ОСОБИСТИЙ ФАКТОР
ЮЛІЯ ТРІФОНОВА: НЕПРОФЕСІОНАЛІЗМ МОЖЕ НАШКОДИТИ БІЛЬШЕ, НІЖ НЕУЧАСТЬ
ючи такий підхід, не вдасться. Іншим важливим фактором, який змусив нас відійти від стандартних підходів, стали тісні контакти з університетськими шпиталями Німеччини. Їх медицина дуже стандартизована, до того ж ще й максимально персоніфікована. Будьякий гарний спеціаліст дотримується індивідуальних принципів у лікуванні та персоніфіковано підходить до кожного пацієнта.
Жінка — керманич медичного закладу — нетипова для української медицини ситуація. А коли ця тендітна особа ще й обирає тернистий шлях: впроваджує інновації та підходи, до яких медична спільнота просто не готова, то викликає і здивування, і захоплення.
максимально швидко повернулася до роботи. Шлях був аналогічний: моя донька так само була поруч зі мною в лікарнях, і, на щастя, вона не відчуває дефіциту моєї любові, а я — незадоволення материнського інстинкту. Сьогодні ми гарні подруги, адже вона вже доросла.
Юлія ТРІФОНОВА, дерматовенеролог, генеральний директор Українсько-німецької клініки, президент Міжнародної асоціації медицини антистаріння України
ВЗ Останнім часом здається, що ке рівництво приватним медичним закладом стало новим модним трендом для жінок: як раніше, наприклад, салоном краси. Ви є директором клініки вже багато років, скажіть, наскільки це жіноча робота? — Мені важко відповісти на ваше питання відсторонено, адже я виросла в родині жінок-лікарів, для яких медицина завжди була пріоритетом. Проблеми вибору майбутнього фаху не мала — все було обумовлено простором та людьми, поруч із якими я зростала. Мама і бабуся ще маленькою брали мене із собою до лікарень, де я дихала таким приємним для мене ароматом лікарняної чистоти та стерильного інструментарію. Уже потім я почала розуміти, що вони своїми діями приносять очевидну користь іншій людині: таке доказове диво життя остаточно сформувало в мені впевненість, що я також піду їх шляхом. Бабуся була нач медом лікарні та хірургом акушеромгінекологом, а мама — неонатологом. ВЗ Але ж дитина, що зростає в родині лі карів, рідко буває розбещеною батьків ською увагою, чи не так? — Ви абсолютно праві: мама і бабуся не мали змоги проводити зі мною багато часу. Але ті години, які вони прис вячували мені між чергуваннями, були особливими й сповненими теплом та любов’ю. Я зовсім не відчувала себе «недолюбленою» дитиною… Так само відбувалося, коли зростала моя донька: я не сиділа в декретній відпустці, а
18
ВЗ Тобто ані мати, ані бабуся не стикалися з професійним вигорянням та не несли до дому робочих проблем? — Ні, вони обидві дуже любили свою роботу. Я вважаю, що в будь-якій діяльності найважливіше — інтерес до того, що ти робиш. Не вірю, що можна якісно та довго займатися будь-чим без справжнього захоплення справою. Так і з медициною — вона головна в нашій родині й захоплює кожну з нас, тому робота гармонійно вписується в особисте життя. Добре пам’ятаю, як, наприклад, під час святкування Нового року в коридорі лунав телефонний дзвінок, і бабуся швидко пригублювала шампанське та бігла рятувати людину. Тобто вибору між допомогою і відпочинком ніколи не було, і всі це розуміли. Абсолютно вся родина сповідувала таку філософію. ВЗ Чому ви обрали своєю спеціалізацією дерматологію? — Вона підкорила мене обсягом знань і можливістю об’єднувати різні медичні напрямки. Тобто саме дерматологія стоїть на стику різних фахів. Моїм улюбленим учителем був покійний професор Борис Глухенький, який казав, що всі захворювання шкіри є проявами негараздів у роботі внутрішніх органів, тому дерматолог мусить знати все! Насправді це оптимальний і
«
