Page 1

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№15-16 (1404-1405) 21.04.2017

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ 

WWW.VZ.KIEV.UA

БУДІВНИЧІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я: ЯК ЗАПОВНИТИ ВАКУУМ? Ще кілька років тому в Україні говорили про громадське здоров’я лише як про новий термін, щось не дуже зрозуміле і майже недосяжне. Нині маємо суттєві зрушення — зат­ верджено концепцію розвитку напрямку, відповідну спеціальність, створено Центр громадського здоров’я та його підрозділи, з’явилися першопрохідці з підготовки фахівців із громадського здоров’я. Каркас нової системи вимальовується. Чи скоро побачимо цілісну конструкцію? І які СТОР. кадри вирішуватимуть усе?

8

НОВИНИ УРЯД ЗАТВЕРДИВ ПЛАН ДІЙ НА НАСТУПНІ ТРИ РОКИ СКІЛЬКИ ГРОШЕЙ ПОТРІБНО НА МЕДИЧНУ РЕФОРМУ? ЛІКИ ЗА КОШТИ ДЕРЖБЮДЖЕТУ 2016 ДОСІ НЕ ДІЙШЛИ ДО ПАЦІЄНТІВ НАРДЕПИ ПРОПОНУЮТЬ ПОСИЛИТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ШКОДУ, ЗАВДАНУ МЕДИКАМ

2-5 СТОР.

УПЕРЕД АБО В НІКУДИ

Двигуном медичних реформ у розвинених країнах є сучасні інформаційні технології — їх впроваджено в медичне діловодство, діяльність сімейного лікаря (наприклад, його забезпечено сучасним обладнанням для скринінг-діагностики) тощо. Однак ані збільшення обсягу випуску програмного медичного забезпечення, ані закупівель таСТОР. кого обладнання для лікарів в Україні найближчим часом не передбачається.

10

АМЕРИКАНСЬКА СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ ПРОТИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ Українська медична система наразі проходить складний шлях спроб реформування, й освітній процес не є винятком. Безумовно, від підвищення якості освіти медичного персоналу всі тільки виграють, але чомусь у нашій країні полюбляють обирати найскладніші шляхи до змін, до яких, власне, не готові ані самі лікарі, ані система СТОР. охорони здоров’я в цілому.

13

ЗАБУДЬТЕ, ЩО ВИ ЛІКАР!

Мені як анестезіологу довелося навіть побачити апарат штучної вентиляції легень… 1965 року виробництва, яким нас оснастили. Коли ми вже потрапили в бригаду, наш стоматолог отримав крісло 1953 року випуску. Сам він мав приватний кабінет і не раз говорив: «Я із задоволенням забрав би це крісло собі як музейний експонат!» Але, не дай Боже, ти зіпсував чи загубив цю «апаратуру» — її СТОР. вартість мав компенсувати у 10-кратному розмірі…

20


НОВИНИ В ОЧІК У ВА ННІ ЗМІН

НА ЗА ХИСТ

УРЯД ЗАТВЕРДИВ ПЛАН ДІЙ НА НАСТУПНІ ТРИ РОКИ

К

абінет Міністрів України 3 квітня затвердив Середньостроковий план пріоритетних дій Уряду до 2020 року, який збігається з іншими програмними документами України: Меморандумом про економічну і фінансову політику з МВФ, Стратегією сталого розвитку «Україна-2020» та Планом пріоритетних дій Уряду на 2017 рік. Відповідно до цієї масштабної прог­рами українська система охорони здоров’я зазнає якісних змін у найближчі три роки. Основні кроки і перспективи, прописані у Середньо­ ст­роковому плані пріоритетних дій Уряду до 2020 року, стосуються:  реформування центрів екстреної медичної допомоги (ЕДМ) і медицини катастроф (МК). Зокрема до кінця 2017 року Уряд обіцяє створити оперативно-диспетчерські служби цент­ рів ЕМД і МК із GPS-технологіями, які вже існують у Києві, Харківській, Дніпропетровській та Херсонській областях, у всіх регіонах України і розпочати створення відділень екст­реної допомоги, а до 2020 року — забезпечити законодавчу базу для функціонування відділень екст­ реної допомоги, закупити спеціалізований санітарний транспорт для центрів ЕДМ і МК, затвердити та впровадити нові спеціальності «Інструктор з надання домедичної до-

помоги», «Парамедик», «Екстрений медичний технік»;  удосконалення надання високоспеціалізованої медичної допомоги. Уряд обіцяє підсилити центри кардіохірургії та інтервенційної кардіології; забезпечити впровадження системного підходу в перкутанній реперфузійній терапії (первинне стентування) для ефективного лікування пацієнтів із гострим інфарктом міокарда (ГІМ) та серцевосудинною патологією, особливо у невідкладних станах; організувати чітку взаємодію служби екстреної медичної допомоги і системи цілодобової (24/7) кардіологічної та кардіохірургічної допомоги, що дасть змогу забезпечити доступність пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями до своєчасної високоспеціалізованої медичної допомоги. Таким чином, Уряд також планує збільшити обсяги надання високовартісних діагностичних і лікувальних процедур. Зокрема підвищити кількісні показники коронарних стентувань (механічна реперфузійна терапія пацієнтів із ГІМ) до 15 тис. до кінця 2017 року та до 18 тис. на кінець 2018 року, коронарографії пацієнтам із симптомами стабільної ІХС й оперативних кардіохіругічних втручань — до 30 тис. у 2017 році та до 35 тис.

Профспілка проти руйнування системи охорони здоров’я

у 2018 році (відповідно по кожному напрямку);  розвитку служби трансплантації. До кінця 2017 року планується створити Національний організаційнометодичний центр трансплантації, збільшити кількість органних пересадок і пересадок кісткового мозку до 200 (по кожній позиції), а до 2020 року Кабмін обіцяє створити державні трансплантаційні округи на базі ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О. О. Ша-­ лімова» НАМН України та у м. За-­ поріжжі. Також у 2017-2020 роках Уряд планує зменшити середню тривалість госпіталізації пацієнтів із серцевосудинними захворюваннями (із розрахунку на 1 тис. населення) з 38 днів у 2017 році до 30 — у 2020му, а також збільшити до 2020 року кількість лікарів первинної ланки, які надають послуги ПМД згідно з договорами, укладеними із населенням, до 20 тис. осіб (виходячи з того, що у 2017 році таких лікарів буде 7 тис.) та зосередити увагу на розвитку соціальних і реабілітаційних послуг у територіальних громадах для дітей-сиріт, людей з інвалідністю, учасників АТО, осіб похилого віку. За матеріалами сайтів «Європейська правда» та «Урядовий портал»

РОЗРА Х У НК И

СКІЛЬКИ ГРОШЕЙ ПОТРІБНО НА МЕДИЧНУ РЕФОРМУ?

К

абінет Міністрів України затвердив пакет законопроектів щодо впровадження реформи фінансування медичної галузі й передав їх на розгляд до Верховної Ради. Він містить 4 законопроекти: «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо видатків на первинну медичну допомогу», «Про додаткові державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів особам, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в антитерористичній операції та забезпечують її проведення», а також «Про внесення змін до ст. 3, 8 та 35 Основ законодавства України про охорону здоров’я». Як повідомив заступник Міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк, у разі ухвалення цього пакета документів Парламентом та переходу на нові стандарти фінансування галузі страховий внесок на родину за 4 роки зросте майже втричі — із 4583 грн у 2017 році до 13948 грн у 2021му. Він також зазначив, що МОЗ підготувало фінансово-економічне обґрунтування законо-

! 2

проекту «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів». В основу розрахунків покладено прогнозний обсяг витрат на охорону здоров’я з державного та місцевих бюджетів, а також приватних платежів населення (неформальних платежів та офіційної співоплати) на період запровадження реформи фінансування галузі (2017-2021 роки). Запровадження офіційної співоплати за медичні послуги Міністерство пропонує розпочати поступово, з поетапним збільшенням частки відповідних надходжень у міру розширення послуг вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, що надаватимуться за новим принципом. Згідно з проведеними розрахунками, частка витрат за рахунок офіційної співоплати досягне 14,3% від загального обсягу витрат галузі у 2021 році. «Зав­дяки новій моделі фінансування неформальні платежі за медичні послуги суттєво знизяться. Наразі такі платежі становлять близько 51,5% усіх витрат галузі», — повідомляють у МОЗ. Тобто тепер пацієнт платитиме тричі: під час відрахування подат-

ків, співоплати і за потреби доплачуватиме різницю, яку не покриває державне страхування та розмір співоплати. Відповідно до розрахунків Міністерства, після завершення періоду запровадження реформи (до 2021 року) рівень приватних витрат громадян на охорону здоров’я (неформальних і офіційних) становитиме 24,2% від загальних витрат на охорону здоров’я в країні, що відповідає аналогічному показнику у Республіці Польща. Розрахунки МОЗ ґрунтувалися на тому, що фінансування охорони здоров’я з Державного бюджету шляхом закупівлі послуг через Національну службу здоров’я України буде збільшено протягом 2017-2021 років з 2,1 до 4,3% ВВП (55,5 млрд грн у 2017 році та 167,6 млрд грн у 2021-му). Це дасть змогу підвищити якість послуг, забезпечити підтримку закладів охорони здоров’я у перехідний період, а також розпочати заміщення неформальних платежів бюджетним фінансуванням. За матеріалами сайту Finance.UА та офіційного веб-сайту МОЗ України

МОЗ 6 КВІТНЯ ОФІЦІЙНО ПРЕЗЕНТУВАЛО ДЕМОНСТРАЦІЙНУ ВЕРСІЮ ПЕРШИХ СКЛАДОВИХ E-HEALTH. У МІНІСТЕРСТВІ СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО ВОНА ПОКАЖЕ ЛІКАРЯМ І ПАЦІЄНТАМ ЛОГІКУ ПЕРШИХ ЕЛЕКТРОННИХ СЕРВІСІВ ДЛЯ РЕФОРМИ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ. ПОВНИЙ ЗАПУСК E-HEALTH ВІДБУДЕТЬСЯ В ЛИПНІ 2017 РОКУ.

П

рофесійна спілка працівників охорони здоров’я України звернулася до Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольги Богомолець з проханням не допустити руйнування вітчизняної системи охорони здоров’я у зв’язку з продовженням реалізації заходів реформування медичної галузі та попросила забезпечити дотримання органами виконавчої влади Конституції й законів України під час реформування системи. Звернення містить низку претензій до пакета «реформаторських законів», які були передані на затвердження до Верховної Ради 5 квітня. Перше зауваження Профспілки стосується проекту Закону України «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», котрий легалізує поняття «державного гарантованого пакета медичних послуг» як мінімального обсягу медичних послуг і лікарських засобів, надання яких застрахованим особам держава гарантує за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування згідно з тарифами покриття і співоплати. Предс­тавники Профспілки стверджують, що він супере­чить чинному законодавству й руйнує саме поняття «медична допомога». Зауваження до законопроекту:  законопроект визначає, що державні фінансові гарантії забезпечення медичної допомоги надаватимуться лише в межах бюд­жетних призначень на державне солідарне медичне страхування в обсягах, затверджених КМУ. Це суперечить ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій говориться, що надання гарантованих обсягів медичної допомоги встановлюється законами України і належить до повноважень ВРУ;  проект ставить державні і комунальні заклади охорони здоров’я в нерівне становище щодо суб’єктів приватної медичної практики;  утворення Національної служби здоров’я України призведе до руйнування чинних принципів управління загально­ обов’язковим державним соціальним страхуванням і впровадження непрозорих методів управління коштами солідарного медичного страхування;  відсутність гарантії щодо реалізації права малозабезпечених громадян на отримання медичних послуг і лікарських засобів, пов’язаних з наданням вторинної та третинної медичної допомоги в умовах повної або часткової їх оплати за рахунок застрахованих осіб. Щодо проекту Закону України «Про внесення змін до статей 3, 8 та 35 Основ законодавства України про охорону здоров’я», то Профспілка переконана: зміни до ст. 351 призведуть до повного вилучення із законодавства понять і засад діяльності центрів первинної медико-санітарної допомоги та фельдшерсько-акушерських пунктів, які на сьогодні забезпечують надання первинної медичної допомоги. Крім того, запровадження нової лікарської спеціальності (професії) — лікар з надання первинної медичної допомоги — не дає пояснення, представники яких існуючих медичних спеціальностей можуть вважатися такими фахівцями. За матеріалами офіційного сайту Професійної спілки працівників охорони здоров’я України

За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


НОВИНИ

21 квітня 2017 року

Х ИБНІ ПРІОРИ Т Е Т И

ПРОЕК Т

ЛІКИ ЗА КОШТИ ДЕРЖБЮДЖЕТУ 2016 РОКУ ДОСІ НЕ ДІЙШЛИ ДО ПАЦІЄНТІВ

Посилити відповідальність за шкоду, завдану медикам

іжнародні організації лише на 14% виконали зобов’язання щодо поставки лікарських препаратів і виробів медичного призначення, які закуповуються за кошти державного бюджету 2016 року. Зокрема на початок квітня 2017 року Дитячий фонд ООН в Україні (ЮНІСЕФ) пос­тавив 22% від загального обсягу закупівель, Програма розвитку ООН (ПРООН) — 18%, а от британське закупівельне агентство Crown Agents ще не здійснило жодної пос­тавки (агентство зобов’язалося поставити ліки для пацієнтів, які страж дають на ВІЛ-інфекцію/ СНІД, цукровий діабет, гепатити, серцево-судинні захворювання та інші недуги, а також препарати для дітей, що потребують діалізу). Усього міжнародним організаціям для придбання лікарських засобів і медичних виробів з державного бюджету на 2016 рік було виділено

рупа народних депутатів 5 квітня зареєст­рувала проект Закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення захисту професійної діяльності медичних та фармацевтичних працівників» (№6288), яким пропонується посилити кримінальну відповідальність за посягання на життя і здоров’я медичних і фармацевтичних працівників, а також інші злочини, спрямовані на перешкоджання здійсненню професійної діяльності. У пояснювальній записці до проекту заз­начено, що, незважаючи на передбачені законодавством права працівників охорони здоров’я, в Україні відсутня кримінальна відповідальність за захоплення їх у заручники, погрозу або насильство над ними. Це, на думку ініціаторів законопроекту, свідчить про незахищеність медичних і фармацевтичних працівників перед загрозами заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю під час виконання професійних обов’язків. «Тільки протягом 2002-2012 років в Україні було зареєстровано 192 злочини, скоєні проти життя та здоров’я медичних працівників під час виконання службових обов’язків», — зазначено в документі. Проект Закону передбачає позбавлення волі на строк від 9 до 15 років, а також довічне ув’язнення за вбивство або замах на вбивство медичного і фармацевтичного працівника під час виконання професійних обов’язків, а також від 8 до 15 років позбавлення волі за захоплення його в заручники. Погроза вбивством фармацевтичному або медичному працівнику та нанесення тяжких тілесних ушкоджень для того, щоб перешкодити виконанню професійних обов’язків, каратиметься арештом на строк до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 2 років. Умисне нанесення побоїв і тілесних ушкоджень легкого і середнього ступеня тяжкості передбачає обмеження або позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень — позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.

М

3,9 млрд грн: фонду ЮНІСЕФ — 843,3 млн грн, агентству Crown Agents — 1,1 млрд грн, ПРООН — 2 млрд грн. Загалом же зазначені організації поставили товарів на 557,9 млн грн. У вересні 2016 року в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун пообіцяла, що всі поставки 2015 року Україна закриє до жовт­ ня 2016-го, проте вони тривали аж до березня 2017-го. До того ж агентство Crown Agents виконало свої зобов’язання лише на 95%. Послуги міжнародних закупівельних організацій по тендерах-2015 обійшлися бюджету України у понад 110 млн грн. Тендери-2016 коштуватиму ть державі понад 200 млн грн. Гроші закупівельникам перераховують як комісійну винагороду. При цьому міжнародні організації не несуть відповідальності за якість поставлених ліків і всіляко

перешкоджають оприлюдненню умов укладених із ними договорів. Незважаючи на проблеми з пос­ тавками медикаментів через міжнародні організації, наприкінці квітня МОЗ планує перерахувати їм кошти та розпочати процедуру закупівель за кошти держбюджету 2017 року. Відповідно до Постанови КМУ від 14.12.2016 р. №996, якою Уряд визначив 18-місячний строк попередньої оплати за договорами з придбання лікарських засобів і/або вакцин, що здійснюватимуться до 31 грудня 2017 року, Україна зобов’язана перерахувати міжнародним організаціям гроші за далеку перспективу поставок за 2017 рік. І це при тому, що українські пацієнти й досі не можуть отримати обіцяні державою ліки за минулий рік. За матеріалами Рharma.net.ua та інтернет-видання «Громадське»

Д ЕРЖ А ВНІ КОШ Т И

О. БОГОМОЛЕЦЬ: «МІЖНАРОДНІ ЗАКУПІВЛІ ШКОДЯТЬ УКРАЇНСЬКІЙ ЕКОНОМІЦІ»

Г

олова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець стверджує: закупівлі ліків через міжнародні організації шкодять українській економіці. «Те, що зараз робить МОЗ у сфері глобальної фармацевтичної державної політики, на мій погляд, категорично неправильно. Нині проводяться міжнародні закупівлі, за які ми віддаємо гроші міжнародним організаціям. Хіба правильно віддавати зароблені українцями гроші (12 млрд грн) у закордонні банки? Ми могли б інвестувати їх в українську економіку. Для цього МОЗ має затвердити перелік речовин, які воно закуповуватиме наступні 5 років. Потім треба зібрати українських фармвиробників і сказати: «Хлопці, нам потрібні ось такі ліки. Будь ласка, розширте виробництво, створіть нові робочі місця, випустіть хороші українські ліки. Якщо вони будуть якісними, ми їх у вас купимо». І тоді 12 млрд грн підуть не за кордон, а в українську економіку. І тоді наші молоді хіміки, фармацевти не виїжджатимуть з України, бо тут немає для них роботи», — переконана О. Богомолець.

На думку Голови профільного Комітету, для того щоб уникнути корупційних ризиків під час закупівель препаратів, треба затвердити перелік референтних цін і постійно його оновлювати. «В Україні досить виробників, здатних створити конкуренцію на власному ринку. Для того аби не боятися корупції, потрібно розвивати прозорі механізми економічного стимулювання, — говорить О. Богомолець. — За допомогою міжнародних закупівель ми корупції не позбулися. Тому що участь у закупівлях беруть одні й ті самі компанії-посередники, а притягнути до відповідальності немає кого, оскільки референтні ціни як такі не існують в українському правовому полі. Інакше кажучи, що хочемо, те й купуємо, ніхто нам не указ». Народний депутат зазначила, що Україна забезпечує Міжнародним організаціям хороші прибутки: з 12 млрд грн 5% надходять їм як плата за послуги та 1,5% — за логістику (розвезення по регіонах). «Тобто 6,5% — більше ніж півмільярда гривень йдуть на оплату бездіяльності МОЗ», — наголосила О. Богомолець. Крім того, Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я 5 квітня ухвалив

рішення звернутися до Генеральної прокуратури України з проханням перевірити державні закупівлі лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та медичних виробів, проведені МОЗ через спеціалізовані міжнародні організації за кошти держбюджету 2015 та 2016 років, а також вирішив рекомендувати ВРУ заслухати на пленарному засіданні звіт в. о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун щодо міжнародних закупівель. Це вже не вперше профільний Комітет висловлює занепокоєння роботою нової команди МОЗ: 1 лютого 2017 року було ухвалено рішення звернутися до правоохоронних органів з приводу переш­ коджання депутатській діяльності у зв’язку з відмовою МОЗ України надати Комітету копії укладених зі спеціалізованими міжнародними організаціями договорів на закупівлю лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та медичних виробів за бюджетні кошти. За матеріалами Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я та сайту «Обозреватель»

ПОТ РІБНІ СА НК ЦІЇ

ГУЧНИХ ЗАЯВ МОЗ ЗАМАЛО, ЩОБ ЗАБОРОНИТИ ОБІГ РОСІЙСЬКИХ ЛІКІВ

З

аборона обігу лікарських засобів, виготовлених у Російській Федерації, за допомогою лише нормативних актів КМУ має мізерні шанси на втілення. «Реалізація пропозицій Міністерства охорони здоров’я винятково за допомогою нормативно-правових актів КМУ та МОЗ дуже спірна. Для здійснення запропонованих або аналогічних заходів, спрямованих на припинення обігу лікарських

засобів, вироб­лених у Російській Федерації або на окупованих територіях, необхідно вносити зміни до законів України «Про лікарські засоби» і «Про ліцензування видів господарської діяльності», — говорить старший юрист юридичної фірми «Анте» Катерина Іщенко. На її думку, заборона на ввезення російських препаратів може бути впроваджена шляхом введення санкцій проти конкретних

підприємств у порядку, передбаченому Законом України «Про санкції». Для того щоб цю ініціативу втілити в життя, потрібне рішення Ради національної безпеки і оборони України та Указ Президента України. При цьому для введення загальносекторальних санкцій додатково необхідно прийняти Постанову ВРУ. «Прийняти ці документи можна за наявності політичної волі, але поки ми не можемо робити припущення щодо ймовірності введення санкцій», — наголосила юрист. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

Г

За матеріалами ІА «ІнтерфаксУкраїна» та офіційного сайту ВРУ

! МЕМОРАНДУМ, ЯКИЙ УКЛАЛА УКРАЇНА З МІЖНАРОДНИМ ВАЛЮТНИМ ФОНДОМ, ЗОБОВ’ЯЗУЄ УКРАЇНСЬКИЙ УРЯД ДО ЛИПНЯ 2017 РОКУ ЗМІНИТИ СИСТЕМУ ФІНАНСУВАННЯ ПЕРВИННОГО РІВНЯ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА СФОРМУВАТИ НАЦІОНАЛЬНУ МЕДИЧНУ СЛУЖБУ, ЯКА ВИКОНУВАТИМЕ ПОВНОВАЖЕННЯ ЄДИНОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКУПІВЕЛЬНИКА МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

3


НОВИНИ РЕІМБУ РСА ЦІЯ

НЕ УЗГОД Ж ЕННЯ

МОЗ ОЧІКУЄ НА ЗБІЛЬШЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ ПРОГРАМИ «ДОСТУПНІ ЛІКИ»

Поліція перевіряє закупівлю інсулінів регіонами

іністерство охорони здоров’я України очікує, що під час перегляду державного бюджету фінансування програми «Доступні ліки» буде збільшено. «Можливо, додаткові кошти на проект виділять при коригуванні бюджету, яке традиційно відбувається восени», — повідомив заступник Міністра охо-

аціональна поліція України розслідує справу про розтрату бюджетних коштів, виділених закладам охорони здоров’я України на придбання інсулінів та їх аналогів. Про це свідчить низка ухвал Печерського районного суду міста Києва від 21 березня. Згідно з даними слідства у 2015-2016 роках департаменти й управління охорони здоров’я облдержадміністрацій за результатами тендерів замовили суб’єктам господарювання поставку інсулінів та їх аналогів за завищеною вартістю. Поліція встановила, що одні й ті самі препарати вітчизняного та іноземного виробництва у департаментах і управліннях охорони здоров’я різних областей закуповувалися із суттєвою різницею в ціні. У вартісному вимірі вона становила від 11 до 369 грн за 1 флакон, картридж або упаковку, а у відсотковому вираженні перевищення коливалося від 10 до 111%. За інформацією поліції, переможцями в конкурсних торгах на закупівлю інсулінів та їх аналогів, що проводилися департаментами й управліннями охорони здоров’я держадміністрацій, були ТОВ «Аптека «ЗІ», ТОВ «БАДМ-Б», ТОВ Фірма «Медфарм», ТОВ «Фарма Лайф», ТОВ «Бізнес Центр Фармація», ПрАТ «Медфарком-Центр» і ТОВ «Фармлогістік». Суд надав доступ до документів цих приватних фірм співробітникам Головного слідчого управління Національної поліції України, які розслідують кримінальне провадження від 12.10.2016 р. №42016000000002841. Працівники Держпродспоживслужби перевіряють, чи дотримуються на підприємствах вимог законодавства, що регулює порядок утворення цін на інсуліни й аналоги при реалізації їх за бюджетні кошти.

М

рони здоров’я Роман Ілик. Він також зазначив, що за підсумками кількох місяців дії реімбурсації планується передати іншим областям кошти тих регіонів, які не використовують грошей, виділених державою на реалізацію програми. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман підтвердив інформацію,

озвучену заступником Міністра: «Не виключено, що цього року ми звернемося до Парламенту з проханням збільшити фінансування програми «Доступні ліки» ще на 250 млн грн». За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

О С ОБИСТА Д У МК А

ПОМИЛКИ НА СТАРТІ ПРОГРАМИ «ДОСТУПНІ ЛІКИ» ДОРОГО КОШТУВАТИМУТЬ МОЗ Іван КОНДРАТЕНКО, учасник АТО, відомий в Україні волонтер, лікар та інструктор з тактичної медицини

Б

ув на зустрічі із заступником Міністра охорони здоров’я Романом Іликом. Враження негативні, й ось чому. Поперше, заступник Міністра розповідав про те, які нововведення плануються і реалізуються в МОЗ. Америки не відкрив, бо ми теж не берцями борщ сьорбаємо і якось стежимо за новинами. Неодноразово з його вуст звучали гасла: «Ми робимо це для поліпшення якості життя наших пацієнтів» і тому подібний пафос. По-друге, ми не отримали від чиновника логічних і професійних пояснень стосовно ляпів під час запуску державної програми «Доступні ліки». Коротко про те, як запускалася реімбурсація в Україні. Лікувальні заклади готувалися до старту проекту, за бюджетні гроші закупили не один десяток тисяч бланків для виписування рецептів. І тут — бац: окремим Наказом МОЗ раптово змінюється форма рецепта (при цьому доцільності змін особисто я не бачу взага-

лі). Лікарі про цю лажу дізналися за кілька днів до старту програми. Ну, нічого, нам не звикати долати труднощі, які для нас придумали. Про відсутність грошей на рахунках і фактичний зрив старту програми також говорилося багато. І що характерно: знову, не повірите, вини медиків у цьому немає! Але на десятки та сот­ ні скарг із цього приводу хто відповідатиме? Правильно, медики. Коли вищезазначені проблеми були озвучені заступнику Міністра, він почав розповідати, що «ви не уявляєте, як складно запустити державну машину, щось робити...» А нас це хвилює? Може, машину змінити треба? Хіба за півроку чи хоча б за місяць до старту програми складно було розподілити гроші виконавцям (яким, за фактом, і віддуватися за все), підготувати необхідну нормативну базу (ви не повірите, скільки за собою потягнула ця програма нормативних актів, котрі, як виявилося, потрібно виконувати, і, як завжди, вручну та з купою проблем)? Наприклад, зі слів заступника Міністра, чомусь тільки в Дніпропетровській області звернули увагу високих чинів на те, що виписувати рецепти за програмою «Доступні ліки» треба з реєстрацією номера паспорта та ІПН пацієнта, тому що інакше казначейство (той іще страшний звір!) без цих даних не оплатить такого рецепта, й нараховуватимуться штрафи за затримку оплати. І хто буде винен? Правильно, медики! І що будемо робити? Правильно,

ми поки не вирішили! Реєстр граничних цін, за яким повинні працювати аптеки, з’явився тільки 4 квітня. Прекрасно! Можу писати ще багато слів, і навіть розумних, але по суті склалося дивне враження: а навіщо він приїжджав? Розповісти, що вони класні? Та ні, хлопці, облажалися ви! І змушений констатувати, що після сьогоднішньої зустрічі Міністерство втратило прихильників, яких і так було небагато. У тому числі й мене... І якщо реформа системи охорони здоров’я реалізовуватиметься так само, як стартувала програма «Доступні ліки», то я не знаю, куди мені тікати з медицини. Ще один момент: на сайті МОЗ розмістили інформацію, що вони дозволили використовувати старі бланки рецептів. Але одного не врахували: якщо дотримуватися букви закону (ну хоч хтось повинен все-таки це робити!), то обов’язкове виконання Наказу аж ніяк не зрівняється з виконанням того, що написано на сайті-шмайті. Особливо цінне це для різних перевіряючих, особливо в погонах (адже медики — найголовніші злодії та хабарники в системі). І якщо до цього нова команда МОЗ говорила правильні речі, то коли почала діяти — виходять одні «косяки». Зі сторінки Івана Кондратенка у Facebook

C ОЛОД К І ОБІЦ ЯНК И

ЛІКАРІ ПЕРВИНКИ ЗАРОБЛЯТИМУТЬ ДО 34 ТИС. ГРН?

