Page 1


У пропонованому альбомі представлено малюнки Віктора Зарецького різних періодів і жанрів. Але всі вони яскраво характеризують його творчість і публікуються вперше. Представлено як низку підготовчих начерків, так і завершених станкових малюнків. Зарецький поступив 1946 року до Київської художньої школи – так вона тоді називалась – вже сформованим самобутнім художником-аматором. І в альбомі представлено підбірку його робіт часів війни 1943-45 років, де у війську зрідка траплялась можливість малювати графітним олівцем. І далі представлено всі основні періоди у творчості майстра. І в інституті мистець поставив собі за мету зрозуміти і осмислити школу рисунку. Він мав видатних вчителів – Костянтина Єлеву та Михайла Шаронова, а також керівника майстерні, де Зарецький працював над дипломом – Сергія Григор’єва. Причому не можна жодним чином вважати, що рисувальна школа у Київському художньому інституті була вторинна щодо Петербурзької Академії. Це була саме Київська школа, хоча ці навички рисування і заховані десь у глибині процесу і не є достатньо очевидними і помітними у завершених творах. Тим більш, що соціалістичний реалізм так чи інакше тиснув на художника. Віктор Зарецький був також ілюстратором дитячої книги. Він виконав величезну кількість малюнків, і майже всі оригінали загубились по редакціях. А самі журнали за тодішньою технологією кольорового друку не дають достатнього уявлення про його малюнок. Діафільми втрачено вщент. В альбомі представлено окремі начерки до цих ілюстрацій. За щасливим збігом обставин Олексій Василенко виявився причетний до збереження великої колекції робіт Віктора Зарецького, протягом останніх років дбайливо зберігає та вивчає його творчість, а тепер підготував і надзвичайно цікавий альбом.

ОЛЕКСІЙ ЗАРЕЦЬКИЙ, кандидат філологічних наук, провідний науковий співробітник НДІ Українознавства при МОН України

8


ЕВОЛЮЦІЯ ХУДОЖНЬОЇ МОВИ ЗАРЕЦЬКОГО-ГРАФІКА Кожна епоха має свої вершини. Основа вершини – школа рисування. Віктор Зарецький Імідж Віктора Зарецького (1925–1990) належно усталився в українській культурі й набув певної естетизації та популяризації з початком 1990-х років. Сучасні дослідники майже канонізували його творчу постать як «провісника шістдесятництва», «українського Клімта», «дистильованого естета», «бранця краси». Виняткова популярність митця серед шанувальників мистецтва та колекціонерів зробила його одним з найвідоміших художників покоління шістдесятих. Парадоксально, але за життя митець мав лише одну персональну виставку, його прізвище забороняли зазначати на створених ним об’єктах. «Його ненавиділи, йому заздрили, влаштовували обструкції, – він до цього звик як до даності, як до неминучості», – писав його друг і колега Леонід Череватенко. Та поступово відбувалося повернення з напівзабуття – в лютому 1989 року в Києві відбулася його перша персональна виставка. Того ж року вийшли у світ і перші за кілька десятиріч ґрунтовні публікації про митця. На початку 1992 року в п’ятьох залах Державного музею українського образотворчого мистецтва (нині Національний художній музей України) відбулась резонансна ретроспектива творчості Віктора Зарецького. 1994 року йому було присуджено найвищу нагороду – Державну премію України імені Тараса Шевченка, засновано Премію імені Віктора Зарецького для молодих художників, якою опікується Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. Творчість Віктора Зарецького вражає не тільки оригінальністю художнього мислення, приналежністю до рідного, українського материка, а й широтою формотворчих зацікавлень: малярство, графіка, монументальний живопис, щоденники, мемуаристика. Традиціоналіст і новатор, митець часто вражав сучасників вибухово-оргіастичним, навіть попкультурним мисленням, радикально змінюючи діапазон творчих уподобань – від реалізму до постмодернізму. Він складно трансформувався як митець з виміру графічно-модельного образного втілення реальності, з виміру, умовно кажучи, «суворого реалізму» до орнаменталізму сецесії. Наприкінці 1950-х починав з актуальної на той час індустріальної шахтарської тематики, близької його духові, бо й сам виріс на Донбасі, був одним із блискучих засновників фольклорного стилю 60-х поруч з Т. Яблонською, Г. Якутовичем, А. Горською, Л. Семикіною, І.-В. Задорожним, малював хутір і його жінок-красунь у народних строях. Віддавши данину компромісному виробничому жанровому портретові з «житієм», він поступово занурює глядача у вимір філософсько-медитативних споглядальних обрисів, посилюючи їх естетикою модерну, символічним світосприйняттям, народним мистецтвом, іконописом з його лаконізмом символічної форми. В основі творчості митця лежить складна багатовекторність стильових уподобань, пошук нового у традиційному і водночас елітарному. Віктор Іванович Зарецький народився 10 лютого 1925 р. у місті Білопіллі на Сумщині. Читаємо майже іронічно-жартівливий вступ до автобіографії: «Малювати та ходити навчився одночасно» [3]. З відряджень батько привозив йому книги з мистецтва, старовинні журнали, а на роботі добував олівці й папір – неабиякі, царські. Тож Віктор мав змогу копіювати і вивчати мистецтво з репродукцій. До початку Другої світової війни Віктор відвідував самодіяльну художню студію, а коли родина переїхала до Дніпродзержинська, майбутній художник уже малював свої перші непрофесійні пейзажі. В рисунках колекції 1940-х років ще відІл. 1