розумний підхід не тільки для дерматовенерологів, а й для лікарів інших спеціальностей. ВЗ Гарний дерматолог мусить бути ще й гарним психологом. Ви відчували в собі таку емпатію? — Будь-який хороший спеціаліст повинен бути емпатом і гарним психологом. Усі медичні маніпуляції — вторинні й виконуються після розмови та «проникнення» в пацієнта. Справжній лікар — абсолютно відкрита система, хоч кажуть, що ми маємо бути відстороненими. Я в це не вірю: лікар мусить бути сприйнятливим, тільки за такої умови можливий справжній контакт із пацієнтом. ВЗ Ви кілька років активно впроваджує те такі нестандартні для України підходи, як інтегративна медицина. Чому вирішили піти проти течії? — Усе залежить від того, що ми беремо за точку відліку. Якщо звернутися до стародавньої медицини, то такі підходи були якраз стандартними. Тоді людський організм вважали цілісною системою, а всі хвороби, на думку тогочасних лікарів, залежали від оточення, харчування, спадковості й психологічного стану. На якомусь етапі медицина перейшла на дробний підхід до організму, тобто вузькоспеціалізований. Невдовзі стало зрозуміло, що симптоматичне лікування — шлях у нікуди. Це непогано на етапі «фельд шеризму», але лише на ньому… Для симптоматичного лікування можна не бути лікарем, достатньо гарненько вивчити анотації до препаратів і вправно лікувати симптоми. Але вилікувати людину чи відновити здоров’я, сповіду-
УКРАЇНСЬКА МЕДИЦИНА ЗА ОСТАННІ 25 РОКІВ СТАЛА ДУЖЕ ПОВІЛЬНОЮ, ЗНИКЛИ МЕЖІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ВСІХ РІВНЯХ. ЦЕ В ПЕРШУ ЧЕРГУ НЕБЕЗПЕЧНО ДЛЯ САМИХ ЛІКАРІВ, АДЖЕ ТАК ВОНИ ПОВОЛІ ВТРАЧАЮТЬ КВАЛІФІКАЦІЮ
«
ВЗ Тобто за словом «німецька» у вашій клініці стоїть більш глобальна ідея, аніж популярний медичний туризм? — Наші партнерські стосунки три вають з 1998 року. Усе почалося з дружби та можливості побачити, як працюють університетські клініки в той час, коли система ще була досить закритою. Не скажу, що вони справили на мене неймовірне враження, адже ті лікарні, де працювали представники моєї родини, мали теж досить непогану клінічну базу. Можливо, якби я приїхала туди з периферії, вражень було б більше. Але це дало мені змогу сконцентруватися саме на нюансах роботи, яких нам не вистачало. Нашу клініку ми створювали на засадах роботи німецьких медичних закладів, й іноземні колеги дуже допомогли ідеями. Але головним чинником виявилося усе ж стимулювання. Пам’ятаю, як наш німецький партнер приїхав на відкриття клініки. Це був момент, коли я надзвичайно пишалася результатом нашої роботи, і мені здавалося, що це — вищий пілотаж! Він ходив, усе роздивлявся і наостанок сказав: «Ви такі молодці! Тут так чистенько!» Я одразу спустилася на землю і зрозуміла, що необхідно займатися технологічною інноваційною медициною, аби було не лише «чистенько». ВЗ Що було в початковому форматі клініки? — Ми розпочинали з дерматовенерології, лікування захворювань, які передаються статевим шляхом, та безпліддя. Але вже за кільки місяців стало очевидним, що мусимо розширятися й залучати лікарів інших фахів. Так пос тупово ми стали багатопрофільною клінікою. ВЗ Коли кажете «ми», то кого маєте на увазі? — Від самого початку це був успішний тріумвірат друзів ще зі студентської лави. Мені надзвичайно пощастило з ними! Ми стали партнерами, не втративши при цьому теплих стосунків. В усіх у нас однаковий рівень перфекціонізму та почуття відповідальності. Ми навіть не сперечалися з приводу поділу повноважень: кожен взяв собі ту частину роботи, яка йому найбільше імпонувала. Мені подобається стратегічне планування, тому я й стала генеральним директором. Але кожен з нас зберіг можливість залишатися практичним лікарем і вести прийом. Таке поєднання трохи дивує наших
www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua