Page 1

«ÄÅÄ, ÒÛ

СТРАТЕГИЯ

Новый подход к развитию города

ÏÐÎÆÈË ÄÎÑÒÎÉÍÓÞ ÆÈÇÍÜ» В 18 лет ты пошел на фронт – я в этом возрасте прогуливал пары на втором курсе института. Ты мог думать о себе, но предпочел спасать своих детей, внуков и правнуков. Меня и моего сына Дежурные фразы чиновников о том, что с очередной годовщиной Победы живых ветеранов становится все меньше, в этом году для меня стали реальностью. Я похоронил деда. После юбилея Победы возьму цветы, посижу у его могилы. Скажу ему то, что не сказал при жизни. Ты прожил достойную жизнь. В 18 лет ты пошел на фронт – я в этом возрасте прогуливал пары на втором курсе института. Ты мог покориться в обмен на рабское существование, мог думать о спасении собственной жиз-

ни. Вместо этого ты предпочел спасать жизнь своих детей, внуков и правнуков. Меня и моего сына. Обычно про оставшихся в живых ветеранов говорят: «Дошел до Берлина», – ты дошел до Кенигсберга, где получил свое самое тяжелое ранение за всю войну. Победу встретил в госпитале. 65-летний юбилей стал для меня тем рубежом, за которым уже некого спросить о той войне. Спросить и понять, откуда ты брал силы для того, чтобы победить.

алексей лен÷ик

Погоде не удалось испортить нам Парад. Утих дождь, выглянуло солнце – и к монументу Славы потянулись тысячи житомирян с цветами. Поклониться павшим, поблагодарить их за мирное небо и страну, где есть праздник Великой Победы. По всем правилам науки, наша страна не могла победить в той войне – и, тем не менее, победила…

Фестиваль в палатке

«Окупація була буденною...»

В ВОЕННОЙ ПАЛАТКЕ, за солдатскими столами, рядом с дымящейся солдатской кухней прошла финальная часть Фестиваля настольных игр Фонда М. Заславского, посвященного 65-й годовщине Дня Победы. В финальном турнире «скрестили» шашки и шахматы лучшие спортсмены города – мастера спорта, «камээсы» и разрядники... Читайте на стр 5

«АДЖЕ ПІД ЧАС ВІЙНИ нібито звичне, побутове життя продовжувалося, діти ходили до школи, хлопці залицялися до дівчат. У Житомирі й при німцях, як до війни, дуже популярним був футбол. Проводилася першість міста, а іноді житомиряни грали з німецькими командами з військових частин, які дислокувалися у місті...» Читайте на стр 8

2010 год

#15

11 (15) 05

распространяется бесплатно

015 final.indb 1

В День Перемоги в Житомирі пройшов дитячий стр 3 футбольний турнір

«Тут потрібно все робити самому» Історія одного дауншифтера

Житомирська драма

Москва двічі салютувала визволителям Житомира

Таємниця німецької штольні

Дрезденську галерею врятував житомирянин

стр 3 стр 4 стр 7

МÛ ИСХОДИМ из того, что устойчивое развитие базируется на трех составляющих: экономической, экологической и социальной. В центре каждой из них находятся не абстрактные статистические показатели, а живые люди. Именно люди являются нашим главным приоритетом и главным ресурсом. Пора осознать, что не только и не столько материальный достаток определяет качество жизни человека. Совершенно очевидно, что деньги определяют далеко не все. Ощущение личной безопасности, экологическое состояние окружающей среды, свобода от стрессов, проведение досуга и отдыха, доступ к культурному наследию – все это нельзя купить, однако можно организовать. Даже в рамках отдельно взятого города. Это и есть стратегия развития Большого Житомира. Житомирский городской благотворительный Фонд Михаила Заславского Читайте на стр 6

Социология

Житомиряне ответили на вопрос: «Кто мы?» Как выяснилось по результатам социсследования*, локальная идентичность является самой распространенной среди житомирян – 46% из них считают себя в первую очередь либо жителем Житомира (30%), либо Житомирщины (16%). На втором месте находится национальнополитическая, гражданская идентичность – 43% житомирян считают, что в первую очередь они именно украинцы. Наднациональная идентичность присуща каждому десятому жителю города – половина из них считает себя европейцами, а половина – советскими людьми. Распределение ответов на вопрос: «Кем Вы себя ощущаете в первую очередь?», % 43% Гражданином Украины, украинцем (-кой) 30% Жителем Житомира, житомирянином (-кой) 16% Жителем Житомирщины 5%

Жителем Европы, европейцем

5%

Жителем бывшего СССР, советским человеком

* Опрошено 1200 респондентов, ошибка исследования не более 3%.

10.05.2010 16:43:38


фокус

Газета Фонда Михаила Заславского http://zaslavskiy.com.ua

2

# 15 | 11 мая Возрождение Житомира

події

Громадська приймальня Фонду М.Заславського

Потягом квітня у Житомирі проходили міський та обласний тури Всеукраїнського турніру юних істориків. В обласному турі взяли участь 15 команд, дві з яких представляли місто Житомир – це команди школи №6 і Міського колегіуму. У серйозній боротьбі право представляти Житомирщину на республіканському рівні здобула команда Житомирського міського колегіуму. Але тут команда зіткнулася з такою буденною проблемою – нестачею коштів. Так було й минулого року, коли колегіанти теж вибороли 1-е місце, але місцева влада не виділила кошти на участь у республіканському турнірі. Цьогоріч наших юних істориків вирішив підтримати Фонд Михайла Заславського. І ось 22 квітня житомирська команда поїхала на тижневий республіканській турнір у м.Славута. Цей турнір суттєво відрізняється від традиційних учнівських олімпіад. Замість письмової роботи учасникам необхідно взяти участь в змаганнях, де визначальним є не знання фактів, а вміння обґрунтовувати, доводити свою думку, конструктивно критикувати суперника. В кожній грі зустрічаються по чотири команди – одна доповідає, друга опонує, третя рецензує, а четверта бере

Історична перемога участь у загальній полеміці в якості спостерігача. Потім ролі змінюються. За всім цим пильнує суворе журі, до складу якого входять провідні фахівці з авторитетних вузів і наукових інститутів. Наші земляки успішно впоралися з поставленими задачами – зайняли ІІІ місце серед 26 команд. У півфіналі учні Міського колегіуму не змогли обіграти збірну Харкова, в якій гра-

ли учні не з однієї школи, а кращі учні з цілого містамільйонника. Отже, наша команда у складі Євгена Гречківського, Анни Башинської, Галини Близнюк, Кароліни Янко та Каріни Федорової привезли до Житомира «бронзу». Особливо варто відмітити капітана команди – Євгена Гречківського – гордість Міського колегіуму і нашого міста.

Адже його вміння координувати гру стало важливим фактором перемоги, оскільки в деяких деталях турнір нагадує інтелектуальну гру «Що? Де? Коли?». Готували нашу команду вчителі Людмила Катрич-Домалевська і Тетяна Хамітова. Ми щиро вітаємо педагогічний колектив Міського колегіуму та учасників турніру з цим досягненням.

Микола ГоМанюк

Техника безопасности

Слава Богу, как раз в это время приехали родители подружки травмированной девочки. Ее

Красота минимализма

«Вид Бахчисарайского фонтана заставил меня подумать о том, что для прекрасного фонтана вовсе необязательно использовать много воды. Я считаю, что городские фонтаны должны быть устроены по принципу садовых: скульптура и немного орошающей ее воды. Такие фонтаны экономичны (ведь количество используемой воды сократится во много раз), просты в эксплуатации и могут украсить наш город». Арнольд Гринфельд

015 final.indb 2

Юридична консультація:

Пн-Пт:

900 – 1700

Сб.:

1800 – 2000 1000 – 1400

Адреса: м.Житомир, вул. Пушкінська, 25.

Тел.

42-06-08

Переможці демонструють «трофей», привезений зі Славути.

письма читателей «Несколько дней назад я стал свидетелем того, как на аттракционе «картинг» в парке Гагарина волосы катавшейся девочки затянуло в шестеренки машинки. Если бы ребенок вовремя не нажал на тормоз, ему запросто могло сломать шею. Взрослые люди – работники аттракциона – не предложили ни отвезти пострадавшую в больницу, ни хотя бы созвониться с ее родителями.

Консультації з питань житлово-комунального господарства, екології та санітарії:

Фото Оксана Гончарова

Житомирські школярі вибороли ІІІ місце на Всеукраїнському турнірі юних істориків

срочно повезли в травмпункт: на шее ребенка были видны большие ссадины.

На стенде аттракциона висит инструкция по Технике безопасности на картинге. В первом же пункте написано, что садиться в машину без шлема запрещено, а длинные волосы обязательно должны быть убраны под этот самый шлем. Почему же сами работники аттракциона так халатно относятся к безопасности? Счастье, если пострадавшей девочке удалось отделаться лишь синяками. А что произойдет со следующим ребенком?» Алексей Павлицкий

До юридичної консультації Фонду Михайла Заславського надійшло питання стосовно процедури реєстрації приватного підприємця Питання: «Прошу пояснити, які документи та куди саме необхідно надати для того, щоб стати фізичною особою – підприємцем. Також мене цікавить, в який строк проходить зазначена реєстрація». Відповідь: «Державна реєстрація фізичних осіб – підприємців проводиться у виконавчому комітеті міської ради за місцезнаходженням особи, яка планує стати приватним підприємцем. Відповідно до статті 42 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» Ви повинні надати державно-

Вт, Чт:

му реєстратору наступні документи: По-перше, заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця. По-друге, документи, що підтверджують внесення реєстраційного збору за проведення реєстрації. По-третє, копію довідки про включення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (ідентифікаційний код). У випадку, якщо Ви плануєте розпочати власну справу, не маючи 18 років, додатково Ви маєте надати нотаріально посвідчену письмову згоду батьків чи піклувальника. Відповідно до частини 3 статті 43 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», строк державної реєстрації фізичної особи – підприємця не повинен перевищувати двох робочих днів з дати надходження документів. Дата внесення запису до Єдиного державного реєстру про проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця є датою її державної реєстрації». За консультаціями з юридичних, житлово-комунальних та інших питань, а також за допомогою в оформленні офіційних документів Ви можете звернутись до Громадської приймальні Фонду Михайла Заславського.

Консультації безкоштовні

Посмотри на Житомир по-новому! Фонд Михаила Заславского вместе с Житомирским клубом фотографов «Фотосфера» и ЖОО НСФУ продолжают конкурс фотографий «Посмотри на Житомир по-новому!»

Счётчик – в каждый дом

«Я прочитала в вашей газете статью «Если в кране есть вода». Вы все правильно написали: как тяжело нам дается эта вода, сколько нужно труда работников водоканала, чтобы получить чистую воду. Но остается вопрос: почему мы платим за нее так дорого? Ответ прост: потому что у нас не стоят счетчики. Мне кажется, Условия конкурса: водоканал обязан поставить счетчики всем. Пусть люди пла- Фотографии принимаются в цифровом виде на e-mail: photosphere@rambler.ru тят за квартирантов, за каждый использованный литр. Нужно либо в бумажном варианте по адресу ул. Пушкинская, 25. проверить все частные дома, жильцы которых часто поливают огороды, и заставить их платить. Нельзя так варварски расходовать воду, как у нас в Житомире». Валентина Голубовская

10.05.2010 16:44:02


суспільство

Газета Фонда Михаила Заславского http://zaslavskiy.com.ua # 15 | 11 мая Возрождение Житомира

3

«Тут потрібно все робити самому» Житомирський підприємець Дмитро Матвійчук будує родинний маєток в 60 кілометрах від міста «У нас існує поняття «сім’я зимує». Літом будь-хто не проти жити на природі, а от коли сім’я зимує – це вже справжнє життя в родовому маєтку.

Приблизно 1-2 га

землі можна обробляти без використання важкої техніки та найманої робочої сили. Тут повинно бути все, щоб забезпечити безбідне життя – від огірка і помідорчика до автономних джерел енергозабезпечення. По периметру маєтку можна засадити живу огорожу з дерев. Відвести місце під город, закласти сад, викопати невелику водойму.

Жити в місті простіше – життя організоване за тебе. За твої гроші зроблять все, що завгодно. А тут потрібно вчитись все робити самому. Крім того, тих, хто все ж таки вирішив жити серед природи, часто не підтримує найближче оточення, родичі. Ми з жінкою ще до одруження вирішили, що житимемо в родовому маєтку. Тепер у нас двоє дітей, і ми сподіваємось, що нам вдасться здійснити свої мрії ще й заради них.

