Page 1

№1718 (11961197) 03.05.2013

Газета МОЗ України і галузевої профспілки

Увага, триває передплата на іі півріччя 2013 року! «Ваше здоров’я» – це 22 роки партнерства, довіри та професійних стосунків із представниками cфери охорони здоров’я України

www.vz.kiev.ua

СУЧАСНА МЕДСЕСТРА – діВЧИНка На пОБіГеНЬках

ЧИ партНер лікаря?

• завжди актуальна та об’єктивна інформація • максимальна відкритість до дискусій • постійний діалог із читачами • нові цікаві проекти • сучасний та зручний формат

«Ваше здоров’я» – суспільне видання щодо питань охорони здоров’я! Передплатні індекси:

08198

для індивідуальних передплатників 3 міс.

1 міс.

19 грн

57 грн

6 міс.

114 грн

60965

для підприємств та організацій 3 міс.

1 міс.

23,53 грн

70,59 грн

6 міс.

141,18 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку Укрпошти • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua За більш детальною інформацією звертайтеся в редакцію газети: Тел./факс: (044) 485-00-96. E-mail: vzs24@ukr.net

кадровий потенціал системи охорони здоров’я будь-якої держави — в тому числі й україни — на 70-75% складається з медсестринського персоналу, який необхідно використовувати більш ефективно. Всюди у світі спеціальність медсестри виокремлена. і лікар, і медсестра працюють як партнери. у нас же має місце підпорядкування медсестри лікареві, а її роль зводиться суто до виконання його вказівок і призначень. але якщо лікар не знає технології медсестринського процесу — яке завдання він визначить медсестрі і як проконтролює якість її роботи?

персОНіФікОВаНа ОНкОлОГія: УКРАЇНСЬКІ МОЖЛИВОСТІ На сьогодні наукові досягнення та видатні відкриття в науці і техніці зробили можливим визначення типів пухлини на молекулярному рівні. За рахунок аналізу протеїнів і генетичної інформації раку розробляється детальний молекулярний «відбиток» пухлини. Методика дозволяє підібрати саме такий препарат для хіміотерапії, який підійде конкретному пацієнтові за конкретної пухлини. СТОР.

15

СОЦІАЛЬНА ПЕДІАТРІЯ – НОВа ФілОсОФія упраВліННя

ЗдОрОВ’яМ дИтИНИ Медична спільнота почала поступово переходити від біомедичної моделі хвороби до біопсихосоціальної моделі, що демонструє абсолютно нові підходи, адже визначає здоров’я і хворобу як результат динамічної взаємодії фізіологічних, психологічних, середовищних, зокрема соціальних, процесів. СТОР.

16

ЗАЛЕЖНА УКРАЇНА: ЧИ ВрятуЄ Нас ЗМіНа НаркОлОГіЧНОї парадИГМИ? протягом трьох останніх поколінь у родинах наших співвітчизників триває невпинне збільшення випадків залежності від алкоголю, тютюну та наркотиків. Навколишнє середовище в україні стало настільки «токсичним», настільки насиченим алкоголем, тютюном та наркотиками, що зараз у залежність від цих об’єктів зловживання потрапляє навіть той, хто не має помітної генетичної схильності до захворювань наркологічного профілю. СТОР.

18


НОВИНИ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ (виходить з 1990 року)

Індекс 08198 для індивідуальних передплатників Індекс 60965 для підприємств і організацій СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук БОЙЧУК Т.М. – ректор Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ВОРОНЕНКО Ю.В. – ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ГАРНИК Т.П. – директор Державного підприємства «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини МОЗ України», доктор медичних наук, професор ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – голова Наглядової ради ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», завідувач кафедри клінічної промислової фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ І.С. – проректор з наукової роботи НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю.П. – академік НАМН України КНЯЗЕВИЧ В.М. – голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, доктор медичних наук КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України КОВАЛЬЧУК Л.Я. – ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор МОСКАЛЕНКО В.Ф. – ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, віце-президент НАМН України ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токси-кології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України ТОДУРОВ Б.М. – головний кардіохірург МОЗ України, директор «Київського міського центру серця», заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

МЕДРЕФОРМУ В УКРАЇНІ ХОЧУТЬ СКАСУВАТИ У

Верховній Раді зареєстровано проект Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про екстрену медичну допомогу» та внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері реформування системи охорони здоров’я». Автором законопроекту (№ 2907) є народний депутат Тарас Кутовий («УДАР»). Документом передбачається призупинити процес реформування медичної галузі в Україні «у зв’язку зі скороченням мережі державних та комунальних закладів охорони здоров’я внаслідок реформування системи охорони здоров’я, значним погіршенням якості надання екстреної медичної допомоги». У пояснювальній записці, зокрема, йдеться про те, що зазначений законопроект розроблений «з метою недопущення необґрунтованої і безсистемної ліквідації та реорганізації закладів охорони здоров’я, забезпечення відповідального підходу до реформування системи охорони здоров’я в Україні». Автор переконаний: за скороченням кількості медичних установ в Україні стоїть не бажання «поліпшити якість обслуговування… Суть реформування зводиться лише до скорочення кількості закладів охорони здоров’я з метою економії коштів за рахунок здоров’я українських громадян». Депутат зазначив, що усвідомлює необхідність реформи медицини, проте, підкреслює, що «робити це потрібно виважено, а не поспіхом, як відбувається зараз».

«Лікарні масово закривають по всій Україні — Донбас, Дніпропетровська, Тернопільська, Київська області... Доходить навіть до абсурду, коли закривають щойно відкриті медичні установи», — заявив Т.Кутовий. Він також зазначає, що закриття лікарень почалося під час впровадження пілотного проекту з реформування охорони здоров’я в рамках

Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві». Однак результати цього експерименту і досі не проаналізовані належним чином, немає відповідних висновків про його переваги та недоліки, підкреслив він. Таким чином, як ідеться в законопроекті, за умови, якщо Верховна Рада проголосує за нього, стрімке реформування медицини буде призупинено, доки ВР не погодить результати експерименту з реформування галузі в пілотних областях.

На думку Т.Кутового, це дозволить зупинити необґрунтоване скорочення лікувальних закладів у сільській місцевості, «принаймні, поки не буде розроблений дієвий і менш болючий для людей процес поліпшення якості медичних послуг». Комуністична партія також закликає голосувати за скасування нововведень: «Відстежуючи статистику ротації кадрів по всіх областях, стає зрозуміло, що скорочення лікарів відбувається не тільки в «пілотних» регіонах, де реформують галузь, — Він­ницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м.Києві. — «Під шумок» звільнення персоналу йде по всій країні. Уявіть, що буде, коли запустити реформу по всіх областях? Тисячі людей, пенсіонерів, інвалідів не знайдуть місць у стаціонарах. Більше того, вже незабаром постане питання, де знайти кваліфікованих лікарів. Такі спеціальності, як педіатр, окуліст, травматолог, просто зникнуть через введення поняття «сімейний лікар», — прогнозує Петро Симоненко. Саме це фахівці вважають наріжним каменем усієї реформи. На думку першого віце-спікера Ради Ігоря Калетника, сімейних лікарів ніхто спеціально не готує — лікарів просто поставили перед фактом. За таких результатів не дивно, що люди не підтримують реформування медицини. За статистикою, 95% громадян незадоволені медреформою і просять повернути те медобслуговування, що було раніше. За матеріалами http://pharma.net.ua

Заступники Міністра охорони здоров’я України оприлюднили свої декларації про доходи в 2012 році

В

ідповідно до законодавства України, перший заступник Міністра охорони здоров’я України Олександр Юрійович Качур та заступники Міністра охорони здоров’я України Олександр Костянтинович Толстанов і Роман Михайлович Богачев оприлюднили свої декларації про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2012 рік. Згідно з декларацією, загальна сума сукупного доходу за минулий рік першого заступника Міністра охорони здоров’я України О.Ю. Качу ра ск ла ла 373  194,60  грн. Із них заробітна плата — 61 179,0 грн, дохід від викладацької, наукової та творчої діяльності — 8665,60 грн, дохід від відчуження майна — 303 350,0 грн. О.Ю. Качур володіє квартирою площею 130 кв. м та двома автомобіля-

ми — Nissan Navara 2011 року випуску та Daewoo Lanos 2011 року випуску. Фінансові зобов’язання О.Ю. Качура минулого року склали: на утримання рухомого і нерухомого майна — 12 000,0  грн, погашення основної суми позики та процентів на неї — 23 575,0 грн. Згідно з декларацією, загальна сума сукупного доходу за минулий рік заступника Міністра охорони здоров’я України О.К. Толстанова становила 215 690,58 грн. Із них заробітна плата — 173 779,97 грн, дивіденди — 26 904,0 грн, матеріальна допомога — 15 006,61 грн. О.К. Толстанов володіє земельною ділянкою площею 12 000 кв. м у Житомирській області. Сума коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах становить 547 000,0 грн, у тому числі вкладених у звітному періоді — 520 096,0 грн.

Згідно з декларацією, загальна сума сукупного доходу за минулий рік заступника міністра охорони здоров’я України Р.М. Богачева становила 161 430,89  грн. Із них заробітна плата — 98 031,40 грн, дохід від викладацької, наукової та творчої діяльності — 32 177,40 грн, дивіденди — 31 222,09 грн. Р.М. Богачев володіє квартирою у Києві площею 51,1 кв. м та автомобілем Land Rover Diskаvery 2008 року випуску. Сума коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах становила 2 122 915,13 грн. Фінансові зобов’язання Р.М.  Богачева у минулому році склали: на утримання рухомого і нерухомого майна — 11 500,0  грн, погашення основної суми позики — 139 401,43  грн, погашення суми відсотків за позикою — 29 104,17 грн.

2 Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua


НОВИНИ

3 травня 2013 року

МВС УКРАЇНИ ПОРУШИЛО КРИМІНАЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ ПРОТИ МОЗ УКРАЇНИ М

іністерство внутрішніх справ порушило кримінальні провадження за численними фактами порушення Міністерством охорони здоров’я чинного законодавства. Так МВС відреагувало на депутатське звернення народних депутатів від опозиції, повідомляє сайт «Батьківщини». Солом’янське райуправління МВС у Києві розслідує факти неефективного використання Міністерством охорони здоров’я коштів держбюджету, виділених у 2011-2012 роках на заходи з профілактики та лікування туберкульозу, неналежного виконання Міністерством охорони здоров’я України Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. МВС також зазначило, що відомості про неправомірні дії співробітників МОЗ були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а наприкінці березня цього року правоохоронці почали досудове розслідування у кримінальному провадженні фактів неправомірних дій співробітників МОЗ щодо неефективного використання коштів держбюджету. «Так, службовцям МОЗ інкримінують ст. 364 Кримінального кодексу України — зловживання владою або службовим становищем», — повідомляє «Батьківщина». Крім того, Солом’янське райуправління МВС у Києві відкрило кримінальне провадження

«за фактом введення МОЗом в обіг медичних імунобіологічних препаратів, що не відповідають вимогам безпеки». Службовцям МОЗ інкримінують ст. 227 КК (умисне введення в обіг на ринку України небезпечної продукції), а чиновникам держпідприємств охорони здоров’я — ст. 140 КК (неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником). «У зв’язку з дуже великою кількістю фактів порушення Міністерством охорони здоров’я чинного законодавства Головне слідче управ-

ління МВС взяло під особистий контроль хід досудового розслідування всіх вищевказаних справ та пообіцяло прийняти обґрунтовані процесуальні рішення в розумні терміни», — зазначив депутат від «Батьківщини» Павло Петренко. Прес-служба нагадує, що на початку березня група народних депутатів від опозиційних фракцій звернулася до генпрокурора, голів СБУ та МВС, віце-прем’єр-міністра, відповідального за сферу охорони здоров’я з вимогою провести невідкладну перевірку численних фактів порушення посадовими особами МОЗ вимог законодавства. У зверненнях зазначалося, що порушення законодавства з боку МОЗ призвели до неефективного використання коштів держбюджету, виділених міністерству в 2011-2012 роках на заходи з профілактики та лікування захворювань на туберкульоз і Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції та лікування ВІЛінфікованих і хворих на СНІД. Депутати вимагали притягнути всіх винних до відповідальності. Раніше повідомлялося, що МОЗ переплатило за нові карети «швидкої». МВС порушило кримінальну справу. За матеріалами unian.net

ФРАНЦУЗЬКА ФАРМКОМПАНІЯ СУДИТЬСЯ З УКРАЇНСЬКИМИ СПОЖИВАЧАМИ

Ф

армацевти чна компані я «Серв’є» (Франція), яка відома у країнськ им спож ивачам за препаратами «Предуктал®», «Престаріум®», «Ереспал®», «Ноліпрел®», «Діабетон®», «Детралекс®» та інші, звернулася з позовом до господарського суду Києва до громадської організації споживачів у сфері охорони здоров’я.

Причиною позову стали публікації під заголовком: «Фармацевтична компанія «Серв’є» (Servier), Франція, «відпрацьовує» на українцях препарати з активною речовиною, що не схвалені регуляторними органами ЄС і США?». Розміщені вони на сайті Союзу споживачів медичних послуг, лікарських засобів і виробів медичного призначення.

ДО КАЛЕНДАРЯ ЩЕПЛЕНЬ БУДЕ ВНЕСЕНА ВАКЦИНАЦІЯ ПРОТИ ПАПІЛОМАВІРУСУ ЛЮДИНИ

П

ерелік обов’язкових щеплень буде поповнено вакцинацією проти папіломавірусу людини, який спричиняє захворювання на рак шийки матки. Про це під час відкритої лекції «Імунопрофілактика як спосіб зміцнення національної безпеки держави» заявила Міністр охорони здоров’я України. За словами Раїси Богатирьової, у тих країнах, де щеплення вакциною проти папіломавірусу людини є обов’язковим, рівень захворюваності на рак шийки матки у жінок молодого віку знизився. Тому, і в

Україні до календаря щеплень також додадуть вакцинацію проти папіломавірусу людини. Прес-служба МОЗ України

Фармацевтична компанія «Серв’є» вимагає видалити з сайту зазначені публікації, котрі не відповідають дійсності, натомість розмістити спростування і відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1 грн. У публікаціях Союзу споживачів йдеться про те, що ряд препаратів компанії «Серв’є» в Україні мають змінений склад основних діючих речовин на відміну від аналогічних препаратів в країнах ЄС і США, а дослідження препаратів зі зміненим складом, на думку Союзу, недостатні для їх медичного застосування. На сьогодні засновник вищевказаної компанії Жак Серв’є перебуває під слідством у Франції. У країнах західної Європи близько 2000 пацієнтів померли, більше тисячі госпіталізовано, ймовірно, внаслідок застосування одного з вироблених цією компанією препаратів. Особливу тривогу викликає той факт, що, згідно з публікаціями інформаційних агентств, французьке правосуддя веде розслідування за підозрою в навмисному приховуванні інформації про протипоказання і обмані під час отримання дозволу на продаж препарату. Крім того французька влада починає розслідування і стосовно Національного агентства з безпеки лікарських засобів та продукції медичного призначення (ANSM) за звинуваченням у ненавмисному вбивстві і халатності щодо протидіабетичного препарату «Медіатор®» компанії «Серв’є».

Коментує ситуацію Голова Правління Союзу споживачів медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів Владислав Онищенко: «Ми здивовані позицією, яку зайняла іноземна фармацевтична компанія по відношенню до споживачів її препаратів в Україні. На ліки цього виробника українці витрачають більше 600 млн грн на рік, при цьому склад діючих речовин деяких препаратів компанії «Серв’є» на ринку України відрізняється від аналогічних для США та країн Європейського Союзу. Ці обставини та ситуація зі скандалом у Франції і послужили причиною незалежного розслідування. Не отримавши обгрунтованої відповіді на наше звернення в українське представництво «Серв’є» з проханням прояснити ситуацію, ми змушені були самотужки провести вивчення питання, результати якого і розмістили у себе на сайті».

3 За матеріалами http://pharma.net.ua


дИскусіЙНИЙ клуБ

СУЧАСНА МЕДИЧНА СЕСТРА – 

діВЧИНка На пОБіГеНЬках

ЧИ партНер лікаря?

поняття ідеальної професійної моделі медичної сестри з плином часу зазанавало суттєвих змін: від служіння місії милосердя до автоматичного виконання вказівок «старшого за званням» колеги аж до виокремлення самостійної професії. так хто ж вона — сучасна медична сестра? Навіщо їй вища освіта і ступінь магістра? і кому вона повинна служити — лікарю чи пацієнту?

ВіктОр ШатИлО:

У ЄВРОПІ ТА США серед уЧИтеліВ МедсестрИ НЕМАЄ ЛІКАРІВ хто і як повинен готувати медсестринські кадри в україні, аби вони відповідали рівню міжнародних стандартів? про це — наша розмова з головним спеціалістом МОЗ України з розвитку  медсестринства, ректором Житомирського інституту медсестринства, академіком  Академії міжнародного співробітництва з креативної педагогіки, Заслуженим лікарем  України, кавалером ордена «За заслуги» III ступеня, доктором медичних наук,  професором кафедри терапії та сімейної медицини Віктором ШАТИЛОМ. валость «під кутом» емпіричного погляду лікаря без наукового обґрунтування параметрів його діяльності. Всюди у світі спеціальність медсестри виокремлена. і лікар, і медсестра працюють як партнери. у нас же має місце підпорядкування медсестри лікареві, а її роль зводиться суто до виконання його вказівок і призначень. але якщо лікар не знає технології медсестринського процесу — яке завдання він визначить медсестрі і як проконтролює якість її роботи?

медсестринства. Ми почали наукові дослідження саме, що хірург піде на операцію після земельних (стандарти діяльності медсестер, інноваційні тех- робіт! Ніде у світі хірургу такого не дозволять — нології, особливості роботи за окремими напрям- його дискваліфікують. ками у певних спеціальностях). для прикладу: ми досліджували роботу медсестри в хірургічному ВЗ Чому ж таких майстрів на всі руки за  відділенні — інтенсивність лікувально-діагнос- кордоном беруть працювати, зазвичай, потичного процесу, кількість пацієнтів на посту тощо. мічниками медсестер? так от посудіть самі: чи може медична сестра якіс- — тому, що рівень освіти європейських медсестер но виконувати свою роботу, якщо за зміну у неї до — це рівень бакалавра. і щоб працювати з ними 900 процедур і маніпуляцій? або ж 15 крапельниць на рівних, нашим медсестрам потрібно довчитися ВЗ Традиційно обговорюючи необхідність  одночасно? але ніхто не зважає на те, що, примі- за кордоном, там же скласти іспити. а без цього реформ у медицині, ми акцентуємо увагу  ВЗ І як працюється медсестрі, маючи такі  ром, гормони та антибіотики потрібно вводити в вони дійсно можуть працювати лише помічниками на роботі лікаря. Роль медсестри в цих пи- обмеження в професійній діяльності? чітко визначений час, а медсестра перевантажена і медсестер (без допуску до виконання маніпуляцій, — це окреме питання, на яке у нас також мало не встигає! Недаремно ж у світі на посту медсестри складних процедур), або ж доглядати за пацієнтаннях другорядна? — це застарілий підхід, який не відповідає Євро- звертають увагу. і воно стосується не лише того, в терапевтичному відділенні не більше 6 пацієнтів, тами, наприклад, людьми похилого віку, які не пейському і світовому досвіду ролі медсестрин- чи легко медсестрі, а й того, чи так краще пацієнту. а у відділенні інтенсивної терапії — 1-2. потребують серйозного медичного втручання. ства в охороні здоров’я, він не дозволить нала- Жодних серйозних досліджень стосовно навантаукраїнська ж медсестра «витягує» 4-6 хворих причина саме в цьому, а не в тому, що там ділять годити ефективну допомогу хворим. кадровий ження медсестри, її функціональних обов’язків, в інтенсивній терапії і 25-30 — у хірургічному та фахівців на своїх і чужих. приміром, випускників потенціал системи охорони здоров’я будь-якої особливості технологій виконання медсестрин- терапевтичному відділеннях. Знову ж таки у на- нашого інституту — бакалаврів, магістрів — держави — в тому числі й україни — на 70-75% ських процедур в україні не проводилося, хоча на борі процедур і маніпуляцій, які медсестра виконує сьогодні з задоволенням беруть на роботу в усіх складається з медсестринського персоналу, який Заході в галузі медсестринства з середини мину- протягом зміни, є речі, несумісні з проведенням країнах світу, адже вони проходять підготовку необхідно використовувати більш ефективно. лого століття на зміну викладачу-лікарю прийшли ін’єкцій. Наприклад, після санації трахеобронхі- за програмами, що відповідають міжнародним ВООЗ зазначає, що медсестринський персонал магістри-медсестри, з їх участю проводяться ального дерева їх виконувати не можна. це те ж освітнім стандартам. може взяти на себе від 25 до 70% (залежно від наукові дослідження, медсестринський процес профілю та спеціалізації) функцій, які сьогодні ви- постійно вдосконалюється і раціоналізується з Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можликонує лікар. тому в системі охорони здоров’я країн урахуванням інновацій. у нас же донедавна ніхвість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення «ПРИВАТНО-ДЕРЖАВЄвропи, сШа, канади давно зрозуміли вагомість то не хотів визнавати цієї проблеми. із 2008 р. в НЕ ПАРТНЕРСТВО — ТЕРРА ІНКОГНІТА УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЦИНИ?». Чекаємо ваших листів на адресу: проблеми розвитку й удосконалення медсестрин- україні розпочато підготовку медсестер із вищою 04211, м.Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua ства. На жаль, в україні медсестринство сформу- освітою — це перші паростки уваги до розвитку

4  

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua


ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

3 травня 2013 року Ще одне питання — ніде в світі немає такого, щоб медсестра одразу після закінчення коледжу працювала в операційній у хірургічному, травматологічному, акушерському, педіатричному відділеннях. Спочатку її задіюють виключно в амбулаторно-поліклінічній мережі первинної ланки, як виняток — у терапевтичному відділенні. Для того, щоб працювати в хірургії, в оперблоці, медсестра повинна закінчити або спеціалізований бакалаврат за цим профілем, або ж спеціальні профільні курси — протягом щонайменше шести місяців. Ми ще до цього також не дійшли. Хоча інший приклад — для того, щоб працювати в сімейній медицині, наші медсестри повинні пройти курси спеціалізації. Ми розробляли програму цих курсів із розрахунку на 5-6 місяців. Оскільки ж це потребує значних коштів, держава затвердила програму лише на 3,5 місяця. Але для початку й це добре. ВЗ Хто повинен навчати медичних сестер?

— У цьому питанні ми відстаємо від Європи та США років на 50-70, де серед учителів медсестри давно вже не знайдеш лікаря. По-перше, навчати лікаря, який потім буде навчати медичну сестру, економічно невигідно. Це — використання ресурсів не за призначенням. У нас сьогодні в медичних училищах, коледжах викладають приблизно 3,5 тисячі лікарів. Яка держава дозволить собі таку

розкіш: використовувати лікаря, який навчався 6 років, пройшов інтернатуру (на все про все витрачено приблизно 200 тисяч гривень!), не за призначенням? Щоб підготувати магістрамедсестру, держава витрачає лише 40-50 тисяч. Але найголовніше — лікар не є професіоналом у галузі медсестринства, він не вивчає того технологічного процесу, який виконує медична сестра. Тому йому спочатку потрібно самотужки опанувати підручники та навчальні програми підготовки медсестер, а вже потім викладати. Якщо ж медсестра має достатній рівень підготовки, серйозну кваліфікацію — вищу або бакалаврську освіту, — вона може якісно це зробити. Весь світ довів, що медсестрі треба давати більш високий рівень освіти. ВЗ І нам довів?

