаційний центр розвитку «Громада

12

Гуманітарна допомога фронту

Масаж у фронтових умовах

Наталія Костіна підтримує тісний зв’язок із командирами військових підрозділів, тому ми без проблем добираємося до місць призначення. Зазвичай військові замовляють волонтерам медикаменти, продукти, білизну, одяг, ковдри, сонячні батареї, лазерні указки тощо. Із цим і їхали до них. Мій же «вантаж» — мої руки. Взяла із собою ще і спеціальні мазі для масажу та креми. Прибули в Зайцеве у першій половині дня, розмістилися у напівзруйнованій хаті. Усе навколо дихало війною: розбиті дороги, понівечені будівлі та бойова техніка, люди у військовій формі, а головне — відчуття небезпеки. Хоч і втомилася в дорозі, відпочивати було ніколи — одразу взялася за справу. Перший мій пацієнт — хлопець років тридцяти із болем у спині. Високий, худорлявий, він постійно носив бронежилет та інше військове спорядження, і не підготовлений до таких умов організм не впорався з перевантаженням. Встигла прийняти лише кількох хлопців, як удалині пролунали звуки пострілів, і військові попросили нас поїхати. Ми вирушили в Новобогданівку Луганської області. Приїхали пізно ввечері, бо дорога далека, ожеледиця, та й колесо по дорозі пробили… А вранці на мене вже чекали бійці, навіть спорудили мені робоче місце — стулили докупи два столи. Пізніше вже возила свій розкладний стіл, зручний і для лікаря, і для пацієнта. Того дня найстаршим пацієнтом виявився 52-річний боєць. Попрацювала і над спиною командира — він молодець: разом із побратимами облаштував у військово-польових умовах маленький спортзал. Фізичні тренування допомагали його підлеглим краще витримувати навантаження. Кожному пацієнту приділяла не менше години. Коли працювала із бійцями, то намагалася розслабити їх і розмовами про родину, рідне місто тощо. Це допомагало зняти ще й психологічну напругу. Згадую, як в один із наступних приїздів робила масаж хлопцеві з Лубен із позивним «Саїд». Земляк пройшов пекло Іловайська, де на його очах розстрілювали побратимів. Був напружений, як струна, душа — як оголена рана. «Не піду із армії, доки не звільнимо рідну землю!» — говорив www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

3 листопада 2017 року

він. Я ж заспокоювала і його, й інших пацієнтів. «Хлопці, — казала, — війна все одно закінчиться. Бережіть себе, тренуйтеся фізично, справляйтеся із навантаженнями. Ви повинні повернутися додому здоровими — там на вас чекають!» Ці слова вселяли в них надію і пом’якшували загрубілі на фронті душі — війна є війна… А нагородою для мене після таких поїздок були SMS-ки від моїх пацієнтів: «Значно полегшало. Приїздіть іще — чекаємо!» Приємною і несподіваною була також подяка від керівницт­ ва 25-ї окремої повітрянодесантної бригади — її вручили мені на колегії Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА.

Волонтерство — не обов’язок, а поклик душі Війну проти України я сприймаю як особистий виклик, тому й стала волонтером. Вважаю, що таку роботу слід виконувати винятково з власної ініціативи, добровільно, тому волонтер-медик повинен поводитися толерантно, а не «качати права». Свідком подібних випадків доводилося бути під час проїзду через блок-пости. Також не погоджуюся і з тим, що волонтер має право на статус учасника АТО — його здобувають ті, хто працює там тривалий час, ми ж вірні ідеї соціального служіння. І ті з нас, хто виконує цю роботу щиро, отримують свою винагороду — моральне задоволення.

Мені за цей рік довелося сім разів побувати в АТО. Зазвичай виїжджала в п’ятницю, а поверталася пізно в неділю чи рано вранці у понеділок, тобто витрачала свої вихідні. На основ­ ній роботі про мою волонтерську діяльність не знають: намагаюся це не афішувати. Довелося побувати у Великих Новосілках, Торецьку, Водяному, Майорську, Маріуполі, Юр’ївці, Зайцевому, Мар’їнці, Новобогданівці, Золотому… Незважаючи на складні умови, приймала на передовій по 5-7 осіб на день (а це — стільки ж годин безперервної роботи). Залучала вояків до зарядки — це дає змогу підтримувати фізичну форму. Всього ж за сім поїздок цього року допомогла понад 50 пацієнтам із проблемами хребта та суглобів. Волонтерська організація «АТО — Майдан — Кременчук» допомагає нам із транспортом. У Кременчуці автомобілі завантажують, у Полтаві довантажуємо. Веземо теплі речі, чай, каву, смаколики та багато іншого. Квасимо для бійців капусту, помідори, привозимо сухофрукти — який із них узвар виходить у казані! А от цигарки не возимо принципово. Періодично допомагаємо групі волонтерів-медиків благодійного фонду «ASAP ЕМС Хоттабич». Передаємо їм від німецьких міст-побратимів Полтави та полтавських волонтерів перев’язувальний матеріал, стерильні набори для хірургічної допомоги,

крапельниці, шприці, фізрозчини, милиці, а ті своєю чергою розвозять їх туди, де є потреба.

Обличчя війни Їздити в зону АТО випадає в середньому раз на півтора місяця, влітку — частіше. За цей час багато чого довелося побачити і відчути, зустрітися із багатьма людьми. Дуже боляче дивитися на цей розорений війною край. Моральні настрої на Донбасі па­ нують різні: є щирі патріоти України, а є й проросійсько налаштоване населення. Але й ті, й інші не хочуть війни. Розривалося серце, коли бачила тамтешніх дітей. Малюки не знають, що таке цукерка! А які в них сумні, недитячі очі… Вразила й надзвичайна кількість бездомних тварин — кішок та собак. Наші вояки часто підбирають таких «безхатченків», які потім приживаються в підрозділах і стають своїми. Особливо гостро там, у фронтовій зоні, відчуваєш, що таке мир і як важливо його досягти, адже це — головна умова щасливого життя людини, її безпеки, спокою, довголіття.

Ставати сильним треба в підлітковому віці Як підлітковий терапевт я звернула увагу на те, що в зоні АТО молодь призовного віку фізично не загартована, не підготовлена до екстремальних умов. Це ж важ ливо не тільки для військової ситуації, а й

у мирному житті. Більшість із них не володіють навичками невідкладної самодопомоги. Боляче, що люди гинуть від незнання елементарних речей, від невміння спинити кровотечу — правильно накласти джгут, пов’язку. Моє покоління цьому навчали на уроках цивільної оборони. Ці навички можуть знадобитися в будьякий момент, приміром, щоб надати допомогу постраждалим у ДТП, при утоп­ленні тощо. Упевнена, що в школі потрібно відновити подібні курси. Крім того, більше уваги необхідно приділяти фізичній підготовці, загартовуванню дітей і підлітків та оволодінню навичками першої медичної (долікарської) допомоги. У нас же часто-густо і шкільні лікарі, і батьки обмежують дітей у заняттях фізичною культурою, а нестача фізнавантажень перетворює здорових юнаків на непридатних для армії людей. Таку тенденцію треба переламувати, аби молодь призовного віку хоча б на 80% була придатною до служби фізично. Тому я намагаюся залучати їх до правильного фізичного гартування. Крім того, нині вони освоюють навички самодопомоги і першої медичної допомоги на полі бою, і це рятує життя. Записав Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

13


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ УТВОРЕНІ. ЩО ДАЛІ? Питання створення госпітальних округів варилося дуже довго. Воно то закипало, то вистигало, знову доводилося до точки кипіння й відставлялося. Кожна хазяйка — місцева влада, МОЗ — кришила території областей на ГО по-своєму та присмачувала їх за своїми вподобаннями. Який борщ із цього виходить?

П О Л ТА В Щ И Н А

Віктор ЛИСАК, директор Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук

С

творення госпітальних округів — один із важливих кроків у реформуванні системи охорони здоров’я. Йдеться насамперед про зміни у фінансуванні закладів охорони здоров’я і про спрямування пацієнта до тих лікарень, де сконцентрований найефективніший ресурс — і кадровий, і матеріальний. Бо лікує не ліжко, а висококваліфікований лікар, забезпечений усім необхідним: сучасним устаткуванням, інструментарієм, новітніми препаратами, відповідно обладнаним приміщенням тощо. Саме від цього у першу чергу залежить успіх лікування, а не від обсягу ліжкофонду. Модель госпітальних округів, за якою давно вже працює цивілізований світ, вималювалася в нашій області ще років із десять тому, коли ми відчули, що професійний рівень спеціалістів там, де їх навички і здібності не затребувані, втрачається. Уявімо собі обдарованого хірурга, змушеного працювати в лікарні віддаленого району, де немає ані умов для високотехнологічних операцій, ані потоку пацієнтів із серйозними хірургічними проблемами. Що з ним станеться через рік-два? Він просто втратить свою кваліфікацію, бо за стандартами має виконувати не менше 300 операцій на рік. Втратять і держава, яка навчала його, і регіон, де він, відповідно до обставин, не зміг себе реалізувати. Сьогоднішні зміни у статусі органів місцевого самоврядування, які стають самостійними і фінансово незалежними, впритул підвели нас до реалізації моделі госпітальних округів, що фінансуватимуться автономно. Госпітальна рада у якості дорадчого органу рекомендуватиме територіальним громадам, як раціонально, ефективно, ощадливо, збалансовано розбудовувати медицину в конкретному регіоні, куди саме спрямовувати кошти, які заклади охорони здоров’я підсилювати фінансово, а які слід перебудувати тощо. Гроші на це виділятимуть міські, районні ради та територіальні громади. Таким чином, громади, вклавши кошти в установи охорони здоров’я, купуватимуть якісні медичні послуги у стаціонарному закладі високого рівня для своїх пацієнтів, котрі від цього тільки виграють. Ще в березні цього року за розпорядженням МОЗ у 13 областях України, у тому числі й нашій, були затверджені госпітальні округи. Першою в Україні почала роботу рада Півден-

14

ного госпітального округу Полтавської області. Нам легше було це зробити тому, що подібну модель із реформування екстреної медичної допомоги «обкатали» в регіоні ще 5 років тому. Саме за цим принципом ми і створили чотири госпітальні округи: Південний — із центром у Кременчуці, Східний — у Полтаві, Західний — у Лубнах, Північний — у Миргороді. Виходили з того, що в цих містах є потужні лікарні, які відтепер стануть лікарнями інтенсивного лікування (так звані заклади вторинного рівня надання медичної допомоги). Підмогою для них визначено опорні лікарні (заклади первинного рівня). Окреслюючи межі округів, прагнули, щоб вони охоплювали не менше 150 тис. населення (як і рекомендувало МОЗ). Практично так у нас і вийшло, хоча деякі округи обслуговуватимуть трохи більшу кількість пацієнтів. Враховували і віддаленість населених пунктів від закладів інтенсивного лікування — усюди вона в межах 60 км. Для кожного госпітального округу в області проведені розрахунки кількості прикріпленого населення, ліжкового фонду, числа госпіталізацій, пологів, операцій (стаціонарних і амбулаторних) та радіусу обслуговування. В округах діятимуть 4 лікарні інтенсивного лікування другого рівня, 3 лікарні інтенсивного лікування першого рівня, 25 лікарень планового лікування, 2 дитячі лікарні інтенсивного лікування та 3 лікарні відновного лікування. Робоча група Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА розробила і довела до виконавців алгоритм розвитку госпітальних округів. Зазначу, що Департамент провів також велику роз’яснювальну роботу із медичною спільнотою щодо переваг змін, які відбудуться. Тому непорозумінь і невдоволення з боку персоналу не було. До того ж усі медичні заклади ми зберегли — зміниться лише їх спрямованість, логістика і рух пацієнтів. Усі ЦРЛ (а їх в області 25) відтепер стануть лікарнями планового лікування. Деякі з них, найпотужніші, набудуть статусу лікарень інтенсивного лікування. Щодо

лікарень планового лікування, то ми зараз вивчаємо наявні потужності, аби максимально сконцентрувати кадри там, де вони найбільш потрібні. Наприк­л ад, у тих, де добре організоване хірургічне відділення, безпечні умови для проведення планових операцій (скажімо, в Оржиці), розвиватимемо хірургічний напрямок. У Хоролі, де сильні пологове відділення, травматологія, педіатрія, спрямуємо фінансові зусилля на укріп­лення цих галузей. Якщо взяти Лохвицький район, то там діє одне з небагатьох в області відділень паліативної допомоги — маршрути відповідних пацієнтів цього округу проляжуть туди. Додам, що всі заклади охорони здоров’я вторинного рівня надання медичної допомоги працюватимуть за новою фінансовою моделлю — з використанням діагностичноспоріднених груп (ДСГ). Уже визначено координаторів із цього питання, проведено аудит наявності комп’ютерного обладнання, де його не було — придбали. Це дало змогу запровадити програмне забезпечення для формування баз даних за формою «Картка пацієнта, який вибув із стаціонару». Така система встановлена у 43 лікувальних закладах області й уже працює, а дані передаються у МОЗ. Ось таким ми бачимо стратегічне планування розвитку медицини в госпітальних округах. Нині на всіх територіях визначені та затверджені кандидатури членів госпітальних рад — їх 103, обрані й голови цих органів. На госпітальні округи покладена велика відповідальність. Саме вони мають розробити плани розвитку округів, бо знають структуру захворюваності населення, потужності лікарень, яка вікова категорія населення переважає на певній території і якого виду медичної допомоги найбільше потребує. Ради впливатимуть на органи місцевого самоврядування в питаннях формування бюджету медичної галузі: куди, на що і як витрачати кошти. Вирішальний критерій — спрямувати гроші туди, де в них найбільша потреба і де є спеціалісти, а не на ліжка, як було колись. І ще: ці люди і самі мають навчитися

бачити медичні та соціальні проблеми очима пацієнтів. Слід вникати і в такі гострі питання, як зручність транспортного сполучення, бо в нас зазвичай маршрутки їздять у села вранці. А як бути пацієнту, якщо йому треба повертатися додому ввечері? Ці моменти також слід враховувати. Торкнуся й такої болючої теми, як стан доріг. У нас він досі незадовільний. От і виходить, що ми маємо в області налагоджену сучасну систему надання екстреної медичної допомоги (а це важлива умова діяльності госпітальних округів), санітарні автомобілі, обладнані GPSнавігаторами, а дістатися у віддалене село за умов бездоріжжя, та ще й у негоду, за 20 хвилин, як того вимагають нормативи МОЗ, швидка ніяк не зможе. Тож паралельно доцільно реформувати й інші соціально важливі сфери. Зупинюся на наступних проблемних моментах. Новації, пов’язані із впровадженням госпітальних округів як ефективної моделі охорони здоров’я, напевно, викличуть супротив у тих медичних спеціалістів, котрі не хочуть підвищувати свій фаховий рівень, безініціативних та непрофесійних. Такі не знайдуть місця в цій ефективній і мобільній системі, бо кому потрібен лікар, який просто відбуває час? Що він може дати пацієнту? Ще важливо перебороти стереотипи тієї частини населення, яка звикла лікуватися за принципом не де краще, а де зручно і близько. Ми ж направлятимемо пацієнта до кваліфікованого фахівця, і йому важливо повірити в те, що діємо в інтересах його здоров’я. І насамкінець зазначу: ми виходимо на оптимальнішу модель надання медичної допомоги. Розроблена нами протягом тривалого часу й детально сформована карта діяльності госпітальних округів — це своєрідна матриця осучасненої, ефективної системи охорони здоров’я, накладена на конкретну територію. Поки що ми на початку цього непростого шляху, і про результати ще говорити рано. Але вірю: коли весь цей складний і великий механізм нововведень активно запрацює, люди неодмінно відчують результат.