Коли живеш в міській квартирі, то навіть поняття «Батьківщина» досить ефемерне. Покласти життя за залізобетонну «клітку» не дуже й хочеться – адже можна переїхати, поміняти місце і оселитись в іншій такій самій «клітці». Інша справа, коли в тебе будинок, який ти побудував власними руками, сад, в якому бігають твої діти…

кто такие дауншифтеры? На рубеже XX – XXI веков во многих странах мира распространилось движение так называемых «дауншифтеров» (от английского downshifting, переключение автомобиля на более низкую передачу). Это своеобразный протест против идеалов общества потребления. Дауншифтеры сознательно отказываются от бизнеса, карьерного роста и постоянной гонки за материальным достатком, взамен ориентируясь на жизнь ради себя и своей семьи. Они не просто покидают душный каменный город для того, чтобы дышать чистым воздухом деревни. Они хотят, чтобы их дети, с одной стороны, выросли свободными от навязанных нам неестественных ценностей большого города, а с другой – обрели свой дом, малую родину, место, где находятся их корни, откуда они могут уйти в большой мир и куда всегда смогут вернуться. А что бы выбрали лично Вы: высокую зарплату и постоянные стрессы или душевный комфорт при значительно более скромном благосостоянии?

В місті людина обставляє себе «мертвими» речами, а в родинному маєтку створює вічне. Сад, який десятиріччями дарує плоди, біобудинок, який може жити сторіччями. Тут тварини, які тобі допомагають: кінь, який везе, пес охороняє, корова, яка годує, бджоли дарують мед. В Україні я знаю 15 родових поселень, в нашій області їх декілька. В Червоноармійському районі, наприклад, живе відома сім’я художників Василя та Вікторії Сірик. Поселення, де я планую будуватися, ми називаємо «Простір любові». Воно розташоване у НовоградВолинському районі в 60 км від Житомира. Там зимує кілька сімей – вчителі, «технарі», лікар. Плануємо створити в нашому поселенні робочі місця, займатись «зеленим» туризмом, з часом – продавати екологічно чисті продукти». Віктор Войтюк

Перемога на День Перемоги Після відбіркових ігор Футбольного турніру Фонду М. Заславського, які принесли велике задоволення і користь юнакам від 11 до 18 років, керівництвом Фонду було прийнято рішення розширити вікові межі турніру – провести ще й дитячу секцію, серед гравців 2001-2002 років народження. Тим більше, що над цим вже працював Анатолій Волинець – ентузіаст розвитку дитячого спорту в Житомирі. Дитячій турнір було вирішено присвятити Дню Перемоги. Відразу після участі у святковому параді привітати учасників турніру приїхали Михайло Заславський та Едуард Кругляк. Перший удар по м’ячу зробила менша дочка Михайла Заславського. Рівень гри юних футболістів приніс насолоду глядачам. Це була водначас й емоційна, і розсудлива гра – за що окрема подяка тренерам Сергію Гвоздю, Олександру Павловському, Юрію Стріхарчуку і Юрію Романову, які навчили

015 final.indb 3

Фото Никита Садковский

В дитячому футбольному турнірі перше місце виборола команда «Фенікс»

Футбольний турнір Фонду Заславського приймав «Спартак».

своїх вихованців комбінацій- ти завчасно – «ДЮСШ-2001» ному мисленню. «Фан-зона» забив два голи вже на початз батьків та родичів гравців ку тайму. Мінімальний від«вибухала» після рив «Фенікс» зумів Чемпіонів втримати до кінця кожного гольововиховують матчу, тож виборов го моменту. з раннього заслужену перемогу. У фіналі турніру дитинства зустрілися команВсі командиди СК «Фенікс-Житомир» і учасниці отримали від Фон«ДЮСШ-2001». У першому ду Заславського набори таймі на поле домінував «Фе- м’ячів та дипломи учаснинікс», який забив три «сухі» ків. Переможці отримали м’ячі. Проте другий тайм до- кубки, і для них День Перевів, що, навіть маючи таку ве- моги у Великій Вітчизняній лику перевагу в рахунку, раді- війні запам’ятається ще й

як свято їхньої спортивної перемоги. Окремі нагороди були присуджені кращим гравцям турніру. Кращим нападаючим і бомбардиром став Данило Волинець (на його особистому рахунку чотири голи й декілька результативних передач), кращим півзахисником – Олексій Стефанович, кращим захисником – Олег Колчік, а кращим воротарем – Іван Музичка.

Микола ГоМанюк

Минулого тижня до Благодійного Фонду М.Заславського надійшла Подяка від Міжнародного Чорнобильського фонду й Асоціації дружби «Україна-Куба». «Щиро вдячні за книгу «Вторая Родина» автора Григорія Бєлоусова, яка приурочена до 20-ї річниці кубинсько-української програми «Діти Чорнобиля», створеної завдяки Фонду Михайла Заславського» – йдеться у супровідному листі. «Дуже радіємо з того, що ця книга присвячена допомозі, яку Куба надає українським дітям – це своєрідна подяка цим людям від нашої нації».