М

іністерство охорони здоров’я розрахувало вартість надання послуг первинної медичної допомоги та порівняло витрати з розміром запропонованого тарифу. Відомості містяться у фінансово-економічному обґрунтуванні законопроекту «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», переданому на голосування до ВРУ. За інформацією МОЗ, за мінімального фінансування первинної медичної допомоги медична практика, яка обслуговує 2 тис. пацієнтів (лікар, медсестра), у середньому щомісяця даватиме прибуток у 34 тис. грн. А от обрахунки необхідних витрат, пов’язаних з виконанням галузевих вимог на рівні первинної медичної допомоги, свідчать, що максимальна сума, яку має витратити такий суб’єкт господарювання на діагностичні тести, витратні матеріали й амортизацію оснащення, сягатимуть 9081 грн на місяць. Отже, МОЗ стверджує, що обсяг коштів на заробітну плату та інші видатки на первинці в середньому становитиме 26 тис. грн на місяць. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

4

ОБРАХУНОК ВАРТОСТІ НАДАННЯ ПОСЛУГ ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ Кількість населення, яке обслуговує практика (осіб)

2500

2000

1500

1000

500

Матеріально-технічне оснащення, грн

2712

2712

2712

2712

2712

Комп’ютерна техніка, грн

133

133

133

133

133

Витратні матеріали для регулярних візитів, грн

3696

2957

2217

1478

739

Лабораторні тести, грн

3315

3279

3244

3208

3173

Усього видатків, пов’язаних з виконанням галузевих вимог, грн

9856

9081

8307

7532

6757

Загальний прибуток практики, грн

43750 35000 26250 17500 8750

Чистий прибуток практики, грн

33894

25919

17943

9968

1993

Відсоток видатків від прибутку практики, пов’язаних із виконанням галузевих вимог

22,5

25,9

31,6

43

77,2

*Розрахунки станом на 10.04.2017 р. У разі внесення змін до Державного бюджету на 2017 рік вартість послуг буде збільшено.

Н

За матеріалами сайту «Наші гроші»

! ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНИЙ АЛЬЯНС ПРОДОВЖУЄ ПІДТРИМУВАТИ УКРАЇНУ У БОРОТЬБІ З АГРЕСІЄЮ РФ. «700 УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ МЕДИКІВ ПРОЙШЛИ КУРС ПІДГОТОВКИ ЗА ПРОГРАМОЮ НАТО. КРІМ ТОГО, УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ НАВЧАЮТЬ АЛЬЯНС ПРОТИСТОЯТИ РОСІЙСЬКІЙ ГІБРИДНІЙ ВІЙНІ, ОСКІЛЬКИ НА СЬОГОДНІ ЦЕ ПИТАННЯ НОМЕР ОДИН   У БРЮССЕЛІ», — ЗАЗНАЧИЛА   ЗАСТУПНИК СЕКРЕТАРЯ НАТО РОУЗ ГЕТТЕМЮЛЛЕР. За матеріалами «Укрінформу»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


НОВИНИ

21 квітня 2017 року

ВИПРА В ЛЯЄМО ПОМИ ЛК И

РОЗРОБЛЕНО НОВІ ЛІЦЕНЗІЙНІ УМОВИ МЕДИЧНОЇ ПРАКТИКИ

Н

а громадське обговорення винесено проект Постанови КМУ «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики», розроблений з метою забезпечення спрощеного доступу до ринку для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють діяльність із надання первинної медичної допомоги. У пояснювальній записці до проекту зазначається: на сьогодні чинною редакцією Ліцензійних умов провад­ ження господарської діяльності з медичної практики (далі — Ліцензійні умови), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. №285, передбачено, що первинна медична допомога може надаватися за місцем проживання (перебування) пацієнта. Водночас однією з умов отримання ліцензії на провадження господарської ді-

яльності з медичної практики є зазначення у заяві про отримання ліцензії даних відносно фактичного місця провадження медичної практики. Таким чином, виникає логічна невідповідність різних положень Ліцензійних умов, оскільки наявність або відсутність фактичного місця провад­ження медичної практики не впливає на надання первинної медичної допомоги за місцем проживання (перебування) пацієнта. Крім того, створюється зайве регулювання для суб’єктів господарювання, оскільки вони повинні дотримуватися вимог, які не є обґрунтованими з погляду організаційних, кадрових або технологічних потреб для надання первинної медичної допомоги. З метою усунення зазначеної невідповідності та покращення дос­ тупу до ринку надання первинної медичної допомоги проектом Пос­

З А КО Н У Д ІЇ

танови пропонується виділити фізичних осіб-підприємців в окрему категорію здобувачів ліцензії на надання первинної медичної допомоги та виключити для них положення, пов’язані з вимогою щодо обов’язкового надання відомостей про фактичне місце провадження медичної практики. Скасування цієї вимоги охоплює лише первинку та не стосується вторинної, третинної й інших рівнів надання медичної допомоги, а також не знижує вимог щодо якості такої допомоги населенню. Проектом також встановлюється правило про отримання юридичною особою статусу закладу охорони здоров’я з моменту здобуття нею ліцензії на здійснення діяльності з медичної практики. Крім того, скасовується вимога щодо зберігання протягом дії ліцензії документів, копії яких подавалися до органу ліцензування, а також визначаються кваліфікаційні вимоги для осіб, які надають первинну медичну допомогу. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

НЕЧЕСН А ГРА

МІЖНАРОДНІ ФІРМИ ЗВИНУВАЧУЮТЬ ФАРМАЦЕВТИЧНУ КОМПАНІЮ «ЗДОРОВ’Я» В ПЛАГІАТІ

Н

а розгляді в судах різних інстанцій перебуває не менше трьох справ про умисне використання підприємствами харківської фармацевтичної групи «Здоров’я» торгових марок, завдяки яким пацієнти можуть переплутати препарати цього виробника з ліками міжнародних компаній: Berlin-Chemie AG і Novartis AG. Компанія Berlin-Chemie AG виробляє лікарські засоби з діючою речовиною симетикон під брендами «Еспумізан®», «Еспумізан® L» і «Еспумізан® Бебі». Ці бренди захищені законодавством України (свідоцтва про реєст­ рацію знаків для товарів і послуг №25612, 95707, 94540). Фармацевтична компанія «Здоров’я» зареєструвала і почала продаж лікарських засобів з тією самою діючою речовиною (симетикон) під брендом «ЕспузінЗдоров’я». Компанія Berlin-Chemie AG вважає: назви настільки схожі, що їх легко сплутати. Через це покупці можуть бути введені в оману відносно виробника, помилитися під час придбання та використання лікарського засобу. Berlin-Chemie AG вимагала визнати незаконною реєстрацію товарного знаку «Еспузін-Здоров’я», реєстрацію МОЗ України лікарського препарату «Еспузін-Здоров’я» і заборонити компанії «Здоров’я» використо-

!

вувати позначення «Еспузін» на своїй фармацевтичній продукції. Під час судового процесу, який тривав із 2013 року, експертиза встановила, що товарний знак «Еспузін-Здоров’я» дійсно схожий на знак «Еспумізан», тому ці препарати можна сплутати. 21 березня 2017 року Господарський суд м. Києва задовольнив позов Berlin-Chemie AG у повному обсязі. Ще один «плагіатний скандал» розпочався у 2015 році — тоді позов проти компанії «Здоров’я» подала міжнародна фармацевтична компанія Novartis AG. Зараз на розг­ляді у судах перебувають одночасно дві справи: №910/30096/15 і №910/13876/16. Обидві стосуються незаконної реєстрації товарного знаку «Екзо-Дерм» і реалізації лікарських препаратів під цим брендом. Компанія Novartis AG виготовляє лікарські засоби з діючою речовиною нафтифіну гідрохлорид під брендом «Екзодерил®». Цей бренд також захищений законодавством України (свідоцт­ ва про реєстрацію знаків для товарів і послуг №138108 і 191155). Фармацевтична компанія «Здоров’я» зареєструвала і почала продаж лікарських засобів із тією самою діючою речовиною (нафтифіну гідрохлорид) під брендом «Екзо-Дерм». Novartis AG вважає: наз­ви настільки схожі, що їх можна легко сплутати,

у результаті чого покупців уведуть в оману щодо виробника препарату. Novartis AG вимагає визнати незаконною реєстрацію товарного знаку «Екзо-Дерм», реєстрацію МОЗ України лікарського препарату «Екзо-Дерм» і заборонити компанії «Здоров’я» використовувати позначення «Екзо-Дерм» на своїй фармацевтичній продукції. На сьогодні є два висновки судових експертів, які підтверджують: товарний знак «Екзо-Дерм» схожий на знак «Екзодерил» настільки, що їх можна сплутати. За підсумками засідання 25 січня 2017 року у справі №910/30096/15 Господарський суд м. Києва задовольнив позов Novartis AG у повному обсязі та визнав незаконною реєстрацію товарного знака «Екзо-Дерм». У справі №910/13876/16, де йдеться про скасування реєстрації МОЗ лікарського препарату «Екзо-Дерм», судові розгляди ще тривають. Цілком можливо, що це не єдині випадки використання підприємствами харківської фармацевтичної групи «Здоров’я» товарних знаків інших виробників з метою підвищення власних продажів ціною введення в оману пацієнтів. За матеріалами Рharma.net.ua

ЄВРОПЕЙСЬКЕ АГЕНТСТВО З ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ (ЕМА) РЕКОМЕНДУВАЛО ПРИЗУПИНИТИ ДІЮ МАРКЕТИНГОВИХ ДОЗВОЛІВ НА 300 ГЕНЕРИЧНИХ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ ЧЕРЕЗ НЕДОСТОВІРНІСТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАНЬ, ПРОВЕДЕНИХ ІНДІЙСЬКОЮ ДОСЛІДНИЦЬКОЮ КОМПАНІЄЮ MICRO THERAPEUTIC RESEARCH LABS. СЕРЕД ВИРОБНИКІВ, ЧИЇ ПРЕПАРАТИ ЗАБОРОНИЛИ ПРОДАВАТИ В ЄС, — ФАРМАЦЕВТИЧНІ ГІГАНТИ SANOFI, TEVA, SANDOZ, ORION CORPORATION, AUROBINDO, ZYDUS, LUPIN ТА ІНШІ. НАЙБІЛЬША КІЛЬКІСТЬ ЗАБОРОН ПРИПАЛА НА ПРОДУКЦІЮ SANDOZ І AUROBINDO. За матеріалами офіційного сайту ЕМА

За обман у рекламі «Нурофєну®» — 4,5 млн дол. штрафу

Ф

едера льний суд Австра лії зобов’язав британську компанію Reckitt Benckiser виплатити штраф у розмірі 4,5 млн дол. (6 млн австралійських дол.) за свідоме введення в оману покупців під час рекламування лікарського препарату «Нурофєн®». Суд встановив, що компанія рекламувала і продавала ліки, спрямовані на усунення різних видів больового синдрому, але при цьому в усіх препаратах лінійки «Нурофєн ®» містилася одна й та сама діюча речовина — ібупрофену лізинат 342 мг. Перші скарги на лікарський засіб в Австралії надійшли у лютому 2015 року. Тоді Reckitt Benckiser уперше звинуватили в поширенні недостовірної інформації під час рекламування препаратів. 29 квітня 2016 року Федеральний суд Австралії визнав компанію Reckitt Benckiser винною в обмані покупців і зобов’язав виплатити штраф у розмірі 1,3 млн дол. (1,7 млн австралійських дол.). Компанія визнала свою провину і вирішила не оскаржувати цього рішення в апеляційному суді. Тим часом експерти Австралійської комісії із захисту прав споживачів та конкуренції подали до суду позов з вимогою визнати призначений штраф надто незнач­ ною платою за навмисний обман пацієнтів і запропонували «покарання» у 4,5 млн дол. (6 млн австралійських дол.). Експерти комісії мотивували свою вимогу тим, що за 5 років компанія продала майже 6 млн упаковок «Нурофєну®» й отримала від обману споживачів величезні прибутки — майже 35 млн дол. (45 млн австралійських дол.). Федеральний суд Австралії задовольнив позов і змусив Reckitt Benckiser виплатити штраф у розмірі 4,5 млн дол., а Верховний суд Австралії відхилив апеляційну скаргу компанії. За матеріалами сайту ABC News

Sanofi заплатить майже 20 млн дол. за завищення цін на ліки

М

іністерство юстиції США звинуватило французьку фармацевтичну компанію Sanofi у завищенні цін на препарати для ветеранів США по двох контрак­тах, які виконувалися з 2002 по 2011 роки. Для того щоб урегулювати це питання без судових позовів, Sanofi зобов’язалася виплатити Міністерству у справах ветеранів США (U.S. Department of Veterans Affairs) 19,8 млн дол. Представники фармацевтичної компанії стверджують, що завищення цін на ліки відбулося через помилку в розрахунках. «Важливо, щоб фармацевтичні компанії забезпечували надання повної, точної й актуальної інформації про ціни на свої препарати. Міністерство юстиції гарантує, що фармкомпанії дотримуватимуться правил ціноутворення під час поставок медикаментів», — заявили в Мін’юсті США. Згідно з положеннями Закону про медичне обслуговування ветеранів, фармацевтичні виробники не мають права продавати Міністерству у справах ветеранів США препарати, вартість яких компенсується в рамках лікарського страхування, за ціною, що перевищує зареєстровану (граничну державну ціну). За матеріалами Рharma.net.ua

5


ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

ЧИ БУДЕ «ВЕЛИКИЙ СТАРТ» РЕФОРМ? Упродовж минулого року медична галузь жила в традиційному очікуванні глобальної реформи. Однак, незважаючи на гучні заяви та презентації, її не сталося. Які зміни додають оптимізму, а які — тривоги?

Андрій ОЛІЙНИК, завідувач відділу правової допомоги Львівської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, старший викладач кафедри організації і управління охороною здоров’я ЛНМУ ім. Данила Галицького

Надія не вмирає? Навіть із початком 2017 року, анонсованого як такий, що запустить реформи, практично не відбулося ані змін відповідної нормативної бази, ані фактичного впровадження нових підходів (обіцяних контрак­т ів між пацієнтами і сімейними лікарями, безкоштовних ліків на первинній ланці, високих зарплат лікарів тощо). Адже навіть Концепція реформи фінансування системи охорони здоров’я, схвалена розпорядженням КМУ від 30.11.2016р. №1013-р, яка передбачає модель національного солідарного медичного страхування в межах гарантованого державного пакета медичних послуг, по суті є декларативною і потребує внесення комплексних змін до чинного законодавства. Тому від її прийняття до втілення може минути чимало часу. Наразі Бюджетний кодекс України також не зазнав змін у частині фінансу вання зак ла дів охорони здоров’я за рахунок медичної субвенції через місцеві бюджети. Хоча в 2017 році її можна спрямовувати лише на оплату поточних видатків (крім комунальних послуг та енергоносіїв). Також на відміну від минулого року нині в медичній субвенції для ОТГ чітко встановлена частка на первинну медичну допомогу — 40% (30% — для ОТГ на базі міст обласного значення). Решту коштів за відсутності закладів вторинного рівня громади мають передавати в бюджет району. Утім, слід зазначити, що останнім часом намітилися тенденції, котрі вказують на готовність влади прий­м ати необхідні для реформу-

6

вання галузі документи, тож можна прогнозувати, що 2017 рік у цьому плані може стати визначальним. Міністерст­в о з цього приводу вже презентувало низку проектів нормативних актів як щодо первинної ланки, так і в частині зміни підходу до фінансування системи охорони здоров’я в цілому, а саме започаткування державного солідарного медичного страхування в межах гарантованого пакета. Про велику ймовірність їх прийняття може свідчити те, що реалізація реформ у медицині стала частиною взятих Україною зобов’язань перед Міжнародним валютним фондом. Знаково, що 6 квітня 2017 року після рішення МВФ про виділення Україні чергового траншу наш Парламент успішно прийняв проект Закону №2309а-д про так звану автономізацію закладів охорони здоров’я, який передбачає їх перетворення на комуна льні некомерційні підприємст­в а. Така реорганізація бюджетних установ є необхідною передумовою переходу від принципу кошторисного утримання лікарень до нової моделі фінансування — оплати за надані ними медичні послуги. Єдиним національним замовником, який укладатиме договори про медичне обслуговування із лікувальними зак ладами, має стати Національна служба здоров’я зі статусом центрального органу виконавчої влади. Публічне обговорення проекту Постанови Кабінету Міністрів про її створення відбулося у 2016 році.

Формування госпітальних округів: хто проти? Постановою КМУ від 30.11.2016 р. №932 затверджено Порядок створення госпітальних округів, яким зак ладено основи реформування вторинної ланки медичної допомоги, а Наказом МОЗ від 20.02.2017 р. №165 — Примірне положення про госпітальний округ, де передбачено функціонування та визначено компетенцію госпітальної ради як дорадчого органу з управлінськими функціями. Ро з пор я д же н н я м и К М У ві д 22.03.2017 р. були затверджені склад і межі госпітальних округів 11 облас­ тях та м. Київ. Таким чином, Уряд вирішив не чекати завершення процесу узгодження цих питань з усіма регіонами, а діяти стосовно кожної області окремо, у міру готовності.

Однак виявилося, що на місцях передбачали значно більшу кількість госпітальних округів, аніж дозволяє МОЗ. Наприклад, відповідні звернення до Кабінету Міністрів України прийняли Львівська та Вінницька обласні ради, де наголосили на необхідності призупинення процесу створення госпітальних округів до завершення адміністративно-територіальної реформи і напрацювання необхідної нормативно-правової бази. Утім, уже зараз зрозуміло, що формування округів за виписаними критеріями призведе до суттєвого укрупнення (об’єднання) районів, а отже, й до реального скорочення мережі медичних закладів, що заборонено Конституцією України. Нині в кожному районі окрім ЦРЛ, яка по суті є повноцінною лікарнею інтенсивного лікування, існує кілька інших (районних, номерних, дільничних), що не «вписується» у нову модель. До речі, МОЗ висловлює готовність визначати та регулювати в госпітальному окрузі лише лікарні інтенсивного лікування, натомість функціонування інших закладів віддає на розсуд громад. Очевидно, що і за їх рахунок. Слід нагадати: Профспілка працівників охорони здоров’я України ще на стадії опрацювання проекту урядової Постанови про госпітальні округи в червні-липні 2016 року вказувала на відповідні ризики та загрози.

Сенсація року чи злий жарт? Однією з ключових подій 2016 року, безперечно, можна назвати відміну примірних штатних нормативів та штатів закладів охорони здоров’я згідно з Наказом МОЗ від 02.09.2016 р. №928 (йдеться про втрату чинності Наказу від 23.02.2000 р. №33, якому в травні 2016 року було надано статус рекомендаційного). Тож на сьогодні жодні нормативні документи не регулюють штати закладів охорони здоров’я, а відтак їх керівники та власники (головні розпорядники коштів) отримали більшу автономію у формуванні й затвердженні штатних розписів, виходячи з функцій і обсягу медичної допомоги. Безперечно, не варто очікувати раптового й кардинального відступу від попередніх норм: за інерцією 33-й Наказ ще довго слугуватиме орієнтиром і основою для визначення штатних розписів. Хоча головні лікарі вже сміливо проводять певні точкові зміни в цьому

напрямку. Хоча не все однозначно. В умовах постійного й відчутного недофінансування закладів охорони здоров’я (2016 рік це підтверджує) ві дсу тність будь-яких ка дрових нормативів може мати і зворотний бік. Тепер з формальної точки зору основним критерієм для формування штату є обсяг фонду оплати праці згідно з бюджетними призначеннями. Тож ефективності від самостійності й автономії можна досягнути лише там, де фінансування буде дос­ татнім. В інших випадках скасування 33-го Наказу може зіграти злий жарт, оскільки зникла нормативна перешкода для подальшого масового скорочення штатів. Адже влада (у широкому розумінні) отримала право виділяти на медицину стільки коштів, скільки має або хоче. Також варто згадати, що Постановою КМУ від 30.11.2016 р. №875 лікувальним закладам надано більше самостійності у фінансовому плануванні — з початку 2017 року їх переведено на «глобальний бюджет». Відтепер кошториси складатимуть за спрощеною економічною класифікацією, яка містить лише два коди — поточні та капітальні видатки, що дасть можливість оперативно перерозподіляти кошти між статтями, ухвалювати гнучкіші й якісніші управлінські рішення. Однак звітувати про витрати потрібно буде за всіма кодами економічної класифікації. Без перебільшення знаковою подією стало визнання протиправною і скасування Постанови КМУ від 25.11.2015 р. №1024 «Про затверд­ ження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення». Таке рішення було винесене Київським апеляційним адміністративним судом 31.01.2017 р. за адмініст­ ративним позовом Професійної спілки працівників охорони здоров’я України. На практиці це означає, що згадана Постанова не лише втратила чинність, а й не породжувала жодних правових наслідків від моменту прийняття. І хоча з відміною примірних штатів кількість ліжок позбулася правового значення, формально скасовану Постанову могли й надалі використовувати як привід для подальшого вивільнення працівників.

Перемога з кількома невідомими З 1 січня 2017 року набули чинності давно очікувані зміни (Закон України від 06.10.2016 р. №1662-VIII) до Закону України «Про вищу освіту» щодо працевлаштування випускників. Нововведення мають неабияке значення саме для медичної галузі, яка залишалася чи не єдиною, де зберігся обов’язковий розподіл і працевлаштування випускників за державним замовленням. Нині медичні виші не зобов’язані цього робити, а їх випускники не повинні відпрацьовувати три роки за місцем розподілу. МОЗ України має лише сприяти їх працевлаштуванню (це його безпосередня управлінська функція), тобто надавати випускникам інформацію про наявність вакансій у закладах охорони здоров’я неза лежно від форми власності та підпорядкуван-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

21 квітня 2017 року

«

ня. Водночас особи, які уклали угоду про відпрацювання не менше трьох років у сільській місцевості або селищах міського типу, мають право на першочергове зарахування до вищих медичних навчальних закладів за державним замовленням. Відповідно до законодавства держава повинна забезпечувати таким молодим спеціалістам безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм. Очевидно, відповідні зміни буде внесено до Постанови К М У ві д 22.08.1996 р. №992 та Наказу МОЗ від 25.12.97 р. №367, які затверджують Порядки працевлаштування випускників вищих медичних навчальних закладів, або ж ці документи взагалі втратять чинність. Утім, уже сьогодні виникає багато запитань щодо застосування вказаних норм закону на практиці. Зокрема, чи повинні відпрацювати три роки (насамперед у сільській місцевості) особи, які вже працюють чи закінчують навчання і які уклали відповідну угоду? Як визначатиметься місце проходження інтернатури? МОЗ України має надати чіткі роз’яснення з цього приводу, адже час спливає.

прийняття. Питання в іншому. Чи зможуть вказані зміни реально запрацювати з 1 липня 2017 року на практиці, а головне — чи будуть вони мати обіцяний ефект як для медичних працівників, так і для пацієнтів? Бо складається враження, що запропоноване реформування більше підходить для приватних сімейних лікарів. Але чи багато лікарів ризикне і повірить у завтрашні безхмарні перспективи, зареєструвавшись приватним підприємцем? А що буде з ФАПами, які взагалі не охоплені такою реформою? Чи вис­ тачить за обіцяного фінансування коштів на оплату праці середньому медичному персоналу, технічним працівникам та іншим професіоналам (бухгалтерам, кадровикам, юристам, економістам)? А на утримання приміщень? Чи зможуть місцеві громади забезпечити кожного лікаря комп’ютерною технікою й інтернетом? Чи вистачить виділених коштів на проведення лабораторних досліджень, особливо тим суб’єктам ПМД, які не мають власної лабораторії? Як бачимо, щодо нових ініціатив МОЗ виникає багато запитань. Тому важливо вже сьогодні прорахувати всі ризики реформ. А головне, зробити все можливе, аби зберегти кад­ ровий потенціал галузі та доступність медичної допомоги. Зрештою, правове забезпечення будь-якої реформи має починатися з дотримання вимог Конституції України, а не суперечити їм.