«

Б У КО В И Н А

У КРАЇНІ НЕ ЗАВЕРШЕНА АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА, ЩЕ НЕ ВСІ ГРОМАДИ ОБ’ЄДНАЛИСЯ, А ЦЕ СПОВІЛЬНЮЄ СТВОРЕННЯ ГОСПІТАЛЬНИХ ОКРУГІВ. ВИХОДИТЬ, ЩО ДЕСЬ Є ОТГ, ДЕСЬ — РАЙОН, А ПОРУЧ — ІНШИЙ РАЙОН. ВИНИКАЄ ПИТАННЯ: ХТО ПЛАТИТИМЕ ЗА ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ЛІКУЮТЬСЯ НЕ У СВОЄМУ РАЙОНІ І ПОТРЕБУЮТЬ ПОСЛУГ ЛІКАРНІ ІНТЕНСИВНОГО ЛІКУВАННЯ?

«

Марія ПОЛІЩУК, заступник директора Департаменту охорони здоров`я Чернівецької ОДА

З

гідно з відповідними постановами Кабміну і наказами Міністерства охорони здоров’я України госпітальний округ створюється за принципом 60-кілометрової доступності до лікарні інтенсивного лікування. Але це ідеальний

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

3 листопада 2017 року

округ в ідеальних умовах. Чернівецька область географічно дуже специфічна: вона довга, але вузька. І якщо зважати на оту 60-кілометрову зону, то наш край можна розділити на 2 округи. Саме такою була пропозиція МОЗ: створити 2 госпітальні округи з центрами в Чернівцях і Кельменцях. Однак, зважаючи на особливості нашої місцевості, зокрема віддалені і важкодоступні гірські райони — Вижницький, Путильський, Сторожинецький, Департамент охорони здоров’я вирішив, що вони повинні бути окремим повноцінним округом. Нас підтримали Голова Чернівецької ОДА і народні депутати від нашої області. Тож ми запропонували МОЗ свій варіант поділу області на 3 госпітальні округи. За такою схемою виходить, що область поділена приблизно на однакові частки з рівною кількістю населення — по 350 тис. Усі округи були між собою рівні. Після обговорень МОЗ погодилося на створення в Чернівецькій області трьох госпітальних округів, однак запропонувало, щоб Глибоччина була приєднана до Чернівецького округу, а у Сторожинецькому ГО залишилося 3 райони. На цьому й зупинилися. Щоправда, Чернівецький округ вийшов величезним — 500-тисячним, а 2 інших налічують по 300 і 200 тис. населення. Наступне завдання — визначитися з лікарнями інтенсивного лікування, які були б готові взяти на себе весь спектр невідкладної медичної допомоги. Постанова Кабінету Міністрів визначає лише межі округів, а їх центри повинна обрати госпітальна рада ГО, яка наразі не створена в жодному з них. Виникають колізії не просто в межах округу — у межах одного району. На цей час районні ради та районні адміністрації не дійшли згоди щодо кандидатів. На роль центра округу, до якого увійшли Вижниччина, Путильщина і Сторожинеччина, географічно претендує Вижниця. Однак у КУ «Вижницька центральна районна лікарня» зараз немає ані сил, ані засобів, аби сформувати потужний заклад інтенсивного лікування. Для цього завдання більше підходить Сторожинецька центральна районна лікарня. Щоправда, тут є один недолік — Сторожинець надто близько від Чернівців. От якби в цьому окрузі була ще Глибоччина, Сторожинець був би ідеальним центром. Проте маємо те, що маємо. Нині Виж­ ницькій ЦРЛ відведена функція так званої перехоплюючої лікарні. Подібна ситуація і з госпітальним округом, до якого ввійшли Сокирянський, Кельменецький, Хотинський і Новоселицький райони. На центр округу тут можуть претендувати Хотинський і Кельменецький райони, проте, відповідно до матеріально-технічного забезпечення і географічного розташування, ми пропонуємо обрати Хотин. У Чернівцях наразі передбачається, що лікарнею інтенсивного лікування може стати КМУ «Міська лікарня №1» (колишня залізнична лікарня). Але вона не має повного набору відділень, а щоб розгорнути їх, необхідно проводити значну реорганізацію. Оскільки Чернівецький округ чималий, імовірно, у ньому буде ще одна лікарня інтенсивного лікування — можливо, у Кіцмані. Інші районні лікарні стануть медичними установами планового лікування. Вони відрізнятимуться від лікарень інтенсивного лікування відсутністю потужної реанімації, відділення невідкладної допомоги та інших спеціалізованих відділень. Але поки немає госпітальних рад і пропозицій від них щодо розвитку округів на найближчі 5 років, остаточно затвердити центри госпітальних округів неможливо. Тобто на сьогодні в Чернівецькій області визначені межі госпітальних округів, затверджені Кабінетом Міністрів, і тепер на рівні районних рад та районних адміністрацій обговорюються питання кандидатів до госпітальних рад. На цьому наразі все застопорилося. У країні не завершена адміністративна реформа, ще не всі громади об’єдналися, а це

сповільнює створення госпітальних округів. Виходить, що десь є ОТГ, десь — район, а поруч — інший район. Виникає питання: хто платитиме за пацієнтів, які лікуються не у своєму районі та потребують послуг лікарні інтенсивного лікування? Ще одна проблема нашої області: швидкій допомозі не вистачає машин, працівників, немає централізованої диспетчерської служби. Усе це ускладнює організацію медичної допомоги. Ще більшою проблемою є не завжди задовільний стан доріг. Тож у медичних працівників настрій очікувально-тривожний. Більшість сподівається, що про це поговорять — і все стихне, нічого не зміниться. Однак варто усвідомлювати: якщо в медицині не буде змін, надалі якість медичної допомоги тільки погіршуватиметься. Державні лікарні поступово перетворяться на функціонально неспроможні одиниці, які без покращення забезпечення медичним обладнанням надаватимуть усе гіршу медичну допомогу. Медицина — це галузь, що потребує фінансових вкладень, а зараз грошей вистачає переважно на зарплату персоналу, оплату комунальних пос­луг і деякі медикаменти. ЧЕРНІГІВЩИНА

Володимир ПУЛІН, заступник начальника управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА

Н

а початку обговорення ми пропонували створити на території області 7 округів: Чернігівський (з населенням 413 тис. осіб, куди крім обласного центру ввійшли б чотири прилег­лі райони), два північних із центрами у Корюківці та Новоград-Сіверському, два на півд­ні — з центрами у Прилуках та Бахмачі й два центральних — із центрами в Ніжині та Козельці. Але експерти реанімаційного пакета реформ не погодилися з нами, бо хоча запропоновані округи й мали понаднормативну площу, однак за кількістю населення деякі з них недотягували до нормативів МОЗ. Наступна наша пропозиція — створити 5 округів, виділивши в окремий м. Чернігів, бо тут проживає майже 300 тис. мешканців, — теж була відхилена. На сьогодні розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 р. №205-р в області зат­в ерджено 4 госпітальні округи (в один ГО об’єднані обласний центр і чотири райони Чернігівщини та додано м. Славутич Київської області). Наша область — друга в країні за площею, але передостання за кількістю мешканців, тож вирізняється низькою щільністю населення, великими відстанями між селами та незадовільним станом доріг. Улітку ще якось можна подолати такі відстані, але взимку з доставкою хворих до лікарень інтенсивного лікування можуть виникнути проблеми. Через поганий стан доріг або їх відсутність виникали проблемні питання і під час формування округів. Наприклад, Козелецький район межує з Бобровицьким, і територіально начебто його треба було віднести до Ніжинського ГО, але через стан доріг його приєднали до Чернігівського, бо тут є гарна траса. Саме з метою збереження доступності медичної допомоги для жителів віддалених населених пунктів Чернігівщини ми й намагалися створити сім госпітальних округів. Зараз розмірковуємо, як максимально ефективно перепрофілювати медичні заклади в межах округів, щоб не погіршити рівень надання і доступність медичної допомоги. Наприклад, враховуючи масштаб Чернігівського округу, де проживає понад 500 тис. населення, плануємо тут дві лікарні інтенсивного лікування другого рівня. Однією з них бачимо обласну

лікарню, бо це найпотужніший в області медичний заклад, де зосереджено найсучасніше обладнання та працюють найкращі спеціалісти. З іншою лікарнею інтенсивного лікування другого рівня, як і з лікарнями першого рівня, поки не визначилися. Крім Чернігівського округу в області створено Прилуцький, Ніжинський та Північний, центр якого поки ще не визначено. Центри округів ми пропонували, враховуючи, по-перше, потужність лікарень, обсяг наданих послуг, кадрове забезпечення та матеріально-технічну базу зак­ладів. А по-друге, зважали на територіальне розташування. Але остаточне рішення — за госпітальними радами, котрі й вирішуватимуть, як надалі розвиватиметься медицина округу. Зараз триває процес формування госпітальних рад. Голова Чернігівської ОДА Валерій Куліч доручив головам райдержадміністрацій, районних рад, об’єднаних територіальних громад, міським, сільським, селищним головам організувати роботу щодо відбору та затвердження кандидатур членів госпітальних рад округів. Управління охорони здоров’я ОДА розробило додаток до доручення, де є розрахунок кількості представників від кожного територіального підрозділу, які входитимуть до складу госпітальної ради. Сподіваємося: до кінця року госпітальні ради повноцінно запрацюють у всіх округах і візьмуть на себе керування ними, зокрема визначатимуть лікарні інтенсивного лікування. Звичайно, ледь не кожний головний лікар ЦРЛ або міської лікарні бачить свій заклад лікарнею інтенсивного лікування. Прагнення бути кращим — гарна річ, і якщо людина вкладає душу у свій заклад і мріє про його розвиток, це заслуговує на повагу. Але треба об’єктивно оцінювати можливості, потужності, кадровий потенціал. Поки що із цим виникають труднощі. Тому частина головних лікарів з осторогою ставиться до реформи. Медики невеликих районних лікарень бояться втратити роботу, у населення виникає побоювання, що воно взагалі залишиться без медичної допомоги, тому потрібна потужна роз’яснювальна робота і з тими, і з іншими. ЖИТОМИРЩИНА

Микола СУСЛИК, начальник управління охорони здоров’я Житомирської ОДА

У

березні цього року Міністерство охорони здоров’я України затвердило Примірне положення про госпітальний округ. Розпоряд­ ження «Про створення госпітальних округів в області» Голова Житомирської ОДА Ігор Гундич підписав 11 травня. Відтак на Житомирщині — чотири округи: Житомирський, Новоград-Волинський, Бердичівський та Коростенський. Житомирщина однією з перших завершила формування госпітальних рад в округах. Саме під їх наглядом і координацією в області впроваджуватиметься медична реформа, адже це реальний механізм місцевого самоврядування для реформування медицини, створення умов для надання якісних і доступних послуг. Хочу зазначити, що під час зустрічей із медичними колективами керівництво галузі області наголошує: госпітальна рада не лише працює на вторинному рівні медичної допомоги, а й організовує взаємодію із закладами первинного і третинного рівнів. Наразі пріоритетним напрямком роботи ради є організація надання якісної первинної медичної допомоги та розміщення амбулаторій і ФАПів за принципом доступності, а також реорганізація і розвиток вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги в межах госпітального округу.