— У середині минулого століття США, Канада, а з 70-х років уже й Польща, Німеччина, інші країни почали готувати магістрів-медсестер із вищою освітою. У 2002 році Європейське бюро ВООЗ провело нараду міністрів охорони здоров’я європейських країн, де розглядалось питання підготовки медсестринського персоналу, тоді ж було прийнято рішення, яке не рекомендує використовувати лікарів як викладачів під час підготовки медсестри. Україна також підписала цю Декларацію. Хоча з того часу минуло 10 років, у нашій системі

ці ідеї приживаються складно, передусім через їх сприйняття — у нас іще не зовсім розуміють, що таке медсестра з вищою освітою. Іноді навіть ставляться до цього скептично, мовляв, вона все одно ні на що реально впливати не може. Але ми активно співпрацюємо за цим напрямком із міжнародною спільнотою, наші фахівці побували в Італії, Польщі, Чехії, де магістримедсестри захищають дисертації та отримують наукові ступені докторів філософії, викладають в інститутах, університетах, готують медсестербакалаврів, магістрів, де в медсестринстві активно розвиваються наукові дослідження. І для того, щоб зберегти кращі традиції національної системи охорони здоров’я, а також запровадити кращі досягнення світової медицини в медсестринстві, потрібно не просто шаблонно накласти світовий досвід на нашу систему — необхідне наукове обґрунтування новацій, пошук шляхів їх упровадження. У листопаді минулого року на базі нашого інституту під егідою МОЗ України відбулась нарада керівників ВМНЗ, на якій розглядалося багато важливих питань поліпшення медичної освіти, підготовки медсестер, фельдшерів, акушерок. Ми подали до Міністерства пакет документів із відповідними пропозиціями по проблемам розвитку медсестринства та наше бачення шляхів їх розв’язання.

ВЗ Тож зміни поки що існують на рівні ідей?

— Ні. У 2005 році в Україні було затверджено державну програму реформування медсестринства, згідно з якою розроблено освітню програму «Галузевий стандарт підготовки магістра-медсестри з вищою освітою», відкрито Житомирський інститут медсестринства, факультети з підготовки магістрів у медуніверситетах Чернівців, Харкова, інститут медсестринства як структурний підрозділ медуніверситету в Тернополі. На сьогодні в освітньо-кваліфікаційній характеристиці магістра записано, що це — науковець. Із часом такі медсестри повинні захиститися й отримати наукові ступені та спеціалізуватись на викладанні дисциплін при підготовці медсестер або ж керувати сестринським процесом у закладах охорони здоров’я. Наша програма магістратури з медсестринства скомпонована на базі навчальних програм Канади та Америки, деякі елементи запозичені в Європі — з найкращих, найбільш успішних програм. Тобто для наших медсестер відкриваються можливості брати повноцінну участь у навчальному процесі, наукових дослідженнях розвитку медсестринства, професійно керувати якістю медичної допомоги з участю сестринського персоналу в практичній охороні здоров’я і піднести медсестринство України до кращих європейських і світових стандартів.

ТОЧК А ЗОРУ Стефан ХМІЛЬ, доктор медичних наук, професор кафедри акушерства і гінекології лікувального факультету Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського, Заслужений діяч науки і техніки України, акушер-гінеколог вищої категорії, віце-президент Європейської асоціації FEMS нтеграція вищої освіти України у світову освітню систему та Болонський процес спонукали і нашу освіту до перегляду звичних, напрацьованих десятиліттями методів викладання клінічних дисциплін у медсестер. Наприклад, нині вони вивчають захворювання через призму медсестринського діагностичного процесу, який передбачає п’ять етапів — медсестринське обстеження, медсестринський діагноз, планування медсестринських втручань, реалізація медсестринських втручань та оцінка результатів. Однак із застосуванням набутих знань на практиці є чимало проблем. Один із «каменів спотикання» у цьому процесі — відверто низький базовий рівень довузівської підготовки абітурієнтів медичних навчальних закладів як І-ІІ, так і ІІІ-ІV рівня акредитації. Погляньмо правді у вічі: з тим рівнем знань, з яким майбутніх медсестер і лікарів випускає школа, спеціалізованій освіті треба докласти чимало зусиль, щоб вивчити їх за європейськими стандартами. У Європі вимоги до абітурієнтів медичного профілю є значно жорсткішими, і при вступі вони демонструють незрівнянно вищий рівень знань, аніж більшість наших майбутніх медиків (ми не говоримо про винятки). Але навіть якщо ми знайдемо можливість навчити медичних сестер новим технологіям, то в практичній діяльності вони майже напевне зіткнуться з неможливістю їх застосувати. Оскільки клінік, де працюють за європейськими стандартами, в Україні обмаль. Отже, розвиток медсестринства у нашій державі став заручником хронічного реформування галузі охорони здоров’я, коли протягом тривалого часу неконкретними залишаються пріоритети та напрямки її розвитку. Переходити на європейські стандарти можна тільки усім разом — і медсестрам, і лікарям, і технологам медицини, і організаторам. На мою думку, фінансування лікувальних закладів «на хворого», а не «на ліжко», могло би відчутно поліпшити ситуацію з якістю надання медичних послуг, а відтак — і з якістю підготовки спеціалістів. Зацікавленість у пацієнтах спонукала б медичних працівників постійно підвищувати свій кваліфікаційний рівень, а керівників установ — підбирати собі персонал із найкращих. У нашій країні сьогодні, на жаль, спостерігається очевидний ди­ сонанс між прагненнями здобути знання і можливостями їх застосувати. І якщо говорити про перспективи розвитку медсестринської освіти, то, на мою думку, тут є два варіанти. Перший — зробити крок назад і повернутися до звичної системи викладання, але відчутно збільшити при цьому кількість годин виробничих практик. Другий, який відповідатиме світовим тенденціям реформування медичної освіти, — реорганізувати роботу медичних сестер лікувально-профілактичних установ відповідно до сучасних вимог медсестринського процесу. Звісно, це призведе до розширення штату медичних сестер та посилення відповідальності за виконану роботу. Водночас це поліпшить якість лікувальних послуг, заохочуватиме медсестер отримувати ґрунтовні знання та продовжувати навчання задля здобуття ступеня «бакалавра» та «магістра». Але ще раз зазначу: реорганізувати роботу медсестер без реорганізації усієї системи — нереально.

І

Оксана МАКСИМЕНКО, доцент кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», кандидат медичних наук ільшість країн світу сьогодні відчувають значний брак медичних сестер. Україна не є винятком. За 10 останніх років ця категорія медичних працівників у нашій країні зменшилася в 1,4 разу (при майже незмінній кількості лікарів). Тож нині маємо співвідношення молодших спеціалістів із медичною освітою до лікарів 1:1,9, у той час як у країнах ЄС воно становить 1:2,5. Причин такої ситуації багато: непривабливість медсестринської справи, допоміжна роль медсестри, низька заробітна плата, надмірні робочі навантаження, а іноді і небезпечні умови роботи, недосконалість навчальних програм підготовки та перепідготовки фахівців. Втім, реформа охорони здоров’я потребує не лише «кількісного» наповнення кадрового потенціалу медсестринства, а й зміни ролі, функцій та організаційних форм його діяльності. Тому слід готувати медичних сестер та акушерок нового типу, які мають необхідну кваліфікацію і готові працювати в нових умовах. Основні функції сучасної медичної сестри визначено Європейським регіональним бюро ВООЗ із сестринської справи 1996 року. Це — здійснення сестринського догляду та управління ним або заходів профілактики, лікування, реабілітації (ця робота найбільш ефективна, коли проводиться за системою «сестринський процес»); навчання пацієнтів збереженню і відновленню здоров’я; ефективне виконання ролі члена медико-санітарної бригади; розвиток сестринської практики через критичне мислення і наукові дослідження. ВООЗ у 2002 році деталізувала ці функції, додавши такі види діяльності як оцінка фізичного і психічного стану пацієнта, надання необхідної допомоги у разі відповідних хвороб; планування, моніторинг та координування різноманітних ресурсів і послуг систем медико-санітарної допомоги; налагодження співпраці з іншими фахівцями медико-санітарної допомоги, виконання обов’язків спеціалістів і прийняття більш відповідальних рішень там, де відсутні фахівці; проведення досліджень та участь у науково-дослідних проектах тощо. Як бачимо, нова модель сестринської справи передбачає, що це — представники самостійної професії, яка має власну теоретичну і практичну базу. Як свідчать численні зарубіжні дослідження, у 60-80% випадків медичну допомогу може надавати кваліфікована, підготовлена медсестра (при менших економічних витратах і збереженні якості та ефективності цієї допомоги). У США рівень підготовки медсестер (частина яких з університетською освітою) такий, що дає можливість залучати їх до лікування хронічних хворих за приписами лікарів. Більше того — якість такого лікування, як свідчать дослідження, може бути вищою, ніж у лікаря первинної допомоги. На жаль, в Україні надавати медичну допомогу самостійно може лише незначна кількість сестринських спеціальностей, зазвичай це фельдшер та акушерка. Дільничні медсестри, медсестри стаціонарів виконують виключно призначення лікаря, дуже рідко приймають самостійні рішення щодо догляду за хворими.

Б

Пріоритетний розвиток ПМСД на засадах загальної лікарської практики значно розширює функції медичної сестри порівняно з дільничною службою. Вони надаватимуть ширший спектр медичних послуг, багато з яких традиційно були прерогативою лікарів: нові форми обслуговування (включаючи допомогу вдома і тривалий догляд), технології первинної профілактики з корекції факторів ризику розвитку хронічних захворювань, вдосконалення навичок стратегічного планування, управління, міжсекторального співробітництва та лідерства. Проведені нами дослідження засвідчили: 68% керівників у галузі охорони здоров’я вважають, що кваліфікація випускників із вищою медичною освітою за напрямками «Лікувальна справа» й «Акушерська справа» лише частково відповідає професійним вимогам та обумовлює їх низьку готовність працювати самостійно. Так само лише кожен десятий випускник вважає себе готовим до самостійної роботи після закінчення навчального закладу, а понад 80% із них готові працювати самостійно після нетривалого періоду роботи під наглядом спеціаліста. Існуючий рівень як теоретичної, так і практичної підготовки молодших медичних спеціалістів із вищою медичною освітою не в повному обсязі відповідає сучасним потребам практичної охорони здоров’я. Ми також проаналізували відповідність програм і навчальних планів підготовки таких спеціалістів стандартам ЄС і виявили суттєві розбіжності. Основні з них: можливість прийому абітурієнтів не лише з повною, а й із базовою середньою освітою; викладання більшості навчальних дисциплін педагогічним персоналом, що має лікарську, а не сестринську освіту, відмінності в загальній структурі, співвідношенні теоретичної і клінічної підготовки та предметному наповненні навчальних планів і програм. Для прикладу — загальноприйнята програма навчання в Європі складається з двох частин: теоретичне (яке має кілька розділів), практичне та клінічне навчання. В Україні навчальні плани складаються з трьох циклів: цикл гуманітарної і соціально-економічної, природничонаукової, а також професійної та практичної підготовки. До того ж теоретична частина перенавантажена загальноосвітніми дисциплінами (історія України, культурологія, основи філософських та економічних знань тощо), які повинні вивчатися в рамках шкільних програм. Натомість у підготовці спеціалістів за фахом «Лікувальна справа» не виділено в окремий підрозділ «Сестринська справа/ загальний догляд за хворими», а у підготовці акушерок — теми, які стосуються їхньої безпосередньої діяльності! Наступний аспект. Клінічне навчання за стандартами ЄС здійснюється з урахуванням того, що майбутні медсестри та акушерки працюватимуть передусім у закладах загальної практики. В Україні ж домінує традиційний підхід: більше уваги приділяється вивченню окремих клінічних дисциплін. Також у країнах Європи більше уваги приділяють вивченню основ догляду, відновного лікування, паліативної допомоги, психіатрії (перша допомога хворим на психічні захворювання, медсестринство в психіатрії та наркології, гострі психічні захворювання), медсестринства в гематології, ендокринології, сексології. За результатами порівняльного аналізу та експертної оцінки національних програм і навчальних планів було напрацьовано пропозиції, які затверджено спільним наказом МОЗ та МОН України у 2011 році. Це дало змогу суттєво наблизити вимоги до підготовки молодших медичних спеціалістів із вищою освітою в Україні до європейських стандартів. Однак у цій царині залишилось ще чимало проблем, які потребують негайного розв’язання.

5


СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

СВЯТО НАУКИ ВІДБУЛОСЯ Щороку 7 квітня з ініціативи ВООЗ відзначається Всесвітній день здоров’я, який присвячується одній із найактуальніших медичних проблем. Цьогоріч темою номер один стала гіпертонічна хвороба, а метою Всесвітнього дня здоров’я — напрацювання рішень і рекомендацій стосовно зменшення чинників ризику та негативних наслідків цієї найпоширенішої недуги. Підвищити обізнаність населення стосовно ризиків виникнення АГ, необхідності її вчасної діагностики та лікування, навчити пацієнтів методам профілактики та самоконтролю, сприяти доступності лікування хвороби — такими є завдання, навколо яких має об’єднатися медична спільнота, органи влади всіх рівнів і громадськість. Перше і найвагоміше слово в цьому повинні сказати науковці і лікарі-практики. Як засвідчила Міжнародна науково-практична конференція, що відбулася напередодні Всесвітнього дня здоров’я у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця, українські вчені та їх зарубіжні колеги мають унікальні напрацювання в цьому напрямку і вони готові поділитися своїми знаннями та досвідом з фахівцями-практиками. Та й ідеї молодої зміни, що прозвучали на конференції, заслуговують на особливу увагу і додають надії на успішне розв’язання окреслених нині проблем у майбутньому. У дусі найкращих традицій Проведення міжнародних науково-практичних конференцій, присвячених Всесвітньому дню здоров’я, було започатковано у 2005 році і вже стало традицією в НМУ імені О.О. Богомольця. Відтоді ці заходи набували дедалі більшої масштабності, розширювалося географічне коло учасників конференцій, тематика наукових доповідей. «Восьмий рік поспіль Університет відзначає Всесвітній день здоров’я проведенням міжнародних семінарів, конференцій, тематичних, інформаційно-освітніх акцій, — наголосив у своїй вітальній промові Ректор Національного

медичного університету імені О.О. Богомольця, Віце-президент НАМН України, академік В.Ф. Москаленко. Конференція, присвячена цій знаменній даті, є свідченням наших прагнень спільними зусиллями сприяти розв’язанню актуальних проблем охорони здоров’я, обґрунтуванню шляхів протидії нездоровому способу життя та поширенню хронічних неінфекційних захворювань.

6

Впевнений, що проведення цієї конференції, як і інших заходів у рамках відзначення Всесвітнього дня здоров’я, сприятиме формуванню ефективних стратегій поліпшення здоров’я населення». Нинішня конференція, організована спільно з Міністерством охорони здоров’я України, Національною академією медичних наук України та Бюро ВООЗ в Україні, також позначилася широким міжнародним представництвом. Її учасниками стали представники ЄРБ ВООЗ, провідні вчені, молоді науковці і студенти з 15 країн світу, зокрема Білорусі, Болгарії, Бразилії, Вірменії, Гамбії, Ірану, Китаю, Молдови, Нігерії, Російської Федерації,

Румунії, США, Хорватії, Швеції та ін. Своїми науковими здобутками поділилися більш як 800 учасників форуму із понад 100 наукових та освітніх установ, 30 із яких — зарубіжні. Віталій Москаленко висловив упевненість, що «широкий обмін думок у такому представницькому колі, обговорення різнобічних проблем охорони здоров’я та підходів до їх розв’язання у контексті реко-

Щоб привітати учасників конференції, до Університету в цей день завітали Міністр охорони здоров’я України, член-кореспондент НАМН

ти Олександр Піщіта (Москва, РФ), керівник спільного українсько-шведського науковоосвітнього проекту, професор Каролінського інституту Томмі Лінне (Стокгольм, Швеція), професор Академії «Штефан чел Маре» МВС Республіки Молдова Василь Флоря (Кишинів, Молдова), начальник відділу Міністерства охорони здоров’я Омської області Ольга Мігунова, керівник установи ProVita Антун Лісєц (Хорватія), доцент Міжнародного державного екологічного університету імені А.Д.Сахарова Олена Толстая (Мінськ, Білорусь). Міністр охорони здоров’я України, член-кореспондент НАМН України, професор Раїса Богатирьова назвала нинішню

України, професор Раїса Богатирьова, митрополит Вишгородський і Чорнобильський, намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, Його Високопреосвященство Владика Павло, заступник голови КМДА, професор Віктор Корж, представник Європейського Бюро ВООЗ Наталія Король, член-кореспондент РАМН, професор, завідувач кафедри Першого Московського державного медичного університету імені І.М. Сєченова Володимир Кучеренко та професор цього ж закладу Наталія Еккерт (Москва, РФ), професор Російської медичної академії післядипломної осві-

конференцію непересічною подією — і через актуальність її тематики, адже стрімке зростання поширеності серцевосудинних хвороб непокоїть сьогодні весь світ, і через те, як відзначила Міністр, що цей «форум об’єднав спільну ідею поліпшення громадського здоров’я та профілактики хронічних неінфекційних захворювань представників різних наукових шкіл, управлінців, студентів, працівників практичної охорони здоров’я та громадськості з різних країн та континентів». До того ж конференція «є свідченням відданості нашої країни ідеалам збереження здоров’я людини,

мендованих ВООЗ стратегій сприятимуть посиленню доказової бази, обґрунтуванню на її основі перспективних шляхів розвитку та оптимізації діяльності різних секторів, у т. ч. охорони здоров’я, фармацевтичного сектора, відповідно до викликів часу».

Непересічна подія

які пропагує ВООЗ в усьому світі», — сказала Раїса Богатирьова. Керівник галузі висловила стурбованість стрімким зростанням поширеності серцево-судинної патології, що обумовлює зростання глобального тягаря хвороб, призводить до значних медико-соціальних втрат та економічних збитків. В Україні 66% від загального показника смертності становлять хвороби кровообігу. Тож задля скорочення їх глобального поширення, на переконання Міністра, необхідно консолідувати дії політиків, організаторів охорони здоров’я, працівників медичної та фармацевтичної галузі, науковців і пацієнтів. Обов’язок держави — забезпечити доступність лікування. Саме на це спрямовано пілотний проект щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування гіпертонічної недуги, який уже дав свої позитивні результати. Однак майбутнє — за профілактичною медициною, наголосила Раїса Богатирьова. «Безумовно, широка представницька участь у конференції учасників із різних країн сприятиме всебічному обговоренню існуючих проблем, утвердженню профілактичних засад в охороні здоров’я, забезпеченню здорових умов життя та розробці найбільш ефективних шляхів їх розв’язання», — сказала Міністр і висловила впевненість у тому, що прийняті конференцією документи створять надійну основу для визначення спільних дій щодо зменшення поширення гіпертонії, захисту здоров’я населення від її несприятливих наслідків, зміцнення здоров’я та підвищення якості життя, окреслять шляхи подальшої плідної міжнародної співпраці в охороні здоров’я.

Теми — різні, мета — одна Урочистий настрій відкриття конференції змінився атмос-

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua


СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

3 травня 2013 року ферою наукових пошуків і диспутів. Форум тривав два дні поспіль. Тому сприяла і кількість представлених доповідей, і розмаїття напрямів роботи форуму («Профілактика, виявлення та лікування гіпертонії», «Сучасні стратегії розвитку в контексті нової європейської політики «Здоров'я-2020», «Зміцнення та реформування систем охорони здоров'я», «Медико-демографічні проблеми, старіння населення і здоров'я», «Особливості та тенденції популяційного здоров'я, нові виклики та загрози», «Боротьба з ХНІЗ та соціально небезпечними хворобами», «Профілактичні стратегії в охороні здоров'я», «Соціально-економічні детермінанти здоров'я», «Екологічні проблеми громадського здоров'я», «Доступність і якість медичної допомоги, ПМСД, сімейна медицина», «Медико-соціальне забезпечення старших вікових груп», «Менеджмент в охороні здоров'я», «Фінансування охорони здоров'я», «Правові та етичні засади охорони здоров'я» тощо). У перший день роботи конференції відбулися 2 пленарні засідання. На першому з них було представлено 12 доповідей, серед яких особливу увагу привернула відкрита лекція Ректора Університету, Віцепрезидента НАМН України, академіка Віталія Москаленка «Актуальні проблеми здоров’я та охорони здоров’я у ІІІ тисячолітті» — своєрідне «програмне» дослідження, аналіз тих завдань, які існують і постануть перед медициною вже найближчим часом, визначать перспективи її розвитку в майбутньому. Ґрунтовний аналіз медико-соціальних проблем гіпертонії в Україні оприлюднив у своїй доповіді директор ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», академік НАМН України Володимир Коваленко. А з результатами та перспективами подальшої реалізації пілотного проекту щодо запровадження державних регульованих цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою присутніх ознайомив головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Терапія», член-кореспондент НАМН України, професор Василь Нетяженко. Своїми напрацюваннями щодо розвитку шкіл здоров’я, впровадження інноваційних форм підвищення доступності медичної допомоги для населення поділилися вчені з Росії. Значну увагу доповідачі приділили профілактиці та скороченню поширеності гіпертонії як пріоритетному напрямку сучасної стратегії розвитку охорони здоров’я (В. Москаленко, Т. Грузєва, Л. Галієнко, НМУ імені О.О.Богомольця), а також Національному плану боротьби з хронічними неінфекційними хворобами (О. Швець, Україн-

ський науково-дослідний інститут харчування МОЗ України; Н. Король, Бюро ВООЗ в Україні). Друге пленарне засідання також позначилося розмаїттям тем для обговорення: стратегії розвитку медичної допомоги хворим на АГ, організація медичної допомоги населенню, інновації в організації охорони здоров’я в Україні, первинна та вторинна профілактика АГ тощо. Всього було заслухано 18 доповідей. Дискусії навколо цих та інших важливих питань продовжилися під час роботи круглого столу, присвяченого актуальним проблемам регламентації та реалізації права на охорону здоров’я. Присутні мали нагоду долучитися до обговорення актуальних аспектів правових відносин «лікар-пацієнт», «лікар-адміністрація», «лікар-держава». Адже сьогодні правові основи діяльності в охороні здоров’я набувають особливої ваги. В Україні також створено концепцію розвитку галузі медичного права. Тож учасники круглого столу поміж інших обговорили питання комплексної підготовки фахівців, які матимуть необхідний обсяг правових знань, будуть обізнані щодо практичних механізмів реалізації медичного права. Конференція ще раз підтвердила — її організатори і учасники не просто тримають руку на пульсі часу, а й прагнуть іти на крок попереду.

Поєднання досвіду й ентузіазму Родзинкою наступного дня конференції, який розпочався з відкриття третього пленарного засідання, стала робота секції завідувачів кафедр, на яких викладаються дисципліни «соціальна медицина та організація охорони здоров’я», «економіка охорони здоров’я», «менеджмент і маркетинг». Адже охорона здоров’я не втримається в океані сучасного життя без цих «китів». Особливо ж важливо навчити цьому молодь. Про проблеми розвитку вищої медичної освіти і йшлося у доповіді Заслуженого діяча науки РФ, члена-кореспондента

РАМН, професора Володимира Кучеренка, який презентував її на засіданні згаданої секції. На думку вченого, нині відбувається переосмислення того, якою має бути медична освіта ХХІ століття. ВООЗ також наголошує на необхідності змін у цій галузі, особливо це стосується таких аспектів як розуміння функцій лікаря у суспільстві, важливість його безперервної освіти, співробітництво різних категорій медичних працівників.