ЧИ ПОВИННІ ВІДПРАЦЮВАТИ ТРИ РОКИ (НАСАМПЕРЕД У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ) ОСОБИ, ЯКІ ВЖЕ ПРАЦЮЮТЬ ЧИ ЗАКІНЧУЮТЬ НАВЧАННЯ І ЯКІ УКЛАЛИ ВІДПОВІДНУ УГОДУ? ЯК ВИЗНАЧАТИМЕТЬСЯ МІСЦЕ ПРОХОДЖЕННЯ ІНТЕРНАТУРИ? МОЗ УКРАЇНИ МАЄ НАДАТИ ЧІТКІ РОЗ’ЯСНЕННЯ З ЦЬОГО ПРИВОДУ, АДЖЕ ЧАС СПЛИВАЄ

«

обговорення представлено проект Закону про внесення змін до Основ законодавства про охорону здоров’я (зокрема в ньому йдеться про демонополізацію центрів ПМСД на первинному рівні), проект Порядку надання первинної медичної допомоги із визначеним гарантованим пакетом послуг у межах ПМД (переліки скринінгових обстежень, діагностичних процедур і лабораторних досліджень, профілактичних заходів, табель матеріально-технічного оснащення), форму декларації, яка укладається між суб’єктом надання ПМД та пацієнтом, угоду між замовником (розпорядком бюджетних кош­т ів) і суб’єктом надання ПМД. Згідно із запропонованими змінами пацієнт зможе вільно обирати лікаря первинної ланки шляхом

Плани і реалії: хто кого? Наразі на авансцену виходить реформування первинної медичної допомоги, яке повинно запрацювати з 1 липня 2017 року. З цього приводу в МОЗ уже напрацьовано пакет необхідних документів. Зокрема на

підписання відповідної декларації. При цьому можна звернутися як до лікаря, що здійснює приватну медичну практику (ФОП), так і до комунальних чи приватних закладів охорони здоров’я, які зобов’язані надати первинну медичну допомог у безкоштовно, а ле в межах виз­наченого гарантованого пакету послуг. Відповідно і бюджетне фінансування йтиме за кожним пацієнтом з урахуванням так званої капітаційної ставки (наразі озвучений розмір — 210 грн). Для цього має запрацювати електронна система даних е-Health, яка відображатиме реєстр пацієнтів та їх «рух» від одних лікарів до інших. Більшість вказаних проектів належать до компетенції МОЗ України, тому легко спрогнозувати їх

ПЕРЕДПЛАТА НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я»

НА 2017 РІК ТРИВАЄ! МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№5-6 (1394-1395) 10.02.2017

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ЛІЦЕНЗІЯ ДЛЯ ЛІКАРЯ:

№7-8 (1396-1397) 24.02.2017

УКРАЇНЦІ ПРОТИ ГОСПІТАЛЬНИХ ОКРУГІВ ВИРОБНИКА СМЕРТОНОСНИХ ВАКЦИН ОШТРАФУВАЛИ НА 1,1 МЛН ГРН

2-5 СТОР.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

САРКОФАГ ДЛЯ КОРУПЦІЇ ЧИ СКРИНЬКА ПАНДОРИ? Доки пацієнти вивчають досьє сімейних лікарів у пошуках «свого» кандидата, медична демократія підкидає ще одну новацію — вибори головних лікарів на конкурсній основі. Гіркий присмак політичного виборчого досвіду змушує українців очікувати подібних сюрпризів і в медичному «голосуванні» — від «старих-нових» призначень за димовою завісою конкурсу до недоторканності та вседозволеності «обраних». Чиїми слугами стануть кандидати в головні лікарі після виборів — пацієнтів, влади або власного колективу? Чи вдасться поєднати ці голоси й СТОР. отримати ідеального керівника?

РІЖЕМО БЕЗ НАРКОЗУ?

ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ ВООЗ-2017

Десятирічний термін перебування доктора Маргарет Чен на посаді Генерального директора ВООЗ добігає кінця. 1 липня 2017 року організацію очолить новий керівник. Критика та скандали, пов’язані з роботою ВООЗ, — черговий доказ того, що організації потрібні швидкі, системні та послідовні реформи. Їх обіцяють втілити кандидаСТОР. ти на посаду Генерального директора.

6

КАДРОВИЙ ГОЛОД В ОКРЕМО ВЗЯТІЙ ОБЛАСТІ

Для стабільного функціонування системи охорони здоров’я потрібні 4 складові: кадри, оптимальна мережа медичних закладів, наявність медичного обладнання, ліків і, безумовно, достатнє фінансування. Серед них найголовніше — це кадри. Бо фінансування можна покращити за один день, прийнявши відповідне рішення на рівні Верховної чи місцевої рад, придбати ліки й обладнання теж можна за короткий термін. А от вирішити кадрову проблему за кілька днів неможливо. Адже на підготовку висококласного спеціаліста-медика потрібно не менше 10 років. СТОР.

13

МИ ПРОСТО ВИКОНУВАЛИ СВОЄ ЗАВДАННЯ

Свого часу, у мирні дні, при всіх госпіталях Міністерства оборони України були сформовані лікарсько-сестринські бригади швидкого реагування. Періодично ми проводили тренування, аби не втрачати бойових навичок, але потім, уже на фронті, усвідомили, що в умовах нинішньої гібридної і підступної війни настанови підручників із військової медицини минулого століття просто не діють. Тож доводилося набувати досвід у СТОР. реальній ситуації — під свист куль і гуркіт артилерії.

16

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

НОВИНИ

У минулому році на забезпечення життєдіяльності державної установи «Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва НАМН України» (зарплата, нарахування на неї, комунальні платежі, ліки, харчі) було виділено близько 19 млн грн. Це значить, що вартість 1 ліжко-дня становила трохи більше 6 Євро, із них на ліки витрачалося СТОР. 0,36 євроцента! Сьогодні навіть цю вартість знижено втричі.

6

ЯК МОЗ УЯВЛЯЄ РЕФОРМИ НА ПЕРВИННІЙ ЛАНЦІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

«СИРІТСЬКІ» ХВОРОБИ ЯК ЛАКМУС ДЕРЖАВНОЇ ТУРБОТИ

УКРАЇНСЬКІ ПАЦІЄНТИ ДВА РОКИ НЕ МОЖУТЬ ОТРИМАТИ ОБІЦЯНІ ДЕРЖАВОЮ ЛІКИ

2-5 СТОР.

Наша держава має усвідомити: хворі на орфанні захворювання повинні отримувати 100% необхідних ліків, часткове забезпечення призведе до таких самих наслідків, що й повна його відсутність. Коли людина потребує щоденного вживання лікарського засобу, а «в межах бюджетного фінансування» держава надає їй 1-2 дози ліків на тиждень, то це профанація лікування, розрахована на окозамилювання СТОР. перед західними партнерами.

РЕФОРМА ШВИДКОЇ ЛІКАРІ ПРОТИ ПАРАМЕДИКІВ

НОВИНИ ПРОФІЛЬНИЙ КОМІТЕТ ВИЗНАВ РОБОТУ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НЕЗАДОВІЛЬНОЮ ПРООН ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ОПРИЛЮДНЮВАТИ СВОЇ ДОМОВЛЕНОСТІ З МОЗ УКРАЇНИ

10

МОЗ НЕ ПОМІЧАЄ МАСОВОГО ВИЇЗДУ ЛІКАРІВ З УКРАЇНИ?

СУД СКАСУВАВ СКОРОЧЕННЯ ЛІЖОК. ЩО ДАЛІ?

ХАРКІВСЬКА ВЛАДА ЗА БЕЗЦІНЬ ПРОДАЄ ЗЕМЛЮ КОМПАНІЯМ ГРУПИ «ЗДОРОВ’Я»

12

2-5

Адміністрація закладів має бути зацікавленою в добровільному поновленні працівників, звільнених «на догоду» протиправній Постанові, — це дасть змогу заощадити на судових витратах, компенсаціях моральної шкоди та виплаті середнього заробітку за період вимушеного прогулу. Але де керівнику медичного закладу взяти додаткові кошти на подальшу вчасну оплату праці поновлених працівників? СТОР.

86181 08198 60965

СТОР.

Лікарі швидкої працюють за схемою «стій та лікуй», а американська схема роботи парамедиків — «бери та вези». А чи є гарантія, що там, куди ми привеземо хворого, йому нададуть невідкладну допомогу? На жаль, СТОР. поки що немає ані лікарень, ані готових працювати цілодобово лікарів.

6

ХАЙНЦ ДІСТЕ: ІДЕАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НЕ ІСНУЄ Американська медична система — найдорожча, тому її не радять жодній країніпочатківцю. Вона розрахована, на жаль, лише на багатіїв, а люди із низьким достатком залишаються за її межами (близько 40% населення США медичне обслуговування не доступне). До речі, система охорони здоров’я СТОР. США була неідеальною ще задовго до провальної Obamaсare.

10

КОГО НАКРИЛА ДРУГА ХВИЛЯ Е-ДЕКЛАРУВАННЯ?

Подавати е-декларацію зобов’язані лише керівники, тобто перші посадові особи, незалежно від назви посади і тільки державних та комунальних закладів охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського рівнів. Враховуючи, що визначення чіткого переліку декларантів у медичних закладах раніше було неабиякою проблемою, це стало справжнім подарунком як для вказаних СТОР. посадових осіб, так і для відповідальних за протидію корупції.

20

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№11-12 (1400-1401) 24.03.2017

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИЙ ТАБЕЛЬ ОСНАЩЕННЯ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ: РЯТУЙТЕ(СЯ) ЯК МОЖЕТЕ?

РЕГУЛЯЦІЯ ТЕРМІНІВ ПОСТАВКИ ПРЕПАРАТІВ — ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МОЗ

Збільшення мінімальної заробітної плати, про яке так голосно, довго й оптимістично говорили представники Кабінету Міністрів України, мало сприяти відповідному зростанню зарплатні висококваліфікованих фахівців, зокрема лікарів. МОЗ же взагалі обіцяло зробити лікарів суперзаможними, майже такими, як їх європейські колеги. Що із цього вийшло — читайте у нашому журнаСТОР. лістському розслідуванні.

НОВИНИ РЕФОРМИ З ЕФЕКТОМ ПЛАЦЕБО

Концепцію розвитку системи громадського здоров’я (ГЗ) заплановано реалізувати протягом 2017-2020 років, але її автори чомусь поділяють очікувані результати на такі, що настануть унаслідок реалізації самої Концепції ГЗ, та на… результати «розвитку системи громадського здоров’я». Концепція ГЗ діятиме сама по собі, а система громадського здоров’я розвиватиметьСТОР. ся окремо?

6

МЕНЕДЖМЕНТ ЯКОСТІ — РЯТУВАЛЬНЕ КОЛО ДЛЯ ЛІКАРЯ

ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА ДЕРЖАВНОГО ЕКСПЕРТНОГО ЦЕНТРУ МОЗ УКРАЇНИ НАТАЛЯ ШОЛОЙКО ТА ЇЇ РОДИНА ОПИНИЛИСЯ В ЦЕНТРІ СКАНДАЛУ З ВІДМИВАННЯ ГРОШЕЙ

10

СТОР.

22 березня Уряд затвердив склад госпітальних округів 11 областей та м. Києва. За словами представників Міністерства охорони здоров’я, це дасть «зелене світло регіонам для створення госпітальних рад, стратегічного планування округів на 5 років та залучення інвестицій у медичну галузь». Але насправді проблем, які намагається не помічати МОЗ, набагато більше, ніж стратегічних і чітких дій. Вони можуть звести нанівець ефективність реформи, залишивши українських громадян без доступної медичної допомоги.

7

«ЗРІВНЯЛІВКА» І НЕДОФІНАНСУВАННЯ — ГОЛОВНІ ВОРОГИ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ

2-5

WWW.VZ.KIEV.UA

ХОЧЕТЕ ОТРИМАТИ БІЛЬШУ ЗАРПЛАТУ — ПРАЦЮЙТЕ ЗА ДВОХ

8

НОВИНИ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

МЕДИЧНІЙ РЕФОРМІ ПОТРІБНІ ПОСТУПОВІСТЬ І ЧІТКИЙ ПЛАН

6

МОЗ України представило новий «генплан» реконструкції первинної ланки — проектний пакет документів, що визначають порядок надання ПМД, завдання сімейного лікаря, вимоги до його оснащення тощо. За логікою, це односпрямовані вектори, і кут розбіжностей між ними може посадити сімейного лікаря на шпагат. З одного боку його зобов’язують «закрити» 80% проблем пацієнтів, з СТОР. іншого — «озброюють» мінімумом.

ЧОГО ОЧІКУВАТИ УКРАЇНЦЯМ ВІД РЕФОРМАТОРСЬКОГО ЗАКОНУ

№13-14 (1402-1403) 07.04.2017

СТОР.

12

МЕДИЧНІЙ РАДІОЛОГІЇ ЗАГРОЖУЄ КОЛАПС

ТАК СКІЛЬКИ Ж ОТРИМУВАТИМУТЬ СІМЕЙНІ ЛІКАРІ?

РЕФЕРЕНТНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ ТА РЕІМБУРСАЦІЯ МОЖУТЬ НЕ ЗАПРАЦЮВАТИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ВИБОРИ ГОЛОВНОГО ЛІКАРЯ:

ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ:

10

АНТИКОРУПЦІЙНА МЕДИЧНА РЕФОРМА ПО-НОВОМУ ЗІ СТАРИМИ ОБЛИЧЧЯМИ

№9-10 (1398-1399) 10.03.2017

14

Плани запровадити індивідуальне ліцензування медичних працівників в Україні викликали неоднозначну реакцію. Хтось гордий з того, що в нас нарешті «все буде як у людей», дехто мріє «розправити крила» в пошуку нових можливостей і заробітків, однак більшість переконана: за нинішніх умов це стане черговою бюрократичною тяганиною і головним болем для медиків. Кому на руку нововведення — лікарям, пацієнтам чи чиновникам? СТОР.

НОВИНИ

WWW.VZ.KIEV.UA

Нова медична карта країни у вигляді госпітальних округів видається ідеальною лише на папері. Особливо якщо рухатися по ній не за компасом регіональних особливостей, а за стандартними «дороговказами» реформаторів. Але на місцях туман розсіюється, і нова медична «викрійка» виглядає зовсім непривабливою: непродумані межі округів, реальна загроза закриття лікарень і скорочення персоналу, перетягування латаної фінансової ковдри та незрозумілі перспективи, хаос і конфлікти в регіонах. Якщо це лише початок, то яким буде фінал? СТОР.

ВИХІД З РАБСТВА ЧИ НОВІ КАЙДАНИ?

РЕФЕРЕНТНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ ПЕРЕНОСИТЬСЯ НА КВІТЕНЬ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

Головна мета будь-якого лікувального закладу — забезпечення максимально високого рівня якості медичної допомоги. А оцінити його можна лише за допомогою системи менеджменту якості, який в охороні здоров’я розвинених країн має універсальний, тобто стандартизований характер. Більше того, досвід таких держав свідчить: без впровадження цієї системи про розвиток галузі годі й мріяти. СТОР.

У ЛІКУВАННІ РАКУ ВСЕ ЗВИЧНЕ І ЛОГІЧНЕ ВИЯВЛЯЄТЬСЯ МАРНИМ «Рак — «найхитріше» захворювання. Це пастка вузького погляду на проблему. В недалекому майбутньому рак «викине» лікарів із системи, перехитрить, обіграє…» — застерігає Рафаель Роселль, найкращий, згідно СТОР. з незалежною оцінкою The Lancet, у Європі фахівець з раку легень.

20

УКРАЇНА ДОСІ ЛИШАЄТЬСЯ НАЙБІЛЬШИМ РИНКОМ ЗБУТУ ДЛЯ РОСІЙСЬКИХ ЛІКІВ ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА «ДОСТУПНІ ЛІКИ»: ПРАВИЛА ГРИ ДЛЯ ЛІКАРІВ, АПТЕК І ПАЦІЄНТІВ УРЯД ЗАТВЕРДИВ ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ 12 ОБЛАСТЕЙ ПРОФІЛЬНИЙ КОМІТЕТ СХВАЛИВ ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО АВТОНОМІЗАЦІЮ ЛІКАРЕНЬ

2-5 СТОР.

РЕФОРМА СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ:

ЧИ ПРИЙМАЄ ЛІКАР ВИКЛИК? Лікаря викликали? Забудьте! Тепер він не зобов’язаний приїздити на виклик. Принаймні, якщо оцінює стан хворого як такий, що піддається лікуванню по телефону чи й взагалі «може почекати». Утім, чітких критеріїв для вибору «їхати — відмовити» реформатори не пропонують, натомість суворої відповідальності за життя пацієнта з лікаря ніхто не знімає. Тоді як сприймати черговий «подарунок» сімейним лікарям — як даровану СТОР. свободу чи приховану пастку?

8

1 міс.

23.50грн

3 міс.

70.50 грн

6 міс.

141.00 грн

8 міс.

188.00 грн

1 міс.

33.83 грн

3 міс.

101.49 грн

6 міс.

202.98грн

8 міс.

270.64 грн

1 міс.

40.50грн

3 міс.

121.50 грн

6 міс.

243.00грн

8 міс.

324.00 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Онлайн-передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

7


ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

БУДІВНИЧІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я: ЯК ЗАПОВНИТИ ВАКУУМ? Ще кілька років тому в Україні го­ ворили про громадське здоров’я лише як про новий термін, щось не дуже зрозуміле і майже недосяж­ не. Нині маємо суттєві зрушен­ ня — затверджено концепцію розвитку напрямку, відпо­ відну спеціальність, ство­ рено Центр громадського здоров’я та його підрозді­ ли, з’явилися першопрохід­ ці з підготовки фахівців із гро­ мадського здоров’я. Каркас нової системи вимальовується. Чи ско­ ро побачимо цілісну конструкцію? І які кадри вирішуватимуть усе?

Олеся ГУЛЬЧІЙ, проректор з міжнародних зв’язків та науковопедагогічної роботи з іноземними громадянами Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, Заслужений працівник охорони здоров’я України, доктор медичних наук, професор

ВЗ В Україні прискореними темпами вибудовується система громадського здоров’я. Чи встигатимемо наповнювати її кваліфікованими кадрами, адже досвіду їх підготовки в нашій країні немає? — Дійсно, усі процеси, пов’язані зі станов­ ленням громадського здоров’я в Україні, відбуваються набагато швидше, ніж це дехто прогнозував, особливо скептики. Слід від­ дати належне послідовній позиції влади, яка усвідомила невідворотність розбудови нової системи. Важливим поштовхом до цього стало підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, окрема глава якої наголошує на необ­ хідності виконання нашою державою згаданих зобов’язань. Альтернативи цьому не існує, тож Україна рухається в правильному напрямку, але ми маємо дивитися на крок уперед. Дійс­ но, створено центри громадського здоров’я. Що далі? Чиїм інтелектом вибудовуватиметь­ ся система, хто в ній працюватиме? Потрібні

кваліфіковані кадри, аби не дискредитувати ідеї і не підмінити її формальними заходами. На першому етапі маємо оцінити потенціал тих, хто вже працює в цій системі, адже в Україні ще з радянських часів існувала превентивна медицина, хоча вона й була швидше деклара­ тивною, ніж реалістичною. Однак у ній були задіяні відповідно навчені фахівці — ціла когорта епідеміологів, лікарів-гігієністів, спе­ ціалістів різних напрямків медицини, які ово­ лоділи необхідними знаннями з профілактики (хоча здебільшого й вторинної). Нині ця систе­ ма трансформується. Хтось стверджує, що це відбувається шляхом знищення санепідслуж­ би, дехто вважає такий процес модернізаці­ єю застарілої системи. Утім, ми маємо бути реалістами, тобто повинні оцінювати нинішній стан речей і головне — перспективи, а також намагатися уникати помилок, яких припуска­ лися ми самі та наші сусіди. ВЗ Країни колишнього соціалістичного табору, які мають статус члена ЄС, змушені були швидко стати на рейки громадського здоров’я. Як їм це вдалося і чи обійшлося без втрат? — Польща, Угорщина, країни Балтії так само отримали у спадок багато елементів соціаліс­ тичної системи охорони здоров’я і превентивної медицини зокрема. Наприклад, у Литві функці­ онувала така сама система підготовки медичних кадрів, зокрема в медичних вишах існували сані­ тарно-гігієнічні факультети, які досі збереглися в Україні. Нині наші західні сусіди мають дуже потужні системи громадського здоров’я, тобто вони не просто адаптувалися до європейського досвіду, а й дуже швидко зробили масштаб­ ний крок уперед. Зокрема це сталося завдяки належній фінансовій та експертній підтримці міжнародної спільноти, однак чи не найвизна­ чальнішим чинником такого прогресу було ба­

жання цих країн дотримуватися європейського вектора розвитку, у тому числі й у секторі охо­ рони здоров’я. Україна також декларує цю мету, однак у медичному середовищі є чимало «євро­ песимістів», які переконані, що гігієна системи Семашка була найкращою, суспільство її добре сприймало і головне — нічого не порушити. Ми усвідомлюємо всі ризики і загрози, але спере­ чатися в теорії — справа невдячна, краще до­ водити свою точку зору на практиці. ВЗ Задовго до офіційного затвердження спеціальності з громадського здоров’я ви ініціювали створення циклу тематичного вдосконалення фахівців цього напрямку у НМАПО ім. П. Л. Шупика. Нині такий цикл стартував вперше в Україні. Чи відповідає він європейській практиці? — Згідно з вітчизняними традиціями він дійс­ но називається циклом тематичного вдоскона­ лення, але вибудуваний за європейськими й американськими мірками — як сертифікацій­ на програма. Тобто кожен фахівець, котрий має бажання працювати в системі громадського здоров’я або набути відповідну спеціальність, починає з опанування згаданої програми. У нас вона розрахована на період від 2 тижнів до 1,5 місяця, а може бути й тривалішою. Тобто її завдання — зорієнтувати слухачів у колі пи­ тань, якими опікується система громадського здоров’я, у базових поняттях цієї науки. Програми тематичного вдосконалення в Україні й за кордоном поки що відрізняються, як і рівень підготовленості запрошених слу­ хачів. Адже нині наше завдання — вирішити так звані ургентні питання, які постали перед фахівцями новоствореної системи громад­ ського здоров’я. Вони опинилися сам на сам з новими завданнями, функціями, навіть філо­ софією діяльності служби, їм потрібні знання, яких вони раніше не опановували. Тому дехто

розгубився, хтось побоюється, що не відпо­ відатиме новим вимогам і його триматимуть тільки аби «заповнити місце» до певного часу, та й ті, хто «рветься до бою» і хоче працювати в нових умовах, не зовсім орієнтуються, що ж саме мають робити. Ми повинні пояснити їм, чим відрізняються функції нової системи від попередньої, з якої вони прийшли, які до­ даткові компетенції потрібно опанувати для успішної діяльності в царині громадського здоров’я. Наша основна аудиторія — дирек­ тори обласних лабораторних центрів (таких понад 40% від загального числа слухачів), їх заступники (35%), завідувачі підрозділів (майже 25%) практично з усіх регіонів Укра­ їни, 90% з них — лікарі-гігієністи за освітою. Навчальний план запропонованого їм циклу передбачає ознайомлення з формуванням політики охорони здоров’я, методами досліджень у громадському здоров’ї, чинниками, що зумовлюють здоров’я населення (основ­ні по­ казники та методи оцінки), аналізом ризиків різного походження й управлінням ними, ор­ ганізацією епіднагляду та контролю за інфек­ ційними захворюваннями, е-Нealth, реагуван­ ням на надзвичайні ситуації, профілактикою неінфекційних захворювань і взаємодією з первинною ланкою медичної допомоги, а та­ кож лідерством, плануванням та адвокацією своїх пропозицій, вирішенням конфліктів в охороні здоров’я тощо. Не менш важливе за­ вдання — прищепити слухачам прихильність до системи громадського здоров’я, тому й викладачів ми відбираємо за цим критерієм. Лише той, хто мотивований до змін, зможе передати цей наст­рій своїм учням, тоді вони також прагнутимуть вчитися новому й активно впроваджувати набуті знання на практиці. До того ж ми підібрали команду викладачів — провідних фахівців у різних галузях, оскільки громадське здоров’я передбачає багатосек­

8 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

21 квітня 2017 року

торальний підхід, такий має домінувати і в підготовці кадрів. ВЗ Дехто стверджує, що основною проблемою підготовки фахівців з громадського здоров’я в Україні є саме відсутність вик­ладачів, які можуть навчити новому. Можливо, в якості вчителів варто запросити іноземців? — Ми скористалися такою нагодою і запросили для участі в першому циклі тематичного вдос­ коналення із громадського здоров’я професора Пітера Бойля, президента Міжнародного науко­ вого інституту профілактичної медицини (IRPI), директора Інституту глобального громадського здоров’я (Франція), засновника і президента міжнародного альянсу, що займається роз­ робкою заходів профілактики неінфекційних захворювань. До речі, Пітер Бойль отримав най­ вищу відзнаку Польщі за розбудову системи громадського здоров’я в цій країні (як експерт і організатор). Тобто він добре розуміється на особливостях перехідного періоду таких країн, усвідомлює, що для розбудови нової системи в Україні недостатньо кальки навіть із кращих європейських зразків. І це дуже важливо. Бо якщо запросити іноземних фахівців, котрі за­ пропонують класичні схеми сертифікатних курсів, наприклад, тих, які проводять у США, то їм буде складніше відповідати на виклики, які наразі виникли в Україні, адже такі прог­рами розраховані на зовсім іншу аудиторію. Тож ми підписали меморандум про співпрацю з Інс­ титутом глобального громадського здоров’я, який передбачає спільну підготовку навчаль­ них планів і програм. Напередодні ж самі де­ тально вивчили відповідні навчальні плани з громадського здоров’я, якими користуються у Польщі, країнах Балтії, Швеції, Іллінойському та Йєльському університетах (усього понад 80 шкіл світу), щоб взяти звідти все корисне для підготовки вітчизняних фахівців. Дякуючи долі, знаю не тільки теорію, а й мала можливість вив­ чати зсередини практику викладання у США, Великій Британії, Швеції, Польщі, оскільки була запрошеним професором, зокрема ка­ федри громадського здоров’я Оксфордського університету. Тобто наш курс побудований на

кращих практиках, які нині використовуються в європейському регіоні. Водночас він відповідає вітчизняним реаліям і запитам сьогодення. До того ж ми опитали всіх слухачів, щоб з’ясувати, чого вони очікують від програми навчання, які знання їм найнеобхідніші, з якими проблемами стикаються, і одразу внесли корективи до на­ вчального плану. Зворотний зв’язок надзвичай­ но важливий. ВЗ Це лише початок. Що далі? — Учена рада академії ухвалила рішення про відкриття вже з 1 червня нинішнього року ка­ федри громадського здоров’я, яка буде пос­ тійно діючим інструментом підготовки і без­ перервного професійного розвитку фахівців цього напрямку. З часом плануємо створити при академії Інститут громадського здоров’я (на зразок аналогічних шкіл, які існують у структурах провідних університетів світу). Також працюємо над запровадженням мо­ дулів громадського здоров’я в програми без­ перервного професійного розвитку сімейних лікарів. Постійно підтримуватимемо контакт із слухачами циклів тематичного удосконалення з громадського здоров’я, оскільки за короткий проміжок часу неможливо детально висвітли­ ти всі важливі для них питання, тож працюва­ тимемо надалі в дистанційному режимі. Також плануємо розширювати спектр сертифікатних програм. Скажімо, після лекцій з епідеміоло­ гії неінфекційних захворювань (цей напрям в Україні поки що як терра інкогніта) наші слу­ хачі (епідеміологи і гігієністи) запропонували провести окремий двотижневий цикл тематич­ ного вдосконалення з цього напрямку. Однак усі ці заходи стосуються післядипломної під­ готовки фахівців, які вже задіяні в системі. На часі створити в Україні триступеневу систему підготовки фахівців громадського здоров’я (бакалаври, магістри, доктори). Цим шляхом іде світ, і ми не вибудуємо повноцінної системи громадського здоров’я без таких кадрів. У планах МОЗ і Центру громадського здоров’я такі задуми є. Робоча група профіль­ ного Міністерства, до складу якої входять і міжнародні експерти, прийняла рекомендації нашої академії щодо триступеневої підготов­

