Page 1

ГРАФІКА М. ГЛУЩЕНКА 1930 –1970-х рр.

M. GLUSHCHENKO’S GRAPHIC WORKS OF 1930s–1970s


АУКЦІОННИЙ ДІМ «ЗОЛОТОЕ СЕЧЕНИЕ»

КАТАЛОГ ВИСТАВКИ

ГРАФІКА М. ГЛУЩЕНКА 1930 –1970 РОКІВ Київський національний музей російського мистецтва

УКРАЇНА, КИЇВ 2012


AUСTION HOUSE «GOLDEN SECTION»

THE CATALOG OF THE EXHIBITION

OF M. GLUSHCHENKO’S GRAPHICS (1930s –1970s) Kyiv National Museum of Russian Art

KYIV, UKRAINE 2012


Аукціонний дім «Золотое Сечение» заснований у 2004 році

ОРГКОМІТЕТ М. Василенко О. Василенко С. Скорик

УПОРЯДНИК КАТАЛОГУ О. Василенко

ФОТОЗЙОМКА М. Бикова О. Вовковінська

ВЕРСТКА О. Вовковінська

РЕДАКТОР К. Алімчева

КОРЕКТОР В. Дончевська

АВТОРи ТЕКСТІВ Е. Димшиц О. Лагутенко

ПЕРЕКЛАД Л. Герасименко О. Подшибіткіна Наклад 750 примірників Аукціонний дім «Золотое Сечение» вул. Старонаводницька, 29 Київ, 01015, Україна тел.: +38 044 240 95 32; +38 044 386 81 81 contact@gs-art.com www.gs-art.com © «Золотое Сечение»


Auction house “Golden Section” founded in 2004

ORGANIZING COMMITTEE M. Vasylenko O. Vasylenko S. Skoryk

CATALOGUER O. Vasylenko

PHOTOGRAPHY M. Bykova O. Vovkovinska

DTP O. Vovkovinska

EDITOR K. Alimcheva

CORRECTOR V. Donchevska

ARTICLES BY E. Dymshyts O. Lagutenko

TRANSLATE BY L. Gerasymenko O. Podshibitkina Edition of 750 copies Auction house “Golden Section” Staronavodnytska str. 29 Kiev, 01015, Ukraine tel.: +380 (44) 386 81 81; +380 (44) 240 95 32 contact@gs-art.com www.gs-art.com © “Golden Section”


ГРАФІКА МИКОЛИ ГЛУЩЕНКА Ім’я Миколи Петровича Глущенка широко відоме шанувальникам мистецтва не лише в Україні, але й далеко за її межами. В більшості випадків його мистецтво звичайно асоціюється з яскравими живописними полотнами, що надовго запам’ятовуються глядачам. Дійсно, Глущенко — чи не найкращий колорист в українському живописі ХХ сторіччя, а його численні пейзажі, натюрморти, ню є окрасою багатьох музейних і приватних зібрань в десятках країн світу. Однак, графічні твори майстра, незважаючи на багаторічне перебування в тіні його живописної творчості, на нашу думку, заслуговують на не менш схвальні оцінки, ніж його картини. Отож, що нам відомо про графічну спадщину майстра? Історія знайомства з цим питанням повертає нас в ті далекі роки, коли непередбачувані шляхи громадянської війни привели молодого українськоМикола Глущенко (кінець 1920-х) го хлопця аж до Німеччини. Тут він почав опановувати професію художника. Навчаючись в Берлінській вищій школі образотворчих мистецтв в Шарлоттенбурзі (1920 –1924), Микола захоплювався не лише феєричним живописом П. Рубенса й артистичним письмом А. Менцеля, але й творчістю титанів європейського Ренесансу. Серед його кумирів були такі майстри класичного рисунку, як А. Дюрер, Л. Кранах, М. Гольбейн. Останніми роками перебування в Берліні український художник виставляв свої роботи разом з майстрами об’єднання «Нова речовинність», в творчості яких малюнок займав пріоритетне місце, тому що багато полотен цих художників були своєрідною предтечею післявоєнного гіперреалізму. Незабаром лави членів «Нової речовинності» поповнилися відомими німецькими експресіоністами — Ж. Гросом і О. Діксом, мистецтво яких вплинуло саме на графічну основу творів молодого українського живописця. Оскільки графіки Глущенка німецького періоду майже не збереглося, про нього, як про надзвичайного рисувальника, ми можемо судити з ранніх живописних полотен, таких як «Шахісти» (1923), «Картярі» (1924), «Любовна пара» (1923 –1924), а також ню та портретів. Вже перша персональна виставка Глущенка, яка відбулася в 1924 році в берлінській галереї Каспер, отримала схвальні відгуки критиків, що відзначали, зокрема, високу художню культуру й технічну майстерність українського художника. Якщо в роботах Глущенка, створених в Німеччині, відмінною ознакою рисунку був класичний характер побудови об’ємів, монументальна фундаментальність форм, злегка зламаних 8