секції медико-профілактичного, терапевтичного, фармакологічного, фармацевтичного, соціально-гуманітарного напрямів, клінічного напряму: терапевтичні, хірургічні дисципліни, педіатрія, акушерство та гінекологія), а також підсекція учнів Українського медичного ліцею НМУ імені О.О.Богомольця. У роботі цих секцій взяли участь понад 250 учасників (у т.ч. представників із 8 країн), які виступили з усними та стендовими до-

Час на роздуми

Серед актуальних вимог до медичної освіти Володимир Кучеренко також виділив відповідність потребам охорони здоров’я та суспільства кількості й якості підготовки спеціалістів; ефективність (співвідношення ресурсів, які вкладаються, до результату); послідовність між традиційною освітою та новаціями; конкурентоспроможність, заснована на стандартах якості. Націленими на майбутнє вітчизняної охорони здоров’я були і тези доповіді доктора медичних наук, професора Валентина Парія, у якій він проаналізував розвиток державно-приватного партнерства в охороні здоров’я. У той час як авторитетні вчені обговорювали реалії та перспективи медичної галузі, її майбутні керівники, практики і вчені працювали на секційних засіданнях молодих учених, студентів та ліцеїстів. Цьогорічна конференція виявилася щедрою на паростки нових ідей — працювало 10 таких секцій (англомовна,

повідями. На кожній із секцій було обрано по 3 призери — але й інші учасники не залишилися без заохочувальних нагород. Адже саме молоді творити майбутнє. Як засвідчила конференція — їм є у кого вчитися і на кого рівнятися, і їм є над чим працювати. А щоб досягти будь-якої мети, потрібне поєднання досвіду та ентузіазму. Нинішній форум довів, що це можливо. Залишилося підтвердити це на практиці.

мислити. Одним із завдань Всеукраїнської студентської олімпіади було написання творчого завдання на одну з обраних тем — або до тематики цьогорічного Всесвітнього дня здоров’я, або ж на продовження думки: «Головна мета охорони здоров’я — це …». Від того, які слова завершать цей вислів, залежить не лише місце на олімпіаді, а й доля тих, хто покликаний мету зробити реальністю. І майбутнє вітчизняної охорони здоров’я в цілому. У кожного є час на роздуми і право на вибір. Відзначення Всесвітнього дня здоров’я та проведення тематичної науково-практичної конференції є надзвичайно важливими подіями, що дозволяють обговорити найбільш актуальні проблеми охорони здоров’я, визначити шляхи оптимізації міжсекторальної та міжнародної співпраці з подолання проблем, пов’язаних з артеріальною гіпертензією, досягти зміцнення здоров’я, подовження тривалості здорового життя та підвищення рівня благополуччя населення.

У стінах Університету імені О.О. Богомольця у ці дні життя не просто вирувало — воно «кипіло» науковими ідеями і дискусіями, було схоже водночас на найнапруженіші будні і на величне свято, виявилося насиченим на події і заходи. Водночас із конференцією в Університеті відбулося засідання колегії МОЗ України, яке підбило підсумки роботи медичної галузі за 2012 рік. Втім ця помітна подія не витіснила уваги до ще одного заходу — двері головного медичного вишу України гостинно відкрилися перед учасниками ІІ етапу Всеукраїнської студентської олімпіади із соціальної медицини. Переможці регіональних змагань (усього 39 студентів ІІІ-VI курсів медичних факультетів із 17 ВМНЗ України) виборювали звання «чемпіонів» із цієї дисципліни. Організатори заходу підійшли до змагання неформально — учасників студентських перегонів перевіряли не лише на знання теоретичних основ дисципліни, а й на вміння творчо

7 Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»


дИскусіЙНИЙ клуБ

Валерія лехаН:

РІК РЕФОРМ – 

ЦЕ ЛИШЕ ВАЖЛИВИЙ ДОСВІД За час активного реформування охорони здоров’я вдалося переконатися в одному — ці питання нікого не залишають байдужими. Чи все йде так, як планувалося, і чи все на користь людям? про очікування, розчарування і реформаторські плани на завтра — наша розмова з завідувачкою кафедри соціальної  медицини, організації та управління охороною здоров’я ДЗ  «Дніпропетровська медична академія», доктором медичних  наук, професором, Заслуженим діячем науки і техніки  України Валерією ЛЕХАН.

ВЗ Часто від політиків, пересічних громадян і лікарів можна почути нарікання, що реформи знищують найкращу у світі модель охорони здоров’я. — Давайте не філософствувати, а відштовхуватися від фактів. Нині Україна за рівнем здоров’я населення посідає одне з останніх місць у Європі. Показники смертності у нас більш як удвічі вищі, ніж у країнах ЄС, включаючи Східну і Центральну Європу, а середня тривалість життя в Україні на 9 років менша. У країнах ЄС приріст населення +4,1, а у нас — від’ємний, -3,5 на 1000 населення. Ми поступово втрачаємо населення, так недовго втратити і країну навіть без зовнішніх загроз. Значною мірою всі ці показники залежать від рівня охорони здоров’я. Приміром, за даними поглибленого дослідження, проведеного Інститутом демографії НАНУ, за період 1995-2006 років в Україні смертність серед чоловіків, якій можна було б запобігти за умови надання ефективної медичної допомоги, збільшилася на 62% (така от «ефективність»!). Я вважаю, це об’єктивний показник того, наскільки хорошою є нині діюча в країні система охорони здоров’я, адже за показниками смертності серед чоловіків працездатного віку Україна зрівнялася з найбіднішими країнами Африки, де рівень ВВП у 6-10 разів нижче, ніж у нас! Світовий банк у 2009 році проводив дослідження, яке засвідчило, що 1/3 українців помирає передчасно — у віці до 65 років. Це та ситуація, яку ми маємо на сьогодні. Система Семашка — чудова для свого часу, але сьогодні вона не працюватиме.

8  

По-перше — вона розрахована на планову економіку і не може адекватно функціонувати за ринкових умов. По-друге, вона призначена для екстенсивного розвитку з нарощуванням потужностей (ліжок, лікарів), нині життя висуває нові вимоги — підвищення якості медичного обслуговування на основі інтенсивного викорис танн я ресурсного потенціалу. По-третє, система Семашка добре «працювала», коли переважав епідемічний тип патології, тобто основними причинами смертності були інфекційні захворювання. У 60-ті роки минулого століття відбувся епідемічний перехід, коли такими стали неінфекційні захворювання і система перестала з ними справлятися. Тож Україні потрібно змінити модель системи охорони здоров’я: зробити її ефективною й адекватною у контексті сучасних економічних, культурних та політичних умов. ВЗ За всіма без вин ятк у напрямками? — Основні позиції, які визначають нову модель, — це розмежування за видами допомоги, зміна принципів фінансування (перш за все перехід від фінансування залежно від потужностей закладу до договірних відносин між головним розпорядником коштів та медичним зак ла дом), оптимізаці я мережі установ охорони здоров’я, яка задовольнятиме потреби населення в медичній допомозі та ін. Ця модель передбачає модернізацію всіх видів медичної допомоги, але в пріоритетному порядку — первинної (надання допомоги на засадах загальної практики-сімейної медицини, вільний вибір пацієнтом лікаря, маршрутизація пацієнта лікарем первинної ланки тощо) та екстреної допомоги. Одним із серйозних недоліків старої системи була надзви-

чайна розпорошеність фінансування. Нині у пілотних регіонах створюється потужне фінансове об’єднання на рівні області — для надання вторинної та екстреної допомоги. А на рівні міст та районів об’єднують кошти для надання первинної допомоги. Виникає необхідність формування гарантованого державою рівня надання медичної допомоги (виходячи з економічних можливостей країни), щоб люди чітко розуміли, на які види допомоги вони можуть розраховувати як на безоплатні, а за що повинні платити. Передбачаються зміни у стандартизації медичної допомоги. Ще одна важлива позиція — приватні лікарі та медичні установи мають право брати участь у наданні медичної допомоги населенню за державний кошт (вступаючи в договірні відносини з розпорядником коштів). Це може створити здорову конкуренцію між державними, комунальними і приватними установами, що сприятиме їх зацікавленості в пацієнтах і підвищенні технологічного рівня. ВЗ Це плани і перспективи. А що реально зроблено, адже реформа триває не перший день? — По-перше, сформована нормативна база. Прийнято три основні закони — зміни в основи законодавства про охорону здоров’я, закон про пілоти і закон про екстрену допомогу. А також цілу низку законів, які спрямовані на забезпечення якості та доступності ліків в Україні. Крім того, останнім часом з’явилася велика кількість підзаконних актів — постанов Кабміну, наказів МОЗ, які регулюють різні аспекти реформування. Приміром, нова модель системи охорони здоров’я передбачає формування штатного розкладу лікарні не з огляду на її потужність (як нині — з розрахунку 1 лікар на 25 ліжок), а залежно від об’єму та складності

виконаної роботи — для цього вже готуються відповідні нормативні документи. Так само і заробітна плата лікаря залежатиме від того, скільки він працює і з якою якістю. Якщо говорити про первинну ланку, нормативна база для її реформування вже достатньо підготовлена. І постанова про оплату праці, яка залежить від об’єму роботи, тут уже працює, а згодом буде врегульовано механізм оплати і за якісні показники. Створено положення про центр ПМСД, амбулаторію сімейної медицини, про порядок вільного вибору лікаря тощо. Нормативну базу (щоправда, в меншому об’ємі) також напрацьовано і по реформуванню екстреної допомоги. А от стосовно змін вторинного рівня — тут, як кажуть, непочатий край роботи. Передусім ідеться про зміни принципів і підходів до формування штатного розкладу, а відтак і про розробку нових нормативів навантаження на медичний персона л установ вторинного рівня. Це — завдання найближчого майбутнього, це ключова позиція, без якої ми далі не зможемо впроваджувати реформи на «вторинці». Ще одна позиція — зміна фінансово-економічних механізмів для вторинного та третинного рівня (оплата за випадки лікування, а не за ліжко-день). Це складне завдання, такі розробки лише розпочинаються. Напрацьовуються відповідні документи стосовно положень про лікарні різних видів спеціалізації (інтенсивного, планового, відновного лікування, хоспіси, тощо). Вже затверджена постанова Кабміну про формування госпітальних округів, однак її реалізація ще попереду. Хочу за-

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua


ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

3 травня 2013 року

ВЗ А що, на вашу думку, гальмує нововведення на практиці? — На те є різні причини, і об’єктивні, і суб’єктивні. Взяти хоча б для прикладу процес об’єднання фінансових коштів на обласному рівні для вторинної, третинної та екстреної допомоги. Для того, щоб це здійснити, потрібно було передати майнові комплекси на обласний рівень. Це вдалося зробити лише Дніпропетровській області. Зауважу, це було дуже складне політичне рішення, багато хто був проти, особливо міста, тому що об’єм фінансування на охорону здоров’я у вигляді трансфертів держбюджету досить великий (при тому, що він є недостатнім для задоволення реальних потреб) і керівники адміністративно-територіальних одиниць не хочуть втратити можливість впливати на використання цих коштів. Однак у Дніпропетровській області вдалося прийняти необхідне рішення, що дало змогу у 2012 році, за відсутності чітко визначених підходів до фінансування установ вторинної допомоги, збільшити витрати на медикаменти (у середньому вдвічі на один ліжко-день, а для відділень інтенсивної терапії, де ці витрати дуже великі, — у 12 разів) та забезпечити більш справедливий їх розподіл між різними територіями і закладами. Це також дозволило забезпечити харчуванням стаціонарних хворих (7 грн на добу, без

врахування пільгових категорій, де такі нормативи значно вищі). У цілому розподіл коштів став справедливішим. Однак, не всі були раді самому процесу упорядкування — адже відтепер контроль за коштами став більш суворим. А за 20 років люди звикли до хаосу — потрібен час, щоб минула ця звичка. Так само очікуваною є протидія оптимізації мережі. Можна було б сподіватися, що цей процес пришвидшиться піс ля консолідації коштів в обласному бюджеті. На жаль, без відповідних документів центрального рівня зробити це в регіоні дуже складно. Тож майже половина лікарняних ліжок у містах використовується неефективно, оскільки там лежать хворі, які не потребують лікування в цілодобовому стаціонарі. У сільській місцевості таких ліжок ще більше — до 70%. Зауважте, у Європі основна частина ліжок — для інтенсивного лікування, а загальна кількість лікувальних закладів на 100 000 населення — вдвічі менше, ніж в Україні. Безперечно, ліжковий фонд потрібно скорочувати. Важливою передумовою для цього було б затвердження нових нормативів навантаження на лікарів, які « відв’яжуть» їх від ліжок, тоді цей процес відбуватиметься легше. Сьогодні і керівники установ, і лікарі бояться скоротити ліжка, оскільки це призведе до скорочення медперсоналу. І їх можна зрозуміти. Про це повинні подбати центральні органи виконавчої влади, щоб на місцях чітко усвідомлювати, в якому напрямку рухатись. ВЗ Процес перетворень на «первинці» також не був безболісним… — Так, особливо в містах, де поліклініку потрібно було розділити на дві частини: перша — первинна допомога, друга — вторинна. На жаль, цей процес відбувався в усіх пілотних регіонах тяжко, розпочалася боротьба за ресурси. Кожен хотів забрати собі більшу частину. До того ж у нашій країні протягом останніх сорока років говорили, що первинна ланка — пріоритетний напрям, а насправді

Увага, триває передплата на іі півріччя 2013 року! Передплатні індекси:

08198

для індивідуальних передплатників 3 міс.

1 міс.

19 грн

57 грн

6 міс.

114 грн

60965

для підприємств та організацій 3 міс.

1 міс.

23,53 грн

70,59 грн

6 міс.

141,18 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку Укрпошти • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua За більш детальною інформацією звертайтеся в редакцію газети: Тел./факс: (044) 485-00-96. E-mail: vzs24@ukr.net

вона фінансувалася за залишковим принципом. Тож коли її відокремили як самостійну, жахнулися від того, як виглядають приміщення цієї структури, чим вони обладнані — стан повного запустіння. Зрозуміло, що населення також побачило всі «оголені місця» і було вкрай невдоволене таким «подарунком». На Дніпропетровщині (як і в інших регіонах) за рахунок місцевих бюджетів більшість структур первинної допомоги були відремонтовані. Це дуже важливо. Втім я переконана, що децентралізації первинної допомоги — це вірний шлях. І ним потрібно йти поступово, із врахуванням фінансових можливостей, нарощуючи їх. Приміром, у Дніпропетровській області всі амбулаторії — наявні і ті, що були створені, — отримали нове оснащення: за рахунок субвенцій з держбюджету закуплено для амбулаторій медобладнання, більшість із якого раніше не було навіть у поліклініці (холестеринометри, гама-аналізатори та аналізатори сечі, фетальні доплери, портативні пульсоксиметри та ін.), яке дозволяє в межах компетенції лікаря первинної ланки швидко і без участі «вузьких» спеціалістів, підготовлених лаборантів робити необхідні дослідження і приймати самостійне рішення про лікування пацієнта чи його направлення на вторинний рівень. Щоправда, коли придбали це обладнання, зрозуміли, що медиків потрібно навчити працювати на ньому — для цього заплановано відповідні тренінги без відриву медперсоналу від робочих місць. Також було закуплено машини для первинної ланки — нині майже кожна амбулаторія має свій автотранспорт (усього 360 одиниць). Як вагомий позитив можна відзначити те, що останнім часом зарплата сімейних лікарів на Дніпропетровщині зросла від 2327 до 6507 грн. Тож можна сказати: досягнення є, але потрібно зробити крок до того, щоб вони стали справжнім успіхом реформування. І повторюю: рік реформ — це важливий досвід, а неймовірних зрушень за такий час не могло статися.

ВЗ А в майбутньому стануться? — Важливо лише не переривати рух уперед — не можна багато разів починати знову, це дискредитує поняття реформ. Водночас потрібна послідовність дій влади (за умови належного інформаційного супроводу). Приміром, реформування екстреної допомоги також не можна здійснити одномоментно. Потрібно розробити сітьовий графік змін. І врахувати щонайменші дрібниці. Наприклад, амбулаторії і поліклініки повинні відтепер працювати з 8-ї до 20-ї, щоб хворі могли в цей час звертатися до спеціалістів, а не викликати «швидку». По-друге, потрібно створити належну інфраструктуру. У Дніпропетровській області на 50% збільшилась кількість пунктів базування бригад швидкої, в тому числі тимчасового базування, що дозволило зменшити радіус доїзду в сільській місцевості з 50 до 20 км, в містах — до 10 км. Поступово повинен модернізуватися і автопарк служби. Не скидаймо з рахунку ремонт доріг, нумерацію будинків — усе повинно бути чітко розписано і виконано. По-третє, необхідно починати займатися вторинною ланкою. Все одразу модернізувати не вдасться. Тож і в цьому напрямку потрібно виділити пріоритети. Життєво важливою ланкою стануть, передусім, лікарні інтенсивного лікування. Адже якою б швидкою не стала «швидка», вона повинна везти хворого туди, де йому можуть надати необхідну допомогу. 2013 рік буде ключовим для розробки нової нормативної бази в цьому напрямку. Щодо стратегії реформ, сумнівів немає — їх вектор визначено вірно. До того ж ідеологія реформування вітчизняної охорони здоров’я була сформована задовго до початку її практичного втілення — цього потребувало життя. Єдине, чого не вистачало, — політичної волі взяти на себе відповідальність, витримати критику тощо. Тож повернення назад уже не буде. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «вз»

Увага, передплата! Абонемент на газету «Ваше здоров’я»

значити, що реальні реформи розпочалися лише з кінця 2011 року піс л я форм у ванн я мініма льно необхідної нормативної бази, тож минуло не так уже й багато часу, щоб «рахувати курчат». Однак певні позитивні зрушення в пілотних регіонах, особливо в системі екстреної допомоги, вже відчуваються — «швидка» стала більш швидкою, укомплектованою необхідним набором медикаментів, до населення не висуваються вимоги оплати витрат за бензин і т.п. Але попереду багато важкої і копіткої роботи, щоб населення справді відчуло і повірило, що реформа — для людей, а не чергова пропагандистська кампанія.

 Підприємства та організації • передплатний індекс 60965 • термін передплати_____________міс. • ціна_______грн. • кількість комплектів___________________ • індекс___________ • місто____________________________ • село_____________________________ • обл._____________________________ • район___________________________ • вулиця_____________________________ • буд.______корп.______кв._______ • кому_____________________________

Абонемент на газету «Ваше здоров’я»  Індивідуальні передплатники • передплатний індекс 08198 • термін передплати______________міс. • ціна_______грн. • кількість комплектів___________________ • індекс___________ • місто____________________________ • село_____________________________ • обл._____________________________ • район____________________________ • вулиця___________________________ • буд.______корп.______кв.________ • кому_____________________________

Цей абонемент допоможе вам оформити передплату на газету «Ваше здоров’я»

9


дерМатОВеНерОлОГія

ТЕЛЕМЕДИЦИНА: рОЗреклаМОВаНа ЗаБаВка ЧИ ЄДИНИЙ РОЗУМНИЙ ВИХІД? дві основні проблеми сучасної української охорони здоров'я — недостатня якість медичних послуг та нерівний доступ до послуг охорони здоров'я. Головною метою реформи медичної галузі є поліпшення здоров'я населення завдяки забезпеченню рівного й справедливого доступу всіх громадян до медичних послуг належної якості. Найбільші труднощі у реалізації поставлених завдань виникають щодо надання допомоги сільському населенню. Одним із варіантів розв’язання цієї проблеми може бути впровадження телемедицини, яка нині ефективно працює у Великій Британії, сШа, канаді, скандинавських країнах, австралії, Новій Зеландії, японії. Вона не замінює лікаря, але є потужним інструментом, який підвищує ефективність роботи лікаря первинної ланки та реалізує право кожного пацієнта на спеціалізовану та високоспеціалізовану медичну допомогу незалежно від того, де він проживає.

О

днією з молодих і, водночас, найбільш поширених галузей телемедицини та електронної охорони здоров'я є теледерматологія. цей термін уведений до вжитку у 1995 році американським дерматологом дугласом переднею та телемедиком Ненсі Браун, які актуалізували значення теледерматологічної допомоги в сільській місцевості, недостатньо забезпеченій дерматологами. цікавим є досвід теледерматологічної служби Нової Зеландії, організованої в рамках реалізації урядової ініціативи «первинна медико-санітарна допомога: краще, швидше, зручніше», покликаної наблизити якісну кваліфіковану вторинну медичну допомогу до кожного пацієнта. австралазійський регіон (австралія, Нова Зеландія, тасманія та прилегла частина Океанії) характеризується найвищою, поряд із сШа, захворюваністю на меланому (20-40 випадків на 100 тис. населення), що пов’язують, у першу чергу, зі стоншенням озонового шару над цією територією. також щороку тут реєструють близько 67 000 нових випадків інших злоякісних новоутворень шкіри. діагностика та лікування як меланоми, так і інших злоякісних новоутворень шкіри більшою мірою залежить від лікаря-дерматолога. але новозеландська дерматологічна служба побудована за британською моделлю, і доступ пацієнта до дерма-

толога в Новій Зеландії обмежується через низьку забезпеченість лікарями цієї спеціальності. а лікарі загальної практики й хірурги не завжди спроможні точно діагностувати злоякісні новоутворення шкіри в ранній стадії. Виходом із ситуації, що склалася, стало залучення телемедицини. у місцевих клініках у пацієнтів за допомогою спеціальних камер отримують макроскопічні та дермоскопічні зображення уражень шкіри, які потім завантажуються на сервер. кожен випадок розглядається теледерматологом віддалено. коли діагноз неможливо встановити на відстані, пацієнту призначають очну консультацію в клініці. але трапляється це нечасто: як засвідчують результати, у 88% випадків пацієнтам такі очні консультації не потрібні. Завдяки телемедицині термін очікування результатів обстеження скорочується, а можливість отримати раннє хірургічне втручання при такому серйозному захворюванні, як меланома, зростає. тож у сільських громадах створюють клініки теледермоскопії, що сприяє розширенню доступу до експертної допомоги, а також скороченню транспортних витрат. Фінансовий аналіз засвідчує значну економію коштів у теледерматології (навіть без урахування транспортних витрат — 14%, а з урахуванням — понад 40%). американські теледерматологи д.р. Філеке та дж.ей. даєр у 2010 році опублікували цікаві уза-

Володимир Короленко, заступник начальника управління лікувально-профілактичної  допомоги Департаменту охорони здоров’я  Київської ОДА, кандидат медичних наук

гальнені дані про ефективність дерматологічної консультації при використанні цього методу. Одне з досліджень засвідчило, що теледерматологічна консультація за допомогою системи із проміжним зберіганням файлів завершується в середньому за 2,17 дня (найтриваліший спосіб телеконсультування), а очікування прийому в університетській клініці в середньому триває 90 днів, консультації в місцевій клініці — 17,18 дня. теледерматологія також зменшує час втручання. коли допомога надається за такою системою, необхідні заходи завершуються в середньому за 41 день, а в разі стандартних процедур — за 127 днів (цей термін стосується британської моделі побудови дерматологічної служби, запозиченої американською системою охорони здоров’я). також теледерматологія виявилася дуже ефективним методом сортування, оскільки допомагає уникнути 31% відвідувань клініки при використанні системи із проміжним зберіганням файлів і до 72% з використанням телеконсультацій у режимі реального часу. під час оцінювання задоволеності пацієнтів теледерматологією інтерактивне, в режимі реального часу, телеконсультування, як правило, сприймається так само, як і очний візит до лікаря. систему із проміжним зберіганням файлів деякі пацієнти сприймають менш позитивно через необхідність відеозапису обстеження.