Неля БАГІНСЬКА, головний лікар Хорошівської ЦРЛ Житомирської області

Ж

итомирщина активно долучилася до процесу реформування галузі охорони здоров’я. Проводиться багато конференцій, нарад з органами місцевого самоврядування щодо проблем децентралізації, встановлення нового адміністративного устрою на території області. Тобто наразі більше уваги приділяється теоретичній підготовці до реформування галузі охорони здоров’я з баченням нового адміністративного устрою території України. Стосовно ж «плюсів» і «мінусів» створення госпітальних округів, то сьогодні їх формування й функціонування на території області складено, можна сказати, історично — потоками хворих. Наприклад, населення північних районів області зверталося по медичну допомогу часто не до своїх центральних районних лікарень, а переважно до високоспеціалізованого медичного закладу в Коростені. Тож цей фактор і став вирішальним під час віднесення цих районів до Коростенського госпітального округу. Оскільки ж мешканці районів, у тому числі й нашого, територіально розташованих ближче до Житомира, зверталися по високоспеціалізовану допомогу найчастіше до лікарень обласного центру, то наш район віднесений до Житомирського госпітального округу. Проте у зв’язку із цим виникли проблемні питання. По-перше, транспортування хворих і стан доріг. Зокрема райони мають бути забезпечені засобами для доправлення хворих до високоспеціалізованого медичного закладу свого госпітального округу. По-друге, відповідно до положення госпітальні ради є винятково дорадчим органом. Хоча й передбачено здійснення ними бюджетних міжтрансфертних відносин, але на практиці госпітальна рада не має повноважень розподіляти субвенції, бюджети тощо — це все прерогатива місцевих рад. Якщо госпітальна рада повинна визначитись із п’ятирічним планом подальшої реорганізації лікувальних закладів у лікарні інтенсивного та планового лікування, хоспіси, реабілітаційні заклади тощо, то місцева влада, яка є власником цих лікувальних закладів, може з рішенням госпітальної ради не погодитися. А фінансування здійснюється саме через місцеву раду. Тому співпраця місцевих та госпітальних рад повинна бути чіткішою, виваженішою, а госпітальній раді необхідно все одно мати якусь вагу під час прийняття рішень і надалі — керування закладами на території госпітального округу. Крім того, не можна, як мовиться, «всіх причесати під один гребінець», тобто перетворити лікарні на хоспіси, реабілітаційні центри тощо. У кожному закладі мають зберегтися якщо не відділення, то хоча б ліжка невідкладної медичної допомоги, де можна стабілізувати стан екстреного хворого з подальшим транспортуванням його до лікарні інтенсивного лікування для надання медичної допомоги високого рівня. Крім того, на мою думку, потрібно зберегти відділення анестезіології й реанімації, хірургічне тощо — не кожного пацієнта вдасться доставити до лікарні високоспеціалізованого рівня (його можуть просто не довезти). Тобто на місцях повинні залишитися умови для надання невідкладної допомоги хворими із подальшим їх перерозподілом. Функціонування госпітальних округів має свої переваги. Зокрема медичні заклади такого рівня, як наш, повинні бути прикріплені до лікарні інтенсивного лікування — за умови забезпечення транспортування хворих. Звісно, (Продовження на стор. 16)

15


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ (Початок на стор. 14) це не зміниться за один день — на все потрібні час і кошти, та ще й чималі! Проте створення госпітальних округів та роботи в їх структурі боятися не треба, адже це — наближення високоспеціалізованої допомоги до хворих на периферії. Однак усі складові — й сімейна медицина, і вторинна ланка, і функціонування госпітальних округів — мають «скластися в один малюнок». «Виривати» окремо первинну ланку чи госпітальний округ і реформувати щось одне — неправильно. Реформа медицини має проводитися комплексно, починаючи з первинної ланки і завершуючи функціонуванням госпітального округу. ТЕРНОПІЛЬЩИНА

Володимир БОГАЙЧУК, начальник управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА

Щ

е два роки тому згідно з проектом, розробленим Тернопільською ОДА, в області планували створити лише три госпітальні округи. Але відповідно до критеріїв, визначених нормативною базою, управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА ухвалило рішення про створення п’яти госпітальних округів. Утім, згодом МОЗ та Міністерство регіонального розвитку України внесли деякі корективи в наше бачення цього процесу, і Постановою Кабінету Міністрів Тернопільщину поділили на чотири госпітальні округи: Кременецький, Чортківський, Бережанський та Тернопільський. З того часу відбулося багато дискусій та обговорень серед громадськості, медиків щодо включення того чи іншого медичного закладу до складу округу. Тому управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА розробило своєрідний документ — дорожню карту діяльності медичних закладів області в рамках функціонування госпітального округу з урахуванням не тільки вимог, які ставить МОЗ України, а й можливостей лікувальної установи щодо надання якісної меддопомоги. Звісно, у кожному окрузі передбачено одну спеціалізовану лікарню другого рівня з діагностичною апаратурою та стаціонаром, а також заклад відновного лікування і хоспіс. Багато різних заяв із політичним забарвленням прозвучало в контексті цих інновацій. Однак ми намагалися пояснити людям, що є певні вимоги, основні критерії, законодавча база, якими необхідно керуватися. Подальша доля новостворених госпітальних округів залежатиме від багатьох чинників. Скажімо, якщо в лікарнях інтенсивного лікування другого рівня працюватимуть висококваліфіковані спеціалісти, створять належну матеріально-технічну базу, використовуватимуть сучасні медичні технології й обладнання, то такий заклад матиме високі шанси зберегти цей статус. Дорожня карта, яку ми створили, ґрунтується на статистичних даних діяльності медичних закладів за останні п’ять років. Але, на мій пог­ ляд, коли гроші підуть за пацієнтом, то право вибору медзакладу залишиться за ним, тобто людина не буде територіально прив’язана до тієї чи іншої лікарні. І не факт, що заклад, якому ми надали статус лікарні інтенсивного лікування, втримає хворого. Якщо з’явиться потужніша медустанова з привабливішими умовами для пацієнта, то цілком реально створити на цій базі новий госпітальний округ, адже чинне законодавство нам це дозволяє — Постанова КМУ дає можливість змінювати кількість округів. Нині у краї ще продовжуються процеси обговорення кількості та меж ГО за участю депутатів обласної ради, народних депутатів України, громадських організацій, які, до слова,

16

виступають за збільшення кількості госпітальних округів. І якщо, скажімо, завтра депутати обласної ради вирішать, що регіону потрібно не чотири, а тільки два госпітальні округи або ж навпаки — більше, і доведуть цю потребу в Міністерстві охорони здоров’я та Міністерстві регіонального розвитку, то КМУ може внести зміни до своєї Постанови. Наразі ми формуємо кадровий потенціал для забезпечення належної роботи чотирьох ГО, подали в МОЗ України наші запити щодо обладнання. Передбачається, що на кожен з округів у наступному році буде виділено 50 млн грн. Питання розподілу коштів вирішуватимуть госпітальні ради, які вже створені в кожному госпітальному окрузі нашого регіону. Відносно повноцінного функціонування окружних лікарень, то про це говорити ще зарано. Єдиний медзаклад, готовий до виконання подібних функцій, — нинішня Тернопільська комунальна міська лікарня №2, яку й справді можна вважати лікарнею інтенсивного лікування другого рівня. Усі інші поки що не забезпечені відповідним обладнанням і потребують кваліфікованих спеціалістів. Над цим ми працюємо, однак, щоб підготувати висококласного фахівця, потрібен не один рік. Нині ж у нас склалася ситуація, коли роль окружної виконує Тернопільська університетська лікарня. В області на сьогодні налічується багато закладів загального профілю, проте не вистачає медичних установ реабілітаційного спрямування, паліативної допомоги. Зі створенням госпітальних округів система надання спеціалізованої допомоги буде збалансована. ІВА НО - ФРА НК ІВ Щ ИН А

Тарас СТАХ, начальник Івано-Франківського обласного інформаційноаналітичного центру медичної статистики

С

першу в нас були різні варіанти щодо кількості госпітальних округів: від трьох до шести. Зрештою у липні затвердили найоптимальніший — п’ять: Івано-Франківський, Калуський, Коломийський, Надвірнянський та Косівський. Створюючи ці госпітальні округи, ми цілковито вклалися у вимоги Кабміну щодо часу доїзду, кілометражу і кількості населення. Івано-Франківський ГО обслуговуватиме майже 480 тис. населення, Коломийський — 281 тис., Калуський — 292 тис., Надвірнянський — 208 тис., Косівський — 118 тис. Останній є госпітальним округом першого рівня. Саме навколо доцільності його створення точилося найбільше дискусій, але ми таки відстояли свою позицію. Річ у тім, що це — гірський напрямок, та ще й дороги в жахливому стані. Наразі ми провели масштабну інформаційну кампанію, детально обговорили всі питання функціонування ГО, зокрема створення госпітальних рад, в усіх центрах ГО зустрілися з представниками місцевої влади, медичної громадськості, де з’ясовували незрозумілі аспекти реформи. Погодження кандидатур, які увійдуть до госпітальних рад, майже завершилося.

«

Проблем із лікарнями інтенсивного та планового лікування на Прикарпатті немає. Більшість центральних районних лікарень готові виконувати ці функції після незначної модернізації та оптимізації структури відділень і ліжок. Останні два десятиліття в регіоні здійснювали суттєві заходи для зміцнення матеріально-технічної бази, кадрового потенціалу тощо. Залишилося створити в таких лікарнях відділення екстреної медичної допомоги за прикладом Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні. Загалом передбачається створити 11-12 лікарень інтенсивної терапії. А ось із закладами паліативного і відновного лікування значно складніше, адже в області їх майже немає. Тому, можливо, частину малих лікарень реорганізуємо в такі заклади. Хочу також зазначити, що, як на мене, положення про госпітальний округ частково не відповідає законодавству, адже госпітальній раді надається чимало повноважень, не передбачених законом про місцеве самоврядування. Це може призвести до конфліктних ситуацій. ЗАПОРІЖ Ж Я

Вікторія КЛИМЕНКО, директор Департаменту охорони здоров’я Запорізької ОДА

Р

озпорядженням Голови Запорізької обласної державної адміністрації було затверджено робочу групу, до складу якої включено представників міст та районів області. Опрацьовано та погоджено питання щодо створення 5 госпітальних округів: Запорізького, Бердянського, Мелітопольського, Пологівського та Василівського. Розподіл територій на госпітальні округи є умовним, госпітальні ради самі визначали, де створювати лікарні інтенсивного лікування, а місцеві громади вирішуватимуть, якому закладу охорони здоров’я надавати трансферт. В усіх ГО вже створені госпітальні ради, проведені їх перші засідання, обрано голів. Наразі госпітальні ради розробляють плани перспективного розвитку ГО на 5 років, вивчають питання щодо створення відділень екстреної медичної допомоги у визначених багатопрофільних лікарнях інтенсивного лікування. Інші заклади охорони здоров’я як були, так і залишаються власністю об’єднаних територіальних громад, котрі й приймають рішення про діяльність свого закладу. Занепокоєння викликають, насамперед, незадовільний стан доріг із твердим покриттям у сільській місцевості та нестача санітарного автотранспорту. Так, у закладах охорони здоров’я області оснащення таким транспортом становить 49,4% від нормативної потреби, а з урахуванням 90-100-відсоткового зносу — близько 75%. Усе це унеможливлює надання своєчасної медичної допомоги хворим при невідкладних станах, особливо в зимовий період. Окрім того, необхідно затвердити Рамкові вимоги до багатопрофільних лікарень інтенсив-

ДОБРЕ БУЛО Б НА РІВНІ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я РОЗРОБИТИ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО СКЛАДАННЯ ПЛАНУ ПЕРСПЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ГОСПІТАЛЬНОГО ОКРУГУ. ВВАЖАЮ, ЩО ПОВНОЦІННА РОБОТА ГО БУДЕ НАЛАГОДЖЕНА, ЩОЙНО МИ ОТРИМАЄМО ВІДПОВІДНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ, РОЗРОБЛЕНІ В ПОВНОМУ ОБСЯЗІ

«

ного лікування першого та другого рівнів. Наразі відсутня єдина методика розрахунку вартості медичної послуги для проведення трансфертів між громадами. Крім того, добре було б на рівні Міністерства охорони здоров’я розробити методичні рекомендації щодо складання плану перспективного розвитку госпітального округу. Вважаю: повноцінна робота ГО буде налагоджена, щойно ми отримаємо відповідні нормативно-правові документи, розроблені в повному обсязі. Х АРКІВЩИНА

Геннадій БОНДАРЧУК, заступник начальника управління охорони здоров’я Харківської ОДА

І

сторія створення госпітальних округів на Харківщині почалася ще в 2010 році, коли ми одними з перших в Україні ініціювали роботу над їх формуванням. Тоді Харківська ОДА спільно з медичною громадськістю визначили та запропонували Кабміну формулу 10+1, тобто 10 округів на території області й 1 — у місті. Відповідно планували облаштувати 10 лікарень, прообразів нинішніх медичних закладів інтенсивного лікування першого рівня, які ми тоді називали міжтериторіальними медичними об’єднаннями. Було обрано найпотужніші лікарні в райцентрах, що мали відповідні кадровий потенціал та технічні бази, проведено комплекс підготовчих робіт. А в місті Куп’янськ почали створювати перший міжтериторіальний центр другого рівня. Але Кабмін та МОЗ тоді наші пропозиції не врахували, і почалося семирічне листування: нам висували вимоги розглянути різні формули, починаючи від 1+1, що абсолютно неприйнятно для такої великої області, як Харківська. Усі вони формувалися не в області і навіть не в профільному Міністерстві охорони здоров’я, а у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Навколо них на Харківщині точилися серйозні дискусії, але врешті-решт було прийнято та подано на розгляд варіант, затверджений рішенням сесії Харківської обласної ради, — створити 6 округів в області та 1 у місті Харків. Але поки що цей варіант не затверджений МОЗ, і чи буде — невідомо. Створення в госпітальних округах медзакладів інтенсивного лікування — нагальне питання, бо є в наших райцентрах такі лікарні, де низька кадрова та матеріально-технічна забезпеченість, вони не в змозі надавати невідкладну допомогу в режимі 24/7. Тож ми цілковито підтримуємо такий крок реформування. Однак понині немає чіткого розуміння, що таке лікарні планового та відновного лікування і які в кожної з них будуть функції. Якщо лікарня інтенсивного лікування надаватиме допомогу в екстрених станах, то після виведення пацієнта із цього стану куди його переводити — до планової чи відновної лікарні? Наша область пропонувала такі визначення, подавала пропозиції щодо статусу лікарень інтенсивного лікування, але до них ніхто не прислухався. Поки що процедура цільової зміни та призначення лікарень МОЗ не прописана. Крім того, механізм створення госпітальних округів побудований на нормах доїзду швидкої протягом так званої золотої години від оселі хворого до багатопрофільної лікарні. А коли пацієнт з одного ГО захоче отримати послуги в іншому (а він має на те право, гарантоване Конс­ титуцією та Основами законодавства України про охорону здоров’я), то як це зробити, враховуючи, що на рівні держави механізм розрахунків між районами теж не визначений? На сьогодні мешканці одного району лікуються в

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

3 листопада 2017 року

лікарні іншого, розташованій ближче, але кошти за них ніхто не передає. І як буде далі — теж ніхто не розуміє. Побутує думка, що госпітальні округи мають стати платформою для адміністративної реформи. Але тут виникає багато питань не тільки медичних, а й географічних, економічних. Відповідно до тієї формули, яку ми запропонували Києву, в окрузі буде по дві лікарні інтенсивного лікування. А де розташовуватиметься адміністративний центр округу? Лікарні ми обиратимемо з огляду на близькість до центру екстреної допомоги. Як будуть у такому випадку наближені до населення адміністративні послуги? Наприклад, міста Красноград і Лозова потрапляють в один госпітальний округ. Але як між ними налагоджуватимуть адміністративні зв’язки, сполучення? По суті, адмінцентр повинен бути розташований так, щоб люди мали однаковий доступу до нього. Проте як би там не було, коли Кабмін все ж затвердить нашу формулу 6+1, ми готові одразу стартувати. Протягом семи років Харківщина йшла до цього. Районні та міські лікарні, які сьогодні є прототипами лікарень інтенсивного лікування першого рівня, уже забезпечують цілодобове чергування хірурга, ревматолога, акушера-гінеколога, тобто медицину невідкладних станів. За нашим планом, у 7 округах працюватимуть 25 лікарень інтенсивного лікування. Мережу ЦРЛ скорочувати не будемо. Та, на жаль, нічого не визначено остаточно й конкретно, у тому числі й у прийнятому нещодавно Верховною Радою законі, що регулює реформування первинної медицини. Усі ми — і медики, і жителі Слобожанщини — чекаємо на конкретизацію і хочемо втілити в життя свої плани, продиктовані ним самим. РІВНЕНЩИНА