в дусі експресіонізму, детальність тональних градацій, то вже у Франції творча манера художника кардинально змінилася. Художник приїхав до Парижу 1925-го року. Місто справило на нього приголомшливе враження. «Я нібито прозрів, вибрався із задушливого приміщення на світ, і мене засліпила яскравість фарб, які переливалися на сонці, — згадував Микола Петрович. — Париж — це, дійсно, Мекка мистецтва. Місто, душа якого розкрита для всіх: тут легко знайомляться й можуть порозумітися одне з одним без знання мови»1. У Франції Глущенко був вражений кількістю різних художніх течій і стилістичних напрямків, які співіснували в художньому житті цієї країни. Тут одночасно працювали академісти, імпресіоністи, постімпресіоністи, дадаісти, сюрреалісти. Український художник дуже уважно ставився до досягнень різних творчих шкіл. «Естетична всеїдність — основа культури художника»2, — говорив він пізніше. Досить швидко виявилися творчі пріорітети молодого українця. Він захопився мистецтвом групи «Nabis», лідером якої виступав П. Боннар, і творчістю фовистів, яких очолював А. Матісс. Протягом усього свого життя Глущенко залишався прихильником цих художніх об’єднань. Окрім того, у його творах, особливо в графіці, відзначився інтерес до образотворчості східних країн, зокрема, Японії й Китаю, характерний для всього французького мистецтва початку ХХ століття. Рисунок художника став легким і вишуканим: пляма, лінія почали органічно вростати в білий простір паперу, в якому вони вже більше походили на живу тканину роботи, ніж на майстерно введене туди зображення. Прозора повітряна, композиція графічних аркушів Глущенка додавала його роботам відчуття світла й легкості, занурюючись в які, глядач отримував неповторне відчуття радості існування. Боннарівська вишуканість, матіссівська віртуозність, витонченість багатовікових традицій східного мистецтва, — усе це було майстерно переплавлене в горнилі творчості українського художника. В результаті виникла неповторна стилістика глущенківського рисунка, яка не мала прямих аналогів не лише в українській, але і в європейській графіці тих років. Визначились і теми, над якими працював молодий українець. Улюбленим жанром в його творчості протягом усього життя був пейзаж. Живучи у Франції, художник багато подорожував країною. Він створив численні пейзажі не лише Парижа і його околиць, але й Іль-Де-Франса, Віль-Д’авре, Вілена-Сюр-Сен, Ножана-Сюр-Марн, острова Корсика. Окрім того, в цей період Глущенко неодноразово виїжджав й до інших європейських держав: Бельгії, Великої Британії, Італії, Іспанії, де намалював багато творів, зокрема й графічних. Подорожуючи Іспанією, яку художник відвідав 1934 року за запрошенням одного з діячів республіканського уряду, він побував не лише на континенті, але й на Балеарських островах, зокрема на Майорці. В дорозі художник створив цілий альбом якісних робіт тушшю і пером з краєвидами цієї неповторної південної країни. Почесне місце серед графічних робіт Глущенка французького періоду займав індустріальний пейзаж. У прихильності художника до цієї теми чималу роль зіграли спогади дитинства та юності. На довгі роки збереглися в його пам’яті промислові пейзажі східної України, які споглядав Микола, навчаючись в Комерційному училищі в Юзівці (нині Донецьк). В 1931–1934 роках для журналу «Monde» Глущенко створив серію графічних робіт про жит9