Увага, триває передплата На ІІ пІврІЧЧЯ 2013 рОКУ! «Ваше здоров’я» – це 22 роки партнерства, довіри та професійних стосунків із представниками cфери охорони здоров’я України

• завжди актуальна та об’єктивна інформація • максимальна відкритість до дискусій

• постійний діалог із читачами • нові цікаві проекти • сучасний та зручний формат

«Ваше здоров’я» –

суспільне видання щодо питань охорони здоров’я!

10  

для розвитку теледерматології важливо використовувати сучасні діагностичні пристрої. прикладом може стати досвід університету італійських (Марко Бурроні, джордана дельєва) та мальтійських (джозеф пейс) дерматовенерологів. Вони використовують теледермоскопію з аналізатором на основі штучної нейронної мережі. такі прилади аналізують 48 параметрів, розподілених на 4 категорії (геометрія, колір, текстура, острівці кольору), що дає змогу досягнути точності діагностики на 94%. Засоби телемедицини та теледерматології нині застосовують і українські фахівці. так, у травні 2012 р. у рамках проекту «Євромеланома» українська асоціація лікарів-дерматовенерологів і косметологів та інститут дерматокосметології доктора Богомолець провели день діагностики меланоми в україні, в ході якого було оглянуто 4604 особи; з них 820 — дистанційно за допомогою оснащення проекту дистанційної діагностики родимок та іттехнологій. це дуже важливий захід, адже, як свідчить статистика, летальність від меланоми в україні протягом п’яти останніх років становить 95%, тоді як у сШа цей показник — лише 5%, у країнах Європи в середньому 5-10%. таку різницю можна пояснити насамперед пізніми термінами діагностики хвороби. Впродовж 2009-2012 років під час днів діагностики меланоми в україні виявили понад 160 випадків меланоми шкіри, приблизно 500 базально-клітинного і плоскоклітинного раку шкіри, понад 2000 випадків передракових захворювань шкіри. пілотний проект із дистанційного консультування дерматологічних хворих реалізований і в донецькій області у складі центру дистанційного консультування на базі міського клінічного шкірновенерологічного диспансеру №1 м. донецька та двох абонентських вузлів на базі міських шкірвендиспансерів Маріуполя та краматорська. На виконання наказу МОЗ україни від 23.03.2010 №261 «про впровадження телемедицини в закладах охорони здоров'я» в україні створена телемедична мережа. Вона об'єднала МОЗ україни, державний клінічний науково-практичний центр телемедицини в києві, донецьку й Закарпатську обласні лікарні, Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. амосова НаМН україни та республіканську клінічну лікарню ім. М.О. семашка МОЗ ар крим. підписаний Меморандум про взаєморозуміння між МОЗ україни, НаМН україни, тОВ «дтек», Благодійним фондом «розвиток україни» та приватним акціонерним товариством «Мтс україна» від 19 вересня 2011 року щодо впровадження телемедичних технологій; на етапі доопрацювання знаходиться проект Закону україни «про телемедицину». теледерматологія в україні покликана стати потужним інструментом максимального підвищення доступності кваліфікованої медичної допомоги населенню україни з мінімізацією витрат. і в першу чергу вона здатна суттєво допомогти у розв’язанні проблеми ранньої діагностики грізних онкодерматологічних захворювань, зокрема — меланоми, коли відлік іде інколи на дні. В умовах реформування вторинної ланки було б доцільним оптимізувати мережу шкірно-венерологічних диспансерів з покладанням на них додаткових функцій центрів дистанційного дерматовенерологічного консультування. це було б особливо корисним у перехідний період, коли функції лікарів первинної ланки виконують терапевти, педіатри та ще малодосвідчені в цих питаннях сімейні лікарі. Впровадження теледерматології в практику української охорони здоров’я забезпечить значну економію коштів на оплату відповідних медичних послуг, покращить ефективність та доступність (часову й просторову) дерматовенерологічної допомоги кожному жителю україни.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua


СПІРНИЙ ДІАГНОЗ

3 травня 2013 року

РАК ШКІРИ: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ? Рак шкіри є одним із найпоширеніших захворювань. І у своїй практиці лікарі-дерматологи стикаються з різними його формами практично щодня. Найбільш важливим фактором, що сприяє виникненню раку шкіри, є тривале опромінення сонячними променями ультрафіолетового спектра. Сьогодні — напередодні пляжного сезону — ми поговоримо про пацієнтку, яка постраждала саме від засмаги. Для неї, на щастя, все закінчилося благополучно, але є тисячі інших людей, доля яким не усміхнулася. Олена, 39 років (м. Київ): «Усі жінки люблять рівну, красиву засмаг у. І я не вин я ток. Торі к ми були на морі як ніко л и довг о — поверн улас я я «шоколадною». Те, що на спині з'явилося утворення, зрозуміла не відразу, але десь через місяць після відпочинку його вже добре намацувала рукою. Хоча це утворення мене абсолютно не турбувало: не свербіло, не боліло. Чоловік помітив, що воно росте, і забив тривогу. Ми звернулися в онкологічну клініку. Там сказали, що, найімовірніше, ми маємо справу з раком шкіри, а саме — базаліомою. А ле впевненості в очах лікаря ми не побачили, тому вирішили звернутися ще до одного спеціа ліста, перш ні ж погодит ись на вт ру ча нн я. Та к я потрапила до к лініки «Євродерм». На щастя, страшний діагноз не пі дтвердивс я, у творення видали ли і за лишивс я ле дь помітний рубець. Але той страх, який пережила я та мої рідні, навчив мене відповідальніше ставитися до свого здоров'я. Безконтрольного лежання на пляжі більше я не допущу!» Богдан Литвиненко, головний лікар медичного центру «Євродерм»

— Олена потрапила до нас у клініку восени минулого року. Навіть через кі лька міс яців піс ля ві дпочинк у на морі вона була достатньо засмаглою. Скарги — новоу т воренн я на с пині, яке, на думку онкологів, могло бути базаліомою. Базаліома шкіри — це базально-к літинний рак, тобто з лоякісне новоутворення. А ле це так званий немеланомний рак із найспри ятливішим прогнозом д л я пацієнта. Базаліоми вкрай рідко метастазують, тому процес можна тримати пі д контролем. Однак, рак є рак. Олена і прийшла до нас на дообстеження з діагнозом «базаліома» під питанням. База ліоми найчастіше виникають у пацієнтів старшого віку, на тлі хронічних захворювань, у зонах, які піддаються активній інсоляції (найчастіше — голова, лице, шия). Це спочатку й навело нас на думку, що в даному випадку, мож ливо, ми маємо справу з іншим новоу творенн ям шкіри. Базаліома шкіри виглядає як рожева пляма або вузлик на шкірі, ї ї поверх н я бу ває блис к у чою. Схожа картина спостерігалася і в Олени. Ми зробили пацієнтці дерматоскопію і в ході дослідження таки виявили деякі ознаки, характерні д ля база ліоми. Однак навіть піс л я дерматоскопії ми не змогли чітко диференціювати новоутворення. У дерматоонколог ії є та к ий принцип: усі сумнівні утворення необхідно видаляти і відправляти на патогістологічне дослідження. Саме таким ш ляхом ми піш ли. Все відбулос я амбулаторно, під місцевою анестезією. Це була по суті навіть не операція, а ексцизійна біопсі я. Процес простий: видаляють невеликий шматочок тканини та накладають декілька швів. Тканину відправляють у лабораторію на дослідження. Тільки після нього можна з точністю

визначити тактику пода льшого лікування. Результат здиву вав і пора дував: у Олени була т равмована себорейна кератома. Це абсолютно доброякісне у творенн я. Причиною появи кератоми на тілі є реакція зрілої шкіри на надлишок ультрафіолету, який позначаєтьс я на розростанні епі дермісу з наст у пним зроговінням. Як прави ло, кератоз — за х во рюв а н н я бі л ьш с т арш и х л ю дей. Сонце зіграло злий жарт із Оленою вже в такому молодому віці. А ось те, що утворення було у шкод жене, да ло пі дс та ви запідозрити онкологічний процес. Ушкод женн я в будь-яком у випадку спричиняє процес рубцювання і в порожнині у творення виникають атипові судинні розгалуження, більш характерні для злоякісного процесу. Саме такі нетипові судини ми й побачили на дерматоскопі. У більшості країн немеланомними раками шкіри займаютьс я дерматологи. Д ля база ліоми немає сенс у вирізати ве лик ий шматок тканини — дос татньо вис іче н н я в ме ж а х з дор ови х тканин із невеликим відступом. Тому добре, що рідні Олени наполягли на консультації ще одного спеціаліста. На щас тя, у ц ьом у ви па д к у ми мали справу з доброякісним процесом. Однак не варто забувати, що, згідно зі статистичними даними, у кожного 75 украї н ц я в и я в л яє т ь с я ме л а ном а . Це од не з на й п і дс т у п н і ш и х і а г р е с и вн и х он ко лог іч н и х з ах ворюва н ь ш к іри. Я к що воно виявлено пізно, летального кінц я не у н и к н у т и п ра к т и ч но в 90% ви па д к і в. Хоч у на га дат и про «Тиждень діагностики раків шкіри», що традиційно проходить у травні. У цьом у році проек т проходитиме з 13 по 19 травня. Тиж день діагностики — це час,

коли прові дні медики та вчені об'єднуються з представниками провідних засобів масової інформації для розв’язання проблеми високої смертності від меланоми та інши х рак ів шк іри ш л я хом інформу ванн я суспі льства про небезпек у род и мк и, що перерод ж ує т ьс я, і прове денн я медичними працівниками безкоштовних огл я дів насе ленн я. А дже ті льки своєчасна діагностика і лікування можуть врятувати життя і зберегти здоров'я. Тому надзвичайно важливо продіагнос т у вати якомога бі льше па ц іє н т і в і вчас но допомог т и т и м, х т о ц ьог о по т ребує. М и щодня нагадуємо пацієнтам про шкоду ультрафіолетового випромі нюва нн я, п ро зг у бніс т ь со ляріїв та активної засмаги в ті г о д и н и , ко л и с он я ч н і в а н н и протипоказані через свою агресивність. З величезною ймовірністю Олена могла «привезти» з моря не доброякісн у кератом у, а ра к, як ий і за пі дозри ли колеги-онкологи. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Міністерство охорони здоров’я України Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Оголошує конкурс на заміщення наступних посад:

• доцентів кафедр: анестезіології та інтенсивної терапії (1 посада на 1 ст.), дитячої неврології та медико-соціальної реабілітації ( 1 посада на 1 ст.); • асистента кафедри ортодонтії (1 посада на 0,25 ст.).  Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.  Приймання документів – 30 днів із дня опублікування оголошення.

11


МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ Ж и то м и р щ и н а

БОРИС ТОДУРОВ:

ЖИТОМИРЩИНА ЗОБОВ’ЯЗАНА

МАТИ КАРДІОХІРУРГІЧНУ СЛУЖБУ! Таке переконання висловив, відвідавши Житомирську обласну клінічну лікарню імені О.Ф. Гербачевського, де наразі формується кардіохірургічне відділення, головний кардіохірург Міністерства охорони здоров’я України, членкореспондент НАМН України, директор Київського міського Центру серця, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України Борис Тодуров. — Із легкої руки голови Житомирської облдержадміністрації Сергія Рижука, а наша співпрац я з ним триває вже третій рік, ми прийшли до спільної ідеї про створення в області добре функціонуючої системи надання допомоги для хворих із серцево-судинними захворюваннями, — сказав Борис Михайлович. — Це стосується і кардіологічної структури, і створення в обласній клінічній лікарні імені О.Ф. Гербачевського кардіохірургічного відділення. Директор департаменту охорони здоров’я облдерж­ адміністрації Олександр Торбас своєю чергою подякував за активну спів­ працю та повідомив, що зроблено вже багато: повноцінно працює ангіографічна служба, судинне відділення, на базі якого й формується нове, кардіохірургічне. Планується цього року закінчити ремонт, на який були виділені досить ве ликі кошти. Вже придбано частину обладнання для кардіохірургічної служби, повністю підготовлено всі можливості д л я ці лодобової роботи відділення гострої коронарної недостатності, де цілодобово працюватиме ангіограф, у планах — закупити ще й переносний ангіограф. Крім того, вже не одна група спеціалістів пройшла відповідне стажування в Центрі серця. Борис Тод у ров та кож додав: — Сподіваюся, що вже цьогоріч ми зробимо в Жи-

12

томирі перші операції на серці, великі серйозні операції на зупиненому серці (аортокоронарне шунтування, протезування клапанів, у ргентні операції у разі гострих інфарктів, операції з приводу тромбоемболії). Тобто оперуватимуться ті хворі, котрих не завжди можна довезти, наприклад, до столичного Центру серця, в тому числі, діти з ва дами серц я, яких необхідно екстрено оперу вати на місці. Тож така облас ть, як Ж итомирська, не просто має право на створення даної служби — вона зобов’язана її мати! Тим паче, що на Ж и том и рщ и ні на я вн и й хороший кадровий потенціал та розуміння ситуації (й бажання її виправити) не лише у кардіологів, керівництва департаменту охорони здоров’я Ж итомирської облдержадміністрації — таке розуміння є й у голови ОДА. Тобто, на мій погл я д, сьогодні наявні всі складові успіху в цій царині. Тож відкриття нового рівня надання допомоги — лише питання часу. І Житомирщину сьогодні можна ставити за приклад — таких областей небагато, де, починаючи від влади регіону, галузі й завершуючи рядовими кардіологами, всі прагнуть створити щось нове, вийти на новий рівень, а в кінцевому результаті допомогти нашим пацієнтам — хворим, котрі загалом в Україні на сьогодні отримують допомогу відсотків, напевно, лише на 15-20 від

Б.М.Тодуров, головний лікар Житомирського обласного перинатального центру Ю.Р.Вайсберг

необхідної. Адже за потреби, наприклад, 200 тисяч ендоваскулярних процедур у країні здійснюється лише 20 тисяч. Тобто чим бі льше з’яви т ьс я та к и х це н т рі в, нови х с пе ц і алістів, тим більшим буде відсоток надання допомоги. А кінцева мета цього — зниження інва лідизації від серцево-судинних за х ворюва н ь. А д же, на жаль, нині відзначається суттєве «помолодшання» інфарктів, серцево-судинних захворювань — часто в 40 років людина стає інвалідом через перенесений інфаркт і несвоєчасне лікування. І це вже лягає на плечі платників податків, котрі змушені утримувати інваліда, замість того, щоб один раз вчасно хворого прооперувати. — У структурі загальної ле та л ьнос т і с мер т н іс т ь від серцево-судинних захворювань займає 66%, — повідомив Борис Тодуров. — У різних областях нині діє 24 центри. Із них в інституті Амосова минулоріч здійснено 5,5 тисячі операцій на серці, в Центрі серця — 3 тисячі, у дитячому центрі — 2,5 тисячі операцій. Усі інші центри, на жаль, роблять максимум по 300 операцій. У Львові в двох центрах разом проведено трохи більше 500 операцій на серці (зі штучним кровообігом). Навіть такі великі центри, які зна-

ходяться в Дніпропетровську, Донецьку та Львові, забезпечують лише на 1015% потребу свого регіону. Крім того, на жа ль, такі великі міста, як Чернівці, Суми, Севастополь взагалі не мають допомоги й підтримки серцево-судинних центрів. Борис Тод у ров та кож повідомив, що в разі ішемічної хвороби серц я за європейськими стандартами в Україні повинні робити щонайменше 25 700 операцій на рік, проте минулоріч усі центри разом зробили їх лише 2500. Потреба в коронарографії та стентуванні становить 200 тисяч на рік (приблизно стільки робить сусідня Польща) — виконано ж у всіх центрах 21 тисячу коронарографій і близько 7 тисяч стентувань. А це — «крапля в морі», яка не розв’язує соціальної проблеми. Крім того, існ ує потреба в близько 8 тисячах операцій з імплантації стимуляторів — зроблено ж трохи бі льше 2 тисяч. Зага лом від гострого інфаркту в Україні гине 21 людина на 100 000 осіб населення, від ішемічної хвороби серця — 571 людина. «Основними причинами цього, зокрема, є застарілі стандарти, відсутність профілактики, співпраці кардіолога та кардіохірурга, матеріа льно -тех нічної бази, спеціалізованих

к ард іох іру рг іч н и х це нтрів, пі дготовки ка дрів, дефіцит законодавчої бази тощо, — констатував Борис Михайлович. — Тож сучасний кардіохірургічний центр, який незабаром відкриється в Житомирі, с л у г у ват име зни женню смертності та інвалідизації від серцево-судинних захворювань». І з ц іє ю ме т ою с в ог о часу було у к ла дено у году про співпрацю й між Житомирським обласним перината льним центром та Центром серця. Борис Тод у ров, ві дві давши заклад та ознайомившись із його роботою, відзначив, що фаховий рівень спеціалістів значно підвищився та й технічна база перинатального центру на висоті. «Центр серця співпрацює з відділенням інтенсивної терапії новонароджених перинатального центру — є діти з кардіологічними, серцево-судинними патологіями. Такі ж проблеми мають і вагітні. Тож сфери нашої діяльності — кардіохірургічної та перинатальної — взаємопов’язані, — сказав Борис Тодуров. — Сьогодні ми разом із головним лікарем Житомирського обласного перинатального центру вирішували питання надання допомоги новонародженим із вадами серця в дещо новому форматі — адже тут успішно виходжують маловагових дітей (до речі, побачене мене приємно здивувало — і стан закладу, і ті маленькі, масою тіла до 700 грамів, пацієнти, котрим тут надається надзвичайно ква ліфікована допомога практично європейського рівня). Тож наша співпраця піде на користь хворим — спільно ми досягнемо зниження загальнодержавного показника смертності та інвалідизації від серцево-судинних захворювань». Вікторія ПАЛАМАРЧУК, власкор ВЗ, Житомир

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua


МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

3 травня 2013 року

Д н і п ро п е тро в щ и н а

ФРАНЦУЗЬКІ ХІРУРГИ РЯТУЮТЬ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ Провідні французькі хірурги провели в Дніпропетровській обласній дитячій лікарні майстер-клас — операції з відновлення слуху двом хлопчикам різного віку. Першому, який страждає від повної глухоти з народження, — 3 роки, другому, що народився абсолютно здоровим, проте втратив слух внаслідок ускладнень хвороби, — 17 років. Тепер, завдяки кохлеарній імплантації, вони зможуть повноцінно чути, говорити та навчатися. «Операції з кохлеарної імплантації, які сьогодні проводять наші зарубіжні колеги, застосовуються у випадках абсолютної глухоти. Для Дніпропетровщини вони не нові, ми робимо їх ще з 2006 року. За цей час уже понад 60 дітей отримали можливість чути, — сказав директор Дніпропетровської обласної дитячої лікарні Олександр Хитрик. — Однак у таких операціях важ ливий кожен нюанс.

Саме тому обмін досвідом із французькими колегами, які вдосконалили цю методику, був дуже корисним». За його с ловами, пі д час таких операцій в організм людини вживлюється спеціальний медичний пристрій — кох леарний імплантат. За допомогою електричних імпульсів він стимулює слухові нерви і людина починає чути. «Проте цей процес є пос т у пови м. Люд и ні, я к а

тривалий час була абсолютно глухою, необхідна реабілітація, — зауважив Оле к с а н д р Х и т ри к . — Д ля цього на Дніпропетровщині функціонують спеціальні центри, де діти разом із батьками займаються з логопедами, сурдологами, дефектологами та психологами». Такі центри працюють на базі Дніпропетровської обласної дитячої лікарні, у Дніпропетровському центрі

медико-соціальної реабілітації будинку дитини №1 та у дитячому психоневрологічному санаторії №4. Якісні умови лікування та реабілітації маленьких інвалідів є одним із пріоритетів соціальної політики Президента України Ві к тора Ян у кови ча. На Д н і п р опе т р овщ и н і д л я підтримки таких малюків діє спеціа льна програма «Здоров’я дітей та матерів на період до 2015 року». У

рамках цієї програми протягом 2010-2012 років для дітей із вадами слуху було придбано 39 кох леарних імплантатів та 526 сучасних слухових апаратів. Дирек тор обласного де п ар т а ме н т у охор он и здоров’я Валентина Гінзбург зазначила, що Дніпропетровський регіон — єдиний у країні, де створено комплексну систему реабілітації дітей із вадами слуху. «В області є можливість ще на етапі пологових будинків виявляти вроджену глухоту у новонароджених. Це робиться за допомогою спеціа льного пристрою, який вставляється у вушко сплячої дитини. У разі виявлення туговухості за допомогою вживленого кохлеарного імплантату дитина отримує шанс бути здоровою», — сказала вона. Прес-служба Дніпропетровської ОДА

тернопільщина

ПРОГНОЗ НА МАЙБУТНЄ –

ОПТИМІСТИЧНИЙ 19

квітня Перший зас т у пник Мініс т ра охор он и з дор ов’я України Олександр Качур із робочим візитом відвідав Тернопільську область. Під час поїздки відбулис я зустріч із головою Тернопі льської обласної державної а дміністрації Ва лентином Хоптяном і знайомство з роботою навчально-медичного центру Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я.Горбачевського, створеного на базі ФАПу се ла Гни лиці, з матеріа льно-тех нічною базою Тернопі льського міського комунального закладу

«Станція швидкої медичної допомоги». Також Перший заступник Міністра охорони здоров’я України оглянув амбулаторію загальної практики сімейної медицини села Нове Село та Тернопільську університетську лікарню, а також поспілкувався з керівниками лікувально-профілактичних закладів області. Під час зустрічі з медичною спільнотою та представниками засобів масової інформації області Олександр Качур привітав нового директора Департаменту охорони здоров’я Тернопільської обласної державної адміністрації Руслана Мос-

тового, побажав плідної роботи та удачі. Звертаючись до громадськості, Олександр Качур зазначив, що питання охорони здоров’я людей, підвищення ефективності заходів щодо збереження здоров’я нації мають загальнодержавне значення, ось чому медицина протягом усіх років незалежності — у фокусі уваги суспільства. «Сьогодні ми вже маємо десятки законодавчих, нормативних та методичних документів для здійснення системної реформи галузі охорони здоров’я, — підкреслив Перший заступник Міністра охорони здоров’я України. — Пацієнти впер-

ше отримали можливість вибрати або змінити сімейного чи ді льни чного лікаря. Місце надання первинної допомоги стало доступнішим — розвивається мережа амбулаторій. Відмічено зниження цін на антигіпертензивні препарати та збільшення обсягів їх споживання».

Також Олександр Качур зазначив, що всі зміни неможливо зробити за один день, для цього потрібно підтримувати постійний діалог між владою та професійною медичною спільнотою у кожному регіоні. Прес-служба МОЗ України

13


МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ львівщина

унікальний досвід відновного лікування дітей На базі дитячого стаціонару Львівської міської дитячої клінічної лікарні, який нині має потужне клінікодіагностичне оснащення та висококваліфікованих спеціалістів різних профілів, відкрито 15 ліжок для відновного лікування. Вперше в місті тут впроваджено методики відновного лікування новонароджених дітей із використанням сучасної фізіотерапевтичної апаратури.

О

собливістю роботи міської дитячої лікарні є надання медичної допомоги дітям з ураженнями нервової системи з моменту народження. Зокрема, це недуги гіпоксично-ішемічного, травматичного, запального походження та ураження опорно-рухового апарату. У ранньому відновному періоді такі діти проходять лікування у неврологічному та ортопедо-травматологічному відділеннях. Щороку продовження реабілітації потребують близько 2 тисяч малюків, яке найчастіше проводять у приватних центрах, до того ж не систематично. — Тому є потреба в систематизації реабілітаційних заходів і їх комплексності. Саме з цією метою в умовах дитячого стаціонару і відкрито 15 ліжок для відновного лікування, — каже головний лікар міської дитячої клінічної лікарні Дмитро Квіт.