Василь ВИСОЧАНСЬКИЙ, заступник начальника управління охорони здоров’я Рівненської ОДА

До слова, саме госпітальним радам як дорадчому органу віддано право приймати рішення щодо реорганізації та перепрофілювання закладів у межах ГО з подальшим погодженням із місцевими органами влади. Доцільно було б не втратити наявні медичні кадри і раціонально використати ресурси медичної галузі. Тому передбачається, що загальну чисельність закладів вторинного рівня буде збережено, але реорганізовано в багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування першого і другого рівнів, лікарні планового, відновного (реабілітаційного) лікування, консультативно-діагностичні центри, спеціалізовані медичні центри, хоспіси тощо, залежно від потреб громади. Зрозуміло, що реорганізувати лікувальні зак­лади і загалом мережу буде непросто. Адже багато районів у нашій області претендували стати центром госпітального округу, і в кожному районі медики хочуть, аби саме їх ЦРЛ була окружною багатопрофільною лікарнею. Але так не вийде. Зараз ми маємо нерівномірну мережу медзакладів, лікарні в районах не надають повного комплексу медичних послуг, передбачених на вторинному рівні. Тому з часом малопотужні заклади все ж не витримають конкуренції і зазнають відтоку пацієнтів, які, завдяки нещодавно прийнятому законопроекту, матимуть право обирати лікарню. Відповідно, за ними підуть і кошти. Це повинні розуміти керівники медичної галузі в районах і сприяти продуманій реорганізації лікувальних закладів, що піде на користь усім — і медичним працівникам, які не залишаться без роботи, і пацієнтам, які матимуть змогу отримати своєчасну та якісну медичну допомогу. Загалом ми уявляємо зміни, які повинні відбутися в медичній галузі області. Але хотілося б мати ще певний примірний план розвитку госпітальних округів від МОЗ України, тоді наші госпітальні ради швидше розробили б власні перспективні плани. До 2020 року госпітальні округи мають запрацювати на повну потужність і, як важко не було б, ми повинні це зробити, щоб гарантувати населенню своєчасний дос­ туп до послуг вторинної медичної допомоги належної якості та для ефективного використання бюджетних коштів. ХЕРСОНЩИНА

Р

егіональний проект формування госпітальних округів на теренах Рівненської області було розроблено управлінням охорони здоров’я облдержадміністрації та погоджено Головою Рівненської ОДА, МОЗ і затверджено розпоряд­ женням Кабінету Міністрів України ще 22 березня цього року. Йому передували громадське обговорення та наради в МОЗ і на місцевому рівні з питань визначення кількості, складу й меж ГО, які довели доцільність створення в нашій області трьох округів. Процес формування ГО в Рівненській області відбувається в три етапи. Спочатку було сформовано межі ГО. При цьому ми враховували, що кожен округ повинен мати такі межі і такий набір лікувальних закладів, щоб у перспективі можна було створити ефективну і сучасну медичну мережу, а жителі мали доступ до вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги у своєму окрузі. Таким чином було створено Рівненський (центральний), Сарненський (північний), і Дубенський (південний) госпітальні округи. Наступним кроком стало делегування місцевими радами представників міст обласного значення, районів та ОТГ у госпітальні ради. І далі — проведення в кожному госпітальному окрузі установчих зборів, на яких було обрано голів госпітальних рад, їх заступників і секретарів. Треба сказати, що жоден із госпітальних округів не очолили медичні працівники, проте їх чисельність у госпітальних радах сягає 70%. Отже, наразі ми маємо три ГО і діючі госпітальні ради, які вже розпочали реалізацію третього етапу реформування — розробки пер-­ спективних планів розвитку ГО на п’ять років.

Ігор КАПЛУН, директор КУ «Херсонський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики»

Х

ерсонська обласна державна адміністрація запропонувала склад та межі чотирьох госпітальних округів, Уряд їх затвердив. Однак на стадії обговорення не обійшлося без проблем. Зокрема, влада міста Скадовськ наполягала, щоб центр госпітального округу був саме в їх місті. Наводили вагомі аргументи: улітку населення маленького міста, що має статус курорту державного значення, збільшується утричі, це місце дитячого відпочинку, а до головної лікарні округу — 100 кілометрів. Але, зваживши всі «за» й «проти», вирішили все ж створити Херсонський госпітальний округ, до складу якого, зокрема, увійшли й медичні заклади Скадовського району. Сформовано також Таврійський, Бериславський та Генічеський госпітальні округи. У трьох госпітальних округах вже створені та затверджені госпітальні ради, і лише депутати Херсонської міської ради ще не визначилися зі складом своєї госпітальної ради, хоча серед них — багато медиків, керівників лікарень. Поки що лікарі та пацієнти не розуміють, як зміниться медичне обслуговування після введення в дію новоутворених структур. Але в планах керівництва області точно не йдеться

про закриття медичних установ та звільнення медпрацівників, бо навіть у Херсоні забезпечення кадрами — на рівні 80% від потреби, а в районах — 68-72%. К І Р О В О Г РА Д Щ И Н А

відповідні мотиваційні стимули від держави, а колеги-управлінці відійдуть від звичної практики прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності та критичної нестачі ресурсів для забезпечення безперебійної, ефективної й продуктивної роботи. ВОЛИНЬ

Олександр СКРИПНИК, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Кіровоградської ОДА — начальник управління з розвитку та організації медичної допомоги дорослому та дитячому населенню

У

Кіровоградській області сформовано три госпітальні округи. Питання їх створення обговорювалося з 2011 року. Були різні варіанти, які пропонували і представники галузі на місцях, і керівники владних структур, і народні депутати. В одних проектах пропонували створити п’ять округів, в інших — сім. Урешті зупинилися на трьох. Ця цифра обумовлена критеріями та вимогами, прописаними у відповідній Постанові Кабінету Міністрів, з урахуванням звичних маршрутів пацієнтів для отримання в інших лікувальних закладах тих видів медичної допомоги, які неможливо одержати за місцем проживання. Дуже важливо пояснити колективам на місцях, що мета цієї складової медичної реформи — не закриття лікарень малої та середньої потужності, не зменшення їх ролі в процесі медичного обслуговування населення. ГО ми створюємо для того, щоб у віддалених регіонах люди мали доступ до медичних послуг, які зараз надаються тільки в потужних медзакладах, зокрема в обласному центрі. Уже створені ради госпітальних округів, і їх представники об’їжджають усі лікарні ГО, щоб згодом визначатися з майбутнім кожного медичного закладу з урахуванням можливостей тих чи інших відділень. Адже якщо десь існує сильний напрямок (хірургія, травматологія, кардіологія тощо), його потрібно підтримувати та розвивати, а не «тягнути за вуха» ті відділення, які не відповідають вимогам і не мають медичної перспективи, а лише вимагають доволі знач­ них сум бюджетних коштів. Нині в деяких лікарнях з’являються відділення, про які раніше й не мріяли: наприклад, у Маловисківській центральній районній лікарні нещодавно відкрили відділення гемодіалізу. У деяких випадках навпаки — змушені констатувати, що якогось відділення в районі немає, причому воно зник­ ло ще до проведення реформи. Така ситуація склалася в Компаніївському районі, де немає можливості проводити акушерські, хірургічні та травматологічні оперативні втручання. Послуги, які досі надавалися на місцях, залишаться. Співпраця в межах ГО — це можливість одержати в разі потреби кваліфіковану, якісну та доступну медичну допомогу не лише в лікарнях обласного центру, а й у закладі, розташованому в годинній зоні доїзду, добре оснащеному, зміцненому відповідним кадровим потенціалом, на що раніше не можна було розраховувати. Маю нагадати, що лікарні й досі є власністю громад міст і районів, тому інформаційні міфи про згубний вплив Департаменту охорони здоров’я ОДА стосовно проведення трансформаційних, оптимізаційних та інших організаційно-структурних змін не мають ніякого підґрунтя. Поки власники (відповідні ради) за підтримки громад не ухвалять рішення про зміну формату функціонування медичного зак­ладу, а тим паче щодо його закриття, ніхто ніяким чином такі зміни провести не зможе. Сподіваюся: у нових умовах функціонування галузі в процесі реалізації медичної реформи пацієнти все більше звертатимуться до лікувальних закладів з профілактичною метою, медики отримають достойні умови праці та

Ігор ВАЩЕНЮК, начальник управління охорони здоров’я Волинської ОДА

В

області було створено міжвідомчу робочу групу з питань формування госпітальних округів, виїзні засідання якої проводилися в Ковелі, Луцьку та Нововолинську. У результаті робоча група рекомендувала у Волинській області сформувати три госпітальні округи: Ковельський, Луцький і Нововолинський. Проте сесією обласної ради було прийнято рішення щодо створення в області 8 госпітальних округів. Цю пропозицію в МОЗ України не підтримали. Міністерство також не погодилося на формування в області п’яти госпітальних округів, оскільки це суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку створення госпітальних округів». Таким чином, ми повернулися до першого варіанта — трьох ГО: Ковельського, Луцького та Нововолинського. Це рішення МОЗ затверджено. Нині заклади охорони здоров’я області, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, аналізують свою діяльність, вивчають перспективу з визначення свого статусу в ГО, формують плани розвитку в межах округу. На часі також створення госпітальних рад, проте ініціативи органів місцевого самоврядування щодо проведення цієї роботи поки що немає. Реалізацію медичної реформи медики області сприймають по-різному. Працівники потужних закладів схвалюють її впровадження, а співробітники менших сприймають з осторогою, пояснюючи це невизначеністю функцій та завдань лікарень планового і відновного лікування, обсягу послуг, які надаватимуться цими лікарнями за рахунок бюджетних коштів. Як відбуватиметься оптимізація закладів, що за нею приховується? Відсутня також інформація про те, які медичні послуги закладів вторинного рівня оплачуватимуться повністю з державного бюджету, а за які сплачуватимуть самі пацієнти, яка ціна цих послуг, чи є ризики фінансування… Ще одним із ризиків є те, що рішення госпітальних рад має рекомендаційний характер. Це зумовить тиск на членів госпітальної ради з боку політиків та політиканів щодо прийняття рішень. Однак безумовним плюсом впровадження реформи є можливість надання населенню високотехнологічних послуг у лікарнях другого рівня, які відповідають рамковим вимогам, затвердженим МОЗ України, мають достатній кадровий ресурс та сучасне обладнання. Підготували Андрій КОНДРАТЮК (м. Полтава), Ольга КАМСЬКА (м. Чернівці), Олена БЕРЕЗКІНА (м. Чернігів), Вікторія ПАЛАМАРЧУК (м. Житомир), Лариса ЛУКАЩУК (м. Тернопіль), Наталя МОСТОВА (м. Івано-Франківськ), Анастасія ПОЙДА (м. Запоріжжя), Ольга ФАЛЬКО (м. Харків), Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Ксенія КЕЛЄБЕРДА (м. Херсон), Олена БЕЛІНСЬКА (м. Кропивницький), Петро ГЕРАСИМЕНКО (м. Луцьк), спеціально для «ВЗ»

17


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ М И КОЛ А Ї В Щ И Н А

ІНТЕГРОВАНІ МЕДИЧНІ ЗАКЛАДИ — ВИМОГА СЬОГОДЕННЯ Майже півтора року тому Миколаївський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом було перепрофільовано в поки що єдиний в Україні Центр паліативної допомоги та інтегрованих послуг. Чим викликана зміна вивіски і чи призвела вона до оновлення асортименту медичних послуг та вдосконалення системи її надання?

Оксана ЧЕРНЕНКО, головний лікар Миколаївського обласного центру паліативної допомоги та інтегрованих послуг Миколаївської обласної ради

ВЗ Чому заклад, який займався про­ філактикою і боротьбою зі СНІДом, був реорганізований у Центр паліативної до­ помоги та інтегрованих послуг? — Розпочну з того, що Миколаївська область посідає одне з перших місць в Україні щодо захворюваності на ВІЛ-інфекцію/СНІД. Кількість пацієнтів, які перебувають у нас на обліку, щорічно зростає. Наразі їх 8,6 тис., серед яких приблизно 1,2 тис. осіб зі СНІДом. У кожного п’ятого вперше виявленого хворого — супутні захворювання, зокрема туберкульоз, значна частина страждає на вірусні гепатити В і С. Варто зазначити, що останнім часом ситуація змінилася на краще. Раніше, років 15-20 тому, ВІЛ-інфіковані часто були тяжкохворими, потребували негайної госпіталізації і лікування в стаціонарі, багато з них помирали упродовж короткого періоду часу. Сьогодні завдяки впровадженню антиретровірусної терапії (АРТ), яка стала доступною всім без винятку, більшість наших пацієнтів — амбулаторні. Вони отримують консультації спеціалістів і АРТ-препарати, лікування туберкульозу й опортуністичних інфекцій, при цьому ведуть звичний спосіб життя. У нас є пацієнти, які успішно лікуються по 20 років. Тобто на сьогодні ВІЛ-інфекція стала контрольованим хронічним інфекційним захворюванням. Визначивши пріоритетом розвиток амбулаторного лікування, у 2015 році ми скоротили ліжковий фонд центру наполовину — із 60 до 30 ліжок. Наразі до стаціонару госпіталізуємо лише тих, хто дійсно цього потребує за медичними показаннями, а не із соціальних та інших міркувань. Ми також зрозуміли, що в закладу, у якому надають допомогу винятково ВІЛ-інфікованим, немає перспектив. Річ у тому, що зараз триває інтеграція ВІЛ-послуг у загальну мережу. Це полегшує отримання такими хворими допомоги й одночасно перетворює на непотрібні вузькоспеціалізовані заклади, подібні до нашого. Однак окрім зазначеної категорії є й паліативні пацієнти, яким необхідні постійне тривале лікування та догляд, у тому числі особи з обмеженим прогнозом життя. Декого з них підт­римує родина, але чимало й самотніх. Для цієї категорії хворих у нашому закладі функціонують паліативні та