10


сутня рука зрілого майстра – юнак малює все, що бентежить уяву, намагаючись розпізнати таємницю краси у формах природи. Одразу впадає в око старанність та ретельність, а також значна увага до деталей. У лютому 1943 року Віктор Зарецький потрапляє на фронт, але за станом здоров’я змушений залишити передову і направлений у запасний полк, де робив агітплакати. Після демобілізації Зарецький почав серйозно займатися фаховою художньою освітою. Свої найкращі малюнки, виконані упродовж приватного навчання в тульського художника М. Орєхова, він склав у великий ящик і надіслав до щойно відкритої після блокади ленінградської Академії мистецтв. Відповіді не дочекався. Пізніше довідалися, що, знесилені голодом, працівники академії не мали фізичних сил, щоб підняти той тяжкий ящик з малюнками [9]. Роботи пропали безслідно – увесь ранній Зарецький. Влітку 1946 року, з дерев’яною валізою, він з’являється в Києві. На Київському вокзалі найняв возика і доїхав до вулиці Смирнова-Ласточкіна. Без належної підготовки іспити на живописний факультет Київського художнього інституту він не склав. Йому запропонували навчатися на графічному. «Як? Графік? Ні! Лише на живопис!». І Зарецький залишився на навчанІл. 2 ня в Київській художній школі імені Т.Г. Шевченка, що розташовувалась тоді в одному з приміщень інституту. Коли йшли загальноосвітні уроки, Віктор малював на базарах постаті сільських жінок у народному вбранні. Один з малюнків був використаний для екзаменаційної композиції, яку було оцінено найвищим балом [9]. Згадуючи роки навчання в художній майстерні С. Григор’єва, В. Зарецький у листі від 9 травня 1978 року пише: «...Одного разу після іспиту по рисунку до нас зайшов енергійний молодий чоловік у військовій формі, але вже без погон. Після короткого знайомства він звалив на наші голови масу інформації, починаючи з того, яка палітра була в Уістлера і закінчуючи побудовою аналітичного рисунка. Широка ерудиція, дивне красномовство, а головне його висока емоційна напруга зразу нас підкорила. Це був професор кафедри рисунка Сергій Олексійович Григор’єв... Потім вже на заняттях по рисунку ми познайомились з ним як з віртуозним малювальником. У Григор’єва виявився свій метод викладання. Натурні постановки, як правило, були складні та багатофігурні, не одна загальна, а у кожного студента своя. Зазвичай з психологічним навантаженням. Вимагалась гранична закінченість форми, обробка фактури і поверхні полотна в цілому. І все це підпорядковувалось внутрішньому змісту завдання. В рисунках часто використовували мокрий соус, щоб легше розібратися в складних силуетах і контурах двох-трьох фігур. Потрібно було робити все самостійно: місити фарбу, вловлювати потрібний рух фігур, пов’язувати два-три плани на полотні, добиватися потрібного виразу обличчя тощо. Нічого не можна було змальовувати, списувати, а потрібно було осмислювати, відчувати. У важку хвилину на допомогу приходив професор, або, як ми його називали, «Маг» – і все ставало на місце» [2]. У той час Зарецький дуже багато копіював. «Копіюючи, розвиваєш смак, спілкуєшся з великим майстром, збагачуєш техніку», – пише митець у своїх роздумах [5]. Графічна спадщина Віктора Зарецького складається з понад двох с половиною тисяч аркушів. Еволюція його рисунка, від академічних постановок 1950-х до провокаційних, майже абстрактних замальовок 1980-х років, відображає досконалість графічної техніки, вправну твердість та віртуозну легкість впізнаваного стилю майстра. Серед рисунків колекції – натурні замальовки, як самостійні, так і підготовчі студії до живопису; графічні начерки – впевнені й віртуозно-технічні; ескізи, які за силою майстерності можуть посперечатися зі станковим живописом.