Здобутки На сьогодні тут проліковано 26 дітей, із них 19 із ДЦП, 4 зі спинно-

мозковими килами, 3 дітей після черепно-мозкової травми та 2 з арт­рогрипозом. Середній курс стаціонарного реабілітаційного лікування розрахований на 12-14 днів, за цей час кожна дитина проходить від 5 до 10 методик. Цей комплекс доповнюється фізіотерапевтичними процедурами. Через 3-6 місяців, залежно від показань, дитина проходить повторний курс реабілітації. «Відділення дуже затребуване. Ми його заповнили вже на третій день після офіційного відкриття. У нас навіть створилася невеличка черга. Враховуючи це, ми плануємо на літо, крім стаціонарного блоку з цілодобовим перебуванням і харчуванням, у післяобідній час зробити денний стаціонар для дітей з особливими потребами. У відділенні перебувають діти віком два тижні від народження і до 18 років. Тут працюють 4 лікарі-реабілітологи, 3 неврологи, травматолог, психолог, логопед, лікар функціональної діагностики. Тобто це командна робота з кожним пацієнтом», — говорить Дмитро Квіт.

А головною особливістю роботи цього відділення є полімодальний підхід із застосуванням різних методів впливу на пацієнта. «У відділенні, крім гідротерапії та кінезотерапії, є широкий арсенал електропроцедур. Ми також широко використовуємо теплові процедури — це парафіно-озокеритові

од е щ и н а

Пілотний проект збагатить київську «вітамінку» та луганський хфз?

Д

о редакції газети «Одеське життя» звернувся представник колективу лікарів-терапевтів, які працюють в одній із поліклінік Одеси. За словами медика, їх зобов'язують виписувати ліки за програмою часткової компенсації вартості ліків від гіпертонічної хвороби лише семи найменувань і лише певних виробників — Київського вітамінного заводу та Луганського ХФЗ (Лугал). Медики кажуть, що препарати, які їм рекомендують призначати, підходять за

14

показаннями далеко не всім гіпертонікам. Однак керівництво вимагає від них щотижневого звіту про призначення зазначених препаратів. Доходить до смішного: щоб забезпечити обсяг рецептурних звернень, лікарі виписують рецепти і за свої гроші купують ліки, які потім просто викидають — аби запобігти пресингу начальства. За матеріалами odessa-life.od.ua

обгортання певних груп м’язів із пізнішою розробкою. Є у нас і процедури рефлексотерапії — це вплив на біологічно активні точки різними способами. Всі ці процедури в комплексі потенціюють дію одна одної і дають максимальний ефект для відновлення. Їх у нас отримують короткими курсами, потім пацієнти виписуються і йдуть в інші установи, де їм надають соціальну та психологічну реабілітацію. Таким чином, процес відновлення триває постійно, а для наших пацієнтів — дітей із неврологічними ураженнями, після травм, з ортопедичною вродженою патологією, після перенесених важких захворювань внутрішніх органів, після нейротравм — це життєва необхідність. Усі вони потребують відновлення не в кінці лікування, а паралельно з медикаментозним, патагомонічним лікуванням. Це дуже важливо, що цей процес змогли забезпечити в клініці», — розповідає Наталя Машталер, завідувачка реабілітаційного відділення ЛМДКЛ.

Проблеми Будь-яке спеціалізоване ліжко — хірургічне, нейрохірургічне, травматологічне — дуже дорого утримувати. Тому їх повинні займати ті, хто дійсно потребує інтенсивної

терапії. Тих, хто виходить із цього стану, потрібно переводити у спокійні умови — такі, як у цьому відділенні. Тут ліжка дешевші в обслуговуванні, умови не такі напружені, як, приміром, у хірургії. Також є інший великий сегмент пацієнтів, які повинні тут лікуватися, — це діти з вродженими вадами, найчастіше з ДЦП. Суть у комплексному підході. Працюють усі: реабілітологи, лікар за профілем, фізіотерапевти, медсестри з масажу. Це правильне розв’язання проблем людей, які потребують повернення нормальних функцій — комплексно, системно і регулярно. Окрім фізіотерапевтичних методів лікування лікарі міської дитячої клінічної лікарні використовують: • метод Войта-терапії для корекції позотонічних рефлексів; • методику рухової пропріокорекції за допомогою апарату «Гравітон», що сприяє вертикалізації дитини і створенню правильного рухового стереотипу; • методику біологічно зворотного зв’язку для безмедикаментозної корекції гіперактивності і дефіциту уваги у дітей; • метод стабілометрії на апараті «Стабілан», який дає унікальну можливість об’єктивізувати і діагностувати на ранніх стадіях порушення вестибулярних функцій та ефективно тренувати вміння дитини утримувати рівновагу. Із дня відкрит тя відділення вже проведено 240 занять на цих апаратах. «На жаль, до сьогодні в Україні не було в потрібному масштабі комунальних установ, які могли б надати таку комплексну допомогу. Вивчивши ситуацію, управління охорони здоров’я у 2006 р. прийняло рішення, що ми маємо це зробити. У 2009 році у нас уже був реальний проект, але через фінансову ситуацію його запуск затримався до 2012 р. У минулому році ми знайшли благодійників — наших колег у Німеччині. На умовах, що ми робимо ремонт, а вони дають обладнання, цей проект був реалізований. В Україні є приватні реабілітаційні центри, а серед державних та комунальних такого рівня точно нема. Ми пишаємося, що перші в Україні зробили нехай невеличке, всього на 15 ліжок, реабілітаційне відділення. Це перший крок! Ми обов’язково рухатимемося вперед», — наголошує начальник управління охорони здоров’я ЛМР Володимир Зуб. Ігор ГАЛУЩАК, спеціально для «ВЗ», Львів

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua


НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

3 травня 2013 року

ПЕРСОНІФІКОВАНА ОНКОЛОГІЯ:

УКРАЇНСЬКІ МОЖЛИВОСТІ Кажуть, кожен рак унікальний, як і кожна людина. Мабуть тому онкологи всього світу вже багато років намагаються персоніфікувати лікування цієї «чуми» нашого століття. На жаль, Україна досі пасе задніх: у більшості медичних закладах нашої країни навіть віддалено не дотримуються правил персоніфікації. Все відбувається згідно із протоколом, однаково для всіх. Основна причина — нестача технологій та коштів. Але є приватні заклади, що намагаються слідувати інноваційним європейським та американським технологіям і методикам. Онкологічна клініка «Інновація» зробила величезний, дійсно інноваційний крок у майбутнє — першою в Україні запровадила методику молекулярної діагностики типу пухлини та персоналізований підбір хіміотерапії. Багатоступенева діагностика Я розповім про наші наробки з персоніфікованого лікування раку на прикладі раку молочної залози, — розпочав бесіду лікаронколог, генеральний директор клініки «Інновація» Павло ГРИНЕВИЧ. — В Україні ця хвороба є найчастішим онкологічним захворюванням у жінок. За даними Національного канцер-реєстру, на неї щорічно хворіють понад 16 000 осіб. У більшості випадків на ранніх стадіях рак молочної залози можливо вилікувати. І індивідуальний підхід до кожної пацієнтки — запорука успіху. Потрапляючи у клініку, жінка віком до 35 років проходить УЗД молочних залоз, більш старшого віку — одразу направляється на мамографію. Це «золотий стандарт» діагностики. Мамографія — основний метод діагностики захворювань молочних залоз — із його допомогою можна виявити пухлини розміром від декількох міліметрів у діаметрі. Із цією метою у клініці використовується апаратура, яка, порівняно зі звичайними мамографами, дозволяє провести дослідження зі зниженням дози опромінення на 30%. Мамографічна система M-IV Hologic Lorad забезпечена спеціальними відсіваючими HTC-гратами, які забезпечують більш високу контрастність зображень завдяки більшому поглинанню розсіяного випромінювання та безперешкодному пропуску прямих рентгенівських променів. Це дозволяє лікарю побачити навіть незначні відхилення від норми. «Для допоміжної діагностики захворювань протоків молочної залози ми використовуємо один із найбільш інформативних методів рентгенівської діагностики — дуктографію, — продовжує Павло Гриневич. — Головна особливість цього методу — введення контрастної речовини в протоки молочної залози. Потім проводиться мамографія в двох проекціях. Такий метод дослідження дозволяє з максимальною точністю діагностувати патологічні зміни в молочних протоках, такі як: внутрішньопротокові папіломи, ектазія проток, аденоми, а також визначити їх характер і точне місце розташування». Для подальшого гістологічного/імуногістохімічного дослідження проводиться біопсія — забір пухлинних клітин. Для діа-

гностики мікроутворень (1-2мм) і непальпованих рентгеноконтрастних утворень молочних залоз ми виконуємо стереотоксичну трепан-біопсію. Ця технологія представлена сучасним високотехнологічним комплексом, виконується в амбулаторних умовах, під місцевою анестезією. Також проводиться вакуумна аспіраційна трепан-біопсія. Її переваги у тому, що патогістолог отримує великі високоінформативні фрагменти тканин молочної залози. Для евакуації вмісту кіст молочної залози, а також для забору матеріалу з лімфатичних вузлів, які знаходяться поблизу магістральних судин або мають маленькі розміри, застосовується тонкоголкова біопсія під ультразвуковим контролем. Товстоголкова біопсія дозволяє отримати дещо більшу за розміром ділянку тканини молочної залози, адже для її проведення використовується товста голка, оснащена ріжучим пристроєм. Окрім цього проводяться такі види біопсій, як інцизійна та ексцизійна. Це вже міні-операції, які набули широкого використання у разі певних показань. Паралельно з цими методами діагностики визначаються онкомаркери та рецептори до естрогену і прогестерону ER, PR, HER2/neu, KI-67. Проводиться також FISH Test (Fluorescence in Situ Hybridization). Це генетична діагностика тканини пухлини. Для дослідження беруться тканини пухлини, спеціально оброблені і зафіксовані в парафіні. Тест проводиться у разі сумнівних результатів імуногістохімічного дослідження — інакше кажучи, він може бути використаний для візуалізації конкретних генів або їх ділянок.

Малотравматичне оперативне втручання В усьому світі давно намагаються використовувати сучасні органозберігаючі методики. У недавньому минулому і за мастектомії, і за лампектомій рекомендувалося повне видалення пахвових лімфатичних вузлів — аксилярна (пахвова) лімфаденектомія. Але при цьому частими наслідками такої операції для пацієнток були набряк верхньої кінцівки (лімфедема) і порушення рухливості у плечовому суглобі. На сьогодні онкологи

ків і на підставі останніх даних, отриманих у результаті клінічних досліджень Targit, 98,8% пацієнток, що отримали інтраопераційну радіотерапію, протягом 4-х років не мали рецидивів. Окрім цього, скорочується загальний час лікування пацієнтки в середньому на 6-7 тижнів та суттєво зменшуються витрати на лікування.

Індивідуальна «хімія»

можуть використовувати у своїй роботі сучасні методики, які дозволяють зберегти по можливості лімфатичний вузол, тим самим поліпшуючи якість життя пацієнтки, що перенесла рак молочної залози. «Окрім цього ми активно використовуємо методику маркування та гістологічного контролю чистоти краю резекції пухлини. Ця методика призначена для максимального збереження здорових тканин молочної залози. Під час проведення операції патогістолог отримує зразки вилученої тканини і готує їх таким чином, щоб було видно край розрізу і край видаленої пухлини. За такої підготовки добре видно, чи достатньо хірург відступив від вогнища новоутворення. Для того, щоб точно визначити, де знаходиться край резекції в препараті, його потрібно зафарбувати спеціальними барвниками. Тоді чітко видно межу розрізу і наявність або відсутність у ньому пухлинних клітин. Якщо в краї резекції буде виявлено пухлину, то це значить, що її клітини ще залишилися в молочній залозі. Такий результат гістологічного контролю є сигналом для розширення операції. Маркування дає можливість точно визначити, з якого саме боку в молочній залозі залишилася хвороба, і дозволяє видалити залишок, але максимально зберегти здорову тканину. Радіотерапія є важливою частиною лікувального процесу, бо дозволяє зберегти молочні залози, руйнуючи при цьому всі ракові клітини, що залишилися, аби запобігти виникненню рецидивів після видалення ракової пухлини хірургічним методом. У традиційній радіотерапії вся залоза опромінюється за допомогою лінійних прискорювачів. Однак при цьому всі тканини піддаються дії високої дози опромінення. Тому з метою зменшення побічних ефектів необхідну радіотерапію розтягують на 6 тижнів, по 5 разів на тиждень. В останні 1-2 тижні часто застосовується посилене опромінення в підвищених дозах. Ми використовуємо єдину в Україні методику цілеспрямованої інтраопераційної радіотерапії. Лікування виконується під час операції після видалення пухлини, і пошкоджена тканина в ложі пухлини піддається опроміненню зсередини. Цей метод використовується більше 10 ро-

Нажаль, ефективне лікування раку молочної залози неможливе без хіміотерапії. Вона може призначатися як до, так і після операції. Під час підготовки до хірургічного втручання цитостатичні препарати сприяють зменшенню пухлини, що дозволяє зробити операцію менш травматичною і максимально зберегти здорові тканини молочної залози. Післяопераційна хіміотерапія допомагає зупинити метастазування і запобігти рецидиву захворювання. Але кожному відомо, що хіміотерапія «по протоколу» не завжди дає бажаний результат і ліки часто доводиться змінювати. «Раніше ми також намагалися «персоніфікувати» хіміотерапію: підбирали для кожної пацієнтки дозування і послідовність препаратів, — зазначає Павло Юрійович. — Але визначити, який саме препарат буде найбільш ефективним, до цих пір не мали змоги в жодному медичному закладі України. На сьогодні наукові досягнення та видатні відкриття в науці і техніці зробили можливим визначення типів пухлини на молекулярному рівні. За рахунок аналізу протеїнів і генетичної інформації раку розробляється детальний молекулярний «відбиток» пухлини. Методика визначає клітинні компоненти — біомаркери, характерні для конкретної пухлини (у загальній базі їх більше сотні). Цей «відбиток» порівнюється з останніми і самими достовірними медичними даними для визначення того, які доступні варіанти лікування найбільше підходять. Методика дозволяє підібрати саме такий препарат для хіміотерапії, який підійде конкретному пацієнтові за конкретної пухлини. Це актуально у трьох випадках: коли самому пацієнтові важливо підібрати індивідуальний препарат і для цього є можливість; під час переходу з однієї лінії хіміотерапії на іншу (у випадку малоефективного лікування); у разі, коли всі курси «хімії» по протоколу пройдено, а потрібного результату не досягнуто. Що потрібно для молекулярної діагностики? Просто взяти тканину пухлини, помістити її у спеціальну ємність і відправити у лабораторію в США, де буде проводитися аналіз. Результати надійдуть через 7-10 днів. Ми отримуємо панель хіміопрепаратів, до яких чутлива пухлина. У перспективі такий аналіз буде доступним не тільки для наших пацієнтів, а для всієї України. Хворі, яким буде потрібен такий аналіз, зможуть привезти до нашої клініки «блоки» із сировиною для діагностики, а решту ми візьмемо на себе. «Блоки» стандартизовані — їх зможе підготувати будьякий лікувальний заклад. Але оплачувати сам аналіз, на жаль, доведеться пацієнтові». Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

15


СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

СОЦІАЛЬНА ПЕДІАТРІЯ –

НОВА ФІЛОСОФІЯ

УПРАВЛІННЯ ЗДОРОВ’ЯМ ДИТИНИ Нещодавно в Україні стартував цикл національних семінарів у форматі телемостів, організованих Міністерством охорони здоров’я України, Національною медичною академією післядипломної освіти імені П.Л. Шупика та групою компаній «МедЕксперт», метою яких є впровадження концепції соціальної педіатрії в Україні. До роботи в цих семінарах запрошено широке коло спеціалістів педіатричної служби України від неонатологів до медичних фахівців із реабілітації.

Ґ

рунтуючись на власному досвіді та враховуючи сучасні світові на дбання і тенденції у сфері надання медичної допомоги дітям різних вікових груп (від пренатального періоду, який є надважливим для здоров’я і подальшого розвитку дитини), провідні спеціалісти обмінюватимуться досвідом та інформуватимуть колеглікарів про актуальні проблеми педіатрії, сучасні підходи до питань здоров’я дитини, які потрібно враховувати у своїй медичній практиці. Особливо корисним цей цикл має стати для лікарів загальної практики, адже за своїм ідеологічним спрямуванням реформа системи охорони здоров’я України саме на сімейного лікаря покладає основний тягар відповідальності за здоров’я українців (від наймолодших до найстарших членів української родини). Перше засідання цик лу було присвячено темі «Інноваційні технології в дитячій неврології, психіатрії, а також у сфері ортопедії та протезування». У форматі телемосту свої доповіді представили фахівці з Києва, Львова, Тернополя та Івано-Франківська. Щодо самої концепції, ідеології, мети та шляхів її впровадження в Україні говоримо сьогодні з завідувачкою кафедри дитячої неврології та медико-соціальної реабілітації НМАПО імені П.Л. Шупика, Заслуженим лікарем України Раїсою МОІСЕЄНКО та директором Українського медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України, Заслуженим лікарем України, головним позаштатним дитячим неврологом МОЗ України Володимиром МАРТИНЮКОМ.

16

Володимир Мартинюк: Час переходити від біомедичної моделі до біопсихосоціальної

ВЗ Пане Володимире, чому перше засідання зазначеного циклу семінарів було присвячене саме питанням дитячої неврології та психіатрії? — Таке рішення цілком логічне, адже захворювання нервової системи частіше, ніж інша патологія, спричиняють дитячу інвалідність. Запобігти їй можуть профілактика, завчасна діагностика та рання реабілітація хворого. Отже, плануючи засідання з соціальної педіатрії, ми вважали за необхідне розпочати з тих нозологій, які в державі найбільш поширені. Тут і дитячий церебральний параліч (це близько 20 тисяч дітей), і епілепсія (25 тисяч дітей), і когнітивна недостатність (включаючи аутизм), від якої страждають, за різними даними, від 40 до 60 тисяч дітей. Неможливо і не правильно було б обійти проблеми перинатальної неврології, адже несприятливі наслідки перинатальної патології є надзвичайно

актуальною медико-соціальною проблемою, яка набуває особливого значення на тлі сучасної демографічної ситуації в Україні. 2007 року Україна прийняла важливе і відповідальне рішення, перейшовши на критерії реєстрації пренатального періоду з 22 тижнів гестації. У зв’язку з цим постала певна кількість проблем. По-перше, проблема невиношування вагітності, належне ведення передчасних пологів та підвищення якості надання медичної допомоги таким дітям, адже на сьогодні в Україні 1% дітей народжені з наднизькою масою тіла і цей показник, як свідчить міжнародна практика, зростатиме. Під час семінару Єлизавета Шунько, головний позаштатний неонатолог МОЗ України, у своїй доповіді говорила про практичний бік втілення Концепції подальшого розвитку перинатальної допомоги (затверджену Міністерством охорони здоров’я України 2011 року), про сучасні перинатальні технології, які досить широко використовуються наразі в країні, але є для нас інноваційними, тож існує багато питань (у тому числі і дискусійних, як, наприклад, використання стероїдів в антенатальній профілактиці), що потребують постійного діалогу між фахівцями. Свою доповідь вона завершила дуже слушною думкою про те, що тільки інтенсивна терапія та медичні технології самі по собі не дадуть можливості забезпечити якість життя недоношених дітей у належному обсязі. Такі діти — особлива категорія пацієнтів. Отже надзвичайно важ ливою є підтримка сім’ї на всіх етапах інтенсивної терапії, виходжування та подальшої реабілітації дитини.

І це знову повертає нас до теми соціальної педіатрії. ВЗ На якому підгрунті виникла ідея соціальної педіатрії? — Наразі весь цивілізований світ переглядає фундаментальні поняття медицини і завдання системи охорони здоров'я. Підгрунтям для цього стало усвідомлення епідемічного масштабу поширеності невиліковних хронічних захворювань і стрімке зростання темпів інвалідизації населення. І саме ці обставини стали поштовхом до того, аби медична спільнота почала поступово переходити від біомедичної моделі хвороби (яка орієнтована враховувати виключно етіологію, патогенез і локалізацію патологічного стану) до біопсихосоціальної моделі, що демонструє абсолютно нові підходи, адже визначає здоров'я і хворобу як результат динамічної взаємодії фізіологічних, психологічних, середовищних, зокрема соціальних, процесів. Відображення біомедичної моделі хвороби у Міжнародній класифікації хвороб (МКХ) і на сьогодні залишається надійним орієнтиром для лікування гострих порушень здоров'я, зокрема стаціонарного лікування, спрямованого на виявлення причини захворювання, усунення гострих симптомів і синдромів патологічного стану і як найшвидшу виписку хворого. Але потрібно зважати і на інший аспект. За підрахунками ВООЗ на одного хворого, який лікується у стаціонарі, припадає близько 10 осіб із хронічними захворюваннями та їх наслідками, які стають причиною інвалідності, соціальної дезадаптації і лягають тяжким тягарем на

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua


СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

3 травня 2013 року працездатну частину суспільства. Отже медицина вже не може бути орієнтована лише на лікування гострих станів. Наразі необхідно створювати програми допомоги хронічно хворим та інвалідам, спрямовані на корекцію наслідків захворювань, максимальне пристосування і залучення цих осіб до суспільного життя, повною мірою забезпечити їм можливість самореалізації та самозабезпечення. ВЗ Якщо з МКХ-10 знайомий і працює кожен лікар, то щодо біопсихосоціальної моделі — навряд. У яких документах вона представлена? — 2001 року ВООЗ прийняла «Міжнародну класифікацію функціонування, обмежень життєдіяльності і здоров'я» (International Classification of Functioning, Disability and Health), яка має офіційну абревіатуру — ICF. Це унікальний документ, адже орієнтована ICF не лише на констатацію тяжкості наслідків захворювань, тут вперше робиться акцент на адаптивно-компенсаторні можливості організму. Тобто на ті аспекти, які ми вже сьогодні обговорювали, — важливість максимального залучення інваліда до суспільного життя тощо. Цим документом вводиться нове визначення поняття «реабілітаційний підхід до лікування хворого». Згідно з ICF хворобу та її наслідки слід описувати з позиції багатомірності, зважаючи на те, що у хворого можна виявити найрізноманітніші ураження на різних рівнях: структур організму, фізіологічних і психічних функцій, реалізації певних завдань або дій, участі у життєвих ситуаціях. Відповідно, і процес реабілітації хронічно хворих та інвалідів потрібно планувати з урахуванням усіх рівнів уражень та обмежень життєдіяльності. ВЗ Що містить поняття «соціальна педіатрія» і які очікування від її впровадження в Україні? — Якщо дуже стисло, то соціальна педіатрія — це міждисциплінарна галузь, завданням якої є оформлення життєвого простору дитини в суспільстві з урахуванням стану її здоров'я. Концепція соціальної педіатрії практично найбільш реалізована в Німеччині. Там сьогодні діє близько 120 соціально-педіатричних центрів, де впроваджено міждисциплінарний підхід до діагностики, лікування та реабілітації дітей із хронічними захворюваннями, розладами розвитку, інвалідністю, генетично зумовленими хворобами та синдромами. Для дітей та підлітків (разом із батьками або опікунами), що відвідують центри, створено всі можливості для ефективної реабілітації. У цьому процесі беруть участь фахівці різних спеціальностей: психологи, психотерапевти, педагоги та соціальні працівники. Стосовно новонароджених і дітей раннього віку, використовують термін «абілітація». По суті, це — створення можливостей для розвитку відсутніх раніше видів діяльності, які допомагають дитині набувати навичок відповідно до її потенціалу. Команда фахівців оцінює масштаби проблем конкретного пацієнта, розробляє і реалізує індивідуальні

шляхи їх вирішення, враховуючи, насамперед, потреби дитини, вивчаючи вплив хвороби не лише на окремі функції організму й аспекти життєдіяльності, а й на цілісну особистість. Дуже важливим є те, що до процесу подолання хвороби і її наслідків активно залучаються члени сімей, адже за межами центру, що надає допомогу в амбулаторному режимі, головну роль у процесі реабілітації та соціальної адаптації хворої дитини виконують її батьки і мікросоціальне оточення.