10.05.2010 16:44:11


пам’ять

Газета Фонда Михаила Заславского http://zaslavskiy.com.ua

4

# 15 | 11 мая Возрождение Житомира

Житомирська драма війна

спішно перекинули танковий корпус. На Житомир, вздовж Київського шосе, наступали лише кавалерія та піхота. Бої на околицях Житомира тривали близько У листопаді 1943 р., після двох годин і вже надвечір визволення Києва, радянські 12 листопада місто було повійська розпочали стрімкий вністю зайняте частинами наступ на Фастівському та 1-го гвардійського кавалеЖитомирському напрям- рійського корпусу генерала ках. За рішенням Ставки Баранова. Це був успіх, який Житомир мав бути зайня- невдовзі ледве не перетвотий 9 листопада, а не пізні- рився на катастрофу. ше 12 листопада – НовоградНаступного ж дня після Волинський. Командування визволення міста, радянські мало воістину «наполеонів- війська, які ще не встигли ські» плани – за два тижні закріпитися на зайнятих попросунутися вперед більш зиціях, зазнали удару танконіж на 400 кілометрів. Для вої армади супротивника. На цього було створено рухому фастівському напрямку події ударну групу в складі танко- теж розгорталися не на нашу вого, кавалерійського і стрі- користь, німці знову впритул лецького корпусів. Підпоряд- наблизилися до київського ковувалася вона 38-й армії шосе. Житомирська група генерала Москаленка. військ опинилася в напівоПісля переможного насту- точенні. Про подальший напу Червоної Армії від Курська ступ на захід вже не йшлося. до Дніпра багатьох військо- Утримання Житомира також воначальників знову охопив втратило будь-який сенс. Од«шапкозакиданак з Москви М. Ватутін тельский» наодна за одною прийняв стрій. Та «фріц» надходили рішення про вкотре показав, грізні директививід військ з що, незважаюви: «Житомир чи на численні житомирського оборонять до поразки, його последнего чекотла військова потуловека!». Підга ще зберігається. З перших коряючись наказам, генерал днів операції події почали Віктор Баранов і його війська розвиватися всупереч на- тримали оборону на межі міченим планам. Команду- людських можливостей. вання Вермахту, заздалегідь Російський письменник передбачивши здачу Києва, Віктор Астафьєв воював почало стягувати резерви з тоді під Житомиром рядоЗахідної Європи та інших вим артилеристом. Бувалий ділянок фронту. фронтовик, який пройшов 9 листопада три танкові з боями від Сталінграда до дивізії, зокрема елітна диві- Берліна, вже по війні писав, зія СС «Рейх» атакували пе- що не бачив нічого страшніредові радянські частини в шого за встелене трупами рарайоні Фастова. Тому з жи- дянських і німецьких солдатомирського напрямку туди тів Житомирське шосе.

Фото с архива Георгия Мокрицкого

За звільнення Житомира заплатили життям десятки тисяч радянських солдатів

Фото с архива Георгия Мокрицкого

Вулиця Київська на початку 1944 року.

Радянські війська на центральній площі міста.

18 листопада німецькі танкові дивізії з’єдналися на схід від Житомира в районі сіл Вереси та Вацків (тепер Глибочиця). У кільці опинилося три дивізії загальною чисельністю до 15 тис. чоловік. Тверезо оцінив-

ши ситуацію, командуючий фронтом генерал Микола Ватутін, всупереч вимогам вищого командування, прийняв вольове рішення про вивід військ з «житомирського котла». В ніч на 19 листопада частинам, що

обороняли місто, вдалося вийти з оточення. Завдяки цьому Житомир не став «Сталінградом на Тетереві», обійшлося без вуличних боїв, значних руйнувань та безглуздих жертв серед мирного населення. Вцілілі війська зцементували оборону на ближніх підступах до Києва. Сорокаденні бої на лінії Ставище-Кочерів-Брусилів увійшли в історію під назвою «Рубіж Мужності». Попри все, німецькі війська так і не змогли знову оволодіти стратегічною ініціативою. 24 грудня 1943 р. розпочалася Житомирсько-Бердичівська наступальна операція, що поклала початок визволенню Правобережної України. Німецьке командування не очі-

Вшанування загиблих

На Житомирщині донині знаходять останки радянських солдатів, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни

015 final.indb 4

В селі Соколові Червоноармійського району відбулася церемонія перепоховання останків вісьмох радянських солдатів, які загинули тут у роки Великої Вітчизняної війни. Вшанування пам’яті загиблих воїнів пройшло

в рамках Міжнародного соціально-патріотичного проекту «Перемогли разом». Як вдалося встановити, солдати, чиї останки було знайдено під селом в квітні цього року, служили в 5-й армії під командуванням генерал-майора танкових військ Михайла Потапова. В липні 1941р. бійці п’ятої армії майже місяць стримували наступ десяти ворожих дивізій. Поки що з вісьмох загиблих ідентифікувати вдалося лише одного – це Ісмагіл Усманов, уродженець Башкірії. У церемонїї перепоховання взяла участь його племінниця, Венера Усманова, яка приїхала на Житомирщину з батьківщини солдата.

надіЯ Петрина

кувало, що радянські війська так швидко оговтаються від нещодавніх кривавих боїв. Вже в останній день 1943 р. наші частини вийшли на околиці Житомира. Після недовгого, але важкого штурму в ніч на новий 1944-й рік місто було остаточно звільнено від окупантів. Як згадують старожили, у багатьох будинках, де розташовувалися німецькі солдати та офіцери, вони вже прикрашали ялинки і запалювали свічки – настільки неочікуваним був наступ радянських військ. 1 січня 1944 р. Москва вже вдруге салютувала визволителям Житомира, що є, до речі, унікальним фактом в історії Великої Вітчизняної війни.

руслан кондратюк

Ати-бати, йшли солдати В Житомирі провели показ фільмів про війну

Гра у солдатиків У вітрині страхової компанії «Еталон» на розі вулиць Великої Бердичівської та Театральної відкрито виставку макетів військової техніки часів 2-ї світової війни. На виставці

представлено моделі літаків, танків, гармат та іншої зброї СРСР, Німеччини, США та Великобританії. Виставка триватиме до 20 травня, побачити її зможе кожен бажаючий.

В переддень святкування Дня Перемоги Фонд М.Заславського влаштував перегляд фільмів на військову тематику. В кінотеатрі ім. І.Франка проходила демонстрація документального фільму «Сім’я Сосніних» про партизанський рух на Житомирщині, а також відомої художньої стрічки «Ати-бати, йшли солдати» за участі легендарного Леоніда Бикова. Представники Фонду привітали присутніх на перегляді ветеранів зі святом, й подякували їм за мужність, героїзм та відданість Батьківщині.

10.05.2010 16:44:18


день победы

Газета Фонда Михаила Заславского http://zaslavskiy.com.ua # 15 | 11 мая Возрождение Житомира

5

Фестиваль в палатке 9 мая

ники». Второе место занял Андрей Олишевский, тренер ДЮСШ №1, а третье досталось ветерану житомирских шахмат Владимиру Белицкому. А вот фаворит турнира В военной палатке, за сол- Богдан Веремий оказался на датскими столами, рядом с этот раз восьмым – да, шахдымящейся солдатской кух- маты требуют концентрации, ней прошла финальная часть а Богдан занимался еще и орФестиваля настольных игр ганизацией Фестиваля. Фонда М. Заславского, посвяВ шашках самым сильным щенного 65-й годовщине Дня в Житомире остается Юрий Победы. В финальном тур- Ищенко, который входит в нире скрестили десятку лучшашки и шахших шашистов Зрители пели маты лучшие Украины. В фифронтовые спортсмены гональной части песни вместе рода – мастера сошлись игрос артистами спорта, «камээки нескольких сы» и разрядники. По словам поколений – от «детей войАрнольда Гринфельда, накал ны» до тринадцатилетних реизвержения вулкана в Ис- бят. Отдельным призом была ландии откликнулся эхом в отмечена Ирина Петрук – «за Житомире – настолько увле- молодость и волю к победе». кательными и, одновремен- В завершение Юрий Ищенко но, содержательными были провел еще и сеанс одновресыгранные партии. Играли менной игры на семи досках. по швейцарской системе, в Серебро и бронза турнира досемь туров. Главной сенсаци- стались Василию Малашевией турнира стала победа Ана- чу и Александру Костенко. толия Доронина – главного Все это происходило при «книгомана» Житомира. Есть большом стечении народа, мнение, что Анатолия под- особенно детей и молодежи. задорил главный приз – пя- Начинающие шахматисты и титомник Гарри Каспарова шашисты, профессионалы «Мои великие предшествен- и любители могли и сами