ки фахівців із громадського здоров’я, до того лунали інші пропозиції, мовляв, достатньо лише магістрів. Однак система профілактики конче потребує фахівців середнього рівня! До того ж міжнародна практика свідчить, що в громадському здоров’ї можуть працювати не тільки лікарі, а й економісти, соціологи, прав­ ники (наприклад, бакалавр з економіки має право закінчити магістратуру з громадського здоров’я). Також магістратура може бути не тільки з громадського здоров’я, а й із пов’язаних з ним спеціальностей: управління екологічного, професійного здоров’я тощо. Щодо управлінців, то їх підготовка має бути поєднаною з базовим навчанням залежно від його рівня, отрима­ ного фаху — лікувальна справа, громадське здоров’я, економіка, право, екологія, соціологія, а також попереднього професійного досвіду. ВЗ Нещодавно затверджено Концепцію розвитку системи громадського здоров’я. Ці ідеї ввійшли до її положень? — Так. І що також важливо, у Концепції врахо­ вано пропозицію про внесення змін до прог­рам додипломної підготовки всіх фахівців ліку­ вального профілю. Адже пропаганда здоро­ вого способу життя лише ініціюється фахівця­ ми громадського здоров’я, однак втілюється вона фактично всіма лікарями. Тож кожен з них (сімейний лікар, педіатр, стоматолог тощо) у процесі додипломної підготовки має зрозуміти своє місце в системі громадського здоров’я, навчитися взаємодіяти з її фахівцями, активно впроваджувати відповідні програми. До того ж, якщо ми беремо на озброєння дійсно між­ секторальний підхід розбудови нової системи, а не обмежуємо її винятково медичними фраг­ ментами, у питаннях громадського здоров’я мають бути обізнані юристи, психологи, со­ ціологи (або вони отримують відповідну спе­ ціалізацію, або ж у навчальних програмах їх підготовки має бути присутня ця тематика). ВЗ Які ризики й загрози на шляху розбудови системи громадського здоров’я в Україні передбачаєте? — Це й стереотипне мислення певної частини медичної громадськості, і відсутність достатньої

наполегливості в реалізації запланованого. Але найбільший ризик — зміна політичної волі, яка сьогодні спрямована на запровадження засад громадського здоров’я відповідно до взятих Україною зобов’язань перед європейською спільнотою. Тож нині ми відчуваємо підтримку влади у своїх починаннях. Чи не залишаться будівничі громадського здоров’я в Україні поза увагою владних структур завтра? Йдеться не лише про фінансову підтримку. Адже в тому чи іншому вигляді превентивна складова охорони здоров’я в Україні існує і певним чином фінансу­ ється. Потрібно лише спрямувати наявні ресурси в потрібне русло — це бодай гарантує функціо­ нування нової системи. Коли ж з’являться додат­ кові кошти, то влада продемонструє, що здатна реалізувати європейський вибір не лише в де­ клараціях і документах, а й на практиці. Тоді в нашій системі громадського здоров’я з’являться кваліфіковані кадри, талановиті організатори, управлінці й виконавці, науковий супровід за­ ходів. Та й міжнародна спільнота не тільки на­ відуватиметься в Україну в якості експертів чи радників у галузі громадського здоров’я, а й буде готова фінансово сприяти його розбудові. Принаймні, Світовий банк у планах щодо співп­ раці з Україною передбачав цей напрямок. Тепер усе залежить від нас самих. Розмовляла Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Гарантований пакет медичних послуг: рівняння з багатьма невідомими?»

Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКИ ЗОРУ

Віктор ЛЯШКО, консультант з громадського здоров’я Проекту USAID «Реформа ВІЛ-послуг в дії»

С

ьогодні вже багато хто розуміє, що ефек­ тивна система громадського здоров’я дасть шанс прожити тривале і здорове життя кожно­ му громадянину. Але чи може вона бути такою без кваліфікованих кадрів? Відповідь очевид­ на. Тому я підтримую створення магістерської програми Public Health. Адже наразі медичні університети України продовжують набира­ ти студентів на факультети, які випускають спеціалістів у сфері гігієни та епідеміології інфекційних хвороб. Унаслідок цього Україна в найближчій перспективі матиме проблему з кадрами для новоствореної системи громад­ ського здоров’я. Без шкіл громадського здоров’я, які зобов’язані викладати нові підходи до громад­ ського здоров’я, не вдасться змінити мислення колишніх працівників різних контролюючих/ін­ спектуючих систем, наприклад, санепідслужби. Це призведе до того, що працівники залишати­ муться «зацикленими» лише на добре знайомій

справі, якою вони займалися впродовж багатьох років (інспекційна перевірка і контроль за до­ триманням певних нормативів), не зважаючи на перейменування тих чи інших інституцій. Від цього програють і політики, і суспільст­ во. Бізнес вважатиме, що нова влада змінює лише вивіски, а не підходи до контролю. На­ селення також не відчує позитивних змін, які позначилися б на стані здоров’я. Потенційними споживачами послуг магіс­ терської програми з громадського здоров’я пе­ редусім будуть МОЗ України й органи місцевого самоврядування. Адже формування задекла­ рованої нової системи громадського здоров’я відбуватиметься як на національному рівні (сфера управління МОЗ), так і в площині де­ централізації влади (обласний і районний рівні). Зважаючи на те, що регіональні центри громадського здоров’я планується створити на існуючих базах з їх кадровим потенціалом, навчанню (перенавчанню) з громадського здоров’я можуть підлягати працівники сис­ теми державної санітарно-епідеміологічної служби, регіональних центрів здоров’я, цент­ рів моніторингу і оцінки, центрів СНІДу, центрів медичної статистики, інститутів страте­ гічних досліджень, департаментів охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, госпітальні епідеміологи. Досвід розвитку систем громадського здоров’я у країнах ЄС засвідчив: держава з

часом передає частину послуг у цій сфері на аутсорсинг. Відтак працівники організацій, які його отримають, потраплять у другу хвилю потенційних споживачів послуг магістерської програми з громадського здоров’я. У цілому перезавантаження системи гро­ мадського здоров’я потребує докорінного пе­ реосмислення системи освіти медичних пра­ цівників — вона має готувати більш «гнучкі» кадри, які володіють цілим комплексом умінь і навичок, відповідають невпинно зростаючим вимогам, обумовленим сучасними змінами в підходах до епідеміології.

Роман САФОНОВ, в. о. директора ДУ «Рівненський обласний лабораторний центр МОЗ України»

С

труктура і функції колишньої держсан­ епідслужби, яка багато років орієнтувалася на профілактику та боротьбу з інфекційними й неінфекційними хворобами переважно шля­ хом запобіжного і поточного (раптові перевір­ ки) нагляду, не адаптовані до нових викликів суспільства, тож визнані такими, що не відпо­ відають сучасним підходам до здійснення епі­

деміологічного нагляду та зміцнення здоров’я населення. Сьогодні, після реформування згаданої служби, перед спеціалістами лабора­ торних центрів МОЗ України поставлено нові, окреслені принципами громадського здоров’я, завдання. Тож нагальною потребою сьогодення є вузівська підготовка фахівців з громадського здоров’я для системи охорони здоров’я та інших галузей (журналістики, соціальної роботи, пра­ вознавства, природничої наукової сфери). Сьогодні випускники медичних вишів (фахівці медико-профілактичного профілю) отримують знання з клінічних дисциплін, натомість з профілактичного напрямку вони опановують лише основи гігієни та епідеміо­ логії, що не відповідає потребам служби гро­ мадського здоров’я, яка наразі формується в Україні. Зрозуміло: державне замовлення на таких спеціалістів має формуватися на підс­ таві державної стратегії («охорона здоров’я в усіх політиках»), а із цим в Україні ще чітко не визначилися. Водночас у короткостроковій перспективі надзвичайно актуальною є організація тре­ нінгів з питань громадського здоров’я серед практикуючих лікарів-гігієністів та епідеміоло­ гів. Під час таких тренінгів вони мають оволо­ діти новими методами роботи та методологіч­ ними підходами. Це широке поле діяльності не лише для медичних вишів, а й для реалізації напрацювань інститутів НАМН України.

9


ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

УПЕРЕД АБО В НІКУДИ Необхідність реформування системи охорони здоров’я є очевидною. Однак без аналізу нинішнього стану галузі й урахування сучасних тенденцій реформи неможливі.

Олексій УСТЕЛЕНЦЕВ, завідувач Дніпровської амбулаторії, лікар загальної практики-сімейної медицина КЗ «Чернігівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», член Всеукраїнської асоціації сімейних лікарів

Чи з нуля починаємо? В Україні функціонують залишки радянської моделі охорони здоров’я. Основними перевагами системи Семашка були максимальна доступність медичної допомоги, її безкоштовність і кваліфікованість. Досягнути цього вдалося завдяки профілактичній спрямованості, дільничному та диспансерному методам медичного обслуговування населення, унікальній системі соціального страхування, особливій організації наукової роботи і системі державного санітарного нагляду. Я не згадував би про «віджилу» модель Семашка та її принципи, якби не виникало потреби в ревізії історичного досвіду для осмислення нинішніх процесів реформування вітчизняної галузі. Розмови про його необхідність ми чуємо з 1991 року, однак і досі не було розставлено акценти в ідеології реформування. До того ж поза увагою залишаються два важливі моменти. По-перше, в Україні була створена надзвичайно ефективна як для свого часу система охорони здоров’я, котру за період очікування справжніх реформ довели до жалюгідного стану. По-друге, двигуном медичних реформ у розвинених країнах є сучасні інформаційні технології — їх впроваджено в медичне діловодство, діяльність сімейного лікаря (останнього, наприклад, забезпечено сучасним обладнанням для скринінг-діагностики) тощо. Однак ані збільшення обсягу випуску програмного медичного забезпечення, ані закупівель такого обладнання для лікарів в Україні найближчим часом не передбачається. Тож усі дискусії щодо реформування системи охорони здоров’я шляхом впровадження моделі сімейної медицини — балачки, які відволікають громадську думку від справжнього стану справ у медицині. Реформування галузі може відбуватися за двома «сценаріями»: еволюційний розвиток наявної системи (у світ-

10

лі загальносвітових змін) або ж повне ігнорування її досягнень і створення децентралізованої моделі з красиво упакованими принципами ринку. Державі зі слабкою економікою, яка відмовляється від своїх соціальних зобов’язань і не розвиває високих технологій, вигідніше обрати другий ва­ріант. Адже тоді й створювати нічого не потрібно, лише «реформуй», сподіваючись на саморегулюючу силу ринку та вчорашній досвід європейських країн.

Знак якості первинки Найголовнішим і найскладнішим питанням реформування є вдосконалення системи первинної медико-санітарної допомоги. Адже від результатів її функціонування значною мірою залежить соціально-економічний стан держави. Такі результати завжди оцінювали за певними критеріями, найвагомішими з яких (у соціальноекономічному вимірі) вважають показники рівнів госпіталізації, онкологічної та хірургічної занедбаності, планового оздоровлення хірургічних хворих, виявлення основних соціально небезпечних інфекцій — туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДУ. Показник рівня госпіталізації в Україні нині становить понад 25 на 1 тис. населення, тому з упевненістю можна констатувати, що сучасної первинної ланки в нас не існує — уся її діяльність спрямована лише на швидку та невідкладну допомогу. Неспроможність первинки виявляти онкологічну патологію на ранніх стадіях обумовлює для держави знач­ ні витрати на лікування онкохворих і втрату трудових ресурсів. Те саме стосується і показника хірургічної занедбаності — економлячи на профілактиці, держава завжди зазнавати­ ме збитків від утримання ургентної хірургічної допомоги. Первинна мережа має відповідати за планове оздоровлення хірургічних хворих. Якщо вона не візь­ме на себе цього завдання — жодна хірургічна служба з ним не впорається. Рівень виявлення основних соціально небезпечних інфекцій (туберкульозу і ВІЛ-інфекції/СНІДу) також залежить від здатності первинної мережі організовувати обстеження в цих напрямках. Усі перелічені стратегічні для держави завдання до снаги тільки державній медицині, оскільки головна мета діяльності приватних закладів — отримання прибутку, тож сподіватися на них як на основний двигун реформ у цьому випадку неприпустимо. Натомість реформатори-«револю­ ціонери» нав’язують суспільству систему надання первинної допомоги приватними лікарями, які начебто

забезпечать увесь спектр лікувально-профілактичних, організаційно-методичних, статистичних, бухгалтерських, адміністративних і господарських функцій. Нині в Україні створено амбулаторії загальної практики-сімейної медицини, які входять до складу центрів ПМСД. Вони надають багатопрофільну лікувально-профілактичну допомогу. Приватно практикуючий лікар із цим завданням не впорається — такі широкі функції для нього не підйомні (без фатальної втрати якості лікувально-профілактичної діяльності). Тому на сьогодні альтернативи центрам ПМСД в Україні не існує. До того ж до 2020 року їм потрібно надати можливість вводити у структуру штатів інших фахівців (наприклад педіатрів) для опанування сімейними лікарями певних навичок.

Обсяги допомоги розширюються З огляду на можливість і необхідність надання багатопрофільної допомоги в первинній мережі, дуже важливим є питання про обсяги медичної допомоги, які має забезпечувати лікар загальної практики-сімейної медицини (враховуючи нові завдання, покладені на нього). Адже це безпосередньо впливає на зміст Положення про лікаря загальної практики-сімейної медицини, Кваліфікаційної характеристики лікаря загальної практики-сімейної медицини, Положення про амбулаторію сімейної медицини тощо. Вказані документи законодавчо закріплюють ідеологію нової моделі первинки. Отже, на сьогодні лікар загальної практики-сімейної медицини повинен займатися:  організацією профілактики, діаг­ностики, лікування та реабілітації всього населення дільниці шляхом впровадження й вдосконалення диспансерного методу роботи (планування заходів на основі поглибленого вивчення демографії, стану здоров’я прикріпленого населення);  наданням паліативної, невідкладної медичної допомоги;  констатацією народження і смерті пацієнтів;  експертизою непрацездатності. До його обов’язків також входить проведення спільно з особами, що здійснюють санітарно-епідеміологічний нагляд, заходів з профілактики інфекційних та паразитарних захворювань, а саме:  раннього виявлення, лікування та диспансеризації інфекційних хворих і пацієнтів із паразитарними захворюваннями;  протиепідемічних заходів в осередках інфекції;  імунопрофілактики, санітарнопросвітницької роботи.

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

РЕФОРМА СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ: ЧИ ПРИЙМАЄ ЛІКАР ВИКЛИК?

Лікаря викликали? Забудьте! Тепер він не зобов’язаний приїздити на виклик. Принаймні, якщо оцінює стан хворого як такий, що піддається лікуванню по телефону чи й взагалі «може почекати». Утім, чітких критеріїв для вибору «їхати — відмовити» реформатори не пропонують, натомість суворої відповідальності за життя пацієнта з лікаря ніхто не знімає. Тоді як сприймати черговий «подарунок» сімейним лікарям — як даровану свободу чи приховану пастку?

Ольга ЛИТВИНОВА,  доцент кафедри соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я з медичною статистикою Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського, магістр державного управління

Н

инішні реформатори системи охорони здоров’я роблять акцент на первинній ланці надання медичної допомоги, обґрунтовуючи це тим, що вона є найпростішою для реформування, мовляв, тут найлегше розробити нормативи та протоколи, прорахувати вартість, організувати роботу тощо. Хоча це дивний висновок, насправді первинка є найскладнішою ділянкою галузі, адже вона має займатися не лише лікуванням, а й передусім превентивною медициною та профілактикою захворюваності. Суть діяльності сімейного лікаря — оберігати і застерігати, а лікувати — то вже вторинне. Що ж ми маємо в реальності? Ще з часів радянської медицини, коли дільничного лікаря перетворили на диспетчера, а за часів незалежної України зробили з нього де-юре сімейного, а по-суті — цапа-відбувайла, тривало методичне знищення цього прошарку фахівців як лікарів. На жаль, нинішні реформи стрімко пришвидшують розпочаті процеси. З несистемних дій чиновників МОЗ важко зрозуміти послідовність реформаторських

кроків. Головним завданням має бути запровадження протоколів лікування на первинній ланці (та й не зрозуміло, яких саме — європейських, а може, американських та ще й без урахування українських реалій), зміна фінансування системи (знову ж таки не зрозуміло, за яким принципом — обов’язкового медичного страхування, приватної медицини, гонорарної оплати праці, головне аби не за тим, що існує) чи раптове «підвищення інтелекту» сімейних лікарів та їх контроль у вигляді ліцензування, тестових іспитів, перехід на англомовне мислення тощо? Найгірше, що політика МОЗ (шляхом навмисного чи ненавмисного пропагування) переконує пацієнтів у тотальній нікчемності нинішніх сімейних лікарів, що в переважній більшості випадків не відповідає дійсності. Дуже шкода, але чиновники від медицини не наводять порівняльних даних результатів роботи лікарів в Україні й за кордоном, наприклад, щодо рівня ускладнень під час лікування тієї чи іншої хвороби, показників відворотної смертності, частки повного вилікування тощо. Робити висновок про те, що наші лікарі є поганими, бо не працюють у США, так само не логічно, як стверджувати: лікарі у США погані через те, що не працюють в Україні. Також некоректно заявляти, що лише незначний відсоток випускників наших медичних вишів може пройти американські тести, бо така сама кількість американських лікарів зможе скласти українські іспити.

Але повернімося до ролі сімейного лікаря в перспективі української системи охорони здоров’я. У посадовій інструкції сімейного лікаря (п. 1.3) вказано, що він знає та застосовує у своїй діяльності основи соціальної гігієни, організації охорони здоров’я, медичної психології й економіки відповідно до завдань управління охороною здоров’я населення свого регіону. Ну не може нині сімейний лікар вживати таких заходів з управління, бо саме управління є максимально обмеженим. Наприклад, що може зробити сімейний лікар у випадку, коли у багатоквартирному будинку проживає особа з алкогольною залежністю, яка утримує свою квартиру в антисанітарному стані, чим завдає шкоду сусідам? Жодні комісії і навіть поліція з нею не впораються (таке у нас законодавство), тож чи можна покладати відповідальність на сімейного лікаря? Попри те, що пріоритетом у діяльності сімейного лікаря визнано профілактичний напрямок, кожна нова реформа в Україні розширює його функціональні обов’язки новими «лікувальними» завданнями. Не стали винятком й останні ініціативи. Зокрема сімейного лікаря зобов’язали надавати невідкладну медичну допомогу на догоспітальному етапі. Відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» диспетчер центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, отримавши неекстрений виклик, перенаправляє його до відповідної установи ПМСД і лише

8  

в разі відсутності такої можливості спрямовує до пацієнта бригаду швидкої (невідкладної) медичної допомоги. Тобто таке звернення передадуть сімейному лікарю. Нагадаю, що до категорії неекстрених належать звернення пацієнтів, стан яких не є невідкладним і супроводжується раптовим підвищенням температури тіла, кашлем, нежитем, болем у горлі; головним болем, запамороченням, слабкістю; болем у попереку, суглобах (радикуліт, остеохондроз, артрит, артроз тощо); підвищенням артеріального тиску; больовим синдромом в онкологічних хворих; алкогольним, наркотичним, токсичним абстинентним синдромом. Також це стосується викликів, пов’язаних із загостренням хронічних захворювань у пацієнтів, що перебувають під наглядом сімейного або дільничного лікаря з приводу гіпертонічної хвороби, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічного запалення печінки, жовчного міхура, кишечника, хвороби нирок, суглобів тощо. Я зумисне наводжу цей перелік, аби всі зрозуміли — сімейний лікар не зможе не обслуговувати хворих удома, як це пропонується нині. На жаль, ця позиція не врахована в табелі оснащення, графіку роботи сімейного лікаря, також не оговорюються його можливості надавати таку допомогу або підстави для відмови (узагалі чи в окремих випадках). Обов’язки сімейного лікаря за редакцією 2013 року містять 18 пунктів, за пропозицією 2017 року — уже 20, деякі позиції збігаються, інші — ні. Наприклад, у редакції 2017 року

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

До того ж на сімейного лікаря пок­ ладено участь у реалізації відповідних регіональних і загальнодержавних програм, які передусім мають отримати належне фінансування.

Лікар — надомник? Для забезпечення повноцінного функціонування первинки необхідна дос­ татня кількість комфортних приміщень з підведеними інформаційними комунікаціями, автономним опаленням, водопостачанням, каналізацією й облагородженою територією. Вони мають бути розташовані якнайближче до центру концентрації обслуговуваного населення. Наявність спеціальних автомобілів, запчастин, паливно-мастильних матеріалів, систем медичного і технічного контролю — також не забаганка сімейних лікарів, а фактори, украй необхідні для їх повноцінної роботи. Окремі підрозділи первинної медико-санітарної мережі повинні бути повністю укомплектовані, зокрема обладнанням та інструментарієм для надання невідкладної допомоги, огляду (загального, оториноларингологічного, офтальмологічного, хірургічного, акушерсько-гінекологічного, кардіологічного, неврологічного, педіатричного та терапевтичного), а також проведення відповідних маніпуляцій, лабораторної діагностики, взяття біоматеріалів. З огляду на нові обсяги допомоги лікаря загальної практикисімейної медицини важливо підвищити функціональність приміщень, де він приймає хворих. Розширення діагностичного «арсеналу» сімейного лікаря є вимогою часу, тож його робоче місце — це багатокімнатний офіс для надання багатопрофільної кваліфікованої допомоги і дорослим, і дітям. Необхідне для роботи обладнання й інструментарій мають бути розташовані за принципом «терапевтичного комбайна», тобто на відстані витягнутої руки — від цього залежить швидкість, обсяг і якість медичного обслуговування. Тож заяви МОЗ про прийом пацієнтів у лікаря «на дому» виглядають смішно.

Паралельна реальність Оскільки за досить тривалий період часу від початку реформування

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

21 квітня 2017 року

української медицини так і не було створено повноцінної концепції розвитку охорони здоров’я, реформатори«революціонери» скористалися цією ситуацією й нав’язують суспільству систему, яка не враховує економічних, соціально-культурних і політичних особливостей країни. Запропоновані реформи не пов’язані з результатами соціальних, медико-біологічних і організаційних наукових досліджень, запроваджуються без широкого обговорення й апробації в пілотних проектах. Зокрема світ визнав найефективнішими колективні форми праці лікарів, в Україні ж пропагується ідея створення системи приватно практикуючих лікарів загальної практики-сімейної медицини. Це гарантовано призведе до згортання обсягів медичної допомоги, зниження її якості та послаблення контролю. Реорганізація вторинного і третинного рівнів також відбувається без урахування потреб первинної медико-санітарної допомоги й ідеології сучасної охорони здоров’я. Система сімейної медицини США, яку нам сьогодні пропонують як зразок, є однією з найбільш дорогих і громіздких у світі, тому її намагаються переформатувати навіть «удома». Ми ж маємо вдумливо модернізувати власну систему, зберігши накопичений прогресивний досвід державного бюджетного фінансування і поступово доповнюючи його ефективними

«

ДВИГУНОМ МЕДИЧНИХ РЕФОРМ У РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ Є СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ — ЇХ ВПРОВАДЖЕНО В МЕДИЧНЕ ДІЛОВОДСТВО, ДІЯЛЬНІСТЬ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ (НАПРИКЛАД, ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕНО СУЧАСНИМ ОБЛАДНАННЯМ ДЛЯ СКРИНІНГ-ДІАГНОСТИКИ) ТОЩО. ОДНАК АНІ ЗБІЛЬШЕННЯ ОБСЯГУ ВИПУСКУ ПРОГРАМНОГО МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, АНІ ЗАКУПІВЕЛЬ ТАКОГО ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ЛІКАРІВ В УКРАЇНІ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ НЕ ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ

«

ринковими механізмами. Приватний сектор слід розвивати як додатковий інструмент вітчизняної системи охорони здоров’я. І головне — потрібно створювати нові приватні клініки, а не приватизувати існуючі лікарні. Нас не врятує перехід медицини на платну основу. Адже це зруйнує систему, її інфраструктуру, платна медицина обмежить доступ до медичної допомоги для більшості населення, а кваліфікована високотехнологічна взагалі стане недоступною для них. Особливо це торкнеться незахищених верств: інвалідів і осіб літнього віку, які, поперше, «не вкладатимуться» у страхові

нормативи, а по-друге, з ними неохоче підписуватимуть договори навіть сімейні лікарі (їм також набагато вигідніше обслуговувати молодих і здорових пацієнтів). Тож максимум, на що вказані категорії населення зможуть розраховувати, — це лікарі, не здатні набрати собі пацієнтів. Крім того, на законодавчому рівні мають бути визначені організації, які розроблятимуть стандарти медичної допомоги та відповідатимуть за їх ефективність, а також проводитимуть ліцензування лікарів. Вони не повин­ ні бути залежними від бюджетного і комерційного фінансування, органів

охорони здоров’я. До роботи в них слід залучати кращих фахівців — науковців і практикуючих лікарів, які активно співпрацюватимуть з асоціаціями й іншими об’єднаннями лікарів, а їх вис­ новки повинні ґрунтуватися на принципах доказової медицини. Зреш­ тою, й самі лікарські асоціації мають перетворитися з дек ларативних об’єднань на професійні організації з вагомими, законодавчо закріпленими повноваженнями. До розробки стратегії реформування охорони здоров’я мають долучитися органи законодавчої та виконавчої влади, медична спільнота і представники громадськості. Усі нові проекти необхідно апробувати в пілотному режимі. Крім того, на законодавчому рівні мають бути прописані положення про незалежні експертизи діяльності лікарів, медичних установ, страхових медичних організацій. Тоді хворі не ходитимуть усіма колами пекла, шукаючи захисту чи підтримки в конф­ ліктних випадках (ненадання допомоги, неправильне лікування тощо), а медики не боятимуться «виносити сміття з хати». Це далеко не всі завдання, які ми маємо виконати в процесі реформ. Але коли їх і надалі ігнорувати, то ми ще довго житимемо в паралельних вимірах: пацієнти зі своїми проблемами, лікарі — зі своїми труднощами, а реформатори — зі своїми ідеями, відірваними від життя й інтересів суспільства.