Раїса Моісеєнко: Процес соціальної адаптації дитини з обмеженими можливостями здоров'я може бути ефективним тільки у гуманному суспільстві

— По суті, соціальна педіатрія — це все те, що охоплює охорону здоров'я дитини у всі періоди її життя, починаючи з антенатального; вивчення впливу неблагоприємних факторів на здоров'я та розвиток дітей; розробка стратегії здорового способу життя; вивчення становища дитини в сім’ї, школі, та інших дитячих колективах, в оточенні. З точки зору науки, вона включає оптимальну організацію управління охорони здоров'я (у тому числі економіки і планування); вплив соціальних чинників на здоров'я дітей; практику медичної допомоги, проведення профілактичних заходів, взаємовідносини між медиками та громадськими організаціями, фондами; освіту медиків та населення. Тобто, для розвитку соціальної педіатрії важливим є об’єднання управління системою охорони здоров’я матері і дитини та безпосередньо педіатрії як науки. Якщо сказати більш спрощено, то соціальна педіатрія охоплює проблеми народження та зростання в соціумі здорової дитини, і більшою мірою зосереджує увагу на дітях групи соціального ризику та тих, що мають хронічні захворювання чи відхилення, з метою запобігання інвалідності, а також дітяхінвалідах (дітей з обмеженнями життєдіяльності) для запобігання поглибленням рівня цих обмежень у зв’язку зі здоров’ям. ВЗ Для управління цим напрямком медицини потрібні підготовлені певним чином кадри? — На території України елементи соціальної педіатрії, як науки,

певною мірою включені до програми підготовки управлінських кадрів у системі організації охорони здоров'я. Але, розуміючи вал проблем у формуванні показників здоров’я дорослого населення, ці питання суттєво нівелюються, поглинаються, що не сприяє розвитку науки соціальної педіатрії. Приміром, у Санкт-Петербурзькому державному педіатричному медичному університеті навіть була кафедра соціальної педіатрії та організації охорони здоров’я — у Росії цим питанням приділяється останнім часом багато уваги. У системі післядипломної освіти лікарів в Україні ці функції більшою мірою для некерівників галузі здійснюють кафедри педіатрії, а також наша кафедра дитячої неврології та медико-соціальної реабілітації НМАПО. ВЗ Певною мірою, Україна має позитивний досвід реалізації деяких засад соціальної педіатрії. Наприклад, центри медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи… — Запобігання інвалідності згідно зі «Стандартними правилами забезпечення рівних можливостей для інвалідів», прийнятими Генеральною Асамблеєю ООН 20.12.93 року, може передбачати здійснення заходів різноманітного характеру, зокрема: надання первинної медико-санітарної допомоги, передпологовий та післяпологовий догляд, популяризація дієтотерапії, профілактичні щеплення від інфекційних захворювань, заходи боротьби з ендемічними захворюваннями тощо. Звичайно, найперше завдання соціальної педіатрії — створити для хворих малюків усі умови, аби відновити здоров'я та повернути їх до повноцінного життя. І для цього в Україні створюються і працюють Центри медико-соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями. У нас успішно діє вже 45 таких Центрів, але їх потрібно в рази більше. Цей напрямок — соціальна педіатрія — потрібно розуміти значно ширше, глобальніше, аніж тільки доступ до програм реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров’я. Так само, як існує поняття про профілактику інвалідності (первинну, вторинну, третинну) і, зрозуміло, найефективнішою є первинна профілактика, яка не допускає виникнення інвалідності в принципі (навіть у тих випадках, коли природою, можливо, і закладені якісь зони ризику). Так слід трактувати і завдання соціальної педіатрії як цілого комплексу заходів профілактики, управління здоров’ям дитини, створення умов для її фізичного, розумового і духовного розвитку. Звичайно, соціальна педіатрія включає в себе і вторинну профілактику, коли дитина вже має певні проблеми, і тоді всі профілактичні дії спрямовані на те, аби не настала інвалідність, і третинну, коли інвалідність уже є і нам доводиться докладати багато зусиль, щоб вона не поглиблювалася. Соціальна педіатрія — це питання, що стосуються не тільки дітейінвалідів, а й дітей-сиріт, які ростуть без батьківської опіки і, навіть якщо є абсолютно здоровими, все

одно потребують особливої уваги, аби забезпечити їм гармонійний, нормальний розвиток, належний контроль їхнього здоров'я; і дітей, що мають хронічні захворювання. У нас пацієнтами з хронічними захворюваннями займаються клінічні кафедри, які, звичайно ж, покликані вирішувати питання корекції, лікування вже існуючої патології, і значно меншою мірою проблеми профілактики. Таким чином, процес управління здоров'ям дитини не є повним, комплексним, досконалим. Адже після виписки з відділення, де дитина отримала необхідне лікування, потрібно мати чітко виписаний алгоритм її подальшої реабілітації. Цю відповідальність за своєчасність і повноту заповнення індивідуальної програми реабілітації повинен взяти на себе керівник (головний лікар поліклініки, в умовах реформи — амбулаторії загальної практики-сімейної медицини). На жаль, ця програма була впроваджена лише відповідними законодавчими актами, але не отримала достатньої підтримки, і, як наслідок, її ефективність абсолютно недостатня. Зараз особливої важливості набуває чітка взаємодія між усіма фахівцями, які займаються дитиною. Адже подальша доля малюка залежить від того, наскільки правильно лікар, до якого він потрапляє, розуміє процес управління здоров'ям і матері (що також дуже важливо), і дитини в сім’ї та соціумі. Це нова для України модель системи охорони здоров'я дітей, але вона абсолютно логічно вписується в ту модель охорони здоров'я, яка зараз у процесі реформи впроваджується в нашій країні. І на цьому етапі дуже важлива правильна постановка управлінського процесу, щоб ми не втратили напрацьовані вже позитиви у моделі управління здоров'ям у педіатрії на етапі переходу до загальної практики-сімейної медицини. Важливо, щоб усі аспекти, починаючи від соціуму, екології і до комунікативних можливостей, що мають вплив на розвиток дитини, потрапляли в зону відповідальності соціальної педіатрії, яка найбільш повно відображає можливості роботи з дітьми та впливає на всі аспекти формування здоров’я дитини. Тому вона і знаходиться на стику у правління системою охорони здоров’я та саме педіатрії у широкому розумінні. Звичайно, як і все нове, це дається непросто. Адже потрібно внести деякі зміни не тільки в структуру надання медичної допомоги, а й ментальність самих медичних працівників. Тривалим також є і процес зміни свідомості в суспільстві. Адже те, що ми спостерігаємо сьогодні навколо себе, часто далеке від понять чуйність, турботливість, повага до особистості, зрештою, цивілізоване ставлення один до одного. У недоброзичливому суспільстві неможлива належна адаптація дітей, особливо тих, що мають обмежені можливості здоров’я і перебувають у групі соціального ризику. Потрібно, щоб люди, перш за все, розуміли свій обов’язок надавати допомогу тим, хто її найбільше потребує. Тетяна Стасенко, «ВЗ»

17


КОНФЕРЕНЦІЇ, З’ЇЗДИ, ВИСТАВКИ

ЗАЛЕЖНА УКРАЇНА:

ЧИ ВРЯТУЄ НАС ЗМІНА НАРКОЛОГІЧНОЇ ПАРАДИГМИ? Національна академія медичних наук та Міністерство охорони здоров’я України на базі ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» та Харківської медичної академії післядипломної освіти провели ХІV міжнародну науково-практичну конференцію за участю представників відомих шкіл із наркології Росії та Білорусі «Довженківські читання: проблема привабливості наркологічної допомоги. Від служби до послуги». Науковці та лікаріпрактики обговорювали шляхи зміни наркологічної парадигми у зв’язку з соціальними та економічними викликами сучасного етапу розвитку суспільства та людської особистості. Учасники Довженківських читань

Півдержави — за Пріську! Проблема залежної поведінки людини від певних об’єктів хімічного та нехімічного походження, як-то алкоголь, наркотики, табак, їжа, секс, влада, ігри, комп’ютери тощо, сягає далеко в минуле. Термін адиктивні захворювання походить від давньої латини: Addiktio — залежність, схильність, пагубна звичка. Історія залишила нам немало свідчень, коли від адиктів, тобто безпосередньо залежних людей, котрих у народі звуть алкоголіками або ж наркоманами, а також від їхніх співзалежних (кодепенденсивних) родичів змінювалися долі народів та держав. Один із таких прикладів нагадав учасникам конференції у своїй доповіді про сучасні методи кодепенденсивної корекції Олександр Трамбовецький, керівник Київського регіонального медичного центру «Відродження». — Існує легенда, — розповів він, — що у 1668 р. гетьман правобережної України Петро Дорошенко у розпал битв за об’єднання України отримав звістку про черговий запій та зраду коханої дружини Єфросинії з роду Хмельницьких. Засмучений цим гетьман поїхав до Чигирина вгамовувати Пріську, і передав провід бойовими операціями Демкові Многогрішному, який теж був людиною залежною, але від влади. Спокуса стати гетьманом призвела до угоди з Москвою. Так знову об'єднана після Переяславської Ради Україна остаточно розбилася на дві частини, а пияцтво Пріськи коштувало українцям багатьох років війни, насильного переселення людей з одного берега Дніпра на другий, нападів польських, турецько-татарських і московських військ та часів, що перейшли в історію під назвою Великої Руїни (за описом історика О. Овруцького-Швабе).

18

Несподівані факти Так воно було чи інакше, але безпереч­ ним лишається зло, що приносить народові нашої країни залежність від алкоголю та наркотиків. Аддиктивні захворювання ще за радянських часів почали набувати характеру неінфекційної епідемії, від якої страждають і гинуть мільйони людей. Про це йшлося в доповіді Ігоря Лінського, доктора медичних наук, заввідділу невідкладної психіатрії та наркології ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України». За рівнем вживання алкоголю на душу населення (15,6 л абсолютного етанолу за рік) Україна знаходиться на 5-му місці серед 188 країн світу. При цьому вважається, що вживання 8 л абсолютного

од незалежності Україна втратила 12% свого населення (в деяких регіонах цей показник сягає 23%). До сказаного слід додати, що українці вживають не лише алкоголь. Щорічне споживання сигарет у нашій країні становить майже 3000 штук на одну особу, а за чисельністю споживачів опійних наркотиків ми на 8-му місці серед 132 країн світу. Харківські вчені провели дослідження динаміки співвідношення генетичних та середовищних детермінант у розвитку станів залежності. Результати виявилися шокуючими: протягом трьох останніх поколінь у родинах наших співвітчизників триває невпинне збільшення випадків залежності від алкоголю, тютюну та

Протягом трьох останніх поколінь у родинах наших співвітчизників триває невпинне збільшення випадків залежності від алкоголю, тютюну та наркотиків. Навколишнє середовище в Україні стало настільки «токсичним», настільки насиченим алкоголем, тютюном та наркотиками, що зараз у залежність від цих об’єктів зловживання потрапляє навіть той, хто не має помітної генетичної схильності до захворювань наркологічного профілю. етанолу на душу населення є межею, за якою починається невпинна деградація і вимирання такого питущого народу. На користь цієї гіпотези свідчить сумний факт — населення нашої держави скорочується приблизно на 300 тис. осіб щороку, а всього за пері-

наркотиків. Драматично зріс вплив так званої «середовищної компоненти». Іншими словами, навколишнє середовище в Україні стало настільки «токсичним», настільки насиченим алкоголем, тютюном та наркотиками, що зараз у залежність від цих об’єктів

зловживання потрапляє навіть той, хто не має помітної генетичної схильності до захворювань наркологічного профілю. Доведено також, що разом зі спільними рисами поміж факторами, які впливають на розвиток різних наркологічних розладів, існують істотні відмінності. Про це свідчать результати сукупного аналізу динаміки складових індексу людського розвитку в регіонах країни і наркологічної захворюваності в них. Так, наприклад, зростання рівня матеріального добробуту і доступність освіти, безумовно, сприяють скороченню захворюваності на алкоголізм і, водночас, — провокують зростання захворюваності на наркоманію. Причина цих парадоксальних відмінностей полягає у тому, що потенційні алкоголіки істотно відрізняються від потенційних наркоманів віком (останні молодші, бо наркоманія прогресує швидше, ніж алкоголізм). Для зрілої людини доступність освіти є безумовним благом, у той час як для байдужого до знань підлітка або юнака (якого привели до навчального закладу батьки, налаштовані за будь-яку ціну здобути своїй дитині диплом) — це форма ледь прихованого неробства. Так само «обоюдогострим» є матеріальний добробут, який для одного може бути умовою ефективного розвитку особистості, а для іншого — каталізатором її остаточного розпаду. Лише такі обставини суспільного життя як інвестиції в інфраструктуру ефективного розвитку особистості (заклади фізкультури, спорту, художньої та технічної творчості підлітків), а також у ринок праці (створення нових робочих місць), за даними харківських вчених, сприяють безумовному зменшенню захворюваності і на алкоголізм, і на наркоманію.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua


КОНФЕРЕНЦІЇ, З’ЇЗДИ, ВИСТАВКИ

3 травня 2013 року Зміна парадигми ХХІ століття висунуло свої вимоги до наркологічної парадигми, зазначив у своїй доповіді Олександр Мінко, доктор медичних наук, заввідділу клінічної та соціальної наркології ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України». — Змінилися не лише фундаментальні наукові установки, уявлення та терміни, що об’єднують науковців та забезпечують спадкоємність розвитку наукових шкіл, а й власне аддикції. У суспільстві толерантне ставлення до вживання алкоголю та наркотиків, і водночас негативне — до хворих на алкоголізм та наркоманію. Скорочення кількості державних наркологічних медичних закладів та зростання приватних, орієнтованих, переважно, на надання невідкладної наркологічної допомоги, — все це призвело до зниження ефективності лікування і, як наслідок, до терапевтичного нігілізму. Викликає все більших сумнів поширення серед лікарів і хворих абсолютизації повного утримання від вживання алкоголю, як єдиної мети, достойної терапевтичних зусиль. З огляду на сказане, адекватним критерієм ефективності наркологічної допомоги має стати, перш за все, якість життя. Все частіше виникають сумніви щодо постулату про безпечні дози алкоголю. Та чи існують вони взагалі? — поставив запитання доповідач. — Дози, які ще вчора здавалися безпечними, наприклад, для серцево-судинної системи, для сучасної людини безумовно токсичні, але вже для печінки. Тому слід шукати нові шляхи лікування, взаємодіяти з фармацією, не відмовлятися від доказової терапії і водночас застосовувати інші види впливу на перебіг хвороби. А зниження вживання алкоголю слід вважати гідною метою лікування. Незважаючи на очевидність даного критерію з точки зору пересічної свідомості, таке положення символізує собою, буквально, революційний переворот у вітчизняній наркологічній парадигмі, в якій єдиною гідною метою лікування вважалося лише повне відмовлення від вживання алкоголю.

рих з аддикціями з позицій існування енергоінформаційної структури світу. — Ми вважаємо, що за аддикції на рівні опіатних рецепторів відбувається перебудова енергоінформаційного забезпечення функціонування мозку та системне перепрограмування шляхом потужної настройки ґенеза його електричної активності, — розповіла учасникам конференції Тамара Воробйова, доктор біологічних наук, професор ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України». — При цьому процес надходження інформації до біосистеми пов’язаний з польовим інформаційним сховищем просторового біоенергетичного рівня.

співробітник відділу клінічної та соціальної наркології ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України». — Геній Довженка полягає в тому, що задовго до того, як розвиток медичних поглядів привів нас до розуміння суті аддиктивних захворювань, автор методу вже говорив про перепрограмування хворих, яке народ назвав «кодуванням». У 50– 70-х роках минулого століття він визнав алкоголізм еволюційною хворобою. Пошук експрес-методів психотерапії вівся давно, але тільки практичному лікарю з Феодосії вдалося створити, запатентувати та впровадити в життя ефективний та зручний для пацієнтів

потягу до вживання алкоголю, тютюну чи інших психоактивних речовин.

Тетяна Агібалова (м.Москва)

Тамара Чернобровкіна (м.Москва)

Олександр Мінко (м.Харків)

Коли на хворого впливають методом стресо-психотерапії (метод О. Довженка), електрофізіологічні показники мозку відображають перехід його діяльності через пароксизмальну активність — ЕЕГ-корелят перехідних процесів мозку. Експериментально доведено, що повний інформаційний обмін, який регулює доступ індивідуума до закодованої інформаційної моделі минулого та майбутнього, створює біопольову цілісність організму. При виникненні аддикції така цілісність порушується. Щоб її відновити, в ході сеансу стресопсихотерапії слід «звірити» позитивну модель у просторовому біоінформаційному сховищі світу з результатом, який має людина. Цей метод за термінологією О. Довженка є індивідуальним кодуванням. Таким чином сучасна наука пояснює диво-метод.

спосіб стресопсихотерапії. Щоб зрозуміти всю його масштабність, досить кілька фактів: ефективність лікування за цим методом сягає 75–93%, тоді як інших — 10–15%. Сотні тисяч пацієнтів вилікувалися в Олександра Довженка. Коротко про суть методу. Спочатку — відбір пацієнтів. Вони мають виконати три умови: щире бажання позбутися залежності, протягом 15–20 днів утримуватися від вживання спиртного або інших збудників хвороби, вірити у лікаря. Безпосередньо у процесі лікування досвідчений фахівець може виділити більше 100 механізмів та терапевтичних підходів, технологій, прийомів. Основні з них: духовно-орієнтована психотерапія, імпрідінг-терапія, інсайт-терапія, «концертно-театралізована» психотерапія, йоготерапія, лікування одномоментною зміною ке-

Демонстрація фізіотерапевтичної капсули «Альфа Оксі СПА»

Учні лікаря Довженка Анатолій Артемчук та Олександр Данілов (м.Харків)

Секрети лікаря з Феодосії

руючих параметрів життєдіяльності з квантовим переходом системи зі «стану хвороби» до «стану здоров’я» (з позицій синергетичної медицини), «блокування» чи «деблокування» негативних енергетичних викидів, біоенергоінформаційна або ж біорадіаційна екстрасенсорна терапія, «психолінгвістичне програмування» та ін. Усе це активізує глибинні механізми самозахисної поведінки людини, екстрене «вмикання» аварійних механізмів інстинкту самозбереження (за Т.М. Воробйовою), резервної енергетики і призводить до формування нової функціональної системи життєдіяльності організму (за П.К. Анохіним), у якій немає місця

уявленнями вчення про экзоекологію та ендоекологію. Показано, що саме екологічне мислення вченого і практика в парадигмі синергетики дозволяє, звільнившись від застарілих та ізольованих догматів наркології, по-новому ідентифікувати й описати феномен екологічно обумовленого коморбізму за алкогольної залежності і віддати перевагу інноваційним клініко-терапевтичним, патогенетичним, реабілітаційним і профілактичним стратегіям. Доповідь Тамари Чернобровкіної, доктора медичних наук, професора кафедри наркології та психотерапії Федерального медико-біологічного агентства Росії «Роль теоретичного знання у підходах до вивчення залежностей: конструктивні «парадигмальні щеплення» учасники конференції прослухали з великою зацікавленістю, оскільки відомий у галузі науковець розповідала про те, які в Росії ведуться дослідження природи аддиктивних захворювань та як вони втілюються в життя у сучасних лікувальних наркологічних закладів. Не менший інтерес викликала й доповідь Тетяни Агібалової, доктора медичних наук, професора, завідувачки відділу Федерального державного бюджетного закладу «Національний науковий центр наркології Міністерства охорони здоров’я Російської Федерації» «Застосування фізіотерапевтичних апаратних технологій у комплексній реабілітації наркологічних пацієнтів», адже вона не лише розповідала про медичні технології, створені та використовувані уже більше 5 років у Росії, а й продемонструвала роботу привезеної вперше до України фізіотерапевтичної оздоровчо-реабілітаційної капсули «Альфа Оксі СПА». Цей надсучасний апаратний комплекс здійснює інтегровані мультимодальні фізіотерапевтичні процедури, запрограмовані персонально для кожного окремого пацієнта, як-то термо-, вібро-, функціональна музична, арома-, оксигенотерапія та оксигіпертермія.

Диво з точки зору науки Як сучасна наука пояснює виникнення залежності від алкоголю та наркотичних речовин? Організм людини з алкогольною залежністю отримує енергію з ацетату — побічного продукту метаболізму спирту. Це призводить до того, що мозку потрібно все більше спиртного. У людей, які регулярно вживають алкоголь у великих кількостях, змінюється механізм отримання енергії, що призводить до залежності від спиртного. Мозок людини, хворої на алкоголізм, удвічі швидше переробляє ацетат, іншими словами — він служить альтернативним джерелом енергії. Відстежити це вдалося за допомогою магнітно-резонансної томографії. Після надходження до печінки алкоголь розпадається на декілька складових, у тому числі й на ацетат. Таким чином, якщо людина випиває багато і часто, концентрація цієї речовини в крові постійно досить висока. Це може пояснити, чому відмовитися від алкоголю багатьом буває важко. Таких висновків дійшли американські фахівці з Єльського університету. А російські та українські вчені пішли далі, розглядаючи лікування хво-

— Метод немедикаментозного короткотермінового психотерапевтичного позбавлення від стану залежності — стресопсихотерапія за Олександром Довженком, лікарем із Феодосії, належить до надзвичайно ефективних, наукомістких, еклектичних медичних технологій, заснованих на сучасних парадигмах, знаннях нейробіологічних та інших механізмів станів хвороби та одужання, емпіричному досвіді численних практиків, — сказав у своїй доповіді учень відомого лікаря Анатолій Артемчук, доктор медичних наук, головний науковий

Від теорії до практики Подією Довженківських читань стала презентація першої спільної наукової праці харків’ян та москвичів — книги «Екологічні основи коморбідності аддиктивних захворювань» під редакцією доктора медичних наук, професора Т.В. Чернобровкіної; автори А.Ф. Артемчук, І.К. Сосін, Т.В. Чернобровкіна. У монографії розглянуто сучасні проблеми алкогольної залежності з позицій їх теоретичної і прикладної концептуальної інтеграції з фундаментальними світоглядними

Ольга Фалько, власкор «ВЗ», м. Харків

19


ЕНДОКРИНОЛОГІЯ

Цукровий діабет та його свита Щороку спостерігається масова паніка через новий штам грипу або епідемію іншого інфекційного захворювання (достатньо згадати ситуацію з кором). Проте цукровий діабет (ЦД) через супутні патології забирає значно більше життів, і саме цей діагноз заслуговує на звання однієї із найстрашніших епідемій — за даними ВООЗ, сьогодні на діабет хворіють вже близько 347 млн осіб у світі. У деяких сім’ях він взагалі передається від батька до сина, мов небажана реліквія. Отже, для лікарів усіх профілів стає актуальною проблема терапії хвороб на тлі «несолодкого» діагнозу. Ланцюг хвороби Головними причинами виникнення діабету в усьому світі називають ожиріння та малорухомий спосіб життя. Проте в Україні до цих чинників додається постійний стан стресу у населення. Це відбивається і на світовій статистиці: якщо у розвинених країнах більшість пацієнтів із ЦД — люди пенсійного віку, то в Україні хвороба найчастіше вражає людей у віці від 35 до 64 років. Взагалі експерти ВООЗ називають діабет «проблемою усіх віків та усіх країн». Відомо, що лікування будь-якого захворювання у пацієнта з ЦД (у 90% випадків це діабет ІІ типу) потребує особливої уваги і значного обсягу знань. До того ж зазвичай проблема тісно пов’язана з невтішним діагнозом і є його прямим наслідком. ЦД ІІ типу призводить до незворотних пошкоджень усіх органів і систем. У результаті хворі на діабет у 2-4 рази частіше стають жертвами інсульту, стискаються з діабетичною нефропатією, ретинопатією, нейропатією. Тож, як їх вберегти від погіршення стану і ранньої інвалідизації?