тя в СРСР, використавши не лише свої візуальні спогади, але й передані з батьківщини фотоматеріали. Природно, що і французькі індустріальні пейзажі також були об’єктом для зображення в багатьох рисунках художника цих років. Дуже часто героями робіт Глущенка ставали прості люди — вихідці з найбідніших прошарків суспільства. Ще в Німеччині першим учителем українського юнака став художник Г. Балушек, що присвятив значну частину своєї творчості людям фізичної праці, життя яких було здебільшого незабезпеченим та позбавленим радощів. За це кайзер Вільгельм особисто нагородив Балушека званням «художника стічної канави». Микола був дуже близький духовно до свого першого берлінського наставника, довго підтримував з ним зв’язок, та й до того ж сам спершу на чужині заробляв на хліб важкою працею. Не випадково, що і живучи у Франції, на багатьох рисунках, виконаних олівцем і тушшю, Глущенко зобразив представників міської бідноти — безробітних і безхатченків, а також будівельників, що працюють, селян в полі. Увагою до простої людини проникнутий також кричущий за драматичністю твір художника «Барселона. Жінка з мертвою дитиною», створений в охопленій соціальними потрясіннями Іспанії (1934). Ще однією улюбленою темою творчості Глущенка був спорт. Молодий українець сам займався різними видами спорту, серед яких були десятиборство, бокс, плавання. Микола ще хотів навчитися грати у великий теніс, але грошей на заняття з тренером не було. Тоді він почав писати портрети професійних тенісистів та членів їх сімей, за це спортсмени допомогли йому опанувати навички гри. Пізніше прийшла дружба. Художник потоваришував з видатними французькими спортсменами: тенісистами Ж. Боротрою і А. Коше, стаєром Ж. Лядумегом, боксером М. Тилем. «Якщо молодий чоловік обрав для себе мистецтво, літературу — будь-яку професію, то, навіть надзвичайно захопившись нею, потрібно обов’язково частину свого життя присвячувати спорту, — вважав художник. — Людина зобов’язана прагнути до ідеального розвитку. Потрібно пам’ятати стару істину: «В здоровому тілі — здоровий дух»3. Тож цілком природно, що багато графічних творів Глущенка були присвячені спортивним змаганням: футболу, велоперегонам, боксу. У Франції український художник намалював значну кількість графічних ню, що оспівують красу юного жіночого тіла та досить відверто демонструють еротичність і чуттєвість моделей. Дванадцять із цих малюнків Глущенка створили основу для окремого літографічного видання, надрукованого в 1928 році в «Edition du Cousin Pons» тиражем в 132 авторських примірника. Видання отримало численні рецензії, здебільшого схвальні та навіть захоплені. В першій половині 1930-х рр. Глущенко багато працював над книжковою ілюстрацією. Найбільш значними з-поміж цих творів стали цикли графічних робіт до «Мертвих душ» М. Гоголя й «Фата Моргани» М. Коцюбинського. «Ілюстрації до «Мертвих душ» були виконані в 1931 році на замовлення Держвидаву України, було зроблено близько 60 [рисунків] і велика кількість віньєток, — згадував пізніше художник. — У 1932 році в галереї Зак вони були виставлені [40 штук]. Залишився в мене й каталог. Була досить велика преса з репродукціями... . Для Держвидаву ілюстрував «Фата Моргану» Коцюбинського [деякі ілюстрації збереглися]..., сумно, що велика робота, виконана із захопленням і пошуками,... загинула. Зараз, після стількох років я дивлюся на зроблене чужими очима. Подібного я вже не зроблю»4. 10