18

хоспісні стаціонарні ліжка. Проте використовувати їх лише для ВІЛ-інфікованих, на нашу думку, нераціонально. За кордоном пацієнти зазначеної категорії не відокремлені — вони нічим не відрізняються від хворих на туберкульоз, гепатит С тощо. Ми зрозуміли, що здатні забезпечити паліативну та хоспісну допомогу в умовах стаціонару онкологічним, цереброваскулярним, неврологічним хворим, то чому цього не робити? Тим паче, що потреба в такій допомозі дуже гостра, особливо для пацієнтів із хронічним больовим синдромом, який не вдається контролювати в амбулаторних умовах. Госпіталізації підлягають також хворі, які отримують в онкодиспансері спеціальне лікування (хіміо-, променеву терапію), а стаціонарне відділення нашого центру забезпечує дезінтоксикаційну, знеболювальну й підтримувальну терапію. Госпіталізація показана також хворим, яким необхідні спеціальні послуги та медичні втручання, наприклад, харчування через зонд або лікування важких пролежнів тощо. Тому ми взяли на себе функцію розвитку паліативної допомоги, яка в області перебуває на стадії започаткування. Прийняли колективне рішення і звернулися з відповідною пропозицією до управління охорони здоров’я Миколаївської облдержадміністрації та обласної ради. Нас підтримали, і з квітня минулого року ми почали працювати як Миколаївський обласний центр паліативної допомоги та інтегрованих послуг. ВЗ Паліативну допомогу надаватимете тільки в стаціонарі? — Ні. Окрім стаціонару, у нас працює мобільна бригада паліативної допомоги «Хоспіс удома». До її складу входять лікар, медсестра і психолог. У цьому році ми розпочали співпрацю з благодійним фондом «Баварський дім, Одеса», який подарував нашому центру автомобіль. У нас є пацієнти, яких до цього роками не бачили лікарі-інфекціоністи і які взагалі не отримували спеціалізованої допомоги. На дому проводимо забір аналізів, оглядаємо хворого, коригуємо лікування, залучаємо фахівців інших профілів, коли виникає така потреба. Медсестра за довіреністю пацієнта отримує препарати і привозить йому. Відверто кажучи, багато хто з родичів таких хворих просто не стримував сліз, коли побачив,

«

що нарешті на цих пацієнтів не тільки звернули увагу, а й надають їм реальну допомогу. ВЗ Чи довелося вам у зв’язку з розши­ ренням профілю лікувального закладу перенавчати персонал або набирати новий? Чи забезпечені ви наразі кадра­ ми для роботи з такими специфічними пацієнтами? — Персонал центру був готовий до нових умов роботи, бо з хоспісними хворими ми працювали і раніше. Наші фахівці мають навички лікування та догляду за такими пацієнтами. Єдине, що ми змінили, — посилили вимоги до відбору на вакантні посади в стаціонарі. Проблем із кадрами наразі не існує: практично всі посади укомплектовані. ВЗ Які плюси і мінуси проведеної вами реорганізації вже можете назвати? — На той час, коли розробляли структуру закладу, штатний розпис тощо, нам здавалося, що врахували все. Але вже через три місяці зрозуміли: потрібно багато чого удосконалювати. Наприклад, організовуючи роботу стаціонару, чітко розділили ліжка: 10 паліативних для ВІЛінфікованих, 10 паліативних загального профілю і 10 хоспісних. А коли почали працювати, то побачили, що персонал з об’єктивних причин змушений замінювати одне одного (відпустки, хвороби тощо). Й буває, наприклад, що медсест­ ра, яка працює на загальних ліжках, фактично надає допомогу ВІЛ-інфікованим, але при цьому не отримує відповідної доплати, котра належить їй за законом за шкідливі умови праці. Це неправильно. Тому ми проконсультувалися з фахівцями Міністерства охорони здоров’я, управління охорони здоров’я Миколаївської ОДА й вирішили, що не виділятимемо окремо паліативні ліжка для ВІЛ-інфікованих — усі вони будуть загальними, а доплату медперсонал отримуватиме залежно від відпрацьованого із цією категорією хворих часу. З одного боку, це спрощує звітність, з іншого — ставить персонал у рівні умови. Ще один приклад. Спочатку ми створили відділення інтегрованих послуг, до складу якого входить «Кабінет довіри». А проаналізувавши його роботу, побачили: у «Кабінет довіри» часто приходять здорові люди, які хочуть лише пройти обстеження, тож нераціонально

МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ ПОСІДАЄ ОДНЕ З ПЕРШИХ МІСЦЬ В УКРАЇНІ ЩОДО ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ/СНІД. КІЛЬКІСТЬ ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У НАС НА ОБЛІКУ, ЩОРІЧНО ЗРОСТАЄ. НАРАЗІ ЇХ 8,6 ТИС., СЕРЕД ЯКИХ ПРИБЛИЗНО 1,2 ТИС. ОСІБ ЗІ СНІДОМ

«

організовувати прийом таких осіб із пацієнтами, котрі перебувають на диспансерному обліку. Необхідно максимально спростити процедуру консультування і тестування та скоротити її в часі. Тому й вирішили, що «Кабінет довіри» має бути окремим підрозділом, а його роботу бажано організувати у дві зміни, щоб люди могли в будь-який час проконсультуватися, здати аналізи, зробити тести на наявність ВІЛ, вірусів гепатиту та інших інфекцій. ВЗ Галузь охорони здоров’я в Україні пос­тійно потребує додаткового фінан­ сування. Наскільки забезпечується пов­ ноцінна робота вашого центру? — Ми отримуємо фінансування з медичної субвенції, тому по захищених статтях витрат у нас питань немає. Були певні нюанси з лімітами на енергоносії, але наразі цю проблему вирішено. Виникла вона у зв’язку з тим, що кількість пацієнтів щороку зростає. Три роки тому їх було 7 тис., а зараз — 8,6 тис., і відповідно обстеження потребує більших ресурсів, у тому числі й енергетичних. Щодо медикаментів, то спеціалізоване лікування наші пацієнти отримують безкоштовно: приблизно 80% — за рахунок державного бюджету, 10-15% — із Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Крім того, за рахунок Надзвичайного плану президента США по боротьбі з ВІЛ (програма PEPFAR) починаючи з минулого року маємо можливість лікувати 460 пацієнтів. ВЗ Очевидно, що на досягнутому ви не зупинитеся. Які найближчі плани розвит­ ку закладу? — Насамперед, йдеться про інтеграцію діагностування ВІЛ-інфекції на первинну ланку, що дасть нам змогу працювати лише з тими пацієнтами, які потребують корекції лікування у складних випадках, і надавати організаційно-методичну допомогу. Другий напрямок — покращення доступу до лікування. В області працює 12 кабінетів призначення та видачі АРТ-препаратів (сайтів). Цього замало. Наприклад, у Миколаєві таких сайтів немає, усі мешканці обласного центру приходять до нас. Однак при цьому є три пункти видачі АРТ-препаратів, отож на часі — відкриття на їх базі повноцінних сайтів, що плануємо зробити до кінця року. Вивчаємо також ситуацію по області, аби такі повноцінні кабінети були доступними пацієнтам у кожному районі. Крім того, плекаємо амбітні плани стати методичним центром для підтримки ініціатив у створенні хоспісних та паліативних ліжок і відділень. Наразі силами наших лікарів забезпечуємо роботу регіонального освітнього центру з питань паліативної допомоги та ВІЛ-інфекції. Розглядаємо також можливість співпраці з кафедрою підготовки соціальних працівників Чорноморського національного університету ім. Петра Могили. Зокрема хочемо залучати студентів у якості волонтерів для супроводу наших пацієнтів як удома, так і в стаціонарі, а також до роботи з родинами. Переконана, що напрямок, обраний Миколаївським обласним центром паліативної допомоги та інтегрованих послуг, має хорошу перспективу, адже об’єднання закладів для підвищення якості та зручності надання медичної допомоги — вимога сьогодення. Ми ж докладемо всіх зусиль, аби напрацювати корисний досвід, яким ділитимемося з колегами. Алла МІРОШНИЧЕНКО, спеціально для «ВЗ», м. Миколаїв

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

3 листопада 2017 року

ЛЬВІВЩИНА

НАВЧАННЯ ФІЗИЧНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЗА СВІТОВИМИ СТАНДАРТАМИ Кількість хворих, що потребують відновлення втрачених функцій, щороку збільшується. Проте вкрай важливому фаху реабілітолога навчають лише в інститутах фізичної культури і поодиноких медичних вишах. Змінити ситуацію намагаються у Львові.

Володимир ГОЛИК, директор Школи реабілітаційної медицини Українського католицького університету

ВЗ Яка ситуація із фахівцями з фізичної реабілітації та ерготерапевтами у державі на сьогодні? І чому виникла потреба у створенні нової школи для фізичних реабілітологів? — Навчальні програми, за якими здійснюється підготовка фахівців із вказаного напрямку, уже давно не відповідають сучасним вимогам. Щорічно фах реабілітолога отримують близько тисячі випускників. Якби усі вони здобули належні знання та кваліфікацію і залишилися працювати в галузі, то потребу держави у цих фахівцях можна було б задовольнити протягом наступного десятиліття. Проте не все так просто. Дієва навчальна програма із цього напрямку була започаткована у Львівському університеті фізичної культури ще в середині 90-х років. Допомогли в цьому канадські колеги (представники провідних університетів) та львівські фахівціпрактики. Проте контролю за якістю виконання

програми та її відповідністю системі української освіти не було. Аби якісно навчити молодих фізичних реабілітологів чи ерготерапевтів, у процесі повинні брати участь фахівці із відповідною освітою з напрямку «Фізична терапія». Власне, з цього й починали, запроваджуючи згадану програму. Однак не всі виші, які почали готувати такі кадри, мали фахівців з відповідною освітою, хоча офіційно перейняли програму і працювали в її рамках. Тож першу організаційну проблему було закладено саме тут. Друга проблема: для якісної підготовки студент повинен контактувати з усіма категоріями пацієнтів ще до закінчення навчання. Відповідно до мінімальних вимог Всесвітньої конфедерації фізичної терапії та Всесвітньої федерації ерготерапевтів, перш ніж закінчити навчання, майбутній спеціаліст має відпрацювати щонайменше 1000 годин навчальної практики на клінічних і неклінічних базах. Отже, постає питання якості організації практичного навчання. Тобто вкрай низький показник ефективності навчання реабілітологів обумовлений відсутністю спеціалістів, які могли б надавати освітні послуги на достатньо високому рівні, єдиного професійного механізму оцінювання якості наявних програм, а також значним зменшенням годин навчальних практик порівняно з міжнародними стандартами, несформованістю постійної супервізійної підтримки реабілітологів. ВЗ Що зумовило створення Школи реабілітаційної медицини саме в Українському католицькому університеті? — УКУ — доволі потужний виш. Хоча цей напрямок і був абсолютно новим для нас, ми сумлінно взялися за роботу. Перший рік діяльності нашої

Школи присвятили тому, аби переконати спільноту: ми можемо навчати реабілітації. І це нам цілком вдалося — низка проведених тренінгів зі згаданого напрямку є тому підтвердженням. Друга теза, яку хотіли довести, — ми можемо реабілітувати, отож протягом першого року також займалися налагодженням роботи реабілітаційного центру. ВЗ За якими програмами навчатимуться майбутні студенти? — Ми розглядали дві моделі навчання: країн Балтії та США й Канади. Наприклад, у балтійських країнах вдалися до попередньої підготовки фахівців, що тривала протягом року. Спеціалісти, котрі мали базові знання з анатомії, фізіології та кінезіології, достатні навички комунікації й педагогічні здібності, перекваліфікувалися на фізичних реабілітологів чи ерго­терапевтів. Держави Північної Америки пішли далі — там фахівцям для роботи недостатньо ступеня бакалавра, тож навчання триває 6 років, включно із дворічною магістерською програмою. В УКУ обрали північноамериканський шлях. Наша магістерська програма спрямована на те, аби якнайшвидше виховати першу генерацію фахівців, котрі згодом зможуть забезпечити навчальний процес і на рівні бакалаврату, і на магістерському. Наша програма з напрямку «Фізіотерапія» ґрунтуватиметься на ступені бакалавра з напрямку «Фізична реабілітація» та на базовій медичній освіті. На магістерську програму з напряму «Ерготерапія» зможуть вступати психологи, корекційні педагоги, предс­тавники молодшого медичного персоналу, які мають диплом бакалавра. Після двох років нав­чання ми сподіваємося підготувати фахівців, котрих можна залучати як до практики в реабілітаційних закладах, так і до участі в навчальному

процесі. Загалом програма і з фізичної терапії, і з ерготерапії складається із чотирьох етапів. Перший етап — суто теоретичний, коли студенти здобувають знання в аудиторному форматі, другий етап — симуляція: студенти один на одному тренуються позиціонувати й оцінювати стан пацієнта. На третьому та четвертому етапах вони починають контактувати із хворими: спочатку тільки долучаються до роботи, а згодом беруть активну участь у її плануванні, оцінюванні та наданні допомоги. Відповідно перший-другий етапи реалізовуються в стінах навчального закладу, а наступні два — безпосередньо на клінічних базах. Ми також повинні дотримуватися певних вимог до належної організації практики. Для цього із шістьма клінічними базами укладені угоди про співпрацю. Згідно з ними буде чітко прописано дати проведення практики, її програму, теми, години, відділення лікарень, у яких студенти практикуватимуться, не кажучи вже про кількість студентів, закріплених за одним супервізором. Відповідно до угод лікарні також гарантуватимуть безперешкодний доступ студентів до пацієнтів, медичної документації тощо. Додатково укладатимуться угоди і з клінічними супервізорами, які повинні забезпечити певну кількість пацієнтів для студентів. ВЗ Коли розпочнеться навчання студентів за вказаними програмами? — Цього року студентів вирішили не набирати: ми продовжили підготовчу фазу, оскільки натрапили на ще один камінь спотикання — законодавче підґрунтя для роботи. Йдеться про створення прецеденту в навчальних планах, практиці, регуляторних документах тощо. Проб­лема полягає в тому, що нам спочатку доводиться одночасно навчати студентів й вибудовувати реабілітаційне середовище, розробляти командний принцип роботи буквально з нуля. Проте справа рухається, і маємо надію, що незабаром країна отримає висококваліфіковані кадри в такій украй важливій галузі. Юлія МАСЮКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Львів

СТОЛИЦЯ

СІМЕЙНА МЕДИЦИНА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗРАЗКА У рамках пілотного проекту з реформування медичної галузі столиці в Києві відкрито чергову амбулаторію загальної практики-сімейної медицини сучасного європейського зразка.