11


СВІТОВИЙ ДОСВІД

СЛОВЕНІЯ: МАЛЕНЬКА КРАЇНА — ВЕЛИКІ РЕФОРМИ Система охорони здоров’я Словенії перебуває в стані постійних змін протягом кількох десятиліть. Досвід її реформування цікавий для України в кількох аспектах. По-перше, у 90-ті ситуація в медицині Словенії була дуже подібною до українського сьогодення. По-друге, перед керівництвом галузі були поставлені конкретні цілі. І Словенія досягла результату: Європейське бюро ВООЗ відзначило підвищення середньої тривалості життя населення, зменшення смертності, пов’язаної із серцевосудинними захворюваннями, і низький рівень дитячої смертності. Можливо, й нам стане в пригоді досвід цієї країни?

Регулюючі органи Основну регулюючу роль в охороні здоров’я громадян країни відіграє Міністерство охо­ рони здоров’я, якому підпорядковуються всі державні лікарні та національні медичні інститути. Роботу МОЗ активно підтримує Рада здоров’я — консультативний орган, що оцінює медичні технології та впроваджує терапевтич­ ні й діагностичні інноваційні технології. У всіх фахівців охорони здоров’я є свої професійні асоціації, які називаються палатами (zbornice): лікарська, медсестринська і фармацевтична. Вони займаються ліцензуванням фахівців і підвищенням їх кваліфікації. Лікарі, медичні сестри та фармацевти зобов’язані бути чле­ нами відповідної палати, мати ліцензію на професійну діяльність і регулярно проходити курси підвищення кваліфікації.

Бюджет охорони здоров’я Бюджет охорони здоров’я Словенії становить 9,2% ВВП. Це значення є еквівалентним бюд­ жету розвинених країн Євросоюзу (9,5%) і набагато вищим, ніж у країнах колишнього соцтабору, що вступили в ЄС після 2004 року (6,8%). Охорона здоров’я Словенії фінансуєть­ ся в основному з держбюджету (71,4%), дохо­ ди від обов’язкового медичного страхування (ОМС) становлять 68,1% усього бюджету охо­ рони здоров’я. На муніципальному рівні на пот­ реби охорони здоров’я виділяються кошти з податкових надходжень до місцевого бюджету у розмірі 3,3% бюджету галузі. Як правило, ці кошти йдуть на спеціальні програми про­ філактики та лікування деяких захворювань і покриття платежів соціально незахищених груп населення. Приватні платежі громадян становлять 28,6% бюджету охорони здоров’я (приблизно стільки, скільки в середньому по Євросоюзу — 27%). Неформальних платежів медперсоналу в країні немає. Уже три роки поспіль Інститут медичного страхування Словенії звітує про закінчення року з прибутком у 21 млн Євро. Державний бюджет на сьогодні покриває всі медичні внески для соціально незахищених верств насе­ лення. Інститут не має боргів, задовольнив усі заплановані програми медичних послуг, а деякі — навіть перевищив. І тільки після та­ ких результатів, отриманих уперше у 2015 році, країна вважає, що вийшла з «медичної» кризи.

Страхові перипетії Кардинальні зміни в організації та фінансуван­ ні системи охорони здоров’я Словенії почалися одразу після здобуття країною незалежності в 1992 році з прийняття трьох головних векто­ рів розвитку: загальна доступність медичних

12

послуг, солідарність (мається на увазі, що всі громадяни роблять внесок у фінансування системи залежно від своїх доходів і вико­ ристовують медичні послуги за потребами) і рівність (доступ до медичної допомоги визначається винятково потребою пацієнта і не залежить від інших факторів — етнічної при­ належності, статі, віку, соціального статусу або платоспроможності). Тоді ж було введено обов’язкове державне і приватне страхування для громадян країни, а розвиток приватного сектора в медицині дав змогу підвищити якість послуг. ВООЗ і Словенія протягом багатьох років підтримують плідні стосунки. У 1996 році було затверджено Люблінську хартію з реформу­ вання медичної галузі, яка стала знаковим до­ кументом у сфері зміцнення систем охорони здоров’я в Європейському регіоні. У 2004 році «Закон про медичне страхування» був приве­ дений у відповідність до директив ЄС, що є по­ казником його прогресивності й ефективності. Також в 1992 році було створено Інсти­ тут медичного страхування Словенії (HIIS) — єдину організацію, що надає обов’язкове медичне страхування. До його завдань нале­ жить: забезпечення обов’язкового медичного страхування; укладання договорів медико-са­ нітарної допомоги; надання правової та іншої професійної допомоги застрахованим особам; ведення бази даних і статистики з медичного страхування; визначення ставок для внесків. НIIS перебуває під управлінням асамблеї, що складається з представників спілки робото­ давців і страховиків. Інститут має 56 філій по всій країні, у тому числі 10 на регіональному рівні та 46 — на місцевому. ОМС охоплює по­ над 99% громадян країни, за винятком тих, які пос­тійно проживають за кордоном. Страховий поліс зобов’язані мати всі, але внески платять по-різному. У процесі реформи всіх застрахо­ ваних громадян розподілили за категоріями, основними з яких є:  наймані працівники, внески на медичне страхування яких вираховують з їх валових

доходів. Із січня 2002 року ставка дорівнює 13,45% і розподіляється між роботодавцем і працівником практично порівну;  безробітні, внески за яких платить На­ ціональний інститут з питань зайнятості або ці кош­т и надаються державою у вигляді субвенції;  пенсіонери, які сплачують внесок у роз­ мірі 5,96% від розміру пенсії;  фермери та ремісники платять самостійно 18,78% від зареєстрованого доходу або 6,89% від базової суми внесків для пенсійного страхування і страхування з інвалідності;  індивідуальні підприємці вносять 13,45% від базових доходів з вирахуванням аналогів;  особи без доходів, ув’язнені та ветера­ ни війни — за них внески платять держава і муніципалітети. Обов’язкове медичне страхування не забез­ печує покриття всіх витрат, що виникають під час лікування. Для отримання комплексного обслуговування необхідно самостійно офор­ мити додаткове медичне страхування. Витрати на його оформлення залежатимуть від обраної страхової компанії і в середньому можуть ста­ новити 27-30 Євро в місяць на людину.

Зміна статусу лікаря Окремий аспект реформ — зміна оплати праці лікарів та їх гарантії. Активна позиція лікарів, професійних асоціацій і спілок сприяла по­ ліпшенню їх становища. У Словенії 10 багато­ профільних госпіталів, 2 — університетських, 13 — спеціалізованих (у тому числі 3 — при­ ватні) і 5 психіатричних лікарень. Високо­ спеціалізовану (третинну) медичну допомогу надають у спеціалізованих госпіталях, у тому числі університетських. Останніми роками деякі види стаціонарної допомоги замінюють пос­л угами денного стаціонару. У 2005 році тільки 11,1% госпітальних послуг надавалися в денному стаціонарі, а у 2013 році цей показ­ ник зріс до 30%. В основі державної системи охорони здоров’я — сімейний лікар, без направлення якого не можна отримати доступ до

ПРОБЛЕМНИЙ АСПЕКТ Республіка Словенія — невелика європейська країна з населенням близько 2 млн, яку визнано найбільш економічно розвиненою з усіх держав посткомуністичного простору, що стали членами Євросоюзу. При цьому коефіцієнт народжуваності — один з найнижчих у країнах ЄС: на одну жінку Словенії припадає в середньому 1,58 пологів. Для заповнення популяції цього недостатньо, тому проблема старіння населення з кожним роком набуває все більшої актуальності, що створює додаткове навантаження на систему охорони здоров’я.

наступних рівнів лікування: вузькопрофільних фахівців, амбулаторного або стаціонарного обстеження, аналізів, оперативних втручань тощо. Лікарі в державному секторі отримують зарплату відповідно до особливого догово­ ру (колективний договір для лікарів, у якому вказані критерії обсягу винагороди). Різниця в зарплаті лікарів варіює від 15 до 20% (впли­ вають заохочувальні виплати і продуктивність, визначені керівництвом лікарні або центром охорони здоров’я). Вона може додатково змі­ нюватися залежно від стажу та позаурочних годин роботи, бонусів, таких як підвищена відповідальність, академічні досягнення й спеціальні робочі умови. Лікарі та інший персонал у приватному секторі отримують заробітну плату в межах, встановлених відпо­ відним договором, а також ставки за догово­ рами з приватними роботодавцями. В останні кілька років лікарі значно під­ вищили свою значущість завдяки страйкам і переговорам, проведеним їх профспілкою (як і іншими профспілками) безпосередньо з керівництвом країни щодо зарплат.

Фінансування лікарень Більшу частину коштів медичні установи отримують за договорами, укладеними з Інститутом медичного страхування, а їх витрати обмежені рамками затвердженого бюджету. У 2001 році було прийнято схему оплати за 9 клінічними групами. Точніший розрахунок проводять для кожної лікарні окремо, з огляду на середню вартість лікування хворого певної групи. У різних лікарнях ця вартість може бути різною. Нині впроваджується схема оплати за клініко-витратними групами. Центри первинної медичної допомоги отри­ мують кошти від регіональних фондів медич­ ного страхування залежно від чисельності обслуговуваного населення й обсягу наданих послуг. Лікарі центрів первинної медичної допомоги та медичних пунктів крім роботи на твердому окладі можуть займатися приват­ ною практикою (як за договором з Інститутом медичного страхування, так і незалежно).

Фармсектор На основі виписаного рецепта від лікаря загаль­ ної практики застраховані особи отримують доступ до безкоштовних ліків (щоправда, частину вартості виписаних препаратів усе ж доводиться оплачувати з власної кишені). Аптечна мережа країни досить розвинена, і дефіциту в лікарських препаратах в цілому по Словенії не спостерігається. Аптеки є в біль­ шості населених пунктів, цілодобові чергові розташовані в більшості міст країни. У Словенії функціонує 227 аптек (зокрема 136 державних), діяльність яких регулює За­ кон загальної фармації. Щодня кожна аптека обслуговує в середньому 204 клієнти. В аптеч­ ній галузі працюють близько 1200 фармацев­ тів (850 з них є членами Словенського фарма­ цевтичного товариства). Вищу фармацевтичну освіту можна отримати в університеті після 4,5 року навчання і 6 місяців досліджень. У більшості приватних аптек, як правило, працює лікар-консультант, здатний надати не лише необхідну інформацію, а й виписати рецепт. І це важливо, оскільки практично всі лікарські засоби в країні продаються винятко­ во за рецептами — у Словенії суворі правила відпуску ліків. Ціни на медикаменти контролює держава, у зв’язку із чим особливої різниці у вартості препаратів у державних і приватних аптеках немає. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


СВІТОВИЙ ДОСВІД

21 квітня 2017 року

АМЕРИКАНСЬКА СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ ПРОТИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ Українська медична система наразі проходить складний шлях спроб реформування, й освітній процес не є винятком. Безумовно, від підвищення якості освіти медичного персоналу всі тільки виграють, але чомусь у нашій країні полюбляють обирати найскладніші шляхи до змін, до яких, власне, не готові ані самі лікарі, ані система охорони здоров’я в цілому.

у кіно, їм доступні й інноваційні препарати для імунотерапії раку. Але переважна більшість американців просто не може собі цього дозволити, а отже, система вкрай невдала і розрахована лише на багатіїв. Я лікар, і ви можете мені повірити: більшість американців залишаються взагалі без медичної допомоги. А в Іспанії ми просто платимо податки, які розподіляються на різні потреби країни, у тому числі й на охорону здоров’я.

Хоакім БЕЛЬМУНТ, онколог, керівник Онкологічного інституту університетського госпіталю «Дешеус» (Барселона, Іспанія) і Центру раку сечового міхура Інституту Dana Farber Cancer (DFCI) Гарвардського університету (Бостон, США), член Наукового комітету Американського конгресу Американського товариства клінічної онкології Genitourinary (ASCO GU), радник з підготовки і розробки керівництв з онкології в Міністерстві охорони здоров’я Каталонії

ВЗ Лікарю, ви практикуєте і в Америці, і в Європі. У чому, на вашу думку, найсуттєвіші відмінності між цими системами охорони здоров’я? — Вони мають кілька принципових відмінностей. Так, у Сполучених Штатах є певна державна частка медичного страхування, і більшість працюючого населення має Medicare — система розрахована на людей віком понад 65 років. На відміну від обов’язкового лікарняного додаткове страхування відбувається на добровільній основі. Середня сума відшкодовуваних коштів на обслуговування одного пацієнта за програмою лікарняного страхування становить 3689 дол., а за програмою додаткового — 2915 дол. Медичні послуги у США одні з найдорожчих у світі, тому програма Medicare не здатна пок­рити 100% вартості медичної допомоги. Якщо ж говорити про Європу на прикладі Іспанії, то тут працює державна система страхування, котра покриває абсолютну більшість вартості медичних послуг. Щоб зрозуміти, у чому різниця, розглянемо приклад моєї родини. Частину року ми мешкаємо в Америці, решту — удома, у Барселоні. Так ось у Штатах наша родина із трьох осіб щомісяця виплачує 2,5 тис. дол.! Проте це ще мізер, адже в мене величезні «знижки» у своєму медичному центрі як у практикуючого лікаря. А спілкуючись щодня з американськими пацієнтами, я добре розумію: дозволити собі таке страхування може лише дуже заможна родина. Так, у НьюЙорку, Бостоні чи Вашингтоні є такі сім’ї — у них, як правило, проблем із медичним обслуговуванням не виникає. Саме для них побудовані ті шикарні госпіталі-хмарочоси, які показують

пускниками вишів. USMLE — це чотири іспити, так звані кроки. Step 1 оцінує обізнаність лікаря в базових науках — він найважчий, адже вимагає широкого спектра знань. Крок складається із 350 питань, триває 7 годин із 45-хвилинною перервою. Step 2 — клінічні навички та знання. Він складається з двох частин: перша охоплює основи клінічної проблематики для оцінки готовності до практики під наглядом керівника. Ключова тема — первинне медичне обслуговування з акцентом на лікуванні внутрішніх хвороб (60% усієї ВЗ Чи доступна іспанцям експертна ме- тематики). Здають його на комп’ютері. Step 2 CS дична допомога, наприклад, та сама іму- — це практичний, «живий» іспит, він проходить нотерапія раку? у кімнаті з прозорими стінами, за якими стоять — Іспанське державне страхування, звичайно, екзаменатори та спостерігають за всім, що відпокриває величезний спектр потреб, і з експер­т-­­­ бувається. А той, хто складає іспит, проводить ною допомогою проблем намає. Якщо людині огляд, збирає анамнез, призначає лікування. знадобиться якесь складне оперативне втру- Екзаменатори оцінюють також лікарський такт, чання, то його зроблять обов’язково! Але ви взаємодію з пацієнтом і навички розмовної анмаєте рацію: такі дороговартісні препарати, як глійської мови. Іспит триває 1 день, і в ньому беімунотерапевтичні ліки проти онкологічних зах­ руть участь 12 умовних пацієнтів (11 залікових, ворювань з доведеною ефективністю, доступні один експериментальний). Їх «хвороби» не збігане всім. У цьому випадку держава обирає тих ються з твоєю основною спеціалізацією (як у мопацієнтів, котрим таке лікування конче необхідне єму випадку) або з майбутньою для випускників. й імунотерапія абсолютно показана. Цим людям У Step 3 поєднано метод вибору із запропоми проводимо її безкоштовно. А препарати, які нованих відповідей і розбір клінічних випадків ще не апробовані взагалі, отримати за держав- у вільній формі на комп’ютері. Також цей крок ний кошт неможливо. Але можна звернутися до перевіряє навички ведення пацієнтів на рівні приватного онкологічного госпіталю й придбати першого року ординатури. Тривалість іспиту їх за власний кошт, адже медичне страхування — 2 дні (16 годин): 480 запитань з вибором відне спустошує кишень іспанців, як це відбувається повіді та 9 змодельованих клінічних випадків в Америці. (на комп’ютері). Мета — оцінити здатність до ведення незалежної медичної практики. ВЗ А як щодо підготовки лікарів в АмериСкладати USMLE можна тільки в США ці та Європі: прокоментуйте славнозвіс- (Атланта, Чикаго, Х’юстон, Лос-Анджелес і ний іспит United States Medical Licensing Філадельфія). Examination (USMLE). — Це надзвичайно суворий і парадоксально ВЗ Як трактують результати USMLE? жорсткий іспит. Мені, відомому у Європі про- — Для оцінювання результатів іспитів користуфесору, також довелося його складати, інакше ються тризначною системою бальної оцінки: Step 1 ані ліцензії, ані доступу до пацієнтів я не мав би. — 192, Step 2 CS — 203, Step 3 — 190 балів. У свої 45 років я сидів поруч із 25-річними ви- Часто неправильно розуміють, що означають ці

«

СТУДЕНТІВ ОЦІНЮЮТЬ НЕ ПОРІВНЯНО ОДИН З ОДНИМ, А ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ВСТАНОВЛЕНОГО РІЧНОГО СТАНДАРТУ. ЦЕЙ СТАНДАРТ ЗАЛИШАЄТЬСЯ НЕЗМІННИМ ПРОТЯГОМ РОКУ. І АМЕРИКАНСЬКИХ, І ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ ОЦІНЮЮТЬ АБСОЛЮТНО ОДНАКОВО. НЕЗАДОВІЛЬНА ОЦІНКА ЗА ОДНУ ЧАСТИНУ ОЗНАЧАЄ ПРОВАЛ УСЬОГО ІСПИТУ. ТОБТО, НЕ ЗДАВШИ ПОПЕРЕДНЬОГО КРОКУ, ДО ІНШОГО НЕ ДІЙДЕШ У ЖОДНОМУ РАЗІ

«

бали. Тризначний бал не свідчить про кількість правильних відповідей: ця шкалa спеціально задуманa, аби приховати такі дані, як чисельність питань, на котрі дано правильну відповідь, або відсоток правильних відповідей. Студентів оцінюють не порівняно один з одним, а по відношенню до встановленого річного стандарту. Цей стандарт залишається незмінним протягом року. І американських, і іноземних студентів оцінюють абсолютно однаково. Незадовільна оцінка за одну частину означає провал усього іспиту. Тобто, не здавши попереднього кроку, до іншого не дійдеш у жодному разі. ВЗ І не можна нічого перескладати? — Найбільша кількість невдач, як не дивно, трапляється на Step 1 — він найважчий! Є дуже обмежена кількість так званих других спроб (4 рази за 7 років), тобто лікарю дають деякий час на підготовку і перездачу. Але кожна спроба в мій час коштувала студентові 700 Євро, зараз, наскільки мені відомо, більше. ВЗ На вашу думку, такий іспит забезпечує якіснішу підготовку лікарів? — Безумовно, той, хто пройшов цей жорсткий відбір, є гарним спеціалістом. Але я скажу так: більшість лікарів Європи його завалили б. Найбільш наближеним до нього з усіх наявних є наш іспанський іспит MIR, можливо, тому в іспанських лікарів — найбільше шансів скласти USMLE. А спеціалістам із країн, де поки немає таких медичних іспитів, я б радив починати із чогось простішого. ВЗ Розкажіть про MIR докладніше: у чому різниця? — Іспит MIR (Medico Interno Residente) — системa підготовки медичних фахівців, які бажають стати інтернами. Вона функціонує з 1978 року і є обов’язковою для подальшої лікарської практики. Тобто так само, як без USMLE в Америці, без MIR в Іспанії ви — лише теоретик, і до пацієнтів вас не допустять. Іспит не має обмежень за віком, національністю і громадянством, але обов’язковими умовами допуску є легальне перебування в країні, підтвердження вашого медичного диплома в Іспанії та диплом про складання іспиту з іспанської мови DELE на рівні С1 (для іноземців). В Іспанії існує навчання по 47 медичних спеціальностях MIR, і по кожній з них створено національну комісію. Іспит єдиний і одночасний, не розтягнутий у часі, як американський. Максимальний час проведення — 5 годин, місце проведення визначається Міністерством охорони здоров’я. Зазвичай це різні факультети університету. Фінансується з бюджету. Окрім лікарів MIR здають фармацевти, біологи, хіміки, психологи та радіофізики. Бали, отримані під час навчання на медичному факультеті, визначають 10% рахунку — результати іспиту MIR становлять решту 90%. Залежно від набраної кількості відсотків визначають місце резидентури. Щодо технічного боку іспиту, то він складається із 225 завдань тестового типу з усіх спеціальностей з вибором 5 варіантів відповіді та ще 10 резервних питань на випадок помилки. Деякі завдання містять прикріплені результати МРТ, КТ, рентгенограми, ЕКГ або навіть фотографії реальних пацієнтів. Ці завдання можуть бути з будь-якої галузі медицини. Є спеціальні курси підготовки до MIR — їх варто пройти, адже від результату іспиту залежатиме вибір спеціалізації. Система абсолютно прозора, жодних корупційних чинників. Складають іспит всі лікарі країни, на кону — місця в резидентурі по всій Іспанії, і людина, що отримує вищий бал, обирає із кращих спеціальностей і госпіталів, а кожен наступний має відповідно на одну позицію менше. Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

13


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ Х АРКІВЩИНА

ЯРМАРОК ЛІКАРІВ: ХТО ЗА КОГО КОНКУРУЄ? Перший в Україні ярмарок здоров’я відбувся в місті Чугуїв. Він став завершальним етапом впровадження системи сімейної медицини, над чим понад рік спільно працюють районна рада та Чугуївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги. Підтримку надають Харківська ОДА, громадська організація «Харківська експертна група підтримки медичної реформи» та юридична фірма ILF, що розробляє нормативну базу медичної реформи.

За крок до загальної автономізації Ще до схвалення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я» депутати Чугуївської районної ради прийняли рішення про перетворення районного ЦПМСД на автономний некомерційний комунальний зак­лад. Паралельно такі самі рішення ухвалили громади Куп’янська, Золочіва, Близнюків. У такий спосіб медичні заклади стають незалежними від місцевого бюджету, здобувають свободу розпоряджатися своїми активами, залучати інвестиції й отримувати гранти. Спочатку медики хвилювалися: чи не передадуть їх якомусь приватному підприємцю? А коли розібралися, що й надалі залишатимуться медичним комунальним закладом, який фінансуватиме держава, заспокоїлися. А от у самому перейменуванні закладено великі переваги, бо головний лікар перестає бути заручником інст-­ рукцій, котрі спускали йому згори. «Ми першими стали на шлях автономізації — уже в травні на базі нашого Центру первинної медико-санітарної медицини буде створено комунальне підприємство, — сказала головний лікар Чугуївського районного ЦПМСД Тетяна Черевань. — Тоді стане можливим змінити зарплати працівників. Одночасно змінюються ментальність лікарів, їх ставлення до роботи, виникає конкуренція, з’являється упевненість у собі. Усі ми ретельно готувалися до ярмарку, наполегливо вчилися протягом останнього року зап­ ровадженню не тільки нових медичних методик, а й нових психологічних підходів у спілкуванні з пацієнтами. Проте скільки не вчи теорію комунікацій, лише на практиці здобудеш досвід. Тому ярмарок — це привід поконкурувати з колегами за пацієнтів. Іншого шляху реформування первинного рівня системи охорони здоров’я немає».

Сподівання та розчарування Головні сподівання в досягненні автономізації чугуївські лікарі покладають на обіцяну МОЗ систему «гроші йдуть за пацієнтом» і медичне страхування. Отже, на ярмарок здоров’я, задуманий ще торік, ГО «Харківська експертна група підтримки медичної реформи» винесла головну ідею: допомогти сімейним лікарям і пацієнтам знайти один одного. Тим паче, що під час проведеного в Чугуєві соцопитування його жителі підтримали таку форму співпраці з медиками, за якої вони могли б підписувати з лікарями договори про надання медичних послуг. Багато пацієнтів прийшли на ярмарок із конкретною метою: офіційно підтвердити відносини з обраним лікарем. Та, на жаль, з першого разу підписати документи не вдалося, оскільки їх форма не затверджена Мінюстом і Кабміном. І це стало розчаруванням для декого із присутніх.

«Нова система передбачає дуже складний порядок підписання документів, — прояснив ситуацію секретар ГО «Харківська експертна група підтримки медичної реформи» Михайло Долгопол. — Угода між лікарем і пацієнтом називається декларацією. А договір — це те, що лікар як суб’єкт надання медичної послуги підписує з представниками закладу охорони здоров’я. Така система повинна запрацювати з 1 вересня. Приписна кампанія, тобто укладення декларацій, розпочнеться з травня та завершиться в липні. Проте це стільки разів переносилося, що я дуже обережно говорю про терміни. Ми багато працюємо і сподіваємося, що буде так, як заплановано. Наша мета — привернути увагу людей до необхідності вибору сімейного лікаря.