11


Зворотній бік / Back side

1 БЕЗ НАЗВИ, 1942 Папір, олівець 30,5 х 21 см

UNTITLED, 1942 Pencil on paper 30,5 х 21 cm

2 ОГІРОЧКИ, 1943 Папір, акварель 21 х 31 см

CUCUMBERS, 1943 Watercolor on paper 21 х 31 cm

32


99 БЕЗ НАЗВИ, 1950-I Папір, олівець 30 х 23 см

UNTITLED, 1950S Pencil on paper 30 х 23 cm

100 ШАХТЕРСЬКЕ СЕЛИЩЕ, 1950-I Папір, кольорові олівці 22,5 х 50 см

MINING VILLAGE, 1950S Colored pencils on paper 22,5 х 50 cm

87


101

88

102 НА ФЕРМІ, 1950-I

ДОРОГА, 1950-I

Папір, темпера, олівець, гуаш 30 х 42 см

Папір, кольорові олівці 20 х 42 см

AT THE FARM, 1950S

ROAD, 1950S

Temtera, pencil, gouache on paper 30 х 42 cm

Colored pencils on paper 20 х 42 cm


159 ПОЖЕЖА, 1960-I Папір, гуаш 36 х 49 см

FIRE, 1960S Gouache on paper 36 х 49 cm

160 БЕЗ НАЗВИ, 1960-I Папір, акварель 20,5 х 28,5 см

UNTITLED, 1960S Watercolor on paper 20,5 х 28,5 cm

161 БЕЗ НАЗВИ, 1960-I Папір, кольорові олівці, гуаш 19 х 53 см

UNTITLED, 1960S Colored pencils, gouache on paper 19 х 53 cm

126


162 БЕЗ НАЗВИ, 1960-І Папір, олівець 33 x 21 см

UNTITLED, 1960S Pencil on paper 33 x 21 cm

127


188 ПО СЕРЕДНІЙ АЗІЇ, 1960-I Папір, кольорові олівці 34 х 42 см

IN CENTRAL ASIA, 1960S Colored pencils on paper 34 х 42 cm

146


189 ПО СЕРЕДНІЙ АЗІЇ, 1960-I Папір, кольорові олівці 34 х 26 см

IN CENTRAL ASIA, 1960S Colored pencils on paper 34 х 26 cm

147


235

178

236

237

ВЛАДИВОСТОК, 1973

ІРИНА ЗАСЛАВСЬКА. НАЧЕРК, 1970-І

ІРИНА ЗАСЛАВСЬКА. НАЧЕРК, 1970-І

Папір, кольорові олівці 31 х 48 см

Папір, олівець 30,5 х 42,5 см

Папір, акварель 31 х 44,5 см

VLADIVOSTOK, 1973

IRYNA ZASLAVSKA. SKETCH, 1970S

IRYNA ZASLAVSKA. SKETCH, 1970S

Colored pencils on paper 31 х 48 cm

Pencil on paper 30,5 х 42,5 cm

Watercolor on paper 31 х 44,5 cm


238 ОЛЕКСІЙ ЧИТАЄ, 1970-І Папір, акварель, олівець, пастель 35 x 49 см

OLEKSIY IS READING, 1970S Watercolor, pencill, pastel on paper 35 x 49 cm

180


314 ПЕЙЗАЖ, 1980-I Папір, олівець 50 х 65 см

LANDSCAPE, 1980S Pencil on paper 50 х 65 cm

315 ПЕЙЗАЖ, 1980-I Папір, олівець 33 х 39,5 см

LANDSCAPE, 1980S Pencil on paper 33 х 39,5 cm

237


316

317 НАЧЕРК, 1980-I

НАЧЕРК, 1980-I

Папір, кольорові олівці 51 x 36,5 см

Папір, олівець 51 x 36,5 см

SKETCH, 1980S

SKETCH, 1980S

Colored pencils on paper 51 x 36,5 cm

Pencil on paper 51 x 36,5 cm

318 НАЧЕРК, 1980-I Папір, олівець 49 x 63 см

SKETCH, 1980S Pencil on paper 49 x 63 cm

238


319 БЕЗ НАЗВИ, 1980-I Папір, кольорові олівці 65,5 х 50 см

UNTITLED, 1980S Colored pencils on paper 65,5 х 50 см

320 БЕЗ НАЗВИ, 1980-I Папір, олівець 48 х 73,5 см

UNTITLED, 1980S Pencil on paper 48 х 73,5 см

239


321

240

322

323

БЕЗ НАЗВИ, 1980-I

БЕЗ НАЗВИ, 1980-I

АВТОПОРТРЕТ, 1980-I

Папір, олівець 48 х 69 см

Папір, олівець 58 х 70 см

Папір, кольоровий олівець 44 х 34 см

UNTITLED, 1980S

UNTITLED, 1980S

SELF-PORTRAIT, 1980S

Pencil on paperboard 48 х 69 см

Pencil on paperboard 58 х 70 см

Colored pencil on paper 44 х 34 cm


241


324 НАЧЕРК, 1980-I Папір, кольорові олівці, акварель 48 х 65,5 см

SKETCH, 1980S Colored pencils, watercolor on paper 48 х 65,5 cm

242


243


344 ЕСКІЗ, 1980-I Папір, кольорові олівці, акварель 48 х 23 см

SKETCH, 1980S Colored pencils, watercolor on paper 48 х 23 cm

345

260

346

БЕЗ НАЗВИ, 1980-I

ЕСКІЗ, 1980-I

Папір, олівець, акварель 48,5 х 28 см

Папір, акварель 48 х 35,5 см

UNTITLED, 1980S

SKETCH, 1980S

Pencil, watercolor on paper 48,5 х 28 cm

Watercolor on paper 48 х 35,5 cm


zaretsky  

V. Zaretsky’s graphic works

Advertisement