Н

а проведення капітального ремонту та закупівлю обладнання й устаткування амбулаторії з міського бюджету було виділено майже 3,5 млн грн. Тут запроваджена

система «Електронна медицина» та значно поліпшені умови праці для співробітників закладу. Обслуговуватиме амбулаторія майже 14 тис. мешканців Подільського району Києва.

Сучасне оснащення амбулаторії дасть змогу проводити скринінгові дослідження, у тому числі вимірювання рівня глюкози в крові, холестерину та консультування на ВІЛ-інфекцію тощо. В амбулато-

рії працюють 6 лікарів загальної практики-сімейної медицини, лікар кабінету «Здорова дитина», а також медичні сестри, реєстратори і молодший медичний персонал. Заклад, як і низка інших, розташованих у Подільському районі, підключений до електронної інформаційної системи для пацієнтів Helsi. За словами Київського міського Голови Віталія Кличка, завдання столичної влади — вивести медицину із того незадовільного стану, у якому вона перебуває, тож вони докладають максимум зусиль для того, щоб зробити медичні заклади столиці сучасними. Саме таким і став нині центр ПМСД №1 Подільського району, у який було реорганізовано колишню поліклініку. Віталій Кличко також наголосив, що цього року видатки на фінансування галузі охорони здоров’я у м. Київ були значно збільшені — загальна сума сягає понад 8,9 млрд грн. За матеріалами офіційного веб-сайту КМДА

19


СВІТОВИЙ ДОСВІД

ЕРНЕСТ ГРОМАН: УСІ АВСТРІЙСЬКІ ЛІКАРІ ЗОБОВ’ЯЗАНІ БРАТИ УЧАСТЬ У БОРОТЬБІ ІЗ ПАЛІННЯМ Науково-практична медична установа, що надає кваліфіковану допомогу залежним від паління — для нашої країни поки фантастика. В Австрії цю структуру фінансує та підтримує держава, а кожне місто виділяє гроші на клінічні дослідження.

— У світі існує кілька подібних установ, одна з них у клініці Майо (США)— у нас багато спі льних програм.

Ернест ГРОМАН, науковий керівник Інституту нікотину Віденського медичного університету (Австрія)

ВЗ Коли і як виникла ідея створення Інституту нікотину? — У 1998 році наш Інститут сфор­ мували у структурі Віденського медичного університету: спочатку в рамках відділення соціальної та профілактичної медицини, а зго­ дом — як окрему установу. Відді­ лення соціальної медицини займа­ ється окрім залежностей іншими значущими темами, приміром, вакцинацією або надлишковою масою тіла. Але проблема паління виявилася настільки глобальною, що для її вирішення сформували ці­ лий Інститут. Причина цього — у значній кількості курців в Австрії: за офіційними даними палять 30% населення країни. Перед нами пос­ тавили завдання: зменшити кіль­ кість захворювань, пов’язаних із палінням. Нашими основними па­ цієнтами є затяті курці — зазвичай чоловіки молодого та середнього віку, які випалюють по 40-60 цига­ рок на день. ВЗ Які завдання виконує Інститут? — Увесь спектр діагностики та терапії нікотинової залежності, інформування громадськості й установ системи охорони здоров’я — тобто соціальні програми. Також проводимо національну та міжнародну підготовку медич­ ного персоналу, семінари для жур­ налістів, лідерів політичних партій, органів акредитації та наукових закладів. ВЗ Чи є подібні інституції в інших країнах світу?

20

ВЗ Хто фінансує Інститут нікотину? — Це державна установа, як і уні­ верситет. Фінансується з державної казни, з фондів охорони здоров’я та безпосередньо містом Віднем. Єдина структура, яка стоїть осторонь фінан­ сування інституту, — міністерство охорони здоров’я. До речі, поки най­ більша тютюнова компанія Австрії належала державі, було дуже складно вести антитютюнову політику. Тоді навіть не було мови про повноцінне лікування залежності. Але 15 років тому компанію поглинув японський бізнес, і наша держава почала жва­ віше підтримувати всі здорові ініці­ ативи. Туго розвивалися відносини з міністерством фінансів, яке багато років займало дивну позицію: нам не треба, щоб люди палили — нам треба, щоб вони купували цигарки! Але за­ раз вони нас підтримують фінансово. ВЗ Оскільки ви починали працювати з курцями з «чистого аркуша», які з підходів виправдали себе? — Дійсно, доводилося вигадувати велосипед. Спочатку це була суто інформаційна робота — цей напря­ мок виявився невдалим. Згодом ми започаткували виїзні медичні програми, у яких взяли участь 6 тис. авст­ рійців. Але найефективнішими стали тритижневі програми реабілітації. Їх успішно пройшли 3 тис. затятих кур­ ців із багаторічним стажем. ВЗ Яка кількість фахівців працює з одним пацієнтом? — Зазвичай для індивідуальної робо­ ти достатньо 3-4 спеціалістів. Коли мова йде про масштабні проекти, до яких треба долучати суміжних фахів­ ців, тоді ця кількість сягає 16. Варто сказати, що у 30% наших пацієнтів на момент звернення до інституту є тяжкі захворювання, асо­ ційовані з палінням: туберкульоз, легеневі патології, серцево-судинні хвороби, рак чи тромбоз, що призво­ дить до ампутації кінцівок. У такому випадку, звичайно, пацієнт потребує багатопрофільної підтримки. Але запорукою успішного лікування є бажання людини лікуватися — в ін­

шому випадку результат сумнівний. Загальне лікування в Інституті ні­ котину триває п’ять тижнів. Згідно з міжнародним досвідом, вибір того чи іншого продукту доставки ніко­ тину є адекватним засобом терапії з урахуванням вторинних і третинних профілактичних заходів. Поєднання медичної консультації та зміни до­ ставки нікотину, що триває кілька тижнів або місяців, сприяє тому, що 45% курців, які хочуть кинути па­ лити, позбавляються згубної звич­ ки протягом 6 місяців. Це стратегія зменшення шкоди, котра включає щоденне зниження споживання звичайних цигарок у поєднанні з контро­льованим застосуванням пре­ паратів для заміни нікотину. На дру­ гому тижні лікування починається поступова відмова з подальшою ста­ білізацією. За три тижні бажання па­ лити майже зникає, але навіть через кілька років людина може опинитися в психологічній ситуації, коли цигар­ ка ніби допомогла — і знову почати палити. ВЗ Хто той основний фахівець, який має лікувати тютюнову залежність? — У нашому центрі працюють лікарі внутрішньої медицини, наркологи та психологи. У профільній установі їм за це платять гроші. Усі інші австрій­ ські лікарі також зобов’язані брати участь в антитютюновій кампанії, але на волонтерських засадах. ВЗ Чи змінюються медичні страхові виплати, якщо людина має таку залежність і не бажає кидати палити? — Ні, але я вважаю, що такий захід нам потрібен. Завжди знайдуться ті, хто буде проти, і скаже, що таке саме «покарання» треба ввести й для людей, котрі не дотримуються дієти, унаслідок чого в них підвищений рівень холестерину. Але глобально, звичайно, система витрачає значно більше коштів на лікування пацієн­ тів із залежностями. Відповідаль­ ність, за великим рахунком, лягає на плечі лікарів, які мусять «вмовляти» відмовитися від паління. Але заборо­ нити ніхто не має права! Паління, на щастя, не створює таких соціальних проблем, як алко­ голь чи наркотики. Драматизувати тут не варто. Психоактивні сполуки є частиною нашого життя протягом

багатьох століть. Людство ще не знайшло заміни нікотину: він має й заспокійливі, й тонізуючі власти­ вості. Відомо, що шкідлива не сама молекула нікотину, а процес зго­ ряння тютюну, тому ми рекомен­ дуємо змінювати систему доставки нікотину. Починаючи з 1998 року постійно з’являються різноманітні замісні продукти. Спочатку відре­ агувало фармакологічне виробни­ цтво, запропонувавши снус. Його продажі в Австрії заборонені, але, об’єктивно, він безпечніший за ци­ гарки. Виробник снусу намагався одержати офіційний дозвіл на про­ даж продукту на території Австрії, але отримав відмову. Виробники ж електронних цигарок вирішили піти іншим шляхом — почали роз­ дрібний продаж без жодного дозво­ лу. І заборонити їх тепер у судово­ му порядку не вдасться, бо люди втратять робочі місця. Але так не може тривати довго — процес необ­ хідно відрегулювати, бо у вільно­ му доступі через мережу інтернет в Австрії — понад 130 подібних де­ вайсів, і ніхто не гарантує їх якості. Наприклад, мій сусід — молодий чоловік — змішує собі нікотинові наповнювачі сам, удома. Для нього це експеримент, але часто трапля­ ються випадки, коли від подібних забавок страждають діти. ВЗ Оскільки Інститут нікотину є підрозділом Віденського медичного університету, чи проводите ви клінічні дослідження? — Звичайно! Тривають клінічні дослідження щодо паління та раку легень: наша гіпотеза започатковує новий підхід до хіміопрофілактики раку легень і спосіб контролювати його поширення. Ми виявили, що тривала зміна продукту доставки нікотину забезпечує кращу реак­ цію на терапевтичні концепції у хворих на рак. Окремі досліджен­ ня стосуються профілактичної, клінічної та реабілітаційної кардіо­ логії тощо. ВЗ Чи існує державна програма, спрямована на раннє виявлення захворювань, асоційованих із палінням, у людей із груп ризику? — На жаль, такої програми досі немає. Ми лише виїжджаємо в ре­ гіони, проводимо одноденні скри­ нінги і рекомендуємо пацієнтам звернутися до нашої установи. Але це наша ініціатива. Хотілося б, аби сімейні лікарі, які щоденно бачать таких пацієнтів, активніше направляли їх до нас. Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

3 листопада 2017 року

ЗАСТОСУВАННЯ ІНГІБІТОРІВ ПРОТОННОЇ ПОМПИ І ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЦИМ РИЗИКИ Історія застосування антисекреторних засобів для лікування та контролю шлункового кислотоутворення налічує не одне століття. Уперше інгібітор протонної помпи (ІПП) було синтезовано в 1979 році. Нині препарати цієї групи посідають центральне місце серед противиразкових лікарських засобів. Але незважаючи на своє довге медичне життя, ІПП досі залишаються знайомими незнайомцями.

І

ПП, як правило, характеризують доброю переносимістю, а настання несприятливих подій у разі їх застосування порівнюють із такими плацебо в рандомізованих дослідженнях. Є дві групи ІПП:  на основі рацематів: омепразол (вийшов на ринок в 1988 році), лансопразол (в 1991 році), пантопразол (в 1994 році), рабепразол (в 1998 році), тенатопразол (проходить клінічні випробування), ілапразол (тривають клінічні випробування);  на основі енантіомерів: езомепразол (S-омепразол; вийшов на ринок у 2001 році), декслансопразол (R-лансопразол; 2009 рік), S-рабепразол (проходить клінічні випробування), S-тенатопразол (тривають клінічні випробування).

Фармакодинаміка Усі поєднання ІПП швидко активуються у сильно кислому середовищі (рН менше 3,0). Препарати знижують базальну і стимульовану шлункову секрецію незалежно від природи подразника. Їх клінічна ефективність найвища серед противиразкових засобів. Усі ІПП зазнають біотрансформації в печінці, що підвищує їх гідрофільність і сприяє повнішому виведенню з організму. Окислювальний метаболізм ІПП відбувається за участю субстрат-специфічних ізоферментів 2-ї і 3-ї родини Р450. У процесі метаболізму за участю ізоформи CYP2C19 утворюються гідроксиметильовані та деметильовані метаболіти, а через окислення CYP3A4 — сульфон. Максимальну афінність до CYP2C19 мають омепразол (тестовий субстрат) і езомепразол, що пояснює їх високий потенціал дії. За одночасного застосування омепразолу та езомепразолу з препаратами, у метаболізмі яких бере участь ізофермент CYP2C19 (цита лопрамом, іміпраміном, кломіпраміном, фенітоїном), може збільшитися концентрація цих ліків у плазмі крові та відповідно знадобиться зменшення їх дози. Рабепразол характеризується переважно неензиматичним нецитохромовим метаболізмом. Основним метаболітом рабепразолу є тіоефір. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею переважно у вигляді двох метаболітів: кон’югатів меркаптурової і карбонової кислот. Решта рабепразолу виводиться із випорожненнями. Сумарне виведення препарату з організму становить 99,8%.

Незважаючи на те що ІПП належать до проліків і завдяки взаємодії тільки із протонними помпами шлунка є відносно безпечними (відпускаються без рецепта лікаря), з’являються дані про можливі несприятливі наслідки їх тривалого застосування. Проведено безліч рандомізованих контрольованих досліджень і метааналізів з метою вивчення ефектів тривалого прийому антисекреторних препаратів.

Ефекти ІПП Під час клінічних досліджень зафіксовані неспецифічні небажані ефекти, слабко або помірно виражені, скороминущого характеру. Найчастіше (за різними даними, в 1 пацієнта зі 100 або в 1 із 10) виникали скарги на головний біль, біль у животі, закреп, діарею, метеоризм і нудоту. У літературі широко обговорювалися класспецифічні побічні ефекти ІПП: зниження рН-залежної абсорбції кальцію, магнію, заліза і вітаміну В12. Значно рідше ІПП призводять до розвитку клостридіальної кишкової інфекції, деяких захворювань нирок, деменції. Реєструють також випадки непереносимості ІПП, що вимагає відміни препарату. Лікар повинен раціонально комбінувати лікарські засоби відповідно до їх фармакологічних особливостей і характеру захворювання. Найсуперечливішими є дані про вплив ІПП на серцево-судинні захворювання з ризиком несприятливого результат у. В основ­н ому це пов’язано з особливостями міжлікарських взаємодій. Кардіологи рекомендують використовувати ІПП на тлі подвійної (ацетилсаліцилова кислота + інгібітор P2Y12 рецептора) і потрійної (ацетилсаліцилова кислота + інгібітор P2Y12 рецептора + антикоагулянт) антитромботичної терапії у пацієнтів з високим ризиком шлунково-кишкової кровотечі. Однак, як було показано, деякі ІПП можуть призводити до зниження антитромботичного ефекту клопідогрелю за одночасного їх застосування, унаслідок чого підвищується ризик серцево-судинних ускладнень. В опублікованому у 2016 році метааналізі, присвяченому взаємодії ІПП і клопідогрелю, автори провели системний пошук у базах даних MEDLINE, EMBASE і Кокранівської бібліотеки досліджень, у яких реєструвалася б частота виникнення тяжких небажаних серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, що одночасно приймали клопідогрель і ІПП у період до лютого 2015 року.