Фоторепортаж Ким Стецюк

Фестиваль настольных игр окончился праздничным концертом

Достойный спортивный турнир завершился душевным выступлением житомирских артистов.

поиграть с мастерами, и посмотреть на игру высшего уровня. Будем надеяться, что Фестиваль привлечет дополнительное внимание к этому виду спорта, которым в свое время славен был Житомир. Ведь житомирянами были такие замечательные шахматисты как чемпион СССР, тренер Каспарова и сборной Франции Иосиф Дорфман, тренер сборной Австралии Владимир Фельдман, гроссмейстер (30-е место в мировом рейтинге) Александр Хузман. В Житомире и сейчас достаточно

хороших тренеров, способных за год обучения подготовить мастера спорта. Андрей Штукун, один из организаторов Фестиваля,

значит, поведут своих детишек заниматься «гимнастикой ума». После награждения призеров ценными подарка-

В финальном турнире скрестили шашки и шахматы лучшие спортсмены города сказал, что уверен – после Фестиваля учеников в клубах существенно прибавится. Мамы и папы вспомнят о спорте без травм и крови, а

ми – шахматными часами, наборами настольных игр, сервизами, вентиляторами, дорожными сумками, на сцену у Ворот искусства вышли

артисты Житомирского театра им. И.Кочерги. Житомиряне слушали фронтовые песни под баян, подпевали – ведь их слова знакомы всем сызмальства. И артисты в военной форме тех незабываемых лет, и зрители в гражданском кружились в вальсе, читали «Василия Теркина»… А после, устав, подкреплялись у солдатской кухни кашей. Фестиваль, одним словом, прошел на «ура». В будущем подобные акции планируется организовывать почаще.

николай ГоМанюк

Отношение к армии ме- ка. И я очень сомневаюсь, нялось буквально у нас на что они служат до сих пор. глазах. Когда я проходил Из года в год из армии «высрочную службу в Ракетных мываются» лучшие кадры, войсках стратегического на- уходят на «гражданку», в значения в маленьком бело- бизнес. Уходят по понятным русском городке Поставы, причинам. мы как раз попали под расИ дело не только в недоформирование статочном фиПоявляется наших частей, нансировании. чувство локтя, Мне кажется – связанное с сокращенинеправы те, кто которое ем ядерных считают проневозможно вооружений. фессиональную представить Одновремен«на гражданке» контрактную арно выводились мию панацеей, советские войска из Афга- которая решит все наши пронистана. К тому времени блемы. Служба по призыву – мы уже понимали, что это она тоже нужна. не та служба и не та армия Армия была и остается – из моих сослуживцев на тем местом, где 18-летние сверхсрочную остались все- юноши становятся мужчиго лишь два или три челове- нами. Появляется чувство

015 final.indb 5

Фото Оксана Гончарова

Каждый мужчина обязан защищать Родину

Михаил Заславский на открытии Парада Победы в штабе 8-го армейского корпуса.

локтя. Дедовщина? Да, есть и такое. В армии действительно имеют место неуставные отношения – причем не только в плохом смысле этого слова. У солдат появляется товарищеская спайка, которую невозможно себе представить на «гражданке». Появляется солидарность, без которой невозможно выполнение боевой задачи. Я служил больше двадцати лет назад – однако до сих пор поддерживаю отношения с ребятами из нашей части, хотя сегодня они разбросаны по всем республикам бывшего Советского Союза. Да, есть еще один момент, связанный с армией. Мы всегда должны помнить о том, что каждый мужчина обязан защищать Родину. Как и 65 лет назад.

Михаил ЗаслаВский

10.05.2010 16:44:29


акЦенты

Газета Фонда Михаила Заславского http://zaslavskiy.com.ua

6

# 15 | 11 мая Возрождение Житомира

Свалка мусора

Промежуточная переработка

Бытовые отходы

Накопитель мусора

Технология переработки бытовых отходов

+

Переработка Металл

+ Пластик

Стекло

+ Очистка воды

Чистая вода

Сточные воды

Переработка

+

Электричество Отопление Органика

Водонапірна башта, яка є символом міста – це своєрідна «Ейфелєва вежа» Житомира

Шлак

Сгорание Брикеты

Навоз Скот Электричество Отопление

Мясо

Молоко

Газификация

Газ

+

Лес Компост

+

Мы должны оставить будущим поколениям не горы мусора, а сбалансированную экосистему.

Стратегия развития Большого Житомира проект

Мы должны определиться в первую очередь для самих себя, в каком городе мы хотим жить Любому человеку хочется жить в благоустроенном и процветающем городе. В таком, чтобы утром идти на работу, а не на биржу труда, чтобы по дороге любоваться клумбой с цветами, а не обходить разбросанный мусор, чтобы сесть в подошедший точно по расписанию троллейбус. Остается вопрос: как сделать так, чтобы Житомир стал городом, в котором хочется жить? В течение последних четырех месяцев в рамках проекта «Стратегия развития Большого Житомира» наша газета регулярно публикует материалы по созданию концепции социально-экономического развития нашего города. Мы обсуждали разные темы: экологию, энергетику, промышленное развитие. В наш город не раз приезжали специалисты по планированию и развитию городов. Сегодня мы хотим подвести предварительные итоги проведенных дискуссий и обсуждений.

Французский опыт

Зимой в Житомир по приглашению Фонда Михаила Заславского приезжал французский архитектор Метью Тиссерон. Тогда же состоялась его встреча с житомирскими архитекторами. Конечно, пробыв в городе лишь

015 final.indb 6

Такою в майбутньому має стати набережна річки Тетерів Метью Тиссерон взглянул на архитектуру Житомира по-новому.