А свято вдалося! Користь від ярмарку таки є, і досить відчутна. По-перше, уже така тут традиція, що ярмарок — завжди свято. По-друге, місцеві мешканці змогли не в офіційному кабінеті, а за інших обс­ тавин поспілкуватися з лікарями: більшість зі своїми, уже давно обраними всією родиною, бо сімейна медицина тут прижилася давно, а дехто насмілився відмовитися від «закріпленого» лікаря й обрати собі нового. І по-третє, кожний зміг проконсультуватися у фахівців з університетської клініки, дізнатися, як потрапити на лікування до закладу недосяжного для села «професорського» рівня. Бо ярмарок підтримав Харківський національний медичний університет, надіславши до Чугуєва провідних спеціалістів — хірургів,

«

отоларингологів, реаніматологів тощо. «Ярмаркували» й окулісти Міжнародного медичного центру «Офтальміка», до яких вишикувалася довжелезна черга. У двох залах один за одним відбувалися семінари, на яких фахівці піднімали завісу над таємницями МОЗ: чого можна очікувати від реформ до кінця нинішнього року, як змінюватимуться відносини пацієнтів і лікарів, що станеться зі стаціонарами, чи буде в Чугуєві госпіталь. А ще перед слухачами виступив відомий харківський лікар-реформатор, котрий працював у багатьох зарубіжних госпіталях й університетських клініках, педіатр Андрій Пеньков. Його розповіді про переваги сімейної медицини надали впевненості чугуївцям. Своїми планами ділилися з пацієнтами й досвідчені сімейні лікарі. Усього ж у міському будинку культури у дві зміни (бо ж прийом у ЦПМСД ніхто не відміняв) працювали більше 40 місцевих сімейних лікарів, 20 вузькопрофільних фахівців з університетської клініки, понад 50 медсестер і фельдшерів із сільських амбулаторій району. А скільки люду прийшло «купувати» їх медичні послуги — порахувати складно, бо два фойє були вщерть заповненими, люди заходили, виходили… Організатори заходу ледве встигали діставати «з-під прилавка» найбільш ходовий товар: брошуру з яскраво-червоною обкладинкою «Обери свого сімейного лікаря», у якій головний лікар Чугуївського районного ЦПМСД Тетяна Черевань докладно пояснює суть реформи первинної ланки, а ще там розміщені фотографії усіх лікарів міста та району, викладено їх бачення своєї місії

ЛЮДИ ПЕРЕСТАЛИ БОЯТИСЯ ЗМІН, ВОНИ РОЗУ­­МІЮТЬ, ЩО ЇХ ЛІКАРНЮ НІХТО НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ ЗАКРИВАТИ, А ЛІКАР МАЄ СТАТИ ЇХ ДОБРИМ ПОРАДНИКОМ В УСІХ ПИТАННЯХ, ТОМУ ЙОГО ПОТРІБНО ПІДТРИМАТИ ВСІЄЮ ГРОМАДОЮ. АКТИВНА ГРОМАДА ХОЧЕ ЯКІСНУ МЕДИЦИНУ — І ЦЕ НОРМАЛЬНЕ БАЖАННЯ. ПАЦІЄНТИ ЗАЦІКАВЛЕНІ У ХОРОШИХ ЛІКАРЯХ. А НАША РОБОТА — РОЗ’ЯСНЮВАТИ ТА ПІДТРИМУВАТИ ЛІКАРІВ, БО, ЗВІСНО, ЗМІНЮВАТИСЯ СТРАШНО. ПЕРШІ ЕМОЦІЇ ПІД ЧАС РЕФОРМУВАННЯ — СТРАХ, А ПІЗНІШЕ, КОЛИ ВІН МИНАЄ, КОЛИ ОТРИМУЄШ НЕЗВИЧНІ ДЛЯ МЕДИКІВ ЗНАННЯ З УПРАВЛІННЯ, ЕКОНОМІКИ, КОМУНІКАЦІЙ, — ПОЧИНАЄШ БАЧИТИ ПЕРЕВАГИ

«

й інструкції, як обрати собі сімейного лікаря й укласти із ним декларацію про співробітництво.

Ярмаркували — веселились, а потому чи змінились? «Можливо, сьогодні у нас більше питань, ніж відповідей, але найголовніше — ми зрозуміли, чого хочемо: підвищити якість медичних послуг для населення, наблизити їх до кожного жителя, познайомити громаду з лікарями, — сказала міський Голова Чугуєва Галина Мінаєва. — А ще домогтися, аби сімейний лікар мав усі умови для роботи і життя. Нехай навіть є помилки і будуть прорахунки, але ми зможемо їх виправити. В усіх мікрорайонах міста вже чимало зроблено. Цього року відкриється ще одна амбулаторія у житловому мікрорайоні Осинівка. Зміцнюється матеріально-технічна база ЦПМСД. Ми беремо участь у міжнародних проектах. А сьогодні німецька громадська організація JZ передала нашим амбулаторіям обладнання для лікування і збереження ліків». «Які б ризики не приховувала в собі реформа, місцева громада з усіх сил намагається підтримувати наших лікарів-реформаторів, — заявив Голова Чугуївської районної державної адміністрації Микола Шошин. — Сьогодні ми поставили мету: вибудувати діалог між лікарями і пацієнтами. Думаю, ті, хто прийшов на ярмарок, отримали відповіді на свої запитання. Але все ще попереду. Чугуївська громада підт­ римує своїх медиків, допомагає їм у становленні нової системи охорони здоров’я. Ми чекаємо на висококваліфікованих лікарів, які не побояться приїхати в село. Я оголошую: нова сільська амбу­ латорія з квартирою чекає на свого господаря. Можливо, хтось із випускників медуніверситету, присутніх на цьому ярмарку, вирішить приїхати до нас працювати». «Ми доклали багато зусиль, щоб цей ярмарок став реальністю. І мені особисто цікаво, як же відреагують на нього місцеві жителі, — поділилася своїми переживаннями директор Департаменту охорони здоров’я Харківської ОДА Галина Сіроштан. — Які вимоги висувають рядові чугіївці до медпрацівників — про це дізнаємося після завершення заходу. А потім заслухаємо результати на щомісячному Дні сімейного лікаря, аби наші колеги з інших районів знали, до чого їм готуватися з липня. Адже реформа почнеться саме тоді». І медичні працівники, і пацієнти, і навіть студенти — усі говорили про одне: реформи. Адже коли тобі кажуть, що завтра мусиш працювати по-новому, виникає не тільки бажання змінюватися, а й супротив змінам. Але рік безперервної роз’яснювальної роботи дав свої результати. «Люди перестали боятися змін, вони розу­­ міють, що їх лікарню ніхто не збирається закривати, а лікар має стати їх добрим порадником в усіх питаннях, тому його потрібно підтримати всією громадою, — розповіла депутат Харків-

14 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

21 квітня 2017 року

ської обласної ради, секретар депутатської комісії із соціальних питань та охорони здоров’я Вікторія Мілютіна. — Активна громада хоче якісну медицину — і це нормальне бажання. Пацієнти зацікавлені у хороших лікарях. А наша робота — роз’яснювати та підтримувати лікарів, бо, звісно, змінюватися страшно. Перші емоції під час реформування — страх, а пізніше, коли він минає, коли отримуєш незвичні для медиків знання з управління, економіки, комунікацій, — починаєш бачити переваги». Так, після року навчання чугуївські лікарі зрозуміли: їх ніхто не примушуватиме ставати підприємцями, але працюючи самостійно, можна за рахунок різниці в оподаткуванні у 30% отримувати додаткові кошти. І це цікавить молодь.

Громади конкурують за лікаря — у цьому сенс реформи «Ми не замінюємо медицину, але є партнерами сімейних лікарів і дуже тісно з ними співпрацюємо, — говорить директор Чугуївського територіального центру соціального обслуговування Тетяна Сємілєтова. — Саме вони направляють до нас своїх пацієнтів. Ми давно вже працюємо на основі договорів. Наші клієнти за направленням лікаря подають документи в управління соціального захисту, де укладається договір між територіальним центром і клієнтом. Таких договорів близько тисячі в рік. Після реформування первинної ланки медицини, напевне, державна та міська влада мусять відрегулювати наші стосунки із сімейними лікарями. Але думаю, що все залежатиме від громади. Лікар може рекомендувати своєму пацієнтові та нашому клієнтові отримання соціальної послуги, він укладе договір з нами, а ми вже отримаємо оплату від громади. Тому на нашій зарплаті реформа повинна теж позначитися. Нюансів багато, тож ми сьогодні прийшли ближче познайомитися із сімейними лікарями і їх пацієнтами». Проректор з наукової роботи Харківського медичного національного університету Валерій Мясоєдов зосереджується на підготовці фахівців: «Без згадки про наш університет говорити про реформи на Харківщині не можна, бо ми вже 15 років готуємо кадри сімейних лікарів. Більшість сьогоднішніх учасників ярмарку — наші випускники. Маємо традиції підготовки, спеціальні кафедри. З досвіду вже знаємо: не проб­лема підготувати сімейного лікаря, проблема в тому, наскільки він затребуваний громадою, яка його приймає або ж ні. Ми постійно виїжджаємо в різні місця, знайомі з багатшими та біднішими громадами. Є дуже багаті, але пот­ребами сімейного лікаря там не цікавляться. А буває і навпаки: село бідне, але до соціальних програм ставиться відповідально. У Чугуївському районі склалися прекрасні стосунки між громадами і лікарями. Саме тому тут запровадили пілотний проект, відбувається ярмарок. Чугуївці намагаються транслювати свій досвід на всю Харківську область. Це піонерський проект, і якщо він виявиться вдалим — досвід поширюватиметься на всю Україну». «Що треба сільському лікареві, аби якісно обс­л уговувати своїх дві тисячі пацієнтів? — розмірковує секретар ГО «Харківська експертна група підтримки медичних реформ» Михайло Долгопол. — Окрім бажання ще й автомобіль,

бензин і час для поїздок. Зрозуміло, що молоді лікарі сьогодні не хочуть працювати на селі. Питання в тому, як їх заохотити? Реформою вводиться принцип: конкуренція не лікарів, а громад за лікарів! Це завдання громади — привабити сімейного лікаря. Ми проводили нещодавно обласний семінар для громад з цього питання, і вони виявилися дуже винахідливими. Найпростіший спосіб — житло. Але цим не обмежуються, створюють для лікаря хороші умови роботи. Думаю, що з часом конкуренція громад посилюватиметься. Прикладом може стати Чкалівська громада. Вони самостійно створюють у себе амбулаторний пункт, щоб відокремитися від Чугуївського районного ЦПМСД, мати свого лікаря. Пацієнтів там багато. Для цього вже зараз ведуть перемовини із сімейними лікарями, вибирають кращого, пропонують йому свої умови. Це і є конкуренція. Є й інший бік медалі — конкуренція між лікарями. Сімейний лікар повинен стати центром сільської громади, як раніше земський лікар і священик. Держава не бере на себе матеріального забезпечення сімейного лікаря: ні транспорту, ні житла не даватиме, тут усе залежатиме від громади. І ми на Харківщині маємо приклади, коли громада залучає до забезпечення сімейного лікаря сільських підприємців».

Про що люди гомоніли

Валентина Кащавцева, сімейний лікар: «Я брала участь у тренінгу «Економіко-правовий механізм діяльності закладів сімейної медицини» і тепер хочу відкрити власну приватну практику разом із колегами, опанувати УЗ-діагностику та вдосконалити свою англійську, щоб стажуватися за кордоном. Від реформи чекаю не стільки грошей, скільки можливості їх заробляти. Уже сім років працюю в амбулаторії міста Чугуїв, маю диплом сімейного лікаря. Вважаю, що кожний пацієнт — особливий і важливий для лікаря, усі пацієнти нинішньої дільниці — «мої». Надія Бичкова, пацієнтка: «Я з Валентиною Павлівною хоч сьогодні підпишу контракт. Вона дуже чуйна і професійна, хоча й молода. Допомогла мені як інваліду та самотній жінці отримати путівку до санаторію. От і сьогодні я прийшла на ярмарок, щоб поспілкуватися зі своїм лікарем не в кабінеті». Марина Тарутіна, сімейний лікар: «У кожного з нас уже є свої пацієнти, у мене їх 1620, набрати 2000, думаю, буде нескладно. Хотілося б нарешті підписати декларації, та це не особливо вплине на мою роботу, бо залишуся в ЦПМСД. До ярмарку особливо не готувалася, а от МОЗ слід було б підготуватися краще, щоб ми змогли підписати декларації. Наші пацієнти, здебільшого, готові до цього». Галина Покусова, пацієнтка: «Я в Марини Степанівни лікуюся вже шість років і сьогодні, чесно кажучи, сюди прийшла, щоб підписати з нею декларацію. І мої сусіди також задоволені нашим лікарем». Наталія Олексієнко, сімейна медична сестра, с. Леб’яже: «Наш сімейний лікар — Марина Тарутіна. Вона раз на тиждень буває в селі, люди високо цінують її кваліфікацію. Але ж решту часу я працюю там сама, виконую приз-

начення лікаря, відвідую односельчан. Думаю, що потрібно зміцнювати сучасні технічні комунікації між лікарем і медсестрами, забезпечувати транспортом. Можливо, реформа допоможе». Галина Дмитрівна, пацієнтка: «Я прийшла на ярмарок, щоб замінити сімейного лікаря, бо своїм не задоволена. Хочу поспілкуватися, обрати того, хто сподобається. Але вже маю лікарку на прикметі, чекаю її на другу зміну після 12 години». Лариса Вашутич, сімейний лікар: «Щоб лікар добре працював, потрібно створити належні умови, у тому числі й фінансові. Чому б не підписати контракти з пацієнтами? Виклики мають бути обґрунтовані, а за необґрунтовані, які відволікають від обслуговування дійсно хворих людей, слід ввести плату. А от лікування хворих групи «Д», важкохворих і дітей першого року життя має бути тільки безкоштовним, щоб унеможливити зрівнялівку і щоб зарплата відповідала зусиллям та енергії, яку витрачає лікар». Наталія Ковальчук, пацієнтка: «Від реформи очікую позитивних змін. Не буде черг, підвищиться кваліфікація лікарів. Але, безперечно, медицина має бути безкоштовною для соціально незахищених верств населення. Це забезпечить система медичного страхування працездатних, молодих людей. Для пенсіонерів, звичайно, вона не працюватиме. Щоб запровадити всі ці новинки, потрібні кваліфіковані фахівці-юристи, які допомагатимуть лікарям. Необхідне паралельне існування платних і безплатних медичних послуг. Щодо страхування, то не можна так одразу його впровадити, пот­ рібен час». Олена Магомедова, сімейний лікар амбулаторії смт Новопокровка: «Я перекваліфікувалася з невропатолога на сімейного

лікаря, вчилася 9 місяців. Мені неважко працювати з пацієнтами різного віку, головне — їх уважно вислухати, поставитися серйозно до скарг, навіть якщо вони не медичні. Це інколи важливіше, ніж встановити діагноз і за протоколом призначити лікування — у наших людей часто «на протокол» грошей немає. У нашому селищі на 6 тис. населення 4 лікарі, медсестер не вистачає, залишається вакантним місце лаборанта клінічної лабораторії, оскільки молодь не затримується. Коли підпишемо зі своїми пацієнтами декларації, мало що зміниться у стосунках з ними, бо ж я не скажу якійсь бабусі, що не буду її лікувати, оскільки вона не підписала зі мною договору. І підприємцем ставати не збираюся — справа лікаря допомагати людям, а не бухгалтерію вести. Співпрацюватиму із Чугуївським районним ЦПМСД. У нас в амбулаторії є стара тридцятирічна «Таврія», яка постійно ламається. То ж в екст­ рених випадках швидка з Харкова приїздить швидше, ніж ми пішки доходимо. Тому з лікарями екстреної медичної допомоги підтримуємо тісні контакти. Медики швидкої сьогодні лікуванням не займаються, лише першу допомогу надають, а потім передають пацієнта сімейному лікарю, оскільки в 99% випадків селяни відмовляються від госпіталізації — грошей на стаціонар не мають. Тож уся відповідальність лягає на нас. Лікар слідкує за призначеннями, медсестри всі маніпуляції виконують удома в пацієнтів: уколи, крапельниці. Тому від реформи чекаємо справедливого фінансування, позбавлення від корупції, зменшення бюрократії в медицині». Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків

15


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ВІННИЧЧИНА

«ДОСТУПНІ ЛІКИ» ДИСЦИПЛІНУЮТЬ І ЛІКАРІВ, І ПАЦІЄНТІВ Вінницькі медики урядову програму «Доступні ліки» сприйняли «на ура». До механізму реімбурсації їм не звикати, бо навіть після завершення пілотного проекту з відшкодування вартості ліків для хворих на артеріальну гіпертензію, що реалізовувався у 2015 році, в обласному центрі й окремих районах краю ця програма тривала за рахунок коштів місцевих бюджетів. Але тепер вони у подвійному виграші, бо можуть користуватися двома — місцевою і загальнодержавною — програмами одночасно. Це дає змогу охопити безкоштовними ліками більшу кількість пацієнтів, а головне — привчити їх щоденно вживати препарати, які вкрай необхідні для нормального самопочуття.

Держава у 2017 році виділила 20,5 млн грн

Надія МАРУСЯК, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА

Н

ині на Вінниччині проживає приблизно 1,6 млн осіб, із них 950 тис. страждають на серцевосудинні захворювання, 50 тис. — на бронхіальну астму і 10 тис. — на цукровий діабет. На відшкодування вартості ліків для вінничан із серцево-судинними захворюваннями, бронхіальною астмою та цукровим діабетом 2-го типу держава у 2017 році виділила 20,5 млн грн, які вже передані до місцевих бюджетів. Головними розпорядниками коштів будуть центри ПМСД. Їх фахівці й виписуватимуть ліки пацієнтам. На початок квітня до участі в урядовій програмі долучилося 105 аптек, але щоденно ця кількість збільшується. У кожному аптечному закладі обов’язково має бути найдешевший препарат, на який поширюється реімбурсація. Аптека надає органам місцевого самоврядування фінансовий звіт і документальне підтвердження продажу лікарських засобів, котрі підлягають відшкодуванню, й отримує кошти із місцевих бюджетів протягом 5 робочих днів після подачі звітності. Разом із тим лікарі роз’яснюють хворим, що вартість ліків відшкодовуватиметься тільки в разі амбулаторного лікування. Ці ліки потрібно вживати щоденно та правильно, тільки так вдасться знизити рівень інвалідності, зберегти якість життя і запобігти передчасним смертям.

Гріх не скористатися Світлана ШВИДЮК, головний спеціаліст відділу лікувальнопрофілактичної допомоги дорослому населенню Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА

М

еханізм реімбурсації для нас не новий. Цю школу ми пройшли у 2012-2015 роках, коли область активно працювала в пілотному проекті з державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування хворих з артеріальною гіпертензією. Ще тоді ми здобули гарний досвід й відпрацювали цю методику. І навіть після того, як пілотний проект призупинили, 9 районів і місто Вінниця продовжили працювати в цьому напрямку, щоправда за рахунок

коштів місцевих бюджетів. Це дало гарний результат. У Вінниці, наприклад, завдяки впровадженню міської програми «Стоп гіпертонія» вдалося втричі зменшити кількість випадків гіпертонічного кризу, що призводить до інсульту, і в 1,3 разу — випадків інфаркту міокарда. Тому тепер, маючи державні кошти для лікування хворих із серцево-судинною патологією, гріх буде ними не скористатися. Отримати пільгові ліки зможе кожен громадянин України, що дасть можливість зменшити інвалідність і підвищити якість життя пацієнтів. На початку квітня цього року в області розпочали виписувати рецепти. На сайті Міністерства охорони здоров’я опубліковано реєстр лікарських засобів, які підлягають відшкодуванню станом на 3 квітня. Аптечна мережа працює, ліки видаються без перешкод. Реєстри пацієнтів створені, маршрути розроблені. Укладення договорів між аптеками і ЦПСМД теж відбулося без затримки.

Поліпшиться контакт між хворим і лікарем Пилип ПРУДИУС,   головний лікар Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного диспансеру

ендо­кринологів, тепер будуть під наглядом ще й цих фахівців. Це відчутно підвищить якість лікування. Не секрет, що чимало пацієнтів купували ліки відповідно до своїх фінансових можливостей: є гроші — хворий купує їх і лікується, нема — не лікується. Тепер ця група пацієнтів буде захищена, бо завдяки державній програмі вони матимуть можливість вживати необхідні препарати щодня. Система дає змогу дисциплінувати хворого. Окрім цього, ми нарешті позбудемося самолікування, бо коли пацієнт прийде з рецептом, то аптекар не рекомендуватиме йому дороговартісних препаратів — він отримає ліки, призначені лікарем. Це взаємна відповідальність: хворого, який повинен виконувати рекомендації лікаря, і лікаря, котрий підбиратиме дійсно ефективний препарат. Тобто контакт між лікарем і пацієнтом поліпшиться. Щоб допомогти сімейним лікарям зорієнтуватися у спектрі препаратів, зокрема для лікування бронхіальної астми та цукрового діабету, у нашому ендо­кринологічному диспансері створено пересувну поліклініку. Відповідно до графіка кілька наших спеціалістів проводять лекції та семінари для сімейних лікарів у районах області. У такий спосіб ми тримаємо ситуацію з призначення ліків під контро­лем. Адже питань виникає чимало, але головне — нам треба зацікавити лікаря, щоб він працював на результат.

ака програма має дисциплінувати як лікарів, так і пацієнтів. Завдяки їй наші хворі (хоча б деякі з них) отримають комплексне лікування й обстеження. Якщо люди, наприклад, з ішемічною хворобою серця до цього часу з певних причин не відвідували лікарів, то тепер вони прийдуть по рецепт, тож їх ще й додатково обстежать на наявність інших захворювань, у тому числі й цукрового діабету. А хворі на цукровий діабет 2-го типу, котрі практично не відвідували сімейного лікаря, а знали лише

«

«Доступні ліки» — у віддалені села

Павліна ДЯЧЕНКО, головний лікар Літинського районного центру первинної медико-санітарної допомоги

Н

У подвійному виграші

Т

субсидію, придбати препарат для лікування гіпертонічної хвороби за рецептом за півціни. Міська влада щомісяця виділяє 50-53 тис. грн на цю прог­ раму. Тепер програма «Доступні ліки» допоможе людям з іншими захворюваннями отримувати препарати дешевше. Крім того, ще діє Постанова Кабінету Міністрів №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань». Важливо те, що Пос­ танова, міська й урядова програми діятимуть одночасно, адже в них зазначені різні лікарські препарати. Тож відтепер сімейні лікарі Вінниці матимуть можливість забезпечити більшу кількість пацієнтів доступними ліками. Ми фактично у под­війному виграші. Наш Центр обслуговує майже 45 тис. осіб. На рецепції в лікарні й амбулаторіях оформлений «Куточок пацієнта», де міститься вся інформація про дію урядової програми. Підготовлені до роботи і лікарі, які брали участь у розробці маршруту пацієнтів. Щоб розмежувати різні програми та вищезгадану Постанову, вирішили виготовити спеціальну печатку з написом «Реімбурсація», якою маркуємо рецепти тієї чи іншої програми — завдяки цьому не заплутаємося. У рамках урядової програми ми отримали 340 тис. грн (попередня урядова програма дала 160 тис. грн). Тепер вінничани знають про існування міської програми для хворих на артеріальну гіпертензію, більше того, люди зрозуміли, що життя із гіпертонічною хворобою передбачає щоденний прийом препаратів, тож приходять і запитують про рецепти. А коли з’явилась інформація про дію прог­ рами «Доступні ліки», то пацієнтів побільшало, і це добре, бо ми можемо залучити до лікування більшу кількість людей.

Людмила ФІЩЕНКО, головний лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Вінниці

П

аралельно з програмою «Доступні ліки» у Він­ ниці продовжує діяти міська програма «Стоп гіпертонія», яка дає змогу людям, що отримують

ЩОБ ДОПОМОГТИ СІМЕЙНИМ ЛІКАРЯМ ЗОРІЄНТУВАТИСЯ У СПЕКТРІ ПРЕПАРАТІВ, ЗОКРЕМА ДЛЯ ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ ТА ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ, У НАШОМУ ЕНДОКРИНОЛОГІЧНОМУ ДИСПАНСЕРІ СТВОРЕНО ПЕРЕСУВНУ ПОЛІКЛІНІКУ. ВІДПОВІДНО ДО ГРАФІКА КІЛЬКА НАШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ ПРОВОДЯТЬ ЛЕКЦІЇ ТА СЕМІНАРИ ДЛЯ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ У РАЙОНАХ ОБЛАСТІ. У ТАКИЙ СПОСІБ МИ ТРИМАЄМО СИТУАЦІЮ З ПРИЗНАЧЕННЯ ЛІКІВ ПІД КОНТРОЛЕМ

«

а території нашого району є 15 аптек, із них 13 беруть участь у програмі «Доступні ліки». Шість розташовані у великих селах, але маленькі населені пункти залишаються без аптек. Тому роботу ми організували так: у районі є комунальна аптека, розміщена на території лікарні. Вона уклала договори з фельдшерами із сіл, які беруть медикаменти і дос­тавляють їх хворим, — тобто пацієнтам не пот­рібно їхати в районний центр, щоб отримати ліки. Але це за умови, що вони обстежені. Якщо хворий давно не звертався до лікаря з тих чи інших причин, він обов’язково має відвідати фахівця, пройти обстеження й тоді отримає лікування і рецепт на препарат. Такий механізм уже практикували в районі під час дії попередньої програми. Цього року ми вирішили, що треба наблизити медичну допомогу до пацієнтів. І рішенням районної сесії виділено 4 автомобілі для здійснення профілактичного та періодичного огляду мешканців найвіддаленіших сіл району. Тепер сімейний лікар з Центру ПСМД може виїжджати на місця, оглядати пацієнта і за результатами обстеження виписувати рецепт. А купувати ліки в аптеці може як хворий, так і його родич або фельдшер. Тобто хворий буде забезпечений і медичним оглядом, і необхідними препаратами. Олеся ШУТКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця

16 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

21 квітня 2017 року

Б У КО В И Н А

МАЙБУТНЄ ЗА ПЕРСОНІФІКОВАНОЮ ОНКОЛОГІЄЮ В Україні злоякісні новоутворення лікують за традиційними схемами та протоколами, стандартними для того чи іншого типу пухлин. На персоніфікований підхід бракує коштів і обладнання. Хоча онкологи давно дійшли висновку: кожна ракова патологія індивідуальна, тому й лікування навіть двох пацієнтів з однаковим діагнозом може бути абсолютно різним.

Олег ЧОРНИЙ, головний позаштатний онколог управління охорони здоров’я Чернівецької міської ради, кандидат медичних наук

ВЗ Лікування онкохворого за персоніфікованим планом передбачає багатоступеневу діагностику. Як вдається досягнути цього? — 8-10 років тому п’ятьом жінкам одного віку, хворим на рак молочної залози однакової стадії, провели операції, променеву та хіміотерапію, але результати лікування отримали різні. Три жінки почуваються добре, приходять до нас на періодичний плановий огляд, а дві, на жаль, померли протягом двох років після операції. Чому нам не вдалося досягнути кращих результатів? Тому що основою ефективного лікування онкологічних захворювань є індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Наразі, плануючи лікування, ми обов’язково використовуємо імуногістохімічне дослідження, що дає змогу визначити антигени в клітинах біологічних тканин на основі реакції антиген—антитіло. Саме ця інформація часто є вирішальною в діагностиці пухлин: результати імуногістохімічного дослідження у 20-40% випадків є підставою до зміни первинного гістологічного діагнозу. Окрім цього, імуногістохімічне дослідження активно зас­тосовують для визначення експресії естрогенних та прогестеронових рецепторів при раку молочної залози, на основі чого обирають подальшу тактику лікування. Цей метод також дає можливість встановити маркери проліферації при раку щитоподібної залози, обрати тактику лікування при колоректальному раку, лімфомі тощо. Коротко кажучи, на підставі результатів імуногістохімічного дослідження вдається підібрати схему лікування, що подіє на конкретний тип злоякісного новоутворення. ВЗ Імуногістохімічне дослідження проводять у спеціалізованих лабораторіях при національних інститутах України чи в усіх медичних закладах?