«Навіть якщо у хворого на діабет тиск незначно підвищився (наприклад, 139/89) і за кардіологічними рекомендаціями його можна ще не лікувати, він потрапляє у таку саму групу ризику, як і пацієнт із тиском вище 180/110 мм рт. ст. Можливість смертності у такому випадку — не менше 20%», — розповіла Лариса Яковлева, кандидат медичних

Смертельний дует Супутня патологія № 1 — артеріальна гіпертензія та її наслідки (ішемічна хвороба серця, інсульт, інфаркт). Останні дослідження показують, що найменший ризик для здоров’я людини несе артеріальний тиск 115/75. У подальшому, незалежно від наявності інших чинників ризику, лише один факт підвищення систолічного тиску на 20 мм рт. ст., а діастолічного — на 10 мм призводить до збільшення смертності від серцево-судинних захворювань удвічі. Стосовно хворих на ЦД, цей показник дорівнює 2,5 разу.

наук, доцент кафедри кардіології та функціональної діагностики Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України. Артеріальна гіпертензія (АГ) та ЦД майже завжди йдуть пліч-о-пліч. Більше за 40% усіх кардіологічних хворих мають інсулінорезистентність. Зворотна статистика — майже у 90 % хворих на ЦД ІІ типу діагностовано АГ. «Це говорить про те, що у патогенезі обох захворювань є дещо спільне, що дозволяє їм реалізуватися як смертельному дуету, потен-

Цукровий діабет в Україні та світі  Близько 4 млн смертей щорічно у світі відбуваються через ЦД. При цьому інвалідність та смертність хворих зумовлені у першу чергу пізніми ускладненнями, у той час як від власне ЦД помирають 1-4 % пацієнтів.  В Україні зареєстровано 1 млн 813 тис. хворих на ЦД (близько 2% від усього населення). При цьому на кожного зареєстрованого хворого припадає 2-2,5 хворих із недіагностованим ЦД.  8 із 10 пацієнтів із ЦД помирають від серцево-судинних ускладнень. Джерело: Статистика ВООЗ

20

ціювати ефекти один одного і збільшувати смертність», — підкреслила Л. Яковлева. Патогенез АГ має щонайменше 12 компонентів. Але навіть один із них — інсулінорезистентність — призводить до активації центральної симпатичної нервової системи завдяки тому, що після прийому їжі завжди відбувається підвищення активності ядер симпато-адреналової системи у структурі головного мозку. Це потрібно для того, щоб споживана енергія витрачалась швидко та економно. За умов інсулінорезистентності спостерігається постійне тривале подразнення вказаної структури, наслідками чого є вазоконстрикція, збільшення ударного викиду, а з боку нирок — гіперпродукування реніну. Але найголовніше — у пацієнта з ЦД надалі виникає ренальна гіперсимпатикотонія, яка погіршує хибне коло розвитку артеріальної гіпертонії. Особливостями перебігу АГ у хворих на ЦД є добовий профіль артеріального тиску без нічного зниження, гіпертензія у лежачому положенні, ортостатична гіпотензія. Тому для пацієнта з ЦД обов’язковим є добовий моніторинг артеріального тиску. Також у цих хворих спостерігається висока варіабельність цифр артеріального тиску, що є чинником ризику мозкового інсульту. Дуже швидко розвивається резистентна АГ та відбувається ураження органів-мішеней. «Результати мета-аналізу показали, що у хворих на ЦД та АГ зниження систолічного тиску на 6 мм, а діастолічного — на 4,5 мм, незалежно від того, який лікарський засіб для цього використовується, призводить до зменшення ризику відносної смертності на 30%. Тому, коли ми виробляємо стратегію лікування, головною метою повинне бути зниження тиску», — підкреслила Л. Яковлева. Оскільки АГ та ЦД ІІ типу несуть тягар взаємообтяжуючих подій, у рекомендаціях Європейського товариства кардіологів (останній перегляд у 2009 р.) вказано, що пацієнта з ЦД ще до етапу розвитку серцево-судинних захворювань або діабетичної нефропатії потрібно додатково обстежувати з метою оцінки субклінічного ураження органів-мішеней. Важливо орієнтуватись не тільки на периферичний, але й на центральний артеріальний тиск, оскільки не всі препарати здатні його ефективно знижувати — у першу чергу це стосується бета-блокаторів. Виявлення високого ризику серцевосудинних захворювань ставить перед ліка-

рем більш жорсткі цілі антигіпертензивної терапії, починати яку бажано з комбінованих препаратів. Цільовий тиск для усіх хворих, незалежно від ступеня ризику, — 130-135/8085 мм рт. ст. За європейськими стандартами лікування, немає підстав призначати медикаментозну терапію хворим із ЦД або ішемічною хворобою серця при високому нормальному тиску та в разі його зниження менше 130/80 мм рт. ст. Доведено, що досягнення більш низьких цифр не супроводжується значним поліпшенням прогнозу, до того ж створює ризик розвитку ішемії. Американська діабетична асоціація надає такі рекомендації щодо медикаментозної терапії у пацієнтів з АГ та ЦД (2012 р.): • використання двох та більше препаратів у максимальних дозах зазвичай дозволяє досягнути цільового рівня тиску; • прийом одного або більше препаратів слід призначати на вечір; • у разі використання діуретиків, інгібіторів АПФ необхідно проводити моніторинг функції нирок сироваткового креатиніну.

Трагедія серцевої справи З артеріальною гіпертензією тісно пов’язана хронічна серцева недостатність, яка значно ускладнює перебіг ЦД. «Частота випадків ЦД у разі прогресування серцевої недостатності зростає у 5 разів. Незважаючи на впровадження нових методів терапії, смертність у результаті поєднання цих двох патологій, нажаль, не знижується. У разі хронічної серцевої недостатності завжди є метаболічні порушення та ішемія. ЦД ІІ типу значно посилює метаболічні розлади у таких хворих. Окрім того, при ЦД практично завжди виявляється «німа» ішемія міокарда під час добового моніторингу ЕКГ», — розповів Геннадій Кочуєв, доцент кафедри

загальної практики–сімейної медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти, доктор медичних наук.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua


ЕНДОКРИНОЛОГІЯ

3 травня 2013 року За даними Фремінгемського дослідження, з моменту встановлення діагнозу хронічної серцевої недостатності тривалість життя становить у жінок — 3,17 року, у чоловіків — 1,66 року. Якщо виключити гостру смерть у перші 90 днів, то цей показник у жінок буде приблизно 5,17 року, у чоловіків — 3,25 року. Г. Кочуєв також зазначив, що ефективність консервативного лікування серцевої недостатності на тлі діабету не завжди дозволяє досягти цілі. Тому зараз активно розвивається концепція метаболічної цитопротекції, що базується на корекції метаболізму в ішемізованій ділянці тканин.

Олена Товажнянська, професор кафедри неврології Харківського національного медичного університету, доктор медичних

Підручники та правда життя Одним із серйозніших ускладнень ЦД є діабетична полінейропатія — ураження периферичної нервової системи. Патогенез полінейропатії включає накопичення у тканині глікозильованих продуктів, порушення мікроциркуляції, дефіцит необхідних для нормального метаболізму речовин, оксидантний стрес, автоімунний компонент, інфільтрацію нервового стовбура лейкоцитами. «ЦД тісно пов'язаний із порушенням обміну вітамінів, зокрема, це захворювання асоційоване з відносною недостатністю вітаміну В. Не вистачає його через надлишкове перекисне окислення ліпідів та накопичення вільних радикалів», — підкреслив Павло Камчатов, професор кафедри неврології

наук, наголосила на тому, що більшість пацієнтів із больовою формою діабетичної нейропатії або зовсім не отримують лікування, або терапія не є адекватною. Лише 2% таких хворих лікуються у спеціаліста з болю. Основні принципи лікування невропатичного болю: 1. етіологічна терапія (компенсація ЦД) — клас І, рівень доказовості А; 2. патогенетична терапія — антиоксиданти, антигіпоксанти, препарати метаболічної дії — клас ІІ А, рівень доказовості В; 3. симптоматична терапія — зменшення больового синдрому клас ІІ А, рівень доказовості В; 4. відновні заходи — вітамінотерапія, препарати нейротрофічної дії, антихолінестеразні препарати клас ІІ А, рівень доказовості В; 5. ангіопротектори — клас ІІ В, рівень доказовості С; 6. лікувальна фізкультура.

Забуте ускладнення

Лариса Журавльова, завідувачка кафедри внутрішньої медицини №3 Харківського національного медичного університету, доктор

та нейрохірургії Російського державного медичного університету, доктор медичних наук. Найскладнішим станом у разі діабетичної полінейропатії є нейропатичний біль, що виникає при залученні до патологічного процесу периферичних або центральних структур, пов’язаних із проведенням та/або обробкою ноцицептивних сигналів, але не рецепторів. Чинниками цього виду болю є ураження периферичної або центральної нервової системи. За характером він стріляючий, пекучий, подібний до болю від електричного струму, але з поколюванням, онімінням. Локалізується невропатичний біль найчастіше у зоні іннервації ураженого нерва, корінця. Зазвичай має хронічну форму. Складно усувається анальгетиками та НСПЗ. «У медичних підручниках пишуть, що для того, аби діагностувати полінейропатію, пацієнт повинен прийти зі скаргою на оніміння та почервоніння пальців. Це неправильний підхід. Потрібно розуміти, що пацієнта з ЦД, ішемічною хворобою серця та іншим «букетом» супутніх патологій менш за все турбує якесь там незначне оніміння. Тож, на цей показник покладатися не варто. Лікаря має насторожити підвищення серцевого ритму або наявність артеріальної гіпертензії — адже це перші «дзвоники» розвитку нейропатії», — висловив власну точку зору П. Камчатов.

складний, але можна з упевненістю сказати, що чим довше людина живе з діабетом, тим більш незворотними стають дегенеративні катастрофічні зміни, що відбуваються у нервовій системі», — розповіла Л. Журавльова. За її словами, діабетична нейропатія вкрай негативно відбивається на стані травної системи. У таких хворих з’являється атонія стравоходу, гіпо- та атонія шлунка, функціональний гіпоацидоз, рефлюкс-езофагіт, дисфагія, гіпомоторика кишечнику, запори, діабетична холецистопатія та інші розлади. Із них особливої уваги заслуговує діабетична холецистопатія, яка є дисфункціональним захворюванням біліарного тракту, що включає комплекс клінічних симптомів, зумовлених моторно-тонічною дисфункцією жовчного міхура, жовчовидільних проток і їх сфінктерів. Найчастіше у хворих на ЦД розвивається дискінезія жовчовидільних проток за гіпотонічно-гіпокінетичним типом (66% усіх випадків) із подальшими застійними явищами у жовчному міхурі та розвитком холециститу та холелітіазу. «Холецистична нейропатія — це діагноз виключення (насамперед — недостатності фолатів, вітаміну В12, гіпотиреозу, ниркової недостатності). Під час діагностики потрібно оцінити загальносоматичний стан хворого на ЦД, рівень компенсації метаболічних порушень, тривалості їх існування, залучення у процес нервової системи. Для верифікації діагнозу обов’язковим є виявлення об’єктивних ознак ураження периферичного відділу нервової системи», — поділилася Л. Журавльова. Алгоритм лікування діабетичної нейропатії включає вплив на чинники ризику, що модифікуються, тобто контроль глікемії, контроль цифр артеріального тиску, зниження маси тіла, корекція гіперхолестеринемії, виключення куріння. Також, звичайно, потрібна симптоматична та патогенетична терапія. Л. Журавльова наголосила на тому, що тривала компенсація ЦД поліпшує перебіг нейропатії та сприяє зменшенню частоти її розвитку. У разі інтенсивного контролю у хворого в подальшому спрацьовує «метаболічна пам'ять» і прогноз нейропатії суттєво покращується. Лікування функціонального порушення жовчного міхура за умов гіпомоторного розладу включає прийом холецистокінетиків, як профілактику жовчокам’яної хвороби спеціалісти пропонують урсодеоксіхолеву кислоту. Для зняття нападів болю застосовують антихолінергічні та міотропні спазмолітичні засоби.

Пригніченість як чинник Не дивно, що одним із найбільш поширених станів серед хворих на ЦД є депресія. Сергій Бурчинський, керівник відділу інформаційного аналізу Інституту геронто-

медичних наук, професор, підкреслила, що серед усіх форм діабетичної полінейропатії найменше уваги приділяють автономній нейропатії. Досі немає чітких даних про її поширеність (вони варіюють від 10 до 100%). Проте при маніфестації діабету у 3,5-6,1% хворих уже є певні ознаки діабетичної нейропатії. Через 5 років від початку захворювання вона виявляється у 12,5-14,5% пацієнтів, через 10 років — це вже 20-25%, через 15 років — 23-27%. Нарешті, 25 років потому 55-65% хворих на ЦД стикаються з цим діагнозом. «У хворих на діабетичну автономну нейропатію рівень смертності значно підвищений. Патогенез у захворювання достатньо

логії імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України, доктор медичних наук, професор, зазначив, що навіть за умови найефективнішого лікування основного діагнозу, якщо при цьому не враховувати наявні депресивні розлади, лікарю навряд чи вдасться досягти успіху у корекції загального стану пацієнта. У загальній популяції частота депресій становить приблизно 8%, у той час як на прийомі в ендокринолога цей показник сягає 35% (тобто, він більше майже у 4 рази). У світі від депресивних розладів страждають щонайменше 150 млн осіб, із них до ефективної терапії мають доступ лише 25%. Таким чином, можна сказати, що це одне з найбільш недодіагностованих захворювань. Депресія призводить до функціонального погіршення у хворого, збільшення скарг, візитів до лікаря, виписаних препаратів, а також до суттєвого подовження термінів госпіталізації. У разі ЦД на тлі депресії підвищується ризик у 2,5 разу — макросудинних ускладнень, в 11 разів — мікросудинних; у 5 разів вища летальність, а також погіршується метаболічний контроль. Клінічними особливостями сучасних депресій є: • переважання тривожного компоненту в клінічній картині захворювання — приблизно у 77% хворих; • коморбідність — поєднання депресивних та соматичних проявів; • домінування соматовегетативної складової у симптоматиці; • зростання кількості стертих, «субдепресивних» форм; • збільшення частоти випадків рефрактерності до антидепресивної терапії, що проводиться. У медичній практиці депресивні розлади проявляються як реакція особистості на наявний соматичний стан, усвідомлення свого тяжкого захворювання — соматогенна депресія. Інший варіант — відбувається соматизація первинного депресивного розладу у вигляді того або іншого виду «органного неврозу», соматоформного больового розладу тощо — соматизована депресія. «У Німецькій національній директиві щодо лікування захворювань у підрозділі «Уніполярна депресія» (п.п. 3-9, 3-11) викладено такі рекомендації: для лікування легкого та помірного депресивного епізоду пацієнту повинна бути запропонована медикаментозна терапія», — розповів С. Бурчинський. На його думку, слід сконцентрувати увагу на можливостях фітотерапії, оскільки для ендокринологічних хворих дуже важливою є мінімізація побічних ефектів.

Вічні цінності Звичайно, це лише невелика частка ускладнень, до яких призводить ЦД. Але їх цілком достатньо,щоб оцінити всю невтішну картину. Це захворювання не має «сусідів», яких було б легко позбавитися, і його ефективне лікування потребує від лікаря найвищого рівня майстерності. Зізнаємось чесно: в умовах переповненості лікувально-профілактичних закладів нескінченними чергами майже неможливо знайти час на вдумливе помірковане лікування пацієнта з діабетичним «букетом». Тому, якими банальними не виглядали б рекомендації ВООЗ населенню слідкувати за масою тіла та більше рухатися, на сьогодні це єдина лікарська рекомендація, яка дійсно здатна зупинити епідемію діабету. Марина ЧІБІСОВА, спеціально для «ВЗ» За матеріалами ХІІ Данилевських читань «Досягнення та перспективи експериментальної і клінічної ендокринології»

21


ШкОла успіШНОГО лікаря

ОСТЕОПОРОЗ під МікрОскОпОМ На думку ВООЗ, остеопороз набуває статусу епідемії — кількість остеопоротичних переломів у світі збільшується і у 2050 р. зросте до 6,3 млн. статистика україни також невтішна: на остеопороз хворіють 2,5 млн жінок та 900 тис. чоловіків, половина внаслідок захворювання стає інвалідами, 20% помирають від ускладнень цієї хвороби. у жінок ризик смерті від ускладнень остеопорозу становить 3,7% (для порівняння: від раку молочної залози — 2,6%). при цьому після досягнення жінкою 50 років ризик виникнення остеопоротичного перелому стегнової кістки дорівнює сумарному ризику виникнення раку молочної залози, матки та яєчників. у віці понад 50 років 4 з 10 жінок мають остеопоротичні переломи. Найчастіше зустрічаються переломи тіл хребців, стегнової кістки, а найтиповішим для жінок цього віку є перелом кісток передпліччя. така ситуація вимагає пошуку оптимальних діагностичних технологій, які дозволять вчасно виявляти захворювання. Ненадійне минуле

для діагностики остеопорозу в рутинній клінічній практиці зазвичай виконуються рентгенограми найбільш схильних до цього процесу ділянок скелета: грудного та поперекового відділів хребта (обов'язково у двох проекціях), тазостегнових суглобів, кистей і дистальних відділів променевої кістки. На оглядових рентгенограмах роздільно вивчаються як кортикальні, так і трабекулярні ділянки скелета. Загальна характеристика трабекулярної зони при остеопорозі може бути охарактеризована як кістка підвищеної прозорості, адже кількість трабекул в одиниці площі рентгенограми зменшена. Однак подібна загальна оцінка рентгенівського знімка тільки на основі зорового сприйняття прозорості кісткової тканини надзвичайно суб'єктивна. Внаслідок відомих особливостей роботи людського зорового аналізатора помилка в діагностиці остеопорозу по рентгенограмах може досягати 30-40%.

«Золоті» стандарти сьогодення

денситометрія — вимірювання щільності кісткової тканини, засноване на вимірюванні мінерального компонента кісткової тканини — кальцію. Застосовуються ізотопні (моно- і двохфотонна абсорбціометрія), рентгенівські (моно- і двохенергетична абсорбціометрія, кількісна комп'ютерна томографія) і ультразвукові методи. За допомогою монофотонної, моноенергетичної та ультразвукової денситометрії досліджують периферичні відділи скелета. ці методи найбільш підходять для скринінгу остеопорозу або попереднього діагнозу. Найбільш універсальним є застосування двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії (DEXA). це «золотий стандарт», що дозволяє вимірювати вміст

кісткового мінералу в будь-якій ділянці скелета, а також визначати вміст солей кальцію, жиру і м'язової маси у всьому організмі. стандартними (автоматичними) програмами для таких денситометрів є програми для поперекових хребців, проксимальних відділів стегна, кісток передпліччя і програма «Все тіло». але денситометрії мають суттєві недоліки. поперше, діагностика остеопорозу можлива лише за часткової втрати кісткової маси. по-друге, метод не дозволяє прогнозувати рівень втрати кісткової маси. по-третє — оцінка зміни щільності кісткової тканини можлива тільки через 1,5-2 роки після призначення терапії. а отже можливості швидкої корекції терапії остеопорозу немає.

Біохімічні маркери остеопорозу

Швидкість утворення або руйнування матриксу кісткової тканини може оцінюватися чи при вимірі активності специфічних ферментів кісткоутворюючих або кісткоруйнуючих клітин чи шляхом визначення компонентів, що надходять у кровотік під час синтезу або резорбції кістки. ці показники поділяються на маркери синтезу та резорбції кістки. Визначення рівня біохімічних маркерів дозволяє під час профілактичного обстеження виявити пацієнтів з метаболічними порушеннями процесів ремоделювання і резорбції кісткової тканини, оцінити і спрогнозувати рівень втрати кісткової маси, вибрати найбільш ефективний препарат і визначити оптимальну дозу індивідуально для кожного пацієнта, а також дати оцінку ефективності призначеної терапії вже через 2-3 місяці. Біохімічні маркери також використовуються для розв’язання питання про необхідність лікарської терапії у жінок після менопаузи: чим вище значення кісткового

метаболізму і чим нижча величина кісткової щільності порівняно з нормальними значеннями, тим більша необхідність призначення лікарської терапії. Окрім цього, результати багатьох клінічних випробувань дозволяють зробити висновок, що маркери кісткового метаболізму можуть використовуватися для прогнозування дії антитерапії на масу кісткової тканини. Основний маркер кісткового ремоделювання — лужна фосфатаза кісткового походження, яка міститься в мембрані остеобластів. Найчастіше використовується загальна активність лужної фосфатази в сироватці, але цим показникам властива низька чутливість і специфічність. причини істотного підвищення сироваткового рівня лужної фосфатази — різні. Наприклад, у літніх пацієнтів це може бути наслідком дефекту мінералізації кісткової тканини або впливу одного з багатьох лікарських препаратів, які здатні підвищувати активність печінкового ізоферменту. адекватним маркером швидкості ремоделювання кістки вважається остеокальцин. це так званий кістковий gla-протеїн, що синтезується переважно остеобластами і включається в позаклітинний матрикс кісткової тканини. Частина цього білка проникає в кровотік, де може вимірюватися імунними методами. дослідження підтверджують, що підвищення рівня лужної фосфатази й остеокальцину в сироватці крові часто відзначається під час лікування пацієнтів з остеопорозом фторидами. тому визначення маркерів рекомендовано для контролю за стимулюючим впливом цих речовин. Окрім цих двох факторів є інноваційні і сучасні біохімічні маркери остеопорозу. Наприклад, набуває діагностичної цінності Total PINP (N-термінальний пропептид проколагена I), що відо-

бражає інтенсивність формування кісткової тканини; TRAP 5b-тартат резистентна КФ (ізоформа 5b), яка свідчить про активність остеобластів, та RANKL/ OPG — маркер, що показує ступінь ремодулювання, ризик-фактор порушення процесу та «відслідковувач» ефекту терапії. Основний біохімічний маркер кісткової резорбції — деоксіпірідонолін (дпід), що є перехресним піридиновим зв'язком, притаманним зрілому колагену, і не піддається подальшим метаболічним перетворенням. Він виводиться з сечею у вільній формі (близько 40%) і у зв'язаному з пептидами вигляді (60%). Визначення дпід у сечі має ряд переваг: високу специфічність для обміну кісткової тканини, відсутність метаболічних перетворень до виведення з сечею та можливість проведення дослідження без попередніх дієтичних обмежень. інший важливий маркер резорбції — betaCrossLaps. це с-кінцеві телопептиди, що утворюються при деградації колагену 1 типу, який становить більше 90% органічного матриксу кістки. Вимірювання betaCrossLaps дозволяє оцінити темпи деградації «старої» кісткової тканини. у нормі малі фрагменти колагену, що утворюються у разі його деградації, надходять у кров і виводяться нирками із сечею. у пацієнтів зі зниженою функцією нирок вміст beta-CrossLaps у сироватці крові зростає внаслідок зниження екскреції. у разі патологічного збільшення резорбції кісткової тканини (похилий вік, остеопороз) колаген 1 типу деградує у великому обсязі, що призводить до збільшення рівня фрагментів колагену в крові.