Усього в аналіз включено результати 21 дослідження: омепразол вивчався у 7, лансопразол — у 4, езомепразол — у 2, пантоп­ разол — у 6, рабепразол — у 3. Загальна кількість пацієнтів — 97 696, з них 60 326 становили групу монотерапії клопідогрелем, 37 310 — групу комбінованої терапії клопідогрелем і ІПП. Оцінку ризику виникнення тяжких небажаних серцево-судинних явищ проведено у пацієнтів, що вживали і не вживали ІПП. Основну увагу автори приділили впливу ІПП на ефективність клопідогрелю у хворих із варіантами алелів CYP2C19 і без таких (виз­ начається тип метаболізаторів — у швидких метаболізаторів ризики ускладнень при комбінованій терапії з клопідогрелем зростають). У семи дослідженнях із включенням омеп­ разолу продемонстровано значно вищий ризик тяжких небажаних серцево-судинних явищ. У двох із чотирьох досліджень лансоп­ разолу встановлено виражену взаємодію лансопразолу і клопідогрелю (у середньому в дослідженнях із включенням лансопразолу продемонстровано значне збільшення загального ризику розвитку серцево-судинних ускладнень). У двох дослідженнях езомепразолу зафіксовано підвищення ризику тяжких небажаних серцево-судинних явищ без вираженої неоднорідності. Крім того, у шести дослідженнях застосування пантоп­ разолу зареєстровано значне збільшення ризику подібних ускладнень, хоча цінність отриманого результату обмежена, зважаючи на значну неоднорідність досліджень. Аналіз трьох досліджень використання рабепразолу показав, що підвищення ризику було незнач­ ним за відсутності істотної неоднорідності. Таким чином, рабепразол порівняно з іншими ІПП з меншою ймовірністю призводить до збільшення ризику тяжких небажаних серцево-судинних ускладнень при комбінованій терапії з клопідогрелем, завдяки чому його можна рекомендувати як препарат вибору для такої комбінованої терапії. Ще в низці досліджень та оглядів, що не ввійшли до розглянутого метааналізу, були отримані дані про мінімальні ризики серцево-судинних ускладнень у разі комбінованої терапії рабепразолом і клопідогрелем. Останніми роками збільшується кількість повідомлень про зв’язок ІПП з підвищеним ризиком розвитку ішемічного інсульту. Так, у дослідницькій роботі, спонсорованій Датським кардіологічним фондом, використовували датські національні регістри, за

допомогою яких ідентифікували всіх жителів країни віком понад 30 років, котрим у період з 1997 по 2012 рік було виконано планову гаст­р оскопію. Пацієнтів із серцево-судинними захворюванями виключали з регістрів. Ця база даних була пов’язана з Датським регістром лікарських препаратів, що дало змогу ідентифікувати хворих, які вживали різні препарати, у тому числі й ІПП та H2-блокатори. У цілому в дослідження були включені 244 679 осіб (середній вік — 57 років). Приблизно 44% із них отримували ІПП за призначенням лікаря. Протягом періоду спостереження зафіксовано 9489 (3,9%) випадків першого в житті інсульту. Результати дослідження показали, що без урахування поправок захворюваність на інсульт на 10 тис. людино-років становила 88,9 на тлі застосування ІПП і 55,7 — без використання ІПП. Після корекції за віком, статтю, наявністю фібриляції передсердь, артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, серцевої недостатності, виразкової хвороби, злоякісних новоутворень, хронічної хвороби нирок і зас­т осування нестероїдних протизапальних препаратів виявилося, що тривале вживання ІПП асоціювалося зі збільшенням ризику інсульту на 20%, чому відповідало відношення частоти захворюваності. Причому ризик зростав тільки в разі використання вищих доз ІПП (до 94% при прийомі пантопразолу у максимальній дозі) і залишався практично незмінним за умови застосування ІПП в мінімальних дозах. Відсутність підвищеного ризику на тлі вживання H2-блокаторів також підтверджує той факт, що виявлені під час прийому ІПП серцево-судинні ризики не можуть бути лише наслідком їх призначення пацієнтам з високим ризиком інсульту. Якби це було так, то ризик, швидше за все, виявився б підвищеним і на тлі прийому H2-блокаторів. Цікаве ретроспективне загальнонаціональне дослідження міститься в базі даних Тайванського агентства національного медичного страхування (за участю осіб віком понад 20 років). Його результати опубліковані в Американському гастроентерологічному журналі. Протягом 10 років проведення дослід­ ження проаналізовано 198 148 курсів лікування ІПП і стільки ж контрольних періодів без застосування препаратів цієї групи. Ризик ішемічного інсульту підвищувався у пацієнтів, які отримували омепразол, пантопразол, лансопразол, езомепразол. В абсолютних числах це еквівалентно 379 додатковим госпіталізаціям у зв’язку з ішемічним інсультом на один мільйон курсів терапії ІПП. Автори дійшли висновку, що використання ІПП у загальній популяції пов’язане з підвищеним ризиком ішемічного інсульту, при цьому він не залежить від антитромботичної терапії. Однак цей ризик, насправді, несуттєвий порівняно з позитивними ефектами ІПП, що усувають небезпеку виникнення розладів травного тракту. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ», за даними rmj.ru

21


ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

«МАРШРУТ» ЛІКАРНЯНОГО — КОНТРОЛЬ НА ВХОДІ І НА ВИХОДІ

Листок непрацездатності — важливий документ, пов’язаний із фінансовими виплатами, тому піддається багатоступеневому контролю. Що потрібно знати лікарю, аби не потрапити під караючий меч інспектора?

Галина МИРОНОВА, старший науковий співробітник НДІ приватного права та підприємництва ім. акад. Ф. Бурчака Національної академії правових наук України

П

ередусім кожному лікарю ба жано ознайомитися з нормативною базою, яка регулює це питання. До переліку обов’язкових документів належать Закон України від 19.11.1992 р. №2801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Закон України від 23.09.1999 р. №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №1105), накази МОЗ з питань порядку проведення експертизи тимчасової непрацездатності, оформлення, видачі та продовження листків непрацездатності, роботи, листи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд СС з ТВП), у яких надаються роз’яснення та практичні поради щодо застосування окремих положень чинних нормативних актів, зокрема Лист Фонду СС з ТВП від 11.05.2017 р. №5-14/Н-225з-60 «Щодо перевірки правомірності видачі листка непрацездатності». Порядок заповнення, умови видачі та продов­ж ення листків непрацездатності зат­ верджено спільним наказом МОЗ, Мінпраці, Фонду СС з ТВП, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за погодженням Державного комітету статистики та Федерації профспілок України від 03.11.2004 р. №532/274/136-ос/1406 «Про затвердження зразка, технічного опису листка непрацездатності та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності» (далі — Інструкція №532). Наказом МОЗ України від 13.11.2001 р. №455 затверджено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (далі — Інструкція №455). Також Наказом МОЗ України від 09.04.2008 р. №189 затверджено Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, а Наказом від 28.10.2011 р. №716 — Положення про Єдиний електронний реєстр листків непрацездатності.

Контролерів багато, лікар один Правова грамотність лікаря убезпечить його від помилок в оформленні листків непрацездатності та відповідальності за допущені

22

порушення. Адже перевірку ведення такої документації в лікувальних закладах можуть здійснювати як комісії із соціального страхування, створені на підприємствах, так і Фонд СС з ТВП, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, МОЗ України, профспілки та їх об’єднання. Також передбачено здійснення відповідальними особами органів охорони здоров’я контролю за дотриманням чинного законодавства під час організації та проведення експертизи тимчасової непрацездатності. Комісія із соціального страхування на підприємстві (далі — Комісія) першою розглядає підстави і правильність видачі листків непрацездатності (заповнення всіх необхідних граф документа, наявність виправлень, точність формулювань). Це є її безпосереднім обов’язком згідно з Положенням про комісію (уповноваженого) із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та вит­ ратами, зумовленими похованням, затверд­ женим постановою правління Фонду від 23.06.2008 р. №25 (далі — Положення №25). Також Комісія має право перевіряти дотримання застрахованими особами режиму, призначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності. У ст. 23 Закону №1105 визначено підстави для відмови в наданні допомоги в разі тимчасової непрацездатності, зокрема за умови порушення такого режиму. Крім того, відповідно до абз. 4 п. 2.1 Положення №25 у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо дотримання порядку видачі (продовження) листків непрацездатності лікарем Комісія (уповноважений) має право звернутися до робочого органу відділення Фонду СС з ТВП, у якому підприємство перебуває на обліку як страхувальник, і ініціювати відповідну перевірку закладу охорони здоров’я. Також Комісія може брати участь у перевірках організації медичного обслуговування заст­ рахованих осіб лікувально-профілактичною установою.

Хто платить, той і рахує Оскільки оплата лікарняного фінансується за рахунок коштів Фонду СС з ТВП, саме його посадові особи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та продовження цього документа лікарем (відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1105). Повноваження Фонду СС з ТВП описані в Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженій постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 р. №29. Серед основних завдань та функцій Фонду СС з ТВП Законом №1105 (ст. 9, 10) визначено не лише здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, а й контроль за

використанням коштів Фонду СС з ТВП, веденням обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосування в установленому законодавством порядку фінансових санкцій і накладання адміністративних штрафів. За результатами такої перевірки складається акт у двох примірниках (один — для Фонду СС з ТВП, другий — для страхувальника) із зазначенням наявності (відсутності) порушень, відповідно до якого приймається певне рішення та застосовуються санкції (п. 5 постанови №30 та п. 3 і 4 Інструкції №29). За матеріалами акта перевірки керівники органів Фонду СС з ТВП, яким надано право застосовувати фінансові санкції, прий­ мають Рішення про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій до страхувальника, з урахуванням заперечень останнього. Це має відбутися протягом 20 календарних днів з дня підписання акту (ст. 22, 28 та 30 Закону України №2240). У Рішенні вказують суми страхових коштів, що підлягають поверненню органу Фонду СС з ТВП, суми фінансових санкцій, які страхувальник має перерахувати до цього фонду та відобразити у звіті на його адресу. Усе це стосується перевірки підприємствстрахувальників та накладення на них стягнень, які ініціює Фонд СС з ТВП. Однак зазвичай підприємства відповідно до таких рішень самі ініціюють перевірки лікувальних закладів (на предмет порушення порядку ведення первинної документації) або одразу звертаються до суду із позовом на них щодо стягнення сум за видачу незаконних лікарняних. Фонд СС з ТВП уповноважений контро­ лювати і заклади охорони здоров’я. Цим зай­ маються спеціальні відділи експертизи тимчасової непрацездатності та якості медичних послуг, завданням яких є перевірка з питань експертизи тимчасової непрацездатності, обґ­рунтованості видачі лікарняних, їх тривалості, виписування застрахованих осіб до роботи, направлення на МСЕК. Вони ж мають право порушити питання щодо відшкодування зак­ ладами охорони здоров’я (лікарями) шкоди, заподіяної Фонду СС з ТВП порушеннями порядку видачі (продовження) листків непрацездатності, відбору і направлення застрахованих осіб на санаторно-курортне лікування, а також за неналежну якість послуг із санаторно-курортного та відновного лікування. Працівники зазначених відділів беруть безпосередню участь у засіданнях відбіркових комісій лікувально-профілактичних закладів з обґрунтованості направлення хворих у реабілітаційні відділення санаторно-курортних закладів України, аналізують своєчасність направлення хворих на МСЕК та беруть участь у роботі комісій. У разі пот­ реби вони розглядають спірні питання про призначення групи інвалідності застрахованим особам. Обласні відділення Фонду СС з ТВП спільно з управліннями охорони здоров’я ОДА проводять відповідні заходи з територіальними лікувально-профілактичними закладами, зок­р ема контролюють обґрун-

тованість продовження лікарняних після 5 календарних днів і дотримання призначеного лікарем режиму застрахованими особами, які перебувають на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні. При цьому також обов’язково складається акт перевірки, у якому вказується вид порушення режиму кожним хворим.

Робота над помилками Під час таких перевірок проводять експертну оцінку листків непрацездатності на предмет виявлення порушень порядку їх заповнення та необґрунтованості видачі або продовження. Критерії оцінки, які при цьому використовують, прописані у вже згаданих правових актах. Утім, їх можна згрупувати за окремими напрямками:  організація і стан експертизи тимчасової непрацездатності в лікувально-профілактичних установах, діяльність у цьому напрямку клініко-експертних комісій та осіб, які займаються приватною медичною практикою;  підтвердження випадку тимчасової непрацездатності записом, що обґрунтовує тимчасове звільнення від роботи;  відповідність порядку організації експертизи тимчасової непрацездатності чинним нормативно-правовим актам;  дотримання встановлених правил видачі, продовження, оформлення, обліку і зберігання листків непрацездатності. За підсумками перевірок оформляють довідки (у трьох примірниках) із зазначенням виявлених недоліків (конкретні приклади), відхилень від встановленого порядку видачі документів, рекомендацій із їх усунення, вис­ новків і пропозицій щодо поліпшення роботи. Такі довідки направляють до виконавчого органу Фонду СС з ТВП та територіальних органів управління охороною здоров’я. Коли під час перевірки виявиться, що частина листків непрацездатності видана (продовжена) необґрунтовано, до лікувально-профілактичних закладів надішлють вимоги на відшкодування витрачених коштів. На веб-сайтах регіональних відділень Фонду СС з ТВП регулярно публікують офіційні звіти про здійснені перевірки, претензії, подані до закладів охорони здоров’я, та відшкодовані грошові суми. Зазвичай близько 8% перевірених листків непрацездатності визнають оформленими з порушеннями нормативних вимог Інструкцій №532 і №455, близько 3% — виданими або продовженими необґрунтовано. Суми матеріального забезпечення, видані за необґрунтованими лікарняними, повертаються до Фонду СС з ТВП. Лікувальні заклади та лікарів-порушників притягують до відповідальності.