Городские условия для всех

Улучшение качества жизни населения в городе должно рассматриваться как единая цель для всех уровней власти. Одна из важнейших составляющих развития города – это реальный уровень «урбанизованности» жизни. Житомир относится к крупным городам, а потому все его жители должны проживать в действительно городских условиях. То есть быть обеспеченными канализацией, отоплением, горячей и холодной водой на все 100%.

Восстановление промышленного потенциала Житомира является одним из важнейших условий возрождения города.

несколько дней, архитектор, специалист по городской застройке и планированию городов, не стал давать рекомендаций, как должен выглядеть Житомир. Его идеи, основанные на визуальных впечатлениях, экскурсе в историю города и собственном опыте, были довольно просты: Житомир не нужно менять кардинально, лишь сделать акцент на его прошлом. Французский архитектор обратил внимание на то, что, возможно, кажется нам неважным: мы не идентифицируем себя со своим городом. Мы плохо знаем историю родного города, его здания нам ни о чем не говорят. Как считает Метью Тиссерон, Житомиру стоило бы обратиться к 19 веку – периоду экономического и культурного расцвета города.

«Зеленые» технологии

В феврале в Житомире побывали представители голландской компании Next Care Invest, в планах которой – строительство комплекса из двух мусороперерабатывающих заводов и энергетического парка. Вне всякого сомнения, наш Житомир, город с почти 300-тысячным населением, нуждается в таких предприятиях. В первую очередь, это, конечно, рабочие места и переработка отходов жизнедеятельности города, которые уже не вмещаются на городских свалках. Во-вторых, это путь к решению энергетических проблем. Ведь современные технологии пере-

работки мусора позволяют получать электроэнергию, обеспечивают город теплом и горячей водой.

План развития Житомира

По мнению профессора Топчиева, одного из авторов генерального плана «Большой Одессы», Житомир просто задыхается на маленьком участке городской территории. Очевидно, что современный город нуждается в четком планировании и разделении на участки разного хозяйственного назначения. Нашим главным ресурсом является окружающая среда, природные ландшафты и пригородная зона, за счет которой обеспечивается рост и развитие города.

Тепло – в каждый дом

Перестройка коммуналь-

ной энергетики является одной из важнейших задач, стоящих перед нашим городом. Это вопрос не только экономии энергоресурсов, но и самого существования централизованного отопления в Житомире. Часть горожан уже перешли на автономные домашние системы отопления и водонагрева, однако из-за высокой стоимости установка котла в квартире доступна далеко не всем, да и не всегда она оправдана. По мнению житомирского эксперта Михаила Козлова, наиболее оптимальная схема – это переход на мини-котельни и когенерационные установки, каждая из которых обслуживает несколько многоквартирных домов. Эффективны в плане энергосбережения также системы автоматического регулирования тепла и приборы учета тепла.

новини З інноваЦійного фронту В місті почав діяти Центр інноваційного розвитку Житомирщини. Керівництво області вирішило підтримати інноваційну діяльність на Житомирщині. З цією метою в самому Житомирі було відкрито Демонстраційний центр Інноваційного розвитку області, поки що єдиний в Україні. Головне завдання Центру – стати осередком інноваційної діяльності області, до якої мають бути залучені як виробничі структури, так і науковці. Відповідно до задуму організаторів Центру, в ньому має акумулюватись уся інформація стосовно підприємств області, які займаються розробкою чи

впровадженням нових технологій, відбуватися оформлення та просування інноваційних проектів. Також в Центрі буде створено базу науковотехнічної і методологічної інформації. Не останню роль Центру відводять саме у збереженні наукового потенціалу Житомирщини, адже кількість науково-технічних робіт в області скорочується з кожним роком. На думку Володимира Матюшенка, керівника Центру, створення такої структури, крім впровадження на виробництві нових технологій, сприятиме також залученню до регіону інвестицій.

надіЯ Петрина

10.05.2010 16:44:35


Житомирский глобус

Газета Фонда Михаила Заславского http://zaslavskiy.com.ua # 15 | 11 мая Возрождение Житомира

історія Житомирянин, який врятував шедеври Дрезденської галереї

ТАЄМНИЦЯ

німецької штольні

Капітан Рабінович у Німеччині. Травень 1945 р. Будинок в Житомирі, на вул. 1 Травня, 45, в якому Леонід Рабінович жив після одруження в 1930-х рр.

Фотознімки та репродукції з архіву автора.

O

станні залпи війни. У містечку Гросс-Котт, що розкинулося на високих схилах Ельби, у давно закинутих каменярнях радянська спецгрупа розшукує безцінні скарби Дрезденської картинної галереї, сховані фашистами. І от авангард групи наштовхнувся на товарний вагон, завантажений безліччю ящиків. В темряві, при світлі ліхтаря, воїни побачили виблискуюче золото рам. Зняли верхню картину. Та це ж Рембрандт! Обережно, ніби немовлят, одну за одною виносили воїни з місця «погребіння» безцінні скарби: «Автопортрет з Саскією на колінах» та «Викрадення Ганімеда» Рембрандта, «Спляча Венера» Джорджоне, «Портрет дами в білому» Тіціана. В окремій скрині з висячим замком знайшли полотно, від якого перехопило подих! Це була Рафаелєва «Сікстинська мадонна»! Капітан, стрункий 32-річний чоловік, радів більше за всіх. Ще б пак! Саме він визначив маршрут пошуку завдяки своїй щасливій знахідці: у підвалах Дрезденської Академії художеств виявив секретну «німу карту» з позначенням схованок, розкиданих на десятки кілометрів одна від одної по усій Саксонії. Щодня він, попри сувору військову субординацію, особисто доповідав про результати пошуків командуючому фронтом І.С.Конєву (про що маршал згадував потім у своїх мемуарах). Капітан трофейної бригади 5-ї гвардійської армії Леонід Наумович Рабінович (відомий згодом під літературним псевдонімом – Волинський) і є героєм нашої розповіді. Адже його дитячі й юнацькі роки пов’язані з Житомиром. Леонід Волинський народився в Одесі 1 січня 1913

7

Леонід Рабінович на руїнах Дрезденської галереї. 7 травня 1945 року.

Карта з позначеними місцями, де нацисти сховали скарби галереї, знайдена 8 травня 1945 р. Леонідом Рабіновичем.