Інвазивні методи діагностики

корисну інформацію про обмін кісткової тканини дають деякі інвазивні методи. Гістоморфологічний аналіз гребеня клубової кістки дає можливість отримати відомості про швидкість утворення кісткової тканини на клітинному і тканинному рівні, проте інформації про величину кісткової резорбції недостатньо. крім того, дослідження обміну кісткової тканини обмежується невеликою ділянкою губчастої речовини і внутрішньою поверхнею кортикального шару, а це не завжди відображає те, що відбувається в інших відділах скелета. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Pharma.net.ua –

перший незалежний фармацевтичний портал УСІ НОВИНИ УКРАЇНСЬКОЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ ТА НАЙВАЖЛИВІШІ ПОДІЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО СВІТУ – В ЩОДЕННОМУ РЕЖИМІ! Спеціалізований сайт для представників фармацевтичних компаній, лікарів, провізорів, фармацевтів, студентів медичних та фармацевтичних ВУЗів

22  

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua


ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА БЕЗПЕКА ЛІКІВ

3 травня 2013 року

Летальні наслідки побічних реакцій За даними здійснення фармаконагляду в Україні у 2012 році Шановні колеги, у цьому матеріалі ми надаємо опис летальних випадків ПР, про які йшлося у попередній публікації. А також зосередимо увагу на підходах до мінімізації розвитку негативних реакцій при застосуванні ЛЗ і медичних помилок та ролі клініко-експертних комісій в оцінці якості медичної допомоги у випадках, коли ПР мали летальні наслідки. (Продовження. Початок у «ВЗ» від 19.04.2013 № 15-16) рім того, хочемо звернути особливу увагу на наступні аспекти. Існують випадки, коли у картах-повідомленнях не зазначаються виробник та номер серії підозрюваного у виникненні ПР ЛЗ і з’ясувати це не представляється можливим. Зазвичай, таке можливо, коли ЛЗ був використаний у домашніх умовах, де і виникла ПР, згодом пацієнта госпіталізують, при цьому упаковка може бути або знищена, або загублена пацієнтом чи його родичами. У деяких випадках ПР виникає не відразу при застосуванні ЛЗ, а через певний проміжок часу. Так сталося минулого року, коли ПР, що мала летальні наслідки, виникла через 7 днів від моменту застосування «Метотрексату». Препарат не закуповувала лікарня у централізованому порядку, ампулу придбала пацієнтка самостійно. Після застосування препарату ампулу було знищено і тому жодних даних щодо назви виробника та серії препарату не залишилося. Зважаючи на представлене вище, як пацієнтам, так і закладам охорони здоров’я слід зберігати упаковки ЛЗ до закінчення лікування. Це дозволить у подальшому вказувати необхідну інформацію у картах-повідомленнях про ПР, проводити контроль якості підозрюваного ЛЗ та об’єктивно оцінювати причетність якості ЛЗ до виникнення клінічної ситуації.

К

Опис летальних випадків ПР

 Випадок 1 Підозрюваний лікарський засіб: «Цефуроксим» (порошок для розчину для ін’єкцій по 0,75 г). Клінічна ситуація виникла у жінки (51 р.), яка була госпіталізована для проведення оперативного втручання з приводу перелому лівого ліктьового відростка з розходженням уламків. Під час госпіталізації стан пацієнтки був задовільний, протипоказань до проведення металоостеосинтезу у ході обстеження не було виявлено. З анамнезу відомо, що 12 років тому вона перенесла операцію — екстирпацію матки з придатками. Алергологічний анамнез не ускладнений. У карті-повідомленні лікар зазначив, що перед операцією пацієнтці було проведено пробу на чутливість до «Цефуроксиму», результати якої були розцінені як від’ємні. Через 20 хв після проби, з метою профілактики післяопераційних ускладнень, жінці було розпочато внутрішньовенне струминне введення 0,75 г «Цефуроксиму», розведеного у 8 мл води для ін’єкцій. Після введення 1,6 мл розчину у неї виник кашель, задуха, відчуття свербежу, стиснення за грудиною, пацієнтка втратила свідомість, настала зупинка серцевої та дихальної діяльності. Введення препарату було припинено. Медикаментозні й інструментальні реанімаційні заходи тривали протягом 34 хв, проте не мали позитивних наслідків. Була констатована біологічна смерть пацієнтки. Причина смерті: анафілактичний шок, блискавична форма. Причинно-наслідковий зв’язок ПР із застосуванням «Цефуроксиму» — можливий.  Випадок 2 Підозрювані лікарські засоби: «Цефотаксим» (порошок для розчину для ін’єкцій по 1,0 г), «Інозин» (розчин для ін’єкцій, 20 мг/мл по 5 мл), натрію хлорид (розчин для ін’єкцій, 9 мг/мл по 5 мл). Цей випадок ПР стався у дівчинки 16 років, яка перебувала на диспансерному обліку та періодично

проходила стаціонарне лікування з приводу бронхіальної астми ІІІ ст., хронічного бронхіту, вегето-судинної дистонії по кардіальному типу. З анамнезу хвороби відомо, що вона постійно застосовувала лікарські засоби «Фліксотид» та «Зафірон». У січні 2012 р. пацієнтка в черговий раз поступила у дитяче відділення центральної районної лікарні у стані середньої важкості. Їй було призначено: антибіотик «Аугментин» (по 1 таблетці 625 мг 2 рази на добу), відхаркувальні препарати, бронхолітики, глюкокортикоїди, фізпроцедури. Після 7 днів лікування її клінічний стан не змінився. Тому лікуючий лікар відмінив «Аугментин» і призначив внутрішньовенно струминно «Цефотаксим» (по 1 г 1 раз на добу) та «Інозин» (по 5 мл 1 раз на добу). Того ж дня у процедурному кабінеті дитячого відділення пацієнтці було зроблено внутрішньовенні струминні ін’єкції «Цефотаксиму», розведеного у 5 мл 0,9% розчину натрію хлориду, та «Інозину» 5 мл, також розведеного у 5 мл розчину 0,9% натрію хлориду. Через 3 хвилини після проведеної маніпуляції дівчинка вийшла з кабінету й у коридорі відчула погіршення загального стану. Відмічався блискавичний перебіг анафілактичного шоку з втратою свідомості та миттєвою зупинкою серця та дихання. Відразу були розпочаті реанімаційні заходи: ШВЛ, закритий масаж серця, електростимуляція серцевої діяльності під контролем ЕКГ, внутрішньовенно вводили «Атропін» 1% 1 мл (6 ін’єкцій), «Адреналін» 0,1% 0,5 мл (7 ін’єкцій), «Дексаметазон» 8 мг, «Гідрокортизон» 250 мг, «Преднізолон» 30 мг, «Мезатон» 1% 1 мл, розведені у натрії хлориді, «Рефортан» 6% 250 мл та «Димедрол» 1 мл. Реанімаційні заходи тривали 70 хв, однак не дали бажаного ефекту і була констатована біологічна смерть пацієнтки. Підозрювані лікарські засоби родичі дівчинки придбали в аптечному кіоску лікарні безпосередньо перед їх застосуванням. У медикаментозній терапії напередодні та у реанімаційних заходах застосовувався розчин натрію хлориду іншого виробника. Зі слів родичів, лікарські засоби «Цефотаксим», натрію хлорид та «Інозин» у минулому застосовувались без негативних наслідків. Причина смерті: анафілактичний шок, блискавична форма. Причинно-наслідковий зв’язок ПР із застосуванням «Цефотаксиму», «Інозину» та натрію хлориду — можливий.  Випадок 3 Підозрювані лікарські засоби: «Лорноксикам» (таблетки, вкриті оболонкою по 8 мг), «Толперизон» (таблетки, вкриті оболонкою по 150 мг). Випадок стався у чоловіка (41 р.), який звернувся до невролога поліклініки зі скаргами на біль у хребті. У нього було діагностовано вертеброгенну цервікалгію та призначено амбулаторне лікування препаратами «Лорноксикам» 8 мг, «Толперизон» 150 мг, «Омепразол» 20 мг. У той же день пацієнт прийняв по 1 таблетці «Толперизону» (150 мг) та «Лорноксикаму» (8 мг). Через 2 години він відчув слабкість, з’явилась задишка, еритематозні висипання на шкірі обличчя, тулуба та кінцівках. Лікар невідкладної швидкої медичної допомоги оцінила стан пацієнта як важкий: еритематозні висипання, АТ 70/40 мм рт. ст., ЧСС 80 уд/хв. Хворому було введено 8 мг «Дексаметазону», 1,0 мл «Адреналіну», він був госпіталізований у реанімаційне відділення.

У реанімації пацієнту проводилася інтенсивна терапія з використанням розчинів для інфузій, «Дофаміну», глюкокортикоїдів, антигістамінних ЛЗ, «Еуфіліну», сорбенту. Проте стан хворого залишався тяжким, зберігалися загальна слабкість, серцебиття, біль у шийній ділянці, зміни з боку шкіри. Виникла пі­ дозра на гострий агранулоцитоз. Наступного дня стан пацієнта почав погіршуватися, відмічався дифузний ціаноз, посилилась задишка, сатурація знизилась до 85%. Хворому була проведена інтубація трахеї, його було переведено на ШВЛ. Не дивлячись на проведені реанімаційні заходи, було констатовано біологічну смерть пацієнта. В анамнезі у пацієнта посттравматичний асептичний некроз С3С4 з патологічним кіфозом та формуванням блоку С2С4 у 1987 р., перелом першого ребра справа з формуванням абсцесу, нориці та резекція ребра у 1996 р., перелом дистальної фаланги 5 пальця у грудні 2011 р., дифузний нетоксичний зоб І ст. Також відомо, що за чотири дні до звернення до лікаря, чоловік відчув слабкість після фізичного навантаження. У наступні два дні він відмічав підвищення температури тіла до 38оС, інтенсивний біль у шиї справа. Хворий самостійно застосовував «Німесулід» (доза та тривалість невідомі). Причина смерті: анафілактичний шок. Причинно-наслідковий зв’язок ПР із застосуванням «Лорноксикаму» та «Толперизону» — можливий.  Випадок 4 Підозрювані лікарські засоби: «Нітрогліцерин» (концентрат для розчину для інфузій, 10 мг/мл по 2 мл), натрію хлорид (розчин для інфузій 0,9% по 200 мл). Цей випадок стався у чоловіка (61 р.). За три дні до гострого погіршення самопочуття пацієнта турбували напади головокружіння. Увечері третього дня він втратив свідомість. Каретою швидкої допомоги він був доставлений у відділення кардіореанімації лікарні, де йому було поставлено діагноз ІХС: гострий інфаркт міокарду. Після проведення медикаментозного лікування і встановлення тимчасового кардіостимулятора, стан хворого стабілізувався. Проте зранку наступного дня чоловік відчув дискомфорт за грудиною, а тому о 10.05 йому розпочали внутрішньовенну крапельну інфузійну терапію лікарським засобом «Нітрогліцерин» 2 мл, розведеним у 200 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Через 35 хв від початку інфузійної терапії у хворого виникли відчуття задухи, неспокою, порушення ковтання, набряк шиї, АТ знизився до 100/60 мм рт.ст. Інфузійну терапію було припинено та розпочато реанімаційні заходи: внутрішньовенно струминно введено «Дексаметазон» по 12 мг 3 рази, «Адреналін» 0,18% по 0,5 мл 2 рази, «Димедрол» 1% по 1,0 мл, «Тавегіл» 1,0 мл 1 раз. Об 11-й годині у хворого настала зупинка дихальної та серцевої діяльності. Розпочато закритий масаж серця. Проведення техніки інтубації трахеї було неможливим через набряк м’яких тканин гортані, а тому було проведено трахеотомію та розпочато ШВЛ через трахеостому. Хворому продовжували медикаментозну терапію: внутріньовенно вводили «Адреналін» 0,18% по 1,0 мл 5 разів, «Атропін» по 1,0 мл 3 рази, «Дексаметазон» 42 мг, «Дофамін» 200 мг, натрію гідрокарбонат 4% 100 мл. Однак, не зважаючи на проведені реанімаційні заходи, о 12-й годині було констатовано біологічну смерть пацієнта. В анамнезі у пацієнта гіпертонічна хвороба та виразкова хвороба шлунка. Уся супутня терапія, яка була призначена та застосовувалась пацієнту напередодні, у день виникнення ПР не проводилась. Патологоанатомічне дослідження не підтвердило наявності інфаркту міокарда. Було встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба та анафілактичний шок. Причина смерті: анафілактичний шок. Причинно-наслідковий зв’язок ПР із застосуванням «Нітрогліцерину» та натрію хлориду — можливий.

Підходи до мінімізації розвитку негативних реакцій при застосуванні ЛЗ та медичних помилок Ризик розвитку негативних реакцій при застосуванні ЛЗ можна мінімізувати шляхом раціонального призначення ЛЗ та уникнення помилок, основними з яких є: • неправильна діагностика стану пацієнта; • призначення неналежного ЛЗ або неналежної дози ЛЗ; • неврахування важливої інформації щодо медичного, генетичного чи алергологічного стану пацієнта; • безвідповідальне самолікування; • недотримання належної тривалості лікування ЛЗ; • поліпрагмазія. Однак навіть за виконання всіх зазначених вище умов неможливо передбачити усіх факторів ризику та ризиків, що сприяють виникненню ПР при застосуванні ЛЗ. У значній мірі сприяти з’ясуванню обставин летальних наслідків ПР ЛЗ повинно виконання відповідних положень наказу МОЗ України від 27.12.2006 р. № 898 «Про затвердження Порядку здійснення нагляду за побічними реакціями лікарських засобів, дозволених до медичного застосування» зі змінами, внесеними наказом МОЗ України від 29.12.2011 р. №1005 (далі — наказ МОЗ № 898). Згідно з пунктом 4.7 зазначеного наказу, МОЗ АР Крим чи управління (головні управління) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при отриманні карт-повідомлень про ПР та/або ВЕ ЛЗ, що призвели до смерті пацієнта, надають цю інформацію до відповідної клініко-експертної комісії, яка здійснює контроль якості медичної допомоги. В такий спосіб можливо, зокрема, виявити, які помилки були допущені при проведенні лікування та причини їх виникнення. За з’ясування цих моментів на локальному рівні реальним стає виявлення системних помилок, розробка та вжиття заходів з їх мінімізації. За результатами проведеної роботи клініко-експертні комісії складають протокол та висновок, що надаються до МОЗ України, Центру та Держлікслужби України не пізніше 24 годин від моменту їх складання (підпункт 4.7.2 наказу МОЗ № 898).

Роль клініко-експертних комісій в оцінці якості медичної допомоги   у випадках, коли побічні реакції мали летальні наслідки У 2012 р. в усіх випадках, коли побічні реакції закінчилися летально, Центром було отримано документи від відповідних клініко-експертних комісій. Слід зазначити, що членам клініко-експертних комісій доступна уся первинна медична документація і тому хотілося б, щоб її аналіз, на предмет якості медичної допомоги, проводився ретельніше, а не формалізовано. Однак аналіз отриманих документів свідчить про те, що лише клініко-експертними комісіями Дніпропетровського та Миколаївського ГУОЗ ОДА був ретельно проведений аналіз якості надання медичної допомоги і вжиті адекватні ситуаціям заходи, чого не можна сказати про документи, надіслані клініко-експертними комісіями з інших регіонів. Таким чином, аналіз ситуацій летальних наслідків побічних реакцій, у виникненні яких підозрювалися лікарські засоби, повинен відбуватися за участі всіх сторін, дотичних до цієї ситуації. Такий підхід дозволяє встановити, що ж сприяло виникненню побічної реакції, чому вона закінчилася летально, уникнути приховування даних, нефахових трактувань клінічних ситуацій та розповсюдження неправдивої інформації. У наступному номері ми продовжимо опис ще 6-ти випадків ПР, які мали летальні наслідки. О.В. Матвєєва, В.П. Яйченя, І.О. Логвіна, О..Л. Хоромська, ДП «Державний експертний центр МОЗ України»

23


БіБліОтека лікаря РЕНТГЕНОЛОГІЯ

КАРДІОЛОГІЯ

 Труфанов Г.е. лучевая диагностика повреждений голеностопного сустава и стопы  Рік випуску: 2013  видавництво: елБі-Спб  Кількість сторінок: 368

 Беккер Р. Антитромботическая терапия в профилактике ишемического инсульта  Рік випуску: 2013  видавництво: меДпресс  Кількість сторінок: 48

у

керівництві викладена нормальна променева анатомія гомілковостопного суглоба і стопи за даними рентгенологічного дослідження, кт та Мрт. друга глава присвячена опису променевої семіотики ушкоджень гомілковостопного суглоба і стопи, які найчастіше зустрічаються у практиці, а також представлені дані рентгенологічного дослідження, кт та Мрт, даються рекомендації з тактики променевого

дослідження і диференціальної діагностики. розглядаються питання етіології, патогенезу, морфології та клінічні прояви ушкоджень. підрозділи, присвячені опису окремих нозологічних форм, містять необхідні ілюстрації. посібник рекомендований фахівцям із променевої діагностики, травматологам і лікарям суміжних спеціальностей, а також для підготовки у системі післядипломної професійної освіти.

у

даній брошурі розглянуті механізми нормального і патологічного тромбоутворення і можливості його регулювання. Наведено засновані на найсучасніших доказових даних

НЕВРОЛОГІЯ  матвєєва Т.в., ибатуллин м.м. Клинико-визуализационные особенности дифференциальной диагностики рассеянного склероза  Рік випуску: 2013  видавництво: Тріада-Х  Кількість сторінок: 384

у

монографії запропоновано аналіз найбільш частих симптомів ураження нервової системи у хворих на розсіяний склероз (PC) із виділенням ознак, які можуть представляти інтерес при проведенні диференціальної діагностики PC з іншою патологією. Виділено клінічні ознаки, що підтверджують і виключають діагноз PC. представлено клінічну диференціальну діагностику PC з більш ніж сорока нозоло-

гічними одиницями, а також наведено диференціально-діагностичні критерії із захворюваннями, що імітують картину PC за даними магнітно-резонансної томографії (Мрт). Запропоновано рекомендації до використання тих чи інших методик Мрт. книга представляє інтерес для практикуючих неврологів, викладачів вузів, фахівців із нейровізуалізації, лікарів різних профілів, у тому числі терапевтів, ендокринологів, інфекціоністів.

АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ  Черній в.і. Рациональная инфузионная терапия  Рік випуску: 2012  видавництво: Донецьк  Кількість сторінок: 184

у

монографії представлена тактика лікувальних заходів при гострих крововтратах на догоспітальному та госпітальному етапах. саме інфузійній терапії належить провідна роль в усуненні волемічних порушень при різних видах шоку, на неї ж покладаються завдання щодо усунення метаболічних, водно-електролітних, мікроциркуляторних, кислотно-основних та інших гомеостатичних порушень, що розвиваються під час шоку. у монографії викладено принципи інтенсивної інфузійної терапії, а також інфузійної терапії з використанням «некласичних» розчинів і технологій.

Медична газета України

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я Індекси 60965, 08198. Ціна договірна

Юридична адреса редакції: 03179, м.Київ, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Поштова адреса редакції: 04211, м.Київ, а/с 138. Тел./факс: (044) 485-00-96. E-mail: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю.

24  

Висвітлено такі ва ж ливі для лікарів аспекти, як цілеорієнтована, дезінтоксикаційна і некласична органопротекторна інфузійна терапія, а також важливість інфузійної нутритивної підтримки. Монографія розрахована на лікарів-анестезіологів, хірургів, травматологів, урологів, акушерівгінекологів, лікарів медицини невідкладних станів, терапевтів, лікарів сімейної медицини. рекомендовано до видання президією асоціації анестезіологів україни, президією асоціації анестезіологів донбасу, проблемною комісією з анестезіології.

Заступник головного редактора . . . . . .ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Редактор відділу аналітичної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . СВІТЛАНА ТЕРНОВА Редактор відділу оперативної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТЕТЯНА СТАСЕНКО Редактор відділу наукової інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Дизайн та верстка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ТЕТЯНА ЗАЙЧУК Відділ літредагування і коректури . . . . . . . ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

міжнародні рекомендації щодо застосування різних антиагрегантів у профілактиці ішемічного інсульту. рекомендований неврологам, кардіологам, терапевтам.

Запрошуємо на роботу ЛІКАРІВ

в амбулаторії Роменського р-ну Сумської обл. • сімейних та інших спеціальностей (переваги надаються сімейним парам).  У районі діє програма місцевих стимулів для молодих спеціалістів — проводиться доплата 2000 грн до заробітної плати щомісяця. • лікарі інших спеціальностей, які бажають перекваліфікуватися на сімейних лікарів, отримують доплату 500 грн щомісяця. • проводимо оплату за навчання в інтернатурі сімейним лікарям, забезпечуємо службовим житлом із подальшою роботою в нашому закладі.  За довідками звертатись: КЗ «Центр ПМСД» 42070, вул. Леніна, 56, с. Бобрик, Роменського р-ну, тел. (05448) 9-46-25; 9-46-47; Е-mail: viddiloz_romny@mail.ru

Міністерство охорони здоров’я України Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Оголошує конкурс в аспірантуру, магістратуру, клінічну ординатуру: • В очну аспірантуру з спеціальностей: акушерство і гінекологія, внутрішні хвороби, хірургія, педіатрія, кардіологія, нервові хвороби, травматологія та ортопедія, стоматологія, загальна практика – сімейна медицина. • В заочну аспірантуру з спеціальностей: акушерство та гінекологія, хірургія, нейрохірургія, урологія, онкологія, нервові хвороби, стоматологія, гематологія та трансфузіологія, гігієна та професійна патологія, технологія ліків та організація фармацевтичної справи. • В магістратуру з спеціальностей: дерматовенерологія, стоматологія, нейрохірургія, педіатрія, неонатологія, психіатрія, загальна фармація. • В клінічну ординатуру з спеціальностей: акушерство та гінекологія, терапія, анестезіологія, дитяча анестезіологія, хірургія, нейрохірургія, хірургія серця і магістральних судин, педіатрія, неонатологія, інфекційні хвороби, кардіологія, клінічна лабораторна діагностика, ендокринологія, лікувальна фізкультура і спортивна медицина, патологічна анатомія, загальна практика-сімейна медицина, урологія, фтизіатрія, офтальмологія, отоларингологія, дитяча отоларингологія, неврологія, дитяча хірургія, дерматовенерологія, онкологія, ортопедія і травматологія, стоматологія терапевтична, стоматологія ортопедична, стоматологія, дитяча стоматологія, ревматологія, психіатрія, психотерапія, медицина невідкладних станів. • Для участі у конкурсі необхідно подати такі документи: заява на ім’я ректора, особовий листок по обліку кадрів, копія диплома, копія сертифіката про присвоєння звання лікаря-спеціаліста, копія трудової книжки, характеристика з місця роботи, автобіографія, медична довідка (форма 086-У); копія паспорта (стор. 2,3,11), копія ідентифікаційного коду. Особи, що вступають до магістратури (або клінічної ординатури без відповідного стажу), подають рекомендацію Вченої Ради вищого закладу освіти. • Особи, що вступають до аспірантури подають ксерокопії друкованих наукових робіт, або реферат за спеціальністю.  Адреса академії: 04112, м. київ, вул. Дорогожицька,9, НМАПО імені П.Л. Шупика, відділ аспірантури ( к. 404).  Прийом документів: в аспірантуру та клінічну ординатуру з 27 травня по 25 червня 2013 р., в магістратуру з 19 серпня по 30 серпня 2013 р.

Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2. Загальний наклад — 4 500. Замовлення № 30141. Віддруковано у ТОВ «Укрполиграфмедиа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

Ваше Здоровя №17-18  

Ваше Здоровя №17-18 (від 03.05.2013)

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you