— Раніше це дослідження робили тільки в ДУ «Національний інститут раку» та ще кількох столичних лабораторіях. Але сьогодні маємо можливість виконувати імуногістохімію хворим на рак молочної залози у патогістологічній лабораторії КУ «Чернівецький обласний клінічний онкологічний диспансер». Коли стикаємося з рідкісною локалізацією, направляємо до Києва або ж Німеччини. Річ у тім, що реактиви для такого дослідження дуже дорогі, і, аби виправдати їх вартість, потрібно мати великий потік пацієнтів. Цінова крива імуногістохімічного дослідження становить від 800 до 3 тис. грн, залежно від локалізації пухлини. Тривалий час імуногістохімію хворим на рак молочної залози у нас виконували після операції, аби виявити, гормональна чи негормональна пухлина. Однак потім дійшли висновку, що аналіз, зроблений після променевої чи хіміотерапії, є недостатньо показовим. Рецептори власне пухлини на тлі проведеного лікування часто пригнічувалися, тому результат аналізу був хибний. Тож зараз імуногістохімічне дослідження виконуємо під час верифікації діагнозу (на початку лікування). У такий спосіб отримуємо ще незмінені рецептори новоутворення і можемо максимально вплинути на хворобу. ВЗ Отже, за результатами досліджень пацієнту можна підібрати не протокольну, а персоніфіковану хіміотерапію? — У світовій онкології дуже популярним є молекулярне профілювання — аналіз зразка пухлини, що дає змогу підібрати хіміотерапію, яка буде найефективнішою в конкретному клінічному випадку. Згаданий онкотест проводять на молекулярному рівні. Він спрямований на виявлення індикаторів пухлини, які створюють її «унікальний відбиток». Це дає можливість підіб­р ати кожному пацієнту індивідуальну схему хіміотерапії, залежно від особливостей будови його новоутворення. Профілювання має особливе значення в лікуванні рідкісних, агресивних і метастатичних видів раку. У КУ «Чернівецький обласний клінічний онкологічний диспансер» молекулярне профілювання не використовують через його високу вартість. Щоправда, в Україні метод широко застосовують у клінічних дослідженнях. Ми ж маємо можливість виявляти біомаркери, представлені певними білками, генами та ферментами, які вдається ідентифікувати різними лабораторними методами дослідження, і виз­начаємо їх роль в онкологічному процесі. А відтак прогнозуємо чутливість пухлини до хіміотерапії, ефективність тієї чи іншої комбінації цитостатиків і підбираємо максимально точне індивідуальне лікування.

Новою парадигмою в терапії злоякісних новоутворень є контроль допустимої кількості та регулювання функціонального стану ракових клітин в організмі з метою переходу гострого онкопроцесу у хронічний, збільшення тривалості життя хворого та підвищення його якості. ВЗ Яких успіхів у персоніфікованому лікуванні онкохворих уже досягнуто? Чи справді рак більше не вирок? — Наведу приклади зі своєї практики. 62-річна чернівчанка звернулася до мене зі скаргами на появу новоутворення в правій молочній залозі. Хвору обстежили і запідозрили рак. Вирішили виконати трепан-біопсію новоутворення з подальшим гістологічним дослідженням, яке дасть можливість верифікувати діагноз, а також провести імуногістохімічне дослідження з метою визначення підтипу пухлини. Діагноз підтвердився: рак правої молочної залози II-А стадія, II клінічна група, підтип люмінальний А. Отже, у хворої виявився гормонозалежний тип раку, для якого характерний сприятливий прогноз. Міждисциплінарна онкологічна комісія вирішила провести доопераційний курс променевої та гормонотерапії. Результат був вражаючим: якщо на мамографічному знімку до лікування було добре видно 5-сантиметрову пухлину, котра чітко пальпувалася, то після закінчення першого етапу терапії на знімках пухлини не виявили і не змогли її пропальпувати. Вона повністю зникла! Такого результату вдалося досягнути саме завдяки проведенню імуногістохімічного дослід­ження й індивідуальному лікуванню.

Від оперативного втручання хвора відмовилася. Минув рік після лікування. Жінка отримує гормонотерапію, рівень онкомаркерів не зростає, під час мамографії новоутворення не виявлено, пальпаторно — також. Ще про один дуже показовий випадок мені розповів колега на одній з онкологічних конференцій. До нього звернулася 56-річна жінка, якій у 2013 році було проведено лікування з приводу раку сигмоподібної кишки ІІ стадії, ІІІ клінічної групи. Під час диспансерного огляду у 2015 році діагностували продовження процесу, одиночне метастазування розміром 6 см у ліву легеню. По суті, мова йшла про метастазування колоректального раку, хвору потрібно було прооперувати й провести хіміотерапію. Операцію виконали, метастаз видалили. Але перед тим, як розпочинати хіміотерапію, вдалися до молекулярного профілювання. З’ясувалося: хіміотерапія, яку призначають при метастазуючому колоректальному раку, не подіяла б на це новоутворення, бо воно виявилося чутливим до цитостатиків, котрі застосовують у лікуванні меланоми. Отже, хворій підібрали індивідуальну хіміотерапію. Наразі вона перебуває під диспансерним наглядом в онколога, добре почувається, повернулася до роботи. Ми не можемо продовжувати лікувати онкохворих за стандартними протоколами. Ефективною терапія буде лише тоді, коли впливатимемо на пухлину індивідуально підібраним препаратом. До того ж це й економічно вигідно. Зокрема, лікування гормононезалежного раку молочної залози Her2neu+++ передбачає застосування препаратів трастузумаб чи лапатиніб (собівартість одного курсу — близько 40-50 тис. грн). Зовсім інша справа — гормонозалежний рак молочної залози із підтипом пухлини люмінальний А. Лікування такого новоутворення не потребує великих затрат — близько 700 грн на місяць після спецтерапії. ВЗ А чи бували випадки, коли пацієнти відмовлялися від імуногістохімічного обстеження, бо воно їм не по кишені? — На жаль, трапляються випадки, коли проблема полягала не в затратах на імуногістохімію, а у вартості власне лікування. Зокрема, якщо допомогти пацієнту може таргетна терапія. Тоді доводиться йти звичним протокольним шляхом або ж пропонувати хворому взяти участь у клінічних дослідженнях, де ту саму таргетну терапію можна отримати безкоштовно. Переконаний, що персоніфікований підхід, при якому лікування підбирається залежно від молекулярно-генетичних особливостей конкретного пацієнта, на сьогодні є найдієвішим напрямком в онкології. Ольга РУСНАК, спеціально для «ВЗ», м.Чернівці

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П. Л. ШУПИКА

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ТАКИХ ПОСАД: декана педіатричного факультету (1 посада на 1 ст.); завідувача кафедри акушерства, гінекології та медицини плода (1 посада на 1 ст.); професора кафедри стоматології (1 посада на 0,25 ст.); доцентів кафедр: онкології (1 посада на 1 ст.), інфекційних хвороб (1 посада на 0,25 ст.), дитячої кардіології та кардіохірургії (1 посада на 1 ст.);

асистентів кафедр: хірургії і проктології (1 посада на 0,25 ст.), офтальмології (1 посада на 0,25 ст.), педагогіки, психології, медичного та фармацевтичного права (1 посада на 1 ст.). ПРИЙОМ ДОКУМЕНТІВ — 30 днів з дня опублікування оголошення. АДРЕСА АКАДЕМІЇ: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9

17


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ З А К А Р П АТ Т Я

ДОПОМОЖЕ ВИЇЗНА БРИГАДА ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ «ХОСПІС ВДОМА» Нещодавно в Ужгороді розпочала роботу виїзна бригада паліативної допомоги «Хоспіс вдома». Досі в місті такими хворими опікувалися лише сімейні лікарі та медсестри, тож створення брига­ ди можна вважати гарним початком надання комплексної допомоги паліативним пацієтам.

через складнощі звітування за використання опіоїдів… — Над вирішенням цієї проблеми ми працювали ще до відкриття нашого ЦПМСД у 2014 році. У травні 2013 року вийшла Постанова КМУ №333 «Про зат­вердження Порядку придбання, пере­ везення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотроп­ них речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я», а у вересні 2015-го — й довгоочі­ куваний Наказ МОЗ №494 «Про деякі питання придбання, перевезення, зберігання, відпуску, ВЗ Із кого складається така бригада? використання та знищення наркотичних засобів, — До штату бригади входять 9 осіб: лікар, дві психотропних речовин і прекурсорів у закладах медсестри, дві молодші медсестри, двоє соці­ охорони здоров’я», яким також затверджено змі­ альних працівників, психолог, водій. Крім того, на ни до Наказу №360 «Про затвердження Правил вимогу пацієнта до бригади може бути включе-­­ виписування рецептів та вимог-замовлень на лі­ но духівника. карські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів ВЗ Лікар та медсестри надаватимуть медичного призначення з аптек та їх структурних увесь спектр медичних послуг? підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, — Так. Це — і симптоматичне лікування, й усі обліку та знищення рецептурних бланків та необхідні маніпуляції. Ми також укладатимемо вимог-замовлень». Відповідно до них ми і пра­ угоди з профільними спеціалістами, і вони за цюємо. Раніше, на жаль, досить частими були потреби надаватимуть свої послуги. випадки, коли хворому двічі на день вводили Визначатимуть, яких хворих передавати під мінімальну дозу морфіну. Але це прос­то види­ опіку бригади, сімейні лікарі. Зараз у цьому пере­ мість знеболювання. Означеній проблемі було ліку 420 пацієнтів. Лікар на основі амбулаторної присвячено кілька тренінгів, котрі стосувались картки та виписки сімейного лікаря визначатиме як використання наркотичних препаратів, так і стан пацієнта, його потреби, зокрема соціальні та правильного ведення документообігу. психологічні. Медсестри виконуватимуть необ­ хідні маніпуляції, а також навчатимуть родичів, ВЗ Чи достатньо персоналу бригади для близьких хворого, щоб вони могли в разі потреби обслуговування 420 пацієнтів? здійснити необхідні процедури, знеболити тощо. — Цілком можливо, що штат буде збільшено, однак не всі хворі потребують допомоги такої ВЗ Не раз доводилося чути, що в бага- бригади в повному обсязі. Є важкі термінальні тьох сімейних лікарів виникали пробле- пацієнти, яким необхідний щоденний догляд, а ми зі знеболюванням паліативних хворих є хворі, котрим пот­рібно менше уваги.

Відвідування пацієнтів фахівцями визначено у графіку. Наприклад, до одного хворого мед­ сестра приходитиме щодня, а до іншого — раз на тиждень приїде лікар і, скажімо, молодша медсестра на­даватиме допомогу рідним у дог­ ляді за ним. ВЗ Робота бригади фінансуватиметься з міського бюджету? — Так, зокрема цьогоріч передбачено близько 500 тис. грн. Розглядається також питання про можливість придбання нової машини швидкої допомоги. Крім того, плануємо залучати й іншу допомогу, як фінансову, так і матеріальну, зокрема й від закордонних благочинних організацій та волонтерську. Віктор ЛАЗОРИК, спеціально для «ВЗ», м. Ужгород

КОМЕНТАР

Надавати якісну паліативну допомогу нав­ чалися не тільки медики, а й волонтери. Відвіду­ вали закордонні семінари, тренінги, вивчали досвід подібних бригад і закладів паліативної допомоги в Польщі, зокрема у міжнародному хоспісі, розташованому в м. Катовіце, паліатив­ на бригада якого обслуговує хворих у раді­усі 100 км. Також навчалися в колег з Івано-Фран­ ківська, де хоспіс діє з 1994 року. До речі, там не­ щодавно також розпочали роботу виїзні бригади паліативної допомоги. Тетяна КОЗАК, головний лікар Ужгородського міського центру первинної медико-санітарної допомоги

ВЗ Що спонукало створити в Ужгороді такий вид допомоги паліативним хворим? — До цього ми йшли два роки. Спочатку хотіли відкрити повноцінний хоспіс — діяла європей­ ська програма, за кошти якої можна було побуду­ вати й обладнати такий заклад. Однак необхідно було розпочати з освітньої роботи з населенням, а ця тема в нас дуже болюча. Люди не готові го­ ворити про те, що їм чи їх рідним уже не можна врятувати життя, тож до останнього відмовля­ ються як від паліативної допомоги в прямому її значенні, так і, відповідно, від усвідомленого перебування у зак­ладах типу хоспісу. Нині в Ужгороді паліативними хворими опі­ куються дільничні терапевти та сімейні лікарі. Підготовка останніх відбувалася протягом двох років, зокрема тренінги пройшли практично 70% сімейних лікарів. Проте в процесі роботи ми дій­ш­ ли висновку, що в місті все-таки має бути виїзна бригада паліативної допомоги — це не тільки вимога часу, а й реальна необхідність. Цю тезу змогли донести і до міського керівництва.

Віктор ІСАЄВ, головний лікар Виноградівського хоспісу, кандидат медичних наук

П

ерший хоспіс на Закарпатті було введе­ но в експлуатацію наприкінці січня. Його будівництво розпочалося у 2012 році й обійшлося у понад 21 млн грн, із яких близько 9 млн грн — грантові кошти Європейської Комісії у рамках програми із розвитку спів­ праці Європейського Союзу та межуючих із ним країн. Хоспіс розрахований на 25 ліжко-місць. Триповерхова будівля обладнана ліфтом, сучасною побутовою технікою та найнові­ шою медичною апаратурою. Тут є кімнати відпочинку й номери, у яких можуть зупи­ нитися й заночувати родичі пацієнтів. Зараз ми завершуємо підготовку до­ кументів, у тому числі й штатний розпис, який має затвердити обласний Департамент соціального захисту населення (адже зак­ лад підпорядковуватиметься саме йому), і після цього зможемо прийняти перших па­ цієнтів. Сподіваюся, що це станеться вже протягом місяця. Фінансуватиметься хоспіс з обласного бюджету, тому й прийматиме людей з усього Закарпаття, а не тільки з Виноградівщини.

РІВНЕНЩИНА

ЧИ Є ЛІКИ, РОЗКАЖЕ САЙТ «Є-ЛІКИ» Слідом за Київською та Одеською областями, до системи «Є-ліки», у якій відображається наявність у медзакладах придбаних за державний кошт лікарських препаратів, підключилася і Рівненщина.

В

ідтепер кожен мешканець регіону може особисто перевірити наявність безкош­ товних медикаментів у 48 лікарнях області, ще 30 медичних закладів долучаться

18

до системи згодом. «Влада в Рівненській об­ ласті налаштована серйозно змінити сферу охорони здоров’я, адже вона найбільше потре­ бує реформування. Ми зацікавлені в тому, аби

пацієнти отримували ліки, а громадськість і ЗМІ бачили, як розподіляються лікарські засоби та медичні вироби, закуплені за бюджетні кошти. Сайт «Є-ліки» дає змогу максимально просто відкрити дані та забезпечити потреби пацієн­ тів і лікарень. Облдержадміністрація бере під контроль функціонування цієї системи з боку лікарняних установ області», — зазначила заступник Голови Рівненської ОДА Світлана Богатирчук-Кривко. Тож, отримавши перелік медикаментів від лікаря, пацієнт зможе зайти на сайт eliky.in.ua та перевірити наявність на складі медзакладу потрібних йому безкоштовних ліків. Крім того,

там буде розміщено інформацію й про наявність вакцин. У разі проблем з отриманням медика­ ментів пацієнти можуть звернутися на гарячу лінію, номер телефону якої зазначено на сайті. За словами розробників системи, наразі на сайті працюють інтерактивна карта та зручна система пошуку, котрі допомагають знаходити лікарські засоби як за торговою назвою, так і за активною речовиною. Інформація про залишки оновлюватиметься щотижня. До проекту «Є-ліки» почали долучатися Сумська та Хмельницька області. За матеріалами 03656.com.ua

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

21 квітня 2017 року

ЧЕРНІГІВЩИНА

ДЛЯ ПОДОЛАННЯ СЛІПОТИ ТРЕБА ОБ’ЄДНАТИ ЗУСИЛЛЯ УСІХ ТРЬОХ ЛАНОК Вирішальна роль у справі запобігання захворюваності покладається на медиків первинної ланки надання допомоги. Проте без належної співпраці з фахівцями вторинної та третинної ланок ефективна профілактика неможлива. Таку співпрацю щодо запобігання офтальмологічним захворюванням і впровадження комплексу медичних заходів, спрямованих на їх раннє виявлення, запровадили на Чернігівщині.

Ірина БИХОВЕЦЬ, завідувачка відділення мікрохірургії ока Чернігівської обласної лікарні, головний позаштатний офтальмолог Чернігівської області

Профілактика глаукоми — один з пріоритетних напрямків роботи Основним напрямком діяльності нашого відділення є боротьба зі сліпотою внаслідок глаукоми, патології очного дна, катаракти, травми. Протягом останніх років у Чернігівській області перше місце за інвалідністю серед хворих з офтальмологічною патологією стабільно посідали пацієнти з глаукомою, що було пов’язано передусім з пізнім зверненням до медичних зак­ладів. Ми занепокоїлися й почали приділяти більше уваги профілактиці цієї недуги. Минулого року підійшли до такого напряму роботи по-новому, максимально залучаючи до цього сімейних лікарів. Основні заходи з раннього виявлення глаукоми розподілили за кількома напрямками. Уперше у 2016 році ми почали проводити виїзні наради, на які запрошували не тільки районних окулістів, а й сімейних лікарів, котрих навчали скринінговим методикам обстеження хворих на глаукому, разом розробили «Алгоритм маршруту пацієнтів при діагностиці та

лікуванні глаукоми», який дає змогу не тільки заощаджувати час сімейного лікаря, а й забезпечувати, на мою думку, кращий результат з виявлення патології на ранній стадії. Разом з первинною ланкою провели велику інформаційну кампанію за участі ЗМІ, головною метою якої було підвищення мотивації пацієнтів для проходження скринігу на глаукому. І населення почало активніше приходити на профілактичні обстеження. Особливу увагу приділили групі ризику: таких пацієнтів лікарі загальної практики-сімейної медицини направляли в поліклініку обласної лікарні до глаукомного кабінету з високотехнологічним обладнанням. Якщо раніше під час профілактичних обстежень на всіх трьох рівнях показник виявлення підвищеного очного тиску становив 0,5 на 100 вимірів, то після проведеної роботи з інформування населення він збільшився втричі. Звичайно, зріс і рівень захворюваності (по області у 2015 році він становив 83 на 100 тис. населення, у 2016-му — 101 на 100 тис., що знач­но вище середнього по Україні). Але при цьому відчутно збільшилася і частота виявлення первинної глаукоми на ранній стадії, а головне — у 2016 році серед причин інвалідності глаукома спустилася з першого на третє місце. Підвищений внутрішньоочний тиск не завжди є ознакою глаукоми і, навпаки, нормальний — ще не свідчить про її відсутність. Це ще раз було доведено під час акції з раннього виявлення глаукоми, яку проводили в обласній лікарні. Ми працювали з пацієнтами із групи ризику (віком понад 60 років; з асиметрією показників внутрішньоочного тиску на обох очах; з псевдоексфоліативним синдромом; родичі яких страждають на глаукому; із судинними порушеннями, особливо з перенесеними тромбозами вен сітківки тощо). Під час обстеження на високотехнологічному обладнанні в половини було виявлено глаукому, причому в більшості —

нормотензивну. Ці дані ще раз підтверджують: встановлюючи діагноз, не можна обмежуватися тільки результатами тонометрії, потрібний також ретельний огляд лікаря-офтальмолога. І тут велика роль належить первинній ланці, де проводиться первинний офтальмологічний скринінг і вирішується питання подальшого маршруту пацієнта.

Запобігання ускладненням з боку органа зору при цукровому діабеті У 2016 році перше місце серед причин інвалідності посіли патології очного дна, до яких належать й діабетичні ураження очей. З огляду на подібну ситуацію ми з обласним ендокринологом Любов’ю Черв’яковою вирішили проводити міждисциплінарні наради (не відмовляючись від наших цільових офтальмологічних нарад, які себе добре зарекомендували), запрошуючи на них разом з офтальмологами й ендокринологами лікарів загальної практики-сімейної медицини, адже саме вони здійснюють основні скринінгові обстеження населення з метою виявлення цукрового діабету. На цих нарадах ми розповідаємо сімейним лікарям, як вчасно діагностувати цукровий діабет і максимально запобігти розвитку його ускладнень. Розказуємо, у яких випадках необхідно направляти хворих на обстеження, щоб ми могли не тільки виявити офтальмологічну патологію, а й у динаміці спостерігати стан очного дна та перебіг цукрового діабету. Але виявити ранні, більш тонкі зміни в сітківці навіть досвідчений офтальмолог без певного обладнання не може, тому рекомендуємо нап­ равляти пацієнтів на оптичну когерентну томографію сітківки, яка є стандартом діагностики в усьому світі. Безперечно, після проведеної роботи збільшиться показник захворюваності на цукровий діабет, але при цьому зменшиться

кількість задавнених випадків, а отже, й показник інвалідності.

Сімейні лікарі стають фахівцями широкого профілю Працюючи в тісному контакті з первинною ланкою, бачу, як поступово змінюється ставлення до сімейних лікарів. Так минулого року в кількох районах сімейним лікарям придбали транспальпебральні тонометри для скринігового вимірювання внутрішньоочного тиску через верхню повіку. Це дуже зручно, швидко і разом з тим економічно вигідно: не потрібні краплі, дезінфекційні засоби. Купують для сімейних лікарів у районах й інше обладнання, наприклад, минулого року придбали кілька офтальмо­скопів для огляду очного дна. Освоїти техніку, навчитися на ній працювати сімейним лікарям допомагають спеціалісти нашого відділення та районні офтальмологи. Хочеться зазначити позитивне ставлення лікарів первинної ланки до подібних занять і майстер-класів. Реформа підштовхує сімейних лікарів до самостійності, і вони прагнуть максимально отримати необхідні знання, підвищити свій рейтинг серед пацієнтів. Під час нарад наші спеціалісти розповідають, як за мінімуму обладнання провести первинний огляд пацієнта: перевірити гостроту зору (бажано зі скельцями), контрольним способом визначити поле зору, внутрішньоочний тиск, перевірити центральний стан сітківки за допомогою решітки Амслера, а також на що звернути увагу під час збирання скарг і анамнезу. Проблеми, звичайно, є. Зокрема не вистачає діагностичного та лікувального обладнання, витратних матеріалів. Наприклад, не тільки недостатньо тонометрів Маклакова, а й фарби, крапель-анестетиків, дезінфекційних засобів до них, які необхідні у великій кількості. Але все ж позитивні зміни відбулися. Це видно на прикладі і нашої, й інших областей. Для підвищення якості надання офтальмологічної допомоги населенню необхідна інтег­ рація зусиль усіх галузей: системи охорони здоров’я, соціального захисту, освіти, засобів масової інформації. На жаль, їх діяльність лімітована ресурсами, тож основним принципом сьогодні є раціональний розподіл уже наявних ресурсів і їх максимальне використання. Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів

І В А Н О - Ф РА Н К І В Щ И Н А

ПОСАДОВЦІВ ДИТЯЧОЇ ЛІКАРНІ ПІДОЗРЮЮТЬ У РОЗТРАТІ Cлужбовці Івано-Франківської міської дитячої клінічної лікарні під час проведення у 2015-2016 роках державних закупівель вчинили розтрату державних коштів на суму понад 420 тис. грн.

П

орушення були встановлені співробітниками обласної прокуратури під час здійснення ними представницьких пов­ новажень. У ході перевірки встановлено, що переможцями тендерів з придбання лікарського засобу «Біолік Туберкулін ППД-Л» та медичного обладнання (рентгенографічної

системи Perform-X digital) виявилися приватні організації, документи яких не відповідали вимогам закупівель. Протиправні дії службових осіб комітету з конкурсних торгів Івано-Франківської міської дитячої клінічної лікарні та певних юридичних осіб спричинили тяжкі збитки. Прокуратура області за цим фактом розпочала кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу України. Триває досудове розслідування. За матеріалами ІА ZIK

19


РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

ЗАБУДЬТЕ, ЩО ВИ ЛІКАР! Для мобілізованих лікарів робота на фронті стала випробуванням не тільки на професій­ ність, а й на твердість духу та мужність. І, повернувшись додому, вони сподіваються: проб­ леми й недоліки їх служби обов’язково мають бути враховані для подальшого вдосконален­ ня вітчизняної військової медицини.

Мар’ян СВЕРЛОВИЧ, лікаранестезіолог відділення інтенсивної терапії Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О. Ф. Мальцева Пункт перебування — Попасна

«Забудьте, що ви лікарі!»

«У нас» і «в них» — дві великі різниці Коли почалася війна на Сході, я твердо вирішив піти на фронт добровольцем, особливо після того, як побачив у новинах сюжет про нашого бійця, котрий помер через недосконалість медичної допомоги та відсутність фахових лікарів. Але втілити своє рішення вдалося лише через рік: у мене тоді народився син, і я не міг залишити дружину саму. Лише на початку лютого 2015-го пішов у військкомат. Якраз тривала четверта хвиля мобілізації, котра зібрала найбільшу кількість лікарів. Спершу була база підготовки в смт Городок, що на Житомирщині, — колишньому військовому містечку Макарів-1. Нас розділили по окремих взводах за спеціальностями: хірурги, анестезіологи, терапевти, стоматологи тощо. Лекції читали викладачі Української військово-медичної академії. Нас учили, як діяти при пораненнях, кровотечах, шоковому стані та інших ушкодженнях. На жаль, наставники не мали бойового досвіду, до того ж користувалися застарілими підручниками. Тому ці лекції ми сприймали як відірвану від життя теорію. «Ковток свіжого повітря» отримали, коли волонтери організації «Медсанбат» привезли до нас кількох американських інструкторів з тактичної медицини. Вони ма ли провести практичні заняття.