Практично кожний графічний малюнок до «Фата Моргани» ілюстрував певний фрагмент тексту. Рукою художника зі зворотної сторони робіт були зроблені виписки потрібних місць із книги М. Коцюбинського. Ілюстрації до «Фата Моргани» і «Мертвих душ» були виконані з віртуозною майстерністю. Художник прекрасно передав в них найтонші психологічні нюанси характерів літературних персонажів. Цікаві ілюстрації й в технічному плані. В цих роботах в якості експерименту художник використовував фактуру різних тканин, змочуючи їх тушшю й прикладаючи в потрібних місцях до паперу. Відбитки органічно вписувалися в зображення. Збережені досі оригінали до «Мертвих душ» свідчать про те, що це був один із найкращих циклів ілюстрацій до безсмертного твору Гоголя. Незабаром французькі критики почали писати про Глущенка, як про серйозного майстра, одного зі знакових представників Паризької школи. Схвальні відгуки отримали і його графічні твори. Ось кілька прикладів: «Рисунки й акварелі, які експонував Глущенко в галереї Зак, характеризують цього художника як першокласного сучасного рисувальника» (G. Bazin, «L’Amour de l’art)5. «Те, у чому Глущенко особливо відзначається — це рисунок, він є одним з небагатьох справжніх рисувальників сьогодні й до того ж одним з найпродуктивніших» (H. Poulaille. «Gloutchenko»)6. «Щойно ми милувалися рисунками Глущенка, де чорний і білий мають ілюзорну силу кольору» (J. Guenne «L’Art vivant»)7. У Франції Глущенко створював графічні роботи переважно олівцем, тушшю і пером. Проте майстер завжди любив експериментувати з художніми техніками. Часто аркуші, виконані тушшю, він підфарбовував аквареллю, часом працював пастеллю. Пізніше, повернувшись до України, він значно розширив діапазон використання різноманітних художніх матеріалів в своїй творчості. В 1936 році художник їде з Парижа до СРСР. Обставини, пов’язані з розвідувальною діяльністю, змусили його до репатріації. Глущенко передавав із-за кордону на Батьківщину роздобуті ним креслення різних видів військової техніки і протягом певного часу перебував на межі викриття. Лише повернувшись на рідну землю, він зміг зітхнути з полегшенням. Художник з дружиною, за узгодженням з його військовим керівництвом, були змушені спочатку оселитися в Москві. Але, сумуючи за рідними місцями Микола Петрович майже відразу поїхав до України. Тут він побував в Харкові, Києві, зустрівся зі своїми найближчими родичами, яких не бачив майже два десятиліття, з’їздив на Донбас, де пройшла його юність, відвідав шевченківські й гоголівські місця. По Полтавщині художник подорожував разом зі своїм старим приятелем, видатним кінорежисером Олександром Довженком, з котрим познайомився ще в Берліні. «В Києві й Москві ми зустрічалися як старі, добрі друзі. Довженко підтримував мене, запрошував на зйомки, — згадував пізніше Глущенко. — Із задоволенням поїхав я з Олександром Петровичем в Яреськи й Шишаки, де знімався «Щорс». Там, за порадою Довженка, я написав картину «Смерть Боженка»8. Всюди, де бував художник, він створював не лише живописні полотна, але й графічні аркуші, які в ці роки залишалися максимально близькими за стилістикою до французьких робіт майстра. Так з’явилися серії рисунків Глущенка, 11