року. Та коли йому виповнилося півтора роки, сім'я переїхала до Житомира, де придбала дім у німкені Зентфлебен (який донедав-

динку № 45, який, на щастя, зберігся. На початку війни Леонід добровольцем пішов на фронт. Тричі побував у німецькому

на стояв на вулиці Першого Травня, 43, аж доки його не знесли). Втім, Леонід Наумович після одруження жив також у сусідньому бу-

полоні, тричі тікав. В 1945 році у складі 5-ї Гвардійської армії дійшов до Дрездена. Минуло десять років. Москва. Відзначено перший юві-

лей Великої Перемоги. Біля будівлі Музею образотворчих мистецтв імені О.С.Пушкіна тижнями вистоюють кілометрові черги тих, хто бажає подивитися на врятовані скарби Дрезденської галереї. Адже скоро Радянський уряд має повернути їх безвідплатно Німецькій Демократичній Республіці. 1955 року до Дрездена був відправлений потяг з картинами. У складі радянської делагації Леоніда Рабіновича не було… Тоді (як, на жаль, і тепер), з тисячами врятованих шедеврів світового образотворчого мистецтва не асоціювалося прізвище конкретного виконавця цієї безприкладної в історії воєн гуманітарної акції. «Врятував радянський народ», або «врятували радянські воїни» – говорили тоді. Саме такий образ – абстрактного радянського рятувальника – представлений у кінофільмі «Сім днів, сім ночей», сценарій якого будується на автобіографічній книжці письменника та художника Леоніда Волинського. Цей псевдонім Леонід Наумович взяв не для того, аби приховати своє єврейське походження – просто в російській літературі вже був один Рабінович, Йосип Аронович. Молодий письменник швидко набував популярності. В його книжках, написаних живою, яскравою мовою, вдало поєднався талант художника і літератора. Багато теплих ліричних сторінок у них присвячено місту дитинства та юності – Житомиру, і, зокрема, вулиці 1 Травня. Смерть забрала від нас Л. Н. Волинського 28 серпня 1969 року в розквіті творчих сил. Він встиг закінчити книжку про історію вітчизняної архітектури «Сторінки кам’яного літопису». Вже паралізований, диктував сторінки книги на магнітофон, доки міг говорити...

ГеорГій Мокрицький

Житомирские истории

В то время как во всем мире строились железные дороги, житомиряне возмущались допотопной системой междугороднего сообщения. Основным видом транспорта в Житомире оставался дилижанс, средняя скорость которого в условиях отечественного бездорожья составляла 7-8 км/ч. «Пассажир покупает билет 1-го класса. С него берут 4 рубля. На этом и кончается галлюцинация первого класса, так как его немедленно переводят сразу в 5-й класс, даже без экзамена… По пути нам приходилось постоянно вставать и следовать по способу пешего движения, дабы хоть немного облегчить несчастных кляч, именуемых лошадьми, иногда приходилось подталки-

015 final.indb 7

Фото с архива Георгия Мокрицкого

Поездка в Киев занимала 15-20 часов

Место на крыше дилижанса называлось «империал» .

вать дилижанс. В итоге опо- се содрогнуться десятки лиц, здали на 4 часа. Очевидно, поворачивает на Киевскую пассажиры плохо везли его. улицу, где, конечно, прыть, Говорят, что скоро начнут подогретая бичом, скоро остыпассажиров подковывать, как вает и черепашье движение лошадей…» вступает в свои права. Кому «Выезжая из дилижанс- нужно такое глупо-ухарское ного двора с движение этих, Б.Бердичевской, отживших свой Говорят, ковчеги эти, завек, рыдванов по что скоро пряженные дюулицам города начнут жиной росинанподковывать и притом в разтов, управляемых пассажиров, ное время, когда каким-нибудь как лошадей люди спят или деревом в камзоотдыхают? Скале, с первых же шагов старают- чи, коли хочешь, можешь и ся, что вот-де, как мы поедем. умеешь, в степи скачи хоть до «Борзые» мчатся по Михай- смерти, но в городе проезжай ловской вовсю, а для поощре- шагом, без выстрелов бича и ния их к этому возница делает сшибания с ног детей и протри, четыре, десять – сколько хожих». заблагорассудится, выстрела Газета «Волынь», бичом. И победоносно, нару8 июня 1897 г. ЗаПисал Г.Махорин. шив тишину, заставив в ужа-

10.05.2010 16:44:46


Живая история

Газета Фонда Михаила Заславского http://zaslavskiy.com.ua

8 Дослідницьку роботу будуть проводити старшокласники 17-ї школи У проекті «Жива історія» працюють, здебільшого, викладачі історії житомирських вузів. Вони беруть інтерв’ю, опрацьовують здобуті матеріали, ведуть пошукову і дослідницьку роботу. Статті, які друкуються у нашій газеті, зацікавили і вчителів се-

# 15 | 11 мая Возрождение Житомира

«Жива історія» йде до школи редньої школи. Марія Шестакова, вчитель історії ЗОШ №17, звернулася до Фонду Заславського із пропозицією представити проект «Жива історія» на семінарі «Методика роботи з візуальними джерелами», в якому взяли участь

усі вчителі середніх шкіл міста. Презентацію проекту провів співробітник Фонду Микола Гоманюк, кандидат соціологічних наук. На презентації йшлося не тільки про методику і методологію таких досліджень, а й про виховний

та соціальний ефекти проекту. Адже, залучаючи до проекту учнів, ми таким чином розпочинаємо діалог між поколіннями. Не є таємницею, що часто-густо ми дуже мало знаємо про життя своїх найближчих родичів, не кажучи вже про сусідів, колег, знайомих. Старшокласники і вчителі школи №17 вже почали залучатися до проекту «Жива історія». Чекаємо на результати їхньої роботи вже в найближчому майбутньому.