20

«

Проводжають додому

МЕНІ Ж ЯК АНЕСТЕЗІОЛОГУ ДОВЕЛОСЯ НАВІТЬ ПОБАЧИТИ АПАРАТ ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ… 1965 РОКУ ВИРОБНИЦТВА, ЯКИМ НАС ОСНАСТИЛИ. КОЛИ МИ ВЖЕ ПОТРАПИЛИ В БРИГАДУ, НАШ СТОМАТОЛОГ ОТРИМАВ КРІСЛО 1953 РОКУ ВИПУСКУ. САМ ВІН МАВ ПРИВАТНИЙ КАБІНЕТ І НЕ РАЗ ГОВОРИВ: «Я ІЗ ЗАДОВОЛЕННЯМ ЗАБРАВ БИ ЦЕ КРІСЛО СОБІ ЯК МУЗЕЙНИЙ ЕКСПОНАТ!» І, НЕ ДАЙ БОЖЕ, ТИ ЗІПСУВАВ ЧИ ЗАГУБИВ ЦЮ «АПАРАТУРУ» — ЇЇ ВАРТІСТЬ МАВ КОМПЕНСУВАТИ У 10-КРАТНОМУ РОЗМІРІ…

«

Зарубіжні фахівці спершу запитали: «Серед вас є лікарі?» Усі ми дружно підняли руки. Це вкрай здивувало американських тренерів. Адже у них санінструкторів готують із людей без медичної освіти. Узагалі, без цієї підготовки бійця не допускають до служби. Завеликою розкішшю здалося іноземцям використовувати для такої справи лікарів-професіоналів з досвідом роботи. Ми вивчали на практиці, як треба проводити сортування, транспортування поранених, дивувалися тому, що на першому етапі евакуації санінструктори НАТО виконують трахеостомію, інтубацію, декомпресію грудної клітки при напруженому пневмотораксі — те, що в нас роб­ лять на операційному столі. Аптечки в них були укомплектовані сучасним ізраїльським бандажем, бинтами, просякнутими спеціальним гемостатичним препаратом кровоспинної дії, повітроводами, турнікетними джгутами. Це згадалося, коли згодом ми одержали наші, залежані на складах, індивідуальні перев’язувальні пакети, у яких джгути були ще радянського виробництва. Вони рвалися в руках. Мені ж як анестезіологу довелося навіть побачити апарат штучної вентиляції легень… 1965 року виробництва, яким нас оснастили. Коли ми вже потрапили в бригаду, наш стоматолог отримав крісло 1953 року випуску. Сам він мав приватний кабінет і не раз говорив: «Я із задоволенням забрав би це крісло собі як музейний експонат!» І, не дай Боже, ти зіпсував чи загубив цю «апаратуру» — її вартість мав компенсувати у 10-кратному розмірі… Коли в Гайсині Вінницької області формувалася 59-та бригада на базі 9-го Вінницького батальйону територіальної оборони, я потрапив туди. Ми, медики, вчили бійців основам надання першої медичної допомоги на полі бою та навичкам самодопомоги, а вони нас — розбирати й збирати автомат, стріляти тощо. Запам’яталася настанова військового керівництва: «Забудьте, що ви лікар! Ви — бойова одиниця. Спочатку виконайте бойове завдання, а вже потім — свою медичну роль…» Коли ж згодом траплялися непередбачувані ситуації зі здоров’ям вояків, питали спершу з нас: «Куди ви дивилися?!» Незабаром я добровільно зголосився очолити медслужбу батальйону — якраз відбувалася ротація, і цей підрозділ опинився без керівника. Невдовзі довелося виконувати перше бойове завдання: нас направили у Херсонську область контролювати Кримський перешийок, звідки ворог міг завдати удару. У селі Партизан Генічеського району відкрили медпункт. Медичну допомогу надавали двоє: я, лікар, і фельдшер. Недалеко була Генічеська районна лікарня — туди і привозили пацієнтів, але не поранених, а хворих. Згадую, як добре нас підтримували тамтешні кримські татари: приносили і медикаменти, і запчастини для автомобіля, привозили дизпаливо, продукти (черешню, полуницю, зелень, ранні овочі, хліб із місцевої пекарні) — так турбувалася про нас їх громада.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

21 квітня 2017 року

Коли через місяць ми переїхали на Херсонщину, у Чаплинський район, і розгорнули там медпункт, я тільки й встигав розвозити хворих по лікарнях: у бійців виявляли пневмонію, ГРВІ, переломи, вивихи тощо. Чесно кажучи, був розчарований. Думав: «Хіба про це я мріяв? Хотів же надавати реальну фахову допомогу воякам у госпіталі чи на полі бою!» Але все це здійснилося пізніше.

У зоні АТО Після бойового злагодження на полігоні «Широкий Лан» у складі 10-го батальйону «Поліська Січ» 11 вересня 2015 року я прибув у зону АТО. Лікарів розподілили по взводах, наш направили у селище Золоте. Довелося облаштовувати бліндаж для ночівлі. А завдання полягало у визначенні місць евакуації по всій лінії оборони — від Золотого до Попасної. У складі медичної групи — я, лікар, санінструктор (ветеринар за фахом) і водій санітарного УАЗа. Ми їздили по позиціях, виявляли та поз­начали на картах зони: червона — найнебезпечніша — під обстрілами; помаранчева — помірковано небезпечна; зелена — є укриття і туди може під’їхати машина за пораненими. Невдовзі відбулося моє перше реальне знайомство з бойовою травмою: під час встановлення «розтяжки» підірвався солдат. По рації викликають: «Підрив гранатою, є постраждалі…» Вночі на волонтерській машині під’їжджаємо до місця події. У потерпілого — серйозні ушкодження, велика крововтрата. Накладаю пов’язки на рани, ввожу у вену інфузійний розчин. Пораненого транспортуємо у військовий медичний підрозділ лікарні Сєвєродонецька. У цей час волонтери доправляють сюди ще чотирьох поранених. Так я вперше побачив обличчя війни — жорстоке, безжалісне. У ту мить не пошкодував, що пішов на фронт добровольцем.

Лікарі-анестезіологи 4-ї хвилі мобілізації

Уроки, що має врахувати Генштаб

Автоперев’язувальна

У бліндажі

Крок до досконалості Згодом прийшло розпорядження начальника медичної служби сектора: розподілити лікарів за спеціальностями, почати формувати посилені бригади медиків при лікарнях. Я потрапив в Артемівську центральну лікарню, у зведений медичний загін передової хірургії, що входив до Харківського мобільного госпіталю. У загоні — хірург із Харківського мобільного госпіталю, нейрохірург, судинний хірург, травматолог і я як анестезіолог. То бу в т я ж к и й д л я к ра ї н и час: у Мінську домовлялися про перемир’я, але на Світлодарській дузі не вщухали обстріли, і звідти до нас направляли важких поранених. Оперували бійців з ушкодженнями черевної порожнини, грудної клітки, шиї, голови, рук, стегна… Доводилося багато годин стояти за операційним столом — бувало, за годину в лікарню потрапляло від 6 до 10 пост­р аждалих. Найпершим нашим завданням було спинити кровотечу та відновити життєво важливі функції організму. Уже тоді відчувалося, що військова медицина зробила суттєвий крок уперед. Усе було чітко організовано. Усі підрозділи мали телефон коорди-

натора, який був поінформований, де, коли й кого поранено, який характер бойових травм, доповідав по ланцюжку «нагору». Рішення, кого куди везти, приймали оперативно. Поки поранених транспортували, уже була готова операційна. Дуже затребуваною виявилася спеціальність судинного хірурга, а таких фахівців не вистачало. Через наші руки пройшло більше сотні важких поранених, і всім ми надали належну первинну лікарську допомогу. Нарешті збулося моє бажання — працювати в операційній… Коли почали діяти Мінські домовленості про відведення важкого озброєння, на деякий час втрати на лінії розмежування значно зменшилися. Але ми не розслаблялися, бо знали: із 17-ї до 23-ї і зранку — з 5-ї до 8-ї години бойовики обстрілюватимуть наші позиції. І ніякі Мінські протоколи на них не діяли.

«

Машина швидкої допомоги

ПІД ЧАС РОБОТИ ЛІКАРЕМ МЕДПУНКТУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НА ХЕРСОНЩИНІ МЕНІ ДОВЕЛОСЯ ВОЗИТИ НА ОСВІДЧЕННЯ ТИХ, ХТО НАПИВАВСЯ ДО БЕЗТЯМИ: ТАК, ДО АРМІЇ ПОТРАПЛЯЛИ Й ХРОНІЧНІ АЛКОГОЛІКИ. БУЛИ Й ВИПАДКИ СУЇЦИДУ — НЕ МОЖНА ЦЬОГО ПРИХОВУВАТИ. А НАРКОМАНИ? У ДЕЯКИХ З НИХ ВИЯВЛЯЛИ СНІД, ЩО НАРАЖАЛО НА НЕБЕЗПЕКУ Й ЛІКАРІВ. ЯК ТАКИХ МОГЛИ МОБІЛІЗУВАТИ ПРЕДСТАВНИКИ ВІЙСЬККОМАТУ?

«

Демобілізувався я 19 квітня 2016 року. Найважчим було те, що свого маленького сина від року до двох я міг бачити лише по вайберу… Сьогодні ж, озираючись на минуле, згадую ті проблеми, із якими зіткнулися ми, мобілізовані лікарі, й думаю, що їх обов’язково повинне врахувати вище військове керівництво країни, аби вони не повторилися. Найперше — це якість мобілізації. Зрозуміло, що ми були не готові до війни. Тож в перші роки допустили чимало «ляпів». Під час роботи лікарем медпункту військової частини на Херсонщині мені довелося возити на освідчення тих, хто напивався до безтями: так, до армії потрапляли й хронічні алкоголіки. Були й випадки суїциду — не можна цього приховувати. А наркомани? У деяких з них виявляли СНІД, що наражало на небезпеку й лікарів. Як таких могли мобілізувати представники військкомату? Не було налагоджене й медичне забезпечення. Пам’ятаю, як ми отримували прострочений гіпс, що був необхідний для імобілізації при важких пораненнях рук і ніг. А як виконувалися заявки на ліки? Препаратів чекали місяцями, а надходили вони не в потрібній кількості та ще й непридатні… А бюрократичні списування цих ліків? Тому нам простіше було працювати із волонтерами. Телефонуєш такій людині, і через день-два отримуєш необхідне. Й ніяких актів ніхто не вимагає. Проте не може ж армія триматися тільки на волонтерах! Наводить на роздуми й нераціональне використання лікарів-професіоналів. Мені пощастило: наприкінці служби я все ж працював за фахом, а дехто так і дослужив свій термін санінструктором чи «сімейним лікарем» підрозділу… Я думаю, щоб і армія, і військова медицина крок за кроком вдосконалювалися, про всі ці негаразди має знати вище військове керівництво, бо лише так ми можемо сподіватися на перемогу і наближати її. Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

21


ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ВАГІТНІСТЬ ЗА ДИМОВОЮ ЗАВІСОЮ Тютюнопаління давно набуло характеру пандемії: за даними ВООЗ у всьому світі палять 12% жінок, і кожна п’ята продовжує це робити, виношуючи дитину. Існує міф: якщо жінка палила все життя, то й вагітність — не привід кидати. Але нові дослідження підтверджують неминучу шкоду тютюнового диму для здоров’я майбутньої дитини.

Д

екларовані ВООЗ 12% — цифра ду же ві дносна. У СШ А, наприк­лад, палить не менше третини всіх жінок віком понад 15 років, 52-55% палили до настання вагітності, а 20-25% з них продовжують це робити протягом усієї вагітності. У Великій Британії палять 43% вагітних, в Австралії — 33%, а у Швейцарії після настання вагітності відмовляються від цієї шкідливої звички лише 9%. На жаль, оперувати українською статистикою поки не доводиться, але за неофіційними даними палять приблизно 9% жінок. Ускладнення вагітності в жінок, які палять, поділяють на ускладнення з боку організму жінки, організму ембріона, плода, новонароджених і дітей старшого віку. Для загальної оцінки впливу паління вагітних на плід користуються терміном «фетальний тютюновий синдром».

Фатальні наслідки Результати низки досліджень підт­ верди ли статистично значу щий зв’язок між курінням вагітних і спонтанними абортами. Ризик викидня в жінок, що палять під час вагітності, на 30-70% вищий, ніж у тих, які не палять. При цьому спостерігається виражена залежність частоти спонтанних абортів від кількості викурених сигарет. Рівень смертності дітей під час пологів у жінок-курців у середньому на 30% вищий, ніж у некурців. У Великій Британії 8,3% новонароджених помирають з причин, пов’язаних із палінням матері. O. Vangen наводить дані про те, що серед жінок, які палять, частота передчасних пологів становить 22%, тоді як у решти цей показник сягає лише 4,5%. Особ­ ливо високі рівні мертвонароджуваності в сім’ях, де палять і мати, і батько. R. Nalye проаналізував клінічні дані 3897 випадків смерті плода і повідомив про наявність зв’язку між показниками перинатальної смертності, спричиненої відшаруванням плаценти, і кількістю цигарок, які викурюють вагітні. На підставі спос­ тережень за 9169 вагітними у 13 пологових будинках Парижа було встановлено, що ризик внутрішньоутробної смерті через ретроплацентарну гематому у 6 разів вищий у плодів вагітних, які палять.

Плацентарні проблеми

22

Було виявлено різноманітні зміни плаценти, пов’язані з палінням. Під час дослідження її маси у вагітних, які палять, встановлено, що вона тонша, має круглішу форму. Описано також ультраструктурні зміни плаценти та порушення плацентарного кровотоку. Підвищену частоту спонтанних абортів, неонатальної смертності та подальший уповільнений розвиток дітей у жінок, що палять, пов’язують або з передчасним відшаруванням плаценти і великими її інфарктами, або з гіпоксією плода. Так, R. Nalye вказує, що випадки відриву плаценти, передлежання плаценти, великих її інфарктів є найчастішими причинами смертності плода та неонатальної смертності в разі паління вагітної. Під час паління у кров жінки надходить оксид вуглецю (СО). У разі його взаємодії з гемоглобіном утвоwww.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua


ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

21 квітня 2017 року

рюється карбоксигемоглобін, що призводить до циркуляторної гіпоксії, унаслідок цього розвиваються мікроангіопатія, вазоконстрикція, ушкодження ендотелію судин, приг­ нічення синтезу простагландинів у судинах плаценти.

Вплив на ембріон Як відомо, страшний не сам нікотин, а сотні продуктів горіння, які виділяються в процесі. Наприклад, алкалоїд котинін легко проникає через мембрани і здатен циркулювати в системі ембріона до 7 тижнів. У Journal of Neuroscience надруковано статтю дослідника Сари Лейбовітц з Університету Рокфеллера (Rockefeller University) з Нью-Йорка про експеримент, який вона разом зі своїми колегами проводила на лабораторних щурах. Вагітних самок піддавали дії продуктів горіння цигарок, а після народження дитинчат проводили детальний аналіз їх поведінки і ступеня розвитку мозку порівняно з результатами контрольної групи. Нейробіологи з’ясували: у щурят, що «палили», у мигдалеподібній залозі та гіпоталамусі розвивається особливий тип нейронів. Вони виділяють нейропептиди, які стимулюють почуття голоду і схильність організму до різних залежностей: алкогольної, наркотичної або тютюнопаління.

«

РІВЕНЬ СМЕРТНОСТІ ДІТЕЙ ПІД ЧАС ПОЛОГІВ У ЖІНОК-КУРЦІВ У СЕРЕДНЬОМУ НА 30% ВИЩИЙ, НІЖ У НЕКУРЦІВ.   У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 8,3% НОВОНАРОДЖЕНИХ ПОМИРАЮТЬ З ПРИЧИН, ПОВ’ЯЗАНИХ   ІЗ ПАЛІННЯМ МАТЕРІ. СЕРЕД ЖІНОК,   ЯКІ ПАЛЯТЬ, ЧАСТОТА ПЕРЕДЧАСНИХ ПОЛОГІВ СТАНОВИТЬ 22%, ТОДІ ЯК   У РЕШТИ ЦЕЙ ПОКАЗНИК СЯГАЄ   ЛИШЕ 4,5%. ОСОБЛИВО ВИСОКІ РІВНІ МЕРТВОНАРОДЖУВАНОСТІ В СІМ’ЯХ,   ДЕ ПАЛЯТЬ І МАТИ, І БАТЬКО

«

ЧИМ РИЗИКУЄ МАТИ, ЯКА ПАЛИТЬ? Порушення розвитку нервової системи Зменшення життєвої ємності легень

Вплив на плід і новонароджених N. Sidle на підставі узагальнення результатів 336 досліджень встановив комплексний несприятливий ефект паління на плід: зниження маси тіла новонародженого та розвиток фізичних вад і вроджених порушень. Зниження маси плода може бути пов’язане із хронічною гіпоксією тканин, спричиненою карбоксигемоглобіном. Також паління під час вагітності зумовлює активацію канцерогенів, що збільшує ризик онкологічних захворювань у дітей, частоту делецій у деяких генах клітин крові плода, накопичення токсичних речовин (кадмію, марганцю) і зниження рівня цинку та міді в крові плода. A. Meberg зі спів­ авторами вивчали вплив паління під час вагітності на плід, а також на рівень тіоціанату в організмі жінки й дитини. Під наглядом перебувало 28 вагітних, які викурювали 10-20

Збільшення ЧСС Недостатня маса тіла

цигарок у день. Вчені встановили, що в цих жінок вміст тіоціанату у сироватці крові до моменту пологів значно перевищував норму і перебував у прямій кореляційній залежності від паління та зворотному зв’язку з масою тіла плода під час народження. Через 8-12 хвилин після викуреної вагітною цигарки частота серцебиття плода збільшується до 150 ударів за хвилину. Разом із поживними речовинами жінка передає йому й отрути тютюнового диму, причому

у досить високих концентраціях. Спочатку вони потрапляють у кров плода, потім накопичуються в його головному мозку, печінці та серці. Поступово розвивається отруєння всього організму. За різними даними, у жінок, що палять, недоношені діти народжуються у 6,5-33,5% випадків, тоді як у решти — усього в 0,8-11,2% випадків. Є дані про те, що в жінок, які палять, у 2,2 разу частіше народжуються діти з масою тіла менше 2500 г. Дослідження, проведене в Норвегії, показало: у жінок,

які викурюють більше 10 цигарок у день, народжуються діти з масою тіла менше на 327 г і довжиною менше на 1,2 см, ніж у тих, хто не палить (окружності голови і грудної клітки теж відрізнялися). Відставання у внутрішньоутробному розвитку плода, доведене за допомогою ультразву кової діагностики, у вагітних, які палять, траплялося частіше (у жінок, котрі народжують уперше, — у 4 рази, у інших — у 3 рази). За даними ВООЗ, шкідливий вплив паління під час вагітності позначається на дітях протягом перших 6 років життя. Діти, що народилися в жінок, які палять, характеризуються уповільненням не тільки фізичного, а й інтелектуального, у тому числі емоційного, розвитку: неврологічні відхилення включають мінімальні церебральні дисфункції. Несприятлива роль паління під час вагітності була констатована в деяких дослідженнях, присвячених синдрому раптової дитячої смерті (SIDS): у цьому випадку його спос­ терігали на 22% частіше. Паління несприятливо впливає на процес зак­ладки і розвитку нервової трубки в плода, призводить до аненцефалії, вроджених аномалій розумового розвитку, вовчої пащі та заячої губи. Значні зміни спостерігали і щодо вад серця. Дія тютюнового диму на дитину до її народження призводить до затримки росту легень і розвитку респіраторних захворювань, які супроводжуються задишкою. Цей вплив позначається на дихальній системі людини протягом усього її життя (особливо в дошкільному віці). Учені обстежили 338 дітей, хворих на астму, віком до 5 років, і 570 дітей, які не страждають на це захворювання. У обстежених, матері яких палять, ризик розвитку астми зростає в 1,5 разу порівняно з дітьми матерів, не схильних до паління. Якщо ж матері цих матерів (тобто бабусі) теж курили під час вагітності, то ризик захворюваності в онука або онучки буде вищим уже в 2,6 разу. Діти курців на 30% більше, ніж нащадки тих, хто ніколи не палив, ризикують уже до 16 років набути цукровий діабет або ожиріння. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

КОМЕНТАР СПЕЦІАЛІСТА

Сергій БАКШЕЄВ, завідувач жіночої консультації, лікар акушер-гінеколог Київського міського пологового будинку №3

Б

езумовно, паління — важлива проблема охорони здоров’я, одним із наслідків якої є порушення ембріонального розвитку. Однак кинути палити не просто. Не будемо закривати очі на те, що результатом цього є відчуття за­ доволення, психологічного підйому, зниження стресового стану. Різко кидати палити під час

вагітності, дійсно, недоцільно, але варто вра­ ховувати всі фактори ризику цієї звички для жінки та плода. Вагітних, які палять, можна розділити на дві категорії. Перша — ті, які до вагітності викурю­ вали більше 10 цигарок у день. Для них паління є значним фактором ризику як під час прийому комбінованих гормональних контрацептивів (а отже при запобіганні вагітності), так і під час са­ мої вагітності. З власного досвіду можу сказати, що такі жінки, на жаль, не можуть відмовитися від цієї звички під час вагітності, а можливість викурити цигарку в пологовій залі навіть асо­ ціюють із «комфортом» під час пологів. Основ­ ним завданням лікаря згаданої категорії жінок є максимальне зменшення ризику.

З цією метою у Великій Британії у поєднанні з комбінованою терапією для відмови від па­ ління під час вагітності широко застосовують НЗТ. Найбезпечнішими методами є викорис­ тання пластиру або гумки. У якості поведін­ кової альтернативи, що імітує процес паління, розглядають електронні цигарки та інші про­ дукти нагріву тютюну. Дійсно, сучасні «трен­ ди» паління розвиваються в бік електрон­них цигарок та інновацій, які позбавляють най­ головнішого — процесу згоряння. Проведені дослідження доводять, що їх використання не має негативних наслідків для немовлят. Товариство Великої Британії з громадського здоров’я видало спільну заяву, де чітко вка­ зано, що електронні цигарки є набагато менш

шкідливими, ніж звичайні, і можуть розгляда­ тися в нових практичних рекомендаціях для жінок і фахівців у сфері охорони здоров’я, які ґрунтуються на доказовій базі. Більше того, цей аспект дуже важливий у родині, коли па­ лить не сама вагітна, а її оточення. Викорис­ тання продуктів зниженого ризику набагато безпечніше, їх пасивне «паління» не шкодить малюку. Друга категорія — це жінки, для яких па­ ління є статусом або колективною звичкою на робочому місці. Такі вагітні дуже швидко від­ мовляються від паління самостійно або через симптоми токсикозу. Для мене як для лікаря, що спостерігає вагітність, це — ідеальний варіант!

23


БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

УРОЛОГІЯ Ю. С. КОНДРАТЬЕВА, А. И. НЕЙМАРК УРОГЕНИТАЛЬНЫЕ ИНФЕКЦИИ И ЗАБОЛЕВАНИЯ МОЧЕПОЛОВОЙ СИСТЕМЫ ВИДАВНИЦТВО: Е-НОТО РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 216

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 22 500 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Посібник присвячений одній з актуальних проблем медицини — захворюванням сечостатевої системи і їх взаємозв’язку з урогенітальними інфек­ціями. Наведено зарубіжні та вітчизняні сучасні літературні дані з етіології, патогенезу запальних захворювань сечостатевої системи — циститів, уретритів, простатитів і більш рідкісних патологій, що супроводжуються дезорганізацією епітелію: поліпів уретри, лейкоплакії сечового міхура. Особливу увагу приділено ролі патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів у їх генезі, особливостям клінічної картини захворювань сечостатевої системи, що перебігають на тлі урогенітальних інфекцій, підходам до діагностики. Автори висловлюють свої погляди на особливості перебігу й комплексне лікування низки патологій сечостатевої системи, діляться накопиченим протягом більше ніж десяти років досвідом клінічної діагностики та лікуванню хворих із такими захворюваннями, асоційованими до того ж з різними формами хламідійної, мікоплазменної, трихомонадної інфекції. Видання буде корисним нефрологам, урологам, інфекціоністам, а також студентам вищих медичних навчальних закладів.

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ПОД РЕД. Б. Р. ГЕЛЬФАНДА СЕПСИС: КЛАССИФИКАЦИЯ, КЛИНИКО-ДИАГНОСТИЧЕСКАЯ КОНЦЕПЦИЯ И ЛЕЧЕНИЕ. 4-Е ИЗД., ДОП. И ПЕРЕРАБ. ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНСКОЕ ИНФОРМАЦИОННОЕ АГЕНТСТВО РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 408

Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина»

ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ

ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік, віце-президент НАМН України

П. ШНАЙДЕРМАН, М. ГРОССМАН ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ ДИАГНОСТИКА В ДЕРМАТОЛОГИИ ВИДАВНИЦТВО: БИНОМ-ПРЕСС РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 736

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України

Основне завдання посібника — поліпшення результатів лікування і зниження летальності хворих із сепсисом. За останні роки, що минули після опублікування попереднього видання книги, кардинально змінилися концептуальні питання сепсису: прийнято нове визначення і нову класифікацію, змінено стратегію інфузійної терапії, лікування септичного шоку, респіраторної підтримки. Сформульовано основні напрямки інтенсивної терапії сепсису з позицій доказової медицини, детально викладено сучасні уявлення про патогенез і діагностичні критерії цього стану. Керівництво стане в пригоді анестезіологам-реаніматологам, лікарям хірургічних спеціальностей, травматологам, терапевтам, клінічним фармакологам, мікробіологам та іншим лікарям.

Мета, яку переслідували авторитетні американські клініцисти і викладачі П. Шнайдерман і М. Гроссман під час підготовки атласу, — ознайомлення лікарів з прикладами клінічних проявів шкірних захворювань (як типових, так і досить рідкісних), що потребують диференціальної діаг­ностики, подібні за клінічною картиною, але вимагають принципово різних терапевтичних заходів. Видання охоплює весь спектр шкірних захворювань і містить понад тисячу повнокольорових та високоякісних ілюстрацій. Структура видання, що передбачає розподіл хвороб шкіри відповідно до основних клінічних ознак дерматозів (первинні елементи висипу) і локалізації процесу, знач­ но спрощує пошук необхідної інформації та являє собою ідеальний інтегративний підхід до диференціальної діагностики. Атлас буде корисним і молодим фахівцям, котрі починають вивчення дерматології, і досвідченим лікарям-дерматологам, які хочуть розширити спектр своїх знань.

МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

СТОМАТОЛОГІЯ О. О. ЯНУШЕВИЧ, Т. Г. РОБУСТОВА АТЛАС ИНФЕКЦИОННЫХ БОЛЕЗНЕЙ В СТОМАТОЛОГИИ ВИДАВНИЦТВО: БИНОМ РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 176

ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік, віце-президент НАМН України УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

* ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА Випусковий редактор..............ІРИНА ХОМЧУК

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Редактор відділу оперативної інформації...............................ТЕТЯНА КОЛІСНИК

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

24

*

В атласі розглянуто етіологію, патогенез і клінічну картину інфекційних захворювань, при яких патологічний процес локалізується в щелепно-лицевій ділянці, а також схему їх діагностики, місцевого стоматологічного лікування та профілактики. Книга розрахована на практикуючих лікарів-стоматологів, лікарівінфекціоністів і сімейних лікарів.

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 22 500 Замовлення №0510308 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

Ваше здоров'я № 15-16  

Ваше здоров'я № 15-16 (від 21.04.2017)

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you