намальованих не лише на Полтавщині, але й на Черкащині, на Донбасі й в інших куточках рідної землі. В перші роки перебування в СРСР художник за колишньою звичкою частину своїх графічних аркушів підписував французькою. До Києва Микола Петрович переїхав в 1944-му, коли багато столичних вулиць ще стояли в руїнах, залишених війною. В цьому місті художник прожив до кінця свого життя, хоча досить часто залишав його, відправляючись в численні творчі поїздки. Безліч разів подорожував він рідною Україною, часто бував в інших радянських республіках, а, починаючи з другої половини 1950-их, знову неодноразово відвідував різні європейські країни. Глущенко любив подорожувати, зустрічатися з новими людьми, милуватися незнайомими краєвидами. Він дуже багато працював і коли не стояв за етюдником, невпинно малював. В руках художника зазвичай перебували блокноти, альбомчики або великі альбоми, в яких він залишив величезну кількість рисунків. Згодом на їх основі були створені численні олійні роботи. При цьому графічні аркуші Глущенка не лише завжди мали самостійну художню цінність, але частина з них склала золотий фонд творчої спадщини майстра. Значно розширився діапазон технік, які використовував художник. Він тепер багато малював не лише олівцем і тушшю, але й створював прекрасні монотипії, писав багато акварелей, а, працюючи кольоровими фломастерами, досягав неперевершеного рівня виразності і якості своїх робіт. Працездатність Глущенка вражає. Так, приміром, він сам зізнавався, що міг написати за день до 15-ти великих акварелей. Художник створював свою графіку практично у всіх жанрах: натюрморті, пейзажі, ню, портреті. «Традиція творчих переживань, їх основа залежать від зображуваного, — стверджував художник. — Натюрморт — формально-пластичні завдання, пейзаж — оптимістична піднесеність кольору, ню — пензель пестить тіло й зачарованість тла, портрет — занепокоєння, злість і осуд. Його цінність — в негативному виявленні»9. Останні п’ятнадцять років життя Глущенка ознаменувалися найвищим злетом його творчості. В ці роки він створив тушшю сотні великих чорно-білих творів. Найчастіше на них зображені пейзажі Київщини, Чернігівщини, багато з аркушів намальовані в Прибалтиці. Найбільш плідними для народження таких робіт були поїздки художника до будинків творчості, серед яких він особливо любив український Седнів і литовську Палангу. Пізні графічні пейзажі Глущенка є своєрідним гімном, в якому художник оспівував красу світу, його різноманітність і неповторність, багатство природи, що завжди слугувала джерелом творчого натхнення майстра. Надзвичайно насичені тональними нюансами роботи художника настільки правдиво передають навколишню дійсність, що використання кольору, як засобу художньої виразності, зайве у цих творах. Вони пронизані відчуттям радості буття, щастям, яке відчував художник від самої можливості існувати й творити на нашій прекрасній планеті. «Є така потреба — жити в своїй країні, любити її, цінувати час для роботи, цінувати товаришів, — сказав Микола Петрович на обговоренні своєї останньої прижиттєвої персональної виставки в 1976-му році — З віком приходить багато думок, приходить зрілість. У мене чимало незавершених проблем і робіт. Це творчість одержимості. Може, якийсь наркотик змушує вас стільки працювати?»10. Безмежна працьовитість художника не залишала його навіть тоді, коли він був уже невиліковно хворий. Глущенко продовжував творити доти, допоки міг тримати в руці олівець і пензель. «І квіти, які він писав 12


у найостанніші дні свого життя, та так і не дописав, не програма, не символ віри, не заповіт, і знову-таки не підсумок, — вважав мистецтвознавець В. Цельтнер. — Він писав квіти тому, що прагнув їх написати в цей день, і думав, що таких днів у нього попереду — безліч»11. В черговий раз переглядаючи графічні рисунки, створені художником, переконуєшся в тому, що Глущенко був не лише прекрасним живописцем, роботи якого вражають глядача розкішшю кольору, але й чудовим графіком, що залишив величезну творчу спадщину. Його малюнки, як і живопис, можна впізнати безпомилково. І це — закономірно, тому що майстер створив свою неповторну творчу манеру, надзвичайно віртуозну й рафіновану, сформовану на базі знань, вмінь і культури, властивих самому художникові. Його мистецтво — це цілий світ, залишений в подарунок сучасникам і нащадкам. Нерідко роботи Глущенка навіюють на глядача філософські думки. Наприклад, про те, що справжній художник має одну важливу перевагу над простими смертними. Він мислить часовими категоріями, які набагато перевершують коротке людське життя й, піднімаючись над марнотою миттєвого існування, в змозі заглянути в сиві очі Вічності. ЕДУАРД ДИМШИЦ, заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства

1

Цит. за: Карклинь Г. Сонячний світ художника // Всесвіт. — 1978. — №12. — С. 167. Н. П. Глущенко о своём творчестве. — С. 3 // ЦДАМЛМ України. — Ф. 49. — Оп. —2. — Спр. —172. 3 Цит. за: Конончук І. З висоти пташиного польоту // Спортивна газета. —1973. —16 грудня. 4 Цит. за:Диченко І. З архіву Миколи Глущенка // Всесвіт. —1978. — №12. — С.177 —178. 5 Цит. за: H. Poulaille. Gloutchenko. P. : Le Triangle, 1933. — P.10. 6 H. Poulaille. Gloutchenko. P. : Le Triangle, 1933. — P.6. 7 Цит. за: H. Poulaille. Gloutchenko. P. : Le Triangle, 1933. — P.11. 8 Глущенко М. Слово про друга (вирізка) // ЦДАМЛМ України. — Ф. 49. — Оп. 2. — Спр. 148. 9 Н. П. Глущенко о своём творчестве. — С. 3 // ЦДАМЛМ України. — Ф. 49. — Оп. 2. — Спр. 172. 10 Стенограма обговорення виставки творів народного художника УРСР, лауреата премії Т. Г. Шевченка М. П. Глущенка від 21.10.1976. — К. — С.20 –1 // ЦДАМЛМ України. — Ф. 49. — Оп. 2. — Спр. 144. 11 Каталог выставки произведений Н. П. Глущенко / Автор вступительной статьи В. П. Цельтнер. — М.: Советский художник, 1986. — С. 15. 2

13


1 БУДІВНИЦТВО В ПАРИЖІ, 1930 Папір, туш 33,5 х 50 см Підпис знизу праворуч Зворотній бік аркуша (фрагмент)

BUILDING IN PARIS, 1930

Back side (fragment)

Ink on paper 33,5 x 50 cm Signed lower right

42


2 БЕЗРОБІТНИЙ, 1930 Папір, туш 32 х 23,5 см Підпис знизу в центрі

Зворотній бік аркуша

UNEMPLOYED, 1930

Back side

Ink on paper 32 x 23,5 cm Signed bottom center

43


3 У КАР’ЄРІ, 1931 Папір, туш 28 х 22,5 см Підпис знизу праворуч

IN THE OPEN PIT, 1931 Ink on paper 28 x 22,5 cm Signed lower right

44


4 МАЛЮНОК ДЛЯ ЖУРНАЛУ "MONDE", 1931 Папір, туш 28 х 22 см Підпис знизу праворуч

PICTURE TO MONDE MAGAZINE, 1931 Ink on paper 28 x 22 cm Signed lower right

45


5 ПЕРЕДМІСТЯ ПАРИЖА, 1931 Папір, туш 22,5 х 28 см Підпис знизу праворуч

SUBURB OF PARIS, 1931 Ink on paper 22,5 х 28 cm Signed lower right

46


6 БУДУЮТЬ, 1932 Папір, туш 28 х 23 см Підпис знизу праворуч

BUILDING, 1932 Ink on paper 28 x 23 cm Signed lower right

47


7 НА БУДІВНИЦТВІ. ПАРИЖ, 1932 Папір, туш 28 х 22,5 см Підпис знизу ліворуч

AT THE BUILDING SITE. PARIS, 1932 Ink on paper 28 x 22,5 cm Signed lower left

48


49


8 БУДІВНИЦТВО, 1932 Папір, туш 28 х 22,5 см Підпис знизу праворуч

CONSTRUCTION, 1932 Ink on paper 28 x 22,5 cm Signed lower right

50


9 ЛОНДОН. НА ТЕМЗІ, 1932 Папір, туш 31,5 х 23,5 см Підпис знизу праворуч

LONDON. ON THE THAMES, 1932 Ink on paper 31,5 x 23,5 cm Signed lower right

51


Glushchenko  

M. Glushchenko’s glushchenko works

Advertisement