«До Беслана машины перегоняли в основном женщины» Ростислав Мерцедин принимал военную технику, которая поставлялась в СССР из США «Я живу в Житомире с рождения, с некоторым отрывом на фронт. До сих пор работаю в агроэкологическом университете, воинское звание – полковник. Когда-то был вратарем житомирского «Динамо». После ранения (я был станковым пулеметчиком), меня сняли с фронта и в 1944 году приписали к Житомирскому учебному лагерю, во взвод автоперегонки. Там все были такие же, как я – тяжелораненые, после госпиталя. В основном, бывшие таксисты из Москвы и Ленинграда. Занимались мы тем, что перегоняли в Житомир американскую технику, которая приходила на станцию Бортничи в Киеве. В сутки приходило по одному-два эшелона, это

70-75 машин. Житомир, Бердичев, Коростень, НовоградВолынский, Фастов – в этих городах концентрировались части, которые выходили с фронта на переформирование, для них мы и перегоняли новую технику. Полностью менялось вооружение, менялась тяга – потом опять на эшелон и обратно на 1-й Украинский фронт. Интересно, как к нам шла эта техника. Из Америки она доставлялась флотом до Ирана, где всю войну стояли наши части, дальше перевозилась до советской границы, до Армении. А там машины своим ходом шли через Кавказ, через перевалы, перегоняли их в основном женщины. Гнали технику до станций Орджоникидзе и Беслан, а там грузили на эшелоны, и прямым назначени-

ем – в Житомир и Бортничи. После окончания войны все, кто мобилизовался из Ленинграда и Москвы, разúехались. В Житомире остались только я и командир взвода Ткаченко».

«Більше за німців в нас боялися поліцаїв» Під час евакуації на Ташкент мати Георгія Андрушко вийшла з поїзда в Бровках біля Андрушівки, бо не вірила, що війна дійде так далеко

Георгій Андрушко с батьками.

015 final.indb 8

«Я хоч був малий, але пам’ятаю, як нас евакуювали з Хмельницького. Відправляти нас мали у Ташкент. По дорозі ми часто потряпляли під обстріли. Тоді потяг спинявся, і всі вибігали з вагонів і лягали в жито. Одна жінка згубила в житі дитину і коли потяг рушив, вона все рвалася з вагона, але її тримали, бо у вагоні з нею ще були діти. Матері дуже не хотілось їхати в Ташкент. В Бровках ми зійшли з поїзда й пішли в Андрушівку, де жила наша рідня. Нам тоді не вірилось, що війна зайде так далеко. А вже десь в серпні-вересні зайшли німці. Я добре пам’ятаю, як німці

вигнали нас з хати, порубали стола, натопили грубу й п’яні полягали спати. А ми стоїмо на морозі в садку за деревами. Я плачу, бо мерзну в ноги. А мене втішають: ось німці поснуть, і ми юркнемо на піч. Але, мабуть, більше за німців в нас боялися поліцаїв. Вони зігнали євреїв та партійних, і розстріляли в урочищі Красна гірка в Андрушівці. Моя мати дуже боялася, що черга дійде й до нас, як до сім’і червоного командира. Коли прийшли наші, то одних поліцаїв судили та відправили на Воркуту, а інші пішли на фронт, іскупляти свою провину. Всі вони залишалися живі та повернулися додому. А мої два дядьки загинули. Діти поліцаїв ходили зі мною до школи. Інститутів не покінчали, але в партію пройшли. Через що вона і розвалилася».

На фото (зліва направо): Франц Бржезіцький, Мусік Мазаракі, Йосип Талько, 1942 р.

«Окупація була буденною, тихою та не по-воєнному трагічною» Франц Бржезіцький – один з небагатьох, хто залишився живим після концтабору Майденек

до дівчат. У Житомирі й при німцях, як до війни, дуже популярним був футбол. Проводилася першість міста, а іноді житомиряни грали з німецькими командами з військових «Перший тиждень наче частин, які дислокувалися у й не було війни, у місті було місті. Мій товариш, Йосип спокійно, а про війну нагаду- Талько, знаний у Житомирі вали лише літаки з хрестами футболіст, був основним гравна крилах, які летіли на схід. цем нашої команди, яка здеДобре пам’ятаю останні більшого перемагала німців. дні перед приходом німців, Разом зі своїми товаришаколи люди кинулися до ма- ми, які навчалися у 6-й польгазинів, які опинилися без ській школі на Мальованці, нагляду та охорони. Брали ми хотіли дістатися до Польпродукти, горілку. Німці, які щі, де на той час розгорнувся вступили до Житомира, по- Рух Опору. Але зрештою залибачивши, як у житомирських шился тут, допомагали радянхлопчаків після «походів» по ському підпіллю. Я особисто крамницях з кишень стир- знав Григорія Шелушкова, чать пляшки, намагалися неодноразово бачив його. Він пояснити, що горілка для ді- контактував тоді зі словакатей – це неприпустимо. ми, які були розквартировані Поступово люди звикали у Житомирі та не бажали воюі до нової, тобто окупаційної вати на боці фашистів. Зустрівлади. Щоправда, до німців чався я також з легендарним пішли працювати чи служи- капітаном словацької армії ти чимало житомирян, а мене Яном Налєпкою. особисто вразило, Восени 42-го Травень що на службу до року мене зааренової влади поштували за участь 1945-го спішили чимало у підпіллі та відроку комсомольців доправили до конця зустрів воєнної пори. табору. Про пена волі Разом із німцяребування у ми з’явилися представники Майданеку не хочеться розОУН. Ні, вони не були озбро- повідати навіть зараз. Траєні, вони нікого не заарешто- вень 45-го року я зустрів на вували, але на одягу цілком волі, якраз після виходу з цьовідкрито носили тризуби та го табору. Потім була служба інші символи націоналістів, в лавах радянської армії, але регулярно збиралися співа- до нас – в’язнів концтаботи в одному з приміщень на ру – ставилися з особливою Михайлівській. підозрою. Оскільки я у таборі Все було буденно, про- був членом підпільної Армії заїчно і якось навіть не по- Крайової, вже в 46-му році воєнному тихо і трагічно. мене, радянського солдата, Адже під час війни нібито звинуватили у шпигунстві на звичне, побутове життя про- користь Англії. Тож довелося довжувалося, діти ходили до «скуштувати» ще однієї табіршколи, хлопці залицялися ної неволі у Сибіру».

Газета «Возрождение Житомира» Выходит каждый вторник Тираж 20 000

Адрес редакции-издателя: 10014, Житомир, ул. Пушкинская, 25 Телефон: (0412) 42-21-06

Свидетельство о регистрации: серия ЖТ №61/438Р от 26.01.2010 Учредитель: Житомирский городской благотворительный фонд развития громады Михаила Заславского

Друк ПП ВВ «СОМ», м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 3

Главный редактор: Радчук Виктор Степанович Дизайн и верстка: Садковский Н.В.

10.05.2010 16:44:52

vz_15  

газета №15

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you