Чого вимагає МОЗ? До перевірки рідного Міністерства також потрібно підготуватися належним чином. Спеціалісти МОЗ контролюють дотримання правил ведення медичної документації, а також стандартів і протоколів надання медичної допомоги, які прописані у відповідних нормативних актах, зокрема у наказах відомства. Це стосується оформлення первинної документації, відображення всієї динаміки захворювання, результатів необхідних обстежень тощо. Тож лікар має приділити особливу увагу етапам належного ведення пацієнта, які можуть стати об’єктом перевірки:  наявність первинної медичної документації та відображення в картці амбулаторного хворого всіх обов’язкових елементів: страхового анамнезу за останні 12 місяців; скарг пацієнта, даних об’єктивного огляду, їх відповідності встановленому діагнозу за МКХ-10, визначення функціонального стану,

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

3 листопада 2017 року

що обумовлює факт тимчасової непрацездатності з урахуванням професії та посади; плану обстеження та лікування (відповідно до стандартів і протоколів надання медичної допомоги), призначеного режиму лікування; номера документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, терміну продовження листка непрацездатності, дату наступного візиту хворого та його направлення на лікарсько-консультативну комісію;  відображення результатів чергових оглядів і динаміки захворювання, результатів обстежень та призначення додаткових (з урахуванням стандартів медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями), вибір та обґрунтування корекції лікування, визначення терміну тимчасової непрацездатності та його продовження із зазначенням номера документа, що засвідчує її тимчасовість; дати, з якої і до якої він продовжується, та дати наступного огляду; даних клінічного огляду пацієнта, що є підставою для закриття листка тимчасової непрацездатності, із зазначенням дати, з якої він має стати до роботи; позначки про контроль лікарем дотримання пацієнтом призначеного режиму обстеження та лікування;  наявність обґрунтованих висновків лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) із зазначенням дати, номера протоколу засідання та підписами членів і Голови ЛКК; позначки завідувача відділення, заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності щодо проведення наступного контролю.

Чи буде все по-новому? Нині розробляється проект нового Наказу МОЗ України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю видачі листків непрацездатності», який присвячено механізму перевірки закладів охорони здоров’я з боку органів та службових осіб Міністерства. Його мета — відпрацювати всі елементи виявлення та профілактики порушень і зловживань під час видачі лікарняних, а також створення єдиного підходу до здійс­ нення контролю в цьому напрямку. Згідно з проектом його проводитимуть (у межах своїх повноважень) МОЗ України, органи охорони здоров’я, у сфері управління яких перебувають лікувальні заклади; виконавчі дирекції Фонду СС з ТВП — шляхом планових і позапланових перевірок.

Що вони перевірятимуть?  Наявність наказів (про призначення відповідальної особи за організацію ЕТН, відповідальних осіб за одержання, облік, збереження, виписування та використання бланків листків непрацездатності, створення комісії зі знищення корінців та зіпсованих бланків листків непрацездатності, створення, склад і режим роботи лікарсько-консультативної комісії).  Дотримання вимог ведення медичної облікової документації, а також порядку заповнен­н я листків непрацездатності, затверд­жених відповідними наказами МОЗ України.  Дотримання порядку видачі та закриття листків непрацездатності — відповідність скарг, наявність даних анамнезу (страхового, анамнезу хвороби, при травмах і отруєннях — дата, час, місце, обставини, механізм і характер травми), даних об’єктивного огляду хворого, обґрунтування наявності або відсутності у пацієнта ознак тимчасової непрацездатності згідно із записами лікаря в медичній обліковій документації.  Відповідність порядку продовження листків непрацездатності (своєчасність огляду завідувачем відділення (службою), ЛКК, направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), термінів видачі листків непрацездатності в облікових медичних документах та в журналі реєстрації листків непрацездатності, журналі протоколів ЛКК.  Наявність у виписці із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого лікувальних, трудових рекомендацій, даних про номер листка непрацездатності та терміни тимчасової непрацездатності.  Обґрунтованість відбору на лікування у санаторно-курортних закладах, реабілітаційних центрах та реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних і спеціалізованих лікувальних закладів.  Обґрунтованість продовження лікування та правильність оформлення відповідних медичних документів після надання рекомендацій МСЕК щодо продовження листка непрацездатності. Безперечно, Наказ не є юридично зо­ бов’язуючим документом, однак він дає певні підказки лікарям і лікувальним закладам, як підготуватися до перевірок. Дотримання описаних вимог і критеріїв полегшить роботу із документами й убезпечить лікаря від зайвих неприємностей.

Кому перепадає на горіхи? Пунктом 8.5 Інструкції №455 передбачено, що в разі виявлення порушень правил видачі, зберігання, обліку документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, а також незадовільного стану експертизи тимчасової непрацездатності лікувально-профілактичний заклад може бути позбавлений права видавати такі документи. Оскільки подібні порушення пов’язані з необґрунтованими фінансовими витратами Фонду СС з ТВП, то природно, що саме він ініціює компенсацію завданих збитків, а також покарання винних. На першому етапі спору (у разі доведення порушень, що спричинили неправомірні витрати кошів), Фонд СС з ТВП направляє до медичного закладу лист з вимогами про відшкодування збитків за необґрунтовано видані листки непрацездатності. У разі невиконання вимог закладом (як це часто і трапляється) справа вирішується у суді. Відділення Фонду СС з ТВП звертається до господарського суду із позовом до лікарні про стягнення штрафів. В обґрунтуванні позовних вимог позивач вказує на те, що в результаті неналежного виконання працівником лікарні своїх обов’язків застрахованій особі безпід­ с­тавно виплачено допомогу з тимчасової непрацездатності за рахунок кош­тів вказаного Фонду. У разі встановлення факту цивільного правопорушення суд зобов’язує відповідача відшкодувати позовну суму. Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України це має зробити медичний заклад, де працює лікар, який припустився помилки в оформленні лікарняного. Також відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати. Сам лікар також може понести і матеріальну, і дисциплінарну відповідальність безпосередньо перед роботодавцем (це регулюються нормами КЗпП, посадовими інструкціями, корпоративними правилами закладу). Наприклад, роботодавець може розраховувати на компенсацію за шкоду, завдану працівниками під час виконання службових обов’язків (у цьому разі — неправомірна видача чи неправильне оформлення лікарняного пацієнту). Адже за наявності вини працівника медичний заклад має право зворотної вимоги (ст. 1191 ЦКУ). Отож, лікар може добровільно покрити суму виплаченого закладом відшкодування, доки роботодавець не стягнув її із його зарплати через суд.

Дисциплінарне стягнення (ст. 147 КзпП) накладається на лікаря у вигляді догани або звільнення за дії чи бездіяльність, пов’язані із порушеннями правил видачі та оформлення листків непрацездатності, довідок про тимчасову непрацездатність та висновків ЛКК; правил обліку та зберігання бланків листків непрацездатності і довідок чи їх втратою; порядку направлення на ЛКК та МСЕК; правил ведення первинної медичної облікової документації, у якій відображують рішення з експертизи тимчасової непрацездатності. Внутрішніми правилами закладу можуть бути передбачені додаткові дисциплінарні стягнення: позбавлення преміальних чи інших заохочувальних виплат або благ.

Довідка «липова» — злочин справжній Притягнення лікаря до кримінальної відповідальності можливе у випадках підроблення документів; зловживання владою або службовим становищем чи їх перевищення, халатності — невиконання або невідповідного виконання посадовою особою своїх обов’язків; одержання хабара; посадової підробки; отримання незаконної винагороди. За ст. 358 ККУ підроблення документів, печаток, штампів і бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів караються штрафом до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, арештом на термін до 6 місяців або обмеженням волі на термін до 2 років. Використання завідомо підробленого документа карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, арештом на термін до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 2 років. Під підробленням документа потрібно розуміти як виготовлення «липового» лікарняного чи довідки, так і часткову фальсифікацію їх змісту (внесення у справжній документ недостовірних даних). Крім того, за неправомірне продовження листка непрацездатності лікарі несуть відповідальність як за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»: покарання у вигляді штрафу від 1 до 1, 5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на термін від 2 до 4 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до 3 років.

РОЗПОЧАТО ПЕРЕДПЛАТА НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» НА 2018 РІК! ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

86181 08198 60965

1 міс.

28,10 грн

3 міс.

84,30 грн

6 міс.

168,60 грн

12 міс.

337,20 грн

1 міс.

41,60грн

3 міс.

124,80 грн

6 міс.

249,60 грн

12 міс.

499,20 грн

1 міс.

49,60грн

3 міс.

148,80 грн

6 міс.

297,60 грн

12 міс.

595,20 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Онлайн-передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

23


БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ПЕДІАТРІЯ

ТЕРАПІЯ

ЗА РЕД. О. В. ТЯЖКОЇ ПЕДІАТРІЯ ВИДАВНИЦТВО: ВСВ «МЕДИЦИНА» РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 239 МОВА ВИДАННЯ: АНГЛІЙСЬКА

Г. И. ЛЫСЕНКО, В. И. ТКАЧЕНКО ПРОБЛЕМА БОЛИ В ОБЩЕВРАЧЕБНОЙ ПРАКТИКЕ ВИДАВНИЦТВО: МЕДКНИГА РІК ВИДАННЯ: 2007 СТОРІНОК: 196

Посібник містить матеріали з пропедевтичної педіатрії в рамках навчальної програми для студентів медичного факультету, які освоюють педіатрію протягом III-V років навчання. У кожному блоці вміщено перелік питань, які студент повинен засвоїти під час самостійної підготовки, а також додаткові матеріали й освітні тести. Для студентів медичних факультетів вищих медичних нав­ чальних закладів III-IV рівнів акредитації.

Наведено сучасні уявлення про типи болю, основні концепції болю, патофізіологічні механізми його виникнення, узагальнено теоретичні та клінічні аспекти больового синдрому різної локалізації, що найчастіше трапляються в практиці сімейного лікаря, алгоритми діагностики та лікування больового синдрому при основних захворюваннях, що супроводжуються його розвитком. Посібник рекомендовано лікарям загальної практикисімейної медицини, терапевтам та іншим спеціалістам.

ПСИХІАТРІЯ

ОРТОПЕДІЯ

О. О. ХАУСТОВА МЕТАБОЛІЧНИЙ СИНДРОМ Х (ПСИХОСОМАТИЧНИЙ АСПЕКТ) ВИДАВНИЦТВО: МЕДКНИГА РІК ВИДАННЯ: 2009 СТОРІНОК: 126

А. В. ДРЕВАЛЬ ОСТЕОПОРОЗ, ГИПЕРПАРАТИРЕОЗ И ДЕФИЦИТ ВИТАМИНА D ВИДАНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 160

Автор пропонує нестандартний підхід до вирішення актуальної проблеми терапії метаболічного синдрому Х (МСХ) через його психосоціальну складову як системоутворюючий фактор стану. Детально розглянуто особливості психічних і психосоматичних розладів у таких пацієнтів, описано характеристики соціально-психологічної, виробничої та сімейної дезадаптації як предикторів і тригерів МСХ. У цілому і в деталях оцінено можливості взаємодії психотерапії та психофармакотерапії на різних етапах становлення неповного і повного МСХ й наведено схеми та методи лікування цих розладів. Книга стане в пригоді психіатрам, психотерапевтам, медичним психологам і лікарям-інтерністам (терапевтам, ендокринологам, кардіологам).

Остеопороз, гіперпаратиреоз і дефіцит вітаміну D — тісно пов’язані між собою патологічні стани, що розвиваються переважно внаслідок порушення метаболізму кальцію в організмі. Однак в інструкціях, присвячених остеопорозу, вплив гіперпаратиреозу і дефіциту вітаміну D на виникнення остеопорозу докладно не описаний. Разом із тим, у керівництвах з гіперпаратиреозу остеопороз розглядають лише як один із його проявів, а роль вітаміну D вичерпується включенням його до схеми регуляції обміну кальцію, а в монографіях з вітаміну D не приділяється достатньої уваги остеопорозу і гіперпаратиреозу. У зв’язку із цим виникла ідея створити керівництво для лікарів, котрі опікуються хворими з остеопорозом, так, щоб два ключові чинники його розвитку — гіперпаратиреоз і дефіцит вітаміну D — були представлені як суміжні та практично важливі для його діагностики й лікування порушення.

ВИБІР АМЕРИКАНСЬКИХ ЛІКАРІВ

ХІРУРГІЯ

ПУЛЬМОНОЛОГІЯ

JOHN L. CAMERON, ANDREW M. CAMERON CURRENT SURGICAL THERAPY, 12TH EDITION ВИДАВНИЦТВО: ELSEVIER РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 1740 МОВА ВИДАННЯ: АНГЛІЙСЬКА

Г. А. САМСЫГИНА ПНЕВМОНИИ У ДЕТЕЙ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 176 У книзі наведено всі види пневмонії, які трапляються в дітей починаючи з періоду новонародженості й закінчуючи 18 роками: внутрішньоутробні (вроджені) пневмонії, позалікарняні, так звані домашні, включаючи і пневмонії у дітей із порушеннями імунітету, госпітальні й аспіраційні. Проаналізовано етіологію всіх типів захворювання, їх патогенез, клінічну картину і діагностику. Детально викладено принципи лікування таких хворих. Видання розраховане на пульмонологів, педіатрів, терапевтів, лікарів загальної практики-сімейної медицини.

12-е видання Джона Л. Кемерона та Ендрю М. Кемерона — ідеальний посібник для повсякденної клінічної практики хірурга. Дванадцять абсолютно нових розділів і багато нових методів хірургічних втручань дають уявлення про нещодавні зміни в галузі, що швидко розвивається, та допомагають досягти кращих результатів лікування й забезпечити швидке відновлення пацієнтів.

ГАЗЕТА ВИХОДИТЬ ІЗ 1990 РОКУ

08198 60965 86181

ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ Й ОРГАНІЗАЦІЙ

ІНДЕКС ПІЛЬГОВИЙ ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: ПРОФСПІЛКА ПРАЦІВНИКІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №22709-12609ПР від 30 травня 2017 року

24

НА ЗАХИСТІ ІНТЕРЕСІВ ЛІКАРІВ

*

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

* ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» АДРЕСА: 04210, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА Випусковий редактор..............ІРИНА ХОМЧУК Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Редактор відділу оперативної інформації...............................ТЕТЯНА КОЛІСНИК

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 20 300 Замовлення №0510322 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

Ваше здоров'я № 43-44  
Ваше здоров'я № 43-44  

Ваше здоров'я № 43-44 (від 03.11.2017)

Advertisement